close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Дієслово як самостійна частина мови

код для вставкиСкачать
Дієслово
самостійна частина мови, що називає дію або стан предмета і відповідає на питання : тощо.
Означає дію або стан, які збігаються з моментом мовлення про них.
Наприклад
:
можемо, хочеш, працюють
Означає дію або стан, які відбувались до моменту розмови.
Наприклад
:
сказав, пояснила, ходили
Означає дію або стан, які відбуваються вже після моменту мовлення про них.
Наприклад
:
скажу, розповідатиму, буду говорити
Проста форма:
що зроблю, прочитаю
Складна форма:
що робитиму, казатиму
Складена форма:
що буду робити, буду казати
Доконаний
–
означає дію, уже завершену і відповідає на питання: що робити? що зробив? що зроблю?
Не доконаний
–
означає дію, не завершену не обмежену в часі та відповідає на питання: що робити? що робив? що роблю? що робитиму? що буду робити?
Дійсний
–
виражає реальну дію або стан, які відбуваються, відбувалися, чи відбуватимуться, і відповідає на питання: що роблю? що робив? що робитимемо?
Наприклад
:
Зорі світять серед неба горить білолиций, верба слуха соловейка, дивиться в криницю.
Умовний
–
виражає дію чи стан, бажані або можливі за певних умов, і відповідає на питання: що зробив би? що робила б? що зробили б?
Наприклад:
Пішов би я в Україну, пішов би додому…
Наказовий
–
виражає наказ прохання, пораду, заклик до виконання дії, і відповідає на питання: що роби? що зроби? що робімо? що робіть? що зробіть?
Наприклад:
Правди в брехні не розмішуй. Вогонь і жар душі у слово перелий. Ходімо в ліс. Посадімо сад. Мерщій біжіть сюди. Вчителька голосно сказала: “Замовкніть!!!”
У реченнях дієслова найчастіше виконують роль присудків.
Наприклад:
Чужих країв ніколи я не бачив.
Неозначена форма дієслова(інфінітив).
Це така незмінювана форма дієслова, яка називаючи дію або стан, не вказує на час, особу, рід, число, відповідає на питання що
робити? що зробити?
, має інфінітивний суфікс –
ти (
-
ть). Інфінітиву властиві такі граматичні ознаки, як перехідність (будувати) і неперехідність (іти), вид (доконаний або недоконаний -
писати, написати). У реченні інфінітив може виступати у функції будь
-
якого члена речення; Жити
-
Вітчизні служити. Бажання вчитись все зростало.
Особові форми
.
Їх краще назвати способовими, бо тут ідеться про способи (дійсний, умовний, наказовий) про теперішній, майбутній і минулий часи дійсного способу, про особові форми у теперішньому і майбутньому часі дійсного способу та у наказовому способі і про родові форми у минулому часі й умовному способі.
Основною і спільною їх ознакою є змінюваність за числом і особою або за числом і родом.
Безособові дієслова
.
Безособові форми на -
но, -
то. Такі дієслова називають дію або стан, що проходить незалежно від особи (без особи). Тому вони не поєднуються з підметом, мають тільки одну форму; не змінюються. Безособові дієслова можуть означати
:
1)
явища природи
(світає, роздивляється, смеркає, підмерзає)
2)
фізичний або психічний стан людини
(нудить, морозилось, гнітить, бачиться)
3)
випадковість
(щастить, повезло, таланить)
4)
буттєвість (минулося, немає, було)
Безособові дієслова виступають головним членом у односкладних реченнях, і такі речення називаються безособовими:
Наприклад:
Добре там живеться, де гуртом сіється й ореться
.
Безособові форми на -
но, -
то вказують на уже виконану невідомою чи неназваною особою дію, тому утворюються від пасивних дієприкметників минулого часу і, як і безособових реченнях.
Дієприкметник
-
це змінна дієслівна форма, яка називає ознаку предмета за дією: вишитий рушник, намальована картина
.
Дієприкметники поєднують у собі ознаки дієслів і прикметників.
До прикметникових ознак дієприкметників належать: питання який? яка? яке? які?
, відмінювання за родами, числами, відмінками; закінчення такі, як у прикметників; відмінювання дієприкметників як прикметників твердої групи; синтаксичні функції такі, як у прикметників -
роль узгодженого означення, іменної частини присудка. Дієприкметники разом із залежними від нього словами називається дієприкметниковим зворотом: Оповитий рожевим туманом, далекий острів немов зрушив з місця й полив у морі мінливого сяйва
.
До дієслівних ознак дієприкметника належать: 1)
Названа дія: вишитий –
вишити
;
2)
Дієслівний вид (доконаний або недоконаний): загублена доля
(від загубити -
доконаний вид)
3)
Активні(від неперехідних дієслів) і пасивні (від перехідних дієслів) дієприкметники: Лежачий камінь
(лежати -
неперехідне дієслово), спиляне
дерево
(спиляти -
перехідне дієслово)
Активні дієприкметники
називають ознаку особи чи предмета, зумовлену його ж дією: В зів’ялих листочках хто може вгадати красу всю зеленого гаю
.
Активні дієприкметники бувають доконаного і недоконаного виду. Активні дієприкметники недоконаного виду творяться від основи теперішнього часу (3
-
ї особи множини) за допомогою суфіксів –
уч
, (
-
юч
) для першої дієвідміни, -
ач
, (
-
яч
) для другої дієвідміни: ідуть –
ідучий, лежать -
лежачий
.
Активні дієприкметники доконаного виду творяться від основи інфінітива додаванням суфікса –
л: замерзнути -
замерзлий
.
Пасивні дієприкметники
називають ознаку особи чи предмета: Не цвіти ж, мій цвіте новий, нерозвитий цвіте, зов’янь тихо, поки твоє серце не розбите
.
Пасивні дієприкметники минулого часу утворюються від основи інфінітива перехідних дієслів за допомогою суфікса -
н
(якщо основа закінчується на -
а
-
): надумати -
надуманий
. В інших випадках (основа на приголосний та –
и
, -
і
-
, (
-
ї
-
)) утворюються пасивні дієприкметники за допомогою суфіксів -
ен
-
(
-
єн
-
): привезти -
привезений
.
Дієприслівник
-
це незмінювана дієслівна форма, яка, пояснюючи головне дієслово, називає додаткову дію і відповідає на питання що роблячи? що зробивши?
: Над сріблом води лісової, знімаючись, щиглик дзвенів.
Дієприслівник поєднує ознаки дієслова і прислівника. До дієслівних ознак дієприслівника належать вид (доконаний: вмившись; недоконаний: вмиваючись) і перехідність; отже, здатність керувати залежними словами (вітаючи товаришів); дієприслівник може, як і дієслово, пояснюватися прислівником (добре відпочити -
добре відпочиваючи)
Дієприслівник із залежними від нього словами формує дієприслівниковий зворот. Весь зворот є одним членом речення -
обставиною: На яблуні переливчасто заспівала іволга, війнувши яскравим пір’ям, перелітала на друге дерево.
До прислівникових ознак дієприслівника
належить його незмінність. Синтаксична роль обставини і те, що вони пов’язуються з основним дієсловом синтаксичним зв’язком прилягання.
Дієприслівники недоконаного виду творяться від форми теперішнього часу за допомогою суфіксів –
учи ( -
ючи ) для першої дієвідміни і –
ачи (
-
ячи) для другої дієвідміни: беруть -
беручи, лежать -
лежачи.
Дієслова мають специфічні, тільки їм властиві граматичні ознаки перехідності (неперехідності), виду, способу, часу, стану.
Перехідні дієслова називають дію, яка переходить або спрямована на предмет. При перехідних дієсловах стоїть прямий додаток, виражений іменником.
має закінчення -
уть
, або -
ють
: можуть, знають
. В усіх особових закінченнях дієслова мають літеру Е
або Є
: їдеш
, малюєш
.
має закінчення –
ать
, або –
ять
: летать, стоять
. В особових закінченнях дієслова мають літеру И
або Ї
: лежиш, стоїш
.
Дієслова з часткою
не
пишуться окремо, крім тих, що без не
не вживаються: не думав, не хочу, не прийшли б.
Дієслова що вказують на неповну дію, вживаються з префіксом недо
-
: недобачати, недочувати
, недооцінювати
.
Їх слід відрізняти від тих, що мають префікс до
-
і перед ним заперечну частку не
: не дослухатись до людей, не дочути до кінця
.
Дієприкметники з часткою не
пишуться і разом, і окремо, як і прикметники. Але якщо при дієприкметнику є пояснююче слово, то з часткою не
він пишеться тільки окремо: ніким не співані пісні, нічим не стривожена душа
.
1.
Початкова форма, на яке питання відповідає.
2.
Дієслівна форма: інфінітив, особова форма, родова, безособові дієслова, дієслова на -
но
-
, -
то
-
, дієприкметник, дієприслівник.
3.
Перехідне чи неперехідне.
4.
Вид доконаний, недоконаний.
5.
Спосіб: дійсний, умовний, наказовий.
6.
Час: теперішній, минулий, майбутній (проста, складна чи складена форма)
7.
Якщо теперішній чи майбутній час, то треба визначити особу і число: 1
-
ша, 2
-
га, 3
-
тя особа однини чи множини.
8.
Якщо минулий час, умовний спосіб, то треба визначити рід в однині.
9.
Дієвідміна: перша, друга.
10.
Якщо дієприкметник, то назвати такі граматичні ознаки: активний чи пасивний, час, вид, рід, число, відмінок.
11.
Якщо дієприслівник, то назвати такі граматичні ознаки: час, вид.
12.
Особливості творення.
13.
Правопис.
14.
Синтаксична роль у реченні.
Автор
annaanat
Документ
Категория
Образовательные
Просмотров
5 197
Размер файла
401 Кб
Теги
Дієслово як самостійна частина мови
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа