close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

На рубежі часів»

код для вставкиСкачать
 Редакція журналу “Зоря”
в 1882 році оголосила великий конкурс на кращий історичний твір.
І. Франко вирішив узяти участь, а в 1883р. повість “Захар
Беркут”
була вже опублікована в журналі.
Повість була написана 1882 року після другого арешту І. Франка –
ув
’
язнення
в коломийській тюрмі. Протягом шести тижнів у рідному селі Нагуєвичах Іван Якович вечорами при світлі каганця (у нього не було навіть настільної лампи) писав твір.
Проблематика твору: захист рідної землі;
моральний вибір;
єдність, згуртованість народу -
запорука перемоги;
людина і природа;
кохання, вірність;
самопожертва;
У 40
-
х роках XIII
ст. монголо
-
татарські орди, очолювані онуком Чінгісхана Батиєм, захопивши Київ, прямували через Карпати в Угорщину. Батий вогнем і мечем плюндрував землю Галицької Русі. Горіли села і міста, залиті людською кров
’
ю. Але руський народ мужньо боронив рідну землю, знищити саму Русь завойовники не могли.
З Галицько –
Волинського літопису І.Франко взяв скупі відомості про вторгнення монголо
-
татарських полчищ у Русь, їхній перехід через Карпати. Там, де бракувало історичних даних, письменник вдавався до легендарного матеріалу, поєднавши його з життєвими реаліями далекого минулого, внаслідок чого народився мистецький твір високого
ґатунку. В перекладі, записаному від Михайла Гасинця із Закарпаття, розповідається про один із єпізодів боротьби: “Русини підрубали дерева, наклали купи каміння і воду перегородили. Коли татари ішли в той глибокий звор, тоди люди ті підрубали дерева, каміння і воду пустили за одним свистом. То всього почало гучати, стріляти і вибило много татар…”
Село Тухля, про яке пише І. Франко, існує насправді. Воно розташоване в мальовничій, порослій лісами місцевості недалеко від м. Стрия на Львівщині. Збереглися народні перекази про походження назви села. В одному з переказів його назва пов
’
язується із загибеллю великої кількості ординців, від яких по всій околиці йшов поганий (тухлий) запах. Але події, описані в повісті, відбулися не там, де тепер розташоване село, а, як стверджує сам автор, “…у стін могутнього Зелеменя” (гора на північному сході від сучасної Тухлі, висота –
1177 м).
У повісті “Захар Беркут” зображено боротьбу між волелюбною тухольською громадою і монгольськими нападниками. З одного боку –
тухольці на чолі із Захаром Беркутом, з другого боку –
монгольські завойовники на чолі з Бурундою.
Між ними точиться гостра боротьба. Боярин Тугар Вовк іде служити ворогові у тяжкий для його батьківщини час, стає зрадником. Дочка боярина Мирослава, усвідомивши справедливий характер боротьби тухольців, допомагає трудящим у їхній визвольній боротьбі.
Таким протиставленням дійових осіб у творі автор висловлює свою любов до трудящих і ненависть до експлуататорів.
Позитивних героїв він показує як глибоких патріотів, вірних захисників батьківщини, а негативних персонажів змальовує як лютих завойовників, жорстоких експлуататорів народу.
Письменник сподівається “збудити живий інтерес й у сучасних людей…”. І ми з певністю можемо сказати, що це йому вдалося. “Скрізь і завсігди у мене була одна провідна думка –
служити інтересам мого народу і загальнолюдським поступовим ідеям…” (Іван Франко). Сила народу
Єдність
Підтримка
Повага одне до одного
Твір вчить любити свій народ, свою країну, яка зазнала стільки незгод у минулому, вірно їй служити, цінувати єдність і згуртованість.
Автор підкреслює, що за новий суспільний лад треба боротися дружно, згуртовано, самовіддано, як тухольська громада боролася з монголами.
Письменник проголошує у творі ідею згуртованості всіх трудящих: тухольці захищають не лише свої інтереси, а й думають про життя сусідів, їм на допомогу приходять воїни з інших громад, щоб разом боротися проти загарбників.
Дружба має велике значення. І. Я. Франко устами свого героя Захара Беркута проголошував одвічні мрії нашого багатостраждального народу. “Щаслив, кому судилося жити в ті дні! Се будуть гарні дні, дні відродження народного!”
І справді, саме в наш час по
-
справжньому розквітла, відродилася Україна –
вільна, суверенна, незалежна держава. І саме нам і нашим сучасникам судилося відновити її.
“Чи не ми се живемо в тій щасливій добі відродження, про яку, вмираючи, говорив Захар Беркут, а бодай у досвітках тої щасливої доби”, -
писав І. Я. Франко.
Зараз ми бачимо, які прекрасні сходи дає в наші дні те насіння, що його разом з іншим сіяв і великий Каменяр.
Доба віжродження України, нації, держави, нарешті, прийшла!
Отже, вчинки героїв твору “Захар
Беркут”
Івана Яковича Франка можемо вважати подвигом, вони варті наслідування!!!
Автор
vilchinskaya
Документ
Категория
Презентации
Просмотров
147
Размер файла
5 813 Кб
Теги
час, рубеж
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа