close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Історія України (Вступ до історії). Підручник для 5 класу загальноосвітніх навчальних закладів. (В.С. Власов)

код для вставкиСкачать
Vlasov_IsUk_P_5ukr_(130-12)_C.indd 1
29.05.2013 12:30:29
Підручник для 5 класу
загальноосвітніх навчальних закладів
©
Âëàñîâ Â.Ñ., 2013
©
Â
ид
àâ
ницт
âî
«Генез
à
», оригінал-макет, 2013
ISBN 978-966-11-0263-6
Â
58
Â
ласов
Â.Ñ.
Історія України (Вступ до історії)
: п³
дру
÷. для
5-го кл
. ç
агал
ü
но ос
âіт. на
â÷. ç
акл
. / В.С.
Власо
â
.
– К.
: Гене
ç
а, 2013.
– 256
с. : іл.
ISBN 978-966-11-0263-6.
Підру
÷
ник Історія України (Вступ до історії) ст
â
орено â
ід
-
по
â
ідно до но
â
ої на
â÷
ал
ü
ної програми ç
історії України для 5 класу. Осно
â ний ç
міст на
â÷
ал
ü
ної книги побудо
â
ано на укра
-
їно
ç
на
â÷
их ç
асадах. Запропоно
â
ана â
підру
÷
нику методика дає ç
могу реалі
ç
у
â
ати â
по
â
ному обся
ç
і ç
місто
â
і лінії на
-
â÷
ал
ü
ного курсу. У тексто
â
их (осно
â
ний текст, адапто
â
ані до â
іко
â
их особ
ли
â
остей істори
÷
ні документи) та по
ç
атексто
â
их (апарат органі
ç
ації ç
ас
â
оєння та контролю, ілюстрати
â
ний матеріал) компонентах підру
÷
ника, спрямо
â
аних на форму
-
â
ання істори
÷
ного мислення у школярі
â
, â
рахо
â
ано принци
-
пи й підходи компетентнісно орієнто
â
аного на
â÷
ання історії.
УДК 94(477)(075.3) ББК 63.3(4Укр)я721
Рекомендовано Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України (нака
ç
МОНмолод
ü
спорту України â
ід 04.01.2013 р. № 10)
3
В
ИРУШАЮЧИ Â
ПОДОРОЖ У МИНУЛЕ...
ЯК ПРАЦЮВАТИ З ПІДРУЧНИКОМ
Спо
кон
â
іку жи
ли на нашій ç
емлі лю
ди: â
и
ро
щу
â
а
ли хліб, пле
ка
ли са
ди, â
и
хо
â
у
â
а
ли дітей, на
â ÷
а
ю
÷
и їх, як бу
ти ç
а
â ç
я
ти
-
ми й нес
хит
ни
ми. Бо щи
ро хотіли, щоб рідна ç
ем
ля к
â
ітла й ба
гат
ша
ла. Ти
ся
÷
олітній дос
â
ід, от
ри
ма
ний у спа
док â
ід по
пе
-
ред
ніх по
колін
ü
, с
â
ід
÷
и
â
, що те омріяне ба
жан
ня спра
â дит
ü ся, як
що ко
жен ден
ü
їхн
ü о
го жит
тя ç
а
кар
буєт
ü ся â
пам’яті й ста
не над
бан
ням на
щадкі
â
. Отож ç
а
по
â
іда
ли â
о
ни с
â
оїм дітям на
род
ну мудріст
ü
: «Май
бутнє не
мож
ли
â
е бе
ç
ми
ну
ло
го».
При
ç на
÷
ен
ня ц
ü
ого підру
÷ ни
ка – бу
ти пер
шим щаб
лем у â
и
-
â ÷
енні ми
ну
ло
го Бат
ü
кі
â
щи
ни. Тому і на
ç
и
â
аєт
ü
ся курс «Вступ до історії». Підру
÷
ник ç
найо
ми
ти
ме ç
ми
ну
лим Ук
ра
їни, â÷
и
-
ти
ме ро
ç
уміти події да
â
ніх ÷
асі
â
, ба
÷
и
ти â
їхн
ü о
му â
ирі долі ок
ре
мих лю
дей. Маємо надію, що ç
найо
м
ст
â
о ç
істо
рією Ук
ра
-
їни та її дія
÷
а
ми – â
и
дат
ни
ми дер
жа
â ни
ка
ми, у
÷
е
ни
ми, пол
ко
-
â
од
ця
ми, по
е
та
ми й ху
дож
ни
ка
ми, сумлінни
ми та щи
ри
ми труді
â
ни
ка
ми – не ç
а
ли
шит
ü
â
ас бай
ду
жи
ми й до
по
мо
же ста
ти â
май
бутн
ü о
му спра
â
жніми доб
рот
â
ор
ця
ми на с
â
оїй ç
емлі. Підру
÷ ник по
бу
до
â
а
но так, щоб â
и ма
ли ç
мо
гу не тіл
ü ки ді
ç
на
â
а
ти
ся про ми
нулі ÷
а
си на те
ре
нах Ук
ра
ї
ни, а й â
ід
÷
у
â
а
ти се
бе дослідни
ка
ми ми
ну
â ши
ни. Уже на пер
ших уроках â
и до
â
і
-
даєте
с
ü
, як са
ме â÷
ені-істо
ри
ки досліджу
ют
ü
події
, що â
ідбу
ли
-
ся. Щоб не ç
ійти на мані
â
ці, â
ідт
â
о
рю
ю
÷
и кар
ти
ни ми
ну
ло
го, істо
ри
ки çâ
іря
ют
ü
с
â
ої â
ис
но
â ки ç
істо
рич
ни
ми дже
ре
ла
ми
– так на
ç
и
â
а
ют
ü
рі
ç
но
манітні ма
теріали, що є с
â
ідка
ми ми
ну
лих подій. Бе
ç
істо
ри
÷ них дже
рел не
має історії. Ос
ü
÷
о
му підру
÷ ник на
â ÷
а
ти
ме â
ас пра
цю
â
а
ти ç
істо
ри
÷ ни
ми дже
ре
ла
ми
– ури
â ка
ми ç
да
â
ніх книжок, спо
гаді
â
, с
â
ід
÷
ен
ня
ми о
÷
е
â
идці
â
, фо
тог
ра
-
фіями. Усі події, про які ді
ç
на
â
а
ти
ме
те
ся ç
підру
÷ ни
ка, â
ідбу
â
а
ли
ся â
пе
â ний ÷
ас. Істо
ри
ки на
ç
и
â
а
ют
ü
йо
го да
тою
. Да
там та по
-
діям прис
â
я
÷
е
но хронологі
÷
ні ç
ада
÷
і: щоб їх ро
çâ
’я
ç
ати, â
и, як спра
â
ж
ні ç
на
â
ці ми
ну
ло
го, бу
де
те об
÷
ис
лю
â
а
ти, скіл
ü ки рокі
â
ми
ну
ло â
ід пе
â ної події до с
ü о
го
ден
ня, скіл
ü ки рокі
â
пройшло між подіями тощо.
Усі події минулого ро
ç гор
та
ли
ся на пе
â
ній те
ри
торії. Для істо
рикі
â
ду
же â
аж
ли
â
о то
÷ но â
ста
но
â лю
â
а
ти місце подій
. Ц
ü о
го мож
на на
â ÷
и
ти
ся, â
пра
â ля
ю
÷
ис
ü
ç
істо
ри
÷ ною кар
тою. 4
Які саме ç
а
â
дання â
икону
â
ати і як, â
ам також підкаже під
-
ру
÷
ник: до істори
÷
них тексті
â
, ури
â
кі
â
і
ç
джерел, фотодокумен
-
ті
â
та ілюстрацій ç
апропоно
â
ано ç
а
â
дання, що їх можна â
ико
-
ну
â
ати самостійно або â
парах ÷
и групах. На це â
ка
ç
уют
ü
малюнки-сим
â
оли:
– попрацюйте â
парах;
– попрацюйте â
групах;
– подискутуйте. Знайдете â
тексті підру
÷
ника поради, у якій послідо
â
ності опрац
ü
о
â
у
â
ати матеріал на уроці. Дорого
â
ка
ç
ом у ц
ü
ому є руб
-
рика «На уроці на
â÷
итеся» , де сформул
ü
о
â
ано настано
â
и
â
ідпо
â
ідно до на
â÷
ал
ü
ної програми, ç
а якою й складено підру
÷
-
ник. Вдумли
â
о пере
÷
итуйте ці настано
â
и д
â
і
÷
і – на по
÷
атку уроку та наприкінці, çâ
іряю
÷
и ç
ними те, ÷
ого на
â÷
илися.
Кожній ÷
астині на
â÷
ал
ü
ного тексту передує ç
аголо
â
ок-
ç
апи
тання , â
ідпо
â
ід
ü
на яке обо
â
’я
ç
ко
â
о допо
â
нюйте â
лас
-
ними мірку
â
аннями та â
раженнями â
ід про
÷
итаного. З
â
ер
таємо â
а
шу у
â
а
гу на рубрику «Про
÷
итайте на до
çâ
іллі». У ній â
міщено істо
ри
÷ н
і опо
â
ідан
ня
, які ç
найдете після кож
но
го ро
ç
ділу. Чи
та
ю
÷
и опо
â
ідан
ня, â
и не тіл
ü ки ді
ç
на
â
а
ти
ме
те
ся про ціка
â
і фак
ти ми
ну
ло
го, с
â
ід
÷
ен
ня про які бе
ре
жут
ü
істо
ри
÷
ні дже
ре
ла, а й ніби ста
â
а
ти
ме
те у
÷
ас
ни
ка
ми або с
â
ідка
ми подій ми
ну
â ши
ни. То
му ÷
и
тай
те опо
â
ідан
ня ç
а ро
ля
ми, ро
ç
іг
руй
те їх â
інсцені
ç
аціях. Про
÷
и
та
â ши опо
â
ідан
ня, обо
â
’я
ç ко
â
о обміняй
-
те
ся â
ра
жен
ня
ми од
ин ç
од
ним, â
ис
ло
â те оцінку істо
ри
÷ ним по
с
та
тям та â
и
га
да
ним пер
со
на
жам. Опо
â
ідан
ня до
по
мо
жут
ü
â
ам на
â ÷
и
ти
ся â
ідрі
ç
ня
ти спра
â
жні істо
ри
÷
ні фак
ти â
ід â
и
га
-
да
них. Пе
ре
â
іри
ти, як ç
ас
â
оїли ма
теріал уро
ку, â
ам до
по
мо
жут
ü
ç
а
â дан
ня «Пе
ре
â
ірте та оцініт
ü
себе» . За допомогою ç
а
-
5
пропоно
â
а
них у цій руб
риці ç
а
â
дан
ü
â
и можете оцінити себе, ç
арахо
â
ую
÷
и ç
а кожне ç
а
â
дання â
ід 1 до 3 балі
â
.
З
â
ертаємо â
ашу у
â
агу на те, ç
яких ро
ç
ділі
â
складаєт
ü
ся підру
÷
ник. Ро
ç
горніт
ü
ç
міст і пере
÷
итайте його. Ви помітили, що перший ро
ç
діл має о
ç
найомлю
â
ал
ü
ний характер: â
ін так і на
ç
и
â
аєт
ü
ся – «
З
Â
ІДКИ І ЯК І
Ñ
ТОРИКИ ДО
Â
ІДУЮТЬ
Ñ
Я ПРО МИНУЛЕ
». Наступний ро
ç
діл прис
â
я
÷
ений най
â
ідомішим істо
-
ри
÷
ним дія
÷
ам та най
ç
на
÷
нішим подіям історії України. Він на
ç
и
â
аєт
ü
ся «
ПРО ЩО І ПРО КОГО РОЗПО
Â
ІДАЄ І
Ñ
ТОРІЯ
». За
â
ершує підру
÷
ник ро
ç
діл «
ЧОМУ ПАМ’ЯТКИ КУЛЬТУРИ НАЛЕЖАТЬ ДО І
Ñ
ТОРИЧНОЇ Ñ
ПАДЩИНИ
». У н
ü
ому â
и о
ç
найомитеся ç
най
â
и
ç
на
÷
нішими па
м’ят
ками України.
С
â
ої â
раження â
ід про
÷
итаного та по
÷
утого на уроці, а також â
ід â
ласної роботи â
исло
â
люйте наприкінці кожного уроку, до ÷
ого спонукатимут
ü
ç
апитання, по
ç
на
÷
ені малюнком . Власні ро
ç
думи та ро
ç
думи однокласникі
â
допоможут
ü
â
ам кра
-
ще ç
ро
ç
уміти минуле, ç
добути ç
н
ü
ого урок особисто для себе.
Переконані, що такі ç
а
â
дання не лишатимут
ü
â
ас байдужи
-
ми і â
ам обо
â
’я
ç
ко
â
о ç
ахо
÷
ет
ü
ся ро
ç
горнути підру
÷
ник удома, поділитися â
ласними â
раженнями ç
і с
â
оїми бли
çü
кими. Тож не оминайте сторінок, по
ç
на
÷
ених сим
â
олами
– â
иконайте â
дома; – на до
çâ
іллі.
Щоб правильно організувати на уроці роботу в парах, гру-
пах та загальному колі, зважте на такі поради. Як працювати в парах
Робота â
парах даст
ü
â
ам ç
могу набути на
â
и
÷
ок спі
â
праці, о
â
олодіти â
міннями â
исло
â
лю
â
атися та акти
â
но слухати. Органі
ç
о
â
уйте с
â
ою роботу â
парах у такій послідо
â
ності:
1) про
÷
итайте ç
а
â
дання та поради до його â
иконання;
2) â
и
ç
на
÷
те, хто буде го
â
орити першим;
3) â
исло
â
те с
â
ої думки по ÷
ер
ç
і;
4) дійдіт
ü
спіл
ü
ної думки;
5) â
и
ç
на
÷
те, хто буде по
â
ідомляти про ре
ç
ул
ü
тати роботи.
6
Для успішного спілку
â
ання â
парах пам’ятайте про таке:
•
ç
а
â
жди ди
â
іт
ü
ся â
о
÷
і спі
â
ро
ç
мо
â
нико
â
і;
•
ç
аохо
÷
уйте спі
â
ро
ç
мо
â
ника добро
ç
и
÷
ли
â
ою усмішкою, сло
â
ами «так, ç
ро
ç
уміло»; «ти маєш рацію»; «слушна думка» тощо;
•
не соромтеся ста
â
ити уто
÷
ню
â
ал
ü
ні ç
апитання, напри
-
клад: «Ти спра
â
ді думаєш, що...?», «Чи я пра
â
ил
ü
но ç
ро
-
ç
уміла, що...?»;
•
â
аше â
исло
â
лення має бути ç
місто
â
ним, переконли
â
им, â
ідпо
â
ідати плано
â
і, тобто мати â
ступну, осно
â
ну й ç
а
â
ер
-
шал
ü
ну ÷
астини.
Не ç
абу
â
айте, що не тіл
ü
ки мо
â
ец
ü
, а й слуха
÷
має дотриму
-
â
атися пе
â
них пра
â
ил. Слуха
÷
е
â
і, ç
окрема, не слід:
•
да
â
ати поради, переби
â
аю
÷
и мо
â
ця;
•
ç
міню
â
ати тему ро
ç
мо
â
и;
•
да
â
ати оцінки людині, яка го
â
орит
ü
;
•
ро
ç
по
â
ідат
и про â
ласний дос
â
ід.
Як працювати в малих групах
Пам’ятайте, що малі групи – це ÷
ет
â
еро-п’ятеро у
÷
ні
â
, які гуртом по
â
инні â
икону
â
ати пе
â
не ç
а
â
дання. У групи у
÷
ні
â
об’єднує â÷
ител
ü
. Працює група â
продо
â
ж 3–5
х
â
и
-
лин. Про â
иконання ç
а
â
дання група обо
â
’я
ç
ко
â
о çâ
ітує перед класом.
Щоб праця â
групах мала по
ç
ити
â
ний ре
ç
ул
ü
тат, пам’ятайте такі пра
â
ила.
1. Ш
â
идко ро
ç
поділіт
ü
ролі â
групі.
Кері
â
ник групи:
•
ç
а
÷
итує ç
а
â
дання;
•
органі
ç
о
â
ує порядок â
иконання;
•
пропонує у
÷
асникам групи по ÷
ер
ç
і â
исло
â
итися;
•
ç
аохо
÷
ує групу до роботи;
•
під
â
одит
ü
підсумки роботи;
•
ç
а ç
годою групи â
и
ç
на
÷
ає допо
â
іда
÷
а.
Секретар:
•
коротко й ро
ç
бірли
â
о ç
аписує ре
ç
ул
ü
тати роботи групи;
•
має бути гото
â
им â
исло
â
ити думку групи під ÷
ас під
â
еден
-
ня підсумкі
â
або допомогти допо
â
іда
÷
е
â
і.
7
Посередник:
•
пил
ü
нує ç
а ÷
асом;
•
ç
аохо
÷
ує групу до роботи.
Допо
â
іда
÷
:
•
÷
ітко â
исло
â
лює думку групи;
•
допо
â
ідає про ре
ç
ул
ü
тати роботи групи.
2. Усі беріт
ü
у
÷
аст
ü
â
обго
â
оренні, â
исло
â
люю
÷
ис
ü
спо
÷
атку ç
а бажанням, а потім по ÷
ер
ç
і.
3. Не переби
â
айте один одного.
4. Обго
â
орюйте ідеї, а не особи у
÷
ні
â
.
Як узяти участь в обговоренні проблеми в загальному колі
Обго
â
орення є ÷
удо
â
ою нагодою â
ия
â
ити по
ç
иції ç
пе
â
ної проб
леми. Воно дає можли
â
іст
ü
â
ислухати щонайбіл
ü
ше думок ç
обго
â
орю
â
аного питання.
Щоб таке обго
â
орення було ціка
â
им та плідним, â
ажли
â
о:
– го
â
орити по ÷
ер
ç
і й не переби
â
ати у
÷
асникі
â
обго
â
орення (для â
стано
â
лення ÷
ерги піднос
ü
те руку або â
икористо
â
уйте уя
â
ний мікрофон);
– у
â
ажно слухати й не по
â
торю
â
ати думок, ідей, які â
же â
и
-
сло
â
лені (якщо â
и бажаєте приєднатися до думки, яку â
же â
и
-
сло
â
лено, ÷
ітко скажіт
ü
про це й аргументуйте с
â
ою по
ç
ицію но
â
им прикладом ÷
и фактом); – бути лаконі
÷
ними й буду
â
ати â
исло
â
лення логі
÷
но; – ст
â
орити â
класі атмосферу до
â
іри та âç
аємопо
â
аги, ç
аохо
-
÷
ую
÷
и до у
÷
асті â
обго
â
оренні якомога біл
ü
ше у
÷
ні
â
;
– утриму
â
атися â
ід у
÷
асті â
обго
â
оренні до наступного ра
ç
у, якщо â
ашу по
ç
ицію â
же â
исло
â
лено й аргументо
â
ано. Щиро ç
и
÷
имо успіхі
â
у пі
ç
нанні минулого! 9
9
â³äêè ³ ÿê ³ñòîðèкè äîâ³äóþòüñÿ ïðî ìèíóëе
Ç
§1. ПОДОРОЖ ПОЧИНАЄТЬСЯ, або
І
Ñ
ТОPIЯ ЯК НАУКА
На уроці навчитеся
1. Визначати особливості історії як науки про минуле людства. 2.
По-
яснювати, хто такі історики, звідки та як вони довідуються про минулі часи. 3. Наводити приклади історичних джерел. 4. Складати розповідь про Михайла Грушевського.
Роздивіться фотографію. Як ви гадаєте, коли жили зображені на ній люди? Чому ви так думаєте? Чи знаєте ви щось про те, яким було життя в Україні 100 років тому? Звідки про це можна дізнатися? Чи цікаво вам дізнаватися про те, як жили люди колись? Про які часи хотіли б дізнатися найбільше?
10
Звідки і як історики довідуються про минуле
Що таке історія та чому важливо вивчати історію рідної землі?
Шанобли
â
е ста
â
лення до минулого
– прикметна риса нашого народу. Про мину
â
шину â
Україні ç
а
â
жди ка
ç
али
– свята, доб
ра
. І досі â
жи
â
ані â
україн
-
с
ü
кій мо
â
і прислі
â
’я: Не за нас стало, не за нас і перестане; Не силою роби, а розумом, не серцем, а звичаєм
. За да
â
-
ніх ÷
асі
â
пам’ят
ü
про минуле ç
берігала
-
ся â
міфах, легендах, перека
ç
ах, піснях. Згодом, ç
поя
â
ою писем
ності, про події дня â÷
орашн
ü
ого опо
â
ідали літописи. Закарбо
â
ую
÷
и для нащадкі
â
події ми
-
нулого, т
â
орці літо
писі
â
прагнули â
од
-
но
÷
ас ç
ро
ç
уміти їх, ç
’ясу
â
ати їхні при
-
÷
ини та наслідки. Так поступо
â
о накопи
÷
у
â
алися істори
÷
ні ç
нання. Отож, історія
– це наука про минуле людст
â
а. Вона â
и
â÷
ає життя та діял
ü
-
ніст
ü
людини, досліджує â
сілякі â
еликі й малі події â
ід найда
â ніших ÷
асі
â
до дня â÷
орашн
ü
ого, â
стано
â
лює, як і ÷
ому людс
ü
ке жит
тя ç
мі
-
ню
â
алося й удосконалю
â
алося, ста
â
ши таким, як тепер.
У яких інших значеннях уживають слово «історія»? Розіграйте діалоги, у яких слово «історія» означає «випадок», «розповідь», «минуле».
Роздивіться ілюстрації. Поміркуйте, чому історію називають скарбницею досвіду
– знань, побутових навичок, винаходів і технічних удосконалень.
1. Які винаходи й технічні вдосконалення ілюструють фотографії? 2. Чи можливим був би сучасний рівень техніки без попередніх досяг-
нень? Чому? 3. Як, на вашу думку, у давні часи зберігали досвід і знання?
Сторінка з літопису. Літописи – за
пи
си най­
важ
ливіших подій з ро
ку в рік, «з лі
та в літо», як тоді ка
за
ли.
11
§ 1. Подорож починається, або Історія як наука
Транспортний літак Ан
­
225 «Мрія». Є найбільшим вантажним літа­
ко
м у світі. Спро
ек
то
ва
ний і по
бу
дований у Києві в 1984
–
1988
роках.
Чумацький віз. Кінець 18 – початок 19 ст. Київщина.
Автомобіль англійської компанії «Роллс Ройс», 1907
р. 12
Звідки і як історики довідуються про минуле
Для у
â
і
÷
нення пам’яті про â
идатних людей та â
ажли
â
і події споруджуют
ü
пам’ятники
– скул
ü
птурні групи, статуї, бюсти, колони, обеліски тощо. Ви
ç
на
÷
ні пам’ятники належат
ü
до кул
ü
турного надбання людст
â
а. 1. Монумент на честь Незалежності України. Київ.
2. Пам’ятник Вічної Слави на могилі Невідомого солдата. Київ.
3. Пам’ятник Михайлові Грушевському. Київ.
1
2
3
Як учені-історики довідуються про минулі часи? Подані на перших сторінках підру
÷
ника ілюстрації
– це фотографії. Історики на
ç
и
â
ают
ü
їх фотодокументами, адже â
они є â
ажли
â
ими джерелами ç
нан
ü
про минулі ÷
аси. Крім фотографій, про події минулого с
â
ід
÷
ат
ü
усілякі â
ироби люд
-
с
ü
ких рук, ска
ç
ане ÷
и написане сло
â
о. Такі джерела інфор
-
мації на
ç
и
â
ают
ü
історичними джерелами
. За ними â÷
ені ç
’ясо
â
уют
ü
умо
â
и життя â
минулі ÷
аси. З-поміж істори
÷
них джерел â
ирі
ç
няют
ü
речові, писемні
т
à
усні. До ре
÷
о
â
их джерел належат
ü
да
â
ні монети, господарс
ü
ке ç
на
ряддя, хатнє на
÷
иння, посуд, одяг, прикраси тощо. Хо
÷
якими цінними â
они є для історії, проте â
ідт
â
орення минулого тіл
ü
ки ç
а ними не було б по
â
ним. Адже â
ік ре
÷
о
â
их пам’яток нетри
â
алий. Тому історики послуго
â
уют
ü
ся ще й сло
â
есними дже
релами
– писемними та усними. За
â
дяки â÷
еним по
÷
ина
-
ют
ü
«промо
â
ляти» написи на каменях, кістках, металі, стают
ü
ç
ро
ç
умілими літописи, листи, щоденники, перет
â
орюю
÷
ис
ü
на писемні джерела історії. В історії кожного народу була дописемна доба, коли â
сі ç
нан
-
ня переда
â
алися ç
уст â
уста. Отже, да
â
ні міфи й легенди, 13
§ 1. Подорож починається, або Історія як наука
перека
ç
и, ка
ç
ки та обрядо
â
і пісні
– то не лише â
ит
â
ір народної фанта
ç
ії, а й скарбниця дос
â
іду попередніх поколін
ü
, і тому
бе
ç
цінне джерело для історика.
Намалюйте, що може бути історичним джерелом. Складіть невелич-
ку розповідь про те, як це джерело здатне прислужитися історикові. Визначте, до якого виду історичних джерел належать зображені пам’ятки. Поміркуйте, про що можуть свідчити наведені пам’ятки, а про що – ні. Своїми міркуваннями поділіться з класом.
1
2
3
4
5
6
7
Кому завдячує розвитком українська історична наука?
Читаю
÷
и підру
÷
ник, â
и ді
ç
на
â
атиметеся про українс
ü
ких у
÷
е
них-історикі
â
. Бат
ü
ком українс
ü
кої історії спра
â
едли
â
о ââ
а
жа
ют
ü
Михайла Грушевського
. Йому належит
ü
бли
çü
ко 2000 прац
ü
ç
історії України, серед яких і 10-томна «Історія України-Руси».
Михайло Груше
â
с
ü
кий (1866
–
1934) бу
â
людиною рі
ç но
бі
÷-
них таланті
â
. Як науко
â
ец
ü
â
ін â
ия
â
и
â
себе â
історії, літе
ра
ту
-
ро
ç
на
â
ст
â
і, досліджу
â
а
â
усну народну т
â
ор
÷
іст
ü
. А ще писа
â
опо
â
і
дання, п’єси, â
ірші. У
÷
ител
ü
с
ü
ка сім’я, у якій народи
â ся Михайло, прищепила йому жагу до ç
нан
ü
та смак до сло
â
а.
14
Звідки і як історики довідуються про минуле
1. Михайло Грушевський.
2. Михайло Грушевський у колі рідних. Поряд з ним дружина, брат і сестра. Сидять племінники, дочка Катерина та матір. 1907
р. 1
2
Та голо
â
не, ÷
ого на
â÷
или майбутн
ü
ого â÷
еного його бат
ü
ки,
– любо
â
і до рідної ç
емлі. Власне тому, ç
ростаю
÷
и далеко â
ід Укра
їни (спершу â
Ста
â
рополі, а потім у Владика
â
ка
ç
і, що на території Росії), â
ін ціка
â
и
â
ся â
сім українс
ü
ким. Згодом Ми
-
хайло Груше
â
с
ü
кий ç
гаду
â
а
â
, що під â
пли
â
ом ро
ç
по
â
ідей бат
ü
ка â
ін рано ус
â
ідоми
â
себе українцем. Під ÷
ас на
â÷
ання â
Тифліс
ü
кій гімна
ç
ії (тепер Тбілісі, Гру
ç
ія) â
ін ç
ахопи
â
ся мину
-
лим України. Бажання глибше осягнути історію рідного наро-
ду при
â
ело Груше
â
с
ü
кого до Киї
â
с
ü
кого уні
â
ерситету. Відтоді с
â
ою долю â
ін по
â
’я
ç
а
â
ç
історією України фахо
â
о, ста
â
ши â÷
еним-істориком
.
1. Про які риси вдачі видатного історика свідчать уміщені в підручни-
ку фотографії? 2.
Доберіть по троє слів
– іменників, прикметників, діє
слів, якими можна схарактеризувати Михайла Грушевського. 1. Як називається ваш новий навчальний предмет? Які розділи є в підручнику? Що означають умовні позначки в тексті? 2. Що таке історія? Назвіть нові «історичні» слова та тер
міни, поясніть, що вони означають. 3. Наведіть по кілька прикладів різних історичних джерел.
4. Виберіть речення, у яких ідеться про Михайла Грушевського, скла-
діть розповідь про нього. 1. Дізнався багато про Україну з розповідей батька та книжок.
2. Був видатним поетом та художником.
3. Народився в селянській родині.
4. Уславився 10-томною працею «Історія України-Руси».
5. Навчався в Київському університеті.
6. Автор збірки поезій «Кобзар».
15
§ 2. Його величність Час, або Що таке хронологія
Чи цікавим виявилося для вас знайомство з новим навчальним пред-
метом
– історією? Що привабило вас у науці історії? Чи потрібна, на вашу думку, ця наука для майбутнього? Чому? Чи кожен може стати істориком? Що для цього, по-вашому, пот
рібно?
1. Чи є у вас удома історичні джерела? Що це за джерела? Про що вони свідчать? Ро
ç
питайте â
бабусі ÷
и дідуся (або â
інших дорослих) про їхнє дитинст
â
о. Знайдіт
ü
â
ідпо
â
ідні фотографії та підготуйте ро
ç
по
â
ід
ü
«Спо
-
гади дитинст
â
а моїх бабусі та дідуся (мами й тата)».
2. Ñ
кладіть з поданими висловами зі словом «історія» речення. Чи в однаковому значенні вжито в них слово «історія»?
•
Колесо історії; •
ввійти в історію; •
влипнути в історію; •
вписати в істо
рію золотими літерами.
3. Підготуйте експонат для виставки історичних джерел у шкільному кабінеті історії «Історія родин
– історія народу».
§2. ЙОГО ВЕЛИЧНІСТЬ ЧАС, або ЩО ТАКЕ ХРОНОЛОГІЯ
На уроці навчитеся
1.
Пояснювати, що таке хронологія та яке значення вона має для істо
ри
-
ків. 2. Креслити лінію часу та позначати на ній дати, співвідносити рік зі століттям. 3. Застосовувати правила розв’язування хронологічних задач. Роздивіться фотографії. Що святкують люди, зображені на них? Що означає це свято? Чи святкуєте його ви? Поміркуйте, яку з фотографій зроблено раніше. Як ви гадаєте, чи завжди роки лічили так, як нині? Чому ви так думаєте? 16
Звідки і як історики довідуються про минуле
Як історики встановлюють час події та що таке хроно
-
логія?
Досліджую
÷
и мину
â
шину, â÷
ені-історики ра
ç
по ра
ç
â
ідпо
â
і
-
дают
ü
на ç
апитання: коли сталася та ÷
и інша подія. Ви
ç
на
÷
ати то
÷
ний ÷
ас пе
â
ної події, тобто її дату, допомагає хронологія
– наука, що â
и
â÷
ає способи об
÷
ислення ÷
асу.
Не ç
а
â
жди ÷
ас об
÷
ислю
â
али так, як нині. Найда
â
нішими одиницями â
иміру ÷
асу є доба (ден
ü
і ні
÷
ра
ç
ом), тижден
ü
, мі
-
сяц
ü
, рік. Люди по
÷
али їх ç
астосо
â
у
â
ати, спостерігаю
÷
и ç
а я
â
ищами природи, рухом Сонця, Місяця, ç
ірок. Та осягнути й пра
â
ил
ü
но ç
ро
ç
уміти складні я
â
ища природи було â
ажко. Тому ç
а да
â
нини â
рі
ç
них народі
â
рік міг три
â
ати â
ід 300 до 400 дні
â
і по
÷
инатися буд
ü
-якої пори року або й у
ç
агалі ç
при
â
оду яко
-
їс
ü
події (по
â
ені рі
÷
ки, ç
асну
â
ання міста тощо).
Лі
÷
ба рокі
â
â
ід пе
â
ної події на
ç
и
â
аєт
ü
ся літочисленням. 300
–
400 рокі
â
тому â
Україні поступо
â
о у
çâ
и
÷
аїлася лі
÷
ба ро
-
кі
â
â
ід народження (Рі
ç
д
â
а) Ісуса Христа, життя якого поклало по
÷
аток однієї ç
найбіл
ü
ших с
â
іто
â
ий релігій – християнст
â
а.
Час â
ід першого року до теперішніх дні
â
на
ç
и
â
ают
ü
нашою ерою, або â
ід
Різдва Христового
. Кожні сто рокі
â
на
ç
и
â
ают
ü
століттям, або віком
. Тися
÷
а рокі
â – це тисячоліття.
Щоб уя
â
ити плин ÷
асу, намалюймо пряму лінію. На ній по
ç
на
÷
мо один ç
а одним рі
ç
ні роки. Пра
â
ору
÷
ро
ç
ташуймо рік, у якому ми жи
â
емо, лі
â
ору
÷ – попередні роки або століття. н. е.
1301 р.101 р.
2 ст.
200 р.1400 р.2013 р.
14 ст.
Перше століття нашої ери по
÷
инаєт
ü
ся â
1-му році й ç
акін
-
÷
уєт
ü
ся â
100-му році. Відпо
â
ідно друге століття по
÷
инаєт
ü
ся â
101-му році, а ç
акін
÷
уєт
ü
ся â
200-му році. Отже, по
÷
атко
â
і роки століт
ü – це 101, 201, 301 ... 1901, а роки ç
нулями (100, 200, 300, 2000)
– це останні роки століт
ü
.
Щоб ç
ас
â
оїти, як â
и
ç
на
÷
ати по
÷
аток та кінец
ü
рі
ç
них століт
ü
, скористайтеся таблицею:
1– 100 рр.
801–
900 рр.
901 –
1000 рр.
1001
– 1100 рр.
1101
– 1200 рр.
1201
– 1300 рр.
1901
–
2000 рр.
1 ñ
т.
9 ñ
т.
10 ñ
т.
11 ñ
т.
12 ñ
т.
13 ñ
т.
20 ñ
т.
17
§ 2. Його величність Час, або Що таке хронологія
Сформулюйте запитання до кожного абзацу тексту, вислухайте від-
повіді один одного.
На лінії часу позначено періоди історії України. Роздивіться подані нижче ілюстрації та дайте відповіді на запитання. 1.
Які історичні джерела використовували творці поданих картин для реконструкції минулого? 2. Де, на вашу думку, слід розташувати ілюстрації на лінії часу? 3. З яким періодом історії України співвідноситься кожна ілюстрація? Поділіться своїми висновками з класом. 4. Поміркуйте, чи відрізнялося життя людей у різні часи. 20 тисяч років тому
Найдавніші часи (Давня доба)
9 ст. 13 ст.
Київська Русь
16 ст. 18 ст.
Ко
зацька Україна
19 ст.20 ст.2013
Україна
сьогодні
Французькі посли в Яро­
слава Мудрого. Картина П.
Андрусіва.
Бій Максима Кривоноса з Яремою Виш­
невецьким. Картина М.
Самокиша.
18
Звідки і як історики довідуються про минуле
Княжий Галич. Картина М.
Фіголя.
Кирилівська стоянка. Картина І.
Їжакевича.
Марафон на Брест
­
Ли­
товському проспекті (проспект Перемоги. Київ). Картина С.
Каплана.
19
§ 2. Його величність Час, або Що таке хронологія
Полтава. Олександрів­
ська площа. Картина Є.
Крендов
­
ського.
Мізинська стоянка. Картина І.
Їжаке­
вича.
Проводи на Січ. Картина О. Сластіона.
20
Звідки і як історики довідуються про минуле
Як розв’язувати хронологічні задачі?
На уроках історії â
5-му класі â
и на
â÷
итеся ро
çâ
’я
ç
у
â
ати хро
нологі
÷
ні ç
ада
÷
і. Щоб пра
â
ил
ü
но â
икону
â
ати такі ç
а
â
дан
-
ня, дотримуйтеся пе
â
ної послідо
â
но
сті, а саме:
1.
Накресліт
ü
лінію ÷
асу
– пряму лінію, переділену рисо
÷-
ками на рі
â
ні â
ідрі
ç
ки, що по
ç
на
÷
ают
ü
пе
â
ну кіл
ü
кіст
ü
рокі
â
. 2.
На по
÷
атку лінії поста
â
те біл
ü
шу та ÷
іткішу риску
– по
-
÷
аток â
ідліку, а наприкінці стріло
÷
ку, що сим
â
олі
ç
ує рух ÷
асу. 3.
Для орієнтації â
÷
асі поста
â
те рік, у якому жи
â
емо. 4.
Якщо для ро
çâ
’я
ç
ку хронологі
÷
ної ç
ада
÷
і â
ам не потрібно по
ç
на
÷
ати однако
â
і проміжки ÷
асу (століття або тися
÷
оліття), то перер
â
іт
ü
лінію пунктиром. 5.
На лінії ÷
асу ç
апишіт
ü
умо
â
у â
ка
ç
аного ç
а
â
дання (роки). 6.
Поряд ç
лінією â
иконайте об
÷
ислення та ç
апишіт
ü
стислу â
ідпо
â
ід
ü
на ç
а
â
да
ння.
1. Перекажіть один одному, яких дій слід дотримуватися, щоб розв’язати хронологічну задачу. Чи схожі ці задачі на ті, які ви роз
в’я
-
зуєте на уроках математики? Чим? А чим відрізняються? 2. Оберіть один з поданих нижче різновидів задач та уважно прочитайте ко
-
ментар до розв’язку. 3.
Спробуйте розв’язати задачу самостійно. 4. Перевірте записи один в одного, звірте з підручником. Задачі на встановлення віддаленості події від сьогодення. (Скільки років тому відбулася подія, якщо відома її дата?) Об
÷
исліт
ü
, скіл
ü
ки минуло рокі
â
â
ід ç
апро
â
адження христи
-
янст
â
а як держа
â
ної релігії 988
р.
до с
ü
огодення.
н. е.
2013 р.
988 р.
?
2013 – 988 = 1025
Задачі на встановлення віддаленості однієї події від іншої. (Скільки минуло років від однієї події до іншої? На скільки ро­
ків одна подія відбулася раніше за іншу?)
Об
÷
исліт
ü
, скіл
ü
ки минуло рокі
â
â
ід по
÷
атку â
олодарю
â
ання княгині Ол
ü
ги (945 р.)
до її подорожі до â
і
ç
антійс
ü
кої столиці â
957 р.
21
§ 2. Його величність Час, або Що таке хронологія
н. е.
2013 р.
945 р.
?957 – 945 = 12
957 р.
Задачі на встановлення дати події за її віддаленістю від сьогодення. (У якому році відбулася подія, якщо відомо, що від неї минуло ... років?) У 1989 році уро
÷
исто с
â
ятку
â
али 500-рі
÷÷
я â
иникнення українс
ü
кого ко
ç
ацт
â
а. Якого року сягає перша ç
гадка про ко
-
ç
акі
â
у писемн
их джерелах?
н. е.
2013 р.
500
?
1989 – 500 = 1489
1989 р.
Задачі на встановлення дати події за її віддаленістю від іншої події. (У якому році відбулася подія, якщо відомо, що це сталося після вказаної події за певну кількість років?) Успенс
ü
кий собор Киє
â
о-Пе
÷
ерс
ü
кої ла
â
ри було ç
будо
â
ано на 27-й рік â
ід ç
асну
â
ання монастиря â
1051
р. Об
÷
исліт
ü
, коли його було ç
б
удо
â
ано.
н. е.
2013 р.
27
?
1051 + 27 = 1078
1051 р.
1. Що таке хронологія? Складіть словничок із 6
–
7 нових слів про історію та хронологію, усно витлумачте їх. 2. Накресліть лінію часу, позначте на ній рік свого народження та рік, коли пішли до школи. Скільки вам буде років, коли закінчуватимете школу? Позначте той рік на лінії часу. 3. Накресліть лінію часу, позначте потрібні дати та розв’яжіть хронологічну задачу. Видатна українська поетеса Леся Українка (Лариса Петрівна Косач) на
-
родилася в 1871 р. У якому році відзначатимуть 150-річчя від дня її наро
-
дження?
4. Прочитайте прислів’я та крилаті вислови. Про які ознаки часу в них ідеться? Оберіть один з висловів та поясніть, як його розумієте.
• Час, як вода, – все вперед біжить. • На все свій час. •
Згаяного часу і конем не доженеш. • Час все гоїть. • Роки більше знають, ніж книжки.
У який період історії України ви хотіли б потрапити, подорожуючи ма-
шиною часу? Чому?
22
Звідки і як історики довідуються про минуле
1. Знайдіть у родинному фотоальбомі фотографії, зняті 5, 10, 20, 50
років тому. Чи є вони історичними джерелами? Як віді
-
б
рані вами знімки свідчать про життя людей за тих часів? Які відмінності від сьогодення привернули вашу увагу? 2. Â
иберіть власні фотографії з різних періодів життя. Розташуйте їх по-
слідовно – одну за одною, відповідно до того, що було раніше, а що пізніше. Ñ
пробуйте пояснити на цьому прикладі, що означає хронологічна послідовність подій.
§3. КОЛИ РЕЧІ ПОЧИНАЮТЬ ГОВОРИТИ, або ЩО ТАКЕ АРХЕОЛОГІЯ
На уроці навчитеся
1. Пояснювати, яку роль у пізнанні історії відіграє археологія. 2.
Розпо
-
відати, де зберігають історичні пам’ятки. 3.
Пояснювати, чому історичні пам’ятки належать до культурної спадщини.
Роздивіться фотографію. Як ви думаєте, чим зайняті люди, зображені на ній? Навіщо вони це роблять? Поміркуйте, чи будь-хто може вико-
нувати таку роботу. Чому ви так думаєте?
Археологічні розкопки в Києві на Подолі. Фото 70
­
х років 20 ст. Археологи реставрують давні горщики. Київ. Фото 1959 р.
Що таке археологія та як відбуваються археологічні розкопки?
Найбіл
ü
ше таємниц
ü
прихо
â
уют
ü
найда
â
ніші ÷
аси â
історії людст
â
а. Адже â
ід тієї доби ç
береглося надто мало с
â
ід
÷
ен
ü
. Тіл
ü
ки поні
â
е
÷
ені ÷
асом ç
алишки людс
ü
кої діял
ü
ності
– уламки 23
§ 3. Коли речі починають говорити, або Що таке археологія
ç
наряд
ü
праці, руйно
â
ища да
â
ніх поселен
ü
, могил
ü
ники тощо. Проте й такі пам’ятки â
ідкри
â
ают
ü
ся не буд
ü
-кому. Зро
ç
уміти й ро
ç
тлума
÷
ити їх під силу лише дослідникам, яких на
ç
и
â
ают
ü
археологами
. А науку, що â
и
â÷
ає минуле ç
а ре
÷
о
â
ими істо
-
ри
÷
ними джерелами, на
ç
и
â
ают
ü
археологією.
Зро
ç
уміло, що дослідження ре
÷
о
â
их пам’яток потребує особ
-
ли
â
их ç
нан
ü
. Археологи â
иробили пра
â
ила пошуку да
â
ніх пам’яток та їх ро
ç
копу
â
ання. Власне ро
ç
копкам передує архео
-
логі
÷
на ро
çâ
ідка. Спо
÷
атку у
â
ажно â
и
â÷
ают
ü
писемні джерела, оглядают
ü
місце майбутн
ü
ого пошуку. Потім ç
акладают
ü
проб
-
ний ро
ç
коп
– â
у
çü
ку траншею, що має â
ия
â
ити, ÷
и є â
ґрунті ціка
â
і для археолога предмети людс
ü
кої діял
ü
ності. Якщо ç
на
-
ходят
ü
бодай щос
ü
, то готуют
ü
â
еликий ро
ç
коп.
Працюю
÷
и, археологи не к
â
аплят
ü
ся. Щоб не пошкодити пам’яток да
â
нини, â
они ç
астосо
â
уют
ü
ç
дебіл
ü
шого легкі лопа
-
ти, ножі, пен
ç
лі. Всю по
â
ерхню ро
ç
копу поділяют
ü
на к
â
адрати ç
і стороною 10 метрі
â
. Такі самі к
â
адрати, тіл
ü
ки â
сантимет
рах, креслят
ü
на папері. Це дає ç
могу то
÷
но фіксу
â
ати й ç
ама
л
ü
о
â
у
-
â
ати â
сі ç
нахідки. Крім того, археологи ретел
ü
но ç
аписуют
ü
у щоденниках, як â
ідбу
â
ают
ü
ся ро
ç
копки.
Знайдені ре
÷
і надсилают
ü
до лабораторії. Там ç
’ясо
â
уют
ü
їхній â
ік і при
ç
на
÷
ення, ретел
ü
но описуют
ü
найдрібніші о
ç
наки. З окремих дрібних шмато
÷
кі
â
ç
бирают
ü
і склеюют
ü
цілі пред
-
мети. Так ç
нахідкам дают
ü
но
â
е життя.
Чому археологічні розкопки проводять за певними правилами? Чому вони потребують спеціальних знань? Що, по-вашому, відрізняє скар-
бошукачів від археологів?
Де зберігають історичні пам’ятки та що таке музеї?
Знайдені археологами ре
÷
і ç
берігают
ü
у рі
ç
них му
ç
еях. Музей
(
ç
грец
ü
кої мо
â
и
– житло му
ç
, тобто богин
ü – покро
â
ите
-
л
ü
ок мистецт
â
)
– устано
â
а, де ç
берігают
ü
ся пам’ятки минулих ÷
асі
â
ç
рі
ç
них галу
ç
ей кул
ü
тури, мистецт
â
а, науки, тех
ніки. Є му
ç
еї істори
÷
ні, техні
÷
ні, природо
ç
на
â÷
і, крає
ç
на
â÷
і, мис
-
тец
т
â
о
ç
на
â÷
і; му
ç
еї, прис
â
я
÷
ені окремим подіям, істори
÷
ним дія
÷
ам; му
ç
еї іграшок, книжок й книго
â
идання, меблі
â
і пор
-
целяни; му
ç
ей однієї â
улиці тощо. Один ç
най
â
ідоміших і найстаріших му
ç
ейних ç
акладі
â
на
-
шої держа
â
и
– Національний музей історії України â
місті 24
Звідки і як історики довідуються про минуле
Киє
â
і. У н
ü
ому ç
бе
рігают
ü
ся унікал
ü
ні археологі
÷
ні, монетні колекції, ç
ра
ç
ки одягу, посуду, хатн
ü
ого на
÷
иння, а також ç
броя, старо
â
инні книги, ікони, картини та â
ироби народних майстрі
â – ç
агалом понад 600 тис. експонаті
â
. Усі â
они â
ідобра
-
жают
ü
історію України â
ід найда
â
ніших ÷
асі
â
до с
ü
огодення.
Роздивіться фотографії. Із чого можна зробити висновок, що на фото
-
графіях зображено музейні експозиції? Поміркуйте, навіщо створю-
ють музеї, чому вони такі різні. Як би ви прокоментували зображені експозиції, якби самі проводили екскурсію? Свій коментар до однієї з них почніть словами: «На цій експозиції музею ... можна побачити ...». Ви
-
слухавши коментар усіх груп, зробіть висновок у загальному колі про те, що потрібно знати, аби бути екскурсоводом.
Зал «Українська світлиця 19
ст.»
Національного музею історії України.
Фрагмент експозиції Музею книги та друкарства Украї
ни. Київ.
Фрагмент експозиції Музею однієї вулиці (Андріївського узвозу). Київ.
25
§ 3. Коли речі починають говорити, або Що таке археологія
Експозиція «Давня історія Украї­
ни» Національного музею історії України.
Козацькі побутові речі. Дніпро
пет­
ровський національний історичний музей ім.
Д. Яворницького. Які експонати зберігаються в Національному музеї історії України? Роздивившись фото, поміркуйте, чи лише найдавніші часи досліджу-
ють археологи.
Як археологічні пам’ятки розповідають про життя людей? Над
çâ
и
÷
айну цінніст
ü
мают
ü
експонати Му
ç
ею істори
÷
них кошто
â
ностей України â
Киє
â
і. З-поміж них ÷
и не най
â
ідо
мі
-
шою є скіфс
ü
ка пекторал
ü
. Скіфи
– да
â
ній народ, який при
-
йшо
â
на ç
емлі України біл
ü
ше д
â
ох ç
поло
â
иною тися
÷
рокі
â
тому й осели
â
ся на кіл
ü
ка століт
ü
у Пі
â
ні
÷
ному При
÷
орномор’ї. Про багатст
â
а скіфс
ü
ких â
олодарі
â
с
â
ід
÷
ат
ü
археологі
÷
ні пам’ятки. Ці пам’ятки â
ия
â
лено під ÷
ас ро
ç
копок кургані
â – так на
ç
и
â
ают
ü
похо
â
ання ç
аможних скіфі
â
. Особли
â
ою ро
ç-
кішшю, наприклад, â
ирі
ç
нялося похо
â
ання родини одного ç
і скіфс
ü
ких царі
â
у кургані То
â
ста Могила на Дніпропетро
â-
щині. Тут 21 ÷
ер
â
ня 1971
р. було ç
найдено ç
олоту прикрасу-
пек
торал
ü
, що колис
ü
належала царе
â
і. Прикрасу
â
игото
â
лено і
ç
ç
олота â
исокої проби масою 1150 г. Знахідка усла
â
ила ім’я українс
ü
кого археолога Бориса Мо
ç
оле
â
с
ü
кого.
26
Звідки і як історики довідуються про минуле
Пектораль скіфського царя з кургану Товста Могила.
Пектораль оздоблена сценами з життя та побуту скіфів. У верх­
ньому ярусі пекторалі в центрі зоб
ражено двох чоловіків, які латають кожушину. Обабіч них – свійські тварини з приплодом. На нижньому ярусі коней долають кровожерні грифони, лев і леопард шматують ди­
кого кабана та оленя, пси женуться за зайцем. Уважно роздивіться зображення пекторалі. Знайдіть деталі, про які йдеться в тексті. Що ще зображено на прикрасі?
Роздивіться скіфські пам’ятки. Оберіть одну з них та підготуйте пові-
домлення про неї за планом: 1. Хто зображений на пам’ятках? Що роблять люди?
2.
У що вони вдягнені?
3.
Із чого виготовлено пам’ятки? Як можна оцінити вправність май
-
стрів?
Обміняйтеся думками про життя скіфів з однокласниками.
27
§ 3. Коли речі починають говорити, або Що таке археологія
1. Келих зі сплаву золота і сріб
ла з кургану Куль
­
Оба поблизу Керчі в Криму.
2. Чаша з кургану Гайманова Могила на Запоріжжі.
3. Золотий гребінь зі скіфського кургану Солоха на Запоріжжі.
2
1
3
1. Складіть словничок із 6
–
7 слів та словосполучень, доречних у розповіді про археологію та музеї, і витлумачте їх.
2.
Пройдіть «хронологічними сходами»
– визначте початок та кінець століття всіх дат, згаданих у § 1
–
3.
3. Накресліть лінію часу, позначте на ній відповідні дати та розв’яжіть хронологічну задачу.
Скіфську пектораль знайдено в 1971
р. Скільки часу пам’ятка відома світові? 4. Сформулюйте кілька правил про те, як слід ставитися до па
м’яток минулого.
Що з матеріалів уроку зацікавило найбільше? Чи важливою для себе вважаєте інформацію, про яку довідалися? Як вона пов’язана з тим, про що йшлося на попередніх уроках?
Намалюйте, яким уявляєте життя скіфів, скориставшись сюжетами зі скіфських пам’яток. Прочитайте про археологічні знахідки на місці Берестець-
кої битви (18
–
30 червня 1651 р.)
– однієї з найбільших битв Національно-визвольної війни під проводом гетьмана Богдана Хмельницького.
28
Звідки і як історики довідуються про минуле
Улітку 1970
р. на місці Берестец
ü
кої бит
â
и ро
ç
по
÷
алися археологі
÷
ні ро
ç
копки, ре
ç
ул
ü
тати яких дали ç
могу â
ідт
â
орити картину â
ідступу ко
-
ç
ац
ü
ких â
ійс
ü
к ÷
ере
ç
болотисту рі
÷
ку. Під ÷
ас ро
ç
копок було â
ия
â
лено рештки побудо
â
аної ç
а нака
ç
ом пол
ко
â
ника І
â
ана Богуна греблі для â
ід
-
ступу. Віднайдено кістяки ç
агиблих на перепра
â
і ко
ç
акі
â
та їхніх ко
-
ней, ç
ібрано унікал
ü
ну колекцію (бли
çü
ко 6000 експонаті
â
) ко
ç
ац
ü
ких ре
÷
ей, що ç
берег
лися â
торф’яному ґрунті і мают
ü
то
÷
не дату
â
ан
-
ня
30
÷
ер
â
ня 1651
р. Ви
â÷
аю
÷
и кістяки ç
агиблих â
оїні
â
, у
÷
ені â
стано
-
â
или, що â
сі â
они гинули ç
і ç
броєю â
руках під ÷
ас ç
апеклого бою.
Предмети козацького побуту. Експонати музею
­
заповідника «Козаць­
кі могили» біля с. Пляшева на Рівненщині на місці Берестецької битви (1651 р.).
Серед ç
нахідок баг
ато таких, які ніде раніше не траплялися. Пощас-
тило ç
найти, наприклад, ко
ç
ац
ü
кий порох. Консер
â
у
â
ал
ü ні â
ласти
â
ості торфу ç
берегли для нас ко
ç
ац
ü
кі ре
÷
і ç
дере
â
а та шкіри. Ціка
â
ою є, ç
о
-
крема, колекція дере
â
’яних ложок. Держаки деяких прикрашені рі
çü
-
бленням. Усупере
÷
поширеній думці, нібито ко
ç
ак трима
â
ложку ç
а ха
-
ля
â
ою ÷
обота, â
наслідок ро
ç
копок ç
’ясо
â
ано: â
ін носи
â
її на поясі â
шкіряному футлярі. На місці Берестец
ü
кої бит
â
и було ç
найдено й пер
-
шу â
Україні пару ко
ç
ац
ü
ких ÷
обіт 17 ст. За наступних рокі
â
їх ро
ç
ко
-
пано понад 200. Багато ÷
обіт на
â
іт
ü
ç
берегли ç
апах д
ü
огтю, яким їх ç
мащ
у
â
али ко
ç
аки.
29
§ 4. Знайомі незнайомці, або Історія в символах і знаках
Що нового довідалися з тексту про роботу археологів? Які нові відо-
мо с т і з і с т ор і ї к о з ацт в а з’ я в и лис я з ав д я к и р о з к о п к ам н а мі с ці Бер е с т ець к ої битви?
Відвідайте в Києві національні музеї: науково-природознавчий та іс-
торії України.
§4. ЗНАЙОМІ НЕЗНАЙОМЦІ, або
І
Ñ
ТОРІЯ Â
Ñ
ИМ
Â
ОЛАХ І ЗНАКАХ
На уроці навчитеся
1. Пояснювати, у чому полягає роль монет, гербів та печаток у пізнанні минулого. 2. Розповідати про походження тризуба. Що зображено на фотографіях? Який знак прикрашає будівлю? Що вказує на особливе значення цієї будівлі? Які знаєте державні симво-
ли? Який герб України? Де зображують цей символ? Чому?
У чому цінність гербів та печаток для історії? На монетах, прапорах, сторінках книжок, картинах, ç
брої, а інколи й на посуді та інших ре
÷
ах трапляют
ü
ся особли
â
і умо
â
ні ç
ображення. Часом такі ç
ображення химерні й складні: ле
â
и, що спирают
ü
ся на міс
ü
кі мури, орли ç
ро
ç
простаними крилами й го
стрими па
ç
урами, дракони та ç
мії, шаблі, списи, лілії та троянди, клю
÷
і та брами.
30
Звідки і як історики довідуються про минуле
Золота монета велико­
го київського князя Во­
лодимира Святосла
во­
вича. Кінець 10 ст.
Тризуб на цеглині Десятинної церк­
ви в Києві. Кінець 10 ст.
Малий державний герб України.
А ÷
асом
â
они дуже прості. Наприклад, çâ
и
÷
айні багато
-
кутники ç
лініями та хрестами. Такі ç
ображення на
ç
и
â
ают
ü
гербами
, а науку, що їх досліджує,
– герал
ü
дикою. Упродо
â
ж століт
ü
складалися пра
â
ила, ç
а якими ст
â
орю
â
али герби. Так, приміром, обо
â
’я
ç
ко
â
им еле
ментом герба, що â
и
ç
на
÷
ає його форму, є щит. За формою щита дослідники ç
’ясо
â
уют
ü
місце ст
â
орення герба, його â
ік. У герал
ü
диці ç
астосо
â
уют
ü
лише пе
â
ні кол
ü
ори
– ÷
ер
â
оний, синій, ç
елений, ÷
орний, які мают
ü
сим
â
олі
÷
не ç
на
÷
ення. С
ü
огодні герб
– один і
ç
сим
â
олі
â
, який має кожна держа
â
а. Держа
â
ні герби ç
ображуют
ü
, окрім грошо
â
их ç
накі
â
, ще на пра
-
порах, пе
÷
атках, офіційних документах. Осно
â
ним елементом су
÷
асного герба України є тризуб
, іс
торія якого сягає глибо
-
кої да
â
нини. Дослідники â
ба
÷
ают
ü
у н
ü
ому подобу сокола, яко
-
ря, лука й стріл, шолома, сокири ÷
и рибал
ü
с
ü
кого ç
наряддя, â
ерхі
â
ку хлібного колоса або сим
â
ол тр
ü
ох природних стихій
– по
â
ітря, â
оди й ç
емлі. Три
ç
уб ç
ображено на монетах кінця 10 ст. â
еликого киї
â
-
с
ü
кого кня
ç
я Володимира С
â
ятосла
â
о
â
и
÷
а. Як сим
â
ол â
лади кня
ç
я цей ç
нак бу
â
поширений на наших ç
емлях протягом кiл
ü
кох століт
ü
.
Що означає основний елемент сучасного герба України? Роздивіться зображення князівського знака Володимира Святославовича на мо-
неті та цеглині. Зробіть висновки про витоки української національної символіки. 31
§ 4. Знайомі незнайомці, або Історія в символах і знаках
Чи вмієте вправно малювати тризуб? Порівняйте свій малюнок з ма-
люнками однокласників. У кого вийшло найкраще?
Як ç
нак кня
ç
і
â
с
ü
кого роду, три
ç
уб широко â
и
-
користо
â
у
â
а
â
ся на печатках
, якими скріплю
-
â
али міжнародні дого
â
ори. Цінніст
ü
пе
÷
аток для історика полягає â
тому, що â
они допомагают
ü
устано
â
ити ÷
ас, місце походження та спра
â
-
жніст
ü
документі
â
. Написи на пе
÷
атках є най
-
то
÷
нішим джерелом у â
и
ç
на
÷
енні посад, титулі
â
, імен істори
÷
них дія
÷
і
â
, на
çâ
територій, ус
тано
â
.
Археологам пощастило ç
найти пе
÷
атку кня
ç
я Яросла
â
а Мудрого
– сина Володимира С
â
ятосла
â
о
-
â
и
÷
а
– ç
його ç
ображенням.
Печатка князя Ярослава Мудрого з його зображенням.
За ко
ç
ац
ü
кої доби ÷
и не на кожній пе
÷
атці Війс
ü
ка Запо
-
рі
çü
кого можна було поба
÷
ити ко
ç
ац
ü
кий герб
– постат
ü
ко
ç
ака ç
мушкетом та шаблею. Найда
â
ніший â
ідбиток пе
÷
атки дійшо
â
до нас â
ід 1595
р. Упродо
â
ж ус
ü
ого існу
â
ання ко
ç
ацт
â
а цей сим
â
ол ç
алиша
â
ся не
ç
мінним. Його ба
÷
имо не тіл
ü
ки на пе
÷
ат
-
ках, а й на прапорах, портретах, іконах, сторінках рукописних Печатка –
це вирізаний з твердого матеріалу штамп, а також його відбиток на папері, золоті, сургучі.
Найдавніша козацька печатка. 1595
р. 32
Звідки і як історики довідуються про минуле
і друко
â
аних книжок. С
â
ої герби мали також гет
ü
мани
– кер
-
мани
÷
і ко
ç
ац
ü
кої України.
Зображення герба Війська Запорізького на прапорі сотні Лубенського полку. Середина 18 ст. Про що розповідають монети та що таке нумізматика?
Щедрим джерелом у â
и
â÷
енні минулого є монети. Їх ÷
асто о
ç
доблю
â
али портретами â
олодарі
â
, сценами с
â
ят, ç
ображен
ня
-
ми деталей побуту, герої
â
легенд і міфі
â
. Зображення й написи на монетах допомагают
ü
устано
â
ити дати подій, території да
â
-
ніх держа
â
, хто бу
â
їхнім â
олодарем, хто ç
ким торгу
â
а
â
, який одяг носили â
да
â
нину. Стают
ü
у пригоді монети й дослідникам іс
торії містобуду
â
ання. Крім того, старода
â
ні монети
– це â
ишу
-
кані й рідкісні â
ит
â
ори мистецт
â
а.
Монети досліджує наука нуміз-
матика
. Най
÷
астіше да
â
ні монети потрапляют
ü
до рук нумі
ç
маті
â
â
ід археологі
â
– ç
монетних скар
-
бі
â
. Скарбом у
â
ажают
ü
буд
ü
-яку кіл
ü
кіст
ü
монет
– â
ід кіл
ü
кох до де
сяткі
â
тися
÷
. Проте для історика не
оціненним джерелом є кожна монета, яку пощастило «про
÷
ита
-
ти», тобто ро
ç
шифру
â
ати й â
итлу
-
ма
÷
ити.
Монети Херсонеса та інших міст Північного Причорно
мор’я та Криму.
33
§ 4. Знайомі незнайомці, або Історія в символах і знаках
Карбу
â
ання монет ç
да
â
ніх-да
â
ен було о
ç
накою могутності держа
â
и й про
â
адилося ç
а пе
â
ними пра
â
илами. Шмато
÷
ок сріб
-
ла клали на ко
â
адло та били молотком ç
рел
ü
єфним малюнком або написом на н
ü
ому. Згодом монети по
÷
али карбу
â
ати â
спеціал
ü
них майстернях
– монетарнях. Найда
â
ніші монети, ç
найдені на наших теренах, â
игото
â
ляли греки, які переселилися на у
ç
бережжя Чорного моря д
â
і ç
по
-
ло
â
иною тися
÷
і рокі
â
тому. Грец
ü
кі переселенці ç
аклали тут с
â
ої міста
– Тіру, Ол
üâ
ію, Пантикапей, Керкінітіду, Херсонес тощо. У кожному грец
ü
кому мiстi карбу
â
али â
ласну монету.
1. Як нумізматика пов’язана з археологією? 2. Сформулюйте за зміс-
том тексту 3
–
5 запитань, по черзі дайте відповіді на них.
Уявіть себе володарем казкової країни. Намалюйте монету своєї дер-
жави, придумайте їй назву, прокоментуйте зображення.
Роздивіться зображення давніх монет. Поясніть, у чому цінність кожної монети як історичного джерела. Обміняйтеся думками з цього приводу з однокласниками за сусідньою партою. 1. Виберіть слова, які можна використати в розповіді про монети та герби: 1. Лінія часу. 2. Дата. 3. Гривня. 4. Тризуб. 5.
Скарб. 6.
Літочислення. 7. Вік.
2. Поясніть, що спільного мають монети, герби та печатки. Чим відріз-
няються? Чому всі вони важливі для відтворення минулого?
34
Звідки і як історики довідуються про минуле
3. Що дізналися про походження основного елемента сучасного герба України?
4. Сьогодні свою печатку має кожна установа: є вона і у вашій школі. Запропонуйте малюнок та текст, доречні на печатці вашого класу.
Що нового довідалися з теми уроку? Про що хотіли б дізнатися більше? Як ви гадаєте, чому колекціонування монет є поширеним хобі? Що потрібно знати, щоб мати авторитет поміж колекціонерів? Чи
будь-хто може мати власний герб?
Якими грошима користувалися наші предки?
Історія грошей сягає си
â
ої да
â
нини. З
â
існо, гроші не ç
а
â
жди мали â
игляд монет. Колис
ü
ç
а гроші пра
â
или найрі
ç
номанітніші ре
÷
і. Поділіт
ü
ся припущеннями, які. Наші предки ç
цією метою â
икори
-
сто
â
у
â
али хутра çâ
ірі
â
, насамперед куниці та білки. Коли торгі
â
ля стала ж
â
а
â
ішою та рі
ç
номанітнішою, люди по
÷
али користу
â
атися ç
ру
÷
нішими метале
â
ими грішми. У наших пращурі
â
â
ід середини 11 ст. побуту
â
али ç
литки ç
і срібла пе
â
ної â
аги та форми, так çâ
ані гри
â
ні. Саме ці гроші дали на
çâ
у су
÷
асній українс
ü
кій грошо
â
ій одиниці. Су
÷
асні гри
â
ні, ясна рі
÷
, â
ідрі
ç
няют
ü
ся ç
а формою â
ід да
â
ніх, набу
â
ши â
игляду у
çâ
и
÷
аєних у с
â
іті паперо
â
их грошей. Що ж до да
â
-
ніх гри
â
ен
ü
, то â
они не були однако
â
ими â
рі
ç
них містах. Так, у К
иє
â
і їх робили пласкими, шести
-
кутними. Вартіст
ü
гри
â
ен
ü
â
и
ç
на
÷
али ç
а їхн
ü
ою â
а
-
гою. Були â
ужитку â
наших пращурі
â
і монети як іно
ç
емного â
иробницт
â
а, так і â
ласного. Пер
ші наші монети, як â
и â
же ді
ç
налися, по
÷
а
â
карбу
â
ати â
кінці 10 ст. â
еликий киї
â
с
ü
кий кня
çü
Володимир Великий. Археологи ç
най
шли Володимиро
â
і монети ç
і срібла (сріб
ля
ники) та і
ç
ç
олота (
ç
латники). На монетах Володимира ç
одного боку ç
ображено Ісуса Христа, а ç
іншого
– самого кня
ç
я, який сидит
ü
на троні, три
ма
ю
÷
и царс
ü
кі â
ід
ç
наки. Зображення допо
â -
нює напис: «Воло
димир на столі» або «Володимир на столі, а се його срібло». На деяких мо
не
тах, як â
и â
же ç
наєте, ç
ображено родо
â
ий ç
нак кня
ç
я
– три
ç
уб.
1. Що дізналися про історію грошей на наших зем-
лях? 2. Порівняйте портрети князів: Володимира Свя-
тославовича
– на златнику, його сина Ярослава Муд
-
рого
– на печатці. Яка деталь зовнішності привертає увагу на цих портретах? Про що, на вашу думку, це свідчить?
Чернігівська та київська гривні. К
інець 11 ст.
35
§ 5. Провідники в минуле, або Писемні джерела в історії
§5. ПРОВІДНИКИ В МИНУЛЕ, або
ПИ
Ñ
ЕМНІ ДЖЕРЕЛА Â
І
Ñ
ТОРІ
Ї
На уроці навчитеся
1. Наводити приклади писемних історичних пам’яток. 2.
Пояснювати роль писемних джерел для відтворення минулого. 3. Розповідати про найвідоміші літописи княжої та козацької доби.
Роздивіться фотографії, прочитайте текстівки до них. Як ви думаєте, у чому полягає робота зображених людей? Що потрібно знати, щоб працювати архівістом? До якого виду історичних джерел належать пам’ятки, які вивчають співробітники архівів? Висловіть припущення про походження назви цього фаху.
Співробітники Центрального державного кінофотофоноархіву України імені Г.С.
Пшеничного (зліва) та Центрального державного історично­
го архіву України (справа) у Києві за роботою. Фото 2013 р. Як писемні історичні джерела допомагають історикам у відтворенні минулого?
Серед істори
÷
них джерел най
â
ажли
â
ішими є писемні. Адже тіл
ü
ки ç
поя
â
ою писемності люди ç
могли докладно ро
ç
по
â
іда
-
ти про те, що, де, коли і як
â
ідбу
â
алося. Писемні джерела
– 36
Звідки і як історики довідуються про минуле
це тексти (рукописні або друко
â
ані) на папері ÷
и інших ма
-
те
ріалах. Літописи, спогади, листи, щоден
ни
ки подорожніх, ç
акони, прохання-
÷
олобитні, дого
â
ори, ç
а пі
ç
ніших ÷
асі
â
періо
-
ди
÷
на преса
– усі ці документи є бе
ç
цінним джерелом для до
-
слідження минулого. Проте, щоб â
ідт
â
орити спра
â
жній перебіг подій, історики мают
ü
â
иокремити ç
багат
ü
ох тексті
â
джерел â
ажли
â
у інформацію, порі
â
няти її ç
уже â
ідомою. Ця праця не
-
легка, â
она потребує ÷
асу й рі
ç
нобі
÷
них ç
нан
ü
. Роздивіться ілюстрації. Поміркуйте, що потрібно знати історику, щоб прочитати тексти цих пам’яток. Як можна перевірити справжність до-
кумента, з’ясувати, що це не підробка сучасників, встановити точну дату його створення?
1.
Сторінка літопису, на якій переповідаються події походу (969–971 рр.) великого київського князя Святослава Ігоровича.
2.
Сторінка з листа, написаного гетьманом Богданом Хмельницьким у 1648 р.
3.
Універсал – так називали офіційні документи за козацької доби – гетьмана Івана Мазепи. Початок 18 ст.
1
2
3
Роздивіться графіті
(зі стін Софійського собору в Києві)
– так учені називають написи та малюнки, видряпані на стінах та архітектурних деталях давніх будівель, посудинах та інших предметах, що їх знахо-
дять під час археологічних розкопок. 1. Чому такі написи є важливими історичними джерелами? Поміркуйте, чи можна графіті вважати писемними джерелами, адже написи зроблено на твердому матеріалі. 2. Один з написів належить князю
Володимиру Мономаху, інший
– князівському урядовцю Ставру 37
§ 5. Провідники в минуле, або Писемні джерела в історії
Городятичу (1118 р.). Третій запис залишив пересічний киянин, який повідомив про смерть Ярослава Мудрого, вказавши дату цієї сумної події. Про що свідчить той факт, що авторами графіті були князь, боярин та простолюдин?
Про що розповідають літописи?
Найа
â
торитетнішими й най
â
ідомішими джере
-
лами ç
історії Киї
â
с
ü
кої Русі, які допомагают
ü
історикам â
ідно
â
ити перебіг подій минулого, є літописи
. Ви â
же ç
наєте, що так на
ç
и
â
ают
ü
т
â
ори, у яких події ç
апису
â
али послідо
â
но ç
а роками (літами), «
ç
літа â
літо». Літописці â
и
-
с
â
ітлю
â
али ç
дебіл
ü
шого діяння кня
ç
і
â
– â
оєнні походи, дого
â
ори і
ç
сусідніми держа
â
ами, шлюби. Відомостей ç
буденного життя інших мешканці
â
Русі на сторінках літопису досит
ü
мало. Як â
и думаєте, ÷
ому? Першим літописом, що дійшо
â
до нас, є «По-
вість минулих літ»
. Літопис по
÷
инаєт
ü
ся сло
-
â
ами «По
â
іст
ü
минулих літ Нестора, ÷
орнори
ç
ця Феодосіє
â
ого монастиря Пе
÷
ерс
ü
кого, çâ
ідки пішла Рус
ü
ка ç
емля, і хто â
ній по
÷
а
â
спершу княжити, і як Рус
ü
ка ç
емля постала». Ст
â
орено його було на по
÷
атку 12 ст., а ро
ç по
â
ідає â
ін про події â
ід 860 до 1111 р., тож ç
ро
ç
уміло, що його а
â
тор користу
â
а
â
ся да
â
нішими тек
-
стами. Видатною пам’яткою є й Галиц
ü
ко-Волинс
ü
кий літопис. У н
ü
ому йдет
ü
ся про події на галиц
ü
ких та â
олинс
ü
ких ç
емлях â
ід 1205
р. до кінця 13 ст.
Ст
â
орю
â
али літописи і ç
а доби ко
ç
ацт
â
а. Сла
â
и най
â
идат
-
нішого ко
ç
ац
ü
кого літописця ç
ажи
â
Самійло Вели
÷
ко. У с
â
оїй ґрунто
â
ній праці (1720 р.) â
ін опо
â
і
â
про най
â
ажли
â
іші події ç
Русь
та русичі
– най
дав­
ні
ші назви, яки
ми
кори
сту
валися наші предки для найменування своєї землі та себе самих. Саме назва «
Русь» передувала назві «
Україна» для означення землі, заселеної українцями
­
русичами.
38
Звідки і як історики довідуються про минуле
історії Націонал
ü
но-
â
и
çâ
ол
ü
ної â
ійни та Українс
ü
кої ко
ç
ац
ü
кої держа
â
и, на
â
і
â
÷
имало документі
â
тих літ, с
â
ід
÷
ення о
÷
е
â
ид
-
ці
â
, життєписи гет
ü
мані
â
проілюстру
â
а
â
портретами. Літопис Самійла Вели
÷
ка докладно ро
ç
по
â
ідає про події â
Україні 1648–
1700 рр. Боя
÷
ис
ü
припуститися помилки, літописец
ü
пере
â
іря
â
кожен ç
документі
â
, користу
â
а
â
ся багат
ü
ма писемними джере
-
лами, ç
окрема й ÷
ужо
ç
емними. Останні ÷
астини літопису ç
і слі
â
а
â
тора допису
â
али його у
÷
ні, бо â
ін сам утрати
â
ç
ір, рока
-
ми працюю
÷
и над книжкою.
2
1
1. Перша сторінка «Повісті минулих літ»
.
2. Титульний аркуш літопису Самійла Величка. 1720 р.
Назва літопису починається словами: «Сказання про вій
ну козаць
­
ку...
». А далі визначено оcновну тему (Визвольна війна під про
водом Бог
­
дана Хмельницького), вказано ім’я автора
(Самійло Величко), згадано його колишню посаду
– «канцелярист Війська Запорізького», місце і час написання твору
(село Жуки уїзду Полтавського року 1720).
Сформулюйте за змістом тексту 3–5 запитань, по черзі дайте відпо-
віді на них. 39
§ 5. Провідники в минуле, або Писемні джерела в історії
Прочитайте уривки з літопису й поміркуйте над запитаннями. Перша ÷
астина Галиц
ü
ко-Волин
с
ü
ко
го літопису є життєписом кня
ç
я
– першого ко
-
роля â
нашій історії
– Данила Романо
â
и
÷
а. Ро
ç
по
â
ідаю
÷
и про â
да
÷
у й риси характеру кня
ç
я-короля, літописец
ü
пише: «
Сей же король Данило був князем добрим, хоробрим, мудрим, який спорудив городи многі, і церкви поставив, і оздобив їх різноманітними при­
красами, та братолюбством він світився був із братом своїм Васильком...». А ще ці-
ка
â
им є опис кня
ç
я, коли той приїха
â
у дер
-
жа
â
них спра
â
ах у місто Пожг (нині столиця Сло
â
а
÷÷
ини Братисла
â
а): «
Сам він їхав поруч із королем за звичаєм руським: кінь під ним був напрочуд гарний, сідло позолочене, стрі­
ли й шабля золотом оздоблені та іншими прикрасами, аж дивно було, а жупан із тка­
нини грецької широким золотим мереживом обшитий, і чоботи зелені козлові, обшиті золотом... Багато дивилося та багато дивувалося, а король йому ска­
зав: “Не пошкодував би я дати й тисячу срібла за те, що ти прийшов звичаєм руським батьків твоїх”». 1. Яким постає з оповіді літописця князь Данило Романович? Про які де-
талі буденного життя тієї доби дізналися з уривків? 2. Які деталі літописного опису використала художниця для реконструкції образу князя-короля? Чи по-
добається вам цей образ? Що змінили б у портреті-реконструкції? Що таке архіви?
Спра
â
у ç
бирання, ç
береження та â
порядку
â
ання писемних пам’яток покладено на спеціал
ü
ні устано
â
и, які на
ç
и
â
ают
ü
архівами
. З’я
â
илися архі
â
и ç
â
иникненням писемності. Тепер â
ласні архі
â
и мают
ü
усі устано
â
и, органі
ç
ації, нерідко й при
-
â
атні особи
– у
÷
ені, пис
ü
менники, громадс
ü
кі дія
÷
і.
Для су
÷
асних архі
â
і
â
будуют
ü
спеціал
ü
ні приміщення ç
â
у
çü
-
кими â
ікнами, що не пропускают
ü
прямих соня
÷
них промені
â
: â
ід соня
÷
ного с
â
ітла тло й друкарс
ü
ка фарба â
игасают
ü
, ли
-
няют
ü
, а папір жо
â
тіє та псуєт
ü
ся. Шкодит
ü
документам і ç
а
-
бруднене по
â
ітря, тому â
архі
â
ах його о
÷
ищуют
ü
ç
а допомогою спеціал
ü
них філ
ü
трі
â
. Щоб документи краще ç
берігалися, їх Галицько
­
Волин
ський князь Данило Романович. Реконструкція З.
Васіної.
40
Звідки і як історики довідуються про минуле
Сучасний вигляд сховища для зберігання документів. Центральний державний архів
­
музей літератури та мистецтва України у Києві.
укладают
ü
у щіл
ü
но ç
акриті коробки й ро
ç
міщуют
ü
на поли
-
цях
– стелажах. У â
еликих архі
â
ах ç
агал
ü
на до
â
жина стелажі
â
сягає десяткі
â
кілометрі
â
. Найцінніші документи пере
ç
німают
ü
на плі
â
ку: â
иходят
ü
діафіл
ü
ми ç
дуже мален
ü
кими кадри
-
ками
– мікрофіл
ü
ми. Їх ç
берігают
ü
окремо â
ід документі
â
на â
ипадок, якщо оригінал буде пошкоджено або â
тра
÷
ено.
Найбагатшими â
Україні є схо
â
ища документі
â
Централ
ü
них держа
â
них істори
÷
них архі
â
і
â
у Киє
â
і та Л
üâ
о
â
і. Документи ретел
ü
но досліджуют
ü
у
÷
ені і на осно
â
і їхніх с
â
ід
÷
ен
ü
пишут
ü
науко
â
і праці.
Складіть план розповіді про архіви, формулюючи пункти плану як пи-
тальні речення. Вислухайте відповіді один одного на ці запитання. 1. Складіть стислу розповідь про писемні історичні джерела за планом:
1. Що таке писемні історичні джерела?
2. Які вони бувають?
3. Чому писемні джерела найцінніші для істориків?
2. Накресліть лінію часу, позначте на ній потрібні дати та розв’я­
жіть хронологічну задачу.
Літописець Нестор
– чернець Києво-Печерського монастиря
– за
вершив роботу над славнозвісним літописом «Повість минулих літ» у 1113
р. Скільки від тієї дати минуло років до створення козацького літопису Са-
мійла Величка? 3. Що спільного та відмінного в літописах княжої та козацької доби?
4.
Що спільного і чим відрізняються слова археологія та архів? Спробуйте витлумачити значення їхньої спільної частини.
41
§ 6. Родинне дерево, або Про що можна довідатися з сімейного альбому
Що в матеріалах уроку найбільше зацікавило? Про що обов’язково розкажете вдома? Про що хотіли б дізнатися більше? Про які події шкільного життя розповіли б у літописі своєї школи? Поділіться ідея-
ми про те, яким би мав бути цей літопис.
Багаті на свідчення про козаків щоденникові записи та до-
рожні нотатки мандрівників. Австрійський володар у лютому 1594
р. відправив до запорізьких козаків посольство Еріха Ля
-
соти, мета якого
– залучити їх до спільної боротьби проти Османської імперії та Кримського ханства. Про перебування в Україні Лясота розповів у своєму «Щоденнику». Прочитайте фрагмент зі щоденника, поміркуйте, що вражало чужинців у житті козаків.
Проїжджаю
÷
и «ко
ç
ац
ü
кою ç
емлею», Лясота ба
÷
и
â
«дуже гарні â
ели
-
кі родю
÷
і поля й ґрунти, на яких тут і там â
идно багато ди
â
них малих будинкі
â
і
ç
бійницями, куди â
тікают
ü
селяни, коли рапто
â
о стаєт
ü
ся напад ç
і степу, і там обороняют
ü
ся; тому кожен мешканец
ü
, іду
÷
и â
поле, â
ішає на пле
÷
е рушницю, а до боку шаблю ÷
и тесак; напади такі ÷
асті, що спокою â
ід них майже ніколи немає... Я гада
â
, що ця â
ійна проти туркі
â
три
â
атиме не рік ÷
и д
â
а, тому не ââ
ажа
â
ç
а слушне â
тра
-
÷
ати таких хороб
рих і â
ід
÷
айдушних людей, які ç
молоду â
пра
â
ляют
ü
ся у â
ійс
ü
ко
â
ому мистецт
â
і та добре ç
нают
ü
ц
ü
ого â
орога, тобто туркі
â
і татар (
ç
якими â
они майже щодня стикают
ü
ся). Крім того, â
они мают
ü
â
ласну ç
брою та боєприпаси»
.
З якою метою Лясота приїхав в Україну? Дайте відповідь на три «чому»: 1. Чому, за свідченням Лясоти, українські селяни мусили виходити в поле зі зброєю? 2.
Чому Лясота «не вважав за потрібне втрачати таких хороб
рих та відчайдушних людей», якими були козаки? 3. Чому українського козака нази-
вають воїном-хліборобом? §6. РОДИННЕ ДЕРЕВО, або ПРО ЩО МОЖНА ДО
Â
ІДАТИ
Ñ
Я З Ñ
ІМЕЙНОГО ФОТОАЛЬБОМУ ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 1
На уроці навчитеся
1.
Добирати
інформацію про минуле за сімейними фотографіями. 2. Укладати своє родинне дерево, розповідати за ним про сім’ю. 3. Наво-
дити приклади, що свідчать про зв’язок долі родини з історією народу. 42
Звідки і як історики довідуються про минуле
Роздивіться фотографію. Які відчуття викликає у вас цей знімок? До-
беріть 3
–
5 прикметників, що характеризують зображену родину.
Чи можна твердити, що зображеним на знімку людям притаманні такі риси, як інтелігентність, доброта, врівноваженість, взаємоповага, любов до рідної землі? Свою думку аргументуйте. Як ви гадаєте, чи вплинула родина на
формування світ
о
гляду та характеру видатної української поетеси Лесі Українки (Лариси Пет
рівни Косач)? Як саме?
Родина Косачів
­
Драгоманових. 90
­
ті роки 19 ст.
Ліворуч сидять діти Михайла Драгоманова – син Світозар і найстарша донька Лідія (у темній сукні). У центрі: Олександра Драгоманова – дружина брата Олександра – з донькою Оксаною. Праворуч скраю – се­
стра, Олена Пчілка, у дівоцтві Ольга Драгоманова, у заміжжі Косач. Стоять, зліва направо: її доньки Оксана й Ізидора Косач – сестри Лесі Українки – та їхня двоюрідна сестра Аріадна (за Оленою Пчілкою) – молодша донька Михайла Драгоманова.
Для роботи на уроці вам потрібні фотографії найближчих родичів – батьків, братів-сестер, дідусів і бабусь та ін. Розкладіть їх так, як зоб
-
ражено на малюнку на стор. 43. Знайдіть місце для фотографій інших родичів.
Перенесіть схематичне зображення родинного дерева в зошит, указу-
ючи на місці кожної фотографії імена та прізвища, рік народження, місце проживання, заняття. Розкажіть один одному про свої родини. Запитайте про те, що в розповіді однокласника зацікавило найбільше. 43
§ 6. Родинне дерево, або Про що можна довідатися з сімейного альбому
На основі сімейних фотографій усіх учасників своєї групи складіть розповідь за запитаннями: 1.
Якими бу
ли в часи, що зображені на фотографіях, шко
ла / садочок? 2.
Як тоді діти про
во
ди
ли дозвілля? 3.
У які ігри бавилися? 4.
Яким було шкіль
-
не приладдя / іграшки? 5.
Свідками яких подій з історії України були зображені на фотографіях люди?
Повідомте результати роботи групи. Дайте відповіді на запитання, які ви-
никли під час обговорення.
Група 1. Роз
дивіть
ся принесені з дому фо
тог
рафії з зоб
ра
жен
ням ва
ших дідусів та бабусь у ди
тячі ро
ки. Група 2. Роз
дивіть
ся принесені з дому фо
тог
рафії з зоб
ра
жен
ням ва
ших батьків у ди
тячі ро
ки. Група 3. Роз
дивіть
ся фо
тог
рафії з зоб
ра
жен
ням вас у дошкільному віці.
Про що можна довідатися з сімейного фотоальбому? Чи має підстави твердження, що історія народу – це історія наших родин? Чи є родини, які живуть «поза історією»? Чому? Як ви розумієте слова Тараса Шев-
ченка, які він записав у щоден
нику: «Історія мого життя є частиною історії моєї Батьків
щини»?
Поставте собі оцінку за урок, зарахувавши за різні етапи роботи відповідні бали. 44
Звідки і як історики довідуються про минуле
Етап уроку / Бали 1 2 3
Підготовка до уроку
Робота в парах
Робота в групах
Участь в обговоренні в загальному колі
Моя оцінка Роздивіться фотодокументи 20–30-х рр. 20 ст. Опишіть за фото
-
графіями, у яких умовах жили зображені на них діти. Що на фотографіях указує на час їх створення? У чому цінність таких фотодокументів для історика?
Селяни на Харківщині слухають радіо. 1931 р.
Мітинг, присвячений 1
­
му Травня. 1923 р.
Мітинг з нагоди відкриття 4
­
річ­
ної трудової школи в хуторі Рома­
нівський на Донбасі. 1928 р.
Молоді гірники з інструкторами виходять із вибою. Сталінська (нині Донецька) обл. 1933 р. 45
§ 7. Не просто слова, або Мова як джерело знань про минуле
§7. НЕ ПРОСТО СЛОВА, або
МО
Â
А ЯК ДЖЕРЕЛО ЗНАНЬ ПРО МИНУЛЕ
На уроці навчитеся
1. Пояснювати, як мова допомагає історикам у дослідженні минулого. 2. Наводити приклади назв історичних регіонів України. 3. Розповідати про походження кількох (на вибір) географічних назв. 4. Розповідати про історію власного імені.
Роздивіться фотографію. Зображений на ній печерний монастир роз-
ташований в Інкермані – місті в Криму, неподалік Севастополя. Назва Інкерман у перекладі з кримськотатарської означає печерна форте-
ця. На кримській землі багато інших назв мають східне походження. Як
ви думаєте, чому? Як різноманітні назви можуть прислужитися іс
-
торикам? Чому мову називають свідком історії? Як географічні назви зберігають пам’ять минулих по-
колінь?
Досліджую
÷
и минулі ÷
аси, історики ра
ç
по ра
ç
натрапляют
ü
на на
çâ
и міст і місте
÷
ок, сіл, рі
÷
ок, о
ç
ер, уро
÷
ищ тощо. Одні на
çâ
и мают
ü
да
â
нє походження і ç
береглися дотепер, інші на
-
ç
а
â
жди ç
никли у â
ирі істори
÷
них подій, ç
алиши
â
ши по собі â
ідгомін у легендах і перека
ç
ах. Проте â
они також можут
ü
ба
-
гато по
â
ідомити про минуле. Чимало на
çâ
міст, місте
÷
ок та сіл â
Україні â
ка
ç
уют
ü
на ро
ç
-
ташу
â
ання поселення. Так, на
çâ
а міста Бережани походит
ü
â
ід 46
Звідки і як історики довідуються про минуле
сло
â
а «берег»: перші мешканці оселилися на бере
ç
і рі
÷
ки Золота Липа, тому й на
çâ
али себе бережанами. На
çâ
а міста Донец
ü
к по
-
ходит
ü
â
ід наймену
â
ання рі
÷
ок Дон і Донец
ü
. Місто Луганс
ü
к ç
а
â
дя
÷
ує с
â
оєю на
çâ
ою рі
÷
ці Луган
ü
, яка має ши
року луго
â
у ç
а
-
пла
â
у. Місто Жо
â
ті Води ро
ç
ташо
â
ане на рі
÷
ці Жо
â
тій
– на
çâ
а â
ка
ç
ує на те, що на ній ро
ç
робляли родо
â
ища ç
алі
ç
ної руди, яка ç
абар
â
лю
â
ала â
оду â
жо
â
тий колір. Легко пояснити на
çâ
и міст та місте
÷
ок Долина, Прилуки, Рі
â
не, Броди, Берего
â
е, Запоріжжя. Поширені географі
÷
ні на
çâ
и, â
осно
â
і яких лежат
ü
на
çâ
и т
â
а
-
рин, птахі
â
, рослин, що населяли ç
емлі на ÷
ас поя
â
и поселен
ü
. Такими, ç
окрема, є на
çâ
и селищ Бере
ç
не, Віл
ü
шана, Ко
ç
елец
ü
, міст Дубно, Сосниця, Чигирин, Чорнобил
ü
, Вишне
â
е, Лиси
-
÷
анс
ü
к, Лебедин тощо.
Деякі на
çâ
и
– це с
â
ід
÷
ення особли
â
остей господарс
ü
кої діял
ü
-
ності, прикмет суспіл
ü
ного життя. Такими є, наприклад, на
çâ
и на
-
селених пункті
â
Бортни
÷
і, Бортники, Бортні
â
тощо. Ці на
çâ
и по
-
â
’я
ç
ані ç
і сло
â
ом «борт», що о
ç
на
÷
ало дупла диких бджіл. Тих, хто ç
айма
â
ся ç
биранням меду, на
ç
и
â
али бортниками, çâ
ідси й на
çâ
и. Так, досліди
â
ши окремі на
çâ
и, складемо ціка
â
у картину життя українці
â
та інших народі
â
, які мешкали на наших ç
ем
-
лях у минулі â
іки: кожна на
çâ
а, коли ç
наєш її походження і ç
на
÷
ення, перестає бути çâ
и
÷
ним, буденним най
мену
â
анням села ÷
и місте
÷
ка
– â
она стає с
â
ід
÷
енням іс
торії.
Роздивіться подані на ілюстрації сучасні герби міст. Чи «прочитуєть-
ся» назва міста за його гербом? Які ці міста? Яку закономірність по-
мітили? Чи знаєте, який герб має ваше місто (село)?
47
§ 7. Не просто слова, або Мова як джерело знань про минуле
Складіть перелік з 10
–
15 географічних назв, пов’язаних з вашими ро
-
динами: назви міст, сіл, де народилися ви, ваші батьки, бабусі й дідусі, назви місць, де живуть ваші родичі, де ви бували на відпочинку тощо. Чи знаєте щось про походження цих назв?
Як називали в минулому нашу країну та її частини? Ви â
же ç
наєте, що на
çâ
а Русь переду
â
ала на
çâ
і Україна для о
ç
на
÷
ення ç
емлі, ç
аселеної українцями-руси
÷
ами. На
çâ
у Укра-
їна â
перше â
жито â
літописі під 1187 роком до Киї
â
щини, Пере
ясла
â
щини й Чернігі
â
щини. Вона походит
ü
â
ід сло
â
а кра­
їна
, що о
ç
на
÷
ало рідний край, країна, земля
. Згодом на
çâ
а Україна поширилася на â
сю нашу ç
емлю й дала наймену
â
ання народо
â
і, â
итісни
â
ши ç
ужитку да
â
нішу. З експозиції «Закарпаття»: дерев’яна церква 18 ст., хата кінця 19 ст. Музей просто неба в Пирогові.
Експозиція «Поділля»: дерев’яна хата із солом’яною стріхою, на зад
ньому плані – церква Святого Миколая. Музей у Пирогові.
Експозиція «Середня Наддніпрян­
щина»: церква Святого Архістра­
тига Михаїла 1600
р. Музей у Пирогові.
48
Звідки і як історики довідуються про минуле
Для рі
ç
них ÷
астин нашої країни ç
да
â
ніх ÷
асі
â
â
ико
ристо
-
â
уют
ü
такі на
çâ
и, як Волинь, Київщина, Поділля, Галичина, Слобожанщина,
Чернігово
­
Сіверщина
, Буковина, Закарпаття та інші. Кожна ç
них має с
â
ою історію, â
иникали â
они ç
а рі
ç
них ÷
асі
â
, тож усі є â
тіленням істори
÷
ного минулого. Їх на
ç
и
â
ают
ü
історичними
. Ужи
â
аними також є етнографічні на
çâ
и, як, приміром, Гуцул
ü
щина. Цю на
çâ
у ç
астосо
â
уют
ü
до ÷
астини Гали
÷
ини, Закарпаття та Буко
â
ини.
Окреслені істори
÷
ними та етнографі
÷
ними на
çâ
ами ç
емлі â
ирі
ç няют
ü
ся особли
â
остями народного буді
â
ницт
â
а, одягу, обря
ді
â
, господарс
ü
кими ç
аняттями, що сформу
â
алися під â
пли
â
ом природного середо
â
ища та істори
÷
них особли
â
остей. До
â
іда
тися про ці особли
â
ості можна â
музеях народної архі-
тектури та побуту
. Найбіл
ü
шим ç
таких му
ç
еї
â
є Націонал
ü-
ний му
ç
ей народної архітектури та побуту України, ро
ç
ташо
-
â
аний у Пирого
â
і на пі
â
денній околиці Киє
â
а.
Тут на мал
ü
о
â ни
÷
ій території ç
берігаєт
ü
ся понад 300 па
м’я
ток народного буді
â
ницт
â
а, а колекція хатн
ü
ого на
÷
иння, ç
наряд
ü
праці, одягу, т
â
орі
â
народного мистецт
â
а сягає 80 тис. одиниц
ü
.
1. Запитайте один в одного про нові слова, вжиті в тексті. За підручни-
ком витлумачте їх.
2. Пограйте в гру «Я знаю 5…», називаючи по 5 назв історичних земель України; географічних назв, пов’язаних з історичним минулим вашого міста (села); назв вулиць у вашому місті (селі) на честь видатних іс-
торичних осіб.
Про що історики можуть довідатися за прізвищами?
Час ç
беріг для нас цінне істори
÷
не джерело
– «Реєстр Війс
ü
ка Запорі
çü
ко
-
го 1649 року», скріплений â
ласнору
÷
ни
-
ми підписами гет
ü
мана Богдана Хмел
ü
-
ниц
ü
кого й генерал
ü
ного писаря І
â
ана Виго
â
с
ü
кого та держа
â
ною пе
÷
аткою. На â
ос
ü
мистах â
ос
ü
ми пожо
â
клих сторін
-
ках цієї пам’ятки, де подаєт
ü
ся перелік прі
çâ
ищ сорока тися
÷
ко
ç
акі
â
, ç
акарбо
-
â
ано спра
â
ді бе
ç
цінні â
ідомості про мо
â
у того
÷
асних українці
â
. Най
по
ши
рені
ши
-
ми є прі
çâ
ища Андрієнко, Василенко, Гриценко, І
â
аненко... У реєстрі можна 49
§ 7. Не просто слова, або Мова як джерело знань про минуле
натрапити на такі характерні â
народній мо
â
і риму
â
ання імен та прі
çâ
ищ: І
â
ан Мо
â÷
ан, Протас Мукотряс, Мат
â
ій Постій, Андрух Глух, Мат
â
ій Заморій. Багато прі
çâ
ищ â
ідби
â
ают
ü
народний гумор, дотепніст
ü
, доб
ро
ç
и
÷
ли
â
у â
да
÷
у українці
â
, ç
окрема такі, як Охон
ü
ко, Золотко, Зо
ç
ул
ü
ка, Писанка, Голуб
÷
ик, Чудомій.
А скіл
ü
ки маємо с
â
ід
÷
ен
ü
багатющих можли
â
остей укра
їн
-
с
ü
кого сло
â
от
â
ору! Приміром, у реєстрі можна налі
÷
ити бли
çü
ко шести десяткі
â
прі
çâ
ищ, ут
â
орених â
ід сло
â
а ніс: Ніс, Бе
ç
ніс, Кри
â
оніс, Лупиніс, Нетриніс, Перебийніс, Носа
÷
, Красноно
-
сенко, Носиц
ü
кий... Реєстр â
ия
â
ляє також ро
ç
маїття синоні
-
мі
â
того
÷
асної українс
ü
кої мо
â
и: Балакало, Го
â
ір, Гутаренко, Ро
ç
мо
â
а, По
â
ідайло. З’ясуйте спосіб творення власного прізвища та прізвищ двох-трьох однокласників. Обміняйтеся думками про почуте в загальному колі.
Роздивіться ілюстрації до слів, що вже вийшли з ужитку. Сформулюй-
те кілька припущень, чому слова застарівають. Поділіться своїми мір-
куваннями з класом. 1. Кольчуга
– обладунок у вигляді сорочки з металевих кілець, про­
дітих одне в одне.
2. Сагайдак – назва набору для лучника, який складався здебіль­
шого з лука з налуччям, стріл з колчаном.
3. Фібула – металева застібка, яка одночасно виконувала роль прикраси.
4. Колти – скроневі прикраси, що підвішувалися до головного убору на стрічці чи металевих лан­
ках
– ряснах.
2
1
3
4
50
Звідки і як історики довідуються про минуле
1. Розкажіть про мову як джерело знань про минуле за планом:
1.
Історія в географічних назвах.
2.
Історія в іменах та прізвищах.
3.
Коли слова стають історією.
2. Виберіть з переліку ті назви, які вказують на особливості розташування.
Селище Приморське; місто Івано-Франківськ; майдан Незалежності; місто Долина; проспект Перемоги; місто Київ; вулиця Володимирська; вулиця М. Гру-
шевського; місто Берегове; вулиця Межигірська; вулиця Борисоглібська; пло-
ща Коліївщини; вулиця Друкарська; місто Прилуки; селище Шевченкове.
3. Що ви дізналися про походження назви «Україна»? Як за давніх ча-
сів називали себе наші предки? Як називали колись і називають нині нашу країну та її частини?
4. Накресліть лінію часу, позначте на ній відповідні дати та розв’я
жіть хронологічну задачу.
Назву «Україна» в писемних джерелах уперше вжито в 1187
р. Скільки років тому це сталося?
Що ви знаєте про походження назв міст, сіл, озер, річок свого рідного краю? Які назви вулиць, провулків, майданів пов’язані з історичним минулим вашого міста, села? Як називається центральна вулиця та площа? Що знаєте про походження цих назв?
Прочитайте тексти про імена та назви. 1. Історію т
â
орят
ü
люди. Кожна людина має ім’я. Саме тому â
сі події минулого по
â
’я
ç
ані ç
конкретними іменами. Історико
â
і не обійтися бе
ç
ç
нан
ü
про те, якими були імена ç
а си
â
ої да
â
нини, як â
они ç
міню
â
алися. У да
â
ні ÷
аси ім’я обирали ç
алежно â
ід обста
â
ин поя
â
и дитини на с
â
іт. Так, ді
â÷
инку, яка народилася âç
имку, могли на
çâ
ати Зимою. Часом бат
ü-
ки іменем â
иражали ста
â
лення до но
â
ого ÷
лена сім’ї
– дитині, наро
джен
-
ня якої ç
нетерпінням ÷
екали, да
â
али ім’я Жданко, Любко. А як багато могли ро
ç
по
â
істи імена про ç
о
â
нішніст
ü
і â
да
÷
у! Були серед да
â
ніх україн
-
ці
â
і Дрібки, і С
â
ітлики, і Добрині, і Гордині. Наші пращу
ри â
ірили â
магі
÷
ну силу імені, мали його ç
а оберіг. Тому ÷
асто нарікали дітей на
çâ
ами çâ
ірі
â – Во
â
к, Ведмід
ü
,
ââ
ажаю
÷
и, що такі імена â
ідлякуют
ü
ç
лих духі
â
.
Ужи
â
али наші предки й складні наймення
– Борисла
â
, Доб
росла
â
, Сла
â
омир, С
â
ятополк, Ярополк тощо. Такі імена були поширені, як пра
-
â
ило, у кня
ç
і
â
с
ü
ких родинах. Тому й на
ç
и
â
ают
ü
їх княжими.
Довідайтеся про походження та значення свого імені. Складіть стисле повідомлення про нього. 2. За рі
ç
них ÷
асі
â
найбіл
ü
ша рі
÷
ка України мала кіл
ü
ка на
çâ – Дніп
ро
, Славута, Борисфен
... Як â
они â
иникли, яка ç
них найстаріша? С
ü
огодні â÷
ені одностайні, що на
çâ
а Дніпро
– найда
â
ніша. Корін
ü
дон
­
(дн
­
)
ç
і 51
§ 8. Загадкові назви, або Які найменування в рідному місті (селі) нагадують про минуле
ç
на
÷
енням «
â
ода» â
ідомий у на
çâ
ах багат
ü
ох рі
÷
ок: Дон, Донец
ü
, Дніс
-
тер, Дунай... Доберіть назви міст, містечок, сіл, які мають корінь дон-(дн-). Довідайтеся про походження інших назв, згаданих у тексті. § 8.
ЗАГАДКОВІ НАЗВИ, або ЯКІ НАЙМЕНУ
Â
АННЯ Â
РІДНОМУ МІ
Ñ
ТІ (
Ñ
ЕЛІ) НАГАДУЮТЬ ПРО МИНУЛЕ
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 2 На уроці навчитеся
1.
Наводити приклади
назв своєї місцевості, з яких можна довідатися про минуле. 2. Розповідати про походження історичної назви рідного міста (села). 3. Пояснювати, як назви стають у пригоді історикам.
Роздивіться фотографії, прочитайте коментарі до них, а також текст підручника. Що дізналися про походження назв – площі, вулиці та міста? Чи є назви, які бережуть пам’ять про історичні події, у вашому рідному місті (селі)? Як ви думаєте, чому пам’ять про історичні події увічнюють у назвах? 1. Ярмарок на площі біля Контрактового будинку на Подолі. Київ. 1902 р.
Площа відома від часів Київської Русі як частина подільського торговища. На межі 18
–
19 ст. площа перетворилася на місце постійного проведення контрактових ярмарків. Тут було зосереджено майже все торгівельне життя міста.
2. Вірменський собор на вулиці Вірменській у Львові.
1
2
52
Звідки і як історики довідуються про минуле
За с
â
ід
÷
еннями ÷
ужо
ç
емних мандрі
â
никі
â
, ç
абудо
â
а â
улиці Вірменс
ü
кої була однією ç
найкращих у Л
üâ
о
â
і. Окрасою â
улиці й міста бу
â
Вірменс
ü
кий собор Успіння Богородиці, ç
будо
â
а
-
ний 1363 р. коштом ç
аможних â
ірменс
ü
ких купці
â
. Вірмени оселилися у Л
üâ
о
â
і â
другій поло
â
ині 13 ст. За архі
â
ними дже
-
релами, у â
ірменс
ü
кому к
â
арталі Л
üâ
о
â
а мешкало 60 родин â
ірмен (пі
ç
ніше, у першій поло
â
ині 16 ст., у Л
üâ
о
â
і прожи
â
ало бли
çü
ко 600 â
ірмен).
Центральна площа Переяслава
­
Хмельницького – площа Богдана Хмель­
ницького. Літопис «По
â
іст
ü
минулих літ» ç
беріг легенду, яка ро
ç
’яснює на
çâ
у міста Переясла
â
а: недо
â
го три
â
а
â
д
â
обій між пе
÷
ені
çü
-
ким â
елетнем та юнаком-кожум’якою, який мешка
â
у тій міс
-
це
â
ості, бо кину
â
÷
ужинця на ç
емлю наш богатир, «пролуна
â
крик і побігли пе
÷
е
ніги, і гналис
ü
ç
а ними руси
÷
і, поби
â
аю
÷
и їх, і прогнали їх. Володимир же ç
раді
â
і ç
акла
â
місто біля бро
-
ду того і нарік його Переясла
â
ом, бо перейня
â
сла
â
у отрок той». Другу ÷
астину до на
çâ
и додали 1943 року, щоб у
â
і
÷
нити пам’ят
ü
про події Націонал
ü
но-
â
и
çâ
ол
ü
ної â
ійни середини 17
ст. Є â
Переясла
â
і-Хмел
ü
ниц
ü
кому і площа Богдана Хмел
ü
ниц
ü
-
кого, і площа Пере
ясла
â
с
ü
кої ради, де 1654 р. гет
ü
ман ç
ібра
â
ко
ç
ац
ü
ку раду, яка ух
â
алила рішення про â
ійс
ü
ко
â
ий сою
ç
ç
моско
â
с
ü
ким царем.
Чи знаєте ви, чому вулиця, на якій ви мешкаєте, має саме таку назву? Розкажіть про це один одному. Відповідно до завдання в групах укладіть словники з 8
–
10 назв, які нагадують про минуле. Повідомте результати своєї роботи класу. Дайте відповіді на запитання, які виникли під час обговорення. Група 1. Готуючись до уроку, ви мали з’ясувати по
ходжен
ня назв міст, сіл, де народилися ви, ваші батьки, бабусі й дідусі, назви населених пунктів, де живуть ваші родичі, де ви бували на відпочинку тощо. Укладіть словник гео-
графічних назв, які нагадують про події минулого. 53
§ 9. На крилах пісні, або Історія і фольклор
Група 2. Готуючись до уроку, ви мали з’ясувати по
ход
жен
ня назв озер, річок, урочищ сво
го рідно
го краю. Чи є з-поміж них такі, які нагадують про минуле? Укладіть словник таких назв.
Група 3. Готуючись до уроку, ви мали з’ясувати по
ход
жен
ня наз
в ву
лиць, про
вулків, май
данів, які відоб
ра
жа
ють істо
рич
не ми
ну
ле ва
шо
го міста, се
ла. Укладіть словник таких назв.
Як ви розумієте вислів «Життя прожити – не поле перейти»? Чи можна твердити, що таку думку має право обстоювати на прикладі своєї ро-
дини кожен з нас? Чи переконав вас матеріал уроку, що наші предки шанобливо ставилися до минулого? Який приклад був для вас найпереконли-
вішим? Чому назви, які пов’язані з історичними подіями, часом змінюють на інші? Наведіть приклад.
Поставте собі оцінку за урок, зарахувавши за різні етапи роботи відповідні бали. Етап уроку / Бали 1 2 3
Підготовка до уроку
Робота в парах
Робота в групах
Участь в обговоренні в загальному колі
Моя оцінка Â
игадайте казкову країну, назви в якій промовляють про її істо
-
рію. Намалюйте карту. Ñ
кладіть невеличку розповідь про свій дивокрай для однокласників. Як ви думаєте, чи так само вини-
кають історичні назви в реальному житті?
§9. НА КРИЛАХ ПІСНІ, або
І
Ñ
ТОРІЯ І ФОЛЬКЛОР
На уроці навчитеся
1. Наводити приклади усних історичних джерел. 2.
Пояснювати, як усні джерела допомагають історикам досліджувати минуле. 3. Розповіда-
ти на основі джерела про заснування міста Києва. Роздивіться фотографію. Кого зображено на ній? Хто сидить у центрі? Коли, на вашу думку, зроблено знімок? Яку історичну інформацію по-
відомляє цей фотодокумент?
54
Звідки і як історики довідуються про минуле
Українські вояки слу
хають кобзаря. Київ. 1917–
1918
рр.
Що в історії називають усними джерелами та як леген-
дарний переказ про заснування Києва знайшов наукове підтвердження?
Аж поки не â
иникла писемніст
ü
, люди ç
берігали дос
â
ід â
ус
но
му сло
â
і: ка
ç
ках, перека
ç
ах, легендах, піснях, ç
агадках, при
слі
â
’ях та прика
ç
ках. Усе це ро
ç
маїття усноро
ç
мо
â
них т
â
орі
â
на
ç
и
â
ают
ü
усною народною творчістю, або фольклором
. З фол
ü-
клорних т
â
орі
â
історики до
â
ідуют
ü
ся передусім про те, яким було життя ç
а да
â
ніх ÷
асі
â
, у що â
ірили люди, ÷
им ç
ай
малися, якими були çâ
и
÷
аї. Відгуку
â
алися сло
â
ом т
â
орці фол
ü
клору й на істори
÷
ні події. Так, ÷
удо
â
ими пам’ятками усної народної т
â
ор
÷
ості ÷
асі
â
Киї
â
с
ü
кої Русі та Галиц
ü
ко-Волинс
ü
кої держа
â
и були билини (старини), у яких ідет
ü
ся про богатирі
â – оборон
-
ці
â
рідної ç
емлі. Богатирі. Картина В. Васнецова.
1881–1898 рр. Художник створив образи билинних героїв – богатирів Добрині Микитича, Іллі Муромця та Олексія Поповича.
55
§ 9. На крилах пісні, або Історія і фольклор
Чимало да
â
ніх легенд і перека
ç
і
â
по
-
трапили на сторінки літописі
â
. Так, ç
літопису «По
â
іст
ü
минулих літ» до нас дійшла легендарна опо
â
ід
ü
про похо
-
дження на
çâ
и й ÷
ас ç
асну
â
ання міста Ки
-
є
â
а: «
Коли ж поляни жили осібно й воло­
діли родами своїми, – бо й до сих братів існували поляни і жили кожен із родом своїм на своїх місцях, володіючи кожен родом своїм, – то було між них три брати: одному ім’я Кий, а другому
– Щек, а третьому
– Хорив, і сестра їхня
– Либідь. І сидів Кий на горі, де нині узвіз Боричів, а Щек сидів на горі, яка нині зветься Щекавицею, а Хорив
– на третій горі, од чого й прозвалася вона Хоревицею. Зробили вони городок і на честь брата найстаршого назвали його Києвом. І був дов­
кола города ліс і бір великий, і ловили вони тут звірину. Були ж вони мужами мудрими й тямущими і називалися полянами. Од них ото є поляни в Києві й до сьогодні...»
До
â
гий ÷
ас історики не ââ
ажали цей літописний перека
ç
пра
â
ди
â
им. Проте, ç
іста
â
и
â
ши с
â
ід
÷
ення літописця ç
іншими того
÷
асними джерелами, â÷
ені дійшли â
исно
â
ку, що легенда має істори
÷
ну ос
но
â
у, а Кий бу
â
реал
ü
ною особою
– по
лянс
ü
ким кня
ç
ем, який жи
â
наприкінці 6 – на по
÷
атку 7
ст. Підт
â
ер
-
джуют
ü
це й археологі
÷
ні ç
нахідки на Старокиї
â
с
ü
кій горі: археологам пощастило ро
ç
копати рештки городища Кия, яке â
ідносят
ü
до 6
ст. Імена інших ç
асно
â
никі
â
Киє
â
а
– його браті
â
і сестри
– ç
берігают
ü
ся â
на
ç â
ах киї
â
с
ü
ких рі
÷
ок, гір, â
улиц
ü
: рі
÷
ка Либід
ü
, гори Щека
â
иця та Хоре
â
иця.
1.
Із чиїм іменем пов’язує літописець заснування міста Києва? Про по
-
ходження яких географічних найменувань, крім назви «Київ», ідеться в літо
писній легенді? 2.
Передайте зміст прочитаного трьома речен
нями.
Як історикам стають у пригоді думи козацької доби?
Найціннішим надбанням усної народної т
â
ор
÷
ості ко
ç
ац
ü
кої доби є історичні пісні
т
à
думи
. Думами на
ç
и
â
ают
ü
усно
пое
-
Пам’ятний знак на честь за
снов
ників міста Києва. 1982 р. Скуль
п­
тор В. Бородай.
56
Звідки і як історики довідуються про минуле
ти
÷
ні герої
÷
ні т
â
ори про â
ажли
â
і події та â
идатних дія
÷
і
â
укра
-
їнс
ü
кої істо
рії, що напі
â
проспі
â
у
â
а
лис
ü
-напі
â
про
мо
â ля
ли
ся мандрі
â
ними спі
â
цями-коб
ç
арями під му
ç
и
÷
ний супpо
â
ід на бан
дуpі, коб
ç
і ÷
и ліpі.
1
2
3
4
1. Кобзар з поводирем. Художня реконструкція С. Васильківського. Аль­
бом «З української старовини». 1900
р. 2. Кобза
. 3. Ліра. 4. Бандура.
Героєм од
нієї ç
дум є Самійло Кішка. Дума ро
ç
по
â
ідає про â
ід
-
÷
айдушну спробу українс
ü
ких бранці
â
çâ
іл
ü
нитися ç
ту
рец
ü кого корабля
– галери-каторги. Багато літ поне
â
іря
â
ся на турец
ü кій гале
-
рі ç
ко
ç
аками-побратимами Самій
-
ло. Нареш
ті до
÷
ека
â
ся слушної х
â
илини. У думі ро
ç по
â
ідаєт
ü
ся, як Алкану-паші, «трапе
ç
онд
с
ü ко
-
му княжаті», насни
â
ся сон, що про
â
іща
â
, ніби його галеру погра
-
бо
â
ано, нагляда
÷
і
â
порубано, а â
сіх не
â
іл
ü
никі
â
çâ
іл
ü
нено. Саме так усе й сталося. Потом
лені, по
-
â
ернулися турки ç
бенкету. І, ç
а нака
ç
ом Алкана-паші, оглянули галеру, але ні
÷
ого не помітили й Козацькі човни атакують ту­
рецьку галеру
­
каторгу.
57
§ 9. На крилах пісні, або Історія і фольклор
ç
аснули міцним сном. Кішка ро
ç
добу
â
клю
÷
і, â
ідімкну
â
кайда
-
ни і не
â
іл
ü
ники по
â
стали.
Не
ç
абаром сі
÷
о
â
е то
â
арист
â
о â
італо Кішку:
Здоро
â
,
– кажут
ü
,
– ç
доро
â
, Кiшко Самiйле,
Гет
ü
мане ç
апоро
çü
кий!
Hе ç
агину
â
єси â
не
â
олі,
Hе ç
агинеш i ç
нами, ко
ç
аками, по â
олі!
На підста
â
і по
â
ідомлен
ü
писемних джерел історики дійшли â
исно
â
ку, що дума â
ідт
â
орює спра
â
жні істори
÷
ні події. У 80-х ро
ках 20 століття â
архі
â
ах було â
іднайдено документи, які підт
â
ердили, що â
одній ç
бит
â
ç
турками (ймо
â
ірно, у â
ересні 1620 р.) Самійло Кішка потрапи
â
до турец
ü
кої не
â
олі. Протягом семи рокі
â
поне
â
іря
â
ся на галері, проте й на мит
ü
не полиша
â
надії â
и
çâ
олитися. Коли â
ипала нагода, підня
â
по
â
стання та ра
ç
ом ç
то
â
аришами по
â
ерну
â
ся додому.
Запропонуйте 5
–
7 малюнків до коміксу про Самійла Кішку. Чи легко вам втілювати прочитане в малюнках? Чому? Значення яких слів, використаних у тексті, ви хотіли б уточнити? Поміркуйте, чому на кобзарів під час підготовки походів або повстань покла
далися обов’язки залучення вояків до козацьких загонів. Як саме вони впливали на слухачів? Яких історичних діячів уславлю
ють історичні пісні? Відпо
â
ід
ü
на ç
апитання, â
инесене â
на
çâ
у пункту, пошукаймо на прикладі. Так, героєм істори
÷
ної «Пісні про Бай
-
ду» ста
â
українс
ü
кий кня
çü
-гет
ü
ман Дмитро Вишне
â
ец
ü
кий. Він усла
â
и
â
с
â
оє ім’я тим, що â
1556
р. на остро
â
і Мала Хортиця, що лежит
ü
у нижній ÷
астині те
÷
ії Дніпра (нині у м.
Запо
-
ріжжі), споруди
â
ç
амок-фор
те
цю. Це укріплення ââ
ажают
ü
першою Запо
-
рі
çü
кою Сі
÷÷
ю. В одному ç
поході
â
у â
олодіння кримс
ü
кого хана і на турец
ü
-
кі фортеці
Дмитро Вишне
â
ец
ü
кий по
-
трапи
â
у полон і бу
â
пере
даний туркам. Там «його... скинули з вежі на гаки, вмуровані в стіни біля морської зато­
Князь
Дмитро
­
Байда Ви
ш
невецький.
58
Звідки і як історики довідуються про минуле
ки дорогою з Константинополя до Галати. Зачепившись ре­
бром за гак, жив у такому стані три дні, поки турки не вби­
ли його з
лука за те, що ганив їхню віру
»,
– ро
ç
по
â
ідают
ü
о
÷
е
â
идці подій. За легендою, султан Сулейман
І, â
ра
жений â
инятко
â
ою мужністю і пре
ç
ирст
â
ом до смерті, ç
апропону
â
а
â
українс
ü
ко
-
му кня
ç
е
â
і с
â
ою миліст
ü
, якщо той перейде на його бік. Але Вишне
â
ец
ü
кий ладен бу
â
краще ç
агинути, ніж ç
радити.
Народна пісня про ці події опо
â
ідає так:
Ой крикну
â
цар на с
â
ої гайдуки:
«Ві
çü
міт
ü
Байду добре â
руки,
Ві
çü
міт
ü
Байду і çâ
’яжіте,
На гак ребром ç
а
÷
епіте!».
Ой â
исит
ü
Байда та й не ден
ü
, не д
â
а,
Не одну ні
÷
ку й не годино
÷
ку;
Та на с
â
ого джуру поглядає...
«Ой джуро ж мій молодесен
ü
кий,
Подай мені лу
÷
ок та тугесен
ü
кий,
Подай мені тугий лу
÷
ок
І стріло
÷
ок цілий пу
÷
ок!»
Експонати історико
­
культурного заповідника «Запорізька Січ» на о.
Хорти
ця
(м. Запоріжжя).
Залишки козацького укріплення було знайдено на Малій Хортиці під час архе
ологічних розкопок. Нині Хортиця з прилеглими островами і скелями є національним заповідником. На його території діє Музей історії запорізького козацтва.
1.
Доберіть по 2
–
3 слова
– іменники, прикметники, дієслова, доречні у розповіді про Дмитра-Байду Вишневецького. 2. Сформулюйте від-
повідь на запитання, винесене в заголовок. 59
§ 9. На крилах пісні, або Історія і фольклор
Поясніть, на
які особливості козацького життя вказують наведені прислів’я: •
Де байрак, там і козак; •
Козак з бідою, як риба з водою; •
Козак, наче орел; •
Гарний козак, як городній мак; •
Козак, як голуб: куди не прилетить, там і пристане; •
Козацькому роду нема переводу. По-
відомте свої думки класу.
1. Складіть стислу розповідь про фольклорні джерела за пла
­
ном:
1. Якими усними джерелами послуговуються вчені для відтворення ми-
нулого за княжої доби? 2. Про які уснопоетичні твори козацької доби дізналися?
3. Про які історичні події розповідає дума «Самійло Кішка»?
4. Чому і як Дмитро-Байда став героєм історичної пісні?
2. Накресліть лінію часу, позначте на ній потрібні дати та роз
в’я
жіть хронологічну задачу.
Перші відомості про українських козаків у писемних джерелах датують 1489
роком. Скільки минуло років від першої згадки про українських козаків у писемних джерелах до спорудження козаками на чолі з князем-гетьманом Дми-
тром Вишневецьким першої Запорізької Січі?
3. Як було засновано столицю нашої держави
– місто Київ? Які історичні джерела розвідають про це? 4. Що нового довідалися про козацьке життя з усної народної творчості? Чому козаки стали героями багатьох народних пісень?
Що в матері
алах уроку було новим, а про що вже доводилося чи
-
тати?
Яка інформація зацікавила найбільше? Сформулюйте за змістом уроку 2
–
3 запитання, на які хотіли б отримати відповідь. На
-
ведіть приклад, як легенди, пісні, думи бережуть пам’ять про справ-
жні події.
1. Прочитайте в книжці «Українські билини» (упорядкування В. Шевчу-
ка) перекази за давніми уснопоетичними творами. Який герой вам спо-
добався найбільше? 2. Вивчіть одну з козацьких пісень. Підготуйте розповідь про те, яким подіям її присвячено, який вона передає на-
стрій.
Чому кошовий отаман Іван Ñ
ірко став героєм багатьох переказів та легенд?
Най
â
ідомішим кошо
â
им отаманом ç
а â
сю історії Запорі
çü
ких Сі
÷
ей бу
â
І
â
ан Сірко (бл. 1610
–
1680). Він про
â
і
â
понад 60 бит
â
проти â
ійс
ü
к Османс
ü
кої імперії та Кримс
ü
кого ханст
â
а і жодного ра
ç
у не ç
а
ç
на
â
по
-
ра
ç
ки. С
â
оїми походами І. Сірко ç
ажи
â
сла
â
и непереможного полко
â
од
-
ця. Він ще ç
а жи
ття ста
â
героєм багат
ü
ох легенд. 60
Звідки і як історики довідуються про минуле
Запорожці пишуть листа турецькому султанові. Картина Іллі Рєпіна. 1880–1891 рр.
Фол
ü
клорна традиція по
â
’я
ç
ує ç
ім’ям І
â
ана Сірка написання леген
-
дарного листа турец
ü
кому султано
â
і. Народні перека
ç
и с
â
ід
÷
ат
ü
, що у â
ідпо
â
ід
ü
на â
имогу турец
ü
кого султана Мегмеда
ІV â
и
ç
нати ç
алежніст
ü
â
ід Туре
÷÷
ини й підкоритися йому, «непереможному лицаре
â
і», ç
апо
-
рожці на ÷
олі ç
І. Сірком склали того дотепного листа: «
Запорізькі коза­
ки турецькому султану. Ти
– шайтан турецький, проклятого чорта брат і товариш і самого люципера секретар! Який ти в чорта лицар? Чорт викидає, а твоє військо пожирає. Не будеш ти годен синів хрис­
тиянських під собою мати; твого вiйська ми не боїмося, землею, водою будем битися з тобою. Вавилонський ти кухар, македонський колес­
ник, єрусалимський броварник, алек
сандрійський козолуп, Великого і Малого Єгипту свинар!.. Отак тобі козаки відказали, плюгавче! Числа не знаєм, бо календаря не маєм, мiсяць у небi, год у книзі, а день
– та
­
кий у нас, як і у вас!..
Кошовий отаман Іван Сірко зо всім кошем запорізьким».
1. Роздивіться картину І. Рєпіна. Хто з-поміж її персонажів є Сірком? 2. Висловіть припущення, чому саме легенду про лист запорожців на чолі з І. Сірком художник використав для створення картини.
61
§ 10. Чи можна побачити минуле, або Історія на карті
§10. ЧИ МОЖНА ПОБАЧИТИ МИНУЛЕ, або
І
Ñ
ТОРІЯ НА КАРТІ
На уроці навчитеся
1. Розрізняти умовні позначки на історичній карті та користуватися нею. 2.
Показувати на карті території розселення слов’ян
– предків українців, знаходити історичні регіони України. 3. Показувати на карті області та обласні центри України, кордони сусідніх держав. Роздивіться фотографії. Кого зображено на них? Який зі знімків зроб
-
лено на уроці історії, а який – географії? Чому так думаєте? Чи будь-
хто може «прочитати» карту? Що для цього треба знати? Навіщо, по-вашому, карти історикам?
У київських школах. 1948
–
1949 рр.
Як користуватися історичною картою?
Кожна подія â
ідбу
â
аєт
ü
ся не тіл
ü
ки â
пе
â
ний ÷
ас, а й у пе
â
но
му місці. Тому для історикі
â
â
ажли
â
о орієнту
â
атися â
просторі. На
â÷
атимут
ü
â
ас ц
ü
ого â
міння історичні карти
– ç
меншені ç
ображення ç
емної по
â
ерхні, її ÷
астин або окремих країн с
â
іту, на яких по
ç
на
÷
ают
ü
ті або ті події.
Істори
÷
ні карти ст
â
орюют
ü
на осно
â
і географі
÷
них, ç
якими â
ам до
â
одилося працю
â
ати на уроках природо
ç
на
â
ст
â
а. Проте істори
÷
ні карти істотно â
ідрі
ç
няют
ü
ся â
ід них. Насамперед â
и
-
користанням кол
ü
орі
â
. Наприклад, якщо на географі
÷
ній карті
кол
ü
ором по
ç
на
÷
ают
ü
â
исоту місце
â
ості над рі
â
нем моря (
ç
еле
-
62
Звідки і як історики довідуються про минуле
ний
– ни
ç
о
â
ини, кори
÷
не
â
ий
– гори), то на істори
÷
ній
– території держа
â
, ро
ç
селення народі
â
тощо. Крім того, ç
ображення на істо
-
ри
÷
ній карті о
ç
на
÷
ают
ü
події, що â
ідбу
â
ают
ü
ся â
÷
асі. При
міром, ç
карти можна до
â
ідатися, як ç
ростала територія держа
â
и â
про
-
до
â
ж пе
â
ного ÷
асу, куди пряму
â
али â
ійс
ü
ка, коли і де â
ідбулася бит
â
а, коли â
иникло місто і коли було ç
руйно
â
ане тощо.
С
â
ої таємниці істори
÷
на карта â
ідкри
â
ає лише тому, хто â
міє її «про
÷
итати», тобто ро
ç
шифру
â
ати й â
итлума
÷
ити. Щоб це ç
робити, потрібно у
â
ажно ро
ç
ди
â
итися умо
â
ні по
ç
на
÷
ки й пояснення до карти, ро
ç
ташо
â
а
ні â
її нижн
ü
ому куті.
63
§ 10. Чи можна побачити минуле, або Історія на карті
Намалюйте умовні позначки, якими користуються, щоб показати 1) дві різні території або держави; 2) перехід певного району від однієї держави до іншої; 3) місця битв; 4) пересування військ або народів; 5) кордони держав, регіонів, областей, територій; 6) міста. Перевірте один в одного, чи правильно виконали завдання.
ЯК ДЕМОНСТРУВАТИ ІСТОРИЧНІ ОБ’ЄКТИ НА КАРТІ
1.
Кордони держа
â
слід об
â
одити ука
ç
кою по ç
амкненій кри
â
ій. 2.
Нап
рямки â
ійс
ü
ко
â
их поході
â
та пересу
â
ан
ü
пока
ç
уйте ç
а стрілками, які по
ç
на
÷
ено на карті. 3.
Міста пока
ç
уйте дотиком ука
ç
ки до умо
â
ної по
ç
на
÷
ки (ко
ла-пунсона або ç
ображення міста), а не до на
çâ
и міста на карті.
4.
Рі
÷
ки слід пока
ç
у
â
ати ç
а те
÷
ією – â
ід â
итокі
â
до гирла.
Розглянувши карту на сторінці 64
підручника, дайте відповіді на запи
-
тання: 1. У якій області України розташоване місто (село), у якому ви мешкаєте? До якого історичного регіону воно належить? 2. Які істо-
ричні регіони лежать на півночі, які – на заході, а які на сході нашої держави? 3. Назви яких історичних регіонів указують на їхнє місцерозташування? 4. Якими історичними землями протікає Дністер?
Кого називають давніми слов’янами? Де мешкали сло
-
в’я
ни
– предки українців?
До українці
â
÷
асто ç
астосо
â
уют
ü
на
çâ
у слов’яни
, адже укра
-
їнс
ü
кий народ належит
ü
до сло
â
’янс
ü
ких. Крім українці
â
, до сло
â
’ян належат
ü
білоруси, росіяни, ÷
ехи, сло
â
аки, поляки, болгари, македонці, сло
â
енці, ÷
орногорці та серби. В
÷
ені умо
â
но поділяют
ü
усіх сло
â
’ян на три гілки: ç
ахідну, східну та пі
â ден
-
ну. Українці ра
ç
ом ç
білорусами та росіянами належат
ü
до східної гілки слов’янських народів. Предкі
â
су
÷
асних сло
â
’янс
ü
ких народі
â
на
ç
и
â
ают
ü
давніми слов’янами. Осно
â
ним ç
аняттям да
â
ніх сло
â
’ян було ç
емлеробст
â
о та ско
-
тарст
â
о. Наші предки â
ирощу
â
али просо, я
÷
мін
ü
, пшеницю, жито, о
â
ес, л
ü
он і коноплі. З городини ç
нали горох, ріпу, ред
ü
-
ку, цибулю й ÷
асник. З т
â
арин ро
çâ
одили корі
â
, кі
ç
, о
â
ец
ü
, с
â
иней. Помі
÷
никами â
сло
â
’янс
ü
ких господарст
â
ах були â
оли та коні. Жи
â
у
÷
и поміж лісі
â
, у краю рі
÷
ок та о
ç
ер, сло
â
’яни 65
§ 10. Чи можна побачити минуле, або Історія на карті
були â
пра
â
ними мисли
â
цями та рибалками, полю
â
али не лише для того, щоб ç
добути додатко
â
і хар
÷
і, а й ç
а
ради хутра
– ÷
и не найціннішого то
â
ару, який ç
бу
â
али сусіднім народам. З-поміж ремесел
– так на
ç
и
â
ают
ü
ç
аняття людей ç
â
игото
â
лення ç
наряд
ü
праці та побуто
â
их предметі
â
, одягу
– не
абиякої â
пра
â
ності досягли â
ли
â
арній спра
â
і та ко
â
ал
ü
ст
â
і. Да
â
ні сло
â
’яни були я
ç
и
÷
никами, тобто обожню
â
али сили природи
– сонце, небо, грім та блиска
â
ку. Роздивіться малюнок давньослов’янського поселення. Складіть роз-
повідь про буденні турботи давніх слов’ян.
Жи
â
у
÷
и племенами, да
â
ні сло
â
’яни ÷
ас од ÷
асу об’єд
ну
â
алися â
біл
ü
ші спілки
– племінні об’єднання, або сою
ç
и племен. На
çâ
и східносло
â
’янс
ü
ких племінних сою
ç
і
â
, які проісну
â
али до ут
â
орення держа
â
и â
9 ст. і
ç
центром у Киє
â
і, ç
беріг літопис «По
â
іст
ü
минулих літ». За с
â
ід
÷
енням літописця, на території України мешкали сім племінних об’єднан
ü
: поляни, деревляни, волиняни, хорвати, уличі, тиверці
т
à
сіверяни. Саме їх до-
слідники ââ
ажают
ü
бе
ç
посередніми предками укра
їнці
â
.
Роздивіться карту «Східнослов’янські племінні союзи на території України» на сторінці 66. Покажіть один одному на карті місто Київ, річ-
ку Дніпро, межі розселення східнослов’янських племінних союзів
– предків українців. Назвіть східнослов’янські племінні союзи, що мешкали на наших теренах у 7–8 ст. і були предками українців. Які союзи племен були пред-
ками білорусів та росіян?
67
§ 10. Чи можна побачити минуле, або Історія на карті
Яким є адміністративно-територіальний устрій сучасної України? На території України нині 24 області. До складу України на-
лежит
ü
також А
â
тономна Республіка Крим. Столицею України є її найбіл
ü
ше місто
– кіл
ü
каміл
ü
йонний Киї
â
. Загалом â
Укра
-
їні 454 міста. У нашій країні жи
â
е понад 45 млн осіб. За переписом на
-
се
лен
ня на 5 грудня 2001 року міс
ü
ке населення складало 32 млн 574 тис. осіб, сіл
ü
с
ü
ке
– 15 млн 883 тис. осіб. Міс
ü
ких жителі
â
біл
ü
ше â
ін
дустріал
ü
них східних і пі
â
денно-східних областях: Донец
ü
кій, Луганс
ü
кій, Дніпропетро
â
с
ü
кій, Харкі
â
с
ü
кій, За
-
порі
çü
кій. Сіл
ü
с
ü
ке населення пере
â
ажає â
ç
ахідному регіоні України
– Закарпатс
ü
кій, Черні
â
ец
ü
кій, І
â
ано-Франкі
â
с
ü
кій, Тернопіл
ü
с
ü
кій областях.
Поряд ç
українцями, яких є понад 37 млн, â
Україні меш
-
кают
ü
росіяни (понад 8 млн), білоруси (275 тис.), молдо
â
ани (258 тис.), кримс
ü
кі татари (24
8 тис.), болгари (204 тис.), 68
Звідки і як історики довідуються про минуле
угорці (156 тис.), румуни, поляки, є
â
реї, â
ірмени, греки й пред
ста
â
ники багат
ü
ох інших націонал
ü
ностей.
Скориставшись картою, покажіть території областей. Знай
діть місто
– столицю України, міста
– обласні центри. Знайдіть міста, розташовані на заході та сході, півночі та півдні. Покажіть держави, з якими межує Україна. 1. Що треба знати, щоб користуватися історичною картою?
2.
Розглянувши карту на сторінці 66 підручника, вкажіть назву східнослов’янського племінного союзу 7
–
8 ст., землі якого лежали: 1)
на північному сході від полян, на лівих притоках Дніпра; 2) на південь від полян; 3) на захід від полян; 4) між Дністром та Прутом.
3. Виберіть речення, у яких ідеться про давніх слов’ян, складіть з них розповідь. 1. Були предками українців.
2. Примандрували на наші землі 5
–
7 тисяч років тому.
3. Були кочовиками.
4. Жили племенами, кожне з яких мало свою назву. 5. Плем’я очолював князь, який мав при собі військові загони
– дружини.
6.
Сусідні народи називали їх кінними стрільцями з лука.
7.
Обожнювали сили природи.
8.
Були надзвичайно войовничим народом.
9.
Центрами племінних земель були укріплені міста-городи.
10.
Збереглося ім’я одного з правителів, легендарного засновника міста Киє
-
ва
– Кия.
4. Скориставшись картою на сторінці 67, дайте відповіді: 1. На які адміністративно-територіальні одиниці поділено Україну? Які з них мають найбільшу територію? 2. Якими областями протікає Дніпро? 3. З якими державами межує Україна? Чи цікаво вам працювати з історичною картою? Що найбільше сподо-
балося? Чи легко складати історичні карти? Навіщо це роблять?
Прочитайте текст і дайте відповіді на запитання.
З-поміж багат
ü
ох іно
ç
емці
â
, які â
16
–
18 ст. â
ід
â
ідали Україну й ç
алишили по собі опо
â
ідні джерела про неї, особли
â
е місце, бе
ç
пере
÷
-
но, належит
ü
францу
çü
кому інженеро
â
і Гійому Ле
â
ассеру де Боплану (1600–1673). Гійом де Боплан перебу
â
а
â
на нашій ç
емлі бли
çü
ко 17
рокі
â
, протягом яких багато подорожу
â
а
â
, ç
бираю
÷
и матеріали для â
еликої карти України і спеціал
ü
них карт окремих регіоні
â
укра
їнс
ü
ких ç
емел
ü
. Адже цей францу
çü
кий інженер бу
â
фахі
â
цем і ç
картографії. На так çâ
аній Генерал
ü
ній карті України â
ідображено 1293 об’єкти, ç
окрема 993 на
çâ
и населених пункті
â
та 160 на
çâ
рі
÷
ок. Боплан уперше пода
â
69
§ 10. Чи можна побачити минуле, або Історія на карті
на
карті територію України на підста
â
і математи
÷
них â
имірі
â
, що дало ç
могу картографам на по
÷
атку 18 ст. уто
÷
нити карту Є
â
ропи.
До с
â
оїх карт Боплан підготу
â
а
â
докладні пояснення, які й стано
â
-
лят
ü
ç
міст його книжки «Опис України». Вона â
ийшла друком у Руані 1651
р., одра
ç
у ста
â
ши над
çâ
и
÷
айно популярною. Праця Боплана, яка ç
найомила є
â
ропейці
â
ç
природою та географією України, побутом і çâ
и
÷
аями українці
â
, була перекладена багат
ü
ма мо
â
ами і â
ида
â
алася â
Лондоні, Варша
â
і, Вроцла
â
і. Генеральна карта України Г.
де Боплана «Загальний план Диких полів, простіше ка­
жучи України. З належними провінціями». Надрукована в Гданську в 1648 р.
Що найбільше вразило в розповіді про Боплана? Чи достатньо знати лише історію, щоб створити історичну карту?
70
Звідки і як історики довідуються про минуле
ПРОЧИТАЙТЕ НА ДОЗ
Â
ІЛЛІ
Ñ
карби українського степу
Бе
ç
Вас
ü
ка й Миколки не â
ідбу
â
алася жодна помітна подія â
місте
÷
ку. Зро
ç
уміло, що майже ç
а
â
жди ті под
â
иги були çâ
и
÷
ай
-
нісін
ü
кими хлоп’я
÷
ими â
иті
â
ками, тож ÷
ере
ç
тижден
ü
-другий про них усі ç
абу
â
али. Найдо
â
ше протрималася на першому місці â
хіт-параді ÷
уток Вас
ü
ко
â
а й Микол
÷
ина â
те
÷
а ç
дому. Щопра
â
да, подія та перет
â
орилася на â
те
÷
у â
опо
â
ідях сусіді
â
. Наспра
â
ді ж хлопці çâ
ажилися на археологі
÷
ну експедицію. Одного дня, прихопи
â
ши ç
дому лопати й старен
ü
кого намети
-
ка, дру
ç
і â
ирушили â
степ. Не думайте, що мандру
â
ати треба було с
â
іт ç
а о
÷
і. Ні! Степ ро
ç
по
÷
ина
â
ся ç
а Вас
ü
ко
â
им і Микол
-
÷
иним городом, бо їхні родини мешкали на околиці місте
÷
ка. Наміри хлопці мали найшляхетніші – ç
найти скарб. «От мрійники, – подумаєте â
и. – Хіба можна серйо
ç
но споді
â
атися на кошто
â
ну ç
нахідку â
наш ÷
ас, коли â
се до
â
кола сотні ра
ç
і
â
копано-перекопано?!» Хлопці теж так думали, аж поки не по-
â
ерну
â
ся ç
армії Вас
ü
кі
â
старший брат Сашко. Він мрія
â
на
-
â÷
атися на історика, просто мари
â
сла
â
ою â
идатного археоло
-
га, тож одра
ç
у ç
аписа
â
ся до археологі
÷
ної експедиції. У ті роки â
нашому степу українс
ü
кі â÷
ені досліджу
â
али скіфс
ü
кі похо
-
â
ання. Скіфи – да
â
ній народ, який мешка
â
колис
ü
на території України. Осно
â
ним ç
аняттям скіфі
â
було скотарст
â
о – ро
çâ
е
-
дення худоби. Потребую
÷
и но
â
их пасо
â
ис
ü
к для худоби, скіфи постійно переходили ç
місця на місце, тобто були ко
÷
о
â
иками. За такого способу життя народи не ç
алишают
ü
по собі кам’яних споруд – ні â
еж, ні палаці
â
, ні мурі
â
. Тож єдиними скіфс
ü
ки
-
ми пам’ятками є могили-кургани. Скіфи â
ірили, що смерт
ü
людини о
ç
на
÷
ає ç
акін
÷
ення її життя ç
емного й по
÷
аток потой
-
бі
÷
ного. Могили ç
аможних скіфі
â
облашто
â
у
â
алис
ü
як під
ç
ем
-
ні житла. У глибоких ямах â
они споруджу
â
али ç
дере
â
а кіл
ü
ка приміщен
ü
, які на
ç
и
â
ают
ü
катакомбами. Небіж
÷
ика клали туди, â
браного â
найошатніший одяг, що ма
â
його ç
а життя, у кошто
â
них прикрасах і ç
і ç
броєю, поряд ста
â
или посуд і
ç
на
-
їдками та напоями.
Поряд і
ç
господарем бу
â
і його бойо
â
ий кін
ü
у спорядженні, раби. З
â
ерху під
ç
емне житло перекри
â
али дошками й насипа
-
ли над ним курган. Що шано
â
анішим бу
â
небіж
÷
ик, то â
ищий курган насипали над його могилою.
71
Прочитайте на дозвіллі
Про â
се це ро
ç
по
â
і
â
Вас
ü
ко
â
і й Миколці Сашко, який тепер працю
â
а
â
на ро
ç
копках кургану, â
ідомого під на
çâ
ою То
â
ста Могила. Д
â
а тижні â
ід н
ü
ого не було ні слуху ні духу. Вас
ü
ко
-
â
і â
же набридло огри
ç
атися на кпини хлопці
â
, тому â
ін сам, â
ипереджаю
÷
и ро
ç
питу
â
ання, глибокодумно ç
ау
â
ажи
â
: «Та який і
ç
Сашка скарбошука
÷
. Оце коли б ми ç
Миколкою â
ирі
-
шили податися ç
а скарбами, буд
ü
те пе
â
ні – ç
порожніми рука
-
ми не по
â
ернулися б». Хлопці на ці мірку
â
ання дружно рего
-
тали, бо ç
нали, що най
÷
астіше мрії Вас
ü
ка й Миколки мріями таки й лишалися. Проте наприкінці к
â
ітня на кіл
ü
ка дні
â
по
-
â
ерну
â
ся Сашко. – Тримайте, шибайголо
â
и, може помудрішаєте, – жарту
â
а
â
Сашко, дарую
÷
и Вас
ü
ко
â
і й Миколці д
â
і по
ç
еленілі бляшанки.
– А що â
оно? – Знахідка ç
і скіфс
ü
кого кургану.
– Оце й усе!
Сашко, як â
идно, ÷
ека
â
на таку реакцію меншого брата, бо ç
аторо
÷
и
â
як по написаному. Вия
â
илося, що То
â
ста Могила – гарно ç
бережений скіфс
ü
кий курган, у якому було кіл
ü
ка по
-
хо
â
ан
ü
. «Д
â
а тижні не
â
томної праці проклали шлях для на
-
ступних досліджен
ü
, – ро
ç
по
â
і
â
Сашко. – Кері
â
ник експедиції, â÷
ений-археолог Борис Мо
ç
оле
â
с
ü
кий ç
кожним днем, про
â
еде
-
ним на кургані, ста
â
а
â
упе
â
ненішим: То
â
ста Могила подарує с
â
іто
â
і ди
â
о
â
ижні пам’ятки. Одного дня під â
е
÷
ір пощастило ро
ç
копати брон
ç
о
â
і о
ç
доби â
о
ç
а та похо
â
ал
ü
ної упряжі – тіл
ü
ки рі
ç
номанітних бляшок було під д
â
і сотні!» – Оце â
они і є, ті бляшки? – перепита
â
Вас
ü
ко.
– Ні, ті, ç
кургану, поїдут
ü
до лабораторії. Ці ж я ç
майстру
-
â
а
â
на ç
ра
ç
ок скіфс
ü
ких, â
ам на су
â
енір, – â
ідпо
â
і
â
Сашко.
Відтоді Вас
ü
ко й Миколка â
тратили спокій. Сашко напри
-
кінці к
â
ітня ç
но
â
у пода
â
ся â
експедицію, а хлопці по
÷
али об
-
мірко
â
у
â
ати, як самим долу
÷
итися до археологі
â
. Мину
â
тра
-
â
ен
ü
, ос
ü
уже й середина ÷
ер
â
ня, а дру
ç
і â
се не на
â
ажу
â
алися. «Коли б хо
÷
Сашко приїха
â
на кіл
ü
ка дні
â
, ро
ç
по
â
і
â
, що там ç
найдено», – нетерпели
â
и
â
ся Вас
ü
ко. «Якщо ç
а
â
тра â
ін не по
-
â
ернет
ü
ся – рушаймо! Бо поки ми сидітимемо на пе
÷
і, бе
ç
нас усі скарби скіфс
ü
кі ç
найдут
ü
!» – поста
â
и
â
крапку Миколка.
Коли â
ирішено, то â
ирішено. Наступну ні
÷
хлопці â
же гая
-
ли â
степу... Третій ден
ü
археологі
÷
ної експедиції бу
â
ç
намен
-
ним. Хо
÷
скарбі
â
хлопцям ç
найти не пощастило, ç
ате ç
найшли
їх самих. Серед пошуко
â
ої команди бу
â
і Сашко. 72
Звідки і як історики довідуються про минуле
– Поки â
и тут шанці
1
копаєте, у То
â
стій Могилі пекторал
ü
ç
найшли.
– Яку пекторал
ü
? – Царс
ü
ку. Це нагрудна прикраса ç
÷
истого ç
олота. Шеде
â
р да
â
н
ü
ого мистецт
â
а.
Вас
ü
ко й Миколка якус
ü
мит
ü
мо
â÷
али, похнюпи
â
ши голо
-
â
и, а тоді по
÷
али ро
ç
питу
â
ати. Найбіл
ü
ше їх ç
ди
â
у
â
ало, що курган, який насипали над небіж
÷
иками д
â
і ç
поло
â
иною – три тися
÷
і скіфі
â
упродо
â
ж тижня, ç
німали найсу
÷
аснішою технікою біл
ü
ше місяця. А царс
ü
ку прикрасу було ç
найдено на глибині â
ісім ç
поло
â
иною метрі
â
од рі
â
ня поля. Д
â
адцят
ü
три століття беріг українс
ü
кий степ цю унікал
ü
ну пам’ятку.
Пригода в древньому Херсонесі
«Ой, яке ж â
оно гарне! – â
игукнула Яринка, коли поба
÷
ила море. – І ç
о
â
сім не таке, яким собі уя
â
ляла». Кіл
ü
канадцят
ü
годин подорожі нарешті по
ç
аду, тож Яринка приєдналася до гурту ді
â÷
аток, які ç
ахоплено ро
ç
питу
â
али â
екскурсо
â
ода про мешканці
â
морс
ü
ких глибин. Поки ді
â÷
а
÷
а компанія гомоніла про те, де на у
ç
бережжі можна на
ç
бирати перламутро
â
их ско
-
йок на намисто, хлопці â
же бродили у â
оді, ç
абр
ü
оха
â
шис
ü
мало не по пояс. Екскурсо
â
од, нітрохи не ç
бентежений допит
-
ли
â
істю ді
â÷
ат (мабут
ü
, çâ
ик ç
а багато рокі
â
роботи â
дитя
÷
ому таборі), саме ро
ç
по
â
іда
â
про дел
ü
фіні
â
-афалін – найбіл
ü
ших т
â
арин Чорного моря. Та, по
÷
у
â
ши нестримний хлоп’я
÷
ий ре
-
гіт, ур
â
а
â
ро
ç
по
â
ід
ü
.
– Здаєт
ü
ся, маємо â
же першого пірнал
ü
ника, – насупи
â
ся â
ін.
І ос
ü
хлопці, обступи
â
ши мокрого як хлющ то
â
ариша, на
-
â
перебій ро
ç
по
â
ідают
ü
про пригоду. Героєм, то
÷
ніше жерт
â
ою морс
ü
кої стихії, який першим на собі â
ід
÷
у
â
нестримну силу ÷
орноморс
ü
кої х
â
илі, бу
â
Петрик. Такий собі Котигорошко, бо хо
÷
і ска
ç
а
â
, що ç
акін
÷
и
â
третій клас, бу
â
дрібнішим ç
а декого ç
другокласникі
â
, тож не ди
â
но, що х
â
иля по
â
алила його ç
ніг. – На с
ü
огодні досит
ü
, – підсуму
â
а
â
екскурсо
â
од. – Ходімо â
корпуси – облашто
â
у
â
атися, сушитися й â
ідпо
÷
и
â
ати. Бо ç
а
-
â
тра у â
ас багатий на â
раження ден
ü
. Поїдемо до міста. 1
Шанці
– ç
емляні укріплення у â
игляді ро
â
і
â
ç
насипом, окопи.
73
Прочитайте на дозвіллі
«От тобі й маєш, – ро
ç÷
аро
â
ано ç
ітхнула Яринка. – Не â
сти
-
гли â
иїхати ç
міста, як ç
но
â
у маємо туди мандру
â
ати. Н
і
÷
ого й ка
ç
ати: гарний по
÷
аток канікул». Ранок наступного дня â
ида
â
ся тихим і хмарним. «Маємо ще одну прикріст
ü
. Пі
â
ден
ü
на
ç
и
â
аєт
ü
ся», – картала долю Ярин
-
ка, â
мости
â
шис
ü
біля â
ікна туристи
÷
ного а
â
тобуса.
– Це добре, що с
ü
огодні хмарно, – ç
ау
â
ажи
â
екскурсо
â
од, коли а
â
тобус руши
â
. – Соне
÷
ко â
ас пожаліло, â
идно, ç
нає, що â
и тіл
ü
ки-но приїхали й ще ç
о
â
сім не ç
асмагли. До ре
÷
і, ÷
и не ç
абули нотатники, олі
â
ці, фломастери? Поба
÷
ите стіл
ü
ки, що â
арто буде одра
ç
у ç
аписати й намалю
â
ати, щоб потім було що ро
ç
по
â
ідати â
школі.
– Що ж ми, по-
â
ашому, міст не ба
÷
или? – о
çâ
алася Яринка.
– Таких – ні. Бо місту, до якого їдемо, біл
ü
ше д
â
ох ç
поло
-
â
иною тися
÷
рокі
â
. Збуду
â
али його на бере
ç
і се
â
астопол
ü
с
ü
кої бухти переселенці-греки, які ç
найшли на кримс
ü
кій ç
емлі с
â
ою другу бат
ü
кі
â
щину. Ос
ü
і приїхали. Зара
ç
â
и ступите на ç
емлю дре
â
н
ü
ого Херсонеса.
Діти â
исипали ç
а
â
тобуса й опинилися на у
çâ
ишші, ç
якого â
ідкри
â
алася панорама ро
ç
копок. У
â
агу при
â
ертали міс
ü
кі мури. Вони були складені ç
білокам’яних брил і на дотик â
и
-
я
â
илися напро
÷
уд теплими. «Як ÷
ерін
ü
1
у бабусі на пе
÷
і», – подумки ç
ау
â
ажила Яринка, непри
â
ітний настрій якої â
ипаро
-
â
у
â
а
â
ся як крапел
ü
ка солоної морс
ü
кої â
оди ç
гладен
ü
кої гал
ü
ки.
Стіни Херсонеса, що й тепер ç
діймалися подекуди до 10 мет
-
рі
â
ç
а
ââ
ишки, особли
â
о â
ра
ç
или хлопці
â
, які тут-таки по
÷
али спере
÷
атися, ÷
и легко їх було ç
долати ç
а да
â
нини. З ро
ç
по
â
ідей екскурсо
â
ода діти до
â
ідалися, що на
çâ
а «Херсо
-
нес» походит
ü
â
ід грец
ü
кого сло
â
а «пі
â
острі
â
». Від самого по
-
÷
атку с
â
ого існу
â
ання місто мало ÷
ітку прямокутну ç
абудо
â
у. Прямі â
улиці сягали ç
а
â
ширшки шести метрі
â
і були щіл
ü
но ç
абудо
â
ані. Археологи ро
ç
копали міс
ü
кий театр, монетний д
â
ір, багато жител, господарс
ü
ких споруд – â
иноробен
ü
, гон
-
÷
арних пе
÷
ей, рибо
ç
асолю
â
ал
ü
них ям, ла
ç
ен
ü
. До нашого ÷
асу â
ціліли рештки грец
ü
ких храмі
â
. Найди
â
о
â
ижніше, що â
се це можна було поба
÷
ити на â
ласні о
÷
і, доторкнутися рукою, ç
а
-
ç
ирнути â
середину. Тож коли екскурсія ç
акін
÷
илася й діти 1
Черінь
– нижня площа, дно пе
÷
і, де горят
ü
дро
â
а.
74
Звідки і як історики довідуються про минуле
отримали ç
могу пере
â
ести подих у ç
атінку, бо â
ід â
ранішн
ü
ої прохолоди не лишилося й ç
гадки, ніхто й не подума
â
перепо
-
÷
и
â
ати. Усі ро
ç
брелися містом, щоб іще ра
ç
оглянути старо
-
житності.
Яринка ç
приятел
ü
кою побігла до театру, бо хотіла сфото
-
графу
â
атися на кам’яних глядац
ü
ких ла
â
ах.
Обійшо
â
ши амфітеатр
1
, ді
â÷
ата â
мостилися на кам’яній ла
â
і. І тут Яринці спало на думку спробу
â
ати себе â
ролі актор
-
ки. Перестрибую
÷
и ç
камінця на камінец
ü
, â
она дісталася сце
-
ни та раптом ç
а
÷
епилася ç
а кам’яний â
иступ і... Все полетіло стор
÷
голо
â
. За якус
ü
мит
ü
, ого
â
та
â
шис
ü
, ді
â÷
инка ро
çç
ирнула
-
ся й отетеріла. На
â
коло неї юрмилися стрункі ç
асмаглі люди у с
â
ітлому легкому â
бранні – хітонах
2
і накидках. Юрба гомоні-
ла: ç
даєт
ü
ся, â
сі були ÷
имос
ü
сх
â
ил
ü
о
â
ані. Під
â
і
â
шис
ü
, Яринка ÷
имскоріш â
ідійшла â
бік, приди
â
илася, де б схо
â
атися. Непо
-
далік, на ро
ç
і â
улиці, â
она поба
÷
ила â
елику буді
â
лю, при
-
крашену рі
çü
бленими колонами, й подалася туди. «Напе
â
но, найнепомітнішою я буду ç
а крайн
ü
ою колоною», – подумала Яринка й спробу
â
ала просли
ç
нути туди. І раптом – ç
кимс
ü
не ро
ç
минулася. Те, кого â
она поба
÷
ила, ç
бентежило її ще біл
ü
-
ше. У ç
атінку колони при
÷
аї
â
ся не
â
даха Петрик – той самий, який напередодні â
ідкри
â
се
ç
он купання. «Ти ç
а
â
жди â
трапляєш у халепи?» – спитала Яринка. «Бу
-
â
ає, – ç
і
ç
на
â
ся хлопец
ü
, – хо
÷
а таке – â
перше. Уя
â
и, ç
а
÷
епи
â
ся ç
а цеглину і... Отями
â
ся тут. Та годі про це, да
â
ай краще під
-
стежимо ç
а цими люд
ü
ми, може, до
â
ідаємося, що ç
нами тра
-
пилося і як і
ç
цієї пригоди â
иплутатися».
Греки ç
биралися на голо
â
ній міс
ü
кій площі – агорі. Креме
ç
-
ний окли
÷
ник, по
â
ертаю
÷
ис
ü
у рі
ç
ні боки, уро
÷
исто â
иголошу
-
â
а
â
: «Вперед проход
ü
те! Проход
ü
те â
перед!». Скоро на площі стало тісно â
ід люду – ç
ійшлося мало не â
се місто. Щопра
â
да, тут були тіл
ü
ки ÷
оло
â
іки – так ç
а
â
едено â
грец
ü
ких полісах
3
. По якійс
ü
х
â
илі гамір стих і до громадян çâ
ерну
â
ся по
â
ажний 1
Амфітеатр
– â
ідкрита кругла або напі
â
кругла споруда для â
идо
-
â
ищ ç
ареною посередині.
2
Хітон
– ÷
оло
â
і
÷
ий і жіно
÷
ий лляний або â
о
â
няний одяг, що нага
-
ду
â
а
â
соро
÷
ку, підпере
ç
ану поясом ç
напуском.
3
Поліс
– анти
÷
не місто-держа
â
а, особли
â
а форма рабо
â
ласниц
ü
кої держа
â
и.
75
Прочитайте на дозвіллі
городянин. Він го
â
ори
â
, що наста
â
÷
ас пос
â
ятити â
херсонесити молод
ü
. Наперед â
ийшло кіл
ü
ка десяткі
â
юнакі
â
, які по ÷
ер
ç
і, çâ
і
â
ши о
÷
і до неба, â
иголосили присягу: «Клянуся богами й богинями олімпійс
ü
кими
1
, що не ç
раджу Херсонеса. Я служи
-
тиму народо
â
і й радитиму йому найкраще й найспра
â
едли
â
іше для держа
â
и і громадян...»
Яринка, приголомшена поба
÷
еним і по
÷
утим, о
ç
ирнулася на с
â
ого супутника. І саме â÷
асно, бо â
ін ç
но
â
у пере
÷
епи
â
ся об камінец
ü
на брукі
â
ці і пада
â
. Яринка схопила його ç
а руку і â
ід
÷
ула, що летит
ü
, летит
ü
у про
â
алля. А коли під
â
елася, то була біля сцени херсонес
ü
кого театру. Як не ди
â
но, поряд ç
нею сиді
â
, ро
ç
тираю
÷
и ç
абите коліно, Петрик. «Оце політ!» – тіл
ü
ки й мо
â
ила Яринка.
На ç
а
â
ершення екскурсії Херсонесом діти â
ід
â
ідали му
ç
ей археологі
÷
них ç
нахідок. Найбіл
ü
ше â
сіх â
ра
ç
ила мармуро
â
а плита, â
ирі
çü
блена сло
â
ами присяги херсонеситі
â
. Коли екс
-
курсо
â
од ÷
ита
â
текст пам’ятки, Яринка â
ід
÷
ула на собі погляд й о
ç
ирнулася. Петрик, щасли
â
о â
сміхаю
÷
ис
ü
, шепоті
â
: «Зе
â
се, Геє, Геліосе, Ді
â
о, божест
â
а олімпійс
ü
кі! Я не ç
амишлятиму ніякої неспра
â
едли
â
ої спра
â
и проти буд
ü
-кого ç
громадян...»
Козацька слава
Лекція ç
історії ç
акін
÷
илася, й студенти-першокурсники ме
-
тушли
â
о ç
гортали конспекти. Раптом крі
çü
гамір дес
ü
і
ç
сере
-
дини аудиторії гукну
â
ро
ç
христаний юнак:
– Шано
â
ний професоре, а ÷
и трапля
â
ся â
ам â
ипадок, коли â
и ç
ро
ç
уміли, що â
аша сла
â
а наспра
â
ді належит
ü
не â
ам, а ко
ç
акам-
ç
апорожцям, історію яких â
и так не
â
томно дослі
-
джуєте?
Дмитра І
â
ано
â
и
÷
а Я
â
орниц
ü
кого, â
идатного ко
ç
ако
ç
на
â
ця, ç
апитання ç
упинило майже у д
â
ерях. Х
â
ил
ü
ку по
â
ага
â
шис
ü
, професор як ç
а
â
жди тихо, ніби по-
ç
мо
â
ниц
ü
кому, мо
â
и
â
:
– Сла
â
а, дороген
ü
кі мої, рі
÷
химерна. Мабут
ü
, ма
â
рацію да
â
н
ü
оримс
ü
кий мудрец
ü
, коли ç
апе
â
ня
â
, що спра
â
жня сла
â
а â
тім, щоб робити те, що гідне бути описаним, і писати те, що гідне бути про
÷
итаним...
1
Олімпійськими
– Олімп-гора, на якій ç
а â
іру
â
аннями да
â
ніх грекі
â
, жили боги.
76
Звідки і як історики довідуються про минуле
Студенти â
же не к
â
апилися йти на інші ç
аняття, а ç
но
â
у сиділи на ла
â
ах, ç
атаму
â
а
â
ши подих, бо ç
нали, що кращого опо
â
іда
÷
а, ніж професор Я
â
орниц
ü
кий, годі шукати.
– Ко
ç
ац
ü
ка мину
â
шина, яку я досліджую, гідна бути не лише описана, а й намал
ü
о
â
ана. Те, що сла
â
а бе
çç
астережно належит
ü
цим українс
ü
ким лицарям, я ç
на
â
ç
а
â
жди. Ма
â
бага
-
то нагод у тому перес
â
ід
÷
итися. Та найкумедніші â
ипадки тра
-
плялися після того, як художник Ілля Рєпін предста
â
и
â
на суд публіки с
â
ою ç
намениту картину «Запорожці». – Ви маєте на у
â
а
ç
і, що консул
ü
ту
â
али Рєпіна ç
усіх питан
ü
ко
ç
ац
ü
кого побуту – одягу, ç
брої, çâ
и
÷
аї
â
, – не â
га
â
а
â
допитли
-
â
ий юнак.
– Ні, бо така праця, хо
÷
і â
ел
ü
ми по
÷
есна для мене, на
â
ряд ÷
и гідна опису. – Пан професор пишаєт
ü
ся тим, що â
пе
â
ному сенсі ста
â
пер
-
сонажем картини, – долу
÷
и
â
ся до ро
ç
мо
â
и інший студент. – Адже це пра
â
да, що â
и, Дмитре І
â
ано
â
и
÷
у, по
ç
у
â
али Іллі Рєпі
-
ну для обра
ç
у писаря?
– Спра
â
ді, для мене â
елика ÷
ест
ü
ще й так прислужитися жи
â
опису. Втім, для сла
â
и це пусте. Ро
ç
кажу â
ам, що до
â
ело
-
ся мені якос
ü
по
÷
ути â
ід таких-от студенті
â
, як і â
и.
Було це кіл
ü
ка рокі
â
на
ç
ад. Закін
÷
и
â
ши лекції, я ç
айшо
â
до бібліотеки. Зайня
â
â
іл
ü
не місце й порину
â
у ÷
итання. Та не
-
â
до
âç
і у
â
агу мою при
â
ернули д
â
оє студенті
â
, що сиділи поряд. Вони â
ес
ü
÷
ас перешіпту
â
алися, ки
â
аю
÷
и â
мій бік. Я прислу
-
ха
â
ся. «Знаєш, професор Я
â
орниц
ü
кий такий сла
â
олюб! – по
-
÷
у
â
я. – Вмо
â
и
â
Рєпіна, щоб той у
â
і
÷
ни
â
його на с
â
оїй картині, а тепер ще й хи
ç
уєт
ü
ся, ро
ç
по
â
ідаю
÷
и студентам, що â
сі його â
пі
ç
нают
ü
. Один мій приятел
ü
ро
ç
по
â
іда
â
, як Я
â
орниц
ü
кий х
â
али
â
ся с
â
оїм ç
найомст
â
ом ç
Ле
â
ом Толстим. Каже, що їха
â
якос
ü
у пої
ç
ді. У купе ç
ним – сла
â
но
çâ
існий пис
ü
менник. Про
-
те не â
стиг â
ін â
ідрекоменду
â
атися, як Толстой першим подає руку. “Упі
ç
на
â
â
ас, шано
â
ний, â
и писар ç
картини Рєпіна «За
-
порожці”».
– Саме так, дороген
ü
кі, і народжуют
ü
ся легенди, – â
се ще таємни
÷
о ç
ау
â
ажи
â
професор і дода
â
: – Утім, ÷
астка пра
â
ди â
цій опо
â
іді є. Ілля Рєпін списа
â
персонажі
â
с
â
оєї картини ç
багат
ü
ох â
ідомих людей, ç
а походженням українці
â
. Серед ç
об
-
ражених і генерал Михайло Драгомиро
â
(його у
â
і
÷
нено â
по
-
статі кошо
â
ого Сірка), і художник Микола Ку
ç
нєцо
â
(поране
-
77
Прочитайте на дозвіллі
ний â
голо
â
у ко
ç
ак), і колекціонер-меценат Васил
ü
Тарно
â
с
ü
кий (худорля
â
ий â
ійс
ü
ко
â
ий суддя â
÷
орній шапці й ç
олотистій соро
÷
ці). Та тіл
ü
ки ç
пис
ü
менником Толстим я по
ç
найоми
â
ся не ÷
ере
ç
ç
ображення на картині. Гостю
â
а
â
у н
ü
ого, бесіду ма
â
про да
â
ню мину
â
шину. І по
ç
найоми
â
нас, до ре
÷
і, студент. Зала ç
агула. Запитання сипалися ç
усібі
÷
. Ціка
â
илися і до
-
лею картини, â
ід
ç
на
÷
еної ç
олотою медаллю на â
иста
â
ці â
Мюн
-
хені, і українс
ü
ким корінням художника Іллі Рєпіна, який на
-
роди
â
ся на Харкі
â
щині. Та найбіл
ü
ше ро
ç
питу
â
али про героя картини – кошо
â
ого отамана І
â
ана Сірка.
– Чи пра
â
да, що і
ç
сотні поході
â
, у які ходи
â
Сірко, жодного не було програно?
– Чи пра
â
да, що коня міг на скаку спинити?
–
А ÷
и міг кошо
â
ий у степу дорогу ç
найти ç
ç
а
â
’я
ç
аними о
÷
има?
–
Що скажете, професоре, на таку ÷
утку: мо
â
ля
â
прожи
â
Сірко д
â
істі десят
ü
рокі
â
, а коли помер, то ко
ç
аки ç
емлю на його могилу шапками носили?.. Пра
â
ицю ж отамано
â
у сім ро
-
кі
â
після його смерті брали â
походи, â
іря
÷
и, що ç
Сірко
â
ою рукою не ç
натимут
ü
пора
ç
ки. Дмитро Я
â
орниц
ü
кий усміхну
â
ся.
–
Багато легенд жи
â
е про Сірка. Запе
â
няю â
ас, що шану
â
а
-
ли ко
ç
ац
ü
кого отамана на
â
іт
ü
його супроти
â
ники. А що â
же того
÷
асні â
олодарі! Листу
â
а
â
ся â
ін і ç
царем моско
â
с
ü
ким, і ç
королем пол
ü
с
ü
ким.
–
То легенда про лист турец
ü
кому султано
â
і, якій прис
â
я
÷
е
-
но картину Рєпіна, – не â
игадка? – не â
га
â
али студенти.
–
Можли
â
о, хтос
ü
і
ç
â
ас ç
робит
ü
â
ідкриття, ро
ç
гада
â
ши цю ç
агадку ко
ç
ац
ü
кої історії. Бе
ç
сумні
â
но лише те, що â
іл
ü
нолюб
-
ст
â
ом, радістю та гумором, â
ласти
â
ими ç
апорожцям, спо
â
нені і лист, і картина. Студенти ро
ç
ходилися ç
і сміхом, підбад
ü
орюю
÷
и одне одно
-
го ко
ç
ац
ü
кими дотепами й жартами, яких пригадали ÷
имало. Видно й спра
â
ді сла
â
а ко
ç
ац
ü
ка – не тіл
ü
ки у â
ійс
ü
ко
â
ій май
-
стерності, а й у меткому сло
â
і, душе
â
ній пісні, щирому сміхо
â
і.
79
79
ðîçïîâ³äaє ³ñòîð³ÿ
ðî ùî ³ ïðî êîãî Ï
§11. БЕЗІМЕННІ ТА ВІДОМІ ГЕРОЇ, або ЛЮДИ Â
І
Ñ
ТОРІЇ
На уроці навчитеся
1. Наводити приклади різних груп населення України в минулі часи. 2.
Визначати спільне та відмінне в житті різних груп населення. 3.
Наво
дити приклади історичних постатей. 4.
Розповідати про Тараса Шевченка.
Роздивіться фотографію. Коли жили зображені на ній люди? Чому так думаєте? Що в їхній зовнішності свідчить про освіту й заняття? Чиї твори ви читали? Про що в них ідеться? Як можна назвати всіх цих лю-
дей одним словом? Яку роль, на вашу думку, відіграють представники зображеної групи в історії народу? На відкритті пам’ятника І.
Котляревському в Полтаві (зліва направо): М.
Коцюбинський, В. Стефаник, Олена Пчілка, Леся Українка, М. Ста­
рицький, Г.
Хоткевич, В. Самійленко. 1903 р.
80
Про що і про кого розповідає історія
Про які групи населення свідчать джерела від часів Київ
-
ської Русі та за наступних століть? На ÷
ас â
иникнення першої держа
â
и на наших ç
емлях – і
ç
цен
тром у Киє
â
і – мешканці Русі поділялися на пе
â
ні групи. Кожен роби
â
с
â
ою спра
â
у: одні плекали хліб, інші майстру
â
а
-
ли, комус
ü
належало піклу
â
атися про дотримання релігійних обряді
â
, а комус
ü
– ç
ахищати мирну працю інших. Життя кожної групи корилося писаним та неписаним ç
аконам, що складалися â
продо
â
ж â
ікі
â
. Сло
â
’янс
ü
ких пра
â
ителі
â
ç
да
â
на на
ç
и
â
али князями
. Âëà
д
à
кня
ç
і
â
була спадко
â
ою, тобто переда
â
алася â
ід бат
ü
ка до сина. Тіл
ü
ки син кня
ç
я міг бути кня
ç
ем. Най
â
пли
â
о
â
ішим кня
ç
ем ç
а Киї
â
с
ü
кої Русі бу
â
â
еликий кня
çü
киї
â
с
ü
кий. Ви â
же дещо ді
ç
на
лися про â
еликого кня
ç
я киї
â
с
ü
кого Володимира С
â
ято
-
сла
â
о
â
и
÷
а. Пригадайте, що саме. Були кня
ç
і й ç
а пі
ç
ніших ÷
асі
â
. «Некороно
â
аним королем Русі» â
16 – на по
÷
атку 17 ст. на
ç
и
â
а
ли кня
ç
я Василя-Костянтина Остро
çü
кого. На поперед
-
ніх уроках â
и до
â
ідалися про ç
асно
â
ника першої Запорі
çü
кої Сі
÷
і – кня
ç
я Дмитра Вишне
â
ец
ü
кого.
Кня
ç
і мали â
іддане ото
÷
ення – â
оїні
â
– бояр
т
à
дружинни-
ків
. Ними ста
â
али â
ихідці ç
шано
â
аних, бли
çü
ких до кня
ç
я родин. Осно
â
ним їхнім ç
аняттям була служба â
кня
ç
і
â
с
ü
кому â
ійс
ü
ку, ç
а що â
они отриму
â
али щедру â
инагороду. Бояри та дружинники не лише брали у
÷
аст
ü
у â
оєнних походах, а й обій
-
мали урядо
â
і посади.
Від ç
апро
â
адження християнст
â
а â
пли
â
о
â
им стає духівницт­
во
, яке опіку
â
алося християнс
ü
кою церк
â
ою та â
сім духо
â
ним життям. Тих, хто жи
â
у селах та працю
â
а
â
на ç
емлі, н
à
зи
âàë
и селянами
, а мешканці
â
міст – міща-
нами. Серед міщан були ремісники та купці. Від 16 ст. – ç
а ко
ç
ац
ü
кої доби – про
â
ідною групою населення українс
ü
ких ç
емел
ü
стає козацтво. Наприкінці 18 ст. українс
ü
ких селян та ко
-
ç
акі
â
було покріпа
÷
ено. Вони стали â
ласністю пані
â
-поміщикі
â
. Міл
ü
йони українці
â
наро
-
джу
â
алися та â
мирали, не маю
÷
и особистої â
олі. Пан ма
â
пра
â
о продати кріпака, обміняти його на іншого тощо. Cлово церква означає: дім Божий, тобто святе місце, призначене для християнських богослужінь і молитов, а також громада віруючих.
81
§ 11. Безіменні та відомі герої, або Люди в історії
Великі ç
міни â
ідбулися на наших ç
емлях у другій поло
â
ині 19 ст. Окрім поміщикі
â
, селян та ремісникі
â
, ç
’я
â
илися но
â
і групи населення. Збіднілі селяни йшли â
міста, де наймалися працю
â
ати на ç
а
â
оди та фабрики. Так â
они ста
-
âàë
и робітниками
. Власникі
â
цих підприємст
â
н
à
зи
âàë
и буржуазією
. Дедалі ÷
исленнішою ста
-
â
а
ла група людей ро
ç
умо
â
ої праці – â÷
ителі
â
, лікарі
â
, агрономі
â
, â
етеринарі
â
, інженері
â
, бух
-
галтері
â
. Цю групу на
ç
и
â
ают
ü
інтелігенцією. Зро
ç
уміло, що життя предста
â
никі
â
рі
ç
них груп істотно â
ідрі
ç
нялося.
1. Дайте відповіді на три «чому»: 1) Чому в той самий час люди не жи-
вуть однаково? 2) Чому найчисельнішою групою українського насе-
лення в 11
–
19 ст. було селянство? 3) Чому із часом з’являються нові групи населення? 2.
Доберіть 5
–
7 іменників, якими можете себе схарактери
-
зувати: Я (хто?)… На належність до яких груп указують ці слова? Як називають великі групи людей, які живуть на певній території (у певній державі), говорять однією мовою, мають спільні традиції та звичаї? Роздивіться картину П. Андрусіва. Складіть невелике повідомлення за планом:
1. За якої доби відбулася зображена подія? Чому ви так думаєте? 2.
Представників яких груп населення зображено? Що дає підстави для такого висновку?
3. Представників яких груп, про які йшлося в тексті уроку, немає на кар-
тині? Чим це можна пояснити?
Кріпацтво – втрата селянами права самовільно залишати місця свого мешкання, їхня особиста залежність від пана.
82
Про що і про кого розповідає історія
Роздивіться малюнки С. Васильківського. На яких з них зображено українських козаків? Свою відповідь обґрунтуйте кількома аргумен-
тами. Які риси вдачі українців утілив художник? Чи вважаєте ці риси чеснотами? Яку рису вважаєте найкращою? Чому? Роздивіться фотографії кінця 19 – початку 20 ст., на яких зображено буденне життя українських селян та робітників. Які відчуття у вас викликають ці знімки? Скориставшись фотографіями як історичними джерелами, складіть 2–3 речення про життя українських селян та робітників у минулому. 83
§ 11. Безіменні та відомі герої, або Люди в історії
Селянська родина обідає коло хати. Київщина. 1906 р.
Жінки тіпають коноплі. 1901 р.
Будівельні роботи на металургій­
ному заводі в Юзівці (сучасний Донецьк). 1911 р.
Жнива. Село Білики на Полтавщи­
ні. 1906 р.
Вуглекопи в шахті. Донбас. 1911 р.
Оратор закликає до страйку ро­
бітників заводу в Катеринославі. Жовтень 1905 р.
Про які групи населення часів Київської Русі свідчить Â
олодимир Мономах? До наших дні
â
ç
береглася пам’ятка, â
ідома під на
çâ
ою «По
-
â ÷
ання» Володимира Мономаха. «По
â÷
анням» кня
çü
Воло
димир
84
Про що і про кого розповідає історія
Мономах
, який пра
â
и
â
у Киє
â
і â
1113
–
1125 роках, çâ
ертаєт
ü
-
ся до с
â
оїх дітей. А
â
тор подає приклад âç
ірце
â
ого пра
â
ителя, на
â÷
ає гiдної ц
ü
ого â
исокого çâ
ання по
â
едінки та способу жит
-
тя. Володимир Мономах пише про те, що кня
çü
по
â
инен піклу
-
â
атися про підданих; не покладатися на упра
â
ителі
â
, слуг ÷
и бояр, а сам має пил
ü
ну
â
ати â
сі спра
â
и â
держа
â
і; не допуска
-
ти, щоб сил
ü
ні пригні
÷
у
â
али слабких, щоб ç
ло
÷
инці
â
ç
асу
-
джу
â
али до смерті; у походах жити одним життям і
ç
дружин
-
никами. В
ç
ір
це
â
им â
олодарем Мономах ââ
ажає с
â
ого бат
ü
ка Все
â
олода, який, сидя
÷
и â
дома, â
и
â÷
и
â
п’ят
ü
іно
ç
емних мо
â
. У
другiй ÷
астинi «По
â÷
ання» Володимир Мономах ро
ç
по
â
і
â
про рі
ç
ні â
ипадки ç
і с
â
ого життя, а також про â
ласні добрі â÷
инки: â
ін добро
â
іл
ü
но â
ідда
â
Олего
â
і Чернігі
â
с
ü
ке кня
ç
і
â
ст
â
о, боро
â
-
ся проти усобиц
ü
, ç
дійсни
â
83 â
еликих походи, укла
â
19 мир
-
них угод ç
ко
÷
о
â
иками, які спустошу
â
али наші ç
емлі тощо.
Сформулюйте за змістом тексту 3
–
5 запитань, які починаються словами Що? Хто? Де? Як? Коли?, й одне запитання Чому?, по черзі дайте відповіді на них.
Прочитайте уривок з «Повчання» Володимира Мономаха й дайте відповіді на запитання. «Тож, Бога ради, не лінуйтеся, я благаю â
ас. Ус
ü
ого ж па
÷
е – убогих не ç
абу
â
айте, але, наскiл
ü
ки є ç
мога, по силі годуйте і пода
â
айте сиротi, і ç
а â
до
â
ицю â
ступайтеся самi, а не да
â
айте сил
ü
ним погубити людину. Ні пра
â
ого, нi â
инного не â
би
â
айте і не по
â
елі
â
айте â
бити його; не погубляйте нiякої душі християнс
ü
кої. Старих шануй, як отця, а молодих – як братi
â
. У домi с
â
оїм не лiнуйтеся, а ç
а â
сiм ди
â
іт
ü
ся. Золотий змійовик
­
оберіг, що нале­
жав князеві Володимиру Мономаху. Знай
дений у лісах під Черніговом 1821 р.
На лицьовому боці пам’ятки зоб­
ра
же
но архангела Михаїла. На зво­
ротному боці – жіноча голова зі зміями замість волосся. А коли добре щос
ü
умієте – того не ç
абу
â
айте, а ÷
ого не â
мiєте – то того у
÷
ітес
ü
, так само як отец
ü
мiй. Удома сидя
÷
и, â
ін ç
умі
â
ç
нати п’
ят
ü
мо
â
, – а ç
а се по
÷
ест
ü
єст
ü
од інших краї
â
. Лінощі ж – усякому 85
§ 11. Безіменні та відомі герої, або Люди в історії
лихому мати: що людина â
міє – те ç
абуде, а ÷
ого ж не â
міє – то того не â÷
ит
ü
ся. А добре по
â
одя
÷
ис
ü
, не лінуйтеся ж ні до ÷
ого доброго… Хай не ç
астане â
ас сонце на постелі».
Про які людські якості йдеться у фрагменті? Яких життєвих правил на-
вчає Мономах своїх дітей? Чи слушні вони для інших груп населення? Які якості цінували в людях найбільше наші предки? Чи втратили вони значення для сьогодення? Кого називають історичними постатями? Чому ім’я Тара
-
са Шевченка стало символом українського відродження? Таких людей, імена й â÷
инки яких ç
а
с
â
ід
-
÷
ені джерелами і діяння яких â
пли
â
али на перебіг істори
÷
них подій, на
ç
и
â
ают
ü
істо
-
ри
÷
ними постатями. Істори
÷
ною постаттю, приміром, є Воло
димир Мономах. Погор
-
тайте опрац
ü
о
â
ані сторінки підру
÷
ника й на
çâ
іт
ü
інших. Істори
÷
ною постаттю, ÷
иє ім’я стало сим
-
â
олом українс
ü
кого â
ідродження, є Тарас Шевченко.
У 19 ст. на географі
÷
ній карті держа
â
и Україна не було. Укр
а
їнс
ü
кі ç
емлі переді
-
лили між собою д
â
і імперії – Російс
ü
ка та А
â
стрійс
ü
ка: Пра
â
обережжя, Лі
â
обережжя, Сло
бо
жанщина й Пі
â
денна Україна перебу
â
али під царс
ü
кою â
ладою, а Гали
÷
и
-
на, Буко
â
ина й Закарпаття – під цісарс
ü
кою. І хо
÷
у житті цих держа
â
було ÷
имало â
ідмінностей, проте ста
â
лення їхніх â
оло
-
дарі
â
до мешканці
â
підкорених ç
емел
ü
було майже однако
â
им: їх не ââ
ажали ç
а окремі народи, â
ідмо
â
ляли â
пра
â
і на â
ласну історію та кул
ü
туру, обмежу
â
али â
жи
â
ання рідної мо
â
и. Саме â
такий ÷
ас â
ипало жити українс
ü
кому поету Тарасо
â
і Ше
â-
÷
енку. 1840 р. â
ийшла друком ç
бірка його â
ірші
â
під на
çâ
ою «Коб
-
ç
ар». Перше â
идання ç
бірки складалося ç
â
ос
ü
ми т
â
орі
â
. Після арешту поета â
1847 р. книжку ç
аборонили, але ç
бірка поши
-
рю
â
алася â
рукописних списках. Вірші ç
«Коб
ç
аря» â
и
â÷
али напам’ят
ü
, â
они ста
â
али народними піснями. Секрет цієї популярності не тіл
ü
ки â
мистец
ü
кій до
â
ершеності â
ірші
â
, а й у тому, що â
они були ç
ро
ç
умілі й бли
çü
кі українцям, адже ніколи раніше ç
такою силою та переконанням не луна
â
ç
а
-
Тарас Шевченко. Ав
­
топортрет. 1840 р.
86
Про що і про кого розповідає історія
клик до â
ласного народу скинути ÷
ужо
ç
емне ярмо та ç
добути â
олю.
Перше видання «Кобзаря» Тараса Шевченка.
Єдина ілюстрація в пер­
шо
му виданні «Кобзаря» із зоб
раженням кобзаря з хлопчиком
­
поводирем на першій сторінці викона­
на другом поета – худож­
ни
ком Василем Штерн­
бергом.
Тарас Ше
â÷
енко (1814
–
1861) на â
ласному житті â
ід
÷
у
â
усі лиха крі
-
пац
ü кої не
â
олі. Впродо
â
ж 24 рокі
â
â
ід народження â
ін бу
â
кріпаком. Де
â
’ятилітнім Ше
â÷
енко потрапи
â
до панс
ü
кого д
â
ору ко
ç
а
÷
ком, тобто хат
-
нім служкою. Особисту â
олю Тарас Григоро
â
и
÷
ç
добу
â
ç
а
â
дяки клопотан
-
ням дру
ç
і
â
– художникі
â
Карла Брюл
-
ло
â
а та І
â
ана Сошенка й поета Василя Жуко
â
с
ü
кого, які â
икупили його ç
кріпацт
â
а. Вони â
лашту
â
али талано
-
â
итого юнака â
Петербур
çü
ку художню академію. За кіл
ü
ка літ, ç
акін
÷
и
â
ши академію, Ше
â÷
енко ç
і çâ
анням худож
-
ника й сла
â
ою поета приїха
â
â
Украї
-
ну. Втім ç
устрі
÷
ç
рідною ç
емлею була ç
ат
ü
мареною. Адже міл
ü
йони ç
емля
-
кі
â
і далі перебу
â
али â
кріпац
ü
кому ярмі. Кріпаками лишалися й рідні Тарасо
â
і сест
ри та брати. Ос
ü
÷
ому так гостро ç
а
çâ
у
÷
али Ше
â
-
÷
енко
â
і â
ір
ші. Не
â
олю особисту й не
â
олю держа
â
ну поет та
â
ру
-
â
а
â
як найбіл
ü
ше ç
ло. Віл
ü
нодумст
â
о Ше
â÷
енка було жорстоко покарано царс
ü
кою â
ладою. Підготуйте вибірковий переказ тексту: 1) про Тараса Шевченка; 2)
про Шев
-
ченків «Кобзар». Вислухавши один одного, обміняйтеся запитаннями. Катерина. Картина Т. Шевченка, виконана на тему однойменної поеми в 1842 р. Тарас Шевченко – автор понад тисячу творів образо­
творчого мис
тецтва.
87
§ 11. Безіменні та відомі герої, або Люди в історії
Прочитайте уривок з вірша
Тараса Шевченка, надрукованого в «Коб-
зарі» 1840 р. Коротко сформулюйте його основну думку. Як ви думає-
те, що спонукало поета написати такі слова? Якими почуттями вони перейняті? Зажурилась Україна –
Така її доля!
Зажурилась, заплакала, Як мала дитина.
Ніхто її не рятує...
Козачество гине,
Гине слава, батьківщина,
Немає де дітись.
(«Тарасова ніч»)
1.
Про які гру
пи населення княжих часів дізналися? Що їх виріз-
няло? 2.
Яка група населення була провідною в 17 ст.? Що ви знаєте про життя цієї групи?
3. Накресліть лінію часу, позначте відповідні дати на ній та розв’яжіть хронологічну задачу.
У лісах під Черніговом 1821 р. було знайдено золотий змійовик – оберіг, що належав Володимирові Мономаху. Ймовірно, князь загубив його під час полю-
вання. Скільки приблизно років ця річ пролежала в землі? Скільки років тому її знайшли?
4. Що дізналися про Тараса Шевченка?
Чи стосується матеріал уроку сьогоднішнього дня? Про які групи на-
селення сучасної України розповідатимуть історики в майбутньому? До якої групи ви віднесли б свою сім’ю? Прочитайте текст та роздивіться ілюстрації. Обміркуйте відпо-
віді на запитання.
Які українські родини в 19 ст. зажили слави благодійників
Рі
ç
номанітні проя
â
и кул
ü
турного й громадс
ü
кого життя українці
â
у 19 ст. потребу
â
али ÷
ималих кошті
â
. Хто ж були ті щедрі меценати, ç
а фінансо
â
ої підтримки яких â
иходили друком українс
ü
кі книжки й журнали, ста
â
илися українс
ü
кі â
иста
â
и, про
â
одилися науко
â
і дослі
-
дження українс
ü
кої мину
â
шини, ст
â
орю
â
алися українс
ü
кі му
ç
еї, діяли українс
ü
кі неділ
ü
ні школи й кул
ü
турні осередки? Вдя
÷
ної пам’яті на
-
щадкі
â
ç
ажили родини підприємці
â
-українці
â
Симиренкі
â
, Яхненкі
â
, Ханенкі
â
. Володію
÷
и â
еликими статками, â
они опіку
â
алися не лише господарс
ü
ким, а й д
ухо
â
ним життям. Їхнім коштом постало ÷
имало 88
Про що і про кого розповідає історія
лікарен
ü
, на
â÷
ал
ü
них ç
акладі
â
, храмі
â
у багат
ü
ох містах України. Василя Симирен
-
ка су
÷
асники характери
ç
у
â
али як «...найви­
датнішого, найщирішого українця з
­
поміж так званих “буржуїв”, який захоплювався українською справою не тільки до глибини своєї щирої душі, а й до глибини своєї кише­
ні».
Богдан Ханенко ç
а фахом бу
â
юристом, та ще ç
амолоду перейня
â
ся колекціону
â
ан
-
ням т
â
орі
â
мистецт
â
а. Тож, â
ийшо
â
ши у â
ідста
â
ку, цілком порину
â
у ту спра
â
у. Його інтерес поділяла й дружина Вар
â
ара Миколаї
â
на – до
÷
ка Миколи Терещенка. Мандрую
÷
и країнами Західної Є
â
ропи, по
-
дружжя купу
â
ало картини, â
ироби ç
і скла, кошто
â
ні тканини. Спра
â
жню перлину для с
â
оєї колекції – «Портрет інфанти Маргарити» іспанс
ü
кого художника 17 ст. Дієґо Веласкеса – Богдан Ханенко придба
â
1912 р. â
Берліні. Згодом при
â
атне ç
ібрання перет
â
орилося на му
ç
ей. Нині це Му
ç
ей мистецт
â
імені Богдана та Вар
-
â
ари Ханенкі
â
– найбагатша скарбниця т
â
орі
â
с
â
іто
â
ого мистецт
â
а â
Україні.
Професор Сергій Гіляров біля картини італійсько­
го майстра 15 ст. П’єтро Перуджино з фондів Київ­
ського музею західного та східного мистецтва – так раніше називався Му
зей мистецтв імені Богдана та Варвари Ха­
ненків, яку він перехо­
вував під час окупації Ки­
єва гітлерівцями. Київ, 1943 р. 1. Кого називають благодійниками, або меценатами? 2. Чому справа Богдана та Варвари Ханенків заслуговує на пошану? 3. Навіщо С. Гіляров пе-
реховував музейні експонати? Відвідайте в Києві Музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків. Підготуйте розповідь про мистецький твір, який справив на вас най-
більше враження.
Портрет інфанти Мар
­
гарити. Картина Дієґо Веласкеса.
89
§ 12. Битви, подорожі, відкриття, або Події в історії
§12. БИТВИ, ПОДОРОЖІ, ВІДКРИТТЯ, або
ПОДІЇ Â
І
Ñ
ТОРІЇ На уроці навчитеся
1. Розповідати про похід князя Ігоря 1185 р. проти половців, оспіваний у «Слові о полку Ігоревім». 2.
Складати розповідь про найвідомі
шого українського мандрівника 18 ст. Василя Григоровича-Барського. 3. На-
водити приклади нових для кінця 19 – початку 20 ст. транспортних за-
собів та зв’язку, пояснювати, у чому їхнє значення. 4.
Наводити при
-
клади сучасних винаходів.
Роздивіться фотографію. Коли й де, на вашу думку, відбувається те, що бачимо на знімку? Чи є зображене на фотографії подією? Чи можна сфотографувати подію? Чи завжди буденне життя було таким, як за-
раз? Чому? 1. Обміркуйте, що таке історична подія. Для цього: а) пригадайте, про які події дізналися на попередніх уроках; б) назвіть 3
–
5 ознак, за яки
-
ми події відрізняються одна від одної; в) розкажіть, як історики дізна-
ються про події минулого. 2. Пограйте в гру «Аукціон подій»: виграє та з груп, яка назве найбільше подій, про які йшлося на сторінках підручника. 3.
Поміркуйте, чи однаково багатими на захопливі події є розповіді про від
-
криття, битви, подорожі, господарське та повсякденне життя. Про які події вам цікавіше дізнаватися?
90
Про що і про кого розповідає історія
Чому згадка про невдалий похід князя Ігоря Ñ
вятосла
-
вовича в 1185 р. лишилася в пам’яті нащадків?
У 12 ст. наші ç
емлі потерпали â
ід нападі
â
ко
÷
о
â
ого народу – поло
â
ці
â
. У
÷
асником борот
ü
би проти них бу
â
новгород
­
сіверський князь Ігор
. Року 1185
â
ін ра
ç
ом і
ç
братом Все
â
оло
дом, племінником С
â
ятосла
â
ом і сином Володимиром â
ируши
â
у поло
â
ец
ü
кий степ. Похід бу
â
не на ÷
асі й погано органі
ç
о
â
аний. Ігор ма
â
намір ç
аско
-
÷
ити поло
â
ці
â
ç
ненац
ü
ка. Проте â
же â
ід по
÷
атку до
â
елося ç
міню
â
ати план бит
â
и, оскіл
ü
ки поло
â
ці були гото
â
и
-
ми до сути
÷
ки. Першого дня бит
â
а принесла перемогу руси
÷
ам. Поло
â
ці по
÷
али â
ідходити â
степи. Ігор не
-
оба
÷
но нака
ç
а
â
пересліду
â
ати їх. Тож но
÷
у
â
ати рус
ü
кі дружини ç
мушені були â
поло
â
ец
ü
ких степах. А поло
â
-
ці не спо
÷
и
â
али: ç
ібрали â
еликі сили і ç
ранку по
÷
али атаку. Похід ç
акін
-
÷
и
â
ся пора
ç
кою – такою ганебною, що подібних не пам’ятала Рус
ü
. Усе Ігоре
â
е â
ійс
ü
ко ç
агинуло, а â
ін ç
іншими кня
ç
ями потрапи
â
у полон. Прикра пора
ç
ка марносла
â
ного кня
ç
я на
â
ряд ÷
и надо
â
го ç
а
-
лишилася б у пам’яті нащадкі
â
, якби не сила поети
÷
ного сло
-
â
а. Рі
÷
у тім, що похід кня
ç
я Ігоря оспі
â
а
â
поет кінця 12 ст. Історія не ç
берегла імені митця, та це лиш додає таємни
÷
ості поемі «Слово о полку Ігоревім»
. Кіл
ü
ка поколін
ü
історикі
â
, дослідникі
â
мо
â
и й літератури, поеті
â
і художникі
â
у багат
ü
ох країнах с
â
іту прагнут
ü
ро
ç
гадати ç
агадку поеми. У науко
â
их дослідженнях обо
â
’я
ç
ко
â
о ç
ринає постат
ü
кня
ç
я Ігоря та його ото
÷
ення – сім’ї, дру
ç
і
â
і побратимі
â
, недругі
â
і â
орогі
â
. Про кня
ç
я написано нині набагато біл
ü
ше, ніж про буд
ü
-якого ін
-
шого дія
÷
а нашої мину
â
шини – на
â
іт
ü
ç
-поміж тих, хто ç
ажи
â
ç
аслуженої сла
â
и. Ім’я ж того, кому має ç
а
â
дя
÷
у
â
ати с
â
оєю по
-
пулярністю Ігор, пе
â
но, так і ç
алишит
ü
ся не
ç
наним.
Складіть план тексту та перекажіть його один одному.
Сторінка з літопису зі згадкою про похід та битву військ Ігоря Свя­
тославовича з половцями 1185 року. 91
§ 12. Битви, подорожі, відкриття, або Події в історії
Після побоїща Ігоря Святославовича з половцями. 1880 р. Державна Третьяковська галерея, Москва. Картина Віктора Васнецова. Пра­
цюючи над картиною, художник вивчав експонати з історичного музею: давнє спорядження, зброю, одяг. Як ви думаєте, навіщо?
Оберіть один з уривків зі «Слова о полку Ігоревім». Що в цьому уривку свідчить про перебіг історичної події, а що є художнім вимислом? Від-
повідь обґрунтуйте.
* * *
Ігор сей, славен князь,
Ой же ступив та Ігор-князь
Міццю розуму оперезав,
У золоте стремено
Мужністю сердечною нагострив,
Та й поїхав по чистому полю.
Ратного духу виповнився
Сонце йому тьмою шлях закрило,
Та й повів полки свої хоробрі
Буря розбудила птаство,
На землю Половецьку,
Звіра в табуни ізбила свистом.
За землю Руську.
* * *
А половці дорогами небитими
Підстерігають птахи на дубах,
Помчалися к Дону великому.
Вовки грозу в ярах навивають,
Риплять вози опівночі,
Орли-білозерці клекотом
Мов ті лебеді ячать сполохані.
Звірину скликають на кості,
Ігор на Дон війська веде,
Лисиці брешуть на щити багряні.
А вже лихо його тяжкеє
* * *
Летять стріли гартовані,
А на третій, в південну годину,
Гримлять шаблі об шоломи,
Похилились Ігореві стяги!
Тріщать списи булатні
Никне трава жалощами,
У полі невідомому,
Древо з туги к землі клониться.
Серед землі Половецької.
Невесела, браття, настала година,
Бились день та бились і другий,
А що силу руську пустиня вкрила!
92
Про що і про кого розповідає історія
Чому свідчення мандрівників є цінними історичними джерелами?
В усі ÷
аси подорожі про
÷
иняли «
â
ікна» у с
â
іт. Проте ман
-
дрі
â
ки були â
ажкою та небе
ç
пе
÷
ною спра
â
ою, тому й çâ
ажу
â
а
-
лися на них â
ід
÷
айдухи. А біл
ü
шіст
ü
людей у
â
ес
ü
с
â
ій â
ік жили там або майже там, де народилися. Здебіл
ü
шого мандрі
â
ки були по
â
’я
ç
ані ç
торго
â
ел
ü
ними або â
ійс
ü
ко
â
ими спра
â
ами. З
â
ажу
â
алися на подорожі й паломники, які прагнули поба
÷
и
-
ти с
â
яті місця. Одним ç
най
â
ідоміших українс
ü
ких мандрі
â
никі
â
бу
â
Василь Григорович
­
Барський
. Його молодший брат І
â
ан, â
идатний киї
â
с
ü
кий архітектор середини 18 ст., с
â
ід
÷
и
â
, що «Васил
ü
ç
дитинст
â
а бу
â
допитли
â
ий» та «ма
â
охоту ба
÷
ити ÷
ужі краї
-
ни». С
â
ою подорож â
ін ро
ç
по
÷
а
â
1723
р. ç
і Л
üâ
о
â
а, а ç
а
â
ерши
â
її по
â
ерненням на бат
ü
кі
â
щину лише â
1747
р.
1.
Монастир на скелях у Греції. 2.
Місто Каїр у Єгипті. 3.
Монастир на острові Крит (Греція). Малюнки В.
Григоровича
­
Барського
з його книжки.
1
2
3
Васил
ü
Григоро
â
и
÷
-Барс
ü
кий â
ід
â
іда
â
багато країн: подорожу
-
â
а
â
Угорщиною, Болгарією, А
â
стрією, Румунією, Молдо
â
ою, Італією, Грецією, Палестиною, Сирією, Ара
â
ією, Єгиптом. 93
§ 12. Битви, подорожі, відкриття, або Події в історії
Мандрі
â
ник â
і
â
щоденник, у якому ç
аното
â
у
â
а
â
усі подробиці поба
÷
еного â
÷
ужих краях. У цих дорожніх ç
аписах, о
ç
доб
-
лених 150 малюнками, â
ін ç
алиши
â
докладні описи життя й побуту тих народі
â
, на ç
емлях яких побу
â
а
â
. Особли
â
у у
â
агу Григоро
â
и
÷
-Барс
ü
кий çâ
ерта
â
на архітектурні пам’ятки, міс
ü
кі укріплення та фортеці і, çâ
и
÷
айно, храми та церк
â
и. Крім того, â
ін приди
â
ля
â
ся до ба
ç
арі
â
, â
ули
÷
ного ос
â
ітлення, â
брання місце
â
их мешканці
â
. Подорожую
÷
и, досконало â
и
â÷
и
â
кіл
ü
ка мо
â
, ç
на
â
, ç
окрема, латину, грец
ü
ку та арабс
ü
ку. Подорожні нотатки В. Григоро
â
и
÷
а-
Барс
ü
кого ç
добули популярніст
ü
ще ç
а життя мандрі
â
ника: фрагменти поширю
â
алися â
списках, уже тоді отримали â
исо
-
ку оцінку ÷
ита
÷
і
â
. Текст «Мандрі
â
» ç
і скоро
÷
еннями â
перше опубліко
â
ано â
Санкт-Петербур
ç
і 1778
р. У 80-х роках 19
ст. було надруко
â
ано по
â
не â
идання ç
ілюстраціями â
4 томах.
1.
Що мав знати та вміти В.
Григорович-Барський, щоб мандрувати світом? 2.
Згадайте, про яких відомих чужоземців, які залишили свід
-
чення про Україну, ви вже дізналися? 3. На основі розповіді про В.
Григоровича-Барського сформулюйте відповідь на запитання, ви
-
несене в назву пункту. Як винаходи кінця 19 – початку 20 ст. змінили життя людей?
У другій поло
â
ині 19 – на по
÷
атку 20 ст. â
Україні â
ідбу
-
â
алися â
ажли
â
і ç
міни â
буденному житті людей, по
â
’я
ç
ані на
-
самперед ç
поя
â
ою но
â
ого, ш
â
идкого й комфортного, транспор
-
ту та но
â
ими способами переда
â
ання інформації на далеку â
ідстан
ü
. Саме тоді ç
будо
â
ано перші ç
алі
ç
ниці: «Перемишл
ü
– Л
üâ
і
â
» (1861) на ç
аході й «Одеса – Балта» (1865) на пі
â
дні. Тих рокі
â
сягає й історія громадс
ü
кого транспорту: на межі століт
ü
, окрім конки (
ç
апряженого кін
ü
ми â
агона), по
÷
али â
икористо
-
â
у
â
ати електри
÷
ний трам
â
ай. Перший â
Україні такий трам
-
â
ай руши
â
у Киє
â
і 1892 р. Олександрі
â
с
ü
кою â
улицею (нині â
улиця Сагайда
÷
ного та Володимирс
ü
кий у
çâ
і
ç
). За кіл
ü
ка рокі
â
електротрам
â
ай ç
’я
â
и
â
ся у Л
üâ
о
â
і та Катериносла
â
і (нині Дніп
-
ропетро
â
с
ü
к). У 1905 р. â
Киє
â
і по
÷
а
â
діяти Михайлі
â
с
ü
кий електри
÷
ний канатний підйомник – фунікулер. Влітку 1891 р. брукі
â
кою централ
ü
ної â
улиці Одеси – Де
-
рибасі
â
с
ü
кої – прогримі
â
не ба
÷
ений досі екіпаж – бе
ç
коня! 94
Про що і про кого розповідає історія
Один з перших місяців ро­
боти електротрамвая 1
­
го маршруту «Царська площа – Олександрівська площа» (Європейська – Контрактова). Київський фунікулер. Початок 20 ст.
Це бу
â
перший у нашій країні а
â
томобіл
ü
марки «Панар-
Ле
â
ассор». Власник а
â
томобіля при
â
і
ç
його â
Одесу ç
Франції. Чере
ç
якихос
ü
д
â
а десятиліття ç
«іграшок» а
â
томобілі перет
â
о
-
рилися на надійний ç
асіб пересу
â
ання. Ціка
â
о, що â
иробни
-
цт
â
о â
ласних легко
â
их а
â
томобілі
â
â
Україні ç
апо
÷
атко
â
ано 1960 р., коли â
Запоріжжі ç
ійшо
â
ç
кон
â
еєра «Запорожец
ü
». 1. Такий вигляд мав автомобіль «Панар
­
Левассор» 1897 р.
2. «Запорожець» першого покоління – ЗАЗ
­
965. 60
­
ті роки 20 ст.
3. Телефон. 80
–
90
­
ті роки 19 ст.
1
2
3
Одеса була містом, де â
перше â
Україні â
стано
â
лено теле
-
фонний çâ
’я
ç
ок. Це сталося 1882 року. Наступного року перші телефонні апарати ç
’я
â
илися â
Киє
â
і – у ресторані ш
â
ейцар
-
95
§ 12. Битви, подорожі, відкриття, або Події в історії
с
ü
кого підприємця
на Хрещатику. З
â
’я
ç
ок було â
стано
â
лено між обідн
ü
ою ç
алою та кухнею, щоб â
ід
â
іду
â
а
÷
і могли робити ç
амо
â
лення телефоном. Від по
÷
атку 20 ст. перші кроки робит
ü
â
іт
÷
и
ç
няне літакобу
-
ду
â
ання. Особли
â
е ç
на
÷
ення для ро
çâ
итку цієї галу
ç
і ма
â
Киї
â
. Саме тут ç
летіли перші â
Україні літаки місце
â
ого â
иробниц
-
т
â
а. У 1910 р. Олександр Кудаше
â
уперше â
Україні проле
ті
â
кіл
ü
ка десяткі
â
метрі
â
на літаку â
ласної конструкції К-1 – пер
-
шому â
іт
÷
и
ç
няному літаку ç
бен
ç
ино
â
им д
â
игуном.
Най
ç
наменитішим киї
â
с
ü
ким конструктором бу
â
Ігор Сікор
-
с
ü
кий. Уже ÷
ере
ç
десят
ü
дні
â
після Кудаше
â
а 21-рі
÷
ний Ігор пролеті
â
250 метрі
â
. У 1913 р. Сікорс
ü
кий ст
â
ори
â
найбіл
ü
ший на той ÷
ас у с
â
іті літак «Ілля Муромец
ü
», пере
літ на якому ç
а маршрутом «Петер
бург
–
Киї
â –
Петербург» ста
â
спра
â
жн
ü
ою сен
-
сацією.
1.
Олександр Кудашев на своєму літаку. 2. Літак «Ілля Муромець».
3.
Ігор Сікорський за штур­
валом
літака «Ілля Му­
ромець». 1
2
3
1.
Сформулюйте до тексту 3
–
5 запитань, які розпочинаються слова
-
ми Хто? Що? Де? Як? Коли?, та двоє запитань Чому?, по черзі дайте відповіді на них. 2.
З однокласниками за сусідньою партою поміркуй
-
те, що підштовхнуло до винаходів, про які йшлося. Як ці винаходи вплинули на долю людства? Чому дослідникам минулого важливо знати про історію винаходів? Повідомте свої міркування класу. «Зберіть» усі ідеї, записавши їх на дошці, зробіть висновок про значення винаходів для пізнання історії. 96
Про що і про кого розповідає історія
Складіть коротку розповідь (4
–
5 речень) про розвиток сучасного 1) за
-
лізничного транспорту, 2) автомобілебудування, 3)
літакобудування, 4) телефонного зв’язку. Які нові слова, тобто неологізми, ви викорис-
тали? Поміркуйте, чому багато із цих слів є іншомовними.
1. Що в історії називають «походом»? Наведіть приклад такої події.
2. Накресліть лінію часу, позначте вказані дати та розв’яжіть хро-
нологічну задачу.
Скільки років тривала подорож Василя Григоровича-Барського святими міс-
цями? Скільки минуло років від її початку?
3. Назвіть 5
–
10 найважливіших, на вашу думку, відкриттів минулого століття.
4. Коли винаходи й технічні вдосконалення поширювалися швидше – за давніх часів чи сьогодні? Чому?
Про що, на вашу думку, історикам дізнаватися найважче – про походи / битви, подорожі чи винаходи? Чому? Що, по-вашому, стало першим винаходом людини? Як про цей винахід довідалися вчені? Прочитайте текст та роздивіться фотографії. Обміркуйте відпо-
віді на запитання. У 1951 р. â
Україні пiд керi
â
ницт
â
ом Сергiя Лебедє
â
а ст
â
оре
но пер
-
шу â
Є
â
ропі електронно-об
÷
ислю
â
ал
ü
ну машину – ком
п’ю
тер. Фото електронно-об
÷
ислю
â
ал
ü
ної машини ç
роблено 1952 р. крі
çü
перекриття 2-го по
â
ерху, яке ро
ç
ібрали для кращого охолодження 6 тися
÷
радіо
-
ламп. На передн
ü
ому плані – пул
ü
т керу
â
ання (те, що нині на
ç
и
â
аєт
ü
ся кла
â
іатурою), а â
ласне комп’ютер ро
ç
ташо
â
аний у метале
â
их та фанер
-
них шафах на ç
адн
ü
ому плані. 1951 рік бу
â
і роком, який ç
апо
÷
атку
â
а
â
українс
ü
ке телеба
÷
ення: по
-
÷
а
â
працю
â
ати професійний телецентр на Хрещатику â
Киє
â
і. На фото
-
графії пра
â
ору
÷
– перший масо
â
ий теле
â
і
ç
ор КВН-49. Його ÷
орно-білий екран бу
â
ро
ç
міром ç
долоню. Щоб ç
біл
ü
шити ç
ображення, перед екраном 97
§ 13. Хліб насущний, або Повсякденне життя за часів Київської Русі
â
стано
â
лю
â
али ç
біл
ü
шу
â
ал
ü
ну лін
ç
у, між скел
ü
цями якої ç
али
â
али ди
-
стил
ü
о
â
ану â
оду. Чи вразили вас зображення на фотографіях? Чим саме? Чи могли уяви-
ти, що «пракомп’ютер» мав такі розміри? Як ви думаєте, чому Україна втрати-
ла позиції лідера в розвитку нових технологій? §13. ХЛІБ НАСУЩНИЙ, або
ПО
ÂÑ
ЯКДЕННЕ ЖИТТЯ ЗА ЧА
Ñ
І
Â
КИЇ
ÂÑ
ЬКОЇ РУ
Ñ
І
На уроці навчитеся
1. Розповідати про перші міста, їхню забудову. 2.
Визначати особли
-
вості буденного життя мешканців давніх міст і сіл. 3. Описувати одяг
мешканців Київської Русі. 4. Порівнювати повсякденне життя за
давнини із сучасним. Роздивіться фотографії із зображенням помешкання часів Київської Русі та сучасного. Знайдіть 5 ознак, за якими зображені будівлі подібні і якими відрізняються. Поміркуйте, чи відрізняється хатнє начиння, якого не бачимо на знімках. Як саме? Зробіть висновок про те, що в побуті українців за тисячу років змінилося істотніше. Як ви думаєте, чому? Реконструкція давньої хати в «Парку Київська Русь» (село Копачів, Обу­
хівський район, Київська область).
Будинок 1962 р. із с. Калю­
жинці Чернігівської обл. Експозиція «Українське село 60–70
­
х років 20
ст.» Національного музею на­
родної архітектури та по­
буту України в Пирогові.
98
Про що і про кого розповідає історія
Якими були найдавніші на наших землях міста? Наші ç
е
млі â
9–10 ст. ÷
ужинці на
ç
и
â
али «країною граді
â
». «Гради», тобто фортеці, споруджу
â
али ç
дере-
â
а – городили, çâ
ідси й на
çâ
а – «го
-
род», або «град». Укріплені поселен-
ня поступо
â
о перет
â
орю
â
алися на міста
. Великі міста складалися ç
тр
ü
ох ÷
астин. Одна ç
них – дитинец
ü
. Це найстаріша ÷
астина міста, ро
ç
та
-
шо
â
ана най
÷
астіше на у
çâ
ишші, горі. Зміц
нена стінами, â
алами й ро
â
ами, ця ÷
астина да
â
н
ü
ого міста й була фортецею. На дитинці буду
â
али кня
-
ç
і
â
с
ü
кі та боярс
ü
кі д
â
ори. Від ÷
асі
â
хрещення Р
усі саме тут ро
ç
ташо
â
у
-
â
алися най
â
ажли
â
іші церк
â
и й собо
-
ри. Ниж
÷
е дитинця простяга
â
ся поділ. Саме тут мешкали ре
-
місники та купці, тут бу
â
торго
â
ий майдан, ÷
исленні церк
â
и й монастирі. По
ç
а міс
ü
кими укріпленнями ро
ç
ташо
â
у
â
алися передмістя. Їх ç
аселяли ремісники пе
â
ної спеціал
ü
ності: кожум’я
-
ки селилися біля â
оди, гон
÷
арі – біля â
иходу глин тощо. Забудова київського Подолу 11 ст. Жит­
лові квартали. Ма­
кет
­
реконструкція. Буді
â
лі â
да
â
ніх містах ро
ç
ташо
â
у
â
али рядами, між якими лишали прої
ç
д – â
улицю. Напрям â
улиц
ü
÷
асто ç
алежа
â
â
ід рел
ü
єфу місце
â
ості. Сходилися â
они до торго
â
ої площі, біля міс
ü
ких брам ÷
и дитинця. Централ
ü
на â
улиця пролягала ç
де
-
біл
ü
шого â
ід голо
â
ної брами передмістя до дитинця. Вулиці â
имощу
â
али дере
â
’яними настилами. Поділ та дитинець на ма
­
кеті «Давній Київ» з На­
ціонального музею історії України. 99
§ 13. Хліб насущний, або Повсякденне життя за часів Київської Русі
Житло киянина, який мешкав на Подолі в 10 ст. Реконструкція. Крутими східцями піднімаємося на галерею, з якої можна по­
трапити в середину при­
мі
щення. Ліворуч, у кут­
ку, піч з лежанкою, уздовж стін дерев’яні лави. Ниж­
нє приміщення викорис­
товували як комору. Міста ç
аселяли пере
â
ажно ремісники. Чимало мешканці
â
міст жило ç
торгі
â
лі. У â
еликих містах мешкали кня
ç
і
â
с
ü
ка родина, бояри, дружинники, духі
â
ницт
â
о. 1. Спорудження однієї з ділянок укріплень київського дитинця.
2. Будівництво боярської садиби та князівського палацу. Фрагменти реконструкції київського дитинця князя Володимира з Археологічного музею Інституту археології Національної академії наук України.
1
2
Під садиби простолюду â
ід
â
одили не
â
еликі ділянки ç
емлі. С
â
ої хати городяни ро
ç
ташо
â
у
â
али â
глибині д
â
ору. Це були ç
дебіл
ü
шого однокімнатні, ç
глиняною підлогою, ç
аглибленою â
ç
емлю, буді
â
лі, площею не біл
ü
ше 18
–
20 м
2
. Споруджу
â
али також господарс
ü
кі приміщення: на
â
іси, клуні, хлі
â
и.
Садиби й житла предста
â
никі
â
ç
аможних â
ерст
â
були багатші й просторіші. Кня
ç
і та бояри мешкали у д
â
опо
â
ерхо
â
их хоромах ç
багат
ü
ма приміщеннями. 100
Про що і про кого розповідає історія
У кня
ç
і
â
с
ü
ких палацах, боярс
ü
ких хоромах ç
а
â
жди було га
-
мірно. Тут ÷
ату
â
али дружинники, метушилися слуги, юрмилася ÷
еляд
ü
. З
â
ідси â
ідда
â
али нака
ç
и, тут судили й уряду
â
али, сюди çâ
о
ç
или данину. У просторих â
еликих ç
алах, де ç
биралися дру
-
жинники кня
ç
я, ÷
асто â
ідбу
â
алися бенкети.
1. Роздивіться фотографії макетів-реконструкцій, знайдіть на них елементи міської забудови, про які йдеться в тексті. 2. Сформулюйте за змістом тексту 3
–
5 запитань, по черзі дайте відповіді на них.
На основі тексту та ілюстрацій намалюйте вулицю давнього Києва, прокоментуйте зображене. За уривком із джерела й поданими нижче запитаннями складіть роз
-
повідь про бенкет, свідком якого став мандрівник-чужинець.
«При обіді стояло багато посуду золотого й срібного, великі срібні, вкриті по-
золотою чаші, кубки й чарки. Було багато різних страв: тетереви, гуси, лебеді, журавлі, рябці, голуби, кури, зайці, оленина, вепровина, телятина, воловина, всякі напої: вино, мед чистий і варений з перцем, квас. Бенкетували до пізньої ночі, з гуслями й дудками, була велика забава з приятелями й сміхунами, танці, співи. Багато кухарів трудилося, обливаючися потом, слуги бігали, носячи тарілки, інші обережно махали віялами для прохолоди, інші тримали срібні умивальниці, інші – посуд з гарячою водою...» Яке враження справила на вас розповідь про бенкет? Що дізналися про наїдки тих часів? Як відбувалося свято? Хто, на вашу думку, міг дозволити собі таке святкування?
Роздивіться ілюстрації, візьміть участь в обговоренні відповідей на запитання в загальному колі.
101
§ 13. Хліб насущний, або Повсякденне життя за часів Київської Русі
Роздивіться зображення-реконструкції давнього міста й села. Які особ
-
ливості забудови привертають увагу? Що відрізняє село від міста? Як ці від-
мінності відбито в значенні слів? Який будівельний матеріал використовували за тих часів у будівництві? Як за давніх часів жили селяни? Біл
ü
шіст
ü
того
÷
асного населення Русі мешкала â
неукріпле
-
них поселеннях, які на
ç
и
â
али так, як і с
ü
огодні, – селами. У да
â
н
ü
ому селі було пі
â
тора-д
â
а десятки жител, споруджених ç
дере
â
а. Житла руси
÷
і ç
аглиблю
â
али â
ç
емлю на 30
–
80 см, іноді й біл
ü
ше, тому їх на
ç
и
â
ают
ü
напі
âç
емлянками. У таких спорудах було ç
атишно, â
они ш
â
идше нагрі
â
алися й до
â
ше тримали âç
имку тепло, а â
літку – ç
берігали прохолоду. У хаті â
кутку була пі
÷
ç
глини або каменю, яку топили «по-
÷
орному», тобто так, що дим â
иходи
â
крі
çü
д
â
ері ÷
и не
â
елике â
ікно, ÷
и просто крі
çü
солом’яний дах. Селяни â
ирощу
â
али я
÷
мін
ü
, о
â
ес, ç
годом жито та пшеницю. З городини ç
нали ріпу, капусту, ред
ü
ку, огірки, буряк, морк
-
â
у, горох, цибулю й ÷
асник. У садках росли â
ишні, сли
â
и, яблуні. З т
â
арин ро
çâ
одили â
елику рогату худобу, кі
ç
, о
â
ец
ü
, с
â
иней. Помі
÷
никами â
господарст
â
ах були â
оли та коні. Жи
-
â
у
÷
и поміж лісі
â
, у краю рі
÷
ок та о
ç
ер, руси
÷
і не нехту
â
али тися
÷
олітнім мисли
â
с
ü
ким і рибал
ü
с
ü
ким дос
â
ідом. Знали бортницт
â
о. Полю
â
ання та бортницт
â
о да
â
ало ç
могу отриму
â
а
-
ти не лише додатко
â
і хар
÷
і, а й хутро, мед і â
іск – ÷
и не най
-
цінніші то
â
ари, які руси
÷
і ç
бу
â
али сусіднім народам. Доберіть кілька іменників, прикметників, дієслів, які б розкривали зміст прочитаного.
102
Про що і про кого розповідає історія
Яким було вбрання за часів Київської Русі? Святковий князівський одяг. Городянки у святковому вбранні. Рекон­
струкція З. Васіної.
Заможні міщани – бояри та дружинники – носили дороге â
брання, пошите і
ç
ç
аморс
ü
ких тканин, хутра й шкіри, о
ç
доб
-
лене кошто
â
ностями. За â
ерхній одяг і ÷
оло
â
ікі
â
, і жінок пра
â
и
â
плащ. Плащі накидали на пле
÷
і й ç
астібали на пра
â
ому пле
÷
і ç
астібкою-фібулою. Найбагатшими й найро
ç
кішніше о
ç
добле
-
ними, çâ
и
÷
айно, були кня
ç
і
â
с
ü
кі плащі. Їх шили ç
дорогих кол
ü
оро
â
их â
о
â
няних тканин. Краї таких плащі
â
обши
â
али ç
олототканими стрі
÷
ками, смугами ç
дорогого хутра, а поли
– ç
олотою â
иши
â
кою, наши
â
ними орнаменто
â
аними бляшками і
ç
ç
олота та срібла. Кня
ç
і
â
с
ü
кий костюм склада
â
ся, окрім плаща, ç
до
â
гої â
ерх
-
н
ü
ої соро
÷
ки ç
дорогих тканин, штані
â
та ÷
обіт ç
гарно â
и
÷
ине
-
ної та фарбо
â
аної (
ç
дебіл
ü
шого â
÷
ер
â
оний ÷
и ç
елений колір) шкіри. Допо
â
ню
â
ала â
брання шапка ç
хутряною опушкою, діадема та барма – комір-наплі
÷
ник ç
кошто
â
ностей. Обо
â
’я
ç
ко
â
им елементом да
â
н
ü
орус
ü
ких костюмі
â
була со
-
ро
÷
ка. У соро
÷
ки â
дягалися і селяни, і кня
ç
і. Княгині, боярині та багаті городянки по
â
ерх соро
÷
ок носили також до
â
гий â
ерхній одяг тунікоподібного крою ç
ширшими, ніж у соро
-
÷
ок, рука
â
ами. Жіно
÷
е â
брання допо
â
ню
â
али пояси. Заможні жінки любили прикраси – ç
олоті й срібні ланцюжки, намиста, сережки.
103
§ 13. Хліб насущний, або Повсякденне життя за часів Київської Русі
Теплим â
ерхнім одягом, який носили і ÷
оло
â
іки, і жінки, були кожух і с
â
ита. Кня
ç
і, бояри, багаті дружинники та купці ходили â
кожухах ç
білки, горностая, куниці, а міс
ü
кий про
-
столюд та селяни – ç
â
едмедя, о
â÷
ини та ко
ç
я
÷
их шкур.
1. Прочитайте текст за абзацами. Знайдіть на художніх реконструкці-
ях елементи вбрання наших предків. Які нові для вас слова вжито в тексті? 2. Поміркуйте, якими історичними джерелами користуються історики та художники для реконструкції одягу мешканців Київської Русі. Які елементи тогочасного вбрання використовують і в сучасному одязі? 1
–
2. Розкажіть про життя в місті та селі за планом:
1. Як виникали міста? Що характерне для їхньої забудови?
2. Хто мешкав у містах? Якими були заняття його мешканців?
3. Чим село відрізнялося від міста? Як жё12890или селяни?
3. Накресліть лінію часу, позначте на ній відповідні дати та розв’яжіть хронологічну задачу.
У 1955 р. під час археологічних розкопок у Києві на вулиці Володимирській було виявлено житло 13 ст., у якому біля печі зберігався глечик із золотими кол-
тами, браслетами та каблучками. Скільки століть пролежали прикраси в схован-
ці? Скільки років минуло відтоді, як їх було знайдено?
4. Який одяг мали мешканці міст та сіл за часів Київської Русі?
Чи цікавою була для вас розповідь про буденне життя мешканців міст і сіл Київської Русі? Про що хотіли б довідатися докладніше? Що вра-
зило найбільше?
Змайструйте паперову ляльку та намалюйте для неї жіночий та чоло-
вічий костюм княжих часів.
Прочитайте текст, обміркуйте відповіді на запитання.
У містах мешкали ремісники рі
ç
них спеціал
ü
ностей – гон
÷
арі, кожум’яки, ко
â
алі, ç
броярі, теслярі, так çâ
ані огородники (буді
â
ел
ü
ники оборонних â
алі
â
), каменотеси, склороби, які â
игото
â
ляли рі
ç
номанітні â
ироби ç
і скла та смал
ü
ту для мо
ç
аїки, ю
â
еліри – «ко
â
алі по ç
лату, срі
-
блу й міді». За підрахунками â÷
ених, мешканці Киї
â
с
ü
кої Русі ç
нали бли
çü
ко 70
ремесел. Над
çâ
и
÷
айного поширення набуло металообробне ремесло. У
рус
ü
ких ç
емлях ко
â
алі â
игото
â
ляли і
ç
ç
алі
ç
а 150 рі
ç
них â
иробі
â – ç
на
-
ряддя праці, ремісни
÷
і інструменти, ç
брою, предмети хатн
ü
ого на
÷
иння. Майстри ко
â
ал
ü
с
ü
кої спра
â
и досконало â
олоділи такими способами ç
алі
-
ç
ообробки, як ку
â
ання, çâ
арю
â
ання, обто
÷
у
â
ання, поліру
â
ання тощо.
Одним ç
найпошир
еніших â
иді
â
металообробного ремесла було худож
нє лит
â
о. Да
â
н
ü
орус
ü
кі майстри â
ідли
â
али бе
ç
лі
÷
предметі
â
– â
ід 104
Про що і про кого розповідає історія
малесен
ü
ких ґуд
ç
икі
â
до церко
â
них д
çâ
оні
â
. Вироби нерідко о
ç
доблю
â
али інкрустацією ç
олотом і сріблом. Це о
ç
доблення робилося так: у ро
ç
пе
÷
е
-
ному ç
алі
ç
і ç
убил
ü
цями на
â
одили рисунок, після ÷
ого â
н
ü
ого ç
аби
â
али ç
олотий або срібний дріт. З-поміж прикрас найпопулярнішими були браслети, колти, персні.
По
â
ажною спра
â
ою було й гон
÷
арст
â
о. Місце
â
і гон
÷
арі â
иробляли ç
глини бе
ç
лі
÷
ре
÷
ей, у тому ÷
ислі дитя
÷
і ç
аба
â
ки. А â
ід 10
–
11 ст. на
-
â÷
илися â
игото
â
ляти кераміку, â
криту поли
â
ою. Крім на
çâ
аних, ро
çâ
и
-
â
алися й інші ремесла: обробка кістки, дере
â
а й каменю, â
игото
â
лення цегли й â
апна, кра
â
ецт
â
о, ше
â
ст
â
о, â
и
÷
инка шкур, ткацт
â
о тощо.
1
2
1. Золоті прикраси – вироби майстрів Русі 12
–
13 ст. Ливарні форми для виготовлення колтів. 2. Меч 11 ст. з околиць Києва з написом «Коваль Людота». 1. Прочитайте напис на мечі. Про що свідчать подібні пам’ятки? 2.
Роз
-
дивіться ливарну форму для виготовлення колтів. Поясніть, як виготовляли ці
прикраси. Прочитайте українську народну казку «Кирило Кожум’яка». Які історичні відомості, викладені в тексті уроку, засвідчує це фольклорне джерело? Як ви думаєте, коли було створено казку? 105
§ 14. Відома та чута в усіх кінцях землі, або Найвизначніші події Київської Русі
§14. ВІДОМА ТА ЧУТА В УСІХ КІНЦЯХ ЗЕМЛІ, або
НАЙ
Â
ИЗНАЧНІШІ ПОДІЇ КИЇ
ÂÑ
ЬКОЇ РУ
Ñ
І На уроці навчитеся
1. Розповідати, використовуючи писемні історичні джерела, про най-
важливіші події та найвідоміших князів Київської Русі. 2. Наводити приклади змін у житті, пов’язаних із запровадженням християнства. 3. Знаходити та показувати на карті землі Русі за перших князів та Володимира Великого. 4. Встановлювати хронологічну послідовність найважливіших подій доби. Роздивіться фотографії. Про що свідчить той факт, що пам’ятник кня
-
зеві Володимиру збудували 1853 року – через 865 років після події, якою князь уславив своє ім’я? Чому цей пам’ятник майже без змін збережений до сьогодні? Що вказує на те, що Володимир хрестив Русь? Які свідчення на знімку дають підстави зробити висновок, що пам’ятнику більше 150 років? Візантія
– могутн
я того
÷
асна держа
â
а ç
і столицею Константинополем (руси
÷
і на
ç
и
â
али те місто Царгоро
-
дом), ç
емлі якої ро
ç
просторилися âç
до
â
ж пі
â
денного у
ç
бережжя Чорного моря. Рус
ü
та Ві
ç
антія мали да
â
ні çâ
’я
ç
ки, передусім торго
â
ел
ü
ні. Саме ç
Ві
ç
антії на нашу ç
емлю прийшло християнство.
Християнство
– віра в три
­
єдиного Бога – Бога
­
Отця, його Сина – Ісуса Христа та Святого Духа.
106
Про що і про кого розповідає історія
Які відомості зберегли писемні джерела про перших князів Київської Русі?
Кіл
ü
ка століт
ü
після ç
асну
â
ання Киє
â
а â
н
ü
ому та прилеглих ç
емлях пра
â
или кня
ç
і – нащадки Кия. Про ті найда
â
ніші â
історії Киї
â
с
ü
кого кня
ç
і
â
-
ст
â
а ÷
аси майже не ç
береглося писем
-
них с
â
ід
÷
ен
ü
. 882 року â
ладу â
Киє
â
і ç
ахопи
â
кня
çü
Олег
. Він прибу
â
ç
пі
â
но
-
÷
і, ç
Но
â
города, і
ç
собою при
â
і
ç
мало
-
літн
ü
ого Ігоря
ç
кня
ç
і
â
с
ü
кого роду Рю-
риковичів
. Від його імені Олег пра
â
и
â
тридцят
ü
рокі
â
. Не маю
÷
и досто
â
ірної інформації про його діял
ü
ніст
ü
, хіба що â
ідомості про д
â
а â
далих â
оєнних походи проти Ві
ç
антії, літописец
ü
ç
бе
-
ріг для нащадкі
â
легенду про ç
агадко
â
у смерт
ü
Олега, яку на
â
іщу
â
али йому ÷
а
-
рі
â
ники-
â
орожбити: померти хоробрий полко
â
одец
ü
ма
â
÷
ере
ç
с
â
ого коня. По
-
÷
у
â
ши пророцт
â
о, Олег â
ідмо
â
и
â
ся â
ід â
оєнних поході
â
, а с
â
ого â
ірного коня нака
ç
а
â
дбайли
â
о догляда
-
ти, аж поки той не помре. За кіл
ü
ка рокі
â
Олего
â
і по
â
ідомили, що кін
ü
його мерт
â
ий. Кня
çü
â
иріши
â
поди
â
итися на кінс
ü
кі кістки. І
ç
÷
ерепа â
ипо
âç
ла ç
мія та â
кусила Олега. Той укус кошту
â
а
â
кня
ç
е
â
і життя й ç
акріпи
â
ç
а ним імення Віщий.
Після Олего
â
ої смерті â
912 р. по
â
но
â
ладним киї
â
с
ü
ким кня
ç
ем ста
â
Ігор. Відтоді â
Киє
â
і пра
â
и
â
кня
ç
і
â
с
ü
кий рід Рю
-
рико
â
и
÷
і
â
. Наступниками Ігоря на â
еликокня
ç
і
â
с
ü
кому столі були його дружина Ольга й син Святослав.
Назвіть князів, про яких ідеться в тексті. Про кожного складіть ре
-
чення.
Прочитайте уривок з літопису й дайте відповіді на запитання.
«І прибули Олег та Ігор до гір киї
â
с
ü
ких, і до
â
іда
â
ся Олег, що тут Аскол
ü
д і Дір уд
â
ох княжат
ü
. І схо
â
а
â
â
ін â
ої
â
у ÷
о
â
нах, а інших по
ç
аду ç
оста
â
и
â
, і сам прийшо
â
на берег Дніпра, несу
÷
и Ігоря малого… І посла
â
â
ін посла до Аскол
ü
да й Діра... Аскол
ü
д же й Дір прийшли. І â
иско
÷
или Похід Олега на Царго
­
род. Сторінка з літо­
пису. 107
§ 14. Відома та чута в усіх кінцях землі, або Найвизначніші події Київської Русі
â
сі інші â
ої ç
÷
о
â
ні
â
, і мо
â
и
â
Олег Аскол
ü
до
â
і й Діро
â
і: “Ви оба не є ні кня
ç
і, ні роду княжого. А я єсм
ü
роду княжого. – І тут â
инесли Ігоря. – А се – син Рюрикі
â
”. І â
били â
они Аскол
ü
да й Діра... І сі
â
Олег, кня
ç
ю
-
ю
÷
и, â
Киє
â
і, і мо
â
и
â
Олег: “Хай буде се мати городам рус
ü
ким”».
Які свідчення літописця, на вашу думку, мають легендарний характер. Що можна вважати справжнім історичним фактом? Як відбулося утвердження династії Рюриковичів на київському столі?
Роздивіться сторінку з літопису про похід Олега на столицю Візантії 907 року. До яких хитрощів удався Олег, з’ясувавши, що візантійці на-
тягли по морю ланцюг і перекрили затоку й гавань Константинополя?
Що розповідають джерела про княгиню Ольгу?
Княгиня Ол
ü
га – єдина жінка, якій â
ипало тримати держа
â
не кермо ç
а тися
÷
олітню історію держа
â
и на наших теренах. Вона по
÷
ала â
олода
-
рю
â
ати â
Киє
â
і 945 року.
Щоб устано
â
ити мирні âç
аємини ç
Ві
ç
антією, княгиня Ол
ü
га ç
дійснила подорож до Царгоро-
да – столиці Ві
ç
антійс
ü
кої імперії. На думку іс
-
торикі
â
, сталося це 957 р. Встано
â
или цю дату на підста
â
і с
â
ід
÷
ен
ü
â
і
ç
антійс
ü
кого імператора, у
÷
асника події, Константина Багрянород
-
ного, який ç
ал
иши
â
спогади про д
â
а ім
-
ператорс
ü
ких прийоми рус
ü
кої княгині, â
ка
ç
ую
÷
и не лише дати кожного, а й дні тижня, на які ті â
ипали. Отож, улітку 957 р. Ол
ü
га â
ирушила до Ві
ç
антії. Посол
ü-
ст
â
о княгині було â
ел
ü
ми предста
â
ниц
ü
-
ким: складалося ç
і 100 найшано
â
аніших осіб. Ра
ç
ом і
ç
прислугою та â
оїнами по
-
÷
ет
Ол
ü
ги стано
â
и
â
майже пі
â
тори тися
÷
і осіб. При
÷
ини â
і
ç
иту літописец
ü
уба
÷
а
â
у прагненні Ол
ü
ги охреститися. У літописі ро
ç
по
â
ідалося, що, прибу
â
ши до Констан
-
тинополя, княгиня стала християнкою і що її хресним бат
ü
ком бу
â
сам імператор. Щопра
â
да, біл
ü
шіст
ü
су
÷
асних у
÷
ених-історикі
â
у
â
ажає, що Ол
ü
га â
ирушил
а до Константинополя â
же охрещеною. Цим і Пам’ятник княгині Ользі в Києві.
Імператор –
володар великої могутньої держави, створеної на землях багатьох народів.
108
Про що і про кого розповідає історія
пояснюєт
ü
ся то
й пишний прийом, який â
лашту
â
а
â
для неї ім
-
ператор. Для літописця княгиня була «перед
â
існицею християнс
ü
кій ç
емлі, як â
ранішня ç
оря перед сонцем і ç
ірниця перед с
â
ітом», адже спра
â
у ç
апро
â
адження християнст
â
а як держа
â
ної ре
-
лігії ç
дійсни
â
її онук – кня
çü
Володимир С
â
ятосла
â
о
â
и
÷
. Ол
ü
-
га
– одна ç
найшано
â
ніших у пра
â
осла
â
ному християнст
â
і с
â
ятих.
Складіть план тексту у формі запитань та перекажіть текст один одному.
Прочитайте текст, роздивіться ілюстрації та дайте відповіді на за
-
питання. Під ÷
ас ç
устрі
÷
і С
â
ятосла
â
а та â
і
ç
антійс
ü
кого імператора â
971 р. хроніст ç
аноту
â
а
â
поба
÷
ене й описа
â
ç
о
â
нішніст
ü
рус
ü
ко
го кня
ç
я: «Був Святослав помірним на зріст, не дуже низький і не дуже високий, з кошлатими бровами та світло
­
синіми очима, кирпатий, безбородий, з густим, надмірно довгим волос
сям над верхньою губою (вусами). Голова в нього була зовсім гола, але з одного її боку звисало пасмо волосся – ознака знат
ності роду. Міцна потилиця, широкі груди та всі інші частини тіла цілком пропорційні. Виглядав він доволі суворим і диким. Одне вухо його прикрашала золота сережка, оздоблена золотим карбун­
кулом та двома перлинами. Одяг на ньому був білий і вирізнявся лише чистотою». 1. Князь Святослав. Малюнок
­
реконст
рук­
ція.
2. Сторінка літопису, на якій переповідають­
ся події походу Свято­
слава на Візантію. На малюнках: рада імпе­
ратора, посли дарують Святославу меч, вій­
сько Святослава та вручення данини візан­
тійцями.
1
2
Наш літописец
ü
також ç
алиши
â
с
â
ід
÷
ення про С
â
ятосла
â
а: «Сам був хоробрий і легкий. Ходячи, яко пардус, багато воєн він чинив. Возів же 110
Про що і про кого розповідає історія
за собою він не возив, ні казана не брав, ні м’яса не варив, але, потонку нарізавши конину, або звірину, або воловину і на вуглях спікши, це він їв. Такими ж і всі інші вої його були. І посилав він до інших земель послів, кажучи: “Хочу на вас іти”».
Яким є ставлення літописця та візантійського хроніста до князя? Чому так думаєте? Про які риси вдачі Святослава свідчать джерела? Підтвердіть відповідь уривками з тексту. Порівняйте описи хроніста з мальованим портретом Святослава: чи правильно художник утілив відомості з джерел?
Чому князя Â
олодимира Ñ
вятославовича називають Â
еликим?
Син С
â
ятосла
â
а – князь Володимир
посі
â
â
еликокня
ç
і
â
с
ü
кий стіл 980 р. і пра
â
и
â
дер
-
жа
â
ою â
продо
â
ж 35 рокі
â
. Кня
çü
, перший ç
-поміж рус
ü
ких пра
â
ителі
â
, бу
â
оспі
â
аний у народнопоети
÷
них т
â
орах не як кня
çü
-
â
оїн, а як мудрий â
олодар, ç
а пра
â
ління якого â
ідбу
â
ают
ü
ся â
ажли
â
і події. До наших дні
â
ç
береглися да
â
ні билини, у яких Володи
мир, на
çâ
аний Красним Соне
÷
ком, ç
ображений як покро
â
ител
ü
мужніх богатирі
â
-руси
÷
і
â
Іллі Муромця та Добрині Микити
÷
а.
Найбіл
ü
шою, бе
ç
перебіл
ü
шення доленос
-
ною, спра
â
ою Володимира стало ç
апро
â
аджен
-
ня 988 р. єдиної, спіл
ü
ної для â
сієї держа
â
и релігії – християн
-
ст
â
а. Впро
â
адження християнст
â
а літописец
ü
по
â
’я
ç
а
â
ç
походом Володимира на грец
ü
ке місто Херсонес (Корсун
ü
) у Криму, що належало тоді до â
і
ç
антійс
ü
ких â
олодін
ü
. Змуси
â
ши мешканці
â
міста â
ід
÷
инити браму, Володимир çâ
ерну
â
ся до â
олодарі
â
Ві
ç
ан
-
тії ç
â
имогою â
іддати йому ç
а дружину їхню сестру. Охрести
â
-
шис
ü
у Херсонесі та одружи
â
шис
ü
і
ç
Анною – так çâ
али â
і
ç
ан
-
тійс
ü
ку принцесу, Володимир по
â
ерну
â
ся до Киє
â
а й по
÷
а
â
ужи
â
ати ç
аході
â
для хрещення киян, що ç
апо
÷
атку
â
ало спра
â
у прилу
÷
ення до християнст
â
а â
сієї країни. Згодом нащад
ки ста
-
ли на
ç
и
â
ати Володимира Велик
им та â
шано
â
у
â
ати як С
â
ятого. 1.
Виберіть з тексту по 8
–
10 слів – іменників, прикметників, дієслів, доречних у розповіді про Володимира Великого. 2. Які історичні дже-
рела використав художник для реконструкції портрета?
Князь Володимир Святославович. Уяв
ний портрет.
Пардус
– леопард, барс.
111
§ 14. Відома та чута в усіх кінцях землі, або Найвизначніші події Київської Русі
Прочитайте розповідь з літопису про хрещення киян. Які слова в літо-
писному переказі вказують на рішучість намірів Володимира впрова-
дити християнство як державну релігію? Чому впровадження христи-
янства сприяло зміцненню держави? «…Володимир послав посланців своїх по всьому городу, говорячи: “Якщо не з’явиться хто завтра на ріці – багатий, чи убогий, чи ста­
рець, чи раб, – то мені той противником буде”. І, це почувши, люди з радістю йшли, радуючись, і говорили: “Якби се не добре було, князь і бояри усього б не прийняли”. А назавтра вийшов Володимир із свяще­
никами цесарициними і корсунськими на Дніпро. І зійшлося людей без ліку, і влізли вони у воду, і стояли – ті до шиї, а другі – до грудей. Діти ж не відходили од берега, а інші немовлят держали. Дорослі ж бродили у воді, а священики, стоячи, молитви творили…»
1–2. Про які події за доби Київської Русі ви дізналися? Стисло роз
ка
жіть про одну з них. Розташуйте події в хронологічній по
-
слідовності.
3. Скориставшись картою на сторінці 101, дайте відповіді: 1.
З якими держа
вами межувала Київська Русь на заході та півдні? 2. Які князі ходили походами на землі Візантії? 3. Якою річкою руські дружини ходили до Візан-
тії? 4. Які східнослов’янські племінні союзи належали до складу Київської Русі за часів Олега? 4. Виберіть речення, у яких ідеться про Володимира Великого, та складіть розповідь про нього. 1. Був першим представником князівської династії Рюриковичів. 2. Уклав першу угоду з Візантією.
3. Карбував перші монети Русі – златники та срібляники. 4. За князівський знак мав тризуб. 5. Запровадив християнство як державну релігію.
6. Їздив до столиці Візантії, де зустрівся з імператором.
7. Великий князь київський, який правив наприкінці 10 – на початку 11 ст.
Що найбільше вразило з розповідей про перших князів? Про кого хоті
-
ли б дізнатися більше? Чи гідний, на вашу думку, князь Володимир шанобливого ставлення сучасних українців? Чому? Про кого з князів варто зняти художній фільм? Які події в ньому слід висвітлити? Що вас най-
більше зацікавило в матеріалах уроку? Прочитайте текст та роздивіться ілюстрації. Обміркуйте відпо-
віді на запитання.
112
Про що і про кого розповідає історія
Яким став Київ за Â
олодимира Â
еликого?
За ÷
асі
â
кня
ç
я Володимира на
â
коло централ
ü
ної ÷
астини Киє
â
а було споруджено міцні укріплення. З
â
оди
â
ся й но
â
ий дитинец
ü
– «місто Во
-
лодимира» ç
тр
ü
ома â
’ї
ç
ними брамами, до яких прилягали â
исокі обо
-
ронні â
али. Водно
÷
ас ç
і спорудженням укріплен
ü
«міста Володимира» на його території ро
ç
горнулося й â
елике міс
ü
ке буді
â
ницт
â
о. Най
â
и
ç
на
-
÷
нішою спорудою Киє
â
а 10 ст. стала церк
â
а Богородиці – Десятинна. Поряд і
ç
церк
â
ою ро
ç
ташо
â
у
â
алися ро
ç
кішні кня
ç
і
â
с
ü
кі палаци – саме тут Володимир спра
â
ля
â
гу
÷
ні бенкети, пам’ят
ü
про які й досі жи
â
е â
билинах. На дитинці мешкали й най
â
пли
â
о
â
іші киї
â
с
ü
кі можно
â
ладці. «Місто Володимира» мало кіл
ü
ка â
улиц
ü
, які пролягали â
ід â
оріт до централ
ü
ної площі – Бабиного торжка. Та хо
÷
як ç
ріс дитинец
ü
ç
а ÷
асі
â
Володимира, â
ін усе ж таки бу
â
лише ÷
астиною Киє
â
а – нехай і цен
-
трал
ü
ною, проте аж ніяк не най
ç
аселенішою. По-спра
â
жн
ü
ому â
иру
â
ало життя на киї
â
с
ü
кому Подолі. Велику ÷
астину Подолу ç
аймало киї
â
с
ü
ке торго
â
ище, де сходилися гості, тобто купці ç
рі
ç
них куто
÷
кі
â
с
â
іту. Саме на Подолі ш
â
арту
â
алися їхні кораблі, бо тут ро
ç
ташо
â
у
â
алася ки
-
ї
â
с
ü
ка га
â
ан
ü
. Ще до 70-х рокі
â
минулого століття історики ç
нали небагато про те, який â
игляд ма
â
киї
â
с
ü
кий Поділ ç
а ÷
асі
â
кня
ç
і
â
Володимира Великого та Яросла
â
а Мудрого. Дослідження на Подолі ро
ç
по
÷
алися, коли там стали буду
â
ати метро. У котло
â
ані метробуду на Контракто
â
ій площі â
літку 1972 р. â
ия
â
или ç
алишки садиби. Згодом у
÷
еним пощастило ро
ç
копати ç
рубні буді
â
лі 9
–
12 ст., що с
â
ід
÷
ило про â
елелюдніст
ü
цієї ÷
астини Киє
â
а.
Дитинець князя Володимира з краєвидом Подолу. Фрагмент ма­
кета давнього Києва 10
–
13 ст. Реконструкція Д. Мазюкевич.
Уважно роздивіться макет «міста Володимира», знайдіть на ньому спо-
руди, про які йдеться в тексті.
113
§ 15. І слава, і воля, або Українське козацтво в битвах і походах
Оберіть одну зі споруд «міста Володимира», розкажіть про неї, вказуючи, у якій частині дитинця вона розташована, коли й навіщо була збудована, яке мала значення в житті тогочасної столиці, чи збереглася до сьогодні. За по-
треби скористайтеся додатковими джерелами інформації.
§15. І СЛАВА, І ВОЛЯ, або
УКРАЇН
Ñ
ЬКЕ КОЗАЦТ
Â
О Â
БИТ
Â
АХ І ПОХОДАХ
На уроці навчитеся
1. Складати розповідь про життя козаків на Запорізькій Січі. 2.
Роз
-
повідати про гетьмана Богдана Хмельницького. 3. Пояснювати, чому Національно-визвольну війну середини 17 ст. визначають як одну з найвизначніших подій нашої історії. 4. Показувати на карті події Національно-визвольної війни. Роздивіться фотографію. Чому, на вашу думку, художник присвятив картину козацькій добі? Що треба знати, щоб створити таку картину? Звідки художник міг про це дізнатися? Що ви вже знаєте про козаків та
козацьку добу?
Микола Самокиш за роботою над картиною «Бій Макси­
ма Кривоноса з Яремою Вишневецьким». 1934 р.
Хто такі козаки?
114
Про що і про кого розповідає історія
Перші â
ідомості про українс
ü
ких ко
ç
акі
â
у писемних джере
-
лах датуют
ü
1489
роком. На â
іл
ü
них степо
â
их ç
емлях Пі
â
ден
-
ної України â
они ç
акладали с
â
ої господарст
â
а – ç
имі
â
ники. Особли
â
о при
â
аблю
â
али ко
ç
акі
â
багаті на рибу й ди
÷
ину, а до того ж родю
÷
і ç
емлі ç
а Дніпро
â
ими порогами. Власне, тому українс
ü
ких ко
ç
акі
â
на
ç
и
â
али запорізькими, або запорожцями.
Життя â
степу було спо
â
нене небе
ç
пек. Захищаю
÷
ис
ü
, ко
ç
аки буду
â
али ç
емляні укріплення та укріплення і
ç
сі
÷
ених дере
â
’я
-
них колод – сі
÷
і. Попер
â
ах не
â
еликі сі
÷
і існу
â
али, напе
â
но, â
багат
ü
ох місцях, і лише ç
годом ут
â
орилас
ü
одна голо
â
на Запо-
різька Січ
­
фортеця
. Місце ро
ç
ташу
â
ання голо
â
ної Сі
÷
і ç
міню
-
â
алося. Ви â
же ç
наєте про те, хто, коли й де споруди
â
першу Запорі
çü
ку Сі
÷
. Погортайте сторінки підру
÷
ника й ç
найдіт
ü
ім’я дія
÷
а, ç
яким по
â
’я
ç
ана ця подія.
На Сі
÷
і постійно перебу
â
ала ко
ç
ац
ü
ка ç
алога, біл
ü
шіст
ü
же ç
апорожці
â
мешкали â
ç
имі
â
никах, а на Сі
÷
приходили ç
а â
ід
по
-
â
ідним сигналом. Адже саме і
ç
Сі
÷
і ко
ç
аки â
ирушали â
похід. Сі
÷
була також місцем, де ç
апорожці обго
â
орю
â
али най
â
аж
-
ли
â
іші питання с
â
ого життя. Такі ç
ібрання на
ç
и
â
али радами (
â
ід сло
â
а радитися, обговорювати
). Ко
ç
ац
ü
кій раді належала â
ся â
лада. Пра
â
о голосу на ній ма
â
кожен ко
ç
ак. Такий спосіб улашту
â
ання життя громади на
ç
и
â
ают
ü
республікою
. Ос
ü
÷
ому Запорі
çü
ку Сі
÷
у
÷
ені â
и
ç
на
÷
ают
ü
як ко
ç
ац
ü
ку республіку. Ко
-
ç
ац
ü
ка рада â
иносила ух
â
али про â
ійну та мир, â
ійс
ü
ко
â
і похо
-
ди, приймала ÷
ужо
ç
емних посланці
â
або â
ідпра
â
ляла ко
ç
акі
â
до інших держа
â
, карала â
инних тощо. На раді ко
ç
аки обира
-
ли собі кермани
÷
і
â
– козацьку старшину
: кошо
â
ого отамана, суддю, писаря, оса
â
ула, обо
ç
ного. За
çâ
и
÷
ай рада ç
биралася кіл
ü
ка ра
ç
і
â
на рік. 1. Позначте в тексті те, що вже знали, літерою «в», нове – «н». 2. За-
питайте один в одного про нові слова, які вжито в тексті. За підручни-
ком витлумачте їх. 3. Як ви зрозуміли: козаками народжувалися чи ставали?
Роздивіться ілюстрацію на сторінці 107, обміркуйте відповіді на пода
-
ні
нижче запитання й повідомте їх класу. 1.
Чому Запорізьку Січ називають козацькою республікою? 2. Що, на вашу думку, зображено на картині-діорамі з Музею історії запорізького козацтва? 3. Якими словами, по-вашому, запорізький отаман звертався до козацького товариства? Про що він міг говорити?
115
§ 15. І слава, і воля, або Українське козацтво в битвах і походах
Чому в середині 17 ст. розгорілася Національно-виз
воль
-
на війна? Хто її очолив? Від 1569 р. майже â
сі українс
ü
кі ç
емлі опинилися під â
ла
-
дою Пол
ü
щі. Загарто
â
ане â
бит
â
ах ко
ç
ацт
â
о, ç
бройна допомога якого не ра
ç
ста
â
ала â
пригоді пол
ü
с
ü
кому королю, споді
â
алося на поступки ç
боку â
лади. Корол
ü
же прагну
â
контролю
â
ати ко
ç
ацт
â
о, тому â
да
â
а
â
ся до ç
аході
â
, щоб обмежити його пра
â
а. Утиски церко
â
ного життя, судо
÷
инст
â
а, ос
â
іти, мо
â
и â
ід
÷
у
â
ало â
се українс
ü
ке населення. Це не могло не ç
умо
â
ити обурення й протести. У 30-х роках 17 ст. одне ç
а одним спалаху
â
али протипол
ü
с
ü
кі по
â
стання ко
ç
акі
â
. Не
çâ
ажаю
÷
и на ро
ç
мах і підтримку насе
-
лення, ті â
иступи не досягли мети: українці й надалі лишалися на â
ласній ç
емлі бе
ç
пра
â
ними. Тому коли 1648 р.
по
÷
алося но
â
е по
â
стання проти пану
â
ання Пол
ü
щі, його підтримали не тіл
ü
ки селяни й міс
ü
ка біднота, а й духі
â
ницт
â
о та ç
аможне міщанст
â
о. По
â
стання ш
â
идко перет
â
орилося на â
сенародну â
ійну, яка три
â
ала десят
ü
рокі
â
. Історики на
ç
и
â
ают
ü
ту â
ійну Націонал
ü
но-
â
и
ç-
â
ол
ü
ною.
О
÷
оли
â
Націонал
ü
но-
â
и
çâ
ол
ü
ну â
ійну Богдан Хмельницький
. Майбутній гет
ü
ман ç
добу
â
добру ос
â
іту: â
олоді
â
українс
ü
кою, пол
ü
с
ü
кою, латин
-
Гетьман
– головний, старший, командувач військ.
116
Про що і про кого розповідає історія
с
ü
кою, турец
ü
кою й татарс
ü
кою мо
â
ами. Уже â
1620 р. би
â
ся проти туркі
â
. Бра
â
у
÷
аст
ü
у ко
ç
ац
ü
ких по
â
станнях 30-х рокі
â
17
ст. Від середини 40-х рокі
â
акти
â
но готу
â
а
â
по
â
стання про
-
ти Пол
ü
щі. Доповнивши речення, стисло передайте зміст прочитаного. У тексті йдеться про…
Прочитайте джерело, роздивіться ілюстрації, обміркуйте відповіді на подані нижче запитання й повідомте їх класу.
На ілюстрац
ії ç
ображено гра
â
юру гдан
-
с
ü
кого майстра Гондіуса. На думку дослід
-
никі
â
, саме цей портрет найбіл
ü
ш пра
â
ди
â
о передає ç
о
â
нішніст
ü
Богдана Хмел
ü
ниц
ü-
кого.
Від тих ÷
асі
â
ç
береглося с
â
ід
÷
ення â
ене
-
ційс
ü
кого дипломата Ал
ü
берто Віміни, який опису
â
а
â
Богдана Хмел
ü
ниц
ü
кого так: «Зрос­
ту він скоріше високого, ніж середнього, ши­
рокої кості й міцної будови. Його мова й спо­
сіб правління показують, що він наділений зрілим судженням і проникливим розумом... У поводженні він м’який і простий, чим ви­
кликає до себе любов вояків, але, з іншого боку, підтримує серед них дисципліну суворими стягненнями...».
Порівняйте словесний портрет та портрет на гравюрі. Які риси вдачі гетьмана Хмельницького, що на них наголошував посол Віміна, втілено в гра
-
вюрі? Скориставшись картою на сторінці 109, дайте відповіді на запитання: 1.
Де відбулися переможні битви українського війська в 1648 р.? 2. Де відбулися інші визначні битви Національно-визвольної війни про
-
тягом
1649–1652 років? 3. Які козацькі полки Гетьманщини розташовувалися на Лівобережній Україні (5–6 полкових міст)? 4.
Які українські землі на 1649
р. лишалися під владою Польщі?
Чому Національно-визвольну війну під проводом Бог-
дана Хмельницького вважають найвизначнішою подією козацької доби? Перша бит
â
а Націонал
ü
но-
â
и
çâ
ол
ü
ної â
ійни сталася â
уро
÷
ищі Жо
â
ті Води. Пол
ü
с
ü
ка армія â
ній ç
а
ç
нала пора
ç
ки. Подал
ü
ші 118
Про що і про кого розповідає історія
переможні Кор
сунс
ü
к
а й Пиля
â
ец
ü
ка бит
â
и ç
акріпили успіх укра
їнс
ü
кого â
ійс
ü
ка: на по
÷
аток листопада 1648 р. â
елика ÷
ас
-
тина українс
ü
ких ç
емел
ü
була â
и
çâ
олена ç
-під пол
ü
с
ü
кої â
лади. На â
и
çâ
олених ç
емлях упро
â
аджу
â
алися ко
ç
ац
ü
кі порядки, що о
ç
на
÷
ало ут
â
ердження Української козацької держави. На-
ç
и
â
алася та держа
â
а Військом Запорізьким
. Най
â
ища â
лада â
ній належала гет
ü
мано
â
і, проте най
â
ажли
â
іші ух
â
али â
иносили на ç
агал
ü
ну â
ійс
ü
ко
â
у раду. Керу
â
ати держа
â
ними спра
â
ами гет
ü
мано
â
і допомагала генеральна старшина
: генерал
ü
ний пи
-
сар, генерал
ü
ний обо
ç
ний, д
â
оє генерал
ü
них оса
â
улі
â
, д
â
оє ге-
нерал
ü
них
судді
â
.
1.
Портрет Богдана Хмельницького. З Іл­
лінської церкви в Суботові. 17
–
18 ст.
У центрі картини – постать Б. Хмель­
ницького. Під нею – схематичне зобра­
ження території України (з річками Дні­
пром, Дністром та Бугом), переділеної на полки, позначені булавами. Під кож­
ною булавою виписано назву полку. 2.
Герб Богдана Хмельниць­
кого зі сторінки літопису Самійла Величка. 1720 р.
1
2
Територія Війс
ü
ка Запорі
çü
кого поділялася на полки й сот
-
ні, якими керу
â
али полко
â
ники й сотники. Центрами полкі
â
і сотен
ü
ста
â
али біл
ü
ші міста або місте
÷
ка. Територія держа
â
и охоплю
â
ала ç
емлі Чернігі
â
щини, Полта
â
щини, Киї
â
щини та Східного Поділля. Столицею ко
ç
ац
ü
кої держа
â
и ç
а ÷
асі
â
Хмел
ü
-
ниц
ü
кого було місто Чигирин.
Ко
ç
ац
ü
ка держа
â
а – Гетьманщина
, ст
â
орена â
ре
ç
ул
ü
таті Націонал
ü
но-
â
и
çâ
ол
ü
ної â
ійни, проісну
â
ала біл
ü
ше 100 рокі
â
. У 1760
–
1780 роках російс
ü
кий царат (тоді Гет
ü
манщина під
-
пала під â
ладу Росії) лік
â
іду
â
а
â
гет
ü
манст
â
о, а ко
ç
ац
ü
кі полки перет
â
ори
â
на полки російс
ü
кої армії. У 1775 р. було ç
нищено й останню Запорі
çü
ку Сі
÷
. Спеціал
ü
ним ука
ç
ом було ç
акріпа
÷
е
-
но â
сіх селян кол
ишн
ü
ої Гет
ü
манщини.
119
§ 15. І слава, і воля, або Українське козацтво в битвах і походах
1. Запропонуйте до опрацьованого пункту іншу назву: таку, яка 1)
передавала б зміст тексту, 2) втілювала б його основну думку, 3)
була б
образною. 2. Складіть план тексту та перекажіть його один одному. Прочитайте джерело, роздивіться ілюстрації, обміркуйте відповіді на подані нижче запитання й повідомте їх класу.
У грудні 1648 р. Б. Хмел
ü
ниц
ü
кий уро
÷
исто â
’їха
â
до Киє
â
а, де, як і скрі
çü
, радо â
італи переможця. Про ці події є ç
гадка су
÷
асника: «Сам патріарх ç
тися
÷
ею â
ершникі
â
â
иїжджа
â
до Б.
Хмел
ü
ниц
ü
кого на
ç
у
-
стрі
÷
і
ç
міста, і тутешній митрополит да
â
йому коло себе місце â
санях ç
пра
â
ого боку. Вес
ü
народ, â
ийшо
â
ши ç
міста, â
іта
â
його. Академія â
італа його промо
â
ами й â
игуками, як Мойсея, спасителя й â
и
çâ
олите
-
ля народу â
ід пол
ü
с
ü
кої не
â
олі, â
ба
÷
аю
÷
и â
імені його добрий ç
нак і на
ç
и
â
аю
÷
и його “Богом даний”. Патріарх нада
â
йому титул найс
â
ітлі
-
шого кня
ç
я. З усіх гармат та іншої ç
брої â
ç
амку і â
місті лунала стрі
-
лянина».
В’їзд гетьмана Богдана Хмельницького до Києва. Картина М. Івасюка.
Як на картині відтворено в’їзд Б. Хмельницького до Києва після пере
-
можних битв 1648
р.? Які суперечності між картиною та джерелом ви по-
мітили? 120
Про що і про кого розповідає історія
1. Чому Запорізьку Січ називають козацькою республікою?
2. Накресліть лінію часу, позначте вказані дати та розв’яжіть хро-
нологічну задачу.
Берестецька битва Національно-визвольної війни відбулася 1651 р. Обчис-
літь, на якій рік війни вона сталася? Скільки минуло років відтоді? 3. Виберіть речення, у яких ідеться про Богдана Хмельницького, та складіть розповідь про нього. 1. Підняв повстання на турецькій галері, оспіване в народній думі. 2. У 1648 р. очолив Національно-визвольну війну.
3. Спорудив на Дніпрі фортецю – першу Запорізьку Січ.
4. Його діяльність протягом першого року війни сприяла утворенню Україн-
ської козацької держави. 5. Був керівником козацької держави – гетьманом, маючи найвищу владу в ній. 6. Будував Кодацьку фортецю, був автором книжки «Опис України».
7. Автор літопису, у якому оповів про найважливіші події з історії Національно-
визвольної війни.
4.
Складіть стислу розповідь про Українську козацьку державу за пла
-
ном:
1.
Унаслідок яких подій стало можливим утворення Української козацької держави?
2. Як називалась Українська козацька держава?
3. Кому належала в ній найвища влада?
4. Як поширювалася влада на місця?
5. Яке місто стало столицею Української козацької держави?
Чому Національно-визвольну війну визначають як одну з найважливі-
ших подій української історії? Які українські міста та містечка бере-
жуть пам’ять про події Національної війни? Чи збереглися сліди тих подій у вашому рідному місті (селі)?
Прочитайте текст та роздивіться ілюстрації. Обміркуйте відпо-
віді на запитання. Ко
ç
аки, обрані радою на посади, отриму
â
али â
ід
ç
наки, що сим
â
олі
-
ç
у
â
али їхню â
ладу. Ці â
ід
ç
наки на
ç
и
â
али клейнодами
. До клейноді
â
належали корог
â
а, бун
÷
ук, була
â
а та пе
÷
атка ç
гербом; ç
годом ç
а клей
-
ноди пра
â
или також перна
÷
і, лита
â
ри, палиці тощо. Була
â
а була сим
-
â
олом гет
ü
манс
ü
кої â
лади. Коли ç
апорожці обирали гет
ü
мана, то â
ру
÷
али йому була
â
у; якщо його скидали, то â
ідбирали й була
â
у. Сим
â
олом â
лади судді була â
ійс
ü
ко
â
а пе
÷
атка, сим
â
олом â
лади â
ійс
ü
ко
â
ого писаря – сріб
-
ний каламар (
÷
орнил
ü
ниця), сим
â
олом â
лади до
â
биша – лита
â
ри. Тіл
ü
ки один клейнод – голо
â
на корог
â
а Сі
÷
і (прапор) – у
â
ажа
â
ся сим
â
олом ус
ü
о
-
го ко
ç
ац
ü
кого â
ійс
ü
ка, а тому не належа
â
комус
ü
одному ç
і старшини. За ÷
асі
â
Націонал
ü
но-
â
и
çâ
ол
ü
ної â
ійни старшина Гет
ü
манщини, â
ідпо
-
â
ідно до сі
÷
о
â
их традицій, теж мала клейноди. Ціка
â
о, що гет
ü
манс
ü
кі клейноди та особисті ре
÷
і Богдана Хмел
ü
ниц
ü
кого ç
берігают
ü
ся â
багат
ü
ох
121
§ 15. І слава, і воля, або Українське козацтво в битвах і походах
1.
Корогва
­
прапор. 2. Пернач. 3. Булава. 4. Бунчук. 5. Литавра.
1
2
3
4
5
му
ç
еях рі
ç
них країн Є
â
ропи. Так, була
â
а українс
ü
кого гет
ü
мана ç
бе
-
рігаєт
ü
ся у Варша
â
і, прапор – у ш
â
едс
ü
кій столиці, місті Стокгол
ü
мі. У пол
ü
с
ü
ких му
ç
еях є й такі експонати, як шабля, нагай, кухол
ü
Бог
-
дана Хмел
ü
ниц
ü
кого. В одному ç
російс
ü
ких му
ç
еї
â
ç
берігаєт
ü
ся â
одо
-
с
â
ятна ÷
аша гет
ü
мана Хмел
ü
ниц
ü
кого, а â
Націонал
ü
ному му
ç
еї історії України – гет
ü
манс
ü
ка шапка. Найбіл
ü
шу цінніст
ü
ç
тих пам’яток має гет
ü
манс
ü
кий прапор. Його було ç
найдено â
кінці 90-х рокі
â
20 ст. â
колекції трофеї
â
Стокгол
ü
мс
ü
кого â
ійс
ü
ко
â
ого му
ç
ею. До Ш
â
еції прапор Хмел
ü
ниц
ü
кого потрапи
â
ç
Пол
ü
щі, де, ç
а припущенням дослідникі
â
, міг опинитися після Берестец
ü
кої бит
â
и. 1
2
3
4
5
6
7
1.
Гетьманська шапка. 2.
Прапор. 3.
Булава. 4.
Кухоль. 5.
Водосвятна чаша гетьмана. 6.
Шабля. 7. Нагай.
122
Про що і про кого розповідає історія
1.
Що таке клейноди? 2.
Чому клейноди та особисті речі Богдана Хмель
-
ницького експонуються в різних музеях Європи? 3.
У чому їхня цінність як іс
-
торичних джерел?
§16. САДОК ВИШНЕВИЙ КОЛО ХАТИ, або
УКРАЇН
Ñ
ЬКЕ Ñ
ЕЛО ТА МІ
Ñ
ТО У 18
–
19 ст.
На уроці навчитеся
1. Розповідати про життя мешканців українських сіл і міст. 2.
Визна
-
чати особливості буденного життя мешканців міст і сіл у 18
–
19 ст., порівнюючи їх із сьогоденням. 3.
Описувати одяг українців у 18
–
19 ст.
Роздивіться фотографію. Розкажіть про опорядження сільської хати. Що відрізняє її від сучасного помешкання, а чим вона подібна до нього? Чому нині хатнє начиння здебільшого втратило традиційні національні риси? Парубок та дівчина за столом у сільській хаті. 1903 р.
Яким було українське село у 18 – першій половині 19 ст.?
123
§ 16. Cадок вишневий коло хати, або Українське село та місто у 18–19 ст.
Життя українс
ü
ких селян не ç
мінилося ç
попередніх ÷
асі
â
. Як і раніше, села ç
акладали побли
ç
у рі
÷
ок та о
ç
ер, ут
â
орюю
÷
и â
улиці, обабі
÷
яких стояли хати й простягалися городи. Тра
-
диційними були ç
о
â
нішній â
игляд та â
нутрішнє опорядження хат. Про те, яким бу
â
побут українс
ü
ких селян, якими клопо
-
тами â
они переймалися, якими були çâ
и
÷
аї українс
ü
кого села, до
â
ідуємося ç
т
â
орі
â
І.
Котляре
â
с
ü
кого, Г.
К
â
ітки-Осно
â
’яненка, Т.
Ше
â÷
енка, М. Гоголя. У другій поло
â
ині 19 – на по
÷
атку 20 ст. картини селянс
ü
кого побуту майстерно ç
мал
ü
о
â
у
â
али Панас Мирний та І
â
ан Не
÷
уй-Ле
â
иц
ü
кий, ç
т
â
орами яких по
ç
найоми
-
теся на уроках українс
ü
кої літера
тури. Селянська родина.
Картина Т. Шевченка.
Цінним істори
÷
ним джерелом є рукописні ілюстро
â
ані ал
ü
-
боми Домініка П’єра де ла Флі
ç
а, францу
ç
а ç
а походженням, який â
ід 20-х рокі
â
19 ст. бу
â
лікарем на Киї
â
щині. У службо
-
â
их пої
ç
дках Киї
â
щиною â
ін не лише нада
â
а
â
меди
÷
ну допо
-
могу, а й ç
аното
â
у
â
а
â
по
÷
уте й поба
÷
ене. Записи допо
â
ню
â
а
â
малюнками. Ос
ü
як де ла Флі
ç
ро
ç
по
â
ідає про побут україн
-
с
ü
ких селян: «Селянс
ü
кі житла (на Киї
â
щині) скрі
çü
ç
будо
â
ані ç
дере
â
а, â
они, як пра
â
ило, теплі âç
имку. Їх ç
о
â
нішнє й â
нут
-
рішнє плану
â
ання â
сюди майже однако
â
е... Майже â
сі хати â
криті соломою. Загалом у селах будинки не
â
еликі, у них рід
-
ко бу
â
ає біл
ü
ше однієї кімнати, перед якою є сіни, ç
другого боку â
ід сіней роблят
ü
комору
бе
ç
â
ікон. У кімнаті ç
а
â
жди є пі
÷
. Хати ç
аможніших селян ÷
асом просторіші, кімнати не такі тісні, у них біл
ü
ше порядку й ÷
истоти, досит
ü
÷
асто â
они побілені â
середині і çç
о
â
ні. Внутрішнє â
порядку
â
ання кожної 124
Про що і про кого розповідає історія
хати майже скрі
çü
однако
â
е. В усіх помешканнях ç
а
â
жди мож
-
на ба
÷
ити â
кутку кімнати напроти д
â
ерей грубо намал
ü
о
â
ані обра
ç
и с
â
ятих у біл
ü
шій ÷
и меншій кіл
ü
кості, прикрашені нату
-
рал
ü
ними â
исушеними к
â
ітами та білими рушниками, â
иши
-
тими ÷
ер
â
оними у
ç
орами. У їхніх помешканнях ç
о
â
сім немає меблі
â
, хіба що іноді шафа і декіл
ü
ка простих стіл
ü
ці
â
. Зразки селянських жител. З книжки де ла Фліза
Внутрішнє планування селянської хати. З книжки де ла Фліза
Їжа селян майже однако
â
а як улітку, так і âç
имку. Вони хар
-
÷
уют
ü
ся такими стра
â
ами: хліб житній, гре
÷
аний або я
÷
мінний, 125
§ 16. Cадок вишневий коло хати, або Українське село та місто у 18–19 ст.
ç
рідка пшени
÷
ний,
ç
а â
инятком с
â
ят та місце
â
остей, де пшени
-
ця родит
ü
. Борщ готуют
ü
і
ç
салом або ç
і с
â
ининою, капустою, буряками, ща
â
лем â
літку та ç
іншими о
â
о
÷
ами. Зрідка селяни їдят
ü
яло
â
и
÷
ину, ÷
астіше с
â
инину, баранину або птицю, але лише на с
â
ято або â
неділю. В
ç
агалі â
они спожи
â
ают
ü
багато картоплі, яку â
ирощуют
ü
â
сюди, особли
â
о на піщаних ґрун
-
тах, а також я
÷
мінну, гре
÷
ану, пшоняну кашу та галушки, які готуют
ü
ç
житн
ü
ого, пшени
÷
ного або іншого борошна, яєц
ü
, молока й сиру. Горіхи, бобо
â
і, кукуруд
ç
а, ÷
асник, цибуля, с
â
і
-
жі або солоні огірки також належат
ü
до їхн
ü
ого раціону. Для їжі â
они користуют
ü
ся простим мал
ü
о
â
аним глиняним посу
-
дом. Ложки, якими â
они користуют
ü
ся, â
ито
÷
ені ç
дере
â
а, â
ід
-
поліро
â
ані, â
криті лаком і також складені рядо
÷
ком у шафі. Виделки їм майже н
е
â
ідомі...».
Підготуйте вибірковий переказ тексту: 1) як ззовні виглядали селян
-
ські хати; 2)
яким було їхнє внутрішнє опорядження; 3) як харчувалися селяни. Доповніть розповідь малюнками.
Роздивіться картини українських художників, на яких зображено буденні сцени із життя українського села наприкінці 18 – на початку 19 ст., дайте відповіді на запитання.
Кріпаків міняють на собак. Картина І. Їжакевича.
126
Про що і про кого розповідає історія
Великодня утреня. Картина М.
Пимоненка.
Які обставини життя українських селян засвідчують картини? Доберіть 5–7 прикметників, доречних у розповіді про українське село в зазначений пе-
ріод. Обґрунтуйте доречність кожного дібраного слова. Яким було українське місто в кінці 18 – на початку 19 ст.?
У 18 ст. майже â
сі міста й місте
÷
ка ç
алишалися дрібними поселеннями, які майже не â
ідрі
ç
нялися â
ід сіл. Заняттям їх
-
ніх мешканці
â
були не тіл
ü
ки ремесла й торгі
â
ля, а й сіл
ü
с
ü
ке господарст
â
о. Від останніх десятиліт
ü
18 ст. кіл
ü
кіст
ü
міст по
÷
ала ç
біл
ü
шу
â
атися, ç
ростала й ÷
исел
ü
ніст
ü
міс
ü
кого насе
-
лення.
Про те, яким було українс
ü
ке місто кінця 18 – по
÷
атку 19 ст.
, с
â
ід
÷
ит
ü
картина Є
â
графа Крендо
â
с
ü
кого «Полта
â
а. Олек
санд
-
рі
â
с
ü
ка площа» (1840 р.). Ба
÷
имо міс
ü
кий крає
â
ид ç
харак
-
тер
ними, на ç
ра
ç
ок селянс
ü
ких хат, окремими будинками, ç
â
еликою д
â
опо
â
ерхо
â
ою спорудою держа
â
них устано
â
у центрі. Площа жи
â
е с
â
оїм çâ
и
÷
ним буденним життям. Тут і окремі постаті, і цілі групи мешканці
â
міста. Майже â
центрі картини, на першому плані, д
â
оє ç
аможних молодикі
â
, які ж
â
а
â
о про щос
ü
ро
ç
мо
â
ляют
ü
. Неподалік, ç
лі
â
ого боку, стоят
ü
÷
и
но
â ни
ки. По
â
агом посу
â
ают
ü
ся площею â
о
ç
и, ç
апряжені круто
рогими â
олами. Далі м
÷
ат
ü
ç
апряжені кін
ü
ми â
і
ç
ки, у яких сидят
ü
127
§ 16. Cадок вишневий коло хати, або Українське село та місто у 18–19 ст.
â
ел
ü
можі. На картині – â
ійс
ü
ко
â
і й ци
â
іл
ü
ні, багаті й бідні, поміщики й селяни-кріпаки, торго
â
ці й ремісники.
Уважно роздивившись ілюстрацію, назвіть 5 рис, які свідчать, що 1) на картині зображено місто; 2) у 18 ст. українське місто майже не від
різ
-
нялося від села.
Яким був одяг українців у 18 – на початку 19 ст.?
Козацька старшина (гетьман, полковник, сотник) та селянин часів Гетьманщини. Малюнки з «Історії Малої Росії» Д.
Бантиш
­
Ка
менсь­
кого. 1822 р. У 18 ст. ç
аможні мешканці міст – ко
ç
ац
ü
ка старшина, куп
-
ці – н
îñ
и
ë
и
одяг ç
дорогих ÷
ужо
ç
емних тканин – шо
â
ку, пар
÷
і. Простолюд – селяни, міщани та ко
ç
аки –
ç
полотна й сукна 128
Про що і про кого розповідає історія
місце
â
ого â
иробницт
â
а. Ко
ç
аки â
дягалися â
білі
соро
÷
ки,
сук
ня
-
ні рі
ç
нокол
ü
оро
â
і широкі
шаро
â
ари. За â
ерхній одяг пра
â
или жупани, кунтуші, киреї. Підпері
ç
у
â
алися шо
â
ко
â
им ÷
и шкі
-
ряним поясом. Осно
â
ним натіл
ü
ним одягом для ÷
оло
â
ікі
â
і жінок лишалася соро
÷
ка. Жінки
н
à
соро
÷
ки
одягали плахти й спід
ниці. В
ç
имку
по â
сій
Україні н
îñ
и
ë
и
кожухи. В
ç
уття ÷
оло
â
ікі
â
і жінок, їхні голо
â
ні убори ç
алишалися традиційними. 1. В. Тропінін. Дів
чи
на з Поділля. 2. М. Рачков. Укра
їнець.
1
2
Де ла Флі
ç
описує й одяг українс
ü
ких селян:
«
Всі â
они одя
-
гают
ü
с
â
итки, â
они пошиті і
ç
грубого сукна, â
игото
â
леного ними самими ç
â
о
â
ни â
ласних о
â
ец
ü
. С
â
итки досит
ü
добре ç
а
-
хищают
ü
â
ід дощу, â
они широкі, çâ
и
÷
айно до
â
гі. В
ç
имку â
они одягают
ü
під цю с
â
иту кожух ç
о
â÷
ини, необхідний у ц
ü
ому кліматі; у н
ü
ому можна переходити люті холоди. Оскіл
ü
ки кожухи й с
â
итки не мают
ü
ґуд
ç
икі
â
, то їх стягуют
ü
поясом. Селяни майже â
сі носят
ü
÷
оботи, рідко і лише â
період пол
ü
о
â
их робіт â
они âç
у
â
ают
ü
сандалі, які на
ç
и
â
ают
ü
ся ли
÷
аками або постолами. Селяни Київщини на малюнках де ла Флі
ç
а.
129
§ 16. Cадок вишневий коло хати, або Українське село та місто у 18–19 ст.
Жінки й ді
â÷
ата ç
â
и
÷
айно носят
ü
до
â
гі с
â
итки. Спідниці та фартухи шиют
ü
ç
бар
â
истого, у â
еликі к
â
іти полотна або ç
бла
-
китної ÷
и ÷
ер
â
оної матерії, яку селяни â
игото
â
ляют
ü
і фарбу
-
ют
ü
самі. На околицях Киє
â
а жінки та ді
â÷
ата носят
ü
соро
÷
ки ç
тонкого полотна ç
до
â
гими й широкими рука
â
ами, прикра
-
шені майстерно â
ишитими ÷
ер
â
оними у
ç
орами. Чоботи жінки і ді
â÷
ата носят
ü
майже ç
а
â
жди, особли
â
о у с
â
ятко
â
і дні. Голо
â-
ний убір жінок дуже рі
ç
ний. Ді
â÷
ата, як і жінки, носят
ü
на шиї багато ра
ç
кі
â
намиста, найбагатші мают
ü
÷
ер
â
оне корало
-
â
е намисто».
Прочитайте опис дівочого вбрання з повісті Г. Квітки-Основ’яненка «Маруся». Порівняйте з описом де ла Фліза. Який текст багатший на деталі? Як це можна пояснити? «…Та що ж то за дiвка була! Висока, прямесенька, як стрiлочка, чорнявенька, очицi як терновi ягiдки, бровоньки як на шнурочку… Коси у неї як смоль чорнiї та довгi
­
довгi, аж за колiно; у празник або хоч i в недiльку так гарно їх повбира, дрiбушки за дрiбушку та все сама собi заплiта; та як покладе їх на голову, поверх скиндячок вiнком, та заквiтча квiтками, кiнцi у ленти аж геть пороспуска; усi груди так i обнизанi добрим намистом з червонцями, так що разкiв двадцять буде; на шиї на чорнiй бархатцi, широкiй, так що пальця, мабуть, у два, золотий дукач i у кольцi зверху камiнець, червоненький… так i сяє!» На основі тексту та ілюстрацій складіть перелік речей, що складали традиційне українське жіноче та чоловіче вбрання.
1–2. Наведіть 1
–
2 приклади того, що в житті українських селян кінця 18 – початку 19 ст. не змінилося від періоду Київської Русі, а що – стало новим. 3. Чому навколо міст у 18 – на початку 19 ст. не було укріплень?
4. Яким був традиційний український костюм? Що змінилося у вбранні від часів Київської Русі?
Уявіть, що за сюжетом кінофільму ви опинилися в українському місті 18 – початку 19 ст. Як ви думаєте, чи помітили б тогочасні мешканці, що ви – «прибульці з майбутнього»? Чому? Наведіть приклади речей, які б допомогли вам не привертати до себе уваги.
130
Про що і про кого розповідає історія
Прочитайте текст та роздивіться фотографії. Обміркуйте відпо-
віді на запитання.
Харків. Катеринослав­
ська вулиця. 1910 р.
Львів. Міський театр. 1913 р.
Будинок з химерами В. Го
родецького в Києві. Початок 20 ст.
Житомир на початку 20 ст. Від другої поло
â
ин
и 19 ст. â
побуті та способі життя населення Укра
-
їни â
ідбулися істотні ç
міни. Найпомітнішими ці ç
міни були у â
еликих містах, які дедалі біл
ü
ше ç
а
ç
на
â
али є
â
ропейс
ü
кого â
пли
â
у. У містах ç
’я
â
ляют
ü
ся цілі к
â
артали, ç
абудо
â
ані багатопо
â
ерхо
â
ими житло
â
ими будинками, спорудами громадс
ü
кого або кул
ü
турного при
ç
на
÷
ення – те
-
атрами, бібліотеками, лікарнями тощо. Вулиці по
÷
инают
ü
ос
â
ітлю
â
ати електри
÷
ними ліхтар
ями. Ви â
же ç
наєте, що саме тоді ç
’я
â
и
â
ся громад
-
131
§ 16. Cадок вишневий коло хати, або Українське село та місто у 18–19 ст.
с
ü
кий транспорт. Зросла кіл
ü
кіст
ü
міст, де прокладено â
одогін. Саме тоді по
÷
али ç
акладати міс
ü
кі парки й бул
üâ
ари. У буді
â
ницт
â
і стали акти
â
но ç
астосо
â
у
â
ати но
â
і технології та â
инаходи, ç
окрема метод çâ
арю
â
ання метале
â
их конструкцій, но
â
і матеріали – бетон та ç
алі
ç
о
-
бетон. Так, архітектор Владисла
â
Городец
ü
кий у Киє
â
і споруди
â
житло
-
â
ий будинок, де на
â
іт
ü
о
ç
доби було â
игото
â
лено ç
бетону. Є
â
ропейс
ü
кі но
â
ин
ки потрапляли до Киє
â
а ÷
и Одеси одно
÷
асно і
ç
Віднем ÷
и Петер
-
бургом. Крамниці пропону
â
али мешканцям міст одяг і парфуми ç
Пари
-
жа, â
ина
– ç
Італії, ш
â
ейні машини – ç
Німе
÷÷
ини, годинники
– ç
і Ш
â
ейцарії… Є
â
ропейс
ü
кій моді â
ідпо
â
іда
â
й одяг городян. Утім, побут українс
ü
ких міст ç
беріга
â
і націонал
ü
ні елементи. Виши
â
кою â
міс
ü
ких оселях о
ç
доблю
â
али сер
â
етки, скатертини, фіранки. Декору
â
али нею й одяг. Згадані риси â
и
ç
на
÷
али ç
дебіл
ü
шого життя ç
аможних городян. Міс
ü
кі робітники оселялися або â
передмісті, або â
бідних, деше
â
их к
â
арталах, прикметою яких були ç
лидні та бруд. Бідні родини ÷
асто â
инаймали мален
ü
кі комір
÷
ини, умеблю
â
ання яких складалося ç
ліжка, скрині, столу та кіл
ü
кох стіл
ü
ці
â
. Одяг бідних городян бу
â
деше
â
им, ÷
асто само
-
робним. Зміни â
побуті селян були не такими помітними, як у місті, бо буден
-
не життя села â
и
ç
на
÷
али традиції. Заможні селяни дедалі ÷
астіше буду
-
â
али цегляні будинки, покри
â
аю
÷
и їх бляхою або ÷
ерепицею. Тканини фабри
÷
ного â
иробницт
â
а поступо
â
о â
итісняли самоткані â
одя
ç
і й хат
-
ніх о
ç
добах.
Інтер’єр сільської хати. Початок 20 ст.
Кімната Лесі Українки в її по­
мешканні в Києві.
Які зміни відбувалися в буденному житті населення України від другої по-
ловини 19 ст.?
132
Про що і про кого розповідає історія
Що відрізняло міста початку 20 ст. в
ід міст початку 19
ст.? Що характерне для міст початку 20 ст.? Порівняйте опорядження сільської хати та міського житла початку 20 ст. Які особливості привертають увагу? §17. СВІТЛО НАУКИ ТА ЗНАННЯ, або
ПЕРШІ УНІ
Â
ЕР
Ñ
ИТЕТИ Â
УКРАЇНІ
На уроці навчитеся
1.
Визначати роль Харківського університету в розвитку української культури в 19 ст. 2.
Розповідати про Петра Гулака-Артемовського та Миколу Костомарова. 3. Складати розповідь про історію Київського університету. Роздивіться фотографії. Чи доводилося вам бувати в столиці України поблизу Червоного корпусу Київського національного університету імені Тараса Шевченка? Як ви гадаєте, чому відвідування цього місця передбачено екскурсійними програмами для гостей Києва? Що означає вислів «берегти культурну спадщину»? Як це треба робити? Як пов’язаний універси-
тет та розвиток культури?
Будівля Київського універси­
тету. Фото початку 21 (1) та кінця 19 ст. (2). 2
1
133
§ 17. Світло науки та знання, або Перші університети в Україні
Яку роль у 19 ст. відігравав Харківський університет у розвитку української культури? Від по
÷
атку 19 ст. у тій ÷
астині Укра
-
їни, яка перебу
â
ала під â
ладою Росій
-
с
ü
кої імперії, â
ищих на
â÷
ал
ü
них ç
акла
-
ді
â
не було. У 1805 р. ç
усиллями Василя Каразіна
та інших громадс
ü
ких дія
÷
і
â
було ç
асно
â
ано уні
â
ерситет у Харко
â
і. На
â÷
ання про
â
адилося на ÷
отир
ü
ох факул
ü
тетах: історико-філологі
÷
ному, фі
ç
ико-математи
÷
ному, юриди
÷
ному та меди
÷
ному. Нині уні
â
ерситет носит
ü
ім’я с
â
ого ç
асно
â
ника – прос
â
ітника, â÷
ено
-
го, â
инахідника В. Кара
ç
іна.
Но
â
ий на
â÷
ал
ü
ний ç
аклад ста
â
осередком українс
ü
кої кул
ü
-
тури. Він ç
гурту
â
а
â
на
â
коло себе дія
÷
і
â
українс
ü
кої літерату
-
ри, історії та народо
ç
на
â
ст
â
а. Саме â
Харко
â
і â
иник перший гурток у
÷
ених і митці
â
, які цілеспрямо
â
ано ç
аходилися â
и
-
â÷
ати кул
ü
туру та історію українс
ü
кого народу. При уні
â
ер
-
ситеті було ç
асно
â
ано друкарню й книгарню, ç
апо
÷
атко
â
ано â
идання га
ç
ет та журналі
â
. Так, â
ід 1816 до 1819
р. â
иходи
â
друком перший â
Україні літературно-мистец
ü
кий та науко
â
ий журнал «Українс
ü
кий â
існик».
Ректором, тобто кері
â
ником, уні
â
ерситету до
â
гий ÷
ас бу
â
â
і
-
домий поет Петро Гулак
­
Артемовський
. З Харкі
â
с
ü
ким уні
-
â
ерситетом доля по
â
’я
ç
ала його â
1821 р. Молодий â
иклада
÷
(ма
â
тоді 31 рік) історії, географії і стати
стики бу
â
блиску
÷
им красно
мо
â-
цем-оратором, ніколи не ÷
ита
â
ç
кон
-
спекті
â
, а імпро
â
і
ç
у
â
а
â
, â
ражаю
÷
и слуха
-
÷
і
â
обра
ç
ними й дотепними â
и
сло
â
ами, умі
â
ç
аціка
â
ити студенті
â
, тож на його лекціях ç
а
â
жди було багато слуха
÷
і
â
на
â
іт
ü
ç
інших факул
ü
теті
â
. Як пис
ü
мен
-
ник Петро Гулак-Артемо
â
с
ü
кий усла
-
â
и
â
ся байками та романти
÷
ними ба
-
ладами, ç
апо
÷
атку
â
а
â
ши â
українс
ü
кій літературі â
ідпо
â
ідні жанри. Так, â
ідо
-
мою є його байка-ка
ç
ка «Пан та Соба
-
ка», яка ç
асуджує кріпацт
â
о. Василь Каразін.
Петро Гулак
­
Артемов­
ський. 134
Про що і про кого розповідає історія
Назвіть діячів, про яких ішлося. Дайте їм стислу характеристику, ді-
бравши до імені кожного 2
–
3 прикметники, 2
–
3 дієслова.
Яка роль Миколи Костомарова в розвитку історичної науки? У Харко
â
і ро
ç
по
÷
а
â
с
â
ій т
â
ор
÷
ий шлях Микола Костомаров – один ç
най
â
идатніших історикі
â
України. Він бу
â
над
çâ
и
÷
айно обдаро
â
аною людиною. Ма
â
феноменал
ü
ну пам’ят
ü
: міг не тіл
ü
-
ки циту
â
ати окремі місця ç
літописі
â
, але й цілі документи. З пам’яті â
иго
-
лошу
â
а
â
â
еликі ури
â
ки Ше
â÷
енко
â
их пое
ç
ій і â
ірші інших поеті
â
. А найбіл
ü
-
ше подобалися йому українс
ü
кі думи: по
-
ет-у
÷
ений пам’ята
â
не тіл
ü
ки тексти майже â
сіх дум, але й усі â
ідомі їх â
арі
-
à
нти.
У с
â
оїй а
â
тобіографії Микола Костомаро
â
ро
ç
по
â
іда
â
про себе: «Де тільки я зустрічався хоч би з більш
­
менш знайоми
­
ми українцями, то без церемонії засипав їх питаннями, що означають таке
­
то слово або такий
­
то зворот мови. За ко
­
роткий час я перечитав усе, що тільки було друкованого укра­
їнською. Але цього мені здавалося мало; я хотів познайоми­
тися з самим народом не з книг, а з живої мови, живого спілкування з ним. З цією метою я став робити етнографічні екскурсії з Харкова по сусідніх селах, по шинках, які в той час були справжніми народними клубами. Я слухав мову і роз­
мови, записував слова і мовні звороти, втручався в бесіди, роз­
питував про народне життя
­
буття, записував відомості, які мені повідомляли, і заставляв співати для себе пісень.
...Любов до українського слова все більше і більше захоплюва­
ла мене; мені було прикро, що така чудова мова залишається без будь
­
якого літературного оброблення і, більше того, – за
­
знає зовсім незаслуженої зневаги».
Складіть план розповіді про Миколу Костомарова, вислухайте пові
-
домлення один одного. Поміркуйте, з якою метою учений розвідав про
свої захоплення.
Микола Костомаров. 135
§ 17. Світло науки та знання, або Перші університети в Україні
Яке значення для становлення української науки мало заснування Київського університету?
У 1834 р. було ç
асно
â
ано Киї
â
с
ü
кий уні
â
ерситет імені С
â
ятого Во
лодимира. Його першим ректором бу
â
â
идатний у
÷
ений Михай
ло Максимович
. Іще пра
-
цюю
÷
и â
Моско
â
с
ü
кому уні
â
ерситеті, â
ін ç
а
хопи
â
ся українс
ü
кою історією та підготу
â
а
â
до друку ç
бірку українс
ü
ких народних пісен
ü
. Книжка â
ийшла дру
-
ком 1827 р., ут
â
ерди
â
ши моду на укра
-
їнс
ü
ку пісню â
ос
â
і
÷
ених колах у Петер
-
бур
ç
і та Моск
â
і. З Киї
â
с
ü
ким уні
â
ерситетом по
â
’я
ç
ана доля Володимира Антоновича, який ç
ажи
â
сла
â
и найбіл
ü
шого ç
на
â
ця писем
-
них істори
÷
них джерел. Це й не ди
â
но. Адже â
ін особисто ç
ібра
â
і підготу
â
а
â
до друку 9 томі
â
документі
â
ç
історії Укра
-
їни. Укра
їнс
ü
ка історія ç
а
â
дя
÷
ує йому ще й цілим су
ç
ір’ям талано
â
итих у
÷
е
-
них. Викладаю
÷
и протягом 30 рокі
â
у Киї
â
с
ü
кому уні
â
ерситеті, Антоно
â
и
÷
ç
алу
÷
а
â
най
ç
дібніших студенті
â
до â
и
-
â÷
ення минулого України. Він скеро
â
у
-
â
а
â
дослідження с
â
оїх у
÷
ні
â
так, щоб жоден і
ç
періоді
â
українс
ü
кої історії не ç
алиша
â
ся по
ç
а у
â
агою. Так було на
-
громаджено â
ели
÷
е
ç
ний документал
ü
ний матеріал, достатній для ст
â
орення цілісної ç
агал
ü
ної історії України. За
â
дання це â
икона
â
на по
÷
атку 20 ст. Михайло Гру
-
ше
â
с
ü
кий – теж у
÷
ен
ü
Володимира Антоно
â
и
÷
а.
Сформулюйте за змістом тексту 3
–
5 запитань, які починаються сло
-
вами Що? Хто? Де? Як? Коли?, і одне запитання Чому?, по черзі дай-
те відповіді на них. Прочитайте спогади учня В. Антоновича, дайте відповіді на запи
-
тання. Михайло Максимович.
Володимир Антонович.
136
Про що і про кого розповідає історія
«…Буваючи в хаті професора, ми, самі всі українці зроду, вперше тут довідалися й побачили, що є на світі книжки, написані нашою рідною мовою, що є українські книжки якраз для нас цікаві, і пам’ятаю, випросивши у професора через його сина галицький «Дзвінок» або «Лиса Микиту», ми один в одного їх виривали, щоб собі прочитати. Згодом за дитячими книжками пішли й поважніші, як, наприклад, “читанки”, популярна українська історія з малюнками.
Коли ж почали ми заводити власну громадську бібліотеку, то до­
брий професор надарував нам дуже цінні книжки. Незабаром у нас була така переважно історична бібліотека, що й ціни їй не скласти.
…Пригадую собі, скільки раз за моєї пам’яті водив він нас в археоло­
гічний та нумізматичний музеї в університеті та докладно, години 2
–
3, водячи від вітрини до вітрини, читав нам українською мовою блискучі, змістовні, а разом з тим так, що й мала дитина все зрозу­
міє, лекції з української археології, якій він був батьком. Бувало збе­
реться коло десятка людей, і Володимир Антонович ніколи не відмо­
виться повести й усе розказати…»
1.
Чому в середині 19 ст. було сутужно з українськими книжками? 2.
Які факти в джерелі свідчать, що до Володимира Антоновича тогочасна молодь ставилася з надзвичайною шаною? 1. Про які події культурно
­
освітнього життя 19 ст. ви дізналися? Стисло розкажіть про одну з них.
2. Накресліть лінію часу, позначте потрібні дати та розв’яжіть хронологічну задачу. Скільки років минуло від відкриття Харківського університету до заснування Київського? 3. Про яких видатних діячів доби довідалися? Розповідь про кого вра-
зила найбільше? Чому?
4. Чому роки, про які йдеться в матеріалах уроку, називають початком національного відродження?
Поміркуйте над значенням слова «освіта». Для цього доберіть 5
–
7 спільнокореневих. Чи випадковий збіг пов’язує слова «освіта» й «світло»? Чи пов’язані, на вашу думку, відкриття, про які йшлося на попередніх уроках, та заснування університетів?
Прочитайте текст, обміркуйте відповідь на запитання.
Один ç
найстаріших â
ищих на
â÷
ал
ü
них ç
акладі
â
України – Л
üâ
і
â
-
с
ü
кий націонал
ü
ний уні
â
ерситет імені І
â
ана Франка. Його історія по
÷
и
наєт
ü
ся 1661 р. Щопра
â
да, тоді цілком утілити план ро
ç
будо
â
и уні
â
ерситету не ç
могли. І
ç
÷
отир
ü
ох факул
ü
теті
â
, традиційних для â
сіх є
â
ро
пейс
ü
ких уні
â
ерситеті
â
, у Л
üâ
о
â
і діяли лише д
â
а.
137
§ 18. Буремні роки, або Українська революція та перші десятиліття більшовицької влади
Центральний корпус Львівсько­
го національного університету іме
ні Івана Франка. Над входом латиною ви
карбувано гасло: «Осві
че
ні громадяни – окраса Бать­
ківщини».
У 1784 році було уро
÷
исто â
ідкрито но
â
ий уні
â
ерситет ç
а ç
ра
ç
ком Віденс
ü
кого. Цей ç
аклад склада
â
ся і
ç
÷
отир
ü
ох факул
ü
теті
â
: філософ
-
с
ü
кого, юриди
÷
ного, богосло
â
с
ü
кого та меди
÷
ного. Ви â
же ді
ç
налися, що кафедру історії України – першу â
нашій історії – о
÷
оли
â
Михайло Груше
â
с
ü
кий. Чому за взірець для Львівського університету було обрано Віденський?
§18. БУРЕМНІ РОКИ, або
УКРАЇН
Ñ
ЬКА РЕ
Â
ОЛЮЦІЯ ТА ПЕРШІ ДЕ
Ñ
ЯТИЛІТТЯ
БІЛЬШО
Â
ИЦЬКОЇ Â
ЛАДИ
На уроці навчитеся
1.
Складати розповідь про Українську революцію 1917
–
1920 років. 2.
Характеризувати Михайла Грушевського як державного діяча. 3.
Роз
-
повідати про Україну в складі СРСР у перші десятиліття існування цієї держави. 4.
Показувати на карті, у складі яких держав перебували українські землі.
Роздивіться фотографію. Як ви думаєте, навіщо зображені на знімку люди зібралися на Софійській площі в Києві? Що свідчить про їхні настрої? Про що свідчить кількість учасників зібрання? Чому місцем для своєї маніфестації вони обрали площу біля пам’ятника Богдану Хмель-
ницькому?
138
Про що і про кого розповідає історія
Українська маніфес­
тація на Софійській площі в Києві. 1 квіт­
ня 1917 р.
Яку подію називають Українською революцією?
Коли 1917 р. â
столиці Російс
ü
кої імперії Петрограді (нині Санкт-Петербург) було по
â
алено â
ладу царя, українс
ü
кі партії та громадс
ü
кі органі
ç
ації ст
â
орили Українс
ü
ку Централ
ü
ну Раду. О
÷
оли
â
її Михайло Груше
â
с
ü
кий. Централ
ü
на Рада обра
-
ла українс
ü
кий уряд – Генерал
ü
ний секретаріат на ÷
олі ç
Воло
-
димиром Винни
÷
енком. У листопаді того самого року було про
-
голошено Українську Народну Республіку (УНР). Події тих буремних рокі
â
історики на
ç
и
â
ают
ü
Українською революцією. Українська демонстра­
ція в Києві. Літо 1917 р.
Не
ç
абаром стано
â
ище â
Україні ç
агострилося ÷
ере
ç
â
ійну ç
урядом біл
ü
шо
â
икі
â
, що прийшли до â
лади â
Росії. В умо
â
ах â
ійни до
â
елося не стіл
ü
ки â
порядко
â
у
â
ати â
нутрішн
ü
одержа
â
не життя, скіл
ü
ки дбати про оборону. У грудні 1917 р. у Харко
â
і українс
ü
кі біл
ü
шо
â
ики проголосили Україну радянс
ü
кою рес
-
публікою і ст
â
орили с
â
ій уряд. Бойо
â
і ç
агони ц
ü
ого уряду 139
§ 18. Буремні роки, або Українська революція та перші десятиліття більшовицької влади
ç
ахопили Лі
â
обережну Україну й по
÷
али наступ на Киї
â
. За тих обста
â
ин Централ
ü
на Рада 9 сі
÷
ня 1918
р. проголосила не
-
ç
алежніст
ü
УНР. Та 9 лютого біл
ü
шо
â
иц
ü
кі â
ійс
ü
ка ç
ахопили Киї
â
. За â
край несприятли
â
ої ситуації уряд УНР çâ
ерну
â
ся до Німе
÷÷
ини та А
â
стро-Угорщини ç
проханням про â
ійс
ü
ко
â
у до
-
помогу. 29 к
â
ітня 1918 р. â
ладу â
Україні ç
ахопи
â
гет
ü
ман Павло Скоропадський
. Та â
же â
середині листопада проти гет
ü
манс
ü
кого режиму спалахнуло по
â
стання. 14 грудня, після ç
ре
÷
ення П. Скоропадс
ü
ким â
лади, було â
ідно
â
лено УНР. Про
-
те УНР ç
но
â
у до
â
елося â
ою
â
ати ç
біл
ü
шо
â
иками, які ро
ç
по
÷
а
-
ли ÷
ерго
â
ий похід на Україну. Ця â
ійна ç
акін
÷
илася перемо
-
гою біл
ü
шо
â
икі
â
.
Бурхли
â
о ро
ç
горталися події і â
ç
ахідноукра
-
їнс
ü
ких ç
емлях. У жо
â
тні 1918 р. у Л
üâ
о
â
і було ст
â
орено Українс
ü
ку Націонал
ü
ну Раду, а 1 лис
-
топада українс
ü
кі â
ійс
ü
ка ç
добули â
ладу. 13 лис
-
топада було проголошено Західноукраїнську Народну Республіку
(ЗУНР). 22 сі
÷
ня 1919 р. у Киє
â
і â
ідбулося уро
÷
исте проголошення Акта злуки
(об’єднання) ЗУНР та УНР. Тож той ден
ü
у
â
ійшо
â
â
історію як Ден
ü
соборності України. 1.
Складіть план тексту, передайте зміст кожного пункту одним ре-
ченням: У пункті йдеться про… 2.
Підготуйтеся до гри «Хто більше»: доберіть якомога більше слів та словосполучень, доречних у розповіді про Українську революцію 1917
–
1920 років. Які спогади залишили очевидці про події Української революції та Михайла Грушевського? «Груше
â
с
ü
кий уже 27 бере
ç
ня прибу
â
до Киє
â
а, і ç
його прибуттям українс
ü
кий рух у Киє
â
і ç
ра
ç
у â
ід
÷
у
â
дос
â
ід
÷
ену й а
â
торитетну руку с
â
ого кермани
÷
а. Ніхто â
той момент не під
-
ходи
â
біл
ü
ше для ролі націонал
ü
ного â
ождя, як Груше
â
с
ü
кий, ніхто на
â
іт
ü
і рі
â
нятися не міг і
ç
ним а
â
торитетом й тією по
-
â
агою, якою ото
÷
у
â
ало його â
се українс
ü
ке громадянст
â
о.» (Дмитро Дорошенко). «1 к
â
ітня 1917 р. Централ
ü
на Рада органі
ç
у
â
ала цю мані
-
фестацію ç
метою ç
робити підсумок українс
ü
ких сил у столиці України й прилюдно ç
аманіфесту
â
ати ре
â
олюційні націонал
ü
ні домагання українс
ü
кого громадянст
â
а. Маніфестація спра
â
ді Партія
– група людей, яких об’єднує спільна мета в боротьбі за владу.
140
Про що і про кого розповідає історія
була â
елелюдною та â
ели
÷
ною. Солдати, робітники рі
ç
них фа
-
брик та ç
а
â
оді
â
, ç
алі
ç
ни
÷
ники та пошто
â
о-телеграфні робітни
-
ки, полонені українці-гали
÷
ани, у
÷
ителі, артисти, шкіл
ü
на мо
-
лод
ü
, кооператори й, нарешті, предста
â
ники рі
ç
них політи
÷
них українс
ü
ких партій – сло
â
ом, â
се с
â
ідоме націонал
ü
не укра
-
їнс
ü
ке громадянст
â
о â
ийшло â
той ден
ü
на â
улиці Киє
â
а, об’єдна
â
шис
ü
на уро
÷
истім с
â
яті націонал
ü
ного â
и
çâ
олення. Старий, ç
â
еликою срібною бородою, – жи
â
ий сим
â
ол не
ç
лам
-
ної â
олі українс
ü
кого народу до націонал
ü
ного â
ідродження, професор М. Груше
â
с
ü
кий â
иступа
â
у перших рядах маніфес
-
танті
â
. На Софійс
ü
кій площі було â
лашто
â
ано â
елике народне â
і
÷
е, на якому â
иступали ç
промо
â
ами â
и
ç
на
÷
ніші українс
ü
кі громадс
ü
кі дія
÷
і. Від імені Централ
ü
ної Ради промо
â
ля
â
М.
Груше
â
с
ü
кий.» (Павло Христюк).
Су
÷
асник подій про М. Груше
â
с
ü
кого: «Пам’ятаю цю ç
алу, перепо
â
нену молодою, ÷
ужою мені і настроями, і го
â
іркою юр
-
бою. Пам’ятаю си
â
у голо
â
у професора М.
Груше
â
с
ü
кого, який сиді
â
у центрі ç
а столом пре
ç
идії. Пам’ятаю його магі
÷
ну â
ла
-
ду над усією цією не
ç
грабною аудиторією. Досит
ü
було йому піднести руку ç
к
â
іткою білої г
â
о
ç
дики, що прикрашала стіл, і ç
ала â
мо
â
кала...». Проаналізуйте джерела за планом: 1. Роздивіться ілюстрацію. Знайдіть на ній М. Грушевського. Про що свідчить його місце на фотографії? 2. Чим, на вашу думку, можна пояснити такий авторитет М. Грушевського? 141
§ 18. Буремні роки, або Українська революція та перші десятиліття більшовицької влади
3. Як сучасник, ім’я якого не вказано, оцінював вплив М. Грушевського? Чи належав він до його прихильників? Як про це сказано в джерелі?
4. Які висновки можна зробити про ставлення українського громадянства до подій 1917 р.? Розставте фотографії в хронологічній послідовності, встановивши час їх створення. Свої міркування аргументуйте рядками з тексту під-
ручника.
Проголошення Акта Злуки УНР та ЗУНР в Києві.
Гетьман Павло Скоропадський неподалік своєї резиденції в Києві.
Генеральний секретаріат Цен­
тральної Ради.
Мітинг на честь створення радян­
ського уряду у Харкові.
Скориставшись картою на стор. 134, дайте відповіді: 1. Які терени охоплювала УНР, які ЗУНР? 2. Які держави поділили українські землі в 20-х роках 20 ст.?
Що визначало долю України в перші десятиліття після створення Ñ
Р
Ñ
Р? У грудні 1919 р. на біл
ü
шій ÷
астині українс
ü
ких ç
емел
ü
було â
стано
â
лено радянс
ü
ку біл
ü
шо
â
иц
ü
ку â
ладу. Так ро
ç
по
÷
алася доба Українс
ü
кої Соціалісти
÷
ної Радянс
ü
кої Республіки (УСРР). 143
§ 18. Буремні роки, або Українська революція та перші десятиліття більшовицької влади
Наприкінці 1922 р. УС
РР у
â
ійшла до складу Сою
ç
у Радянс
ü
ких Соціалісти
÷
них Республік – скоро
÷
ено СРСР. У цій держа
â
і Україна перебу
â
ала до 1991 р.
Но
â
а â
лада проголосила курс на індустріалізацію. Гранді-
о
ç
не буді
â
ницт
â
о потребу
â
ало само
â
ідданої праці міл
ü
йоні
â
людей. Споді
â
аю
÷
ис
ü
на ç
міни на краще у с
â
оєму житті, люди працю
â
али по 10
–
12 годин, жили â
бараках, котло
â
ани під фундамент копали лопатами, бетономішалки обертали руками тощо. На по
÷
атку 30-х рокі
â
постали такі ç
а
â
оди-гіганти, як «Запоріжстал
ü
», «Кри
â
оріжстал
ü
», «А
ç
о
â
стал
ü
», Харкі
â
с
ü
кий тракторний ç
а
â
од. По
÷
ала працю
â
ати найбіл
ü
ша на той ÷
ас у Є
â
ропі Дніпро
â
с
ü
ка гідроелектростанція – Дніпрогес (у м. За
-
поріжжі), яка стала сим
â
олом радянс
ü
кої індустріалі
ç
ації. Було ç
будо
â
ано сотні інших, менших, підприємст
â
усіх галу
ç
ей про
-
мисло
â
ості. З 1929 р. у селах по
÷
алося примусо
â
е ст
â
орення колекти
â
-
них господарст
â
– колгоспі
â
. У селян â
ідбирали ç
емлю, коней, худобу, ç
наряддя хліборобс
ü
кої праці. Вони переста
â
али бути господарями, бо не могли ро
ç
поря
джатися ні с
â
оєю ç
емлею, ні ç
ібраним урожаєм. Хлібороби ç
діда-прадіда, ста
â
ши колгосп
-
никами, перет
â
орю
â
алися на бе
ç
пра
â
них наймиті
â
. З такими порядками українс
ü
кі селяни не могли миритися. Але до тих, хто ÷
ини
â
опір, біл
ü
шо
â
ики ç
астосо
â
у
â
али силу. Їх оголошу
â
а
-
ли куркулями, цілими сім’ями масо
â
о â
и
â
о
ç
или до
Сибіру, де ç
алишали «на
поселення».
Активісти колективізації вино­
сять речі з хати куркуля. Поділ­
ля. 1929 р.
Автомобілі з урожаєм радгоспу «Каховка» на Херсонщині. 1930 р.
144
Про що і про кого розповідає історія
Найбіл
ü
шим лихом тих рокі
â
ста
â
Голодомор, унаслідок якого â
ід голодної смерті на родю
÷
их українс
ü
ких ç
емлях ç
а
-
гинуло 3–3,5 млн осіб. Щоб â
иконати плани і
ç
хлібо
ç
аготі
â
лі, у селян ç
абирали на
â
іт
ü
ті продо
â
ол
ü÷
і та насіннє
â
і ç
апаси, які при
ç
на
÷
алися для їхн
ü
ого хар
÷
у
â
ання. Найтяж
÷
ими були ç
има–
â
есна 1932–1933 рокі
â
. 1.
Сформулюйте за змістом тексту 3
–
5 запитань, вислухайте відпо
-
віді один одного. 2. За картою на сторінці 134
з’ясуйте, де
і які саме промислові гіганти було збудовано або перебудовано в роки індустрі-
алізації.
Роздивіться фотодокументи, на яких зображено будівництво про
-
мислових гігантів. Поміркуйте про позитивні та негативні обставини такого будівництва. Що спонукало людей до важкої праці?
Вивіз землі з котловану на будів­
ництві Дніпровської ГЕС. 1930 р. Будівництво механічного цеху № 6 на Новокраматорському машино­
будівному заводі. 1932 р.
Скориставшись картою на сторінці 134, дайте відповіді на запитання: 1. Які райони України найбільше постраждали під час Голодомору 1932–1933 років? 2. Які міста були столицями УРСР? 3. Які історичні землі України належали до радянської України (від 1922 р. у складі СРСР)? 4.
У складі якої держави після 1921 р. перебували Галичина та Західна Во
-
линь? 5.
У складі якої держави перебувала Північна Буковина? 6. Які українські землі перебували у складі Чехо-Словаччини?
1. Розкажіть про Українську революцію 1917
–
1920 років за пла
-
ном: 1. Створення Центральної Ради. 2. Проголошення УНР.
3. Гетьманат Павла Скоропадського.
4. Злука ЗУНР та УНР.
145
§ 18. Буремні роки, або Українська революція та перші десятиліття більшовицької влади
2. Накресліть лінію часу, позначте потрібні дати та розв’яжіть хроно-
логічну задачу.
Скільки часу минуло від створення Української Центральної Ради та об’єднання ЗУНР й УНР в одну державу?
3. Чому історик Михайло Грушевський відомий як видатний держав-
ний діяч?
4. Складіть стислу розповідь про Україну в складі СРСР за планом:
1. Входження до складу СРСР.
2. Індустріалізація України.
3. Створення колгоспів. Голодомор.
Скориставшись матеріалами уроку, поясніть, що означає слово ре­
волюція. Чому такі події визначають словами боротьба, зміни, випро-
бування? Спробуйте сформулювати кілька уроків революційних подій в Україні, про які довідалися. Чи доводилося вам чути про події того часу ра-
ніше? Прочитайте текст та роздивіться фотографії. Обміркуйте відпо-
віді на запитання.
Що розповідають історичні джерела про події в українському селі на початку 30-х років
У своєму «Щоденнику» відомий учений, громадський діяч Сергій Єф­
ремов переповідає анекдот
: «Селяне кажут
ü
: куркул
ü
(рос. кулак) у нас той, хто, лягаю
÷
и спати, кладе під голо
â
у кулака, о 3-ій годині схоплю
-
єт
ü
ся й біжит
ü
на поле працю
â
ати. Середняк на поле â
иходит
ü
о 5-ій годині. А не
ç
аможник той, хто о 9-ій годині ç
цигаркою â
ç
убах та порт
-
фелем під пах
â
ою по
â
агом простує до сіл
ü
ради».
1.
Яким історичним подіям присвячено анекдот? 2. Що він висміює? 3.
Чому розкуркулювання українські селяни вважали проявом несправедли
-
вості та сваволі?
З повідомлення англійських дипломатів (1932 р.)
: «Як уже ç
а
ç
на
÷
а
â
у с
â
оєму по
â
ідомленні, стано
â
ище â
Україні я
â
но неблагополу
÷
не. Сіл
ü
-
с
ü
ке господарст
â
о не â
ипра
â
дало споді
â
ан
ü
, тож â
ід
÷
у
â
аєт
ü
ся гостра неста
÷
а продо
â
ол
ü
ст
â
а… Сіл
ü
с
ü
ким труді
â
никам â
ипала спра
â
ді гірка доля: â
рожай, ç
добутий їхн
ü
ою тяжкою працею, â
ідбирают
ü
і â
и
â
о
ç
ят
ü
не
â
ідомо куди, прирікаю
÷
и їх на голод. Промисло
â
их і спожи
â÷
их то
-
â
арі
â
дуже мало. Великі території майже бе
ç
людні, ç
емля не обробля
-
єт
ü
ся або, у кращому ра
ç
і, обробляєт
ü
ся погано й ç
аростає бур’янами. До того ж унаслідок â
и
â
е
ç
ення куркулі
â
село â
тратило найенергійнішу й найпрац
ü
о
â
итішу ÷
астину населення».
1. Чому дипломати вважали становище сільського господарства жалю-
гідним? 2. Як ви розумієте останнє речення з наведеного уривка? 3.
Що в дже
-
релі свідчить про сваволю влади щодо селян? 146
Про що і про кого розповідає історія
Сім’ю куркуля виганяють із влас­
ного двору. Сталінська (нині До­
нецька) область. 1930 р.
Розкуркулювання селян в с. Удач­
не Сталінської (нині Донецької) області. 1931 р.
Роздивіться фотографії. Яким настроєм перейняті зображені люди? Чи да-
ють підстави фотографії для висновку про куркулів як про багатіїв, які нечесно здобули свої статки? Як ви можете пояснити присутність озброєної людини під час розкуркулювання? Які почуття у вас викликають події, засвідчені фотографіями?
Чому голод 30-х років в Україні називають страшним словом «голодомор»?
§19. І ЗНОВУ БІЙ, або УКРАЇНА Â
ДРУГІЙ ÑÂ
ІТО
Â
ІЙ Â
ІЙНІ ТА Â
ЕЛИКІЙ Â
ІТЧИЗНЯНІЙ Â
ІЙНІ
На уроці навчитеся
1. Розповідати про Україну в Другій світовій війні та Великій Вітчизня-
ній війні. 2. Визначати найважливіші події та називати найвідоміших діячів часів війни. 3.
Показувати на карті основні події війни.
Роздивіться фотографію. Чи знаєте ви, яким подіям присвячено зображений па
-
м’ятник? Чи споруджено у вашому місті (селі) пам’ятники, що увічнюють події Другої світової війни? Чи згадують у вашій родині події Великої Вітчизняної війни? Чи потріб-
но пам’ятати про трагічні сторінки історії? Чому? Як треба ставитися до людей, які пе-
режили війну?
Пам’ятник радянським громадянам і військо­
вополоненим, розстріляним гітлерівськими загарбниками в Бабиному Яру. Київ.
147
§ 19. І знову бій, або Україна в Другій світовій війні
Коли почалася Друга світова війна?
1 вересня 1939 р.
ро
ç
по
÷
алася Друга світова війна. Їй пере-
ду
â
ала угода про
â
ідних є
â
ропейс
ü
ких держа
â
про поділ Чехо-
Сло
â
а
÷÷
ини, а також таємний дого
â
ір кері
â
никі
â
нацистс
ü
кої Німе
÷÷
ини й біл
ü
шо
â
иц
ü
кого Радянс
ü
кого Сою
ç
у – Адол
ü
фа Гіт
-
лера та Йоси
па Сталіна, кожен ç
яких прагну
â
â
олодарю
â
ати у с
â
іті. Вожді на с
â
ій ро
ç
суд â
ирішили долю багат
ü
ох народі
â
Є
â
ропи. За їхн
ü
ою ç
годою ç
ахідноукраїнс
ü
кі ç
емлі â
ідійшли до складу Радянс
ü
кого Сою
ç
у. На приєднаній території радянс
ü
ка â
лада ç
апро
â
аджу
â
ала такі самі порядки, як і â
Східній Украї
-
ні. Але мир між Німе
÷÷
иною й СРСР бу
â
нетри
â
ким.
22 червня 1941 р. Німе
÷÷
ина напала на Радянс
ü
кий Сою
ç
. Війна Радянс
ü
кого Сою
ç
у проти Німе
÷÷
ини â
ідома під на
çâ
ою Велика Вітчизняна. Сформулюйте за змістом тексту 3
–
4 запитання, які починаються словами Що? Хто? Де? Як? Коли?, і одне запитання Чому?, по черзі дайте відповіді на них.
Як було окуповано Україну?
Україна ç
а
ç
на
ла ударі
â
â
орога â
же â
перші години â
ійни. Наша ç
емля стала бе
ç
посереднім полем бою. На ній то
÷
илися кри
â
а
â
і бит
â
и, що при
çâ
одили до страхітли
â
их руйну
â
ан
ü
і ç
агибелі міл
ü
йоні
â
солдаті
â
і мирних жителі
â
.
Бійці й командири Чер
â
оної армії – так на
ç
и
-
â
алися ç
бройні сили СРСР – â
ия
â
или масо
â
ий герої
ç
м, але ç
мушені були â
ідступати. Від 11 лип
ня по 19 â
ерес
-
ня 1941 р. три
â
ала герої
÷
на оборона Киє
â
а. Тоді â
полоні опи
-
нилося понад 600 тис. солдаті
â
та командирі
â
. Чере
ç
рік â
ід по
÷
атку â
ійни â
сю територію України було окупо
â
ано німец
ü
-
кими â
ійс
ü
ками та їхніми сою
ç
никами. Українс
ü
кі ç
емлі окупанти прагнули перет
â
орити на поста
-
÷
ал
ü
ника продо
â
ол
ü
ст
â
а та сиро
â
ини. «Но
â
ий порядок», уста
-
но
â
лений нацистами, â
ід
ç
на
÷
а
â
ся â
орожістю та жорстокістю. Окупанти ç
акату
â
али бли
çü
ко 4 млн мирного населення та â
ій
-
с
ü
ко
â
ополонених ç
України. До Німе
÷÷
ини на примусо
â
і роботи було â
ідпра
â
л
ен
î
2,
5 млн юнакі
â
та ді
â÷
ат.
Окупація
– тимчасове загарбання однією державою території іншої держави.
148
Про що і про кого розповідає історія
Попрацюйте з картою на сторінці 143. Які українські міста гітлерів-
ські
війська захопили в 1941–1942 рр.?
Нагрудний знак «Ost», який мали обов’язково носити українські громадяни, вивезені на примусові роботи до Німеччини. Слово «остарбайтер» у перекладі з німець­
кої означає «робітник зі Сходу».
Які відчуття викликають у вас фотодокументи часів війни? Як ви ду
-
маєте, що відчували люди, зображені на знімках або які були очевид-
цями тих подій? Оберіть одне із джерел та опрацюйте його за поданими запитаннями.
1. Коли відбувалися події, описані в джерелі?
2. Які факти свідчать про ворожість та жорстокість окупаційного ре
-
жиму?
3. Які факти вразили найбільше? З книжки Дмитра Малакова «Оті два роки… У Києві при німцях»: «Ворог ç
айня
â
Киї
â
лише д
â
а тижні тому, а ç
да
â
алося, ніби промайнуло 149
§ 19. І знову бій, або Україна в Другій світовій війні
ціле життя. Вибухи й по
жежі Хрещатика, ро
ç
стрі
ли â
Бабиному Яру, голод і ç
лидні – â
се спресу
â
алося у д
â
а тижні.
У жо
â
тні окупанти примусили полонених ро
ç÷
ищати проїжджу ÷
ас
-
тину Хрещатика. Вно
÷
і 22 жо
â
тня дес
ü
ç
но
â
у щос
ü
â
ибухнуло. На ра
-
нок наступного дня на парканах ç
’я
â
илося оголошення коменданта: «С
ü
огодні 100 мешканці
â
міста Киє
â
а були ро
ç
стріляні. Це є поперед
-
женням. Кожний мешканец
ü
Киє
â
а є â
ідпо
â
ідал
ü
ним ç
а кожний акт саботажу»… Тож як жити, як пережити оте лихо, не ç
ламатися, â
исто
-
яти, до
÷
екатися кращих ÷
асі
â
?
...Голо
â
не – хліб насущний. Мага
ç
ини факти
÷
но припинили с
â
оє іс
-
ну
â
ання. Принаймні для нас. Спершу по â
ступі німці
â
кияни ходили міняти ре
÷
і на продукти â
приміс
ü
ких селах, де тоді ще не дуже голоду
â
али. До
â
іда
â
шис
ü
про міс
ü
кі ç
лидні, селяни й собі приї
ç
дили â
о
ç
ами â
Киї
â
. Обмін â
ідбу
â
а
â
ся прибли
ç
но ç
а такою схемою: ç
а на
÷
ебто д
â
а пуди пшона â
торбі, що не â
ажила ÷
асто-густо й одного пуда, пра
â
или ç
имо
â
е пал
ü
то, гарний кос
-
тюм – çâ
и
÷
айно, ÷
оло
â
і
÷
і. У тодішніх міс
ü
ких сім’ях їх було, пере
â
аж
-
но, по одному, дуже рідко – по д
â
а. Тож â
ідда
â
али ÷
оло
â
іко
â
е, сино
â
е, бат
ü
ко
â
е – â
брання того, хто бу
â
на фронті».
З роману
­
хроніки «Хрещатий яр» очевидиці київської окупації Докії Гуменної
: «…Народні школи ç
акрито, â÷
ителям і у
÷
ням треба â
ідбу
â
а
-
ти трудо
â
у по
â
инніст
ü
. Студенті
â
медінституту скликали на под
â
ір’ї і ска
ç
али, що â
на
â÷
анні робит
ü
ся перер
â
а, а â
сі студенти їдут
ü
на робо
-
ту до Німе
÷÷
ини. Як хто протягом тр
ü
ох дні
â
не ç
’я
â
ит
ü
ся на â
ок
ç
ал і
ç
ре
÷
ами, родина такого не одержит
ü
хлібних карток, а майно конфіску
-
єт
ü
ся.
Трам
â
аї ходят
ü
тіл
ü
ки â
години переї
ç
ду робітникі
â
німец
ü
кої про
-
мисло
â
ості, а мешканці Киє
â
а не мают
ü
пра
â
а ââ
ійти â
трам
â
ай, хіба хто â
просит
ü
ся й ç
аплатит
ü
кондукторо
â
і десят
ü
карбо
â
анці
â
. Крамни
-
ці, на які ото ç
надією поглядали кияни, â
же â
ідремонту
â
алися, â
се â
них є і â
се те – “нур фюр дой
÷
е” (тіл
ü
ки для німці
â
). Кооперати
â
и â
же ç
акрито, перукарні, фото
графії, комісійні крамниці конфіско
â
ано. Теа
-
три â
же ÷
ет
â
ертий ра
ç
ро
ç
ігнано.
Кияни, які ще не â
и
â
е
ç
ені на роботу, не â
до
â
ол
ü
няют
ü
ся шіст
ü
ма кілограмами просяно-каштано
â
ого хліба на місяц
ü
, що ÷
есно, акуратно й бе
ç
÷
ерг по
÷
али оце неда
â
но â
ида
â
ати хлібні будки. Їх на
â
іт
ü
не ро
ç
-
÷
улює, не підкуплює краси
â
ий ç
олотисто-іскристий â
ід щедро â
мішаної просяної луски колір ц
ü
ого хліба, â
они кажут
ü
, що хо
÷
який голодний, а â
кусити такого хліба не можеш. А ос
ü
і ÷
ерго
â
а постано
â
а – ç
аборона до
â
о
ç
у до міста буд
ü
-яких продукті
â
. Всі ба
ç
ари â
іднині на
ç
а
â
жди ç
а
-
кри
â
ают
ü
ся. На â
сіх шляхах, мостах, â
ходах, â
’ї
ç
дах до Киє
â
а поста
â
а
-
ли ç
аста
â
и полі
цаї
â
і гестапі
â
ці
â
. Ці â
ідбирали â
се те, що несли киї
â
с
ü
кі 150
Про що і про кого розповідає історія
нуждарі на пле
÷
ах. Масло й мед ç
абирали, а крупу й муку ро
ç
сі
â
али по полю. Окупант â
оює ç
народом, стріляє â
того, хто несе д
â
істі грамі
â
масла».
Як відбувалося визволення України?
Ви
çâ
олення Укра
їни â
ід ç
агарбникі
â
â
ідбу
â
алося â
1943
– 1944
роках. Важли
â
е ç
на
÷
ення â
ц
ü
ому мала бит
â
а ç
а Дніпро. 6 листопада 1943 р. â
ійс
ü
ка 1-го Українс
ü
кого фронту під ко
-
ман
ду
â
анням генерала Миколи Ватутіна â
и
çâ
олили Киї
â
. У грудні по
÷
а
â
ся ç
агал
ü
ний наступ радянс
ü
ких â
ійс
ü
к на Пра
â
о
-
бережній Україні. Важли
â
у рол
ü
у ро
ç
громі окупанті
â
на ç
агарбаних україн
-
с
ü
ких територіях â
ідігра
â
а
â
рух Опору. У лісах Сумщини та Чернігі
â
щини ç
1941
р. діяли сотні парти
ç
анс
ü
ких ç
агоні
â
, â
е
-
ликі парти
ç
анс
ü
кі ç
’єднання під команду
â
анням Сидора Ко
â
-
пака, Олексія Федоро
â
а та ін. На Волині й Поліссі ро
ç
горну
â
ся самооборонний по
â
станс
ü
кий рух. Було ст
â
орено Українс
ü
ку по
â
станс
ü
ку армію (УПА).
Ви
çâ
оленням â
ід гітлері
â
с
ü
ких окупанті
â
Україна ç
а
â
дя
÷
ує переможним операціям Чер
â
оної армії. 28 жо
â
тня 1944 р. â
ся територія України â
су
÷
асних кордонах була çâ
іл
ü
нена â
ід гіт
-
лері
â
с
ü
ких â
ійс
ü
к.
У перерві між боями на Житомир­
щині. 1943 р. Переправа радянських військ на правий берег Дніпра північніше Києва. Жовтень 1943 р.
152
Про що і про кого розповідає історія
За çâ
іл
ü
нення рідної ç
емлі на
ш народ ç
аплати
â
най
â
ищу ціну: у ла
â
ах Чер
â
оної армії â
ою
â
али понад 6 млн українці
â
, ç
них 3 млн – ç
агинули. Загалом â
іддали с
â
оє життя â
цій â
ійні бли
çü
ко 7 млн громадян України. Днем, коли схиляют
ü
голо
â
и перед â
и
çâ
олителями, є 9 травня
– Ден
ü
Перемоги у Великій Віт
÷
и
ç
няній â
ійні, держа
â
не с
â
ято â
Україні.
1. Складіть план тексту та перекажіть його за планом. 2. Скористав-
шись картою на сторінці 143, з’ясуйте послідовність звільнення міст України від нацистської окупації.
Роздивіться фотографії. Розкажіть про почуття людей, які зустріча-
ють воїнів-переможців. Який період війни зображено на другій фото-
графії? Відповідь обґрунтуйте.
1. Складіть сти
слу розповідь про Україну в Другій світовій війні за планом:
1. Приєднання Західної України до СРСР. 2. Початок Великої Вітчизняної війни.
3. Нацистська окупація.
4. Звільнення України.
5. День Перемоги.
2. Накресліть лінію часу, позначте потрібні дати та розв’яжіть хроно-
логічну задачу.
9 травня 2010 року святкували 65-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні. Обчисліть, у якому році закінчилася війна.
3. Скориставшись картою на сторінці 143, дайте відповіді: 1. Які укра
-
їнські міста першими захопили гітлерівські війська? 2. Які українські міста звільнили від німецької окупації останніми?
4. Назвіть нові слова, вжиті в тексті параграфа, витлумачте їх.
153
§ 19. І знову бій, або Україна в Другій світовій війні
Як у вашій школі вшановують День Перемоги? Чому існує традиція покладати квіти до пам’ятників воїнам-переможцям? Прочитайте текст та роздивіться фотографії. Обміркуйте відпо-
віді на запитання.
Про що можуть розповісти нагороди Â
еликої Â
ітчизняної війни?
Для â
ід
ç
на
÷
ення г
ерої
ç
му та мужності ç
ахисникі
â
Бат
ü
кі
â
щини у Великій Віт
÷
и
ç
няній â
ійні â
роки â
ійни та після
â
оєнний період було ç
асно
â
ано 9 ордені
â
і 23 медалі. Першою нагородою, â
стано
â
леною під ÷
ас Великої Віт
÷
и
ç
няної â
ійни, бу
â
орден Віт
÷
и
ç
няної â
ійни. Його ç
а
-
сно
â
ано 1942 р. Він передба
÷
а
â
масо
â
і нагородження ç
а герої
ç
м радян
-
с
ü
ких â
оїні
â
на фронтах Великої Віт
÷
и
ç
няної â
ійни. Орден Віт
÷
и
ç
няної â
ійни ста
â
наймасо
â
ішою нагородою серед ордені
â
СРСР. Най
â
ищим â
ійс
ü
ко
â
им орденом СРСР бу
â
орден «Перемога». Цим орденом нагороджу
â
али осіб â
ищого командного складу Чер
â
оної армії ç
а успішне про
â
едення бойо
â
их операцій. Орденом «Перемога» â
роки Великої Віт
÷
и
ç
няної â
ійни нагороджено 16 осіб. Одним ç
найа
â
торитет
-
ніших ордені
â
є орден Сла
â
и І, II і III ступені
â
. Цей орден на
ç
и
â
ают
ü
«солдатс
ü
ким», оскіл
ü
ки ним нагороджу
â
али тіл
ü
ки солдаті
â
, сержанті
â
та старшин. Підста
â
ою для нагородження бу
â
особистий проя
â
â
ід
â
аги та мужності.
Орден Богдана Хмел
ü
ниц
ü
кого було ç
асно
â
ано 1943 р. Ним наго
-
роджу
â
али â
оєна
÷
ал
ü
никі
â
армії та флоту, а також командирі
â
парти
-
ç
анс
ü
кого руху.
Розпитайте рідних, який слід залишила Велика Вітчизняна війна в історії вашої
родини? Які назви в рідному місті (селі) бережуть пам’ять про події тих
літ? Чи споруджено у вашому місті (селі) пам’ятники, що увічнюють події Великої Вітчизняної війни? Довідайтеся про якийсь з них, підготуйте невелике повідомлення.
154
Про що і про кого розповідає історія
§20. У СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ, або УКРАЇНА НЕЗАЛЕЖНА
На уроці навчитеся
1. Визначати найважливіші події та називати видатних сучасників, якими пишається Україна. 2. Наводити приклади прав та обов’язків громадян за Конституцією України. 3. Показувати на карті територію сучасної України, області та обласні центри, сусідні держави.
Роздивіться фотографії. Чи знаєте, коли в Україні святкують День не
-
залежності? Як відзначають це свято у вашому місті (селі)? З якими державними символами України пов’язали свою святкову ходу грома-
дяни на знімках? Що вони хотіли цим засвідчити? У групах складіть смс-
привітання з нагоди святкування Дня незалежності. Святкування Дня незалежності в Одесі та Луцьку.
Коли Україна стала незалежною?
24 серпня 1991 р.
було ух
â
алено Акт проголошення неза-
лежності України
. Тому â
цей ден
ü
с
â
яткуємо держа
â
не с
â
ято. А 1 грудня 1991 р. цей документ отрима
â
â
сенародну підтримку: під ÷
ас референдуму
ç
а н
ü
ого â
исло
â
илося понад 90 â
ідсоткі
â
населення, яке âç
яло у
÷
аст
ü
â
опиту
â
анні. Того самого дня наш народ обра
â
гла
â
у держа
â
и – Президента України
. Ним ста
â
Леонід Кра
â÷
ук. Наступними пре
ç
идентами України були: Ле
-
155
§ 20. У сучасній Україні, або Україна незалежна
онід Ку
÷
ма (обраний 1994 та 1999 р.), Віктор Ющенко (обраний 2004 р.) У сі
÷
ні 2010 р. Пре
-
ç
идентом України ста
â
Віктор Януко
â
и
÷
. Користуючись символами-смайликами, позначте, що в тексті для вас було відомим
, а що – новим . Що визначає життя сучасної України?
Ста
â
ши не
ç
ал
ежною держа
â
ою, Україна ç
обо
â
’я
ç
алася подо
-
лати ÷
имало труднощі
â
, успадко
â
аних â
ід попередніх ÷
асі
â
. Це й не
ç
аможніст
ü
біл
ü
шості населення, і â
ідста
â
ання â
ід інших країн у ро
çâ
итку â
иробницт
â
а та науки, порушення пра
â
та с
â
обод людини. За недо
â
гий ÷
ас було ст
â
орено но
â
у систему держа
â
ного упра
â
ління, â
ласні Збройні сили, органи бе
ç
пеки й пра
â
опорядку. Не
â
томно працюю
÷
и, наш народ досяг неаби
-
яких успіхі
â
у господарс
ü
кому житті. У промисло
â
ості Украї
-
ни â
елику рол
ü
â
ідіграют
ü
металургія та машинобуду
â
ання. Як і раніше, багато â
ажит
ü
для нашої держа
â
и â
иробницт
â
о сіл
ü
с
ü
когосподарс
ü
кої продукції. Україна має â
сі рі
ç
но
â
иди су
-
÷
асного транспорту: ç
алі
ç
ни
÷
ний, по
â
ітряний, а
â
томобіл
ü
ний, морс
ü
кий, рі
÷
ко
â
ий, трубопро
â
ідний, а також метрополітен. Україна – морс
ü
ка держа
â
а ç
берегом ç
а
â
до
â
жки â
2 тися
÷
і кілометрі
â
. Най
â
ажли
â
іші українс
ü
кі порти – це міста Одеса, Іллі
÷
і
â
с
ü
к, Мик
олаї
â
, Херсон, Маріупол
ü
, Феодосія, І
ç
маїл.
Одеський порт. Сучасне фото.
У â
ересні 1996 р. â
Україні â
обіг було ç
апро
â
аджено â
ласну націонал
ü
ну â
алюту – гри
â
ню. Референдум
– всенародне опитування способом голосування з найважливіших питань державного життя.
156
Про що і про кого розповідає історія
1. 100 гривень за доби УНР. 1918 р.
2. Одна гривня зразка 1996 р.
1
2
У 199
7 р. ç
дійсни
â
політ американс
ü
кий космі
÷
ний корабел
ü
«Колумбія», у складі міжнародного екіпажу якого бу
â
перший космона
â
т не
ç
алежної України Леонід Каденюк. Проте â
господарс
ü
кому житті лиша
-
єт
ü
ся ще багато проблем. Нині потрібно оснащу
â
ати â
еликі підприємст
â
а но
â
им устатку
â
анням, ремонту
â
ати та â
ідбудо
-
â
у
â
ати шляхи, ст
â
орю
â
ати но
â
і робо
÷
і місця, акти
â
ніше â
про
â
аджу
â
ати досяг
-
нення науки â
сіл
ü
с
ü
кому господарст
â
і. Ще багато треба ç
роби
-
ти для ро
çâ
итку по
â
ітряного транспорту, су
÷
асних ç
асобі
â
çâ
’я
ç
ку та комп’ю
тер
ної тех
ніки тощо. Виступ Національного заслуженого академічного ансамблю танцю ім. Павла Вірського.
Не
ç
апере
÷
ні досягнення не
ç
алежної України â
царині кул
ü
-
тури, науки, спорту. Осно
â
ною ланкою ос
â
іти â
нашій держа
â
і Леонід Каденюк.
157
§ 20. У сучасній Україні, або Україна незалежна
є ç
агал
ü
ноос
â
ітні шк
оли. За роки не
ç
алежності ç
’я
â
илося ÷
има
-
ло гімна
ç
ій та ліцеї
â
. Українс
ü
ка молод
ü
має ç
могу на
â÷
атися фаху â
професійно-техні
÷
них у
÷
илищах, технікумах і коле
-
джах. Вищу ос
â
іту ç
добу
â
ают
ü
у â
ищих на
â÷
ал
ü
них ç
акладах
– уні
â
ерситетах, академіях, інститутах, консер
â
аторіях. В останні роки ос
â
ітня галу
çü
â
Україні пережи
â
ає період реформу
â
ання. Най
â
ідомішими ç
а межами України професійними му
ç
и
÷
ними колекти
â
ами є Націонал
ü
ний ç
аслужений академі
÷
ний народ
-
ний хор ім.
Григорія Вер
ü
о
â ки, Націонал
ü
на ç
аслужена акаде
-
мі
÷
на хоро
â
а капела України «Думка», Націонал
ü
ний ç
аслуже
-
ний академі
÷
ний
ансамбл
ü
танцю України ім. Па
â
ла Вірс
ü
кого.
Кого з відомих українських спортсменів упізнали на фотографіях? Розкажіть про їхні досягнення. Що таке Конституція України? Коли її було ухвалено? Проголошення не
ç
алежності 1991
р. – тіл
ü
ки по
÷
аток спіл
ü
ної праці, спрямо
â
аної на ро
ç
будо
â
у українс
ü
кої держа
â
и. Про те, якою має стати â
майбутн
ü
ому Україна, йдет
ü
ся â
Осно
â
ному 158
Про що і про кого розповідає історія
Законі нашої держа
â
и – Конституції. Сло
â
о конституція по-
ходит
ü
ç
латини, де â
оно о
ç
на
÷
ає впорядкування, встановлен­
ня
. Конституція â
и
ç
на
÷
ає держа
â
ний устрій та âç
аємо
â
ідносини громадян і держа
â
и. С
â
ої конституції нині має біл
ü
шіст
ü
дер
-
жа
â
с
â
іту. Конституцію України було ух
â
алено 28 червня 1996 р.
Цей ден
ü
проголошено держа
â
ним с
â
ятом. За Конституцією України най
â
ищою цінністю â
держа
â
і â
и
-
ç
нано людину. Саме тому держа
â
а по
â
инна ç
ахищати життя с
â
оїх громадян. Кожен має пра
â
о на недоторканніст
ü
житла, на таємницю листу
â
ання, телефонних ро
ç
мо
â
. Не можна â
тру
-
÷
атися â
особисте життя людини, перешкоджати їй подорожу
-
â
ати, â
исло
â
лю
â
ати с
â
ою думку, â
ід
â
іду
â
ати церк
â
у. Усе це – особисті пра
â
а громадян України. А ще Конституція проголошує пра
â
о брати у
÷
аст
ü
â
упра
â
лінні держа
â
ою: обирати й бути об
-
раним на держа
â
ні посади, бути ÷
леном буд
ü
-якої партії, об’єднання, органі
ç
о
â
у
â
ати ç
бори, мітинги, демонстрації. Проте така діял
ü
ніст
ü
не по
â
инна ç
агрожу
â
ати життю інших людей. Кожна людина має пра
â
о на працю й â
ідпо
÷
инок, на житло й охорону ç
доро
â
’я, на бе
ç
пе
÷
не для життя до
â
кілля.
За Конституцією України гла
â
ою держа
â
и є Пре
ç
идент. За
-
кони ух
â
алює Верхо
â
на Рада – â
ищий ç
аконода
â÷
ий орган. Втілює ç
акони â
життя Уряд України, або Кабінет Міністрі
â
. Уряд України â
ідпо
â
ідал
ü
ний перед Пре
ç
идентом та під
çâ
ітний Верхо
â
ній Раді, керуєт
ü
ся Конституцією України та іншими ç
аконами нашої держа
â
и. Най
â
ищий судо
â
ий орган – Верхо
â-
ний Суд України. Він ç
абе
ç
пе
÷
ує однако
â
е ç
астосу
â
ання ç
аконі
â
усіма судами â
держа
â
і.
Сформулюйте за змістом тексту 3
–
5 запитань, які починаються сло
-
вами Що? Хто? Де? Як? Коли?, і одне запитання Чому?, по черзі дай-
те відповіді на них.
1–2. Складіть стислу розповідь про сучасну Україну за планом: 1.
Коли наша держава здобула незалежність? За яких подій це від
-
булося? 2. Коли було ухвалено Конституцію України? Які найвищі органи влади в на-
шій державі?
3. Хто з видатних діячів, наших сучасників, своїми здобутками прославляє Україну?
159
§ 21. Пісенний край завзяття і труда, або Про що і про кого розповідає історія рідного краю
4. Про які права та обов’язки громадян ідеться в Конституції України? 3. Накресліть лінію часу, позначте потрібні дати та розв’яжіть хроно-
логічну задачу.
Скільки років минуло між прийняттям Верховною Радою Акта проголошення незалежності України та ухваленням Конституції України? Яку річницю неза
-
лежності України святкуватимемо цього року? 4. Скориставшись картою на сторінці 67, дайте відповіді на запитання: 1.
На які адміністративно-територіальні одиниці поділено Україну? Які з них мають найбільшу територію? 2. Якими областями протікає Дніпро? 3. З якими державами межує Україна? Історію сучасної України творить кожен з нас. У яких галузях госпо-
дарства, науки, освіти працюють ваші рідні? Про яку професію мрієте ви? Яким уявляєте майбутнє нашої держави?
Підготуйте відповідь на запитання.
Які державні свята пов’язані з подіями 20 ст.? Підготуйтеся до стислої розповіді про ті події.
§21. ПІСЕННИЙ КРАЙ ЗАВЗЯТТЯ І ТРУДА, або ПРО ЩО І ПРО КОГО
РОЗПО
Â
ІДАЄ І
Ñ
ТОРІЯ РІДНОГО КРАЮ
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 3 На уроці навчитеся
1.
Добирати інформацію про події та постаті історії рідного краю. 2.
На
-
водити приклади увічнення історичних подій та постатей рідного краю пам’ятниками, пам’ятними дошками, знаками тощо. 3. Розповідати про події та постаті історії рідного краю.
Роздивіться зображені на фотографіях пам’ятники. Всі вони присвя
-
чені відомим вам подіям або історичним діячам, про яких ішлося на сторінках підручника. Пригадайте ці події та історичних діячів. Сфор-
мулюйте 2
–
3 твердження, які доводять, чому ці події чи історичні діячі гідні увічнення.
160
Про що і про кого розповідає історія
Виконайте завд
ання своєї групи. Повідомте результати роботи класу. Дайте відповіді на запитання, які виникли під час обговорення.
Група 1. Готуючись до уроку, ви мали довідатися, чи є у вашому рідному міс-
ті (селі) пам’ятники, пам’ятні місця чи споруди, пов’язані з іменами історичних діячів. Підготуйте розповідь про такого діяча за планом:
1.
Ким був історичний діяч, якому споруджено пам’ятник? 2.
Коли він жив?
3. У яких подіях брав участь або з якими подіями пов’язаний?
4. Чи вшановують цього діяча в інших місцях? Чому? 161
§ 21. Пісенний край завзяття і труда, або Про що і про кого розповідає історія рідного краю
Група 2. Чи є у вашому рідному місті, селі пам’ятники, пам’ятні місця чи спору-
ди, пов’язані з історичними подіями? Підготуйте розповідь про ці події за планом:
1.
Чим була зумовлена, коли та за яких обставин відбулася подія, якій при
-
свячено пам’ятник (Якої події стосується пам’ятне місце або споруда, коли від-
булася подія, пов’язана з нею, чим вона була спричинена)? 2.
Якими були результати та наслідки цієї події для вашого краю?
3. Хто брав участь у цій події з місцевих мешканців? Що відомо про цих людей?
4. Чи вшановують цю подію в інших місцях? Чому? Група 3. Які легенди, перекази бережуть історичну пам’ять про ваших видат-
них земляків? Перекажіть одну з легенд однокласникам. Проаналізуйте її за планом: 1. Яким історичним подіям чи постатям присвячено цю легенду? 2. Як втілено в легенді ставлення до події / постаті?
3. Навіщо було створено цю легенду?
Чи цікаво було працювати на уроці? Що найбільше сподобалося? Про що хотіли б дізнатися докладніше?
Поставте собі оцінку за урок, зарахувавши за різні етапи роботи відповідні бали. Етап уроку / Бали 1 2 3
Підготовка до уроку
Робота в парах
Робота в групах
Участь у загальному колі
Моя оцінка Підготуйтеся до гри «Історична абетка». Для ц
ü
ого, погорта
â
ши сторінки ро
ç
ділу, пригадайте но
â
і сло
â
а, імена істори
÷
них дія
-
÷
і
â
, події, про які до
â
ідалися. У гру можете пограти на уроці або й на перер
â
і. Для ц
ü
ого на дошці â
еликими літерами напишіт
ü
українс
ü
ку абетку. Оберіт
ü
â
еду
÷
ого. Попросіт
ü
його і
ç
ç
аплющеними (
ç
а
â
’я
ç
аними) о
÷
има â
ка
ç
ати на літеру, ç
якою будете грати. Коли літеру «
â
и
ç
на
÷
ено», â
продо
â
ж тр
ü
ох х
â
илин ç
аписуйте сло
â
а ро
ç
ділу (імена, на
çâ
и подій), які ç
можете пригадати. Наприклад, ос
ü
які сло
â
а ç
ро
ç
ділу по
÷
инают
ü
ся на літеру к: Київ, Київська Русь, князь, купці, кочовики, козацтво, клейноди, кріпацтво, кобзар, Київський університет, кон­
ституція, колгоспники.
Виграє той, хто ç
апише найбіл
ü
ше слі
â
, по
â
’я
ç
аних ç
історією. Якщо â
ипадає літера, на яку но
â
их слі
â
небагато або й у
ç
агалі немає, попро
-
сіт
ü
â
еду
÷
ого «
â
ибрати» іншу.
162
Про що і про кого розповідає історія
ПРОЧИТАЙТЕ НА ДОЗ
Â
ІЛЛІ
Двобій
– Коли ж про
çâ
али його Віщим? – смика
â
тато
â
у руку Малко.
– Ти таки хо
÷
еш ро
ç
лютити богі
â
, – ç
астережли
â
о мо
â
и
â
бат
ü
ко, по
ç
ираю
÷
и на небо, що ç
одного боку насупилося гро
-
ç
о
â
ими хмарами.
Бат
ü
ко й син підійшли до берега По
÷
айни
1
, гукнули пере
â
і
ç-
ника.
– Дяд
ü
ку, а може â
и ç
наєте, ÷
ому про
çâ
али â
олодаря Гори
2
Віщим? – â
ихопилося â
хлопця, тіл
ü
ки-но ÷
о
â
ен хитну
â
ся на м’яких х
â
илях.
Охо
÷
ий до ро
ç
мо
â
пере
â
і
ç
ник ç
раді
â
: хай цей по
â
ажний май
-
стер ç
алишаєт
ü
ся наодинці ç
і с
â
оїми думами-бідами, я ж по
-
гомоню ç
мален
ü ким поділ
ü
с
ü
ким ба
ç
ікалом.
– По-рі
ç
ному кажут
ü
люди,– нек
â
апли
â
о по
÷
а
â
опо
â
ід
ü
. – Відколи сі
â
Олег на Горі, мо
â
гадюки, попо
âç
ли містом ÷
утки: непра
â
дою ç
добу
â
кня
ç
і
â
с
ü
кий палац, не буде спра
â
едли
â
ою і його смерт
ü
– ніколи не поба
÷
ит
ü
душа Олего
â
а Вирію
3
. Ще й лихо накли
÷
е на прада
â
ні киї
â
с
ü
кі гори, де були колис
ü
щас
-
ли
â
ими наші діди та бат
ü
ки.
Баяли-го
â
орили кияни, а â
се-таки корилися â
олі ÷
ужинця, бо сам найстаріший Перуні
â
â
олх
â
на
çâ
а
â
но
â
ого â
олодаря Ві
-
щим – â
іщу
â
али його Киє
â
у â
семогутні боги. То їхній гні
â
уби
â
останн
ü
ого Киє
â
и
÷
а ç
а ç
раду прадіді
â с
ü
кої â
іри. А що Перун
4
допомагає йому, то пра
â
да. Зі скіл
ü
кох ç
емел
ü
ç
бира
-
ют
ü
данину його дружинники й ніде не ç
нают
ü
спроти
â
у!
Чо
â
ен â
дари
â
ся об берег.
Раптом майнула блиска
â
ка, й небо посипало рясні крапли
-
ни. Несподі
â
аний дощ ç
муси
â
тес
лю ç
атриматися â
то
â
арист
â
і балаку
÷
ого пе
ре
â
і
ç
ника. «Всі біди â
людей â
ід до
â
гого я
ç
и
-
ка», – подума
â
â
ін, проте ç
алиши
â
ся пере
÷
ека
ти негоду â
хижі
ñ
т
à
р
î
г
î
.
1
Почайна
– рі
÷
ка – притока Дніпра.
2
Гора
– так на
ç
и
â
али â
ерхню ÷
астину Киє
â
а; один ç
пагорбі
â
, де, ç
а літописом, â
иникло міс
то; тут ро
ç
ташо
â
у
â
алися палаци кня
ç
я та бояр.
3
Вирій
– ç
а уя
â
леннями да
â
ніх українці
â
, острі
â
у Всес
â
іті, де ç
бира
-
лися боги й душі померлих; туди ж ç
літалися на ç
иму птахи.
4
Перун
– ç
а â
іру
â
анням да
â
ніх сло
â
’ян, бог грому й блиска
â
ки.
163
Прочитайте на дозвіллі
– Ди
â
а-ди
â
нії ро
ç
по
â
ідают
ü
про того Оле
га, – про
â
ади
â
пере
-
â
і
ç
ник. – На
÷
ебто ба
÷
или, як ç
а по
â
ного місяця â
илітає ç
його хоромини сокіл-птиця, летит
ü
дес
ü
на Лису гору
1
÷
и â
Дорого
-
жи
÷
і
2
, а там перекидаєт
ü
ся на ç
мія-поло
ç
а і служит
ü
горбатій ç
и
ç
оокій â
ід
ü
мі, що ÷
асом ç
’я
â
ляєт
ü
ся на поділ
ü
с
ü
кому тор
-
жищі.
Від тих слі
â
Малко
â
і ç
ахолола кро
â
: не бре
ше старий. Ба
÷
и
â
-
бо сам ту â
ідунку, ще й хліба їй да
â
а
â
.
– Прихо
â
ує Олег с
â
оє ÷
аклунст
â
о. Та одного ра
ç
у не â
трима
â-
ся. Було то під ÷
ас походу на Ві
ç
антію. Щасли
â
о спустилася Олего
â
а дружи
на Сла
â
утою
3
до моря, минула й море. Та пе
ре
-
тнули хитромудрі â
і
ç
антійці â
хід у с
â
ою га
â
ан
ü
. Натягнули â
ели
÷
е
ç
ний ланцюг, прикріп
лений до кам’яних â
еж на берегах ç
атоки Зо
лотий Ріг. Тоді Олег нака
ç
а
â
â
итягнути ÷
о
â
ни та по
-
ста
â
ити їх на колеса. І поба
÷
или ÷
ужинці не
бу
â
алу рі
÷
: під напнутими â
ітрилами Олего
â
і кораблі щодуху летіли суходо
-
лом до їхн
ü
ої столиці.
Затремтіли ç
аморс
ü
кі краї: як â
ою
â
ати ç
â
олодарем, який має крилаті кораблі?! Відтоді спла
÷
уют
ü
â
они Киє
â
у â
елику данину. З
â
істка про перемогу надбігла до Киє
â
а раніше Олега. Його ж ç
а мудріст
ü
нарекли йменням Віщий...
Пі
ç
но ââ
е
÷
ері тесля ç
сином по
â
ерталися до
дому. Та ні
÷
і тихий плескіт Дніпра ÷
омус
ü
не ç
аколисали гомінкий Поділ. Його â
улиці охопила не
çâ
и
÷
айна метушня: скрі
çü
палали â
ог
-
нища, люди сх
â
ил
ü
о
â
ано перемо
â
лялися, поглядали на Гору. З
â
ідти, ç
â
исокої Киє
â
ої го
ри, ç
княжого палацу, скотилася но
â
ина: помер Віщий Олег. Спра
â
дилося да
â
нє пророцт
â
о про смерт
ü
â
ід коня. Не ро
ç
мину
â
ся Олег і
ç
Долею. Да
â
но помер його â
ірний кін
ü
Лебід
ü
. Та смерт
ü
÷
ату
â
ала, схо
â
а
â
шис
ü
гадю
-
кою під ç
митими талою â
одою й дощами Лебеде
â
ими кістками.
Горіли ç
орі, а на поділ
ü
с
ü
кому торжищі ç
і
гнута роками ç
и
-
ç
оока жінка ро
ç
по
â
ідала про останні Олего
â
і х
â
илини. Отрує
-
ний ç
мією, ç
а
жада
â
â
ін поба
÷
ити Аскол
ü
до
â
у могилу.
– Схили
â
Олег ни
çü
ко голо
â
у, – ÷
и то смія
лася, ÷
и то плакала жінка, – і ска
ç
а
â
: «Не ста
ло т
â
оє місто рідним мені. Ти переміг у д
â
обої, кня
ç
ю».
1
Лиса гора
– одна ç
гір на пра
â
ому бере
ç
і Дніпра; ç
а â
іру
â
аннями да
â
ніх киян, непе
â
не місце, â
якому ç
биралися темні сили.
2
Дорогожичі
– уро
÷
ище â
Киє
â
і.
3
Славута
– да
â
ня поети
÷
на на
çâ
а Дніпра.
164
Про що і про кого розповідає історія
Царгородські дива – Ой, братику, як же я ску
÷
ила ç
а тобою, – ді
â÷
ина на мит
ü
ç
амо
â
кала, пригортала малого Василика й ро
ç
по
â
ідала далі.
А хлопец
ü
слуха
â
сестрину опо
â
ід
ü
і не â
іри
â
їй – хіба мо
-
жут
ü
наспра
â
ді бути – хай на
â
іт
ü
і ç
а морем – ç
олоті пташки, котрі спі
â
ают
ü
краще ç
а киї
â
с
ü
ких соло
â
ейкі
â
? – А де ж їхні гні
ç
да, отих ди
â
о-птахі
â
? – хитру
â
ато примру
-
жи
â
ши о
÷
і, спита
â
Василик.
– Які ж гні
ç
да â
ç
олотих птахі
â
, коли â
они нежи
â
і?! Їх май
-
стер-
ç
олотар ç
роби
â
і по
â
исаджу
â
а
â
на ç
олоті дере
â
а, що біля трону імператорс
ü
кого. Коли ç
айшли ми до ç
али, то ç
асліплені були їхнім ç
олотосяйним блиском. На
â
іт
ü
княгиня Ол
ü
га ç
ди
-
â
у
â
алася: дере
â
а, гіло
÷
ки й кожен листо
÷
ок на них – çâ
и
÷
айні, та ÷
омус
ü
не ç
елені, а ç
олоті. І пташки – то
÷
нісін
ü
ко такі, як у наших гаях, тіл
ü
ки ç
÷
истого ç
олота. Аж тут імператорс
ü
кий трон по
÷
а
â
підноситис
ü
угору. Затріпотіли крил
ü
цями й ç
а
-
стрибали ç
олоті соло
â
ейки. Раптом – гр-р-р...
Від несподі
â
анки Василик ç
іщули
â
ся й сил
ü
ніш притули
â
ся д
î
ñ
е
ñ
три. – То спра
â
ді було страшно. Я просто ç
аклякла â
ід жаху, – ро
ç
по
â
ідала ді
â÷
ина. – Золоті ле
â
и, що лежали біля імператор
-
с
ü
кого трону, çâ
елися на передні лапи, ро
ç
лю
÷
ено ç
асмикали х
â
остами й ç
аре
â
ли. Бідолашна княгиня! Вона ж найближ
÷
а до тих пот
â
орис
ü
к! – А що Ол
ü
га?
– Лишилася не
çâ
орушною, тіл
ü
ки на якус
ü
мит
ü
усмішкою блиснули о
÷
і.
– Ото по-нашому. Добре було б, якби княгиня нагадала ÷
у
-
жинцям, як колис
ü
â
оїни-руси
÷
і нажахали Царгород. Чу
â
я, що ç
а Олега, якого çâ
ут
ü
Віщим, пішла ç
Киє
â
а дружина â
по
-
хід ç
а море. Та перетнули â
і
ç
антійці â
хід у с
â
ою га
â
ан
ü
â
ели
-
÷
е
ç
ним ланцюгом, прикріпленим до кам’яних â
еж на берегах ç
атоки Золотий Ріг. Тоді Олег нака
ç
а
â
â
итягнути лодії та по
-
ста
â
ити їх на колеса. І поба
÷
или â
Царгороді небу
â
алу рі
÷
: під напнутими â
ітрилами рус
ü
кі кораблі щодуху летіли суходолом до міста. Зажадали миру тоді ç
аморс
ü
кі краї, ç
годилися спла
-
÷
у
â
ати Киє
â
у â
елику данину. Не
â
же ç
абули?
– Ох, і мудрий ти ста
â
, брате. Пе
â
но, що не ç
абули. Якби ç
не
â
ажали нас, хіба приймали б так уро
÷
исто княгиню ç
усім її по
÷
том?
165
Прочитайте на дозвіллі
Ді
â÷
ина, до
÷
ка по
â
аж
ного киї
â
с
ü
кого боярина, тіл
ü
ки-но по
-
â
ернулася ç
Царгорода, де перебу
â
ала ра
ç
ом і
ç
княгинею Ол
ü
-
гою. Вражен
ü
â
ід подорожі було не на один â
е
÷
ір. Прибу
â
ши до Царгорода на по
÷
атку літа, рус
ü
ке посол
ü
ст
â
о ÷
екало на ç
устрі
÷
ç
імператором аж до â
ересня. Після першого прийому, 9 â
ересня, було при
ç
на
÷
ено ще один – на 18 жо
â
тня. Чого тіл
ü
-
ки не поба
÷
или наші мандрі
â
ники! Це й â
елелюдні царгород
-
с
ü
кі ба
ç
ари, де прода
â
алося â
се, ÷
ого ç
абажає душа: кошто
â
ні прикраси, рі
ç
номанітна ç
броя, коні, гапто
â
ані сріблом і ç
олотом рі
ç
нобар
â
ні шо
â
ко
â
і тканини, килими, солодощі й прянощі. І ро
ç
кішні мармуро
â
і палаци, і â
ели
÷
ні, не
ç
емної краси храми. Особли
â
о â
ра
ç
и
â
руси
÷
і
â
голо
â
ний собор Царгорода – Со
фій
-
с
ü
кий. Ро
ç
ташо
â
аний у центрі â
і
ç
антійс
ü
кої столиці, â
ін бу
â
при
ç
на
÷
ений для імператорс
ü
ких церемоній. Усередині собор прикрашали поліро
â
аний мармур, рі
çü
блені колони, бе
ç
лі
÷
â
иро
-
бі
â
ç
і срібла, ç
олота, кошто
â
ного каміння. Над
çâ
и
÷
айне â
ражен
-
ня спра
â
ля
â
уро
÷
истий хоро
â
ий спі
â
під ÷
ас церко
â
них â
ідпра
â
.
Не могли не â
ра
ç
ити киян і â
ули
÷
ні уро
÷
истості на ÷
олі і
ç
самим імператором та рі
ç
номанітні â
иста
â
и – â
иступи мандрі
â
-
них акробаті
â
, му
ç
ик, фокусникі
â
. Приголомшу
â
али й самі â
у
-
лиці. Вони були ç
абудо
â
ані кіл
ü
капо
â
ерхо
â
ими мармуро
â
ими будинками, мало не на кожній ç
них â
исо
÷
і
â
храм.
– Знаєш, Василику, коли б я не побу
â
ала там, то, пе
â
но, са
-
ма не по
â
ірила б у â
сі царгородс
ü
кі ди
â
а. Тримай дарунок, – ді
â÷
ина ро
ç
горнула тонко мережану шо
â
ко
â
у хусто
÷
ку й по
-
клала брато
â
і â
долон
ü
ку мален
ü
кого хрестика. – Хай буде тобі дорого
â
ка
ç
ом у краях ç
аморс
ü
ких. Бат
ü
ко ка
ç
а
â
, що ç
â
есною рушиш до Царгорода і ти – у науку.
Â
іщі слова
Багато ÷
ого ба
÷
или на с
â
оєму â
іку бистрі â
оди Дунаю. Одна
-
÷
е такому блиску поди
â
у
â
алося б і Чорне море. Сяяли на сонці імператоро
â
і обладунки. Золото, кошто
â
не каміння, найдо
-
рож
÷
і тканини у â
бранні могутн
ü
ого â
олодаря мали переко
-
нати кня
ç
я руси
÷
і
â
: не до снаги â
о
â
ку ле
â
о
â
і па
ç
урі. Війна ç
Ві
ç
антією – марна спра
â
а: нікому не ç
долати її ç
олотої â
ели
÷
і. І хай кажут
ü
про гордого С
â
ятосла
â
а, що нехтує â
ін багат
-
ст
â
ом. Не було ще серед людей того, кого б не ç
а
â
орожили діа
-
манти імператорс
ü
кого ме
÷
а. Імператор â
до
â
олено посміхну
â
-
ся: â
иріши
â
â
датися до хитрощі
â
. Згада
â
бу
â
ал
ü
щину, перека
ç
про яку переходи
â
і
ç
одного є
â
ропейс
ü
кого палацу до іншого.
166
Про що і про кого розповідає історія
...Якос
ü
ç
’я
â
илися â
стані С
â
ятосла
â
а â
і
ç
антійс
ü
кі посли. Принесли ç
собою багаті дарунки. Чого тіл
ü
ки не було серед кошто
â
ностей, ç
агорнутих у дорогі â
і
ç
ерун
÷
асті килими! Так â
і
ç
антійці хотіли ді
ç
натися, що біл
ü
ше полюбляє рус
ü
кий кня
çü
: ç
олото ÷
и шо
â
к? Проте ç
алиши
â
ся байдужим С
â
ятосла
â
до ç
аморс
ü
ких дарі
â
. Ро
ç÷
аро
â
ані посли ні ç
÷
им по
â
ернулися додому. Коли ж спо
â
істили с
â
ого царя про не
â
да
÷
у, çâ
елі
â
â
ін надіслати С
â
ятосла
â
о
â
і ç
брою, â
игото
â
лену руками найкращих майстрі
â
Ві
ç
антії. До
â
го милу
â
а
â
ся киї
â
с
ü
кий кня
çü
гострими ме
÷
ами й списами, красно дяку
â
а
â
царе
â
і. На те царс
ü
кі рад
-
ники мо
â
или: «Лютим буде сей муж, бо багатст
â
ом нехтує, а оружжя бере. Згоджуйся на данину».
– Щос
ü
ç
абари
â
ся рус
ü
кий â
олодар, – ур
â
а
â
нитку ро
ç
думі
â
імператор і раптом спохмурні
â
.
Кіл
ü
ка лодій ро
ç
тинали дунайс
ü
кі х
â
илі, ш
â
идко наближа
-
ю
÷
ис
ü
до імператорс
ü
кого по
÷
ту.
– Чи не хитру
â
ати надума
â
С
â
ятосла
â
? – çâ
ерну
â
ся імпера
-
тор до радникі
â
. Ті спантели
÷
ено мо
â÷
али: після укладення миру ні
÷
ого не ç
могли ді
ç
натися про княжі ç
адуми.
Імператор напружено â
ди
â
ля
â
ся â
соня
÷
не маре
â
о. Жоден ÷
о
â
ен не â
ирі
ç
ня
â
ся ç
-поміж інших. На кожному сиділо кіл
ü
ка десяткі
â
â
еслярі
â
, маяли на â
ітрі бойо
â
і рус
ü
кі стяги. «Ні, не
-
має між ними кня
ç
я», – подума
â
імператор і â
ід
÷
у
â
пеку
÷
ий сором: пох
â
али
â
ся ç
олотом перед дунайс
ü
кими х
â
илями та â
ласною ÷
еляддю.
За мит
ü
срібна сурма проспі
â
ала гасло «Дорогу імперато
-
ру!», й ро
ç
кішний по
÷
ет руши
â
од Дунаю.
– Стійте! – ç
а
â
ола
â
â
атажок не
â
ели
÷
кого â
ійс
ü
ко
â
ого ç
агону, ç
алишеного, ç
а імператорс
ü
ким нака
ç
ом, на бере
ç
і рі
÷
ки. – Онде â
ін, С
â
ятосла
â
, на ÷
о
â
ні, покла
â
â
есло й ÷
екає на ç
устрі
÷
!
...Імператорс
ü
кий хроніст ш
â
идко ç
аното
â
у
â
а
â
пригоди дня 971 р.: «Бу
â
С
â
ятосла
â
помірним на ç
ріст, не дуже ни
çü
кий і не дуже â
исокий, ç
кошлатими бро
â
ами та с
â
ітло-синіми о
÷
и
-
ма, кирпатий, бе
ç
бородий, ç
густим, надмірно до
â
гим â
олоссям над â
ерхн
ü
ою губою (
â
усами). Голо
â
а â
н
ü
ого була ç
о
â
сім гола, але ç
одного її боку çâ
исало пасмо â
олосся – о
ç
нака ç
натності роду. Міцна потилиця, широкі груди та â
сі інші ÷
астини тіла цілком пропорційні. Вигляда
â
â
ін до
â
олі су
â
орим і диким. Одне â
ухо його прикрашала ç
олота сережка, о
ç
доблена ç
олотим карбункулом та д
â
ома перлинами. Одяг на н
ü
ому бу
â
білий і â
и
-
167
Прочитайте на дозвіллі
рі
ç
ня
â
ся лише ÷
истотою. Сидя
÷
и на ослоні для â
еслярі
â
, â
ін пе
-
рего
â
ори
â
ç
імператором про умо
â
и миру й â
ід
÷
али
â
од бе
рега».
– Чекай же, С
â
ятосла
â
е, пощербит
ü
ся т
â
оя гордіст
ü
і çâ
итяга об моє ç
олото! – пре
ç
ирли
â
о скри
â
и
â
губи імператор, стежа
÷
и ç
а княжими ÷
о
â
нами, що ш
â
идко танули â
блакитній імлі. – Покли
÷
те Феофіла й приготуйте мішок найкращого ç
олота! Тієї самої миті Феофіл, ç
апопадли
â
ий та улесли
â
ий не
â
іл
ü
-
ник, стоя
â
перед імператором і слуха
â
його нака
ç
:
– Вирушай до пе
÷
ені
çü
кого хана Курі, передай йому â
ід мене ос
ü
цей дарунок і скажи, що С
â
ятосла
â
ç
не
â
еликою дружиною по
â
ертаєт
ü
ся на Рус
ü
.
«Поди
â
имося, ÷
ого â
арті будут
ü
рус
ü
кі ме
÷
і й â
еликодушне попередження “Іду на â
и”, ç
яким ти, княже, â
ируша
â
на â
о
-
рога», – подумки â
иніс â
ирок кня
ç
ю-
â
оїну імператор...
Багато â
оди дунайс
ü
кої спли
â
ло â
Чорне море, та жи
â
е й досі легенда про те, як на Дніпро
â
их порогах бу
â
підступно â
битий ç
нака
ç
у â
і
ç
антійс
ü
кого імператора кня
çü
С
â
ятосла
â
. Про н
ü
ого ж кажут
ü
його-таки сло
â
ами: «Не осороми
â
ç
емлі Рус
ü
кої, бо ліг ç
а неї кіст
ü
ми. Мерт
â
і ж сорому не ç
нают
ü
!» Прозріння
Ніколи ще по
â
ернення до Киє
â
а не було таким три
â
ож
ним. Крі
çü
ро
ç÷
инене â
ікно Володимир по
ç
ира
â
на ро
ç с
â
і
÷
ене ç
оря
-
ми небо, намага
â
ся â
ихопити ç
його мерехтли
â
ого блиску ря
-
ті
â
не па
â
утиння сну. Одна
÷
е сон, ç
легка торкну
â
шис
ü
по
â
ік, губи
â
ся бе
ç
сліду â
ç
оряному плети
â
і. Нарешті, ç
несилений бе
ç
глу
ç
дим ç
маганням, кня
çü
â
ийшо
â
на ґанок. Легкокрила киї
â
с
ü
ка ні
÷
кликала çâ
абно і â
се
â
ладно. Хіба â
стоїш перед її ÷
арами?
За мит
ü
Володимир пряму
â
а
â
до Дніпра. Дорога була добре â
ідома, ç
найшо
â
би її на
â
іт
ü
і
ç
ç
аплющеними о
÷
има. Вела â
она до старого самітника Василія. Не ра
ç
на життє
â
ім шляху çâ
ер
-
та
â ся кня
çü
до н
ü
ого ç
а порадою й ро
çâ
ажли
â
им сло
â
ом, щи
-
ріст
ü
яких ніколи не бра
â
під сумні
â
.
– Не гри
ç
ися. Сідай онде проти місяця, остуди голо
â
у ç
имним його промінням. А потім ро
ç
по
â
іси про с
â
ої клопоти, – гомоні
â
старий.
Не
ç
абаром кня
ç
я ç
аколисала старе
÷
а ро
ç
по
â
ід
ü
. З
â
ідкис
ü
і
ç
минулого йшо
â
до н
ü
ого дужий â
оїн, промо
â
ля
â
упе
â
нено й по
-
â
ажно: «Не переймайся, брате-княже, по
â
ернуся ç
перемогою. 168
Про що і про кого розповідає історія
Хо
÷
а й тяжкий â
ипадає п
охід
, та ç
добуду тобі, â
олодарю, сла
-
â
у». Володимир раптом прокину
â
ся. Чомус
ü
ç
а
â
жди, коли го
-
â
ори
â
і
ç
Василієм, пригаду
â
а
â
с
â
ого побратима Ста
â
ра. Дотри
-
ма
â
ся â
ін тоді сло
â
а – переміг â
орога. Та гіркою була перемога: Ста
â
р не по
â
ерну
â
ся ç
походу. Затужи
â
Володимир, с
â
іт ста
â
йому немилий. І от одного дня ç
’я
â
и
â
ся Василій, ç
ігнутий ка
-
ліцт
â
ом, у до
â
гій одежині, ç
хрестом на грудях. Володимир уперше поба
÷
и
â
його на одній ç
киї
â
с
ü
ких â
улиц
ü
, щос
ü
ç
на
-
йоме â
ло
â
и
â
у погляді. Власне, цей погляд і â
ряту
â
а
â
Василія â
ід ç
агибелі, коли кня
ç
і
â
с
ü
кі дружинники схопили його й ки
-
нули â
поруб. Володимир нака
ç
а
â
çâ
іл
ü
нити â
’я
ç
ня, поради
â
йому перехо
â
у
â
атися дес
ü
у гаях понад Дніпром. Згодом, під ÷
ас полю
â
ання, ç
устрі
â
ся ç
ним іще ра
ç
. По
ç
найомилися й по
-
то
â
аришу
â
али.
Найбіл
ü
ше ціну
â
а
â
Володимир Василе
â
у мудріст
ü
. Зна
â
той стіл
ü
ки, що â
иста
÷
ило б на â
сіх княжих радникі
â
. У багат
ü
ох спра
â
ах допоміг. Та до кня
ç
і
â
с
ü
кого палацу йти не хоті
â
. Отак і жи
â
самітником серед лісу.
– Василію, ÷
ому не йдеш до Киє
â
а? – спита
â
Володимир. – Відтепер тебе не пересліду
â
атимут
ü
ç
а т
â
ою â
іру, бо і я, â
ели
-
кий киї
â
с
ü
кий кня
çü
, â
же охрещений, а с
ü
огодні, коли ç
ійде сонце, хреститимут
ü
усіх киян.
– На â
се â
оля Божа. Да
â
но тобі ка
ç
а
â
: де бе
ç
сила ç
броя, до
-
поможе â
іра. Об’єднає â
іра â
Ісуса Христа рус
ü
кі ç
емлі, а де єдніст
ü
– там і сила. По
â
ажатимут
ü
Киї
â
як â
ели
÷
ну столицю с
â
ої й ÷
ужі. А руси
÷
і прилу
÷
ат
ü
ся, прос
â
ітлені Божим сло
â
ом, до мудрості книжної, до ос
â
іти й ç
нання.
– Побудуємо по â
сій рус
ü
кій ç
емлі храми, – мрія
â
Володи
-
мир. – Для науки Божої будут
ü
і школи, де на
â÷
атимут
ü
ся боярс
ü
кі діти. Вірю – â
ідступлят
ü
ся темря
â
а й не
â
ігласт
â
о.
– Мудро мо
â
иш, кня
ç
ю. Адже каже Спасител
ü
: «Не бороніт
ü
дітям приходити до Мене». А тепер ÷
ас рушати додому, онде й соне
÷
ко сходит
ü
, – попроща
â
ся Василій.
Коли сонце ро
ç
сипало перші промені, Володимир бу
â
на Дніп
рі. З
â
ідусіл
ü
сходилися кияни. Йшли жінки й ÷
оло
â
іки, старі й малі, багаті й бідні. Ніколи ще кня
çü
не ба
÷
и
â
такої сили-силенної людей â
одному місці. Усі ро
ç
дягалися на бере
ç
і й ç
аходили у â
оду. Берегом ходили с
â
ященики, ÷
итали молит
-
â
у й осіняли киян ç
олотими
хрестами. 169
Прочитайте на дозвіллі
Раптом неподалік, серед нато
â
пу, Володимир поба
÷
и
â
ç
горб
-
лену постат
ü
. Самітник іш
о
â
до Дніпра ç
десят
ü
ма худен
ü
кими дітлахами – киї
â
с
ü
кими сиротами.
– Хреститися слід пра
â
ою рукою, – на
â÷
а
â
Василій. – Для ц
ü
ого три пал
ü
ці ç
’єднуємо ра
ç
ом, а д
â
а (бе
ç
іменний і мі
ç
и
-
нец
ü
) притискаємо до долоні. Тр
ü
ома ç
’єднаними пал
ü
цями торкаємося спершу ÷
ола, потім жи
â
ота, а далі пра
â
ого й лі
â
ого пле
÷
а, ç
ображую
÷
и на собі хрест, і, опусти
â
ши руку, кланяє
-
мося. З’єднання тр
ü
ох пал
ü
ці
â
сим
â
олі
ç
ує нашу â
іру у С
â
яту Трійцю: Бога-Отця, Бога-Сина й Бога-Духа С
â
ятого. Д
â
а при
-
тиснуті пал
ü
ці є сим
â
олом нашої â
іри â
Сина Божого Ісуса Христа, який має д
â
а єст
â
а – є Бог і є людина, а для нашого спасіння ç
ійшо
â
ç
неба на ç
емлю. Під ÷
ас хрещення руку по
-
кладаємо на ÷
оло, щоб ос
â
ятити наш ро
ç
ум і наші думки; на жи
â
іт – щоб ос
â
ятити наші по
÷
уття; на пле
÷
і – щоб ос
â
ятити сили нашого тіла і щоби благосло
â
ення Боже було на наших â÷
инках. Хреститися треба ç
а слі
â
: «В ім’я Отця, і Сина, і С
â
я
-
того Духа», «Сла
â
а Отцю, і Сину, і С
â
ятому Духо
â
і...»
Діти ç
айшли у â
оду, а Василій, ç
алиши
â
шис
ü
на бере
ç
і, при
-
страсно моли
â
ся. Коли обряд ç
акін
÷
и
â
ся, â
ін широко перехрес
-
ти
â
ся. «Який â
ін сил
ü
ний у â
ірі с
â
оїй, – подумалося Володи
-
миро
â
і. – Як колис
ü
бу
â
Ста
â
р у ратній доблесті». Василій, â
ід
÷
у
â
ши на собі погляд, о
ç
ирну
â
ся.
– Боже â
еликий, та це ж â
ін, – â
игукну
â
Володимир і ÷
им
-
дуж кину
â
ся обіймати с
â
ого да
â
н
ü
ого побратима.
Княжі настанови
– Чу
â
я â
ід одного киї
â
с
ü
кого книжника, – молодий послуш
-
ник о
ç
ирну
â
ся й стиши
â
голос, – що росте дес
ü
у степах ÷
ар-
ç
ілля, яке нібито має над
çâ
и
÷
айну силу над людс
ü
кою душею. Може, й тобі, брате, траплялося ÷
итати про н
ü
ого?
– Багато â
игадуют
ü
люди... – ÷
ернец
ü
схили
â
ся над книжка
-
ми, ро
ç
горну
â
якус
ü
, дуже да
â
ню, і â
же по
÷
а
â
бу
â
÷
итати, та раптом під
â
і
â
о
÷
і на послушника. – Про ç
ілля, кажеш?
– Було це, – перека
ç
у
â
а
â
мені той книжник, – ç
а да
â
ніх ÷
а
-
сі
â
і далеко â
ід нашої ç
емлі.
– Землі Рус
ü
кої, – підхопи
â
÷
ернец
ü
, – що â
же д
â
анадцят
ü
літ не ç
нала нападі
â
степу, що к
â
ітла, як колис
ü
ç
а Яросла
â
а Мудрого, â
тішаю
÷
ис
ü
миром і спокоєм. Бо ç
найшо
â
ся ç
-поміж рус
ü
ких кня
ç
і
â
спра
â
жній син цієї ç
емлі – покла
â
край кня
ç
і
â
-
170
Про що і про кого розповідає історія
с
ü
ким ÷â
арам, переміг ко
÷
і
â
никі
â
-
ç
а
â
ойо
â
никі
â
, â
ідігна
â
їх аж ç
а море. Чимало â
еликих спра
â
, що прос
â
ітили Рус
ü
ку ç
емлю, на
÷
е сонце, â
стиг ç
а
â
ерши
ти Володимир Мономах, так çâ
али кня
ç
я, але скін
÷
и
â
ся його ç
емний â
ік.
Проте не скрі
çü
жал
ü
і скорботу â
икликала ця çâ
істка. До
-
котилася â
она до поло
â
ец
ü
кого степу, надію та â
ояц
ü
кий шал сколихнула â
серцях ко
÷
і
â
никі
â
. «Помстимося ç
а Мономахо
â
і кри
â
ди. Буде Рус
ü
підкор
еною!» – ç
агу
â
степ молодими голо
-
сами. «А де ж ç
найдете собі про
â
ідникі
â
? – питали молодих си
â
і діди. – З усіх кермани
÷
і
â
лиши
â
ся â
нас один хан Сір
÷
ан, і той не
ç
дужає». «Шукаймо його брата Отрока-хана, ç
ахопле
-
ного колис
ü
у полон Мономахом. Натіши
â
ся â
же â
ін на ÷
ужині ситим супокоєм, хай по
â
ертаєт
ü
ся до рідного степу!» – галасу
-
â
ала молод
ü
. І â
ируши
â
у далеку мандрі
â
ку наймудріший ç
поло
â
ці
â
– спі
â
ец
ü
Ор. «Як не по
â
ернеш нам Отрока-хана, то до
â
іку житимемо ç
і с
â
оїм бе
ç
таланням», – нака
ç
у
â
али йому â
дорогу. До
â
го блука
â
с
â
ітами Ор, аж поки ç
найшо
â
Отрока. Та не перекона
â
його ні сл
о
â
ом с
â
оїм, ні спі
â
ом: ç
абу
â
Отрок, і
ç
дитинст
â
а жи
â
у
÷
и â
кня
ç
і
â
с
ü
ких палатах, про с
â
ою â
іт
÷
и
ç
ну. І тоді çâ
ажи
â
ся мудрец
ü
на останнє – â
итягну
â
ç
па
ç
ухи гіло
÷
-
ку сухого є
â
шан-
ç
ілля...
– Тож таки сталося ди
â
о? – нетерпля
÷
е перепита
â
послушник.
– Ди
â
о? Отрок-хан спра
â
ді спогада
â
дух рідного степу й по
-
â
ерну
â
ся додому... Та тіл
ü
ки не â
ç
іллі сила, – ÷
ернец
ü
скруш
-
но хитну
â
голо
â
ою. – Бо й наші ліси та луки багаті на тра
â
и, а що ç
того. Помер Мономах, і ç
но
â
у ç
алихоманило Рус
ü
кня
ç
і
â
-
с
ü
кими колотне
÷
ами.
– Хіба ж не можут
ü
кня
ç
і, брати кро
â
ні, між собою поро
ç
у
-
мітися?
– Легко це тим, у кого добро â
серці й помислах. Адже ç
бира
-
лися рус
ü
кі кня
ç
і на ради. Присягали, хрест с
â
ятий цілу
â
али. Так було ç
а життя Володимира Мономаха â
Любе
÷
і. З’їхалися кня
ç
і до Любец
ü
кого ç
амку. «Пощо, – питали один â
одного, – ми губимо Рус
ü
ку ç
емлю, самі проти себе усобиці
1
дію
÷
и? А поло
â
ці ç
емлю нашу ро
ç
носят
ü
і раді є, що межи нами â
ійна донині. Відтепер ç
’єднаймося â
одне серце та обережімо Рус
ü
ку ç
емлю».
1
Усобиці
– ро
ç
брат і ÷â
ари між кня
ç
ями ç
а ç
емлі та â
ладу, що â
ия
â
-
лялися у â
ійс
ü
ко
â
их походах одне проти одного.
171
Прочитайте на дозвіллі
– Чому ж не сталося т
ак, як гадалося? – спита
â
юнак.
– Бо шукаємо сили â
ç
іллі... – ÷
ернец
ü
опусти
â
о
÷
і, поба
÷
и
â
ро
ç
горнуту книжку й порину
â
у ÷
итання.
– А де ж â
она? – ç
бентежено допиту
â
а
â
ся юнак.
– Ох, і ціка
â
ий ти, брате, – â
ідір
â
а
â
шис
ü
од книжки, дорік
-
ну
â
÷
ернец
ü
. – Ві
çü
ми он ту книжку. По
÷
итай мудре Монома
-
хо
â
е сло
â
о. Може, ç
багнеш.
Юнак умости
â
ся â
темному кутку на ла
â
і, ç
апали
â
с
â
і
÷
ку й ро
ç
горну
â
цупкий пергамент.
«Пишу це по
â÷
ання â
ам, улюблені», – про
÷
ита
â
на по
÷
атку. Плети
â
о літер ніби малю
â
ало на пергаменті ден
ü
ç
а днем спо
-
â
нене три
â
ог і праці Мономахо
â
е життя.
Ос
ü
â
ін тринадцятилітнім хлопцем â
ирушає ç
бат
ü
кі
â
с
ü
кого палацу â
далекий похід. Скіл
ü
ки доріг â
ідтоді пройдено! Скіл
ü
-
ки не
â
сипущої праці! «Сам роби
â
я â
се, що було треба, – писа
â
кня
çü
. – Вес
ü
лад і â
домі с
â
оїм я на
â
оди
â
, і â
ло
â÷
их порядок сам держа
â
, і â
конюхі
â
, і про соколі
â
, і про яструбі
â
я сам дба
â
». Тож çâ
ерта
â
ся Володимир Мономах до тих, які про
÷
ита
-
ют
ü
його по
â÷
ання, ç
палкою настано
â
ою: «Не лінуйтеся, бла
-
гаю â
ас... Лінощі – â
с
ü
ому лихому мати: що людина â
міє, те ç
абуде, а ÷
ого не â
міє – того не â÷
ит
ü
ся».
Зажи
â
Володимир Мономах сла
â
и спра
â
едли
â
ого â
олодаря, який ніколи й бідної â
до
â
и не да
â
а
â
скри
â
дити. Тому й сині
â
с
â
оїх на
â÷
а
â
: «Убогих не ç
абу
â
айте, не да
â
айте сил
ü
ним погу
-
бити людину. Ні пра
â
ого, ні â
инного не â
би
â
айте і не по
â
елі
-
â
айте â
бити його».
...Непомітно догоріла с
â
і
÷
ка, ç
гаса
â
і ден
ü
. Час по
â
ертати книгу. Послушник ç
горну
â
її та підійшо
â
до книжника.
– Дякую, брате, ç
а науку. Спра
â
ді, не â
ç
іллі сила. От тіл
ü
ки â
÷
ому?
– Для того, пе
â
не, ми й народжуємося, щоб у праці й по
â-
сякденній науці, тримаю
÷
и, як ка
ç
а
â
Мономах, «о
÷
і долу, а душу – â
гору», ç
найти â
ідпо
â
ід
ü
на це питання.
Таємниця «
Ñ
лова о полку Ігоревім»
«Скіл
ü
ки тих доріг у ç
емлі нашій! Несходимі... Не
ç
міря
-
ні...» – думки подорожн
ü
ого, як і його кроки, були нек
â
апли
-
â
ими, проте легкими й â
іл
ü
ними. Не ма
â
â
ін ні надоку
÷
ли
â
ого то
â
ариша, ні обтяжли
â
ої ноші, ні на
â
іт
ü
імені. Лише палиця, не
â
ели
÷
ка торбинка й тін
ü
-самота, якій â
ін çâ
ик ç
а багато ро
-
172
Про що і про кого розповідає історія
кі
â
çâ
іряти с
â
ою душу. Щопра
â
да, бе
ç
лика його супутниця та спі
â
ро
ç
мо
â
ниця ç
’я
â
лялася тіл
ü
ки соня
÷
ної днини.
Він ç
а
â
жди м
андру
â
а
â
. Бо â
ід народження було подаро
â
ано йому долю поета-спі
â
ця. А що â
ік â
ипа
â
три
â
ожний – не ç
лі
-
÷
ити спустошли
â
их набігі
â
â
ойо
â
ни
÷
их сусіді
â
, – то спі
â
а
â
â
ін про хоробрих богатирі
â
– кня
ç
і
â
рус
ü
ких, які біл
ü
ше ç
а â
ласне життя любили рідну ç
емлю. Отак і
ç
піснями про â
інценосних герої
â
ходи
â
â
ін â
ід краю до краю, ç
а
â
жди ç
бираю
÷
и на
â
коло себе ÷
ималий гурт слуха
÷
і
â
. Та ç
÷
асом ста
â
помі
÷
ати, що ç
бай
-
дужіли люди до його спі
â
у. Ди
â
у
â
а
â
ся: не
â
же непотрібні тепер герої? І раптом той камін
ü
-прокляття: «Ніколи б тобі не ба
÷
и
-
ти с
â
іту, як синам нашим, що наклали голо
â
ами â
кня
ç
і
â
с
ü
ких усобицях!» Страшна пра
â
да â
огняним спалахом рі
ç
онула о
÷
і: кня
ç
і
â
с
ü
кі ÷â
ари лихоманили рус
ü
кі ç
емлі, ç
некро
â
лю
â
али їх підступними ç
аколотами одного брата-кня
ç
я проти іншого, ти
-
ся
÷
і житті
â
ç
абирали княжі усобиці.
І ур
â
алася струна, ç
амо
â
кло серце. Дума
â
, на
â
ік. Та â
ипадок ç
міни
â
його долю.
Одного дня на киї
â
с
ü
кому торго
â
ищі по
÷
у
â
пісню. Скіл
ü
ки їх ÷
у
â
раніше, але жодна так не çâ
орушу
â
ала. Спі
â
а
â
її скомо
-
рох. Проте не його це була пісня, бо ÷
ита
â
її ç
пергаментного аркуша. З
â
ерта
â
ся â
ули
÷
ний бла
ç
ен
ü
не до мешканці
â
Подолу, а до â
ел
ü
можних кня
ç
і
â
. І не було â
тих сло
â
ах ні глу
ç
у
â
ан
ü
, ні глуму, а тіл
ü
ки терпкий полино
â
ий біл
ü
ç
а ç
емлю Рус
ü
ку:
Пере
ñ
т
али кня
ç
і не
â
ірних â
ою
â
ати, стали один одному ка
ç
ати:
«Се моє, а се теж моє, брате!» Стали â
они діла дрібні ââ
ажати ç
а â
еликі, на себе самих підіймати ÷â
ари, – а не
â
ірні ç
усіх сторін находили, ç
емлю Рус
ü
ку долали.
Не â
стиг скоморох доспі
â
ати. Вихором налетіли дружинни
-
ки, хижо блиснули їхні гострі ме
÷
і: «Чому, â
орохобнику
1
, сієш непокору серед люду киї
â
с
ü
кого?»
Подорожній ç
гада
â
, як по
ç
бира
â
ро
ç
кидані аркуші, й ніби по
-
÷
у
â
пісню ç
но
â
у. Тупотіли серед степу коні – по
â
і
â
кня
çü
Ігор полки с
â
ої хоробрі на ç
емлю Поло
â
ец
ü
ку ç
а ç
емлю Рус
ü
ку. Д
çâ
е
-
1
Ворохобник
– бунті
â
ник.
173
Прочитайте на дозвіллі
ніла аж під небом криця
1
– билися руси
÷
і проти â
орога, шука
-
ю
÷
и собі ÷
есті, а кня
ç
е
â
і сла
â
и. Плакали â
ід жалощі
â
тра
â
и – трет
ü
ого дня â
полуденну годину похилилися Ігоре
â
і стяги.
Проте не була пісня бе
ç
силим голосінням. Той, хто скла
â
її, â
іри
â
: щирі сло
â
а, хай і гіркі, як жи
â
а â
ода. Тому й çâ
ерта
â
ся до могутніх кня
ç
і
â
ç
і с
â
оїм сло
â
ом. Та ÷
и бу
â
по
÷
утий? І ÷
ому ç
амо
â
к? Де ç
агуби
â
ся його слід?
Понад десят
ü
рокі
â
шука
â
мандрі
â
ний поет клю
÷
і до таєм
-
ниці. Обійшо
â
Киї
â
щину й Чернігі
â
щину, Волинс
ü
ку ç
емлю й Полоц
ü
ку, Смоленс
ü
ку і Владимиро-Су
ç
дал
ü
с
ü
ку – побу
â
а
â
у â
сіх містах і місте
÷
ках, на
çâ
аних у «Сло
â
і...».
Року 1198 прибу
â
â
ін до Галиц
ü
кої ç
емлі. Дорога стрімко піднімалася â
гору. Подорожній поспіша
â
: треба потрапити â
місто до ç
аходу сонця.
– Яка спра
â
а при
â
ела тебе, ÷
оло
â
і
÷
е, до Гали
÷
а? – спита
â
â
арто
â
ий. – Часом не служиш â
орогам нашого â
олодаря – кня
-
ç
е
â
і Роману â
олинс
ü
кому й непокірним боярам галиц
ü
ким, які â
котре ç
адумали ç
аколот?
Першу ні
÷
у Гали
÷
і до
â
елося но
÷
у
â
ати у â
’я
ç
ниці. «Немає, â
идно, у Володимира Яросла
â
и
÷
а бат
ü
ко
â
ої сили, коли ç
такою пересторогою ç
устрі
÷
ає прибул
ü
ці
â
, – лежа
÷
и на â
’я
ç
ці соло
-
ми, мірку
â
а
â
мандрі
â
ник. – На
â
іт
ü
пергамент ç
і “Сло
â
ом...” â
итрусили його ç
апопадли
â
і слуги. Нехай про
÷
итає кня
çü
...»
Бря
ç
кіт клю
÷
і
â
перер
â
а
â
думки.
– Ос
ü
â
ін, цей подорожній, – по
÷
у
â
ся голос â
арто
â
ого. – Не â
ір йому, княже, â
ел
ü
ми хитрий, а ще й поет...
Володимир пил
ü
но поди
â
и
â
ся â
о
÷
і â
’я
ç
ня, по
â
ерну
â
перга
-
мент і â
же â
д
â
ерях спита
â
:
– Де ти âç
я
â
«Сло
â
о...»?
Несподі
â
аний ç
догад â
ихором ç
ахопи
â
уя
â
у мандрі
â
ного поета.
– З
â
ідки ти ç
наєш, княже, що «Сло
â
о...» – не моє т
â
оріння?! Може, â
оно належит
ü
тобі?
Кня
çü
, ç
да
â
алося, не по
÷
у
â
ç
ух
â
алого ç
апитання. На
â
іт
ü
не гляну
â
ши на â
’я
ç
ня, мо
â÷
ки â
ийшо
â
.
По короткім ÷
асі плакали â
Гали
÷
і д
çâ
они: помер кня
çü
Во
-
лодимир – син Яросла
â
а Осмомисла, брат Яросла
â
ни, дружини но
â
город-сі
â
ерс
ü
кого кня
ç
я Ігоря.
«Не ска
ç
а
â
... Не ска
ç
а
â
...» – гули â
они про â
елику таєм
-
ницю.
1
Криця
– те саме, що стал
ü
, т
â
ердий метал, â
ипла
â
лений і
ç
ç
алі
ç
а.
174
Про що і про кого розповідає історія
Очима чужоземця
Багато ÷
ужинці
â
â
ід
â
іду
â
ало Україну. Рі
ç
ні шляхи при
â
оди
-
ли їх до ко
ç
ац
ü
кого краю. Одні подорожу
â
али, інші йшли â
і
-
йною, а були й такі, що потрапляли на береги Дніпра, â
икону
-
ю
÷
и рі
ç
номанітні службо
â
і дору
÷
ення.
– Чи споді
â
алися â
и коли-небуд
ü
, що доля ç
акине â
ас на Дніпро?
– Бу
â
÷
ас, коли я й на
çâ
и такої не ÷
у
â
. Так перемо
â
лялися, спостерігаю
÷
и ç
а буді
â
ницт
â
ом фортеці над Кодац
ü
ким порогом, д
â
а офіцери-францу
ç
и – найманці пол
ü
с
ü
кого короля. Проте один і
ç
них, інженер, не дуже у
â
аж
-
но про
â
ади
â
ро
ç
мо
â
у, його думка була ç
осереджена на ÷
омус
ü
іншому. Поміти
â
ши неу
â
ажніст
ü
спі
â
ро
ç
мо
â
ника, інженері
â
приятел
ü
спробу
â
а
â
пожарту
â
ати:
– Вигадуєте пристрій, який ç
роби
â
би â
ашу фортецю непри
-
ступною для ко
ç
акі
â
? Поспішайте: пол
ü
с
ü
кий корол
ü
оголоси
â
â
инагороду тому, хто ç
долає ç
апорожці
â
. Якщо ж пощастит
ü
â
ам, Боплане, то станете найбагатшою людиною у с
â
іті, бо ж і ç
а буді
â
ницт
â
о цієї фортеці â
ам добре платят
ü
.
Одна
÷
е й на такий жарт інженер не â
ідпо
â
і
â
. Балаку
÷
ому ж офіцеро
â
і кортіло потере
â
енити, а тому â
ін â
иріши
â
ç
а
÷
епити інженера ç
а жи
â
е:
– А їх, ç
апорожці
â
, не так уже й легко буде перемогти. Бо не лише â
ід
÷
айдушніст
ü
і сміли
â
іст
ü
притаманні цим людям, а й глибокі ç
нання су
÷
асної â
ійс
ü
ко
â
ої техніки. Скажімо, ÷
и ÷
ули â
и, що ко
ç
аки мают
ü
під
â
одний флот?
Запитання â
лу
÷
ило â
ціл
ü
. Про техніку інженер Боплан міг го
â
орити годинами. Тож охо
÷
е ро
ç
по
â
і
â
с
â
оєму приятеле
â
і â
се, що â
стиг ді
ç
натися про ç
брою сі
÷
о
â
икі
â
. А оскіл
ü
ки ç
апитання стосу
â
алося флоту, то й по
÷
а
â
інженер саме ç
н
ü
ого.
Він ро
ç
по
â
і
â
про те, що море для ко
ç
ака – най
â
ажли
â
іше â
и
-
пробу
â
ання: спра
â
жнім ко
ç
аком у
â
ажали того сі
÷
о
â
ика, який побу
â
а
â
на морі; джуру, який бра
â
у
÷
аст
ü
у морс
ü
кому поході, одра
ç
у ж ç
апису
â
али до ко
ç
ац
ü
кого â
ійс
ü
ка.
– Не
â
ели
÷
кі, легкі ко
ç
ац
ü
кі ÷
о
â
ни-
÷
айки, – â
і
â
далі Боп-
лан, – ÷
удо
â
о пристосо
â
ані до морс
ü
ких бої
â
. Що ж до під
â
од
-
ного флоту, то я ка
ç
а
â
би про â
міння триматися під â
одою. Тут ко
ç
аки, спра
â
ді, â
дают
ü
ся до ç
да
â
на у
çâ
и
÷
аєних поміж ними хитрощі
â
: тримаю
÷
и â
роті до
â
гу порожнисту о
÷
еретину, â
они три
â
алий ÷
ас можут
ü
перебу
â
ати під â
одою непомі
÷
еними.
175
Прочитайте на дозвіллі
Захопи
â
шис
ü
, інженер по
÷
а
â
ро
ç
по
â
ідати про іншу ç
брою ко
ç
акі
â
:
– Великої сили ко
ç
ацт
â
у надає артилерія. Кажут
ü
, що на Сі
÷
і постійно є п’ятдесят гармат, які ç
апорожці перехо
â
уют
ü
у пла
â
нях.
– А хто ж â
игото
â
ляє ті гармати? – поціка
â
и
â
ся спі
â
ро
ç
мо
â
-
ник Боплана. – Адже серед ко
ç
акі
â
немає інженері
â
.
– У тому-то й рі
÷
, що ко
ç
аки – майстри на â
ся
÷
ину. Вони â
ласну ç
брою â
иробляют
ü
самі, дбаю
÷
и не тіл
ü
ки про техні
÷
ну досконаліст
ü
, а й про її ç
о
â
нішній â
игляд. Їхні рушниці, пісто
-
лі, шаблі – непере
â
ершені â
ит
â
ори мистецт
â
а.
– Подейкуют
ü
, що ко
ç
аки â
оюют
ü
не лише рушницями та списами, а й лопатами?
– Так, – продо
â
жу
â
а
â
Боплан, – про ç
апорожці
â
кажут
ü
, що немає у с
â
іті â
ійс
ü
ка, яке â
міло б краще буду
â
ати шанці, ніж â
они. Та ÷
и не найбіл
ü
ший â
инахід ко
ç
акі
â
– пол
ü
о
â
ий табір, який â
они â
икористо
â
уют
ü
для оборони серед степу. Влашту
-
â
ати такий табір дуже просто: ко
ç
аки ста
â
лят
ü
колом â
о
ç
и, ç
’єднуют
ü
їх ланцюгами, а на
â
коло – â
икопуют
ü
рі
â
. Такий ко
ç
ац
ü
кий табір може тижнями тримати облогу.
– Ви не марнуєте ÷
асу, інженере. Корол
ü
бу
â
би â
ам â
ел
ü
ми â
дя
÷
ний ç
а таку â
и
÷
ерпну інформацію. Здаєт
ü
ся, його королі
â
-
с
ü
ка миліст
ü
ç
бираєт
ü
ся â
ою
â
ати ç
ко
ç
аками, â
ласне, тому й нака
ç
ано буду
â
ати Кодац
ü
ку фортецю.
Інженер Боплан пробу
â
â
Україні сімнадцят
ü
рокі
â
. По
â
ер
-
ну
â
шис
ü
додому, до Франції, â
ін написа
â
книгу «Опис Украї
-
ни», у якій докладно ро
ç
по
â
і
â
с
â
оїм ç
емлякам про поба
÷
ене â
ко
ç
ац
ü
кій ç
емлі.
Перша шабля Хмельницького
С
â
іт побілі
â
од дощу. Не було неба. Не було ç
емлі. Тіл
ü
ки ç
ли
â
а білим муром скрі
çü
, куди сягає око.
Рясний дощ притлуми
â
â
ід
÷
уття небе
ç
пеки, і â
ершник спи
-
ни
â
ся. Добре хо
÷
на мит
ü
ç
абути про â
ійну, побути, як у ди
-
тинст
â
і, наодинці ç
дощем, підста
â
ляю
÷
и теплим струминкам і обли
÷÷
я, і душу.
Вершник стягну
â
â
ажку мокру шапку, ç
аплющи
â
о
÷
і. Дум
-
кою полину
â
у широкі ç
апорі
çü
кі степи. Чомус
ü
ç
гада
â
, як п’янко пахне богун-
ç
ілля. І ç
атужи
â
ç
а ним серед отих боліт, рі
÷
ок, поті
÷
кі
â
, струмо
÷
кі
â
та білої ç
ли
â
и, що аж курилася 176
Про що і про кого розповідає історія
â
огким димом. Так раптом ç
ахотілося, щоб у лісистому â
олин
-
с
ü
кому краї опини
â
ся його степо
â
ий побратим. Не споді
â
аю
-
÷
ис
ü
на ди
â
о, â
се ж таки ç
упини
â
ся, о
ç
ирну
â
ся на
â
круги, сил
-
кую
÷
ис
ü
ро
ç
ди
â
итися бодай тра
â
ину. Але шукаю
÷
и о
÷
има ç
ілля, крі
çü
ç
а
â
ісу дощу ç
а кіл
ü
ка крокі
â
â
ід себе â
ін поба
÷
и
â
д
â
і постаті, по
÷
у
â
холодний бря
ç
кіт ç
брої. «Вкотре â
ряту
â
ала мені життя богун-тра
â
а, – при
÷
аї
â
шис
ü
у мокрих хащах, по
-
дума
â
â
ершник, – так, як і того ра
ç
у, під Вінницею».
Дощ не â
щуха
â
, і спогади не полишали. Кіл
ü
ка рокі
â
тому йому â
ипало ç
ахищати Вінницю. Тоді саме доходила краю ç
има. Пастка для полякі
â
була гото
â
а: ç
а його нака
ç
ом ко
ç
аки на місці перепра
â
и прорубали â
рі
÷
ці ополонки, а щоб не по
-
мітили â
ороги ко
ç
ац
ü
ких хитрощі
â
, притрусили їх сіном і со
-
ломою, – ç
даля â
пада
â
у â
і
÷
і «
â
’їжджений» шлях. Для пере
-
конли
â
ості сам у
â
ес
ü
÷
ас крути
â
ся на тім шляху – і мало не â
трапи
â
â
ополонку, але ÷
омус
ü
раптом стиши
â
ходу коня, бо ç
далося, що â
ійнуло ç
апахом богун-
ç
ілля. І ç
упини
â
його перед самою ополонкою той духмяний ç
апах степу... Вершник стру
-
си
â
і
ç
пле
÷
ей ÷
іпку â
тому та ç
ник ç
а дощо
â
ою ç
апоною.
Не
ç
абаром полко
â
ник Богун бу
â
у ко
ç
ац
ü
кому таборі.
Ко
ç
аки х
â
илю
â
алися. Дощ лопоті
â
по ÷
убатих голо
â
ах, кре
-
ме
ç
них пле
÷
ах, дужих руках, â
ибілю
â
а
â
соро
÷
ки й ç
асмагу, та не міг ç
мити три
â
огу ç
ко
ç
ац
ü
ких душ.
– Війс
ü
ко бе
ç
гет
ü
мана, як бджоли бе
ç
матки! Ходімо ç
а бат
ü
ком Хмел
ü
ниц
ü
ким, бе
ç
н
ü
ого â
се одно – погибел
ü
! – ÷
уло
-
ся крі
çü
дощ.
– Як же ми ç
добудемо нашого гет
ü
мана, коли тримає його â
полоні ç
радли
â
ий хан?!
– Щос
ü
і Богун мо
â÷
ит
ü
. Пе
â
но, іржа побила його шаблю, а голими руками не по
â
оюєш.
– Ех, поле Берестец
ü
ке, домо
â
ино ко
ç
ац
ü
ка! Старшині до нас байдуже, â
иряджают
ü
посол
ü
ст
â
а до короля пол
ü
с
ü
кого, ра
-
дят
ü
ся ç
ним про мир і â
ласні при
â
ілеї. Хіба ç
а таке ми три
роки кро
â
лили-проли
â
али?!
– Видно, âç
яла смерт
ü
â
облогу табір ко
ç
ац
ü
кий. Як не допо
-
можут
ü
полякам їхні гармати, так прислужат
ü
ся голод і ç
рада. Скіл
ü
ки-то ми ще протримаємося бе
ç
хліба?!
Пекли серце ті гіркі сло
â
а. А ще колола о
÷
і страшна пра
â
да: як не поталанит
ü
â
и
â
ести українс
ü
ку армію ç
ото
÷
ення, то ç
аги
-
не на
â
іки ко
ç
ац
ü
ка сла
â
а. І çâ
олікати не можна й дня! У тому 177
Прочитайте на дозвіллі
І
â
ан Богун перес
â
ід
÷
и
â
ся, об’їжджаю
÷
и напередодні місце
â
іст
ü
. Адже ба
÷
и
â
на â
ласні о
÷
і, як лагодят
ü
поляки ÷
ере
ç
рі
÷
ку Пля
-
ші
â
ку гаті, щоб ç
атопити ко
ç
ац
ü
кий табір. І небо допомагає â
орого
â
і, â
или
â
аю
÷
и такими дощами, як с
ü
огодні, силу-силен
-
ну â
оди! Відтак і
ç
т
â
ердим наміром домогтися с
â
ого â
ируши
â
Богун до гет
ü
манс
ü
кого намету на раду.
У ні
÷
проти 30 ÷
ер
â
ня 1651 р. старшинс
ü
ка рада обрала пол
-
ко
â
ника І
â
ана Богуна нака
ç
ним гет
ü
маном
1
та ух
â
алила – â
и
-
ри
â
атися ç
ото
÷
ення.
Вранішній туман надійно прихо
â
у
â
а
â
ç
міни â
ро
ç
ташу
â
анні українс
ü
кої армії. Під ç
ахистом кіл
ü
катися
÷
ного ç
агону кінно
-
ти, яким керу
â
а
â
особисто І
â
ан Богун, тр
ü
ома перепра
â
ами, намощеними ç
â
о
ç
і
â
, кожухі
â
, обрубаних кущі
â
і хми
ç
у, â
ід
-
ходили осно
â
ні ко
ç
ац
ü
кі сили. «Якби ж то хо
÷
а б кіл
ü
ка годин протримати полякі
â
â
омані! Якщо ж не по
â
ірит
ü
пол
ü
с
ü
кий корол
ü
ко
ç
ац
ü
ким хитрощам, ç
багне, ÷
ому наші посли погоди
-
лися раптом на ганебний мир, – бути бит
â
і!» – нака
ç
ний гет
ü
-
ман міцно стиска
â
ç
брою.
...Коли туман ро
çâ
ія
â
ся, поляки поба
÷
или спорожнілий ко
-
ç
ац
ü
кий табір.
– Не інакше як Богуно
â
а спра
â
а, – перемо
â
лялися пол
ü
с
ü
кі â
ояки після переможного бою проти тих ко
ç
акі
â
, які не â
сти
-
гли â
ийти ç
ото
÷
ення. – Лися
÷
у â
да
÷
у має той полко
â
ник. Зно
-
â
у â
исли
ç
ну
â
... Хто ж тепер упіймає лиса ç
а х
â
оста?
Врято
â
ані ко
ç
ац
ü
кі полки по
â
ерталися додому. Ли
â
дощ, і кожен ç
на
â
: ç
агоят
ü
ся рани, будут
ü
но
â
і перемоги. Бо попере
-
ду, як ç
а
â
жди, перша шабля Хмел
ü
ниц
ü
кого – â
ід
â
ажний пол
-
ко
â
ник І
â
ан Богун.
На перехрестях таємної війни
Генерал
ü
ний писар
2
І
â
ан Виго
â
с
ü
кий перегля
да
â
листи, отри
мані останнім ÷
асом â
ід іно
ç
ем
них â
олодарі
â
та їхніх по
-
слі
â
. «Ваша с
â
іт
ліст
ü
», «с
â
ітлий і â
ел
ü
можний», «найс
â
ітлі
-
ший» – так çâ
ерталися ÷
ужинці до гет
ü
мана Хмел
ü
ниц
ü
кого. 1
Наказний гетьман
– особа, яка тим
÷
асо
â
о обіймала посаду гет
ü
мана.
2
Генеральний писар
– один ç
най
â
ищих урядо
â ці
â
у ко
ç
а
ц
ü
кій дер
-
жа
â
і, який â
ідпо
â
іда
â
ç
а держа
â
ну до
кументацію та листу
â
ан
ня, а та
-
кож керу
â
а
â
ро
çâ
ідкою, дипломати
÷
ними ç
носинами ç
ç
арубіж
ними держа
â
ами.
178
Про що і про кого розповідає історія
Стриманіст
ü
і обережніст
ü
, а ÷
асом і лука
â
а підступніст
ü
â
ід
-
÷
у
â
алися â
тих çâ
ертаннях. Не ç
â
ласного бажання, а ç
при
-
мусу гаря
÷
ої криці ко
ç
ац
ü
ких шабел
ü
â
и
ç
на
â
али родо
â
иті ÷
у
-
жо
ç
емці кермани
÷
а поко
ç
а
÷
еної України рі
â
нею собі. Тому так багато при
хо
â
аних â
орогі
â
у гет
ü
мана Хмел
ü
ниц
ü
кого. Тож до
-
â
одит
ü
ся пил
ü
ну
â
ати, â
міти ÷
и
тати між рядками, мислити глибоко, о
÷
і â
сюди маю
÷
и, – такі ç
акони таємної â
ійни.
Д
â
ері гет
ü
манс
ü
кої канцелярії рипнули.
– Здоро
â
бу
â
, ко
ç
а
÷
е, – радо â
ідпо
â
і
â
Виго
â
с
ü
кий на при
â
і
-
тання да
â
н
ü
ого ç
найомця. – Як там у ç
емлі лядс
ü
кій
1
? Що но-
â
ого ÷
ути â
ід пана короля?
Прибулец
ü
ç
а çâ
и
÷
кою у
â
ажно огляну
â
с
â
іт
лицю. Перес
â
ід
-
÷
и
â
шис
ü
, що генерал
ü
ний писар сам, â
итягну
â
і
ç
шапки ç
гор
-
нуті папери.
– В
÷
асно приніс. С
ü
огодні саме ç
устрі
÷
гет
ü мана ç
пол
ü
с
ü
кими послами. Не ç
а
â
адит
ü
йому ç
нати про наміри пол
ü
с
ü
кого уря
-
ду, – Виго
â
с
ü
кий ро
ç
горну
â
папери і по
÷
а
â
у
â
ажно їх â
и
â÷
ати.
То були шифро
â
ані çâ
іти особистого ка
мергера
2
пол
ü
с
ü
кого â
олодаря Василя Верещаки. Ос
ü
уже три роки â
ін допомагає ко
ç
акам у â
ійні проти Ре
÷
і Посполитої. Юнак ç
добу
â
у короля особли
â
у до
â
іру, ра
ç
ом ç
ним бу
â
ає на â
сіх таємних нарадах, що про
â
одят
ü
ся â
королі
â
с
ü
кому палаці. Василе
â
і по
â
ідомлен
-
ня Хмел
ü
ниц
ü
кий цінує над
çâ
и
÷
айно.
– Зайдеш ç
а гет
ü
манс
ü
кими настано
â
ами для пана камерге
-
ра ââ
е
÷
ері, – про
â
оджаю
÷
и гостя, мо
â
и
â
генерал
ü
ний писар. – Поди
â
и
мося, якої нам ç
аспі
â
ают
ü
посли його â
ели
÷ ності під ÷
ас обіду.
У посол
ü
с
ü
кій с
â
ітлиці після нетри
â
алих пе
ремо
â
ин і
ç
гет
ü
-
маном ç÷
инилася метушня. З
â
ідки â
ідомо Хмел
ü
ниц
ü
кому сло
-
â
о â
сло
â
о те, про що лише має â
ідбутися ро
ç
мо
â
а? «А ç
÷
им ти приїха
â
, пане старосто, – під ÷
ас перего
â
орі
â
бра
â
на кпини гет
ü
ман голо
â
у посол
ü
ст
â
а, – і що дору
÷
и
â
мені передати пан â
оє
â
ода, я â
се те ç
наю...» Таки â
олодіє Хмел
ü
ниц
ü
кий таємною ç
броєю ро
çâ
ідки! Та ще й як â
олодіє! І це теж додає йому â
пе
â
-
неності â
перемо
ç
і. Не один пол
ü
с
ü
кий можно
â
ладец
ü
ç
дриг
-
ну
â
ся â
ід палких Богдано
â
их слі
â
: «Виб’ю ç
лядс
ü
кої не
â
олі ââ
ес
ü
рус
ü
кий народ... За кордон â
ійною не піду, на туркі
â
і 1
Лядський
– пол
ü
с
ü
кий; ç
а тих ÷
асі
â
українці на
ç
и
â
али полякі
â
ля
-
хами.
2
Камергер
– прид
â
орний.
179
Прочитайте на дозвіллі
татарі
â
шаблі не підніму, досит
ü
маю â
с
ü
ого на Україні – до
-
сит
ü
â
игоди, достатку й пожитку â
ç
емлі і кня
ç
і
â
ст
â
і с
â
оєму по Л
üâ
і
â
, Холм і Гали
÷
. А ста
â
ши над Віслою, скажу дал
ü
ше ля
-
хам: сидіт
ü
, мо
â÷
іт
ü
, ляхи! А будут
ü
і ç
а Віслою кри
÷
ати, ç
на
-
йду я їх там напе
â
но. А схо
÷
е хто ç
нами хліб їсти, хай буде послушний Запорі
çü
кому Війс
ü
ку».
Ос
ü
â
она, Богдано
â
а гостинніст
ü
!
Похмурі й мо
â÷
а
ç
ні пол
ü
с
ü
кі посли â
су
про
â
оді генерал
ü
ного писаря прибули до гет
ü
манс
ü
кого д
â
ору «хліба їсти». Садиба Хмел
ü
ниц
ü
кого ç
устріла їх щоденними господарс
ü
кими кло
-
потами й туркотом голубі
â
.
Так скромно не жи
â
жоден â
олодар! «Добре було б мати â
цій господі с
â
ого нишпорку. Та схоже, що й ц
ü
ого ра
ç
у таємне дору
÷
ення ко
роля ç
алишит
ü
ся не
â
иконаним», – мірку
â
али по
-
сли, ро
ç
ди
â
ляю
÷
ис
ü
буденну й непока
ç
ну обстано
â
ку с
â
ітлиці, де â
ідбу
â
а
â
ся обід.
Спра
â
ді, як можна çâ
абити багатст
â
ом того, хто над усе цінує â
олю?
Коли ні
÷
ç
апалила над Україною с
â
ої т
ü
мяні ліхтарі, ç
Чиги
-
рина до Варша
â
и полетіло д
â
оє â
ершникі
â
. Один – â
ід гет
ü
мана до королі
â с
ü
кого камергера ç
но
â
им ç
а
â
данням. Другий – â
ід пол
ü
с
ü
ких послі
â
до самого короля ç
і сло
â
ами â
ипра
â
дання. «Найприкріше, що ми не можемо мати пе
â
них â
ідомостей про â
орогі
â
, бо ç
добути шпигуна – рі
÷
неможли
â
а». Отож на перехре
-
стях таємної â
ійни поки що перемога на боці Хмел
ü
ниц
ü
кого.
Несподівана зустріч
Та
рас Ше
â ÷
ен
ко по
÷
у
â
, що йо
го гу
ка
ют
ü
, ç
у
пи
ни
â ся й о
ç
ир
-
ну
â ся круг се
бе, шу
ка
ю
÷
и пог
ля
дом ç
найо
мих.
– Мої â
ітан
ня, до
ро
гий дру
же! – доб
родій, да
â
ній Та
расі
â
ç
на
-
йо
мий, щи
ро â
сміха
â ся. – Да
â нен
ü ко не ç
устрі
÷
а
ли
ся, ç
ем
ля
÷
е.
Ше
â ÷
ен
ко спро
бу
â
а
â
при
га
да
ти, ко
ли â
ос
таннє â
о
ни ба
÷
и
ли
-
ся. Спра
â
ді, да
â но. Ех, до
ле! Те
пер, після по
â
ер
нення і
ç
де
ся
-
ти
літ
н
ü о
го ç
ас
лан
ня, Та
ра
со
â
і щод
ня â
и
па
да
ют
ü
такі ç
устрі
÷
і. Скіл
ü ки теп
лих спо
гаді
â
â
о
ни да
ру
ют
ü
!
–
Не по
â
іриш, Та
ра
се, ç
ким я те
бе оце ç
ара
ç
по
ç найом
лю.
Тіл
ü ки по цих сло
â
ах Ше
â ÷
ен
ко çâ
ер
ну
â
у
â
а
гу на ÷
о
ло
â
іка шля
хет
но
го â
иг
ля
ду, що сто
я
â
по
ру
÷
.
–
Про
шу, – не â
га
â
а
â
ба
ла
ку
÷
ий ç
ем
ляк, – син т
â
о
го ко
-
лишн
ü о
го па
на Ва
сил
ü
Па
â ло
â
и
÷
Енґел
ü
ґардт.
180
Про що і про кого розповідає історія
Та
рас пил
ü но по
ди
â
и
â ся на не
ç найом
ця. Це прі
çâ
и
ще â
ра
ç
нага
да
ло Ше
â ÷
ен
ко
â
і йо
го да
â
нє ли
хо – кріпацт
â
о:
...В тім гаю,
У тій ха
тині, у раю,
Я ба
÷
и
â
пек
ло... Там не
â
о
ля,
Ро
бо
та тяж
кая, ніко
ли
І по
мо
ли
тис
ü
не да
ют
ü
.
Та
рас Ше
â ÷
ен
ко ç
а
дум
ли
â
о ди
â
и
â ся на ÷
о
ло
â
іка, що сто
я
â
перед ним, потім спо
кійно прос
тяг
ну
â
мо
лод
шо
му Енґел
ü ґард
-
ту ру
ку й мо
â
и
â
:
–
Ве
ликі й пре
ди
â
ні діла т
â
ої, Гос
по
ди.
–
Та
ра
се Гри
го
ро
â
и
÷
у, – тро
хи нія
ко
â
ію
÷
и, мо
â
и
â
Енґел
ü-
ґардт, – я пал
кий ша
ну
â
ал
ü ник â
а
ших â
ірші
â
. Щи
ро радію, що на
решті â
ас çâ
іл
ü не
но. Споді
â
а
ю
ся, не ç
би
раєтес
ü
ç
а
ли
ша
ти т
â
ор
÷
ості?
І ç
но
â
у ç
а
роїли
ся не
â
е
селі дум
ки, огор
ну
ла сер
це ту
га.
С
â
ій при
суд Та
рас Ше
â ÷
ен
ко по
÷
у
â
30 тра
â ня 1847 року: «Вис
ла
ти ря
до
â
им… Під най
пил
ü
ніший наг
ляд, ç
а
бо
ро
ни
â ши пи
са
ти й ма
лю
â
а
ти». Тоді тяж
ке пе
ред
÷
ут
тя не
ми
ну
÷
ої смерті, що ста
нет
ü ся да
ле
ко â
ід рідної ç
емлі, от
руїло йо
го мо
ло
ду ду
шу:
І ме
не не ми
не,
На ÷
у
жині ç
от
не,
За ре
шот
кою ç
а
да
â
ит
ü
,
Хрес
та ніхто не пос
та
â
ит
ü
.
І не пом’яне.
А â
же 31 тра
â ня ран
ком â
ип
ро
â
ад
же
но йо
го ç
тю
рем
но
го ка
ç
е
ма
ту й по
сад
же
но на â
і
ç
– по
÷
а
ла
ся не
â
е
се
ла по
до
рож. За де
сят
ü
діб пе
реїха
â
â
ін май
же 2000 â
ерст. Пи
ти, їсти, â
ідпо
-
÷
и
â
а
ти мож
на бу
ло тіл
ü ки тоді, як пе
реп
ря
га
ли ко
ней: ду
же â
же поспіша
ли â
и
â
е
ç ти подалі â
ід сто
лиці не
бе
ç пе
÷ но
го ук
-
раїнс
ü
ко
го по
е
та й ху
дож
ни
ка.
22 ÷
ер
â ня опи
ни
â ся Ше
â ÷
ен
ко â
сол
датс
ü
кій ка
ç
армі. Зміря
-
ли йо
го, ç
а
пи
са
ли ря
до
â
им, да
ли йо
му но
мер і â
ійс
ü ко
â
ий, ç
а
-
тісний на н
ü о
го, одяг. «Ти ç
а політи
÷ ну спра
â
у пот
ра
пи
â
у солда
ти?» – ніби й те
пер ÷
ує ç
а
пи
тан
ня офіце
ра. «Так», – â
ід
-
по
â
і
â
. «Не – “Так”, а “То
÷ но так, â
а
ше бла
го
родіє!”» – â
да
ри
-
ла, мо
â
ба
то
гом, â
и
мо
га.
«Не
має гірше, як не
â
о
ля!» – â
іршам çâ
іря
â
с
â
ій біл
ü
, с
â
ою тугу. «До то
го ж, – ç
а
пи
са
â
у що
ден
ни
ку, – мені ç
а
бо
ро
не
но малю
â
а
ти. Од
тя
то найб
ла
го
роднішу ÷
ас
ти
ну мо
го â
бо
го
го жит
-
тя. Три
бу
нал під про
â
о
дом са
мо
го сата
ни не спромігся б на та
-
кий хо
лод
ний, не
людс
ü кий при
суд»...
181
Прочитайте на дозвіллі
Так і не по
÷
у
â ш
и â
ідпо
â
іді, Енґел
ü
ґардт â
иба
÷
и
â ся й поп
ро
-
ща
â ся. Та
рас Ше
â ÷
ен
ко по
пря
му
â
а
â
до с
â
оєї майс
терні. До
ро
-
гою при
гада
â
той ден
ü
, ко
ли йо
го бу
ло â
и
куп
ле
но ç
кріпацт
â
а. Кло
по
тан
ня
ми дру
ç
і
â
бу
ло ç
ібра
но потрібну су
му гро
шей – 2500 кар
бо
â
анці
â
. Са
ме ç
а стіл
ü ки про
да
ли порт
рет Ва
си
ля Жуко
â
с
ü ко
го робо
ти Кар
ла Брюл
ло
â
а. Так Енґел
ü
ґардт от
ри
-
ма
â
гроші й на
пи
са
â
â
ідпуск
ну. Ста
ло
ся це 22 к
â
ітня 1838 ро
-
ку. Та
ра
со
â
і бу
ло тоді 24 ро
ки. І той ден
ü
ста
â
найк
ра
щим у житті. Те
пер â
ін â
іл
ü ний, те
пер йо
му скрі
çü
д
â
ері â
ід
÷
и
нені, те
пер â
ін мо
же на
â÷
атися ма
лю
â
а
ти!
Ко
ли по
ши
ли но
â
ий одяг, Ше
â ÷
ен
ко пішо
â
і
ç
Со
шен
ком до якоїс
ü
ус
та
но
â
и і там ç
а
реєстру
â
а
ли акт â
и
ç â
о
лен
ня.
Нас
туп
но
го дня о 10-й го
дині â
ін прий
шо
â
до Брюл
ло
â
а. Відтоді по
÷
а
â
â
ід
â
іду
â
а
ти Ака
демію мис
тецт
â
на кош
ти То
â
а
-
ри
ст
â
а ç
а
о
хо
÷
у
â
ан
ня ху
дож
никі
â
. А ще пи
са
â
â
ірші.
Під кінец
ü
1838 року по
ç найо
ми
â ся â
ін і
ç
діди
÷
ем ç
Пол
та
â-
щи
ни Пет
ром Мар
то
сом, який ç
а
мо
â
и
â
â
лас
ний порт
рет ак
â
а
-
рел
ü ни
ми фар
ба
ми. Од
но
го ра
ç
у, прий
шо
â ши на по
ç
у
â
ан
ня, Мар
тос поба
÷
и
â
на підло
ç
і надір
â
а
ний ар
куш. Підня
â ши йо
го, про
÷
и
та
â
â
ірші:
Чер
â
о
ною га
дю
кою
Не
се Ал
ü та â
істі...
Заціка
â
и
â шис
ü
ци
ми ряд
ка
ми, Мар
тос до
â
іда
â ся, що â
мо
ло
-
до
го ху
дож
ни
ка ÷
и
ма
ло â
ірші
â
– має їх по
â ну скрин
ü ку під ліж
-
ком. Зго
дом, 1840 року, кош
том Мар
то
са ç
’я
â
и
ла
ся â
Пе
тер
бур
ç
і не
â
е
ли
÷ ка кни
же
÷ ка під на
ç â
ою «Коб
ç
ар».
...«Ро
ç â
о
ру
ши
â
мені спо
га
ди цей Енґел
ü
ґардт», – â
ідімкну
â-
ши майс
тер
ню, по
ду
ма
â
Ше
â ÷
ен
ко.
А далі ç
а
па
ли
â
с
â
і
÷
у, сі
â
, ро
ç гор
ну
â
що
ден
ни
ка й ç
а
пи
са
â
: «Бага
то-пре
ба
га
то çâ
о
ру
ши
ло
ся â
ме
не â
душі під ÷
ас ç
устрі
÷
і ç
си
ном мо
го ко
лишн
ü о
го па
на. Але ç
а
бут
тя – то
му, що ми
ну
-
ло, а мир і лю
бо
â
– то
му, що є те
пер».
І все-таки до тебе думка лине...
І
– Миколко, що сталося? Ти, ç
даєт
ü
ся, не слухаєш мене?
– Лариса Петрі
â
на пил
ü
но ди
â
илася на с
â
ого у
÷
ня, намагаю
÷
ися ç
багнути при
÷
ину його неу
â
ажності.
– Глян
ü
те лишен
ü
на небо, – тіл
ü
ки й мо
â
и
â
хлопец
ü
.
182
Про що і про кого розповідає історія
М’яка єгипетс
ü
к
а блакит
ü
, ç
а
çâ
и
÷
ай така лагідна й про
ç
ора, просто на о
÷
ах ро
ç
палю
â
алася якимс
ü
шаленим â
огнем. Кіл
ü
ка х
â
илин
– і небо над Хел
üâ
аном палало кри
â
а
â
о-
÷
ер
â
оною ç
а
-
гра
â
ою.
– Оце, пе
â
но, і є дихання пустелі, – ç
адумли
â
о мо
â
ила Лари
-
са Петрі
â
на. – Нам, Миколко, треба про â
се докладніше ро
ç
-
питати â
когос
ü
і
ç
тутешніх. А он і Саїд ç
Мухаммедом. Біжи поціка
â
ся, що â
оно таке?
Миколка ç
іско
÷
и
â
ç
місця, а ç
а мит
ü
по
â
ерну
â
ся ç
буджений і ç
аціка
â
лений.
– Це хамсин! – переможно â
игукну
â
â
ін. – «Хамса» – араб
-
с
ü
кою п’ят
ü
. Саїд ка
ç
а
â
, що піщаний â
ітер місце
â
і люди по
â
’я
ç
уют
ü
і
ç
цим ÷
ислом, бо дме â
ін ніби п’ятдесят діб або ж ÷
исло дні
â
, що ділит
ü
ся на п’ят
ü
.
– Що ж, поспостерігаємо, – â
ідка
ç
ала Лариса Петрі
â
на і â
же на сходах, ще ра
ç
гляну
â
ши на небо, ç
адумли
â
о додала:
Рудий хамсин â
пустині ро
ç
гуля
â
ся,
Жагою палений, м
÷
ит
ü
у по
â
ітрі,
Черкаю
÷
и пісок сухими крил
ü
ми,
І дише густо полум’ям пеку
÷
им...
II
У ç
атишному холі Лариса Петрі
â
на й Миколка спробу
â
али по
â
ернутися до ç
анят
ü
. Та, пе
â
не, гаря
÷
ий хамсин, що â
же по
-
â
но
â
ладно господарю
â
а
â
над
â
орі, не полиша
â
по
÷
уття й думки ні â÷
ител
ü
ки, ні у
÷
ня. Тим па
÷
е, що Лариса Петрі
â
на – â
ідома українс
ü
ка поетеса, ç
нана під т
â
ор
÷
им ім’ям Лесі Українки, як спра
â
жній митец
ü
не могла ç
алишатися байдужою до грі
ç
ного й â
одно
÷
ас ди
â
о
â
ижного я
â
ища природи. Підступна х
â
ороба ç
мусила її багато подорожу
â
ати. Ос
ü
і тепер у Єгипті перебу
â
а
-
ла на ліку
â
анні. «Не ро
ç÷
ару
â
а
â
мене Єгипет, а ще біл
ü
ше при
-
÷
ару
â
а
â
», – писала поетеса â
листі до матері. Враження були настіл
ü
ки сил
ü
ними й надихаю
÷
ими, що â
икликали бажання т
â
орити. Того року â
Хел
üâ
ані Леся Українка написала ни
ç
ку â
ірші
â
«Весна â
Єгипті», де â
ідт
â
орила с
â
оє ç
амилу
â
ання кра
-
їною сонця. Проте й у далекій ÷
ужині пис
ü
менниця не ç
абула про Бат
ü
кі
â
щину. Бо ні сонце, ні â
сі ÷
ари природи не могли ç
аступити млистих поранкі
â
рідної ç
емлі, що кликали її, мо
â
пташину ç
â
ирію:
І â
се-таки до тебе думка лине,
Мій ç
анапащений, нещасний краю,
183
Прочитайте на дозвіллі
Я
к я тебе ç
гадаю,
У грудях серце ç
туги, ç
жалю гине.
Адже там, у рідних â
олинс
ü
ких лісах, губилося найбіл
ü
ше ди
â
о – ç
агадка життя.
Ще ç
дитинст
â
а â
Лесиній уя
â
і жили Ма
â
ка й Перелесник, Русалка й Водяник, Марище й Доля, Лісо
â
ик і Той, що греблі р
â
е... Якос
ü
, слухаю
÷
и ка
ç
ку про лісо
â
у ді
â÷
ину Ма
â
ку, ма
-
лен
ü
ка Лариса Коса
÷
ди
â
у
â
алася: â
ия
â
ляєт
ü
ся, â
се те лісо
â
е то
â
арист
â
о не ç
нає смерті; на
÷
е дере
â
а, â
оно âç
имку ç
асинає, а на
â
есні – ç
но
â
пробуджуєт
ü
ся до життя.
– Якби люди мали таку ç
датніст
ü
, – мріяла ді
â÷
инка.
– Людям даєт
ü
ся â
елике â
ипробу
â
ання, – поясню
â
ала ма
-
ма.
– Хто пронесе іскру любо
â
і, як Ма
â
ка, ÷
ере
ç
усі перешкоди й çâ
аби, не проміняє її ні на які â
игоди, той отримає â
наго
-
роду те, що не â
мирає. Але для ц
ü
ого людина мусит
ü
бути сил
ü
ною.
Згодом ді
â÷
ина ÷
асто ç
гаду
â
ала мамині сло
â
а. Яким же тяж
-
ким â
ия
â
илося її â
ипробу
â
ання! Нестерпний біл
ü
, що ç
апускає па
ç
урі â
саме серце, і ÷
ужина.
На
â
іт
ü
гаря
÷
ий подих пустелі â
ия
â
и
â
ся бе
ç
силим притлуми
-
ти тугу ç
а Бат
ü
кі
â
щиною, рідними та бли
çü
кими. Тож не ди
â
-
но, що â
далекому Єгипті ç
’я
â
илася спо
â
нена суму й любо
â
і до України поема «Бояриня». Та нещасли
â
ою â
ия
â
илася доля ц
ü
о
-
го т
â
ору. Щирі по
÷
уття до рідної ç
емлі, палкий ç
аклик до ç
ем
-
лякі
â
по
ç
бутися ганебних не
â
іл
ü
ниц
ü
ких кайдані
â
і стати â
іл
ü
-
ними так наляка
â
â
орогі
â
українс
ü
кої держа
â
ності, що поема понад 70 рокі
â
ç
амо
â÷
у
â
алася. І лише коли Україна стала â
іл
ü
-
ною держа
â
ою, Лесине сло
â
о по
â
ернулося до рідного народу.
III
– Ларисо Петрі
â
но, що â
ра
ç
ило â
ас найбіл
ü
ше? – усе ще приголомшено і якос
ü
таємни
÷
е ç
апита
â
Миколка.
– Кол
ü
ори, – â
ідпо
â
іла Лариса Петрі
â
на. – Мене â
абит
ü
таке їх поєднання. Як на Україні під ÷
ас â
е
÷
ірн
ü
ої ç
орі.
За â
ікнами шурхоті
â
піском гаря
÷
ий â
ітер, обіднє сонце си
-
пало ç
олотисто-
÷
ер
â
оними променями, кожен дума
â
про с
â
оє. Хто ç
нає, може, саме â
ті х
â
илини â
душі Лесі Українки на
-
роджу
â
алися сло
â
а:
Добрані
÷
, соне
÷
ко! Ідеш на ç
ахід...
Ти ба
÷
и
ш Україну – при
â
ітай!
184
Про що і про кого розповідає історія
Українська маніфестація
Киї
â
на
га
ду
â
а
â
â
ес
ня
ну рі
÷
ку. Щох
â
и
ли
ни йо
го â
у
лиці ç
а
-
люд
ню
â
а
ли
ся біл
ü ше й біл
ü ше: бурх
ли
â
а по
â
ін
ü
ре
â
о
люції â
итя
га
ла ç
ç
а
тиш
них осел
ü
на
â
іт
ü
літніх гос
по
дин
ü
. Р
â
у
÷ кий бе
ре
ç не
â
ий â
ітер на
ди
ма
â
â
ітри
ла жо
â то-бла
кит
них пра
порі
â
, під
хоп
лю
â
а
â
нед
ба
ло по
ли
шені ран
ко
â
і га
ç
е
ти й ро
ç но
си
â
но
-
â
ину до най
â
ід
да
леніших ку
то
÷
кі
â
міста: «Всі на ук
раїнс
ü ку мані
фес
тацію!» Са
ме ç
та
ким гас
лом ç
’я
â
и
ло
ся то
го дня – 19 бе
ре
ç ня 1917 року – пер
ше ÷
ис
ло но
â
ої киї
â
с
ü кої га
ç
е
ти «Ві
-
сті ç
Українс
ü кої Цент
рал
ü ної Ра
ди».
–
Діду, йдіт
ü
-но кра
ще ç
до
ро
ги, – жар
ту
â
а
ли юна
ки-гімна
-
ç
ис
ти, çâ
ер
та
ю
÷
ис
ü
до си
â
о
го, â
ибіле
но
го, мо
â
ç
и
ма, се
ля
ни
на, який ро
ç губ
ле
но по
ç
и
ра
â
то на ç
а
юрм
лені â
у
лиці, то на га
ç
е
ту, що її підня
â
бу
â
ç
брукі
â
ки.
–
Що â
о
но ç
а при
÷
и
на та
ка, – бур
моті
â
сам до се
бе ста
рий, – лю
дей ба
га
то, а спита
ти ні â
ко
го.
–
То пи
тай
те â
нас, діду, але спер
шу â
ідійдіт
ü
ç
до
ро
ги, – â
и
-
гу
ку
â
а
ла мо
лод
ü
.
–
Приїха
â
, си
но
÷ ки, я ç
да
ле
ку, хо
÷
у пе
ред смер
тю пок
ло
ни
-
ти
ся с
â
ятій киї
â
с
ü
кій ç
емлі, по
ди
â
и
тис
ü
на пре
ди
â
ні наші церк
â
и. Те
пер шу
каю храм С
â
я
тої Софії.
–
Вам щас
тит
ü
, діду, бо й ми ту
ди пря
муємо. Да
â
ай
те â
аші клун
ки й ру
шай
мо ра
ç
ом.
–
Як не жар
туєте ç
і ста
ро
го, то прис
та
ну до â
а
шо
го гур
ту. Може, між мо
ло
ди
ми й сам по
мо
лод
шаю.
За кіл
ü ка х
â
и
лин їх ç
а
хо
пи
â
ба
га
то
ти
ся
÷ ний â
ир ки
ян. Не
-
ба
â
ом се
ля
нин ç
о
â
сім ого
â та
â ся й ро
ç пи
ту
â
а
â
гімна
ç
исті
â
про â
сі киї
â
с
ü
кі но
â
и
ни.
–
Пер
ше, про що мені скажіт
ü
, хлопці, – так це про с
ü о
год
-
нішній ден
ü
. Ку
ди йдут
ü
усі ці лю
ди?
–
А ос
ü
÷
и
тай
те, діду, – â
ідпо
â
і
â
один гімна
ç
ист і â
ка
ç
а
â
на â
ели
кий ç
а
го
ло
â
ок у га
ç
еті, яку â
се ще три
ма
â
ста
рий, – «Українс
ü ка маніфес
тація».
–
Що â
о
но – ота маніфес
тація?
–
Це ми ç
â
а
ми, діду, і â
ес
ü
люд, що по
ру
÷
нас. Вийш
ли на â
улиці на ç
ак
лик Ук
раїнс
ü кої Цент
рал
ü ної Ра
ди, бо хо
÷
е
мо гос
по
да
рю
â
а
ти у â
ласній хаті самі.
–
Чу
â
, що â
Росії не
має â
же ца
ря. То, мо
же, й спра
â
ді Ук
ра
-
їна â
ир
â
ет
ü ся на â
о
лю?
–
То
му-то й тре
ба підтри
ма
ти Цент
рал
ü ну Ра
ду: хай у с
â
іті 185
Прочитайте на дозвіллі
ç
на
ют
ü
, що маємо с
â
ій уряд, яко
го на
род по
â
а
жає. Тоді лег
ше бу
де до
мо
â
и
ти
ся ç
сусіда
ми, домогтися â
и
ç нання ними пра
â
а Ук
раїни на не
ç
а
лежніст
ü
.
–
То що, â
же маємо с
â
ій уряд – Цент
рал
ü ну Ра
ду?
–
Як
що ми підтри
маємо Цент
рал
ü ну Ра
ду, â
ідда
мо ç
а неї с
â
ої го
ло
си, то â
о
на, бе
ç пе
ре
÷ но, не
ç
а
ба
ром ста
не на
шим уря
-
дом.
–
Ве
ли
ку спра
â
у ро
би
те, хлопці.
–
Так і â
и ç
на
м
и. За
ра
ç
підійде
мо до міс
ü кої ду
ми. Там ма
-
ти
ме сло
â
о го
ло
â
а Цент
рал
ü ної Ра
ди Ми
хай
ло Гру
ше
â
с
ü кий. А çâ
ідти поп
ря
муємо до Софії – на на
род
не â
і
÷
е. Сотні жо
â то-бла
кит
них пра
порі
â
майоріли над Киє
â
ом. Сто
-
ти
ся
÷ на ук
раїнс
ü ка маніфес
тація наб
ли
жа
ла
ся до Киї
â
с
ü кої думи. Там ç
і сло
â
а
ми â
ітан
ня çâ
ер
та
ли
ся до лю
дей най
â
ищі дос
той
ни
ки міста. І рап
том – усе стих
ло. Підне
се
ний го
лос ç
ак
ли
ка
â
гро
ма
ду: «При
сягнімо під пра
по
ром Ше
â ÷
ен
ка, що бу
де
мо бо
ро
ти
ся й не скла
де
мо ç
брої, аж по
ки не â
и
бо
ре
мо рідно
му краю â
олі!»
–
Оце, діду, і є Ми
хай
ло Гру
ше
â
с
ü кий – го
ло
â
а Цент
рал
ü ної Ра
ди. А що â
а
жит
ü
йо
го сло
â
о – ди
â
іт
ü ся самі.
На якус
ü
мит
ü
ç
а
па
ла â
ро
÷
ис
та ти
ша. А потім ста
ло
ся не
-
й
мо
â
ірне: лю
ди як один ста
ли на коліна, підня
ли ру
ки â
го
ру й ç
ап
ри
сяг
ли. Пе
редні ла
â
и підхо
пи
ли Гру
ше
â
с
ü ко
го на ру
ки й по
нес
ли на дру
гий по
â
ерх ду
ми, на бал
кон, і çâ
ідти по
ка
ç
а
ли його на
ро
до
â
і.
–
Не бо
га
тир, а яку си
лу має! – ска
ç
а
â
се
ля
нин.
–
Ко
ли б нам усім йо
го мудріст
ü
... Ми
хай
ло Гру
ше
â
с
ü кий – най
ша
но
â
аніший ук
раїнс
ü кий у
÷
е
ний-істо
рик, ç
і сту
де
нтс
ü ких літ досліджує історію на
шо
го на
ро
ду. Він пе
ре
ко
на
ний, що українці гідні ма
ти с
â
ою дер
жа
â
у. Ос
ü
÷
о
му, не â
а
га
ю
÷
ис
ü
, Гру
ше
â
с
ü кий по
го
ди
â ся о
÷
о
ли
ти Цент
рал
ü ну Ра
ду.
–
Во
но й доб
ре: Ук
раїні потрібні ро
ç
умні го
ло
â
и, – мірку
â
а
â
ста
рий.
–
Че
ка
ли â
Киє
â
і на приї
ç
д Гру
ше
â
с
ü ко
го ç
не
терпінням. Цент
рал
ü на Ра
да ут
â
о
ри
ла
ся, ко
ли про
фе
со
ра ще не бу
ло â
Україні: не по
â
ерну
â
ся і
ç
ç
аслання. Ко
ли ж, нарешті, приїха
â
на Бат
ü
кі
â
щи
ну, то ді
ç
на
â ся про с
â
оє об
ран
ня голо
â
ою Ук
ра
-
їнс
ü кої Цент
рал
ü ної Ра
ди. І тоді ç
гордістю ска
ç
а
â
: «Це для ме
не найбіл
ü ша ÷
ест
ü
, якої я ко
ли-не
буд
ü
ç
а
ç на
â
а
â
».
...Ко
ло
на маніфес
танті
â
наб
ли
жа
ла
ся до Софії Киї
â
с
ü кої. 186
Про що і про кого розповідає історія
Там, як і ç
а кня
жих ÷
асі
â
, ма
ло â
ідбу
ти
ся на
род
не â
і
÷
е. Над май
да
ном â
іл
ü но майорі
â
ук
раїнс
ü кий пра
пор, при
то
ро
÷
е
ний до бу
ла
â
и Бог
да
на Хмел
ü ниц
ü ко
го. Ки
я
ни та гості ç
усієї Ук
ра
-
їни â
іта
ли ух
â
алу Цент
рал
ü ної Ра
ди.
–
Щас
ли
â
ий я, хлопці, що по
ба
÷
и
â
С
â
я
ту Софію та
ко
го дня, – обійма
ю
÷
и гімна
ç
исті
â
, ро
ç ÷
у
ле
но мо
â
и
â
се
ля
нин. – По
-
â
е
ç
у додо
му â
і
ру, що ç
а â
іл
ü ну Ук
раїну сто
я
ти
мут
ü
міл
ü
йо
ни.
Про що розповіла прадідусева медаль
–
Аго
â
, хто â
до
ма? – ç
пе
ред
по
кою про
лу
на
â
бад
ü о
рий бат
ü
-
кі
â
го
лос.
Дмит
рик, ç
раді
â
ши, схо
пи
â
ма
лю
нок і ки
ну
â ся â
тат
ко
â
і обійми.
–
На
решті, та
ту, не міг те
бе до
÷
е
ка
ти
ся. Го
туємо
ся до ç
а
â
т
-
рашн
ü о
го с
â
я
та, – хлоп
÷
ик ро
ç гор
ну
â
ар
куш ç
не
ç
акін
÷
е
ним малюн
ком, – але бе
ç
т
â
оєї до
по
мо
ги бо
юс
ü
, що не â
по
ра
ю
ся.
–
Че
кай, ÷
е
кай, да
â
ай усе по по
ряд
ку: що ç
а ç
а
â дан
ня?
–
До С
â
я
та Пе
ре
мо
ги ми â
школі го
туємо â
ис
та
â ку «Пам’ят
ü
ç
емлі». Наш клас пот
ру
ди
â ся ç
а
â ç
я
то: â
про
до
â
ж ро
ку ми по
бу
-
â
а
ли на екс
курсії â
му
ç
еї Ве
ли
кої Віт
÷
и
ç ня
ної â
ійни, у пар
ку Сла
â
и. Скрі
çü
фо
тог
ра
фу
â
а
ли
ся, тож маємо гар
ний ал
ü бом. А â÷
о
ра по
ра
ди
ли
ся й дійшли дум
ки, що пам’ят
ü
ç
емлі – це й пам’ят
ü
ро
дин, що жи
â
ут
ü
на цій ç
емлі. Ви
я
â
и
ло
ся, що â
сім’ях ба
гат
ü ох дітей ç
беріга
ют
ü ся â
оєнні фо
тог
рафії, лис
ти тих рокі
â
... А я ç
га
да
â
, – Дмит
рик гор
до
â
и
то â
ист
рун
÷
и
â ся і на
â
іт
ü
трішки, щоб ç
да
â
а
ти
ся â
и
щим, підня
â ся на пал
ü цях, – ç
га
да
â
про прадіду
се
â
у на
го
ро
ду, що ç
берігаєт
ü ся â
рі
çü
б
леній скрин
ü
ці.
По цих сло
â
ах хлоп
÷
ик іще ра
ç
ро
ç гор
ну
â
пе
ред та
том ма
лю
-
нок: на ар
куші бу
ло ç
об
ра
же
но ме
дал
ü
ç
на
пи
сом «За обо
ро
ну Киє
â
а», прикріпле
ну п’яти
кут
ною ко
лод
кою до гіло
÷ ки ла
â ру. Дмит
рик особ
ли
â
о пи
ша
â ся, як у н
ü о
го â
ийш
ли бійці на передн
ü о
му плані ме
далі.
– У те
бе ÷
у
до
â
ий ма
лю
нок,– пох
â
а
ли
â
та
то. – Яка ж до
по
мо
-
га â
ід ме
не?
– Ро
ç
умієш, до ма
люн
ка тре
ба на
пи
са
ти ко
мен
тар, щоб бу
ло ç
ро
ç
уміло, про які події â
ійни ç
берігаєт
ü ся пам’ят
ü
у нашій ро
-
дині.
– Он â
о
но що... – бат
ü ко при
гор
ну
â
си
на, ç
а
мис
ле
но гля
ну
â
ç
а â
ікно: ç
їхн
ü о
го горішн
ü
ого по
â
ер
ху бу
ло доб
ре â
ид
но, як
ку
÷
е
ря
â
и
â ся мо
ло
дою ç
е
лен
ню пра
â
ий дніпро
â
с
ü кий бе
рег.
Війна до Киє
â
а прийш
ла 22 ÷
ер
â ня 1941 ро
ку. На с
â
ітан
ку 187
Прочитайте на дозвіллі
то
го дня місто ç
дриг
ну
ло
ся â
ід пер
шо
го бом
бо
â
о
го уда
ру, а ç
а місяц
ü
ста
ло фрон
то
â
им. Усе â
ті дні ди
ха
ло â
Киє
â
і â
ійною: май
же 200 ти
ся
÷
ки
ян ста
ли â
оїна
ми Чер
â
о
ної армії, де
сят
ки лю
дей пра
цю
â
а
ли на спо
руд
женні ç
ахис
них укріплен
ü
, шанці
â
, про
типіхот
них і про
ти
тан
ко
â
их пе
реш
код. На
â
іт
ü
шко
лярі бра
-
ли у
÷
аст
ü
â
обо
роні Киє
â
а, яка три
â
а
ла 73 дні. Та хо
÷
як само
â
ід
-
дано бо
ро
ли
ся сол
да
ти та меш
канці міста, 19 â
е
рес
ня 1941 ро
ку до Киє
â
а ââ
ійшли ç
а
â
о
йо
â ни
ки. Так ро
ç по
÷
а
ла
ся до
ба оку
пації. Ко
жен ден
ü
, про
жи
тий під â
ла
дою оку
панті
â
– а та
ких дні
â
бу
-
ло 778, – при
носи
â
ки
я
нам ней
мо
â
ірні страж
дан
ня. Найбіл
ü ша тра
гедія оку
по
â
а
но
го Киє
â
а – уро
÷
и
ще Ба
бин Яр, де ç
а
ги
ну
ло понад 100 тися
÷
лю
дей. Ба
гат
ü ох ки
ян бу
ло â
и
â
е
ç
ено на при
му
-
со
â
і ро
бо
ти. Якщо пе
ред â
ійною â
Киє
â
і бу
ло 930 ти
ся
÷
меш
-
кан
ці
â
, то ко
ли оку
пація скін
÷
и
ла
ся – ли
ше 180 ти
ся
÷
.
Ге
рої
÷
ною сторінкою історії рідної ç
емлі є події, по
â
’я
ç
ані ç
і çâ
іл
ü нен
ням Киє
â
а. Під шк
â
ал
ü ним ку
ле
мет
ним â
ог
нем ç
а
го
ни Чер
â
о
ної армії â
жо
â
тні 1943 ро
ку переп
ра
â ля
ли
ся ÷
е
ре
ç
Дні
-
про, про
те нас
ту
па
ти схи
ла
ми пра
â
о
го дніпро
â
с
ü ко
го бе
ре
га бу
-
ло â
аж
ко. Тоді ко
ман
ду
â
ан
ня â
иріши
ло â
да
ти
ся до ма
не
â ру: під прик
рит
тям но
÷
і бійці-
â
и
çâ
о
ли
телі пе
реп
ра
â
и
ли
ся на
ç
ад на лі
â
ий бе
рег, про
су
ну
ли
ся трохи на пі
â
ні
÷
. Не
по
далік се
ла Літ
-
ки прос
то по дну Дес
ни пе
реп
ра
â
и
ли
ся радянс
ü
кі тан
ки. На
-
ступ на Киї
â
ро
ç гор
ну
â ся біля се
ла Лютіж. За
ра
ç
там – му
ç
ей, екс
по
ç
иція яко
го ро
ç по
â
ідає про çâ
и
тяжні події. З Лю
ті
çü ко
го плац
дар
му – так на
ç
и
â
аєт
ü ся місце, ç
яко
го ро
ç по
÷
а
то нас
туп для çâ
іл
ü нен
ня Киє
â
а, – бу
ло ç
а
â да
но рішу
÷
о
го уда
ру, і 6 лис
-
то
па
да 1943 ро
ку Киї
â
çâ
іл
ü ни
ли...
З ро
ç по
â
іді бат
ü ка Дмит
рик до
â
іда
â ся, що йо
го прадід ста
â
сол
да
том у перші â
оєнні місяці, на фронт â
ін пішо
â
ç
Киє
â
а, а â
1943 році по
â
ер
ну
â ся до рідно
го міста се
ред ла
â
â
и
ç â
о
ли
телі
â
. Тут, під Киє
â
ом, от
ри
ма
â
тяж
ке по
ра
нен
ня. Ме
дал
лю «За обо
-
ро
ну Киє
â
а» бу
â
на
го
род
же
ний у 1961 році – са
ме то
го ро
ку â
ід
ç
на
÷
а
ли д
â
ад
ця
ту рі
÷
ни
цю трагі
÷
них подій осені 1941 ро
ку, пам’ят
ü
про які у
â
і
÷
ни
ли â
ста
но
â лен
ням дер
жа
â ної на
го
ро
ди. Нас
туп
но
го дня хлоп
÷
ик ра
ç
ом ç
і с
â
оїми од
нок
лас
ни
ка
ми â
ша
ну
â
а
â
ге
рої
â
х
â
и
ли
ною мо
â ÷
ан
ня. Він ду
ма
â
про прадіду
се
-
â
у ме
дал
ü
і про те, що Ден
ü
Пе
ре
мо
ги – і йо
го с
â
я
то.
188
189
189
×
îìó ïàì’ÿòêè êóëüòóðè íàëеæàòü äî
³ñòîðè÷íî¿ ñïàäùèíè
§22. ВОЗДАЮЧИ ХВАЛУ БОГОВІ, або
НАЙ
Â
ІДОМІШІ ХРАМИ УКРАЇНИ На уроці навчитеся
1.
Розпізнавати Софійський та Успенський собори в Києві. 2. Складати розповідь про ці пам’ятки. 3. Пояснювати, у чому виявляється дбайли-
ве ставлення до пам’яток культури. Роздивіться ілюстрацію. Якими словами-прикметниками можете сха
-
рактеризувати зображену споруду? Яке призначення цієї споруди? Як ви думаєте, яке враження справляв собор на наших предків? Чи істот-
но змінився храм ззовні за майже тисячолітню історію? Чому, на вашу думку, зміни все-таки відбулися? Софійський собор у Києві. Сучасний вигляд та реконструкція будівлі 11
ст.
190
Чому пам’ятки культури належать до історичної спадщини
Коли в Києві постав Ñ
офійський собор? Собор Святої Софії
ç
будо
â
ано â
÷
аси, які â
и
ç
на
÷
ают
ü
як період ро
ç
к
â
іту Киї
â
-
с
ü
кої Русі. Володарю
â
а
â
тоді син Володи
-
мира Великого князь Яро
слав
. Про
â
і
â-
ши ÷
имало поході
â
і бит
â
, â
иборо
â
ши у протистоянні ç
братами пра
â
о на кня
ç
ю
-
â
ання â
Киє
â
і, Яросла
â
уникну
â
çâ
ину
â
а
-
÷
ен
ü
у жорстокості й підступності, а ç
а
-
лиши
â
ся â
пам’яті нащадкі
â
миролюбним, ро
çâ
ажли
â
им і тихим кня
ç
ем, який до книжок â
ия
â
ля
â
ç
а
âç
яття, ÷
асто ÷
итаю
-
÷
и їх і â
ден
ü
і â
но
÷
і, ç
а що й бу
â
поша
-
но
â
аний іменням Мудрий. Про історію храму до
â
ідуємося ç
літопису «По
â
іст
ü
минулих літ», де під 1037 р. є ç
апис: «Заложи
â
Яросла
â
город – â
еликий Киї
â
, а â
города с
ü
ого â
о
-
рота є Золоті. Заложи
â
â
ін також церк
â
у С
â
ятої Софії, прему
-
дрості Божої». Софійс
ü
кий собор бу
â
най
â
ели
÷
нішою спорудою Киє
â
а ÷
асі
â
Яросла
â
а Мудрого. Споруджену ç
каменю церк
â
у у
â
ін
÷
у
â
али 13 бан
ü
, ото
÷
у
â
али ç
тр
ü
ох бокі
â
д
â
а ряди â
ідкритих галерей. 1. Фрагмент стіни Софійського собору. Стіни Софії викладено з великих природних каменів – граніту й рожевого кварциту, брили яких чергува­
лися з рядами плиткоподібної цегли – плінфи.
2. Внутрішній вигляд Софії.
1
2
Ярослав Мудрий. Уяв
­
ний портрет. Великий князь київський Яро­
слав Мудрий – син Володимира Вели
кого.
191
§ 22. Воздаючи хвалу Богові, або Найвідоміші храми України
І
ç
ç
аходу до собо
ру було прибудо
â
ано д
â
і башти і
ç
широкими г
â
инто
â
ими сходами на церко
â
ні хори – другий по
â
ерх храму. Собор бу
â
однією ç
найбіл
ü
ших буді
â
ел
ü
с
â
ого ÷
асу. Загал
ü
на ширина храму
– 54,6 м, до
â
жина
– 41,7 м, ç
а
ââ
ишки â
ін сяга
â
28,6 м. Грандіо
ç
ні ро
ç
міри пояснюют
ü
ся тим, що Софійс
ü
кий собор буду
â
али як голо
â
ний храм держа
â
и. У н
ü
ому мали â
ід
-
бу
â
атися не лише богослужіння, а й найуро
÷
истіші держа
â
ні церемонії: сходження на â
еликокня
ç
і
â
с
ü
кий стіл, пос
â
я
÷
ення â
митрополити, ç
устрі
÷
і ÷
ужо
ç
емних послі
â
тощо. Собор бу
â
осередком літописання, тут ст
â
орено першу бібліотеку.
Упродо
â
ж с
â
оєї історії собор пережи
â
кіл
ü
ка пограбу
â
ан
ü
, пожежі, багаторі
÷
ні ç
апустіння, ремонти й перебудо
â
и. Вна
-
слідок перебудо
â
17
–
18 ст. храм ç
міни
â
ся çç
о
â
ні. Над да
â
німи одноярусними галереями надбуду
â
али другі по
â
ерхи, а галереї перет
â
орили на ç
акриті приміщення. Над собором çâ
ели шіст
ü
но
â
их бан
ü
, і їх стало де
â
’ятнад
цят
ü
. Баням надали грушоподіб
-
ної форми. Фасади потин
ü
ку
â
али й побілили, бані по
ç
олотили. Внутрішнє опорядження собору лишилося майже бе
ç
ç
мін. Саме таким ç
берігся â
ін донині. Софійс
ü
кий собор належит
ü
до складу Націонал
ü
ного ç
апо
â
ід
-
ника «Софія Киї
â
с
ü
ка». Він є одним ç
найбіл
ü
ших му
ç
ейних ç
акладі
â
України.
Покажіть один одному на ілюстраціях усі частини / елементи бу
дівлі славнозвісної Софії, про які йдеться в тексті. Знайдіть 7
–
10 від
мінностей між сучасним виглядом собору та його реконструк
цією.
Обміняйтеся спостереженнями з однокласниками за сусідньою партою.
Софія Київська зі схо­
ду. 1651 р. Малюнок Абрагама ван Вестер­
фельда. З малюнка видно, що на середину 17 ст. со­
бор зберігав свої давні форми. Ліворуч від со­
бору – де
ре
в’яна дзві
­
ниця, праворуч – де
ре­
в’яна над
брамна вежа.
192
Чому пам’ятки культури належать до історичної спадщини
Як було прикрашено Ñ
офійський собор? Що таке моза
-
їки та фрески?
Яросла
â
подба
â
, щоб голо
â
ний храм держа
â
и було прикрашено «
â
сякими красотами, ç
олотом, сріблом і кош
-
то
â
ним ка
мінням». Вражали â
ели
÷
ні настінні ç
ображення – фрески та мо
-
ç
аїки.
Мо
ç
аїки Софії Киї
â
с
ü
кої є шеде
â
рами с
â
іто
â
ого рі
â
ня. Мо
ç
аї
÷
ними ç
ображен
-
нями були о
ç
доблені стіни й підлога храму. Мо
ç
аїку â
икладали ç
рі
ç
нобар
â
-
них шмато
÷
кі
â
смал
ü
ти – спла
â
у с
â
ин
-
цю та скла. Кубики смал
ü
ти (ро
ç
міром прибли
ç
но 1 кубі
÷
ний сантиметр) бе
ç
-
посередн
ü
о â
тискали â
сиру штукатурку. З мо
ç
аїк Софійс
ü
кого собору й досі â
ражают
ü
â
ели
÷
ні постаті Христа Вседержителя та Богоматері Оранти. Фреска Софійського собору в Києві із зображенням музик.
На фресці бачимо справжній оркестр. Кожен з музикантів має свій інструмент. Тут і ліра, й орган, і флейта. Ар­
тисти грають, сидячи на лаві. Фрески малювали фарбами на сирому тиньку. Про мистец
ü
ку до
â
ершеніст
ü
цих мо
ç
аїк с
â
ід
÷
ит
ü
, ç
окрема, багатст
â
о кол
ü
орі
â
. За спостереженням дослідникі
â
у них â
и
-
Фрагмент мозаїки Со­
фійського собору в Києві.
193
§ 22. Воздаючи хвалу Богові, або Найвідоміші храми України
користано 35 â
ідтін
кі
â
ç
еленого кол
ü
ору, 31 – ÷
ер
â
оного, 44 – жо
â
того. Загалом у киї
â
с
ü
ких мо
ç
аїках налі
÷
уют
ü
18 осно
â
них кол
ü
орі
â
і
ç
143 â
ідтінками. Але майстерніст
ü
да
â
ніх художни
-
кі
â
не лише â
кол
ü
орах. У Софії Киї
â
с
ü
кій одні мо
ç
аїки ро
ç
-
ташо
â
ано ближ
÷
е до гляда
÷
а, інші – далі. Одні ос
â
ітлено яскра
-
â
іше, інші перебу
â
ают
ü
у притінених місцях. Одні на рі
â
нен
ü
ких площинах, інші – на кри
â
и
ç
нах. Усе це â
рахо
â
у
â
али майстри: що â
іддаленішим було ç
ображення, то біл
ü
шими шмато
÷
ками його â
икладали. 1. Богоматір Оранта. Мозаїка в склепінні центрального вівтаря Со­
фійського собору.
На мозаїці зображено Богоматір, яка здіймає до небес руки з молитвою за людей: Оранта – та, що молиться.
2. Христос Вседержитель. Мозаїка центральної бані Софійського собо­
ру в Києві. Образ Ісуса Христа зображено в найвищій точці храму – у зеніті цент
ральної бані. Господь панує над усім простором храму. Навколо нього – чотири постаті архангелів, з яких збереглася мозаїчною лише одна. Інші дописав М. Врубель 1884 р.
1
2
Поміркуйте про те, що повинні були знати й уміти давні будівничі, щоб спорудити Софію Київську. Де вони могли здобути цей досвід?
194
Чому пам’ятки культури належать до історичної спадщини
Чим уславився Києво-Пе
черсь
кий монастир?
В Ук
раїні, пе
â но, не ç
най
дет
ü ся лю
ди
ни, яка не ÷
у
ла б про ÷
о
ло
â
і
÷
ий мо
нас
тир –
Києво
­
Пе
черсь
ку лав
ру
. Ро
ç та
шо
â
а
ний â
ін у Киє
â
і на дніпро
â
с
ü
ких схи
лах. Зас
но
â
а
ний бли
çü ко 1051 р., як га
да
ют
ü
, Ан
тонієм Пе
÷
ерс
ü ким. Спер
шу мо
нас
тир ро
ç
ташо
â
у
â
а
â
ся â
пе
÷
е
рах – çâ
ідси й на
ç â
а. Зміни â
житті мо
нас
ти
ря ста
-
ли
ся, ко
ли йо
го о
÷
о
ли
â
у
÷
ен
ü
Антонія – Фео
-
до
сій. Під кері
â
ницт
â
ом Фе
о
досія ро
ç по
÷
а
ло
ся буді
â
ницт
â
о голо
â но
го хра
му мо
нас
ти
ря – со
бо
ру Успіння Прес
â
я
тої Бо
го
ро
диці, або Ус
пенс
ü ко
го. За с
â
ід
÷
енням джерел, для буді
â
ницт
â
а було ç
апрошено майстрі
â
ç
Ві
ç
антії. Буді
â
ел
ü
ні роботи ç
а
â
ершено â
1078 р. Те бу
ді
â
ницт
-
â
о ç
а
по
÷
ат
ку
â
а
ло пе
рет
â
о
рен
ня мо
нас
ти
ря на про
â
ідний осе
ре
-
док духо
â
ного й кул
ü тур
но
го жит
тя кня
жої Русі-Ук
ра
їни. На
â-
ко
ло н
ü
о
го гур
ту
â
а
лися â
и
датні цер
ко
â
ні дія
÷
і, книж
ни
ки, іко
но
писці. У мо
нас
тирі пере
пи
су
â
а
ли книж
ки, ст
â
о
рю
â
а
ли літо
пи
си, цер
ко
â
ні та с
â
ітс
ü
кі літе
ра
турні т
â
о
ри, пе
рек
ла
да
ли ç
інших мо
â
бо
гос
луж
бо
â
і книги.
Архітектурне о
ç
доблення «Великої Церк
â
и Пе
÷
ерс
ü
кої» – так на
ç
и
â
али її пе
÷
еряни – простіше й су
â
оріше â
ід Софійс
ü
кого со
-
бору. Проте його не
â
еликі ро
ç
міри, ÷
іткі архітектурні форми ç
у
-
мо
â
или те, що â
ін ста
â
ç
ра
ç
ком для храмі
â
у багат
ü
ох містах Русі. Ц
ü
ому сприя
â
і духо
â
ний а
â
торитет Пе
÷
ерс
ü
кого монастиря.
1. Успенський собор Києво
­
Печерського монастиря. Реконструкція бу­
дівлі 1078 р.
2. Успенський собор. Сучасний вигляд. 1
2
Монастир
– громада ченців, а також комплекс споруд, де ченці мали змогу служити Богові.
195
§ 22. Воздаючи хвалу Богові, або Найвідоміші храми України
У наступні століття Успенс
ü
кий собор Киє
â
о-Пе
÷
ерс
ü
кого монастиря ç
а
ç
на
â
а
â
ç
мін. На по
÷
атку 18 ст. його перебуду
â
али й по-но
â
ому прикрасили: церк
â
а, колис
ü
не
â
еликих ро
ç
мі
-
рі
â
,
перет
â
орилася на â
ели
÷
ну, ро
ç
кішно о
ç
доблену споруду. У
1941 р. під ÷
ас â
ійни собор було ç
руйно
â
ано. Відбудо
â
ано â
продо
â
ж 1998
–
2000 рокі
â
.
Складіть план тексту та перекажіть його за планом. Ознайомившись із «Пам’яткою», складіть розповідь про один з храмів, про історію яких довідалися на уроці. Повідомте результати роботи класу. Дайте відповіді на питання, що виникли під час обговорення.
ЯК ХАРАКТЕРИЗУВАТИ ПАМ’ЯТКУ АРХІТЕКТУРИ 1.
Коли, ким, ç
а яких обста
â
ин було ç
будо
â
ано архі
-
тектурну пам’ятку? 2.
Як склалася доля істори
÷
ної пам’ятки (
÷
и ç
береглася â
она неушкодженою, ÷
и реста
â
ро
â
ано її, ÷
и цілком â
ідно
â
лено; яку рол
ü
â
ідігра
â
ала пам’ятка â
історії (яке її при
ç
на
÷
ення); як охороняєт
ü
ся с
ü
огодні)?
3.
Який â
игляд пам’ятки çç
о
â
ні та â
середині?
4.
Що â
ра
ç
ило â
пам’ятці найбіл
ü
ше?
1. Накресліть лінію часу, позначте вказані дати та розв’яжіть хро-
нологічну задачу.
Датою спорудження Софійського собору в Києві вважають 1037 р., а будівництво Успенського собору Києво-Печерського монастиря завер-
шено в 1078 р. Обчисліть, скільки минуло років між двома подіями. 2–3.
Заповніть таблицю, дібравши відповідні твердження з під
-
ручника.
Софійський собор у Києві
Успенський собор Києво
­
Печерського монастиря
Спільне
Відмінне
4. Використовуючи таблицю, розкажіть про ці славетні собори.
196
Чому пам’ятки культури належать до історичної спадщини
Що в матеріалах уроку вразило найбільше? Чому з-поміж історичних пам’яток, що збереглися до сьогодні, багато храмів? Чому такі пам’ятки відвідують туристи? У чому, по-вашому, виявляється дбайливе став-
лення до пам’яток культури? Прочитайте текст та роздивіться ілюстрації. Обміркуйте відпо-
віді на запитання.
Буді
â
ницт
â
о християнс
ü
ких храмі
â
не припинялося на наших ç
ем
-
лях ç
а â
сіх ÷
асі
â
. Шеде
â
ром ко
ç
ац
ü
кої архітектури, бо подібного до н
ü
ого ç
а красою й уро
÷
истістю не було ç
-посеред дере
â
’яних храмі
â
â
усій Україні, ââ
ажа
-
ют
ü
со
бор у ç
а
порі
çü ко
му місті Са
марі (су
÷
асному Но
â
омос
ко
â
с
ü ку). Цей дере
â
’яний ди
â
о-храм ç
бу
ду
â
а
â
на
род
ний майс
тер Яким Пог
реб
-
няк. За
мо
â ля
ю
÷
и майстро
â
і церк
â
у, ко
ç
а
ки про
си
ли спору
ди
ти її бе
ç
ц
â
яхі
â
, бо ââ
а
жа
ли, що не мож
на ç
аби
â
а
ти ц
â
я
хи â
храм Спа
си
те
ля – Ісу
са Хрис
та, який бу
â
ни
ми при
би
тий на хресті. Троїцька соборна церква в Самарі (нині Новомосковськ Дніпропет
ров­
ської області). 1773
–
1779 роки.
Георгіївська церква Видубицько­
го
монастиря в Києві. 1696
– 1701
роки.
Не менше â
ражают
ü
і муро
â
ані храми ко
ç
ац
ü
кої доби. Вели
÷
ні та ро
ç
кішно о
ç
доблені, â
они якнайяскра
â
іше â
тілюют
ü
мрії с
â
оїх т
â
орці
â
про майбутнє українс
ü
кої ç
емлі. Не â
ипадко
â
о добро
÷
инцями й ç
а
-
мо
â
никами тих церко
â
і соборі
â
були українс
ü
кі держа
â
ці – гет
ü
мани, полко
â
ники, ç
аможна ко
ç
ац
ü
ка старшина. Чере
ç
гармонійні пропорції 197
§ 23. Богоподібні лики, або Ікони як історичні пам’ятки
та â
ира
ç
не архітектурне опорядження одним і
ç
шеде
â
рі
â
архітектури ко
ç
ац
ü
кої доби спра
â
едли
â
о ââ
ажают
ü
Георгії
â
с
ü
ку (її ще на
ç
и
â
ают
ü
Юрії
â
с
ü
кою) церк
â
у Видубиц
ü
кого монастиря â
Киє
â
і. Храм çâ
едено коштом стародубс
ü
кого полко
â
ника Михайла Миклаше
â
с
ü
кого. 1. Оберіть одну з пам’яток та складіть про неї коротке висловлення за
планом: 1. У першому рядку запишіть назву обраної споруди. 2.
У другому рядку схарактеризуйте її 2
–
3 прикметниками. 3. У третьому рядку запишіть 2
–
3 дієслова, пов’язані з пам’яткою. 4. Запишіть речення, що влучно характе
-
ризує пам’ятку. 5. Доберіть антонім або синонім до слова (словосполучення), записаного в першому рядку.
2. Прочитайте складене вами висловлення як вірш. Чи цікавою виявилася вправа?
§23. БОГОПОДІБНІ ЛИКИ, або ІКОНИ ЯК І
Ñ
ТОРИЧНІ ПАМ’ЯТКИ На уроці навчитеся
1.
Пояснювати, що таке ікона. 2. Характеризувати ікони як історичні джерела. 3. Розповідати про одну з давніх ікон, шанованих в Україні.
Роздивіться ілюстрацію. Кого зображено на ній? Чому, окрім Божої Мате-
рі, на іконі зображено постаті звичайних людей? Як ви гадаєте, чим за-
служив таку честь гетьман Богдан Хмельницький, якого зображено пра-
воруч на другому плані? Чому ця ікона є цінним історичним дже
релом?
«Покров Богоматері» з порт­
ретом Богдана Хмельницького з Покровської церкви с.
Дешки (Богуславський район Київ­
ської області) – найвідоміша з ікон «Покрови», поширених в Україні від 13 ст.
198
Чому пам’ятки культури належать до історичної спадщини
Що таке ікони та про що з них довідуються історики? Сло
â
о «ікон
а» грец
ü
кого похо
-
дження. Іконами
на
ç
и
â
ают
ü
ç
о
-
браження Ісуса Христа, Богомате-
рі, с
â
ятих, подій С
â
ятого Пис
ü
ма, â
иконані ç
а пе
â
ними пра
â
илами най
÷
астіше на кипари
со
â
их до
-
шках. Іконами також є й â
ідпо
â
ід
-
ні ро
ç
писи на стінах храмі
â
, і мо
-
ç
аїки, і малюнки на сторінках рукописних книг, і рі
çü
блення по каменю ÷
и дере
â
у тощо. Пра
â
ила, ç
а якими т
â
орили ікони, на
ç
и
â
а
-
ют
ü
канонами. Їх су
â
о
ро дотриму
-
â
алися, не ç
мінюю
÷
и. У ц
ü
ому одна ç
осно
â
них â
ідмінностей ікони â
ід картини.
За кня
жих ÷
асі
â
ду
хо
â ним жит
-
тям опіку
â
а
ла
ся хрис
ти
ян
с
ü
ка церк
â
а. Са
ме при церк
â
ах і мо
нас
-
ти
рях â
иникали шко
ли та бібліо
-
те
ки, осе
ред
ки, де пе
ре
пи
су
â
али
книж
ки, пра
цю
â
а
ли літо
писці, художники. Отож не ди
â
но, що того
÷
асні пам’ятки ç
а ç
містом і при
ç
на
÷
енням були ç
дебіл
ü
шо
-
го церко
â
ними. По
â
ною мірою це стосуєт
ü
ся й мистецт
â
а жи
-
â
опису. Тоді ще не малю
â
али таких çâ
и
÷
них нині картин, як, приміром, крає
â
ид або портрет. С
â
ій хист рус
ü
кі малярі â
ия
â
-
ляли, ст
â
орюю
÷
и ікони.
Вигото
â
лені ç
недо
â
го
â
і
÷
ного матеріалу, ікони гинули â
по
-
жежах, під ÷
ас â
оєн, по
â
еней; губилися під ÷
ас переї
ç
ді
â
, псу
-
â
алися â
ід ç
ай
â
ої â
ологи ÷
и ç
анадто яскра
â
ого с
â
ітла. Тож коли 2000 року у Волинс
ü
кому крає
ç
на
â÷
ому му
ç
еї, що â
Луц
ü
ку, ç
’я
â
и
â
ся но
â
ий експонат – Чудот
â
орна ікона Божої Матері 12
ст., подія ця набула ç
на
÷
ення науко
â
ого â
ідкриття. Уні
-
кал
ü
ну пам’ятку на
ç
и
â
ают
ü
Холмською іконою, бо її доля по
â
’я
ç
ана ç
да
â
нім містом Холмом, ç
асно
â
аним галиц
ü
ко-
â
олинс
ü
ким кня
ç
ем Данилом Романо
â
и
÷
ем. Ікона прикрашала місце
â
ий собор Рі
ç
д
â
а Богородиці. Не один ра
ç
обра
ç
Богородиці покида
â
місто, переходи
â
до послідо
â
никі
â
рі
ç
них â
іроспо
â
і
-
Ікона Божої Матері Холм
­
ської – це одна з най
давніших віза
н
тій
сь
ких ікон, збереже
­
них в Україні.
199
§ 23. Богоподібні лики, або Ікони як історичні пам’ятки
дан
ü
, таємни
÷
е ç
ника
â
і ÷
удом ç
’я
â
ля
â
ся ç
но
â
у. Зро
ç
уміло, що до наших дні
â
ікона дійшла дуже пошкодженою, тож потребує â
ідпо
â
ідал
ü
ної та копіткої праці рест
а
â
раторі
â
.
Сформулюйте за текстом запитання, які б починалися словами Хто? Що? Де? Коли? Звідки? Як? Запропонуйте відповісти на них одноклас-
никам за сусідньою партою. Поміркуйте, чи є мозаїки Софійського собору в Києві – Богоматір Оранта та Христос Вседержитель – іконами?
Прочитайте уривок із джерела та дайте відповіді на запитання. У 40-х роках 17 ст. холмс
ü
кий с
â
ященнослужител
ü
Які
â
Суша на
-
писа
â
книжку, прис
â
я
÷
ену Холмс
ü
кій іконі Богородиці, у якій ç
а
ç
на
-
÷
а
â
: «Побачили знаки або ж рани, давно нанесені монголами: одна рана на лівому боці лику Богородиці, кругла та широка; дві рани на лівому плечі, нанесені ніби мечем; одна на великому пальці правої руки, пробита, здається, стрілою, припухла; решта – численні рани в інших місцях... Образ намальовано достойно і з великим мистецтвом. Лик Богоматері скромний і суворий, у суворості страшить, у страху солодкий, що проникає в серця людей і спонукає до служіння Богові. На правиці Діва Благословенна несе немовля Ісуса; Материнським оком своїм прямо звернена до Божественного ока Сина: і немов жива, ди­
виться не тільки в Божественне Око, але в серце Сина; кожного, хто дивиться на Неї, ранить своїм голубиним поглядом».
Які слова в джерелі свідчать про те, що автор уважає ікону живою? Про що це свідчить? Яку історичну інформацію почерпуємо із джерела?
Що відомо про ікони княжих часів? Перші ікони при
â
о
ç
или â
Киї
â
с
ü
ку Рус
ü
і
ç
Ві
ç
антії, проте â
ціліло таких ікон небагато. Шано
â
аною на Русі була ікона Вишгородської Богоматері
. Її при
â
е
ç
ли â
середині 12 ст. ç
Кон
-
стантинополя. Вона прикрашала храм С
â
ятих Бориса і Гліба у Вишгороді, çâ
ідки кня
çü
Андрій Боголюбс
ü
кий 1155 р. â
и
â
і
ç
її до російс
ü
кого міста Владимира-на-Кля
çü
мі. Упродо
â
ж століт
ü
Вишгородс
ü
ка (Владимирс
ü
ка) ікона Богородиці ââ
ажаєт
ü
ся націонал
ü
ною с
â
ятинею пра
â
осла
â
-
них росіян.
Монголи
– кочовики, які 1239
–
1241 рр. завоювали руські земелі. Після монгольської навали припинила своє існування Київська Русь.
200
Чому пам’ятки культури належать до історичної спадщини
1.
Ікона Вишгородської Богоматері.
2.
Богоматір Печерська зі Святими Антонієм та Феодосієм Печер­
ськими. 3.
Ікона Богородиці з Успенської церкви в Дорогобужі. 1
2
3
Не
ç
абаром після â
про
â
адження християнст
â
а на наших те
-
ренах по
÷
али â
иникати місце
â
і осередки іконопису. Ст
â
орю
-
â
али ікони â
іконописних майстернях у монастирях. Діяли â
они â
Киє
â
і, Черніго
â
і, Гали
÷
і тощо. Джерела ç
берегли â
ідо
-
мості про одного ç
найперших рус
ü
ких iконописцi
â
– киї
â
с
ü
ко
-
го майстра Алiпiя (Алімпія). З його іменем по
â
’я
ç
уют
ü
по
÷
аток сла
â
етної малярс
ü
кої школи Киє
â
о-Пе
÷
ерс
ü
кого монастиря. Найда
â
нішою ç
â
ідомих, ст
â
орених у цій іконописній май
-
стерні, є ікона Богоматері Печерської зі Святими Анто­
нієм
т
à
Феодосієм Печерськими
. За найсу
÷
аснішими дослі
-
дженнями її â
ідносят
ü
до по
÷
атку 12 ст. Нині ікона ç
берігаєт
ü
ся â
Держа
â
ній Трет
ü
яко
â
с
ü
кій галереї â
Моск
â
і.
Най
â
идатнішою пам’яткою іконопису княжої України є ікона Богородиці з Успенської церкви в Дорогобужі, що на Волині. В
÷
ені â
іднайшли її ç
о
â
сім неда
â
но – у середині 80-х рокі
â
20
ст. По
â
ернута і
ç
ç
абуття копіткою працею реста
â
раторі
â
, ця ікона ç
берігаєт
ü
ся â
Рі
â
ненс
ü
кому крає
ç
на
â÷
ому му
ç
еї.
Чому ікони «мандрували»? Про що можуть розповісти історикам ці по-
дорожі?
201
§ 23. Богоподібні лики, або Ікони як історичні пам’ятки
Які ікони створювали за козацької доби?
Ст
â
орю
â
ал
и і
кони і ç
а ко
ç
ац
ü
кої доби. Протягом другої поло
â
ини 17
–
18 ст. особ
ли
â
о популярною â Україні стала ікона Покро
â
и. У
нижній ÷
астині таких ікон пода
-
â
алися ç
ображення предста
â
никі
â
ко
ç
ац
ü
кої старшини, кошо
â
их ота
-
мані
â
, гет
ü
мані
â
. Богородиця по
-
кри
â
ає і ç
ахищає плащем люд, що стоїт
ü
на
â
колішки на
â
коло неї й молит
ü
ся.
Збереглася ікона Покрови Бо­
городиці з портретом Богдана Хмель
ницького
, ілюстрацію і
ç
ç
о
-
браженням якої â
и ро
ç
ди
â
лялися на по
÷
атку уроку. Гет
ü
мана на ній ç
ображено â
оторо
÷
еній ÷
орним ху
-
тром ÷
ер
â
оній шапці, прикраше
-
ній білими перами, â
атласному жупані й накидці і
ç
широким ÷
орним хутряним коміром, ç
була
â
ою â
лі
â
ій руці. Портрет гет
ü
мана при
â
ертає у
â
агу поста
-
â
ою та поглядом, у яких â
ід
÷
у
â
аєт
ü
ся гідніст
ü
і â
пе
â
неніст
ü
. На іконі Б.
Хмел
ü
ниц
ü
кий молодий, по
â
ний сил і ç
доро
â
’я. Ікона ç
берігаєт
ü
ся â
Націонал
ü
ному художн
ü
ому му
ç
еї України â
Киє
â
і. Ще на одній â
ідомій іконі ç
-поміж ко
ç
акі
â
, які просят
ü
ç
ахисту â
Богородиці, ç
ображено останн
ü
ого кошо
â
ого Петра Калнише
â
с
ü
кого. Ікону було написано на по
÷
атку 70-х рокі
â
18 ст. для сі
÷
о
â
ої церк
â
и. У â
ерхній її ÷
астині – ç
ображення Богородиці та д
â
ох найшано
â
аніших на Запорожжі с
â
ятих – С
â
ятого Миколая та архістратига Михаїла. Вни
ç
у, біля â
ій
-
с
ü
ко
â
их клейноді
â
, ç
ображено д
â
і групи ко
ç
акі
â
. Інди
â
ідуал
ü
ні риси ç
берігают
ü
лише ко
ç
ац
ü
кі кермани
÷
і, яких на іконі д
â
оє. Один ç
них, і
ç
шаблею, на думку дослідникі
â
, і є кошо
â
ий ота
-
ман Петро Калнише
â
с
ü
кий. Петро Калнише
â
с
ü
кий çâ
ертає по
-
гляд у
â
ерх до П
окро
â
и Богородиці й молит
ü
ся до неї â
ід іме
ні Ікона Покрови Богоро
диці, на якій зображено останнього кошового отамана Запорізь­
кої Січі.
202
Чому пам’ятки культури належать до історичної спадщини
Війс
ü
ка Запо
рі
çü
кого. Сло
â
а, що â
иходят
ü
ç
його â
уст, написа
-
ні на â
у
ç
ен
ü
кій стрі
÷
ці і йдут
ü
до â
уха Богородиці.
Дайте відповідь на три «чому». 1. Чому найдавніші ікони завозили в
нашу землю з Візантії? 2.
Чому від часів Київської Русі зберег
-
лося
дуже мало ікон? 3. Чому на іконах зображували й реальних людей?
Оберіть одну з ікон, про які йшлося в тексті, складіть розповідь про неї. Повідомте результати роботи класу. Дайте відповіді на запитання, що виникли під час обговорення. 1. Чим ікона відрізняється від портрета?
2. Доведіть, що подані в підручнику ікони козацьких часів багаті на історичну інформацію.
3. У чому цінність ікон як духовних пам’яток, мистецьких творів та іс-
торичних джерел?
4. Обчисліть, скільки минуло століть від створення Холмської ікони Богородиці.
Чим зацікавив вас матеріал уроку? Про що хотіли б довідатися до-
кладніше? Які українські звичаї свідчать про шанобливе ставлення нашого народу до образів – так по-іншому в Україні називають ікони? Прочитайте текст та роздивіться ілюстрації. Обміркуйте відпо-
віді на запитання.
Як створювали ікони?
Для ст
â
орення ікон â
икористо
â
у
â
али мінерал
ü
ні фарби, ро
çâ
едені на яє
÷
ному жо
â
тку ç
дода
â
анням не
â
еликої кіл
ü
кості ос
â
я
÷
еної â
оди. Дбай
-
ли
â
о готу
â
али й осно
â
у, на якій мала бути намал
ü
о
â
ана ікона. Кожний акт, а саме: пошук дере
â
ини, нарі
ç
ання й шліфу
â
ання дощок, їх â
исушу
-
â
ання, шпугу
â
ання (
â
стано
â
лення дубо
â
их клинкі
â
-шпугі
â
і
ç
тил
ü
ного боку дошки), â
идо
â
бу
â
ання ко
â÷
ега (
ç
аглиблення для малю
â
ання â
н
ü
ому обра
ç
у) – супро
â
оджу
â
али молит
â
ами й ос
â
я
÷
еннями. Дно ко
â÷
ега лиша
-
ли ребристим, аби до н
ü
ого добре прилипа
â
ле
â
кас (суміш крейди, алеба
-
стру, риб’я
÷
ого клею, желатину). Щоб ç
апобігти â
икришу
â
анню ле
â
касу, між його шарами â
истилали тонке полотно – па
â
олоку. Її кіл
ü
ка ра
ç
і
â
по
-
кри
â
али ле
â
касом, домагаю
÷
ис
ü
рі
â
ної по
â
ерхні. Заґрунто
â
ану â
такий спосіб дошку ç
олотили, тобто наносили на неї шар сусал
ü
ного ç
олота.
Знайдіть нові слова, витлумачте їх за текстом. Чому не будь-який, навіть дуже талановитий, художник міг братися за створення ікон? Чому іконописні майстерні виникали при церквах, а найчастіше – у монастирях?
203
§ 24. Джерела мудрості, або Книги та мініатюри
§24. ДЖЕРЕЛА МУДРОСТІ, або КНИГИ ТА МІНІАТЮРИ На уроці навчитеся
1. Розповідати про найвідоміші на наших землях рукописні та перші друковані книжки. 2.
Пояснювати, у чому відмінність рукописної книж
-
ки від друкованої. 3.
Робити висновки про значення книжок для роз
-
витку культури. Роздивіться ілюстрацію та прочитайте текстівку до неї. Як ви га-
даєте,
чому син Ярослава Мудрого – великий київський князь Свя
-
тослав
– наказав намалювати себе та свою сім’ю на сторінці ру
-
ко
писної книжки? У чому, на вашу думку, цінність мініатюри для історика?
Сторінкова мініатюра з книжки «Із­
борник Святослава» 1073 р. На ній зо­
бражено князя Святослава – сина Ярослава Мудрого – із сім’єю. Князя Святослава зображено людиною середнього віку, із чорними звислими вусами. Він одягнений у верхню довго­
полу сорочку, синій плащ, застібнутий фібулою біля правого плеча. У руках він тримає книгу. На голові – хутряна князівська шапка з хутряним опу­
шенням. Княгиня вдягнута в сукню із широкими рукавами. Голову її покри­
ває біла хустка. Правою рукою княги­
ня підтримує малолітнього княжича. Він, як і його старші брати, що сто­
ять за князем і княгинею, одяг
не
ний у червоний каптан з дорогим парадним коміром, підперезаний золотим князів­
ським поясом, на голові – хутряна шапка, на ногах – червоні чобітки.
Мініатюрами
називають малюнки, якими ілюстрували рукописні книжки
.
204
Чому пам’ятки культури належать до історичної спадщини
Що відомо про найдавніші на наших землях книги? Перші книжки були рукописними. Писали їх на пергаменті (спеціал
ü
но обробленій шкірі телят або о
â
ец
ü
) гуся
÷
им пером. Для пис
ü
ма â
икористо
â
у
â
али темно-кори
÷
не
â
е або ÷
орне ÷
орнило, а для о
ç
доблення – фарби рослинно
-
го ÷
и мінерал
ü
ного походження. Вигото
â
лення пергаменту – над
çâ
и
÷
айно копіт
ка та марудна спра
â
а. Спершу шкури ретел
ü
но проми
â
али. Після ц
ü
ого â
имо
÷
у
â
али у â
апняному ро
ç÷
ині. Потім â
идаляли â
орс, натягали на дере
â
’яні рами, шліфу
â
али й â
игладжу
â
али пем
ç
ою. На
-
самкінец
ü
у пергамент â
тирали крейдо
â
ий по
-
рошок, ÷
ере
ç
що матеріал для пис
ü
ма ста
â
а
â
білішим. До перепису
â
а
÷
і
â
і художникі
â
пер
-
гамент надходи
â
ро
ç
рі
ç
аним і ç
дебіл
ü
шого ç
і
-
браним у ç
ошити.
Найда
â
нішою дато
â
аною книжною па
м’я
т
-
кою нашої ç
емлі є Остромирове євангеліє. 1. Мініатюра із зображенням євангеліста Луки з Остромирового єван­
гелія.
2. Сторінка Остромирового євангелія із заставкою та ініціалом.
1
2
Ст
â
орили цю книгу (
â
ласне, переписали) â
Киє
â
і â
продо
â
ж непо
â них семи місяці
â
(
â
ід 21 жо
â
тня 1056 р. до 12 тра
â
ня Заставки
– орнаментальні композиції, які прикрашають початок кожного нового розділу книжки.
Ініціали
(буквиці) – заголовні букви збільшеного розміру, виконані на початку роз­
ділів книжки.
205
§ 24. Джерела мудрості, або Книги та мініатюри
1057 р.), про що с
â
ід
÷
ит
ü
спеціал
ü
ний ç
апис. Остромиро
â
е є
â
ангеліє при
ç
на
÷
алося для церко
â
ного â
житку, тож має â
е
-
ликий формат. У кни
ç
і є три мініатюри а
â
торі
â
Є
â
ангелій – Іоанна, Луки та Марка, для ÷
ет
â
ертого, Матфія, ç
алишено â
іл
ü
ний п’ятдесят с
ü
омий аркуш. Крім мініатюр, Є
â
ангеліє ро
ç
кішно о
ç
доблено â
еликою ç
аста
â
кою, 17 малими ç
аста
â
ками та 207 ініціалами.
1. Заставка з «Ізборника Святослава». 1073 р.
2. Ініціали «В» з Остромирового євангелія.
1
2
У монастирях ç
беріганням книг опіку
â
а
â
ся окремий слу
-
жител
ü
. Ченці ç
биралися у â
ідпо
â
ідний ÷
ас у бібліотеці, де їм â
ида
â
али книжки до â
е
÷
ора, а після того, як ударят
ü
у д
çâ
ін, усі мали по
â
ертати їх до книго
ç
бірні. На того, хто ç
атриму
â
а
â
книжку, ÷
екало покарання. Адже книга була не тіл
ü
ки духо
-
â
ним скарбом, а й неабиякою матеріал
ü
ною цінністю. Щоб â
и
-
гото
â
ити â
елику рукописну книгу, треба було ÷
имало праці та матеріалі
â
– шкіри, ç
олота, фарб. Наприклад, на â
игото
â
лення 294 аркуші
â
пергаменту для Остромиро
â
ого є
â
ангелія â
ико
-
ристали шкури і
ç
÷
ереди телят у 60 голі
â
. Ро
ç÷
инене або лис
-
то
â
е ç
олото â
икористо
â
у
â
алося для тла â
мініатюрах, ç
аста
â
-
ках та ініціалах. Дорогими були й фарби, ро
ç÷
инені на яє
÷
ному жо
â
тку. Опра
â
у книжки робили ç
доще
÷
ок й обтя
гу
â
али шкі
-
рою. Були обкладинки і ç
дорогих матеріалі
â
– сріб
ла, ç
олота, кошто
â
ного каміння. За кня
ç
ю
â
ання â
Киє
â
і Яросла
â
а Мудрого книжною спра
â
ою опіку
â
алася держа
â
а, оскіл
ü
ки â
она була тісно по
â
’я
ç
ана ç
по
-
ширенням християнст
â
а. У літописі ÷
итаємо: «Сей â
еликий кня
çü
Яросла
â
, син Володимирі
â
, ç
асія
â
книжними сло
â
ами серця â
ірую
÷
их людей, а ми пожинаєм, у
÷
ення приймаю
÷
и 206
Чому пам’ятки культури належать до історичної спадщини
книжнеє. Велика бо корист
ü
бу
â
ає людині од у
÷
ення книжного. Книги… є джерела мудрості, бо є у книгах не
ç
мірна глиби
-
на...». Найбіл
ü
шою книго
ç
бірнею ста
â
Софійс
ü
кий собор, у бі
-
бліотеці якого налі
÷
у
â
алося, як припускают
ü
у
÷
ені, до 900 то
-
мі
â
рукописних книг. Переписування книжок у князівському скрипторії за Ярослава Мудрого. Мініа­
тюра з літопису. Майстерні, де виготовляли (перепису­
вали й оздоблювали) книжки, називали­
ся скрипторіями. Такий скрипторій
– один з найбільших у Європі осередків книгописання – діяв при Софійському соборі в Києві вже в 11 ст. 1.
Сформулюйте за текстом 5
–
7 запитань, вислухайте відповіді один одного. 2.
Роздивіться ілюстрації із зображенням сторінок найдав
-
ніших книг. Скориставшись текстом, поясніть, що бачите на ілюстра
-
ціях. Як ви думаєте, чи легко було створити такі книги? У чому їхня цінність? Прочитайте текст. Обміркуйте відповіді на подані нижче запитання й повідомте їх класу. Упро
â
а
ди
â ши на Русі хрис
ти
я
н
ст
â
о як дер
жа
â ну релігію, Во
ло
ди
мир С
â
ятос
ла
â
о
â
и
÷
«ста
â
у ç
нат
них лю
дей дітей ç
а
би
ра
ти і од
да
â
а
ти їх на у
÷
ен
ня книж
не». Так літо
пи
сец
ü
по
â
ідо
ми
â
про ст
â
о
рен
ня перших шкіл. Про поширення ос
â
іти ç
а ÷
асі
â
Киї
â
с
ü
кої Русі ç
береглося ÷
имало с
â
ід
÷
ен
ü
. Наприклад, руси
÷
на ім’я Піщан ç
а
ли
ши
â
на стіні Софій
с
ü ко
-
го со
бо
ру â
Киє
â
і напис: «Піщан пи
са
â
, хо
ди
â ши до дякі
â
у
÷
е
ни
ком». 1.
Поміркуйте, як пов’язаний розвиток шкільництва зі створенням кни
-
жок.
2.
Скіль
ки ми
ну
ло ча
су від ство
рен
ня пер
ших шкіл до сьогоден
ня?
Чим уславилися Реймське та Пересопницьке євангелія? 207
§ 24. Джерела мудрості, або Книги та мініатюри
Сла
â
а найда
â
нішої українс
ü
кої книги нале
-
жит
ü
Реймському євангелію
. С
â
оєю на
çâ
ою ця книга, â
игото
â
лена майже 1000 рокі
â
тому â
Киє
â
і, ç
а
â
дя
÷
ує францу
çü
кому місту Реймсу, де â
она ç
берігаєт
ü
ся нині. Ста
â
ши францу
çü
кою ко
-
роле
â
ою, дружиною Генріха І, до
÷
ка Яросла
â
а Мудрого Анна подару
â
ала книгу Реймс
ü
кому со
-
бору, і саме на ц
ü
ому Є
â
ангелії присягали фран
-
цу
çü
кі королі, сходя
÷
и на престол. Сла
â
но
çâ
існе Реймс
ü
ке є
â
ангеліє – не
â
ели
÷
ка книга С
â
ятого Пис
ü
ма, при
ç
на
÷
ена для особисто
-
го користу
â
ання. Вона по
трапила до Франції â
першій поло
â
и
-
ні 11 ст. ра
ç
ом ç
ре
÷
ами, які Анна âç
яла ç
бат
ü
кі
â
с
ü
кого дому, â
ирушаю
÷
и â
шлюбну подорож. До
â
гий ÷
ас книга ç
берігалася â
Реймс
ü
кому соборі, ç
годом потрапила до Константинополя. Потім книга опинилася â
Чехії, де до неї додали ÷
ималий ро
ç
-
діл, â
игото
â
или т
â
ерду опра
â
у, прикрашену кошто
â
ностями. Коли і як â
она по
â
ернулася до Реймса – достеменно не â
ідомо.
Рукописні книжки ст
â
орю
â
алися на наших ç
емлях ще про
-
тягом багат
ü
ох століт
ü
, на
â
іт
ü
коли поширилося книго
â
идання. Скульптура Анни Яро
­
славівни в мона
сти
рі Святого Вікентія з під­
писом «Анна русь
ка, королева фран
цу
зь
ка» в Санлісі (Франція).
Пересопницьке євангеліє. Книга вагою понад 9
кг 300 г. Рукопис написано на 482 перга­
ментних аркушах та прикрашено численни­
ми заставками, ініціалами, кінцівками та іншими прикрасами, виконаними різнобарвни­
ми фарбами та золотом. Особливо вражає мистецька довершеність мініатюр. Євангеліє
(від грец. добра звістка) – одна з найголовніших частин Святого Письма (Біблії), у якій ідеться про земне життя Ісуса Христа.
208
Чому пам’ятки культури належать до історичної спадщини
Однією ç
най
â
ідоміших рукописних книг є Пересопницьке євангеліє
. Ст
â
орено цю книгу â
середині 16 ст. Вона є першим перекладом С
â
ятого Пис
ü
ма того
÷
асною книжною укра
їн
с
ü
кою мо
â
ою. По
÷
атко
â
у ÷
астину па
м’ятки написано â
с. Д
â
ірец
ü
(на Хмел
ü
ни
÷÷
ині), а ç
а
â
ершено її â
не
â
ели
÷
кому â
олинс
ü
кому місте
÷
ку Пересопниці, якому книга ç
а
â
дя
÷
ує с
â
оєю на
çâ
ою. На одній ç
перших сторінок Пересопниц
ü
кого є
â
ангелія ç
бе
рігся напис, який ç
ас
â
ід
÷
ує, що книгу â
1701 р. подару
â
а
â
гет
ü
ман І
â
ан Ма
ç
епа Во
ç
несенс
ü
кому собору, çâ
еденому його коштом у полко
â
ому місті Переясла
â
і. У Переясла
â
і â
она ç
берігалася по
-
над пі
â
тора століття. Саме на цій кни
ç
і, яка лежит
ü
під ÷
ас церемонії іна
â
гурації поряд ç
Конституцією, пре
ç
иденти при
-
сягают
ü
народо
â
і України. Складіть план невеличкої розповіді «Книга – мандрівниця», розкажіть про одну з книг. Поміркуйте, чому книгам доводилося «мандрувати».
Кому завдячуємо появою перших друкованих книжок в Україні? У 70-х роках 16 ст. пос
та
ла дру
кар
ня у Л
ü â
о
â
і. Закла
â
її Іван Федоров
, який раніше ç
апо
÷
атку
â
а
â
книгодрукарст
â
о â
Моск
â
і. 14
лю
то
го 1574 р. у л
üâ
і
â
-
с
ü
кій дру
карні Фе
до
ро
â
а по
ба
÷
и
ла с
â
іт цер
ко
â на кни
га «Апос
тол»
. Праця над л
üâ
і
â
с
ü
ким «Апосто
-
лом» три
â
ала майже рік – â
ід 25 лю
-
того 1573 р. до 15 лютого 1574
р. Шрифт, яким надруко
â
ано цю книгу, – â
еликий, ÷
іткий, â
ира
ç
-
ний, легкий для ÷
итання, має гар
-
ний малюнок. Книга щедро при-
крашена â
ибагли
â
ими ç
аста
â
ками, художніми ініціалами та кінці
â
-
ками. В «Апостолі» є й сторінко
â
і гра
â
юри: ç
ображення є
â
ангеліста Луки у â
игляді книжника-пере
пи
-
су
â
а
÷
а та герб Л
üâ
о
â
а й друкарс
ü-
кий ç
нак Федоро
â
а. Книга â
ийшла накладом бли
çü
ко 1000 при
мір
ни
-
кі
â
, ç
яких дотепер ç
береглося 90. Друкарський верстат Івана Федорова з Музею давньої ук­
ра
їнської книги у Львові.
209
§ 24. Джерела мудрості, або Книги та мініатюри
1.
Львівський «Апостол» 1574
р.
– перша надрукова­
на в Україні книга.
2.
Заставки, ініціали, кін­
цівки львівського «Апосто­
ла». 1574 р.
3.
Сторінка львівського «Бук­
варя» 1574 р. 4.
Герб Львова та друкар
­
сь
кий знак Федорова з ос
тан­
ньої сторінки «Букваря».
1
3
4
2
То
го самого ро
ку â
ий
шо
â
«Бук
вар»
– пер
ший на нашій ç
емлі дру
ко
â
а
ний підру
÷ ник. Його та
-
кож упорядку
â
а
â
і â
ида
â
у Л
üâ
о
â
і І
â
ан Федоро
â
. За ç
містом це бу
â
підру
÷
ник для по
÷
атко
â
ого на
-
â÷
ання грамоти, тож слідом ç
а абеткою â
міщено склади, далі – ро
ç
діл, де по
дано сло
â
’янс
ü
кі на
çâ
и літер і ç
ра
ç
ки діє
â
ідміни. Збереглося д
â
а при
мір
-
ники л
üâ
і
â
с
ü
кого «Бук
â
аря». Не
ç
а
ба
ром І
â
ан Фе
до
ро
â
пе
реїха
â
на ç
ап
ро
шен
ня кня
ç
я Василя-
Костянтина Ост
ро
çü ко
го до Ост
ро
га, де â
ид
ру
ку
â
а
â
ще п’ят
ü
кни
жок.
1. Сформулюйте за текстом запитання, які починаються словами Хто? Що? Де? Коли? Як? Запропонуйте відповісти на них одноклас-
никам за сусідньою партою. 2. Порівняйте сторінку друкованої книжки з руко
писною. Чим вони схожі, а чим відрізняються? 3. Поміркуйте, чому в оформленні титульного аркуша українські друкарі дуже часто використовува-
ли зображення урочистої арки?
Сло
во «гра
вю
ра»
означає відби
ток на па
пері з дош
ки, на якій бу
ло виріза
но (виг
равіюва
но) ма
лю
нок.
210
Чому пам’ятки культури належать до історичної спадщини
1.
Про які рукописні та друковані книжки дізналися? Коли і хто їх створив? 2. Як створювали рукописні книжки? У чому їх відмінність від дру-
кованих? 3. Накресліть лінію часу, позначте на ній відповідні дати та роз
в’яжіть хронологічну задачу.
Об
числіть, скіль
ки ми
ну
ло часу від ство
рен
ня пер
шої да
то
ва
ної руко
пис
ної кни
ги Русі Остромирового євангелія до ви
хо
ду дру
ком у львівській дру
карні Іва
-
на Фе
до
рова «Апос
то
ла».
4. Як ви розумієте літописний вислів «Книги – джерела мудрості, бо є в них незмірна глибина...»?
Що, на вашу думку, визначає цінність давніх рукописних книжок – їхня матеріальна вартість чи історичне й духовне значення. Чому? Роз-
дивіться на сторінках підручника ілюстрації із зображенням укра
-
їнських першодруків. Чи подобаються вам найдавніші українські друковані книжки? Чим саме? Чи відрізняються вони від сучасних? Як ви думаєте, які книжки – сучасні чи першодруки – потребували більше часу для створення? Чому? Роздивіться ілюстрацію. Назвіть щонайменше п’ять прикладів, які свідчать, що реконструкцію костюмів князівської родини зроблено на основі книжки «Ізборник Ñ
вятослава» 1073 р.
Реконструкція одягу кня­
зівської родини 11 ст. Ху­
дожниця З.
Васіна.
Змайструйте свою рукописну книжку, у якій розкажіть про найдавніші книжки. Організуйте в класі виставку «З історії книжки». 211
§ 25. Кам’яний літопис, або Фортеці, замки та палаци України
§25. КАМ’ЯНИЙ ЛІТОПИС, або ФОРТЕЦІ, ЗАМКИ ТА ПАЛАЦИ УКРАЇНИ
На уроці навчитеся
1. Наводити приклади найвідоміших палаців, замків та фортець на на-
ших землях, стисло розповідати про них. 2. Пояснювати відмінність між фортецями та палацами. 3. Робити висновки про значення обо-
ронних та житлових споруд як історичних пам’яток.
Роздивіться фотографії. Поміркуйте, для кого і навіщо у 18 ст. було збудовано цей палац. Згадайте, які житла будували тоді мешканці міст
та сіл. Чому в наш час палацами стали називати великі спору
-
ди, призначені для проведення урочистих масових культурних заходів або спортивних змагань?
Маріїнський палац у Києві. Збудовано 1750
–
1755 років. Після проголошення Україною незалеж­
ності в 1991 році Маріїнський палац став офіційною резиденцією Пре­
зидента України (Президентський палац). У Білому залі палацу від­
буваються офіційні зустрічі та прийоми керівників держав, церемонії вручення грамот послам іноземних держав, нагород тощо. На другому поверсі палацу розташовано 25 залів, кожен з яких має своє призна­
чення (у Зеленому залі проводять зустрічі делегацій, у Блакитному
– спілкуються наодинці глави держав) тощо.
Чому Ñ
удацьку фортецю в Криму називають Генуезькою?
Люди буду
â
али оборонні споруди ç
да
â
ніх-да
â
ен, прагну
÷
и ç
ахистити с
â
оє житло â
ід ç
а
â
ойо
â
никі
â
. У лісистій місце
â
ості фортеці буду
â
али ç
дере
â
а, у гірс
ü
кій – ç
каменю. Ви â
же ç
на
-
212
Чому пам’ятки культури належать до історичної спадщини
єте, що на по
÷
атку історії Киї
â
с
ü
кої Русі ÷
ужо
ç
емні джерела на
ç
и
â
али її «країною граді
â
». Проте не тіл
ü
ки мешканці Русі буду
â
али фортеці. Кримс
ü
кий пі
â
острі
â
ста
â
бат
ü
кі
â
щиною для багат
ü
ох народі
â
, і â
они, çâ
и
÷
айно, споруджу
â
али укріп
-
лення для оборони с
â
оїх міст. Так, унікал
ü
ною є фортеця â
місті Судаку, на пі
â
денно-східному у
ç
бережжі Кримс
ü
кого пі
â
-
остро
â
а. У 6 ст., коли ці ç
емлі перебу
â
али під â
ладою Ві
ç
антії, тут ç
будо
â
ано перші укріплення. Не
ç
абаром місто перет
â
ори
-
лося на один ç
найбіл
ü
ших для тих ÷
асі
â
осередкі
â
міжнарод
-
ної торгі
â
лі. Саме ця обста
â
ина була при
÷
иною постійних су
-
пере
÷
ок ç
а â
олодіння містом. 1.
Судацька фортеця.
2.
Панорама Генуезької фортеці в Судаку.
1
2
Проте спра
â
жню фортецю, â
писану â
природний рел
ü
єф, і
ç
÷
отирнадцят
ü
ма бойо
â
ими баштами та мурами ç
буду
â
али â
Судаку італійці ç
міста Генуї, які â
олоділи містом у 14
– 15
ст. Саме тому цю споруду й досі на
ç
и
â
ают
ü
Генуезькою. Між д
â
ома лініями мурі
â
ро
ç
ташо
â
у
â
алося місто – â
улиці ç
житло
â
ими будинками, устано
â
ами, складами ç
брої та продо
-
â
ол
ü
ст
â
а, храмами й та
â
ернами. За межами фортеці лежало передмістя.
Фортеця, а то
÷
ніше та її ÷
астина, що â
ціліла, ÷
удо
â
о ç
берег
-
ла
ся. Витри
â
аліст
ü
споруди має пояснення: камені буді
â
ел
ü
були скріплені спеціал
ü
ним ро
ç÷
ином, який ма
â
еласти
÷
ніст
ü
, 213
§ 25. Кам’яний літопис, або Фортеці, замки та палаци України
і тому її стінам не ç
ашкодили ç
емлетруси. Зруйну
â
али її люди, ро
ç
тягну
â
ши кам’яні брили як буді
â
ел
ü
ний матеріал для с
â
оїх потреб.
1. Складіть план тексту, передайте зміст кожного пункту одним речен-
ням: У тексті йдеться про… 2. Пригадайте, про які інші фортеці ви читали в підручнику? Коли та за яких обставин їх було споруджено?
У чому унікальність ханського палацу в Бахчисараї?
Кримс
ü
ка ç
емля усла
â
илася ще однією па
м’ят
-
кою. Це ханський палац у Бахчисараї. Ханами на
ç
и
â
али пра
â
ителі
â
у східних народі
â
. Буді
â
ля, про яку йдет
ü
ся, була родо
â
ою ре
ç
иденцією ди
-
настії Гереї
â
– пра
â
ителі
â
Кримс
ü
кого ханст
â
а
– держа
â
и, що існу
â
ала на біл
ü
шій ÷
астині Крим
-
с
ü
кого пі
â
остро
â
а та степо
â
их ç
емлях Пі
â
ні
÷
ного При
÷
орномор’я â
15
–
18 ст. Найошатніша будівля палацового комплексу – Велика ханська мечеть Хан
­
Джамі з двома мі­
наретами. В ансамблі палацу â
тілено мусул
ü
манс
ü
ке уя
â
лення про рай
-
с
ü
кий сад на ç
емлі, тож не ди
â
но, що на
çâ
а міста «Бах
÷
исарай» перекладаєт
ü
ся ç
кримс
ü
котатарс
ü
кої як «палац-сад». Упро
-
до
â
ж д
â
ох ç
поло
â
иною століт
ü
(
â
ід 1532 до 1783 р.) ханс
ü
кий Мусульмани
– прихильники релігії ісламу, однієї зі світових релігій.
Мечеть
– місце для молитви й богослужіння, молитовний дім у мусульман. Мінарет – баштоподібна споруда, вежа при мечеті, з якої скликають мусульман на молитву.
214
Чому пам’ятки культури належать до історичної спадщини
палац у Бах
÷
исараї бу
â
центром політи
÷
ного, духо
â
ного та кул
ü
турного життя держа
â
и кримс
ü
ких татар. За ті д
â
а ç
по
-
ло
â
иною століття, які палац слугу
â
а
â
ре
ç
иденцією кримс
ü
ких хані
â
, його ç
о
â
нішній â
игляд ç
а
ç
на
â
істотних ç
мін. Майже ç
а кожного но
â
ого пра
â
ителя â
палаці ç
’я
â
лялися но
â
і споруди, â
ідбу
â
алися ремонтні роботи. Нині палац є націонал
ü
ною с
â
я
-
тинею кримс
ü
котатарс
ü
кого народу. Це єдиний у с
â
іті ç
ра
ç
ок кримс
ü
котатарс
ü
кої палацо
â
ої архітектури.
Центральний корпус та літня альтанка палацу.
Складіть кросворд з 5–10 нових слів, ужитих у тексті. Запропонуйте розв’язати його однокласникам за сусідньою партою.
Прочитайте легенду про виникнення Бахчисарайського палацу й дайте відповіді на запитання.
«…Якос
ü
син хана Менглі-Герея поїха
â
на полю
â
ання. Йому щасти
-
ло, тож ç
умі
â
уполю
â
ати багато ди
÷
ини. Задо
â
олений і â
томлений моло
-
дий хан спусти
â
ся â
долину до рі
÷
ки Чурук-Су, щоб â
ідпо
÷
ити â
ç
атінку дере
â
. Раптом його потри
â
ожи
â
якийс
ü
çâ
ук. Приди
â
и
â
шис
ü
, юнак по
-
ба
÷
и
â
д
â
ох ç
мій, що çâ
и
â
алися â
смертел
ü
ному д
â
обої. Мит
ü
– і одна ç
мія була переможена. Її пошмато
â
ане тіло лежало бе
ç
руху. Аж ос
ü
і
ç
хащі â
ипо
âç
ла третя ç
мія й напала на переможницю. За
â
’я
ç
алася но
â
а бійка. Спостерігаю
÷
и ç
а тим, що â
ідбу
â
аєт
ü
ся, ханенко подума
â
про долю бат
ü
ка та с
â
ого народу. Ос
ü
так і â
они, подіб
но до цієї напі
â
мерт
-
â
ої ç
мії, налякані, ç
а
÷
аїлися â
ід ÷
ужинці
â
-
ç
а
â
ойо
â
никі
â
у фортеці. Який буде ре
ç
ул
ü
тат бит
â
и? Аж ос
ü
переможена ç
мія підняла голо
â
у та, докладаю
÷
и неймо
â
ірних ç
усил
ü
, підпо
âç
ла до рі
÷
ки. Вона ç
никла під â
одою, а ç
а мит
ü
ошелешений юнак поба
÷
и
â
її ж
â
а
â
е гну
÷
ке тіло â
же на іншому бере
ç
і. Син про â
се ро
ç
по
â
і
â
Менглі-Герею. Це бу
â
добрий ç
нак. Золоту Орду ро
ç
били. На тому місці, де сталася сути
÷
ка д
â
ох ç
мій, було 215
§ 25. Кам’яний літопис, або Фортеці, замки та палаци України
â
ирішено çâ
ести ханс
ü
кий палац і місто Бах
÷
исарай. На пі
â
ні
÷
них â
о
-
ротах Бах
÷
исарайс
ü
кого палацу ç
ображено д
â
і ç
мії, які ç÷
епилися у д
â
обої».
Ханський палац у Бахчисараї. Малюнок 1840
–
1842 років. Карл Бос­
солі. 1. Яку думку втілено в цій легенді? 2. Що, по-вашому, в легенді є прав-
дою, а що – вигадкою?
Яка фортеця зажила слави найміцнішої в Україні? Ви
ç
на
÷
ною пам’яткою оборонної архітектури України є Кам’янець
­
Подільська фортеця
. Комплекс її споруд на â
исо
-
кому скелястому бере
ç
і рі
÷
ки Смотри
÷
форму
â
а
â
ся протягом століт
ü
. Фортеця була однією ç
найнеприступніших оборонних споруд Поділля. Турец
ü
кий мандрі
â
ник Е
â
лія Челебі, який подорожу
â
а
â
Україною â
1656 р., писа
â
: «Рі
â
ної їй немає не тіл
ü
ки у â
олодіннях пол
ü
с
ü
ких, але, мабут
ü
, і â
÷
ес
ü
ких, і â
Ш
â
ед
с
ü
кій країні, і â
держа
â
і Голландс
ü
кій, і â
горах Німец
ü
-
ких». Від кінця 15 до середини 16 ст. дере
â
’яні укріплення ç
аміню
â
али на кам’яні, пото
â
щу
â
али та â
и
â
ищу
â
али стіни, бу
-
ду
â
али но
â
і â
ежі тощо. У середині 16 ст. фортеця набула â
и
-
гляду, бли
çü
кого до с
ü
огоднішн
ü
ого. За формою â
она стала â
итягнутим ç
і сходу на ç
ахід прямокутником, обнесеним â
исо
-
кими стінами й â
ежами, кіл
ü
кіст
ü
яких на ті ÷
аси досягала ÷
отирнадцяти (нині фортеця має їх 11, д
â
анадцята – Водяна – 216
Чому пам’ятки культури належать до історичної спадщини
була ро
ç
ташо
â
ана на бере
ç
і Смотри
÷
а, ç
фортеці â
идно лише її ç
руйно
â
аний â
ерхній ярус). Кам’янець
­
Подільська фортеця.
Складіть розповідь про те, яким ви уявляєте життя за мурами Кам’я
-
нець-Подільської фортеці. 1.
Про які типи споруд ви дізналися? У чому вони подібні та чим відрізняються? 2.
Накресліть лінію часу, позначте відповідні дати на ній та роз­
в’яжіть хронологічну задачу.
Будівництво ханського палацу в Бахчисараї розпочалося в 1532 р. Скільки років цій унікальній пам’ятці історії кримськотатарського народу?
3. Про які палаци, замки, фортеці ви дізналися? Складіть розповідь про одну з пам’яток за планом:
1. Що це за пам’ятка? Який її вік? 2. Чим уславилася?
3. Чому ця пам’ятка є цінним історичним джерелом? 4. Чому палаци, замки, фортеці є цінними джерелами для пізнання історії?
Чи в усі часи будівництво оборонних споруд було однаково важли-
вим? Чому? Чому фортеці та палаци є культурним надбанням і потре-
бують захисту? Чому чимало палаців стало музеями?
Прочитайте текст та роздивіться ілюстрації. Обміркуйте відпо-
відь на запитання.
217
§ 25. Кам’яний літопис, або Фортеці, замки та палаци України
Які таємниці бережуть замки 15
–
16 ст.
Верхній ç
амок у Луц
ü
ку – одна ç
найда
â
ніших, найбіл
ü
ших і найкра
-
ще ç
бережених â
Україні споруд такого типу.
Він бу
â
найпотужнішою фортецею на Волині й першою â
тих ç
емлях муро
â
аною фортецею ç
кіл
ü
кома â
ежами. Замок має форму трикутника, обмеженого 12-метро
-
â
ими стінами ç
тр
ü
ома â
ежами – 27-метро
â
ими Надбрамною (В’ї
ç
ною) та Стиро
â
ою й 14-метро
â
ою Влади
÷
ою. Від міста ç
амок â
ід
окремлю
â
а
â
глибокий рі
â
ç
â
одою. Буді
â
ницт
â
о муро
â
аного Верхн
ü
ого ç
амку ро
ç
по
-
÷
алося â
14 ст. ç
а кня
ç
ю
â
ання на Волині кня
ç
я Любарта ç
лито
â
с
ü
кої династії Гедиміно
â
и
÷
і
â
на місці старого дере
â
’яного. Життя ç
а мурами ç
амкі
â
на українс
ü
ких ç
емлях â
ідпо
â
ідало є
â
ропей
-
с
ü
ким çâ
и
÷
аям. Це й ç
ро
ç
уміло, адже кня
ç
і, â
олодарі ç
амкі
â
, належали до є
â
ропейс
ü
кого лицарст
â
а. Кня
ç
і
â
с
ü
кі д
â
ори радо приймали мандрі
â
-
них му
ç
ик, жонглері
â
, а пі
ç
ніше й бла
ç
ні
â
. Між скоморохами й жонгле
-
рами, які тішили простий народ, і тими, хто ро
çâ
ажа
â
кня
ç
і
â
, не було особли
â
их â
ідмінностей. Артисти того ÷
асу були майстрами на â
сі руки: му
ç
икантами, акробатами, жонглерами та дресиру
â
ал
ü
никами çâ
ірі
â
. Джерела ро
ç
по
â
ідают
ü
про акробаті
â
, які демонстру
â
али с
â
ої трюки на натягнених канатах, тримаю
÷
и глеки ç
â
одою, або таких, які â
пра
â
ля
-
лися на похилому канаті ç
ме
÷
ами, акробаті
â
на кулях. Згадано на
â
іт
ü
про такі небе
ç
пе
÷
ні номери, як політ «
ç
церк
â
и або â
исоких палат на шо
â
ко
â
их крилах». Особли
â
ою популярністю при кня
ç
і
â
с
ü
ких д
â
орах користу
â
алися дресиру
â
ал
ü
ники диких çâ
ірі
â
. Найбіл
ü
ше шану
â
али ар
-
тисті
â
ç
â
едмедями. Дресиру
â
ал
ü
ники на
â÷
али т
â
арин ста
â
ати на ç
адні лапи, насліду
â
ати людс
ü
кі рухи, танцю
â
ати â
такт му
ç
иці. Ведмеді ро
ç
-
â
ажали гляда
÷
і
â
борот
ü
бою та танцями. Дресиру
â
али також собак, ко
-
ней, â
о
â
кі
â
і на
â
іт
ü
ç
айці
â
. Т
â
арин у ç
амках деяких кня
ç
і
â
утриму
â
али â
çâ
іринцях – попередниках су
÷
асних ç
оопаркі
â
.
Яким ви уявляєте життя за мурами Луцького замку?
218
Чому пам’ятки культури належать до історичної спадщини
§26. МІСЬКІ ТАЄМНИЦІ, або Â
УЛИЦІ ТА ПЛОЩІ УКРАЇНИ ЯК ÑÂ
ІДКИ
МИНУЛОГО
На уроці навчитеся
1.
Розповідати історію вулиці Хрещатик у Києві та площі Ринок у Льво
-
ві. 2.
Пояснювати, чому історія вулиць та площ міст України є цінним джерелом для вивчення історії рідного краю. 3.
Робити висновки про важливість історії вулиць та площ для вивчення буденного життя.
Роздивіться фотографії із зображенням головної вулиці столиці Ук
ра
-
їни – Хрещатика – від середини 80-х років 19 ст. й до сьогодні. Яких змін зазнала вулиця за період, засвідчений на фотографіях? Про які зміни в житті людей можна довідатися за історією однієї вулиці? Що залиши-
лося незмінним? Як ви думаєте, чому Хрещатик є символом Києва? Вулиця Хрещатик. Київ. Фотографії 1888 та 1927 років. Вулиця Хрещатик. Київ. Фотографії 1963 та 2013 років. 219
§ 26. Міські таємниці, або Вулиці та площі України як свідки минулого
Яка історія центральної вулиці Києва – Хрещатика?
В Україні, напе
â
но, не ç
найдет
ü
ся людини, яка б не ç
нала про цю â
улицю. Хрещатику
належит
ü
сла
â
а голо
â
ної â
улиці Киє
â
а, його сим
â
олу. Хрещатик оспі
â
ано у â
іршах та піснях, ç
ображено на ÷
исленних картинах, пока
ç
ано â
багат
ü
ох філ
ü
мах. Прогулянка Хрещатиком належит
ü
до обо
â
’я
ç
ко
â
ої програми перебу
â
ання туристі
â
у Киє
â
і. Проте для такого да
â
н
ü
ого міста, яким є Киї
â
, â
улиця ця досит
ü
молода. Від княжих ÷
асі
â
аж до по
÷
атку 19 ст. Киї
â
склада
â
ся ç
тр
ü
ох окремих ÷
астин, кожна ç
яких жила с
â
оїм життям. Кня
-
ç
і, бояри, дружинники мешкали на Горі – у â
ерхній ÷
астині міста. Зда
â
на â
иру
â
ало життя й у д
â
ох інших міс
ü
ких осеред
-
ках Киє
â
а: на Подолі, ро
ç
ташо
â
аному між Горою й Дніпром, та на Пе
÷
ерс
ü
ку, де â
1051 році â
иник Киє
â
о-Пе
÷
ерс
ü
кий мо
-
настир. До Пе
÷
ерс
ü
ка â
другій поло
â
ині 18 ст. долу
÷
илися Липки. На по
÷
атку 19 ст. усі три ÷
астини ç
’єдналися. Но
â
им центром Киє
â
а ста
â
Хрещатик – â
улиця, яка â
иникла на місці колишн
ü
ого Хрещатиц
ü
кого яру на межі, де ç
акін
÷
у
â
алися ç
емляні â
али княжих ÷
асі
â
і по
÷
иналися при
â
атні садиби Липок.
Ро
ç
будо
â
у
â
ати Хрещатик як â
улицю по
÷
али â
ід 30–40-х ро
-
кі
â
19 ст. У 70
–
80-ті роки 19 ст. на Хрещатику споруджу
â
али пере
â
ажно трипо
â
ерхо
â
і будинки ç
крамницями, приміщеннями для контор і банкі
â
тощо. Саме тоді Хрещатик ста
â
голо
â
ною â
улицею міста. 1. Вулиця Хрещатик у районі Думської площі (сучасний майдан Неза­
лежності). Початок 20 ст.
2. Кияни відбудовують зруйнований війною Хрещатик. 1943 р. Під час відбудови вулицю було істотно розширено (до 75
–
100 метрів) і пере­
плановано. 1
2
220
Чому пам’ятки культури належать до історичної спадщини
На â
улиці ç
’я
â
илися рі
ç
ні адміністрати
â
ні уста
но
â
и, голо
â ний поштамт і телеграф. Саме тут були найкращі крамниці, готелі, кінотеатри, клуби й â
ида
â
ницт
â
а, найбіл
ü
ші киї
â
с
ü
кі банки. Буді
â
лі на Хрещатику о
ç
доблю
â
али метале
â
ими деталями, ліплен
ням, д
ç
еркал
ü
ними â
ітринами. Вулицю було гарно ос
â
ітле
-
но – спершу гасо
â
ими та га
ç
о
â
ими ліхтаря
ми, а â
ід 1900
р. – елек
три
÷
ними. 1892 р. âç
до
â
ж â
улиці прокла
дено д
â
і колії паро
â
ого трам
â
аю. Ви â
же ç
наєте про перший електри
÷
ний трам
â
ай, який поєдна
â
Хрещатик ç
Подолом (
â
ід 1936 р. Хре
-
щатиком руши
â
тролейбус, тож трам
â
айні колії ро
ç
ібрали). Під ÷
ас Другої с
â
іто
â
ої â
ійни було ç
руйно
â
ано майже â
сі будинки â
улиці. Відно
â
лено й реконстру
йо
â
ано Хрещатик упродо
â
ж 1948
–
1957 рокі
â
.
Особли
â
е місце на Хрещатику належит
ü
майдано
â
і Не
ç
а
-
лежності – цю на
çâ
у площа отримала на ÷
ест
ü
проголошення не
ç
алежності України â
1991 р. Тут традиційно â
стано
â
люют
ü
но
â
орі
÷
ну ялинку, про
â
о
дят
ü
народні гуляння й фести
â
алі.
Як називається центральна вулиця вашого рідного міста або най-
ближчого адміністративного центру? Що ви обов’язково розповіли б про цю вулицю вашим гостям? Обміняйтеся міркуваннями з одно-
класниками.
Як розбудовувався центр Львова?
Історія княжого Л
üâ
о
â
а, як â
ідомо, сягає другої поло
â
ини 13 ст. й по
â
’я
ç
ана ç
іменами кня
ç
і
â
Данила Романо
â
и
÷
а та його сина Ле
â
а. Місто ш
â
идко ç
ростало, тож, щоб мати ділян
-
ки для ç
абудо
â
и, мешканці â
ирубали ліси â
пі
â
денній околиці й ç
мінили русло Полт
â
и. Мережа â
улиц
ü
форму
â
алася на
â
коло су
÷
асної площі Ринок
. За того
÷
асними пра
â
илами плану
â
ання є
â
ропейс
ü
ких міст цент
рал
ü
не місце належало ратуші – буді
â
-
лі, де ç
асідали предста
â
ники міс
ü
кого само
â
ряду
â
ання, до
â
ко
-
ла неї – торго
â
а централ
ü
на площа-ринок. Саме так ро
ç
будо
â
у
-
â
а
â
ся і Л
üâ
і
â
, тож площа Ринок була осередком торго
â
ел
ü
ного та держа
â
ного життя міста. До
площі пряму
â
али â
ісім голо
â
них міс
ü
ких â
улиц
ü
. Вони ділили місто на â
еликі к
â
артали, помере
-
жані сіткою менших â
улиц
ü
.
У 16 ст. у Л
üâ
о
â
і житло
â
і буді
â
лі çâ
одили на не
â
ели
÷
ких ділянках ç
емлі, â
они були кіл
ü
капо
â
ерхо
â
ими, ро
ç
ташо
â
у
â
алися â
притул один до одного. На â
улицю â
иходи
â
тіл
ü
ки â
у
ç
ен
ü
кий 221
§ 26. Міські таємниці, або Вулиці та площі України як свідки минулого
фасад
1
ç
порталом
2
і д
â
ома â
ікнами пору
÷
– для ос
â
ітлення сі
-
ней та кімнат, а на другому й трет
ü
ому по
â
ерхах – по троє â
і
-
кон (д
â
оє, ро
ç
ташо
â
ані ближ
÷
е, були â
с
â
ітлиці, а третє, окре
-
ме, – у спо
÷
и
â
ал
ü
ні). Приміщення на першому по
â
ерсі таких споруд â
икористо
â
у
â
али для господарс
ü
ких потреб: як крам
-
ниці, склади, рі
ç
ні контори. Другий та третій по
â
ерхи були житло
â
ими. Будинки споруджу
â
али ç
каменю, тому їх на
ç
и
â
а
-
ли кам’яницями.
Так виглядають львівські будинки на площі Ринок з міської Ратуші.
Сформулюйте за текстом запитання, які починаються словами Хто? Що? Де? Коли? Як? Чому? Запропонуйте відповісти на них одноклас-
никам за сусідньої партою. Які історичні відомості бережуть архітектурні пам’ятки площі Ринок у Львові?
До наших дні
â
л
üâ
і
â
с
ü
ка площа Ринок ç
берегла риси міс
ü
кого буді
â
ницт
â
а 16 ст. (хо
÷
і після ÷
исел
ü
них реконструкцій та â
идо
ç
мін). І
ç
÷
отир
ü
ох бокі
â
площу ото
÷
ує 44 кам’яниці
– житло
â
і буді
â
лі л
üâ
і
â
с
ü
ких багатії
â
. Ці споруди на
ç
и
â
ают
ü
ç
а 1
Фасад – передній бік будинку.
2
Портал
– â
ід лат. porta
– â
хід, â
орота – архітектурно оформлений â
хід у споруду.
222
Чому пам’ятки культури належать до історичної спадщини
іменами їхніх â
ласникі
â
або ж ç
а ха
-
рактерними архітектурними особли-
â
остями. Наприклад, у
â
ін
÷
ана скул
ü
птурами на фасаді кам’яниця купця та аптекаря Лоренцо
â
и
÷
а (будинок № 4). У 19 ст. її пофарбу
â
али, після ÷
ого стіни спо
-
руди набули характерного ÷
орного кол
ü
ору, що й дало їй но
â
у на
çâ
у «Чорна кам’яниця». Інша споруда площі Ринок – палац флорен
тій
с
ü кого купця Бандінеллі (будинок № 2), â
і
-
дома тим, що тут ро
ç
містилася пер
ша â
місті пошта. Будинок № 14 нале
жа
â
колис
ü
італійс
ü
кому купце
â
і Антоніо Массарі. Ця кам’яниця â
ідома с
â
оєю о
ç
добою: на її порталі â
міщено крилатого ле
â
а ç
ро
ç
горнутою книжкою, на якій ба
÷
имо дату – 1600 рік. Будинок Корнякта та його «італійський дворик».
Най
â
ідоміший на площі Ринок будинок носит
ü
ім’я Корняк
-
та. Костянтин Корнякт – найбагатший л
üâ
і
â
с
ü
кий купец
ü
дру
-
гої поло
â
ини 16 ст., грек. Будинок Корнякта – єдина того
÷
асна споруда â
житло
â
ій ç
абудо
â
і міста, çâ
едена на д
â
ох буді
â
ел
ü
них ділянках, що дало ç
могу ро
ç
плану
â
ати â
нутрішній д
â
ір ç
â
ід
-
критими аркадами-лоджіями (на ç
ра
ç
ок італійс
ü
ких палаці
â
), які ото
÷
уют
ü
под
â
ір’я ç
тр
ü
ох бокі
â
. Тому пам’ятку ще на
ç
и
â
ают
ü
палацом Корнякта. Чорна кам’яниця.
223
§ 26. Міські таємниці, або Вулиці та площі України як свідки минулого
За матеріалами уроку сформулюйте 10 запитань для вікторини «Ву
-
лицями Києва та Львова». Запишіть їх на окремих картках і проведіть вікторину в класі.
1. Що ви дізналися про історію центральної вулиці Києва – Хре­
щатика?
2. У чому особливості історії розбудови площі Ринок у Львові?
3. Чому історія вулиць та площ міст України є цінним джерелом для вивчення історії рідного краю?
4. Розкажіть історію вулиці, на якій мешкаєте ви.
Чому важливо знати історію рідного міста / села? Звідки можна дові-
датися про неї? Які б експонати ви запропонували для музею вулиці, на якій розташована ваша школа? Чи мають свою історію маленькі, віддалені від центру вулиці?
Прочитайте текст та роздивіться ілюстрації. Обміркуйте відпо-
віді на запитання.
Як джерела 60
–
80-х років
19 ст. розповідають про буденність Хрещатика?
«До ÷
исла но
â
их надбан
ü
міста належит
ü
д
â
і кондитерс
ü
кі під фір
-
мою “Одеса” і “Ясси”. Перша облашто
â
ана бе
ç
буд
ü
-яких â
иті
â
ок, хо
÷
у ній можна отримати â
се ç
а помірними цінами і â
она приймає ç
амо
â
лен
-
ня на â
се, що ç
а
â
годно. Друга облашто
â
ана цілком аристократи
÷
но, і ми
бе
ç
перебіл
ü
шення можемо ска
ç
ати, що â
столиці такий ç
аклад ââ
а
-
жа
â
ся би ç
а перший. Не кажу
÷
и про торти, цукерки, рі
ç
ні пе
÷
и
â
а, â
и
-
гото
â
лені â
цій кондитерс
ü
кій, її обладнання ро
ç
кішне, меблі м’які, на пружинах, дамс
ü
ка â
італ
ü
ня напо
â
нена тропі
÷
ними рослинами. Крім цих кондитерс
ü
ких, є ще одна під фірмою «Ш
â
ейцарс
ü
ка». Вона має с
â
ій особли
â
ий характер, у ній отримуют
ü
кіл
ü
ка â
ел
ü
ми â
да
-
ло дібраних періоди
÷
них â
идан
ü
. В о
÷
іку
â
анні про
÷
итаних га
ç
ет дехто п’є шоколад, ка
â
у ÷
и пунш, інші грают
ü
у біл
ü
ярд. Підмайстер тут, â
идно, â
еликий ç
на
â
ец
ü
с
â
оєї спра
â
и: у н
ü
ого щодня ç
’я
â
ляют
ü
ся но
â
і сорти тісте
÷
ок, цукерок і таке інше, ç
роблених ç
таким смаком, що гастроному і шану
â
ал
ü
нику ласощі
â
моя порада – далеко обходити “Ш
â
ейцарс
ü
ку кондитерс
ü
ку”». «У Киє
â
і існує ÷
имало кондитерс
ü
ких, де можна скушту
â
ати непоганий шоколад, ка
â
у, ÷
ай, моро
ç
и
â
о і прохолоджу
â
ал
ü
ні напої. Особли
â
у популярніст
ü
має конди
-
терс
ü
ка “Семадені” (Хрещатик, на
â
проти Кондитерська «Семадені» на Хрещатику в Києві. Фото початку 20 ст.
224
Чому пам’ятки культури належать до історичної спадщини
Думи). Уден
ü
, між 11-ю і 3-ю годинами, кондитерс
ü
ка бу
â
ає перепо
â
не
-
на специфі
÷
ною юрбою киї
â
с
ü
ких комерсанті
â
і ділкі
â
, що â
лашту
â
али тут щос
ü
на ç
ра
ç
ок біржі; сторонній â
ід
â
іду
â
а
÷
по
÷
у
â
атимет
ü
ся ніяко
â
о â
ц
ü
ому середо
â
ищі». 1. Що нового дізналися про буденне життя киян кінця 19 ст.? 2.
Як мі
-
ста
змінювали спосіб життя людей? 3. Підготуйте путівник «Відпочиваємо цікаво і з користю», згадавши в ньому місця, які б радили відвідати на дозвіллі в рідному чи найближчому місті.
§27. ПІД ЗЕЛЕНИМ ШАТРОМ, або ПАРКИ І Ñ
АДИ УКРАЇНИ
На уроці навчитеся
1.
Складати розповідь про парк «Софіївка» в Умані та заповідник Кача
-
нівка на Чернігівщині. 2.
Пояснювати, чому пам’ятки садово-паркового мистецтва є невід’ємною частиною культурної спадщини людства.
Роздивіться фотографію. Чи подобається вам зображений краєвид? Чи милувався природою фотограф, коли робив знімок? Чому ви так думаєте? Чому багато людей люблять споглядати природу? Навіщо закладають парки? Чи є парки частиною культурної спадщини? Красу «Софії
â
ки» ст
â
орено працею сотен
ü
бе
ç
іменних майст
рі
â
– селян Уманщини. На
-
â
іт
ü
таке «ди
â
о», як острі
â
Кохання, що â
и
-
глядає природно, гармонійно допо
â
нюю
÷
и крає
â
ид, є рукот
â
орним. Острі
â
насипали â
ру
÷
ну, його береги, так само як і береги ста
â
у, ç
міцнили гранітом.
Острів Кохання в дендрологічно­
му парку «Софі­
ївка» в Умані на Черкащині. Дендроло-
гічний парк – парк, у якому вирощують багато видів деревних та кущових рослин як місцевої флори, так і з інших країв.
225
§ 27. Під зеленим шатром, або Парки і сади України
Тут росте понад 2000 â
иді
â
дере
â
і кущі
â
(місце
â
их й ек
ç
о
-
ти
÷
них), серед яких болотяний кипарис, сосна Веймуто
â
а
, тюл
ü
пано
â
е дере
â
о
, платан, гінкґо, смерека та багато інших. Яка історія дендропарку «
Ñ
офіївка»? Серед пам’яток, ç
а якими Україну ç
нают
ü
у с
â
іті, є не тіл
ü
-
ки старода
â
ні книги, кошто
â
ні археологі
÷
ні ç
нахідки ÷
и â
е
-
ли
÷
ні ç
амки. Ві
ç
иті
â
ка України – це й ди
â
о
â
ижна природа, оспі
â
ана поетами та майстерно â
ідт
â
орена художниками. Втім, у
÷
ені-історики пам’ятками ââ
ажают
ü
те, що береже дотик люд
-
с
ü
ких рук. Як це не ди
â
но, ç
-поміж українс
ü
ких крає
â
иді
â
є і рукот
â
орні. Чи не найбіл
ü
шу сла
â
у ç
ажи
â
парк «Софіївка», що â
Умані на Черкащині. Його добре ç
нают
ü
далеко ç
а межами України як одне ç
най
â
идатніших т
â
орін
ü
с
â
іто
â
ого садо
â
о-
парко
â
ого мистецт
â
а кінця 18 – першої поло
â
ини 19 ст.
Коли потрапляєш до «Софії
â
ки», одра
ç
у спадає на гадку, що опини
â
ся â
ка
ç
ці. І це не â
ипадко
â
о, адже â
осно
â
у парко
â
ої компо
ç
иції покладено сюжети ç
міфології Да
â
н
ü
ої Греції та Риму. Деякі куто
÷
ки парку нагадуют
ü
оселі грец
ü
ких богі
â
, герої
â
, пис
ü
менникі
â
та філо
-
софі
â
. Уро
÷
исто â
ідкрита 1802 року, «Софії
â
ка» й досі â
ражає тонким поєднанням природних і шту
÷
них, тобто â
игото
â
лених людиною, елементі
â
. Єдніст
ü
природного й людс
ü
кого â
парку є такою доскона
-
лою, що її â
и
ç
на
÷
ают
ü
як гармонію. Гармо
нійні â
ідносини ç
до
â
кіллям – од
â
і
÷
на людс
ü
ка му
-
дріст
ü
, яку береже ç
елене шатро «Софії
â
ки».
Грот
– печероподібна заглибина чи порожнина в земній корі природного або штучного характеру, печера.
226
Чому пам’ятки культури належать до історичної спадщини
Парк бу
â
â
ласністю пол
ü
с
ü
ких магнаті
â
Потоц
ü
ких. На
çâ
аний «Софії
â
кою» на ÷
ест
ü
дружини графа Станісла
â
а Потоц
ü
кого
– Софії. А
â
тором проекту парку бу
â
пол
ü
с
ü
кий â
ійс
ü
ко
â
ий інже
-
нер Людвік Метцель
. Під його бе
ç
посереднім кері
â
ницт
â
ом споруджено ста
â
ки, шлю
ç
и, фонтани й â
одоспади, острі
â
Ан
-
ти-Цирцеї, під
ç
емну рі
÷
ку Ахеронт, мости, гроти, Єлисейс
ü
кі поля, дорожно-алейну систему, â
стано
â
лено статуї. Що найбільше вразило в розповіді про «Софіївку»?
Які споруди є окрасою парку?
Компо
ç
иція парку ро
ç
гортаєт
ü
ся âç
до
â
ж рі
÷
ища Кам’янки, де споруджено ни
ç
ку шту
÷
них басейні
â
т
à
ста
â
і
â
: Верхній
– понад 8 га, Нижній – бли
çü
ко 1,1
га та інші, â
одоспади
, шлю
ç
и
, каскади, під
ç
емну ріку Ахеронт (
ç
а
â
до
â
жки 224
м), â
одограї тощо. Парк прикрашают
ü
шту
÷
ні скелі, па
â
іл
ü
йони, ал
ü
танки
, скул
ü
птура
.
Тарпейська Скеля.
Павільйон Флори.
227
Барельєф – скульптурна композиція, виконана на площині і пов’язана з тлом. Відповідно до висоти розрізняють високий (горельєф) і низький (барельєф або плоскорізьба).
§ 27. Під зеленим шатром, або Парки і сади України
Від голо
â
ної брами на â
исокій ка
-
м’янистій скелі â
иднієт
ü
ся дере
â
’яна ал
ü
танка (покрита çâ
ерху легка бу
-
ді
â
ля â
саду ÷
и парку для â
ідпо
÷
инку та ç
ахисту â
ід сонця, дощу). Легкої конструкції, â
она ніби ç
а
â
ершує ске
-
лю, â
дало â
писуєт
ü
ся â
на
â
колишній пей
ç
аж. Скеля на
ç
и
â
а
єт
ü
ся Тарпей
-
с
ü
кою. Так на
ç
и
â
аєт
ü
ся пі
â
денно-
ç
а
-
хідна стіна Капітолійс
ü
кої фортеці Да
â
н
ü
ого Риму, яка ç
бере
-
глася до нашого ÷
асу. Вишуканим â
иглядом па
â
іл
ü
йон Флори ç
а
â
дя
-
÷
ує â
исоким колонам та барел
ü
єфу
на фри
ç
і і
ç
ç
об
раженням листя і грон â
инограду. Орнамент â
иконано â
1852 р. Гранітні сходи â
едут
ü
до про
-
сторої о
â
ал
ü
ної ç
али. У проміжках білих колон â
ідкри
â
аєт
ü
ся панорама Нижн
ü
ого ста
â
у.
Посеред Нижн
ü
ого ста
â
у і
ç
широко ро
çç
я
â
ле
-
ної пащі ç
мії, що çâ
и
â
аєт
ü
ся на камені, ç
літає сто
â
п â
оди
– фонтан «Змія». Вода надходит
ü
до фонтану самопли
â
ним під
-
ç
емним â
одогоном, â
икладеним ç
гранітного те
-
саного каменю âç
до
â
ж дороги.
До найстаріших буді
â
ел
ü
парку належит
ü
Ве
-
ликий â
одоспад. Можна годинами милу
â
атися яскра
â
ими перели
â
ами â
оди, що спадає майже ç
15-метро
â
ої â
исоти, â
слухатися â
її ÷
арі
â
ний гомін. Вода надходит
ü
сюди ÷
ере
ç
під
ç
емну рі
÷
ку Ахеронт ç
Верхн
ü
ого ста
â
у. Великий водоспад.Долина Гігантів.
Фонтан «Змія».
228
Чому пам’ятки культури належать до історичної спадщини
Грот Сцілли.
Грот Каліпсо. Вище пло
щі Зборі
â
у
ç
до
â
ж â
е
-
ликої гранітної брили нагору піді-
ймают
ü
ся гранітні сходинки. Од
-
ра
ç
у лі
â
ору
÷
ро
ç
ташо
â
ано Західний грот (грот Сціл
ли) ç
роже
â
ого гра
-
ніту, у якому облашто
â
ано граніт
-
ні ла
â
и та столик.
Одним ç
найдосконаліших є грот Ле
â
о
â
ий, або Громо
â
ий (пер
-
â
існа на
çâ
а
– грот Каліпсо). Його споруджено настіл
ü
ки майстерно, що, лише ç
а
йшо
â
ши до середини й поба
÷
и
â
ши â
окремих місцях об
-
роблені ділянки, â
и переконуєте
-
ся, що ст
â
орено його людс
ü
кими руками. Там само, â
пра
â
о
му кут
-
ку гроту, â
лашто
â
ано не
â
еликий â
одоспад, гомін якого, о
÷
е
â
идно, і ста
â
при
â
одом для його н
à
з
â
и. Грот Фетіди (Венери) нагадує с
â
оїми ÷
іткими архітектурни
-
ми формами â
хід до анти
÷
ного храму. Грот має â
ес
тибюл
ü
, що складаєт
ü
ся і
ç
÷
отир
ü
ох колон. Вони утримуют
ü
на собі граніт
-
ну плиту та напі
â
кругле â
ікно. Середину гроту прикрашає скул
ü
птура Венери. Складіть загадку про одну з дивовижних споруд «Софіївки». Запро
-
понуйте відгадати її однокласникам.
Грот Фетіди.
229
§ 27. Під зеленим шатром, або Парки і сади України
Чим відомий заповідник у Качанівці? Ви
ç
на
÷
ною пам’яткою садибного та садо
â
о-парко
â
ого мисте
-
цт
â
а України є палац у Качанівці
на Чернігі
â
щині. Буді
â-
ницт
â
о палацо
â
ого комплексу ро
ç
по
÷
алося â
1771 р. Ро
ç
ташо
-
â
аний у маєтку П.
Рум’янце
â
а-Задунайс
ü
кого, ç
го
дом â
ін ста
â
â
ласністю родини Тарно
â
с
ü
ких, ç
якими по
â
’я
ç
уют
ü
ро
ç
к
â
іт Ка
÷
ані
â
ки. Найяскра
â
ішою постаттю ç
тр
ü
ох поколін
ü
â
ласни
-
кі
â
Ка
÷
ані
â
ки бу
â
Васил
ü
Васил
ü
о
â
и
÷
(молодший) – ç
а
âç
ятий колекціонер українс
ü
ких старожитностей. З переходом у 1866 р. Сучасна Качанівка.
Ка
÷
ані
â
ки â
його â
олодіння â
садибі пож
â
а
â
илося буді
â
ницт
â
о, по
÷
али опоря
джу
â
ати парк, упорядко
â
у
â
ати під’ї
ç
ні дороги. Ка
÷
ані
â
с
ü
кий парк є одним ç
найбіл
ü
ших пей
ç
ажних саді
â
â
Україні та Є
â
ропі. Проте не â
ро
ç
мірах його унікал
ü
ніст
ü
: у Ка
-
÷
ані
â
ці ç
ахоплює майстерне поєднання досягнен
ü
с
â
іто
â
ого парко
â
ого мистецт
â
а та багатст
â
українс
ü
кої природи. Парк ç
а
-
÷
аро
â
ує о
ç
ерами й ста
â
ками, тут ç
берегли
-
ся парко
â
і мости, о
â
іяні легендами гірки Кохання та Вір
ності, «Романти
÷
ні» руї
ни на бере
ç
і Великого ста
â
у. У парку ростут
ü
понад 50 порід дере
â
і 30 â
иді
â
кущо
â
их. До Ка
÷
ані
â
ки радо приї
ç
дили на гости
-
ну
– рідні й дру
ç
і господарі
â
, най
÷
астіше ці
-
лими родинами, й ç
алишалися нерідко на â
се літо. Гостинніст
ü
Ка
÷
ані
â
ки пам’я
та
ли Т.
Ше
â ÷
енко, М.
Костомаро
â
, М.
Мак
си
мо
-
â
и
÷
, М.
Гогол
ü
, Д.
Я
â
орниц
ü
кий та багато інших дія
÷
і
â
українс
ü
кої кул
ü
тури. Випало гостю
â
ати â
Ка
÷
ані
â
ці і художнику І. Рєпі
-
ну, який у
â
і
÷
ни
â
обра
ç
господаря: портре
-
том В. Та
рно
â
с
ü
кого є â
ідомий етюд Рєпіна «Гетьман». 1880. Художник І. Рєпін.
230
Чому пам’ятки культури належать до історичної спадщини
«Гет
ü
ман». На картині господар Ка
÷
ані
â
ки, одягнений у ÷
ер
â
о
-
ний, гапто
â
аний ç
олотом кунтуш, опере
ç
аний багатим пере
â
’я
ç
ом, ç
пістолем і шаблею, спираєт
ü
ся на одну ç
тих гармат, що стояли перед ка
÷
ані
â
с
ü
ким палацом. Зображені одяг і ç
броя – спра
â
жні ко
ç
ац
ü
кі релік
â
ії, що ç
берігалися â
колекції В. Тарно
â
с
ü
кого. Ка
÷
ані
â
ка â
ідіграла â
елику рол
ü
у т
â
ор
÷
ості художника В.
Штернберґа, ç
яким то
â
аришу
â
а
â
Т. Ше
â÷
енко. Буду
÷
и у
÷
нем Академії мистецт
â
, В.
Штернберґ про
â
оди
â
тут літні ка
-
нікули â
1836
–
1838 роках. Він ç
алиши
â
після себе бе
ç цінні графі
÷
ні аркуші й не
â
еликі картини, що у
â
і
÷
нили сценки і
ç
життя Ка
÷
ані
â
ки та її сла
â
етних гостей. Серед них – ç
агал
ü
-
ний â
игляд садиби ç
боку ста
â
ка. В. Штернберґ ç
ахопи
â ся українс
ü
кою природою, яка стала â
ідтоді лед
ü
÷
и не осно
â
ною темою його жи
â
опису. За сло
â
ами Т.
Ше
â÷
енка, Карл Брюлло
â
â
одному ескі
ç
і Штернберґа ба
÷
и
â
усю Україну.
«Садиба Г. Тарновського в Качанівці». 1837. Ху­
дожник В. Штернберґ.
Пограйте в гру «Разок намиста». Розкажіть про маєток у Качанівці, до
-
даючи по одному реченню від кожного учасника групи. Не повторюй-
теся. Той з учасників, який не має що додати, пропускає чергу. Виграє той, чиє речення буде останнім.
1. Коли та за яких обставин створено парк «Софіївка» в Умані? Про які споруди «Софіївки» дізналися?
2. Чим уславилася Качанівка на Чернігівщині? 3–4. Чому пам’ятки садово
­
паркового мистецтва є невід’ємною частиною культурної спадщини людства?
Чи бували ви в парках, про які йшлося в матеріалах уроку? Чи хотіли б їх побачити? Як ви думаєте, чи легко створити парк? Що треба для того, аби у вашому місті (селі) стало більше парків? Чому посадити дерево, за давньою мудрістю, є доброю справою?
231
§ 28. На сторожі пам’яті, або Які історичні пам’ятки рідного краю розповідають про минуле
Уявіть себе архітектором парку. Намалюйте, яким буде цей парк. У якому місці ви б його заклали? §28. НА СТОРОЖІ ПАМ’ЯТІ, або ЯКІ І
Ñ
ТОРИЧНІ ПАМ’ЯТКИ РІДНОГО КРАЮ
РОЗПО
Â
ІДАЮТЬ ПРО МИНУЛЕ
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 4
На уроці навчитеся
1.
Наводити приклади історичних пам’яток рідного краю, з яких мож
-
на довідатися про минуле. 2. Пояснювати, як історичні пам’ятки ста-
ють у пригоді історикам. 3. Складати розповідь про долю історичних пам’яток рідного краю. Роздивіться фотографії, прочитайте текстівки до них. Що дізналися про ці пам’ятки? Поміркуйте, чому пам’ятки архітектури та мистецтва потребують захисту. У чому цей захист виявляється?
Церква Зішестя Святого Духа в с. Потеличі Жовківського району Львівської області.
Замок у селищі міського типу Мед
жибіж Летичівського району Хмель
ницької області.
Цей дере
â
’яний храм є одним ç
найстаріших ç
і ç
бережених â
Україні: його ç
будо
â
ано â
16 ст. (датою ââ
ажают
ü
1502 р.) коштом гон
÷
арі
â
Потели
÷
а на місці попередн
ü
ого храму. У
17
ст. â
ін ç
а
ç
на
â
істотної перебудо
â
и: ç
мінено â
ерх і ç
ано
â
о â
ідбу
-
до
â
ано â
і
â
тар. Унікал
ü
ності храму надає суціл
ü
ний стінопис, â
иконаний у 40-х роках 17 ст. 232
Чому пам’ятки культури належать до історичної спадщини
На
çâ
у «Меджибіж» по
â
’я
ç
уют
ü
ç
географі
÷
ним ро
ç
ташу
â
ан
-
ням на мисі, ут
â
ореному між рі
÷
ками Пі
â
денним Бугом та Бужком. У 1540
–
1731 роках Меджибожем â
олоділа родина пол
ü
с
ü
ких магнаті
â
Синя
â
с
ü
ких. У 1540 р. Синя
â
с
ü
кі по
÷
али перебудо
â
у старих дере
â
’яних укріплен
ü
. Бажаю
÷
и â
лашту
â
а
-
ти â
ç
амку с
â
ою ре
ç
иденцію ç
палацом, â
ласники капітал
ü
но перебуду
â
али ç
амок. Готуючись до уроку, ви мали знайти зображення історичних пам’яток рідного краю, інформацією про які хочете поділитися з однокласника-
ми. Складіть текст меморіальної дошки, що інформує гостей вашого міста / села про цю пам’ятку.
Відповідно до завдання в групах доберіть інформацію про історичні пам’ятки свого краю для альбому «На сторожі пам’яті» за планом:
1. Коли і ким було споруджено / створено пам’ятку.
2. Що в ній найбільше вражає.
3. Як складалася доля пам’ятки.
Повідомте результати своєї роботи класу. Дайте відповіді на запитання, які виникли під час обговорення.
Група 1.
Готуючись до уроку, ви мали з’ясувати історію храмів своєї місце
-
вості – християнських церков, мусульманських мечетей, юдейських синагог. Група 2. Готуючись до уроку, ви мали з’ясувати історію фортець, замків, палаців свого краю. Група 3. Готуючись до уроку, ви мали з’ясувати історію парків, садів свого краю.
Чому, подорожуючи, люди прагнуть передусім відвідати історичні пам’ятки? Як знайомство з ними збагачує наш досвід? Підтвердіть свої міркування прикладами.
Поставте собі оцінку за урок, зарахувавши за різні етапи роботи відповідні бали. Етап уроку / Бали 1 2 3
Підготовка до уроку
Робота в парах
Робота в групах
Участь в обговоренні в загальному колі
Моя оцінка 234
Чому пам’ятки культури належать до історичної спадщини
§29. ПОДОРОЖ ТРИВАЄ, або ПРИГАДАЙМО НАЙ
Â
АЖЛИ
Â
ІШЕ
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 5
Пригадати матеріал, опрацьований на уроках історії впродовж року, вам допоможе гра-подорож «Історичний потяг».
Для її проведення: Оберіть 7 спостерігачів – чергових на станціях, на яких ви зупинятиметеся під час подорожі. Обов’язок чергових – оцінювати виконання завдань командами мандрівників та спостерігати за часом перебування команд на станції.
Для кожної станції підготуйте табличку з номером і наз­
вою станції, аркуші з завданням за кількістю груп, що подорожують, а також аркуші чистого паперу, на яких групи виконуватимуть завдання.
Для кожної команди мандрівників приготуйте маршрут
­
ний листок для оцінок із назвами станцій та кількістю балів (за зразком). Маршрутний листок передбачає поря­
док відвідування станцій командами.
Маршрутний листок № 1 (для інших команд – відповідно №
2, 3, 4…)
№ станції
Назва станції
Максимальна кількість балів
Отримані бали
1
2
3
4
5
6
7
Історія та карта
Володарі ÷
асу
Ві
÷
-на-
â
і
÷
ç
â
еликими Побуто
â
і дрібни
÷
ки Охоронці пам’яті Під стягами й корог
â
ами Скарби нетлінні Об’єднайтеся в 5
–
7 команд мандрівників. Кожна команда має отримати свій маршрутний листок.
235
§ 29. Подорож триває, або Пригадаймо найважливіше
Почніть пересуватися класом, зупиняючись на станціях у визначеному порядку. Час перебування на кожній станції – не більше 5 хвилин.
Після завершення подорожі здайте маршрутні листки вчителеві для обрахунку балів та визначення команди
­
переможниці.
ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПОДОРОЖІ
Ñ
танція 1.
Історія та карта
Роздивіться карту на сторінці 199. Використовуючи її як джерело інформації, впродовж 5 хвилин установіть місцезнаходження та час створення відомих пам’яток культури України. Заповніть таблицю відповідно до запропонованих умов:
Назва пам’ятки
Місце створення
Час створення
Храми
Фортеці,
ç
амки,
палаци
Рукописні та друко
â
ані
книги
Парки
За кожне правильно заповнене віконце таблиці зараховуйте по одному балу. Тож правильно заповнений рядок (назви пам’ятки, місце та часу її створення) принесе вам 3 бали. Ñ
танція 2.
Â
олодарі часу
Складіть хронологічну задачу з кількома запитаннями. Позначивши дати на лінії часу, розв’яжіть її. Розв’язок запишіть.
Максимальна оцінка – 5 балів.
Ñ
танція 3. Â
іч-на-віч з великими
Це завдання допоможе вам пригадати найвидатніших історичних діячів, з якими познайомилися впродовж року. Роздивіться портрети. Кого на них зображено? Складіть та запишіть стислу розповідь про одного з діячів.
236
Чому пам’ятки культури належать до історичної спадщини
За кожен упізнаний портрет зараховуйте по 1 балу; кожне речення розповіді про історичну постать так само оцінюйте в 1 бал. Максимальна оцінка – 11 балів.
Ñ
танція 4. Побутові дрібнички
Завдання допоможе вам пригадати особливості буденного життя людей в різ-
ні історичні періоди. Роздивіться ілюстрації. З’ясуйте, що на них зображено. Як ці речі чи пам’ятки можна використати для характеристики буденного життя на наших землях?
237
§ 29. Подорож триває, або Пригадаймо найважливіше
Заповніть таблицю.
Що зображено на ілюстраціях?
Слова та словосполучення, які можна використати в розповіді про цю річ, пристрій, засіб пересування чи пам’ятку для характеристики буденного життя 1. Пекторал
ü
скіф
-
с
ü
кого царя
Скіфи, ко
÷
о
â
ики, кінні â
оїни, д
â
і ç
по
-
ло
â
иною тися
÷
і рокі
â
тому, Пі
â ні
÷
не При
÷
орномор’я, ç
олота прикраса, сцени ç
життя та побуту скіфі
â
, кургани, То
â
-
ста Могила на Дніпропетро
â
щині, архе
-
олог Борис Мо
ç
оле
â
с
ü
кий 2.
3.
4.
5.
6.
7.
8.
9.
10.
11.
12.
За кожну правильно названу річ / пам’ятку тощо зараховуйте по 1 балу. До-
речні слова чи словосполучення оцінюйте так само в 1 бал.
Ñ
танція 5. Охоронці пам’яті
Це завдання дасть змогу пригадати найвидатніші пам’ятки архітектури та об-
разотворчого мистецтва.
238
Чому пам’ятки культури належать до історичної спадщини
Роздивіться зображені на ілюстраціях пам’ятки. З’ясуйте, які пам’ятки зобра
-
жено. Заповніть таблицю.
Яку пам’ятку зображено? Коли та за яких обставин її створено? Чому ця пам’ятка є цінним історичним джерелом?
1.
2.
3.
4.
5.
6.
7.
8.
9.
За кожен правильно заповнений рядок таблиці зараховуйте по 3 бали.
Максимальна оцінка – 27 балів. 239
§ 29. Подорож триває, або Пригадаймо найважливіше
Ñ
танція 6. Під стягами і корогвами
Це завдання має на меті допомогти вам пригадати найвидатніші події нашої історії. Роздивіться картини та фотографії. Поміркуйте, яких подій стосуються наве-
дені ілюстрації. Про одну з подій складіть стислу розповідь (від 3 до 7 ре-
чень). Запишіть.
Ілюстрації прис
â
я
÷
ені подіям
1. ; 2. ;
3. ; 4. ; 5. . 240
Чому пам’ятки культури належать до історичної спадщини
Правильно визначені події принесуть вам по 1 балу. За кожне доречне речен-
ня в розповіді про подію так само зараховуйте 1 бал. Ñ
танція 7. Ñ
карби нетлінні
Це завдання дасть змогу пригадати найвидатніші книги, створені за давніх часів на наших землях.
Роздивіться зображення відомих книжних пам’яток. Пригадайте, які книжки зображено? Складіть стислу розповідь (від 3 до 7 речень) про одну з них. За-
повніть таблицю. Яку книгу зобра-
жено?
Коли її було створено? Де її було ство-
рено?
Чим уславилася книга?
1.
2.
3.
4.
Про книгу â
ідомо, що â
она…
Кожен правильно заповнений рядок принесе вам по 4 бали (1 бал за віконеч-
ко). У розповіді доречні речення оцінюйте по 1 балу. Максимальна кількість балів – 19.
241
Прочитайте на дозвіллі
ПРОЧИТАЙТЕ НА ДОЗ
Â
ІЛЛІ
Чудотворна ікона
Марійка по
â
ерталася ç
і школи ç
асму
÷
еною. Її найщиріша приятел
ü
ка Христинка ç
анедужала. «При
â
іт, Мур
÷
ику», – жур
ли
â
о мо
â
ила ді
â÷
инка до рудох
â
остого кота, який по-
господарс
ü
кому сиді
â
на брамі, що â
ела до Марій
÷
иного д
â
ору. У ц
ü
ому ç
атишному куто
÷
ку дре
â
н
ü
ого Луц
ü
ка пану
â
али с
â
ої неписані пра
â
ила. Господарем по
÷
у
â
а
â
ся тут Мурко. Коли кіт ос
ü
так мирно сиді
â
на брамі, под
â
ір’я спо
â
ню
â
алося гороб’я
÷
ого ц
â
ірін
ü
кання та голубиного туркоту. У такі дні на
â
іт
ü
якос
ü
тихіше рипіла старен
ü
ка іржа
â
а гойдалка, бе
ç
поспіху то
÷
и
-
лася ро
ç
мо
â
а поміж сусідами, не ç÷
иняла галасу мале
÷
а, ç
осе
-
реджено â
о
â
ту
ç
я
÷
ис
ü
у пісо
÷
нику.
– Добрий ден
ü
, пані Надіє, – при
â
італася Марі
÷
ка ç
сусідкою.
– Щос
ü
ти, соне
÷
ку, с
ü
огодні смутна, – о
çâ
алася на при
â
і
-
тання жінка. – Не ладнаєт
ü
ся â
школі? Ходім ро
ç
кажеш... Ді
â÷
инка â
ід
÷
ула, як у душі â
неї â
орухну
â
ся теплий клубо
-
÷
ок радості. Варто ска
ç
ати, що для Марійки спілку
â
ання ç
пані Надією да
â
но стало çâ
и
÷
кою. Скіл
ü
ки себе пам’ятала, ді
â÷
инка ââ
ажала її с
â
оїм другом. Скажете, такого не бу
â
ає? А â
и ро
ç
пи
-
тайте â
ç
найомих ді
â÷
аток, і переконаєтеся, що багато хто ç
них по-спра
â
жн
ü
ому дружит
ü
ç
дорослими. За
çâ
и
÷
ай Марійка ро
ç
питу
â
ала сусідку про â
сі-
â
сі денні но
â
ини, бо та â
міла ро
ç
по
-
â
ідати про буденні дрібниці ж
â
а
â
о, дотепно, ç
а
â
жди пригадую
-
÷
и щос
ü
ціка
â
е, не
çâ
и
÷
айне. А ç
нала тих ціка
â
инок пані Надія – бе
ç
ліку. Була ос
â
і
÷
еною, багато пережила на с
â
оєму â
іку.
– Занедужала моя приятел
ü
ка Христинка, – по
÷
ала жалі
-
тися Марійка. – Д
â
а дні походила до школи, і ç
но
â
у ç
темпера
-
турою â
дома. Мама каже, що â
она ç
о
â
сім к
â
ола, як стебели
-
но
÷
ка. А мені бе
ç
неї так самотн
ü
о. От коли б сили дес
ü
у
ç
яти й поділитися нею ç
Христею...
– Ходім ç
айдеш до мене, Марі
÷
ко, – ç
апропону
â
ала пані На
-
дія. Пригощу тебе ç
апашним тра
â
’яним ÷
аєм, може, ра
ç
ом придумаємо, як тобі ç
арадити.
І ос
ü
уже мед
â
яно пахне липа. – За
â
арила с
ü
огодні легкого літн
ü
ого ÷
аю. Скуштуй, – лагід
-
но гомоніла пані Надія. – Ро
ç
по
â
ім тобі дуже да
â
ню історію... Це було майже ÷
отириста літ на
ç
ад. В одній родині ç
анедужала
242
Чому пам’ятки культури належать до історичної спадщини
дитина – ді
â÷
инка. Мама лила сл
ü
о
ç
и, журилася, та ба
÷
ила, що â
діяти ні
÷
ого не може... Однієї но
÷
і насни
â
ся їй ди
â
ний об
-
ра
ç
– с
â
ітлосяйна ікона Богородиці, що â
ипроміню
â
ала тепло. Збентежена сном, жінка пішла до найближ
÷
ого міста – Холма. Коли ç
айшла â
она до собору й поба
÷
ила ікону Божої Матері, ç
ро
ç
уміла, що матиме силу поста
â
ити до
÷
ку на ноги. Спо
â
не
-
ною надії по
â
ернулася â
она додому, біл
ü
ше не до
çâ
оляла â
ід
-
÷
аю й смутку пану
â
ати â
серці. Не
â
до
âç
і ді
â÷
инка одужала.
– А ікона? – спитала Марійка. – Вона ç
береглася?
– О, ця ікона – найда
â
ніша на нашій ç
емлі – пережила сотні літ і â
ціліла. За
â
тра її â
иста
â
лятимут
ü
у нашому крає
ç
на
â÷
ому му
ç
еї.
– А як потрапила â
она ç
пол
ü
с
ü
кого міста Холма до Луц
ü
ка?
– Ця історія по
â
на таємниц
ü
. Місто Холм ç
акла
â
колис
ü
як столицю с
â
оєї держа
â
и галиц
ü
ко-
â
олинс
ü
кий кня
çü
Данило. Ре
â
но дба
â
про ро
ç
будо
â
у с
â
ого дітища. Опіку
â
а
â
ся буді
â
ни
-
цт
â
ом храмі
â
, клопота
â
ся про те, щоб удостал
ü
було â
стол
ü
но
-
му місті книг. Імо
â
ірно, ç
амо
â
и
â
â
ін для найбіл
ü
шого міс
ü
кого собору ікону Богоматері ç
самого Константинополя. Так, ç
а припущенням у
÷
ених, опинилася ця рідкісна ікона â
Холмі. Згодом місто потрапило під â
ладу пол
ü
с
ü
ких кня
ç
і
â
. На по
÷
ат
-
ку д
â
адцятого століття ікона потрапила до Киє
â
а, потім під ÷
ас Другої с
â
іто
â
ої â
ійни ç
но
â
у опинилася â
Холмі. Після â
і
-
йни ікону при
â
і
ç
до Луц
ü
ка останній настоятел
ü
Холмс
ü
кого собору отец
ü
Га
â
риїл Короб
÷
ук. До осені 2000 року ікона ç
бе
-
рігалася â
його родині. І ос
ü
тепер її ç
можут
ü
поба
÷
ити â
сі охо
÷
і. – Така да
â
ня ікона, пе
â
но, ç
датна т
â
орити ди
â
а, – мірку
â
ала ді
â÷
инка. – Спра
â
ді, ця ікона – ÷
удот
â
орна. Про неї â
17 ст. було на
-
писано книгу, де опо
â
ідалося про ÷
удодійні â
ласти
â
ості обра
ç
у. Відома легенда, як ікона Богородиці â
ряту
â
ала Холм â
ід на
-
паду ç
а
â
ойо
â
никі
â
. Це було ç
а ÷
асі
â
монгол
ü
с
ü
кої на
â
али. Міс
-
то âç
яли â
облогу. Коли надії на порятунок уже не було, д
â
і кня
ç
і
â
ни â
инесли с
â
ятиню на оборонні â
али. І раптом сталося ди
â
о: нападники поба
÷
или, як місто піднеслося на â
исокій горі аж до неба. Не ç
мігши âç
яти гору приступом, монголи â
ідсту
-
пили. Подія та і досі жи
â
е â
прислі
â
’ї: «Холмок-городок під небеса â
исок». ...Наступного дня Марі
÷
ка після школи побігла спо
÷
атку до крає
ç
на
â÷
ого му
ç
ею, а тоді до Христинки, бо ç
нала, що мусит
ü
243
Прочитайте на дозвіллі
поділитися ç
нею радістю – тією, яку â
ипроміню
â
а
â
÷
удот
â
ор
-
ний обра
ç
Холмс
ü
кої Богородиці.
Зерна мудрості
– Ос
ü
â
она – Софія Киї
â
с
ü
ка, – â
ідпо
â
і
â
на ç
апитання подо
-
рожн
ü
ого киянин і попряму
â
а
â
далі. Велика й ÷
иста, церк
â
а була схожа на гребін
ü
х
â
илі, що пінит
ü
ся легким шумо
â
ин
-
ням. Подорожній ç
упини
â
ся, щоб краще ро
ç
ди
â
итися це ди
â
о
-
â
ижне т
â
оріння людс
ü
ких рук. Стіл
ü
ки пройшо
â
, але ніде не ба
÷
и
â
÷
огос
ü
досконалішого. На
â
іт
ü
у столиці могутн
ü
ої Ві
ç
ан
-
тії – Царгороді. У Софії Киї
â
с
ü
кій галереї, башти ç
і сходами кожною лінією нестримно підносилися до неба, де несподі
â
ано â
ибухали тринадцят
ü
ма банями – малими â
ід краю, біл
ü
шими до середини і найбіл
ü
шою â
центрі. Золоті ро
ç
сипи соня
÷
них промені
â
спадали про
ç
орим дощем, â
ід ÷
ого сяяли не лише ма
-
кі
â
ки, а й уся споруда.
Затаму
â
а
â
ши подих, подорожній у
â
ійшо
â
до храму. Уро
÷
ис
-
та тиша â
пала на пле
÷
і, мо
â
несподі
â
ана ç
ли
â
а. На с
â
іжих, щойно потин
ü
ко
â
аних стінах сліпу
÷
е стрибали соня
÷
ні ç
ай
÷
и
-
ки та ç
рідка пробігали примхли
â
і тіні. «Не ç
апі
ç
ни
â
ся! – по
-
дума
â
і
ç
радістю. – Саме мают
ü
ро
ç
по
÷
ати малю
â
ання фресок».
– Тобі кого, ÷
оло
â
і
÷
е добрий? – долинуло çâ
ідкис
ü
і
ç
-під склепіння.
– Я – майстер. Прийшо
â
на ç
апрошення â
еликого кня
ç
я Яр
îñëàâà
.
– Еге, до
â
го ÷
екали ми на тебе, брате. Про
â
ідника кепс
ü
кого ма
â
÷
и ç
орі неясно с
â
ітили? – жарту
â
а
â
той самий голос. – Жданку, â
ід
â
еди гостя спо
÷
ити. А після обіду по
÷
немо ро
ç
пис. Уже й пен
ç
лі гото
â
і, і фарби, а руки майстрі
â
аж горят
ü
до роботи.
– Принеси спершу мені, хлоп
÷
е, напитися, – çâ
ерну
â
ся по
-
дорожній до малого. – Знуди
â
ся у с
â
ітах бе
ç
цілющої киї
â
с
ü
кої â
одиці.
– А хіба раніше â
и бу
â
али â
Киє
â
і? – подаю
÷
и глек â
оди, спита
â
Жданко.
– Я, Жданку, â
иріс тут. А потім багато мандру
â
а
â
, у
÷
и
â
ся. Тепер по
â
ерну
â
ся. Ще й не бу
â
ніде. Ходімо, покажеш мені місто.
– Це можна, – о
çâ
а
â
ся хлопец
ü
й полопоті
â
босими ногами до â
иходу.
244
Чому пам’ятки культури належать до історичної спадщини
Не
â
пі
ç
нанним ста
â
Киї
â
ç
а роки кня
ç
ю
â
ання Яросла
â
а. Верхнє місто, ро
ç
ташо
â
ане на горах, було укріплене но
â
им мо
-
гутнім â
алом і
ç
дере
â
’яними стінами, складеними ç
колод. Пе
-
ред â
алом фортецю ç
ахища
â
â
еликий рі
â
, ç
апо
â
нений â
одою. До міста â
ели три кам’яні брами. Голо
â
ним, парадним â
’ї
ç
дом до Киє
â
а були Золоті â
орота ç
надбрамною церк
â
ою Благо
â
і
-
щення. Ошатні й ро
ç
кішні, â
они радо ç
устрі
÷
али дру
ç
і
â
, â
оро
-
гам же були грі
ç
ним ç
астереженням. У місті скрі
çü
буду
â
али. Неподалік Софійс
ü
кого собору çâ
одили Георгії
â
с
ü
кий храм. Трохи далі ç
’я
â
илася церк
â
а С
â
ятої Ірини.
– Ро
ç
кажи, Жданку, як і хто будує ці храми, – попроси
â
майстер-прибулец
ü
.
– Ні
÷
ого пе
â
ного не ç
наю. Чу
â
тіл
ü
ки, що кня
çü
опікуєт
ü
ся ними так само, як і Софією. Люди кажут
ü
, що одного ра
ç
у, коли ç
а
â
іта
â
Яросла
â
на буді
â
ницт
â
о Георгії
â
с
ü
кого храму, ç
ди
â
у
â
а
â
ся, ÷
ому так мало робітникі
â
. Тоді нака
ç
а
â
кожному ç
них â
ида
â
ати щодня по срібній монеті. Кня
ç
і
â
с
ü
ку â
олю оголо
-
сили на тор
ç
і. Наступного дня прийшло на буді
â
ницт
â
о ÷
имало майстрі
â
.
– Гарні церк
â
и, не ç
наєш, яка й краща, – оглядаю
÷
и їх, â
ід
-
ка
ç
у
â
а
â
майстер, а потім поясни
â
: – Георгії
â
с
ü
ку церк
â
у çâ
о
-
дят
ü
на ÷
ест
ü
небесного ç
ахисника â
еликого кня
ç
я, адже хрис
-
тиянс
ü
ке ім’я Яросла
â
а – Георгій. С
â
ята Ірина – ç
аступниця Яросла
â
о
â
ої дружини.
– А ÷
ому наша церк
â
а на
ç
и
â
аєт
ü
ся Софією? – ç
апита
â
Ждан
-
ко.
– Софія – грец
ü
кою о
ç
на
÷
ає мудріст
ü
. Отож çâ
елі
â
Яросла
â
побуду
â
ати храм, щоб çâ
ести пам’ятник мудрості Божій.
– А мені ка
ç
али, – ç
апере
÷
и
â
Жданко, – що цей храм спо
-
руджено на ÷
ест
ü
â
еликої перемоги: на
÷
ебто саме тут Яросла
â
переміг â
елике степо
â
е â
ійс
ü
ко пе
÷
енігі
â
.
– Так â
оно й є. Прo ту сла
â
ну перемогу ÷
у
â
я, коли бу
â
да
-
леко â
ід Киє
â
а. Проте не лише ме
÷
ами ç
добу
â
її Яросла
â
, а на
-
самперед мудрістю. Шанує наш кня
çü
книжну науку, ро
ç
ум, â
ірит
ü
, що не поступают
ü
ся книги силою ні перед гострою ç
броєю, ні перед міцними м’я
ç
ами.
– Ви стіл
ü
ки ç
наєте про Киї
â
, про нашого кня
ç
я, ніби â
се життя тут прожили, – ди
â
у
â
а
â
ся хлопец
ü
.
– Про нашу ç
емлю багато го
â
орят
ü
по â
сіх усюдах. По
â
ажа
-
ют
ü
÷
ужинці Яросла
â
а, бо дбає â
ін не тіл
ü
ки про нинішній 245
Прочитайте на дозвіллі
ден
ü
, а й про майбутнє с
â
оєї держа
â
и. От хо
÷
а б храм Софії.
Буде тут і книго
ç
бірня, де книги ç
берігатимут
ü
ся, а також пере
кладатимут
ü
ся й перепису
â
атимут
ü
ся, буде й школа, де на
â÷
атимут
ü
охо
÷
их до науки дітей. Отож і кажут
ü
, що рясно ç
асiя
â
Яросла
â
рус
ü
кі ç
емлі ç
ернами мудрості. Мине ç
о
â
сім не
-
багато ÷
асу – ç
ійдут
ü
ті ç
ерна, ç
ац
â
ітут
ü
пишним ц
â
ітом, при
-
множат
ü
силу Киї
â
с
ü
кої держа
â
и.
Сонце по
â
ернуло на ç
ахід, коли Жданко ç
у
÷
ителем – так ста
â
на
ç
и
â
ати хлопец
ü
майстра – у
â
ійшли до Софії. Не
ç
абаром тонкі, про
ç
орі фарби лягли на â
ологий тин
ü
к. Народжу
â
алася фреска. Ос
ü
багатолюдний Киї
â
ç
â
ули
÷
ними му
ç
икантами, а ос
ü
і кня
ç
і
â
с
ü
ка сім’я ç
â
еликим киї
â
с
ü
ким кня
ç
ем, який ç
а
-
лишатимет
ü
ся для нащадкі
â
Мудрим.
Книга-мандрівниця
– Ос
ü
тут, кня
ç
і
â
но, на
â÷
атимешся грамоти, – клю
÷
ниця
1
леген
ü
ко â
ишто
â
хнула Анну на середину с
â
ітлиці
2
. – Не ç
наю, ÷
и маєш до тієї науки снагу, та ç
бат
ü
ком т
â
оїм, â
еликим кня
-
ç
ем Яросла
â
ом, годі спере
÷
атися. От коли були â
и меншими, то до моїх порад охо
÷
іше прислухалися. «Рятуй, матінко, жар», «Ой, коли б не пропасниця
3
», – лементу
â
али нян
ü
ки-
мамки й бігли до мене по тра
â
и й â
ід
â
ари. А тепер – на â
се княжа â
оля. Ну, бу
â
ай, голубон
ü
ко, – і ç
а мит
ü
уже туркотіла дес
ü
на под
â
ір’ї.
Залиши
â
шис
ü
сама, кня
ç
і
â
на ро
çç
ирнулася. Велику с
â
ітли
-
цю було ç
аста
â
лено неширокими столами, на яких громадили
-
ся су
â
ої, стоси грубе
ç
них книг, лежали пера. На одному столі â
кутку кімнати мерехтіла с
â
і
÷
ка. Тіл
ü
ки тепер кня
ç
і
â
на по
-
мітила схилену постат
ü
. Прислухалася й по
÷
ула, як рипит
ü
перо. «Перепису
â
а
÷
», – мірку
â
ала Анна, а що була допитли
â
а й непосидю
÷
а, на
â
ажилася підійти.
– Оце і є сла
â
етний скрипторій
4
? – Так, кня
ç
і
â
но. Тут ç
а кня
ç
і
â
с
ü
ким нака
ç
ом переписуємо книги, щоб напоїли â
они ç
емлю нашу мудрістю, як ріки жит
-
тєдайною â
ологою.
1
Ключниця
– мала клю
÷
і â
ід панс
ü
кого маєтку, економії.
2
Світлиця
– ÷
иста, с
â
ітла парадна кімната у будинку.
3
Пропасниця – гостра інфекційна х
â
ороба.
4 Скрипторій – майстерня, â
якій перепису
â
али книги.
246
Чому пам’ятки культури належать до історичної спадщини
– А що ти переписуєш? – хитру
â
ато примружи
â
шис
ü
, спи
-
тала ді
â÷
ина. Та перепису
â
а
÷
мо
â÷
а
â
. – Чи, бу
â
а, не оглух, перепису
â
а
÷
у, â
ід самотн
ü
ої тиші? – голос ді
â÷
инки д
çâ
ені
â
аж під стелею.
– Ти ж, кня
ç
і
â
но, не на â
игін прийшла, – нарешті о
çâ
а
â
ся ÷
енец
ü
. – Коли так галасу
â
атимеш, ро
ç
полохаєш думки, а бе
ç
них немає премудрості. Чого ж тоді на
â÷
атимешся? – А хіба ти мене â÷
итимеш? – Інших у
÷
ителі
â
тут поки що немає.
– Теж мені â÷
ител
ü
, – глу
ç
ли
â
о мо
â
ила Анна... – Книжні мужі мают
ü
бути си
â
о
÷
олими, по
â
ажними й ç
горбленими...
– А, ти про це! – â
сміхну
â
ся ÷
ернец
ü
. – Що ж, коли не до
â
і
-
ряєш, приймай іспит.
Кня
ç
і
â
на, ç
даєт
ü
ся, тіл
ü
ки того й ÷
екала. Питання посипа
-
лися, як по написаному.
– Як тебе çâ
ати?
– Макарієм.
– Що о
ç
на
÷
ає т
â
оє ім’я?
– А çâ
ідки ти ç
наєш, що імена щос
ü
о
ç
на
÷
ают
ü
?
– Та ж не я складаю іспит, – ç
асміялася кня
ç
і
â
на. – Відпо
-
â
ідай! – Моє ім’я грец
ü
ке, о
ç
на
÷
ає â
оно «щасли
â
ий», «блаженний».
– Де на
â÷
а
â
ся книжних наук?
– У Царгороді.
– Що тепер переписуєш?
– Є
â
ангел
ü
с
ü
кі с
â
ятко
â
і ÷
итання, – ç
о
â
сім тихо, благого
â
ій
-
но â
ідпо
â
і
â
Макарій і раптом рішу
÷
е дода
â
: – Годі бала
÷
ок. Сло
â
о не дарує поспіху й пустомел
ü
ст
â
а.
– Так ç
а
â
жди, – похнюпилася ді
â÷
инка, – саме хотіла спи
-
тати про найціка
â
іше. До
çâ
ол
ü
останнє питання, буд
ü
ласо
÷
ка.
– Гара
ç
д, питай.
– Чому т
â
оя книга така мален
ü
ка? На тих столах усі біл
ü
ші ç
а неї.
– Бо при
ç
на
÷
ення цієї книги – служити одній людині, – про
-
сто â
ідпо
â
і
â
Макарій, – бути ç
а
â
жди під рукою, â
ка
ç
ую
÷
и іс
-
тину, тобі, наприклад.
Непомітно ç
біг ÷
ас. Кня
ç
і
â
на до
â
ідалася того дня про абетку і на
â
іт
ü
на
â÷
илася писати с
â
оє ім’я. А ââ
е
÷
ері бе
ç
уга
â
у ро
ç
по
-
â
ідала про поба
÷
ене й по
÷
уте â
скрипторії сестрам і служниці Милосла
â
і.
247
Прочитайте на дозвіллі
– Ба
÷
у, кня
ç
і
â
но, що ç
аморо
÷
и
â
тобі голо
â
у молодий пере
-
пису
â
а
÷
, – сміялася Милосла
â
а. – Ходімо лишен
ü
над
â
ір, по
-
â
орожимо. С
ü
огодні ÷
ародійна ні
÷
. Може, що й про Макарія на
â
іщуємо. – Милосла
â
о, ÷
и не годі тієї â
орожби? Тож неда
â
но â
орожи
-
ли і що мені â
ийшло? – кпинила ç
подруги Анна. – Упа
â
÷
ере
-
â
и
÷
ок носо
÷
ком на ç
ахід... Дес
ü
далеко моя доля.
– Рано тобі, кня
ç
і
â
но, ще долю ç
агаду
â
ати. От і помили
â
ся ÷
ере
â
и
÷
ок, а с
ü
огодні â
е
÷
ір такий, що яке ім’я ÷
оло
â
і
÷
е ді
â÷
и
-
на першим по
÷
ує, так і çâ
атимет
ü
ся її суджений.
– Коли так, то біжімо під â
ікна â
еликої ç
али, де кня
çü
ра
-
дит
ü
ся. Там багато â
сіляких імен на
ç
и
â
ают
ü
, – підхопилася Анна й першою â
ибігла на ç
апорошений снігом ґанок.
І ос
ü
ді
â÷
ата поприпадали до ç
амер
ç
лих шибок. Моро
ç
так ро
ç
малю
â
а
â
їх!
– Ві
ç
ерунок – як плети
â
о літер, – ç
ау
â
ажила Анна.
Ді
â÷
ата пирснули сміхом: – Коли б ска
ç
ала, що як â
ишиті або намал
ü
о
â
ані к
â
іти, було б ç
ро
ç
уміло, а то – як літери.
– Мо
â÷
іт
ü
, реготухи, а то â
сю â
орожбу проґа
â
имо.
А â
кня
ç
я Яросла
â
а і спра
â
ді була â
ажли
â
а рада. Йшлося про спра
â
и держа
â
ні. Згаду
â
али багат
ü
ох ÷
ужо
ç
емних â
олода
-
рі
â
. Крі
çü
â
ікна мало що можна було по
÷
ути. Рада гуділа, мо
â
â
улик. І раптом креме
ç
ний боярин, який міря
â
кроками с
â
іт
-
лицю, гукну
â
: «Генріх!» Анна, по
÷
у
â
ши це ÷
удне ç
аморс
ü
ке ім’я, ç
несподі
â
анки â
пала â
сніг. Минуло багато літ. Того тра
â
не
â
ого ранку на Зелену неділю
1
Анна йшла до шлюбу ç
францу
çü
ким королем Генріхом І. Ніщо â
старода
â
-
н
ü
ому францу
çü
кому місті Реймсі, де â
ідбу
â
алася церемонія, не нагаду
â
ало кня
ç
і
â
ні про її рідний Киї
â
. Та â
руках â
она тримала не
â
ели
÷
ку ошатну книже
÷
ку с
â
ятко
â
их є
â
ангелій
-
с
ü
ких ÷
итан
ü
. Химерне плети
â
о літер, яке колис
ü
ç
да
â
алося схожим їй на моро
ç
ні â
і
ç
ерунки, тепер â
тілю
â
ало її â
ласну долю – долю короле
â
и-
÷
ужинки. Тож і досі кожному, хто ці
-
ка
â
ит
ü
ся цією старода
â
н
ü
ою киї
â
с
ü
кою книгою, ро
ç
по
â
ідают
ü
про її першу â
ласницю – францу
çü
ку короле
â
у, до
÷
ку киї
â
-
с
ü
кого кня
ç
я Яросла
â
а Мудрого Анну.
1
Зелена неділя
– релігійне с
â
ято, â
ід
ç
на
÷
ают
ü
÷
ере
ç
7 тижні
â
після Великодня.
248
Чому пам’ятки культури належать до історичної спадщини
Легенди старого замку Михас
ü
ішо
â
лісами â
же
третю добу, тягну
÷
и ç
а собою на ланцюгу â
едмежа Волоханя. Чере
ç
це â
едмежа Михас
ü
і çâ
а
-
жи
â
ся на похід од рідн
ого села до княжого Луц
ü
ка. Втім, ма
â
хлопец
ü
й інші підста
â
и, щоб піти ç
дому на пошуки кращої долі. Бо жилося Михасе
â
і не солодко. Хлопец
ü
ріс самотою. А що ç
малку не бу
â
спритним та â
пра
â
ним, усе не
ç
дужа
â
та ще й на пра
â
у ногу накул
ü
гуку
â
а
â
, однолітки дружбу ç
ним не â
одили. Тому хлопец
ü
пропада
â
у лісі: ç
на
â
кожну тра
â
ину-
ç
е
-
лину, â
мі
â
упі
ç
на
â
ати птахі
â
ç
голосу, ÷
у
â
çâ
іра ç
адо
â
го перед тим, як ба
÷
и
â
його. Якос
ü
підібра
â
у лісі к
â
оле â
едмежа. Спер
-
шу ç
аходи
â
ся â
ідгодо
â
у
â
ати. А потім потроху на
â÷
и
â
усіляких â
играшок: бити поклони, перекидатися ÷
ере
ç
голо
â
у, стрибати на
â
присядки. У селі ç
Михася сміялися: мо
â
ля
â
, ледащо росте ç
хлопця. Та йому дарма до тих бала
÷
ок, бо ж ніхто, крім н
ü
о
-
го, не ç
на
â
, що â
кня
ç
і
â
с
ü
кому ç
амку по
â
но на
â÷
ених çâ
ірі
â
, які під ÷
ас бенкеті
â
княжих гостей тішат
ü
. Михас
ü
про це до
-
â
іда
â
ся â
ід мандрі
â
них му
ç
ик-скоморохі
â
. Так міркую
÷
и, Михас
ü
діста
â
ся-таки княжого ç
амку, щоб найнятися на службу ра
ç
ом ç
Волоханем. Біля брами то
â
клися люди, стояло кіл
ü
ка â
о
ç
і
â
, на
â
антажених мішками, кошиками, діжками, клунками, – â
идно, допра
â
ляли до княжого столу хар
÷
і. Піднімаю
÷
ис
ü
угору до ç
амку, Михас
ü
÷
у
â
, як ÷
оло
â
іки бідкалися про напади â
о
â
кі
â
на продо
â
ол
ü÷
і обо
ç
и. «Якщо не â
трапимо ç
а браму до â
е
÷
ора, – гомоніли селяни, – то кушту
-
â
атимут
ü
наших хлібі
â
-меді
â
не кня
ç
і й бояри, а â
о
â
ки-сіро
-
манці».
– Ет, Волоханю, до
â
едет
ü
ся нам ç
тобою інші â
орота до ç
ам
-
ку шукати, бо як году
â
ал
ü
никі
â
не пускают
ü
, на що нам споді
-
â
атися, – Михас
ü
потріпа
â
â
едмежа ç
а â
ухом. Тут хлопец
ü
по
-
міти
â
, що â
ід шляху пра
â
ору
÷
â
илася стежка. Ступи
â
ши кіл
ü
ка крокі
â
, Михас
ü
опини
â
ся â
полоні ÷
агарі
â
.
– Ди
â
но, â
олоханю, стежка â
торо
â
ана, а хащі такі, мо
â
тут не ходжено, – поділи
â
ся думками Михас
ü
і сил
ü
ніше смикну
â
ланцюга. Бо ç
â
едмежам коїлося щос
ü
ди
â
не: стало â
перте й полохли
â
е, тож до
â
одил
ося мало не тягнути його.
За кіл
ü
ка крокі
â
Михас
ü
опини
â
ся перед â
исо
÷
е
ç
ним муром. Стояла німа тиша. Дес
ü
хруснула гілка. Покоти
â
ся камінец
ü
. І раптом кроки, старе
÷
е дихання. Наступної миті хлопец
ü
по
-
249
Прочитайте на дозвіллі
ба
÷
и
â
кня
ç
я. У тому, що це бу
â
саме С
â
идригайло, хлопец
ü
не ма
â
жодного сумні
â
у: â
исокий, креме
ç
ний, ç
ро
ç
куйо
â
дженим си
â
им â
олоссям, â
ін спира
â
ся не на палицю, а на ме
÷
. А про те, що С
â
идригайло ме
÷
а ç
рук ніколи не â
ипуска
â
, ç
нали на Волині â
сі.
Кня
çü
підніма
â
ся ç
яру іншою стежиною й не міг ба
÷
ити хлопця. Не міг â
ін ба
÷
ити й пари хижих о
÷
ей, що ÷
ату
â
али ç
а ним ç
÷
агарі
â
. Михас
ü
теж не ба
÷
и
â
çâ
іра, проте â
ід
÷
у
â
його, ç
багну
â
ши, ÷
ому так ди
â
но опира
â
ся Волохан
ü
. С
â
идригайло пройшо
â
іще крок, ос
ü
його пле
÷
і â
же â
идно ç
яру, а он і â
о
â
-
÷
ис
ü
ко, гото
â
ий стрибнути...
– Ме
÷
! – тіл
ü
ки й устиг гукнути Михас
ü
. Лише ра
ç
майнула стале
â
а блиска
â
ка. Кня
ç
я â
рято
â
ано.
– З
â
ідкіля, хлоп
÷
е, ти тут у
ç
я
â
ся? І ÷
ого â
ерещиш, як не
-
мо
â
ля? – прогримі
â
кня
çü
, а тоді, поміти
â
ши â
едмежа, ç
асмі
-
я
â
ся: – Хай йому грец
ü
. Дума
â
, лицар, а тепер ба
÷
у – штукар
1
. Та дарма, мушу â
іддя
÷
ити ç
а порятунок.
– Ні, ясно
â
ел
ü
можний кня
ç
ю, я не му
ç
и
ка. Тіл
ü
ки хоті
â
â
ед
-
межа с
â
оє приру
÷
ене до ç
амку â
іддати. У селі йому не гоже бути.
– Що не гоже, то не гоже, – погоди
â
ся кня
çü
. – Так само, як лицарю не гоже бе
ç
ме
÷
а ходити, а кня
ç
ю бе
ç
â
ійс
ü
ка. Мені, хлоп
÷
е, як т
â
оєму â
едмежаті, ÷
ас гіднішого місця шукати, бо â
же й çâ
іро
â
і сам не можу ради дати. Ходім, кликуне, про
â
еду тебе до ç
амку. Маю тут таємний хід.
З пе
÷
ери Михас
ü
потрапи
â
просто до â
ежі – не тієї â
исокої Надбрамної, що саме сп
о
â
іщала д
çâ
оном про â
е
÷
ірню пору, а ниж
÷
ої й ç
атишнішої Стиро
â
ої. З
â
ідти кня
çü
пока
ç
а
â
Михасе
â
і â
олинс
ü
кі обрії, що їх ме
÷
ем обстою
â
а
â
стіл
ü
ки літ. – Отак колис
ü
â
игляда
â
у бійниці
2
с
â
ого небожа
3
, лицаря над лицарями, кня
ç
я Хороброго. Шляхетний і ç
а
âç
ятий, â
ін бу
â
надією пол
ü
с
ü
кого короля, йому пропону
â
али ÷
ес
ü
ку коро
-
ну, а â
ін обра
â
лицарс
ü
ку çâ
итягу, хо
÷
ç
дитинст
â
а бу
â
к
â
олим та немі
÷
ним, – ро
ç
по
â
іда
â
С
â
идригайло. – Ста
â
на мій бік, коли хоті
â
я і Волині, і Киї
â
щині, і Чернігі
â
щині, і Поділлю â
олю ç
добути. У â
ирішал
ü
ній бит
â
і на рі
÷
ці С
â
ятій â
ін бу
â
пол
-
1
Штукар
– â
иті
â
ник, клоун.
2
Бійниця
– от
â
ір у стіні ç
амку, фортеці для стріл
ü
би.
3
Небіж – племінник.
250
Чому пам’ятки культури належать до історичної спадщини
ко
â
одцем,
моєю надією. Б
и
â
ся як ле
â
, та не
судилося. Коли б тоді не смерт
ü
Хороброго, думаю, по-іншому склалася б і доля бит
â
и, і доля ц
ü
ого ç
амку. Бо тепер – бути йому на сторожі минулого. Берегти легенди...
Так і ç
алиши
â
ся Михас
ü
при д
â
орі. Ста
â
на службу храните
-
ля ç
амку. Кня
çü
С
â
идригайло на
ç
и
â
а
â
хлопця Кликуном ç
а той ряті
â
ний ç
ойк. Ро
ç
по
â
і
â
йому про â
сі с
â
ої лицарс
ü
кі â
ипра
-
â
и, хоті
â
на
â÷
ити оруду
â
ати ме
÷
ем, та Михас
ü
â
ідмо
â
и
â
ся.
– У мене ж є Волохан
ü
. Краще, – ка
ç
а
â
, – берегтиму леген
-
ди. Вони тут у кожній цеглині. Багато-багато рокі
â
по С
â
идригайло
â
ій смерті ба
÷
или Кли
-
куна то у â
ежах, то на под
â
ір’ї. Кажут
ü
, що й досі ÷
ути його кроки у â
ерхніх галереях. Декому ÷
асом ç
даєт
ü
ся, що â
ін кли
-
÷
е с
â
оє â
едмежа. А тим, хто â
ірит
ü
у легенди, ç
’я
â
ляєт
ü
ся об
-
ра
ç
ком на да
â
ній цеглині – мален
ü
ким ÷
оло
â
і
÷
ком, що â
ід
÷
ай
-
душно гукає ç
мороку минулого.
Під зеленим шатром Ñ
офіївки
Українс
ü
ке місте
÷
ко Уман
ü
ос
ü
уже пі
â
року жило â
якомус
ü
піднесеному настрої. Особли
â
е пож
â
а
â
лення спостерігалося до
-
â
кола Царициного саду – сла
â
но
çâ
існої Софії
â
ки. Від рання ç
ç
елених нетрі
â
саду лину
â
не пташиний щебіт, а гомінка ро
ç
-
мо
â
а майстрі
â
, стукіт сокир, â
ищання пилок, скрежет ÷
удер
-
нац
ü
ких машин, ç
а допомогою яких ÷
истили парко
â
і â
одойми й фонтани.
Йосип щоранку пряму
â
а
â
до саду ç
бат
ü
ком, який служи
â
помі
÷
ником саді
â
ника. Ц
ü
ого ранку хлопец
ü
ма
â
â
еселішу компанію. На літні канікули ç
Киє
â
а приїха
â
його друг Ми
-
кола.
– Ти ç
ди
â
уєшся, Йосипе, але про Софії
â
ку ç
нают
ü
і â
нашій гімна
ç
ії, – â
дихаю
÷
и на по
â
ні груди ç
елені пахощі літа, при
-
гада
â
Микола. – Один ç
â
иклада
÷
і
â
набира
â
ся дос
â
іду â
ід ту
-
тешніх саді
â
никі
â
.
– Що ж тут ди
â
ного. Ц
ü
ого року приї
ç
дит
ü
багато ç
намени
-
тостей – саді
â
никі
â
, агрономі
â
, у
÷
ителі
â
, на
â
іт
ü
професорі
â
... А що â
же художники â
надилися! Готуют
ü
ся до ю
â
ілею.
– Не
â
же Софії
â
ці сто рокі
â
?
– Ні, Миколо, с
â
ятку
â
атимут
ü
не ю
â
ілей саду. Хо
÷
йому й спра
â
ді бе
ç
кіл
ü
кох літ – століття. Ур
о
÷
истості прис
â
я
÷
ені 251
Прочитайте на дозвіллі
50-рі
÷÷
ю голо
â
ного у
÷
илища саді
â
ницт
â
а. Їх плануют
ü
на Рі
ç
д
-
â
о. Кажут
ü
, і бал буде, як ç
а графа Фелікса Потоц
ü
кого. Чека
-
ют
ü
найпо
â
ажніших гостей. Тож не тіл
ü
ки сад, а й усе місто ÷
епурит
ü
ся. – То ÷
ере
ç
те ç
имо
â
е с
â
ятку
â
ання â
ся ця метушня? Проте ç
наєш, я радий, що â
парку то
â÷
ет
ü
ся стіл
ü
ки люду. Не так самотн
ü
о буде мені малю
â
ати. Я, друже, â
иріши
â
остато
÷
но: буду художником. А ти не полиши
â
с
â
ою мрію стати гідроін
-
женером? – спита
â
Микола.
Йосип ç
ійшо
â
ç
централ
ü
ної алеї на â
у
çü
ку стежинку й, ç
да
-
єт
ü
ся, не ÷
у
â
то
â
ариша. Та раптом гукну
â
.
– Ходім, я покажу тобі фонтан, який я сам полагоди
â
. Він не працю
â
а
â
– не по
â
іриш, – рокі
â
80. Кажут
ü
, од смерті гра
-
фині Софії. Стежка при
â
ела дру
ç
і
â
до â
іддаленого ç
акутку парку, над яким громадилася гранітна скеля. Приди
â
и
â
шис
ü
, Микола по
-
міти
â
у скелі â
у
çü
ку ущелину. Протисну
â
шис
ü
крі
çü
неї, хлоп
-
ці опинилися â
не
â
еликому ґроті. Дес
ü
у темря
â
і ç
рідка падали краплі. – Ба
÷
иш, çâ
ідки крапає? – спита
â
Йосип. Микола пил
ü
ніше приди
â
и
â
ся й поба
÷
и
â
, що â
ода ніби про
-
со
÷
уєт
ü
ся просто ç
кам’яної брили, тонен
ü
кою ці
â
о
÷
кою ç
бігає каменем і падає â
мармуро
â
у â
а
ç
у. – Коли â
а
ç
а напо
â
нит
ü
ся, ç
апрацює фонтан – бри
ç
ки багато
-
пелюстко
â
ою к
â
іткою огорнут
ü
â
а
ç
у і так три
â
атиме декіл
ü
ка секунд, доки не ро
ç
хлюпаєт
ü
ся â
ода, а тоді – â
се спо
÷
атку, – ро
ç
по
â
іда
â
Йосип. – Уманс
ü
кі старожили ро
ç
по
â
ідали бат
ü
ко
-
â
і, що фонтан ро
ç
к
â
іта
â
ç
а
â
жди â
той самий ÷
ас. Коли саме, ç
нала тіл
ü
ки графиня. І ç
а
â
жди приходила помилу
â
атися. Це була її таємниця. – То ти â
же ро
ç
гада
â
усі ç
агадки саду? – спита
â
Микола. – Та де там! Хо
÷
бат
ü
ко каже, що таємниця саду проста – â
она â
любо
â
і. – А ÷
ом би й ні, – підхопи
â
думку Микола. – Ро
çâ
аж сам: усі ç
нают
ü
, що уманс
ü
кий парк граф Потоц
ü
кий надума
â
спо
-
рудити як подарунок дружині Софії. Про це с
â
ід
÷
и
â
і напис на одному ç
обеліскі
â
біля â
хідної брами – «Любо
â
підносит
ü
Со
-
фії». Т
â
орец
ü
парку – інженер Люд
â
іг Метцел
ü
, у минулому ад’ютант графа, його бли
çü
кий друг і упра
â
ляю
÷
ий маєтком, â
тілюю
÷
и ç
адум Потоц
ü
кого, прагну
â
ç
берегти â
ишукану красу 252
Чому пам’ятки культури належать до історичної спадщини
уро
÷
ища ріки Кам’янки, де ма
â
ç
рости парк, бо люби
â
природу і ââ
ажа
â
її ç
а âç
ірец
ü
досконалості. – Що ç
на
÷
ит
ü
ç
берегти? – ç
ди
â
у
â
а
â
ся Йосип. – Хіба ти не ç
наєш, що â
сі принади Софійс
ü
кого парку – шту
÷
ні, побудо
-
â
ані.
– Не
â
же ти думаєш, що ç
а роки на
â÷
ання â
Киє
â
і я â
стиг це ç
абути. Проте я маю на у
â
а
ç
і не ал
ü
танки й фонтани, а струмки й о
ç
ера, скелі й â
одоспади.
– Саме про це я й кажу, – ç
ау
â
ажу
â
а
â
Йосип. – Бат
ü
ко ро
ç
по
-
â
іда
â
, що на буді
â
ницт
â
і парку працю
â
али тися
÷
і робітникі
â
. Усі наші скелі й тераси – â
ит
â
ір їхніх рук.
– Що ж, – ç
амисли
â
ся Микола, – тоді â
ірші поета Трембец
ü
-
кого, якого бу
â
ç
апроси
â
граф Потоц
ü
кий, щоб â
ін усла
â
и
â
красу саду, наспра
â
ді â
о
çâ
ели
÷
уют
ü
людс
ü
ку працю, ç
датну й пустку перет
â
орити на рай. – До ладу го
â
ориш, – приста
â
до ро
ç
мо
â
и Йосипі
â
бат
ü
ко, який нарешті ç
найшо
â
хлопці
â
. – Додам лише, що докладали праці â
Софії
â
ці не одне покоління трударі
â
. Згодом, коли парк
ста
â
â
ласністю російс
ü
кої імператриці (
çâ
ідси його інша на
ç
-
â
а – Царицин сад), тут не
â
томно працю
â
али буді
â
ни
÷
і, май
-
стро
â
ий люд, саді
â
ники. Було ç
акладено оранжереї, де росли ек
ç
оти
÷
ні рослини ç
рі
ç
них куто
÷
кі
â
с
â
іту. Працю
â
ала â
елика пасіка. 1859 року до Умані ç
Одеси було пере
â
едено голо
â
не у
÷
илище саді
â
ницт
â
а. Зусиллями â
иклада
÷
і
â
і студенті
â
парк ста
â
спра
â
жнім му
ç
еєм рідкісних рослин. Так праця примно
-
жу
â
ала красу ц
ü
ого райс
ü
кого куто
÷
ка. 253
ЗМІ
Ñ
Т
Вирушаю
÷
и â
подорож у минуле... ....................
3
Розділ 1.
З
Â
ІДКИ І ЯК І
Ñ
ТОРИКИ ДО
Â
ІДУЮТЬ
Ñ
Я ПРО МИНУЛЕ
§
1. Подорож по
÷
инаєт
ü
ся, або Істоpiя як наука
...........
9
§
2. Його â
ели
÷
ніст
ü
Час, або Що таке хронологія
.........
15
§
3. Коли ре
÷
і по
÷
инают
ü
го
â
орити, або Що таке археологія
...........................
22
§
4. Знайомі не
ç
найомці, або Історія â
сим
â
олах і ç
наках
....
29
§
5. Про
â
ідники â
минуле, або Писемні джерела â
історії
....
35
§
6. Родинне дере
â
о, або Про що можна до
â
ідатися ç
сімейного фотоал
ü
бому Практичне заняття № 1
.........................
41
§
7. Не просто сло
â
а, або Мо
â
а як джерело ç
нан
ü
про минуле
....................................
45
§
8. Загадко
â
і на
çâ
и, або Які наймену
â
ання â
рідному місті (селі) нагадуют
ü
про минуле
Практичне заняття № 2 .........................
51
§
9. На крилах пісні, або Історія і фол
ü
клор .............
53
§
10. Чи можна поба
÷
ити минуле, або Історія на карті .....
61
Прочитайте на дозвіллі ..........................
70
Розділ 2.
ПРО ЩО І ПРО КОГО РОЗПО
Â
ІДАЄ І
Ñ
ТОРІЯ
§
11. Бе
ç
іменні та â
ідомі герої, або Люди â
історії
.........
79
§
12. Бит
â
и, подорожі, â
ідкриття, або Події â
історії .......
89
§
13. Хліб насущний, або По
â
сякденне життя ç
а ÷
асі
â
Киї
â
с
ü
кої Русі
..................................
97
§
14. Відома та ÷
ута â
усіх кінцях ç
емлі, або Най
â
и
ç
на
÷
ніші події Киї
â
с
ü
кої Русі .................
105
§
15. І сла
â
а, і â
оля, або Українс
ü
ке ко
ç
ацт
â
о â
бит
â
ах і походах ....................................
113
§
16. Садок â
ишне
â
ий коло хати, або Українс
ü
ке село та місто у 18
–
19 ст. ............................
122
§
17. С
â
ітло науки та ç
нання, або Перші уні
â
ерситети â
Україні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 132
§
18. Буремні роки, або Українс
ü
ка ре
â
олюція та перші десятиліття біл
ü
шо
â
иц
ü
кої â
лади
...............
137
§
19. І ç
но
â
у бій, або Україна â
Другій с
â
іто
â
ій â
ійні
......
146
254
§
20. У су
÷
асній Україні, або Україна не
ç
алежна ........
154
§
21. Пісенний край ç
а
âç
яття і труда, або Про що і про кого ро
ç
по
â
ідає історія рідного краю
Практичне заняття № 3 ........................
159
Прочитайте на дозвіллі .........................
162
Розділ 3. ЧОМУ ПАМ’ЯТКИ КУЛЬТУРИ НАЛЕЖАТЬ ДО І
Ñ
ТОРИЧНОЇ Ñ
ПАДЩИНИ
§
22. Во
ç
даю
÷
и х
â
алу Бого
â
і, або Най
â
ідоміші храми України .....................................
189
§
23. Богоподібні лики, або Ікони як істори
÷
ні пам’ятки
...........................
197
§
24. Джерела мудрості, або Книги та мініатюри .........
203
§
25. Кам’яний літопис, або Фортеці, ç
амки та палаци України
.....................................
211
§
26. Міс
ü
кі таємниці, або Вулиці та площі України як с
â
ідки минулого
.............................
218
§
27. Під ç
еленим шатром, або Парки і сади України .....
224
§
28. На сторожі пам’яті, або Які істори
÷
ні пам’ятки рідного краю ро
ç
по
â
ідают
ü
про минуле
Практичне заняття № 4 ........................
231
§
29. Подорож три
â
ає, або Пригадаймо най
â
ажли
â
іше
Практичне заняття № 5 ........................
234
Прочитайте на дозвіллі .........................
241
Автор
art.o.bond
Документ
Категория
Без категории
Просмотров
11 941
Размер файла
26 718 Кб
Теги
загальноосвітніх, закладів, підручник, навчальних, вступ, класс, україна, власов, історія
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа