close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Особливост нновац йно- нвестиц йної пол тики України

код для вставкиСкачать
Лобас І.В.,
аспірант кафедри економічної політики НАДУ
Особливості інноваційно-інвестиційної політики України
У статті розглядається сучасний стан, напрями розвитку вітчизняної інноваційноінвестиційної політики України та фактори, що стримують цей розвиток. Запропоновано
шляхи вдосконалення інноваційно-інвестиційної політики.
Ключові слова: інновації, інвестиції, інноваційно-інвестиційна діяльність, інноваційноінвестиційна політика.
Лобас И.В. Особенности инновационно-инвестиционной политики Украины
В статье рассматривается современное состояние, направления развития отечественной
инновационно-инвестиционной политики Украины и факторы, которые сдерживают это
развитие. Предложены пути совершенствования инновационно-инвестиционной
политики.
Ключевые слова: инновации, инвестиции, инновационно-инвестиционная деятельность,
инновационно-инвестиционная политика.
Lobas I.V. Features of innovative-investment policy of Ukraine
The article deals with the current situation, trends in development of the innovative- investment
policy of Ukraine and the factors which constrain this development. Proposed ways to perfect
the innovative-investment policy.
Key words: innovations, investments, innovative-investment activity, innovative-investment
policy.
Постановка проблеми. Суттєві труднощі, з якими останнім часом стикається
національна та світова економіки, як ніколи підкреслюють необхідність підвищення
уваги суспільства, бізнесу та держави до проблем інноваційно-інвестиційного
розвитку. В умовах суттєвого загострення боротьби за ринки збуту, обмеженості доступу
до фінансових ресурсів, найбільші шанси на мінімізацію втрат та швидке відновлення
економічних показників матимуть насамперед ті країни, які змогли вибудувати
високоефективну економіку, засновану на постійному вдосконаленні виробничих
процесів, створенні інноваційної продукції, оптимізації систем управління, високій
інноваційній культурі населення загалом та управлінських кіл зокрема.
На сучасному етапі розвитку від системи державного управління вимагають не
тільки сприяння залученню інвестицій з усіх можливих джерел, а й контроль за їх
цільовим використанням, що дає змогу активізувати як виробничі і технологічні
чинники економічного розвитку, так і соціальні, наукові, організаційні, природні.
Разом з тим створити нову державну інноваційно-інвестиційну політику вищого рівня
технологічного розвитку неможливо на морально застарілій виробничій базі,
зношеному устаткуванні промислових підприємств і наукових центрів.
В Україні дотепер не створено обґрунтованої системи підтримки інноваційноінвестиційної діяльності. Це стало однією з причин катастрофічного спаду
інноваційно-інвестиційної активності в країні, який перевищує темпи зниження
показників економічного розвитку. Ключовим напрямом на шляху прискорення
темпів економічного зростання є активізація інноваційно-інвестиційних процесів.
Аналіз останніх досліджень та публікацій. Різні аспекти державної інноваційної
та інвестиційної політики досліджуються у наукових працях О.Амоша, Ю.Бажала,
В.Бодрова, О.Гаврилюка, В.Гейця, Б.Губського, Б.Данилишина, В.Коломійцева,
І.Розпутенка, зарубіжних – Д.Дейкера, Б.Лессера, К.Мейєра, А.Хеваса та багатьох
інших. У дослідженнях зазначених авторів розкриваються питання формування й
1
розвитку інноваційно-інвестиційної моделі розвитку економіки, розвиток
інноваційно-інвестиційної діяльності, її фінансово-економічних та правових
механізмів.
Невирішені раніше частини загальної проблеми. Огляд наукових робіт та
досліджень вітчизняних учених показав недостатність уваги до такого актуального
питання, як інноваційно-інвестиційна економічна політика, яке за сучасних реалій
набуває особливої значимості, оскільки саме зараз перед керівництвом держави
постає завдання визначення напрямів та інструментів виходу з кризового стану,
подальшого економічного розвитку, розробки державної економічної політики,
заходів державного регулювання для досягнення позитивних зрушень в економічній
системі й забезпечення економічного зростання.
Мета статті – проаналізувати особливості сучасного стану інноваційноінвестиційної державної політики з метою виявлення основних проблем, що
перешкоджають стабільному розвитку та підвищенню конкурентоспроможності
національної економіки з метою розробки пропозицій щодо їх вирішення.
Виклад основного матеріалу. Повільний розвиток інноваційно-інвестиційних
процесів у економіці України сьогодні не відповідає завданням стратегічного курсу
утвердження інноваційно-інвестиційної моделі розвитку економіки України [1]. Про
це свідчить аналіз статистичних даних щодо інноваційно-інвестиційної діяльності в
промисловості України за період 2000-2010 роки.
Економічні перетворення 1990-х рр., які супроводжувалися різким падінням
рівня виробництва і платоспроможності на тлі високих темпів інфляції, позначилися
неухильним зниженням інноваційної активності промислових підприємств, що
сьогодні набуло незворотного характеру. Так, якщо наприкінці 1980-х рр. питома вага
підприємств, що розробляли і впроваджували нову продукцію, виробничі процеси або
удосконалювали їх, у промисловості колишнього СРСР становила 60-70%, то в
першій половині 1990-х рр. цей показник знизився більш ніж утричі. У 1992-1995 рр.
питома вага кількості інноваційно-активних підприємств була в межах 20-26% [8]. В
останні роки ця проблема тільки загострилася: якщо у 1997 р. питома вага кількості
підприємств, що впроваджували інновації, від загальної кількості промислових
підприємств становила 17%, у 2000 р. – 18,0%, то у 2004 р. – 13,7%, у 2005 р. – 11,9%,
у 2006 р. – лише 11,2 %, у 2007 р. – 14,2%, у 2008 р. – 13,0%, у 2009 р. – 12,8%, у 2010 р. –
13,8% (табл. 1). Тоді як у розвинутих економічно та технологічно країнах світу
кількість інноваційно-активних підприємств становить від 40% до 80% від їх
загальної кількості, а для країн Європейського Союзу середнє значення інноваційної
активності підприємств сягає 40-45% від їх загальної кількості [2].
Якщо у 2000-2002 рр. відновлення економічного зростання супроводжувалося
певним пожвавленням у сфері інноваційної діяльності (табл. 1), то з 2003 р. частка
промислових підприємств, які здійснюють технологічні інновації, невпинно
скорочувалася до 2010 р. З нашої точки зору, поясненням тимчасового поліпшення
показників до 2002 р. є використання виробничих заділів, які не були використані у
попередні роки через кризові явища в українській економіці. На жаль, наступне
відновлення спаду свідчить про те, що в Україні так і не були відновлені дієві
ланцюги, які б забезпечили зв’язок науки, технологій та виробництва, підживлюючи
тим самим провадження інновацій.
Основна частка витрат, які декларували підприємства у 2010 р., припадає на
придбання машин та обладнання 62,8% (табл. 1). Базовим елементом ефективної
інноваційної діяльності є підготовка виробництва нової продукції, яка включає всі
2
етапи – від здійснення дослідно-конструкторських робіт до ринкової апробації
встановленої серії нових виробів, однак цей елемент взагалі винесений із
статистичної звітності підприємств і віднесений до інших витрат, обґрунтування
змісту яких не наводиться в жодних методологічних поясненнях до статистичної
звітності. Такий підхід ставить під сумнів об’єктивність інноваційних витрат загалом.
Таблиця 1
Інноваційна активність підприємств в Україні
Роки
2000
2001
2002
2003
2004
2005
2006
2007
2008
2009
2010
Питома вага
підприємств,
що
займалися
інноваціями
%
18,0
16,5
18,0
15,1
13,7
11,9
11,2
14,2
13,0
12,8
13,8
У тому числі за напрямами
ДосліПридбанПідготовка
Придбання
Інші
Загальна
дження і
ня інших виробництва
машин,
витрати
сума
розробки ? зовнішніх для впровад- обладнання та
витрат
знань?
ження
програмного
інновацій?
забезпечення4
млн грн
1760,1
266,2
72,8
163,9
1074,5
182,7
1979,4
171,4
125,0
183,8
1249,4
249,8
3018,3
270,1
149,7
325,2
1865,6
407,7
3059,8
312,9
95,9
527,3
1873,7
250,0
4534,6
445,3
143,5
808,5
2717,5
419,8
5751,6
612,3
243,4
991,7
3149,6
754,6
6160,0
992,9
159,5
954,7
3489,2
563,7
10850,9
986,5
328,4
х
7471,1
2064,9
11994,2
1243,6
421,8
х
7664,8
2664,0
7949,9
846,7
115,9
х
4974,7
2012,6
8045,5
996,4
141,6
х
5051,7
1855,8
1
- з 2007 р. сума внутрішніх та зовнішніх НДР;
- до 2007 р. придбання нових технологій;
3
- з 2007 р. показник віднесено до інших витрат;
4
- до 2007 р. придбання машин та обладнання пов'язане з упровадженням інновацій.
Джерело: за даними Держкомстату України. – Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua
2
Наведені дані свідчать про рецесію інноваційної діяльності в промисловості
України (табл. 2). Так, питома вага підприємств, які впроваджували інновації у своїй
діяльності, зменшилась відповідно до попередніх років. Якщо у 2000 р. частка таких
підприємств становила 14,8%, то у 2010 р. – 11,5%. Значною мірою такі результати
спричинені зменшенням обсягів наукових досліджень та купівлі нових технологій
підприємствами.
Слід зазначити, що за останні роки спостерігається тенденція щодо збільшення
кількості впровадження нових технологічних процесів. У 2010 р. цей показник
становив 2043 процеси (табл. 2). Проте технічне оновлення виробництв на передовій
технологічній базі, здійснення автоматизації та механізації проводиться низькими
темпами та незначними обсягами. Через низьку питому вагу промислових
підприємств, що впроваджували інновації, маємо відповідно і малий обсяг
реалізованої інноваційної продукції від загального обсягу випуску промислових
товарів. Так, питома вага реалізованої інноваційної продукції у 2000 р. становила
6,8%, а у 2010 р. – 3,8%. Для порівняння, у країнах Європейського Союзу у
середньому 45% [2].
3
Таблиця 2
Впровадження інновацій на промислових підприємствах України
Роки
Питома вага
підприємств, що
впроваджували
інновації, %
Впроваджено
нових
технологічних
процесів,
процесів
2000
2001
2002
2003
2004
2005
2006
2007
2008
2009
2010
14,8
14,3
14,6
11,5
10,0
8,2
10,0
11,5
10,8
10,7
11,5
1403
1421
1142
1482
1727
1808
1145
1419
1647
1893
2043
у т. ч.
Освоєно
маловідходвиробництво
ні,
інноваційних
ресурсозбе- видів продукції,*
рігаючі
найменувань
430
469
430
606
645
690
424
634
680
753
479
з них
нові
види
техніки
15323
19484
22847
7416
3978
3152
2408
2526
2446
2685
2408
Питома вага
реалізованої
інноваційної
продукції в
обсязі
промислової,
%
631
610
520
710
769
657
786
881
758
641
663
6,8
7,0
5,6
5,8
6,5
6,7
6,7
5,9
4,8
3,8
* до 2003 року нових видів продукції.
Джерело: за даними Держкомстату України. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua
Отже, на сьогодні спостерігається самоусунення Української держави від
стимулювання інноваційних процесів і підтримки високотехнологічних виробництв.
Це призвело до вкрай негативних структурних змін в економіці: занепаду
високотехнологічних підприємств і домінування низькотехнологічних – сировинних.
Інноваційна діяльність у державі є одним із головних напрямів розширення та
збільшення капітальних інвестицій, впровадження нових технологій на підприємствах
на основі науково-технічного прогресу, що зумовлює регулювання розвитку
економіки, істотне підвищення її ефективності. Сьогодні економічні умови
спонукають виробника докорінно переглянути технічні, технологічні, інноваційні та
фінансові ресурси, систему оподаткування та процеси демонополізації. Інакше
кажучи, перед підприємствами постають питання відтворення основних фондів і
виробничих потужностей.
Дані про інвестиції в основний капітал за 2001-2010 роки представлені в табл. 3.
Таблиця 3
Інвестиції в основний капітал України у 2001-2010 роках
Показники
Інвестиції в
основний
капітал на
одну особу
(грн)
Інвестиції в
основний
капітал за
видами
діяльності
(млн грн),
всього
2001
2002
2003
2004
2005
673
775
1071
1602
1984
Роки
2006
2687
2007
4068
2008
5058
2009
3302
32573 37178 51011 75714 93096 125254 188486 233081 151777
4
2010
3722
150667 1
з них:
сільське
господарство
промисловість
торгівля
інші галузі
Інвестиції в
основний
капітал до
попереднього
року, %
1617 1930 2141 3381 5016
7309
13651 15112 19726 28191 35031 44804
1285 2019 3276 5322 7614 11655
16020 18117 25868 38820 40419 61482
120,8
108,9
131,3
128,0
101,9
119,0
9519
64341
17778
96848
129,8
16890
9295
76618 57658
24695 14091
114878 70733
97,4
58,5
12106
58558
11830
88598
99,4
1
без ПДВ.
Джерело: за даними Держкомстату України. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua.
Як свідчать дані табл. 3, у 2010 р. спостерігалася тенденція скорочення
інвестицій в основний капітал порівняно із 2007 та 2008 рр., зокрема в торгівлі та
промисловості.
Головним джерелом інвестування досі залишаються власні кошти підприємств
та організацій. Хоча дещо помітнішою стає тенденція до нарощування інвестицій в
основний капітал, освоєних за рахунок кредитів банків та інших позик. Але банки не
можуть у повному обсязі задовольнити потреби інноваційного розвитку, забезпечити
повний цикл реалізації інноваційних продуктів, оскільки в загальній сумі кредитів
стабільно переважають короткострокові кредити [8].
Слід зазначити, що падіння інноваційної активності підприємств не демонструє
кореляції з динамікою інвестиційних процесів і не відбувалося синхронно з
інвестиційним “бумом” 2003-2008 рр., що свідчить про слабку інноваційну
спрямованість інвестицій.
Проведений аналіз показав, що інвестиції та інновації взаємопов’язані і
взаємодіють, але ефект досягається лише тоді, коли основні обсяги інвестицій
спрямовуються в технологічну структуру економіки, що забезпечує пріоритетний
розвиток вищих технологічних укладів. Якщо інвестиції за своєю структурою не
відповідають технологічній структурі виробництва і не спрямовані на її поліпшення,
то вони перестають бути базою для економічного розвитку. Саме така тенденція
спостерігається в економіці України.
Наша держава належить до числа країн із високим науковим потенціалом, тому
пріоритетом для діяльності органів державної влади має бути створення умов, що
забезпечують не тільки збільшення такого потенціалу, а насамперед його
максимальну реалізацію в інтересах суспільства. Держава має стати безпосереднім
провідником інноваційно-інвестиційного розвитку, замовником і організатором
досліджень і розробок на найсучасніших напрямах науково-технічного прогресу та
сприяти їх упровадженню в усі сфери економічної діяльності.
На нашу думку, в Україні наявні наступні проблеми: неузгодженість
законодавства в інноваційній та інвестиційній сфері; значне зниження інноваційної
активності підприємств та загальне погіршення інноваційної культури суспільства;
неефективність механізмів правового захисту інтелектуальної власності; не створено
належної системи прогнозування науково-технологічного та інноваційного розвитку;
поширення практики ігнорування законодавства або призупинення дії статей законів,
які стосувалися фінансової підтримки інноваційної діяльності.
Для вирішення проблем державного управління інноваційно-інвестиційною
політикою необхідно виділити такі стратегічні напрями: адаптація інноваційної
5
системи України до умов глобалізації та підвищення її конкурентоспроможності;
створення сприятливого інвестиційного клімату; переорієнтація системи
продукування інновацій на ринковий попит і споживача; створення привабливих умов
для творців інновацій, стимулювання інноваційної активності підприємництва;
ліквідація “розпорошення” коштів і концентрування фінансів на основних
інноваційних напрямах; застосування системного підходу в управлінні інноваційним
розвитком у галузі промисловості та інформатизацію суспільства.
На жаль, не повною мірою впроваджуються в практику такі інструменти
державної підтримки інноваційно-інвестиційної діяльності, як: здешевлення
довгострокових кредитів з частковою компенсацією відсоткової ставки комерційних
банків за рахунок бюджетних коштів; спрямування частини коштів, отриманих від
приватизації державного майна, на фінансування інноваційної діяльності
підприємств, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави;
механізм державно-приватного партнерства. Тому доцільно продовжити
стимулювання створення спеціалізованих інноваційних банків, а також фондів
довгострокового кредитування функціонуючих комерційних банків шляхом
встановлення відповідних пільг з оподаткування коштів, що інвестуються з метою
здійснення технологічних зрушень, внесення змін до порядку розподілу коштів від
податку на додану вартість.
Удосконалення механізму державного управління промисловим комплексом має
забезпечуватись шляхом надання державної підтримки та запровадження ефективних
заходів щодо захисту інтересів вітчизняних виробників від недобросовісної
конкуренції; усунення суперечностей між процесом концентрації промислового
виробництва і заходами антимонопольного регулювання; розроблення нормативноправових актів з питань створення та впровадження моделі кластерної організації
промисловості.
Внаслідок непослідовного проведення та низької ефективності державної
інноваційно-інвестиційної політики наша країна відстає в технологічному розвитку
від розвинутих країн. Зменшується кількість інноваційно активних підприємств,
гальмується розвиток високотехнологічних галузей промисловості. Це призводить до
зниження рівня конкурентоспроможності національної економіки.
Поточна ситуація в інноваційно-інвестиційній сфері робить нагальною розробку
такої державної політики, яка забезпечила б розширене відтворення об’єктної бази
інноваційної діяльності на незворотний вплив інновацій на прискорене економічне
зростання країни. У цьому зв’язку головними завданням є консолідація зусиль
законодавців, урядових, наукових, бізнесових кіл суспільства на оптимальному
комплексному вирішенні методологічних, стратегічних і тактичних проблем
формування національної інноваційної системи, виробленні стратегії інноваційноінвестиційного розвитку України в умовах глобалізаційних викликів, що дає змогу
відкрити перспективи для впровадження інноваційної моделі розвитку країни,
забезпечити її конкурентоспроможність.
Таким чином, основні висновки проведеного дослідження полягають у ось у
чому.
Аналіз управління інноваційно-інвестиційною сферою України свідчить про
його низьку результативність. Підсумки інноваційної діяльності українських
підприємств за десять років дають підстави зробити висновок про подальше
поглиблення стагнації в інноваційній сфері, нехтування в державній політиці
6
потребам формування технологічних основ економіки, заснованої на знаннях,
закріплення технологічного відставання України від розвинених держав світу.
Представники майже всіх політичних сил, які ведуть дискусію про економічний
розвиток країни, сходяться на тому, що в основу стратегії розвитку України має бути
покладено інноваційно-інвестиційну модель, засновану на знаннях та інформації, що
передбачає посилення уваги до розвитку людського капіталу. Головними
перешкодами на цьому шляху є, по-перше, відсутність взаємозв’язку між владою,
наукою і суспільством; по-друге, відсутність механізмів управління реалізацією
завдань довгострокового характеру та державного і громадського контролю за їх
результатами.
Тому утвердження інноваційно-інвестиційної моделі розвитку національної
економіки
є
безальтернативним
шляхом
для
України
забезпечити
конкурентоспроможність вітчизняної економіки, інтегруватися в глобальні
інтеграційні процеси їх рівноправним суб’єктом спрямування, а також забезпечити
випереджальні темпи економічного зростання відносно розвинених країн світу і
створити економічне підгрунтя для запровадження високих соціальних стандартів,
притаманних розвиненим країнам світу [2].
Перспективи подальших досліджень мають стосуватись аналізу джерел
фінансування інноваційної діяльності.
Список використаних джерел
1. Бодров В. Г. Державне регулювання економіки та економічна політика : навч. посіб. /
В. Г. Бодров, О. М. Сафронова, Н. І. Балдич. – К. : Академвидав, 2010. – 520 с.
2. Бодров В. Г. Інноваційно-інвестиційна модель сталого розвитку національної економіки :
навч.-метод. матеріали / В. Г. Бодров, В. О. Гусєв, В. Ф. Мартиненко. – К. : НАДУ, 2009. – 60 с.
3. Вовчак О. Д. Інвестування : навч. посіб. / О. Д. Вовчак. – Львів : Новий світ-2000, 2008. – 544 с.
4. Геоекономічна політика України : навч. посіб. / [І. В. Розпутенко, Н. А. Малиш, О. І. Кілієвич
та ін.] ; за заг. ред. І. В. Розпутенка. – К. : НАДУ, 2010. – 128 с.
5. Державний комітет статистики України. – Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua
6. Новий курс: реформи в Україні. 2010-2015 : нац. доп. / за заг. ред. В. М. Гейця [та ін.]. – К. :
НВЦ НБУВ, 2010. – 232 с.
7. Розпутенко І. В. Українське питання: історія і сьогодення / І. В. Розпутенко // Наук.-інформ.
вісн. з держ. упр. – 2011. – № 1. – С. 11-21.
8. Соціально-економічний стан України: наслідки для народу та держави : нац. доп. /
О. І. Амоша [та ін.] ; заг. ред. В. М. Гейць [та ін.] ; НАН України. Секція суспільних і гуманітарних
наук. – К. : НВЦ НБУВ, 2009. – 687 с.
9. Статичний збірник “Регіони України” 2010 рік : у 2 ч. / за ред. О. Г. Осауленка /
Держкомстат України. – К., 2010.
10. Статистичний щорічник України за 2008 рік / за ред. О. Г. Осауленка. – К. : Держ. п-во
“інформ.-аналіт. агентство”, 2009. – 566 с.
11. Федоренко В. Г. Основи інвестиційно-інноваційної діяльності : навч. посіб. / за наук. ред.
В. Г. Федоренко. – К. : Алерта, 2004. – 431 с. – Бібліогр. : С. 422-431.
7
Документ
Категория
Рефераты
Просмотров
247
Размер файла
379 Кб
Теги
нвестиц, йної, нновац, йно, пол, україна, особливості, тики
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа