close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

звернення до всих громадян українська версія

код для вставкиСкачать

Я радий всіх вітати. Мене звати Віталій Кобзар. Я звертаюся до всіх громадян України не залежно від соціального стану, політичних переконань, релігійної та національної належності. Це мій заклик до всіх. Заклик до всіх без винятку громадян - як до молоді, так і до старшого покоління.
Можете сприймати моє звернення як крик душі молодого свідомого громадянина, який не може спокійно спостерігати за тим, як наша країна стрімко скочується у прірву бідності і безправ'я.
На мій погляд, у нас є єдиний вихід зі сформованої ситуації, який дозволить нам і нашим нащадкам жити щасливо і пишатися нашою Батьківщиною.
Але, перш ніж перейти до його суті, я хочу разом з Вами поміркувати, що ж зараз відбувається в нашій країні, і що нас чекає, якщо ми не почнемо діяти вже сьогодні.
_____________________________________________________________________________________
Порівняння з 90-ми
20 років тому Україна, як і багато інших країн соціалістичного табору, стала на шлях побудови незалежної, демократичної, економічно розвиненої держави. Наприкінці 80-х років, не зважаючи на політичну та економічну кризу в УСРСР, в Україні був економічний і науковий потенціал для прискореного розвитку нової незалежної держави.
У 1988-89 роках ВВП Української РСР удвічі більше, ніж у Польщі. На сьогодні ж ВВП Польщі в 4 рази більше ніж у нас. Хоча насправді потенційних можливостей в України набагато більше.
Поки інші держави розвиваються економічно і підвищують рівень життя своїх народів, Україна на їхньому тлі постійно відкочується назад. У Польщі, як і в інших країнах, що розвиваються, до влади приходили воістину державні мужі. У той час як у нас всі 20 років нами керують бандитські клани. Перед ними не стоїть завдання побудови демократичної Держави і поліпшення життя народу. Їх головне завдання зводиться до того, щоб тримати населення у вузді і грабувати. Конституція України їх цікавить тільки у розділі влади та посилення сфери тиску на український народ.
Показовим для нас став трагічний для народу Польщі момент в історії, коли лідери їхньої Держави загинули в авіакатастрофі. Після того, що сталося, на майдани Польщі виходили сотні тисяч поляків і по-справжньому були у смутку. А що було б у нас в такому випадку? Я гадаю, що відповідь очевидна ....
Сьогоднішня, як і всі попередні влади, нічим не відрізняється від бандитів початку 90-х.
Але якщо в 90-х людям створювали проблеми відверті бандити, які потім самі й вирішували ці ж проблеми. То зараз злочинні угруповання і бригади реорганізувалися в інше формування, яке називається Державою.
Тепер не так звана бригада, а Держава нам створює проблеми, а потім сама їх нібито вирішує. Розглянемо 2 приклади:
Жертви афери "Еліта-Центру". Всім зрозуміло, що така афера проводилася руками чиновників, і ось тепер через 5 років, що ми читаємо в новинах? "Сьогодні голова Київської міської державної адміністрації Олександр Попов урочисто відкрив 126-квартирний житловий будинок на просп. Правди, 5-Б і вручив ключі від квартир постраждалим від діяльності групи компаній "Еліта-Центр". Постраждалі готові Попову руки цілувати.
Також давайте згадаємо нещодавнє прийняття Податкового кодексу.
Спершу тисячі фахівців і представників бізнесу говорили про те, що розроблений кодекс знищить не тільки підприємництво, але і в цілому життя людей. Владу це не зупинило. Спочатку вони затягують на нашій шиї зашморг міцніше. І ті послаблення, які робляться після прояву невдоволення, нам вже здаються раєм, хоча насправді такими не є.
Після прийняття Податкового кодексу люди збунтувалися. Збунтований народ їм не потрібен, адже він може скинути їх з годівниці, і місце займуть конкуренти.
Тому на сцену виходить добрий "князек", і всі ми спостерігали наступну жалюгідну картину.
______________________________________________________________________ Через те, що збунтований народ їм не потрібен, цілі угруповання, яке прийшло до влади, нічим не відрізняються від попередніх грабіжників. Їх основна мета - не допустити ситуацію гірше, ніж вона була у "папєрєдніков". Адже при кардинальному поліпшенні у народу з'явиться час для роздумів. Їм потрібен народ, який з ранку до ночі буде бігати як білка в колесі, щоб прогодувати свою сім'ю і бажано, щоб це відбувалося 7 днів на тиждень.
Для того, щоб у 90-х віднімати у інших бандитів награбоване їм доводилося серйозно напружуватися і ризикувати життям. Сьогодні ми пишемо заяви в міліцію, прокуратуру, секретаріат Президента, тим самим даючи наводку на тих, на кому можна поживитися.
Вони, у свою чергу, доять тих, на кого ми вказали, а наша проблема від цього не вирішується, а лише поглиблюється. Подивимося на найяскравіший приклад: Черновецький і його молода команда. Найбільш ключові особи перебувають на волі саме завдяки тому, що передали частину награбованого провідному на сьогоднішній день угруповання.
Ми окремо починаємо обурюватися, а вони в черговий раз, щоб не допустити заворушень, прикриваються 478 високопосадовцями, яких притягли до кримінальної відповідальності. І кажуть, що Тимошенко і Луценка утискають не вибірково, а вони лише частина з багатьох. Тільки ми про тих чиновників нічого раніше не чули. Ватажки в черговий раз нам підкидають ляльку, щоб на цьому тлі можна було розібратися зі своїми конкурентами в особі Тимошенко і Луценка. А після того, як все затихне, більша частина з 478 буде далі ходити на волі і красти наші гроші.
За 20 років існування Незалежної України різні клани ведуть постійну боротьбу за право прийти до годівниці. Ті, що програли заважатимуть переможцям грабувати, решта завжди створюватиме умови, за яких конкуренти не зможуть дорватися до влади. Якщо в 90-х доводилося вбивати, забруднюючи малинові піджаки, сьогодні є інший спосіб - кримінальна відповідальність. У них є правило, яке свідчить: ті, хто програє вибори, йде у в'язницю. І цього вони навіть не соромляться визнавати. Зовсім недавно представник Партії Регіонів секретар Донецької міськради Левченко прямо розповів про це німецькому журналістові. У переможців найбруднішу роботу виконують ті, хто постійно кидаються від одного угруповання до іншої, віддаючи перевагу, таким чином, бути завжди з переможцями.
У теперішньому клані, який дорвався до годівниці ці ролі виконують такі відомі особистості, як Микола Азаров, Олександр Мороз, Інна Богословська, Геннадій Кернес та інші. Перейдемо до свідчень, які підтверджують суть сказаного.
Всі ми пам'ятаємо, як під час помаранчевої революції Азаров, Мороз, як і багато інших псевдоособистостей святкували перемогу Ющенка над Януковичем. Азаров навіть шампанське піднімав на честь Ющенка і стояв на сцені, маючи дуже гордий та поважний вигляд. На цьому фронті також відзначився Геннадій Перейдемо до харків'янки Інни Богословської...
Вона говорила нам про те, що, якщо прийде Янукович, ми перетворимося на рабів. Я, як і мільйони українців, себе рабом не вважаю. А от Інна Германівна на сьогоднішній день справжнісінька рабиня, яка на всіх ефірах, у Верховній Раді дере свою глотку як сторожовий пес, якого спустили на Тимошенко як на головного конкурента за перебування біля годівниці.
Увесь цей бруд супроводжується цинічним маніпулюванням через засоби масової інформації. Усім нам відомо, що основні телеканали сконцентровані в руках правлячої партії. Але їм цього замало. Вони прибрали до рук і наш з Вами 1 Національний канал.
Та чимала аудиторія, яка дивиться цей канал, захоплюється позицією Азарова і в черговий раз починає тішитися про краще майбутнє. А як тут не захопитися? 23 березня 2011 під час з'їзду Партії Регіонів Азаров заявив наступне...
Ну диво якесь - вони наші наймані менеджери. Практично в цей же період часу інший представник влади Анна Герман на каналі ТВай висловлює протилежну думку. Не минуло й трьох тижнів, після таких високих слів з вуст Азарова, як 13 квітня 2011 року на засіданні Кабміну він же виголосив гучну фразу..
Зверніть увагу на те, що цей текст він вимовляв не з голови, а читав з папірця. Це говорить про те, що у них ставлення до нас усіх як до рабів. Що ж відбувається? Де таке бачили, щоб найманий менеджер говорив своїм господарям: Досить скіглити ... Але Азаров пішов далі. І на одній із зустрічей заявив наступне...
Скільки ми ще будемо терпіти таке нахабство та цинізм? Така поведінка з боку можновладців буде тривати до тих пір, поки ми не зрозуміємо, що вони наші наймані менеджери, а їхні передвиборні програми - це справжнісінькі резюме, які вони подають, щоб влаштуватися на роботу. Ви коли-небудь бачили, щоб найманий менеджер в компанії свої невдачі списував на "папєрєдніков"? Коли ж ми на скиглення влади про те, що винні попередники скажемо: вистачить скігліти, ви подавали резюме у вигляді програми, так що давайте закочуйте рукави і працюйте, або йдіть у відставку???
Всі ми пам'ятаємо про те, як вони нас лякали Покращеннями. І дійсно поліпшення настали, але тільки не у нас, а у тих, хто перебуває біля годівниці та у їх оточення.
І найжахливіше, що у недбайливих діячів вистачає нахабства визнавати це в прямому ефірі перед мільйонами українців...
Як тільки клани починають відчувати безпорадність суспільства. А судять вони про це за провалами податкового майдану і дня гніву. Вони одразу починають нахабно ображати всіх нас, навіть у прямому ефірі, що підтверджує те, що ставляться вони до нас, як до бидла...
Після таких слів ми не чули і не почуємо вибачень з боку Партії Регіонів. А Лук'янов і далі продовжує ходити на ефіри, на яких відстоює нахабну й цинічну позицію владного клану.
Прикриваючись гарними словами про побудову демократичного суспільства, насправді вони будують свою Державу.
Виходячи з вищевказаного, можна сміливо стверджувати, що ми з Вами живемо в чужій державі. Чужій державі, яке з певних причин перебуває НА НАШІЙ ЗЕМЛІ.
До цієї Держави можна ставитися трохи краще чи трохи гірше, але факт залишається фактом: це не наша Держава.
Чи не очевидно? Давайте запитаємо будь-якого зустрічного перехожого: дослухається чи хто-небудь до його думки, коли приймаються чергові закони, за якими потім цій людині жити? Наскільки його позиція впливає на рішення Президента, Парламенту, Уряду? Чи давав він згоду на те, щоб приватним компаніям, до яких чиновники мають пряме відношення, списували боргів на 24 млрд. грн.?
Наскільки він особисто довіряє вищим органам влади? Правоохоронним органам? Судам? Місцевим Радам і адміністраціям? Чи впливає він на те, куди йдуть його податки? Чи давав він згоду на те, щоб в прокуратурі міста Києва були такі хороми...а при цьому в цих хоромах зустрічалися окремі представники прокуратури, які вимагають у нас гроші, купують собі за ці гроші дорогі автомобілі , потім збивають наших дітей насмерть і за наші ж гроші відкуповуються і продовжують перебувати на волі; А в той же час районні дитячі лікарні виглядають жахливо. Нарешті, кого ми більше боїмося - бандитів або правоохоронців? Думаю, ні в кого немає сумнівів у тому, які відповіді ми почуємо від більшості мешканців України. І ці відповіді не будуть особливо відрізнятися в різних куточках нашої Батьківщини.
Якби ми мали контроль і вплив, стали б 18 місяців терпіти такого горе топ-менеджера як Янукович? Ви тільки вдумайтеся, що він відкрито заявляє на 18 місяці керівництва країною.
Ще раз загострюю Вашу увагу на те, що ці слова вимовляються на 18 місяці абсолютної влади, яку сьогодні натягнув на себе наш топ-менеджер. Шановний Вікторе Федоровичу, Ви б знали, як нам набридло Ваше ходіння по колу. І якщо Ви думаєте, що ми будемо це терпіти, то глибоко помиляєтесь. Якщо Вам набридло, як Ви говорите, вперед і з піснею - у відставку. А питання своїй команді щодо готовності до системного вирішення проблем і наявності голови на плечах, потрібно було ставити пару років тому, коли в Президенти йти збиралися.
І політтехнологів своїх виганяйте. Невже Ви думаєте, що українці такі дурні? Можливо, Ви нас по собі міряєте, але не варто. Дешеві трюки із запрошенням Азарова до себе в кабінет і подібні спічі сприймаються як погано поставлений спектакль, а не дії Глави Держави. Адже імена та прізвища Ваших політтехнологів, які розробляють подібні сценарії, нам не важливі. Відповідати за це свавілля будете Ви, Вікторе Федоровичу.
Безумовно, були б у нас справжні важелі контролю, Янукович був би вже давно у відставці. Але на сьогодні де-факто існує кріпосницьке право - є недосяжні для всіх інших "поміщики".
Про покидання країни Багато громадян вважають єдиною правильною активною дією покидання батьківщини в пошуках кращого життя на чужій землі. Але чому ми повинні бігти? Наші предки століттями боролися і проливали кров за нашу землю, а ми злякалися купки бандитів. Зрозумійте, той хто вселяє страх, насправді більше боїться сам. Це багатьом з нас вже втрачати нічого, але тим, хто 20 років за наш з Вами рахунок збагачується, є що втрачати. І вони повинні нас боятися, а не ми їх.
Батьків і Батьківщину не обирають, і за часів, коли Україна перебуває в біді, ми просто не маємо морального права тікати звідси. Я хочу звернутися з питанням до тих, хто мріє про те, щоб поїхати? Чи є у Вас можливість забрати з собою всіх своїх рідних і близьких? Або Ви готові до того, щоб поїхати і з-за кордону спостерігати за тим, як Ваших родичів знищують і перетворюють на рабів?
Та й взагалі, добре там, де нас немає - і в будь-якій країні ми завжди будемо чужими.
Щороку 800 тисяч українців подають заявки на участь у лотереї Грін кард, щоб переїхати в Америку. І тільки одиниці отримують перемогу в цій лотереї. Крім того, мільйони наших громадян шукають інші можливості для того, щоб назавжди покинути Україну. Навіщо розраховувати на лотерею? Уявіть, що може статися якщо усі бажаючі залишити Україну об'єднаються? Усього кілька років нашої спільної активної діяльності, яка буде спрямована на поліпшення становища в країні, приведуть до того, що вже через 7-10 років на батьківщину повернуться всі наші емігранти.
_____________________________________________________________________________________
про роз'єднання
Нас старанно поділяють. За мовою, територією, релігією, героям Україні. Але ж це їх основне завдання. Принцип: поділяй і пануй є основним для правителів, які прийшли з однією лише метою грабувати і паразитувати. А чим ми зараз всі дружно займаємося? Озирніться навкруги і послухайте. Скрізь чути одне й теж: про продажність всіх без винятку прокурорів, міліціонерів, депутатів, лікарів, вчителів, викладачів вишів, громадських діячів, журналістів. І хто про це говорить? А говорять про це всі ті ж судді, прокурори, міліціонери, депутати, лікарі, вчителі,викладачі вишів, журналісти громадські діячі. І дійсно, в сім'ї не без виродка, але хіба можна гребти під одну гребінку? НАРОДЕ, ОДУМАЙСЯ. Адже таким чином ми граємо під дудку влади, яка потирає руки, грабує нас і перетворює на рабів, у той час як ми гриземося один з одним. Адже всі ми єдині, усіх нас об'єднує одне найзаповітніше бажання, щоб всі ми і наші наступні покоління жили в процвітаючій Україні.
Третій сектор
І здавалося б, за останні 20 років існування, саме існування, а не повноцінного життя великого українського народу, не повинно ж було бути все так сумно, адже існує ще так званий третій сектор - громадські організації, а також політичні партії. Але й вони не виправдали тих очікувань, які ми на них покладали.
Дуже боляче це визнавати. Але і на це є цілий ряд причин.
За 20 років незалежності громадські організації виконували мрії будь-якої з існуючих у нас влад щодо принципу "поділяй та пануй". Про це говорить той факт, що в нашій країні більше 3000 різноманітних громадських організацій, абсолютна більшість з яких заявляє про безмежну любов до України і готовність у відстоюванні інтересів усього українського народу. Але якщо не слова слухати, а на справи дивитися, то ситуація сумна.
Не всі, але основна більшість громадських організацій, створювалися для захисту інтересів обмеженого кола людей, або з метою заробітку, використовуючи сумнівні схеми. Звідси й така проблема. Як правило, самоціллю в роботі різних громадських організацій є орієнтування на процес, а не на результат. Покричали, отримали свої дивіденди і забули. По-іншому, це називається не інакше як імітація діяльності, спрямована на особисте фінансове збагачення керівників організації або вирішення їх кар'єрних планів.
Абсолютна більшість організацій створюються і працюють під одного певного лідера. Спочатку організацію створюють кілька людей, які самі визначають статут, та інші важливі складові. І тільки потім залучають до своїх лав інших людей, стверджуючи, що саме їх організація є найбільш просунута та прогресивна. Управління в організаціях носить суто авторитарний характер. Всі рішення приймаються нагорі, часто не те щоб не враховуючи, а навіть не беручи до уваги думку низів.
ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ
З третім сектором все зрозуміло. Переходячи до партій можна однозначно стверджувати, що проблеми політичних партій перетікають від проблем громадських організацій.
Маючи на увазі партії, я буду говорити про опозицію. Адже правлячі партії за 20 років нічого доброго для нас не зробили. Окремі особи проголошують себе єдиною опозицією, витираючи при цьому ноги об інші партії. Жага влади і наживи явно отупляє мозок.
Жодна з опозиційних партій не прагнула до того, щоб змінити попит до політичних партій в суспільстві. Зробити це не так складно. Варто лише перейти від порожньої балаканини до реальних дій, орієнтованих на результат.
Але ж простіше йти протоптаною стежкою, займаючись популізмом, обманом, спекулюючи на надуманих питаннях, що розділяють суспільство.
Партії не обтяжують себе тим, щоб розробити чіткий план і стратегію, яку можна буде надати перед парламентськими і президентськими виборами народу. Тим самим об'єднавши народ, навколо чітко сформульованої ідеї.
Перебуваючи в опозиції, партія не закликає народ боротися ЗА конкретні цілі і способи їх досягнення. Нам ніхто не надає стратегію розвитку на 30-50 років вперед. Нас використовують як гарматне м'ясо. Нам постійно знаходять ворога, з яким потрібно боротися. Тим самим ми боремося ПРОТИ. А боротьба проти ніколи не дасть народу бажаного результату. Мета ж псевдолідерів полягає винятково в тому, щоб прибрати конкурента и прийти до влади
Зверніть свою увагу на те, що ми не лише боремося ПРОТИ, ми ще й голосуємо виключно ПРОТИ. Адже в абсолютній більшості випадків, віддаючи голос одному кандидату, ми тим самим прагнемо до того, щоб не прийшов інший.
Єдине на що здатні головні в лапках опозиціонери - це на дешеві гасла: "закон один для всіх, бандитам тюрми та інший популізм".
Нас постійно закликають до руйнувань, революцій. На сьогодні революція в їхньому розумінні - це спосіб змістити одних паразитів, щоб їхнє місце зайняли інші паразити.
Ми в цьому переконалися в 2004 році. І слова Отто Фон Бісмарка: Революції готують генії, роблять романтики, а користуються плодами - негідники "в нашому випадку отримали своє підтвердження.
Юлія Тимошенко закликає нас до опору і веде мову про те, що її насправді в прокуратурі тримають, щоб вона не могла їздити по регіонах і допомагати людям у вирішенні їх проблем...
Чи не втомилися ми від допомоги Юлії Володимирівни в 2010 році, до того як її в прокуратуру почали запрошувати? Думаю, що не втомилися, тому як цієї допомоги зовсім не було. Сьогодні Юлії Тимошенко, як і її партії в цілому не має з чим звернутися до народу. Адже більшість зрозуміла хто є хто. У такій ситуації єдиним оплотом є Європа. А допоможе нам Європа? Думаю наврядчи. Тому як Європейські посли і політики, на відміну від нашої псевдоеліти, думають про свій народ. І допомагаючи нам, вони передусім відстоюють не наші інтереси, а свої.
Справжні лідери, можуть вирішити проблеми, звернувшись по допомогу до свого народу, а не жебрати закордоном.
Досить нам обирати з двох зол краще. Зло - є руйнівним. І якщо ми вибираємо найкраще зло, то воно просто менш руйнівне. Якщо суспільству поставити три тарілки з прокислим борщем, ми ж не станемо їсти той,який пахне менш погано. Ми однозначно будемо шукати іншу їжу. Так чому ж ми на прикладі політиків прагнемо вибрати той борщ, який пахне менш погано?
Нам потрібні лідери, після відходу з життя яких, народ століттями буде про них пам'ятати і сумувати.
Можливо, для когось гірко і сумно це визнавати, але ми повинні сьогодні зрозуміти, що всі політики, які перебували і продовжують сьогодні перебувати на ключових ролях в Укарїні, повинні піти в історію як негативні персонажі. Вони - всевдо-лідери та псевдо еліта.
І сьогодні ми повинні стати справжньою елітою, яка буде захищати слабких, а не використовувати їх заради власної наживи.
Для нас настав час брати відповідальність в свої руки. Як би ми не ставилися до нашого Президента, ми не можемо проігнорувати його заклики нас, про перехід до реальних дій РОСІЙСЬКА РУЛЕТКА
Як не гірко і прикро це визнавати, але саме ми - народ самі допустили те, що сьогодні відбувається в України. Чекаючи манни небесної і того, що до влади прийде добрий чарівник, який все за нас зробить. А так не буває.
Наша проблема полягає в тому, що ми пасивно спостерігаємо за тим як Україну разом з нами штовхають у прірву.
І не слід чекати того, що в суспільстві 100% людей можуть бути сильними і чітко розуміти, що відбувається, а тим більше діяти.
Не варто звинувачувати більшість у тому, що вони не можуть зв'язати корупцію, розбещення і безпрінциповість з особистим лихом, особистими проблемами. Адже надто довгий причинно-наслідковий зв'язок виходить. Інтуїтивно вони здогадуються, що їх обманюють, але от де і як? Для того й потрібна еліта, щоб сильні захищали слабких. І саме, активна меншість, яких можна вважати сильними, повинні стати справжньою елітою.
Але, що протягом 20 років ми - активна меншість робимо? Ми розуміємо, що все погано, але пристосовуємося до сьогоднішніх умов. А насправді, спостерігаючи за тим як паразити знищують Україну, ми всі ведемо дуже активну гру в російську рулетку. І ті біди, які відбуваються з тими, хто нас оточує, не змушують нас замислитися. Ми кожен день ходимо під снайперським прицілом і вважаємо, що постріл в нашу сторону не відбудеться. Озирніться навколо та задумайтеся. Сьогодні прямо в центрі Києва Вас може вбити шматок стіни, який відвалиться від будинку, на Вас може впасти дах в торговельному центрі, на пішохідному переході Вас може збити син прокурора, у Вас можуть відібрати майно, Вас може по-звірячому вбити син народного депутата, і за Це НІХТО НЕ понесе відповідальності. Цей список можна продовжувати до нескінченності. І не можна не погодитися з тим, що найсправжнісінька російська рулетка, яка набирає обертів з кожним днем ​дедалі більше і більше. Ми всі погрузли в корупції, і хтось при цьому дуже добре себе почуває. Але якщо Ви думаєте, що не граєте в російську рулетку, то помиляєтеся. Бандитська влада нас всіх перетворює на злочинців, скидаючи зверху крихти і спостерігаючи за нами. І варто нам зробити щось не так, як нас одразу притягнуть до кримінальної відповідальності.
Сьогодні найяскравішими свідоцтвами активної гри в російську рулетку є Віктор Пилипишин, Юлія Тимошенко, Юрій Луценко. У всіх них була реальна можливість зупинити рулетку, але вони не поспішали цього робити, в результаті ставши її ж заручниками. І сьогодні вони це прекрасно розуміють, але тільки запізно.
Наскільки все має стати погано, перш ніж ми почнемо щось робити? Вони повинні забрати все наше майно? Чи повинні вони ввести ліцензію на кожний вид діяльності, яким ми хочемо займатися? Чи повинні вони кинути нас з вагони для худоби, перш ніж ми скажемо: "почекайте хвилину, ми не думаємо, що це гарна ідея". Як довго це буде продовжуватися, перш ніж ми не скажемо: "Ні! Ми не будемо сліпо коритися і крапка ".
Ми повинні діяти на випередження і не чекати, поки станеться щось жахливе. Адже потім ми вже нічого не зможемо змінити.
Переходячи до єдино-можливого виходу, про який я говорив, я звертаюся і закликаю зараз усіх без винятку. Всіх - від студента, до пенсіонера.
Наше життя здатні змінити тільки ми з Вами, почавши жити і забувши про існування.
Зараз я процитую одного з активних громадян, який не може змиритися з тим, що відбувається. Цього року він розмістив в інтернеті Маніфест Партії, якої немає (посилання на маніфест зараз знаходиться на екрані. Http://blogs.korrespondent.net/users/blog/dikandersen/a34473). Це реальна людина. Звуть його Дмитро. Ось, що він відзначив ...
"Справа в тому, що мені майже 50. Велика частка провини за те, що відбувається в України - на нашому поколінні. 20 найактивніших років витрачено, загалом, то ні на що. Ми, в більшості своїй, стояли і дивилися, як купка нахабних негідників грабувала країну ".
Я ж переконаний, що сором - це вже свого роду революція. Якби ціла нація справді відчула почуття сорому, вона була б подібна до лева, який весь стискається, готуючись до стрибка. Я звертаюся до старшого покоління. Не варто думати про те, що все вже втрачено. У 40-50 і навіть 60 років, для нас ще не все втрачено. Подумайте про своїх дітей, онуків. Яку спадщину ми їм залишимо? І не варто думати про те, що сьогоднішня молодь є втраченим поколінням. Це не правда, Не вірте цьому. Ми - не втрачене покоління! Наше покоління не готове до того, щоб існувати, ми хочемо жити повноцінним життям. Але без Вашої підтримки, без Вашого досвіду і активної участі ми не впораємося.
Я закликаю всіх.
Шановні громадяни Україні, нам доводиться визнати: за двадцять років незалежності ми всі так і не змогли побудувати свою державу.
На початку 21 століття нам доведеться пройти шлях, пройдений США і Францією в 18 столітті - шлях побудови держави "знизу", через активний вступ громадян до Суспільного договору. Краще пізно, ніж ніколи.
Україна - це наша країна. І ми всі її господарі. За 20 років, ті менеджери які зобов'язані були ефективно керувати нашою країною, не показали позитивних результатів.
Сьогодні в змінах зацікавлені більше 95% населення. Нам дуже хочеться бачити Україну вільною, незалежною, демократичною країною, де закони дотримуються тому, що їх не хочеться порушувати; де громадяни згодні платити помірні податки тому, що держава розумно витрачає ці гроші на благо самих громадян; де багатство і достаток- це предмет гордості, а не страху; де урядовець вважає себе на службі у народу, а не навпаки.
Здавалося б все просто - нас більшість. Але розраховувати на те, що всі 95% водночас займуть активну позицію не варто. Давайте починати з малого, а 5-10 відсотків достатньо.
Нам не варто боятися. Ті, хто вселяють страх насправді самі більше бояться. Більшості з нас втрачати вже нічого? У нас до того ж все в тумані вже 20 років. А їм є, що втрачати і нехай вони нас бояться а не ми їх.
Що робить власник компанії, якщо відповідальні менеджери привели її до занепаду? Власник закочує рукави, виправляє помилки, і тільки потім призначає нових керівників. Сьогодні - ми просто зобов'язані закотити рукави і вивести Україну з прірви. Нам для цього знадобитися не більше 5-7 років. Озирніться назад, на 5-7 років. Хіба це великий термін? Сьогодні перед нами стоїть вибір або 5-7 років посилено спільно попрацювати, при цьому почавши жити і забути про існування. Або далі скаржитися на самих же себе і продовжувати існувати. Якщо ми не зробимо цього зараз то, коли постарішаємо, у нас буде тільки один варіант вирішення проблеми.....
Але чи хочемо ми прийти до цього. Я думаю, що однозначну відповідь з Ваших уст зараз - НІ. І якщо Ваша відповіді Ні, залишайте ці ряди і приєднуйтесь до озвучуваної мною ініціативи.....
На мій погляд, єдиним виходом із ситуації, яка склалася за 20 років в Україні, є створення абсолютно нового формату громадської організації. Незважаючи на те, що сьогодні ставлення багатьох людей до громадських рухів є критичним і скептичним, ми змінимо цю думку не словами, а діями. Ми створимо організацію, не під одного певного лідера або групи лідерів. Ми будемо будувати організацію на принципах меритократії - принципу управління, згідно з яким керівні пости повинні займати найбільш здібні люди, незалежно від їхнього соціального походження і фінансового достатку. Таким чином, з'явиться нове громадське формування, яке буде виходити знизу від народу. Оскільки це буде виходити від народу, то воно і буде мати народну підтримку. А підтримка народу необхідна для будівництва нового державного ладу. Таким чином, в організації ми зможемо консолідувати представників усіх верств суспільства: від студента до пенсіонера.
Основними напрямками, якими буде займатися організація, будуть:
1. системне, орієнтоване виключно на результат відстоювання інтересів, законних прав. В цьому напрямку ми будемо закликати народ України до дій на випередження. До об'єднання до того як у кожного з нас окремо трапиться біда чи проблема. Адже практично кожен з нас, стикаючись з серйозною проблемою, замислювався про те, що така організація дуже потрібна. І багато людей, тільки після появи серйозних труднощів, стикаючись з беззаконням і бездіяльністю влади у відстоюванні їх інтересів, приймають рішення об'єднуватися в організацію. І таких прикладів тисячі. Інвестори Еліта-центру, інвестори Олімпік-парку, організація батьків, чиїх дітей на дорогах вбили наближені до влади, але не понесли за це покарання.
Але всі нашвидкуруч створені організації малоефективні через те, що створювалися після біди,не мають досвіду і ніякого штату постійних агентів. Тобто постраждалим доводиться кидати все і різко переходити до громадської діяльності.
2. Запуск постійного механізму пропаганди, агітації та роз'яснювальної роботи серед народних мас. Аналіз успіхів і проблем, які переживає країна і суспільство, і надання результатів аналізу суспільству. Ми бачимо своїм головним завданням зміну свідомості людини. Ми беремо на себе функцію розбудити в людях їхню свідомість. Все це буде робитися з метою пробудження свідомості та переходу її на новий рівень. Це дуже важливе завдання, оскільки ми виходимо на шлях вирішення проблем, які створили власноруч. Але ми не зможемо їх вирішити якщо абсолютна більшість з нас буде знаходитися, на тому ж рівні мислення, на якому ці проблеми було створено.
3. Розробка і просування законодавчих ініціатив.
4. І найголовніше завдання Розробка концепції, інструментів та механізмів створення нового державного ладу. Почнемо цей процес з побудови нашої організації за тим же принципом, за яким будемо створювати новий державний лад.
Щодо кількості залучених людей.
Наша мета - залучення до наших лав не менше одного мільйона чоловік за перші 12 місяців існування організації. І це завдання нам цілком під силу. Якщо на початковому етапі нас буде 1000, і кожен новий член організації залечатиме 10 осіб (а в цьому будуть зацікавлені абсолютно всі), то вже на четвертому кроці нас буде 1 млн.
На сьогоднішній день ми з однодумцями продумали механізми початкового етапу нашого з Вами проекту. В інтернеті є надійний і зручний ресурс, з прекрасними можливостями. На початковому етапі для розробки стратегії і старту проекту нам буде його більше ніж достатньо. Нами розроблені навчальні відео-ролики, які дозволять без особливих проблем освоїтися навіть тим, хто раніше Інтернетом взагалі не користувався.
За посиланням, яке вказано на екрані, Ви зможете більш детально ознайомитися з деталями щодо нашого з Вами проекту. Крім того, за наступним посиланням, починаючи з сьогоднішнього дня з 19 до 22 ми будемо в режимі онлайн-конференції дискутувати по проекту. К-ть учасників не обмежена, так що приєднуйтеся.
Якщо у Вас є можливість, розповсюдьте будь-ласка це відео-звернення. Покажіть його своїм рідним і близьким, у яких немає доступу до Інтернету.
І давайте всі дружно почнемо діяти.
А зараз я хочу звернутися до Віктора Федоровича Януковича. Вікторе Федоровичу, починаючи з сьогоднішнього дня ми - великий народ України, перестанемо принижуватися. Ми не будемо боротися з політичними партіями, ми не станемо боротися особисто з Вами і Вашою командою. Тепер ми почнемо боротьбу ЗА. За Україну, за наше майбутнє, за нашу, а не Вашу Державу. Але знайте, якщо Ви, силами своїх продажних аксакалів, раптом почнете нам створювати труднощі і перешкоджати. Ми все одно будемо боротися виключно ЗА. А тих, хто буде стояти на нашому шляху, ми просто можемо випадково розтоптати.
Я ще раз закликаю всіх громадян України. Якщо не ми, то хто виведе країну з безодні? МИ ЗМОЖЕМО!!!
І закінчу я словами видатної людини Махатма Ганді.
"Ми повинні бути тими змінами, які ми хочемо бачити"
"Спочатку нас ігнорують, потім над нами сміються, потім з нами борються, а потім Ми перемогли."
Дякую за увагу. До зустрічі!
Автор
kobzarltd
Документ
Категория
Без категории
Просмотров
493
Размер файла
90 Кб
Теги
нська, укра, звернення, всих, громадян, верс
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа