close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

философия педагогики ДЖона Дьюи

код для вставкиСкачать
Джон Дьюї (1859-1952) - американський філософ, психолог і педагог, видатний представник прагматизму (від грецького pragma - справа, дія; філософія дії), провідного напряму у філософії та педагогіці в Сполучених Штатах Америки. В якості критерію істини прагматисти визнають користь, при цьому значимість користі визначається почуттям "внутрішнього задоволення", або "самозадоволення". Ідеї Дьюї справили великий вплив на школу і дошкільне виховання в Америці та інших країнах, були частиною руху за "нове виховання". Дьюї народився в Берлінгтон, освіту здобув в Вермонтського університеті. З 1884 по 1930 р. він був професором філософії і педагогіки в ряді університетів Америки, написав більше 30 книг і безліч статей. Вже у своїй першій роботі "Моє педагогічне кредо (1897) Дьюї, відправляючись від прагматичних ідей У. Джемса, родоначальника філософії прагматизму, піддав різкій критиці сучасну йому школу" навчання за відрив від життя і вимагав радикальних перетворень у змісті та методах навчання. Дьюї виступив як теоретик буржуазної школи, що заперечує будь-яку станову замкнутість і відкритою на всіх щаблях всім. У його пропозиціях про перебудову системи освіти відбилися вимоги буржуазії епохи імперіалізму, коли аграрно-індустріальна Америка перетворювалася на потужну індустріальну державу, що вступила в боротьбу за колонії, за світове перевагу у всіх сферах економічного життя. "Індустріальному світу з його удосконаленими машинами були потрібні більш грамотні робітники, які вміють пристосовуватися до змінних умов виробництва, які володіють великими знаннями і трудовими вміннями. В Америці, як і в інших країнах, вийшла проблема трудового навчання. Ручна праця вводився в навчальні плани загальноосвітніх шкіл, середніх і початкових; з'являлися перші практичні посібники з трудового виховання. У той же час однією з вимог наростаючого робітничого руху була вимога загального навчання, поліпшення матеріальної бази шкіл для дітей трудящих, включення до шкільних програм наукових знань. У цих умовах Дьюї ратував за школу, яка сприяла б зміцненню буржуазної демократії і класового миру. Він сформулював нові принципи і правила навчального процесу, чим і реабілітував політику буржуазії в галузі народної освіти. В основі педагогічних поглядів Дьюї лежала суб'єктивно-ідеалістична філософія прагматизму, теорія вроджених інстинктів і незмінності біологічної природи людини. За методикою Дьюї проводилася робота у дослідній початковій школі при Чиказькому університеті, організованої в 1896 р., де навчалися діти з 4 до 13 років, і в кількох інших школах. Вважаючи дитячі сади установами, де закладається "фундамент всієї наступної шкільного життя", Дьюї організував також дослідну роботу і з маленькими дітьми. Спираючись на положення прагматизму і свої уявлення про значення інстинктів у розвитку особистості, Дьюї побудував роботу в дошкільних установах на грі, в школі - на працю, на діяльності дітей. Типова картина життя установ, що працювали за методикою Дьюї, різко відрізнялася від традиційної: діти групами та індивідуально вільно займалися в дитячому саду своїми іграшками, у школі - своїми "справами". Дьюї писав, що в такій обстановці діти вже не пасивно сприймають дійсність, знання, а творчо підходять до своєї роботи в майстернях при школі: "десяти-, дванадцяти-, тринадцятирічні хлопчики і дівчатка прядуть, тчуть і шиють". Така організація навчання відповідала головному принципу прагматичної педагогіки - "вчити, роблячи". Адже прагматизм понад усе ставить досвід, визнає критерієм практику. Єдина реальність, за Дьюї, особистий досвід людини. Дьюї чуже поняття суспільної практики; під практикою він мав на увазі лише потреби, прагнення та інтереси індивіда. Мислення, згідно Дьюї, "обслуговує особистий досвід і є біологічною здатністю, що виникає як засіб практичної боротьби за" виживання ", за найбільш успішне пристосування до середовища. Ідеї, які виникають при вирішенні конкретних життєвих завдань, є "інструментом", "ключем", що відкриває "замок (що виникла завдання), ці" інструменти "- ідеї мають цінність лише в тому випадку, якщо вони корисні індивіду. Так з'явилася ідея про школу "діяння", завдання якої перш за все - підготовка до особистого успіху в життєвій боротьбі. Мета організації дитячої діяльності, за Дьюї, не в тому щоб діти пізнавали дійсність, властивості і відносини предметів і явищ, а в тому, щоб, діючи, вони найбільш доцільно пристосовувались до середовища, підбирали засоби і способи найбільш успішного подолання виникаючих перешкод, накопичували досвід і відповідні йому знання. Діяльність дітей Дьюї зробив центром, навколо якого "групуються наукові заняття, повідомляють інформацію про матеріали для них і процесах їх обробки". Дьюї ігнорував необхідність систематичного вивчення навчальних предметів. У його школах це було майже відсутнє. Навчальний процес будувався як повідомлення дітям окремих знань (у комплексі) для "обслуговування узкопрактическим і утилітарних цілей, що стоять перед ними. З практики дитячих садів Дьюї виключив розроблені Фребелем заняття з навчання дітей різним видам діяльності, він вважав за необхідне "радикальні зміни в букві цього вчення ... повну емансипацію (дитячих садів. - М. М.) від необхідності слідувати будь-якої запропонованої системі чи послідовного ряду дарів, або занять ". Вчитель у школі і вихователька в дитячому садку, вважав Дьюї, не повинні планувати заздалегідь процес роботи з дітьми. "Вчителька має навчати дітей, як користуватися інструментами, як виконувати відомі процеси, але не по якому-небудь заздалегідь складеним планом, а в міру того, як що-небудь потрібно по роботі". "У навчальній передачу ініціатива належить учню навіть більше, ніж при торгівлі покупцеві", - писав Дьюї. Проповідуючи теорію вроджених здібностей, Дьюї так сформулював роль вихователя: "Дитина постійно діяльний і сам дає хід закладеним у нього здібностям. Роль же вихователя зводиться до того, щоб дати правильний напрямок його діяльності ". Дьюї усунув з педагогічного процесу всі винайдені Фребелем форми, методи і засоби прямого впливу на дітей, і розробив теорію і методику непрямих впливів, яким надавав у виховному процесі велику роль. "Вчитель повинен знати, - писав він, - які сили прагнуть раз-. витися в певний період розвитку дитини і який сорт діяльності допоможе їх висловом, тільки тоді він зможе забезпечити необхідні стимули і матеріали ". Коротко суть своєї методики Дьюї виразив наступними словами: "Виховання ... має спиратися ... на початкове і незалежне існування природжених здібностей; справа йде про їх напрямку, а не про їх створення ". Розвитку маленьких дітей, вважав Дьюї, найбільш сприяє гра. "Як і Фребель, він розглядав цю діяльність як спонукати інстинктом, в той же час він критикував символізм Фребеля, доводив, що діти люблять грати з м'ячем, в кругові ігри не тому, що" коло - символ нескінченності і повинен будити в душі дитини потенційно існуюче там поняття нескінченності ", а тому, що їм так зручно. Дьюї стверджував, що дітям не потрібні систематичні знання як розпилюючі їх увагу та висунув окремі теми, взяті з життя, яку діти прагнуть відтворити в уявній формі. Вони починають, вважав Дьюї, із зображення в діяльності, грі, малюнках і т. п. того, що самі бачать в сімейному житті, потім виявляють зв'язку її з навколишнім. Ці їх подання поступово розгортаються в окремих частинах теми, що виступають на перший план в різний час. "Відтворюючи один і той же спосіб життя ... дитина працює в чомусь одному, даючи різні його фази, ясні і певні, і пов'язуючи їх в логічному порядку один з одним ". Таким шляхом виховується у нього "відчуття послідовності". Прагматична педагогіка Дьюї стала в США офіційної, вона була покладена в основу роботи шкіл. Її практичні наслідки виявилися дуже негативними. З'ясувалося, що учні шкіл США значно відстають у своїх знаннях від однолітків з європейських країн, внаслідок чого американські педагоги та представники громадськості піддали різкій критиці цю систему. Однак прагматична теорія Джона Дьюї як обгрунтування бездуховності, діляцтва, приватного підприємництва та прагнення будь-що-будь досягти особистого успіху, властивих американського способу думки і життя, продовжує існувати в шкільній практиці в кілька підновлених вигляді, який надали їй послідовники Дьюї.
Автор
80973054714
Документ
Категория
Без категории
Просмотров
212
Размер файла
25 Кб
Теги
джон, философия, педагогика, дьюи
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа