close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Доповідь Міжнародного комітету Червоного Хреста

код для вставкиСкачать
Доповідь Міжнародного комітету Червоного Хреста про умови утримання в німецьких концтаборах під час війни
 Доповідь Червоного Хреста
"Доповідь Міжнародного комітету Червоного Хреста про умови утримання в німецьких концтаборах під час війни" (фр. "Documents sur L'activité du CICR en faveur des civils detenus dans les camps de concentration en Allemagne, 1939-1945"), є частиною 3-томового звіту "Доповідь Міжнародного комітету Червоного Хреста про свою діяльність під час Другої світової війни" (англ. "Report of the International Committee of the Red Cross on its Activities during the Second World War"), яка була видана в Женеві в 1948 році.
У вступі до першого тому група авторів під керівництвом Фредеріка Сіорде (Frederic Siordet) пояснює, що їх девізом є повна політична нейтральність і служіння кожному. Міжнародний Червоний Хрест (МЧХ) був протилежністю національних товариств Червоного Хреста, основною метою яких була допомога їхнім власним громадянам. Нейтральність МЧХ була чітко виражена її двома головними керівниками під час війни - Максом Хубером (англ. Max Huber) і Карлом Буркхардом (англ. Carl J. Burckhardt). МЧХ вважає, що під час війни його найбільше досягнення полягало в успішному застосуванні Женевської військової конвенції 1929 року для отримання доступу до цивільних заґратованих в різних частинах центральної і західної Європи. Проте Червоному Хресту не вдалося отримати доступ до таборів Радянського Союзу, який відмовився ратифікувати конвенцію 1929 року.
Контакти Червоного Хреста з німецькими таборами для інтернованих почалися 23 вересня 1939 з візиту до найбільшого німецького табору для польських військовополонених. Німецький уряд дозволив Червоному Хресту спостерігати за поставками продовольства в табори у всіх випадках, які не зачіпали німецьких громадян. Незабаром Червоний Хрест встановив контакт з комендантами і персоналом таборів і розгорнув свою власну програму продовольчої допомоги, яка діяла до останніх хаотичних днів війни 1945 року. Незабаром від єврейських інтернованих посипалися листи подяки за посилки з продовольством. Стало можливим також здійснювати необмежені анонімні постачання продовольства до таборів. В'язні, які працювали, щоденно отримували їжу калорійністю 2750 ккал - ця норма більш ніжу два рази перевищувала пайок для німецьких мешканців в окупованій Німеччині після війни. В доповіді зазначено, що ув'язнені мали доступ до медичного обслуговування, хворі відправлялись до шпиталю.
Ще в жовтні 1944 року Червоний Хрест попередив Міністерство закордонних справ Німеччини про неминучий крах німецької транспортної системи внаслідок союзницьких бомбардувань. Червоний Хрест вважав, що на населення Німеччині неминуче насувається голод. Нарешті 1 лютого 1945 німецький уряд дав згоду на те, щоб дозволити канадським військовополоненим розвозити продовольство до різних концтаборів в спеціальних вантажівках білого кольору. МЧХ відкрив спеціальний розподільчий пункт у берлінському єврейському госпіталі і ще один - в Базелі. Проте, більшість білих продовольчих вантажівок було знищено атаками союзників з повітря. На останній стадії війни роль Міжнародного Червоного Хреста стала настільки важливою, що саме її представники підняли білий прапор про капітуляцію в Дахау і Маутхаузені в останні дні війни.
В доповіді МЧХ висловив особливу вдячність за ліберальні умови, що панували в Терезіенштаді (Терезин) аж до останніх відвідин в квітні 1945 р. Велике єврейське співтовариство, сконцентроване там під німецьким заступництвом, користувалося повною автономію у суспільному житті і мало єврейську адміністрацію. Єврейська Рада старійшин неодноразово повідомляла представникам Червоного Хреста, що вони користуються на подив сприятливими умовами, враховуючи те, що Німеччина прямувала до поразки в війні, а світове єврейство було першим, хто закликав до її руйнування.
МЧХ також особливо похвалив табір Віттель, що знаходився в окупованій німцями Франції. У цьому таборі утримувалися тисячі польських євреїв, і єдиною причиною для особливого ставлення до них було те, що вони отримали візи від представників американського консульства. Німецька влада у всьому поводилася з ними як з повноправними американськими громадянами. Червоний Хрест зробив у доповіді кілька обережних зауважень щодо ситуації з угорськими євреями, багато з яких були депортовані німцями до Польщі в 1944 році після окупації Німеччиною Угорщини. Приміром, Червоний Хрест вважав, що "гарячі" демонстрації угорських євреїв проти німецької окупації були нерозсудливими.
В доповіді Міжнародний Червоний Хрест висловив особливу подяку м'якому режиму по відношенню до євреїв Іона Антонеску в Румунії, де на час радянської окупації вони змогли надати спеціальну гуманітарну допомогу 183 тисячам румунським євреям. Це дало румунським євреям можливість користуватися набагато кращими умовами, ніж ті, які мав середній румун в останні місяці війни. Допомога припинилася одночасно з радянською окупацією.
Червоний Хрест отримував з Освенціма велику кількість пошти, аж до радянської окупації. До того часу багато інтернованих були евакуйовані німцями на захід. Спроби Червоного Хреста розширити допомогу на ув'язнених, які залишилися в Освенцімі під радянською окупацією, були марними. Однак представники Червоного Хреста змогли - принаймні, до 1943 р., - простежити евакуацію Освенціма через Богемію і Моравію. Також було можливим продовжувати відправку посилок з продовольством колишнім ув'язненим Освенціма в такі місця, як Бухенвальд і Оранієнбург.
В цих ґрунтовних і комплексних доповідях МЧХ ніхто з представників Міжнародного Червоного Хреста не знайшов ні в таборах, ні в якому-небудь іншому місці в окупованій Віссю Європі жодного підтвердження того, що Німеччиною проводилася навмисна політика по знищенню євреїв. МЧХ підкреслював, що в останні місяці війни в Німеччині панував загальний хаос і більшість лікарів-євреїв з таборів використовувалися в той час на Східному фронті, де вони боролися з тифом. Ці лікарі знаходилися далеко від таборів, коли в 1945 році там спалахнули страхітливі епідемії тифу ("Доповідь", Т. 1, стор 204 і далі).
Ревізіоністи повідомляють, що всю війну Червоний Хрест працював у тісному співробітництві з представниками Ватикан у і, так само як і Ватикан, відмовився приймати після війни участь у безвідповідальних звинуваченнях націонал-соціалістів у геноциді.
Крім роботи Міжнародного Червоного Хреста, пов'язаної з концтаборами, велику цінність і значимість мають подані ним статистичні дані про людські втрати серед цивільного населення під час Другої світової війни:
•Втрати серед німецького цивільного населення в результаті бомбардувань і насильницької репатріації - 2.050.000; •Втрати серед німців інших країн під час їх вигнання - 1.000.000; •Жертви переслідувань за політичними, расовими чи релігійними причин, померлі у в'язницях і концентраційних таборах між 1939 р. і 1945 р. (не рахуючи СРСР) - 300.000; •Втрати серед цивільного населення країн Східної Європи (без СРСР) - 8.100.000; •Втрати серед цивільного населення Радянського Союзу - 6.700.000. Число в 17.850.000 чоловік, померлих не від переслідувань, є жахливим, втім, всього лише 300.000 осіб з усіх переслідуваних категорій - багато з яких не були євреями - померли у в'язницях і концентраційних таборах з різних причин під час війни. Ця цифра в 300.000 чоловік знаходиться в разючому контрасті з цифрою в 5.012.000 чоловік, висунутої Єврейським спільним комітетом з розподілу і представляє собою число євреїв, нібито померлих під час війни - в основному, в результаті знищення, проведеного націонал-соціалістами.
Автор
Тарас
Документ
Категория
Без категории
Просмотров
42
Размер файла
19 Кб
Теги
війна
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа