close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

урок мій варіант

код для вставкиСкачать
Міні-вистава " Бувальщина"
Виконавці: учні 10 класу КЗ "Широківська ЗОШ І-ІІІ ступенів" (У хаті стоять Хівря та Афанасій Іванович.)
Афанасій. О великолєпная Хавроніє Никифорівно! О монументальная Хавроніє Никифорівно! О безпардоная Хавроніє Никифорівно! Як добре, що ви приїхали на ярмарок.
Хівря (ставить на стіл страви). Ви як скажете щось по-вченому, у мене аж мурашки по спині бігають.
Афанасій . Вчення без мурашок не буває.
Хівря. А важко це?
Афанасій. Латинь? Як для кого. Для мене - пустяк. До кожного слова я додаю "ус" - і латинь готова. Наприклад: лопата - лопатус, баба - бабус...
Хівря. Хавронія - Хавроніус.
Афанасій. Нї, ні, ні, ви особа поважна, ви будете Хавронієндо. Хавронієндо Никифоровендо.
Хівря. Ідіть, Афанасію Івановичу, до столу.
Афанасій. І випивендо, і закусендо.
Хівря (набік). Ну як не полюбити такого освіченого? Господи, прости рабу твою. (Хреститься до ікони.) Якого ж вам ще кушання, Афанасію Івановичу?
Афанасій. Розуміється, любові вашої.
Хівря (соромлячись). Бог знає, що ви вигадуєте, Афанасію Івановичу. То ви, боронь Боже, ще, чого доброго, почнете цілуватися.
Афанасій. Обов'язково почну і неоднократно.
(Афанасій Іванович і Хавронія співають дуетом і танцюють).
Афанасій
Я - амур ваш ніжний, Ви - моя амурка,
В рясі білосніжній Станцюю мазурку.
Хівря
Щоб було не тяжко - Станцюємо разом. Серце, наче пташка, Забилось одразу.
Афанасій
Ви - небесне диво,
Заживем щасливо, Свято, непорочно, За писанням точно.
Хівря
Ох, любов мене чарує,
І бентежить, і хвилює!
Афанасій
Не хвилюйтесь, моя мила, Обмине нечиста сила!
(Разом)
Ох, любов, ти нас чаруєш, І бентежиш, і хвилюєш, Без любові жити тяжко, Б'ється серденько, як пташка!
(До хати стукає Солопій.)
Хівря (злякано). Кого несе нечиста сила?
Солопій. Це я.
Хівря. Ой, лишенько! Чоловік! Солопій!
Афанасій (хреститься). Господи, господи, господи... О, муки!
Солопій. Хіврюсю, одчиняй, не бійся, це я, Солопій.
Хівря. О, Господи! Ховайтесь. Ховайтесь кудись. Лізьте в піч.
Афанасій. У піч не полізу - там жарко.
Хівря. Під стіл!
Афанасій. Під стіл не полізу - там видно.
Хівря. Господи... Куди ж?
Афанасій. Куди? Сюди, ось у цей мішок.
Хівря. Та в ньому ж вугілля.
Афанасій. Мокрий дощу не боїться. Однаково чорніше сажі не буду. (Ховається в мішок). Вареничка, Хавроніє Никифорівно, ще вареничка...
(Хівря похапцем дає Афанасію миску з варениками, відчиняє двері. Входить чоловік.)
Хівря. Уже? Нагрівся сивухою, хоч викручуй!
Солопій. Ну, жіночко, рибонько, я ж жениха своїй дочці знайшов.
Хівря. От якраз до того тепер, що женихів відшукувати. Дурню, ти, дурню. То ти з цим і прийшов, щоб мене порадувати отим женихом?
Солопій. Ні, Хіврюсю, я за іншим ділом прийшов.
Хівря. О, Господи, за яким ще?
Солопій. Кум Цибуля мене прислав за мішком.
X і в р я. За яким мішком?
Солопій. За отим, що з вугіллям.
Хівря. Навіщо йому той мішок?
Солопій. Забилися ми з кумом в заклад - на цілий штоф горілки. Кум каже: "Якщо мішок з вугіллям
в річку кинути - він як камінь, зразу бульк - і на дно". А я кажу: "Ні, куме, він спочатку піде на дно, а потім уже бульк..."
Хівря. Та що це ви, нехристи п'яні, придумали?!
Афанасій {висунув із мішка голову). Господи, владико живота мого! (Хреститься і ховається у мішку.)
Солопій (протирає очі). Привиділось?.. Чи не привиділось?.. Хіврю... Мішок зараз неначе хрестився.
Хівря. Де? Який мішок? Нализався й сам не знає, що меле. Іди вже, бо вкрадуть воза на ярмарку.
(Солопій бере мішок.)
Хівря. Куди? Куди?
Солопій. Ти не бійся, я його тільки втоплю і зразу ж до свого воза. (Виходить)
Хівря (розгублено). Господи, твоя воля! Що ж мені робити? Треба щось вигадувати, бо втоплять прокляті п'яниці мого Афанасія Івановича. (Вибігає).
Параска Здрастуйте, люди добрі. Я - баба Параска, хочу у вас запитати: чи не знаєте ви, що мені на світі Божому робити? Не можна, не можна за лихими сусідами на селі вдержатись!
Палажка. Здрастуйте, здрастуйте. Ти диви, а вона вже тут. Плачешся?, та що тобі вже плакатись: кому треба всі кісточки з'їла, обсмоктала й переварила. Тьху на тебе. Це мені, Палажці , горе. Згляньтесь, люди добрі, на мої муки і пожалійте, бо не можна мені не те що на селі втриматись - не можна на світі жити. Параска Та чого ти, навіжена, плачешся? Що? Щось недочула чи недобачила за кимось?
Палажка Та ні. Мучає мене одне питаннячко: що то є справжня любов, кохання тобто?
(Дивиться на Параску та кривиться). (З викликом) Хіба ти, стара відьмо, знаєш про кохання?
Параска Овва! Від такої чую. Чи не від того великого кохання до свого чоловіка ти розтрощила дякові черепа залізною кочергою? (З насміхом).
Палажка А що?.. І від кохання. Було б дякові не хапати мого Омелька чуприку, а мені не вистежувати...
Параска. Ой! Бідні дяки. Кому, кому, а їм з коханням завжди негаразд. Ось хоч би сусіди наші...
Палажка Що, добренька, чула, ну кажи вже, кажи?
Параска Що вже казати, давай просто підглянемо до сусідки моєї Хіврі. До неї частенько, поки чоловіка Солопія немає вдома, заходжає дяк Афанасій.
Палажка О!!! Яка новина, швиденько, тихенько, попід тином, попід вікном підслухаємо все... 
Автор
kcan73
kcan7346   документов Отправить письмо
Документ
Категория
Без категории
Просмотров
146
Размер файла
42 Кб
Теги
урок, мій, варіант
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа