close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Хліб – усьому голова.

код для вставкиСкачать
Тема. Хліб - усьому голова.
Мета: ознайомити учнів з процесом виготовлення хліба, показати
значення хліба і ставлення людини до нього у різні часи; розвивати знання учнів про традиції та звичаї українського народу; виховувати бережливе ставлення до хліба і повагу до хліборобів.
Обладнання: малюнки (хліб, коровай, дідух, колоски), ілюстрації до гри, прислів'я та приказки.
Хід заняття.
І. Організаційний момент.
Діти, відгадайте загадку.
Ноги на полі,
Середина на дворі,
Голова на столі? (Хліб)
ІІ. Оголошення теми і мети заняття.
Сьогодні ми дізнаємося про те, як до нас на стіл приходить найбільша цінність на землі - хліб. Дізнаємося, який шлях проходить колосок, щоб перетворитися у пухкий, духмяний коровай, скільки людей допомагає в цьому.
ІІІ. Сприймання та осмислення нового матеріалу.
1. Бесіда на виявлення знань учнів.
- Що ви знаєте про хліб?
- Як виготовляють хліб?
- Чи шануєте ви працю тих людей, що вирощують, випікають запашний хліб?
- За що люди так люблять хліб?
- Чи бережно ви ставитесь до хліба? Чому?
2. Бесіда про важливість хліба.
"Земля на зерняткові стоїть..." - так говорять у народі, бо саме на колосках з віку у вік трималася людська доля. Сотні тисяч слів у нашій мові, але першими за важливістю є Україна, народ, праця, хліб!
Ми хлібом-сіллю, друзів зустрічаєм
Хай в світі буде більше в нас братів
Хай в кожній хаті будуть короваї
Щоб люд ніколи хліба не просив.
Наше життя нерозривно пов'язане з хлібом. Він з нами в повсякденному житті в горі і радості. Скільки б не мали його люди - завжди говорять про нього з щирою повагою, беруть його до рук трепетно й урочисто. За всіх часів і у всіх народів найбільшою святістю було, коли лежав на столі хліб. Його присутність народжувала поетів і мислителів, сприяла появі пісень, дум, пророджувала родовід, і навпаки - коли він зникав, неодмінно приходило лихо. Так казав відомий дослідник народної творчості Василь Скуратівський "Тяжко діставався хліб насушний у давнину". Згадаємо також нашого незабутнього Т. Г. Шевченка "А я стою, похилившись думу гадаю, як то тяжко той насушний люди заробляють". Отже, з давніх-давен український народ над усе цінував хліб, завжди ставився до нього як до святині, передавав цю любов дітям і онукам.
- Не кидайся хлібом, Він святий!
В суворості ласкавій
Бувало каже дід старий
Малечі кучерявій - Не грайся з хлібом, То ж бо гріх
Іще до немовляти
Щасливий стримуючи сміх
Бувало каже мати.
Отже, ще з пелюшок дитину привчали любити і шанувати хліб.
Хліб належить до особливо шанованих символів українського народу. Недаремно в народі складено про хліб чимало прислів'їв: "Хліб - усьому голова", "Хліб житній - батько рідний, гречана каша - мати наша", "Без хліба немає обіда" та приказок: "Аби хліб, а зуби знайдуться", "Хліб-сіль вам" та ін.
- Що означає слово "хліб"?
Хліб - це зерно, яке перемелюють на борошно.
Хліб - це випечений виріб із борошна, продукт харчування.
Хліб - це рослини в полі (ярові, озимі).
Хліб - це поле.
Хліб - це заробіток, як засіб існування (відібрали останній хліб, або жити на чужих хлібах, тобто на утриманні в когось).
Хліб насущний - щоденні, звичайні харчі.
От що значить хліб для людини.
3. Розповідь про побут українців.
В Україні хліб-сіль на вишитому рушнику - то найвища ознака гостинності, щирості та доброзичливості нашого народу.Існує в народі повір'я, що хліб потрібно випікати у жіночі дні - середу чи п'ятницю, хоча в окремих родинах житній хліб - паляниці, пекли щодня. Якщо борошна до нового врожаю не вистачало, домішували товчену картоплю, висівки, гарбузи.
З давніх часів батьки навчали дітей своїх традицій - берегти хліб. Паляниця мала неодмінно лежати на столі, і ніхто, навіть діти, не насмілювався покласти її догори. Немовля разом із материним молоком уживало хліб: йому давали обгорнуту в полотняну тканину "м'якушку-смоктунця".
Та не тільки хліб випікали у сім'ях.
Скільки різних смачних хлібних виробів пекли! У неділю і свята з житнього або пшеничного борошна пекли пампушки, пиріжки з сиром, маком, картоплею, капустою, ягодами, також пекли коржі, млинці.
- Що нині випікають з борошна, крім хліба?
Їжею і окрасою був хліб на різних святах і в обрядах. Та й тепер жодне весілля не обходиться без короваю, а до нього випікають шишки, калачі, дивні, лежні тощо. Почесне місце посідає хліб у звичаях і обрядах українців. Будь - яке свято необходилось без хліба. Хлібом і сіллю зустрічали дорогих гостей. Коли народжувалясь дитина ішли на хрестини, неодмінно в колиску клали хлібину. На весіллі молодих зустрічали з хлібом і сіллю. Молоде подружжя схиляли голови, цілували його приймаючи благословення.
У новозбудовану хату неодмінно приходили з хлібом. Виряджаючи сина в далеку дорогу, мати давала йому хліб. В останню дорогу виряджають людей теж з хлібом. В усі часи, майже всі свята були пов'язані з хлібом. На Різдво обов'язково пекли пироги з капустою, маком, пампушки, пиріжки.
На Великдень також випікали круглі калачі - паски. Прикрашали їх різними фігурками, виробленими з тіста, - пташками, колосками, ріжками, косичками.
З хлібом на вишитому рушнику йшли навесні оглядати поле, сіяти, жати. Найкращу жницю квітчали вінком з колосків, а потім ще сплітали вінок, урочисто несли його в село до двору господарів, клали вінок на хліб, з яким господині вітали женців.
У день повернення птахів з теплих країв випікали "сорок", "жайворонків", давали їх дітям, а вони виходили у двір, підкидали "пташок" угору і закликали весну, вітали її прихід.
3. Бесіда про сприймання розповіді.
- Що дізналися нового з розповіді?
- Що означає слово "хліб"?
- Яке в народі існує повір'я про хліб?
- Що випікали крім хліба?
- На яких святах та обрядах був хліб і різні хлібні вироби?
4. Робота над наочністю.
5. Читання казки В. Сухомлинського "Свято першого хліба".
"Свято першого хліба".
Ось і настав день радісного свята Першого Хліба.
Сонячний серпневий ранок. Ми сіли на стіл. На столі - біла хлібина. А в мисці - пахучий мед. Стіл наш стоїть на траві, поруч - сад. Пахнуть яблука і груші. Над мискою з медом літають бджоли. Маленька бджілка з золотими крильцями сіла на краєчок миски, доторкнулась до меду:
- Ой, яке солодке, та це ж із нашого вулика.
А вулики ось тут, у саду. Ми чуємо, як бринять бджоли...
Ми порізали хлібину, на скибочки поділили. Який смачний цей хліб! Мабуть, тому, що в ньому - наша праця. Ми копали землю, вносили добрива. Ми сіяли пшеницю, поливали її, а взимку засипали снігом, щоб не холодно їй було! Який смачний хліб! Він пахне весняним вітром і гарячим літнім сонцем. Хліб - це праця і щастя.
- Яке свято прийшло?
- Чому хліб такий смачний?
- Що потрібно зробити для того, щоб із однієї маленької зернини виріс колосок.
ІV. Дидактична гра "Як колосок став хлібом? "
Зараз ми пограємо в гру яка називається: "Як колосок став хлібом?" Вам потрібно за допомогою малюнків показати шлях, який пройшов хліб від зернинки до хлібинки.
V. Складання прислів'їв про хліб із поясненням їхнього змісту.
- Без солі не смачно, без хліба не ситно.
- Хліба край - і під ялинкою рай, а хліба і шматка - і в тарілці тоска.
- Хліб ногами топтати - народу голодувати.
- Хочеш їсти калачі - не сиди на печі.
- Без хліба нема обіда.
- Хліб - усьому голова.
- Не вчи вченого їсти хліба печеного, - я й сам з'їм.
VІ. Підсумок уроку
- Що ж таке хліб?
- Чому хліб такий дорогий кожній людині?
- Професії яких людей беруть участь у його виготовленні?
- Чому праця хлібороба в усі часи одна із найпочесніших?
- Як треба ставитись до хліба? Чому?
- Як у вашій родині бережуть хліб?
- Що роблять для того, щоб хліб не пропадав?
- Що роблять із несвіжим хлібом?
Нашу бесіду я хочу завершити віршем Миколи Нагнибіди "Хліб чесно вчіться здобувати".
Хліб чесно вчіться здобувати
Хліб чесно вчіться здобувати.
Умійте й крихту шанувати, - З маленства мати науча...
Крізь все життя
Нам дзвонить колос.
Крізь всі літа нам чути голос
І матері, і сівача.
Той вічний голос заповітом
В серцях у нас,
Над нашим світом.
Сузір'я нашим у путі...
Хіба їх можна роз'єднати
Хоч на хвилину у житті?!
Словничок - годівничок
Балабушки - невеличкі булочки круглої форми з дріжджового тіста. Пекли їх у святкові дні чи в неділю, найчастіше з пшеничного чи гречаного борошна. На печених балабушках ворожили у Новорічну ніч і на Андрія. Воду для тіста слід було принести від колодязя ротом. При цьому хлопці смішили дівчат, щоб ті випустили з рота або проковтнули воду. Принісши воду, дівчата замішували нею тісто, випікали балабушки, та, поклавши кілька на низенькому ослоні, випускали голодного пса. Чию балабушку собака з'їдав першою, та з дівчат першою повинна була вийти заміж. Інший спосіб ворожіння полягає в тому, щоб з'їсти на ніч пересолену балабушку, тоді присниться суджений, який принесе дівчині напитися.
Вареники - одна з найпоширеніших страв з вареного тіста з начинкою. Остання могла бути пісною чи скромною. Як начинку використовували сир, смажену капусту, варену товчену картоплю, мак, калину та інші ягоди, варену квасолю, горохове пюре, пшоняну чи гречану кашу. Тісто для вареників робили з пшеничного, житнього, гречоного борошна. Прісне тісто замішували на сироватці з яйцем, давали йому відстоятись і, розкачавши в руках качалку діаметром 2-3 см, різали її на дрібні шматочки. Кожен шматок обвалювали в борошні, розкачували на варяниці, які потім начиняли. Варили вареники у крутому окропі, потім виймали ополоником, зкладали в макітру та заливали засмаженою в олії або сала з цибулею. Вареники давали обов'язковою стравою, котру несли молодій дівчата-дружки на другий день весілля. Вареники символізували продовження роду.
Вергуни - просте печиво, нехитрі ласощі, які виготовляли з прісного тіста на яйці й сироватці. Тісто розкачували у тонкий корж, різали на прямокутники чи ромби, у яких робили внутрішній надріз. Потім вивертали усередину раз чи двічі і смажили у кип'ячій олії до золотавого кольору. Вергуни готували на вечорниці дівчата, хазяйки для колядників і щедрівників, бабиповитухи для онуків. Робили їх на піст.
Гречаники - гренчані млинці або перепічки. Тісто замішували, як для оладок, давали йому добре зійти, а потім смажили великі, на всю сковороду, греченики. Їли їх зі шкварками, молоком, кисляком, сметоною.
Галушки - типова для страва української кухні. Прісне тісто, замішане на сироватці з яйцем або на воді. Тісто розкачували качалкою, щоб товщина коржа була 1-1,5 см. Різали тісто смугами шириною 2-3 см, потім відшипували від кожної невеликі шматочки і кидали в підсолений кріп. Це були щипані галушки. Коли ж від тіста шматочки відрізали ножем, виходили різані галушки. Варені на воді галушки зціджували й заправляли засмаженою з цибулею на олії чи салі. Варені на молоці або у юшці, галушки їли разом з рідною.
Затірка - одна з найдавніших страв. Круте підсолене пшеничне на яйцях тісто розтирали з мукою у дерев'яних ночвах ложкою доти, поки не утворювалися кульки, розміром з горошину. Їх варили в окропі або в молоці, іноді в м'ясній юшці.
Кльоцки - страва, що готувалася аналогічно галушками, але з доповнювачами. Прісне тісто замішували з м'ятою вареною картоплею, свіжим сиром, виробляли кульки і варили їх в окропі, покі ті не спливали. Їли гарячими із сметаною, шкварками, олією.
Книші - житній, рідше пшеничний хліб з борошна тонкого помелу. З готового тіста здіплювали тонку паляничку і, вмочивши в олію ложку, надрізали нею по краю хлібини. Одержані пелюски (5-7) витягнули, загинали до середини й притискали ложкою. Готували цю страву переважно на свята, які випадали у піст, на поминки, проводи.
Коржі - найдавніший вид хліба, що виготовлявся з прісного тіста. Як правило, їх робили тоді, коли до наступної випічки не вистачало хліба. Тісто замішували на сироватці, а у піст - на воді, тонко розкачували качалкою, робили насічку ножем і смажили на олії.
Лемішка - кашеподібна мучна страва. У горщик з підсоленим окропом всипали гречане борошно, постійно перемішуючи й розтираючи його. Води й борошна брали у пропорції десь 2,5:3,1. Потім цю загуслу масу ставили у піч упрівати. Вживали переважно у піст.
Документ
Категория
Школьные материалы
Просмотров
8 112
Размер файла
2 248 Кб
Теги
голова, хліб, усьому
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа