close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

ВІДНОВЛЕННЯ СПРАВЕДЛИВОСТІ

код для вставкиСкачать
ВИМОГИ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ БОЖОЇ (КУБ) СПРАВЕДЛИВІ Нинішні Конституція і Закони України українцю з обіцяного, як щось дали, то через суд, ще й переслідують за те, що судишся за своє. Історія показує, що лише Божі Закони спроможні знищити беззако
 Вимоги КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ БОЖОЇ (КУБ) справедливі
(витяг з КУБ, щодо сказаного в статі - у додатку, вкінці статі)
Українців обікрали хитрою інфляцією і грабіжницькою прихватизацією державної власності: виробництв, житла, багатої землі, надр, води, чистого повітря, баз, санаторіїв, пансіонатів, профілакторіїв, закордонних об'єктів... Й нині править Україною саме цей, безбожно великий, не чесно набутий капітал. Український народ має бути власником, має бути владою, але менш 1%, від усього населення, безбожників, не більше десяти сімейних кланів - найбільш безсовісних шахраїв і злочинців, диктують злочинну - грабіжницьку волю, не збавляючи жадібності до наживи. Забрати у тих кланів владу і награбоване - це справедливо. А зупинити їхні апетити конституційно, створити дух нетерпимості до беззаконня корупційної влади, до безглуздя всякої безбожності - це й законно. Нинішні Конституція і Закони України кожному українцю наче дають щось, але нема такого, щоб з цього обіцяного щось дали не через суд, ще й переслідують за те, що судишся за своє. Лише Божі закони єдино справді народні закони, надійні знищити беззаконня, корупцію та свавілля злочинної влади і вивести країну із злиднів, гноблення і утисків: "Дорога Господня - твердиня невинним, а загибель злочинцям." (Біблія, Приповісті Соломонові, розділ 10, вірш 29). КУБ, законами побожними(ст.ст. 1, 10, 14, 20 - 25, 29, 47, 60, 78), круто змінює свідомість влади: "Тож за праведністю царюватиме цар, а князі володітимуть за правосуддям. І станеться кожен, як захист від вітру, і немов та заслона від зливи, як потоки води на пустині, як тінь скелі тяжкої на спраглій землі... Не будуть вже кликати достойним глупця, а на обманця не скажуть шляхетний..." (Iсаї 32 : 1-2, 5) і негайно повертає Україну від суто кримінальної до правової і справедливої. Бо, як по Божому, так й у КУБ неправда найбільше зло а найбільшою цінністю є правда та справедливість (ст.ст. 1, 10, 11, 21-25, 39, 58, 63-64, 73, 76, 81, 95, 197, 263-264, 270), для цього надійно покращено правосуддя (ст.ст. 23-24, 54-61, 73, 81, 95), суд, слідство і прокуратуру (ст.ст. 23-24, 46, 64, 78, 83-84, 101-105), доповнені вимогами - справжньою свободою слова (ст.ст. 29, 93, 95, 141). Конституція не судить всіх, хто нині при владі, але й не прощає тих, котрі не покаялися у злочинах, хто продовжують грабувати, а відбирає награбоване і повертає народу(ст.ст. 73-78, 95-99). Зміст вимог КУБ, у ст. ст.15, 17-18, 95-100... доволі дієвий, а особливо вимоги Конституції ст.ст. 73-79, 119, робить неможливою корупцію і хабарі і жоден корупціонер, який навіть немає совісті, але має ще глузд, не посміє навіть бажати жити з беззаконня, користуючись корупційними можливостями його посади. Дехто каже, що не справедливо карати до третього покоління. Але ці вимоги справедливі, бо у інших країнах той, хто прийняв одне рішення незаконне, навіть коли помилився, йде у відставку, тому позбавлення права займати керівні посади хабарнику чи іншому корупціонеру, якого двічі викрили, що він прийняв незаконне рішення - дуже справедливо. А щоб він не думав, що корупцією створює блага нащадкам, то справедливо таку відповідальність поширити й на них. Чесному керівнику і його нащадкам нічого не загрожує. Навіть зумисні провокації чесних нечестивими (можливі для завоювання високих посад) не вигідні, бо таке рішення, з часом виявиться незаконним і його автор стане під таку ж відповідальність і ще й під кримінал. А потерпілий несправедливо, буде відновлений у правах та прославлений правдою і справедливістю. КУБ, обмежує нечестивих посадовців в праві бути обраними до влади (в т. ч. суду і інших правоохоронних органів - ст.ст. 1, 21-25, 39, 46, 60, 63-64, 68-78, 99, 109-110); стимулює вивід економіки з тіні - ст.ст. 15-20, 38-39, 72-97, 102-105, 114-115, 144-151. Ця, по суті революція, відбудеться без заходів насилля чи переслідування, бо зацікавлені і законно й справедливо притиснуті умовами вимог КУБ, корупціонери і свавільні беззаконники відмовляться бути ними. Посадова особа не захоче, порушенням вимог, сама собі чинити невідворотній суд справедливої кари, і це спонукає її владувати чесно, дотримуючись КУБ, що швидко ставатиме доброю звичкою. Бо суспільству давно остогиділо жити у корупційній державі, у беззаконні свавільної влади. Тому життя, закладене у вимогах КУБ, зацікавлює життям у справедливому суспільстві, у достатку з чесного заробітку. Наприклад, усім явно, що органи податкові, то інструмент олігархічного рейдерства, звичайно справедливо їх не мати. Чесні, податки платять добровільно. А злочинці, хто не виконуватиме чи перешкоджатиме, мають бути покарані. Справедливо змінено розподіл податкових навантажень - більші на багатших; справедливо, що багатий більше не буде збагаченим за рахунок держави, навпаки, держава сприятиме збагаченню убогих (ст.17). Дохід від податків спрямовується на збагачення незаможних людей і у розвиток насамперед малого бізнесу дрібного виробника, бо всі, хто не отримують дохід у два прожиткових мінімуми звільняються від податків, а далі плата йде пропорційно доходу. Збільшення доходу - умова для дотації. Неможливим буде укривання доходу, бо відсутність доходу - ліквідує особу без суду. Таке, приємне - праведним, і справедливе - для нечестивих, заохочення податками, піднесе здобутки усіх виробників. Справедлива для народу вигода чесному посереднику і продавцю залежати від виробника й від споживача, бо створення їхніх громадських спілок, робить вигідним все виробництво і збут. Особливо виграє сільське господарство(ст.ст. 20, 97), але вигідно так і іншим виробникам сировини, чи напівфабрикатів, бо так ліквідована можливість встановлення невигідних суспільству і виробнику цін на усіх етапах - від видобутку сировини, виробництва і до збуту кінцевої продукції. Будувати промислове виробництво і житло, на умовах забудовника (з мінімальною вигодою місту), гарантує швидке забезпечення житлом, роботою, добрим заробітком населення(ст.ст. 130, 144). Є й вигідні кредити забудовнику потрібного виробництва чи житла (ст.19-20). Нині на службі у олігархів вся банкова система - грабіжницька для народу. Тому справедливо поставити її в залежність від якості служби народу (ст.16, 258), справедливо перерозподілити блага на користь громадянина та дрібного виробника. Організувати вигідну народу відкритість і конкуренцію банків, збільшити прибуток суспільства від діяльності банків більше, ніж збільшується прибуток банків, але лише громадським контролем сприяти банкам, бути відданими чесному служінню народу та державі, і не мати не законодавчої влади над ними. Це приведе до збагачення усього населення, масового споживача продукції виробництва середнього бізнесу і він матиме дохід. КУБ надійно робить безпечним довкілля(ст.ст. 39, 46, 162), життя працівникам, пенсіонерам(ст.ст. 38, 150), інвалідам довготривалим, здоровим, цікавим культурного і високо-освітнього рівня.
Справедливий продаж землі(ст. 20). Бо все одно продають народну землю і цим - грабують Народ. Продаж її не більше як на 30 років краще за оренду, бо буде прибуток не грабіжникам а Народу, менше паперів і не треба платити хабара тим, хто нині бере, як вирішує дати оренду чи ні. Продаж на 50 років під забудову житла і виробництва, вигідно достатній забудовнику, і вигідно народу, бо повертається земля у власність громади і не пуста, а спроможна ще давати дохід громаді. Це дасть землі більшу ціну і вигоду громаді, бо землею перестануть гендлювати. Справедливо контроль за діяльністю влади, яка втратила довіру народу, віддати насамперед Народу України, контролюючи громадськими (не державними) органами, не підпорядкованими органам державної влади(ст. 14, 97, 173, 197, 204, 242, 255-257, 265). КУБ зменшує або й обходиться взагалі без органів контролю. Зокрема Пенсійного фонду України, який є місцем користування великими народними грішми у політичних цілях. Пенсію буде нарахувати особа(ст.ст. 38, 150), де працював працівник, або громадська правозахисна організація з таких самих пенсіонерів, тоді все буде чесно. Покладення на громадськість надання державних послуг, вивільнить, з органів контролю, ПФУ, податківців, інших державних службовців, які надавали соціальні послуги населенню і державі, або нероб (які матимуть змогу відкривати свій бізнес), або відомих народу хабарників, а забере у державних і комунальних органів лише фахівців потрібних і корисних суспільству. Натомість, вивільнення цих фахівців і інших з державних і комунальних органів(крім вказаних, ст.ст. 149, 157), значно зменшує потребу у державних службовцях і дає можливість кращих з них забрати у громадські організації з надання соціальних послуг населенню і державі, керівництво якими буде в руках тієї громадськості, котра є споживачем послуг. Для цього КУБ передбачає значні збільшення фінансування вкрай потрібного Україні, якого не було, і це без додаткових вкладень, бо затрати значно менші вивільнених коштів, які марнувалися на державні органи (котрі повинні були виконувати ці функції і мали несправедливо великі пільги від держави) - на справжні професійні спілки за межами підприємств, на правозахист гнобленого народу громадським організаціям, на соціальний та судовий захист незаможних верств населення (ст.ст. 78, 80, 93, 101-104, 111, 118, 131, 145, 157, 174, 197).
Справедливо, щоб державні органи і їх посадовці: прокуратури, міліції, суду тощо, насамперед служили громадянину і суспільству - народу праведному, а після державі (ст.ст. 38, 144). КУБ знищить безвідповідальність представників влади (навіть депутатів і суддів), навпаки збільшує відповідальність і має для них зворотну дію (ст.ст.14, 114-115) так, що відповість подвійно і навіть тоді, коли вже на пенсії, якщо виявиться скоєний на службі злочин.
Отже, КУБ справедливо робить наче неможливе - ліквідує корупцію, тіньову економіку, ліквідує зростання прірви між багатими та бідними, ліквідує умови виникнення криз: правової (в т.ч. судової), економічно - соціальної, політичної, духовної; забезпечує стрімкий зріст розвитку. Справедливе виборче право, зокрема вибирати - чи політиків антинародних, чи представників тих громадських організацій, які довели відданість у служінні на захист інтересів громадян і громад(ст.ст. 111). Тобто, Народ Божий робить суспільство не політичним, а справді громадянським!
додаток до публікації: "Вимоги Конституції України Божої справедливі"
ВІДНОВЛЕННЯ, з допомогою втілення вимог Конституції України Божої, СПРАВЕДЛИВОСТІ, понівеченої грабіжницькою владою (витяг вимог КУБ, що підтверджують справедливість і переваги КУБ)
Стаття 1. Україна є республікою - громадянського суспільства (де правлять праведні громадяни (Народ), у яких влада на службі)...
Праведний той - хто любить і живе Правдою, справедливо та ненавидить зло (неправду...). Народ Божий (Народ) - народ праведний, сини слухняні Господу, що чинять наради, які від Бога, і складають умови лиш за духом Бога, щоб не додати гріх на гріх, що не йдуть на поклін до інших країн, але Божих уст питають, не йдуть захисту у інших шукати, чи сховатися в їхній тіні, щоб не став соромом захист отой, а ховання у тіні за ганьбу.
Стаття 10. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є Народ праведний, свідомий і не осуджений (далі Народ або Народ України). Основою владування повинно бути суд і рада (Біблія, Ісаї 1 : 26), людьми праведними, що посвятили себе, перше ніж собі - служінню Народу України.
1. Народ усвідомлює: що є зло, що зло само не зникає, що зло треба ненавидіти і перемагати, що зло перемагається добром, що виявлення та карання зла згідно закону, це - добро; що милосердя до тих, хто не висповідався та не покаявся, це - зло; що суд до тих, хто не вчинив милосердя - повинен бути немилосердним; що суд повинен чинитися негайно у справах, які не вимагають дослідження, але жоден суд не повинен наставати, поки людину не вислухали прилюдно, поки вона не пояснить проступку, за винятком, коли вона вільно відмовилася пояснювати; що суд повинен бути різним безбожному і праведному; що суд треба починати перше з праведного, бо Бог не лише любов а й палючий огонь.
2. Народ, а не влада, володіє виборчим правом. 3. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. 4. Ніхто не може узурпувати державну владу. Посягання на узурпацію влади, використання органу влади для політичних цілей - тяжкі злочини проти Народу України. 5. Народ має право повстання проти тиранії. Стаття 11. Захист Вітчизни, суверенітету, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів і громадянства є обов'язком громадян України. Забезпечення її інформаційної (щодо чистоти Правди, для будування а не руйнування особи і громадянського суспільства) та економічної безпеки, безпеки довкіллю, здоров'ю і життю людини - є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Стаття 14. Державна влада в Україні на службі в Народу України і громадянського суспільства, поділена і розмежована на законодавчу, виконавчу та судову, і здійснюється на засадах відданого служіння кожної праведному Народу України.
1. Служіння не Народу, а лише владі - тяжкий злочин проти Народу України. 2. Влада має обов'язок контролювати законність дій і бездіяльності в життю держави і суспільства в межах службового обов'язку, але не вправі створювати контролюючі органи у структурах влади. 3. Контроль за діяльністю влади належить насамперед Народу України, тому контролюючі громадські (не державні) органи не можуть бути підпорядкованими органам державної влади. ... Стаття 15. Використання тимчасових економічних ускладнень в життю людини, як привід для підвищення ступеню її експлуатації, - є кримінальний злочин, відповідальність за який встановлює закон. Стаття 16. Банківська система найпрозоріша; банки не вправі мати комерційних таємниць та прибуток вищий, ніж дали прибуток суспільству; банк, що не має прибутку переходить у власність держави, а якщо державний - ліквідується. Комерційно, державні банки у рівних умовах з приватними. Кількість державних банків встановлюється Кабінетом Міністрів України, збільшуючи прибуток суспільства від діяльності банків, але не маючи жодної влади над ними. Стаття 17. Платити справедливий податок - святий обов'язок, на розвиток добробуту - благородна справа. Податкової служби не повинно бути. Несплата податку - злочин, який карається згідно кримінального кодексу.
1. Кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених Конституцією і податковим кодексом, з урахуванням майнового стану та доходів за минулий рік і враховувати обставини цього року. 2. Податок з прибутку повинен зростати у відсотках відповідно зросту прибутку. Податки повинні бути багаторівневі, - починаючи з доходу сім'ї, рівного двократному прожитковому мінімуму - 5%, трикратному - 7%, чотирикратному - 9%, п'ятикратному - 10%, 6 - 15%, 7 - 20%, 8-10 - 22%, 11-20 - 25%, 21-40 - 27%, 41-60 - 30%, 60-80 - 32%, 81-100 - 35%, 101-120 - 40%, 121-150 - 43%, 151-170 - 45%, 171-200 - 47%, 201-250 - 50%, 251-300 - 53%, 301 - 400 - 55%, 401-500 - 57%, 501 - ... 60% (далі - на кожні 100 прожиткових мінімумів додатково 1% податку). 3. Підприємець та підприємство, якщо впродовж трьох календарних років не перейшли на вищий рівень доходів, не вправі користуватися пільгами чи дотаціями; винятки визначаються законом. 4. Будівництво і розвиток приватної власності, з доходом чи з капіталом більше 60% від середнього по Україні, немає права на дотації від держави. 5. Податок платиться там, де будується чи діє об'єкт, а з працівників - по місцю їх та їхніх сімей постійного проживання (незалежно від прописки). 6. За правильність і справедливість податку відповідає територіальна влада у визначеному законом порядку. 7. Відрахування в державну казну, здійснюється у встановленому законом порядку у відсотках від податку загального, з урахуванням коефіцієнту вкладу інших суб'єктів виробництва (області, держави, інвестора тощо). 8. Держава забезпечує платнику податку право знати куди йдуть його кошти і несе, встановлену законом, відповідальність за справедливість витрат.
Стаття 18. Діяльність особи, організації, підприємства і установи у недержавних інтересах (якщо така діяльність не підпадає під дію законодавства про кримінальну чи іншу відповідальність) підлягає додатковому оподаткуванню. Такий податок становить 20%, у відсотках від загальної діяльності організації, підприємства і установи. І ним має оподатковуватися діяльність не лише та, яка задекларована у статутних та програмних документах, а й та, що практично здійснюється. Недержавним інтересом являється й все те, що хоч не суперечить законодавству України, але не дозволене державою в установленому законом порядку, не відповідає з'явленню Духу Всевишнього (моралі) у людях чи у суспільстві, тобто суперечить законному інтересу Народу України та (або) шкодить творінню Божому чи якось сприяє руйнуванню довкілля, особи чи суспільства.
Стаття 19. Держава гарантує кредит на пільгових, визначених законом, умовах для старту, переконливого у доцільності, проекту, залежно від потреби у проекті для розвитку країни, території, населеного пункту, для збільшення безпеки людям і довкіллю.
Стаття 20. Земля, її надра, природні і водні ресурси : - основне джерело існування та процвітання праведного Народу України, є його невід'ємним даром Божим та власністю, і тому не може використовуватись як засіб застави та платежу; - найдорожчий товар, не здається в оренду, продається не більше, як на 30 років, а під будівництво житла чи виробництв, не більш, як на 50 років (зі змістом права власності на права володіння та користування майном, а право розпоряджання залишається за державою), за чітко (законодавчо з погодженням з громадськістю) встановленими, для України та територіальної громади вигідними цінами(не нижчими середньо світових) і вигідними умовами її використання та повернення державі;
- основа національного матеріального багатства і тому перебуває під особливою охороною держави.
Головне призначення землі в Україні - виробництво сільськогосподарської продукції, як джерела існування Народу України, територія для його проживання і господарської діяльності.
Використання Землі, її надр, природних і водних ресурсів нечестивими, для нечесної, здирницької наживи, також недбайливе ставлення до землі - забороняється і є, у встановленому законом порядку, підставою для їх вилучення та притягнення до відповідальності винних. Виробництва і торгівля, основані на сільськогосподарській продукції, платять додатковий податок (у встановленому законом порядку, але не менше 10 відсотків від вартості виробленої чи проданої продукції), цільовим призначенням для кредитування сільськогосподарської чистої найвищої якості продукції, науки і розвитку ефективного виробництва. Кредит, у встановленому законом порядку, повинен розмежовувати і надавати перевагу від дрібнішого до більшого сільськогосподарського виробника, новаторам, перше - чистоти і друге - вигоди. ...
Порушення вимог цієї статі і його наслідки - тяжкий злочин, відповідальність за законом. Стаття 21. Народ України, у Дусі Всевишнього Бога - єдиний, незалежно від віросповідання. Держава не втручається в діяльність Церкви, але не відокремлена від Церкви. Церква дбає, на засадах духовності, про дотримання народом законів держави Україна у Дусі Божім. А держава змалку навчає духовності і праву людину, створює в Божім дусі український народ - Народ Божий, єднаючи його на поза конфесійнім пізнані Всевишнього. Ми Божі, Бог - в нас, посеред нас. Будуємо рай.
Держава розвиває злуку та єднання української високодуховної нації на основі волі Всевишнього Творця, на високодуховних традиціях і культурі, на її творчій історії, не для приниження українського етносу, а для сприяння злуці та єднанню Народу України - Народу Божого.
Рада Церков є основним і головним дорадчим органом влади держави в цілому і влади територіальних одиниць. Стаття 22. Держава відповідає, щоб доросла людина була свідома права, її обов'язку взагалі і зокрема знання: між злом і добром, совісті. Церкви піклуються про вдосконалення людини праведною і про освячення від її вродження до відходу у інше життя, щоб до влади не попадали безбожні, неправедні, нечестиві. Людина, яка визнана радою Церков нечесною, не порядною не вправі займати керівну державну посаду, бути кандидатом у депутати. Людина, обрана народом на виборах, благословляється радою Церков на служіння для блага народу. Правосуддя (вся юстиція, особливо стосовно дітей та молоді - ювенальна) повинно бути контрольованим високодуховно-громадськими і духовними правозахисними інституціями а у частині профілактики - підлеглим та підпорядкованим їм, у встановленому законом порядку. Стаття 23. Людина, її життя, здоров'я, честь, гідність, недоторканність, безпека, права, свободи, законний інтерес, побожний устрій буття і владування - визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя, піклування про зміцнення громадянської злагоди на землі України, збільшення відповідальності перед Богом і законом, власною совістю, перед праведними та святими попередніх, нинішнім та прийдешніми поколіннями - є головним обов'язком держави. Забезпечення здійснення законного інтересу, вільна реалізація творчого потенціалу кожної людини та їх гарантії - визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Органи державної влади служать суспільству і законопослушному громадянину.
Стаття 24. Людяність, підтримка слабших; співчуття, шана шляхетних, взаємо: повага, допомога, виручка, розуміння, покірливість; гамування доброчинцями неуцтва нерозумних людей, послух правді (як вільні, а не як ті, що мають волю на прикриття лихого), служіння побожним правосуддям та милосердям Добру - світоглядні орієнтири, які сповідує Народ України у відносинах людини з людиною. Стаття 25. Благочестя і гідність, кожного громадянина України, у тому щоб дбати про справедливо правосудне суспільство, а обов'язком суспільства є - дбати про кожного громадянина, про забезпечення прав, свобод, законних інтересів людини та гідних умов її життя.
Стаття 28. Не може бути в державі привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі людини, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Ознаки інших привілеїв та обмежень чи (і) у інших випадках визначаються законом, їх незаконна наявність є підставою для притягнення до відповідальності у встановленому законом порядку.
Стаття 29. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Цензура заборонена. Але, законом, прийнятим за дорадчої участі Ради Церков, дається визначення - виявляється для знищення те, що людину українського громадянського суспільства не будує а руйнує, та встановлюється відповідальність за публікацію того, що руйнує людину чи суспільство. Такий Закон переглядається, в бік його освячення, кожною наступною Верховною Радою України. Стаття 38. Держава гарантує: забезпечене спокійне життя добросовісній людині, якісне і своєчасне лікування хворої. Держава не вправі мати борг перед особою (особливо зарплат, пенсій, пільг). Держава зобов'язана найвигідніше для людини, оформити спадщини, пенсії, та інший, належний людині за законом, соціальний захист. За порушення вимог цього закону державні службовці несуть кримінальну відповідальність згідно закону.
Стаття 39. Немайнове право особи (на життя, на правду і справедливість, на охорону здоров'я, на безпечне для життя і здоров'я довкілля, на свободу та особисту недоторканність, на недоторканність особистого і сімейного життя, на повагу до гідності та честі, на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, на недоторканність житла, на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, на свободу, яка не порушує Дух і букву цієї Конституції, літературної, художньої, наукової і технічної творчості...) вище права майнового, держава його здійсненню приділяє особливу увагу законодавчо. Моральна кара за його порушення визначається законом, і може, за рішенням суду, бути позбавлення громадянства чи(та) права вважатися християнином.
Стаття 46. У випадках, визначених законом, представляє інтереси громадян, громадянського суспільства або держави Прокуратура України. Прокурор, за однакових обставин, повинен надати перевагу перед державним інтересом інтересу громадян чи громадянському суспільству.
1. Прокуратура, у встановленому Конституцією та законами порядку: відповідає за захищеність прав та свобод і законних інтересів громадян і громадянського суспільства України; наглядає за додержанням законів і відповідає за беззаконня та корупцію, за наявність небезпеки довкіллю, здоров'ю та життю особи в суспільстві.
...
4. Народ вправі ініціювати відставку Прокурора України за беззаконня та корупцію в Україні, через референдум, який проводиться у встановленому, цією Конституцією, порядку. 5. Строк повноважень Прокурора України - не більше трьох років підряд.
Стаття 54. Суд захищає не закон, а права, свободи і законі інтереси особи, керуючись законом. Стаття 55. Закон, а не суд, встановлює покарання за злочин, в нормах покарання не повинно бути "від - до", або повинна бути чітко означена підстава застосування меншого чи більшого терміну; суд відповідає, у встановленому законом порядку, за незабезпечення прав на апеляцію і касацію, та за перешкоджання оскарження рішень за межами України, вирішує це не суддя, а суд в судовім засіданні, розподіл справ автоматичний, участь повідомленої сторони у розгляді - за її бажанням, обов'язкова , якщо обмеження не встановлене законом. Стаття 56. Завершені справи, для виявлення фактів системного та явно злочинного неправосуддя, контролюються громадськими правозахисними організаціями, з правом порушення справ кримінальної (цивільної чи адміністративної) відповідальності суддів по виявлених таких фактах.
Стаття 57. Невиконання суддею обов'язку, передбаченого законодавством, не є процесуальною дією і підлягає адміністративній, цивільній та кримінальній відповідальності. За неповагу суду (судді) до учасника справи, який поводить себе в межах вимог закону й високодуховної моралі, суддя несе відповідальність згідно наслідків і за максимальним розміром покарання, визначеного законом для учасників цієї справи;
Стаття 58. Суд відповідальний за якість - справедливість суду, згідно цієї Конституції і суддя самодостатній відповідати за справедливе вирішення спору у справі, яку він розглядав.
Стаття 60. Правосуддя здійснюють, обрані за правилами цієї статі та ст. ст. 10, 71, 81, 85 Конституції України, судді а, у визначених законом випадках, народні засідателі і присяжні. Може здійснюватися, за згодою сторін, суддями третейських судів. 1. Досудовий розгляд справ духовно-громадськими правозахисними організаціями, за бажанням сторін, можливий в порядку частин 1 та 8 ст. 47 цієї Конституції, але не є судом і не має юридичного наслідку.
...
3. На посаду судді може бути обраний, рекомендований відповідною Радою Церков, спільно з громадською радою або правозахисною організацією, яка має позитивний досвід захисту прав особи, у судових справах з державними органами та їхніми посадовими особами, громадянин України, який боїться Всевишнього Бога, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту, позитивний досвід захисту прав особи у справах з державними органами та їхніми посадовими особами і стаж роботи у галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою. ...
Стаття 61. Судді при здійсненні правосуддя незалежні, подвійно відповідальні, згідно закону, і підкоряються лише закону. Судочинство провадиться у визначених законом випадках: суддею одноособово, колегією суддів чи судом присяжних або третейським судом. Основними засадами судочинства є:
1) законність;
2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;
3) забезпечення доведеності вини;
4) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;
...
За неповагу до сторони чи до учасника судової справи, який поводить себе в рамках загальноприйнятої моралі, що проявилася неправомірною поведінкою суду чи судді, винні особи притягаються до юридичної відповідальності подвійно. Порядок виявлення визначеної законом можливої неповаги оголошується суддею перед кожним судовим слуханням.
Стаття 63. Політичній партії, яка не на 100% виконала (за результатами аналізу, виконаного незалежними міжнародними експертними організаціями, визначеними законом повноважними для такого аналізу) передвиборчі обіцянки, на наступних виборах, від результатів голосування, віднімаються набрані нею голоси, у відсотку недовиконання обіцянок. Політична сила, яка не виконала 50% обіцянок передвиборчих та (або) не виконала, вже під час її владування, цілеспрямовано і стовідсотково законів, які видала, щоб вирішити негаразди і клопоти виборців - громадян різних статусів - втрачає право на існування. Майно, у визначеному законом порядку, переходить у власність народу, тим силам, які виконали обіцянки. Об'єднання громадян (в т.ч. політичне), в якому без поважних причин не забезпечене виконання статутних зобов'язань об'єднання перед більш як одним членом об'єднання, втрачає право на існування, а якщо таке невиконання мало негативні наслідки, то його засновники чи ті, хто очолює таке об'єднання, компенсують, у встановленому законом порядку, шкоду, заподіяну чесному і щирому члену об'єднання.
Стаття 64. Неправда - тяжкий злочин, що карається відповідно (у лютості й у гніві - Послання до Римлян 2 : 8-9), згідно закону. Висловлення прилюдно протилежно стосовно однієї події представниками влади, політики чи громадськості - мають бути дослідженні, неправда викрита, висвітлена а неправдомовець покараний у встановленому законом порядку. Але не більше, як впродовж трьох днів повинно бути встановлено: з якого боку правда, хто неправдомовець, якому з, визначених законом, покарань підлягає. У випадку не виявлення неправдомовця впродовж тижня після події протилежних висловлювань, або якщо неправдомовець не звільнений з посади і не покаявся в цей період перед загалом, на який виніс неправду, а покара не визначена або не відповідна закону чи наслідку від завданої неправдивим висловлюванням шкоди, то прокурор України чи відповідної територіальної одиниці не вправі займати займану посаду. Підлеглий не вправі бути державним службовцем, якщо не виявив начальника (будь-якого вищого рівня) у його неправді, про яку йому стало відомо. ЗМІ забезпечують право народу знати мотиви та аргументи заперечень інформації, яку вони щойно дізналися, негайно або найближчим часом, про який оголошує ЗМІ негайно.
Стаття 66. Ради депутатів виконують завдання виборців - контролюють виконавчу владу відповідного рівня. В межах територіальної одиниці, контролюють також діяльність усіх рівнів правоохоронних органів та судів. Але не втручаючись у діяльність, а тільки щодо відповідності діяльності вимогам Конституції України, згідно окремої методики. Точно так підконтрольні ради депутатів двом іншим (виконавчій та судовій при виконані ними своїх службових обов'язків) гілкам влади і ті одна одній.
Стаття 67. Постійно діючих перших осіб - керівників рад (територіальних одиниць), нема. Секретаріат рад, очолюваний секретарем, виконує доручення рад. Головування на засіданнях рад (крім Верховної) депутатів і представництво рад між засіданнями, здійснюється депутатами почергово від засідання до засідання.
Стаття 68. Секретар обирається депутатами двічі, вдруге - всередині між черговими виборами, але може переобратися і при потребі, на вимогу не менше половини депутатського складу. Стаття 69. У виконавчих комітетах виборних органів усіх рівнів не повинно бути членами : "за посадою" керівників профільного підрозділу органу державної влади, але повинні бути (за наявності) представники від громадськості, яка причетна до вирішення подібних питань; навпаки виконком, сам і спільно з громадськістю, контролює керівника. Стаття 71. В територіальних органах керівників правоохоронних органів, судів і суддів обирають виборці місцевості, де має працювати керівник (суддя), на встановлений законом термін, але не більше, як на чотири роки. Щорічно керівник (суддя) звітується. Якщо не звітувався або результати його діяльності визнано виборцями незадовільними, то керівника (суддю) переобирають достроково.
Стаття 72. Керівників державних установ не правоохоронних органів обирають галузеві загальні збори, строком на 2 роки, з правом переобрання не раніш, як через два роки роботи в галузі не на керівній посаді (якщо працював на керівній посаді, то правом нового обрання володіє не раніше як через 5 років). Керівник звітується загальним зборам щорічно. Незадовільний звіт позбавляє керівника посади, з призначенням виборів іншого. На час перевиборів керує тимчасова комісія обрана загальними зборами громадської правоохоронної організації працівників підприємства
Стаття 73. Посадовець (державний службовець) втрачає право займатися діяльністю за тим фахом (спеціальністю), за яким працює у основній і спорідненій галузях, якщо, за півтора року календарного часу, правомірно скасовані його два рішення (з тих, які він колись приймав чи виносив); якщо він уже на пенсії, то втрачає право на пенсію державного службовця; також, у галузі, в якій він працював, не вправі працювати його діти та внуки.
Стаття 74. Керівник (чи то обраний, чи то призначений) втрачає право займати керівну посаду назавжди, якщо за два роки керування не покращив (згідно встановлених законодавством показників) життя тих, хто його вибирав чи підлеглих. Стаття 75. Уряд, депутати Верховної Ради України та Президент України, також їхні діти та внуки - позбавляються права займати будь-які керівні посади назавжди і право на пенсію державного службовця, якщо за два роки перебування на посадах не забезпечене зменшення безробіття, захворюваності, смертності не за віком.
Стаття 76. Посадова особа (державний службовець) позбавляється права займати керівні посади, бути обраним та право на пенсію державного службовця, якщо застосовував один закон або його окрему норму протилежно за однакових обставин. Керівник такої посадової особи, якщо не притягнув до відповідальності, відповідно тяжкості проступку (злочину), то також позбавляється цих прав. Незалежно від того чи справа, протилежного застосування норм закону, має чи ні негативні наслідки для інших осіб чи держави, то, якщо посадова особа керівник, - порушується кримінальна справа. Відповідальність по такій справі - обов'язкова, з позбавленням волі на встановлений кримінальним кодексом України термін, але не менше як рік.
Стаття 77. Повноважний орган (посадова особа), який визнав незаконним винесене рішення, яке, з огляду на посадові обов'язки та кваліфікацію того, хто його виносив, не могло бути прийнятим випадково (несвідомо чи ненароком), повинен нагально, у встановленому Кримінальним кодексом порядку, порушити кримінальну справу по встановленню винних, або проти винних, якщо такі відомі. Відсутність винних у прийняті незаконних рішень не може бути, а відповідальність повинна бути не нижча від найбільшої адміністративної відповідальності.
Стаття 78. Державний службовець, який повинен за законом захищати особу від неконституційного поводження з нею, але перешкоджав здійсненню її права, передбаченого Конституцією України, чи причетний до перешкоджання, чи до незабезпечення вичерпного або необхідного застосування вимог законодавства, - позбавляється права на зайняття посад у державних та виборних органах і карається у встановленому Кримінальним Кодексом порядку; причетність будь-кого з влади до перешкоджання розкриттю такого злочину, тягне за собою покарання рівне покаранню винного у його скоєні та позбавлення права на державну пенсію.
Зарплата і соціальний захист державних службовців повинні на пряму залежати від якості ставлення до народу, якому їх найняли служити.
Стаття 79. Правом недоторканості в Україні не може володіти жодна посадова особа, яка скоїла злочин, правопорушення, вчинила неправомірну дію чи бездіяльність. Навпаки, відповідальність більша. Встановлені законом мінімальні норми відповідальності для громадянина, - не застосовуються до керівників, народних депутатів та до суддів.
...
Стаття 80. Громадяни мають право, на правах профспілки підприємства на якому вони працюють, бути членом будь-якої громадської правозахисної організації на власний вибір, з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів. Не обов'язково з офісом і майном в межах підприємства, також самостійні від галузевих.
Підприємство, працівник якого забажав отримувати правоохоронний захист в громадській організації (в т.ч. поза галузевій), перераховує цій організації (за заявою працівника) суму внесків, що відповідно вираховуються з зарплати працівника на підприємстві, як профспілкових.
Утворюються без попереднього дозволу на основі вільного вибору їх членів. Усі професійні правозахисні громадські організації мають рівні права, що регулюються єдиним для громадських організацій законом. Обмеження щодо членства встановлюються виключно цією Конституцією і законами України. Ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об'єднання громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій або громадських організацій. Усі об'єднання громадян рівні перед законом (особливо це стосується фінансових допомог). Стаття 81. Суддя втрачає право бути суддею, працювати у споріднених галузях та право на пенсію державного службовця, якщо в рішенні використав доказ, про який підчас слухання чітко не казав чи приймає чи відхиляє його; також, якщо не взяв до уваги доказ, заяву, клопотання, заперечення не мотивуючи чи не аргументуючи достатньо вичерпно підстав не взяття.
Стаття 82. Скасовуючи рішення (вирок, постанову, ухвалу) суду, вищий суд повинен перевірити чи воно має ознаки завідомо неправосудного і роз'яснити потенційно зацікавленим учасникам справи права щодо цього та надіслати матеріали для порушення кримінальної справи проти судді, який виносив завідомо неправосудне рішення.
Стаття 83. Прокурор території, на якій за рік більше як три справи визнано вирішеними "завідомо неправосудно", але він не приймав участі у виявлені хоч двох цих випадків неправосуддя, - автоматично позбавляється права займати посаду прокурора, на діяльність у споріднених галузях та право на пенсію державного службовця.
Стаття 84. Правоздатна, дієздатна особа вправі звернутися до суду з вимогою порушити кримінальну справу проти судді, що діяв, на її думку, завідомо неправосудно (незалежно чи був умисел, чи не було). Суддя чи прокурор, які виявили (дізналися про) ознаки завідомо неправосудного рішення судді, і якщо ніхто не звернувся з цієї причини до суду, то з власної ініціативи повинен порушити кримінальну справу проти судді, який діяв завідомо неправосудно.
Стаття 85. Для навчання і на роботу державними службовцями, посадовцями в державних (законодавчих, виконавчих і судових) органах, Народ України направляє, у визначеному законом порядку, відданих Україні, люблячих Народ і ненависників зла, - шляхетних, громадян, які своєю діяльністю і життєвою позицією праведного життя, довели своє право сумлінно служити Народу України. Стаття 86. Вхід (вихід) до усіх (крім місць збереження готівки) державних органів - повинен бути вільний (без охорони і без перепусток).
Стаття 87. Кожний державний службовець (тим паче посадова особа) зобов'язаний розглядати звернення громадян; якщо підчас розгляду стало відомо про злочин проти певної особи, чи проти держави, то повинен, для виявлення винних і для їх покарання, діяти вичерпно застосовуючи конституційні і законні обов'язки державного службовця. У іншому випадку, - він є співучасником злочину а якщо діяв за вказівкою, а не за законом, то карається подвійно. Стаття 88. Шкоду особі, від порушення державним органом (посадовою особою чи державним службовцем) строку розгляду звернень до державних органів, компенсує держава. Розмір компенсації встановлюється законом, залежно від терміну прострочення. Ці збитки, нанесені державі, компенсує винний, вина визначається законом або судом. Стаття 93. Держава гарантує і забезпечує фінансову незалежність неполітичних об'єднань громадян та незалежних ЗМІ шляхом:
- особі (громадській організації), що здійснювала захист малозахищеного (якщо незалежні неполітичні об'єднання громадян та незалежні ЗМІ займаються правозахистом малозахищених верств населення, а до часу визнання законодавцем офіційно, про відсутність корупції влади, малозахищеними слід вважати усіх громадян (колективи), які вступили в конфлікт з будь-яким керівництвом, органом, посадовою особою чи державним службовцем державної влади, якщо не встановлено остаточно вину громадянина та відповідність тяжкості завданого громадянинові покарання вчиненому ним проступку), окремого громадянина чи колективу, держава негайно компенсує добровільний захист, згідно виставленого державі розрахунку затрат на фактично виконаний захист по кожній дії судового і позасудового захисту, за максимальними тарифами комерційного розрахунку на ринку відповідної діяльності; зокрема, якщо благодійник частину свого доходу витрачає на цілі, які закон визнає суспільно корисними або такими, які має забезпечувати уряд, то йдеться не про пільги як такі та мінімізацію податків, а про відшкодування певних витрат, які все одно мають оплачуватися з державного чи місцевих бюджетів;
- громадська організація, ЗМІ які займаються у своїй діяльності не менше 70% часу (визначається за судовими рішеннями, вироками, ухвалами, постановами або площею друку чи годинами в ефірі) захистом осіб, безпідставно скривджених державою (посадовцем, держслужбовцем), звільняється від сплати податків, користуються пільгами або дотаціями держави на оплату оренди, комунальні послуги, тепло, електроенергію, телефон тощо, у визначеному законом порядку; - стабільна діяльність громадської організації, ЗМІ впродовж не менше 3-х років на захист інтересів малозахищених, дає право їм користуватися послугами центру зайнятості щодо надання безробітних на громадські роботи потрібної для їхньої діяльності і оплати навчання та стажування потрібних організації кадрів;
- цілеспрямоване донорство, спонсорство і меценатство в Україні, для неприбуткових правозахисних, благодійних і милосердних організацій чи для відповідних заходів і для окремих активістів благородної справи, привілейоване згідно закону, погодженому із недержавними громадськими правозахисними організаціями; - держава забезпечує для немаючих фінансів активістів громадянської суспільно корисної дії можливість оперативного їх спілкування з відповідними міжнародними організаціями;
- формування громадських незалежних ЗМІ - акціонерних товариств, акції яких знаходяться у держави, але вона ними не може користуватися. У конкурсних комісіях органів виконавчої влади по розподілу фінансів для громадських організацій не повинні брати участь представники тих організацій, які подають заявки на державне фінансування або не повинні голосувати за свою організацію.
. Частка прямого державного фінансування в доходах зареєстрованих в Україні повинна становити не менше 50 % доходів ОГС.
Стаття 94. Скасування Закону України, чи окремих пунктів, так саме підзаконних актів прирівняних до Закону України, а також внесення змін до них - позбавляє ту партію, яка голосувала за їхнє прийняття, тієї кількості (у відсотках) депутатів у Верховній Раді України, що відповідна відсотку відданих голосів за цей закон чи пункт. Займають їхнє місце колишні кандидати у депутати (наступні за кількістю відданих за них голосів, але від тих партій, які голосували проти скасованого закону чи пункту). Якщо за квартал жоден Закон України не скасовано чи (при наявності запропонованих до розгляду) не внесено змін стільки, що кількість депутатів від партій у Верховній Раді України не зазнала за квартал змін, то така Рада не працювала, а тому вважається розпущеною.
Стаття 95. Ознаки обкрадання народу (чи його частини) більше, як на 1000000 гривень (у будь-якому вигляді) - злочин, також ознаки будь-якого іншого злочину проти суспільства, проти засобу масової інформації, журналіста, громадської організації, громадських активістів - досліджується за участі представників, обраних потерпілою частиною народу. Якщо цей злочин не розкритий впродовж року, усі (хто пропрацював більше року на займаній посаді) посадовці, причетні до його розкриття, позбуваються посад та права подальшого займання діяльністю за фахом та права на пенсію державного службовця. Стаття 96. Законність усіх процедур переоформлення квартир (у т.ч. кредити і іпотеки), що будь-коли впродовж календарного року переоформлялися не один раз, повинна проходити перевірку правоохоронними органами за участі громадськості та зацікавлених осіб. У випадку виявлення порушень, квартира повинна бути повернута власнику, якого ошукали, та порушується справа по шахрайству, у якій невинних та непокараних не може бути.
Стаття 97. В галузях і в міністерствах, за показниками у звітах виконаної роботи за звітний період, у встановленому законом порядку визначати (від УСІЄЇ виконаної роботи) ті надходження державі, які належало зробити за законом, і звіряти їх з фактичними надходженнями, а різницю компенсувати державі, у встановленому законом порядку, за рахунок керівника міністерства чи керівника галузі. Забороняються посередники (спекулянти), якщо вони не організовані та (чи) не найняті спілками та (чи) кооперативами, створеними з громадських (в т. ч. Духовних) організацій, або окремо взятою організацією, членами яких є представники: 1) первинних виробників сировинної продукції, яким повинна надаватися законом перевага вибору способу збуту - чи через посередників, чи безпосередньо споживачу; 2) первинних виробників і споживачів порівну.
У керівному складі таких громадських спілок (чи кооперативів, чи окремих) організацій не може бути керівництво підприємства - виробника (крім випадків, коли підприємець - фізична особа, яка не має найманих працівників). Перешкоджання створенню чи дії таких громадських організацій - злочин, що карається законом.
Стаття 98. Кожен, хто з 1986 р. набув капіталу більше 60% від капіталу середнього підприємця у територіальній одиниці, де діє його бізнес, повинен доказати чесність бізнесу, яким він займається, шляхом оприлюднення способів набуття майна. Якщо ж не доказав такий бізнесмен (підприємець) чесності набуття майна, то таке майно вважається набутим незаконно і конфіскується у встановленому законом порядку. Стаття 99. Керівні державні службовці, причетні (негідними високодуховної людини діями на займаних посадах): до грабунку збережень громадян та компенсацій жертвам фашизму і комунізму, до голодомору, до розкуркулювання, до репресій, до політичного переслідування інакодумців, до іншого нелюдського поводження - позбавляються права на будь-які пільги і державних пенсій.
Стаття 100. Відключення електроенергії, газу, води, тепла, виникнення аварії та інші масові неприємності, вчинені будь-ким невинній особі, тягнуть за собою звільнення, за безлад в галузі, керівника органу (відповідного рівня події) незалежно чи виконав все щоб її уникнути, та відповідальних осіб, залежно чи відповідальний або причетний виконав все щоб її уникнути.
Стаття 101. Конституційний контроль за діяльністю державних органів, в т.ч. міліції, прокуратури і суду (не втручаючись в роботу суддів), громадяни здійснюють через громадських інспекторів.
1. Громадськими інспекторами можуть бути праведні представники (особи - члени або найняті громадською організацією фахівці чи юридичні формування, що мають відповідну освіту, досвід роботи за фахом) лише тих громадських організацій, які мають практику позитивного представництва у суді інтересів малозахищених у справах до цих органів.
2. Громадські інспектори, можуть на громадських засадах паралельно з державними органами досліджувати справи (детектив) та аналізувати закінчені судові справи, з правом вимоги відновлення їх розгляду судом.
Стаття 102. Держава, спільно (за письмовою угодою, у встановленому законом порядку) з громадськими правозахисними організаціями, які проявили себе у боротьбі з корупцією, вправі мати (наймати) спокусників, для виявлення хабарників і корупціонерів
Стаття 103. В Україні діє департамент виконання судових рішень, підпорядкований Верховній раді України та підконтрольний радам на місцях в межах Конституції. Така діяльність регулюється окремим законом, в якому зарплата і соціальний захист державних службовців повинні на пряму залежати від якості та кількості виконаних відповідних Конституції та Законам України судових рішень. В Україні, необмежено кількістю, діють приватні заклади виконання судових рішень, підконтрольні громадським правозахисним організаціям. Стаття 104. В Україні діє департамент слідства, підпорядкований Верховній раді України та підконтрольний радам на місцях в межах Конституції. Діяльність слідчих регулюється тим самим законом - державних службовців, в якому зарплата і соціальний захист повинні на пряму залежати від якості слідства, від якості державної служби.
Стаття 105. В Україні діють приватні детективи, яким може бути праведна, шляхетна людина з вищою освітою, позитивним досвідом слідчої роботи. Їхні права, обов'язки, відповідальність та порядок взаємодії з слідчим департаментом та іншими державними службовцями і в суспільстві регулюються законом. Стаття 108. Право голосу на виборах і референдумах мають громадяни України, які досягли на день їх проведення двадцяти років, якщо вони не навчаються на денній формі навчання. Стаття 109. Не приймають участь у виборах. 1. Обвинувачені та осуджені за тяжкі злочини вдруге; 2. Осуджені за наклеп, обман, шахрайство та недостовірну інформацію, що мала негативні наслідки. 3. Позбавляються виборчих прав на період недуги: наркотично залежні, токсикомани, хворі на алкоголізм, сексуально збоченні і ґвалтівники та психічно недієздатні, яких визнано судом недієздатними.
4. Громадяни, яких стосується встановлене ст.ст. 99, 171 цієї Конституції.
5. І інші - нечестивий статус яких чітко визначається законом про вибори.
Стаття 110. Не вправі претендувати на вищі посади в державі. 1. Хто подав ідею або причетний до збільшення комусь зарплати чи пенсії більш ніж у 10 раз за середню по країні, або пільг, що принижують гідність інших не менш шанованих суспільством громадян. Хто зберігає вклади за кордоном на суму більше десяти тисяч євро, або має бізнес, більш як на десять тисяч євро прибутку в рік - в одній країні; також, якщо зберігає вклади або має бізнес за кордоном більш як в двох країнах. Хто не задекларував доходів і видатків своїх і сім'ї.
2. Хто на керівній посаді був причетний до зниження притоку інвестицій в Україну чи до зменшення державного фінансування організацій громадянського суспільства.
3. Хто оскаржував у суді невинну особу або громадського активіста чи журналіста, якщо не доказав їхньої вини.
4. Рецидивіст, злочинець.
5. Хто проти громадянського чи високодуховного суспільства в Україні.
6. Хто проти незалежності чи соборності України.
7. Нащадки (до внуків) батьків, які займали керівні посади в органах державної влади і понесли, за порушення Конституції України Божої, кримінальну відповідальність, та (або) втрачали право займати керівні посади за порушення цієї Конституції.
Стаття 111. Громадські організації, які здійснюють захист прав малозахищених (утискуваних у правах, свободах та законних інтересах) і малозабезпечених володіють виборчим правом нарівні з політичними партіями, а також правами профспілок та благодійних організацій, необхідних для здійснення захисту.
Стаття 112. Кожному гарантується право знати свої права і обов'язки. Державні органи та посадові особи забезпечують здійснення цього права перед застосуванням будь-яких санкцій.
Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Але за незнання права, свободи та цивільного обов'язку, відповідальність не наступає, якщо особа могла цього не знати, і її права й свободи, при цьому, не втрачаються. Якщо особа не фахівець або до неї не доведене її право зрозуміло і офіційно, то не вправі ніхто вимагати відповідальність від особи невинної у незнані свого права. Стаття 113. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до їхнього відома у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома громадян у порядку, встановленому законом, є не чинними, для таких.
Розділ VI ПРАВА І ОБОВ'ЯЗКИ ЛЮДИНИ, ГРОМАЯНИНА, ОСОБИ, СУСПІЛЬСТВА
Стаття 114. Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи (крім випадку використання недоторканості для завідомо неправомірних дій посадовою особою чи державним службовцем, враховуючи, що недоторканість не означає невідповідальність). Стаття 115. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення, окрім як посадові особи та державні службовці, захищені, у чітко визначених законом випадках, тимчасовим чи частковим імунітетом непідсудності (судді, депутати, ...). За свідоме правопорушення, яке допускали на службі ті, хто володіє (володів) імунітетом непідсудності, можуть бути, з ініціативи громадськості, досліджені і покарані після втрати (позбавлення, у встановленому законом порядку) права на імунітет.
Стаття 117. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав у судових і позасудових відносинах. Стаття 118. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура, правозахисні громадські організації та детективи.
Стаття 119. Ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази. За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність, більша ніж відповідальність злочинця, що його скоїв. Стаття 120. Особа вважається невинною у вчиненні злочину (правопорушення) і не може бути піддана кримінальному чи іншому покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком (рішенням, Постановою) відповідного суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину (правопорушення). Не визнання і визнання вини не є доказом.
Стаття 130. Кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких, у встановленому законом порядку, кожний громадянин має змогу житло: побудувати, придбати у власність, взяти в оренду. Керівники громад зобов'язані надавати усім бажаючим будувати, можливість будувати на їхніх умовах, починаючи з мінімальної вигоди для громади.
Стаття 131. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Стаття 144. Держава забезпечує умови для повного здійснення громадянами права на працю; зокрема, керівник громади, кожному спроможному, хто бажає будувати потрібні громаді виробництва та житло, зобов'язаний надавати можливість будувати їх на їхніх умовах, при цьому в умовах, вигодою для громади, може бути закладена - починаючи з мінімальної. Держава гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Стаття 145. Громадянам гарантується державний захист від незаконного звільнення.
Стаття 149. Громадяни мають право на соціальний визначений законом захист, що включає право на забезпечення їх достатніми (встановленими законом) умовами життя, у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших непередбачених випадках.
Це право гарантується, визначеним законом, відсотком з податкових нарахувань працюючих громадян; створенням мережі державних, комунальних, приватних і громадських дотаційних закладів для догляду за непрацездатними. Стаття 150. Право на пенсію. 1. Пенсійний вік може змінюватися, у встановленому законом порядку, але не повинен досягати середньостатистичної довготи життя в Україні не менш як на десять років для мужчин чи для жінок. У кожному випадку, якщо недожито ними віку до десяти років після пенсійного їхнього періоду, то за рахунок тих, визначених законом, галузей, які призвели до падіння середнього життєвого віку, належить компенсувати, впродовж до і після пенсійного десятирічного періоду, родині моральну шкоду у розмірі семи десяти відсотків пенсії дочасно померлого.
2. За вчасність і правильність нарахування пенсій відповідає роботодавець, а для непрацюючих громадські центри зайнятості. 3. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомог, у тих випадках, коли вони є основним джерелом існування, повинні бути достатні забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. 4. Пенсія встановлюється законом з середньої заробленої зарплати за весь період роботи з коефіцієнтом інфляції. Зарплати, з яких не було відрахувань до пенсійного фонду або податку, не враховуються. Пенсії працівників підприємств, будівництв, селян і службовців радянської пори повинні мати єдину для України градацію по роках по кожній спеціальності, плюс чи мінус 10% середньо заробленої за цей період. Пенсії військових, органів внутрішніх справ, інших державних службовців становлять 60% від останньої посади і звання. 5. Кожен, хто не отримував зарплату належним чином і не мав належних відрахувань від своєї зарплати, вправі звернутися в суд у будь-який строк, за компенсацією вимушених втрат з винних у неналежному нарахуванні зарплат та неналежному виконанні відрахувань із зарплати, за весь період праці у роботодавця - порушника законодавства.
6. Зарплата на підприємстві (в організації тощо) повинна нараховуватися у відсотках від мінімальної на підприємстві.
7. Пенсія військовослужбовцям, усім державним службовцям, пільги за діяльність та наслідки діяльності в будь-якій галузі (особливо галузей підвищеної небезпеки), шкода державі чи суспільству і громадянам України, яка відшкодовується, - усе повинно вирішуватися за рахунок конкретних галузей, а не суспільства, щоб було видно дійсні затрати суспільства на галузь. 8. Раніше оформлені пенсії завжди повинні бути відповідні тим, що нараховані останнім часом, незалежно коли ті оформлялися. 9. Розмір максимальної пенсії не повинен перевищувати десять мінімальних. 10. Працюючі пенсіонери не вносяться статистикою до статусу пенсіонерів.
Стаття 151. Соціальну захищеність усіх верств населення держава вирішує цілеспрямовано, без загальних пільг, без обов'язку звернення громадян за отриманням належного їм за законом, через громадські організації споживачів послуг захисту.
Стаття 152. Державні послуги повинні надаватися цілеспрямовано або максимально можливо за місцем знаходження споживачів цих послуг, через громадські організації споживачів цих послуг.
Стаття 153. Якщо є черга на отримання послуг більша, ніж дозволена зборами відповідної територіальної громади, то керівник органу, де така є, не вправі займати посаду керівника.
Стаття 154. Довідки для надання послуги добуває орган, який надає послугу (видає документ). Виконання Закону, щодо забезпечення прав громадян на пільги, доплати, дотації... - є обов'язком державних органів, а невиконання державним органом цього обов'язку - злочин, злочинці якого конче караються у встановленому законом порядку.
Відповідальність держслужбовців за неналежне вирішення (не вирішення) соціальної захищеності і неналежне надання (ненадання) державних послуг встановлюється законом.
Стаття 155. Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло. Держава забезпечує це право, і не пред'являє претензій за невиконання матеріального обов'язку перед державою, якщо це право не забезпечене.
Стаття 156. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою, регулюється законом, на таких засадах: шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї; батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків; діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним; насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом; виховання працелюбства не є експлуатацією; докір та покарання, які будують дитину доброю не є насильством. Держава відповідає, заохочує і підтримує утримання, виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, а також, у встановленому законом порядку, їхнє подальше забезпечення роботою та житлом.
Стаття 157. Право на охорону здоров'я та медичну допомогу.
1. Забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм, з відсотку з податку. Плата закладу від держави йде не на програму, а за надану послугу. Держава наймає державний лікувальний заклад, оплачує лікування хворого, згідно виставлених рахунків лікарнею за цінами лікування середніми у Європі, плюс - європейський, мінус - не європейський рівень лікування, згідно щорічно встановленого законом кошторису. 2. Допомога закладам здоров'я - благодійна справа, здійснюється, у встановленому законом порядку, через державу і не оподатковується а заохочується.
3. Державні лікар, лікувальний заклад діагностику роблять безоплатно. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. 4. Держава не вправі не оплатити лікування, за ціною встановленою законом. 5. Не державні комерційні діагностичні, профілактичні і лікувальні заклади мають право на існування виключно на конкурентній основі з державними.
6. Державна ціна не може бути вище комерційної в населенім пункті, де здійснюється лікування. 7. Там, де неможливо ліквідувати монополію лікувального комерційного закладу на те чи інше лікування, держава регулює і комерційну ціну, за погодженням з громадськістю відповідного населеного пункту. 8. Держава вправі стягнути затрати на лікування хворих, з підприємств та з громад тих територій на яких вони захворіли. 9. За неякісне лікування, держава компенсує пацієнту збитки, винні лікар (лікувальний заклад) компенсують збитки державі, а за шкоду і за її наслідки винні несуть відповідальність, згідно закону. Стаття 158. За високоякісне лікування лікувальному закладу будь-якої форми власності держава повинна надати дотації на лікування. Стаття 159. Лікувальні заклади, що були державною власністю, можуть, в інтересах суспільства, належати приватним особам чи страховим кампаніям за угодою з державою з обов'язковим публічним погодженням умов оренди чи купівлі з громадськістю. Стаття 160. Діагностичні і лікувальні заклади мають право на комерційну діяльність, за умов повної чітко визначеної у статутних документах відповідальності перед пацієнтом за наслідки.
Комерційне лікування не може пересікатися в задоволені комерційних інтересів з державним. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності на конкурентній основі.
Стаття 162. Право на безпечне для життя і здоров'я довкілля гарантується, а його забезпечення визначається Законом, зокрема - довготою життя і станом здоров'я, і рахується забезпеченим, коли довгота життя вища за середню по Європі, а захворюваність, коли нижча за середню у Європі. Зокрема, гарантія цього права здійснюється шляхом:
1.Звільняється від податку наукове дослідження і виробництво не менше трьох видів (визнаних Верховною Радою перспективними щодо безпеки та економіки) джерел енергії, альтернативних до найбільш використовуваних в Україні. 2.Галузь діяльності, що привела до катастрофи, не має права на розвиток (ця заборона діє до ліквідації наслідків катастрофи максимально за рахунок галузі) і не вправі вважатися безпечною до виконання наукового висновку з цього питання міжнародних експертів, які не можуть вважатися зацікавленими у розвитку галузі. 3. Заборонено розвиток видобутку енергії і діяльність об'єктів енергій, не вивчених щодо можливих наслідків, яку можуть вони нести небезпеку. Такі види енергетики і діяльність об'єктів, вправі існувати тільки для дослідження, в обсягах, що можуть зашкодити не більше 10-ти бажаючим їх дослідити.
4.В Україні визнається екоцид* (початок геноциду) в разі, коли смертність перевищує народжуваність в 1,1 рази або коли природна безплідність сімей перевищує 30%; із усіма юридично-правовими наслідками, встановленими законом.
*Екоцид. Масове зникнення (зараження) рослинного або тваринного світу, отруєння атмосфери або водних ресурсів, а також вчинення інших дій, що можуть спричинити екологічну катастрофу (ст.441 КК).
5.Місцеві бюджети для відновлення і компенсації безпеки (від існування на їхній території об'єктів, які мають підвищену небезпеку) отримують 30% з прибутку, або (якщо 30% прибутку менші за 5% вартості об'єкта) 5% від вартості об'єкта. Будівництво і експлуатація таких об'єктів без дозволу громадськості, усіх територій теоретично можливого впливу - незаконні. Територія теоретично можливого впливу встановлюється законом на випадки: будівництв, експлуатації, ремонтів, профілактики та аварій, з урахуванням впливу кожного елементу, які є чи можуть бути продуктами діяльності, та елементів, що утворюються внаслідок їх розпаду чи сполук елементів, які можуть виникнути з часом, на стан організмів в малих та великих дозах окремо.
6.Дозволами громадськості, місцеві органи влади (шляхом референдумів серед виборців усіх територій теоретично можливого впливу) погоджують: стратегію вибору, напрямку і способів розвитку та розбудови; стратегії: енергетичну і сировинну, безпеки життя та довкілля; стратегію забезпечення прав та свобод громадян. Немає права винесення на референдум, проект, щодо будь-якої діяльності, який не містить вичерпних розрахунків, виконаних відповідно вимог цієї Конституції, щодо можливого впливу на людину і довкілля від діяльності і її наслідків. До отримання результатів референдумів забороняється обговорення цього питання органами влади, також прийняття рішень, угод тощо. Забороняється реклама, проведення будь-яких конкурсів, культурно-мистецьких заходів та спортивних змагань, що можуть пропагувати будівництво чи діяльність об'єктів підвищеної небезпеки для довкілля і здоров'я. Відповідальність за порушення цієї норми встановлюється законом, як за тяжкий злочин.
7. Якщо законні інтереси громади чи колективу членів громади були свідомо порушені до референдуму, з використанням законодавства чи з вини влади (щодо непогодження шляхом референдуму), то такі рішення влади є нікчемними, а права громади (колективу) повинні бути відновлені а збитки та шкода відшкодовані максимально можливо.
8. Кожному гарантується право вільного доступу до інформації, яка може мати вплив на стан довкілля, на безпеку життя і здоров'я, зокрема про смертність та хворобливість, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена. 9. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність (бездіяльність) щодо стану довкілля у встановленому законом порядку. Відповідальність за порушення цієї норми встановлюється законом, як за тяжкий злочин. Негайне відшкодування завданої шкоди, порушенням цього права, гарантується державою, з наступною компенсацією за рахунок винних.
Стаття 173. Держава захищає права виробників та споживачів через правозахисні громадські (в т.ч. духовні) організації, створенні, відповідно виробниками чи(та) споживачами, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції підприємництва та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій виробників та споживачів.
Допомога правозахисним неприбутковим організаціям - благодійна справа, здійснюється, у встановленому законом порядку, цілеспрямовано. Стаття 174. Кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов'язковою. 1. Держава, з встановленого законом відсотку від податку, безоплатно навчає, розвиває освіту, надає державні стипендії, пільги учням і студентам. Хто бажає, у встановленому законом порядку, допомагає тим закладам освіти, які не руйнують а будують особу; допомога не оподатковується а заохочується. Держава наймає навчальний заклад, оплачує не програми, а надані послуги відповідно їх якості, згідно виставлених рахунків за цінами навчання середніми у Європі, плюс - європейський, мінус - не європейський рівень навчання; коефіцієнт і кошторис встановлює законом щорічно.
2. Громадянам, які належать до національних меншин, відповідно до закону, гарантується право на вивчення рідної мови чи навчання нею у державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства, скрізь, де такого навчання прагне достатньо бажаючих, для його організації. Організація такого навчання покладається на ініціаторів.
Стаття 186. Кожен (крім злочинців, наркозалежних, токсикоманів, хворих на алкоголізм, сексуально збочених... - статус яких чітко визначається законом), має право на повагу до його гідності. Стаття 197. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (крім випадків нагальної загрози життю людини чи невідворотної загрози безпеці суспільства); захист для неплатоспроможних громадян забезпечується, у встановленому законом порядку, державою та (або) громадськістю. Розділ VII ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ (ПОВНОВАЖЕННЯ ДЕПУТАТІВ)
Стаття 198. Верховна Рада України - законодавча влада. Склад - 280 (орієнтовно - по 9 від обласних територіальних одиниць і по 3 на кожний мільйон населення в містах - самостійних територіальних одиницях) народних депутатів України. Стаття 199. Народним депутатом України може бути обрано праведного і порядного громадянина України, який на день виборів досяг двадцяти трьох років, має право голосу, згідно ст. ст. 108-110, не має обмежень визначених цією Конституцією, проживає в Україні протягом останніх п'яти років і не був у конфлікті проти України. Стаття 200. Порядок проведення виборів народних депутатів України встановлюється цією Конституцією та законом про вибори. Чергові вибори до Верховної Ради України відбуваються в останню неділю березня четвертого року повноважень Верховної Ради України. Стаття 202. Обраний депутат втрачає право бути ним, якщо проявив не вірність Україні, не вичерпно діяв, коли треба було обороняти суверенітет і незалежність України, дбати про благо Вітчизни і добробут Українського народу, порушив Конституцію чи закони України, не виконував своїх обов'язків, або діяв в інтересах своїх виборців не діючи в інтересах всього народу України.
Стаття 204. Депутат у раді представляє не партію, не організацію, за відкритими списками якої його обрали, а виборців на своїм окрузі і відповідної територіальної одиниці, так саме, як депутат, який був кандидатом само висуванцем. Розподіл територій, відповідних тим, на яких обирали само висуванців, виконується негайно після оголошення результатів голосування, виконується шляхом жеребкування. Тобто, кожний виборчий округ матиме два депутати: 1 - від партії чи громадської організації; 2 - само висуванець. Спільні інтереси (комітети) діляться між усіма (тими і тими разом) не залежно від належності депутата до округу чи способу висування. Стаття 205. Депутати України не можуть мати іншого представницького мандата або перебувати на державній службі. Депутат, що скористався мандатом іншого депутата чи приступив до функцій депутата, перебуваючи на державній службі - злочинець, підлягає негайному арешту на 1 рік позбавлення волі, з відбуванням покарання у зоні строго режиму.
Депутатський мандат несумісний з іншими видами діяльності.
Стаття 206. Депутату ВРУ зарплату нараховують не більше 10 прожиткових мінімумів (без додаткових доплат та без пільг), житло надають лише тимчасове на період роботи у ВРУ, за ціною не більше середньої у Києві, без права приватизації, купівлі чи продажу. Стаття 207. Рада не вправі приймати чи змінювати закони (підзаконні акти), які встановлюють зарплату і пільги депутатам її скликання.
Стаття 208. Право законодавчої ініціативи належить кожному депутату. Стаття 209. Депутати України не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у парламенті та його органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп і у випадках встановлених цією Конституцією. Не можуть бути без згоди Верховної Ради України притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані.
Розділ VIII НАГЛЯДОВА РАДА(ВЕРХНЯ ПАЛАТА)
Стаття 242. Наглядова Рада (верхня палата) складається з 30 осіб - керівників територіальних одиниць України - по 1; від громадськості - 3 представники з усієї України (від найбільш результативних у захисті малозахищених осіб від свавільного беззаконня влади громадських правозахисних організацій, які визначаються референдумами в територіальних одиницях, за найбільшою сумою набраних голосів.
Стаття 243. Законопроект поданий з ініціативи депутата нижнього рівня, схвалений більшістю депутатів відповідної ради нижнього рівня, подається на розгляд депутатів відповідної ради середнього рівня. Після схвалення законопроекту більшістю депутатів відповідної ради середнього рівня законопроект негайно подається на розгляд Верховною Радою України і після його схвалення набуває силу Закону.
Стаття 244. У випадку коли законопроект поданий з ініціативи депутатів нижнього рівня не схвалюється депутатами відповідної ради середнього рівня, даний законопроект, з вмотивованими зауваженнями, Голова відповідної ради середнього рівня направляє на розгляд всіх відповідних рад нижнього рівня. Після схвалення більшістю рад нижнього рівня законопроект вважається схваленим відповідною радою середнього рівня і направляється нею негайно на розгляд депутатів Верховної Ради України.
Стаття 245. Законопроект поданий з ініціативи депутата середнього рівня, після схвалення більшістю депутатів відповідної ради середнього рівня, подається на розгляд депутатів Верховної Ради України.
Стаття 246. У випадку коли законопроект поданий радою середнього рівня до Верховної Ради України нею не схвалюється, даний законопроект, з вмотивованими зауваженнями, Голова Верховної Ради України направляє на розгляд всіх рад середнього рівня. Після схвалення законопроекту більшістю рад середнього рівня він вважається схваленим Верховною Радою України і набуває силу Закону.
Стаття 247. Поправки та доповнення до Конституції України вважаються прийнятими якщо за їх схвалення проголосували три чверті від загальної кількості рад нижнього рівня по всій території України.
Стаття 248. Законопроект поданий депутатом ради нижнього рівня має бути розглянутий відповідною радою нижнього рівня не пізніше як в 30-денний термін з дня реєстрації.
Стаття 249. Законопроекти подані радою нижнього рівня та депутатом ради середнього рівня до відповідної ради середнього рівня мають бути розглянуті не пізніше як в 60-денний термін з дня реєстрації в раді середнього рівня.
Стаття 250. Законопроекти подані радою середнього рівня та депутатами Верховної Ради України мають бути розглянуті в Верховній Раді України не пізніше як в 90-денний термін з дня реєстрації в Верховній Раді України.
Стаття 251. З поважної причини термін розгляду законопроекту може бути збільшений але не більше як на 30 днів.
Стаття 252. Закон, ініційований депутатами рад нижчого рівня, підписує Голова Верховної Ради України і негайно передає не Президенту, а до Наглядової ради, яка щомісячно контролює такі Закони на їх потрібність і конституційність. У разі мотивованого не підписання третиною Наглядової Ради України Закону, він передається на новий розгляд.
Стаття 253. Якщо підчас повторного розгляду закон буде знову прийнятий Верховною Радою України не менш як двома третинами від її конституційного складу, він вважається прийнятим. Стаття 254. Закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.
Розділ IХ БЕЗПОСЕРЕДНІЙ ГРОМАДСЬКИЙ КОНТРОЛЬ ДІЙ ВИЩОЇ ВЛАДИ
(ГРОМАДСЬКА КОНСТИТУЦІЙНА АСАНБЛЕЯ)
Стаття 255. Народ України, у встановленому цією Конституцією чи (та) Законами України порядку, через громадські організації та через керівні органи кожної гілки влади і через Президента прав Народу України контролює додержання: суверенітету, територіальної цілісності України, Конституції України, прав і свобод людини, громадянина і громадянського суспільства. Стаття 256. Конституційність і законність прийнятих законодавчих актів в Верховній Раді, Президентом та Кабінетом Міністрів України, контролює постійно діюча (на громадських засадах, крім секретаріату і організації діяльності) Комісія юристів - з представників громадських правозахисних організацій (далі - Комісія), щорічно обраних Верховною Радою України в кількості 18 осіб, по одному від кожної з організацій, стійких у заходах законних претензій до влади в інтересах суспільства. Членом Комісії може бути праведний і порядний громадянин України, який на день призначення досяг 35 років, має вищу освіту і стаж роботи правозахисником не менш як п'ять років, захищав інтереси громадян у справах з державною владою, є громадянином України протягом останніх десяти років та володіє державною мовою (може призначатися повторно).
Комісія діє згідно Положення, затвердженого Верховною Радою України; збирається раз у квартал. Розглядає звернення: Президента України; не менш як 20-ти народних депутатів України; голови, заступників і голів комітетів Верховної Ради України, якщо за тлумаченням є звернення до Верховної Ради України, як до законодавця; Верховного Суду України; Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Закони та інші правові акти, визнаються, за рішенням Комісії, неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Вимагати ініціювати звернення до Комісії може кожна правоздатна особа. Відмова суб'єкта ініціативи має бути мотивована і аргументована, за підписом першої особи. Тлумачення Комісії стає законом, після затвердження його Верховною Радою України.
Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Верховною Радою України рішення Комісії про їх неконституційність. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.
Стаття 257. За діяльністю рад народних депутатів усіх рівнів, Конституційний контроль Народ України здійснює безпосередньо: а) вільним збором правдивої інформації про їх діяльність; б) встановленим законом порядком періодичної звітності депутатів перед народом; в) через громадські формування; та опосередковано через Президента України. Розділ Х БЮДЖЕТНА СИСТЕМА УКРАНИ
Стаття 258. Бюджетна система України, враховує вимоги цієї Конституції ст. 16, будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами. 1. Виключно законом про Державний бюджет України визначаються видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. 2. Держава прагне до збалансованості бюджету України, кошти закладаються по можливості зосереджено (не на загальні статі витрат, а на конкретні програми і проекти під звіт). 3. Регулярні звіти про доходи і видатки Державного бюджету України мають бути оприлюднені. 4. Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин - на інший період. ...
Розділ ХI РЕФЕРЕНДУМ
Стаття 262. Всеукраїнський референдум призначається Верховною Радою або Президентом України України відповідно до їхніх повноважень, встановлених цією Конституцією.
1. Всеукраїнський чи місцевий референдум призначається, для залучення народу до безпосереднього здійснення влади, за народною ініціативою на вимогу не менш як десяти відсотків, від загальної кількості певного (одного чи декількох) статусу громадян (відповідної статусу референдуму території), які мають право голосу, потенційно зацікавлених у вирішенні будь-якої невирішеної законом або владою проблеми. Якщо сума потенційних виборців певних статусів громадян, частка яких визначилися щодо проведення референдуму, сягає 5% виборців України чи виборців місцевої території, де збираються проводити референдум, то це питання виноситься відповідно на всеукраїнський чи місцевий референдум.
2. Ініціатором збору підписів щодо вирішення питання проведення референдуму може виступити будь-яка зацікавлена правоздатна особа або її представник.
3. Виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України та зміну Конституції України. 4. Референдум не допускається щодо законопроектів з питань податків, бюджету та амністії.
Стаття 263. Президент України є захисником законних інтересів Народу України, громадянського високодуховного суспільства, найнятим ними главою держави і виступає від її імені в їх інтересах. Стаття 264. Президент України є гарантом додержання Конституції України, у першу чергу прав і свобод людини і громадянина і гарантом їх забезпечення державою. Стаття 265. Президент України обирається Верховною Радою України, через два роки після обрання її, шляхом прямого і відкритого голосування строком на 4 роки, конституційною більшістю голосів. У випадку не обрання Президента на двох сесіях, Верховна Рада України переобирається. Через два роки після обрання Президента, він звітується Народу України на референдумі, що проводиться, у встановленому законом порядку, шляхом голосування добродійних представників Народу, в Радах Церков і на Загальних зборах (Конференціях) громадських неприбуткових - правозахисних та благодійних організацій по всій Україні одночасно. У випадку не набрання 50% голосів таких виборців, втрачає право бути Президентом. Верховна Рада України на останній черговій сесії перед таким референдумом, обирає кандидата в Президенти, який негайно займе посаду Президента, у випадку, якщо той не відзвітується перед Народом.
Стаття 266. Президентом України може бути обраний депутат Верховної Ради України праведний і порядний громадянин України, який досяг тридцяти п'яти років, має право голосу, проживає в Україні протягом десяти останніх перед днем виборів років та володіє державною мовою. Одна й та сама особа не може бути Президентом України більше ніж один строк (4 роки) підряд.
...
Стаття 270. Рада національної безпеки і оборони України є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові прав Народу України. Рада національної безпеки і оборони України координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони та безпеки правам Народу України. Головою Ради національної безпеки і оборони України є Президент України. Персональний склад Ради національної безпеки і оборони України формує Президент України. ...
Розділ ХIII КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ. ІНШІ ОРГАНИ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ Стаття 276. Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених у статтях 219, 221-222 Конституції України. Стаття 277. До складу Кабінету Міністрів України входять Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр, два віце-прем'єр-міністри, дев'ять міністрів. Прем'єр-міністр України, праведний і порядний громадянин, призначається Президентом України за згодою більше ніж половини від конституційного складу Верховної Ради України. Кабінет Міністрів України призначається, з праведних і порядних громадян України, Президентом України за поданням Прем'єр-міністра України. Прем'єр-міністр України керує роботою Кабінету Міністрів України, спрямовує її на виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України. Прем'єр-міністр України входить із поданням до Президента України про реорганізацію міністерств, створення чи ліквідацію інших центральних органів виконавчої влади в межах коштів, передбачених Державним бюджетом України на утримання цих органів.
Стаття 279. Кабінет Міністрів України, діючи з волі народу на високодуховних засадах:
1) забезпечує: громадянське високодуховне суспільство, державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України;
2) вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина і несе відповідальність, встановлену законом, за незабезпечення прав і свобод, передбачених законом;
3) забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування;
4) розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України;
5) забезпечує сприятливі умови розвитку всіх форм власності; здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону;
Р о з д і л XIV ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ УКРАЇНИ Стаття 284. Територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. Питання потреби і проект змін територіального устрою винести на обговорення до 30 грудня 2014 року. Народ має сказати змінити чи ні територіальний устрій України для наведення ладу урядування регіонами, економічно вигідного розташування центрів. Також з урахуванням етнографічного районування та за спроможністю земель. 12 областей, Крим - область без автономії, усі області без районів. Усі міста чисельністю населення понад 500000, повинні мати статус окремих від областей територіальних одиниць. Для роботи верхніх ешелонів трьох гілок влади та Духовно-єднаючого Україну центру - Ради Церков, збудувати місто (без виробництв і без дозвільних закладів) в географічному центрі України. Для наближення до віддалених місць проживання, належить створити центри оформлення і надання державних послуг населенню з відстанню не більше 20 км до найдальшого споживача. Початок змін передбачити не пізніше 2020 року. До вияснення цього питання з Народом діє існуючий територіальний устрій.
Повністю текст Проекту "КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ БОЖОЇ" на головній сторінці у 8 частинах (поділено через обмеження).
ЧАСТИНА :
1. http://zbzs-wm.ucoz.ua/news/2011-10-25-72 (до ст. 36)
2. http://zbzs-wm.ucoz.ua/news/2011-10-25-71 (від ст. 37 до ст. 80)
3. http://zbzs-wm.ucoz.ua/news/2011-10-25-70 (від ст. 81 до ст. 139)
4. http://zbzs-wm.ucoz.ua/news/2011-10-25-69(від ст. 140 до ст. 194)
5. http://zbzs-wm.ucoz.ua/news/2011-10-25-68(від ст. 195 до ст. 229)
6. http://zbzs-wm.ucoz.ua/news/2011-10-25-67(від ст. 230 до ст. 268)
7. http://zbzs-wm.ucoz.ua/news/2011-10-25-66 (від ст. 269 до ст. 285)
8. http://zbzs-wm.ucoz.ua/news/2011-10-18-65 (від ст. 286 до перехідні положення)
Автор
anatoliyvoytko
Документ
Категория
Без категории
Просмотров
135
Размер файла
278 Кб
Теги
дновлення, справедливост
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа