close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Життєвий і творчий шлях Ю.Словацького

код для вставкиСкачать
Виконала роботу:
А класу
учениця 10Брижата Вікторія
Викладач:
Палій Л.В.
ЮЛІУШ СЛОВАЦЬКИЙ
(1809 - 1849)
Великий польський поет і драматург.
1. Біографія
Юліуш Словацький народився 4
вересня 1809 р. Народився в
українському мальовничому містечку
Кременці на Волині.
Кременець – одне з найдавніших
міст Київської Русі. Це українське
місто і стало колискою майбутнього
поета. Саме в сім’ї Евзевіуша
Словацького – викладача риторики
та поезії місцевого ліцею, відомого
літератора народився син, якого
назвали Юліушем.
Саме тут на Україні пройшли
дитячі роки хлопця, залишивши у
його серці незабутнє враження від
міста, від кременецьких пейзажів з їх
неповторною красою та своєрідністю.
Саломея Словацька, освічена жінка, яка
дуже любила музику, після смерті батька,
одружується вдруге і в 1817 р.
переїздить разом із молодим Юліушем
до Вільна.
На протязі 1819 – 1825 рр. Юліуш
успішно навчається у Віленській гімназії.
Неспокійний,
з
вогненною
уявою,
зосереджений, трохи замкнений, він
багато читає і пробує писати вірші, потай
мріючи про велику поетичну славу.
Із розповідей Саломеї відомо, що батько був
для сина зразком у наполегливому досягненні
мети, а також прикладом у заняттях літературою.
Юліуш узявся за перо в той час, коли набирав
сили метод романтизму. Ю.Словацький у листі до
матері від 30 листопада 1833 р. з належним
розумінням оцінював поетів доби Відродження і
батькову працю, як пройдений етап:
Виховувався Юліуш разом із зведеними сестрами
Олександрою та Герзилією, майже дорослими дочками
доктора Бекю від першого шлюбу
“Книги
Кохановського я
одержав з такою
радістю, як ніби
вітав друзів.
Зберігати їх буду
завжди, бо нотатки
батька і твоїх
кілька виразів,
мамо, освятили їх
для мене”.
На вечори до салону
Саломеї приходили відомі і
цікаві люди Вільна, серед
яких були і брати Снядецькі,
а також поети так званої
“литовської школи”. До них
належали
А.Одинець,
А.Міцкевич та О.Хоцько. Усі
вони жваво обговорювали
події
політичного
і
культурного життя, читали
власні вірші і переклади,
співали пісні. Пізніше в
листах
Ю.Словацький
згадував українську пісню
”Ой не ходи, Грицю”, котру
часто слухав у виконанні
матері.
О.Хоцько.
Перед від’їздом з Кременця Ю.Словацький написав
вірш-експронт “Мати до сина”, в якому йшлось про
вірність своїй родині, про синівський обов’язок перед
матір’ю. У щоденнику він тоді відзначив:
“Так закінчується
перший період мого
життя. Мені тепер
після закінчення
університету
дев’ятнадцятий рік,
однак, видається, що
я вже так довго
жив... Світ почуттів
зник для мене, і
кілька останніх
років, я жив в іншому
світі поезії”.
Перша трагедія Юліуша була високо оцінена відомим
політичним діячем того часу Нємцевичем, якому
молодий автор читав третю дію твору. В листі до
матері від 15 вересня 1830 р. Словацький писав:
“Прослухавши
сцену, в якій
Міндовг пориває з
хрестоносцями,
Нємцевич із
захопленням
вигукнув: ”Ах, чому
ж цієї трагедії
грати не можна”.
Нємцевич також додав:
“Я радий, бо перед смертю
бачу, що в Польщі залишився
поет, який має великий
талант і дотримується
громадянського духу”.
Юліуш
Словацький
дуже
захоплювався
українською тематикою. Він вивчав українську
історію і відкрив знамениту тему – історію
Запорізької Січі. Так постає твір “Змій”.
Звернення до історичного минулого народу
споріднює Словацького із Шевченком (“Іван
Підкова” Тарас Шевченко; “Змій” Ю.Словацький).
2. Іван Франко про Юліуша Словацького.
Іван Франко був першим, хто насправді дав
критичні оцінки творчості Ю. Словацького. У працях
І.Франка міститься досить багато висловлювань про
Ю.Словацького. Наприклад, “поезія Ю.Словацького
мала важливий суспільний вплив, бо закликала народ
до боротьби”, “Сьогодні вже доведений і не викликає
сумніву той факт, що в минулому Словацький зробив
величезний вплив на ціле польське покоління,
причому вплив не завжди позитивний, бо переважно
діяв на уяву читача і підносив її. І все ж його поезія,
як це доведено такими критиками, як Шуйський,
Тарнавський
і
Малецький, має
крім
великої
літературної
вартості, також
немале
історичне
значення,
як
фактор
розвитку
польської
громадськості”.
Таких висловлювань у Франка про Словацького
дуже багато, але Франко ніколи не ідеалізував
Ю.Словацького. Він говорить про нього як про такого,
яким він був насправді, нічого не приховуючи.
Іван Франко зацікавився цим польським романтиком вже в 70-х рр. ХІХ
ст. Він настільки проникливо аналізував його твори, що після смерті поета
вони викликали такий ентузіазм, що їх цінували вище від творів
А.Міцкевича, хоча А.Міцкевича І.Франко просто обожнював, говорячи про
нього, що „у своїй письменницькій діяльності він виявив таку велику
різносторонність духовних інтересів, незвичайну силу вислову та пластику
поетичного малювання; при тім, як чоловік, він був людина високоморальна,
а його поетичний талант не ставав на перешкоді тверезому розумінню
людей та відносин”
А.Міцкевич
3. Юліуш Словацький і його твори.
Поезія:
Поетичні повісті:
• Агезиляуш
• Гуго (1830)
• Ангел вогнистий — мій ангел лівий
• Араб (1830)
• Беатрікс Ченчі
• Ян Білецький (1830)
• Відповідь на «Псалми майбутності» В альбом • Змій (1832)
Софії Бобрової
• Лямбро (1833)
• Гімн (Богородице! Діво!)
• Гімн заходу сонця на морі До матері
• До Міхала Роля Скибицького
• Дума про Вацлава Жевуського
• Заспокоєння
• Мій заповіт („Жив з вами…“)
• На перенесення останків Наполеона
• Невідомо що або романтичність
• Ода до свободи
• Поможи мені, Боже!
• Похорон капітана Мейзнера
• Розлука
• Розмова з пірамідами
• Совінський в окопах Волі
Драми:
• Марія Стюарт (1830)
• Кордіан (1834)
• Балладина (1839)
• Мазепа (1839)
• Лілля Венеда (1840)
• Срібний сон Саломеї (1835)
• Горштинський (1835)
• Беатрикс Ченчі (1839-40)
• Крак (незакінчена, 1840)
• Валленрод (незакінчена, 1840)
• Беньовський (незакінчена, 1840)
• Фантазій (1841)
• Золотий череп (1842)
• Незламний князь (1843)
• Самуель Зборовський (1844-45)
• Завіша Чарний (незакінчена, 1844)
4.Юліуш Словацький в Тульчині.
• У Тульчині перебуває польський поет Юліуш Словацький.
• Їдучи з Одесь зі своїм другом Зепаном, Словацький зупинився в
Тульчині.
• Він був зачарований красою величного палацу Потоцьких, парку
«Хороше».
(З архіві краєзнавчого музею міста Тульчина)
Тульчин - це райцентр Вінницької області. Містечко
невелике, але багате історією. У письмових джерелах
місто вперше згадується в 1607 р. як польська фортеця
Нестервар Брацлавського воєводства. Удругій половині
XVIII століття Тульчин належав польським магнатам
Потоцьким. До наших днів зберігся палац Станіслава
Фелікса
Потоцького
побудований
за
проектом
французького архітектора Лакруа. Палац по праву
вважається кращим зразком класицизму в Україні.
В
Тульчин
до
друзів-декабристів
приїжджали
російський поет О.С. Пушкін, польський поет Юліуш
Словацький, поет-декабрист А.П. Баратинський. Зберігся і
будинок, в якому збиралися декабристи, тепер тут
розташувався краєзнавчий музей.
«Приїхали до гарного Тульчина...»
У липні 1827 року
гостювання
Юліуша
Словацького
у
Верхівці
виявилося
коротким — всього
кілька
днів.
Саме
стільки
часу
знадобилося Зенону
Михальському,
аби
зібратися в дорогу і,
приєднавшись
до
Юліуша, разом
із
ним вирушити до
Одеси — до моря.
На бричці з кучером,
яких дав господар,
вони
виїхали
з
маєтку, продумавши
власний
маршрут.
Перша
велика
зупинка
—
в
Тульчині, в резиденції
вельможних
Потоцьких.
Місто
мало чудовий палац
і парк під назвою
«Хороше»,
який
колись
міг
позмагатися красою
з
уманською
Софіївкою
(сьогодні
від
парку
залишились хіба що
спогади).
Збереглися
щоденникові записи
Словацького про ті
два дні:
«На третій день ввечері ми
приїхали до гарного Тульчина
Потоцьких... Довго ми ходили по
саду, аж діждалися сходу повного
місяця... Довго ще стояли на
дворі палацу, дивилися на дім, по
якому пропливало біле місячне
проміння, і біля нього,
порожнього і тихого, здавалось
нам, що над ним тяжить
прокляття Бога за зраду
вітчизні, і мимоволі дума, що
проклинала Потоцького,
залунала в наших вухах...»
5. З листів.
„Я так далеко і не
можу, як колись
прилетіти до
Кременця, вночі
відкрити вашу
фіртку, збудити
дідуня, протягом
хвилини удавати
злодія, який
вривається в дім, а
вранці бути
зустрінутим
маминими слізьми.
Щоб я дав за таку
хвилину!.."
Пише у листі з Парижа до рідного Кременця
Ю.Словацький. Впродовж 20-літ мати і син
прожили в розлуці та у безперервному
єднанні при допомозі листування. Але як
магнітом був притягнутий любов`ю, погляд
Словацького до рідного міста - міста, де жила
мама.
Туга розлуки в подробицях і деталях малювала йому
усі закутки Кременця:
„Кохана мамо!.. Чи з
твоїх вікон завжди
видно Замкову гору оцю гору, до якої я не
раз пристосовував
думку Сенкевича, що
„вона переслідує людей,
як сумління".
„Мамо, якби я
помирав, то
сказав би
спалити і
віднести тобі моє
серце, бо його
попіл нікому
іншому не
належить...".
„Зараз при наближенні
нового Різдва Христового,
я хотів би, щоб хтось
тут міг заспівати мені
таку колядку, яку я чув
останнього року,
перебуваючи в Кременці".
„Снилось мені
недавно, що ходжу
з тобою по гаю
Черчі, що пахне
мені конвалія. Що
бачу полум`я
цегелень і чую
солов`їв...
Ці листи линуть з Парижа, Женеви, Дрездена, Флоренції до
матері у Кременець. Мати і Кременець для Словацького - це
синоніми, рідні, милі і до болю близькі почуття. Він, понад
усе, любив Бога, матір і Кременець.
6.У Києві відкрили пам'ятник польському поетові
Юліушу Словацькому
У Києві відбулося відкриття пам'ятника польському
поетові Юліушу Словацькому. Пам'ятник встановлено
поряд з Миколаївським костелом на вулиці Велика
Васильківська.
Автор пам'ятника - польський скульптор Станіслав
Радванської. Архітектор - Андрій Даниленко (Україна).
У відкритті пам'ятника взяв участь міністр культури і
національної спадщини Польщі Богдан Здроєвський.
Скульптура Юліуша Словацького була виготовлена ​і
перевезена до Києва з нагоди святкування 200-річчя з
дня народження поета в 2009 році
7. Висновок
Сьогодні вже доведений і не викликає сумніву той факт, що
в минулому Ю.Словацький зробив величезний вплив на ціле
покоління польське, причому вплив не завжди позитивний, бо
переважно діяв на уяву читача і підносив її. І все ж його
поезія має, крім великої літературної вартості, також немале
історичне значення.
ім'я поета пов'язане ще з
одним характерним явищем в
історії
польської
літератури.
Немов наперекір тій невдалій
формі, в якій з'являються на світ
видання
його
творів,
він
діждався
від
нас
першої
грунтовної біографії, написаної в
новому дусі, на основі листів
його власних і його оточення,
спогадів про нього осіб, що його
знали.
Що стосується України, то тут він може
сподіватися доброї пам'яті про себе. Однак,
Україна ще не віддала своєму синові належної
шани, синові, який любив її польським серцем і
пророкував їй щасливу долю.
Автор
Ирина Кащенко
Документ
Категория
Без категории
Просмотров
23
Размер файла
27 954 Кб
Теги
словацького, творчий, шляхи, життєвий
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа