close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Реферат

код для вставкиСкачать
БЖД радіаційна безпека

Реферат
з предмету: "Безпека життєдіяльності"
на тему
"Радіаційна безпека"
студентки групи 113
Кандалової К.А. Зміст:
* Радіаційна безпека - ст.3
* Ядерне бомбардування Хіросіми - ст. 5
* Ядерне бомбардування Нагасакі - ст. 15
* Радіаці́йна безпе́ка - стан захищеності теперішнього і майбутнього поколінь людей від шкідливого для їх здоров'я впливу іонізуючого випромінювання.
Основні принципи забезпечення радіаційної безпеки:
Радіаційна безпека персоналу, населення і оточуючого середовища вважається забезпеченою, якщо дотримуються основні принципи радіаційної безпеки (виправданості, оптимізації, неперевершення) і вимоги радіаційного захисту, встановлені діючими нормами радіаційної безпеки та санітарними правилами.
Принцип виправданості передбачає заборону всіх видів діяльності з використанням джерел радіактивного випромінювання, за яких отримана для людини та суспільства користь не перевищує ризику можливої шкоди, яка може бути заподіяною випромінюванням. Цей принцип повинен застосовуватись на стадії прийняття рішення уповноваженими органами при проектуванні нових джерел випромінювання та об'єктів підвищеної радіаційної безпеки, видачі ліцензій та затвердженні нормативно-технічної документації на використання джерел випромінювання, а також при зміні умов їх експлуатації. В умовах радіаційної аварії принцип виправданості стосується не джерел випромінювання та умов опромінення, а захисних заходів, при цьому в якості величини користі слід оцінювати попереджену даними заходами дозу. Заходи ж, що направлені на відновлення контролю над джерелами випромінювання, мають проводитись в обов'язковому порядку.
Принцип оптимізації передбачає підтримання на максимально низькому рівні як індивідуальних (нижче лімітів, встановлених діючими нормами), так і колективних доз опромінення, з врахуванням соціальних та економічних факторів. В умовах радіаційної аварії, коли замість лімітів доз діють більш високі рівні втручання, принцип оптимізації має застосовуватись до захисних заходів з врахуванням попередженої дози опромінення і збитків, пов'язаних з втручанням.
Принцип неперевершення вимагає запобігання перевищення встановлених діючими нормами радіаційної безпеки індивідуальних лімітів доз та інших нормативів радіаційної безпеки. Даного принципу повинні дотримуватись всіма організаціями та особами, від яких залежить рівень опромінення людей.
Шляхи забезпечення радіаційної безпеки
Радіаційна безпека об'єкту та прилеглої до нього території забезпечується за рахунок:
* якості проекту радіаційного об'єкту;
* обґрунтованого вибору району та майданчика для розміщення радіаційного об'єкту;
* фізичного захисту джерел радіактивного випромінювання;
* зонування території навколо найнебезпечніших об'єктів та всередині них;
* умов експлуатації технологічних систем;
* санітарно-епідеміологічної оцінки та ліцензування діяльності з джерелами випромінювання;
* санітарно-епідеміологічної оцінки виробів та технологій;
* наявності системи радіологічного контролю;
* планування та проведення заходів з забезпечення радіаційної безпеки персоналу та населення за нормальної роботи об'єкту, його реконструкції та виведення з експлуатації;
* підвищення радіаційно-гігієнічної грамотності персоналу та населення.
Радіаційна безпека персоналу забезпечується:
* обмеженням допуску до роботи з джерелами випромінювання за віком, статтю, станом здоров'я, рівнем раніше отриманої дози опромінення та іншими показниками;
* знанням та дотриманням персоналом правил роботи з джерелами випромінювання;
* достатньою кількістю та якістю захисних бар'єрів, екранів та відстанню від джерел випромінювання, а також обмеженням роботи з джерелами випромінювання;
* створенням умов праці, що відповідають вимогам діючих норм і правил радіаційної безпеки;
* застосуванням індивідуальних засобів захисту;
* дотриманням встановлених контрольних рівнів випромінювання;
* організацією радіологічного контролю;
* організацією системи інформації про радіаційний стан;
* проведенням ефективних заходів щодо захисту персоналу при плануванні підвищеного опромінення в разі загрози та виникненні аварії.
Радіаційна безпека населення забезпечується:
* створенням умов життєдіяльності людей, які відповідають вимогам діючих норм і правил радіаційної безпеки;
* встановленням квот на опромінення від різних джерел випромінювання;
* організацією радіологічного контролю;
* ефективністю планування та проведення заходів з радіаційного захисту в нормальних умовах та у випадку радіаційної аварії;
* організацією системи інформації про радіаційний стан.
Ядерне бомбардування Хіросіми
Ядерне бомбардування Хіросіми (яп. 広島市への原子爆弾投下, ひろしましへのげんしばくだんとうか) - ядерна атака США проти Японії наприкінці Другої світової війни, здійснена 6 серпня 1945 року скиданням ядерної бомби на японське місто Хіросіма. Це було перше у світі використання ядерної зброї під час військових дій. Через бомбардування загинули десятки тисяч мешканців Хіросіми, а вона сама була повністю зруйнована.
Операція бомбардування
Гуам
2 серпня 1945 року командування 20-ї Авіаційної Армії ВПС Армії США, яке перебувало на острові Гуам, надіслало наступний наказ під грифом "цілком таємно" 509-й Змішаній Групі, що дислокувалася на острові Тініан з групи Маріанських островів
Наказ № 13 від 2 серпня 1945 року про проведення військової операції.
День атаки: 6 серпня.
Ціль атаки: Центр міста Хіросіми і промислові райони.
Друга запасна ціль: Арсенал міста Кокура та міський центр.
Третя запасна ціль: Центр міста Наґасакі.
Особливі вказівки: Бомбардувати лише видимі цілі.
Тініан
4 серпня бомбардувальник США B-29 "Енола Ґей" завершив останні навчання зі скидання ядерної бомби і повернувся на північне летовище острову Тініан.
5 серпня, о 21:20, бомбардувальники B-29 з 509-ї Змішаної Групи здійснили розвідувальний політ над Хіросімою і доповіли на авіабазу в Тініані, що завтра у місті буде гарна погода. Водночас на нараді, що проходила на острові, Полковник армії США Пол Тіббетс віддав наказ екіпажу "Еноли Ґей", сказавши: "Операція, яку ми проведемо цієї ночі, увійде в історію!"
Наступного дня, 6 серпня, вночі, о 0:37, з Тініану вилетіли три бомбардувальники B-29 для здійснення метеорологічних спостережень - "Стрейт флаш" до Хіросіми, "Джаббіт ІІІ" до Кокури і "Фулл Хаус" до Наґасакі. О 0:51 запасний літак "Топ Сікрет" направився до острова Іодзіма.
Після цього, о 1:27 бомбардувальник "Енола Ґей", який ніс на своєму борту ядерну бомбу Mk-1 "Малюк", розпочав рулювання і в 1:45 піднявся в повітря по літній смузі А.
Через 2 хвилини, о 1:47, злетів бомбардувальник "Ґрейт Артіст", на який покладалося проведення опису потужності вибуху ядерної бомби, а ще за 2 хвилини, о 1:49, за ним попрямував бомбардувальник "Несесарі Івіл", що мусив провести фотозйомку місця вибуху.
Таким чином 6 серпня у ядерній атаці взяли участь шість бомбардувальників B-29 авіації США, троє з яких вирушили до Хіросіми. Цим трьом знадобилося 7 годин, щоб дістатися з Тініану до своєї цілі.
Проліт над Шікоку
6 серпня, о 6:30, Відповідальний за ядерну зброю та командуючий операцією капітан ВМС США Вільям Парсонс, заступник відповідального за зброю лейтенант армії США Морріс Джеппсон і бомбардир молодший лейтенант армії США Томас Феребі зайшли до відділу зберігання ядерної зброї на бомбардувальнику "Енола Ґей", вийняли зелений запобіжник безпеки з "Малюка" і зарядили його бойовим зарядом.
Після цього Парсонз доповів командиру літака Тібеттсу: "Активізація зброї завершена", на що той відповів: "Зрозумів". Тібетс вперше оголосив по радіо членам екіпажу, що вони везуть: "Хлопці, зброя яку ми веземо - це перша у світі ядерна бомба!".
Одразу після цього офіцер з перехвату з допомоги радару лейтенант 1 класу армії США Джейкоб Бізар виявив на датчиках незрозумілі виблискуючі точки. Зв'язковий рядовий першого класу армії США Річард Нельсон доповів, що апаратно-програмний комплекс для розрізнення своїх і чужих літаків не можуть дати інформацію про ці об'єкти. Через це бомбардувальник "Енола Ґей" пішов на маневр, різко здійнявся в небо на висоту 2000 м, а о 7:30 злетів на висоту 8700 м.
Пролітаючи над великим островом Шікоку бомбардувальники США були помічені японським наземним радаром. Японські літаки злетіли і двічі обстрілювали "Енолу Ґей", але безрезультатно. Вислизнувши з небезпечної ситуації бомбардувальники США продовжили політ до своєї цілі.
Хіросіма.
Після 7:00 Хіросіми досяг бомбардувальник B-29 для здійснення метеорологічних спостережень "Стрейт флаш", під командуванням майора Клода Езерлі. Переконавшись, що небо в місті чисте він зв'язався з "Енолою Ґей" і доповів: "Погода ясна, перешкод історичній операції з ядерного бомбардування немає. Видимість - 10 миль, висота - 15 000 футів, хмарність - 1/12". В цю мить було остаточно вирішено атакувати основну ціль - Хіросіму. В наказі № 13 від 2 серпня 1945 року від командування США стояла умова про проведення операції лише за видимості цілі, тому інформація про чистоту неба від бомбардувальника-розвідника була дуже важливою.
О 7:09 бомбардувальник B-29 "Стрейт флаш" був помічений японськими силами протиповітряної оборони, які здійняли повітряну тривогу. Проте о 7:31 він полишив Хіросіму, пролетівши над нею, тому тривогу зняли.
О 8:06 японці помітили в небі ще 2 бомбардувальники B-29. Японське радіо повідомило про них, прийнявши за розвідників. Через це мешканці Хіросіми не переймалися ними і не здіймали паніки. Головний штаб військового округу Тюґоку також не дав вказівки здійняти повітряну тривогу.
О 8:09, бомбардувальник "Енола Ґей" побачив перед собою центр Хіросіми.
О 8:10 японська сторона отримала інформацію, що 3 бомбардувальники B-29 вторглися у небесний простір префектури Хіросіма. За хвилину Головний штаб військового округу Тюґоку, що перебував у Хіросімі, видав інструкції підготувати повітряну тривогу. В цей час "Енола Ґей" вже пролітав над Хіросімою, на висоті 9,632 м. Спочатку він скинув три радіозонди з парашутами для виміру сили вітру та атмосферного тиску. парашути дуже виділялися у блакитному безхмарному небі і мешканці міста добре бачили їх.
О 8:12 навігатор капітан армії США Теодор ван Кірк пересвідчився, що "Енола Ґей" дістався позиції атаки (IP). Літак перевели у режим автопілота. Бомбардир Фаабі ввів у бомбардувальний приціл Нордена дані про висоту, шляхову швидкість, напрям вітру, температуру і вологість повітря. Він обрав за мішень для бомби (АР) Т-подібний міст, що добре виднівся з повітря. Цей міст стояв у центрі Хіросіми, в місці де річка Ота розділялася на два рукава.
О 8:13 японці знову підняли повітряну тривогу по місту: "Повідомляє командування військового округу Тюґоку. Три великих літака ворога просуваються на захід в напряму Сайдзьо. Термінова тривога!"
О 8:15 17' ядерна бомба "Малюк" була скинута на Хіросіму автоматично. Три бомбардувальники США В-29 різко змінили курс на 155 градусів, щоб уникнути падіння машин від удару вибухової хвилі та інфрачервоних променів. Теббітс знову взяв на себе керування літаком і спустив його з висоти так швидко, що деякий час в салоні був стан невагомості.
Падаючи, "Малюк" полишив капсулу і нісся додолу, безладно обертаючись довкола своєї осі. Незабаром стабілізатори хвостової частини схопили повітря і він прокреслив у повітрі параболу. Ядерна бомба вибухнула за 43 секунди після того, як була викинута з літака, на висоті 600 м.
Повернення на базу
Ударна хвиля досягла бомбардувальника "Енолу Ґей", що втікав. Його так сильно трусило, що командир Теббітс сприйняв це за обстріл японської протиповітряної оборони.
О 2:58 "Енола Ґей" повернувся до ясного Тініана, на базу північного летовища. Екіпаж бомбардувальника з 12 чоловік вітали сотні офіцерів та солдатів. Головнокомандувач стратегічної авіації США генерал-майор Карл Шпаац нагородив полковника Теббітса і його команду. Ввечері вояки 509-ї Змішаної Групи разом із вченими організували розкішну вечірку, яка тривала до пізньої ночі.
Момент ядерного вибуху знімали на кольорову плівку, але вона була втрачена - по поверненні на базу її невдало проявили. Проте голова наукової комісії, яка летіла іншим літаком, Гарольд Агню, зміг зняти 8 мм камерою грибоподібну хмару 3 хвилини після вибуху. На сьогодні це єдине зображення першого у світі ядерного бомбардування.
Останні дні
3 серпня і 4 серпня 1945 року в Хіросімі лив дощ.
В неділю, 5 серпня, його відігнав антициклон і в місті відновилася гарна погода. Вночі в Хіросімі двічі піднімали повітряну тривогу і більшість жителів не виспалась, бо переховувалась у бомбосховищах. Того ж дня в центрі міста видавали рисові пайки.
Понеділок 6 серпня був робочим днем. Зранку температура повітря становила 26,7 °C, вологість складала 80%, а атмосферний тиск 1018 гПа. Швидкість північно-східного вітру становила 1 м/с, а хмарність - 1-2 бали.
О 7:09 в небі з'явився американський літак. Була піднята повітряна тривога і жителі поховалися у бомбосховища. Тривогу зняли о 7:31 і місто знову ожило. Всі поспішали на роботу і навчання, яка починалася о 8 ранку. Більша частина робітників, молодих жінок і понад 10 тисяч учнів середніх та вищих шкіл працювали на військових заводах Міцубісі та Тойо. Матері з дітьми та декілька тисяч школярів середніх і початкових шкіл проводили евакуацію будівель. Багато дітлахів дошкільного і молодшого шкільного віку, як жителів міста так і приїжджих, були в цей час на навчанні в дитсадках та прихрамових школах.
Хіросіма після бомбардування
Епіцентр вибуху
В 500-метровій зоні епіцентру вибуху спалах і ударна хвиля сталися одночасно. Під тиском миттю було знищено усі будинки. Вистояли лише залізобетонні споруди, які зазнали страшних руйнувань. Ударна хвиля понищила більшість мостів.
Від потужного світлового випромінювання загинули усі люди, які були надворі. Їхня шкіра обвуглилась, а волога, що була в тілі, випарувалась. Вулиці були вкриті чорними погорілими трупами. Жар знищив також усіх тих, хто їхав у транспорті, що проїжджав центром міста.
Чорна грибоподібна хмара, пил і ґрунт, підняті в повітря ударною хвилею, повністю закрили сонце. Місто поглинула пітьма. Висока температура повітря і землі спричинили пожежі. За спогадами очевидців Хіросіма вмить перетворилася на пекельне "місто смерті".
Зона ураження
За 1-2 км від епіцентру вибуху спалах прийшов раніше за ударну хвилю. Світлове випромінювання завдало людям тяжких опіків. Особливо постраждали жінки та школярі, які працювали надворі на громадських роботах. Серед них було найбільше загиблих.
Одразу після спалаху нагрянула гаряча ударна хвиля. Вона відкидала людей на десятки метрів, зривала їхній одяг та розпечену шкіру, жбурляла в них уламки дерев, черепиці і скла. Ті, хто опритомнів після удару, виявляли на своєму понівеченому тілі шматки шкіри, яка подібно до дрантя звисала з плечей, спини, ніг. Багатьом повибивало очі та розірвало нутрощі.
Люди, які перебували у будинках, змогли уникнути прямого теплового удару, але не уникли руйнівної сили проникаючої радіації. Ударна хвиля знесла дерев'яні споруди, ховаючи їхніх мешканців під уламками черепичних дахів. Вогонь, що виник від надмірного нагріву довкілля, спалював тих, хто намагався вибратися з завалів. В пошуках води і безпечного місця покалічені й обпалені люди кидалися до міських річок, ставків і басейнів.
Пожежа, яка спалахнула в центрі Хіросіми в радіусі 2 км незабаром поширилися по всіх житлових районах, спричинивши вогняний смерч. Швидкість вітру сягала до 18 м/с. Вогняний буревій спустошив північну округу міста. В радіусі 2 км були випалені усі будинки, а в радіусі 3 км - 90% усіх споруд. В цілому, полум'я охопило територію радіусом 11,4 км.
Рятувальні роботи Зона ураження і пожеж
Після вибуху інфраструктура Хіросіми була знищена на 90%. Місто виявилося паралізованим - мерія, префектурна адміністрація, штаб 5-ї армійської дивізії та інші установи згоріли, зазнавши істотних людських втрат. В такій ситуації рятувальні роботи довелося проводити загонам штабу армійської транспортної флотилії з портового району Удзіна, що був віддалений від епіцентру вибуху на 4 км і постраждав менше.
Насамперед солдати приступили до гасіння пожежі на півночі міста, у районі Кабе. Після цього вони приборкали вогонь у найголовніших лікарнях Хіросіми, які зробили місцем збору потерпілих. В перший же день рятувальних робіт вояки зібрали декілька тисяч поранених. Деякі з цих людей були направлені до карантинної станції на острові Ніно в Хіросімській затоці.
В місті ліків не було, тому були сформовані загони для їх збору в сусідніх містах і префектурах. Штаб флотилії також перетворили на лазарет. Загалом по Хіросімі створили 53 рятувальні притулки. На вересень 1945 року кількість потерпілих, які перебували на лікуванні, перевищила 200 000 осіб.
Потужність бомбардування
В ядерній бомбі, яку було скинуто на Хіросіму, було 50 кг урану 235, а ядерна реакція була спричинена поділом 1 кг від цієї маси. У результаті вибуху вивільнилася енергія 63×1012 Дж, що дорівнює приблизно 15 кілотонн TNT. Енергія вивільнилися у формі ударної хвилі, світлового випромінювання та проникаючої радіації, співвідношення яких склало 50% - 35% - 15%.
Виходячи з того, що бомбовий запас бомбардувальника США В-29 становив щонайбільше 5 тонн, сила удару по Хіросімі дорівнювала нальотові 3 000 бомбардувальників, які скинули весь свій "вантаж смерті" одночасно. Для порівняння, найбільший рейд авіації США проти Японії відбувся 10 березня 1945 року, коли 344 літаки В-29 скинули на Токіо 2000 тонн вибухівки. Потужність ядерного бомбардування була в 8 разів вищою.
Ударна хвиля
Під час ядерної реакції відбулося вивільнення енергії, пікове підвищення температури й тиску повітря, що спричинило ударну хвилю.
В епіцентрі вибуху швидкість хвилі була надзвуковою й становила 440 м/c, а тиск становив 35×105 Па (350000 кГ/м² або 35 атмосфер). Там не лишилося жодної вцілілої будівлі й жодної живої істоти.
У радіусі 1 км тиск вибухової хвилі дорівнював 105 Па (10 атмосфер). Вона знесла майже всі будівлі, окрім сейсмостійких залізобетонних споруд.
У 2-кілометровій зоні, де тиск досягав 30×104 Па (3 атмосфери)[Джерело?], було зруйновано всі дерев'яні будинки.
Світлове випромінювання
Ядерна реакція супроводжувалась світловим випромінюванням, джерелом якого була вогняна куля. Температура її поверхні становила близько 7000 °C. Сама куля була схожою на друге Сонце, що висіло за кількасот метрів від земної поверхні.
Енергія випромінювання цієї кулі становила 22×1012 Дж (5,3×1012 кал). Потужне інфрачервоне випромінювання тривало протягом 3 секунд після вибуху. Отримана земною поверхнею енергія становила 100 кал/см² в епіцентрі вибуху, 56 кал/см² у 500-метровій зоні й 23 кал/см² у кілометровій зоні.
Через те, що випромінювалася велика кількість світла й тепла, за короткий час поверхні дуже нагрілися. В епіцентру вибуху температура становила 3000 - 4000 °C. Уражені світловим випроміненням черепичні дахи плавилися, а дерев'яні покрівлі спалахували самі собою. Все живе горіло, тліло або зазнавало страшних опіків.
Проникаюча радіація
Внаслідок ядерної реакції у великій кількості випромінювалися альфа- та бета-частинки, гамма-промені та потоки нейтронів.
В епіцентрі на 1 см² земної поверхні припадало 12×1010 швидких і 9×1012 теплових нейтронів.
Після бомбардування рентгенівська плівка, яку ще не встигли використати в хіросімській лікарні Червоного хреста, була вся "засвічена", внаслідок чого японці зрозуміли, що бомба, скинута на місто, була ядерною.
Земна поверхня була радіоактивно заражена продуктами ядерного вибуху.
Чорний дощ
У результаті вибуху над Хіросімою здійнялась величезна грибоподібна хмара, яка мала високу температуру та містила значну кількість радіоактивно зараженого ґрунту, піднятого з землі. Вона швидко здійнялась в повітря, а після охолодження в атмосфері - пролилася дощем. Його краплі були чорними й липкими внаслідок високого вмісту пилу й бруду в хмарі. Цей дощ отримав назву "чорного дощу".
Того дня був південно-східний вітер і хмара поступово пересувалася на північний захід. Дощ ішов безперестанку й забруднив територію радіусом 11 - 19 км. Він викликав загальне зовнішнє опромінення споруд, доріг, річкових вод і спричинив променеву хворобу в багатьох живих істот.
Ядерне бомбардування Наґасакі
9 серпня 1945, наприкінці Другої світової війни, на японське місто Наґасакі було скинуто американську атомну бомбу.
Місто
Місто Наґасакі розташоване на заході острова Кюсю в Японії і є адміністративним центром однойменної префектури. Місто виникло на місці рибальського селища і було одним з головних пунктів, через який здійснювалися контакти Японії з іноземними державами. У період ізоляції Японії, Наґасакі був єдиним портом, через який велася обмежена торгівля з голландцями та китайцями.
З початком Другої світової війни Наґасакі не тільки не втратив свого значення як великий морський порт, а й придбав важливе військове значення через багато виробництв, які працювали у місті, передусім суднобудівних, збройних і сталеливарних заводів.
Наґасакі розташовувався в двох долинах, якими текли річки. Гірський хребет поділяв житлові і промислові райони. Саме він зумовив хаотичну забудову Наґасакі і те, що забудовано були менше 4 квадратних миль із загальної площі міста - 35 кв. миль.
Наґасакі багато років розвивалося без узгодженого плану, тому житлові будинки і заводські корпуси всієї промислової долини опинилися поруч один з одним так близько, як це тільки можливо. На одній вулиці розташовувалися з південного боку сталеливарний завод Міцубісі і верф цієї ж компанії, а з північної - торпедні майстерні Міцубісі - Ураков. Головні ділові і житлові райони розташовувалися на невеликій рівнині, поруч із краєм бухти.
Бомбардування
Наґасакі ніколи не піддавався великомасштабному бомбардуванню до вибуху атомної бомби. Тим не менш, 1 серпня 1945 там було скинуто кілька фугасних бомб. Частина з цих бомб вцілила у верфі і доки південно-західної частини міста. Кілька потрапило в сталеливарний і збройний заводи Міцубісі, у Медичну школу і шпиталь. Хоча руйнування від цього нападу були порівняно невеликі, вони викликали значне занепокоєння в місті і частину людей, здебільшого школярів, було евакуйовано до сільських районів; таким чином, до моменту атомної атаки населення Наґасакі дещо скоротилося.
Скидання атомної бомби "Fat Man" ("Товстун") (плутонієва бомба, з ізотопу плутонію-239) потужністю 20 кілотонн і масою 4,5 тонни США було заплановано на 11 серпня, потім термін було перенесено на 9 серпня.
9 серпня об 11 годині 2 хвилини екіпаж літака-носія скинув атомну бомбу на Наґасакі. Бомба вибухнула високо над долиною промислового Наґасакі, майже на півшляху між двома головними цілями в місті - сталеливарними і збройовими виробництвами Міцубісі на півдні, та торпедним заводом Міцубісі - Ураков на півночі.
Було вбито і пропало безвісти більше 73 тисяч людей, пізніше від опромінення та поранень померло ще 35 тисяч чоловік. Більше 50% постраждалих було вражено опіками, до 30% отримали пошкодження від ударної хвилі, 20% зазнали дії проникаючої радіації. Пожежі знищили більшу частину житлових будинків.
Атомний вибух над Наґасакі зачепив район площею приблизно 43 кв. милі, з яких 8,5 кв. миль припадало на водну поверхню і лише 9,8 кв. милі було забудовано. Забудований простір був лише частково заселений, що дозволило уникнути ще більшої кількості жертв.
Наслідки другого бомбардування стали не менш жахливими, ніж бомбардування Хіросіми. В одній з японських доповідей ситуацію, що спостерігалася на території Наґасакі, охарактеризовано так: "Місто нагадує цвинтар, на якому не вціліло жодної надгробної плити".
Пам'ять
Наразі епіцентр ядерного вибуху є квітучим передмістям Наґасакі. Про катастрофу нагадує лише так званий Парк Епіцентру. У центрі цього парку стоїть чорна кам'яна колона - саме на тому місці, де вибухнула бомба.
Поруч розташовано Парк Миру, у центрі якого на високому постаменті встановлено колосальну фігуру сидячого напівоголеного чоловіка. Права рука його піднята вгору, ніби вказуючи на падаючу бомбу, а ліва витягнена горизонтально і символізує мир і прощення.
На півдні Парку Миру розташовано новий Музей атомної бомби, який відкрито 1996 року. Страшні експонати цього музею справляють на відвідувачів незабутнє враження. Годинники зі стрілками, застиглими на 11.02 - точний час вибуху атомної бомби 9 серпня 1945 - стали емблемою Наґасакі.
1
Автор
Lantern
Документ
Категория
Школьные материалы
Просмотров
66
Размер файла
144 Кб
Теги
рефераты
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа