close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Електробезпека на виробництві та в побуті

код для вставки


П.П. Кухровський








Е Л Е К Т Р О Б Е З П Е К А

НА  ВИРОБНИЦТВІ  ТА  В  ПОБУТІ



Навчальний посібник




















м. Хмельницький
2005р.


ББК 31.29
К



П.П.Кухровський. Електробезпека на виробництві та в побуті. - Хмельницький, 2005. -


     В книзі надана необхідна інформація для створення безпечних умов експлуатації промислового електрообладнання та безпечної експлуатації побутових електроприймачів на основі положень державних нормативних документів з питань  електробезпеки. Розглянуто дію електричного струму, статичної електрики та електромагнітних полів на організм людини, особливості дії та основні причини ураження електричним струмом, засоби і способи захисту від ураження електричним струмом, організація безпечної експлуатації електроустановок, методи надання першої долікарської допомоги потерпілим від ураження струмом.
     Навчальний посібник призначений для керівників та спеціалістів підприємств, організацій, установ, підприємців, фермерів, які навчаються з питань охорони праці, для електротехнічних працівників при підготовці до атестації на групу з електробезпеки, а також широкого кола громадян без спеціальної освіти.
     
     Рецензент  В.І. Гажаман - головний інспектор Держнаглядохоронпраці України.
     
     Рекомендовано до видання Вченою радою Національного науково-дослідного інституту охорони праці.
     
     
     
     
                                                                      П.П.Кухровський

                                                                      Редакція  ....



















З М І С Т

Передмова    . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  3

1. Скорочення, терміни та визначення  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5

2. Обставини та основні  причини ураження  електричним струмом  . . . . . . . . . . . . .7
2.1.  Небезпека ураження електричним струмом в електроустановках  . . . . . . . . . . . . . . . . .7
2.2.  Схеми електромереж  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  7
2.3.  Схеми вмикання людини в електричне коло  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8
2.4.  Явище стікання струму в землю  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 12
2.5.  Напруга  дотику  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .14
2.6.  Напруга крокова  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 16
2.7.  Шляхи проходження струму в тілі людини  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 17
2.8.  Основні причини ураження  електричним струмом  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .   19

3. Дія  електричного  струму  на  організм  людини  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  20
3.1.  Особливості  дії електричного струму на організм людини  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .20
3.2.  Місцеві електротравми  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .22
3.3.  Електричний удар . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 24
3.4.  Особливості травмування  електричним струмом . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 25
3.5.  Фактори, що впливають на наслідки дії  електричного струму . . . . . . . . . . . . . . . . . . 25

4. Статична  електрика  та  захист  від  неї   . . . . . . . . . .  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  33
4.1.  Умови виникнення  заряду статичної електрики  та небезпека його 
накопичення  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  33
4.2.  Заходи та засоби захисту від статичної електрики  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 34

5. Небезпека дії та захист від електромагнітних полів  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  37
5.1.  Небезпечна  дія електромагнітного поля  промислової частоти та захист від неї . . .  37
5.2.  Небезпечна дія  на організм  людини електромагнітних полів радіочастот 
та захист від неї  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 43
5.2.1. Діапазони радіочастот та їх використання  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 43
5.2.2. Джерела випромінювання  електромагнітних полів  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  43
5.2.3. Вплив електромагнітних полів та випромінювань на живий організм  . . . . . . . . .  44
5.2.4. Одиниці виміру та граничнодопустимі норми електромагнітних 
випромінювань  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .46
5.2.5. Захист від опромінення електромагнітними хвилями радіочастот  . . . . . . . . . . . .  47
5.2.6. Вплив торсіонної складової електромагнітного випромінювання 
електронної техніки та захист від неї  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .48

6. Основні  методи надання  першої  допомоги  потерпілим  від дії 
електричного струму  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  51
6.1.  Послідовність надання  першої допомоги . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .51
6.2.  Звільнення від дії електричного струму . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 54
6.3.  Перша допомога потерпілому від дії електричного струму . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 57
6.4.  Перша допомога при опіках . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .59
6.4.1. Термічні і електричні опіки  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  59
6.4.2. Хімічні опіки  . . . . . . . . . . . . ... . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 60
6.5.  Способи оживлення організму у випадку клінічної смерті . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 61
6.5.1. Штучне дихання  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 61
6.5.2. Зовнішній  масаж серця  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .64
6.6.  Перша допомога при пораненні  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 66
6.7.  Перша допомога при запамороченні, тепловому та сонячному ударах,  
отруєннях і відмороженні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .66

7. Класифікація  приміщень  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 68
7.1.  Класифікація приміщень за характером навколишнього середовища  . . . . . . . . . . . . . .68
7.2.  Класифікація приміщень за небезпекою ураження електричним струмом  . . . . . . . . . .69

8. Охорона електричних мереж  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 71

9. Захисні засоби, що використовуються в електроустановках  . . . . . . . . . . . . . . . . .  76
9.1.  Загальні положення  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  76
9.2.  Зберігання засобів захисту  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .77
9.3.  Контроль за станом засобів захисту та їх облік  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  78
9.4.  Загальні правила користування захисними засобами  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  81
9.5.  Вимоги до окремих видів захисних засобів та правила користування ними  . . . . . . .  82
9.5.1. Загальні вимоги  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  82
9.5.2. Діелектричні рукавички. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  83
9.5.3. Діелектричне взуття  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 83
9.5.4. Діелектричні килими та ізолювальні підставки  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  83
9.5.5. Інструмент з ізолювальним покриттям  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  84
9.5.6. Покажчики напруги  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 85
9.5.7. Світлосигнальні покажчики пошкодження кабелів  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 88
9.5.8. Сигналізатори напруги  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .88
9.5.9. Електровимірювальні кліщі  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .89
9.5.10. Ізолювальні кліщі. Ізолювальні штанги  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 90
9.5.11. Захисні огородження  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .91
9.5.12. Переносне захисне заземлення  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 93
9.5.13. Засоби захисту для ВРПН  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 94
9.5.14. Знаки і плакати безпеки  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 95
9.5.15. Засоби індивідуального захисту загального призначення  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 99

10.  Особливості будови  електроустановок  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. 101
10.1. Загальні  вимоги  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. .101
10.2. Вимоги  до конструкції  (влаштування)  електроустановок  . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . 102
10.3. Технічні способи та засоби, що убезпечують людей від ураження 
електричним струмом  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  . 103
10.4. Захист від ураження електричним струмом в електричних установках 
будівель  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  . .104

11. Захист від ураження електричним  струмом  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . .105
11.1. Ізолювання струмовідних частин . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . . 105
11.2. Ізолювання не струмовідних частин  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . . 107
11.3. Ізолювання робочого місця (ізолювальні приміщення, зони, майданчики)  . . . . . . .107
11.4. Захисні огородження і оболонки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .108
11.5. Встановлення  бар'єрів  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 105
11.6. Безпечне розташування струмовідних частин поза зоною досяжності.. . . . . . . . . . . 111
11.7. Попереджуюча сигналізація і блокування  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .111
11.8. Захисне заземлення  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 113
11.9. Контроль ізоляції . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .123
11.10. Зрівнювання і вирівнювання потенціалів  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .126
11.11. Автоматичне вимкнення живлення. Занулення  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .131
11.12. Захисне  вимкнення  живлення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .141
11.13. Електричне розділення мережі (електричний поділ кіл) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 143
11.14. Мала напруга                               . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .145

12. Організація  безпечної експлуатації  електроустановок  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 148
12.1. Допуск електроустановок  до експлуатації  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 148
12.2. Вимоги до роботодавця (керівника підприємства) щодо безпечної експлуатації електроустановок  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 149
12.3. Вимоги до  електротехнічних працівників  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 150
12.4. Організаційні заходи, що убезпечують працівників під час роботи  . . . . . . . . . . . . .156
12.5. Технічні заходи, що створюють безпечні умови  виконання робіт  . . . . . . . . . . . . . .167
12.6. Опосвідчення стану безпеки  електроустановок  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .176

13. Заходи безпеки при роботі з електрифікованим  інструментом і зварювальними трансформаторами в приміщеннях  різних категорій  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 178
13.1  Класифікація  електроінструменту за способом захисту людей від 
ураження електричним струмом  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .178
13.2 Виконання робіт з використанням  електрифікованого інструменту  . . . . . . . . . . .  179
13.3 .Вимоги до електрозварювального обладнання та до виконання 
електрозварювальних робіт  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .182

14. Додатки

Додаток 1. Одиниці вимірювань електричних величин . . . . . .  . . . . . .. . . . . . . . . . . . . . . . . 185
Додаток 2. Основні розрахункові електротехнічні формули  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 186
Додаток 3. Розрахунок заземлювачів   . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 189
Додаток 4. Форма технічного паспорту заземлювального пристрою .. . . . . . . . . . . . . . . . . 193
Додаток 5. Умовні графічні позначення електрообладнання та його елементів . . . . . . . . . 198
Додаток 6. Схеми застосування пристроїв захисного вимкнення для  побутового електрообладнання  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 203
Додаток 7. Вибір апаратів захисту електрообладнання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 204
Додаток 8. Форма протоколу перевірки стану безпеки електроустановок . (Зразок заповнення). . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . . . . . . . . . . 208
Додаток 9. Критерії перевірки безпеки електроустановок    . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 212
Додаток 10. Форма переліку електроустановок, що вичерпали свій ресурс .. . . . . . . . . . . .216
Додаток 11. Перелік робіт, що виконуються за нарядами, за розпорядженнями 
та в порядку поточної експлуатації (зразок заповнення). . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 217
Додаток 12. Список електротехнічних працівників, які можуть призначатися 
відповідальними особами під час виконання робіт в електроустановках 
(зразок заповнення)  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  219
Додаток 13. Форма журнал обліку та утримання захисних засобів   . . . . . . . . . . . . . . . . . . 220
Додаток 14. Посадова інструкція особи, відповідальної за електрогосподарство
 (зразок).  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . . . . . 221
Додаток 15. Допустимі тривалі струми для проводів і кабелів. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 227
Додаток 16. Захист від ураження атмосферною електрикою . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 229

Список літератури   . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 233
Післямова  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .238
Передмова

     Про те, що електричний розряд діє на людину стало очевидним ще в останній четверті 18 століття. Одне із перших  свідчень цієї дії  належить французькому лікарю  Ж.Марату, відомому діячу французької революції (1789 - 1794 р.). Англієць А.Уоріш, італійці Л.Гальвані, А.Вольта та ряд інших вчених встановили, що на тіло  людини діє розряд, отриманий не тільки від джерел статичної електрики, але і від електрохімічного елемента. А.Вольта встановив вплив тривалості дії струму на її наслідки.
     Серйозна небезпека ураження електричним струмом виникла з початком використання в кінці 19 століття змінного струму частотою 50 Гц. Необхідно було зрозуміти механізм дії електричного струму на живий організм і розробити правила безпечної поведінки людей при експлуатації електроустановок.
     З ініціативи петербурзького професора П.Д. Войнаровського було опрацьовано і затверджено 08.07.1898 р.  перші законодавчі документи з безпеки при  влаштуванні і експлуатації електроустановок.. Вони носили назви: "Временные правила подземной канализации проводов высокого напряжения до 3000 В (от 250 В переменного тока и от 450В постоянного тока)"  і "Временные правила по производству работ и контролю сети подземной канализации проводов высокого напряжения".
      Прогресивна роль П.Д. Войнаровського в тім, що він разом з П.С. Осадчим, пропонуючи нормування границь напруги (низька напруга - до 250 В відносно землі, середня - від 250 до 750 В і висока - понад 750 В), вказували на необхідність забезпечення електроустановок захисними засобами, створювали тим самим основи електробезпеки. 
     Електробезпека - це система організаційних і технічних заходів, засобів та способів,  які забезпечують захист від шкідливої і небезпечної дії електричного струму, електричної дуги, електромагнітного поля  та статичної електрики [5], [8].
     Великий внесок у вивчення явищ впливу електричних струмів  на організм внесли науковці - фізіологи та електротехніки Н.Л. Гурвич, О.П. Кісєльов, В.Є. Манойлов, Ю.Г.Морозов, Ю.Г. Сибаров, Г.С. Солодовніков, В.Я. Табак та інші.
     В справі створення нових і  вдосконалення існуючих принципів, способів, засобів захисту від ураження струмом, а також  опрацювання правил і норм безпеки велику роботу виконали науковці  Л.В. Гладилін, П.Г. Грудинський, П.О. Долін, Ю.О. Духанін, Б.А.Князевський, С.І. Коструба, С.А. Лейбовський, М.Р. Найфельд, Л.О. Петрі, І.Д.Равікович, М.В. Шипунов, А.Й. Якобс та багато інших.
     Наукові та промислові досягнення, застосування новітніх ізолювальних матеріалів, автоматичних комутаційних та захисних апаратів, удосконалення правил, регламентів, інструкцій значно підвищили рівень електробезпеки сучасних електроустановок та зменшили їх небезпечність. Що стосується окремої електроустановки, то про її електробезпеку можна сказати так:
     - електробезпека установки - відсутність з боку електроустановки такої загрози життю, здоров'ю та майну людей, тваринам, рослинам і довкіллю, яка перевищує допустимий ризик.
     Враховуючи те, що книга виходить в період становлення вітчизняної нормативної документації на державній мові із чинних російськомовних нормативних документів, то де-які терміни (визначення), перекладені автором на свій розсуд, можуть відрізнятися від офіційних, але ця різниця не суттєва і в подальших випусках книги буде усунена. 
     Для підготовки цієї книги були використані наявні в літературі дані, дані чинних нормативних документів, а також матеріали з досвіду практичної роботи автора.
     Книга написана в обсязі програми курсового навчання з питань електробезпеки відповідно до "Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці" з поглибленням окремих розділів.
     Книга призначена для керівників підприємств, організацій, установ, спеціалістів, інженерів з охорони праці, приватних підприємців, фермерів, однак може стати в нагоді як електротехнічним працівникам так і широкому колу громадян без спеціальної освіти.
     Електроенергетика не тільки стала основою всякого виробництва, але й повсякденне наше життя не мислиме без неї. Щоб створити безпечні умови праці під час експлуатації електроустановок на виробництві, а також безпечно використовувати побутові струмоприймачі, необхідно знати: 
- як електричний струм діє на організм людини;
-  як уберегтися від шкідливого і небезпечного впливу його на людину;
-  які засоби і способи захисту від ураження струмом повинні застосовуватися за тих чи інших умов;
-  як звільнити від дії та надати первинну допомогу людині, що постраждала від струму.
     Мета книги - не підмінювати нормативні документи з питань електробезпеки (в подальшому - Правила), а допомогти  читачу зрозуміти необхідність тих чи інших вимог правил, полегшити їх вивчення, допомогти знайти відповідність між визначеннями електротехнічних термінів, прийнятих в чинній нормативній документації 1986 - 1989 років та сучасних термінів.
     
     Висловлюю щиру подяку заступнику директора Хмельницького ЦНТЕІ Пастернаку О.С. за підтримку ідеї написання та видання книги, Адамчук О.П., Хрущу О.П., Чорненькій В.Д. за допомогу в підготовці до видання навчального посібника,  а також рецензенту Гажаману В.І. за корисні пропозиції, що враховані при виданні книги.





























1. Скорочення, терміни та визначення.

Терміни, позначення 
та скорочення
Визначення
1
2
Безпечна  відстань
Найменша відстань між людиною та джерелом небезпечного або (та) шкідливого  виробничого фактора, в разі якого людина перебуває поза небезпечною зоною.
Відкрите розподільче устаткування; ВРУ
Електричне розподільче устаткування (РУ), обладнання  якого розташоване просто неба.
ВРПН
Виконання робіт під напругою
Дотик однофазний (однополюсний)
Дотик до однієї фази (полюса) електроустановки, що перебуває під напругою
Дотик двофазний (двополюсний)
Одночасний дотик до двох фаз (полюсів) електроустановки, що перебуває під напругою.
Електротехнічні працівники
Працівники із складу енергетичної служби підприємства спеціально підготовлені для обслуговування електроустановок
Електроустановка
Сукупність машин, апаратів, ліній і допоміжного обладнання (разом з будівлями і приміщеннями в котрих вони встановлені),  призначених для вироблення, перетворення, трансформації, передавання, розподілення електричної енергії та перетворення її в інший вид енергії..
Електроустановка  діюча
Електроустановка або її дільниця, яка перебуває під напругою чи на яку напруга може бути подана вмиканням комутаційних апаратів, а також ПЛ, що розташована в зоні дії наведеної напруги  або має перетинання з діючою ПЛ.
Електроустановка  до 1000В
Електроустановка напругою менше 1000В (за діючим значенням напруги)
Електроустановка понад 1000В
Електроустановка напругою 1000В і більше (за діючим значенням напруги).
Електрообладнання
Пристрої, в яких виробляється, трансформується, перетворюється, передається, розподіляється або споживається електрична енергія; комутаційні апарати в РУ, всі види захисту електроустановок.
Електрообладнаня побутове
Електрообладнання, яке використовується в житлових, комунальних, громадських спорудах усіх типів і з яким може взаємодіяти  некваліфікований персонал: як дорослі, так і діти.
Електротравма
Травма - пошкодження, поранення, яке викликане дією електричного струму чи електричної дуги.
Заземлення
Навмисне електричне приєднання частини будь-якої електроустановки чи частини іншої установки до заземлювального пристрою.
Заземлювальний пристрій
Сукупність заземлювача та заземлювальних провідників.
Заземлювач
Один провідник (електрод) чи сукупність  провідників (електродів), що мають між собою металевий зв'язок і постійно перебувають в дотику з землею.
Заземлювальний провідник
Провідник, що з'єднує з заземлювачем частини обладнання.

Заземлена  (глухо заземлена) нейтраль
Нейтраль трансформатора чи генератора, яка приєднана до заземлювального пристрою безпосередньо або через малий опір (наприклад, через трансформатори струму).
Зрівнювання
 потенціалів
Досягнення рівності потенціалів провідних частин шляхом електричного з'єднання їх між собою
Вирівнювання
 потенціалів
Метод зниження напруг дотику та кроку між точками зони розтікання струму (локальної землі), до яких можливий одночасний дотик, або на яких людина може одночасно стояти.
Комутаційний апарат
Електричний апарат, призначений для вмикання та вимикання електричного кола (вимикач, роз'єднувач, відокремлювач, рубильник тощо).
Наряд-допуск (наряд)
Складене на спеціальному бланку письмове завдання на  безпечне виконання роботи, що визначає її зміст, місце, початок і закінчення, необхідні заходи безпеки, склад бригади і осіб, відповідальних за безпечне виконання роботи.
Нейтраль
Точка електричного з'єднання усіх фазних обмоток джерела живлення (генератора, трансформатора) змінного струму.
Нульовий робочий провідник (N)
В електроустановках до 1000В це провідник, що використовується для живлення  електроприймачів, з'єднаний з глухозаземленою нейтраллю генератора чи трансформатора в мережах трифазного струму, з глухо заземленим виводом джерела однофазного струму, з глухозаземленою середньою точкою джерела в трипровідних мережах постійного струму.
Нульовий захисний провідник (РЕ)
В електроустановках до 1000В це провідник, що з'єднує струмопровідні частини електроустановки, які нормально не перебувають під напругою (відкриті струмопровідні частини), з глухозаземленою нейтраллю генератора чи трансформатора в мережах трифазного струму, з глухо заземленим виводом джерела однофазного струму, з глухозаземленою середньою точкою джерела в мережах постійного струму.
Опір заземлювального пристрою
Відношення напруги на заземлювальному пристрої до величини струму, що стікає із заземлювача в землю.
Питомий опір землі
Еквівалентний питомий опір землі з неоднорідною структурою в якій опір заземлювального пристрою має таку ж величину що й в землі з однорідною структурою.
ПЛ
Повітряна лінія електропередавання електричної енергії.
Робоче місце 
Дільниця електроустановки, на якій, в разі вжиття всіх  заходів безпеки (підготовка  робочого місця, застосування засобів захисту, забезпечення  безпечних відстаней тощо) дозволяється виконання роботи.















2. Обставини та основні причини ураження електричним струмом

      2.1. Небезпека ураження електричним струмом в електроустановках

      Ураження людини електричним струмом можливе  лише за умови створення електричного кола для протікання  струму через її тіло. Це можливе в наступних випадках:
- в разі безпосереднього дотику  до частин електрообладнання не менше ніж у двох точках з різними потенціалами; 
-  наближення до струмовідних частин на недопустиму відстань в електроустановках напругою понад 1000В;
-  ураження атмосферною електрикою.
      Напруга між двома точками до яких одночасно доторкнулась людина називається напругою дотику ( Uд).
      Небезпека такого дотику оцінюється величиною струму , що проходить через тіло людини (Іл) і залежить від низки інших факторів :
      cхеми вмикання людини в електричне коло;
      напруги електромережі;
      схеми електромережі та режиму роботи її нейтралі;
      якості ізоляції струмовідних частин від землі;
      шляху проходження струму через тіло людини , тощо.
      Таким чином небезпека ураження людини електричним струмом не  є однозначною: в одних випадках замикання кола через тіло людини буде супроводжуватись проходженням через нього малих струмів, безпечних, в інших - струм може сягати великих значень, спроможних викликати смертельне  ураження  людини.
      
      2.2. Схеми електромереж
      
      Правилами [27] регламентується використання електроустановок наступних чотирьох схем, залежно від режиму нейтралі:
      - електроустановки до 1000В з ізольованою нейтраллю; 
      - електроустановки до 1000В з глухозаземленою нейтраллю;
      - електроустановки понад 1000В з ізольованою нейтраллю (з малими струмами замикання на землю);
      - електроустановки  понад  1000В  з  ефективно заземленою нейтраллю   (з великими струмами замикання на землю).
      Згідно з ГОСТ 30.331.2-95, який містить повний аутентичний текст стандарту  Міжнародної електротехнічної комісії (МЕК364-3-93) "Електричні установки будівель" електричні мережі живлення визначаються за наступними характеристиками:
      - типом системи струмовідних провідників;
      - типом системи заземлення.
      Для змінного струму визначені такі системи  струмовідних провідників: однофазна двопровідна; однофазна трипровідна; двофазна трипровідна; двофазна п'ятипровідна; трифазна чотирипровідна; трифазна п'ятипровідна.
      Для постійного струму визначені наступні системи струмовідних провідників: двопровідна; трипровідна.
      Визначені  наступні три типи систем заземлення електричних мереж: IT, TT, TN і різновидності (TN-C, TN-C-S, TN-S).
      Перша буква в умовному позначені системи заземлення характеризує стан струмовідних частин джерела живлення (нейтралі) по відношенню до землі. 
     Друга буква в умовному позначені системи заземлення означає спосіб заземлення відкритих струмопровідних (в подальшому - провідних) частин електроустановки.
      Під  відкритими провідними частинами електроустановки вважають те, що в ПУЭ називають "части электроустановки, нормально не находящиеся под напряжением",  а саме: металеві корпуси, кожухи, шафи, баки тощо.
     Т - безпосереднє приєднання частини електроустановки до землі.
      І - струмовідні частини  ізольовані від землі  або одна точка (нейтраль) заземлена через опір.
      N - безпосередній зв'язок відкритих провідних частин з точкою заземлення джерела живлення (занулення)
      Наступні букви вказують на влаштування нульового робочого та нульового захисного провідників:
      S - функції нульового захисного і нульового робочого провідників розділені і забезпечуються окремими провідниками в усій системі;
      С - функції нульового захисного і нульового робочого провідників об'єднані в одному провіднику (PEN - провідник) в усій мережі;
      С-S - функції нульового захисного і нульового робочого провідників об'єднані в одному провіднику в частині мережі.

 2.3. Схеми вмикання людини в електричне коло

     Схеми вмикання людини в електричне коло змінного струму можуть бути різними. Однак  найбільш характерними є дві наступні:
      - між двома фазами електромережі - двохфазний дотик;
      - між одною фазою і землею - однофазний дотик. 
     Мал. 2-1. Випадки  дотику людини до елементів мережі, що знаходиться під напругою.
     а)  двофазний дотик;  б) однофазний  дотик  до  струмовідної частини; в) однофазний дотик до  корпусу електрообладнання (ЕО) з пошкодженою ізоляцією;  Za, Zb, Zc - повний опір ізоляції проводів відносно землі.
     
     Двофазний  дотик більш небезпечний оскільки до тіла людини прикладено найбільшу в даній  мережі напругу - лінійну, а струм, що протікає через людину, не залежить від схеми мережі,  режиму її  нейтралі  та інших факторів і має найбільшу величину, А:
     
     Іл=   (2.2-1)
     
      де √3·Uф- лінійна напруга мережі, В;
     Uф- фазна напруга, В ;
      Zл - опір тіла людини, Ом. (Опір тіла людини позначено літерою Z, а не літерою R з метою підкреслити складність його характеру, комплексну залежність від  багатьох факторів).
     Випадки двофазного дотику бувають рідко. Вони трапляються, як правило, при виконанні робіт під напругою в електроустановках до 1000В: на щитах, збірках, на ПЛ; за несправності індивідуальних засобів захисту (діелектричних рукавичок з проколами, монтажного інструменту з пошкодженою ізоляцією рукояток); експлуатації електрообладнання з неогородженими голими струмовідними  частинами (відкриті рубильники, провід з пошкодженою ізоляцією, незахищені затискачі зварювальних трансформаторів тощо).
     
     Однофазний дотик виникає в разі дотику людини, неізольованої від землі,  до струмовідної частини  чи корпусу електрообладнання з пошкодженою ізоляцією (мал. 1). В цьому випадку передбачається наявність  електричного зв'язку між електромережею та землею. Це може бути зв'язок,  зумовлений :
     - недосконалістю ізоляції проводів відносно землі ;
     - наявністю ємності між проводами і землею ;
     - заземленням нейтралі джерела струму .
     Розглянемо небезпеку однофазного дотику  в мережах з ізольованою та заземленою нейтраллю. Однофазний дотик менш небезпечний ніж двофазний тому що струм через людину обмежується впливом багатьох факторів. Однак однофазний дотик трапляється значно частіше двофазного.
     В мережі з ізольованою нейтраллю (ІТ) в електроустановках до 1000В струм, що протікає через людину в землю, повертається до джерела живлення через ізоляцію проводів і обладнання, яка в справному стані має великий опір (мал. 2-1). В такому разі опори Za, Zb, Zc утворюють штучну нейтраль, приєднану до землі і тому до тіла людини прикладається фазна напруга - Uф.
     Враховуючи опір взуття та основи на якій стоїть людина можна визначити струм, що протікає через тіло, як:
     
     Іл=   (2.3-1)
     
     де Zіз - опір ізоляції одної із фаз за умов що ZA=ZB=ZC= Zіз.
     RВ - опір взуття людини, Ом;
     Rп - опір підлоги (основи) на якій стоїть людина, Ом;
     
     У найбільш не сприятливому випадку, коли людина стоїть на струмопровідній  підлозі і має струмопровідне взуття, тобто коли RВ=0, та Rп=0  вираз (2.3-1) має наступний вигляд
     
     Іл=    (2.3-2)
     
     Оскільки  опір  людини  значно  менше опору ізоляції електроустановки, Zл << Zіз , то можна зробити такі висновки :
     1. Струм через людину в електроустановках до 1000В з ізольованою нейтраллю визначається, в основному, опором ізоляції ;
     2. Чим краща ізоляція електроустановки відносно землі - тим менший струм протікає через тіло людини і тим менша небезпека від однофазного дотику до струмопровідних частин. Ізоляція виконує захисну роль.
     Мережі з ізольованою нейтраллю напругою понад  1000В  (це мережі  10 кВ,  35 кВ) мають велику довжину і, як наслідок цього, велику ємність між проводами  та землею.  Через велику ємність захисна роль ізоляції повністю  втрачається. В разі дотику людини до струмовідної частини  вирішальну  роль грає  ємнісний струм через тіло людини.
     В мережі з заземленою нейтраллю коло струму, що протікає через тіло людини, включає  в себе крім опору тіла  людини, ще й опір взуття, опір підлоги (основи на якій стоїть людина) та опір заземлення нейтралі джерела струму (генератора або трансформатора). Усі ці опори  ввімкнені послідовно (мал. 2-2.)
     
     
     Мал. 2-2. Дотик людини до однієї фази трифазної мережі із заземленою нейтраллю.
    
     Враховуючи зазначені опори і нехтуючи малими опорами обмоток джерела живлення і проводів, струм через людину визначиться згідно з законом Ома:
     Іл=   (2.3-3),  
      де:
     Uф - фазна напруга мережі, В ;
     Zл - опір людини, Ом;
     RВ - опір взуття людини, Ом;
     Rп - опір підлоги (основи) на якій стоїть людина, Ом;
     Rз - опір заземлення (заземлювального пристрою);
     В такій схемі опір ізоляції Zіз не виконує захисної ролі. 
     Найбільш небезпечним за умов однофазного дотику буде той випадок, коли людина взута в струмопровідне (вологе) взуття і стоїть на струмопровідній підлозі, тобто RВ=0, та Rп=0.  Тоді струм через людину визначиться за формулою: 
     
     Іл=   (2.3-4)
     і буде значно більший.
     Ось чому Правила [12] вимагають при виконанні робіт в електроустановках з дотиком до струмовідних частин обов'язково використовувати ізолюючі засоби: діелектричні рукавички (пальчата), діелектричне взуття, діелектричні килимки, ізолювальні підставки, інструмент з ізолювальними рукоятками.
      Порівнявши  вирази  (2.3-2)  та (2.3-4), за однакової величини фазної напруги (наприклад Uф=220 В) та враховуючи те,  що Rз≤4 Ом, а Zіз ≥ 500 кОм, можна зробити  висновок, що  дотик до струмовідної частини електромережі з ізольованою нейтраллю є  безпечнішим ніж  в мережі з заземленою  нейтраллю.
      Однак цей висновок є справедливим лише за нормальних умов роботи мережі. У випаду аварії, коли одна  із фаз замкнена на землю,  мережа з ізольованою  нейтраллю може стати більш  небезпечною, ніж  з глухозаземленою нейтраллю. Пояснюється  це тим, що  у випадку такої аварії напруга пошкодженої фази  відносно  землі може збільшитися від фазної до лінійної,  тоді як у мережі з глухозаземленою нейтраллю  підвищення напруги практично немає.
     Схему мережі  і режим нейтралі  джерела струму, що живить цю мережу, вибирають за технологічними вимогами, а також  за умовами безпеки.
     За напруги до 1000В використовують схему як трифазної  трипровідної мережі з ізольованою нейтраллю (3х220 В), так і трифазної чотирипровідної мережі з глухозаземленою нейтраллю.
     За технологічними вимогами перевага віддається чотирипровідній мережі, так як вона надає змогу мати дві робочі напруги - лінійну і фазну. Наприклад: чотирипровідна мережа  380/220В дає можливість живити як силові навантаження - трифазні та однофазні, вмикаючи їх між фазними проводами на лінійну напругу 380В, так і освітлювальні навантаження, вмикаючи їх між фазним та нульовим проводом на фазну напругу  220В.
     За умовами безпеки схеми вибирають враховуючи, що за дотику до фазного проводу в період нормального режиму роботи мережі більш безпечною є мережа з ізольованою нейтраллю, а в аварійний період - мережа з заземленою нейтраллю  [18].
      Тому мережі з ізольованою нейтраллю доцільно використовувати  тоді коли є можливість підтримувати високий рівень ізоляції проводів відносно землі і коли ємність проводів відносно землі незначна. Це є короткі мережі без впливу агресивного середовища, що перебувають під постійним наглядом електротехнічного персоналу.
     Мережі з заземленою нейтраллю використовують коли важко забезпечити хорошу ізоляцію (висока вологість, агресивне середовище, торкання проводів до гілля дерев тощо), коли важко швидко відшукати та усунути пошкодження ізоляції,  чи коли ємкісні струми замикання на землю з причини великої довжини та розгалуженості мережі досягають величини небезпечної для людини.
     За напруги понад 1000В однаково небезпечними є дотик до проводу мережі як з ізольованою  так  із заземленою нейтраллю. Мережі понад 1000В до 35 кВ включно працюють в режимі  ізольованої нейтралі, а понад 35 кВ - мають ефективно заземлену нейтраль. В мережах понад 1000В з ізольованою нейтраллю в разі замикання фази на землю навколо місця замикання (стікання струму) виникають (і тривалий час існують) високі потенціали і різниці потенціалів, небезпечні для людей та тварин. 
     Ця небезпека підсилюється тим, що  Правилами [25] допускається робота ПЛ з заземленою фазою до усунення замикання, при цьому персонал зобов'язаний відшукати місце пошкодження і усунути його в найкоротший термін.
     В разі замикання на  землю в мережах понад 1000В з заземленою нейтраллю протікають великі струми і релейний захист швидко вимикає пошкоджену дільницю.
     Відомі, та використовуються в де-яких країнах, інші схеми мережі і режими роботи нейтралі. Так в Австралії використовуються мережі до 1000В із так званим змінним режимом нейтралі: за нормальних умов мережа працює з ізольованою нейтраллю, а в момент аварії нейтраль автоматично заземлюється. Цим самим використовують позитивні властивості мережі з ізольованою нейтраллю за нормальних умов роботи та мережі з заземленою нейтраллю - в аварійний період.
     В Україні та на теренах колишнього Радянського Союзу основною схемою живлення електроустановок до 1000В в містах і селах є чотирипровідна мережа напругою 380/220 В із глухозаземленою нейтраллю (ТN -С).
     2.4. Явище стікання струму в землю
     Стікання струму можливе лише через провідник, що  безпосередньо  має контакт із землею. Цей контакт може бути випадковим чи навмисним. В останньому випадку провідник,  або група провідників, що знаходяться в контакті з землею, називаються заземлювачем. Крім того, одинокий провідник, що знаходиться в контакті з землею називають також одиноким заземлювачем, або заземлювальним електродом, або просто електродом, а заземлювач, що складається із кількох паралельно з'єднаних електродів, називають груповим або складним заземлювачем [18].
     Причинами стікання струму в землю можуть бути: 
     - замикання струмовідної частини на заземлений  корпус  електрообладнання;
     - падіння проводу на землю;
     - використання землі в якості проводу;
     - влучення  блискавки в заземлену конструкцію.
     В усіх випадках спостерігається різке зниження потенціалу (напруги відносно землі)  φз,  струмопровідної частини, що заземлилась, до величини, що дорівнює добутку струму, який стікає в землю Із, на опір, що цей струм  зустрічає на своєму шляху, тобто опір заземлювача розтіканню  струму:
     φз = Із ·Rз.    (2.4-1)
     Це явище, як позитивне, знайшло широке використання як спосіб захисту від ураження струмом  в разі випадкової появи напруги на металевих не струмовідних частинах, котрі для цієї мети заземляються [18].
     Однак, поряд з позитивною стороною (як зниження потенціалу) при стіканні струму в землю виникають і негативні явища, а саме - виникнення потенціалів на заземлювачі і металевих частинах, що з ним контактують, а також на поверхні грунту навколо місця стікання струму в землю. Різниці потенціалів, що виникають при цьому в окремих точках кола струму, в тім числі  і точок на поверхні землі, можуть досягати значних величин, небезпечних для людини. Величини цих потенціалів, їх різниць та характер їх змін і, як наслідок, зумовлена ними небезпека ураження людини струмом, залежать від наступних чинників:
     -величини струму, що стікає в землю;
     -конфігурації, розмірів, числа та взаємного розміщення електродів групового заземлювача;
     -питомого опору грунту.
     Впливаючи на той чи інший чинник, можливо знизити різниці потенціалів, що діють на людину до безпечних величин.
     Рівняння потенціальної кривої для заземлювачів любої форми має вид:
     φз = Із∙ρ/2π∙х        (2.4-2)
     де:   Із - струм, що стікає в землю через заземлювач, А;
            ρ - питомий опір грунту, Ом·м;
            х - відстань від заземлювача, м.
     Графік функції розподілення потенціалів на поверхні землі (потенціальна крива) наведено на малюнку 2-3.
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     Мал. 2-3. Розподілення потенціалів на поверхні землі.
     а) стум, що стікає в землю через одинокий заземлювач.
     б) потенціальна крива.
     в) поле розтікання струму радіусом 20м.
     
     
     Потенціал на поверхні землі навколо заземлювача змінюється за законом гіперболи, зменшуючись від свого максимального значення φз  до нуля в міру віддалення від заземлювача,
     Максимальний потенціал (φз)  буде за найменшого значення відстані  х, рівній радіусу заземлювача, тобто безпосередньо на заземлювачі.
     Мінімальний потенціал  (φ=0)  будуть мати точки на поверхні землі, які віддалені від заземлювача  на відстань  х = ∞. Практично, з точністю, необхідною для розрахунків та вимірювань, зона нульового потенціалу починається  на відстані  20м від заземлювача. Полем розтікання струму можна вважати об'єм грунту в  радіусі 20м на довжині електрода.
     Якщо грунт однорідний і має питомий опір однаковий в усіх напрямках від  електрода то еквіпотенціальні лінії (лінії однакових потенціалів) на поверхні землі являють собою концентричні кола, центром яких є центр електрода.
     
     
     
     
     2.5. Напруга дотику
     
     Розглянем випадок замикання струмовідної частини на заземлений корпус електрообладнання в схемі з ізольованою нейтраллю (ІТ). На мал. 2-4. зображено електрообладнання, наприклад три електродвигуни, корпуси яких приєднані до одного заземлювача. В разі замикання на корпус одного із цих двигунів (на малюнку - №2) на заземлювачі і всіх приєднаних до нього металевих частинах електрообладнання (корпусах двигунів) виникне потенціал  φз. Поверхня землі навколо заземлювача буде мати потенціал, який змінюється згідно з потенціальною кривою.
     
    
     
     Мал.2-4. Напруга дотику
     1 - потенціальна  крива;
     2 - крива, що характеризує зміну Uд  від зміни відстані - х.
     
     Напругою дотику  (Uд)  називається напруга між двома точками кола струму, яких  одночасно дотикається  людина, інакше кажучи, спадок напруги в опорі тіла людини
     Uд = ІлZл.     (2.5-1)
      В разі заземлення однієї із цих точок вона приймає потенціал  заземлювача  (φз), а  друга - потенціал  основи (φос) в тім місці де стоїть людина.
     Тоді напруга дотику буде визначатись:
     Uд = φз - φос;    (2.5-2)
     
     або                                                    Uд = φз  1.    (2.5-3)
     
     де 1 -коефіцієнт напруги дотику, чи просто  коефіцієнт дотику, який вказує  яку частину потенціалу заземлювача становить напруга дотику, а також враховує форму потенціальної кривої:
     
        (2.5-4)
     Напруга дотику для людини , яка стоїть на землі і торкається корпусу двигуна №2 визначається відрізком АБ і залежить від форми потенціальної кривої  (1) та відстані (х) між людиною і заземлювачем. Чим дальше від заземлювача стоїть людина тим більша Uд і навпаки.
     Так , при найбільшій відстані ( понад 20м ) напруга дотику до двигуна №3 має найбільшу величину Uд =з  і при цьому 1=1. Це є найнебезпечніший варіант дотику.
     За найменшої величини відстані х , коли людина стоїть безпосередньо на заземлювачі ( або над заземлювачем ) напруга дотику ( до двигуна №1 ) найменша : Uд=0 ; 1=0. Це безпечний варіант. Людина не піддається дії напруги , хоч і знаходиться під потенціалом заземлювача.
     Все сказане справедливе і достатнє  для розуміння природи напруги дотику для випадків, коли можна нехтувати опором розтікання основи (опором розтікання ніг людини ), вважаючи його рівним нулю. В дійсних умовах цей опір не рівний нулю і в деяких випадках грає значну роль. Напруга дотику з урахуванням опору розтікання основи буде дещо менша.
     
     2.6. Крокова напруга
     
     Кроковою напругою називається напруга між двома точками кола струму, які знаходяться на відстані кроку (а = 0,8 м ) одна від одної і на котрих одночасно стоїть людина. 
     Ці точки знаходяться на поверхні землі чи іншої основи, на якій стоїть людина. В цьому випадку кроковою напругою є різниця потенціалів х та х+а в двох точках на поверхні землі в зоні  розтікання стуму з заземлювача, які знаходяться на відстані х та х+а  від заземлювача, а одна від одної на відстані кроку і на яких одночасно стоїть людина (мал. 2-5).
     
    
     Мал. 2-5. Крокова напруга
     
     Напруга крокова визначається  відрізком АБ, довжина якого залежить від форми потенційної кривої, тобто типу заземлювача, і змінюється від максимального значення до нуля  зі зміною відстані від заземлювача.
     Тобто:
     Uk = 2 - 1 = х - х+а    (2.6-1)
     
     Одночасно крокова напруга є не що інше як спадок напруги в опорі тіла людини:
     Uk = IлZл ,    (2.6-2)
     
     де Iл - струм, що проходить через тіло людини шляхом  нога - нога.
     Оскільки  х  та х+а  є складові потенціалу  з,  то крокову напругу можна представити і так:
     Uk = з1,     (2.6-3)
     
     де  1 - коефіцієнт  крокової напруги, або просто - коефіцієнт кроку, який враховує форму потенційної кривої:
         (2.6-4)
     Максимальне значення Uк та   1  будуть за найменшої відстані  від заземлювача, коли людина однією ногою стоїть на заземлювачі, а другою - на відстані кроку від нього. Пояснюється це  найбільшою кривизною потенційної кривої в цьому місці.
     Крокова напруга, навіть невелика  (50 - 60В), викликає мимовільне судомне скорочення  м'язів ніг і, як наслідок цього, - падіння людини на землю. В цей момент перестає діяти на людину крокова напруга і виникає більш важка ситуація: замість шляху нога - нога виникає в тілі людини небезпечніший шлях струму від рук до ніг.
     Оскільки в такому положенні людина торкається одночасно точок землі, віддалених одна від одної на відстань значно більшу довжини кроку, то й напруга, що діє на людину, буде більше крокової. В результаті створюється  загроза смертельного ураження струмом.
     Тому  Правилами [12] в разі виявлення замикання на землю в електроустановках від 6 до 35кВ забороняється наближатися до місця стоку струму в землю на відстань меншу ніж 4 м - в закритих РУ і меншу ніж на 8 м - у відкритих РУ та на ПЛ.
     Не слід наближатися ближче ніж на 8 м:
     - до обірваного проводу повітряних ліній 6-35 кВ, що лежить в полі, на дорозі;
     - до опори вказаних ПЛ, якщо на ізоляторі видно іскріння або із-під опори виходить пара, дим;
     - до дерева, гілля якого торкається до проводу.
     Коли ж трапилось так, що людина опинилась в зоні дії крокової напруги, то виходити з цієї зони потрібно спокійно, без паніки, ковзким кроком, мов на лижах, не відриваючи ступню від ступні.
     Захист від дії крокової напруги здійснюється  вирівнюванням потенціалів шляхом створення групових заземлювачів, контурів заземлення та використанням ізолювальних засобів захисту (діелектричне взуття).
     
     2.7. Шляхи проходження струму в тілі людини
     
     Шлях проходження струму в тілі людини грає суттєву роль в наслідку ураження.  Так, коли на шляху струму опиняються життєво важливі органи - серце, легені, головний мізок, то небезпека дуже велика тому, що струм діє безпосередньо на  ці органи. Коли ж струм проходить іншими шляхами, то дія його на життєво важливі органи може бути лише рефлекторною, а не безпосередньою.  При цьому небезпека важкої травми хоч і зберігається, але її вірогідність зменшується. 
     Крім того, оскільки шлях струму визначається місцями дотику  людини до струмовідних частин, то вплив шляху на наслідок ураження проявляється ще й тим, що опір шкіри на різних ділянках тіла не однаковий.
     Можливих шляхів струму в тілі людини, які називаються ще  петлями струму, дуже багато, але характерними, що найчастіше зустрічаються на практиці, є п'ятнадцять петель, показаних на  мал. 2-6. [18].
     Найбільш часто трапляється коло струму через тіло людини   шляхом  права рука - ноги, найбільш небезпечними  є петлі: голова - руки та голова ноги, коли струм може проходити через головний і спинний мозки. Наступним за небезпекою є шлях права рука - ноги. Найменш небезпечним є шлях нога - нога, який називається  нижня петля і виникає за дії крокової напруги, коли струм, що протікає через серце, невеликий і смертельний наслідок наступає як результат  рефлекторної дії струму.
     
    
    
     Мал.2-6. Характерні шляхи проходження  струму в тілі людини (петлі струму).
     1-рука-рука; 2 - права рука-ноги; 3 - ліва рука-ноги; 4 - права рука-права нога; 5 - права рука-ліва нога; 6 - ліва рука-ліва нога; 7 - ліва рука-права нога;  8 - обидві руки-обидві ноги; 9 - нога-нога; 10 - голова-руки; 11 - голова-ноги;  12 - голова-права рука; 13 - голова-ліва рука; 14 - голова-права нога; 15 - голова-ліва нога.
    
     Деякі автори  [21] наводять приклади, коли до смертельного наслідку призводить проходження струму шляхами:  долоня - тилова частина тієї ж руки; одна сторона пальця - друга сторона того ж пальця; пальці - тилова частина тієї ж руки; дві точки на одній нозі або руці.
     Автори приходять до висновку, що небезпека визначається не тільки тим, протікає чи не протікає струм через область серця, а й тим, якою частиною тіла торкається людина до струмовідних частин, яка густина нервових закінчень на ній та чи є там акупунктурні зони.
     В разі дотику з струмовідними частинами найбільш вразливим місцем людського тіла є тилова частина долоні. До числа інших вразливих місць відносяться: рука та передпліччя, шия, висок, спина, передня частина ноги, плече. Виникнення електричного кола через вразливі місця призводить до смертельних наслідків навіть за дуже малих струмів і напруг. 
     Зони акупунктури мають в багатьох випадках вирішальне значення.
     
     2.8. Основні причини ураження  електричним струмом
     
     Основні причини нещасних випадків від ураження електричним струмом, що трапились в промислових електроустановках та в побуті, можна умовно розділити на організаційні, технічні та такі, що викликані людським фактором.
     Організаційні причини:
     -  не розробляються на підприємствах (організаціях, установах) організаційні заходи, що убезпечують працівників під час виконання робіт;
     - виконання небезпечних робіт без оформлення нарядом-допуском, без підготовки робочих місць і допуску;
     - виконання робіт під напругою на землі і на ПЛ не бригадою, а одноособово, як поточні роботи;
     - використання не випробуваного і такого, що не відповідає Правилам, слюсарно-монтажного інструменту з ізолювальним покриттям;
     - відсутність додаткових ізолювальних засобів захисту (діелектричне взуття, килимки, підставки) на підприємстві;
     - допуск до роботи в електроустановках не навчених працівників та працівників, які не пройшли чергову перевірку знань з питань електробезпеки;
     - не достатнє усвідомлення населенням небезпеки дотику до проводів, корпусів та інших відкритих провідних елементів електрообладнання.
     Технічні причини:
     - виконання тимчасових електропроводок з порушенням Правил;
     - великий рівень деградації електромереж, особливо в сільській місцевості (зношені  КТП, опори і проводи ПЛ);
     - використання не сертифікованого, не випробуваного саморобного електрообладнання (зварювальні трансформатори, електронагрівачі, ялинкові  ілюмінації тощо);
     - обриви та падіння проводів ПЛ, не розчищених від дерев трас;
     - відсутність замків на дверях електроустановок, що дає змогу проникати  в них дітям.
     Причини, викликані людським фактором (психофізіологічні):
     - виконання робіт поза межами робочого місця, визначеного нарядом чи розпорядженням  (розширення робочого місця);
     - проникнення в електроустановку сторонніх осіб з метою вилучення кольорових металів;
     - приєднання до  ПЛ електрообладнання (зварювальні трансформатори та інше) поза межею обліку та захисту шляхом накиду  на проводи;
     - ремонт побутової електро-радіотехніки в домашніх умовах;
     - використання несправної побутової техніки (пральні машини, водонагрівачі, опалювачі, праски, електроплитки, пилососи, паяльники тощо);
     - використання в небезпечних і особливо небезпечних приміщеннях переносних світильників та подовжувачів напругою 220В (в гаражах, в підвалах тощо).












3. Дія електричного струму на організм людини.

3.1. Особливості дії електричного струму на людину.

      Небезпечна та шкідлива дія на людей електричного струму, електричної дуги, електромагнітного поля виявляється у вигляді електротравм та професійних захворювань [18].
Ступінь небезпечної та шкідливої дії цих факторів залежить від:
      - роду та величини напруги і струму;
      - частоти електричного струму;
      - шляху протікання струму через тіло людини;
      - тривалості дії електричного струму чи електромагнітного поля, на організм людини;
      - умов зовнішнього середовища.
      
      Дія електричного струму на живу тканину має своєрідний і різносторонній характер. Проходячи крізь організм людини, електричний струм виконує термічну,  електролітичну (електрохімічну), механічну дії. Ці дії притаманні як живій так і не живій матерії. Одночасно струм викликає і біологічну дію, що являється  особливим, специфічним процесом, властивим лише живій тканині [18].  
      Термічна дія струму проявляється в опіках окремих ділянок тіла, в нагріванні до високої температури кровоносних судин, нервів, серця, мозку та інших органів, які перебувають на шляху струму, викликаючи в них суттєві функціональні розлади. Теплова дія електричного струму (згідно закону Джоуля - Ленца) визначається величиною опору біологічних тканин; величиною струму і тривалістю існування електричного кола через тіло людини.
       Ступінь ураження тканин пропорційна їх електропровідності. Біологічні тканини за питомим опором в порядку його зростання розподіляються наступним чином: нерви, кровоносні судини, м'язи, шкіра, сухожилля, жирові тканини, кістки. Таким чином найбільш глибокому ураженню підлягають такі біологічні тканини як нерви та кровоносні судини, що мають найменший питомий опір  (найбільшу електропровідність).
       На відміну від термічних  опіків, викликаних дотиком до гарячої поверхні, паром, гарячою водою, опіки викликані електричним струмом значно небезпечніші. При ураженні електричним струмом м'язи, сухожилля, кровеносні судини, волокна нервів гинуть на значно більшій глибині ніж шкіра під ними. Крім того ураження стінок судин призводить до вторинних, іноді смертельних кровотеч  в пізні терміни (через 2 - 4 тижні після травми).
     Тепловий ефект при замиканні електричного кола через тіло людини завжди супроводжується електролітичним (електрохімічним) та біологічним ефектами.
      Електролітична (електрохімічна) дія струму проявляється в розкладанні органічної рідини, в тому числі і  крові, що викликає значні порушення її фізико-хімічного складу. Електрохімічна  дія проявляється в агрегації тромбоцитів і лейкоцитів, що призводить до розвитку некрозу і може спричинити важкі тромбоемболічні ускладнення, як осередкова пневмонія, інфаркт легенів. Ця дія проявляється також в зміні концентрації всередині - та позакліткових іонів внаслідок їх переміщення в полі електричного струму. В результаті змінюються мембранні потенціали, поляризуються великі органічні молекули, такі як  білки, що приводить до їх коагуляції (звертання), а отже до загибелі клітин.  Найбільш сильний електрохімічний ефект викликається постійним або низьковольтним струмом.   

      Біологічна дія струму проявляється в подразненні та збудженні живих тканин організму, а також в порушенні внутрішніх біоелектричних процесів, що протікають в нормальнодіючому організмі і тісно пов'язані з його життєвими функціями.
      Біологічна дія струму є  пряма  (безпосередня) і рефлекторна.
      Пряма дія  електричного  струму полягає в тім, що  струм, проходячи крізь організм, подразнює живі тканини, викликаючи в них відповідну реакцію - збудження, що являється одним із основних фізіологічних процесів. Так, коли струм проходить безпосередньо через м'язову тканину, то збудження, викликане подразнюючою дією струму, проявляється у вигляді самовільного скорочення м'язів. Це пряма, безпосередня дія струму, на тканини по яким він протікає.
      Одначе струм може викликати збудження і тих тканин, які не лежать на його шляху. Проходячи крізь тіло людини струм подразнює рецептори - особливі клітини, які є у всіх тканинах організму і які мають високу чутливість до дії факторів зовнішнього та внутрішнього середовища. Рецептори збуджують чуттєві нервові закінчення, які розміщені поряд і від яких хвиля збудження у вигляді нервового імпульсу передається зі швидкістю 27 м/с по нервовим шляхам до центральної нервової системи. Центральна нервова система обробляє імпульс і посилає команду до робочих органів - м'язової тканини, залоз, судин, які можуть знаходитись поза зоною проходження струму. Виконання таких команд цими органами може призвести до серйозних порушень їх діяльності. Таким чином зовнішній струм (струм ураження), може порушити нормальний характер дії біоструму на тканини і органи людини, викликати специфічні розлади в організмі.  Це є рефлекторна дія струму.
      Механічна дія (або динамічна) проявляється в розшаруванні нервових стволів, розриві та інших подібних пошкодженнях біологічних тканин організму, в тім числі м'язів, стінок кровоносних судин, судин легеневої тканини в результаті електродинамічного ефекту, а також миттєвого вибухоподібного утворення пари від перегрітої струмом тканевої рідини та крові.
      Така багатогранна дія електричного струму на організм людини нерідко призводить до різних травм.
       Травми (рани, пошкодження), які викликані дією струму чи електричної дуги називають електротравмами  [18].
Електротравми умовно можна розділити на два види:
      * місцеві електротравми;
      * загальні електротравми, або так звані електричні удари, коли уражається весь організм внаслідок порушення нормальної діяльності життєво важливих органів та систем.

3.2. Місцеві електротравми.

      Місцеві електротравми - досить виражене місцеве порушення цілісності тканин тіла, в тому числі кісткових тканин, викликане дією електричного струму чи електричної дуги. Найчастіше це поверхневі пошкодження, тобто ураження шкіри, інших м'яких тканин, зв'язок, кісток.
     Небезпека місцевих електротравм та складність їх ліквідування залежить від місця, характеру і ступені пошкодження тканин, а також реакції організму на це пошкодження. Місцеві травми часто виліковуються і працездатність потерпілого повністю чи частково відновлюється.
     Характерні місцеві електротравми - електричні опіки, електричні знаки, металізація шкіри, механічні  пошкодження, електроофтальмія [18].
      Електричний опік - це пошкодження поверхні тіла чи внутрішніх органів електричною дугою або великими струмами, що проходять через тіло людини. В залежності від умов виникнення визначають два види опіків: струмовий (контактний) і дуговий.
     Струмовий опік зумовлений проходженням струму безпосередньо через тіло людини в результаті дотику до струмовідної частини. Струмовий опік - наслідок перетворення електричної енергії в теплову. Найчастіше це опік шкіри. Оскільки шкіра людини має в багато разів більший електричний опір, ніж інші тканини тіла, то і тепла виділяється в ній більше.
     Струмові опіки виникають під час роботи в електроустановках напругою до 1000В і є, в більшості випадків, опіками першого та другого ступеню.
      Згадаємо, що розрізняють  наступні чотири ступені опіків:
1. почервоніння шкіри;
2. утворення водяних пухирів;
3. омертвіння всієї товщини шкіри;
4. обвуглення шкіри, тканин.
Важкість травми організму при опіках визначається не ступенем опіку, а площиною поверхні обпеченого тіла.
      Дуговий опік зумовлюється появою електричної дуги між струмовідною частиною  електрообладнання  та тілом  людини або між струмовідними частинами електроустановки. 
      Дугові опіки є наслідком випадкових коротких замикань, наприклад, під час виконання робіт під напругою на щитах і збірках до 1000В, вимірах струмовимірювальними кліщами в установках понад 1000В. В установках більш високої напруги дуга може виникати  в разі випадкового наближення людини до струмовідних частин, що перебувають під напругою, на відстань, при якій відбувається пробій повітряного проміжку, а також при помилкових операціях з комутаційними апаратами (наприклад, при вимкненні роз'єднувача під навантаженням за допомогою штанги). При цьому дуга часто перекидається на людину і через тіло проходить великий струм - десятки ампер.
      Електрична дуга має високу температуру (понад 35000С) і велику енергію, що призводить до важких  травм, а частіше - смертельного наслідку.
      Електричні знаки (знаки струму або електричні мітки) це виразно окреслені плями сірого чи жовтавого кольору на поверхні шкіри людини. Найчастіше знаки мають круглу або овальну форму і розміри від 1 до 5 мм з заглибленням в центрі. Зустрічаються знаки у вигляді подряпин, блискавки, невеликих ран, бородавок, крововиливів в шкіру, мозолів, струмовідної частини до якої доторкнулась людина. 
      Поверхня знаку суха, не запалена, подібна до мозолів. Електричні знаки безболісні і, якщо людина залишилась жива,  їх лікування закінчується успішно: з часом верхній шар шкіри (епітелій) сходить і уражене місце набуває початкового кольору, еластичності, чутливості.
      Металізація шкіри - проникнення в верхні шари дрібних частинок розплавленого під дією електричної дуги металу. Кожна з цих частинок, хоч і має високу температуру, проте малий запас тепла недостатній для пропалення одягу. Тому уражаються відкриті частини тіла - руки та обличчя. Ділянка шкіри має жорстку поверхню і набуває металевого блиску. Потерпілий відчуває на ураженій ділянці біль від опіків під дією теплоти занесеного в шкіру металу та напруження шкіри від присутності стороннього тіла.
      З часом хвора шкіра сходить, уражена ділянка набуває нормального вигляду та еластичності, больові відчуття зникають. Лише при ураженні очей наслідки можуть бути важкими. 
      Тому роботи при виконанні яких можливе виникнення електричної дуги повинні виконуватись в захисних окулярах, робоча одежа застібнута на всі ґудзики, комірець закритий, рукави не закочені а опущені і застібнуті.
      Механічні пошкодження виникають як наслідок різких скорочень м'язів під дією струму, що проходить через тіло людини. Це призводить до розриву сухожиль, шкіри, кровоносних судин, нервової тканини. Можуть бути вивихи суглобів та переломи кісток. Механічні пошкодження відбуваються в основному в установках до 1000В у випадку тривалого (декілька секунд)  перебування людини під напругою. 
      Електроофтальмія - запалення зовнішніх оболонок очей - рогівки і кон'юнктиви (слизової оболонки), що виникає під дією потужного потоку ультрафіолетового проміння. Таке опромінення можливе під час утворення електричної дуги, яка крім видимого світла інтенсивно випромінює ультрафіолетові та інфрачервоні промені.
     Електроофтальмія розвивається через 4-8 годин після ультрафіолетового опромінення. При якому спостерігається почервоніння та запалення слизових оболонок повік, сльозовиділення, гнійне виділення із очей,  спазми повік, часткове осліплення. Потерпілий відчуває сильний головний біль і різкий біль в очах, який посилюється на світлі, у потерпілого виникає світлобоязнь. У важких випадках запалюється рогівка і порушується її прозорість, розширюються судини рогової та слизової оболонок, звужується зіниця.  Хвороба продовжується кілька днів. Ефективним засобом  є прикладання примочок із розчину 0,5 чайної ложки борної кислоти на склянку води.
      Інфрачервоні промені теж шкідливі для ока проте лише при інтенсивному і тривалому опроміненню. Для попередження електроофтальмії використовують захисні окуляри із звичайними скельцями.

3.3. Електричний удар.

      Електричний удар - збудження живих тканин організму електричним струмом, що проходить через них, яке супроводжується мимовільним судомним скороченням м'язів [18].
       В залежності від наслідку ураження електрострумом електричні удари можливо умовно поділити на наступні чотири ступені: 
1) - судомне скорочення м'язів, яке супроводжується сильним болем, але без втрати свідомості;
2) - судомне скорочення м'язів з втратою свідомості за  наявності дихання та роботи серця;
3) - втрата свідомості і порушення серцевої діяльності або дихання;
4) - клінічна смерть, тобто відсутність дихання та кровообігу.

      Клінічна (або уявна) смерть - перехідний стан від життя до смерті, який настає з моменту припинення діяльності серця і легень. При цьому відсутні всі признаки життя людини,  - відсутнє дихання, серце не працює, відсутня  реакція на болеві подразники, зіниці ока різко розширені і не реагують на світло.
     Тривалість клінічної смерті визначається часом з моменту припинення серцевої діяльності і дихання до початку загибелі клітин кори головного мозку (нейронів) через кисневе голодування. В більшості випадків ця тривалість становить 4 - 6 хвилин, а в здорових людей - до 8 хвилин, і якщо за цей час не надати людині термінової допомоги то клінічна смерть перейде в біологічну - незворотне явище, коли припиняються біологічні процеси в клітинах і тканинах, починається розпадання білкових структур.
     Причинами смерті від електричного струму можуть бути: припинення дихання, зупинка серця і електричний шок.
      При величині 20-25 мА змінного струму, що проходить через тіло людини судомне скорочення м'язів грудної клітки утруднює дихання. Із збільшенням струму  ця дія посилюється. За тривалої дії такого струму настає асфікція - задуха через нестачу кисню і надлишок вуглекислого газу в організмі. При асфікції послідовно втрачається свідомість, чутливість, рефлекси, припиняється дихання і, через деякий час, зупиняється серце (по причині припинення подачі кисню в організм). Припинення дихання може бути викликане відносно невеликими струмами від 20 до 100 мА, при значній тривалості (кілька хвилин) його проходження.
     При проходженні через тіло  людини  змінного струму  частотою 50 Гц і величиною 100 мА на протязі кількох секунд настає фібриляція серця. Фібриляційний струм - це змінний струм величиною від 100 мА і до 5 А.
     Фібриляція серця - хаотичні неодночасні скорочення волокон серцевого мускула (фібрил), за яких серце не в змозі проганяти кров по судинах. При фібриляції серця, що виникла в результаті короткочасної дії струму, дихання може продовжуватися ще 2-3 хвилини. Людина, швидко звільнена від струму, іноді до моменту втрати свідомості може сказати кілька слів і проявити інші признаки життя, хоча в цей час серце її, вже не працює як насос, знаходячись в стані фібриляції. 
      Оскільки разом із кровообігом припиняється також постачання киснем організму - настає швидке погіршення загального стану і дихання припиняється - настає  клінічна смерть.
      Фібриляція триває не довго, переходячи в повну зупинку серця. При змінному струмі величиною понад 5А фібриляція не спостерігається. Спочатку припиняється дихання, а потім  настає  зупинка  серця.
      Електричний шок - своєрідна велика нервово-рефлекторна реакція організму у відповідь на надмірне подразнення електричним струмом.
     Після дії струму спочатку наступає короткочасна фаза збудження, а потім настає гальмування і виснаження нервової системи, виникає депресія, повна апатія при свідомості. Шоковий стан триває від декількох десятків хвилин до кількох діб. Після цього може наступити або загибель людини - як наслідок повного гасіння життєво важливих функцій, або одужання - як наслідок лікарняного втручання.
     Статистично біля 72% нещасних випадків із смертельним наслідком припадає на припинення дихання, біля 28% - на зупинку серця і долі відсотку - на електрошок. Найчастіше  смертельний  наслідок настає  за одночасної дії фібриляції серця та зупинки  дихання.

3.4. Особливості  травмування  електричним  струмом.

     Підсумовуючи сказане, можна відзначити що травмування електричним струмом має певні особливості порівняно з іншими видами травмування. Це:
* відсутність зовнішніх ознак небезпеки ураження електричним струмом. Людина не може побачити, почути, відчути чи якимось іншим чином завбачити можливість травмування;
* тяжкість травмування. Втрата працездатності в результаті електротравм, як правило, буває довгою, можливий смертельний наслідок. Наслідки дії можуть проявитися через великий проміжок часу: через рік, кілька років, десятки років;
* людина не може самостійно звільнитися від дії струму без сторонньої допомоги бо струм, що перевищує по величині пороговий невідпускаючий струм промислової частоти, внаслідок судомного скорочення м'язів, утримує людину;
*  можливість після дії електричного струму подальшого механічного травмування. Наприклад, людина, працюючи на висоті, була уражена електричним струмом, знепритомніла і впала. 

3.5. Фактори, що впливають на наслідки дії електричного струму.

3.5.1. Вплив електричного струму на організм людини.

     В разі травмування людини електричним струмом основним уражаючим фактором є сила струму. Згідно закону Ома сила струму пропорційна величині напруги і обернено пропорційна опору. Тобто: 
     
IЛ=  (3.5.1-1)

      де IЛ - величина струму, що проходить через тіло людини;
      UЛ - величина напруги, прикладеної до тіла людини, визначена як різниця потенціалів  в точках дотику людини до струмовідних частин. (UЛ=2 - 1);
      ZЛ -  величина опору, який тіло чинить протіканню струму.

     Разом з тим наслідок ураження людини електричним струмомм визначається іншими факторами як електричного характеру:
- вид струму (постійний чи змінний),
-  частота змінного струму,
так і не електричного характеру :
- шлях проходження струму в тілі людини,
- точки  дотику до струмовідних частин,
-  тривалість дії струму,
-  психічний стан людини, 
- фактор несподіванки.
Характер впливу електричного струму на організм людини та  реакція організму (для шляхів проходження струму рука-рука, рука-ноги) наведено в таблиці 3.5-1.

  Т а б л и ц я  3.5-1
Вплив величини електричного струму на організм людини при проходженні його шляхом рука-рука або рука-ноги:

Струм, мА
Характер дії струму

Змінний струм 50 Гц
Постійний струм
0,6-1,5
 Початок відчуття - легке свербіння, пощипування шкіри рук  під електродами
Не відчувається
2,0-4,0
Відчуття струму розповсюджується на зап'ястя руки, легка судома руки
Не відчувається
5,0-7,0
 Больове відчуття посилюється на все зап'ястя і супроводжується судомою; слабкі болі відчуваються по всій руці аж до передпліччя.
Початок відчуття. Відчуття легкого нагрівання шкіри під електродом.
8,0-10
Сильні болі і судоми по всій руці з передпліччям. Руки важко, але ще можливо відірвати від електроду.
Посилення відчуття нагрівання.
10-15
Ледве переносимі болі по всій руці. Руки неможливо відірвати від електродів.
Подальше посилення відчуття нагрівання як під електродами так і навколо них.
20-25
Руки паралізуються миттєво, відірватись від електродів неможливо. Сильні болі, затрудняється дихання.
Подальше посилення відчуття нагрівання шкіри, поява відчуття внутрішнього нагрівання. Незначне скорочення мускулів рук.
25-50
Дуже сильний біль в руках і в грудях. Дихання дуже затруднене. При тривалій дії 
(кілька секунд) може настати параліч дихання або ослаблення дії серця з непритомністю
Відчуття сильного нагріву, біль і судома в руках. При відриванні рук виникає ледве переносимий біль від судомного скорочення м'язів
50-80
Дихання паралізується через кілька секунд, порушується робота серця. При тривалому протіканню струму може настати фібриляція серця.
Відчуття дуже сильного поверхневого та внутрішнього нагрівання, сильний біль по всій руці та в грудях. Затруднене дихання. Руки неможливо відірвати від електродів через сильний біль при спробі порушити контакт.
100
Фібриляція серця через 2-3 с; ще через кілька секунд - параліч дихання
Параліч дихання при тривалому протіканні струму.
300
Теж саме але за коротший проміжок часу
Фібриляція серця через 2-3 с; ще через кілька секунд - параліч дихання.
Понад 5000
Дихання паралізується негайно через долі секунди, фібриляція серця, як правило, не наступає; можлива тимчасова  зупинка серця в період протікання струму. При протіканні струму декілька секунд виникають сильні опіки, руйнування тканин.


     Із наведеної таблиці можна виділити декілька характерних значень електричного струму.
      Відчутний струм, це струм, який  при проходженні через тіло людини викликає відчутне подразнення як легке поколювання; свербіння при дії змінного струму промислової частоти, при постійному струмі - як легке нагрівання шкіри в місцях дотику до струмовідних частин. Це значення струму становить 0,5 - 1,5 мА для змінного струму 5 - 7 мА для постійного струму. Неоднозначність струмів визвана тим, що різні люди мають неоднакову чутливість до струму.
      Із вказаних значень струмів починається область відчутних струмів і найменше значення їх називається  пороговим відчутним струмом. Якщо дотик  до струмовідних частин здійснюється більш чутливою частиною тіла (зап'ястям, частинами обличчя) то можна відчувати ще менший струм. Найчутливішою частиною тіла язиком людина відчуває струм біля 40 мкА постійної напруги.
      Невідпускаючий струм - як визначає ГОСТ12.1.1.009, це струм, що викликає в разі проходження через тіло людини непереборні судомні скорочення м'язів руки, в якій затиснутий провідник. Збільшення струму понад пороговий відчутний викликає в людини судомне скорочення м'язів і неприємні больові відчуття, що розповсюджуються на дедалі більші ділянки тіла. При  10 -15 мА (50 Гц) біль стає важко переносимим, а судомні скорочення м'язів рук настільки сильні, що людина не може самостійно розкрити долоню і відпустити струмовідну частину.
      Найменше значення невідпускаючого струму називають пороговим невідпускаючим струмом. Для постійної напруги власне невідпускаючих струмів немає, людина може при любих значеннях відпустити  руку і відірватись від струмовідної частини, одначе в момент  відриву виникають сильні больові скорочення м'язів, що  може відкинути людину та нанести значні механічні пошкодження.
      Найбільший постійний струм, коли людина може витримати біль, що виникає в момент відривання рук від електродів складає 50 - 80 мА.  Значення порогових невідпускаючих струмів для різних людей є не однаковими, а також залежать від  віку та статі.  Середні величини їх складають:
- для чоловіків - 16 мА для 50 Гц і 80 мА - для постійного струму;
- для  жінок (відповідно) - 11 мА і 50 мА;
- для дітей - 8 мА і 40 мА.
      Струм 25 - 50 мА (50 Гц) діє не тільки на м'язи рук, а й на тулуб та грудну клітину. Дихальні рухи діафрагми та грудної клітини утруднюються , а з часом  за тривалої дії струму стають не можливими, наступає асфікція - смерть через задушення. Одночасно струм викликає звуження кровоносних судин, підвищення кров'яного тиску, що затруднює роботу серця, зменшує приток крові до головного мозку і людина непритомніє. При струмах 50 - 100 мА дія аналогічна, але сильніша і враження органів дихання, а потім і серця, наступають швидше.
     Струм 100 мА  і більше (50 Гц), проходячи через тіло (шляхом рука - рука, або рука ноги) подразнює мускул серця і через 1-2с  може наступити фібриляція або повна зупинка серця.
       Струм, що викликає фібриляцію серця, при його проходженні через організм людини, називається фібриляційним, а найменша його величина - пороговим фібриляційним струмом. 
      При частоті  50 Гц фібриляційними є струми в межах від 100 мА  до 5 А, а пороговим фібриляційним струмом - 100 мА (при тривалості дії більше 1с). Для постійної напруги величина фібриляційного струму знаходиться в межах від 300 мА до  5А. При фібриляційних струмах першим уражається серце, що призводить до зупинки кровообігу, "кисневого голодування" головного мозку і викликає рефлекторно зупинку дихання.  Ураження серця наступає швидко - не більше ніж через 2 с з початку дії струму.
      За інших шляхів проходження струму фібриляція може наступити при менших його величинах, залежно від того, яка доля загального струму ураження проходить безпосередньо через серце. З медичної практики відомо, що фібриляція наступає при струмах 40 - 300 мкА, якщо електродом торкнутися безпосередньо до серця.
      Струм понад 5 А  як постійної так і змінної напруги промислової частоти викликає негайну зупинку серця, минаючи стан фібриляції.
      Якщо тривалість дії струму не перевищує 2 с (серце не пошкоджено нагріванням, опіками) то після вимкнення струму серце, як правило, самостійно відновлює свою роботу, хоч дихання паралізується і після вимкнення струму самостійно не відновлюється якщо терміново надати потерпілому  первинну допомогу (штучне дихання) то її можна врятувати. Відомі випадки коли через тіло людини проходив струм в кілька десятків ампер і люди  виживали, хоч і з інвалідними наслідками.
      Таким чином  при струмах понад 5 А смертельне ураження  є наслідком зупинки дихання, аналогічно як і при струмах  до 5 А.
      Живий організм гине  або від ураження системи керування диханням (дихальна смерть), або від фібриляції серцевого м'яза  (серцева смерть), або від  електрошоку, який, як правило, є  суперпозицією двох попередніх механізмів ураження.
      Визначається причина смерті судово-медичною експертизою за кольором крові під час розтину тіла:  при загибелі за серцевим механізмом кров має червоний колір, а за механізмом  дихання - кров бура і навіть синя.
      Що стосується дії струму на тварин то, як показують дослідження, великі тварини гинуть від фібриляції серця, а дрібні - від ураження дихання.
      
      3.5.2. Вид струму.
      
       Уже в перші роки розвитку електротехніки була досить виразно виявлена менша небезпека  постійного струму ніж змінного. В.Н.Чіколєв в статті  "История электрического освещения"  писав: "Коли ви торкнетеся до проводу з постійним струмом, то в момент дотику відчуєте струс, потім ви нічого або дуже мало відчуваєте, коли через вас проходить струм, лише коли віднімаєте руки від  провідників, то знову відчуєте такий же струс. Зовсім інше значення має  змінний струм (або струм постійного напрямку але змінної величини), який змінює свій напрямок та силу від 5000 до 10000 раз за хвилину (біля 83 Гц і 167 Гц відповідно). Дотик до таких провідників дійсно викликає велетенські струси..."
      Це так, коли електроди затиснути в  руках, але якщо ж електроди  прикласти  до плеча чи передпліччя, то за характером відчуття (подразненням) струм постійної напруги не вдається відрізнити від струму змінної напруги.  В обох випадках відчувається гострий болючий укол.
      Роботи патофізіологів Академії наук Киргизії показали, що за рівних діючих значень напруг змінний струм частотою 50 Гц небезпечніший за постійний. Це пояснюється тим, що уражаючим фактором є амплітуда струму, а не його ефективне значення і на наслідки ураження впливає також зміна знаку самого струму.
      Діючими "Правилами устройства электроустановок" [27] небезпека ураження змінного струму ефективною напругою  в 42В (50 Гц ) прирівнюється до постійного струму  напругою в 110В.
      Ще в1903-1906 роках було встановлено, що ступінь небезпеки ураження постійним електрострумом залежить від розміщення полюсів джерела живлення [21].  Небезпека більша, якщо негативний полюс (-) торкається верхньої частини тіла людини, а позитивний (+) - нижньої, ніж навпаки. Тому рекомендовано заземлювати або  приєднувати до корпусу обладнання  ("на масу") мінусовий полюс джерела постійного струму, а плюсовий полюс ізолювати. Таким чином створюється ситуація випадкового дотику верхньою частиною тіла (рукою, обличчям, тулубом) до позитивного полюсу, що є менш небезпечним.
      
      3.5.3. Величина   напруги.
      
      Згідно  із законом Ома, що величина струму через тіло людини пропорційна прикладеній напрузі, тобто вища напруга становить більшу небезпеку ураження електричним струмом. Це очевидно, але чи є напруга цілком безпечна для людей та тварин яку можна було б  використовувати в промислових та побутових  установках?
      Як доказує Манойлов В.Е. [21], опираючись на свій досвід та роботи дослідників багатьох країн, такої напруги немає! Недарма, ще в 1976 році, признано ГОСТ12.1.009 термін "безпечна напруга" недопустимим. Відомі випадки коли смертельно уражались  напругами 65, 36, 12, 5В за причини зупинки дихання. Встановлено, що за малих напруг людина смертельно уражається  електричним струмом, якщо напруга прикладена в зоні акупунктурних точок. Ці точки мають складну комплексну провідність і їх електричний опір завжди менший опору тіла за межами їх зон. Окремі точки, розміщені в клітчатці шкіри мають безпосередньо чи через центральну нервову систему, зв'язок з тим чи іншим органом.
      
      3.5.4. Електричний опір тіла людини.
      
      Електричний опір кола через тіло людини, що виникає при електротравмі, складається із опору проводів (активного чи індуктивного), опору машин, апаратів чи приладів послідовно ввімкнених з тілом людини, електричного опору перехідних контактів між струмовідними частинами обладнання, до якого доторкнулась людина, і опору самого  тіла людини.
      Опір тіла людини при накладені електродів на чисту суху шкіру, без пошкоджень, і напрузі 15-20В коливається в межах  3 - 100 кОм  [18]. Основна доля опору приходиться на шкіру. Коли ж шкіру видалити то опір внутрішніх тканин тіла складає 300 - 500 Ом.
      Опір тіла людини (Zл)  можна умовно вважати як такий, що складається із трьох послідовно ввімкнених опорів: двох однакових опорів зовнішнього шару шкіри (Zш) та внутрішнього опору тіла (Zв), що включає  в себе опір внутрішніх шарів шкіри та опір внутрішніх тканин тіла і має величину  500 - 700 Ом. В електричних розрахунках за середню величину опору тіла приймають Zл = 1 кОм.
      Опір тіла залежить від стану шкіри, особливо її верхнього рогового шару - епідермісу. Порізи, подряпини та інші мікротравми можуть знизити опір тіла до значень 500 - 700 Ом. При зволоженні шкіри навіть дистильованою водою опір тіла зменшується на 15 - 35% тому, що волога  розчиняє на поверхні шкіри мінеральні речовини, жирні кислоти, які виведені з організму разом із потом і шкірним салом. 
      При тривалому зволожені шкіри зовнішні шар її розпушується і насичується вологою від чого опір його майже повністю втрачається.  Виконання робіт мокрими руками чи в умовах, що викликають зволоження будь-яких ділянок шкіри, створює  передумови для важкого наслідку в разі попадання людини під напругу.
      Потовиділення проходить  безперервно навіть на холоді, проте воно особливо інтенсивне при підвищеній температурі оточуючого повітря. Піт добре проводить електричний струм тому, що до його складу входить вода, розчинені в ній мінеральні солі, деякі продукти обміну речовин. Він виділяється  потовими залозами, яких є біля 500 на 1см2  шкіри і виходить на поверхню шкіри по вихідним протокам - тоненьким трубочкам, що пронизують всю товщу шкіри.
      Забрудненість шкіри різними речовинами, які проводять струм (металевий чи вугільний пил, окалина, іржа тощо) знижує  опір шкіри аналогічно зволоженню і крім того, струмопровідна речовина, проникаючи в вивідні протоки потових і сальних залоз, створює в шкірі довготривалі струмопровідні канали.
      Таким чином верстатники, що працюють з металом, шахтарі та інші працівники, в яких руки забруднені струмопровідними речовинами, більше піддаються небезпеці враження струмом ніж працюючі з чистими руками.
      
      3.5.5. Залежність опору тіла людини від параметрів електричного кола.
      
      Електричний опір тіла людини залежить від багатьох параметрів електричного кола.
      Місце прикладення електродів (місце дотику) впливає на опір тому, що опір  шкіри в людини не однаковий в різних місцях тіла. Це викликано наступними чинниками:
- різною товщиною рогового шару шкіри;
- нерівномірним розподілом потових залоз на поверхні шкіри;
- неоднаковим наповненням кровоносних судин шкіри.
      Найменший опір має шкіра обличчя, шиї, рук на дільниці вище долонь, особливо зі сторони тулуба, в пахвинах  і зап'ясті.
        В одному і тому ж місці прикладення електродів до тіла опір його залежить від величини прикладеної напруги. Із збільшенням напруги опір тіла зменшується приблизно так: при напрузі 100В становить 1000 Ом; при 110В - 950 Ом; при 220В - 600 Ом; при 380В - 500 Ом; при 1000В - 400 Ом приближаючись до своєї найменшої величини - 300 Ом.
       Опір тіла залежить від  виду струму: постійний чи змінний струм. Різниця в значеннях опору постійному та змінному струмові промислової частоти (50 Гц) особливо велика за  малих напруг.  До 10В  опір постійному струму в кілька разів більший. Із зростанням прикладеної напруги різниця опорів зменшується і вже починаючи з напруги в 40 - 50В опори тіла постійному і змінному струму відрізняються мало.
       Опір тіла залежить від частоти змінного струму. Досліди показують, що опір тіла постійному струму  більший ніж змінному струму любої частоти. Найменше значення пороговий невідпускаючий струм має в діапазоні частот від 20 до 200 Гц. Поза цим діапазоном небезпека  враження струмом змінної  частоти зменшується.
       Тривалість протікання струму помітно впливає на опір шкіри (і в цілому на опір тіла людини) за рахунок нагрівання шкіри та подразнення тканин. Це викликає рефлекторно (через центральну нервову систему) розширення судин шкіри, підвищення потовиділення, підсилене кровозабезпечення, що призводить до зменшення опору. Досліди показують, що при малих напругах (до 30В) за 1 - 2 хв  протікання струму опір знижувався в середньому на 25%.
       
       3.5.6.Залежність опору тіла людини від фізіологічних факторів та кліматичних умов навколишнього середовища.
       
       Опір тіла людини залежить від статі та віку. В жінок, як правило, опір тіла електричному струму менше ніж у чоловіків, а в дітей - менше ніж у дорослих, у молодих людей - менше ніж у літніх. Мабуть це викликано тим, що в одних людей шкіра тонкіша та ніжніша, а в інших - товстіша та грубіша.
       Фізичні подразнення, що виникли несподівано для людини (уколи, удари, звукові, світлові тощо) можуть на кілька хвилин знизити опір тіла на 20 - 50%.
       Багаторічні досліди та спостереження показали, що зниження атмосферного тиску (високогірна місцевість)  підвищує чутливість до струму.
       Підвищена температура (30 - 40С), або теплове опромінення людини викликає зниження опору тіла навіть якщо людина перебуває в цьому середовищі тимчасово (кілька хвилин) і підсилення потовиділення не спостерігається. Вірогідною причиною цьому є зворотна реакція організму на теплову дію, яка проявляється як підсилене наповнення судин кров'ю від їх теплового розширення.
       
       3.5.7. Залежність наслідку дії електричного струму від психофізіологічного стану та індивідуальних властивостей людини. 
       
       Австрійському вченому  С. Єллінеку вдалося виявити значення фактора уваги при розслідуванні ним нещасних випадків від електрики. Тіло людини, попередженої про можливість ураження струмом, чинить значно більший опір ніж коли струм діє несподівано. С.Єллінек писав: "...фактор уваги грає надзвичайно велику, можливо вирішальну, роль...Той хто знаходиться в стані зосередженої уваги протиставить свою увагу, як щит, страшному моменту, який може настати."
       Практикою встановлено, що здорові, фізично міцні люди легше переносять електричні удари ніж кволі та хворі. Люди, які страждують від алкоголізму, мають хвороби шкіри, серцево-судинної системи, органів внутрішньої секреції, легень, нервові захворювання  мають і підвищену чутливість до струму.
       Правилами передбачено попередній та періодичний  медичний огляд електротехнічного персоналу з метою не допустити до обслуговування електроустановок людей з такими порушеннями здоров'я, які можуть перешкоджати в роботі та послужити причиною помилкових дій, небезпечних для інших осіб.
       
       







4. Статична  електрика  та захист  від  неї.
    
    4.1. Умови  виникнення   заряду статичної  електрики  та  небезпека   його накопичення.
    
     Статична  електрика - сукупність  явищ, пов'язаних  з виникненням,  збереженням і релаксацією  вільного  електричного  заряду на поверхні  чи в об'ємі діелектриків  або на ізольованих провідниках  в процесі  електризації [7].  Електризація - явище,  яке супроводжує  процеси  тертя  деяких  матеріалів, що знаходяться  в твердій,  рідкій  і газоподібній  фазі  та у  взаємному  переміщенні.  Статична  електрика  завжди  пов'язана  з  рухом чи  переміщенням  в процесі якого  утворення і накопичення зарядів  зумовлюється  наявністю  дотичних  поверхонь.  Необхідно,  щоб  хоча б одна  з цих контактуючих  поверхонь  була  із діелектричного  матеріалу.
     Процес  електризації  характеризується  одночасною  появою  зарядів  позитивного та від'ємного  знаків, утворенням своєрідного  "подвійного" шару.  Заряди  залишаються  на поверхнях   після  їх  розділення тільки  тоді,  коли  тривалість  порушення  контактів   буде  менше  часу  релаксації  зарядів.
     Виникнення заряду  статичної  електрики  відбувається  при  деформації , подрібненні (розбризкуванні)  речовин,  відносному  переміщенні  двох  контактуючих  тіл,  шарів  рідких або  сипких матеріалів при інтенсивному перемішуванні, кристалізації, випаровуванні  речовин [13].
     Електростатичні  заряди  утворюються  також  і на людях  через  індукцію  в процесі  контактної  електризації  від  білизни  із  штучних  волокон,  як  наслідок  контакту з зарядженими  матеріалами.
     Основними  характеристиками   електростатичного  поля, утвореного сукупністю  статичних  зарядів,  є:  напруженість,  потенціал  та  енергія  запалювання. 
     Потенціал  є  енергетичною  характеристикою  електростатичного  поля,  напруженість є силовою характеристикою  поля, а  мінімальна  енергія  запалювання  характеризує  чутливість  горючої  суміші  до теплового  впливу.
     Можливість  накопичення  небезпечної  кількості  статичної  електрики  визначається,  як  інтенсивністю  виникнення,  так  і умовами  стікання   заряду.
     Процес стікання  заряду  визначається,  в  основному, електричними  властивостями  речовин,  які  переробляються, навколишнього  середовища  та матеріалів, з яких  виготовлено   обладнання.
     За  відсутності  необхідних  умов  для  стікання  заряду  відбувається його накопичення, яке  може призвести до:
     - виникнення  іскрових  розрядів у середині   об'єкту;
     - безпосереднього  впливу  на людину ( дія  електростатичних полів та іскрових  розрядів);
     - шкідливого  впливу  на  технологічний процес або матеріали, які переробляються.
     Розряд статичної електрики ( на відміну від стікання заряду ) проходить через іскру, яка виникає при зростанні потенціалу електричного поля до величини здатної пробити ізоляційний проміжок, чи при наближені до зарядного об'єкту, або коронний розряд, що визначається максимальною напруженістю поля та ступінню його  неоднорідності.
     Якщо струм  іскрового  розряду  проходить через  тіло  людини, то це  може призвести  до важкої  травми  і навіть смертельного наслідку.
     Якщо розряд виникає  в вибухонебезпечному   середовищі  (суміш повітря з горючим газом, парами  легкозаймистих  рідин, горючим пилом,  горючими волокнами)  то він може  стати  ініціатором  вибуху,  що може призвести  до значних  людських  жертв,  матеріальних  збитків, забруднення  довкілля  внаслідок  руйнувань.
     Дія  статичної  електрики  на людину   вважається  безпечною,  коли  іскрові  розряди  відсутні,  а рівні напруженості  електростатичного поля  на робочих місцях  не перевищують  допустимих  значень,  які  визначаються  згідно  з ГОСТ 12.1.045.
     Ступінь електризації  поверхні  речовин  вважається  безпечною, коли виміряне  максимальне  значення  поверхневої  густини  заряду,  напруженості або потенціалу  на будь-якій  ділянці   цієї  поверхні не перевищує граничнодопустимого значення для  даної зарядженої  речовини, навколишнього середовища та середовища,  що може  проникнути  до об'єкту [13].
За заданих  тиску та температури  граничнодопустимими  вважається  таке  максимальне значення  густини заряду,  напруженості  поля  чи потенціалу,  коли ще  виконується  умова  електростатичної  іскробезпеки.
     Умовою  електростатичної  іскробезпеки  об'єкту  згідно  ГОСТ  12.1.018  є  виконання  співвідношення:
     
     W ≤KWmin,     (4.1-1)
     
     де  W -  максимальна енергія  розрядів,  які можуть виникнути  всередині  об'єкту, чи з його  поверхні , Дж.
     К - коефіцієнт  безпеки, який  вибирається  з умов  допустимої  (безпечної) ймовірності, у  випадку  неможливості   визначення  ймовірності - приймають  величину   0,4.
     Wmin - мінімальна   енергія  запалювання речовин  та матеріалів,  Дж.
    
4.2. Заходи  та засоби  захисту  від  статичної  електрики .

     4.2.1. Для запобігання можливості виникнення небезпечних розрядів з поверхні  обладнання, речовин,  а також  тіла  людини  необхідно  передбачити, з урахуванням  особливості  виробництва,  наступні  заходи:
     - зниження  інтенсивності  виникнення  заряду;
     - відведення заряду  шляхом  заземлення  обладнання  та комунікацій,  а також  забезпечення  постійного  електричного  контакту тіла людини з заземленням;
     - відведення заряду шляхом зменшення питомого поверхневого та об'ємного електричних  опорів.
     - нейтралізація  заряду  шляхом використання різних засобів захисту від статичної  електрики згідно  ГОСТ 12.4.124.
           
           4.2.2. Для  зниження  інтенсивності  виникнення заряду  необхідно:
- скрізь,  де  це  технологічно  можливо, очистити горючі гази від  завислих  рідинних та  твердих  частинок,  рідини - від  забруднення   нерозчинними  твердими  та рідинними  домішками,  виключаючи  розбризкування,  дроблення, розпилення речовин;
     - швидкість руху  матеріалів  в апаратах та  магістралях  не  повинна  перевищувати  проектних  величин.
     
     4.2.3. Металеве  та  електропровідне обладнання,  трубопроводи,  вентиляційні  короби  та кожухи, термоізоляції  трубопроводів  та апаратів, незалежно  від місця  розташування,  повинні  являти собою на всій  довжині  безперервне коло, котре в межах  цеху  (установки) повинне  бути приєднане до контуру  заземлення через  кожні 40-50м, але не менше  ніж у двох  точках.
     Заземлення трубопроводів,  що розташовані  на зовнішніх  естакадах, повинно бути  виконано  у  відповідності  з інструкцією [32].
     
     4.2.4.  Всі металеві та  електропровідні  неметалеві  частини технологічного  обладнання  повинні  бути  заземленні незалежно від того,  чи приймаються  інші  заходи захисту від  статичної  електрики.  Неметалеве  обладнання  вважається заземленим електростатично,  якщо опір  будь якої точки  його  внутрішньої  поверхні  відносно  контуру заземлення  не перевищує 107  Ом.
                      
     4.2.5. Заземлювальні  пристрої  для  захисту від  статичної  електрики дозволяється  об'єднувати з  заземлювальними пристроями  для  електрообладнання.  Опір  заземлювальних пристроїв, які призначаються виключно для захисту  від статичної  електрики, допускається не більше 100 Ом.
     
     4.2.6. Автоцистерни,  а також танки наливних суден,  які  знаходяться  під  наливом та зливом зріджених  газів та пожежонебезпечних  рідин, протягом  всього  часу заповнення та  спорожнення,  повинні бути приєднанні  до заземлювального пристрою. Контактні пристрої  для приєднання  заземлювальних провідників  встановлюють поза межами  вибухонебезпечної зони.
Гнучкі  заземлювальні  провідники  поперечним  перетином  не менше 6 мм²  повинні бути постійно  приєднані до  металевих корпусів  автоцистерни  та наливних суден  і мати на  кінці  струбцину  або наконечник  під болт  М10  для приєднання  до заземлювального пристрою  [13].
     За  відсутністю  постійно приєднаних  провідників,  заземлення  автоцистерн  та наливних суден  повинно виконуватись  інвентарними  провідниками у такому  порядку: заземлювальний  провідник  спочатку приєднується  до корпусу  цистерни  (танка), потім  до заземлювального пристрою.
     Відкриття  люків  автоцистерн і  танків наливних  суден  та занурення в  них  шлангів  повинно виконуватись тільки  після  приєднання  заземлювальних провідників до заземлювального  пристрою.
     
     4.2.7. Шланги  та  рукави  з  не електропровідних  матеріалів з металевими  наконечниками, призначені для наливу рідин  в пересувні посудини, повинні бути обвиті  мідним дротом діаметром  не менше  2 мм ( або мідним тросом перетином  не менше 4 мм² ) з кроком  витка  100-150 мм. Один   кінець дроту ( або тросика)  з'єднується  гайкою  (або під болт)  з металевими  заземленими частинами  продуктопроводу, а другий - з наконечником  шлангу.
     При  використанні  армованих  шлангів  або антиелектростатичних рукавів  їх обвивання не вимагається за  умови обов'язкового  з'єднання   арматури або електропровідного  гумового шару з заземленим  продуктопроводом  та металевим  наконечником  шлангу.
     Наконечники шлангів повинні бути  виготовленні з міді  або інших  металів,  які не утворюють механічної  іскри.
     
     4.2.8. При  заповнені  пересувних посудин наконечник  шлангу повинен  бути опущений до дна посудини на відстань не  більше 200 мм.   Коли вузька   горловина посудини  місткістю більше 10л не дозволяє опустити шланг у середину, необхідно  використовувати заземлену лійку  із електропровідного матеріалу,  який не утворює  механічної іскри ( мідь, алюміній).
     Кінець лійки  повинен знаходитись на відстані  не більше 200 мм від дна посудини. У випадку короткої лійки,  до кінця її повинен бути приєднаний  ланцюжок з аналогічного  металу, який при опусканні лійки повинен  лягати на дно посудини.
     
4.2.9. Для  запобігання  небезпечних  іскрових розрядів, які виникають внаслідок  накопичення на тілі  людини заряду статичної електрики ,  необхідно забезпечити стікання  цього заряду на землю.  Основним  методом для цього є  забезпечення  електростатичної  провідності підлоги  та використання антиелектростатичного взуття та верхнього одягу. 
 Як додатковий засіб  відведення заряду з тіла  людини можна розглядати  влаштування заземлених  рукояток, поручнів, помостів.
     У випадку,   коли працівник  виконує роботу  в не електропровідному  взутті сидячи, заряд статичної електрики  з його тіла рекомендується  відводити  за допомогою  антиелектростатичного халату в поєднанні з електропровідною подушкою  стільця або за допомогою  електропровідних  браслетів,  які легко знімаються і з'єднані з землею через опір 105 -107  Ом  (наприклад: монтажники електро-радіоапаратури).
     4.2.10. У випадку, коли обслуговуючий персонал  постійно знаходиться в електростатичному полі, створеному  зарядом на матеріалі, що електризується , або діелектричному  обладнанні, в тому числі  дисплейних  терміналах, напруженість  поля на робочих місцях  не повинна  перевищувати  гранично допустимих значень, встановлених  ГОСТ 12.1.045.
     4.2.11.У випадках, коли заземлення обладнання не запобігає накопиченню статичної електрики,  потрібно вживати заходи для зменшення  питомого об'ємного  або поверхневого  електричного  опору  матеріалів,  які  переробляються, за допомогою  зволожуючих пристроїв. Для  цього потрібно застосовувати  загальне чи місцеве зволоження  повітря в приміщенні  при постійному контролі  його вологості (наприклад: архіви, бібліотеки, друкарні).
     В цих же випадках рекомендується  здійснювати нейтралізацію  зарядів шляхом іонізації  повітря  в безпосередній  поверхні від зарядженого   матеріалу.  Для цього  можуть  використовуватися  радіоізотопні чи індукційні  (коронуючі)  нейтралізатори,  або їх  комбінація .
4.2.12. Прийняття  в експлуатацію   пристроїв захисту  від статичної  електрики проводиться одночасно з прийняттям  технологічного та енергетичного  обладнання. Відповідальність за справність  пристроїв  захисту  покладається на особу, призначену  керівником ( власником)  підприємства.










5. Небезпека  дії та захист від  електромагнітних  полів

5.1. Небезпечна  дія  електромагнітного поля промислової частоти та захист від неї.

 Навколо Землі існує природне  електричне поле напруженістю 120-150 В/м, яке зменшується від середніх широт до полюсів та до екватора,  а також (за експоненціальним законом)  з віддаленням від земної поверхні. Спостерігаються  річні, добові та інші варіації цього поля, а також випадкові його зміни під впливом грозових розрядів, опадів, завірюх, пилових бур, вітрів.
Планета  Земля  має також і магнітне  поле з напруженістю  47,3 А/м на північному  та 39,8 А/м - на південному полюсі і  19,9 А/м - на магнітному екваторі . Це  магнітне поле коливається з 11-річним та 80-річним  циклами.
     Само по собі  магнітне  поле не викликає патології. Порушення здоров'я викликається дією струмів, які наводяться в організмі при зміні напруженості магнітного поля (магнітні бурі). Встановлено, що підвищення напруженості магнітного поля Землі підвищує також величину порогового фібріляційного  струму і цим зменшує небезпеку ураження електрострумом [21].
 Інтенсивне електромагнітне поле промислової частоти в  електроустановках напругою від 330 кВ викликає у працівників порушення функціонального стану центральної нервової системи, серцево-судинної системи і периферійної крові. При цьому спостерігаються підвищена втома, зниження точності робочих рухів, зміна кров'яного (артеріального) тиску та пульсу, біль в серці, що супроводжується  серцебиттям та аритмією, тощо  [18].
     Ефект  дії електромагнітного поля на біологічний об'єкт оцінюють кількістю електромагнітної енергії, яку поглинає об'єкт за час знаходження його в полі.
     Електромагнітне поле  можна вважати як таке, що складається із двох  складових: електричного поля  та магнітного поля. Можна  також  вважати, що в електроустановках електричне поле  виникає за наявності напруги на струмовідних частинах - характеризується напруженістю, яка вимірюється - В/м ( Вольт на метр), а магнітне поле - при проходженні  струму по цим частинам і  яке вимірюється  напруженістю  магнітного поля  - А/м ( Ампер на метр).
     На низьких  частотах, в тім числі і при  50 Гц,  електричне  і магнітне поле  мало зв'язані між собою, тому їх допустимо розглядати  окремо  і незалежно  одне від одного, а також окремо розглядати вплив кожного  на біологічний об'єкт. 
     Виконані  з цих позицій розрахунки показали, що  в любій точці електромагнітного поля  в електроустановці промислової  частоти, енергія магнітного поля,  яку поглинає тіло людини, приблизно в  50 раз менше поглинутої ним енергії електричного поля. Вимірами було встановлено, що напруженість магнітного поля в робочих зонах ВРУ та ПЛ напругою до 750 кВ включно не перевищує 20-25 А/м, тоді як шкідлива дія  магнітного поля  на біологічний  об'єкт  проявляється при напруженості  150-200 А/м.
     На підставі цього  був зроблений  висновок, що шкідлива (негативна ) дія на організм людини електромагнітного поля в електроустановках промислової  частоти зумовлена електричним полем, а магнітне поле  викликає незначну біологічну дію і в практичних умовах ним можна нехтувати . [18].
Механізм  біологічної дії  електричного поля на організм людини вивчено недостатньо.  Вважається, що особливо чутливі до дії  електричного поля - кора головного мозку та проміжний мозок.  При цьому  підвищення збудження центральної нервової системи виникає  за рахунок рефлекторної дії поля, а гальмівний ефект - внаслідок  прямої дії поля на структури головного  та спинного мозку.  Вважається також, що головним впливовим  фактором є індукований  (наведений) в тілі  струм.
     Поряд з біологічною дією, електричне поле зумовлює  виникнення розрядів між  людиною та металевим  предметом, потенціал якого  відрізняється  від потенціалу  людини. Якщо людина стоїть в зоні дії поля безпосередньо на землі чи на  струмопровідній заземленій основі, то потенціал тіла  практично  дорівнює  нулю ( потенціалу Землі).  Якщо ж людина ізольована від Землі, то тіло  її набуває потенціалу,  який може досягати кількох кіловольт і тоді дотик її до заземлених предметів супроводжується  проходженням через тіло в землю розрядного струму, який може викликати  больові відчуття, особливо в перший  момент.  Часом дотик супроводжується  іскровим розрядом.
В разі дотику людини, що стоїть на землі, до ізольованого  від землі металевого предмету значної довжини (трубопровід, огорожа із проволоки на дерев'яних  стовпцях, тощо),  струм через людину  може досягти  величини небезпечної для життя.
     Через тіло людини, яка знаходиться  поблизу діючих  надвисоковольтних  електроустановок  змінного струму  ( в зоні дії електричного поля) постійно проходить  в землю струм.  При цьому, якщо людина стоїть просто на землі, то струм буде стікати в землю  через площу дотику людини  до землі. Якщо ж людина ізольована  від землі (стоїть на сухій дошці чи в гумовому взутті), то струм в землю буде стікати через ємкісний зв'язок  між тілом людини і землею. В обох випадках величини струму практично однакові, якщо  людина знаходиться на одному й тому ж місці і не дуже  високо над землею.
     Ступінь негативного  впливу електричного поля  промислової частоти на організм людини  можна оцінити за кількістю поглинутої тілом  енергії електричного поля, за  величиною струму, що проходить через людину в землю і за величиною  напруженості поля в місці знаходження людини.
      Встановлено, що людина не відчуває болю, якщо при електричних  розрядах, що виникають в момент дотику людини  до металевої конструкції (яка має інший потенціал ніж людина) усталений струм не перевищує  50-60 мкА. Цей  струм відповідає напруженості  електричного поля  на висоті зросту людини (1,8 м)  приблизно 5 кВ/м.
     Як критерій  безпеки для людини, яка знаходиться в електричному полі промислової частоти, прийнято вважати  напруженість поля тому, що в виробничих умовах  її значно простіше виміряти  ніж струм через тіло людини чи енергію, яку поглинуло тіло.
     Допустимі рівні напруженості  електричного поля  частотою 50 Гц, що створюються електроустановками, для працівників, які їх обслуговують, в залежності від часу перебування в  полі, а також вимоги щодо контролю рівнів напруженості поля на робочих місцях  встановлені в  ГОСТ 12.1.002.
      Гранично допустимий  рівень напруженості  встановлений на рівні 25 кВ/м. Перебування в електромагнітному полі напруженістю понад 25 кВ/м  без використання засобів захисту не допускається.
     Перебування в полі напруженістю до 5 кВ/м включно  допускається на протязі  робочого дня ( 8 годин).
     За напруженості   електричного поля  понад 20 кВ/м до 25 кВ/м час перебування персоналу в полі не повинен перевищувати 10 хвилин.
     Допустимий час перебування в електричному полі напруженістю понад 5 і до 20 кВ/м  включно розраховують  за формулою
         T=-2,  (5.1-1)
де: Т - допустимий  час перебування в полі за відповідного рівня  напруженості, год.;
      Е - напруженість поля в контрольованій зоні, кВ/м.
     Ці норми обов'язкові  для персоналу, який  обслуговує електроустановки  50 Гц напругою 330 кВ  та більше.
     Якщо  напруженість електричного поля на робочому місці  перевищує 25 кВ/м, або коли  необхідна більша тривалість перебування  людини в полі, ніж вказано вище, роботи  повинні виконуватися з використанням захисних засобів - екрануючих пристроїв, індивідуальних комплектів  одягу.
     Захисні властивості комплекту  основані на принципі електростатичного   екранування.  Відомо, що коли внести в електростатичне поле  провідне тіло, то в нім, внаслідок електростатичної індукції, виникає короткочасний рух електронів від чого на його поверхні, а також на тонкому молекулярному шарі цієї поверхні виникають заряди. На стороні тіла поверненій до зовнішнього  заряду, створеному полем, виникає заряд знак якого протилежний  знаку зовнішнього поля, а на другій стороні - заряд, що співпадає зі знаком зовнішнього поля.
     Внутрішнє поле, створене цими зарядами в провідному тілі рівне і протилежне  зовнішньому полю. В результаті цього  напруженість результуючого поля всередині провідного тіла дорівнює нулю, тобто поле всередині цього тіла, незалежно від того чи суцільне тіло чи ні, відсутнє. Таким чином, щоб захистити будь-яке тіло від дії на нього електричного поля досить помістити його в тонку металеву екрануючу оболонку.
     
                                                Зовнішнє
         
         
                                                                                                                  силові лінії поля
         
         
         

                                                                                                        Екран   (провідне тіло)

 

                                                              Е=0                                                                       










                                                              поле

Мал. 5.1-1  Принцип електростатичного екранування

     Екран може бути не тільки суцільним, але й у вигляді густої сітки чи із провідної тканини.
     Згідно вимог Правил  [17], в електроустановках  під час виконання робіт під напругою для захисту працівників від впливу електричних полів промислової частоти повинні застосовуватись як засоби колективного захисту (екранувальні козирки, екранувальні навіси тощо) так і  індивідуальні екрануючі комплекти одягу :
     - комплекти одягу, призначені  для виконання робіт із землі та на заземлених  конструкціях ( на потенціалі землі), - у ВРУ та на ПЛ  напругою від 330 кВ до 750 кВ за напруженості електричного поля до 60 кВ/м;
     - комплекти одягу, призначені для виконання робіт під потенціалом проводу - в електроустановках напругою  від 110 кВ до 750 кВ з безпосереднім дотиком до струмовідних частин.
Індивідуальні  екранувальні комплекти одягу повинні виготовлятись з дотриманням таких вимог:
    - кожен комплект одягу повинен складатись з таких струмопровідних  елементів : куртки і штанів ( або комбінезона), капюшона або накасника, екрана для обличчя, взуття і шкарпеток, рукавичок. При цьому  всі елементи  комплекту одягу повинні мати між собою гальванічний зв'язок, для забезпечення якого використовують струмопровідні  стрічки або  кнопки;
     - комплекти одягу повинні зберігати  свої гігієнічні, експлуатаційні та  захисні властивості протягом всього терміну експлуатації, але не менше  12 міс;
     - коефіцієнт екранування ( захисту) комплектів одягу для роботи під  потенціалом землі повинен бути не менше 30, а комплектів  для виконання робіт під потенціалом проводу - не менше 100.
      Якщо на значній відстані паралельно слідують дві ПЛ одна з яких знаходиться під напругою, а інша знеструмлена і від'єднана з двох сторін від джерел живлення то на від'єднаній лінії можуть наводитися електростатичний потенціал чи електрорушійна сила (е.р.с.) змінного струму.
      Електростатичний потенціал е, що  наводиться на вимкненому проводі (проводах) ПЛ залежить від фазної напруги діючої ПЛ, діаметру та розташування проводів на опорі і не залежить від довжини проводу і струму в діючій лінії [18].
      Це означає, що електростатичний потенціал наводиться і тоді коли діюча ПЛ знаходиться під напругою, а струм по ній не протікає і цей потенціал по всій довжині проводу однаковий, тобто: 
      е = кUф       (5.1-2).
      Дотик до проводу, що перебуває під електростатичним потенціалом небезпечний для людини і ця небезпека залежить не від величини потенціалу, а від величини струму, який протікатиме через тіло людини, чи величини напруги дотику:
      Uд = UфClZл       (5.1-3),
      
      Іл. =       (5.1-4),
      де  Uф  - фазна напруга діючої ПЛ;
       - частота (314с-1);
      С - розподілена ємність між проводом та проводом діючої ПЛ (Ф/км);
      l - довжина проводу, (км);
      Zл - розрахунковий опір тіла людини, (Ом).
      Потенційна характеристика незаземленого проводу з наведеним потенціалом показана на мал. 5.1-2.
      
      
      Мал. 5.1-2. Потенційна характеристика незаземленого проводу, що перебуває під електростатичним впливом.. 1 - від'єднаний провід; 2 і 3 - проводи діючої лінії.
      
      Захистом від ураження струмом є заземлення проводу в одній точці. Якщо задано допустиму величину напруги дотику то можна визначити необхідну величину опору заземлювального пристрою за наступною формулою:
      Rз =       (5.1-5).
      
      Електрорушійна сила взаємної індукції наводиться в проводі струмом, що протікає в проводі діючої ПЛ. Провід діючої ПЛ можна розглядати як первинну обмотку одновиткового повітряного трансформатора струму (без магнітопроводу), а провід вимкненої і від'єднанної лінії - як розімкнену вторинну обмотку.
      Величина наведеної е.р.с. визначиться за формулою:
      Е = MIl     (5.1-6),
      де   М - взаємна індуктивність між проводами діючої ПЛ та проводом в якому розглядається наведення е.р.с. (Г/км);
      l - довжина проводу від'єднаної лінії (км);
      І - сумарний індукуючий струм (А).
      Індукуючий струм однієї ПЛ може мати різні величини. Це - струм холостого ходу лінії, струм навантаження, або струм замикання однієї з фаз ПЛ на землю, який в кілька разів перевищує струм навантаження в нормальному режимі. Особливо небезпечна е.р.с. наводиться від ПЛ напругою 110 кВ і більше в момент замикання на землю одного із проводів, коли протікають значні струми.
      Таким чином величина  наведеної е.р.с. залежить від довжини від'єднаного проводу, індукуючого струму в проводах діючої ПЛ, взаємної індуктивності проводів і не залежить від напруги ПЛ.
      Потенційна характеристика проводу з наведеною е.р.с. показана на мал. 5.1-3.
      
      
      Мал. 5.1-3. Потенційна характеристика проводу, що перебуває під електромагнітним впливом.  а) провід незаземлений; б) провід заземлений.
      
      Наведена на кінцях не заземленого проводу напруга буде :
      U = п - к = Е/2 - ( - Е/2) = Е      (5.1-7),
      де  п,  к - потенціали на початку і на кінці проводу, відповідно.
      В разі заземлення  проводу в одній точці потенційна характеристика зсувається паралельно горизонтальній вісі координат таким чином, щоб точка нульового потенціалу знаходилась в точці заземлення. Якщо заземлити один кінець проводу то на іншому кінці буде наводитися потенціал максимальної величини, а саме:
       = Е.      (5.1-8).
      Тому Правилами [12] під час пофазного ремонту ПЛ (коли одна фаза вимкнена зі всіх сторін і ремонтується, а дві інші перебувають під напругою і навантаженням) забороняється заземлювати в РУ провід відключеної фази.
      Перед початком виконання робіт під наведеною напругою необхідно вирівняти потенціали проводу, монтажних линв (канатів), машин і механізмів приєднанням їх до загального заземлювача. В цьому разі провід слід заземлювати в останню чергу - після монтажу такелажної схеми на землі та її заземлення. Розбирати такелажну схему необхідно в зворотній послідовності.
      З моменту заземлення проводу заземлювач, заземлювальні провідники, монтажні линви, машини і механізми слід вважати такими, що перебувають під напругою, і забороняється торкатись до них із землі без застосування електрозахисних засобів (діелектричних рукавичок, взуття), а також заходити до кабіни механізму і виходити з неї.
      Струмовідні частини електроустановки, які перебувають під наведеною напругою, заземляють на кожному робочому місці з приєднанням заземлювальних провідників до заземлювального пристрою опори або електростанції чи підстанції.
      До робіт на струмовідних частинах  електроустановки під наведеною напругою допускають працівників, які пройшли спеціальне навчання методам безпечного виконання таких робіт.
         
5.2. Небезпечна  дія на організм людини електромагнітних полів  радіочастот  та захист від неї.
         
         5.2.1 .Діапазони радіочастот та їх використання.
         
     Класифікація  радіочастот, яка використовується в гігієнічній практиці, наведена в таблиці 5.2.1.
          Т а б л и ц я  5.2.1
Класифікація  радіочастот
         

Частоти



Високі частоти (ВЧ)
100 кГц-30 МГц



Ультрависокі частоти (УВЧ)
30-300МГц


Надвисокі частоти (НВЧ)
300-300000 МГц
мікрохвилі

Довжина хвиль



Довгі

3 км -1 км


Середні

1 км -100 м


Короткі

100 м -10 м

Ультракороткі

10 м -1 м

Деци-
метрові
1 м - 
10 см

Санти-
метрові
10 см - 1 см


Мілі-
метрові
1 см - 
1 мм

     Електрична енергія радіочастот широко використовується  в різних галузях промисловості, оборони та побуті.
     Діапазон ВЧ - середні та довгі хвилі - використовуються в промисловості для індукційної термообробки  металів ( загартовування, плавлення, паяння, заварювання, відпалювання, тощо)  та інших матеріалів ( зональне плавлення напівпровідників, зварювання металу і скла, тощо), а також  в радіозв'язку і радіомовленні.
     Короткохвильовий  діапазон ВЧ і   діапазон УВЧ застосовують  в радіозв'язку , радіомовленні, телебаченні, медицині, а також для високочастотного нагрівання діелектриків (зварювання пластикатів,  нагрівання пластмас,  склеювання дерев'яних виробів, тощо).
Діапазон НВЧ  використовують  в радіолокації, радіонавігації, багатоканального радіозв'язку, радіоастрономії, радіоспектроскопії, фізіотерапії, побутовій техніці.
         
         5.2.2. Джерела випромінювання електромагнітних полів.
     
     Джерелами електромагнітних полів ВЧ на дільницях індукційного нагрівання  металу  є неекрановані ВЧ елементи: індуктори, високочастотні трансформатори, конденсатори,  фідерні лінії.  В установках діелектричного нагрівання  джерелами ВЧ та УВЧ полів  можуть бути робочі конденсатори і  фідери, що підводять енергію.
     При конструюванні, виготовленні і експлуатації радіопередавачів джерелами електромагнітних  полів ВЧ  і УВЧ  можуть бути  неякісно екрановані блоки передавачів, пристрої складання потужностей і роздільні фільтри, фідери, антенні комутатори.
     Основними джерелами випромінювання  НВЧ енергії є антенні системи, лінії передавання енергії, генератори і окремі НВЧ блоки.
     Люди, які працюють з пристроями , що генерують електромагнітну  енергію радіочастот, можуть опромінюватись нею. Ступінь опромінення від генераторів різних типів залежить :
- на дільницях індукційного і діелектричного нагрівання - від потужності установок і якості екранування ВЧ елементів, а також від розміщення робочого місця відносно джерел випромінення;
- в умовах радіо і телерадіостанцій - від якості екранування УВЧ і ВЧ елементів, від раціонального розміщення окремих блоків (антенних комутаторів, пристроїв складення потужностей, фідерних ліній) в самих приміщеннях, а антенно-фідерних систем -  по відношенню до робочих приміщень, від кількості одночасно працюючих передавачів;
- на  дільницях використання НВЧ енергії - від потужності  установок, виду навантаження і способу передавання енергії в простір, ширини діаграми направленості і коефіцієнта підсилення антенних  пристроїв, висоту встановлення їх над рівнем землі, робочого кута нахилу, величини витоку в окремих блоках генератора і  елементах антеннохвильовідного тракту (розжарювальні  виводи магнетрона, фланцеві з'єднання, розрядник для перемикання антени з передавання на приймання, фазообертачі, розгалужувачі, погоджуючи пристрої тощо).
     При роботі з установками  НВЧ енергії, в яких використовуються електровакуумні прилади  з анодною напругою понад  10 кВ, можливе довгохвильове ( м'яке) рентгенівське випромінювання.
     
         5.2.3. Вплив електромагнітних полів  та випромінювань на живий організм.
     
     Від систематичного впливу  електромагнітних хвиль  радіочастот спостерігаються  загальна слабість,  підвищена  втома, сонливість і розлад сну, головна біль, біль в ділянці серця. З'являється роздратування, втрата уваги , зростає тривалість мовнорухової  та зорово- моторної  реакції , підвищується  межа нюхової чутливості.  Виникає ряд симптомів, які є свідченнями  порушення роботи окремих  органів - шлунку, печінки,  селезінки, підшлункової  залози. Пригнічуються харчовий та статевий рефлекси. Зареєстровано зміни артеріального тиску, частоти серцевого ритму, форми електрокардіограми.
     Все це свідчить про порушення діяльності серцево-судинної системи. Фіксуються також зміни показників білкового та вуглеводного  обміну, збільшується  вміст азоту в крові та сечі, знижується концентрація  альбуміну та зростає  вміст глобуліну, збільшується кількість   лейкоцитів, тромбоцитів,  виникають інші зміну складу крові.
     Кількість скарг на здоров'я  в місцевості поблизу  радіостанції майже  вдвічі вища, ніж поза її межами.
     У дослідженнях дітей визначено порушення розумової працездатності  внаслідок зниження уваги через  розвиток послідовного гальмування  та пригнічення нервової системи, фіксувалися прискорений  пульс та дихання, підвищення артеріального тиску при фізичному  навантаженні  та сповільнене  його повернення до норми.
Мікроскопічні  дослідження  внутрішніх  органів тварин виявили  дистрофічні зміни тканин головного мозку , печінки, нирок, легенів, міокарду. Було зафіксоване порушення на клітинному рівні. На підставі клінічних  та експериментальних матеріалів  виявлені  основні симптоми уражень від впливу електромагнітного поля, які можна класифікувати як радіохвильову хворобу.
     Поряд з радіохвильовою хворобою, як специфічним результатом дії  електромагнітного поля, спостерігається, завдяки  його впливу, загальне зростання захворюваності, а також захворювання окремими хворобами органів дихання, травлення, тощо. Це спостерігається також і при малій інтенсивності поля, що незначно перевищує гігієнічні норми.
     Є відомості про клінічні прояви НВЧ опромінення залежно від  інтенсивності  опромінення. 
     За інтенсивності  близько 20 мкВт/см2 спостерігається  підвищення   частоти пульсу, зниження артеріального тиску, тобто  реакція на опромінення. Із зростанням інтенсивності з'являються електрокардіологічні  зміни, а при хронічному впливі - тенденція до гіпотонії, до змін з боку нервової системи.
     За інтенсивності 6 мВт/см2 помічено зміни у статевих залозах, у складі крові, помутніння кришталика ока.  Далі - зміни у  згортанні крові , умовно - рефлекторній  діяльності, вплив на клітини печінки, зміни в корі головного мозку. Потім - підвищення кров'яного тиску , розриви капілярів та крововиливи  у легені та печінку.
     За інтенсивності  до 100 мВт/см2 - стійка гіпотонія, стійкі зміни серцево-судинної системи, двостороння катаракта.   Подальше опромінення помітно впливає на тканини, викликає больові відчуття, якщо інтенсивність  перевищує 1 Вт/см2 , то це викликає дуже швидку втрату зору.
     Одним із серйозних ефектів, зумовлених НВЧ опроміненням, є ушкодження органів зору. На нижчих частотах такі  ефекти не спостерігаються і тому їх треба  вважати як специфічними для НВЧ діапазону.
     Ступінь ушкодження залежить, в основному, від інтенсивності  та тривалості опромінення. Гостре опромінення  НВЧ викликає сльозотечу, подразнення, звуження зіниць. Потім (через 1-2 доби) спостерігається погіршення зору, яке зростає під час повторного опромінення, що свідчить про кумулятивний характер ушкоджень. При впливі випромінювання на око спостерігається ушкодження роговиці.  Але серед усіх тканин ока найбільшу чутливість має в діапазоні  1-10 ГГц - кришталик.  Сильне ушкодження кришталика  зумовлене тепловим впливом НВЧ (за густини потоку понад 100мВт/см2).
    Люди,  опромінені  імпульсом НВЧ коливань, чують звук.  Залежно від тривалості  та частоти повторення  імпульсів цей звук сприймається як щебетання, цвірінькання чи дзюрчання у якійсь точці (всередині чи позаду) голови.  Це пояснюється тим, що під впливом імпульсів НВЧ енергії збуджуються термопружні хвилі тиску в тканинах  мозку , які діють, за рахунок кісткової провідності, на рецептори внутрішнього вуха.
     
         5.2.4. Одиниці виміру та гранично - допустимі  норми електромагнітного випромінювання.
     
     Електромагнітне  поле ВЧ і НВЧ, що несе з собою енергію, може самостійно поширюватися в просторі без провідника електроструму зі швидкістю, близькою до  швидкості світла.  Воно змінюється з тією частотою, що і струм, який його створив.
     Електромагнітне поле  радіочастот згідно вимог ГОСТ12.1.006  слід оцінювати показниками інтенсивності поля та створеним ним енергетичним навантаженням.
     В діапазоні частот 60 кГц - 300 МГц  інтенсивність електромагнітного поля характеризується напруженістю електричного (Е) і напруженістю  магнітного (Н) полів, енергетичне навантаження (ЕН) являє  собою добуток квадрату напруженості поля на час його дії (Т). Енергетичне навантаження, створене електричним полем, дорівнює:
     
                                       ЕНе = Е2·Т;   (5.2-1)
     магнітним полем -  ЕНм = Н2·Т.   (5.2-2)
     
     В діапазоні частот 300 МГц - 300 ГГц  інтенсивність електромагнітного поля характеризується  поверхневою густиною потоку енергії (надалі - ГПЕ), енергетичне навантаження - добуток ГПЕ поля на час його впливу: 
     ЕНгпе = ГПЕ·Т.   (5.2-3)
     
      Одиницею виміру ГПЕ є Ватт на квадратний метр (1 Вт/м2= 0,1 мВт/см2 =100мкВт/см2).
         
Гранично допустимі величини напруженості  електричного (Е) та  магнітного (Н) полів в діапазоні  частот 0,6-300 МГц на робочих місцях працівників визначають виходячи  з допустимого енергетичного  навантаження та часу дії за формулами :
Егд =;   (5.2-4)
   Нгд = ,   (5.2-5)
     де:  Егд   і  Нгд - гранично допустимі величини напруженостей електричного  (В/м) і магнітного (А/м) полів;
     Т - час дії,  год;
     ЕНегд   і  ЕНнгд - гранично допустимі величини електричних навантажень протягом робочого дня,   (В/м)2·год  та (А/м)2·год. 
     Максимальні величини Егд, Нгд  та  ЕНегд, ЕНнгд  наведені в таблиці 5.2-2.
Т а б л и ц я  5.2-2. 
Максимальні величини Егд, Нгд  та  ЕНегд, ЕНнгд.

  Параметри
Граничні величини в діапазонах частот, МГц

Від 0,06  до 3
  Понад 3 до 30
   Понад 30  до 300
Егд, В/м

Нгд, А/м

ЕНегд,(В/м)2·год

ЕНнгд,(А/м)2·год
       500

         50

   20000

       200
           300

           -

         7000

           -
         80

           -

        800

           -  

Одночасна дія електричного і магнітного полів в діапазоні частот від 0,6 до 3 МГц допустима за умови
          < 1,   (5.2-6)
       де ЕНе  і ЕНн  -  енергетичні навантаження  електричного і   магнітного полів.
     
Гранично  допустимі величини густини потоку енергії (ГПЕ) електромагнітного поля в діапазоні частот 300 МГц - 300 ГГц визначають,  основуючись на допустимому енергетичному навантаженні і часу дії, за формулою
         ГПЕгд =К · ,   (5.2-7)
      де ГПЕгд-  гранично допустима величина густини потоку енергії,  Вт/м2  (мВт/см2, мкВт/см2).
     ЕНгпегд - гранично допустима величина енергетичного навантаження, рівна 2Вт·год/м2   (200мкВт·год/см2);
     К - коефіцієнт послаблення біологічної ефективності, рівний: 
     1 - для всіх випадків дії, крім опромінення від обертових і скануючих антен;
     10 - для випадків  опромінення від обертових і скануючих  антен з частотою обертання  чи сканування не більше 1 Гц і скважністю не менше 50;
     Т - час перебування  в зоні опромінення за робочу зміну, год.
     У всіх випадках найбільша  величина  ГПЕгд не повинна перевищувати 10Вт/м2 (1000мкВт/см2).
     
     5.2.5. Захист від опромінення електромагнітними хвилями радіочастот.
     
     Захист  персоналу, який обслуговує установки ВЧ, УВЧ та НВЧ діапазонів здійснюється [19]:
     
     а) зменшенням  випромінювання безпосередньо  від самого джерела випромінювання;
     б) екрануванням джерела випромінювання;
     в) екрануванням робочого місця біля джерела  випромінювань або  віддалення робочого місця  від джерела (дистанційне керування);
     г) використанням в окремих випадках засобів індивідуального захисту.
     
     Вибір способу захисту чи комбінації способів  визначається типом джерела випромінювання, робочим діапазоном хвиль, характером робіт.
     Не дозволяється перебування в зонах ВЧ і УВЧ нагрівання, в зонах  передавачів, в приміщеннях регулювання, випробувань і експлуатації апаратури НВЧ, на дільницях антенного поля людей, які  не зв'язаних з їх обслуговуванням.
     Особи, які не досягли 18 років до роботи з генераторами радіочастот  не допускаються.
На підприємствах, які  експлуатують, ремонтують чи виробляють установки і окремі блоки ВЧ, УВЧ, НВЧ, повинні бути  складені  детальні  інструкції з технічної експлуатації апаратури і з захисту з урахуванням особливостей  даного  підприємства.
    На робочих місцях, в зоні обслуговування  установок ВЧ і УВЧ в залах радіо і телевізійних передавачів, в приміщеннях з джерелами НВЧ енергії необхідно  не рідше двох раз на рік  виконувати вимірювання  інтенсивності  випромінювань. Вимірювання виконуються  за максимальної випромінювальної потужності.
     З метою попередження та ранньої діагностики і лікування  профзахворювань у працівників, які працюють з джерелами  електромагнітних полів, необхідно проводити попередній (при прийомі на роботу) та періодичні  медичні огляди.
     Як індивідуальні засоби захисту від дії НВЧ використовують  спеціальні захисні окуляри, застосування котрих необхідно за  інтенсивності випромінювання понад 0,1мВт/см2 і спеціальний захисний одяг (халат з капюшоном).
     Захисні окуляри з плівкою  двоокису  олова послабляють потужність  до 30 дБ (в 1000 раз) в діапазоні хвиль 1,8-150 см. Світлопроникність  скла не нижче 74%. Оправа окулярів виконана із  пористої губчатої гуми і обклеєна з зовнішньої сторони тканиною з екрануючими  властивостями.
     Захисний одяг виконується з металізованої  захисної тканини  і може використовуватися  тільки  для короткочасних робіт з випромінюванням від джерел які не знаходяться  безпосередньо під високою напругою,  за інтенсивності опромінення понад 1000мкВт/см2 з обов'язковим використанням захисних окулярів.
     
5.2.6. Вплив торсіонної складової електромагнітного випромінювання електронної техніки та захист від неї.
      
      Однією з актуальних гігієнічних проблем останнього часу є усунення всіляких шкідливих наслідків для здоров'я людини, внаслідок широкого впровадження на робочих місцях і в побуті електронної техніки. Сучасні монітори персональних комп'ютерів (ПК), телевізори, засоби мобільного і радіозв'язку й інша електронна техніка  продукує слабкі електричні і магнітні змінні поля, що в багато разів слабкіше статичного магнітного поля  Землі і її електричних полів. 
Достовірно встановлено, що на користувача  ПК впливає цілий комплекс факторів малої інтенсивності випромінювань, схованих від наших звичайних людських органів відчуття - це радіація, ультрафіолетове й інфрачервоне, рентгенівське й електромагнітне випромінювання, негативна дія яких розвивається в організмі людини поступово, потай і в міру накопичення.
      Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) розглядає роботу з комп'ютером  як фактор постійно діючого стресу. Робоча група ВООЗ з гігієнічних аспектів користування відеодисплейними і радіотерміналами виділила порушення стану здоров'я при користуванні пристроями, що мають електромагнітне випромінювання (ЕМВ) і його торсіонову  складову 
      Колба електронно-променевої трубки формує визначену геометричну структуру інформаційного поля, контури якого повторюють її форму. Це поле називають формовим статичним торсіонним полем Воно не є інтенсивним, але його тривалий вплив діє на користувача за рахунок ефекту накопичення. Доведено [23]. що в будь-якого електромагнітного поля  є торсіонова складова, чи торсіонне поле, (поле крутіння, від англійського слова  "обертати", також його ще називають "інформаційним", є ще низка інших назв), що може бути визначене як інформаційне, що переносить "торсіонну" інформацію про процеси, які відбуваються в фізичних об'єктах.
      На відміну від електромагнітних полів, що мають центральну симетрію, торсіонні поля мають аксіальну (осьову) симетрію, а створювана при цьому  поляризація у вигляді просторових конусів в одному напрямку відповідає правому, а в іншому - лівому торсіонному полю. Інформаційні структури, створені топологічними формами, називають формовими статичними торсіонними полями.
      З медико-біологічної точки зору, людина-користувач є складна інформаційна система строго індивідуального  торсіонного поля, що несе, в тім числі й інформацію про стан здоров'я. Складність торсіонного поля людини визначається величезним набором хімічних величин - першоджерел торсіонних випромінювань в організмі, складною динамікою біохімічних перетворень в процесі життєдіяльності та інших факторів.
    Торсіонне (інформаційне) поле, на відміну від інших видів випромінювань, цілком не екранується і, проходячи через усі перешкоди,  негативно діє на організм людини.
    Під впливом лівого торсіонного поля працюючого монітора клітини організму піддаються значним структурним і фізіологічним  перебудовам (і, як наслідок, патологія зорового аналізатора, розлад нервової, серцево-судинної систем, прогресуюче зниження системи антиоксидантів, порушення гормонального й імунного статусів тощо).
      Хоча застосування спеціальних засобів для захисту людини від негативних випромінювань відеотерміналів, таких як усілякі захисні засоби: удосконалення конструкцій моніторів  (телевізорів) - плоскі екрани, екранування корпусів  дисплеїв методом внутрішнього їхнього напилення із системою компенсації магнітного поля (маркування "Low Radiatoin"), використання сучасних захисних фільтрів (класу "Total shield"), зміна конструкцій електронно-променевих трубок (замість скла з люмінофором - крупнокульові екрани), зниження напруги на анодах електронно-променевих трубок тощо в більшій мірі дозволяють майже цілком  (на  98%) нейтралізувати ультрафіолетове і м'яке рентгенівське випромінювання, електростатичні та електромагнітні поля, a все-таки не можна стверджувати, що найсучасніші ПК і так звані "біотелевізори" і "біомонітори" є для людини біологічно безпечними системами.
      Як показали дослідження, шкідливі не тільки стаціонарні, але й найсучасніші портативні ПК з рідиннокристалевими екранами. Виявлено, що в чоловіків, які використовують портативні ПК, спостерігалися виражені зміни у вмісті і співвідношенні статевих стероїдів - зниження рівня тестостерону і підвищенні естрадіолу, що веде до безплідності й імпотенції.
      Перебування дитини більш як 50 хвилин на день біля екрана телевізора чи ПК зменшує в 1,4 рази здатність запам'ятовувати нову інформацію, що зв'язано з впливом ЕМВ і його торсіонної компоненти на нейроструктури головного мозку, а ймовірність раку мозку в 8,2 рази більша ніж у контрольній групі. Як наслідок - підвищена збудженість, агресія, зниження рівня засвоєння навчального матеріалу.
      У Швейцарії законодавством про роботу жінкам дітородного віку заборонена робота на ПК більш ніж 4 години на добу. У Німеччині робота на ПК входить до переліку десяти найбільш шкідливих для здоров'я людини робіт.
      Зі сказаного стає ясно, що користувач ПК, людина, яка приділяє багато часу перегляду телепередач чи розмовам по мобільному телефону, домогосподарка, яка часто користується мікрохвильовою піччю для готування їжі, мимоволі знаходяться під впливом "лівого" торсіонного поля, не підозрюючи про небезпеку та загрозу своєму здоров'ю.
      Сьогодні необхідна принципово нова методика захисту  користувачів  побутової електронної техніки від негативного впливу на організм. Колективом українських науковців Національного Технічного  університету України "Київський політехнічний інститут" і ТОВ "Спінор Інтернешнл" за сприяння "Науково-учбового комплексу "Інститут прикладного системного аналізу" Національної академії наук і Міністерства освіти України розроблено захисний пристрій "ФОРПОСТ-1", призначений для захисту  організму людини від біопатогенного впливу  торсіонної компоненти  електромагнітного випромінювання електронної техніки, такої як: монітори і відеотермінали, телевізори, побутова електротехніка, пульти керування, лазерні установки, ультразвукові і рентгенівські апарати, копіювальна техніка, мікрохвильові печі, радіо і мобільні телефони. В пристрої використана ідея відхилення лівих торсіонних полів, що генеруються побутовою технікою, при їхній взаємодії з правими торсіонними полями пристроїв захисту. Виготовляється пристрій "ФОРПОСТ-1"  ТОВ "Спінор Інтернешнл" (м. Київ) на державному підприємстві "Електронмаш".














    6. Основні методи надання першої допомоги потерпілим
    від дії електричного струму
      Перша допомога - це комплекс заходів, спрямованих на відновлення або збереження життя та здоров'я потерпілого, які здійснюються не медичними працівниками (взаємодопомога) або самим потерпілим (самодопомога). Одним з найважливіших елементів надання першої допомоги є її своєчасність: чим швидше вона надана, тим більше надії на благополучний результат. Тому таку допомогу своєчасно може і повинен надати той, хто знаходиться поруч з потерпілим. Основними умовами успіху під час надання першої допомоги потерпілим від електричного струму є спокій, винахідливість, швидкість дій, знання та уміння того, хто надає допомогу (самодопомогу). Ці якості виховуються і можуть бути вироблені в процесі спеціальної підготовки, яка повинна  проводитись нарівні з професійним навчанням. Одного знання правил надання першої допомоги недостатньо. Кожен працівник підприємства повинен уміти надати допомогу так само кваліфіковано, як виконувати свої фахові обов'язки, тому вимоги до вміння надавати першу допомогу і до фахових навичок повинні бути однаковими.
      Особи, що надають допомогу, повинні знати чи вміти:
      - основні ознаки порушення життєво важливих функцій організму  людини;
      - загальні принципи надання першої допомоги та її прийоми стосовно характеру одержаного потерпілим ушкодження; основні способи перенесення та евакуації потерпілих. Той, хто надає допомогу, повинен уміти: оцінювати стан потерпілого і визначати, в якій допомозі в першу чергу він має потребу;
      - забезпечувати вільну прохідність верхніх дихальних шляхів; виконувати штучне дихання способом "від уст до уст" або "від  уст до носа" і закритий масаж серця та оцінювати їх ефективність;
      - тимчасово зупиняти кровотечу шляхом накладення джгута, стискаючої пов'язки, притиснення судини пальцем;
      - накладати пов'язку в разі пошкодження (поранення, опіку, відмороження, удару);
      - іммобілізувати пошкоджену частину тіла при переломі кісток, тяжкому ударі, термічному ураженні;
      - надавати допомогу при тепловому та сонячному ударах, утопленні, гострому отруєнні, блюванні, втраті свідомості; використовувати підручні засоби під час перенесення, вантаження і транспортування потерпілих;
      - визначати доцільність вивезення потерпілого машиною швидкої допомоги або попутним транспортом; користуватися аптечкою першої допомоги.
     
     6.1. Послідовність надання першої допомоги
    
      Першу допомогу надають в наступній послідовності:
     а) усунути дію на організм шкідливих факторів, що загрожують здоров'ю і життю потерпілого (визволити від дії електричного струму, загасити одяг, що горить, витягти з води тощо), оцінити стан потерпілого;
     б) визначити характер і тяжкість травми потерпілого і послідовність заходів щодо його врятування;
     в) виконати необхідні заходи щодо врятування потерпілого (відновити прохідність дихальних шляхів, зробити штучне дихання, зовнішній масаж серця, зупинити кровотечу, іммобілізувати місце перелому, накласти пов'язку тощо);
     г) підтримати основні життєві функції потерпілого до прибуття медичного працівника;
     д) викликати швидку медичну допомогу або лікаря чи здійснити заходи щодо транспортування потерпілого до найближчого лікувального закладу.
     Врятування потерпілого від дії електричного струму в більшості випадків залежить від швидкості звільнення його від струму, а також від швидкості і правильності надання йому допомоги. Зволікання в її наданні може спричинити загибель потерпілого.
     У разі ураження електричним струмом смерть часто буває клінічною (уявною), тому ніколи не треба відмовлятися від надання допомоги потерпілому - вважати його мертвим через відсутність дихання, серцебиття, пульсу. Вирішувати питання про доцільність або недоцільність заходів для оживлення потерпілого і робити висновок про його смерть має право тільки лікар.
     Всі працівники, що обслуговують електроустановки електричних станцій, підстанцій і електричних мереж, повинні періодично проходити інструктаж про способи надання першої допомоги, а також практичне навчання прийомам звільнення від електричного струму, виконання штучного дихання і зовнішнього масажу серця.
     Заняття повинні проводити компетентні медичні працівники або інженери з охорони праці, які пройшли спеціальну підготовку і мають право навчати працівників підприємства способам надання першої допомоги. Відповідальність за організацію навчання несе керівник підприємства.
     В місцях постійного чергування працівників повинні бути:
     а) набір (аптечка) необхідних медикаментів і медичних засобів для надання першої допомоги, вказаних в таблиці;
     б) вивішені на видних місцях плакати, на яких зображені основні способи надання першої допомоги (виконання штучного дихання і зовнішнього масажу серця).
                                                                                                                         Т а б л и ц я 6-1
    Перелік медикаментів і медичних засобів для надання першої допомоги
      
Медикаменти і медичні засоби
Призначення
Кількість
Індивідуальні перев'язочні асептичні пакети

Бинти 

Вата

Ватно-марлевий бинт

Джгут 

Шини

Гумовий міхур для льоду

Склянка

Чайна ложка
      Йодний настій (5% -ний)

Нашатирний спирт

Борна кислота



Сода питна


Розчин перекису водню (3%-ний)

Настій валеріани

Нітрогліцерин

    

Для накладання  пов'язок

Теж

Теж

Для бинтування при переломах


Для зупинення  кровотечі

Для укріплення кінцівок при переломах і вивихах

Для охолодження пошкодженого місця при ударах, вивихах і переломах

Для прийому ліків, промивання очей і шлунку та приготування розчинів
Для приготування розчинів
      Для змазування тканин навколо ран, свіжих саден, подряпин на шкірі тощо

Для використання при непритомному стані

Для приготування розчинів для промивання очей і шкіри, полоскання рота при опіках лугами; для примочок на очі в разі опіку їх вольтовою дугою 

Для приготування розчинів для промивання очей і шкіри, полоскання рота в разі опіків кислотою

Для зупинення кровотечі з носа


Для заспокоєння нервової системи

Для прийому при сильному болі в області серця і за грудиною
5 шт.

5 шт.

5 пачок

3 шт.

1 шт.
3-4 шт.

1 шт.

1 шт.

1 шт.


1 шт.

1 шт.


1 флакон


1 флакон

1 пакет



1 пакет


1 флакон


1 флакон

1 туба
      
      Примітки:
      1. Розчини питної соди і борної кислоти передбачаються, тільки для робочих місць, де проводяться роботи з кислотами та лугами.
      2. В цехах і лабораторіях, де не виключена можливість отруєння і ураження газами та шкідливими речовинами, склад аптечки повинен бути відповідно доповнений.
      3. До набору медичних засобів для сумок першої допомоги не входять шини, гумовий міхур для льоду, склянка, чайна ложка, борна кислота і питна сода.
      Інші медикаменти для сумок першої допомоги комплектуються в кількості 50% від вказаної в таблиці.
      4. На внутрішніх дверцятах аптечки слід чітко вказати, які медикаменти застосовують при тих чи інших травмах (наприклад, при кровотечі з носа - 3%-ний розчин перекису водню тощо)
      Для правильної організації надання першої допомоги повинні виконуватися такі умови:
      - на кожному підприємстві, в цеху, на дільниці електромережі тощо повинні бути призначені особи (в кожній зміні), відповідальні за придатність медикаментів і справний стан медичних засобів для надання першої допомоги, що зберігаються в аптечках і сумках першої допомоги, і за систематичне їх поповнення. На цих же осіб повинна покладатися відповідальність за передачу аптечок і сумок по зміні з відміткою в спеціальному журналі;
      - керівник лікувально-профілактичної установи, що обслуговує дане підприємство, повинен щороку перевіряти практичні навички працівників при наданні першої допомоги із застосуванням манекена-тренажера, а також стан і своєчасне поповнення аптечок і сумок необхідними медикаментами і медичними засобами;
      - допомога потерпілому, яка надається не медичними працівниками, не повинна заміняти допомогу медичних працівників і повинна надаватися лише до прибуття лікаря; ця допомога повинна обмежуватися чітко визначеними видами (заходи по оживленню при клінічній смерті, тимчасове зупинення кровотечі, перев'язування рани, опіку чи відмороження, іммобілізація перелому, перенесення і перевезення потерпілого);
     - в аптечці, що зберігається в цеху, або в сумці першої допомоги, що знаходиться у бригадира чи майстра під час виконання роботи поза територією підприємства, повинні бути медикаменти і медичні засоби, зазначені в таблиці.
      
      6.2. Звільнення від дії електричного струму
      У разі ураження електричним струмом необхідно якомога швидше звільнити потерпілого від дії струму, бо від тривалості цієї дії залежить тяжкість електротравми.
      Доторкання до струмовідних частин, що знаходяться під напругою, викликає у більшості випадків мимовільне різке скорочення м'язів і загальне збудження, яке може призвести до порушення і навіть припинення діяльності органів дихання і кровообігу. Якщо потерпілий тримає провід руками, його пальці стискаються з такою силою, що вивільнити провід з його рук стає неможливим. Тому першою дією того, хто надає допомогу, повинно бути термінове вимкнення тієї частини електроустановки, до якої потерпілий доторкається. Вимкнення проводиться за допомогою вимикачів, рубильника або іншого вимикального апарата, а також шляхом зняття або викручування запобіжників (пробок), роз'єднання штепсельного з'єднання.
      Якщо потерпілий знаходиться на висоті, то вимкнення електроустановки і тим самим звільнення від дії струму може викликати його падіння. В цьому разі необхідно здійснити заходи щодо попередження падіння потерпілого або забезпечити його безпеку.
      Під час вимкнення електроустановки може одночасно погаснути електричне освітлення. В зв'язку з цим за відсутності денного освітлення необхідно потурбуватись про освітлення від іншого джерела (увімкнути аварійне освітлення, акумуляторні ліхтарі тощо) з урахуванням  вибухонебезпечності і пожежонебезпечності приміщення, не затримуючи вимкнення електроустановки і надання допомоги потерпілому.
      Якщо вимкнути електроустановку досить швидко не можна, необхідно здійснити інші заходи звільнення потерпілого від дії струму. У всіх випадках той, хто надає допомогу, не повинен торкатися потерпілого без належних запобіжних заходів, оскільки це небезпечно для життя. Він повинен слідкувати й за тим, щоб не опинитися в контакті із струмовідною частиною або під напругою кроку.
      
      Напруга до 1000 В.
       Для відокремлення потерпілого від струмовідних частин в електроустановках до 1000 В слід скористатися линвою, палицею, дошкою або будь-яким іншим сухим предметом, що не проводить електричний струм (мал. 6.2-1).
     Можна також відтягнути потерпілого за одяг (якщо одяг сухий і відстає від тіла), наприклад, за поли піджака або пальто, за комір, уникаючи при цьому доторкання до металевих предметів і оголених частин тіла потерпілого (мал. 6.2.-2).
     Відтягаючи потерпілого за ноги, той, хто надає допомогу, не повинен торкатися його взуття або одягу без надійної ізоляції своїх рук, тому що взуття і одяг можуть бути вологими і проводити електричний струм.
      Для ізоляції рук той, хто надає допомогу, особливо якщо йому необхідно доторкнутися оголеного тіла потерпілого, повинен надягнути діелектричні рукавички або обмотати руку шарфом, натягнути на кисть руки рукав піджака або пальто, накинути на потерпілого гумовий килимок, прогумовану тканину (плащ) або просто суху тканину. Можна також ізолювати себе, ставши на гумовий килимок, суху дошку або будь-яку не електропровідну підстилку, згорток одягу тощо.
     При відокремленні потерпілого від струмовідних частин рекомендується діяти однією рукою (мал. 6.2.-3), тримаючи другу в кишені або за спиною.
     Якщо електричний струм проходить в землю через потерпілого, який судомно стискає в руці провід, простіше перервати струм, відокремивши потерпілого від землі (підсунути під нього суху дошку чи відтягнути ноги від землі мотузкою, або відтягнути за одяг), дотримуючись при цьому вказаних вище запобіжних заходів стосовно себе і потерпілого. Можна також перерубати проводи сокирою з сухим дерев'яним держаком (мал. 6.2-4) або перекусити їх інструментом з ізольованими ручками (кусачками, пасатижами тощо). Перерубувати або перекушувати проводи необхідно пофазно , тобто кожний, провід окремо. При цьому рекомендується стояти, по можливості, на сухих дошках, дерев'яній драбині тощо. Можна скористатися і неізольованим інструментом, обгорнувши його ручку сухою тканиною.
      
      
     
     
     
     
      
      
      
      
      
      
      
      
      
      Напруга понад 1000 В.
      
       Для відокремлення потерпілого від струмовідних частин, що знаходяться під напругою понад 1000В, потрібно одягнути діелектричні рукавички та боти і діяти за допомогою штанги або ізолюючих кліщів, розрахованих на відповідну напругу (мал. 6.2-5).
      При цьому слід пам'ятати про небезпеку напруги кроку, якщо провід лежить на землі. Після звільнення потерпілого від  дії струму необхідно винести його з небезпечної зони з дотриманням відповідних заходів безпеки.
      На лініях електропередачі, коли немає можливості швидко відключити їх від пунктів живлення, для звільнення потерпілого, який торкається проводів, необхідно замкнути проводи ПЛ накоротко, накинувши на них неізольований провід. (Бригада електромонтерів забезпечується спеціальним переносним заземленням для екстреного вимкнення повітряної лінії шляхом закорочення проводів накидом на них заземлення). Провід має бути достатнього перерізу, аби він не перегорів при проходженні через нього струму короткого замикання. Перед тим, як накинути провід, один його кінець потрібно заземлити (приєднати до металевої опори, заземлювального спуску тощо).
      Для зручності накидання на вільний кінець проводу бажано прикріпити вантаж. Накидати провід треба так, щоб він не торкнувся людей, в тому числі й того, хто надає допомогу, і потерпілого. Якщо потерпілий торкається одного проводу, то часто достатньо заземлити тільки цей провід.
      6.3. Перша допомога потерпілому від дії електричного струму
    Після звільнення потерпілого від дії електричного струму необхідно оцінити його стан. Ознаки, за якими можна швидко визначити стан потерпілого, такі:
     а) свідомість: ясна, порушена (потерпілий "загальмований", збуджений), відсутня;
     б) колір шкіри і видимих слизових оболонок (губ, очей): рожевий, синюшний, блідий;
     в) дихання: нормальне, порушене (неправильне, поверхневе, хрипле), відсутнє;
     г) пульс на сонних артеріях: добре визначається (ритм правильний або неправильний), погано визначається, відсутній;
     д) зіниці: звужені, розширені.
     При певних навичках той, хто надає допомогу, протягом однієї хвилини здатний оцінити стан потерпілого і вирішити, в якому обсязі і порядку слід надавати йому допомогу.
     Колір шкіри і наявність дихання (по підійманню і опусканню грудної клітки) оцінюють візуально. Не можна витрачати дорогоцінний час на прикладення до рота і носа, дзеркала, блискучих металевих предметів. Про втрату свідомості теж, як правило, судять візуально, і щоб остаточно переконатися в її відсутності, можна звернутися до потерпілого з питанням про самопочуття.
     Пульс на сонній артерії прощупують подушечками другого, третього і четвертого пальців руки, переміщуючи палець по шиї потерпілого від кадика до хребта. Прийоми визначення пульсу на сонній артерії дуже легко відпрацювати на собі чи своїх близьких.
     Якщо очі потерпілого закриті, ширину зіниць визначають таким чином: подушечки вказівних пальців кладуть на верхні повіки обох очей потерпілого і, злегка притискуючи їх до очних яблук, піднімають вгору. При цьому очна щілина відкривається і на білому фоні видно округлу райдужну оболонку, а в центрі її - округлої форми чорні зіниці, стан котрих (вузькі чи широкі) оцінюють по тому, яку площу райдужної оболонки вони займають.
     Як правило, міру порушення свідомості, колір шкіри і стан дихання можна оцінювати одночасно з прощупуванням пульсу, що віднімає не більше 1 хв. Огляд зіниць вдається провести за кілька секунд.
     Якщо у потерпілого втрачена свідомість, відсутні дихання і пульс, колір шкіри синюшний, а зіниці широкі (0,5 см в  діаметрі), можна вважати, що він знаходиться в стані клінічної смерті. В такому випадку треба негайно приступати  до оживлення організму за допомогою штучного дихання способом "від уст до уст" або з "від уст до носа" і зовнішнього масажу серця.
     Якщо потерпілий дихає дуже рідко і судомно, але у нього прощупується пульс, необхідно зразу ж почати робити штучне дихання. Не обов'язково, щоб при проведенні штучного дихання потерпілий знаходився у горизонтальному положенні.
     Приступивши до оживлення, треба потурбуватися про виклик лікаря або швидкої медичної допомоги. Це повинен зробити не той, хто надає допомогу, оскільки він не може перервати процес надання допомоги, а хтось інший.
     Якщо потерпілий при свідомості із збереженням стійкого дихання і пульсу то необхідно діяти наступним чином: 
     - покласти його на підстилку (наприклад, з одягу); 
     - розстебнути одяг, що заважає диханню;
     - створити приплив свіжого повітря; 
     - зігріти тіло, якщо холодно;
     - забезпечити прохолоду, якщо жарко; 
     - забезпечити повний спокій, безперервно спостерігаючи за пульсом і диханням;
     - видалити зайвих людей.
     Якщо потерпілий непритомний, необхідно спостерігати  за його диханням. У випадку порушення дихання через западання язика, треба висунути нижню щелепу потерпілого вперед, взявшись пальцями обох рук за її кути, і підтримувати її в такому положенні доти, доки не припиниться западання язика.
     У разі виникнення у потерпілого блювоти необхідно повернути його голову і плечі набік для видалення блювотних мас.
     Ні в якому разі не можна дозволяти потерпілому рухатися, а тим паче продовжувати роботу, тому що відсутність видимих тяжких пошкоджень від електричного струму або інших причин (падіння тощо) ще не виключає можливості подальшого погіршення його стану. Тільки лікар може вирішити питання про стан здоров'я потерпілого.
     Переносити потерпілого в інше місце треба тільки в тих випадках, коли йому або тому, хто надає допомогу, продовжує загрожувати небезпека, або коли надання допомоги на місці неможливе (наприклад, на опорі).
     Ні в якому разі  не можна закопувати потерпілого в землю, тому що це завдасть йому шкоди  призведе до втрати дорогих для його врятування хвилин.
      При ураженні блискавкою надається та ж допомога, що і в разі ураження промисловим електричним струмом.
      У разі неможливості виклику лікаря на місце події необхідно забезпечити транспортування потерпілого до найближчої лікувальної установи. Перевозити потерпілого можна тільки при задовільному диханні і стійкому пульсові. Якщо стан потерпілого не дає змоги його транспортувати, необхідно продовжувати надання допомоги.
      
      6.4. Перша допомога при опіках
     Опіки бувають: термічні - викликані вогнем, парою, гарячими предметами і речовинами; хімічні - викликані кислотами і лугами; електричні - викликані дією електричного струму або електричної дуги.
     За глибиною ураження опіки поділяються на чотири ступеня:
     перший - почервоніння і набряк шкіри;
     другий - водяні пухирі;
     третій - змертвіння поверхневих і глибинних шарів шкіри;
       четвертий - обвуглення шкіри, ураження м'язів, сухожиль і кісток.
      6.4.1. Термічні і електричні опіки
      Якщо на потерпілому загорівся одяг, треба швидко накинути на нього будь-яку щільну тканину, або збити вогонь водою.
     Не можна бігти в одязі, що горить, бо вітер, роздмухуючи вогонь, збільшить і посилить опік.
     Під час надання допомоги потерпілому, щоб уникнути зараження, не можна торкатись руками обпечених ділянок шкіри або змащувати їх мазями, жирами, маслами і оліями, вазеліном, присипати питною содою, крохмалем тощо. Не можна розтинати пухирі, видаляти присталу до обпеченого місця мастику, каніфоль та інші смолисті речовини, тому що видаляючи їх, легко можна здерти обпечену шкіру і тим самим створити сприятливі умови для зараження рани.
     При невеликих за площею опіках першого і другого ступенів необхідно накласти на обпечене місце стерильну пов'язку. Одяг і взуття з обпеченого місця не можна зривати, а треба розрізати ножицями і обережно зняти. Якщо шматки одягу прилипли до обпеченої ділянки тіла, то поверх них потрібно накласти стерильну пов'язку і направити потерпілого до лікувальної установи.
     При тяжких і великих за площею опіках потерпілого необхідно загорнути в чисте простирадло або тканину, не роздягаючи його; укрити потепліле, напоїти теплим чаєм і створити спокій до прибуття лікаря.
      При опіках очей слід робити холодні примочки з розчину борної кислоти (половина чайної ложки кислоти на склянку води) і-негайно направити потерпілого до лікаря,
     6.4.2. Хімічні опіки
      При хімічних опіках глибина пошкодження тканин залежить від тривалості дії хімічної речовини. Важливо якомога швидше зменшити концентрацію хімічної речовини і тривалість її впливу. Для цього пошкоджене місце зразу ж промивають великою кількістю проточної холодної води з-під крана, гумового шланга або відра протягом 15-20 хв.
      Якщо кислота або луг попали на шкіру через одяг, то спочатку потрібно змити їх водою з одягу, а потім обережно розрізати зняти з потерпілого мокрий одяг, після чого промити шкіру.
      При попаданні на тіло людини сірчаної кислоти або лугу у вигляді твердої речовини необхідно видалити її сухою ватою, шматочком тканини, а потім уражене місце ретельно промити водою.
      У разі хімічного опіку повністю змити хімічні речовини водою не вдається. Тому після промивання уражене місце необхідно обробити відповідними нейтралізуючими розчинами, які використовуються у вигляді примочок (пов'язок).
      Подальша допомога при хімічних опіках надається такий же чином, які при термічних.
     При попаданні кислоти у вигляді рідини, парів або газів в очі або в порожнину рота необхідно промити їх великою кількістю води, а потім розчином питної соди (половину чайної ложки на склянку води).
     При попаданні краплин лугу або його парів в очі чи порожнину рота необхідно промити уражені місця великою кількістю води, а потім розчином борної кислоти (половину чайної ложки кислоти на склянку води).Якщо в око попали тверді шматочки хімічної речовини, то спочатку їх потрібно видалити вологим тампоном, тому що при промиванні очей вони можуть поранити слизову оболонку і викликати додаткову травму. При попаданні кислоти або лугу в стравохід необхідно  негайно викликати лікаря. До його приходу треба видалити слину і слиз з рота потерпілого, укласти його і тепло вкрити, а на живіт для послаблення болю покласти "холод".
     Якщо у потерпілого з'явилися ознаки ядухи, необхідно робити йому штучне дихання способом "від уст до носа", тому що слизова оболонка рота обпечена.
      Не можна промивати шлунок водою, викликаючи блювання, чи нейтралізувати кислоту або луг, які потрапили в стравохід. Якщо у потерпілого є блювання, йому можна дати випити не більше трьох склянок води, розбавляючи таким чином кислоту або луг, що потрапили в стравохід, і зменшуючи її опікову дію. Добрий ефект дає прийом у середину молока, яєчного білка, олії, розчиненого крохмалю.
      При значних опіках шкіри, а також у разі попадання кислоти або лугу в очі, потерпілого після надання першої допомоги треба зразу ж відправити до лікувальної установи.
      6.5. Способи оживлення організму у випадку клінічної смерті
      6.5.1. Штучне дихання
     Штучне дихання здійснюється в тих випадках, коли потерпілий не дихає, або дихає дуже погано (рідко, ніби зі схлипуванням), а також, якщо його дихання постійно погіршується незалежно від того, чим це викликано: ураженням електричним струмом, отруєнням, утепленням тощо.
     Найбільш ефективним способом штучного дихання є спосіб "від уст до уст", бо при цьому забезпечується приплив достатньої кількості повітря в легені потерпілого. Способи "від уст до уст" або "від уст до носа" відносяться до способів штучного дихання за методом вдування, при якому повітря, що видихається тим, хто надає допомогу, з силою подається у дихальні шляхи потерпілого. Встановлено, що повітря, яке видихає людина, фізіологічне придатне для дихання потерпілого протягом тривалого часу. Вдування повітря можна проводити через марлю, хустку, спеціальне пристосування -"повітровід".
     Цей спосіб штучного дихання дає змогу легко контролювати приплив повітря в легені потерпілого за розширенням грудної клітки після вдування і подальшим опусканням її в результаті пасивного видиху.
      Для проведення штучного дихання потерпілого слід покласти на спину, розстебнути одяг, що заважає диханню. Перед тим, як розпочати штучне дихання, 
необхідно в першу чергу забезпечити прохідність верхніх дихальних шляхів, які у непритомного потерпілого, що лежить на спині, завжди закриті запалим язиком. Крім того, в порожнині рота може знаходитись сторонній вміст (блювотні маси, зсунуті зубні протези, пісок, мул, трава, якщо людина тонула, тощо), який необхідно видалити пальцем, обгорнутим носовою хустинкою (тканиною) або бинтом (мал. 6.5-1). Після цього той, хто надає допомогу, розташовується збоку від голови потерпілого, одну руку підсовує під його шию, а долонею другої руки надавлює на його лоб, максимально закидаючи 
голову назад (мал. 6.5-2). При цьому корінь язика піднімається і звільняє вхід в гортань, а рот 

потерпілого відкривається. Той, хто надає допомогу, нахиляється до обличчя потерпілого, робить глибокий вдих відкритим ротом, щільно охоплює губами відкритий рот потерпілого і робить енергійний видих, з деяким зусиллям вдуваючи повітря в його рот; одночасно він закриває ніс потерпілого щокою або пальцями руки, яка знаходиться на лобі (мал. 6.5-5)
При цьому обов'язково треба спостерігати за грудною кліткою потерпілого, яка повинна підніматися. Як тільки грудна клітка піднялася, вдування повітря призупиняють, той, хто надає допомогу, повертає своє обличчя вбік, при цьому відбувається пасивний видих потерпілого. Якщо у потерпілого добре визначається пульс і необхідне тільки штучне дихання, то інтервал між штучними вдихами повинен складати 5 с (12 дихальних циклів на хвилину). Окрім розширення грудної клітки, добрим показником ефективності штучного дихання може служити порожевіння шкіри та слизових оболонок, а також вихід потерпілого із стану непритомності і поява у нього самостійного дихання. При проведенні штучного дихання той, хто надає допомогу, повинен слідкувати за тим, щоб повітря не потрапляло в шлунок потерпілого. Якщо повітря потрапило у шлунок, про що може свідчити здуття живота "під ложечкою", треба обережно натиснути долонею на живіт потерпілого між грудиною і пупком. При цьому може виникнути блювання. Тоді необхідно повернути голову і плечі потерпілого набік, щоб очистити його рот і горло (див. мал. 6.5-1).Якщо після вдування повітря грудна клітка не розширюється, необхідно висунути нижню щелепу потерпілого вперед. Для цього чотирма пальцями обох рук захоплюють нижню щелепу потерпілого позад за кути і, впираючись великими пальцями в її край нижче рота, відтягують і висувають щелепу вперед так, щоб нижні зуби стояли спереду верхніх (мал. 6.5-3) Якщо щелепи потерпілого міцно стиснуті і відкрити рот не вдається, треба проводити штучне дихання способом "від уст до носа" (мал. 6.5-4).
      При відсутності самостійного дихання, але за наявності пульсу, штучне дихання можна виконувати і в положенні "сидячи" або вертикальному, якщо нещасний випадок стався в корзині телескопічної вишки (колисці), на опорі або на щоглі (мал. 6.5-6 і 6.5-7). При цьому якомога більше закидають голову потерпілого назад або висувають вперед нижню щелепу. Подальші прийоми ті ж самі. Маленьким дітям повітря вдувають одночасно в рот і ніс, охоплюючи своїм ротом рот і ніс дитини (мал. 6.5-8). Чи менша дитина, тим менше їй потрібно повітря для дихання Вдування маленьким дітям, порівняно з дорослою людиною треба проводити частіше (до 15-18 разів на хвилину). Вдування повинно бути неповним і менш різким, щоб не по шкодити легені і дихальні шляхи потерпілої дитини. Припиняють штучне дихання після відновлення у потерпілого достатньо глибокого і ритмічного самостійного дихання. У разі відсутності не тільки дихання, але й пульсу на сонній артерії роблять підряд два штучних вдихи і приступають до зовнішнього масажу серця.

6.5.2. Зовнішній масаж серця

      При ураженні електричним струмом може наступити не тільки зупинка дихання, але й припинитись кровообіг, коли серце не забезпечує циркуляції крові по судинах. В цьому разі одного штучного дихання при наданні допомоги недостатньо, тому що кисень з легень не переноситься кров'ю до інших органів і тканин. Тому необхідно відновити кровообіг штучним шляхом.
      Серце у людини розташоване у грудній клітці між грудиною і хребтом. Грудина - це рухлива плоска кістка. В положенні людини на спині (на твердій поверхні) хребет є жорсткою нерухомою основою. Якщо натискати на грудину, то серце буде стискатися між грудиною і хребтом, і з його порожнин кров буде виштовхуватися в судини. Якщо натискати на грудину поштовхами, то кров буде виштовхуватись з порожнин серця майже так, як це відбувається в умовах природних скорочень. Це називається зовнішнім (непрямим, закритим) масажем серця, внаслідок чого штучно відновлюється кровообіг. Таким чином, при поєднанні штучного дихання та зовнішнього масажу серця імітуються функції дихання і кровообігу.
     Комплекс цих заходів називається реанімацією (тобто оживленням), а заходи - реанімаційними.
     Показанням для проведення реанімаційних заходів є зупинка серцевої діяльності, для якої характерна сукупність таких ознак: поява блідості або синюшності шкіри, втрата свідомості, відсутність пульсу на сонних артеріях, припинення дихання або судомні, неправильні зітхання.
      У разі зупинки серця, не гаючи ні секунди, потерпілого треба укласти на рівну жорстку основу: лавку, підлогу, в крайньому випадку підкласти під спину дошку (ніяких валиків під плечі і шию підкладати не можна).
     Якщо допомогу надає одна особа, вона розташовується на колінах збоку від потерпілого (поряд з ним) і, нахилившись, робить два швидких енергійних вдування (способом "від уст до уст" або "від уст до носа"), потім відхиляється назад, залишаючись з того ж боку від потерпілого, долоню однієї руки кладе на нижню половину грудини (відступивши на два пальці вище від її нижнього краю), а пальці піднімає (мал. 6..5-9-6.5-10). Долоню другої руки треба покласти зверху першої поперек або вздовж і натискати, допомагаючи нахилом свого тулуба. Руки при натисканні повинні бути випростані у ліктьових суглобах. Натискання треба проводити різкими поштовхами так, щоб зміщати грудину щораз на 4 -5 см, тривалість натискання не більше 0,5с, інтервал між двома натисканнями 0,5с. В паузах руки з грудини не знімають, пальці залишаються прямими, руки повністю випростані у ліктьових суглобах.
      Якщо оживлення проводить одна особа, то на кожні два вдування вона робить 15 натискань на грудину. За 1 хв необхідно зробити не менше 60 натискань і 12 вдувань, тобто виконати 72 маніпуляції, тому темп реанімаційних заходів повинен бути високим. Досвід свідчить, що найбільша кількість часу втрачається при виконанні штучного дихання. Не можна затягувати вдування: як тільки грудна клітка потерпілого розширилась, вдування припиняють.
      Якщо участь у реанімації беруть дві особи (мал. 6.5-11) співвідношення "дихання-масаж" становить 1:5. Під час штучного вдиху потерпілого той, хто робить масаж серця, натискання не проводить, тому що зусилля, які розвиваються при натисканні, значно більші, ніж при вдуванні (натискання при вдуванні зводить нанівець результат штучного дихання, а отже і реанімаційних заходів).
      Якщо реанімаційні заходи проводяться правильно, шкіра потерпілого рожевіє, зіниці його очей звужуються, самостійне дихання відновлюється. Пульс на сонних артеріях під час масажу серця повинен добре прощупуватись (його визначає той, хто не робить масаж серця).
      Після того, як відновиться серцева діяльність і буде добре прощупуватися пульс, .масаж серця негайно припиняють. У разі слабкого дихання потерпілого штучне дихання продовжують, намагаючись, щоб природні і штучні вдихи співпадали. При відновленні повноцінного самостійного дихання потерпілого штучне дихання також припиняють. Якщо серцева діяльність або самостійне дихання не відновились, але реанімаційні заходи ефективні, то їх можна припинити тільки після передачі потерпілого медичним працівникам. У разі неефективності штучного дихання і закритого масажу серця (шкіра синюшно-фіолетова, зіниці широкі, пульс на артеріях під час масажу не визначається) реанімацію припиняють через З0 хв.
      Реанімаційні заходи дітей до 12 років мають особливості. Дітям віком від одного до 12 років масаж серця проводять однією рукою (мал. 6.5-12) і на хвилину роблять від 70 до 100 натискань залежно від віку, дітям до року - від 100 до 120 натискань на хвилину двома пальцями (другим і третім) на середину грудини (мал. 6.5-13). При проведенні штучного дихання дітям одночасно охоплюють рот і ніс. Об'єм вдиху необхідно визначити, враховуючи вік дитини. Для новонародженого достатньо об'єму повітря, що знаходиться в ротовій порожнині дорослого.
      
6.6. Перша допомога при пораненні
      При поданні допомоги необхідно дотримуватися таких правил:
      - забороняється промивати рану водою або будь-якою лікарською речовиною, засипати порошком, змащувати мазями, бо це перешкоджає її загоєнню, сприяє занесенню до неї бруду з поверхні шкіри і викликає нагноєння;
      - забороняється прибирати з рани пісок, землю, каміння тощо, бо усунути таким чином все,  що забруднює рану,  неможливо. Потрібно обережно зняти бруд навколо раки, очищаючи шкіру від її країв назовні, щоб не забруднювати рану, очищену ділянку навколо рани потрібно змастити настойкою йоду перед накладенням пов'язки;
      - забороняється вилучати з поранень згустки крові, сторонні тіла, бо це може викликати сильну кровотечу;
- забороняється замотувати рану ізоляційною стрічкою або накладати на рану павутину для запобігання зараженню правцем;
      Для подання першої допомоги при пораненні необхідно розкрити наявний в аптечці (сумці) індивідуальний пакет. Під час накладення пов'язки забороняється торкатися руками тієї її частини, яка повинна бути накладена безпосередньо на рану.
      Якщо індивідуального пакету немає, то для перев'язування можна використати чисту носову хусточку, чисту тканину. Накладати вату безпосередньо на рану забороняється.
      Той. хто подає допомогу, при пораненнях, повинен вимити руки або змастити пальці настойкою йоду. Торкатися, до самої рани навіть вимитими руками забороняється.
      Якщо рана забруднена землею, необхідно терміново звернутися до лікаря для введення протиправцевої сироватки.
      
      6.7. Перша допомога при запамороченні, тепловому та сонячному ударах, отруєннях і відмороженні
       

      У стані запаморочення (скарги на запаморочення, нудоту, стиснення в грудях, нестачу повітря, потемніння в очах) потерпілого слід покласти, опустивши голову дещо нижче тулубу, оскільки при запамороченні відбувається раптовий відлив крові від мозку.
       Необхідно розстебнути одяг потерпілого, що стискає дихання, забезпечити приплив свіжого повітря, дати йому випити холодної води, давати понюхати нашатирний спирт. Класти на голову холодні примочки та лід не слід. Обличчя та груди можна змочити холодною водою. Так само слід діяти, якщо запаморочення вже настало.
      При тепловому чи сонячному ударі відбувається прилив крові до мозку, в результаті чого потерпілий відчуває раптову слабкість, головний біль, виникає блювання, дихання стає поверхневим.
       Допомога полягає в наступному: потерпілого необхідно вивести або винести з жаркого приміщення або відвести з сонця в тінь чи прохолодне приміщення, забезпечивши приплив свіжого повітря і покласти його так, щоб голова була вище тулубу. Розстебнути одяг, що стискає дихання, покласти на голову лід або робити холодні примочки, змочити груди холодною водою, дати понюхати нашатирний спирт. Якщо потерпілий а свідомості, потрібно дати йому випити 15-20 крапель настоянки валеріани на одну третину склянки води.
      Якщо дихання припинилось або настільки слабке, що пульс не промацується, необхідно відразу ж почати робити штучне дихання, непрямий  масаж серця та терміново викликати лікаря.
      При отруєнні газами, в тому числі чадним газом, ацетиленом, природним газом, парами бензину тощо, з'являються головний біль, "стук в скронях", "дзвін у вухах", загальна слабкість, запаморочення, посилене серцебиття, нудота, блювання.
       При сильному отруєнні настають сонливість, апатія, байдужість, а при важкому отруєнні - збуджений стан з безладними рухами, втрата або затримання дихання, розширення зіниць.
      При всіх отруєннях необхідно негайно вивести або винести потерпілого з отруєної зони, розстебнути одяг, що стискає дихання, забезпечити приплив свіжого повітря, покласти його, піднявши трохи ноги, укрити тепліше, дати нюхати нашатирний спирт.
      У потерпілого в несвідомому стані може бути блювання, тому необхідно повернути його голову в бік.
      При зупиненні дихання слід відразу ж почати робити штучне дихання.
      Відмороженням називається пошкодження тканин тіла в наслідок впливу низької температури. За певних умов відмороження може настати навіть при позитивній температурі 3 - 7С. Найчастіше трапляється відмороження пальців, стопи, вуха, носа.
      Перша допомога полягає в негайному зігріванні як відморожених частин тіла, так і самого потерпілого. Найперше необхідно відігріти відморожену частину тіла, відновити в ній кровообіг. Найефективніше це досягається тоді, коли відморожену кінцівку помістити в  посудину з теплою водою біля 20С і поступово, впродовж 20 - 30 хвилин, збільшувати температуру до 40С, ретельно відмиваючи кінцівку милом від забруднення. Після відігрівання відморожену частину необхідно витерти, закрити стерильною пов'язкою і утеплити. Не можна відтирати відморожені місця тканиною чи снігом. Можна масажувати чистими руками від периферії до тулуба. Не можна змащувати відмороженні частини жиром чи мазями. Потерпілому необхідно дати гарячу каву, чай чи молоко для загального зігрівання і відправити до лікарняного закладу. 







      7. Класифікація приміщень
      
      Немає сумніву в тім, що на ефективність експлуатації електрообладнання і його безпечне обслуговування  значною мірою впливає навколишнє середовище в якому це обладнання розміщене.
      Категорії розміщення обладнання в залежності від клімату (помірний, помірно-холодний, холодний клімат), а також від місця встановлення обладнання  (відкрито, під навісом, в приміщеннях з опаленням, в приміщеннях без опалення, тощо) визначається згідно  ГОСТ 15150 і вказується на самому обладнанні а також в експлуатаційній документації. Наприклад, маркування "УХ3" означає, що обладнання можна розміщувати в зоні помірного клімату в закритому приміщенні без опалення.
      Введений в Україні з 01.01.2002р  Міждержавний стандарт ГОСТ 30331.2-95 "Электроустановки зданий. Часть 3. Основные характеристики" визначає основні характеристики електроустановок будівель, необхідні для безпечної експлуатації  електроустановок і повністю відповідає стандарту Міжнародної електротехнічної комісії МЕК 3643-93. Однак в частині визначення класифікації зовнішніх факторів впливу цей стандарт не застосовується  нині у практиці  до доповнення та уточнення з врахуванням вимог низки чинних вітчизняних стандартів. Тому подаємо класифікацію приміщень в частині впливу внутрішнього середовища на роботу електрообладнання та безпеку людей в приміщенні у відповідності  до вимог такого нормативного документу, як "Правила устройства электроустановок" [27].
      Правила  класифікують як виробничі так і не виробничі приміщення  за характером внутрішнього середовища та стосовно небезпеки ураження в них людей електричним струмом.
    
    7.1. Класифікація приміщень за характером внутрішнього середовища
    
      Вологими приміщеннями називаються такі приміщення, в яких пара чи волога, що конденсується, виділяється тимчасово і в невеликих кількостях, а відносна  вологість повітря більша 60%, але не перевищує 75%. 
      Сирими приміщеннями називають такі приміщення, в яких відносна вологість повітря тривалий час перевищує 75%.
    Особливо сирими приміщеннями називаються приміщення , в яких відносна вологість повітря близька до 100% (стеля, стіни, підлога та предмети в приміщенні покриті вологою).
      Жаркі (гарячі) - це такі приміщення,  в яких під впливом різних теплових випромінювань температура перевищує постійно чи періодично (понад 1 добу) за  35  С  (наприклад: приміщення з сушарками, сушильними або опалювальними печами, котельні тощо).
      Запилені - це приміщення, в яких за умовами виробництва виділяється технологічний пил у такій кількості, що може осідати на проводах, проникати в середину машин, апаратів  тощо. Пильні приміщення підрозділяються на приміщення з струмопровідним пилом і з неструмопровідним пилом.
    Приміщення з хімічним активним  чи органічним (біологічним) середовищем називаються приміщення, в яких постійно або протягом тривалого часу утримуються агресивна пара, гази, рідини, утворюються накопичування або пліснява,  що руйнують ізоляцію та струмопровідні частини  електрообладнання.
      Сухими приміщеннями називаються приміщення в яких відносна  вологість повітря не перевищує 60%. Сухі приміщення , в яких  відсутні умови, що характеризують жаркі і запилені приміщення і приміщення з хімічно активним або органічним середовищем називаються нормальними.
      
      
7.2. Класифікація приміщень за небезпекою ураження електричним струмом. 

З точки зору наявності в приміщенні небезпеки ураження людей електричним струмом приміщення підрозділяють на такі категорії:

    - приміщення без підвищеної небезпеки;
    - приміщення з підвищеною небезпекою;
    - особливо  небезпечні  приміщення.
    Приміщення без підвищеної небезпеки, це приміщення в яких відсутні умови, що створюють підвищену або особливу небезпеку. 
    Приміщення з підвищеною небезпекою визначаються наявністю однієї із наступних умов: 
    а)  сирість - коли вологість повітря в приміщенні перевищує 75%, але менше за 100%. Волога розчиняє забруднення, що завжди є на поверхні ізоляції, проникає в пори ізоляції і цим зменшує її опір.
    б) наявність в приміщенні струмопровідного  пилу. Частини  струмопровідного  пилу (вугільного, графітового тощо) знаходяться в повітрі  в завислому стані. Осідаючи, вони проникають в найменші отвори, щілини в електродвигунах, магнітних пускачах, розподільчому обладнанні знижуючи ізоляційні властивості матеріалів.  На електрообладнанні і навіть на технологічному обладнанні з'являється напруга завдяки створеним  шаром пилу провідним місткам через ізоляцію. Крім того частинки  пилу, попадаючи на поверхню шкіри людей і проникаючи в потові і сальні протоки, знижують електричний опір шкіри. Шар пилу також погіршує охолодження частин обладнання, створюючи теплоізоляційну оболонку.
    Це одна із причин, чому Правила [25] вимагають періодично, за графіком, але не рідше  ніж один раз на квартал, очищувати електрообладнання від пилу  та бруду;
    в) наявність в приміщенні струмопровідної підлоги (основи). Небезпека полягає в тім, що людина, стоячи на струмопровідній підлозі (земляній, металевій, бетонній, цегляній тощо), через робоче взуття, яке завжди зволожене, постійно  приєднана до землі.  Нейтраль джерела живлення (вторинної обмотки силового трансформатора, генератора),  від якого живиться більшість струмоприймачів промислового та побутового призначення теж приєднана до землі. Таким чином через підлогу (основу) і землю  людина постійно приєднана до  одного полюсу джерела  електричного струму.
    Для враження людини електричним струмом необхідно дві точки дотику з різними електричними потенціалами. Другу точку легко можна знайти через необачність, пошкодження ізоляції тощо;
    г) наявність в приміщенні високої температури. Це жаркі приміщення. Підвищена температура (35 С - протягом доби і до 40 С - короткочасно)  погіршує умови охолодження електрообладнання, що веде до пересихання і тріскання ізоляції. Крім того підвищене потовиділення  зменшує електричний опір тіла людини, що посилює небезпеку враження електричним струмом;
    д)  можливість одночасного дотику людини до сторонніх струмопровідних частин (металевих конструкцій будівель, технологічних апаратів, механізмів тощо), які з'єднані з землею, з одного боку, і до відкритих струмопровідних частин (металевих  корпусів електрообладнання) - з другого боку.
    За названими  в пунктах  а) - г) умовами житлові  приміщення громадян, гуртожитків, готелів можуть не належати до категорії  "з підвищеною небезпекою", одначе наявність в них  неогороджених заземлених металевих конструкцій  (труби водопостачання, батареї і труби водяного опалення) створюють серйозну небезпеку ураження електрострумом при виконанні робіт з використанням побутової електротехніки (електрозапальнички, пральні машини, праски тощо).
    Робоче місце з ремонту домашніх приладів електро-радіотехніки, прасування білизни тощо, необхідно розташовувати на відстані від заземлених металоконструкцій, яка б виключала умову вказану в пункті  д).
    
    Особливо небезпечні приміщення  визначаються за наявністю однієї з наступних умов, які створюють небезпеку:
    а)  особлива сирість - коли відносна вологість повітря в приміщенні близька до  100%. Це такі приміщення як: ванні кімнати, сауни, мийні приміщення лазень, парильні, пральні тощо. В цих приміщеннях  Правилами [14, 27]  не дозволена установка розподільчих пристроїв, пристроїв керування. Для забезпечення  безпеки та вибору  електрообладнання приміщення саун і приміщення ванн та душа розподіляються на зони. У ванних кімнатах, душових і санвузлах  слід використовувати електрообладнання спеціально призначене для установлення  у відповідних  зонах  цих приміщень і яке має відповідну ступінь захисту від проникнення води [14].
    б) хімічно активне або органічне середовище - наявність в приміщенні агресивних парів, газів, рідин, утворення накопичень або плісняви, що руйнівно діють на ізоляцію та струмовідні частини електрообладнання. Це такі приміщення як гальванічний цех, дільниця друкованих плат, конюшня тощо.
    в) наявність одночасно двох або більше умов  підвищеної небезпеки. Наприклад: струмопровідна підлога та сирість, струмопровідний пил та  підвищена температура тощо.
    Територія розміщення зовнішніх електроустановок стосовно небезпеки враження людей електричним струмом  прирівнюється до особливо небезпечного приміщення.







8. Охорона електричних мереж

      З метою збереження електричних мереж від пошкоджень, створення нормальних умов їх експлуатації, захисту населення від впливу електричного струму навколо електричних мереж встановлюються  охоронні зони відповідно до вимог Правил охорони електричних мереж [29] затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.97р.  №209. Контроль за виконанням цих Правил здійснюється енергопідприємствами.
      Електричними мережами, які підлягають охороні згідно з Правилами, вважаються:
      - трансформаторні підстанції;
      - розподільчі пункти та пристрої;
      - струмопроводи;
      - повітряні лінії електропередач;
      - підземні та підводні кабельні лінії електропередачі зі спорудами, що до них належать.
      Для створення нормальних умов експлуатації електричних мереж, забезпечення їх збереження та дотримання вимог безпеки здійснюються такі заходи:
- відводяться земельні ділянки;
- встановлюються охоронні зони;
- визначаються мінімально допустимі відстані;
- прокладаються просіки в лісових, садових, паркових і інших багаторічних насадженнях.
    Для захисту населення від впливу електричного поля встановлюються санітарно-захисні зони повітряних ЛЕП напругою 330 кВ і більше.
    На період будівництва та експлуатації електричних мереж земельні ділянки забудовникам надаються відповідно до Земельного Кодексу України.
    У межах охоронних зон землі у їх власників не вилучаються, а використовуються з обмеженнями, передбаченими Правилами [29].
    Охоронні зони встановлюються:
- уздовж повітряних ліній електропередач (мал. 8-1, а) - у вигляді земельної ділянки і повітряного простору, обмежених вертикальними умовними площинами, що віддалені по обидві сторони ПЛ від крайніх проводів при не відхиленому їх положенні на відстані L. які дорівнюють:
- 2м-для ПЛ до 1 кВ;
- 10м - для ПЛ до 20 кВ;
- 15м - для ПЛ 35 кВ;
- 20м - для ПЛ 110 кВ;
- 25м - для ПЛ 150, 220 кВ;
- 30м - для ПЛ 330, 400,50 кВ;
- 40м - для ПЛ 750 кВ;
   - уздовж переходів ПЛ через водоймища (ріки, канали, озера тощо) - у вигляді повітряного простору над поверхнею водоймища, обмеженого умовними вертикальними площинами, що віддалені по обидві сторони лінії від крайніх проводів за не відхиленого їх положення на відстань 100м - для судноплавних водоймищ, а для несудноплавних водоймищ - на відстань, передбачену для охоронних зон уздовж ПЛ, що проходять по суші;
   - по периметру трансформаторних підстанцій (ТП), розподільчих пунктів і пристроїв  (РП) - на відстані 3м від огорожі або споруди;
   - уздовж підземних кабельних ліній електропередачі  (мал.. 8-1, б) - у вигляді земельної ділянки, обмеженої умовними вертикальними площинами, що віддалені по обидві сторони лінії від крайніх кабелів на відстань 1м;
   - уздовж підземних кабельних ліній електропередачі до 1 кВ, прокладених у містах під тротуарами, - у вигляді земельної ділянки, обмеженої умовними вертикальними площинами, що віддалені  від крайніх кабелів на відстань 0,6м у напрямку будинків і споруд та на відстань 1м у напрямку проїжджої частини вулиці;
   - уздовж підводних кабельних ліній електропередачі - у вигляді водного простору від поверхні води до дна, обмеженого умовними вертикальними площинами, що віддалені по обидві сторони лінії від крайніх кабелів на відстань 100м.
   
   
   
   Мал.. 8-1. Охоронні зони:  а) - для повітряних ліній;  б) - для кабельних ліній.
   
   Мінімально допустимі відстані від електричних мереж до будинків, споруд, дерев та інших зелених насаджень , а також від проводів ПЛ до земельної та водної поверхонь встановлюються нормативними актами Міністерства палива та енергетики України, погодженими з заінтересованими органами.
   Уздовж ПЛ і за периметром ТП, РП, які знаходяться в лісових та інших зелених масивах, прокладаються просіки, величина яких залежить від висоти та цінності насаджень, а також від класу напруги ЛЕП:
   у насадженнях низькорослих порід дерев висотою до 4м - завширшки не менше за відстань  між крайніми проводами ПЛ плюс 6м (по 3м з кожного боку від крайнього до гілок дерев проводу). В разі проходження ПЛ над територією фруктових садів з насадженнями висотою до 4м прокладання просіки не є обов'язковим;
   у насадженнях висотою понад 4м - завширшки не менше за відстань між крайніми проводами плюс відстань, що дорівнює середній висоті існуючих насаджень основного лісового масиву з кожного боку від крайнього проводу ПЛ, при цьому окремі дерева або групи дерев, які ростуть на краю просіки, підлягають вирубці, якщо їх висота перевищує відстань по горизонталі від гілок дерев до проводів ПЛ;
   у міських та районних парках, скверах,  лісопарках, протиерозійних, приполонинних, байрачних лісах, особливо цінних лісових масивах, лісах степових, лісостепових, гірських районів, які мають важливе значення для захисту навколишнього природного середовища, лісах населених пунктів, лісах зон округів санітарної охорони лікувально-оздоровчих територій необхідно забезпечувати таку ширину просік, щоб відстань від проводів, під час їх найбільшого відхилення, до гілок дерев (по горизонталі) була не менше як:
- 2м -  для ПЛ напругою до 20 кВ;
-  3м - для ПЛ 35 - 110 кВ;
- 4м - для ПЛ 150 - 220 кВ;
- 5м - для ПЛ 330 - 500 кВ;
- 8м - для ПЛ 750 кВ.
    Просіки для ПЛ, які проходять крізь лісові масиви та інші зелені зони, повинні утримуватися в пожежобезпечному стані силами тих підрозділів, у віданні яких перебувають ці лінії. Розчищення просік здійснюють  енергопідприємства  у віданні яких перебувають повітряні лінії електропередачі, а за взаємної домовленості - підприємства, організації, приватні особи у власності яких чи користуванні знаходяться лісові масиви, парки, заповідники, сади та інші багаторічні насадження, згідно з порядком, визначеним енергопідприємством.
    У разі самочинної посадки підприємствами чи приватними особами дерев  і інших багаторічних насаджень в охоронній зоні електричних мереж, роботи з приведення до належного стану просік виконуються за рахунок цих підприємств чи осіб.
    Забороняється в охоронних зонах електричних мереж  виконувати будь-які дії, що можуть порушити нормальну роботу мереж, спричинити їх пошкодження або нещасні випадки. Забороняються наступні дії:
- перебувати стороннім особам на території і в приміщеннях ТП, РП, відчиняти двері та люки цих споруд, здійснювати самовільне переключення електричних апаратів та приєднання до електричних мереж;
- будувати житлові, громадські та дачні будинки;
- влаштовувати будь-які звалища;
- складувати добрива, корма, торф, солому, дрова та інші матеріали;
- розпалювати вогнища;
- розташовувати автозаправні станції або інші сховища паливомастильних матеріалів;
- накидати на струмопровідні частини об'єктів електричних мереж і наближати до них сторонні предмети, підніматися на опори ПЛ, електрообладнання ТП, РП, демонтувати їх елементи;
- саджати дерева та інші багаторічні насадження, крім випадків створення плантацій новорічних ялинок;
- влаштовувати ігрові та спортивні майданчики, стадіони, ринки, зупинки громадського транспорту, проводити будь-які заходи, пов'язані зі скупченням великої кількості людей, не зайнятих виконанням дозволених у встановленому порядку робіт;
- запускати спортивні моделі літальних  апаратів, повітряних зміїв;
- здійснювати зупинки усіх видів транспорту (крім залізничного) в охоронних зонах ПЛ напругою 330 кВ і більше;
- виконувати роботи  із застосуванням ударних механізмів, скидати вантажі масою понад 5 тонн, скидати та зливати  їдкі і ті, що спричиняють корозію, речовини, паливо-мастильні матеріали в охоронних зонах  підземних кабельних ліній електропередачі;
- кидати якорі, проходити із закинутими якорями, ланцюгами, лотами, волокушами та тралами в охоронних  зонах підводних кабельних ліній електропередачі.
    Забороняється в охоронних зонах електромереж без письмової згоди а також без присутності представників енергопідприємств, у віданні яких перебувають мережі, виконувати наступні роботи:
- будівництво, реконструкція, капітальний ремонт, знесення будівель і споруд;
- здійснення всіх видів гірничих, вантажорозвантажувальних, землечерпальних, підривних, меліоративних, днопоглиблювальних робіт, вирубання дерев, розташування польових станів, загонів для худоби, установлення дротяного загородження, шпалер для виноградників і садів, а також поливання сільськогосподарських культур;
- проїзд в охоронних зонах ПЛ машин і механізмів загальною висотою з вантажем або без нього від поверхні дороги понад 4,5м;
- виконання земляних робіт на глибині понад 0,3м, а на орних землях - на глибині понад 0,45м, а також розрівнювання грунту в охоронних зонах  підземних кабельних ліній електропередачі;
- риболовля, збирання рослин, влаштування водопою, заготівля льоду в охоронних зонах підводних кабельних ліній електропередачі.
    Енергопідприємства видають письмові дозволи на виконання робіт  в охоронних зонах у разі подання заявки підприємством чи приватною особою не пізніше ніж за 10 діб [29] до початку робіт за дотримання наступних умов:
- на підривні роботи - тільки після надання енергопідприємству матеріалів, передбачених Єдиними правилами безпеки під час проведення підривних робіт, затвердженими Державним комітетом України з нагляду за охороною праці;
- на роботи, пов'язані з переобладнанням електричних мереж або захистом їх від пошкоджень, -за умови виконання цих робіт за рахунок власних коштів підприємств чи приватних осіб, що здійснюють переобладнання;
- будівництво, капітальний ремонт, реконструкцію будинків та споруд поблизу електромереж - за умови наявності в проектно-кошторисній документації заходів щодо збереження електричних мереж;
- будівництво, капітальний ремонт, реконструкцію об'єктів, що можуть бути джерелом забруднення або корозії електромереж, - за умови наявності в проектно-кошторисній документації заходів запобігання забрудненню та корозії.
    Підприємства, установи, організації, окремі громадяни, які мають намір виконувати роботи в межах охоронних зон електричних мереж, повинні не пізніше як за 3 доби повідомити про це енергопідприєсмтво і одержати письмовий дозвіл від нього на виконання робіт.  Є дві форми дозволів:
- дозвіл на виконання земляних робіт в охоронній зоні кабельної лінії електропередачі;
- дозвіл на виконання робіт в охоронній зоні повітряної лінії електропередачі.
    В аварійних випадках, які вимагають невідкладних ремонтно-відновлювальних робіт в охоронних зонах, допускається виконання цих робіт без попереднього погодження з власником електричних мереж, але за умови виконання таких вимог:
- водночас із направленням робітників на місце аварії, незалежно від часу доби, надсилають телефонограму в організації, які мають суміжні з місцем аварії кабельні комунікації, про необхідність прибуття їх представників;
- на місці виконання аварійних робіт повинна постійно знаходитись відповідальна особа, яка має практичні навики  і право на проведення таких робіт.  Ця особа проводить інструктування робітників щодо правил безпеки  виконання робіт;
- до прибуття на місце аварії представника енергопідприємства земляні роботи охоронній зоні виконують вручну. При виявлені кабелю необхідно забезпечити його збереження від пошкоджень; 
- після прибуття на місце аварії представник енергопідприємства зобов'язаний вказати місце розташування електрооб'єктів, переконатися в повноті заходів безпеки і забезпечення збереження їх, оформити письмовий дозвіл та контролювати виконання робіт або заборонити  їх врученням акта-заборони.
    У разі неприбуття на місце виконання робіт представника  енергопідприємства необхідно повторно протягом доби повідомити про це телефонограмою керівника енергопідприємства. Виконувати земляні роботи в охоронній зоні кабельної лінії до прибуття представника енергопідприємства забороняється. Збитки, спричинені простоями механізмів і робітників у зв'язку з неприбуттям в установлений термін представника енергопідприємства, відшкодовуються цим підприємством.
    Після завершення роботи в охоронних зонах ліній електропередачі організація-виконавець повинна забезпечити розрівнювання ґрунту, відновлення стану дорожнього покриття та всіх навколишніх споруд, загороджень, майданчиків, вивезення сміття, що накопичувалось під час виконання робіт  або не прибиралось іншими організаціями чи громадянами з причини проведення робіт.
    





     


9. Захисні засоби, що використовуються в електроустановках

9.1. Загальні положення

Електрозахисні засоби - це засоби, які захищають від ураження електричним струмом, а також від впливу  електричного поля. Електрозахисні засоби ( в подальшому -ЕЗЗ), як і захисні засоби загального призначення,  можна розрізняти як засоби індивідуального захисту, які захищають окрему людину (наприклад: діелектричне взуття, інструмент з ізолювальними рукоятками, ізолювальні кліщі тощо) та як засоби колективного захисту, які захищають групу людей (наприклад: переносне заземлення, захисне огородження, знаки та плакати безпеки тощо). Елементи конструкції електрообладнання, які виконують захисні функції (наприклад: постійні огородження, стаціонарні заземлювальні ножі тощо) до ЕЗЗ не відносяться. 
      Ізолювальні захисні засоби [17-15] поділяють на основні та додаткові.
      До основних ЕЗЗ належать засоби, які тривалий час витримують робочу напругу електроустановки і ними дозволено торкатися струмовідних частин, що перебувають під напругою.
      Додатковий електрозахисний засіб сам по собі не спроможний за даної напруги забезпечити захист від ураження електричним струмом, він доповнює основний засіб захисту, а також може захищати від напруги дотику та напруги крокової. До додаткових ЕЗЗ відносяться також низка не ізолюючих  електрозахисних засобів, як то: плакати та знаки безпеки, захисні огородження, переносне заземлення.
      Основні та додаткові ЕЗЗ, що застосовуються при виконанні робіт в електроустановках, наведено в табл. 9-1 і табл.  9-2.
      Т а б л и ц я  9-1.
Основні  ЕЗЗ для роботи в електроустановках

До 1000В включно
Понад 1000В
Ізолювальні штанги
Ізолювальні кліщі
Електровимірювальні кліщі
Покажчики напруги
Діелектричні рукавички
Інструмент з ізолювальним покриттям
Ізолювальні штанги
Ізолювальні кліщі
Електровимірювальні кліщі
Покажчики напруги
Пристрої для створення безпечних умов праці під час випробувань і вимірювань в електроустановках (покажчики напруги для фазування, покажчики пошкодження кабелів)
      
      Т а б л и ц я  9-2.
Додаткові  ЕЗЗ для роботи в електроустановках

До 1000В включно
Понад 1000В
Діелектричне взуття
Діелектричні килими
Ізолювальні підставки
Ізолювальні накладки
Ізолювальні ковпаки
Сигналізатори напруги
Захисні огородження (щити, ширми)
Переносні заземлення
Плакати та знаки безпеки

Діелектричні рукавички
Діелектричне взуття
Діелектричні килими
Ізолювальні підставки
Ізолювальні накладки
Ізолювальні ковпаки
Штанги для перенесення і вирівнювання потенціалу
Сигналізатори напруги
Захисні огородження (щити, ширми)
Переносні заземлення
Плакати та знаки безпеки
До засобів захисту від дії електричних полів належать індивідуальні екранувальні комплекти, а також знімні і переносні екранувальні пристрої та плакати безпеки.
В електроустановках застосовують також засоби індивідуального захисту загального призначення:
- захисні каски - для захисту голови;
- захисні окуляри  і щитки -  для захисту очей та обличчя;
- протигази і респіратори - для захисту органів дихання;
- рукавиці - для захисту рук;
-  запобіжні паски (пояси) та страхувальні  линви (канати).
      У разі застосування основних ЕЗЗ достатньо використовувати ще один додатковий засіб крім окремих випадків, визначених Правилами [17]. В разі необхідності захисту працівника від крокової напруги  дозволяється використовувати діелектричне взуття без основних ЕЗЗ.
      
9.2. Зберігання засобів захисту

Засоби захисту з гуми та синтетичних матеріалів , що знаходяться в експлуатації, необхідно зберігати в спеціальних шафах, на стелажах, полицях, в ящиках, сумках або в чохлах. Вони повинні бути захищені від впливу мастил, бензину, кислот, лугів та інших руйнівних речовин, а також від прямої дії сонячних променів і тепловипромінювання нагрівальних приладів.
      Засоби захисту з гуми та синтетичних матеріалів, що знаходяться на складі, необхідно зберігати в сухому приміщенні за температури від 0°С до плюс 25°С.
      Місця зберігання засобів захисту повинні бути обладнані гаками або кронштейнами для штанг, ізолювальних кліщів, переносних заземлень, плакатів і знаків безпеки, а також шафами, стелажами для діелектричних рукавичок, ботів, калош, килимів, ковпаків, ізолювальних накладок і підставок, рукавиць, запобіжних пасків і страхувальних линв, захисних окулярів і масок, протигазів, покажчиків напруги тощо.
Ізолювальні штанги і кліщі необхідно зберігати з дотриманням умов, що унеможливлюють прогинання і дотикання  їх до стін.
Страхувальні монтажні паски і страхувальні линви необхідно зберігати у підвішеному стані або розкладеними на полицях в один ряд у сухих приміщеннях, що провітрюються. По закінченню роботи їх необхідно очистити від забруднення, просушити, металеві деталі протерти, а шкіряні змастити жиром. Забороняється зберігати паски поруч з пристроями, що виділяють тепло, а також поблизу кислот, лугів, розчинників, бензину та мастил.
Електровимірювальні кліщі, покажчики напруги та інші ЕЗЗ, які поставляються в індивідуальних чохлах повинні зберігатися в цих чохлах.
      Протигази необхідно зберігати в сухих приміщеннях в спеціальних сумках.
      Засоби захисту, якими користуються працівники оперативно-виїзних та інших бригад, пересувних лабораторій необхідно зберігати в ящиках, сумках або чохлах.
      Працівники, які отримали ЕЗЗ в особисте користування, відповідають за правильну експлуатацію і зберігання їх, а також за своєчасне вилучення з експлуатації несправних засобів захисту. 
      У разі виявлення непридатних для застосування ЕЗЗ їх необхідно, вилучити з експлуатації, довести до відома про це власника цих засобів, а також зробити запис в "Журналі обліку та утримання засобів захисту" форма якого наведена в додатку 11.
      Усі ЕЗЗ і запобіжні паски, що перебувають в експлуатації повинні мати інвентарні номери за винятком плакатів і знаків безпеки, захисних огороджень, штанг для перенесення і вирівнювання потенціалу.  Діелектричні килимки та ізолювальні підставки нумерувати не обов'язково. Інвентарний номер беруть із журналу обліку та утримання захисних засобів. Дозволяється для ЕЗЗ  і запобіжних пасків використовувати замість інвентарного номеру. їх заводські номери. Інвентарний номер наносять безпосередньо на захисний засіб будь-яким способом, який не погіршує механічних чи ізоляційних властивостей засобу захисту.
       Якщо ЕЗЗ складається із кількох частин, що рознімаються, то загальний номер ставлять на кожній частині.
      
9.3. Контроль за станом засобів захисту  та їх облік
      
      Наявність і стан засобів захисту перевіряються  періодичним оглядом не рідше 1 разу на 6 місяців працівником, який відповідає за їх стан, із записом результатів огляду  в "Журнал обліку та утримання засобів захисту". Форма журналу наведена в додатку 13.
      Засоби захисту крім ізолювальних підставок, діелектричних килимів, переносних заземлень, захисних огороджень, плакатів і знаків безпеки, необхідно випробовувати після отримання зі складу чи магазину до початку їх експлуатації, а також періодично в процесі експлуатації згідно норм експлуатаційних випробувань.
Т а б л и ц я  9-3
Норми та терміни електричних  експлуатаційних випробувань ЕЗЗ

Найменування засобів захисту
Номінальна напруга, для якої використовується ЕЗЗ, кВ
Випробува-льна напруга, 
кВ
Тривалість випробування, с
Струм , що протікає  через ЕЗЗ, мА, не  більше
Періодичність випробувань
Штанги ізолювальні (крім вимірювальних)
До 1
До 35 включно
110 і більше
2
3U, але не менше 40
3Uф
300

300
300


-
--





1 раз на 24 місяці
Ізолювальна частина штанг переносних заземлень з металевими ланками
110-220
330-500
750
50
100
150

300
300
3000
-
-
-

Ізолювальні гнучкі елементи заземлення безштангової конструкції
500
750
100
150
300
300
-
-

Вимірювальні штанги
≤35

≥110
3U, але не менше 40
3Uф

300
300

-
-

1 раз на 12 місяців
Головки вимірювальних штанг
35-500
30
300
-

Поздовжні та поперечні планки повзункових головок та ізолювальна капронова линва вимірювальних штанг
220-500
2,5 на 1см.
300
-

1 раз на 24 місяці
Ізолювальні кліщі
До 1
6-10

35
2
3U, але не менше 40
3U
300

300
300
-

-
-

1 раз на 24 місяці
Покажчики напруги понад 1000В з газорозрядною лампою:
- робоча частина


- ізолювальна частина





- напруга індикації



≤10
10 Rн. то необхідно добавити ще електродів. При цьому необхідно враховувати явище взаємного екранування електродів, як результат накладення полів розтікання струму з кожного електрода, яке зменшує коефіцієнт використання електродів. Чим більша відстань між електродами тим менше вплив взаємного екранування і за відстані понад 40м коефіцієнт використання -  близький до одиниці. 
На практиці здебільшого вибирають відстань між електродами  рівній довжині заглибленої частини електрода, тобто  t = l.
Визначаємося щодо форми розміщення електродів: в ряд чи за контуром і з таблиці 14.3-1  визначаємо коефіцієнт використання вертикальних електродів - .


Т а б л и ц я  14.3-1
Коефіцієнт використання вертикальних електродів.

Кількість вертикальних  електродів
Коефіцієнт використання електродів  при їх розміщенні 

В ряд
За контуром
2
3
4
5
6
10
15
20

0,84-0,87
0,76-0,80
-
0,67-0,72
-
0,56-0,62
0,51-0,56
0,47-0,50
-
-
0,66-0,72
-
0,58-0,65
0,52-0,58
-
0,44-0,50

Враховуючи коефіцієнт, визначаємо приблизну кількість вертикальних електродів за формулою:
     n =  , шт    (14.3-2), 
     де Rn - нормований опір.
5. Розташовуємо, приблизно, на плані електроди і визначаємо  загальну довжину - L горизонтальних електродів (прутків чи смуг), що з'єднують вертикальні електроди в контур.

Мал. 14.3-1. Варіанти розташування вертикальних електродів.
а ) -за контуром навколо електроустановки;
б) -в лінію ("однопроменева" схема);
в) -трикутником.

     Якщо вертикальні електроди  розміщувати за контуром на однаковій відстані один від одного - t. то загальна довжина горизонтальних електродів буде :
L = L1+L2+...+Ln= t∙n, м.     (14.3-3).

6. Тепер опір всього заземлювача буде складатися із опору  вертикальних електродів та опору горизонтальних електродів Визначаємо опір струму розтікання горизонтальних електродів - Rг:
- для смугових горизонтальних електродів
Rгс=k lg (2L2/bh),  Ом      (14.3-4)
 де   b - ширина сталевої смуги, м; 
 h - глибина закладення смуги від поверхні грунту, м;
Для пруткових горизонтальних електродів
Rгп = klg (L2/dh),  Ом      (14.3-5)
 де d - діаметр прутка, м;
Для закопаного вертикально листа розмірами  a×b, м2 
Rл=0,25ρ/, Ом       (14.3-6).
7. Уточнюємо  опір горизонтальних заземлювачів з урахуванням коефіцієнта використання - ήг  їх  за формулою
Rг==, Ом       (14.3-7)
Коефіцієнт використання беремо із таблиці  14.3-2.
Т а б л и ц я  14.3-2.
Коефіцієнт використання горизонтальних електродів.

Відношення відстані  між вертикальними електродами до їх довжини  t/l
Число вертикальних електродів в ряду
Число вертикальних електродів в контурі

4
10
20
30
4
10
20
30
50
70
1
2
3
0.77
0.89
0.92
0.62
0.75
0.82
0.42
0.56
0.68
0.31
0.46
0.58
0.45
0.55
0.70
0.34
0.40
0.56
0.27
0.32
0.45
0.24
0.30
0.41
0.21
0.28
0.37
0.20
0.26
0.35

8. Уточнюємо частину загального опору заземлювача, що припадає на вертикальні електроди: 
Rв= ,  Ом      (14.3-8).
9. Уточнюємо необхідну кількість вертикальних електродів:
n=,  шт.      (14.3-9).
10. Якщо є можливість використати природний заземлювач з опором  Rп то опір необхідного штучного заземлювача буде:
Rш =,  Ом    (14.3-10).


Приклад розрахунку штучного заземлювача.

1. Розрахувати штучний заземлювач для ТП 10/0,4 кВ. Нормований опір не повинен перевищувати 4 Ом. Грунт садово-городній. Вимірювання питомого опору ґрунту не виконувалось. Матеріал вертикальних електродів - сталь кутова  40×40×4 мм, довжина електродів  l=2,5 м. Матеріал горизонтальних електродів - сталь смугова  40×4 мм, а глибина закладення їх  h=0,5 м.
2. Приймаємо питомий опір ґрунту  ρ=50 Ом·м, згідно п.2  розрахунку, та коефіцієнт запасу k=2,5.
3. Визначаємо опір одинокого вертикального заземлювача за формулою 
 Rо = 0,366  klog=0,366 log= 41,4 Ом·м.
4. Визначаємо приблизну кількість вертикальних електродів, без врахування горизонтальних електродів, за формулою (14.3-2) 
n = == 20 цілих електродів, де коефіцієнт використання  η=0,5 вибираємо із табл. 14.3-1, орієнтовно.
5. Розташовуємо на плані приблизно електроди, щоб встановити довжину з'єднуючих горизонтальних електродів - L. При розміщені вертикальних електродів  за замкненим контуром  на однаковій відстані один від одного - t = l = 2,5м, загальна довжина горизонтальних електродів буде: 
L = t∙n = 2,5∙20 = 50 м.

Мал. 14.3-2. Попередня та кінцева схеми розміщення електродів заземлювача.

6. Визначаємо опір горизонтальних електродів за формулою (14.3-4):
Rгс=k lg (2L2/bh)=0,366  lg 2∙502 /0,04∙0,5=4,94 Ом.
7. Уточнюємо опір горизонтальних заземлювачів з урахуванням коефіцієнта використання згідно табл. (14.3-2)
 Rг===18,3 Ом.
8. Уточнюємо загальний опір вертикальних електродів з урахуванням опору горизонтальних електродів за формулою  (14.3-8):
 Rв= ==5,12 Ом.
9. Уточнюємо необхідну остаточну кількість вертикальних електродів за формулою  (14.3-9):
n== =16  шт.
10. Складаємо кінцеву схему.

Додаток 4
Форма технічного паспорту  заземлювального  пристрою


(Назва  об'єкту)

(Назва  підприємства - власника об'єкту)




П А С П О Р Т
ЗАЗЕМЛЮВАЛЬНОГО  ПРИСТРОЮ


1. Схема (план) заземлювального пристрою :


































Схему склав: ____________________________________ 
                                                (Посада, підпис, прізвище, ініціали) 
2. Основні технічні дані .
2.1. Конструктивні данні .

Вертикальні електроди
Горизонтальні електроди
Кількість (номери) електродів
Матеріал, поперечний переріз 
Довжина
Матеріал, поперечний переріз 
Загальна довжина









































2.2. Результати виміру опору струму розтікання.
Питомий опір грунту:    =           Омм

Виміри
Прилад
Величина опору , Ом
Вимірювання виконав
№
Дата
Тип
Номер
Дата перевірки
r*
R*
Посада . прізвище
Підпис

 





































































































































































































Примітки:  r* - опір пристрою без приєднання до природного заземлення чи до повторного заземлення  нульового проводу;
                     R* - опір пристрою з урахуванням повторних заземлень нульового проводу (вказувати тільки для   підстанцій).


2.3. Розрахунки і висновки .

Номер виміру 
Коефіцієнт  поправки
Опір , Ом
Висновки про відповідність опору  пристрою вимогам нормативних документів


r = k·r*
R = k·R*

































































































3. Результати перевірки стану елементів заземлювального пристрою

Дата
Результати перевірки









4. Виконані ремонти , зміни конструкції .

Дата
Суть ремонту та проведених конструктивних змін













Паспорт складено згідно з вимогами пункту 6.7.4. "Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів"  (ПТЕ).

Паспорт  склав: ____________________________________.
                                                                    (посада)
                        ___________________    _________________
                                          (прізвище, ініціали)                                (підпис)
Методичні вказівки щодо складання та ведення паспорта
     
    Кожний постійний заземлювальний пристрій , який знаходиться в експлуатації , повинен мати технічний паспорт .
     Паспорт складають до введення в дію електроустановки на основі креслень заземлювального пристрою та актів приймання схованих робіт по влаштуванню горизонтальних і вертикальних заземлювачів.
     Ведення та зберігання паспорта на діючому підприємстві покладається на особу, відповідальну за електрогосподарство.

Зразки виконання схеми заземлювального пристрою 
      На схемі додатково вказують відстань між електродами - заземлювачами, та відстань до будівель чи споруд (прив'язка) з таким розрахунком , що при проведенні огляду чи ремонту була можливість відшукати конструкції , що знаходяться в ґрунті .
Зразки заповнення конструктивних даних

Вертикальні електроди
Горизонтальні електроди
Кількість (номери) електродів
Матеріал, поперечний переріз 
Довжина
Матеріал, поперечний переріз 
Загальна довжина

ЗРАЗОК 1



3
Сталь, кутник

Сталь , смуга


 50 х 50 х 5
2500 мм
50 х 5
10 м

ЗРАЗОК 2



 1; 2
Сталь, труба 32 мм
3500 мм
Сталь , катанка 

 3 ; 4 ; 5
Сталь, круг 28 мм

12 мм
9 м

Примітка: якщо заземлювачі різні за довжиною чи за величиною поперечного перерізу то їх нумерують на плані, а в таблиці вказують розміри кожного номеру заземлювача.

Вказівки щодо висновків та періодичності проведення робіт
     Під час першого заміру опору заземлювального пристрою вимірюють питомий опір грунту () в місці влаштування заземлювального пристрою, данні виміру використовують для подальшого вибору критеріїв оцінки якості пристрою та прийняття рішення при складанні висновків. Наприклад, для електроустановок напругою 380/220В з глухозаземленою нейтраллю, для грунту з питомим опором   100 Ом·м , критерієм якості заземлювального пристрою є такі нерівності  r  30 Ом , та R  4 Ом , для   100 Ом·м - нерівності r  0,3, та R  0,04 .
Для врахування впливу кліматичних умов та в залежності від конструкції заземлювального пристрою вводять коефіцієнт поправки (К), величину якого визначають згідно з таблицею 36 додатку Э1.1. "Правила технической эксплуатации электроустановок потребителей".  
     . Контрольні вимірювання, огляд та перевірку елементів пристрою виконують періодично і в випадках, визначених ПТЕ та Правилами технічної експлуатації  електричних станцій і мереж. 











































Додаток 5

Умовні  позначення електрообладнання та його елементів

     Умовні позначення елементів на електричних схемах електрообладнання складається із графічного умовного позначення та буквового  (букво-цифрового) позначень.
     Буквові  (кодові) позначення елементів електричних схем наведені в таблиці 14.5-1.
     
     Буквові  (кодові) позначення елементів електричних схем            Т а б л и ц я  14.5-1
Пристрої та елементи схеми 
Позначення  (код)
Пристрої різні (підсилювачі, блоки управління тощо)
Перетворювачі неелектричних величин в електричні (крім генераторів і джерел живлення) аналогові перетворювачі, давачі, загальне позначення:
- гучномовець;
-  магнітострикційний елемент;
-  детектор іонізуючих випромінювань;
-  сельсин-давач;
-  сельсин-приймач;
-  телефон (капсуль);
-  тепловий давач;
-  фотоелемент (фотоприймач);
-  мікрофон;
-  давач тиску;
-  п'єзоелемент;
-  давач частоти обертання (тахогенератор);
-  звукознімач;
-  давач швидкості.
Конденсатори
Мікросхеми інтегральні, загальне позначення:
- мікросхема аналогова;
- мікросхема цифрова, логічний елемент;
- пристрій зберігання інформації (пам'ять);
- пристрій затримки.
Елементи різні, загальне позначення:
- лампа освітлення
- нагрівальний елемент
- піропатрон.
Пристрої захисту, розрядники, запобіжники, загальне позначення:
- струмовий елемент захисту миттєвої дії;
- струмовий елемент захисту сповільненої дії (інерційний):
- запобіжник плавкий
- напруговий елемент захисту, розрядник. 
Генератори, джерела живлення, загальне позначення.
Батарея гальванічних елементів чи акумуляторів
Пристрої індикаційні та сигнальні, загальне позначення:
- прилад звукової сигналізації;
- індикатор символьний;
- прилад світлової сигналізації.
Реле, пускачі, контактори, загальне позначення:
- реле струмове;
- реле вказівне;
- контактор, магнітний пускач;
- реле електротеплове;
- реле часу
- реле напруги.
Котушки індуктивності, дроселі
Двигуни
Прилади вимірювальні, загальне позначення:
- амперметр (міліамперметр, мікроамперметр);
- лічильник імпульсів;
- частотомір
- лічильник активної енергії
- лічильник реактивної енергії
- омметр
- регіструвальний прилад
- вимірювач часу дії, годинник
- вольтметр
- ватметр
Вимикачі та роз'єднувачі в силових колах, загальне позначення:
- вимикач автоматичний
- короткозамикач
- роз'єднувач
Резистор, загальне позначення:
- терморезистор
- потенціометр
- шунт вимірювальний
- варистор
Пристрої комутаційні в колах вимірювання, управління, сигналізації, загальне позначення:
- вимикач чи перемикач
- вимикач кнопковий
- вимикач автоматичний
- вимикач, що спрацьовує від рівня
- теж, але від тиску
- теж, але від положення (шляховий)
- теж, але від частоти обертання
- теж, але від температури
Трансформатори, автотрансформатори, загальне позначення:
- трансформатор струму
- електромагнітний стабілізатор
- трансформатор напруги
Прилади напівпровідникові та електровакуумні, загальне позначення:
- діод, стабілітрон
- прилад електровакуумний
- транзистор
- тиристор
З'єднання контактні, загальне позначення:
- контакт ковзкий, струмознімач
- стрижень
- гніздо
- з'єднання розбірне
- з'єднувач високочастотний
Пристрій механічний з електромагнітним приводом, загальне позначення:
- електромагніт
- гальмо з електромагнітним приводом
- муфта з електромагнітним приводом
- електромагнітна плита або патрон
Пристрої кінцеві, фільтри, обмежувачі, загальне позначення:
- фільтр кварцовий
- обмежувач.

А

В

ВА
ВВ
BD
BC
BE
BF
BK
BL
BM
BP
BQ
BR
BS
BV
C
D
DA
DD
DS
DT
E
EL
EK
ET
F
FA
FP
FU
FV
G
GB
H
HA
HG
HL
K
KA
KH
KM
KK
KT
KV
L
M
P
PA
PC
PF
PI
PK
PR
PS
PT
PV
PW
Q
QF
QK
QS
R
RK
RP
RS
RU

S
SA
SB
SF
SL
SP
SQ
SR
SK
T
TA
TS
TV

V
VD
VL
VT
VS
X
XA
XP
XS
XT
XW

Y
YA
YB
YC
YH
Z
ZQ
ZL
    
     Графічні позначення елементів на схемах.
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     Графічні позначення обладнання та його елементів на планах розташування.
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     








Додаток 6
до п. 11.12.


Схеми застосування пристроїв захисного вимкнення
для побутового електрообладнання

     В даному додатку наведені практичні схеми застосування пристроїв захисного вимкнення  для різних варіантів електричної мережі житлових будинків, котеджів, квартир.

     На схемах прийняті  наступні умовні позначення:
І › - максимальний струмовий захист  (МСЗ) апарату;
І ∆ - диференціальний захист апарату.

    

Мал. 14.6 -1.  Схема електропостачання квартири за відсутності РЕ-провідника в розетковій мережі існуючого житлового фонду забудови до 1998р.

Примітка:  пристрій захисного вимкнення може бути встановлено  як до лічильника так і після лічильника, але розділення PEN-провідника на  N-провідник і РЕ- провідник повинно бути завжди перед ПЗВ - зі сторони живлення.




Мал. 14.6-2. Схема електропостачання котеджу зі системою заземлення  TN-C-S.

Примітки:
1) В разі живлення будівлі від повітряної лінії (ПЛ 0,4 кВ) на вводі необхідно встановити розрядник чи обмежувач перевищення напруги (ОПН).
2) Пристрій захисного вимкнення може бути встановлено  як до лічильника так і після лічильника, але розділення PEN-провідника на  N-провідник і РЕ- провідник повинно бути завжди перед ПЗВ - зі сторони живлення.



Додаток 7
до п. 11.11.

Вибір апаратів захисту електрообладнання

     Електричні мережі повинні мати захист від надструмів (струмів короткого замикання), що  забезпечує найменший можливий час вимкнення та вимоги селективності.
     Захист повинен забезпечувати вимкнення живлення пошкодженої дільниці в разі короткого замикання в кінці лінії. Захист повинен спрацьовувати в разі однофазних, двофазних, трифазних замикань - в мережах з глухозаземленою нейтраллю (системи TN, ТТ) та в разі двофазних і трифазних замикань - в системах з ізольованою нейтраллю (система ІТ). 
     Надійне вимкнення пошкодженої дільниці забезпечується, якщо відношення найменшого розрахункового струму короткого замикання до номінального струму плавкої вставки запобіжника або розчіплювача автоматичного вимикача буде не менше величин, наведених в підрозділі 11.11.
     Захист від надструмів короткого замикання електродвигунів змінного та постійного струму повинен передбачатися: 
1) в електроустановках з заземленою нейтраллю (TN, TT)- у всіх фазах чи полюсах;
2) в електроустановках з ізольованою нейтраллю (ІТ): 
     в разі захисту запобіжниками - у всіх фазах чи полюсах;
     в разі захисту автоматичними вимикачами - не менше ніж у двох фазах або одному полюсі. При цьому в межах однієї електроустановки захист слід влаштовувати в одних і тих же фазах чи полюсах.
     Захист електродвигунів змінного струму від перевантаження застосовується:
     в двох фазах - в разі захисту від надструмів запобіжниками;
     в одній фазі - в разі захисту від надструмів автоматичними вимикачами.
     Захист електродвигунів постійного струму від перевантажень повинен застосовуватися в одному полюсі.
     Захист електродвигунів від перевантаження повинен здійснюватися з затримкою часу за допомогою теплового реле або іншого пристрою. Захист може діяти на вимкнення живлення, на сигнал або на розвантаження механізму, якщо таке розвантаження можливе. Для електродвигунів з повторно-короткочасним режимом роботи захист від перевантаження не вимагається.
     Номінальний струм плавкої вставки запобіжника для захисту відгалуження мережі до споживача визначають:
     а) за умовами нагрівання
     Іун ≥ Ір;    (14.7-1)
     б) за умовами перевантажень пусковими струмами
     Іп ≤ 0,5 Іпл;    (14.7-2)
     в) за умовами селективності:
     tб > (1.7 - 3)·tм    (14.7-3).
     
     де  Іун - номінальний струм уставки;
     Ір  розрахунковий тривалий струм лінії;
     Іп  - пусковий струм;
     Іпл - струм, що здатний розплавити вставку запобіжника за час дії Іп;
     tб , tм - час плавлення (визначається із захисної характеристики) більшої і меншої послідовно ввімкнених плавких вставок.
     Захисна струмово-часова характеристика  плавкої вставки запобіжника ПН2 наведена на мал. 14.7-1.
     
     
     
     
                          1    2  3 4 5     10   20           100 200
     
     Мал. 14.7-1. Захисна струмово-часова характеристика  плавкої вставки запобіжника ПН2.
     
     Номінальні струми плавких вставок для захисту  електродвигунів визначають за наступними формулами:
     а) - для захисту відгалужень до поодиноких електродвигунів з не частими легкими пусками
     Іун =      (14.7-4)
     б) - для частих та затяжних (важких) пусків, як наприклад, у двигунів кранів та інших механізмів з повторно-короткочасним режимом роботи чи для механізмів з великим маховим моментом і моментом опору, як наприклад, у центрифуг
     
     Іун =       (14.7-5)
     в) - для захисту ліній, що живлять більше  ніж один електродвигун і коли відомий розрахунковий струм лінії живлення (Ір) та пусковий струм найпотужнішого електродвигуна (Іп)
     Іун =       (14.7-6)
     Струм спрацювання максимального струмового захисту (МСЗ) та номінальний струм запобіжників конденсаторних батарей вибирають з урахуванням аби захист не спрацьовував  від надструмів вмикання. 
     Струм спрацювання захисту визначається за наступною формулою
     Іспр = (2,0 - 2,5)     (14.7-7)
     де, Інк - номінальний струм конденсаторної батареї;
     kc  -  коефіцієнт трансформації трансформатора струму (для МСЗ)
     Кожний апарат захисту повинен мати напис, що вказує величину номінального струму уставки розчіплювача чи номінального струму плавкої вставки. Написи рекомендується наносити на самому апараті чи схемі, що розташована неподалік від місця встановлення апаратів захисту.
     Апарати захисту повинні встановлюватися безпосередньо в місцях мережі де поперечний переріз провідника зменшується, або де це необхідно за умовами селективності захисту. Допускається встановлювати апарати захисту на відстані до 6 м - для звичайних умов і на відстані до 30 м від відгалуження,  що розташоване в труднодоступному місці (наприклад, на висоті тощо). Запобіжники встановлюють на всіх незаземлених полюсах чи фазах. Встановлювати запобіжники в нульових робочих провідниках не дозволяється.
     Допускається не встановлювати апарати захисту в місцях відгалуження від лінії живлення до електроприймачів малої потужності, якщо лінія їх живлення захищена апаратом з уставкою не більше 25 А. 
     Не допускається встановлювати апарати захисту в місцях приєднання до лінії живлення таких кіл керування, сигналізації та вимірювань, вимкнення яких може призвести до небезпечних наслідків (вимкнення пожежних насосів, вентиляторів, що убезпечують утворення вибухонебезпечних сумішів тощо).
     Для захисту електроустановок, в тім числі і електродвигунів, від перевантажень і коротких замикань застосовують автоматичні вимикачі. Автоматичні вимикачі можуть виготовлятися з електромагнітним розчіплювачем миттєвої дії (струмова відсічка), які діють в зоні струмів короткого замикання. Можуть виготовлятися з електромагнітним розчіплювачем, що має гідравлічне гальмо, або тепловим розчіплювачем - які забезпечують зворотно (обернено) залежну від струму витримку часу спрацювання в зоні перевантажень. Можуть виготовлятися  комбінованими: як з відсічкою так зі зворотно залежною характеристикою.
     Сучасні автоматичні вимикачі мають наступні характеристики електромагнітних розчіплювачів: L, G, B, C, D, які визначають кратність уставки струму миттєвого спрацювання в зоні короткого замикання відносно номінального струму автоматичного вимикача, а саме:
     для характеристики L  Іун = 4Ін;
     для характеристики G  Іун = 9Ін;
     для характеристики B  Іун = (3 - 5)Ін;
     для характеристики C  Іун = (5 - 10)Ін;
     для характеристики D  Іун = (10 -20)Ін.
     Позначення номінального струму та характеристики електромагнітного розчіплювача наносять на корпусі автоматичного вимикача, наприклад, В25. Струм теплового розчіплювача дорівнює номінальному струму.
     Для силових трансформаторів до 400 кВА запобіжники вибирають виходячи із умов селективної дії запобіжників на стороні вищої напруги та нижчої напруги трансформатора. Для цього, запобіжники, що встановлені на стороні вищої напруги повинні мати струм  
     Іун = (2 - 3)Інт  для трансформаторів потужністю до 160 кВА;
     Іун = (1,5 -2)Інт - для трансформаторів потужністю від 160 до 400 кВА,
     де,  Інт - номінальний струм силового трансформатора.
     Так для комплектування комплектних трансформаторних підстанцій типу КТПУ 25-250/10/0,4, які виготовляє ВАТ "Укрелектроапарат" в м. Хмельницькому застосовуються запобіжники типу ПКТ111 виготовлення Запорізького ПО "Кварц", характеристики яких наведені в табл. 14.7-1.
     
                                       Т а б л и ц я 14.7-1
     
     Характеристики запобіжників типу ПКТ 111
     
Потужність трансформатора, кВА
Тип запобіжника
Номінальний струм 


Короткого замикання, кА
Плавкої вставки, А
25
ПКТ 111-10-5-20У1
20
5
40
ПКТ 111-10-8-20У1
20
8
63
ПКТ 111-10-10-20У1
20
10
100
ПКТ 111-10-16-31,5У1
31,5
16
160
ПКТ 111-20-5-31,5У1
31,5
20
250
ПКТ 111-10-31,5-31,5У1
31,5
31,5
     
     








Додаток 8 
 до п. 12.6.



Форма протоколу перевірки стану безпеки електроустановок.
(Зразок заповнення)

П Р О Т О К О Л
перевірки стану безпеки електроустановок
._____________________________________.
.(Підприємство, організація, об'єкт)

1. Наявність та стан документації згідно з пунктом 1 "Критеріїв перевірки безпеки електроустановок"

№
критерію

Критерії перевірки стану документації
Результати опосвідчення


 
Задовільний
Незадовільний, яким пунктам Правил не відповідає
1.1
Положення про енергослужбу, посадові інструкції, експлуатаційні інструкції, положення про навчання та інструкції з охорони праці
Задовільний

1.2
Журнал перевірки знань ПБЕЕС і ПТЭ
Задовільний

1.3
Медичний висновок про дозвіл на виконання робіт в електроустановках


1.4
Перелік осіб, що можуть призначатися відповідальними особами при виконанні робіт в електроустановках
Задовільний

1.5
Перелік осіб, що можуть вести оперативні переговори з електропостачальною організацією, а також наявність номерів телефонів диспетчерів електропостачальної організації

Не відповідає п.2.2.11. ПБЕЕС. Не погоджено з органом Держнаглядохорон-праці
1.6
Перелік робіт, що виконуються за нарядами та розпорядженнями
Задовільний

1.7
Журнал обліку робіт, що виконуються  за нарядами та розпорядженнями
Задовільний

1.8
Журнал обліку електроінструменту

Не відповідає п.6.7.36. ПБЕЕС. Не заведено журнал обліку
1.9
Журнал обліку засобів захисту
Задовільний

1.10
Журнал реєстрації протоколів випробувань засобів захисту, переносних світильників, понижуючих трансформаторів
Задовільний

1.11
Оперативна документація
Задовільний

1.12
Технічна документація
Задовільний

1.13
Наявність протоколів випробувань електрообладнання електроустановок
Задовільний




2. Стан безпеки по кожному виду електроустановок згідно пунктів 2-9
"Критеріїв перевірки безпеки електроустановок"

№
критерію
Найменування електроустановки.
Критерії перевірки  безпеки по видах електроустановок
Результати опосвідчення


 
Задовільний
Незадовільний, яким пунктам Правил не відповідає
2. 
Повітряні лінії електропередавання


2.1
Стан проводів, опор, ізоляторів, заземлень, виводів, кабельних кінцевих муфт, спусків заземлень
Задовільний

2.2
Профілактичні випробування
Задовільний

2.3
Наявність оперативних написів
Задовільний

3
Силові кабельні лінії


3.1
Стан кабельних каналів
Задовільний

3.2
Стан кабельних оболонок
Задовільний

3.3
Стан вводів кабелів у приміщення
Задовільний

3.4
Стан переходів
Задовільний

3.5
Стан перетинів з комунікаціями
Задовільний

3.6
Захист від механічних пошкоджень та корозії
Задовільний

3.7
Заземлення оболонок, броні
Задовільний

3.8
Стан кінцевих заробок і з'єднувальних муфт
Задовільний

3.9
Профілактичні випробування
Задовільний

3.10
Наявність маркувань
Задовільний

3.11
Наявність на кабельних муфтах бирок з позначками
Кабельних муфт немає
3.12
Наявність попереджувальних знаків
Задовільний

4.
Силові трансформатори


4.1
Стан пристроїв контролю за рівнем та температурою трансформаторної оливи
Задовільний

4.2
Стан заземлення, ізоляторів, з'єднувальних шин
Задовільний

4.3
Стан системи охолодження
Задовільний

4.4
Профілактичні випробування
Задовільний

4.5
Наявність оперативних написів
Задовільний

5.
Підстанції та розподільчі пристрої


5.1
Стан оливових, повітряних та вакуумних вимикачів, роз'єднувачів
Задовільний

5.2
Стан пристроїв блокувань
Задовільний

5.3
Стан заземлень
Задовільний

5.4
Стан збірних шин та ізоляторів
Задовільний

5.5
Стан електровимірювальних приладів
Задовільний

5.6
Наявність оперативних написів
Задовільний

6.
Релейний  захист, апарати захисту
Релейний захист не застосовується
6.1
Види захисту, відповідність проекту
Задовільний

6.2
Стан пристроїв захисту ліній, трансформаторів, потужних електродвигунів

Не відповідає п.3.1.7. ПУЭ. Не на всіх запобіжниках нанесено номінальний струм уставки
6.3
Наявність АПВ, АВР, АЧР, періодичність перевірки і контроль роботи
АПВ,  АЧР не застосовуються
Стан АВР задовільний
7.
Електродвигуни


7.1
Стан вводів
Задовільний

7.2
Стан заземлення
Задовільний

7.3
Огородження частин, що обертаються
Задовільний

7.4
Наявність оперативних написів
Задовільний

7.5
Наявність паспортів на вибухозахищені електродвигуни
Вибухозахищені електродвигуни не застосовуються
8.
Внутріцехові електроустановки


8.1
Стан електропроводки
Задовільний

8.2
Стан заземлення (занулення) електрообладнання
Задовільний

8.3
Наявність  огороджень та замикаючих пристроїв
Задовільний

8.4
Відповідність переносного електроінструменту і понижуючих трансформаторів вимогам нормативних документів
Задовільний

8.5
Відповідність зварювальних трансформаторів вимогам нормативних документів

Не відповідає п.6.7.77 ПБЕЕС Не вказано належність до дільниці
8.6
Наявність знаків і плакатів безпеки
Задовільний

8.7
Наявність оперативних написів
Задовільний

8.8
Профілактичні випробування
Задовільний

9.
Акумулятори 
Такі установки не застосовуються
9.1
Наявність замикаючих пристроїв та відповідних написів на дверях акумуляторної


9.2
Функціювання приливно-витяжної вентиляції


9.3 
Відповідність витяжного вентилятора вимогам нормативних документів


9.4
Відповідність підлог акумуляторної вимогам нормативних документів


9.5
Наявність та функціювання аварійного освітлення


9.6
Відповідність опалення приміщення  акумуляторної вимогам нормативних документів


9.7
Укомплектованість приміщення акумуляторної засобами індивідуального захисту та необхідним посудом




3. Відповідність  експлуатації електроустановок  вимогам безпеки згідно з пунктом 10 "Критеріїв перевірки безпеки електроустановок"

№
критерію
Найменування електроустановки.
Критерії перевірки  безпеки електроустановок
Результати опосвідчення


 
Задовільний
Не задовільний, яким пунктам Правил не відповідає
10.1
Стан оперативної роботи
Задовільний

10.2
Організація проведення робіт в електроустановках, допуск до роботи
Задовільний

10.3
Укомплектованість засобами захисту. Періодичність випробувань засобів захисту
Задовільний

10.4
Порядок зберігання, видачі та обліку електроінструменту
Задовільний

10.5
Укомплектованість засобами надання першої долікарської допомоги
Задовільний

10.6
Наявність приміщень для чергового електротехнічного персоналу

Не відповідає п.4.2.32 ПУЭ Приміщення РУ і ТП не обладнані засобами зв'язку
10.7
Своєчасність проведення інструктажів
Задовільний

10.8
Відображення в оперативному журналі проведення оглядів електрообладнання у вибухонебезпечних зонах
Задовільний

10.9
Присвоєння груп з електробезпеки, відповідність комісії, оформлення результатів перевірки знань
Задовільний

10.10
Наявність плану робіт щодо профілактики електротравматизму
Задовільний

10.11
Наявність нормативної бази
Задовільний



Скорочення:

ПБЕЕС - "Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів". Київ, 1998;
ПТЭ - "Правила технической эксплуатации электроустановок потребителей" Москва , Энергоатомиздат, 1989;
ПУЭ - "Правила устройства электроустановок", Шестое издание. Москва, Энергоатомиздат, 1987;
ПЕЕЗЗ - "Правила експлуатації електрозахисних засобів". Київ, Форт, 2001.


Особа відповідальна за електрогосподарство  _______________________________________ 
                                                                                               (Підпис, ініціали, прізвище)
Додаток 9 
 до п. 12.6.

Критерії перевірки безпеки електроустановок

№ критерію

Критерії перевірки стану безпеки електроустановок

Пункти Правил 
та інших нормативних документів
1.
Перевірка наявності та стану організаційної, оперативної та технічної документації

1.1
Положення про енергослужбу, посадові інструкції, експлуатаційні інструкції, положення про навчання та інструкції з охорони праці
п.Э1.6.4 - Э1.6.8  ПТЭ
1.2
Журнал перевірки знань ПБЕЕС і ПТЭ
п. 2.1.4. ПБЕЕС
1.3
Медичний висновок про дозвіл на виконання робіт в електроустановках
п. 2.1.2. ПБЕЕС
1.4
Перелік осіб, що можуть призначатися відповідальними особами при виконанні робіт в електроустановках
п. 3.2.1. ПБЕЕС 
1.5
Перелік осіб, що можуть вести оперативні переговори з електропостачальною організацією, а також наявність номерів телефонів диспетчерів електропостачальної організації
п. 3.2.9. ПБЕЕС
1.6
Перелік робіт, що виконуються за нарядами та розпорядженнями
п. 3.1.2. ПБЕЕС
1.7
Журнал обліку робіт, що виконуються  за нарядами та розпорядженнями
п. 3.3.12. ПБЕЕС
1.8
Журнал обліку електроінструменту
п. 6.7.36. ПБЕЕС
1.9
Журнал обліку засобів захисту
п. 4.4.2. ПЕЕЗЗ
1.10
Журнал реєстрації протоколів випробувань засобів захисту, переносних світильників, понижуючих трансформаторів
п. 6.7.36. ПБЕЕС
1.11
Оперативна документація
п. Э1.6.8. ПТЭ
1.12
Технічна документація
п. Э1.6.1. ПТЭ
1.13
Наявність протоколів випробувань електрообладнання електроустановок
Додаток  Э1. ПТЭ п. 1.1, 1.11

Критерії перевірки стану безпеки по видах електроустановок
2. 
Повітряні лінії електропередавання

2.1
Стан проводів, опор, ізоляторів, заземлень, виводів, кабельних кінцевих муфт, спусків заземлень
п. Э2.2.8. ПТЭ
2.2
Профілактичні випробування
п. Э2.2.8. ПТЭ
2.3
Наявність оперативних написів
п. 2.5.51 - 2.5.55,
2.5.66,  2.5.67  ПУЭ
3
Силові кабельні лінії

3.1
Стан кабельних каналів
п. Э2.10.31. ПТЭ
3.2
Стан кабельних оболонок
п. 2.3.15. ПУЭ
3.3
Стан вводів кабелів у приміщення
П. 2.3.82,  ПУЭ
4.8.37. ПБЕ
3.4
Стан переходів
п. 2.3.108, 2.3.109.ПУЭ
3.5
Стан перетинів з комунікаціями
п. 2.3.94 - 2.3.99,
2.3.133 ПУЭ, 4.8.36 ПБЕ
3.6
Захист від механічних пошкоджень та корозії
п. 2.3.15, 2.3.16  ПУЭ
3.7
Заземлення оболонок, броні
П. 1.7.46. ПУЭ
3.8
Стан кінцевих розгалужень і з'єднувальних муфт
п. 2.3.65, 2.3.70  ПУЭ
3.9
Профілактичні випробування
Додаток  Э1  ПТЭ
3.10
Наявність маркувань
П. 2.3.23. ПУЭ
3.11
Наявність на кабельних муфтах бирок з позначками
п. Э2.3.2 ПТЭ,
 п. 2.3.23. ПУЭ
3.12
Наявність попереджувальних знаків
п. 2.3.24. ПУЭ
4.
Силові трансформатори

4.1
Стан пристроїв контролю за рівнем та температурою трансформаторної оливи
п. Э2.4.8. ПТЭ,
п. 4.2.28. ПУЭ
4.2
Стан заземлення, ізоляторів, з'єднувальних шин
п. Э2.4.37. ПТЭ
4.3
Стан системи охолодження
п. Э2.4.14. - Э2.4.16  ПТЭ
4.4
Профілактичні випробування
п. Э2.4.38, п. Э2.4.39, 
п. Э2.4.42  ПТЭ
4.5
Наявність оперативних написів
п. Э2.4.4. ПТЭ
5.
Підстанції та розподільчі пристрої

5.1
Стан оливових, повітряних та вакуумних вимикачів, роз'єднувачів
п. Э2.9.10.. ПТЭ
5.2
Стан пристроїв блокувань
п. 4.2.24. ПУЭ
5.3
Стан заземлень
п. 1.7.84.- 1.7.89. ПУЭ
5.4
Стан збірних шин та ізоляторів
п. 4.1.14.- 4.1.16, 4.2.22, 4.2.23, 4.2.45, 4.2.46, 4.2.51. ПУЭ
5.5
Стан електровимірювальних приладів
п. Э2.12.6, Э2.12.9, Э2.12.16 ПТЭ, п. 1.5.24, 1.5.26 ПУЭ
5.6
Наявність оперативних написів
п. Э2.9.7. ПТЭ
6.
Релейний  захист

6.1
Види захисту, відповідність проекту
п. 3.2.91 - 3.2.97, 3.2.106, 5.3.43, 5.3.46, 5.3.48  ПУЭ
6.2
Стан пристроїв захисту ліній, трансформаторів, потужних електродвигунів
п. 3.1.3.- 3.1.7, 3.1.14 - 3.1.17 ПУЭ, п. 6.5.1, 6.5.4  ПБЕЕС
6.3
Наявність АПВ, АВР, АЧР, періодичність перевірки і контроль роботи
п. Э2.11.8.-Э2.11.17, Э2.11.28 ПТЭ
7.
Електродвигуни

7.1
Стан вводів
п. 5.3.23, 5.3.29 ПУЭ,
4.8.17 ПБЕ
7.2
Стан заземлення
п. 1.7.46, 4.11.3 - 4.11.6 ПУЭ
7.3
Огородження частин, що обертаються
П. 5.3.6. ПУЭ
7.4
Наявність оперативних написів
п. Э2.5.3, Э2.5.4, Э2.5.10 ПТЭ
7.5
Наявність паспортів на вибухозахищені електродвигуни
п. 7.3.15. ПБЕЕС
8.
Внутріцехові електроустановки

8.1
Стан електропроводки
п. 2.1.13.- 2.1.32,  2.1.47- 2.1.54  ПУЭ
8.2
Стан заземлення (занулення) електрообладнання
п. 1.7.73. ПУЭ, ГОСТ 464-79
8.3
Наявність  огороджень та замикаючих пристроїв
п. 4.1.24 ПУЭ, п. 2.2.18 ПБЕЕС
8.4
Відповідність переносного електроінструменту і понижуючих трансформаторів вимогам нормативних документів
п. 6.1.9, 6.1.24, 1.7.44, 1.7.95 -1.7.98 ПУЭ
8.5
Відповідність зварювальних трансформаторів вимогам нормативних документів
п. 8.3 7 - 8.3.19 ПУЭ, п .6.7.47, 6.7.73 - 6.7.77 ПБЕЕС
8.6
Наявність знаків і плакатів безпеки
ГОСТ 12.4.026-76
8.7
Наявність оперативних написів
п. Э2.9.7 - Э2.9.9 ПТЭ
8.8
Профілактичні випробування
Додаток Э1  ПТЭ
9.
Акумулятори 

9.1
Наявність замикаючих пристроїв та відповідних написів на дверях акумуляторної
п. 6.6.1 - 6.6.3 ПБЕЕС
9.2
Функціювання приливно-витяжної вентиляції
П. 4.4.40 ПУЭ
9.3 
Відповідність витяжного вентилятора вимогам нормативних документів
П. 4.4.42 ПУЭ
9.4
Відповідність підлог акумуляторної вимогам нормативних документів
П. 4.4.35 ПУЭ
9.5
Наявність та функціювання аварійного освітлення
П. 4.4.13 ПУЭ
9.6
Відповідність опалення приміщення  акумуляторної вимогам нормативних документів
П. 4.4.45 ПУЭ
9.7
Укомплектованість приміщення акумуляторної засобами індивідуального захисту та необхідним посудом
п. 6.6.5 - 6.6.10 ПБЕЕС

10. Відповідність  експлуатації електроустановок  вимогам безпеки
10.1

Стан оперативної роботи
п. 2.2, 7.3.16 ПБЕЕС, п. Э1.4.2, Э2.1.12, Э2.2.7, Э2.3.15, Э2.3.16, Э2.4.37, Э2.7.21, Э2.8.22, Э2.9.9, Э2.10.19 ПТЭ
10.2
Організація проведення робіт в електроустановках, допуск до роботи
п. 3.1 - 3.5 ПБЕЕС
10.3
Укомплектованість засобами захисту. Періодичність випробувань засобів захисту
Додатки 2, 9, 10  ПЕЕЗЗ
10.4
Порядок зберігання, видачі та обліку електроінструменту
п. 6.7.6 - 6.7.8, 6.7.30 -6.7.37 ПБЕЕС
10.5
Укомплектованість засобами надання першої долікарської допомоги
п. Э2.10.23. ПТЭ
10.6
Наявність приміщень для чергового електротехнічного персоналу
п. 4.2.31, 4.2.32, 4.2.38  ПУЭ
10.7
Своєчасність проведення інструктажів
п. Э1.3.15, Э1.3.18  ПТЭ
10.8
Відображення в оперативному журналі проведення оглядів електрообладнання у вибухонебезпечних зонах

п. 7.3.16 ПБЕЕС 
10.9
Присвоєння груп з електробезпеки, відповідність комісії, оформлення результатів перевірки знань
Відповідає, не відповідає чинним вимогам
10.10
Наявність плану робіт щодо профілактики електротравматизму
Є,  немає
10.11
Наявність нормативної бази
ПБЕЕС, ПУЄ, ПТЕ, ПЕЕЗЗ

Скорочення:
ПБЕЕС - "Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів". Київ, 1998;
ПТЭ - "Правила технической эксплуатации электроустановок потребителей" Москва , Энергоатомиздат, 1989;
ПУЭ - "Правила устройства электроустановок", Шестое издание. Москва, Энергоатомиздат, 1987;
ПБЕ - "Правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок." Київ, 2001;
ПЕЕЗЗ - "Правила експлуатації електрозахисних засобів". Київ, Форт, 2001.


Додаток 10 
до п. 12.6.

Форма переліку електроустановок, що вичерпали свій ресурс

П Е Р Е Л І К
електроустановок, що вичерпали свій ресурс

№
з/п
Найменування електроустановки
Дата введення в експлуатацію
Норма амортизаційних відрахувань


















Головний бухгалтер ______________________________________ 
                                          (підпис, ініціали, прізвище)

Особа, відповідальна за електрогосподарство _______________________________ 
                                                                                       (підпис, ініціали, прізвище)













Додаток 11
до п. 12.4.1.


                                                                                                             З А Т В Е Р Д Ж У Ю

                                                                                                           Директор підприємства
                                                                                                         ____________________ 
                                                                                                           (підпис, iнiцiали, прізвище)
                                                                                                          "__"__________20___р.


П Е Р Е Л I К   Р О Б I Т,
що виконуються за нарядами, розпорядженнями та в порядку
поточної  експлуатації
(зразок заповнення)



Об'єм, назва роботи
Категорія роботи
Склад бригади



Кiль-кiсть осiб
Група з електро-безпеки
Примітка
1
2
3
4
5
1. Роботи, що виконуються за  нарядами-допусками
1.1.Пiдстанцiї, розподiльчi пристрої, шафи



1.1.1.Ремонт вводiв, доливання трансформаторної оливи
1
2
4, 3

1.1.2. Приєднання чи вiд'єднання лiчильника, ввiмкненого через трансформатори струму
1
2
4, 3

1.1.3. Випробування iзоляцiї КЛ, вимiрювання опору постiйному струму обмоток трансформатора
1
2
4, 3
Спецiалiсти ЕТЛ
1.2. Роботи на ПЛ



1.2.1.Роботи з пiдняттям на опору вище 3м:
-а) заміна чи перетягування проводів;
-б) приєднання, вiд'єднання кабелiв 10 кВ;
-в) чистка свiтильникiв, заміна ламп

1
1
1

2
2
2

3, 2
4, 3
3, 2

2. Роботи, що виконуються за розпорядженнями

2.1. Роботи на підстанціях, ЗРУ, щитових



2.1.1. Перемикання вiдгалужень на трансформатора
1
2
4, 3

2.1.2. Вимiрювання струму навантаження в РУ понад 1000В електровимiрювальними кліщами 
2
2
4, 3

2.2. Роботи на ПЛ



2.2.1. Вiдновлення написiв, знаків, фарбування металевих  конструкцій
3
1
3

2.2.2. Огляд ПЛ за сприятливої погоди
3
1
2

2.3. Роботи в примiщеннях та на територiї  пiдприємства



2.3.1. Ремонт силової проводки прокладеної в трубах
1
2
3, 2

2.3.2. Ремонт комутацiйної та пускової апаратури, встановленої в щитах, пультах, збiрках
1
2
4, 3

2.3.3. Роботи без зняття напруги на струмовiдних частинах напругою до 1000В
2
2
4, 3

3. Роботи, що виконуються в порядку поточної експлуатацiї
3.1. Огляд електрообладнання, встановленого в ТП, РУ
3
1
4

3.2. Ремонт освiтлювальної електропроводки, вимикачів, розеток
1
1
3

3.3. Замiна запобiжникiв
1
1
3

3.4. Ремонт поодиноких електродвигунів, калориферів, електронагрiвачiв, електроплит
1
1
3

3.5. Роботи з ремонту апаратів, розміщених поза щитами, збiрками:
- магнiтних пускачiв;
- пускових кнопок;
- автоматичних вимикачiв
1
1
3
З вiдома вiдповiда-льного за електро-господар-ство







 ПРИМIТКИ: 
1. Наряди та розпорядження записують в "Журнал облiку робiт за нарядами та розпорядженнями";
2. Роботи, що виконуються в порядку поточної експлуатацiї, записують в "Журнал дефектiв та неполадок в електроустановках";
3. В переліку вказана мiнiмальна кiлькiсть працівникiв;
4. Категорiї робiт:
             1 - роботи iз зняттям напруги;
             2 - роботи без зняття напруги, на струмовiдних частинах чи поблизу них;
             3 - роботи без зняття напруги, віддалік вiд струмовiдних частин.


Вiдповiдальний за електрогосподарство  _____________________________ 
                                                                                (пiдпис, iнiцiали, прiзвище)


















Додаток 12
до п. 12.4.1.


                                                                                                                З А Т В Е Р Д Ж У Ю 

                                                                                                          Директор  ______________  
                                                                                                                            (назва підприємства)
                                                                                                           ________________________ 
                                                                                                                 (підпис, ініціали, прізвище)
                                                                                                            "____"  _________ 20___р.


С П И С О К 
електротехнічних працівників, які можуть призначатися відповідальними особами 
під час виконання робіт в електроустановках
(зразок  заповнення)


Прізвище, ім'я, по-батькові

Посада, професія
Група з електро-безпеки
Надане право відповідальній особі
1
2
3
4
Кухровський Петро Пилипович
Відповідальний за електрогосподарство
П'ять
Видавати наряди та розпорядження, керівник робіт
Лебідь Петро Володимирович
Технік - електрик
П'ять
Видавати наряди та розпорядження, керівник робіт
Дорошенко Василь Петрович
Ст. електромонтер
Чотири до і понад 1000В
Керівник робіт, допускач
Лівіцький Станіслав Станіславович
Електромонтер 
Чотири до 1000В
Керівник робіт, допускач в ЕУ до 1000В
Черешня Олександр Петрович
Електромонтер
Три 
Керівник робіт, допускач в ЕУ до 1000В, наглядач
Матковський Віктор Оксентійович
Електромонтер 
Три 
Керівник робіт, допускач в ЕУ до 1000В, наглядач
Білоус Сергій Миколайович
Електромонтер 
Два 
Член бригади



Відповідальний за електрогосподарство                               П.П.Кухровський





Додаток 13
до п. 9.3.
 
Форма журналу обліку та утримання засобів захисту

Журнал обліку та утримання засобів захисту

 _________________________________________________________ 
(найменування засобів захисту, тип)

Ін вен-тарний 
№
Дата випро-буван-ня
Дата наступного випробува-ння
Дата періоди-чного огляду
Результати періодичного огляду 
Підпис працівни-ка, який проводив огляд
Місце знаход-ження
Примітки, номер протоколу випробу-вань
1
2
3
4
5
6
7
8

























Примітка. Періодичні огляди слід проводити не рідше 1 разу на 6 місяців.































Додаток 14
до п. 12.3.


_______________________________________________
Назва підприємства, організації, установи

 
                                                                                             "З А Т В Е Р Д Ж У Ю"

                                                                                              Керівник підприємства

                                                                                       ___________ ____________
                                                                                              Підпис, ініціали  прізвище
                                                                                        "___" __________ 200__р.









П О С А Д О В А   I H С Т Р У К Ц I Я   N ___

відповідального за  електрогосподарство

_____________________________________
Прізвище, імя, по- батькові














м. Хмельницький



1. Загальні положення

     1.1. Ця інструкція є документом, що визначає завдання, службові обов'язки, права, вiдповiдальнiсть працівника відповідального за справний стан і безпечну експлуатацію електрогосподарства (в подальшому - відповідального за електрогосподарство), та його взаємовідносини з іншими посадовими особами (підприємства, організації, установи).
     1.2.  Інструкція розроблена відповідно до вимог Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників.

2. Завдання та обов'язки

     2.1. Відповідальний за електрогосподарство організовує:
- безпечне  виконання робіт  в  електроустановках  підприємства  шляхом  видачі нарядiв-допускiв, розпоряджень, складання переліків робiт, нагляду за виконанням робiт;
- навчання та перевiрку знань пiдпорядкованого йому електротехнічного персоналу з питань пiдвищення квалiфiкацiї та охорони праці.
     2.2. Відповідальний за електрогосподарство складає:
- необхiднi  списки працiвникiв i перелiки робiт згiдно вимог "Правил безпечної експлуатаціх електроустановок споживачів";
- рапорт про вiдпуск електроенергiї електропостачальнiй органiзацiї.
      2.3. Відповідальний за електрогосподарство опрацьовує:
- інструкції з охорони працi для пiдпорядкованого електротехнiчного  персоналу;
- інструкції з експлуатації електроустановок;
- схеми  електропостачання пiдприємства та його дiльниць;
- графік навчання та перевірки знань електротехнічних працівників;
- графік планово-попереджувальних робіт в електроустановках.
     2.4. Відповідальний за електрогосподарство проводить:
- інструктаж підпорядкованих йому працівників підприємства з питань охорони  праці при виконаннi робiт в електроустановках;
- iнструктаж вiдрядженого на пiдприємство електротехнічного персоналу інших підприємств (органiзацiй) для виконання вимiрiв  та  випробувань;
- перевiрку знань на першу групу з електробезпеки персоналу пiдприємства.
      2.5. Відповідальний за електрогосподарство веде:
- переговори з електропостачальною органiзацiєю;
- облiк використання електроенергiї;
-  паспорти  на заземлювальні пристрої та основне електрообладнання;
- журнал протоколiв перевiрки знань з електробезпеки;
- журнал облiку i утримання електрозахисних засобiв.
     2.6. Відповідальний за електрогосподарство приймає участь:
- в роботi постiйно діючої комiсiї з перевiрки знань з питань охорони працi;
- в роботі державної (технічної) комісії з введення в екплуатацію закінчених будівництвом  (реконструкцією) енергетичних об'єктів.
     2.7. Відповідальний за електрогосподарство контролює:
- дотримання електротехнічним персоналом підприємства вимог нормативних документів з питань електробезпеки;
- графік навантаження електрообладнання та режими споживання електроенергії на пiдприємстві;
- справність і правильність використання електрозахисних засобів підприємства.
2.8. Відповідальний за електрогосподарство зобов'язаний забезпечити:
- економну  i безпечну роботу електроустановок;
- органiзацiю i своєчасне виконання планово-попереджуючих ремонтiв, профiлактичних вимiрювань i випробувань електрообладнання, апаратури та мереж;
- пiдтримання режиму електроспоживання, встановленого електропостачальною організацією;
- навчання, iнструктування i перевiрку знань електротехнічного персоналу;
- розрахунковий i технiчний облiк використаної електроенергiї;
- своєчасну звiтнiсть перед електропостачальною органiзацiєю за використану електроенергію;
- ведення технiчної документацiї, опрацювання необхiдних iнструкцiй та положень;
- наявність i своєчасне випробування засобiв захисту;
- виконання приписiв посадових осiб Держнаглядохоронпрацi та Енергонагляду;
- своєчасне розслiдування аварiй в роботi електроустановок та нещасних випадкiв вiд ураження електричним струмом;
- одержання технiчної документацiї на електрообладнання та зберiгання її.
     2.9 Відповідальний за електрогосподарство зобов'язаний дотримуватись вимог нормативних документiв з питань охорони працi, правил внутрiшнього трудового розпорядку, інструкцій.
     2.10. Відповідальний за електрогосподарство зобов'язаний виконувати накази, розпорядження  керiвництва пiдприємства, якщо вони не суперечать чинному  законодавству та вимогам нормативних документiв з охорони працi.

3. Права

     3.1. Відповідальний за електрогосподарство має право: 
     - брати участь в роботi комiсiї підприємства при перевiрцi знань з питань охорони праці;
- брати участь в  опрацюваннi  положень про форми i системи оплати працi підпорядкованих йому працiвникiв;
- виписувати наряд-допуск на виконання робiт, давати розпорядження i вказiвки електротехнiчному персоналу та здійснювати контроль за їх виконанням;
- вiдстороняти вiд виконання робiт працiвникiв, якi порушують вимоги  правил електробезпеки, призначити їм позачергову перевiрку знань;
- подавати пропозицiї керiвництву підприємства про приймання на  роботу, переведення, заохочення підпорядкованих йому працівників чи накладання на них дисциплінарних стягнень;
- брати участь в розробці планів капітального ремонту електрообладнання і розвитку електрогосподарства;
- видавати розпорядження для усунення виявлених недоліків в роботі електроустаткування, спрямовувати працівників підприємства на економію паливно-енергетичних ресурсів;
- видавати  технічні  умови субспоживачам електроенергiї на  приєднання  до електромереж пiдприємства, складати договiр на користування електроенергiєю;
- представляти електротехнічну службу підприємства в вищестоящих організаціях за дорученням керівника підприємства.
     3.2. Відповідальний за електрогосподарство має право вiдмовитись  від дорученої роботи, якщо створилась виробнича  ситуація небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, якi його оточують i навколишнього природного середовища.

4. Відповідальність

     4.1. Відповідальний за електрогосподарство несе  вiдповiдальнiсть:
- за  виконання покладених на нього цією iнструкцiєю завдань та службових обов'язкiв;
- за збереження підзвітних матеріальних цінностей.
     4.2. За порушення законодавчих та iнших нормативних актів про  охорону працi може бути притягнутий до дисциплiнарної, адмiнiстративної, матерiальної, кримiнальної відповідальностей, згідно з чинним законодавством.
     
5. Повинен знати
     
     5.1. Відповідальний за електрогосподарство повинен знати:
- цю посадову iнструкцiю;
- "Правила улаштування електроустановок (ПУЕ)";
- "Правила  безпечної  експлуатацiї  електроустановок споживачів (ПБЕЕсп)";
- "Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів (ПТЕсп)";
- "Правила користування  електричною енергiєю (ПКЕ)";
- "Правила охорони електричних мереж (ПОЕМ)";
- "Правила експлуатацiї електрозахисних засобів";
- "Правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок";
- "Правила безпечної роботи з інструментом та пристроями";
- "Правила внутрішнього трудового розпорядку";
- Закон  України "Про охорону працi";
- Закон України "Про пожежну безпеку";
- Закон України "Про працю";
- Закон України "Про електроенергетику";
- Закон України "Про енергозбереження";
- схему  електропостачання пiдприємства та його дільниць;
- Iнструкцiї з експлуатацiї електроустановок  підприємства;
- Інструкції з охорони праці і посадові інструкції для підпорядкованих працівників.
- інші чинні нормативні акти в межах своїх обов'язків.

6. Кваліфікаційні вимоги

     6.1. Відповідальним за електрогосподарство може бути призначений фахiвець з числа інженерно-технічних працівників, який має:
- вищу чи базову вищу електротехнiчну освiту;
-  стаж практичної роботи в електроустановках напругою (до 1000В,  понад 1000В) не менше 3-х років - для магістра i 5 років - для спеціаліста;
- квалiфiкацiйну групу з електробезпеки -(4 - в електроустановках до 1000В, 5 - в електроустановках понад 1000В).

7. Взаємовідносини за посадою

     7.1. Відповідальний за електрогосподарство підпорядкований безпосередньо директору (технічному директору) пiдприємства. На період його відсутності обов'язки відповідального виконує особа з електротехнічного персоналу  з відповідною групою з електробезпеки згідно наказу керівника підприємства.
     7.2. Взаємовiдносини з бухгалтерiєю.
 Отримує:
- документи на матерiальнi  цiнностi;
- бланки  документiв;
- річні, квартальні та місячні завдання виробництва та економії енергозатрат;
- штатний розклад працівників енергетичної служби;
- необхідне канцелярське приладдя, матеріали інвентар.
Подає:
- звiти про  використання  електроенергiї;
- накладнi на отримання матерiальних  цiнностей;
- акти для списання  матерiальних цiнностей.
- звіти про виконання виробничого плану;
- заявки на необхідні матеріали, інвентар, канцелярське приладдя тощо;
- клопотання про внесення змін до штатного розкладу служби.
     7.3. Взаємовідносини з керівниками структурних підрозділів.
     Одержує:
- інформацію про роботу і стан електрообладнання і електромереж;
- - заявки на реконструкцію електромереж в зв'язку перестановкою чи заміною обладнання;
- - заявки на перевірку знань працівників на першу - третю групи з електробезпеки.
     Подає:
- погодження на проведення перестановки чи заміни обладнання;
- погодження термінів  перевірки знань на першу - третю групи з електробезпеки.
     7.4. Взаємовідносини зі службою охорони праці.
     Одержує:
- погодження інструкцій з охорони праці;
- погодження на введення нових робочих місць в підрозділі.
     Подає: 
- проекти інструкцій з охорони праці, посадових інструкцій;
- технічну документацію для висновків на предмет розгляду питань з охорони праці.
     
     
     
     "УЗГОДЖЕHО":                                     Ознайомлений:

Інженер  з  охорони праці

_________ ______________ 
       Підпис        ініціали, прізвище
Головний   бухгалтер

_________ ______________
       Підпис        ініціали, прізвище

Юрисконсульт

_________ ______________
       Підпис        ініціали, прізвище













Додаток 15 
до п. 11.1.

Допустимі тривалі струми для проводів і кабелів

Т а б л и ц я 15.1-1.
Допустимі тривалі струми для проводів з гумовою та полівинілхлоридною ізоляцією

Поперечний переріз струмовід-ної жили, 
мм2
Струм, А, для проводів з мідними/алюмінієвими жилами, прокладеними

відкрито
в одній трубі


два одножильні
три одножильні
чотири одножиль-ні
один двожиль-ний
один трижиль-ний
0,5
11/-
-/-
-/-
-/-
-/-
-/-
0,75
15/-
-/-
-/-
-/-
-/-
-/-
1
17/-
16/-
15/-
14/-
15/-
14/-
1,2
20/-
18/-
16/-
15/-
16/-
14,5/-
1,5
23/-
19/-
17/-
16/-
18/-
15/-
2
26/21
24/19
22/18
20/15
23/17
19/14
2,5
30/24
27/20
25/19
25/19
25/19
21/16
3
34/27
32/24
28/22
26/21
28/22
24/18
4
41/28
38/28
35/28
30/23
32/25
27/21
5
46/36
42/32
39/30
34/27
37/28
31/24
6
50/39
46/36
42/32
40/30
40/31
34/26
8
62/46
54/43
51/40
46/37
48/38
43/32
10
80/60
70/50
60/47
50/39
55/42
50/38
16
100/75
85/60
80/60
75/55
80/60
70/55
25
140/105
115/85
100/80
90/70
100/75
85/65
35
170/130
135/100
125/95
115/85
125/95
100/75
50
215/165
185/140
170/130
150/120
160/125
135/105
70
270/210
225/175
210/165
185/140
160/125
175/135
95
330/255
275/215
255/200
225/175
245/190
215/165
120
385/295
315/245
290/220
260/200
295/230
250/190
150
440/340
360/275
330/255
-/-
-/-
-/-
185
510/390
-/-
-/-
-/-
-/-
-/-
240
605/465
-/-
-/-
-/-
-/-
-/-
300
695/535
-/-
-/-
-/-
-/-
-/-
400
830/645
-/-
-/-
-/-
-/-
-/-



     Допустимі тривалі струми для проводів з гумовою чи полівинілхлоридною ізоляцією і кабелів з гумовою чи пластмасовою ізоляцією в свинцевій, полівинілхлоридній і гумовій оболонках вказані для температур жил +65, навколишнього повітря  +25 і землі  +15 С.
     При визначенні кількості проводів, що прокладаються в одній трубі (або жил багатожильного провідника), нульовий робочий провідник (N) чотирипровідної системи провідників трифазного струму, а також заземлювальні і нульові захисні (РЕ) провідники до розрахунку не входять.



Т а б л и ц я 15.1-2.
Допустимі тривалі струми для кабелів з гумовою чи пластмасовою ізоляцією в свинцевій, полівинілхлоридній, гумовій оболонках, броньованих і  не броньованих.

Поперечний переріз струмопровідної жили, мм 2
Струм, А,  для кабелів з мідними/алюмінієвими жилами

одножильні
двожильні
трижильні

Прокладених

в повітрі
в повітрі
в землі
в повітрі
в землі
1,5
23/-
19/-
33/-
19/-
27/-
2,5
30/23
27/21
44/34
25/19
38/29
4
41/31
38/29
55/42
35/27
49/38
6
50/38
50/38
70/55
42/32
60/46
10
80/60
70/55
105/80
55/42
90/70
16
100/75
90/70
135/105
75/60
115/90
25
140/105
115/90
175/135
95/75
150/115
35
170/130
140/105
210/160
120/90
180/140
50
215/165
175/135
265/205
145/110
225/175
70
270/210
215/165
320/245
180/140
275/210
95
325/250
260/200
385/295
220/170
330/255
120
385/295
300/230
445/340
260/200
385/295
150
440/340
350/270
505/390
305/235
435/335
185
510/390
405/310
570/440
350/270
500/385
240
605/465
-/-
-/-
-/-
-/-

     П р и м і т к и: 
     1) Допустимі тривалі струми для чотирижильних кабелів з алюмінієвими жилами і пластмасовою ізоляцією на напругу до 1000 В такі як і для  трижильних кабелів але з коефіцієнтом 0,92.
     2) Якщо кількість одночасно навантажених проводів більша чотирьох, прокладених в трубах, коробах, а також в лотках жмутами, то струми для проводів визначають як для відкрито прокладених (в повітрі) з введенням понижуючих коефіцієнтів 0,68 для 5 і 6; 0,63 для 7 - 9 і 0,69 для 10 - 12 проводів. Контрольні та резервні кабелі не враховуються.



Додаток 16 
до п. 11.8.

Захист від ураження атмосферною електрикою

     Електричні розряди блискавки чинять теплову, механічну і електромагнітну дію на предмети по яким протікає розрядний струм, а також і на  розташовані поблизу предмети. Як наслідок цієї дії можуть виникати пожежі, руйнування, вибухи та ураження людей і тварин.
     Небезпечними проявами блискавки є:
- пряма дія (пряме влучення);
- електромагнітна та електростатична індукція;
- занесення високих потенціалів через наземні та підземні комунікації.
     Дії блискавки підрозділяють на дві групи: первинні, викликані прямим влученням блискавки, і вторинні, індуковані близькими її розрядами або занесені до об'єкту по видовжених металевих комунікаціях.
      Пряме влучення блискавки - безпосередній контакт каналу блискавки з об'єктом, що супроводжується протіканням через нього струму блискавки.
     Вторинне проявлення блискавки - викликане близькими розрядами блискавки наведення в металевих елементах конструкції обладнання, в незамкнених металевих контурах потенціалів, які  створюють небезпеку іскріння в середині об'єкту.
     Занесення високих потенціалів - перенесення до об'єкту, що захищається, по видовженим металевим комунікаціям (наземних та підземних трубопроводах,  кабелях тощо) електричних потенціалів, викликаних прямим влученням чи близьким розрядом блискавки і які  створюють небезпеку іскріння.
     Стосовно захисту від впливу блискавки будівлі та споруди діляться на І, ІІ,  ІІІ категорії [32].  Ці категорії назначаються в залежності від місця знаходження об'єктів, наявності в них  вибухонебезпечних і пожежонебезпечних зон, кількості грозових годин впродовж року, очікуваної кількості ударів блискавки за рік тощо.
     До категорії І належать будинки та споруди (об'єкти) або їхні частини в приміщеннях яких перебувають горючі гази чи легкозаймисті рідини здатні утворювати вибухонебезпечні зони класів 0 та 1, або горючі пил чи волокна здатні утворювати вибухонебезпечні зони класів 20, 21.
     До  категорії ІІ належать: 
- будинки та споруди (об'єкти) або їхні частини в приміщеннях яких перебувають горючі гази чи легкозаймисті рідини здатні утворювати вибухонебезпечні зони класу 2, або горючі пил чи волокна здатні утворювати вибухонебезпечні зони класу 22; 
- зовнішні установки, що створюють зони класу 2 і розташовані в місцях де кількість грозових годин на рік не менше за 10 годин; 
- будинки обчислювальних центрів, розташовані в місцях де кількість грозових годин на рік не менша за 20 год.
     Решта будівель і споруд віднесені до ІІІ категорії блискавкозахисту [32].
     Об'єкти, які екрануються висотними будівлями чи високими деревами (перебувають в зоні їх захисту) блискавкозахисту не потребують.
     Будівлі та споруди категорій І та ІІ повинні бути захищені від прямих влучень блискавки, вторинних її проявів, і заносу високого потенціалу.
     Зовнішні установки ІІ категорії повинні бути захищені від прямих влучень і вторинних проявів блискавки.
     Будівлі та споруди ІІІ категорії повинні бути захищені від прямих влучень блискавки і заносу високого потенціалу.
     Зовнішні установки ІІІ категорії повинні бути захищені від прямих влучень блискавки.
     Захист від прямих влучень блискавки здійснюють за допомогою  блискавковідводів. Захисна дія блискавковідводів основана на властивості блискавки уражати найвищі заземлені металеві споруди тому нижчі будівлі, що знаходяться в зоні захисту, не уражуються блискавкою. Блискавковідвід - пристрій, який вищий за об'єкт, що захищається, сприймає на себе прямий удар блискавки і відводить струм блискавки в землю.
     Блискавковідвід складається із:
- блискавкоприймача, який безпосередньо приймає на себе прямий удар блискавки; 
- опорної конструкції на якій встановлено блискавкоприймач;
-  струмовідвода, що забезпечує зв'язок блискавкоприймача з заземлювачем;
-  заземлювача, який забезпечує контакт з землею. 
     Всі елементи блискавкозахисту виготовляють із металу. Блискавкоприймач може бути стержневим, тросовим, сітковим. Конструкція заземлювача для блискавкозахисту аналогічна  заземлювачу для електроустановок. 
     Для захисту об'єктів категорії ІІІ в усіх можливих випадках заземлювач для блискавкозахисту повинен бути об'єднаний з заземлювачем електроустановки. З метою захисту від заносу потенціалу до заземлювача захисту від прямого удару повинні бути приєднані внутріоб'єктові металеві конструкції, трубопроводи та система зрівнювання потенціалів (дивись мал.. 11.10.1.). 
     Для металевих димових труб, веж та інших конструкцій влаштування блискавкоприймачів, струмовідводів  не потрібно, вони приєднуються безпосередньо до заземлювача який може бути як штучний так і природній.
     Захист від прямого удару блискавки об'єктів І  категорії повинен здійснюватися стержневими або тросовими блискавковідводами, розташованими окремо на певній відстані від об'єкту.
     Захист від прямого удару блискавки об'єктів ІІ категорії з не металевим покриттям повинен здійснюватися розташованими окремо від об'єкту або встановленими на самому об'єкті  стержневими або тросовими блискавковідводами, 
     Захист від заносу високого потенціалу по підземних комунікаціях здійснюється: 
- для об'єктів ІІ категорії - приєднанням комунікацій на вводі до будівлі чи споруди до заземлювача захисту від прямих ударів блискавки;
- для об'єктів І категорії - заземлювачі захисту від прямого удару блискавки повинні бути віддалені від цих комунікацій на максимальні допустимі за технологічними умовами відстані, а самі комунікації приєднані на вводі в будівлю до арматури залізобетонного фундаменту будівлі або до штучного заземлювача із трьох  чи більше вертикальних електродів довжиною не менше 3 м розташованих на відстані не менше 5 м один від одного. 
     Захист від заносу високого потенціалу по наземних (надземним) комунікаціях здійснюється:
- для об'єктів  І категорії - заземленням  металевих комунікацій на вводі в будівлю (споруду) і на двох ближніх до будівлі опорах комунікацій шляхом приєднання до залізобетонних фундаментів будівлі та опор або до заземлювача, конструкція якого вказана в попередньому пункті; 
- для об'єктів ІІ категорії - приєднанням металевих комунікацій на вводі в будівлю до заземлювача захисту від прямих ударів блискавки і на ближній до вводу опорі комунікації до її залізобетонного фундаменту чи до штучного заземлювача із одного електроду довжиною не менше 3 м.
- 
     Для захисту від вторинних проявів (електромагнітної та електростатичної індукції) блискавки будівель і споруд І категорії необхідно вжити наступних заходів:
- металеві конструкції і корпуси обладнання та апаратів будівлі повинні бути приєднані до заземлювального пристрою електроустановки чи залізобетонного фундаменту будівлі. При цьому повинні дотримуватися найменші допустимі відстані в землі між цими заземлювачами і заземлювачем захисту від прямих ударів блискавки;
- в середині будівлі в місцях зближення трубопроводів між собою та подовженими металевими конструкціями на відстань менше 10 см  через кожні 20 м слід приварювати чи припаювати перемички із стального дроту діаметром не менше 5 см чи смуги перетином не менше 24 мм2. Для кабелів з металевими оболонками чи бронею перемички виконують з мідного гнучкого проводу;
- в з'єднаннях елементів трубопроводів чи інших подовжених металевих предметів повинен бути забезпечений перехідний опір не більше 0,03 Ом на кожний контакт [п. 2.7. в) 32]. За неможливості забезпечити перехідний опір болтовими з'єднаннями необхідно влаштування сталевих перемичок.
     Для захисту від вторинних проявів (електромагнітної та електростатичної індукції) блискавки будівель і споруд ІІ категорії необхідно вжити наступних заходів:
- металеві конструкції і корпуси обладнання та апаратів будівлі повинні бути приєднані до заземлювального пристрою електроустановки чи залізобетонного фундаменту будівлі.
-  в середині будівлі в місцях зближення трубопроводів між собою та подовженими металевими конструкціями на відстань менше 10 см  через кожні 30 м слід приварювати чи припаювати перемички із стального дроту діаметром не менше 5 см чи смуги перетином не менше 24 мм2. Для кабелів з металевими оболонками чи бронею перемички виконують з мідного гнучкого проводу;
- у фланцевих  з'єднаннях внутрішніх трубопроводів необхідно забезпечити нормальне затягнення не менше 4 болтів на кожний фланець.
     Для захисту зовнішніх установок від вторинних проявів (електромагнітної та електростатичної індукції) блискавки металічні корпуси встановлених на них апаратів повинні бути приєднанні до заземлювального пристрою електрообладнання чи до заземлювача захисту від прямих ударів блискавки. На резервуарах, що мають плаваючі кришки або понтони необхідно встановлювати не менше двох сталевих гнучких перемичок між кришками (понтонами) і металевим корпусом резервуару чи струмовідводами встановлених на резервуарі блискавковідводами.
     Перевірка стану блискавкозахисту повинна виконуватися для об'єктів І та ІІ категорій 1 раз на рік перед початком грозового сезону, а для об'єктів ІІІ категорії - не рідше ніж 1 раз на 3 роки [32.]
     Перевірці підлягає цілісність і захищеність від корозії доступних огляду частин блискавкоприймачів та струмовідводів, контактів між ними, а також величина опору розтікання струму промислової частоти в заземлювачів блискавковідводів, що стоять окремо.
     Величина цього опору не повинна перевищувати результати відповідних вимірів на стадії приймання більше ніж у 5 разів. Дані вимірів заносять до паспорту заземлювача.
     До 1987р для заземлювачів блискавкозахисту нормувався імпульсний опір розтіканню струму блискавки і були прийняті величини 10 Ом для будівель  і споруд І та ІІ категорій, 20 Ом для будівель ІІІ категорії і 50 Ом для зовнішніх установок. Величина імпульсного опору відрізняється від опору заземлювача для струму розтікання промислової частоти і залежить від багатьох параметрів струму блискавки (амплітуди, крутизни, довжини фронту), що змінюються в широких границях і величина їх не передбачувана тому  нормування його не є раціональним. З цієї причини для низки типових конструкцій заземлювачів було підраховано імпульсні опори  за коливань струмів блискавки від 5 до 100 кА і за результатами розрахунків проведено відбір конструкцій заземлювачів, які відповідають прийнятим умовам і їх рекомендовано до застосування [32].
     Вимоги щодо захисту електроустановок від дії атмосферної електрики викладені в нормативному документі - "Правила устройства электроустановок" [27].
     






Список літератури
    
      1. Гажаман В.І. Електробезпека на виробництві. Київ. 1998 - 130с.
      2. ГОСТ 12.0.002-80. Система стандартов безопасности труда (ССБТ). Термины и определения 
      3. ГОСТ 12.1.002-80. ССБТ. Электрические поля промышленной частоты.
      4. ГОСТ 12.1.006- 84. ССБТ. Электромагнитные поля радиочастот.
      5. ГОСТ 12.1.009-76. ССБТ. Электробезопасность. Термины и определения.
      6. ГОСТ 12.1.013-79. ССБТ. Строительство. Электробезопасность. Общие требования.
      7. ГОСТ 12.1.018-84. ССБТ. Пожарная безопасность. Электростатическая искробезопасность.
      8. ГОСТ 12.1.019-79. ССБТ. Электробезопасность. Общие требования и номенклатура видов защиты.
      9. ГОСТ 14254   .Изделия электротехнические. Оболочки. Степень защиты.
      10. ГОСТ 30331.2-95 (МЭК 364-3-93). Электроустановки зданий. Часть 3. Основние характристики.
      11. ГОСТ 30331.3-95 (МЭК 364-4-41-92). Электроустановки зданий, Часть 4. Требования по обеспечению безопасности. Защита от поражения электрическим током.
      12. ДНАОП 0.00-1.21-98. Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів. Київ, 1998 - 185с.
      13. ДНАОП 0.00-1.29-97 Правила захисту від статичної електрики. Київ, ДНАОП України, 1997 -109с.
      14 ДНАОП 0.00-1.32-01. Правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок. Київ, Укрархбудінформ, 2001 -121с.
      15. ДНАОП 0.00- 8.19-99. Порядок проведення опосвідчення електроустановок споживачів. Київ, 2000 - 14с.
      16. ДНАОП 1.1.10-1.04-01. Правила безпечної роботи з інструментом та пристроями. Київ, 2001 - 171с.
      17. ДНАОП 1.1.10-1.07-01. Правила експлуатації електрозахисних засобів. Київ, Форт, 2001 - 117с.
      18. Долин П.А. Основы техники безопасности в электроустановках. Москва, Энергоатомиздат, 1984 - 448с.
      19. Збірник діючих нормативних документів про охорону праці. Том 1. Міністерство зв'зку України. Київ, 1996 - 68с.
      20. Закон України "Про охорону праці" зі змінами від 21.11.02  №229-ГУ.
      21. Манойлов В.Е. Основы электробезопасности. Ленинград, 1991 - 480с.
      22. Найфельд М.Р. Заземления и защитные меры безопасности. Москва, Ленинград. Энергия, 1975.
      23. Павленко А.Р. Комп'ютер TV і здоров'я. Київ "ОСНОВА" 1998 - 152с.
      24. Порядок видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2003р.  №1631. Київ.
      25. Правила технической эксплуатации электроустановок потребителей. Москва. Энергоатомиздат, 1989 - 196с.
      26. Правила технической эксплуатации электроустановок потребителей. Глава Э3.2. Электроустановки во взрывоопасных зонах. Москва. Энергоатомиздат, 1990 - 31с.
      27. Правила устройства электроустановок.(Шестое издание дополненное и переработанное). Москва. Энергоатомиздат, 1986 - 646с.
      28. Правила користування електричною енергією. Київ. НКРЕ, 2002 - 111с.
      29. Правила охорони електричних мереж. Київ. Міністерство енергетики України. 1997 - 26с.
      30. Правила технічної експлуатації та охорони праці на нафтобазах. Київ. Українське об'єднання "Укрнафтопродукт", 1998 - 220с.
      31. Равикович И.А. Техника безопасности в передвижных электроустановках. Москва. ЭНЕРГИЯ, 1976 -145с.
      32. РД 34.21.122 - 87. Инструкция по устройству молниезащиты зданий и сооружений.
     33. Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів.  Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 р. за № 43/13017.
      34. Правила улаштування електроустановок . Київ. ІНДУСТРІЯ, 2008 - 424с.











ПІСЛЯМОВА
      Досить часто в літературі та нормативних документах зустрічаються терміни, від яких "в'януть" вуха спеціаліста. Це такі як: "електричний ланцюг", "електричні дроти", "трансформаторне масло", "діелектричні рукавички" тощо. На думку автора ці терміни є недолугими перекладами із радянських російськомовних нормативних документів (інших в ті часи не було) не спеціалістами як з української мови так і з електротехніки.
      Що стосується терміну "електричний ланцюг" то це літературний переклад з російського технічного терміну  "электрическая цепь". В українській технічній мові  застосовується в такому випадку термін - електричне коло. 
      Що стосується "електричних дротів" то доречніше було б застосовувати термін електричний провід, так як слово дріт є німецького походження (dreiten - протягувати, волочити) і визначає технологію отримання даного матеріалу шляхом протягування крізь фільєру. Нас же цікавить інше, а саме: здатність матеріалу проводити електричний струм. Тому - провід, провідник.
      Про термін "трансформаторне масло" і мови не має. Українцям відомо як і з чого виготовляють масло і на що його намазують. Масло це є тваринний жир молочного походження. Рідкі жирі рослинного чи мінерального походження називають олія, олива. Доцільніше застосовувати термін трансформаторна олива, енергетичні оливи, як це вже зроблено в нормативному документі  "Технічна експлуатація електричних станцій та мереж. Правила.  ГКД 34.20.507-2003". 
      Термін "діелектричні рукавички" викликає усмішку. Як може доросла людина натягнути дитячу рукавичку ("варежку" - російською) адже до смостійної роботи в електроустановках допускаються навчені працівники віком не молодше 18 років, а рукавичка це маленька (дитяча) рукавиця в якої великий палець має свою окрему комірку, а чотири інших - загальну? Пішов цей термін від невдалого перекладу спеціалістами Рівненського дослідного підприємства Рівнеелектротехнологія" з радянського російськомовного нормативного документу "Правила применения и испытания средств защиты, используемых в электроустановках" термину "диэлектрические перчатки". Слово "перчатка" старослов'янського походження від слова перст - палець, а "перстчатка" - те, що одягається на кожний перст. В українській мові є чудовий аналог - діелектричні пальчата.
      Та це ще не все! Дякуючи "Рівнеелектротехнології" ми повинні застережні знаки  "Обережно! Електрична напруга" кріпити на "зворотньому" боці вхідних дверей підстанцій, щитів, збірок. Так перекладено з російської "на внешней стороне входных дверей РУ". Уявляєте, як це зручно для відвідувачів коли номер Вашої квартири, читачу, кріпиться  на "зворотньому боці вхідних дверей"?
      Чи візьміть, наприклад, таблицю 4.2. документу "ДНАОП 1.1.10-1.07-01. Правила експлуатації електрозахисних засобів" там ізолювальні накладки та ізолювальні ковпаки є додатковими електрозахисними засобами, а в п. 15.2.1. та в п. 15 3 1  це вже основні захисні засоби. То ж як нам бути?






Автор
koxan333
Документ
Категория
Документация
Просмотров
10 655
Размер файла
5 156 Кб
Теги
Електробезпека на виробництві та в побуті
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа