close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

Електробезпека на виробництві та в побуті

код для вставки


П.П. Кухровський








Е Л Е К Т Р О Б Е З П Е К А

НА  ВИРОБНИЦТВІ  ТА  В  ПОБУТІ



Навчальний посібник




















м. Хмельницький
2005р.


ББК 31.29
К



П.П.Кухровський. Електробезпека на виробництві та в побуті. - Хмельницький, 2005. -


     В книзі надана необхідна інформація для створення безпечних умов експлуатації промислового електрообладнання та безпечної експлуатації побутових електроприймачів на основі положень державних нормативних документів з питань  електробезпеки. Розглянуто дію електричного струму, статичної електрики та електромагнітних полів на організм людини, особливості дії та основні причини ураження електричним струмом, засоби і способи захисту від ураження електричним струмом, організація безпечної експлуатації електроустановок, методи надання першої долікарської допомоги потерпілим від ураження струмом.
     Навчальний посібник призначений для керівників та спеціалістів підприємств, організацій, установ, підприємців, фермерів, які навчаються з питань охорони праці, для електротехнічних працівників при підготовці до атестації на групу з електробезпеки, а також широкого кола громадян без спеціальної освіти.
     
     Рецензент  В.І. Гажаман - головний інспектор Держнаглядохоронпраці України.
     
     Рекомендовано до видання Вченою радою Національного науково-дослідного інституту охорони праці.
     
     
     
     
                                                                      П.П.Кухровський

                                                                      Редакція  ....



















З М І С Т

Передмова    . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  3

1. Скорочення, терміни та визначення  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5

2. Обставини та основні  причини ураження  електричним струмом  . . . . . . . . . . . . .7
2.1.  Небезпека ураження електричним струмом в електроустановках  . . . . . . . . . . . . . . . . .7
2.2.  Схеми електромереж  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  7
2.3.  Схеми вмикання людини в електричне коло  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8
2.4.  Явище стікання струму в землю  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 12
2.5.  Напруга  дотику  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .14
2.6.  Напруга крокова  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 16
2.7.  Шляхи проходження струму в тілі людини  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 17
2.8.  Основні причини ураження  електричним струмом  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .   19

3. Дія  електричного  струму  на  організм  людини  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  20
3.1.  Особливості  дії електричного струму на організм людини  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .20
3.2.  Місцеві електротравми  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .22
3.3.  Електричний удар . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 24
3.4.  Особливості травмування  електричним струмом . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 25
3.5.  Фактори, що впливають на наслідки дії  електричного струму . . . . . . . . . . . . . . . . . . 25

4. Статична  електрика  та  захист  від  неї   . . . . . . . . . .  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  33
4.1.  Умови виникнення  заряду статичної електрики  та небезпека його 
накопичення  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  33
4.2.  Заходи та засоби захисту від статичної електрики  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 34

5. Небезпека дії та захист від електромагнітних полів  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  37
5.1.  Небезпечна  дія електромагнітного поля  промислової частоти та захист від неї . . .  37
5.2.  Небезпечна дія  на організм  людини електромагнітних полів радіочастот 
та захист від неї  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 43
5.2.1. Діапазони радіочастот та їх використання  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 43
5.2.2. Джерела випромінювання  електромагнітних полів  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  43
5.2.3. Вплив електромагнітних полів та випромінювань на живий організм  . . . . . . . . .  44
5.2.4. Одиниці виміру та граничнодопустимі норми електромагнітних 
випромінювань  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .46
5.2.5. Захист від опромінення електромагнітними хвилями радіочастот  . . . . . . . . . . . .  47
5.2.6. Вплив торсіонної складової електромагнітного випромінювання 
електронної техніки та захист від неї  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .48

6. Основні  методи надання  першої  допомоги  потерпілим  від дії 
електричного струму  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  51
6.1.  Послідовність надання  першої допомоги . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .51
6.2.  Звільнення від дії електричного струму . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 54
6.3.  Перша допомога потерпілому від дії електричного струму . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 57
6.4.  Перша допомога при опіках . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .59
6.4.1. Термічні і електричні опіки  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  59
6.4.2. Хімічні опіки  . . . . . . . . . . . . ... . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 60
6.5.  Способи оживлення організму у випадку клінічної смерті . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 61
6.5.1. Штучне дихання  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 61
6.5.2. Зовнішній  масаж серця  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .64
6.6.  Перша допомога при пораненні  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 66
6.7.  Перша допомога при запамороченні, тепловому та сонячному ударах,  
отруєннях і відмороженні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .66

7. Класифікація  приміщень  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 68
7.1.  Класифікація приміщень за характером навколишнього середовища  . . . . . . . . . . . . . .68
7.2.  Класифікація приміщень за небезпекою ураження електричним струмом  . . . . . . . . . .69

8. Охорона електричних мереж  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 71

9. Захисні засоби, що використовуються в електроустановках  . . . . . . . . . . . . . . . . .  76
9.1.  Загальні положення  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  76
9.2.  Зберігання засобів захисту  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .77
9.3.  Контроль за станом засобів захисту та їх облік  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  78
9.4.  Загальні правила користування захисними засобами  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  81
9.5.  Вимоги до окремих видів захисних засобів та правила користування ними  . . . . . . .  82
9.5.1. Загальні вимоги  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  82
9.5.2. Діелектричні рукавички. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  83
9.5.3. Діелектричне взуття  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 83
9.5.4. Діелектричні килими та ізолювальні підставки  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  83
9.5.5. Інструмент з ізолювальним покриттям  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  84
9.5.6. Покажчики напруги  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 85
9.5.7. Світлосигнальні покажчики пошкодження кабелів  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 88
9.5.8. Сигналізатори напруги  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .88
9.5.9. Електровимірювальні кліщі  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .89
9.5.10. Ізолювальні кліщі. Ізолювальні штанги  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 90
9.5.11. Захисні огородження  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .91
9.5.12. Переносне захисне заземлення  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 93
9.5.13. Засоби захисту для ВРПН  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 94
9.5.14. Знаки і плакати безпеки  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 95
9.5.15. Засоби індивідуального захисту загального призначення  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 99

10.  Особливості будови  електроустановок  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. 101
10.1. Загальні  вимоги  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. .101
10.2. Вимоги  до конструкції  (влаштування)  електроустановок  . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . 102
10.3. Технічні способи та засоби, що убезпечують людей від ураження 
електричним струмом  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  . 103
10.4. Захист від ураження електричним струмом в електричних установках 
будівель  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  . .104

11. Захист від ураження електричним  струмом  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . .105
11.1. Ізолювання струмовідних частин . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . . 105
11.2. Ізолювання не струмовідних частин  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . . 107
11.3. Ізолювання робочого місця (ізолювальні приміщення, зони, майданчики)  . . . . . . .107
11.4. Захисні огородження і оболонки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .108
11.5. Встановлення  бар'єрів  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 105
11.6. Безпечне розташування струмовідних частин поза зоною досяжності.. . . . . . . . . . . 111
11.7. Попереджуюча сигналізація і блокування  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .111
11.8. Захисне заземлення  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 113
11.9. Контроль ізоляції . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .123
11.10. Зрівнювання і вирівнювання потенціалів  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .126
11.11. Автоматичне вимкнення живлення. Занулення  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .131
11.12. Захисне  вимкнення  живлення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .141
11.13. Електричне розділення мережі (електричний поділ кіл) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 143
11.14. Мала напруга                               . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .145

12. Організація  безпечної експлуатації  електроустановок  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 148
12.1. Допуск електроустановок  до експлуатації  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 148
12.2. Вимоги до роботодавця (керівника підприємства) щодо безпечної експлуатації електроустановок  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 149
12.3. Вимоги до  електротехнічних працівників  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 150
12.4. Організаційні заходи, що убезпечують працівників під час роботи  . . . . . . . . . . . . .156
12.5. Технічні заходи, що створюють безпечні умови  виконання робіт  . . . . . . . . . . . . . .167
12.6. Опосвідчення стану безпеки  електроустановок  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .176

13. Заходи безпеки при роботі з електрифікованим  інструментом і зварювальними трансформаторами в приміщеннях  різних категорій  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 178
13.1  Класифікація  електроінструменту за способом захисту людей від 
ураження електричним струмом  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .178
13.2 Виконання робіт з використанням  електрифікованого інструменту  . . . . . . . . . . .  179
13.3 .Вимоги до електрозварювального обладнання та до виконання 
електрозварювальних робіт  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .182

14. Додатки

Додаток 1. Одиниці вимірювань електричних величин . . . . . .  . . . . . .. . . . . . . . . . . . . . . . . 185
Додаток 2. Основні розрахункові електротехнічні формули  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 186
Додаток 3. Розрахунок заземлювачів   . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 189
Додаток 4. Форма технічного паспорту заземлювального пристрою .. . . . . . . . . . . . . . . . . 193
Додаток 5. Умовні графічні позначення електрообладнання та його елементів . . . . . . . . . 198
Додаток 6. Схеми застосування пристроїв захисного вимкнення для  побутового електрообладнання  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 203
Додаток 7. Вибір апаратів захисту електрообладнання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 204
Додаток 8. Форма протоколу перевірки стану безпеки електроустановок . (Зразок заповнення). . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . . . . . . . . . . 208
Додаток 9. Критерії перевірки безпеки електроустановок    . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 212
Додаток 10. Форма переліку електроустановок, що вичерпали свій ресурс .. . . . . . . . . . . .216
Додаток 11. Перелік робіт, що виконуються за нарядами, за розпорядженнями 
та в порядку поточної експлуатації (зразок заповнення). . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 217
Додаток 12. Список електротехнічних працівників, які можуть призначатися 
відповідальними особами під час виконання робіт в електроустановках 
(зразок заповнення)  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  219
Додаток 13. Форма журнал обліку та утримання захисних засобів   . . . . . . . . . . . . . . . . . . 220
Додаток 14. Посадова інструкція особи, відповідальної за електрогосподарство
 (зразок).  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . . . . . 221
Додаток 15. Допустимі тривалі струми для проводів і кабелів. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 227
Додаток 16. Захист від ураження атмосферною електрикою . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 229

Список літератури   . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 233
Післямова  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .238
Передмова

     Про те, що електричний розряд діє на людину стало очевидним ще в останній четверті 18 століття. Одне із перших  свідчень цієї дії  належить французькому лікарю  Ж.Марату, відомому діячу французької революції (1789 - 1794 р.). Англієць А.Уоріш, італійці Л.Гальвані, А.Вольта та ряд інших вчених встановили, що на тіло  людини діє розряд, отриманий не тільки від джерел статичної електрики, але і від електрохімічного елемента. А.Вольта встановив вплив тривалості дії струму на її наслідки.
     Серйозна небезпека ураження електричним струмом виникла з початком використання в кінці 19 століття змінного струму частотою 50 Гц. Необхідно було зрозуміти механізм дії електричного струму на живий організм і розробити правила безпечної поведінки людей при експлуатації електроустановок.
     З ініціативи петербурзького професора П.Д. Войнаровського було опрацьовано і затверджено 08.07.1898 р.  перші законодавчі документи з безпеки при  влаштуванні і експлуатації електроустановок.. Вони носили назви: "Временные правила подземной канализации проводов высокого напряжения до 3000 В (от 250 В переменного тока и от 450В постоянного тока)"  і "Временные правила по производству работ и контролю сети подземной канализации проводов высокого напряжения".
      Прогресивна роль П.Д. Войнаровського в тім, що він разом з П.С. Осадчим, пропонуючи нормування границь напруги (низька напруга - до 250 В відносно землі, середня - від 250 до 750 В і висока - понад 750 В), вказували на необхідність забезпечення електроустановок захисними засобами, створювали тим самим основи електробезпеки. 
     Електробезпека - це система організаційних і технічних заходів, засобів та способів,  які забезпечують захист від шкідливої і небезпечної дії електричного струму, електричної дуги, електромагнітного поля  та статичної електрики [5], [8].
     Великий внесок у вивчення явищ впливу електричних струмів  на організм внесли науковці - фізіологи та електротехніки Н.Л. Гурвич, О.П. Кісєльов, В.Є. Манойлов, Ю.Г.Морозов, Ю.Г. Сибаров, Г.С. Солодовніков, В.Я. Табак та інші.
     В справі створення нових і  вдосконалення існуючих принципів, способів, засобів захисту від ураження струмом, а також  опрацювання правил і норм безпеки велику роботу виконали науковці  Л.В. Гладилін, П.Г. Грудинський, П.О. Долін, Ю.О. Духанін, Б.А.Князевський, С.І. Коструба, С.А. Лейбовський, М.Р. Найфельд, Л.О. Петрі, І.Д.Равікович, М.В. Шипунов, А.Й. Якобс та багато інших.
     Наукові та промислові досягнення, застосування новітніх ізолювальних матеріалів, автоматичних комутаційних та захисних апаратів, удосконалення правил, регламентів, інструкцій значно підвищили рівень електробезпеки сучасних електроустановок та зменшили їх небезпечність. Що стосується окремої електроустановки, то про її електробезпеку можна сказати так:
     - електробезпека установки - відсутність з боку електроустановки такої загрози життю, здоров'ю та майну людей, тваринам, рослинам і довкіллю, яка перевищує допустимий ризик.
     Враховуючи те, що книга виходить в період становлення вітчизняної нормативної документації на державній мові із чинних російськомовних нормативних документів, то де-які терміни (визначення), перекладені автором на свій розсуд, можуть відрізнятися від офіційних, але ця різниця не суттєва і в подальших випусках книги буде усунена. 
     Для підготовки цієї книги були використані наявні в літературі дані, дані чинних нормативних документів, а також матеріали з досвіду практичної роботи автора.
     Книга написана в обсязі програми курсового навчання з питань електробезпеки відповідно до "Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці" з поглибленням окремих розділів.
     Книга призначена для керівників підприємств, організацій, установ, спеціалістів, інженерів з охорони праці, приватних підприємців, фермерів, однак може стати в нагоді як електротехнічним працівникам так і широкому колу громадян без спеціальної освіти.
     Електроенергетика не тільки стала основою всякого виробництва, але й повсякденне наше життя не мислиме без неї. Щоб створити безпечні умови праці під час експлуатації електроустановок на виробництві, а також безпечно використовувати побутові струмоприймачі, необхідно знати: 
- як електричний струм діє на організм людини;
-  як уберегтися від шкідливого і небезпечного впливу його на людину;
-  які засоби і способи захисту від ураження струмом повинні застосовуватися за тих чи інших умов;
-  як звільнити від дії та надати первинну допомогу людині, що постраждала від струму.
     Мета книги - не підмінювати нормативні документи з питань електробезпеки (в подальшому - Правила), а допомогти  читачу зрозуміти необхідність тих чи інших вимог правил, полегшити їх вивчення, допомогти знайти відповідність між визначеннями електротехнічних термінів, прийнятих в чинній нормативній документації 1986 - 1989 років та сучасних термінів.
     
     Висловлюю щиру подяку заступнику директора Хмельницького ЦНТЕІ Пастернаку О.С. за підтримку ідеї написання та видання книги, Адамчук О.П., Хрущу О.П., Чорненькій В.Д. за допомогу в підготовці до видання навчального посібника,  а також рецензенту Гажаману В.І. за корисні пропозиції, що враховані при виданні книги.





























1. Скорочення, терміни та визначення.

Терміни, позначення 
та скорочення
Визначення
1
2
Безпечна  відстань
Найменша відстань між людиною та джерелом небезпечного або (та) шкідливого  виробничого фактора, в разі якого людина перебуває поза небезпечною зоною.
Відкрите розподільче устаткування; ВРУ
Електричне розподільче устаткування (РУ), обладнання  якого розташоване просто неба.
ВРПН
Виконання робіт під напругою
Дотик однофазний (однополюсний)
Дотик до однієї фази (полюса) електроустановки, що перебуває під напругою
Дотик двофазний (двополюсний)
Одночасний дотик до двох фаз (полюсів) електроустановки, що перебуває під напругою.
Електротехнічні працівники
Працівники із складу енергетичної служби підприємства спеціально підготовлені для обслуговування електроустановок
Електроустановка
Сукупність машин, апаратів, ліній і допоміжного обладнання (разом з будівлями і приміщеннями в котрих вони встановлені),  призначених для вироблення, перетворення, трансформації, передавання, розподілення електричної енергії та перетворення її в інший вид енергії..
Електроустановка  діюча
Електроустановка або її дільниця, яка перебуває під напругою чи на яку напруга може бути подана вмиканням комутаційних апаратів, а також ПЛ, що розташована в зоні дії наведеної напруги  або має перетинання з діючою ПЛ.
Електроустановка  до 1000В
Електроустановка напругою менше 1000В (за діючим значенням напруги)
Електроустановка понад 1000В
Електроустановка напругою 1000В і більше (за діючим значенням напруги).
Електрообладнання
Пристрої, в яких виробляється, трансформується, перетворюється, передається, розподіляється або споживається електрична енергія; комутаційні апарати в РУ, всі види захисту електроустановок.
Електрообладнаня побутове
Електрообладнання, яке використовується в житлових, комунальних, громадських спорудах усіх типів і з яким може взаємодіяти  некваліфікований персонал: як дорослі, так і діти.
Електротравма
Травма - пошкодження, поранення, яке викликане дією електричного струму чи електричної дуги.
Заземлення
Навмисне електричне приєднання частини будь-якої електроустановки чи частини іншої установки до заземлювального пристрою.
Заземлювальний пристрій
Сукупність заземлювача та заземлювальних провідників.
Заземлювач
Один провідник (електрод) чи сукупність  провідників (електродів), що мають між собою металевий зв'язок і постійно перебувають в дотику з землею.
Заземлювальний провідник
Провідник, що з'єднує з заземлювачем частини обладнання.

Заземлена  (глухо заземлена) нейтраль
Нейтраль трансформатора чи генератора, яка приєднана до заземлювального пристрою безпосередньо або через малий опір (наприклад, через трансформатори струму).
Зрівнювання
 потенціалів
Досягнення рівності потенціалів провідних частин шляхом електричного з'єднання їх між собою
Вирівнювання
 потенціалів
Метод зниження напруг дотику та кроку між точками зони розтікання струму (локальної землі), до яких можливий одночасний дотик, або на яких людина може одночасно стояти.
Комутаційний апарат
Електричний апарат, призначений для вмикання та вимикання електричного кола (вимикач, роз'єднувач, відокремлювач, рубильник тощо).
Наряд-допуск (наряд)
Складене на спеціальному бланку письмове завдання на  безпечне виконання роботи, що визначає її зміст, місце, початок і закінчення, необхідні заходи безпеки, склад бригади і осіб, відповідальних за безпечне виконання роботи.
Нейтраль
Точка електричного з'єднання усіх фазних обмоток джерела живлення (генератора, трансформатора) змінного струму.
Нульовий робочий провідник (N)
В електроустановках до 1000В це провідник, що використовується для живлення  електроприймачів, з'єднаний з глухозаземленою нейтраллю генератора чи трансформатора в мережах трифазного струму, з глухо заземленим виводом джерела однофазного струму, з глухозаземленою середньою точкою джерела в трипровідних мережах постійного струму.
Нульовий захисний провідник (РЕ)
В електроустановках до 1000В це провідник, що з'єднує струмопровідні частини електроустановки, які нормально не перебувають під напругою (відкриті струмопровідні частини), з глухозаземленою нейтраллю генератора чи трансформатора в мережах трифазного струму, з глухо заземленим виводом джерела однофазного струму, з глухозаземленою середньою точкою джерела в мережах постійного струму.
Опір заземлювального пристрою
Відношення напруги на заземлювальному пристрої до величини струму, що стікає із заземлювача в землю.
Питомий опір землі
Еквівалентний питомий опір землі з неоднорідною структурою в якій опір заземлювального пристрою має таку ж величину що й в землі з однорідною структурою.
ПЛ
Повітряна лінія електропередавання електричної енергії.
Робоче місце 
Дільниця електроустановки, на якій, в разі вжиття всіх  заходів безпеки (підготовка  робочого місця, застосування засобів захисту, забезпечення  безпечних відстаней тощо) дозволяється виконання роботи.















2. Обставини та основні причини ураження електричним струмом

      2.1. Небезпека ураження електричним струмом в електроустановках

      Ураження людини електричним струмом можливе  лише за умови створення електричного кола для протікання  струму через її тіло. Це можливе в наступних випадках:
- в разі безпосереднього дотику  до частин електрообладнання не менше ніж у двох точках з різними потенціалами; 
-  наближення до струмовідних частин на недопустиму відстань в електроустановках напругою понад 1000В;
-  ураження атмосферною електрикою.
      Напруга між двома точками до яких одночасно доторкнулась людина називається напругою дотику ( Uд).
      Небезпека такого дотику оцінюється величиною струму , що проходить через тіло людини (Іл) і залежить від низки інших факторів :
      cхеми вмикання людини в електричне коло;
      напруги електромережі;
      схеми електромережі та режиму роботи її нейтралі;
      якості ізоляції струмовідних частин від землі;
      шляху проходження струму через тіло людини , тощо.
      Таким чином небезпека ураження людини електричним струмом не  є однозначною: в одних випадках замикання кола через тіло людини буде супроводжуватись проходженням через нього малих струмів, безпечних, в інших - струм може сягати великих значень, спроможних викликати смертельне  ураження  людини.
      
      2.2. Схеми електромереж
      
      Правилами [27] регламентується використання електроустановок наступних чотирьох схем, залежно від режиму нейтралі:
      - електроустановки до 1000В з ізольованою нейтраллю; 
      - електроустановки до 1000В з глухозаземленою нейтраллю;
      - електроустановки понад 1000В з ізольованою нейтраллю (з малими струмами замикання на землю);
      - електроустановки  понад  1000В  з  ефективно заземленою нейтраллю   (з великими струмами замикання на землю).
      Згідно з ГОСТ 30.331.2-95, який містить повний аутентичний текст стандарту  Міжнародної електротехнічної комісії (МЕК364-3-93) "Електричні установки будівель" електричні мережі живлення визначаються за наступними характеристиками:
      - типом системи струмовідних провідників;
      - типом системи заземлення.
      Для змінного струму визначені такі системи  струмовідних провідників: однофазна двопровідна; однофазна трипровідна; двофазна трипровідна; двофазна п'ятипровідна; трифазна чотирипровідна; трифазна п'ятипровідна.
      Для постійного струму визначені наступні системи струмовідних провідників: двопровідна; трипровідна.
      Визначені  наступні три типи систем заземлення електричних мереж: IT, TT, TN і різновидності (TN-C, TN-C-S, TN-S).
      Перша буква в умовному позначені системи заземлення характеризує стан струмовідних частин джерела живлення (нейтралі) по відношенню до землі. 
     Друга буква в умовному позначені системи заземлення означає спосіб заземлення відкритих струмопровідних (в подальшому - провідних) частин електроустановки.
      Під  відкритими провідними частинами електроустановки вважають те, що в ПУЭ називають "части электроустановки, нормально не находящиеся под напряжением",  а саме: металеві корпуси, кожухи, шафи, баки тощо.
     Т - безпосереднє приєднання частини електроустановки до землі.
      І - струмовідні частини  ізольовані від землі  або одна точка (нейтраль) заземлена через опір.
      N - безпосередній зв'язок відкритих провідних частин з точкою заземлення джерела живлення (занулення)
      Наступні букви вказують на влаштування нульового робочого та нульового захисного провідників:
      S - функції нульового захисного і нульового робочого провідників розділені і забезпечуються окремими провідниками в усій системі;
      С - функції нульового захисного і нульового робочого провідників об'єднані в одному провіднику (PEN - провідник) в усій мережі;
      С-S - функції нульового захисного і нульового робочого провідників об'єднані в одному провіднику в частині мережі.

 2.3. Схеми вмикання людини в електричне коло

     Схеми вмикання людини в електричне коло змінного струму можуть бути різними. Однак  найбільш характерними є дві наступні:
      - між двома фазами електромережі - двохфазний дотик;
      - між одною фазою і землею - однофазний дотик. 
     Мал. 2-1. Випадки  дотику людини до елементів мережі, що знаходиться під напругою.
     а)  двофазний дотик;  б) однофазний  дотик  до  струмовідної частини; в) однофазний дотик до  корпусу електрообладнання (ЕО) з пошкодженою ізоляцією;  Za, Zb, Zc - повний опір ізоляції проводів відносно землі.
     
     Двофазний  дотик більш небезпечний оскільки до тіла людини прикладено найбільшу в даній  мережі напругу - лінійну, а струм, що протікає через людину, не залежить від схеми мережі,  режиму її  нейтралі  та інших факторів і має найбільшу величину, А:
     
     Іл=   (2.2-1)
     
      де √3·Uф- лінійна напруга мережі, В;
     Uф- фазна напруга, В ;
      Zл - опір тіла людини, Ом. (Опір тіла людини позначено літерою Z, а не літерою R з метою підкреслити складність його характеру, комплексну залежність від  багатьох факторів).
     Випадки двофазного дотику бувають рідко. Вони трапляються, як правило, при виконанні робіт під напругою в електроустановках до 1000В: на щитах, збірках, на ПЛ; за несправності індивідуальних засобів захисту (діелектричних рукавичок з проколами, монтажного інструменту з пошкодженою ізоляцією рукояток); експлуатації електрообладнання з неогородженими голими струмовідними  частинами (відкриті рубильники, провід з пошкодженою ізоляцією, незахищені затискачі зварювальних трансформаторів тощо).
     
     Однофазний дотик виникає в разі дотику людини, неізольованої від землі,  до струмовідної частини  чи корпусу електрообладнання з пошкодженою ізоляцією (мал. 1). В цьому випадку передбачається наявність  електричного зв'язку між електромережею та землею. Це може бути зв'язок,  зумовлений :
     - недосконалістю ізоляції проводів відносно землі ;
     - наявністю ємності між проводами і землею ;
     - заземленням нейтралі джерела струму .
     Розглянемо небезпеку однофазного дотику  в мережах з ізольованою та заземленою нейтраллю. Однофазний дотик менш небезпечний ніж двофазний тому що струм через людину обмежується впливом багатьох факторів. Однак однофазний дотик трапляється значно частіше двофазного.
     В мережі з ізольованою нейтраллю (ІТ) в електроустановках до 1000В струм, що протікає через людину в землю, повертається до джерела живлення через ізоляцію проводів і обладнання, яка в справному стані має великий опір (мал. 2-1). В такому разі опори Za, Zb, Zc утворюють штучну нейтраль, приєднану до землі і тому до тіла людини прикладається фазна напруга - Uф.
     Враховуючи опір взуття та основи на якій стоїть людина можна визначити струм, що протікає через тіло, як:
     
     Іл=   (2.3-1)
     
     де Zіз - опір ізоляції одної із фаз за умов що ZA=ZB=ZC= Zіз.
     RВ - опір взуття людини, Ом;
     Rп - опір підлоги (основи) на якій стоїть людина, Ом;
     
     У найбільш не сприятливому випадку, коли людина стоїть на струмопровідній  підлозі і має струмопровідне взуття, тобто коли RВ=0, та Rп=0  вираз (2.3-1) має наступний вигляд
     
     Іл=    (2.3-2)
     
     Оскільки  опір  людини  значно  менше опору ізоляції електроустановки, Zл << Zіз , то можна зробити такі висновки :
     1. Струм через людину в електроустановках до 1000В з ізольованою нейтраллю визначається, в основному, опором ізоляції ;
     2. Чим краща ізоляція електроустановки відносно землі - тим менший струм протікає через тіло людини і тим менша небезпека від однофазного дотику до струмопровідних частин. Ізоляція виконує захисну роль.
     Мережі з ізольованою нейтраллю напругою понад  1000В  (це мережі  10 кВ,  35 кВ) мають велику довжину і, як наслідок цього, велику ємність між проводами  та землею.  Через велику ємність захисна роль ізоляції повністю  втрачається. В разі дотику людини до струмовідної частини  вирішальну  роль грає  ємнісний струм через тіло людини.
     В мережі з заземленою нейтраллю коло струму, що протікає через тіло людини, включає  в себе крім опору тіла  людини, ще й опір взуття, опір підлоги (основи на якій стоїть людина) та опір заземлення нейтралі джерела струму (генератора або трансформатора). Усі ці опори  ввімкнені послідовно (мал. 2-2.)
     
     
     Мал. 2-2. Дотик людини до однієї фази трифазної мережі із заземленою нейтраллю.
    
     Враховуючи зазначені опори і нехтуючи малими опорами обмоток джерела живлення і проводів, струм через людину визначиться згідно з законом Ома:
     Іл=   (2.3-3),  
      де:
     Uф - фазна напруга мережі, В ;
     Zл - опір людини, Ом;
     RВ - опір взуття людини, Ом;
     Rп - опір підлоги (основи) на якій стоїть людина, Ом;
     Rз - опір заземлення (заземлювального пристрою);
     В такій схемі опір ізоляції Zіз не виконує захисної ролі. 
     Найбільш небезпечним за умов однофазного дотику буде той випадок, коли людина взута в струмопровідне (вологе) взуття і стоїть на струмопровідній підлозі, тобто RВ=0, та Rп=0.  Тоді струм через людину визначиться за формулою: 
     
     Іл=   (2.3-4)
     і буде значно більший.
     Ось чому Правила [12] вимагають при виконанні робіт в електроустановках з дотиком до струмовідних частин обов'язково використовувати ізолюючі засоби: діелектричні рукавички (пальчата), діелектричне взуття, діелектричні килимки, ізолювальні підставки, інструмент з ізолювальними рукоятками.
      Порівнявши  вирази  (2.3-2)  та (2.3-4), за однакової величини фазної напруги (наприклад Uф=220 В) та враховуючи те,  що Rз≤4 Ом, а Zіз ≥ 500 кОм, можна зробити  висновок, що  дотик до струмовідної частини електромережі з ізольованою нейтраллю є  безпечнішим ніж  в мережі з заземленою  нейтраллю.
      Однак цей висновок є справедливим лише за нормальних умов роботи мережі. У випаду аварії, коли одна  із фаз замкнена на землю,  мережа з ізольованою  нейтраллю може стати більш  небезпечною, ніж  з глухозаземленою нейтраллю. Пояснюється  це тим, що  у випадку такої аварії напруга пошкодженої фази  відносно  землі може збільшитися від фазної до лінійної,  тоді як у мережі з глухозаземленою нейтраллю  підвищення напруги практично немає.
     Схему мережі  і режим нейтралі  джерела струму, що живить цю мережу, вибирають за технологічними вимогами, а також  за умовами безпеки.
     За напруги до 1000В використовують схему як трифазної  трипровідної мережі з ізольованою нейтраллю (3х220 В), так і трифазної чотирипровідної мережі з глухозаземленою нейтраллю.
     За технологічними вимогами перевага віддається чотирипровідній мережі, так як вона надає змогу мати дві робочі напруги - лінійну і фазну. Наприклад: чотирипровідна мережа  380/220В дає можливість живити як силові навантаження - трифазні та однофазні, вмикаючи їх між фазними проводами на лінійну напругу 380В, так і освітлювальні навантаження, вмикаючи їх між фазним та нульовим проводом на фазну напругу  220В.
     За умовами безпеки схеми вибирають враховуючи, що за дотику до фазного проводу в період нормального режиму роботи мережі більш безпечною є мережа з ізольованою нейтраллю, а в аварійний період - мережа з заземленою нейтраллю  [18].
      Тому мережі з ізольованою нейтраллю доцільно використовувати  тоді коли є можливість підтримувати високий рівень ізоляції проводів відносно землі і коли ємність проводів відносно землі незначна. Це є короткі мережі без впливу агресивного середовища, що перебувають під постійним наглядом електротехнічного персоналу.
     Мережі з заземленою нейтраллю використовують коли важко забезпечити хорошу ізоляцію (висока вологість, агресивне середовище, торкання проводів до гілля дерев тощо), коли важко швидко відшукати та усунути пошкодження ізоляції,  чи коли ємкісні струми замикання на землю з причини великої довжини та розгалуженості мережі досягають величини небезпечної для людини.
     За напруги понад 1000В однаково небезпечними є дотик до проводу мережі як з ізольованою  так  із заземленою нейтраллю. Мережі понад 1000В до 35 кВ включно працюють в режимі  ізольованої нейтралі, а понад 35 кВ - мають ефективно заземлену нейтраль. В мережах понад 1000В з ізольованою нейтраллю в разі замикання фази на землю навколо місця замикання (стікання струму) виникають (і тривалий час існують) високі потенціали і різниці потенціалів, небезпечні для людей та тварин. 
     Ця небезпека підсилюється тим, що  Правилами [25] допускається робота ПЛ з заземленою фазою до усунення замикання, при цьому персонал зобов'язаний відшукати місце пошкодження і усунути його в найкоротший термін.
     В разі замикання на  землю в мережах понад 1000В з заземленою нейтраллю протікають великі струми і релейний захист швидко вимикає пошкоджену дільницю.
     Відомі, та використовуються в де-яких країнах, інші схеми мережі і режими роботи нейтралі. Так в Австралії використовуються мережі до 1000В із так званим змінним режимом нейтралі: за нормальних умов мережа працює з ізольованою нейтраллю, а в момент аварії нейтраль автоматично заземлюється. Цим самим використовують позитивні властивості мережі з ізольованою нейтраллю за нормальних умов роботи та мережі з заземленою нейтраллю - в аварійний період.
     В Україні та на теренах колишнього Радянського Союзу основною схемою живлення електроустановок до 1000В в містах і селах є чотирипровідна мережа напругою 380/220 В із глухозаземленою нейтраллю (ТN -С).
     2.4. Явище стікання струму в землю
     Стікання струму можливе лише через провідник, що  безпосередньо  має контакт із землею. Цей контакт може бути випадковим чи навмисним. В останньому випадку провідник,  або група провідників, що знаходяться в контакті з землею, називаються заземлювачем. Крім того, одинокий провідник, що знаходиться в контакті з землею називають також одиноким заземлювачем, або заземлювальним електродом, або просто електродом, а заземлювач, що складається із кількох паралельно з'єднаних електродів, називають груповим або складним заземлювачем [18].
     Причинами стікання струму в землю можуть бути: 
     - замикання струмовідної частини на заземлений  корпус  електрообладнання;
     - падіння проводу на землю;
     - використання землі в якості проводу;
     - влучення  блискавки в заземлену конструкцію.
     В усіх випадках спостерігається різке зниження потенціалу (напруги відносно землі)  φз,  струмопровідної частини, що заземлилась, до величини, що дорівнює добутку струму, який стікає в землю Із, на опір, що цей струм  зустрічає на своєму шляху, тобто опір заземлювача розтіканню  струму:
     φз = Із ·Rз.    (2.4-1)
     Це явище, як позитивне, знайшло широке використання як спосіб захисту від ураження струмом  в разі випадкової появи напруги на металевих не струмовідних частинах, котрі для цієї мети заземляються [18].
     Однак, поряд з позитивною стороною (як зниження потенціалу) при стіканні струму в землю виникають і негативні явища, а саме - виникнення потенціалів на заземлювачі і металевих частинах, що з ним контактують, а також на поверхні грунту навколо місця стікання струму в землю. Різниці потенціалів, що виникають при цьому в окремих точках кола струму, в тім числі  і точок на поверхні землі, можуть досягати значних величин, небезпечних для людини. Величини цих потенціалів, їх різниць та характер їх змін і, як наслідок, зумовлена ними небезпека ураження людини струмом, залежать від наступних чинників:
     -величини струму, що стікає в землю;
     -конфігурації, розмірів, числа та взаємного розміщення електродів групового заземлювача;
     -питомого опору грунту.
     Впливаючи на той чи інший чинник, можливо знизити різниці потенціалів, що діють на людину до безпечних величин.
     Рівняння потенціальної кривої для заземлювачів любої форми має вид:
     φз = Із∙ρ/2π∙х        (2.4-2)
     де:   Із - струм, що стікає в землю через заземлювач, А;
            ρ - питомий опір грунту, Ом·м;
            х - відстань від заземлювача, м.
     Графік функції розподілення потенціалів на поверхні землі (потенціальна крива) наведено на малюнку 2-3.
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     Мал. 2-3. Розподілення потенціалів на поверхні землі.
     а) стум, що стікає в землю через одинокий заземлювач.
     б) потенціальна крива.
     в) поле розтікання струму радіусом 20м.
     
     
     Потенціал на поверхні землі навколо заземлювача змінюється за законом гіперболи, зменшуючись від свого максимального значення φз  до нуля в міру віддалення від заземлювача,
     Максимальний потенціал (φз)  буде за найменшого значення відстані  х, рівній радіусу заземлювача, тобто безпосередньо на заземлювачі.
     Мінімальний потенціал  (φ=0)  будуть мати точки на поверхні землі, які віддалені від заземлювача  на відстань  х = ∞. Практично, з точністю, необхідною для розрахунків та вимірювань, зона нульового потенціалу починається  на відстані  20м від заземлювача. Полем розтікання струму можна вважати об'єм грунту в  радіусі 20м на довжині електрода.
     Якщо грунт однорідний і має питомий опір однаковий в усіх напрямках від  електрода то еквіпотенціальні лінії (лінії однакових потенціалів) на поверхні землі являють собою концентричні кола, центром яких є центр електрода.
     
     
     
     
     2.5. Напруга дотику
     
     Розглянем випадок замикання струмовідної частини на заземлений корпус електрообладнання в схемі з ізольованою нейтраллю (ІТ). На мал. 2-4. зображено електрообладнання, наприклад три електродвигуни, корпуси яких приєднані до одного заземлювача. В разі замикання на корпус одного із цих двигунів (на малюнку - №2) на заземлювачі і всіх приєднаних до нього металевих частинах електрообладнання (корпусах двигунів) виникне потенціал  φз. Поверхня землі навколо заземлювача буде мати потенціал, який змінюється згідно з потенціальною кривою.
     
    
     
     Мал.2-4. Напруга дотику
     1 - потенціальна  крива;
     2 - крива, що характеризує зміну Uд  від зміни відстані - х.
     
     Напругою дотику  (Uд)  називається напруга між двома точками кола струму, яких  одночасно дотикається  людина, інакше кажучи, спадок напруги в опорі тіла людини
     Uд = ІлZл.     (2.5-1)
      В разі заземлення однієї із цих точок вона приймає потенціал  заземлювача  (φз), а  друга - потенціал  основи (φос) в тім місці де стоїть людина.
     Тоді напруга дотику буде визначатись:
     Uд = φз - φос;    (2.5-2)
     
     або                                                    Uд = φз  1.    (2.5-3)
     
     де 1 -коефіцієнт напруги дотику, чи просто  коефіцієнт дотику, який вказує  яку частину потенціалу заземлювача становить напруга дотику, а також враховує форму потенціальної кривої:
     
        (2.5-4)
     Напруга дотику для людини , яка стоїть на землі і торкається корпусу двигуна №2 визначається відрізком АБ і залежить від форми потенціальної кривої  (1) та відстані (х) між людиною і заземлювачем. Чим дальше від заземлювача стоїть людина тим більша Uд і навпаки.
     Так , при найбільшій відстані ( понад 20м ) напруга дотику до двигуна №3 має найбільшу величину Uд =з  і при цьому 1=1. Це є найнебезпечніший варіант дотику.
     За найменшої величини відстані х , коли людина стоїть безпосередньо на заземлювачі ( або над заземлювачем ) напруга дотику ( до двигуна №1 ) найменша : Uд=0 ; 1=0. Це безпечний варіант. Людина не піддається дії напруги , хоч і знаходиться під потенціалом заземлювача.
     Все сказане справедливе і достатнє  для розуміння природи напруги дотику для випадків, коли можна нехтувати опором розтікання основи (опором розтікання ніг людини ), вважаючи його рівним нулю. В дійсних умовах цей опір не рівний нулю і в деяких випадках грає значну роль. Напруга дотику з урахуванням опору розтікання основи буде дещо менша.
     
     2.6. Крокова напруга
     
     Кроковою напругою називається напруга між двома точками кола струму, які знаходяться на відстані кроку (а = 0,8 м ) одна від одної і на котрих одночасно стоїть людина. 
     Ці точки знаходяться на поверхні землі чи іншої основи, на якій стоїть людина. В цьому випадку кроковою напругою є різниця потенціалів х та х+а в двох точках на поверхні землі в зоні  розтікання стуму з заземлювача, які знаходяться на відстані х та х+а  від заземлювача, а одна від одної на відстані кроку і на яких одночасно стоїть людина (мал. 2-5).
     
    
     Мал. 2-5. Крокова напруга
     
     Напруга крокова визначається  відрізком АБ, довжина якого залежить від форми потенційної кривої, тобто типу заземлювача, і змінюється від максимального значення до нуля  зі зміною відстані від заземлювача.
     Тобто:
     Uk = 2 - 1 = х - х+а    (2.6-1)
     
     Одночасно крокова напруга є не що інше як спадок напруги в опорі тіла людини:
     Uk = IлZл ,    (2.6-2)
     
     де Iл - струм, що проходить через тіло людини шляхом  нога - нога.
     Оскільки  х  та х+а  є складові потенціалу  з,  то крокову напругу можна представити і так:
     Uk = з1,     (2.6-3)
     
     де  1 - коефіцієнт  крокової напруги, або просто - коефіцієнт кроку, який враховує форму потенційної кривої:
         (2.6-4)
     Максимальне значення Uк та   1  будуть за найменшої відстані  від заземлювача, коли людина однією ногою стоїть на заземлювачі, а другою - на відстані кроку від нього. Пояснюється це  найбільшою кривизною потенційної кривої в цьому місці.
     Крокова напруга, навіть невелика  (50 - 60В), викликає мимовільне судомне скорочення  м'язів ніг і, як наслідок цього, - падіння людини на землю. В цей момент перестає діяти на людину крокова напруга і виникає більш важка ситуація: замість шляху нога - нога виникає в тілі людини небезпечніший шлях струму від рук до ніг.
     Оскільки в такому положенні людина торкається одночасно точок землі, віддалених одна від одної на відстань значно більшу довжини кроку, то й напруга, що діє на людину, буде більше крокової. В результаті створюється  загроза смертельного ураження струмом.
     Тому  Правилами [12] в разі виявлення замикання на землю в електроустановках від 6 до 35кВ забороняється наближатися до місця стоку струму в землю на відстань меншу ніж 4 м - в закритих РУ і меншу ніж на 8 м - у відкритих РУ та на ПЛ.
     Не слід наближатися ближче ніж на 8 м:
     - до обірваного проводу повітряних ліній 6-35 кВ, що лежить в полі, на дорозі;
     - до опори вказаних ПЛ, якщо на ізоляторі видно іскріння або із-під опори виходить пара, дим;
     - до дерева, гілля якого торкається до проводу.
     Коли ж трапилось так, що людина опинилась в зоні дії крокової напруги, то виходити з цієї зони потрібно спокійно, без паніки, ковзким кроком, мов на лижах, не відриваючи ступню від ступні.
     Захист від дії крокової напруги здійснюється  вирівнюванням потенціалів шляхом створення групових заземлювачів, контурів заземлення та використанням ізолювальних засобів захисту (діелектричне взуття).
     
     2.7. Шляхи проходження струму в тілі людини
     
     Шлях проходження струму в тілі людини грає суттєву роль в наслідку ураження.  Так, коли на шляху струму опиняються життєво важливі органи - серце, легені, головний мізок, то небезпека дуже велика тому, що струм діє безпосередньо на  ці органи. Коли ж струм проходить іншими шляхами, то дія його на життєво важливі органи може бути лише рефлекторною, а не безпосередньою.  При цьому небезпека важкої травми хоч і зберігається, але її вірогідність зменшується. 
     Крім того, оскільки шлях струму визначається місцями дотику  людини до струмовідних частин, то вплив шляху на наслідок ураження проявляється ще й тим, що опір шкіри на різних ділянках тіла не однаковий.
     Можливих шляхів струму в тілі людини, які називаються ще  петлями струму, дуже багато, але характерними, що найчастіше зустрічаються на практиці, є п'ятнадцять петель, показаних на  мал. 2-6. [18].
     Найбільш часто трапляється коло струму через тіло людини   шляхом  права рука - ноги, найбільш небезпечними  є петлі: голова - руки та голова ноги, коли струм може проходити через головний і спинний мозки. Наступним за небезпекою є шлях права рука - ноги. Найменш небезпечним є шлях нога - нога, який називається  нижня петля і виникає за дії крокової напруги, коли струм, що протікає через серце, невеликий і смертельний наслідок наступає як результат  рефлекторної дії струму.
     
    
    
     Мал.2-6. Характерні шляхи проходження  струму в тілі людини (петлі струму).
     1-рука-рука; 2 - права рука-ноги; 3 - ліва рука-ноги; 4 - права рука-права нога; 5 - права рука-ліва нога; 6 - ліва рука-ліва нога; 7 - ліва рука-права нога;  8 - обидві руки-обидві ноги; 9 - нога-нога; 10 - голова-руки; 11 - голова-ноги;  12 - голова-права рука; 13 - голова-ліва рука; 14 - голова-права нога; 15 - голова-ліва нога.
    
     Деякі автори  [21] наводять приклади, коли до смертельного наслідку призводить проходження струму шляхами:  долоня - тилова частина тієї ж руки; одна сторона пальця - друга сторона того ж пальця; пальці - тилова частина тієї ж руки; дві точки на одній нозі або руці.
     Автори приходять до висновку, що небезпека визначається не тільки тим, протікає чи не протікає струм через область серця, а й тим, якою частиною тіла торкається людина до струмовідних частин, яка густина нервових закінчень на ній та чи є там акупунктурні зони.
     В разі дотику з струмовідними частинами найбільш вразливим місцем людського тіла є тилова частина долоні. До числа інших вразливих місць відносяться: рука та передпліччя, шия, висок, спина, передня частина ноги, плече. Виникнення електричного кола через вразливі місця призводить до смертельних наслідків навіть за дуже малих струмів і напруг. 
     Зони акупунктури мають в багатьох випадках вирішальне значення.
     
     2.8. Основні причини ураження  електричним струмом
     
     Основні причини нещасних випадків від ураження електричним струмом, що трапились в промислових електроустановках та в побуті, можна умовно розділити на організаційні, технічні та такі, що викликані людським фактором.
     Організаційні причини:
     -  не розробляються на підприємствах (організаціях, установах) організаційні заходи, що убезпечують працівників під час виконання робіт;
     - виконання небезпечних робіт без оформлення нарядом-допуском, без підготовки робочих місць і допуску;
     - виконання робіт під напругою на землі і на ПЛ не бригадою, а одноособово, як поточні роботи;
     - використання не випробуваного і такого, що не відповідає Правилам, слюсарно-монтажного інструменту з ізолювальним покриттям;
     - відсутність додаткових ізолювальних засобів захисту (діелектричне взуття, килимки, підставки) на підприємстві;
     - допуск до роботи в електроустановках не навчених працівників та працівників, які не пройшли чергову перевірку знань з питань електробезпеки;
     - не достатнє усвідомлення населенням небезпеки дотику до проводів, корпусів та інших відкритих провідних елементів електрообладнання.
     Технічні причини:
     - виконання тимчасових електропроводок з порушенням Правил;
     - великий рівень деградації електромереж, особливо в сільській місцевості (зношені  КТП, опори і проводи ПЛ);
     - використання не сертифікованого, не випробуваного саморобного електрообладнання (зварювальні трансформатори, електронагрівачі, ялинкові  ілюмінації тощо);
     - обриви та падіння проводів ПЛ, не розчищених від дерев трас;
     - відсутність замків на дверях електроустановок, що дає змогу проникати  в них дітям.
     Причини, викликані людським фактором (психофізіологічні):
     - виконання робіт поза межами робочого місця, визначеного нарядом чи розпорядженням  (розширення робочого місця);
     - проникнення в електроустановку сторонніх осіб з метою вилучення кольорових металів;
     - приєднання до  ПЛ електрообладнання (зварювальні трансформатори та інше) поза межею обліку та захисту шляхом накиду  на проводи;
     - ремонт побутової електро-радіотехніки в домашніх умовах;
     - використання несправної побутової техніки (пральні машини, водонагрівачі, опалювачі, праски, електроплитки, пилососи, паяльники тощо);
     - використання в небезпечних і особливо небезпечних приміщеннях переносних світильників та подовжувачів напругою 220В (в гаражах, в підвалах тощо).












3. Дія електричного струму на організм людини.

3.1. Особливості дії електричного струму на людину.

      Небезпечна та шкідлива дія на людей електричного струму, електричної дуги, електромагнітного поля виявляється у вигляді електротравм та професійних захворювань [18].
Ступінь небезпечної та шкідливої дії цих факторів залежить від:
      - роду та величини напруги і струму;
      - частоти електричного струму;
      - шляху протікання струму через тіло людини;
      - тривалості дії електричного струму чи електромагнітного поля, на організм людини;
      - умов зовнішнього середовища.
      
      Дія електричного струму на живу тканину має своєрідний і різносторонній характер. Проходячи крізь організм людини, електричний струм виконує термічну,  електролітичну (електрохімічну), механічну дії. Ці дії притаманні як живій так і не живій матерії. Одночасно струм викликає і біологічну дію, що являється  особливим, специфічним процесом, властивим лише живій тканині [18].  
      Термічна дія струму проявляється в опіках окремих ділянок тіла, в нагріванні до високої температури кровоносних судин, нервів, серця, мозку та інших органів, які перебувають на шляху струму, викликаючи в них суттєві функціональні розлади. Теплова дія електричного струму (згідно закону Джоуля - Ленца) визначається величиною опору біологічних тканин; величиною струму і тривалістю існування електричного кола через тіло людини.
       Ступінь ураження тканин пропорційна їх електропровідності. Біологічні тканини за питомим опором в порядку його зростання розподіляються наступним чином: нерви, кровоносні судини, м'язи, шкіра, сухожилля, жирові тканини, кістки. Таким чином найбільш глибокому ураженню підлягають такі біологічні тканини як нерви та кровоносні судини, що мають найменший питомий опір  (найбільшу електропровідність).
       На відміну від термічних  опіків, викликаних дотиком до гарячої поверхні, паром, гарячою водою, опіки викликані електричним струмом значно небезпечніші. При ураженні електричним струмом м'язи, сухожилля, кровеносні судини, волокна нервів гинуть на значно більшій глибині ніж шкіра під ними. Крім того ураження стінок судин призводить до вторинних, іноді смертельних кровотеч  в пізні терміни (через 2 - 4 тижні після травми).
     Тепловий ефект при замиканні електричного кола через тіло людини завжди супроводжується електролітичним (електрохімічним) та біологічним ефектами.
      Електролітична (електрохімічна) дія струму проявляється в розкладанні органічної рідини, в тому числі і  крові, що викликає значні порушення її фізико-хімічного складу. Електрохімічна  дія проявляється в агрегації тромбоцитів і лейкоцитів, що призводить до розвитку некрозу і може спричинити важкі тромбоемболічні ускладнення, як осередкова пневмонія, інфаркт легенів. Ця дія проявляється також в зміні концентрації всередині - та позакліткових іонів внаслідок їх переміщення в полі електричного струму. В результаті змінюються мембранні потенціали, поляризуються великі органічні молекули, такі як  білки, що приводить до їх коагуляції (звертання), а отже до загибелі клітин.  Найбільш сильний електрохімічний ефект викликається постійним або низьковольтним струмом.   

      Біологічна дія струму проявляється в подразненні та збудженні живих тканин організму, а також в порушенні внутрішніх біоелектричних процесів, що протікають в нормальнодіючому організмі і тісно пов'язані з його життєвими функціями.
      Біологічна дія струму є  пряма  (безпосередня) і рефлекторна.
      Пряма дія  електричного  струму полягає в тім, що  струм, проходячи крізь організм, подразнює живі тканини, викликаючи в них відповідну реакцію - збудження, що являється одним із основних фізіологічних процесів. Так, коли струм проходить безпосередньо через м'язову тканину, то збудження, викликане подразнюючою дією струму, проявляється у вигляді самовільного скорочення м'язів. Це пряма, безпосередня дія струму, на тканини по яким він протікає.
      Одначе струм може викликати збудження і тих тканин, які не лежать на його шляху. Проходячи крізь тіло людини струм подразнює рецептори - особливі клітини, які є у всіх тканинах організму і які мають високу чутливість до дії факторів зовнішнього та внутрішнього середовища. Рецептори збуджують чуттєві нервові закінчення, які розміщені поряд і від яких хвиля збудження у вигляді нервового імпульсу передається зі швидкістю 27 м/с по нервовим шляхам до центральної нервової системи. Центральна нервова система обробляє імпульс і посилає команду до робочих органів - м'язової тканини, залоз, судин, які можуть знаходитись поза зоною проходження струму. Виконання таких команд цими органами може призвести до серйозних порушень їх діяльності. Таким чином зовнішній струм (струм ураження), може порушити нормальний характер дії біоструму на тканини і органи людини, викликати специфічні розлади в організмі.  Це є рефлекторна дія струму.
      Механічна дія (або динамічна) проявляється в розшаруванні нервових стволів, розриві та інших подібних пошкодженнях біологічних тканин організму, в тім числі м'язів, стінок кровоносних судин, судин легеневої тканини в результаті електродинамічного ефекту, а також миттєвого вибухоподібного утворення пари від перегрітої струмом тканевої рідини та крові.
      Така багатогранна дія електричного струму на організм людини нерідко призводить до різних травм.
       Травми (рани, пошкодження), які викликані дією струму чи електричної дуги називають електротравмами  [18].
Електротравми умовно можна розділити на два види:
      * місцеві електротравми;
      * загальні електротравми, або так звані електричні удари, коли уражається весь організм внаслідок порушення нормальної діяльності життєво важливих органів та систем.

3.2. Місцеві електротравми.

      Місцеві електротравми - досить виражене місцеве порушення цілісності тканин тіла, в тому числі кісткових тканин, викликане дією електричного струму чи електричної дуги. Найчастіше це поверхневі пошкодження, тобто ураження шкіри, інших м'яких тканин, зв'язок, кісток.
     Небезпека місцевих електротравм та складність їх ліквідування залежить від місця, характеру і ступені пошкодження тканин, а також реакції організму на це пошкодження. Місцеві травми часто виліковуються і працездатність потерпілого повністю чи частково відновлюється.
     Характерні місцеві електротравми - електричні опіки, електричні знаки, металізація шкіри, механічні  пошкодження, електроофтальмія [18].
      Електричний опік - це пошкодження поверхні тіла чи внутрішніх органів електричною дугою або великими струмами, що проходять через тіло людини. В залежності від умов виникнення визначають два види опіків: струмовий (контактний) і дуговий.
     Струмовий опік зумовлений проходженням струму безпосередньо через тіло людини в результаті дотику до струмовідної частини. Струмовий опік - наслідок перетворення електричної енергії в теплову. Найчастіше це опік шкіри. Оскільки шкіра людини має в багато разів більший електричний опір, ніж інші тканини тіла, то і тепла виділяється в ній більше.
     Струмові опіки виникають під час роботи в електроустановках напругою до 1000В і є, в більшості випадків, опіками першого та другого ступеню.
      Згадаємо, що розрізняють  наступні чотири ступені опіків:
1. почервоніння шкіри;
2. утворення водяних пухирів;
3. омертвіння всієї товщини шкіри;
4. обвуглення шкіри, тканин.
Важкість травми організму при опіках визначається не ступенем опіку, а площиною поверхні обпеченого тіла.
      Дуговий опік зумовлюється появою електричної дуги між струмовідною частиною  електрообладнання  та тілом  людини або між струмовідними частинами електроустановки. 
      Дугові опіки є наслідком випадкових коротких замикань, наприклад, під час виконання робіт під напругою на щитах і збірках до 1000В, вимірах струмовимірювальними кліщами в установках понад 1000В. В установках більш високої напруги дуга може виникати  в разі випадкового наближення людини до струмовідних частин, що перебувають під напругою, на відстань, при якій відбувається пробій повітряного проміжку, а також при помилкових операціях з комутаційними апаратами (наприклад, при вимкненні роз'єднувача під навантаженням за допомогою штанги). При цьому дуга часто перекидається на людину і через тіло проходить великий струм - десятки ампер.
      Електрична дуга має високу температуру (понад 35000С) і велику енергію, що призводить до важких  травм, а частіше - смертельного наслідку.
      Електричні знаки (знаки струму або електричні мітки) це виразно окреслені плями сірого чи жовтавого кольору на поверхні шкіри людини. Найчастіше знаки мають круглу або овальну форму і розміри від 1 до 5 мм з заглибленням в центрі. Зустрічаються знаки у вигляді подряпин, блискавки, невеликих ран, бородавок, крововиливів в шкіру, мозолів, струмовідної частини до якої доторкнулась людина. 
      Поверхня знаку суха, не запалена, подібна до мозолів. Електричні знаки безболісні і, якщо людина залишилась жива,  їх лікування закінчується успішно: з часом верхній шар шкіри (епітелій) сходить і уражене місце набуває початкового кольору, еластичності, чутливості.
      Металізація шкіри - проникнення в верхні шари дрібних частинок розплавленого під дією електричної дуги металу. Кожна з цих частинок, хоч і має високу температуру, проте малий запас тепла недостатній для пропалення одягу. Тому уражаються відкриті частини тіла - руки та обличчя. Ділянка шкіри має жорстку поверхню і набуває металевого блиску. Потерпілий відчуває на ураженій ділянці біль від опіків під дією теплоти занесеного в шкіру металу та напруження шкіри від присутності стороннього тіла.
      З часом хвора шкіра сходить, уражена ділянка набуває нормального вигляду та еластичності, больові відчуття зникають. Лише при ураженні очей наслідки можуть бути важкими. 
      Тому роботи при виконанні яких можливе виникнення електричної дуги повинні виконуватись в захисних окулярах, робоча одежа застібнута на всі ґудзики, комірець закритий, рукави не закочені а опущені і застібнуті.
      Механічні пошкодження виникають як наслідок різких скорочень м'язів під дією струму, що проходить через тіло людини. Це призводить до розриву сухожиль, шкіри, кровоносних судин, нервової тканини. Можуть бути вивихи суглобів та переломи кісток. Механічні пошкодження відбуваються в основному в установках до 1000В у випадку тривалого (декілька секунд)  перебування людини під напругою. 
      Електроофтальмія - запалення зовнішніх оболонок очей - рогівки і кон'юнктиви (слизової оболонки), що виникає під дією потужного потоку ультрафіолетового проміння. Таке опромінення можливе під час утворення електричної дуги, яка крім видимого світла інтенсивно випромінює ультрафіолетові та інфрачервоні промені.
     Електроофтальмія розвивається через 4-8 годин після ультрафіолетового опромінення. При якому спостерігається почервоніння та запалення слизових оболонок повік, сльозовиділення, гнійне виділення із очей,  спазми повік, часткове осліплення. Потерпілий відчуває сильний головний біль і різкий біль в очах, який посилюється на світлі, у потерпілого виникає світлобоязнь. У важких випадках запалюється рогівка і порушується її прозорість, розширюються судини рогової та слизової оболонок, звужується зіниця.  Хвороба продовжується кілька днів. Ефективним засобом  є прикладання примочок із розчину 0,5 чайної ложки борної кислоти на склянку води.
      Інфрачервоні промені теж шкідливі для ока проте лише при інтенсивному і тривалому опроміненню. Для попередження електроофтальмії використовують захисні окуляри із звичайними скельцями.

3.3. Електричний удар.

      Електричний удар - збудження живих тканин організму електричним струмом, що проходить через них, яке супроводжується мимовільним судомним скороченням м'язів [18].
       В залежності від наслідку ураження електрострумом електричні удари можливо умовно поділити на наступні чотири ступені: 
1) - судомне скорочення м'язів, яке супроводжується сильним болем, але без втрати свідомості;
2) - судомне скорочення м'язів з втратою свідомості за  наявності дихання та роботи серця;
3) - втрата свідомості і порушення серцевої діяльності або дихання;
4) - клінічна смерть, тобто відсутність дихання та кровообігу.

      Клінічна (або уявна) смерть - перехідний стан від життя до смерті, який настає з моменту припинення діяльності серця і легень. При цьому відсутні всі признаки життя людини,  - відсутнє дихання, серце не працює, відсутня  реакція на болеві подразники, зіниці ока різко розширені і не реагують на світло.
     Тривалість клінічної смерті визначається часом з моменту припинення серцевої діяльності і дихання до початку загибелі клітин кори головного мозку (нейронів) через кисневе голодування. В більшості випадків ця тривалість становить 4 - 6 хвилин, а в здорових людей - до 8 хвилин, і якщо за цей час не надати людині термінової допомоги то клінічна смерть перейде в біологічну - незворотне явище, коли припиняються біологічні процеси в клітинах і тканинах, починається розпадання білкових структур.
     Причинами смерті від електричного струму можуть бути: припинення дихання, зупинка серця і електричний шок.
      При величині 20-25 мА змінного струму, що проходить через тіло людини судомне скорочення м'язів грудної клітки утруднює дихання. Із збільшенням струму  ця дія посилюється. За тривалої дії такого струму настає асфікція - задуха через нестачу кисню і надлишок вуглекислого газу в організмі. При асфікції послідовно втрачається свідомість, чутливість, рефлекси, припиняється дихання і, через деякий час, зупиняється серце (по причині припинення подачі кисню в організм). Припинення дихання може бути викликане відносно невеликими струмами від 20 до 100 мА, при значній тривалості (кілька хвилин) його проходження.
     При проходженні через тіло  людини  змінного струму  частотою 50 Гц і величиною 100 мА на протязі кількох секунд настає фібриляція серця. Фібриляційний струм - це змінний струм величиною від 100 мА і до 5 А.
     Фібриляція серця - хаотичні неодночасні скорочення волокон серцевого мускула (фібрил), за яких серце не в змозі проганяти кров по судинах. При фібриляції серця, що виникла в результаті короткочасної дії струму, дихання може продовжуватися ще 2-3 хвилини. Людина, швидко звільнена від струму, іноді до моменту втрати свідомості може сказати кілька слів і проявити інші признаки життя, хоча в цей час серце її, вже не працює як насос, знаходячись в стані фібриляції. 
      Оскільки разом із кровообігом припиняється також постачання киснем організму - настає швидке погіршення загального стану і дихання припиняється - настає  клінічна смерть.
      Фібриляція триває не довго, переходячи в повну зупинку серця. При змінному струмі величиною понад 5А фібриляція не спостерігається. Спочатку припиняється дихання, а потім  настає  зупинка  серця.
      Електричний шок - своєрідна велика нервово-рефлекторна реакція організму у відповідь на надмірне подразнення електричним струмом.
     Після дії струму спочатку наступає короткочасна фаза збудження, а потім настає гальмування і виснаження нервової системи, виникає депресія, повна апатія при свідомості. Шоковий стан триває від декількох десятків хвилин до кількох діб. Після цього може наступити або загибель людини - як наслідок повного гасіння життєво важливих функцій, або одужання - як наслідок лікарняного втручання.
     Статистично біля 72% нещасних випадків із смертельним наслідком припадає на припинення дихання, біля 28% - на зупинку серця і долі відсотку - на електрошок. Найчастіше  смертельний  наслідок настає  за одночасної дії фібриляції серця та зупинки  дихання.

3.4. Особливості  травмування  електричним  струмом.

     Підсумовуючи сказане, можна відзначити що травмування електричним струмом має певні особливості порівняно з іншими видами травмування. Це:
* відсутність зовнішніх ознак небезпеки ураження електричним струмом. Людина не може побачити, почути, відчути чи якимось іншим чином завбачити можливість травмування;
* тяжкість травмування. Втрата працездатності в результаті електротравм, як правило, буває довгою, можливий смертельний наслідок. Наслідки дії можуть проявитися через великий проміжок часу: через рік, кілька років, десятки років;
* людина не може самостійно звільнитися від дії струму без сторонньої допомоги бо струм, що перевищує по величині пороговий невідпускаючий струм промислової частоти, внаслідок судомного скорочення м'язів, утримує людину;
*  можливість після дії електричного струму подальшого механічного травмування. Наприклад, людина, працюючи на висоті, була уражена електричним струмом, знепритомніла і впала. 

3.5. Фактори, що впливають на наслідки дії електричного струму.

3.5.1. Вплив електричного струму на організм людини.

     В разі травмування людини електричним струмом основним уражаючим фактором є сила струму. Згідно закону Ома сила струму пропорційна величині напруги і обернено пропорційна опору. Тобто: 
     
IЛ=  (3.5.1-1)

      де IЛ - величина струму, що проходить через тіло людини;
      UЛ - величина напруги, прикладеної до тіла людини, визначена як різниця потенціалів  в точках дотику людини до струмовідних частин. (UЛ=2 - 1);
      ZЛ -  величина опору, який тіло чинить протіканню струму.

     Разом з тим наслідок ураження людини електричним струмомм визначається іншими факторами як електричного характеру:
- вид струму (постійний чи змінний),
-  частота змінного струму,
так і не електричного характеру :
- шлях проходження струму в тілі людини,
- точки  дотику до струмовідних частин,
-  тривалість дії струму,
-  психічний стан людини, 
- фактор несподіванки.
Характер впливу електричного струму на організм людини та  реакція організму (для шляхів проходження струму рука-рука, рука-ноги) наведено в таблиці 3.5-1.

  Т а б л и ц я  3.5-1
Вплив величини електричного струму на організм людини при проходженні його шляхом рука-рука або рука-ноги:

Струм, мА
Характер дії струму

Змінний струм 50 Гц
Постійний струм
0,6-1,5
 Початок відчуття - легке свербіння, пощипування шкіри рук  під електродами
Не відчувається
2,0-4,0
Відчуття струму розповсюджується на зап'ястя руки, легка судома руки
Не відчувається
5,0-7,0
 Больове відчуття посилюється на все зап'ястя і супроводжується судомою; слабкі болі відчуваються по всій руці аж до передпліччя.
Початок відчуття. Відчуття легкого нагрівання шкіри під електродом.
8,0-10
Сильні болі і судоми по всій руці з передпліччям. Руки важко, але ще можливо відірвати від електроду.
Посилення відчуття нагрівання.
10-15
Ледве переносимі болі по всій руці. Руки неможливо відірвати від електродів.
Подальше посилення відчуття нагрівання як під електродами так і навколо них.
20-25
Руки паралізуються миттєво, відірватись від електродів неможливо. Сильні болі, затрудняється дихання.
Подальше посилення відчуття нагрівання шкіри, поява відчуття внутрішнього нагрівання. Незначне скорочення мускулів рук.
25-50
Дуже сильний біль в руках і в грудях. Дихання дуже затруднене. При тривалій дії 
(кілька секунд) може настати параліч дихання або ослаблення дії серця з непритомністю
Відчуття сильного нагріву, біль і судома в руках. При відриванні рук виникає ледве переносимий біль від судомного скорочення м'язів
50-80
Дихання паралізується через кілька секунд, порушується робота серця. При тривалому протіканню струму може настати фібриляція серця.
Відчуття дуже сильного поверхневого та внутрішнього нагрівання, сильний біль по всій руці та в грудях. Затруднене дихання. Руки неможливо відірвати від електродів через сильний біль при спробі порушити контакт.
100
Фібриляція серця через 2-3 с; ще через кілька секунд - параліч дихання
Параліч дихання при тривалому протіканні струму.
300
Теж саме але за коротший проміжок часу
Фібриляція серця через 2-3 с; ще через кілька секунд - параліч дихання.
Понад 5000
Дихання паралізується негайно через долі секунди, фібриляція серця, як правило, не наступає; можлива тимчасова  зупинка серця в період протікання струму. При протіканні струму декілька секунд виникають сильні опіки, руйнування тканин.


     Із наведеної таблиці можна виділити декілька характерних значень електричного струму.
      Відчутний струм, це струм, який  при проходженні через тіло людини викликає відчутне подразнення як легке поколювання; свербіння при дії змінного струму промислової частоти, при постійному струмі - як легке нагрівання шкіри в місцях дотику до струмовідних частин. Це значення струму становить 0,5 - 1,5 мА для змінного струму 5 - 7 мА для постійного струму. Неоднозначність струмів визвана тим, що різні люди мають неоднакову чутливість до струму.
      Із вказаних значень струмів починається область відчутних струмів і найменше значення їх називається  пороговим відчутним струмом. Якщо дотик  до струмовідних частин здійснюється більш чутливою частиною тіла (зап'ястям, частинами обличчя) то можна відчувати ще менший струм. Найчутливішою частиною тіла язиком людина відчуває струм біля 40 мкА постійної напруги.
      Невідпускаючий струм - як визначає ГОСТ12.1.1.009, це струм, що викликає в разі проходження через тіло людини непереборні судомні скорочення м'язів руки, в якій затиснутий провідник. Збільшення струму понад пороговий відчутний викликає в людини судомне скорочення м'язів і неприємні больові відчуття, що розповсюджуються на дедалі більші ділянки тіла. При  10 -15 мА (50 Гц) біль стає важко переносимим, а судомні скорочення м'язів рук настільки сильні, що людина не може самостійно розкрити долоню і відпустити струмовідну частину.
      Найменше значення невідпускаючого струму називають пороговим невідпускаючим струмом. Для постійної напруги власне невідпускаючих струмів немає, людина може при любих значеннях відпустити  руку і відірватись від струмовідної частини, одначе в момент  відриву виникають сильні больові скорочення м'язів, що  може відкинути людину та нанести значні механічні пошкодження.
      Найбільший постійний струм, коли людина може витримати біль, що виникає в момент відривання рук від електродів складає 50 - 80 мА.  Значення порогових невідпускаючих струмів для різних людей є не однаковими, а також залежать від  віку та статі.  Середні величини їх складають:
- для чоловіків - 16 мА для 50 Гц і 80 мА - для постійного струму;
- для  жінок (відповідно) - 11 мА і 50 мА;
- для дітей - 8 мА і 40 мА.
      Струм 25 - 50 мА (50 Гц) діє не тільки на м'язи рук, а й на тулуб та грудну клітину. Дихальні рухи діафрагми та грудної клітини утруднюються , а з часом  за тривалої дії струму стають не можливими, наступає асфікція - смерть через задушення. Одночасно струм викликає звуження кровоносних судин, підвищення кров'яного тиску, що затруднює роботу серця, зменшує приток крові до головного мозку і людина непритомніє. При струмах 50 - 100 мА дія аналогічна, але сильніша і враження органів дихання, а потім і серця, наступають швидше.
     Струм 100 мА  і більше (50 Гц), проходячи через тіло (шляхом рука - рука, або рука ноги) подразнює мускул серця і через 1-2с  може наступити фібриляція або повна зупинка серця.
       Струм, що викликає фібриляцію серця, при його проходженні через організм людини, називається фібриляційним, а найменша його величина - пороговим фібриляційним струмом. 
      При частоті  50 Гц фібриляційними є струми в межах від 100 мА  до 5 А, а пороговим фібриляційним струмом - 100 мА (при тривалості дії більше 1с). Для постійної напруги величина фібриляційного струму знаходиться в межах від 300 мА до  5А. При фібриляційних струмах першим уражається серце, що призводить до зупинки кровообігу, "кисневого голодування" головного мозку і викликає рефлекторно зупинку дихання.  Ураження серця наступає швидко - не більше ніж через 2 с з початку дії струму.
      За інших шляхів проходження струму фібриляція може наступити при менших його величинах, залежно від того, яка доля загального струму ураження проходить безпосередньо через серце. З медичної практики відомо, що фібриляція наступає при струмах 40 - 300 мкА, якщо електродом торкнутися безпосередньо до серця.
      Струм понад 5 А  як постійної так і змінної напруги промислової частоти викликає негайну зупинку серця, минаючи стан фібриляції.
      Якщо тривалість дії струму не перевищує 2 с (серце не пошкоджено нагріванням, опіками) то після вимкнення струму серце, як правило, самостійно відновлює свою роботу, хоч дихання паралізується і після вимкнення струму самостійно не відновлюється якщо терміново надати потерпілому  первинну допомогу (штучне дихання) то її можна врятувати. Відомі випадки коли через тіло людини проходив струм в кілька десятків ампер і люди  виживали, хоч і з інвалідними наслідками.
      Таким чином  при струмах понад 5 А смертельне ураження  є наслідком зупинки дихання, аналогічно як і при струмах  до 5 А.
      Живий організм гине  або від ураження системи керування диханням (дихальна смерть), або від фібриляції серцевого м'яза  (серцева смерть), або від  електрошоку, який, як правило, є  суперпозицією двох попередніх механізмів ураження.
      Визначається причина смерті судово-медичною експертизою за кольором крові під час розтину тіла:  при загибелі за серцевим механізмом кров має червоний колір, а за механізмом  дихання - кров бура і навіть синя.
      Що стосується дії струму на тварин то, як показують дослідження, великі тварини гинуть від фібриляції серця, а дрібні - від ураження дихання.
      
      3.5.2. Вид струму.
      
       Уже в перші роки розвитку електротехніки була досить виразно виявлена менша небезпека  постійного струму ніж змінного. В.Н.Чіколєв в статті  "История электрического освещения"  писав: "Коли ви торкнетеся до проводу з постійним струмом, то в момент дотику відчуєте струс, потім ви нічого або дуже мало відчуваєте, коли через вас проходить струм, лише коли віднімаєте руки від  провідників, то знову відчуєте такий же струс. Зовсім інше значення має  змінний струм (або струм постійного напрямку але змінної величини), який змінює свій напрямок та силу від 5000 до 10000 раз за хвилину (біля 83 Гц і 167 Гц відповідно). Дотик до таких провідників дійсно викликає велетенські струси..."
      Це так, коли електроди затиснути в  руках, але якщо ж електроди  прикласти  до плеча чи передпліччя, то за характером відчуття (подразненням) струм постійної напруги не вдається відрізнити від струму змінної напруги.  В обох випадках відчувається гострий болючий укол.
      Роботи патофізіологів Академії наук Киргизії показали, що за рівних діючих значень напруг змінний струм частотою 50 Гц небезпечніший за постійний. Це пояснюється тим, що уражаючим фактором є амплітуда струму, а не його ефективне значення і на наслідки ураження впливає також зміна знаку самого струму.
      Діючими "Правилами устройства электроустановок" [27] небезпека ураження змінного струму ефективною напругою  в 42В (50 Гц ) прирівнюється до постійного струму  напругою в 110В.
      Ще в1903-1906 роках було встановлено, що ступінь небезпеки ураження постійним електрострумом залежить від розміщення полюсів джерела живлення [21].  Небезпека більша, якщо негативний полюс (-) торкається верхньої частини тіла людини, а позитивний (+) - нижньої, ніж навпаки. Тому рекомендовано заземлювати або  приєднувати до корпусу обладнання  ("на масу") мінусовий полюс джерела постійного струму, а плюсовий полюс ізолювати. Таким чином створюється ситуація випадкового дотику верхньою частиною тіла (рукою, обличчям, тулубом) до позитивного полюсу, що є менш небезпечним.
      
      3.5.3. Величина   напруги.
      
      Згідно  із законом Ома, що величина струму через тіло людини пропорційна прикладеній напрузі, тобто вища напруга становить більшу небезпеку ураження електричним струмом. Це очевидно, але чи є напруга цілком безпечна для людей та тварин яку можна було б  використовувати в промислових та побутових  установках?
      Як доказує Манойлов В.Е. [21], опираючись на свій досвід та роботи дослідників багатьох країн, такої напруги немає! Недарма, ще в 1976 році, признано ГОСТ12.1.009 термін "безпечна напруга" недопустимим. Відомі випадки коли смертельно уражались  напругами 65, 36, 12, 5В за причини зупинки дихання. Встановлено, що за малих напруг людина смертельно уражається  електричним струмом, якщо напруга прикладена в зоні акупунктурних точок. Ці точки мають складну комплексну провідність і їх електричний опір завжди менший опору тіла за межами їх зон. Окремі точки, розміщені в клітчатці шкіри мають безпосередньо чи через центральну нервову систему, зв'язок з тим чи іншим органом.
      
      3.5.4. Електричний опір тіла людини.
      
      Електричний опір кола через тіло людини, що виникає при електротравмі, складається із опору проводів (активного чи індуктивного), опору машин, апаратів чи приладів послідовно ввімкнених з тілом людини, електричного опору перехідних контактів між струмовідними частинами обладнання, до якого доторкнулась людина, і опору самого  тіла людини.
      Опір тіла людини при накладені електродів на чисту суху шкіру, без пошкоджень, і напрузі 15-20В коливається в межах  3 - 100 кОм  [18]. Основна доля опору приходиться на шкіру. Коли ж шкіру видалити то опір внутрішніх тканин тіла складає 300 - 500 Ом.
      Опір тіла людини (Zл)  можна умовно вважати як такий, що складається із трьох послідовно ввімкнених опорів: двох однакових опорів зовнішнього шару шкіри (Zш) та внутрішнього опору тіла (Zв), що включає  в себе опір внутрішніх шарів шкіри та опір внутрішніх тканин тіла і має величину  500 - 700 Ом. В електричних розрахунках за середню величину опору тіла приймають Zл = 1 кОм.
      Опір тіла залежить від стану шкіри, особливо її верхнього рогового шару - епідермісу. Порізи, подряпини та інші мікротравми можуть знизити опір тіла до значень 500 - 700 Ом. При зволоженні шкіри навіть дистильованою водою опір тіла зменшується на 15 - 35% тому, що волога  розчиняє на поверхні шкіри мінеральні речовини, жирні кислоти, які виведені з організму разом із потом і шкірним салом. 
      При тривалому зволожені шкіри зовнішні шар її розпушується і насичується вологою від чого опір його майже повністю втрачається.  Виконання робіт мокрими руками чи в умовах, що викликають зволоження будь-яких ділянок шкіри, створює  передумови для важкого наслідку в разі попадання людини під напругу.
      Потовиділення проходить  безперервно навіть на холоді, проте воно особливо інтенсивне при підвищеній температурі оточуючого повітря. Піт добре проводить електричний струм тому, що до його складу входить вода, розчинені в ній мінеральні солі, деякі продукти обміну речовин. Він виділяється  потовими залозами, яких є біля 500 на 1см2  шкіри і виходить на поверхню шкіри по вихідним протокам - тоненьким трубочкам, що пронизують всю товщу шкіри.
      Забрудненість шкіри різними речовинами, які проводять струм (металевий чи вугільний пил, окалина, іржа тощо) знижує  опір шкіри аналогічно зволоженню і крім того, струмопровідна речовина, проникаючи в вивідні протоки потових і сальних залоз, створює в шкірі довготривалі струмопровідні канали.
      Таким чином верстатники, що працюють з металом, шахтарі та інші працівники, в яких руки забруднені струмопровідними речовинами, більше піддаються небезпеці враження струмом ніж працюючі з чистими руками.
      
      3.5.5. Залежність опору тіла людини від параметрів електричного кола.
      
      Електричний опір тіла людини залежить від багатьох параметрів електричного кола.
      Місце прикладення електродів (місце дотику) впливає на опір тому, що опір  шкіри в людини не однаковий в різних місцях тіла. Це викликано наступними чинниками:
- різною товщиною рогового шару шкіри;
- нерівномірним розподілом потових залоз на поверхні шкіри;
- неоднаковим наповненням кровоносних судин шкіри.
      Найменший опір має шкіра обличчя, шиї, рук на дільниці вище долонь, особливо зі сторони тулуба, в пахвинах  і зап'ясті.
        В одному і тому ж місці прикладення електродів до тіла опір його залежить від величини прикладеної напруги. Із збільшенням напруги опір тіла зменшується приблизно так: при напрузі 100В становить 1000 Ом; при 110В - 950 Ом; при 220В - 600 Ом; при 380В - 500 Ом; при 1000В - 400 Ом приближаючись до своєї найменшої величини - 300 Ом.
       Опір тіла залежить від  виду струму: постійний чи змінний струм. Різниця в значеннях опору постійному та змінному струмові промислової частоти (50 Гц) особливо велика за  малих напруг.  До 10В  опір постійному струму в кілька разів більший. Із зростанням прикладеної напруги різниця опорів зменшується і вже починаючи з напруги в 40 - 50В опори тіла постійному і змінному струму відрізняються мало.
       Опір тіла залежить від частоти змінного струму. Досліди показують, що опір тіла постійному струму  більший ніж змінному струму любої частоти. Найменше значення пороговий невідпускаючий струм має в діапазоні частот від 20 до 200 Гц. Поза цим діапазоном небезпека  враження струмом змінної  частоти зменшується.
       Тривалість протікання струму помітно впливає на опір шкіри (і в цілому на опір тіла людини) за рахунок нагрівання шкіри та подразнення тканин. Це викликає рефлекторно (через центральну нервову систему) розширення судин шкіри, підвищення потовиділення, підсилене кровозабезпечення, що призводить до зменшення опору. Досліди показують, що при малих напругах (до 30В) за 1 - 2 хв  протікання струму опір знижувався в середньому на 25%.
       
       3.5.6.Залежність опору тіла людини від фізіологічних факторів та кліматичних умов навколишнього середовища.
       
       Опір тіла людини залежить від статі та віку. В жінок, як правило, опір тіла електричному струму менше ніж у чоловіків, а в дітей - менше ніж у дорослих, у молодих людей - менше ніж у літніх. Мабуть це викликано тим, що в одних людей шкіра тонкіша та ніжніша, а в інших - товстіша та грубіша.
       Фізичні подразнення, що виникли несподівано для людини (уколи, удари, звукові, світлові тощо) можуть на кілька хвилин знизити опір тіла на 20 - 50%.
       Багаторічні досліди та спостереження показали, що зниження атмосферного тиску (високогірна місцевість)  підвищує чутливість до струму.
       Підвищена температура (30 - 40С), або теплове опромінення людини викликає зниження опору тіла навіть якщо людина перебуває в цьому середовищі тимчасово (кілька хвилин) і підсилення потовиділення не спостерігається. Вірогідною причиною цьому є зворотна реакція організму на теплову дію, яка проявляється як підсилене наповнення судин кров'ю від їх теплового розширення.
       
       3.5.7. Залежність наслідку дії електричного струму від психофізіологічного стану та індивідуальних властивостей людини. 
       
       Австрійському вченому  С. Єллінеку вдалося виявити значення фактора уваги при розслідуванні ним нещасних випадків від електрики. Тіло людини, попередженої про можливість ураження струмом, чинить значно більший опір ніж коли струм діє несподівано. С.Єллінек писав: "...фактор уваги грає надзвичайно велику, можливо вирішальну, роль...Той хто знаходиться в стані зосередженої уваги протиставить свою увагу, як щит, страшному моменту, який може настати."
       Практикою встановлено, що здорові, фізично міцні люди легше переносять електричні удари ніж кволі та хворі. Люди, які страждують від алкоголізму, мають хвороби шкіри, серцево-судинної системи, органів внутрішньої секреції, легень, нервові захворювання  мають і підвищену чутливість до струму.
       Правилами передбачено попередній та періодичний  медичний огляд електротехнічного персоналу з метою не допустити до обслуговування електроустановок людей з такими порушеннями здоров'я, які можуть перешкоджати в роботі та послужити причиною помилкових дій, небезпечних для інших осіб.
       
       







4. Статична  електрика  та захист  від  неї.
    
    4.1. Умови  виникнення   заряду статичної  електрики  та  небезпека   його накопичення.
    
     Статична  електрика - сукупність  явищ, пов'язаних  з виникненням,  збереженням і релаксацією  вільного  електричного  заряду на поверхні  чи в об'ємі діелектриків  або на ізольованих провідниках  в процесі  електризації [7].  Електризація - явище,  яке супроводжує  процеси  тертя  деяких  матеріалів, що знаходяться  в твердій,  рідкій  і газоподібній  фазі  та у  взаємному  переміщенні.  Статична  електрика  завжди  пов'язана  з  рухом чи  переміщенням  в процесі якого  утворення і накопичення зарядів  зумовлюється  наявністю  дотичних  поверхонь.  Необхідно,  щоб  хоча б одна  з цих контактуючих  поверхонь  була  із діелектричного  матеріалу.
     Процес  електризації  характеризується  одночасною  появою  зарядів  позитивного та від'ємного  знаків, утворенням своєрідного  "подвійного" шару.  Заряди  залишаються  на поверхнях   після  їх  розділення тільки  тоді,  коли  тривалість  порушення  контактів   буде  менше  часу  релаксації  зарядів.
     Виникнення заряду  статичної  електрики  відбувається  при  деформації , подрібненні (розбризкуванні)  речовин,  відносному  переміщенні  двох  контактуючих  тіл,  шарів  рідких або  сипких матеріалів при інтенсивному перемішуванні, кристалізації, випаровуванні  речовин [13].
     Електростатичні  заряди  утворюються  також  і на людях  через  індукцію  в процесі  контактної  електризації  від  білизни  із  штучних  волокон,  як  наслідок  контакту з зарядженими  матеріалами.
     Основними  характеристиками   електростатичного  поля, утвореного сукупністю  статичних  зарядів,  є:  напруженість,  потенціал  та  енергія  запалювання. 
     Потенціал  є  енергетичною  характеристикою  електростатичного  поля,  напруженість є силовою характеристикою  поля, а  мінімальна  енергія  запалювання  характеризує  чутливість  горючої  суміші  до теплового  впливу.
     Можливість  накопичення  небезпечної  кількості  статичної  електрики  визначається,  як  інтенсивністю  виникнення,  так  і умовами  стікання   заряду.
     Процес стікання  заряду  визначається,  в  основному, електричними  властивостями  речовин,  які  переробляються, навколишнього  середовища  та матеріалів, з яких  виготовлено   обладнання.
     За  відсутності  необхідних  умов  для  стікання  заряду  відбувається його накопичення, яке  може призвести до:
     - виникнення  іскрових  розрядів у середині   об'єкту;
     - безпосереднього  впливу  на людину ( дія  електростатичних полів та іскрових  розрядів);
     - шкідливого  впливу  на  технологічний процес або матеріали, які переробляються.
     Розряд статичної електрики ( на відміну від стікання заряду ) проходить через іскру, яка виникає при зростанні потенціалу електричного поля до величини здатної пробити ізоляційний проміжок, чи при наближені до зарядного об'єкту, або коронний розряд, що визначається максимальною напруженістю поля та ступінню його  неоднорідності.
     Якщо струм  іскрового  розряду  проходить через  тіло  людини, то це  може призвести  до важкої  травми  і навіть смертельного наслідку.
     Якщо розряд виникає  в вибухонебезпечному   середовищі  (суміш повітря з горючим газом, парами  легкозаймистих  рідин, горючим пилом,  горючими волокнами)  то він може  стати  ініціатором  вибуху,  що може призвести  до значних  людських  жертв,  матеріальних  збитків, забруднення  довкілля  внаслідок  руйнувань.
     Дія  статичної  електрики  на людину   вважається  безпечною,  коли  іскрові  розряди  відсутні,  а рівні напруженості  електростатичного поля  на робочих місцях  не перевищують  допустимих  значень,  які  визначаються  згідно  з ГОСТ 12.1.045.
     Ступінь електризації  поверхні  речовин  вважається  безпечною, коли виміряне  максимальне  значення  поверхневої  густини  заряду,  напруженості або потенціалу  на будь-якій  ділянці   цієї  поверхні не перевищує граничнодопустимого значення для  даної зарядженої  речовини, навколишнього середовища та середовища,  що може  проникнути  до об'єкту [13].
За заданих  тиску та температури  граничнодопустимими  вважається  таке  максимальне значення  густини заряду,  напруженості  поля  чи потенціалу,  коли ще  виконується  умова  електростатичної  іскробезпеки.
     Умовою  електростатичної  іскробезпеки  об'єкту  згідно  ГОСТ  12.1.018  є  виконання  співвідношення:
     
     W ≤KWmin,     (4.1-1)
     
     де  W -  максимальна енергія  розрядів,  які можуть виникнути  всередині  об'єкту, чи з його  поверхні , Дж.
     К - коефіцієнт  безпеки, який  вибирається  з умов  допустимої  (безпечної) ймовірності, у  випадку  неможливості   визначення  ймовірності - приймають  величину   0,4.
     Wmin - мінімальна   енергія  запалювання речовин  та матеріалів,  Дж.
    
4.2. Заходи  та засоби  захисту  від  статичної  електрики .

     4.2.1. Для запобігання можливості виникнення небезпечних розрядів з поверхні  обладнання, речовин,  а також  тіла  людини  необхідно  передбачити, з урахуванням  особливості  виробництва,  наступні  заходи:
     - зниження  інтенсивності  виникнення  заряду;
     - відведення заряду  шляхом  заземлення  обладнання  та комунікацій,  а також  забезпечення  постійного  електричного  контакту тіла людини з заземленням;
     - відведення заряду шляхом зменшення питомого поверхневого та об'ємного електричних  опорів.
     - нейтралізація  заряду  шляхом використання різних засобів захисту від статичної  електрики згідно  ГОСТ 12.4.124.
           
           4.2.2. Для  зниження  інтенсивності  виникнення заряду  необхідно:
- скрізь,  де  це  технологічно  можливо, очистити горючі гази від  завислих  рідинних та  твердих  частинок,  рідини - від  забруднення   нерозчинними  твердими  та рідинними  домішками,  виключаючи  розбризкування,  дроблення, розпилення речовин;
     - швидкість руху  матеріалів  в апаратах та  магістралях  не  повинна  перевищувати  проектних  величин.
     
     4.2.3. Металеве  та  електропровідне обладнання,  трубопроводи,  вентиляційні  короби  та кожухи, термоізоляції  трубопроводів  та апаратів, незалежно  від місця  розташування,  повинні  являти собою на всій  довжині  безперервне коло, котре в межах  цеху  (установки) повинне  бути приєднане до контуру  заземлення через  кожні 40-50м, але не менше  ніж у двох  точках.
     Заземлення трубопроводів,  що розташовані  на зовнішніх  естакадах, повинно бути  виконано  у  відповідності  з інструкцією [32].
     
     4.2.4.  Всі металеві та  електропровідні  неметалеві  частини технологічного  обладнання  повинні  бути  заземленні незалежно від того,  чи приймаються  інші  заходи захисту від  статичної  електрики.  Неметалеве  обладнання  вважається заземленим електростатично,  якщо опір  будь якої точки  його  внутрішньої  поверхні  відносно  контуру заземлення  не перевищує 107  Ом.
                      
     4.2.5. Заземлювальні  пристрої  для  захисту від  статичної  електрики дозволяється  об'єднувати з  заземлювальними пристроями  для  електрообладнання.  Опір  заземлювальних пристроїв, які призначаються виключно для захисту  від статичної  електрики, допускається не більше 100 Ом.
     
     4.2.6. Автоцистерни,  а також танки наливних суден,  які  знаходяться  під  наливом та зливом зріджених  газів та пожежонебезпечних  рідин, протягом  всього  часу заповнення та  спорожнення,  повинні бути приєднанні  до заземлювального пристрою. Контактні пристрої  для приєднання  заземлювальних провідників  встановлюють поза межами  вибухонебезпечної зони.
Гнучкі  заземлювальні  провідники  поперечним  перетином  не менше 6 мм²  повинні бути постійно  приєднані до  металевих корпусів  автоцистерни  та наливних суден  і мати на  кінці  струбцину  або наконечник  під болт  М10  для приєднання  до заземлювального пристрою  [13].
     За  відсутністю  постійно приєднаних  провідників,  заземлення  автоцистерн  та наливних суден  повинно виконуватись  інвентарними  провідниками у такому  порядку: заземлювальний  провідник  спочатку приєднується  до корпусу  цистерни  (танка), потім  до заземлювального пристрою.
     Відкриття  люків  автоцистерн і  танків наливних  суден  та занурення в  них  шлангів  повинно виконуватись тільки  після  приєднання  заземлювальних провідників до заземлювального  пристрою.
     
     4.2.7. Шланги  та  рукави  з  не електропровідних  матеріалів з металевими  наконечниками, призначені для наливу рідин  в пересувні посудини, повинні бути обвиті  мідним дротом діаметром  не менше  2 мм ( або мідним тросом перетином  не менше 4 мм² ) з кроком  витка  100-150 мм. Один   кінець дроту ( або тросика)  з'єднується  гайкою  (або під болт)  з металевими  заземленими частинами  продуктопроводу, а другий - з наконечником  шлангу.
     При  використанні  армованих  шлангів  або антиелектростатичних рукавів  їх обвивання не вимагається за  умови обов'язкового  з'єднання   арматури або електропровідного  гумового шару з заземленим  продуктопроводом  та металевим  наконечником  шлангу.
     Наконечники шлангів повинні бути  виготовленні з міді  або інших  металів,  які не утворюють механічної  іскри.
     
     4.2.8. При  заповнені  пересувних посудин наконечник  шлангу повинен  бути опущений до дна посудини на відстань не  більше 200 мм.   Коли вузька   горловина посудини  місткістю більше 10л не дозволяє опустити шланг у середину, необхідно  використовувати заземлену лійку  із електропровідного матеріалу,  який не утворює  механічної іскри ( мідь, алюміній).
     Кінець лійки  повинен знаходитись на відстані  не більше 200 мм від дна посудини. У випадку короткої лійки,  до кінця її повинен бути приєднаний  ланцюжок з аналогічного  металу, який при опусканні лійки повинен  лягати на дно посудини.
     
4.2.9. Для  запобігання  небезпечних  іскрових розрядів, які виникають внаслідок  накопичення на тілі  людини заряду статичної електрики ,  необхідно забезпечити стікання  цього заряду на землю.  Основним  методом для цього є  забезпечення  електростатичної  провідності підлоги  та використання антиелектростатичного взуття та верхнього одягу. 
 Як додатковий засіб  відведення заряду з тіла  людини можна розглядати  влаштування заземлених  рукояток, поручнів, помостів.
     У випадку,   коли працівник  виконує роботу  в не електропровідному  взутті сидячи, заряд статичної електрики  з його тіла рекомендується  відводити  за допомогою  антиелектростатичного халату в поєднанні з електропровідною подушкою  стільця або за допомогою  електропровідних  браслетів,  які легко знімаються і з'єднані з землею через опір 105 -107  Ом  (наприклад: монтажники електро-радіоапаратури).
     4.2.10. У випадку, коли обслуговуючий персонал  постійно знаходиться в електростатичному полі, створеному  зарядом на матеріалі, що електризується , або діелектричному  обладнанні, в тому числі  дисплейних  терміналах, напруженість  поля на робочих місцях  не повинна  перевищувати  гранично допустимих значень, встановлених  ГОСТ 12.1.045.
     4.2.11.У випадках, коли заземлення обладнання не запобігає накопиченню статичної електрики,  потрібно вживати заходи для зменшення  питомого об'ємного  або поверхневого  електричного  опору  матеріалів,  які  переробляються, за допомогою  зволожуючих пристроїв. Для  цього потрібно застосовувати  загальне чи місцеве зволоження  повітря в приміщенні  при постійному контролі  його вологості (наприклад: архіви, бібліотеки, друкарні).
     В цих же випадках рекомендується  здійснювати нейтралізацію  зарядів шляхом іонізації  повітря  в безпосередній  поверхні від зарядженого   матеріалу.  Для цього  можуть  використовуватися  радіоізотопні чи індукційні  (коронуючі)  нейтралізатори,  або їх  комбінація .
4.2.12. Прийняття  в експлуатацію   пристроїв захисту  від статичної  електрики проводиться одночасно з прийняттям  технологічного та енергетичного  обладнання. Відповідальність за справність  пристроїв  захисту  покладається на особу, призначену  керівником ( власником)  підприємства.










5. Небезпека  дії та захист від  електромагнітних  полів

5.1. Небезпечна  дія  електромагнітного поля промислової частоти та захист від неї.

 Навколо Землі існує природне  електричне поле напруженістю 120-150 В/м, яке зменшується від середніх широт до полюсів та до екватора,  а також (за експоненціальним законом)  з віддаленням від земної поверхні. Спостерігаються  річні, добові та інші варіації цього поля, а також випадкові його зміни під впливом грозових розрядів, опадів, завірюх, пилових бур, вітрів.
Планета  Земля  має також і магнітне  поле з напруженістю  47,3 А/м на північному  та 39,8 А/м - на південному полюсі і  19,9 А/м - на магнітному екваторі . Це  магнітне поле коливається з 11-річним та 80-річним  циклами.
     Само по собі  магнітне  поле не викликає патології. Порушення здоров'я викликається дією струмів, які наводяться в організмі при зміні напруженості магнітного поля (магнітні бурі). Встановлено, що підвищення напруженості магнітного поля Землі підвищує також величину порогового фібріляційного  струму і цим зменшує небезпеку ураження електрострумом [21].
 Інтенсивне електромагнітне поле промислової частоти в  електроустановках напругою від 330 кВ викликає у працівників порушення функціонального стану центральної нервової системи, серцево-судинної системи і периферійної крові. При цьому спостерігаються підвищена втома, зниження точності робочих рухів, зміна кров'яного (артеріального) тиску та пульсу, біль в серці, що супроводжується  серцебиттям та аритмією, тощо  [18].
     Ефект  дії електромагнітного поля на біологічний об'єкт оцінюють кількістю електромагнітної енергії, яку поглинає об'єкт за час знаходження його в полі.
     Електромагнітне поле  можна вважати як таке, що складається із двох  складових: електричного поля  та магнітного поля. Можна  також  вважати, що в електроустановках електричне поле  виникає за наявності напруги на струмовідних частинах - характеризується напруженістю, яка вимірюється - В/м ( Вольт на метр), а магнітне поле - при проходженні  струму по цим частинам і  яке вимірюється  напруженістю  магнітного поля  - А/м ( Ампер на метр).
     На низьких  частотах, в тім числі і при  50 Гц,  електричне  і магнітне поле  мало зв'язані між собою, тому їх допустимо розглядати  окремо  і незалежно  одне від одного, а також окремо розглядати вплив кожного  на біологічний об'єкт. 
     Виконані  з цих позицій розрахунки показали, що  в любій точці електромагнітного поля  в електроустановці промислової  частоти, енергія магнітного поля,  яку поглинає тіло людини, приблизно в  50 раз менше поглинутої ним енергії електричного поля. Вимірами було встановлено, що напруженість магнітного поля в робочих зонах ВРУ та ПЛ напругою до 750 кВ включно не перевищує 20-25 А/м, тоді як шкідлива дія  магнітного поля  на біологічний  об'єкт  проявляється при напруженості  150-200 А/м.
     На підставі цього  був зроблений  висновок, що шкідлива (негативна ) дія на організм людини електромагнітного поля в електроустановках промислової  частоти зумовлена електричним полем, а магнітне поле  викликає незначну біологічну дію і в практичних умовах ним можна нехтувати . [18].
Механізм  біологічної дії  електричного поля на організм людини вивчено недостатньо.  Вважається, що особливо чутливі до дії  електричного поля - кора головного мозку та проміжний мозок.  При цьому  підвищення збудження центральної нервової системи виникає  за рахунок рефлекторної дії поля, а гальмівний ефект - внаслідок  прямої дії поля на структури головного  та спинного мозку.  Вважається також, що головним впливовим  фактором є індукований  (наведений) в тілі  струм.
     Поряд з біологічною дією, електричне поле зумовлює  виникнення розрядів між  людиною та металевим  предметом, потенціал якого  відрізняється  від потенціалу  людини. Якщо людина стоїть в зоні дії поля безпосередньо на землі чи на  струмопровідній заземленій основі, то потенціал тіла  практично  дорівнює  нулю ( потенціалу Землі).  Якщо ж людина ізольована від Землі, то тіло  її набуває потенціалу,  який може досягати кількох кіловольт і тоді дотик її до заземлених предметів супроводжується  проходженням через тіло в землю розрядного струму, який може викликати  больові відчуття, особливо в перший  момент.  Часом дотик супроводжується  іскровим розрядом.
В разі дотику людини, що стоїть на землі, до ізольованого  від землі металевого предмету значної довжини (трубопровід, огорожа із проволоки на дерев'яних  стовпцях, тощо),  струм через людину  може досягти  величини небезпечної для життя.
     Через тіло людини, яка знаходиться  поблизу діючих  надвисоковольтних  електроустановок  змінного струму  ( в зоні дії електричного поля) постійно проходить  в землю струм.  При цьому, якщо людина стоїть просто на землі, то струм буде стікати в землю  через площу дотику людини  до землі. Якщо ж людина ізольована  від землі (стоїть на сухій дошці чи в гумовому взутті), то струм в землю буде стікати через ємкісний зв'язок  між тілом людини і землею. В обох випадках величини струму практично однакові, якщо  людина знаходиться на одному й тому ж місці і не дуже  високо над землею.
     Ступінь негативного  впливу електричного поля  промислової частоти на організм людини  можна оцінити за кількістю поглинутої тілом  енергії електричного поля, за  величиною струму, що проходить через людину в землю і за величиною  напруженості поля в місці знаходження людини.
      Встановлено, що людина не відчуває болю, якщо при електричних  розрядах, що виникають в момент дотику людини  до металевої конструкції (яка має інший потенціал ніж людина) усталений струм не перевищує  50-60 мкА. Цей  струм відповідає напруженості  електричного поля  на висоті зросту людини (1,8 м)  приблизно 5 кВ/м.
     Як критерій  безпеки для людини, яка знаходиться в електричному полі промислової частоти, прийнято вважати  напруженість поля тому, що в виробничих умовах  її значно простіше виміряти  ніж струм через тіло людини чи енергію, яку поглинуло тіло.
     Допустимі рівні напруженості  електричного поля  частотою 50 Гц, що створюються електроустановками, для працівників, які їх обслуговують, в залежності від часу перебування в  полі, а також вимоги щодо контролю рівнів напруженості поля на робочих місцях  встановлені в  ГОСТ 12.1.002.
      Гранично допустимий  рівень напруженості  встановлений на рівні 25 кВ/м. Перебування в електромагнітному полі напруженістю понад 25 кВ/м  без використання засобів захисту не допускається.
     Перебування в полі напруженістю до 5 кВ/м включно  допускається на протязі  робочого дня ( 8 годин).
     За напруженості   електричного поля  понад 20 кВ/м до 25 кВ/м час перебування персоналу в полі не повинен перевищувати 10 хвилин.
     Допустимий час перебування в електричному полі напруженістю понад 5 і до 20 кВ/м  включно розраховують  за формулою
         T=-2,  (5.1-1)
де: Т - допустимий  час перебування в полі за відповідного рівня  напруженості, год.;
      Е - напруженість поля в контрольованій зоні, кВ/м.
     Ці норми обов'язкові  для персоналу, який  обслуговує електроустановки  50 Гц напругою 330 кВ  та більше.
     Якщо  напруженість електричного поля на робочому місці  перевищує 25 кВ/м, або коли  необхідна більша тривалість перебування  людини в полі, ніж вказано вище, роботи  повинні виконуватися з використанням захисних засобів - екрануючих пристроїв, індивідуальних комплектів  одягу.
     Захисні властивості комплекту  основані на принципі електростатичного   екранування.  Відомо, що коли внести в електростатичне поле  провідне тіло, то в нім, внаслідок електростатичної індукції, виникає короткочасний рух електронів від чого на його поверхні, а також на тонкому молекулярному шарі цієї поверхні виникають заряди. На стороні тіла поверненій до зовнішнього  заряду, створеному полем, виникає заряд знак якого протилежний  знаку зовнішнього поля, а на другій стороні - заряд, що співпадає зі знаком зовнішнього поля.
     Внутрішнє поле, створене цими зарядами в провідному тілі рівне і протилежне  зовнішньому полю. В результаті цього  напруженість результуючого поля всередині провідного тіла дорівнює нулю, тобто поле всередині цього тіла, незалежно від того чи суцільне тіло чи ні, відсутнє. Таким чином, щоб захистити будь-яке тіло від дії на нього електричного поля досить помістити його в тонку металеву екрануючу оболонку.
     
                                                Зовнішнє
         
         
                                                                                                                  силові лінії поля
         
         
         

                                                                                                        Екран   (провідне тіло)

 

                                                              Е=0                                                                       










                                                              поле

Мал. 5.1-1  Принцип електростатичного екранування

     Екран може бути не тільки суцільним, але й у вигляді густої сітки чи із провідної тканини.
     Згідно вимог Правил  [17], в електроустановках  під час виконання робіт під напругою для захисту працівників від впливу електричних полів промислової частоти повинні застосовуватись як засоби колективного захисту (екранувальні козирки, екранувальні навіси тощо) так і  індивідуальні екрануючі комплекти одягу :
     - комплекти одягу, призначені  для виконання робіт із землі та на заземлених  конструкціях ( на потенціалі землі), - у ВРУ та на ПЛ  напругою від 330 кВ до 750 кВ за напруженості електричного поля до 60 кВ/м;
     - комплекти одягу, призначені для виконання робіт під потенціалом проводу - в електроустановках напругою  від 110 кВ до 750 кВ з безпосереднім дотиком до струмовідних частин.
Індивідуальні  екранувальні комплекти одягу повинні виготовлятись з дотриманням таких вимог:
    - кожен комплект одягу повинен складатись з таких струмопровідних  елементів : куртки і штанів ( або комбінезона), капюшона або накасника, екрана для обличчя, взуття і шкарпеток, рукавичок. При цьому  всі елементи  комплекту одягу повинні мати між собою гальванічний зв'язок, для забезпечення якого використовують струмопровідні  стрічки або  кнопки;
     - комплекти одягу повинні зберігати  свої гігієнічні, експлуатаційні та  захисні властивості протягом всього терміну експлуатації, але не менше  12 міс;
     - коефіцієнт екранування ( захисту) комплектів одягу для роботи під  потенціалом землі повинен бути не менше 30, а комплектів  для виконання робіт під потенціалом проводу - не менше 100.
      Якщо на значній відстані паралельно слідують дві ПЛ одна з яких знаходиться під напругою, а інша знеструмлена і від'єднана з двох сторін від джерел живлення то на від'єднаній лінії можуть наводитися електростатичний потенціал чи електрорушійна сила (е.р.с.) змінного струму.
      Електростатичний потенціал е, що  наводиться на вимкненому проводі (проводах) ПЛ залежить від фазної напруги діючої ПЛ, діаметру та розташування проводів на опорі і не залежить від довжини проводу і струму в діючій лінії [18].
      Це означає, що електростатичний потенціал наводиться і тоді коли діюча ПЛ знаходиться під напругою, а струм по ній не протікає і цей потенціал по всій довжині проводу однаковий, тобто: 
      е = кUф       (5.1-2).
      Дотик до проводу, що перебуває під електростатичним потенціалом небезпечний для людини і ця небезпека залежить не від величини потенціалу, а від величини струму, який протікатиме через тіло людини, чи величини напруги дотику:
      Uд = UфClZл       (5.1-3),
      
      Іл. =       (5.1-4),
      де  Uф  - фазна напруга діючої ПЛ;
       - частота (314с-1);
      С - розподілена ємність між проводом та проводом діючої ПЛ (Ф/км);
      l - довжина проводу, (км);
      Zл - розрахунковий опір тіла людини, (Ом).
      Потенційна характеристика незаземленого проводу з наведеним потенціалом показана на мал. 5.1-2.
      
      
      Мал. 5.1-2. Потенційна характеристика незаземленого проводу, що перебуває під електростатичним впливом.. 1 - від'єднаний провід; 2 і 3 - проводи діючої лінії.
      
      Захистом від ураження струмом є заземлення проводу в одній точці. Якщо задано допустиму величину напруги дотику то можна визначити необхідну величину опору заземлювального пристрою за наступною формулою:
      Rз =       (5.1-5).
      
      Електрорушійна сила взаємної індукції наводиться в проводі струмом, що протікає в проводі діючої ПЛ. Провід діючої ПЛ можна розглядати як первинну обмотку одновиткового повітряного трансформатора струму (без магнітопроводу), а провід вимкненої і від'єднанної лінії - як розімкнену вторинну обмотку.
      Величина наведеної е.р.с. визначиться за формулою:
      Е = MIl     (5.1-6),
      де   М - взаємна індуктивність між проводами діючої ПЛ та проводом в якому розглядається наведення е.р.с. (Г/км);
      l - довжина проводу від'єднаної лінії (км);
      І - сумарний індукуючий струм (А).
      Індукуючий струм однієї ПЛ може мати різні величини. Це - струм холостого ходу лінії, струм навантаження, або струм замикання однієї з фаз ПЛ на землю, який в кілька разів перевищує струм навантаження в нормальному режимі. Особливо небезпечна е.р.с. наводиться від ПЛ напругою 110 кВ і більше в момент замикання на землю одного із проводів, коли протікають значні струми.
      Таким чином величина  наведеної е.р.с. залежить від довжини від'єднаного проводу, індукуючого струму в проводах діючої ПЛ, взаємної індуктивності проводів і не залежить від напруги ПЛ.
      Потенційна характеристика проводу з наведеною е.р.с. показана на мал. 5.1-3.
      
      
      Мал. 5.1-3. Потенційна характеристика проводу, що перебуває під електромагнітним впливом.  а) провід незаземлений; б) провід заземлений.
      
      Наведена на кінцях не заземленого проводу напруга буде :
      U = п - к = Е/2 - ( - Е/2) = Е      (5.1-7),
      де  п,  к - потенціали на початку і на кінці проводу, відповідно.
      В разі заземлення  проводу в одній точці потенційна характеристика зсувається паралельно горизонтальній вісі координат таким чином, щоб точка нульового потенціалу знаходилась в точці заземлення. Якщо заземлити один кінець проводу то на іншому кінці буде наводитися потенціал максимальної величини, а саме:
       = Е.      (5.1-8).
      Тому Правилами [12] під час пофазного ремонту ПЛ (коли одна фаза вимкнена зі всіх сторін і ремонтується, а дві інші перебувають під напругою і навантаженням) забороняється заземлювати в РУ провід відключеної фази.
      Перед початком виконання робіт під наведеною напругою необхідно вирівняти потенціали проводу, монтажних линв (канатів), машин і механізмів приєднанням їх до загального заземлювача. В цьому разі провід слід заземлювати в останню чергу - після монтажу такелажної схеми на землі та її заземлення. Розбирати такелажну схему необхідно в зворотній послідовності.
      З моменту заземлення проводу заземлювач, заземлювальні провідники, монтажні линви, машини і механізми слід вважати такими, що перебувають під напругою, і забороняється торкатись до них із землі без застосування електрозахисних засобів (діелектричних рукавичок, взуття), а також заходити до кабіни механізму і виходити з неї.
      Струмовідні частини електроустановки, які перебувають під наведеною напругою, заземляють на кожному робочому місці з приєднанням заземлювальних провідників до заземлювального пристрою опори або електростанції чи підстанції.
      До робіт на струмовідних частинах  електроустановки під наведеною напругою допускають працівників, які пройшли спеціальне навчання методам безпечного виконання таких робіт.
         
5.2. Небезпечна  дія на організм людини електромагнітних полів  радіочастот  та захист від неї.
         
         5.2.1 .Діапазони радіочастот та їх використання.
         
     Класифікація  радіочастот, яка використовується в гігієнічній практиці, наведена в таблиці 5.2.1.
          Т а б л и ц я  5.2.1
Класифікація  радіочастот
         

Частоти



Високі частоти (ВЧ)
100 кГц-30 МГц



Ультрависокі частоти (УВЧ)
30-300МГц


Надвисокі частоти (НВЧ)
300-300000 МГц
мікрохвилі

Довжина хвиль



Довгі

3 км -1 км


Середні

1 км -100 м


Короткі

100 м -10 м

Ультракороткі

10 м -1 м

Деци-
метрові
1 м - 
10 см

Санти-
метрові
10 см - 1 см


Мілі-
метрові
1 см - 
1 мм

     Електрична енергія радіочастот широко використовується  в різних галузях промисловості, оборони та побуті.
     Діапазон ВЧ - середні та довгі хвилі - використовуються в промисловості для індукційної термообробки  металів ( загартовування, плавлення, паяння, заварювання, відпалювання, тощо)  та інших матеріалів ( зональне плавлення напівпровідників, зварювання металу і скла, тощо), а також  в радіозв'язку і радіомовленні.
     Короткохвильовий  діапазон ВЧ і   діапазон УВЧ застосовують  в радіозв'язку , радіомовленні, телебаченні, медицині, а також для високочастотного нагрівання діелектриків (зварювання пластикатів,  нагрівання пластмас,  склеювання дерев'яних виробів, тощо).
Діапазон НВЧ  використовують  в радіолокації, радіонавігації, багатоканального радіозв'язку, радіоастрономії, радіоспектроскопії, фізіотерапії, побутовій техніці.
         
         5.2.2. Джерела випромінювання електромагнітних полів.
     
     Джерелами електромагнітних полів ВЧ на дільницях індукційного нагрівання  металу  є неекрановані ВЧ елементи: індуктори, високочастотні трансформатори, конденсатори,  фідерні лінії.  В установках діелектричного нагрівання  джерелами ВЧ та УВЧ полів  можуть бути робочі конденсатори і  фідери, що підводять енергію.
     При конструюванні, виготовленні і експлуатації радіопередавачів джерелами електромагнітних  полів ВЧ  і УВЧ  можуть бути  неякісно екрановані блоки передавачів, пристрої складання потужностей і роздільні фільтри, фідери, антенні комутатори.
     Основними джерелами випромінювання  НВЧ енергії є антенні системи, лінії передавання енергії, генератори і окремі НВЧ блоки.
     Люди, які працюють з пристроями , що генерують електромагнітну  енергію радіочастот, можуть опромінюватись нею. Ступінь опромінення від генераторів різних типів залежить :
- на дільницях індукційного і діелектричного нагрівання - від потужності установок і якості екранування ВЧ елементів, а також від розміщення робочого місця відносно джерел випромінення;
- в умовах радіо і телерадіостанцій - від якості екранування УВЧ і ВЧ елементів, від раціонального розміщення окремих блоків (антенних комутаторів, пристроїв складення потужностей, фідерних ліній) в самих приміщеннях, а антенно-фідерних систем -  по відношенню до робочих приміщень, від кількості одночасно працюючих передавачів;
- на  дільницях використання НВЧ енергії - від потужності  установок, виду навантаження і способу передавання енергії в простір, ширини діаграми направленості і коефіцієнта підсилення антенних  пристроїв, висоту встановлення їх над рівнем землі, робочого кута нахилу, величини витоку в окремих блоках генератора і  елементах антеннохвильовідного тракту (розжарювальні  виводи магнетрона, фланцеві з'єднання, розрядник для перемикання антени з передавання на приймання, фазообертачі, розгалужувачі, погоджуючи пристрої тощо).
     При роботі з установками  НВЧ енергії, в яких використовуються електровакуумні прилади  з анодною напругою понад  10 кВ, можливе довгохвильове ( м'яке) рентгенівське випромінювання.
     
         5.2.3. Вплив електромагнітних полів  та випромінювань на живий організм.
     
     Від систематичного впливу  електромагнітних хвиль  радіочастот спостерігаються  загальна слабість,  підвищена  втома, сонливість і розлад сну, головна біль, біль в ділянці серця. З'являється роздратування, втрата уваги , зростає тривалість мовнорухової  та зорово- моторної  реакції , підвищується  межа нюхової чутливості.  Виникає ряд симптомів, які є свідченнями  порушення роботи окремих  органів - шлунку, печінки,  селезінки, підшлункової  залози. Пригнічуються харчовий та статевий рефлекси. Зареєстровано зміни артеріального тиску, частоти серцевого ритму, форми електрокардіограми.
     Все це свідчить про порушення діяльності серцево-судинної системи. Фіксуються також зміни показників білкового та вуглеводного  обміну, збільшується  вміст азоту в крові та сечі, знижується концентрація  альбуміну та зростає  вміст глобуліну, збільшується кількість   лейкоцитів, тромбоцитів,  виникають інші зміну складу крові.
     Кількість скарг на здоров'я  в місцевості поблизу  радіостанції майже  вдвічі вища, ніж поза її межами.
     У дослідженнях дітей визначено порушення розумової працездатності  внаслідок зниження уваги через  розвиток послідовного гальмування  та пригнічення нервової системи, фіксувалися прискорений  пульс та дихання, підвищення артеріального тиску при фізичному  навантаженні  та сповільнене  його повернення до норми.
Мікроскопічні  дослідження  внутрішніх  органів тварин виявили  дистрофічні зміни тканин головного мозку , печінки, нирок, легенів, міокарду. Було зафіксоване порушення на клітинному рівні. На підставі клінічних  та експериментальних матеріалів  виявлені  основні симптоми уражень від впливу електромагнітного поля, які можна класифікувати як радіохвильову хворобу.
     Поряд з радіохвильовою хворобою, як специфічним результатом дії  електромагнітного поля, спостерігається, завдяки  його впливу, загальне зростання захворюваності, а також захворювання окремими хворобами органів дихання, травлення, тощо. Це спостерігається також і при малій інтенсивності поля, що незначно перевищує гігієнічні норми.
     Є відомості про клінічні прояви НВЧ опромінення залежно від  інтенсивності  опромінення. 
     За інтенсивності  близько 20 мкВт/см2 спостерігається  підвищення   частоти пульсу, зниження артеріального тиску, тобто  реакція на опромінення. Із зростанням інтенсивності з'являються електрокардіологічні  зміни, а при хронічному впливі - тенденція до гіпотонії, до змін з боку нервової системи.
     За інтенсивності 6 мВт/см2 помічено зміни у статевих залозах, у складі крові, помутніння кришталика ока.  Далі - зміни у  згортанні крові , умовно - рефлекторній  діяльності, вплив на клітини печінки, зміни в корі головного мозку. Потім - підвищення кров'яного тиску , розриви капілярів та крововиливи  у легені та печінку.
     За інтенсивності  до 100 мВт/см2 - стійка гіпотонія, стійкі зміни серцево-судинної системи, двостороння катаракта.   Подальше опромінення помітно впливає на тканини, викликає больові відчуття, якщо інтенсивність  перевищує 1 Вт/см2 , то це викликає дуже швидку втрату зору.
     Одним із серйозних ефектів, зумовлених НВЧ опроміненням, є ушкодження органів зору. На нижчих частотах такі  ефекти не спостерігаються і тому їх треба  вважати як специфічними для НВЧ діапазону.
     Ступінь ушкодження залежить, в основному, від інтенсивності  та тривалості опромінення. Гостре опромінення  НВЧ викликає сльозотечу, подразнення, звуження зіниць. Потім (через 1-2 доби) спостерігається погіршення зору, яке зростає під час повторного опромінення, що свідчить про кумулятивний характер ушкоджень. При впливі випромінювання на око спостерігається ушкодження роговиці.  Але серед усіх тканин ока найбільшу чутливість має в діапазоні  1-10 ГГц - кришталик.  Сильне ушкодження кришталика  зумовлене тепловим впливом НВЧ (за густини потоку понад 100мВт/см2).
    Люди,  опромінені  імпульсом НВЧ коливань, чують звук.  Залежно від тривалості  та частоти повторення  імпульсів цей звук сприймається як щебетання, цвірінькання чи дзюрчання у якійсь точці (всередині чи позаду) голови.  Це пояснюється тим, що під впливом імпульсів НВЧ енергії збуджуються термопружні хвилі тиску в тканинах  мозку , які діють, за рахунок кісткової провідності, на рецептори внутрішнього вуха.
     
         5.2.4. Одиниці виміру та гранично - допустимі  норми електромагнітного випромінювання.
     
     Електромагнітне  поле ВЧ і НВЧ, що несе з собою енергію, може самостійно поширюватися в просторі без провідника електроструму зі швидкістю, близькою до  швидкості світла.  Воно змінюється з тією частотою, що і струм, який його створив.
     Електромагнітне поле  радіочастот згідно вимог ГОСТ12.1.006  слід оцінювати показниками інтенсивності поля та створеним ним енергетичним навантаженням.
     В діапазоні частот 60 кГц - 300 МГц  інтенсивність електромагнітного поля характеризується напруженістю електричного (Е) і напруженістю  магнітного (Н) полів, енергетичне навантаження (ЕН) являє  собою добуток квадрату напруженості поля на час його дії (Т). Енергетичне навантаження, створене електричним полем, дорівнює:
     
                                       ЕНе = Е2·Т;   (5.2-1)
     магнітним полем -  ЕНм = Н2·Т.   (5.2-2)
     
     В діапазоні частот 300 МГц - 300 ГГц  інтенсивність електромагнітного поля характеризується  поверхневою густиною потоку енергії (надалі - ГПЕ), енергетичне навантаження - добуток ГПЕ поля на час його впливу: 
     ЕНгпе = ГПЕ·Т.   (5.2-3)
     
      Одиницею виміру ГПЕ є Ватт на квадратний метр (1 Вт/м2= 0,1 мВт/см2 =100мкВт/см2).
         
Гранично допустимі величини напруженості  електричного (Е) та  магнітного (Н) полів в діапазоні  частот 0,6-300 МГц на робочих місцях працівників визначають виходячи  з допустимого енергетичного  навантаження та часу дії за формулами :
Егд =;   (5.2-4)
   Нгд = ,   (5.2-5)
     де:  Егд   і  Нгд - гранично допустимі величини напруженостей електричного  (В/м) і магнітного (А/м) полів;
     Т - час дії,  год;
     ЕНегд   і  ЕНнгд - гранично допустимі величини електричних навантажень протягом робочого дня,   (В/м)2·год  та (А/м)2·год. 
     Максимальні величини Егд, Нгд  та  ЕНегд, ЕНнгд  наведені в таблиці 5.2-2.
Т а б л и ц я  5.2-2. 
Максимальні величини Егд, Нгд  та  ЕНегд, ЕНнгд.

  Параметри
Граничні величини в діапазонах частот, МГц

Від 0,06  до 3
  Понад 3 до 30
   Понад 30  до 300
Егд, В/м

Нгд, А/м

ЕНегд,(В/м)2·год

ЕНнгд,(А/м)2·год
       500

         50

   20000

       200
           300

           -

         7000

           -
         80

           -

        800

           -  

Одночасна дія електричного і магнітного полів в діапазоні частот від 0,6 до 3 МГц допустима за умови
          < 1,   (5.2-6)
       де ЕНе  і ЕНн  -  енергетичні навантаження  електричного і   магнітного полів.
     
Гранично  допустимі величини густини потоку енергії (ГПЕ) електромагнітного поля в діапазоні частот 300 МГц - 300 ГГц визначають,  основуючись на допустимому енергетичному навантаженні і часу дії, за формулою
         ГПЕгд =К · ,   (5.2-7)
      де ГПЕгд-  гранично допустима величина густини потоку енергії,  Вт/м2  (мВт/см2, мкВт/см2).
     ЕНгпегд - гранично допустима величина енергетичного навантаження, рівна 2Вт·год/м2   (200мкВт·год/см2);
     К - коефіцієнт послаблення біологічної ефективності, рівний: 
     1 - для всіх випадків дії, крім опромінення від обертових і скануючих антен;
     10 - для випадків  опромінення від обертових і скануючих  антен з частотою обертання  чи сканування не більше 1 Гц і скважністю не менше 50;
     Т - час перебування  в зоні опромінення за робочу зміну, год.
     У всіх випадках найбільша  величина  ГПЕгд не повинна перевищувати 10Вт/м2 (1000мкВт/см2).
     
     5.2.5. Захист від опромінення електромагнітними хвилями радіочастот.
     
     Захист  персоналу, який обслуговує установки ВЧ, УВЧ та НВЧ діапазонів здійснюється [19]:
     
     а) зменшенням  випромінювання безпосередньо  від самого джерела випромінювання;
     б) екрануванням джерела випромінювання;
     в) екрануванням робочого місця біля джерела  випромінювань або  віддалення робочого місця  від джерела (дистанційне керування);
     г) використанням в окремих випадках засобів індивідуального захисту.
     
     Вибір способу захисту чи комбінації способів  визначається типом джерела випромінювання, робочим діапазоном хвиль, характером робіт.
     Не дозволяється перебування в зонах ВЧ і УВЧ нагрівання, в зонах  передавачів, в приміщеннях регулювання, випробувань і експлуатації апаратури НВЧ, на дільницях антенного поля людей, які  не зв'язаних з їх обслуговуванням.
     Особи, які не досягли 18 років до роботи з генераторами радіочастот  не допускаються.
На підприємствах, які  експлуатують, ремонтують чи виробляють установки і окремі блоки ВЧ, УВЧ, НВЧ, повинні бути  складені  детальні  інструкції з технічної експлуатації апаратури і з захисту з урахуванням особливостей  даного  підприємства.
    На робочих місцях, в зоні обслуговування  установок ВЧ і УВЧ в залах радіо і телевізійних передавачів, в приміщеннях з джерелами НВЧ енергії необхідно  не рідше двох раз на рік  виконувати вимірювання  інтенсивності  випромінювань. Вимірювання виконуються  за максимальної випромінювальної потужності.
     З метою попередження та ранньої діагностики і лікування  профзахворювань у працівників, які працюють з джерелами  електромагнітних полів, необхідно проводити попередній (при прийомі на роботу) та періодичні  медичні огляди.
     Як індивідуальні засоби захисту від дії НВЧ використовують  спеціальні захисні окуляри, застосування котрих необхідно за  інтенсивності випромінювання понад 0,1мВт/см2 і спеціальний захисний одяг (халат з капюшоном).
     Захисні окуляри з плівкою  двоокису  олова послабляють потужність  до 30 дБ (в 1000 раз) в діапазоні хвиль 1,8-150 см. Світлопроникність  скла не нижче 74%. Оправа окулярів виконана із  пористої губчатої гуми і обклеєна з зовнішньої сторони тканиною з екрануючими  властивостями.
     Захисний одяг виконується з металізованої  захисної тканини  і може використовуватися  тільки  для короткочасних робіт з випромінюванням від джерел які не знаходяться  безпосередньо під високою напругою,  за інтенсивності опромінення понад 1000мкВт/см2 з обов'язковим використанням захисних окулярів.
     
5.2.6. Вплив торсіонної складової електромагнітного випромінювання електронної техніки та захист від неї.
      
      Однією з актуальних гігієнічних проблем останнього часу є усунення всіляких шкідливих наслідків для здоров'я людини, внаслідок широкого впровадження на робочих місцях і в побуті електронної техніки. Сучасні монітори персональних комп'ютерів (ПК), телевізори, засоби мобільного і радіозв'язку й інша електронна техніка  продукує слабкі електричні і магнітні змінні поля, що в багато разів слабкіше статичного магнітного поля  Землі і її електричних полів. 
Достовірно встановлено, що на користувача  ПК впливає цілий комплекс факторів малої інтенсивності випромінювань, схованих від наших звичайних людських органів відчуття - це радіація, ультрафіолетове й інфрачервоне, рентгенівське й електромагнітне випромінювання, негативна дія яких розвивається в організмі людини поступово, потай і в міру накопичення.
      Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) розглядає роботу з комп'ютером  як фактор постійно діючого стресу. Робоча група ВООЗ з гігієнічних аспектів користування відеодисплейними і радіотерміналами виділила порушення стану здоров'я при користуванні пристроями, що мають електромагнітне випромінювання (ЕМВ) і його торсіонову  складову 
      Колба електронно-променевої трубки формує визначену геометричну структуру інформаційного поля, контури якого повторюють її форму. Це поле називають формовим статичним торсіонним полем Воно не є інтенсивним, але його тривалий вплив діє на користувача за рахунок ефекту накопичення. Доведено [23]. що в будь-якого електромагнітного поля  є торсіонова складова, чи торсіонне поле, (поле крутіння, від англійського слова  "обертати", також його ще називають "інформаційним", є ще низка інших назв), що може бути визначене як інформаційне, що переносить "торсіонну" інформацію про процеси, які відбуваються в фізичних об'єктах.
      На відміну від електромагнітних полів, що мають центральну симетрію, торсіонні поля мають аксіальну (осьову) симетрію, а створювана при цьому  поляризація у вигляді просторових конусів в одному напрямку відповідає правому, а в іншому - лівому торсіонному полю. Інформаційні структури, створені топологічними формами, називають формовими статичними торсіонними полями.
      З медико-біологічної точки зору, людина-користувач є складна інформаційна система строго індивідуального  торсіонного поля, що несе, в тім числі й інформацію про стан здоров'я. Складність торсіонного поля людини визначається величезним набором хімічних величин - першоджерел торсіонних випромінювань в організмі, складною динамікою біохімічних перетворень в процесі життєдіяльності та інших факторів.
    Торсіонне (інформаційне) поле, на відміну від інших видів випромінювань, цілком не екранується і, проходячи через усі перешкоди,  негативно діє на організм людини.
    Під впливом лівого торсіонного поля працюючого монітора клітини організму піддаються значним структурним і фізіологічним  перебудовам (і, як наслідок, патологія зорового аналізатора, розлад нервової, серцево-судинної систем, прогресуюче зниження системи антиоксидантів, порушення гормонального й імунного статусів тощо).
      Хоча застосування спеціальних засобів для захисту людини від негативних випромінювань відеотерміналів, таких як усілякі захисні засоби: удосконалення конструкцій моніторів  (телевізорів) - плоскі екрани, екранування корпусів  дисплеїв методом внутрішнього їхнього напилення із системою компенсації магнітного поля (маркування "Low Radiatoin"), використання сучасних захисних фільтрів (класу "Total shield"), зміна конструкцій електронно-променевих трубок (замість скла з люмінофором - крупнокульові екрани), зниження напруги на анодах електронно-променевих трубок тощо в більшій мірі дозволяють майже цілком  (на  98%) нейтралізувати ультрафіолетове і м'яке рентгенівське випромінювання, електростатичні та електромагнітні поля, a все-таки не можна стверджувати, що найсучасніші ПК і так звані "біотелевізори" і "біомонітори" є для людини біологічно безпечними системами.
      Як показали дослідження, шкідливі не тільки стаціонарні, але й найсучасніші портативні ПК з рідиннокристалевими екранами. Виявлено, що в чоловіків, які використовують портативні ПК, спостерігалися виражені зміни у вмісті і співвідношенні статевих стероїдів - зниження рівня тестостерону і підвищенні естрадіолу, що веде до безплідності й імпотенції.
      Перебування дитини більш як 50 хвилин на день біля екрана телевізора чи ПК зменшує в 1,4 рази здатність запам'ятовувати нову інформацію, що зв'язано з впливом ЕМВ і його торсіонної компоненти на нейроструктури головного мозку, а ймовірність раку мозку в 8,2 рази більша ніж у контрольній групі. Як наслідок - підвищена збудженість, агресія, зниження рівня засвоєння навчального матеріалу.
      У Швейцарії законодавством про роботу жінкам дітородного віку заборонена робота на ПК більш ніж 4 години на добу. У Німеччині робота на ПК входить до переліку десяти найбільш шкідливих для здоров'я людини робіт.
      Зі сказаного стає ясно, що користувач ПК, людина, яка приділяє багато часу перегляду телепередач чи розмовам по мобільному телефону, домогосподарка, яка часто користується мікрохвильовою піччю для готування їжі, мимоволі знаходяться під впливом "лівого" торсіонного поля, не підозрюючи про небезпеку та загрозу своєму здоров'ю.
      Сьогодні необхідна принципово нова методика захисту  користувачів  побутової електронної техніки від негативного впливу на організм. Колективом українських науковців Національного Технічного  університету України "Київський політехнічний інститут" і ТОВ "Спінор Інтернешнл" за сприяння "Науково-учбового комплексу "Інститут прикладного системного аналізу" Національної академії наук і Міністерства освіти України розроблено захисний пристрій "ФОРПОСТ-1", призначений для захисту  організму людини від біопатогенного впливу  торсіонної компоненти  електромагнітного випромінювання електронної техніки, такої як: монітори і відеотермінали, телевізори, побутова електротехніка, пульти керування, лазерні установки, ультразвукові і рентгенівські апарати, копіювальна техніка, мікрохвильові печі, радіо і мобільні телефони. В пристрої використана ідея відхилення лівих торсіонних полів, що генеруються побутовою технікою, при їхній взаємодії з правими торсіонними полями пристроїв захисту. Виготовляється пристрій "ФОРПОСТ-1"  ТОВ "Спінор Інтернешнл" (м. Київ) на державному підприємстві "Електронмаш".














    6. Основні методи надання першої допомоги потерпілим
    від дії електричного струму
      Перша допомога - це комплекс заходів, спрямованих на відновлення або збереження життя та здоров'я потерпілого, які здійснюються не медичними працівниками (взаємодопомога) або самим потерпілим (самодопомога). Одним з найважливіших елементів надання першої допомоги є її своєчасність: чим швидше вона надана, тим більше надії на благополучний результат. Тому таку допомогу своєчасно може і повинен надати той, хто знаходиться поруч з потерпілим. Основними умовами успіху під час надання першої допомоги потерпілим від електричного струму є спокій, винахідливість, швидкість дій, знання та уміння того, хто надає допомогу (самодопомогу). Ці якості виховуються і можуть бути вироблені в процесі спеціальної підготовки, яка повинна  проводитись нарівні з професійним навчанням. Одного знання правил надання першої допомоги недостатньо. Кожен працівник підприємства повинен уміти надати допомогу так само кваліфіковано, як виконувати свої фахові обов'язки, тому вимоги до вміння надавати першу допомогу і до фахових навичок повинні бути однаковими.
      Особи, що надають допомогу, повинні знати чи вміти:
      - основні ознаки порушення життєво важливих функцій організму  людини;
      - загальні принципи надання першої допомоги та її прийоми стосовно характеру одержаного потерпілим ушкодження; основні способи перенесення та евакуації потерпілих. Той, хто надає допомогу, повинен уміти: оцінювати стан потерпілого і визначати, в якій допомозі в першу чергу він має потребу;
      - забезпечувати вільну прохідність верхніх дихальних шляхів; виконувати штучне дихання способом "від уст до уст" або "від  уст до носа" і закритий масаж серця та оцінювати їх ефективність;
      - тимчасово зупиняти кровотечу шляхом накладення джгута, стискаючої пов'язки, притиснення судини пальцем;
      - накладати пов'язку в разі пошкодження (поранення, опіку, відмороження, удару);
      - іммобілізувати пошкоджену частину тіла при переломі кісток, тяжкому ударі, термічному ураженні;
      - надавати допомогу при тепловому та сонячному ударах, утопленні, гострому отруєнні, блюванні, втраті свідомості; використовувати підручні засоби під час перенесення, вантаження і транспортування потерпілих;
      - визначати доцільність вивезення потерпілого машиною швидкої допомоги або попутним транспортом; користуватися аптечкою першої допомоги.
     
     6.1. Послідовність надання першої допомоги
    
      Першу допомогу надають в наступній послідовності:
     а) усунути дію на організм шкідливих факторів, що загрожують здоров'ю і життю потерпілого (визволити від дії електричного струму, загасити одяг, що горить, витягти з води тощо), оцінити стан потерпілого;
     б) визначити характер і тяжкість травми потерпілого і послідовність заходів щодо його врятування;
     в) виконати необхідні заходи щодо врятування потерпілого (відновити прохідність дихальних шляхів, зробити штучне дихання, зовнішній масаж серця, зупинити кровотечу, іммобілізувати місце перелому, накласти пов'язку тощо);
     г) підтримати основні життєві функції потерпілого до прибуття медичного працівника;
     д) викликати швидку медичну допомогу або лікаря чи здійснити заходи щодо транспортування потерпілого до найближчого лікувального закладу.
     Врятування потерпілого від дії електричного струму в більшості випадків залежить від швидкості звільнення його від струму, а також від швидкості і правильності надання йому допомоги. Зволікання в її наданні може спричинити загибель потерпілого.
     У разі ураження електричним струмом смерть часто буває клінічною (уявною), тому ніколи не треба відмовлятися від надання допомоги потерпілому - вважати його мертвим через відсутність дихання, серцебиття, пульсу. Вирішувати питання про доцільність або недоцільність заходів для оживлення потерпілого і робити висновок про його смерть має право тільки лікар.
     Всі працівники, що обслуговують електроустановки електричних станцій, підстанцій і електричних мереж, повинні періодично проходити інструктаж про способи надання першої допомоги, а також практичне навчання прийомам звільнення від електричного струму, виконання штучного дихання і зовнішнього масажу серця.
     Заняття повинні проводити компетентні медичні працівники або інженери з охорони праці, які пройшли спеціальну підготовку і мають право навчати працівників підприємства способам надання першої допомоги. Відповідальність за організацію навчання несе керівник підприємства.
     В місцях постійного чергування працівників повинні бути:
     а) набір (аптечка) необхідних медикаментів і медичних засобів для надання першої допомоги, вказаних в таблиці;
     б) вивішені на видних місцях плакати, на яких зображені основні способи надання першої допомоги (виконання штучного дихання і зовнішнього масажу серця).
                                                                                                                         Т а б л и ц я 6-1
    Перелік медикаментів і медичних засобів для надання першої допомоги
      
Медикаменти і медичні засоби
Призначення
Кількість
Індивідуальні перев'язочні асептичні пакети

Бинти 

Вата

Ватно-марлевий бинт

Джгут 

Шини

Гумовий міхур для льоду

Склянка

Чайна ложка
      Йодний настій (5% -ний)

Нашатирний спирт

Борна кислота



Сода питна


Розчин перекису водню (3%-ний)

Настій валеріани

Нітрогліцерин

    

Для накладання  пов'язок

Теж

Теж

Для бинтування при переломах


Для зупинення  кровотечі

Для укріплення кінцівок при переломах і вивихах

Для охолодження пошкодженого місця при ударах, вивихах і переломах

Для прийому ліків, промивання очей і шлунку та приготування розчинів
Для приготування розчинів
      Для змазування тканин навколо ран, свіжих саден, подряпин на шкірі тощо

Для використання при непритомному стані

Для приготування розчинів для промивання очей і шкіри, полоскання рота при опіках лугами; для примочок на очі в разі опіку їх вольтовою дугою 

Для приготування розчинів для промивання очей і шкіри, полоскання рота в разі опіків кислотою

Для зупинення кровотечі з носа


Для заспокоєння нервової системи

Для прийому при сильному болі в області серця і за грудиною
5 шт.

5 шт.

5 пачок

3 шт.

1 шт.
3-4 шт.

1 шт.

1 шт.

1 шт.


1 шт.

1 шт.


1 флакон


1 флакон

1 пакет



1 пакет


1 флакон


1 флакон

1 туба
      
      Примітки:
      1. Розчини питної соди і борної кислоти передбачаються, тільки для робочих місць, де проводяться роботи з кислотами та лугами.
      2. В цехах і лабораторіях, де не виключена можливість отруєння і ураження газами та шкідливими речовинами, склад аптечки повинен бути відповідно доповнений.
      3. До набору медичних засобів для сумок першої допомоги не входять шини, гумовий міхур для льоду, склянка, чайна ложка, борна кислота і питна сода.
      Інші медикаменти для сумок першої допомоги комплектуються в кількості 50% від вказаної в таблиці.
      4. На внутрішніх дверцятах аптечки слід чітко вказати, які медикаменти застосовують при тих чи інших травмах (наприклад, при кровотечі з носа - 3%-ний розчин перекису водню тощо)
      Для правильної організації надання першої допомоги повинні виконуватися такі умови:
      - на кожному підприємстві, в цеху, на дільниці електромережі тощо повинні бути призначені особи (в кожній зміні), відповідальні за придатність медикаментів і справний стан медичних засобів для надання першої допомоги, що зберігаються в аптечках і сумках першої допомоги, і за систематичне їх поповнення. На цих же осіб повинна покладатися відповідальність за передачу аптечок і сумок по зміні з відміткою в спеціальному журналі;
      - керівник лікувально-профілактичної установи, що обслуговує дане підприємство, повинен щороку перевіряти практичні навички працівників при наданні першої допомоги із застосуванням манекена-тренажера, а також стан і своєчасне поповнення аптечок і сумок необхідними медикаментами і медичними засобами;
      - допомога потерпілому, яка надається не медичними працівниками, не повинна заміняти допомогу медичних працівників і повинна надаватися лише до прибуття лікаря; ця допомога повинна обмежуватися чітко визначеними видами (заходи по оживленню при клінічній смерті, тимчасове зупинення кровотечі, перев'язування рани, опіку чи відмороження, іммобілізація перелому, перенесення і перевезення потерпілого);
     - в аптечці, що зберігається в цеху, або в сумці першої допомоги, що знаходиться у бригадира чи майстра під час виконання роботи поза територією підприємства, повинні бути медикаменти і медичні засоби, зазначені в таблиці.
      
      6.2. Звільнення від дії електричного струму
      У разі ураження електричним струмом необхідно якомога швидше звільнити потерпілого від дії струму, бо від тривалості цієї дії залежить тяжкість електротравми.
      Доторкання до струмовідних частин, що знаходяться під напругою, викликає у більшості випадків мимовільне різке скорочення м'язів і загальне збудження, яке може призвести до порушення і навіть припинення діяльності органів дихання і кровообігу. Якщо потерпілий тримає провід руками, його пальці стискаються з такою силою, що вивільнити провід з його рук стає неможливим. Тому першою дією того, хто надає допомогу, повинно бути термінове вимкнення тієї частини електроустановки, до якої потерпілий доторкається. Вимкнення проводиться за допомогою вимикачів, рубильника або іншого вимикального апарата, а також шляхом зняття або викручування запобіжників (пробок), роз'єднання штепсельного з'єднання.
      Якщо потерпілий знаходиться на висоті, то вимкнення електроустановки і тим самим звільнення від дії струму може викликати його падіння. В цьому разі необхідно здійснити заходи щодо попередження падіння потерпілого або забезпечити його безпеку.
      Під час вимкнення електроустановки може одночасно погаснути електричне освітлення. В зв'язку з цим за відсутності денного освітлення необхідно потурбуватись про освітлення від іншого джерела (увімкнути аварійне освітлення, акумуляторні ліхтарі тощо) з урахуванням  вибухонебезпечності і пожежонебезпечності приміщення, не затримуючи вимкнення електроустановки і надання допомоги потерпілому.
      Якщо вимкнути електроустановку досить швидко не можна, необхідно здійснити інші заходи звільнення потерпілого від дії струму. У всіх випадках той, хто надає допомогу, не повинен торкатися потерпілого без належних запобіжних заходів, оскільки це небезпечно для життя. Він повинен слідкувати й за тим, щоб не опинитися в контакті із струмовідною частиною або під напругою кроку.
      
      Напруга до 1000 В.
       Для відокремлення потерпілого від струмовідних частин в електроустановках до 1000 В слід скористатися линвою, палицею, дошкою або будь-яким іншим сухим предметом, що не проводить електричний струм (мал. 6.2-1).
     Можна також відтягнути потерпілого за одяг (якщо одяг сухий і відстає від тіла), наприклад, за поли піджака або пальто, за комір, уникаючи при цьому доторкання до металевих предметів і оголених частин тіла потерпілого (мал. 6.2.-2).
     Відтягаючи потерпілого за ноги, той, хто надає допомогу, не повинен торкатися його взуття або одягу без надійної ізоляції своїх рук, тому що взуття і одяг можуть бути вологими і проводити електричний струм.
      Для ізоляції рук той, хто надає допомогу, особливо якщо йому необхідно доторкнутися оголеного тіла потерпілого, повинен надягнути діелектричні рукавички або обмотати руку шарфом, натягнути на кисть руки рукав піджака або пальто, накинути на потерпілого гумовий килимок, прогумовану тканину (плащ) або просто суху тканину. Можна також ізолювати себе, ставши на гумовий килимок, суху дошку або будь-яку не електропровідну підстилку, згорток одягу тощо.
     При відокремленні потерпілого від струмовідних частин рекомендується діяти однією рукою (мал. 6.2.-3), тримаючи другу в кишені або за спиною.
     Якщо електричний струм проходить в землю через потерпілого, який судомно стискає в руці провід, простіше перервати струм, відокремивши потерпілого від землі (підсунути під нього суху дошку чи відтягнути ноги від землі мотузкою, або відтягнути за одяг), дотримуючись при цьому вказаних вище запобіжних заходів стосовно себе і потерпілого. Можна також перерубати проводи сокирою з сухим дерев'яним держаком (мал. 6.2-4) або перекусити їх інструментом з ізольованими ручками (кусачками, пасатижами тощо). Перерубувати або перекушувати проводи необхідно пофазно , тобто кожний, провід окремо. При цьому рекомендується стояти, по можливості, на сухих дошках, дерев'яній драбині тощо. Можна скористатися і неізольованим інструментом, обгорнувши його ручку сухою тканиною.
      
      
     
     
     
     
      
      
      
      
      
      
      
      
      
      Напруга понад 1000 В.
      
       Для відокремлення потерпілого від струмовідних частин, що знаходяться під напругою понад 1000В, потрібно одягнути діелектричні рукавички та боти і діяти за допомогою штанги або ізолюючих кліщів, розрахованих на відповідну напругу (мал. 6.2-5).
      При цьому слід пам'ятати про небезпеку напруги кроку, якщо провід лежить на землі. Після звільнення потерпілого від  дії струму необхідно винести його з небезпечної зони з дотриманням відповідних заходів безпеки.
      На лініях електропередачі, коли немає можливості швидко відключити їх від пунктів живлення, для звільнення потерпілого, який торкається проводів, необхідно замкнути проводи ПЛ накоротко, накинувши на них неізольований провід. (Бригада електромонтерів забезпечується спеціальним переносним заземленням для екстреного вимкнення повітряної лінії шляхом закорочення проводів накидом на них заземлення). Провід має бути достатнього перерізу, аби він не перегорів при проходженні через нього струму короткого замикання. Перед тим, як накинути провід, один його кінець потрібно заземлити (приєднати до металевої опори, заземлювального спуску тощо).
      Для зручності накидання на вільний кінець проводу бажано прикріпити вантаж. Накидати провід треба так, щоб він не торкнувся людей, в тому числі й того, хто надає допомогу, і потерпілого. Якщо потерпілий торкається одного проводу, то часто достатньо заземлити тільки цей провід.
      6.3. Перша допомога потерпілому від дії електричного струму
    Після звільнення потерпілого від дії електричного струму необхідно оцінити його стан. Ознаки, за якими можна швидко визначити стан потерпілого, такі:
     а) свідомість: ясна, порушена (потерпілий "загальмований", збуджений), відсутня;
     б) колір шкіри і видимих слизових оболонок (губ, очей): рожевий, синюшний, блідий;
     в) дихання: нормальне, порушене (неправильне, поверхневе, хрипле), відсутнє;
     г) пульс на сонних артеріях: добре визначається (ритм правильний або неправильний), погано визначається, відсутній;
     д) зіниці: звужені, розширені.
     При певних навичках той, хто надає допомогу, протягом однієї хвилини здатний оцінити стан потерпілого і вирішити, в якому обсязі і порядку слід надавати йому допомогу.
     Колір шкіри і наявність дихання (по підійманню і опусканню грудної клітки) оцінюють візуально. Не можна витрачати дорогоцінний час на прикладення до рота і носа, дзеркала, блискучих металевих предметів. Про втрату свідомості теж, як правило, судять візуально, і щоб остаточно переконатися в її відсутності, можна звернутися до потерпілого з питанням про самопочуття.
     Пульс на сонній артерії прощупують подушечками другого, третього і четвертого пальців руки, переміщуючи палець по шиї потерпілого від кадика до хребта. Прийоми визначення пульсу на сонній артерії дуже легко відпрацювати на собі чи своїх близьких.
     Якщо очі потерпілого закриті, ширину зіниць визначають таким чином: подушечки вказівних пальців кладуть на верхні повіки обох очей потерпілого і, злегка притискуючи їх до очних яблук, піднімають вгору. При цьому очна щілина відкривається і на білому фоні видно округлу райдужну оболонку, а в центрі її - округлої форми чорні зіниці, стан котрих (вузькі чи широкі) оцінюють по тому, яку площу райдужної оболонки вони займають.
     Як правило, міру порушення свідомості, колір шкіри і стан дихання можна оцінювати одночасно з прощупуванням пульсу, що віднімає не більше 1 хв. Огляд зіниць вдається провести за кілька секунд.
     Якщо у потерпілого втрачена свідомість, відсутні дихання і пульс, колір шкіри синюшний, а зіниці широкі (0,5 см в  діаметрі), можна вважати, що він знаходиться в стані клінічної смерті. В такому випадку треба негайно приступати  до оживлення організму за допомогою штучного дихання способом "від уст до уст" або з "від уст до носа" і зовнішнього масажу серця.
     Якщо потерпілий дихає дуже рідко і судомно, але у нього прощупується пульс, необхідно зразу ж почати робити штучне дихання. Не обов'язково, щоб при проведенні штучного дихання потерпілий знаходився у горизонтальному положенні.
     Приступивши до оживлення, треба потурбуватися про виклик лікаря або швидкої медичної допомоги. Це повинен зробити не той, хто надає допомогу, оскільки він не може перервати процес надання допомоги, а хтось інший.
     Якщо потерпілий при свідомості із збереженням стійкого дихання і пульсу то необхідно діяти наступним чином: 
     - покласти його на підстилку (наприклад, з одягу); 
     - розстебнути одяг, що заважає диханню;
     - створити приплив свіжого повітря; 
     - зігріти тіло, якщо холодно;
     - забезпечити прохолоду, якщо жарко; 
     - забезпечити повний спокій, безперервно спостерігаючи за пульсом і диханням;
     - видалити зайвих людей.
     Якщо потерпілий непритомний, необхідно спостерігати  за його диханням. У випадку порушення дихання через западання язика, треба висунути нижню щелепу потерпілого вперед, взявшись пальцями обох рук за її кути, і підтримувати її в такому положенні доти, доки не припиниться западання язика.
     У разі виникнення у потерпілого блювоти необхідно повернути його голову і плечі набік для видалення блювотних мас.
     Ні в якому разі не можна дозволяти потерпілому рухатися, а тим паче продовжувати роботу, тому що відсутність видимих тяжких пошкоджень від електричного струму або інших причин (падіння тощо) ще не виключає можливості подальшого погіршення його стану. Тільки лікар може вирішити питання про стан здоров'я потерпілого.
     Переносити потерпілого в інше місце треба тільки в тих випадках, коли йому або тому, хто надає допомогу, продовжує загрожувати небезпека, або коли надання допомоги на місці неможливе (наприклад, на опорі).
     Ні в якому разі  не можна закопувати потерпілого в землю, тому що це завдасть йому шкоди  призведе до втрати дорогих для його врятування хвилин.
      При ураженні блискавкою надається та ж допомога, що і в разі ураження промисловим електричним струмом.
      У разі неможливості виклику лікаря на місце події необхідно забезпечити транспортування потерпілого до найближчої лікувальної установи. Перевозити потерпілого можна тільки при задовільному диханні і стійкому пульсові. Якщо стан потерпілого не дає змоги його транспортувати, необхідно продовжувати надання допомоги.
      
      6.4. Перша допомога при опіках
     Опіки бувають: термічні - викликані вогнем, парою, гарячими предметами і речовинами; хімічні - викликані кислотами і лугами; електричні - викликані дією електричного струму або електричної дуги.
     За глибиною ураження опіки поділяються на чотири ступеня:
     перший - почервоніння і набряк шкіри;
     другий - водяні пухирі;
     третій - змертвіння поверхневих і глибинних шарів шкіри;
       четвертий - обвуглення шкіри, ураження м'язів, сухожиль і кісток.
      6.4.1. Термічні і електричні опіки
      Якщо на потерпілому загорівся одяг, треба швидко накинути на нього будь-яку щільну тканину, або збити вогонь водою.
     Не можна бігти в одязі, що горить, бо вітер, роздмухуючи вогонь, збільшить і посилить опік.
     Під час надання допомоги потерпілому, щоб уникнути зараження, не можна торкатись руками обпечених ділянок шкіри або змащувати їх мазями, жирами, маслами і оліями, вазеліном, присипати питною содою, крохмалем тощо. Не можна розтинати пухирі, видаляти присталу до обпеченого місця мастику, каніфоль та інші смолисті речовини, тому що видаляючи їх, легко можна здерти обпечену шкіру і тим самим створити сприятливі умови для зараження рани.
     При невеликих за площею опіках першого і другого ступенів необхідно накласти на обпечене місце стерильну пов'язку. Одяг і взуття з обпеченого місця не можна зривати, а треба розрізати ножицями і обережно зняти. Якщо шматки одягу прилипли до обпеченої ділянки тіла, то поверх них потрібно накласти стерильну пов'язку і направити потерпілого до лікувальної установи.
     При тяжких і великих за площею опіках потерпілого необхідно загорнути в чисте простирадло або тканину, не роздягаючи його; укрити потепліле, напоїти теплим чаєм і створити спокій до прибуття лікаря.
      При опіках очей слід робити холодні примочки з розчину борної кислоти (половина чайної ложки кислоти на склянку води) і-негайно направити потерпілого до лікаря,
     6.4.2. Хімічні опіки
      При хімічних опіках глибина пошкодження тканин залежить від тривалості дії хімічної речовини. Важливо якомога швидше зменшити концентрацію хімічної речовини і тривалість її впливу. Для цього пошкоджене місце зразу ж промивають великою кількістю проточної холодної води з-під крана, гумового шланга або відра протягом 15-20 хв.
      Якщо кислота або луг попали на шкіру через одяг, то спочатку потрібно змити їх водою з одягу, а потім обережно розрізати зняти з потерпілого мокрий одяг, після чого промити шкіру.
      При попаданні на тіло людини сірчаної кислоти або лугу у вигляді твердої речовини необхідно видалити її сухою ватою, шматочком тканини, а потім уражене місце ретельно промити водою.
      У разі хімічного опіку повністю змити хімічні речовини водою не вдається. Тому після промивання уражене місце необхідно обробити відповідними нейтралізуючими розчинами, які використовуються у вигляді примочок (пов'язок).
      Подальша допомога при хімічних опіках надається такий же чином, які при термічних.
     При попаданні кислоти у вигляді рідини, парів або газів в очі або в порожнину рота необхідно промити їх великою кількістю води, а потім розчином питної соди (половину чайної ложки на склянку води).
     При попаданні краплин лугу або його парів в очі чи порожнину рота необхідно промити уражені місця великою кількістю води, а потім розчином борної кислоти (половину чайної ложки кислоти на склянку води).Якщо в око попали тверді шматочки хімічної речовини, то спочатку їх потрібно видалити вологим тампоном, тому що при промиванні очей вони можуть поранити слизову оболонку і викликати додаткову травму. При попаданні кислоти або лугу в стравохід необхідно  негайно викликати лікаря. До його приходу треба видалити слину і слиз з рота потерпілого, укласти його і тепло вкрити, а на живіт для послаблення болю покласти "холод".
     Якщо у потерпілого з'явилися ознаки ядухи, необхідно робити йому штучне дихання способом "від уст до носа", тому що слизова оболонка рота обпечена.
      Не можна промивати шлунок водою, викликаючи блювання, чи нейтралізувати кислоту або луг, які потрапили в стравохід. Якщо у потерпілого є блювання, йому можна дати випити не більше трьох склянок води, розбавляючи таким чином кислоту або луг, що потрапили в стравохід, і зменшуючи її опікову дію. Добрий ефект дає прийом у середину молока, яєчного білка, олії, розчиненого крохмалю.
      При значних опіках шкіри, а також у разі попадання кислоти або лугу в очі, потерпілого після надання першої допомоги треба зразу ж відправити до лікувальної установи.
      6.5. Способи оживлення організму у випадку клінічної смерті
      6.5.1. Штучне дихання
     Штучне дихання здійснюється в тих випадках, коли потерпілий не дихає, або дихає дуже погано (рідко, ніби зі схлипуванням), а також, якщо його дихання постійно погіршується незалежно від того, чим це викликано: ураженням електричним струмом, отруєнням, утепленням тощо.
     Найбільш ефективним способом штучного дихання є спосіб "від уст до уст", бо при цьому забезпечується приплив достатньої кількості повітря в легені потерпілого. Способи "від уст до уст" або "від уст до носа" відносяться до способів штучного дихання за методом вдування, при якому повітря, що видихається тим, хто надає допомогу, з силою подається у дихальні шляхи потерпілого. Встановлено, що повітря, яке видихає людина, фізіологічне придатне для дихання потерпілого протягом тривалого часу. Вдування повітря можна проводити через марлю, хустку, спеціальне пристосування -"повітровід".
     Цей спосіб штучного дихання дає змогу легко контролювати приплив повітря в легені потерпілого за розширенням грудної клітки після вдування і подальшим опусканням її в результаті пасивного видиху.
      Для проведення штучного дихання потерпілого слід покласти на спину, розстебнути одяг, що заважає диханню. Перед тим, як розпочати штучне дихання, 
необхідно в першу чергу забезпечити прохідність верхніх дихальних шляхів, які у непритомного потерпілого, що лежить на спині, завжди закриті запалим язиком. Крім того, в порожнині рота може знаходитись сторонній вміст (блювотні маси, зсунуті зубні протези, пісок, мул, трава, якщо людина тонула, тощо), який необхідно видалити пальцем, обгорнутим носовою хустинкою (тканиною) або бинтом (мал. 6.5-1). Після цього той, хто надає допомогу, розташовується збоку від голови потерпілого, одну руку підсовує під його шию, а долонею другої руки надавлює на його лоб, максимально закидаючи 
голову назад (мал. 6.5-2). При цьому корінь язика піднімається і звільняє вхід в гортань, а рот 

потерпілого відкривається. Той, хто надає допомогу, нахиляється до обличчя потерпілого, робить глибокий вдих відкритим ротом, щільно охоплює губами відкритий рот потерпілого і робить енергійний видих, з деяким зусиллям вдуваючи повітря в його рот; одночасно він закриває ніс потерпілого щокою або пальцями руки, яка знаходиться на лобі (мал. 6.5-5)
При цьому обов'язково треба спостерігати за грудною кліткою потерпілого, яка повинна підніматися. Як тільки грудна клітка піднялася, вдування повітря призупиняють, той, хто надає допомогу, повертає своє обличчя вбік, при цьому відбувається пасивний видих потерпілого. Якщо у потерпілого добре визначається пульс і необхідне тільки штучне дихання, то інтервал між штучними вдихами повинен складати 5 с (12 дихальних циклів на хвилину). Окрім розширення грудної клітки, добрим показником ефективності штучного дихання може служити порожевіння шкіри та слизових оболонок, а також вихід потерпілого із стану непритомності і поява у нього самостійного дихання. При проведенні штучного дихання той, хто надає допомогу, повинен слідкувати за тим, щоб повітря не потрапляло в шлунок потерпілого. Якщо повітря потрапило у шлунок, про що може свідчити здуття живота "під ложечкою", треба обережно натиснути долонею на живіт потерпілого між грудиною і пупком. При цьому може виникнути блювання. Тоді необхідно повернути голову і плечі потерпілого набік, щоб очистити його рот і горло (див. мал. 6.5-1).Якщо після вдування повітря грудна клітка не розширюється, необхідно висунути нижню щелепу потерпілого вперед. Для цього чотирма пальцями обох рук захоплюють нижню щелепу потерпілого позад за кути і, впираючись великими пальцями в її край нижче рота, відтягують і висувають щелепу вперед так, щоб нижні зуби стояли спереду верхніх (мал. 6.5-3) Якщо щелепи потерпілого міцно стиснуті і відкрити рот не вдається, треба проводити штучне дихання способом "від уст до носа" (мал. 6.5-4).
      При відсутності самостійного дихання, але за наявності пульсу, штучне дихання можна виконувати і в положенні "сидячи" або вертикальному, якщо нещасний випадок стався в корзині телескопічної вишки (колисці), на опорі або на щоглі (мал. 6.5-6 і 6.5-7). При цьому якомога більше закидають голову потерпілого назад або висувають вперед нижню щелепу. Подальші прийоми ті ж самі. Маленьким дітям повітря вдувають одночасно в рот і ніс, охоплюючи своїм ротом рот і ніс дитини (мал. 6.5-8). Чи менша дитина, тим менше їй потрібно повітря для дихання Вдування маленьким дітям, порівняно з дорослою людиною треба проводити частіше (до 15-18 разів на хвилину). Вдування повинно бути неповним і менш різким, щоб не по шкодити легені і дихальні шляхи потерпілої дитини. Припиняють штучне дихання після відновлення у потерпілого достатньо глибокого і ритмічного самостійного дихання. У разі відсутності не тільки дихання, але й пульсу на сонній артерії роблять підряд два штучних вдихи і приступають до зовнішнього масажу серця.

6.5.2. Зовнішній масаж серця

      При ураженні електричним струмом може наступити не тільки зупинка дихання, але й припинитись кровообіг, коли серце не забезпечує циркуляції крові по судинах. В цьому разі одного штучного дихання при наданні допомоги недостатньо, тому що кисень з легень не переноситься кров'ю до інших органів і тканин. Тому необхідно відновити кровообіг штучним шляхом.
      Серце у людини розташоване у грудній клітці між грудиною і хребтом. Грудина - це рухлива плоска кістка. В положенні людини на спині (на твердій поверхні) хребет є жорсткою нерухомою основою. Якщо натискати на грудину, то серце буде стискатися між грудиною і хребтом, і з його порожнин кров буде виштовхуватися в судини. Якщо натискати на грудину поштовхами, то кров буде виштовхуватись з порожнин серця майже так, як це відбувається в умовах природних скорочень. Це називається зовнішнім (непрямим, закритим) масажем серця, внаслідок чого штучно відновлюється кровообіг. Таким чином, при поєднанні штучного дихання та зовнішнього масажу серця імітуються функції дихання і кровообігу.
     Комплекс цих заходів називається реанімацією (тобто оживленням), а заходи - реанімаційними.
     Показанням для проведення реанімаційних заходів є зупинка серцевої діяльності, для якої характерна сукупність таких ознак: поява блідості або синюшності шкіри, втрата свідомості, відсутність пульсу на сонних артеріях, припинення дихання або судомні, неправильні зітхання.
      У разі зупинки серця, не гаючи ні секунди, потерпілого треба укласти на рівну жорстку основу: лавку, підлогу, в крайньому випадку підкласти під спину дошку (ніяких валиків під плечі і шию підкладати не можна).
     Якщо допомогу надає одна особа, вона розташовується на колінах збоку від потерпілого (поряд з ним) і, нахилившись, робить два швидких енергійних вдування (способом "від уст до уст" або "від уст до носа"), потім відхиляється назад, залишаючись з того ж боку від потерпілого, долоню однієї руки кладе на нижню половину грудини (відступивши на два пальці вище від її нижнього краю), а пальці піднімає (мал. 6..5-9-6.5-10). Долоню другої руки треба покласти зверху першої поперек або вздовж і натискати, допомагаючи нахилом свого тулуба. Руки при натисканні повинні бути випростані у ліктьових суглобах. Натискання треба проводити різкими поштовхами так, щоб зміщати грудину щораз на 4 -5 см, тривалість натискання не більше 0,5с, інтервал між двома натисканнями 0,5с. В паузах руки з грудини не знімають, пальці залишаються прямими, руки повністю випростані у ліктьових суглобах.
      Якщо оживлення проводить одна особа, то на кожні два вдування вона робить 15 натискань на грудину. За 1 хв необхідно зробити не менше 60 натискань і 12 вдувань, тобто виконати 72 маніпуляції, тому темп реанімаційних заходів повинен бути високим. Досвід свідчить, що найбільша кількість часу втрачається при виконанні штучного дихання. Не можна затягувати вдування: як тільки грудна клітка потерпілого розширилась, вдування припиняють.
      Якщо участь у реанімації беруть дві особи (мал. 6.5-11) співвідношення "дихання-масаж" становить 1:5. Під час штучного вдиху потерпілого той, хто робить масаж серця, натискання не проводить, тому що зусилля, які розвиваються при натисканні, значно більші, ніж при вдуванні (натискання при вдуванні зводить нанівець результат штучного дихання, а отже і реанімаційних заходів).
      Якщо реанімаційні заходи проводяться правильно, шкіра потерпілого рожевіє, зіниці його очей звужуються, самостійне дихання відновлюється. Пульс на сонних артеріях під час масажу серця повинен добре прощупуватись (його визначає той, хто не робить масаж серця).
      Після того, як відновиться серцева діяльність і буде добре прощупуватися пульс, .масаж серця негайно припиняють. У разі слабкого дихання потерпілого штучне дихання продовжують, намагаючись, щоб природні і штучні вдихи співпадали. При відновленні повноцінного самостійного дихання потерпілого штучне дихання також припиняють. Якщо серцева діяльність або самостійне дихання не відновились, але реанімаційні заходи ефективні, то їх можна припинити тільки після передачі потерпілого медичним працівникам. У разі неефективності штучного дихання і закритого масажу серця (шкіра синюшно-фіолетова, зіниці широкі, пульс на артеріях під час масажу не визначається) реанімацію припиняють через З0 хв.
      Реанімаційні заходи дітей до 12 років мають особливості. Дітям віком від одного до 12 років масаж серця проводять однією рукою (мал. 6.5-12) і на хвилину роблять від 70 до 100 натискань залежно від віку, дітям до року - від 100 до 120 натискань на хвилину двома пальцями (другим і третім) на середину грудини (мал. 6.5-13). При проведенні штучного дихання дітям одночасно охоплюють рот і ніс. Об'єм вдиху необхідно визначити, враховуючи вік дитини. Для новонародженого достатньо об'єму повітря, що знаходиться в ротовій порожнині дорослого.
      
6.6. Перша допомога при пораненні
      При поданні допомоги необхідно дотримуватися таких правил:
      - забороняється промивати рану водою або будь-якою лікарською речовиною, засипати порошком, змащувати мазями, бо це перешкоджає її загоєнню, сприяє занесенню до неї бруду з поверхні шкіри і викликає нагноєння;
      - забороняється прибирати з рани пісок, землю, каміння тощо, бо усунути таким чином все,  що забруднює рану,  неможливо. Потрібно обережно зняти бруд навколо раки, очищаючи шкіру від її країв назовні, щоб не забруднювати рану, очищену ділянку навколо рани потрібно змастити настойкою йоду перед накладенням пов'язки;
      - забороняється вилучати з поранень згустки крові, сторонні тіла, бо це може викликати сильну кровотечу;
- забороняється замотувати рану ізоляційною стрічкою або накладати на рану павутину для запобігання зараженню правцем;
      Для подання першої допомоги при пораненні необхідно розкрити наявний в аптечці (сумці) індивідуальний пакет. Під час накладення пов'язки забороняється торкатися руками тієї її частини, яка повинна бути накладена безпосередньо на рану.
      Якщо індивідуального пакету немає, то для перев'язування можна використати чисту носову хусточку, чисту тканину. Накладати вату безпосередньо на рану забороняється.
      Той. хто подає допомогу, при пораненнях, повинен вимити руки або змастити пальці настойкою йоду. Торкатися, до самої рани навіть вимитими руками забороняється.
      Якщо рана забруднена землею, необхідно терміново звернутися до лікаря для введення протиправцевої сироватки.
      
      6.7. Перша допомога при запамороченні, тепловому та сонячному ударах, отруєннях і відмороженні
       

      У стані запаморочення (скарги на запаморочення, нудоту, стиснення в грудях, нестачу повітря, потемніння в очах) потерпілого слід покласти, опустивши голову дещо нижче тулубу, оскільки при запамороченні відбувається раптовий відлив крові від мозку.
       Необхідно розстебнути одяг потерпілого, що стискає дихання, забезпечити приплив свіжого повітря, дати йому випити холодної води, давати понюхати нашатирний спирт. Класти на голову холодні примочки та лід не слід. Обличчя та груди можна змочити холодною водою. Так само слід діяти, якщо запаморочення вже настало.
      При тепловому чи сонячному ударі відбувається прилив крові до мозку, в результаті чого потерпілий відчуває раптову слабкість, головний біль, виникає блювання, дихання стає поверхневим.
       Допомога полягає в наступному: потерпілого необхідно вивести або винести з жаркого приміщення або відвести з сонця в тінь чи прохолодне приміщення, забезпечивши приплив свіжого повітря і покласти його так, щоб голова була вище тулубу. Розстебнути одяг, що стискає дихання, покласти на голову лід або робити холодні примочки, змочити груди холодною водою, дати понюхати нашатирний спирт. Якщо потерпілий а свідомості, потрібно дати йому випити 15-20 крапель настоянки валеріани на одну третину склянки води.
      Якщо дихання припинилось або настільки слабке, що пульс не промацується, необхідно відразу ж почати робити штучне дихання, непрямий  масаж серця та терміново викликати лікаря.
      При отруєнні газами, в тому числі чадним газом, ацетиленом, природним газом, парами бензину тощо, з'являються головний біль, "стук в скронях", "дзвін у вухах", загальна слабкість, запаморочення, посилене серцебиття, нудота, блювання.
       При сильному отруєнні настають сонливість, апатія, байдужість, а при важкому отруєнні - збуджений стан з безладними рухами, втрата або затримання дихання, розширення зіниць.
      При всіх отруєннях необхідно негайно вивести або винести потерпілого з отруєної зони, розстебнути одяг, що стискає дихання, забезпечити приплив свіжого повітря, покласти його, піднявши трохи ноги, укрити тепліше, дати нюхати нашатирний спирт.
      У потерпілого в несвідомому стані може бути блювання, тому необхідно повернути його голову в бік.
      При зупиненні дихання слід відразу ж почати робити штучне дихання.
      Відмороженням називається пошкодження тканин тіла в наслідок впливу низької температури. За певних умов відмороження може настати навіть при позитивній температурі 3 - 7С. Найчастіше трапляється відмороження пальців, стопи, вуха, носа.
      Перша допомога полягає в негайному зігріванні як відморожених частин тіла, так і самого потерпілого. Найперше необхідно відігріти відморожену частину тіла, відновити в ній кровообіг. Найефективніше це досягається тоді, коли відморожену кінцівку помістити в  посудину з теплою водою біля 20С і поступово, впродовж 20 - 30 хвилин, збільшувати температуру до 40С, ретельно відмиваючи кінцівку милом від забруднення. Після відігрівання відморожену частину необхідно витерти, закрити стерильною пов'язкою і утеплити. Не можна відтирати відморожені місця тканиною чи снігом. Можна масажувати чистими руками від периферії до тулуба. Не можна змащувати відмороженні частини жиром чи мазями. Потерпілому необхідно дати гарячу каву, чай чи молоко для загального зігрівання і відправити до лікарняного закладу. 







      7. Класифікація приміщень
      
      Немає сумніву в тім, що на ефективність експлуатації електрообладнання і його безпечне обслуговування  значною мірою впливає навколишнє середовище в якому це обладнання розміщене.
      Категорії розміщення обладнання в залежності від клімату (помірний, помірно-холодний, холодний клімат), а також від місця встановлення обладнання  (відкрито, під навісом, в приміщеннях з опаленням, в приміщеннях без опалення, тощо) визначається згідно  ГОСТ 15150 і вказується на самому обладнанні а також в експлуатаційній документації. Наприклад, маркування "УХ3" означає, що обладнання можна розміщувати в зоні помірного клімату в закритому приміщенні без опалення.
      Введений в Україні з 01.01.2002р  Міждержавний стандарт ГОСТ 30331.2-95 "Электроустановки зданий. Часть 3. Основные характеристики" визначає основні характеристики електроустановок будівель, необхідні для безпечної експлуатації  електроустановок і повністю відповідає стандарту Міжнародної електротехнічної комісії МЕК 3643-93. Однак в частині визначення класифікації зовнішніх факторів впливу цей стандарт не застосовується  нині у практиці  до доповнення та уточнення з врахуванням вимог низки чинних вітчизняних стандартів. Тому подаємо класифікацію приміщень в частині впливу внутрішнього середовища на роботу електрообладнання та безпеку людей в приміщенні у відповідності  до вимог такого нормативного документу, як "Правила устройства электроустановок" [27].
      Правила  класифікують як виробничі так і не виробничі приміщення  за характером внутрішнього середовища та стосовно небезпеки ураження в них людей електричним струмом.
    
    7.1. Класифікація приміщень за характером внутрішнього середовища
    
      Вологими приміщеннями називаються такі приміщення, в яких пара чи волога, що конденсується, виділяється тимчасово і в невеликих кількостях, а відносна  вологість повітря більша 60%, але не перевищує 75%. 
      Сирими приміщеннями називають такі приміщення, в яких відносна вологість повітря тривалий час перевищує 75%.
    Особливо сирими приміщеннями називаються приміщення , в яких відносна вологість повітря близька до 100% (стеля, стіни, підлога та предмети в приміщенні покриті вологою).
      Жаркі (гарячі) - це такі приміщення,  в яких під впливом різних теплових випромінювань температура перевищує постійно чи періодично (понад 1 добу) за  35  С  (наприклад: приміщення з сушарками, сушильними або опалювальними печами, котельні тощо).
      Запилені - це приміщення, в яких за умовами виробництва виділяється технологічний пил у такій кількості, що може осідати на проводах, проникати в середину машин, апаратів  тощо. Пильні приміщення підрозділяються на приміщення з струмопровідним пилом і з неструмопровідним пилом.
    Приміщення з хімічним активним  чи органічним (біологічним) середовищем називаються приміщення, в яких постійно або протягом тривалого часу утримуються агресивна пара, гази, рідини, утворюються накопичування або пліснява,  що руйнують ізоляцію та струмопровідні частини  електрообладнання.
      Сухими приміщеннями називаються приміщення в яких відносна  вологість повітря не перевищує 60%. Сухі приміщення , в яких  відсутні умови, що характеризують жаркі і запилені приміщення і приміщення з хімічно активним або органічним середовищем називаються нормальними.
      
      
7.2. Класифікація приміщень за небезпекою ураження електричним струмом. 

З точки зору наявності в приміщенні небезпеки ураження людей електричним струмом приміщення підрозділяють на такі категорії:

    - приміщення без підвищеної небезпеки;
    - приміщення з підвищеною небезпекою;
    - особливо  небезпечні  приміщення.
    Приміщення без підвищеної небезпеки, це приміщення в яких відсутні умови, що створюють підвищену або особливу небезпеку. 
    Приміщення з підвищеною небезпекою визначаються наявністю однієї із наступних умов: 
    а)  сирість - коли вологість повітря в приміщенні перевищує 75%, але менше за 100%. Волога розчиняє забруднення, що завжди є на поверхні ізоляції, проникає в пори ізоляції і цим зменшує її опір.
    б) наявність в приміщенні струмопровідного  пилу. Частини  струмопровідного  пилу (вугільного, графітового тощо) знаходяться в повітрі  в завислому стані. Осідаючи, вони проникають в найменші отвори, щілини в електродвигунах, магнітних пускачах, розподільчому обладнанні знижуючи ізоляційні властивості матеріалів.  На електрообладнанні і навіть на технологічному обладнанні з'являється напруга завдяки створеним  шаром пилу провідним місткам через ізоляцію. Крім того частинки  пилу, попадаючи на поверхню шкіри людей і проникаючи в потові і сальні протоки, знижують електричний опір шкіри. Шар пилу також погіршує охолодження частин обладнання, створюючи теплоізоляційну оболонку.
    Це одна із причин, чому Правила [25] вимагають періодично, за графіком, але не рідше  ніж один раз на квартал, очищувати електрообладнання від пилу  та бруду;
    в) наявність в приміщенні струмопровідної підлоги (основи). Небезпека полягає в тім, що людина, стоячи на струмопровідній підлозі (земляній, металевій, бетонній, цегляній тощо), через робоче взуття, яке завжди зволожене, постійно  приєднана до землі.  Нейтраль джерела живлення (вторинної обмотки силового трансформатора, генератора),  від якого живиться більшість струмоприймачів промислового та побутового призначення теж приєднана до землі. Таким чином через підлогу (основу) і землю  людина постійно приєднана до  одного полюсу джерела  електричного струму.
    Для враження людини електричним струмом необхідно дві точки дотику з різними електричними потенціалами. Другу точку легко можна знайти через необачність, пошкодження ізоляції тощо;
    г) наявність в приміщенні високої температури. Це жаркі приміщення. Підвищена температура (35 С - протягом доби і до 40 С - короткочасно)  погіршує умови охолодження електрообладнання, що веде до пересихання і тріскання ізоляції. Крім того підвищене потовиділення  зменшує електричний опір тіла людини, що посилює небезпеку враження електричним струмом;
    д)  можливість одночасного дотику людини до сторонніх струмопровідних частин (металевих конструкцій будівель, технологічних апаратів, механізмів тощо), які з'єднані з землею, з одного боку, і до відкритих струмопровідних частин (металевих  корпусів електрообладнання) - з другого боку.
    За названими  в пунктах  а) - г) умовами житлові  приміщення громадян, гуртожитків, готелів можуть не належати до категорії  "з підвищеною небезпекою", одначе наявність в них  неогороджених заземлених металевих конструкцій  (труби водопостачання, батареї і труби водяного опалення) створюють серйозну небезпеку ураження електрострумом при виконанні робіт з використанням побутової електротехніки (електрозапальнички, пральні машини, праски тощо).
    Робоче місце з ремонту домашніх приладів електро-радіотехніки, прасування білизни тощо, необхідно розташовувати на відстані від заземлених металоконструкцій, яка б виключала умову вказану в пункті  д).
    
    Особливо небезпечні приміщення  визначаються за наявністю однієї з наступних умов, які створюють небезпеку:
    а)  особлива сирість - коли відносна вологість повітря в приміщенні близька до  100%. Це такі приміщення як: ванні кімнати, сауни, мийні приміщення лазень, парильні, пральні тощо. В цих приміщеннях  Правилами [14, 27]  не дозволена установка розподільчих пристроїв, пристроїв керування. Для забезпечення  безпеки та вибору  електрообладнання приміщення саун і приміщення ванн та душа розподіляються на зони. У ванних кімнатах, душових і санвузлах  слід використовувати електрообладнання спеціально призначене для установлення  у відповідних  зонах  цих приміщень і яке має відповідну ступінь захисту від проникнення води [14].
    б) хімічно активне або органічне середовище - наявність в приміщенні агресивних парів, газів, рідин, утворення накопичень або плісняви, що руйнівно діють на ізоляцію та струмовідні частини електрообладнання. Це такі приміщення як гальванічний цех, дільниця друкованих плат, конюшня тощо.
    в) наявність одночасно двох або більше умов  підвищеної небезпеки. Наприклад: струмопровідна підлога та сирість, струмопровідний пил та  підвищена температура тощо.
    Територія розміщення зовнішніх електроустановок стосовно небезпеки враження людей електричним струмом  прирівнюється до особливо небезпечного приміщення.







8. Охорона електричних мереж

      З метою збереження електричних мереж від пошкоджень, створення нормальних умов їх експлуатації, захисту населення від впливу електричного струму навколо електричних мереж встановлюються  охоронні зони відповідно до вимог Правил охорони електричних мереж [29] затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.97р.  №209. Контроль за виконанням цих Правил здійснюється енергопідприємствами.
      Електричними мережами, які підлягають охороні згідно з Правилами, вважаються:
      - трансформаторні підстанції;
      - розподільчі пункти та пристрої;
      - струмопроводи;
      - повітряні лінії електропередач;
      - підземні та підводні кабельні лінії електропередачі зі спорудами, що до них належать.
      Для створення нормальних умов експлуатації електричних мереж, забезпечення їх збереження та дотримання вимог безпеки здійснюються такі заходи:
- відводяться земельні ділянки;
- встановлюються охоронні зони;
- визначаються мінімально допустимі відстані;
- прокладаються просіки в лісових, садових, паркових і інших багаторічних насадженнях.
    Для захисту населення від впливу електричного поля встановлюються санітарно-захисні зони повітряних ЛЕП напругою 330 кВ і більше.
    На період будівництва та експлуатації електричних мереж земельні ділянки забудовникам надаються відповідно до Земельного Кодексу України.
    У межах охоронних зон землі у їх власників не вилучаються, а використовуються з обмеженнями, передбаченими Правилами [29].
    Охоронні зони встановлюються:
- уздовж повітряних ліній електропередач (мал. 8-1, а) - у вигляді земельної ділянки і повітряного простору, обмежених вертикальними умовними площинами, що віддалені по обидві сторони ПЛ від крайніх проводів при не відхиленому їх положенні на відстані L. які дорівнюють:
- 2м-для ПЛ до 1 кВ;
- 10м - для ПЛ до 20 кВ;
- 15м - для ПЛ 35 кВ;
- 20м - для ПЛ 110 кВ;
- 25м - для ПЛ 150, 220 кВ;
- 30м - для ПЛ 330, 400,50 кВ;
- 40м - для ПЛ 750 кВ;
   - уздовж переходів ПЛ через водоймища (ріки, канали, озера тощо) - у вигляді повітряного простору над поверхнею водоймища, обмеженого умовними вертикальними площинами, що віддалені по обидві сторони лінії від крайніх проводів за не відхиленого їх положення на відстань 100м - для судноплавних водоймищ, а для несудноплавних водоймищ - на відстань, передбачену для охоронних зон уздовж ПЛ, що проходять по суші;
   - по периметру трансформаторних підстанцій (ТП), розподільчих пунктів і пристроїв  (РП) - на відстані 3м від огорожі або споруди;
   - уздовж підземних кабельних ліній електропередачі  (мал.. 8-1, б) - у вигляді земельної ділянки, обмеженої умовними вертикальними площинами, що віддалені по обидві сторони лінії від крайніх кабелів на відстань 1м;
   - уздовж підземних кабельних ліній електропередачі до 1 кВ, прокладених у містах під тротуарами, - у вигляді земельної ділянки, обмеженої умовними вертикальними площинами, що віддалені  від крайніх кабелів на відстань 0,6м у напрямку будинків і споруд та на відстань 1м у напрямку проїжджої частини вулиці;
   - уздовж підводних кабельних ліній електропередачі - у вигляді водного простору від поверхні води до дна, обмеженого умовними вертикальними площинами, що віддалені по обидві сторони лінії від крайніх кабелів на відстань 100м.
   
   
   
   Мал.. 8-1. Охоронні зони:  а) - для повітряних ліній;  б) - для кабельних ліній.
   
   Мінімально допустимі відстані від електричних мереж до будинків, споруд, дерев та інших зелених насаджень , а також від проводів ПЛ до земельної та водної поверхонь встановлюються нормативними актами Міністерства палива та енергетики України, погодженими з заінтересованими органами.
   Уздовж ПЛ і за периметром ТП, РП, які знаходяться в лісових та інших зелених масивах, прокладаються просіки, величина яких залежить від висоти та цінності насаджень, а також від класу напруги ЛЕП:
   у насадженнях низькорослих порід дерев висотою до 4м - завширшки не менше за відстань  між крайніми проводами ПЛ плюс 6м (по 3м з кожного боку від крайнього до гілок дерев проводу). В разі проходження ПЛ над територією фруктових садів з насадженнями висотою до 4м прокладання просіки не є обов'язковим;
   у насадженнях висотою понад 4м - завширшки не менше за відстань між крайніми проводами плюс відстань, що дорівнює середній висоті існуючих насаджень основного лісового масиву з кожного боку від крайнього проводу ПЛ, при цьому окремі дерева або групи дерев, які ростуть на краю просіки, підлягають вирубці, якщо їх висота перевищує відстань по горизонталі від гілок дерев до проводів ПЛ;
   у міських та районних парках, скверах,  лісопарках, протиерозійних, приполонинних, байрачних лісах, особливо цінних лісових масивах, лісах степових, лісостепових, гірських районів, які мають важливе значення для захисту навколишнього природного середовища, лісах населених пунктів, лісах зон округів санітарної охорони лікувально-оздоровчих територій необхідно забезпечувати таку ширину просік, щоб відстань від проводів, під час їх найбільшого відхилення, до гілок дерев (по горизонталі) була не менше як:
- 2м -  для ПЛ напругою до 20 кВ;
-  3м - для ПЛ 35 - 110 кВ;
- 4м - для ПЛ 150 - 220 кВ;
- 5м - для ПЛ 330 - 500 кВ;
- 8м - для ПЛ 750 кВ.
    Просіки для ПЛ, які проходять крізь лісові масиви та інші зелені зони, повинні утримуватися в пожежобезпечному стані силами тих підрозділів, у віданні яких перебувають ці лінії. Розчищення просік здійснюють  енергопідприємства  у віданні яких перебувають повітряні лінії електропередачі, а за взаємної домовленості - підприємства, організації, приватні особи у власності яких чи користуванні знаходяться лісові масиви, парки, заповідники, сади та інші багаторічні насадження, згідно з порядком, визначеним енергопідприємством.
    У разі самочинної посадки підприємствами чи приватними особами дерев  і інших багаторічних насаджень в охоронній зоні електричних мереж, роботи з приведення до належного стану просік виконуються за рахунок цих підприємств чи осіб.
    Забороняється в охоронних зонах електричних мереж  виконувати будь-які дії, що можуть порушити нормальну роботу мереж, спричинити їх пошкодження або нещасні випадки. Забороняються наступні дії:
- перебувати стороннім особам на території і в приміщеннях ТП, РП, відчиняти двері та люки цих споруд, здійснювати самовільне переключення електричних апаратів та приєднання до електричних мереж;
- будувати житлові, громадські та дачні будинки;
- влаштовувати будь-які звалища;
- складувати добрива, корма, торф, солому, дрова та інші матеріали;
- розпалювати вогнища;
- розташовувати автозаправні станції або інші сховища паливомастильних матеріалів;
- накидати на струмопровідні частини об'єктів електричних мереж і наближати до них сторонні предмети, підніматися на опори ПЛ, електрообладнання ТП, РП, демонтувати їх елементи;
- саджати дерева та інші багаторічні насадження, крім випадків створення плантацій новорічних ялинок;
- влаштовувати ігрові та спортивні майданчики, стадіони, ринки, зупинки громадського транспорту, проводити будь-які заходи, пов'язані зі скупченням великої кількості людей, не зайнятих виконанням дозволених у встановленому порядку робіт;
- запускати спортивні моделі літальних  апаратів, повітряних зміїв;
- здійснювати зупинки усіх видів транспорту (крім залізничного) в охоронних зонах ПЛ напругою 330 кВ і більше;
- виконувати роботи  із застосуванням ударних механізмів, скидати вантажі масою понад 5 тонн, скидати та зливати  їдкі і ті, що спричиняють корозію, речовини, паливо-мастильні матеріали в охоронних зонах  підземних кабельних ліній електропередачі;
- кидати якорі, проходити із закинутими якорями, ланцюгами, лотами, волокушами та тралами в охоронних  зонах підводних кабельних ліній електропередачі.
    Забороняється в охоронних зонах електромереж без письмової згоди а також без присутності представників енергопідприємств, у віданні яких перебувають мережі, виконувати наступні роботи:
- будівництво, реконструкція, капітальний ремонт, знесення будівель і споруд;
- здійснення всіх видів гірничих, вантажорозвантажувальних, землечерпальних, підривних, меліоративних, днопоглиблювальних робіт, вирубання дерев, розташування польових станів, загонів для худоби, установлення дротяного загородження, шпалер для виноградників і садів, а також поливання сільськогосподарських культур;
- проїзд в охоронних зонах ПЛ машин і механізмів загальною висотою з вантажем або без нього від поверхні дороги понад 4,5м;
- виконання земляних робіт на глибині понад 0,3м, а на орних землях - на глибині понад 0,45м, а також розрівнювання грунту в охоронних зонах  підземних кабельних ліній електропередачі;
- риболовля, збирання рослин, влаштування водопою, заготівля льоду в охоронних зонах підводних кабельних ліній електропередачі.
    Енергопідприємства видають письмові дозволи на виконання робіт  в охоронних зонах у разі подання заявки підприємством чи приватною особою не пізніше ніж за 10 діб [29] до початку робіт за дотримання наступних умов:
- на підривні роботи - тільки після надання енергопідприємству матеріалів, передбачених Єдиними правилами безпеки під час проведення підривних робіт, затвердженими Державним комітетом України з нагляду за охороною праці;
- на роботи, пов'язані з переобладнанням електричних мереж або захистом їх від пошкоджень, -за умови виконання цих робіт за рахунок власних коштів підприємств чи приватних осіб, що здійснюють переобладнання;
- будівництво, капітальний ремонт, реконструкцію будинків та споруд поблизу електромереж - за умови наявності в проектно-кошторисній документації заходів щодо збереження електричних мереж;
- будівництво, капітальний ремонт, реконструкцію об'єктів, що можуть бути джерелом забруднення або корозії електромереж, - за умови наявності в проектно-кошторисній документації заходів запобігання забрудненню та корозії.
    Підприємства, установи, організації, окремі громадяни, які мають намір виконувати роботи в межах охоронних зон електричних мереж, повинні не пізніше як за 3 доби повідомити про це енергопідприєсмтво і одержати письмовий дозвіл від нього на виконання робіт.  Є дві форми дозволів:
- дозвіл на виконання земляних робіт в охоронній зоні кабельної лінії електропередачі;
- дозвіл на виконання робіт в охоронній зоні повітряної лінії електропередачі.
    В аварійних випадках, які вимагають невідкладних ремонтно-відновлювальних робіт в охоронних зонах, допускається виконання цих робіт без попереднього погодження з власником електричних мереж, але за умови виконання таких вимог:
- водночас із направленням робітників на місце аварії, незалежно від часу доби, надсилають телефонограму в організації, які мають суміжні з місцем аварії кабельні комунікації, про необхідність прибуття їх представників;
- на місці виконання аварійних робіт повинна постійно знаходитись відповідальна особа, яка має практичні навики  і право на проведення таких робіт.  Ця особа проводить інструктування робітників щодо правил безпеки  виконання робіт;
- до прибуття на місце аварії представника енергопідприємства земляні роботи охоронній зоні виконують вручну. При виявлені кабелю необхідно забезпечити його збереження від пошкоджень; 
- після прибуття на місце аварії представник енергопідприємства зобов'язаний вказати місце розташування електрооб'єктів, переконатися в повноті заходів безпеки і забезпечення збереження їх, оформити письмовий дозвіл та контролювати виконання робіт або заборонити  їх врученням акта-заборони.
    У разі неприбуття на місце виконання робіт представника  енергопідприємства необхідно повторно протягом доби повідомити про це телефонограмою керівника енергопідприємства. Виконувати земляні роботи в охоронній зоні кабельної лінії до прибуття представника енергопідприємства забороняється. Збитки, спричинені простоями механізмів і робітників у зв'язку з неприбуттям в установлений термін представника енергопідприємства, відшкодовуються цим підприємством.
    Після завершення роботи в охоронних зонах ліній електропередачі організація-виконавець повинна забезпечити розрівнювання ґрунту, відновлення стану дорожнього покриття та всіх навколишніх споруд, загороджень, майданчиків, вивезення сміття, що накопичувалось під час виконання робіт  або не прибиралось іншими організаціями чи громадянами з причини проведення робіт.
    





     


9. Захисні засоби, що використовуються в електроустановках

9.1. Загальні положення

Електрозахисні засоби - це засоби, які захищають від ураження електричним струмом, а також від впливу  електричного поля. Електрозахисні засоби ( в подальшому -ЕЗЗ), як і захисні засоби загального призначення,  можна розрізняти як засоби індивідуального захисту, які захищають окрему людину (наприклад: діелектричне взуття, інструмент з ізолювальними рукоятками, ізолювальні кліщі тощо) та як засоби колективного захисту, які захищають групу людей (наприклад: переносне заземлення, захисне огородження, знаки та плакати безпеки тощо). Елементи конструкції електрообладнання, які виконують захисні функції (наприклад: постійні огородження, стаціонарні заземлювальні ножі тощо) до ЕЗЗ не відносяться. 
      Ізолювальні захисні засоби [17-15] поділяють на основні та додаткові.
      До основних ЕЗЗ належать засоби, які тривалий час витримують робочу напругу електроустановки і ними дозволено торкатися струмовідних частин, що перебувають під напругою.
      Додатковий електрозахисний засіб сам по собі не спроможний за даної напруги забезпечити захист від ураження електричним струмом, він доповнює основний засіб захисту, а також може захищати від напруги дотику та напруги крокової. До додаткових ЕЗЗ відносяться також низка не ізолюючих  електрозахисних засобів, як то: плакати та знаки безпеки, захисні огородження, переносне заземлення.
      Основні та додаткові ЕЗЗ, що застосовуються при виконанні робіт в електроустановках, наведено в табл. 9-1 і табл.  9-2.
      Т а б л и ц я  9-1.
Основні  ЕЗЗ для роботи в електроустановках

До 1000В включно
Понад 1000В
Ізолювальні штанги
Ізолювальні кліщі
Електровимірювальні кліщі
Покажчики напруги
Діелектричні рукавички
Інструмент з ізолювальним покриттям
Ізолювальні штанги
Ізолювальні кліщі
Електровимірювальні кліщі
Покажчики напруги
Пристрої для створення безпечних умов праці під час випробувань і вимірювань в електроустановках (покажчики напруги для фазування, покажчики пошкодження кабелів)
      
      Т а б л и ц я  9-2.
Додаткові  ЕЗЗ для роботи в електроустановках

До 1000В включно
Понад 1000В
Діелектричне взуття
Діелектричні килими
Ізолювальні підставки
Ізолювальні накладки
Ізолювальні ковпаки
Сигналізатори напруги
Захисні огородження (щити, ширми)
Переносні заземлення
Плакати та знаки безпеки

Діелектричні рукавички
Діелектричне взуття
Діелектричні килими
Ізолювальні підставки
Ізолювальні накладки
Ізолювальні ковпаки
Штанги для перенесення і вирівнювання потенціалу
Сигналізатори напруги
Захисні огородження (щити, ширми)
Переносні заземлення
Плакати та знаки безпеки
До засобів захисту від дії електричних полів належать індивідуальні екранувальні комплекти, а також знімні і переносні екранувальні пристрої та плакати безпеки.
В електроустановках застосовують також засоби індивідуального захисту загального призначення:
- захисні каски - для захисту голови;
- захисні окуляри  і щитки -  для захисту очей та обличчя;
- протигази і респіратори - для захисту органів дихання;
- рукавиці - для захисту рук;
-  запобіжні паски (пояси) та страхувальні  линви (канати).
      У разі застосування основних ЕЗЗ достатньо використовувати ще один додатковий засіб крім окремих випадків, визначених Правилами [17]. В разі необхідності захисту працівника від крокової напруги  дозволяється використовувати діелектричне взуття без основних ЕЗЗ.
      
9.2. Зберігання засобів захисту

Засоби захисту з гуми та синтетичних матеріалів , що знаходяться в експлуатації, необхідно зберігати в спеціальних шафах, на стелажах, полицях, в ящиках, сумках або в чохлах. Вони повинні бути захищені від впливу мастил, бензину, кислот, лугів та інших руйнівних речовин, а також від прямої дії сонячних променів і тепловипромінювання нагрівальних приладів.
      Засоби захисту з гуми та синтетичних матеріалів, що знаходяться на складі, необхідно зберігати в сухому приміщенні за температури від 0°С до плюс 25°С.
      Місця зберігання засобів захисту повинні бути обладнані гаками або кронштейнами для штанг, ізолювальних кліщів, переносних заземлень, плакатів і знаків безпеки, а також шафами, стелажами для діелектричних рукавичок, ботів, калош, килимів, ковпаків, ізолювальних накладок і підставок, рукавиць, запобіжних пасків і страхувальних линв, захисних окулярів і масок, протигазів, покажчиків напруги тощо.
Ізолювальні штанги і кліщі необхідно зберігати з дотриманням умов, що унеможливлюють прогинання і дотикання  їх до стін.
Страхувальні монтажні паски і страхувальні линви необхідно зберігати у підвішеному стані або розкладеними на полицях в один ряд у сухих приміщеннях, що провітрюються. По закінченню роботи їх необхідно очистити від забруднення, просушити, металеві деталі протерти, а шкіряні змастити жиром. Забороняється зберігати паски поруч з пристроями, що виділяють тепло, а також поблизу кислот, лугів, розчинників, бензину та мастил.
Електровимірювальні кліщі, покажчики напруги та інші ЕЗЗ, які поставляються в індивідуальних чохлах повинні зберігатися в цих чохлах.
      Протигази необхідно зберігати в сухих приміщеннях в спеціальних сумках.
      Засоби захисту, якими користуються працівники оперативно-виїзних та інших бригад, пересувних лабораторій необхідно зберігати в ящиках, сумках або чохлах.
      Працівники, які отримали ЕЗЗ в особисте користування, відповідають за правильну експлуатацію і зберігання їх, а також за своєчасне вилучення з експлуатації несправних засобів захисту. 
      У разі виявлення непридатних для застосування ЕЗЗ їх необхідно, вилучити з експлуатації, довести до відома про це власника цих засобів, а також зробити запис в "Журналі обліку та утримання засобів захисту" форма якого наведена в додатку 11.
      Усі ЕЗЗ і запобіжні паски, що перебувають в експлуатації повинні мати інвентарні номери за винятком плакатів і знаків безпеки, захисних огороджень, штанг для перенесення і вирівнювання потенціалу.  Діелектричні килимки та ізолювальні підставки нумерувати не обов'язково. Інвентарний номер беруть із журналу обліку та утримання захисних засобів. Дозволяється для ЕЗЗ  і запобіжних пасків використовувати замість інвентарного номеру. їх заводські номери. Інвентарний номер наносять безпосередньо на захисний засіб будь-яким способом, який не погіршує механічних чи ізоляційних властивостей засобу захисту.
       Якщо ЕЗЗ складається із кількох частин, що рознімаються, то загальний номер ставлять на кожній частині.
      
9.3. Контроль за станом засобів захисту  та їх облік
      
      Наявність і стан засобів захисту перевіряються  періодичним оглядом не рідше 1 разу на 6 місяців працівником, який відповідає за їх стан, із записом результатів огляду  в "Журнал обліку та утримання засобів захисту". Форма журналу наведена в додатку 13.
      Засоби захисту крім ізолювальних підставок, діелектричних килимів, переносних заземлень, захисних огороджень, плакатів і знаків безпеки, необхідно випробовувати після отримання зі складу чи магазину до початку їх експлуатації, а також періодично в процесі експлуатації згідно норм експлуатаційних випробувань.
Т а б л и ц я  9-3
Норми та терміни електричних  експлуатаційних випробувань ЕЗЗ

Найменування засобів захисту
Номінальна напруга, для якої використовується ЕЗЗ, кВ
Випробува-льна напруга, 
кВ
Тривалість випробування, с
Струм , що протікає  через ЕЗЗ, мА, не  більше
Періодичність випробувань
Штанги ізолювальні (крім вимірювальних)
До 1
До 35 включно
110 і більше
2
3U, але не менше 40
3Uф
300

300
300


-
--





1 раз на 24 місяці
Ізолювальна частина штанг переносних заземлень з металевими ланками
110-220
330-500
750
50
100
150

300
300
3000
-
-
-

Ізолювальні гнучкі елементи заземлення безштангової конструкції
500
750
100
150
300
300
-
-

Вимірювальні штанги
≤35

≥110
3U, але не менше 40
3Uф

300
300

-
-

1 раз на 12 місяців
Головки вимірювальних штанг
35-500
30
300
-

Поздовжні та поперечні планки повзункових головок та ізолювальна капронова линва вимірювальних штанг
220-500
2,5 на 1см.
300
-

1 раз на 24 місяці
Ізолювальні кліщі
До 1
6-10

35
2
3U, але не менше 40
3U
300

300
300
-

-
-

1 раз на 24 місяці
Покажчики напруги понад 1000В з газорозрядною лампою:
- робоча частина


- ізолювальна частина





- напруга індикації



≤10
10<U≤20
20<U≤35

≤10
10<U≤20
20<U≤35
110
110<U<220

2-10
6-10
10<U≤20
20<U≤35
35<U<220



12
24
42

≥ 40
≥ 60
≥ 105
≥ 190
≥ 380

≤ 0,55
≤ 1,5
≤ 2,5
≤ 5,0
≤ 9,0



60
60
60

60
60
60
60
60

-
-
-
-
-



-
-
-

-
-
-
-
-

-
-
-
-
-






1 раз на 12 місяців
Покажчики напруги понад 1000В безконтактного типу

6-35

105

300

-

1 раз на 12 місяців
Покажчики напруги до 1000В:
- напруга індикації
- справність схеми:
а) однополюсні,
б) двополюсні,
- ізолювальна частина


До 1

До 1
До 1
До 0,5
0,5<U<1


≤ 0.09

≥ 1,2Uр.макс
≥ 1,2Uр.макс
1
2


-

60
60
60
60


-

0,60
10
-
-



1 раз на 12 місяців
Покажчики напруги для перевірки збігу фаз:
- ізолювальна частина



- робоча частина



Напруга індикації:
- за схемою збігу фаз






- за схемою зустрічного ввімкнення




- з'єднувальний провід



≤10
10<U≤20
20<U≤35
110
≤10
10<U≤20
20<U≤35
110

3-6
10
15
20
35
110

3-6
10
15
20
35
110
≤ 20
35-110



40
60
105
190
≥ 12
≥ 24
≥ 70
≥ 140

≥ 7,6
≥ 12,7
≥ 20
≥ 28
≥ 40
≥ 100

≤ 1,5
≤ 2,5
≤ 3,5
≤ 10
≤ 20
≤ 50
20
50



300
300
300
300
60
60
60
60

-
-
-
-
-
-

-
-
-
-
-
-
60
60



-
-
-
-
-
-
-
-

-
-
-
-
-
-

-
-
-
-
-
-
-
-












1 раз на 12 місяців
Електровимірювальні кліщі
До 1
1<U<10
2
40
300
300
-
-
1 раз на 24 місяці
Світлосигнальні покажчики пошкодження кабелів:
- робоча частина
- ізолювальна частина
- з'єднувальний провід
- струм індикації



6 і 10
6 і 10
6 і 10
6 і 10



10
40
20
6 і 10



60
300
60
-



-
-
-
10



1 раз на 12 місяців

Діелектричні рукавички
Всіх напруг
6
60
6
1 раз на 6 міс.
Діелектричні боти та калоші Ев
Всіх
напруг
15
60
7,5
1 раз на 36 місяців
Діелектричні калоші Ен
До 1
3,5
60
2
1 раз на 12 місяців
Ізолювальні накладки:
- жорсткі




- гумові


До 0,5
0,5<U≤1
1<U≤10
15
20
До 0.5
0.5<U≤1

1
2
20
30
40
1
2

60
60
300
300
300
60
60

-
-
-
-
-
6
6


1 раз на 24 місяці
Ізолювальні ковпаки на жили від'єднанних кабелів

До 10

20

60

-
1 раз на 12 місяців
Ізольований інструмент з одношаровою ізоляцією

До 1

2

60

-

1 раз на 12 місяців
Інші ЕЗЗ для ВРПН в електроустановках 
≥ 110 кВ

110-750

2,5 на 1 см

60

0,5
1 раз на 12 місяців
Інші ЕЗЗ для ВРПН в розподільчих мережах:
- гнучкі ізолювальні покриття
- гнучкі ізолювальні накладки



До 1

До 1



6

6



60

60



1мА/1дм2 

-


1 раз на 12 місяців
Примітки: 1 Усі засоби захисту необхідно оглядати перед застосуванням незалежно від термінів їх періодичних оглядів.
       2. Діелектричні килими в процесі експлуатації підлягають огляду 1 раз на 6 міс., ізолювальні підставки - 1 раз на 36 міс., ізолювальні ковпаки на вимкнені ножі роз'єднувачів - 1 раз на 12 міс.
       3. U - лінійна напруга електроустановки; Uф -фазна напруга електроустановки; Uр.макс.- робоча напруга електроустановки.


Запобіжні монтерські паски та страхувальні линви підлягають механічним випробуванням на розривання навантаженням 4000Н (400 кгс) впродовж 300с  1 раз на 6 місяців.
На захисних засобах, що пройшли випробування, лабораторією наноситься штамп (наклейка) на якому вказуються:  номер протоколу, дата наступного випробування, назва лабораторії. На ЕЗЗ застосування яких залежить від напруги вказують "Придатний до ___ кВ".
Інструмент з ізолювальним покриттям, покажчики напруги до 1000 В, а також запобіжні паски та страхувальні линви дозволяється маркувати доступними засобами із записом результатів випробувань в "Журнал обліку та утримання засобів захисту". Забороняється  користуватися засобами захисту термін випробування яких вичерпаний.
Засоби захисту, що не витримали випробовування, потрібно вилучити з експлуатації, а штамп  лабораторії перекреслити червоною фарбою.

9.4. Загальні правила користування захисними засобами

ЕЗЗ необхідно застосовувати в закритих електроустановках, а у відкритих електроустановках і на ПЛ - тільки в суху погоду. Просто неба в сиру погоду необхідно застосовувати лише засоби захисту спеціальної конструкції, що призначені для виконання робіт за таких умов.
Забороняється  використовувати ЕЗЗ в паморозь, мряку та під час опадів.
Ізолювальні ЕЗЗ слід застосовувати за їх прямим призначенням і тільки за напруги, що не перевищує ту, на яку розраховані захисні засоби.
Перед кожним застосуванням засобів захисту в електричних установках працівники зобов'язані перевірити їхню справність, відсутність механічних пошкоджень, забруднень та термін придатності. 
В електроустановках понад 1000В користуватися покажчиками напруги, електровимірювальними кліщами, ізолювальними кліщами, ізолювальними штангами (крім вимірювальних), штангами-пиловсмоктувачами, переносними заземленнями необхідно лише із застосуванням діелектричних рукавичок.

9.5. Вимоги  до окремих видів засобів захисту  та правила користування ними

9.5.1. Загальні вимоги.
      
      ЕЗЗ, які конструктивно  мають рукоятку та ізолювальну частину, повинні забезпечуватись з боку рукоятки обмежувальним кільцем або  упором з електроізоляційного матеріалу. Обмежуюче кільце відноситься до ізолювальної частини.
      Висота кільця або упора в ЕЗЗ  для електроустановок до 1000В  включно (крім ізолювального інструменту) повинна бути не менше 3 мм, а в ЕЗЗ для електроустановок понад 1000В - не менше 5 мм. Відмічати границю між ізолюючою частиною та рукояткою тільки смужкою фарби  забороняється.
      Ізолювальні частини ЕЗЗ повинні бути виготовлені з матеріалів, що мають стійкі діелектричні властивості. Матеріали, які мають скловолокнисту або вологопоглинальну структуру (паперово-бакелітові трубки та дерево), необхідно покривати вологостійким лаком і вони повинні мати гладку зовнішню поверхню без пошкоджень.
      Розміри робочої частини покажчиків напруги  та штанг не нормуються, але вони мають бути такими, щоб у разі користування ними в електроустановках виключалась можливість міжфазного короткого замикання чи замикання на землю.
      Під час виконання робіт без зняття напруги на струмовідних частинах з використанням ізолювальних засобів захисту [12] необхідно:
- тримати ізолювальні частини засобів захисту за рукоятки  до обмежуючого кільця;
- розміщувати ізолювальні частини засобів захисту так, щоб не виникла небезпека перекриття по поверхні ізоляції між струмовідними частинами двох фаз чи замикання на землю;
- користуватися лише сухими і чистими ізолювальними частинами засобів захисту з непошкодженим лаковим покриттям;
- наближення працівника до струмовідних частин допускається на відстань, яка визначається довжиною ізолювальної частини засобу захисту.
      Вимірювання  електровимірювальними кліщами і вимірювальними штангами  в установках напругою понад 1000В мають виконувати дві особи: одна з групою з електробезпеки  4 , друга - з групою 3, в діелектричних рукавичках, стоячи на ізолювальній основі в захисних окулярах 
      
9.5.2. Діелектричні рукавички

Діелектричні рукавички застосовують в електроустановках до 1000В включно як основний, а  в електроустановках понад 1000В - як додатковий  ЕЗЗ для захисту від дотику руками до частин  електроустановки, що перебувають під напругою. Виготовляють діелектричні рукавички безшовні - із натурального латексу (ревультексу), або зі швом - із листової гуми. Довжина рукавичок повинна бути не менше 350 мм, а їхній розмір повинен надавати змогу надягати під них вовняні або бавовняні рукавички для захисту рук від холоду. Ширина діелектричних рукавичок по нижньому краю повинна дозволяти натягувати їх на рукави верхнього одягу.
Діелектричні рукавички, що  застосовуються в електроустановках повинні відповідати наступним умовам:
- бути сухими і чистими - перед застосуванням їх необхідно висушити за кімнатної температури у провітрюваному приміщенні до видалення слідів вологи;
- не мати пошкоджень - перед застосуванням їх необхідно перевірити на відсутність проколів скручуванням їх в бік пальців.
Під час виконання робіт не можна зменшувати довжину рукавичок шляхом закочування чи обрізання. Дозволяється для захисту їх від механічних пошкоджень надягати поверх рукавичок шкіряні або брезентові рукавиці. Рукавички, що знаходяться в експлуатації  слід періодично, за необхідності, дезінфікувати содовим чи мильним розчином.

9.5.3. Діелектричне взуття

Під час виконання робіт в закритих електроустановках, а в разі відсутності опадів - у відкритих  електроустановках, як додатковий захисний засіб застосовують діелектричне взуття:
- калоші з маркуванням "Ен"  (електрозахисні  низьковольтні) - за напруги до 1000В;
- калоші з маркуванням "Ев"  (електрозахисні високовольтні) та формові боти - для всіх класів напруг.
Електроустановки необхідно комплектувати діелектричним взуттям кількох розмірів. Перед застосуванням взуття необхідно оглянути для виявлення дефектів, викликаних порушенням їх цілості. Дефектне взуття бракується.

9.5.4. Діелектричні килими та ізолювальні підставки

Для ізоляції людини від землі в електроустановках усіх напруг застосовують діелектричні килими та ізолювальні підставки, як додатковий засіб захисту. Гумові діелектричні килими використовують в електроустановках розташованих в сухих і чистих приміщеннях, а в електроустановках розташованих  просто неба - лише в суху погоду. Ізолювальні підставки застосовують в сирих та запилених приміщеннях.
Гумові діелектричні килими виготовляють двох груп:
- група 1  - звичайного виконання - для робіт за температур від мінус 15 ˚С до  40 ˚С;
- група 2 -  мастилобензостійкі - для виконання робіт за температур від мінус 50 ˚С до  80 ˚С.
Рекомендується застосовувати однокольорові діелектричні килими з рифленою лицевою поверхнею розмірами не менше 500х500 мм.

Мал. 9.5.4.  Підставка  ізолювальна.

Ізолюючі підставки (мал.  9.5.4.)складаються із дерев'яного настилу, розміщеного  на опорних ізоляторах  заввишки не менше 70 мм. Настил розмірами не менше  500х500 мм виготовляють із виструганих, добре висушених, без сучків дерев'яних планок, або із інших електроізоляційних матеріалів з  аналогічними механічними властивостями.  Шпарини між планками не повинні перевищувати 30 мм. Настил фарбують з усіх боків. Рекомендується застосовувати спеціально для цього призначені опорні ізолятори типу СН-6. Краї настилу не повинні виступати за опорну поверхню ізоляторів для унеможливлення перекидання підставки. Діелектричні килими та ізолювальні підставки  в експлуатації не випробовуються.

9.5.5. Інструмент з  ізолювальним покриттям

 В електроустановках до 1000В, як основний захисний засіб, застосовують слюсарно-монтажний інструмент  з ізолювальними рукоятками, виготовлений згідно з вимогами ГОСТ 11516 або на який нанесено ізоляційне покриття у відповідності до ДСТУ 3646. 
До інструменту з ізолювальними рукоятками належать:
- викрути;
- пасатижі;
- плоскогубці;
- кусачки (бокові та торцеві);
- ключі гайкові (ріжкові та розвідні);
- ножі монтерські не складані тощо  (мал. 9.5.5.).



Мал.  9.5.5.  Інструмент з ізолювальним покриттям.

Ізолювальні рукоятки інструменту виготовляють у вигляді чохлів, що надягаються на ручки, або незнімного одно - двошарового покриття  і повинні відповідати наступним вимогам:
      - ізоляція має бути вологостійкою, мастилобензостійкою, не крихкою та не слизькою;
      - з'єднання ізоляції з інструментом повинно бути міцним і таким, що унеможливлює взаємне переміщення чи провертання ізоляції та інструменту під час виконання робіт;
      - ізоляція повинна покривати всю рукоятку і мати довжину не менше 100 мм до середини обмежувального упору. Для інструменту, що застосовується лише в колаж вторинної комутації, допускається така довжина рукоятки, яка забезпечує зручність в користуванні;
      - упор не повинен мати гострих граней та країв, а його висота  повинна бути не менше 10 мм, товщина - не менше 3 мм, висота упору ручки викрутки - не менше 5 мм; товщина першого шару ізоляції - не менше 1 мм, максимальна товщина ізоляції - 2 мм.
      - кожний шар двошарового ізоляційного покриття повинен мати своє забарвлення;
      - ізоляція стрижнів викруток повинна закінчуватись на початку лопатки.
Кожного разу перед застосуванням  інструмент необхідно оглянути. Ізолювальні рукоятки не повинні мати тріщин,  набухань та інших дефектів, що погіршують їхній зовнішній вигляд, знижують механічну та електричну міцність.


9.5.6. Покажчики напруги

Для визначення наявності або відсутності напруги в електроустановках застосовують покажчики напруги контактного та безконтактного типів. 
Перед застосуванням покажчика напруги необхідно перевірити його справність на струмовідних частинах електроустановки про які заздалегідь відомо, що вони перебувають під напругою.
В електроустановках до 1000 В застосовують покажчики напруги двох типів:
- однополюсні, що працюють за умови протікання ємкісного струму через тіло людини;
- двополюсні, що працюють за умови протікання активного струму і повинні бути оснащені автоматичним захистом від пошкодження їх випробувальною напругою.
Забороняється використовувати "контрольні лампи для перевірки наявності чи відсутності напруги.
Однополюсні покажчики називаються так тому, що під час роботи торкаються струмовідної частини електроустановки лише одним полюсом. Однополюсний покажчик складається із корпуса з двома контактами між якими  розміщено газорозрядну неонову лампочку та обмежуючий струм резистор. Неонова лампа виконує роль світлового індикатора, засвічуючись за наявності напруги. Робоча напруга покажчика має бути не менше 110% фазної напруги електроустановки. Струм, що протікає через однополюсний покажчик не повинен перевищувати 0,6 мА за максимального значення робочої напруги.
Однополюсні покажчики застосовують в освітлювальних мережах та вторинних колах для визначення фази та встановлення наявності чи відсутності напруги. Недоліком однополюсних покажчиків ємкісного типу є те, що вони можуть показувати наявність напруги на знеструмленому обладнанні реагуючи на наведену напругу. 
Двополюсні покажчики напруги забезпечують перевірку наявності фазної напруги, міжфазної напруги і ними можна виконувати фазування (визначення збігу фаз). Індикація наявності напруги може бути світлова або світлова та звукова.



Мал. 9.5.6 - 1. Двополюсний покажчик напруги  "Контакт 55ЭМ".

Струм, що протікає через двополюсний покажчик не повинен перевищувати 10 мА за максимального значення робочої напруги. Електрична ізоляція покажчиків напруги повинна впродовж 60с витримувати таку напругу:
- 1 кВ - для покажчиків напруги до 500В;
- 2 кВ - для покажчиків напруги від 500В до 1000В.
Промисловість  випускає двополюсні покажчики напруги, що мають додаткові функції (Мал. 9.5.6 -1.), такі як:
- перевірка цілісності електричного кола ("продзвонка");
- індикація рівнів напруги (24В, 220В, 380В);
- пошук фази (функція однополюсного покажчика)
Довжина неізольованої частини контактів-наконечників покажчика не повинна перевищувати 20 мм.

В електроустановках понад 1000 В для виконання робіт застосовуються контактні та безконтактні покажчики напруги. В електроустановках від 1 кВ до 220 кВ застосовують контактні покажчики напруги з газорозрядною лампою, принцип дії яких ґрунтується на протіканні ємкісного струму через схему покажчика і які виготовляють двох типів:
- покажчики, у яких ємкісний струм протікає безпосередньо через газорозрядну лампу і тим викликає її світіння;
- покажчики, у яких електрична енергія накопичується в конденсаторі і викликає імпульсне світіння  газорозрядної лампи від розрядного струму конденсатора, що протікає  через неї.
Покажчики можуть мати додаткову звукову сигналізацію, зв'язану із світловою, або незалежну звукову сигналізацію. Напруга засвічування контактного газорозрядного покажчика напруги повинна бути не більше 25% номінальної напруги електроустановки, в якій він використовується. 
При користуванні покажчиком слід наближати його до струмовідних частин на таку відстань, яка необхідна для засвічування  лампи. Торкатись струмовідних частин слід лише тоді, коли  за наближення лампа не засвічується.
В електричних мережах напругою від 6 кВ до 220 кВ застосовують безконтактні покажчики напруги понад 1000В, робота яких ґрунтується на принципі фіксації наявності електричного поля  біля струмовідних частин, а для візуальної індикації режиму "напруга наявна" використовують лампи розжарення, світлодіоди, знакосинтезатори. Безконтактний покажчик має  вмонтований пристрій перевірки його справності, джерело живлення і комплектуються зарядним пристроєм. Джерело живлення безконтактного покажчика повинно забезпечувати роботу покажчика без додаткового заряджання впродовж:
- в режимі очікування - не менше 12 годин;
- в режимі  постійної індикації "наявна напруга" - не менше 10 хвилин.
Покажчик видає світловий сигнал, частота якого збільшується з наближенням до струмовідних частин, що перебувають під напругою
Покажчик не повинен спрацьовувати у разі внесення його всередину простору між сусідніми фазами  електроустановки.
 На повітряних лініях необхідно користуватися  безконтактними покажчиками. Застосовувати покажчики напруги, які потребують заземлення робочої частини забороняється. 
Покажчики напруги для фазування ПЛ, кабелів і трансформаторів напругою 3 - 110 кВ виготовляють у вигляді двополюсних пристроїв, що працюють у безпосередньому контакті зі струмовідними частинами електроустановок  (мал. 9.5.6 - 2).


Мал.  9.5.6 - 2. Покажчик напруги для фазування.

 Покажчики складаються з двох корпусів, які мають робочі, ізолювальні частини та рукоятки. Елементи електричної схеми покажчиків (газорозрядна індикаторна лампа, резистори, конденсатори) змонтовані в робочій частині і з'єднуються між собою гнучким проводом завдовжки не менше 1м.
Порядок роботи з покажчиками напруги для фазування визначається інструкцією з експлуатації завода-виготовника.

9.5.7 .Світлосигнальні покажчики  пошкодження кабелів.

Для пошуку пошкодженої ділянки розгалуженої кабельної або кабельно-повітряної мережі напругою 6 і 10 кВ у разі пошкодження, що призвело до замикання однієї або кількох фаз на землю застосовують світлосигнальні покажчики пошкодження кабелів,  які за принципом дії є високовольтними випрямлячами змінного струму. Покажчики пошкодження кабелів складаються з двох  ізольованих корпусів, кожний з яких має робочу частину, в якій розміщуються елементи  електричної схеми (газорозрядна індикаторна лампа за змінюванням висоти світлового стовпа якої визначається стан фази, що випробовується, випрямні елементи, струмообмежувальні резистори), ізолювальну частину та рукоятку. Робочі частини покажчика з'єднанні гнучким ізольованим проводом.
Струм, що протікає через світлосигнальний покажчик не повинен перевищувати 10 мА за робочої напруги.
Роботу із застосуванням світлосигнального покажчика виконують в комірках на струмовідних частинах, що перебувають під напругою, два працівники, які пройшли спеціальне навчання, в діелектричних рукавичках, стоячи на ізолювальній основі (килимі) і в захисних окулярах. У цьому разі необхідно вжити заходів щодо запобігання наближенню працівників до струмовідних частин на відстань меншу 0,6 м і дотику до металевих конструкцій, а з'єднувального проводу - до струмовідних частин і заземлених конструкцій. Провід має бути на відстані не менше 0,6м  від оператора.

9.5.8. Сигналізатори напруги

В електроустановках  6, 10, 20, 35 кВ для попередження працівників про наближення до частин електроустановки, що перебувають під напругою, застосовують дистанційні сигналізатори наявності напруги. Сигналізатори бувають двох типів:
- з автономним живленням;
- з живленням від енергії електричного поля електроустановки, що перебуває під напругою.
Дистанційний сигналізатор наявності напруги закріплюють на касці чи кишені куртки і повинен відповідати наступним вимогам:
- його маса не повинна перевищувати  0,1 кг;
- мати звукову сигналізацію та (або) світлову індикацію режиму  "наявна напруга";
- чутливість повинна бути достатньою для забезпечення режиму "наявна напруга" на відстані не меншій ніж  1м від найближчої точки до тимчасових огороджень струмовідних частин, що перебувають під напругою за час спрацювання не більше 2с;
- сигналізатор з автономним живленням повинен мати органи самоконтролю світлова чи звукова сигналізація яких повинна відрізнятися за тривалістю, тембром або кольором від режиму  "напруга наявна";
- сигналізатор напруги 6 кВ, 10 кВ повинен забезпечувати показ режиму "напруга наявна" у разі однофазного замикання на землю однієї із фаз і наявності напруги на струмовідних частинах електроустановки.
Необхідно пам'ятати, що відсутність сигналу не є ознакою відсутності напруги, а наявність сигналізатора не відміняє загальноприйняту технологію робіт - обов'язкове застосування покажчиків напруги для перевірки наявності напруги.

9.5.9. Електровимірювальні  кліщі

В електричних колах напругою до 10 кВ включно для вимірювання  струму, напруги і потужності без порушення цілісності кола  застосовують електровимірювальні кліщі.
Електровимірювальні кліщі виготовляють на напругу до 1 кВ  і до 10 кВ. Кліщі для роботи в електроустановках до 10 кВ складаються із робочої частини, ізолюючої частини і рукоятки. До робочої частини належать: роз'ємний сталевий магнітопровід на якому знаходиться постійна обмотка; вимірювальний прилад; перемикач границь вимірювань струму. Фактично це є вимірювальний прилад (кліщі Дітце - за іменем винахідника) у якого є:
- трансформатор струму, що складається із рознімного магнітопроводу із постійною вторинною обмоткою, а роль первинної обмотки (0,5 витка) виконує провід, шина чи жила кабелю в якій вимірюють струм;
-  амперметр із перемикачем границь вимірювань.
Будова струмовимірювальних  кліщів на 10 кВ показана на мал. 9.5.9



Мал. 9.5.9  Електровимірювальні (струмовимірювальні,) кліщі  до 10 кВ.
1 - провідник, в якому вимірюють струм;  2- рознімний магнітопровід; 3 - вторинна обмотка;  4 - амперметр.

Електровимірювальні кліщі на  напругу до 1 кВ виготовляють комбінованими. Ними можна вимірювати струм без розриву кола, напругу в мережі та опір електричного кола (для цього додається два окремих провідники), опір ізоляції (за наявності окремої приставки).
Сучасні електровимірювальні кліщі виготовляють як із стрілковою індикацією, так і з цифровим індикатором та із запам'ятовуванням показань.
    Виконання робіт із застосуванням електровимірювальних кліщів можна проводити лише [12] на ділянках шин, конструктивне виконання яких, а також відстань між струмовідними частинами різних фаз і між ними та заземленими частинами виключають можливість електричного пробою між фазами або на землю через зменшення ізоляційних відстаней за рахунок робочої частини кліщів.
    На кабелях напругою понад 1000В користуватися електровимірювальними кліщами  дозволяється лише в тих випадках, коли жили кабелю ізольовані і відстань між ними не менше  250 мм. 
    Забороняється виконувати вимірювання на ПЛ які мають заземлювальні спуски, а також стоячи на драбині.
Вимірювання на опорах ПЛ напругою до 1000В може виконувати один працівник, стоячи на кігтях (лазах) і прикріпившись стропом запобіжного паска до опори.

9.5.10. Ізолювальні кліщі.  Ізолювальні штанги.

Ізолювальні кліщі застосовуються в електроустановках напругою до 10 кВ - для заміни запобіжників, в електроустановках напругою до 35 кВ - для знімання огороджень, накладок та виконання інших аналогічних робіт. Ізолювальні кліщі складаються з робочої частини (губки кліщів),  ізолювальної частини і рукоятки (рукояток). На металеві губки надягають гумові мастилобензостійкі або полімерні трубки - з метою запобігання пошкодженню патрона запобіжника. Ізолювальна частина кліщів відокремлена від рукоятки  обмежувальним кільцем. В разі заміни запобіжників з  застосуванням ізолювальних кліщів, крім діелектричних рукавичок, необхідно використовувати також і захисні окуляри. 


Мал. 9.5.10-1 Заміна запобіжника в електроустановках понад 1000В за допомогою ізолювальних кліщів

Замість ізолювальних кліщів допускається  використання ізолювальних штанг з універсальною голівкою.
Ізолювальні штанги  призначені для оперативної роботи, вимірювань (перевірка ізоляції та з'єднань на лініях електропередачі, підстанціях), встановлення деталей розрядників тощо, тому вони називаються оперативними, вимірювальними, універсальними, а також штангами для встановлення переносного заземлення.
Ізолювальна штанга складається із робочої частини, ізолюючої частини та рукоятки. Конструкція робочої частини  визначає  призначення штанги. Конструкція робочої  частини оперативної штанги повинна виключати зісковзування під час операцій з роз'єднувачами (мал. 9.5.10-2).



Мал.  9.5.10 -2. Штанга оперативна
 
Конструкція штанг  переносних захисних заземлень повинна забезпечувати їх надійне з'єднання з затискачами переносного заземлення, можливість простого та легкого встановлення цих затискачів на струмовідні частини електроустановки та зняття їх. 
Універсальна штанга  має змінну робочу частину (голівку) в залежності від операцій, які належить виконувати. 
Роботи з використанням ізолювальних оперативних штанг в середовищах, що містять струмопровідний пил, роботи під напругою, а також роботи  під дощем повинні виконуватись за спеціальною технологією.
 Ізолювальні порожнисті штанги для очищення ізоляції під напругою за допомогою пиловсмоктувача перед початком роботи і періодично в процесі роботи необхідно продувати. 
Вимірювальні штанги під час користування ними не заземлюються, за винятком тих випадків, коли принцип будови штанги вимагає цього. Під час виконання робіт з використанням вимірювальної штанги підійматись на конструкцію або телескопічну вишку і опускатися з них необхідно без штанги.

9.5.11. Захисні огородження (щити, ізолювальні накладки, ізолювальні ковпаки).

Для запобігання випадковому наближенню і дотику до струмовідних частин, що перебувають під напругою і розташовані поблизу місця виконання робіт, необхідно застосовувати захисні огородження таких типів:
- щити (ширми, екрани) - для тимчасового обгородження струмовідних частин, що перебувають під напругою;
-  ізолювальні накладки - у разі неможливості обгородити робоче місце щитами. В електроустановках до 20 кВ включно - для запобігання випадковому дотику до струмовідних частин, а в електроустановках до 1000В - для запобігання помилковому увімкненню рубильників;
-  ізолювальні ковпаки - в електроустановках до 10 кВ, конструкція яких унеможливлює за умовами електробезпеки накладання переносних захисних заземлень під час проведення ремонтів, випробувань, визначення пошкоджень.
Найпростіше тимчасове огородження, це - линва, мотузка чи шнур із електроізоляційного матеріалу, яка натягнена навколо робочого місця і на якій встановлені плакати "Стій! Напруга".
Щити виготовляють із ізоляційного матеріалу (просочене оліфою і лаковане дерево, склопластик тощо). Висота щита  не повинна бути менше 1,7м, а відстань від низу щита до підлоги - не більше 0,1м. Конструкція щита повинна бути міцною, унеможливлювати перекидання і такою, щоб міг переносити один працівник.
Дотик щитів до струмовідних частин не допускається. Відстань від тимчасових огороджень  до струмовідних частин, що перебувають під напругою визначена ДНАОП 0.00-1.21-98 [12] але не менше ніж  0,35 м в електроустановках 6, 10 кВ На щитах необхідно встановити застережні плакати "Стій ! Напруга", або нанести аналогічні написи.
Забороняється до  закінчення роботи переставляти огородження, встановлені під час підготовки робочих місць.
 Для закривання струмовідних частин  від випадкового дотику під час  виконання робіт без зняття напруги в електроустановках  до 1000В і запобіганню помилковому увімкненню рубильників застосовують гнучкі ізолювальні накладки, виготовлені із діелектричної гуми чи латекса.
В електроустановках напругою до 20 кВ на струмовідні частини накладають накладки із твердого електроізоляційного матеріалу (склопластик, гетинакс тощо). Ці ізолювальні накладки розташовують між вимкненими і тими, що перебувають під напругою, струмовідними частинами і можуть торкатися до струмовідних частин, що перебувають під напругою [12]. Конструкція і розміри накладок повинні бути такими, щоб струмовідні частини закривались ними повністю.
Ізолювальні накладки на струмовідні частини електроустановок напругою понад 1000В встановлюють два працівники із застосуванням діелектричних рукавичок та ізолювальних штанг чи кліщів.
Ізолювальні ковпаки виготовляють з діелектричної гуми, пластика, склопластика тощо і вони повинні мати на торці хомут для фіксації ковпака на робочій частині оперативної штанги.
Для електроустановок напругою до 10 кВ ізолювальні ковпаки встановлюють:
- на жилах вимкнених кабелів, розташованих поблизу струмовідних частин, що перебувають під напругою;
- на ножах вимкнених однополюсних роз'єднувачів;
- на однополюсних і триполюсних роз'єднувачах;
- на збірках з вертикальним розташуванням фаз.
Перед установленням ізолювальних ковпаків на жили кабелів чи ножі роз'єднувачів необхідно переконатися у відсутності на останніх напруги. Установлювати та знімати ковпаки повинні два працівники із застосуванням діелектричних рукавичок, оперативної штанги, стоячи на ізолювальній основі. Послідовність монтажу ковпаків така:
- установлення - знизу до верху;
- знімання - зверху до низу.
Ізолювальні накладки та ковпаки встановлюються на вимкнені струмовідні частини і відносяться до додаткових захисних засобів.

9.5.12. Переносне захисне заземлення

Під час виконання робіт в електроустановках на вимкнених струмовідних частинах для захисту працівників від ураження електричним струмом в разі помилково поданої напруги застосовують переносні захисні заземлення (ПЗЗ).
 До складу переносного заземлення входять: 
- провідники - для заземлювання та закорочування між собою струмовідних частин усіх фаз електроустановки;
- затискачі - для закріплювання заземлювальних провідників на струмовідних частинах;
- наконечник або струбцина - для приєднання ПЗЗ до конструкцій чи заземлювальних провідників;
- штанги - для убезпечення операцій  встановлення та знімання ПЗЗ.
Допускається використання ПЗЗ без штанги. У цьому разі ізолювальний гнучкий елемент заземлення безштангової конструкції виготовляють із синтетичного матеріалу.
Провідники для заземлення і закорочування виготовляють із голих мідних жил поперечним перерізом, що задовольняє вимогам термічної стійкості в разі трифазного короткого замикання, але не менше:
- 16мм2  - в електроустановках напругою до 1000В;
- 25мм2  - в електроустановках напругою понад  1000В.
Затискачі для приєднання закорочувальних проводів до шин повинні мати таку конструкцію, аби у разі протікання струму короткого замикання, динамічні сили не могли зірвати ПЗЗ з місця приєднання. Затискачі повинні мати пристрій, що забезпечує накладання їх надійне закріплення, а також зручне знімання з шин за допомогою штанги.
Наконечник на проводі для заземлення виготовляють у вигляді струбцини або  спеціального затискача для приєднання до заземлювального проводу або до конструкції.
Елементи ПЗЗ з'єднуються між собою способом опресування, зварювання або болтами з попереднім лудінням контактуючих поверхонь. Застосовувати паяння забороняється.
Переріз проводу ПЗЗ повинен бути не менше 10мм2, якщо воно застосовується для:
- заземлення пересувних установок (лабораторій, майстерень тощо);
- заземлення ізольованого від опор грозозахисного тросу ПЛ.
Переріз проводу ПЗЗ повинен бути не менше 4мм2, якщо воно застосовується для:
- знімання заряду з проводу (жили кабелю) під час випробувань;
- обладнання, що випробовують;
- випробувальної апаратури.
На кожному ПЗЗ (на спеціальній бірці або на наконечнику) позначають його інвентарний номер і поперечний переріз заземлювальних проводів.
ПЗЗ необхідно оглядати:
- не рідше 1 разу на 3 міс.;
- перед застосуванням;
- у разі, якщо через нього пройшов струм короткого замикання.
ПЗЗ вилучають з експлуатації у разі порушень контактних з'єднань, зниження механічної міцності провідників, розплавлення їх чи обривання більше 5% жил.
Для термінового вимкнення повітряної лінії оперативно-виїзні бригади забезпечуються спеціальним переносним заземленням  для накидання на проводи ПЛ, створення короткого замикання між проводами ПЛ та  заземлювальним провідником, який приєднується до землі. 

9.5.13. Засоби захисту для ВРПН

В електроустановках для виконання робіт під напругою (ВРПН) застосовують засоби захисту для ВРПН, до яких належать усі засоби захисту, що використовуються за звичайних умов, а також ті, застосування яких вимагає технологія ВРПН.
До засобів захисту , що вимагаються технологією ВРПН належать:
- діелектричні ковпаки для ВРПН;
- діелектричні накладки для ВРПН;
- діелектричні листи-пластини для ВРПН;
- діелектричні наконечники для ВРПН;
- комплект слюсарно-монтажного інструменту з ізолювальним покриттям для ВРПН;
- штанги-маніпулятори для ВРПН;
- діелектричні короби для ВРПН;
- складена ізолювальна драбина для ВРПН;
- гнучкі ізолювальні драбини для ВРПН;
- гнучкі ізолятори з атмосферостійкою захисною оболонкою для ВРПН;
- полімерні ізолятори для ВРПН;
- ізолювальні штанги та тяги для ВРПН;
- ізолювальні канати для ВРПН;
- ізолювальні вставки автопідіймачів для ВРПН;
- ізолювальні навісні та опорні конструкції для ВРПН;
- вимірювачі напруженості електричного поля для ВРПН;
- засоби захисту працівників від впливу електричних полів під час ВРПН. Спецодяг, спецвзуття та індивідуальні екранувальні комплекти одягу для ВРПН.
Засоби захисту та ізолювальні пристрої для ВРПН підлягають електричним та механічним випробуванням в експлуатації. Електричні випробування проводять після механічних. Механічні випробування проводять 1 раз на 12 міс. і результати їх записують в "Журнал реєстрації механічних експлуатаційних випробувань засобів захисту та ізолювальних пристроїв для ВРПН".
Засоби захисту та пристосування для ВРПН необхідно застосовувати  за температури повітря від мінус 20˚С  до 35˚С.
Забороняється застосовувати засоби захисту та пристосування для ВРПН під час атмосферних опадів, вітру  зі швидкістю понад 10 м/с, у разі наближення грози, а також за умов погіршення візуального контролю із землі за роботою працівників на висоті.
Про влаштування, випробування, правила застосування засобів захисту та. пристосувань для ВРПН  детально викладено в [17].

9.5.14.  Знаки і плакати безпеки.

     Як захисні засоби в електроустановках використовуються знаки безпеки і плакати безпеки. Знаки і плакати безпеки є додатковими захисними засобами в установка усіх класів напруги.
      Знаки безпеки призначені для застереження населення про необхідну обережність в поведінці в з'вязку з наближенням до діючої електроустановки. Є три форми знаків безпеки і всі вони означають засторогу і читаються як  - "Обережно! Електрична напруга ". Знаки наносяться чи закріплюються на постійно.
      Перелік, розміри, форма, місця та умови застосування знаків безпеки наведено в табл. 9.4.
Т а б л и ц я  9.4.
Знаки безпеки
    
Зображення та призначення
Виконання, розміри, мм
Де застосовується
ОБЕРЕЖНО! ЕЛЕКТРИЧНА НАПРУГА.
Для застереження  про небезпеку ураження електричним струмом
Рівносторонній й трикутник, тло жовте, облямівка і стріла чорні. Сторона трикутника:
360 - на дверях приміщень;
160, 100, 80,50,40,25 - для обладнання і тари
В електроустановках усіх класів напруг електростанцій і підстанцій. Кріпиться на зовнішній стороні вхідних дверей РУ (крім дверей КРУ і КТП, розміщених в цих РУ); зовнішніх дверях  камер вимикачів і трансформаторів; огороджень струмовідних частин, розташованих у виробничих приміщеннях, дверей щитів і збірок напругою до 1000В.
На металевих і дерев'яних опорах ПЛ понад 1000В, що проходять по населеній місцевості, на висоті  2,5 - 3м від землі. Кріпляться  на кожній опорі, якщо прогони більші 100м і біля переходів через дороги та через одну опору - якщо  прогони менші 100м. Біля переходів через дороги знаки мають бути звернені в бік дороги, в інших випадках - збоку опори почергово з правої та лівої сторін.
ОБЕРЕЖНО! ЕЛЕКТРИЧНА НАПРУГА.
Для застереження  про небезпеку ураження електричним струмом
Розміри ті ж самі. Облямівку і стрілу наносять трафаретом на поверхню бетону чорною фарбою, що не змивається. Тлом є поверхня бетону.
На залізобетонних опорах ПЛ.
ОБЕРЕЖНО! ЕЛЕКТРИЧНА НАПРУГА.
Для застереження  про небезпеку ураження електричним струмом
Розміри ті ж самі, тло жовте, череп і облямівка чорні, стріла червона.
Використовується як і перший знак але біля дитячих закладів і майданчиків.
    
      Плакати безпеки призначені для користування електротехнічними працівниками  під час підготовки робочого місця і виконання робіт в електроустановках усіх класів напруг. Всі плакати  виготовляються з ізоляційного матеріалу, переносні і мають приспособлення для їх підвішування, крім заборонного плаката  "Небезпечне електричне поле. Без засобів захисту прохід заборонено!", який встановлюється постійно у ВРУ напругою 330 кВ і більше на огородженнях дільниць, на яких рівень напруженості електричного поля перевищує 5 кВ/м.
      Є чотири види плакатів:
- заборонні, такі як: "Не вмикати! Працюють люди.", "Не вмикати! Робота на лінії ", "Не відкривати! Працюють люди.", "Робота під напругою. Повторно не вмикати!";
- застережні,  такі як:  "Стій! Напруга.", "Випробування. Небезпечно для життя!", "Не вилазь! Уб'є.";
- настановчі, такі як:  "Працювати  тут.",  "Вилазити  тут.";
- вказівні, - "Заземлено.".
Перелік, розміри, форма, місця і умови застосування плакатів наведено в таблиці 9.5.
Т а б л и ц я  9.5.
Плакати безпеки

Зображення та призначення
Виконання, розміри, мм
Де застосовується
1
2
3

ЗАБОРОННІ ПЛАКАТИ
НЕ ВМИКАТИ. ПРАЦЮЮТЬ ЛЮДИ!
Для заборони подавання напруги на робоче місце
Червоні літери на білому тлі. Облямівка червона завширшки 13 і 5мм, 240х130, 80х50.
В електроустановках усіх класів напруги. Вивішується на приводах роз'єднувачів, відокремлювачів і вимикачів навантаження, на ключах і кнопках дистанційного керування, на комутаційній апаратурі до 1000В (автоматах, рубильниках, вимикачах), у разі помилкового вимикання яких може подаватись напруга на робоче місце. На приєднаннях до 1000В, що не мають в схемі комутаційних апаратів, плакат вивішується біля знятих запобіжників.
НЕ ВМИКАТИ. РОБОТА НА ЛІНІЇ!
Білі літери на червоному тлі. Облямівка біла завширшки 13 і 5мм, 240х130 і 80х50
В електроустановках усіх класів напруги. Вивішується на приводах, кнопках і ключах керування тих комутаційних апаратів, у разі помилкового вмикання яких може бути подана напруга на повітряну або кабельну лінію де виконують роботу працівники.
НЕ ВІДКРИВАТИ. ПРАЦЮЮТЬ ЛЮДИ! 
Для заборони подавання стисненого повітря, газу.
Червоні літери на білому тлі. Облямівка червона завширшки 13 мм, 240х130.
В електроустановках електростанцій і підстанцій.  Вивішується на засувках:
- повітропроводів до повітрозбірників і до пневматичних приводів вимикачів та роз'єднувачів, у разі помилкового відкривання яких може подаватись стиснене повітря на людей або може бути приведено в дію вимикач чи роз'єднувач, де виконують роботу працівники;
- водневих, вуглекислотних та інших трубопроводів, в разі помилкового відкривання яких може виникнути небезпека для працівників.
РОБОТА ПІД НАПРУГОЮ. ПОВТОРНО НЕ ВМИКАТИ!
Для заборони повторного ручного вмикання вимикачів ПЛ (після їх автоматичного вимкнення) без погодження із виконавцем робіт.
Червоні літери на білому тлі. Облямівка червона завширшки 13 мм, 240х130.
Вивішується на ключах керування вимикачів ПЛ, що ремонтуються, в разі виконання ремонтних робіт під напругою.
ЗАСТЕРЕЖНІ  ПЛАКАТИ
СТІЙ!  НАПРУГА.
Для попередження про небезпеку враження  електричним струмом
Чорні літери на білому тлі. Облямівка червона завширшки 21 мм, стріла червона, 280х210
В електроустановках усіх класів напруги електростанцій і підстанцій. В ЗРУ вивішується: на захисні тимчасові огородження струмовідних частин, що перебувають під напругою (коли знято постійне огородження); на тимчасових огородженнях, що встановлюються в проходах куди не можна заходити; на постійних огородженнях камер, суміжних з робочим місцем.
У ВРУ вивішують під час виконання робіт із землі, на линвах і шнурах, які обгороджують робоче місце; на конструкціях біля робочого місця на шляху до найближчих струмовідних частин, які перебувають під напругою.
ВИПРОБУВАННЯ. НЕБЕЗПЕЧНО ДЛЯ ЖИТТЯ!
Для попередження про небезпеку враження електричним струмом під час випробувань підвищеною напругою.
Чорні літери на білому тлі. Облямівка червона завширшки 21 мм, стріла червона, 280х210
Вивішується написом  назовні на обладнанні, на огородженнях струмовідних частин під час підготовки робочого місця для проведення випробувань підвищеною напругою.
НЕ ВИЛАЗЬ. УБ'Є!
Для попередження про небезпеку піднімання по конструкціях, при якому можливе наближення до струмовідних частин, що перебувають під напругою.
Чорні літери на білому тлі. Облямівка червона завширшки 21 мм, стріла червона, 280х210
Вивішується в  РУ на конструкціях, суміжних з тією, яка призначена для піднімання працівників на робоче місце, розташоване та висоті.
НАСТАНОВЧІ  ПЛАКАТИ
ПРАЦЮВАТИ  ТУТ!
Для зазначення робочого  місця.
Біле коло діаметром 168 і 68 мм на зеленому тлі. Літери  чорні всередині кола. Облямівка біла завширшки 5 і 2 мм, 250х250  і 100х100.
В електроустановках електростанцій і підстанцій.
Вивішується на підготовленому робочому місці.
У ВРУ, за наявності захисних огороджень робочого місця, вивішують в місці проходу за огородження. 
ВИЛАЗИТИ  ТУТ!
Для зазначення безпечного шляху  піднімання на робоче місце, що розташоване на висоті.
Біле коло діаметром 168 і 68 мм на зеленому тлі. Літери  чорні всередині кола. Облямівка біла завширшки 5 і 2 мм, 250х250  і 100х100.
Вивішується на конструкціях або стаціонарних драбинах, по яких дозволяється підніматись на розташоване на висоті робоче місце.
ВКАЗІВНИЙ  ПЛАКАТ
ЗАЗЕМЛЕНО
Для зазначення про недопустимість подавання напруги на заземлені частини електроустановки.
Білі літери на синьому тлі. Облямівка біла завширшки 13 і 5мм, 240х130 і 80х50.
В електроустановках електростанцій і підстанцій.
Вивішується на приводах роз'єднувачів, відокремлювачів і вимикачів навантаження, в разі помилкового вмикання яких може подаватись напруга на заземлену частину електроустановки, а також на ключах і кнопках дистанційного  керування.

На електрообладнання підприємства повинні бути нанесені необхідні знаки безпеки, а електротехнічні працівники забезпечені комплектами плакатів безпеки за місцевими умовами.

9.5.15. Засоби індивідуального захисту загального призначення

Протигаз призначений для захисту працівника від отруєння або удушення газами, що утворюються від розплавленого металу чи горіння електроізоляційних матеріалів за аварійних режимів в ЗРУ. Необхідно застосовувати шланговий протигаз, що забезпечує подавання повітря з чистої зони по шлангу вдиханням працівником або через повітрядавальну установку (наприклад: ПШ-1, ПШ-2).
Цивільними протигазами фільтрувальної дії (наприклад ГП-5) дозволяється користуватися лише з гопкалітовим патроном, що захищає від окису вуглецю. Гопкалітовий патрон застосовується при температурі не нижче за 6˚С, за  нижчої температури його захисні властивості втрачаються.
Під час виконання електрозварювальних робіт в електроустановках для захисту органів дихання від аерозолів використовують проти пилові та проти аерозольні респіратори (наприклад: РП-К, Ф-62Ш, ШБ-1, "Кама" тощо).
Працівники повинні бути навчені користуванню протигазом і респіратором. Протигази та респіратори видаються для індивідуального користування. Передавати іншим працівникам їх можна  лише після дезінфекції згідно з інструкцією з експлуатації цих виробів. 
Запобіжні монтерські паски  застосовують в електроустановках для захисту працівників від падіння під час виконання верхолазних робіт. До верхолазних належать роботи, які виконуються на відстані понад 5м від землі, підмостків, риштування тощо. В діючих електроустановках необхідно застосовувати паски зі стропом із синтетичних не струмопровідних матеріалів. У разі виконання вогневих робіт (електрозварювання, газорізання тощо) необхідно застосовувати пасок із сталевого тросу чи ланцюга. Карабін запобіжного паска повинен мати запобіжний пристрій, що унеможливлює його випадкове розкривання. Конструкція карабіну повинна забезпечувати розкривання його замка однією рукою. Закривання замка і запобіжного пристрою повинно здійснюватися автоматично.
Страхувальна линва (канат)  застосовується для безпечного виконання робіт в електроустановках як додатковий засіб страхування якщо місце роботи знаходиться на відстані, що не дозволяє закріпитись стропом запобіжного паска за конструкцію обладнання. Для страхування використовують бавовняну линву діаметром не менше 15 мм і завдовжки до  15м або линву з капронового плетеного фалу. Страхувальна линва оснащується карабіном.
Монтерські паски та страхувальні линви випробовують на механічну міцність статичним навантаженням 4000Н (400 кгс) в такі терміни:
- перед введенням в експлуатацію;
- в процесі  експлуатації -  1 раз на 6 міс.
Випробування проводять за методикою, наведеною в технічних умовах та інструкції з експлуатації цих виробів.
Захисні каски призначені для захисту голови від механічних пошкоджень, атмосферних опадів, ураження електричним струмом.
Касками повинні користуватися всі працівники, які перебувають в приміщеннях з діючим електрообладнанням на електростанціях і підстанціях (за винятком щитів керування, релейних та подібних до них), в ЗРУ і  ВРУ, в колодязях і тунелях, а також ті, що виконують ремонтні роботи на ПЛ. Залежно від умов застосування каску необхідно комплектувати утеплювальним підшоломником, водозахисною пелериною, протишумовими навушниками, щитком для зварників, світильником. Деталі каски не повинні мати гострих ребер, країв і виступів. Корпус каски не повинен мати наскрізних струмопровідних деталей, забезпечувати захист від електричного струму в електроустановках до 1000В.
Випробовування касок в експлуатації не проводиться.
Захисні окуляри застосовуються для захисту очей від попадання твердих частинок, бризок розплавленої мастики, кислоти, лугу, електроліту, іскор, бризок металу в разі перегорання запобіжника в експлуатації, впливу ультрафіолетового та інфрачервоного випромінювань тощо. Окуляри виготовляють згідно ГОСТ 12.4.013 і ГОСТ 12.4.001 закритого типу і непрямою вентиляцією (наприклад: 34-72, 3Н8-72-У, 3Н13-72-Т, 3НР1, із світлофільтрами С-4-С0, 3НР3, 3Н5-72 тощо). В процесі експлуатації випробування окулярів не проводиться.
Спеціальні рукавиці застосовують для захисту рук від механічних пошкоджень, підвищених та понижених температур, іскор і бризок розплавленого металу і кабельної маси, мастил та нафтопродуктів, кислот, лугів, електроліту.
Спеціальні рукавиці виготовляють згідно ГОСТ 12.4.010 і вони повинні відповідати наступним вимогам:
- для виготовлення рукавиць повинна використовуватись парусина з вогнезахисним просочуванням або вовняні тканини, сукно чи термостійка шкіра;
- рукавиці можуть бути з підсилювальними захисними накладками або без них, повинні мати звичайну довжину до 300 мм або бути з подовженими крагами  і мати довжину не менше 420 мм;
- для запобігання  затіканню розплавленого металу, мастики та інших речовин рукавиці повинні щільно облягати рукави одягу.
Випробування. Згідно роз'яснення журналу "Охорона праці" № 10 за 2004р паски монтерські та страхувальні линви, приставні драбини випробовують на підприємстві відповідно до вимог п. 7.1.35 - п. 7.1.37, п. 7.1.39 ДНАОП 1.1.10-1.04-01 [16] за методикою затвердженою на підприємстві.







10. Особливості будови та експлуатації електроустановок.

     10.1. Загальні вимоги
     
     Електроустановками (ЕУ) називаються сукупність машин, апаратів, ліній та допоміжного електрообладнання (разом із будівлями та приміщеннями, в яких вони встановлені), призначених для виробництва, перетворення, трансформації, передавання, розподілу електричної енергії і перетворення її в інші види енергії  [27].
     Діюча електроустановка - ЕУ або її дільниця, яка перебуває під напругою, або на яку напруга може бути подана вмиканням комутаційних апаратів ( а також ПЛ, що розміщена в зоні дії наведеної напруги або має перетинання з діючою ПЛ ).
     ЕУ за умовами електробезпеки розділяються Правилами [27] на електроустановки до 1000В і установки понад 1000В (за діючим значенням напруги).
     Особливості будови та експлуатації ЕУ викликані специфічністю шкідливої та небезпечної їх дії на організм людини, що може призвести до втрати здоров'я при тривалому перебуванні на певній відстані від електроустановки.
     Людина може бути травмована не тільки при дотику, а й при наближенні на недопустиму відстань до ЕУ. При цьому ніяких зовнішніх ознак небезпеки чи загрози життю не спостерігається.
     Тому ЕУ будують таким чином аби вони могли  виконувати свої функції за призначенням та  не викликати шкідливої дії на людей електричного струму, електричної дуги та електромагнітного поля.
     Електробезпека ЕУ забезпечується:
     - конструкцією електроустановок ;
     - технічними способами і засобами ;
     - організацією безпечної експлуатації (організаційними та технічними заходами в тім числі).
     Безпечна експлуатація ЕУ забезпечується знанням та дотриманням вимог діючих нормативних документів з питань електробезпеки обслуговуючим персоналом.
     Вимоги (правила і норми ) електробезпеки до конструкції та влаштування ЕУ встановлені в таких нормативних документах як "Правила улаштування електроустановок", "Правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок ", стандартах та технічних умовах на електротехнічні вироби.
     Вимоги електробезпеки від дії електричного поля промислової частоти встановлені в ГОСТ 12.1.002, а від дії електромагнітного поля радіочастоти - в ГОСТ 12.06.006.
     Вимоги безпеки під час користування електроустановками побутового призначення встановлюються в доданій до них експлуатаційній документації (інструкція з експлуатації, паспорт).
     Однією із особливостей електрообладнання є здатність його ініціювати вибух чи пожежу під час його монтажу, нормальної експлуатації, ремонту чи в аварійній ситуації. Тому ставляться певні вимоги до електрообладнання, яке розташовується в вибухонебезпечних чи пожежонебезпечних зонах. 
     Вибухозахищене електротехнічне обладнання - електротехнічний виріб спеціального призначення, який виконано таким чином, що усунена, або утруднена можливість запалення навколишнього вибухонебезпечного середовища під час експлуатації цього виробу.
     
     10.2. Загальні вимоги до конструкції (влаштування) електроустановок.
     
     Конструкція, виконання, спосіб встановлення, клас ізоляції машин, апаратів, приладів, кабелів, проводів якими комплектується електроустановка повинні відповідати параметрам цієї  електроустановки, умовам довкілля і вимогам Правил [27].
     Електроустановки та зв'язані з ними конструкції повинні бути стійкими до дії оточуючого середовища або захищені від цієї дії.
     Електроустановки повинні відповідати вимогам чинних документів про заборону забруднення довкілля, шкідливого впливу шумів, вібрації і електромагнітних полів.
     В електроустановках має бути забезпечена можливість легкого розпізнавання їх частин (простота і наглядність схем, належне розташування електрообладнання, відповідні написи, маркування, кольорове позначення ).
     Кольорові позначення (та букво-цифрові ) однойменних шин в кожній електроустановці повинні бути однаковими.
     Шини повинні бути позначені :
     1) для змінного трифазного струму:
     шина фази А - жовтий колір;
     шина фази В - зелений колір;
     шина фази С - червоний колір;
     шина нульова робоча N - блакитний колір;
     шина нульова захисна РЕ - повздовжні смуги жовтого та зеленого кольорів;
     2) для змінного однофазного струму :
     шина А приєднана до початку обмотки джерела живлення - жовтий колір ;
     шина В, що приєднана до кінця обмотки - червоним кольором ;
     3)для постійного струму :
     позитивна шина (+) - червоний колір
     негативна шина (-) - синій колір
     нульова робоча шина М - блакитний колір.
     Незалежно від того як розміщені шини в електроустановці у горизонтальній площині чи у вертикальній, завжди ближчою до обслуговуючого персоналу повинна бути шина червоного кольору - символу тривоги, заборони. 
     
10.3. Технічні способи і засоби, що убезпечують людей від ураження електричним струмом.
     
Ураження людини електричним струмом може настати як в разі випадкового дотику до струмовідної частини (прямий дотик), так і в разі дотику до відкритих (не захищених від дотику) провідних (металевих не струмовідних) частин (непрямий дотик), які можуть опинитися під напругою в результаті пошкодження ізоляції. 
Електроустановка повинна бути побудована таким чином, щоб струмовідні частини її були недоступними для випадкового прямого дотику до них, а доступні для дотику відкриті частини і сторонні провідні частини не повинні перебувати під напругою, що становить небезпеку ураження струмом, як у нормальному режимі роботи електроустановки, так і в разі пошкодження ізоляції.
     Для забезпечення захисту від випадкового прямого дотику до струмовідних частин використовують такі технічні способи і засоби [8],  [11]:
     1. Ізолювання струмовідних частин ;
     2. Захисні оболонки ;
     3. Захисні огородження  (тимчасові чи постійні) ;
     4. Встановлення бар'єрів;
     5. Безпечне розташування струмовідних частин поза зоною досяжності;
     6. Мала напруга (система наднизьких напруг - СННН);
     7. Додатковий захист за допомогою пристрою  захисного вимикання (ПЗВ);
     8. Попереджувальна сигналізація і блокування ;
     9. Застережні знаки і плакати .
     Для забезпечення захисту від ураження електричним струмом в разі непрямого дотику (дотику до металевих не струмовідних частин які можуть опинитися під напругою в результаті пошкодження ізоляції) використовують такі технічні способи і засоби:
     1. Захисне заземлення (системи ІТ, ТТ);
     2. Автоматичне вимикання живлення. Занулення  (система ТN);
     3. Захисне вимикання живлення (застосування ПЗП);
     4. Зрівнювання і вирівнювання потенціалів ;
     5. Ізолювання не струмовідних металевих  частин (ізолювальні оболонки);
     6. Ізолювання робочого місця (ізолювальні приміщення, зони, майданчики.
     7. Контроль ізоляції (періодичний та постійний контроль);
     8. Мала напруга (система наднизьких напруг - СННН);
     9. Електричне розділення мережі (електричний поділ кіл);
     10. Засоби індивідуального захисту.
     З метою поліпшення захисту використовують сумісно різні способи і засоби, наприклад: захисне заземлення і захисне вимкнення; захисне заземлення і зрівнювання потенціалів, занулення і засоби індивідуального захисту, тощо.
     В даній книзі захисне заземлення, автоматичне вимикання живлення і захисне вимикання живлення розглядаються з позицій шостого видання ПУЭ де автоматичне вимикання живлення від дії надструмів однофазного короткого замикання вважається зануленням, а автоматичне вимикання живлення від дії диференційного струму вважається захисним вимиканням.
     
10.4 Захист від ураження електричним струмом в електроустановках будівель

     Безпечна експлуатація ЕУ, розташованих в приміщеннях будівель, повинна забезпечуватись наступними видами захисту [11]:
- захистом від прямого дотику;
- захистом від непрямого дотику
- захистом від прямого і непрямого дотику.
     
10.4.1 Захист від прямого дотику
     
     Захист від прямого дотику забезпечується наступними способами і засобами:
- ізолювання струмовідних частин;
- застосування огороджень і оболонок;
- встановлення бар'єрів;
- розташування поза зоною досяжності;
- додатковий захист за допомогою пристрою захисного вимкнення.
     
     10.4.2 Захист від непрямого дотику
     
     Захист від непрямого дотику забезпечується наступними способами і засобами:
- автоматичне вимкнення живлення (система TN);
- захисне заземлення (система ІТ, система ТТ);
- система зрівнювання потенціалів;
- застосування обладнання класу "ІІ";
- ізолювальні приміщення, зони, майданчики;
- система місцевого зрівнювання потенціалів;
- електричне розділення мережіджзз (електричний поділ кіл).
     
10.4.3 Захист від прямого і непрямого дотику
     
     Захист від прямого і непрямого дотику здійснюється за допомогою систем наднизьких напруг (детальніше вказано в розділі 11.14. Мала напруга), а також застосуванням ПЗВ.










       11.Захист від ураження електричним струмом.
       
11.1. Ізолювання струмовідних частин.

     Ізоляція - технічне приспособлення , що відділяє провідник від навколишніх предметів і походить від французького слова яке означає - обособлювати.
       Ізоляція в електрообладнанні розділяє струмовідні  частини  між  собою (в обмотці - виток від витка, в кабелі - полюс від полюса) та струмовідні частини  від неструмовідних, але струмопровідних частин. Таким чином вона виконує як технологічну функцію, так і захисну. Тому з точки зору технологічної таку ізоляцію можна назвати робочою, а з  точки зору захисту людей від дотику до струмовідної частини - основною.
     Без робочої ізоляції електроустановка не існує, в принципі.
Робоча ізоляція є складовою частиною любого електрообладнання, машини, апарату, приладу. Робоча ізоляція може бути із газу (повітря), рідини (трансформаторна олива), твердих матеріалів. Повітряна ізоляція невидима, тому провідники в такій ізоляції  часто називають "голими", "не ізольованими". Повітряна ізоляція є суто робочою і захисних функцій не виконує. Як основна, ізоляція виконується, здебільшого, з твердих матеріалів: дерево, тканина , скло, фарфор, пластмаса.
Фарби, лаки оліфи та інші подібні матеріали не можуть вважатися як достатня ізоляція для захисту від ураження електричним струмом.  Якщо ізоляцію наносять  в процесі монтажу електрообладнання то її якість перевіряють шляхом випробувань аналогічно заводським випробуванням  [11].
       Як показав досвід експлуатації електрообладнання захисна дія основної ізоляції в багатьох випадках є недостатня. В разі її  ушкодження людина нічим не захищена  від враження  електричним струмом при дотику до струмовідної частини  чи металевого корпусу електрообладнання. Тому з часом виникли інші конструкції ізоляції:
- підсилена ізоляція;
- додаткова ізоляція;
- подвійна ізоляція.
Посилена ізоляція - потовщена або багатошарова ізоляція. Прикладом посиленої ізоляції є конструкція круглого багатожильного кабелю чи проводу, де кожна жила має свою ізоляцію, а всі жили разом мають спільну ізоляційну оболонку.
       
       Мал. 11-1. Приклад посиленої ізоляції.
       
     Додаткова ізоляція має призначення захищати від враження електричним струмом  в разі пошкодження основної ізоляції і доповнює її.
     . Подвійна ізоляція складається із основної і додаткової. В разі виходу з ладу однієї із ізоляцій друга ізоляція захищає від дотику до частин , що перебувають під напругою 
       Різниця між подвійною ізоляцією і посиленою полягає в тім, що в подвійної ізоляції є можливість інструментального контролю кожної із її складових: як основної ізоляції, так  і додаткової, окремо.
Посилена ізоляція забезпечує таку ж ступінь захисту від ураження електричним струмом, як і подвійна.
       В приладах з подвійною ізоляцією додаткова ізоляція може знаходитись як в корпусі так і поверх корпусу, або сам корпус, виготовлений  з неструмопровідного матеріалу, буде додатковою ізоляцією.
Справна робота електроустановок  та безпека обслуговування їх значною мірою залежить від стану ізоляції струмопровідних частин. В процесі експлуатації електрична ізоляція,  під впливом оточуючого середовища та механічної дії, погіршує свій стан, якість її деградує.
Не можна допускати електричних перевантажень проводів і кабелів. Перевантаження призводить до перегріву ізоляції, її швидкого старіння і пошкодження, яке може викликати коротке замикання, нагрівання оточуючого середовища, пожежу, вибух.
В додатку 15 наведені допустимі електричні навантаження на проводи і кабелі в залежності від матеріалу жили, матеріалу ізоляції, кількості проводів (жил кабелю), способу прокладки. 
Працівники, які обслуговують електроустановки, повинні періодично оглядати їх, перевіряти величину струму навантаження, рівномірність розподілення навантаження на кожну фазу, спостерігати за якістю контактних з'єднань проводів і кабелів в місцях їх приєднань до шин і апаратів. Не якісне з'єднання призводить до його нагрівання, іскріння, пошкодження (оплавлення, пересихання) ізоляції проводів.. Візуально нагрівання проявляється як зміна кольору (потемніння) металу жили та ізоляції.
        Стан ізоляції характеризується її електричною міцністю, діелектричними втратами та електричним опором.
       Електрична міцність ізоляції визначається випробуванням її на пробій підвищеною (відносно робочої напруги) напругою, діелектричні витрати - спеціальними випробуваннями, а опір ізоляції - за допомогою спеціального вимірювального приладу (мегомметра). 
В електроустановках напругою понад 1000В використовують всі види випробувань електричної ізоляції: випробування підвищеною напругою, визначення діелектричних втрат, визначення електричного опору. В електроустановках до 1000В контроль стану ізоляції  обмежується  вимірами її опору, а також випробуванням ізоляції деяких елементів мережі та приладів підвищеною напругою .
Стан ізоляції перевіряється перед введенням електроустановок в експлуатацію- попередній контроль, а також періодично в процесі експлуатації, в терміни, передбачені нормативному документі "Правила  технічної експлуатації електроустановок споживачів [25] - періодичний контроль. 
     Наприклад, з метою визначення якісного стану електричної ізоляції переносного  електроінструменту Правилами  регламентується періодичний  контроль (раз в 6 місяців) опору ізоляції силами спеціальних електротехнічних лабораторій шляхом вимірювань.
     В електроустановках з ізольованою нейтраллю (система ІТ), як обов'язковий елемент системи захисту від ураження струмом, використовують  постійний контроль опору ізоляції за допомогою спеціальних приладів. Постійний контроль здійснюється  безперервно доки електроустановка знаходиться під напругою. 
     Контроль величини опору  ізоляції електроустановок до 1000В і в першу чергу  в мережах з ізольованою нейтраллю має  пряме відношення до безпеки працівників, особливо в пересувних електроустановках. В таких мережах небезпека враження людини в разі дотику до проводу чи іншого предмету, що знаходиться під напругою, залежить від опору ізоляції проводів відносно землі: чим більший опір ізоляції тим менший струм проходить через тіло людини. Тому важливо підтримувати опір ізоляції на достатньому рівні.
     
     11.2. Ізолювання неструмовідних  частин.
     
     Ізолювання неструмовідних частин - захід з метою захисту людей від ураження електричним струмом при дотику до металевих електропровідних частин (відкритих провідних частин), які можуть опинитись під напругою в результаті пошкодження основної ізоляції електрообладнання. Електрообладнання, всі струмопровідні частини якого відділені від струмовідних частин тільки основною ізоляцією (клас 0 за ГОСТ 27570.0-87) перед пуском в експлуатацію повинні бути закриті ізолювальною оболонкою, що забезпечує ступінь захисту не нижче ІР2Х [11]. Ця оболонка має бути стійкою до можливих електричних, термічних чи механічних навантажень.
     Покриття фарбою, лаком тощо не відповідають цим вимогам. Ізолювальна оболонка повинна випробовуватись на електричну міцність. Ізолювальна оболонка обладнання (наприклад: корпус із пластичного матеріалу) не повинна пересікатись деталями з провідникового матеріалу, здатними виносити потенціал назовні. Оболонка не повинна мати гвинтів із ізоляційного матеріалу заміна яких в експлуатації на металеві могла б знизити її  ізоляційні властивості. Якщо оболонка має дверцята чи кришки, які можна відкривати без застосування інструменту або  ключа, то всі  електропровідні частини, що доступні за відкритих дверцят чи знятій  кришці, повинні бути закриті ізоляційним огородженням, яке унеможливлює випадковий дотик до цих частин. Це огородження повинно зніматись лише за допомогою інструменту. Відкриті електропровідні частини, захищені ізоляційною оболонкою, не повинні приєднуватися до захисного провідника.
     Ця ізолювальна оболонка є додатковою ізоляцією і може розглядатися як елемент подвійної ізоляції.
     Оболонка не повинна негативно впливати  (наприклад: погіршувати температурний режим) на обладнання, розташоване в ній.

     11.3. Ізолювання робочого місця (ізолювальні  приміщення, зони, майданчики)
     
     Цей спосіб захисту застосовується з метою запобігання одночасного дотику  до частин, що можуть опинитися під різними потенціалами внаслідок пошкодження основної ізоляції струмовідних частин електрообладнання. 
      За неможливості виконання заземлення, занулення, захисного вимкнення, або коли це становить значні труднощі з технологічних причин, допускається  обслуговування електрообладнання з ізолювальних майданчиків. Ізолювальні майданчики виконують таким чином, аби дотик до небезпечних  незаземлених чи не занулених частин був можливим лише з ізолювального майданчика, а одночасний дотик до електрообладнання, частин іншого обладнання та частин будівель був унеможливлений.
     Допускається використовувати [11] обладнання класу 0 (електроприлади, більшість побутового електрообладнання, яке випускалось до 1998р в країнах колишнього СРСР), якщо підлога та стіни приміщення  є ізолювальними і виконується хоча б одна із наступних умов:
-  металеві  конструкції приміщення і відкриті електропровідні частини електрообладнання віддалені одна від одної на відстань не менше 2м, а за межами зони доступності - не менше 1,25м;
-  встановлені ефективні бар'єри (перешкоди) між відкритими електропровідними частинами і металевими конструкціями. Бар'єри мають бути ізольовані від землі і відкритих електропровідних частин обладнання або виготовлені із ізоляційного матеріалу;
-  металеві конструкції приміщення ізольовані (металеві труби холодної і гарячої води, опалення заховані в сухій стіні, батареї опалення закрито декоративними решітками із ізоляційного матеріалу тощо). Ізоляція повинна витримувати випробувальну  напругу змінного струму не менше 2000В протягом 1 хв. Струм витоку за нормальних умов не повинен перевищувати  1 мА.
     Опір ізолювальної підлоги і стін, виміряний в кожній точці, повинен бути не менше:
- 50 кОм за номінальної напруги електроустановок до 500В;
- 100 кОм за  номінальної напруги електроустановок понад 500В;
Ізоляція підлоги і стін не повинна піддаватись впливу вологи.


11.4 Захисні огородження і  оболонки.

    Огородження буває постійне або тимчасове. Постійне огородження передбачається конструкцією електроустановки чи електрообладнання, (двері, шторки, огорожа) і можуть бути суцільні або сітчасті. Суцільні огородження влаштовуються здебільшого на електрообладнанні, яке може розміщатись в місцях де перебувають некваліфіковані працівники.
     Сітчасті огородження влаштовують на електрообладнанні  доступ до якого мають лише електротехнічні працівники. Постійне огородження повинно бути  таким, щоб зняти його можна було лише за допомогою ключів чи іншого інструменту. Огородження повинні мати достатню міцність і знаходитись на встановлених Правилами відстанях від струмовідних  частин.
     Тимчасове огородження влаштовують при підготовці робочого місця для виконання  ремонтних робіт, щоб ремонтним працівникам чи стороннім особам не були доступні не вимкнені струмовідні частини. Для  тимчасового  огородження можуть застосовуватись щити, ширми, екрани, накладки, виготовлені з ізоляційного матеріалу. Постійне чи тимчасове огородження забезпечують лише частковий захист від дотику.
     Дотик огороджень до струмопровідних частин не допускається. Відстань від струмовідних частин до постійних огороджень повинна відповідати вимогам Правил. 
     Суцільні огородження не обов'язкові у наступних випадках:
     а) для щитків, встановлених в електротехнічних приміщеннях і лабораторіях;
     б) для щитків, встановлених на висоті не менше 2,5м, а також в не запилених пожежобезпечних приміщеннях  (крім щитків розміщених на сходових клітках житлових та громадських будівель);
     в) для щитків, в яких кожух є частиною щитка;
     г) для квартирних щитків з лічильниками;
     д) для щитків, встановлених в нішах;
е) для пускорегулювальних та захисних апаратів, розташованих в спеціальних приміщеннях (електромашинних, щитових, станціях управління тощо).
     Захисні оболонки (кожухи, корпуси, шафи, коробки  тощо) застосовують з метою захисту людей від дотику до струмовідних частин електрообладнання та до частин що рухаються, а також захисту  від проникнення в апарат, машину чи інше обладнання, частинок матеріалу та рідини, які можуть зашкодити його нормальному функціонуванню. [9]. 
     Ступінь захисту оболонки позначається буквами "ІР" з наступними двома цифрами,  наприклад: ІР54. Перша цифра означає ступінь захисту людей від дотику з частинами, що знаходяться під напругою, чи наближення  до них, і від дотику до рухомих частин, розміщених в середині захисної оболонки, а також від попадання в середину виробу твердих  сторонніх тіл. 
     Значення першої цифри вказані в таблиці 11.4-1
     Т а б л и ц я  11.4 - 1

Перша цифра

Ступені захисту

Короткий опис

Визначення

0
Захист відсутній
Спеціальний  захист відсутній
1

Захист від твердих тіл розміром понад 50 мм
Захист від  проникнення в оболонку руки людини та твердих тіл розміром понад 50 мм

2
Захист від твердих тіл розміром понад 12 мм
Захист від  проникнення в оболонку пальців або предметів довжиною до 80 мм і від проникнення твердих тіл розміром понад 12 мм
3
Захист від твердих тіл розміром понад 2,5 мм
Захист від  проникнення в оболонку інструменту , дроту тощо діаметром  чи товщиною понад 2,5 мм
4
Захист від твердих тіл розміром понад 1,0 мм
Захист від  проникнення в оболонку дроту та інших твердих тіл розміром понад 1,0 мм
5
Захист від пилу
Проникнення в оболонку пилу в кількості недостатній для порушення роботи виробу
6
Пилонепроникність
Проникнення пилу в оболонку унеможливлено
       
       Друга цифра вказує на ступінь захисту  оболонки від попадання води. Значення другої цифри  наведено в таблиці 11.4-2.
       Т а б л и ц я  11.4 -2.
       
Перша
Цифра
Ступені захисту
       
Коро Короткий опис
Визначення
       0
Захист відсутній
       Спеціальний захист відсутній
       1
Захист від крапель води
Краплі води, які подають вертикально на оболонку, не повинні шкідливо діяти на виріб
       2
Захист від крапель води при нахилі 15
       Краплі води, які падають вертикально, не повинні шкідливо впливати на виріб, якщо його оболонку нахилити до 15  відносно нормального положення
       3
Захист від дощу
Дощ, що падає на оболонку під кутом  60 від вертикалі, не повинен шкідливо впливати на виріб 
       4
 Захист від бризок
 Вода, розбризкана на оболонку в любому напрямку, не повинна шкідливо впливати на виріб

       5
Захист від водяних струменів
Струмінь води, направлений на оболонку в любому напрямку, не повинен шкідливо діяти на виріб
       6
Захист від хвиль води
Вода при хвилюванні не повинна попадати в середину оболонки в кількості, достатній для пошкодження виробу
       7
       
Захист при занурені у воду
Вода не повинна проникати в оболонку, занурену в воду, за певних умов тиску та часу в кількості достатній для пошкодження виробу
   8
Захист при тривалому занурені у воду
Виріб придатний для тривалого занурення в воду за умов встановлених виготовлювачем

     
     Огородження та оболонки повинні бути надійно закріплені і мати достатню міцність та довговічність. Якщо необхідно зняти постійне огородження чи відкрити оболонку або її частину то це можливо зробити лише:
- за допомогою ключа чи спеціального інструменту, або
- після знеструмлення струмовідних частин, які захищають ці огородження чи оболонки, або
- якщо встановлені проміжні бар'єри, які  забезпечують ступінь захисту  не менше ІР2Х і які можливо зняти також за допомогою спеціального ключа або інструменту.


11.5. Встановлення бар'єрів

     Бар'єр (перешкода) призначений для запобігання випадковому дотику до струмовідних частин, але не виключає можливості дотику, якщо його обійти.
      Бар'єр  повинен перешкоджати:
- навмисному наближенню до струмовідних частин;
- ненавмисному, випадковому дотику до струмовідних частин під час експлуатації електрообладнання.
Бар'єри можуть зніматися без застосування ключа чи інструменту але повинні бути закріплені таким чином, щоб їх  не можна було зняти ненароком. 

     11.6.  Безпечне розташування струмовідних частин
     
     Захист шляхом розташування за межею зони доступу призначено для запобігання ненавмисним дотикам до струмовідних  частин електрообладнання.
     Розміщення струмовідних частин на недоступній для дотику відстані виконують у випадках, коли огородження чи ізоляція їх неможлива або недоцільна. Прикладом такого розташування є повітряні лінії електропередачі, відкриті розподільчі устаткування та частково закриті РУ. Відстані до струмопровідних частин  електроустановок нормуються Правилами [27].
     Частини електроустановки з різними потенціалами, доступні для одночасного дотику їх, не повинні знаходитись в межах зони доступу. Дві частини електроустановки вважаються доступними одночасному дотику, якщо вони знаходяться на відстані не більше 2,5м одна від одної (мал. 11.6 - 1).
     
     
     Мал. 11.6-1  Зона доступу. Заштрихована поверхня визначає границю зони доступу.
     S - поверхня, на якій може перебувати людина.
     0,75;  1,25;  2,5 м - відстані від краю поверхні S  до границі зони доступу.
     
     Якщо простір, де перебуває працівник, обмежено в горизонтальному напрямку перешкодою (наприклад: поручнем, сіткою), яка забезпечує ступінь захисту не менше ІР2Х, то вважається, що зона доступу починається з цієї перешкоди. У вертикальному напрямку зона доступу складає 2,5м від поверхні на якій знаходиться працівник.
     Габарити зони доступу вказані для дотику голими руками без інструменту чи приспособлень. В разі застосування інструменту чи транспортування через зону інших предметів, зону доступу необхідно збільшувати на відстань не менше величини цих предметів.

       11.7.  Попереджувальна сигналізація і блокування
       
     Попереджувальна сигналізація  є пасивним засобом захисту бо вона не усуває небезпеку ураження електричним струмом, а лише звертає увагу, дозволяє контролювати положення і стан елементів електрообладнання. Сигналізація є поширеним, простим і доступним засобом орієнтування електротехнічного персоналу  в складній виробничій обстановці.
     Можна виділити наступні види сигналізації :
     - сигналізація положення, що попереджує про наявність чи відсутність напруги (світлова сигналізація за допомогою табло  або лампи , знакова сигналізація "1" - "0", "вмк"- "вимк"тощо);
     - сигналізація оперативна (забезпечує певну послідовність виконання операцій);
     - застережна сигналізація - повідомляє про ненормальність в роботі апарату;
     - сигналізація аварійна, яка повідомляє про наявність аварійного стану чи ситуації або її наближення;
     - сигналізація вказівна - вказує на причину аварії і місце знаходження.
       В залежності від виконавчих пристроїв сигналізацію можна розрізняти як: світлову (лампи, табло ); звукову (дзвоник, зумер, сирена ).
       
     Блокування є активним засобом захисту, бо воно попереджує помилкові дії електротехнічного персоналу і унеможливлює доступ до струмовідних частин, що знаходяться під напругою. При небезпеці враження струмом електроустановка автоматично вимикається. 
      За принципом дії блокування поділяється на електричне, механічне, комбіноване. Електричне блокування розриває електричне коло спеціальними контактами, які влаштовуються на дверях огороджень, кришках і дверцятах кожухів.
     На малюнку 11.7-1 дана схема дверного блокування подавання напруги на електроустановку, доступ до якої заборонений, якщо вона знаходиться під напругою.
     
     
     Мал. 11.7-1 Схема електричного блокування.
     1 - електрообладнання; 2 - огородження; 3 - двері; К - магнітний пескач, (контактор, реле); ДБК - дверний блокувальний контакт.
       
     За закритих дверей напруга на електрообладнання подається ввімкненням магнітного пускача К при натискуванні на кнопку "Пуск", а знімається - натиском на кнопку "Стоп". При випадковому відкриванні дверей 3 розмикається дверний блок-контакт  ввімкнений послідовно із кнопкою "Стоп", знеструмлюється котушка магнітного пускача К і напруга на електроустановку не подається.
Механічне блокування застосовується  в електроапаратах, рубильниках, вимикачах навантаження,  роз'єднувачах із заземлювальними ножами тощо. Воно призначене як для захисту від дотику до струмовідних  частин так і для захисту від помилкових дій персоналу.
Наприклад, в комутаційно-захисних ящиках типу ЯБП привод рубильника зблокований з дверцятами ящика так, що відчинити дверцята можливо лише тоді коли рубильник вимкнено. Таким чином унеможливлюється доступ до струмопровідних частин.
     На малюнку  11.7-2  показано сегментне блокування приводу роз'єднувача та приводу заземлювальних  ножів лінійного роз'єднувача типу РЛНДЗ-400/10, яке захищає від неправильних дій персоналу.
       
       Мал. 11.7-2. Схема дії сегментного блокування.
       
     На вісях приводів роз'єднувача і приводу заземлювальних ножів, які розміщені поряд, жорстко закріплені круги із вирізаними в них блокувальними сегментами. Блокування полягає в тім, що тіло одного кругу входить в сегментний виріз іншого кругу і не дає останньому можливості повертатися  навколо осі  і цим унеможливлює заборонені операції, як:
     - не можна вмикати заземлювальні ножі за ввімкнених ножів роз'єднувача;
     - не можна вмикати ножі роз'єднувача за ввімкнених ножів заземлювальних.
     
11.8. Захисне заземлення

     11.8.1. Робочим заземленням називається навмисне приєднання будь - якої точки струмовідних частин  електроустановки до заземлювального пристрою  з метою забезпечення роботи електроустановки.
     Робоче заземлення призначається для забезпечення роботи електроустановки в нормальних чи аварійних умовах і здійснюється безпосередньо  (нейтральні точки обмоток  генераторів, силових та вимірювальних трансформаторів, реакторів поперечної компенсації в ЛЕП, а також фази в разі використання землі як фазного чи зворотнього проводу) чи через спеціальні апарати - пробивні запобіжники, розрядники, резистори тощо.
     11.8.2. Захисним заземленням називається навмисне електричне приєднання частин електроустановки до заземлювального пристрою з метою забезпечення електробезпеки. Заземлюють металеві не струмовідні частини обладнання, або як їх ще називають - "відкриті провідні частини".
     ГОСТ 30331.2-95  (МЕК 364-3-93) визначає для електроустановок будівель наступні  системи захисних заземлень: IT, TT, TN. У вітчизняній літературі систему заземлення типу ІТ називають захисним заземленням, а систему заземлення типу ТN - зануленням. Система заземлення типу ТТ Правилами [27] (пункт 1.7.39) заборонено, а Правилами  [14] (п.3.7.3.) дозволено лише для певних спеціальних установок з обов'язковим застосуванням пристрою захисного вимкнення.
     Призначення захисного заземлення - усунути небезпеку ураження струмом в разі дотику до корпуса та інших металевих не струмовідних частин, які опинилися під напругою.
     Захисна дія заземлення полягає в зниженні до безпечної величини напруги дотику та крокової напруги. Ця дія досягається шляхом зменшення потенціалу заземленого обладнання  (за рахунок зменшення опору заземлення), а також шляхом зрівнювання потенціалу основи, на якій перебуває людина, і потенціалу заземленого обладнання (за рахунок  підняття потенціалу основи до величини близької до потенціалу обладнання).
     Захисне заземлення - найбільш поширений, простий і водночас вельми ефективний спосіб захисту від ураження електричним струмом в разі появи напруги на металевих не струмовідних частинах обладнання.
     Захисне заземлення застосовується
- в мережах  до 1000В змінного струму - трифазних трипровідних з ізольованою нейтраллю  (ІТ), однофазних двопровідних ізольованих від землі;
- в мережах постійного струму - двопровідних з ізольованою середньою точкою обмоток джерела струму;
- в мережах понад 1000В змінного та постійного струму - за любого режиму нейтралі або середньої точки обмоток джерела живлення.
     Заземлення названих електроустановок, за вимогами  ПУЭ, виконують:
1) за напруги 380В і більше змінного струму та 440В і більше постійного струму - в усіх електроустановках;
2) за номінальних напруг понад 42В, але нижче 380В змінного струму - в виробничих приміщеннях з підвищеною небезпекою, особливо небезпечних, зовнішніх установках, а також в усіх приміщеннях житлових, громадських, адміністративних, фізкультурно-оздоровчих, спортивних, закладів дозвілля та культових, культурно-видовищних будинків і споруд.
Введений в дію наказом Держстандарту України від 24.04.2001 за № 186 з 01.01.2002р. ГОСТ30331.3-95 (МЕК 364-4-41-92) посилює вимоги, а саме, заземленню підлягають електроустановки:
- номінальною напругою понад 50В змінного струму (ефективної величини) і понад 120В постійного (випрямленого) струму  - в усіх електроустановках;
- номінальною напругою понад 25В змінного струму (ефективної величини) і понад 60В постійного (випрямленого) струму  - тільки в електроустановках, розташованих в приміщеннях з підвищеною небезпекою, особливо небезпечних та розташованих зовні.
     11.8.3. До частин названих електроустановок, що підлягають заземленню, належать:
1) корпуси електричних машин, трансформаторів, апаратів, світильників тощо;
2) приводи комутаційних апаратів;
3) вторинні обмотки вимірювальних трансформаторів;
4) каркаси розподільчих щитів, щитів керування, щитків та шаф, частини, які знімаються чи відчиняються, якщо на них установлено електрообладнання напругою понад 42В змінного або 110В постійного струму;
5) металеві конструкції РУ, металеві кабельні конструкції та кабельні з'єднувальні муфти, металеві оболонки проводів, оболонки та броня контрольних та силових кабелів, металеві  рукави та труби електропроводки, кожухи і опорні конструкції шинопроводів, лотки, короби, струни, троси та стальні смуги на яких закріплені кабелі і проводи крім струн, тросів і смуг на яких прокладені кабелі з заземленою чи зануленою металевою оболонкою чи бронею), а також інші металеві конструкції на яких встановлено електрообладнання;
6) металеві оболонки та броня контрольних і силових кабелів і проводів напругою до 42В змінного і до 110В постійного струму, прокладених на спільних металоконструкціях, в стальних трубах, коробах і лотках з кабелями та проводами, металеві оболонки та броня яких підлягає заземленню чи зануленню;
7) металеві корпуси пересувних та переносних електроприймачів (крім електроінструменту класів ІІ та ІІІ);
8) електрообладнання, яке встановлене на рухомих частинах верстатів, машин і механізмів;
9) будівлі та виробничі конструкції, стаціонарно прокладені трубопроводи всіх призначень, металеві корпуси технологічного обладнання, підкранові і залізничні рейки - з метою вирівнювання потенціалів. При цьому природні контакти в з'єднаннях вважаються за достатні;
10) нульові проводи ПЛ до 1000В змінного струму та нульові проводи ліній постійного струму;
11) гаки та штирі фазних проводів, встановлених на залізобетонних опорах ПЛ до 1000В, а також арматура цих  опор;
12) залізобетонні та металеві опори ПЛ 3 - 35 кВ  з метою захисту від перенапруги.
     11.8.4. Основною технічною характеристикою заземлювального пристрою є його опір струму розтікання (в подальшому - опір). Кажучи про опір заземлювального пристрою  необхідно мати на увазі, що він складається із опору заземлювача та опору заземлювальних провідників. При цьому  заземлювач, як специфічний провідник, характеризується  опором розтіканню струму, який дорівнює  відношенню напруги на заземлювачі до величини  струму, що стікає з нього в землю.
     В електроустановках напругою до 1000В  з ізольованою нейтраллю (система ІТ) опір заземлювального пристрою для заземлення електрообладнання повинен бути не більше  4-х Ом. За потужності  генераторів чи трансформаторів, що не перевищує 100 кВА, а також паралельно працюючих генераторів чи трансформаторів за їх сумарної потужності  не більше 100 кВА  заземлювальні пристрої можуть мати опір не більше 10 Ом.
     Опір заземлювального пристрою до якого приєднані гаки, штирі, арматура залізобетонних опор ПЛ до 1000В з метою грозозахисту , не повинен перевищувати 50 Ом.
     11.8.5. В електроустановках понад 1000В мережі з ізольованою нейтраллю (ІТ) опір заземлювального пристрою (Rзп ),  стіканню розрахункового струму замикання на землю в любу пору року, з урахуванням  опору природних заземлювачів, повинен бути не більше:
а) - у разі використанні заземлювального  пристрою водночас для електроустановок  напругою до 1000В,  в яких N-, PEN-, (PE)- провідники виходять за межі цього заземлювального пристрою, а захист від замикання на землю в електроустановках понад 1000В діє на сигнал, а не на вимкнення, 
       Rзп = ,     (11.8-1)  
До 2007р було Rзп = , але не більше  10  Ом,   
     де Ір, Із - розрахунковий струм замикання на землю, А. При цьому повинні виконуватися вимоги до заземлення електроустановок  до 1000В;
б) - при використанні заземлювального пристрою лише для електроустановок понад 1000В
Rзп = ,  але не більше  10 Ом.    (11.8-2)
     За розрахунковий струм замикання приймають в мережах без компенсації ємкісних струмів - повний струм замикання на землю, який можна наближено визначити за наступною формулою:
         Із = , А                           (11.8-3)
     де  U - лінійна напруга мережі,  кВ;
     lкл, lпл -  довжина електрично  зв'язаних кабельних і повітряних  ліній, км.
     
     11.8.6. В електроустановках напругою до 1000В з глухозаземленою нейтраллю, опір заземлювального пристрою  до якого приєднані нейтралі генераторів  або трансформаторів чи виводи джерела однофазного струму, в любу пору року повинен бути не більше  2, 4  і  8 Ом, відповідно, для лінійних напруг 660, 380  і  220В джерела  трифазного струму, або 380, 220  і  127В  джерела однофазного струму.
     Цей опір забезпечується з урахуванням використання   природних заземлювачів, а також заземлювачів повторних заземлень нульового проводу  ПЛ до  1000В, якщо кількість  ПЛ  не менше двох. При цьому опір заземлювача, що розміщений поблизу нейтралі генератора, трансформатора чи виводу джерела однофазного струму має бути не більше  15, 30 і 60 Ом відповідно за лінійних напруг 660, 380 і 220В джерела трифазного струму, або  380,  220 і 127В джерела  однофазного струму.
     Якщо питомий опір землі    перевищує 100 Омм  то допускається  збільшувати вказану норму опору в 0,01  раз, але не більше десятикратної.
     Загальний опір струму розтікання заземлювачів (разом з природними заземлювачами) всіх повторних заземлень нульового  робочого проводу кожної ПЛ, в любу пору року, має бути не більше  5, 10 і 20 Ом  відповідно до лінійних напруг 660,  380 і 220В джерела трифазного струму чи  380, 220  і  127В джерела однофазного струму.
     Опір струму розтікання  заземлювача кожного із цих повторних заземлень повинен бути не більше 15,  30  і  60 Ом відповідно, для тих самих напруг. Якщо  питомий опір землі  перевищує 100 Омм, то  допускається збільшувати вказані норми в 0,01  раз, але не більше як в 10 раз. 
     Якщо елетроприймачі пересувних установок живляться від стаціонарних чи пересувних джерел живлення з ізольованою нейтраллю (в шахтах, копальнях, торфорозробках тощо), то, як захисний засіб, використовують захисне заземлення в поєднанні з металевим зв'язком корпуса установки з корпусом джерела  електроенергії або захисне заземлення в поєднанні з захисним вимкненням.  Опір  заземлювального пристрою пересувних установок у цьому випадку має відповідати  п.11.8.4, п.11.8.5.
     11.8.7. Заземлювальні  пристрої електроустановок понад 1000В можуть бути виконані з дотриманням вимог або до їх опору, або до напруги дотику. В разі виконання заземлювального пристрою за вимогами до напруги дотику він  повинен забезпечувати в любу пору року, при стіканні з нього струму замикання на землю, величину напруги дотику, яка не перевищувала б нормовану. Опір заземлювального пристрою при цьому не нормується, а визначається  за допустимою напругою на самому пристрої та струмом замикання на землю. Напруга дотику вибирається в залежності від тривалості дії струму на людину, яка визначається часом спрацювання системи захисту електроустановки.
     В таблиці 11.8-1 наведені гранично допустимі величини  напруг дотику Uд і струмів Іл, що проходять через тіло людини  відповідно до ГОСТ 12.1.038-88.
      Т а б л и ц я  11.8-1 
     Гранично допустимі величини напруг дотику Uд і струмів Іл, що проходять через тіло людини.
     
Рід стру-му
Нор-мо-вана вели-чина 
Гранично допустима величина за тривалості  дії струму  t, с


0,01
0,08
0,1
0,2
0,3
0,4
0,5
0,6
0,7
0,8
0,9
1,0
По-над
1,0
Змін-ний 
50 Гц
Uд, В
550
340
160
135
120
105
95
85
75
70
60
20

Іл, мА
650
400
190
160
140
125
105
90
75
65
50
6
Змін-ний 
400 Гц
Uд, В
650
500
500
330
250
200
170
140
130
110
100
36

Іл, мА
650
500
500
330
250
200
170
140
130
110
100
8
Пос-тій-ний

Uд, В
650
500
400
350
300
250
240
230
220
210
200
40

Іл, мА
650
500
400
350
300
250
240
230
220
210
200
15
     
     
     Наведені граничні величини відповідають випадку проходження струму шляхом рука-ноги в разі попадання людини під дію напруги за  аварійного режиму в електромережі. Граничні величини не можуть розглядатися як такі, що забезпечують абсолютну безпеку, а призначені для використання при розрахунках захисних пристроїв від ураження електричним струмом - захисних заземлень, занулень, захисних вимкнень тощо.
     
     11.8.8. Заземлювальний пристрій складається із заземлювача та заземлювальних провідників. Заземлювачем називається провідник (окремий електрод) чи сукупність металево з'єднаних між собою провідників (електродів), які постійно перебувають в безпосередньому дотику з землею. Заземлювачі розрізняють на природні та штучні. Правила рекомендують, з економічних мотивів, в першу чергу використовувати  природні заземлювачі.
     Природними заземлювачами вважають електропровідні частини комунікацій, будинків і будівель, що знаходяться в постійному дотику з землею і які можуть бути використані для заземлення. 
     Як природні заземлювачі можуть бути використані:
1) обсадні труби артезіанських свердловин;
2) прокладені в землі водопровідні та інші металеві трубопроводи, за виключенням трубопроводів з горючими рідинами, горючими чи вибуховими газами та сумішами;
3) металеві та залізобетонні конструкції будівель і споруд, що знаходяться в землі;
4) металеві затвори, водоводи та інші конструкції гідротехнічних споруд;
5) свинцеві оболонки прокладених в землі кабелів (не менше двох);
6) нульові проводи ПЛ до 1000В з повторними заземлювачами, якщо кількість ПЛ не менше двох;
7) заземлювачі опор ПЛ, які з'єднані з заземлювальним пристроєм електроустановки за допомогою  грозозахисного троса і трос не ізольований від опор ПЛ;
8) рейки магістральних не електрофікованих залізниць і під'їзних шляхів, якщо  між рейками влаштовані спеціальні перемички.
     Забороняється використовувати як природні заземлювачі алюмінієві оболонки кабелів, алюмінієві провідники та шини, трубопроводи з чавуну
     Природні заземлювачі з'єднують з магістралями не менше ніж двома провідниками, які приєднують в різних місцях. Це не відноситься до опор ПЛ, повторних заземлень нульового проводу та металевих оболонок кабелів.
     Якщо біля електроустановки немає природних заземлювачів або вони не забезпечують необхідної величини опору розтіканню струму, то необхідно споруджувати  штучний заземлювач.
     11.8.9. Штучний заземлювач  заземлювального пристрою може бути виконаний як один провідник (електрод) або як група металево з'єднаних між собою (зварених) провідників (електродів), які знаходяться в дотику з землею.
     Штучні заземлювачі не фарбують, а лише місця зварювання захищають від корозії бітумом.
     Матеріалом з якого виготовляють заземлювачів є  стальні прути, кутники, смуги, розміри яких повинні бути не менше:
- діаметр круглих прутків не оцинкованих - 10 мм, оцинкованих - 6 мм;
- поперечний переріз прямокутних заземлювачів -48мм2;
- товщина прямокутних заземлювачів -4 мм;
- товщина полиці кутової сталі -4 мм.
     За розміщенням в грунті та формою електродів заземлювачі розрізняються як:
- заглиблені (смугова чи кругла сталь , що вкладається горизонтально на дно котловану по периметру фундаментів);
- вертикальні (стальні прути чи кутова сталь занурені в грунт);
- глибинні (стальні прути заглиблені вертикально понад 10м;
- горизонтальні (стальні прути чи смуги, що закладаються в грунт горизонтально);
- комбіновані (вертикальні та горизонтальні об'єднані в одну систему).
     В залежності від кількості  вертикальних електродів заземлювачі відрізняють як одинокі та групові, а в залежності від способу розміщення - променеві та контурні.
     Для заземлення малопотужних пересувних електроустановок  здебільш використовують інвентарні заземлювачі.
     Найчастіше конструкція штучного заземлювача складається з занурених в землю на певну глибину вертикальних провідників (електродів) з´єднаних між собою горизонтальними електродами
     Мал. 11.8-1. Конструкція штучного заземлювача.
     1 - вертикальний електрод,  занурений на глибину - l;
     2 - горизонтальний електрод, закладений на глибину -h.
     
     
     
     Як правило заземлювальні пристрої виготовляють будівельні організації згідно креслень. При влаштуванні заземлювального пристрою  послідовно виконують наступні  операції:
- розмітка траси контуру заземлення та місць заглиблення в грунт вертикальних електродів;
- риття  траншеї;
- заглиблення вертикальних електродів в грунт:
- прокладання в траншеї горизонтальних електродів і з'єднання їх із вертикальними електродами шляхом зварювання. Зварювання роблять "в накладку" щоб довжина шва для смуги була не менше подвійної ширини смуги, а для прута - шести його діаметрів;
- перевірка якості зварювання і захист бітумом місць зварювання;
- складання акта схованих робіт в якому вказують розміри і кількість вертикальних і горизонтальних електродів, глибину закладення, спосіб з'єднання;
- засипка траншеї і трамбування грунту;
- вимірювання опору розтіканню струму;
- складання технічного паспорту заземлювального пристрою.
     Приклад розрахунку заземлювача наведено в додатку 3. Форма технічного паспорту заземлювального пристрою наведена в додатку 4.
     
     11.8.10. Заземлювальні провідники - це провідники  якими приєднують обладнання до заземлювача. Для цього використовують спеціально передбачені провідники (РЕ). Крім спеціальних провідників як заземлювальні провідники в електроустановках (крім вибухонебезпечних зон) можуть бути використані:
- металеві конструкції будівель (ферми, колони тощо);
- арматура залізобетонних будівельних конструкцій і фундаментів;
- металеві конструкції виробничого призначення (підкранові конструкції, каркаси розподільчих пристроїв, обрамлення кабельних каналів, шахти ліфтів тощо);
- стальні труби електропроводок;
- металеві кожухи та опорні конструкції шинопроводів, металеві короби та лотки електроустановок;
- стаціонарні відкрито прокладені металеві трубопроводи різних призначень крім трубопроводів горючих і вибухонебезпечних речовин, каналізації та центрального опалення.
     Ці елементи конструкцій можуть бути єдиними заземлювальними провідниками, якщо вони задовольняють вимогам Правил і забезпечують безперервність електричного кола.
     Заземлювальні провідники повинні бути захищені від корозії.
     Забороняється використовувати як заземлювальні провідники:
- несучі троси тросової електропроводки;
- металеві оболонки ізоляційних трубок;
- металорукави;
- броню та свинцеві оболонки кабелів і проводів;
- неізольовані алюмінієві провідники прокладені в землі.
     В електроустановках з ізольованою нейтраллю (система заземлення ІТ) напругою до і понад 1000В електропровідність заземлювальних провідників повинна складати не менше 1/3 провідності  фазних провідників, а поперечний переріз - не менше наведених в таблиці 11.8-2.
     
     
     
     
     
Та б л и ц я  11.8-2.
Найменші розміри  заземлювальних захисних провідників для промислового
електрообладнання.

Н а й м е н у в а н н я
Мідь
Алю-
міній
С т а л ь



В
будів-лях
В
зовнішніх установках
В
землі
Неізольовані провідники:
Поперечний переріз, мм2
діаметр, мм
Ізольовані проводи, переріз, мм2
Жили кабелів і проводів, мм2
Сталь кутова, товщина полиці, мм
Сталь смугова: товщина, мм
переріз, мм2
Труби водогазопровідні сталеві,
товщина стінки, мм
Труби тонкостінні сталеві,
товщина стінки, мм

4
-
1,5
1
-
-
-

-

-

6
-
2,5
2,5

-
-

-

-

-
5
-
-
2
3
24

2,5

1,5

-
6
-
-
2,5
4
48

2,5

2,5

-
10
-
-
4
4
48

3,5
не
дозво-лено-


     Для цивільного обладнання електроустановок до 1000В за систем заземлення TN-S,  TN-C-S поперечний переріз РЕN-провідників повинен бути не менше перерізу N-провідників і не менше 10 мм2 по міді і 16 мм2 по алюмінію незалежно від перерізу фазних провідників. 
     Переріз РЕ-провідників повинен дорівнювати перерізу фазних до 16 мм2 та 16 мм2- при перерізі фазних провідників від 16 мм2 до 35 мм2 і 50% перерізу фазних провідників - для більших перерізів.
     Поперечний переріз РЕ-провідників (мідних), які не входять до складу кабелів, повинен бути не менше 2,5 мм2 - за наявності механічного захисту (ізоляції) і 4 мм2 - за його відсутності.
     Не вимагається використання мідних провідників перерізом понад 25мм2, алюмінієвих - 35мм2, стальних -120мм2. У виробничих приміщеннях з електричними магістралями заземлення, виготовленими із стальної смуги, переріз їх повинен бути не менше 100мм2. Допускається використання круглої сталі такого ж перерізу.
     Магістраль заземлення - заземлювальний захисний провідник, який має два або більше розгалуження.
     В електроустановках понад 1000В з ефективно заземленою нейтраллю  переріз заземлювальних провідників вибирають таким, щоб за протікання по них найбільшого струму однофазного замикання температура Їх не перевищувала 400°С за час спрацювання основного захисту і повного вимкнення вимикача.
     Магістралі заземлення і відводи від них в закритих приміщеннях і зовнішніх установках мають бути доступні для огляду. Це не стосується жил кабелю, арматури залізобетонних конструкцій, прихованих електропроводок та провідників, прокладених в кожухах і трубах. Відводи від магістралей в мережах до 1000В допускається прокладати приховано в стінах чи під підлогою, але на цих дільницях не повинно бути з'єднань. В зовнішніх установках заземлювальні провідники допускається прокладати в землі, в підлозі тощо.
     При виконанні заземлювальних пристроїв електроустановок заземлювачі розміщають в вигляді замкнутого контуру, який охвачує будівлю (територію) електроустановки чи основу опори. Цей контур можна назвати зовнішнім контуром заземлювального пристрою. За наявності в будівлі великої кількості електрообладнання та металевих конструкцій, що підлягають заземленню, в середині будівлі прокладають магістральні заземлювальні лінії до яких за допомогою заземлювальних провідників приєднують обладнання та конструкції. Ці магістральні лінії навмисне з'єднують між собою так, щоб утворився замкнутий контур, який називають внутрішнім контуром заземлювального пристрою. Магістральні лінії внутрішнього контуру прокладають паралельно архітектурним лініям на висоті 400 - 600 мм від підлоги безпосередньо по стінах - в сухих приміщеннях, а в вологих чи в приміщеннях з агресивним середовищем - на відстані не менше 10 мм від стіни. Внутрішній контур з'єднують із зовнішнім не менше ніж у двох місцях. В місці вводу заземлювальних провідників в будівлю наноситься  пізнавальний знак заземлення.
     Обладнання та конструкції приєднують до внутрішнього контуру окремими провідниками за допомогою болтового з'єднання або зварювання. При цьому послідовне приєднання обладнання не допустиме.
     
     Мал. 11.8-2. Схема приєднання обладнання до магістральної лінії заземлення.
     1 - магістраль заземлення;  2 - обладнання;  3 - заземлювальний (захисний)
      провідник. 
     
      Відкрито прокладені захисні заземлювальні провідники повинні мати розпізнавальне маркування: по зеленому тлі жовті смуги шириною 15 мм на відстані 150 мм одна від одної. При використанні для  заземлювальних провідників металевих конструкцій  на перемичках між ними і в місцях приєднання і відводів провідників наносять дві смуги жовтого кольору  шириною 15 мм по зеленому тлу на відстані 150  мм одна від другої. Місця для приєднання переносного заземлення не фарбуються.
     11.8.11. Для заземлення електроустановок різних напруг і різних призначень наближених територіально одна до одної Правила рекомендують використовувати  один спільний заземлювальний пристрій. Для об'єднання заземлювальних пристроїв різних електроустановок в один спільний пристрій слід використовувати всі наявні природні пристрої. Об'єднаний пристрій повинен задовольняти всім вимогам, поставленим до заземлень кожної із цих електроустановок: захисту людей від ураження електричним струмом (від крокової напруги та напруги дотику) в разі пошкодження ізоляції, умовам режимів роботи мереж, захисту електрообладнання від перенапруг тощо. 
     Наприклад, контур заземлення трансформаторної підстанції (ТП-10/0,4 кВ) є  спільний заземлювальний пристрій як для електроустановок понад 1000В (захисне заземлення корпусів РУ-10, РУ-0,4, трансформатора, робоче заземлення підстанційних розрядників) так і для установок до 1000В (робоче заземлення нейтралі вторинної обмотки трансформатора).
     11.8.12. Згідно вимог Правил ДНАОП 0.00-1.32-01 електротехнічні та звуковідтворювальні кінотехнологічні установки, а також обладнання зв'язку і телебачення, яке вимагає зниженого рівня шумів, повинні підключатися до самостійного заземлювального пристрою, заземлювачі якого розміщуються на відстані не менше 20м від інших заземлювачів, а заземлювальні РЕ провідники мають бути ізольовані від РЕ провідників захисного заземлення інших електроустановок.
     Опір самостійного заземлювального пристрою повинен відповідати вимогам підприємства-виробника апаратури або відомчим нормам, але не перевищувати  4 Ом. 
     В такому разі установки, які мають самостійний заземлювальний пристрій, повинні приєднуватися до мережі живлення через пристрій захисного вимкнення бо, в разі замикання на корпус, система занулення не спрацює і на корпусі буде напруга дотику  величиною біля половини фазної.
     11.8-13. В ґрунтах з великим питомим опором верхніх шарів, щоб отримати потрібний опір заземлювача, вдаються до таких заходів: 
- влаштовують глибинні заземлювачі;
- влаштовують виносні заземлювачі;
- обробляють шар ґрунту.
     Глибинні заземлювачі - сталеві стержні діаметром 10-12 мм, заглиблені на глибину  понад 10м, дозволяють часом досягнути шарів землі з хорошою електропровідністю. Глибинні заземлювачі використовують в піщаних ґрунтах.
     Виносні заземлювачі розташовують на віддалених від електроустановки дільницях де є грунт з невеликим питомим опором. Це - дно річки, озера, моря чи артезіанський колодязь тощо. При цьому необхідно звернути увагу на те, щоб урахувати опір провідників, які з'єднують заземлювач з електроустановкою 
     Оброблення ґрунту  полягає в просочені шару ґрунту, що прилягає до електроду. Матеріалами для просочення є кухонна сіль, розчинена попередньо в воді, розчин глини. Вже при добавлені 0,1% солі в масі вологи, що є в суглинку, питомий опір знижується на 60-80%. Однак сіль викликає інтенсивну корозію матеріалу електроду  і може вимиватися атмосферною водою. 
      Заземлювальні пристрої знайшли широке застосування для захисту будівель і споруд від впливу атмосферного струму, що виникає в наслідок розряду блискавки (див. додаток 16).
     
     
11.9. Контроль ізоляції

11.9.1 Періодичний контроль ізоляції

     Попередній контроль ізоляції перед введенням в дію та періодичний контроль ізоляції (в процесі експлуатації) електрообладнання виконують з метою визначення відповідності його вимогам нормативних документів (ГОСТ, ДСТУ, ТУ, правилам, інструкціям тощо) і встановлення придатності його для подальшої експлуатації.
     Встановлення відповідності  електрообладнання  вимогам нормативних документів проводиться шляхом  електричних випробувань і вимірювань. Ці роботи виконуються спеціальними електротехнічними лабораторіями атестованими і акредитованими на право виконання видів робіт.
     Величини навантажень, періодичність виконання  робіт, критерії оцінки якості (норми) наведені в документі  "Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів". Стан ізоляції електроустановок до 1000В в більшості випадків характеризується величиною її опору. Опір ізоляції (Rіз) - це є відношення величини прикладеної постійної (випрямленої) напруги (Uвип) до величини струму витоку через ізоляцію (Ііз) і вимірюється мегомметром.
     
     Rіз =      (11.9 -1)
     В зв'язку з особливостями, пов'язаними з структурою ізоляційного матеріалу, які проявляються в характері зміни струму, що протікає через нього і викликає явище поляризації, значення опору ізоляції змінюється в часі з моменту прикладення напруги. Правильний результат  вимірювання буде по закінченню явища поляризації, тобто через 60с після прикладення напруги, коли струм абсорбції затухне. Відношення величини опору , виміряного через 60с після прикладення напруги (R60) до опору ізоляції, виміряного через 15с після прикладення напруги (R15),  визначає коефіцієнт абсорбції
     
     Кабс=.    (11.9 - 2)
     Якщо ізоляція суха то Кабс значно перевищує  1, а за вологої ізоляції він близький до 1. Якість ізоляції електричних машин, апаратів, які мають обмотку, крім опору ізоляції оцінюють ще й коефіцієнтом абсорбції, рекомендована величина якого - не менше  1,3. 
     Випробування ізоляції апаратів підвищеною напругою промислової частоти повинно, як правило, виконуватись сумісно з випробуванням ізоляції шин РУ (без розшинування). Випробування підвищеною напругою рівною 1000В, може бути замінено вимірюванням однохвилинної величини опору ізоляції мегомметром на 2500В (постійний струм). Якщо при цьому виявиться, що величина опору менше нормованої, то випробування напругою 1000В промислової частоти є обов'язковим.
     Визначення тангенса діелектричних втрат в ізоляції (tgδ) дає можливість оцінити надійність ізоляції обмоток відносно теплового пробою (теплова стійкість), загального старіння та зволоження. Тангенс кута діелектричних втрат визначається як відношення активної складової струму витоку через ізоляцію до її реактивної складової за прикладення змінної напруги.
     
     11.9.2. Постійний контроль ізоляції
     
     Постійний контроль опору ізоляції виконує такі функції: 
     - спостереження за загальним станом ізоляції відносно землі під час роботи електроустановки;
     - безпосереднє візуальне вимірювання дійсної величини активного чи омічного опору ізоляції ;
     - сигналізація про виникнення однофазного замикання або зниження опору ізоляції нижче встановленої норми. Постійний контроль ізоляції дає можливість виявити погіршення ізоляції, своєчасно усунути несправність, проводити профілактику пошкодження ізоляції і, таким чином, утримувати електробезпеку електроустановок в належному стані.
    В мережах змінного струму (система ІТ) понад 1000В з ізольованою або заземленою через дугогасний реактор нейтраллю (ЛЕП 10 та 35 кВ), в мережах змінного струму до 1000В з ізольованою нейтраллю, в мережах постійного струму з ізольованими полюсами чи ізольованою середньою точкою виконується постійний автоматичний контроль ізоляції, який діє на сигнал в разі пониження опору ізоляції однієї з фаз (чи полюса) нижче встановленої величини (або замикання на землю), з наступним контролем асиметрії напруги перемиканням вказівного приладу (вольтметра). На мал. 11.9.-1 показана схема контролю  ізоляції в електроустановках  понад 1000В.
     
     Мал. 11.9-1. Схема контролю ізоляції ("землі") на шинах 10 кВ за допомогою п'ятистержневого трансформатора напруги НТМИ-10  (НАМИ-10).
     
     Замикання на землю однієї з фаз мережі 10 кВ призводить до асиметрії напруг, що викликає  треті гармоніки напруги, які співпадаючи по фазі, утворюють систему напруг нульової послідовності. Напруга в точках 1-2 розімкнутого трикутника вторинних обмоток зростає від 1-3В до величини достатньої для спрацювання реле напруги  КV, яке вмикає світлову НL і звукову НА сигналізації.
     Автономні пересувні джерела живлення до 1000В (пересувні електростанції) з ізольованою нейтраллю облаштовуються пристроєм постійного контролю опору ізоляції відносно корпусу джерела електроенергії (землі). При цьому передбачається можливість перевірки спрацювання пристрою контролю ізоляції та його вимкнення.
     На мал. 11.9-2 показана схема контролю ізоляції, що застосовується на тягових підстанціях тролейбусної електромережі.
     
    
     Мал. 11.9-2. Схема постійного контролю ізоляції в тролейбусній мережі.
     
     Реле напруги КV увімкнено в діагональ мосту, створеного резисторами R1 - R4, і за нормального режиму роботи міст збалансований і струм через котушку реле не тече, а вольтметри РV1 та РV2 показують однакові величини напруги - 300В. У разі зменшення опору ізоляції (шин, тролей, кабелю) одного з  полюсів живлення мережі міст розбалансується і реле КV замкне свої контакти в колі сигналізації про зниження ізоляції, а вольтметр зменшить свої показання, вказуючи який полюс має пошкоджену ізоляцію. У разі короткого замикання на землю значний струм призведе до вмикання струмового реле КА яке своїми контактами вимкне електроживлення мережі.
     Постійний контроль ізоляції дає можливість виявити погіршення стану ізоляції, своєчасно усунути несправність, виконати профілактику пошкоджень ізоляції. Одначе з моменту пошкодження (наприклад, однофазне замикання на землю)  ізоляції до його усунення проходить певний час, впродовж якого електроустановка буде потенційно  небезпечна бо може виникнути замикання другої фази. Лише поєднання постійного контролю ізоляції з швидкодіючим захисним вимкненням є необхідною і достатньою умовою забезпечення безпечного обслуговування  електроустановок. Таке поєднання гармонічно вирішується в пристрої захисного вимкнення (ПЗВ), що використовуються в електроустановках до 1000В.
     Використання сучасних ізоляційних матеріалів значно підвищило якість ізоляції та терміни експлуатації кабелів і проводів, що дає змогу в багатьох випадках в електроустановках до 1000В перейти до постійного контролю ізоляції за допомогою ПЗВ.

     11.10 Зрівнювання потенціалів
     
     В основу захисту від ураження електричним струмом у разі непрямого чи прямого дотику до струмовідної частини покладена ідея зрівнювання електричних  потенціалів, яка витікає із формули напруги дотику. Напруга дотику відсутня, якщо виконується умова, що
     Uд = φ2- φ1 = 0.      (11.10-1)
     Ця умова може виконуватися двома способами:
1) - коли  φ2= φ1=0; або
2) - коли φ2= φ1=U.
     Для цього усі доступні для дотику частини з'єднуються між собою та приєднуються до потенціалу основи на якій перебуває людина. В першому випадку - до потенціалу землі, а в другому випадку - до потенціалу струмовідної частини на якій будуть виконуватися роботи.

11.10.1 Зрівнювання потенціалів  в електроустановках  об'єктів цивільного призначення

     В електроустановках, розташованих  в об'єктах цивільного призначення (житлових, громадських, адміністративних та побутових будинках, будинках і спорудах фізкультурно-оздоровчих, спортивних і культурно-видовищних, закладів дозвілля та культових) для захисту людей від ураження електричним струмом необхідно щоб струмовідні частини були закриті (недоступні), а відкриті та сторонні провідні частини мали однаковий потенціал. Таку задачу вирішує  система зрівнювання потенціалів [11].
     Система зрівнювання потенціалів вимагає, щоб в кожній будівлі на вводі була виконана основна система зрівнювання потенціалів (СЗП), шляхом  з'єднання між собою наступних електропровідних  частин  (мал. 11.10-1): 
а) основний (магістральний) захисний провідник (РЕ- або РЕN- провідник мережі живлення);
б) основний (магістральний) заземлювальний провідник або основний заземлювальний затискач  (приєднаний до заземлювача природного або штучного заземлення за наявності повторного заземлення РЕN- провідника, наприклад: в разі живлення від повітряної лінії );
в) заземлювальний провідник функціонального (технологічного) заземлення, якщо відсутні обмеження на це; 
г) металеві труби комунікацій, що входять у будинок чи споруду (труби гарячого та холодного водопостачання, опалення, газопостачання тощо);
д) металеві частини  централізованих систем вентиляції і кондиціонування;
е) металеві частини каркасу будинку чи споруди;
ж) заземлювальні пристрої системи блискавкозахисту другої та третьої категорії;
з) металеві оболонки телекомунікаційних кабелів.
     Це з'єднання між собою електропровідних частин слід виконувати за допомогою головної заземлювальної шини (затискача). Головна заземлювальна шина (затискач) може бути розміщена як в середині ввідного пристрою (ВРП, ГРЩ), так і окремо від нього.
     За окремого розміщення шина повинна розташовуватись в електротехнічному приміщенні будівлі або в іншому місці, призначеному для вводу ліній живлення і зручному для експлуатації. Якщо це місце доступне для сторонніх осіб, то шина повинна розміщуватись в шафі (ящику) і замикатись на замок. Електропровідність головної заземлювальної шини повинна бути не менше провідності РЕ- (РЕN-) провідника живлення.
     Головна заземлювальна шина повинна бути мідною або із сталевої смуги електропровідність якої рівноцінна мідній . Застосування алюмінієвих шин не допускається.
     Головна заземлювальна шина позначається на обох кінцях поздовжніми або поперечними смугами жовтого та зеленого кольору однакової ширини
     Головна заземлювальна шина (затискач) повинна приєднуватися до заземлювача (за його наявності) заземлювальним провідником.
     Рекомендується на протязі всієї електромережі, по ходу передачі електроенергії, повторно створювати додаткові системи зрівнювання потенціалів (наприклад: квартирна система). До додаткової системи зрівнювання потенціалів повинні бути приєднані всі одночасно доступні доторканню відкриті електропровідні частини стаціонарних електроустановок,  сторонні провідні частини ( металеві конструкції будівлі, металеві каркаси, рами, двері тощо), а також РЕ-провідники штепсельних розеток .
Якщо електрообладнання з приєднаними до системи зрівнювання потенціалів частинами відсутнє, то сторонні електропровідні частини слід приєднати до шини (затискача,) РЕ-провідника квартирного або поверхового щитка.
Для ванних і душових приміщень додаткова система зрівнювання потенціалів є обов'язковою. При цьому слід передбачити з'єднання між собою відкритих електропровідних частин усіх стаціонарних електроприймачів (наприклад: водонагрівачів), РЕ-провідників цих електроприймачів, РЕ-провідників штепсельних розеток (якщо розетки не живляться через роздільний трансформатор), сторонніх електропровідних частин (металеві ванни, душові піддони, раковини, металеві труби водопроводу і опалення, металева сітка, яка закриває закладені  в підлогу нагрівальні кабелі тощо). 
Для ефективної роботи системи зрівнювання потенціалів опір між одночасно доступними для дотику відкритими струмопровідними частинами електрообладнання і сторонніми струмопровідними частинами (опір додаткових провідників СЗП) повинен задовольняти [11] наступній умові, коли
R ≤       (11.10-2)
де R- опір додаткових провідників металевого зв'язку  між вказаними частинами,
 Іа - струм уставки захисного апарату, а саме:
- для апаратів, які спрацьовують від диференційного струму  - І∆n;
- для апаратів захисту від надструмів (запобіжник, автоматичний вимикач) - струм, який забезпечує спрацювання за час не більше  5с.
     Необхідно зауважити, що диференційний захист за допомогою ПЗВ є додатковим, а Правила [26] вимагають щоб опір любої петлі пристрою зрівнювання електричних потенціалів не перевищував 1 Ом.
     В якості провідників СЗП можуть використовуватися як відкриті провідні частини електропроводок (алюмінієві оболонки кабелів, металеві труби електропроводок, металеві оболонки шинопроводів, металеві короби та лотки за умови забезпечення неперервного електричного кола з'єднаних частин), так і спеціально прокладені провідники, або їх сполучення.
     
     
     Мал. 11.10-1. Схема системи зрівнювання потенціалів  (СЗП). ГШЗ - головна заземлювальна шина; РЕ - захисний провідник, яким відкриті провідні частини електрообладнання приєднуються до  ГШЗ;  1) - головний провідник СЗП, яким сторонні провідні частини приєднуються до ГШЗ; 2) - додатковий провідник СЗП, яким сторонні провідні частини приєднуються до провідних частин електрообладнання; а), б), в), г), д), е), ж) - за текстом.
     
     Поперечний переріз головного провідника СЗП повинен забезпечувати провідність не менше половини провідності найбільшого РЕ-провідника установки, але бути при цьому не менше ніж 6 мм2 по міді, 16 мм2 по алюмінію і 50мм2  по сталі.  Не слід застосовувати провідники з еквівалентною провідністю більшою  ніж 25 мм2  по міді
     Переріз додаткового провідника  СЗП, що з'єднує дві відкриті провідні частини електрообладнання, повинен забезпечувати провідність не менше провідності тоншого із РЕ-провідників, які приєднані до цих частин.
     Переріз додаткового провідника  СЗП, що з'єднує відкриті провідні частини електрообладнання  і сторонню провідну частину, повинен бути не менше половини провідності  РЕ-провідника, який приєднаний до відкритої провідної частини електрообладнання.
     Мінімальний переріз додаткових провідників СЗП із міді становить 2,5 мм2 - за наявності механічного захисту (ізоляції) і 4 мм2 - за його відсутності, а із алюмінію - 16 мм2.
     
     11.10.2. Зрівнювання потенціалів з метою захисту сільськогосподарських тварин
     
     Сільськогосподарські тварини  в силу своїх фізіологічних особливостей, а також  в силу значно більшої відстані  між передніми і задніми ногами  ніж крок людини більш  чутливі до дії крокової напруги. Джерелами крокової напруги можуть бути наступні аварійні ситуації:
- однофазні замикання на землю в разі обриву і падіння фазного проводу  повітряних ліній до 1000В;
- однофазні замикання на корпус обладнання в мережі до 1000В;
- замикання на землю проводів ПЛ напругою 10 та 35 кВ (обриви проводів, торкання необрізаного гілля дерев) і замикання на землю на стороні вищої напруги підстанцій 10/0,4 та 35/0,4 кВ.
Захист тварин потрібно здійснювати таким чином, щоб напруга дотику і напруга крокова для тварин в названих аварійних режимах не  перевищувала 16В.
Для недопущення електропатології тварин напруга дотику за нормальних експлуатаційних режимів не повинна перевищувати 0,5В.
     Згідно ОСТ 46 180-85  "Защита сельскохозяйственных животных от поражения электрическим током. Выравнивание электрических потенциалов. Общие технические требования" для забезпечення вказаних вимог необхідно здійснювати зрівнювання електричних потенціалів між ділянками підлоги де перебувають тварини та всіма доступними для дотику тваринами металевими конструкціями (автонапувалками, трубопроводами, конструкціями транспортерів для роздавання корму та прибирання гною, огороджувальними конструкціями боксів і іншого стійлового обладнання тощо), які можуть опинитися під електричним потенціалом.
     З цією метою створюють або штучні пристрої зрівнювання електричних потенціалів (ПЗЕП), або використовують природне зрівнювання потенціалів технологічними та будівельними конструкціями. На відкритих стоянках тварин належить застосовувати кільцеві ПЗЕП, а в закритих приміщеннях -стержневі або протяжні.
     Всі металеві конструкції, до яких можливий дотик тварин, повинні мати електричне з'єднання між собою, із будівельними  залізобетонними конструкціями приміщень для тварин і з нульовими захисними провідниками електричної мережі.
     
     11.10.3. Зрівнювання потенціалів в електроустановках понад 1000В
     
     Для зрівнювання потенціалів з метою захисту від крокової напруги та напруги дотику в електроустановках понад 1000В застосовують групові заземлювачі, розташовані по контуру (периметру) території де розміщено обладнання, яке заземлюється.
     Захисна роль контурного заземлення наглядно показана на мал. 11.10-2. Безпека  досягається за рахунок зрівнювання потенціалу на певній території до такої величини, щоб максимальні напруги кроку і дотику не перевищували допустимих. 
     Як видно на мал.. 11.10-2, в момент замикання фази на заземлений корпус обладнання ВРУ, потенціал змінюється плавно і напруга дотику Uд і крокова напруга Uк мають невеликі значення в порівняні з  потенціалом заземлювача  з
     За межами заземлювального контуру на його краях спостерігається крутий спад потенціалу. Щоб зменшити цей спад в місцях проходів і проїздів, де рухаються люди, і тим  самим виключити крокову напругу, в землю вкладають на різних глибинах додаткові сталеві смуги, як це показано на мал. 11.10-2 праворуч.
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     Мал. 11.10-2.  Зниження крокової напруги влаштуванням контурного заземлювача 
     та додаткових сталевих смуг в землі
     
      В електроустановках напругою 35 кВ і вище для виконання робіт на струмовідних частинах за схемою ізолювання людини від землі застосовують ізолювальні пристрої у вигляді розсувних драбин, підвісних колисок чи телескопічних автопідіймачів з ізолювальною ланкою. Кожний ізолювальний пристрій має металевий робочий майданчик на якому перебуває працівник. Цей майданчик має гнучкий мідний провідник з контактним затискачем і ізолювальною штангою, як показано на  мал. 11.10-3.
     Перш ніж торкнутися до проводу ПЛ на якому буде виконуватися робота, працівник, що перебуває на майданчику, накладає та закріплює затискач на проводі ПЛ, переносячи таким чином електричний потенціал проводу ПЛ на металевий майданчик і на себе. Потенціали майданчика, проводу і працівника зрівнюються і набувають значення потенціалу ПЛ, що убезпечує виконання робіт на проводі ПЛ.
     В приміщеннях зрівнювання потенціалів досягається за рахунок наявності металевих конструкцій електрообладнання, трубопроводів, кабелів та інших провідних матеріалів, зв'язаних з розгалуженою мережею заземлення. 
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     Мал.. 11.10-3. Зрівнювання потенціалів під час підготовки до роботи під потенціалом  проводу з ізолювальної драбини.
     1 - металевий робочий майданчик; 2 - ящик для інструменту; 3 -запобіжний пасок; 4 -контактний затискач;  5 - спеціальна штанга; 6 -шунтувальний провідник; 7 - провід ПЛ на якому мають виконуватись роботи.
     
     
11.11. Автоматичне вимкнення живлення. Занулення 
 
     Автоматичне вимкнення живлення, яке застосовується для захисту електромережі, електрообладнання від перевантажень та надструмів коротких замикань може бути застосовано і для захисту людей в разі пошкодження ізоляції  (для запобігання появи напруги дотику, тривалість дії якої може становити загрозу для життя).
     Для цього захисний пристрій  (автоматичний вимикач, запобіжник, релейний захист тощо), що вимикає живлення електроустановки чи її дільниці повинен забезпечити захист від непрямого дотику в разі замикання струмовідної частини на відкриту провідну частину (металевий корпус) або захисний провідник таким чином, щоб час вимкнення живлення забезпечив безпеку людини, якщо вона торкнеться в цей час до корпусу, а також в разі перевищення напруги дотику понад 50В ефективних змінного струму і 120В випрямленого струму [11].
     Час вимкнення живлення незалежно, від величини напруги дотику, не повинен перевищувати 5с для джерел живлення з  частотою від 15 до 1000 Гц змінного струму та випрямленого струму.  Для спеціальних установок допускається зменшення часу вимкнення, а для системи ІТ, в разі першого замикання на землю, автоматичне вимкнення не вимагається .Необхідними складовими автоматичного вимкнення є система зрівнювання потенціалів та заземлення.
     Заземлення (захисне) - приєднання всіх доступних для дотику відкритих струмопровідних частин (корпусів електрообладнання) до захисного провідника, з'єднаного з землею у відповідності до особливостей типів систем заземлення (ТN, IT, TT).
      Апарат, який забезпечує автоматичне вимкнення, може вимикати лише пошкоджену фазу (полюс), наприклад - запобіжник, а може вимикати усі фази (полюси) живлення, наприклад - автоматичний вимикач.
      Для забезпечення автоматичного вимикання живлення в електроустановках з глухо заземленою нейтраллю (система TN) необхідно перетворити замикання на корпус обладнання в однофазне коротке замикання. Для цього застосовують занулення. Зануленням в електроустановках  напругою до 1000В називається навмисне з'єднання частин електроустановки, які не перебувають під напругою, з глухозаземленою нейтраллю генератора чи трансформатора в мережах трифазного струму ( з глухо заземленим виводом джерела однофазного струму, з глухозаземленою середньою точкою джерела в мережах постійного струму) [27].
      Це з'єднання виконується за допомогою окремого провідника, який називається нульовим захисним провідником і позначається в документації та на схемах літерами  РЕ.
      Занулення потрібно розглядати як різновидність системи заземлення оскільки воно застосовується лише в електроустановках до 1000В з глухозаземленою нейтраллю джерела трифазного струму чи глухо заземленим виводом джерела однофазного струму, а також з глухозаземленою середньою точкою в трипровідних мережах постійного струму. 
      Нульовий захисний провідник слід відрізняти від нульового робочого провідника, який також з'єднаний з глухозаземленою нейтральною точкою джерела живлення (чи її еквівалентом), але призначений для живлення струмом електроприймачів, тобто є частиною кола робочого струму і по ньому тече робочий струм. В документації та на схемах нульовий робочий провідник позначають літерою  N.
      Нульовий робочий провідник повинен мати ізоляцію рівноцінну ізоляції фазних провідників і поперечний переріз його розрахований на тривале проходження робочого струму. Це, фактично, є виведена окремим провідником нейтраль тому й позначається літерою "N. Оскільки він має потенціал близький до нуля то  й отримав назву "нульовий провід",  "нуль". Вивід нульового робочого провідника від нейтралі генератора чи трансформатора на щит розподільного пристрою повинен бути виконаний тим же способом, що й вивід фазних провідників:
- якщо фази виводяться шинами - шиною на ізоляторах;
- якщо фази виводяться кабелем (проводом) - жилою кабелю (проводу).
       В кабелях з алюмінієвою оболонкою допускається  використовувати оболонку як нульовий робочий  провідник замість четвертої жили кабелю [27].
      Основне призначення нульового робочого провідника - надати можливість отримати від одного джерела живлення, крім лінійної напруги,  ще одну напругу - фазну (наприклад: лінійну -380В і фазну -220В), як показано на мал. 11.11-1. 
      Це можливо лише за з'єднання обмоток трифазного джерела живлення "зіркою", де є нейтраль. Нейтраллю називається точка з'єднання кінців усіх обмоток джерела живлення 
      
Мал. 11.11-1. Отримання фазної напруги за допомогою нульового робочого провідника (виведеної нейтралі). 
      UАх, Uвy, UСz - фазні напруги (різниці потенціалів між початками і кінцями фазних обмоток джерела живлення або між лінійними проводами і нульовим проводом). 
      UАВ, UВС, UАС - лінійні напруги (різниці потенціалів між фазними проводами ПЛ, фазними жилами кабеля, фазними шинами РУ).
      
      Друге призначення нульового робочого проводу - відведення урівнювального струму, в разі неоднакового навантаження фаз, для зменшення перекосу напруг.
      В промислових електроустановках, де використовують переважно трифазні струмоприймачі, які забезпечують рівномірне навантаження фаз і потенціал нульового проводу близький до нуля, нульовий робочий провідник дозволяється застосовувати водночас як і нульовий захисний провідник - для занулення споживачів. Це - третє призначення нульового робочого провідника. Такий провідник позначається літерами  PEN, а система живлення, коли функції нульового робочого і нульового захисного провідника об'єднані в одному провіднику в усій мережі, позначається літерами TN-C. Схема такої мережі показана на мал. 11.11-2.
      
      Мал. 11.11-2.  Система TN-C. 1- заземлення джерела живлення,  2 -відкриті провідні частини електрообладнання.
      
      Система живлення струмоприймачів, в якій функції нульового робочого (N) та нульового захисного провідника (РЕ) об'єднані в одному провідникові в частині мережі позначається літерами  TN-C-S. Схема такої мережі показана на мал. 11.11-3.
      
      Мал. 11.11-3. Система TN-C-S. 
      1- заземлення джерела живлення,  2 -відкриті провідні частини електрообладнання.
      
      Система живлення струмоприймачів, в якій нульовий робочий (N) та нульовий захисний провідник (РЕ) працюють окремо в усій системі, позначається літерами  TN-S. Схема такої мережі показана на мал. 11.11-4.
      
      
      Мал. 11.11-4. Система TN-S.
      1- заземлення джерела живлення,  2 -відкриті провідні частини електрообладнання.
      
      Магістраль занулення, це - нульовий захисний провідник з двома або більше розгалуженнями. Магістраль занулення  може бути виконана як окрема шина в щитку освітлення чи в збірці до якої приєднані РЕ провідники від окремих струмоприймачів. Магістраль занулення  може бути виконана як внутрішній контур, прокладений вздовж стін  цеху чи дільниці, до якого приєднаний основний РЕN чи N провідник і РЕ провідники від кожного струмоприймача. До цього контуру приєднують металеві частини технологічного обладнання, стаціонарні трубопроводи всіх призначень, металеві будівельні і промислові  конструкції з метою зрівнювання потенціалів [27}. В нових нормативних документах магістраль занулення визначається як головна  шина заземлення системи зрівнювання потенціалів за системи заземлення TN.
      Заземлення внутрішнього цехового контуру обов'язкове лише в разі живлення цеху від ПЛ, а за кабельного живлення - не вимагається. Таке заземлення буде повторним заземленням нульового робочого проводу і його опір залежить від кількості повторних заземлень нульового проводу ПЛ живлення але не повинен перевищувати  30 Ом. 
      Занулення можна розглядати як поєднання двох видів захисту від непрямого дотику (торкання): автоматичного вимкнення живлення і  зрівнювання потенціалів. Зрівнювання потенціалів досягається заземленням нейтралі джерела живлення до якої приєднані відкриті провідні частини електрообладнання. Таким чином, за нормального режиму, потенціал корпусу обладнання близький до потенціалу землі, а напруга дотику між корпусом обладнання до якого торкається людина і землею на якій стоїть людина близька до нульового значення.
       Основним призначенням автоматичного вимкнення живлення є захист електрообладнання від перевантаження та короткого замикання (від струмів перевантаження та надструмів). Щоб використати це вимкнення для захисту від непрямого дотику необхідно забезпечити перетворення замикання фазного проводу на відкриту струмовідну частину (корпус) обладнання чи на нульовий захисний провідник  в однофазне коротке замикання. Це завдання виконується приєднанням відкритих провідних частин до нейтралі джерела живлення (власне - занулення). Створене таким чином електричне коло називається "петля фаза-нуль", а сам спосіб захисту - "занулення". Струм у цьому колі повинен бути достатнім для спрацювання апарату захисту.
      
      Розглянемо - як працює  захист за допомогою занулення. Схема, яка пояснює принцип роботи занулення наведена на  мал. 11.11-5.
      
      Мал. 11.11-5. а) схема, що пояснює принцип роботи автоматичного вимкнення;
      б) схема, що пояснює залежність напруги дотику від опору захисного провідника.
       
      В разі випадкового замикання струмовідної частини на корпус обладнання струм потече, як показано на мал.  11.11-5 а), по корпусу обладнання, по РЕ-провіднику, по нульовому робочому провіднику N (в системі TN-C), по фазній обмотці джерела живлення, по лінійному провіднику, через апарат захисту, створюючи електричне коло, яке називають  "петля фаза-нуль". 
      Нульових захисний провідник РЕ створює низькоомне електричне коло для струму замикання і перетворює, таким чином, замикання на корпус електрообладнання в однофазне коротке замикання. Це коло повинне забезпечити струм короткого замикання, достатній для надійного спрацювання апарату захисту (запобіжника, автоматичного вимикача).
      Для надійного  спрацювання необхідно виконання наступної вимоги:
Іоз ≥ k·Іну    (11.11-1)
      Де:  Іоз - струм однофазного короткого замикання;
      Іну - номінальний струм уставки апарату захисту;
      k - коефіцієнт запасу (надійності) згідно [27].
      Для апаратів захисту, що мають зворотно залежну струмочасову характеристику (плавкі запобіжники, теплові розчіплювачі) справедлива рівність:
      Іун = Ін,    (11.11-2),
      а для апаратів з електромагнітним розчіплювачем (відсічкою):
      Іун = n·Ін    (11.11-3), 
де n =  - кратність струму відсічки відносно номінального струму апарату захисту.
      За кратністю струму відсічки автоматичні вимикачі розрізняються як такі, що мають захисні струмові характеристики типів: L,  G, B,  C,  D.  Детальніше про вибір апаратів захисту вказано в додатку 7.
Величина коефіцієнту k приймається згідно вимог [27] і становить:
k = 3, для апаратів захисту зі зворотно (обернено) залежною від струму захисною характеристикою (плавкі запобіжники, теплові розчіплювачі), розташованих за межами вибухонебезпечної зони;
k = 4, для плавких вставок запобіжників обладнання, розташованого в вибухонебезпечній зоні;
k = 6,  для розчіплювачів із зворотно залежною від струму захисною характеристикою для обладнання, яке  розташоване в вибухонебезпечній зоні;
k = 1,4 - для автоматичних вимикачів з номінальним струмом до  100А, які мають лише електромагнітний розчіплювач;
k = 1,25 - для автоматичних вимикачів з номінальним струмом понад 100А, які мають лише електромагнітний розчіплювач;
     Якщо умова (11.11-1) витримується, то вважається, що захист електрообладнання вибраний правильно і апарат захисту забезпечує захист від ураження електричним струмом у разі непрямого дотику і від пожежі.
     В проміжок часу від початку замикання до спрацювання апарату захисту і автоматичного вимкнення живлення занулення виконує функцію захисного заземлення знижуючи напругу дотику (див. мал. 11.11-5 б).
      Нехтуючи індуктивною складовою повного електричного опору петлі "фаза-нуль" та опором обмотки джерела живлення  напругу дотику можна визначити, як:
     Uд = Uф - Іоз·Rфп = Іоз·Rзп   (11.11-4),
     або  Uд = Uф·    (11.11-5),
     Тут: - Uф- фазна напруга на затискачах  джерела живлення, яка визначається за формулою 
     Uф = Еф - Іоз·Rф    (11.11-6);
     Еф  - напруга холостого ходу джерела живлення;
     Rф - внутрішній опір джерела живлення;
     Rзп - опір захисного провідника;
     Rфп - опір фазного провідника
     Із формули (11.11-5) видно, що напруга дотику пропорційна опору кола захисного провідника. Зменшуючи опір захисного провідника можна понизити напругу дотику. В разі рівності Rзп = Rфп  напруга дотику стане: Uд = 0,5 Uф.
     Тому Правила [14] вимагають щоб поперечний переріз захисного провідника був не менше перерізу фазного провідника  до 16 мм2 та  16 мм2 - за перерізу фазних провідників від 16 мм2 до 35 мм2 і 50% перерізу фазних провідників при більших перерізах в електропроводках цивільних будівель (житлових, громадських, адміністративних та побутових). Промисловість виготовляє відповідні рівножильні проводи та кабелі.
     З іншої сторони - зменшення опору захисного провідника призводить до збільшення струму короткого замикання і надійнішого спрацювання апарату захисту.
      Як видно на мал. 11.11-5 а) наявність чи відсутність заземлення нульового провідника (нейтралі) не впливає на роботу автоматичного вимкнення. Досить мати надійне з'єднання (малий перехідний опір) і певний опір захисних і фазних провідників.
      Заземлення нейтралі джерела живлення виконують з метою:
       а) захисту електрообладнання від пошкодження, а  людей від ураження струмом в разі переходу високої напруги на сторону нижчої напруги трансформатора;
       б) зменшення ризику ураження струмом в разі контакту з землею (дотику проводу ПЛ) проводу однієї фази і одночасного пошкодження ізоляції (замикання на корпус)  проводу іншої фази.
      в) зниження напруги дотику на проміжок часу між замиканням на корпус і спрацюванням апарату захисту;
      г) створення електричного кола для спрацювання диференційного захисту ПЗВ.
      На мал. 11.11-6 показано як створюється небезпека пошкодження ізоляції обладнання та ураження  людей в разі переходу вищої напруги (ВН) на сторону нижчої напруги (НН).
      
Мал. 11.11-6. Небезпека переходу вищої напруги на сторону нижчої напруги.
      
      На мал. 11.11-6. Видно, що коли нейтраль трансформатора не заземлена то, в разі попадання напруги ВН на сторону НН, на незаземлених відкритих частинах, а також і на струмовідних частинах електрообладнання  буде присутня ВН, що небезпечно як для життя людей так і для ізоляції електрообладнання. Величина напруги дотику близька до фазної напруги на стороні ВН  - Uфвн.
      Якщо ж нейтраль заземлена, то обладнання має потенціал землі, що убезпечує людей і, крім того, викликає спрацювання сигналізації про пошкодження чи захисту (вимкнення) на стороні ВН.
      На мал. 11.11-7 показано як створюється  небезпека від замикання на землю та одночасного замикання на корпус обладнання в разі відсутності глухого заземлення нейтралі джерела живлення. 
      
Мал. 11.11-7. Небезпека замикання на землю та одночасного замикання на корпус обладнання за відсутності заземлення нейтралі. 
      
      Якщо нейтраль не заземлена то в разі замикання 1 (наприклад, торкання мокрої гілки дерева до проводу ПЛ) проводу на землю обладнання буде працювати.  Провід з'єднаний із землею і тому працівники постійно знаходяться під загрозою ураження струмом в разі дотику до занулених корпусів обладнання. Автоматичне вимкнення не спрацьовує бо не створене електричне коло. Напруга дотику Uд = Uф.  
      Якщо ж виникне замикання 2 іншої фази, то увесь час, аж до спрацювання захисту чи ручного вимкнення, напруга  дотику буде значно більшою, а саме:
      
      Uд = Uас = Uф    (11.11.7.).
      
      Крім уже сказаного, заземлення нейтралі створює електричне коло для протікання диференційного струму на землю, що дає можливість застосовувати ПЗВ.
      В мережах, де використовують нульовий провід  як робочий і як захисний (системи TN-C,  TN-C-S) і є  загроза його механічного пошкодження (ПЛ) вимагається правилами [27 ] його повторне заземлення. Цей термін існує лише в такому словосполученні - повторне заземлення нульового проводу. 
      Повторне заземлення нульового проводу влаштовують в наступних випадках [27]:
- на кінцях ПЛ чи їх відгалужень довжиною понад 200 м;
- на вводах від ПЛ до електроустановок які підлягають зануленню
      При цьому  в першу чергу рекомендується використовувати природні заземлювачі, про які йшла мова в п. 11.8.8, та заземлювачі для захисту ПЛ від грозових перенапруг. Вказані заземлення влаштовують, якщо більш часті заземлення не вимагаються захистом від грозових перенапруг.
      В населеній місцевості з одноповерховою та двоповерховою забудовою, ПЛ, які не екрановані димовими трубами, високими деревами, будовами тощо, повинні мати заземлювальні пристрої для захисту від грозових перенапруг. Опір цих заземлювальних пристроїв повинен бути не більше 30 Ом, а відстань між ними не більше 200 м - для районів із числом грозових годин на рік до 40; 100 м - для районів з числом грозових годин на рік понад 40 (для Хмельницької області число грозових годин становить 60-62).
      Крім того, з метою грозозахисту, заземлювальні пристрої мають бути влаштовані:
- на опорах з відгалуженнями до вводів в приміщення в яких може бути зосереджена значна кількість людей (школи, лікарні тощо);
- на опорах з відгалуженнями до вводів в приміщення які становлять велику господарську цінність (тваринницькі приміщення, склади, майстерні тощо);
      -  на кінцевих опорах ПЛ, які мають відгалуження до вводів. При цьому найбільша відстань від сусіднього захисного заземлення  цих ліній має бути не більшою 100 м - для районів з числом грозових годин на рік від 10 до 40 та 50 м - для районів з числом грозових годин на рік понад 40.
У вказаних місцях, крім того, мають бути встановлені вентильні розрядники [14].
     Заземлювальні провідники для повторних заземлень нульового проводу вибирають із умов тривалого проходження струму не менше 25 А. За механічною міцністю ці провідники мають мати розміри  не менше наведених в табл. 11.8-2.
     Загальний опір струму розтікання  всіх (в тім числі і природних) повторних заземлювачів нульового проводу кожної ПЛ за  любої пори року повинно бути не більше 5, 10 і 20 Ом відповідно за лінійних напруг 660, 380 і 220 В джерела трифазного струму або 380, 220 і 127 В - джерела однофазного струму. При цьому опір розтіканню заземлювача кожного окремого із повторних заземлювачів нульового проводу має бути не більше 15,  30 і 60 Ом відповідно за тих самих  напруг.
     Якщо питомий опір землі р більший за 100 Ом.м то дозволяється збільшення вказаної норми в 0,01р  раз, але не більше десятикратної.
      Повторне заземлення нульового PEN-провідника виконують з метою:
      а) пониження напруги дотику в разі обриву РЕN-провідника (мал. 11.11-8);
      б) створення електричного кола для спрацювання диференційного захисту ПЗВ в разі обриву РЕ чи РЕN-провідника. 


Мал. 11.11-8 Повторне заземлення нульового проводу. Rз - заземлення нейтралі джерела живлення;  R1пз - R3пз - повторні заземлення нульового проводу ПЛ-0,4 кВ 
      
      В разі обриву PEN-провідника повітряної лінії та відсутності повторного заземлення нульового проводу через однофазні струмоприймачі (електролампи, нагрівачі, холодильники тощо), навіть за справного стану іншого електрообладнання, на відкритих струмовідних частинах зануленого обладнання буде присутній потенціал, який може перевищувати 50 В і може досягати величини Uд = Uф.
      За наявності повторного заземлення нульового проводу величина напруги дотику зменшиться і для схеми наведеної на мал. 11.11-8  визначиться за формулою:
      
      Uд = Uф,   (11.11.8)
      
      де Rл - опір одночасно ввімкнених однофазних струмоприймачів (лампи);
      а  Rпз - сумарний опір усіх повторних заземлень нульового проводу.
      В разі замикання на корпус іншої фази (як показано на мал. 11.11-8) напруга на однофазних споживачах зросте до лінійної, тобто Uф, що може вивести з ладу однофазні споживачі.
      Напруга дотику зменшиться і визначиться за формулою:
      
      Uд = Uф     (11.11.9)
      
      Якщо вважати, що Rз = 4 Ом, а  Rпз = 10 Ом, то напруга дотику буде:
      
      Uд = 220  = 157 В.
      
      Струм однофазного короткого замикання визначиться як :
      
      Із =        (11.11.10)
      
      І для вказаних величин опорів буде:
      Із =  =15,7 А.
      Як слідує з наведених розрахунків, струм величиною в 15,7 А в більшості випадків не викличе спрацювання схеми автоматичного вимкнення і на корпусах зануленого обладнання буде присутній хоч і понижений але все ж таки небезпечний потенціал біля 157 В аж до ручного вимкнення джерела живлення.
      Радикальним захистом в такому випадку є застосування пристрою захисного вимкнення, а повторне заземлення нульового проводу створює необхідні умови для протікання диференційного струму  ПЗВ.
       В цьому разі схема працює як система заземлення типу ІТ для якої  повинна виконуватися умова:
      Uд  Rа·Іа  50 В,    (11.11.11)
      
      де Rа - сумарний опір заземлювачів і заземлювальних провідників;
      Іа - струм спрацювання захисного апарату.
      Якщо апаратом захисту є ПЗВ, то Іа - диференційний струм (уставка за диференційним струмом І∆n).
      Якщо апаратом захисту є пристрій, що захищає від надструмів зі зворотно залежною від струму захисною характеристикою, то Іа - струм, що забезпечує час спрацювання пристрою не більше 5 с.
      Якщо апаратом захисту є пристрій, що захищає від надструмів з струмовою відсічкою, то Іа - уставка за струмом відсічки.
     11.12 Захисне вимкнення живлення
     
Захисне вимкнення  живлення відрізняється від  автоматичного вимкнення тим, що вимикаються усі фази чи полюси живлення  в разі пошкодження ізоляції однієї фази чи полюса і пристрої  реагують  на диференційний струм, а не на струм короткого замикання чи перевантаження.
     Захисне вимкнення живлення в разі пошкодження ізоляції призначено для запобігання появи напруги дотику, тривалість дії якої є небезпечна.
Захисне вимкнення вважається додатковим захистом в разі захисту від прямого дотику до струмовідних частин і застосовується поряд з іншими видами захисту як: ізоляція струмовідних частин; огородження;  захисні оболонки тощо.
Як захист від непрямого дотику в системах заземлення TN-S, TN-C-S  захисне вимкнення застосовується поряд із автоматичним вимкненням живлення  від надструмів (зануленням).
     Принцип роботи пристрою захисного вимкнення  (ПЗВ) розглянемо на прикладі
спрощеної схеми, показаної на мал. 11.12.
Мал. 11.12.  Спрощена схема ПЗВ, яка пояснює принцип його роботи.

На малюнку ПЗВ виділено штриховою лінією. ПЗВ складається із:
-  автоматичного вимикача SF, який має котушку дистанційного керування (незалежний розчіплювач);
-  підсилювача А зі схемою живлення (на малюнку не показана);
- трансформатора струму нульової послідовності T, що має замкнутий кільцевий магнітопровід крізь який проходять провідники L і N силового кола (силове коло  виділене потовщеними лініями) та вторинну обмотку W2; 
- схеми тестування, що складається із кнопки "Test" та обмежуючого резистора R.
     При  увімкненні автоматичного вимикача SF напруга подається на вихідні контакти  ПЗВ  L2, N2 і далі: на розетку XS та через вимикач  S - на лампи HL1, HL2 зовнішнього кола. За половину періоду частоти струму  струм, що протікає по провіднику L, наводить в магнітному осерді трансформатора магнітний потік ФL, а струм, що протікає по провіднику N, наводить в магнітному осерді трансформатора магнітний потік ФN. Напрямки струмів в провідниках, а також і напрямки магнітних потоків в магнітопроводі зустрічні. Однакові струми наводять однакові магнітні потоки. За рівних струмів магнітні потоки збалансовані і результуючий магнітний потік в осерді буде:
     
     Ф = ФL - ФN = 0     (11.12-1)
     
В разі зменшення опору ізоляції внаслідок проникнення вологи чи пошкодження появляється струм витоку Івит (який можна назвати струмом небалансу чи диференційним струмом - Ід), а струми в провідниках L та N, які проходять через осердя, не будуть однакові, а саме: 
     Івит = Ід = ІL - ІN    (11.12-2)
     
     Це значить, що і магнітні потоки теж не однакові, тобто ФL ≠ ФN. Виникає результуючий магнітний потік - Ф, який, пронизуючи обмотку W2, наведе в ній електрорушійну силу (е.р.с.). Ця е.р.с.  підсилиться підсилювачем А до величини, необхідної для спрацювання електромагнітного розчіплювача  і вимкнення  автомата SF.
     Кнопка "Теst" необхідна для періодичного контролю справності схеми диференційного захисту ПЗВ. При натискуванні на кнопку створюється штучне коло струму витоку через резистор R. 
     Зона захисту знаходиться після ПЗВ, зі сторони навантаження, тому  не допускається в зоні захисту  об'єднання РЕ-провідників та N-провідників.
     В будинках можуть застосовуватися ПЗВ типу "А", що реагують як на змінні, так і на пульсуючі струми пошкоджень, або типу "АС", які реагують лише на змінний струм витоку. Джерелами пульсуючого струму можуть бути пральні машини з регуляторами швидкості, регульовані джерела світла, телевізори, відеомагнітофони, персональні комп'ютери тощо.
     Допускається приєднання до одного ПЗВ декількох групових ліній через окремі автоматичні вимикачі (запобіжники). Варіанти практичних схем увімкнення ПЗВ наведені в додатку 6. В житлових будинках ПЗВ рекомендується [14] установлювати на квартирних щитках, допускається їх установлення на поверхових щитках.
     Сумарна величина струмів витоку мережі з урахуванням приєднаних стаціонарних і переносних електроприймачів у нормальному режимі роботи не повинна перевищувати 1/3 номінального диференційного струму ПЗВ. За відсутності даних про струми витоку електроприймачів їх слід приймати з розрахунку 0,3 мА на кожний 1А струму навантаження, а струм витоку мережі - з розрахунку 10 мкА на 1 м  довжини фазного провідника.
     Як правило, ПЗВ, крім диференційного захисту, мають також максимальний струмовий захист (МСЗ) від надструмів короткого замикання.
     Для підвищення рівня захисту від загоряння при замиканнях на заземлені частини, коли величина струму замикання недостатня для спрацювання МСЗ, на вводі в квартиру, індивідуальний будинок тощо рекомендується установлення ПЗВ зі струмом спрацювання від 30 мА до 300 мА.
     На групових лініях, які живлять штепсельні розетки для переносних електричних приладів, рекомендується передбачати ПЗВ з номінальним диференційним струмом спрацювання не більше 30 мА.
     Установлення ПЗВ є обов'язковим, якщо: 
- пристрій захисту від надструмів (автоматичний вимикач, запобіжник) не забезпечує заданого часу автоматичного відключення відповідно до вимог ГОСТ 30331.3 - 0,4с за номінальної напруги 220В;
- установка не охоплена  системою зрівнювання потенціалів;
- розетки розташовані в приміщеннях особливо небезпечних чи з підвищеною небезпекою (наприклад, у зоні 3 ванних і душових приміщень квартир і номерів готелів);
- розетки розташовані зовні приміщення.

У разі установки ПЗВ послідовно, повинні виконуватися вимоги селективності. При двох - і багатоступеневих схемах ПЗВ, розміщені ближче до джерела живлення, повинні мати уставку і час спрацювання  утричі більші ніж ПЗВ, розміщений ближче до споживача. Серійно випускаються ПЗВ з диференційними струмами на 10,  30,  100,  300 мА.
     
     
      
11.13. Електричне розділення мережі (електричний поділ кіл)
 
     В електричних мережах з глухозаземленою нейтраллю для захисту людей від ураження електричним струмом в разі прямого чи непрямого дотику застосовують відділення струмоприймачів від первинної електричної мережі та мережі заземлення. Такий спосіб називається електричним розділенням мережі або захисним розділенням, або електричним поділом кіл і здійснюється за допомогою розділового (роздільного) трансформатора або іншого джерела живлення, яке забезпечує ступінь безпеки рівноцінний безпеці розділового трансформатора (наприклад, перетворювач частоти з розділеними обмотками). 
     Якщо таке джерело живлення  живить кілька електроприймачів то їх відкриті провідні частини не повинні мати електричний зв'язок з металевою оболонкою цього .джерела живлення  [11]. Струмовідні частини електрично відділеного кола не повинні мати з'єднання з іншим колом чи з землею. Для запобігання небезпеці замикання на землю особлива увага надається  ізолюванню струмовідних частин від землі, тому гнучкі кабелі та шнури повинні бути доступні для огляду на всій довжині їх.
     Якщо електрично відділене коло живить лише один електроприймач то відкриті провідні частини цього кола не повинні бути приєднані ні до захисного провідника ні до відкритих провідних частин інших кіл, тобто не заземлені і не занулені.
     Якщо вжито ефективних заходів для захисту відділеного кола від пошкодження та пробою ізоляції то від нього можна живити кілька електроприймачів за умови виконання наступних вимог:
- відкриті провідні частини відділеного кола мають бути з'єднані між собою ізольованим незаземленим провідником системи зрівнювання потенціалів. Такі провідники не повинні з'єднуватися ні з захисними провідниками, ні зі сторонніми провідними частинами;
- усі штепсельні розетки повинні мати захисний контакт який приєднаний до системи зрівнювання потенціалів;
- усі гнучкі кабелі, за виключенням тих, що живлять обладнання класу "ІІ", повинні мати захисний провідник, застосований як провідник системи зрівнювання потенціалів;
- в разі подвійного замикання  різних фаз на дві відкриті провідні частини захисний пристрій повинен забезпечити вимкнення живлення за час не більше 0,4 с за напруги 220 -277В  або 0,2 с - за напруги  400 В.
     Найчастіше в якості джерела живлення відділеного електричного кола (мережі) застосовують розділовий трансформатор. 
     Найпоширенішим способом захисту від переходу первинної напруги на сторону вторинної в разі живлення від трансформатора є заземлення струмовідних частин вторинної обмотки: безпосередньо або через пробивний запобіжник. Оскільки, як видно із попереднього, заземлення відділеного кола (вторинної обмотки) не допускається, то перехід первинної напруги на сторону вторинної повинен бути унеможливлений. Це досягається конструкцією трансформатора, застосуванням ізоляції обмоток рівносильної, за своїми захисними якостями, подвійній ізоляції, випробуванням ізоляції підвищеною напругою та періодичним (раз на 6 місяців) контролем її якості.
     На мал. 11.13.1. показано один із варіантів конструкції розділового трансформатора.
     
    
     Мал. 11.13.1. Варіант конструкції розділового трансформатора.
1 - котушка первинної обмотки;  2 - котушка вторинної обмотки; 3 - магнітопровід.

     Розділові трансформатори можуть бути виготовлені як без пониження напруги (наприклад, 380/380 В; 220/220 В) так і з пониженням напруги (наприклад, 380/220 В; 380/36 В тощо). Номінальна напруга електрично відділеного кола не повинна перевищувати 500 В [11].
     На мал. 11.13.2. наведена схема одночасного живлення кількох струмоприймачів від стаціонарної відділеної мережі.


Мал. 11.13.2. Схема живлення кількох струмоприймачів через  розділовий трансформатор. TV - розділовий трансформатор. EO1-EO3 - електрообладнання, СЗП - система зрівнювання потенціалів.

     Провідник системи зрівнювання потенціалів (СЗП) не повинен з'єднуватися з потенціалом землі  чи іншим потенціалом. 
     Порівняно з вимогами МЕК 364-4-41-92  "Правила устройства электроустановок" накладають наступні обмеження:
- вторинна напруга трансформатора не повинна перевищувати 380 В;
- номінальний струм плавкої вставки запобіжника чи розчіплювача автоматичного вимикача на первинній стороні не повинен перевищувати 15А;
- від розділового трансформатора  дозволяється живити лише один струмоприймач.

      
11.14. Мала напруга 
      
      Серед визначень та термінів з електробезпеки тривалий час існував термін "безпечна напруга", який із введенням в дію з 01.01.1977р. ГОСТ 12.1.009-76 був замінений на термін "мала напруга" з уточненням визначення в шостій редакції ПУЭ (1985 р.), яке українською мовою звучить так:
      Малою напругою називається номінальна напруга не більша за 42 В між фазами і по відношенню до землі, яка застосовується в електричних установках для забезпечення електробезпеки.
      Хоч і не сказано, проте зрозуміло що цей термін стосується змінного струму. В ПУЭ прийнято, що стосовно небезпеки ураження електричним  струмом напрузі змінного струму 42 В відповідає напруга 110 В постійного струму.
      ГОСТ 27570.0-87 (1987 р.) подає наступні більш жорсткі  два поняття: наднизька напруга та безпечна наднизька напруга. А саме:
      наднизька напруга (ННН) - напруга, отримана від джерела, влаштованого в прилад, і яка за роботи приладу на номінальній напрузі не перевищує 42 В між провідниками і між провідниками та землею, а для трифазних кіл, не перевищує 24 В між провідниками і нейтраллю. Коло ННН відділене від інших кіл тільки основною ізоляцією;
      безпечна наднизька напруга (БННН) - номінальна напруга, яка не перевищує 42 В між провідниками і між провідниками та землею, а для трифазних кіл не перевищує 24 В між провідниками і нейтраллю та при цьому напруга холостого ходу не повинна перевищувати, відповідно, 50 та 29 В.
      Більш точні і більш жорсткі  вимоги до  малої  напруги  ставить  ГОСТ 30331-3-95 (2002 р.) вводячи поняття систем наднизьких напруг. Ці системи передбачають застосування ННН сукупно з іншими заходами та засобами, як система зрівнювання потенціалів, захисні оболонки, заземлення тощо.
      Захист від прямого та непрямого дотику вважають, згідно з вимогами ГОСТ 30331-3-95, забезпеченим, якщо застосовано одну із систем наднизьких напруг:
- система безпечної наднизької напруги - БННН (англійський еквівалент: "SELV system");
- система заземленої наднизької напруги - ЗННН (англійський еквівалент: "PELV system");
- система функціональної наднизької напруги - ФННН (англійський еквівалент: "FELV system").
     Номінальна напруга джерела живлення всіх систем  ННН  не  повинна  перевищувати 50 В змінного струму (ефективна величина) або 120 В постійного (випрямленого) струму.
      Для систем БННН та ЗННН джерелом живлення може бути одне із наступних джерел:
- безпечний роздільний  (розділяючий) трансформатор;
- джерело живлення, яке забезпечує ступінь безпеки рівноцінну роздільному трансформатору, наприклад, перетворювач чи двигун-генератор з роздільними обмотками;
- електрохімічне джерело живлення (гальванічний елемент, акумулятор);
- електронні пристрої в яких унеможливлено підвищення напруги понад 50 В змінного струму чи 120 В постійного струму в разі внутрішнього замикання на корпус.
     Електричні кола систем БННН та ЗННН повинні бути влаштовані таким чином, аби струмовідні частини їх були електрично відділені одне від одного та від інших кіл не гірше ніж кола первинної та вторинної обмоток роздільного трансформатора. 
      Провідники систем БННН та ЗННН повинні бути відділені в просторі (прокладені окремо ) від провідників інших кіл. Якщо ж це не можливо то необхідно виконати наступні умови:
- провідники систем БННН та ЗННН заключити в неметалеву оболонку (підсилена ізоляція;)
- провідники різних напруг розділити заземленим металевим екраном або заземленою металевою оболонкою.
      Вилки і розетки мережі БННН та ЗННН не повинні мати захисних контактів і унеможливлювати з'єднання з вилками і розетками інших напруг.
     У випадках коли системи БННН чи ЗННН не можуть бути застосовані або в їх застосуванні немає необхідності, застосовують додаткові заходи захисту від прямого і непрямого дотику , які називаються система ФННН.
      Варіанти систем захисту від прямого та непрямого дотику із застосуванням як джерела живлення роздільного трансформатора напруга якого не перевищує 50 В (ефективних) наведені на мал. 11.14-1, а заходи (види) захисту, що використовуються в кожній системі, наведені  в табл. 11.14-1.
      
      
      Мал. 11.14-1. Варіанти систем захисту від прямого та непрямого дотику: 
      а) - система  БННН; б) - система ЗННН;  в) - система ФННН.
      
Для системи ФННН можливе живлення від. простого, а не роздільного трансформатора або мережа має обладнання, яке недостатньо ізольовано від  мережі з вищою напругою (реле, дистанційні перемикачі, контактори тощо).
Т а б л и ц я 11.14-1.
     Системи та види захисту.

Системи
захисту
Напруга живлення, 
змінна /постійна, В
Види (заходи) захисту


Від прямого дотику
Від непрямого дотику
БННН
Від 25/60 до 50/120
Оболонки, огородження, ізоляція, що витримує 500В
Струмовідні частини не приєднують до заземлювачів, до РЕ-провідників інших кіл, до струмовідних частин інших кіл. 
Відкриті провідні частини не приєднують до заземлювачів, до РЕ-провідників чи відкритих провідних частин інших систем

До 25/60
Не потрібні

ЗННН
Від 25/60 до 50/120
Оболонки, огородження, ізоляція, що витримує 500В
Струмовідні частини не приєднують до заземлювачів, до РЕ-провідників інших кіл, до струмовідних частин інших кіл. 
Відкриті провідні частини  приєднують до заземлювачів

До 25/60 включно
Не потрібно в сухих приміщеннях


До 6/15 включно
Не потрібно в усіх випадках

ФННН
До 50/120
Оболонки, огородження, ізоляція, як у первинного кола, витримує 1500В
Відкриті провідні частини приєднують до РЕ-провідника або до провідника незаземленої системи зрівнювання потенціалів первинного кола, захищеного електричним розділенням


      Підводячи висновки, можна сказати, що захист від прямого дотику за допомогою огороджень, оболонок чи ізоляції не потрібний, якщо електрообладнання знаходиться в зоні дії системи зрівнювання потенціалів і номінальна напруга не перевищує:
- 25 В змінного струму чи 60 В постійного струму і обладнання експлуатується лише в  приміщеннях без підвищеної небезпеки;
- 6 В змінного струму чи 15 В постійного струму - в усіх інших випадках.
     Не потрібно виконувати заземлення чи занулення електроустановок напругою до 25 В змінного чи 60 В постійного струму в усіх випадках, крім вибухонебезпечних зон і електрозварювальних установок.
      За номінальних напруг від 25 В змінного чи 60 В постійного струму до 50 В змінного чи 120 В постійного струму заземлення чи занулення слід виконувати лише в приміщеннях з підвищеною небезпекою, особливо небезпечних та в зовнішніх електроустановках.
      







      12. Організація  безпечної  експлуатації  електроустановок
      
      12.1. Допуск електроустановок до експлуатації
      
      Відповідно до Порядку видачі дозволів  Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2003р.  №1631 суб'єкт господарської діяльності, який має намір розпочати (продовжити) виконання роботи підвищеної небезпеки або експлуатації об'єктів, машин, механізмів устаткування, підвищеної небезпеки  повинен одержати відповідний дозвіл Держнаглядохоронпраці або його територіального органу.
      До устаткування підвищеної небезпеки віднесено електроустановки та електрообладнання (п.19 додатку 2 Положення) та зварювальне обладнання (п.24). До робіт підвищеної небезпеки віднесено  роботи в діючих електроустановках (п.3 додатку 1 Положення), роботи із застосуванням ручних електро- і пневмомашин та інструментів (п.6), роботи верхолазні та на висоті (п.67.), роботи зварювальні (п.1.). Тут названі лише ті, із 88 видів робіт і 27 видів об'єктів, устаткування , які необхідні для експлуатації та ремонту більшості електроустановок.
      Для одержання дозволу суб'єкт господарської діяльності подає (надсилає поштою) до Держнаглядохоронпраці або його територіального управління заяву відповідного зразка, до якої додаються:
      - на початок  (продовження) виконання робіт підвищеної небезпеки - висновок експертизи щодо спроможності суб'єкта господарської діяльності забезпечити додержання вимог законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки під час виконання заявленої роботи;
       - на  експлуатацію  об'єкта,  устаткування  -  висновок експертизи щодо: а) відповідності об'єкта, устаткування вимогам нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки (з урахуванням результатів сертифікації в системі УкрСЕПРО у разі її проведення); б) - спроможності суб'єкта господарської діяльності забезпечити додержання вимог законодавства під час його експлуатації, а також експлуатаційну документацію (копії інструкцій з експлуатації, паспорти, настанови тощо) українською мовою або, як виняток, російською мовою (для об'єкту, який виготовлено за кордоном).
      Строк дії дозволів становить:
      - на початок  виконання роботи підвищеної небезпеки або експлуатації об'єкта - 3 роки;
 - на продовження виконання роботи підвищеної небезпеки або експлуатації об'єкта - 5 років.
      Для отримання висновку експертизи необхідно звернутися з листом до експертної організації яка має дозвіл Держнаглядохоронпраці на проведення оцінки відповідності об'єкта експертизи вимогам законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки (регіональний експертно-технічний центр) для проведення експертизи установок та видів робіт. До листа додати затверджений керівником і погоджений службою охорони праці підприємства перелік робіт та об'єктів, установок підвищеної небезпеки.
       Після проведення експертизи експертною організацією і усунення підприємством вказаних експертом зауважень підприємство отримує позитивний експертний висновок, який є підставою для отримання в територіальному органі чи центральному апараті  Держнаглядохоронпраці дозволу на початок (продовження)  виконання робіт в діючих електроустановках та експлуатації електрообладнання.
      Заново збудовані електроустановки повинні бути прийняті державною (для підприємств державної форми власності) або технічною (для підприємств не державної власності) комісією після виконання необхідних випробувально-вимірюваних робіт і передачі закінченого будівництва будівельно-монтажною організацією підприємству за актом  [33].
    Прийняття  державною (технічною) комісією устаткування, яке пройшло комплексне випробування, є необхідною умовою для оформлення акта-допуску на підключення електроустановки до електричної мережі.
    Підключення електроустановки до електричної мережі проводиться впродовж 5 робочих днів після виконання таких вимог:
1) схема електропостачання і електроустановки, схема розрахункового обліку електричної енергії відповідає вимогам чинних нормативних документів, технічним умовам, проектній документації, що узгоджена в установленому порядку;
2) виконавча, технічна, приймально-здавальна і випробувальна документація надана в повному обсязі і відповідає вимогам нормативних документів;
3) укладений договір про постачання .електричної енергії, установлені та перевірені засоби розрахункового (комерційного ) обліку;
4) на підприємстві є електротехнічний персонал та особа, відповідальна за електрогосподарство, або укладений договір про обслуговування електроустановок споживача з організаціями чи фізичними особами, які атестовані, пройшли навчання, перевірку знань та мають право на виконання таких  робіт;
5) підприємством, відповідно до вимог законодавства Україні, передано електропередавальній організації змонтовані, реконструйовані об'єкти електромереж, які зазначені в договір про приєднання;
6) підприємством оплачені послуги з приєднання до електричних мереж електропередавальної організації відповідно до умов договору про приєднання згідно з погодженим  обома сторонами кошторисом.
    Підключення електроустановки до електричної мережі здійснюється власником мережі (електропередавальною організацією або основним споживачем) відповідно до договору про приєднання.

      12. Організація  безпечної  експлуатації  електроустановок
      
      12.1. Допуск електроустановок до експлуатації
      
      Відповідно до Порядку видачі дозволів  Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2003р.  №1631 суб'єкт господарської діяльності, який має намір розпочати (продовжити) виконання роботи підвищеної небезпеки або експлуатації об'єктів, машин, механізмів устаткування, підвищеної небезпеки  повинен одержати відповідний дозвіл Держнаглядохоронпраці або його територіального органу.
      До устаткування підвищеної небезпеки віднесено електроустановки та електрообладнання (п.19 додатку 2 Положення) та зварювальне обладнання (п.24). До робіт підвищеної небезпеки віднесено  роботи в діючих електроустановках (п.3 додатку 1 Положення), роботи із застосуванням ручних електро- і пневмомашин та інструментів (п.6), роботи верхолазні та на висоті (п.67.), роботи зварювальні (п.1.). Тут названі лише ті, із 88 видів робіт і 27 видів об'єктів, устаткування , які необхідні для експлуатації та ремонту більшості електроустановок.
      Для одержання дозволу суб'єкт господарської діяльності подає (надсилає поштою) до Держнаглядохоронпраці або його територіального управління заяву відповідного зразка, до якої додаються:
      - на початок  (продовження) виконання робіт підвищеної небезпеки - висновок експертизи щодо спроможності суб'єкта господарської діяльності забезпечити додержання вимог законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки під час виконання заявленої роботи;
       - на  експлуатацію  об'єкта,  устаткування  -  висновок експертизи щодо: а) відповідності об'єкта, устаткування вимогам нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки (з урахуванням результатів сертифікації в системі УкрСЕПРО у разі її проведення); б) - спроможності суб'єкта господарської діяльності забезпечити додержання вимог законодавства під час його експлуатації, а також експлуатаційну документацію (копії інструкцій з експлуатації, паспорти, настанови тощо) українською мовою або, як виняток, російською мовою (для об'єкту, який виготовлено за кордоном).
      Строк дії дозволів становить:
      - на початок  виконання роботи підвищеної небезпеки або експлуатації об'єкта - 3 роки;
 - на продовження виконання роботи підвищеної небезпеки або експлуатації об'єкта - 5 років.
      Для отримання висновку експертизи необхідно звернутися з листом до експертної організації яка має дозвіл Держнаглядохоронпраці на проведення оцінки відповідності об'єкта експертизи вимогам законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки (регіональний експертно-технічний центр) для проведення експертизи установок та видів робіт. До листа додати затверджений керівником і погоджений службою охорони праці підприємства перелік робіт та об'єктів, установок підвищеної небезпеки.
       Після проведення експертизи експертною організацією і усунення підприємством вказаних експертом зауважень підприємство отримує позитивний експертний висновок, який є підставою для отримання в територіальному органі чи центральному апараті  Держнаглядохоронпраці дозволу на початок (продовження)  виконання робіт в діючих електроустановках та експлуатації електрообладнання.
      Заново збудовані електроустановки повинні бути прийняті державною (для підприємств державної форми власності) або технічною (для підприємств не державної власності) комісією після виконання необхідних випробувально-вимірюваних робіт і передачі закінченого будівництва будівельно-монтажною організацією підприємству за актом  [33].
    Прийняття  державною (технічною) комісією устаткування, яке пройшло комплексне випробування, є необхідною умовою для оформлення акта-допуску на підключення електроустановки до електричної мережі.
    Підключення електроустановки до електричної мережі проводиться впродовж 5 робочих днів після виконання таких вимог:
7) схема електропостачання і електроустановки, схема розрахункового обліку електричної енергії відповідає вимогам чинних нормативних документів, технічним умовам, проектній документації, що узгоджена в установленому порядку;
8) виконавча, технічна, приймально-здавальна і випробувальна документація надана в повному обсязі і відповідає вимогам нормативних документів;
9) укладений договір про постачання .електричної енергії, установлені та перевірені засоби розрахункового (комерційного ) обліку;
10) на підприємстві є електротехнічний персонал та особа, відповідальна за електрогосподарство, або укладений договір про обслуговування електроустановок споживача з організаціями чи фізичними особами, які атестовані, пройшли навчання, перевірку знань та мають право на виконання таких  робіт;
11) підприємством, відповідно до вимог законодавства Україні, передано електропередавальній організації змонтовані, реконструйовані об'єкти електромереж, які зазначені в договір про приєднання;
12) підприємством оплачені послуги з приєднання до електричних мереж електропередавальної організації відповідно до умов договору про приєднання згідно з погодженим  обома сторонами кошторисом.
    Підключення електроустановки до електричної мережі здійснюється власником мережі (електропередавальною організацією або основним споживачем) відповідно до договору про приєднання.

      12. Організація  безпечної  експлуатації  електроустановок
      
      12.1. Допуск електроустановок до експлуатації
      
      Відповідно до Порядку видачі дозволів  Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2003р.  №1631 суб'єкт господарської діяльності, який має намір розпочати (продовжити) виконання роботи підвищеної небезпеки або експлуатації об'єктів, машин, механізмів устаткування, підвищеної небезпеки  повинен одержати відповідний дозвіл Держнаглядохоронпраці або його територіального органу.
      До устаткування підвищеної небезпеки віднесено електроустановки та електрообладнання (п.19 додатку 2 Положення) та зварювальне обладнання (п.24). До робіт підвищеної небезпеки віднесено  роботи в діючих електроустановках (п.3 додатку 1 Положення), роботи із застосуванням ручних електро- і пневмомашин та інструментів (п.6), роботи верхолазні та на висоті (п.67.), роботи зварювальні (п.1.). Тут названі лише ті, із 88 видів робіт і 27 видів об'єктів, устаткування , які необхідні для експлуатації та ремонту більшості електроустановок.
      Для одержання дозволу суб'єкт господарської діяльності подає (надсилає поштою) до Держнаглядохоронпраці або його територіального управління заяву відповідного зразка, до якої додаються:
      - на початок  (продовження) виконання робіт підвищеної небезпеки - висновок експертизи щодо спроможності суб'єкта господарської діяльності забезпечити додержання вимог законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки під час виконання заявленої роботи;
       - на  експлуатацію  об'єкта,  устаткування  -  висновок експертизи щодо: а) відповідності об'єкта, устаткування вимогам нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки (з урахуванням результатів сертифікації в системі УкрСЕПРО у разі її проведення); б) - спроможності суб'єкта господарської діяльності забезпечити додержання вимог законодавства під час його експлуатації, а також експлуатаційну документацію (копії інструкцій з експлуатації, паспорти, настанови тощо) українською мовою або, як виняток, російською мовою (для об'єкту, який виготовлено за кордоном).
      Строк дії дозволів становить:
      - на початок  виконання роботи підвищеної небезпеки або експлуатації об'єкта - 3 роки;
 - на продовження виконання роботи підвищеної небезпеки або експлуатації об'єкта - 5 років.
      Для отримання висновку експертизи необхідно звернутися з листом до експертної організації яка має дозвіл Держнаглядохоронпраці на проведення оцінки відповідності об'єкта експертизи вимогам законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки (регіональний експертно-технічний центр) для проведення експертизи установок та видів робіт. До листа додати затверджений керівником і погоджений службою охорони праці підприємства перелік робіт та об'єктів, установок підвищеної небезпеки.
       Після проведення експертизи експертною організацією і усунення підприємством вказаних експертом зауважень підприємство отримує позитивний експертний висновок, який є підставою для отримання в територіальному органі чи центральному апараті  Держнаглядохоронпраці дозволу на початок (продовження)  виконання робіт в діючих електроустановках та експлуатації електрообладнання.
      Заново збудовані електроустановки повинні бути прийняті державною (для підприємств державної форми власності) або технічною (для підприємств не державної власності) комісією після виконання необхідних випробувально-вимірюваних робіт і передачі закінченого будівництва будівельно-монтажною організацією підприємству за актом  [33].
    Прийняття  державною (технічною) комісією устаткування, яке пройшло комплексне випробування, є необхідною умовою для оформлення акта-допуску на підключення електроустановки до електричної мережі.
    Підключення електроустановки до електричної мережі проводиться впродовж 5 робочих днів після виконання таких вимог:
13) схема електропостачання і електроустановки, схема розрахункового обліку електричної енергії відповідає вимогам чинних нормативних документів, технічним умовам, проектній документації, що узгоджена в установленому порядку;
14) виконавча, технічна, приймально-здавальна і випробувальна документація надана в повному обсязі і відповідає вимогам нормативних документів;
15) укладений договір про постачання .електричної енергії, установлені та перевірені засоби розрахункового (комерційного ) обліку;
16) на підприємстві є електротехнічний персонал та особа, відповідальна за електрогосподарство, або укладений договір про обслуговування електроустановок споживача з організаціями чи фізичними особами, які атестовані, пройшли навчання, перевірку знань та мають право на виконання таких  робіт;
17) підприємством, відповідно до вимог законодавства Україні, передано електропередавальній організації змонтовані, реконструйовані об'єкти електромереж, які зазначені в договір про приєднання;
18) підприємством оплачені послуги з приєднання до електричних мереж електропередавальної організації відповідно до умов договору про приєднання згідно з погодженим  обома сторонами кошторисом.
    Підключення електроустановки до електричної мережі здійснюється власником мережі (електропередавальною організацією або основним споживачем) відповідно до договору про приєднання.



12.2. Вимоги до роботодавця  (керівника підприємства) щодо безпечної експлуатації електроустановок

      Згідно законодавству  [20] роботодавець зобов'язаний створити на кожному робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець чи уповноважена ним особа (керівник підприємства)  зобов'язаний забезпечити утримання, експлуатацію і обслуговування електроустановок відповідно до вимог чинних нормативних документів [12].
      Для цього він повинен:
- призначити відповідального за справний стан і безпечну експлуатацію електрогосподарства з числа інженерно-технічних працівників, які мають електротехнічну підготовку і пройшли перевірку знань у встановленому порядку (далі - особа, відповідальна за електрогосподарство);
- забезпечити достатню  кількість електротехнічних працівників;
- затвердити Положення про енергетичну службу підприємства, а також посадові інструкції та інструкції з охорони праці;
- встановити такий порядок, щоб працівники, на яких покладено обов'язки з обслуговування електроустановок, вели ретельні спостереження за дорученим їм обладнанням і мережами - оглядом, перевіркою дії, випробуваннями і вимірюваннями;
- забезпечити перевірку знань працівників у встановлені строки;
- забезпечити проведення проти аварійних, приймально-здавальних і профілактичних випробувань та вимірювань електроустановок згідно з вимогами правил і норм;
- забезпечити проведення періодичного опосвідчення стану безпеки електроустановок;
- забезпечити дотримання встановлених режимів енергоспоживання;
- забезпечити електротехнічних працівників випробуваними електрозахисними засобами, засобами індивідуального захисту, інструментом. 
- отримати дозвіл Держнаглядохоронпраці на виконання робіт в діючих електроустановках і експлуатацію власних електроустановок та електрообладнання.





12.3. Вимоги до електротехнічних працівників
      
    Обслуговування діючих електроустановок, виконання в них оперативних перемикань, організація і виконання ремонтних, монтажних чи налагоджувальних робіт і випробувань здійснюється спеціально підготовленими електротехнічними працівниками (електротехнічним персоналом). Електротехнічні працівники (ЕТП) повинні перебувати у складі енергетичної служби підприємства, установи, організації тощо. ЕТП підприємства  визначаються як адміністративно-технічні, оперативні, оперативно-ремонтні, ремонтні, електротехнологічні.
      Керівники і спеціалісти (адміністративно-технічні) працівники - працівники, які організовують а також безпосередньо приймають участь в оперативних перемиканнях, ремонтних, монтажних і налагоджувальних роботах в електроустановках. Ці працівники мають права оперативних, ремонтних чи оперативно-ремонтних.
      Оперативні працівники здійснюють оперативне керування електрогосподарством в цілому чи цеху, а також оперативне обслуговування електроустановок (спостереження за режимами роботи обладнання, огляд, виконання робіт в порядку поточної експлуатації, оперативні перемикання, підготовка робочих місць, допуск і нагляд за працюючими, відновлення схеми по закінченню робіт). Це черговий персонал в електроустановках великих енергонасичених підприємств.
      Виробничі (ремонтні) працівники виконують всі види робіт з ремонту, реконструкції і монтажу електрообладнання. До цієї категорії відносяться також працівники спеціалізованих служб (випробувальних лабораторій, служб контрольно-вимірювальних приладів і автоматики тощо), в обов'язки яких входять виконання випробувань, вимірювань, налагоджування і регулювання електроапаратури в діючих електроустановках.
      Оперативно-виробничі (оперативно-ремонтні) працівники - ремонтні  працівники невеликих підприємств (цехів), спеціально навчені і підготовлені для виконання оперативних робіт на закріплених за ними електроустановках. Це електромонтери з ремонту та експлуатації електроустановок.
      На де-яких підприємствах можуть бути електротехнологічні працівники, які не входять до складу енергетичної служби, але за характером робіт, що виконуються ними, до них ставляться вимоги щодо безпеки виконання робіт і електробезпеки такі ж як і до ЕТП. Це працівники, які здійснюють експлуатацію електротехнологічних установок (електролізні, електротермічні, електрозварювальні установки, електроіскрові верстати, верстати з числовим програмним управлінням), регулювання радіо і телевізійної апаратури, перевірку електровимірювальних приладів тощо.
      Роботи в діючих електроустановках відносяться до робіт з підвищеною небезпекою, а тому до ЕТП ставляться підвищені вимоги, це: 
- попередній (під час прийняття на роботу) і періодичний медичний огляд;
- особам, які не досягли 18 років не дозволяється одноособово виконувати роботи в електроустановках;
- попереднє спеціальне (виробниче) навчання і перевірка знань з питань електробезпеки;
- періодична перевірка знань з питань електробезпеки;
- періодична перевірка знань з питань технології виконання робіт (технічної експлуатації) і пожежної безпеки.
    Попереднє спеціальне навчання і перевірка знань працівників за його результатами проводяться одноразово до початку самостійної роботи на даному підприємстві (на даній посаді), а також у разі перерви в роботі понад один рік.
Періодична перевірка знань проводиться в наступні терміни:
- 1 раз на рік - для ЕТП , які безпосередньо обслуговують електроустановки чи виконують в них налагоджувальні, електромонтажні, ремонтні роботи або профілактичні випробування, а також працівники, які оформляють розпорядження та організовують ці роботи;
- 1 раз на 3 роки - для інженерно-технічних працівників, які не відносяться до вказаної вище групи, а також інженерів з охорони праці, які допущені до інспектування електроустановок.
    Перевірка знань проводиться комісією підприємства. Перевірка знань відповідального за електрогосподарство проводиться цією ж комісією але за участі інспектора Держгірпромнагляду (Держнаглядохоронпраці) та інспектора Держенергонагляду (Держенергоспоживнагляду). Перевірка знань з технології виконання робіт (правила експлуатації, робочі інструкції) може проводитися з участю Держенергонагляду окремо від перевірки знань з безпечної експлуатації електроустановок. Результати перевірки знань записуються в "Журнал протоколів перевірки знань"  відповідної форми [12].
    Перевірці знань повинно передувати навчання виробниче або самопідготовка згідно з програмою, розробленою відповідальним за електрогосподарство, погодженою з службою охорони праці та затвердженою керівником підприємства.
    Навчання і перевірка знань проводиться з наступних нормативних документів, (в подальшому - Правил):
- Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів;
- Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів;
- Правила експлуатації електрозахисних засобів;
- Правила устройства электроустановок;
- Правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок;
- Правила охорони електричних мереж;
- Правила користування електричною енергією;
-  посадові, робочі, експлуатаційні інструкції;
- інструкції з охорони праці,
 в об'ємі, необхідному для посади чи професії працівника.
      По закінченню перевірки знань працівникам надається  кваліфікаційна група з електробезпеки. Кваліфікаційна група з електробезпеки - це дозвіл на виконання робіт в діючих електроустановках конкретного підприємства, який надається працівнику терміном на один рік або, як ще називають, - група допуску  (до робіт). Таких груп є п'ять.
      Група з електробезпеки 1  надається:
- ЕТП, який тільки прийнятий на роботу і ще не пройшов перевірку знань;
- ЕТП, який має посвідчення про перевірку знань на будь-яку групу термін дії якого закінчився понад 1 місяць;
- неелектротехнічні працівники, при виконанні робіт якими може виникнути небезпека ураження електричним струмом. Перелік професій таких працівників складає служба охорони праці і затверджує керівник підприємства. Це, наприклад, такі професії як: стропольники, верстатники, працівники, які працюють з електроінструментом класів ІІ та ІІІ, з електровагами, з електрифікованими касовими апаратами, з персональними комп'ютерами тощо.
    Перевірку знань на групу з електробезпеки 1 проводить відповідальний за електрогосподарство підприємства, цеху, організації або, за його письмовим розпорядженням, інша особа, яка має групу з електробезпеки  не нижче  3. Перевірка проводиться в усній формі шляхом інструктажу з вибірковими запитаннями до працівника. Перевірка закінчується підписами інструктованого і того, хто інструктує у відповідних колонках  журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці, де в колонці "причина інструктажу" записують - "електробезпека". Посвідчення про перевірку знань не видається.
    Для отримання першої групи потрібно знати:
- небезпеку дії електричного струму на організм людини;
- методи звільнення людини від дії електроструму;
- надання первинної допомоги потерпілому від електроструму
- методи безпечного обслуговування закріпленого за працівником обладнання; 
- шкідливі та небезпечні чинники наявні на робочому місці працівника.
    Спеціальна підготовка і стажування для отримання першої групи не вимагається.
    Перевірка знань на відповідність другій - п'ятій групам проводиться в комісії підприємства з врученням посвідчення. Практиканти університетів, коледжів, профтехучилищ і ті, що закінчили профтехучилище до перевірки знань на другу групу допускаються лише після стажування з першою групою не менше  одного місяця, а ЕТП без спеціальної освіти та електротехнологічні працівники - після стажування не менше 2 місяців. Мінімальний стаж роботи в електроустановках з попередньою групою для ЕТП з вищою технічною та з середньою спеціальною електротехнічною освітою, для одержання другої групи, не нормується.
    Для отримання другої групи необхідно знати:
- те ж, що й на першу групу та мати практичні навики надання першої допомоги потерпілому від дії електричного струму;
- елементарне технічне знайомство з електроустановками (будова та призначення окремих елементів);
- чітке уявлення про небезпеку роботи в електроустановках та наближення до струмовідних частин;
- вміти користуватися електрозахисними засобами в електроустановках до 1000В;
- заходи обережності при роботі з електроінструментом та при виконанні робіт в охоронних зонах електромереж.
    На другу групу з електробезпеки крім ЕТП проходять перевірку знань електротехнологічні працівники (електрозварювальники, кранівники вантажопідіймальних машин, оператори, які працюють з переносними електромашинами та електрифікованим інструментом класу  "І", а також споживачі, в яких електрогосподарство включає тільки ввідно-розподільний пристрій, освітлювальні установки, прилади побутового призначення номінальною напругою до 220 В.
    Особам молодше 18 років не дозволяється надавати групу вище  2 і допускати до самостійної роботи.
    Друга група не надає права працівникові одноособово обслуговувати електроустановки.
    Лише третя група в електроустановках до 1000В  та четверта - в установках понад 1000В дає право одноособово обслуговувати електроустановки.
    Для отримання 3 - 5 груп з електробезпеки вимагається фахове навчання стосовно посади, яку займатиме працівник.
    Для отримання  третьої групи з електробезпеки необхідно знати:
- те ж, що й на другу групу;
- влаштування та безпечну експлуатацію закріпленого за працівником електрообладнання;
- призначення та правила експлуатації всіх електрозахисних засобів;
- правила безпечного виконання спеціальних робіт, які входять до обов'язків працівника (верхолазні роботи, електричні випробування та вимірювання тощо);
- правила допуску до робіт в електроустановках до 1000В;
- уміння вести нагляд за працівниками в електроустановках.
    Третя група може бути надана працівнику, який успішно пройшов перевірку необхідних знань Правил і має мінімальний стаж практичної роботи в електроустановках з другою групою.
    Для ЕТП з вищою технічною чи спеціальною електротехнічною освітою мінімальний стаж - 1 місяць.
    Для ЕТП, що закінчили спеціалізовані ПТУ чи без спеціальної освіти мінімальний стаж - 2 місяці.
    Працівник з третьою групою з електробезпеки може виконувати функції керівника робіт, допускача в електроустановках до 1000В, наглядача.
    На четверту групу з електробезпеки необхідно знати:
- те ж, що й на третю групу;
- електротехніку в об'ємі  спеціалізованого профтехучилища;
- повне знання Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів;
- вміти читати і знати схеми та обладнання своєї дільниці;
- настільки знати установки, щоб вільно розбиратися які елементи повинні бути вимкнені для ведення робіт, находити на місці всі елементи  та провіряти виконання необхідних заходів з безпеки.
- правила допуску до робіт в електроустановках понад 1000В;

Крім того на четверту групу необхідно вміти:
- організовувати безпечне ведення робіт і вести нагляд за ними в електроустановках напругою до 1000В;
- навчати працівників інших груп Правилам і наданню першої допомоги потерпілим від дії електричного струму.
    Четверта група може бути надана працівнику, який успішно пройшов перевірку необхідних знань Правил і має мінімальний стаж практичної роботи в електроустановках з третьою групою.
    Для ЕТП з вищою технічною, спеціальною електротехнічною освітою, чи які закінчили спеціалізовані ПТУ мінімальний стаж - 3 місяці.
    Для ЕТП,  без спеціальної освіти мінімальний стаж - 12 місяців.
На п'яту групу з електробезпеки необхідно:
- знати те ж, що й на четверту групу;
- уміти організовувати безпечне виконання робіт і вести нагляд за ними в електроустановках усіх напруг;
- уміти навчати працівників інших груп Правилам і наданню першої допомоги потерпілому від дії електричного струму;
-  розуміти і вміти пояснити чим викликані вимоги того чи іншого пункту Правил.
    Підготовка працівників на п'яту групу повинна вестись в спеціальному закладі, який має ліцензію Міністерства освіти та дозвіл Держнаглядохоронпраці на навчання з питань охорони праці.
    П'ята група може бути надана працівнику, який успішно пройшов перевірку необхідних знань Правил і має мінімальний стаж практичної роботи в електроустановках з четвертою групою.
    Для ЕТП з вищою технічною чи спеціальною електротехнічною освітою мінімальний стаж - 6 місяців.
    Для ЕТП, що закінчили спеціалізовані ПТУ мінімальний стаж - 12 місяців.
    Стаж роботи та група з електробезпеки в електроустановках до 1000В не враховується під час визначення мінімального стажу в електроустановках понад 1000В.
    Працівнику, який пройшов перевірку знань Правил, комісія видає посвідчення встановленої форми [12], яке він зобов'язаний мати при собі під час роботи. За відсутності посвідчення або закінчення терміну чергової перевірки знань працівник до роботи не допускається.
    Посвідчення про перевірку знань є документом, який засвідчує право працівника на роботу в електроустановках на зазначеній в посвідчені посаді чи за фахом. 
    Посвідчення підлягає заміні у випадку:
- заміни працівником посади;
-  за відсутності місця для записів. 
Посвідчення вилучається:
- комісією з перевірки знань - в разі незадовільних знань, показаних працівником;
- керівником структурного підрозділу - в разі закінчення терміну дії медичного огляду.
    Працівники, зайняті виконанням спеціальних видів робіт, до яких висуваються додаткові вимоги безпеки, мають бути навчені безпечному виконанню таких робіт. Якщо ЕТП одночасно з перевіркою знання Правил пройшов перевірку знань на право виконання спеціальних робіт, то про це робиться  відповідний запис в журналі протоколів і в посвідченні з перевірки знань.
    Після перевірки знань кожний  ЕТП із числа оперативних чи оперативно-ремонтних працівників повинен пройти стажування на робочому місці (дублювання) тривалістю не менше 2-х тижнів, під керівництвом досвідченого працівника, після чого він може бути допущений до самостійної оперативної роботи. Допуск до стажування і до самостійної роботи  здійснюється розпорядженням по підприємству.
    Позачергова перевірка знань ЕТП з електробезпеки проводиться в наступних випадках:
- якщо працівник допустив порушення Правил;
- якщо працівник показав незадовільні знання під час чергової перевірки. Така позачергова перевірка проводиться в терміни встановлені комісією але не раніше ніж через 2 тижні. Необхідність і терміни продовження дії посвідчення визначаються комісією. Не допускається до роботи в електроустановках працівник, який при третій перевірці показав незадовільні знання;
- в разі введення в дію нової редакції Правил;
- на вимогу органів Держнаглядохоронпраці  чи вищестоящої організації;
- при переході на іншу роботу (посаду), пов'язану з обслуговуванням електроустановок.
    В разі переходу працівника на інше підприємство, чи на іншу роботу (посаду) в межах одного підприємства, або коли перерва в роботі менше одного року, йому, за успішної перевірки знань, рішенням комісії може бути надана та ж сама група.
     Працівники, що припустилися порушень Правил, без позачергової перевірки знань до робіт в електроустановках не допускаються.
    Позачергова перевірка знань не відміняє чергової.
    Відповідальність за своєчасну перевірку знань в не електротехнічних працівників та ЕТП несе керівник цеху, дільниці де працюють ці працівники.
     Систематичну роботу з ЕТП організовує і особисто контролює особа, відповідальна за електрогосподарство підприємства, цеха. Для цього він організовує: 
- курсове (групове, індивідуальне) навчання з підвищення кваліфікації;
- вивчення Правил, вказаних вище;
- проведення протиаварійних тренувань на робочих місцях для швидкого попередження та ліквідації неполадок і аварій в електрообладнанні;
- щоквартальний інструктаж ЕТП з питань охорони праці.
Обов'язки, завдання та права відповідальної за електрогосподарство особи визначаються посадовою інструкцією, зразок якої наведено в додатку 14.

12.4. Організаційні заходи, що убезпечують працівників під час роботи

12.4.1 Перелік основних  організаційних заходів

      Роботи в електроустановках щодо їх організації поділяються на такі, що виконуються: 
- за нарядом-допуском (далі - нарядом);
- за розпорядженням;
- в порядку поточної експлуатації.
    Організаційні заходи, що убезпечують працівників під час виконання робіт в електроустановках підрозділяються на довготривалі та такі, що діють на період виконання певних робіт. Довготривалі заходи складаються на рік  і підлягають щорічному перегляду.
      До довготривалих організаційних заходів належать:
      1. Затвердження переліків робіт, що виконуються за нарядами, за розпорядженнями та в  порядку поточної експлуатації;
2. Призначення осіб, відповідальних за безпечне виконання робіт.
    До організаційних заходів, що діють на період виконання робіт за нарядом чи розпорядженням належать:
1. Оформлення робіт нарядом чи розпорядженням;
2. Підготовка робочих місць;
3. Допуск до роботи;
4. Нагляд під час виконання робіт;
5. Переведення на інше робоче місце;
6. Оформлення перерв в роботі та її закінчення.
      Організаційними заходами, які забезпечують безпеку робіт в порядку поточної експлуатації, є:
      1. Визначення необхідності і можливості безпечного виконання робіт в порядку поточної  експлуатації;
      2. Складання і затвердження переліку робіт, що виконуються в порядку поточної  експлуатації стосовно до місцевих умов;
      3. Призначення виконавців (виконавця) робіт з групою з електробезпеки  відповідно до робіт, що виконуються.
      Переліки робіт, що виконуються за нарядами, за розпорядженнями та в порядку поточної експлуатації складає  відповідальний за електрогосподарство працівник і затверджує керівник підприємства. Це може бути три окремих переліки, або ж один перелік з трьома розділами, в залежності від складності  електроустановок. Рекомендована форма переліків наведена в додатку 11.
       Віднесення робіт до того чи іншого переліку залежить від місцевих умов експлуатації конкретних електроустановок та вимог Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів.
      
      12.4.2. Працівники, відповідальні за безпеку робіт
      
      Призначення осіб, відповідальних за безпечне виконання робіт оформляється відповідальним за електрогосподарство у вигляді списку і подається на затвердження керівнику підприємства. Рекомендована форма списку наведена в додатку 12.
      Працівниками, відповідальними за безпеку робіт, що виконуються в електроустановках, є:
- працівник, який видає наряд, розпорядження;
- працівник, який дає дозвіл на підготовку робочого місця, допуск до роботи;
- працівник, який готує робоче місце;
- працівник, який допускає до роботи (далі - допускач);
- керівник робіт;
- працівник, який наглядає за безпечним виконанням робіт (далі - наглядач);
- члени бригади.
      Працівник, який видає наряд, розпорядження, встановлює можливість безпечного виконання роботи. Він відповідає за достатність і правильність зазначених у наряді заходів безпеки, за якісний і кількісний склад бригади і призначення працівників, відповідальних за безпечне виконання робіт, а також за відповідність груп з електробезпеки працівників, які зазначені в наряді, роботі, що виконується. Він зобов'язаний у випадках, передбачених Правилами [12], визначити зміст рядків наряду "Окремі вказівки". Право видачі нарядів та розпоряджень  надається адміністративно-технічним працівникам підприємства, які мають групу 5  в електроустановках понад 1000В та групу  4 - в електроустановках до  1000В.
    Працівники, які складають і затверджують перелік робіт, що виконуються в порядку поточної експлуатації, визначають необхідність можливість і періодичність безпечного виконання цих робіт стосовно місцевих умов, а також кількісний та якісний склад виконавців на кожний вид роботи.
Працівник, який дає дозвіл на підготовку робочих місць і на допуск, несе відповідальність за достатність передбачених для виконання робіт заходів по вимкненню та заземленню устаткування і можливість їх здійснення, а також за координацію часу  і місця роботи бригад, що допускаються до роботи. Давати дозвіл на підготовку робочих місць і на допуск до роботи мають право  оперативні  працівники з групою  5 в електроустановках  понад 1000В і з групою  4 - в електроустановках  до 1000В.
      Працівник, який готує робоче місце, відповідає за правильне  виконання заходів щодо підготовки робочих місць, вказаних в наряді, а також тих, що вимагаються умовами роботи  (встановлення замків, плакатів, огорож). Готувати робочі місця мають право чергові або оперативні працівники,  які допущені до оперативних перемикань в даній електроустановці.
      Допускач відповідає за правильність і достатність  вжитих заходів безпеки та їх відповідність характеру і місцю роботи, зазначених в наряді, за правильний допуск  до роботи, а також за повноту  та якість проведеного ним інструктажу. Допускачами призначаються оперативні або оперативно-ремонтні працівники, які мають групу 4 в  електроустановках  понад  1000В  і  групу  3 - в  електроустановках  до 1000В.
      Керівник робіт  відповідає  за:
- виконання заходів безпеки, передбачених  нарядом чи розпорядженням, та їх достатність;
- чіткість і повноту інструктажу членів бригади;
- наявність, справність і правильне застосування необхідних засобів захисту, інструменту, інвентарю та пристосувань;
- збереження на робочому місці  заземлень, огороджень, знаків і плакатів безпеки, запірних пристроїв протягом робочої зміни;
- організацію і безпечне виконання робіт з дотриманням  вимог Правил.
      Керівник робіт повинен здійснювати постійний нагляд за членами бригади і відстороняти від роботи членів бригада, які порушують вимоги Правил, а також не допускати до роботи тих, що перебувають в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, або хворих.
Керівник робіт повинен мати групу з електробезпеки  4 під час виконання робіт в електроустановках  понад 1000В і групу  3 -  в електроустановках  до 1000В.
      Наглядач  призначається  для нагляду за бригадами будівельних робітників, різноробочих, такелажників та інших не електротехнічних  працівників під час виконання ними робіт в електроустановках за нарядами та розпорядженнями. Наглядач за електротехнічними працівниками, в тім числі і відрядженими, призначається у випадку виконання робіт  в електроустановках з особливо небезпечними умовами, які визначає відповідальний за електрогосподарство працівник.
      Наглядач контролює  наявність встановлених на місці роботи заземлень, огороджень, плакатів, запірних пристроїв та відповідає за безпеку членів бригади від ураження  електричним струмом. Наглядачу забороняється поєднувати нагляд з виконанням будь-якої роботи і залишати бригаду без нагляду  під час роботи. Наглядачами призначаються електротехнічні працівники які мають групу з електробезпеки  3.
      Допускається суміщення  обов'язків відповідальних працівників згідно таблиці 12.4-1. При суміщенні обов'язків відповідальний працівник повинен мати групу з електробезпеки  не нижче тієї, яка вимагається для працівників, обов'язки котрих він суміщає.
      
      
 Т а б л и ц я  12.4-1
Суміщення обов'язків відповідальних працівників
      
Відповідальний працівник
Обов'язки, що суміщаються
Працівник, який видає наряд
Керівник робіт
Допускач в електроустановках без місцевих чергових працівників
Допускач
Працівник, який готує робоче місце
Керівник робіт
Член бригади
Керівник робіт
Працівник, який готує робоче місце
Допускач в електроустановках без місцевих чергових працівників
      
      
12.4.3. Порядок видачі та оформлення наряду
      
      Наряд - це письмове завдання на виконання певної роботи в електроустановках, оформлене на бланку спеціальної форми.
Наряд на роботу виписується в двох примірниках за умови дотримання  чіткості та ясності записів  в обох примірниках. Заповнення наряду олівцем, виправлення та перекреслення написаного тексту не допускається
      Наряд передається  оперативному працівнику або працівнику, який готує робоче місце в електроустановках без місцевих чергових працівників, перед початком підготовки робочого місця.
      Допускається передача наряду по телефону працівником, який видає наряд, керівнику робіт  або старшому в зміні оперативному працівнику зазначеної в наряді електроустановки. В цьому разі наряд заповнюється в трьох примірниках: один примірник заповнює працівник, який видає наряд, а два - працівник, який приймає його по телефону.
      Наряд виписують на одного керівника робіт (наглядача) з однією бригадою. На руки керівнику робіт видається тільки один наряд.  На  однотипні роботи, які виконуються  без зняття напруги однією бригадою, може бути виданий один спільний наряд для виконання їх в порядку черги на кількох приєднаннях, в одному або різних РУ, в різних приміщеннях підстанцій. Оформлення переведення з одного робочого місця на інше  вимагається тільки в разі переходу з одного РУ на інше, з одного поверху РУ на інший.
      В електроустановках, де напруга знята з усіх струмовідних частин, у тому числі й з вводів ПЛ та КЛ, і замкнутий вхід  до суміжної електроустановки (збірки та щити до 1000В можуть залишатися під напругою), допускається видавати один наряд для одночасної роботи на всіх  приєднаннях.
      У разі розширення робочого місця чи  зміни кількості робочих місць, а також  у разі заміни керівника робіт, зміни складу бригади більше ніж на половину, має бути виданий новий наряд.
      Наряд видається на термін не більше ніж 15 календарних днів від дня початку роботи і може бути продовжений один раз на  термін не більше 15-ти календарних днів від дня продовження. Продовжити наряд може працівник, який видав його, або інший працівник, який має право  видавати наряди на роботи в даній  електроустановці.
      Система нумерації нарядів, порядок їх реєстрації і зберігання  встановлюється письмовим розпорядженням особи відповідальної за електрогосподарство.
      Наряди, роботи за якими закінчені повністю, зберігаються протягом 30 діб.
      Чисельність бригади та її склад з урахуванням кваліфікації і груп з електробезпеки працівників визначає працівник, який видає наряд (розпорядження), виходячи із складності роботи, умов її виконання, а також забезпечення можливості повноцінного нагляду за безпечним виконанням робіт усіма членами бригади з боку керівника робіт (наглядача).
      Оперативні працівники під час чергування з дозволу вищестоящого оперативного працівника можуть залучатись до участі в роботі ремонтної бригади без включення в наряд, з записом в оперативному журналі після цільового інструктажу і розпису за нього.
      Під час робіт  за нарядом бригада повинна складатися не менше ніж із двох працівників, враховуючи керівника робіт. До складу бригади допускається  включати  одного працівника з групою 1 на кожного працівника з групою 3, але загальна кількість  членів бригади з групою  1 має бути не більше  двох.
      Змінювати склад бригади дозволяється працівнику, який видав наряд, або іншому працівнику, який має право видачі нарядів в даній електроустановці. Вказівки про зміни  складу бригади можуть бути передані по телефону керівнику робіт або допускачеві, який в наряді за своїм підписом записує прізвище та ініціали працівника, який дав вказівку про зміну. Керівник робіт зобов'язаний проінструктувати введених до складу бригади працівників про заходи щодо безпечного виконання робіт.
      
12.4.4. Підготовка робочого місця і допуск до виконання робіт

Підготовка робочих місць і допуск  можуть проводитися тільки з дозволу оперативних працівників, а на підприємствах де таких не має, - з дозволу працівника який видав наряд чи розпорядження за узгодженням з особою, відповідальною за електрогосподарство.
      Забороняється змінювати передбачені нарядом (розпорядженням) заходи з підготовки робочих місць. У разі виникнення сумніву щодо достатності і правильності цих заходів і можливості безпечного виконання роботи ця підготовка має бути припинена.
      Підготовку робочих місць, як правило, виконують два працівники, які мають право на оперативні перемикання в даній електроустановці. Дозволяється виконувати  підготовку робочого місця керівнику робіт з одним із членів бригади, якщо вони мають право на оперативні перемикання в даній  електроустановці. Підготовку робочого місця може виконувати один працівник, крім встановлення переносних заземлень в електроустановках понад 1000В і виконання перемикань на двох і більше приєднаннях, що не мають діючих пристроїв блокування роз'єднувачів від неправильних дій.
      Допускач разом з керівником робіт повинні перевірити виконання технічних заходів з підготовки робочого місця. Якщо керівник робіт суміщає обов'язки допускача, то таку перевірку він здійснює разом з одним із членів бригади, який має групу  3.
      Допуск до роботи за нарядами та розпорядженнями слід провадити  безпосередньо на робочому місці. Допуск провадиться після перевірки виконання технічних заходів з підготовки робочого місця.
      В цьому разі допускач повинен:
- перевірити, чи відповідає склад бригади зазначеному в наряді або розпорядженні та наявність у членів бригади посвідчень про перевірку знань;
- провести інструктаж:  ознайомити бригаду зі змістом наряду (розпорядження); зазначити межі робочого місця і підходи до нього; показати  найближче до робочого місця устаткування та струмопровідні частини приєднань, що ремонтуються, та суміжних, до яких забороняється наближатися, незалежно від того,  чи перебувають вони під напругою чи ні;
- довести бригаді, що напруга відсутня, показом встановлених заземлень та перевіркою відсутності напруги, якщо заземлення не видно з робочого місця , а в  електроустановках 35 кВ і нижче (де дозволяє конструктивне виконання) - з наступним дотиком рукою до струмовідних частин, після перевірки відсутності напруги.
Після інструктажу допускача бригаду повинен проінструктувати керівник робіт щодо безпечного виконання робіт, використання інструменту, пристосувань, механізмів і вантажопідіймальних машин. Без цільового інструктажу допуск бригади до роботи забороняється.
      Проведення інструктажів і допуску оформляється підписами допускача і керівника робіт (наглядача) в табл. 3 наряду із зазначенням дати і часу.
      Допуск оформляється в обох примірниках наряду, з яких один залишається в керівника робіт (наглядача), а другий - у допускача. Якщо керівник робіт суміщає обов'язки допускача, допуск оформляють в одному примірнику наряду. При роботі за розпорядженням час допуску реєструють в журналі обліку робіт за нарядами і  розпорядженнями.
      
12.4.5. Нагляд під час виконання робіт за нарядом
      
      З моменту допуску бригади  до робіт нагляд за нею, з метою запобігання порушень вимог правил безпеки, покладається на керівника робіт або наглядача.
      Керівник робіт або наглядач повинні весь час перебувати на місці робіт, в міру можливості на тій дільниці, де виконується найвідповідальніша і травмонебезпечна робота. Наглядачеві забороняється  поєднувати нагляд з виконанням будь-якої іншої роботи.
      З дозволу керівника робіт можливе тимчасове залишення робочого місця одним або декількома членами бригади за умови, що на робочому місці залишається не менше двох працівників, включаючи і керівника робіт. Члени бригади з групою  3 можуть виходити з РУ чи повертатися на робоче місце самостійно. Члени бригади з групою 2 і 1 - тільки у супроводі члена бригади з групою  3, або особи, яка має право одноосібного огляду  електроустановок. Члени бригади, які повернулися, можуть приступити до роботи  лише з дозволу керівника робіт. Під час короткочасних відлучень членів бригади виводити їх з  наряду не вимагається. До їх повернення  керівнику робіт (наглядачеві) забороняється залишати робоче місце, якщо приміщення  де розташована  електроустановка, не можна замкнути на замок.
      Залишатися в закритих і відкритих РУ одному керівнику робіт або членам бригади без керівника не дозволяється, за внятком таких випадків:
- у разі необхідності  за умовами виконання роботи (наприклад, регулювання вимикачів чи роз'єднувачів, приводи яких винесені в інше приміщення тощо) одночасного перебування одного чи кілька працівників з групою 3  зі складу бригади в різних приміщеннях, на різних робочих місцях одного приєднання. Членів бригади, які працюють окремо від керівника робіт, останній повинен привести на їх робоче місце і дати необхідні вказівки щодо безпечного виконання робіт;
- у випадку виконання робіт однією бригадою на різних приєднаннях (перевірка диференціального захисту шин, кіл блокування роз'єднувачів з вимикачами тощо).  На такі роботи може бути виписаний один наряд для їх одночасного виконання на різних приєднаннях або, залежно від характеру робіт, наряд з переведенням з одного приєднання на інше та з оформленням переведення в загальному порядку. В  РУ, з яких знято напругу, можна залишатися на робочому місці і продовжувати роботу одному працівнику зі складу бригади.
      В разі необхідності відлучитися керівник робіт  (наглядач), якщо на цей час його не може замінити працівник, який видав наряд, або оперативний працівник, зобов'язаний  вивести бригаду з РУ і замкнути за собою двері та оформити перерву в наряді. В разі вимушеної заміни чи тимчасової відсутності керівника робіт (наглядача) наряд передається працівнику, який його замінив.
      Працівник, який видав наряд, і оперативні працівники повинні періодично перевіряти дотримання членами бригади правил безпеки. В разі виявлення порушень або інших обставин, що загрожують  безпеці працівників, у керівника робіт вилучається наряд і бригада виводиться з місця роботи, наряд закривається. Після усунення порушень бригада знову може бути допущена до роботи в загальному порядку з оформленням допуску в наряді.
      Якщо порушення  правил бепеки було допущено одним із членів бригади, то він має бути відсторонений від роботи.
      Розподілення  членів бригади по різних робочих місцях допускається у випадках, коли наряд виданий для одночасного  виконання  робіт   на різних робочих місцях.
      
12.4.6. Оформлення  перерв  у  роботі
      
      Під час перерв у роботі протягом робочого дня (на обід чи за умовами виконання робіт) бригада у повному складі виводиться з робочого місця. Двері приміщень РУ і огороджень електроустановки  замикаються на замок. Наряд залишається у керівника робіт (наглядача). Плакати, огородження, заземлення залишаються на місці.
      Члени бригади не мають права повертатися на робоче місце  за відсутності керівника робіт (наглядача). Допуск бригади до роботи після такої перерви здійснюється  керівником робіт  без оформлення в наряді. 
      Під час перерв у роботі викликаних закінченням робочого дня  бригада виводиться з робочого місця (РУ, електроустановки, ПЛ), двері  приміщень РУ та огороджень  електроустановки замикаються на замок. Плакати, огородження, заземлення залишаються на місці. Закінчення роботи кожного дня оформляється в таблиці 4 наряду  "Щоденний допуск до роботи і її закінчення підписом керівника робіт (наглядача).
      Керівник робіт (наглядач) здає наряд оперативному працівнику, а за його відсутності - залишає наряд в папці діючих нарядів. В електроустановках без місцевих оперативних працівників керівнику робіт (наглядачеві) дозволяється по закінченню робочого дня залишати наряд у себе.
      Повторний допуск у наступні дні на підготовлене робоче місце здійснює допускач. В цьому разі дозволу від старшого в зміні оперативного працівника  не вимагається.  Керівник робіт (наглядач) може самостійно  допускати бригаду  до роботи на підготовлене робоче місце за наступних умов:  з дозволу  допускача і якщо йому це доручено записом в рядку наряду  "Окремі вказівки.
      Перед повторним допуском бригади на робоче місце керівник робіт (наглядач) повинен упевнитися в наявності необхідних заземлень, огороджень, плакатів тощо.
      Повторний допуск, здійснений черговим або оперативно-ремонтним працівником, оформлюється в обох примірниках наряду, а допуск, що проводиться керівником робіт (наглядачем) - тільки в своєму примірнику наряду.
      Пробне вмикання  електроустаткування на робочу напругу до повного закінчення роботи може бути  зроблено після виконання  таких умов:
- бригада виведена з робочого місця;
- наряд з оформленою перервою зданий черговому допускачеві;
- тимчасові огородження, заземлення, плакати зняті а постійні огородження встановлені на  місце. Ці операції, як правило, виконуються  оперативними  працівниками. Дозвіл на тимчасове зняття  і наступне встановлення заземлень оформлюється   в наряді в рядку "Окремі вказівки";
- отримано дозвіл на пробне вмикання  від чергового або адміністративно-технічного працівника, який має право видавати розпорядження з питань  оперативного обслуговування даної електроустановки. Підготовка робочого місця і допуск бригади до роботи  після пробного вмикання та наступного дня виконуються в звичайному порядку, - як у випадку первинного допуску, з оформленням допуску в таблиці  4 наряду.
Оперативний працівник до повернення керівником  робіт наряду з відміткою про повне закінчення робіт не має права вмикати  виведене в ремонт електроустаткування або вносити до схеми зміни, шо впливають на умови виконання робіт.
      В аварійних випадках оперативний працівник може вмикати електрообладнання за відсутності бригади на робочому місці до повернення наряду лише за дотримання таких умов:
- тимчасові огородження, заземлення і плакати  зняті, а стаціонарні огородження поставлені на місце, при цьому плакати "Працювати  тут" мають бути замінені плакатами "Стій! Напруга";
- до прибуття керівника робіт і повернення ним наряду в місцях проведення роботи мають бути розставлені люди, які зобов'язані    попереджувати як керівника робіт так і членів бригади про те, що електроустановка ввімкнена і поновлення робіт неприпустиме.

12.4.7. Переведення бригади на нове робоче місце

     В електроустановках понад 1000В, що експлуатуються місцевими оперативними працівниками, переведення  бригади на інше робоче місце здійснюється допускачем. Це переведення може здійснювати працівник, який видав наряд або  керівник робіт, якщо про це є запис у рядку  наряду  "Окремі вказівки". Переведення оформляється записом  в таблиці  4  наряду.
В електроустановках до 1000В переведення на інше  робоче місце здійснюється керівником робіт без оформлення в наряді.
      Під час робіт  в електроустановках без зняття напруги на струмовідних частинах оформлення допуску на інше робоче місце вимагається тільки  в разі переведення бригади з ВРУ  однієї напруги до ВРУ іншої напруги, або з одного приміщення  ЗРУ  в інше.
      В усіх  електроустановках під час виконання робіт за розпорядженням, оформлення переведення на інше робоче місце не вимагається
      .
12.4.8. Закінчення  робіт.  Закриття  наряду
      
Після повного закінчення робіт  робоче місце приводиться до належного стану. Послідовно виконуються:
- виведення бригади з робочого місця;
- зняття тимчасових огороджень і плакатів;
- зняття заземлень;
- встановлення на місце стаціонарних огороджень і плакатів, зняття  огороджень і плакатів, вивішених перед початком робіт;
- закриття на замки  дверей, приміщень.
Наряд може бути закритим лише після огляду устаткування і місць роботи, перевірки відсутності людей, сторонніх предметів, інструменту на робочих місцях і у разі надання належної чистоти.
      Закриття наряду оформлюється керівником робіт записом у наряді та в журналі обліку робіт за нарядами і розпорядженнями.
      Контроль за правильністю оформлення нарядів здійснюється працівниками, які видали їх та керівними електротехнічними працівниками періодично, вибірковою перевіркою.
      
12.4.9. Виконання  робіт  за  розпорядженнями
      
Розпорядження про виконання робіт має разовий характер. Термін його дії визначається тривалістю робочого дня виконавців. За необхідності продовження роботи, в разі зміни її умов або складу бригади розпорядження  віддається заново.
      Працівник, який віддав розпорядження, призначає керівника робіт (наглядача), членів бригади, визначає можливість безпечного виконання робіт, необхідні для цього організаційні та технічні заходи.
      Розпорядження віддається  записом в журнал обліку  робіт за нарядами і розпорядженнями, де вказується:
- ким віддане розпорядження;
- зміст і місце роботи;
- заходи безпеки;
- час виконання роботи;
- прізвища, ініціали, групи з електробезпеки керівника робіт (наглядача) і всіх членів бригади.
      Зміна складу бригади, що працює за розпорядженням, в процесі роботи забороняється.
      Розпорядження про роботу віддається керівнику робіт і допускачеві або тому, хто дає дозвіл на підготовку робочого місця  і на допуск. В електроустановках  без  місцевих чергових працівників у випадках, коли допуск до роботи не вимагається , розпорядження може бути віддане безпосередньо працівнику, який виконую роботу. 
      Керівник робіт (наглядач) з моменту отримання  дозволу на  виконання робіт за розпорядженням здійснює нагляд за працівниками, які входять до складу бригади, щодо дотримання ними правил безпеки.
      Після закінчення робіт керівник робіт має вивести бригаду з  місця  роботи, перевірити робоче місце і повідомити про це працівнику, який віддав розпорядження.
Закінчення робіт оформляється  в журналі обліку  робіт  за нарядами і розпорядженнями.
      
12.4.10. Виконання робіт в порядку поточної експлуатації

В порядку поточної експлуатації виконуються ті види робіт, які зазначені в затвердженому керівником підприємства переліку.  Ці роботи є постійно дозволеними роботами,  для виконання яких  не вимагається оформлення  будь-яких додаткових розпоряджень.
В порядку поточної експлуатації  без зняття напруги можуть виконуватися такі роботи:
- прибирання коридорів та службових приміщень ЗРУ до постійного огородження, приміщень щитів керування, в тім числі  прибирання за панелями релейної, вимірювальної  та іншої апаратури (може виконувати один працівник з групою 2);
- прибирання та впорядкування території ВРУ, скошування трави, очищення від снігу доріг і проходів, проїзд на територію ВРУ автотранспорту, транспортування  вантажів, їх розвантажування та завантажування  тощо;
- догляд за щітками електродвигунів та їх заміна;
- догляд за кільцями і колекторами електричних машин;
- відновлення написів на кожухах устаткування та огородженнях;
- ремонт апаратури телефонного зв'язку;
- ремонт освітлювальної апаратури і заміна ламп , розташованих поза камерою та комірками (в разі зняття напруги на дільниці освітлювальної мережі, на якій виконуються ці роботи).
    В порядку поточної експлуатації можуть виконуватися роботи із зняттям напруги в електроустановках напругою до  1000В:
- ремонт  магнітних пускачів, пускових кнопок, автоматичних вимикачів, рубильників, реостатів, контакторів та аналогічної пускової та комутаційної апаратури за умови встановлення їх поза щитами і збірками;
- ремонт окремо розташованих магнітних станцій і блоків керування;
- заміна запобіжників; 
- ремонт освітлювальної проводки;
- роботи, що виконуються в електроустановках з одностороннім живленням;
-  ремонт окремих електроприймачів (електродвигунів, електрокалориферів  тощо). 
Обслуговування  установок  зовнішнього і внутрішнього освітлення, а також електроприймачів.
 Приєднаних до групових ліній із захисними апаратами  на номінальні струми до 20А, на території підприємства, в службових та житлових приміщеннях, складах, майстернях тощо може виконуватися спеціально закріпленими працівниками  в порядку поточної експлуатації з повідомленням про місце, початок і закінчення  робіт оперативному або адміністративно-технічному працівникові.

12.4.11. Вмикання  електроустановки після повного закінчення робіт.

Вмикати електроустановку  по закінченню робіт можна лише після отримання на це дозволу оперативного працівника або працівника, який має право віддавати  розпорядження на оперативне обслуговування даної  електроустановки.
Дозвіл на вмикання  електроустановки в роботу може  бути виданий тільки після одержання повідомлень від усіх допускачів і керівників робіт про повне закінчення ними  робіт на даній  електроустановці. Оперативні або оперативно-ремонтні працівники, які працюють в зміні і допущені до оперативного керування і оперативних перемикань, одержавши  дозвіл на вмикання електроустановки  після повного закінчення робіт, повинні  перед вмиканням встановити  або впевнитися  у відновлені  постійних огороджень.
Право на ввімкнення  електроустановки після повного закінчення робіт  може бути надано допускачеві із складу оперативно-ремонтних  працівників. Надання права на таке ввімкнення має бути записане в рядку  наряду  "Окремі  вказівки".  Право на таке ввімкнення може бути надане тільки в тому разі, коли  до робіт  на даній  електроустановці,  ПЛ,  КЛ чи  її дільниці  не допущені інші  бригади.

12.5. Технічні заходи, що створюють безпечні умови виконання робіт в електроустановках

12.5.1. Порядок підготовки робочого місця

      Для підготовки робочого місця до роботи, яка виконується за категорією "із зняттям напруги", необхідно виконати   в указаному порядку такі   технічні заходи:
- здійснити необхідні відключення  і вжити заходів, що перешкоджають помилковому або самочинному ввімкненню комутаційної апаратури і попаданню напруги на робоче місце;
- вивісити  заборонні плакати на органах управління комутаційними апаратами (приводах ручного,  ключах і кнопках дистанційного керування);
- перевірити відсутність напруги на вимкнених струмовідних частинах, які слід заземлити для захисту людей від ураження електричним струмом;
- встановити заземлення  (ввімкнути заземлювальні ножі, встановити переносні заземлення);
- обгородити, за необхідності, робочі місця або струмовідні частини, що залишилися під напругою, і вивісити  на огородженнях плакати  безпеки.  Залежно від місцевих умов, струмовідні частини  огороджуються до  чи  після  їх заземлення.
      Якщо  електроустановка обслуговується двома чи більше  оперативними працівниками в зміну, то вказані заходи  мають виконувати два працівники. В разі одноособового  обслуговування заходи може виконувати один працівник, крім накладання переносних заземлень і виконання перемикань на двох і більше приєднаннях в  електроустановках напругою понад 1000В, які не мають діючих пристроїв блокування роз'єднувачів  від неправильних дій.

12.5.2. Вимикання  (зняття  напруги)

      В разі виконання роботи  на струмовідних частинах із зняттям напруги, повинні бути вимкнені:
- струмовідні частини на яких буде виконуватися робота;
- необгороджені струмовідні частини до яких можливе наближення людей, або ремонтного оснащення та інструменту, механізмів і вантажопідіймальних машин на  відстань  меншу  від зазначеної  в таблиці 12.5.

Т а б л и ц я  12.5 
Припустимі відстані до струмовідних частин, що перебувають під напругою.

Напруга
Відстань від людини (у будь-якому її можливому положенні) та інструментів і пристосувань, що використовуються нею, від тимчасових огороджень,
м,  не менше
Відстань від механізмів та вантажопідіймальних машин (у робочому та транспортному положенні), від стропів, від вантажозахоплюючих пристосувань, від вантажів,
м,  не менше
До  1 кВ:
на ПЛ,
в решті електроустановок
6-35 кВ
110 кВ
150 кВ
220 кВ

0,6
не нормується,
(без дотику)
0,6
1,0
1,5
2,0

1,0

1,0
1,0
1,5
2,0
2,5


    Під час роботи на вимкненій  ПЛ, коли не виключена можливість наближення до елементів  цієї ПЛ на відстані менші від зазначених в табл. 12.5, до струмовідних частин  інших ПЛ, що перебувають під напругою, останні мають  бути вимкнені. Інші лінії, що підвішені  спільно з ПЛ, що ремонтується, також  мають бути вимкнені. В разі неможливості вимкнення вказаних струмовідних частин, вони мають бути обгороджені.
      В  електроустановках понад 1000В зі всіх сторін, звідки комутаційним апаратом  може бути подана напруга на робоче  місце, має бути  видимий розрив, створений вимкненям роз'єднувачів, відокремлювачів, вимикачів навантаження, за винятком тих, у котрих автоматичне ввімкнення здійснюється встановленими на самих апаратах пружинами. Видимий розрив  може утворюватися зняттям запобіжників, а також від'єднанням або зняттям шин і проводів.
      Для запобігання  помилковому або  самочинному ввімкненню комутаційних апаратів, через які може бути подана напруга до місця роботи, мають бути вжиті такі заходи:
- у роз'єднувачів, відокремлювачів, вимикачів навантаження ручні приводи приводять у вимкнене положення, замикають механічним замком;
- у роз'єднувачів, керування якими здійснюється оперативною штангою, стаціонарні огородження замикають механічним замком;
- у приводів комутаційних апаратів, які мають дистанційне  керування, відключають кола силові та керування, а у пневматичних приводів, крім того, на трубопроводі, що підводить стиснене повітря, зачиняють і замикають на механічний замок засувку, стиснене повітря випускають, а випускні клапани залишають у відкритому положені;
- у вантажних та пружинних приводів вантаж або пружини, що їх вмикають, приводять в неробочий стан,
    Трансформатори напруги та силові трансформатори, пов'язані з виділеною для робіт дільницею  електроустановки, мають бути вимкнені також і зі сторони напруги до 1000В для запобігання можливості зворотної трансформації.
    В  електроустановках напругою від 6 до 10 кВ з однополюсними роз'єднувачами для запобігання їх помилковому ввімкненню дозволяється  встановлювати на ножі спеціальні ізолювальні накладки.
    Для вимикання вимикача навантаження  (ВН)  з ручним приводом необхідно:
- перевірити правильність вибору приєднання і комутаційного апарата;
- перевірити значення струму приєднання, який не повинен перевищувати номінальний струм ВН. За відсутності вимірювального приладу, максимально можливий струм слід заздалегідь заміряти і в місцевій інструкції вказати, що його значення не повинно перевищувати номінальний струм апарата;
- натиснути на защіпку рукоятки приводу і енергійно відвести її вниз до упору. Рух робочих ножів у кінці ходу має бути плавним;
- візуально перевірити вимкнене положення вимикача (повнофазність  вимкнення) через скло віконця комірки.
    Не рекомендується виконувати операції з роз'єднувачами приєднань під напругою, якщо ці операції можна виконати зі зняттою  напругою вимкненням відповідних вимикачів. Виконувати операції під напругою роз'єднувачами (відокремлювачами) , ізолятори яких мають тріщини, забороняється.
Під час виконання операцій роз'єднувачами необхідно:
- на ключ управління (рукоятку приводу) вимикача повісити плакат  "Не вмикати. Працюють люди";
- перевірити правильність вибору приєднання і комутаційного апарата;
- оглянути привід, опорну ізоляцію;
- вставити електромагнітний ключ в блок-замок і розблокувати роз'єднувач;
    - вимкнути роз'єднувач, спостерігаючи за положення його контактів. Під час вимкнення роз'єднувача до розмикання контактів необхідно зробити кілька легких рухів приводом вперед-назад, без їх розриву, для обстеження роз'єднувача контролюючою особою. Вимкнення роз'єднувача слід робити повільно і обережно, щоб переконатися у відсутності дуги і цілості ізоляторів. Виняток складають операції вимкнення роз'єднувачем  (відокремлювачем) намагнічуючого струму силових трансформаторів  (КТП), зарядного струму ПЛ і КЛ. В цих випадках вимкнення слід виконувати швидко, щоб забезпечити гасіння дуги. Працівник, який виконує операцію, зобов'язаний находитись під захисним дашком. (Вмикання роз'єднувача потрібно виконувати швидко і рішуче, але без удару в кінці ходу. Почате ввімкнення слід продовжити до кінця в будь-якому випадку, навіть за наявності дуги між контактами);
    - зафіксувати привод у новому положенні блок-замком, а приводи, що мають фіксатор під висячий замок, замкнути в кінцевому положенні.
    Роз'єднувачами (відокремлювачами) дозволяється виконувати операції ввімкнення і вимкнення:
- зарядного струму шин і обладнання всіх класів напруги крім конденсаторних батарей;
- трансформаторів напруги, нейтралей силових трансформаторів, дугогасильних реакторів за умови відсутності в мережі замикання на землю;
- намагнічуючого струму силових трансформаторів потужністю не більше  750 кВА. Необхідно зауважити, що за довготривалої напруги рівної 1,05Uн  намагнічуючий струм збільшується майже в  1,5 рази;
- зарядного струму і струму замикання на землю ПЛ і КЛ;
- вимкнення зрівнювальних струмів до 70А і замикання мережі  в кільце з різницею напруг на розімкнених контактах роз'єднувача не більше  5% - в кільцевих мережах до  10кВ.

    Допускається вимкнення триполюсними роз'єднувачами зовнішньої установки напругою до  10кВ струму навантаження до 15А  (потужність до 250 кВА).
    На час виконання операцій з роз'єднувачами, що знаходяться під напругою, необхідно виводити АПВ  і  АВР з усіх боків, звідки може бути повторно подана  напруга на роз'єднувач у випадку його зламу.  Операції з роз'єднувачами на приєднаннях, де вимикачі мають вантажні або пружинні приводи, слід виконувати зі спущеними вантажами і ослабленими пружинами.
    В  електроустановках до 1000В з усіх сторін струмовідних частин, на яких буде виконуватися робота, напруга має бути знята вимкненням комутаційних апаратів з ручним приводом, а за наявності в схемі запобіжників - зняттям їх. В разі відсутності в схемі запобіжників запобігання помилковому ввімкненню комутаційних апаратів має бути забезпечено такими зходами, як закривання рукояток або дверцят шафи, закриття кнопок управління, встановлення між контактами комутаційного апарата ізолювальних накладок тощо. У разі зняття напруги комутаційним апаратом з  дистанційним керуванням необхідно відключити вмикальну котушку.
      Якщо конструктивне виконання апаратів і характер роботи дають змогу, то вказані заходи можуть бути замінені розшиновкою або від'єднанням кінців кабелю, проводів від комутаційного апарата чи від устаткування, на якому потрібно виконувати роботу.
      Розшиновку чи від'єднання кабелю може виконувати ремонтник, що має групу 3, під наглядом чергового або оперативно-ремонтного працівника. З найближчих до робочого місця струмовідних частин, доступних для дотику, необхідно зняти напругу або обгородити їх.
      Вимкнене положення  комутаційних апаратів до 1000В з недоступними для огляду контактами (пакетні і автоматичні  вимикачі, рубильники в закритому виконанні тощо) визначається перевіркою відсутності напруги на їх  затискачах чи шинах, що відходять, проводах або затискачах устаткування, яке вмикається цими комутаційними апаратами
      
      12.5.3. Вивішування плакатів безпеки. Огороджування робочого місця
      
      На приводах роз'єднувачів, відокремлювачів і вимикачів навантаження напругою понад 1000В, на ключах і кнопках дистанційного керування, на органах керування комутаційнійними апаратами до 1000В (вимикачі  автоматичні та  пакетні, рубильники тощо), під час ввімкнення яких може бути подана напруга на робоче місце, мають бути вивішені плакати  "Не вмикати! Працюють  люди".
      Біля роз'єднувачів, які керуються оперативною штангою, плакати вивішуються на огородженнях, а біля однополюсних роз'єднувачів - на приводах кожного полюсу. В  КРУ плакати виішуються на ключах дистанційного керування.
      На засувках, що закривають доступ повітря в пневматичні приводи комутаційної апаратури, вивішується плакат  "Не відкривати! Працюють люди".
      На приєднаннях напругою до 1000В, які не мають автоматичних та інших вимикачів або рубильників, плакати вивіщують біля знятих запобіжників, під час встановлення яких може бути подана напруга  на робоче місце. 
      На  приводах роз'єднувачів, якими відключена для роботи  ПЛ чи КЛ, незалежно від кількості бригад, що працюють на лінії, має бути вивішений один плакат  "Не вмикати! Робота на лінії". Цей плакат вивішується і знімається за вказівкою працівника, який віддає розпорядження на підготовку робочих місць і веде облік кількості бригад, що працюють на лінії.
      В разі одночасного виконання робіт на лінії і лінійному роз'єднувачі в тій електроустановці, до якої належить лінійний роз'єднувач, плакати  "Не вмикати! Робота на лінії" вивішують на приводах найближчих за схемою вимкнених роз'єднувачів, якими може бути подана напруга  на лінійний роз'єднувач
      Не відключені струмовідні частини, доступні для випадкового дотику, мають бути на час  роботи обгороджені.
      Для тимчасового обгородження струмовідних частин, що залишились під напругою, можуть застосовуватись ширми, щити, екрани тощо, виготовлені  із ізоляційного матеріалу.
      В разі встановлення тимчасового огородження,  відстань від нього до струмовідних частин має бути не меншою  зазначеної в табл. 12.5.
      Необхідність встановлення тимчасових огороджень, їх вид, спосіб встановлення  визначаються працівником, який  підготовлює робоче місце. На тимчасові огородження повинні бути нанесені написи "Стій! Напруга" або прикріплені відповідні плакати безпеки.
      Допускається застосування спеціальних пересувних огороджень - кліток, похилих щитів  тощо, конструкція яких убезпечує їх встановлення, стійкість і належне закріплення.
      В  електроустановках напругою до  10 кВ в тих випадках, коли неможливо огородити струмовідні частини щитами, допускається застосування ізолювальних накладок, розміщених між вимкненими і тими, що перебувають під напругою, струмовідними частинами.
    Ці  ізолювальні накладки можуть торкатися струмовідних частин, що перебувають під напругою. Встановлювати і знімати накладки мають два працівники з групою  4 і 3 (один із них зі складу оперативних або оперативно-ремонтних працівників), користуючись діелектричними рукавичками (пальчатами) та ізолювальними штангами або кліщами, з застосуванням захисних окулярів.
      Після вмикання заземлюючих ножів або встановлення переносних заземлень вивішується плакат "Заземлено" на органах керування комутаційними апаратами поверх заборонних плакатів. На сітчастих або суцільних огородженнях комірок, сусідніх з місцем роботи, а також розташованих навпроти, вивішують застережні плакати "Стій! Напруга".
      Сусідні комірки та комірки, розташовані навпроти місця роботи, які не мають зазначених огороджень, а також проходи, куди ремонтним працівникам не треба заходити, мають бути обгороджені переносними щитами (ширмами) з такими ж плакатами на них. Переносні щити треба встановлювати  з таким розрахунком, щоб вони не перешкоджали виходу працівників з приміщення в разі виникнення небезпеки.
      У  ВРУ під час робіт, що виконуються з землі, і на устаткуванні, встановленому на фундаментах і окремих конструкціях, робоче місце треба обгородити (з залишенням проходу) линвою, мотузкою чи шнуром з рослинних або синтетичних волокон і вивісити на них плакати  "Стій! Напруга", обернені  в середину огородженого простору. Для підвішування линви дозволяється  використовувати  конструкції що не входять до зони робочого місця, за умови, що вони залишаються поза  обгородженим простором.
      У  разі зняття напруги зі всього  ВРУ , за винятком лінійних роз'єднувачів, останні мають бути обгороджені  линвою з плакатами  "Стій! Напруга", оберненими назовні  обгородженого простору. 
      Під час роботи у  ВРУ, що виконується  у вторинних колах за розпорядженням, обгороджувати робоче місце не вимагається.
      У  ВРУ на дільницях конструкцій, по яких можна  пройти від робочого місця до  сусідніх дільниць, де є напруга, мають бути встановлені добре видимі плакати  "Стій! Напруга".  Ці плакати  може встановлювати працівник з групою  3  з оперативно-ремонтних чи ремонтних працівників під керівництвом допускача.
      На конструкціях, сусідніх з тією, по якій дозволяється підніматися, внизу  слід вивісити плакат  "Не вилазь. Уб'є", а на стаціонарних драбинах і конструкціях, по яких дозволяється підніматися, має бути вивішений плакат  "Вилазити  тут".
      В  електроустановках, крім  ПЛ  і  КЛ, на всіх підготовлених робочих місцях, після встановлення  заземлення і обгородження  робочого місця має бути вивішений плакат "Працювати тут!".
      Забороняється під час роботи  переставляти або забирати плакати та встановлені тимчасові огородження.
      
      12.5.4. Перевірка відсутності напруги
      
      Перевіряти відсутність напруги потрібно  покажчиком напруги заводського виготовлення випробуваного електротехнічною лабораторією. Перед застосуванням  слід перевірити справність покажчика за допомогою призначених для цього спеціальних приладів або наближенням його до розташованих поблизу струмовідних частин, які явно перебувають під напругою.
      В  електроустановках понад 1000В користуватися покажчиком належить в діелектричних рукавичках (пальчатах).
      Якщо покажчик напруги  падав або був підданий механічним ударам, то користуватися ним без повторної перевірки забороняється.
      Перевірку відсутності напруги на відключеному устаткуванні  виконує допускач перед заземленням струмовідних частин. Перевірка виконується між усіма фазами та між кожною фазою і землею, а також кожною фазою і нульовим проводом, а на вимикачі і роз'єднувачі - на всіх шести виводах, затискачах. Якщо на місці робіт є видимий розрив електричного кола, то відсутність напруги перевіряється на струмовідних частинах  обох сторін розриву.
      Постійні огородження знімаються або відкриваються безпосередньо перед перевіркою напруги.
      У  ВРУ напругою до 220 кВ перевіряти відсутність напруги покажчиком дозволяється тільки в суху погоду. У  ВРУ, КРУ і КТП зовнішньої установки,  а також на ПЛ під час туману, дощу, снігопаду у випадку відсутності спеціальних покажчиків напруги  відсутність напруги перевіряється  вивіренням схеми в натурі. Під час вивірення схеми відсутність напруги на вводах ПЛ  і  КЛ  підтверджується черговим, в оперативному управлінні якого перебувають ліінії. На  ПЛ  вивірення схеми в натурі полягає  в перевірці напрямку  і зовнішніх  ознак лінії, а також позначень  на опорах, які мають відповідати  диспетчерським найменуванням цих ліній.
      На кабельній лінії перед розрізанням кабелю, що підлягає ремонту, або розкриттям з'єднувальної муфти необхідно перевірити відсутність напруги. Якщо внаслідок пошкодження кабелю відкриті всі струмовідні жили, то відсутність напруги можна перевірити безпосередньо покажчиком напруги. Якщо ж жили не доступні, то відсутність напруги перевіряють проколюванням кабелю за допомогою спеціального пристосування. Пристосування має забезпечити прокол або розрізання броні і оболонки до жил із замиканням їх між собою і на землю.
      Конструкція пристосування показана на мал. 12.5-1.
      Прокол кабелю  виконує керівник робіт або допускач під його наглядом. Проколювати кабель слід в діелектричних рукавичках (пальчатах), користуючись захисними окулярами. 
      

      
      Мал. 12.5-1. Приспособлення для проколювання кабелю.
1 -рукоятка: 2 - трубка бакелітова; 3 - ізолятор порцеляновий; 4 - стержень (голка) сталевий; 5 - втулка з різьбою; 6 - скоба; 7 - заземлювач стальний; 8 - заземлювальний провідник.
      

Мал. 12.5-2. Проколювання кабелю

      Стояти під час проколювання потрібно на ізолювальній основі зверху траншеї, якнайдалі від кабелю, як це показано на мал. 12.5-2.
      Перевіряти відсутність напруги в електроустановках підстанцій та  в  РУ  дозволяється одному працівникові зі складу  оперативного або оперативно-ремонтного персоналу з групою  4 - в електроустановках  понад 1000В і з групою  3 -  в установках до 1000В.
      На  ПЛ перевірку відсутності напруги мають виконувати два працівники: на  ПЛ  напругою понад 1000В - з групами не нижче  4 і 3, а на ПЛ напругою до 1000В - з групою  3.
      На дерев'яних та залізобетонних опорах напругою від  6 кВ до 10 кВ, а також під час роботи з телескопічної вишки перевірку відсутності напруги необхідно виконувати покажчиками безконтактного типу та покажчиками які забезпечують необхідну чутливість без їх заземлення.
      На  ПЛ в разі підвішування проводів на різних рівнях перевіряти відсутність напруги  покажчиком і встановлювати заземлення  потрібно  пофазно знизу до верху, починаючи з нижнього проводу. В разі горизонтального підвішування проводів перевірку починають з найближчого проводу.
      В  електроустановках  до 1000В  із заземленою нейтраллю необхідно застосовувати двополюсний покажчик і перевіряти відсутність напруги як між фазами, так і  між кожною фазою та зануленим корпусом устаткування або нульовим проводом. Допускається застосовувати попередньо перевірений переносний вольтметр.  Користуватися "контрольними лампами" забороняється.
      
      12.5.5. Встановлення  заземлень
      
      Під час виведення обладнання в ремонт і його заземлення спочатку потрібно увімкнути стаціонарні заземлювальні ножі, а потім накладати, де це потрібно, переносне заземлення. Розземлення слід виконувати у зворотній послідовності.
      Під час ввімкнення стаціонарних захисних заземлень (заземлювальних ножів) необхідно:
- перевірити правильність вибору приєднання і апарата;
- перевіркою схеми в натурі або за допомогою покажчика напруги впевнитися у відсутності напруги на частинах  електроустановки, що підлягають заземленню;
- вставити електромагнітний ключ в блок-замок і розблокувати привод заземлювальних ножів;
- зробити невеликий рух важелем приводу і впевнитися в тому, що рухаються потрібні заземлювальні ножі;
- ввімкнути заземлювальні ножі і перевірити правильність включення кожної фази;
- заблокувати привод ножів у ввімкненому положенні;
- вивісити плакат  "Заземлено".
      Вмикати заземлювальні ножі дозволяється одному працівнику з групою 4, а вимикати може один працівник з групою 3 із оперативного чи оперативно-ремонтного персоналу.
    Переносні заземлення  встановлюються  на струмовідні частини  безпосередньо після перевірки відсутності напруги. Спочатку переносне заземлення приєднується до заземлювального пристрою, а потім, після перевірки відсутності напруги, встановлюється на струмовідні частини.
      Знімати переносне заземлення  необхідно в зворотній послідовності: спочатку зняти його зі струмовідних частин, а потім від'єднати від  заземлювального пристрою.
      Встановлення і зняття переносних заземлень треба виконувати в діелектричних рукавичках із застосуванням в  електроустановках  понад 1000В ізолювальної штанги. Закріплювати затискачі  переносних заземлень потрібно цією ж штангою або  безпосередньо руками в діелектричних рукавичках.
      Забороняється користуватися для заземлення провідниками, не призначеними для цього, а також приєднувати заземлення  скручуванням.
      Встановлювати і знімати переносні заземлення в електроустановках понад 1000В мають два працівники з групами 4 і  3, а в електроустановках до 1000В - один працівник з групою 3 з оперативного чи оперативно-ремонтного  персоналу.
      ПЛ напругою понад 1000В заземлюються в усіх  РУ і біля секціювальних комутаційних апаратів, де відключена лінія. На  ПЛ напругою до 1000В достатньо встановити заземлення тільки на робочому місці. 
      На одноколових  ПЛ  заземлення на робочому місці необхідно встановлювати на опорі, на якій виконується робота, або на сусідній. Допускається встановлення заземлень з обох сторін дільниці  ПЛ, на якій працює бригада, за умови, що відстань між заземленнями не перевищує  2 км. Під час виконання робіт на проводах ПЛ  в прольоті перетину з іншою  ПЛ, яка перебуває під напругою, заземлення потрібно встановлювати на тій опорі, де виконуються роботи.
      На  ПЛ  напругою до 1000В під час робіт, що виконуються з опор або з телескопічної вишки без ізолювальної секції, заземлення має бути встановлене як на проводі лінії, що ремонтується, так і на всі інші, підвішені на цих опорах неізольовані проводи, у тому часлі на проводи радіотрансляції тощо.
      Сучасні технічні засоби дозволяють  на  ПЛ напругою до 220 кВ виконувати перевірку відсутності напруги і встановлення переносних заземлень з землі без піднімання на опору.
      Встановлювати заземлення непотрібно, якщо:
- з усіх боків електрообладнання від'єднанні шини, проводи, кабелі, якими може бути подана напруга;
- на електрообладнання не може бути подана напруга зворотною трансформацією;
- на електрообладнання не може бути подана напруга від стороннього джерела;
- на електрообладнанні не може бути наведена напруга.
      Кінці від'єднаних кабелів в цьому разі мають бути замкнені накоротко і заземлені (занулені).

12.6. Опосвідчення  електроустановок споживачів

    Опосвідчення електроустановок - офіційне визначення стану безпеки і умов подальшої безпечної експлуатації електроустановок.
      Опосвідчення електроустановок проводиться з метою перевірки:
- відповідності фактичного стану безпеки  електроустановок вимогам нормативних документів (визначення технічного стану);
- відповідності  експлуатації вимогам безпеки;
- наявності та стану документації;
- визначення  електроустановок, що вичерпали  свій технічний ресурс.
      Опосвідчення стану безпеки електроустановок проводиться комісією підприємства (установи, організації) у складі:
- керівника (головного інженера) - голова комісії;
- керівника енергетичної служби  (особи, відповідальної за електрогосподарство);
- керівника служби охорони праці.
      Опосвідчення може проводитись одночасно для всіх електроустановок підприємства або для електроустановок окремих господарських дільниць. Проведення профілактичних випробувань та вимірювань в електроустановках під час опосвідчення є обов'язковим, якщо термін їх виконання настав чи закінчився на час опосвідчення.
      В разі відсутності на підприємстві (у власника) кваліфікованих спеціалістів до складу комісії можуть залучатися спеціалісти інших підприємств.
    За результатами обстеження електроустановок згідно "Критеріїв перевірки безпеки електроустановок" складається  "Протокол перевірки стану безпеки електроустановок", який завіряється підписом відповідальної за електрогосподарство особи. Форма протоколу та зразок заповнення її наведені в додатку 8, а "Критерії перевірки безпеки електроустановок" - в додатку  9.
    Виявлені під час обстеження невідповідності (порушення) з посиланням на пункти вимог нормативних документів вказуються у відповідній колонці протоколу.
    На підставі протоколу комісією складається  акт опосвідчення стану безпеки електроустановок за формою, наведеною в [12]. В акті подаються заходи щодо усунення виявлених і наведених в протоколі порушень вимог нормативних документів із зазначенням термінів усунення порушень та  відповідальних за це осіб. Якщо в процесі опосвідчення комісією виявлені електроустановки, що вичерпали свій технічний ресурс, то до акту додається "Перелік електроустановок, що вичерпали свій ресурс" про що в кінці акту, як продовження висновків комісії, робиться відповідний запис (наприклад: "Перелік електроустановок, що вичерпали свій ресурс, додається окремо"). Форма переліку наведена в додатку 10. Якщо ж таких електроустановок не виявлено, то в кінці акту роблять наступний  запис: "Електроустановок, що вичерпали свій технічний ресурс, не виявлено" 
     Акт підписує комісія, яка проводила опосвідчення, та затверджує керівник підприємства (власник). Акти опосвідчення стану безпеки електроустановок реєструються та зберігаються на підприємстві (у власника). 
    Копії актів направляються:
- територіальному органу Держнаглядохоронпраці;
- Держенергоспоживнагляду;
- відділу охорони праці Держадміністрації.
      Періодичність опосвідчення електроустановок встановлена - 1 раз на 3 роки  [12].
      Позачергове опосвідчення електроустановок повинне бути вмотивованим і проводиться за вимогами та участю наглядових органів Держнаглядохоронпраці у випадку істотного зростання електротравматизму, наявності категорійних аварій та в інших обґрунтованих випадках.
      Електроустановки, які вичерпали свій технічний ресурс, визначаються за даними підприємства-виробника, що наведені в експлуатаційній документації на електроустановку, або ж за нормами амортизаційних відрахувань.
      Електроустановки, що вичерпали свій технічний ресурс, підлягають експертизі. Експертиза електроустановок - офіційне підтвердження фактичних значень параметрів безпеки, їх відповідності вимогам нормативної документації та визначення можливості безпечної експлуатації. Експертиза електроустановок проводиться з метою визначення їх  технічного стану, установлення можливості, доцільності, умов і терміну подальшої їх безпечної експлуатації, а також установлення потреби проведення ремонту, модернізації, реконструкції або заміни.
      Експертиза електроустановок здійснюється експертно-технічними центрами Держнаглядохоронпраці України або спеціальними організаціями, уповноваженими на те Держнаглядохоронпраці. Обсяг та вартість робіт із проведення експертизи визначається на підставі договору.
      








13. Заходи безпеки при роботі з електрифікованим інструментом
і зварювальними трансформаторами в приміщеннях різних категорій

13.1. Класифікація електроінструменту за умовами безпеки його застосування 

    Електрифікований інструмент (електроінструмент), а також побутові та аналогічні електричні прилади, стосовно захисту від ураження людей електричним струмом, поділяються на наступні класи:
       Клас "І" - електроінструмент, в якому захист від ураження електричним струмом здійснюється як основою ізоляцією, так і додатковими заходами, а саме, відкриті провідні частини з'єднані з захисним заземлювальним провідником стаціонарної електропроводки. Іншими словами - це інструмент у якого всі деталі, що перебувають під напругою, ізольовані і штепсельна вилка має захисний контакт, а окремі деталі можуть мати подвійну чи посилену ізоляцію Кабель  електроінструменту класу "І" повинен мати жилу, що з'єднує заземлювальний затискач корпусу інструменту із захисним контактом штепсельної вилки. Штепсельна вилка  повинна мати відповідну кількість робочих і один захисний (заземлювальний) контакт. Конструкція вилки повинна забезпечити випереджуюче замикання заземлювального контакту - у разі ввімкнення та запізніле розмикання - у разі вимкнення;
      Клас "ІІ" - електроінструмент, в якого всі деталі, що перебувають під напругою, мають подвійну чи посилену ізоляцію або корпус із ізоляційного матеріалу. Електроінструмент другого класу не має пристроїв для заземлення. На корпусі електроінструменту другого класу та в експлуатаційній документації ставлять спеціальний знак  
      
      
       Номінальна напруга для електроінструменту першого та другого класів має бути не більше 220 В - для постійного струму; 380 В - для змінного струму.
      Клас "ІІІ" - електроінструмент на номінальну напругу не вище 42 В, у якого ні внутрішні, ні зовнішні кола не перебувають під іншою напругою. Номінальна напруга  між фазами і по відношенню до землі, яка не перевищую 42 В називається малою напругою  [5], [27]. На корпусі електроінструменту третього класу та в експлуатаційній документації ставлять спеціальний знак :
                                                
                                               
      Електроінструмент, що  живиться від електричної мережі, повинен бути оснащений незнімним гнучким  кабелем із штепсельною вилкою. Штепсельна вилка електроінструменту класу "ІІІ" (в тім числі і переносних світильників) повинна мати конструкцію, що унеможливлює зчленування її із розетками на напругу понад 42 В.
      Електроінструмент класів "ІІ" та "ІІІ" не підлягає заземленню (зануленню).
      Джерелами живлення електроінструменту класу "ІІІ" можуть бути [11]:
- безпечний роздільний трансформатор (в подальшому - роздільний трансформатор);
- джерело живлення, яке забезпечує ступінь безпеки рівноцінний ступеню, що забезпечує роздільний трансформатор (наприклад, перетворювач частоти з роздільними обмотками);
- електрохімічне джерело живлення (гальванічний елемент чи акумулятор) або інше незалежне джерело (наприклад, двигун-генератор);
- електронні пристрої, виконані за відповідними стандартами, в яких передбачені заходи, що забезпечують, в разі внутрішнього замикання на корпус, неможливість перевищення вихідної напруги понад 50 В змінного (ефективне значення) або 120 В постійного (випрямленого) струму.
      На сьогодні в експлуатації перебуває ще значна кількість приладів та побутової техніки, яка належить до класу  "0"  згідно класифікації за ГОСТ 27570.0-87  (МЕК33-1-76).
      До класу "0" належать прилади, обладнання, електроінструмент у яких захист від ураження електричним струмом забезпечується лише основною ізоляцією і в разі ушкодження її захист можливий тільки за рахунок зовнішнього середовища (певного розташування, застосування ізолюючих засобів тощо). Електроінструмент класу "0" отримаємо із електроінструменту класу "І", якщо буде порушено цілісність захисного провідника (обрив жили кабелю, відсутність контакту з корпусом чи з розеткою тощо).
      Експлуатація електрообладнання  класу "0" дозволяється лише за дотримання таких умов [11], коли  відкриті провідні частини розташовані таким чином, що унеможливлений одночасний дотик до:
      - двох електрично не зв'язаних між собою відкритих провідних частин (наприклад: металевих корпусів двох працюючих приладів);
       - відкритої провідної частини приладу та любої сторонньої провідної частини, якщо ці частини можуть опинитися під різними потенціалами в разі пошкодження основної ізоляції приладу (наприклад: корпусу електричного приладу та батареї чи труби водяного опалення).
      Ці умови вважають виконаними якщо підлога та стіни приміщення в якому застосовують прилади є непровідними, не вологими, а відкриті провідні частини між собою, або від сторонніх провідних частин, віддалені на відстань не менше 2 м (за межами зони досяжності - не менше 1,25 м). Сторонні провідні частини можуть бути ізольовані (наприклад: батарея та труби опалення закриті декоративною решіткою із ізоляційного матеріалу).
      Ізоляція повинна витримувати напругу не нижче 2000 В змінного струму (ефективне значення) впродовж 1 хв за величини струму витоку не більше 1 мА. Опір ізолюючих стін і підлоги, заміряний у кожній точці,  повинен бути не нижче 50 кОм за номінальної напруги електрообладнання не вище 500 В та 100 кОм - за напруги понад 500 В. Якщо ж опір в будь-якій точці буде менше вказаного, то стіни і підлога вважаються сторонніми провідними частинами.
      
      13.2 Виконання  робіт з використанням електрифікованого інструменту
      
      До роботи з електроінструментом допускаються працівники, які попередньо пройшли навчання та перевірку знань правил безпечного виконання робіт із застосуванням електроінструменту. 
      До роботи з електроінструментом класу "І" допускаються працівники, які мають групу з електробезпеки не нижче 2, а до роботи з електроінструментом класів "ІІ" та "ІІІ" - працівники з першою групою.
      Перед кожним черговим видаванням електроінструменту особою, відповідальною за збереженість та справність електроінструменту, в присутності працівника мають бути перевірені:
- комплектність і надійність кріплення деталей;
- справність кабелю та штепсельної вилки, цілісність ізоляційних деталей корпусу, рукоятки та кришок щіткотримачів, наявність та справність захисних кожухів - перевіряють зовнішнім оглядом;
- чіткість роботи вимикача;
- роботу на холостому ходу;
- наявність електричного кола між корпусом електроінструменту та  захисним контактом штепсельної вилки - для електроінструменту класу "І".
    Працівнику мають бути видані засоби індивідуального захисту  (діелектричні рукавички, калоші, килимки) або роздільний трансформатор чи перетворювач з роздільними обмотками, чи пристрій захисного вимкнення. Пристрій захисного вимкнення повинен бути захищений кожухом із ізоляційного матеріалу з розеткою та оснащений кабелем з штепсельною вилкою.
    Перед початком виконання робіт із застосування електроінструменту необхідно перевірити:
- дату проведення останньої перевірки електроінструменту;
- відповідність напруги та частоти струму електричної мережі напрузі та частоті струму електродвигуна електроінструменту зазначених в табличці;
- міцність кріплення робочого виконавчого інструменту (свердла, абразивного кругу, ключа-насадки тощо).
    В приміщеннях категорій "без підвищеної небезпеки" виконувати роботи із застосуванням електроінструменту класів "ІІ" та "ІІІ" можна без застосування засобів індивідуального захисту, а класу "І" - лише застосовуючи діелектричні рукавички, а в приміщенні із струмопровідною підлогою - також і діелектричні калоші чи килими.
    Яким електроінструментом виконувати роботи в приміщеннях категорій "з підвищеною небезпекою"  та "особливо небезпечних" ні правилами [12] ні правилами [16] не визначено. Лише в ГОСТ 12.1.013-78  "Строительство. Электробезопасность. Общие требования." сказано: " В разі  виконання робіт поза приміщеннями в усіх випадках, та в приміщеннях з підвищеною небезпекою ураження працюючих електричним струмом, необхідно застосовувати ручні електричні машини класів "ІІ" та "ІІІ" за ГОСТ 12.2.007.0-75. Працюючи з електричними машинами класу "ІІ" необхідно застосовувати засоби індивідуального захисту. В приміщеннях з особливо небезпечними умовами ураження працюючих електричним струмом слід користуватися тільки електричними машинами класу "ІІІ" з застосуванням діелектричних рукавичок, калошів і килимків".
      Під час виконання робіт в підземних спорудах [16] (колодязях, камерах тощо), а також у посудинах, апаратах, резервуарах, барабанах котлів та інших металевих спорудах з обмеженою можливістю переміщування і виходу з них дозволяється працювати з електроінструментом класів "І" та "ІІ" за умови, що тільки один електроінструмент живиться від роздільного трансформатора, автономної двигун-генераторної установки або перетворювача частоти з роздільними обмотками, а також електроінструментом класу  "ІІІ". В цьому разі джерело живлення (роздільний трансформатор, перетворювач тощо) повинно розташовуватися поза цими спорудами, посудинами чи резервуарами, а його вторинне коло не повинно бути заземленим.
    Побутові прилади класів "І" та "ІІ" (пральні машини, водонагрівачі тощо), які розташовані в приміщеннях категорій "підвищеної небезпеки" чи "особливо небезпечних" повинні живитися від електромережі через пристрій захисного вимкнення [14]. 
    Кабель електроінструменту повинен бути захищений від випадкового пошкодження  і зіткнення його з гарячими, вологими чи масляними поверхнями. Не можна натягувати, перекручувати чи перегинати кабель, ставити на нього вантаж, а також допускати перетинання кабелю з тросами, кабелями та рукавами для газозварювання.
    Установлювати робочу частину інструменту  в патрон та вилучати її з патрону дозволяється тільки після вимкнення його з електромережі штепсельною вилкою та повного зупинення. Стружку чи тирсу видаляти спеціальними гачками або щітками тільки після зупинення електроінструменту.
    Забороняється працювати з електроінструментом з приставних драбин, а також обробляти ним мокрі та мерзлі деталі
    Якщо працівник відчуває хоча б слабку дію струму, то необхідно негайно припинити роботу. Не можна працювати з електроінструментом у якого закінчився термін обов'язкової періодичної перевірки і він має хоча б одну з таких  несправностей:
- пошкодження штепсельного з'єднання, кабелю або його захисної трубки;
- пошкодження кришки  щіткотримача;
- нечітка робота вимикача;
- іскріння щіток на колекторі, що супроводжується появою кругового вогню на його поверхні;
- витікання мастила з редуктора або вентиляційних каналів;
- поява диму або запаху, характерного для перегрітої ізоляції;
- поява підвищеного шуму, стуку, вібрації;
- поява тріщин у корпусних деталях, рукоятці, захисному огородженні;
- пошкодження робочої частини електроінструменту;
- зникнення електричного зв'язку між металевими частинами корпусу та захисним контактом штепсельної  вилки (для інструменту класу "І").
Електроінструмент, переносні світильники, кабелі-подовжувачі, роздільні трансформатори, перетворювачі частоти, пристрої захисного вимкнення повинні періодично [16], не рідше 1 разу на 6 місяців, проходити перевірку, яка включає:
- зовнішній огляд;
- перевірку роботи на холостому ходу впродовж 5 хвилин;
- вимірювання опору ізоляції обмоток електроінструменту і кабелю живлення відносно корпусу та зовнішніх металевих деталей;
- вимірювання опору між первинною та вторинною обмотками роздільного трансформатора, а також між кожною з обмоток та корпусом;
- перевірку справності кола заземлення для електроінструменту класу "І".
    Результати перевірок, а також випробувань після капітального ремонту, необхідно записувати в "Журнал обліку, перевірки та випробувань електроінструменту та допоміжного обладнання до нього" за формою, наведеною в [16]. Журнал повинен вести призначений розпорядженням по підрозділу працівник, який відповідає за зберігання та справність електроінструменту.
Переносні ручні електричні світильники повинні мати рефлектор, захисну сітку або скляний ковпак, гачок для підвішування та шланговий провід з вилкою. Захисна сітка повинна бути закріплена на рукоятці гвинтами або хомутами. Патрон повинен бути вбудований у корпус світильника так, щоб струмовідні частини патрона і цоколя лампи були недоступні для дотику.
    Переносні світильники повинні живитися від переносного чи стаціонарного роздільного трансформатора відповідної напруги або мати автономне живлення від електрохімічних елементів чи акумуляторів. Штепсельні вилки живлення світильників напругою 12 і 42 В змінного струму не повинні  пасувати до розеток електричної мережі напругою 127 та 220 В.
    Розетки напругою 12 і 42 В повинні відрізнятись від розеток електричної мережі напругою 127 та 220 В.
      Для живлення переносних світильників у приміщеннях з підвищеною небезпекою та особливо небезпечних необхідно застосовувати напругу не вище 42 В змінного струму [16]. За особливо несприятливих умов, а саме: коли небезпека ураження електричним струмом посилюється тіснотою, незручним положенням працівника, який виконує роботу, дотиком до великих провідних заземлених поверхонь (наприклад, робота в барабанах, газоходах, топках котлів в тунелях тощо), для живлення світильників необхідно застосовувати напругу не вище 12 В змінного струму.
      
13.3. Вимоги до електрозварювального обладнання та до виконання електрозварювальних робіт

      Електрозварювальне обладнання повинно відповідати вимогам ГОСТ 12.2.007.8 та Правилам [14 ].Напруга холостого ходу джерел змінного струму для дугового зварювання в разі нормальної напруги мережі не повинна перевищувати:
- 80 В (ефективне значення) - для джерел змінного струму ручного дугового та напівавтоматичного зварювання. Пересувні зварювальні трансформатори повинні бути обладнані обмежувачами напруги холостого ходу до величини не більше 12 В;
- 140 В ефективного значення - для джерел змінного струму автоматичного зварювання;
- 100 В середнього значення - для джерел постійного струму.
    Електрозварювальна установка приєднується до електричної мережі тільки через пункт живлення (ящик з рубильником і запобіжниками або автоматичний вимикач),  що має комутаційний апарат та захист від надструмів короткого замикання.
    Довжина первинного кола між пунктом живлення та пересувною зварювальною установкою має бути  не більше 10 м.
    
    Мал. 13.3.1.  Схема підключення зварювального трансформатора
    1-пункт живлення;  2- кабель живлення;  3 - зварювальний трансформатор;  4 - електродотримач;  5 - деталь.
    
    Для живлення однофазного зварювального трансформатора слід застосовувати трижильний гнучкий шланговий кабель (з підсиленою ізоляцією). Один кінець третьої жили кабелю (РЕ-провідник) слід приєднати до заземлювального болта корпусу зварювального трансформатора, а другий - до нульового захисного провідника  мережі живлення - в мережах з глухо заземленою нейтраллю (система TN), або до шини захисного заземлення - в мережах з ізольованою нейтраллю (система ІТ).
    Для живлення трифазного трансформатора слід застосовувати чотирьохжильний кабель, четверта жила якого є захисний РЕ-провідник.
    Затискач кола зварювального струму трансформатора до якого приєднана деталь, що зварюється, повинен бути також приєднаний до заземлювального болта. 
    Зварювальний кабель повинен бути гнучким, мідним з гумовою ізоляцією і з'єднаний опресуванням, зварюванням або паянням. Підключення кабелю до зварювального обладнання здійснюють за допомогою опресованих чи паяних кабельних наконечників. Поперечний переріз кабелю вибирають за умови, щоб густина струму в кабелі не перевищувала  5 А/мм2. 
    Зварювання слід проводити із застосуванням двох проводів. Забороняється використовувати як зворотній провід внутрішні залізничні рейки, мережу заземлення, металеві конструкції будівель, комунікацій та технологічне обладнання.
    У разі застосування пересувних джерел зварювального струму та виконання робіт в пожежонебезпечних приміщеннях зворотній провід кола зварювального струму повинен мати ізоляцію рівноцінну ізоляції прямого проводу. У разі пошкодження ізоляції проводів їх слід замінити або помістити в гумовий шланг.
    Струмовідні частини електродотримача мають бути ізольовані, крім того, має бути забезпечений захист від випадкового дотику до них рук зварювальника чи виробу, що зварюється.
    Опір ізоляції зварювальних трансформаторів та перетворювачів струму слід вимірювати після усіх видів ремонтів, але не рідше 1 разу на 12 місяців. Величина опору ізоляції обмоток  відносно корпусу та між обмотками має бути не менше 0,5 МОм. Опір ізоляції струмовідних частин вимірюють разом з кабелями первинної та вторинної обмоток. Під час введення в експлуатацію, та після капітального ремонту ізоляція зварювального трансформатора має бути випробувана підвищеною напругою 1800 В між кожною обмоткою та корпусом і 3600 В - між обмотками, за номінальної напруги мережі живлення до 380 В. Тривалість прикладення підвищеної напруги - 1 хв. 
    Результати вимірювань і випробувань заносять у "Журнал обліку, перевірки та випробувань електроінструменту та допоміжного обладнання до нього". 
    На корпусі зварювального трансформатора та перетворювача зазначають інвентарний номер, дату наступного вимірювання опору ізоляції та належність до цеху (дільниці).
    Установка ручного зварювання повинна бути оснащена покажчиком значення струму зварювання (амперметром або шкалою на регуляторі струму). 
    У разі ручного дугового зварювання змінним струмом у замкнених та важкодоступних просторах необхідно застосовувати обмежувачі напруги холостого ходу зварювального трансформатора.
    До виконання електрозварювальних робіт допускаються дипломовані працівники, які пройшли чергову перевірку знань з електробезпеки, їм надано другу кваліфікаційну групу та видано про це посвідчення встановленої форми.
    Забороняється виконувати електрозварювальні роботи під час дощу та снігопаду за відсутності намету над електрозварювальним обладнанням та робочим місцем. Над пересувними електрозварювальними установками, які застосовуються на відкритому повітрі, мають бути споруджені намети із негорючих матеріалів.
    Робочі місця зварювальників у виробничих приміщеннях мають бути відокремлені від інших робочих місць щитами, ширмами, екранами із негорючого матеріалу висотою не менше 1,8 м.
    Електрозварники, які працюють на висоті, повинні мати  спеціальні сумки для електродів та металеві ящики для збору недогарків.
    Під час виконання робіт у вологих місцях зварювальник повинен стояти на настилі із сухих дощок або на діелектричному килимку.
    Зварювальник та його підручні повинні користуватися засобами індивідуального захисту:
- каскою із струмонепровідного матеріалу. Каску слід зручно сполучати з щитком для захисту обличчя та очей. Захисні щитки повинні відповідати  вимогам ГОСТ 12.4.035;
- захисними окулярами з безкольоровим склом для оберігання очей від осколків та гарячого шлаку під час очищення зварних швів молотком чи зубилом;
- рукавицями, рукавицями з крагами або пальчатами з негорючих матеріалів з низькою електропровідністю.
    Під час зварювальних робіт в умовах підвищеної небезпеки (в резервуарах, котлах, тунелях тощо) електрозварники, крім спецодягу, повинні забезпечуватись діелектричними рукавичками, калошами або килимками, а в разі дотику до холодного металу - наколінниками та наплічниками.
     






14. Додатки

Додаток 1

Одиниці  вимірювань  електричних  величин

Величина
Назва
Позначення
Вираз через інші величини
Сила електричного струму
ампер
А
Кл/с
Густина електричного струму
ампер на метр квадратний
А/м2
-
Електричний заряд, кількість електрики
кулон
Кл
Ас
Потужність, активна потужність
ват
Вт
Дж/с,
Джоуль на сек.
Потужність повна
вольт-ампер
ВА

Потужність реактивна
вольт-ампер реактивних
ВАр

Потенціал, напруга, ЕРС
вольт
В
Вт/А
Напруженість електричного поля
Вольт на метр
В/м
Вт/Ам
Електричний опір
ом
Ом
В/А
Електрична провідність
сіменс
См
А/В
Питомий електричний опір
ом-метр
Омм
Вм/А
Частота
герц
Гц
с-1
Електрична ємність
фарада
Ф
Кл/В
Індуктивність
генрі
Гн
Вб/А
Магнітна індукція
тесла
Тл
Вб/м2
Потік магнітної індукції
вебер
Вб
Вс

Інші фізичні величини

Величина
Назва
Позначення
Вираз через інші величини
Світловий потік
люмен
лм
-
Освітленість
люкс
лк
-
Енергія, робота, кількість теплоти
джоуль
кіловат-година
кілокалорія
Дж
квтгод
ккал
 1Дж=2,7810-7 квтгод
1квтгод=860ккал
Сила
н'ютон
Н

Маса
кілограм
кг

Довжина
метр
м

Час
секунда
с










Додаток 2

Основні  розрахункові  електротехнічні  формули

Розрахункові формули для кола постійного струму

     Закон Ома:    І = ,   де:
     І - величина струму, А (Ампер); 
     U - величина напруги, В (Вольт);
     R - опір електричному струму Ом (Ом).
     Омічний опір провідника
                             R= ,  де:
     l - довжина провідника, м;
s - поперечний переріз провідника, м2;
      - питомий опір матеріалу провідника, Ом·м. За питомий опір приймають опір провідника довжиною 1м та перерізом в 1м2 за температури в 20С.
Питомий опір: для  срібла  = 15 - 1610-9 Омм;
                          для  міді   = 17,5 - 1810-9 Омм;
                          для золота   = 22 - 2310-9 Омм;
                         для  алюмінію  = 26 - 2910-9 Омм;
                          для  сталі   = 103 - 14010-9 Омм;
     Якщо замість поперечного перерізу провідника заданий  його діаметр (d), то переріз провідника знаходять за наступною формулою
     s = d2/4 = 0,785 d2, де  = 3,14.
     Опір матеріалу залежить від температури. Якщо матеріал нагрівати до температури tС  то його опір за цієї температури стане:
     Rt = R0[1+ (t - t0),  де:
     R0 - опір за початкової температури  t0 С, Ом; 
      - температурний коефіцієнт опору, який має наступні значення для різних матеріалів:
     Мідь, алюміній, вольфрам                   0,004
     Сталь                                                      0,006
     Латунь                                                    0,002
     Аналогічно, питомий опір матеріалу за температури (t), що відрізняється від  20С, буде
     t = 20[1 + (t - 20).  де
     20 - довідниковий питомий опір матеріалу провідника за температури  20С.
     Якщо кілька опорів з'єднані послідовно  то загальний їх опір (R)буде
     R = R1 + R2 +...+ Rn,  де:
      R1, R2, ... Rn - опори елементів електричного кола.
     
     За паралельного з'єднання кількох опорів електричного кола загальний опір буде
     R = .
     За паралельного з'єднання двох  опорів
     R = .
     Перший закон Кірхгофа (для вузла):
     .
     Другий закон Кірхгофа  (для замкнутого контуру):
     , де:
     E - електрорушійна сила (е.р.с.), що діє в контурі;
     І - струм на дільниці контуру;
     R - опір дільниці контуру.
     
     Потужність постійного струму
     P = UI = I2R = U2/R,  Вт. 
     
     Термічний, хімічний та електродинамічний  ефекти струму
     
     Термічний ефект струму  (закон Джоуля-Ленца).
      Кількість тепла (Q), що виділяється в провіднику, якщо по ньому тече струм (I) протягом часу (t), визначається за формулою
     Q = I2Rt =UIt, Дж або Втс.
     Q = 0,239I2Rt, кал., якщо ж час  враховувати в годинах, то Q = 0,864I2Rt, ккал. 
     Для переведення: 1 ккал = 4,187 кДж;  1 кВтгод = 860 ккал.
     Хімічний ефект постійного струму  (закон Фарадея). 
     Кількість речовини (M), що відкладається на електроді за час (t) під час електролізу
     М = 10,36It10-6, г, 
      де  А - атомна вага речовини;
      п - валентність речовини;
      І - струм, А;
      t - час, с.
     Електродинамічний ефект струму  (закон Біо-Савара) для двох паралельних провідників.  Сила (F ), що діє між провідниками, які проходять паралельно на довжині (L)
     F = 2,04 L10-4, кГ,  де
     І1,  І2  - струми в провідниках, А;
     a  - відстань між провідниками, м;
     L - довжина, на якій провідники паралельні, м.
     Напрямок сили взаємодії  визначається взаємним направленням струмів в провідниках: однаково направлені струми намагаються  наблизити, а різно направлені - віддалити  провідники.
     
     Розрахункові формули для кола змінного струму
     
Закон Ома для дільниці електричного кола змінного струму
     І = 
     де,  z2 = r2 + x2,  z - повний опір, Ом;
r - активний опір, Ом;
x - реактивний опір, Ом 
      Повний опір електричного кола, яке складається із послідовно з'єднаних активного (r),  індуктивного (xL) та ємкісного (xc) опорів:
z2 = r2 + (xL -xc)2.
При цьому струм зсунутий за фазою відносно напруги на кут , який визначається із наступних співвідношень: 
Cos  = ,  або sin  = ,   де  x = xL - xc
Реактивний опір індуктивності   xL = L = 2fL, Ом.
Реактивний опір ємності  
хc =  = .  Ом,  де 
L - індуктивність, Гн (Генрі);
f - частота, Гц (Герц);
- кутова частота (2f)., с-1
С - ємність, Ф  (Фарада).

     Електрорушійна сила самоіндукції (Е), яка наводиться в обмотці змінним магнітним потоком
Е= 4,44fwBS10-4, B, 
Де  В = Ф/S - магнітна  індукція, Тл  (Тесла);
Ф -магнітний потік, Вб  (Вебер);
S -поперечний переріз магнітного осердя, якого охвачує обмотка, см2;
w - кількість витків обмотки.

Потужність змінного однофазного струму:
активна  Р= UI cos , Вт,
реактивна  Q = UI sin , ВАр,
повна  S = UI, ВА.

Активна потужність змінного трифазного струму
P = P1+ P2 + P3,
де Р1, Р2, Р3 -активні потужності кожної фази
За  рівномірного навантаження кожної фази, коли Р1 = Р2 = Р3 
Р = 3Рф = 3UфIфcos  = UIcos , Вт,
де  Рф - активна потужність одної фази;
Uф, Iф - фазні напруга та струм;
U, I - лінійні напруга та струм,   = 1,73.
cos  =  - коефіцієнт потужності,
Повна трифазна потужність  S =  UI, ВА.
Реактивна трифазна потужність
Q = UIsin , ВАр.










Додаток 3
до п. 11.8.9.
Розрахунок заземлювачів.

1. Назначаємо  нормативний опір штучного заземлювача - Rн згідно вимог нормативних документів.
2. Визначаємо питомий опір грунту - , в місці де буде збудовано  заземлювач. Питомий опір можна визначити шляхом вимірювання або, якщо такої можливості немає, то із наступних  експериментальних даних:
- морська вода - 10 Омм;
- річкова вода  - 50 Омм;
- торф               - 20 Омм;
- глина             - 40 Омм;
- садово-городня земля  - 50 Омм;
- грунт у якого глина до 7-10м, а глибше гравій, камінь  - 70 Омм;
- суглинок і камяниста глина, жовтий пісок  - 100 Омм;
- супісок   - 300 Омм..
     Ці дані відповідають вологості грунту 10 - 20% тому необхідно ввести коефіцієнт запасу - k = 2 - 2,5, який враховує висихання грунту, адже заземлювач повинен забезпечувати назначений опір за найгірших кліматичних умов - в період найбільшого висихання  чи промерзання грунту.
     Якщо питомий опір грунту  визначали вимірюванням, то коефіцієнт приймаємо в залежності від фактичного стану грунту в день вимірювання:
- к1 = 3,8 -грунт вологий після сильного дощу;
- к2 = 3,0 -грунт середньої вологості після малих опадів;
- к3 = 2,3 -грунт сухий.

3. Визначаємо опір одинокого заземлювача із сталевого прута чи труби за наступною формулою
Rо = 0,366  кlog;   Ом,    (14.3-1)
де  l - довжина заглибленої в землю частини вертикального електроду, м;
        d - діаметр електрода (прут, труба), м.
     Якщо електроди виготовляють із рівнобокого кутника то в формулу замість діаметра вводиться еквівалентний діаметр кутника  d = 0,95b, де
        b - ширина полки кутника, м.
     За довжини електрода  l = 2,5м  формула, після підрахунків, буде:
Ro = 0,332  - для кутника   40404, та
Ro = 0,318  - для кутника     50505.

4. Якщо одного електроду не достатньо, тобто  Ro > Rн. то необхідно добавити ще електродів. При цьому необхідно враховувати явище взаємного екранування електродів, як результат накладення полів розтікання струму з кожного електрода, яке зменшує коефіцієнт використання електродів. Чим більша відстань між електродами тим менше вплив взаємного екранування і за відстані понад 40м коефіцієнт використання -  близький до одиниці. 
На практиці здебільшого вибирають відстань між електродами  рівній довжині заглибленої частини електрода, тобто  t = l.
Визначаємося щодо форми розміщення електродів: в ряд чи за контуром і з таблиці 14.3-1  визначаємо коефіцієнт використання вертикальних електродів - .


Т а б л и ц я  14.3-1
Коефіцієнт використання вертикальних електродів.

Кількість вертикальних  електродів
Коефіцієнт використання електродів  при їх розміщенні 

В ряд
За контуром
2
3
4
5
6
10
15
20

0,84-0,87
0,76-0,80
-
0,67-0,72
-
0,56-0,62
0,51-0,56
0,47-0,50
-
-
0,66-0,72
-
0,58-0,65
0,52-0,58
-
0,44-0,50

Враховуючи коефіцієнт, визначаємо приблизну кількість вертикальних електродів за формулою:
     n =  , шт    (14.3-2), 
     де Rn - нормований опір.
5. Розташовуємо, приблизно, на плані електроди і визначаємо  загальну довжину - L горизонтальних електродів (прутків чи смуг), що з'єднують вертикальні електроди в контур.

Мал. 14.3-1. Варіанти розташування вертикальних електродів.
а ) -за контуром навколо електроустановки;
б) -в лінію ("однопроменева" схема);
в) -трикутником.

     Якщо вертикальні електроди  розміщувати за контуром на однаковій відстані один від одного - t. то загальна довжина горизонтальних електродів буде :
L = L1+L2+...+Ln= t∙n, м.     (14.3-3).

6. Тепер опір всього заземлювача буде складатися із опору  вертикальних електродів та опору горизонтальних електродів Визначаємо опір струму розтікання горизонтальних електродів - Rг:
- для смугових горизонтальних електродів
Rгс=k lg (2L2/bh),  Ом      (14.3-4)
 де   b - ширина сталевої смуги, м; 
 h - глибина закладення смуги від поверхні грунту, м;
Для пруткових горизонтальних електродів
Rгп = klg (L2/dh),  Ом      (14.3-5)
 де d - діаметр прутка, м;
Для закопаного вертикально листа розмірами  a×b, м2 
Rл=0,25ρ/, Ом       (14.3-6).
7. Уточнюємо  опір горизонтальних заземлювачів з урахуванням коефіцієнта використання - ήг  їх  за формулою
Rг==, Ом       (14.3-7)
Коефіцієнт використання беремо із таблиці  14.3-2.
Т а б л и ц я  14.3-2.
Коефіцієнт використання горизонтальних електродів.

Відношення відстані  між вертикальними електродами до їх довжини  t/l
Число вертикальних електродів в ряду
Число вертикальних електродів в контурі

4
10
20
30
4
10
20
30
50
70
1
2
3
0.77
0.89
0.92
0.62
0.75
0.82
0.42
0.56
0.68
0.31
0.46
0.58
0.45
0.55
0.70
0.34
0.40
0.56
0.27
0.32
0.45
0.24
0.30
0.41
0.21
0.28
0.37
0.20
0.26
0.35

8. Уточнюємо частину загального опору заземлювача, що припадає на вертикальні електроди: 
Rв= ,  Ом      (14.3-8).
9. Уточнюємо необхідну кількість вертикальних електродів:
n=,  шт.      (14.3-9).
10. Якщо є можливість використати природний заземлювач з опором  Rп то опір необхідного штучного заземлювача буде:
Rш =,  Ом    (14.3-10).


Приклад розрахунку штучного заземлювача.

1. Розрахувати штучний заземлювач для ТП 10/0,4 кВ. Нормований опір не повинен перевищувати 4 Ом. Грунт садово-городній. Вимірювання питомого опору ґрунту не виконувалось. Матеріал вертикальних електродів - сталь кутова  40×40×4 мм, довжина електродів  l=2,5 м. Матеріал горизонтальних електродів - сталь смугова  40×4 мм, а глибина закладення їх  h=0,5 м.
2. Приймаємо питомий опір ґрунту  ρ=50 Ом·м, згідно п.2  розрахунку, та коефіцієнт запасу k=2,5.
3. Визначаємо опір одинокого вертикального заземлювача за формулою 
 Rо = 0,366  klog=0,366 log= 41,4 Ом·м.
4. Визначаємо приблизну кількість вертикальних електродів, без врахування горизонтальних електродів, за формулою (14.3-2) 
n = == 20 цілих електродів, де коефіцієнт використання  η=0,5 вибираємо із табл. 14.3-1, орієнтовно.
5. Розташовуємо на плані приблизно електроди, щоб встановити довжину з'єднуючих горизонтальних електродів - L. При розміщені вертикальних електродів  за замкненим контуром  на однаковій відстані один від одного - t = l = 2,5м, загальна довжина горизонтальних електродів буде: 
L = t∙n = 2,5∙20 = 50 м.

Мал. 14.3-2. Попередня та кінцева схеми розміщення електродів заземлювача.

6. Визначаємо опір горизонтальних електродів за формулою (14.3-4):
Rгс=k lg (2L2/bh)=0,366  lg 2∙502 /0,04∙0,5=4,94 Ом.
7. Уточнюємо опір горизонтальних заземлювачів з урахуванням коефіцієнта використання згідно табл. (14.3-2)
 Rг===18,3 Ом.
8. Уточнюємо загальний опір вертикальних електродів з урахуванням опору горизонтальних електродів за формулою  (14.3-8):
 Rв= ==5,12 Ом.
9. Уточнюємо необхідну остаточну кількість вертикальних електродів за формулою  (14.3-9):
n== =16  шт.
10. Складаємо кінцеву схему.

Додаток 4
Форма технічного паспорту  заземлювального  пристрою


(Назва  об'єкту)

(Назва  підприємства - власника об'єкту)




П А С П О Р Т
ЗАЗЕМЛЮВАЛЬНОГО  ПРИСТРОЮ


1. Схема (план) заземлювального пристрою :


































Схему склав: ____________________________________ 
                                                (Посада, підпис, прізвище, ініціали) 
2. Основні технічні дані .
2.1. Конструктивні данні .

Вертикальні електроди
Горизонтальні електроди
Кількість (номери) електродів
Матеріал, поперечний переріз 
Довжина
Матеріал, поперечний переріз 
Загальна довжина









































2.2. Результати виміру опору струму розтікання.
Питомий опір грунту:    =           Омм

Виміри
Прилад
Величина опору , Ом
Вимірювання виконав
№
Дата
Тип
Номер
Дата перевірки
r*
R*
Посада . прізвище
Підпис

 





































































































































































































Примітки:  r* - опір пристрою без приєднання до природного заземлення чи до повторного заземлення  нульового проводу;
                     R* - опір пристрою з урахуванням повторних заземлень нульового проводу (вказувати тільки для   підстанцій).


2.3. Розрахунки і висновки .

Номер виміру 
Коефіцієнт  поправки
Опір , Ом
Висновки про відповідність опору  пристрою вимогам нормативних документів


r = k·r*
R = k·R*

































































































3. Результати перевірки стану елементів заземлювального пристрою

Дата
Результати перевірки









4. Виконані ремонти , зміни конструкції .

Дата
Суть ремонту та проведених конструктивних змін













Паспорт складено згідно з вимогами пункту 6.7.4. "Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів"  (ПТЕ).

Паспорт  склав: ____________________________________.
                                                                    (посада)
                        ___________________    _________________
                                          (прізвище, ініціали)                                (підпис)
Методичні вказівки щодо складання та ведення паспорта
     
    Кожний постійний заземлювальний пристрій , який знаходиться в експлуатації , повинен мати технічний паспорт .
     Паспорт складають до введення в дію електроустановки на основі креслень заземлювального пристрою та актів приймання схованих робіт по влаштуванню горизонтальних і вертикальних заземлювачів.
     Ведення та зберігання паспорта на діючому підприємстві покладається на особу, відповідальну за електрогосподарство.

Зразки виконання схеми заземлювального пристрою 
      На схемі додатково вказують відстань між електродами - заземлювачами, та відстань до будівель чи споруд (прив'язка) з таким розрахунком , що при проведенні огляду чи ремонту була можливість відшукати конструкції , що знаходяться в ґрунті .
Зразки заповнення конструктивних даних

Вертикальні електроди
Горизонтальні електроди
Кількість (номери) електродів
Матеріал, поперечний переріз 
Довжина
Матеріал, поперечний переріз 
Загальна довжина

ЗРАЗОК 1



3
Сталь, кутник

Сталь , смуга


 50 х 50 х 5
2500 мм
50 х 5
10 м

ЗРАЗОК 2



 1; 2
Сталь, труба 32 мм
3500 мм
Сталь , катанка 

 3 ; 4 ; 5
Сталь, круг 28 мм

12 мм
9 м

Примітка: якщо заземлювачі різні за довжиною чи за величиною поперечного перерізу то їх нумерують на плані, а в таблиці вказують розміри кожного номеру заземлювача.

Вказівки щодо висновків та періодичності проведення робіт
     Під час першого заміру опору заземлювального пристрою вимірюють питомий опір грунту () в місці влаштування заземлювального пристрою, данні виміру використовують для подальшого вибору критеріїв оцінки якості пристрою та прийняття рішення при складанні висновків. Наприклад, для електроустановок напругою 380/220В з глухозаземленою нейтраллю, для грунту з питомим опором   100 Ом·м , критерієм якості заземлювального пристрою є такі нерівності  r  30 Ом , та R  4 Ом , для   100 Ом·м - нерівності r  0,3, та R  0,04 .
Для врахування впливу кліматичних умов та в залежності від конструкції заземлювального пристрою вводять коефіцієнт поправки (К), величину якого визначають згідно з таблицею 36 додатку Э1.1. "Правила технической эксплуатации электроустановок потребителей".  
     . Контрольні вимірювання, огляд та перевірку елементів пристрою виконують періодично і в випадках, визначених ПТЕ та Правилами технічної експлуатації  електричних станцій і мереж. 











































Додаток 5

Умовні  позначення електрообладнання та його елементів

     Умовні позначення елементів на електричних схемах електрообладнання складається із графічного умовного позначення та буквового  (букво-цифрового) позначень.
     Буквові  (кодові) позначення елементів електричних схем наведені в таблиці 14.5-1.
     
     Буквові  (кодові) позначення елементів електричних схем            Т а б л и ц я  14.5-1
Пристрої та елементи схеми 
Позначення  (код)
Пристрої різні (підсилювачі, блоки управління тощо)
Перетворювачі неелектричних величин в електричні (крім генераторів і джерел живлення) аналогові перетворювачі, давачі, загальне позначення:
- гучномовець;
-  магнітострикційний елемент;
-  детектор іонізуючих випромінювань;
-  сельсин-давач;
-  сельсин-приймач;
-  телефон (капсуль);
-  тепловий давач;
-  фотоелемент (фотоприймач);
-  мікрофон;
-  давач тиску;
-  п'єзоелемент;
-  давач частоти обертання (тахогенератор);
-  звукознімач;
-  давач швидкості.
Конденсатори
Мікросхеми інтегральні, загальне позначення:
- мікросхема аналогова;
- мікросхема цифрова, логічний елемент;
- пристрій зберігання інформації (пам'ять);
- пристрій затримки.
Елементи різні, загальне позначення:
- лампа освітлення
- нагрівальний елемент
- піропатрон.
Пристрої захисту, розрядники, запобіжники, загальне позначення:
- струмовий елемент захисту миттєвої дії;
- струмовий елемент захисту сповільненої дії (інерційний):
- запобіжник плавкий
- напруговий елемент захисту, розрядник. 
Генератори, джерела живлення, загальне позначення.
Батарея гальванічних елементів чи акумуляторів
Пристрої індикаційні та сигнальні, загальне позначення:
- прилад звукової сигналізації;
- індикатор символьний;
- прилад світлової сигналізації.
Реле, пускачі, контактори, загальне позначення:
- реле струмове;
- реле вказівне;
- контактор, магнітний пускач;
- реле електротеплове;
- реле часу
- реле напруги.
Котушки індуктивності, дроселі
Двигуни
Прилади вимірювальні, загальне позначення:
- амперметр (міліамперметр, мікроамперметр);
- лічильник імпульсів;
- частотомір
- лічильник активної енергії
- лічильник реактивної енергії
- омметр
- регіструвальний прилад
- вимірювач часу дії, годинник
- вольтметр
- ватметр
Вимикачі та роз'єднувачі в силових колах, загальне позначення:
- вимикач автоматичний
- короткозамикач
- роз'єднувач
Резистор, загальне позначення:
- терморезистор
- потенціометр
- шунт вимірювальний
- варистор
Пристрої комутаційні в колах вимірювання, управління, сигналізації, загальне позначення:
- вимикач чи перемикач
- вимикач кнопковий
- вимикач автоматичний
- вимикач, що спрацьовує від рівня
- теж, але від тиску
- теж, але від положення (шляховий)
- теж, але від частоти обертання
- теж, але від температури
Трансформатори, автотрансформатори, загальне позначення:
- трансформатор струму
- електромагнітний стабілізатор
- трансформатор напруги
Прилади напівпровідникові та електровакуумні, загальне позначення:
- діод, стабілітрон
- прилад електровакуумний
- транзистор
- тиристор
З'єднання контактні, загальне позначення:
- контакт ковзкий, струмознімач
- стрижень
- гніздо
- з'єднання розбірне
- з'єднувач високочастотний
Пристрій механічний з електромагнітним приводом, загальне позначення:
- електромагніт
- гальмо з електромагнітним приводом
- муфта з електромагнітним приводом
- електромагнітна плита або патрон
Пристрої кінцеві, фільтри, обмежувачі, загальне позначення:
- фільтр кварцовий
- обмежувач.

А

В

ВА
ВВ
BD
BC
BE
BF
BK
BL
BM
BP
BQ
BR
BS
BV
C
D
DA
DD
DS
DT
E
EL
EK
ET
F
FA
FP
FU
FV
G
GB
H
HA
HG
HL
K
KA
KH
KM
KK
KT
KV
L
M
P
PA
PC
PF
PI
PK
PR
PS
PT
PV
PW
Q
QF
QK
QS
R
RK
RP
RS
RU

S
SA
SB
SF
SL
SP
SQ
SR
SK
T
TA
TS
TV

V
VD
VL
VT
VS
X
XA
XP
XS
XT
XW

Y
YA
YB
YC
YH
Z
ZQ
ZL
    
     Графічні позначення елементів на схемах.
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     Графічні позначення обладнання та його елементів на планах розташування.
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     








Додаток 6
до п. 11.12.


Схеми застосування пристроїв захисного вимкнення
для побутового електрообладнання

     В даному додатку наведені практичні схеми застосування пристроїв захисного вимкнення  для різних варіантів електричної мережі житлових будинків, котеджів, квартир.

     На схемах прийняті  наступні умовні позначення:
І › - максимальний струмовий захист  (МСЗ) апарату;
І ∆ - диференціальний захист апарату.

    

Мал. 14.6 -1.  Схема електропостачання квартири за відсутності РЕ-провідника в розетковій мережі існуючого житлового фонду забудови до 1998р.

Примітка:  пристрій захисного вимкнення може бути встановлено  як до лічильника так і після лічильника, але розділення PEN-провідника на  N-провідник і РЕ- провідник повинно бути завжди перед ПЗВ - зі сторони живлення.




Мал. 14.6-2. Схема електропостачання котеджу зі системою заземлення  TN-C-S.

Примітки:
1) В разі живлення будівлі від повітряної лінії (ПЛ 0,4 кВ) на вводі необхідно встановити розрядник чи обмежувач перевищення напруги (ОПН).
2) Пристрій захисного вимкнення може бути встановлено  як до лічильника так і після лічильника, але розділення PEN-провідника на  N-провідник і РЕ- провідник повинно бути завжди перед ПЗВ - зі сторони живлення.



Додаток 7
до п. 11.11.

Вибір апаратів захисту електрообладнання

     Електричні мережі повинні мати захист від надструмів (струмів короткого замикання), що  забезпечує найменший можливий час вимкнення та вимоги селективності.
     Захист повинен забезпечувати вимкнення живлення пошкодженої дільниці в разі короткого замикання в кінці лінії. Захист повинен спрацьовувати в разі однофазних, двофазних, трифазних замикань - в мережах з глухозаземленою нейтраллю (системи TN, ТТ) та в разі двофазних і трифазних замикань - в системах з ізольованою нейтраллю (система ІТ). 
     Надійне вимкнення пошкодженої дільниці забезпечується, якщо відношення найменшого розрахункового струму короткого замикання до номінального струму плавкої вставки запобіжника або розчіплювача автоматичного вимикача буде не менше величин, наведених в підрозділі 11.11.
     Захист від надструмів короткого замикання електродвигунів змінного та постійного струму повинен передбачатися: 
1) в електроустановках з заземленою нейтраллю (TN, TT)- у всіх фазах чи полюсах;
2) в електроустановках з ізольованою нейтраллю (ІТ): 
     в разі захисту запобіжниками - у всіх фазах чи полюсах;
     в разі захисту автоматичними вимикачами - не менше ніж у двох фазах або одному полюсі. При цьому в межах однієї електроустановки захист слід влаштовувати в одних і тих же фазах чи полюсах.
     Захист електродвигунів змінного струму від перевантаження застосовується:
     в двох фазах - в разі захисту від надструмів запобіжниками;
     в одній фазі - в разі захисту від надструмів автоматичними вимикачами.
     Захист електродвигунів постійного струму від перевантажень повинен застосовуватися в одному полюсі.
     Захист електродвигунів від перевантаження повинен здійснюватися з затримкою часу за допомогою теплового реле або іншого пристрою. Захист може діяти на вимкнення живлення, на сигнал або на розвантаження механізму, якщо таке розвантаження можливе. Для електродвигунів з повторно-короткочасним режимом роботи захист від перевантаження не вимагається.
     Номінальний струм плавкої вставки запобіжника для захисту відгалуження мережі до споживача визначають:
     а) за умовами нагрівання
     Іун ≥ Ір;    (14.7-1)
     б) за умовами перевантажень пусковими струмами
     Іп ≤ 0,5 Іпл;    (14.7-2)
     в) за умовами селективності:
     tб > (1.7 - 3)·tм    (14.7-3).
     
     де  Іун - номінальний струм уставки;
     Ір  розрахунковий тривалий струм лінії;
     Іп  - пусковий струм;
     Іпл - струм, що здатний розплавити вставку запобіжника за час дії Іп;
     tб , tм - час плавлення (визначається із захисної характеристики) більшої і меншої послідовно ввімкнених плавких вставок.
     Захисна струмово-часова характеристика  плавкої вставки запобіжника ПН2 наведена на мал. 14.7-1.
     
     
     
     
                          1    2  3 4 5     10   20           100 200
     
     Мал. 14.7-1. Захисна струмово-часова характеристика  плавкої вставки запобіжника ПН2.
     
     Номінальні струми плавких вставок для захисту  електродвигунів визначають за наступними формулами:
     а) - для захисту відгалужень до поодиноких електродвигунів з не частими легкими пусками
     Іун =      (14.7-4)
     б) - для частих та затяжних (важких) пусків, як наприклад, у двигунів кранів та інших механізмів з повторно-короткочасним режимом роботи чи для механізмів з великим маховим моментом і моментом опору, як наприклад, у центрифуг
     
     Іун =       (14.7-5)
     в) - для захисту ліній, що живлять більше  ніж один електродвигун і коли відомий розрахунковий струм лінії живлення (Ір) та пусковий струм найпотужнішого електродвигуна (Іп)
     Іун =       (14.7-6)
     Струм спрацювання максимального струмового захисту (МСЗ) та номінальний струм запобіжників конденсаторних батарей вибирають з урахуванням аби захист не спрацьовував  від надструмів вмикання. 
     Струм спрацювання захисту визначається за наступною формулою
     Іспр = (2,0 - 2,5)     (14.7-7)
     де, Інк - номінальний струм конденсаторної батареї;
     kc  -  коефіцієнт трансформації трансформатора струму (для МСЗ)
     Кожний апарат захисту повинен мати напис, що вказує величину номінального струму уставки розчіплювача чи номінального струму плавкої вставки. Написи рекомендується наносити на самому апараті чи схемі, що розташована неподалік від місця встановлення апаратів захисту.
     Апарати захисту повинні встановлюватися безпосередньо в місцях мережі де поперечний переріз провідника зменшується, або де це необхідно за умовами селективності захисту. Допускається встановлювати апарати захисту на відстані до 6 м - для звичайних умов і на відстані до 30 м від відгалуження,  що розташоване в труднодоступному місці (наприклад, на висоті тощо). Запобіжники встановлюють на всіх незаземлених полюсах чи фазах. Встановлювати запобіжники в нульових робочих провідниках не дозволяється.
     Допускається не встановлювати апарати захисту в місцях відгалуження від лінії живлення до електроприймачів малої потужності, якщо лінія їх живлення захищена апаратом з уставкою не більше 25 А. 
     Не допускається встановлювати апарати захисту в місцях приєднання до лінії живлення таких кіл керування, сигналізації та вимірювань, вимкнення яких може призвести до небезпечних наслідків (вимкнення пожежних насосів, вентиляторів, що убезпечують утворення вибухонебезпечних сумішів тощо).
     Для захисту електроустановок, в тім числі і електродвигунів, від перевантажень і коротких замикань застосовують автоматичні вимикачі. Автоматичні вимикачі можуть виготовлятися з електромагнітним розчіплювачем миттєвої дії (струмова відсічка), які діють в зоні струмів короткого замикання. Можуть виготовлятися з електромагнітним розчіплювачем, що має гідравлічне гальмо, або тепловим розчіплювачем - які забезпечують зворотно (обернено) залежну від струму витримку часу спрацювання в зоні перевантажень. Можуть виготовлятися  комбінованими: як з відсічкою так зі зворотно залежною характеристикою.
     Сучасні автоматичні вимикачі мають наступні характеристики електромагнітних розчіплювачів: L, G, B, C, D, які визначають кратність уставки струму миттєвого спрацювання в зоні короткого замикання відносно номінального струму автоматичного вимикача, а саме:
     для характеристики L  Іун = 4Ін;
     для характеристики G  Іун = 9Ін;
     для характеристики B  Іун = (3 - 5)Ін;
     для характеристики C  Іун = (5 - 10)Ін;
     для характеристики D  Іун = (10 -20)Ін.
     Позначення номінального струму та характеристики електромагнітного розчіплювача наносять на корпусі автоматичного вимикача, наприклад, В25. Струм теплового розчіплювача дорівнює номінальному струму.
     Для силових трансформаторів до 400 кВА запобіжники вибирають виходячи із умов селективної дії запобіжників на стороні вищої напруги та нижчої напруги трансформатора. Для цього, запобіжники, що встановлені на стороні вищої напруги повинні мати струм  
     Іун = (2 - 3)Інт  для трансформаторів потужністю до 160 кВА;
     Іун = (1,5 -2)Інт - для трансформаторів потужністю від 160 до 400 кВА,
     де,  Інт - номінальний струм силового трансформатора.
     Так для комплектування комплектних трансформаторних підстанцій типу КТПУ 25-250/10/0,4, які виготовляє ВАТ "Укрелектроапарат" в м. Хмельницькому застосовуються запобіжники типу ПКТ111 виготовлення Запорізького ПО "Кварц", характеристики яких наведені в табл. 14.7-1.
     
                                       Т а б л и ц я 14.7-1
     
     Характеристики запобіжників типу ПКТ 111
     
Потужність трансформатора, кВА
Тип запобіжника
Номінальний струм 


Короткого замикання, кА
Плавкої вставки, А
25
ПКТ 111-10-5-20У1
20
5
40
ПКТ 111-10-8-20У1
20
8
63
ПКТ 111-10-10-20У1
20
10
100
ПКТ 111-10-16-31,5У1
31,5
16
160
ПКТ 111-20-5-31,5У1
31,5
20
250
ПКТ 111-10-31,5-31,5У1
31,5
31,5
     
     








Додаток 8 
 до п. 12.6.



Форма протоколу перевірки стану безпеки електроустановок.
(Зразок заповнення)

П Р О Т О К О Л
перевірки стану безпеки електроустановок
._____________________________________.
.(Підприємство, організація, об'єкт)

1. Наявність та стан документації згідно з пунктом 1 "Критеріїв перевірки безпеки електроустановок"

№
критерію

Критерії перевірки стану документації
Результати опосвідчення


 
Задовільний
Незадовільний, яким пунктам Правил не відповідає
1.1
Положення про енергослужбу, посадові інструкції, експлуатаційні інструкції, положення про навчання та інструкції з охорони праці
Задовільний

1.2
Журнал перевірки знань ПБЕЕС і ПТЭ
Задовільний

1.3
Медичний висновок про дозвіл на виконання робіт в електроустановках


1.4
Перелік осіб, що можуть призначатися відповідальними особами при виконанні робіт в електроустановках
Задовільний

1.5
Перелік осіб, що можуть вести оперативні переговори з електропостачальною організацією, а також наявність номерів телефонів диспетчерів електропостачальної організації

Не відповідає п.2.2.11. ПБЕЕС. Не погоджено з органом Держнаглядохорон-праці
1.6
Перелік робіт, що виконуються за нарядами та розпорядженнями
Задовільний

1.7
Журнал обліку робіт, що виконуються  за нарядами та розпорядженнями
Задовільний

1.8
Журнал обліку електроінструменту

Не відповідає п.6.7.36. ПБЕЕС. Не заведено журнал обліку
1.9
Журнал обліку засобів захисту
Задовільний

1.10
Журнал реєстрації протоколів випробувань засобів захисту, переносних світильників, понижуючих трансформаторів
Задовільний

1.11
Оперативна документація
Задовільний

1.12
Технічна документація
Задовільний

1.13
Наявність протоколів випробувань електрообладнання електроустановок
Задовільний




2. Стан безпеки по кожному виду електроустановок згідно пунктів 2-9
"Критеріїв перевірки безпеки електроустановок"

№
критерію
Найменування електроустановки.
Критерії перевірки  безпеки по видах електроустановок
Результати опосвідчення


 
Задовільний
Незадовільний, яким пунктам Правил не відповідає
2. 
Повітряні лінії електропередавання


2.1
Стан проводів, опор, ізоляторів, заземлень, виводів, кабельних кінцевих муфт, спусків заземлень
Задовільний

2.2
Профілактичні випробування
Задовільний

2.3
Наявність оперативних написів
Задовільний

3
Силові кабельні лінії


3.1
Стан кабельних каналів
Задовільний

3.2
Стан кабельних оболонок
Задовільний

3.3
Стан вводів кабелів у приміщення
Задовільний

3.4
Стан переходів
Задовільний

3.5
Стан перетинів з комунікаціями
Задовільний

3.6
Захист від механічних пошкоджень та корозії
Задовільний

3.7
Заземлення оболонок, броні
Задовільний

3.8
Стан кінцевих заробок і з'єднувальних муфт
Задовільний

3.9
Профілактичні випробування
Задовільний

3.10
Наявність маркувань
Задовільний

3.11
Наявність на кабельних муфтах бирок з позначками
Кабельних муфт немає
3.12
Наявність попереджувальних знаків
Задовільний

4.
Силові трансформатори


4.1
Стан пристроїв контролю за рівнем та температурою трансформаторної оливи
Задовільний

4.2
Стан заземлення, ізоляторів, з'єднувальних шин
Задовільний

4.3
Стан системи охолодження
Задовільний

4.4
Профілактичні випробування
Задовільний

4.5
Наявність оперативних написів
Задовільний

5.
Підстанції та розподільчі пристрої


5.1
Стан оливових, повітряних та вакуумних вимикачів, роз'єднувачів
Задовільний

5.2
Стан пристроїв блокувань
Задовільний

5.3
Стан заземлень
Задовільний

5.4
Стан збірних шин та ізоляторів
Задовільний

5.5
Стан електровимірювальних приладів
Задовільний

5.6
Наявність оперативних написів
Задовільний

6.
Релейний  захист, апарати захисту
Релейний захист не застосовується
6.1
Види захисту, відповідність проекту
Задовільний

6.2
Стан пристроїв захисту ліній, трансформаторів, потужних електродвигунів

Не відповідає п.3.1.7. ПУЭ. Не на всіх запобіжниках нанесено номінальний струм уставки
6.3
Наявність АПВ, АВР, АЧР, періодичність перевірки і контроль роботи
АПВ,  АЧР не застосовуються
Стан АВР задовільний
7.
Електродвигуни


7.1
Стан вводів
Задовільний

7.2
Стан заземлення
Задовільний

7.3
Огородження частин, що обертаються
Задовільний

7.4
Наявність оперативних написів
Задовільний

7.5
Наявність паспортів на вибухозахищені електродвигуни
Вибухозахищені електродвигуни не застосовуються
8.
Внутріцехові електроустановки


8.1
Стан електропроводки
Задовільний

8.2
Стан заземлення (занулення) електрообладнання
Задовільний

8.3
Наявність  огороджень та замикаючих пристроїв
Задовільний

8.4
Відповідність переносного електроінструменту і понижуючих трансформаторів вимогам нормативних документів
Задовільний

8.5
Відповідність зварювальних трансформаторів вимогам нормативних документів

Не відповідає п.6.7.77 ПБЕЕС Не вказано належність до дільниці
8.6
Наявність знаків і плакатів безпеки
Задовільний

8.7
Наявність оперативних написів
Задовільний

8.8
Профілактичні випробування
Задовільний

9.
Акумулятори 
Такі установки не застосовуються
9.1
Наявність замикаючих пристроїв та відповідних написів на дверях акумуляторної


9.2
Функціювання приливно-витяжної вентиляції


9.3 
Відповідність витяжного вентилятора вимогам нормативних документів


9.4
Відповідність підлог акумуляторної вимогам нормативних документів


9.5
Наявність та функціювання аварійного освітлення


9.6
Відповідність опалення приміщення  акумуляторної вимогам нормативних документів


9.7
Укомплектованість приміщення акумуляторної засобами індивідуального захисту та необхідним посудом




3. Відповідність  експлуатації електроустановок  вимогам безпеки згідно з пунктом 10 "Критеріїв перевірки безпеки електроустановок"

№
критерію
Найменування електроустановки.
Критерії перевірки  безпеки електроустановок
Результати опосвідчення


 
Задовільний
Не задовільний, яким пунктам Правил не відповідає
10.1
Стан оперативної роботи
Задовільний

10.2
Організація проведення робіт в електроустановках, допуск до роботи
Задовільний

10.3
Укомплектованість засобами захисту. Періодичність випробувань засобів захисту
Задовільний

10.4
Порядок зберігання, видачі та обліку електроінструменту
Задовільний

10.5
Укомплектованість засобами надання першої долікарської допомоги
Задовільний

10.6
Наявність приміщень для чергового електротехнічного персоналу

Не відповідає п.4.2.32 ПУЭ Приміщення РУ і ТП не обладнані засобами зв'язку
10.7
Своєчасність проведення інструктажів
Задовільний

10.8
Відображення в оперативному журналі проведення оглядів електрообладнання у вибухонебезпечних зонах
Задовільний

10.9
Присвоєння груп з електробезпеки, відповідність комісії, оформлення результатів перевірки знань
Задовільний

10.10
Наявність плану робіт щодо профілактики електротравматизму
Задовільний

10.11
Наявність нормативної бази
Задовільний



Скорочення:

ПБЕЕС - "Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів". Київ, 1998;
ПТЭ - "Правила технической эксплуатации электроустановок потребителей" Москва , Энергоатомиздат, 1989;
ПУЭ - "Правила устройства электроустановок", Шестое издание. Москва, Энергоатомиздат, 1987;
ПЕЕЗЗ - "Правила експлуатації електрозахисних засобів". Київ, Форт, 2001.


Особа відповідальна за електрогосподарство  _______________________________________ 
                                                                                               (Підпис, ініціали, прізвище)
Додаток 9 
 до п. 12.6.

Критерії перевірки безпеки електроустановок

№ критерію

Критерії перевірки стану безпеки електроустановок

Пункти Правил 
та інших нормативних документів
1.
Перевірка наявності та стану організаційної, оперативної та технічної документації

1.1
Положення про енергослужбу, посадові інструкції, експлуатаційні інструкції, положення про навчання та інструкції з охорони праці
п.Э1.6.4 - Э1.6.8  ПТЭ
1.2
Журнал перевірки знань ПБЕЕС і ПТЭ
п. 2.1.4. ПБЕЕС
1.3
Медичний висновок про дозвіл на виконання робіт в електроустановках
п. 2.1.2. ПБЕЕС
1.4
Перелік осіб, що можуть призначатися відповідальними особами при виконанні робіт в електроустановках
п. 3.2.1. ПБЕЕС 
1.5
Перелік осіб, що можуть вести оперативні переговори з електропостачальною організацією, а також наявність номерів телефонів диспетчерів електропостачальної організації
п. 3.2.9. ПБЕЕС
1.6
Перелік робіт, що виконуються за нарядами та розпорядженнями
п. 3.1.2. ПБЕЕС
1.7
Журнал обліку робіт, що виконуються  за нарядами та розпорядженнями
п. 3.3.12. ПБЕЕС
1.8
Журнал обліку електроінструменту
п. 6.7.36. ПБЕЕС
1.9
Журнал обліку засобів захисту
п. 4.4.2. ПЕЕЗЗ
1.10
Журнал реєстрації протоколів випробувань засобів захисту, переносних світильників, понижуючих трансформаторів
п. 6.7.36. ПБЕЕС
1.11
Оперативна документація
п. Э1.6.8. ПТЭ
1.12
Технічна документація
п. Э1.6.1. ПТЭ
1.13
Наявність протоколів випробувань електрообладнання електроустановок
Додаток  Э1. ПТЭ п. 1.1, 1.11

Критерії перевірки стану безпеки по видах електроустановок
2. 
Повітряні лінії електропередавання

2.1
Стан проводів, опор, ізоляторів, заземлень, виводів, кабельних кінцевих муфт, спусків заземлень
п. Э2.2.8. ПТЭ
2.2
Профілактичні випробування
п. Э2.2.8. ПТЭ
2.3
Наявність оперативних написів
п. 2.5.51 - 2.5.55,
2.5.66,  2.5.67  ПУЭ
3
Силові кабельні лінії

3.1
Стан кабельних каналів
п. Э2.10.31. ПТЭ
3.2
Стан кабельних оболонок
п. 2.3.15. ПУЭ
3.3
Стан вводів кабелів у приміщення
П. 2.3.82,  ПУЭ
4.8.37. ПБЕ
3.4
Стан переходів
п. 2.3.108, 2.3.109.ПУЭ
3.5
Стан перетинів з комунікаціями
п. 2.3.94 - 2.3.99,
2.3.133 ПУЭ, 4.8.36 ПБЕ
3.6
Захист від механічних пошкоджень та корозії
п. 2.3.15, 2.3.16  ПУЭ
3.7
Заземлення оболонок, броні
П. 1.7.46. ПУЭ
3.8
Стан кінцевих розгалужень і з'єднувальних муфт
п. 2.3.65, 2.3.70  ПУЭ
3.9
Профілактичні випробування
Додаток  Э1  ПТЭ
3.10
Наявність маркувань
П. 2.3.23. ПУЭ
3.11
Наявність на кабельних муфтах бирок з позначками
п. Э2.3.2 ПТЭ,
 п. 2.3.23. ПУЭ
3.12
Наявність попереджувальних знаків
п. 2.3.24. ПУЭ
4.
Силові трансформатори

4.1
Стан пристроїв контролю за рівнем та температурою трансформаторної оливи
п. Э2.4.8. ПТЭ,
п. 4.2.28. ПУЭ
4.2
Стан заземлення, ізоляторів, з'єднувальних шин
п. Э2.4.37. ПТЭ
4.3
Стан системи охолодження
п. Э2.4.14. - Э2.4.16  ПТЭ
4.4
Профілактичні випробування
п. Э2.4.38, п. Э2.4.39, 
п. Э2.4.42  ПТЭ
4.5
Наявність оперативних написів
п. Э2.4.4. ПТЭ
5.
Підстанції та розподільчі пристрої

5.1
Стан оливових, повітряних та вакуумних вимикачів, роз'єднувачів
п. Э2.9.10.. ПТЭ
5.2
Стан пристроїв блокувань
п. 4.2.24. ПУЭ
5.3
Стан заземлень
п. 1.7.84.- 1.7.89. ПУЭ
5.4
Стан збірних шин та ізоляторів
п. 4.1.14.- 4.1.16, 4.2.22, 4.2.23, 4.2.45, 4.2.46, 4.2.51. ПУЭ
5.5
Стан електровимірювальних приладів
п. Э2.12.6, Э2.12.9, Э2.12.16 ПТЭ, п. 1.5.24, 1.5.26 ПУЭ
5.6
Наявність оперативних написів
п. Э2.9.7. ПТЭ
6.
Релейний  захист

6.1
Види захисту, відповідність проекту
п. 3.2.91 - 3.2.97, 3.2.106, 5.3.43, 5.3.46, 5.3.48  ПУЭ
6.2
Стан пристроїв захисту ліній, трансформаторів, потужних електродвигунів
п. 3.1.3.- 3.1.7, 3.1.14 - 3.1.17 ПУЭ, п. 6.5.1, 6.5.4  ПБЕЕС
6.3
Наявність АПВ, АВР, АЧР, періодичність перевірки і контроль роботи
п. Э2.11.8.-Э2.11.17, Э2.11.28 ПТЭ
7.
Електродвигуни

7.1
Стан вводів
п. 5.3.23, 5.3.29 ПУЭ,
4.8.17 ПБЕ
7.2
Стан заземлення
п. 1.7.46, 4.11.3 - 4.11.6 ПУЭ
7.3
Огородження частин, що обертаються
П. 5.3.6. ПУЭ
7.4
Наявність оперативних написів
п. Э2.5.3, Э2.5.4, Э2.5.10 ПТЭ
7.5
Наявність паспортів на вибухозахищені електродвигуни
п. 7.3.15. ПБЕЕС
8.
Внутріцехові електроустановки

8.1
Стан електропроводки
п. 2.1.13.- 2.1.32,  2.1.47- 2.1.54  ПУЭ
8.2
Стан заземлення (занулення) електрообладнання
п. 1.7.73. ПУЭ, ГОСТ 464-79
8.3
Наявність  огороджень та замикаючих пристроїв
п. 4.1.24 ПУЭ, п. 2.2.18 ПБЕЕС
8.4
Відповідність переносного електроінструменту і понижуючих трансформаторів вимогам нормативних документів
п. 6.1.9, 6.1.24, 1.7.44, 1.7.95 -1.7.98 ПУЭ
8.5
Відповідність зварювальних трансформаторів вимогам нормативних документів
п. 8.3 7 - 8.3.19 ПУЭ, п .6.7.47, 6.7.73 - 6.7.77 ПБЕЕС
8.6
Наявність знаків і плакатів безпеки
ГОСТ 12.4.026-76
8.7
Наявність оперативних написів
п. Э2.9.7 - Э2.9.9 ПТЭ
8.8
Профілактичні випробування
Додаток Э1  ПТЭ
9.
Акумулятори 

9.1
Наявність замикаючих пристроїв та відповідних написів на дверях акумуляторної
п. 6.6.1 - 6.6.3 ПБЕЕС
9.2
Функціювання приливно-витяжної вентиляції
П. 4.4.40 ПУЭ
9.3 
Відповідність витяжного вентилятора вимогам нормативних документів
П. 4.4.42 ПУЭ
9.4
Відповідність підлог акумуляторної вимогам нормативних документів
П. 4.4.35 ПУЭ
9.5
Наявність та функціювання аварійного освітлення
П. 4.4.13 ПУЭ
9.6
Відповідність опалення приміщення  акумуляторної вимогам нормативних документів
П. 4.4.45 ПУЭ
9.7
Укомплектованість приміщення акумуляторної засобами індивідуального захисту та необхідним посудом
п. 6.6.5 - 6.6.10 ПБЕЕС

10. Відповідність  експлуатації електроустановок  вимогам безпеки
10.1

Стан оперативної роботи
п. 2.2, 7.3.16 ПБЕЕС, п. Э1.4.2, Э2.1.12, Э2.2.7, Э2.3.15, Э2.3.16, Э2.4.37, Э2.7.21, Э2.8.22, Э2.9.9, Э2.10.19 ПТЭ
10.2
Організація проведення робіт в електроустановках, допуск до роботи
п. 3.1 - 3.5 ПБЕЕС
10.3
Укомплектованість засобами захисту. Періодичність випробувань засобів захисту
Додатки 2, 9, 10  ПЕЕЗЗ
10.4
Порядок зберігання, видачі та обліку електроінструменту
п. 6.7.6 - 6.7.8, 6.7.30 -6.7.37 ПБЕЕС
10.5
Укомплектованість засобами надання першої долікарської допомоги
п. Э2.10.23. ПТЭ
10.6
Наявність приміщень для чергового електротехнічного персоналу
п. 4.2.31, 4.2.32, 4.2.38  ПУЭ
10.7
Своєчасність проведення інструктажів
п. Э1.3.15, Э1.3.18  ПТЭ
10.8
Відображення в оперативному журналі проведення оглядів електрообладнання у вибухонебезпечних зонах

п. 7.3.16 ПБЕЕС 
10.9
Присвоєння груп з електробезпеки, відповідність комісії, оформлення результатів перевірки знань
Відповідає, не відповідає чинним вимогам
10.10
Наявність плану робіт щодо профілактики електротравматизму
Є,  немає
10.11
Наявність нормативної бази
ПБЕЕС, ПУЄ, ПТЕ, ПЕЕЗЗ

Скорочення:
ПБЕЕС - "Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів". Київ, 1998;
ПТЭ - "Правила технической эксплуатации электроустановок потребителей" Москва , Энергоатомиздат, 1989;
ПУЭ - "Правила устройства электроустановок", Шестое издание. Москва, Энергоатомиздат, 1987;
ПБЕ - "Правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок." Київ, 2001;
ПЕЕЗЗ - "Правила експлуатації електрозахисних засобів". Київ, Форт, 2001.


Додаток 10 
до п. 12.6.

Форма переліку електроустановок, що вичерпали свій ресурс

П Е Р Е Л І К
електроустановок, що вичерпали свій ресурс

№
з/п
Найменування електроустановки
Дата введення в експлуатацію
Норма амортизаційних відрахувань


















Головний бухгалтер ______________________________________ 
                                          (підпис, ініціали, прізвище)

Особа, відповідальна за електрогосподарство _______________________________ 
                                                                                       (підпис, ініціали, прізвище)













Додаток 11
до п. 12.4.1.


                                                                                                             З А Т В Е Р Д Ж У Ю

                                                                                                           Директор підприємства
                                                                                                         ____________________ 
                                                                                                           (підпис, iнiцiали, прізвище)
                                                                                                          "__"__________20___р.


П Е Р Е Л I К   Р О Б I Т,
що виконуються за нарядами, розпорядженнями та в порядку
поточної  експлуатації
(зразок заповнення)



Об'єм, назва роботи
Категорія роботи
Склад бригади



Кiль-кiсть осiб
Група з електро-безпеки
Примітка
1
2
3
4
5
1. Роботи, що виконуються за  нарядами-допусками
1.1.Пiдстанцiї, розподiльчi пристрої, шафи



1.1.1.Ремонт вводiв, доливання трансформаторної оливи
1
2
4, 3

1.1.2. Приєднання чи вiд'єднання лiчильника, ввiмкненого через трансформатори струму
1
2
4, 3

1.1.3. Випробування iзоляцiї КЛ, вимiрювання опору постiйному струму обмоток трансформатора
1
2
4, 3
Спецiалiсти ЕТЛ
1.2. Роботи на ПЛ



1.2.1.Роботи з пiдняттям на опору вище 3м:
-а) заміна чи перетягування проводів;
-б) приєднання, вiд'єднання кабелiв 10 кВ;
-в) чистка свiтильникiв, заміна ламп

1
1
1

2
2
2

3, 2
4, 3
3, 2

2. Роботи, що виконуються за розпорядженнями

2.1. Роботи на підстанціях, ЗРУ, щитових



2.1.1. Перемикання вiдгалужень на трансформатора
1
2
4, 3

2.1.2. Вимiрювання струму навантаження в РУ понад 1000В електровимiрювальними кліщами 
2
2
4, 3

2.2. Роботи на ПЛ



2.2.1. Вiдновлення написiв, знаків, фарбування металевих  конструкцій
3
1
3

2.2.2. Огляд ПЛ за сприятливої погоди
3
1
2

2.3. Роботи в примiщеннях та на територiї  пiдприємства



2.3.1. Ремонт силової проводки прокладеної в трубах
1
2
3, 2

2.3.2. Ремонт комутацiйної та пускової апаратури, встановленої в щитах, пультах, збiрках
1
2
4, 3

2.3.3. Роботи без зняття напруги на струмовiдних частинах напругою до 1000В
2
2
4, 3

3. Роботи, що виконуються в порядку поточної експлуатацiї
3.1. Огляд електрообладнання, встановленого в ТП, РУ
3
1
4

3.2. Ремонт освiтлювальної електропроводки, вимикачів, розеток
1
1
3

3.3. Замiна запобiжникiв
1
1
3

3.4. Ремонт поодиноких електродвигунів, калориферів, електронагрiвачiв, електроплит
1
1
3

3.5. Роботи з ремонту апаратів, розміщених поза щитами, збiрками:
- магнiтних пускачiв;
- пускових кнопок;
- автоматичних вимикачiв
1
1
3
З вiдома вiдповiда-льного за електро-господар-ство







 ПРИМIТКИ: 
1. Наряди та розпорядження записують в "Журнал облiку робiт за нарядами та розпорядженнями";
2. Роботи, що виконуються в порядку поточної експлуатацiї, записують в "Журнал дефектiв та неполадок в електроустановках";
3. В переліку вказана мiнiмальна кiлькiсть працівникiв;
4. Категорiї робiт:
             1 - роботи iз зняттям напруги;
             2 - роботи без зняття напруги, на струмовiдних частинах чи поблизу них;
             3 - роботи без зняття напруги, віддалік вiд струмовiдних частин.


Вiдповiдальний за електрогосподарство  _____________________________ 
                                                                                (пiдпис, iнiцiали, прiзвище)


















Додаток 12
до п. 12.4.1.


                                                                                                                З А Т В Е Р Д Ж У Ю 

                                                                                                          Директор  ______________  
                                                                                                                            (назва підприємства)
                                                                                                           ________________________ 
                                                                                                                 (підпис, ініціали, прізвище)
                                                                                                            "____"  _________ 20___р.


С П И С О К 
електротехнічних працівників, які можуть призначатися відповідальними особами 
під час виконання робіт в електроустановках
(зразок  заповнення)


Прізвище, ім'я, по-батькові

Посада, професія
Група з електро-безпеки
Надане право відповідальній особі
1
2
3
4
Кухровський Петро Пилипович
Відповідальний за електрогосподарство
П'ять
Видавати наряди та розпорядження, керівник робіт
Лебідь Петро Володимирович
Технік - електрик
П'ять
Видавати наряди та розпорядження, керівник робіт
Дорошенко Василь Петрович
Ст. електромонтер
Чотири до і понад 1000В
Керівник робіт, допускач
Лівіцький Станіслав Станіславович
Електромонтер 
Чотири до 1000В
Керівник робіт, допускач в ЕУ до 1000В
Черешня Олександр Петрович
Електромонтер
Три 
Керівник робіт, допускач в ЕУ до 1000В, наглядач
Матковський Віктор Оксентійович
Електромонтер 
Три 
Керівник робіт, допускач в ЕУ до 1000В, наглядач
Білоус Сергій Миколайович
Електромонтер 
Два 
Член бригади



Відповідальний за електрогосподарство                               П.П.Кухровський





Додаток 13
до п. 9.3.
 
Форма журналу обліку та утримання засобів захисту

Журнал обліку та утримання засобів захисту

 _________________________________________________________ 
(найменування засобів захисту, тип)

Ін вен-тарний 
№
Дата випро-буван-ня
Дата наступного випробува-ння
Дата періоди-чного огляду
Результати періодичного огляду 
Підпис працівни-ка, який проводив огляд
Місце знаход-ження
Примітки, номер протоколу випробу-вань
1
2
3
4
5
6
7
8

























Примітка. Періодичні огляди слід проводити не рідше 1 разу на 6 місяців.































Додаток 14
до п. 12.3.


_______________________________________________
Назва підприємства, організації, установи

 
                                                                                             "З А Т В Е Р Д Ж У Ю"

                                                                                              Керівник підприємства

                                                                                       ___________ ____________
                                                                                              Підпис, ініціали  прізвище
                                                                                        "___" __________ 200__р.









П О С А Д О В А   I H С Т Р У К Ц I Я   N ___

відповідального за  електрогосподарство

_____________________________________
Прізвище, імя, по- батькові














м. Хмельницький



1. Загальні положення

     1.1. Ця інструкція є документом, що визначає завдання, службові обов'язки, права, вiдповiдальнiсть працівника відповідального за справний стан і безпечну експлуатацію електрогосподарства (в подальшому - відповідального за електрогосподарство), та його взаємовідносини з іншими посадовими особами (підприємства, організації, установи).
     1.2.  Інструкція розроблена відповідно до вимог Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників.

2. Завдання та обов'язки

     2.1. Відповідальний за електрогосподарство організовує:
- безпечне  виконання робіт  в  електроустановках  підприємства  шляхом  видачі нарядiв-допускiв, розпоряджень, складання переліків робiт, нагляду за виконанням робiт;
- навчання та перевiрку знань пiдпорядкованого йому електротехнічного персоналу з питань пiдвищення квалiфiкацiї та охорони праці.
     2.2. Відповідальний за електрогосподарство складає:
- необхiднi  списки працiвникiв i перелiки робiт згiдно вимог "Правил безпечної експлуатаціх електроустановок споживачів";
- рапорт про вiдпуск електроенергiї електропостачальнiй органiзацiї.
      2.3. Відповідальний за електрогосподарство опрацьовує:
- інструкції з охорони працi для пiдпорядкованого електротехнiчного  персоналу;
- інструкції з експлуатації електроустановок;
- схеми  електропостачання пiдприємства та його дiльниць;
- графік навчання та перевірки знань електротехнічних працівників;
- графік планово-попереджувальних робіт в електроустановках.
     2.4. Відповідальний за електрогосподарство проводить:
- інструктаж підпорядкованих йому працівників підприємства з питань охорони  праці при виконаннi робiт в електроустановках;
- iнструктаж вiдрядженого на пiдприємство електротехнічного персоналу інших підприємств (органiзацiй) для виконання вимiрiв  та  випробувань;
- перевiрку знань на першу групу з електробезпеки персоналу пiдприємства.
      2.5. Відповідальний за електрогосподарство веде:
- переговори з електропостачальною органiзацiєю;
- облiк використання електроенергiї;
-  паспорти  на заземлювальні пристрої та основне електрообладнання;
- журнал протоколiв перевiрки знань з електробезпеки;
- журнал облiку i утримання електрозахисних засобiв.
     2.6. Відповідальний за електрогосподарство приймає участь:
- в роботi постiйно діючої комiсiї з перевiрки знань з питань охорони працi;
- в роботі державної (технічної) комісії з введення в екплуатацію закінчених будівництвом  (реконструкцією) енергетичних об'єктів.
     2.7. Відповідальний за електрогосподарство контролює:
- дотримання електротехнічним персоналом підприємства вимог нормативних документів з питань електробезпеки;
- графік навантаження електрообладнання та режими споживання електроенергії на пiдприємстві;
- справність і правильність використання електрозахисних засобів підприємства.
2.8. Відповідальний за електрогосподарство зобов'язаний забезпечити:
- економну  i безпечну роботу електроустановок;
- органiзацiю i своєчасне виконання планово-попереджуючих ремонтiв, профiлактичних вимiрювань i випробувань електрообладнання, апаратури та мереж;
- пiдтримання режиму електроспоживання, встановленого електропостачальною організацією;
- навчання, iнструктування i перевiрку знань електротехнічного персоналу;
- розрахунковий i технiчний облiк використаної електроенергiї;
- своєчасну звiтнiсть перед електропостачальною органiзацiєю за використану електроенергію;
- ведення технiчної документацiї, опрацювання необхiдних iнструкцiй та положень;
- наявність i своєчасне випробування засобiв захисту;
- виконання приписiв посадових осiб Держнаглядохоронпрацi та Енергонагляду;
- своєчасне розслiдування аварiй в роботi електроустановок та нещасних випадкiв вiд ураження електричним струмом;
- одержання технiчної документацiї на електрообладнання та зберiгання її.
     2.9 Відповідальний за електрогосподарство зобов'язаний дотримуватись вимог нормативних документiв з питань охорони працi, правил внутрiшнього трудового розпорядку, інструкцій.
     2.10. Відповідальний за електрогосподарство зобов'язаний виконувати накази, розпорядження  керiвництва пiдприємства, якщо вони не суперечать чинному  законодавству та вимогам нормативних документiв з охорони працi.

3. Права

     3.1. Відповідальний за електрогосподарство має право: 
     - брати участь в роботi комiсiї підприємства при перевiрцi знань з питань охорони праці;
- брати участь в  опрацюваннi  положень про форми i системи оплати працi підпорядкованих йому працiвникiв;
- виписувати наряд-допуск на виконання робiт, давати розпорядження i вказiвки електротехнiчному персоналу та здійснювати контроль за їх виконанням;
- вiдстороняти вiд виконання робiт працiвникiв, якi порушують вимоги  правил електробезпеки, призначити їм позачергову перевiрку знань;
- подавати пропозицiї керiвництву підприємства про приймання на  роботу, переведення, заохочення підпорядкованих йому працівників чи накладання на них дисциплінарних стягнень;
- брати участь в розробці планів капітального ремонту електрообладнання і розвитку електрогосподарства;
- видавати розпорядження для усунення виявлених недоліків в роботі електроустаткування, спрямовувати працівників підприємства на економію паливно-енергетичних ресурсів;
- видавати  технічні  умови субспоживачам електроенергiї на  приєднання  до електромереж пiдприємства, складати договiр на користування електроенергiєю;
- представляти електротехнічну службу підприємства в вищестоящих організаціях за дорученням керівника підприємства.
     3.2. Відповідальний за електрогосподарство має право вiдмовитись  від дорученої роботи, якщо створилась виробнича  ситуація небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, якi його оточують i навколишнього природного середовища.

4. Відповідальність

     4.1. Відповідальний за електрогосподарство несе  вiдповiдальнiсть:
- за  виконання покладених на нього цією iнструкцiєю завдань та службових обов'язкiв;
- за збереження підзвітних матеріальних цінностей.
     4.2. За порушення законодавчих та iнших нормативних актів про  охорону працi може бути притягнутий до дисциплiнарної, адмiнiстративної, матерiальної, кримiнальної відповідальностей, згідно з чинним законодавством.
     
5. Повинен знати
     
     5.1. Відповідальний за електрогосподарство повинен знати:
- цю посадову iнструкцiю;
- "Правила улаштування електроустановок (ПУЕ)";
- "Правила  безпечної  експлуатацiї  електроустановок споживачів (ПБЕЕсп)";
- "Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів (ПТЕсп)";
- "Правила користування  електричною енергiєю (ПКЕ)";
- "Правила охорони електричних мереж (ПОЕМ)";
- "Правила експлуатацiї електрозахисних засобів";
- "Правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок";
- "Правила безпечної роботи з інструментом та пристроями";
- "Правила внутрішнього трудового розпорядку";
- Закон  України "Про охорону працi";
- Закон України "Про пожежну безпеку";
- Закон України "Про працю";
- Закон України "Про електроенергетику";
- Закон України "Про енергозбереження";
- схему  електропостачання пiдприємства та його дільниць;
- Iнструкцiї з експлуатацiї електроустановок  підприємства;
- Інструкції з охорони праці і посадові інструкції для підпорядкованих працівників.
- інші чинні нормативні акти в межах своїх обов'язків.

6. Кваліфікаційні вимоги

     6.1. Відповідальним за електрогосподарство може бути призначений фахiвець з числа інженерно-технічних працівників, який має:
- вищу чи базову вищу електротехнiчну освiту;
-  стаж практичної роботи в електроустановках напругою (до 1000В,  понад 1000В) не менше 3-х років - для магістра i 5 років - для спеціаліста;
- квалiфiкацiйну групу з електробезпеки -(4 - в електроустановках до 1000В, 5 - в електроустановках понад 1000В).

7. Взаємовідносини за посадою

     7.1. Відповідальний за електрогосподарство підпорядкований безпосередньо директору (технічному директору) пiдприємства. На період його відсутності обов'язки відповідального виконує особа з електротехнічного персоналу  з відповідною групою з електробезпеки згідно наказу керівника підприємства.
     7.2. Взаємовiдносини з бухгалтерiєю.
 Отримує:
- документи на матерiальнi  цiнностi;
- бланки  документiв;
- річні, квартальні та місячні завдання виробництва та економії енергозатрат;
- штатний розклад працівників енергетичної служби;
- необхідне канцелярське приладдя, матеріали інвентар.
Подає:
- звiти про  використання  електроенергiї;
- накладнi на отримання матерiальних  цiнностей;
- акти для списання  матерiальних цiнностей.
- звіти про виконання виробничого плану;
- заявки на необхідні матеріали, інвентар, канцелярське приладдя тощо;
- клопотання про внесення змін до штатного розкладу служби.
     7.3. Взаємовідносини з керівниками структурних підрозділів.
     Одержує:
- інформацію про роботу і стан електрообладнання і електромереж;
- - заявки на реконструкцію електромереж в зв'язку перестановкою чи заміною обладнання;
- - заявки на перевірку знань працівників на першу - третю групи з електробезпеки.
     Подає:
- погодження на проведення перестановки чи заміни обладнання;
- погодження термінів  перевірки знань на першу - третю групи з електробезпеки.
     7.4. Взаємовідносини зі службою охорони праці.
     Одержує:
- погодження інструкцій з охорони праці;
- погодження на введення нових робочих місць в підрозділі.
     Подає: 
- проекти інструкцій з охорони праці, посадових інструкцій;
- технічну документацію для висновків на предмет розгляду питань з охорони праці.
     
     
     
     "УЗГОДЖЕHО":                                     Ознайомлений:

Інженер  з  охорони праці

_________ ______________ 
       Підпис        ініціали, прізвище
Головний   бухгалтер

_________ ______________
       Підпис        ініціали, прізвище

Юрисконсульт

_________ ______________
       Підпис        ініціали, прізвище













Додаток 15 
до п. 11.1.

Допустимі тривалі струми для проводів і кабелів

Т а б л и ц я 15.1-1.
Допустимі тривалі струми для проводів з гумовою та полівинілхлоридною ізоляцією

Поперечний переріз струмовід-ної жили, 
мм2
Струм, А, для проводів з мідними/алюмінієвими жилами, прокладеними

відкрито
в одній трубі


два одножильні
три одножильні
чотири одножиль-ні
один двожиль-ний
один трижиль-ний
0,5
11/-
-/-
-/-
-/-
-/-
-/-
0,75
15/-
-/-
-/-
-/-
-/-
-/-
1
17/-
16/-
15/-
14/-
15/-
14/-
1,2
20/-
18/-
16/-
15/-
16/-
14,5/-
1,5
23/-
19/-
17/-
16/-
18/-
15/-
2
26/21
24/19
22/18
20/15
23/17
19/14
2,5
30/24
27/20
25/19
25/19
25/19
21/16
3
34/27
32/24
28/22
26/21
28/22
24/18
4
41/28
38/28
35/28
30/23
32/25
27/21
5
46/36
42/32
39/30
34/27
37/28
31/24
6
50/39
46/36
42/32
40/30
40/31
34/26
8
62/46
54/43
51/40
46/37
48/38
43/32
10
80/60
70/50
60/47
50/39
55/42
50/38
16
100/75
85/60
80/60
75/55
80/60
70/55
25
140/105
115/85
100/80
90/70
100/75
85/65
35
170/130
135/100
125/95
115/85
125/95
100/75
50
215/165
185/140
170/130
150/120
160/125
135/105
70
270/210
225/175
210/165
185/140
160/125
175/135
95
330/255
275/215
255/200
225/175
245/190
215/165
120
385/295
315/245
290/220
260/200
295/230
250/190
150
440/340
360/275
330/255
-/-
-/-
-/-
185
510/390
-/-
-/-
-/-
-/-
-/-
240
605/465
-/-
-/-
-/-
-/-
-/-
300
695/535
-/-
-/-
-/-
-/-
-/-
400
830/645
-/-
-/-
-/-
-/-
-/-



     Допустимі тривалі струми для проводів з гумовою чи полівинілхлоридною ізоляцією і кабелів з гумовою чи пластмасовою ізоляцією в свинцевій, полівинілхлоридній і гумовій оболонках вказані для температур жил +65, навколишнього повітря  +25 і землі  +15 С.
     При визначенні кількості проводів, що прокладаються в одній трубі (або жил багатожильного провідника), нульовий робочий провідник (N) чотирипровідної системи провідників трифазного струму, а також заземлювальні і нульові захисні (РЕ) провідники до розрахунку не входять.



Т а б л и ц я 15.1-2.
Допустимі тривалі струми для кабелів з гумовою чи пластмасовою ізоляцією в свинцевій, полівинілхлоридній, гумовій оболонках, броньованих і  не броньованих.

Поперечний переріз струмопровідної жили, мм 2
Струм, А,  для кабелів з мідними/алюмінієвими жилами

одножильні
двожильні
трижильні

Прокладених

в повітрі
в повітрі
в землі
в повітрі
в землі
1,5
23/-
19/-
33/-
19/-
27/-
2,5
30/23
27/21
44/34
25/19
38/29
4
41/31
38/29
55/42
35/27
49/38
6
50/38
50/38
70/55
42/32
60/46
10
80/60
70/55
105/80
55/42
90/70
16
100/75
90/70
135/105
75/60
115/90
25
140/105
115/90
175/135
95/75
150/115
35
170/130
140/105
210/160
120/90
180/140
50
215/165
175/135
265/205
145/110
225/175
70
270/210
215/165
320/245
180/140
275/210
95
325/250
260/200
385/295
220/170
330/255
120
385/295
300/230
445/340
260/200
385/295
150
440/340
350/270
505/390
305/235
435/335
185
510/390
405/310
570/440
350/270
500/385
240
605/465
-/-
-/-
-/-
-/-

     П р и м і т к и: 
     1) Допустимі тривалі струми для чотирижильних кабелів з алюмінієвими жилами і пластмасовою ізоляцією на напругу до 1000 В такі як і для  трижильних кабелів але з коефіцієнтом 0,92.
     2) Якщо кількість одночасно навантажених проводів більша чотирьох, прокладених в трубах, коробах, а також в лотках жмутами, то струми для проводів визначають як для відкрито прокладених (в повітрі) з введенням понижуючих коефіцієнтів 0,68 для 5 і 6; 0,63 для 7 - 9 і 0,69 для 10 - 12 проводів. Контрольні та резервні кабелі не враховуються.



Додаток 16 
до п. 11.8.

Захист від ураження атмосферною електрикою

     Електричні розряди блискавки чинять теплову, механічну і електромагнітну дію на предмети по яким протікає розрядний струм, а також і на  розташовані поблизу предмети. Як наслідок цієї дії можуть виникати пожежі, руйнування, вибухи та ураження людей і тварин.
     Небезпечними проявами блискавки є:
- пряма дія (пряме влучення);
- електромагнітна та електростатична індукція;
- занесення високих потенціалів через наземні та підземні комунікації.
     Дії блискавки підрозділяють на дві групи: первинні, викликані прямим влученням блискавки, і вторинні, індуковані близькими її розрядами або занесені до об'єкту по видовжених металевих комунікаціях.
      Пряме влучення блискавки - безпосередній контакт каналу блискавки з об'єктом, що супроводжується протіканням через нього струму блискавки.
     Вторинне проявлення блискавки - викликане близькими розрядами блискавки наведення в металевих елементах конструкції обладнання, в незамкнених металевих контурах потенціалів, які  створюють небезпеку іскріння в середині об'єкту.
     Занесення високих потенціалів - перенесення до об'єкту, що захищається, по видовженим металевим комунікаціям (наземних та підземних трубопроводах,  кабелях тощо) електричних потенціалів, викликаних прямим влученням чи близьким розрядом блискавки і які  створюють небезпеку іскріння.
     Стосовно захисту від впливу блискавки будівлі та споруди діляться на І, ІІ,  ІІІ категорії [32].  Ці категорії назначаються в залежності від місця знаходження об'єктів, наявності в них  вибухонебезпечних і пожежонебезпечних зон, кількості грозових годин впродовж року, очікуваної кількості ударів блискавки за рік тощо.
     До категорії І належать будинки та споруди (об'єкти) або їхні частини в приміщеннях яких перебувають горючі гази чи легкозаймисті рідини здатні утворювати вибухонебезпечні зони класів 0 та 1, або горючі пил чи волокна здатні утворювати вибухонебезпечні зони класів 20, 21.
     До  категорії ІІ належать: 
- будинки та споруди (об'єкти) або їхні частини в приміщеннях яких перебувають горючі гази чи легкозаймисті рідини здатні утворювати вибухонебезпечні зони класу 2, або горючі пил чи волокна здатні утворювати вибухонебезпечні зони класу 22; 
- зовнішні установки, що створюють зони класу 2 і розташовані в місцях де кількість грозових годин на рік не менше за 10 годин; 
- будинки обчислювальних центрів, розташовані в місцях де кількість грозових годин на рік не менша за 20 год.
     Решта будівель і споруд віднесені до ІІІ категорії блискавкозахисту [32].
     Об'єкти, які екрануються висотними будівлями чи високими деревами (перебувають в зоні їх захисту) блискавкозахисту не потребують.
     Будівлі та споруди категорій І та ІІ повинні бути захищені від прямих влучень блискавки, вторинних її проявів, і заносу високого потенціалу.
     Зовнішні установки ІІ категорії повинні бути захищені від прямих влучень і вторинних проявів блискавки.
     Будівлі та споруди ІІІ категорії повинні бути захищені від прямих влучень блискавки і заносу високого потенціалу.
     Зовнішні установки ІІІ категорії повинні бути захищені від прямих влучень блискавки.
     Захист від прямих влучень блискавки здійснюють за допомогою  блискавковідводів. Захисна дія блискавковідводів основана на властивості блискавки уражати найвищі заземлені металеві споруди тому нижчі будівлі, що знаходяться в зоні захисту, не уражуються блискавкою. Блискавковідвід - пристрій, який вищий за об'єкт, що захищається, сприймає на себе прямий удар блискавки і відводить струм блискавки в землю.
     Блискавковідвід складається із:
- блискавкоприймача, який безпосередньо приймає на себе прямий удар блискавки; 
- опорної конструкції на якій встановлено блискавкоприймач;
-  струмовідвода, що забезпечує зв'язок блискавкоприймача з заземлювачем;
-  заземлювача, який забезпечує контакт з землею. 
     Всі елементи блискавкозахисту виготовляють із металу. Блискавкоприймач може бути стержневим, тросовим, сітковим. Конструкція заземлювача для блискавкозахисту аналогічна  заземлювачу для електроустановок. 
     Для захисту об'єктів категорії ІІІ в усіх можливих випадках заземлювач для блискавкозахисту повинен бути об'єднаний з заземлювачем електроустановки. З метою захисту від заносу потенціалу до заземлювача захисту від прямого удару повинні бути приєднані внутріоб'єктові металеві конструкції, трубопроводи та система зрівнювання потенціалів (дивись мал.. 11.10.1.). 
     Для металевих димових труб, веж та інших конструкцій влаштування блискавкоприймачів, струмовідводів  не потрібно, вони приєднуються безпосередньо до заземлювача який може бути як штучний так і природній.
     Захист від прямого удару блискавки об'єктів І  категорії повинен здійснюватися стержневими або тросовими блискавковідводами, розташованими окремо на певній відстані від об'єкту.
     Захист від прямого удару блискавки об'єктів ІІ категорії з не металевим покриттям повинен здійснюватися розташованими окремо від об'єкту або встановленими на самому об'єкті  стержневими або тросовими блискавковідводами, 
     Захист від заносу високого потенціалу по підземних комунікаціях здійснюється: 
- для об'єктів ІІ категорії - приєднанням комунікацій на вводі до будівлі чи споруди до заземлювача захисту від прямих ударів блискавки;
- для об'єктів І категорії - заземлювачі захисту від прямого удару блискавки повинні бути віддалені від цих комунікацій на максимальні допустимі за технологічними умовами відстані, а самі комунікації приєднані на вводі в будівлю до арматури залізобетонного фундаменту будівлі або до штучного заземлювача із трьох  чи більше вертикальних електродів довжиною не менше 3 м розташованих на відстані не менше 5 м один від одного. 
     Захист від заносу високого потенціалу по наземних (надземним) комунікаціях здійснюється:
- для об'єктів  І категорії - заземленням  металевих комунікацій на вводі в будівлю (споруду) і на двох ближніх до будівлі опорах комунікацій шляхом приєднання до залізобетонних фундаментів будівлі та опор або до заземлювача, конструкція якого вказана в попередньому пункті; 
- для об'єктів ІІ категорії - приєднанням металевих комунікацій на вводі в будівлю до заземлювача захисту від прямих ударів блискавки і на ближній до вводу опорі комунікації до її залізобетонного фундаменту чи до штучного заземлювача із одного електроду довжиною не менше 3 м.
- 
     Для захисту від вторинних проявів (електромагнітної та електростатичної індукції) блискавки будівель і споруд І категорії необхідно вжити наступних заходів:
- металеві конструкції і корпуси обладнання та апаратів будівлі повинні бути приєднані до заземлювального пристрою електроустановки чи залізобетонного фундаменту будівлі. При цьому повинні дотримуватися найменші допустимі відстані в землі між цими заземлювачами і заземлювачем захисту від прямих ударів блискавки;
- в середині будівлі в місцях зближення трубопроводів між собою та подовженими металевими конструкціями на відстань менше 10 см  через кожні 20 м слід приварювати чи припаювати перемички із стального дроту діаметром не менше 5 см чи смуги перетином не менше 24 мм2. Для кабелів з металевими оболонками чи бронею перемички виконують з мідного гнучкого проводу;
- в з'єднаннях елементів трубопроводів чи інших подовжених металевих предметів повинен бути забезпечений перехідний опір не більше 0,03 Ом на кожний контакт [п. 2.7. в) 32]. За неможливості забезпечити перехідний опір болтовими з'єднаннями необхідно влаштування сталевих перемичок.
     Для захисту від вторинних проявів (електромагнітної та електростатичної індукції) блискавки будівель і споруд ІІ категорії необхідно вжити наступних заходів:
- металеві конструкції і корпуси обладнання та апаратів будівлі повинні бути приєднані до заземлювального пристрою електроустановки чи залізобетонного фундаменту будівлі.
-  в середині будівлі в місцях зближення трубопроводів між собою та подовженими металевими конструкціями на відстань менше 10 см  через кожні 30 м слід приварювати чи припаювати перемички із стального дроту діаметром не менше 5 см чи смуги перетином не менше 24 мм2. Для кабелів з металевими оболонками чи бронею перемички виконують з мідного гнучкого проводу;
- у фланцевих  з'єднаннях внутрішніх трубопроводів необхідно забезпечити нормальне затягнення не менше 4 болтів на кожний фланець.
     Для захисту зовнішніх установок від вторинних проявів (електромагнітної та електростатичної індукції) блискавки металічні корпуси встановлених на них апаратів повинні бути приєднанні до заземлювального пристрою електрообладнання чи до заземлювача захисту від прямих ударів блискавки. На резервуарах, що мають плаваючі кришки або понтони необхідно встановлювати не менше двох сталевих гнучких перемичок між кришками (понтонами) і металевим корпусом резервуару чи струмовідводами встановлених на резервуарі блискавковідводами.
     Перевірка стану блискавкозахисту повинна виконуватися для об'єктів І та ІІ категорій 1 раз на рік перед початком грозового сезону, а для об'єктів ІІІ категорії - не рідше ніж 1 раз на 3 роки [32.]
     Перевірці підлягає цілісність і захищеність від корозії доступних огляду частин блискавкоприймачів та струмовідводів, контактів між ними, а також величина опору розтікання струму промислової частоти в заземлювачів блискавковідводів, що стоять окремо.
     Величина цього опору не повинна перевищувати результати відповідних вимірів на стадії приймання більше ніж у 5 разів. Дані вимірів заносять до паспорту заземлювача.
     До 1987р для заземлювачів блискавкозахисту нормувався імпульсний опір розтіканню струму блискавки і були прийняті величини 10 Ом для будівель  і споруд І та ІІ категорій, 20 Ом для будівель ІІІ категорії і 50 Ом для зовнішніх установок. Величина імпульсного опору відрізняється від опору заземлювача для струму розтікання промислової частоти і залежить від багатьох параметрів струму блискавки (амплітуди, крутизни, довжини фронту), що змінюються в широких границях і величина їх не передбачувана тому  нормування його не є раціональним. З цієї причини для низки типових конструкцій заземлювачів було підраховано імпульсні опори  за коливань струмів блискавки від 5 до 100 кА і за результатами розрахунків проведено відбір конструкцій заземлювачів, які відповідають прийнятим умовам і їх рекомендовано до застосування [32].
     Вимоги щодо захисту електроустановок від дії атмосферної електрики викладені в нормативному документі - "Правила устройства электроустановок" [27].
     






Список літератури
    
      1. Гажаман В.І. Електробезпека на виробництві. Київ. 1998 - 130с.
      2. ГОСТ 12.0.002-80. Система стандартов безопасности труда (ССБТ). Термины и определения 
      3. ГОСТ 12.1.002-80. ССБТ. Электрические поля промышленной частоты.
      4. ГОСТ 12.1.006- 84. ССБТ. Электромагнитные поля радиочастот.
      5. ГОСТ 12.1.009-76. ССБТ. Электробезопасность. Термины и определения.
      6. ГОСТ 12.1.013-79. ССБТ. Строительство. Электробезопасность. Общие требования.
      7. ГОСТ 12.1.018-84. ССБТ. Пожарная безопасность. Электростатическая искробезопасность.
      8. ГОСТ 12.1.019-79. ССБТ. Электробезопасность. Общие требования и номенклатура видов защиты.
      9. ГОСТ 14254   .Изделия электротехнические. Оболочки. Степень защиты.
      10. ГОСТ 30331.2-95 (МЭК 364-3-93). Электроустановки зданий. Часть 3. Основние характристики.
      11. ГОСТ 30331.3-95 (МЭК 364-4-41-92). Электроустановки зданий, Часть 4. Требования по обеспечению безопасности. Защита от поражения электрическим током.
      12. ДНАОП 0.00-1.21-98. Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів. Київ, 1998 - 185с.
      13. ДНАОП 0.00-1.29-97 Правила захисту від статичної електрики. Київ, ДНАОП України, 1997 -109с.
      14 ДНАОП 0.00-1.32-01. Правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок. Київ, Укрархбудінформ, 2001 -121с.
      15. ДНАОП 0.00- 8.19-99. Порядок проведення опосвідчення електроустановок споживачів. Київ, 2000 - 14с.
      16. ДНАОП 1.1.10-1.04-01. Правила безпечної роботи з інструментом та пристроями. Київ, 2001 - 171с.
      17. ДНАОП 1.1.10-1.07-01. Правила експлуатації електрозахисних засобів. Київ, Форт, 2001 - 117с.
      18. Долин П.А. Основы техники безопасности в электроустановках. Москва, Энергоатомиздат, 1984 - 448с.
      19. Збірник діючих нормативних документів про охорону праці. Том 1. Міністерство зв'зку України. Київ, 1996 - 68с.
      20. Закон України "Про охорону праці" зі змінами від 21.11.02  №229-ГУ.
      21. Манойлов В.Е. Основы электробезопасности. Ленинград, 1991 - 480с.
      22. Найфельд М.Р. Заземления и защитные меры безопасности. Москва, Ленинград. Энергия, 1975.
      23. Павленко А.Р. Комп'ютер TV і здоров'я. Київ "ОСНОВА" 1998 - 152с.
      24. Порядок видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2003р.  №1631. Київ.
      25. Правила технической эксплуатации электроустановок потребителей. Москва. Энергоатомиздат, 1989 - 196с.
      26. Правила технической эксплуатации электроустановок потребителей. Глава Э3.2. Электроустановки во взрывоопасных зонах. Москва. Энергоатомиздат, 1990 - 31с.
      27. Правила устройства электроустановок.(Шестое издание дополненное и переработанное). Москва. Энергоатомиздат, 1986 - 646с.
      28. Правила користування електричною енергією. Київ. НКРЕ, 2002 - 111с.
      29. Правила охорони електричних мереж. Київ. Міністерство енергетики України. 1997 - 26с.
      30. Правила технічної експлуатації та охорони праці на нафтобазах. Київ. Українське об'єднання "Укрнафтопродукт", 1998 - 220с.
      31. Равикович И.А. Техника безопасности в передвижных электроустановках. Москва. ЭНЕРГИЯ, 1976 -145с.
      32. РД 34.21.122 - 87. Инструкция по устройству молниезащиты зданий и сооружений.
     33. Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів.  Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 р. за № 43/13017.
      34. Правила улаштування електроустановок . Київ. ІНДУСТРІЯ, 2008 - 424с.











ПІСЛЯМОВА
      Досить часто в літературі та нормативних документах зустрічаються терміни, від яких "в'януть" вуха спеціаліста. Це такі як: "електричний ланцюг", "електричні дроти", "трансформаторне масло", "діелектричні рукавички" тощо. На думку автора ці терміни є недолугими перекладами із радянських російськомовних нормативних документів (інших в ті часи не було) не спеціалістами як з української мови так і з електротехніки.
      Що стосується терміну "електричний ланцюг" то це літературний переклад з російського технічного терміну  "электрическая цепь". В українській технічній мові  застосовується в такому випадку термін - електричне коло. 
      Що стосується "електричних дротів" то доречніше було б застосовувати термін електричний провід, так як слово дріт є німецького походження (dreiten - протягувати, волочити) і визначає технологію отримання даного матеріалу шляхом протягування крізь фільєру. Нас же цікавить інше, а саме: здатність матеріалу проводити електричний струм. Тому - провід, провідник.
      Про термін "трансформаторне масло" і мови не має. Українцям відомо як і з чого виготовляють масло і на що його намазують. Масло це є тваринний жир молочного походження. Рідкі жирі рослинного чи мінерального походження називають олія, олива. Доцільніше застосовувати термін трансформаторна олива, енергетичні оливи, як це вже зроблено в нормативному документі  "Технічна експлуатація електричних станцій та мереж. Правила.  ГКД 34.20.507-2003". 
      Термін "діелектричні рукавички" викликає усмішку. Як може доросла людина натягнути дитячу рукавичку ("варежку" - російською) адже до смостійної роботи в електроустановках допускаються навчені працівники віком не молодше 18 років, а рукавичка це маленька (дитяча) рукавиця в якої великий палець має свою окрему комірку, а чотири інших - загальну? Пішов цей термін від невдалого перекладу спеціалістами Рівненського дослідного підприємства Рівнеелектротехнологія" з радянського російськомовного нормативного документу "Правила применения и испытания средств защиты, используемых в электроустановках" термину "диэлектрические перчатки". Слово "перчатка" старослов'янського походження від слова перст - палець, а "перстчатка" - те, що одягається на кожний перст. В українській мові є чудовий аналог - діелектричні пальчата.
      Та це ще не все! Дякуючи "Рівнеелектротехнології" ми повинні застережні знаки  "Обережно! Електрична напруга" кріпити на "зворотньому" боці вхідних дверей підстанцій, щитів, збірок. Так перекладено з російської "на внешней стороне входных дверей РУ". Уявляєте, як це зручно для відвідувачів коли номер Вашої квартири, читачу, кріпиться  на "зворотньому боці вхідних дверей"?
      Чи візьміть, наприклад, таблицю 4.2. документу "ДНАОП 1.1.10-1.07-01. Правила експлуатації електрозахисних засобів" там ізолювальні накладки та ізолювальні ковпаки є додатковими електрозахисними засобами, а в п. 15.2.1. та в п. 15 3 1  це вже основні захисні засоби. То ж як нам бути?






Автор
koxan333
Документ
Категория
Документация
Просмотров
9 733
Размер файла
5 156 Кб
Теги
Електробезпека на виробництві та в побуті
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа