close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Відповідальність за свої вчинки. Оповідання «День народження».

код для вставкиСкачать
Тема. Відповідальність за свої вчинки. Оповідання "День народження".
Мета: формувати в учнів поняття про вчинок і наслідок; учити думати про наслідки своїх вчинків; розвивати в учнів співчуття до тих, хто страждає; виховувати любов до природи, бажання робити добро.
Хід заняття
І. Вступна бесіда.
Читання вчителем вірша Олени Пчілки "Зайчатко й хлоп'ятко"
Зайчик сірий плиг та скок
З поля чистого в лісок.
Через пень, рівчак, колоду;
Ненароком якось в воду,
Спотикнувшись, зайчик - бух!
Де не взявся тут пастух: Невеличке те хлоп'ятко
Пасло в лісі десь ягнятко.
Отже, скинувши торбинку,
Хлопчик кинувся в озерце,
Як та пташка, в грудях б'ється! Та хлоп'я собі сміється!
- А, попався, небораку!
Ще не вмер ти з переляку? - Бідні сіренькі зайчата!
Небезпечно їм гуляти!
Хто що хоче з ними робить:
Б'є з рушниці, псами гонить,
А до того ще й глузує,
Бо ніхто не зна, не чує,
Як ті зайчики вмирають,
Скільки мук вони приймають!..
Ухопив зайча за вуха,
Хлопчик потім скільки духу
З ним на берег випливає,
Де зайча подіть шукає.
Бідний зайчик, як билина,
Весь тремтить - лиха година,
Як на світі він народився, Краще б був він утопився!
Тут замислилось хлоп'ятко:
"Що, як був би я - зайчатко?
Чи то я так всіх лякався,
Доки в руки не попався?
Та й з мене б так глузували?
Вбили б, шкуру теж зідрали?..
Як тужила б моя мати!"
У хлоп'яти оченята
Заблищали, мов росою,
Несподівано - сльозою.
- Ну, мій зайчику, на волю!
В ліс біжи, по чистім полю!
Плигай знов собі та грайся,
От людей гаразд ховайся! - Крикнув хлопчик, а зайчина
Плигнув з рук, як хуртовина,
Що не зміг би й пес догнати - До своєї біг він хати.
Бесіда.
- Які думки і почуття викликав у вас прослуханий вірш?
- Як ви вважаєте, чому хлопчик впустив зайчатко?
Людина - частина природи, її вінець. Саме від нас, людей, залежить, якою буде природа завтра, через рік, через десятиліття. Людина покликана робити добро, а любити і оберігати природу - це найвищий вияв доброти.
Поряд з нами живуть дерева й квіти, птахи, звірі, комашки. Ми отримуємо радість від спілкування з ними і не повинні заважати їм чи загрожувати їх життю.
Читання вірша вчителем.
Послухайте вірш Н. Красоткіної.
Звірята загадкові
Веселі, невгамовні,
Усі такі чудові
І дуже різні зовні.
То сірі, то руденькі,
То чорні і кудлаті.
Великі і маленькі,
Плямисті та строкаті,
Але цікаві дуже.
Я хочу вам сказати,
Як серце небайдуже,
Ви будете їх знати.
ІІ. Читання оповідання "День народження".
Хвилинка осмислення прочитаного.
Обмін враженнями.
- Що подарували Михайликові на день народження?
- Куди прийшов Михайлик з новою іграшкою?
- Чому хлопчикові було нецікаво гратися з автомобільчиком?
- Хто став підспівувати Михайликові?
- Що знайшов хлопчик у дворі біля лавочки?
- Що зробив Михайлик, знайшовши рогатку?
- Чи хотів хлопчик навмисне поцілити в пташку?
- Що сталося, коли Михайлик вистрілив угору?
- Як зреагував хлопчик, коли побачив поранену пташку?
- Що сказала мама, коли Михайлик приніс поранену пташку додому?
- Чому Михайликові здавалося, що промінці сонця стали не такими лагідними й привітними?
- Як ви гадаєте, чи треба вважати Михайлика винним у тому, що сталося, адже він не навмисне поранив пташку, він не хотів заподіяти їй зло?
Підсумок відповідей учнів.
Людина має відповідати за свої вчинки. Коли щось робиш, обов'язково треба думати про наслідки свого вчинку. Іноді безтурботність, байдужість призводить до таких наслідків, які вже не можна виправити чи змінити. Пам'ятайте про це завжди. Отже, іноді від вашого необдуманого вчинку може залежити здоров'я чи навіть життя тих, хто поряд із вами.
ІІІ. Підсумок заняття.
Щоразу, коли збираєтесь щось робити, думайте про наслідки свого вчинку. Чи не заподієте своїм вчинком шкоди тим, хто поряд з вами. Будьте уважними одне з одним, захищайте слабших за вас, незалежно від того, хто це - мала дитина, пташка чи комашка. Дружіть із природою, це принесе вам радість і задоволення. Живіть так, щоб не було соромно за свої вчинки.
Не хочу!
Метелика ловити я не хочу:
Він - квітка неба, хай собі живе!
Хай крильцями барвистими тріпоче,
Щоб радісно було мені й тобі!
І квітку лісову не стану рвати, Її додому я не понесу,
Бо вдома їй джмеля не погойдати
І не попити ранками росу!
Ані стеблинку, гілку чи травичку
Я не ображу: це - страшенний гріх!
Бо в кожній з них живе тремка живинка,
Що світиться довірою до всіх...
(А. Костецький)
День народження
День видався справді чудовим. Зранку пройшов теплий дзвінкий дощик, умив вулицю й будинки, змив пил з доріжок біля під'їзду - і все засяяло, заграло під теплими сонячними променями.
Вийшов Михайлик у двір і зупинився вражений: як гарно крізь! Це тому, що сьогодні свято - Михайликові сім років виповнилося! Зранку мама пече смачний пиріг з полуничним варенім, а тато подарував новенький червоний автомобільчик, який працює на батарейках і навіть сам повертає наліво, направо. Ось Михайлик і вийшов у двір з новою, іграшкою - показати друзям. Але у дворі нікого не було. Тільки в піску ліпила пасочки маленька дівчинка років чотирьох. Поруч на лавочці сиділа її бабуся, плела спицями щось біле й пухнасте.
Ні, це мале дівча, а тим більше її бабуся не оцінять чудового подарунка, - подумав Михайлик проходячи повз них.
Дійшовши до лавочки, що стояла під крислатим кленом,
"Михайлик присів і кілька разів запустив свій автомобільчик по
доріжці.
Але гратися самому було не дуже весело. Хлопчик усівся на лавочку і, погойдуючи ногами, почав наспівувати пісеньку про день, який буває, на жаль, тільки раз на рік. Із гущавини клена зізвалась якась пташинка; вона весело присвиснула кілька разів затихла. Михайлик знову заспівав. Пташка послухала й повторила свою нескладну пісеньку.
- Це вона мене вітає з днем народження, - здогадався хлопчик. Він підвів голову, щоб роздивитись свою нову приятельку, але в густих вітах пташки не було видно.
Вмощуючись на лавочці зручніше, хлопчик раптом помітив траві біля лавки рогатку Точно таку, яку колись бачив у Миколки. Ми із нею так здорово стріляв камінчиками по мішенях. А мішенями були консервні бляшанки, розвішані по стовпчиках паркану.
Михайлик підняв рогатку, оглянув її, кілька разів натягнув
гумовий шнурок. Знайшов кілька камінців. Шкода, що ніде не
знайти бляшанки. Він би зміг стріляти так само влучно, як Миколка.
Хлопчик приладнав камінчика, прицілився і запустив його у стовпчик паркану. Не вийшло. Промазав. Спробував вдруге, втретє... Камінці летіли то вище стовпчика, то падали ближче.
-Цікаво, на яку висоту може полетіти камінчик, - подумав Михайлик, - чи долетить до верхівки клена?
Він знову приладнав камінця і вистрілив угору.
І раптом замість камінця до ніг Михайлика впала маленька сіренька пташка і, тріпочучи крильцями, забилася на землі.
Михайлик на мить завмер, потім кинувся до пташки. Вона спробувала злетіти, але одне крильце волочилося по землі й не відпускало її вгору, на дерево. Хлопчик схопив пташинку, притиснув до себе і, забувши про свій автомобільчик, побіг додому. Пташка билась у його долоньках, пробувала вирватися. А серденько її калатало гучно-гучно...
У кімнаті пахло полуничним пирогом.
Михайлик підбіг до мами і, затинаючись, проказав:
-Мамо, мамо, пташечка, дивись, що з нею? Вона помирає? Мама взяла пташку в руки, подивилась і, похитавши головою, сказала:
-Який же негідник поранив її?
- Це я... це я - негідник, - тихо прошепотів Михайлик. - Я ненароком, мамочко, я не хотів.:. Вона помре?
- Може, і не помре, - відповіла мама, - але вже ніколи не зможе літати. Як же ти міг так вчинити?
- Я не хотів, я не думав, - крізь сльози шепотів Михайлик.
- Оце й погано, що не думав, - відповіла мама.
...Сонце, як і раніше, заглядало в кімнату, але його промінці вже не були такими лагідними й привітними.
Документ
Категория
Школьные материалы
Просмотров
857
Размер файла
49 Кб
Теги
відповідальність, свої, день, оповідання, вчинка, народження
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа