close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

2.1 Комерц йн банки виступають

код для вставкиСкачать
1.2 Комерційні банки як суб'єкти інвестиційної діяльності
Комерційні банки виступають, перш за все, як специфічні кредитні інститути, які, з одного боку, привертають тимчасово вільні кошти господарства, з іншого - задовольняють за рахунок цих залучених коштів різноманітні фінансові потреби підприємств, організацій і населення. Діяльність комерційного банку визначається такими функціями: - Акумуляція (залучення) коштів; - Розміщення коштів (інвестиційна функція); - Розрахунково-касове обслуговування. Економічну основу операцій банку по акумуляції та розміщення кредитних ресурсів складає рух грошових коштів як об'єктивного процесу, виявляє вплив на формування і використання позичає вартість. Організовуючи цей процес, комерційний банк виступає комерційним підприємством, що забезпечує вигідне приміщення акумульованих кредитних ресурсів. Таким чином, функції комерційного банку тісно взаємопов'язані між собою, тобто здійснення банком акумуляції грошових коштів передбачає подальше виконання інвестиційної функції. Інструментом реалізації останньої є інвестиційна діяльність. Банківські інвестиції мають власне економічний зміст. Інвестиційну активність в мікроекономічному аспекті - з точки зору банку як економічного суб'єкта - можна розглядати як діяльність, у процесі якої він виступає як інвестор, вкладаючи свої ресурси на термін у створення або придбання реальних і купівлю фінансових активів для вилучення прямих і непрямих доходів. Разом з тим інвестиційна діяльність банків має й інший аспект, пов'язаний із здійсненням їх макроекономічної ролі як фінансових посередників. У цій якості банки допомагають задовольнити потребу суб'єктів господарювання в інвестиціях. Попит на них в умовах ринкової економіки виникає в грошово-кредитній формі. Крім того, банки дають можливість перетворити заощадження і накопичення в інвестиції. Реалізація інвестиційної діяльності банками виражається в інвестиційному процесі. Інвестиційний процес визначається як послідовність етапів, дій, процедур і операцій щодо здійснення інвестиційної діяльності. Конкретне протягом інвестиційного процесу визначається об'єктом інвестування та видами інвестування (реальні чи фінансові інвестиції) [7, с.211]. Оскільки інвестиційний процес пов'язаний з довгостроковими вкладеннями економічних ресурсів для створення та отримання вигоди в майбутньому, то сутність цих вкладень полягає в перетворенні власних і позикових коштів інвестора в активи, які при їх використанні створять нову вартість. Зазвичай прийнято виділяти в інвестиційному процесі три основних етапи [8, с.220]. Підготовчий етап - етап прийняття рішення про інвестування, визначається такою сукупністю фаз, що змінюють один одного: - Формування мети інвестування; - Визначаються напрями інвестування; - Вибір конкретних об'єктів, підготовка та укладення інвестиційного договору, в якому визначаються права та обов'язки учасників стосовно величини вкладених коштів, строків та порядку інвестицій, а також взаємодію сторін при здійсненні інвестиційного процесу, порядок користування об'єктом інвестицій, відносини власності на створений об'єкт інвестицій, розподіл майбутніх доходів від експлуатації об'єкта. Другий етап інвестиційного процесу - здійснення інвестицій, практичні дії з їх реалізації, перетворюватись в правову форму шляхом укладення різних договорів. Ними можуть бути документи, пов'язані з передачею майна; договори, спрямовані на виконання робіт чи надання послуг; ліцензійні або інші цивільно-правові угоди. Цей етап завершується створенням об'єкта інвестиційної діяльності. Третій (експлуатаційний) етап пов'язаний з використанням створеного об'єкта інвестиційної діяльності. На цій стадії організується виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг, виникає система маркетингу і збуту нового товару. Крім того, відбувається компенсація інвестиційних витрат, генеруються доходи від реалізації інвестицій. Саме цей етап збігається з терміном окупності інвестицій. Таким чином, інвестиційна діяльність кредитних установ має двоїсту природу. Розглянута з точки зору економічного суб'єкта - банку, вона націлена на збільшення його доходів. Ефект інвестиційної діяльності в макроекономічному аспекті полягає в досягненні приросту суспільного капіталу. Основою фундаменталістікі інвестиційної діяльності комерційних банків є інтерпретація показників економічних індикаторів. Під індикатором розуміється доступна спостереженню і виміру характеристика досліджуваного об'єкта, що дозволяє судити про інших його характеристиках, недоступних безпосередньому дослідженню [7, с.188]. До індикаторів інвестиційної діяльності відносять: - Обсяг інвестиційних ресурсів комерційних банків; - Індекс реальної вартості інвестиційних ресурсів; - Обсяг банківських інвестицій; - Частка інвестиційних вкладень в сумарних активах банків; - Структурні показники банківських інвестицій по об'єктах їх застосування; - Показники ефективності інвестиційної діяльності банків, зокрема, приріст активів і приріст прибутку в розрахунку на обсяг інвестицій; - Показники альтернативної прибутковості інвестування у виробничий сектор в порівнянні з вкладенням капіталу в дохідні фінансові активи. Слід зазначити, що з позицій розвитку економіки інвестиційна діяльність банків включає в себе вкладення, що сприяють отриманню прибутку не тільки на рівні банку, але й суспільства в цілому (на відміну від тих форм інвестиційної діяльності, які, забезпечуючи збільшення доходу конкретного банку, пов'язані з перерозподілом суспільного доходу). Отже, з точки зору макроекономіки, критерієм віднесення до інвестиційної діяльності є продуктивна спрямованість вкладень банку. Необхідність активізації участі банків в інвестиційному процесі випливає з взаємозалежності успішного розвитку банківської системи та економіки в цілому. З одного боку, комерційні банки зацікавлені в стабільній економічній середовищі, яке є необхідною умовою їх діяльності, а з іншого - стійкість економічного розвитку багато в чому залежить від ступеня надійності банківської системи, її ефективного функціонування. Разом з тим, оскільки інтереси окремого банку як комерційної освіти орієнтовані на отримання максимального прибутку при допустимому рівні ризику, участь кредитних установ в інвестуванні економіки відбувається лише за наявності сприятливих умов. Основні напрями участі банків в інвестиційному процесі можна визначити як: - Мобілізація банками коштів на інвестиційні цілі; - Надання кредитів інвестиційного характеру; - Вкладення в цінні папери, паї, часткові участі (як за рахунок банку, так і за дорученням клієнта) [9, с.21-22]. Ці напрями тісно пов'язані один з одним. Мобілізуючи капітали, заощадження населення, інші вільні грошові кошти, банки формують свої ресурси з метою їх прибуткового використання. Обсяг і структура операцій щодо акумулювання коштів - основні фактори впливу на стан кредитних та інвестиційних портфелів банків, можливості їх інвестиційної діяльності. Класифікація форм інвестиційної діяльності комерційних банків в економічній літературі дещо відрізняється від загальноприйнятої, що визначається особливостями інвестиційної діяльності комерційних банків. Банківські вкладення можна розділити на наступні групи: - У відповідності з об'єктом вкладення коштів логічно виділити вкладення в реальні економічні активи (реальні інвестиції) і вкладення у фінансові активи (фінансові інвестиції). Банківські інвестиції можуть бути також диференційовані і за більш приватним об'єктах: вкладення в інвестиційні кредити, строкові депозити, паї і часткові участі, у цінні папери, нерухомість, дорогоцінні метали та камені, предмети колекціонування, майнові й інтелектуальні права та ін; - Залежно від мети вкладень банківські інвестиції можуть бути прямими, спрямованими на забезпечення безпосереднього управління об'єктом інвестування, і портфельні, не переслідують мети прямого управління інвестиційним об'єктом, а здійснюються в розрахунку на отримання доходу у вигляді потоку відсотків і дивідендів або внаслідок зростання ринкової вартості активів ; - За призначенням вкладень можна виділити інвестиції у створення і розвиток підприємств і організацій та інвестиції, не пов'язані з участю банків у господарській діяльності; - За джерелами коштів для інвестування розрізняють власні інвестиції банку, що здійснюються за його власний рахунок (дилерські операції), і клієнтські, здійснювані банком за рахунок та за дорученням своїх клієнтів (брокерські операції); - За строками вкладень інвестиції можуть бути короткостроковими (до одного року), середньостроковими (до трьох років) і довгостроковими (понад три роки) [7, с.189]. Інвестиції комерційних банків класифікують також за видами ризиків, регіонам, галузям та іншими ознаками. Найважливішою характеристикою форм та видів банківських інвестицій є їх оцінка з позицій об'єднаного критерію вкладень коштів, так званого трикутника "прибутковість-ризик-ліквідність", який відображає суперечливість цілей інвестування та вимог, що пред'являються до інвестиційних цінностей. Існує стійка залежність між прибутковістю, ліквідністю і ризиком як інвестиційними якостями об'єктів вкладень, що проявляються усереднено на значному масиві даних. Вони виражаються в тому, що, як правило, у міру збільшення прибутковості знижується ліквідність і зростає ризик вкладень. Це свідчить про те, що, в принципі, немає інвестиційних цінностей, що максимально відповідають одночасно всім критеріям. Разом з тим на практиці можуть виникати парадоксальні варіанти з'єднань в будь-якому об'єкті всіх інвестиційних якостей. Вибір оптимальних форм інвестування комерційними банками в цих умовах з урахуванням різних факторів, що впливають на їх діяльність, передбачає розробку та реалізацію інвестиційної політики. Щодо інвестиційної політики комерційних банків то варто зазначити, що економічні інтереси банків, які випливають із сутності цих інститутів як комерційних структур, полягають у забезпеченні прибутковості своїх операцій при дотриманні їх ліквідності і надійності. Банки працюють в основному не з власними, а з залученими і позиковими ресурсами, тому вони не можуть ризикувати коштами своїх клієнтів, вкладаючи їх у великі інвестиційні проекти, якщо це не забезпечено відповідними гарантіями. У зв'язку з цим при виробленні інвестиційної політики комерційні банки завжди повинні виходити з реальних оцінок ризику, економічної ефективності, фінансової привабливості інвестиційних проектів, оптимального співвідношення між коротко-, середньо-і довгострокових вкладень. Разом з тим існуюча система інвестування є не тільки внутрішньою справою самого банку. У відповідно до базисних принципами регулювання банківської діяльності невід'ємною частиною будь-якої системи нагляду є незалежна перевірка політики, оперативної діяльності банку і застосовуваних їм процедур, пов'язаних з видачею кредитів та інвестуванням капіталів, а також поточного управління кредитними та інвестиційними портфелями. У цілому, під інвестиційною політикою розуміється система заходів, спрямованих на встановлення структури і масштабів інвестицій, напрямків їх використання та джерел отримання в сферах і галузях економіки [10, с.331]. При формуванні інвестиційної політики банк повинен враховувати ряд об'єктивних і суб'єктивних факторів: - Макроекономічні: загальний стан економіки країни, грошово-кредитна політика НБУ, фінансова політика Уряду; - Галузеві та регіональні: стан економіки в регіонах та галузях, що обслуговуються банком; склад клієнтів, їх потреба у кредиті; наявність банків-конкурентів; - Внутрішньобанківські: величина власних коштів (капіталу) банку, структура пасивів, здібності і досвід персоналу. Для успішної розробки інвестиційної політики комерційним банком його співробітниками повинен постійно проводитися моніторинг макроекономічної ситуації в країні та прогнозування основних показників розвитку інвестиційного ринку. Це найбільш складний етап роботи, що вимагає залучення великої інформації. Оцінка показників інвестиційного ринку включає три стадії: - Формування переліку первинних спостережуваних показників, що відбивають інвестиційний клімат і стан поточної кон'юнктури інвестиційного ринку; - Аналіз поточної кон'юнктури інвестиційного ринку; - Дослідження майбутніх змін факторів та умов, що впливають на розвиток інвестиційного ринку, і розробка прогнозу цього розвитку. Розкриємо більш детально зміст кожної з цих стадій. Формування переліку первинних спостережуваних показників здійснюється в процесі створення системи моніторингу інвестиційного ринку. Вона може бути побудована за такими розділами: - Основні показники, що визначають макроекономічний розвиток інвестиційного ринку в цілому; - Основні показники розвитку ринку капітальних вкладень; - Основні показники розвитку ринку об'єктів приватизації; - Основні показники розвитку ринку нерухомості; - Основні показники розвитку фондового ринку; - Основні показники розвитку грошового ринку. Кожен з перерахованих розділів моніторингу включає ряд первинних інформативних показників, які дозволяють в залежності від цілей аналізу і планування інвестиційної діяльності розробляти будь-яку систему наступних аналітичних показників. Інформаційною базою для здійснення моніторингу сформованих первинних показників вивчення інвестиційного ринку є опубліковані статистичні дані та матеріали поточного спостереження окремих його сегментів. За повною системі спостережуваних показників моніторинг інвестиційного ринку передбачає фіксування окремих показників один раз на квартал (у зв'язку з квартальними термінами подання та публікації статистичної звітності). За найважливішими показниками моніторинг здійснюється щомісяця (за результатами поточного спостереження та узагальнює місячної статистичної звітності). Аналіз поточної кон'юнктури інвестиційного ринку базується на системі аналітичних показників, що характеризують цей ринок в цілому і окремі сегменти, що входять до його складу. Перелік таких аналітичних показників банк визначає з урахуванням цілей і напрямів своєї інвестиційної діяльності. На основі первинних показників, включених до моніторингу інвестиційного ринку, будуються показники динаміки, індекси, коефіцієнти співвідношення та еластичності (можливу кількість аналітичних показників вивчення ринку на порядок вище, ніж інформативних). При аналізі кон'юнктури інвестиційного ринку та окремих його сегментів важливо виявити загальну її динаміку, а також зв'язок з фазами економічного розвитку країни в цілому, оскільки найбільш істотні зміни кон'юнктури відбуваються при зміні окремих фаз циклічного розвитку економіки. Економіка з тією чи іншою періодичністю проходить чотири фази, разом складові один економічний цикл: криза, депресія, пожвавлення і підйом. Дослідження майбутніх змін факторів та умов, що впливають на розвиток інвестиційного ринку, і розробка прогнозу цього розвитку завершують процес макроекономічного вивчення ринку. Інформаційною базою для такого вивчення є різні державні програми розвитку окремих сфер економіки. Особливу роль у прогнозних дослідженнях, пов'язаних з розвитком інвестиційного ринку України, грає розгляд наступних умов та факторів у майбутньому періоді: - Запланована динаміка валового внутрішнього продукту, національного доходу та обсягу виробництва промислової продукції; - Зміна частки національного доходу, що витрачається на накопичення; - Розвиток приватизаційних процесів; - Зміна податкового регулювання інвестиційної та інших видів підприємницької діяльності; - Зміна дисконтної ставки НБУ та умов отримання короткострокових і довгострокових кредитів; - Розвиток фондового ринку. Макроекономічне дослідження розвитку інвестиційного ринку є основою для подальшої оцінки та прогнозування інвестиційної привабливості галузей економіки та окремих регіонів, що є необхідним чинником для визначення інвестиційної політики банку. 
Документ
Категория
Рефераты
Просмотров
150
Размер файла
58 Кб
Теги
банк, комерц, виступають
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа