close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Російська визвольна армія РОА

код для вставкиСкачать
Книга «Російська Визвольна Армія (РОА)» з серії «Москалі на службі в Гітлера»
1
Благодійний фонд “Україна-Русь”
Львів - 2011
Російська Російська визвольна визвольна армія
армія
Серія: Москалі на службі в Гітлера
Сергій Дроб’язко
Андрій Каращук
РОА
2
Книга в науково-популярній формі розповідає про виникнення та діяльність Російської визвольної армії (РВА), що входила до складу збройних сил нацистської Німеччини. Головне місце у книзі відводиться історії і причинам створення цієї армії, її організації, уніформі, спорядженню та озброєнню, знакам відмінності окремих видів військ і формувань. Серед нечисельних видань на цю тему книга вирізняється історичною достовірністю, об`єктивністю підходу до описуваних подій, новизною і повнотою залучених архівних документів і рідкісних друкованих матеріалів, містить чимало унікальних фо-
тознімків та кольорових ілюстрацій.
(Переклад з російської здійснено за виданням “Вторая мировая война 1939-1945. РУССКАЯ ОСВОБОДИТЕЛЬНАЯ АРМИЯ”, С.Дробязко, А.Каращук - Москва, АСТ 1999)
Видано за сприяння Благодійного фонду “Україна-
Русь”. (Президент Ростислав Новоженець)
Упорядник та перекладач: Микола Грибок
3
Передмова
Двадцяте століття в європейській історії стало одним з найбільш кровопролитних. Перша світова війна породила націонал-соціалістичну диктатуру в Німеччині і комуніс-
тичну диктатуру в Радянському союзі. В 30-х роках Гітлер і Сталін налагодили тісну співпрацю в геополітичній, еко-
номічній і військових областях, що привело до виникнення другої світової війни в 1939 році після укладення пакту Мо-
лотова-Рібентропа.
В той же час система державного терору, що створена Сталіним в 20-30-хх роках, розстрілами, голодомором, ви-
селенням в концентраційні табори Сибіру методично зни-
щувала десятки мільйонів громадян Радянського Союзу, а тотально нав’язаною політичною пропагандою спустошила душі. Сталінізм по виробництву трупів зайняв безперечно перше місце в Європі.
Тому початок війни між Німеччиною і Радянським Со-
юзом для багатьох громадян став шансом до участі в анти-
більшовицькій боротьбі. Майже півтори мільйони із зброєю в руках воювали на боці Німеччини проти колишніх своїх співвітчизників. Такі військові формування були створені за національною ознакою, а саме: латвійські, литовські, ес-
тонські, білоруські, українські, кримсько-татарські, тюрксь-
кі, грузинські, вірменські, азербайджанські, козацькі і особ-
ливо великі в чисельному обсязі російські.
Після початку війни між Німеччиною і Радянським Со-
юзом пройшло 70 років. Однак проблема участі громадян Радянського Союзу в бойових діях на боці гітлерівської Ні-
меччини в період Другої світової війни залишається мало вивченою і недостатньо висвітленою в інформаційному про-
сторі. В першу чергу це зумовлено політичними мотивами. Перемога у війні з Німеччиною слугувала покривалом для Сталіна з виправдання його дій у 20-30-хх роках, промахів 4
під час війни і стала підставою зображення лише росіян, як народу переможця. Такій концепції не вигідне висвітлення участі росіян у військах гітлерівської Німеччини. В той же час при розділі України на Схід і Захід не чистими на руку політиками основні акценти робляться на нібито співпра-
ці ОУН і УПА з гітлерівською Німеччиною і особливо на участі галичан в дивізії СС «Галичина».
З метою більшої інформованості громадян України про події Другої світової війни на розгляд читачів представляєть-
ся книга молодих російських істориків Сергія Дроб’язка, Андрія Каращука «Російська визвольна армія», в якій роз-
глянуто не лише армію Власова, але й російські есесівські дивізії, військові формування вермахту, підрозділи 15-го ко-
зацького корпусу СС. Книга адресована як історикам-про-
фесіоналам, так і широкому колу читачів, які цікавляться історією Другої світової війни.
К.т.н., доцент М.Грибок, м. Львів
5
ВСТУП Радянські публікації з історії Другої світової війни про-
тягом піввіку замовчували, що понад мільйон наших спів-
вітчизників у 1941-1945рр. брали участь у війні на боці гіт-
лерівської Німеччини. І сьогодні історики та публіцисти ведуть палку суперечку про те, кими у дійсності були ці люди – зрадниками, які продалися німцям за солдатський пайок, чи патріотами, які зробили відчайдушну спробу вря-
тувати батьківщину від внутрішнього ворога, страшнішого, ніж ворог зовнішній. Мова перш за все йде про Російську визвольну армію (РВА) (ред. – рос. РОА), яку очолював ко-
лишній радянський генерал А.А.Власов. Дана праця стоїть осторонь цієї полеміки і являє собою короткий нарис історії російських формувань вермахту, які формально чи фактич-
но складали РВА.
Участь у війні на боці Німеччини сотень тисяч іноземців, причому підданих держави, що веде з нею боротьбу не на життя, а на смерть, вже само собою було явищем парадок-
сальним. Більше цього, воно здавалося зовсім неможливим після оголошення вождями Третього рейху цілей цієї війни, які передбачали знищення Росії як держави і включення широких просторів на сході Європи до складу німецької ко-
лоніальної імперії. Однак, вже з перших днів війни, поза усілякою залежністю від політичних настанов гітлерівського керівництва, німецькі збройні сили зіштовхнулися з про-
блемою використання у своїх рядах радянських громадян та емігрантів. Через нестачу особового складу у бойових підрозділах командири німецьких частин стали вивільняти солдат для фронту шляхом залучення радянських військо-
вополонених і осіб з числа цивільного населення в якості допоміжного персоналу в тилові частини. Одночасно ство-
рювались підрозділи для охоронної служби на окупованій території і боротьби з партизанами.
Залучення радянських громадян у створювані німцями 6
формування мало як добровільний, так і примусовий харак-
тер. Першочергова увага приділялась все ж залученню доб-
ровольців, перш за все тих, хто так чи інакше постраждав від дій радянської влади у період колективізації та сталінсь-
ких чисток, хто був озлоблений репресіями по відношенню до себе і своїх близьких та шукав випадку, щоби відімстити. Однак, говорячи про «добровільність» полонених черво-
ноармійців, слід мати на увазі, що у переважній більшості випадків мова йшла про вибір між життям і смертю в та-
борі від непосильної праці, голоду та хвороб. Враховуючи жахливі умови, в яких знаходились військовополонені, без-
програшним аргументом вербувальників було нагадування про відношення до них радянської влади як до зрадників і дезертирів, що повинно було остаточно переконати дове-
дених до відчаю людей, що зворотнього шляху для них не-
має. До кінця літа 1942 року німецьке командування поряд з набором добровольців фактично приступило до мобілізації придатних до військової служби чоловіків під гаслом «доб-
ровільності», а пізньої осені на зміну прикритої мобілізації прийшов відкритий примус.
Використання в рядах німецької армії сотень тисяч ра-
дянських громадян, на думку частини офіцерів вермахту, чиновників МЗС, Східного міністерства та інших відомств, не повинно було вичерпуватись одним лише задоволенням потреб, пов`язаних із нестачею особового складу і парти-
занською небезпекою. Розглядаючи військові частини з громадян СРСР, а також населення окупованих областей, в якості основи антирадянської опозиції, вони намагались ідейно та організаційно об`єднати ці різнорідні елементи, створити масовий рух, скерований на знищення сталінсь-
кого режиму, і підготувати грунт для внутрішнього вибуху у Радянському Союзі. Для цього необхідно було створити організаційний центр, що являв би собою майбутнє керів-
ництво Росії, а також знайти вождя, який би зміг очолити рух, який став би в такому випадку об`єднуючою силою для 7
мільйона російських людей на окупованій території, і перш за все для тих, хто служив у вермахті (у складі німецьких частин чи в особливих східних формуваннях).
Генерали Ф.І.Трухін, Г.Н.Жилєнков, А.А.Власов, В.Ф. Малишкін і Д.Є. Закутний під час церемонії підписання маніфес-
ту КВНР. Прага, 14 листопада 1944р.
Людиною, якій судилося зіграти цю роль, став генерал-
лейтенант А.А. Власов, який потрапив у полон 12 липня 1942 року після розгрому під Любанню 2-ї ударної армії. Погодившись на пропозицію німців створити з російських військовополонених армію для боротьби проти сталінської диктатури, Власов підписав звернення Російського комітету «До бійців і командирів Червоної армії, до всього російсь-
кого народу та інших народів радянського Союзу», що стало початком могутньої пропагандистської кампанії під гаслами Російського визвольного руху, цілями якого проголошува-
лись: повалення Сталіна і його кліки, знищення більшовиз-
му, укладення почесного миру з Німеччиною і створення у співдружності з Німеччиною та іншими народами Європи «нової Росії без більшовиків і капіталістів». Червоноармійці і всі російські люди закликались до переходу на сторону «діючої у спілці з Німеччиною Російської визвольної ар-
мії».
Для німецького керівництва це була перш за все пропа-
гандистська акція, розрахована на збільшення числа пере-
біжчиків із рядів суперника. РВА стала всього лише збірним найменуванням російських частин, що діяли у складі вер-
махту. Діяльність Власова і офіцерів, що приєдналися до нього, зіштовхувалась з багаточисельними перепонами, які 8
їм влаштовували різні відомства третього рейху, що не бажа-
ли мати проблем з російським національним рухом при по-
дальшому вирішенні долі завойованих на Сході територій.
Лише восени 1944 року, усвідомивши неминучість ка-
тастрофи, яка насувалась, нацистське керівництво накінець наважилось створити російський політичний центр і потуж-
не сполучення під російським командуванням. 14 листопа-
да 1944 року у Празі пройшов установчий з`їзд Комітету визволення народів Росії (КВНР) [ред. - рос. КОНР], де було проголошено об`єднання всіх антирадянських сил, які знаходились на території Німеччини, включаючи емігрант-
ські організації, національні комітети і східні формування, для боротьби «за нову вільну Росію проти більшовиків та експлуататорів». На з`їзді також оголосили про створення Збройних сил КВНР на чолі з генералом Власовим. Два з половиною місяці опісля РВА отримала статус армії союзної держави, яка підпорядковувалась німецькому командуван-
ню лише в оперативному відношенні.
9
ДОБРОВОЛЬЦІ ДОПОМІЖНОЇ СЛУЖБИ
(«ХІВІ»)
Перші добровольці з числа військовополонених та цивільного населення з`явились у німецьких частинах вже у перші місяці Східної кампанії. Вони використовувались у тилових службах в якості водіїв, конюхів, робочих на кух-
ні, різноробочих, а в бойових підрозділах – в якості під-
носчиків патронів, зв`язкових і саперів. Відомі у німецьких частинах спочатку як «наші росіяни» чи «наші Івани», в подальшому вони отримали загальну назву «хіві» (скор. від нім. Hilfswillige - добровільні помічники, дослівно – « готові допомогти»), що закріпилась за ними до самого закінчення війни.
До кінця 1942 року «хіві» складали значну частину дію-
чих на Східному фронті німецьких дивізій. Лише у службі постачання піхотної дивізії штатами було передбачено 700 «добровільних помічників». Так, у відповідності з наказом командира 79-Ї піхотної дивізії, визволені військовополо-
нені повинні були замінити половину наявного складу їздо-
вих і водіїв вантажних машин, всі посади шевців, кравців, римарів та других кухарів, половину посад ковалів. Окрім цього, кожен піхотний полк формував з військовополоне-
них-добровольців одну саперну роту чисельністю 100 осіб, включаючи 10 осіб німецького кадрового складу. Зачислені до складу частин військовополонені заносились у списки, які містили наступні дані: ім`я та прізвище, дату народжен-
ня, останнє місце проживання і особисті прикмети. Кожен з них отримував повний пайок німецького солдата, а піс-
ля двомісячного випробування і офіційного зачислення в якості «добровольця допоміжної служби» - грошове утри-
мання і додаткове забезпечення.
10
З часом деякі «хіві», які спочатку були зачислені на до-
поміжні посади, переводились до складу охоронних команд і анти партизанських загонів, а ті, які входили до складу німецьких бойових частин, отримували зброю і брали участь в бойових діях нарівні з німецькими солдатами. Так, з 510 військовополонених в липні 1943 року до складу 305-го пол-
ку 198-ї піхотної дивізії, частина знаходилась на стройових посадах в німецьких батальйонах та ротах. Що стосується штатної чисельності «хіві», то вона збільшувалась при фак-
тичному зменшенні штатів німецьких дивізій. Штати пі-
хотної дивізії, які були встановлені з 2 жовтня 1943 року, передбачали наявність 2005 добровольців на 10708 чоловік німецького особового складу, що становило близько 15% від загальної чисельності.
Нарукавна пов`язка для доброволь-
ців допоміжної служби («хіві»), що була запроваджена у якості єди-
ного взірця наказом від 1 жовтня 1941р. ( Із зібрання М.Ю.Блінова)
Напис: «Im Dienst der Deutschen Wehrmacht» ( «На службі Німецьких Збройних Сил») – чорними буква-
ми по трафарету на білому фоні
Нарукавна пов`язка для жіночого допоміжного персоналу вермахту.( Із зібрання М.Ю.Блінова)
ЇЇ носили також жінки-
добровольці з числа представників східних народів»
Напис: «Deutsche Werhmacht»
(« Німецькі Збройні Сили») – чорними вишитими буквами на жовтому фоні. У лівому верхньому куті – печатка військової частини; тут – корпусного управління
11
Окрім сухопутних військ вермахту, російські добровольці поповнювали і інші види збройних сил – люфтваффе (війсь-
ково-повітряні сили), де поряд з технічним та допоміжним персоналом існували російські екіпажі у складі німецьких ескадр, і кригсмаріне (військово-морський флот), у даному випадку – частини берегового обслуговування, зенітна та берегова артилерія. У ході війни одягнуті у форму вермахту радянські громадяни опинялися практично на всіх театрах воєнних дій, де воювала німецька армія – від Норвегії до Північної Африки. Станом на лютий 1945 року чисельність «хіві» складала 600 тис. осіб у сухопутних військах, від 50 до 60 тис. у люфтваффе і 15 тис. - у кригсмаріні.
12
ДОПОМІЖНА ПОЛІЦІЯ В ЗОНІ ВІЙСЬКОВОГО УПРАВЛІННЯ Намагаючись вирішити проблему нестачі охоронних частин у тилових районах діючої армії, Головне команду-
вання сухопутних військ вермахту (ОКХ) наказом першого квартирмейстера Генерального штабу генерал-лейтенанта Ф.Паулюса від 9 січня 1942 року уповноважило командуван-
ня груп армій формувати у необхідній кількості допоміж-
ні охоронні частини («сотні») з числа військовополонених і жителів окупованих областей, які ворожо відносились до радянської влади. Пізніше проблема забезпечення безпеки тилових районів заставила вермахт розширити круг завдань, що покладались на допоміжні частини, сформовані з ко-
лишніх радянських громадян.
Багаточисельні охоронні та антипартизанські форму-
вання створювались зусиллями місцевих командних інстан-
цій вермахту – від командуючих тиловими районами груп армій до польових командирів та начальників гарнізонів. Таким чином, весною 1942 року в тилових районах німець-
ких армій і груп армій з`явилась велика кількість допоміж-
них частин, які не мали, як правило, ні чіткої організаційної структури, ні штатів, ні суворої системи підпорядкування і контролю зі сторони німецької адміністрації. Їх функції полягали в охороні залізничних станцій, мостів, автомагіс-
тралей, таборів військовополонених та інших об`єктів, де вони повинні були замінити німецькі війська, необхідні на фронті.
У групі армій «Північ» такі загони були відомі як «Міс-
цеві бойові об`єднання» (Einwohnerkampfverbande), в групі армій «Центр» - як «служба порядку» (Ordnungsdienst), а у групі армій «Південь» - як “ допоміжні охоронні частини» (Hilfswachmannschaften). Станом на лютий 1943 року чи-
сельність цих формувань складала 60-70 тис. чоловік.
13
СХІДНІ БАТАЛЬЙОНИ І РОТИ
По мірі того як боротьба радянських партизан у тилу ворога набувала все більшого розмаху, німцями вживались кроки щодо збільшення числа охоронних частин з числа місцевого населення і військовополонених та підвищення їх боєздатності. Так, у червні 1942 року при штабах дивізій з`явились антипартизанські роти з числа російських добро-
вольців («хіві»). Дрібні команди допоміжної поліції зводи-
лись в роти і батальйони, отримували німецький кадровий склад з охоронних і поліцейських частин, стандартне об-
мундирування і озброєння із трофейних складів, проходили військову підготовку під керівництвом німецьких офіцерів і перетворювались, таким чином, у повноцінні бойові части-
ни, які були у змозі виконувати найрізноманітніші завдання – від охорони об`єктів до проведення каральних експедицій у партизанських районах. За такими з`єднаннями закріпи-
лась назва східних батальйонів і рот.
При штабах німецьких частин і з`єднань створювались також ягдкоманди (винищувальні чи мисливські команди) – невеликі, добре оснащені автоматичною зброєю групи, які використовувались для пошуку та знищення партизанських загонів. У ці загони відбирались найбільш надійні і добре підготовлені бійці.
До кінця 1942 року майже кожна з діючих на Східно-
му фронті німецьких дивізій мала одну, а подекуди і дві східні роти, а корпус – роту чи батальйон. Окрім цього, у розпорядженні командування армійських тилових районів було по декілька східних батальйонів і ягдкоманд, а у складі охоронних дивізій – східні кавалерійські дивізіони та ескад-
рони.
Більша частина східних батальйонів мала стандартні но-
мери: 601-621, 626 -630, 632-650, 653, 654, 656, 661-669, 674, 675 та 681. Інші батальйони мали номери армійських ( 510, 516, 517, 561, 581, 582), корпусних ( 308, 406, 412, 427, 432, 14
439,441, 446-448, 456) та дивізійних ( 207, 229, 263, 268, 281, 285) частин, в залежності від того, де вони формувались. У червні 1943 року за даними німецького командування, було у наявності 78 східних батальйонів, 1 полк та 122 окремі роти (охоронні, винищувальні, господарські і т.д.) загаль-
ною чисельністю 80 тис. осіб.
Генерал-лейтенант А.А.Власов і представники німецького коман-
дування інспектують один з росій-
ських батальйонів у складі групи армій «Північ». Травень 1943р.
На передньому плані російський унтер-офіцер (заступник команди-
ра взводу) з погонами і петлицями східних військ, запровадженими у серпні 1942р.
У складі кожного батальйону зазвичай було 3-4 стріл-
кові роти по 100-200 осіб у кожній, взводи: управління, мі-
нометний, протитанковий, артилерійський, - об`єднані у складі штабної роти. На озброєнні було 2-4 гармати калібру 76.2 мм, 2-4 протитанкові гармати калібру 45 мм, 2-4 ба-
тальйонних та 4-12 ротних мінометів, станкові і ручні гар-
мати, гвинтівки і автомати. Командування батальйонами і ротами знаходилось у руках німецьких офіцерів, які мали заступників з числа колишніх командирів Червоної Армії та офіцерів-емігрантів. Зрідка практикувалось призначення «туземних» командирів на чолі ескадронів та рот.
Незважаючи на офіційну заборону, створювались і біль-
ші російські частини. Так, командування тилового району 2-Ї танкової армії у квітні 1942 року приступило до форму-
вання полку добровольців «Десна». У липні полк мав у своє-
му складі штаб, три стрілкові батальйони (з листопада – 615, 616 та 617-й східні батальйони), артилерійський дивізіон (621-й), взвод кінної розвідки, відділ бойової підготовки та господарську роту. Ще один батальйон (618-й) формувався у Трубчевську. Чисельність полку сягала 2,7 тис. осіб, а на 15
Знак відмінності за хоробрість та заслу-
ги для східних народів, введений для нагородження особового складу східних формувань 14 липня 1942р. (Із зібрання М.Ю.Блінова) Мав 2 класи і 5 ступенів.
Для нагородження за бойові заслуги існу-
вав варіант з мечами.
На фото зображено Знак ІІ класу «в зо-
лоті» без мечів: зірка жовтого металу на світло-зеленій стрічці з двома червоними смужками.
озброєнні було 2 гаубиці калібру 122мм, 6 снарядів калібру 76м і 6 протитанкових гармат -45мм, 9 батальйонних та 24 ротних міномети, 46 кулеметів, гвинтівки Мосіна і французькі карабіни. Командиром полку було призначено майора Вайзе (спочатку полк було названо його ім`ям), якого у вересні змінив підполковник Цебіш. Батальйонами командували німецькі офіцери, а дрібніши-
ми підрозділами – колишні командири РСЧА [ред. - рос. - РККА], причому останні призначались на посади лише після доказу своєї надійності у бою.
Командування групи армій «Центр» 1 червня 1942 року у Бобруйську cформувало 1-й Східний добровільний полк у складі двох батальйонів – «Березіна» і «Дніпро» (з вересня – 601 та 602-й східні батальйони) – загальною чисельністю більше 1 тис. солдат і офіцерів. Формувати цей полк німцям допомагали офіцери-емігранти. Один з них, підполковник Н.Г.Яненко (Янецький) був призначений командиром час-
тини. До 20 червня у Бобруйську було cформовано запас-
ний батальйон, який готував поповнення для батальйонів «Березіна» і «Дніпро». До кінця 1942 року він був розгорну-
тий у полк трибатальйонного складу. Крім цього, тут були cформовані східний батальйон «Прип`ять» (604-й), кава-
лерійський ескадрон та декілька артилерійських батарей. 16
При запасному полку діяла офіцерська школа. На відміну від більшості східних частин, командний склад батальйонів «Березіна», «Дніпро» і «Прип`ять» комплектувався із чис-
ла колишніх радянських офіцерів, а німецький персонал було представлено офіцерами зв`язку при штабі полку і ба-
тальйонів та інструкторами в ротах.
Для координації дій східних частин у групах армій та арміях Східного фронту було створено штаби командуючих східними військами особливого призначення (Osttruppen zum besondere Verfьgung – z.b.V.). Всього було cформовано 11 бригадних штабів, які носили порядкові номери 701-704, 709-712, 721, 741 та 6 полкових – 750-755. При штабах було засновано посади штаб-офіцерів з навчання і підготовки східних військ, на які призначались колишні командири Червоної армії. Їх завданням було надання допомоги ко-
мандуючим в частині нагляду за настроєм і надійністю схід-
них батальйонів, а також постановка пропаганди, ідейної і бойової підготовки їх особового складу.
Російський командний склад для східних частин готував-
ся у спеціально створених офіцерських та унтер-офіцерських школах. Найбільша школа для підготовки офіцерів, унтер-
офіцерів та перекладачів для російських частин була органі-
зована у Маріамполі (Литва) під керівництвом колишньо-
го полковника Червоної Армії В.Г.Асберга (Арцезова), яка мала назву також 1-ї офіцерської школи РВА. Інші школи діяли у Бобруйську, Вітебську, Пскові, Пожаревіце, Соль-
цях, причому кожна з них обслуговувала частини, що були дислоковані у даному районі. Підготовка особового складу здійснювалась у запасних частинах, організованих при по-
льових арміях : в 4-й – 4-й східний запасний батальйон, у 16-тій – 16-й східний запасний батальйон і т.д. Навчання проводилось за німецькими статутами та з використанням німецьких команд.
Діяльність більшості створених німецьким командуван-
ням місцевих допоміжних формувань з самого початку об-
17
межувалось охоронною службою на окупованих територіях. Причому якщо спочатку місцеві формування старались ви-
користовувати у найбільш спокійних районах, то з часом складна обстановка на окупованих територіях заставила німецьке командування активніше залучати ці сили в бо-
ротьбу з партизанами. При тих складнощах, які створюва-
ли вермахту дії радянських партизан, використання східних частин в антипартизанській боротьбі приносило окупантам значну допомогу. Знання місцевості та мови надавало цим частинам більші переваги по відношенню з німецькими вій-
ськами, і фактично жодна серйозна операція з «умиротво-
рення» тилових районів не обходилась без їх участі.
Іноді ситуація вимагала німецьке командування ске-
ровувати деякі східні частини на фронт. Протягом 1942-
1943 рр. появу східних частин було відмічено під Ленінг-
радом і Старою Русою, а також у Донбасі, причому у ряді випадків їх використання переслідувало пропагандистські цілі і було розраховане на залучення перебіжчиків з рядів супротивника.
Східні батальйони знаходились під постійним впливом радянської пропаганди, що була скерована на їх розпад і перехід на сторону Червоної армії і партизан. Однак, поки німецька армія була ще сильною і утримувала у своїх руках стратегічну ініціативу, наслідки цієї пропаганди мали вель-
ми обмежений характер. Влітку 1943 року становище гостро змінилося: тепер деякі командири «добровольчих» частин стали самі шукати зустрічі з партизанами, щоби перейти зі своїми людьми на їх сторону і тим самим заслужити про-
щення.
18
Російський доброволець з розпізнаваль-
ним знаком РВА. Петлиці без облямівки по краю вказують на його приналежність до рядового складу, однак на головному уборі – офіцерська кокарда РВА із «сві-
ченням», введена наказом №14124/43 від 29 травня 1943р.
Бійці російських добровольчих частин. 1943-1944рр.
На грудях одного із солдат – німецький Знак відмінності за поранення. Наго-
родження східних добровольців таким знаком, так як і Знаком за участь у штурмових атаках, було офіційно дозво-
лено наказом Генштабу ОКХ « 5000/43 від 29 квітня 1943р.
Російські батальйони у Франції (травень 1944р.)
19
За офіційними радянськими даними, протягом 1943 р. на сторону партизан зі зброєю в руках перейшло 14 тис. солдат російських формувань. Найбільша кількість випадків пере-
ходу припадає на вересень, що було наслідком німецького відступу після провалу операції «Цитадель». Це вплинуло на позицію німецького командування стосовно подальшого ви-
користання східних батальйонів. Гітлер збирався роззброїти російські частини, а їх особовий склад відправити на роботи у вугільні шахти. Однак, представники командування зуміли переконати його відмовитись від таких жорстких заходів, за-
пропонувавши перекинути східні формування на другорядні театри воєнних дій, що дало б можливість використовувати звільнені німецькі війська на радянсько-німецькому фронті, і обмежитись роззброєнням лише тих частин, надійність і вірність яких дійсно викликала сумніви. Рішення про заміну німецьких батальйонів на Заході східними частинами було прийняте 25 вересня 1943 р., а 10 жовтня вийшов наказ про перекидку східних частин у Францію, Італію і на Балкани, що було завершено в основному до кінця року. Близько 5-6 тис. добровольців були роззброєні як ненадійні.
До початку червня 1943 року на будівництві укріплень німецького «Атлантичного валу» і на охороні узбережжя Ат-
лантики було задіяно 32 російські добровольчі батальйони і один полк.
Більша частина батальйонів розміщувалась на узбережжі Північного моря, протоки Ла-Манш, на Бретонському пі-
вострові і Нормандських островах у підпорядкуванні 15 і 7-ї армій німецької групи армій «Б» фельдмаршала Е.Роммеля – 439, 41, 517, 561, 602, 605, 615, 618, 627, 628, 629, 630, 633, 634, 635, 636, 642, 643 і 649-й східний батальйони, 281 і 285-
й кавалерійські дивізіони, 621 і 752-й артдивізіони, а також три батальйони 1-го Східного запасного полку.
На узбережжі Біскайської затоки (1-ша армія групи армій «Г») дислокувались 608-й східний батальйон і 750-й полк особливого призначення, а на Середземноморському 20
узбережжі (19-та армія тієї ж групи) – 601, 661, 665, 666 і 681-й східні батальйони. Всі ці батальйони були, як прави-
ло, включені до складу полків німецьких дивізій в якості третіх і четвертих батальйонів.
На плоскогір`ї Лангр, на південь від Ліону і у Верхній Савойї, а також на території Бельгії дислокувались запасні частини східних військ, зокрема, 4-й російський кадровий добровільних полк, що готував маршове поповнення для польових батальйонів. Деякі з батальйонів, як, до прикладу, 406 і 654-й, були задіяні у боротьбі проти сил французького Опору.
Влітку 1944р. східні батальйони першої лінії виявились залученими у грандіозні бої проти військ західних союзни-
ків, які зробили висадку у Нормандії. Як повідомлялось у зведенні Верховного командування вермахту (ОКБ), 439, 441, 635 і 642-й батальйони «боролись з незвичайною хоро-
брістю, незважаючи на своє слабке спорядження». Генерал-
майор Нідермайєр, який займав в той час посаду начальни-
ка штабу добровільних сполучень на Заході, відзначав, що «практика боїв із союзниками показала низьку боєздатність цих частин. Добровольців, озброєних старими російськими гвинтівками, кидали у бій проти набагато краще оснащених військ союзників, і незважаючи на жорсткий опір деяких з них, східні батальйони або знищували, або відступали під ударами переважаючих сил суперника».
На 29 вересня 1944р. втрати східних військ на Заході складали 8, 4 тис. чоловік, з яких 7, 9 тис. числились зник-
лими безвісти. Низька боєздатність східних частин привела штаб головнокомандуючого на Заході до рішення про їх роз-
зброєння і використання на фортифікаційних роботах, деякі з них були відправлені на формування дивізій РВА. Російські батальйони, які були блоковані у фортецях «Атлантичного валу» (Лоріані, Сен-Назере, Ла-Рошелі і на Нормандських островах), продовжували вести боротьбу у складі німецьких гарнізонів до самого закінчення війни у Європі.
21
РОСІЙСЬКІ ДОБРОВОЛЬЦІ У ЛЮФТВАФФЕ
Восени 1943 р. підполковник люфтваффе Холтерс зап-
ропонував сформувати літню частину з російських добро-
вольців, які були готові боротися на боці Німеччини. Вже у вересні того ж року у Сувалках було створено спеціальний табір, де відібрані у таборах військовополонених пілоти, штурмани, механіки і радисти проходили медичне обсте-
ження, перевірку професійної придатності та психологічні тести. Признані придатними навчалися на двомісячних під-
готовчих курсах, після чого отримували військове звання, приносили присягу і переводились до складу групи Холтер-
са, що дислокувалась у Морицфельді (Східна Прусія), де використовувались відповідно до своєї спеціальної підго-
товки.
На перших порах літній і технічний склад займались приведенням до порядку трофейних машин. Опісля росій-
ським льотчикам дозволили здійснювати навчально-тре-
нувальні польоти і, нарешті, брати участь у бойових діях. Група займалась повітряною розвідкою, закидуванням у ра-
дянський тил пропагандистського матеріалу і парашутистів-
розвідників.
Бойові вильоти проводились у складі німецьких ескадр, та з часом російські екіпажі стали отримувати самостійні завдання. У складі нічної авіагрупи «Остланд» 1-го повітря-
ного флоту була створена 1-ша російська східна ескадра, що мала на озброєнні декілька трофейних машин різних типів. До свого розформування у червні 1944 р. група здійснила близько 500 бойових вильотів. Ще одна російська ескадра (9 трофейних літаків У-2) діяла проти партизан у Білорусії. Особовий склад групи Холтерса у подальшому послужив ос-
новою для створення Військово-повітряних сил КВНР.
З березня 1944р. спільними зусиллями «Гітлерюгенда», 22
СС і люфтваффе до складу допоміжної служби ППО на окупованих територіях вербувались юнаки і дівчата у віці від 15 до 20 років. Чисельність російських добровольців, які мали назву «помічників Люфтваффе» (Luftwaffenhelfer), а з 4 грудня 1944 року – «вихованців СС» ( SS- Zugling), скла-
дала 1383 осіб. Всього до кінця війни у складі люфтваффе було 22,5 тис. добровольців і 120 тис. військовополонених, які складали значний відсоток обслуговуючого персоналу у зенітних батареях і будівельних частинах.
23
РОСІЙСЬКИЙ КОРПУС НА БАЛКАНАХ
В липні 1941 року незабаром після нападу Німеччини на Радянський Союз начальник Російського бюро у Югославії генерал-майор М.Ф.Скородумов запропонував німецькій окупаційній владі сформувати російську дивізію і відпра-
вити її на Східний фронт, але отримав відмову. Опісля, у зв`язку з необхідністю забезпечення безпеки емігрантсь-
ких сімей в умовах партизанської війни, що розгорнулась у Сербії, генерал Скородумов звернувся з пропозицією про організацію з числа емігрантів поліційного загону для бо-
ротьби з партизанами, на що німці дали згоду. Однак 12 вересня Скородумов неочікувано оголосив про формування окремого російського корпусу для фронту і мобілізації всіх військовозобов`язаних у віці від 18 до 55 років.
Юнкери 1-ї роти 1-го полку Російської охоронної групи на відпочинку під час першого бойового походу. Баня-Ковиляча, листопад 1941р. Одягнуті у югославські шинелі і чехослова-
цькі шоломи зр. 1932р.
24
Така ініціатива не отримала схвалення у німецької вла-
ди, і вже 14 вересня Скородумов був заарештований гестапо. Тим не менше при покровительстві місцевого військового командування корпус було сформовано, але перейменовано у Російську охоронну групу і підпорядковано в адміністра-
тивному і господарському відношенні головному уповнова-
женому з торгівлі і промисловості в Сербії группенфюреру СС Нойхаузену. Командиром корпусу (охоронної групи) було призначено генерал-лейтенанта Б.А.Штейфона.
Основний контингент корпусу (охоронної групи) скла-
дали офіцери, солдати і козаки Російської армії генерал-лей-
тенанта П.Н.Врангеля, що осіли в 1921-1922 рр. у Югославії і Болгарії. Приблизно 10 відсотків від загальної чисельності добровольців складала російська молодь, яка виросла далеко від батьківщини. Циркуляри про набір добровольців розси-
лались російським військовим організаціям і в інших краї-
нах – в Німеччині і Протектораті, Польщі, Франції, Греції, Італії, однак кількість закликаних з цих країн була незначна. З вересня 1943 року корпус поповнювався також за рахунок добровольців із числа російського населення Буковини, Бе-
сарабії та Одеси – територій, анексованих в 1941 році Ру-
мунією. З цього контингенту, що складав майже половину всього корпусу, вдалось cформувати два нових полки. Крім цього, незначне поповнення прибуло з таборів військово-
полонених зі Східного фронту. Всього за роки війни через Російський корпус пройшло більше 17 тис. осіб.
До листопада 1941 року 1-й полк Російської охоронної групи був повністю cформований і після огляду, що відбувся 19 листопада, переведений з Бєлграду у Лозницю; 2-й полк був сформований до січня 1942 року, а 3-й – в основному за рахунок контингенту, що прибув з Болгарії, - до травня. 29 квітня 1942 року почалось формування 4-го полку. Кожен полк (загін) мав у своєму складі 12 рот ( сотень), об`єднаних у 3 батальйони (дружини). До кінця листопада охоронна група нараховувала близько 6 тис. солдат і офіцерів, в тому 25
числі до 2 тис. козаків, що були розкидані по всіх полках, батальйонах і ротах.
30 листопада 1942 року особливим розпорядженням німецького командування Російська охорона група була включена до складу вермахту з перейменуванням у росій-
ський охоронний корпус. Корпус було реорганізовано у відповідності зі штатами німецької армії : 4-й полк і запас-
ний батальйон були розформовані, а штати полків збіль-
шені із скороченням командного складу на 150 чоловік. Всі козаки відповідно до клопотання військових отаманів були об`єднані в один полк (1-й Козацький).
У вересні 1943 року корпус нараховував 4,8 тис. солдат і офіцерів, а до вересня 1944 року – понад 1 тис. До цього часу до нього входили : штаб, п`ять полків, окремий ба-
тальйон «Бєлград» ( роти: вартова, транспортна, запасна і постачання), роти ветеринарна і зв`язку. У підпорядкуван-
ні штабу корпусу знаходились два лазарети з російськими лікарями та санітарами. Кожен полк мав три батальйони і взводи : артилерійський ( 2 польових снаряди калібру 75мм), протитанковий (2-3 протитанкові гармати 37 мм), саперний, кінний, зв`язку; батальйон – 3 стрілкові роти ( у кожній 170 чоловік, 16 ручних і 2 станкові кулемети, 4 ротні міномети) і взвод важкої зброї ( 4 станкові кулемети і 4 батальйонні міномети).
Огляд 5-ї сотні 4-го полку Російської охо-
ронної групи. Бєлград, серпень 1942р. Всі офіцери і нижчі чини одягнуті у форму тем-
но-коричневого сукна з російськими погонами та кокардами. Коміри унтер-офіцерів обшиті білою облямівкою. У багатьох солдат на грудях видно значки російських полків і військово-учбових закладів, розпізнавальний Знак 1-го Кубанського («Льодяно-
го») походу та Георгіївський хрест.
26
Штатна чисельність 1-го і 4-го полків складала – 221 чоловік, останніх по 2183 чоловіки. При штабі корпусу зна-
ходився німецький штаб зв`язку, в полках і батальйонах знаходились німецькі офіцери зв`язку, у ротах – ротні інс-
труктори.
На початку навчання особового складу корпусу (охо-
ронної групи) проводилось за статутами Російської Імпера-
торської армії, однак з часом у зв`язку із змінами тактики бою прийшлось перейти на статути Червоної армії. Із вклю-
ченням корпусу до складу вермахту були введені німець-
кі статути. Командні кадри готувались в 1-му Російському великого князя Константина Константиновича кадетському корпусі. Крім цього, у полках були у наявності юнкерські роти, в які було об`єднано молодь, яка не закінчила війсь-
кову підготовку.
Головним завданням корпусу (охоронної групи) була охорона шахт, шляхів сполучення та інших військово-гос-
подарських об`єктів. В оперативному відношенні полки підпорядковувались безпосередньо начальникам сполучень, які відповідали за той чи інший район: 1 і 2-й полки – 704-й німецькій піхотній дивізії, а 3-й полк – 1-му Болгарському окупаційному корпусу. Роти і батальйони несли гарнізонну службу у містах та охороняли лінії залізничних шляхів, бу-
дучи розкиданими по блокгаузам (бункерам). Штаби полків дислокувались окремо від своїх підрозділів, і останні фак-
тично ніяк не були їм підпорядковані.
З початку 1944 року частини корпусу стримували на-
ступ партизан І.Б.Тіто майже по всьому сербо-хорватському кордоні, а восени разом з окремими німецькими частинами відбивали наступ підтримуваних югославськими партизана-
ми військ радянської 57-Ї армії, несучи при цьому великі втрати. У ході цих боїв з окремих батальйонів і рот корпусу були створені повноцінні діючі полки під російським ко-
мандуванням – 1-й Козацький, 4,5-й (Зведений).
Капітуляція Німеччини застала корпус у Словенії. Під-
27
полковник А.І.Рогожин, який замінив померлого 30 квітня 1945 року Б.А.Штейфона, заявив, що ніколи не здасть зброї радянським представникам чи тітовцям і буде пробиватись до англійців. Протягом чотирьох днів підрозділи корпусу змогли кожен зокрема прорватись у Австрію, де 12 травня в районі Клагенфурту капітулювали перед англійськими вій-
ськами. До цього часу у складі Російського корпусу залиша-
лось 4,5 тис. осіб.
28
ДОБРОВОЛЬЧИЙ ПОЛК СС «ВАРЯГ»
У березні 1942 року у Бєлграді почалось формування добровольчого батальйону. Підгрунтям до цього став наказ головнокомандуючого на Балканах про набір російських добровольців для десантної операції в районі Новоросійсь-
ка. Сформований під керівництвом капітана М.А. Семенова батальйон являвся стройовою піхотною частиною чисель-
ністю 600 чоловік. В оперативному відношенні він підпо-
рядковувався командуванню армійської групи вермахту і тих дивізій, до складу яких входив, в той час як постачання батальйону здійснювалось через Головне управління СС. Самому Семенову було присвоєно чин гауптштурмфюрера СС.
Наперекір початковому задуму, батальйон так і не був відправлений на Східний фронт і, починаючи з серпня 1942 року, використовувався у боротьбі з югославськими парти-
занами. Семенов у 1943 році здав командування батальйо-
ном німецькому офіцеру і відправився у Німеччину, де брав участь у формуванні російських добровольчих частин особ-
ливого призначення.
У кінці 1944 року у Словенії почалось розгортання ба-
тальйону у полк «Варяг». Особовий склад комплектувався з числа емігрантів і військовополонених, яких набирали у та-
борах на території Німеччини і окупованих нею країн. Один із батальйонів полку формувався у Сілезії. Загальна чисель-
ність досягла 2,5 тис. солдат і офіцерів. Командиром полку було призначено полковника М.А.Семенова, а його поміч-
ником – майора М.Г.Гриньова. Організаційно полк Семе-
нова увійшов до складу групи генерал-майора А.В.Туркула, яка номінально являлась частиною Збройних сил КВНР.
Після капітуляції Німеччини особовий склад полку було переведено на південь Італії у табір військовополонених 29
близько м. Таранто, звідки частину бійців (з числа війсь-
ковополонених) було видано радянській стороні, а решту, разом із військовослужбовцями словенських та сербських формувань, - партизанам Тіто. Лише невелика група, що приєдналась в останні дні війни до Російського корпусу, змогла уникнути загальної долі.
30
1-ША РОСІЙСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АРМІЯ (1-ША РНА)
В липні 1941 року німецьке командування санкціонува-
ло створення у складі групи армій “Північ” російського нав-
чального батальйону для збору додаткової інформації про супротивника. Його організатором став російський емігрант, колишній офіцер Імператорської гвардії Б.А.Смисловський – він же зондерфюрер–К абвера ( псевдонім “фон Реге-
нау”). Спочатку батальйон складався з емігрантів, але не-
вдовзі його ряди поповнили і колишні червоноармійці з числа військовополонених та перебіжчиків.
У кінці 1942 року Смисловському було надано звання підполковника і призначено начальником так званого “Зон-
дерштабу Р” (“Особливий штаб Росія”) – секретної органі-
зації для стеження за партизанським рухом. Організаційно ця структура була підпорядкована абверовському штабу “Валлі” і діяла у Варшаві під вивіскою “Східна будівельна фірма Гільген”). У Пскові, Мінську, Києві і Сімферополі були організовані головні резидентури “Зондерштабу Р”, що підтримували зв`язок із місцевими резидентурами. Загаль-
на чисельність працівників “Зондерштабу” складала більше 1000 осіб. Його агенти діяли під виглядом службовців гос-
подарських, дорожніх, заготівельних закладів окупаційної влади, роз`їзних торговців і т.п. Частина цього активу вико-
ристовувалась для розвідувальної роботи в тилу радянських військ.
“Зондерштабу Р” були підпорядковані також 12 навчаль-
но-розвідувальних батальйонів, що номінально складали “Особливу дивізію Р”, призначенням якої була боротьба з партизанами і розвідувально-диверсійні рейди у радянський тил. Загальна чисельність дивізії складала 10 тис. чоловік. 31
Крім цього, “Зондерштаб” підтримував зв`язок з антира-
дянсько налаштованими озброєними групами в тилу Чер-
воної Армії, а також із загонами Української повстанської армії (УПА) та польської Армії Крайової (АК).
Через ці сумнівні зв`язки та підозри у дворушній діяль-
ності у грудні 1943 року Смисловський попав під домашній арешт, а “Зондерштаб” і “Особлива дивізія Р” були роз-
формовані. Однак після шестимісячного розслідування, яке закінчилось виправданням Смисловського, йому було запропоновано очолити організацію партизанської війни у радянському тилу та інформаційну службу Східного фронту, а також сформувати на основі розкиданих по всьому фрон-
ту російських навчально-розвідувальних батальйонів 1-шу російську національну дивізію
23 січня 1945 року у зв`язку із загрозою наближення Червоної Армії штаб дивізії, що формувалась, був терміново евакуйований із Бреслау в Бад - Ельстер ( район Дрездена). Тут 12 лютого було отримано наказ про перейменування дивізії у “Зелену армію особливого призначення”. Основою для створення такого з`єднання послужив особовий склад розвідшкол, а також новобранці з таборів військовополо-
нених – всього близько 6 тис. чоловік. Командний склад в основному був представлений старими емігрантами.
Наказом головного командування сухопутних військ від 4 квітня 1945 року, очевидно, у зв`язку із загальною тен-
денцією виділення російських та інших східних частин у “національні армії”, з`єднання Смисловського ( на цей час він взяв собі новий псевдонім – “Артур Хольмстон” і отри-
мав чин генерал-майора вермахту”) було перейменовано в 1-шу Російську національну армію з номінальним статусом союзної армії. Начальником штабу 1-ї РНА був призначе-
ний полковник С.Н.Ряснянський, командиром 1-го полку – підполковник Тарасов-Соболєв, 2-го – підполковник Бобриков. Крім цього, до її складу планувалось включити Російський корпус Штейфона і 3-тю дивізію РВА генерала 32
М.М.Шаповалова (колишнього заступника Смисловського по “Зондерштабу Р”).
18 квітня 1945 року, коли безнадійність військово-
го становища Німеччини стала очевидною, Хольмстон- Смисловський віддав 1-ій РНА наказ відступати на Захід. Втративши більшу частину свого складу у результаті повітря-
них нальотів і загального хаосу, група Смисловського в пер-
ших числах травня досягла австрійського міста Фельдкірха, а потім перейшла кордон князівства Ліхтенштейн, де була інтернована. У її складі до цього часу залишалось всього 462 військовослужбовця, які мали на озброєнні 249 гвин-
тівок та карабінів, 9 автоматів і 42 кулемети. Незважаючи на вимоги радянської влади про видачу інтернованих, влада Ліхтенштейну відмовилась це зробити і у 1948 році дозво-
лила всім, хто не бажав повертатись у СРСР, емігрувати до Аргентини.
33
РОСІЙСЬКА НАЦІОНАЛЬНА НАРОДНА АРМІЯ (РННА)
Взимку 1942 р. вермахт зіштовхнувся з першими серйоз-
ними ускладненнями на Східному фронті, і представники білої еміграції – інженер С.Н.Іванов , полковник К.Г. Кро-
міаді , І.К.Сахаров, виступили з ініціативою формування російських національних частин. Почавши із взводу, вони планували поступово нарощувати контингент до дивізії, а потім, виступивши проти Червоної Армії, викликати масо-
вий перехід її бійців та командирів на свою сторону. Від-
повідно до цього задуму, з`єднання повинно було послужи-
ти основою армії, що поведе боротьбу за визволення Росії від більшовизму.
Офіцери РННА – емігранти :
Лейтенант В.А. Ресслер, пол-
ковник К.Г.Кроміаді і старший лікар Розумовський;
Осінторф, 1942р. Ресслер і Кроміаді одягнуті у радянсь-
ку форму з погонами РННА і трьохколірними кокардами.
На комірі гімнастерки Кро-
міаді видно радянські петлиці. Разумовський – у німецький шинелі і кепі зр. 1940р.
Пропозицією емігрантів зацікавилось кервництво ні-
мецької військової розвідки, яке відкомандирувало групу Іванова у Смоленськ, у розпорядження відділу абвера при штабі групи армій “Центр”. Однак підхід німців був більш прагматичним: окрім партизанської боротьби, воно покла-
дало на це формування такі завдання, як підготовка роз-
відників та диверсантів, а також окремих рот і взводів для закидки у радянський тил з метою розкладу Червоної Армії і послідуючого їх переходу на бік вермахту. У той час як еміг-
34
ранти називали своє дітище Російською національною на-
родною армією, у німецьких документах воно проходило не інакше як “російський батальйон спеціального призначен-
ня”, “ підрозділу абвера 203” , чи з`єднання “Граукопф”.
Місцем формування було визначено селище Осінторф поблизу Орші, де розмістився штаб майбутньої армії. Від-
повідальним за проведення акції та “особливим керівником” РННА було призначено Іванова ( псевдонім “Граукопф”), його помічником – Сахарова (“Лєвін”), а комендантом цен-
трального штабу, завідуючого кадрами, стройовою та госпо-
дарською частиною – Кроміаді (“Санін”). Всією роботою з формування керував через німецький штаб зв`язку підпол-
ковник абверу фон Гьоттінг-Зеебург.
Командування армій групи “Центр” надало у розпо-
рядження організаторів РННА декілька таборів у Борисові, Смоленську, Ярославлі та Вязьмі, звідки на добровільних засадах стали набирати військовополонених. Спочатку офі-
цери-емігранти намагались відбирати переконаних супро-
тивників радянської влади, звертаючи особливу увагу на ко-
лишніх репресованих. Однак враховуючи бажання багатьох військовополонених за всяку ціну вирватись із нелюдських умов таборів, вони виявились не в стані здійснити ретель-
ний відбір і тому оголосили про прийняття до РННА всіх бажаючих. Командний склад було набрано із числа війсь-
ковополонених командирів Червоної Армії, в основному з 33-ї армії, 4-го повітряно-десантного і 1-го гвардійського кавалерійського корпусів.
У березні чисельність РННА складала всього лише 100-
150 чоловік, а у травні вона досягла 400, до середини серпня – 1,5 тис. солдат та офіцерів, які були розміщені у навчальних таборах селища Осінторф: “Москва”, “Урал” і “Київ”. До цього часу було створено: штаб з`єднання, піхотний полк у складі трьох батальйонів ( по 200 чоловік у кожному), курси вдосконалення командного складу, розвідувальна, кулемет-
на і господарська роти, автомобільний, саперний, зв`язку 35
і комендантський взводи, а також навчально-тренувальну авіаланку (щоправда, без машин). Окрім цього, окремий стрілковий батальйон РННА формувався у Шклові ( табір “Волга”). На озброєнні армії було 180 ручних і 45 станкових кулеметів, 24 міномети, декілька артилерійських снарядів, 2 бронемашини, гвинтівки Мосіна і СВТ і невелика кількість автоматів – все озброєння радянського виробництва.
Навчання особового складу проводилось у відповідності із статутами РККА. Однак організатори формування вва-
жали, що окрім бойової підготовки необхідно залучати ко-
лишніх червоноармійців до нової для них ідеї “визвольної боротьби”. Керівники РННА говорили своїм підлеглим, що завданням “армії” є боротьба з більшовизмом і єврейством за створення “нової російської держави”. За даними радянсь-
ких партизан, до 40 відсотків особового складу з`єднання щиро поділяли ці ідеї.
Своє бойове хрещення РННА отримала у 1942 р. в опе-
рації проти діючого у німецькому тилу в районі Вязьми і Дорогобужа 1-го гвардійського кавалерійського корпусу генерал-лейтенанта П.А.Бєлова. Перевдягнуті у радянську форму групи РННА намагались проникнути у розміщення корпусу і взяти у полон його штаб. В результаті з 300 бій-
ців близько 100 перейшли на радянську сторону, до 70 було знищено і лише 120 повернулись назад разом із незначною кількістю червоноармійців, які приєднались до них. Протя-
гом літа 1942 р. групи РННА чисельністю 150-200 чоловік кожна направлялись на фронт для дій в тилу Червоної Ар-
мії, в той час як решта підрозділів чотири рази залучались до участі в антипартизанських операціях.
Радянська сторона, в свою чергу, вживала заходи з роз-
міщення особового складу РННА. Так, у результаті роботи, проведеної агентами, що проникли у її частини, за декілька днів (з 6 по 15 серпня) на бік партизан зі зброєю в руках перейшло близько 200 солдат та офіцерів. Після цього випадку всі офіце-
ри-емігранти були усунені від своїх постів і відіслані у Берлін.
36
З 1 вересня 1942 року командування РННА прий-
няв колишній полковник Червоної Армії В.І.Боярський, а політичне керівництво – колишній бригадний комісар Г.Н.Жилєнков – в майбутньому генерал-лейтенант РВА і один з близьких соратників Власова. У жовтні Боярський і Жилєнков пред`явили німецькому командуванню доповід-
ну записку про необхідність створення Комітету визволення Батьківщини і Російської народної армії, що допомогло б, за їхніми твердженнями, забезпечити розвал СРСР вже вліт-
ку 1943 р.
У кінці листопада командування групи армій “Центр” вирішило змінити структуру РННА, переформувавши її ба-
тальйони у відповідності із штатами батальйонів вермахту : в кожному 3 стрілкові роти, взводи – розвідувальний, са-
перний, зв`язку, протитанковий ( 3 гармати калібру 45мм) і напівбатарея ( 2 гармати калібру 76 мм) – всього 1028 осіб. У складі з`єднання, яке офіційно мало назву “бригада Бо-
ярського”, передбачалось мати п`ять стрілкових, штабний і технічний батальйони.
До початку грудня 1,2, і 3-й батальйони (у німецькій но-
менклатурі: 633, 634 і 635-й східні) були укомплектовані на 75%, штабний і технічний – на 60, а решта 2 батальйони ( 636 і 637-й) – на 15-20%. Загальна чисельність складу РННА сягала 4 тис. бійців.
До середини грудня переформована бригада була гото-
ва до бойових дій. Генерал-фельдмаршал фон Клюге, який відвідав РННА 16 грудня, залишився задоволений її станом і для перевірки боєздатності поставив вимогу перекинути два батальйони у район Березіно для придушення партизансь-
кого руху. Недивлячись на те, що ця операція закінчилась невдачею, три повністю укомплектовані батальйони отри-
мали наказ виступити в район Великих Лук для деблоку-
вання оточеного німецького угрупування. Під час спроби прорватись через лінію фронту до оточеного гарнізону вони були повністю винищені.
37
Генерал-лейтенант Т.Н.Жилєнков ( справа) і пол-
ковник І.К.Сахаров, Осінторф, серпень 1942р.
Після цих подій Жилєнков і Боярський були відкликані з командних постів. На чолі РННА став колишній майор Червоної Армії В.Ф.Ріль. Німецьке командування відмови-
лось від практики використання підрозділів РННА на фрон-
ті, переорієнтувавши їх виключно на боротьбу з партизана-
ми. Паралельно зі штабом РННА було створено німецький штаб на чолі з полковником Каретті, який фактично став командиром з`єднання, що тепер носило назву 700-го схід-
ного полку особливого призначення.
Бійці і командири РННА дуже боляче реагували на всі ці зміни, які ображали їх національну гідність Не бачачи ніяких перспектив у своїй подальшій долі, не говорячи вже про боротьбу за “нову Росію”, багато хто групами, а також поодинці йшли до партизан. Після відходу з Осінторфу гру-
пи із 130 “народноармійців” був відсторонений від коман-
дування і заарештований Ріль. Німці розформували росій-
ський штаб з`єднання, а окремі батальйони розкидали по тиловим гарнізонам. Таким чином, РННА як передбачувана основа майбутньої армії припинила своє існування.
38
1-ША РОСІЙСЬКА НАЦІОНАЛЬНА БРИГАДА СС
(“ДРУЖИНА”)
Весною 1942 року під егідою СД виникла організація “Цеппелін”, що займалась підбором добровольців з таборів військовополонених для агентурної роботи у радянському тилу. Поряд з передачею поточної інформації, до їх завдань входили політичний розклад населення і диверсійна діяль-
ність. При цьому добровольці повинні були діяти від імені спеціально створених політичних оргнізацій, ніби незалеж-
но від німців, що проводять боротьбу проти більшовизму. Так, у квітні 1942 року у таборі військовополонених у м. Сувалки було організовано Бойовий союз російських націо-
налістів (БСРН), який очолив підполковник В.В.Гіль (ко-
лишній начальник штабу 229-ї стрілкової дивізії), який взяв псевдонім “Родіонов”.
Для того, щоби якось використати добровольців до їх відправки за лінію фронту і одночасно перевірити їх благо-
надійсть, з членів БСРН було сформовано 1-й Російський національний загін СС, відомий також як “Дружина”. До завдань загону входили охоронна служба на окупованій те-
риторії і боротьба з партизанами, а у випадку необхідності – бойові дії на фронті. Загін складався з трьох рот (сотень) і господарських підрозділів – всього близько 500 чоловік. До складу 1-ї роти входили виключно колишні командири РККА. Вона була резервною і займалась підготовкою кад-
рів для нових загонів. Командиром загону було призначено Гіля-Родіонова, за вимогою якого всьому особовому складу було видано нове чеське обмудирування і озброєння, вклю-
чаючи 150 автоматів, 50 ручних та станкових кулеметів та 20 мінометів. Після того як “Дружина” доказала свою надій-
ність у боях супроти польських партизан в районі Любліна, вона була відправлена на окуповану радянську територію.
39
У грудні 1942 року в районі Любліна був сформований 2-й Російський національний загін СС (300 чоловік) під ко-
мандуванням колишнього майора НКВД Є.Блажевича. У березні 1943 р. ці два загони були об`єднані під керівниц-
твом Гіль-Родіонова в 1-й Російський національний полк СС. Поповнений за рахунок військовополонених , полк нараховував 1,5 тис. чол. і складався з трьох стрілкових і одного учбового батальйонів, артилерійського дивізіону, транспортної роти і авіазагону.
У травні за полком на території Білорусії була закріплена особлива зона з центром у містечку Лужки для самостійних дій супроти партизан. Тут були проведені додаткова мобілі-
зація населення та набір військовополонених, що дало мож-
ливість приступити до розгортання полку в 1-шу Російську національну бригаду СС трьохполкового складу. У липні загальна чисельність з`єднання досягла 3 тис. чоловік, при-
чому військовополонених серед них було не більше 20%, а близько 80% складали поліція та мобілізоване населення. На озброєнні бригади було: 5 гармат калібру 76мм, 10 про-
титанкових гармат калібру 45мм, 8 батальйонних та 32 ротні міномети, 164 кулемети. При штабі бригади діяв німецький штаб зв`язку у складі 12 чоловік на чолі з гаупштурмфюре-
ром Рознером.
Бригада брала участь у ряді крупних антипартизанських операцій в районі Бегомль-Лепель. Невдачі в цих боях нега-
тивно впливали на настрій солдат та офіцерів бригади, бага-
то з них стали серйозно задумуватись про перехід до парти-
занів, деякі невагаючись скористались цією ситуацією.
У серпні 1943 року партизанська бригада імені Желєз-
няка Полоцько-Лепельського району налагодила контакт з Гіль-Родіоновим. Останньому було обіцяно амністію, у ви-
падку якщо його люди зі зброєю в руках перейдуть на сторо-
ну партизан, а також видадуть радянській владі колишнього генерал-майора Червоної армії П.В.Богданова, що очолював контррозвідку бригади, і бригади білоемігрантів, що перебу-
40
вали на службі при штабі. Гіль-Родіонов прийняв ці умови і 16 серпня, знищивши німецький штаб зв`язку і ненадійних офіцерів, атакував німецькі гарнізони у Докшицях і Круг-
левщині. Приєднавшись до партизан з`єднання ( 2.2 тис. чоловік) було перейменовано в 1-шу Антифашистську пар-
тизанську бригаду, а В.В.Гіль нагороджений орденом Чер-
воної Зірки і поновлений в армії з присвоєнням чергового військового звання. Він загинув під час прориву німецької блокади у травні 1944 року.
41
РОСІЙСЬКА ВИЗВОЛЬНА НАРОДНА АРМІЯ
(РВНА)
У жовтні 1941 року, коли німецька армія окупувала Ор-
ловщину та Брянщину, в селищі Локоть Брасівського райо-
ну Орловської області під керівництвом голови місцевого самоврядування К.П.Воскобойніка було сформовано загін народної міліції чисельністю 20 чоловік. До кінця року, коли командування тилового району 2-ї танкової армії вермахту санкціонувало створення в Локоті автономного району, за-
гін Воскобойніка виріс до 200 чоловік, а у ближніх селах були організовані групи місцевої самооборони. Контингент народної міліції та груп самооборони складали добровольці з числа місцевої молоді, а також бійці і командири 3 і 13-ї армій брянського фронту, що опинилися в оточенні, які на-
дали перевагу службі у цих загонах німецькому полону.
Після загибелі Воскобойніка в бою з партизанами керів-
ництво самоврядуванням прийняв його заступник – інже-
нер Б.В.Камінський, який оселився у Локоті незадовго до початку війни, після визволення із концтабору НКВД. Очо-
ливши загін народної міліції, Камінський розгорнув супро-
ти партизан активні дії і швидко зачистив від них значну територію. Переконавшись, що місцеве самоврядування здатне своїми силами забезпечити безпеку тилових районів, командування 2-ї танкової армії реорганізувало Локотський район у заїзд, а потім в округ, із включенням до його складу 8 районів Орловської та Курської області з загальною кіль-
кістю населення 581 тис. чол. Зобов`язавши призначеного обер-бургомістром Камінського піклуватись про спокій та порядок на території ввіреного йому округу і здійснювати поставки продовольства для німецьких військ, воно надало йому повну свободу дій.
42
Оскільки загони місцевої поліції та самооборони не могли самостійно контролювати величезний район, з якого було виведено всі німецькі війська, перед Камінським пос-
тало завдання організації більш багаточисельних і добре оз-
броєних частин на регулярній основі. Восени 1942 року було оголошено мобілізацію чоловічого населення 1922-1925 рр. народження, яка мала примусовий характер – аж до при-
тягнення тих, хто ухилявся, до суду за законами військового часу, взяття із сім`ї заручників, виселення з дому та інших репресій. Завдяки цим засобам у розпорядженні Камінсь-
кого виявилось декілька тисяч бійців, що дало можливість переформувати розрізнені загони та групи у подібність ре-
гулярної армії.
Розглядаючи свою діяльність у масштабі всієї Росії, Ло-
котський обер-бургомістр присвоїв своїм військам претен-
зійну назву – Російська визвольна народна армія (РВНА) [ред. - рос. РОНА]. До кінця 1942 року у її складі було 14 стрілкових батальйонів, бронедивізіон, зенітна батарея, ви-
нищувальна рота і комендантський взвод, об`єднані у бри-
гаду загальною чисельністю до 10 тис. чоловік. Кожен ба-
тальйон мав 4 стрілкові роти, мінометний і артилерійський взводи. На озброєнні за штатом вимагалось мати 1-2 гар-
мати, 2-3 батальйонних і 12 ротних мінометів, 8 станкових і 12 ручних кулеметів. Однак на практиці як і в особовому складі, так і в озброєнні окремих батальйонів одноманіт-
ності не існувало. Їх чисельність коливалась в межах 300-
1000 бійців, а наявність озброєння залежала від характеру виконуваних завдань. У той час як одні батальйони мали у розпорядженні навіть бронетехніку, інші були озброєні пе-
реважно гвинтівками і майже не мали ручних і станкових кулеметів. На озброєнні бронедивізіону було 8 танків ( КВ, 2 Т-34, 3 БТ-7, 2 БТ-5), 3 бронемашини (БА010, 2 БА-20), 2 танкетки, автомашини і мотоцикли.
На початку 1943 року батальйони РВНА були об`єднані у 5 стрілкових полків, а у травні було сформовано окремий 43
Б.В.Камінський з бійцями РВНА.
Білорусія, літо 1944р.
Одягнутий у німецький офі-
церський кітель без погон і петлиць.
На фуражці – російська кокарда із “свіченням”, на лівому рукаві – емблема РВНА, на грудях – Знак відмінності для східних народів І класу “ в золоті” і Залізний Хрест І класу, отриманий за успішні дії проти партизан весною 1944р.
гвардійський батальйон у складі 2 стрілкових рот та 1-ї навчальної. Після другої мобілізації, що була проведена весною цього ж року, чисельність РВНА сягала 12 тис. солдат і офіцерів. До 1 серпня на її озброєнні було до 500 кулеметів, 40 мінометів, декілька десятків польових і протитанкових гармат, 10 танків різних типів і стільки ж бронемашин, 2 танкетки і 3 зенітні сна-
ряди.
Оскільки досвідчених командних кадрів у бригаді майже не було, на прохання Камінського німці надали у його роз-
порядження близько 30 командирів Червоної Армії з таборів військовополонених. Однак кадрових військових і надалі не вистачало, тому командирами полків і батальйонів іноді призначали сержантів і старшин, а іноді і рядових червоно-
армійців. Взаємовідносини офіцерів і солдат регламентува-
лись дисциплінарним статутом, виданим у липні 1943 року.
Підрозділи РВНА залучались до забезпечення безпе-
ки під час збирання врожаю, охороні залізничних доріг та супроводу ешелонів з продовольством, також здійснювали репресії стосовно осіб, що ухилялись від сплати податків і саботуючих міроприємства самоврядування. Що ж стосуєть-
ся антипартизанської боротьби, то вона не зупинялась ні 44
вдень, ні вночі. Напади партизан на невеликі гарнізони і диверсії на залізничних дорогах чергувались з каральними експедиціями камінців у партизанські райони. Ця бороть-
ба проводилась з перемінним успіхом: стримуючи під своїм котролем територію округу і деколи наносячи партизанам серйозні удари, бригада несла вагомі втрати, які складали в середньому 50-100 чоловік за операцію.
На початку березня 1943 року, коли наступаючі ра-
дянські війська досягли околиць Локотського округу, 3 і 5-й полки РВНА брали участь у боях супроти Червоної Ар-
мії і понесли великі втрати. При цьому багато солдат, не приймаючи участі у бою, дезертирували, а до 700 чоловік перейшло на сторону партизан. У липні цього ж року 5-й полк і окремі роти з інших полків були надані німецьким частинам та підрозділам і введені у бій в районі Дмитровсь-
ка-Орловського.
В серпні становище Локотського округу стало загрозли-
вим, і Камінський, після узгодження з німецьким команду-
ванням, віддав наказ про евакуацію РВНА і цивільного на-
селення округу в район м. Ліпель Вітебської області БРСР. 26 серпня, завантаживши танки, артилерію та іншу техніку, частини РВНА разом із цивільною адміністрацією округу і членами їх сімей – загальною кількістю до 30 тис. чоловік – виїхали залізницею у Білорусію. Тут бригада отримала за-
вдання: забезпечувати тилові комунікації 3-ї танкової ар-
мії вермахту, які знаходились під ударами партизанських з`єднань Ліпельської зони.
Як і в інших східних частинах, у бригаді Камінського в цей час посилився процес розкладу. У результаті масового дезертирства та переходу на сторону партизан чисельність РВНА до початку жовтня зменшилась більш ніж на дві третіх. До початку листопада поріділа бригада була попов-
нена білоруськими поліцейськими. Однак Камінському так і не вдалося заволодіти становищем і у районі Ліпелю, і на по-
чатку 1944 року РВНА разом із цивільними біженцями була 45
передислокована у район м. Дятлово (Західна Білорусія).
Весною 1944 р. в районі між Мінськом та Ліпелем німцями було проведено ряд крупних операцій супроти діючих тут партизанських бригад. В операціях “Регенсша-
уер” і “Фрюлінгсфест” брала участь і бригада Камінсько-
го, включена до складу бойової групи обергруппенфюрера СС К. Готтберга як “штурмова бригада РВНА”. Успішні дії бригади, яка наступала на найбільш складній ділянці, були відзначені німецьким командуванням, яке нагородило Ка-
мінського Залізним Хрестом І класу. Відповідно до розпо-
рядження Г.Гімлера бригаду було включено до складу військ СС з наступним розгортанням у 29-ту гренадерську дивізію СС, а її командир отримав чин бригаденфюрера і генерал-
майора військ СС.
Бійці штурмової бригади СС РВНА при підтримці німець-
кої бронетехніки проводять огляд кварталів польської столи-
ці. Варшава, серпень 1944р.
Попереду йде офіцер, одягнутий у відкритий кітель з погонами і петлицями військ СС.
На лівому рукаві замість емблеми СС ( орла) – щиток РВНА.
На фуражці радянського взірця – кокарда зі “свіченням”.
Солдати одягнуті у німецькі польову форму вільною крою ( зр. 1943р.) без розпізнавальних знаків та нарукавних емб-
лем.
46
2 серпня 1944 року у Варшаві вибухнуло повстання, на придушення якого німці кинули потужні сили сухопутних військ СС, поліції. З кожного полку РВНА було відокремле-
но по 300-400 добровольців, які під командуванням підпол-
ковника (оберштурмбаннфюрера СС) Фролова були введені в польську столицю. Для Кмінського та його солдат вуличні бої у великому місті були незвичними, і група РВНА по-
несла великі втрати. Це, в свою чергу, обернулось загаль-
ним падінням дисципліни, грабунками, насильством щодо мирного населення. 19 серпня Камінського було засуджено військово-польовим судом СС і розстріляно, а залишки гру-
пи Фролова виведено з Варшави. У середині жовтня бригада була роззброєна і перекинута в Мюнзінген – на формування 1-ї дивізії РВА.
47
ШКОЛА ПРОПАГАНДИСТІВ У ДАБЕНДОРФІ
Розробкою теоретичних засад визвольного руху і підго-
товкою кадрів РВА займався спеціально створений у лютому 1943 року у Дабендорфі ( під Берліном) центр, який офіцій-
но найменувався “Східним відділом пропаганди особливого призначення” на чолі з капітаном В. Штрик-Штрикфель-
дтом. На основі раніше створених у таборах Вустрау і Вуль-
хайде команд пропагандистів з числа військовополонених командирів Червоної Армії тут були створені нові курси пропаганди, начальником яких був призначений генерал-
майор І.А.Благовіщенський. Організаційно курси складались із стройової та учбової частин і батальйону курсантів у складі 5 рот. Крім цього, у Дабендорфі діяли Цивільний учбовий штаб і редакції газет “Зоря” і “Доброволець”, що видавались для військовополонених, східних робітників ( остарбайтерів) і солдат російських добровольчих частин. На 21 німецький офіцер припадало 8 колишніх радянських генералів, 60 стар-
ших і декілька сот молодших офіцерів.
Всі курсанти офіційно були звільнені з полону, отрима-
ли статус військовослужбовців РВА і після закінчення курсів розприділялись у східні частини чи на окуповані території. Випускниками Дабендорфу комплектувались групи пропа-
гандистів при штабах німецьких дивізій і та звані “російські підрозділи обслуговування” ( в кожному – 1 офіцер, 4 унтер-
офіцери і 20 рядових), які створювались у збірних і транзит-
них таборах для роботи з військовополоненими. До листопаду 1944 року Дабендорфські курси закінчило близько 5 тис. чоловік. Випускники курсів, так як і стройо-
вий та викладацький склад школи, складали офіцерський ре-
зерв для майбутніх формувань Російської визвольної армії.
48
ГВАРДІЙСЬКА БРИГАДА РВА
Передбачалось, що першою частиною РВА, яка безпо-
середньо підпорядковувалась Власівському центру, стане 1-й Російський національний полк СС, про що було досяг-
нуто домовленості з керівництвом СД. Однак переговори С.Н.Іванова і Г.Н.Жилєнкова з В.В. Гіль-Родіоновим зайшли у глухий кут. За переконаннями емісарів Власова, полк пот-
ребував реорганізації та кадрових перестановок, оскільки його особовий склад був значно деморалізованим, а багато офіцерів не задовільняли поставлених їм вимог. В цей же час В.В.Гіль та його офіцери бажали, щоби полк був прийнятий до складу РВА у незмінному вигляді. В кінцевому результаті вихід знайшовся : полк залишили у спокої, відокремивши з його складу навчальний батальйон і пропагандистську ко-
манду, щоби сформувати на їх основі Гвардійську бригаду РВА.
Генерал-лейтенант Г.Н.Жилєнков, полковник К.Г.Кроміаді і В.І.Боярський ( зліва направо) на параді Гвардійської брига-
ди РВА. Псков, 22 червня 1943р.
На Жилєнкові – німецькі кітель і фуражка; погони, петлиці та офіцерська кокарда із “свіченням” РВА.
Кроміаді і Боярський – у гімнастерках і фуражках ра-
дянського взірця з розпізнавальними знаками та кокардами РВА.
49
Зведена рота Гвардійської бригади РВА на параді. Псков, 22 червня 1943р.
Офіцери одягнуті у ра-
дянське обмундирування з розпізнавальними знаками та емблемами РВА.
У білій гімнастерці з трьох-
колірним прапором – капі-
тан Г.П.Ламсдорф.
Відокремлені підрозділи були розміщені у селищі Стре-
мутка ( в 15 км. від Пскову). За рахунок незначних поповнень вдалось сформувати стрілковий батальйон, господарську роту, запасну офіцерську роту та команду пропагандистів – всього 650 чол. Командиром формування став С.Н.Іванов, його по-
мічником – І.К.Сахаров, начальником штабу – К.Г.Кроміаді, представником Власова при штабі бригади – Г.Н.Жилєнков. Організаційно частини, що формувались, знаходились у під-
порядкуванні служби СД, яка була представлена при штабі з`єднання групою зв`язку на чолі із штурбманн-фюрером Хайнцем. Протягом літа стрілковий батальйон Гвардійської бригади три рази залучався в антипартизанські операції, а 22 червня 1943 року на військовому параді у Пскові під біло-
синьо-червоним прапором промарширувала з`єднана рота бригади.
В серпні Іванова і Кроміаді відкликали у Німеччину, і командиром батальйону було призначено Г.П.Ламсдорфа; ідея створення Гвардійської бригади РВА так і не встигла реалізуватись. Після відходу у листопаді 150 чоловік до пар-
тизан бригада була роззброєна та розформована, а її залишки передані до складу російської авіагрупи, що формувалась у Східній Прусії, і в подальшому влились у ряди Військово-
повітряних сил КВНР.
50
ЗБРОЙНІ СИЛИ КВНР
Формування 1-ї дивізії РВА ( за німецькою номенкла-
турою – 600-та піхотна) почалось відповідно до наказу від 23 листопада 1944 року на учбовому полігоні у Мюнзінгені (Вюртенберг). Командиром дивізії було призначено полков-
ника ( з 12 лютого 1945р.- генерал-майор) С.К.Буняченка. Для формування дивізії був використаний особовий склад ряду східних частин, що були передані з діючої армії, го-
ловним чином, із Західного фронту. У розпорядженні шта-
бу формування було передано залишки 30-ї гренадерської дивізії військ СС, 308, 601, 605, 618, 628, 630, 654, 663, 666, 675 та 681-й східні батальйони, 582 і 752-й східні артилерій-
ські дивізіони, ряд дрібніших одиниць. Чверть особового складу дивізії склали бійці бригади Камінського (РВНА). Що ж стосується добровольців, які були набрані прямо з таборів військовополонених, то вони складали незначний відсоток від загальної чисельності.
Дивізія формувалась за зразком німецької народно-гре-
надерської дивізії, однак з деякими відхиленнями від зви-
чайної організації. Вона мала три піхотних ( гренадерських) полки (1601, 1602, і 1603-й) двобатальйонного складу, ар-
тилерійський полк у складі трьох легких та одного важкого дивізіонів, розвідувальний дивізіон у складі двох кавалерій-
ських ескадронів, ескадрону важкої зброї і танкової роти, ви-
нищувально-протитанковий дивізіон, батальйони саперний та зв`язку, польовий запасний батальйон і полк матеріально-
технічного постачання ( всі дивізійні складові мали номер 1600). Згідно штату на озброєнні мало бути 12 важких та 42 легкі польові гаубиці, 14 штурмових снарядів, 6 важких і 29 легких піхотних снарядів, 31 протитанкова і 10 зенітних гар-
мат, 79 мінометів, 536 станкових і ручних кулеметів, 20 вог-
неметів. Однак на практиці озброєння дивізії відрізнялось від того, що передбачалось за штатами. Так, до прикладу, замість штурмових гармат було 10 самохідних протитанкових 51
гармат «Ягдпанцер 38» і 9 танків Т-34. Чисельність 1-ї дивізії РВА у період завершення формування досягала 18 тис. сол-
дат та офіцерів.
17 січня 1945 року організаційний відділ Генерального штабу Головного командування сухопутних військ (ОКХ) ви-
дав наказ про формування на учбовому полігоні у Хойберзі (Вюртенбергу) 2-ї дивізії РВА ( 650-ї піхотної). Командиром нового з`єднання був призначений полковник ( з 12 лютого 1945р. – генерал-майор) Г.А.Звєрєв. У розпорядження штабу дивізії було передано ряд добровольчих частин, включаю-
чи 427, 600 і 642-й східні батальйони із Західного фронту, 667-й східний батальйон і ІІІ-й батальйон 714-го російсько-
го гренадерського полку з Данії, 851-й саперно-будівельний батальйон та інші. Для укомплектування особовим складом і матчастиною артилерійського полку дивізії послужив 621-й східний артилерійський дивізіон. Полки, що формувались, отримали номери: 1651, 1652 і 1653, а дивізійні складові – 1650.
На відміну від 1-ї, формування 2-ї дивізії проходило в більш складних умовах, в результаті чого до моменту відправ-
ки на фронт вона не мала достатньої кількості важкої зброї та автотранспорту. Особовий склад дивізії ( всього до 12 тис. чоловік) поповнювався за рахунок добровольців з таборів військовополонених, а офіцерський корпус – з числа випус-
кників офіцерської школи РВА. Що стосується 3-ї дивізії під командуванням генерал-майора М.М. Шаповалова ( 700-й піхотний), то її формування так і не зрушилось з підготовчої стадії. Було сформовано лише штаб дивізії чисельністю 10 тисяч добровольців в учбових таборах
У Мюнзингені формувалась також учбово-запасна бри-
гада під командуванням полковника С.Т.Койди, що призна-
чалась для підготовки новобранців з таборів військовополо-
нених і поповнення польових частин. Чисельність бригади сягала 7 тис. чоловік, у її складі були частини всіх видів зброї ( піхотний полк, артдивізіон, моторизований, протитанко-
52
вий і саперний батальйони, кавалерійський ескадрон, відділ зв`язку, батальйон постачання та батальйон тих, що виздо-
ровлюють, а також школа для підготовки унтер-офіцерів.
У листопаді 1944 року прийняла перших курсантів нова офіцерська школа РВА, яка являла собою курси підготовки молодшого командного складу при 1-ій дивізії. У січні 1945 року з нею була з`єднана офіцерська школа східних військ (1-ша офіцерська школа РВА) під керівництвом полковника Кисельова. Начальниками об`єднаної школи послідовно були полковник С.Т.Койда, генерал-майор В.Г.Асберг і генерал-
майор М.А.Меандров. Кадровий склад включав 18 штабних і 42 стройових офіцера, 120 унтер-офіцерів і рядових. У числі викладацького складу було 6 полковників, 5 підполковників і 4 майори. Школа встигла провести два прискорених курси, на яких пройшли перепідготовку 244 офіцери; 3-й курс, що нараховував 605 слухачів, до кінця війни не був випущений.
Нарукавний знак РВА. Фон зовнішньо-
го щитка – сіро-зелений, букви- жовті. ( Із зібрання М.Ю. Блінова) Внутрішній щиток – білий, з синім андріївським хрестом і червоною обкантовкою. На фотографії зображено один з піз-
ніх варіантів знаку, що виготовлявся штампувальним способом.
У Хойберзі знаходився штаб РВА з батальйоном охорони. Штаб РВА (Верховне командування Збройних сил КВНР) являв собою складну структуру і , фактично, виконував фун-
кції військового міністерства. У його складі нараховувалось 18 відділів: оперативний, розвідувальний, зв`язку, військових сполучень, топографічний, шифрувальний, формувань, бой-
ової підготовки, командний ( особового складу), пропаган-
ди, військово-юридичний, фінансовий, автобронетанкових військ, артилерійський, матеріально-технічного постачання, інтендантський, санітарний і ветеринарний. Начальником 53
Розпізнавальні Знаки РВА: 1- офі-
церська петлиця; 2- солдатська петлиця; 3-15 – погони: 3-солдата, 4- єфрейтора, 5 –унтер-офіцера, 6-фельдфебеля, 7-лейтенанта (під-
поручника), 8- старшого лейтенанта ( поручника), 9 – капітана, 10- майора, 11- підполковника, 12-полковника, 13- генерал-майора, 14-генерал-лейтенан-
та, 15 – генерала
штабу був призначений заступник Власова на посту Голо-
внокомандуючого Збройними силами КВНР генерал-майор Ф.І.Трухін – колишній викладач Академії генерального-шта-
бу Червоної Армії і першокласний військовий спеціаліст.
19 грудня 1944 року рейхсмаршал Г.Геринг підписав наказ про створення Військово-повітряних сил РВА, які 4 лютого 1945 р. увійшли у безпосереднє підпорядкування Власова. Командуючим ВПС було призначено полковника ( з 12 лютого 1945р. – генерал-майор) В.І.Мальцева. До квіт-
ня у Марієнбаді вдалось сформувати 1-й авіаційний полк ( командир- полковник Л.І.Байдак) у складі 5-ї винищуваль-
ної ( 16 літаків Ме 109), 8-ї бомбардувальної ( 12 Ju88) і 5-ї учбово-тренувальної ( 2 Ме 109, 2 Ju88. 2 FU56, 2 У-2, 1 Не111 і 1 Do17) ескадр. У стадії формування знаходилась ще одна ескадра бомбардувальників, розвідувальна і транс-
портна ескадри. У складі ВПС РВА було також сформова-
но полк зенітної артилерії, парашутно-десантний батальйон і рота зв`язку. Через погіршення військового становища і відсутність умов для спеціального навчання наземних частин 54
було вирішено готувати їх до використання в якості піхоти, а також створити умови для об`єднання цих підрозділів і частин аеродромного обслуговування, що нараховуавли у за-
гальному до 5 тис. чоловік, в бойове формування у вигляді бригади чи дивізії.
Гренадери 1-ї дивізії РВА на параді у Мюнзингені 10 лютого 1945р.
Солдати одягнуті у німецькі шинелі та пілотки; емблеми РВА перешиті з лівого рукава на правий.
28 січня 1945 р. Гітлер затвердив А.А.Власова головно-
командуючим новоутвореними російськими формуваннями зі всіма повноваженнями, включаючи призначення на офі-
церські посади і присвоєння військових чинів до полковника включно. 10 лютого у Мюнзингені генерал-інспектор доб-
ровольчого з`єднання Е.Кестрінг урочисто передав Власову командування над двома російським дивізіями. Особовий склад РВА прийняв присягу, в якій солдати і офіцери давали клятву до останньої краплі крові боротися за благо росій-
ського народу проти більшовизму і бути вірними союзу з Німеччиною, що очолювала цю боротьбу.
Відсутність часу і засобів для розгортання нових дивізій передбачалось компенсувати за рахунок включення до скла-
ду ВС КВНР інших російських формувань. У січні 1945 року командир Російського корпусу генерал-лейтенант Б.А.Штейфон зустрівся в Берліні з Власовим і заявив про готовність включити своє з`єднання до складу ЗС КВНР. 55
Про приєднання до Власова оголосив генерал-лейтенант А.В.Туркул, який формував за узгодження з німецьким ко-
мандуванням російські частини з числа емігрантів та війсь-
ковополонених у Зальцбурзі, Лінці і Філасі загальною чи-
сельністю до 5.2 тис. чоловік. У той же час командуючий 1-ю Російською національною армією генерал-майор Б.А. Хольмстон-Смисловський навідріз відмовився від співпраці, так як відкидав маніфест КВНР як політичну і соціальну программу і розходився із Власовим у питанні про статус російських збройних сил, які розглядав всього лиш як части-
ну німецького вермахту. Після включення до складу Зброй-
них сил КВНР 15-го козацького кавалерійського корпусу ( з 24 квітня 1945 року) загальна чисельність російських фор-
мувань, які фактично чи формально підкорялись Власову, досягла 100 тис. чоловік.
Збройні сили КВНР ( листопад 1944 - травень 1945рр)
56
Для перевірки боєздатності частин ЗС КВНР із офі-
церів і солдат особистої охорони Власова та курсантів офі-
церської школи РВА був сформований загін винищувачів танків у складі трьох взводів під командуванням полковника І.К.Сахарова. Озброєна легкою автоматичною зброєю і фа-
устпатронами, ця группа булла введена у бій 9 лютого 1945 року у районі Гюстенбизе з метою вибити радянські війська із плацдарму на західному березі Одера. Дії загону отримали схвалення німецького командування, а сам Власов отримав особисте привітання Гімлера.
Після такого експерименту генерал-інспектором добро-
вольчих з`єднань за згодою Власова з контингентів РВА була сформована ударна протитанкова бригада «Росія» у складі чотирьох загонів загальною чисельністю 1,2 тис. чоловік під командуванням полковника Галкіна. Підпорядкована шта-
бу протитанкової дивізії «Вісла», що формувалась, бригада була рухомим резервом німецького командування, а її загони послідовно вводились в бій на Одерських плацдармах. На Одерський фронт було відправлено і 1604-й ( колишній 714-
й) піхотний полк, переданий до складу ЗС КВНР із дисло-
кованої у Данії 599-ї російської бригади. Під командуванням полковника І.К.Сахарова полк боровся на південь від Штет-
тина у складі бойової групи «Клоссек». Накінець, 6 березня на фронт в район дій 9-ї армії генерала Буссе у повному складі виступила 1-ша дивізія РВА. Під час маршу дивізії до фронту до неї приєдналась велика кількість біженців-остар-
байтерів, з числа яких у кожному полку було сформовано по третьому батальйону. Вже на фронті до складу дивізії були включені протитанкова бригада «Росія» і 1604-й полк, в ре-
зультаті чого її чисельність зросла до 20 тис.чоловік.
13 квітня два полки 1-ї дивізії атакували позиції радянсь-
кої 33-ї армії на південь від Фюрстенбергу. Переконавшись у неможливості оволодіти сильно укріпленим плацдармом силами, які були у наявності, і для уникнення невиправда-
них втрат, генерал-майор Буняченко зупинив атаки і відвів 57
дивізію на тиловий рубіж.
В обстановці краху Німеччини, який очевидно насував-
ся, Власов і його оточення ніяк не могли розраховувати на формування достатньої кількості з`єднань, щоби протистоя-
ти Червоній Армії. Однак віра у протиприродність і слабкість коаліції західних демократій зі сталінським режимом вселяла їм надію на швидкий її розкол. 26 березня 1945 року на ос-
танньому засіданні КВНР, що відбувся у Карлових Варах, було прийнято рішення поступово стягувати всі російські формування у район Інсбрук-Зальцбург (Австрійські Альпи), щоби об`єднатись тут з відступаючими з Югославії козаць-
кими частинами, а також із сербськими і хорватськими ан-
тикомуністичними формуваннями і продовжувати боротьбу до часу зміни загальної ситуації.
10 квітня 1945 року відповідно до цього рішення у район Лінц-Ческе Будєєвіце похідним порядком виступили всі, що знаходились на формуванні у Мюнзінгені і Хойсбергу війсь-
кові частини і об`єднання Збройних сил КВНР : 2-га дивізія, учбово-запасна бригада, штаб ВС КВНР з офіцерським ре-
зервом і офіцерською школою РВА, будівельний батальйон і штаб 3-ї дивізії ( всього близько 23 тис. чоловік). 15 квіт-
ня з Одерського фронту на з`єднання з ними рушила 1-ша дивізія. Накінець, 17-18 квітня з району Марієнбаду на пів-
день виступили стройові і технічні частини ВПС КВНР під командуванням генерал-майора В.І. Мальцева.
Одночасно керівництво КВНР через своїх емісарів та представників нейтральних держав намагалось встанови-
ти контакти із західними союзниками. Однак всі ці спроби були марними. На пропозицію Власова здати американцям формування Збройних сил КВНР без опору, за умови, що їх особовий склад не буде виданий радянській владі, пред-
ставники американського командування заявили, що не є уповноваженими проводити переговори стосовно надання солдатам та офіцерам російських формувань політичного притулку, і вимагали здатися у полон на загальних засадах. 58
Правда, вони обіцяли, що власівців не видадуть радянській владі до закінчення війни, і це давало надію, що розрив між союзниками пройде швидше, чим діло дойде до видачі. Вже 30 квітня 1945 року у районі м. Цвісель після попереднього узгодження з американцями у їх рзміщення перейшли і скла-
ли зброю частини ВПС КВНР.
Полковник І.К.Сахаров (зліва), генерал-майор С.К.Буняченко і генерал-
лейтенант А.А.Власов в од-
ному із збірних таборів РВА на території Чехії. Бероун, 4 травня 1945р.
Сахаров і Буняченко одяг-
нуті у німецьку уніформу з погонами та петлицями вермахту, нарукавними зна-
ками і кокардами РВА.
У перших числах травня дивізія Буняченка, що рухалась на з`єднаня з головними силами ЗС КВНР, знаходилась у декількох кілометрах південно-західніше від Праги, коли у чеській столиці почалось збройне повстання проти німців. 4 травня у розміщення дивізії прибули представники шта-
бу повстання, які намагалися вияснити наміри власівців і схилити їх до виступу на стороні повстанців. Становище ос-
танніх у скорому часі стало критичним, і повстанці по радіо звернулись до усіх союзних армій із закликом про допомогу, який був почутий і у дивізії РВА. Після недовготривалих роз-
думів її командування прийняло рішення йти на допомогу повстанців і, реабілітувавши таким чином себе в очах союз-
ників, просити у них політичного притулку.
Ввечері 5 травня частини 1-ї дивізії вступили у Прагу і атакували німецькі війська. Населення захоплено вітало 59
своїх визволителів, однак Чеська національна рада, що вико-
нувала роль тимчасового уряду, більшість в якому складали комуністи, відмежувались від дій власівців, заявивши, що « не бажає мати нічого спільного із зрадниками та німецькими найманцями». Поміж тим стало відомо, що війська 3-ї аме-
риканської армії генерала Паттона зупинились за 40 км від Праги, а з півночі до міста наближаються частини 1-го Ук-
раїнського фронту під командуванням маршала І.С.Конєва. Ввечері 7 травня Буняченко віддав наказ про зупинення бой-
ових дій і вранці наступного дня дивізія полишила Прагу, втартивши за два дні боїв 300 бійців вбитих та поранених. В той час як більша частина дивізії виступила на південь, у місті залишились деякі групи власівців, які здались радянсь-
кій владі.
Допоки 1-ша дивізія вела бої у Празі, командування Пів-
денної групи РВА (2-га дивізія та інші частини) досягло зго-
ди з американцями про здачу їм в полон всіх озброєних фор-
мувань КВНР. Не маючи зв`язку із Власовим і 1-ю дивізією, воно не могло прийняти остаточне рішення і виявилось за-
хопленими зненацька частинами Червоної Армії.
В результаті частина 2-ї дивізії разом зі штабом була взя-
та у полон радянським військами, у той час як інші частини були інтерновані американцями в районі м. Крумау (Авс-
трія) 8-10 травня.
11 травня у районі Шлюссельбургу (Чехія) перед амери-
канцями склала зброю 1-ша дивізія РВА. Однак вище амери-
канське командуваня відмовилось прийняти дивізію у полон , пояснюючи це тим, що вона знаходилась на території, яку повинні були зайняти радянські війська. У другій половині дня 12 травня Буняченко віддав наказ про розпуск дивізії, маючи надію, що поодинці солдатам і офіцерам буде про-
стіше перейти радянсько-американську демаркаційну лінію. У цей же день Власов і Буняченко прийняли відчайдушну спробу разом з колоною штабних машин прорватися у роз-
міщення американців. Поміж тим радянське командування, 60
отримавши необхідні дані про полонених та перебіжчиків, вжило заходи щодо затримання Власова, якого захопили у колоні при мовчазній згоді американського патруля.
Останнім актом трагедії РВА стала насильницька репат-
ріація більшості її солдат і офіцерів у Радянський Союз у від-
повідності до погодження, що було підписане очільниками урядів СССР, США і Великобританії в Ялті 11 лютого 1945р. Власівців, яких взяли у полон Червоною Армією на території Австрії і Чехії, було піддано жорстоким розправам і знущан-
ням. Офіцерів розстрілювали буз суду і слідства, а решту у задраєних наглухо товарних вагонах відправляли у віддалені райони Сибіру і далекого Сходу у перевірочно-фільтраційні табори. Ті з них, кого не засудили до смертної кари і табір-
них термінів, відповідно до постанови Державного комітету оборони від 18 серпня 1945 року отримали позасудовим по-
рядком 6 років спецпоселення. Що ж стосується Власова та інших відомих діячів КВНР, то їх долю вирішив закритий судовий процес, який закінчився винесенням смертного ви-
року і стратою всіх підсудних.
61
ДОДАТКИ
1. Нарукавна пов`язка доб-
ровольців допоміжної служби при частинах СС.
2. Нарукавна пов`язка жі-
ночого допоміжного персоналу вермахту.
3. Російський доброволець – водій моторизованої колони постачання, 1941-1942рр.
4. Російський доброволець – боєць антипартизанського підрозділу у складі 58-ї ні-
мецької піхотної дивізії, 1941-
1942рр.
5. Солдат російського охо-
ронного підрозділу, 1942р.
62
Добровольці допоміжної служби «хіві», які появились у німецьких частинах з перших днів війни, не мали встановле-
ної форми одягу і тому носили своє старе червоноармійське обмундирування чи цивільний одяг. Приналежність до ні-
мецької армії визначалась нарукавними пов`язками, на яких було зображено тактичний знак дивізії, у складі якої вони служили, чи печаткою військової частини.
Наказом від 1 жовтня 1941 року було встановлено єди-
ний зразок нарукавної пов`язки – білього кольору з написом у три лінійки; « I m Dienst der Deutschen Wehrmacht» («На службі німецьких збройних сил»). Спосіб виготовлення та шрифт допускався будь-який. Для добровольців, які були на службі у частинах віськ СС, була введена така ж пов`язка з написом « I m Dienst der Waffen-SS» («На службі військ СС») ( мал.1).
Жінки-добровольці (санітарний і господарський пер-
сонал) носили цивільний одяг і жовту пов`язку на лівому рукаві з вишитим написом «Deutsche Wehrmacht» («Німець-
кі збройні сили), передбаченим для жіночого допоміжного персоналу вермахту (мал.2). Для перекладачів наказом від 24 грудня було встановлено пов`язку з написом « Sprachmittler-
Dolmetscher» («перекладач»).
Відсутність єдиної форми одягу і носіння прийнятого 1 жовтня 1941 року зразка пов`язки підтверджувалась на-
казом організаційного відділу Генерального штабу ОКХ № 11/8000/42. При цьому, однак, говорилось про неохідність виховання у добровольців «військової гордості» шляхом видачі німецького обмундирування і знаків відмінності. У деталях обмундирування добровольців часто була присутня імпровізація, як, наприклад, використання емблем автомо-
більних частин Червоної армії, закріплених до німецьких петлиць. (див. мал. 3).
Для того, щоби відрізняти добровольців, які воювали у складі бойових підрозділів, від солдат супротивника, вико-
ристовувались білі пов`язки на обох рукавах обмундируван-
63
ня. Через ці пов`язки партизани часто називали російських добровольців «білорукавниками». Іншим відмінним знаком були нашиті на головний убір чи рукав цифри, що означали номер підрозділу ( мал. 4).
У місцевих допоміжних формуваннях ротної і ба-
тальйонної ланки, що появились весною 1942 року, задіяних головним чином на охоронній службі, використовувалось радянське, чи старе німецьке обмундирування з відпороти-
ми знаками відмінності. В деяких з них окремо вводились відмінні знаки, як наприклад, стрічки кольорів російського національного прапору, які нашивались на головні убори і нарукавні пов`язки. Зазвичай такі частини забезпечувались трофейним радянським ( гвинтівки Мосіна і СВТ, кулеме-
ти Дегтярьова) чи застарілою німецькою зброєю, як напри-
клад гвинтівка Маузера зр. 1898р., прийнята на озброєння у 1906р.( мал. 5).
1-3. Знаки відмінності східних частин, введені нака-
зом № 11/8000/42 ( серпень 1942р.):
Погон командира взводу (Zugfьhrer),
Погон і петлиця командира роти (Kompaniefьhrer).
4. Нагрудна емблема схід-
них частин.
5. Стрілець (Schьtze) східного батальйону, 1942-
1943рр.
6. Командир взводу (Zugfьhrer) охоронних частин, 1942-1943рр.
7. Командир відді-
лення (Gruppenfьhrer) смоленської «служби порядку» (Ordnungsdienst), 1942-1943рр.
64
Основні вимоги, що пред`являлись до уніформи східних частин, визначались директивою ОКВ № 46 від 18 серпня 1942р. (« Керівні вказівки з посилення боротьби з бандитиз-
мом на Сході»), яка зобов`язувала Генеральний штаб ОКХ розробити основні положення з організації цих формувань, включаючи систему військових звань, форму одягу та знаки відмінності. При цьому зверталась особлива увага на заборо-
ну носіння німецьких знаків відмінності, емблем і погон.
За наказом № 11/8000/42 у серпні 1942 року були введені знаки відмінності східних частин, що являли собою петлиці і погони. Погони – німецького взірця із сукна темно-зелено-
го кольору або кольору мундиру із срібними личками – для 65
нижчих чинів ( мал.1); вузькі срібні погони (введені у 1940р. для зондерфюрерів) – для офіцерів ненімецького походжен-
ня (мал.2); петлиці – із срібним галуном, одинакові за фор-
мою та розміром для всіх звань (мал.3); петлиці і окантовка погон були червоного кольору – в охоронних частин і тем-
но-зеленого – у допоміжної поліції. Цим ж наказом вводи-
лась нагрудна емблема у вигляді замкненої у ромб свастики з «крилами», що заміняла німецького орла ( мал. 4).
У відповідності до цього ж наказу загони допоміжної поліції та охоронні частини повинні були бути забезпечені обмундируванням ( за можливості) із трофейних речових складів. Тут , перш за все, малось на увазі трофейне радянсь-
ке обмундирування , а також уніформа інших армій – латвій-
ської, чеської, польської і т.п. Охоронні частини ( східні ба-
тальйони і роти) забезпечувались також старим німецьким обмундируванням і спорядженням. Зображений на мал. 5 солдат східного батальйону одягнутий у чеське обмундиру-
вання з петлицями охоронних частин, німецьку плащ-палат-
ку та шлем зр. 1935 року з емблемою, яка використовувалась у східних формуваннях. Озброєний чеським карабіном 16/33 ( за німецькою номенклатурою – 33/40).
15 листопада 1942 року наказом організаційного відді-
лу Генерального штабу ОКХ № 10450/42 була встановлена сукняна кокарда для особового складу східних батальйонів і рот, що являла собою овал темно-зеленого кольору з чер-
воною вертикальною полоскою. На практиці, очевидно, такі кокарди використовувались рідко. Існували також петлиці, виготовлені за зразком німецьких подвійних петлиць, - чер-
воного кольору на темно-зеленому фоні ( мал.6). У липні 1942 року було відмічено їх використання солдатами східної кавалерійської частини у районі Новгород-Сіверського.
Встановлені вищезазначеними наказами зразки знаків відмінності дотримувались далеко не всюди. Так, наприклад, у Смоленську бійці загонів «служби порядку» (Ordnungsdienst), окрім регламентованих наказом № 11/8000/42 темно-леле-
66
1. Лейтенант артилерії Російсь-
кої охоронної групи, 1942р.
2-4. Петлиці чинів Російської охоронної групи: полковника ко-
зацьких частин, обер-лейтенанта кавалерії, рядового піхоти.
5. Єфрейтор – кулеметник одно-
го з «молодих» полків Російського охоронного корпусу, 1944-1945рр.
1. Один з варіантів нарукавного знаку «Особливої дивізії Р», 1943р.
2. Командуючий 1-ї РІА генерал-
майор Б.А.Хольмстон- Смисловсь-
кий, 1945р.
них петлиць з галуном, носили темно-зелені погони з білою облямівкою, а також темно-зелений трикутник з білою об-
лямівкою на лівому рукаві і головному уборі. На грудях у зображеного на мал. 7 поліцейського – Знак відмінності за мужність та заслуги для східних народів ІІ класу « у бронзі».
67
Перші зразки уніформи для Російського охоронного корпусу (охоронної групи) виготовлялись шляхом перероб-
ки югославських мундирів захисного кольору, комір-стійка яких перешивався на відкладний. Однак у зв`язку з нестачею захисного обмундирування частини, що формувались з по-
чатку 1942 р., мали темно-коричневу уніформу аналогічного крою, що виготовлялась власними силами (мал.1). Головни-
ми уборами слугували пілотки з кокардою Російської Імпе-
раторської армії і чехословацькі стальні шоломи зр. 1932р. з білим ополченським хрестом.
Офіцерам поза строєм було призначено носити кашкети російського зразку з темно-синім околишом, наголовком ко-
льору мундиру та срібним шнуром. Солдати і офіцери носи-
ли російські погони, що означали останній чин у російській армії, та які не мали жодного службового значення. Звання поза офіцерськими посадами, що були у корпусі, позначались на петлицях (мал.2-3), а звання нижчих чинів – відповідною кількістю шевронів срібної ( єфрейтор і унтер-офіцер) чи золотої ( фельдфебель) облямівки, нашитих на лівому рукаві вище ліктя. Комірці унтер-офіцерських мундирів обшива-
лись білою тасьмою за німецьким зразком. Командир корпу-
су генерал-лейтенант Б.А.Штейфон носив петлиці з золотим галуном, червоні лампаси і шинель з червоними відворота-
ми. Канти на фуражці, комірі, погонах, петлиці і посвіти по-
гон були малиновими у піхоті ( мал..4), жовтими у кавалерії, голубими у козацьких підрозділах та яскраво-червоними у офіцерів генштабу, військових юристів, чинів санітарної і ве-
теринарних служб. У артилерійських і технічних підрозділах також використовувався яскраво-червоний військовий колір, однак петлиці були червоними з яскраво-червоним кантом.
З переходом корпусу у склад вермахту було отримано нове німецьке обмундирування з німецькими знаками від-
мінності, в той час як російські розпізнавальні знаки було відмінено ( наказ від 28 січня 1943 р.). Для всього особового складу було встановлено колір видів зброї, як у єгерських 68
частин ( світло-зелений), окрім санітарного ( волошковий) і ветеринарного ( малиновий) персоналу. Сформовані вже після включення корпусу до складу вермахту з радянського поповнення 4 і 5-й полки отримали на постачання італійську форму з німецьким знаками відмінності ( мал..5).
16 лютого 1945 року всьому особовому складу корпусу було призначено носити нарукавний знак РОЛ. Діючі з літа на Східному фронті формування Б.Л.Смисловського не мали встановленої форми одягу. Офіцери носили уніформу вермах-
ту з німецькими погонами, петлицями, кокардами і орлами на мундирі та фуражці; рядовий склад – як німецьку, так і радянську форму різних зразків з німецькими погонами і пет-
лицями чи без них. Лише у самому кінці війни , коли 1-ша РІА отримала статус «союзної армії», носіння німецьких орлів було відмінено. Єдиною відмінністю слугував нарукавний знак у вигляді щитка національного прапору ( біло- синьо- черво-
ний) на лівому рукаві мундиру( мал.6). Сам Б.А.Смисловський, отримавши у березні 1945 р. чин генерал-майора, носив всі призначені генеральському чину відмінності :погони, петлиці, лампаси і золотий шнур на фуражці.( мал.7)
1. Заступник коман-
дуючого РННА полковник І.К.Сахаров, 1942р.
2. Старший лейтенант РННА, 1942р.
3. Прапорщик 1-ї російсь-
кої національної бригади СС, 1943р.
4. Танкіст бронедивізіону РВНА, 1943-1944рр.
5. Солдат “Штурмової бри-
гади РВНА”, 1944р.
69
Форма одягу і відмінні знаки РННА були, по суті, видозмі-
неною уніформою Червоною Армії. Обмундирування солдат і офіцерів складалося з кителю чи гімнастерки захисного кольо-
ру з петлицями РККА, брюк (у старших офіцерів – темно-синіх галіфе з малиновим кантом), пілотки з овальною кокардою російських національних кольорів. У якості розпізнавальних знаків використовувались радянські трикутники, кубики і шпали, що кріпились не на петлиці, а на погони, зшиті за зразком погон Російської Імператорської армії. Вздовж погону молодшого командного і начальницького складу ( сержанти) розміщувалась жовта смужка, середнього (лейтенанти і капі-
70
тани ) – петличний галун, старшого ( майори, підполковники і полковники) – жовтий витий шнурок. Зображений на мал.1 полковник І.К.Сахаров одягнутий у гімнастерку з петлицями, суконні галіфе і шолом зр. 1938р. На грудях – іспанські наго-
роди, отримані за участь у Громадянській війні 1936-1939рр. на стороні Франко. Цікаво відзначити, що особовому складу РННА не заборонялось носити радянські нагороди, як, напри-
клад, орден Бойового червоного Прапору (мал.2).
Особовий склад сформованого влітку 1942р. 1-го Російсь-
кого національного загону СС отримав нове обмундирування колишньої чехословацької армії. В 1943 р. солдати і офіцери полку, а потім бригади під командуванням підполковника В.В.Гіль-Родіонова (мал. 3) носили уніформу “ загальних СС” – сірі кітелі з чорними петлицями та орлом на лівому рукаві, брюки і пілотки з “мертвою головою”,коричнві сорочки з кра-
ваткою. Для командного складу були введені золотисті пого-
ни. Окрім цього, особовий склад з`єднання носив нарукавну стрічку з написом “За Росію”.
Бригада, якою командував Б.В.Камінський (РВНА), за своїм зовнішнім виглядом спочатку не відрізнялась від парти-
занських загонів. Спеціальної форми одягу не було встановле-
но, і бійці носили те, в чому і приходили на призивні пункти, - цивільнй і червоноармійський одяг, чоботи, черевики, лапті і навіть ходили босі. Лише в кінці 1942 р. чотири батальйони бригади отримали старе німецьке обмундирування.
У травні 1943 р. були введені погони і петлиці РВА, а та-
кож нарукавний знак у вигляді щитка з чорним Георгіївським хрестом на білому фоні і жовтими буквами “РОНА” (існувало багато варіантів емблеми). Оскільки швейні майстерні Локот-
ського округу не могли виготовити достатньої кількості роз-
пізнавальних знаків, погони і нарукавну емблему РВНА влітку 1943р. носили лише офіцери. Включення бригади Камінського до складу військ СС дозволило покращити її постачання пред-
метами обмундирування та спорядження, однак не послужило уніфікації системи знаків відмінності. Так, офіцери бригади 71
носили погони і петлиці РВА, вермахту і військ СС, а солдати часто обходились без усіляких розпізнавальних знаків. Зобра-
жений на мал.4 танкіст одягнутий у куртку бронетанкових вій-
ськ вермахту і суконні галіфе радянського взірця. На пілотці поруч з “мертвою головою” бронетанкових військ – кокар-
да РВА. Танковий шоломофон – радянського взірця. Солдат РВНА ( мал.5) – у двосторонньому камуфляжному комбінезоні і польовому кепі зр.1943р. з емблемою вермахту. Петлиці на комірі кителю відсутні.
1. Унтер-офіцер - курсант Дабен-
дорфської школи пропагандистів, 1943-1944рр.
2. Пропагандист РВА, 1943-
1944рр.
3. Солдат Гвардійської бригади РВА, 1943р.
4. Командир стрілецького ба-
тальйону Гвардійської бригади РВА капітан Г.П.Ламсдорф, 1943р.
72
Незабаром після появи перших повідомлень про ство-
рення РВА були розроблені її символіка і знаки відмінності для особового складу. 14 березня 1943 року газета “Добро-
волець” оголосила про швидкий їх ввід, а 4 квітня опубліку-
вала зразки і опис цих знаків, що включали : 1) нарукавну емблему у вигляді щитка темно-зеленого кольору з синім андріївським хрестом на білому фоні з червоною облямів-
кою і жовтими буквами “РВА” у верхній частині щитка; 2) овальну синьо-червону кокарду; 3) темно-зелені петлиці із поздовжньою смужкою і гудзиком, зі срібною облямівкою для офіцерів і золотою – для генералів; 4) темно-зелені по-
гони з червоною облмівкою, з білими суконними личками для унтер-офіцерів, з червоними просвітами і золотистими зірочками для офіцерів та із золотим зигзагоподібним галу-
ном для генералів. Першими нові петлиці, погони і емблеми РВА отримали офіцери штабу Власова і курсанти Дабен-
дорфської школи пропагандистів.
Наказом № 5000/43 начальника Генерального штабу су-
хопутних військ К.Цейтлера від 29 квітня 1943р. нарукавний знак, кокарда, петлиці і погони РВА вводились для добро-
вольців допоміжної служби, а наказом організаційного від-
ділу Генштабу № 14124/43 від 29 травня 1943 р.- для солдат і офіцерів східних батальйонів. Цим самим наказом відмінено було всі раніше введені знаки відмінності, а нагрудну ембле-
му для східних військ змінили німецьким орлом. Однак на практиці заміни старих погон і петлиць на нові не відбулось :солдати багатьох російських частин продовжували носити або старі – “Східні” знаки відмінності, або німецькі, не-
дивлячись на те, що офіційно це було заборонено. Єдине, що вказувало на належність цих частин до РВА, були на-
рукавний знак і кокарда, що були широко розповсюджені. Зображений на мал.1 унтер-офіцер одягнутий у німецький кітель з погонами східних військ і петлицями РВА з не-
регламентованою червоною облямівкою. На грудях, окрім Знаку відмінності для східних народів ІІ класу “ у сріблі” з 73
мечами, Знак учасника штурмових атак, право нагороджен-
ня яким давав наказ № 5000/43 від 29 квітня 1943р.
Спроби ввести для східних батальйонів і рот особли-
ву форму одягу виявились безуспішними. Більшість солдат російських формувань у складі вермахту у 1943р. носили ні-
мецьке обмундирування чи одяг, спеціально перешитий за воєнним зразком, а також придатну уніформу з трофейних складів іноземних армій, як наприклад, голландське обмун-
дирування з перешитими за німецьким взірцем карманами (мал.2). Колишні чини 1-ї російської національної брига-
ди СС, передані до складу Гвардійської бригади РВА, що формувалась влітку 1943р. під Псковом, носили уніформу “загальних СС” (сірі кітелі з відкладним коміром, брюки навипуск, пілотки, коричневі сороки з краваткою) з нару-
кавними знаками, кокардами, петлицями і погонами РВА (мал.3). 22 червня 1943р. на параді у Пскові офіцерський склад бригади був одягнутий у радянську уніформу – гім-
настерки, пілотки, бавовняні галіфе, а старші командири – у білі гімнастерки, темно-сині суконні галіфе з малиновим кантом і кашкети радянського взірця з малиновим кантом і околишем. (мал.4).
1. Солдат східного ба-
тальйону, 1943-1944рр.
2. Російський доброволець однієї з наземних частин люф-
тваффе, 1943-1945рр.
3. Лейтенант літнього складу Військово-повітряних сил КВНР, 1945р.
4. Російський доброволець (“вихованець СС”) допоміжної служби ПВО, 1944-1945рр.
74
У кінці літа 1943 р. деякі східні батальйони отримали нову уніформу сіро-голубого кольору, що була пошита на російський кшталт : гімнастерку з відкладним коміром, на-
грудними і боковими кишенями і штани, які носили разом з черевиками та брезентовими гетрами. Таке обмундируван-
ня було введене в окремих частинах, розквартированих в 1944р. у Франії ( мал.1). Ймовірно, ця форма розроблялась і виготовлялась спеціально для російських частин з матерії, яка використовувалась для обмундирування німецької заліз-
ничної поліції. За іншою версією, в якості матерії для нової уніформи було використано запаси трофейного французь-
75
кого сукна часів Першої світової війни.
На озброєнні східних частин у кінці 1943-1944рр. і на-
далі були у розпорядженні, в основному, трофейні зразки зброї: радянські, польські, чехословацькі та ін. У виключ-
них випадках, коли трофейних зразків на складах не зали-
шалось, - допускалось озброєння деяких частин німецькою зброєю: карабінами Маузера 98k( мал.1), кулеметами MG-
42 і автоматами МР –40.
Російські добровольці у складі люфтваффе носили об-
мундирування німецьких ВПС з погонами і петлицями від-
повідних служб (авіації, парашутно-десантні і зенітні части-
ни, підрозділи зв`язку). Зображений на мал.2 доброволець одягнутий у закритий кітель з жовтими авіаційними пет-
лицями, введений для всього особового складу люфтваффе у 1940р., і польове кепі (Feldmьtze) зр. 1943р. з кокардою РВА.
Офіцери створених на початку 1945р. військово-повітря-
них сил КВНР носили петлиці люфтваффе і погони РВА (мал.3).
Кругла чорно-біло-червона німецька кокарда на голо-
вних уборах була замінена кокардою РВА. На відміну від су-
хопутних військ, поле щитка нарукавного знаку ВПС КВНР було не темно-зелене, а синьо-сірого кольору.
Форма одягу для особового складу допоміжної служби ППО (“вихованців СС”) (мал.4) являла собою обмундиру-
вання, пошите з матерії, що використовувалась у люфтваф-
фе, за взірцем форми Гітлерюгенда. Погони мали червону облямівку – військовий колір зенітної артилерії. На ліво-
му рукаві носилась біло-синьо-червона пов`язка з білим ромбом, у центрі якого розміщувався щиток, що нагадував собою емблему РВА,- синій андріївський хрест на білому фоні у червоній рамці. Разом з пов`язкою носили чорний трикутник з білими рунами СС. Кокарда являла собою ма-
терчатий ромб російських національних кольорів. Жіночий допоміжний персонал мав нарукавну пов`язку чи нашивку з 76
біло-синьо-червоним ромбом і щитком з андріївським хрес-
том всередині.
Відмінністю перекладачів з числа східних доброволь-
ців люфтваффе була введена наказом від 11 січня 1943 р. пов`язка з написом “Wehrmachtsdolmetscher” (перекладач вермахту) чорними буквами на розовому фоні (мал.5), яку носили на лівому рукаві нижче від ліктя.
1. Лейтенант східного батальйону ( підпоручник РВА), 1944р.
2. Фельдфебель 1-ї дивізії РВА, 1944-1945рр.
3. Солдат РВА, 1945р.
4. Боєць протитанкового загону РВА, 1945р.
5. Нарукавний знак РВА ( виши-
тий варіант).
77
Наказами генерал-інспектора добровольчих з`єднань Е.Кестрінга від 20 лютого та організаційного відділу генш-
табу ОКХ від 18 березня 1944р. особовому складу східних частин, як і добровольцям допоміжної служби, дозволялось носити німецькі петлиці і погони разом із нарукавними знаками і кокардами, що були введені раніше. Цими ж на-
казами давалось право носити всі взірці обмундирування і спорядження, що було у розпорядженні вермахту, і забо-
ронялось використання сіро-голубого обмундирування, про яке говорилось вище. Цей наказ, як і ті, що були видані швидше, не міг бути виконаний в силу матеріальних усклад-
нень і майже до самого закінчення війни в уніформі і роз-
пізнавальних знаках добровольців спостерігалась попередня яскравість, яка була характерна і для частин Збройних сил КВНР. Особовий склад заново сформованих дивізій та ін-
ших частин ЗС КВНР носив погони та петлиці як німецькі, так і російські (РВА і східних військ), а також обмундиру-
вання різноманітних зразків.
Єдиними знаками відмінності військовослужбовців ЗС КВНР слугували емблема РВА, яку носили на правому рукаві та синьо-червона кокарда, причому, на відміну від російсь-
ких частин, які залишились у складі вермахту, у ЗС КВНР нарукавний знак було перенесено з лівого рукава на правий. 10 лютого 1945р. генерал Власов віддав наказ про зняття з мундирів та головних уборів німецького орла. Цей наказ дублювало розпорядження ОКВ від 2 березня 1945р.,що оз-
начало фактичне від`єднання РВА від вермахту.
У зображеного на мал.1 лейтенанта – німецькі погони, петлиці, орли на мундирі і головному уборі. На грудях з правої сторони – значок випускника офіцерської школи РВА ( вироблена з білого металу накладена на меч зірка з вісьмома променями і андріївським хрестом у центрі), на лівій –розпізнавальні Знаки для східних народів ІІ класу “у сріблі”, “ у бронзі”.
На німецьких унтер-офіцерських погонах фельдфебеля 78
1-ї дивізії РВА (мал.2) – російські фельдфебельські лички. На комірі, обшитому по краю білою облямівкою, - німецькі петлиці, зверху на яких – галуни , такі як на петлицях схід-
них військ. На грудях – Розпізнавальні знаки для східних народів ІІ класу “У золоті”, “у сріблі”, “у бронзі”, медаль учасника зимової кампанії 1941-42рр.,Знаки учасника штур-
мових атак і за поранення, а також Залізний Хрест ІІ класу (право нагородження російських добровольців німецькими нагородами було надане наказом від 18 березня 1944р.).
Солдат РВА (мал.3) одягнутий в німецький кітель зр. 1943р. з петлицями вермахту, але без погон, і кубанку. На грудях – стрічка Знаку відмінності для східних народів ІІ класу “ у брозі” і Знак за участь у рукопашних боях. Ембле-
ма на пряжці поясного ременю у вигляді андріївського хрес-
та, являється елементом імпровізації, що часто мала місце у російських формуваннях.
Бійці російських протитанкових загонів, що прийма-
ли участь у боях на Одерському фронті у лютому-березні 1945р. (мал.4), були одягнуті у німецьке камуфляжне обмун-
дирування і озброєні фаустпатронами. У зображеного бійця літня камуфляжна куртка зр. 1942р. та брюки від зимового комплекту.
1-2. Зразки нарукавних знаків для Збройних сил КВНР.
3. Старший лейтенант ( по-
ручник) і рядовий мотоцикліст штабу 1-го полку 1-ї дивізії РВА, 1945р.
4.Кавалерист розвіддивізіону 1-ї дивізії РВА, 1945р.
1. Солдат піхотного полку 1-ї дивізії РВА, 1945р.
79
В останні місяці війни було зроблено спробу ввести у використання нові нарукавні знаки для російських форму-
вань. Один з варіантів ( мал.1) було виготовлено німецькою фірмою ВеVo у лютому 1945р., що являв собою щиток з синім восьмикутним православним хрестом на білому фоні з червоною облямівкою і написом “RUSSLAND” (“Росія”).
Цей знак, так як і знаки інших національних формувань, виготовлені тою ж фірмою, ніколи не використовувались. Другий знак ( мал.2) – щиток з чорним георгіївським хрес-
том на білому фоні і жовтими буквами “КВНР”, - очевидно, являвся видозміненою емблемою РВНА і використовувався 80
колишніми камінцями, які служили у рядах 1-ї дивізії РВА.
У частинах Збройних сил КВНР використовувались усі взірці обмундирування та спорядження, що поступало у розпорядження вермахту. Зображений на мал.3 поручник одягнутий у німецький офіцерський кітель з погонами і пет-
лицями РВА і кашкет з кокардою РВА. Німецькі орли на кітелі і фуражці відсутні. На грудях – колодка Знаку відмін-
ності для східних народів ІІ класу “ у сріблі” і “у бронзі” з мечами, стрічка медалі учасника зимової кампанії 1941-42 рр. Знак учасника штурмових атак, Знак за поранення “ у сріблі” і значок випускника офіцерської школи РВА. Мо-
тоцикліст одягнутий у мундир без погон, з петлицями РВА, кепі зр. 1943р.; озброєний автоматом МР-40.
Кавалерист 1600-го розвіддивізіону ( мал.4) одягнутий у камуфляжну куртку армійського зразка та кубанку, вельми розповсюджену не тільки у козацьких, але і в інших східних кавалерійських частинах вермахту.
Піхотинець (мал.5) – у німецькій шинелі з емблемою РВА на правому рукаві і стальному шоломі зр. 1935р.
У дні Празького повстання для розпізнавання солдат 1-ї дивізії РВА, що носили німецьку форму, у кожного з них на грудях, рукаві чи головному уборі були нашиті стрічки національного забарвлення (біло-синьо-червоні) ( мал.3). Цими стрічками, за свідченням колишнього командира 2-го полку дивізії В.П.Артемьєва, власівців постачали чехи , які привозили їх в частини у великих кількостях.
Деякі солдати використовували нарукавні пов`язки чеських повстанців – за взірцем чехословацького прапору (мал.4). Іншою відмінністю були біло-синьо-червоні щитки на стальних шоломах (мал.5).
Розапізнавальним знаком на бойовій техніці в частинах КНВР служив все той самий нарукавний знак РВА з анд-
рієвським хрестом, котрий зображався на корпусах танків та автомобілів, фюзеляжах літаків і навіть на колясках мо-
тоциклів (мал.3).
81
Начальник Головного управоління КВНР генерал-
лейтенант Г. Н. Жіленков, 1944.
(Фотогафія з колекцій автора)
Начальник штабу ВС КНВР генерал-
майор Ф.І. Трухів.
(Фотогафія з колекцій В. В Поздня-
кова, Фрайбург, ФРГ)
Командир 1-ої козацької кавалерій-
ської дивізії Вармахта генерал-майор Х. фон Паннвіц. 1944.
(Фотогафія з колекцій В. В Поздня-
кова, Фрайбург, ФРГ)
Командир ВПС КНВР генерал-майор В. І Мальцев
(Фотогафія з колекцій священника Бориса Власенко, США)
82
Начальник командирського від-
ділу центрального штабу ВС КНВР полковник В. В Поздняков. 1944
(Фотогафія з колекцій В. В Позд-
някова, Фрайбург, ФРГ)
Похідний Отаман Козацького Стану полковник Т. І Доманов, 1944.
(Фотогафія з колекцій С. А Аускі, Чехія)
Командир Російського корпусу гене-
рал-майор Б. А Штейфон,
1941-1942. (Фотогафія з колекцій автора)
Генерал-майор А.В Туркул. Париж серпень 1936р.
(Фотогафія з колекцій автора, публікується впереше)
83
Начальник 1-ої обєднаної офіцерської школи Збройних сил народів Росії генерал-майор М. А Меандров, 1945.
(Фотогафія з колекцій автора)
Командир 1-го полку 1-ї піхотної дивізії ВС КНВР полковник А. Д. Архіпов (на передньому плані) і чини полка.
Мюнзінген, січень 1945.
(Фотогафія з колекцій В. В Позднякова, Фрайбург, ФРГ)
Полковник А. Д. Архіпов на урочистій зустрічі учасників Власівського руху.
США, 1956. (Фотогафія з колекцій Автора, публікується вперше).
84
Начальник штабу 1-ої піхотної дивізії ВС КНВР підполковник Н. П Николаєв 1945.
(Фотогафія з колекцій В. В Позд-
някова, Фрайбург, ФРГ)
Командир 2-го полку 1-ої піхотної дивізії ВС КНВР підполковник В. П Артемєв. Мюнхен 1950.
(Фотогафія з колекцій Автора, публікується в перше).
Слухач академії Генерального штабу майор А. Г Нерянін. Москва, 1938.
(Фотогафія з колекцій Автора).
Полковник А. І. Рогожин
(Фотогафія з колекцій поручни-
ка А. В. Гранитова. США).
85
Капітан Н. Ф Лапин. Воркутлаг, кінець 1940-их років.
(Фотогафія з колекцій Автора).
Капитан Л. А Самутин. СССР, 1960-их років.
(Фотогафія з колекцій Ав-
тора, публікується в перше).
Майор Ф. М. Легостаєв виступає на засіданні учасників Союзу боротьби за звільненя народів Росії (СБЗНР) і союзу воїнів Визвольного руху (СВВР). Вене-
суела, 1950-их років.
(Фотогафія з колекцій Автора, публі-
кується в перше).
Поручик В. В. Гранітов. Російський корпус, 1945.
(Фотогафія з колекцій поручника А. В. Гранитова. США).
86
Підпоручик В. І. Бикадоров після визолення з американського табору військовополонених, 1946.
(Фотогафія з колекцій Автора, публікується вперше).
Генерал-лейтенант А.А Власов і його влас-
ний ад’ютант капітан Р. Л Антонов. Берлін, 1943-1944.
(Фотогафія з колек-
цій Автора).
Козак-терець з кулеметом MG-42.
(Фотогафія з ко-
лекцій В. В Поздняко-
ва, Фрайбург, ФРГ)
Козаки. (Фотогафія з колек-
цій Г.Ф Селінського. США )
87
Розрахунок козаків-кубанців біля міномета.
(Фотогафія з колекцій В. В Позднякова, Фрайбург, ФРГ)
Чини Російського Корпуса після нагороди за бої в районі Травника і Бусовачи, 29 січня 1945. З ліва на право: підпоручник Дзярський, В. Кох, К. В. Де Боде.
(Фотогафія з колекцій Автора, публікується в перше).
88
Солдати Власовської армії.
(Фотогафія з колекцій Г.Ф Селінського. США)
Парад 1-ої піхотної дивізії. Мюнзинген, січень 1945.
(Фотогафія з колекцій В. В Позднякова, Фрайбург, ФРГ)
Пам’ятник учасникам антисталінського Визвольного руху на російському цвинтарі Ново-Дівеєво бл. Нанует. (шт. Нью-Йорк, США)
89
Головнокомандуючий ЗС КНВР генерал-лейтенант А. А. Власов, 1944-1945.
(Фотогафія з колекцій священника Бориса Власенка, США)
90
Таблиця I
Кадрові командири Червоної армії, що вступили у формування РВА і ВС КВНР з таборів військово-
полонених в 1944-1945 рр.
????????,??'?,
??????????,???
??????????,
??????????,
???????????
???
??????
?????
??
??????
?????
??????????????
???????????????
?????
????
??????
??????????
?
????????????
??????????
?????????
???????????
????????????
1.?????'??
?'???????
????????, 1903 ??., ?
?????(????,
???????,?
???????????
?????),??.
1918
??.
?????(????????????),
???????? 46-????.
???????????????
????? 6-????.
???????????????
???????.
????????
1943
??????? 1944, ?
??????????
?????????
????????????.
????????????,
???????? 2-
??(1602-??)?????-
????????????? 1-
????????????-
?????.
2.???????
????
??????????,
1901?.???.?
?????????-
??????????.,??,
1921
????????????,??-
??????????????
?????????????????
????? 47-???????
?????????????
??????.
???????. - ????????.
1942
???????. 1944, ???????
??????????????
????
????????????,?
?????????????
???????????????
???????.
3.???????
?????????
?????????,
1900?.???., ?
??????????????
???.,???????
1918.
1918
????????????,
??????????????
20-???????????????
??????.
???????
1941
???????. 1944, ???????
???????.
?????????,??-
?????????-
????????
???????????????
???????.
4.???????
?????????????,
1900?.???., ?
?????
?????????????., ??????? 1925. 1920
?????????????,?.
????????? 696-??
????????????????
383-???????????
???????.
????? 1941 ????? 1944, ?
?????????-??
???.
1????'?????
????? 1-?????????
???????.
5??
91
5.????????????
?????????
????????, 1892 ????., ??????
???????????
???. (??????.
?????)???-
???(?? 1917), ??????? 1941. 1918
????????????,
??????????????????
529-??
???????????????
?????.
?????? 1942 ?????? 1945 ?
??????
????????.
?????????,??-
?????????-
???????????????
???????.
6.????????
???????
????????????,
1902?.???,?
??????????????
???.,???????
1928.
1920
??.?????????,
?????????????? 49-
?????????????
??????? 7-???.?????.
???????
1943
??????? 1944 ?
??????
????????????.
?????????,??-
???????????? 2-?
???????????????.
7.???????????
????????,
1903?.???., ?
??????????????
???.,???????
1927.
1925
?????????,????????
46-??????????????????
2-?????????????
????????????
??????.
???????
1942
???????? 1944 ???????
?????????
?????????.
?????????,??-
??????? 1 ???-
??????????????
?????????????????
???????????.
8.??????
????????????,
1911????
.,
?
????? (???
????????)
??????????
???.,??.
1930
?????,?????????
????????? 699-??
????????????-
??????????????
?????.
???????
1942
??????? 1944, ?
??????
???????????
?????????,??-
?????????????-
????????????-
????????????.
Таблиця I
Кадрові командири Червоної армії, що вступили у формування РВА і ВС КВНР з таборів військово-
полонених в 1944-1945 рр.
92
Таблиця II.
Командири піхотних полків 1-ої дивізії.
??????,???,????????,??'?,??
????????,??????????????
?????????????????????????
???????? 1-????????????????
?????????????????????? (1893-
1979)
???????????????????????????????????????????.?????????? I ????????????????????????????
???????(1914),??????????????????????-????????????(1932),? 1919-1920 ??????????????????
???????????????.? 1924 ???????.? 1942-1943 - ????????????????????????,? 1943-1944 - ?????????
???????????????????????????.
???????? 2-???????????????????
?????'??????????????????(1903 - ????? 1974). ?????? 1918. ? 1927-1933 - ??????????????????????? 1-???????????????????????????????.?.?.
???????.? 1934-1941 - ?????????????????.?????????????????????????????????????????????.?,
?.??????(1943), ???????. - ???????. 1943 - ???????? 46-????.????????????????????.????????
???????. 1943. ?????????????????????????????(?????? 1944). ???????? 3-???????????????????
??????("???????????") ???????
????????(1897- 1945). ? 1917 - ??.
?????-?????? 1-?????????????????????????????????,? 1917-19) 9 - ??????????????????.
?????? 1920. ? 1925 - 1935 - ???????????????? 5-????????????????????????????????????????
???????????.? 1941 - ???????? 539-??????? 108-????????????????????,???????? 1941, ?????
????? 1944, ?????? 1944 ??????????? 4-????????????????????????????????????????.
???????? 4-???????(??????? 1945) ?????????????????????????????-
????? (1912- 1977). ?????????????????????????????????????-???????????.?.????????.????????????????????????
1936-1939 ????????????????????????????????????????.??????.? 1942-1943 ???????????
??????????????????????????????????????????????????.? 1943-1944 - ?????????????'??????.?.
???????.
???????. - ??????? 1945 - ????????????????????????????? 1604-??????????????????????
?????????????????????.
???????? 5-??(?????????,???????
1945)?????????????????????????
??????????????????? (1898 - ?????
1955).
?????? 1918. ????????????? "???????" (1939), ??????????????? - ???????????????,????? 1943. ? 1943 - 1944 - ????????????????????????????????????????????,? 1-?????????????????????
????????????????????????????????????????.
93
Таблиця III
Організація 1-ої піхотної дивізії після стану” на 16 лютого 1945 р.
?
?.?.
???????????????????????????????????????????????
1?????????????????????,??????????,????????????????????????,??????????????????????????.
2???????????? 1-?? (1601-?), 2-?? (1602-?), 3-?? (1603-??).
3??????????????????????????????????,?????????? (??????:????????,??????????????,?????????????????????;????????
????????,?????????????????,??????????????????????????,?????????????????), 2 ???????
??????????,???????????????,???????.
4????????????????????????????????,???????????????, 3 ????????????,??????????.
5?????????????????????(135 ?????) 3 ??????,????????????????????(2???????????????????).
6????????????????????????????????????'????, 4 ???????????????????, 4 ??????????????. (???????????????????????????
"???????????"? "??????????".)
7
??????????????
?
??:????????????????????(4??.), ??????????????????????? (6 ??. 82-??),???????????
????????? (4 ??. 120-??).
???: 3 ??????:?????????????? (3 ??????? 75-??), "???????????", ? "??????????". 8??????????????????????(1600-?)???????????(7 ?????? "?-34"), 2 ??????????????????????,???????????????????????. 9???????????????????????
?????????
10???????????????????????????????? Jagdpanzer 38" 10
(1600-?)
????,??????????,????????????,??????????????????(??????????????????????????),
??????????????.
11 ??????????????????(1600-?)????,?????????????,?????????????? (????,?????????????,????????????????????????
???????, 12 ??????), 3 ??????
(42 ???????;????????:????,?????????????, 3 ????????????????????????????).
12???????????????
?????????(1600-?)
????, 3 ???????????.
13??????????????????'????(1600-
?)
????,???????????????,?????????,??????????????.
14?????????????-
????????(????????)?????????
????,???????????????, 5 ??????????????.
15??????????????????,????????, 2 ????????????????????,???????????????,??????????????????????????????
??????????,??????????????,??????-???????????????
,?????????:???.?????,???.
????,???.????,????????????.
Примітки:
1.У дужках вказана нумерація Вермахту.
2. Важкої зброї.
3. Протитанкової оборони.
4. Винищувально-протитанковий артилерійський дивізіон.
5. На Одері 4-й (3-й легкий) дивізіон був розформований, і його чини пішли на поповнення третіх батальйонів в піхот-
них з полках, в які у березні - квітні. 1945 на марші зарахову-
вали добровольців.
6. Військова прокуратура дивізії.
94
Таблиця IV.
Порівняльні відомості про озброєння 1-ої піхотної дивізії і стрілецької(не гвардійської) дивізії Червоної ар-
мії, організованої по штату № 05/40 від 18 грудня 1944 р.
???????????? 1-? ??????? ???????
(????? - ???????? 1945) ????????? ???????
???????? ?????
(05/40)
???????? ????? ??????? 13 ???.???. 11706 ???.
????? ? ???????? ???????? 536 503 ???????????????
????????
---- 18 ????????????
??????(???????,
???????????? ? ??????????
?????????)
301 107 ???????? 60(? ?.?. - 24 ??. 120-??) 127(? ?.?. - 38 ??.
120-??.)
37-?? ??????? --- 18 37-?? ??????? ??????? 10 12 45-?? ? 57-?? ??????? --- 36 75-??.??????? 42 --- 76~?? ??????? --- 44 105-?? ??????? 29 --- 122-?? ??????? --- --- 150-?? ??????? 12 --- 155-?? ??????? 6 --- ????????? ????????? 10 --- ????? 7 --- ????????? 20 --- 95
Таблиця V.
Розрахункова чисельність в людях підрозділів 2-ої піхотниї дивізії за станом на 15 квітня 1945 р.
?????????? ??????? 221 1-?(1651-?) ???????? ???? 1954 2-?(1652-?) ???????? ???? 1862 3-?(1653-?) ???????? ???? 1888 ??????????????(1650-?) ???? 2019 ??????????(1650-?) ???? 709 ??????? ?????????????? ????????(1650-?) 751 ??????? ???????? ?????????(1650-?) 421 ??????? ????????? ??'????(1650-?) 296 ??????? ????????(??????-????????) ?????????(1650-?) 882 ??????? ????(1650-?) 312 ??????? ???????? ????????(1650-?) 200 ?????? ????????? ???? 350 ?????? ? ??????? 11865 ?????????? ??????? 221 1-?(1651-?) ???????? ???? 1954 2-?(1652-?) ???????? ???? 1862 3-?(1653-?) ???????? ???? 1888 ??????????????(1650-?) ???? 2019 ??????????(1650-?) ???? 709 ??????? ?????????????? ????????(1650-?) 751 ??????? ???????? ?????????(1650-?) 421 ??????? ????????? ??'????(1650-?) 296 ??????? ????????(??????-????????) ?????????(1650-?) 882 ??????? ????(1650-?) 312 ??????? ???????? ????????(1650-?) 200 ?????? ????????? ???? 350 ?????? ? ??????? 11865 ?????????? ??????? 221 1-?(1651-?) ???????? ???? 1954 2-?(1652-?) ???????? ???? 1862 3-?(1653-?) ???????? ???? 1888 ??????????????(1650-?) ???? 2019 ??????????(1650-?) ???? 709 ??????? ?????????????? ????????(1650-?) 751 ??????? ???????? ?????????(1650-?) 421 ??????? ????????? ??'????(1650-?) 296 ??????? ????????(??????-????????) ?????????(1650-?) 882 ??????? ????(1650-?) 312 ??????? ???????? ????????(1650-?) 200 ?????? ????????? ???? 350 ?????? ? ??????? 11865 96
Таблиця VI.
Організація 5-го Донського полку 1-о козацької кава-
лерійской дивізії за станом на 25 грудня 1944 р.
??????? ??????????? ????,??????????,?????? ? ???????????? ?????????,
??????? ????????.
???????? ?????? ?????????:??? ?????? ? ???? ??????????-
??????????.
??????? ???????? ??????:??? ??????????,??? ?????????????? (5 ????????????? ?????? Pak 38), ????????,?????????????.
?????? ???????? ??????:??? ??????????-?????????? (6 ?????????, 2 ?????
????????),??????????,?????????????.
?????????-
?????????? ????????
??????:??? ???????? ????????? (8 ?????????, 8 ?????????
?????????),??????????,?????????????.
????????????? ???? ?????,???????,????,???????'???,????????.
?????????? ????? 36 ?????, 4 ???????? (50-?? - ??? ??????? ?????????, 82-??
- ??? ?????????-??????????? ?????????). ?????????? ?????????? 3 ????? (?????????,???????????,????????-????????????);
? ?????? ????? 4-5 ???????-????????? ? ???????.
Примітка:
На озброєнні полку знаходилися близько 100 “павцирфа-
уст”. Загальна чисельність полку коливалася в межах 1,5 тис. чинів. У 5-му Донському полку німецькі військовослужбовці були відсутні, усі офіцерські посади обіймали козацькі офі-
цери. Розвідковий відділ штабу 57-ої армії відзначав міцний моральний стан особового складу дивізії зважаючи на “не-
примиренність козаків до радянської влади”.
Таблиця VII.
Структура авіаційних частин КВНР відповідно до Нака-
зу № 15231/44 за станом иа 19 грудня 1944р.
?????????? ???? (5??????????) 1.????????????: 15 ??-109 ?-10.
2.????????: 12 ?-87.
3.??????????????: 5 ??-111. 4.??'????: 2 ??-156, 2 ?-2. 5.??????-???????: 2 ??-111, 2 ?-87, 2 ??-109, 2 ??-108, 3 ?-2. ???? ??? ????,????? ??'????,??? ?????? ? ?????? ?????????.
?????? ???????? ????? ??? ????,????? ??'????, 4 ??????? (24 ???????
??? 88-??,????????, Flak 18, Flak 36 ??? Flak37). ?????? ???????? ????? ??? ????,????? ??'????,???? ??????? ??? 37-?? (15 ???????),??? ??????? ??? 20-??(30 ???????).
?????????-????????? ????-
????
????,????? ??'????,??? ?????????-?????????,
???? ????????? ????, 15 ?????? ?????? ??? ??-
???????.
Примітка.
Передбачалося створення окремої роти зв’язку. Загальна чисельність військовослужбовців - 4,5 тис. чоловік.
97
Таблиця VIII.
Структура і організація запасної бригади.
?????????? ????(??????????,??????????- ???????,??????-??????
??????????,????????? ? ????????? (32 ????) ???????) - 140 ???????? ? ?????????;????? ???????? ??????????? (28 ?????);????????? ??????? (????? - 17 ?????).
???????? ???? ????; 3 ??????? ?????????? (????????? 396 ????? - 3 ????
(????? ???? - 138 ?????, 3 ?????? ?? 4 ?????????? ?
?????????? 11 ????? ?? ??????????); ????? ?????? ????????
(25 ?????);??????? ?????? (86 ?????, 3 ??????? 75-?? Flak 18);??????? ???? (2 ????? "??"); ????????? ??????? (5 ?????);???????????? ???? (65 ?????).?????? - 1,5 ???.
???????? ? ????????.
???????? ?????????? ?????? ??????????:????????????? (3 ???? ?? 3 ?????? ?
?????????? ?? 3 ?????????? ? ???????);
"???????????"(270 ????? - 3 ???? ?? 3 ??????);??'????
(350 ????? - 2 ???? ??'????,????????? (4 ?????? ?? 3 ??????????)); ????????????-?????????? ??????????;
????????? ???????????(450 ????? - 3 ???? ?? 3 ??????);
??????????(324 ????? - 3 ???? ?? 3 ?????? ? ??????????
?? 3 ?????????? ? ???????).??????
?????????:
??????????????(405 ????? - 4 ??????? ? ?????? ??????
???????);??????????????(300 ????? - 3 ??????);??-
??????(295 ????? - 4 ???? ?? 3 ??????????); ?????
???????? ??????????(55 ????? ?????????? ??????; 4 ????
?? 3 ??????????).?????? - ?????? 5,5 ???.???????? ?
????????.
??????????? ??????? ?????? 7 ???.???????? ? ????????.
Таблиця IX.
Окремі чини Білих армій і білоемігрантів на офі-
церських і інших посадах у ВС 1.????? ?.?.?????? * 2 ????????? ??????? ?????????? ????? ??? ????
2.????????? 3 ?.?.???????.
???????? 1-?? ????????? ?????
1-?? ???????? ???????. ???????? 1-?? ????????? ????? 1-?? ???????? ???????.
3.??????? ?.?.????????? * ??'????? ???????-?????? ?.?.???????.
4.????????? ?.?.??????.???????? 1-?? ??????????? ????? ??? ????.
5.??????? ?.?.?????????? ???????? ?????????? ????????? ???????
?????????? ??????? ???????????? ?????.
6.??????? ?.?.????????.??'????? ?????????? ?.?.?????.
7.??????? ?.?.?????? ???????? ?????????? ? ????????? ????? ????????
??????? ???????-?????? ?.?.???????.
8.????????? ?.?.???????? ???????? 9-?? ????????? ????? ??? ????.
9.??????? ?.?.????????.?????? ???????? ?????????????? ??????(?? ?????
1945).? ??????? 1945 - ????????? ????? 1604-??
??????????? ????????? ?????.
10.???????????? ?.?.???????.???????? ???? ? ????? ? ?????? ?? ????. 11. ??????? ?.?.??????.???????? 1-?? ?????????? 1-?? ????? 1 -?? ????????
???????.
12.?????????? ?.?.
?????????.
????????? ????????? ??????? ?????????? ???????
98
? ? ?
13.??????? ?.?.?????????.???????? 1-?? ?????????? 2-?? ????? 1-?? ????????
???????. 14.????? ?.?.???????? ?????? ??? ????????? ????????(?????????????)
????? ??? ????.
15.????????? ?.?.???????? * ????????? ????????? ??????????
??????????????????? ????????? ? ?????? ????????
???? ???????- ?????????? ?.?.???????.
16.??????? ?????.?.
???????? * ????????? ????? ???????? ??????????????
??????(?? ?????. 1945). 17.??????? ?.?.????????.?????? ??? ????????? ???????? ??????????
??????? ????.
18.??????????? ?.?.
?????????.
?? ?????????-???????? ?????? ??? ????? ??? ????.
19.??????? ???????? ?????? ?.
?.?????????.
????? ??? ????? ??? ????.
20.??????? ?.?.??????.?????? ?????????? ?????? ? ?????? ? ???????????
????.
21.????????? ????????
??????,???????? ?.?.
???????.
????????? ??????????? ??????? ???????????? ?????.
22.???????-????? ?.?.
????????.
??????? ???????? ??????? 1-?? ??????????? ?????
???????? ??? ??????? ?????(?? ????? 1945). 23.???????-????? ?.?.????? ???????? ???? ?????????? 1 -?? ??????????? ?????
??? ????. 24.????? ?.?.???????.????????? ?? ??????????? ????????? ???????
???????????-??????????? ?????????? ????????????
?????.
25.????????? ?.?.????.????????? ?????????? ?? ???????????? ????
??????? ???????????-?????????? ??????????
???????????? ?????.
26.????????? ?.?.???????.???????? ???????? ???????????????? ??????,?
??????? 1945 - ???????? 1604-??(4-??) ???????????
????????? ?????.
28.???????(? ?????? 1945) ?.?.
??????????.
???????? 2-?? ???? ?????????- ??????????
??????(??????????) ??? ????.
29.?????(? 30 ??????. 1945) ?.
?.??????????.
?????? ??? ???????? ????? ??? ????(?? ???????
1945). 30.????? ?.?.?????????.???????? ?????????? ??????????? ???????
???????????? ?????. 31.???????-????? ?.?.??????
*
???????? ???????? ??????? (? ???????).
32.????? ?.?.??????? *. ????????? ????? 1-?? ??????????? ????? ??? ????.
33.????????? ?.?.??????
(??????).
????????? ??????? ?????? ?????
??????????(?????????) ?????? ????.
Таблиця IX.
Окремі чини Білих армій і білоемігрантів на офі-
церських і інших посадах у ВС Примітки.
1.Чини, що служили в Російському Корпусі,не враховуються.
2.* - Георгіївські кавалери.
3.Чини, що вказані за станом на момент служби у ЗС КВНР. 99
Таблиця X.
Відомості про чисельний склад Окремого козацького корпусу в Північній Італії(Козацького Стану) за станом на 20-28 квітня 1945 р.
1.????????? ???????.
?????? 17014 ?????????? ??????,?????? ?
?????,? ????? 693 ??????????? (82-
85% - ????????? ????,???????
1943-1944). II. ??????? ????????? ??????? ?????????? ????? ?? ?????.
???.-??????? 5 ??????????? 41 ??????,??????? 92 ???????? 125 ??????????? 268 ???????? 465 ???????? 657 ??????????? 146 ?????????? 168 ??. / ?? ????????? 789/989 ??????? 14541 ?????? 18401 ???????,??????,??????-
???,????? ? ???????.
III. ????????? ??? ??????????? ??????(1659) ? ?????? ?????(16742) ??????????
?????
????????? ??? ?????????? ?? ?? 2 4 ????????? ??? 2 2 ????????? ???? 2 ???? 14 ????????? ????????? ??????? ?? 1914 146 ??????? 1915-1917 336 ??????? 1918-1920 245 ????????? ????? ? ??????? ???? 324 ??????? ?? ???????? 1914-1920 428 ??????? ?? ????????1941-1944 147 ??????? ????? ?????? 1920-1939 6 ????????? ???? 1369 ???????-????????????? 284 ??????????,?????? ? ??????
????????? ???? 16646 ????????????? 96 Примітки.
1. Чини, що закінчили повний курс Академії Генерального штабу, або зараховані до Генерального штабу після закінчення курсів.
2.Маємо на увазі Військову академію ім. М. В. Фрунзе в Москві.
3.Маємо на увазі Вищі Зарубіжні військово-наукові курси систематичного вивчення військової справи професора, Гене-
рального штабу генерал-лейтенанта Н. Н. Головина, що функ-
ціонували в 1927-1939 рр. в Парижі 1931- 1944 рр. у Бєлграді.
100
Таблиця XI.
Бойовий розклад Окремого козацького корпусу в Пів-
нічний Італії.
?.???? ???????
??????: 32 ???????(? ??? - 3 ??'??????), 37 ?????? ????? ? ????????.
II. 1-? ???????? ??????????? ???????
???? 60 ???
?????? ????? 160 ???
?????????-???????? ????? 160 ???
????? ??'???? 160 ???
????? ????? ???????? ??????? 160 ???
????? ??????????? ????? 160 ???
????? ??????-????????
????????
160 ???
?????????????? 2 ?????? ???????????????
2 ???????(4 ?????) ???????? ????,???????? ????,?????????? ????,
??????-??????????????? ????
????????? ?????
??????????? 1,4 ???.???.
????? ?????? ?????;????? ?????;????????? ???????;
??????? ??????;????? ?????????;?????????? ?????;
2 ?????????(6 ??????); 45-??.???????(3 ???????). ????????? 72 ?????? ? 456 ?????? ?????????, 768 ?????????, 4016 ???, 40 ????????? 52 - ? 82-??, 12 ?????? 45-??, 2 ??????????????? ? 2 ??????????.
? ??????? 7050 ??????? ? ???? ??? 19 ?? 40 ?????.
III. 2-? ???????? ??????????? ???????
???? ??????? ?????????? ?????.
3-? ??????-???????? ???????
???????
2 ????????? ????????(????????????) ?????.
??????????? ????????? ????? - 2 ?????????(?????? 6 ??????), ???????? ??????????? ????? - 1,4 ???.??-
?????.????? ?????? ????????????? ???????(4 ??????? 45-??, 90 ???????).
101
4-? ??????-???????? ????????
???????
????????? ???????? ????(2,8 ???.???.), 3 ?????????? ????????? ???????????,???????
????????????? ???????(4 ???????, 130 ???.), ??????? ????????? ????? ? ?????? ???????.
??????????? ?????????? ??????
4-?? ???????
? ?????? 610 ?????: 2 ??????????? ? 2 ?????? ?????; 6 ????????? "??????"
????????? 56 ?????? ? 112 ?????? ?????????, 278 ?????????,
6420 ???????, 40 ????????? 52 - ? 82-??, 8 45-??.
??????, 4 ??????????? ???????.
? ??????? 7487 ????? ? ???? ??? 40 ?? 52 ?????
IV. ??????? ?????????? ???????????????
????????? ????????? ?????? ????????? ????; 1-? ????????? ?????? ????;?????????
???????;?????? ?????? ???????;????????? ??????????? ???????? ???????;???????
?????? ???????????? ????????;????? ???????????? ????????? ??????? ?????????
???????;??????? ?????????? ?????;???????? ????? ????? ???????? ????
????????????? ????????? ? ???? 65-75 ?????,?????????????? ???????????? ????????,
?????????? ?????????-???????? ? ????????????? ????? "??????".
??????????? ???? 5 ??????(700 ???., ? ????? - ??? 125 ?? 140 ???.). 40 ?????????,??????? 45 ??(2 ??????? ? 45 ???).
1-? ?????? ???? ?? 3 ???????????? ? ?????? ?????(? ????? 125 ???.), ?? 8 ?????? ? ?????? ?????????, 4 ???????? 52-??.,
??????:?????????,??????,????????, 45-??.
???????(2 ??????? ? 45 ???.). ????????? ??????? ????, 2 ????????? ?????,???.?????, 45 ??.
???????(3 ???????),????????? ???????(8 ???.? 17 ????.?????????), 8 ????????? 52-??; 396 ???????, 32 ??????? ? ??????????.
Таблиця XI.
Бойовий розклад Окремого козацького корпусу в Пів-
нічний Італії.
?????? ????????? ??????
???????
3 ????????, 3 ???????? 52 - ? 82-??, 10 ?????? ?
?????? ?????????; 240 ?????.
????????? ???????????
???????? ???????
2 ?????, 6 ?????? ? 8 ??????? ?????????,?????? - ??
500 ?????.
?????? ???????????? ???????? 2 ?????, 6 ?????? ?????????, 360 ?????.
????? ???????????? ?????????
??????? ???????
45 ?????; 2 ?????? ????????.
?????? ??????? ????? ??????? 4 ??????? 45-??; 90 ?????.
????? ????????????? ????????? 36 ?????.
???????????? ??????????????
????????
2 ?????, 4 ?????? ????????; 280 ?????.
????? "??????"?? 120 ????? - ????????? ? ????????.
102
Таблиця XII.
Загальна організація XV козацького кавалерійського корпусу за станом на 31 березня 1945 р.
?????????? ? ???????
??????????
???????????????.
????;???????? ?????;?????????????? ?????;
????????????? ????? ??'????;??????? ????????? ?????? ?
?????????? ???????(? ?????? ??????????); 1-? ? 2-?
????????????? ???????; 3-? ??????????? ???????(???????) ??.?.
?.????????.
1 ??????????? ???????
(1-? ? 2-?). ????;?????? ????;???? ???????? ???????????;?????
????????;????? ??????????; 3 ????? ?????;?????-
?????????????? ????(? ?????? ??????????????);???????
??'????;???????? ?????????;?????????? ??????????????.
??????????? 3-?? ???????.????; 3(2?) ?????(7-?, 8-? ??????????? ? 9-? ??????????(?));
??????? ?????????????? ????????;??????? ??'????;
?????????????? ????????;????????? ??????????????.
Таблиця XIІІ.
Склад Збройних сил КВНР за станом на 15 - 17 квітня 1945 р.
I. ???????? ?????
???????-?????? ?.
?.???????
(????????? - ???????,?????
?????) - 21267 ?????.
1.???? ???????-?????? ?.?.???????,?????????? ????????
???????????????(?????? ???? 1 ???.?????).
2. 2-?(650-?) ??????? ??????? ???????-?????? ?.?.???????(??????
11865 ?????).
3.??????-??????? ??????? ?????????? ?.?.?????(7 ???.?????). 4. 1-? ??'?????? ?????????? ????? ???????? ??? ??????? ?????
???????- ?????? ?.?.????????? ????? ? ?????????? 2-??
???????(785 ?????). ????? - 20650 ?????.
?????????? ??????,?? ? ?????????? ????????? ????? 17-18 ??????.
1945 ????????? ? ????? ? ????? ?? ????????? ????? ??? ????? ??
20650,? 21267 ???????? ? ????????,?? ??????? ??????????
?????????.?????? ??????? ?
617 ????? ??????? ???????? ??
?????????????? 13-? ? 14-? ????????????? ??????????.
??.???????? ??????
???????-?????? ?.
?.?????????
:(???????? ???????
???????? ??????) - 25620
?????(??????????).
1.1-?(600-?) ??????? ??????? ???????-?????? ?.?.
?????????(19000 ?????).?????????? ??????????? ???????,
?????????? 4-??(1604-??) ????????? ????? ? ?????????? 5-??
????????? ????????? ????? ??????? ? ?????? ???????? ??????. 1945. 2.???????? ? ?????? ??????? ? ??????. 1945 ?????? ??????????
????????? ?????? ????,?? ??????????? ????????????? ???????-
???????????? ?.?.???????,??? ?? ???????? ??????????? ?
??????????????? ? ?????????? ????? ??? ?????????? ?.?.
??????? ? ???? ?????????? ?? ????????? ??????? ?????????????
?????????? ?????? ?.?.??????(??????? 6 ???.?????). 3.10-? ? 11-? ???????????? ????????? ??????? ?????????????
??????? ?????? ???????(620 ?????).????????? ???? ???????? ?
?????????? ??????????????? ???????????? 9-?? ????? ????????
???????? ?????? ?.?????(????? ????? "?????") ? ???????? ????????
? ???? ?? ????? ? ???????-??????. 1945. 103
???.????? ???????-
?????? A.B. ??????
- 5.2 ???.?????.
1.??? ???????? ????? ? ??????? ??????????,????? ?
???????(?????? ?? 4 ???.?????).
2.????????? ??????? ???? "?????", ?? ???????? ? ???????(??
1,2 ???.?????).
IV. ?????? ???????
?? ???????????? ?
?????????????
??????? ??????? ???
- 55985 ?????(??????????).
1.??????? ????????? ?????? ? ??????????? ????????? ???????(?????
????????) ???????-?????? ?.?.????????(?????????
?????????? ????? ??????? 18401 ?????).
2.XV ????????? ?????????????? ?????? ? ????????(???? - ??????????,? 19 ?????? 1945 - ??????????) ??? ?????????
????????????? ???????-?????????? ???????? X. ??? ????????
(????????? ???????? - ???????-????? ?.?.????????). ????????? ????? ??? ?????????? ????????? - ?? ????? 32 ???.
?????.
3.?????????? ?????? ???????-?????????? ?.?.???????? ?
??????? ????? ? ???????- ??????(?????? ? ???????????) (5584 ????).
V. ??? ???????-
?????? ?.?.
???????? (?????
?????????? - ?????-
????????
?? ?????-??????)
- ?????? 6 ???.
?????.
1.???????? ??????????? ????? ??? ????(5 ???.?????).
2.?? ?????????? ?? ????? 22 ???????. 1945 ???? ????????????
?? "????????"????????????? ???(?? ??????????????????) ?.
?.??????(?? ????? 1 ???.?????). 3.?? ??????????? ?? ????? 22 ???. 1945 ????????? ?????
?????????????? ??????? ?????? ?????????? ?.?.
???????(???????) (??????????? ?? ???????????). VI.??????
??????????
????????????
???????.
????? 3-??(700-?) ???????? ??????? ???????-?????? ?.?.
?????????? ? ?????? ???????(???? ????????) (????????? 10 ???.
?????).
????? - ??????
124 ???.?????
? ???? ?????(% ???????? ??? ????????? ??????????? ?????) : 1.??????? ?????????? ? ????????? - 53 ???.?????. (43 %). 2.????? ???????????? ??????? - 16 ???.?????. (13 %). 3.???????? ?????????? ?? ???????? ????????? ? ?????????? - 85 ???.?????(68 %). 4.?????????? ????????,? ??????? ????????? ???????? ?????????
? ?????????? - 23 ???.?????(19 %). 5.???? ????????? ?????? - ??????? 80 ???,?????(65 %). Таблиця XIІІ.
Склад Збройних сил КВНР за станом на 15 - 17 квітня 1945 р.
104
Таблиця XІV.
Відомості про офіцерський корпус власовської армії.
???????? ??????????? ??????? ?? ??????? 2003 ???????????
???????? ? ????? ???????? ????
629
? ???:??????? ? ???????? ?????????? ??????? 324 ??????? ? XV ?????????? ??????????????? ??????? 9 ? ????? ???????? ? ??????????? 296 ????? ??????????? ????????? ??????:
1.???????-???????????
2.???????-???????
3.?????????
4.???????????
5 ????????? ?????????
6.??????????????
7.???????
8.?????????? ????????? II ?????
9.?????????? ????????? III ?????
10.??????.??????? II ?????
11.??????.??????? III ?????
12.????????? I ????? ??? ????
13.??.??????????? ???????????
112 1
5
2
29
1
16
41
5
6
1
1
1
3
???????? ??????????? ?????????? ?????????????? ????? ? ????? 1917, ????? ?????,?????????? ?????????? ?????? 1920-1924, ?????????-
????????? ?????? ????,??????????? ???????,??????? ??????
????????,?? ?? ???? ??????????? ????
?? ????? 566 ? ???:??????? ? ???????? ???????? ??????? 284 ? ??????????? ??????? ?? ???????? ?? ????? 150 ? ?????????? ????? "?????"?? ????? 35 ? ????? ???????-?????? ?.?.??????? ???? 30 ? XV ?????????? ??????????????? ??????? ?? ????? 9 ? ????? ??????????? ???? ?? ????? 58 ??????????? ???????????? ??????? ?????????? ????????? ???? ?
??????????? ???????????? ? ?????? 1945 ?? ????????? ?
??????????? ??????????? ???????(??? ?????????? ???????? ??
?????-??????????? ??????? ? ??????????? ? ?????? ????????)
?????????? ????? ???????
5 ???.?????.
105
Передмова 3
ВСТУП 5
ДОБРОВОЛЬЦІ ДОПОМІЖНОЇ СЛУЖБИ («ХІВІ») 9
ДОПОМІЖНА ПОЛІЦІЯ В ЗОНІ ВІЙСЬКОВОГО УПРАВЛІННЯ 12
СХІДНІ БАТАЛЬЙОНИ І РОТИ 13
РОСІЙСЬКІ ДОБРОВОЛЬЦІ У ЛЮФТВАФФЕ 21 РОСІЙСЬКИЙ КОРПУС НА БАЛКАНАХ 23
ДОБРОВОЛЬЧИЙ ПОЛК СС «ВАРЯГ» 28
1-ША РОСІЙСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АРМІЯ (1-ША РНА) 30
РОСІЙСЬКА НАЦІОНАЛЬНА НАРОДНА АРМІЯ (РННА) 33
1-ША РОСІЙСЬКА НАЦІОНАЛЬНА БРИГАДА СС (“ДРУЖИНА”) 38
РОСІЙСЬКА ВИЗВОЛЬНА НАРОДНА АРМІЯ (РВНА) 41
ШКОЛА ПРОПАГАНДИСТІВ У ДАБЕНДОРФІ 47
ГВАРДІЙСЬКА БРИГАДА РВА 48
ЗБРОЙНІ СИЛИ КВНР 50
ДОДАТКИ 61
Зміст
Автор
kozzin
kozzin97   документов Отправить письмо
Документ
Категория
История
Просмотров
366
Размер файла
4 085 Кб
Теги
війна, роа, росіяни, колаборціонизм, зрада, зрадництво, дивізія, русские, Росія, СС, НКВС
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа