close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

ШАЛОМ, РОССИЯ!

код для вставкиСкачать
Сила подозрительного правоверия евреев всегда опиралась на строгие уголовные кары их религии, а величие идеальной цели, внушаемое верой, зиждется на множественной мелочности материальных обстоятельств. Большинство публикаций на эти темы, как прав
ШАЛОМ, РОССИЯ!..
"Изучая вопрос о євреях, бесцельно было бы, однако, увлекаться ненавистью, отвращением или местью. Напротив, сам характер темы требует беспристрастия, так как здесь правда сама по себе превосходит всякое вероятие."
"Еврейский вопрос необьятен, а для России и бесконечно важен. Знать его необходимо всякому русскому человеку, и - чем глубже, тем безопаснее"
А.С.Шмаков (1912г.)
1
Анатолий МАРТЬІНОВ
Свидетельство из-за рубежа г. Москва
Сила подозрительного правоверия евреев всегда опиралась на строгие уголовные кары их религии, а величие идеальной цели, внушаемое верой, зиждется на множественной мелочности материальных обстоятельств. Большинство публикаций на эти темы, как правило, обходят суть вопроса, настойчиво пропагандируя "огромный, неоценимый вклад еврейского народа в развитие мировой цивилизации" и намекая тем самым на то, как много выигрывал иудаизм от провоцируемых им мировых катаклизмов - военных, политических, революционных, финансовых. Жертвы поминаются столь же настойчиво, сколь и однообразно, вследствие чего мифические шесть миллионов евреев, погибших в нацистских концлагерях, навязли в ушах человечества, вызывая уже обратную реакцию и настороженное недоумение. Между тем истина здесь устанавливается легко и просто: достаточно сравнить по статистическим сборникам численность евреев в мире до и после второй мировой войны, чтобы понять, что никоих шести миллионов еврейских жертв не было. Просто взяли и добавили один лишний ноль и потребовали за это сострадания и компенсации. Статистика же не претендует на сострадание: в 1940 году евреев насчитывалось 13 миллионов 325 тысяч, а в 1946 - 13 миллионов 500 тысяч. Вот и вся бухгалтерия. И все же подлинные жертвы еврейский народ кладет на алтарь Иеговы ежедневно и ежечасно, но эта тема запретная. Оттого и складывается мнение, что евреи, "народ богоизбранный", всегда и во всем действуя умно и безошибочно, никогда и ни в чем не проигрывают. Однако так не бывает. Получая "профит", ты обязательно что-то отдаешь. Если выгода взращена на обмане, ты, сам того не осознавая, отдашь больше того, что обретешь. Это природный закон нравственного равновесия - безмолвный свидетель и судья всех наших мыслей, поступков и дел: получая, надо отдавать. Не мудрым о том втолковывать, да только давно пора бить тревогу, если дорог самому себе "народ богоизбранный". Потому что иудейские правители, затеяв с возникновением христианства рискованную игру против всего мира, поставили на кон самое ценное и невосполнимое, что только может быть у нации - психическое и физическое здоровье народа. И в погоне за шальным прикупом его проиграли. Поверхностным суждением утвердилась мысль, что парадоксальный секрет выживаемости евреев состоит именно в отсутствии нравственных устоев в их воспитании,во всегдашнем своекорыстии и алчном потребительстве, которые закономерно и естественно перетекают из порочной религии на весь спектр жизнедеятельности, вплоть до плутовской изворотливости и беззастенчивой лжи на бытовом уровне. Но проповедуемая Торой и Талмудом преступная вседозволенность по отношению к другим народам сыграла трагическую шутку с самими евреями, доказывая попутно, что еврейский бумеранг возвращается всегда, а не только из хазарского каганата. Сочетаемая с нелепыми и вздорными талмудистскими ограничениями эта мораль обратной связью породила у евреев невероятную бытовую распущенность, нездоровый образ жизни, непреодолимый и, кажется, никогда не удовлетворяемый гедонизм - тягу к удовольствиям любой ценой. Постоянное стремление избежать всяческого физического труда, ибо по вере это наказание для еврея, лишает их естественно потребной любому организму нагрузки, что непоправимо нарушает общее развитие, угнетает систему кровообращения и приводит к анемии. Ничто не вызывает у людей такой понятной всем сострадательной усмешки, какой сопровождается обвисшая, размякшая, лишенная координации фигура еврея, когда ослаблены даже лицевые мускулы и не контролируется обильное слюноотделение. Оплывшая маска печально и горестно сигнализирует о глубоком физиологическом неблагополучии, и подчас невозможно определить - молодой он или сильно в годах?.. Увядание еврейских женщин начинается уже с двадцати четырех лет, а мужчины старятся на десять-двенадцать лет раньше европейцев. Не сбалансированное разумной целесообразностью чрезмерно калорийное питание - из поколения в поколение разрушает важнейшие биохимические процессы в организме. У столь мало пьющих евреев, разумно остерегающихся алкоголя, тем не менее, почти всегда больны печень, почки, наследственно поражены щитовидная и поджелудочная железы. Злокачественные опухоли - бич еврейства. Формальные узы тщательно, с дальним расчетом планируемого, как правило, не слишком желанного брака, вынуждают ущербно самоутверждаться вне его, тем более что Талмуд отнюдь не порицает этого. Отсюда и широко распространенный среди евреев гомосексуализм со всеми его пагубными последствиями: "Мужчины на мужчинах делая срам и получая в самих себе должное возмездие за свое заблуждение..." (Рим. 1.27). Необратимо добавило вырожденческого яду в психику и физиологию народа допускаемое религией кровосмешение. Среди евреев, где и как бы они ни жили, в силу этих и многих других национальных пороков, сказавшихся уже на генетическом уровне, самый высокий удельный вес дебилов, имбецилов и идиотов. Устремления еврея в науке либо в искусстве непременно увязываются с ограничительными духовными установками, ставящими целью любого творчества - извлечение сиюминутной, предполагаемой пользы для еврейства, что в результате делает бесплодным любой природный дар. Главная же составляющая национальной трагедии евреев - это внутренняя несвобода. И так было всегда, во все двадцать пять столетий, сколько существует иудаизм со своими производными течениями. Любой раб в древнем Риме имел больше возможностей проявить свою личность, чем современный нам еврей, отягощенный внеморальной верой праотцев. Духовная несвобода, даже и не осознаваемая им, неумолимо лишает его сил, могущих возвысить над толпой. Она же, эта несвобода, заставит иудейскую толпу кричать: "Распни его!" Этим в основном и объясняется, что у еврейского народа нет, и никогда не было своей аристократии. Факт, безусловно, обидный и, должно быть, сильно задевающий сознание, но кто виноват, что иудаизм закупорил их в плебейской кастовости, одарив для воодушевления легендой о "богоизбранности"? Только духовная ограниченность способна рождать расовый еврейский эгоизм и национальную нетерпимость, а эти качества, в свою очередь, неизбежно выводят психику и сознание на цепные реакции комплекса неполноценности с его вождизмом и мессианством: "И предаст тебя Господь на поражение врагам твоим; одним путем выступишь против них, а семью путями побежишь от них" (Втор. 28.25). Мир, наверно, не содрогался бы два тысячелетия от войн, резни и кровавых переворотов, если бы вместо того, чтобы гонять евреев "семью путями" по странам и континентам, озаботился избавлением религиозного сознания небольшого народа от кошмарных напластований иудаистской идеологии. Бог, каким сотворили его евреи, есть отрицание Бога, но человечество самоубийственно продолжает лишь откупаться от этого зла, вследствие чего сами евреи приносят на масонский алтарь Иеговы все новые и новые жертвы. Мир обожает жесты, и это пристрастие лишает его здравого разумения доводов рассудка. Шалом, Россия!..
2
Шарль САРОЛЕА
професор, м. Единбург
Тут, я хочу говорити про одне дуже дразливе і складне питання, про ролю жидів у большевицькім русі. Кажучи правду, я охоче оминув би зачіпати ще незагоєну рану. Але чи варто нехтувати істновання сеі рани? Навіть, в інтересі жидівського народу перевести уважні й безсторонні досліди над сею сумною і дійсно трагічною проблемою. Шахрувати правду було б небезпечно, смішно і ні на що не здалося б. Се було б і небезпечно, бо така змова мовчанки або брехні виглядала б як признання до вини. Се було б непотрібно, бо маси жидівського народу не можна потягати до відповідальності за злочини невеликої меншості. Не можна робити її відповідальною за вчинки Троцького, Зинов'єва, Радека так само, як не можна робити відповідальними французів 1793 року за акти Робесп'єра и Марата. Нарешті се було б смішно, як і даремно заперечувати домінуючу ролю жидів у світовій революції, як і в поширенню християнства. Нам лишається тільки прийняти брутальну дійсність і признати, що большевицька революція значною мірою була організована одиницями жидівської раси. Є ще другий факт, не менше вразливий, з яким треба рахуватися: вчинки, доконані самими особами жидівської раси збудили в серці російського народу жадобу помсти, яка в близькім майбутнім грозить страшними репресіями мільйонам невинних жидів. В моїх вухах ще и досі бринять зловорожі слова пророцтва, яке я чув від найславнішого німецького жида, який сам упав жертвою антисемітського фанатизму "Одного вечора, по довгій розмові з Ратенавом, я запитався його, чим, на його думку, скінчиться російська трагедія. Він відповів мені, що бачить лиш єдине її закінчення: найстрашніший, який лиш знає жидівська історія, погром". Що жиди відіграли першорядну ролю в большевицькій революції та в совєтськім уряді, се мусить визнати всякий, хто задав собі труду проштудіювати російські справи на місці, за найперших джерел і без упередження. Із своєї сторони я готов визнати, що жидівські провідники творять лише незначну меншість, цілком як британська верства, що править Індією, яка також тоне в масі тубільної людності. Та не менше правдою є, що сих кілька жидівських провідників є панами Росії так само, як 1500 англо-індуських урядовців є панами Індії. Заперечувати подібну правду для кожного, хто подорожував у Росії, значило б знехтувати свідоцтво власних замислів. Коли ви побачите, що вищі урядовці закордонних справ, яких вам довелося стрінути за винятком двох, жиди; то ви маєте право, казати, що жиди кермують російським міністерством закордонних справ. Коли ви ствердите, що Троцький був рівночасно начальним комендантом та організатором червоної армії, то ви маєте повне право казати, що міністерством війни кермують також жиди. Коли ви побачите, що на з'їзді 3-го Інтернаціоналу всі дебати від початку до кінця провадили Зинов'єв і Радек, ви маєте повне право казати, що сі два жидівські большевики правлять 3-ім Інтернаціоналом. Коли ви ствердите, що той самий Зинов'єв є одночасно всемогутнім диктатором Петербургу, що він президував на конгресі в Баку, який проголосив святу війну Великій Британії, що з другого боку, той самий Радек є "вездєсущій" агітатор і шеф відділу большевицької пропаганди; що провідники всіх інших комуністичних революцій в Будапешті, як і Баварії, є конечне ізраеліти, то ви мусите прийти до висновку, що протагоністами большевицької драми є особистості жидівської раси. І не лиш одиниці жидівської раси грали величезну ролю в печатках і в дальшім розвитку большевицької революції, але вони взяли переважну участь в деяких найстрашніших злочинах сеї революції. В анналах російського тероризму п'ять імен вирізняються з-поміж інших у понурім осамітненню: Свердлов - московський архитерорист, Янкель Юровський - потвора, яка в сутеренах дому Іпатєва в Катериненбурзі наказала розстріляти дванадцять членів царської родини, в тім, чотирьох доньок царя; Мойше Уріцькій - перший оберкат Чека; Беля Кун -будапештянський і кримський різник, і Дзержинський, великий інквізитор ГПУ (перейменованої Чека). На сі п'ять імен ні одного російського, одне польське, решта чотири - жидівські. В обличчю таких важних і не збитих фактів було б, повторюю, смішно заперечувати те, що кидається в очі найбільш поверховому глядачеві. Для історика наймудрішою методою було б передусім відділити величезну масу жидівства від політики і злочинів большевизму, а потім розшукати історичні причини, завдяки яким мала жидівська жменька могла стати головним чинником світової революції. Тим конечніше вжити сеї методи, що в багатьох європейських країнах маємо діло з небезпечною тенденцією: зробити відповідальним за розцвіт, поширення і спустошення большевизму цілий жидівський нарід, а не лиш дійсно винних. Щораз більше шириться переконання, що большевизм є значною мірою жидівською конспірацією, диявольською програмою знищення Християнської цивілізації. Мої міркування мають ціллю показати фальшивість антисемітських аргументів. Я гадаю, що панування жидів у Росії є лише випадком, епізодом у трагедії жидівського народу, що участь жидів у большевицькім русі є неминучий наслідок бездумної політики старого царського уряду. Щоб зрозуміти жидівську проблему в теперішній Росії, треба усвідомити, що перед війною жиди творили збиту масу числом 6 до 8 мільйонів, скупчену на розмірне невеликій площині західних провінцій імперії. В містах відсоток жидівського населення становив від ЗО до 40, часом навіть 70% християнської людності. Заглянувши у шкільну статистику, знаходимо дивний факт, що число письменних жидів майже рівнялося числу письменних росіян. Статистика інтелігентських і вільних професій показує, що у старій Росії жиди становили сильну меншість, коли не більшість, культурних верств. Коли взяти під увагу сю перевагу інтелігентських сил по стороні жидів, то не видасться дивною та керуюча роль, яку жиди грали в усіх політичних рухах Росії. Треба додати те, що жиди не лиш були конфіновані в "межах оселення" (західні провінції імперії), але що вони були до певної міри поза законом (оutІаw) і здані на ласку корумпованої бюрократії та ще більше корумпованої поліції. Наслідком сього іллегального становища було те що кожний російський жид був революціонер з уродження і виховання. "Тому-то, з самого початку війни були жиди загрозою для кожного уряду, що був при владі", тим більше, що через їх вищу освіту і торговельні навички, в руках була значна частина багатства країни. Звідси народні повстання проти жидівської меншости, звідси погроми, спорадичні й переминаючі вибухи, часом відрухові, часом організовані занадто старанними губернаторами або поліцією. Так, завдяки накинутому громадською думкою царському законодавству, а також завдяки фатальному уложенню економічних відносин та історії опинився російський жид поза законом і став революціонером. Треба додати, що через діаспору жидівської раси він став інтернаціоналістом і анаціоналістом. Російський і польський жид був тісно прикутий до революційних жидівських організацій всіх країн, і ся обставина, в свою чергу, мала свої наслідки в тім перевороті, що намагався охопити собою цілий світ. Якби комуністична революція вибухла у Франції, в Англії або в Америці, нею кермували б французи, англійці й американці. Але російська революція, що хотіла стати світовою, конче мусила потрапити під кермовання жидівських мозків. Бо лише жиди могли грати в сім руху ролю зв'язкових старшин. Лише вони могли постачити йому правлячу інтелігентську верству и усталити потрібну організацію. Але не вистане сказати, що жиди конче мусили взяти на себе ідейне кермовання большевицькою революцією в Росії. Се кермовання дало в їх руки владу майже монополізовану ними, бо в Росії не було інших політичних груп, що могли б тут заступити жидів. Коли вам доведеться говорити з кимсь про майбутнє большевицького ладу, вам ставлять питання: "Який не був би лихий большевицький уряд, чи ви знаєте інший, що міг би його заступити?" Коли тимчасом треба було б запитати: "Коли большевицький уряд зважиться видалити всіх своїх жидівських членів, чи було б можливо знайти інших провідників на місце жидів?" А відповідь, імовірно, була б заперечуюча. Навіть, якби російське дворянство не було вирізане або змушене емігрувати, не було б місця в большевицькім уряді для російської аристократії. Не було б місця і для буржуазії, бо большевизм се протибуржуазний рух. Всякий большевицький уряд повинен, отже, спиратися на жидах. Всі кляси нації, окрім жидів, се контрреволюціонери. Самі лише жиди мають одночасно і революційну традицію, і революційний темперамент. Вони лише сповідують марксівську віру, якої підстави усталили два жиди: Фердинанд Ласаль і Карл Маркс. Ми навели політичні та історичні рації, завдяки яким жиди почали грати і головну роль в большевицькій революції, як вони вже грали таку саму ролю в європейськім соціалістичнім русі XIX ст. З другого боку, було так само неминуче, що неосвічені й обурені народні маси в Росії спробували скинути на жидівський нарід відповідальність за злочини большевицької революції, за терпіння й нужду, викликані нею. Коли лютує страшна біда, людина все шукає жертвенного козла. Російські жертви большевизму знайшли такого козла в Жидах. Наслідком був застрашаючий зріст антисемітських настроїв. Нині се більше-меньше одиноке кочування, що в'яже росіян всіх кляс і партій. Селяни ненавидять жидів, бо чинять їх відповідальними за зруйнування російського хліборобства, і через те, що самі винні в жакеріях перших днів революції. Вони хотіли б перекинути власні злочини на плечі жидів. Церква бачить в жидах провідників офіційного атеїзму. Аристократія бачить в них ініціаторів селянських розрухів, укривателів грабованого, майна і взагалі головних профітерів загального рабунку. Соціялісти знають, що революція нужденне збанкрутувала, обвинувачують у сім жидів. І навіть у рядах комуністичної партії, в червоній бюрократії й армії, антисемітизм підносить грізно свою голову. І коли наступить судний день, то найгірші вороги жидів знайдуть серед своїх сторонників російських большевиків. Вони обернуться в публічних прокураторів і спробують відвернути гнів народу від власних злочинів, направляючи його проти жидів. Випадкова розмова з "людиною з вулиці" переконає дуже легко подорожника про напруженість сього завзятого й загального антисемітизму. Знайдуться навіть висококультурні особи, повні гуманних і християнських настроїв, які досхочу повторятимуть вам, що конечна передумова відродження в Росії - се цілковите викорінення, жидівської раси: мужчин, жінок і дітей. Коли я з жахом протестував проти подібних висказів, мої російські приятелі протиставляли мені ті самі доводи, якими послуговувалися убійники царської родини: коли дасте пошану жінкам і дітям жидівським, у слідуючій генерації все піде по-старому: випалити раз на все жидівського рака з політичного тіла російського народу се єдиний спосіб забезпечити відродження Росії. Коли би я мав дати точну діагнозу теперішнього становища жидів у Росії, то висліди моїх міркувань були б такі, що в недалекім майбутнім страшна катастрофа грозить нашому світові; нагальна проблема, яка стоїть перед нами, перед нашою цивілізацією, се винайти засоби уникнути сеї катастрофи. Большевицька трясця перейде сама, але що більше наближатиметься до упадку большевизм, то сильніше зростатиме антисемітський фанатизм. Познаки сього зросту антисемітизму слідно в цілій середній Європі. Ми вже бачили розрухи антисемітських студентів у Відні. В самім осередку Берліну плюндровано вже жидівські крамниці, під час мого перебування в Будапешті, в однім ресторані, антисемітські шаленці кинули бомбу на жидівських гостей під час одного політичного бенкету. До якого розмаху дійдуть народні пристрасті в Росії? Бо не лише напруженість антисемітського фанатизму там далеко сильніша, ніж в якій будь іншій країні, але сей фанатизм захоплює значно більше число людей. І власне через величезні розміри страхіть, які загрожують завтра мільйонам невинних, ми вважали за наш обов'язок звернути увагу на поважність небезпеки і на конечність холодно розважити її причини. Коли ми хочемо вiдвернути сю небезпеку, потрібно скоріше чи пізніше європейської інтервенції. Жидівське питання зашироке і заскладне, щоб його можна було розв'язати в рамках одної нації. Скоріше чи пізніше стане воно питанням інтернаціонального значення. А його розв'язку не можна безконечно відкладати.
З
Павло ЧЕМЕРИС
м. Львів
"БОГООБРАНІ" ЧИ ТАЛМУДНІ?..
За законами сучасного Ізраїлю, жидом (жидівкою) вважаються ті, що народжені жидівкою і сповідують іудаїзм - незалежно від природно-фізичної приналежності до того чи іншого народу. Тобто узаконено "конструювання народу" з різноплемінного матеріалу, як біолог-експериментатор виводить бройлера чи вдосконалений вид густо-вовняної вівці. Отже, жиди - то популяція біокомбінаційного типу. Високопоставлені чинники іудо-сіонізму (наприклад, головний, рабін в Україні Янкель Блайх) заявляють: ми, жиди, не народ, ми, жиди, не нація, ми - тільки релігійна община. За науковим визначенням, народ (нація) - то категорія людей, що характеризується спільністю території, мови, культури і духовно-психологічною єдністю (менталітетом). Жиди не відповідають жодній із цих вимог. Які міркування і висновки можна подати на підставі об'єктивних даних? 1. Жиди ніколи не були і не є ні народом, ні нацією, а тільки релігійною общиною, точніше, сектою, штучно витвореною на засадах "Талмуда" й "Тори". 2. "Тора" і "Талмуд" засвідчують, що справжнім, позасумнівним жидом у них є тільки сам Яхве. Всі інші - так чи інакше "куплені за срібло" в іноземців, обрізані і загнані у жидівство так, щоб не мали змоги вирватися з цього гетто. 3. Аллен Едвардс (Іудейська еротика. Нью-Йорк, 1967) зазначає, що Мойсей був не жидом, а єгипетським жрецем-дисидентом, якого вигнали з Єгипту разом з жидами. Крім цього, Мойсей був одружений з ефіопкою, тобто з негритянкою (числа: 12,1). 4. Конгломеративність "богообраного народу" визначила характер "Талмуда" і "Тори", їхній жорстокий деспотизм та жорстку інструктивність: за найменший непослух - смерть, регламентація поведінки абсолютна - геть аж до правил поведінки в туалеті, що разюче вказує на неприродність жидів як спільноти. 5. Дегенеративність і 90-відсоткова психічна аморальність жидів - наслідок не їхньої "замкнутості". Психо-фізичні негативи жидів спричинені їхньою позасубстанційністю та універсальною міграційністю по світу, внаслідок чого жид, сформований з матеріалу різних природно-кліматичних умов, вилучений з духовності, нагадує "суб'єкт", зшитий з різноколірного ганчір'я. Цей "Інтернаціонал" не встигає в ньому перетворитися в єдине органічне ціле; кожна його складова наче розтягає жида по тих країнах, де він запозичив свої складові, що "ностальгують за рідним краєм" і спричиняють у його психіці своєрідний "кульпарків" та різні форми дегенерації. Саме цим і пояснюється супержорстокість жидів, їхня абсолютна аморальність, садизм, цинізм, інтелектуальний догматизм, імітаційні розумові та духовні "особливості", котрі жиди намагаються компенсувати самовихвалянням як "геніїв", навішують на себе різні титули, лауреатства, високі звання професорів, академіків, неперевершених авторитетів світового значення і т. ін. 6. Незаперечним доводом штучності і позалюдяності жидів є їхнє абсолютне протиставлення себе всьому людству і водночас - вічна ностальгія за втраченим природним станом. Тому жид так панічне боїться бути самим собою, все ховається за чужими іменами, прізвищами, національностями - ознаки абсолютної несамодостатності. 7. Сутнісно жиди синонімічні яничарам з тією формальною різницею, що яничари були витворені з етнічно розмаїтого матеріалу турецькими султанами для локальних цілей особистої охорони і виконання особливих локальних завдань держави, а світове жидівство - незмірне масштабніше - вирощене кагалом для його охорони і спрямоване ним на завоювання домінації жидівства над світом. 8. Ашер Гінцберг, автор "Протоколів сіонських мудреців", у "Переоцінці цінностей" відверто визнає позалюдяність свого племені. Жиди - наднарод і наднація, "котра має волю стати володарем Всесвіту, не рахуючись з тим, чого це може коштувати масам нижчих істот і нижчих народів, ні з тим лихом, якого вони внаслідок цього можуть зазнати. Бо тільки надлюдина і тільки наднація є цвітом і метою людського роду (тобто жидів. - П.Ч.); інші були створені лише для того, щоб служити цій меті, бути драбиною, по якій можна піднятися на відповідну вершину". Дивовижно, але факт: на штучність жидів, на "драбинність" їхнього походження, що жиди - "збірна команда", організована з інших народів, вказав ще І.Христос 2000 років тому. ЦИТАТИ В КОНТЕКСТІ:
* Ф. Родеріх-Штольтхейм ("Загадка жидівського успіху"): "Жиди походять із суміші відходів усіх видів рас, але за тисячі років змішування ця суміш перетворилася у своєрідний расовий тип." * Доктор Мюнцер ("Дорога в Сіон"): "Ми, жиди, таким чином не тільки здегенерувалися й перебуваємо в кінці цивілізації, що вичерпала себе, ми знівечили кров усіх народів Європи - можливо, ми заразили їх в першу чергу?" * Бернард Лазар ("Антисемітизм"): "Під час вавілонського полону, - як говорить Маймонід, - жиди змішувалися з усіма чужими націями і мали дітей, які створювали внаслідок цих шлюбів, своєрідне нове вавилонське cтовпотворіння". "По всій Європі жиди вербували прозелітів, оновлюючи свою кров домішкою нової крові... Таким чином, жидівська нація, що зображається жидами й антисемітами, як найчистіша, найбільш однорідна з націй, насправді - дуже різнорідна." * Доктор Чезаре Ломброзо: "Статистика показує, що 90% жидів - психічно ненормальні." * Ернест Ренан: "У Східній Європі жид подібний до рака, що повільно в'їдається у саме тіло нації. Експлуатація людей - це його мета. Егоїзм і відсутність мужності - його головна характеристика." * Лорд Каррінгтон: "Я проти допущення жидів, бо вони великі лихварі в цілому світі. Внаслідок цього, нації світу стогнуть від непосильно важкої системи податків і національних боргів. Жиди завжди є запеклими ворогами свободи." * Гете: "Жиди мають віру, що благословляє їх на обкрадання народів" * Віктор Гюго: "До жидів ставляться з презирством, і треба визнати, що вони и справді огидні; їх також зневажають, і вони заслуговують зневаги". * Вольтер: "Ця маленька нація не приховує своєї непримиренної ненависті до всіх інших народів, її представники завжди жадібні до чужого добра, підлі при невдачі і нахабні після успіху". * Маркує Елі Равадж ("Соntuге Маgаzіпе", січень, 1928): "Ми - справжні творці війн, і саме ми маємо користь з цієї різні народів. Ми спричинили не тільки останню, але и усі попередні ваші війни. Ми спричинили не тільки російську, але й кожну іншу революцію у вашій історії". * Веніамін Франклін, президент США: "Вони - вампіри, а вампіри не можуть жити з вампірами. Вони самі з собою існувати не можуть. Вони - паразити на тілі християн та інших народів, що не належать до жидів... Якщо ви їх не видворите, ваші нащадки в поті чола працюватимуть на полях на службі у жидів, а жиди, жиріючи на їхній праці, задоволено потиратимуть руки у своїх конторах. Застерігаю вас, панове, якщо ви не видворите жидів з нашої землі, то ваші внуки прокленуть вас * 4
Владимир ИСТАРХОВ
Академик Арийско-Русско-Славянской академии г. Москва
Наша цель - еврейскую мафию, всех этих березовских, чубайсов, лившицев, уринсонов, кохов, немцовых, гайдаров, кириенков, смоленских, гусинских, хаимов, ходорковских, кобзонов и всех их друзей-соучастников необходимо судить. Всё их имущество конфисковать в пользу государства. Очистить Россию от евреев на веки вечные. Не надо делить евреев на хороших и плохих. "Хорошие" евреи пусть едут в Израиль и там разбираются со своим раввинатом. Надо запомнить простую истину о том, что самый хороший еврей принесёт России в тысячу раз больше вреда, чем самый плохой русский. Русский народ должен навсегда запомнить все преступления против него. По этим преступлениям никаких сроков давности быть не может. И выставить счёт за эти преступления и Израилю, и США, и всему еврейскому народу. Еврейские СМИ постоянно лгут, пытаясь отказаться от коллективной ответственности народов. Лживая пропаганда ведется обычно по такой схеме: в каждом народе есть плохие и хорошие люди, и отвечать должны только плохие люди, а народ якобы коллективной ответственности не несет. Это, конечно, ложь и демагогия. Всякий народ всегда нес, несет и будет нести коллективную ответственность за свои коллективные действия. Евреи всегда играли и играют свою коллективную еврейскую игру. Конечно, вина конкретных евреев разная. Есть Березовский и есть тихий далёкий от всего еврей. Не все евреи являются частью жидократии, но все евреи хотят туда войти и, так или иначе, поддерживают жидократию. И нам, русским, необходимо играть свою коллективную национальную игру и полностью нести за нее коллективную ответственность. Надо готовить суд над иудаизмом, как преступной идеологией. И над всеми продолжениями иудаизма: иудохристианство; сионизм; коммунизм; каббала. Всё мировое еврейство должно ответить за все те чудовищные преступления, которые оно совершило против человечества. Не надо прятать голову в песок как страус. Жестокие реалии таковы. Необъявленная Третья мировая война против русского народа и России уже давно идёт, хотя не все видят реального противника. Сион сменил вывеску "коммунизм" на вывеску "демократия", но еврейская оккупация России как была, так и осталась, только резко усилилась. После этой "демократии", глядя на правительство России, трудно определить чье это правительство -России или Израиля. Поскольку в России евреи управляют государством, экономикой, политикой, средствами массового оболванивания, то фактически сегодня Россия - это колония Израиля. Ну что ж, это тоже не конец истории. Израиль тоже был колонией Рима. Вчера жиды играли в коммунизм, сегодня играют в демократию, завтра хотят играть в диктатуру. Они готовы менять любые вывески, лишь бы реальная власть принадлежала им. От реальной борьбы уклониться не удастся. Жиды приперли нас к стенке, и у нас есть два выхода: или погибнуть без борьбы, или бороться и победить. Несмотря на то, что вроде бы не текут реки русской крови, как это было ранее, ситуация стала хуже. В России сейчас без видимой войны русская нация теряет более миллиона человек в год. Мировое правительство поставило Ельцину задачу довести численность русских до 50 миллионов человек. Остальные должны умереть, так или иначе. Вспомните, что сделала американская демократия с коренными жителями Америки - индейцами. Мы хотим такой же участи? Мы будем ждать или будем бороться? Что касается методов политической борьбы, то они никогда не должны фиксироваться. Они должны быть гибкими и адекватными сложившейся ситуации. Если ситуация позволяет бороться легально парламентскими методами, то надо пользоваться ими. Если начнется отстрел наших активистов, значит, нам надо делать то же самое. Если формы колониализма дойдут до предела, то можно уходить в подполье и вести борьбу партизанскими методами. Народ, который оккупировали и уничтожают на протяжении 80 лет, имеет право на любые формы самозащиты. 13 июля 1999 г. молодой парнишка Никита Кривчун взял кухонный нож и зарезал московского еврейского раввина. Действия Никиты Кривчуна не адекватны информационному состоянию русского народа и не могут принципиально изменить ситуацию к лучшему. Однако на евреев его действия произвели шоковое впечатление. Одно дело, когда евреи сами с провокационными целями взрывают взрывпакеты у синагог, поднимают вой с целью удушения русского национального движения. И совсем другое - народный спонтанный антиеврейский терроризм. Для евреев страшнее ничего нет. В Палестине антиеврейский терроризм никогда не позволит евреям жить так, как им, жидам, хочется. И евреям страшно представить, что в России начнется что-то похожее. Россия - это не Палестина, и соотношение русских с евреями совсем другое. Один из сильнейших методов борьбы - гражданское неповиновение. Неисполнение приказов и распоряжений властей. Вся кажущаяся мощь правительства заключается только в бездумном послушании народа. Если большая часть населения, включая силовые структуры, не будет подчиняться правительству, то вся мощь и сила правительства мгновенно превратятся в пыль. Ведь дело не только в евреях. Евреи - это просто очевидное зло. А сколько русских негодяев и холуев служит жидам и антинародной власти. Жидократия и любая другая сатанинская власть держится не сама по себе, а на тех холуях, кто им служит и кто им подчиняется. Но начинать надо с самой простой и самой важной формы - распространение и пропаганда идей национальной русской религии и здорового русского национализма. Власть - это, в первую очередь, власть над умами людей. Достаточно одному русскому националисту просветить всего лишь двоих мыслящих русских, чтобы те в свою очередь просветили еще двоих русских интеллектуалов, и власть жидомаонов, мировой финансовой мафии, а за ними и власть сатаны рухнет. И русская нация сумеет создать из себя полноценную нацию, встречающую Эру Водолея с новым мироощущением и с новыми условиями жизни. Долой жидократию! В России должны править русские и в интересах русского народа и других коренных народов России! Р.S.
"Иудаизм программирует психотип рабовладельца, хозяина, жулика, безжалостного деспота и тирана, христианство программирует психотип раба, покорного слуги, язычество формирует психотип сильной свободной личности, господина самого себя". * Язычество - это сила и красота. * Иудаизм - это сила и уродство. * Христианство - это слабость и уродство. * "Если мы, русские, не осознаем, что против нас евреями ведется информационная война, то мы как нация погибнем". * "Россия - мононациональная страна. В ней более 82 % русских и около 3% евреев. Русские не правят в Израиле. Почему евреи правят в России?" * "Иудаизм - преступная идеология. Это неудивительно. Сам язык иврит - это производный от арабского, древний жаргон преступного мира. А слово "еврей" на воровском жаргоне иврит означает - проходимец, преступник. Можно без преувеличения сказать, что иудейское право было на протяжении тысячелетий и продолжает оставаться по сей день главной мировой кузницей всей гаммы преступности, которая только существует в мире". * "Еврейские синагоги - это не просто церкви, это школы и центры подготовки преступников, центры международной мафии". * "Крест с распятым Христом - символ убийства Бога". * "Правосторонняя Свастика - это символ жизни и созидания". * "Свастика еще поднимется и воссияет над землей. Такие символы не умирают! Свастика имеет колоссальную энергетику". 
Автор
Тарас
Документ
Категория
Статьи
Просмотров
112
Размер файла
100 Кб
Теги
сионизм, россия, шалом, евреи, талмуд, саяним, космополиты
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа