close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

отчет

код для вставкиСкачать
 Міністерство освіти та науки, молоді та спорту України
Миколаївський національний університет ім. В. О. Сухомлинського
Коледж
Спеціальності
"Правознавство"
Звіт
з навчальної практики
Студентки групи -220:
Загороднюк Катерини Сергіївни
Керівник практики
Від коледжу
Кіщак Ю. І.
м. Миколаїв - 2012
Зміст
Вступ
І Розділ. Система правоохоронних органів.............................................5 1.1 Поняття правоохоронної діяльності.................................................5 1.2 Завдання і функції спрямовані на діяльність правоохоронних органів......7
1.3 Особливості та риси правоохоронної діяльності.................................8
ІІ Розділ. Міністерство внутрішніх справ України.................................10
2.1 Основна робота та завдання МВС України.......................................10
2.2 Структура апарату МВС України...................................................13
ІІІ Розділ. Міліція охорони...............................................................15
3.1 Державна служба охорони............................................................15
3.2 Завдання і функції спрямовані на діяльність Державної служби охорони.......................................................................................16
3.3 Особливості правового статусу працівників Держаної служби охорони.......................................................................................17
Висновок.....................................................................................19
Список використаної літератури.........................................................20 Вступ
Великою проблемою нашого часу стала боротьба зі злочинністю від протиправних посягань як на життя та здоров'я, так і на власність особи.
Якщо запитати громадян, навіть нашої країни: хто повинен зупинити злочинність і протиправність, більшість людей, людей з холодним розумом, дадуть відповідь - Міліція.
Міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.
Бути працівником міліції повинна бути честь для кожного, хто носить зірки на погонах та їхнє посвідчення в кишені. Міліціонер - це така людина, завдання якої захищати життя та здоров'я громадян, не зважаючи на їхнє походження, расу, національність або ж економічне становище, запобігати правопорушенням та припиняти їх, охороняти та забезпечувати громадський порядок, виконувати кримінальні покарання та адміністративні стягнення тощо.
На мою думку, у звіті потрібно розкрити наше розуміння та завдання самої міліції як органу виконавчої влади, як працівників, які виконують свою роботу на благо народу, як людей в яких виховали повагу до інших, до оточуючого.
Розділ І. Система правоохоронних органів.
1.1 Поняття правоохоронної діяльності та правоохоронних органів України.
Серед важливих напрямків державної діяльності суверенної України є правоохоронна діяльність, спрямована на забезпечення принципу верховенства права у нашому суспільстві.
Правоохоронна діяльність - це владна державна діяльність, яка здійснюється спеціально уповноваженими державою органами на підставі закону і у встановленому нею порядку з метою охорони і захисту прав і законних інтересів громадян, юридичних осіб та держави шляхом застосування правових заходів впливу.
Завдання правоохоронної діяльності полягають у захисті встановлених Конституцією України:
- суспільного ладу держави;
- економічної та політичної систем;
- прав і свобод людини і громадянина;
- законних інтересів юридичних осіб - суб'єктів усіх форм власності;
- економічної та інформаційної безпеки держави;
- суверенітету і територіальної цілісності України.
Правоохоронна діяльність здійснюється спеціально уповноваженими органами і детально регламентована законодавством України.
Перелік правоохоронних органів міститься в ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" від 23 грудня 1993 року, згідно з яким правоохоронні органи - органи прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, митні органи, органи охорони державного кордону, органи державної податкової служби, державної контрольно-ревізійної служби, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.
Охорона правопорядку для цих органів є головною діяльністю, яка здійснюється тільки у встановленому законом порядку. При цьому правовий статус кожного правоохоронного органу чітко визначений у спеціальному законі, який регламентує права, обов'язки і особливості діяльності правоохоронного органу. Закон встановлює структуру кожного органу, його завдання, функції, повноваження, окремо визначаючи спеціальний предмет діяльності деяких органів -оперативно-розшукову діяльність, яка регламентована Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність" від 18 лютого 1992 року. Цю діяльність можуть здійснювати спеціальні підрозділи з виконанням оперативно-розшукових дій служби безпеки, органів внутрішніх справ, органів з виконання покарань, податкової міліції та інші. Вони можуть використовувати, відповідно до закону, гласні та негласні пошукові, розвідувальні й контр розвідувальні заходи із застосуванням оперативних і оперативно-технічних засобів.
Правопорядок забезпечується правоохоронними органами шляхом повсякденного додержання, виконання, використання, а в необхідних випадках застосування правових норм з метою повної реалізації їхніх приписів. Правоохоронні органи є важливою ланкою системи державних органів України, мета, завдання і функції якої полягають в забезпеченні законності і правопорядку у всіх сферах життєдіяльності держави.
В останні десятиліття з метою взаємодії правоохоронних органів України з аналогічними органами зарубіжних держав щодо вирішення питань боротьби зі злочинністю, що має транснаціональний характер або виходить за межі країни, в Україні створено Національне центральне бюро Інтерполу. його правовий статус визначений Положенням про Національне центральне бюро Інтерполу, закріпленим Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 1993 року № 220. У своїй діяльності Укрбюро Інтерполу керується Конституцією України, законодавчими актами України щодо боротьби зі злочинністю, міжнародними договорами України, Статутом та іншими документами Інтерполу, нормативними актами МВС.
1.2 Завдання і функції спрямовані на діяльність правоохоронних органів.
Одним з важливих напрямків діяльності держави та її органів у житті суспільства є виконання завдань по захисту прав і свобод людини і громадянина, охороні прав і законних інтересів державних та недержавних організацій, об'єднань громадян, боротьбі зі злочинами та іншими правопорушеннями. Про це говориться в ст. З, п. 1, 14 ст. 92, п. 1, 2 ст. 116 Конституції України. Так, у ч. 2 ст. З Конституції України закріплено: "Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави".
Наведені конституційні приписи вимагають, щоб усі органи їх точно виконували. Водночас самі громадяни не позбавляються можливості відстоювати в будь-який законний спосіб свої права і свободи, активно домагатися виконання органами покладених на них повноважень та сприяти їм у цьому.
Для переважної більшості органів їх діяльність не замикається на вирішенні цих хоча і дуже важливих, але все ж обмежених завдань по безпосередньому захисту прав і свобод людини і громадянина, охороні законності і правопорядку, боротьбі зі злочинами та іншими правопорушеннями. У цих органів на першому плані стоять інші завдання - вирішення поточних і перспективних економічних питань, питань культури, науки, освіти, обороноздатності і безпеки, зовнішньої політики, співробітництва з іншими країнами і т.ін. Деякі функції по охороні законності і правопорядку вони виконують поряд із здійсненням своїх основних завдань.
Спеціально забезпеченням правопорядку займається значно менше коло органів. Це органи, створені тільки або головним чином для виконання такої ролі, їх прийнято іменувати органами охорони правопорядку. Вони покликані охороняти обумовлений соціальними, економічними, моральними, культурними, історичними та іншими чинниками закріплений в Конституції і законах України, інших нормативно-правових актах порядок життя і діяльності громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, їх права і свободи, а також інтереси суспільства і держави.
1.3 Особливості та риси правоохоронної діяльності.
Механізм держави - це система органів і установ , посередництвом яких здійснюється виконання внутрішніх і зовнішніх функцій держави . Як правило це - представницькі установи або законодавча влада , виконавчо - розпорядчі органи, неурядові інстанції та судові інстанції , органи громадського порядку та державної безпеки , збройні сили . У механізмі нашої держави особливе місце посідають органи держави спеціального призначення ( контрольні та правоохоронні органи , місця позбавлення волі , збройні сили тощо ). Їх можна розглядати як окрему ланку механізму держави , вже звичного поділу на законодавчу , виконавчу , судову влади. Прихильниками чітких юридичних конструкцій здебільшого вважають ці органи належними до сфери виконавчої або в осному до виконавчої і частково до судової влади .
Серед органів спеціального призначення юридична наука приділяє особливу увагу так званим правоохороним органам . Звичайно у дослівному розумінні " правоохоронну діяльність " ( забезпечення законності та охорона правопорядку в суспільстві , боротьба з правопорушниками , охорона законних прав та інтересів громадян , юридичних осіб , суспільства і держави в цілому ) мають вести буквально всі - громадяни , юридичні особи , органи законодавчої , виконавчої і судової влади тощо . Але для переважної більшості суб'єктів суспільних відносин подібна діяльність не є основною . Отже правоохоронними органами слід вважати державні органи , основною ( спеціальною ) функцією яких є забезпечення законності та охорона правопорядку , боротьба з правопорушеннями , охорона законних прав та інтересів громадян , юридичних осіб , суспільства і держави в цілому. Характерними рисами правоохоронних органів є : а) здійснення ними зазначених вище функцій , які в сукупності називають правоохоронною функцією ; б) наявність у них для виконання зазначених функцій відповідних державно - владних повноважень , зокрема можли-вості видавати правові акти ( в основному індивідуального характеру ) , обов'язкові для виконання тими , кому вони адресовані ; в) можливість безпосередньо застосовувати різні заходи примусу ( затримання особи , арешт , позбавлення волі тощо ) ; г) перебування їх діяльності під особливим державним контролем і наглядом, здійснення лише на основі закону й у встановленому ними порядку. Традиційно до числа правоохоронних органів відносять суд , прокуратуру, органи юстиції , внутрішніх справ , державної безпеки тощо . Досить часто суди як органи правосуддя згадуються в нормативних документах окремо ( у словосполученнях типу " судові і правоохоронні органи " ) . До системи правоохоронних органів прилягають деякі інші державні установи і громадські організації , які відповідно до законодавства поділенні значними повноваженнями у сфері правоохоронної діяльності , хоча в цілому їхні функції не зводяться до останньої , а також не забезпечуюються можливістю застосування державного примусу . Серед таких установ і організацій слід звернути особливу увагу на органи юстиції та адвокатуру .
Розділ ІІ. Міністерство внутрішніх справ України.
2.1 Основна робота та завдання МВС України.
Міністерство внутрішніх справ України як головний (провідний) орган центральної виконавчої влади, що забезпечує та безпосередньо реалізує державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями, охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки, завжди перебувало у центрі уваги науковців. У своїй діяльності МВС України керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, Положенням про Міністерство внутрішніх справ України (затвердженим Указом Президента України від 17.10.2000 № 1138/2000).
До основних завдань МВС України належать:
- організація і координація діяльності органів внутрішніх справ щодо захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, охорони громадського порядку і забезпечення громадської безпеки;
- участь у розробці та реалізації державної політики щодо боротьби зі злочинністю;
- забезпечення запобігання злочинам, їх припинення, розкриття і розслідування, розшуку осіб, які вчинили злочини, вжиття заходів усунення причин і умов вчинення правопорушень;
- організація охорони та оборони внутрішніми військами особливо важливих державних об'єктів;
- забезпечення реалізації державної політики з питань громадянства;
- забезпечення здійснення паспортної, реєстраційної та міграційної діяльності;
- організація роботи, пов'язаної із забезпеченням безпеки дорожнього руху;
- здійснення на договірних засадах охорони майна всіх форм власності;
- визначення основних напрямів удосконалення діяльності органів внутрішніх справ, подання їм організаційно-методичної та практичної допомоги;
- забезпечення додержання законності в діяльності осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, працівників і військовослужбовців системи МВС України;
- підготовка органів внутрішніх справ та внутрішніх військ для інтеграції України до Європейського Союзу.Міністерство внутрішніх справ України відповідно до покладених на нього завдань здійснює такі функції:
- забезпечує реалізацію державної політики щодо боротьби зі злочинністю;
- визначає основні напрямки діяльності підпорядкованих йому органів, підрозділів, установ та ефективні засоби і методи виконання покладених на них завдань;
- організовує діяльність органів внутрішніх справ, пов'язану з охороною громадського порядку, запобіганням адміністративним правопорушенням, їх припиненням та забезпеченням провадження у справах про ці правопорушення, розгляд яких законом покладено на ці органи;
- організовує здійснення органами внутрішніх справ профілактичних і оперативно-розшукових заходів запобігання злочинам, їх виявлення, припинення і розкриття, провадження дізнання і досудового слідства у справах про злочини, розслідування яких покладено законом на ці органи;
- здійснює у передбачених законодавством України випадках спеціальні заходи забезпечення безпеки працівників суду, органів прокуратури, внутрішніх справ, митних органів, органів державної податкової служби, державної контрольно-ревізійної служби, рибоохорони, державної лісової охорони, Антимонопольного комітету України, їх близьких родичів, а також осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві;
- виявляє, розкриває і розслідує злочини, що мають міжрегіональний і міжнародний характер, веде боротьбу з організованою злочинністю, наркобізнесом і злочинами у сфері економіки.
При виконанні покладених на нього завдань МВС України взаємодіє з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, а також з відповідними органами іноземних держав.
Міністерство внутрішніх справ України в межах своїх повноважень видає на основі та на виконання актів законодавства накази, організовує і контролює їх виконання. Нормативно-правові акти МВС України підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом. У разі потреби МВС України видає разом з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади спільні акти.
Міністерство внутрішніх справ України очолює міністр, якого призначає на посаду за поданням Прем'єр-міністра України і звільняє з посади Президент України.
Міністр здійснює керівництво МВС України і несе персональну відповідальність перед Президентом України та Кабінетом Міністрів України за розробку і реалізацію державної політики у сфері захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, боротьби зі злочинністю, виконання МВС України своїх завдань і функцій.
Для узгодженого вирішення питань, що належать до компетенції МВС України, обговорення найважливіших напрямків його діяльності в міністерстві утворюється колегія у складі міністра (голова колегії), його перших заступників та заступників за посадою, інших керівних працівників міністерства, а також підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління МВС України. Члени колегії затверджуються та звільняються від обов'язків Кабінетом Міністрів України за поданням міністра МВС України. Рішення колегії реалізуються наказами Міністра.
2.2 Структура апарату МВС України.
В наш час міністром внутрішніх справ України є Захарченко Віталій Юрійович. Звичайно, одна людина не в змозі керувати цілою системою самостійно, тому допомагають вести справи правопорядку такі особи як: Перший заступник міністра, заступник міністра - керівник апарату та заступник міністра в кримінальній міліції та міліції громадської безпеки.
Головним слідчим управлінням департаменту внутрішньої безпеки в керівництві апарату є Департамент кадрового забезпечення, департамент фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку, департамент матеріального забезпечення, департамент внутрішнього аудиту, Головний штаб (на правах департаменту) та департамент інформаційно-аналітичного забезпечення; в кримінальній міліції: Головне управління боротьби з організованою злочинністю, департамент карного розшуку, департамент державної служби боротьби з економічною злочинністю, департамент оперативної служби, департамент оперативно-технічних заходів; в міліції громадської безпеки: департамент громадської безпеки, департамент транспортної міліції , Департамент державної служби охорони при МВС.
Управління зв'язків із громадськістю в керівництві апарату є: управління медичного забезпечення і реабілітації, управління міжнародних зв'язків, управління міліції міграційного контролю, управління юридичного забезпечення, режимно-секретне управління, управління документального забезпечення, відділ спеціального зв'язку; в кримінальній міліції: управління боротьби з торгівлею людьми, управління боротьби з незаконним обігом наркотиків, управління кримінальної міліції у справах дітей, управління Державної автомобільної інспекції, відділ ветеринарної міліції.
Як бачимо структура має свою підструктуру, нагляд за якою є відповідальною справою для кожного працівника, який підпорядковується МВС України. Розділ ІІІ. Міліція охорони
3.1Державна служба охорони.
Державна служба охорони при Міністерстві внутрішніх справ України є централізованою системою підрозділів, створених на договірних засадах для охорони об'єктів та майна, вантажів, а також грошових знаків і цінних паперів, що перевозяться, інкасації у місцях, не охоплених централізованою службою інкасації, і перевезення цінностей Національного банку України, забезпечення особистої безпеки фізичних осіб у порядку, встановленому законодавством.
Служба охорони діє на засадах самофінансування за рахунок коштів, одержаних за виконання договорів про забезпечення особистої і майнової безпеки громадян та юридичних осіб.
Система служби охорони складається з Головного управління Державної служби охорони при МВС України, управлінь (відділів) Державної служби охорони при УВС Автономної Республіки Крим, ГУВС міста Києва, УВС областей та міста Севастополя, відділів (відділень) Державної служби охорони при УВС, РУВС, РВВС та навчальних закладів підготовки особового складу.
У своїй діяльності зазначені органи керуються Конституцією і законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, декретами, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, нормативними актами МВС, а також рішеннями місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Правовий статус та основні напрями функціонування підрозділів цієї служби визначаються Положенням про Державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ.
3.2 Завдання і функції спрямовані на діяльність Державної служби охорони.
Основні завдання Державної служби охорони: забезпечення недоторканності власності, збереження цінностей, особистої без пеки фізичних осіб тощо. При цьому служба охорони розробляє основні вимоги до захисту об'єктів усіх форм власності та грома дян від злочинних посягань, готує типові договори і вимоги До технічного забезпечення та оснащення засобами охоронної сигналізації об'єктів охорони. .
Відповідно до зазначених завдань Державна служба охорони покликана виконувати такі функції:
- визначати за погодженням з власниками майна або уповноваженими ними органами та громадянами вид охорони (міліцейська, воєнізована, сторожова, спеціалізована, за допомогою пунктів централізованої охорони тощо);
Постанова Кабінету Міністрів України "Положення про Державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ" від 10 серпня 1993 року J* 615// Зібрання постанов Уряду України. - 1994. - № 2. - Ст. 31.
- запобігати правопорушенням і припиняти їх у місцях несення служби;
- проводити монтаж, ремонт і профілактичне обслуговування засобів сигналізації тощо.
Для реалізації своїх функцій Державну службу охорони наділено відповідними повноваженнями. Зокрема, її підрозділи мають право:
- інспектувати діяльність служб відомчої охорони державних підприємств, організацій та установ і вносити до Кабінету Міністрів України, міністерств і відомств, органів місцевого та регіонального самоврядування пропозиції про усунення причин і умов, що сприяють розкраданню державного майна;
- видавати керівникам об'єктів державної власності обов'язкові для виконання приписи про впровадження технічних засобів охорони;
- контролювати діяльність суб'єктів підприємницької діяльності з надання охоронних послуг, послуг з монтажу, ремонту і профілактичного обслуговування охоронної сигналізації, роботу підприємств та організацій, що виробляють засоби охоронної сигналізації, роботу служб охорони недержавних підприємств та організацій тощо. Безпосередньо керує службою охорони Головне управління Державної служби охорони при МВС України.
Управління, відділи, відділення Державної служби охорони при виконанні покладених на них завдань оперативно підпорядковуються керівникам відповідних органів внутрішніх справ. Порядок створення та ліквідації воєнізованих, сторожових і спеціалізованих підрозділів служби охорони, інших самоокупних підрозділів визначається положеннями про управління (відділи) Державної служби охорони при УВС Автономної Республіки Крим, ГУВС міста Києва, УВС областей та міста Севастополя, що їх затверджують у порядку, встановленому МВС України.
3.3 Особливості правового статусу працівників Державної служби охорони Працівники цих підрозділів під час відбування служби зобов'язані захищати власність і громадян від злочинних посягань та забезпечувати додержання режиму охорони згідно з укладеними договорами, запобігати правопорушенням і припиняти їх у місцях несення служби, зберігати державну, службову та комерційну таємницю. Вони мають право вимагати від працівників підприємств, установ та організацій, що охороняються, додержання встановлених пропускного та внутрішнього режимів, а також громадського порядку; затримувати й доставляти до службових приміщень охорони для встановлення особи та складання протоколу про правопорушення осіб, які вчинили правопорушення чи перебувають без належних підстав на території об'єкта, що охороняється, у необхідних випадках передавати їх до органу внутрішніх справ для прийняття рішення. У встановленому законодавством порядку працівники державної охорони можуть проводити особистий огляд громадян, які перебувають у приміщені чи на території об'єкта, що охороняється, або поблизу нього, а також огляд їхнього майна та транспортних засобів, щоб запобігти розкраданню, і вилучення викраденого тощо. Наслідком використання зазначених прав має бути складання протоколу про адміністративні правопорушення на осіб, які вчинили дрібні крадіжки. У порядку і випадках, передбачених законодавством, до правопорушників можуть бути застосовані заходи фізичного впливу, спеціальні засоби та зброя.
Крім того, під час виконання службових обов'язків вони мають право застосовувати технічні засоби і здійснювати фотографування, звукозапис, кіно- та відеозйомку для виявлення вкраденого і фіксації протиправних дій у порядку, визначеному чинним законодавством.
Працівники Державної служби охорони за неналежне виконання службових обов'язків відповідають згідно з Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ України, Кодексом законів про працю України та укладеними контрактами. Відносини підрозділів служби охорони з юридичними особами та громадянами, відповідальність, права та обов'язки сторін визначаються договорами.
Служба охорони за рахунок власних коштів може здійснювати особисте страхування працівників воєнізованої, сторожової та спеціалізованої охорони, спеціалістів, управлінського та обслуговуючого персоналу від нещасних випадків, пов'язаних з виконанням службових обов'язків. Головне управління Державної служби охорони при МВС, управління, відділи, відділення Державної служби охорони та навчальні заклади підготовки особового складу є юридичними особами; вони мають штампи і печатки із зображенням Державного герба України, бланки із своїм найменуванням, самостійні баланси та рахунки в установах банків.
Висновок: Отже, міліція в Україні - є захистом українців. Це надія на безпечне і здорове життя в нашій країні. Вона гарантує спокійні вулиці, справедливість на дорогах, у побуті, виконання всіх своїх обов'язків. Міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції. Для забезпечення громадського порядку працівники міліції зобов'язані вживати заходів незалежно від свого підпорядкування.
Міліція рада співпрацювати та жити в мирі з тими, хто не створює ніяких небезпечних для людства ситуацій, з тими, хто не порушує громадський порядок, з тими, хто не посягає на чуже майно тощо.
Працівник міліції на території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу в разі звернення до нього громадян або службових осіб з заявою чи повідомленням про події, які загрожують особистій чи громадській безпеці, або у разі безпосереднього виявлення таких зобов'язаний вжити заходів до попередження і припинення правопорушень, рятування людей, подання допомоги особам, які її потребують, встановлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, охорони місця події і повідомити про це в найближчий підрозділ міліції. Кожен громадянин може звернутися до працівника міліції за допомогою. Таким чином, можна сказати, що міліція в Україні веде свою роботу правильно, на добро і благо українцям, захищаючи всі прова і свободи громадян.
Список використаної літератури:
1. Конституція України: Прийнята на 5-тій сесії ВРУ 28 червня 1996 року. - К.: Юрінком, 1996.
2. Закон України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року N 565-XII, в редакції закону N 762-IV від 15.05.2003, ВВР, 2003
3. Закон України "Про оперативно-розшукову діяльність" від 18 лютого 1992 р. № 2135-ХІІ.
4. Закон України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" від 23 грудня 1993 р. № 3781-ХП.
5. Постанова Кабінету міністрів України від 25 березня 1993 року. №220.
6. Положення про Міністерство внутрішніх справ України (затверджено указом Президента України від 17.10.2000 №1138/2000)
7. Постанова Кабінету міністрів України Положення про Державну службу охорони при МВС від 10 серпня 1993 року. Зібрання постанов уряду України - 1994. -№2 ст.31.
8. В. Т. Маляренко, "Судові, правоохоронні, правозахисні органи України", - К.:Юрінком Інтер, 2007. - 156 с.
9. І. К. Білоус, "Міліція в Україні", - К.: Юрінком Інтер, 2002. - 320 с.
10. Адміністративне право України : підручник / [Ю. П. Битяк, В. М. Гаращук, О. В. Дьяченко та ін.] ; за ред. Ю. П. Битяка. - К. : Юрінком Інтер, 2005. - 544 с.
11. Марцев А.І. Загальні питання вчення про Право. Л. :2000. 10 с.
12. Дончено К. Л. Історія розвитку української держави. К.: 1991. 158 с. 11. Оперативно-розшукову діяльність: підручник / за ред. А.С. Піголкіна, Ю.А. Дмитрієва. - М.: Вища освіта, 2008. - 613 с.
12. Інтернет джерело: http://www.mvs.gov.ua 1
1
Документ
Категория
Без категории
Просмотров
85
Размер файла
117 Кб
Теги
отчет
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа