close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

обдаровані діти

код для вставкиСкачать
 Самовиховання як чинник розвитку особистості школяра
Самовиховання потрібне кожній людині. Воно прискорює розвиток внутрішніх сил людини - фізичних і духовних.
Самовиховання - кращий спосіб розвитку усіх здібностей. Хто знає себе, той робить менше помилок, правильно оцінює свої можливості, може передбачити свої невдачі.
Самовиховання - це уміння керувати своїм "Я", переборювати бажання, примушувати робити найнеобхідніше, це боротьба з власними слабкостями, поганими звичками.
Пізнавши та давши об'єктивну оцінку своїх дій, визнаючи програму дій самовиховання, людина зростатиме справжньою людиною. Для цього потрібно визначитись в наступних аспектах.
1. Мої чесноти.
2. Мої недоліки.
3. Що мені не подобається в людях.
4. Яким би я хотів бути?
5. На кого хочу бути схожим?
6. Що для цього треба? (Читати відповідну літературу, тренування, серйозне навчання, фізична праця,гурткова робота тощо).
7. Яке громадське доручення допоможе в цьому?
8. Які вимоги ставлять до мене батьки, вчителі? Чи замислювався я над цим? Чи потрібно прислухатися?
9. Що мені дасть чіткий розпорядок дня? Чи дотримуватися його? Чи не марную даремно час?
10. У кого я просив би поради? До кого прислухався?
11. Моє самозаохочення. Завдання на тиждень, місяць, навчальну чверть, рік.
12. Я переможу! Я переміг!
Самовиховання - це свідома діяльність людини, спрямована на вироблення позитивних рис і подолання негативних. Передусім самовиховання потребує від людини знання себе, вміння оцінювати власні позитивні й негативні риси.
Важливим аспектом самовиховання є логічне мислення, вміння аналізувати кожен вчинок, що сприяє виробленню вимогливості як постійної риси характеру, без якої неможливо досягти успіху. Самовиховання потребує тривалих вольових зусиль, уміння керувати собою, досягати поставленої мети, не занепадати духом від невдач. Тому школярам слід залучатись до видів діяльності, які передбачають зібраність, організованість, відповідальність. Долаючи труднощі, загартовується воля, доводиться розпочату справу до кінця, переконуючись, що навіть невеликі успіхи роблять їх сильнішими.
Підвищує ефективність процесу самовиховання ідеал, до якого прагне учень. Спостереження переконують, що до самовиховання байдужі переважно ті, хто не має життєвої мети, ідеалу. У процесі організації самовиховання важливо дотримуватись спеціальних прийомів роботи над собою, до яких належать:
а)самопереконання, суть якого полягає в можливості знайти у певній ситуації аргументи і за їх допомогою переконати в правильності чи неправильності свого вчинку або переключити в конфліктній ситуації думки на інші теми і справи, які б відвернули його від конфлікту, заспокоїли;
б)самонавіювання - його пропонують використовувати за необхідності подолати в собі страх перед труднощами, невпевненість у власних силах, нерішучість. Воно передбачає повторення подумки або вголос певних суджень. Наприклад, щоб подолати запальність, можна запропонувати таке судження: "Ненавиджу в собі запальність. Я повинен і можу її позбутися";
в)самопідбадьорювання - цей прийом ефективний, якщо ти губишся в складних ситуаціях, зневірюєшся у власних силах та можливостях;
г)самозаохочення - це прийом, який застосовують при подоланні певних труднощів, виконуючи складне завдання. Він ефективний за необхідності подолати негативні риси особистості;
ґ) самопримус - допомагає у боротьбі з внутрішньою неорганізованістю, небажанням вчитися, працювати з лінощами;
д)самоаналіз - йому належить вирішальна роль у самовихованні, оскільки він передбачає уміння аналізувати свої вчинки, давати їм певну оцінку;
є) практичні прийоми - до них належать прийом "крок уперед" - щоденне планування діяльності на наступний день; прийом "оцінювання прожитого дня" - аналіз своїх дій, вчинків, недоліків;
є) "правила моєї поведінки" - полягає у дотриманні складених правил поведінки, привчає до виконання своїх обов'язків;
ж)самозобов'язання - передбачає планування роботи над собою на місяць, семестр або рік залежно від того, які риси особистості і в який термін ти прагнеш сформувати чи подолати;
з)"упізнай себе" - має характер гри, за якої учитель дає неповну характеристику учневі, не називаючи його прізвища. Той впізнає себе, а товариші доповнюють цю характеристику.
За твердженням В. Сухомлинського, "самовиховання потребує дуже важливого, могутнього стимулу - почуття власної гідності, поваги до себе, бажання стати сьогодні кращим, ніж був учора. Самовиховання можливе тільки за умови, коли душа людини дуже чутлива до найтонших, суто людських засобів впливу - доброго слова, поради, ласкавого чи докірливого погляду. Не може бути й мови про самовиховання, якщо людина звикла до грубощів й реагує тільки на "сильне" слово, окрик, примус. За самою своєю суттю самовиховання передбачає віру людини в людину, звертання до честі й гідності людини."
Таким чином школярам варто дотримуватись наступних рекомендацій, займаючись самовихованням.
1. Беручись за будь-яку справу, подумай про очікувані результати.
2. Записуй згідно з важливістю свої термінові справи, які маєш виконати протягом тижня, дня. Сміливо виконуй усі дії, не відступаючи. Якщо в кінці тижня або цього дня залишаються не виконаними один чи два запланованих тобою пункти, виконай їх наступного тижня (дня), попередньо запланувавши.
3. Візьми за правило обов'язково аналізувати: чому саме ти не виконав той чи інший пункт. Намагайся усувати причини невиконання. Спочатку це буде важко, але з часом ти зрозумієш, що головне - це правильно оцінювати свої сили і не гаяти марно часу.
4. Ніколи не практикуй перенесення виконання справи на наступний день. Виконуй заплановане завдання одразу ж без зволікань.
5. Навчися своїм примхам відповідати коротко, але твердо -"ні".
6. Навчися сам собі наказувати, будь до себе непохитним, але став перед собою завдання реальні, ні в якому разі "не заривайся",бо не спрацює внутрішній наказ "Так треба", "Я мушу".
7. Спробуй проаналізувати: на що ти переважно витрачаєш свій вільний час.
8. Твій організм здатний до тривалих навантажень, але, щоб уникнути стомлення, переборюй втому, змінюй види діяльності протягом дня.
9. Приймаючи на себе будь-яке завдання, навчися слухати уважно вказівки дорослих.
При потребі можна покладатись на допомогу вчителя. Адже мудрий наставник завжди направить свого вихованця в потрібне русло. Взаємодія із вчителем передбачає три взаємопов'язані і взаємозумовлені процеси:
1. Самопізнання - виявляє можливість вивчити себе як особистість за допомогою методів і прийомів: самоаналізу, порівняння себе з іншими, позитивнішими людьми; сприймання критики від товаришів і друзів; спостереження за собою нібито з боку; систематичного підбиття підсумків дня; оцінювання своїх дій; поступового вироблення об'єктивного ставлення до себе.
2. Самоутримування від негативних думок, дій, вчинків, поведінки шляхом самонаказу на стримування, самовідмови в разі нестриманості і нездійснення наміченого.
3. Самопримушування до виконання позитивних дій, вчинків, добрих справ за допомогою тих самих методів і прийомів, що й при самостримуванні, але із "зворотним знаком" - плюсом. Зважування на терезах розуму, совісті, коли потрібно утриматись або коли, навпаки, примусити себе, призводить знову до самооцінки, яка вдруге дає змогу застосувати чи самостримування, чи самопримушування.
Займаючись самовихованням, К.Д.Ушинський розробив для себе спеціальні правила, які виступали в ролі програми його саморозвитку:
1. Цілковитий спокій.
2. Прямота у словах і вчинках.
3. Обдуманість дій.
4. Рішучість.
5. Не говорити про себе без потреби жодного слова.
6. Не гаяти часу несвідомо; робити те, що треба, а не те, що трапиться.
7. Витрачати час тільки на необхідне або приємне, а не за пристрастями.
8. Кожен вечір добросовісно давати собі звіти у вчинках.
9. Ніколи не хизуватись тим, що було, ні тим, що є, ні тим, що буде.
У шкільному віці границі самовиховання визначаються появою нового виду діяльності - навчання. Воно спрямовано на розвиток вольових якостей, відповідальності, колективізму й пов'язане із приученням дитини до регулярного й сумлінного виконання навчальних завдань.
Існують правила "сприятливого" самовиховання:
П'ять "треба":
1. Завжди допомагати батькам.
2. Виконувати вимоги вчителів учитися сумлінно.
3. Бути чесним.
4. Підкоряти особисті інтереси колективним.
5. Завжди й усюди проявляти сумлінність.
П'ять "можна":
1. Веселитися й відпочивати, коли робота зроблена на "відмінно".
2. Забувати образи, але пам'ятати, кого й за що ти скривдив сам.
3. Не сумувати при невдачах; якщо захотіти - все вийде!
4. Учитися в інших, якщо вони краще тебе трудяться.
5. Запитувати, якщо не знаєш, просити допомогти, якщо не справляєшся сам.
Це потрібно тобі самому!
1. Бути чесним! Сила людини в правді, слабість її - неправда.
2. Бути працьовитим! Не боятися невдач у новій справі. Хто завзятий, той з невдач створить успіх, з поразок викує перемогу.
3. Бути чуйним і турботливим! Пам'ятай, до тебе будуть добре ставитися, якщо ти до інших також добре ставишся.
4. Бути здоровим і охайним! Займайся ранковою гімнастикою, загартовуйся, стеж за чистотою рук, годину в день виділяй на прогулянки й ще годину віддай праці або спорту.
5. Бути уважним, тренуй увагу! Хороша увага оберігає від помилок у навчанні й невдач у грі, праці, спорті.
Цього робити не можна!
1. Учитися без старання, ліниво й безвідповідально.
2. Грубити й битися з однолітками, кривдити молодших.
3. Терпіти в себе недоліки, інакше вони тебе самого знищать. Будь сильнішим своїх слабостей.
4. Проходити повз, коли поруч кривдять маля, знущаються з товариша, нагло брешуть в очі чесним людям.
5. Критикувати інших, якщо сам страждаєш подібним же недоліком.
П'ять "добре":
1. Уміти володіти собою (не губитися, не боятися, не виходити із себе через дрібниці)
2. Планувати кожний свій день.
3. Оцінювати свої вчинки.
4. Спочатку думати, а потім робити.
5. Братися спочатку за найважчі справи.
В.Ґете твердив: "Розумна людина не та, хто багато знає, а хто знає самого себе".
Що дає людині знання самого себе?
1.Об'єктивно оцінити себе, свої можливості й здатності. Виходячи із цього, визначити цілі життя.
2.Не допускати помилок, розчарувань, необґрунтованих претензій, катастрофи життєвих планів.
3. Визначити своє покликання, безпомилково вибрати професію.
4.Не претендувати на особливу увагу до себе з боку навколишніх; скромність і достоїнство - показники об'єктивної самооцінки.
5. Шукати причини неприємності в собі, а не в інших.
Самовиховання є важливим етапом шкільного виховання особистості. Цей процес супроводжуватиме її на наступних етапах саморозвитку і самовдосконалення. Уміння адаптуватися, орієнтуватися в непередбачених життєвих ситуаціях, вступати в боротьбу із здавалось би непереборними обставинами чи свідомо обходити небезпеки, вирішувати конфліктні ситуації за допомогою компромісів, не розгублюватись в екстремальних життєвих ситуаціях є тими важливими вміннями та навичками, які сприяють становленню повноцінної зрілої особистості.
Список використаної та рекомендованої літератури:
1. Сухомлинський В.О. Вибрані твори - в 5- ти т., Т.5 - Виховання і самовиховання, - К., 1997р.
2. Оржеховська В.М., Хілько Т.В., Кириленко С.В. Посібник з самовиховання. -К.,1996.
3. Рувинський А.І., Соловйова А.Е. Психологія самовиховання. -М., 1982.
4. Томан І. Як удосконалювати самого себе. Перек. з чеськ. - К., 1988.
5. Ковальов А.Г. Самовиховання школярів. - М., 1967.
6. Галузинський В.М., Масленнікова П.П. Самовиховання та самоосвіта школярів.-К., 1969.
7. Карпенчук С.Г. Самовиховання особистості. - К.,1995 р.
8. Терлецька Л.В. Технологія самоаналізу. - К.,1996 р.
9.Орлов Ю.М. Самовиховання особистості. - К.,1998 р.
10. Галузинський В.М., Євнух М.Б. Педагогіка: теорія та історія. - К., 1995р.
Самоменеджмент сучасного школяра
Як організувати свій день так, щоб усе встигнути? Таке основне питання, яке ставлять перед собою школярі. Це і відвідування уроків, виконання домашнього завдання, заняття у спортивних секціях, гуртках і клубах художньої самодіяльності, посильна допомога по господарству, пограти з друзями ... Багато, дуже багато! До цього ще слід додати індивідуальні заняття з репетиторами. Як все встигнути? Як правильно розставити пріоритети? За допомогою самоменежменту, тайм-менеджменту.
Самоменеджмент - це техніка правильного планування часу та самоврядування.
Компонентами системи самоменеджменту є:
1) самопізнання (школяр повинен вивчити себе як особистість за допомогою методів і прийомів: самоаналізу, порівняння себе з іншими, позитивнішими людьми; сприймання критики від товаришів і друзів; спостереження за собою нібито з боку; систематичного підбиття підсумків дня; оцінювання своїх дій; поступового вироблення об'єктивного ставлення до себе.)
2) самоорганізація (це можливість домогтися максимального ефекту при найменших витратах енергії, часу, матеріалів; правильне використання часу з найбільшим результатом; ясне уявлення мети, сенсу, порядку виконання, пріоритетів діяльності);
3) самовиховання (самопримушування до виконання позитивних дій, вчинків, добрих справ за допомогою тих самих методів і прийомів, що й при самостримуванні, але із "зворотним знаком" - плюсом, зважування на терезах розуму, совісті, коли потрібно утриматись або коли, навпаки, примусити себе, призводить знову до самооцінки, яка вдруге дає змогу застосувати чи самостримування, чи самопримушування);
4) саморегуляція (що включає до свого складу самоконтроль у навчальній роботі; соціальний самоконтроль; здатність до вольових зусиль у власній діяльності).
Основу самоменеджменту становить режим дня (тайм-менеджмент).
Режим дня - це раціональний розподіл часу на всі види діяльність і відпочинку протягом доби. Основні правила самоменеджменту школяра:
I. Постановка чітких цілей (до чого я прагну).
II. Планування (тайм-менеджмент, або розпорядок дня, тижня, місяці, чверті, року).
III. Прийняття рішень (мої пріоритети).
IV. Реалізація та організація (я виконую і дотримуюся свій розпорядок дня).
V. Контроль (що я виконав, а що - ні, і чому).
Однак, перш ніж зайнятися самоменеджментом, слід провести облік витрат свого часу, знайти причини неефективного використання часу, зайнятися особистим організованістю і самодисципліною ("я можу тримати себе в руках!").
Для того, щоб самоорганізуватись та організувати своє робоче місце необхідно:
* своєчасно лягати спати й рано вставати, щоб не запізнитися до школи, встигнувши перед цим без особливого поспіху прибрати постіль, провітрити кімнату, зробити ранкову гімнастику, виконати туалетні й водні процедури, добре поснідати;
* тримати в чистоті, охайності своє робоче місце, де кожна річ має своє постійне місце; під руками завжди мати тільки те, що потрібно, а використавши, покласти туди, звідки його взяв. Після виконання всіх домашніх завдань у ранець покласти все необхідне, щоб нічого не забути вдома.;
* сівши за письмовий стіл, одразу братися до роботи, не відволікаючись на сторонні справи, працювати зосереджено, наполегливо, бо, як кажуть у народі, "коли став робити, то байдики не бити"; * займатися своїми справами тоді, коли виконано все домашнє завдання;
* виконувати завдання в той день, коли їх одержано; золотим правилом поведінки нехай стане мудра народна порада: "Нинішньої роботи на завтра не відкладай";
* працювати в темпі "жваво". "Відстанеш годиною - не наздоженеш родиною". * неодмінно доводити розпочате до повного завершення. * не братися одразу за багато справ, бо "Хто багато зачинає, той мало закінчує".
* працювати з охотою. "Була б охота, піде на лад всяка робота" - вчить народна педагогіка. Планування власних справ вивільняє час
Ті, хто домігся успіху в своєму житті, багато часу присвячують плануванню. Щоденне планування просто необхідно для підвищення продуктивності та ефективного управління часом.
Правило 6"П" говорить: правильне попереднє планування попереджає погані показники.
Планувати і думати потрібно завжди на папері. Якщо мети немає на папері, то вона не існує. Перелік завдань - це свого роду карта, яка не дасть тобі збитися з шляху до наміченої мети. Пітер Ф. Друкер в книзі "Ефективний керуючий" наводить гарну аналогію, стимулюючу до фіксування завдань на папері: "Люди, що містяться в темному приміщенні, швидко втрачають відчуття часу. Але навіть у повній темряві більшість людей зберігають почуття простору. Перебуваючи в освітленому, але замкнутому приміщенні, ти вже через кілька годин перестанеш відчувати рух часу. І якщо ти захочеш підрахувати, як довго ти знаходишся в такому приміщенні, то сильно помилишся у своїх підрахунках. Тому, якщо ми покладаємося на нашу пам'ять, ми не помічаємо, на що витрачається наш час ... "
Робота зі списком запланованих справ у перший же день збільшує продуктивність на 25%. З вечора готуй список завдань, які потрібно зробити завтра. Продовжуй працювати з складеним списком протягом дня: при появі нової справи внеси його до списку з урахуванням пріоритетності по відношенню до раніше запланованим завданням. Виконавши чергову задачу зі списку, обов'язково викреслюй її. Це дасть відчуття задоволеності своєю роботою, додасть ентузіазму і зарядить енергією.
Плануй від більшого до меншого, від довгострокового до короткострокового, від цілей життя до плану на день. Кожній задачі став фіксовані терміни.
Складне завдання завжди діли на дрібні підзадачі. Тут добре допомагає дерево рішень, де ключове завдання - дерево, а підзадачі для її виконання - гілки. Продовжуй "розгалуження" до тих пір, поки процес виконання всієї задачі не стане простим і прозорим.
Перед тим, як почати що-небудь робити, згадай про правило 10/90: 10% часу, витраченого на планування до початку виконання завдання, заощадить 90% часу при її вирішенні.
Найголовніше - визначити головне.
Завдання тайм-менеджменту полягає в тому, щоб вчасно визначити головну справу. Розстановка пріоритетів дозволяє ефективно управляти списком намічених справ, привласнюючи кожній задачі свій рівень важливості.
Після визначення важливої ​​справи оціни наслідки у разі його виконання або невиконання. Важлива задача має серйозні наслідки, якщо не буде виконана в строк.
Для розстановки пріоритетів добре підходить метод АБВГД. Це дуже простий спосіб планування, і полягає він у тому, щоб кожній задачі в списку справ привласнити пріоритет її виконання.
Так, завдання, відзначена буквою А, вказує на найважливішу справу з самими серйозними наслідками у разі невиконання. Головне правило методу полягає в тому, щоб не братися за справу Б, поки не виконана задача А, а за справу В, поки відкрите завдання Б, і т.д.
Буква Д означає "геть!". Цією буквою варто відзначати малоістотні завдання, які ні на що не впливають. Для розстановки пріоритетів у кожній групі завдань, використовуй цифри, які вказуватимуть на послідовність виконання справ. Таким чином, найважливіша справа у твоєму списку має бути позначена як А1.
Закон примусової ефективності
Основний секрет управління часом полягає в зосередженості і цілеспрямованості. Почни з вирішення першочергових завдань і робіть все послідовно, тобто щось одне в певний період часу. Кидаючи справу і повертаючись до нього знову і знову, ти знижуєш свою ефективність в 5 разів.
Моцарт міг працювати над трьома композиціями відразу і створювати справжні шедеври. Але це швидше виняток, ніж правило. Бах, Гайда або Верді могли працювати тільки над одним твором в якийсь період часу. Вони не починали працювати над наступним твором, не закінчивши попереднє.
Використовуй закон примусової ефективності, який говорить про те, що на все часу ніколи не вистачає, але його завжди достатньо для найважливішого. Тому важливо зібратися і змусити себе зробити в першу чергу те, що принесе найбільшу вигоду і результат.
Усі справи можна розділити на 4 групи:
- термінові і важливі;
- важливі, але не термінові;
- термінові, але не важливі;
- не термінові і не важливі.
Така класифікація носить ім'я американського президента і називається методом (вікном, принципом) Ейзенхауера.
Першорядні завдання - це справи термінові і важливі. Спроба відкласти такі справи на потім створить тобі непотрібні проблеми - за них потрібно прийматися самому і негайно.
Далі йдуть справи важливі, але не термінові. Такі завдання можна відкласти, проте вони можуть зробити сильний вплив у довгостроковій перспективі. Нетермінові і важливі справи мають звичку ставати терміновими і важливими, якщо їх постійно відкладати. Для того, щоб такого не сталося, заздалегідь передбачте для них часовий резерв.
Термінові, але не важливі завдання мало позначаються на твоєму успіху. Заняття терміновими, але не важливими справами не дає результату і може сильно позначитися на ефективності. Такі справи віднімають більшу частину тимчасового резерву. Це якраз ті завдання, які по можливості потрібно передоручати або зменшувати їх кількість.
Логічно припустити, що нетермінові і неважливі справи не мають ніякого значення в принципі і не несуть ніяких наслідків при їх невиконанні. Такі справи можна сміливо викреслювати зі списку.
Що значить "з'їсти жабу"?
Стара притча говорить: якщо насамперед з ранку ти повинен з'їсти живу жабу, втіхою може служити те, що це найгірше, що може трапитися з тобою за весь день.
Брайан Трейсі, успішний бізнес-консультант, порівнює жабу з самим неприємним і важливою справою, яке слід сьогодні зробити. Відкладаючи його, ти створюєш зайве емоційне напруження і небажані наслідки. Потрібно діяти без зайвих роздумів і зволікань - просто взяти і зробити. Це дасть тобі заряд бадьорості на цілий день.
Слово "ні" економить несподівано багато часу
Найголовніше слово для організації власного часу - це ввічливе "ні". Вчися відмовляти і говорити "ні" завданням, що не входять до числа обраних тобою пріоритетів. Будь тактовним і відмовляй так, щоб людина зрозуміла, що ти відкидаєш не її особисто, а задачу.
Слідкуй за тим, на що витрачаєш свій час. Відзначай заняття, які є пожирачами часу (наприклад, безцільне перемикання каналів телевізора або читання рекламних листівок і газет, проведення часу у соціальних мережах, за іграми).
Склади рейтинг таких нікчемних занять, назвавши його "Я більше ніколи не буду цього робити", і занось туди ті справи, які не приносять ніякої користі і не наближають тебе до мети.
3 питання для Вашої ефективності
Завжди задавайся питанням про те, які довгострокові наслідки має та чи інша задача, і що відбудеться, якщо ти її взагалі не виконаєш. Став собі 3 наступних питання протягом дня:
1.Які справи найважливіші та цінні?
2.Що можу зробити я і тільки я, що значно поліпшить становище?
3.Як використовувати свій час з найбільшою користю?
Відповіді на ці питання дозволять подвоїти твою продуктивність.
Принцип рівноваги
Найпростіший спосіб уникнути паніки при вигляді великої кількості справ - це зробити глибокий вдих і сказати: "Я можу тільки те, що можу", і почати спокійно складати список. Аналізуючи завдання, що стоять перед тобою, ти завжди побачиш, що тобі вистачає часу, щоб вирішувати важливі завдання.
Але для того, щоб бути ефективним, просто тайм-менеджменту мало. Важливо стежити за своїм здоров'ям і підтримувати себе в хорошій фізичній формі. Твоє життя повинне бути насиченим, в ній завжди повинно знаходитися час для відпочинку, адже емоційне напруження блокує продуктивність, призводить до швидкої стомлюваності і апатії. Тому, щоб не стати жертвою стресу і ефективно планувати свій час, необхідно займатись його управлінням або тайм-менеджментом.
Список використаних та рекомендованих джерел
1. Гладченко А. Самоменеджмент. http://biztimes.ru/index.php?artid=357 2.Добротворский И.Л. Самоменеджмент: Эффективные технологии: Практическое руководство для решения повседневных проблем. - М.: "Приор-издат", 2003. - 272 с. 3. Лукашевич Н.П. Теория и практика самоменеджмента. - Киев: МАУП, 1999. - 360 с. 4. Резник С.Д. и др. Персональный менеджмент. - М.: ИНФРА-М, 2004. - 622 с. 5. Толочко Т.В. Самоменеджмент: искусство управления своей жизнью: Программа элективного курса для учащихся 10-11 классов. 6. http://psyfactor.org/lib/time-management-2.htm Література присвячена роботі з обдарованими дітьми
Шкільний світ
АвторНазваВиданняДиректор школиКатерина ІвченкоНе загасити іскру Божу. Робота з обдарованими учнямилютий №8, 2008Федір КрасюкВизначення обдарованостісерпень №29, 2010Тетяна ПоліщукФормування обдарованості школяражовтень №37, 2010Емілія ВоронцоваЗадатки, здібності, обдарованість... квітень №13-16, 2011Вікторія Левенець, Ольга Шевчук, Галина Брежицька, Жанна ГаврильчикПроблема обдарованості червень №23, 2011Микола ЗегрюкКомплексна організація роботи з обдарованими учнямитравень, №10, 2012Софія ГнідаяОрганізація роботи з обдарованими дітьмисерпень №16, 2012Наталія МурашкоОбдаровані діти - потенціал державивересень №18, 2012Тетяна Крівцова, Аліна ВоротелякОрганізація роботи з обдарованою учнівською молоддюсічень №1, 2011Директор школи. Шкільний світОльга ДашкоОбдаровані діти - надія України травень №5, 2011Наталія МаксимоваУправління системою роботи школи з обдарованими дітьми березень №3, 2011Ольга ТурличкінаПроект "Обдаровані діти"серпень №8, 2012Валерій Чамата, Світлана БурякЕкспериментально-дослідна робота з обдарованою молоддю лютий №2, 2013ЗавучО. ШамінаОбдаровані діти: підходи та методи роботи з ними травень №13, 2010О. Кравчук, Н. Горбатюк, Н. Вітюк, Т. Гончар, О. СтаткевичДитяча обдарованість: діагностика і форми роботи травень №14, 2010О. СкрицькаРозвиток обдарованості в процесі науково-дослідницької діяльностісерпень №44, 2010Т. СавінковФілія МАН в моделі управлінського забезпечення системи роботи з обдарованими серпень №44, 2010 Робота з обдарованими дітьми. Методичні рекомендації березень №7, 2011С. БакалТалант плюс творчість. Програма 2006 - 2012 ррлипень №21, 2011В. КорнюшкінаРозвиток розумової обдарованості в інноваційній діяльності закладу освіти липень №21, 2011О. КачурРобота психолога в системі пошуку та диференціації обдарованих дітей липень №21, 2011Л. КузьменкоФорми і методи роботи з обдарованими дітьми. Матеріали проблемного семінару липень №21, 2011Н. ІгнатенкоОбдарованість. Проект липень №21, 2011 Основні показники розвитку обдарованості Рекомендації щодо складання навчальних програм для обдарованих дітейлипень №21, 2011В. ПанченкоРозвиток математичних здібностей учнів початкових класів липень №21, 2011Е. ВоронцоваЯк дослідити інтелектуальни й та особистісний розвиток учня початкових класівлипень №21, 2011 Психологічні й соціальні особливості обдарованих дітей липень №21, 2011 Комплексна психодіагностика обдарованості липень №21, 2011 Особливості психічного розвитку обдарованих дітей липень №21, 2011Л. ГаценкоСистема роботи з обдарованими школярами вересень №25, 2011Т. ПивовароваОбдаровані діти. Досвід грудень №34, 2011 Cистема роботи з обдарованими дітьми квітень №7, 2011 Форми навчання обдарованих учнів у зарубіжній школі травень №9, 2012Сергій ЧеграхчіСільський НВК: досвід роботи з обдарованими дітьми жовтень №20, 2012Світлана Тягай, Людмила Рябенко, Олена АкімоваПрограма "Обдарована дитина" на 2008-2020 рр.січень №1, 2013Наталія БілецькаСистема пошуку та організація роботи з обдарованими учнями. (На прикладі аграрного ліцею) січень №1, 2013ПсихологНаталія СвірчковаМіжшкільний психологічний консультаційний пункт. Допомога вчителям у роботі з обдарованими учнямисічень №2, 2010Оксана КочергаПідтримуємо обдарованість. Круглий стіл січень №3, 2010Костянтин Комаров Система роботи з обдарованими дітьми. Семінар-тренінг для педагогів лютий №8, 2010Любов КорпанВивчення обдарованих дітей у 1-4 класах квітень №14, 2010Тетяна ТретякДопомога обдарованим дітям, які зазнали психологічного насильства в сім'ї січень №1, 2011Марина БуйвалРобота психолога з обдарованими дітьми лютий №7, 2011Катерина ПузиревичФеномен особистісної обдарованості червень №22-23, 2011Жанна Володівська, Тетяна ДокійчукРобота з обдарованими дітьми. Профілактика стресів, розумового та емоційного перевантаження червень №22-23, 2011Ольга ЧепурСоціально-психологічна підтримка обдарованих дітей червень №22-23, 2011Інна ЛевченкоРозвиток творчих здібностей. Заняття для підлітків червень №22-23 2011Алла ТкачукСтратегії і навчання обдарованої дитини вересень №34, 2011Єлизавета ДурицькаФормування позитивного мислення учня. Робота з талановитими і творчо обдарованими дітьми січень №1, 2012Наталія Сологуб, Ольга Хмелєва-ТокарєваОбдаровані діти. Психологічні проблеми розвитку навчання і виховання січень №2, 2012Людмила СтараОбдаровані діти червень №11-12, 2012Наталія ЗінченкоОбдаровані діти. Підготовка педагога до взаємодіїсерпень №15-16, 2012Людмила МорозоваОбдаровані діти. Психолого-педагогічний супровід жовтень №19, 2012Оксана ВолошинОбдаровані діти -- майбутнє України. Заняття з елементами тренінгу жовтень №20, 2012Ольга КірєєнковаОбдаровані діти. Модель ідентифікації лютий №3, 2013Тетяна РибачекРоль практичного психолога в системі роботи з обдарованими дітьми травень №10, 2013Управління освітоюЛюдмила Сорокіна Національний скарб. Організація роботи з обдарованими дітьми в умовах сучасної школи січень №1, 2010 Чи потрібні державам обдаровані діти?лютий №3, 2010 Чи потрібні державам обдаровані діти? Освіта в Естонії.лютий №4, 2010Мілена МіленінаЧи потрібні державам обдаровані діти? Бельгія. березень №6, 2010 Чи потрібні державам обдаровані діти? Продовження. Початок в "УО" № 3, 4, 6, 2010 р.травень №10, 2010 Чи потрібні державам обдаровані діти? Бельгія. Продовження. Початок в "УО" № 3, 4, 6, 10 2010 р. червень №11, 2010Людмила Воронкова, Раїса ЗінченкоШкільний екологічний центр. Неперервна екологічна освіта й організація природоохоронної роботи з обдарованими дітьми грудень №23, 2010Альона ЯковинаМодель готовності вчителя до роботи з обдарованими учнямисічень №1, 2012Мілєна МіленінаЧому обдаровані діти відчувають дискримінацію... Або Створення моделей розвитку обдарованостілютий №4, 2012
Генії не падають з неба, вони повинні мати можливість отримати освіту й мати умови для розвитку. А.Бебель Обдаровані діти - майбутній цвіт нації, інтелектуальна еліта, гордість і честь України, її світовий авторитет, а тому перед кожним педагогічним колективом стоїть завдання спрямоване на забезпечення формування інтелектуального потенціалу нації шляхом створення оптимальних умов для всебічно обдарованої молоді . На сучасному етапі розвитку освіти актуальними є питання удосконалення системи управління навчальним закладом і переводу школи в новий стан, який забезпечить надання населенню широкого спектру якісних освітніх послуг залежно від потреб людини, суспільства та ринку праці. В цій парадигмі науковцями відводиться важливе місце вихованню людини інтелектуально розвинутої, з високими моральними якостями. Особлива роль належить школі, яка готує майбутнє для Батьківщини. За останні роки змінилися погляди батьків на школу та їх вимоги щодо здобуття дітьми освіти. Батьки мають можливість вибирати ту школу, яка, на їх погляд, надає не тільки глибокі знання, а і виявляє здібності їх дітей, працює на перспективу. Тому у школі повинні працювати справжні інтелектуали, які здатні закласти основу для майбутнього професійного вибору учнів. Задача номер один - створити привабливий імідж навчального закладу, щоб у дітей було бажання відвідувати школу з радістю і надією. Основою формування іміджу успішності є розуміння наступних положень: - кожна дитина має задатки; - кожна дитина прагне реалізувати свої здібності. Здібності та задатки розвиваються та реалізуються при умові сприятливого зовнішнього середовища і сукупності внутрішніх потенцій. Ми визначаємо обдаровану дитину як таку дитину, що відрізняється від однолітків яркими видатними здібностями, або вона має внутрішні передумови для високих досягнень, в тому або іншому виді діяльності. А під здібностями ми розуміємо індивідуальні особливості, які дозволяють при сприятливих умовах успішно оволодівати діяльністю. Обдарованість - це не лише своєрідне поєднання здібностей людини, а й своєрідний сплав її особистісних якостей. Розвиток і виховання обдарованих дітей вирішує проблему формування творчого потенціалу суспільства. Виховати з обдарованої дитини особистість, адаптовану до складностей сучасного життя, досить важко. У розвитку творчих можливостей учнів велике значення має випереджальний характер навчання й виховання. Його обґрунтував відомий психолог Л. Виготський і пояснив так: "Лише те навчання є добрим, яке передує розвиткові дитини, тобто спонукає дитину до життя, пробуджує та приводить у дію низку внутрішніх процесів розвитку". Аналіз ситуації в мікрорайоні школи та психолого-педагогічного мікроклімату в школі, переміщення акцентів з жорстоко дозованої суми знань, що вкладалась в дитину, на уміння мислити, самостійно здобувати знання, самореалізовуватися примусили педагогічний колектив шукати оптимальні шляхи для формування іміджу школи через здійснення соціально-орієнтованого підходу до процесу навчання і виховання Що для цього потрібно? По-перше, згуртований колектив однодумців, людей з високою культурою, бажаючих працювати по-новому, орієнтуючись на дитину, на її особистісний розвиток. По-друге, адміністрація, яка була би каталізатором всього нового, перспективного, зуміла би адаптувати всі нововведення для даної школи, мотивувати колектив на плідну роботу. В основі всіх перетворень в закладі - позитивна мотивація на досягнення успіху. Проблему виявлення, розвитку й педагогічної підтримки здібних та обдарованих учнів, розкриття їхнього потенціалу вважаємо однією з основних у нашій школі. Результат пошуку - програма "Система роботи з обдарованими учнями". Програма розроблена на основі Державної цільової програми роботи з обдарованою молоддю на 2007-2010 р.р. ( Постанова КМУ 3 1016 від 08.08.2007р.) Мета програми "Система роботи з обдарованими учнями": Створення освітнього простору школи як сукупності умов для розвитку особистості шляхом здійснення переходу від ідеї розвитку особистості до ідеї саморозвитку. Задоволення потреб суспільства в творчих, обдарованих учнях.
Реалізація процесу пошуку, відбору і творчого розвитку обдарованих дітей в процесі впровадження традиційних і інноваційних форм і методів навчання. Головні завдання, які ставить перед собою педагогічний колектив школи: 1. Виховання морально і фізично здорового покоління. 2. Створення умов для здобуття освіти понад державний мінімум. 3. Здійснення науково-практичної підготовки талановитої молоді, збагачення на її основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу держави. 4. Розвиток природних позитивних нахилів, здібностей та обдарованості учнів, потреби і вміння самовдосконалюватись, формування громадської позиції, національної свідомості, власної гідності, готовності до трудової діяльності, відповідальності за свої дії. 5. Надання учням можливостей для реалізації індивідуальних творчих потреб, забезпечення умов для оволодіння практичними вміннями і навичками наукової, дослідно-експериментальної діяльності відповідно професійної орієнтації. 6. Створення сприятливих умов для гуманізації освіти. 7. Виховання школяра як людини моральної, відповідальної, людини культури з розвиненим естетичним і етичним ставленням до навколишнього світу і самої себе. 8. Розробка сучасних науково-методичних концепцій, форм, видів діяльності, матеріалів для використання їх у навчально-методичної роботі. 9. Ефективне впровадження інноваційних технологій навчання. 10. Створення дієвої моніторингової системи оцінки навчальних досягнень учнів. Принципи реалізації програми 1. Єдність - передбачає спільність мети і завдань кожного з ступенів, наступність і взаємозв'язок між ними, надання усім дітям однакових стартових умов для здобуття загальної середньої освіти незалежно від соціального становища батьків. Школа є невід'ємною ланкою системи безперервної освіти і забезпечує рівень загальноосвітньої підготовки, достатній для подальшого здобуття освіти на наступних її етапах. 2. Варіативність - означає визнання правомірності різних шляхів реалізації єдиної мети і завдань шкільної освіти на основі застосування різних педагогічних систем і технологій. 3. Демократичність - визначається відкритістю перед суспільством, участю учнів, їхніх батьків, педагогічного колективу і представників громадськості у розробці та реалізації стратегії і змісту її діяльності, відповідальністю навчального закладу за якість освітніх послуг перед споживачем і державою. 4. Поєднання національного і загальнолюдського - означає, що домінантою виховного процесу має стати виховання в учнів патріотизму з новим змістовним наповненням. З одного боку, це виховання почуття любові до рідного краю, свого народу, держави, відповідальності за їх майбутнє, а з іншого - відкритість до сприйняття різноманітних культур світу, освоєння фундаментальних духовних цінностей людства - гуманізму, свободи, справедливості, толерантності, культури миру, національного примирення, збереження природи. 5. Світський характер - означає побудову освітнього процесу на засадах наукових знань, розгляд будь-якого предмету вивчення у відповідності з даними про нього сучасної науки. Втручання в діяльність школи релігійних організацій, пропаганда релігійних віровчень, прилучення учнів до релігійної віри у школі не допускаються. Водночас у процесі вивчення гуманітарних предметів доцільне загальне ознайомлення школярів з релігіями як феноменом загальнолюдської культури. В основу роботи з обдарованими дітьми покладено принципи: орієнтація на вищі кінцеві результати; безперервна передача знань( навчатися й навчати інших необхідно стільки, скільки потребує досконале володіння темою); співпраця й товариська взаємодопомога; різноманітність завдань; навчання за здібностями; Виконання програми здійснюється за такими напрямами: науково- методичне забезпечення роботи з обдарованими учнями; виявлення та відбір обдарованих дітей; навчання , виховання та розвиток обдарованих дітей; стимулювання та заохочення навчальної й позакласної діяльності учнів; Механізм реалізації програми " Система роботи з обдарованими учнями" В основі даної програми лежить вирішення проблеми пошуку та діагностики обдарованих дітей . Ми виділяємо такі групи обдарованих дітей: діти з високими показниками інтелекту; діти з високим рівнем творчих здібностей; діти, які досягли успіхів у будь-яких галузях ( музика, спорт, окремі предмети тощо); діти, які добре навчаються; Така класифікація дає змогу створити банк даних, які використовуються для подальшого планування роботи з дітьми. Результати діагностики обговорюються на психолого- педагогічних консиліумах, де визначаються діти за рівнями і створюється банк даних: 1. Учні Всеукраїнського рівня ( переможці та учасники ІV етапу Всеукраїнських учнівських олімпіад та ІІІ етапу конкурсу- захисту науково- дослідницьких робіт МАН); 2. Учні обласного рівня ( переможці ІІІ етапу Всеукраїнських учнівських олімпіад та ІІ етапу конкурсу- захисту науково- дослідницьких робіт МАН , переможці інтелектуального турніру пам'яті професора Л.М. Лоповка); Учні міського рівня ( переможці міського ІІ етапу Всеукраїнських учнівських олімпіад та І етапу конкурсу- захисту науково- дослідницьких робіт МАН, конкурсу ім. Петра Яцика та ін.) Наступним етапом є проектування очікуваних результатів, що є адитивним визначенням вектора роботи вчителів, адміністрації , шкільного психолога, шкільних методоб'єднань, сім'ї з одного боку та учня з другого. На цьому етапі на перший план виходить науково- методичне забезпечення роботи з обдарованими учнями. Шкільними методичними об'єднаннями: розробка та впровадження методичних матеріалів по організації роботи з обдарованими дітьми; матеріали з досвіду роботи; написання індивідуальних програм по роботі з обдарованими учнями; пошук та впровадження інноваційних технологій у процес навчання; забезпечення науково-пошукової діяльності учнів; підготовка учнів до олімпіад, конкурсів; Принципи розробки програм для обдарованих дітей 1. Визначення сильних і слабких сторон кожного учня. 2. Індивідуальна програма має складатися з різноманітного навчального матеріалу, що відповідає інтересам обдарованої дитини. 3. Індивідуальна програма має передбачати принципи поступовості і послідовновності. 4. Чітка система оцінювання. Адміністрацією школи: організація педагогічного процесу з метою забезпечення розвитку здібностей обдарованих учнів; визначення варіативної частини робочого навчального плану; розробка комплексу науково-методичних та навчальних матеріалів, конкрет¬них методичних рекомендацій; підбір педагогічних кадрів відповідного рівня, здатних сприяти творчій праці учня; постійне вивчення педагогічної майстерності вчителів, забезпечення умов для їх самостійної діяльності, підвищення загальнокультурного та професійного рівня; забезпечення участі обдарованих учнів у конкурсах, змаганнях, олімпіадах,конференціях, конкурсів- оглядів творчих і наукових учнівських робіт, виставок, спрямованих на виявлення і самореалізацію обдарованих дітей; затвердження спеціалізованих навчальних планів та програм; розширення географії наукових товариств, відділень МАН; організація проведення інтернет- олімпіад з основ наук, створення належних умов для участі у них обдарованих дітей. Методичною радою: проведення науково-практичних конференцій, семінарів, присвячених проблемам розвитку творчого потенціалу педагогів та школярів; впровадження у практику роботи школи нових освітніх технологій; організація у школі виставок нових технологічних і методичних засобів, презентації індивідуальних програм творчих вчителів, психолога, спрямованих на виявлення і розвиток обдарованих дітей; Шкільним психологом: • аналітична корекція результатів розвитку учня на основі вивчення рівня інтелектуального розвитку та коефіцієнта самореалізації, тестування, робота з викладачами та вихователями по врахуванню результатів психологічних досліджень в їх подальшій роботі. Для досягнення поставленої мети у школі створена і постійно вдосконалюється система роботи з обдарованою молоддю, яка є сукупністю змісту, методів, форм, прийомів та засобів, які ставлять дитину в умови суб'єкта творчої діяльності У школі працює творча група вчителів, яка розробляє рекомендації щодо системи пошуку обдарованих дітей , пам'ятки вчителям, класним керівникам щодо розвитку творчих здібностей. Організація навчально-виховного процесу в закладі спрямована не на максимальне навантаження учнів навчальним матеріалом, а на розвиток їх здібностей. Творчість учнів, новизна та оригінальність їхньої навчальної діяльності виявляються тоді, коли вони самостійно ставлять проблему і знаходять шляхи її вирішення. При цьому ми намагаємось створити умови для постійного зростання рівня творчості обдарованих дітей, знаходити оптимальні співвідношення всіх видів їх діяльності, щоб одержати найкращі результати. Відповідно до структури роботи з обдарованими учнями, робота проводиться як в груповій так і в індивідуальній формах. У старшій школі здійснюється профільне навчання, а також забезпечується допрофільна підготовка учнів в межах мікрорайону. Організація роботи вчителів з обдарованими дітьми 1. Вивчення вчителями характерних особливостей обдарованих дітей та спе- цифіки роботи з ними. 2. Створення індивідуальних програм та планів роботи з обдарованими ді- тьми учителями-предметниками та класними керівниками. 3. Проведення навчання вчителів, які працюють з обдарованими дітьми, психологом школи. 4. Розгляд питання роботи з обдарованими дітьми на педрадах та засіданнях шкільних методичих об'єднаннях. 5. Організація роботи спецкурсів, факультативів згідно з творчими потребами дітей. 6. Проведення в школі предметних тижнів, до участі в яких залучати обда- рованих дітей. 7. Організація і проведення предметних олімпіад з базових дисциплін серед учнів 5-11 класів. 8.Проведення систематичної підготовки дітей до участі у міських та обласних олімпіадах з базових дисциплін. Удосконалити навчально-виховний процес з обдарованими дітьми, дати їм ґрунтовні, міцні знання, озброїти їх практичним розумінням основ наук допомагає, насамперед, періодичність проведення олімпіад з основ наук, конкурсів-захистів науково-дослідницьких робіт, КВК, турнірів, конкурсів знавців, вікторин, інтелектуальних аукціонів, змагань, ігрових тренінгів, ігор, семінарів, систематичність проведення творчих тренінгів, інтелектуальних марафонів тощо. У 2011-2012 н.р. плануємо організувати роботу учнівського наукового товариства у школі, розробити його положення, залучити обдарованих учнів до написання та захисту науково- дослідницьких робіт.У роботі з обдарованими дітьми вчителі школи використовують такі форми навчання: індивідуальні, фронтальні, групові. Фронтальні заняття - дискусії, семінари, організаційно-діяльнісні ігри, рольові ігри. Групові заняття - парні, постійні групи із зміною функцій їх учасників, груповий поділ класу з однаковим завданням, з різним завданням. Із загальним звітом кожної групи перед усім класом. Особливою популярністю серед обдарованих дітей користуються дискусійні форми (симпозіуми, дебати, "круглі столи", невеликі сесії, ділові бесіди типу інтерв'ю, шкільні лекції, семінарські заняття). Серед засобів навчання важливе місце займає дидактичний матеріал, який учитель використовує для залучення учнів до роботи з книжкою, іншими джерелами знань, для організації самостійних робіт на уроці та вдома, а також для оперативного контролю за засвоєнням знань. Ефективність проведення самостійної роботи учнів залежить від дотримування багатьох умов: посильності завдання; інструктажу вчителя про порядок виконання завдань, визначення необхідного часу для окремого етапу на самостійну роботу, відповідність відведеного часу щодо обсягу та ступеня складності завдань; диференційований підбір завдань з вищою складністю для здібних учнів, які цікавляться певною дисципліною значно глибше; чіткої організації навчальної діяльності (щоб кожен учень виконував завдання самостійно); диференційованої допомоги учням у виконанні завдання (але без підказування та опіки); підготовки вчителем списку додаткової науково-популярної літератури для виконання індивідуальних складніших завдань; підбору таких завдань, які при самостійній роботі з підручником, довідковою літературою, вимагають від учнів осмисленого перетворення тексту даного параграфа; письмово-графічного оформлення результатів самостійної роботи; завершення результатів самостійної роботи самоконтролем і контролем з боку вчителя, поєднання індивідуальної, групової і загально класної форм організації навчальної діяльності. Шкільними методичними об'єднаннями вчителів природничо-математичного циклу, гуманітарного циклу розроблені методичні матеріали по роботі з обдарованими учнями, підготовки їх до участі у олімпіадах , конкурсах МАН, інтелектуальних турнірах , конференціях. Олімпіада - це позакласна форма навчання. Для вчителя хімії підготовка до олімпіад є благодатним полем експериментальної діяльності. Всі творчі знахідки, методичні наробки можуть бути впроваджені в педагогічну практику й принести вагомі результати. І тут я хочу поділитися власним досвідом. Свою роботу я планую у чотири етапи:
1. виявлення обдарованих учнів; 2. створення умов для розкриття їх потенційних можливостей на уроках хімії; 3. навчання в рамках хімічного гуртка, факультативу або спецкурсу; 4. індивідуальна підготовка. Умови роботи в школі дозволяють проводити виявлення учнів зі здібностями до вивчення хімії в 6-7 класах. З цією метою я проводжу анкетування, тестування, бесіди з дітьми, їх батьками, вчителями. На ранніх етапах вивчення хімії робота проводиться індивідуально. На початковій стадії роботи необхідно сприяти розвитку в школярів інтересу до хімії - пропонувати для читання цікаву науково-популярну літературу, дозволяти проводити самим прості хімічні досліди. Велика увага приділяється другому етапу - поурочній роботі. Зазвичай такі учні вже засвоїли шкільну програму свого класу. Тому доцільним вважаю пропонувати їм індивідуальну програму, творчі задачі, досліди. Результативним виявилося включення таких дітей у роботу класу в ролі консультантів на семінарах і заліках, дослідників при вивченні нового матеріалу, при підготовці додаткового матеріалу. Це дозволяє залишити учня в полі зору свого класу, сприяє його подальшому розвитку, систематизує знання, зміцнює його авторитет серед однолітків, привчає до самостійності й відповідальності. На третьому етапі, який може тривати до року, проводиться індивідуальна оцінка творчого потенціалу і психологічних особливостей кожної дитини. Якщо за цей час виявляється учень з оригінальним мисленням, великим обсягом знань - починається четвертий етап. Якщо школярі показують, що хотіли б продовжувати поглиблювати свої знання по хімії, а головне, бажають брати участь в олімпіадах, необхідно починати з ними активну позаурочну роботу. Планувати аудиторні заняття треба таким чином: приблизно 75% часу приділяється на роз'язання й розбір завдань теоретичних турів, 25% часу - на виконання завдань експериментального туру. Плануючи самостійну діяльність школяра, необхідно націлювати його на роботу з наступними матеріалами: матеріали олімпіад різного рівня; вузівські підручники; спеціалізована література. Треба звертати особливу увагу на підготовку школярів по фізиці й математиці. Дуже важливо, щоб в учасника олімпіади був міцний фундамент не тільки хімічних, але й фізичних, і математичних знань. Успішне розв'язання хімічних задач неможливо без цих наук. Як показує практика, школярі, що приймають участь у хімічних олімпіадах, стикаються з істотними труднощами по природничо-науковим дисциплінам. Крім природничо-наукових знань, у школярів повинен бути певний набір методологічних прийомів - способів, що допомагають добувати нові знання й творчо переробляти вже наявні. Необхідно пропонувати учневі самому складати олімпіадні завдання. Крім того, варто приділяти особливу увагу самоперевірці отриманих результатів при розв'язанні різних завдань. Якщо за цей час виявляється учень з оригінальним мисленням, великим обсягом знань - починається четвертий етап. Його зміст - індивідуальна робота за спеціальною творчою програмою. Проводяться бесіди з дитиною, її батьками, вивчаються життєві умови сім'ї. З'ясовується, чи пов'язує учень майбутню професію з хімією, чи хоче брати участь в олімпіадах? Вибір повністю за дитиною, головне, щоб він був свідомий. Індивідуальна програма підготовки залежить від кінцевої мети учня, його здібностей та особливостей характеру. При цьому враховуються інтереси дитини. Чим подобається займатися: теорією, експериментом? Який напрям у хімії викликає особисте зацікавлення? Що краще вдається? Намагаюся розвивати сильні сторони та поступово виправляти недоліки. На індивідуальних заняттях набувається досвід технічної творчості, розв'язуються задачі підвищеного рівня складності, формується здатність до творчої співпраці з учителем. У восьмому - дев'ятому класах пропоную учням олімпіадні задачі різних етапів олімпіад, пізнавальну літературу. Самостійність дитини має частковий характер. У десятому та особливо одинадцятому класах рівень самостійності зростає: учень уже здатен самостійно знаходити та опрацьовувати літературу, оволодівати технікою експерименту, формулювати й розв'язувати творчі задачі. Роль учителя зростає до якості наставника-консультанта, який допомагає учневі в розробці стратегії подальшого творчого розвитку. Набуття необхідних експериментальних навичок проводиться на базі шкільного кабінету хімії та лабораторій Сєвєродонецького технологічного інституту Східноукраїнського національного університету в співпраці з його фахівцями. Велику допомогу у підготовці учнів до участі у III та IV етапі Всеукраїнських предметних олімпіад з хімії надає навчання у Обласній олімпіадній школі при Луганському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти. Навчання у цій школі сприяє поглибленню і систематизації знань як з теоретичної, так і практичної фахової підготовки. У період підготовки до олімпіад звертається увага на вміння володіти собою, вміло користуватися здобутими знаннями в умовах конкуренції, стресу. Враховується вміння не тільки приймати перемогу, уникаючи "зіркової хвороби", а й витримувати невдачу, за будь-яких умов поважати однолітків-конкурентів. Важливим аспектом у підготовці олімпійця є виховання порядності, формування переконання: найцінніша перемога - та, що здобута чесно, своїми силами. Багато уваги приділяю диференціації навчального матеріалу (текстам лекцій, практичним завданням). Також використовую нестандартні форми проведення уроків: проблемні, міжпредметні лекції, лекції-дослідження, семінари-дискусії, семінари-дослідження. Узагальнюючи власний досвід, можу сказати , що тут можна виділити наступні два підходи: 1) підтримка постійного інтересу до предмета шляхом пропозиції для розв'язання нестандартних завдань (школярам, як правило, цікаві завдання, для яких необхідно який-небудь новий спосіб або використати знання, що виходять за рамки шкільних підручників) і заохочення інтересу до вивчення позапрограмового матеріалу; 2) індивідуальний підхід до кожного учасника олімпіади, допомога в самовизначенні й розвитку особистості учасника олімпіади, а також формування у учнів методологічних знань. У грудні 2010 року у ЛОІППО я пройшла навчання в проекті професійного розвитку " Методика підготовки учнів до хімічних олімпіад" і одержала сертифікат консультанта. У журналі "Хімія" ВГ " Основа" ( № 4, лютий 2011 р.) була надрукована стаття " Підготовка школярів до хімічних олімпіад" ( автори: Бондар Л.О., методист кафедри природничо-наукових дисциплін та методики їх викладання ЛОІППО, вчитель хімії СЗШ № 10 Сєвєрін Л.Є.) Учні нашої школи беруть активну участь у олімпіадах з хімії , які організує Сєвєродонецький технологічний інститут. Учениця 11 класу Шевченко Наталія та учень 9 класу Смалій Василь стали переможцями регіональної олімпіади з хімії 20011 року серед шкіл міста .Учень 11 класу Каліберда Олександр у 2011 році став переможцем ІІ обласного етапу Всеукраїнського конкурсу- захисту науково- дослідницьких робіт учнів -членів МАН України у секції " хімія".Його робота за темою " Аналіз стану проблеми утилізації непридатних пестицидів та пошук ефективних шляхів її вирішення" була відмічена на самому високому рівні членами журі. Одним із найважливіших засобів для виконання Програми ємоніторинг динаміки розвитку творчого потенціалу учнів, який здійснюється за напрямками: • визначення рівня знань учнів з конкретних навчальних дисциплін за допомогою експертних контрольних робіт (за текстами адміністрацій); аналіз динаміки цього показника; • аналіз динаміки ефективності навчання за шкільними статистичними матеріалами семестрової підсумкової успішності; • оцінка професійного потенціалу педагогічного колективу школи за статистичними матеріалами і аналіз його динаміки; Моніторинг динаміки розвитку творчого потенціалу учня забезпечує продуктивну організацію роботи з академічно здібними учнями. Учителі й батьки учнів середньої загальноосвіт¬ньої школи є безпосередніми суб'єктами освітнього процесу, а батьки, крім того, ще і одним із замовників освітніх послуг. Хочу привести слова мами обдарованої учениці Онуфрійчук Вікторії Світлани Іванівни: " Ролі батьків учнів є різними: для батьків учнів початкової школи більше властива роль опікуна й керівника, а для бать¬ків учнів старшої школи характерною є роль товариша й помічника. Батьки учнів, що навчаються в основній школі, часто поєднують обидві ролі." Вже 9 років поспіль Вікторія є призером міського, обласного етапів Міжнародного конкурсу з української мови ім. Петра Яцика, неодноразовим призером міських олімпіад з української і російської філології , біології, історії, 4-кратним призером обласних олімпіад з хімії, української філології, учасником ІV етапу оліміпад з української філології і хімії. Батьки часто зацікавлені в установленні тісного контакту зі школою, оскільки чудово розуміють труднощі виховного процесу, пов'язані найчастіше з труднощами перехідного віку. Позитивна мотивація, системна робота щодо реалізації програми дали свої результати. У 2010-2011 н.р. школа за підсумками участі учнів у І та II турах Всеукраїнських предметних олімпіад з різних предметів посідає І місце серед загальноосвітніх шкіл міста. Розв'язання проблем і завдань школи, затверджених педагогічним колективом на навчальний рік, дозволило шкільному колективу досягти певних успіхів. Серед найвагоміших слід відзначити такі: • у ІУетапі Всеукраїнських предметних олімпіад з хімії учень 9 класу Смалій Василь став переможцем ( диплом ІІІ ступеня). • 5 з хімії ( диплом ІІ ступеня-учениця 8 класу Бабіч Майя, учень 9 класу Смалій Василь), диплом ІІІ ступеня- Учні 11 класу Каліберда О., Онуфрійчук В., Шевченко Н.), 1 місце з української філології ( диплом ІІ ступеня- Онуфрійчук В., у III етапі Всеукраїнських предметних олімпіад маємо 8 призових місць : 11кл.), 1 місце з математики ( диплом І ступеня Шевченко Н., 11 кл.), 1 місце з фізики ( диплом ІІ ступеня -Смалій В., 9 кл.). • у II міському етапі Всеукраїнських предметних олімпіад у 2010-2011 н.р. учні школи посіли 18 призових місць. Найбільшу кількість призерів з хімії (6 призових місць) маємо з хімії ( вчитель Сєвєрін Лариса Євгенівна), 2 призових місця з української філології (вчителі Ганжела Світлана Володимирівна, Антонова Клавдія Андріївна), 2 призових місця з ; фізики( Шевченко Василь Іванович, Панова Г.І.), 2 місця з математики ( Лихошерст Тетяна Анатоліївна), 2 призових місця з російської філології ( Єсипова Н.В.),1 призове місце з географії ( Антонова Тетяна Іванівна), біології ( Захаренкова Юлія Валеріївна), правознавства ( Василянська-Бутенко Ірина Василівна), з технічної праці ( Вітряк С.Ф.). В школі організована робота секцій, предметних гуртків, гуртків за ; інтересами. Ведеться робота по залученню учнів до інтелектуальних : конкурсів : знавців української мови їм. Петра Яцика, Міжнародного математичного конкурсу "Кенгуру", Міжнародного фізичного конкурсу "Левеня", інтелектуальному турнірі пам'яті професора Л.М.Лоповка, участь учнів у заочних інтернет - олімпіадах, регіональній екологічній конференції. У XV інтелектуальному турнірі з фізики Л.М. Лоповка учень 8-Б класу Смалій Василь посів 1 місце, а учениця 10 класу Шевченко Наталія 3 місце з математики. У VI екологічній конференції Шевченко Наталія посіла 1 місце, а творча група учнів 8 класу - 3 місце. З метою активізації творчих здібностей, вияву талановитих та обдарованих дітей, виховання в учнів самодисципліни , становлення та самовдосконалення особистості у школі щорічно проводиться конкурс "Учень року". Цей конкурс враховує критерії всіх видів діяльності учня за рік: ■ участь та результативність у предметних олімпіадах ■ участь у роботі МАН ■ активна участь у самоврядуванні школи ■ участь у святкових концертах, творчих гуртках, літературних заходах ■ виконання Статуту школи Система стимулювання й заохочень освітньої діяльності У процесі науково-дослідницької роботи над питанням успішного навчання й виховання учнів, створення ситуації успіху, проводячи анкетування, дослідження, спостереження, роблячи прогнози й перевіряючи їх на практиці, дійшли висновку, що для створення ситуації успіху, для самореалізації особистості заохочення мають першочергову роль. Особливо велике значення має заохочення в дитячому і юнацькому віці. З погляду педагогіки ситуація успіху - це таке спрямоване, організоване поєднання умов, за яких створюється можливість досягнення високих результатів у діяльності як окремої особистості, так і колективу в цілому. Учителі школи намагаються не пропустити найменших успіхів учнів у різних видах діяльності.Ситуація успіху - це така психологічна ситуація, у результаті якої дії, здійснювані людиною, приводять до почуття задоволення за свої досягнення, гордості за свою справу. Навчально- виховну діяльність необхідно будувати на позитивних емоціях, стимулюючи і заохочуючи всіх учасників навчально- виховного процесу до активної діяльності на уроці та в позакласній роботі на основі повного використання ресурсів успіху, довіри. Уже традиційно склалась певна система стимулювання й заохочення педагогічних працівників, учнів. На Святі останнього дзвоника переможці олімпіад, конкурсу- захисту МАН, конкурсу ім. П.Яцика, переможці спортивних змагань , а також учні, які досягли вагомих результатів у інших конкурсах міського, обласного та всеукраїнського рівнів нагороджуються дипломами, грамотами, цінними подарунками. Система стимулювання трудової активності вчителів передбачає : оголошення подяки в наказі, подяка в наказі із занесенням в трудову книжку, подання до присвоєння звання " Старший учитель", " Учитель -методист", премії. Очікувані результати від реалізації Програми розробка і впровадження механізму пошуку і відбору обдарованої молоді; створення науково-педагогічної інформаційної системи; впровадження сучасних педагогічних та інформаційних технологій; підвищення професійного рівня педагогів; створення системи морального заохочення обдарованій молоді до науково-дослідницької діяльності; виховання особистості, збереження традицій і досвіду педагогічного колективу школи. Обдарованість - явище багатогранне і складне. Описати всі можливі шляхи його виявлення і розвитку не легко. Розповсюджена думка, що творчі здібності властиві будь-якій дитині, треба лише зуміти розкрити їх і розвинути. Це, безумовно, так. Таланти існують від великих і яскравих до скромних і малопомітних. І суть нашої програми щодо створення системи роботи з обдарованими дітьми полягає в тому, що в конкретних умовах масової школи за допомогою конкретних матеріалів: програм, ознак пізнавальної діяльності учнів, прийомів, методик навчання виявляються елементи інтелектуальної, академічної і творчості обдарованості в шкільному навчальному процесі в повсякденній педагогічній діяльності. Педагогічний колектив усвідомлено працює над створенням освітнього простору школи як сукупності умов для розвитку особистості. Враховуючі сучасні тенденції, поступово здійснюється перехід до нової педагогічної установки - від ідеї розвитку до ідеї саморозвитку, самоактуалізації всіх учасників освітнього процесу в школі.
РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ ОРГАНІЗАЦІЇ РОБОТИ З ОБДАРОВАНИМИ УЧНЯМИ
(ПОРАДИ ВЧИТЕЛЯМ, БАТЬКАМ)
СФЕРИ ОБДАРОВАНОСТІ ДІТЕЙ
1. Інтелектуальна сфера Обдарована дитина вирізняється гарною пам'яттю. мисленням, допитливістю, добре розв'язує різні задачі, зв'язно викладає свої думки, може мати здібності до практичного застосування знань.
2. Сфера академічних досягнень Це успіхи дитини з читання, математики, природознавства та інших навчальних предметів.
3. Творчість (креативність) Дитина дуже допитлива, виявляє незалежність і оригінальність мислення, висловлює оригінальні ідеї.
4. Спілкування Добре пристосовується до нових ситуацій, легко спілкується з дорослими та дітьми, виявляє лідерство в іграх і заняттях з дітьми. Ініціативна, бере на себе відповідальність за свої дії.
5. Сфера художньої діяльності Дитина виявляє великий інтерес до візуальної інформації, захоплюється художніми заняттями, її роботи вирізняються оригінальністю. Виявляє інтерес до музики, легко відтворює мелодію, із задоволенням співає, намагається створювати музику.
6. Рухова сфера Тонка і точна моторика, чітка зорово-моторна координація, широкий діапазон рухів, добре володіє тілом, високий рівень розвитку основних рухових навичок.
ПАМ'ЯТКА ВЧИТЕЛЮ ДЛЯ РОБОТИ З ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ
- Постійно працюйте над вихованням почуттів дітей, особливо вразливих і чуттєвих до всього, що стосується їхнього "я".
- Допомагайте обдарованим дітям виробити адекватну я-концепцію і самооцінку, розвивати емпатію.
- Забезпечуйте сприятливу емоційну атмосферу, адже дитина набуває емоційного досвіду в процесі взаємодії з людьми.
- Дотримуйтеся порядку й дисципліни, обдаровані діти, як і всі інші, повинні знати межу допустимої поведінки.
- Скеровуйте енергію і творчість обдарованих дітей у потрібне русло, щоб їх праця приносила користь.
- У роботі з обдарованими дітьми використовуйте дослідницький метод, це активізує їхню роботу.
- Розвивайте здібності дітей, широко використовуйте метод самостійного набуття знань.
- Привчайте обдарованих дітей працювати спільно, це допоможе їм легше адаптуватися до соціальних умов.
- Заохочуйте дітей, це стимулює їх.
- Тісно співпрацюйте з батьками обдарованих дітей, щоб розвинути здібності кожної дитини.
Принципи педагогічної творчості вчителя, реалізація яких сприяє творчому розвитку особистості
Принцип суб'єктивності навчання і виховання передбачає визнання слухача як суб'єкта педагогічної взаємодії, використання вчителем у процесі навчання і виховання переважно діалогічних форм комунікативної взаємодії із слухачем.
Принцип діагностики передбачає побудову і корекцію навчально-виховного процесу на основі психолого-педагогічних діагностичних досліджень, а саме: оцінювання рівних розвитку творчих можливостей дітей і дитячих колективів, з якими педагог вступає у взаємодію.
Принцип оптимальності. Оптимальною творчою педагогічною взаємодією педагога і вихованця вважаємо таку, яка забезпечує не тільки успішне засвоєння знань, умінь, навичок, а й позитивну динаміку розвитку творчих можливостей дітей в конкретних умовах педагогічної праці педагога.
Принцип оптимальності передбачає роботу педагога з відбору таких дидактичних засобів, які відповідають рівню розвитку творчих можливостей більшості дітей, враховують рівень розвитку творчих можливостей меншості, а тому сприяють розвитку творчих можливостей.
Принцип взаємозалежності відображає взаємозумовленість творчого особистісного розвитку суб'єктів взаємодії системи "педагог-вихованець"; відбиває взаємозалежність і взаємзумовленість творчої педагогічної праці вчителя і творчої навчальної діяльності дітей.
Принцип фасілітації передбачає розуміння формування творчої особистості вихованця у навчально-виховному процесі як процес полегшення, сприяння творчій навчальній діяльності дитини, стимулювання його творчої активності. Це пов'язане з необхідністю створення на занятті, в позаурочній діяльності слухачів творчої атмосфери (співдружності, співтворчості, співробітництва), яка б сприяла розвитку мотивів творчої діяльності, надихала вихованців на творчість.
Принцип креативності відображає необхідність виявлення можливостей змісту навчального матеріалу для посилення його орієнтації на формування творчої особистості дитини. При плануванні та організації взаємодії педагога і вихованця в процесі навчання зміст навчального матеріалу повинен максимально використовуватися для розвитку мотивів, характерологічних особливостей, творчих умінь і психологічних процесів, які мають провідне значення для творчої діяльності, і забезпечувати насамперед розвиток дивергентного мислення, умінь генерувати нові ідеї, знаходить нетрадиційні шляхи вирішення проблемних завдань. Реалізації принципу в практичній діяльності сприяє аналіз змісту навчального матеріалу з метою його креативного посилення, застосування навчальних і навчально-творчих задач, методів і прийомів стимулювання творчої активності учнів, використання завдань психологічної діагностики для розвитку творчих якостей особистості.
Принцип доповнення передбачає посилення розвитку творчих можливостей дітей за рахунок реалізації додаткового змісту в організаційних формах навчально-пізнавальної діяльності. У практичній діяльності реалізація принципу означає введення таких додаткових курсів, які б компенсували прогалини в розвитку творчих умінь і психічних процесів, що сприяють успішній творчій діяльності людини і на розвиток яких об'єктивно не вистачає часу в процесі виконання державного компонента навчального плану.
Принцип варіантності виражає необхідність подолання одноманітності змісту, форм, методів навчання. Для ефективності взаємодії у системі "педагог-вихованець" принцип варіантності має регулятивне значення, визначає мету та стратегію проектування педагогічної взаємодії.
Принцип самоорганізації відображає особливості управління процесом формування творчої особистості дитини, які зумовлені особливостями управління нелінійними системами та орієнтують педагога на внутрішній вплив, на узгодження розвитку вихованця з власними тенденціями розвитку, а також на необхідність "збуджувати" та ініціювати творчу активність, при цьому управління повинно бути непомітним, мінімальним у своєму зовнішньому впливі й здійснюватися опосередкованими методами. Саме в цьому разі можна говорити не про управління, а про процеси самоуправління.
Програма спостереження на уроці за здійсненням розвитку мислення учнів (Орієнтовна)
Рівні мисленняЩо робить учительЩо робить ученьРепродуктивне мисленняПояснює, закріплюєЗапам'ятовує, репродукуєАктивне мисленняСтавить проблему, формує, розв'язуєНамагається зрозуміти, запам'ятати матеріалСамостійне мисленняСтавить проблему, може формулювати її та пропонує учням самостійно розв'язуватиСам відкриває незнайоме, проводить довеональні способи застосування, оригінальні способи розв'язанняТворче мисленняЗагальна організація коригування, контроль, вміле керівництвоФормує проблему, самостійно розв'язує, опрацьовує навчальний матеріал за підручником, конспектомПОРАДИ ПЕДАГОГІЧНОМУ ПРАЦІВНИКУ
1. Учитель не повинен вихваляти кращого учня. Не потрібно вирізняти обдаровану дитину за індивідуальні успіхи, краще заохотити спільні заняття з іншими дітьми .
2. Учителеві не варто приділяти багато уваги навчанню з елементами змагання. Обдарована дитина частіше від інших ставатиме переможцем, що може викликати неприязнь до неї інших учнів .
3. Учитель не повинен робити з обдарованої дитини "вундеркінда". Недоречне акцентування на її винятковості породжує роздратованість, ревнощі друзів, однокласників. Інша крайність - зловмисне прилюдне приниження унікальних здібностей - звичайно, неприпустима.
4. Учителеві необхідно пам'ятати, що в більшості випадків обдаровані діти погано сприймають суворо регламентовані заняття, що повторюються.
Як розвивати творчі здібності обдарованих дітей
1. Підхоплюй думки учнів і оцінюй їх зразу, підкреслюючи їх оригінальність, важливість тощо.
2. Підкреслюй інтерес дітей до нового.
3. Заохочуй оперування предметами, матеріалами, ідеями. Дитина практично вирішує дослідницькі завдання.
4. Вчи дітей систематичній самооцінці кожної думки.
5. Виробляй у дітей терпиме ставлення до нових понять, думок.
6. Не вимагай запам'ятовування схем, таблиць, формул, одностороннього рішення, де є багатоваріативні способи.
7. Культивуй творчу атмосферу - учні повинні знати, що творчі пропозиції, думки клас зустрічає з визнанням, приймає їх, використовує.
8. Вчи дітей цінувати власні та чужі думки. Важливо фіксувати їх в блокноті.
9. Іноді ровесники ставляться до здібних дітей агресивно, це необхідно попередити. Найкращим засобом є пояснення здібному, що це характерно, і розвивати у нього терпимість і впевненість.
10. Пропонуй цікаві факти, випадки, технічні та наукові ідеї.
11. Розсіюй страх у талановитих дітей.
12. Стимулюй і підтримуй ініціативу учнів, самостійність. Підкидай проекти, які можуть захоплювати.
13. Створюй проблемні ситуації, що вимагають альтернативи, прогнозування, уяви.
14. Створюй в школі періоди творчої активності, адже багатого геніальних рішень з'являється в такий момент.
15. Допомагай оволодівати технічними засобами для записів.
16. Розвивай критичне сприйняття дійсності.
17. Вчи доводити починання до логічного завершення.
18. Впливай особистим прикладом.
19. Під час занять чітко контролюй досягнуті результати та давай завдання підвищеної складності, створюй ситуації самоаналізу, самооцінки, самопізнання.
20. Залучай до роботи з розробки та впровадження власних творчих задумів та ініціатив, створюй ситуації вільного вибору і відповідальності за обране рішення.
21. Використовуй творчу діяльність вихованців при проведенні різних видів масових заходів, відкритих та семінарських занять, свят.
22. Під час опрацювання програмового матеріалу залучай до творчої пошукової роботи з використанням випереджувальних завдань, створюй розвиваючі ситуації.
23. Активно залучай до участі в районних, обласних, Всеукраїнських конкурсах, змаганнях, виставках.
24. Відзначай досягнення вихованців, підтримуй та стимулюй активність, ініціативу, пошук.
Створення позитивного настрою учнів на уроках
Нехай учитель поспішає до дітей, радіє кожній зустрічі з ними, тоді й діти поспішатимуть у школу і щиро радітимуть кожній зустрічі зі своїм учителем.
Ш.Амонашвілі
Даруймо дитині радість!
Рідне слово! Скільки в тобі чарівних звуків, животворного трепету й вогню! Скільки в тобі материнської лагідності й доброти, мудрості земної, закладеної ще славними предками вільнолюбними. Ти - наша неопалима купина!
Що зробити, аби дитина, напоєна диво-соками цього євшан-зілля, стала доброю, сильною, сміливою?
Тільки Добро, Радість роблять людину великою, якою б не була вона маленькою. Тільки це врятує наші душі від омертвіння. Бо народилися ми, учителі, під особливою зіркою - зіркою Терпіння, Благородства, Любові. І скільки ця зірка випромінює світла, стільки й цвіту розквітає в дитячих душах.
Сучасний урок має бути розумним, цікавим, захопливим і радісним.
"Щоб зворушити, треба самому бути зворушеним. Щоб радувати, просвітлювати душевний світ, треба нести просвітленість у своєму серці, а серце нести високо", - писав О.П.Довженко.
Кожен урок має сіяти в дитячих душах Добро та Красу, формувати людяне в людині. Як же зробити, щоб на уроці панувала Радість, а її помічниками були Краса та Добро?
Кожен урок педагог має обміркувати до найменших дрібниць. Навіть ті перші слова вчителя, якими почнеться подорож у країну нових знахідок і відкриттів, можуть одразу створити в класі атмосферу доброзичливості та взаєморозуміння. От, приміром, є в класі дівчинка, яка дуже часто плаче. То зламався олівець, то забула вдома зошит, то неправильно виконала домашнє завдання... Як осушити дитячі сльози? Перше, про що можна запитати дітей, прийшовши на урок: "Яка сьогодні погода в класі? Дощик чи сонечко?" (можна це запитання заримувати, коли є натхнення). "Сонечко, сонечко!" - кричать діти і поглядають на Катрусю. Дівчинка посміхається, посміхаються й інші учні. Контакт є!
Як відомо, емоції та розумова діяльність людини взаємопов'язані. А отже, найголовніше - учитель повинен зважати на внутрішній стан дитини.Тому важливим є проведення під час уроку емоційних хвилинок, які створюють особливе емоційне тло заняття, його інтригуючий початок. Без емоційно-стимулюючого впливу слова не можна створити на уроці сприятливий психологічний клімат, викликати інтелектуальні почуття подиву, захоплення, сумніву, очікування нового.
Створити позитивний настрій в учнів на уроці допомагає використання низки спеціальних прийомів.
"Емоційне стимулювання" - констатація будь-якого, навіть незначного, успіху, навіювання дитині віри в себе, відкритість учителя для довіри і співчуття.
"Авансування" - репетиція майбутньої дії, що створює психологічну настанову на успіх.
"Даю шанс". Шанс, про який ідеться, - це заздалегідь підготовлена педагогом ситуація, у якій учень отримує можливість несподівано для себе розкрити свої можливості.
"Сповідь" рекомендується застосовувати в тих випадках, коли є надія, що відверте звернення вчителя до кращих почуттів дітей зустріне розуміння, викличе відповідний відгук. Як його застосувати - питання досвіду і техніки. Тут треба все заздалегідь прорахувати, спро-гнозувати можливі реакції.
"Загальна радість". Це емоційний відгук колективу на успіх одного із своїх членів. Важливо, щоб у досягненнях кожного школяра його товариші бачили результати своєї праці, а сама дитина розуміла, що її радість - це радість підтримки, стану "свій серед своїх". Зрештою, у тому, як реагує дитячий колектив на успіхи і невдачі своїх членів, особливо помітно виявляється його моральна сутність. На практиці цей прийом реалізується завдяки допомозі окремих учнів, що "ведуть" за собою неуспішних.
"Емоційний сплеск". Ефективний стосовно дітей, які емоційно реагують на похвалу і критику. Завдання вчителя - у кожному учневі перетворити її на ланцюгову реакцію.
"Кольорова рефлексія". Учитель ставить запитання і пропонує варіанти відповідей і співвіднесені з ними кольори. Учні обирають свою відповідь і сигналізують смужкою певного кольору.
"Зіпсований телефон". Побажання вчителя діти переказують один одному.
У Плутарха читаємо: "Розум дитини - не посудина, яку слід заповнити, а смолоскип, який треба запалити". Не через насичення дитячої свідомості великою кількістю фактів і теоретичних відомостей досягається справжня мета навчання і виховання, а лише через задоволення внутрішнього прагнення учня вирости до рівня Особистості, відчути невимовну радість пізнання і творчості.
Звичайно, не можна охопити всього того, з чого будує вчитель свою роботу. Кожен день учителя - новий крок оволодіння секретами їх Величності - Добра, Краси, Радості.
Правила управління успіхом на уроці
1. Якщо після уроку в учня не залишилося питань, які хотілося б обговорити, посперечатися, пошукати рішення, то це означає, що урок, можливо, і був корисним, але залишив дітей байдужими до того, що на ньому відбувалося.
2. Необгрунтована похвала, гіпертрофовані компліменти, випадкові оцінки нівелюють відчуття успіху. Потрібно вміти бачити реальні зміни, реальні зрушення й достоїнства дітей, якими б малими вони не були, і вчасно підтримати учня.
3. Успіх починається з визнання дітьми права вчителя вчити. Авторитет, особистість учителя, його різноманітні достоїнства й інтереси є запорукою успіху учнів.
4. Психологічний клімат, обстановка життєрадісності, організація діяльності учнів на уроці, розумне сполучення репродуктивних і творчих методів.
5. Передчуття незвичайності, здатність учителя дивувати, привносити елемент романтичності відіграють важливу роль на уроці.
6. Учитель повинен любити дітей і вміти це робити. Не можна, виявляючи почуття захоплення від спілкування з одними дітьми, змушувати страждати інших.
7. Учитель повинен знати й весь клас, і кожного учня окремо. Він мусить дуже багато знати про дітей, щоб навчитися в потрібну хвилину допомагати їм.
8. Початок уроку виступає як момент, від якого в значній мірі залежить успіх усього уроку.
9. 80 % навчального успіху дітей залежить від уміння вчителя давати домашні завдання. Драма полягає в тому, що діти й дорослі розмовляють різними мовами, вкладають різний зміст у слова й видача домашніх завдань без точного пророблення того, що хотів би одержати вчитель, яке завдання він ставить, нерідко приводить учнів у стан замішання й примушує відмовитися від виконання домашніх завдань взагалі. Домашні завдання повинні бути смачними, хорошими, цікавими, творчими, нерідко практико-орієнтованими, оригінальними, доступними, різнорівневими, цікавими за формою, такими, що враховують здібності й особливості дітей.
10. Поряд із цифровою розгорнута текстова оцінка відіграє виняткову роль у стимулюванні навчальної діяльності дитини.
11. Ступінь захопленості учнів предметом виражається в їхньому бажанні й готовності займатися ним після уроків.
12. Учитель повинен навчитися включати учнів у колективну пізнавальну діяльність.
13. Якщо молодий учитель загострено переживає свою неуспішність і, незважаючи на значні зусилля, ніяк не може дати гарний урок, одним з відомих способів надати йому допомогу є спільна з кожним з адміністраторів школи підготовка серії уроків.
Якості, якими має володіти вчитель для роботи з обдарованими дітьми
1. Бути доброзичливим і чуйним.
2. Розбиратися в особливостях психології обдарованих дітей, відчувати їхні потреби та інтереси.
3. Мати високий рівень інтелектуального розвитку.
4. Мати широке коло інтересів.
5. Бути готовим до виконання різноманітних обов'язків, пов'язаних із навчанням обдарованих дітей.
6. Мати педагогічну і спеціальну освіту.
7. Володіти почуттям гумору.
8. Мати живий та активний характер.
9. Виявляти гнучкість, бути готовим до перегляду своїх поглядів і до постійного самовдосконання.
10. Мати творчий, можливо, нетрадиційний особистий світогляд.
11. Бути цілеспрямованим і наполегливим.
12. Володіти емоційною стабільністю.
13. Уміти переконувати.
14. Мати схильність до самоаналізу.
Методичні рекомендації
з проблеми "Робота з обдарованими учнями в контексті підготовки до олімпіади"
Процес підготовки учнів до олімпіад безпосередньо пов'язаний з наявністю у навчальному закладі вчителів, які готові і здатні взяти на себе відповідальність за роботу з обдарованими учнями. У педагогічній діяльності творчість вчителя займає особливе місце. Адже, лише неформальне, творче ставлення до своїх обов'язків може дати позитивні результати.
Можна виділити такі складові готовності вчителя до роботи з обдарованими учнями:
ü відповідний рівень і постійна підтримка фахово-інформаційного рівня роботи з обдарованими учнями (курси, семінари, конференції тощо);
ü володіння методиками роботи з обдарованими учнями (індивідуальна робота, робота в групах тощо);
ü володіння психологічними аспектами роботи з обдарованими учнями.
Робота вчителя з обдарованими учнями не повинна носити хаотичний, епізодичний характер, а має бути системною, неперервною, спланованою на перспективу.
Доолімпіадний період:
Цей період починається на початку навчального року. Протягом цього часу передбачається робота безпосередньо в навчальних закладах, а також позашкільні форми занять (гуртки, заняття окремих груп тощо).
Підготовка включає:
1. Вирівнювальні підготовчі заняття щодо повторення задач минулого олімпіадного сезону, уведення в групу олімпіадників нових учнів. Ця робота включає як індивідуальні, так і диференційовані форми. Обов'язковою є також робота в групах.
2. Розв'язування завдань І та ІІ етапів попередніх олімпіад.
3. Проведення занять у формі "міні олімпіад" для поступового психологічного налаштування учнів.
І етап олімпіади:
Шкільні олімпіади. Проводяться в навчальних закладах вчителями. Особливості проведення:
1. Участь беруть всі бажаючі.
2. Підбір завдань повинен бути диференційованим, тобто включати завдання 3-х рівнів:
ü нескладні завдання репродуктивного характеру, які може розв'язати більшість учасників;
ü завдання, які потребують творчого підходу до розв'язання;
ü завдання, рівень яких відповідає ІІ (ІІІ) етапу олімпіади.
3. Умови проведення олімпіади повинні максимально відповідати умовам олімпіади наступного етапу.
Завдання, що пропонуються на шкільній олімпіаді, повинні враховувати той матеріал, що був засвоєний на момент проведення даної олімпіади за навчальною програмою, однак, складність цих завдань повинна носити олімпіадний характер, визначаючи вміння учнів логічно мислити, застосовувати програмний матеріал до більш складних завдань.
ІІ етап олімпіади:
Районна олімпіада. Для того, щоб учасники ІІ етапу олімпіади, до яких відносяться й учителі, були в максимально однакових підготовчих умовах, рекомендується попередньо провести такі заходи:
ü семінари-практикуми для вчителів щодо ознайомлення з вимогами виконання завдань ІІ етапу та рівнем складності завдань;
ü заочну олімпіаду, що проходить у декілька етапів та передбачає ознайомлення учнів з авторськими розв'язками запропонованих завдань.
ІІІ етап олімпіади:
Обласна олімпіада. Цьому етапу олімпіади можуть передувати такі заходи:
ü семінари-практикуми для вчителів-тренерів районних та міських команд для ознайомлення з вимогами виконання завдань ІІІ етапу та рівнем складності завдань;
ü участь вчителів у курсах з розв'язування задач олімпіадного рівня.
Рекомендуємо в роботі з обдарованими учнями:
· застосовувати проблемний метод у навчанні;
· проводити самостійні роботи творчого характеру;
· застосовувати індивідуальний підхід у навчанні;
· впроваджувати розвивальні творчі ігри;
· розв'язувати творчі завдання.
Також є широкий спектр позакласної роботи на виявлення та розвиток творчих здібностей учнів:
· це підготовка і участь школярів в олімпіадах з інформатики;
· дослідницька робота в МАН;
· участь у гуртках, факультативах;
· участь в інтелектуальних іграх;
· робота над проектом;
· участь у науково-практичних конференціях;
· участь в Інтернет-олімпіадах.
Методичні рекомендації щодо організації роботи з обдарованими дітьми школи І ступеня
Учитись важко, а учить ще важче,
Але не мусиш зупинятись ти,
Як дітям віддаси усе найкраще,
То й сам сягнеш нової висоти.
П. Сингаївський
Розбудова державності в Україні зумовила нові тенденції в розвитку освіти. З'явилася нагальна потреба суспільства у творчих, діяльних, обдарованих, інтелектуально, творчо і духовно розвинених громадянах.
Кожна дитина по-своєму неповторна. Вона приходить у цей світ, щоб творити своє життя, знайти себе: хтось здібний до музики, образотворчого мистецтва, художньої праці, хтось до математики, хтось пише вірші, оповідання. Скільки дітей - стільки й здібностей, які залежать від психолого-фізіологічних особливостей людини, соціального оточення, сім'ї та школи.
У результаті досліджень науковцями виділено такі характерні особливості обдарованих дітей:
§ часто "перескакують" через послідовні етапи свого розвитку;
§ у них чудова пам'ять, яка базується на ранньому мовленні;
§ рано починають класифікувати інформацію, що надходить до них;
§ із задоволенням захоплюються колекціонуванням, при цьому їхня мета - не приведення колекції в ідеальний порядок, а її реорганізація, систематизація на нових підставах;
§ мають великий словниковий запас, із задоволенням читають словники чи енциклопедії, придумують нові слова і поняття;
§ можуть займатися кількома справами одразу, наприклад, стежити за декількома подіями, що відбуваються навколо них;
§ дуже допитливі, активно досліджують навколишній світ і не терплять жодних обмежень своїх досліджень;
§ можуть тривалий час концентрувати свою увагу на одній справі, вони буквально "занурюються" у своє заняття, якщо воно їм цікаве;
§ мають розвинене почуття гумору;
§ постійно намагаються вирішувати проблеми, які їм поки що не під силу;
§ відрізняються різноманітністю інтересів, що породжує схильність починати кілька справ одночасно;
§ часто роздратовують ровесників звичкою поправляти інших і вважають себе такими, що завжди мають рацію;
§ їм бракує емоційного балансу, вони часто нетерплячі та поривчасті.
Н.С. Лейтес виділяє три категорії обдарованих дітей: учні з ранньою розумовою реалізацією; учні з прискореним розумовим розвитком; учні з окремими ознаками нестандартних здібностей.
Розвиток творчих здібностей слід розпочинати з ранніх років, використовуючи наявний нахил дитини до праці, саме цей нахил, на думку Н. Лейтеса, є дитячої обдарованості.
Для оцінки соціального розвитку дитини, творчих здібностей, інтелекту практичні психологи повинні використовувати різні психодіагностичні методи, що доповнюються відомостями батьків, даними спостережень за дитиною.
Існує багато методик, які допомагають пізнати творчу, обдаровану дитину з креативністю її мислення.
Зокрема:
§ Методика Векслера допоможе визначити рівень інтелектуальних здібностей.
§ Методика Кетелла допоможе оцінити інтелектуальні можливості дитини.
§ Методика Айзенка допоможе визначити рівень інтелекту.
§ Методика "Неіснуюча тварина" допоможе визначити, наскільки в дитини розвинена творча уява, оригінальність мислення, емоційний стан.
§ Методика "Прогресивні матриці Равена" допоможе визначити рівень аналітико-синтетичних умінь.
§ Анкета з визначення здібностей учнів за методикою американських вчених Хаана і Кафа допоможе визначити на основі співставлення з інтересами одноліток особливості спрямованості даної особистості.
Виявлення обдарованих і талановитих дітей - це тривалий процес. Обдарована дитина сама собі допоможе, якщо вчитель творчий, а навчальний процес цікавий, різнобічний, результативний.
Як же розвивати творчі здібності молодших школярів?
"Учень... це не посудина, яку потрібно наповнити,
а факел, якщо треба запалити"
К.Д. Ушинський
§ Підхоплювати думки учнів, оцінюючи їх зразу, підкреслюючи їх оригінальність, важливість, інтерес до нового.
§ Стимулювати і підтримувати ініціативу учнів, самостійність.
§ Створювати проблемні ситуації, що вимагають альтернативи, прогнозування, уяви.
§ Розвивати критичне сприйняття дійсності.
§ Вчити доводити починання до логічного завершення.
§ Надавати можливість виконувати більше навчальних завдань з обов'язковим підвищенням їх складності (при цьому має бути витриманий оптимальний обсяг додаткової роботи, щоб уникнути перевантаження).
§ Використовувати творчу діяльність вихованців при проведенні різних видів масових заходів, відкритих занять, свят.
§ Під час опрацювання програмового матеріалу залучати до творчої пошукової роботи з використанням випереджувальних завдань, створювати розвиваючі ситуації.
§ Активно залучати до участі в районних, обласних, Всеукраїнських конкурсах, змаганнях, виставках.
§ Впливати особистим прикладом.
§ Пам'ятати, що "своєчасно знайти, виховати й розвинути задатки і здібності у своїх вихованців, своєчасно розпізнати в кожному його покликання - це завдання стає тепер найголовнішим у системі навчально-виховного процесу" (В.О. Сухомлинський).
Мета навчання учнів 1-4 класів - забезпечити умови для інтелектуального, соціального, морального і фізичного розвитку учнів, виховання громадянина-патріота, а також забезпечити базову освіту та підготовку до успішного навчання в школі ІІ та ІІІ ступенів.
Удосконалити навчально-виховний процес, роботу з обдарованими дітьми, дати їм ґрунтовні, міцні знання, озброїти їх практичним розумінням основ наук допомагають:
§ олімпіади з базових дисциплін; · олімпіади з творчого мислення;
§ олімпіади з кмітливості та логічного мислення;
§ конкурси;
§ конкурси знавців математики та логічного мислення;
§ інтелектуальні ігри: "Ланцюжок", "Так чи Ні", "КВК", "Ерудит", "Поле чудес", "Брейн-ринг", "Перший мільйон", "Щасливий випадок", "Бізнес", "Інтелектуальний хокей", "Вікторина", Рольова гра", Дотепник", "Що? Де? Коли?", "Колесо фортуни", "О, щасливчик", "Зоряний час", "LG-Еврика", "Найрозумніший"...
Елементи змагань, що містяться в іграх, сприяють розвитку здібностей творчого мислення, залучають учнів до активного життя. Розв'язуючи ребуси, кросворди, учні поступово починають складати власні головоломки, що сприяє розвиткові пам'яті, уваги, кмітливості, учні вчаться:
- самостійно працювати з літературою;
- аналізувати та систематизувати отримані дані;
- робити висновки.
Отже, при плануванні роботи з обдарованими дітьми можна порекомендувати такий перелік орієнтованих заходів:
1. Створення інформаційного банку даних обдарованих дітей із різних напрямів діяльності.
2. Систематизація матеріалів періодичних видань із проблеми дитячої обдарованості.
3. Проведення проблемно-тематичних семінарів із метою систематичного підвищення майстерності вчителів, які працюють з обдарованими дітьми.
4. Створення авторських програм та методичних розробок, спрямованих на виявлення та розвиток обдарованих дітей молодшого шкільного віку.
5. Організація постійно діючого консультпункту для вчителів початкових класів із залученням науковців, лікарів, психологів, методистів районних (міських) відділів освіти.
6. Залучення до роботи з обдарованими дітьми вчителів, які мають педагогічні звання "вчитель-методист", "старший вчитель".
7. Створення банку педагогічного досвіду щодо роботи з обдарованими дітьми.
8. Організація і проведення шкільних, районних (міських), олімпіад із базових дисциплін / українська мова, читання, математика, образотворче мистецтво, з курсу "Я і Україна"/.
9. Формування груп для індивідуального сумісного навчання обдарованих дітей на базі однієї паралелі (3-4 кл.) з урахуванням рівня здібностей та сфери обдарованості, запитів кожної дитини.
10. Організація та проведення творчих звітів педагогів за результатами роботи з обдарованими дітьми на індивідуальних заняттях, гуртках, студіях.
11. Забезпечення до участі обдарованих дітей у міських, районних, обласних творчих конкурсах.
12. Здійснення моніторингу стану здоров'я обдарованих дітей.
13. Розробка системи матеріального та морального заохочення обдарованих учнів та вчителів, які працюють з ними.
14. Розгляд питань організації роботи з обдарованими дітьми та визначення подальших напрямів роботи на засіданнях шкільних методичних об'єднань учителів, педагогічних радах, нарадах при директору.
ПОРАДИ БАТЬКАМ ЩОДО ВИХОВАННЯ ОБДАРОВАНОЇ ДИТИНИ В СІМ'Ї
Розвиток творчих здібностей особистості - це одвічний гуманістичний принцип. Ще стародавні греки вважали, що самостійна, а отже, і творча особистість здатна самовіддано служити своєму народу і державі. Кожна держава зацікавлена у вихованні такого могутнього інтелектуального потенціалу, як обдаровані, талановиті діти.
З цією метою в Україні за участю Президії АН України, МОН України й ряду інших міністерств та відомств, створена комплексна програма пошуку, навчання і виховання обдарованих дітей і молоді "Творча обдарованість".
Мета програми - створення оптимальної соціально та економічно обґрунтованої мережі установ, закладів для обдарованих дітей, підготовка навчальних планів, підручників, науково-методичної продукції, підготовка кадрів до роботи з обдарованими дітьми.
Обдарованість - це високий рівень здібностей людини, що дозволяє їй досягти особливих успіхів у певній галузі діяльності. Розрізняють загальну і спеціальну обдарованість. Загальна розумова обдарованість виявляється в оволодінні всіма видами діяльності, для успішного здійснення яких необхідні певні розумові якості. Спеціальна обдарованість пов'язана з певними видами діяльності, в яких вона найбільше розвивається.
Розрізняють обдарованість:
· соціальну - лідерську;
· художню - музичну, образотворчу, сценічну;
· психомоторну - спортивні здібності;
· інтелектуальну - здатність аналізувати, мислити, зіставляти факти (серед інтелектуальних дітей є такі, які навчаються відмінно з 1-2 предметів і не встигають з інших);
· академічну - надзвичайна здатність до навчання взагалі, стають відмінними спеціалістами;
· творчу
Система та результати роботи з обдарованими дітьми в школі
Соціальний та економічний прогрес нації, держави безпосередньо залежить від розв'язання проблем здібних і обдарованих дітей.
К. Текес
Обдаровані діти - золотий запас нації, її інтелектуальна еліта, гордість і надія України, джерело її авторитету у світі. Завдання школи полягає в тому, щоб створити умови для виявлення та розвитку обдарованих дітей. З метою забезпечення реальних умов для повноцінного розвитку особистості в Геронимівській ЗОШ створена така освітньо-виховна система, за якої інваріантний компонент навчального процесу гармонійно поєднується з додатковими освітніми послугами, кількість та якість яких визначаються варіативним компонентом змісту освіти. Формування шкільного компонента розглядається як основна передумова виконання кожним учнем власних інтелектуальних, моральних і духовних завдань, зумовлених його можливостями, потребами, інтересами і здібностями. За рахунок годин варіативної частини навчального плану читаються курси: "Риторика", "Російська мова", "Практикум з правопису української мови", "Плодівництво", "Малі та середні жанри художньої прози у світовій літературі ХІХ-ХХІ ст."
У школі поглиблена підготовка учнів досягається в результаті профільного навчання, відвідування факультативів, занять в гуртках. Підготовка окремих учнів проводиться за індивідуальними планами, ефективно проводиться навчально-пошукова робота з учнями. Широко практикується захист творчих науково-пошукових робіт, розвиваючі заняття з психологом, позакласна робота в Малій академії наук.
У школі прагнуть створити умови для обдарованих дітей через підбір педагогічних кадрів та підвищення їхньої професійної майстерності; використання у роботі з дітьми інтерактивних методів навчання та методів дослідження; забезпечення високого ступеня свободи учнів у виборі видів занять не лише в школі, а й поза нею; індивідуального підходу до розвитку нахилів, інтересів, здібностей учнів.
Досвід роботи з обдарованими дітьми в школі узагальнено заступником директора з навчально-виховної роботи Левандовською Л. Ф.(додаток 2).
В результаті цілеспрямованої системної роботи активізувалась творча діяльність школярів. Учні брали активну участь у таких заходах:
· у районних предметних олімпіадах;
· у Міжнародному конкурсі з української мови ім. Петра Яцика;
· у конкурсі читців-декламаторів;
· у конкурсі юних авторів "Тарасовими шляхами";
· у Міжнародному мовно-літературному конкурсі учнівської та студентської молоді ім. Т. Шевченка.
· українознавчому "Соняшник" (всього 27 учасників, з них - Авдулов І., 8-Б кл. отримав диплом другого ступеня на Всеукраїнському рівні; Тищенко К. 7-Б кл. диплом другого ступеня на Регіональному рівні; Боговик А., 7-А кл. диплом третього ступеня на Регіональному рівні).
· історичному "Лелека" (5 учасників)
· з англійської мови "Puzzle-game".
Учень 5 класу Коновалов Т. виборов І місце у районному конкурсі "Тарасовими шляхами" і був учасником у обласному (вч. Іщенко Ж. М.). Нагороджений путівкою до дитячого табору "Козацька фортеця".
Прокопенко С., учень 11 класу, виборов ІІІ місце у районній олімпіаді з астрономії (вч. Гуржій А. М.) та учень Походенко О. (11 клас) виборов ІІІ місце з біології (вч. Семеняка Д. М.).
Учень 11 класу Походенко О. виборов третє призове місце в обласному турі захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів МАН за 2010-2011 навчальний рік (вч. Семеняка Д. М.).
На базі школи проведено Міжнародний математичний конкурс "Кенгуру" (вчителі Вергелес В. В., Левандовська Л. Ф.), в якому взяли участь 39 учнів 2-11 класів та за результатами отримали сертифікати. З них: 10 - добрий та 30 - учасника. У Міжнародному фізичному конкурсі "Левеня" (вчитель Гуржій А. М.), взяли участь 30 учнів 7-8 класів та отримали сертифікати (4 учні - відмінний, 24 - добрий).
У Міжнародному природничому конкурсі "Колосок" (вчителі Здор В. М., Семеняка Д. М.) 11 учнів 2-9 класів змагалися та отримали такі нагороди: 1 золота, 4 срібних відзнаки.
Учні початкових класів брали участь в різних конкурсах:
· українознавчому "Соняшник" (8 учнів);
· математичному "Кенгуру" (9 учнів);
· природничому "Колосок" (4 учні).
Для реалізації творчих здібностей учнів у школі працюють гуртки:
Назва гурткаКерівник гуртка "Основи інформатики"Гуржій А. М. "Математичний калейдоскоп"Вергелес В. В. "Екосвіт"Храпач Н. А. "Юні лінгвісти"Філіпова Ю. С. "Знавці рідної мови"Шпак Н. А. "Рідне слово"Алексєєва Н. М. "Поетичне слово"Глушко Ю. Л. "Граматика англійської мови"Козороз Л. М. "Юний читач"Солдатенко Т. І. "Люби і знай свій рідний край"Іщенко Ж. М."Юні інспектори дорожнього руху"Холодницька М. Л."Стежинами Рідного краю"Коваленко М. П."Профілактика ризикованої поведінки"Предвічна Т. П."Туризм"Здор В. М."Шахи і шашки"Здор В. М.Вокальний ансамбль "Ліра"Мальцева О. О.Вокальний ансамбль "Віночок"Мальцева О. О."Спілкування"БасикВ. В."Влучний стрілок"Фармагей В. В."Волейбол"Фармагей В. В."Християнська етика"Максімова Л. С."Інженер"Перехрест Д. А."Шляхи розв'язання конфліктів"Петрушенко Н. Х."Соло"Мальцева О. О.Драматичний гуртокКоваленко М. П."Вернісаж"Іванченко Є. О.Секція боксуІскра Б. П.Активними учасниками учні школи стали у районних та обласних конкурсах художньої самодіяльності. Фольклорний ансамбль "Калинонька" (художній керівник Батрак О. М.) зайняв І місце в ХІ районному та ІІ місце в ХІ обласному огляді-конкурсі художньої творчості "Грайлива веселка" та брав участь в фольк-мюзиклі на УТ-1.
Колектив також отримав диплом обласного конкурсу збирачів народної пісні та краєзнавців "Калинові дзвони". Учениця 11 класу Хименко Т. виборола І місце в ХІ районному та ІІ місце в ХІ обласному огляді-конкурсі художньої творчості "Грайлива веселка". Лауреатом Черкаського районного конкурсу аматорського мистецтва "Таланти твої Черкащино" став танцювальний гурт "Скай" (керівник Ворона Л. І.).
Учениця 11 класу Хижевська А. (тренер Іскра Б. П.) стала учасницею збірної України, кандидатом у майстри спорту з боксу у ваговій категорії 70 кг та нагороджена цінним подарунком, який вручено на районному святі до 20-річниці незалежності України. У Чемпіонаті України з боксу серед молоді в лютому 2012 р. Хижевська А. зайняла перше місце, учениця 11 класу Кіпа В. - третє місце, а серед юніорів учениця 10 класу Погарська І. - перше місце. За незначний період спортсмени тренера Іскри Б. П. завоювали більше трьох десятків нагород. .
Учень 10 класу Стрига І. (вч. Алексєєва Н. М.) - постійний учасник конкурсу "Тарасовими шляхами". Його твори друкувалися у збірках дитячої творчості, він став лауреатом Всеукраїнського конкурсу "Я - козацького роду", переможцем Всеукраїнського літературно-мистецького конкурсу "Я гордий тим, що українець зроду" у номінації "Поетична надія". До засідання клубу ім. К. Паустовського, проведення якого ініційовано Черкаським національним університетом ім. Б. Хмельницького, написав пісню "Рожеві олеандри", за що був відзначений дипломом І ступеня у м. Києві.
У конкурсі листівок для ветеранів Великої Вітчизняної війни "Вітраж" двічі посідала перше місце на районному рівні Перепелиця А., а Юрчик Д. - третє місце в конкурсі "Космічні фантазії" (керівник гуртка Іванченко Є. О.). Задля покращення роботи з обдарованими дітьми в школі сформований банк даних обдарованих дітей, що дає змогу відстежити динаміку та результативність їхнього розвитку; ведеться психологічний супровід таких дітей; здійснюються прогностичні заміри щодо результативності обдарованих учнів у конкурсах, змаганнях, турнірах, олімпіадах; поширюється досвід роботи вчителів щодо ефективного впровадження системи роботи з розвитку обдарованості дитини, створення належних умов розвитку обдарованої особистості.
Список літератури
1. Курлянд З. Н. Менеджмент Педагогіка вищої школи
2. Андреев В. И. Диалектика воспитания и самовоспитания творческой личности.- Казань, 1988.-228с.
3. Бакурадзе А. Цілі керівника і прагнення підлеглих: як зробити так, щоб вони збігалися? // Директор школи.-2005.-№13(349).-С.11-13
4. Виговська О. І. Творча педагогічна діяльність у цілісному навчально-виховному процесі. Автореф. на здоб. наук. ступ. канд. пед. наук.-К., 1995.-25с.
5. Лаврук В. Управлінська діяльність у навчальному закладі // Директор школи.-2006.-№8(392).-С.3-5
6. Полторацька В. Про деякі аспекти управління професійним ростом учителя // Директор школи.-2005.-№40 (376).-С.15-18
7. Сисоєва С. О. Основи педагогічної творчості вчителя: Навчально-методичний посібник.-К.: ІСДОУ, 1994.-112с.
8. Скорик Т. Особистісно-орієнтована робота з підвищення фахового рівня вчителів // Директор школи.-2004.-№17(305).-С.8-12
9. Уруський В. Діагностика професійної компетентності педагогічних працівників // Директор школи. -2005.-№6 (342).-С.9-13
10. Уфімцева С. Формуємо творчу особистість // Директор школи.-2005.-№48 (384).-С.18-20
11. Дмитренко Г. А. Стратегнческий менеджмент в системе образования: Уч. пособие-К.: МАУП, 1999.
12. Єльнікова Г. В. Основи адаптивного управління: Курс лекцій. - К.: АПН України, 2003.
13. Назаретко І. Формування іміджу освітньої установи // Директор школи. Україна. - 2006. - № 11.- С. 36-39.
14. Освітній менеджмент: Навч. посіб. / За ред. Л. Даниленко. - К.: Шкільний свтг, 2003.
15. Холодний А. Стратегічний менеджмент в управлінській діяльності// Директор школи № 19 (595), травень 2010. - с. 23 - 29.
Робота з обдарованими дітьми
Принципи роботи з обдарованими учнями:
1. Єдність - передбачає спільність мети і завдань кожного з ступенів, наступність і взаємозв'язок між ними, надання усім дітям однакових стартових умов для здобуття загальної середньої освіти незалежно від соціального становища батьків. Школа є невід'ємною ланкою системи безперервної освіти і забезпечує рівень загальноосвітньої підготовки, достатній для подальшого здобуття освіти на наступних її етапах.
2. Варіативність - означає визнання правомірності різних шляхів реалізації єдиної мети і завдань шкільної освіти на основі застосування різних педагогічних систем і технологій.
3. Демократичність - визначається відкритістю перед суспільством, участю учнів, їхніх батьків, педагогічного колективу і представників громадськості у розробці та реалізації стратегії і змісту її діяльності, відповідальністю навчального закладу за якість освітніх послуг перед споживачем і державою.
4. Поєднання національного і загальнолюдського - означає, що домінантою виховного процесу має стати виховання в учнів патріотизму з новим змістовним наповненням. З одного боку, це виховання почуття любові до рідного краю, свого народу, держави, відповідальності за їх майбутнє, а з іншого - відкритість до сприйняття різноманітних культур світу, освоєння фундаментальних духовних цінностей людства - гуманізму, свободи, справедливості, толерантності, культури миру, національного примирення, збереження природи.
5. Світський характер - означає побудову освітнього процесу на засадах наукових знань, розгляд будь-якого предмету вивчення у відповідності з даними про нього сучасної науки.
Організація навчально-виховного процесу в школі спрямована не на максимальне навантаження учнів навчальним матеріалом, а на розвиток їх здібностей. Творчість учнів, новизна та оригінальність їхньої навчальної діяльності виявляються тоді, коли вони самостійно ставлять проблему і знаходять шляхи її вирішення. При цьому ми намагаємось створити умови для постійного зростання рівня творчості обдарованих дітей, знаходити оптимальні співвідношення всіх видів їх діяльності, щоб одержати найкращі результати. Приклади формування різних видів обдарованості наведені в таблиці:
Види обдарованостіПриклади формуванняІнтелектуальнаобдарованість* наукова шкільна конференція* інтелектуальні конкурси* участь в роботі МАН* публікації статей учнів в Шкільному віснику* олімпіади
* інноваційні технології навчання на уроках
* індивідуальні консультації
* самоосвіта
*робота гуртка "Комп'ютерна грамотність "Художня обдарованість* гурток малювання* шкільний театр* співробітництво з ГДК ім..ЛенінаКомунікативна обдарованість* шкільна система самоврядування* загальношкільні лінійки*загальношкільні заходиСпортивна обдарованість* бусидо карате*мініфутбол* "Казацький гарт"Очікувані результати:
* розробка і впровадження механізму пошуку і відбору обдарованої молоді;
* створення науково-педагогічної інформаційної системи;
* впровадження сучасних педагогічних та інформаційних технологій;
* підвищення професійного рівня педагогів;
* створення системи морального заохочення обдарованій молоді до науково-дослідницької діяльності;
* виховання особистості, збереження традицій і досвіду педагогічного колективу школи.
Одним із найважливіших засобів для виконання Програми є моніторинг динаміки розвитку творчого потенціалу учнів, який здійснюється за напрямками:
- визначення рівня знань учнів з конкретних навчальних дисциплін за допомогою експертних контрольних робіт (за текстами адміністрації); аналіз динаміки цього показника;
- аналіз динаміки ефективності навчання за шкільними статистичними матеріалами семестрової підсумкової успішності;
- вивчення та аналіз динаміки рівня особистісної зрілості та адаптованості учнів за допомогою експериментальної програми "Психолого-педагогічне супроводження розвитку соціальної особистості учня";
- оцінка професійного потенціалу педагогічного колективу школи за статистичними матеріалами і аналіз його динаміки;
- виявлення рівня розвитку творчих здібностей учнів старших класів за допомогою оригінальних психологічних експрес-методик і аналіз динаміки цього показника, зв'язок його з навченістю та рівнем соціального та особистісного розвитку;
- дослідження психологічних установок, мотивації, ціннісних орієнтацій педагогів школи за допомогою спеціально розроблених анкет, аналіз динаміки цих показників;
- проведення експрес-дослідження соціально-психологічних особливостей розвитку навчального закладу і подальше відстеження динаміки цього розвитку;
- застосування інноваційної моніторингової методики контролю залишкових знань учнів.
Алгоритм моніторингу динаміки розвитку творчого потенціалу учня складається з етапів:
- збір інформації про рівень розвитку творчих здібностей учнів;
- систематизація зібраної інформації;
- планування;
- мотивація;
- координація;
- системний контроль і облік.
Моніторинг динаміки розвитку творчого потенціалу учня забезпечує продуктивну організацію роботи з академічно здібними учнями.
Позитивна мотивація, системна робота дали свої результати. З'явились у школи перемоги в районних конкурсах і турнірах, призові місця в обласних олімпіадах, а також переможці не лише обласного рівня, а і Всеукраїнського. Три останніх роки школа входить в число кращих шкіл району за підсумками перемог в олімпіадах.
Педагогічний колектив усвідомлено працює над створенням освітнього простору школи як сукупності умов для розвитку особистості. Враховуючі сучасні тенденції, поступово здійснюється перехід до нової педагогічної установки - від ідеї розвитку до ідеї саморозвитку, самоактуалізації всіх учасників освітнього процесу в школі.
Засоби реалізації програми "Обдаровані діти"
У національній доктрині розвитку освіти ставиться завдання постійного оновлення змісту освіти та навчально-виховного процесу. Він повинен будуватися відповідно до потреб особистості та індивідуальних можливостей учнів, зростання їхньої самостійності й творчої активності, що має зміцнити демократичні основи громадянського суспільства та прискорити його розвиток. Перед учителями постало завдання формувати й зміцнювати в школярів внутрішні джерела мотивації не тільки щодо навчальної діяльності, але й до саморозвитку своїх інтелектуальних, творчих здібностей, а також їх успішної соціалізації. Сьогодні вкрай необхідно створювати ситуації успіху, розвивати творчу, пошукову, дослідницьку активність та навички колективно злагоджених дій.
Програма "Обдаровані діти", яка реалізується в нашої школі сприяє розкриттю інтелектуального та творчого потенціалу обдарованих учнів, а також спрямована на стимулювання творчого самовдосконалення, сприяння самореалізації, соціалізації в сучасному суспільстві.
Метою Програми "Обдаровані діти" є:
- розвиток інтелектуальних, творчих здібностей дітей;
- створення сприятливих умов для самореалізації особистості учня;
- забезпечення якісного психолого-педагогічного супроводу, діагностики обдарованих учнів, визначення особливостей їх обдарованості;
- покращення якості підготовки учнів щодо стандартів базової загальної та середньої освіти;
- підвищення результативності олімпіад, конкурсів, науково-дослідницьких робіт учнів, членів МАН;
- створення умов для ранньої профілізації учнів;
- підвищення рівня компетентності та педагогічної майстерності вчителів школи.
Завдання Програми:
- розробка заходів з пошуку й цілеспрямованого відбору обдарованих дітей;
- створення системи психолого-педагогічної підтримки та супроводу обдарованих учнів;
- створення сприятливих умов для інтелектуального, духовного, морального, естетичного, фізичного розвитку учнів та надання їм можливості для самореалізації;
- розробка методичних рекомендацій і програм для ефективного навчання та розвитку обдарованих дітей, їх професійної орієнтації;
- оновлення змісту, форм і методів роботи з обдарованими дітьми;
- підготовка вчителів до роботи з обдарованою учнівською молоддю;
- створення системи стимулювання інтелектуально і творчо обдарованих учнів і вчителів, які з ними працюють;
- формування і розвиток соціально зрілої, творчої особистості, підготовленої до професійного самовизначення шляхом поглибленого вивчення профільних дисциплін за програмами, створеними викладачами ВНЗ.
Однією з ефективних форм роботи з обдарованою молоддю в школі є науково-дослідницька діяльність учнів у МАН. Найвищим продуктом цієї роботи є науково-творча конференція, яка проводиться щорічно в листопаді. Поки що науково-дослідницька робота реалізується 3 відділеннями: філологічним, хіміко-біологічним, історико-географічним. Кожна з секцій цих відділень веде безперервну роботу з обдарованими учнями, спрямовуючи всі зусилля на розвиток творчо-інтелектуальної, оздоровчої обдарованостей дитини, а також на її соціалізацію.
Для реалізації Програми "Обдаровані діти" застосовуються традиційні засоби:
1) виявлення обдарованості учнів;
2) психолого-педагогічний супровід обдарованих учнів;
3) залучення до участі в предметних олімпіадах, конкурсах, турнірах, науково-творчих конференціях, зокрема МАН тощо.
Крім вищезазначених засобів, активно застосовуються й інноваційні:
1) профілізація учнів;
2) соціальне партнерство.
З метою оптимізації та забезпечення умов для профорієнтації учнів було запроваджено комплекс заходів з організації профільного навчання. Профільна освіта складається з двох напрямів:
І профіль - фізико-математичний;
ІІ профіль - технології;
Соціальне партнерство реалізовано через різні пріоритетні напрями співпраці з ВНЗ та ДНЗ. Наприклад, орієнтація випускників на вибір професії, створення умов для якісної спеціалізованої підготовки майбутніх абітурієнтів - це пріоритетний напрям соціального партнерства школи з вищими навчальними закладами.
Очікуваними результатами від реалізації програми є:
- вдосконалення системи моніторингу, відбору та підтримки обдарованих дітей;
- підвищення рівня науково-методичного та інформаційного забезпечення педагогічних, науково-педагогічних працівників, які працюють з обдарованими учнями;
- створення всіх необхідних умов для повнішого розкриття інтелектуального, творчого потенціалу учнів.
Проект щодо організації роботи з обдарованою молоддю
Педагогічний колектив нашої школи розуміє, що необхідно створити модель такої навчально-виховної системи, яка б відповідала сучасним вимогам і мала за мету виховання творчої, високоінтелектуальної, духовно багатої особистості з почуттям свободи і гідності, здатної протистояти нівелюючій тенденції. Саме навчально-виховна система може реалізувати концепцію національного виховання через створення умов для гармонійного розвитку дитини у декількох сферах діяльності.
Суть навчально-виховної системи полягає у переконанні, що кожна дитина в чомусь обдарована, треба їй тільки дати шанс проявити себе, зробити правильний вибір, допомогти не розгубити природні здібності. Кожен учень має можливість піднятися на ту висоту, на якій бачить себе. А допомогти йому повинні вчителі. Проте наші учні мають бути не тільки ерудованими, але й вихованими, інтелігентними, шляхетними молодими людьми. І патріотами України! Тому наголос у своїй діяльності робимо на досягненні гармонії між інтелектуальною, емоційною та духовною сферами життя.
Тема проекту: Організація роботи з обдарованою молоддю.
Мета проекту: задоволення потреб суспільства і кожного учня в становленні і розвитку творчої, діяльної, обдарованої особистості, здатної до самовизначення і самовдосконалення.
Актуальність проекту полягає в тім, що його реалізація дає можливість:
* cтворити таке середовище, таку атмосферу життєдіяльності дітей, яка б сприяла гармонічному розвитку особистості кожного учня, починаючи з моменту приходу дитини до школи;
* формувати, зберігати і підтримувати фізичне, психічне і духовне здоров'я;
* сприяти свідомому вибору учнями "ключової" сфери діяльності, починаючи із середньої ланки навчання (допрофильне навчання);
* домогтися результативності навчально-виховного процесу за умови мінімальних витрат часу, зусиль, засобів;
* застосовувати, творчо використовувати проект чи його елементи в практиці інших педагогічних колективів.
Реалізація проекту дасть можливість:
* задовольнити потреби учнів в одержанні більш високого освітнього рівня з базових дисциплін, у порівнянні з державним стандартом;
* усунути невідповідність між можливостями і результативністю діяльності учнівського і педагогичесого колективів;
* підготувати найбільше конкурентноздатних випускників, адаптованих до життя у швидко мінливому суспільстві протягом усього періоду навчання;
* підвищити імідж нашої школи.
Етапи реалізації:
* підготовчо-організаційний (організація роботи творчої групи вчителів, проведення діагностичних досліджень, розробка концептуальних положень проекту);
* планово-прогностичний (планування роботи, розробка рекомендацій для всіх учасників навчально-виховного процесу, прогнозування результатів);
* організаційно-виконавчий (проведення семінарів, фестивалів педагогічної майстерності, діагностика вчителів, учнів, робота навчально-пізнавальних центрів);
* корекційно-оцінювальний (проведення психолого-педагогічних консультацій, тренінгів);
* підсумковий (підведення підсумків діяльності і внесення коректив).
ЗМІСТ
* Вступ
* РОЗДІЛ І ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОБДАРОВАНОСТІ ДІТЕЙ
* 1.1 Обдарованість: суть, види, принципи
* 1.2 Форми і методи роботи з обдарованими дітьми
* РОЗДІЛ ІІ СИСТЕМА ТА РЕЗУЛЬТАТИ РОБОТИ З ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ В НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНИХ ЗАКЛАДАХ М. ХУСТА
* 2.1 Виявлення обдарованої молоді і створення умов для її розвитку
* 2.2 Підвищення рівня науково-методичної підготовки педагогічних працівників
* 2.3 Організація роботи з обдарованою молоддю у загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладах
* 2.4 Посилення соціального захисту обдарованої молоді та педагогічних працівників
* Висновок
* Список використаних джерел
Вступ
Основним принципом роботи загальноосвітньої школи є розкриття в процесі навчання дитячої обдарованості. Упровадженню в життя цього принципу сприяє спільна діяльність практичного психолога, педагогів і батьків.
Актуальність даної теми полягає в змісті роботи з обдарованими дітьми, що містить низку завдань, а саме: сприяння розвитку кожної особистості; виявлення обдарування дітей і максимальне сприяння їхньому розвитку. Адже обдаровані діти це майбутнє сім'ї та держави.
Мета дослідження - впроваджується комплекс заходів: медичних, фізіологічних, психологічних, педагогічних, що здійснюються спільно із сім'єю та школою. Важливо використовувати різноманітні методики для виявлення уподобань та здібностей дітей, спостерігати за їхніми подальшими успіхами.
На першому етапі виявлення обдарованих дітей враховуються відомості про досягнення дитини в певній сфері діяльності, надані батьками й педагогами. Можуть бути використані також результати групових тестувань, соціологічних опитувань. Це дозволить визначити коло дітей, з якими слід проводити поглиблені індивідуальні дослідження.
Другий етап можна назвати діагностичним. На цьому етапі проводиться індивідуальне оцінювання творчого потенціалу й особливостей нервово-психічного статусу дитини психологом та вчителями. З огляду на результати першого етапу, обстеження дітей проводяться за допомогою набору психологічних тестів, залежно від того, який варіант потенційних можливостей переважає. Якщо переважає інтелектуальна сфера й дитина легко навчається, має гостре мислення і допитливість, виявляючи практичну кмітливість, то використовуються методики, спрямовані насамперед на визначення базових когнітивних і мовленнєвих параметрів у обдарованих дітей, наприклад методика "Тест структури інтелекту" Амтхауера тощо [5, 123].
Діти з творчим і продуктивним мисленням відзначаються незалежністю, розкутістю поведінки, здатністю продукувати оригінальні ідеї, вмінням знаходити нестандартні рішення, винахідливістю.
На третьому етапі роботи з обдарованими дітьми основну роль повинні виконувати педагоги, завдання яких -- формування і поглиблення дитячих здібностей.
Мета та завдання дослідження даної курсової роботи це психорозвивальна робота з обдарованими дітьми за такими напрямами:
- розвиток інтелектуальних здібностей; формування адекватного самосприйняття;
- допомога дітям адаптуватися до навколишнього світу;
- засвоєння конструктивних форм спілкування з однолітками й дорослими;
- допомога батькам, учителям і дітям в організації навчальної діяльності.
РОЗДІЛ І ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОБДАРОВАНОСТІ ДІТЕЙ
1.1 Обдарованість: суть, види, принципи
На рубежі XX-XXI ст. окреслилися принципово нові риси світової цивілізації, пов'язані з особливостями функціонування постіндустріальних суспільств, інформаційних технологій, процесів глобалізації, що дає підстави стверджувати про формування нової цивілізації -- ноосферно-космічної. Найбільшого успіху досягатимуть держави, які мають висококваліфіковані кадри у високотехнологічних галузях виробництва. Тому проблема обдарованості, творчості, інтелекту виходить на передній план у державній політиці, визначаючи пошук, навчання і виховання обдарованих дітей та молоді, стимулювання творчої праці, захист талантів.
Закон України "Про освіту" передбачає з метою розвитку здібностей, обдарувань і таланту дітей створення профільних класів (з поглибленим вивченням окремих предметів або початкової допрофесійної підготовки), спеціалізованих шкіл, гімназій, ліцеїв, колегіумів, навчально-виховних колективів, об'єднань. Найбільш обдарованим дітям держава надає підтримку і заохочує їх (виділяє стипендії, направляє на навчання і стажування до провідних вітчизняних і зарубіжних освітніх центрів).
Обдарованість -- індивідуальна потенціальна своєрідність задатків людини, завдяки яким вона може досягти значних успіхів у певній галузі діяльності.
У педагогіці виділяють кілька типів обдарованості: раціонально-мислительний (необхідний вченим, політикам, економістам); образно-художній (необхідний дизайнерам, конструкторам, художникам, письменникам); раціонально-образний (необхідний історикам, філософам учителям); емоційно-почуттєвий (необхідний режисерам, літераторам).
Російський педагог Ю. Гільбух виділяє загальну (розумову) і спеціальну (художню, соціальну, спортивну) обдарованість. Кожен з типів охоплює по кілька видів обдарованості, а кожен вид тлумачиться як спеціальні здібності [2, 44].
В умовах загальноосвітньої школи важливо правильно організувати роботу учителя з обдарованими дітьми, не тільки створюючи необхідні умови для їх розвитку, а й психологічно готуючи їх до наполегливої праці, самовиховання.
Обдаровані діти -- діти, в яких у ранньому віці виявляються здібності до виконання певних видів діяльності.
Вони вирізняються серед однолітків яскраво вираженими можливостями в досягненні результатів на якісно вищому рівні, який перевищує певний умовний "середній" рівень. їх успіхи не є випадковими, а виявляються постійно.
Обдаровані діти характеризуються порівняно високим розвитком мислення, тривким запам'ятовуванням навчального матеріалу, розвинутими навичками самоконтролю в навчальній діяльності, високою працездатністю тощо, їм властива висока розумова активність, підвищена схильність до розумової діяльності, неординарність, свобода самовияву, багатство уяви, сформованість різних видів пам'яті, швидкість реакції, вміння піддавати сумніву і науковому осмисленню певні явища, стереотипи, догми.
Вони завжди виявляють уважність, зібраність, готовність до напруженої праці, що переростає в працелюбність, в потребу працювати безустанно, без відпочинку. Мислення їх відзначається високою оперативністю (продуктивністю). Коло їх пізнавальних інтересів не обмежується однією проблемою, постійно розширюється, що є стимулом розумової активності.
Тому учні повинні мати сприятливі морально-психологічні умови для активної навчальної діяльності, виконуючи роботу більшу за обсягом та інтенсивністю.
Взаємодія учителя з обдарованими дітьми повинна базуватися з урахуванням таких психолого-педагогічних принципів:
- формування взаємин на основі творчої співпраці;
- організація навчання на основі особистісної зацікавленості учня, його індивідуальних інтересів і здібностей (сприяє формуванню пізнавальної суб'єктивної активності дитини на основі його внутрішніх уподобань);
- превалювання ідеї подолання труднощів, досягнення мети в спільній діяльності педагога та учнів, самостійній роботі учнів (сприяє вихованню сильних натур, здатних виявити наполегливість, дисциплінованість);
- вільний вибір форм, напрямів, методів діяльності (сприяє розвитку творчого мислення, вміння критично оцінювати свої можливості й прагнення самостійно вирішувати все складніші завдання);
- розвиток системного, інтуїтивного мислення, вміння "згортати" і деталізувати інформацію (дисциплінує розум учня, формує творче, нешаблонне мислення);
- гуманістичний, суб'єктивний підхід до виховання (передбачає абсолютне визнання гідності особистості, її права на вибір, власну думку, самостійний вчинок);
- створення нового педагогічного середовища (будується на основі співдружності педагогів, колег, однодумців у творчому вихованні дітей) [11, 135].
Втілення цих принципів у життя потребує творчого підходу до організації навчання як інтегрованого процесу, який сприяє формуванню цілісної картини світу, дає змогу учням самостійно обирати "опорні" знання з різних наук при максимальній орієнтації на власний досвід.
1.2 Форми і методи роботи з обдарованими дітьми
Робота з обдарованими дітьми вимагає належної змістової наповненості занять, зорієнтованості на новизну інформації та різноманітні види пошукової аполітичної, розвиваючої, творчої діяльності. Вона під силу висококваліфікованим, небайдужим до свого предмета вчителям.
Формами роботи можуть бути групові та індивідуальні заняття на уроках і в позаурочний час, факультативи. Зміст навчальної інформації має доповнюватись науковими відомостями, які можуть одержати в процесі виконання додаткових завдань у той же час, що й інші учні, але за рахунок вищого темпу обробки навчальної інформації.
Серед методів навчання обдарованих учнів мають превалювати самостійна робота, пошуковий і дослідницький підходи до засвоєних знань, умінь і навичок. Контроль за їх навчанням повинен стимулювати поглиблене вивчення, систематизацію, класифікацію навчального матеріалу, перенесення знань у нові ситуації, розвиток творчих елементів у їх навчанні. Домашні завдання повинні мати творчий, диференційований характер [7, 115].
Вищеперелічені аспекти, які мають бути органічно вплетеними в уроці, доповнюються системою позакласної та позашкільної роботи: виконання учнем позанавчальних завдань; заняття у наукових товариствах; відвідування гуртка або участь у тематичних масових заходах (вечорах любителів літератури, історії, фізики, хімії та ін.); огляди-конкурси художньої, технічної та інших видів творчості, зустрічі з ученими тощо.
Індивідуальні форми позакласної роботи передбачають виконання різноманітних завдань, участь в очних і заочних олімпіадах, конкурсах на кращу науково-дослідну роботу. Вчителі повинні послідовно стежити за розвитком інтересів і нахилів учнів, допомагати їм в обранні профілю позашкільних занять.
Помітна роль у розвитку інтелектуально обдарованих дітей належить Малій академії наук України, її територіальним відділенням.
У зарубіжній школі найчастіше використовують такі форми навчання обдарованих дітей: прискорене навчання; збагачене навчання; розподіл за потоками, сетами, бендами; створення спеціальних класів і спеціальних шкіл для обдарованих дітей (відокремлене та спеціальне навчання) [9, 34].
Прискорене навчання. Враховує здатність обдарованих дітей швидко засвоювати навчальний матеріал. Прискорене навчання може відбуватися завдяки більш ранньому початку навчання дитини у школі, "перестрибуванню" через класи, переходу до старшої вікової групи, але тільки з деяких предметів, більш ранньому вивченню курсу, який пізніше вивчатиметься всім класом, тимчасовому переведенню обдарованих учнів у спеціальну групу. Але такий темп навчання нерідко породжує нові проблеми, оскільки інтелектуальна перевага дитини не завжди супроводжується психологічною зрілістю. Часто виявляються прогалини у знаннях дитини, які стають помітними на пізніших стадіях навчання.
Збагачене навчання. Використовують у роботі з класами, в яких навчаються діти з різними здібностями. Збагачена якісно програма має бути гнучкою, передбачати розвиток продуктивного мислення, індивідуальний підхід при її використанні, створювати умови, за яких учень міг би навчатися з притаманною йому швидкістю, самостійно вибирати навчальний матеріал, методи навчання.
Розподіл за потоками, сетами, бендами. Передбачає розподіл дітей на однорідні групи (потоки). У таких групах діти не відчувають дискомфорту, спричиненого конкуренцією, темп навчання відповідає їх здібностям, є більше можливостей для надання допомоги тим, хто її потребує. Але з часом ці групи знову стають неоднорідними, виникають проблеми, зумовлені внутрішньою диференціацією. Серед негативних рис такого підходу -- відбір до груп за соціальними критеріями, зниження мотивації у навчанні, послаблення змагальності в класі. У британській школі практикують розподіл учнів за здібностями: бенди (три-отири групи по 120--140 учнів, де відсутня внутрішня диференціація навчання) і сети (об'єднання учнів, котрі виявили здібності у вивченні одного предмета). Відповідно один предмет учні вивчають в одній групі, що працює з певною швидкістю, інший предмет -- в іншій, яка працює з іншою швидкістю).
Створення спеціальних класів і спеціальних шкіл для обдарованих дітей. Зумовлене тим, що обдаровані діти краще почуваються з рівними собі за інтелектуальним розвитком. Проте більшість зарубіжних учених вважають це недоцільним, оскільки за такої форми навчання певною мірою відбувається соціальна дезінтеграція обдарованих особистостей: навчання ізольовано від ровесників може мати негативні наслідки для їх загального, соціального та емоційного розвитку.
Робота з обдарованими дітьми відбувається за спеціальними програмами, які акцентують увагу на певних сильних сторонах особистості (посилююча модель), або на слабких (коригуюча модель), посилюють сильні сторони, щоб компенсувати слабкі (компенсуюча модель) [7, 104].
Вибір форми навчання залежить від можливостей викладацького колективу, його здатності й уміння налагодити навчання відповідно до результатів діагностичного обстеження дітей, стимулювати їх когнітивні (лат. cognitio -- знання, пізнання) здібності, індивідуальні особливості кожної дитини.
РОЗДІЛ ІІ СИСТЕМА ТА РЕЗУЛЬТАТИ РОБОТИ З ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ В НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНИХ ЗАКЛАДАХ М. ХУСТА
Пріоритетним напрямом державної політики в галузі освіти, як зазначено в Національній доктрині розвитку освіти, є створення умов для всебічного розвитку школярів як особистостей, розвитку їхніх талантів. Обдарована людина може дати державі, людству в цілому значно більше, ніж людина з посередніми здібностями. Тому суспільство в цілому зрозуміло й усвідомило те, наскільки важливо виявити обдарованих дітей на ранньому етапі їхнього розвитку, забезпечити їм можливості для повноцінного навчання, виховання та самовдосконалення.
Вирішення проблеми обдарованості останнім часом набуло особливої ваги в навчально-виховних закладах м. Хуста. Завдяки наполегливій праці вчителів, психологів, методистів склалась і впроваджується певна система виявлення та розвитку талановитої молоді. Робота міського методичного кабінету в питаннях роботи з обдарованими дітьми спрямована на реалізацію основних положень міської програми ,,Обдарована дитина", затвердженої рішенням 9 сесії Хустської міської ради 5 скликання від 21.01.2008р., протокол №613, мета якої - забезпечення формування інтелектуального потенціалу нації шляхом створення оптимальних умов для виявлення обдарованої молоді і надання їй підтримки в розвитку творчого потенціалу, самореалізації такої молоді, її постійного духовного самовдосконалення та залучення до роботи з нею висококваліфікованих педагогічних працівників.
Здійснюючи свою роботу у взаємодії із Закарпатським інститутом післядипломної педагогічної освіти, кафедрами Дрогобицького педагогічного інституту, загальноосвітніми навчальними закладами міста, міський методичний кабінет виконує такі завдання:
- вивчає, узагальнює прогресивний досвід роботи з обдарованою молоддю та розробляє пропозиції щодо використання його в практиці роботи установ освіти;
- вивчає педагогічні умови формування творчої особистості дитини в загальноосвітніх навчальних закладах та закладах нового типу;
- відбирає ефективні методики та технології роботи з юними обдаруваннями;
- готує методичні матеріали, рекомендації з урахуванням сучасних досягнень психолого-педагогічної науки з питань роботи з обдарованими і здібними учнями;
- готує і вносить пропозиції щодо організації та проведення предметних олімпіад, конкурсів, турнірів з метою вдосконалення таких форм роботи з обдарованою молоддю;
- проводить консультації, організовує семінари з питань роботи з творчими і обдарованими дітьми;
- здійснює цілеспрямовану співпрацю з методичними службами освіти міста по вертикалі: міський методкабінет - загальноосвітній навчальний заклад - педагог [8, 104].
Таким чином методкабінет здійснює науково-методичну, організаційну та координаційну роботу.
2.1 Виявлення обдарованої молоді і створення умов для її розвитку
Обдаровані діти - золотий запас нації, її інтелектуальна еліта, гордість і надія України, джерело її авторитету у світі. Наше завдання полягає в тому, щоб створити умови для виявлення та розвитку обдарованих дітей.
З метою забезпечення пріоритетності системи пошуку, навчання, виховання і підтримки обдарованих дітей та молоді у структурі міської освіти працює заклад нового типу - Хустська гімназія-інтернат та три спеціалізовані школи: спеціалізована школа І-ІІІ ступенів№1 імені Августина Волошина - з поглибленим вивченням французької мови, спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №3 - з поглибленим вивченням англійської мови, спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №6 - художньо - естетичного спрямування.
З метою забезпечення реальних умов для повноцінного розвитку особистості в Хустській гімназії-інтернаті (директор - Заслужений вчитель України Онофрей М.С.) створена така освітньо-виховна система, за якої інваріантний компонент навчального процесу гармонійно поєднується з додатковими освітніми послугами, кількість та якість яких визначаються варіативним компонентом змісту освіти. Формування шкільного компонента тут розглядається як основна передумова виконання кожним учнем власних інтелектуальних, моральних і духовних завдань, зумовлених його можливостями, потребами, інтересами і здібностями. За рахунок годин варіативної частини навчального плану читаються курси: хореографія, психологія, риторика.
У даному навчальному закладі поглиблена підготовка учнів досягається в результаті профільного навчання, вивчення спеціальних курсів, відвідування факультативів, занять в клубах, студіях, гуртках. Підготовка окремих учнів проводиться за індивідуальними планами, ефективно проводиться навчально-пошукова робота з гімназистами. Широко практикується захист творчих науково-пошукових робіт, розвиваючі заняття з психологом, позакласна робота в Малій академії наук.
В Україні практично відсутні програми виявлення і розвитку обдарованих дітей. Тому найчастіше в заклади нового типу відбирають просто успішних учнів, але ця успішність - результат не стільки особливих здібностей, скільки певних рис характеру (волі, організованості, відповідальності) або сприятливих для розвитку соціальних умов. В гімназії прагнуть створити такі умови через підбір педагогічних кадрів та підвищення їхньої професійної майстерності; використання у роботі з дітьми інтерактивних методів навчання та методів дослідження; забезпечення високого ступеня свободи учнів у виборі видів занять не лише в гімназії, а й поза нею; індивідуального підходу до розвитку нахилів, інтересів, здібностей гімназистів. Досвід роботи з обдарованими дітьми в гімназії-інтернаті узагальнено заступником директора з навчально-виховної роботи, вчителем-методистом Анталом Михайлом Івановичем та широко використовується в навчальних закладах міста [14, 132].
Вдосконалення навчально-виховного процесу в спеціалізованих школах І-ІІІ ступенів № 1, 3 (директори Кучернюк П.М., Ігнатко В.М.) відбувається через виокремлення класів високого творчого потенціалу, нестандартний розподіл часу варіативної частини навчального плану. У 2007-2008 н.р. розпочалося втілення Міської цільової програми ,,Школа майбутнього". Для цього в 2009 році виділено із міського бюджету 341,1 тис. грн. (в 2008 році - 996,2 тис. грн.) на зміцнення та модернізацію матеріальної бази Хустської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №3.
Для реалізації творчих здібностей учнів в місті працює спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №6, яку очолює вчитель-методист Чернянчук Іннеса Іванівна. Навчальний процес в даній школі будується на основі поєднання двох навчальних планів: загальноосвітньої школи та школи мистецтв. Набір учнів у перший клас проводиться залежно від обдарувань дитини на відділи: театрального мистецтва, хореографічний, образотворчого мистецтва, музичний. Учні, які виявили найвищу творчу обдарованість і мають намір пов'язати свою професію з мистецтвом продовжують навчання в профільних 10- 11 класах художньо-естетичного напряму [8, 104].
Значні напрацювання з даного питання має також загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №4, яку очолює вчитель-методист Лемак Ольга Михайлівна. В даній школі на основі глибоких психолого-педагогічних досліджень, анкетувань та аналізу рівня успішності учнів, починаючи з 5 класів формуються гімназійні класи, до роботи в яких залучаються вчителі з високим інтелектуальним та творчим потенціалом. Тут створено динамічне методоб'єднання для таких вчителів, на засіданнях якого забезпечується аналіз проблем та труднощів у діяльності педагогів, удосконалення самоосвіти, практичне відпрацювання професійних умінь і навичок при впровадженні інноваційних технологій, створюються умови для накопичення і збагачення педагогічного досвіду.
Комплекс безперервного навчання забезпечило створення Хустського навчально-виховного комплексу №1 (загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дитячий садок). Директор НВК №1, вчитель-методист Бонь В.С., разом з педагогічним та учнівським колективом втілюють в реальність неординарні творчі ідеї створення закладу, ,, ...в якому хочеться вчитися".
Завдання методкабінету - поширення досвіду роботи вчителів та навчальних закладів щодо ефективного впровадження системи роботи з розвитку обдарованості дитини; діагностування та моніторинг навчально-виховного процесу навчальних закладів з метою визначення й розвитку пріоритетних напрямів їхньої діяльності в місті; координація діяльності навчально-виховних і позашкільних закладів міста з розвитку обдарованості учнів з метою вироблення єдиної стратегії щодо створення належних для цього умов.
Задля покращення роботи з обдарованими дітьми в загальноосвітніх і позашкільних закладах в методкабінеті сформований банк даних обдарованих дітей, що дає змогу відстежити динаміку та результативність їхнього розвитку; здійснюються прогностичні заміри щодо результативності обдарованих учнів у конкурсах, змаганнях, турнірах, олімпіадах; поширюється досвід роботи вчителів та навчальних закладів щодо ефективного впровадження системи роботи з розвитку обдарованості дитини; ведеться прогнозування матеріальних та фінансових витрат на створення належних умов розвитку обдарованої особистості [9, 112].
2.2 Підвищення рівня науково-методичної підготовки педагогічних працівників
Одним із пріоритетних напрямів у роботі міського методичного кабінету є підготовка вчителів до роботи з обдарованими дітьми. Педагогічним працівникам необхідно підвищувати свою майстерність у організації роботи з обдарованою молоддю, щоб ефективно використовувати результати педагогічної діагностики, глибоко розуміти її сутність, оволодіти технологією розвивального навчання, вести пошук оптимальних засобів індивідуалізації навчально-виховного процесу. Саме вчитель, вихователь надає перший імпульс розвитку обдарованого учня, створюючи морально-психологічні умови для його навчальної діяльності, створює йому позитивно орієнтовану популярність, збуджує внутрішні імпульси для інтелектуальної роботи.
Враховуючи те, що методична робота є домінуючою складовою післядипломної педагогічної освіти, працівники методкабінету прагнули створити цілісну систему різноманітних заходів, зміст і форми яких спрямовані на підвищення професійної майстерності кожного освітянина, розвиток його творчої активності та творчого потенціалу педагогічних колективів через самоосвітню діяльність вчителів, нестандартні форми методичної роботи, методичну та психологічну корекцію.
Методисти приділяють значну увагу самоосвітній діяльності педагогів і працюють із керівними кадрами міста з тим, щоб вони активно сприяли цьому процесу, створювали необхідні умови для самостійного вдосконалення педагогічної майстерності вчителів. З цією метою методисти міського методкабінету розробили методичні рекомендації для заступників директорів загальноосвітніх навчальних закладів, голів методичних об'єднань, учителів, вихователів щодо форм та методів роботи з обдарованими школярами, специфіки й технологій навчання; створено банк діагностичних методик дослідження обдарованих дітей, їхніх здібностей, пізнавальних інтересів; зібрано зразки програм роботи з обдарованими дітьми (з досвіду роботи навчальних закладів України) [3, 201].
Проводиться також ряд колективних форм методичної роботи, зокрема: семінари, психологічні практикуми, консультації, семінари-практикуми, засідання творчих груп, педагогічні виставки, конкурси, науково-практичні конференції, зміст і форми проведення яких визначаються шляхом анкетувань, тестувань, співбесід і будуються на діагностико-прогнозуючій основі з врахуванням потреб і побажань різних категорій освітян [7, 44].
Для заступників директорів загальноосвітніх навчальних закладів з навчально-виховної та виховної роботи, керівників творчих груп, молодих спеціалістів загальноосвітніх навчальних закладів м. Хуста проведено низку консультацій з таких питань: створення банку даних обдарованих дітей, розробка Програми роботи з обдарованою молоддю, вимоги до творчих робіт Всеукраїнських учнівських конкурсів, рекомендації для батьків щодо роботи з обдарованими дітьми.
Організовано ряд семінарів-практикумів з різними категоріями педагогічних працівників, зокрема: семінари директорів шкіл: "Інноваційні підходи до управління навчальним закладом" (ЗОШ І-ІІІ ст. №5, грудень 2008р.), "Творчий підхід педагогічного колективу школи до вибору форм і методів навчання та виховання учнів" (СШ І-ІІІ ст. №6, березень 2010 р.); семінари заступників директорів загальноосвітніх навчальних закладів з навчально-виховної роботи на тему: "Активізація та розвиток творчого потенціалу педагогічних працівників в системі роботи методичного об'єднання" (СШ І-ІІІ ст. №6, січень 2009 р.), ,,Методичний аспект системи роботи з обдарованими дітьми" (гімназія-інтернат, березень 2010 р.); вчителів історії ,,Розвиток пізнавальних можливостей учнів шляхом використання опорних конспектів та рольової гри" (СШ І-ІІІ ст.№3, березень 2010 р.), вчителів іноземних мов "Розвиток творчих здібностей учнів на уроках та в позаурочний час" (СШ І-ІІІ ст. №3, лютий 2008 р.), вчителів математики "Розвиваючі ігри на уроках математики" (гімназія-інтернат, лютий 2008 р.,), "Система роботи вчителів математики в профільних фізико-математичних класах" (гімназія-інтернат, березень 2009р.), ,,Нестандартні уроки як засіб активізації пізнавальної активності учнів" (СШ І-ІІІ ст.№3, жовтень 2009 р.), вчителів зарубіжної літератури на тему: ,,Розвиток критичного мислення учнів на уроках зарубіжної літератури" (ЗОШ І-ІІІ ст.№2, березень 2010 р.), початкових класів "Розвиток творчої діяльності молодших школярів" (ЗОШ І-ІІІ ст.№4, грудень 2009 р.), вчителів біології "Проблемне навчання та його реалізація за допомогою сучасних навчальних засобів" (СШ І-ІІІ ст.№3, лютий 2010 р.), вихователів середніх груп ДНЗ ,,Казка як засіб розвитку словесної творчості" та багато інших.
Вчителі міста творчо впроваджують у практику своєї педагогічної діяльності елементи досвідів таких педагогів як: Мочарник Н.М., Лемак І.І., Алексович М.А., Стрижак Г.В., Бонь Н.В., Калинюк Н.Ю., Анишинець М.М., Шкробинець В.Д., Антал М.І., Роман О.В., Майор М.А., Мішко Л.І., Гайду І.І. та ін.
Вчителі-методисти навчальних закладів підготували ряд методичних посібників, що допомагають вчителям оволодіти інноваційними педагогічними технологіями та поглибити зміст загальноосвітньої підготовки учнів з певних предметів або освітніх галузей знань. Широко використовується досвід Бобик М.Ф. "Інтегративні зв'язки у викладанні літератури та предметів художньо-естетичного циклу", Полібзи Н.А. "Розвиваючі ігри на уроках математики", Темнохудової М. О. "Формування пізнавальних та творчих здібностей молодших школярів", Шкробинець Х.М. "Формування в учнів рис загальнолюдських моральних цінностей засобами рідного слова", Грицько М.П. "Науково-дослідницька робота на уроках історії України" та ін.
Виховати творчу дитину може тільки творчий учитель. На думку М.Карне, вчителі, які працюють з обдарованими дітьми, мають бути чутливими й доброзичливими, мати високий рівень інтелектуального розвитку, динамічний характер, почуття гумору, бути особистісно-зрілими, емоційно стабільними і мати позитивну Я-концепцію. Зростання професійної активності педагогів відбувається через участь у фахових конкурсах, одним із найпрестижніших серед яких є конкурс "Вчитель року". З кожним роком в місті збільшується не лише кількість учасників конкурсу, але і якість представлених на розгляд фахового журі матеріалів. Високий професіоналізм та творчу індивідуальність продемонстрували цьогоріч на конкурсі 16 педагогів міста. За останні 5 років маємо одного переможця (Шкробинець Вікторія Дмитрівна, номінація "Початкові класи", вчителька ЗОШ І-ІІІ ст. №4) та десятьох лауреатів обласного етапу конкурсу.
В даному навчальному році проведено також конкурс на кращий авторський урок серед вчителів української мови та зарубіжної літератури. Матеріали переможців конкурсу відіслані для друку у фахових журналах та готуються до видавництва в міському методкабінеті.
Щороку працівниками методкабінету спільно із заступниками директорів організовуються виставки передового педагогічного досвіду та творчих надбань освітян міста з метою впровадження інновацій в навчально-виховний процес.
Кращі умови для диференціації навчально-виховного процесу, розвитку індивідуальних здібностей учнів, розширення життєвої та соціальної компетентності старшокласників, зміни мотивів навчання створює запровадження профільного навчання. У місті діє Програма впровадження профільного навчання в ЗНЗ м. Хуста на 2007-2010 роки. Відповідно до цієї програми здійснюються послідовні кроки по переводу учнів ІІІ ступеня на профільне навчання. Зараз в структурі освіти міста функціонують 6 закладів із профільним навчанням, в яких в 2009-2010 н.р. навчається 440 учнів 10-11 класів. 3 них профільним навчанням охоплено 70,8% учнів. Найбільш поширені природничий, філологічний, фізико-математичний, суспільно-гуманітарний профілі. Питання впровадження профільного навчання неодноразово ставало темою для обговорення на семінарах керівників навчальних закладів, зокрема на семінарі директорів шкіл ,,Профільне навчання: стан і перспективи" (ЗОШ І-ІІІ ст.№2, березень 2009 р.), заступників директорів з виховної роботи ,,Формування в учнів готовності до профільного самовизначення" (гімназія-інтернат, грудень 2009 р.).
У 2008 році Закарпатським інститутом післядипломної педагогічної освіти спільно з міським методичним кабінетом на базі ЗОШ І-ІІІ ст. №4 було проведено обласний інформаційно-методичний семінар "Впровадження курсу "Досліджуючи гуманітарне право" в навчальний процес області". Творчий підхід до проведення навчально-виховних заходів, впровадження нетрадиційних методів навчання на уроках в профільних суспільно-гуманітарних класах показала заступник директора з навчально-виховної роботи ЗОШ І-ІІІ ст. №4 Бучок Анжеліка Степанівна. Управлінням освіти здійснено ряд заходів щодо впровадження інноваційних методів забезпечення профільного навчання, частково оновлена навчально-матеріальна база загальноосвітніх навчальних закладів у відповідності до запроваджених профілів, забезпечувалась перепідготовка педагогічних кадрів, що працюють у профільних класах. Проте є ряд труднощів при впровадженні профільного навчання, оскільки ще слабкою є навчально-матеріальна база шкіл, недостатній методичний супровід профільності, ряд кадрових питань залишаються не вирішеними.
Важливу роль в роботі з обдарованою учнівською молоддю м. Хуста відіграють міські методичні об'єднання вчителів з базових дисциплін, вчителів початкових класів, вихователів груп продовженого дня та вихователів ДНЗ, створення яких визначено наказом управління освіти, релігій та у справах національностей №125 від 4 вересня 2009 року.
Впроваджувати ефективні методики і технології виявлення, навчання і виховання дітей з високим рівнем здібностей допомагає психологічна служба загальноосвітніх навчальних закладів. Практичні психологи гімназії-інтернату, ЗОШ І-ІІІ ст. №4,5 працюють над розробкою та удосконаленням алгоритму психологічного супроводу роботи з обдарованими та здібними дітьми. Психолого-педагогічною службою здійснюється дослідження та моніторинг рівня інтелектуального розвитку дитини як у сфері загальної, так і специфічної обдарованості. За результатами діагностичної роботи психологи розробляють рекомендації для школярів, вчителів, класних керівників, батьків. Дані діагностики використовують у розробці та проведенні індивідуальних та групових розвивальних занять, спрямованих на розвиток інтелектуальних та творчих здібностей, для тренінгових занять, метою яких є розвиток комунікативних здібностей та навичок саморегуляції. На методичних об'єднаннях вчителів, педрадах, психолого-педагогічних семінарах здійснюється організаційно-методична робота щодо забезпечення психологічних умов навчання та виховання обдарованих і здібних дітей.
Робота з обдарованими дітьми може бути плідною лише за умови повного контакту педагога з дітьми, знання дорослими індивідуальних особливостей, для чого проводиться психологічна просвіта, консультації. Чільне місце посідають семінари, практикуми, психолого-педагогічні читання, круглі столи, педагогічні години, тренінги [11, 114]. Проведені семінари-практикуми ,,Психологічний супровід дитини-дошкільника з лідерськими здібностями" (ДНЗ №4 "Пролісок"), ,,Пошукова діяльність як умова розвитку творчої активності" (ЗОШ І-ІІІ ст. №5), ,,Гендерні аспекти самореалізації особистості" (ЗОШ І-ІІІ ст. №4), ,,Розвиток пізнавальної сфери в першокласників" (НВК №1), ,,Гуманізація взаємин: учитель-учень" (СШ І-ІІІ ст.№1) та ін. В квітні 2010 р. практичні психологи навчальних закладів міста пройшли навчання з підготовки тренерів за освітньою програмою ,,Рівний-рівному".
2.3 Організація роботи з обдарованою молоддю у загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладах
Вміло організовують роботу із виявлення та розвитку обдарованих дітей учителі української мови та літератури, залучаючи школярів до численних конкурсів. Традиційними стали конкурс читців художнього слова з нагоди Шевченківських днів, міські літературно-мистецькі свята. З метою активізації роботи із збереження та відродження історико-духовної спадщини етнографічних груп Закарпаття у листопаді 2008 р. проводився зліт учнівської творчої молоді. У зльоті взяли участь учні 30 учнів 8-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів міста; за його підсумками міським методкабінетом було видано збірку ,,Прислухайтесь... Дзвенить душа дитяча". Зліт засвідчив, що у навчальних закладах міста вчителями-словесниками організована підтримка творчих здібностей літературно обдарованих юнаків та дівчат. Двоє учнів міста стали лауреатами обласного зльоту учнівської творчої молоді.
Ряд заходів з обдарованою молоддю Хустщини було проведено і вчителями зарубіжної літератури, апогеєм яких стало міське театралізоване літературно-мистецьке свято, присвячене річниці від дня народження Миколи Гоголя, на якому були представлені уривки творів видатного письменника та виставка учнівських робіт на тему ,,Художній світ М.В.Гоголя".
Значну роботу з розвитку навичок пошуково-дослідницької роботи творчої молоді проводять вчителі суспільних дисциплін. Протягом останніх двох навчальних років у навчальних закладах міста проведено ряд заходів патріотичного спрямування. Хустські школярі стали активними учасниками і призерами обласних та Всеукраїнських заходів з даного напрямку (вивчення трагічних подій Голодомору 1932-1933 років, участь у Всеукраїнській акції ,,Колосок пам'яті" (Мамалига Інна - переможець Всеукраїнського конкурсу науково-пошукових робіт ,,Голодомор 1932-1933 років. Україна пам'ятає"); пошуково-дослідницька робота в рамках історико-етнографічної експедиції ,,Україна вишивана"; вивчення історії Карпатської України; пошукова робота в рамках Всеукраїнських експедицій ,,Краса і біль України", ,,Історія міст і сіл України" та багато інших). Міським методичним кабінетом спільно з керівником та творчою групою методоб'єднання вчителів суспільних дисциплін було проведено міську науково-практичну конференцію вчителів ,,Карпатській Україні - 70", виставку дитячих робіт на дану тематику, літературно-мистецьке свято ,,Моя Карпатська Україно - найкраща Квітко на Землі", конкурс пошуково-дослідницьких робіт та ряд інших заходів. Новою формою роботи з обдарованою молоддю міста є участь у науково-практичних конференціях учнівської молоді. На високому рівні була проведена учнівська науково-практична конференція ,,Карпатській Україні-70" в Хустській СШ І-ІІІ ст. №3 спільно з учнями Ужгородської ЗОШ №6. В квітні 2010 року міським методичним кабінетом була організована олімпіада серед учнів 7-10 класів ,,Пізнай своє місто", троє переможців якої отримали можливість відпочивати на морі на літніх канікулах.
Сприяє розвитку дослідницьких умінь та є важливим фактором формування патріотичних почуттів підростаючого покоління робота учнів-гуртківців в шкільному музеї - могутньому засобі переконання, агітації і пропаганди. На даний час у місті діють два шкільні музеї - при спеціалізованій школі І-ІІІ ступенів №1 - музей історії школи (створений у 2007-2008 н. р. - керівник Алексик О.Ю.) та при загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №5 - народознавчий музей (керівник Пилип М.А.), якому присвоєно звання ,,Зразковий музей", згідно з наказом Міністерства освіти і науки України від 25.07.2008 р. Підсумком роботи навчальних закладів з даного напряму стане міський фестиваль-конкурс на кращу модель патріотичного виховання в травні 2010 року, переможці якого будуть нагороджені цінними подарунками управління освіти.
Міське методичне об'єднання вчителів біології також проводить велику позакласну роботу з предмета. Формуванню екологічної культури школярів сприяє участь в конкурсах ,,Юннат-ерудит", ,,Юний дослідник" та ін., а юні екологи загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №4 (керівник Сидяртова М.Й.) є незмінними призерами щорічного обласного зльоту "Золотий нарцис".
Відчутні результати в роботі з обдарованими дітьми мають вчителі математики та фізики, вихованці яких щороку беруть активну участь у Міжнародних конкурсах ,,Кенгуру" та ,,Левеня". В 2010 році в Міжнародному конкурсі ,,Кенгуру" взяв участь 581 учень навчальних закладів міста (16%).
Вчителі іноземних мов, працюючи над проблемою ,,Формування комунікативних навичок учнів", здійснюють значну роботу в напрямку участі учнів в міжнародному конкурсі FLEX (8 учнів СШ І-ІІІ ст.№3 навчалися в США), встановленні зв'язків між навчальними закладами та листуванні з учнями інших країн.
Участь обдарованих дітей у різноманітних інтелектуальних та творчих конкурсних випробуваннях, навчальних семінарах, турнірах є традиційним способом виявлення та розвитку цієї категорії дітей. Щорічно учні навчально-виховних закладів міста є учасниками понад 40 конкурсів, оглядів, змагань, фестивалів усіх рівнів.
Серед інтелектуальних змагань найпочесніше місце посідають учнівські предметні олімпіади, які виявляють індивідуальність, природну обдарованість, талант кожного школяра. В 2009-2010 навчальному році в І етапі Всеукраїнських учнівських олімпіад взяли участь 2589 учнів, в ІІ етапі - 790 (30,5%) учнів. Із 91 учасника ІІІ етапу Всеукраїнських учнівських олімпіад 35 (38,5%) стали переможцями і призерами (в 2008-2009 н.р. - 30 (33%) учнів). За цим показником місто займає 4 місце після навчальних закладів м. Ужгорода та м. Мукачева. Як свідчать результати ІІІ етапу Всеукраїнських учнівських олімпіад з 35 переможців 7 (20%) навчаються в загальноосвітніх школах, 15 (43%) - в спеціалізованих школах, 13 (37%) - в гімназії-інтернаті. Упродовж останніх трьох років високі рейтинги виступу учнів на обласному етапі олімпіад з базових дисциплін мають учні Хустської гімназії-інтернату (директор Онофрей М.С.), СШ І-ІІІ ст. № 1 (директор Кучернюк П.М.), СШ І-ІІІ ст. №3 (директор Ігнатко В.М.). Шестеро учнів м. Хуста у 2009-2010 н. р. представляли Закарпатську область на ІУ етапі Всеукраїнських учнівських олімпіад, з них двоє учнів гімназії-інтернату здобули дипломи ІІІ ступеня (Медвідь Ю., англійська мова, Федурця В., географія).
Переможцями ІІІ і учасниками ІУ етапу конкурсу ім. Петра Яцика в 2009-2010 н. р. стало двоє учнів навчальних закладів міста.
Важливим завданням, яке вирішувала педагогічна громадськість міста, стало і проведення зовнішнього незалежного оцінювання випускників шкіл, які бажали вступати до вищих навчальних закладів. Результати зовнішнього оцінювання засвідчили, що випускники шкіл міста мають ґрунтовні знання з усіх базових предметів. В 2009 р. Хустська гімназія-інтернат ввійшла до числа шкіл, в яких жоден учень не отримав бал нижчий 124, а в СШ І-ІІІ ст.№3 двоє учнів отримали найвищий бал з математики.
Дієвим засобом формування громадянської активності підростаючого покоління та, відповідно, розвитку лідерської обдарованості є діяльність органів учнівського самоврядування, які мають чітку структуру та діють згідно затверджених статутів. Діяльність даних структур спрямована на покращення навчальних досягнень учнів, організацію змістовного дозвілля школярів, дотримання належного санітарного стану шкільних приміщень та прилеглої до навчальних закладів території, посилення загальношкільної дисципліни [12, 39]. В структурах учнівського самоврядування шкіл діють творчі об'єднання школярів різноманітного спрямування, зокрема: ,,Зелений гомін" - екологічне об'єднання (ЗОШ І-ІІІ ст. №4); Євроклуб ,,Просвіта" (ЗОШ І-ІІІ ст. №4); ,,Рідне слово" (СШ І-ІІІ ст. № 3); ,,Саморобкін" (СШ І-ІІІ ст. № 3); ,,Юний пожежник" (СШ І-ІІІ ст. № 3); ,,Ми - за здоровий спосіб життя" - учнівська агітбригада (СШ І-ІІІ ст. № 1); ,,Школа безпеки" - учнівське об'єднання юних рятувальників (ЗОШ І-ІІІ ст. №2); ,,Котигорошко" - військово-патріотичний клуб (НВК № 1) та інші.
У місті вживаються заходи зі створення умов для отримання якісних освітніх послуг у сфері позакласної та позашкільної освіти. У дев'ятьох навчальних закладах діє 103 гуртки, в яких займаються 1658 учнів (41%).
Якісний аналіз профільного спрямування гурткової роботи по загальноосвітніх навчальних закладах дав наступні результати: гуртки художньо-естетичного напрямку - 25,2%; гуртки спортивного спрямування - 22,3%; гуртки технічного спрямування - 19,4%; гуртки гуманітарного спрямування - 11,65%; гуртки військово-патріотичного спрямування - 6,8%; гуртки природничого та туристично-краєзнавчого напрямків - по 5,8 %; гуртки екологічного спрямування - 2,9 %.
Вагомим кроком у розвитку позашкільної освіти міста стало відкриття в січні 2008 року Хустського міського центру науково-технічної творчості учнівської молоді та Хустської міської філії Закарпатського територіального відділення Малої Академії Наук.
З метою залучення вихованців до науково-дослідницької, експериментальної, конструкторської та винахідницької роботи в різних галузях науки, техніки, культури і мистецтва, а також виявлення, розвитку і підтримки обдарованої молоді, створення умов для творчої реалізації та розширення наукового світогляду, організації змістовного дозвілля протягом 2009-2010 н.р. на базі Хустського міського центру науково-технічної творчості учнівської молоді працювало 5 секцій Малої академії наук за 10 напрямками роботи: ,,Історичне краєзнавство, історія України"; ,,Фізика та астрономія"; ,,Етнографія та мистецтвознавство"; ,,Українська мова та література", ,,Біологія, екологія та охорона довкілля".
Створення Хустської філії МАН стало важливим поштовхом для широкого розвитку творчих здібностей обдарованої шкільної молоді, створило необхідні умови для формування майбутньої творчої та наукової еліти держави. Керівники секцій МАН, досвідчені педагоги, сприяють розкриттю особистісних творчих можливостей кожного учня, зорієнтовують юних академіків на правильний вибір власної науково - дослідницької діяльності, яка б базувалася на всебічному виявленні нахилів та уподобань учня у виборі майбутньої професії.
Цьогоріч учнями-членами Малої академії наук на обласний етап було представлено по одній роботі з кожного напрямку. З 11 представлених на конкурс робіт слухачі Хустської міської філії МАН отримали 4 призові місця.
На базі Центру відкрито 12 гуртків відповідно до інтересів дитячого контингенту загальноосвітніх шкіл міста:
- спортивно - технічний відділ:
,,Авіамодельний", ,,Ракетомодельний", ,,Радіомеханічний гурток";
- художньо - технічний відділ:
,,Народні ремесла", ,,Моделювання іграшок та сувенірів", ,,Лозоплетіння", ,,Виготовлення іграшок та сувенірів", ,,Технічний дизайн", ,,Фото - кіно гурток", ,,Виготовлення сувенірів з природного матеріалу";
- відділ ,,Початкове технічне моделювання".
Команди Центру, окремі гуртківці протягом 2009-2010 н.р. брали активну участь у 15-ти обласних та всеукраїнських масових заходах, були переможцями обласного та учасниками всеукраїнського етапів:
Всеукраїнського родинного конкурсу великодньої атрибутики та писанок;
регіонального конкурсу дитячої творчості ,,Смарагдові витоки";
Всеукраїнського конкурсу декоративно-ужиткового та образотворчого мистецтва ,,Знай і люби свій край";
Всеукраїнського конкурсу народної іграшки та ін.
За підсумками обласних конкурсів, виставок та змагань в 2009 р. Хустський міський центр науково-технічної творчості учнівської молоді отримав 49 призових місць: 13 - І-их, 21 - ІІ-е, 15 - ІІІ-іх (у 2008 р. - 75 призових місць).
У позаурочний час міські школярі відвідують також позашкільні заклади спортивного (ДЮСШ ,,Хуст-Нарцис") та художньо-естетичного (школа мистецтв) спрямування.
Успіхи школярів є свідченням результативності гурткової роботи шкіл та позашкільних установ - 138 призерів різноманітних конкурсів та змагань обласного та Всеукраїнського рівнів.
2.4 Посилення соціального захисту обдарованої молоді та педагогічних працівників
В місті запроваджено систему морального та матеріального заохочення обдарованих учнів та вчителів, які з ними працюють. З метою створення додаткових умов підтримки обдарованих дітей і молоді Хустською міською радою зініційовано організацію літнього оздоровлення школярів-переможців олімпіад, конкурсів, змагань обласного та Всеукраїнського рівнів. Вже 5 років поспіль обдарована молодь Хуста відпочиває на літні канікули на березі Чорного моря, а переможці всеукраїнського рівня - в Чорногорії. На ці потреби Хустською міською радою в 2009 році виділено 199 980 грн. (у 2008р. - 175 000 грн.).
До підтримки обдарованої молоді долучаються також громадські організації та меценати, з допомогою яких видаються збірки дитячих поезій, вручаються цінні подарунки учням, що досягли найбільш вагомих перемог.
Вчителі, що підготували призерів обласного та всеукраїнського етапів олімпіад, конкурсів, змагань отримують щорічно премію, яка вручається Хустським міським головою на святі Дня працівників освіти.
Отже, аналіз кількісних та якісних показників дозволяє простежити як позитивні тенденції у роботі з обдарованою молоддю так і проблеми, що потребують вирішення.
З метою покращення роботи з обдарованими дітьми та молоддю управління освіти, релігій та у справах національностей планує:
- розробити систему раннього виявлення та діагностики обдарованості на основі діяльності психолого-педагогічної служби закладів освіти міста;
- активізувати форми творчої співпраці з вищими навчальними закладами міста різних рівнів акредитації;
- сприяти залученню батьківської громадськості до роботи з обдарованою молоддю в закладах освіти міста;
- передбачити засоби стимулювання вчителів, які готують учнів до участі в конкурсах, олімпіадах всіх рівнів.
Висновок
Контактні, ініціативні, з підвищеною потребою в спілкуванні й лідерстві діти мають високі організаторські здібності. Серед однолітків і дорослих вони почуваються впевнено; однолітки завжди обирають їх на головні ролі в іграх та заняттях. Під час досліджень таких дітей використовуються особистісні методики та соціометрія, наприклад "Комплексний особистісний соціометричний тест" О. Зворикіна [1, 78].
Якщо ж у дитини переважають художні здібності, вона з раннього віку виявляє схильність до малювання або музики, психологічне тестування спрямовується на оцінювання ступеня її емоційної стійкості та рівня нейротизму, оскільки така дитина дуже вразлива і потребує індивідуального психологічного підходу, а часом і психотерапевтичної корекції лікаря-фахівця.
Обдарованість у руховій сфері виявляється у високому ступені психомоторних реакцій, спритності, значній фізичній силі, розвитку рухових навичок (біг, стрибки).
Діагностика обдарованості у цій сфері проводиться за допомогою методик, що призначені для визначення зорово-моторної координації (наприклад "Тест творчих здібностей у дії та русі" Торренса).
Багато дітей виявляє високий ступінь обдарованості не в одній сфері, а у декількох. У цьому разі дуже важливо не тільки виявити таку полі-обдарованість, але й удосконалювати, розвивати її. Спеціальні програми для роботи з обдарованими дітьми сприяють реалізації цих напрямів.
Творче спрямування обдарованості дітей передбачає оцінювання насамперед їхніх творчих здібностей. Використовуються "Фігурна форма тесту творчого мислення Торренса", "Тест віддалених асоціацій" Медника, вербальний тест творчого мислення "Незвичне використовування" І. Аверіної, тест для визначення особистісних характеристик "Особистісний опитувальник" Г. Айзенка, "Характерологічний опитувальник" К. Леонгарда-Шмішека, "Кольоровий тест" М. Люшера та ін. [7, 113].
Список використаних джерел
1. Барко В.І. Тютюнников А.М. Як визначити творчі здібності дитини? - К.: Знання 1991.
2. Богоявленская Д. Б. Психология творческих способностей. - М.: Издательский центр Академия 1998.
3. Брюно Ж. Молей Р. Назарет Л. Одаренные дети: психолого-педагогическое исследование и практика. // Психологический журнал. - 1995.
4. Ванбреннер С. Методи навчання обдарованих дітей в американській школі. // Обдарована дитина. - 1998.
5. Васюра С. Як навчати обдаровану дитину? // Дитина.Сім я.Школа. - 2001.
6. Выготский Л.С. Воображение и творчество в детском возрасте. - М.: Мысль 1991.
7. Гильбух Ю.З. Внимание: одаренные дети. - М.: Класика, 2004.
8. Гільбух Ю.3. Розумово обдарована дитина. - К.: Либідь, 2002.
9. Губенко О.В. Творчий інтелект: деякі особливості та методи активізації у старшокласників. // Обдарована дитина. - 2004.
10. Зазимко О.В. Основні теоретичні підходи до визначення обдарованості. // Обдарвана дитина. - 2001
11. Коваль Л.Г. Зверева I.Д. Соціально-педагогічна підтримка обдарованих дітей. // Обдарована дитина. - 2001.
12. Красноголов В.О. Визначення поняття обдарованість у зарубіжній психолого-педагогічній літературі. // Обдарована дитина. - 2003.
13. Лейтес Н.С. Способности и одаренность в детские годы. - М.: Знание 2003.
14. Матюшкин А.М. Концепция творческой одаренности. // Вопросы психологии. - К., 2005.
15. Матюшкин А.М. Яковлева Е.Л. Учитель для одаренных. - М.: Общественные движения и социальная активность молодежи, К. 2002.
16. Моляко В. О. Актуальні соціально-психологічні аспекти проблеми обдарованості. // Обдарована дитина. - 1998. - №1.
17. Одаренные дети. / Под ред. Бурменской Г.В. Слуцкого В.М. - М.: Малыш 2001.
18. Психология одаренности детей и подростков / Под ред. Лейтеса Н.С. - М.: Малыш, 2004.
19. Развитие и диагностика способностей / Под ред. Алексеевой Л.Г. - М.: Мисль, 2002.
20. Степенко Г.В. Бургін М.С. Обдаровані діти: навчання і розвиток. // Обдарвана дитина. - К., 2001.
21. Сущенко А. Проблема шкільного навчання обдарованих дітей. // Шкільний психолог. - 2003.
урсова робота
Психолого-педагогічні основи роботи з обдарованими дітьми
Науковий керівник-
доцент, кандидат психологічних наук
Суми -2009
План
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ПСИХОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМ ОБДАРОВАНОСТІ ТА ОСОБЛИВОСТЕЙ ОБДАРОВАНОЇ ДИТИНИ.
1.1 З історії дослідження проблеми обдарованості
1.2 Вікові особливості обдарованості
1.3 Складності психічного розвитку обдарованих дітей
РОЗДІЛ 2. ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ОСНОВИ РОБОТИ З ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ.
2.1 Проблеми психодіагностики й розвитку високо обдарованих і талановитих дітей
2.2 Підготовка педагога до навчання обдарованих дітей та взаємодії вчителя з ними
2.3 Рекомендації
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ
Вступ
Що таке обдарованість? Рідкий індивідуальний дарунок або соціальна реальність? І як ставитися до обдарованих дітей? Чи вимагають вони спеціального вивчення, підходу й розвитку?
Обдарованість як і раніше залишається загадкою для більшості дітей, вчителів і багатьох батьків. Для широкої громадськості ж найбільш важливими проблемами є не стільки наукові підстави обдарованості, скільки насамперед їх реальні життєві прояви, способи виявлення, розвитку й соціальної реалізації. Турбота про обдарованих дітей сьогодні - це турбота про розвиток науки, культури й соціального життя завтра. Існує думка, що обдаровані діти не мають потреби в допомозі дорослих, в особливій увазі й керівництві. Однак в силу особистісних особливостей такі діти найбільш чутливі до оцінки їх діяльності, поведінки й мислення, вони більше сприйнятливі до сенсорних стимулів і краще розуміють відносини й зв'язки. Обдарована дитина схильна до критичного відношення не тільки до себе, але й до навколишнього. Тому педагоги, що працюють із обдарованими дітьми, повинні бути досить терпимі до критики взагалі й особистої зокрема . Талановиті діти часто сприймають невербальні сигнали як прояв неприйняття себе навколишніми. В результаті може здатися що така дитина відволікається, непосидюча, постійно на все реагує. Для них не існує стандартних вимог (все як в усіх), їм складно бути конформістами, особливо якщо існуючі норми й правила йдуть врозріз з їх інтересами й здаються безглуздими. Для обдарованої дитини твердження, що так прийнято, не є аргументом. Обдаровані діти досить вимогливі до себе, часто ставлять перед собою не здійсненні в цей момент цілі, що призводить до емоційного розладу й дестабілізації поведінки. Такі діти нерідко з недостатньою терпимістю ставляться до дітей, що стоять на щабель нижче їх у плані розвитку здібностей. Вже існують способи виявлення таких дітей, виробляються програми допомоги їм у реалізації своїх здібностей. Однак проблема діагностики й розвитку високо обдарованих і талановитих дітей на всіх етапах їхнього навчання, проблема розуміння дітьми своєї обдарованості й особистої відповідальності за творчу самореалізацію, проблема навчання та всебічного розвитку такиїх дітей існує.
Питаннями обдарованості дітей займалися закордонні й вітчизняні психологи. Відомі дослідження в області психології творчої обдарованості американців Дж.Гилфорда, П.Торренса, Ф.Баррона, К.Тейлора. На основі ідей психологів Дж.Кэррола й Б.Блума їх послідовниками була розроблена методика навчання обдарованих дітей. Вивченням особливо обдарованих дітей займався Ж.Брюно. ("Обдаровані діти: психолого-педагогічні дослідження й практика").
Проблеми обдарованості вивчали й вітчизняні психологи: Матюшкин А.М. у роботі "Концепція творчої обдарованості" й ін., Шумакова Н.Б. у ряді своїх робіт, Чистякова Г.Д. у статті "Творча обдарованість у розвитку пізнавальних структур", Юркевич В.С. в "Проблемах діагнозу й прогнозу обдарованості в роботі практичного психолога". Величезну роботу, як теоретик зроби В.А. Моляко. Він глибоко вивчив проблеми психології творчості. Особливо цінна його розробка підходу до вивчення обдарованості, де він найбільш повно структуризував це психологічне явище.
Об'єктом даної роботи є обдарованість дітей.
Предметом є психолого-педагогічні основи роботи з обдарованими дітьми.
Мета даної роботи розкрити суть психолого-педагогічних основ роботи з обдарованими дітьми, що сприятиме їх всебічному розвитку, вивчити прояв обдарованості у дітей і розглянути особливості навчально-виховної взаємодії з ними.
Завдання :
- зробити теоретичний аналіз проблеми обдарованості;
- розкрити в повному обсязі поняття обдарованості ;
- розкрити сутність психолого-педагогічних основ роботи з обдарованими дітьми;
- розробити рекомендації психологам , викладачам, батькам щодо роботи з даною категорією дітей.
обдарований дитина навчання
РОЗДІЛ 1. ПСИХОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМ ОБДАРОВАНОСТІ ТА ОСОБЛИВОСТЕЙ ОБДАРОВАНОЇ ДИТИНИ.
1.1 З історії дослідження проблем обдарованості
Група молодих учених - Дж. Гилфорд, П. Торренс , Ф. Баррон , К. Тейлор й ін. - здійснила ряд досліджень , які окреслили нові границі в психології творчої обдарованості й сприяли об'єднанню теоретичних досліджень по психології індивідуальних розходжень і практичних робіт для побудови нових навчальних програм в області диференційованого навчання .
До початку 70-х рр. психологія індивідуальних розходжень стає практичною наукою . Дослідження стрімко переміщуються у галузь освіти . Наприкінці 70-х - початку 80-х розвивається вже зовсім нова, прикладна область психології - психологія талановитих , але не встигаючих у навчанні дітей , у якій вивчаються причини затримок у розвитку талантів у дитячі роки й методи надання психологічної допомоги .
Роботи Дж.Гилфорда показали , що до кінця школи багато обдарованих дітей проходять через важкі стани депресії , томущо змушені маскувати від однолітків і дорослих свою обдарованість. Обдаровані діти випробовують у школі "дискримінацію" через відсутність диференційованого навчання , через орієнтацію школи на середнього учня , через зайву уніфікацію програм.
На початку 80-х був здійснений великий міжнародний проект по розвитку можливостей високо обдарованих дітей прогнозувати майбутнє, програвати ситуації ризику й можливі виходи з таких ситуацій .
Подальший розвиток досліджень і діагностики обдарованості ґрунтувалися на інтегрованому уявленні про пізнавальні процеси і їх розвиток. Когнітивні методики діагностики й методики інтелектуального розвитку стали предметом спеціального теоретичного й експериментального аналізу в 20-і й початку 30-х рр. у нашій країні. Особливе значення надавалося розробці й реалізації методів діагностики. Найбільшу популярність придбала система діагностики інтелектуального потенціалу дітей , розроблена А.Бине. Йому вдалося втілити принцип розвитку в дуже простій і зрозумілій характеристиці - величині інтелектуального потенціалу. Ця величина одержала надалі назву інтелектуального коефіцієнта (ІQ) .
Історія розвитку досліджень і практики навчання обдарованих дітей у нашій країні пройшла ряд етапів, що відповідали соціальним потребам суспільства й рівню розвитку психологічної науки. На основі діагностики пізнавальних процесів й оцінки їх рівня вже на початку сторіччя були початі спроби оцінити рівні обдарованості . Проблема обдарованості в радянських дослідженнях розроблялася як психологія здібностей, що найбільше повно й чітко було відбито в роботі Б.М.Теплова "Здібності й обдарованість".
Аналіз закордонного й вітчизняного досвіду показує, наскільки в кожній країні необхідна радикальна перебудова системи навчання, яка б дозволила обдарованій дитині вільно проявляти свої особливості, розвиватися в силу свого дарування як унікальній особистості .
Обдарованість -- це системна якість психіки, що розвивається впродовж життя й визначає можливість досягнення людиною більш високих (надзвичайних, неабияких) результатів в одному або кількох видах діяльності порівняно з іншими людьми.
Обдарованість утворює єдину інтегративну структуру, яка виявляється на всіх етапах індивідуального розвитку і складається з певних структурних компонентів. До них належать:
1) домінуюча роль пізнавальної мотивації вже в ранньому дитинстві;
2) дослідницька творча активність, що виявляється у винайденні нового, у постановці та розв'язанні проблем;
3) здатність до створення ідеальних еталонів, що забезпечують високі інтелектуальні, естетичні, моральні оцінки.
В розвитку обдарованих дітей умовно можна виділити дві полярні групи: одна - це діти з гармонійним розвитком пізнавальних, емоційних, регуляторних, психомоторних, особистісних та інших сторін психічного розвитку; друга (переважно особливо обдаровані діти) -- це діти, психічний розвиток яких відзначається дисбалансом (дисгармонійністю) щодо рівня сформованості вказаних сторін.
Відповідно до психологічних особливостей прояву обдарованісті виокремлюють три групи дітей, які умовно можна назвати: група "епізодичної" обдапрованості (випадкове виявлення і неусвідомлена здатність виконувати певну діяльність краще за інших); група "ситуативної" обдарованість (психічний стан, за якого проживання творчого акту відбувається ніби одночасний "спалах" і пізнавальної, і емоційної, і поведінкової сфер особистості); група "стабільної" обдарованості (обдарованість є особистісною якістю і опосередковує всю життєдіяльність індивіда).
Обдарована дитина- дитина, яка має високий рівень розвитку загальних і спреціальних здібностей.
Обдаровані діти відзначаються високою допитливістю і дослідницькою активністю. У таких дітей яскраво виявлена здатність відкривати причиново-наслідкові зв'язки і робити відповідні висновки, особливо вони захоплюються побудовою альтернативних моделей і систем, зазвичай мають чудову пам'ять, вони рано оволодівають мовою й абстрактним міркуванням. У педагогів "нестандартний" учень також викликає суперечливе ставлення: з одного боку, учитель розуміє, що така дитина потребує спеціальної і більш складної роботи, індивідуального підходу, а з іншого, - він не має часу окремо займатися найздібнішими дітьми, оскільки поглинутий тим, щоб дати знання школярам середнього й нижчого рівня. В такій ситуації важко не тільки звернути належну увагу на нестандартну дитину - важко її оцінити, змиритися з нешаблонністю її сприйняття, діяльності й поведінки.
Обдаровані діти надзвичайно сильно відрізняються один від одного по видах обдарованості.До виділених видів обдарованості відносять наструпне .
Художня обдарованість. Цей вид обдарованості підтримується й розвивається в спеціальних школах, кружках, студіях. Він має на увазі високі досягнення в області художньої творчості й виконавської майстерності в музиці, живописі, скульптурі, акторських здібностях.
Проблемою є не визнання у загальноосвітній школі цих здібностейі.
Загальна інтелектуальна й академічна обдарованість. Головним є те, що діти з обдарованістю цього виду швидко опановують основними поняттями, легко запам'ятовують і зберігають інформацію..
Трохи інший характер має академічна обдарованість, що проявляється в успішності навчання окремим навчальним предметам й є більше частою й виборчою. [1, c.93]
Творча обдарованість. Насамперед, тривають суперечки про саму необхідність виділення цього виду обдарованості. Одні фахівці вважають, що творчість, креативность є невід'ємним елементом всіх видів обдарованості, які не можуть бути представлені окремо від творчого компонента. Інші дослідники відстоюють правомірність існування творчої обдарованості як окремого, самостійного виду.
Соціальна обдарованість. Визначення соціальної обдарованості говорить, що це виняткова здатність установлювати зрілі, конструктивні взаємини з іншими людьми. Виділяють такі структурні елементи соціальної обдарованості як соціальна перцепція, просоциальное поводження, моральні судження, організаторські вміння й т.д. [2, c. 95]
Перераховані види обдарованості проявляються по-різному й зустрічають специфічні бар'єри на шляху свого розвитку залежно від індивідуальних особливостей і своєрідності оточення дитини. [2, c. 101]
1.2 Вікові особливості обдарованості
Творчі можливості людини проявляються дуже рано. Самий інтенсивний період його розвитку - 2-5 років. У цьому віці закладається фундамент особистості й вона вже проявляє себе. Первинний прояв здібностей у непереборній, мимовільній тязі до різних сфер діяльності. Справа батьків, вихователів, учителів - підтримати ці прагнення дитини.[14, 57 ]
Обдарованих дітей у ранньому віці відрізняє здатність простежувати причинно-наслідкові зв'язки й робити відповідні висновки. Вони особливо захоплюються побудовою альтернативних моделей і систем. Ця здатність лежить в основі багатьох інтуїтивних стрибків ("перескакування через етапи"). [17, 17]. Допитливість й особливий інтерес до чого становить крапку відліку в розвитку кожного. Вибір області досліджень дитини - важливий момент, який не можна пропустити. Діапазон творчого росту нескінченний.
Пам'ять, що характеризує спеціальний талант, виборча й ефективна. Відмінна пам'ять базується на ранній мові й абстрактному мисленні. Обдарованих відрізняє здатність класифікувати й категоризировать інформацію й досвід, уміння широко використати накопичені знання. Їх схильність до класифікації й категоризації ілюструється й улюбленим захопленням - колекціонуванням. Великий словниковий запас, вміння ставити питання відрізняють маленьких "вундеркіндів". Вони із задоволенням читають словники й енциклопедії, придумують слова, уявлювані події, віддають перевагу іграм, що вимагають активізації розумових здібностей.
Яскрава уява маленьких талантів народжує неіснуючих друзів. Для обдарованих дітей характерні перебільшені страхи, оскільки вони здатні уявити безліч небезпечних наслідків. Вони також надзвичайно сприйнятливі, емоційно залежні, несбалансовані, нетерплячі. Для обдарованих дітей характерно випереджальний пізнавальний розвиток. Талант й обдарованість можуть проявлятися в найрізноманітніших інтелектуальних й особистісних особливостях. У дослідженні Н.Б.Шумаковой вивчалися особливості розвитку постановки питань як однієї з форм прояву пошукової, творчої активності в період від 5 до 20 років. Результати дослідження дозволили виділити два критичних періоди в розвитку здібності дітей задавати питання при знайомстві з новим об'єктом. Перший критичний період спостерігається у віці від 6 до 8 років: якщо дошкільники відрізняються надзвичайно високою допитливістю, то з переходом до шкільного навчання значна частина дітей (20-25%) стають пасивними; разом з тим в 20-25% дітей спостерігається різке наростання активності, а в більшості -50-60% - активність істотно коливається залежно від умов спілкування й навчання. У цей період пізнавальні питання дітей здобувають нову якість - пошуковий характер: вони спрямовані в основному на самостійне знаходження невідомого.
У підлітковому періоді (11-14 років) питання здобувають структуру гіпотез, носять дослідницький характер. До кінця цього періоду звужується змістовна широта питань, але з'являються питання нового змісту, що виходять за межі теперішнього часу, що мають особистісний зміст. У цей критичний період відбувається подальша диференціація дітей по їх активності в постановці дослідницьких питань, гіпотез. Високий рівень активності в постановці таких питань спостерігається в невеликої частини школярів (10-15%), значна ж частина (40%) характеризується пасивністю.
До кінця підліткового віку чітко виділяються два крайніх полюси активності в постановці питань, проблем, побудові здогадів - проблемний (творчий) і непроблемний (нетворчий). Підлітки із проблемним типом активності виявляють у ситуації невизначеності більші здібності до самостійного породження завдань, питань, проблем і пошук їхнього рішення. Вони відрізняються високою здатністю включатися в поставлені проблеми, повертатися до них у міру подальшого досвіду дослідження.
Надалі , у період від 15 до 20 років, ці розходження між людьми не згладжуються, а мають тенденцію наростати.
Складові обдарованості дитини. На сьогодні психологами визнано, що рівень, якісна своєрідність і характер розвитку обдарованої дитини -- це завжди результат складної взаємодії спадковості (природних задатків) і соціального середовища, опосередкованого діяльністю дитини (ігровою, навчальною, трудовою). Водночас не можна ігнорувати й роль психологічних механізмів саморозвитку особистості, що складають основу формування й реалізації індивідуального обдарування. З огляду на вищесказане В. О. Моляко виокремлює такі складові обдарованості дитини: задатки, схильності, що проявляються в підвищеній чутливості, у динамічності психічних процесів; інтереси, їх спрямованість, частота і систематичність їх прояву, домінування пізнавальних процесів; допитливість, прагнення створити нове, схильність до розв'язання й пошуку проблем; швидкість у засвоєнні нової інформації, утворенні асоціативних масивів; схильність до постійних порівнянь, зіставлень, формування еталонів для наступного відбору; прояв загального інтелекту -- швидкість оцінювання й вибору шляху розв'язання, адекватність дій; емоційна забарвленість окремих процесів, емоційне ставлення, вплив почуттів на суб'єктивне оцінювання, вибір; наполегливість, цілеспрямованість, рішучість, працьовитість, систематичність у роботі, сміливе прийняття рішень;
креативність -- уміння комбінувати, знаходити аналоги; інтуїція -- схильність до надшвидкого оцінювання, рішень, прогнозів; здатності до створення особистісних стратегій і тактик під час розв'язання загальних і нових спеціальних проблем.
Психологічні особливості обдарованих дітей
1.Допитливість. Перший рівень допитливості -- цікавість. Цікавість -- жага новизни, інтелектуальної стимуляції, потреба в розумових враженнях.
2. Надчутливість до проблем. Пов'язана з характером навчання. Догматичний зміст у поєднанні з домінуванням репродуктивних методів навчання -- основні фактори, що пригнічують дитячу надчугливість до проблем. І навпаки -- проблемне навчання, орієнтоване на самостійну дослідницьку практику дитини, розвиває як цю здатність, так і інші необхідні для творчості якості.
3.Надситуативна активність (пізнавальна самодіяльність). Ідеться про постійне прагнення до занурення в проблему.
4.Високий рівень розвитку логічного мислення.
5.Підвищений інтерес до розв'язання дивергентних задач. Віддають перевагу дивергентним задачам, у яких кінцевий розумовий продукт (відповіді) не виводиться прямо з умов.
6.Оригінальність мислення. Здатність висувати нові, несподівані ідеї, що відрізняються від широковідомих.
7.Гнучкість мислення. Здатність швидко й легко знаходити нові стратегії
розв'язання, установлювати асоціативні зв'язки.
8.Легкість генерування ідей (продуктивність мислення). Пов'язують із креативністю, гнучкістю мислення.
9. Легкість асоціювання. Найбільш явно вона виражається в умінні
знаходити аналогії там, де традиційно вони не простежуються.
10. Здатність до прогнозування. Це рідкісна якість, що включає в себе уяву, інтуїцію, здатність до аналізу.
11.Висока концентрація уваги.
12.Чудова пам'ять.
13.Здатність до оцінювання. Є похідним критерієм критичного мислення.
14.Особливості схильностей та інтересів. В обдарованих дітей схильності різноманітні й при цьому стійкі й усвідомлені.
Соціальні особливості обдарованих дітей.
1.Прагнення до самоактуалізації.
2.Перфекціонізм. Творчо обдарованих людей вирізняють певні риси особистості та способи взаємин з оточуючими. Наприклад, перфекціонізм (від англ. "досконалий") -- це прагнення робити все щонайкраще,.
3. Самостійність.Незалежність суджень і дій; відповідальність за свої вчинки та їх наслідки; внутрішню переконаність у правоті влсної поведінки.
4.Соціальна автономність. Близька до самостійності й нерідко є причиною труднощів у взаєминах.
5.Егоцентризм. Виражається в нездатності стати на позицію іншої людини, що пов'язане з обмеженістю досвіду дитини.
6. Лідерство. У спілкуванні з однолітками (необдарованими дітьми) бере на себе роль керівника й організатора групових ігор і справ.
7. Змагальність. важливий фактор розвитку особистості,
8. Особливості емоційного розвитку..
9.Творче сприйняття випадковостей. Вміння знаходити користь у непередбаченому збігу обставин -- справді дарунок.
10. Гумор.
1.3 Складності психічного розвитку обдарованих дітей
Положення про гармонічний психічний розвиток обдарованих дітей неодноразово піддавалося перегляду протягом всієї історії психолого-педагогічного вивчення феномена дитячої обдарованості.
Сучасні дослідження показують, що гармонійність у розвитку різних сторін психіки обдарованої людини є відносною рідкістю. [3, c. 203] Частіше можна зштовхнутися з нерівномірністю, однобічністю розвитку, що найчастіше не тільки зберігається протягом всього життя обдарованої людини, але й заглиблюється, породжуючи в нього ряд психологічних проблем. На думку Ж.Ш. Терасье, обдаровані діти й підлітки часто страждають від так називаної диссинхронии в темпах розвитку інтелектуальної, афективної й моторної сфери; під "диссинхронією" розуміється ефект прискореного розвитку одного із психічних процесів у сполученні зі звичайним (відповідному віку) або навіть уповільненим розвитком іншого [3, c. 206]
Для Ж.Ш. Терасье диссинхронія психічного розвитку - явище цілісне. При цьому він пропонує диференціювати два основних пов'язаних з диссінхронією аспекту: 1) интернальный, тобто пов'язаний з гетерогенністю темпів розвитку різних психічних процесів (інтелектуально-психомоторна або афективна диссінхронія), а також з нерівномірністю в розвитку окремого психічного процесу (наприклад, в інтелектуальному розвитку часто спостерігається диссинхронія між процесом оволодіння мовними засобами й здатністю до міркування), і 2) екстернальний - що відображає особливості взаємодії обдарованої дитини або підлітка з його соціальним оточенням (вчителями, батьками й родичами, іншими дітьми). Передбачається, що диссинхронія може виступати як причина неадаптивного поводження обдарованої дитини або підлітка в його взаєминах із середовищем. Розповсюджений вид диссінхронії пов'язаний з розходженням темпів розвитку інтелектуальних і комунікативних процесів. Відомо, що високий рівень інтелектуального розвитку не тільки не гарантує дитині, та й дорослому успішність у спілкуванні з іншими людьми, але нерідко повязується з великими ускладненнями у встановленні контакту й здійсненні комунікації, а саме в цьому й проявляється феномен інтелектуально-соціальної диссінхронії. Хоча обдаровані діти й підлітки із труднощами в спілкуванні нерідко успішно взаємодіють із партнерами за допомогою Інтернету, варто усвідомлювати , що при цьому процеси спілкування перетерплюють істотні зміни в порівнянні із традиційними формами спілкування. [4, c. 79]
По-перше, міняється зміст ряду комунікативних цілей, і виключаються або модифікуються деякі складні комунікативні дії, що вимагають високого рівня розвитку соціально-перцептивних, емоційних процесів (емпатії) і в цілому соціальної компетенції. По-друге, перетворюються способи практичної реалізації комунікативних цілей.
Інший розповсюджений вид диссінхронії викликаний нерівномірністю розвитку інтелектуальних і психомоторних процесів - останні відповідають за рухову активність людини. Наявність обдарованості в психомоторній сфері активно діагностується: викладачі й тренери здійснюють на постійній основі відбір перспективних дітей і підлітків для занять спортом, балетом, цирковою майстерністю й т.д. Досить добре відомо, навіть із побутових спостережень, що обдарованість у психомоторній сфері нерідко сполучається з недорозвиненням інтелектуальної сфери дитини, підлітка або дорослого. Багатогодинні заняття й тренування, дефіцит вільного часу, сильне фізичне стомлення талановитих спортсменів не сприяють розвитку їх інтелектуальних здібностей Добре відомий й інший варіант: характеристикою інтелектуально обдарованих дітей занадто часто може служити затримка в розвитку психомоторних навичок, тобто м'язова зажатість, незграбність, незручність і недостатньо швидка рухова реакція. Нерідкі випадки, коли кращий "математик" класу або обдарований юний поет на уроках фізичної культури виявляються серед відстаючих учнів. Це викликає глузування, а то й переслідування з боку однокласників. Ранній досвід подібних конфліктів з однолітками негативним чином позначається на становленні й розвитку характеру обдарованих дітей і підлітків. Більше того, часто вони не вміють затвердитися в групі однолітків, недостатньо фізично розвинені для того, щоб постояти за себе в сутичках, їм не властива агресивність, так що вони уникають зіткнень - у результаті порівняно багато обдарованих дітей і підлітки здобувають репутацію боягузливих "маміїв або дочок", що також не сприяє гармонічному розвитку їх характеру. [4, c.86]
Досить розповсюдженим різновидом інтелектуально-психомоторної дисінхронії є погане володіння навичками письма дітьми, що проявляють обдарованість в інтелектуальній сфері. На думку ряду дослідників, це пов'язане з розходженнями у швидкості протікання інтелектуальних і психомоторних процесів у таких дітей. Будучи недостатньо сформованою, письмова мова входить у суперечність зі швидким темпом пізнавальної діяльності. Зусилля дитини, спрямовані на рятування від даного виду дисгармонії, можуть обернутися, з одного боку, різким зниженням темпу інтелектуальних дій, а з іншого боку, помітним погіршенням якості письма - нерозбірливістю, неакуратністю, численними описками й пропусками значимих елементів повідомлення. [4, c. 89]
Обдаровані діти перебувають у стані великого ризику соціальної ізоляції й відкидання з боку ровесників. Реальний рівень здібностей обдарованих дітей не розуміється навколишніми й нормальний для такої дитини процес розвитку розглядається як аномальна непристосованість до життя в суспільстві. У таких дітей виникають труднощі в знаходженні близьких за духом друзів, з'являються проблеми участі в іграх однолітків, які їм не цікаві. Діти підстроюються під інші, хочуть здаватися такими, як усі. Вчителі дуже часто не розпізнають обдарованих учнів і негативно оцінюють їх здібності й досягнення. Складність положення збільшується тим, що самі діти усвідомлюють свою несхожість.[2, c. 153]
Соціальна ізоляція - це не наслідок емоційних порушень, а результат умов, в яких опиняється дитина при відсутності групи, з якої він міг би спілкуватися.
РОЗДІЛ 2. ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ОСНОВИ РОБОТИ З ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ.
2.1 Проблеми психодіагностики й розвитку високо обдарованих і талановитих дітей
Серед багатьох психолого-педагогічних проблем обдарованості дитини в якості пріоритетної можна визначити проблему реалізації творчих потенціалів особистості.
Актуальність позначеної проблеми спричиняються три феномени. По-перше, феномен "зняття" обдарованості в міру дорослішання, коли яскраві здібності виявляються лише віковою особливістю й слабшають із віком. По-друге, феномен особистісної деградації, переродження творчої долі (акцентуація, наркоманія, алкоголізм і т.п.). по-третє, феномен неповної реалізації творчого потенціалу в силу зовнішніх несприятливих обставин. [Грязева ]
Дуже важлива проблема - виявлення обдарованих дітей. По-перше, тому, що в родині на ранніх етапах розвитку такі діти в більшості випадків залишаються щонайменше, незрозумілими, а нерідко реакція батьків на активні пізнавальні здібності дитини буває негативною. По-друге, активні творчі здібності сполучаються у дітей з підвищеною нервово-психічною збудливістю, що проявляється в непосидючості, порушеннях апетиту, сну, легко виникаючих головних болях і т.п. Несвоєчасна медико-психологічна корекція цих проявів приводить до розвитку неврозів і ряду психосоматичних захворювань. По трете, обдаровані діти, потрапляючи в шкільні колективи, де в більшості їх однолітків середні здібності, почувають явну або сховану недоброзичливість і недовіру з боку навколишніх. У результаті в обдарованих дітей формується прагнення не виділятися, не виглядати ""білою вороною" і їх творчі можливості згодом згасають. [Ж.Брюно] "Усереднення" обдарованої дитини, зниження загального інтелектуального й творчого потенціалу супроводжується наявністю виражених невротичних явищ, так званих "синдромом колишнього вундеркінда". Відчуття творчої неспроможності, "зацикленність" на минулому й часто хворобливі амбіції входять у цей синдром, що, у свою чергу, є причиною невротичного й навіть психопатичного розвитку особистості.
Тому очевидна необхідність у підходах до проблеми прогнозу розвитку обдарованості. Одна з методик, що дозволяє до деякої міри судити про характер пізнавальної активності дитини й можливій динаміці її розвитку - методика СОНА (спонтанний опис нерегламентованої активності) [28,64]
Дослідження П.Торренса показали, що обдаровані діти швидко проходять початкові рівні розвитку інтелекту й чинять опір всім видам нетворчих робіт. Це створює масу проблем, оцінюється вчителями як упертість, лінь або дурість. Невисокий психологічний рівень підготовки вчителя для робіт з дітьми, що проявляють нестандартність у поводженні й мисленні приводить до того, що, оцінюючи своїх підопічних, вчителі відзначають у них демонстративність, бажання все робити по-своєму, істеричність, невміння додержуватися прийнятих зразків. Серед вчителів існує думка, що обдарована дитина не має потреби в допомозі. Складність у низькому рівні підготовки вчителів, не здатних працювати з обдарованою дитиною, і в недоліках програм і психологічних знань у вчителів.
Крім того, оригінальність творчого мислення часто з навколишніми як відхилення. Обдарованим дітям доводиться близько 2/3 часу в школі проводити впусту, проявляючи "інтелектуальний саботаж". Обдаровані діти набагато швидше своїх однолітків проходять початкові рівні соціальної адаптації (слухняність і зразкове поводження, орієнтована на одержання позитивної оцінки дорослих); у підлітковому віці вони часто як би минуть фазу дитячого конформізму й чинять опір стандартним правилам, груповим нормам і внутрігруповим ориентациям на авторитарних лідерів.
Дослідники показують більше високу чутливість обдарованих дітей до нових ситуацій, що приводить до особливих труднощів.
Проблеми обдарованих дітей. Літа Холлингуорт внесла великий вклад у розуміння проблем адаптації, що стоять перед обдарованими дітьми.
1. Ворожість до школи. Таке відношення часто з'являється тому, що навчальна програма нудна й нецікава для обдарованих дітей. Порушення в поводженні можуть з'являтися тому, що навчальний план не відповідає їхнім здатностям.
2. Ігрові інтереси. Обдарованим дітям подобаються складні ігри й нецікаві ті, котрими захоплюються їхні однолітки. Внаслідок цього обдарована дитина виявляється в ізоляції, іде в себе.
3. Конформность. Обдаровані діти, відкидаючи стандартні вимоги, не схильні до конформізму, особливо якщо ці стандарти йдуть врозріз із їхніми інтересами.
4. Занурення у філософські проблеми. Для обдарованих дітей характерно замислюватися над такими явищами, як смерть, загробне життя, релігійні вірування й філософські проблеми.
5. Невідповідність між фізичним, інтелектуальним і соціальним розвитком. Обдаровані діти часто воліють спілкуватися з дітьми старшого віку. Через це їм часом важко з лідерами.
6. Прагнення до досконалості. Для обдарованих дітей характерна внутрішня потреба досконалості. Звідси відчуття незадоволеності, власної неадекватності й низька самооцінка.
7. Потреба в увазі дорослих. У силу прагнення до пізнання обдаровані діти нерідко монополізують увагу вчителів, батьків й інших дорослих. Це викликає тертя у відносинах з іншими дітьми. Нерідко обдаровані діти нетерпимо ставляться до дітей, що коштують нижче їх в інтелектуальному розвитку. Вони можуть відштовхувати навколишніми зауваженнями, що виражають презирство або нетерпіння.
Сьогодні створюються спеціальні програми для роботи з обдарованими дітьми, школи в багатьох країнах перебудовуються убік диференційованого навчання.Розробляються спеціальні комплексно-навчальні програми, у рамках яких учень може пересуватися більш вільно, ніж по звичайній програмі.
Обдарованість дитини як проблема дорослих, які оточують її, зачіпає шкільного психолога насамперед з погляду педагога, труднощіз, що виникають у нього у навчанні обдарованого школяра і взаєминах з ним.
Психологи й педагоги виокремили три найпоширеніші в шкільній практиці причини: перша пов'язана із психологічною неготовністю вчителя прийняти факт обдарованості певного школяра; друга є наслідком відсутності в педагога відповідних професійних засобів; третя передбачає експлуатацію обдарованості учня для підняття престижу школи або як символічну компенсацію власних невдач і проблем. У роботі з педагогами й адміністрацією психологу необхідно:
1. Надавати психологічну професійну й особистісну підтримку педагогам у формуванні стійкої самооцінки, виробленні професійної позиції.
2. Надавати педагогічному колективу школи методичну допомогу в побудові психологічно адекватних програм навчання, виховання й розвитку обдарованих дітей на різних етапах навчання. Шкільний психолог може виступати як експерт в оцінюванні використовуваних педагогом програм (їх змістовних і методичних аспектів) щодо їх відповідності віковим і індивідуальним особливостям школярів.
3. Формувати в освітній установі певний соціально-психологічний клімат, що грунтується на взаємоповазі, співробітництві педагогічного й учнівського колективів, ціннісному ставленні до обдарованості одних і сподвижництва інших, творчому, новаторському підході до навчально-виховного процесу.
Для проведення найбільш повної діагностики обдарованості дітей психологу необхідно:
1) проаналізувати літературу й виявити теоретичні проблеми психології обдарованості;
2) підібрати й експериментально перевірити методи діагностики й формування інтелектуальних, творчих і особистісних особливостей;
3) вивчити й упровадити досвід по розвитку творчого та інтелектуального потенціалу особистості обдарованої дитини;
4) дослідити й проаналізувати динаміку розвитку інтелектуальних, творчих і особистісних рис обдарованих дітей в експериментальних і звичайних умовах розвитку;
5) системно описати проблему дослідження для вчителів і батьків.
В обстеженні обдарованих дітей актуальним є вивчення таких показників:
1) інтелект (дані отримані за допомогою тесту когні-тивних здібностей і оцінок учителів);
2) креативність (за допомогою тестів);
3) соціальна компетентність (за допомогою опитуваль-ника й оцінок учителів);
4) психомоторні здібності (за допомогою оцінки вчителів);
5) некогнітивні особистісні характеристики (за допомогою опитувальника);
6) характеристики шкільного і сімейного оточення (за допомогою тестів);
7) досягнення (оцінки з різних предметів, опитуваль-ник для батьків).
Після проведення повної діагности обдарованості психолог повинен скерувати свою діяльність таким чином:
1. Здійснювати психолого-педагогічну освіту педагогів і батьків, що має на меті розширення їх уявлень про природу і прояви обдарованості, особливості навчання й виховання обдарованих дітей тощо.
3.Створти в школі соціально-психологічні умов для прояву й розвитку обдарованості школярів.
4. Надання психологічної допомоги дітям і педагогам у розв'язанні проблем, що виникають у них.
5.Формування в школярському колективі певної психологічної установки щодо обдарованості.
Велике значення також має і робота психолога з батьками:
1. Просвітницька, консультативна робота з прийняття дорослими обдарованості дитини, особливостей її поводження, світорозуміння, інтересів і схильностей. Розуміння дорослими особливостей школяра часто дозволяє розв'язати низку проблем.
2. Консультативна, методична робота, спрямована на створення для конкретної дитини освітнього середовища, що задовольняє її інтересам.
3. Консультативна, методична робота з дорослими, спрямована на організацію соціального життя обдарованої дитини, уявлень про світ, що перебуває за межами її пізнавальних або інших інтересів.
4. Спеціальна психологічна робота з дитиною, що зазнає різних психологічних труднощів. Часто не обійтися без глибокої психотерапевтичної, психокоригувальної роботи, спрямованої на розв'язання внутрішніх психологічних конфліктів, зняття тривожності, страхів, агресивних психологічних захистів.
Отже, збереження й розвиток обдарованості - це проблема прогресу суспільства, реалізації його творчого потенціалу.
2.2 Підготовка педагога до навчання обдарованих дітей та взаємодії вчителя з ними
Обдаровані діти мають потребу в індивідуалізованих програмах навчання. Педагоги, що працюють із такими дітьми, повинні проходити спеціальну підготовку. Саме діти з високим інтелектом найбільше мають потребу в "своєму" вчителі. [2, c. 203]
Непідготовлені вчителі часто не можуть виявити обдарованих дітей, не знають їх, байдужі до їх проблем. Іноді непідготовлені вчителі вороже настроєні стосовно здібних дітей, такі вчителі часто використовують для обдарованих дітей тактику кількісного збільшення завдань, а не якісна їх зміна.
Особистість вчителя є провідним чинником будь-якого навчання. Не з виключенням і ситуація із вчителем для обдарованих дітей. Найбільш істотним фактором успішності роботи вчителя є особистісна характеристика - система поглядів і переконань, у якій більшу значимість мають сприняття, інших людей, подання себе, а також усвідомлення цілей і завданнь своєї роботи. Саме ці складові постійно проявляються в міжособистісному спілкуванні. [8,c. 110]
На думку деяких дослідників, вчителі для обдарованих дітей у класі, у процесі навчання й побудови своєї діяльності повинен відповідати наступним характеристикам: він розробляє гнучкі, індивідуалізовані програми; створює теплу, емоційно безпечну атмосферу в класі; надає учням зворотний зв'язок; використає різні стратегії навчання; поважає особистість; сприяє формуванню позитивної самооцінки учня; поважає його цінності; заохочує творчість і роботу уяви; стимулює розвиток розумових процесів вищого рівня; проявляє повагу й індивідуальність учня. [2, c. 208]
Успішний вчитель для обдарованих - насамперед прекрасний вчитель-предметник, глибоко знаючий і люблячий свій предмет. На додаток до цього він повинен мати такі якості, які суттеві в спілкуванні з будь-яким обдарованим школярем. Вчителям можна допомогти розвити зазначені особистісні й професійні якості трьома шляхами:
ь За допомогою тренінгів - у досягненні розуміння самих себе й інших;
ь Наданням знань про процеси навчання, розвитку й особливостях різних видів обдарованості;
ь Тренуванням умінь, необхідних для того, щоб навчати ефективно й створити індивідуальні програми.
Техніки викладання вчителів для обдарованих і звичайних вчителів приблизно однакова: помітна різниця полягає в розподілі часу на види активності. Вчителі, що працюють із обдарованими, менше говорять, менше дають інформації, улаштовують демонстрації й рідше вирішують завдання за учнів. Замість того щоб самим відповідати на питання, вони надають це учням. Вони більше запитують і менше пояснюють. [8, c. 100]
Помітні розходження в техніці постановки питань. Вчителі обдарованих набагато більше задають відкритих питань, допомагають обговоренням. Вони провокують учнів виходити за межі первісних відповідей. Вони набагато частіше намагаються зрозуміти, як учні прийшли до висновку, рішенню, оцінці.
Більшість вчителів намагається прореагувати у мовній або іншій формі на кожну відповідь у класі, а вчителі обдарованих поводяться більше як психотерапевти: вони уникають реагувати на кожне висловлення. Вони уважно й з інтересом вислухують відповіді, але не оцінюють, знаходячи способи показати, що вони їх приймають. Таке поводження приводить тому, що учні більше взаємодіють один з одним і менше залежать від учителя. [8, c. 105]
Навчання обдарованих дітей.
При виявленні дітей з неабиякими розумовими можливостями встає проблема, чому і як їх вчити, як сприяти їх оптимальному розвитку. Програми для обдарованих повинні відрізнятися від звичайних навчальних програм. Навчання таких дітей повинне відповідати їх істотним потребам. Обдаровані діти мають деякі загальні особливості, які повинні враховувати навчальні програми для них. До таких загальних особливостей відносяться наступні.
Здатність швидко схоплювати зміст принципів, понять положень. Така особливість вимагає широти матеріалу для узагальнення.
Потреба зосереджувати на сторонах, що зацікавили, проблеми й прагненні розібратися в них. Ця потреба рідко задовольняється при традиційному навчанні, і їй треба дати реалізуватися в спеціальних навчальних програмах через самостійну роботу, завдання відкритого типу, розвиток необхідних пізнавальних умінь. [2, c. 205]
Здатність помічати, міркувати й висувати пояснення. Цілеспрямований розвиток вищих пізнавальних процесів у спеціальних навчальних програмах піднімає ці здібності на якісно новий рівень і рятує від тягаря нескінченних повторень очевидного. Стурбованість, тривожність у зв'язку зі своєю несхожістю на однолітків. Включення в навчальну програму афективного компонента дає можливість дитині краще зрозуміти себе й свої переживання й веде до прийняття себе й інших.Існують різні стратегії навчання обдарованих дітей, які можуть бути втілені в різні форми. Для цього розробляються спеціальні навчальні програми. До основних стратегій навчання дітей з високим розумовим потенціалом відносять прискорення й збагачення.
Питання темпу навчання є предметом давніх не затихаючих суперечок. Багато хто підтримують прискорення, вказуючи на його ефективність для обдарованих учнів. Інші вважають, що установка на прискорення - це однобічний підхід до дітей з високим рівнем інтелекту, тому що не враховуються їхня потреба спілкування з однолітками, емоційний розвиток. Прискорення пов'язане зі зміною швидкості, а не зі змістовною його частиною. [8, c. 193]
Коли швидкість навчання не відповідають потребам дитини, то наноситься шкода як його пізнавальному, так й особистісному розвитку.
Заняття обдарованої дитини у звичайному класі по стандартній навчальній програмі схожі на той випадок, коли нормальної дитини поміщають у клас для дітей із затримкою розумового розвитку. Дитина в таких умовах починає пристосовуватися, вона намагається бути схожою на своїх однокласників, і через якийсь час її поведінка схожа на поведінку всіх інших дітей у класі. Вона почне підбудовувати виконання завдань по якості й кількості під відповідні очікування вчителя. У неуважного, непідготовленого педагога така дитина може надовго затриматися в розвитку. [2, c. 215]
Але прискорення не є універсальною стратегією, необхідної всім обдарованим. Прискорення лише скорочує число років, проведених у школі. Основні вимоги при включенні учнів у навчальні програми, побудовані з використанням прискорення: учні повинні бути зацікавлені в прискоренні, демонструвати інтерес і підвищені здібності в тій сфері, де буде використовуватись прискорення; діти повинні бути досить зрілими в соціально-емоційному плані; необхідна згода батьків, але не обов'язково їх
активна участь.
Вважається, що прискорення - найкраща стратегія навчання дітей з
математичними здібносьями й обдарованістю до іноземних мов.
Існують деякі форми прискорення, наприклад, діти ідуть до школи раніше. З одного боку, ранній прийом виявляє найбільш сприятливі сторони прискорення, з іншого боку - є можливості негативних наслідків, насамперед у відношенні до навколишнього та емоційному розвитку дітей. Ранній прийом до школи повинен проводитися ретельно, на основі комплексу показників, коли інтелектуальна готовність відповідає й особистісній зрілості дитини.
Можливо й прискорене проходження стандартної навчальної програми в рамках звичайного класу. Проявляється в тім, що вчитель організовує індивідуалізацію навчання для декількох обдарованих дітей (доцільно на етапі початкової школи). Однак така форма найменш ефективна. Заняття в іншому класі. Обдарована дитина може навчатися тому або іншому предмету з дітьми старшого віку. Наприклад, першокласник, що дуже добре читає, може по читанню бути в другому, третьому, навіть четвертому класі. Ця форма може бути успішної тільки за умови, що в ній бере участь не одна дитина.
Також застосовна форма перестрибуванню учнів через клас. Завдяки такому стрибку дитина виявляється в оточенні інтелектуально стимулюючих його однокласників. У цій формі прискорення немає соціально-емоційних проблем, дискомфорту й пробілів у навчанні. [2, c. 227]
Оптимальний результат ефективної форми прискорення досягається при одночасній відповідній зміні змісту навчальних програм і методів навчання. Тільки прискорення використтовується рідко, частіше навчальні програми ґрунтуються на сполученні двох основних стратегій - прискорення й збагачення. [2, c. 229]
Зіставлення стратегій прискорення й збагачення можуть переходити одна в іншу залежно від поставлених цілей і завдань. Але існує ряд недоліків у формах втілення цих стратегій. Обдарованість настільки індивідуальна й неповторна, що питання про оптимальні умови навчання кожної дитини повинні розглядатися окремо.
2.3 Рекомендації
Оскільки обдаровані діти це дуже тендітні особистості які вимагають до себе індивідуального нестандартного підходу то працювати з ними потрібно за такими принципами:
Рекомендації педагогам щодо роботи з обдарованими дітьми:проявляти серйозне ставлення до питань і висловлювань дитини; надавати можливість демонструвати свої досягнення; облаштувати дитині навчальне місце для занять; демонструвати дитині, що її люблять такою, якою вона є, а не за досягнуті успіхи; надавати допомогу для поліпшення результаті в її роботи; привчати дитину мислити самостійно; регулярно читати дитині цікаву пізнавальну літературу; спонукати дитину до фантазування, вигадування історій; уважно ставитися до особистих потреб дитини; знаходити час для того, щоб побути з дитиною наодинці; не карати дитину за ненавмисно зроблені помилки; спонукати дитину до знаходження проблем та їх розв'язання;надавати допомогу в її особистісному розвитку; розвивати в дитини позитивне сприйняття своїх здібностей; довіряти дитині; стимулювати самостійність дитини.
Рекомендації батькам, які мають обдарованих дітей:
1. Батьки повинні бути взірцем.
2. Створення вдома атмосфери, для прояву й розвитку творчості дитини.
3. Слід "заражати" дітей своєю любов'ю до творчості.
4. Бути гнучким, зважати на ситуацію.
5. Виховувати в собі звичку якнайчастіше говорити "так".
6. Використовувати демократичний стиль спілкування.
7. Боротися з різноманітними проявами конформізму.
8. Усіляко підтримувати самостійність дитини.
9. Пропонувати дитині ті завдання виконувати які подобаються самим.
10. Не боятися несподіваних питань
Принципи робот из обдарованими дітьми в родині
1.Не чекайте, коли ваша дитина подорослішає, починайте займатися з нею з раннього віку.
2.Домашні заняття з розвитку мислення потрібно органічно вписати у вашу повсякденну взаємодію з дитиною. Ці заняття краще розглядати як спільну гру.
3. Поєднуйте вимогливість до дитини з повагою до неї.
4.Прагніть діяти послідовно.
5.Постійно намагайтеся знаходити й використовувати нові, цікаві завдання. 6.Не тягніть час, прагніть діяти швидко. Учіть дитину схоплювати все на льоту. 7. Навчіться відчувати настрій дитини. Займайтеся з дитиною лише тоді, коли вона і ви перебуваєте в гуморі.
8. Тривалість занять має бути невеликою. Устигайте припинити заняття до того, як воно набридне вам або вашій дитині.
9. Не бійтеся того, що дитина періодично буде ведучим, а ви -- веденим.
Рекомендації психологам щодо робти з обдарованими дітьи:
1. Допомога школярам у соціально-психологічній адаптації. До завдань психолога має входити робота, спрямована на розширення соціального досвіду школярів, усвідомлення особливостей різних форм соціальних контактів, розширення репертуару їх соціального поводження.
2. Організація в школі психологічного середовища, що підтримує й розвиває ідею унікальності кожного школяра, цінності й значущості його здібностей і можливостей. Саме такі психологічні умови на противагу конкуренції, самоствердженню за рахунок інших дозволяють максимально розкрити потенціал кожного учня.
3. Організація спеціальних умов для всебічного, цілісного психологічного розвитку школярів.
4. Надання школярам методичної, технологічної допомоги в розвитку різних психологічних особливостей і властивостей, удосконаленні своїх зді-
бностей. Психолог повинен надати допомогу в набутті навичок саморозвитку, самовдосконалення, самовиховання.
5. Психопрофілактична робота. Психологу важливо не допускати значного інтелектуального, інформаційного, фізіологічного перевантаження школярів.
Висновки
В дані роботі було зроблено теоретичний аналіз проблеми обдарованості, розкрито саме поняття обдарованості, обдарованої дитини, суть психолого педагогічних основ роботи з обдарованими дітьми, що дало змогу визначити психолого-педагогічни принципи роботи з даною категорією дітей. Розробити рекомендації для педагогів, батьків та практичних психологів на основі глибинного аналізу вікових особливостей обдарованості, складових обдарованості, психологічних та соціальних особливостей обдарованих.
В наш час спостерігається підвищений інтерес до проблеми обдарованості, до проблем виявлення, навчання й розвитку обдарованих дітей й, відповідно, до проблем підготовки педагогів для роботи з ними. Обдарованість зараз визначається як здібність до видатних досягнень у будь-який соціально значимій сфері людської діяльності, а не тільки в академічній області. Обдарованість варто розглядати як досягнення і як можливість досягнення. Зміст твердження в тім, що потрібно брати до уваги не лише ті здібності, які вже виявилися, а й ті, які можуть виявитися.
Проблема обдарованості являє собою комплексну проблему, у якій перетинаються інтереси різних наукових дисциплін. Основними з них є проблеми виявлення, навчання й розвитку обдарованих дітей, а також проблеми професійної й особистісної підготовки педагогів, психологів і керівників утворення необхідних умов для роботи з обдарованими дітьми.
Із психологічної точки зору необхідно відзначити, що обдарованість це нерозривно переплетені пізнавальна, емоційна, вольова, мотиваційна, психофізіологічна й інша сфери психіки людини.
Особливості, властиві обдарованим, збагачують наше життя у всіх її проявах і роблять їхній внесок у неї надзвичайно значимим. По-перше, обдарованих відрізняє висока чутливість у всьому, у багатьох високо розвинене почуття справедливості; вони здатні чуйно вловлювати зміни в суспільних відносинах, нові віяння часу в науці, культурі, техніку, швидко й адекватно оцінювати характер цих тенденцій у суспільстві. Друга особливість - пізнавальна активність, що не припиняється, і високо розвитий інтелект дають можливість одержувати нові знання про навколишній світ. Творчі здібності спонукають їх до створення нових концепцій, теорій, підходів. По-третє, більшості обдарованих властиві більша енергія, цілеспрямованість і наполегливість, які в сполученні з величезними знаннями й творчими здібностями дозволяють запроваджувати в життя масу цікавих і значимих проектів.
Серед педагогів і психологів існує, як мінімум, дві точки зору на навчання обдарованих. Відповідно до однієї з них, для навчання обдарованих дітей необхідно створювати спеціальні класи й спеціальні освітні установи. Відповідно до іншої точки зору, обдаровані діти повинні навчатися разом з усіма дітьми, інакше вони не навчаться жити серед "нормальних" людей, спілкуватися й працювати з ними.
Поки немає комплексної діагностики, що дозволяє визначити загальну й специфічну обдарованість, схильність дитини до того або іншого виду творчості. Обдарованість виявляється тільки тоді, коли їй якимось чином вдалося виявитися й закріпитися. Ще не повністю враховується той факт, що в силу особистісних особливостей обдаровані діти найбільш чутливі до неадекватних оцінок, несправедливим і негативним впливам. Саме тому ми , дорослі, повинні будти уважні по відношенню до таких дітей.
Виходячи з вище зазначеного можна сказати, що робота педагога з обдарованими дітьми - це складний і ніколи неприпиняючийся процес. Він жадає від вчителів і вихователів особистісного росту, гарних, постійно обновлюваних знань в області психології обдарованих й їхні навчання, а також тісного співробітництва із психологами, іншими вчителями, адміністрацією й обов'язково з батьками обдарованих. Він вимагає постійного росту майстерності педагогічної гнучкості, уміння відмовитися від того, що ще сьогодні здавалося творчою знахідкою й сильною стороною.
Спсиок використанних джерел
1. Гильбух Ю. 3. Внимание: одаренные дети.-- М., 1991.
2. Доровской А. И. Дидактические основы развития одаренности учащихся.-- М.: Российское педагогическое агентство, 1998.-- 210 с.
3. Доровской А. И. Сто советов по развитию одаренности детей.-- М.: Российское педагогическое агентство, 1997.
4. Лосева А. А. Психологическая диагностика одаренности.-- М.: Академический Проект, 2004.-- 176 с.
5. Одаренные дети: Пер. с англ. / Общ. ред. Г. В. Бурменской и В. М. Слуцкого; Предисл. В. М. Слуцкого.-- М.: Прогресс, 1991.--376с.
6. Одаренность детей: выявление, развитие, поддержка.-- Челябинск, 1996.
7. Психология одаренности детей и подростков / Под ред. Н. С. Лейтес-- М.: Академия, 1996.-- 416 с.
8. Савенков А. И. Одаренные дети в детском саду и школе.-- М., 2000.
9. Теплое Б. М. Способности и одаренность.-- М., 1985.-- Т. 1.
10. Учителю об одаренных детях / Под ред. В. П. Лебедевой, В. И. Панова.-- М., 1997.
11. Юркевич В. С. Одаренный ребенок и игра для учителей и родителей.-- М., 1996.-- 136 с.
12.С.С. Степанов. "Психологический словарь для родителей", М., 1996.
"Психология одаренности детей и подростков" под редакцией Н.С. Лейтеса, М., 1996.
13.Терасье Ж.К. "Сверходаренные дети", М., 1999
14.Клименко В. В. "Психологические тесты таланта. Харьков 1996
15.Попова Л.В. "Биографический метод в изучении подростков с разными видами одаренности", М., 1993
16.Богоявленская Д.Б., Брушлинский А.В., Бабаева и др. " Рабочая концепция одаренности" под редакцией В.Д. Шадриков, М., 1998.
17.Теплов Б. М. "Проблемы индивидуальных различий" М, 1961,
18.Экземплярский В. М. "Проблема школ для одаренных", М., 1977
19. Лейтес Н. Бывают выдающиеся дети.... // Семья и школа, №3, 1990.
20. Лейтес Н. С Воспоминания, размышления, беседы.. // Психологический журнал. № 1, 1992.
21. Моляко В. А. Проблемы психологии творчества и разработка подхода к изучению одаренности. // Вопросы психологии, № 5, 1994.
Додатки
Принципи, на яких має ґрунтуватися діяльність школи для обдарованих дітей
1. Знайти точку зростання. Для успішної роботи школа зобов'язана знайти сильну сторону дитини й дати їй можливість виявити її, відчути смак успіху й повірити у свої можливості. Тільки тоді в учня з'являються інтерес і мотивація.
2. Виявлення індивідуальних особливостей. Методи виявлення обдарованості розглядаються як окремі питання.
3. Заняття за індивідуальним розкладом. Мета підтримки дитини в її точках зростання передбачає можливість індивідуальної швидкості просування з різних навчальних дисциплін. Дитина повинна мати можливість займатися математикою та іншими науками не зі своїми однолітками, а з тими дітьми, з якими перебуває на одному рівні знань і вмінь.
4. Невеликі розміри навчальних груп. Доцільно, щоб кількість дітей у навчальній групі не перевищувала десяти осіб.
5. Не квапити учнів. Не слід форсувати навчання в тих галузях, де учень має утруднення.
6. Спеціальна допомога. Допомога передбачає як індивідуальні заняття з фахівцями, так і спе ціальні прийоми та методи на заняттях.
7. Готувати особистість, а не вузького професіонала.
8. Виховувати лідерські якості.
9. Навчальні програми, що відкривають простір для творчості. Програми для обдарованих дітей мають надавати можливості для творчості.
10. Організація за типом "вільний клас". Тип занять, що можливий за невеликих розмірів навчальних груп, передбачає можливість переміщення учнів у класі під час занять, утворення груп, які вивчають різні питання, і відносно вільний вибір робіт дітьми.
11. Стиль учителя -- спільна творчість з учнями.
12. Підбор учителів. Має ґрунтуватися не лише на компетентності, але й на умінні знаходити підхід до учнів.
13. Робота з батьками. Батькам має надаватися інформація про їхніх дітей: їхні сильні та слабкі сторони й перспективи розвитку.
14. Мають формуватися коректні взаємини між учнями.
15. Має надаватися індивідуальна психологічна допомога.
Розробка програми роботи практичного психолога з обдарованими дітьми й учителями. Програма роботи практичного психолога з обдарованими дітьми (по Матюшкину А.М.).
Програма дозволяє практичному психологу вести роботу з обдарованими дітьми на всіх етапах розвитку: у дошкільному віці, шкільному, юнацькому.
1.1. Розвиток обдарованих дітей у родині.
Мета: Забезпечити психологічну підготовку батьків і вихователів, необхідну для стимулювання й розвитку потенційних творчих можливостей дитини.
Реалізація: підготувати консультативні матеріали для батьків про обдарованих дітей й їх виховання; регулярно представляти психологічні матеріали в пресі, в TV і радіопрограмах.
1.2. Розвиток обдарованих дітей у дошкільних установах.
Мета : Забезпечити психологічну підготовку дошкільних установ до виявлення й психологічної допомоги обдарованим дітям й їх батькам.
Реалізація: забезпечити дошкільні установи творчими іграми, а також спеціальними навчальними матеріалами, призначеними для розвитку допитливості й дослідницької активності дошкільників.
Розробити методики для виявлення творчого потенціалу дітей всіх груп дитячого саду.
Сприяти виявленню й розвитку спеціальної обдарованості (музичної, художньої, математичної й т.д.).
Розробити програму для педагогічних училищ по роботі з обдарованими й талановитими дітьми.
1.3. Розвиток обдарованої дитини в початковій школі.
Мета: Забезпечити психологічну підготовку вчителів початкових класів до навчальної й виховної роботи з обдарованими дітьми.
Реалізація: на етапі надходження в школу виявити не тільки готовність дитини до шкільного навчання, але також рівень його творчих можливостей, особистісні особливості, спеціальні інтереси й здібності.
Розробити спеціальні навчальні матеріали для розвитку обдарованої дитини в початковій школі, що забезпечують закріплення й розвиток творчої обдарованості й спеціальних здатностей дітей.
Визначити методи, що сприяють розвитку можливостей самовираження обдарованих дітей.
Сприяти прояву й самореалізації широкого спектра його захоплень.
Разом з батьками підтримувати таланти дитини в реалізації її інтересів у школі й у родині.
Проводити уроки творчості для обдарованих дітей.
1.4. Розвиток обдарованих підлітків.
Мета: забезпечення можливостей самовираження й самореалізації обдарованих підлітків у різних видах творчості.
Реалізація: виявлення й розвиток творчих можливостей і професійних інтересів учнів в області гуманітарних, художніх, соціальних, технічних сфер діяльності з метою розробки індивідуальних програм розвитку таланту й допомоги в професійній орієнтації.
Проведення для підлітків факультативів "Психологія творчості" й "Психологія творчої особистості".
Організація творчого навчання й виховання по індивідуальних навчальних програмах у кружках по інтересах при школі, клубах, бібліотеках, музеях й ін.
Психологічне консультування учнів.
1.5. Розвиток і навчання обдарованих юнаків і дівчин на етапі професійного самовизначення.
Мета: розвиток творчих здібностей обдарованих старших класів, що вчаться, в умовах диференційованого й індивідуалізованого навчання.
Реалізація: виявлення обдарованих і талановитих школярів за підсумками конкурсів в основних галузях науки, техніки, літератури, мистецтва при університетах, ВУЗАХ, науково-дослідних й інших навчальних закладах.
Розвиток і виховання талановитих учнів у роботі шкільних факультативів і класів з поглибленим вивчанням окремих предметів.
Розробка й проведення факультативів "Творча особистість", "Наукова творчість", "Технічна творчість", "Художня творчість", "Лідерство" й ін.
1.6. Розвиток обдарованих у середній фаховій освіті.
Мета: розвиток професійних видів творчості на основі спеціальних здібностей учнів, професійних інтересів, що переважають стилів мислення, особливостей особистості.
Реалізація: виявлення талановитих учнів, їхніх індивідуальних здатностей, схильностей і професійних інтересів на основі творчих робіт й участі в конкурсах, виставках й ін.
Реалізація спеціальних навчальних курсів "Творчість у моїй професії".
1.7. Вище утворення.
Мета : розвиток і реалізація здібностей обдарованих студентів на основі творчого профілю спеціальності.
Реалізація: розвиток дослідницьких навичок на основі участі в дослідницьких проектах і конкурсах.
Проведення творчої роботи в наукових спецсемінарах.
Здійснення індивідуальної роботи з науковими керівниками при кафедрах і лабораторіях.
Включення в роботу наукових шкіл.
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. СПІЛЬНА РОБОТА ШКОЛИ І СІМ'Ї ЯК ВАЖЛИВА ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА
1.1 Історико-педагогічний аналіз проблеми співпраці школи та сім'ї
1.2 Теоретико-методологічні засади спільної роботи школи та сім'ї
РОЗДІЛ 2. НАПРЯМИ СПІЛЬНОЇ РОБОТИ ШКОЛИ ТА СІМ'Ї У ВИХОВАННІ ОБДАРОВАНИХ УЧНІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ
2.1 Психолого-педагогічна характеристика категорії обдарованих дітей
2.2 Вивчення сімей учнів, їх виховного потенціалу
2.3 Організація педагогічного всеобучу батьків обдарованих дітей з метою формування їх педагогічної культури
2.4 Корекція виховної діяльності сімей з різним типом сімейного благополуччя
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ
ВСТУП
На сучасному етапі розвитку педагогічної теорії і практики однією із актуальних проблем діяльності початкової школи є робота з обдарованими учнями. Особливий інтерес до цієї проблеми пояснюється суспільними потребами в розвитку неординарної та творчої особистості, здатної нестандартно мислити та самостійно і активно приймати адекватні рішення. Саме високо обдаровані люди здатні зробити свій найбільший внесок у розвиток суспільства, його соціальний, науковий та технічний прогрес. Про це йдеться у низі державних документів, серед яких: Національна доктрина розвитку освіти у ХХІ столітті, Концепція національного виховання, Закон України "Про освіту" [23; 30; 42].
Раннє виявлення обдарованих і талановитих дітей, їх навчання і виховання складає одну з головних проблем вдосконалення системи освіти. У наукових джерелах простежуєиться думка, що обдаровані діти не потребують допомоги дорослих, особливої уваги та керівництва їх діяльністю. Проте не слід забувати, що такі діти найбільш чутливі до оцінки їх діяльності, поведінки і мислення, вони сприйнятливіші до сенсорних стимулів і краще розуміють відносини і зв'язки.
Важливою умовою ефективної навчально-виховної роботи з обдарованими дітьми є співробітництво школи і сім'ї, спрямоване на формування високого рівня педагогічної культури батьків. Особливості взаємин школи із сім'ями учнів регламентуються державними документами. Так, в Законі України "Про освіту" визначені основі права і обов'язки батьків щодо виховання дітей, зокрема, відзначено, що на батьків покладено однакову відповідальність за виховання і розвиток дитини. А стаття 50 цього документу називає батьків у числі рівноправних учасників цього процесу [28, 14], оскільки без допомоги батьків педагогічному колективу важко домогтися значних успіхів у навчанні та вихованні обдарованих дітей. Проте, іноді в шкільному та сімейному вихованні немає узгодженості. Це ускладнює процес формування свідомості та поведінки дітей. Тісна співдружність школи та сім'ї допомагає забезпечити єдність вимог і виховних впливів.
Як свідчить досвід, тісний взаємозв'язок школи та сім'ї може розвиватися завдяки педагогічній освіті батьків і залученню їх до виховної роботи. Школа і сім'я покликані спільними зусиллями сприяти всебічному розвиткові підростаючих поколінь.
Практика переконує, що сьогодні багато батьків у вихованні обдарованих дітей допускаються суттєвих недоліків. Так, окремі батьки намагаються задовольнити всі дитячі примхи, усувають їх від праці. У таких сім'ях діти не беруть участі навіть в нескладній домашній роботі. Це негативно позначається на їхньому навчанні, ставленні до своїх однокласників, на власній самооцінці. Нерідко в сімейному вихованні обдарованих дітей трапляються й інші крайнощі - надмірна суворість та опіка, придушення самостійності дітей, що є недопустимим у роботі з такою категорією дітей.
Зазначені недоліки сімейного виховання обдарованих дітей пояснюються недостатньою освіченістю батьків та браком у них необхідного досвіду виховання. Допомогти батькам відшукати правильні підходи у вихованні - одне із провідних завдань сучасної початкової школи.
Окремі аспекти роботи з обдарованими учнями початкових класів досліджуються уже протягом тривалого часу.
Так, теоретичні питання обдарованості досліджували В.Ананьєв, А.Брушлинський, П.Гальперін, О.Ковальов, Г.Костюк, Н.Лейтес, А.Леонтьєв, В.Мясіщєв, С. Рубінштейн, Б.Тєплов та ін.
Проте, практично відсутні наукові доробки присвячені дослідженню специфіки співпраці початкової школи та сім'ї у роботі з обдарованими дітьми.
Таким чином, актуальність проблеми, недостатня її теоретична і методична розробка зумовили вибір теми дипломної роботи "Спільна робота школи та сім'ї у вихованні обдарованих дітей".
Об'єкт дослідження - спільна робота школи та сім'ї .
Предмет дослідження - напрями спільної роботи школи та сім'ї у вихованні обдарованих учнів початкової школи.
Мета дослідження - визначити та теоретично обґрунтувати напрями співпраці школи та сім'ї у вихованні обдарованих учнів початкових класів.
Відповідно до об'єкта, предмета і мети дослідження визначені такі завдання:
1. Дослідити проблему співпраці школи та сім'ї в історико-педагогічному контексті.
2. Обґрунтувати теоретико-методологічні засади організації спільної роботи школи та сім'ї.
3. З'ясувати психолого-педагогічні особливості категорії обдарованих дітей.
4. Визначити та обґрунтувати напрями спільної роботи початкової школи з батьками обдарованих дітей.
Методи дослідження:
- теоретичні - аналіз, синтез, узагальнення, класифікація і систематизація теоретичних даних;
- емпіричні - педагогічні спостереження, бесіди, анкетування;
- методи обробки результатів дослідження - кількісний та якісний аналіз.
РОЗДІЛ 1. СПІЛЬНА РОБОТА ШКОЛИ ТА СІМ'Ї ЯК ВАЖЛИВА ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА
1.1 Історико-педагогічний аналіз проблеми співпраці школи та сім'ї
Аналіз науково-педагогічної літератури показав, що проблема співпраці школи та сім'ї не є новою і вивчається уже впродовж тривалого часу видатними педагогами та вчителями-практиками. Як показали результати нашого дослідження, одним з перших педагогів, які займалися докладною розробкою питань співпраці сім'ї і школи був відомий чеський педагог Я.Коменський [38, 143]. За переконанням вченого, саме сім'я повинна готувати дитину до подальшого навчання в школі. У своїх педагогічних доробках Я.Коменський для дітей від народження до шести років визначав материнську школу, під якою мав на увазі не суспільну установу, а своєрідну форму виховання. Зокрема материнській школі педагог присвятив значний розділ своєї "Великої дидактики" і спеціальний твір під назвою "Материнська школа" [38, 150]. Цьому рівню виховання він надавав дуже великого значення, розглядаючи його як першу і найважливішу частину всієї розробленої ним системи виховання і становлення підростаючого покоління. На думку вченого, у материнській школі повинні закладатися основи фізичного, етичного і розумового розвитку дітей. При цьому, Я.Коменський нагадував, що фізичні і духовні сили дитини розвиваються поступово. Він закликав батьків досвідченіше піклуватися з найбільшою ретельністю про здоров'я своєї дитини і давав конкретні вказівки щодо догляду за малюком, а саме: яким повинне бути його харчування, одяг, режим. Дуже важливою була вимога Я.Коменського до годування немовлят неодмінно молоком матері,. Окрім того, сім'я має забезпечити дітям як можна більше рухів давати їм можливість бігати, гратися, пустувати. Він вимагав, щоб батьки не заважали дитячій грі, а самі брали в ній участь, направляючи дітей в правильне русло.
До засобів морального виховання на думку Я.Коменського належать розумні повчання і вправи дітей в позитивних, з точки зору моральності, вчинках, а також позитивний приклад дорослих. У той час як в практиці виховання дітей в сім'ї широко застосовувалися фізичні покарання, він пропонував впливати на дітей у разі їх поганої поведінки або провини передусім умовлянням і осудом, вдаючись до покарань лише в самих крайніх випадках.
У області розумового виховання Я.Коменський ставив перед материнською школою завдання сприяти накопиченню дітьми за допомогою органів чуттів можливо більшого запасу конкретних уявлень про навколишній світ, розвивати їх мислення і мову, з тим щоб підготувати їх до подальшого систематичного навчання в школі [38, 111].
Педагог приділяв багато уваги підготовці дітей до школи рідної мови. Він рекомендував батькам завчасно збуджувати у дитини любов і інтерес до школи, високо підіймати в його очах авторитет майбутнього вчителя. З цією метою він радив роз'яснювати дітям, як важливо вчитися в школі, познайомивши їх з учителем ще до початку занять. Вчення Я.Коменського про материнську школу являє собою першу спробу створити теорію і методику виховання, визначити мету, зміст, основні завдання і методи, запропонувати ретельно продуману і чітко організовану систему роботи з маленькими дітьми відповідно до їх вікових можливостей.
"Материнська школа" фактично була першою в світі програмою виховання дітей в сім'ї. У ній висвітлені основні напрями виховної роботи: фізичне, моральне, розумове, трудове і естетичне виховання, розвиток мови і підготовка до школи [77, 111].
Відомий французький педагог, Ж.Руссо, звертаючись до батьків і вихователів, закликав їх розвивати в дитині природність, прищеплювати почуття свободи і незалежності, прагнення до праці, поважати в ньому особистість і всі корисні розумні схильності [37, 119].
Якщо дитина плаче, Ж.Руссо пропонував батькам і вихователям не вдаватися до загроз, а, навпаки, терпляче і настирливо вивчати дійсні причини дитячого плачу. Він справедливо попереджав, що дитячі сльози при відсутності належного розуміння потреб, якими вони викликаються, і внаслідок безмірних послуг батьків можуть породжувати щось що суперечить моралі і природі.
Ж.Руссо рекомендує поволі впливати на дітей, керувати ними, не ущемляючи їх свободи і не застосовуючи заходів прямого силування, і разом з тим виявляти наполегливість, вимогливість, не поспішати із задоволенням небажаних і химерних дитячих прохань. Цього батьки можуть навчитися спілкуючись з вчителем своєї дитини. Адже вчитель проводить більше часу з дітьми і йому легше зрозуміти чого дитини хоче і до чого прагне [37, 98].
На думку видатного швейцарського педагога-демократа, одного з основоположників народної школи Й. Песталоцці, щоб уникнути прорахунків виховання, слід якнайраніше прилучати дітей до праці, до книжки, до самостійної пізнавальної діяльності, до самостійного мислення. Усе, що може дитина зробити сама, все, що їй під силу, вона повинна робити. "Найкраща допомога - зроби сам", - каже народна приповідка. Але приклад мають подати самі батьки, як відомо діти наслідують дорослих.
За переконанням вченого, проводячи бесіди з батьками, вчителі та керівники шкіл мають спиратися на наукові праці з фізіології людини, педагогіки, психології [37, 75].
Ще здавна відомо, що заохочувати дитину до навчання мають не лише вчителі, а й батьки. Коли вони будуть діяти злагоджено і цілеспрямовано то дитина буде ще більше прагнути досягти високого рівня знань і пізнавати навколишній світ. Надаючи виняткового значення сім'ї у підготовці дитини до життя, К.Ушинський не вважав родинне виховання особистою справою батьків. Він розглядав його як суспільний обов'язок кожного з них. Найпершим обов'язком сім'ї є виховання особистості, корисної для суспільства. У статті "Про моральний елемент у руському вихованні" [77, 113] К.Ушинський розглядає виховання дітей в селянських і дворянських сім'ях. Говорячи про виховання в родинах селян, він дещо ідеалізує це виховання, покладаючи, зокрема, свої надії у цій справі на виховну діяльність держави і церкви. Розкриваючи негативні сторони дворянського родинного виховання, педагог робить цілком правильні критичні висновки.
Так, К.Ушинський пише, що про батьків цих сімей не можна сказати, нібито вони не займаються вихованням своїх дітей. "Навпаки, - підкреслює К.Ушинський, - в більшій частині дворянських сімей виховання становить головну турботу батьків, мету їхнього життя, перед якою часто схиляються всі інші цілі і мотиви" [77, 114].
Отже, батьки є для своїх дітей завжди і в усьому зразком - вони повинні бути винятково тактовними, справедливими, щирими, чесними, витриманими. Адже діти люблять наслідувати дорослих. Найкращою вихователькою в родині К.Ушинський вважав матір. Багато сторінок у своїх творах видатний педагог присвятив жінці, матері-виховательці. Саме через матір успіхи цивілізації проникають в сімейний побут, а через нього і в життя народу. К.Ушинський пише, що основи людського характеру закладаються в перші роки життя, коли дитина перебуває під безпосереднім впливом матері, отже й формування характеру дитини багато в чому залежить насамперед від неї, і коли в жінки народжується дитина, то вона вже не живе для себе, а повністю віддається вихованню маленької істоти.
Видатний педагог висловив багато цікавих думок і з приводу того, як саме треба виховувати дітей в сім'ї. К.Ушинський вважав, що батьки обов'язково повинні добре знати своїх дітей, їхні можливості і нахили. В цьому питанні батькам може дуже допомогти педагогічна література. Він дуже чітко підкреслює, чим же повинні керуватися батьки у вихованні власних дітей. Виховати справжню людину можна тільки поєднуючи розумове, моральне, трудове та естетичне виховання [3, 115].
К. Ушинський звертає увагу батьків і на необхідність виховувати у дітей з раннього віку міцні, сталі навички. У творі "Людина як предмет виховання" підкреслюється велике практичне значення виховання добрих навичок. Педагог називає їх моральним капіталом, який безнастанно зростає і процентами від якого людина користується все своє життя. Він пише, як саме батьки можуть виховати в дітях добрі навички. На його думку це треба робити не механічно, а поступово, шляхом систематичних вправ, з урахуванням вікових особливостей дітей. Особливу увагу батьків К.Ушинський звертав на виховання у дітей навичок культурної поведінки. Однак, виховуючи у дітей ці навички, педагог радив стежити за тим, щоб моральні правила, ставши звичною нормою поведінки дитини, не приглушували живої душі, щирості й безпосередності. К.Ушинський давав батькам конкретні поради і з приводу того, як викорінювати погані звички. Для цього потрібно знати причини виникнення поганих звичок у дітей, а потім уже займатися їх усуненням [77, 130].
Важливі думки висловлював К.Ушинський і з приводу того, як треба здійснювати естетичне виховання в сім'ї. Необхідно з раннього дитинства пробуджувати в дітях любов до прекрасного - читати їм дитячі книжки, виводити на природу, показувати різні картинки, навчати різноманітних пісеньок. Але для цього, підкреслював педагог, потрібно, щоб самі батьки були естетично освіченими людьми [77, 120].
Великого значення надавав cпівпраці школи та сім'ї польський вчений М.Барановський, який, зокрема, писав: "Школа і дім повинні як найчастіше порозумітися і нараджуватися над станом здоровля і питоменностями духа і успособлінєм дітвори, над завданєм виховання домового і шкільного, над средствами виховавчими, над працею дітвори і т. д. До того послужать безпосередні зносини родичів з учителями, шкільні повідомленя і взагалі' кореспонденция межи домом і школою, шкільні торжества, порушуваня сеї справи в публичних письмах, відчити та дбалість учителів і про дім родинний" [4, 14].
Проблема сім'ї і школи зайняла особливе місце в теоретико-педагогічних працях А.Макаренка другої половини 30-х років. Питанням сімейного виховання він присвятив "Книгу для батьків".
"Виховання є процес соціальний в самому широкому значенні, - нагадує А.Макаренко в першому розділі "Книги для батьків". - Виховує все: люди, речі, явища, але передусім і більше усього - люди. З них на першому місці - батьки і педагоги". "Діти - "квіти життя", - проти цієї відомої метафори А.Макаренко не заперечує. Але він застерігає від уподібнення "кольорів життя" розкішному декоративному букету, яким милуються, випускаючи сентиментальні ахи і охи. "Ні, наші діти зовсім не такі квіти... - переконано вигукує А.Макаренко, - це не букет, це прекрасний яблуневий сад... Важко, звичайно, не милуватися таким садом, важко йому не радіти, але ще важче не працювати в такому саду". І тому, закінчує свою думку А.Макаренко, "давайте будемо садівниками" [56, 6].
"Книга для батьків" - твір своєрідного, незвичайного жанру. Це одночасно і педагогічний трактат і художнє оповідання. Публіцистичні і науково-теоретичні розділи зміняються розгорненими розповідями або невеликими зарисовками, що грають роль художніх ілюстрацій до тих або інших педагогічних проблем.
Але було б невірно розглядати "Книгу для батьків" як деяке зведення педагогічних правил, як підручник, що пропонує вичерпні відповіді на завиванні складні питання сімейного виховання. "... Важко сподіватися, - говорив Макаренко на одній із зустрічей зі своїми читачами, - що по книзі можна навчитися виховувати, але навчитися мислити, увійти в сферу думок про виховання, мені здається, можна. Я тільки на те і розраховував, що ця книга допоможе читачам самим, на прикладах, задуматися над питаннями виховання і прийти до тих або інших рішень" [56, 6].
"Сімя - перше джерело, з якого починається велика ріка почуттів і переконань" - так зазначав В.Сухомлинський. На його думку, "справжньою школою виховання щедрості, душевності і чуйності є сімя: ставлення до матері, батька, дідуся, бабусі, братів, сестер є випробуванням людяності" [62, 72].
В.Сухомлинський застерігав батьків та вчителів: "Пам'ятайте, що пустун, у якого про все є власна думка, на все свій погляд, - то ваше щастя; а безвільний, як тінь, вихованець, у якого власні думки вибиті з голови вашими сильними засобами впливу, який беззастережно в усьому підкоряється вам, - то нещастя ваше". Сильні і вольові засоби впливу батьків, що ламають волю дитини, роблять її безвільною, безініціативною, байдужою і нерідко безсердечною та жорстокою людиною, готовою переступити через біду ближнього в ім'я власних гараздів [75, 94].
"Які книги зібрані у вашій хатній бібліотеці? Яку службу вони несуть? Чи вони є просто прикрасою і натяком на високий культурний рівень сім'ї? Чи читаєте ви, батьки, книги разом з дітьми? Чи обговорюєте з ними прочитані книги? - замислитися над цими питаннями мають усі батьки", зазначав В.Сухомлинський. Сімейне зібрання книг педагог називав "Золотою бібліотекою Дитинства і Юності" і заповідав: "Найживотворніше джерело, яке живить родинний струмок культури, - книга... Найбезціннішим духовним багатством кожної родини є сімейна бібліотека... Стало традицією передавати бібліотеку в спадщину - батьки передають книжки синам і дочкам як найбезцінніший скарб... Книга, яка ввійшла в духовне життя сім'ї, - то ніби промінь, який освітлює майбутнє і батькам, і дітям" [75, 111].
Г.Щукіна у своїх дослідженнях зазначає, що ставлення школяра до навчання перебуває у прямій залежності від пізнавального інтересу. Він є головним мотивом діяльності підлітків у сучасній школі. Пізнавальний інтерес, що передбачав "цікавість, допитливість і постійну, невичерпну жадобу знань... і являє собою природженої якості". Він - наслідок формування особистості і залежить "не тільки від речей, а й від людей, що його спрямовують, виховують, коригують". Серед цих людей першими вихователями є батьки. Цілеспрямована діяльність сім'ї сприятиме тому, що пізнавальний інтерес стане не тільки переважаючим мотивом навчальної діяльності дітей, а й на вищому етапі - стійкою рисою їхнього характеру. І чим раніше батьки прагнутимуть сформувати цю рису в своїх дітях, тим реальніші будуть їхні шанси досягти успіху [55, 94].
Таким чином, проблема співпраці сім'ї та школи досліджується уже впродовж тривалого часу в працях педагогів класиків і не втрачає своєї актуальності сьогодні.
1.2 Теоретико-методологічні засади співпраці школи та сім'ї
Співпраця школи з сім'єю, опора на родинні традиції набуває сьогодні нового педагогічного змісту та особливої актуальності. Адже об'єктивна необхідність взаємодії школи і сім'ї у розвитку особистості молодшого школяра має глибокі соціальні й психолого-педагогічні основи. Вона зумовлена сутністю самого процесу виховання і розвитку, який пов'язаний з безпосереднім сприйманням особистістю як організованих, так і випадкових зовнішніх впливів.
Впродовж багатьох віків людей хвилювала проблема становлення особистості. Відомий філософ Гельвецій відзначав, що люди не народжуються, а стають тими, ким вони є. Першоосновою розвитку дитини як особистості є виховання в сім'ї. Якщо сім'я зацікавлена у вихованні особистості, то виховний влив школи посилюється, якщо ж такий союз слабкий або не склався взагалі, то позитивний вплив школи значно зменшується [39, 11].
Школа і сім'я - два суспільних інститути, на яких покладено обов'язок виховувати особистість. Визнаючи школу провідною ланкою у розвитку особистості треба зазначити, що без єдності зусиль з сім'єю, ефективність цього процесу буде низькою. Адже саме сім'я найбільше впливає на її всебічний розвиток: укладом спільного життя, побутом, працею, традиціями, звичаями. Саме в сім'ї дитина засвоює такі загальнолюдські поняття, як добро і зло, правда і кривда, корисне і шкідливе, тобто її морально-етичні принципи на яких споконвіку ґрунтується педагогічний досвід народу [48, 33].
Сім'я завжди була і залишається природним середовищем первинної соціалізації дитини, джерелом матеріальної і емоційної підтримки, необхідної для розвитку її членів, особливо дітей, засобом збереження і передачі культурних цінностей від покоління до покоління.
Сім'я - один із головних виховних інститутів, значення якого у формуванні особистості дитини важко переоцінити. Лише в сім'ї, під керівництвом та з допомогою батьків дитина пізнає навколишній світ у всіх його складностях і багатогранних проявах, тут проходить її громадське становлення, формується світогляд та естетичні смаки .
Здійснюючи родинне виховання, батьки створюють умови для повноцінного становлення та розвитку особистості, забезпечують дитині почуття захищеності, рівноваги, довіри, формують активне, зацікавлене ставлення до оточуючого середовища. З сім'ї починається дорога і до школи. У шкільному віці основою родинного виховання є формування в дітей гуманістичної моралі, естетичної культури, готовності до праці, до захисту рідної землі, патріотичних почуттів [39, 12].
Сьогодення вплинуло на зміст взаємодії батьків з дітьми. Ринкові відносини, вільний вибір галузі діяльності сприяють посиленню потреби особистості у додатковій освіті та професійному самовизначенні. З огляду на це загострюється увага та зацікавленість батьків до шкільної діяльності дітей
Виховання і навчання цілеспрямовано впливають на розвиток особистості, вони постають як свідома, підпорядкована певній меті діяльність, результати якої мають передбачуваний характер. Педагоги та батьки мають керувати розвитком юної особистості. Це і є одним із шляхів оптимізації взаємодії школи і сім'ї у розвитку особистості школяра.
Значення батьківського авторитету, роль педагогічного колективу та всієї системи освіти є найважливішою необхідністю у навчально-виховному процесі сучасної початкової школи. Щоб змінити на краще стан моральності нашого суспільства, необхідно пам'ятати, що вихованість наших учнів результат копіткої щоденної роботи, а також тих реальних міжлюдських стосунків, у які включається дитина з перших днів свого життя і активним учасником яких вона залишається усі наступні роки.
Дані досліджень засвідчують, що не на стільки виховує сам виховний процес, як спеціально організована дорослими діяльність, а ті щоденні, конкретні взаємини, під час яких дитина день за днем вбирає і активно переосмислює людські цінності і орієнтації, способи поведінки, сутність ставлень до явищ життя і до самої себе. Як відомо, здоровою і щасливою дитина може вирости тільки у дружній і щасливій сім'ї, де панує любов і взаєморозуміння. Провідна роль у родинному вихованні належить, звичайно, батькам та рідній (материнській) мові. Родина відіграє у вихованні дітей колосальну роль. У сім'ї відбувається формування характеру кожної людини, її особистісних рис і національної свідомості. Саме тут з молоком матері закладаються основи становлення особистості. Оптимальне досягнення реалізації навчальних і освітніх завдань початкової школи прийде через забезпечення гармонії родинно-шкільного виховання молодших школярів [61,75].
Стосовно педагогічних здібностей батьків, то до найважливіших із них варто мабуть, віднести вміння належно організовувати комунікативну діяльність, налагоджувати внутрішньосімейні взаємини і, найголовніше, встановлювати правильні стосунки з дітьми.
Отже, зрозуміло, що в умовах сім'ї дітей виховують не лише батько й мати, але й інші члени сім'ї. Тому що сім'я, як первинний колектив суспільства в цілому впливає на формування і розвиток дітей.
Більшість батьків у нашій країні добре розуміє свою відповідальність за виховання своїх дітей і приділяє їм багато часу і уваги. Проте ще багато таких батьків, які намагаються перекласти всю відповідальність за виховання своїх дітей на плечі учителів, на жаль, ще немало. Тим часом давно відомо, що якість виховання і навчання дітей залежить не тільки від учителів. Адже більшу частину свого часу діти проводять дома, в сім'ї. Тому багато залежить від того, як школярі виконують домашні завдання, як виховується у них любов до праці, як проводять вони своє дозвілля, з ким товаришують. Батьків необхідно націлювати на те, що ефективність виховання значною мірою залежить від дружного і погодженого виховного впливу на них сім'ї і школи, батьків і учителів [64, 119].
Вчені надають великого значення такому засобу розвитку характеру, як наслідування. Про це мають завжди пам'ятати дорослі - батьки, вихователі, вчителі, які хочуть того чи ні, але виступають для дітей взірцями поведінки. Батькам також важливо використовувати виховний вплив на дітей через літературних героїв, персонажів кінофільмів, постаті видатних діячів науки, техніки, культури.
Батьки виховують дітей не лише словом, переконанням, а й своїм власним прикладом, своєю поведінкою. Вони впливають на дітей тоді, коли вони тільки вступають в життя і вперше починають пізнавати навколишній світ. Тому виховний вплив батьків буває особливо сильним. Адже перші дитячі враження - це найяскравіші враження. Вони зберігаються часто на все життя. При цьому зберігаються, на жаль, не тільки позитивні, а негативні навички і звички. Якщо батьки навчать свою дитину в перші роки її життя обманювати товаришів, старших, то вона і в зрілому віці буде неправдивою.
Діти, особливо на ранніх ступенях свого розвитку, намагаються повторювати вчинки і дії дорослих, що їх оточують. Пояснюється це тим, що в них ще нема достатніх знань і життєвого досвіду. В силу цього вони й намагаються наслідувати дорослих і насамперед своїх батьків.
Ось чому поведінка батьків - це основний вирішальний засіб виховання дітей в сім'ї. Якщо батьки прагнуть виховати своїх дітей правдивими і чесними, а самі в їх присутності говорять неправду, то ефективність їх виховного впливу значно знизиться. Якщо батько або мати намагаються виховати в своїх дітей такі якості, як дисциплінованість і організованість, ввічливість і повагу до старших, а самі не мають цих якостей, то їх виховна робота не дасть потрібних наслідків [64, 59]. Відомо, що сім'я - той основний осередок, де відбувається формування особистості дитини. Вплив сім'ї на дитину домінуючий унікальний, а багато в чому й незамінний. В сім'ї особистість формується в природних умовах, вихователі тут - найближчі й найдорожчі для дитини люди, з якими вона постійно спілкується і яким повністю довіряє. "Саме в сім'ї беруть початок світогляд, ідейні й моральні переконання, етичні й естетичні ідеали і смаки, норми поведінки, трудові навички, ціннісні орієнтації, дитина вперше прилучається до рідної мови, історії та культури свого народу, його традицій, звичаїв, обрядів, усього укладу життя" [64].
Адже тільки в соціальному оточенні людина засвоює зразки поведінки й наслідує їх: спочатку під зовнішнім контролем, до якого відносяться батьки, школа та громадськість, а потім це може стати й основою саморегуляції особистості як такої.
Школі, безумовно, належить головна і вирішальна роль у вихованні і навчанні молодого покоління. Адже вона озброює школярів глибокими і різносторонніми знаннями. Без школи не можна стати культурною людиною. Інтелектуальний розвиток, який дає учням школа, ґрунтується на глибокому науковому розумінні ними законів природи і суспільства.
Одним із шляхів оптимізації взаємодії двох провідних інституцій виховання є підвищення провідної ролі школи у розвитку особистості молодшого школяра. Це сприятиме озброєнню учнів глибоким багажем знань, виробленню практичних навиків та вмінь [32, 18].
Проте школа - не єдине місце, де виховується і навчається молоде покоління. Діти здобувають освіту, виховуються і навчаються не лише в школі. Їх розвиток продовжується і поза стінами школи і насамперед - у сім'ї. На яку височінь не була б піднесена шкільна справа в нашій країні, школа сама, без допомоги батьків, не може успішно здійснювати виховання і навчання молодого покоління.
Правильне виховання сприяє інтелектуальному, творчому розвитку особистості. Мисленнєві здібності краще розвиваються там, де вчителі і батьки правильно організовують навчальну діяльність, сприяючи самостійному вирішенню творчих задач. Адже інтелектуально-творчий розвиток особистості учнів є одним із найважливіших завдань взаємодії сім'ї і школи в організації навчально-виховного процесу.
Оптимізація взаємодії школи і сім'ї - необхідна умова успішного виховання і навчання дітей. Там, де вчителі і батьки виступають єдиним фронтом, там звичайно краще поставлена навчально-виховна робота школи і правильно організовано виховання дітей у сім'ї.
Звичайно, дітей треба вчити розрізняти добро і зло, формувати в них критичне, непримиренне ставлення до тих, хто керується антигуманними поглядами та нормами моралі. Однак формування у дитини правильної життєвої позиції, активної протидії злу можливе на основі виховання у неї передусім поваги до людей, вміння самостійно зрозуміти добо, відрізнити його від злого, негідного. Джерелом людського життя є родина. З прадавніх часів люди усвідомлювали значущість родини для всебічного розвитку особистості.
В освітньому просторі склалися різноманітні форми зв'язку школи і сім'ї. Найбільш поширеними способами їх оптимізації є:
- відвідування класним керівником і учителями батьків учнів;
- відвідування батьками школи;
- проведення класних і загальношкільних зборів;
- шкільні конференції батьків щодо обміну досвідом сімейного виховання;
- "дні відкритих дверей", або "батьківські дні";
- батьківські комітети при школи [54, 18].
Особливий тягар по забезпеченню реальних зв'язків з сім'єю лягає на плечі класовода. Свою діяльність він організовує через класний батьківський комітет, батьківські збори, а також через вчителів, які працюють в даному класі. Важливою частиною практичної діяльності класовода є відвідування учнів вдома, вивчення умов, в яких вони проживають, передбачення небажаних результатів. Традиційною функцією класовода залишається просвітницька: багато сімей потребують педагогічної поради, професійної підтримки. Адже непрофесійна робота з батьками підриває авторитет педагога і школи. Батьки будуть добиватися співпраці тоді, коли будуть бачити зацікавленість класовода долею їхніх дітей [32, 19].
Проблема взаємодії школи і сім'ї, на наш погляд, належить до найскладніших і найважчих. Оскільки взаємозалежність педагогічних явищ і процесів у наші дні дедалі ускладнюється, завдання, які висуває життя перед школою, стають настільки складними, що без високої педагогічної культури всього суспільства і, насамперед, сім'ї зусилля вчителів, якими б значними вони не були, виявляються недостатньо ефективними. Аналогічні проблеми стоять і перед сім'єю. Тому що всі труднощі, які виникають у складному процесі шкільного виховання, вкорінюються і у сім'ю особливо на тлі сучасних суспільно-економічних контрастів. Формування правильних взаємин і розвиток особистості залежить насамперед від того, якими людьми постають перед дитиною мати й батько, як пізнаються людські стосунки і суспільне оточення.
Один з найважливіших професійних обов'язків учителя - організація співпраці з батьками учнів. Більш того завдання складається в організації такої співпраці, яка б не тільки йшла в одному напрямку з його цілями, завданнями і діями, але і доповнювала їх.
У систему відносин "вчитель-батьки обдарованих дітей" вчитель залучається об'єктивною необхідністю, самими умовами здійснення педагогічного процесу. Ця система відносин може існувати і функціонувати навіть без безпосереднього контакту її учасників, бо їх зв'язує учень як об'єкт взаємного впливу. Об'єктивна потреба співпраці вчителя і батьків учнів, що диктується єдністю цілей і завдань навчання і виховання, не означає непотрібності свідомих зусиль по організації цієї співпраці.
Відносини в системі "вчитель-батьки обдарованих дітей" являють собою важливий педагогічний чинник, що сильно впливає на моральне життя учнів, які сприймають ці відносини як норму навіть в тому випадку, коли останні і не є нормальними [54, 19] Практика школи показує, що система реальних відносин "вчитель - батьки учнів" не завжди виконує свої функції. У цих відносинах нерідко зустрічаються такі недоліки:
- відсутність яких-небудь контактів в педагогічному впливі на дитину;
- вчитель іноді має невизначене уявлення про батьків учня, а батьки знають про вчителя тільки зі слів дитини;
- взаємне або одностороннє невдоволення один одним, мовчазне або відкрите несхвалення дій один одного, недовір'я і зневага аж до яскраво вираженої неприязні, часом перехідної у взаємні образи і приниження людської гідності, в гострий конфлікт, в який неминуче залучаються і діти, і який, внаслідок цього, не може не надавати руйнівної дії на педагогічний процес.
Відповідальність за моральні відносини, що складаються в системі "вчитель-батьки" лягає на вчителя як на ведучу сторону, професіонально зобов'язану.
Природно, що здійснення ведучої ролі педагога в організації оптимальних відносин з батьками учнів являє собою іноді значну трудність.
По-перше, тому, що вчитель, крім морального авторитету, не має ніяких інших впливів.
По-друге, йому доводиться налагоджувати доцільні контакти з будь-якими батьками, незалежно від їх особистих якостей і особливостей, незалежно від того, чи бажають цих контактів батьки чи ні.
Протиріччя між вчителем і батьками учнів породжуються різними причинами. Проте у демократичному суспільстві такі протиріччя практично виключені, бо мета і завдання школи, носієм яких виступає вчитель, співпадають з інтересами батьків учнів, що є соціальною передумовою для їх співпраці.
І все-таки протиріччя між вчителем і батьками учнів мають місце і в сучасній школі, хоч вони і носять інший характер. Зупинимося на короткій характеристиці деяких з них [61]:
1. Протиріччя, зумовлені труднощами і складностями процесу навчання і виховання, мають місце навіть тоді, коли використані, здавалося б, всі необхідні методи і засоби, а також значні зусилля сторін. Ці специфічні труднощі педагогічного процесу суб'єктивно сторонами можуть і не враховуватися, однак при несприятливому результаті сторони можуть перекладати провину один на одного за погане навчання і виховання дитини і нестачу уваги до неї.
Непомірність претензій, що пред'являються сторонами в загальній формі один до одного без урахування конкретної обстановки і можливостей, внаслідок практичної їх нездійсненності викликає незадоволення, нерозуміння і невдячність, хоч сторони, можливо, і роблять все, що в їх силах.
Потрібно мати на увазі і залежність процесу навчання і виховання від безлічі інших чинників, дія яких не пов'язана ні з впливом вчителя, ні з впливом батьків, в тому числі і природні завдатки, вплив яких не можна ні перебільшувати, ні зменшувати.
2. Причиною протиріч між вчителем і батьками учнів, зумовлених відмінністю в типі відносин школи і сім'ї до дитини, може бути також відмінність в типі відносин до дитини, які випливають з якісної відмінності таких інститутів, як школа і сім'я, що виступають абсолютно різними соціально-психологічними групами з різними функціями і відносинами. Протиріччя ці природні, оскільки представники цих різних груп починають взаємодіяти між собою, але зберігають відносно учня звичні для своєї групи зв'язки.
Вказані протиріччя особливо загострюються, якщо вчитель дивиться на свою діяльність тільки як на службу, і встановлює з батьками учнів лише офіційні, ділові відносини. Але офіційний підхід до навчання і виховання дітей (особливо в скрутних ситуаціях) безперечно вступить в суперечність з іншим до дитини з боку батьків - з людським підходом. І це зрозуміло. Увага і турбота батьків про дитину не служба, а моральна потреба. Батьків хвилює все, що пов'язано з їх дитиною: її успіхи і невдачі це їх гордість і сором, радість і страждання, тобто важлива частина їх життя. Вони повні любові до дитини навіть в стані розгубленості і безсилля, коли у них "опускаються" руки, і тому внутрішньо не можуть погодитися з сухим відношенням вчителя до їх дитини.
Вчителеві ж, в свою чергу, ці переживання батьків і їх претензії можуть здатися надмірними.
Так, через різний за своєю природою підхід до учня може виникнути невдоволення сторін, якщо вчитель не зуміє зрозуміти переживання і побоювання батьків за долю своєї дитини і врахувати їх в своїй діяльності. Іншому вчителеві буває важко зрозуміти, що навіть звичайне запрошення в школу викликає в сім'ї цілий переполох - батьки хвилюються і уявно перебирають можливі варіанти розмови з вчителем частіше неприємні для них за змістом, живуть в очікуванні переживання болю і сорому.
3. Протиріччя, пов'язані з різним рівнем педагогічної підготовки сторін. Суперечність відносно вчителя з батьками учнів може виникнути як наслідок різного рівня їх педагогічної підготовки. Для однієї з сторін процес навчання і виховання професія, для іншої - ні. Різна компетентність у розумінні мети, завдань і методів навчання і виховання породжує часте розходження у поглядах, створює зі сторони більш обізнаного в питаннях педагогіки вчителя спокусу командувати, повчати, неуважно відноситися до думки батьків, прагнення бути безперечним авторитетом в справах навчання і виховання. Звичайно таке "педагогічне чванство" вчителя поєднується з відсутністю такту. Деяким вчителям навіть здається, що чим в більш незручне положення вони поставлять батьків учня своїм зауваженням, тим краще для справи (вони, неначе б, сильніше відчують відповідальність за своїх дітей). Тому по відношенню до такого вчителя у батьків виникає неприязнь і небажання зустрічатися з ним.
4. Іноді протиріччя виникають під впливом різної інформованості сторін про дитину, на основі якої вчитель і батьки по-різному судять про неї. І це зрозуміло: батькам більше відомо про життя дитини поза школою, вчителеві - шкільне життя, успішність і поведінка на уроках.
Природно, що інформація будь-кого з сторін, взята нарізно, є неповною, і тому недостатньою для справедливої, об'єктивної оцінки учня і його ставлення до навчання, до товаришів, до навколишнього світу загалом.
5. Неадекватне встановлення вимог сторін. Батьки учнів ставлять до вчителя іноді найвищі вимоги і не пробачають йому навіть тих помилок і проступків, які можуть пробачити багатьом іншим, в тому числі і собі. Здається, що в цій підвищеній вимогливості до вчителя криється несправедливість - вчитель така ж людина, як і всі, і йому також є притаманним все людське. Це не зовсім так. Високий рівень вимог, що встановлюються батьками учнів до вчителя, свідчить про особливу, високу повагу до нього, про розуміння його незвичайного становища - становища Вчителя [61, 109].
Є немало й інших обставин, що створюють труднощі у відносинах між вчителем і батьками учнів. До них, зокрема, відносяться: нестача часу у вчителя, внаслідок чого він не в змозі іноді підійти до кожного з батьків практично, врахувати всі його індивідуальні особливості і внесок в справу навчання і виховання своєї дитини. Іноді і у батьків дитини не вистачає часу, щоб проконтролювати всю роботу дитини і поговорити з вчителями. Не завжди буває легко зрозуміти і чітко розрізнити обов'язки сторін, що і породжує часом взаємні докори і претензії.
Як бачимо, протиріччя між вчителем і батьками учнів, які перешкоджають встановленню педагогічно доцільних контактів між ними, мають як об'єктивні, так і суб'єктивні причини. Природно, що деякі з них можна пом'якшити, інші відповідним образом відрегулювати.
Одним із засобів такого регулювання є педагогічна мораль, яка передбачає виявлення і формулювання таких вимог до поведінки вчителя, які були б педагогічно доцільними і необхідними при встановленні контактів з батьками учнів. Всі ці вимоги витікають із завдань виховання підростаючого покоління і навчально-виховного процесу школи. Назвемо головні з них. Принципом, що визначає основний напрям в діяльності і поведінці вчителя, в його відносинах з батьками учнів, є вимога: турбота про організацію педагогічної співпраці з батьками учнів.
Зміст цього принципу розкривається в сукупності моральних норм, а саме:
- відчувати моральну відповідальність перед батьками учнів за навчання і виховання їх дітей;
- активно і постійно шукати педагогічні контакти з батьками (а не тільки тоді, коли необхідна їх допомога);
- не ображати батьківських почуттів недбалою і необґрунтованою оцінкою здібностей дітей і їх поведінки;
- сприяти підвищенню авторитету батьків в очах дітей, уміти бачити і показувати дітям найбільш цінні якості їх батьків і самому цінити ці якості;
- тактовно і обґрунтовано ставити необхідні вимоги до батьків учнів, не перекладаючи при цьому на них своїх обов'язків;
- нести певну відповідальність за педагогічні погляди батьків учнів і прагнути до їх вдосконалення;
- терпляче вислухувати критичні зауваження батьків на адресу вчителя, рахуватися з ними [61, 160]
Кожну з названих норм можна розкрити в ряді більш конкретних її вимог. Зупинимося на цьому детальніше.
Вчитель і батьки учня - дві сторони, разом і взаємно відповідальні за виховання дитини перед суспільством. Вчитель як професіонал зобов'язаний активно шукати педагогічні контакти з батьками учнів.
Навчально-виховний процес вимагає всебічної інформації про дитину і обліку її в роботі вчителя. Так само в житті учня є сторони, які прямують, регулюються і контролюються тільки батьками або переважно ними. Отже, без подолання різнобою у вимогах до дитини між сторонами оцінка поведінки учня не може бути справедливою.
Контакти вчителя з батьками повинні бути постійними і диктуватися не надзвичайними випадками і вимогами покарати дитину ("вжити заходів"), а прагненням вчителя побільше дізнатися про дитину, порадитися про його навчання і виховання, навіть порадіти з батьками за нього, подумати про перспективи виховання.
Педагогічна мораль засуджує вчителя, який не бажає встановлювати контакти з батьками учнів. Причини такої його орієнтації можуть бути різні. Наприклад, надмірна упевненість в своїх педагогічних можливостях ("обійдемося і без батьків"), невіра в батьків як помічників в справі виховання ("що вони там розуміють"), байдужість до своєї справи взагалі ("до чого мені все це"), відсутність свідомості і почуття моральної відповідальності перед батьками учнів ("яке їм діло до моєї роботи") та інші.
Як бачимо, мотиви переважно суб'єктивні і педагогічною мораллю виправдані бути не можуть.
Навчальний процес знаходиться під постійним контролем і оцінкою з боку батьків учнів. Самі діти, іноді мимовільно, приносять додому інформацію про навчально-виховний процес, яка то тішить і заспокоює батьків, то засмучує і насторожує.
Ось наприклад, син приходить додому сяючий: "А я сьогодні відповідав по математиці і Тетяна Олександрівна сказала, що у мене справи набагато краще". "А нам сьогодні дроби пояснювали, знаєш, як цікаво! Хочеш, покажу?" З цієї навіть невеликої інформації батьки розуміють: "У школі все добре, цікаво, напевно, вчитель хороший".
Інша думка складається в сім'ї, коли дитина похмуро пояснює: "Учителька порвала мій зошит за бруд... А я старався, як тільки міг". Інший, прийшовши з школи, просто мовчить - в школі нічого цікавого не було, розказувати нічого, потім питає у матері: "Що таке лахи?" Після пояснення матері дитина знову задумується, а потім говорить: "Учителька сказала Жені, що викине його з класу з усіма його лахами". Ось чому педагогічна мораль пред'являє до вчителя вимогу: "не ображати батьківських почуттів". А це потрібно робити ще в початкових класах, тому що тільки там закладаються перші уявлення батьків про школу, про вчителя і про весь педагогічний колектив. Адже буває, не встигне мати зайти в вчительську, як на неї "накидаються" з одного боку: "Ваша дівчинка страшно ледащо!" А з іншого кричать: "А-а, Марійчина мама, ну нарешті. Добре, що зайшли, я уже сам мав намір вас викликати: розмовляє ваша дівчинка на уроках!"
Звичайно, вчитель зобов'язаний давати дітям об'єктивну, в тому числі і негативну характеристику, якщо учень заслужив. Але вона принесе користь і буде правильно, по-діловому сприйнята тільки в тому випадку, якщо батьки упевнені у доброзичливому відношенні вчителя до їх дитини. Більше того вчитель повинен нести батькам не тільки погану інформацію про дітей, бо в кожній дитині є і щось хороше. Довгий перелік всіх, нехай навіть об'єктивних нестач учня, сприймається батьками як вияв неприязні до їх сина або дочки, і вони внутрішньо не виправдовують вчителя, який не може сказати про дитину нічого хорошого.
Не можна також виправдати і дратівливу форму звернення до батьків учнів в зв'язку з якимись недоліками або промахами в їх поведінці [56,77]
Набагато ефективніше в педагогічному значенні звучить шаноблива форма звернення до батьків учнів: "Запитай будь ласка тата, коли йому зручніше зустрітися зі мною - хочу про дещо з ним порадитись".
Коли класний керівник-вчитель добре знає батьків учнів, уміє зрозуміти їх почуття, упевнено, шанобливо, без недоречного начальницького тону, з глибоким знанням справи говорить про їх дитину, цим самим створює собі однодумців, вірних друзів в такій нелегкій і непростій справі, як виховання дітей.
Моральна вимога - виховувати у дітей повага до їх батьків - має велику педагогічну і соціальну цінність.
Виховувати повагу до батьків - значить залучати дітей до важливої сторони моральності - поваги до старших, допомагати дітям побачити в своїх близьких такі якості, якими вони можуть гордитися. Педагог повинен зацікавити учнів життям і долею близьких, спонукати задуматися про те, з якими цікавими і шановними людьми вони живуть. Щирий інтерес до життя батьків учнів підіймає авторитет вчителя і як вихователя. І батьки будуть вдячні йому за таку орієнтацію їх дітей.
Іноді сприяти підняттю авторитету батьків буває нелегко, часто з вини самих батьків, у яких чомусь склалися напружені відносини зі своїми дітьми.
Вчитель, що зумів вплинути на зростання авторитету батьків в очах дітей, підіймає і свій авторитет: батьки щиро підтримують такого педагога у всіх його починах.
Буває і навпаки. Вчитель, який не керується тут даною етичною нормою іноді здійснює дії, що підривають авторитет батьків в очах дітей, робить це мимохідь, необдумано, іноді внаслідок звички. Ось приклади. Учень нагрубив учителю. Обурений педагог, не обтяжуючи себе в цей момент ніякими етичними нормами, відповідає грубіяну так:
"Ти ці штучки залиш для своєї матері! А я тобі не дозволю!" Побачивши на першокласникові несвіжий комірець, учителька помічає мимохідь: "Щось твоя мама погано стежить за тобою". Третьокласнику, який, на думку класовода, не дуже добре одягнутий, він говорить: "Що ж тобі батьки не можуть купити костюм?" [35, 155]
Відомо, що значною перешкодою у вихованні дітей є прихильність деяких батьків застарілим поглядам, педагогічна неписьменність, а то й зневага своїми обов'язками по відношенню до дітей. Значну частину моральної відповідальності за неправильні педагогічні погляди і поведінку батьків учнів несе вчитель. Педагогічна мораль зобов'язує його активно сприяти формуванню педагогічної культури батьків учнів, показувати те зло, яке наносить справі виховання їхня педагогічна неграмотність. Ця вимога диктується міркуваннями співпраці і створення сприятливих умов для виховання, коли всі суб'єкти педагогічного впливу на дитину об'єднані правильними, педагогічно доцільними установками і поглядами. Але, виховуючи у дітей повагу до своїх батьків, вчитель зобов'язаний керуватися моральними вимогами, тобто вчити поважати лише те, що є гідним поваги. Важливо донести це положення і до розуміння батьків, які зобов'язані ставити перед собою високі вимоги і повинні знати, що діти не можуть їх поважати лише за те, що вони батьки. Для поваги необхідні реальні цінності і гідність - інтелектуальні, етичні і т. д.
Практика кращих вчителів показує: авторитет, заснований на несправедливості, - фікція, яка розлітається при першому ж серйозному випробуванні. Вчитель зобов'язаний підтримувати тільки праву сторону. У іншому випадку неминучі соціальні і педагогічні втрати. Так, якщо в шкільні роки учень пересвідчиться, що поняття "авторитет" і "справедливість" можуть і не співпадати, то не виключено, що згодом він піддасть сумніву реальність і цінність і того і іншого.
Щоб успішно боротися з неправильними педагогічними поглядами батьків, вчитель повинен уміти правильно оцінювати їх відношення до своїх дітей, їх роль в навчанні і вихованні. Треба стерегтися при цьому поширеної помилки, коли про батьків судять тільки по їх дітях: вчителеві може здаватися, що батьки успішних учнів виконують свій обов'язок, а невстигаючих, недисциплінованих - ні. Важливо уміти правильно визначати і вимоги до батьків в їх відношенні до дітей, уміти знаходити доцільну форму презентації такої вимоги, яка не кривдила б батьків. Не менш важливим є навчити тат і мам виконувати вимоги, що поставлені перед ними. Вчитель повинен стерегтися спокуси -- хоч би частину своїх обов'язків перекладати на плечі батьків або ставити перед ними незрозумілі і нездійсненні завдання.
Конкретні форми впливу на батьків учнів багато в чому залежать від педагогічної майстерності, чуйності і етичної культури того або іншого вчителя, від уміння сприймати ним критику.
Критика менше образить вчителя у випадку, якщо він сам організує батьків на висловлювання критичних зауважень в свою адресу, переконавши їх в тому, що йому просто необхідно знати їх думку, знати, чи правильно розуміють його учні і батьки, які він допускає, з їх точки зору, помилки, побачені ними зі сторони, для того щоб їх усунути. У таких умовах критика набуває конкретного, ділового і необразливого характеру. Якщо ж критика батьків неправильна по суті або несправедлива, то вчитель і в цьому випадку зобов'язаний її вислухати і тактовно роз'яснити батькам, в чому вони неправі. Хоч вимогливий до себе вчитель завжди знайде і в помилковій критиці щось таке, що йому потрібно брати до уваги. Нехай хоч би те, що він, поступаючи правильно, виявився невірно зрозумілим іншими людьми [61, 115].
Вчитель повинен бути зацікавлений у відкритій, чесній критиці, оскільки невдоволення батьків його роботою можна подолати тільки таким шляхом. При відсутності відкритої критики, невдоволення батьків роботою вчителя зберігається, хоч справа іноді зводиться до простого нерозуміння ними один одного. Крім того, невдоволення роботою вчителя може нагромаджуватися, відносини між сторонами починають носити нещирий характер - виникає недовір'я і до педагогічного і до людського авторитету вчителя.
Деякі вчителі помилково вважають, що вчитель знаходиться поза всякою критикою і що його авторитет в очах батьків учнів повинен бути безперечним. Природно, що з такою позицією погодитися не можна, і ось чому: по-перше, вчитель, яким би він ні був професіоналом-фахівцем, завжди може допустити (і допускає) помилки і промахи, які бачать батьки; по-друге, не можна забувати, що у відношенні до виховання своїх дітей батьки мають перед вчителем певні переваги. Дитина, її виховання, турбота про неї становлять для батьків дуже важливу частину їх життя, їх щастя. Більшість батьків готові піти на значні жертви ради своєї дитини. У них величезна особиста зацікавленість і відповідальність за долю своєї дитини - відповідальність і турбота значно більша, ніж у найкращого вчителя [35, 84]
У хороших класах громадське життя вирує, тих, хто відстає, одиниці. Учні дисципліновані, допитливі, один за одного стоять горою, допомагають підтягнутися тим, хто плентається в хвості. Такі класи радують і вчителів, і батьків. Чому ж один клас буває хорошим, а другий - важким?
Більшість батьків пояснює це явище тим, що в різних класах різні вчителі і класні керівники. "У хорошого класного керівника клас передовий, - кажуть вони. - Поганий класний керівник - і клас поганий".
Безумовно, вчитель - центральна фігура в класі, від його досвіду, організаційних здібностей, знань, підходу до дітей залежить дуже і дуже багато. Та чи тільки майстерність учителя і класного керівника визначають успіхи навчальної і виховної роботи в класі? Звичайно, стверджує друга частина батьків, склад учнів також відіграє важливу роль. Більше здібних, посидючих учнів - клас кращий. Менше таких - клас гірший. Але це спостереження також однобоке. Якщо ми надамо слово класним керівникам, то вони говоритимуть не тільки про хороших учителів, здібних учнів, а й про хороших батьків. Шкільне життя на кожному кроці переконує педагогів у тому, що кращими класами бувають, як правило, ті, в яких переважна частина батьків активно допомагає класному керівникові захопити учнів корисними справами, виявити причини, які заважають тому чи іншому і учневі успішно навчатися, вплинути на недисциплінованих, лінивих, І неввічливих, розхлябаних, брехливих учнів. Педагогічна співпраця класного керівника, вчителів і батьків - і могутня виховна сила [61, 189].
До недавнього часу традиційно робота з батьками проводилася школою безпосередньо за місцем проживання: у мікрорайоні, у ЖЕКах, в сім'ї. Дана робота включала: формування батьківського активу; проведення батьківських зборів і лекторіїв у школі та поза нею; за місцем проживання і на виробництві; створення мікрогуртків безпосередньо в будинках; організація спільних справ батьків і дітей. Така спільна і діяльність включала природоохоронні заходи, художньо-естетичну освіту, і спортивно-туристичні подорожі і змагання. Все це допомагало більш і активно підключати батьків у дитячі інтереси, дитяче життя, наповнювати і змістом сімейне виховання.
На основі аналізу педагогічних джерел, можна визначити такі основні форми роботи школи з батьками (рис.1.1.):
Рис. 1.1. Форми роботи школи та сім'ї.
Отже, успішний розвиток обдарованих дітей значною мірою залежить від дружної і погодженої виховної роботи школи і сім'ї. Цю істину повинні добре засвоїти не тільки вчителі, а й батьки. Так само як і діти, батьки повинні жити своєю школою, регулярно відвідувати батьківські збори, обмінюватися своїми думками і спостереженнями з класоводами. Школа ж повинна прагнути до об'єднання зусиль щодо успішного навчання, виховання та розвитку школярів. Тому що не тільки навчальний заклад допомагає сім'ї у вихованні дітей, а й батьки повинні допомагати школі.
РОЗДЛ 2. НАПРЯМИ СПІЛЬНОЇ РОБОТИ ШКОЛИ ТА СІМ'Ї У ВИХОВАННІ ОБДАРОВАНИХ УЧНІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ
2.1 Психолого-педагогічна характеристика категорії обдарованих дітей
Протягом тривалого часу увагу науковців привертає визначення поняття обдарованість, що є надзвичайно важливим, оскільки від цього залежить те, кого й на підставі яких критеріїв школа відбиратиме в спеціалізовані школи, як навчатиме. Від розуміння суті обдарованості прямо залежить, на які особливості своїх учнів учитель звертатиме увагу, намагаючись зрозуміти, обдаровані вони чи ні. Від цього залежить і вибір методик, якими психологи користуватимуться, щоб підтвердити припущення про обдарованість дитини.
Інший винятково важливий бік - вічна небезпека через неадекватне розуміння здібностей прогледіти обдарованих дітей, особливо тих, хто належить до особливих груп населення - дітей з родин, у яких низький матеріальний статок, з низьким культурно-освітнім рівнем, дітей-інвалідів [81, 10].
Нині існує понад 100 визначень поняття "обдарованість", що підтверджує його багатогранність та складність.
Одним із перших запропонував власне визначення обдарованості Б.Теплов. Під обдарованістю він розумів якісно своєрідне сполучення здібностей, від якого залежить ймовірність більшого чи меншого успіху під час виконання тієї чи іншої діяльності. Загальновизнаними є сформульовані ним три ознаки здібностей:
1) індивідуально-психологічні особливості, що відрізняють людину від інших людей;
2) особливості по відношенню до успішності виконання діяльності;
3) здатність до оволодіння новими знаннями та уміннями.
За Б.Тепловим, діяльнісний підхід є вирішальним для визначення здібностей і обдарованості [81, 20].
Б.Теплов підкреслює, що поняття обдарованості не має сенсу без співвідношення його з конкретними, історично розвинутими формами суспільно-трудової практики .
Г.Костюк тлумачить обдарованість як індивідуальну своєрідність здібностей людини, вказуючи на значущість природних даних кожної особистості як сили, котра є вихідною внутрішньою спонукою розвитку здібностей [81, 23]. Н.Лейтес під терміном "обдарованість" розуміє набір здібностей. Він вважає, що дитяча обдарованість виявляється у схильності до праці, у гострій потребі дитини займатись певним видом діяльності. До того ж не будь-яка діяльність розвиває, а лише та, у процесі якої виникають позитивні емоції. Саме емоційні реакції і стан дитини є, на думку Є.Яковлевої, основними формами усвідомлення нею своєї індивідуальності [81, 33]. За Л.Слободянюк, обдарованість - це не лише своєрідне поєднання здібностей людини, а ще й сукупність її особистісних характеристик. В. Чудновський і В.Юркевич визначають обдарованість як високий рівень розвитку загальних і спеціальних здібностей . Згідно з педагогічним словником під редакцією С.Гончеранка, обдарованість - це індивідуальна потенціальна своєрідність задатків людини, завдяки яким вона може досягти значних успіхів у певній галузі діяльності . Дж. Рензуллі, американський вчений, вважає, що обдарованість - це єдність трьох характеристик: інтелектуальні здібності (вищі за середній рівень), креативність і наполегливість . О. Кодубовська та І. Кравчук поняття "обдарованість" розглядають як сукупність природних та інтелектуальних здібностей, що сприяють поглибленому розумінню навколишнього світу, забезпечують високоякісне навчання і творчість учнів [81, 44].
Таким чином, поняття "обдарованість" характеризується низкою категоріальних ознак (табл. 2.1.):
Таблиця 2.1. Категоріальні ознаки обдарованості
№Категоріальні ознаки обдарованостіАвтор1Якісно своєрідне сполучення здібностейБ. Тєплов2Індивідуальна своєрідність здібностей людиниГ. Костюк4Набір здібностейН. Лейтес5Сукупність особистісних характеристик людиниЛ.Слободюнюк6Високий рівень розвитку загальних і спеціальних здібностейВ.Чудновський В.Юркевич7Індивідуальна потенціальна своєрідність задатків людиниС. Гончаренко8Єдність трьох характеристик: інтелектуальні здібності, креативність і наполегливістьДж.РензулліПсихологам відомі парадокси, коли не збігаються основні складники в структурі обдарованості: успішність (в оволодінні діяльністю, у навчанні), кмітливість (розум) і творчість. Тому диференціація нових концепцій обдарованості привела до того, що деякі автори виділяють такі типи обдарованості: загальну інтелектуальну, академічну, розумову (інтелектуальну), творчу (креативну), художню тощо. Діти із загальною обдарованістю швидко оволодівають інформацією, легко її запам'ятовують і оперують нею як робочим інструментом у багатьох галузях знань - їх вважають ерудитами [81, 65].
Академічна обдарованість виявляється в успішному вивченні окремих предметів і є більш вибірковою. Яскраво виражена вибірковість прагнень учня дає високі результати у відносно вузькій галузі. Прикладом академічної обдарованості є математична спрямованість розуму, математичний мозок (mathematicbrain). Інтелектуальну обдарованість М. Холодна визначає як рівень розвитку і тип організації індивідуального ментального досвіду, що забезпечують можливість творчої інтелектуальної діяльності. Тобто йдеться вже про креативність, що пов'язана із створенням суб'єктивно і об'єктивно нових ідей, нешаблонністю підходів до розв'язання проблеми, легким сприйняттям нового, руйнуванням стереотипів тощо [81, 60]. Нині особливої актуальності набуває творчий або креативний тип обдарованості. Критерієм творчості є здатність до продукування ідей, а також ставлення до процесу їх створення у межах проблемних ситуацій. Деякі науковці, щоправда, вважали непотрібним виділяти творчу обдарованість у самостійний вид. Зокрема, О.Матюшкін наполягав, що обдарованість завжди творча, якщо немає творчості, то не варто говорити про обдарованість. Іншими словами креативність є невід'ємним елементом усіх видів обдарованості, останні не можна уявити окремо від творчого компонента. Проте більшість вчених обстоюють правомірність існування творчої обдарованості як самостійного виду. Вони доводять, що обдарованість характеризується здатністю продукувати нові ідеї, винаходи. До того ж творча обдарованість навіть породжує інші види обдарованості [81, 61].
Діти з творчим інтелектом пропускають інформацію через призму власного бачення світу, їм важче навчатись, засвоюючи чужий досвід, а легше створювати своє. Креативність - рівень творчої обдарованості, здатність до творчості, яка становить відносно стійку характеристику особистості. Спочатку креативність розглядалась як функція інтелекту і рівень його розвитку, зафіксований різними тестами. Інтелект ототожнювався з рівнем креативності. Пізніші дослідження (М.Волах, Н.Коган, А.Воронін) підтвердили незалежність факторів інтелекту та креативності, точніше їх кореляцію. Так, Е.Торренс вважає, якщо IQ нижче 115-120 ("інтелектуальний поріг"), то інтелект і креативність становлять єдиний фактор, а якщо IQ вище 120, то творчі здібності стають незалежною величиною [76, 134].
Важливим етапом у вивченні креативної обдарованості стали ідеї Д.Гiлфорда про існування самостійних і відмінних форм інтелектуальної активності - конвергентне (логічне, лінійне, векторне) і дивергентне (що розходиться в різних напрямках одночасно, алогічне) мислення. Креативність як особливий вид творчого мислення він узяв за принцип визначення обдарованості. За основу ж креативності - процеси дивергенції, перетворення та імплікації . Більшість тестів креативності, укладених пізніше Е.Торренсом, були зорієнтовані на виявлення саме дивергентного мислення [76, 90]. Дивергентне мислення - інваріантне, найчастіше інтуїтивне відрізняється від конвергентного - логічного і послідовного (розв'язування конкретної проблеми).
Дивергентне мислення має свої особливості: воно спрямоване на пошук нез'ясованого, виходить за межі стандарту, шукає невідомих шляхів, чутливе до схожості і різниці між об'єктами, знаходить декілька варіантів вирішення певної проблеми, намагається з нових позицій, в новому ракурсі поглянути на відоме й застаріле.
В наш час креативність розглядається як функція цілісної особистості, що не зводиться лише до інтелекту, а залежить від низки психологічних характеристик. Отже, центральним напрямом у її вивченні є виявлення, діагностика особистісних якостей, з якими вона корелює .
Обдарованість - це високий рівень розвитку певних здібностей. Існують різні типи обдарованості, і не кожен із них має відношення до школи. Так, дуже дефіцитна в будь-якому суспільстві і найменш вивчена соціальна обдарованість (її ще називають лідерською) всерйоз не цікавить ані вчителів, ані батьків.
Точніше, і ті, й інші її бояться, не знаючи, що з нею робити. Є ще художня обдарованість(музична, образотворча, сценічна) - вона, мабуть, якраз найкраще вивчена, але до так званої загальноосвітньої школи все-таки не має прямого відношення. Є ще психомоторна (спортивна) обдарованість. Не про них піде мова. Тут розмова йтиме тільки про ті види обдарованості, які принципово цікавлять загальноосвітню школу [76, 99]
М.Лейтес виділяє 3 категорії обдарованих дітей:
1) учні з ранньою розумовою реалізацією - це учні в яких при звичайному рівні інтелекту спостерігається особлива "тяга", цікавість до якого-небудь окремого предмету;
2) учні з прискореним розумовим розвитком - це учні, які при рівних умовах різко виділяються високим рівнем інтелекту, особливо помітні в початкових класах. За даними психологів, прискорений розвиток інтелекту завжди буває пов'язаний з великою розумовою активністю, з ненаситною потребою у питанні;
3) учні з окремими ознаками нестандартних здібностей - учні, що виділяються своїми розумовими особливостями, не випереджають ровесників у загальному розвитку інтелекту і не проявляють яскравих успіхів з того чи іншого навчального предмету, але відрізняються особливими якостями окремих психічних процесів [81, 146].
Обдаровані діти виявляють себе найбільш яскраво в таких сферах діяльності: інтелектуальний, академічних досягнень, творчі (креативність), комунікацій та лідерстві, в різних видах діяльності і руховій сфері:
1. Інтелектуальна сфера. Обдарована дитина відрізняється доброю пам'яттю, жвавим мисленням, допитливістю, добре розв'язує різні задачі, зв'язано викладає свої думки, може мати здібності і до практичного застосування знань.
2. Сфера академічних досягнень - це успіхи в опануванні читанням, математикою, природознавством.
3. Творчість(креативність). Дитина дуже допитлива, виявляє незалежність і оригінальність, продукує оригінальні ідеї.
4. Спілкування. Добре пристосовується до нових ситуацій, легко спілкуються, виявляє лідерство, бере відповідальність за свої дії.
5. Сфера художньої діяльності. Дитина виявляє великий інтерес до візуальної інформації, захоплюється художніми заняттями, її роботи
6. Рухова сфера. Тонка і точна моторика, чітка зорова-моторна координація, широкий діапазон рухів, добре володіє тілом, високий рівень розвитку основних рухових навичок.
Три типи обдарованості мають пряме відношення до загальноосвітньої школи [81, 80].
Академічна обдарованість, яка являє собою яскраво виражену здатність навчатися. Саме тому носії такого типу обдарованості завжди улюблені в школі учні. Жадані школою медалісти - насамперед саме учні з академічною обдарованістю. Ця обдарованість допомагає згодом стати дуже непоганим, кваліфікованим фахівцем, але, щоб вийшло щось більше, однієї цієї обдарованості, звичайно ж, недостатньо.
Інтелектуальна обдарованість - це, звичайно, не тільки і навіть не стільки здатність навчатися, скільки вміння думати, аналізувати, зіставляти факти, тобто виконувати складну інтелектуальну роботу. Носії такої обдарованості - розумники й розумниці. Вони вчаться іноді блискуче, іноді непогано, іноді чудово з одних предметів і погано з інших - усе залежить від їхнього ставлення до предмета й до викладача. Медалісти з них теж виходять, але рідко.
Творча обдарованість - це те, що виявляється в нестандартному баченні світу, в нешаблонному мисленні і що суспільство, врешті-решт, цінує над усе. Але от до остаточного підсумку треба дорости, іноді навіть дотягти, а от вже хто рідко буває "невдахою" - то це саме творчі люди. Медалістами, теоретично, вони теж можуть бути, але дуже рідко. Їхні проблеми починаються ще у школі, де ці діти завжди всіх дратують, незважаючи на невпинні заклинання про творчість учнів [65, 80]
Розходження за рівнем обдарованості діти, насамперед, значно відрізняються за рівнем обдарованості. Термін "обдаровані діти" можна застосовувати до зовсім різних за своїми здібностям дітей. Дещо спрощуючи, за рівнем обдарованості можна виокремити два основних види.
Особлива, виняткова обдарованість - це ті діти, для виявлення обдарованості яких, як правило, не потрібні ні тести, ні спеціальні спостереження. Ця обдарованість видима неозброєним оком. Такі яскраві здібності не дістаються дарма: саме ці діти найчастіше належать до групи ризику. У них наявні серйозні проблеми спілкування, часто підвищена нервова збудливість.
Набагато менше проблем з обдарованими дітьми, умовно нами названими "висока норма". Це теж обдаровані діти, але їхня обдарованість більш нормальна, звичайна. Це ті діти, яким поталанило з самого початку - нормальні пологи, хороша сім'я. Уваги, любові матері було стільки, скільки треба дитині, тобто дуже багато. Дитина, як правило, не ходила в дитячий садок або пішла туди досить пізно і не надовго. Це набагато благополучніші діти, ніж діти надзвичайно обдаровані. Саме під час спостереження за цими дітьми стає очевидним, що немає прірви між обдарованими та звичайними дітьми, а обдарованість може бути тією чи іншою мірою результатом повного і яскравого розвитку досить звичайних від природи можливостей.
Ці групи дітей навіть за зовнішнім виглядом дуже відрізняються один від одного. Якщо надзвичайно обдаровані діти часто менші на зріст і фізично слабші за своїх однолітків, то діти з групи "високої норми" і здоровіші, й вищі, і навіть красивіші від своїх однолітків. Якщо надзвичайно обдаровані діти мають труднощі у спілкуванні, швидке випередження однолітків не минає безслідно для їхнього соціального та емоційного розвитку, то для іншої групи обдарованих дітей, найзвичайнісіньких, проблем спілкування навіть менше, ніж у самих звичайних дітей. Дещо гіперболізуючи відмінності між двома цими групами дітей, можна сказати: якщо перші - талановиті вигнанці суспільства, то другі - "улюбленці долі", мазунчики вчителів і потім суспільства [76, 127].
Ще одна підстава для класифікації-відмінності за особливостями вікового розвитку.
Дуже часто обдарованість має тільки тимчасовий характер, коли в певному віковому періоді поєднуються можливості відразу декількох вікових періодів. Це чудово показав у своїх роботах відомий психолог Н.Лейтес. Найбільш відомий у цьому розумінні варіант - прискорений. Багато вундеркіндів - це саме діти з прискореним віковим розвитком. Таке прискорення часто має тільки тимчасовий характер, і з віком ці діти стають помітно "посередніми", тьмяніють [53, 10].
Однак не завжди прогноз за прискореного розвитку песимістичний: у частини дітей з помітним випередженням розвитку яскрава обдарованість залишається на все життя, будучи, таким чином, індивідуальною, стійкою характеристикою розвитку. Прискорено розвивалися і Н. Вінер, і Л. Ландау, і поет О.Грибоєдов. Пророчити, у що виллється той чи інший прискорений розвиток досить складно, хоча певні можливості для прогнозу вже є. Вчитель повинен завжди розуміти відносність самого явища яскравої обдарованості, його умовність і в багатьох випадках тільки віковий, тимчасовий характер.
Існують обдаровані діти, в яких за високого розумового розвитку немає різкого вікового випередження. Їхню обдарованість видно тільки кваліфікованим психологам чи уважним учителям, які багато й серйозно працюють з дитиною. Очевидно, до цього типу належав великий математик А. Колмогоров.
І нарешті, існує й своєрідний "антивундеркіндний" тип вікового розвитку обдарованості, коли обдарованість не тільки не супроводжує забігання вперед у розвитку, а й іноді, як це не парадоксально, виявляється уповільнений розвиток. Так, А. Ейнштейн пізніше, ніж інші діти, заговорив, не вирізнявся успіхами в гімназії і навіть був вигнаний із неї за неуспішність. Помітити обдарованість такої дитини складно, ще складніше повірити в те, що саме з такої дитини може вирости геній.
У будь-якому разі важливо знати, що, з одного боку, не завжди вундеркінд, який подавав багато надій у дитинстві, виростає видатною людиною, а з іншого боку, не завжди виняткова обдарованість виявляється в блискучих шкільних успіхах чи явно випереджає в розвитку [76, 202].
Ще один аспект відмінностей обдарованості виявляється у так званій своєрідності обдарованості, в її змісті. Деякі типи обдарованості вчитель знає і добре бачить у своїх учнів, а інші - не тільки не бачить, а й активно заперечує. Почнімо з перших.
Типи обдарованості, які легко побачити вчителю:
1. Учитель легше за все бачить і найбільш високо оцінює так званий інтелектуальний тип обдарованості. Саме цих учнів учителі називають "розумними", кмітливими. Саме їх називають "світлими головами" й "надією школи". Ці школярі, як правило, мають дуже значні, глибокі знання, дуже часто вміють самостійно їх отримувати -- самі читають складну літературу, навіть можуть критично поставитися до тих чи інших джерел. Учні цього типу обдарованості точно й глибоко аналізують навчальний і поза навчальний матеріал спеціалізації і коли, навпаки, високі здібності виявляються насамперед у якійсь спеціальній галузі знання. Дуже часто відмінності між цими підтипами всього лише справа часу - спочатку високі здібності виявляються начебто "по всьому фронту", а згодом виявляється спеціалізація здібностей і, відповідно, інтересів.
Пізнавальна потреба, яка є неодмінною характеристикою будь-якого типу обдарованості, саме в цих учнів виявляється найбільш виразно й очевидно. Як правило, цей тип обдарованості відмічає стійка система пізнавальних інтересів.
Досить часто саме цей тип обдарованості представлений у розумових акселератів, або "вундеркіндів".
Успішність інтелектуально обдарованих учнів не завжди збігається з рівнем їхніх здібностей: серед інтелектуалів є й блискучі учні, а є й трієчники, і навіть двієчники. Тут усе визначає не тільки інтелект, а й ставлення до навчання і взагалі до школи.
Концепція інтелектуальної обдарованості, запропонована Р.Стернбергом,, нерідко схильні до філософського осмислення матеріалу.
Високий інтелект, розвинутий розум дозволяють їм із легкістю засвоювати різні предмети, однак різне ставлення цих учнів до шкільних предметів і, відповідно, вчителів призводить до того, що з одних предметів вони навчаються блискуче, а з інших - ні.
Можна виокремити два основних підтипи інтелектуальної обдарованості: коли виявляються насамперед загальні розумові здібності і немає якої-небудь має трирівневу структуру :
- компонентний рівень відображає найзагальніші методи пізнавальної діяльності незалежно від конкретного змісту задач і зовнішніх чинників; на цьому рівні здійснюються три види операцій: пізнавальні (отримання та опрацювання інформації),мотиваційні (вибір проблеми, стратегія, контроль і регулювання процесу вирішення, врахування чинників навколишнього середовища), виконавчі (розв'язання задачі);
- конкретний рівень, пов'язаний із певними структурами та ситуаціями, вирішення яких потребує інтелектуальних зусиль (розв'язання нестандартної задачі тощо);
- контекстуальний рівень зумовлений соціокультурним оточенням дитини, її індивідуальними особливостями.
1. Інтелектуальна обдарованість є обов'язковою й необхідною для виявлення обізнаності з різних галузей знань, академічної компетенції, енциклопедичної ерудиції. Однак вона, хоча і є обов'язковою умовою, але недостатня для прояву творчих здібностей і талантів (у цьому випадку IQ має бути вище 120). Крім того, критеріями креативності є швидкість продукування ідей, їх оригінальність, метафоричність. Стосовно, творчості поняття "оригінальність як здатність продукувати віддалені асоціації і давати незвичні відповіді" було доведено Д.Гiлфордом. А.Торренс оцінював оригінальність як мінімальну частоту даної відповіді у даній групі. Це поняття означає незапозичений, незкопійований, самостійний, своєрідний, новий.
Оригінальність - сила прояву індивідуальності, що є основним критерієм творчості, ступенем її вираженості, який відрізняє продукт творчості від інших подібних до нього. Отже, творчість підкреслює індивідуальність особистості, її прагнення створити щось своє, особливе, а креативність - яскраво виражена оригінальність. Чим сильніше бажання учня бути "самим собою", оригінальним, неповторним, тим більше в ньому внутрішньої впевненості й тим більшою є ймовірність подолання стереотипів, створення ним чогось незвичного в науці, техніці тощо.
2. Трохи відрізняється від інтелектуального тип обдарованості, який називають "академічним". Для цього типу обдарованості теж характерний досить високий інтелект, однак на перший план виходять особливі здібності саме до навчання. Учні цього типу обдарованості насамперед уміють блискуче засвоювати, тобто навчатися. Особливості їхньої пізнавальної сфери (мислення, пам'яті, уваги), деякі особливості їхньої мотивації такі, що роблять навчання для них досить легким, а в ряді випадків навіть приємним. Медалісти, ті учні, яких називають гордістю школи, найчастіше належать саме до цього типу обдарованості, який не можна недооцінювати. Саме з цих учнів виходять згодом чудові професіонали, справжні майстри своєї справи.
Академічний тип обдарованості теж має свої підтипи: є учні з широкою здатністю до навчання (вони легко освоюють будь-яку діяльність, виявляють помітні успіхи у всіх шкільних науках), а є учні, в яких підвищені здібності до засвоєння виявляються лише в одній чи декількох близьких галузях діяльності (діти з академічними здібностями, скажімо, до точних наук чи до гуманітарних).
У деяких випадках учителеві буває складно розрізнити інтелектуальний та академічний тип обдарованості - і ті й інші можуть блискуче навчатися, і в тих і в інших є пізнавальна потреба. Різниця, мабуть, полягає в особливій розумовій самостійності інтелектуалів, у їхній підвищеній критичності мислення, здатності самостійно виходити на глобальне, філософське осмислення складних інтелектуальних проблем. А академічно обдаровані школярі - це завжди генії саме навчання, це блискучі професіонали шкільної (а потім і студентської) праці, чудові майстри швидкого, міцного та якісного засвоєння.
3. Ще один тип обдарованості, який не представляє під час діагностики особливої складності для вчителів, - художній тип. Цей тип обдарованості, як правило, виявляється у високих досягненнях у художній діяльності - музиці, танці, живописі, скульптурі, сценічній діяльності. Вчитель повинен бачити ці здібності, сприяти їх розвиткові й у разі дійсно високого їх рівня подбати про те, щоб така дитина якомога швидше потрапила до відповідного фахівця, котрий зміг би професійно з ним займатися. Як і в попередніх випадках, цей тип обдарованості може виявлятися у школярів із різним ступенем широти: є діти, в яких виявляється ціле "віяло" різних художніх здібностей: дитина й співає, і танцює, та ще й чудово малює. Багато видатних творчих особистостей характеризувалися поєднанням різних художніх здібностей, однак є творчі особистості, а відповідно й діти, лише з однією яскраво вираженою здатністю такого роду [81, 18].
Зазначені вище три типи обдарованості порівняно легко визначає сам учитель, і їх діагностика в багатьох випадках не вимагає спеціальної допомоги психолога. Однак є два типи обдарованості, відносно яких ситуація іноді виявляється дуже напруженою, коли безумовно й яскраво обдарованого учня вчителі вважають слабким, неперспективним. Найбільшою мірою це стосується так званої креативності, або творчої обдарованості.
4. Креативний тип. Головна особливість цього типу обдарованості виявляється у нестандартності мислення, в особливому, часто несхожому на інші погляді на світ, у тому, що поет назвав "лица необщим выраженьем". Цей тип обдарованості дуже складно виявити в шкільній практиці, тому що стандартні шкільні програми не дають можливості цим дітям виявити себе.
Більше того, вчителі, незважаючи на всі заклики до творчості, не розуміють, а іноді й недолюблюють цих учнів, тому що вони майже завжди дуже складні в шкільному житті: їхня підвищена незалежність у судженнях, повна зневага до умовностей (зокрема й у побуті) та авторитетів створюють у вчителів при роботі з такими учнями великі проблеми.
Той факт, що практично у всіх творчих дітей-підлітків є помітні поведінкові проблеми, не випадкова - саме так звана не комфортність цих учнів, тобто їхнє небажання, а часом просте невміння йти "в ногу" з усіма іншими, і є особистісною основою їхньої обдарованості, тією базою, на якій і будується їхнє нестандартне бачення світу.
У цих учнів легко можна побачити їхні недоліки, труднощі, а от побачити в їх шкільній діяльності особливі творчі здібності дуже складно, а часом і неможливо без спеціальної роботи в цьому напрямку. Дуже часто учні з цим типом обдарованості не надто добре вчаться, для того є багато причин: і знижена мотивація до засвоєння (придумати їм буває легше, ніж засвоїти готове), і свій, іноді дуже вигадливий пізнавальний світ, у якому не завжди є місце для шкільних уроків.
Для того щоб побачити справжні творчі здібності цих учнів, їм потрібно пропонувати особливу діяльність, яка припускає й активно передбачає вияв їхньої самобутності, незвичайного бачення світу, - нестандартні теми творів, особливі творчі завдання чи дослідницькі проекти.
Щоправда, і вчитель, щоб оцінити оригінальність, нешаблонність цих дітей, повинен мати сам якщо вже не креативність, то хоча б достатню широту поглядів, відсутність жорстких стереотипів у мисленні та в роботі. У творчої обдарованості багато різних варіантів: є учні, котрі виявляють неабиякі творчі можливості буквально в будь-якій діяльності, за яку беруться, але бувають учні, в яких таке нестандартне бачення виявляється досить яскраво лише в одній сфері.
5. Ще один тип обдарованості, який учителю порівняно легко побачити, але дуже й дуже нелегко прийняти саме як вид обдарованості - це так звана лідерська, або соціальна, обдарованість. Синонімом цього є вираз "організаторські здібності". Така обдарованість характеризується здатністю розуміти інших людей, будувати з ними конструктивні взаємини, керувати ними. Лідерська обдарованість, на думку багатьох дослідників, передбачає досить високий рівень інтелекту, однак поряд із цим необхідна й добре розвинена інтуїція, розуміння почуттів і потреб інших людей, здатність до співпереживання, в багатьох випадках у людей з цим типом обдарованості спостерігається й яскраве почуття гумору, яке допомагає їм подобатися іншим людям [76, 188].
Існує багато варіантів лідерської обдарованості. Є емоційні лідери, своєрідна "жилетка" для кожного, з ними радяться, їх люблять, їхня думка є в багатьох випадках вирішальна. Є лідери дії - вони вміють приймати рішення, важливі для багатьох людей, визначати мету й напрямок руху, вести за собою.
На жаль, у багатьох школярів з вираженими лідерськими здібностями інтерес до шкільного навчання недостатній, і їх неабиякі лідерські можливості реалізуються в діяльності не тільки далекій від школи, а й іноді прямо з нею конкуруючій. Багато учнів з цими здібностями не мають достатньої шкільної мотивації і, маючи сильний характер і незалежність, відверто нічого не роблять у школі. Неможливість завоювати статус лідера в школі веде їх на вулицю, де вони стають лідерами антисоціальних угруповань. Таких учнів учителі часто розглядають тільки як пересічних хуліганів. Це викликає відповідне негативне ставлення з боку учнів. Усе це ще більше ускладнює проблеми і цих учнів, і їхніх учителів. Потрібна спеціальна, іноді тривала й складна робота, щоб повернути таких учнів обличчям до школи.
6. Навряд варто надовго зупинятися ще на одному виді обдарованості, який виявляється хоча й дуже помітно, але в контексті середньої загальноосвітньої школи все-таки не представляє спеціального інтересу. Мова йде про психомоторну, чи спортивну, обдарованість. Одразу слід зазначити, що існуюча думка про знижені розумові здібності у спортсменів не відповідає дійсності. Численні дослідження засвідчили, що у видатних спортсменів значно вищі від середніх інтелектуальні можливості - це стосується навіть таких, здавалося б, далеких від інтелекту видів спорту як важка атлетика чи футбол. Не випадково, що багато видатних спортсменів, залишивши спорт, стають письменниками (Ю.Власов), вдалими бізнесменами (Пеле) і, звичайно ж, талановитими педагогами (І. Родніна). Хоча учні зі спортивною обдарованістю зовсім не часто добре вчаться. Це пов'язано насамперед із нестачею часу та належного бажання. Якщо в школярів, що захоплюються спортом, створити відповідну мотивацію, тобто настрій, то вони, як правило, можуть чудово навчатися.
Також по-різному автори класифікують види обдарованості. Зокрема, в 20-ті роки у зв'язку з нестачею фахівців і відкриттям робфаків таланти і здібності пов'язували з певною спеціальністю. До них відносили технічні, комерційні, науково-академічні, художні, соціально-політичні, педагогічні тощо. У практичній діяльності виділяють обдарованість у ремеслах, спорті, організаційних заходах тощо. У пізнавальній діяльності знаходить реалізацію інтелектуальна і творча обдарованість різних видів. Щодо цього у світі спостерігається парадокс: суспільство, симпатизуючи обдарованості у різних сферах, з осторогою ставиться до інтелектуально обдарованих людей. Водночас, за прогнозами футурологів, на початку нового тисячоліття країни розділяться на три групи:
1) ті, що торгують ідеями, проектами, технологіями, скуповують "мозок" (найбагатші);
2) ті, що торгують радіотехнікою;
3) ті, що торгують сировиною і продукцією машинобудування;
4) ті, що торгують продукцією екологічно забруднених підприємств і робочою силою (найбідніші) Як бачимо, інтелект цінується найвище.
З огляду на спадковiсть або ж пiд впливом особливостей навчання й інших соціальних факторiв у деяких людей розвиваються певнi види iнтелекту сильніше за iншi, але всi вони необхіднi для максимальної реалізації особистостi.
Таким чином, аналіз праць вітчизняних та зарубіжних вчених дав змогу зробити висновок, що обдарованість - це комплекс задатків і здібностей, які за сприятливих умов дозволяють потенційно досягти значних успіхів у певному виді діяльності (чи діяльностей) порівняно з іншими людьми. Отже, обдарованість виступає як інтеграція різних здібностей з метою досягнення позитивних результатів конкретної діяльності.
співпраця обдарований сім'я педагогічний
2.2 Вивчення сімей учнів, їх виховного потенціалу
Успіх здійснення поставлених перед школою завдань щодо роботи з обдарованими дітьми багато в чому залежить від характеру тих взаємовідносин, які складаються між вчителем і батьками. Основою таких взаємовідносин повинні стати взаємодовірчі контакти. У їх створенні провідна роль належить вчителеві. Педагог повинен "володіти високо розвиненим почуттям відповідальності перед батьками за навчання і виховання дітей, постійно вивчати і всебічно знати сім'ї учнів; бути порадником, другом, довіреною особою кожної сім'ї, зберігати відомі йому сімейні таємниці; завжди пам'ятати про ранимість батьківських почуттів і не ображати їх нетактовною оцінкою недоліків в навчанні і поведінці дитини або тим більше публічним негативним висловлюванням про дітей; уміти показати дітям позитивні якості їх батьків і, спираючись на це, сприяти підвищенню їх авторитету; рахуватися з думкою батьків про свою діяльність, терпляче сприймати їх критичні зауваження в свою адресу, не забувати при цьому, що самокритичність педагога підіймає його авторитет в очах батьків" [32, 18].
Основну діяльність щодо забезпечення зв'язку школи та сімей, у яких виховуються обдаровані діти здійснює класний керівник.
Робота класного керівника початкової школи починається із вивчення сім'ї з точки зору виконання нею своєї виховної функції. Орієнтовна програма вивчення сім'ї, у якій виховується обдарована дитина може бути такою:
Структура сім'ї: склад (повна чи неповна), співвідношення поколінь у родині, кількість дітей.
2. Батьки: вік, освіта, професія, улюблені заняття.
3. Матеріальний добробут сім'ї.
4. Суспільно-педагогічна спрямованість життя сім'ї: ставлення дорослих до своєї професії, особисті моральні якості, ставлення до виховання дітей, спрямованість виховного впливу матері і батька, знання учня про суть трудової діяльності своїх батьків, їхню громадянську позицію, ставлення батьків до навчання дітей, виконання ними громадських доручень у класі, педагогічна активність батьків (участь у заходах, які проводяться для них у школі, обговорення з вчителем проблем виховання і навчання своїх дітей, допомога вчителеві у формуванні класного колективу). Які методи виховання використовують батьки: живи як живеться, наказ, тиск, жорсткий контроль, вседозволеність, побажання, переконання, піклування, оберігання від труднощів, задоволення всіх бажань дитини, покарання, пояснення, приклад, нотація, обмеження задоволень. Педагогічне кредо батьків у вихованні дитини. Виховання хлопчиків, дівчаток. Ставлення батьків до формування правильних відносин між дітьми. Виховання трудової підготовленості, орієнтації батьків відносно майбутньої професії дитини. Погляди батьків на майбутню сім'ю своєї дитини і підготовка дітей до ролі чоловіка або жінки. Ставлення сім'ї до самовиховання, стимулювання прагнення дитини вдосконалитись тощо.
5. Внутрішньосімейні стосунки:
а) стиль взаємин між батьками (авторитарний, демократичний, ліберальний);
б) ставлення батьків до дітей: теплота-вимогливість, теплота-дозвіл, холодність-дозвіл, холодність-вимогливість;
в) ставлення дітей до батьків: повага, любов, піклування, грубість, егоїзм;
г) відносним між дітьми у сім'ї, діти дружать з батьками і сестрами, допомагають їм у навчанні, ворожі стосунки, діти постійно конфліктують, намагаються завдати шкоди один одному (встановити причину);
д) загальна психологічна атмосфера в сім'ї: чи є у сім'ї порядок, оптимістичний настрій, чи все робиться хаотично, залежно від настрою будь-кого, дорослі і діти не привчені до порядку, нема постійного тону, сім'я живе емоційно бідно, замкнено;
е) виконання домашніх побутових справ у сім'ї: розподіл трудових обов'язків, спільне виконання трудомістких справ, участь дитини у домашній роботі;
є) дані про сімейну раду, чи є у сім'ї звичай радитись з важливих питань, чи залучаються діти до таких обговорень, як часто це відбувається.
Сімейні традиції: як у сім'ї відзначають свята календаря, сімейні дати, свята народного календаря, чи існують у родині сімейні реліквії, знання родоводу власної родини тощо.
7. Проведення вільного часу: як у сім'ї дорослі діти проводять вихідні дні, їхні захоплення, чи с загальні, улюблені для всіх заняття.
8. Педагогічні висновки вчителя про спрямованість спільної роботи з сім'єю, виправлення помилок у сімейному вихованні, підсилення потенційних можливостей виховного потенціалу сім'ї (план індивідуальної роботи з сім'єю на семестр) [78].
Формами вивчення вчителем виховного потенціалу сім'ї виступають:
- відвідування сім'ї учня;
- бесіди з батьками;
- листування з батьками;
- запрошення батьків до школи тощо.
Як переконує досвід, важливе місце у вивченні сімей обдарованих учнів посідає така форма роботи, як відвідування сім'ї, у процесі якого учитель знайомиться із умовами та особливостями сімейного виховання, із загальною атмосферою в будинку.
Відвідування сім'ї учня здійснюється за попередньою згодою батьків.
При першому знайомстві можна зробити деякі висновки про духовну і педагогічну спрямованість життя сім'ї, про її моральний мікроклімат, взаємовідносини з навколишніми людьми і один з одним, сімейних традиціях, організації життя, місці дитини в сімейному колективі.
Ознайомлення з побутовими умовами життя обдарованих учнів сприяє уявленню педагога про характер, інтереси та нахили дитини, її ставлення до батьків, старих і молодих членів сім'ї.
Вчитель повинен звернути увагу на те, як батьки стежать за дотриманням режиму дня дитини, виконання неї трудових обов'язків у сім'ї, наявність робочого місця для приготування уроків, домашньої бібліотеки з навчальною та художньої літературою.
Перший візит в сім'ю - відповідальний момент, що часто вирішує, чи будуть батьки обдарованої дитини довіряти вчителеві, прислухатися до його порад, чи налагодиться контакт і взаєморозуміння в питаннях виховання дітей в школі і в сім'ї. Вчитель заздалегідь готується до відвідування тієї або іншої сім'ї: дізнається її склад, матеріальне становище, з'ясовує, де працюють батьки, продумує можливі запитання членів сім'ї і відповіді на них, намічає, які відомості про дитину йому треба отримати.
Але перший прихід в сім'ю може не вирішити всіх питань, що цікавлять учителя. У таких випадках не треба поспішати, виявляти нетерпіння. Бесіда повинна протікати в доброзичливому, привітному, спокійному тоні. Бажано, щоб в розмові брали участь всі дорослі члени сім'ї: батько, бабуся, дідусь. Тому доцільно прийти до учня додому, коли вся сім'я в зборі. При першому відвідуванні сім'ї рекомендується знайти і відмітити те позитивне, що є в організації життя цієї сім'ї.
У бесіді з батьками обдарованих дітей вчитель дізнається про звички, стан здоров'я, рівні розвитку дитини; цікавиться, як спить дитина, їсть, чи любить займатися, трудитися, грати; чи є місце для занять і гри, чи досить воно освітлене і зручне дитині; яким чином батьки сприяють розвитку здібностей дитини тощо. При першому відвідуванні сім'ї вчитель звертає увагу і на те, які обов'язки має дитина в домі, який вони носять характер - епізодичний або постійний; чи надається дитині можливість діяти самостійно, або його опікають навіть в дрібницях. Дуже важливо з'ясувати, чи підтримують батьки учня інтерес до навчання, школи. Хоча зазвичай цього не робиться але ми вважаємо, що це є досить необхідно для обох сторін.
Якщо відвідування сім'ї проводиться до першого вересня, треба дати батькам практичні поради, розказати, як психологічно готувати дитину до нового етапу життя.
У сім'ї обдарованої дитини ми пропонуємо розказати про те, як допомогти йому безболісно звикнути до нових умов життя, включитися в шкільний колектив. Потрібно також підкреслити, що для успішного навчання обдарованих дітей необхідно виховувати у них посидючість, увагу, прагнення набувати знання. Порадити батькам поспостерігати: чи може дитина самостійно зайнятися справою і довести її до кінця, спокійно посидіти за столом під час малювання, розглядання книги, за їжею; чи уміє вона уважно вислухати дорослого, слідувати його порадам, вказівкам; чи може себе обслужити під час виходу на прогулянку, в процесі їжі, умивання. Звернути увагу треба і на те, як вона грає: цікаві чи і різноманітні сюжети гри, або вони обмежені вузьким змістом, чи доводить дитина задум до завершення, як поводиться з іграшками.
Серйозність відношення вчителя до хвилюючого батьків питання підвищує їх довір'я до школи, до навчання в ній обдарованої дитини. У присутності батьків вчитель розмовляє з дитиною, цікавиться тим, які книги він читає (сам або йому читають), в яку гру грає, з ким, як допомагає мамі, татові, що уміє робити.
Не треба при цьому відвідуванні говорити з батьками про складності, що зустрічаються в роботі вчителя, про те, як важко буває навчити першокласників читати і писати. Подібні розмови непокоять батьків, у них може з'явитися певне упередження проти школи. Разом з тим в бесіді з батьками треба звернути їх увагу на те, що навчання пов'язане з фізичним і розумовим напруженням. Природно, в такій розмові вчитель торкнеться і того, чи уміє дитина цінити працю навколишніх, чи знає про те, як і де працюють його близькі [61, 176].
Багато що у відносинах школи і сім'ї залежить від першої зустрічі, першої розмови батька майбутнього першокласника з вчителем, адміністрацією школи. Ця розмова звичайно буває при першому відвідуванні сім'ї, до початку навчального року, або ж, якщо вчитель не встиг відвідати цю сім'ю, при записі дитини в школу. Доброзичливий тон, готовність вислухати, терпляче відповісти на питання, розсіяти батьківські побоювання - обов'язкова умова цієї зустрічі.
В першій розмові з батьками не треба говорити про труднощі в організації роботи з обдарованими учнями. І хоч часто ця розмова обмежується отриманням документів і формальних відомостей про дитину і її сім'ю, треба постаратися, щоб у батьків з'явилася упевненість, що вчити і виховувати їх сина або дочку будуть кваліфіковані педагоги і для цього підготовлені все необхідні умови.
Вже тут батько повинен відчути, що вчитель зацікавлений в бесіді з ним. Тому не треба відповідати батькам односкладово, кажучи, що на всі питання вони отримають вичерпні відповіді на перших батьківських зборах. Особливо це відноситься до батьків першокласників - адже деякі з них, якщо дитина не ходила в дитячий садок, уперше розлучаються з ним і дуже хвилюються. Для батьків цих дітей така зустріч часто стає першим зіткненням з педагогами, зв'язок і взаємодія з якими у вихованні дітей з цього дня повинні увійти в звичку, стати законом. Це потрібно враховувати при проведенні цієї зустрічі [61, 109].
Увагу батьків потрібно зупинити на необхідності підготовки дітей до приходу в школу, і особливо тих, хто раніше не відвідував дитячий садок. Передусім, про свої тривоги і побоювання з приводу вступу в школу батьки не повинні говорити при дітях. Висловлювання типу "Не знаю, чи справиться він (вона)", "Ось підеш в школу дізнаєшся, як байдикувати" і т. п. насторожують, лякають дітей, формують у них неправильні уявлення про школу. Вчитель радить батькам розказати дітям про те цікаве, що вони дізнаються в 1 класі, чому навчаться [61, 110].
З першого відвідування вчитель виносить уявлення, якої лінії у взаємовідносинах з даною сім'єю треба дотримуватися, намічає план вимог, порад і рекомендацій. Але ніяких записів в присутності батьків, заміток не робить. Це може додати зустрічі формальний характер, сковувати, утрудняти бесіду, створювати враження складання протоколу.
Після відвідування сім'ї учитель робить короткі записи своїх спостережень, виділяє головне, намічає шляхи роботи з даною сім'єю.
Відвідування сім'ї у другий і третій раз вчитель планує, враховуючи результати попереднього знайомства, поведінку учня в класі, відношення батьків до своїх обов'язків, їх участь в житті школи. При повторному відвідуванні сім'ї вчитель вже знає, що треба порадити саме цим батькам в організації життя і виховному впливі на учня.
Прийшовши в сім'ю обдарованої дитини повторно, вчитель обов'язково перевіряє виконання своїх рекомендацій, даних в попередній раз. Цікавиться, що змінилося після першого відвідування сім'ї, чи вдалося батькам обладнати куток для занять і праці дитини, як дитина справляється з дорученими йому обов'язками, чи слухняний він, чи правдивий і т. д. Ці та інші питання може задати вчитель в бесіді з батьками. Головна його задача - з'ясувати, чи все можливе робиться в сім'ї для правильного виховання обдарованої дитини. Отримавши додаткові відомості, вчитель уточнює для себе індивідуальні особливості учня і в залежності від цього може дати батькам якісь нові рекомендації [61, 177].
Якщо поради не виконуються, треба більш настійно запропонувати їх виконати, пояснити, що це необхідне в інтересах дитини, а особливо обдарованої дитини. Домагаючись виконання своїх вказівок, вчитель повинен бути делікатним, уважним, враховувати можливості і умови сім'ї. Якщо в момент приходу вчителя, крім батька і матері учня, в будинку присутні і інші члени сім'ї, їх також треба залучити до бесіди. Наприклад, неувага вчителя до бабусі, яка, як це дуже часто буває, і займається в основному вихованням внука, може звести нанівець цей візит, а в деяких випадках навіть викликати конфлікт.
Вчитель повинен відвідувати всіх своїх учнів і з так званих благополучних сімей, і з неблагополучних. Йдучи в сім'ю, вчитель ставить перед собою завдання виявлення, узагальнення і поширення кращого досвіду сімейного виховання. Без таких відвідувань, без особистого знайомства з практикою виховання в кожній сім'ї цей досвід був би одностороннім, що базується тільки на поведінці дитини в класі і бесідах з батьками.
Досвід сімейного виховання вчитель збирає по крупицях. У одній сім'ї це може бути обладнання дитячого кутка, в іншій цікава організація дозвілля, культура спілкування, сімейні традиції. Особливо цікавий досвід організації в сім'ї спільної діяльності дорослих і дітей, їх спільної праці.
З метою вивчення особливостей виховання обдарованої дитини у сім'ї нами використовувався тест для батьків, які в подальшому нам допоміг у плануванні їх педагогічної освіти (додаток А).
На нашу думку, важливою формою вивчення учителем сім'ї є індивідуальна бесіда. Адже, кожний співрозмовник повинен уміти не тільки говорити, але і слухати. При знайомстві з батьками цього правила особливо необхідно дотримуватися. Вчитель при першій зустрічі в основному вислухує маму, тата, дідуся, бабусю, відповідає на їх питання. Розказуючи про вимоги, що пред'являються до дитини в школі, про ті нові умови, в яких вона має знаходитися, треба обов'язково підкреслити, що все це буде входити в життя дітей поступово, а вчителі постараються врахувати індивідуальні особливості і здібності учнів.
Індивідуальні бесіди, консультації, в процесі яких вони отримують відповіді на цікавлячі їх питання, сприяють встановленню тісного зв'язку, постійного контакту школи і сім'ї.
У індивідуальних бесідах батьки більш відверто і охоче розказують про ті проблеми, які часом можуть бути в сім'ї, про неспокій, який викликає поведінку дитини. Зміст індивідуальних бесід вчителя і батьків може бути самим різноманітним. Але головною їх метою завжди повинно залишатися педагогічна освіта батьків обдарованих дітей [61, 201].
У бесіді з батьками вчитель не стільки стверджує, скільки радиться, домовляється про спільні дії, методи і прийоми впливу на обдаровану дитину. Індивідуальні бесіди з батьками можуть відбуватися з їх ініціативи і з ініціативи педагога.
Не завжди батьки, помітивши щось негативне в поведінці дитини, самі звертаються за допомогою до вчителя. Деякі умовчують, а іноді стараються виправдати будь-який вчинок сина або дочки. У такому разі вчителі повинні самі шукати шляхи зближення з батьками: викликати їх на відверту розмову, старатися допомогти у вирішенні сімейних конфліктів, підказати шляхи впливу на дитину [61, 205].
Вирішивши, що необхідно поговорити з кимсь з батьків, вчитель заздалегідь домовляється про зручний для них час і місце. Коли батьки самі звертаються за порадою, вчитель, якщо не може відповісти на питання відразу, пропонує відкласти бесіду, щоб підготуватися і вже тоді дати кваліфіковану рекомендацію. До таких заздалегідь призначених бесід треба ретельно готуватися. Досвід шкіл показує, що добре визначити консультативний день і годину - раз в тиждень, в місяць. Це зручно батькам і поступово входить в звичку періодично спілкуватися з вчителем.
Розмовляючи з батьками обдарованих дітей про нестачі учня в поведінці, його вчинки, не треба обмежуватися констатацією фактичного становища справ і пропозицією "вжити заходів" або "суворі заходи". З одного боку, це замість користі може шкодити, штовхнувши розгнівану маму і обуреного тата до необдуманого застосування заходів покарання. В.Сухомлинський з цього приводу говорив, що саме в початкових класах треба гострозоро стежити, "щоб у матері не робилося жорстоким серце, а у дитини не потухло бажання бути хорошим". З іншої сторони, такі заяви кажуть про неспроможність вчителя, який як би признається у власній безпорадності. У таких випадках краще в спокійній обстановці разом з батьками обговорити ситуацію, що створилася і постаратися визначити спільну лінію впливу на учня. Не можна просто вказувати батькам на недоліки, проступки їх сина або дочки. Треба при цьому давати конкретні поради, за допомогою яких сім'я зможе вплинути на дитину. Відчуваючи увагу вчителя, його доброзичливість, значення, якого він надає питанням виховання, батьки поступово і самі починають більше приділяти уваги дітям, частіше заходити в школу, охоче розмовляти про навчання і поведінку своєї дитини.
Часто в школах спостерігається практика, коли для бесіди запрошуються тільки ті батьки, діти яких чимось провинилися. Це невірно. У цьому випадку кожна передбачувана зустріч з вчителем викликає неспокій, збентеження, а іноді і роздратовує. Плануючи бесіди, вчитель повинен вийти з того, що спілкування з батьками обдарованих дітей не повинне обмежуватися повчаннями, зауваженнями. Бесіди повинні бути взаємно цікавим, частіше приємним обміном інформацією, природним видом зв'язку батьків і школи.
Не можна розмовляти з батьками в присутності дитини, якщо не упевнені, що ваша похвала або осуд сина або дочки сприйметься правильно.
Часто бесіди з батьками допомагають знайти правильний підхід до обдарованого учня - адже близькі добре знають його і можуть багато що підказати, допомогти визначити причину того або іншого вчинку [61, 207].
Налагодження з батьками доброзичливих контактів відбувається легше, якщо вчитель будує спілкування цілеспрямовано, враховуючи ситуацію, заздалегідь продумує не тільки зміст бесіди, але і її хід, можливі варіації і несподівані повороти. Даючи поради, прагнучи, якщо це необхідно, внести корективи у виховні впливи батьків на дитину, треба пам'ятати, що пряме, нетактовне втручання у внутрішні справи сім'ї може викликати протест і нанести важко поправну шкоду. Адже кожний батько виховує своїх дітей так, як він вважає потрібним, виходячи з своїх знань, умінь, почуттів і переконань. Сторонньому, навіть вчителеві, який звичайно близький батькові, важко протистояти цьому. Та і чи треба? [48, 32].
У спілкуванні з батьками потрібно уникати повчального тону, повчальних зауважень. Це роздратовує батьків, відновлює проти втручання, як їм здається, в їх особисті справи. У роботі з батьками треба враховувати, що більшість батьків знають про свої обов'язки, прагнуть їх виконати, але не завжди уміють зробити це правильно. Обов'язок школи - допомогти їм в цьому.
Любов і повагу батьків вчитель завойовує передусім добросовісною роботою, чуйним відношенням до учнів. Без цього не можна розраховувати на співпрацю.
На нашу думку, вдумливий і серйозний педагог завжди знайде шлях до зближення і встановлення з батьками контактів, необхідних для вироблення загальних заходів впливу на обдаровану дитину. Але, обдумуючи шляхи і форми спілкування з сім'ями своїх учнів, педагог повинен пам'ятати про те, що ні в якому разі не можна йти на поводі у батьків. Не треба боятися робити при необхідності зауваження, треба категорично пред'являти ті або інші вимоги, домагатися виконання даних школою рекомендацій по вихованню дитини. В роботі з батьками школа повинна вийти з того, що основною метою цієї діяльності повинне стати зміцнення і розвиток сім'ї як одного колективу.
Велика соціальна значущість цілеспрямованого спілкування з сім'єю полягає в тому, що, направляючи по потрібному руслу впливи батьків на дітей, вчитель впливає і на перебудову внутрішньо-сімейних відносин, сприяє вдосконаленню особистості самих батьків, тим самим підвищує рівень загальної культури населення.
Вчителька початкових класів ЗОШ І-ІІІ ступенів пропонує таку тематику індивідуальних бесід з батьками обдарованих дітей: "Що таке обдарованість?", "Спілкування з обдарованою дитиною", "Як виявити обдарованість своєї дитини?", "Як розвивати нахили та здібності дитини?", "Розвиток почуття відповідальності в обдарованих дітей".
З досіву вчительки можна побачити також те, що досить ефективними в індивідуальній роботі з батьками обдарованих дітей є пам'ятки, які вручають батькам обдарованих дітей. Часто саме ці пам'ятки допомагають у вихованні обдарованих дітей в сім'ї.
Окрім того, у роботі з батьками обдарованих дітей ми пропонували їм ознайомитись із порадами Д.Льюїса щодо виховання обдарованої дитини.
Ще однією формою вивчення виховного потенціалу сімей, у яких виховуються обдаровані діти є листування з батьками. Ця форма співраці використовується вчителем для встановлення тісного контакту з батьками дитини. Зміст листів може бути присвячений різним темам: подяки, привітання, запитання і відповіді тощо. Лист передають батькам через дитину, попередньо ознайомивши її зі змістом. Найчастіше листування використовують, коли класний керівник не може зустрітися з батьками у них удома або запросити їх до школи.
Ця форма зв'язку з сім'єю практикується, як правило, в сільських школах, де батьки живуть на великій відстані від школи і підтримувати з ними безпосередній зв'язок важко. Проте й у міських школах листування дає змогу краще вивчити умови житія та домашньої роботи школярів і полегшує виховну роботу з ними. Наприклад, один класний корівник виявив, що кілька учнів майже не читають художньої літератури. Він написав листи батькам з проханням допомогти організувати позакласне читання. У листах класний керівник зазначив, які книжки бажано було б прочитати насамперед, і попросив проконтролювати позакласне читання. Водночас він просив повідомити, як проводять вільний час учні, чим вони цікавляться. Багато які батьки охоче відгукнулися на це прохання. Вони почали стежити за позакласним читанням. Зустрічаючись з класним керівником, а також у листах-відповідях вони розповідали про те, що і як читають їхні діти, в яких видах домашньої праці беруть вони участь, як проводять своє дозвілля.
Іноді в листах можна звернутися до батьків з запитаннями про утруднення в сімейному вихованні, з проханням повідомити, яку літературу вони читають з питань виховання дітей, порекомендувати їм нові книжки про виховання. Усе це дасть змогу краще організувати пропаганду педагогічних знань. З листування з батьками можна дізнатися, як учні додержують домашній режим, як проводять свої канікули, з ким вони дружать. Усе це дає змогу краще вивчити учнів і подати батькам конкретну допомогу у вихованні дітей.
Для листування з батьками використовують і учнівський щоденник. Класні керівники роблять у ньому короткі записи про ставлення учня до навчальних та громадських обов'язків, про порушення дисципліни й порядку. Батьки переглядають і підписують щоденник [61].
Вивчення виховного потенціалу сімей класним керівником здійснюється і під час запрошення батьків до школи доцільно здійснювати ретельно підготувавши інформацію про навчання дитини та особливості її поведінки. Як правило, класний керівник створює в довідній формі педагогічний паспорт в сім'ї учня, в яких занотовує найбільш характерні для кожної сім'ї відомості.
Запрошувати батьків слід не лише після того, як учень порушив дисципліну або почав погано вчитися. Іноді учень поводиться непогано, добре вчиться, але класному керівнику треба домовитися про організацію позакласного читання, про залучення його до якоїсь суспільне корисної роботи, про створення необхідних умов для розвитку обдаровань у певній галузі.
У ряді шкіл є "Куточки батьків". Тут можна переглянути й прочитати останні номери журналу "Сім'я і школа", ознайомитися з "Пам'ятками для батьків", прочитати стінну газету, випущену батьківським комітетом, дістати потрібну консультацію про виховання дітей.
Зустрічі з батьками в школі не лише корисні, а й необхідні. Вони дають змогу встановити тісний контакт між школою та сім'єю і своєчасно вжити заходів, щоб запобігти недолікам у навчанні чи порушенням дисципліни учнів.
На жаль, під час відвідання школи багато батьків цікавляться лише результатами навчальної роботи дітей, їхніми оцінками і поведінкою. А моральні якості їх не хвилюють. Батьки рідко питають про те, яку громадську роботу ведуть їхні діти в школі, які вони як товариші, чи допомагають відстаючим. Класним керівникам необхідно інформувати батьків не лише про навчальні справа дітей, а й про взаємини в класному колективі. Важливо разом з батьками шукати шляхи закріплення у школярів позитивних якостей та подолання недоліків у їхній поведінці [79].
Отже, навчання обдарованих дітей у початкових класах - найбільш сприятливий період як для ефективного впливу школи на сім'ю з метою залучення її до активної участі в розвитку спеціальних здібностей дитини. Для ефективного навчання та виховання обдарованої дитини вчителю необхідно детально вивчити виховний потенціал сім'ї, що допоможе їм у вихованні та навчанні цієї категорії молодших школярів.
2.3 Організація педагогічного всеобучу батьків обдарованих дітей з метою формування їх педагогічної культури
Важливе завдання освітнього закладу - допомогти батькам у виконанні ними функції вихователів. Під цими функціями розуміються не тільки створення гармонійним взаємин між батьками та дітьми, але й їхніх передумов, формування певного способу життя, доброзичливих взаємозв'язків осіб - членів родини.
Пріоритетним аспектом у роботі освітнього закладу з батьками є організація педагогічного всеобучу з метою формування їх педагогічної культури.
Педагогічна культура - це оволодіння особистістю педагогічним досвідом людства, ступінь його досконалості в педагогічній діяльності, досягнутий рівень розвитку його особистості [80].
Велика заслуга в розробці питань педагогічної культури належить видатному педагогові сучасності і В.О. Сухомлинському. "Педагогічна культура - це жива, творча педагогіка повсякденної творчої праці, та педагогіка, в якій теоретичні закономірності процесу впливу на духовний світ вихованця ніби зливаються з особистістю вчителя. Педагогічна культура - це, образно кажучи, техніка і технологія взаємодії майстра і об'єкта його праці... Багатогранність, різноманітність, відточеність, зразковий стан інструментів нашої творчості, уміння володіти ними так само тонко, як прекрасний музикант володіє скрипкою, - все це і є педагогічною культурою" [75].
Формування педагогічної культури батьків є частиною соціальної політики сучасного українського суспільства, оскільки послаблення інституту сім'ї - серйозна проблема соціальної політики держави.
Отже, формування педагогічної культури сучасної сім'ї - це процес виховання і перевиховання дорослих: батьків, інших членів родини, навіть опосередковано дітей, і який може бути корисним і необхідним і тим батькам, які не відчувають проблем, виховуючи своїх дітей.
Формування педагогічної культури батьків у сучасному закладі освіти здійснюється через такі форми:
- батьківські лекторії;
- батьківські збори;
- участь у тематичних конференціях з обміну досвідом сімейного виховання;
- вечори запитань і відповідей;
- консультації з проблем родинно-сімейного виховання;
- ознайомлення батьків з педагогічною літературою;
- батьківські читання;
- батьківські вечори [66].
З метою пропаганди педагогічних знань проводяться лекції для батьків на педагогічні теми. Зміст їх залежить від запитів та інтересів батьків, від конкретних завдань виховання та навчання. Батькам учнів початкових класів важливо розповісти про організацію домашніх занять, про режим школяра, про залучення дітей до роботи з самообслуговування. Батькам, діти яких відстають у навчанні, корисно розповісти про те, як допомогти дітям у навчальних заняттях, як контролювати виконання домашніх завдань [61, 221].
Лекції досягають своєї мети за умови, якщо вони проводяться регулярно й за певною програмою. У школах, як правило, проводять бесіди з батьками на такі теми: "Про відповідальність батьків за виховання дітей", "Трудове виховання обдарованої дитини", "Привчання обдарованих дітей до ощадливості", "Як допомагати обдарованим дітям у виконанні домашніх завдань", "Виховання старанності в обдарованих дітей у сім'ї", "Про заходи заохочення та покарання", "Виховання поваги до старших", "Про виховання послуху", "Значення режиму в вихованні", "Про виховання характеру", "Як керувати позакласним читанням у сім'ї".
Нами було розроблено та впроваджено у практику роботи вчителя початкової школи план роботи батьківського лекторію "Університет педагогічних знань".
На лекціях батьки не завжди можуть дістати відповіді па питання, що їх цікавлять. У великій аудиторії вони соромляться чи не мають можливості запитати лектора. Тому в школах чи в окремих класах слід провадити систематичні консультації з питань виховання дітей. Під час консультації батьки бесідують з досвідченим педагогом з будь-якого питання, перевіряють свою думку, перекопуються в правильності чи неправильності своїх методів виховання. Батьків, як правило, цікавлять такі питання, як слухняність дітей, подолання вередування та впертості, виховання нервової дитини, боротьба з лінощами та неорганізованістю школяра. Щоб відповісти на ці запитання, консультант з'ясовує особливості характеру дітей та умови сімейного виховання. Це дає змогу дати конкретніші відповіді на запитання батьків [61, 232].
Окрім лекцій, батьківський всеобуч реалізується і під час батьківських зборів.
Класні батьківські збори - це важлива форма зв'язку класного керівника з сім'єю. Збори проводяться на початку навчального року та наприкінці навчальної чверті, щоб ознайомити батьків з завданнями і станом навчально-виховної роботи в класі. На них обговорюють найважливіші питання виховання дітей у школі й у сім'ї. Добре підготовлені та вміло проведені вбори допомагають краще організувати виховання дітей. Класний керівник не може обмежуватися лише інформацією про підсумки успішності та про стан: дисципліни. Важливо ознайомити батьків з передовим досвідом сімейного виховання, допомогти розібратися в складних витаннях виховання дітей. Доцільно ознайомити батьків і з планами класного керівника [43, 15].
У методичному листі "Про роботу класного керівника" зазначається, що "поряд з педагогічною освітою на батьківських зборах відбувається обмін досвідом виховання дітей у школі та в сім'ї, обговорення вдалих і невдалих засобів і прийомів вихований, що їх використовують різні батьки. Досвідчені класні керівники прийшли до висновку, що помилки батьків у вихованні своїх дітей не завжди треба піддавати колективному обговоренню; враховуючи конкретну ситуацію, на них буває доцільно вказати батькам в індивідуальній бесіді".
Нерідко класні керівники проводять і тематичні збори. Мета їх - сприяти оволодінню батьками конкретними педагогічними знаннями, ознайомити з передовим досвідом виховання в сім'ї. Теми зборів намічаються залежно від конкретних виховних завдань та від запитів батьків. Само життя школи, класу підказує теми зборів [43, 19].
Так, вчителька ЗОШ при роботі з батьками обдарованих дітей під час батьківських зборів обговорює такі проблеми: "Як допомагати дітям добре вчитися?", "Привчання обдарованих дітей до посильної праці", "Проблеми виховання обдарованих дітей"
Як переконує досвід, тематичні збори не слід обмежувати доповіддю чи лекцією. Дуже важливо забезпечити обмін досвідом сімейного виховання. Так, на зборах, присвячених організації режиму школярів, батьки можуть розповісти про розпорядок дня дітей, про участь їх у посильній праці, про організацію позакласного читання. Перед зборами про привчання дітей до дисциплінованості класний керівник радить батькам поділитися досвідом про те, як вони привчають дітей до працьовитості, як контролюють їхнє навчання, як виховують у них навички та звички культурної поведінки. Маючи заздалегідь поставлені питання, батьки добре продумують їх і розповідають про свої утруднення у вихованні. Батьки - не лише слухачі, а й пропагандисти досвіду виховання. Вони не завжди можуть пояснити, як добилися успіху у вихованні. Завдання класного керівника - допомогти добре підготуватися до зборів [43, 21].
Готуючись до батьківських зборів, учитель повинен чітко визначити орієнтовний план проведення батьківських зборів:
1. Бесіда на педагогічну тему, яку готує вчитель чи інший спеціаліст (лікар, працівник соціальної служби, психолог).
2. Обмін думками.
3. Повідомлення вчителя про навчально-виховну роботу в класі.
4. Обговорення та вирішення питань, що стосуються життя класу.
5. Різне.
Перед проведенням батьківських зборів класний керівник має потурбуватися, щоб у класі було прибрано, провітрено. Бажано посадити батьків на місця, де сидять їхні діти - таким чином вони побачать робоче місце сина чи доньки, матимуть можливість познайомитися з батьками сусіда по парті.
Можна покласти перед батьками складений аркуш паперу, всередині якого написати індивідуальне звернення до батьків.
Класні батьківські збори мають тривати не більше ніж 1 год - 1 год 30 хв. Невимушене, емоційно забарвлене вступне слово вчителя створює доброзичливу атмосферу.
Після короткого вступу вчитель проводить бесіду на педагогічну тему. Зупиняючись на теоретичних та методичних аспектах проблеми, він обов'язково розкриває її стосовно конкретної ситуації життя даного класу, складу учнів та їхніх батьків. Характеризуючи учнів, потрібно відзначити успіхи тих, чиї батьки прислухалися до порад учителя.
Вчителю дуже важливо продумати проведення тієї частини зборів, що стосується організаційних питань. Якщо не приділити їй належної уваги, то батьки будуть поспішати, записувати тільки те, що безпосередньо стосується Їхньої дитини, намагатимуться уникнути доручень [51, 24].
Батьківські збори за проблемами, що на них вирішуються, поділяються на організаційні, тематичні та підсумкові. Але більш раціональною та дієвою формою цієї роботи є комбіновані збори, які комплексно розв'язують завдання, поставлені перед школою в соціально-педагогічній роботі з батьками.
Для ефективної організації батьківських зборів доцільно періодично проводити анкетування.
З метою налагодження зв'язку із батьками обдарованих учнів та планування роботи, спрямованої на формування педагогічної культури батьків нами було розроблено анкету для батьків, яка містила наступні питання:
1. Яку інформацію Ви хотіли б отримати на батьківських зборах?
2. Які питання виховання Вас особливо хвилюють?
3. Яку пресу Ви читаєте?
4. Чим Ви можете допомогти класному керівнику в роботі з дітьми класу?
5. На що вчителю слід звернути особливу увагу в роботі з Вашою дитиною?
Відповіді батьків на зазначені питання допомагають учителю організувати подальшу співпрацю з батьками обдарованих дітей.
Збори інколи проходять без активної участі батьків. Так бував тоді, коли класний керівник не підтримує контакту з сім'ями своїх учнів. Треба заздалегідь повідомити батькам порядок денний зборів. Корисно іноді порекомендувати їм прочитати з теми зборів статті в журналах "Сімейне виховання", "Батьки і діти". Не слід перетворювати збори на судилище над батьками тих учнів, які не встигають чи порушують дисципліну. На такі збори батьки намагаються не приходити або після них вдаються до тілесних покарань. Дуже погано, коли збори перетворюються на нудний монолог класного керівника з переліком оцінок і пропускні навчальних занять школярами. Треба берегти самолюбство батьків [12, 20].
Ще однією із форм організації всеобучу батьків щодо роботи з обдарованими дітьми є конференції.
Нерідко конференції охоплюють батьків ряду паралельних класів. Іноді їх проводять у масштабі школи. Досвід показує, що класні батьківські конференції мають багато переваг. Вони дають змогу залучити до активного обговорення поставлених питань багатьох батьків. До того ж обговорення на таких конференціях мав досить конкретний і дійовий характер. Батьки можуть тут обмінятися досвідом виховання дітей одного й того самого віку. Класний керівник аналізує досвід виховання тих дітей, яких він добре знає.
На конференції краще вести розмову не з усіх питань виховання, а за конкретними темами. Наприклад, можна провести конференції на такі теми: "Як привчити обдарованих дітей до праці?", "Про режим дня обдарованої дитини", "Відносини батьків та обдарованих дітей", "Самовиховання обдарованих школярів", "Чи є друзі в обдарованої дитини? Що є основою дружніх стосунків?", "Організація дозвілля обдарованих дітей", "Про літній відпочинок обдарованих дітей".
Конференції проводять орієнтовно за таким планом: вступне слово класного керівника про завдання та порядок проведення конференції, короткі доповіді (повідомлення) батьків з конкретних питань виховання дітей, виступи, підведення підсумків конференції директором школи або класним керівником. Іноді для учасників конференції організовують виставки педагогічної та художньої літератури, присвяченої питанням виховання, готують інструктивні матеріали ("Правила для учнів", "Орієнтовний режим школярів у сім'ї" та ін.) [61, 247].
Щоб привернути увагу батьків до активного обговорення, доцільно в запрошенні назвати основні питання, які обговорюватимуться. Наприклад, якщо конференція буде присвячена трудовому вихованню обдарованих школярів у сім'ї, можна назвати такі питання:
1. Які обов'язки виконує школяр удома?
2. Як він їх виконує?
3. Як виховується звичка до фізичної праці?
4. Як привчаються діти до пунктуальності та акуратності в праці?
5. Як розподіляються трудові обов'язки в сім'ї?
Під час підготовки та проведення конференції велику увагу приділяють з'ясуванню утруднень у вихованні дітей. Важливо показати шляхи подолання їх. При цьому слід спиратися на наявний досвід сімейного виховання. У заключному слові треба залучити більше прикладів з практики виховання, давати поради про те, як правильно виховувати дітей. Якщо ці поради спираються на досвід виховання, вони виявляються конкретнішими й дієвішими. Так, наприклад, вчителька Хмельницької ЗОШ №15, Багрій Надія Іванівна часто проводить конференцію для батьків обдарованих дітей на тему "Виховання у обдарованих дітей культури поведінки". До конференції готується виставка педагогічної та художньої літератури з цієї теми стенди з картинами, які викривають недоліки у вихованні культури поведінки в сім'ї. Конференцію відкривається коротким вступним словом класного керівника. Який вказує на її завдання та характерні труднощі у вихованні культури поведінки. Батьки виступають з повідомленнями з таких питань: як ми виховуємо ввічливість у дітей, наш досвід виховання чуйного і дбайливого ставлення до людей (до старших, товаришів, до маленьких дітей), про виховання культурних навичок під час їжі, як ми викорінюємо некультурні звички у підлітків [63, 64].
Після цього виступають інші батьки. Вони діляться досвідом виховання, висловлюють міркування про подолання утруднень, що трапляються під час формування культури поведінки в підлітків. З ряду питань виникають гарячі дебати. Класний керівник у висновках вказує на цінний досвід, нагромаджений батьками, на необхідність широкого використання його, дає відповіді на запитання, з яких батьки не прийшли до одностайної думки.
З метою поширення педагогічних знань і подання допомоги батькам у вихованні дітей у школі проводять вечори запитань і відповідей. Запитання, як правило, подають у письмовому вигляді заздалегідь. Додаткові ж запитання можна ставити й в усній формі на вечорі. Для відповідей на запитання залучають не лише спеціалістів з педагогіки, а й психологів, медиків, юристів.
Окрім того, батьки набувають педагогічних знань не лише на зборах та конференціях, доповідях і лекціях, а й з літератури, присвяченої питанням виховання. Останнім часом видано чимало книжок, брошур та збірників статей про виховання в сім'ї. Важливе завдання школи - ознайомлювати батьків з цією літературою.
Вивчення досвіду роботи ЗОШ І-ІІІ ступенів, показало, що класні керівники організовують читання та обговорення окремих розділів з книжок або статей з журналів, присвячених питанням, що цікавлять батьків. Так, окремими вчителями проводяться колективні читання та обговорення окремих розділів з "Книги для батьків" А. Макаренка, його "Лекцій про виховання дітей".
З особливим інтересом слухають батьки й статті, які друкуються в сучасній періодиці. При цьому аналізуються помилки в сімейному вихованні, даються поради про різні заходи впливу, про правильну організацію життя дітей у сім'ї. Багато цікавого і повчального знаходять батьки у "Листах читачів", що публікуються у журналі. У них розповідається про досвід сімейного виховання, про утруднення у виховній роботі та про шляхи їх подолання.
Під час зустрічей з батьками слід рекомендувати їм нові книжки та брошури про виховання дітей. Можна попросити батьків виступити на батьківських зборах з доповідями, наприклад, такі теми: "Як у "Книзі для батьків" А.Макаренка висвітлюються питання трудового виховання дітей", "Лекція А.Макаренка про батьківський авторитет". Корисно підготувати й читацьку конференцію для обговорення проблем сімейного виховання. На цій конференції після вступного слова класного керівника виступають батьки з повідомленнями з окремих питань обговорюваних книжок.
У процесі співпраці з сім'єю школа має формувати уявлення батьків про те, що успіх виховання дітей великою мірою залежить від їхнього авторитету. Чим вищий авторитет дорослих, тим дужче впливають вони на формування характеру та на поведінку дітей. Авторитет не дається від природи. Він створюється наполегливою працею, завойовується доброю роботою. Основа батьківського авторитету - це життя і робота батьків, громадське обличчя, їхня поведінка. Авторитет батьків багато в чому залежить і від їхнього політичного та загальнокультурного рівня, від зростання їхньої громадської активності.
Зростання авторитету дорослих - необхідна умова ефективності їхнього виховного впливу. Відомо, що діти не народжуються хоробрими чи боягузами, працьовитими чи неробами, правдивими чи брехунами. Вони можуть стати такими під впливом виховання та навколишнього середовища і насамперед під впливом батьків. Звичайно, вони успадковують від батьків не лише колір очей, волосся, а й деякі риси темпераменту, що визначаються типом вищої нервової діяльності. Проте, вирішальний вплив на їхній розвиток справляв постійне спілкування з іншими людьми, передусім з батьками.
Батьківські читання - дуже своєрідна форма роботи з батьками, що дає їм можливість не тільки слухати лекції педагогів, але й самостійно вивчати літературу з проблеми. Батьківські читання допомагають багатьом сучасним батькам переглянути свої погляди на виховання, познайомитися з традиціями виховання дітей в інших родинах, по-іншому подивитися на свою дитину і своє ставлення до неї. У ході батьківських читань можна формувати батьківську культуру, кругозір у межах певної проблеми [66, 65].
Батьківські вечори - форма роботи, яка чудово згуртовує батьківський колектив: такі вечори проводяться в класі один-два рази на рік у присутності дітей або без них; це свято спілкування з батьками друзів дитини, свято спогадів власного дитинства й дитинства своєї дитини; це пошук відповідей на запитання, які ставить перед батьками життя. Батьківський вечір - це нагода класному керівникові знайти однодумців і помічників у вихованні дітей і формуванні дитячого колективу [66, 51].
Усі ці заняття сприяють підвищенню рівня педагогічної культури батьків, їхньої психолого-педагогічної компетентності в питаннях сімейного виховання, виробленню єдиних підходів усіх членів родини і педагога до виховання дитини. Дуже важливим є залучення батьків до визначення тематики занять і заходів.
Особливо ретельно спланованого індивідуального підходу потребує робота з багатодітними, неповними та неблагополучними сім'ями, у яких виховуються обдаровані діти. Якщо в школі одночасно навчається троє і більше дітей з однієї сім'ї, батькам складно відвідувати і всі батьківські класні збори, і заняття класного педагогічного всеобучу. Можливо, більш вдалими для них формами роботи стануть заняття загальношкільного педагогічного всеобучу, листування з класним керівником, відвідування консультативних пунктів. Школа повинна стати багатодітним сім'ям надійною опорою та партнером.
Допомогу таким сім'ям щодо поліпшення їхніх матеріальних умов, розв'язання фінансових питань, забезпечення навчального процесу і відпочинку дітей рекомендуємо організувати зусиллями громадськості (йдеться про піклувальні ради, батьківські ради школи).
2.4 Корекція виховної діяльності сімей з різним типом сімейного благополуччя
Одним із суттєвих напрямів діяльності вчителя початкової школи є корекція виховної роботи сімей з різним типом сімейного благополуччя, в яких виховуються обдаровані діти.
Ця робота повинна починатись з глибокого та змістовного вивчення вчителем обдарованих учнів, умов життя, побуту, взаємин між дорослими та дітьми, особистості кожного з батьків, рівня їх загальної та педагогічної культури. Сучасні сім'ї різноманітні, і від того, в якій саме живе дитина, залежить, яким змістом наповнюється процес формування її особистості. Умовно сім'ї поділяють на благополучні та неблагополучні.
Благополучна сім'я - сім'я з високим рівнем внутрісімейної моральності, духовності, координації та кооперації, взаємної підтримки та взаємодопомоги, з раціональними способами вирішення сімейних проблем.
Її благополуччя забезпечується гуманністю у взаєминах, вмінням любити і поважати одне одного. У ній існує висока координованість дій при вирішенні внутрісімейних проблем, взаємоповага і взаєморозуміння формують позитивну моральну атмосферу. Дитина почуває себе рівноправною в сімейному колективі: її люблять, але не балують, залучають до сімейної праці, водночас враховують її особисті інтереси та потреби. Матеріальна забезпеченість та освітній рівень батьків сприяють зміцненню дружби між батьками та дітьми, їх бажанню проводити разом вільний час, у довірливому спілкуванні вирішувати всі питання сімейного життя. Діти цінують поради батьків, наслідують їх особистий приклад. У нормальній сімейній атмосфері дитина росте доброзичливою, гуманною, спокійною та оптимістичною. В неї формуються такі цінні соціальні якості, як доброта, взаємоповага, почуття впевненості.
Сучасні благополучні сім'ї мають і певні особливості: деякі батьки намагаються не стільки "формувати" особистість дитини, дисциплінувати її, скільки допомагати в її індивідуальному розвитку, добиватися емоційної єдності, розуміння, співчуття; в інших батьків мета - підготувати дитину до життя за допомогою тренування її волі, навчання на їх погляд необхідним та корисним навичкам. Є батьки, які, крім цього, ще й прагнуть жорстко контролювати не тільки поведінку, а й внутрішній світ дитини, її думки, бажання тощо. Це призводить до глибоких сімейних криз, конфліктів, втрати навіть зовнішніх ознак благополучної сім'ї. Душевний дискомфорт змушує дитину шукати притулку в різних соціальних середовищах.
Неблагополучна сім'я - сім'я, яка через об'єктивні або суб'єктивні причини втратила свої виховні можливості, внаслідок чого в ній виникають несприятливі умови для виховання дитини [78].
Важливо, щоб вчитель не тільки виявив основну причину неблагополуччя, а і його витоки, закладені в особистості батьків, визначив найбільш істотні помилки у сімейному вихованні та шляхи їх усунення, окреслення можливих застосувань індивідуального підходу до членів таких родин.
Класний керівник передусім звертає увагу на такі типи сімей:
- неповні сім'ї;
- дискантні сім'ї;
- сім'ї, що утворені внаслідок повторних шлюбів: діти виховуються нерідним батьком або матір'ю;
- сім'ї, в яких виховні функції здійснюють виховальники чи опікуни;
- сім'ї, які перебувають за межею бідності.
Завдання педагога - встановлення контакту з дитиною, аналіз стосунків, які складаються у сім'ї, залучення шкільного педагога та соціального педагога за необхідності. Як правило, класний керівник стикається з труднощами виховання учнів і з дисфункційних сімей (в яких батьки зловживають алкоголем або/та наркотиками, знаходяться в місцях позбавлення волі, спонукають дітей до асоціальної поведінки). Якщо змінити вплив такої сім'ї неможливо, класний керівник має право клопотати про ізоляцію дитини та позбавлення батьківських прав, залучення правоохоронних органів та громадськості [9, 11].
Корекція виховної діяльності дисфункційних родин повинна починатися з глибокого і змістовного вивчення вчителем умов життя, побуту, взаємин між дорослими і дітьми, особистості кожного із батьків, рівня їх загальної та педагогічної культури. Учителеві необхідно не лише виявити основну причину неблагополуччя, але й його витоки, що закладені в особистості батьків, інших дорослих членів сім'ї, визначити найістотніші помилки в сімейному вихованні та шляхи їх усунення, тобто окреслити можливості застосування індивідуального підходу до членів таких родин на батьківських зборах, із обов'язковим дотриманням педагогічного такту, доброзичливим ставленням до батьків і дітей, із врахуванням індивідуальних особливостей родини, демонструючи вміння розуміти труднощі та негаразди, з опорою на позитивне в особистості кожного з дорослих і дитини, вірою у можливість поліпшення морально-психологічного клімату родини за умови копіткої роботи, розумінням специфічності випадку сімейного неблагополуччя, торкнутися проблеми і запропонувати обговорити її на батьківських зборах, щоб окреслити шляхи роботи з такою сім'єю (або сім'ями).
Такий підхід вимагає від учителя спеціальних професійних умінь, обов'язкового дотримання педагогічного такту, доброзичливого ставлення до батьків і дітей у будь-яких ситуаціях [50].
Найважливішими умовами роботи вчителя з неблагополучними сім'ями є врахуванням індивідуальних особливостей кожної родини, вміння зрозуміти труднощі та негаразди, опора на позитивне в особистості кожного з дорослих і дитини, віра в можливість покращання морально-психологічного клімату родини за умови копіткої роботи з нею, розуміння специфічності кожного випадку сімейного неблагополуччя.
Учителю при організації корекції виховної діяльності в таких сім'ях необхідно враховувати, що останнім часом спостерігається тенденція до збільшення кількості неповних сімей, які утворилися внаслідок розлучення, смерті одного з батьків тощо, такі родини повинні обов'язково бути на обліку психологічних служб, а робота з такими сім'ями має бути спланована класним керівником (учителем початкових класів) спільно із психологом, соціальним педагогом. Доцільно звернути увагу на сім'ї, що утворились у результаті повторних шлюбів, і діти в них виховуються нерідним батьком чи матір'ю, а також на сім'ї, у яких виховні функції здійснюють піклувальники чи опікуни. Завдання вчителя - допомогти встановити контакт з дитиною, проаналізувати стосунки, які складаються в сім'ї.
Допомогою в організації сімейного виховання одиноким матерям, батькам стануть спеціальні факультети університетів педагогічних знань, індивідуальні форми роботи, ретельно сплановані класним керівником. Необхідно тримати такі сім'ї на особливому обліку школи, піклувальної ради, у разі потреби здійснюючи потрібні заходи щодо матеріального забезпечення навчання, розвитку і виховання дітей.
Доцільно наголосити на необхідності тісної взаємодії психологічної служби школи і вчителя. Саме практичнийпсихолог повинен допомогти педагогам і батькам знайти вихід з конфліктної ситуації, оволодіти навичками та прийомами міжособистісного спілкування.
Робота з батьками і сім'ями учнів - один з найважливіших напрямів діяльності сучасного вчителя і одночасно одна з "найвужчих" ланок у його практичній діяльності. В зв'язку з цим значно зростає актуальність підготовки вчителів, класних керівників до проведення роботи з батьками, організації їх педагогічного всеобучу.
Помилки в етичному вихованні обдарованих дітей нерідкі в сім'ях, де росте одна дитина. Єдині діти живуть серед дорослих, мало спілкуються з однолітками і поступово починають усвідомлювати винятковість свого становища, а іноді і користуватися цим. Часто батьки таких дітей самі займають неправильну позицію у відносинах з ними. У одних разах дітей понадміру балують, виконують всі їх примхи, постійними турботами обмежують самостійність, знижуючи тим самим можливість нормального розвитку. У інших, покладаючи на дитину всі свої надії і переоцінюючи її ще незміцнілі сили, батьки займають весь вільний від школи час сина або дочки заняттями музикою, іноземною мовою, фігурним катанням, художньою гімнастикою і т. д. В результаті - з життя дитини йдуть дитяча гра, забави, дитяча безпосередність, спілкування з однолітками. Оскільки ці діти спілкуються майже виключно з дорослими, у них згодом намічається тенденція до передчасного дорослішання. Вони ростуть маленькими резонерами: завжди все знають, про все мають власну думку, безцеремонно втручаються в розмову, безапеляційно відстоюють свої думки, прагнуть уразити співрозмовника великою кількістю відомостей, часто поверхневих знань [79].
Спостереження багатьох вчителів показують, що в сім'ях, де діти повсякденно спілкуються з братами і сестрами, вони ростуть більш життєдіяльними, швидше налагоджують контакти, знаходять своє місце в колективі. Розмовляючи з батьками, що мають одну дитину, доцільно зупинити їх увагу на наступних питаннях [61, 199]:
1. Розвиваючи здібності дитини, не треба виховувати в ньому свідомість своєї винятковості. Це майже завжди приводить до розчарування, незадоволення, конфліктів з товаришами. А нездійснені підвищені домагання, поразки в спорах, іноді і в сварках з однолітками хворобливо позначаються на таких дітях.
2. Приділяючи увагу єдиній дитині, треба стежити, щоб у нього не вкоренилися егоїстичні схильності. Егоїзм народжує вимогливість, претензії до навколишніх. Деякі батьки, засліплені любов'ю до своєї єдиної дитини, іноді не помічають або не вважають потрібним помічати недозволенність його вчинків. У інших же це викликає протест, недоброзичливість. Діти не люблять тих, хто прагне виділитися. І дитина, не привчена до справедливої оцінки своїх вчинків, більшість з яких оцінювалася дорослими позитивно (навіть якщо вони і не були такими), попадаючи в новий колектив, довгий час не може знайти в ньому своє місце, фактично і в колективі залишається самотнім.
3. У сім'ях, де росте єдина обдарована дитина, доцільно заохочувати і навіть самим організовувати його спілкування з однолітками: запрошувати їх в гості, декількома сім'ями ходити в театр, на екскурсії і т. д. Зустрічей з дітьми тільки в класі для задоволення потреби дитини в спілкуванні недостатньо. Вдома, в сім'ї, в кругу близьких людей в ньому розкриваються нові риси і якості. Тут він господар, що приймає гостей. Закони гостинності примушують бути більш поступливим, доброзичливим, дбайливим.
Про виховання в сім'ї єдиної дитини вчитель говорить в індивідуальній бесіді. Можна організувати консультацію для окремої групи батьків. У цьому випадку батьки зможуть обмінятися думкою, порадитися один з одним, перейняти чийсь досвід.
Зустрічаються труднощі у вихованні дитини, де конфлікти між батьком і матір'ю переходять кордони всередині - сімейних розбіжностей. Задача, яку повинна вирішити школа в роботі з неблагополучними сім'ями, - спробувати всіма засобами забезпечити охорону інтересів дитини. А це означає так вплинути на батьків, щоб вони усвідомили відповідальність за зростаючу людину, відчули б свою провину, згубність свого способу життя і, головне, щоб вони захотіли перебудувати життя, змінити сімейний устрій, характер взаємовідносин. Тут потрібно використовувати всі можливі форми і методи роботи: переконання, роз'яснення, приклад інших батьків, посилений контроль [13, 177].
Особливо великі труднощі представляють сім'ї, в яких батько або мати п'ють. І навіть якщо пияцтво не має злісної форми, а виражається в застіллях, періодичному вживанні спиртного, вчитель бере такі сім'ї під особливий контроль. Він регулярно відвідує цю сім'ю, цілеспрямовано проводить з батьками індивідуальні бесіди. З іншого боку, страх перед сімейними бешкетами робить дітей боязкими, невпевненими в собі. Часто в таких сім'ях діти через несправедливе поводження з ними зростають злісними, мстивими, брехливими. З'являються нервові тики, страхи, заїкання, нічне нетримання сечі, нав'язливі рухи, поганий сон. Такі умови сімейного життя дуже негативно позначаються на особистості обдарованої дитини.
Працюючи з різними типами сімей, у яких виховуються обдаровані діти, класний керівник має дотримуватися низки рекомендацій.
1. Сім'я, в якій "важкі" батьки. Це часто одинока мати, якій дитина заважає влаштувати особисте життя. Атмосфера в такій сім'ї характеризується холодністю, байдужістю. Для досягнення контакту з такою сім'єю класний керівник може застосувати таку стратегію:
- розташувати матір до себе, заручитися довірою, якщо вона поставиться насторожено, не поспішати ображатися;
- спробувати подивитися на себе очима матері. Це допоможе краще зрозуміти і контролювати своє до неї ставлення;
- зацікавити долею підлітка, пробудити відповідальність за його і її, матері, майбутнє;
- делікатно, тактовно доторкнутися до потаємних почуттів, природного бажання матері влаштувати своє особисте життя, пробудити в ній потребу в душевних контактах з дитиною, в обміні думками, спільному вирішенні повсякденних життєвих проблем. Спробувати відкритися дитині, розповісти їй про плани свого особистого життя.
2. Сім'я, де панує бездоглядність. У сім'ях цього типу батьки, як правило, вживають алкоголь. Для батьків і матерів характерною є обмеженість, бідність почуттів, відсутність духовних зв'язків з дітьми. Завдання класного керівника - терпляче, без повчання і докорів довести батькам згубність їх "способу життя" на зростаючу особистість, звернути увагу на випробувані підлітком переживання, біль, сором і образу за батька й матір, провідних аморального життя. З'ясувати, хто з батьків має найбільший авторитет у сім'ї, хто може стати опорою у зміні досвіду, умов життя. Підлітка необхідно включити в більш широке спілкування з оточуючими людьми, морально підтримати, встановити контроль.
3. Сім'ї, які характеризуються педагогічної неграмотністю батьків. У такій сім'ї батьки не розуміють дітей, виявляють повне незнання методів впливу, недооцінюють значення сімейного виховання, підривають авторитет школи і вчителів. Завдання класного керівника - сформувати у батьків потребу в педагогічних знаннях через проведення з ними консультацій, включення в систематичну і методичну роботу школи з батьками учнів. І ще: навіяти думку про те, що всі діти потребують освічених батьків.
4. Сім'ї, в яких віддається пріоритет матеріального благополуччя над духовним життям. У таких сім'ях діти, як правило, ростуть егоїстами, практичними споживачами. І батьки ці якості заохочують. Завдання класного керівника - змінити орієнтацію батьків тільки на матеріальні цінності, зацікавити внутрішнім духовним світом. Добре допомагає "дипломатичний підхід" при зустрічах з батьками вдома, у школі використовувати непрямий вплив, спираючись на їхні здорові інтереси, наводячи при цьому приклади з життя інших родин, на служіння людям, доброту, благородство вчинків.
5. Сім'ї, в яких батьки пред'являють дітям завищені вимоги, які межують з жорстокістю. У таких сім'ях дітей карають, часто фізично, за найменшу провину. І, як результат, діти ростуть жорстокими і озлобленими. Завдання класного керівника - довести батькам, що з дитиною необхідно спілкуватися як з рівним, відмовлятися від дій з позиції сили, ставитися до нього як до людини, яка має право на самостійність і повагу, що терпіння і поблажливість до дитини - головний засіб у вихованні.
Окрім зазначених рекомендацій, у роботі із неблагополучними сім'ями педагог має дотримуватись і низки принципів:
1. Незвинуваченість сім'ї.
2. Індивідуальний підхід.
3. Постійний контакт із сім'єю впродовж тривалого часу.
4. Правильно побудовані взаємовідносини між сім'єю та вчителем.
5. Повага до членів сім'ї.
6. Орієнтація на позитивний потенціал сім'ї, на її здатність до самовдосконалення.
7. Гнучке залучення широкого спектру методів і прийомів у роботі вчителя-вихователя [78].
Отже, педагогічне середовище розвитку дитини створюється в процесі сімейного виховання, залежить від типу сім'ї. Розуміння цього педагогами сприяє поглибленню зв'язків з нею, пошуку можливостей щодо корекції сімейного виховання, підвищення педагогічної культури батьків, захисту дитини від несприятливого впливу неблагополучної сім'ї.
Висновки
Організація спільної роботи школи і сім'ї у роботів з обдарованими дітьми є особливо актуальною і значимою проблемою сьогодення.
Сімейне виховання - це природна і постійно діюча ланка виховання, що обумовлює розвиток людини на всіх стадіях її життя. Тому у своїй виховній діяльності система освіти має спиратися на сім'ю, підвищувати її психолого-педагогічну культуру, активно впливати на взаємини між її членами.
Спільна робота школи з сім'ями у яких виховуються обдаровані діти має ґрунтуватися на принципах гуманістичної педагогіки: пріоритетності сімейного виховання, громадянськості, демократизму, гуманізації взаємин педагогів і батьків, ретроспективності, педагогізації батьків.
Проведена нами дослідницька робота з проблеми співпраці школи та сім'ї у роботі з обдарованими дітьми дала змогу дійти таких висновків:
1. Аналіз психолого-педагогічної літератури показав, що проблема співпраці школи та сім'ї знайшла своє відображення у працях давніх мислителів, педагогів-класиків та педагогів-новаторів, серед яких, зокрема: Аристотель, Я.Коменский, Ж.Руссо, Г. Песталоцці, М. Барановський, Я.Корчак, А. Макаренко, В.Сухомлинський, К.Ушинський та ін.
2. Розкриваючи науково-теоретичні засади співпраці школи з батьками обдарованих учнів початкової школи ми з'ясували, що оптимізація взаємодії школи і сім'ї - необхідна умова успішного виховання і навчання дітей. Там, де вчителі і батьки виступають єдиним фронтом, там звичайно краще поставлена навчально-виховна робота школи і правильно організовано виховання дітей у сім'ї.
У цих відносинах школи та сім'ї нерідко зустрічається багато недоліків, серед яких: відсутність яких-небудь контактів в педагогічному впливі на дитину; вчитель іноді має невизначене уявлення про батьків учня, а батьки знають про вчителя тільки зі слів дитини; взаємне або одностороннє невдоволення один одним, мовчазне або відкрите несхвалення дій один одного, недовір'я і зневага аж до яскраво вираженої неприязні, часом перехідної у взаємні образи і приниження людської гідності, в гострий конфлікт, в який неминуче залучаються і діти, і який, внаслідок цього, не може не надавати руйнівної дії на педагогічний процес.
Окрім того, у процесі співпраці школи та сім'ї виникає низка протиріч: протиріччя, зумовлені труднощами і складностями процесу навчання і виховання; протиріччя, зумовлених відмінністю в типі відносин школи і сім'ї до дитини; протиріччя, пов'язані з різним рівнем педагогічної підготовки сторін; протиріччя, що виникають під впливом різної інформованості сторін про дитину та неадекватне встановлення вимог сторін. Їх усунення є важливим завданням вчителя початкової школи.
3. На основі вивчення психологічної літератури ми з'ясували, що поняття "обдарованість" є досить багатогранним,оскільки немає єдиного підходу до розкриття змісту цього поняття. Так, поняття "обдарованість" визначається науковцями як: якісно своєрідне сполучення здібностей (Б.Тєплов); індивідуальна своєрідність здібностей людини (Г.Костюк); набір здібностей (Н.Лейтес); сукупність особистісних характеристик людини (Л.Слободянюк); високий рівень розвитку загальних і спеціальних здібностей (В.Чудновський В.Юркевич); індивідуальна потенціальна своєрідність задатків людини (С.Гончаренко); єдність трьох характеристик: інтелектуальні здібності, креативність і наполегливість (Дж. Рензуллі).
У контексті нашого дослідження під обдарованістю ми розуміємо комплекс задатків і здібностей, які за сприятливих умов дозволяють потенційно досягти значних успіхів у певному виді діяльності (чи діяльностей) порівняно з іншими людьми. Отже, обдарованість виступає як інтеграція різних здібностей з метою досягнення позитивних результатів конкретної діяльності.
4. На основі врахування недоліків в організації співпраці сучасної початкової школи із батьками обдарованих дітей нами було визначено та обґрунтовано напрями спільної роботи школи і сім'ї у роботі з обдарованими дітьми, а саме: вивчення сімей учнів, їх виховного потенціалу; організація педагогічного всеобучу батьків обдарованих дітей з метою формування їх педагогічної культури; корекція виховної діяльності сімей з різним типом сімейного благополуччя. У практиці сучасної початкової школи використовують найрізноманітніші форми і методи роботи з батьками обдарованих учнів, спрямовані на реалізацію вище перелічених напрямів: педагогічний лекторій, позакласний педагогічний всеобуч, університет педагогічних знань, конференція батьків з проблем виховання обдарованих дітей, класні батьківські збори, відвідування батьків вдома, листування, ознайомлення батьків з психолого-педагогічною літературою, виконання батьками практичних рекомендацій, прохань.
Однак проведене нами дослідження не претендує на вичерпне розв'язання поставленої проблеми. Подальшого вивчення потребують такі аспекти:
- форми спільної роботи школи та сім'ї у вихованні обдарованих учнів початкової школи;
- методи спільної роботи школи і сім'ї у роботі з обдарованими дітьми;
- умови організації та керівництва співпрацею початкової школи з батьками обдарованих дітей.
Їх вирішення буде сприяти поліпшенню організації спільної роботи школи і сім'ї у роботі з обдарованими дітьми.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Азаров А.П. Семейная педагогика / Азаров А.П. - М., 1985. - 238 с.
2. Алексєєнко Т. Ціннісні орієнтири сімейного виховання / Т. Алєксєєнко // Рідна школа. - 2007. - №10. - С.69-72.
3. Аристотель. Политика / Аристотель// История зарубежной дошкольной педагогики. - М.: 1994. - С.25-27.
4. Барановський М. Педагогіка: для семинарий учительских і учителів шкіл народних / Барановський М. - М.: Руска Школа, 1991. - 234 с.
5. Бардман А. М. Воспитание детей в семье / Бардман А.М. - М.: Педагогика, 1972. - 160с.
6. Барташнікова І. А. Розвиток уваги та навиків навчальної діяльності у дітей 5-7 років / Барташнікова І. А., Барташніков О. О. - Т.: Богдан, 1998. - 48 с.
7. Барташнікова І.А. Розвиток уяви та творчих здібностей у дітей 5-7 років / Барташнікова І.А., Барташніков О.О. - Т.: Богдан, 1998 - 88 с.
8. Барташнікова І.А. Як визначати рівень розумового розвитку дитини? Діагностика готовності дітей до навчання в школі. Тести для дітей 5-7 років / Барташнікова І.А., Барташніков О.О. - Т.: Богдан, 1998. - 84с.
9. Бех І.Д. Особистість народжується в сім'ї / І.Д.Бех // Початкова школа. - 1994. - №2. - С. 8 - 10.
10. Бибрик Р. Монолог... или диалог?: [закономерности развития и формирования побуждений детей в семье] / Бибрик Р., Орлов А.Б. - М.: Знание, 1996. - 80 с.
11. Борисова М. Кіровоградський колегіум: вчора, сьогодні, завтра / М. Борисова // Обдарована дитина. - 2002. - С. 2-6
12. Біанко де Бланко. Батьківські збори: Плюсы и минусы обучения за границей / Біанко де Бланко // Журнал для батьків. - 2008. - №1. - С.22-25.
13. Боришевський М. Сімейне виховання, гарант морального становлення особистості / М. Боришевський // Початкова школа. - 2005. - №4. - С. 17-19.
14. Буграк М. Національна програма "Освіта Прикарпаття" : формування виховного ідеалу / М. Буграк // Голос Покуття. - 1996. - 24 січня.
15. Вишневський О. Концепція демократизації українського виховання / Вишневський О. К. : Школяр, 1997. - 128 с.
16. Водзинский Д. И. Семейно-бытовая культура / Водзинский Д. И. - Мн. : Нарасвета, 1987. - 255с.
17. Волкова С.С. Как воспитать здорового ребенка / Волкова С.С. - К. : Радянська школа, 1981. - 93 с.
18. Вохмянин Г.И. Не подлежит оправданию / Волхмянин Г.И. - М. : Педагогика, 2000. - 128с.
19. Вулгаїв П. Виховання маленьких дітей в українській родині / Вулгаїв П. // На грані двох світів. - 1998. - №1. - С. 2-4.
20. Гагозіна В. Батькам про розвиток творчих здібностей дітей / В. Гагозіна // Рідна школа. - 2008. - №12. - С.66-69.
21. Головач Л. Про статеве виховання дітей у сім'ї та школі / Головач Л.- Т. : Богдан, - 1999. - 234 с.
22. Дейтес Н.С. О признаках детской одаренности / Н.С. Дайтес // Вопросы психологии. - 2003. - №4. - С.9-13
23. Державна національна програма "Освіта" ("Україна XXIстоліття") - Київ, 1994. - 61с.
24. Діалоги про виховання : [кн. для батьків] / Упоряд. О.Г. Свердлова, Редкол.: В.М. Столетов (відп. ред) та ін. - К.: Рад. школа, 1985.- 304с.
25. Додукіна О. Виховання молодших школярів у сучасній українській сім'ї / О.Додукіна // Початкова школа. - 2007. - №6. - С.6-12.
26. Етнопсихічні орієнтири сімейного виховання : [навч-метод. посібник] / Ред. Л.Є. Орбан - Івано-Франківськ, 1996. - 96с.
27. Єременко Г. М. Дитина йде до школи / Єременко Г. М - К.: Знання, 1995. - 32с.
28. Єромицький П. Щедрі порадники батьків / П. Єромицький //Радянська освіта. - 1976. - 26 червня. - С. 11-13.
29. Зазимко О.В. Основні теоретичні підходи до визначення обдарованості / О.В. Зазимко // Обдарована дитина. - 1998. - №8. - С.5-12.
30. Закон України "Про освіту". - К., 1997. - 16 с.
31. Злочевський С. Є. Сімейна педагогіка / Злочевський С.Є. - К. : Знання, 1986. - 48с.
32. Івасів Л. Узгодження дій: Спільна робота дошільного закладу, сім'ї і школи з фіз. виховання дошкільників / Л. Івасів // Дошкільне виховання - 1996. - №1. - С. 18-19.
33. Ковалев А.Г. Психология семейного воспитания / Ковалев А.Г. - Мн. : Нарсвета, 1990. - 256 с.
34. Ковбас Б. М. Стельмахович - один із основоположників теорії українського родинного виховання / Б.М. Ковбас // Сподвижник української етнопедагогіки: Серія "Педагогіка, етнопедагогіка". - Івано-Франківськ, 1999. - Вип.25. - С.131-133.
35.Коломинский Я. Л. Учителю о психологии детей шестилетнего возраста : [книга для учителя] / Я.Л. Коломинський, Е.А Панько - М.: Просвещение, 1988. - 190с.
36. Комановський І.В. Педагогічний всеобуч батьків першокласників / І.В. Комановський // Початкова школа. - 1999. - №3. - С.60-63.
37. Коменский А.Я. Педагогическое наследие / Я. А.Коменский , Локк Д., Руссо Ж.-Ж., Песталоцци И.Г. [cост. В.М. Кларин, А.Н. Джуринский] - М.: Педагогика, 1987. - 416 с.
38. Коменский Я. А. Избранные педагогические сочинения. / Коменський Я.М // [Под ред. А.И. Пискунова и др]. - М.: Педагогика, 1982. - 656 с.
39. Кононенко П. Концепція української національної школи-родини / Кононенко П. - К. : Школяр, 1992. - С. 122-132.
40. Конституція України. - К.: Право, 1996. - 55с.
41. Концепція народної освіти України : Проект / Світ молоді. - 1990. - 15 грудня. - С. 16-23.
42. Концепція національного виховання / Рідна школа, 1995. - №6. - С.18-25.
43. Корнієнко С. М. Батьківські збори у початкових классах : [метод. Посібник] / Корнієнко С.М. - Тернопіль, 1995. - 64 с.
44. Корчак Я. Как любить детей? / Я. Корчак - М.: Просвещение 1996. - 470 с.
45. Корчак Я. Как любить ребёнка? Книга о воспитании : [сборник : пер. с польского] / Я. Корчак - М.: Политиздат, 1990. - 492 с.
46. Костів В. Методика виявлення рівня моральної вихованості дітей з неповних сімей / В.Костів - Івано-Франківськ, 1996. - 132 с.
47. Костів В. Проблеми виховання дітей із неповних сімей / В.Костів // Сподвижник української етнопед агогіки : Серія "Педагогіка, етнопедагогіка" - Вип. 25. - Івано-Франківськ, 1999. - С. 150-153.
48. Костів В. Родинні взаємини і проблеми виховання дітей : [збірник статей] / В. Костів. - Івано-Франківськ, 1995. - 48 с.
49. Кравцов Г. Г. Шестилетний ребенок : Психологическая готовность к школе / Кравцов Г. Г., Кравцова Е. Е. - М.: Знание, 1987. - 80 с.
50. Кравченко Т.В. Допомога батькам у вихованні дітей / Кравченко Т.В., Трубавіна І.М. : К.: ДЦССМ, 2004. - 100с.
51. Кульчицкая Е. И. Родителям о воспитании культуры детей / Е.И Кульчицька - К. : Радянська школа, 1980. - 126 с.
52. Лешан Эра. Когда ваш ребенок сводит вас с ума : [пер. с англ.]. - М. : Педагогика, 1999. - 272 с.
53. Липова Л. Концепція обдарованості / Л. Липова , Л. Морозова , С.Ренський // Рідна школа. - 2003. - №4. - С.10-12.
54. Лисенко Н. У єдності з сім'єю / Н. Лисенко // Дошкільне виховання. -1990. - №4. - С.18-19.
55. Луцик Д. В. Українська сім'я, її виховні функції / Д.В. Луцик -Дрогобич, 1988. - 132 с.
56. Макаренко А. С Книга для батьків: Лекції про виховання дітей / Макаренко А.С. - К. : Радянська школа, 1973. - 336 с.
57. Медведев Т. П. Все починається в сім'ї: із азбуки сімейного виховання / Медведев Т. П., Над'ярний А. В. - К.: Молодь, 1983. - 104 с.
58. Мудрость воспитания . Книга для родителей [cост. Б. М. Бим-Бад и др.] - М. : Педагогика, 1988. - 284с.
59. Нікітін Б. П. Наша сім'я: Ми і наші діти / Б.П Нікітін, Л.О Нікітіна // Початкова школа. - 1999. - №5. - С.14-17.
60. Одаренность. Рабочая концепция // Президентская программа "ДетиРоссии". Министерство общего й спеціального образования Российской Федерации // Обдарована дитина. 2000. - №3. - С.2-5
61. Організація роботи з батьками : [за редакцією М. Кривка] - Рівне, 1996. - 267 с.
62. Падалка О. С. Педагогічні технології / Падалка О. С, Нісімчук А. М., Смолюк. О., Шпак О. Т. - К.: Видавництво "Українська енциклопедія" ім. М.П. Бажана, 1995. - 256 с.
63. Педагогічний батьківський ліцей // Рідна школа. - 1998. - №3. - С.63-65.
64. Педагогічні задачі і завдання для батьків : [посібник / Підгок В. Г., Постовий та ін.] - К.: Радянська. школа, 1989. - 187 с.
65. Рензулли Дж., Рис С. Основные концепции одаренности й творчества / Рензулли Дж., Рис С. - М.: Просвищение 2007. - 340 с.
66. Рибальченко І.М. Взаємодія з батьками / І.М. Рибальченко. - Х. : Основа, 2007. - 208 с.
67. Спок Б. Ребенок и уход за ним / Сапок Б. : [пер. с англ.] - К.: Наук, думка, 1992. - 447 с.
68. Стельмахович М.Г. Мудрість народної педагогіки / Стельмахович М.Г - К. : Знання, 1971. - 46 с.
69. Стельмахович М.Г. Народна дидактика / Стельмахович М.Г - К. : Знання, 1985. - 148 с.
70. Стельмахович М. Г. Національна педагогіка / Стельмахович М.Г. Освіта. - 1991. - 150 с.
71. Стельмахович М.Г. Родильна обрядовість українців: Види гри. Народна іграшка / Стельмахович М.Г. Прикарпатська правда. - 1991. -144 с.
72. Стельмахович М.Г. Сім'я і родинне виховання в Україні з найдавніших часів до XIX ст. / Стельмахович М.Г. // Рідна школа. - 1992. - №3. - С. 14-19.
73. Стельмахович М.Г. Українська народна етнопедагогіка / Стельмахович М.Г. // Початкова школа. - 1995. - №8. - С.4- 10.
74. Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка / Сухомлинський В.О. - К. : Радянська школа. - 1978. - 263 с.
75. Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям / Сухомлинський В.О - К. : Радянська школа, 1997. - С.72-79.
76. Теплов Б.М. Способности й одаренность / Теплов Б.М. Избранные труды. - 2005. - 205 с.
77. Чудновский В.Е. Одаренность: дар или испытание / Чудновский В.Е., Юркевич В.С. - М.: Знание, 1990. - 80 с.
78. Шквир О.Л. Методика роботи класного керівника : навч. посібник для вчителів початкової школи, студентів і викладачів факультетів підготовки майбутніх учителів початкових класів вищих педагогічних навчальних закладів / О.Л.Шквир [за ред. докт. пед. наук О.А.Дубасенюк] - Хмельницький: ХГПІ, 2002. - 134 с.
79. Школа батьківства // Психолог. - 2004. - №27 - 28. - 120 с.
80. Ягупов В.В. Педагогіка : [навч. посібник] / В.В.Ягупов - К. : Либідь, 2002. - 560 с.
81. Яковлева Е. Развитие творческой одаренности детей школьного возраста / Яковлева Е. // Одаренные дети. - 2002. - №2 - С.16-18.
ДОДАТКИ
Додаток А
Тест для батьків
"Чи допомагаєте ви своїй дитині стати обдарованою людиною?"
1. Я відповідаю на всі запитання дитини терпляче й чесно.
2. Серйозні запитання й висловлювання дитини я сприймаю серйозно.
3. Я встановив(ла) стенд, на якому дитина може демонструвати свої роботи.
4. Я не сварю дитину за безлад у кімнаті або на столі, якщо це пов'язано з творчим заняттям і її робота ще не закінчена.
5. Я надав(ла) в розпорядження дитини кімнату або частину кімнати винятково для її занять.
6. Я показую дитині, що її люблять такою, якою вона є. а не за її досягнення.
7. Я доручаю дитині посильні клопоти.
8. Я допомагаю дитині складати її особисті плани та приймати рішення.
9. Я беру дитину в поїздки цікавими місцями.
10. Я допомагаю дитині поліпшувати результати її роботи.
11. Я допомагаю дитині вчитися, нормально спілкуватися з дітьми з різних соціальних верств.
12. Я встановлюю розумні стандарти поведінки й стежу, щоб дитина їх дотримувалася.
13. Я ніколи не кажу дитині, що вона гірша від інших дітей.
14. Я ніколи не караю дитину приниженням.
15. Я забезпечую дитину книгами та матеріалами для поглиблення її знань.
16. Я привчаю дитину мислити самостійно.
17. Я регулярно читаю дитині книжки.
18. Я привчаю дитину до читання з малих літ.
19. Я спонукаю дитину вигадувати історії та фантазувати.
20. Я уважно ставлюся до індивідуальних потреб дитини.
21. Я щодня знаходжу час. щоб побути з дитиною сам-на-сам.
22. Я дозволяю дитині брати участь у плануванні сімейних справ і подорожей.
23. Я ніколи не сварю дитину за допущені нею помилки.
24. Я хвалю дитину за вивчені вірші, розповіді, пісні.
25. Я навчаю дитину вільно спілкуватися з дорослими будь-якого віку.
26. Я роблю практичні експерименти з метою виявлення пізнавальних інтересів дитини.
27. Я залучаю дитину до участі в різних іграх.
28. Я спонукаю дитину знаходити проблеми й вирішувати їх.
29. У заняттях дитини я знаходжу щось гідне похвали.
30. Я не хвалю її безпредметно й нещиро.
31. Я чесна(ий) в оцінці своїх почуттів стосовно дитини.
32. Не існує тем, які я зовсім вилучаю з обговорення з дитиною.
33. Я даю дитині можливість дійсно приймати рішення.
34. Я допомагаю дитині бути особистістю.
35. Я допомагаю дитині знаходити телепрограми, які заслуговують на увагу.
36. Я розвиваю в дитині позитивне сприйняття її особистих здібностей.
37. Я ніколи не відмахуюся від невдач дитини, кажучи їй: "Я цього теж не можу".
38. Я заохочую в дитині максимальну незалежність від дорослих.
39. Я вірю в її здоровий глузд . довіряю їй.
40. Я волію, щоб основну частину роботи, за яку взялася дитина, вона виконувала самостійно, навіть якщо я не впевнений(а) у позитивному результаті.
Додаток Б
Пам'ятка для батьків щодо виховання обдарованих дітей
Шановні батьки, для уникнення проблем та досягнення максимальних результатів у вихованні вашої обдарованої дитини пропонуємо дотримуватись наступних положень:
1. Повірте в неповторність своєї дитини, у те, що вона - єдина, унікальна, не схожа на жодну іншу і не є вашою точною копією. Тому не варто вимагати від неї реалізації заданої вами життєвої програми і досягнення поставленої вами мети. Дайте їй право прожити власне життя.
2. Дозвольте дитині бути собою, зі своїми вадами, вразливими місцями та чеснотами. Приймайте її такою, якою вона є. Підкреслюйте її сильні властивості.
3. Не соромтеся виявляти свою любов до дитини, дайте їй зрозуміти, що любитимете її за будь-яких обставин.
4. Hе бійтеся "залюбити" своє маля: саджайте його собі на коліна, дивіться йому в очі, обіймайте та цілуйте, коли воно того бажає.
5. Обираючи знаряддя виховного впливу, удавайтеся здебільшого до ласки та заохочення, а не до покарання та осуду.
6. Намагайтеся, щоб ваша любов не перетворилася на вседозволеність та бездоглядність. Встановіть чіткі межі дозволеного (бажано, щоб заборон було небагато - лише найголовніші) і дозвольте дитині вільно діяти в цих межах. Неухильно дотримуйтесь встановлених вами заборон і дозволів.
7. Ніколи не давайте дитині особистих негативних оцінкових суджень: "ти поганий", "ти брехливий", "ти злий". Оцінювати треба лише вчинок. Треба казати: "Твій вчинок поганий, але ж ти хороший і розумний хлопчик (дівчинка) і надалі не повинен так робити".
8. Намагайтеся впливати на дитину проханням - це найефективніший спосіб давати їй інструкції. Якщо прохання не виконується, треба переконатись, що воно відповідає вікові й можливостям дитини. Лише тоді можна вдаватися до прямих інструкцій, наказів, що буде досить ефективним для дитини, яка звикла реагувати на прохання батьків. І тільки в разі відвертого непослуху батьки можуть думати про покарання. Цілком зрозуміло, що воно має відповідати вчинку, а дитина має розуміти, за що її покарали. Батьки самі вирішують, як покарати, але майте на увазі, що фізичне покарання - найтяжчий за своїми наслідками засіб покарання. Дитина повинна боятися не покарання, а того, що вона може прикро вразити вас. Покараний - вибачений. Сторінку перегорнуто. Про старі гріхи жодного слова! Покарання не повинно сприйматися дитиною як перевага вашої сили над її слабкістю, як приниження.
9. Не забувайте, що шлях до дитячого серця пролягає через гру. Саме у процесі гри ви зможете передати необхідні навички, знання, поняття, про життєві правила та цінності, зможете краще зрозуміти одне одного.
10. Частіше розмовляйте з дитиною, пояснюйте їй незрозумілі явища, ситуації, суть заборон та обмежень. Допоможіть їй навчитися висловлювати свої бажання, почуття та переживання, тлумачити поведінку свою та інших людей.
11. Нехай не буде жодного дня без прочитаної разом книжки (день варто закінчувати читанням доброї, розумної книжки).
12. Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мовлення. Щодня цікавтесь її справами, проблемами, переживаннями, досягненнями.
13. Дозволяйте дитині малювати, розфарбовувати, вирізати, наклеювати, ліпити, працювати з конструктором. Заохочуйте її до цього, створюйте умови.
14. Відвідуйте разом театри, музеї (спершу достатньо одного залу, щоб запобігати втомі, а згодом поступово, за кілька разів, слід оглянути всю експозицію), організовуйте сімейні екскурсії, знайомлячи дитину з населеним пунктом де ви мешкаєте.
15. Привчайте дітей до самообслуговування, формуйте трудові навички та любов до праці (підтримуйте ініціативу й бажання допомагати вам).
16. Створіть безпечну психологічну атмосферу дитині в її пошуках, де вона могла б знайти розраду у разі своїх розчарувань і невдач.
17. Підтримуйте здібності дитини до творчості й виявляйте співчуття до ранніх невдач. Уникайте негативної оцінки творчих спроб дитини.
18. Будьте терпимі до несподіваних ідей, поважайте допитливість ідеї дитини. Намагайтесь відповідати на всі запитання, навіть якщо вони вам здаються безглуздими.
19. Залишайте дитину одну і дозволяйте їй, якщо вона бажає, самій займатися своїми справами. Надлишок опіки може обмежити творчість.
20. Допомагайте дитині формувати її систему цінностей, не обов'язково засновану на її системі поглядів, щоб вона могла поважати себе і свої ідеї поряд з іншими ідеями та їх носіями.
21. Допомагайте дитині задовольняти основні людські потреби, оскільки людина, енергія якої скута основними потребами, рідко досягає висот у самовираженні.
22. Допомагайте дитині долати розчарування і сумніви, коли вона залишається сама в процесі не зрозумілого ровесникам творчого пошуку: нехай дитина збереже свій творчий імпульс.
23. Поясніть, що не на всі запитання дитини завжди можна відповісти однозначно. Для цього потрібен час, а з боку дитини - терпіння. Вона має навчитися жити в інтелектуальному напруженні, не відкидаючи своїх ідей.
24. Допомагайте дитині цінувати в собі творчу особистість. Однак її поведінка не має виходити за межі пристойного.
25. Допомагайте дитині глибше пізнати себе. Виявляйте симпатію до її перших спроб виразити таку ідею словами і зробити зрозумілою для оточення.
26. Вчіться та навчайте дітей правильно спілкуватись:
- читаючи, зосереджено заглиблюйтеся в зміст написаного: намагайтеся побачити, почути, зрозуміти й запам'ятати художні особливості мови, мовні звороти;
- збагаченню словникового запасу допоможе спеціальна робота: заведіть словник для запису нових слів, тренуйтеся в їх вимові та використанні, добирайте до них антоніми та синоніми, вивчайте слова, що використовуються в переносному значенні;
- намагайся не лише запам'ятати мову оратора, а й прийоми її побудови;
- стежте за тим, щоб у розповіді не було слів-паразитів, не використовуйте непотрібних повторів - це збіднює мову;
- стежте за побудовою речень, не вживайте складних конструкцій;
- щодня читайте вголос по 15-20 хв., усвідомте зміст тексту, поміркуйте, де зробити паузу, поставити наголос, якого емоційного відтінку надати мові.
Сподіваємося, що ці поради допоможуть вам у вихованні та навчанні вашої обдарованої дитини.
Додаток В
Поради батькам щодо розвитку обдарованої дитини
1. Відповідайте на запитання дитини якомога терпляче і чесно. серйозні запитання дитини сприймайте серйозно.
2. Створіть у квартирі місце-вітрину, де дитина може виставляти свої роботи. не сваріть дитину за безлад у кімнаті під час її творчої роботи.
3. Відведіть дитині кімнату чи куточок винятково для творчих занять.
4. Показуйте дитині, що ви любите її такою, якою вона є, а не за її досягнення.
5. Надавайте дитині можливість у виявленні турботи.
6. Допомагайте дитині будувати її плани та приймати рішення.
7. Показуйте дитині цікаві місця.
8. Допомагайте дитині нормально спілкуватися з дітьми, запрошуйте дітей до своєї оселі.
9. Ніколи не кажіть дитині, що вона гірша за інших дітей.
10. Ніколи не карайте дитину приниженням.
11. Купуйте дитині книжки за її інтересами.
12. Привчайте дитину самостійно мислити.
13. Регулярно читайте дитині чи разом з нею.
14. Пробуджуйте уяву та фантазію дитини.
15. Уважно ставтеся до потреб дитини.
16. Щодня знаходьте час, щоб побути з дитиною наодинці.
17. Дозволяйте дитині брати участь у плануванні сімейного бюджету.
18. Ніколи не сваріть дитину за невміння та помилки.
19. Хваліть дитину за навчальну ініціативу.
20. Учіть дитину вільно спілкуватися з дорослими.
21. У заняттях дитини знаходьте гідне похвали.
22. Спонукайте дитину вчитися вирішувати проблеми самостійно.
23. Допомагайте дитині бути особистістю.
24. Розвивайте в дитині позитивне сприйняття її здібностей.
25. Ніколи не відмахуйтесь від невдач дитини.
26. Заохочуйте в дитині максимальну незалежність від дорослих.
27. Довіряйте дитині, майте віру в її здоровий глузд.
Додаток Д
План роботи батьківського лекторію "Університет педагогічних знань"
№Тема засіданняТермін1-й клас1.Єдині педагогічні вимоги сім'ї та школи у вихованні обдарованої дитиниВересень2.Психологічні особливості обдарованих дітейЖовтень3.Адаптація обдарованої дитини в школіЛистопад4.Організація режиму дня для обдарованого школяраГрудень5.Будемо здорові! (Результати медичної діагностики обдарованих дітей. Рекомендації)Січень6.Спілкування в родині, де виховуються обдаровані дітиЛютий7.Організація дозвілля обдарованих дітейБерезень8.Підсумки роботи за рікТравень2-й клас1.Виховання працелюбності в обдарованих учнівВересень2.Домашня навчальна робота обдарованих другокласниківЛистопад3.Виховання культури поведінки у обдарованих дітейГрудень4.Психогенетика: психічні причини фізичних захворюваньЛютий5.Естетичне виховання обдарованих школярів у родиніБерезень6.Виховання цікавості до читання. "Родинні" читанняКвітень3-й клас1.Піклування батьків про фізичне та психічне виховання, здоров'я обдарованих дітей загаломЖовтень2.Заохочування й покарання обдарованих дітей у родиніЛистопад3.Розвиток пізнавальних інтересів у обдарованих молодших школярівГрудень4.Проблеми виховання обдарованих дітей у неповних сім'яхЛютий5.Телебачення і дітиБерезень6.Роль сімейних традицій у вихованні обдарованих молодших школярівКвітень4-й клас1.Народна педагогіка про виховання обдарованих дітей у родиніЖовтень2.Дружба і кохання обдарованих молодших школярівЛистопад3.Виховання свідомої дисципліни та відповідальності в обдарованої дитиниГрудень4.Наступність у вихованні обдарованих молодших школярів і підлітківЛютий5.Світ природи і розвиток образного мислення в обдарованих школярівБерезень6.Підготовка обдарованої дитини до переходу в школу II ст.Квітень
Обдаровані діти в масовій школі
Вступ.
1. Робота з обдарованими дітьми в загальноосвітній школі.
2. Форми і методи роботи з обдарованими дітьми.
Висновки.
Список використаної літератури.
Вступ
Розвиток самосвідомості обдарованої дитини є одним із вирішальних чинників гармонійного становлення її як особистості. На основі підвищення рівня усвідомлення обдарованими дітьми власних здібностей і можливостей зазвичай створюються сприятливі умови для їхньої самоактуалізації. Водночас, як свідчить педагогічна практика, висока оцінка обдарованими дітьми самих себе, сформована під впливом оточуючих і разом з тим недооцінювання ними інших, породжує певні труднощі в системі соціальних стосунків. Ці труднощі стають на заваді якнайповнішій реалізації обдарованими дітьми їхнього власного творчого потенціалу, провокують зверхнє, нетолерантне ставлення до однолітків - партнерів по спільній діяльності. Завищений рівень домагань у багатьох видах діяльності та невиправдані очікування щодо ровесників зумовлюють появу комунікативних труднощів. Організація роботи з розвитку здібностей і талантів учнів здійснюється у три етапи: діагностичний: виявлення дітей, які мають здібності до певних видів діяльності; відрізняються нестандартністю мислення та творчим підходом до вирішення проблем; формуючий: створення умов для повноцінного інтелектуального, фізичного, духовного розвитку обдарованих дітей; мотиваційно-стимулюючий: стимулювання учнів до саморозвитку та самовдосконалення.
Узагальнення педагогічного досвіду роботи з розвитку обдарованості показало, що виділені компоненти пов'язані між собою, взаємозумовлені та становлять єдиний комплекс, системоутворюючим фактором якого є діяльність учителя. Саме тому в школах великої уваги надають удосконаленню педагогічної майстерності та розвитку творчості кожного педагога, який так чи інакше спілкується з обдарованою дитиною, адже ще В.Сухомлинський підкреслював, що лише творчий учитель здатен запалити в учнях жагу до знань.
1. Робота з обдарованими дітьми в загальноосвітній школі
У педагогіці виділяють кілька типів обдарованості: раціонально-мислительний (необхідний вченим, політикам, економістам); образно-художній (необхідний дизайнерам, конструкторам, художникам, письменникам); раціонально-образний (необхідний історикам, філософам учителям); емоційно-почуттєвий (необхідний режисерам, літераторам).
Російський педагог Ю. Гільбух виділяє загальну (розумову) і спеціальну (художню, соціальну, спортивну) обдарованість. Кожен з типів охоплює по кілька видів обдарованості, а кожен вид тлумачиться як спеціальні здібності.
В умовах загальноосвітньої школи важливо правильно організувати роботу учителя з обдарованими дітьми, не тільки створюючи необхідні умови для їх розвитку, а й психологічно готуючи їх до наполегливої праці, самовиховання.
Обдаровані діти - діти, в яких у ранньому віці виявляються здібності до виконання певних видів діяльності.
Вони вирізняються серед однолітків яскраво вираженими можливостями в досягненні результатів на якісно вищому рівні, який перевищує певний умовний "середній" рівень. їх успіхи не є випадковими, а виявляються постійно.
Обдаровані діти характеризуються порівняно високим розвитком мислення, тривким запам'ятовуванням навчального матеріалу, розвинутими навичками самоконтролю в навчальній діяльності, високою працездатністю тощо, їм властива висока розумова активність, підвищена схильність до розумової діяльності, неординарність, свобода самовияву, багатство уяви, сформованість різних видів пам'яті, швидкість реакції, вміння піддавати сумніву і науковому осмисленню певні явища, стереотипи, догми.
Вони завжди виявляють уважність, зібраність, готовність до напруженої праці, що переростає в працелюбність, в потребу працювати безустанно, без відпочинку. Мислення їх відзначається високою оперативністю (продуктивністю). Коло їх пізнавальних інтересів не обмежується однією проблемою, постійно розширюється, що є стимулом розумової активності.
Тому учні повинні мати сприятливі морально-психологічні умови для активної навчальної діяльності, виконуючи роботу більшу за обсягом та інтенсивністю [3, c. 15-16].
Взаємодія учителя з обдарованими дітьми повинна базуватися з урахуванням таких психолого-педагогічних принципів:
- формування взаємин на основі творчої співпраці;
- організація навчання на основі особистісної зацікавленості учня, його індивідуальних інтересів і здібностей (сприяє формуванню пізнавальної суб'єктивної активності дитини на основі його внутрішніх уподобань);
- превалювання ідеї подолання труднощів, досягнення мети в спільній діяльності педагога та учнів, самостійній роботі учнів (сприяє вихованню сильних натур, здатних виявити наполегливість, дисциплінованість);
- вільний вибір форм, напрямів, методів діяльності (сприяє розвитку творчого мислення, вміння критично оцінювати свої можливості й прагнення самостійно вирішувати все складніші завдання);
- розвиток системного, інтуїтивного мислення, вміння "згортати" і деталізувати інформацію (дисциплінує розум учня, формує творче, нешаблонне мислення);
- гуманістичний, суб'єктивний підхід до виховання (передбачає абсолютне визнання гідності особистості, її права на вибір, власну думку, самостійний вчинок);
- створення нового педагогічного середовища (будується на основі співдружності педагогів, колег, однодумців у творчому вихованні дітей).
Втілення цих принципів у життя потребує творчого підходу до організації навчання як інтегрованого процесу, який сприяє формуванню цілісної картини світу, дає змогу учням самостійно обирати "опорні" знання з різних наук при максимальній орієнтації на власний досвід.
Складна та багатоаспектна проблема роботи з обдарованими дітьми потребує якісних нововведень на рівні теорії та практики [9, c. 12-13].
Навчання дітей з високим розумовим потенціалом у звичайній загальноосвітній школі можна здійснити на підставі стратегії прискорення та стратегії збагачення навчання.
Організаційними формами прискорення є:
· достроковий вступ до школи;
· прискорення в звичайному класі;
· знання з окремих предметів в інших класах;
· "перестрибування" через клас;
· достроковий вступ до ВНЗ.
Як радять учені, основними вимогами залучення учнів до навчання на підставі прискорення мають бути:
· зацікавленість учня в прискоренні, підвищенні здібності в окремій сфері;
· достатня зрілість у соціально-емоційному плані;
· згода батьків тощо.
Прискорення навчання пов'язане зі змінами швидкості навчання, а не його змісту.
Таких дітей у загальноосвітніх школах міста обмаль.
Стратегія збагачення дає дитині змогу в середовищі своїх однолітків розвивати інтелектуальні здібності на відповідному рівні.
Розвиток індивідуальних здібностей і обдарованості дітей, забезпечення умов їхньої самореалізації є одним із завдань управлінців, яке потребує конкретної розробки практичних заходів. На шкільному рівні вчителі та класний керівник повинні:
· визначити мету, створити план (програму) і режим роботи школяра, забезпечити циклічність, тривалість навчання згідно з віковими та індивідуальними особливостями обдарованої дитини;
· забезпечити наукову насиченість змісту освіти відповідно до можливостей, нахилів, інтересів та потреб обдарованого учня;
· розробити і впровадити індивідуально-розвивальні стратегії та форми організації навчально-виховного процесу, різнорівневі програми;
· модернізувати методи, засоби навчання, віднайти нові дидактичні технології, спрямовані на активізацію пізнавально-творчих потенцій обдарованих дітей;
· стимулювати постійний самоаналіз та самоосвітню діяльність учня;
· сприяти психолого-педагогічній освіті батьків обдарованих дітей;
· створювати умови для отримання додаткової освіти в позашкільних закладах з певного напрямку обдарованості.
Обов'язок адміністрації школи:
· побудувати систему пошуку, відбору та діагностування рівня розвитку обдарованої дитини;
· забезпечити організацію педагогічного процесу так, щоб максимально розвинути здібності обдарованих дітей [2, c. 67-68].
2. Форми і методи роботи з обдарованими дітьми
Робота з обдарованими дітьми вимагає належної змістової наповненості занять, зорієнтованості на новизну інформації та різноманітні види пошукової аполітичної, розвиваючої, творчої діяльності. Вона під силу висококваліфікованим, небайдужим до свого предмета вчителям.
Завдання ж учителя - створити таку навчальну ситуацію, яка б максимально навантажувала провідну здібність конкретної дитини (інтелектуальну чи спортивну).
Необхідно зауважити, що в дидактичному підході до навчання обдарованих дітей, як правило, недостатньо використовують психологічні знання, тому часто залишаються відкритими питання:
1. Якщо результати навчання досить високі, то кому належить заслуга - вчителю, що побудував курс навчання, чи природній обдарованості учня?
2. Якими можуть бути психологічні наслідки даної програми для особистісного розвитку дитини?
3. Якими можуть бути наслідки даної програми для здоров'я учнів у фізіологічному та психологічному відношенні?
Тому необхідно:
· сформувати у вчителя певний рівень психологічних знань та вмінь, розуміння структури здібностей та особистості в цілому, закономірностей побудови окремих навчальних програм та навчально-виховного процесу взагалі;
· створити експериментальні навчальні програми з урахуванням психологічних закономірностей розвитку та навчання обдарованої особистості;
· розуміти характер та Рось освітянського середовища, в якому відбувається навчання (воно може сприяти розвитку обдарованості або шкодити проявам здібностей учня).
Формами роботи можуть бути групові та індивідуальні заняття на уроках і в позаурочний час, факультативи. Зміст навчальної інформації має доповнюватись науковими відомостями, які можуть одержати в процесі виконання додаткових завдань у той же час, що й інші учні, але за рахунок вищого темпу обробки навчальної інформації.
Серед методів навчання обдарованих учнів мають превалювати самостійна робота, пошуковий і дослідницький підходи до засвоєних знань, умінь і навичок. Контроль за їх навчанням повинен стимулювати поглиблене вивчення, систематизацію, класифікацію навчального матеріалу, перенесення знань у нові ситуації, розвиток творчих елементів у їх навчанні. Домашні завдання повинні мати творчий, диференційований характер [8, c. 5-6].
Вищеперелічені аспекти, які мають бути органічно вплетеними в уроці, доповнюються системою позакласної та позашкільної роботи: виконання учнем позанавчальних завдань; заняття у наукових товариствах; відвідування гуртка або участь у тематичних масових заходах (вечорах любителів літератури, історії, фізики, хімії та ін.); огляди-конкурси художньої, технічної та інших видів творчості, зустрічі з ученими тощо.
Індивідуальні форми позакласної роботи передбачають виконання різноманітних завдань, участь в очних і заочних олімпіадах, конкурсах на кращу науково-дослідну роботу. Вчителі повинні послідовно стежити за розвитком інтересів і нахилів учнів, допомагати їм в обранні профілю позашкільних занять.
Помітна роль у розвитку інтелектуально обдарованих дітей належить Малій академії наук України, її територіальним відділенням.
У зарубіжній школі найчастіше використовують такі форми навчання обдарованих дітей: прискорене навчання; збагачене навчання; розподіл за потоками, сетами, бендами; створення спеціальних класів і спеціальних шкіл для обдарованих дітей (відокремлене та спеціальне навчання).
Прискорене навчання. Враховує здатність обдарованих дітей швидко засвоювати навчальний матеріал. Прискорене навчання може відбуватися завдяки більш ранньому початку навчання дитини у школі, "перестрибуванню" через класи, переходу до старшої вікової групи, але тільки з деяких предметів, більш ранньому вивченню курсу, який пізніше вивчатиметься всім класом, тимчасовому переведенню обдарованих учнів у спеціальну групу. Але такий темп навчання нерідко породжує нові проблеми, оскільки інтелектуальна перевага дитини не завжди супроводжується психологічною зрілістю. Часто виявляються прогалини у знаннях дитини, які стають помітними на пізніших стадіях навчання.
Збагачене навчання. Використовують у роботі з класами, в яких навчаються діти з різними здібностями. Збагачена якісно програма має бути гнучкою, передбачати розвиток продуктивного мислення, індивідуальний підхід при її використанні, створювати умови, за яких учень міг би навчатися з притаманною йому швидкістю, самостійно вибирати навчальний матеріал, методи навчання.
Розподіл за потоками, сетами, бендами. Передбачає розподіл дітей на однорідні групи (потоки). У таких групах діти не відчувають дискомфорту, спричиненого конкуренцією, темп навчання відповідає їх здібностям, є більше можливостей для надання допомоги тим, хто її потребує. Але з часом ці групи знову стають неоднорідними, виникають проблеми, зумовлені внутрішньою диференціацією. Серед негативних рис такого підходу - відбір до груп за соціальними критеріями, зниження мотивації у навчанні, послаблення змагальності в класі. У британській школі практикують розподіл учнів за здібностями: бенди (три-чотири групи по 120-140 учнів, де відсутня внутрішня диференціація навчання) і сети (об'єднання учнів, котрі виявили здібності у вивченні одного предмета). Відповідно один предмет учні вивчають в одній групі, що працює з певною швидкістю, інший предмет - в іншій, яка працює з іншою швидкістю) [1, c. 16-17].
Створення спеціальних класів і спеціальних шкіл для обдарованих дітей. Зумовлене тим, що обдаровані діти краще почуваються з рівними собі за інтелектуальним розвитком. Проте більшість зарубіжних учених вважають це недоцільним, оскільки за такої форми навчання певною мірою відбувається соціальна дезінтеграція обдарованих особистостей: навчання ізольовано від ровесників може мати негативні наслідки для їх загального, соціального та емоційного розвитку.
Робота з обдарованими дітьми відбувається за спеціальними програмами, які акцентують увагу на певних сильних сторонах особистості (посилююча модель), або на слабких (коригуюча модель), посилюють сильні сторони, щоб компенсувати слабкі (компенсуюча модель).
Творчість як характер діяльності - процес, який не обов'язково дає творчий продукт. Вона може проявитися в особистості повною мірою в процесі практичного усвідомлення життя. В період навчання в школі, на наш погляд, доцільніше ставити завдання розвитку здібностей створювати продукт, тобто креативності. Обов'язковими елементами креативної педагогіки є:
· сприятливий емоційний зміст навчального процесу: позитивні емоції, інтелектуальне піднесення, натхнення;
Трансформація задатків у здібності може здійснюватися згідно зі змістом освіти в такій послідовності:
· оволодіння на уроках необхідними знаннями для користування;
· стихійне надбання знання в процесі соціальної, культурної, художньої діяльності;
· планомірне надбання нових знань.
Дослідницький підхід у навчанні - це шлях ознайомлення учнів з методами наукового пізнання.
Які ж функції науково дослідницької роботи?
· виховання пізнавального інтересу;
· створення позитивної мотивації навчання й освіти;
· формування глибоких, міцних і діючих знань;
· розвиток інтелектуальної сфери особистості;
· формування вмінь і навичок самоосвіти;
· розвиток пізнавальної активності та самостійності.
Вибір форми навчання залежить від можливостей викладацького колективу, його здатності й уміння налагодити навчання відповідно до результатів діагностичного обстеження дітей, стимулювати їх когнітивні (лат. cognitio - знання, пізнання) здібності, індивідуальні особливості кожної дитини [7, c. 78-79].
Висновки
Для сучасної України створення системи розвитку обдарованої особистості є необхідною умовою досягнення успіху на шляху розбудови незалежної держави. Із двох можливих напрямів вирішення проблеми забезпечення господарства обдарованими спеціалістами в нашій державі обрано шлях самостійної підготовки талановитої молоді в межах національної системи освіти на основі розробки та реалізації загальнодержавних, регіональних, місцевих, шкільних та індивідуальних програм. Вирішенню цієї проблеми певним чином сприяє діяльність закладів нового типу: ліцеїв, гімназій, гуманітарних колегіумів тощо. Такі навчальні заклади мають більше можливостей для створення умов, за яких самовираження, творча самореалізація стають внутрішньою потребою кожного учня. Їх досвід може бути використаний у загальноосвітніх школах, де сьогодні навчається більшість українських дітей.
Перспективним вирішенням проблеми, на нашу думку, може стати організація такого педагогічного процесу, який започаткує технологію пошуку й відбору обдарованих учнів та створить умови для розвитку їхніх природних творчих потенцій. А така цілеспрямована, систематична робота можлива лише за умови створення та поетапної реалізації спеціально розроблених програм пошуку, навчання, виховання і розвитку обдарованих дітей.
Список використаної літератури
1. Бабенко М. Особливості роботи з обдарованими дітьми //Школа. - 2008. - № 10. - C. 16-17
2. Бажутіна С. Деякі особливості обдарованих школярів //Директор школи, ліцею, гімназії. - 2005. - № 1. - C. 67-71
3. Віловата В. Робота з обдарованими учнями //Зарубіжна література в школі. - 2007. - № 22. - C. 15-19
4. Волчанова Н. Індивідуальна робота з обдарованими дітьми //Рідна школа. - 2000. - № 6. - C. 77-79
5. Глушак Г. Групове заняття з обдарованими учнями //Біологія і хімія в школі. - 2005. - № 6. - C. 41-45
6. Обдарована дитина. Із досвіду роботи //Школа. - 2009. - № 1. - C. 50-53
7. Обдарована дитина //Школа. - 2008. - № 3. - C. 78-81
8. Сергієнко Н.О. Робота з обдарованими дітьми в умовах сільської школи/ Н. О. Сергієнко //Фізика в школах України. - 2009. - № 9-10. - C. 4-7
9. Щорс В. Робота з обдарованими дітьми в загальноосвітній школі //Школа. - 2008. - № 10. - C. 12-15.
Автор
tanichka.fedik
Документ
Категория
Без категории
Просмотров
8 196
Размер файла
2 262 Кб
Теги
діти, обдарованою
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа