close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Земельная проблема селян Нибулон

код для вставкиСкачать
Презентация, в которой полностью раскрывается проблема Селян Лидиевки Николаевской области, которых в 1996 году не чистые на руку делки оставили без земли. До сегодняшнего дня эта проблема не решена и селяне Лидиевки по сути живут в феодальном строе
СУТЬ ЗЕМЕЛЬНОЇ АФЕРИ
Вся земельна афера, яка сталася в селі Лідіївка відбулася за участю посадових осіб:
1. Голова Сухобалківської сільської ради на часи 1996 року Гривнак Володимир Васильович
2. Голова Колгоспу на часи 1996 року Грубий Микола Дмитрович
3. В.о. обов’язки Голови Доманівської районної Державної адміністрації на часи 1996 року
Діордіца О.Г.
4. Голова Миколаївсьої Облдержадміністрації на часи 1995-1996 років Круглов Микола
Петрович
5. Генеральний директор «Нібулону» Вадатурський Олексій Опанасович
На сьогоднішній день цю аферу продовжують прикривати, та ставити серйозні перепони на
шляху вирішення земельного питання на користь законних власників, СЕЛЯН, наступні посадові
особи:
1. Голова Сухобалківської сільської ради Бабанська Надія Володимирівна
2. Голова Доманівської районної Державної адміністрації Цехоцький Анатолій Євгенович
3. Голова Миколаївсьої Облдержадміністрації Круглов Микола Петрович
4. Герой України «пан-цар» всія Миколаївщини Вадатурський Олексій Опанасович
Ми не станемо тут у презентації дуже детально висвітлювати абсолютно всі моменти.
Зупинимося на самих най кричущих. Якщо когось з Вас зацікавить більш детальний аналіз, наші
юристи при окремій розмові готові його надати у будь-який час.
За словами представників компанії “Нібулон”, які неодноразово лунали зі шпальт газет, та на
телебаченні, 29 квітня 1996 року колгоспники села Лідіївське прийняли для себе доленосне
рішення. Представники “Нібулону” в слова “доленосне” закладають позитив. Насправді ж
вийшло так, що селян просто обдурили. Мова йде про відмову від паїв.
На момент 29 квітня 1996 року жоден з членів неповноцінного КСП “Лідіївське” не отримав на
руки акт, якій підтверджував би право на власність земельного паю. Селяни не мали жодних
прав приймати рішення про передачу Державної землі. Адже 29 квітня 1996 року ще
продовжував своє існування Колсгосп “Лідіївськиий” землі якого належали Державі.
Розпорядження про скасування державної реєстрації колгоспу “Лідіївське” було прийнято лише
30.07.1996 вищевказаними посадовими особами.
Далі хронологічно висвітимо та підтвердимо свої слова документально.
(Почнемо зі списку членів Колгоспу “Лідіївський” присутніх на зборах 29 квітня 1996 року.)….
Зверніть увагу на печатку, яка засвідчує те, що були
збори саме колгоспу «Лідіївський». Це важливо тому,
що на цих зборах селяни не мали жодних законних
підстав відмовлятися від паїв.
далі Наказ Генерально директора «Нібулону» Вадатурського
О.О. «про організацію філії ССХП Нібулон в селі Лідіївка
Доманівського району, Миколаївської області» від 29 квітня
1996 року.
Слідкуйте за тим, як вся афера робилася в один день 29.04.2010
Зверніть Увагу на те, що Пан Вадатурський того ж дня 29.04.1996, не знаючи
того, чи дасть сесія сільради позитивне рішення на передачу землі «Нібулону»,
яка відбулася лише 17 травня 1996 року, НАДАЄ ТАКИЙ ЦИНІЧНИЙ НАКАЗ
Все це відбувається в той же «доленосний» день 29.04.1996
Зверніть увагу на те, що Вадатурський посилається на рішення сборів КСП
«Лідіївськи»
Абсурду стає все БІЛЬШЕ. Зверніть УВАГУ!!! Штамп та печатка Колгоспу
«Лідіївський», а звернення подане від імені Голови правління КСП «Лідіївський»
І знову посилаються на
«доленосне рішення» від
29.04.1996
Розпорядження Доманівської районної адміністрації в Миколаївській
області про скасування державної реєстрації колгоспу «Лідіївский» було
винесено лише 30.07.1996
З представлених вище документів, керуючись цим розпорядженням, можна
цілком впевнено стверджувати про те,що на період 29 квітня 1996 року
існування одночасно, Косгоспу та КСП «Лідіївський», було не можливим.
Після остаточного проведення задуманої афери компанії «Нібулон» безоплатно перейшло все
майно Колгоспу «Лідіївськи». А землі були передані у ПОСТІЙНЕ КОРИСТУВАННЯ.
І тільки у 2003 – 2004 роках, коли селяни почали добиватися права на землю, Вадатурський,
злякавшись повернув землю Державі и переоформив право на оренду, але не у селян, а у
Держави.
Корумповані чиновники місцевої влади та представники компанії “Нібулон” постійно
стверджують про те, що зборах 29.04.1996 року, селяни відмовилися від свої паїв.
З розповіді селян та підтвердних документів чітко зрозуміло, що це АБСУРД.
Адже не може людина відмовлятися від того, що їй ще не належить.
Зробимо екскурс в історію. Із свідчень селян, які приймали участь у зборах 29 квітня 1996
року, жодних слів про відмову від землі не було, і за це селяни не голосували.
Того дня перед селянами виступив Генеральний директор СП “Нібулон” Вадатурський О.О.
В кращих традиціях Остапа Бендера пан Вадатурський на зборах розпочав феєрично
вимальовувати перспективи села Лідіївка. Вадатурський обіцяв, що під його керівництвом
село Лідіївка перетвориться на взірець ідеальності.
Їм було обіцяно: нові дороги, хлібопекарню, млин, маслобійню, ковбасний цех, заправку,
готель, газифікацію, водопровід, нову школу, робочі місця для всіх без виключення жителів
села, високу заробітну платню та соціальній захист.
Надалі надаємо короткі відео інтерв’ю з селянами Лідіївки, бувшими робітниками Колгоспу
Лідіївский. Повна версія інтерв’ю у додатках…..
(відео)
Зважаючи не достатньо погану поінформованість селян, не знання законів, у селі Лідіївка
почалися звичайні будні. Селяни не здогадувалися, що саме сталося.
Вадатурський виплатив борги по заробітній платні, хоча, звичайно, не зі свого карману, а
завдяки розпроданому майну, яке перейшло у його власність безоплатно.
Жодних обіцянок, які лунали на зборах в 1996 року виконано не було. А інформація щодо
законного розпаювання земель все частіше на давала спокою селянам. Адже в сусідніх селях
люди вже давно отримали державні акти та мали розпайовані землі.
Вадатурський лише надавав подачки у вигляді 200 кг зерна на рік кожному селянину. Це при
тому, що він безоплатно користувався майже 3000 тисячами га землі.
У 2000 році “Нібулон” відреставрував сільский клуб та одночасно перетворив його на школу.
Вже з 2003 року окрема група селян почала вивчати земельне питання, подаючи запити в
Управління земле устрою та інші.
Пан Вадатурський занервував і придумав ноу-хау під назвою “УМОВНИЙ ПАЙ”. Кожному
селянину, в тому числі і померлим, які мали право на землю, компанія “Нібулон” раз на рік
виплачувала платню за “умовний пай”. Але, при отриманні грошей, кожен селянин
підписувався у документах, в якому йшлося про отримання матеріальної допомоги. На цій темі
пан Вадатурський постійно маніпулює.
У 2005 пану Вадатурському прийшла ідея переводити мешканців села Лідіївки, яки у нього
працювали, з постійної форми працевлаштування на тимчасові трудові договори, які жодним
чином не гарантували робітникам соціального захисту.
Селянам Лідіївки стало зрозуміло те, що Пан Вадатурський цинічно обдурив їх на зборах в
1996 роцу.
У 2005 році селяни створили ініціативну груп задля вирішення своєї земельної проблеми, та
звернулися до суду. В підсумку Вадатурський перекупив юриста і справа затихла.
Далі на слайдах довіреність юристу, в якій кожний селянин ставив власний розпис та надавав
паспортні дані, можна порівняти підписи у довіреності з підписами «доленосних» зборів
29.04.1996 року
Доречі,
можна
порівняти ці
підписи з
підписами у
списку
зборів
29.04.1996 і
стане все
зрозуміло!!!
Після неодноразових невдалих спроб владнати конфлікту ситуацію за
допомогою місцевих органів державної влади 14 квітня 2005 року
ініціативна група селян Лідієвки у складі 30 осіб була вимушена приїхати до
Києва, аби персонально звернутися по допомогу до Президента України.
Біля стін секретаріату було проведено мітинг до учасників якого особисто
вийшов Глава Держави, але жодне з розпоряджень Віктора Ющенко,
зокрема його вказівки до Генерального прокурора у десятиденний термін
вирішити зазначену проблему, так виконано і не було. У бесіді з селянами
Ющенко обіцяв в обов’язковому порядку навести лад в області та притягти
до відповідальності осіб винних у порушенні прав та інтересів місцевих
жителів.
(усі обіцянки Ющенка завершилися в підсумку тим, що 15 листопада 2007
року він присвоїв пану Вадатурському, порушувачу громадського спокою, та
шахраю звання Героя України з врученням ордену держави.)
Отримавши індульгенцію від влади, Ставши активним
учасником помаранчевого політичного популізму, Пан Вадатурський
розпочав масовану атаку проти активістів серед мешканців села Лідієвка .
У 2005 році допомагати селянам визвалися брати Чуркіни, але вони були
зацікавлені не так у вирішенні проблем селян, а лише у тому, щоб створити
перешкоди для Вадатурського та Нібулону.
У 2008 році допомагати селянам взявся всім нам відомий «щирий патріот
України» Юрій Кармазін.
21.04.2008 в УНІАН була проведена прес-конференція. На цьому допомога
Кармазіна, який з білбордів обіцяє захистити ПРАВО КОЖНОГО
ЗАКІНЧИЛАСЯ. (ДАЛІ ІНФО ПО КАРМАЗІНУ)
ЧЕРЕЗ ДВА ПІВТОРА РОКИ КАРМАЗІН ПОЧАВ ЗАХИЩАТИ, АЛЕ ВЖЕ ГЕРОЯ УКРАЇНИ
ВАДАТУРСЬКОГО
Основна мета поїздки
Всеукраїнської громадської організації «Взаємодія та успіх»
в сільськогосподарський район Миколаївської області
На сьогоднішній день в Україні зареєстровано 183 політичних партій, 3183 громадських
організацій та 1090 благодійних організацій.
Україна на теперішньому етапі розвитку займає мабуть перше місце в світі по всіляким
показникам, які тільки можна прорахувати. Всі ці показники відображають нашу реальну
дійсність, як з позитивної так і з негативної сторони. От тільки негативу в нас чогось більше.
Вже двадцять років Україна в своєму розвитку не тільки топчеться на місці, а по більшості
показників стрімко летить в бездну.
В показник 3183 громадських організацій входить і наша Всеукраїнська громадська
організація «Взаємодія та успіх». Якщо скласти ці всі цифри, а потім помножити їх на кількість
членів і поділити на кількість жителів України то вийде, що в цей підсумок входять мабуть і
немовлята. А чи можемо ми відразу назвати хоча б першу десятку громадських організацій?
Але цілі і задачі нашої ВГО «Взаємодія та успіх», які ми поставили перед собою – це створити
таку громадську організацію, яка б базувалась тільки на передових прогресивних поглядах
будівництва нової суспільно-політичної формації. Наша організація ставить перед собою мету
пройти і виконати Програму мінімум та Програму максимум.
Програма мінімум – це вдосконалення соціально – економічних відносин в нашій державі та
виховання прогресивних громадян суспільства.
Програма максимум – це створення на основі громадської організації політичної партії, яка
ставить перед собою задачу будівництва дійсно сильної держави, яка спирається на
прогресивне громадське суспільство і цим самим відстоює їх право на щасливе життя.
Можна сказати, що все це фантазія або утопія. Про це ми можемо поговорити окремо.
Єдине, що можна зараз сказати, то це те, що теперішнє наше життя – це утопія в усіх
розуміннях цього слова. Утопія як держави так і суспільства.
Таким чином ми, Всеукраїнська громадська організація «Взаємодія та успіх» в першу чергу
ставимо собі за мету створити організацію нового типу. Наша організація ідеологічно не
залежить від жодної існуючої в Україні політичної партії. Але це не означає, що ми не будемо
співпрацювати з прогресивними партіями або організаціями, які стоять на своїх ідеологічних
платформах. Для досягнення своєї основної мети ми повинні володіти усіма знаннями
розбудови держави в Україні. А для цього, на етапі формування та становлення нашої
організації, необхідно кожному члену організації не тільки вивчити в кабінетах всі моменти
нашого соціально – економічного і політичного життя суспільства, а й самому на практиці все
це побачити та пережити.
Ситуацію розвитку аграрного сектору в Україні, соціально – політичні відносини на селі нам і
довелось вивчати на практиці подій які відбулися в селі Лідіївка Доманівського району
Миколаївської області ще в 1996 році. А відлуння тих подій будуть згадувати ще не одне
покоління мешканців села.
Це, якраз і було основною метою нашої поїздки в Миколаївську область.
Зараз ми робимо висновки, проводимо аналітичний аналіз з усього побаченого і
пережитого в сільській місцевості, знаходячись в соціально – економічному середовищі
життя українських селян. Ми виносимо велику вдячність простим жителям села, які щиро
представили нам свою інформацію про теперішнє життя простого хлібороба. Ми дуже
вдячні і аграрному магнату України пану Вадатурському О.О., який нам дав цілком зрозумілу
та вичерпну інформацію для формування наших поглядів на соціально – політичні відносини
в селі. Сам цього не очікуючи, своїми діями, які пересічний громадянин назве безглуздими,
він дав нам можливість переконатись в правильності деяких положень класового розвитку
суспільства.
Ще треба відмітити про значимість положень розвитку суспільства Жан-Жака Руссо в його
відомому «Громадському договорі», та деякі висновки, які зробив Джордж Сорос, назвав
будівництво в Евро – Азіатській частині світу системи як «капіталізм бандитів». На прикладі
своєї діяльності яку нам надав Вадатурський О.О., слово капіталізм треба замінити на
«феодалізм». Розвиток феодальних відносин на селі вже просліджується в усіх сферах
соціально – економічного життя.
Для того, щоб життя в нашій країні почало налагоджуватись і стало приймати людський
образ необхідно ще дуже багато навчатись і працювати. В першу чергу необхідно змінити
самого себе. Необхідно взяти на озброєння все те передове і прогресивне, що вже було
досягнуте людством. Практичне втілення всього прогресивного та передового в розвиток
суспільства повинно стати нормою нашого особистого повсякденного життя.
РЕАКЦІЯ МІСЦЕВОЇ ВЛАДИ, МІЛІЦІЇ, «НІБУЛОНУ» НА
НАШ ВІЗИТ.
Перша група представників нашої організації прибула у Лідіївку о 10 ранку 03 вересня 2010
року. Інші представники приїхали того ж дня ввечері.
Член організації Нестеренко Віктор Іванович о 10.30 03 вересня прибув в село
Сухобалка задля того, щоб надати Голові сільради Бабанській Надії Володимировні офіційне
повідомлення що до проведення ВГО «Взаємодія та успіх» 10 вересня 2010 року мирного
зібрання на території села Лідіївка.
Копія звернення на наступному слайді…
Аналогічне за змістом звернення було надане також і
Доманівській районній Державній Адміністрації.
Доманівська адміністрація без проблем і жодних перешкод прийняла наше повідомлення.
Чого не скажеш про Голову Сухобалківської сільської Ради. Надія Володимирівна Бабанська
всіляко намагалася відтягнути час, перешкоджаючи нам в подачі заявки на проведення
мирного зібрання.
По прибуттю до сільскої ради секретар сільскої Ради повідомила про те, що Голова сільради
чекає на нас біля дитячого садку в селі Лідіївка, що за 8 км.
Ми прибули до дитячого садку, де нас дійсно зустріла Бабанська Н.В., але разом з нею також
був присутній директор філії Нібулону «Лідіївське» Терещенко Олександр Костянтинович.
(відео)
Надія Володимирівна уважно ознайомившись зі змістом заяви на проведення мирного
зібрання, після чого провела коротку розмову з директором філії «Лідіївське» Терещенком
О.К. і запропонувала нам під'їхати до офісу філії «Нібулону» для подальшої розмови.
Нам стало зрозуміло те, що Бабанська Н.В. жде додаткових інструкцій про свої дії від
керівництва компанії «Нібулон».
Провівши коротку розмову з директором філії Терещенком, Бабанська запропонувала нам
знову під’їхати до сільскої Ради. (відео)
Нарешті після майже трьох годинних митарств, у нас була прийнята заява
безпосередньо в сільскій Раді, де нами були повідомлені цілі та задачі, які ми
будемо виконувати під час перебування в селі Лідіївка.(відео)
Наступного дня 04.09.2010 у складі 16 чоловік об 11.30 ми прибули до села Лідіївка для того,
щоб поспілкуватися з селянами з приводу земельної проблеми. Нам було відомо хто саме з
селян має законне право на земельний пай, тому ми цілеспрямовано спілкувалися тільки з
законними претендентами.
Наші візити до селян виглядали таким чином: (відео)
У розмовах з мешканцями села ми з’ясовували більш детально суть проблеми,
ознайомлювалися з документами, які оформлялися раніше, та уважно вислуховували думку
селян, щодо всіх зауважень з приводу земельної афери, зокрема всі співрозмовники
перевіряли ідентичність своїх підписів у СПИСКУ Колгоспників, які нібито, зібравшись 29
квітня 1996 року відмовилися від свої паїв. Всі селяни в один голос повідомляли нам про
те, що від права на землю вони НІКОЛИ НЕ ВІДМОВЛЯЛИСЯ (відео)
Всі 16 представників нашої організації діяли за однаковою методологією. Також ми надали
кожному жителю Лідіївки наступне за змістом ЗВЕРНЕННЯ:
Об 11 годині 04 вересня 2010 ми зупинилися біля офісу філії «Лідіївьске» та вирішили зняти
на відео краєвид, вигляд офісу «Нібулону» та водонапорної башти, яка знаходиться на
території складу хімікатів. При цьому ми знаходилися на території села Лідіївка і не
перетинали межі підприємства «Нібулон».
Але наш приїзд дуже роздратував директора та охоронців «Нібулону». Директор Терещенко
Олександр Костянтинович викликав на допомогу охоронців та не представляючись нам,
почав з’ясовувати чому ми знімаємо. (відео)
Нарешті Терещенко сказав своє ім’я та займану посаду (відео)
в.о.Голови Всеукраїнської громадської організації «Взаємодія та успіх» Віталій Кобзар
пояснив пану Терещенку те, що має повне право знімати, адже не знаходиться на
території «Нібулону». Але цей аргумент не тільки не заспокоїв Терещка, а ще більше
роздратував.
В хід пішли охоронці «Нібулону»
Охорона занервувала то почала телефонувати….
Директор філіалу Лідіївське Терещенко Олександр Костянтинович теж постійно телефонував
для отримання вказівок вищого керівництва.
Минула лише година нашого спілкування з мешканцями Лідіївки, як з Доманівки був направлений
міліцейський патруль для так званого «наведення порядку». Міліція діяла за вказівками
директора філіалу Терещенка.
Під час відбирання міліцією пояснень у Голови ініціативної групи селян Леценка С.М., Терещенко
нагло не ховаючись під’їхав та надав міліціонерам додаткові інструкції.
Від сорому, при виконанні незаконних вказівок завомовленого наїзду, міліціонери
приховували своє обличчя від телекамери. Міліція діяла незаконно, адже по суті
намагалися відібрати у нас пояснення що до нашої мети приїзду. Про що ми офіційно
повідомили місцеві органи влади … (відео)
До в.о. Голови ВГО «Взаємодія та успіх» також підійшов міліціонер, який висловлював
протизаконні прохання. Адже жоден з наших колег не порушував громадський
порядок та чинне законодавство. Всі наші дії проводилися в мирній доброзичливій
обстановці.
По-перше, зрозуміло від кого саме поступив телефонний дзвінок. По-друге, не минуло і
доби як наш представник Нестеренко В.І. повідомив про приїзд і Доманівську
адміністрацію і сільську Раду. По третє, у всіх членів ВГО «Взаємодія та успіх» були
посвідчення, які пред’являлися кожному мешканцю.
Віталій Кобзар відмовився виконувати протизаконні вимоги міліціонерів, після чого
йому була вручена повістка на 15.00 цього ж дня з’явитися у Доманівский районний
відділ міліції.
Але у повістці навіть не було вказано в якості кого саме він викликається…
В назначений час Кобзар Віталій Олегович прибув до відділку міліції, де на нього чекала дуже
несподівана бесіда с заступником Начальника Доманівського РВ Вуграком Андрієм
Миколайовичем. (відео)
В кабінеті відбулася наступна розмова…. (відео)
(Повна версія розмови окремо на диску в додатках)
Під час того, як міліція перешкоджала нам вести бесіди с жителями села, адміністрація
підприємства «Нібулон» в терміновому порядку призупинила роботу підприємства і всіх
працівників, та більшість селян в приказному порядку звезли в палац культури для проведення
профілактичної роботи, задля того, щоб налаштувати селян проти представників ВГО «Взаємодія
та успіх». В історії села жодного разу не було таких екстрених зворів, на які б селян збирали і
підвозили на автобусах та автомобілях, які належать підприємству та його робітникам.(відео)
Доходило до того, що людей звозили як багаж у грузових відсіках автомобіля (відео)
Все, що відбувалося на зборах, нам доповіли мешканці села, та надали диктофонні записи.
Повна версія запису перших зборів в додатках.
Мета проведення зборів полягала в тому, щоб в черговий раз залякати селян, та «відбити» будьяке бажання спілкуватися з представниками громадської організації та висловлювати свої думки.
НАЙЦІКАВІШІ УРИВКИ З ПЕРШИХ ЗБОРІВ ВІД 04.09.2010 (ВІДЕО)
Після того, як нам стало відомо про зміст зборів, які проводив Терещенко О.К., ми
знову звернулися до селян через листівки
В понеділок 06.09.2010 перед тим, як мешканці Лідіївки потрапляли на роботу, на прохідній у
них вимагали підписатися під тим, що вони не будуть приймати участь у мирному зібранні, яке
буде проводити ВГО «Взаємодія та успіх». В тому випадку, коли селяни починали задавати
питання, їм одразу повідомляли, що кожен, хто буде присутнім на мирному зібранні ризикує
назавжди втратити роботу.
Коли ми в цей день спілкувалися з селянами, деякі з тих, хто ще 04.09.2010 висловлювали
навіть на камеру свою активну громадянську позицію, злякалися і почали відмовлятись від
землі.
Компанією «Нібулон» була проведена масштабна робота, яка була направлена на залякування
селян. Але на цьому вони не зупинилися і разом з головою селищної Ради Бабанською Н.В.
вирішили провести офіційну сходку селян, про що сповістили через об’яви. (фото)
ОСОБЛИВУ УВАГУ ЗВЕРНІТЬ НА ТЕ, ЩО В ОБ’ЯВІ ЙДЕТЬСЯ САМЕ ПРО СБОРИ ВИКЛЮЧНО СЕЛЯН
ЛІДІЇВКИ!!! Це матиме значення пізніше.
Зрозумівши мету Голови сільради та директора філії Нібулону, ми знову розповсюдили серед
селян листівки з важливою для інформацією
28.09.2010 ми повідомили селян про хід вирішуваного
питання…
І, хоча Голова сільської Ради Бабанська скликала сходку жителів села Лідіївки, в черговий раз
на зборах були присутні працівники філії «Лідіївське», які не мають жодного відношення до
селя Лідіївка…(відео)
Перед зборами ми продовжували роздавати селянам листівки. Звичайно ті, кому по закону паї
не мають належати, а також ті, кого керівництво «Нібулону» залякало, також ті, хто краде на
«Нібулоні», відмовлялися брати листівки. АЛЕ, хто дійсно має бажання боротися за свої права,
с задоволенням нас вислуховували та отримували листівки… (відео)
Хоча Бабанська озвучила свою позицію таким чином
Пропорційно присутні на зборах люди розділилися таким чином: жителі села Лідіївка – 30%;
наймані з інших сіл працівники «Нібулону» – 70 %.
Декілька представників нашої організації теж були присутні на зборах.
Перед початком зборів Голова Бабанська Н.В. об’явила про те, що право голосу мають тільки
жителі села Лідіївка, але на наступному знімку можна буде чітко побачити, як Бабанська
змінювала свою думку, щодо неможливості голосування тих, хто не є жителями села Лідіївка
(фото)
І взагалі, ці збори були чітко сплановані за прописаним сценарієм….
В один з моментів наш лідер Кобзар Віталій Олегович підняв руку з проханням виступити (фото)
Відчуваючи страх, Бабанська Н.В. майже 15 хвилин намагалася хитрим способом поставити на
голосування питання, щодо присутності членів ВГО «Взаємодія та успіх» з метою вигнати нас с
зали. Кобзар Віталій втрутився в процес і наголосив селянам про те, що робітники «Нібулону» не
мають права голосувати. У підсумку жителі села Лідіївка проголосували за те, щоб ми
залишилися у залі, і мали можливість виступити.
Голова сільскої Ради постійно обдурювала людей. Вона об’явила на зборах про те, що
ініціаторами таких термінових зборів були саме жителі села Лідіївка, які подали більше 120
підписів…
З цього моменту почалася театралізована вистава. Було чітко видно, що перед зборами були
дуже чітко розписані ролі, і на зборах виступали виключно лояльні до компанії «Нібулон»
люди, і що саме головне, ТІ, хто не має жодного права на пай.
Повна версія аудіозапису зборів від 07.09.2010 у додатках.
Чого вартує доповідь жінки, яка не працювала в Колгоспі, але чітко пам’ятає по те як проходили
«доленосні збори» у 1996 році
Найсмішніше стало тоді, коли вона додала про сфальсифіковані підписи на тих зборах. Але,
звичайно слова були направлені на чергове обдурення селян. Як взагалі можна таке казати???
Користуючись можливістю ми використаємо замовний відео сюжет на каналі Ера, якій був
направлений на те, щоб висвітлити події в Лідіївці в бажаних фарбах для «Нібулону», ми
продемонструємо, що насправді відбувалося на зборах і хто саме виступав.. (відео)
На зборах надали можливість виступити голові ініціативної групи селян, Луценку
Семену Миколайовичу. Незважаючи на утиски він єдиний, хто сміливо та до кінця
відстоює свою позицію.
Луценко Семен зауважив…
В самому кінці зборів голова Бабанська, на вимогу окремих жителів Лідіївки
надала слово нашому лідеру
Кобзарю Віталію Олеговичу
Промова Кобзаря Віталія довго не тривала, тому що Бабанська Надія
Володимирівна не схотіла слухати правду з його вуст. Не встиг Віталій закінчити
одну зі своїх думок, як збори були завершені. Жителі села Лідіївка, які хотіли
почути представників ВГО «Взаємодія та успіх» так цього зробити і не змогли.
Ось така демократія….
При організації та проведенні зборів 07 вересня 2010 р.
Головою Сухобалківської Раді було допущено ряд грубих
порушень:
1. Голова Сухобалківської ради зібрала збори у терміновому порядку. Вона не
попередила про це завчасно. Збори були проведені у будній день о 15.00. Таким
чином Голова зірвала робітничі процеси у «Нібулоні», та у кожній окремій родині, які
не працюють на Нібулоні. Мета зборів полягала в тому, щоб запудрити мізки і
прийняти рішення, щодо встановлення обмежень на проведені нашої акції.
Наступного дня після зборів сільська рада направила позов до адмін. суду
Миколаєва, щоб той у свою чергу прийняв рішення про встановлення обмежень на
нашу акцію.
2. На зборах були присутні як жителі с. Лідіївка, так і робітники підприємства
«Нібулон», які були направлені адміністрацією підприємства «Нібулон» для
«масовки».
3. Присутність на зборах «Жителів с. Лідієвка» керівництва підприємства «Нібулон» та
працівників підприємства «Нібулон» не було винесено на прийняття рішення зборами
про їх присутність на зборах.
4. Не було повідомлено учасників зборів про присутність на зборах представника засобів масової
інформації акредитованого адміністрацією підприємства «Нібулон». І відповідно не було
прийнято рішення зборами про доцільність висвітлювати хід зборів і мету зборів в засобах
масової інформації.
5. Головою зборів не було визначено плану проведення зборів та регламенту введення зборів.
6. Головою зборів надавалось право виступу заздалегідь підготовленим Головою зборів особам,
які не мають жодного відношення до розгляду зборами питання. З так званим протестом проти
розгляду питання про розпаювання землі виступили:
Демченко В.М. – не має відношення до розпаювання землі в с. Лідіївка;
Тижньовий – громадянин Росії;
Іглава О. - не має відношення до розпаювання землі в с. Лідіївка;
Гордієнко Н.М. – не має відношення до розпаювання землі в с. Лідіївка;
Безіна Л.Н. – не має відношення до розпаювання землі в с. Лідіївка;
Войпан В.М. - не має відношення до розпаювання землі в с. Лідіївка.
7. По рішенню учасників зборів було надано право присутності на зборах і право виступу на
зборах представникам ВГО «Взаємодія та успіх» але Головою зборів право виступу було
проігноровано, а сам виступ був зупинений самим головуючим в період висвітлення матеріалів по
питанню розпаювання землі. При цьому збори були терміново закриті.
8. При закритті зборів не було доведено до учасників зборів Протокол зборів. Не було прийнято
рішення зборів про підписання Протоколу зборів, а також не було прийнято рішення учасників
зборів про закриття зборів.
9. Прийняте рішення зборами, яке було особисто винесене Головою зборів Бабанською Н.М.
проти Голови ініціативної групи «По питанню розпаювання землі» без винесених на те пропозицій
учасників зборів носить проти правний характер. Чим голова зборів наштовхнула навмисно на
порушення закону учасників зборів.
10. Учасникам зборів по їх запиту Голова сільської Ради Бабанська Н.М. не надає можливості
ознайомитися з Протоколом зборів.
09 вересня, мешканець села Лідіївка Луценко Семен Миколайович направив звернення до
Сухобалківської сільської ради з метою отримання копії протоколу зборів…
Голова Бабанська не побажала видати копію відразу,
сказавши про те, що копію протоколу сходку йому надішлють
по пошті.
20.09.2010 року Луценко отримав від Голови сільської Ради
наступну відповідь… зверніть увагу на вхідний номер
Зверніть свою увагу на вихідний номер №141 а
вхідний був за номером 150??????????????
ДІЇ АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ МИКОЛАЇВА
8 вересня 2010 року до нашої організації надійшов телефонний дзвоник від
Миколаївського Адміністративного суду в якому повідомили………
Те, що нас повідомили про слухання справи за 18 годин до початку засідання,
не сильно засмучує. Рішення суду можна було спрогнозувати без помилок.
Засмучує те, що наш представник 13.09.2010 більше години не міг
«випросити» копію рішення, знаходячись у Миколаївському
Адміністративному суді.
І тільки після серйозної розмови з начальником відділу Кобак Мариною
Василівною нам все ж таки вдалося отримати копію рішення.
Начальник відділу Кобак Марина Василівна поцікавилася з приводу того, яку
саме акцію ми збиралися проводити і навіщо воно нам потрібно. Після цього
вона висловила свою думку, яку навіть коментувати гидко
…………………..(ВІДЕО)
НАЧАЛЬНИК ВІДДІЛУ МИКОЛАЇВСЬКОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ КОБАК
МАРИНА ВАСИЛІВНА ВИСЛОВИЛА СВОЮ ДУМКУ…(ВІДЕО)
Нам зрозуміло, що виносячи рішення про заборону нашій організації
проводити мирні зібрання судді потурбувалися про те, щоб селяни,
отримавши паї, та продавши їх за 3 літри горілки, не понапивалися. Мабуть
саме в цьому вбачалася погроза громадському порядку.
Адміністративний суд Миколаїва виніс наступну ухвалу…
На діях Адіністративного Миколаївського суду все не закінчилося. Компанія «Нібулон»
розгорнула брудну компанію в ЗМІ з метою дискредитації Всеукраїнської громадської
організації «Взаємодія та успіх».
Стаття на сайті «Нібулону» від 10.09.2010
http://www.nibulon.com/r/news.php?id=3402516&page=2
Ми не станемо виправдовуватися, адже з вуст представників компанії «Нібулон» лунають
лише пусті слова. Ми свою позицію доводимо виключно фактами…
Продажний журналіст телерадіокомпанії «Ера» Дмитро
Бєлік під час відбирання інтерв’ю у Віталія Кобзаря,
заспокоїв його словами :»нічого особистого – це
бізнес». (відео)
11 вересня 2010 року вийшов наступний сюжет (відео)
Наш висновок з реакції на візит ВГО «Взаємодія та успіх» з боку місцевої влади,
суду,правоохоронців , представників компанії “Нібулон” та окремих жителів Лідіївки.
З поведінки місцевої влади чітко видно те, що вся вертикаль влади в області підконтрольна
пану Вадатурському.
Чітко зрозуміло, що вся Миколаївська область перетворюється на окрему автономну
Республіку де діють свої закони та поняття, які направлені на знищення демократії і взагалі
Державності України. В діях громадських організацій вбачається безпека для Держави в
цілому, та загрози громадянам. А при цьому в кабінетах МВС від заступника начальника
лунають страшні слова про те, що Київ взагалі москальщина, і що для перебування на
Миколаївщині потрібно мати якісь законні підстави.
Ми хочемо звернути увагу не це Президента України Віктора Федоровича Янукович. І
повідомити йото, що задля того, щоб приїхати в Миколаївську область йому може знадобитися
віза за підписом «Героя України» пана Вадатурського.
СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ БЛОК
Соціально економічний блок розпочнемо з позиції Голови Сухобалківської сільської ради
Бабанської Н.В., яка хвалиться своїми «досягненнями», захищаючи не інтереси селян, а
інтереси пана Вадатурського (відео)
І все це відбувається під головуванням саме Бабанської Н.В.
Позиція «Нібулону» та пана Вадатурського
Якщо читати газети, які пишуть замовні статті пана Вадатурського, висвітлюючи при цьому
його позицію, і не знати суті справжньої історії, то можна дійсно подумати про те, що
«Нібулон» під керівництвом Вадатурського – це наймасштабніший соціальний проект
України.
ГАЗЕТА «ВЕЧІРНІЙ МИКОЛАЇВ» 30 квітня 2005 рік:
Далі вирізка з газети «Дзеркало тижня» № 33 від 11 вересня 2010
Якщо з «Миколаївською правдою» все зрозуміло, то За «Дзеркало тижня» просто
соромно….
До чого це я? Після того як минулого тижня в пресі і на ТБ зарясніли повідомлення про
масштабну благодійну акцію в школах м. Миколаєва, хотілося написати репортаж про те,
що не тільки транснаціональні, а й українські компанії, які твердо стоять на ногах,
дотримуються принципів соціально відповідального бізнесу. Адже масштаби благодійних
акцій лідера аграрного ринку, сільськогосподарського підприємства «Нібулон» і та
системність, з якою їх проводять, вражають — соціальні інвестиції компанії зросли до 10
млн. грн. на рік. З них по кілька мільйонів компанія протягом уже 15 років вкладає в
розвиток шкільної освіти (всього 57 шкіл). Під постійною опікою «Нібулону» перебувають
школи всіх населених пунктів, де розташовані його підприємства.
Однак життєрадісного репортажу та інтерв’ю з генеральним директором СП «ТОВ
«Нібулон» Героєм України Олексієм Вадатурським не вийшло — задоволення від
меценатської діяльності, на жаль, було зіпсоване тим самим несправедливим жорстоким
ударом...
Провокація
«Я стикаюся з системними спробами рейдерського наїзду на нашу компанію, — каже
генеральний директор ТОВ «Нібулон» Герой України Олексій Вадатурський. — Наприклад,
недавно спалили мій кабінет. Інформаційне агентство «Інтермедіа консалтинг» почало
позиціонувати нашу компанію як зернотрейдера-порушника. Порушено кримінальну
справу щодо гідротехнічних споруд, причому навіть із давно розглянутих питань, у яких є
рішення судів, ніким не скасовані і не оскаржені. Намагаються звинуватити в незаконному
присвоєнні якоїсь власності. Ще однією ознакою системної боротьби з нашою компанією є
приїзд у Доманівський район групи візитерів, які нібито у зв’язку з передвиборною
кампанією хочуть провести із селянами роз’яснювальну роботу і захистити їхні інтереси. Це
розбурхало село. Люди знову кинули роботу, щоб відстояти свої інтереси. На зборах села
вони звернулися до президента України, губернатора, голови районної адміністрації з
проханням захистити їх від таких «захисників»...»
У своєму зверненні до Віктора Януковича жителі села Лідіївка писали: «Всеукраїнська
громадська організація «Взаємодія та успіх» в кращих рейдерських традиціях з’явилася в
сільській раді в п’ятницю після обіду з листом, а в суботу вже прийшли до нас у село
непрохані візитери з Києва, підбурюючи народ до безпорядку. Жителям села роздали
листівки явно провокаційного характеру, вводячи в оману людей».
Щоправда, плани гастролерів не увінчалися успіхом. За останній тиждень жителі тричі
збиралися на сходки — їхня позиція чітка, із призвідцями заворушень їм не по дорозі.
Дивлячись у вічі «захисникам» селян, які приїхали до них на обурливо дорогих автомобілях
VIP-класу (один білий позашляховик «мерседес» чого вартий!), вони чітко їм сказали: «Ідіть
геть!».
Судячи з настрою людей, події 2005 року, коли зацікавлені благодійники озброїли селян гаслами
і повезли їх до столиці «повертати» землю, від якої ті свого часу добровільно відмовилися, точно
не повторяться. («Безземельна правда», «ДТ» №19 від 21.05.2005 р.). Люди ще пам’ятають часи,
коли:
— господарство було одним з найвідсталіших у Миколаївській області;
— корови давали козячі надої (300 г) молока, а коли лягали, то від кволості підвестися вже не
могли;
— правління розміщувалося в будинку неопалюваного клубу, вікна якого були забиті дошками;
— навіть мізерна зарплата не виплачувалася по кілька років.
Насправді ж жителі Лідіївки не раби, ніхто у них землі не крав, як це намагаються представити
столичні гастролери. Пам’ятна сходка 29 квітня 1996 року одностайно вирішила добровільно
відмовитися від права колективної власності на землю і клопотатися перед сільрадою про
надання земельної ділянки «Нібулону» для організації філії з метою виробництва товарної
сільгосппродукції. У результаті земля перейшла в державну власність, а «Нібулон» отримав право
постійного користування нею. І селяни це добре знають.
Причому життя показує: зволікати з підтримкою законослухняного легального бізнесу не можна.
Бо якщо й нині діяти в цьому питанні з тією ж оперативністю, з якою, приміром, свого часу
реагували на численні скарги підприємців на свавілля керівника Миколаївського морського
торговельного порту Василя Капацини, то бізнес просто буде змушений згорнути свої проекти і,
як наслідок, забути про меценатську діяльність.
Втім, знаючи характер Олексія Вадатурського, можна не сумніватися, він діятиме за логікою
матері Терези — «Нібулон», попри все, продовжить свою творчу діяльність і займатиметься
меценатством.
«ДТ» № 33 від 11 вересня 2010 року
На деяких моментах цієї публікації зупинимося більш детально:
«У 1996 році місцевий Колгосп «Лідіївський» представляв собою жалісне видовище, а люди, по
суті, залишилися без легальних засобів до існування. Ради того, щоб отримати роботу в філіалі,
вони відмовлялися від колективної форми власності на землю.
«За словами місцевих Лідіївка була одним з найбідніших сіл в районі. На сьогодні на околицях
відбудовані нові добротні будинки з супутниковими антенами. Керівництво філіалу затверджує,
що якщо їм не будуть заважати працювати будівництво житла продовжиться. «
«Вадатурский нагадав, що в 1996 році селяни самі просили його створити філіал «Нібулона» в
Лідіївці. Самі відмовилися від землі. Ніхто на них не тиснув, не агітував. Навпаки просили все
дуже чітко обдумати та врахувати всі за та проти.»
«До приходу «Нібулону» господарство знаходилося у повній розрусі. 70% угідь не оброблялися.
Врожаї були не більше 7 центнерів з гектару. Середній удій з корови 500-600 грамів за добу. (в
газеті «Джеркало тижня» за 11 вересня 2010 року надої впали вже до 300 грамів, а корів не
тільки підв’язували, а вони ще й примерзали до підлоги). Це лише свідчить про те, що з часом
Вадатурський сам плутається в історичних фактах, де що і як було!!!!!!!!! Якщо б він казав
правду, то не забувся б її ніколи.
Для дійки знесилених корів прив’язували, щоб вони не впали. Через діряву кришу корівника на
худобу сипався сніг. В додаток до цього, розвалений тік, застарілий парк техніки.»
«З приходом «Нібулону» селяни швидко відчули зміни на краще. Тут почали розвивати
господарство, пригнали дюжину нових тракторів, заасфальтували дороги, почали будувати
будинки для мешканців села, та господарські об’єкти. Почали ремонт школи, клубу та
водопроводу.»
НАСТАЛА МИТЬ ДЛЯ ТОГО, ЩОБ РОЗПОВІСТИ, А ЩО Ж
ЗМІНИЛОСЯ ЗА ЧАСІВ «НІБУЛОНУ» В ЛІДІЇВЦІ.
У 1996 році в Колгоспу «Лідіївський» належало наступне майно:
Рогатої худоби 900 голів. З них 300 дійних та 600 молодняку.
Комбайни 8 одиниць.
Вантажних автомобілів 15 одиниць
Легкових автомобілів 2 одиниці
Корівників 8 готових будівель
Посівів 2000 га
Водонапірна башта 2
Водопровід по селу існував
Будинок культури 1
Дитячий садок 1
Школа (4 класи) 1
Медпункт в окремому будинку 1
Пошта 1
Складські приміщення
Тік
Їдальня
Майстерні
Заправка ГСМ
Гараж для автотранспорту
Асфальтні дороги в хорошому стані (були покладені за декілька років до цього)
Заборгованість перед бюджетом відсутня
Заборгованість по заробітній платні 3 місяці
Загалом до «Нібулону» перейшло майна на 3,5 млн. грн.
Всі слова пана Вадатурського про те, що село Лідіївка було найбіднішим на Миколаївщині –
СУЦІЛЬНА БРЕХНЯ. У нас постає питання, як село з 900 головами худоби, асфальтованими
дорогами та 3000 га найродючіших земель МОЖЕ БУТИ БІДНИМ???
І тільки авантюрні діяння з боку керівництва Колгоспу в змові з підприємливими ділками
могли довести таке господарство до теперішнього жахливого стану.
Якщо пройти по селу, то можна зробити висновки про те, що остання влада, яка щось
робила для села – це була радянська влада.
Якщо подивитись пресу, в якій Вадатурський описує село Лідіївка, і порівняти з тим, що він
обіцяв в соціальному проекті і начеб то його виконав, то не один факт не відповідає
дійсності. Про це говорять і жителі села Лідіївка.
Нагадаємо, що саме обіцяв Вадатурський селянам Лідіївки в
1996 році: нові дороги, хлібопекарню, млин, маслобійню,
ковбасний цех, заправку, готель, газифікацію, водопровід,
нову школу, робочі місця для всіх без виключення жителів
села, високу заробітну платню та соціальній захист.
І що на вересень 2010 року було зроблено:
Зруйнував тваринницький комплекс, залишивши всього 2 ферми. Корів зараз в його
господарстві біля 150 голів, враховуючи молодняк. Ці ферми він використовує лише для
створення ілюзії розвитку тваринництва.
Будівництво школи так і не відбулося. Хоча районна Влада неодноразово висловлювала свої
пропозиції щодо доцільності використання сільської школи, адже районний центр
Доманівка знаходиться всього в 12 км від Лідіївки. Є й інша, не менш цікава альтернатива,
село Сухобалка, яке знаходиться в 2 –х кілометрах від Лідіївки. Це було б доцільніше для
якості освіти. Пропонували виділити для цієї потреби автобус. Але пан Вадатурський в цій
проблемі виходив лише зі своїх власних міркувань та інтересів. Якість освіти для нього не
була важливою.
І що ж зробив пан Вадатурський. Не інакше, як кощунство це назвати не можна.
Він відреставрував клуб, який використовується одночасно як школа та клуб. (фото)
В клубі – школі не вистачає кількості кабінетів, тому одночасно використовується і стара школа,
яка була побудована у далекому минулому. (фото)
Справа в тім, що від школи до школи відстань 580 метрів, і учні витрачають щонайменше 10
хвилин задля того, щоб перейти з класу в клас. Також потрібно враховувати і погодні умови
Дитячий садок знаходиться у дуже жахливому стані і це при тому, що дітей там не мало.
(відео)
Дитячий садок в аварійному стані (фото)
Дах у дитячому на горищі стягнутий, тому що постійно роз'їжджається.
Вікна в жахливому стані. Міняти їх небезпечно, тому що ця дія призведе до повного
розвалу стін. (фото)
Тепер порівняйте вікна та стан будинків, побудованих ще за часів Колгоспу і в яких
проживають спеціалісти філії «Нібулону» зі станом дитячого садку. Як кажуть дітям
найкраще
Ці будинки перейшли у спадок від Колгоспу і належать не мешканцям, а «Нібулону»
(фото)
Всі будинки для спеціалістів ВСІ БЕЗ ВИКЛЮЧЕННЯ мають ідеальний стан та
металопластикові вікна.
Але не всім працівникам «Нібулону» щастить…… (відео)
Ось так живуть охоронці….
З ДОРОГАМИ ВЗАГАЛІ БІДА
НА ВІДЕО МИ ПОКАЖЕМО НАЙКРАЩУ. (відео)
По багатьом іншим дорогам проїхати чи пройти можна лише у літній період, коли нема дощів та
снігу.
В одному з бувших складських приміщень знаходиться офіс філії «Нібулону».
Сільська їдальня зліквідована. В школах відсутні їдальні і тому школярі змушені ходити за
склянкою компоту та булочкою пішки до їдальні «Нібулону», проходячи більше кілометру. При
цьому автобуси Нібулону дуже часто просто стоять на відстої, чекаючи на те, щоб відвозити
робітників.
Водонапірні башти залишилися без змін. Але біля однієї з башт «Нібулон» розташував склад
хімічних добрив та ядохімікатів. А з цієї башти забезпечується водопостачання села.
У 2009 році за гроші мешканців села (з кожної хати 1000 грн.) був прокладений новий
водопровід. Але і тут «Нібулон» забувся за соціальну направленість і використав труби для
технічного призначення. Таким чином селян поступово отруюють.
ВСІ ЖИТЕЛІ ЛІДІЇВКИ НЕ ЗАБЕЗПЕЧЕНІ РОБОТОЮ НА ФІЛІАЛІ «НІБУЛОНУ» , А ПРИ ЦЬОМУ ДУЖЕ
БАГАТО ЛЮДЕЙ, ЯКІ ПРАЦЮЮТЬ НА НІБУЛОНІ ЖИВУТЬ У СУСІДНІХ СЕЛАХ ТА У РАЙОННОМУ
ЦЕНТРІ, але там на місцях мають паї.
Річ у тім, що пан Вадатурський веде брудну політику подвійних стандартів. Прикриваючись
благими намірами та гучними гаслами про соціальну відповідальність, насправді він здійснює
абсолютно дикі заходи які жодним чином не відповідають морально етичним принципам та
законам демократії.
Використовуючи вкрай скрутне становище та безвихідну ситуацію селян Лідіївки цей
підприємливий ділок примушує співробітників колишнього колгоспу до переходу від постійних
трудових взаємин, які забезпечують соціальні гарантії, до тимчасових форм зайнятості, які
позбавляють селян будь якого правового захисту., організовує тиск на підлеглих, які віддають
своїх дітей на навчання не в ту школу, яку він реставрував, перешкоджає процесам розпаювання
земель в очікуванні на зняття мораторію на продаж сільско-господарських земель. Його мета
проста : за допомогою своїх кишенькових чиновників за безцінь викупити землю у Держави,
побудувати власну монополію, остаточно перетворивши селян на безправних кріпаків.
Без жодних сумнівів можна стверджувати про те, що Колгосп Лідіївський, землями і майном
якого в 1996 році шахрайським шляхом заволоділа компанія «Нібулон» став плацдармом для
зростання, та процвітання «Нібулону».
Витяг з офіціального сайт Компанії Нібулон:
«…Пришедшим в упадок колхозам, помимо технологического пакета, нужны были горючее,
техника... «Нибулон» постепенно попадал в долговое ярмо и, чтобы покрывать убытки,
вынужден был своими силами хозяйствовать, арендуя колхозные земли. Необходимо было
покупать трактора, сеялки, комбайны... И тогда, в 1998 году, фирме — первой и единственной в
Украине — Всемирный банк предоставил кредит в размере пять миллионов долларов…»
Безсумнівно, що Світовий банк просто так гроші не дає, тому «Нібулон» закладав врожаї та
майно Колгоспу «Лідіївське».
НАМ НЕ ЗРОЗУМІЛО, ЯКИМ ЧИНОМ НІБУЛОН ПІДІЙМАЄ ЕКОНОМІКУ
ДЕРЖАВИ???
1. Надає робочі місця за тимчасовими трудовими договорами, а на зимовий період виганяючи
людей на біржу праці…
2. Виплачуючи заробітну платню в конвертах…
3. Шахрайським чином заволодіваючи землі?
4. Самовільно захоплюючи державні об’єкти?
5. Вивозячи зерно найнижчого гатунку, проводячи документально як найвищого сорту, і
вимагаючи у Держави ПДВ. При цьому вартість вивезеного зерна набагато менша за
повернений ПДВ.
6. Скуповуючи за безцінь зерно за готівку у інших аграріїв та видає за зерно свого врожаю.
7. Тільки в філії «Лідіївське» кожен тракторист та комбайнер щодня краде від 60 до 100 літрів
диз.палива. Крім цього на Нібулоні крадеться все від палива до добрив і врожаїв. А «герой»
звітує по те, що в нього найвищі показники з рентабельності.
8. Чому на пропозиції журналістів, щоб «Нібулон» зайнявся тваринництвом, Вадатурський
займає позицію, що кожен має власну справу.
9. Якщо спробувати проїхати з Лідіївки до Миколаїва на машині, можна лишитися життя. Своїми
вантажівками Нібулон перетворив дороги на ЖАХ. І чому з таких «потужних податків»
Нібулона не ремонтуються дороги.
10. І нарешті, ЩО ТАКОГО ФЕНОМЕНАЛЬНО РОБИТЬ «НІБУЛОН».
ЗА ЩО ВАДАТУРСЬКИЙ ОТРИМАВ ВИСОКЕ ЗВАННЯ
ГЕРОЯ УКРАЇНИ???
1.
2.
3.
4.
5.
6.
За те, що свого часу розвалив, а потім прибрав до власних рук?
За винахід поняття «УМОВНИЙ ПАЙ»?
За привласнення землі та майна шахрайськими методами?
За невиконання своїх соціальних програм?
За поняття : «Там де є «Нібулон», там все гарно, де нема – там розруха?
За те, що він постійно робить порівняння своєї діяльності тільки з
найгіршими селами, навіть з тими, де вже ніхто не живе?
7. За те, що Вадатурський постійно натякає Державі, що якщо його не
залишать у спокої, то можуть залишитися без матеріальної допомоги?
8. За перетворення Миколаївської області на окрему автономію з
власними, відмінними від українських законами?
9. За вміння скуповувати зерно для подальшого експорту?
10. За вміння вдавати себе за мученика, якому не дають працювати?
11. За те що у сучасній Україні жодного разу не було таких показників зборів
врожаїв, як за Радянських часів
Підсумок
Члени Всеукраїнської громадської організації "Взаємодія та успіх" повністю розділяють
та підтримують позицію Президента України Віктора Федоровича Януковича, яку він
висловив у привітанні на день молоді. Цитую:
…«Дорогие молодые соотечественники! Поздравляю вас с Днем молодежи!
В Украине треть населения – молодые люди до 35 лет. Именно от ценностей, которые они
исповедуют, патриотизма, уровня образованности и культуры, настроенности на труд
зависит место Украины в мире.
Успешность начатых реформ, в первую очередь, зависит от вашей активной гражданской
позиции, ответственности за будущее государства. Убежден, что вместе мы построим
успешную Украину….»
Зустрічаючись з українськими блогерами, Президент України висловив наступну думку:
…"країні потрібні активні, сміливі молоді люди, і владі вони потрібні в першу чергу«….
Ми відповідально заявляємо, компанія «Нібулон" та пан Вадатурський несе загрозу не
тільки для сільско-господарської галузі, а й всієї економіки Держави. Маємо надію на те,
що Влада України надасть належну оцінку викладеним в наших матеріалах і фактах і
належним чином відреагує задля вирішення заганльнонаціональної проблеми у земельних
відносинах.
Прес-реліз
Зародження феодалізму на Миколаївщині
Історія українського капіталізму в селі, після розвалу СРСР, бере свій початок з 1995 року.
Починаючи з цього періоду влада приймає ряд законів по збереженню цілісності
сільськогосподарських господарств, та по розпаюванню землі між членами колективної власності.
Був встановлений порядок розпаювання землі. Але він мав суттєві недоліки. Виділення земельної
ділянки на місцевості не передбачувалось. А по Земельному кодексу право власності на землю
наступало лише в наступному випадку. Одним словом, бажаєш бути власником – виходь з
колгоспу та отримуй землю, яку дадуть. А якщо не виходиш, то об’єктом власності стає не земля, а
право паю, підтвердженого сертифікатом. В наступному це назвуть «українскою земельною
специфікою». Владою на продаж землі вводиться мораторій, який діє і по теперішній час, але
право власності при цьому мігрує з рук в руки. Така не стиковка в законі призвела до того, що
компанії, власники, аутсайдери, а часто і бувші та теперішні чиновники ведуть боротьбу за
мільйонні багатства. Але величезна кількість селян не тільки не отримала сертифікату про
власність на земельний пай, а й не має такої згоди з боку місцевої влади. Боротьба кланів за
незмірне багатство, якою є земля практично відродило в Україні феодальну систему.
Капіталістична система відрізняється від феодальної тим, що вона базується на верховенстві
закону. Закон стоїть вище феодала. Самодурство феодала, або вибраного політичного діяча, яке
суперечить закону, при капіталізмі називається корупцією і переслідується законом.
Одним із фактів появи феодальної системи в Україні стала Миколаївщина. Кажучи термінами
Жан-Жака Руссо в його відомому «Громадському договорі», партії влади намагаються перевести
ПОКІРНІСТЬ громадян перед силою феодала - приватизатора національного богатства в їх
громадянський ОБОВ’ЯЗОК перед державою (= Україною). На Миколаївщині корупція («відкати»,
«кришування», «подачки») замінили конкуренцію серед власників землі, а саме селян. Успіх
чиновника і простого громадянина залежить від кінцевої цілі конкретного феодала (керівника
регіону, мера міста, голови сільської ради, «оборотня в погонах», чиновника держ-монополії,
працівника бюджетної сфери).
Особливе привілейоване становище на Миколаївщині займає пан Вадатурський О.О. Займаючи
до 1991 року керівну посаду в Миколаївській області і будучи не тільки свідком, а й учасником
розвалу сільського господарства Миколаївщини Вадатурський О.О. створив і став керівником
сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН». Але не маючи навиків в чесній роботі вже
починаючи з 1991 року під його керівництвом почали здійснюватися великі земельні афери. І
одним із підтверджень цьому є події які відбулись в 1996 році і відбуваються по теперішній час в с.
Лідіївка, Доманівського району. Враховуючи недосконалість в законах про право власності на
землю, а також не знання і не поінформованість селян про свої законні права, про право селян
мати хоча б сертифікат на свій пай, Вадатурський О.О., при участі керівництва колективного
господарства «Лідіївский» та районних державних службовців практично відібрав у селян
колективне майно на суму понад три мільйони гривень і 3300 гектарів посівної землі. Все це було
здійснено шляхом підробки документів, підписів селян про перехід колективного господарства
колгоспу «Лідіївський» до приватної компанії «НІБУЛОН». Не вдоволення селян таким
беззаконням не раз виводило їх на мітинги протесту. Багаторазові звернення до місцевих
державних органів влади ні до чого не привели. В 2005 році селянами в кількості 98 осіб була
створена ініціативна група для передачі скарги селян с. Лідіївка Президенту В.Ющенко. Після
отримання Заяви жителів с. Лідіївка було дано доручення Президентом Генеральній прокуратурі
України розібратися з Заявою селян. Але розгляд цієї проблеми було спущено на обласний та
районний рівень. Вадатурський О.О. має вплив практично на всі гілки виконавчої влади на місцях.
Таким чином проблема не тільки не була вирішена, а навпаки були прийняті всі засоби для
залякування селян через погрози позбавити їх елементарних засобів існування.
Вадатурський О.О. дуже любить красуватись перед народом. Всі повинні зрозуміти, що він єдиний
їх господар. В засобах масової інформації періодично виходять хвалебні статті про благодійність
Вадатурського О.О. Якщо прочитати газети, то с. Лідіївка це вже давно європейське село. А коли
це село відвідати зараз, то можна сказати: «Остання влада, яка залишила це село, це радянська
влада. Більше ніякої влади в цьому селі не було».
Вадатурський О.О. – людина, яка одноосібно володіє компанією «НІБУЛОН» з капіталом
1,1 млрд. доларів, носій звання Героя України і досі продовжує боротися з мешканцями с.
Лідіївка, та порушувати їх право на землю, яке записано в Конституції України і підзаконних актах
та розпорядженнях уряду.
За 19 років свого панування Вадатурський О.О. спромігся оволодіти землями ще в 8 областях
України. З одного боку це великий прорив в капіталізації сільського господарства. Але враховуючи
методи соціально-політичних відносин, які здійснює Вадатурський О.О. такий прорив більше
нагадує розвиток феодалізму в Україні. В його методах верховенство має хазяїн, а не закон. Хазяїн
має волю писати закони (інструкції) і має волю їх відміняти на свій розсуд. «Всі васали точно
знають, хто головніший – сам сеньйор чи написані ним інструкції». Тут, як підтвердження
феодальної системи, яку впроваджує Вадатурський О.О. і виникає питання: «Чому Вадатурський
боїться віддати землю селянам на законних підставах?» Якщо в фінансово – господарській
діяльності компанії «НІБУЛОН» все так чисто і чесно, то чого тоді постійно ідуть судові слухання по
діям «НІБУЛОНу»? Чому на засіданнях уряду та депутатського корпусу постійно виникають
питання до «НІБУЛОНу» та Вадатурського О.О.? Чому декілька осіб з Всеукраїнської громадської
організації «Взаємодія та успіх», які приїхали в с. Лідіївка з метою дізнатися про законні вимоги
селян по питанню розпаювання землі, при цьому заздалегідь повідомили місцеву владу про
можливість проведення загальної акції селян с. Лідіївка, наробили такої паніки серед керівництва
«НІБУЛОНу»? Проти ВГО «Взаємодія та успіх» було піднято всю районну міліцію, органи місцевої
виконавчої влади, суд, засоби масової інформації. Робітників підприємства «НІБУЛОН» декілька
разів відривали від роботи для попередження про звільнення з роботи при виявленні контактів
працівників підприємства з членами ВГО. В засобах масової інформації з’явилась не тільки
брехлива інформація про події на той період в с. Лідіївка, а також мабуть навмисне була винесена
інформація про якусь рейдерську атаку з боку ВГО на захват припортової території в м. Миколаєві.
Насправді, як стало відомо з інформації прокуратури, ця територія Миколаївського порту стала
сумнівною власністю підприємства «НІБУЛОН». Прокуратурою Миколаївської області було
відкрито кримінальну справу проти підприємства «НІБУЛОН». ВГО «Взаємодія та успіх» не ставили
собі за мету розбалансувати роботу «НІБУЛОНу». Можливо Вадатурський О.О. і цей факт вирішив
використати в своїх цілях для створення з свого образу, образу великомученика, про що дуже
яскраво було написано в періодичному виданні «Дзеркало тижня» за 11 вересня 2010 року.
Вадатурський О.О. поєднує свої дії і свою особу з діями матері Терези. От тільки не має на цілому
світі людини, яка б не приклонялась перед вчинками матері Терези. А перед ким будуть
приклонятися діти селян, які були пограбовані і залишені без засобів існування, без майбутнього?
Чи колишні колгоспники і їх наступники і далі будуть молотися на свого господаря, який дає їм
якусь подачку в вигляді матеріальної допомоги, розповідаючи їм про якийсь умовний пай. При
цьому розподіл подачки нагадує лотерейний квиток. Хто і за які заслуги скільки виграє не знає ні
хто крім господаря Вадатурського О.О. А чому цей господар сам не хоче жити при умовному
капіталі? Чому він боїться, щоб селяни отримали землю та віддали йому її в оренду по закону?
Навіщо Вадатурському О.О. постійно залякувати селян про те, що без нього ніхто більше в Україні
не зможе так хазяйнувати?
Тому, що не зможе!!!
Треба мати великий хист, щоб з об’єднаних декількох сіл, якими керує Голова
Сухобалківської сільської Ради Бабанська Н.В., яка під власна Вадатурському О.О. створити
таку атмосферу, що одні мешканці села ждуть милості від Вадатурського, а інші ледь кінці з
кінцями зводять. При цьому на землях, які належали колгоспу «Лідіївський», працюють
робітники з інших прилеглих сіл де вже давно земля розпайована. Вони мають свій пай і
роботу на підприємстві «НІБУЛОН».
Кожен рік, який віддаляє нас від радянського періоду ведення колективного сільського
господарства, буде зближувати нас з країнами третього світу по веденню фінансово –
господарської діяльності. Таке не називається ні демократією, ні суверенністю. Без корінної
ломки феодалізму не має надії на відродження України та її сільськогосподарського
потенціалу. Ні який експорт продукції і намагання залучення іноземних фахівців і капіталу не
змінить ці реалі.
Тільки сам громадянин в суверенній демократичній державі може будувати своє майбутнє
і при цьому бути захищеним державою.
Не зважаючи на те, що частина селян залякана і вже не вірить в верховенство закону, але
враховуючи зміну влади в державі знову роблять спробу відстояти свої законні права і
звертаються з надією про допомогу до нового Президента України В. Януковича у своєму
відео-зверненні….
Автор
kobzarltd
Документ
Категория
Презентации
Просмотров
75
Размер файла
228 672 Кб
Теги
проблемы, земельная, селян, нибулон
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа