close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Каширіна Г. М. Суд іде...

код для вставки
Каширіна Г. М. Суд іде... : [про суд. процес над нім.-фашист. загарбниками в Харкові та публікації про нього] / Г. М. Каширіна // Вечір. Харків. – 1979. – 21 серп.
Каширіна Г. Суд іде... / Г. Каширіна // Вечір. Харків. - 1979. - 21 серп.
15 грудня 1943 року Військовий трибунал 4-го Українського Фронту під головуванням генерал-майора юстиції А.М. М'ясникова почав слухати справу про звірства німецько-фашистських загарбників на території м. Харкова і Харківської області під час їх тимчасової окупації. Це був перший на Україні судовий процес над гітлерівськими злочинцями, що проведено згідно з Декларацією глав урядів СРСР, США та Великобританії "Про відповідальність гітлерівців за вчинені звірства" від 2 листопада 1943 р.
Чотири дні (з 15 по 18 грудня) у приміщенні Харківського театру опери та балету ім. М.В.Лисенка йшов суд. Сотні трудящих Харківщини - робітники, селяни, інтелігенція, що були присутні в залі, напружено стежили за ходом процесу.
Нескінченний список злочинів, вчинених фашистами на нашій землі. У Харкові й області за період тимчасової окупації гітлерівці знищили 280 тисяч жителів і майже 22 700 полонених червоноармійців і командирів, погнали на каторжну працю у фашистську Німеччину понад 160 тисяч чоловік. Визначенням цих даних довгий час займалась Харківська обласна комісія по встановленню і розслідуванню злочинів німецько-фашистських загарбників та їх посібників. Тоді, 1943 року, через чотири місяці після визволення міста від кривавого терору, на судовому процесі наводилися неповні дані, але й вони приголомшували. Спалення 800 поранених у госпіталі на вулиці Трінклера, знищення 435 хворих обласної лікарні і 20 тисяч мирного радянського населення в бараках смерті ХТЗ, щоденне знищення людей в "душогубках"...
На лаві підсудних троє у воєнних мундирах і один у піджаку - цивільний, зрадник Батьківщини. Рецлав Рейнгард - чиновник німецької таємної поліції. Особисто піддавав нелюдським катуванням і тортурам, заганяв в "душогубки", фабрикував свідчення, спалював трупи, знищував сліди. Ріц Ганс - заступник командира роти СС при харківській "зондеркоманді СД". Син професора, музикант, юрист, особисто знищив 120 жінок і дітей, бив шомполами, любив виявляти ініціативу у звірствах. Лангхельд Вильгельм - офіцер військової контррозвідки, брав безпосередню участь у катуванні військовополонених. Фальсифікував "справи про втечі", за якими розстріляли 100 безвинних жертв. Буланов Михайло - зрадник. Добровільно найнявся шофером у гестапо. Брав участь у розстрілі 60 дітей. Одержував від фашистів по 90 марок і речі для себе й дружини, зняті з вбитих харків'ян.
Із залу суду на всю країну, на весь світ пролунали гнівні голоси письменників-гуманістів. У фондах Харківської державної наукової бібліотеки ім. В.Г. Короленка зберігаються газети 1943 року. Під рубрикою "Із залу суду" друкували свої статті Костянтин Симонов - "Страшні факти", "Скажені вовки"; Олексій Толстой - "Варвари", "Фашистські злочини"; Ілля Еренбург - "День суду", "Справедливість", "Стандартні вбивці", "Суд іде"; Леонід Леонов - "Так це було", Максим Рильський - "Суд над душогубами" й ін.
На лаві підсудних були не головні винуватці, головних - Гітлера, фашизм, його злодіїв, саму систему ще чекав суд народів, але й про цих Костянтин Симонов писав: "Хай не шукають собі виправдання в тому, що вони - рядові вбивці, в тому, що вони виконували наказ начальства. Ніхто не дозволить виправдатися людині, якій наказували спалювати поранених, розстрілювати дітей і душити жінок".
Зараз, напередодні святкування річниці визволення нашого міста від фашистської погані, читачі, відповідаючи на запитання про судовий процес у Харкові, пишуть до редакції хвилюючи листи. В них - біль пам'яті тих, хто був очевидцем подій, розповіді юних, які не знали війни. Інвалід Великої Вітчизняної Н.А.Ліберман був присутній на процесі, 20-річна кранівниця заводу ім. Малишева Людмила Рєзник написала про відгуки зарубіжної преси на вирок військового трибуналу. Досить повно відповіли на запитання також інженер учасник Великої Вітчизняної війни Є.Н.Ніколаєв, вчителька Е.М.Саксон, економіст І.Ф.Штанько. Кращими відповідями визнано відповіді читачів Н.А.Лібермана і Людмили Рєзник.
19 грудня 1943 року об 11-й годині на площі Благовіщенського ринку було здійснено вирок військового трибуналу. Понад 40 тисяч харків'ян були свідками цього.
Про ці події розповів письменник О.Рекемчук у романі "Нежный возраст" ("Новый мир" №№4, 5, зокрема, в п'ятому номері, стор. 90-92).
У Лісопарку, де, за словами свідків, стріляли автомати вбивць і лунав дитячий крик: "Дядю, не вбивайте!", сьогодні стукає серце, серце Меморіалу вічної слави. 1978 року харківське видавництво "Прапор" випустило фотонарис "Меморіал вічної слави у Харкові". Є в ньому і такі рядки: "Із земних материнських грудей, крізь граніт пам'яті, над вічним вогнем Меморіалу лунає пульс життя". Це так.
Сьогодні ми йдемо до Меморіалу. Схиляємо голови перед загиблими, приносимо квіти. Хай ніколи більше не повториться війна!
Г. Каширіна, зав. відділом наукової бібліотеки ім. В.Г. Короленка
Автор
468   документов Отправить письмо
Документ
Категория
История
Просмотров
22
Размер файла
18 Кб
Теги
Великая Отечественная война, Харьков, Каширина Г. Н.
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа