close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

МЕТОД. мат по крим-ка

код для вставкиСкачать

Київський національний університету внутрішніх справ
Кафедра криміналістики
Навчально-методичні матеріали з криміналістики
для курсантів 3 курсу факультету підготовки кадрів для підрозділів боротьби з незаконним обігом наркотиків (БНОН)
Уклали:
Заступник начальника кафедри к.ю.н., доцент Л.Г.Шарай Доцент кафедри, к.ю.н., доцент В.Я.Радецька Старший викладач кафедри, к.ю.н.
Ю.М. Чорноус
Обговорено на засіданні кафедри
28.08.2008р. протокол № 1
Київ-2008р.
Навчально-методичні матеріали з дисципліни криміналістика для курсантів 3 курсу факультету підготовки кадрів для підрозділів боротьби з незаконним обігом наркотиків Київського національного університету внутрішніх справ.
Укладачі: заступник начальника кафедри криміналістики, кандидат юридичних наук, доцент Шарай Л.Г., доцент кафедри криміналістики, кандидат юридичних наук, доцент Радецька В.Я. старший викладач кафедри криміналістики Чорноус Ю.М.
Навчально-методичні матеріали з дисципліни криміналістика затверджені на засіданні кафедри криміналістики 28 серпня 2008р., протокол № 1.
1. ОПИС ДИСЦИПЛІНИ
Дисципліна: Криміналістика
Курс Характеристика дисципліни Кількість залікових кредитів, відповідних ЕСTS: кількість залікових кредитів - 3 (1 заліковий кредит = 36 академічним годинам) Модулів: кількість модулів 14 +(реферат, індивідуальне завдання тощо)
Змістовних модулів: 2
Загальна кількість годин: 108
Тижневих годин: Рік підготовки: 3
Семестр: 6
Лекцій: 8
Семінарські заняття: 8
Практичні заняття: 56
Індивідуальна робота:18
Самостійна робота: 18
Вид контролю: залік 2. СТРУКТУРА ЗАЛІКОВОГО КРЕДИТУ
№ теми
Назва теми
Всього годин
Лекції
Семінари
Практи-чні
Індивід. робота
Самост. робота
Змістовний модуль 1. Вступ до курсу криміналістики.
1
Предмет, завдання і система криміналістики
4
2
2
3
Методологічні засади криміналістики
6
2
2
2
5
Криміналістична ідентифікація і діагностика
6
4
2
Змістовний модуль 2. Криміналістична техніка.7
Загальні положення криміналістичної техніки. Основи криміналістичного вчення про фіксацію криміналістичної інформації.
82
4
2
9
Криміналістична фотографія і відеозйомка
10
2
2
4
2
10.
Інформаційно-довідкове забезпечення розкриття злочинів (криміналістична реєстрація)
6
4
2
11.
Загальні положення криміналістичної експертизи
4
2
2
12.
Криміналістичне дослідження слідів
10
2
6
2
13
Криміналістичне дослідження зброї, боєприпасів, вибухових речовин і пристроїв та слідів їх застосування (зброєзнавство) 12
2
6
2
2
14
Криміналістичне дослідження документів (документознавство)
10
2
6
2
15
Ідентифікація особи за ознаками зовнішності (габітоскопія)
8
2
4
2
17
Криміналістичне дослідження звукових слідів (фоноскопія)
8
4
2
2
18
Криміналістичне дослідження слідів запаху (одорологія)
10
6
2
2
19
Інші напрямки і види криміналістичних досліджень
6
4
2
Всього 1088856 18 18
3. ПРОГРАМА КУРСУ
Змістовний модуль I. Вступ до курсу криміналістики.
Тема 1. Предмет, завдання і система криміналістики Розглядаються предмет криміналістики. Закономірності об'єктивної дійсності, принципи криміналістики, загальні та окремі завдання криміналістики. Роль криміналістики у запобіганні злочинів. Система криміналістики. Мова криміналістики, її становлення і розвиток. Тема 3. Методологічні засади криміналістики Розглядаються теорія відображення як методологічна основа формування криміналістичних знань і розробки прийомів та засобів роботи з доказами. Специфіка слідчого пізнання. Тема 5. Криміналістична ідентифікація і діагностика Розглядаються поняття і наукові засади криміналістичної ідентифікації, її значення у слідчій, експертній і судовій діяльності. Види та форми ідентифікації. Об'єкти і суб'єкти криміналістичної ідентифікації. Тема 7. Загальні положення криміналістичної техніки. Основи криміналістичного вчення про фіксацію криміналістичної інформації.
Розглядаються правові й організаційні основи використання технічних засобів та спеціальних знань для збирання криміналістичної інформації.
Тема 8. Техніко-криміналістичне забезпечення розкриття злочинів. Технічні засоби і методи збирання криміналістичної інформації.
Розглядається сучасна класифікація засобів збирання інформації при дослідженні слідів злочину.
Тема 9. Криміналістична фотографія і відеозйомка. Розгглядаються теоретичні і практичні основи використання фотографії в розкритті й розслідуванні злочинів.
Тема 10. Інформаційно-довідкове забезпечення розкриття злочинів (кримінальна реєстрація).
Розглядається система окремих видів криміналістичного обліку об'єктів-носіїв інформації які використовуються для розкриття, розслідування і попередження злочинів.
Тема 11. Загальні положення криміналістичної експертизи. Розглядаються закономірності й розвиток судових експертиз.
Тема 12. Криміналістичне дослідження слідів.
Розглядаються сліди в широкому розумінні, методи їх виявлення та використання для повного, всебічного та об'єктивного розслідування злочинів.
Тема 13. Криміналістичне дослідження зброї, боєприпасів, вибухових речовин і пристроїв та слідів їх застосування (зброєзнавство).
Розглядається методика отримання інформації для встановлення вогнепальної зброї, боєприпасів і вибухових речовин.
Тема 14. Криміналістичне дослідження документів (документознавство).
Розглядаються поняття, види та наукові засади криміналістичного дослідження документів, правила поводження з документами.
Тема 15. Ідентифікація особи за ознаками зовнішності (габітоскопія).
Розглядаються поняття та наукові засади ототожнення особи за ознаками зовнішності, їх ідентифікаційне значення та класифікація.
Тема 17. Криміналістичне дослідження звукових слідів (фоноскопія).
Розглядаються можливості і завдання використання засобів і методів акустики у практиці боротьби зі злочинністю, наукові засади фоноскопічних досліджень.
Тема 18. Криміналістичне дослідження слідів запаху (одорологія).
Розглядаються наукові засади криміналістичної одорології, завдання й можливості використання запахових слідів людини в розкритті та розслідуванні злочинів, засоби та методи консервації запаху людини.
Тема 19. Інші напрямки і види криміналістичних досліджень.
Розглядаються проблемні питання криміналістичних експертиз, їх використання в боротьбі зі злочинністю.
4. ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ТА ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
Змістовний модуль I. Вступ до курсу криміналістики.
Тема 1. Предмет, завдання і система криміналістики
Самостійна робота - 2 години
Питання для обговорення:
1. Предмет криміналістики. Розвиток наукових уявлень про предмет криміналістики. 2. Принципи криміналістики, закони розвитку науки криміналістики. 3. Загальні та окремі завдання криміналістики. Завдання криміналістики на сучасному етапі розвитку суспільства і формування правової держави. 4. Система криміналістики. Загальна теорія, окремі криміналістичні теорії і вчення. 5. Мова криміналістики, її становлення і розвиток.
Методичні вказівки:
До першого питання. Слід з"ясувати, що предметом криміналістики є сукупність об'єктивних закономірностей, пізнання яких необхідно для успішного розкриття та попередження злочинів. Предмет науки криміналістики включає: закономірності формування, вибору і реалізації способів готування, вчинення і приховання злочинів; закономірності виникнення і розвитку внутрішніх зв'язків механізму злочину; закономірності виникнення і перебігу явищ стосовно вчиненого злочину, що мають значення для розслідування.
Криміналістика виникла як наука про засоби і методи діяльності з розслідування злочинів. Виділенню криміналістики в самостійну науку передували народження і практичне використання засобів, прийомів і методів збирання доказів при розслідуванні злочинів із моменту їх появи в житті суспільства, основою якого було "слідознавство" (від наших нащадків-слідопитів до слідчих ХІХ ст.). Перші рекомендації криміналістичного характеру з'явились у працях з кримінального процесу. У витоків зародження криміналістики стояли А. Бертильон, В. Гершель, Г. Фолдс, Е. Генрі, Г. Гросс, Р. Рейс, Е. Локар, Є.Ф. Буринський, С.Н. Трегубов та ін.
До другого питання. Принципами криміналістики є: залежність криміналістичних досліджень від потреб правоохоронних органів; принцип зв'язку та наступності між концепціями криміналістики, що існували раніше, існують зараз та виникатимуть; принцип активного, цілеспрямованого, творчого вивчення криміналістами досягнень інших наук; принцип вивчення досягнень і передового досвіду практики розслідування і використання його в наукових розробках; принцип використання і обліку в криміналістичних дослідженнях даних про стан, структуру, динаміку, тенденції розвитку злочинності в Україні і за кордоном; принцип використання в наукових розробках положень законів, інших нормативних матеріалів, що стосуються боротьби зі злочинністю, а також даних про ефективність його застосування на практиці. На думку більшості вчених-криміналістів, до законів науки криміналістики відносяться: закон зв'язку і спадкоємності між існуючими і виникаючими концепціями; закон активного, творчого пристосування сучасних досягнень науки для розв'язання часткових завдань науки криміналістики; закон обумовленості криміналістичних рекомендацій потребами практики; закон прискорення темпів розвитку криміналістичної науки в умовах науково-технічного прогресу.
До третього питання. Слід відзначити, що головне завдання криміналістики можна сформулювати як забезпечення боротьби зі злочинністю відповідно до потреб практики засобами, прийомами і методами отримання доказової інформації. Загальними завданнями є: забезпечення охорони прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб; швидке і повне розкриття злочинів; викриття винних, які вчинили злочини; запобігання та припинення злочинів; вивчення досягнень зарубіжної криміналістики, їх використання у розслідуванні злочинів і наукових дослідженнях. До спеціальних завдань криміналістики належать: подальший розвиток методологічних основ і окремих теорій; подальше вивчення закономірностей, що складають предмет криміналістики; вивчення і узагальнення слідчої та судової практики з метою розробки і удосконалення організаційних, технічних, тактичних і методичних основ досудового і судового слідства; розробка і удосконалення криміналістичних засобів і методів запобігання злочинам.
До четверного питання. Необхідно запам'ятати, що відповідно до сучасного рівня розвитку криміналістики виділяються чотири взаємопов'язані частини: загальна теорія (методологія) криміналістики, криміналістична техніка, криміналістична тактика і криміналістична методика. Загальна теорія криміналістики є системою базових принципів, теоретичних концепцій, категорій, понять, термінів і методів, які є методологічною основою її розвитку. Криміналістична техніка - це система наукових положень і розроблених на її основі технічних засобів, прийомів і методик, які призначені для збирання і дослідження доказів. Цей розділ криміналістики включає в себе такі галузі як трасологія, судова балістика, кримінальна реєстрація тощо. Криміналістична тактика - це система наукових положень і розроблених на її основі рекомендацій з найбільш раціональної організації та проведення розслідування злочинів. Основними у цій системі є положення, які характеризують лінію поведінки, тактичні прийоми дій при збиранні та використанні доказової інформації. Криміналістична методика - сукупність криміналістичних знань і рекомендацій, призначених для розслідування й попередження конкретних видів злочинів. Вона являє собою процес пристосування (реалізацію) розробок криміналістичної техніки і тактики до особливостей розслідування окремих видів злочинів.
Питання для самоконтролю:
1. Що означає термін "криміналістика" і хто використав його вперше?
2. Що включає в себе предмет криміналістики; які закономірності вона вивчає?
3. Які загальні і спеціальні завдання криміналістики?
4. Чи є криміналістика юридичною, правовою наукою і який носить характер - теоретичний чи прикладний (проілюструйте на конкретних прикладах зв'язок криміналістики з суміжними юридичними та іншими науками)?
Список рекомендованої літератури: [1-20, 34, 37, 60, 80-84]
Тема 3. Методологічні засади криміналістики
Практичне заняття - 2 год.
Питання для обговорення:
1. Поняття і сутність методології криміналістики. Теорія відображення як методологічна основа формування криміналістичних знань і розробки прийомів та засобів роботи з доказовою інформацією. 2. Види і характеристика методів криміналістики. 3. Критерії допустимості спеціальних методів криміналістики в кримінальному судочинстві. 4. Криміналістичне прогнозування і його роль у реалізації криміналістикою своїх службових функцій. Теми рефератів:
1. Історія виникнення і використання прийомів, засобів виявлення та викриття злочинної діяльності. 2. Основні етапи формування криміналістичних знань. 3. Сучасний рівень і тенденції розвитку криміналістики у зарубіжних країнах. 4. Історія криміналістики на Україні. 5. Історія виникнення і розвитку криміналістичних закладів на Україні, їх сучасна система. Методичні вказівки:
До першого питання. Слід уяснити, що під загальною теорією криміналістики розуміють систему принципів, теоретичних концепцій, категорій і понять, методів і зв'язків, визначень і термінів, прийнятих в криміналістиці. Ця загальна теорія і складає методологію науки криміналістики, головною метою якої є вивчення тих засобів, методів і прийомів дослідження, за допомогою яких набувається нове значення в науці. Методологія криміналістики вивчає насамперед можливості і межі використання як загальних, так і спеціальних методів дослідження в розкритті й розслідуванні злочинів, їх роль і місце у встановленні об'єктивної дійсності в кримінальній справі. Однією з основних властивостей природи (матерії) є відображення. Злочин як акт діяльності відображається у навколишньому середовищі у вигляді матеріальних та ідеальних слідів, що дозволяє встановити (відтворити) картину події, яка відбулася. Тому для того, щоб виявити й використати сліди для розкриття і розслідування злочинів необхідно знати закономірності того, коли, за яких обставин, у результаті яких дій і процесів виникають сліди, який час зберігаються, у результаті яких впливів і яким чином змінюються.
До другого питання: Метод пізнання - це спосіб підходу до вивчення і дослідження явищ оточуючої дійсності. Найбільш поширеним є їх поділ на три групи: діалектичний метод пізнання, загальнонаукові і спеціальні методи. Діалектичний метод, який відображає пізнання всіх явищ і фактів навколишнього світу, їх взаємозв'язок та взаємообумовленність, є основною для всіх інших, виступає методологією криміналістичних досліджень. Загальнонаукові методи - це група методів, які використовуються у всіх сферах наукової і практичної діяльності. До них належать: спостереження, вимірювання, описування, моделювання, математичні, кібернетичні та інші методи. Спеціальні методи криміналістики - методи, народжені криміналістикою (техніко-криміналістичні методи: трасологічні, дактилоскопічні тощо) чи пристосовані для вирішення криміналістичних завдань, спеціальні (окремі) методи інших наук (хімічні та фізичні методи дослідження складу, структури та властивостей речей та матеріалів; методи дослідження об'єктів біологічного походження (кров, волосся); психологічні методи дослідження актів поведінки в рамках розробки слідчої тактики тощо.
До третього питання. З метою забезпечення дієвості і практичної значущості всі методи, які використовуються в розкритті злочинів повинні відповідати таким критеріям, як: науковість, допустимість, ефективність, безпечність. Критерій науковості означає, що всі методи повинні бути результатом наукової розробки. Науковість методу повинна бути експериментально перевірена і підтверджена. Критерій допустимості означає, що припущений метод відповідає нормам закону. Ефективність методу означає, що при інших рівних умовах необхідно використовувати той метод, який принесе найбільш позитивний результат з найменшими затратами засобів і часу. Критерій безпечності означає, що розроблювані криміналістикою методи повинні бути безпечними, виключати можливість нанесення фізичного й матеріального збитку учасникам кримінального процесу.
До четвертого питання. В даному питанні важливо розрізняти прогностику - теорію розробки прогнозів і прогнозування - практику розробки прогнозів, добиваючись випереджаючого розвитку першої у порівнянні з останньою. Криміналістична прогностика - це самостійне вчення, що є системою наукових положень про загальні закономірності побудови і напрями розвитку криміналістики та об'єктів її пізнання в майбутньому. Термін "криміналістичне прогнозування" доцільно розглядати у двох аспектах: а) як спеціальну діяльність щодо реалізації положень криміналістичної прогностики на практиці за допомогою використання найефективніших прогностичних методик і спрямовану на побудову прогнозів щодо визначення основних тенденцій, шляхів розвитку криміналістичних об'єктів, їх стану в майбутньому; б) як галузь правового (юридичного) прогнозування, що є різновидом передбачення у сфері боротьби зі злочинністю, де спільною сферою прогностичних досліджень є передбачення тенденцій і перспектив розвитку та вдосконалення методів і засобів здійснення розслідування, розширення доказової бази, своєчасного введення нормативного регулювання і відповідальності. Об'єктами прогнозу виступають: злочин і народжені ним наслідки; діяльність з розкриття, розслідування та попередження злочинів. Джерела формування вихідної для прогнозування інформації доцільно поділяти на: наукові дані, статистичні дані, узагальнені дані практики.
Питання для самоконтролю:
1. Злочинна діяльність як об'єкт криміналістичного дослідження.
2. Механізм учинення злочину як процес утворення слідів-відображень. 3. Поняття методології криміналістики. 4. Характеристика загальнонаукових і спеціальних методів криміналістики.
Список рекомендованої літератури: [1-20, 30-32, 59, 60, 75, 78]
Тема 5. Криміналістична ідентифікація і діагностика
Практичне заняття - 4 год.
Питання для обговорення:
1. Поняття і наукові засади криміналістичної ідентифікації, її значення у слідчій, експертній і судовій діяльності. 2. Види та форми криміналістичної ідентифікації. Ідентифікаційні ознаки і властивості, їх класифікація. 3. Ототожнення і встановлення групової належності. Об'єкти і суб'єкти криміналістичної ідентифікації. 4. Процес криміналістичної ідентифікації. Методика ідентифікаційних досліджень.
5. Поняття і сутність криміналістичної діагностики. Наукові засади криміналістичної діагностики. Теми рефератів
1. Становлення теорії криміналістичної ідентифікації.
2. Застосування математичних і кібернетичних методів у ідентифікаційних дослідженнях.
3. Значення криміналістичної діагностики для розкриття та розслідування злочинів.
.
Методичні вказівки:
До першого питання. Слід запам'ятати, що криміналістична ідентифікація - це процес порівняльного дослідження об'єктів, пов'язаних з подією, що розслідується, для вирішення питання щодо їх тотожності чи групової належності. Науковими основами криміналістичної ідентифікації є такі положення діалектичного матеріалізму: 1) індивідуальність предметів і явищ матеріального світу; 2) відносна стійкість об'єктів матеріального світу; 3) загальний взаємозв'язок об'єктів матеріального світу; 4) можливість вірного їх аналізу та змін.
Вчення про криміналістичну ідентифікацію й встановлення групової належності займає ведуче місце серед теоретичних положень криміналістики. Це вчення знаходить практичне використання в оперативно-розшуковій, слідчій, судовій, експертній діяльності оскільки служить цілям одержання доказів наявності чи відсутності тотожності матеріальних об'єктів, які знаходяться у сфері судочинства, що обумовлює спеціальні вимоги до методики ідентифікаційного дослідження. Окрім того, результати криміналістичної ідентифікації мають строго встановлену форму процесуальних актів - висновків експертів, протоколів слідчих та судових дій, довідок обліково-реєстраційних органів.
До другого питання. Криміналістиці відомі чотири види ідентифікації: 1) за матеріально-фіксованим відображенням ознак; 2) за відображенням ознак в пам'яті людини; 3) за ознаками загального походження; 4) за описом ознак. Ідентифікація може проводитись у двох формах: процесуальній і не процесуальній. При процесуальній формі ідентифікація здійснюється у вигляді експертизи чи в ході проведення іншої слідчої дій (пред'явлення для впізнання, огляд, обшук). Результати ідентифікації, які відображені у висновку експерта чи в протоколі слідчої дії мають значення доказів. Не процесуальною є ідентифікація, яка здійснюється слідчим в ході огляду, обшуку; її результати не мають доказового значення. Вони виконують роль мислених операцій, які використовуються для одержання інших доказів. Наприклад, слідчий, який виявив під час проведення обшуку речі, прикмети яких йому відомі із показів потерпілого, мислено ототожнює їх, вилучає ці речі і залучає їх у якості речових доказів. До не процесуальної форми відноситься також ідентифікація, яка здійснюється з оперативною метою, при перевірці за криміналістичними обліками, попередні до експертні дослідження слідчого чи спеціаліста.
Суттєве значення в теорії криміналістичної ідентифікації приділяють поняттю ідентифікаційної ознаки. Під ознакою розуміється об'єктивне відображення зовнішніх властивостей предмета, які дозволяють вирізнити даний предмет від всіх інших. Ознаки об'єкта, які використовуються для ототожнення називаються ідентифікаційними. Неповторне поєднання цих ознак, взяте за основу вирішення питання про тотожність чи її відсутність, називається індивідуальною чи ідентифікаційною сукупністю, а область об'єкта, яка містить цю сукупність - ідентифікаційним полем. Ідентифікаційні ознаки поділяються на ознаки групового і ознаки індивідуального значення. Ідентифікаційна властивість характеризує внутрішні якості об'єкта - його фізичну природу, стан, структуру, твердість, питому вагу та ін. До третього питання. Ідентифікація - це процес дослідження, в якому приймають участь два об'єкти: той, що ідентифікується (ототожнюється або встановлюється), тотожність якого необхідно встановити, та той, що ідентифікує (встановлює), який є носієм відображених ознак об'єкта, що ідентифікується. Встановлення групової належності (групофікація) - це встановлення належності об'єкта до певного класу, роду, виду, тобто деякій множині (групі) однорідних об'єктів.
Об'єктами криміналістичної ідентифікації є ідентифікуємі (люди, тварини, приміщення, предмети, ділянки місцевості та ін.) та ідентифікуючі (матеріально-фіксовані відображення, ідеальні відображення, описи). Суб'єктами криміналістичної ідентифікації: а) при ідентифікації за матеріальними відображеннями - слідчий, експерт та спеціаліст, які за дорученням, постановою слідчого проводять судову експертизу або дослідження; б) при ідентифікації за ідеальними відображеннями - свідок та потерпілий, підозрюваний та обвинувачений. Суб'єктом не процесуальної ідентифікації може бути слідчий, орган дізнання, а також будь-який громадянин, так чи інакше пов'язаний з подією злочину.
До четвертого питання. Методика експертного дослідження при ідентифікації включає слідуючи етапи: а) огляд представлений об'єктів - такого, що ідентифікується та ідентифікуючих; б) окреме дослідження кожного об'єкта; в) порівняльне дослідження; г) формування та оцінка комплексу ознак, що збігаються і підготовка висновку.
До п'ятого питання. Слід запам'ятати, що криміналістична діагностика - це процес дослідження властивостей і стану об'єкта (ситуацій) з метою встановлення змін, що відбулися в ньому, причини цих змін і їх зв'язок із вчиненим злочином. Базуючись на теорії відображення, науковими основами процесу діагностики є: а) принципова можливість пізнання об'єкта чи події за їх відображенням; б) відомості, накопичені криміналістикою про закономірності виникнення об'єктів чи подій, які досліджуються, їх властивостях і ознаках; в) відомості про загальні закономірності виникнення доказів; г) відомості про типові моделі відображення об'єкта чи події з урахуванням об'єктивних властивостей і умов взаємодіючих об'єктів чи подій; д) володіння методиками дослідження об'єктів криміналістичної експертизи і всім арсеналом необхідних методів.
Набуття практичних вмінь та навичок:
Проаналізуйте запропоновані викладачем практичні ситуації і фабули кримінальних справ та виконайте наступні завдання:
* письмово розкрийте зміст наступних понять: форми здійснення ідентифікації; об'єкти і суб'єкти ідентифікації; ідентифікаційні ознаки та властивості; етапи (стадії) ідентифікаційного дослідження;
* визначте за висновком криміналістичної експертизи, протоколом пред'явлення для впізнання, довідкою про перевірку за криміналістичним обліком та ін., котрі знаходяться у поданих викладачем матеріалах кримінальних справ, у яких із них вирішено питання про ідентифікацію, встановлення групової приналежності, діагностичні завдання;
* вкажіть, яке доказове значення висновків експерта щодо ідентифікації або встановлення групової належності для розкриття та розслідування злочину.
* законспектуйте визначення понять: ознаки і властивості об'єкта; ідентифікаційна ознака; сукупність ідентифікаційних ознак; ідентифікаційне поле; ідентифікаційний період.
* визначте тип вирішуваних експертних завдань (ідентифікаційне або діагностичне) під час дослідження слідів злому: визначення механізму злому; визначення властивостей окремого знаряддя злому; визначення групових властивостей (типу) знаряддя; визначення придатності виявлених слідів для ототожнення; встановлення знаряддя по виявлених слідах.
Питання для самоконтролю:
1. Поняття та сутність криміналістичної ідентифікації як методу пізнання при розслідуванні злочинів.
2. Об'єкти ідентифікації та їх ознаки. Види і форми ідентифікації.
3. Поняття та сутність групофікації об'єктів та їх доказове значення.
4. Поняття та сутність криміналістичної діагностики та її значення в розкритті і розслідуванні злочинів.
Список рекомендованої літератури: [1-20, 30-32, 75, 95]
Змістовний модуль IІ. Криміналістична техніка
Тема 7. Загальні положення криміналістичної техніки. Основи криміналістичного вчення про фіксацію криміналістичної інформації.
Практичне заняття - 4 год.
Питання для обговорення:
1. Поняття, зміст і завдання криміналістичної техніки.
2. Структура і джерела формування та розвитку криміналістичної техніки.
3. Класифікація криміналістичних засобів і методів.
4. Cутність криміналістичної фіксації доказової інформації. Об`єкти і форми фіксації. Обов`язкові умови при збиранні доказової інформації.
Теми рефератів:
1. Криміналістична техніка, що застосовується при роботі на місці події.
2. Правові засади застосування техніко-криміналістичних засобів, методів і прийомів у відповідності з Конституцією України.
3. Форми застосування науково-технічних засобів і спеціальних знань при розслідуванні злочинів.
Методичні вказівки:
До першого питання. Поняття "криміналістична техніка" на сучасному етапі використовується у двох значеннях: 1) криміналістична техніка становить розділ науки криміналістики; 2) криміналістичною технікою називають технічні засоби, а також, прийоми і методи їх використання при розкритті і запобіганні злочинів.
Криміналістична техніка як розділ науки - це сукупність наукових положень та рекомендацій щодо застосування технічних засобів і природничонаукових методів при розкритті і запобіганні злочинів. Зрозуміло, що технічні засоби і природничонаукові методи є тільки основою для їх модернізації стосовно до спеціальних завдань збирання і дослідження доказів.
Криміналістична техніка у другому значенні - це сукупність (система) спеціальних засобів і методів, які використовуються для виявлення, фіксації, вилучення, дослідження, оцінки та використання доказів при розкритті і запобіганні злочинів.
Таким чином, криміналістична техніка - це розділ науки криміналістики, що являє систему теоретичних положень (концепцій, теорій) і розроблених на їх основі технічних засобів і методів для збирання, дослідження і використання доказової інформації з метою розкриття і запобігання злочинів.
Завданнями криміналістичної техніки є: створення технічних засобів і методів, що забезпечують введення в процес доказування нових джерел доказової інформації; виявлення, фіксація, вилучення, збереження і попереднє дослідження матеріальних слідів злочину; установлення механізму утворення слідів і причин їх взаємодії; обробка і використання криміналістичної інформації для розкриття і запобігання злочинів.
До другого питання. Криміналістична техніка як галузь науки криміналістики має свою систему, яку складають:
1) Загальні положення криміналістичної техніки;
2) Техніко-криміналістичне забезпечення розкриття злочинів;
3) Криміналістична фотографія та відеозапис;
4) Інформаційно-довідкове забезпечення криміналістичної діяльності.
Ці підрозділи (галузі) складають зміст розділу криміналістичної техніки.
Джерелами криміналістичної техніки є: а) кримінально-процесуальний закон; б) потреби слідчої, експертної та судової практики; в) досягнення природничих і технічних наук, які сприяють удосконаленню існуючих, а також розробці та впровадженню нових засобів і методів криміналістичної техніки.
До третього питання. У криміналістичній літературі приводяться різні класифікації техніко-криміналістичних засобів і методів, які застосовують у правоохоронній діяльності. Перевагу на сьогодні віддають розподілу техніко-криміналістичних засобів і методів на змішаній основі. В залежності від джерела походження і ступеня пристосування до потреб криміналістики техніко-криміналістичні засоби і методи умовно ділять на три групи: перша - засоби і методи, які запозичені криміналістикою із інших галузей науки і техніки і використовуються без конструктивних змін (наприклад, фото-, відео- і аудіотехніка, біологічні, металографічні і ін. мікроскопи, металошукачі і т. ін.); друга - засоби і методи, які запозичені криміналістикою із інших галузей науки і техніки, але конструктивно прилаштовані для вирішення техніко-криміналістичних завдань (наприклад, спеціальні установки для фотографування речових доказів, для фотографування в невидимих зонах спектру і т. ін.); третя - засоби і методи, які розроблені в криміналістиці спеціально для збирання і дослідження розшукової чи доказової інформації (наприклад, порівнюючи мікроскопи, металошукачі, кулеуловлювачі, прилади для фото розгортки поверхні куль, апаратура для виготовлення композиційних портретів і т. ін.).
До четвертого питання. З метою розкриття злочину всі об'єкти, що причинно пов'язані з ним, мають бути виявлені, зафіксовані, вилучені та збережені для подальшого дослідження і використання. Фіксація слідів злочину - одна з найважливіших із комплексу проблем, що пов'язані з вивченням і використанням закономірностей збирання доказів - базової стадії самого процесу доказування.
Сутність криміналістичної фіксації доказової інформації - це її перекодування з матеріальних носіїв (на засіб фіксації), збереження для багаторазового використання (у процесі доказування), можливість її накопичення до меж, за якими настає повне встановлення предмету доказування. Об'єкти фіксації доказової інформації поділяються на основні і доповнюючи, а форми фіксації можуть бути вербальними, графічними, предметними і наочно-образними. При цьому обов'язковими умовами при збиранні доказової інформації мають бути дотримання законності, повнота доказового матеріалу, своєчасність дій та гарантії достовірності результатів.
Питання для самоконтролю:
1. Що розуміється під криміналістичною технікою ?
2. Що є предметом криміналістичної техніки ?
3. Які завдання, джерела та система криміналістичної техніки.
4. Які існують класифікації техніко-криміналістичних засобів прийомів і методів ?
5. Яке доказове значення застосування криміналістичної техніки ?
6. Які перспективи розвитку і проблеми комплектації техніко-криміналістичних засобів
7. Що є змістом криміналістичної фіксації доказової інформації ?
8. Назвіть об'єкти і форми фіксації, а також обов'язкові умови при збиранні доказової інформації.
Список рекомендованої літератури: [1-20, 29, 30-32, 54, 97, 101]
Тема 9. Криміналістична фотографія і відеозйомка
Семінарське заняття - 2 год.,
Практичне заняття - 4 год.
Питання для обговорення:
1.Криміналістична фотографія: поняття, завдання, види, методи, і прийоми. Суб'єкти криміналістичної фотографії.
2.Криміналістично-оперативна (фіксуюча) фотографія. Особливості фотографування окремих об'єктів: місця події, трупа, речових доказів, живих осіб.
3.Криміналістично - дослідницька (експертна) фотографія: поняття, завдання, методи. 4.Особливості застосування відеозапису: види, способи і засоби його здійснення при проведенні слідчих дій. Теми рефератів: 1. Перспективи використання цифрової фотографії у слідчій практиці. 2. Історія розвитку експертної фотографії. Методичні вказівки:
До першого питання. Визначення судової фотографії, запропоноване С.М. Потаповим, по суті збереглось до нинішнього часу. Його лише конкретизували і в деякій мірі модернізували. На сьогоднішній день це визначення має такий вигляд:
Криміналістична фотографія - галузь криміналістичної техніки, яка являє собою систему наукових положень, а також рекомендацій щодо застосування технічних засобів зйомки з метою розкриття злочинів.
Завданнями криміналістичної фотографії є: забезпечувати технічними засобами та практичними прийомами виявлення, фіксацію та дослідження матеріальних джерел доказової інформації; здійснювати об'єктивну фіксацію слідчих дій та їх результатів; вдосконалювати існуючі та розробляти нові технічні засоби збирання, фіксації і дослідження доказів; забезпечувати принцип наочності в доказуванні та профілактичній діяльності слідчого, органу дізнання.
Суб'єкти застосування - слідчий у процесі розкриття злочинів; оперативний працівник в ході провадження оперативно-розшукової роботи; прокурор-криміналіст при участі у слідчих діях; експерт при проведенні експертизи та участі у слідчих діях як спеціаліст; представники громадських організацій та окремі особи. Останні не знають прийомів криміналістичної фотографії і тому використовують звичайну зйомку подій, об'єктів, документів, осіб.
Криміналістичну фотографію прийнято поділяти на фіксуючу та експертну. Фіксуючу називають ще криміналістично-оперативною або "польовою", адже її використовують слідчий, дізнавач, спеціаліст у ході розкриття злочину для фіксації слідчих і оперативних дій та їхніх результатів, а експертну - дослідницькою.
До другого питання. Криміналістично-оперативна (фіксуюча) фотографія - вид судової фотографії, що являє собою систему прийомів застосування фототехнічних засобів і методів фотографічної фіксації об'єктів, осіб, трупів, слідчих дій та оперативно-розшукових заходів при розкритті злочинів. Слідчий, як правило, використовує відкриті методи й способи криміналістичної техніки згідно з нормами кримінально-процесуального закону. Орган дізнання застосовує як криміналістичну, так і спеціальну техніку, головним чином таємним способом. Однак останнє не суперечить принципам законності та етичності, оскільки спеціальні засоби у більшості своїй безконтактні (фото-, кінозйомка, звуко-, відеозапис) і не порушують фізичну недоторканість.
Методи криміналістично-оперативної фотографії: - це методи звичайної фотографії, панорамний, стереоскопічний, вимірювальний, репродукційний, сигналетичний, макроскопічний та метод фотозйомки із змінними об'єктивами або трансфокаторами. Методи криміналістичної фотографії не слід змішувати з прийомами криміналістичної зйомки, до яких належать: орієнтуюча, оглядова, вузлова і детальна. Метод - це спосіб зйомки, а прийом - реалізація мети зйомки. Наприклад, оглядову зйомку можна виконати панорамним способом, чи стереоскопічним. Прийом зйомки залежить від завдання фіксації. У ході фіксації процесу та результатів слідчих дій виконують такі прийоми зйомки: орієнтуючу, оглядову, вузлову та детальну.
До третього питання. Криміналістично-дослідницька (експертна) фотографія - це сукупність засобів криміналістичної техніки та спеціальних засобів і методів зйомки речових доказів з метою одержання доказової інформації, яку важко одержати шляхом звичайної фотозйомки.
Використання методів дослідної фотографії при дослідженні речових доказів дозволяє відкривати нові ознаки і якості об'єктів, недосяжних для візуального спостереження. Вони розширюють пізнавальні можливості людини і тим самим відрізняють її від інших методів судової фотографії. За їх допомогою, наприклад, виявляються невидимі, підсилюються слабовидимі деталі об'єктів, а також фіксуються ознаки, які використовуються при порівняльному дослідженні різних об'єктів. Самі ж фотознімки потрібні для ілюстрації ходу експертного дослідження і отриманих результатів, а також для забезпечення наочності висновків експерта.
Серед методів криміналістично-дослідницької фотографії назвемо лише деякі. Найпоширеніші з них є: мікрофотографічні, зміни контрастів (яскравого і кольорового), фотозйомка в невидимих променях спектра(інфрачервоних, ультрафіолетових і рентгенівських) та інші. У дослідній фотографії нерідко технічний засіб, що використовується, та методика його застосування дають назву самому методу, однак спосіб фотографічного фіксування тут вважається головним.
До четвертого питання. Криміналістичний відеозапис - процес фіксації динамічних властивостей об'єктів, подій, явищ, слідчих дій за допомогою кіно- або відеокамери. Відеозапис сприяє вирішенню таких завдань:
- з документальною точністю фіксувати та досліджувати динамічні події, процеси, слідчі дії (експеримент, пізнання, допит, особливо коли той, кого допитують, відмовляється визнавати свою вину або щось приховує);
- зберігати інформацію про динамічні ознаки об'єктів та відтворювати її в суді, у ході слідчих дій, при експертизі;
- фіксувати та вивчати недоступні для людського зору швидкоплинні процеси (наприклад, політ кулі, руйнування перепон, момент зіткнення транспортних засобів);
- фіксувати події одночасно в динаміці та за часом, що дозволяє вирахувати момент конкретних дій, швидкість руху або кількість подій за одиницю часу.
З названих завдань випливають основні напрямки використання відеозапису в боротьбі зі злочинністю:
- в попереджувально-профілактичній роботі, наприклад, для документування фактів безгосподарського зберігання матеріальних цінностей, фіксації антигромадських дій та поведінки окремих осіб, порушень правил безпеки руху і т. ін.;
- при розслідуванні злочинів для фіксації слідчих дій та отримання зразків функціональних ознак людини (наприклад, ходи, звичних жестів і т. ін.);
- в судовій експертизі для дослідження речових доказів та їх динамічних ознак, наприклад, з метою вивчення процесу утворення слідів пострілу з близької відстані з вогнепальної зброї, причин мимовільного пострілу - без натиску на спусковий крючок і т. ін.;
- в оперативно-розшуковій діяльності для документування заходів, що виконуються, фіксації реалізації вкраденого, способів створення залишків продукції, приховані від обліку і т. ін.
Перелічені напрямки є основними, вони не виключають можливості використовувати відеозапис і в інших аспектах діяльності органів внутрішніх справ. Широке впровадження відеозапису в слідчу практику дозволяє значно підвищити рівень слідства, більш ефективно вести профілактичну роботу.
Набуття практичних вмінь та навичок 1. Проводиться вивчення можливостей фотографії, технічних характеристик фотоапаратів і фотоматеріалів, зосереджуючи особливу увагу на опануванні питань загальної фотографії:
* види фотоапаратів, об'єктивів та їх призначення;
* будова дзеркальної фотокамери "Київ-19 М", "Зеніт ТТL" та ін.;
* витримка і діафрагма, їх значення при фотографуванні;
* шкала глибин різкості та їх призначення;
* підготовка фотоапарата до зйомки (споряджання фотоплівки до касети та касети до фотоапарата);
* фотографування з використанням електронно-імпульсної лампи (фотоспалаху), світлофільтрів та ін.
2. Відпрацювання у навчальній аудиторії практичних вмінь щодо користування фотоапаратом та здійснення фотозйомки:
- зарядити касету тренувальною плівкою, а потім спорядити касету до фотоапарату і проконтролювати результат даних операцій;
- декілька разів звести важіль затвора і натиснути на спускову кнопку затвора апарата, зарядженого тренувальною плівкою, переконатися в нормальному переводі плівки;
- перемотати тренувальну плівку в касету і розрядити фотоапарат;
- поставити регулятор швидкості дії затвора на задану викладачем витримку, попередньо повідомивши про те, які правила варто додержуватися при користуванні даним механізмом;
- навести апарат на різкість на заданий об'єкт, і визначити можливу глибину різкості для визначеної діафрагми по відповідній шкалі об'єктив;
- показати, як здійснюється керування діафрагмою, і розповісти про її призначення;
- перемінити об'єктив на апараті на будь-який змінний, підготувати апарат до зйомки з даним об'єктивом;
- з'єднати імпульсну лампу-спалах з апаратом і підготувати апарат до зйомки з нею;
- показати, як застосовуються подовжувальні кільця, і пояснити їхнє призначення.
3. Відпрацювання у навчальній аудиторії практичних вмінь щодо користування відеокамерою та здійснення відеозйомки:
- здійснити необхідні операції по підготуванню відеокамери до зйомки;
- здійснити пробний відеозапис поза помешканням і оцінити його;
- здійснити такий же запис у помешканні й оцінити його;
- з урахуванням результатів пробного запису провести цілеспрямовану зйомку із самостійним рішенням усіх перерахованих вище завдань;
- практично відпрацювати прийоми "наїзд" і "від'їзд";
- здійснити синхронний запис зображення і звука й оцінити результати запису;
- підготувати відеомагнітофон до запису і показати уміння здійснювати цю операцію;
- відтворити знятий запис.
Оцінити отримані результати та проаналізувати виявлені недоліки.
4. Курсанти під керівництвом викладача виходять на "місце події", інсценоване на криміналістичному полігоні, де, виконуючи роль слідчого, кожний курсант повинен здійснити фотозйомку місця події, зокрема:
- орієнтуючу - 3-4 кадри (панорамним способом);
- оглядову - 4 кадри (звичайним способом з чотирьох боків);
- вузлову - 2-3 кадри (звичайним способом);
- детальну - 2-3 кадри (масштабним способом)
- пізнавальну - 4 кадри (людини у повний зріст, правий профіль, фас, лівий напіврозворот).
Під час фотографування місця події курсанти в робочих зошитах повинні зафіксувати: найменування об'єктів фотозйомки; модель фотоапарата; світлочутливість фотоплівки; величину витримки і діафрагми, характер освітлення, дату і час фотозйомки тощо.
Питання для самоконтролю:
1.Сформулюйте поняття, значення та систему криміналістичної фотографії у слідчій та експертній практиці.
2.Які особливості фотографічної фіксації при проведенні слідчих дій.
3.Перерахуйте правила, яких необхідно дотримуватись при проведенні панорамної, оглядової, вузлової та детальної фотозйомки.
4.Назвіть процесуальні і технічні правила оформлення факту і результатів застосування криміналістичної фотографії. 5. Назвіть основні переваги криміналістичного відеозапису перед фотозйомкою. Список рекомендованої літератури: [1-20, 26, 30-32, 58]
Тема 10. Інформацінно-довідкове забезпечення розкриття злочинів
(кримінальна реєстрація)
Практичне заняття - 4год.
Питання для обговорення 1 . Поняття, завдання та види кримінальної реєстрації.
2. Наукові і правові засади криміналістичного обліку.
3. Об'єкти, система, принципи організації і функціонування криміналістичних обліків. Способи реалізації даних обліків у розшуку осіб, предметів, у розкритті злочинів.
4.Допоміжні інформаційні системи, що використовуються правоохоронними органами в розшуковій діяльності.
Теми рефератів: 1. Історія становлення та перспективи розвитку кримінальної реєстрації.
2. Міжнародне співробітництво у сфері кримінальної реєстрації. Методичні вказівки
До першого питання: Раціональне використання криміналістично значимої інформації з урахуванням її об'єму і різноманітності можливо сьогодні лише в рамках інформаційно-пошукової системи, яка б забезпечувала накопичення, обробку, збереження і пошук такої інформації. Таку систему прийнято називати кримінальною реєстрацією або інформаційно-довідковим забезпеченням розкриття злочинів. Система кримінальної реєстрації включає підсистеми, які називаються криміналістичними обліками., які відрізняються один від іншого реєстраційними даними, а також способами і формами їх концентрації і систематизації.
Основними завданнями кримінальної реєстрації є:
- забезпечення можливості оперативного отримання інформаційно-довідкової інформації у повному, систематизованому та зручному для користування вигляді для розкриття, запобігання злочинів та розшуку злочинців;
- збір та обробка криміналістично значущої інформації для оцінки ситуації і прийняття обґрунтованих оптимальних рішень, що мають значення для розкриття та запобігання злочинів;
- забезпечення ефективної інформаційно-довідкової взаємодії усіх галузевих служб органів внутрішніх справ і інших правоохоронних органів України при розкритті і запобіганні злочинів тощо.
Таким чином, кримінальна реєстрація - це науково розроблена система довідкових, розшукових та інших криміналістичних обліків об'ектів-носіїв криміналістично значущої інформації, що використовується для розкриття злочинів та їх запобігання.
До другого питання. Криміналістичні обліки безпосередньо не передбачені кримінально-процесуальним законодавством. Однак порядок їх ведення визначений вимогами КПК, які стосуються правил фіксації, вилучення і збереження речових доказів, отримання зразків для порівняльного дослідження, залучення спеціаліста, призначення і проведення експертиз. Правовими засадами кримінальної реєстрації є також Закон України "Про міліцію" і Закон України "Про оперативно-розшукову діяльність". Сама процедура збору облікових матеріалів регламентується підзаконними актами - наказами, положеннями і інструкціями МВС України.
До третього питання. Об'єкти, які підлягають кримінальній реєстрації та криміналістичному обліку: це обвинувачені, що були заарештовані; особи, затримані за бродяжництво, жебракування; особи, які вчинили злочин, але звільнені у зв'язку з застосуванням щодо них заходів громадського впливу або через обставини, що змінилися; засуджені особи; невідомі злочинці, які переховуються від суду та слідства, від відбування покарання; особи, що безвісті зниклі; хворі, які перебувають у лікувальних установах, будинках престарілих, дитячих будинках і через свій стан не можуть повідомити персоніфіковані дані; невпізнані трупи осіб, які загинули внаслідок злочинів, нещасних випадків; крадена, втрачена, вилучена та добровільно здана зброя; викрадеш та загублені, а також вилучені у затриманих речі; номерні речі та вироби, пов'язані із злочинами; автотранспортні засоби, належність яких не встановлена (безхозний транспорт); паспорти - викрадені, втрачені, такі, що належать злочинцям, а також бланки викрадених паспортів і ін.
Кримінальну реєстрацію здійснюють органи МВС: Головне інформаційне бюро (ПБ) МВС України; Криміналістичний центр МВС України; інформаційні центри (бюро), головних управлінь та управлінь МВС України в областях; міські, районні, транспортні (лінійні) органи внутрішніх справ. Кожний з названих органів мас свої види обліку.
Способи реєстрації: описовий, дактилоскопічний, фотографічний, колекційний, змішаний.
До четвертого питання. Із впровадженням у практику кримінальної реєстрації комп'ютерної та розмножувальної техніки змінилися форми зберігання й концентрації інформації. Картки, тобто паперові носії, поступово замінилися магнітними носіями (стрічки, диски, дискети тощо). У 1985 році в органах МВС почав формуватися єдиний банк даних - АБД (автоматизований банк даних), в якому зосереджується вся інформація щодо зазначених вище об'єктів. Єдиний банк даних має два рівні: АБД-центр й АБД-область. Збирання інформації для АБД здійснюється за допомогою єдиних карток збору інформації за всіма рівнями. Набуття практичних вмінь та навичок:
За фабулами ситуаційних завдань, запропонованих викладачем, курсанти відпрацьовують навички використання різноманітних видів кримінальної реєстрації та криміналістичних обліків з метою отримання найбільш повної інформації для розкриття та розслідування злочинів. Курсанти під керівництвом викладача у робочих зошитах схематично визначають основні види криміналістичних обліків, які використовуються під час розкриття та розслідування злочинів. Після ознайомлення з комплектами облікових документів курсанти вирішують завдання згідно фабул кримінальних справ, оголошених викладачем:
Фабула №1. По кримінальній справі про шахрайство у якості підозрюваного затриманий чоловік, у якого вилучені два паспорти на ім'я Петренка Миколи Григоровича, 1980 року народження і Сердюка Василя Івановича, 1977 року народження.
Завдання: а) вкажіть, яким чином можливо встановити осіб, зазначених у паспортах; б) назвіть правила складання вимоги в інформаційні підрозділи на перевірку судимості підозрюваного.
Фабула №2. На місці події виявлені сліди 4-х пальців правої руки злочинця з чітко відображеними в них папілярними лініями.
Завдання: а) перерахуєте дактилоскопічні картотеки, по яких варто перевірити ці сліди з метою розкриття злочину; б) перерахуєте питання, що можуть бути вирішені перевіркою слідів по кожній картотеці.
Фабула №3. У обвинувачуваного вилучена нарізна вогнепальна зброя.
Завдання: а) перерахуєте види криміналістичного обліку, по яким цю зброю повинно бути перевірено; б) зазначте цілі перевірки по кожному виді обліку.
Фабула №4. Виявлено труп невідомої особи. Труп дактилоскопований і на нього складена впізнавальна картка.
Завдання: перерахуєте картотеки, по яких варто перевірити матеріали на загиблого з метою встановлення його особи.
Фабула №5. По кримінальній справі про ДТП в розшуку знаходиться автомобіль ВАЗ - 2106 з червоним кузовом і номерним знаком, в якому була літера "Х" і цифри "0" і ""6".
Завдання: визначте інформаційний підрозділ, до якого потрібно звернутися за обліковою інформацією та різновид обліку.
Фабула №6. По кримінальній справі про розбійний напад потерпілий показав, що злочинців було двоє. Одним з них був низенький на зріст, кремезний, з кучерявим волоссям, на правій руці татуювання у вигляді голови орла. Другий називав його "Король".
Завдання: визначте підрозділ, в який потрібно звернутися за обліковою інформацією і вид обліку. Питання для самоконтролю
1. Сформулюйте поняття та назвіть види криміналістичних обліків, їх призначення та завдання.
2. Які саме об'єкта підлягають кримінальній реєстрації?
3. Назвіть підрозділи органів внутрішніх справ в яких ведуться криміналістичні обліки?
4. Які саме криміналістичні обліки ведуться в системі МВС України ?
Список рекомендованої літератури: [1-20, 48, 91, 92, 99, 104]
Тема 11. Загальні положення криміналістичної експертизи
Практичне заняття - 2год.
Питання для обговорення:
1. Застосування спеціальних знань як форма реалізації науково-технічних досягнень.
2. Поняття, правові засади та види криміналістичних експертиз. Система судово-експертних закладів України.
3. Об'єкти і суб' єкти криміналістичних досліджень та їх класифікація.
1. Основні напрямки криміналістичних досліджень в криміналістиці.
Теми рефератів
1. Нові напрями експертних досліджень в криміналістиці.
2. Призначення та проведення експертиз на досудовому слідстві.
Методичні вказівки
До першого питання. Інститут спеціальних знань у кримінальному судочинстві виник на зорі науково-технічної революції з появою нових засобів і методів пізнання об'єктивної реальності. У минулому і в даний час законодавець не розкрив сутності спеціальних знань, тільки вказав на те, що в необхідних випадках слідчий для проведення слідчих дій може запрошувати фахівця. Останній зобов'язаний з'явитися на виклик, брати участь у проведенні слідчих дій, використовувати свої навички і знання для виявлення доказів, звертати увагу слідчого на особливості виявлення і закріплення доказів, давати пояснення на основі своїх спеціальних знань і т. под. Із тексту ст. 128' КПК України випливає, що за змістом спеціальні знання є науковими, котрими це володіє слідчий. Знання, якими володіє фахівець, отримані ним у процесі професійного навчання і становлять собою певну сукупність, що характеризує фахівця, наприклад, юриста, лікаря, інженера і т. ін. Називати їх спеціальними для особи, що володіє ними, не можна, оскільки їх застосування входить до кола її професійних обов'язків. Вони є спеціальними для людини, яка має іншу професію. Наприклад, знання інженера по електротехніці для слідчого є спеціальними, тоді як відомості по криміналістиці із галузі судової фотографії про правила зйомки слідів на місці події належать до професійних знань фахівця-юриста, оскільки вони входять у його компетенцію.
Таким чином, знання називаються спеціальними лише стосовно інших знань, що відрізняються їх змістом, - це знання, відсутні в адресата доказування (А.А. Ейсман, 1967). Проблемність використання спеціальних знань у кримінальному судочинстві підкреслюється їх неоднаковою процесуальною регламентацією. Так, в одному випадку законодавець суворо обмежує їх застосування переліком слідчих дій, а в іншому - вони можуть використовуватися у всіх слідчих діях. Практика підтверджує, що фахівця можна використовувати для збирання інформації в будь-якій слідчій дії, причому він може застосовувати дише методи, що відповідають його компетенції, і засоби витягування інформації, і тільки ті, що не тягнуть за собою зміни, пошкодження і знищення матеріального джерела.
Слідчий може використовувати допомогу інших осіб, знання і навики яких не є для нього спеціальними. Так, у ході огляду, обшуку або слідчого експерименту співробітник експертно-криміналістичного відділу, що входить до складу слідчо-оперативної групи, у деяких випадках не дає слідчому яких-небудь порад, консультацій, заснованих на спеціальних знаннях, а виконує технічну роботу, наприклад, здійснює фотографування або відеозапис, складає масштабні плани і схеми, закріплює і вилучає звичайні сліди. Слідчий міг би сам виконати ці дії, оскільки вони входять до кола його професійних обов'язків, але внаслідок тактичної доцільності розслідування він доручає таку роботу запрошеній особі.
Зрозуміло, таких осіб не можна вважати фахівцями в процесуальному розумінні, оскільки застосовувані ними знання входять у комплекс професійних для слідчого. На відміну від фахівця такого учасника в літературі і на практиці називають техніком-криміналістом або технічним помічником слідчого.
Процесуальні форми використання спеціальних знань. Законодавець прямо називає одну форму використання спеціальних знань - висновок судової експертизи.
Водночас у деяких слідчих діях рекомендується запрошувати фахівця, а окремі дії приписуються проводити за участю фахівця, наприклад, огляд, ексгумація, допит неповнолітнього, огляд трупа проводяться при участі фахівця. Звідси другою процесуальною формою використання спеціальних знань у кримінальному судочинстві є участь фахівця у досудових слідчих і судових діях.
До другого питання. Криміналістична експертиза - це один із розділів науки криміналістики, що являє собою систему наукових положень і розроблених на їх засадах спеціальних методів і методик для встановлення фактичних даних на основі дослідження об'єктів - матеріальних носіїв інформації з метою розкриття злочинів і їх запобіганню.
Водночас у теоретичному плані криміналістична експертиза - це одна із окремих теорій науки криміналістики. Вона найбільш повно розроблена в теоретичному і практичному аспектах.
Для провадження експертизи створена розгалужена мережа спеціальних експертних установ при міністерствах внутрішніх справ, юстиції, охорони здоров'я та ін. Ця відокремленість криміналістичної експертизи, мабуть, породила тенденцію в деяких учених виділити її із криміналістики і створити самостійну науку (Р.А. Шляхов, 1979), Інші вчені пропонують загальне вчення про закони та методологію формування і розвитку судових експертиз для встановлення властивих їм загальних принципів, структурних зв'язків називати судовою експертологією (0.1. Вінберг, Н.Т. Малаховська, 1979). Дискусія з цієї проблеми ще далеко не закінчена, але очевидно, що криміналістична експертиза або вчення про криміналістичну експертизу-теорія криміналістичної експертизи - мас право на самостійне існування,
До третього питання. Об'єктами криміналістичних досліджень можуть бути: речові докази (матеріальні об'єкти та сліди-відображення), документи (як особливий вид доказів), об'єкти, що не мають особливого процесуального статусу (ділянки місцевості тощо), зразки (вільні, умовно-вільні чи експериментальні). Класифікація об'єктів може бути самою різною: за видом носія інформації (предмети і відображеннях за об'ємом (цілісні і часткові, великі і малі і ін.
Що стосується суб'єктів, то це судді, слідчі, дізнавачі, прокурори. Всі вони мають право призначати експертизу. Суб'єкти, які здійснюють виконання експертиз, то це можуть бути лише експерти.
До четвертого питання. Що стосується основних напрямів криміналістичних досліджень в криміналістиці, то сюди слід віднести всі види криміналістичних досліджень (трасологічні, балістичні, документознавчі і ін.), а також нові напрями криміналістичних. досліджень (фоноскопічні, одорологічні і ін.).
Питання для самоконтролю:
1. Наведіть поняття судової експертизи і судової експертології.
2. Хто такий фахівець у кримінальному судочинстві?
3. Які знання є спеціальними?
4. Які Ви знаєте форми використання спеціальних знань?
5. Які існують у класифікації судових експертиз?
6. Назвіть систему експертних установ України.
Список рекомендованої літератури: [1-20, 27, 28, 33, 43, 44, 55, 77, 113]
Тема 12. Криміналістичне дослідження слідів (слідознавство).
Практичне заняття - 6 год.
План
1. Предмет, система і завдання сдідознавства. Наукові засади трасології.
2. Механізм утворення слідів і їх класифікація.
3. Загальні правила виявлення, огляду, фіксації і вилучення слідів. Засоби та методи виявлення та вилучення слідів.
4. Види та характеристика слідів: людини (рук, ніг, тіла, зубів, виділень, взуття, одягу, рукавичок), транспортних засобів, знарядь злому і інструментів, матеріалів, речовин і виробів. Предмети як сліди злочину. Особливості виявлення і вилучення вказаних категорій слідів.
5. Трасологічна експертиза слідів і об'єктів, підготовка матеріалів для її проведення.
Теми рефератів: 1. Дослідження слідів рук людини: характеристика слідів, засоби виявлення та фіксації.
2. Дослідження сліпів ніг людини і взуття: характеристика слідів, засоби виявлення та фіксації.
3. Дослідження слідів знарядь зламу та інструментів: характеристика слідів, засоби виявлення та фіксації.
4. Дослідження слідів транспортних засобів: характеристика слідів, засоби виявлення та фіксації. Методичні вказівки
До першого питання треба відзначити, що предметом будь-якої науки і слідознавства зокрема є сторона, властивості та відношення оточуючого світу, яке виділене нами у процесі практики та переведені в об'єкт дослідження для вивчення закономірностей. Вивченням матеріально-фіксованих слідів (слідів-відображень) займається наука трасологія - криміналістичне вчення про сліди. В криміналістиці прийнято розрізняти сліди у широкому та вузькому розумінні цього слова. У широкому розумінні, маються на увазі будь-які матеріальні зміни, які мають місце в оточуючій обстановці місця пригоди і перебувають у причинно-наслідковому зв'язку зі злочином. Так наприклад, недопалки, розкидані речі на місці крадіжки, загублені або навмисно залишені знаряддя зламу - дозволяють відповісти на питання про механізм злочину, уявите загальну картину скоєного злочину та провести реконструкцію події. У вузькому сенсі сліди - це тільки відозміни матеріальної обстановки, в якій відображається зовнішня будова об'єктів (форма, розмір тощо). Ці сліди являються об'єктами трасологічного дослідження, головна мета якого зводиться до ідентифікації предмету, людини, яки залишила слід. Трасологія вивчає закономірності утворення слідів-відображень і ґрунтується на наступних наукових положеннях: 1) об'єкти матеріального світу індивідуальні; 2) за певними умовами зовнішня будова одного об'єкта може відобразитися в іншому. Точність відображення залежить від фізичних властивостей слідоутворюючого та слідосприймаючого об'єктів та механізму утворення; 3) відносна стійкість об'єктів; 4) ознаки зовнішньої будови предмета, які відображаються у сліді завжди отримують дзеркальне відображення.
До другого питання, треба окреслити, що механізм слідоутворення - це система складових процесу утворення слідів-відображень. Такий механізм може бути різним: слідоутворення може здійснюватися в результаті фізичних, хімічних, біологічних та інших явищ. Матеріально-фіксовані сліди виникають як результат механічної контактної взаємодії двох об'єктів: один об'єкт утворює слід (той, який його залишив)- слідоутворюючий, другий - сприймає зміни (на якому утворився слід) - слідосприймаючий. Ділянки поверхні об'єктів, якими вони стикалися під час утворення сліду, називаються контактними поверхнями. В трасології сліди можуть бути класифіковані на різних підставах. В залежності від об'єктів, що їх утворюють виділяють: сліди людини, сліди тварини, сліди предмети. В залежності від механізму утворення розрізняють об'ємні та поверхневі; статичні і динамічні, локальні і периферичні, нашарування і відшарування тощо.
По третьому питанню треба відмітити, що ефективність пошуку слідів при розслідуванні злочинів залежить від багатьох факторів: від природи самих слідів та особливостей поверхні, на якій вони залишені, умов, при яких проводилася робота по їх виявленню, фахового рівня суб'єктів, які проводять пошукові заходи. Візуальне дослідження дозволяє виявити видимі сліди. Маловидимі та невидимі сліди виявляються за допомогою засобів криміналістичної техніки (лупи, шляхом обробки слідів різноманітними порошками).Процесуальна фіксація слідів, виявлених на місці пригоди або при проведенні іншої слідчої дії, полягає у ретельному їх описі у протоколі та залученні до матеріалів кримінальної справи у якості речових доказів. Криміналістична фіксація слідів є допоміжним засобом фіксації, існує декілька способів фіксації слідів: фотографування, змалювання, складання планів та схем, копіювання за допомогою матеріалів, які мають копіювальні властивості (дактилоскопічна плівка), виготовлення зліпків з об'ємних об'єктів. Приймаючи рішення про застосування криміналістичних засобів фіксації слідів, необхідно виходити з загального правила, згідно якому завжди краще мати речовий доказ у натуральному вигляді, ніж будь-які, навіть самі досконалі копії.
До четвертого питання треба зазначити, що дактилоскопія - це розділ трасології, який вивчає властивості та будову папілярних візерунків з метою використання їх відбитків для ототожнення особи і розкриття злочинів. Головна властивість папілярних ліній - їх індивідуальність, стійкість і здатність до відновлення. Індивідуальність папілярних візерунків полягає у тому, що кожна людина має свої візерунки папілярних ліній, будова яких має сукупність ознак, які дозволяють розрізнити один визирунок від другого. Стійкість папілярних ліній проявляється у тому, що на протязі всього життя людини їх будова не змінюється. Об'єктом трасологічного дослідження можуть бути сліди ніг людини, сліди взуття та доріжка слідів. Доріжка слідів - це група слідів ніг людини, яка складається з декількох (три і більше) послідовно розташованих відбитків босих ніг чи взуття. Способи фіксації слідів рук та ніг (взуття) людини, слідів зубів, слідів біологічного походження: 1) описання у протоколі; 2) фотографування; 3) копіювання; 4) виготовлення зліпків; 5) складання схем та замальовок. До слідів знарядь зламу належать сліди, які залишені різними засобами, які використовує злочинець для руйнування сховищ та подолання перешкод (лом, труба, сокира тощо).
До п 'ятого питання слід віднести підготовку матеріалів для трасологічної експертизи, за допомогою якої розв'язуються ідентифікаційні та діагностичні задачі. Щодо ідентифікаційної задачі, то у межах трасологічного дослідження вона може бути вирішенна у дактилоскопії з наданням категорійної відповіді. До самостійних видів трасологічної експертизи належить так звана ідентифікація "цілого по часткам", тому, що у слідчій практиці часто стикаються з необхідністю відповіді на питання: "Чи не складали частини будь-якого виробу раніше єдине ціле?" Наприклад, чи являються фрагменти скла, які виявлені на місці ДТП, фрагментами скла фарного розсіювача конкретного автомобіля. Така ідентифікація за допомогою трасологічних методів можлива при наявності загальної лінії поділу. Експерту для проведення досліджень представляють сліди у натуральному вигляді (інколи зі слідом-носіем ) або їх копії (зліпки, відбитки, фотознімки тощо). Вилучення зразків, яке потребує спеціальних знань у будь-якій галузі науки, техніки, необхідно проводити за участю спеціаліста.(Наприклад, отримання зліпків щелепи).
При призначенні неідентифікаційних трасологічних експертиз, перед якими головним чином ставляться питання про механізм слідоутворення, повинні бути представлені відомості про місце знаходження слідів, для чього до постанови по призначення експертизи можуть додаватися схеми, плани, фототаблиці тощо.
Набуття практичних вмінь та навичок:
По огляду та фіксації слідів коліс транспортних засобів
1. Оглянути сліди шин коліс автомобіля, залишених у грунті, визначити по ним напрямок руху; виміряти колію і ширину слідів, вивчити малюнок протектора шини кожного колеса;
2. З урахуванням отриманих вимірів і малюнка протектора, які відобразилися в слідах, по довідкових таблицях визначити тип і марку автомашини, що залишила сліди;
3. Сфотографувати сліди шин панорамною і вимірювальною зйомкою (зробити 4-5 знімків);
4. Скласти схематичні замальовки слідів, відобразити в замальовках розмір коліс, ширину слідів шин, форму і розміри окремих елементів малюнка протектора;
5 Скласти описову частину протоколу огляду слідів.
В ході індивідуального опитування організовується дискусія. Курсанти відповідають на вище вказані питання за викликом викладача або за власним бажанням. Після розгляду кожного з питань доцільно підвести підсумок, тобто заповнити прогалини, допущені курсантами.
По огляду та фіксації слідів рук людини
1 частина
1. Провести дактилоскопіювання на бланках десяти пальцевої системи реєстрації.
2. По відбитках на дактилокарті визначити типи і види папілярних візерунків. Скласти схематичну замальовку цих візерунків.
3. По фотознімку відбитка папілярного візерунка стрілками відзначити усі види деталей візерунка і зазначити їхнє найменування.
В ході індивідуального опитування організовується дискусія. Курсанти відповідають на вище вказані питання за викликом викладача, або за власним бажанням. Після розгляду кожного з питань доцільно підвести підсумок, тобто заповнити прогалини, допущені курсантами.
2 частина
1. На поданих предметах виявити слабовидимі і невидимі потожирові сліди рук шляхом опрацювання різноманітними порошкоподібними речовинами, результати виявлення слідів оцінити (відмінні, хороші, задовільні, погані} і зафіксувати у виді таблиць.
2. Скопіювати сліди на дактилоскопічну плівку.
3. Ознайомитися з виявленням невидимих слідів рук на папері за допомогою "магнітної кісточки" і парів йоду.
4. Ознайомитися з виявленням порівняно великої давнини невидимих слідів розчином азотнокислого срібла і нінгідрину в ацетоні.
5. Зробити схематичну замальовку предмета і виявлених на ньому слідів.
6. Виявити ознаки, що дозволяють судити про те, якою рукою і якими пальцями залишені сліди. Виявлені при огляді ознаки докладно записати в практикум.
7. Використовуючи зроблені на заняттях записи і схематичні замальовки слідів, скласти описову частину протоколу огляду предмета зі слідами рук.
8. З числа дактилоскопічних карт "підозрюваних" осіб підібрати ті, що варто направити на дактилоскопічну експертизу. Сформулювати питання експерту.
9. Зробити технічне і процесуальне оформлення копії слідів на плівках, отриманих на попередніх заняттях, виходячи з умови, що ці сліди були виявлені і скопійовані при огляді місця події, а плівка прилучається до протоколу в якості додатку.
В ході індивідуального опитування організовується дискусія. Курсанти відповідають на вище вказані питання за викликом викладача, або за власним бажанням. Після розгляду кожного з питань доцільно підвести підсумок, тобто заповнити прогалини, допущені курсантами.
До огляду та фіксації слідів знарядь злому
І. Оглянути об'ємний слід знаряддя злому.
2. Зробити схематичну замальовку сліду.
3. Скласти описову частину протоколу огляду предмета зі слідами знаряддя злому.
4. Виготовити зі сліду знаряддя злому пластиліновий зліпок Встановити ознаки, що характеризують вид і особливості знаряддя злому, що відобразився в слідах.
5. З числа поданих знарядь підібрати ті з них, що варто направити на експертизу. Сформулювати питання експерту.
6. Ознайомитися з технікою одержання зліпків із слідів знарядь злому й інструментів за допомогою синтетичних матеріалів (паста "К" і "СКТМ").
В ході індивідуального опитування організовується дискусія. Курсанти відповідають на вище вказані питання за викликом викладача, або за власним бажанням. Після розгляду кожного з питань доцільно підвести підсумок, тобто заповнити прогалини, допущені курсантами.
Список рекомендованої літератури: [1-20, 38, 45, 49, 57, 64, 68, 87]
Тема 13, Криміналістичне дослідження зброї; боєприпасів, вибухових речовин і пристроїв та слідів їх застосування (зброєзнавство).
Семінарське заняття - 2 год.,
Практичне заняття - 6 год.
Питання для обговорення:
1. Поняття судової балістики, її наукові засади Види та характеристика об'єктів балістичного дослідження: зброї, боєприпасів, слідів пострілу.
2. Засоби та методи виявлення, огляду, фіксації і вилучення зброї та слідів її застосування. Встановлення обставин використання зброї: спосіб виготовлення, направлення, місця та дистанції пострілу.
3. Судово-балістична експертиза: питання, які вирішує, підготовка матеріалів для її проведення.
4. Холодна зброя. Поняття, класифікація. Питання, що вирішуються експертизою холодної зброї.
Теми рефератів.
1. Особливості виявлення, фіксації і вилучення вибухових пристроїв і слідів їх застосування.
2. Вибухо-тсхнічна експертиза: особливості призначення, підготовка матеріалів, питання які вирішуються. '
Методичні рекомендації
До першого питання треба зауважити, що у військово-технічній сфері балістика - це вчення про закони польоту снаряду, який випущений з вогнепальної зброї. Судова балістика це галузь криміналістичної техніки, яка вивчає ознаки вогнепальної зброї та боєприпасів, закономірності виникнення слідів їх застосування, розробляє засоби та методи збирання та дослідження таких слідів для встановлення певних обставин злочину, що розслідується. Засади судової балістики формувалися у процесі активного пристосування даних природних та технічних наук для потреб правосуддя. Найбільший вплив на їх формування чинили принципи, які були покладені в основі створювання нових зразків зброї, загальна балістика та судова медицина. Об'єктами судово-балістичних досліджень виступають: 1) ручна вогнепальна зброя; 2) окремі частини і приладдя зброї; 3) боєприпаси; 4) сліди пострілу; 5) засоби та приладдя, які застосовуються для знаряддя патронів чи виготовлення снарядів.
Стосовно другого питання - огляд зброї, боєприпасів та слідів пострілу здійснюють з урахуванням ст. 190-193, 195 КПК України, виявлену зброю фіксують за допомогою фотозйомки та опису у протоколі огляду. Дотримуючись правил поводження зі зброєю, у протоколі огляду про зброю вказують: місце виявлення, відстань від двох нерухомих об'єктів, розташування ствола зброї, вид, систему тощо. Особливу увагу приділяють наявності слідів пальців на зброї, наявності кіптяви, нагару, сторонніх часток у стволі та наявності запаху порохових газів. Визначення направлення пострілу та місця, звідки він був проведений, визначають за допомогою виявлення гільз та по слідам вогнепальних пошкоджень. Виявленні та досліджені на місці пригоди вогнепальна зброя, сліди її дії та боєприпаси, а також вибухові речовини та матеріали з яких вони могли бути виготовлені вилучаються, упаковуються з залученням іноді спеціалістів відповідної кваліфікації.
До третього питання треба зазначити, що до основних завдань судово-балістичної експертизи відносяться встановлення виду, зразку (моделі) вогнепальної зброї по стріляним кулям, гільзам, визначення можливості застосування для стрільби зброї та боєприпасів, визначення однорідності патронів, куль, гільз, дробі, картечі, встановлення деяких обставин, пов'язаних з їх застосуванням. Судово-балістична експертиза вирішує класифікаційні, діагностичні та ідентифікаційні задачі. Наприклад, чи являється дана зброя вогнепальною, до якого виду, системи, моделі вона відноситься, придатна чи вона для стрільби тощо. Так при дослідженні слідів пострілу: чи є дане пошкодження вогнепальним; чи є сліди пострілу з близької відстані на одязі потерпілого; саме чим нанесене таке пошкодження, у якому напрямку був здійснений постріл тощо.
При підготовки до четвертого питання треба звернути увагу що до холодної зброї відносяться предмети, які не мають прямого побутового та господарсько-побутового призначення і призначаються для ураження за допомогою мускульної сили та активного захисту. Холодну зброю класифікують: за призначенням (бойову та мисливську); за вражаючою дією (ударно-роздріблюючу, колючу, ріжучу тощо); за способом виготовлення (заводську, саморобну, перероблену); за конструкцією (стандартну, нестандарту) . Часто на дослідженні холодної зброї виникає потреба вирішити питання чи являється об'єкт, вилучений у гр-на N, холодною зброєю та питання стосовно способу його виготовлення. Для визначення об'єкту зброєю необхідно відповідність його клинка визначеним формам та розмірам, які склалися для холодної зброї. Заточка леза повинна бути двохсторонньою та вся конструкція - достатньо міцною.
Набуття практичних вмінь та навичок :
По огляду та фіксації патронів, гільз та куль
1. Вивчити конструктивні дані патрона до бойової спортивної і мисливської зброї: а) структуру кульових і шротових патронів, б) структуру гільз, капсул, куль; маркувальні позначення на гільзах і кулях.
2. Зробити огляд поданих стріляних куль і гільз, виміряти штангенциркулем довжину і діаметр кулі, довжину і висоту гільзи, внутрішній діаметр її дульця і діаметр капелюшка; дослідити на кулі сліди від полів нарізів каналу ствола зброї (їхня кількість); дослідити на гільзі сліди частин зброї (бойка, переднього зрізу затвора, відбивача, викидача й ін.).
3. Зробити схематичну замальовку капелюшка і корпуса гільзи, зобразити на ній виявлені сліди.
4. Скласти описову частину протоколу огляду стріляної кулі і гільзи.
По огляду та фіксації слідів пострілу
Встановивши готовність курсантів до заняття по вказаній темі, викладач переходить до обговорення теоретичних питань, вказаних в плані заняття, а саме:
1. Зробити огляд вогнепального ушкодження.
2. Зробити схематичну замальовку слідів пострілу.
3. Визначити шляхом візування лінію польоту кулі і місце, відкіля зроблений постріл.
4. Скласти описову частину протоколу огляду предмета з вогнепальним ушкодженням.
По огляду та фіксації холодної зброї
Встановивши готовність курсантів до заняття по вказаній темі, викладач переходить до обговорення теоретичних питань, вказаних в плані заняття, а саме:
1. Провести огляд ножа або іншого предмета, що може бути віднесений до холодно! зброї.
2. Зробити схематичну замальовку ножа або іншого предмета, що може бути віднесений до холодної зброї. На схемі стрілками зазначити найменування його деталей (елементів).
3. Скласти описову частину протоколу огляду об'єкта.
4. Сформулювати питання, що можуть бути поставлені на вирішення експертизи.
Дослідження вибухових речовин, вибухових пристроїв
та слідів їх застосування
Курсанти під керівництвом викладача відпрацьовують прийоми слідчого огляду, фіксації та попереднього дослідження вибухових речовин і пристроїв та слідів їх застосування:
1. у робочих зошитах наводять класифікацію вибухових речовин і пристроїв, зазначаючи їх основні характеристики;
2. складають фрагмент протоколу огляду місця вибуху схематичним зображенням місця вибуху як додаток до протоколу огляду;
3. визначають 4-5 питань, що розв'язуються вибухово-технічною експертизою (відповідно до фабули кримінальної справи, наведеної викладачем).
Питання для самоконтролю:
1. Що є предметом дослідження судово-балістичної експертизи та об'єктами дослідження?
2. Які класифікаційні ознаки вогнепальної зброї ?
3.Які ідентифікаційні задачі вирішує судово-балістична експертиза?
Список рекомендованої літератури: [1-20, 50, 51, 65, 67, 69, 70, 85, 115]
Тема 14. Криміналістичне дослідження документів (документознавство)
Семінар - 2 год.,
Практичне заняття - 6год.
Питання для обговорення:
І . Поняття, види та наукові засади криміналістичного дослідження документів. Поняття та класифікація документів. Правила поводження з документами.
2. Дослідження рукописних документів. Поняття письма та почерку. Ознаки письмової мови і почерку, їх класифікація та ідентифікаційне значення. Неідентифікаційне дослідження рукописів і його цілі.
3. Почеркознавча і авторознавча експертизи: поняття, завдання, можливості та підготовка матеріалів для призначення.
4. Технічне дослідження документів: поняття, зміст і види. Види підробки документів.
5. Дослідження машинописних текстів. Розшук та ідентифікація друкарської машинки.
6. Дослідження поліграфічної продукції. Встановлення виду, способу друку та особливостей використаних засобів (друкарських форм) з метою розшуку місця виготовлення досліджуваного матеріалу.
7. Техніко-криміналістична експертиза документів: поняття, коло вирішуваних питань, підготовка матеріалів для призначення.
Теми рефератів
1. Способи захисту від підробки вітчизняних та іноземних паперових грошових знаків.
2. Способи підробки вітчизняних та іноземних паперових грошових знаків.
3. Методика криміналістичного дослідження паперових грошових знаків.
Методичні вказівки
До першого питання треба зазначити, що термін "документ" походить від дат. Documentum - свідотство, доказ чогось. За своєю процесуальною природою письмові документи можуть бути як: письмовими так і речовими доказами. Документ - це матеріальний об'єкт, в якому зафіксовані відомості про будь-які факт. У судово-слідчій практиці розрізняють слідуючи види документів: 1) письмові (тексти, цифри та інші записи); 2) графічні (малюнки, схеми, креслення); 3) фотодокументи; 4) кіно та відеодокументи; 5) фотодокумента. Існують певні правила поводження з документами -~ речовими доказами: 1) обережне поводження з документами (заборонено робити будь-які позначки, перегинати, класти на забруднені поверхні тощо); 2) документи необхідно вміщувати і зберігати в окремих конвертах з відповідним написом; 3) необхідно дотримуватися умов зберігання документів (запобігання впливу сонячних променів, підвищеної вологості та хімічних речовин); 4) не можна застосовувати методи попереднього дослідження документів, які можуть змінити первинний вид документу.
До другого питання слід зосередити увагу на визначенні криміналістичного дослідження письма (судового почеркознавства) - галузь криміналістичної техніки, яка вивчає закономірності письма, процес його дослідження, можливості ідентифікації людини по почерку тощо. Письмова мова - це викладення думок людини за допомогою різних засобів мови (синтаксису, орфографії, лексики, пунктуації, стилістики). Письмова мова будь-якої людини відрізняється за стилем викладення, словарним складом мови, загальним рівнем грамотності. Для письмової речі людини характерна індивідуальність і відносна стійкість. Почерк - манера написання, яка має вираз у системі рухів, які фіксуються у рукопису. Своєрідність почерку виражається певною сукупністю загальних та окремих ознак. Кожна окремо взята ідентифікаційна ознака може належати іншій особі, саме тому індивідуальні не самі окремі ознаки, а їх сукупність.
До третього питання слід окреслити деякі проблеми, пов'язані з можливостями почеркознавчої та авторознавчої експертизи. Головна задача слідчого - надати у розпорядження експерта доброякісні зразки для порівняння при підготовці матеріалів судово-почеркознавчої експертизи. При відібранні зразків для порівняння складається протокол (ст.199 КПК України). Зразки для експертного дослідження поділяються на експериментальні (які спеціально отримані для цілей дано! конкретної експертизи) та вільні (які були у наявності ще до порушення даної кримінальної справи). Загальні вимоги відносно вільних зразків почерку: достовірність походження; відповідність документу, що досліджується (наближені за часом виконання, формою та змістом, виконані аналогічним знаряддям письма тощо); достовірність зразків. Експериментальні зразки відбираються під диктовку та шляхом самостійного написання підозрюваного (обвинуваченого) за ініціативою слідчого та у його присутності.
До четвертого питання треба відмітити, що об'єктами дослідження матеріалу документа є папір, барвники штрихів, відбитки печаток, клей, захист покриття. Технічна експертиза документів - вид криміналістичної експертизи, об'єктами дослідження якої є зміст документу, матеріалів та знарядь письма. Технічна експертиза документів підрозділяється на експертизу реквізитів документів та експертизу матеріалів документів. Основними задачами технічної експертизи реквізитів документів являються: 1) встановлення особливостей виготовлення печатних засобів та їх відбитків; 2) встановлення факту та способу внесення змін у документ (підчистка, травлення, дописка, переклеювання фотокарток, літер тощо); 3) виявлення залитих, замазаних, слабовидимих та невидимих текстів тощо; 4) встановлення типу, системи, марки, моделі друкарської техніки; 5) встановлення відносно! давності виконання документу; і.т.і.
До п 'ятого питання слід зазначити, що дослідження машинописних текстів має основну задачу - встановлення конкретного екземпляру друкарської машинки, на якій він віддрукований а інколи І встановлення виконавця. Для ідентифікації особи за зразками машинописного тексту використовуються три групи ознак: письмова мова (стиль, лексика, граматика), топографія (особливості розташування машинописного тексту на папері), дактилографія (особливості техніку друку). Для ототожнення друкарських машинок досліджуються характерні та стійкі їх ознаки, які притаманні конкретному виду, типу машинки і кожному окремому екземпляру. Ці ознаки обумовлені як особливостями зовнішньої будови шрифту друкарської машинки, які відображуються у тексті, так і особливостями взаємодії окремих її частин, які мають проявлятися у просторовому розташуванні віддрукованих письмових знаків на папері.
Щодо шостого питання то дослідження поліграфічної продукції мас мету: 1) встановлення способу друку; 2) встановлення єдиного джерела походження друкарських текстів, які виготовлені за допомогою поліграфічної техніки; 3) встановлення конкретного обладнання, на якому віддрукований текст. Для ідентифікації поліграфічного обладнання потрібно надання зразків печатних текстів. З відомих способів оперативної поліграфії найбільшу небезпеку для використання у злочинних намірах становлять електрографічний. Він відрізняється високою якістю виготовлення копій безпосередньо з оригіналу без будь-якої попередньої підготовки оригіналу. На відміну від оперативної поліграфії типографський друк здійснюється за допомогою спеціальних друкарських форм. В залежності від способу їх виготовлення та способу отримання за їх допомогою відбитків тексту на папері розрізняють високий, глибокий та плоский Друк.
До сьомого питання слід зазначити, що техніко-криміналістична експертиза документів підрозділяється на експертизу реквізитів документів та експертизу матеріалів документів. Зокрема, широкого загалу набувають питання пов'язані з встановленням факту та способу внесення змін у документ (підчистка, травлення, дописка, переклеювання фотокарток, літер тощо) та встановлення технічної підробки підпису. З практики відомо два види підробки підписів: рукописний та технічний. Перший являється об'єктом судово-почеркознавчої експертизи, другий техніко-криміналістичного дослідження. Незважаючи на різноманітність технічних способів підробки підписів, вони всі відрізняються однією загальною особливістю; для копіювання необхідно наявність оригінала підпису, який мають на меті відтворити на фіктивному документі. Тому встановлення точної соразмірності усіх штрихів та їх просторового розташування на аркуші паперу, наприклад, у двох порівняльних зразках підписів, свідчить про учинений підлог, оскільки жодна людина не може з такою точністю відтворити свій підпис при її повторному виконанні.
Набуття практичних вмінь та навичок:
Курсанти під керівництвом викладача відпрацьовують прийоми слідчого огляду, фіксації та попереднього дослідження рукописних документів:
- у робочих зошитах наводять класифікацію ознак почерку та письма із визначенням їх основних властивостей;
- складають фрагмент протоколу огляду рукописного документу із визначенням загальних та окремих ознак почерку;
- визначають 4-5 питань, що розв'язуються почеркознавчою та авторознавчою експертизами (відповідно до фабули кримінальної справи, наведеної викладачем).
Техніко-криміналістичне дослідження документів
1.Контрольні питання:
- поняття документу та реквізитів документу, їх класифікація;
- види підробки документів та основі прийоми їх виявлення;
- правила огляду документу із ознаками підробки та правила поводження з ним;
- порядок підготовки матеріалів для техніко-криміналістичної експертизи документів, типові питання, що виносяться на її вирішення.
2. Набуття практичних вмінь та навичок:
Курсанти під керівництвом викладача відпрацьовують прийоми слідчого огляду та попереднього дослідження документів із ознаками підробки:
- у робочих зошитах перераховують основні види часткової підробки документів, вказують основні ознаки та способи виявлення кожної з них;
- оглядають документ із ознаками часткової підробки за допомогою технічних засобів та складають фрагмент протоколу огляду документу - речового доказу із визначенням ознак, що вказують на певний вид підробки;
- сформулювати питання, що вирішуються техніко-криміналістичною експертизою документів (відповідно до фабули кримінальної справи, наведеної викладачем).
Питання для самоконтролю:
1. Чому ідентифікація почерку здійснюється за сукупністю окремих ознак?
2. Чим відрізняються вільні зразки для порівняння від експериментальних?
3. Чим відрізняється підчистка від підробки стосовно техніко-криміналістичної експертизи документів?
4. Які питання вирішує авторознавча експертиза?
Список рекомендованої літератури: [1-20, 30-32, 42, 52, 53, 89, 94, 124, 126]
Тема 15. Ідентифікація особи за ознаками зовнішності (габітоскопія)
Семінар - год.,
Практичне заняття - 4 год.
Питання для обговорення: 1. Поняття та наукові засади ототожнення особи за ознаками зовнішності, їх ідентифікаційне значення та класифікація. 2. Система опису ознак зовнішності. Функціональний портрет людини. 3. Засоби та методи фіксації (сумування, поєднання, об'єднання) зовнішніх ознак людини. Джерела інформації про ознаки зовнішності людини. 4. Судово-портретна експертиза: поняття, питання, що вирішуються, методи проведення, підготовка матеріалів для призначення. Методичні вказівки
До першого питання слід зазначити, що габітоскопія - галузь криміналістичної техніки, яка включає в себе систему теоретичних положень про зовнішні ознаки людини та сукупність методів та науково-технічних засобів, які обумовлюють збирання, дослідження та використання цих ознак для ототожнення особи. В основі габітоскопії полягають данні анатомії, антропології, біології.
Уся сукупність ознак зовнішності кожної людини являється індивідуальною та дозволяє ідентифікувати людини за різними обставинами. Ознаки зовнішності людини розділяються на дві великі групи: статичні (анатомічні, морфологічні) та динамічні (функціональні) ознаки. Статичні ознаки являють собою особливості зовнішньої будови тіла та його частин. Ці ознаки формуються у процесі вікового розвитку та змін організму. Тому стійкість таких ознак залежить від їх характеру та наявності вікових змін у той чи інший період життя людини. Динамічні ознаки відображають звичні, стійкі особливості динаміки тіла людини у звичних умовах (хода, міміка, жестикуляція).
До другого питання слід зауважити, що система ознак для криміналістичного опису зовнішності людини має назву "словесний портрет". Ця система ґрунтується на наступних принципах: 1) основу описання складають природні ознаки будови та динаміки тіла людини, які формуються у процесі розвитку, функціонування та старіння людини; 2) вказують розмір ознак зовнішності, форму, положення , особливості, інколи колір. Зокрема, розмір ознаки визначається не в метричних одиницях, а по відношенню до розміру інших певних елементів зовнішності (за виключенням зросту); 3) при описуванні використовується єдина стандартна термінологія ознак зовнішності; 4) описування проводиться у певній послідовності; 5) кількість ознак, які фіксуються за допомогою "словесного портрету" залежить від обставин справи. Треба зазначити, що особливі прикмети це відмінні особливості, які складають цінність для ідентифікації людини за ознаками зовнішності (татуювання, родинки, шрами).
До третього питання слід відмітити, що опис ознак зовнішності, згідно КПК України, фіксується при допиті свідка чи потерпілого у зв'язку з проведенням впізнання. У зв'язку з тим, що особа, яка допитується, як правило не обізнана у складанні "словесного портрету", слідчий повинен розтлумачити йому відповідну термінологію і градацію ознак. Опис ознак зовнішності включається у систему криміналістичних обліків. Для цього заповнюються спеціальні бланки, в яких заздалегідь роздруковані необхідні ознаки зовнішності. Проти кожної з ознак вказана ступінь її виразності і той хто заповнює карту повинен тільки підкреслити відповідні терміни. Як наочні форми відтворення зовнішності людини, практикується виготовлення мальованого портрету (суб'єктивний мальований портрет) зі слів свідка та з залученням фотознімків різноманітних осіб, на яких окремі ознаки зовнішності схожі на ознаки злочинця. Якщо свідків декілька то художник працює з кожним з них і тільки після цього підсумовуючі, поєднує і втілює у один малюнок усі свої малюнку в один. Суб'єктивний мальований портрет підписується тим, хто допитувався, художником та слідчим, але застосовується така форма відтворення зовнішності злочинця відносно рідко. На практиці більше розповсюдження має складання портретів по заздалегідь виконаними варіантами ознак (комбіновані портрети, фотороботи тощо).
До четвертого питання слід зазначити, що основною задачею судово-портретної експертизи є вирішення питання про те, чи зображена на представлених фотознімках одна і таж сама людина, чи це є різні люди. Судово-портретна експертиза визнається однією з найбільш складних видів експертиз. Фотографії, які представляються для експертного дослідження повинні бути виконані, по можливості, в одному ракурсі, достатньо крупно, чітко та не повинні бути виконані з великим перебігом часу. Експерту необхідно представити максимальну кількість фотознімків, бажано щоб вони були виконані сигналітичним способом зйомки. Експертне дослідження полягає у виявленні комплексу ознак зовнішності на кожній з представлених фотографій і співставлення по цьому комплексу фотознімків. Виявлення та співставлення ознак здійснюється різними способами (візуальним, вимірювальним, графічним).
Набуття практичних вмінь і навичок: Після обговорення теоретичних питань курсанти приступають до відпрацювання навичок опису зовнішності людини за методом "словесного портрету". Для цього курсантам може бути запропоновано декілька варіантів: описати особу, зображену на впізнавальних знімках (відеозаписі); описати особу, що їм добре відома; описати особу, що зайшла на деякий час в аудиторію та ін
Після виконання вищевказаних завдань курсанти під керівництвом викладача провводять відпрацювання навичок виділення ознак, що варто включити в розшукову таблицю та її складання.
Проводиться відпрацювання навичок з технології складання композиційних портретів за допомогою альбому з типами й елементами зовнішності або за допомогою комп'ютерної програми "Фоторобот". Відпрацювання практичних навичок застосування засобів і методів криміналістичної габітоскопії для виготовлення композиційних портретів
1. Контрольні питання:
- що розуміється під композиційним портретом та за допомогою яких техніко-криміналістичних засобів здійснюється його виготовлення?
- технологія виготовлення композиційних портретів за допомогою спеціального приладу "Портрет" і комп'ютерної програми "Фоторобот";
- питання, що розв'язуються криміналістичною портретною експертизою.
2. Набуття практичних вмінь та навичок:
Проводиться ділова гра, в якій беруть участь "слідчі" і "потерпілі" з числа курсантів. Під час ділової гри курсант, який виконує роль "потерпілого" знайомить курсанта - "слідчого" зі словесним портретом "розшукуваної" особи, ознаки зовнішності якої він повинен повідомити "слідчому" на учбовому допиті. Курсанти, не задіяні у діловій грі, уважно стежать за допитом, фіксують у робочих зошитах ознаки зовнішності "розшукуваної" особи та за підсумками складають розшукове орієнтування цієї особи.
Застосування можливостей криміналістичної габітоскопії
у розкритті та розслідуванні злочинів
Письмово визначте, які експертизу треба призначити, які матеріали подаються на експертне дослідження та які питання ставляться перед експертом за наведеною нижче фабулою:
Під час розслідування кримінальної справи про шахрайство у співучасників злочину Р. та К. вилучено 5 паспортів із різними прізвищами. Але на фотографіях у паспортах ймовірно зображені Р. (3 паспорти) та К. ( 2 паспорти). Р. та К. заявили, що паспорти належать не ним, а їх подільникові Л., який і відображений на фотознімках. У свою чергу Л. заперечує приналежність йому зазначених портретів.
Список рекомендованої літератури: [1-20, 30-32, 95, 110, 105, 112, 114]
Тема 17. Криміналістичне дослідження звукових слідів (фоноскопія).
Практичне заняття - 4 год.
Питання для обговорення:
1. Можливості і завдання використання засобів та методів акустики у практиці боротьби зі злочинністю. Наукові засади судово-акустичних досліджень. 2. Ідентифікація особи по голосу (фоноскопічна експертиза): сутність, коло питань, що вирішуються (включаючи діагностичні), особливості підготовки матеріалів для призначення експертизи. 3. Експертиза засобів і матеріалів звуко- та відеозапису: сутність, характеристика ідентифікаційних і діагностичних питань, що вирішуються нею, підготовка матеріалів для проведення. Теми рефератів: 1. Історія розвитку судової акустики. 2. Особливості діяльності слідчого щодо збирання звукових слідів. Методичні вказівки
До першого питання слід зазначити, що у коло питань, які охоплює судова акустика, входять питання, які мають на меті вивчення закономірностей формування аудіо інформації та її відображення за допомогою технічних засобів. На засадах вивчення таких закономірностей розробляються найбільш ефективні методи та прийоми фіксації слідчих дій, дослідження відео- та аудіоматеріалів та використання їх у кримінально-процесуальному доказуванні. Традиційні (письмові) методи складання документів частіше заміняються звукозаписом, або відеозаписом. У зв'язку з розповсюдженістю побутової аудіо-, відео техніки зростає вірогідність появи у матеріалах кримінальних справ фонограм та відеограм, які випадково відобразили ті чи інші сторони події злочину безпосередньо під час його виконання. Це може бути випадковий запис злочинних дій (хуліганських, насильницьких), переговори злочинців, очевидців про обставини злочину тощо. Треба враховувати, що іноді аудіо-, відеозапис використовується як знаряддя злочину (наприклад, при обмові з метою вимагання, шантажу ) при розслідуванні кримінальних справ. Фоноскопія - галузь криміналістики, що вивчає теоретичні положення вчення про звук і на їх засадах розробляє технічні засоби та методи збирання дослідження і використання звукових слідів з метою розслідування злочинів та їх запобіганню.
До другого питання треба окреслити, що виходячи з задач та об'єктів експертизи фоноскопічна експертиза поділяється на таки види: 1) експертиза умов та обставин аудіозапису: 2) експертиза засобів аудіозапису: 3) експертиза звукового середовища; 4) експертиза усної мови та голосу. Експертиза усної мови та голосу може розв'язувати питання ідентифікації конкретної особи при наявності зразків для порівняння (наприклад, чи належать одній особі мова та голос, які зафіксовані на декількох фонограмах), а також діагностичні задачі стосовно особистих характеристик людини (стать, вік, соціальна належність, освіта, рівень інтелекту, професія, рідна мова, тривалість проживання у певному регіоні, фізичний, емоційний, психічний стан тощо). Для проведення фоноскопічного дослідження у повному обсязі необхідно великий об'єм досліджуваного матеріалу - не менш ніж 15 хвилин безперервного звучання фонограми. При підготовці матеріалів на експертизу окрім досліджуваних фонограм надаються зразки для порівняння (вільні, експериментальні, умовно-вільні), якщо можливо аудіо апаратура, на якій був проведений запис. До третього питання слід віднести відомості, які окреслюються питаннями, що ставляться перед експертизою засобів і матеріалів звуко- та відеозапису. Сюди відносяться питання: ідентифікаційного характеру (на одному чи на різних магнітофонах здійснювався запис при наявності декількох записів); яка марка, тип та інші якості магнітофону (чи іншого засобу) на якому здійснювався запис (при відсутності останнього).При виконанні такої експертизи застосовується комплекс методів: трасологічні, трасолого-електромагнітні, електроакустичні. Особливу актуальність посідає питання про наявність монтажу. Монтаж може бути здійснений механічним, електронним та комп'ютерними засобами. Набуття практичних вмінь та навичок:
1. Після обговорення теоретичних питань курсанти приступають до відпрацювання навичок - формулювання питань експерту для призначення фоноскопічної експертизи. Для цього курсантам надаються ситуативні завдання (фабули), за якими вони готують питання на призначення фоноскопічної експертизи. 2. Після виконання вищевказаних завдань доцільно провести екскурсію в лабораторію судової акустики ІТЦ КНУВС із залученням провідних фахівців з судово-акустичних досліджень.
3. Під керівництвом викладача курсанти здійснюють огляд матеріалів звукозапису: за допомогою магнітофону або диктофону відтворюють (прослуховують) зміст наданих відео-фономатеріалів, про що у робочих зошитах складають фраґмент (описову частину) протоколу огляду та оформляють ці матеріали як додаток до протоколу огляду;
Список рекомендованої літератури: [1-20, 24, 25, 47 ,72, 88, 96, 121 .]
Тема 18. Криміналістичне дослідження слідів запаху (одорологія)
Практичне заняття - 6 год.
Питання для обговорення: 1. Поняття і наукові засади криміналістичної одорології. Завдання і можливості використання запахових слідів людини в розкритті та розслідуванні злочинів. 2. Засоби та методи консервації запаху людини. Застосування біологічних "датчиків" (службово-розшукових собак) для розшуку і встановлення підозрюваних. 3. Проблеми оцінки та доказового значення результатів одорологічної вибірки.
4. Вимоги до процесуального оформлення результатів одорологічної вибірки. Теми рефератів: 1.Можливості використання службово-розшукових собак при розкритті злочинів.
2. Проблеми оцінки та доказового значення результатів одорологічної вибірки.
3.Практика зарубіжних країн у використанні при розслідванні злочинів запахових слідів.
4.Історія розвитку одорології. Методичні вказівки
По першому питанню треба зазначити, що біологія визначає запах як властивість речовин, що випаровуються на повітрі, викликати у живих організмів (людини, тварини, комахи тощо) специфічне подразнення нервових кінцівок органів нюхання.
Тіло людини, наприклад, постійно випаровує у навколишнє середовище секреторні виділення організму. Здібність собаки уловлювати та диференціювати різноманітні запахи, гострота її органів нюхання дозволяє відрізняти більш ніж 2500 різноманітних запахів. Завдяки наявності у будь-якої речовини таких властивостей як: летючість, розчинність, адсорбційність (здатність поглинати пахучі речовини з газоподібної середи поверхневим шаром іншої речовини), здатність до розбавлення, здатність до змішування, і визначає в решті решт механізм сприйняття та розпізнавання запахів. В окремих випадках у суміші запах посилюється настільки, що окремі компоненти суміші, які взяті у концентрації, яка значно нижче порогу індивідуального сприйняття тварини (наприклад собаки), все ж таки твариною уловлюються.
До другого питання слід вказати, що засоби і методи по вилученню та консервації запахових слідів окреслюються рядом суттєвих правил. Уся робота з запаховими слідами повинна вестися у гумових рукавичках, з додержанням максимальної чистоти проб, що відбираються (у кількості не менш ніж 2-3 проби від кожного правопорушника з різних відбитків слідів), при виявленні нових слідів з них відбирають нові проби, з забезпеченням герметичності консервації проб, кожну пробу позначають биркою з зазначенням дати, часу вилучення запаху, умов (сила вітру, вологість тощо), та з дотриманням вимог процесуального оформлення при ОМП. Одорологічну вибірку здійснює кінолог з службово-розшуковою собакою.
До третього питання можна окреслити такі суттєві проблеми, які надає сьогодення у перспективі розвитку судової одорології, а саме: правильне процесуальне оформлення результатів одорологічної вибірки, що у свою чергу впливає на доказове значення та перспективи застосування складної апаратури (на основі дослідження ДНК). Що висуває ряд вимог: як на стадії пробопідготовки, так і на стадії самого експертного дослідження.
Набуття практичних вмінь та навичок: Після обговорення теоретичних питань курсанти приступають до відпрацювання навичок виявлення і вилучення слідів запаху людини (забір запаху ємністю та шприцом, адсорбування слідів запаху на нейтральний носій, відбір порівняльних зразків).
Після цього курсанти тренуються призначати одорологічну вибірку, заповнювати необхідні процесуальні документи.
По закінченню занять викладач підводить підсумки, відзначає успішні та слабкі сторони в здобутті навичок з даної теми, характеризує загальний стан активності, виставляє оцінки в журнал, ставить завдання по підготовці до наступного заняття, вказує необхідні для цього літературні джерела.
Список рекомендованої літератури: [1-20, 24, 25, 30-32, 71, 108]
Тема 19. Інші напрямки і види криміналістичних досліджень Практичне заняття - 4 год.
Питання для обговорення:
1. Класифікація судових експертиз за своєрідністю предмета використовуваних спеціальних знань. 2. Поняття, зміст та завдання судово-медичних, судово-психіатричних, судово-психологічних, судово-фармацевтичних, судово-фармакологічних, зоотехнічних, ветеринарних, фізико-технічніих, хімічних, товарознавчих та харчових продуктів, екологічних, бухгалтерсько-економічних та ін.
3.Напрямки розвитку експертних досліджень: генотипоскопічні, судово-ентомологічні дослідження, "детекція брехні", наркоаналіз та ін.
Теми рефератів:
1. Експертні заклади України, що проводять нові види експертних досліджень. 2. Перспективи розвитку експертних досліджень. Набуття практичних вмінь та навичок:
1. Контрольні питання:
* поняття та різновиди нетрадиційних засобів і методів отримання криміналістично значимої інформації та їх роль у розкритті та розслідуванні злочинів;
* проблема допустимості використання у кримінальному судочинстві України поліграфа як методу детекції (інструментальної діагностики) емоційного стану людини за її психофізіологічними реакціями;
* проблема допустимості використання у кримінальному судочинстві України кінесики, телепатії, біолокації, яснобачення, гіпнозу та ін.
2. Набуття практичних вмінь та навичок:
Курсанти під керівництвом викладача відпрацьовують прийоми дослідження емоційного стану людини за допомогою поліграфу "Акситон". При цьому курсанти:
* аналізують матеріали фабули кримінальної справи, наданої викладачем;
* наводять перелік тестових запитань для проведення поліграфного опитування;
* знайомляться з технічною побудовою та програмним забезпеченням приладу.
Список рекомендованої літератури: [1-20, 24, 25, 30-32, 100, 102, 117, 118]
6. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ ДО ДИСЦИПЛІНИ
Підручники
1. Белкин Рафаил Самуилович Курс криминалистики : В 3-х т. Т.1: Общая теория криминалистики, - Москва: Юристъ, 1997 р.- 404с. (Х629.4 Б43)
2. Белкин Рафаил Самуилович Курс криминалистики : В 3-х т. Т.2: Частные криминалистические теории, - Москва: Юристъ, 1997 р.- 463с. (Х629.4 Б43)
3. Криминалистика : Учебник // СПб гос. ун-т. Юрид. факультет; Ред.: Т.А.Седова, А.А.Эксархопуло, ред.. - СПб: Лань, 2001 р.- 926с. (Х629.4 К823)
4. Криминалистика : Учеб для вузов // Т.В.Аверьянова, Р.С.Белкин, ред., Ю.Г.Корухов, Е.Р.Росинская. - М.: НОРМА-ИНФРА, 1999 р.- 971с. (Х629.4 К823)
5. Криминалистика : Учебник // Под ред. А.Г.Филиппова. - Москва: Юриспруденция, 2000 р.- 352с. (Х629.4 К823)
6. Криминалистика. Криминалистическая тактика и методика расследования преступлений : Учебник // Под ред. В.Ю.Шепитько. - Харьков: "Одиссей", 2001 р.- 527с. (Х629.4 К823)
7. Криміналістика : Підручник // Акад. права і соц. відносин, Міжгал. ін-т післядип. освіти, НАВСУ, Нац. юрид. акад. ім. Я.Мудрого; Ред. П.Д.Біленчук, О.П.Дубовий, М.В.Салтевський, П.Ю.Тимошенко. - Київ: Атіка, 1998 р.- 416с. (Х629.4 К823)
8. Криміналістика : Підручник // Академія праці і соціальних відносин. Міжгалузевий інститут післядипломної освіти. НАВСУ. Нац. юрид. академія ім.Я.Мудрого; П.Д.Біленчук, ред., О.П.Дубовий, М.В.Салтевський, П.Ю.Тимошенко. - К.: Атіка, 1998 р.- 416с. (Х629.4 К823)
9. Криміналістика : Підручник // П.Д.Біленчук, В.К.Лисиченко, Н.І.Клименко та ін.; за ред. П.Д.Біленчука. - Київ: Атіка, 2001 р.- 543с. (Х629.4 К823)
10. Криміналістика : Підручник для студентів юридичних спеціальностей вузів // Нац. юрид. академія України ім.Я.Мудрого; За ред. В.Ю.Шепітька; Авт. кол.: В.М.Глібко, А.Л.Дудніков та ін.. - Київ: Ін-Юре, 2001 р.- 682с. (Х629.4 К823)
11. Криміналістика : Підручник для студ. юрид. спец. ВЗО. Доп. М-вом освіти і науки України // Нац. юрид. академія ім.Я.Мудрого; Ред.: В.Ю.Шепітько. - Київ: Ін-Юре, 2004 р.- 725с. (Х629.4 К823)
12. Криміналістика : Підручник для вищих навч. закладів // Укр. правнича фундація; П.Д.Біленчук, В.В.Головач, М.В.Салтевський, О.І.Котляревський та ін.. - Київ: Право, 1997 р.- 263с. (Х629.4 К823)
13. Криміналістика. Криміналістична тактика і методика розслідування злочинів : Підручник для юрид. вузів // Нац. академія правових наук України; Ред. В.Ю.Шепітько. - Харків: Право, 1998 р.- 375с. (Х629.4 К823)
14. Криміналістика : Підручник для студ. юрид. спец. ВЗО. Доп. М-вом освіти і науки України // Нац. юрид. академія ім.Я.Мудрого; Ред.: В.Ю.Шепітько. - Київ: Ін-Юре, 2004 р.- 725с. (Х629.4 К823)
15. Салтевський Михайло Васильович Криміналістика Ч.1. : Підручник - Харків: Основа, Консум, 1999 р.- 415с. (Х629.4 С156)
16. Салтевський Михайло Васильович Криміналістика. У 2-х ч. Ч.1. : Підручник - Харків: Основа, Консум, 1999 р.- 415с. (Х629.4 С156)
17. Шепитько Валерий Юрьевич Криминалистика : Курс лекций - Харьков: Одиссей, 2003 р.- 352с. (Х629.4 Ш482)
18. Яблоков Николай Павлович Криминалистика : Краткий учебный курс - Москва: Норма - ИНФРА-М, 2000 р.- 371с. (Х629.4 Я142)
Навчальні посібники
19. Андреев Игорь Степанович и др. Криминалистика : Учеб. пособие для вузов // Андреев И.С., Грамович Г.И., Порубов Н.И.. - Минск: "Вышейшая школа", 1997 р.- 344с. (Х629.4 А655)
20. Гора Ірина Віталіївна та Колесник Валерій Аркадійович Криміналістика : Посіб. для підготовки до іспитів - Київ: Вид. Поливода А.В., 2003 р.- 144с. (Х629.4 Г670)
21. Кириченко Сергій Анатолійович та інші. Періодизація розвитку, поняття і системно-структурна будова криміналістики : Навчальний посібник // МВС України. КІВС; С.А.Кириченко, Ю.О.Кириченко, Ю.Д.Ткач; За ред. О.А.Кириченка. - Київ: РВВ КІВС, 2004 р.- 79с. (Х629.4 К431)
22. Корухов Юрий Георгиевич Криминалистическая диагностика при расследовании преступлений : Научно-практическое пособие - М.: НОРМА-ИНФРА-М, 1998 р.- 283с. (Х629.4)
23. Криминалистика социалистических стран // МГУ им. М.В.Ломоносова; В.Я.Колдин, ред., Д.П.Поташник, Э.Штельцер и др.. - М.: Юрид. лит., 1986 р.- 509с. (Х629.4 К82)
24. Кузьмічов Володимир Сергійович та Прокопенко Г.І. Криміналістика : Навчальний посібник // М-во освіти і науки України. НАВСУ; Заг. ред. В.Г.Гончаренка, Є.М.Моісеєва. - Київ: ЮрІнком Інтер, 2001 р.- 360с. (Х629.4 К893)
25. Салтевский Михаил Васильевич Криминалистика. В современном изложении юристов : Учеб. и практ. пособ. - Харьков: ИМП "Рубикон", 1996 р.- 432с. (Х629.4 С156)/
26. Паламарчук, Сергій Станіславович Основи цифрового відео: Навч. посіб./ МВС України. КНУВС.- К., 2008.- 108с.
27. Мазниченко, Юрій Олександрович Інформаційні технології в експертній практиці: Навч.-практ. Посіб/ КНУВС. ДНДЕКЦ МВС України; За ред. І.П.Красюка.- К.: Пульсари, 2007.- 148с.
28. Кобзарь, Сергей Іванович/ Организация назначения криминалистических экспертиз и использования их результатов в расследовании преступлений: Уч. пособ./ МВД Украины. ЛГУВД им. Э.А.Дидоренко.- Луганск: РИО ЛГУВД, 2007.- 254с.
29. Спеціальна техніка. Загальна частина: Посібник/ МВС України. КНУВС; П.П. Артеменко, О.В.Золотар, В.А.Кудінов та ін.; За ред. В.А.Кудінова.- К., 2007.- 187с. Практикуми. Збірники задач
30. Практикум з криміналістики: (програмовані завдання) // МВС України. Харківський ін-т ВС. - Х.: 1993 р.- 83с. (Х629.4 П691)
31. Сборник задач по криминалистике // М-во высш и сред. спец. образования СССР. ВЮЗИ. - Москва: 1973 р.- 69с. (Х629.4 С23)
32. Яковлев Яков Михайлович и Франк Лев Вульфович Задачник по криминалистике : Учеб. пособие // Таджик. ГУ. - Душанбе: 1962 р.- 220с. (Х629.4 Я47)
33. Експертно-криміналістичне забезпечення розкриття та розслідування злочинів: практика, досвід, проблеми. Вип.12/ МВС України. ДНДЕКЦ; За заг. ред. І.П.Красюка.- К., 2007.- 31c.- (Експертна служба МВС України).
Навчально-методичні матеріали:
34. Гончаренко Владлен Игнатьевич и Бергер Виктор Евгеньевич Криминалистика и криминалисты - Киев: Вища школа. Изд-во при Киев. гос. ун-те, 1989 р.- 124с.:ил. (Х629.4 Г65)
35. Известные уголовные дела: Из истории криминалистики - М.: Юрид. лит., 1979 р.- 247с. (Х8 И33 )
36. Кириченко Александр Анатольевич и Басай Виктор Давидович Полный комплект учебно-методического обеспечения повышения квалификации по криминалистике следователей : Учебно-метод. пособие // МВД Украины. Одесский ин-т вн. дел. Прикарпатский ун-т им.В.Стефаника. Юридический ф-т;. - Одесса: 2001 р.- 329с. (Х629.4 К431)
37. Кириченко Сергій Анатолійович та інш Криміналістика. Періодизація, поняття і система : Лекція №1 // МВС України. КІВС; С.А.Кириченко, В.Д.Басай, Ю.О.Кириченко, Ю.Д.Ткач; За ред. О.А.Кириченка. - Київ: РВВ КІВС, 2003 р.- 47с. (Х629.4 К431)
38. Следы на месте происшествия. Обнаружение, фиксация, изъятие.- Москва: Экзамен, 2001.- 287с.- (Сер."Правоохранительные органы").
39. Криминалистика : Метод. материалы для самостоятельного изучения // Луганск. ин-т ВД МВД Украины; А.А.Кузнецов, В.В.Бирюков. - Луганск: 1996 р.- 110с. (Х629.4 К823)
40. Криминалистика : Краткая энциклопедия // Авт.-сост. Р.С.Белкин. - М.: БРЭ, 1993 р.- 111с.: илл. (Х629.4 К823)
41. Криминалистическая энциклопедия // Авт.-сост. Р.С.Белкин. - М.: Бек, 1997 р.- 341с. (Х629.4 К823)
42. Меленевська, З.С. та інші. Судово-почеркознавча експертиза: Навч.-метод. посіб. В 2-х частинах/ МВС України. ДНДЕКЦ. КНУВС; З.С.Меленевська, Є.Ю.Свобода, А.І.Шаботенко; За заг. ред. І.П.Красюка.- К.: Український центр духовної культури, 2007.- 277с.
43. Науково-методичні рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз: Затв. наказ. Мін"юсту України від 30 грудня 2004р.№144/5// Офіційний вісник України.- 2005.- №5.- Ст.325 44. Про внесення змін до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 №53/5: Наказ Мін"юсту України від 10 червня 2005р.№59/5// Офіційний вісник України.- 2005.- №24.- Ст.1365.
45. Криміналістичне дослідження об'єктів грунтово-мінерального походження: Метод. рек./ МВС України. ДНДЕКЦ; Упоряд.О.О.Хлесткова, Т.В.Лінючев, Н.М.Косміна.- К., 2007.- 120c.- (Експертна служба МВС України).- 8 грн.
46. Криміналістичний вісник: Наук.- практ. зб. №2(8)/2007/ ДНДЕКЦ МВС України. КНУВС; Голов. ред.Є.М.Моісеєв.- К.: Ін-Юре, 2007.- 192с.- 10 грн.
47. Напрями проведення діагностичних експертних досліджень фономатеріалів, що мають короткий часовий інтервал звучання: Метод. лист/ МВС України. ДНДЄКЦ; І.А.Горбач-Кудря.- К., 2007.- 10c.- (Експертна служба МВС України).
48. Кудінов В.А. Організація інформаційного обліку МВС України щодо фактів фальшивомонетництва: Метод. рекомендації. МВС України. НАВСУ. Кафедра інформ. технологій.- К., 2005.- 43с.
49. Кузнєцов В.А. Особливості вибору та застосування методів виявлення слідів рук у "польових" умовах: Метод. рек./ МВС України. Держ. наук.-дослідн. експертно-криміналістич. центр.- Київ, 2006.- 19с.- (Експертна служба МВС України).
50. Балістика: криміналістичне вогнестрільне зброєзнавство: Підручник/ П.Д.Біленчук (ред.), А.В.Кофанов, О.Ф.Сулява.- Київ: Міжнародна агенція "Bee Zone", 2003.- 381c.
51. Владимиров В.Ю. Теория и практика криминалистического оружиеведения/ МВД России. Санкт-Петербургский ун-т. Акад. права, экономики и безопасности жизнедеятельности; Под общ. ред. В.П.Сальникова.- СПб.: Фонд "Уничерситет", 2003.- 399с.- (Сер. Криминалистика: вчера, сегодня, завтра).
52. Воробей О.В. Криміналістичне дослідження паперових грошей: Посібник/ МВС України. НАВСУ.- Київ, 2003.- 179с.
53. Техніко-криміналістичне дослідження документів: Навч.-метод. посіб./ О.В.Воробей, І.М.Мельников, О.Г.Волошин.- К.: ЦУЛ, 2008.- 303с.
54. Гончар В.К., Золотар О.В.Знаряддя та прилади пошукової техніки: Навчально-методичний посібник/ МВС України. НАВСУ.- Київ, 2001.- 75с.
55. Словник термінів експертизи матеріалів, речовин та виробів/ МВС України. НАВСУ. ННІПСК; О.О.Садченко, О.О.Посільський, О.О.Давидова.- Київ, 2005.- 125с.
Наукові джерела
56. Бахін В., Кузьмічов В., Карпов Н., Євдокименко С. Принципи злочинної діяльності // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. - 2000. - №2. - С.126-132.
57. Кобзар С.І., Сегай М.Я.Криміналістичне дослідження слідів рук людини (праксіологічний аспект): Монографія/ МВС України. Луганск. держ. ун-т внутр. справ.- Луганськ: РВВ ЛДУВС, 2006.- 207с.
58. Бирюков В.В. Цифровая фотография: перспективы использования в криминалистке: Монография. - Луганск: РИО ЛИВД, 2000. - 138с.
59. Журавель В.А. Теория и методология криминалистического прогнозирования: Автореф.дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.09 / Нац. юрид.академия им. Ярослава Мудрого. - Х., 1999. - 40с.
60. Іщенко А.В. Методологічні проблеми криміналістичних наукових досліджень: Монографія. За ред. І.П. Красюка. - К.: НАВСУ., 2003. - 359с.
61. Іщенко А.В., Красюк І.П., Матвієнко В.В. Проблеми криміналістичного забезпечення розслідування злочинів: Монографія. - К.: НАВСУ., 2002 - 212с.
62. Карпов Н.С. Злочинна діяльність: Монографія. - К.: Вид-во Семенко Сергія, 2004. - 310с.
63. Кузьмічов В.С. Криміналістичний аналіз розслідування злочинів: Монографія. - К.: НАВСУ - НВТ "Правник", 2000. - 450с. 64. Лестнер Ласло и др. Некоторые вопросы криминалистического исследования лакокрасочных покрытий методом оптической микроскопии // МВД СССР. ВНИИ; Л.Лейстнер, А.Илонцаи, В.В.Бибиков; Ред. Н.М.Кузьмин. - М.: 1979 р.- 36с. (Х629.4 Л42)
65. Бахін В.П., Михайлов М.А. Кримінальний вибух: поняття, характеристика, аналіз, розслідування. Київ, 2001.
66. Гуров О.М. Отримання і опрацювання візуальної інформації з обєктів судово-медичної експертизи на базі цифрових технологій: Автореф. дис. ... док. мед. наук (14.01.25)/ Мін-во охорони здоров'я України. Нац. мед. акад. післядипломної освіти ім.П.Л.Шупика.- К., 2008.- 39с.
67. Зарицький, Геннадій Аркадійович Порівняльна судово-медична характеристика ушкоджень, заподіяних при пострілах з використанням різних видів 9 мм пістолетних боєприпасів: Автореф. дис. ... канд. мед. наук (14.01.25)/ Мін-во охорони здоров'я України. Нац. мед. акад. післядипломної освіти ім.П.Л.Шупика.- К., 2008.- 23с..
68. Затенацький, Дмитро Вікторович Ідеальні сліди в криміналістиці (техніко-криміналістичні та тактичні прийоми їх актуалізації): Автореф. дис. ... канд. юрид. наук(12.00.09)/ Нац. юрид. акад. України ім.Я.Мудрого.- Харків, 2008.- 20с.
69. Хижняк, Володимир Володимирович Судово-медична діагностика пошкоджень, що заподіяні пострілами з пневматичної гвинтівки ІЖ-38: Автореф. дис. ... канд. мед. наук (14.01.25)/ Мін-во охорони здоров'я України. Нац. мед. акад. післядипломної освіти ім.П.Л.Шупика.- К., 2008.- 17с.
70. Кофанов А.В. Криміналістичне дослідження гладкоствольної вогнепальної зброї: Монографія/ НАВСУ.- Київ, 2005.- 176с.
71. Басай В.Д., Кириченко О.А.Основи одорології: Монографія/ М-во освіти і науки України. Прикарпатський ун-т ім.В.Стефаника. Юрид. ін-т.- Івано-Франківськ, 2002.- 576с.- 17 грн.
ксперта).
72. Рыбальский О.В., Жариков Ю.Ф. Современные методы проверки аутентичности магнитных фонограмм в судебно-акустической экспертизе: Монография/ МВД Украины. НАВДУ.- К., 2003.- 301с.
Статті 73. Гурак Р. Інтеграція у криміналістиці //Право України: -2004. - №1. - С.114-117. 74. Гурак Р. Проблеми криміналістики як основа формування криміналістичної теорії //Право України: -2001. - №6. - С.96-98.
75. Іщенко А.В., Азжеуров В.А. Порівняльні дослідження і криміналістика. //Науковий вісник НАВСУ: -2000. - Вип.2.. - С.19-24. (Х У453)
76. Іщенко А.В. Основні напрямки наукових криміналістичних досліджень //Використання сучасних досягнень науки і практики у підвищенні ефективності боротьби зі злочинністю: -2000. - - С.26-30.
77. Ковальова В. Створення та становлення експертно-криміналістичної служби в Україні //Право України: -2001. - №2. - С.127-129.
78. Колдин В.Я. Криминалистика : теоретическая наука или прикладная методология? //Вестник МГУ.Серия11 Право.: -2000. - №4. - С.3-19.
79. Лук"янчиков Б.Є., Лук"янчиков Є.Д. Поняття і види криміналістичної інформації //Науковий вісник НАВСУ: -2000. - Вип.1. - С.72-77. 80. Радецька В.Я. Мовні аспекти викладання криміналістики //Науковий вісник НАВСУ: -2004. - - С.269-276. (Х У453)
81. Старушкевич У. Криміналістика у Російській Федерації: сучасні тенденції і перспективи //Право України: -2004. - №4. - С.146-149. 82. Старушкевич У. Сучасні проблеми розвитку криміналістики в окремих країнах Західної Європи //Підприємництво, господарство і право: -2005. - №1. - С.127-130.
83. Строков І.В. Завдання та тенденції розвитку криміналістики на сучасному етапі //Науковий вісник НАВСУ: -2004. - - С.33-39. (Х У453)
84. Єрьоменко С.М. Фундаментальні та прикладні дослідження в криміналістиці //Використання сучасних досягнень науки і практики у підвищенні ефективності боротьби зі злочинністю: -2000. - - С.24-243.
85. Багаутдинов, Ф. Ширкин А. Ручная граната: оружие, взрывное устройство или боеприпас?// Законность.- 2008.- №1.- С.11-13.
86. Бірюков В.В. Криміналістично значима та оперативно-розшукова інформація. Їх зміст та співвідношення// Вісник ...- РВВ ЛАВС, 2008.- Частина 2/2008.- С.14-22.
87. Назаренко А.А. К особенностям применения оптического метода в дактилоскопии// Российский следователь.- 2008.- №3.- С.5.
88. Федяев С.М. Характеристика системы методов криминалистической фоноскопической экспертизы// Российский следователь.- 2008.- №1.- С.6-7.
89. Девятериков, Т.Ю. Зимин О.В. Особенности и проблемы назначения экспертизы по исследованию подписи на этапе документирования фактов легализации (отмывания) преступных доходов// Российский следователь.- 2006.- №1.- С.2-6.
90. Дрозд В.Г. Використання результатів експертизи у допиті осіб, які вчинили злочини, пов"язані з заподіянням тілесних ушкоджень// Науковий вісник КНУВС.- К., 2006.- Вип.5.- Ст.145-150.
91. Егоров В.А. Информационные технологии предварительного расследования преступлений// Российский следователь.- 2006.- №6.- С.2-5/
92. Ким Д.В. Ситуационный подход как основа создания информационно-поисковых систем в расследовании преступлений// Российский следователь.- 2006.- №5.- С.2-3.
93. Колдин, В.Я. Крестовников О.А. Состояние и перспективы системных исследований в криминалистике// Вестник МГУ.Серия11.Право.- 2006.- №6.- С.18 - 36 94. Костин П.В. Место машинных носителей информации в механизме преступлений в сфере экономики, совершаемых с использованием средств компьютерной техники// Российский следователь.- 2006.- №7.- С.11-16.
95. Левченко Е.В. Новые возможности идентификации личности при исследовании вещественных доказательств биологического происхождения// Российский следователь.- 2006.- №8.- С.5-6.
96. Нестеренко М.П. Спосіб виявлення цифрових диктофонів// Науковий вісник КНУВС.- К., 2006.- Вип.5.- Ст.207-212.
97. Перкін В.І. Застосування спеціальної техніки у розслідуванні та запобіганні злочинів// Науковий вісник КНУВС.- К., 2006.- Вип.5.- Ст.128-135.
98. Плесовских Ю.Г. Соотношение методологии общей теории судебной экспертизы, методологии судебно-экспертного исследования и экспертных методик// Российский следователь.- 2006.- №7.- С.17-18.
99. Усманов Р.А. Использование криминалистических учетов при раскрытии и расследовании преступлений// Российский следователь.- 2006.- №2.- C.2-5.
100. Юрин В.М. Баринов С.В. Психофизиологическое исследование с использованием полиграфа (к вопросу о методах изобличения преступника)// Российский следователь.- 2006.- №11.- С.4-7.
101. Якимовський М.М. Використання науково-технічних засобів при проведенні обшуку в ході розслідування легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом// Науковий вісник КНУВС.- К., 2006.- Вип.6.- С.131-137.
102. Детектор лжи на службе разведорганов США/ Куршев М.// Уголовное право.- 2004.- №3.- С.139-140.
103. Абрамова В. Класифікація помилок судового експерта при проведенні експертиз// Вісник Академії правових наук України.- Харків: Право, 2004.- Вип.2(37).- С.186-197.
104. Афанасенко С.Б., Чигирик С.Л. Використання відеотек для розслідування та розкриття злочинів (досвід НДЕКЦ при УМВС України в Черкаській області)// Криміналістичний вісник.- Київ, 2004.- №2(2).- С.131-133.
105. Будзієвський М.Ю. Сучасні спроби підробки захисних засобів документів, їхні ознаки// Криміналістичний вісник.- Київ, 2004.- №2(2).- С.91-96.
106. Глущенко В. Застосування судової експертизи при розслідуванні злочинних порушень авторського та суміжних прав// Підприємництво, господарство і право.- 2004.- №3.- С.125-127.
107. Демидюк, Ю.Й. Шевчук В.В. Можливості застосування плівок йодиду свинцю для виявлення потожирових нашарувань на поверхнях з високою адсорбацією// Криміналістичний вісник.- Київ, 2004.- №2(2).- С.118-121.
108. Диденюк Н.А., Щитников А.М. Старовойтов В.М. Производство судебной експертизы запаховых следов человека в Республике Беларусь// Криміналістичний вісник.- Київ, 2004.- №2(2).- С.43-54.
109. Єзерський Р. Взаємозв"язок криміналістичної техніки з криміналістичною тактикою і методикою// Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні.- Львів, 2004.- С.456-457.
110. Жолнович І. Місце криміналістичного орпису особи за зовнішністю в системі науки "криміналістика"// Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні.- Львів, 2004.- С.462-463.
111. Журавель В. Деякі проблеми інтеграції та диференціації знань у криміналістиці// Вісник Академії правових наук України.- Харків: Право, 2004.- Вип.1(36).- С.191-198.
112. Иванов Н.А. Комплексная экспертиза документов (компьютерно-техническая и реквизитов документов), изготовленных способами цифровой фальсификации// Российский следователь.-2004.- №10.- С.2-4.
113. Исаева Л. Зарождение экспертизы в российском уголовном судопроизводстве// Законность.- 2004.- №3.- С.46-51.
114. Іщенко А.В. Будзієвський М.Ю. Визначення документа як об"єкта наукового дослідження// Науковий вісник НАВСУ.- Київ, 2004.- Вип.3.- С.16-25.
115. Іщенко А.В., Кобець М.В. Можливості сучасних науково-технічних засобів виявлення вибухотехнічних об"єктів// Науковий вісник НАВСУ.- К., 2004.- Вип.5.- С.51-59.
116. Кислиця Н.В. Шляхи вдосконалення діяльності експертних підрозділів ОВС на сучасному етапі// Вісник Національного університету внутрішніх справ.- Харків, 2004.- Вип.25.- С.120-124.
117. Китаев Н. Гипноз в криминалистике// Законность.- 2004.- №6.- С.55-56.
118. Китаев Н.Н. Экстрасенс против воздушного террориста: история одного заблуждения// Российский следователь.- 2004.- №5.- С.7-9.
119. Клименко Н.И. Виды и возможности исследования микрообъектов// Криміналістичний вісник.- Київ, 2004.- №2(2).- С.67-73.
120. Кобець М.В. Криміналістично-правові аспекти розкриття злочинів, пов"язаних з вибухами// Науковий вісник НАВСУ.- Київ, 2004.- Вип.2.- С.123-129.
121. Коваль С.Л. Зубов Г.Н. Влияние шумоочистки на результаты последующего идентификационного исследования// Криміналістичний вісник.- Київ, 2004.- №2(2).- С.78-81.
122. Когутич І. Про тенденції розвитку криміналістики// Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні.- Львів, 2004.- С.453-455.
123. Комиссаров В. Предмет криминалистики// Законность.- 2004.- №3.- С.6-9.
124. Будзієвський М.Ю. Класифікація документів у техніко-криміналістичному дослідженні// Науковий вісник НАВСУ.- К., 2005.- Вип.1.- С.145-155.
125. Задніченко О. Актуальні питання експертизи документів, виконаних з використанням компьютерної техніки та програмного забезпечення// Підприємництво, господарство і право.- 2005.- №12.- С.178-181.
126. Иванов Н. Экспертиза документов на машинных носителях и машинограмм// Законность.- 2005.- №8.- С.21-23.
127. Іщенко А.В., Кобець М.В. Методики експертного дослідження вибухонебезпечних об"єктів// Науковий вісник НАВСУ.- К., 2005.- Вип.1.- С.278-286.
128. Ковалёв К.Н. Попов В.Л. Исследование изображений, изготовленных способом струйной печати, при помощи струйно-капельных принтеров// Вісник Луганської академії внутрішніх справ.- Луганськ: РВВ ЛАВС, 2005.- Спец. вип.- Ч. 2.- С.3-13.
129. Коміссарова Н. Сутність експертного експерименту як стадії методики дослідження підписів, виконаних в умовах обмеженого зорового контролю// Право України.- 2005.- №6.- С.110-112.
130. Пашнєв Д.В. Спеціальні засоби збирання і дослідження слідів злочинів, вчинених з використанням комп"ютерних технологій// Вісник Луганської академії внутрішніх справ.- Луганськ: РВВ ЛАВС, 2005.- Спец. вип.- Ч. 2.- С.234-239.
131. Полтавський А.О. Криміналістична реєстрація: шляхи вдосконалення// Вісник Луганської академії внутрішніх справ.- Луганськ: РВВ ЛАВС, 2005.- Спец. вип.- Ч. 2.- С.219-224.
132. Попов И.В. Необходимость повышения качества фиксации следов на месте проишествия// Вісник Луганської академії внутрішніх справ.- Луганськ: РВВ ЛАВС, 2005.- Спец. вип.- Ч. 2.- С.57-63.
133. Прокопенко О. Нейтронно-активаційний аналіз волосся -ефективний метод криміналістичного дослідження// Підприємництво, господарство і право.- 2005.- №2.- С.61-64.
134. Самошина, З.Г. Зинин А.М. Судебное портретоведение (история и современность)// Вестник МГУ.Серия11.Право.- 2005.- №6.- С.23-34.
135. Свобода Є. Проблеми становлення кримінальної реєстрації та спеціалізованих криміналістичних колекцій// Підприємництво, господарство і право.- 2005.- №1.- С.123-126.
136. Старушкевич У. Сучасні проблеми розвитку криміналістики в окремих країнах Західної Європи// Підприємництво, господарство і право.- 2005.- №1.- С.127-130.
137. Шульга А.А. Компьютер и преступность: получение доказательственной информации о личности преступника по признакам его письменной речи// Вісник Луганської академії внутрішніх справ.- Луганськ: РВВ ЛАВС, 2005.- Спец. вип.- Ч. 2.- С.143-150.
138. Яблоков Н.П. Есть ли необходимость в перестройке системы криминалистики в свете положений действующего уголовно-процессуального закона// Вестник МГУ.Серия11.Право.- 2005.- №5.- С.3-13.
139. Яблоков Н.П. Юридическая природа криминалистики - важный фактор сохранения ее целостности как науки и учебной дисциплины// Вестник МГУ.Серия11.Право.- 2005.- №3.- С.48-58.
Адреси в глобальній комп'ютерній мережі Internet
1. НАВСУ - www.naiau.kiev.ua
2. Російський НДІ інформаційних систем (http://www.riis.ru)
3
1
Автор
dj_meronn
Документ
Категория
Без категории
Просмотров
2 461
Размер файла
424 Кб
Теги
метод, мат, крим
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа