close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

dpa-biologya-9-vidpovidi-2012

код для вставкиСкачать
ББК 74,264,5 Б63 Серія «Екзамен без проблем» Автори: Уварова І. О., Підгірний В. І., БіликО. М., Загуменна В. П. Біологія. 9 клас. Відповіді на всі завдання державної підсумкової Б63 атестації /1. О. Уварова та ін. — X,: Ранок-НТ. — 112с, — (Екзамен без проблем), ІЗВИ 978-966-315-133-5. Посібник містить відповіді до всіх завдань «Збірника завдань для державної підсумкової атестації з біології. 9 клас» (авторів О. Костильової, О. Андерсон, В. Закревської). До завдань відкритого типу подані повні відповіді. Посібник при-
значений для підготовки до державної підсумкової атестації з біології. ББК 74.264.5 Навчальне видання Уварова Інна Олександрівна Підгірний Владислав І горе в ич Білик Олена Миколаївна Загуменна Віра Петрівна Серія «Екзамен без проблем» БІОЛОГІЯ. 9 клас Відповіді на всі завдання державної підсумкової атестації Код Ш17197У. Підписано до друку 28.02.2012. Формат 60x84/16. Папір друкарський. Гарнітура Прагматіка. Друк офсетний. Ум. друк. арк. 6,51. ПП «Ранок-НТ». Свідоцтво ДК №2121 від 10.03.2005 р. 61052 Харків, пров. Сімферопольський, 6. Разом дбаємо про екологі ю та здоров'я ІЗВМ 978-966-315-133-5 © І. О. Уварова, В. І. Підгірний, О. М. Білик, В. П. Загуменна © ПП «Ранок-НТ» ЗМІ СТ Варіант 1 4 Варіант 2 7 Варіант 3 11 Варіант 4 15 Варіант 5 19 Варіант 6 23 Варіант 7 27 Варіант 8 • 31 Варіант 9 34 Варіант 10 37 Варіант 11 40 Варіант 12 44 Варіант 13 47 Варіант 14 50 Варіант 15 54 Варіант 16 . 57 Варіант 17 60 Варіант 18 63 Варіант 19 66 Варіант 20 69 Варіант 21 72 Варіант 22 76 Варіант 23 79 Варіант 24 82 Варіант 25 86 Варіант 26 91 Варіант 27 94 Варіант 28 98 Варіант 29 101 Варіант ЗО 104 Теоретичний мінімум .108 Завдання 28 Кров рухається судинами завдяки скороченням серця, які чергу-
ються з його розслабленням. Серцевий цикл складається з фази розслаблення — діастоли і фа-
зи скорочення серцевого м'яза — систоли (спочатку передсердя, а потім шлуночків). Під час діастоли (спільної паузи), що триває 0,4 с, кров наповнює передсердя (праве заповнюється венозною кров'ю з порожнистих вен і коронарної системи, а ліве — артеріальною з легеневих вен). Перед-
сердя поступово розтягуються кров'ю, що надходить до них. У цей час передсердно-шлуночкові клапани закриті, тому передсердя і шлу-
ночки між собою герметично роз'єднані. У міру заповнення кров'ю тиск у передсердях стає набагато більшим, ніж у порожніх на цей час шлуночках. Він спричиняє відкриття передсердно-шлуночкових клапанів, і настає фаза систоли передсердя, що триває 0,1 с. За цей час передсердя скорочується, і кров видавлюється у ще розслаблені шлуночки. Потім настає фаза систоли шлуночків, що триває 0,3 с. За цей час скорочуються обидва шлуночки, і кров із правого шлу-
ночка надходить до легеневих артерій, а з лівого — до аорти. Після систоли знову настає діастола, яка триває 0,4 с. Отже один повний серцевий цикл триває 0,8 с (за частоти серцевих скорочень 75 разів за хвилину). Фаза діастоли відіграє дуже важливу роль у серцевому циклі, бо після енергійного скорочення м'язи шлуночків потребують відпо-
чинку. Під час діастоли вони відновлюють запаси енергії, витрачені на скорочення. Крім того, під час діастоли заповнюються кров'ю вінцеві, або коронарні, артерії. Завдання 29 Найбільш поширеними причинами порушення слуху в людини є накопичення сірки в зовнішньому слуховому проході внаслідок недотримання правил особистої гігієни; ушкодження барабанної перетинки гострим предметом; захворювання середнього вуха (отит), яке виникає внаслідок переохолодження голови або як ускладнення після грипу чи ангіни; постійне слухання гучної музики, особливо через навушники. Щоб запобігти порушенню слуху, необхідно: • дотримуватися правил особистої гігієни; • не користуватися гострими предметами для очищення слухового проходу; • своєчасно лікувати застудні захворювання, звертатися до лікаря; • не слухати гучну музику, особливо в навушниках; • не витягати самостійно сторонній предмет зі слухового проходу; • надягати головний убір під час морозу та сильного вітру. Завдання 31 Оскільки ВІЛ-інфекція невиліковна, головним заходом у боротьбі з її поширенням є профілактика зараження. На особистому рівні: • інформованість про шляхи передачі вірусу; • відмова від вживання наркотиків; • застосування одноразових шприців і систем переливання крові; • використання індивідуальних або стерильних інструментів для манікюру і при нанесенні пірсингу й татуювання; • використання презервативів і утримання від випадкових статевих контактів; • уникання годування немовляти грудним молоком хворою ма-
тір'ю. На рівні держави: • широка інформаційна пропаганда здорового способу життя; • інформованість населення щодо шляхів зараження; • гарантовані заходи безпеки при переливанні крові та інших опе-
раціях у медичних установах; • забезпечення проведення діагностики для своєчасного виявлення інфікованих (особливо для представників «груп ризику»); • боротьба з наркоманією, проституцією. На сучасному етапі значно збільшилося число хворих на СНІД. Це відбувається за рахунок збільшення кількості людей, що: 1) вживають наркотичні речовини у вигляді ін'єкцій; 2) мають випадкові статеві контакти; 3) народжують ВІЛ-інфікованих дітей. Ця ситуація пояснюється певними причинами: • невідповідність темпів розвитку медичної і соціальної допомоги; • недосконала система інформування населення про засоби попере-
дження ВІЛ-інфікування; • недостатнє фінансування медичних засобів, необхідних для ліку-
вання наркотично залежних людей. Отже, існуючі заходи профілактики ВІЛ-інфекції є недостатніми. Завдання 28 Півкулі головного мозку мають різну функціональну спеціалізацію. Розміщення центрів функцій організму Ліва півкуля Права півкуля Вербальні Невербальні, зорово-просторові Тимчасові, послідовні Одночасні, просторові Дискретні Неперервні Раціональні Інтуїтивні У лівій півкулі розташовані три центри мови: • руховий центр мови, який забезпечує можливість писати; • слуховий центр, який забезпечує можливість чути і розуміти мову іншої людини; • зоровий центр мови, або центр читання і розумі ння письмової мови; лічби (математичні здібності, логіка, наука). Отже, ліва півкуля більш пристосована до аналітичної діяльності й відповідає за логічне мислення людини, тобто за формулювання понять, побудову узагальнень, висновків, складання прогнозів тощо. У правій півкулі містяться: • центр керування орієнтацією в просторі (здатність до танців, гім-
настики); • центр, що визначає музикальність (сприйняття музики); • центр просторового уявлення (геометричних образів, скульптури, сприйняття художніх творів, живопису; фантазія). Отже, права півкуля спеціалізується на забезпеченні просторово-
образного сприйняття навколишнього середовища на основі мину-
лого досвіду, на формуванні особистісного емоційного ставлення до себе і до оточення; є базою конкретного образного мислення, емоційного сприйняття дійсності. До особливостей півкуль належить розміщення центрів проекції руху правої і лівої руки. У лівій півкулі розташовані центри проекції руху правої руки, а в правій півкулі, навпаки,— центри проекції ру-
ху лівої руки. Утім, центри нюху, слуху, зору містяться в обох пів-
кулях. Домінування лівої чи правої півкулі зумовлює тип мислення лю-
дини, визначає її характер, темперамент, пам'ять, здатність до зо-
середження та інші психофізіологічні особливості. Завдання 28 Головними науковими дисциплінами, що вивчають людину, є ана-
томія людини, фізіологія та гігієна. Анатомія людини (від грец. апаіоіе — розтин, розчленування) — наука, що вивчає форму і будову організму, органів і тканин людини у зв'язку з їхніми функціями. Фізіологія (від грец. ркізіз — природа, І0§08 — учення) — наука про функціонування живого організму як єдиного цілого, про про-
цеси, що відбуваються в ньому на всіх його структурних рівнях: клітинному, тканинному, органному, системному і організменому. Фізіологія вивчає життєдіяльність організму у взаємодії із зовнішні-
ми умовами його існування. Головне завдання фізіології — розкрит-
тя законів життєдіяльності живого організму та керування ними. Протягом тривалого часу ця наука накопичила значний фактичний матеріал. Це призвело до того, що від фізіології як цілісної науки виокремилися декілька самостійних наукових дисциплін. Гігієна (від грец. Ну§іепо8 — здоровий) — наука, що вивчає вплив чинникі в навколишнього середовища на організм людини та її здоров'я, розробляє і впроваджує методи запобігання захворюванням як на індивідуальному, так і популяційному рівні. Гігієна як наука профілактичного циклу поєднує такі розділи: комунальна гігієна, соціальна гігієна, шкільна гігієна тощо. Головна мета біологічних наук, що вивчають людину,— допомогти людині зберегти своє здоров'я. Здоров'я — це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб і фізичних дефектів. Будова і функції будь-якого органа тісно пов'язані між собою. Без знання анатомії неможливо зрозуміти фізіологічні процеси, а без зна-
ння фізіології неможливо зрозуміти, чому окремі органи мають ту чи іншу будову. Не можна пізнавати функції організму, його органів, тканин і клітин, не знаючи їхньої будови. Ось чому успіхи фізіології тісно пов'язані з досягненнями в анатомії, гістології, цитології, емб-
ріології, біохімії. Без знання генетики неможливо зрозуміти закони еволюційного та індивідуального розвитку людського організму, його функціонування, старіння і смерті, не можна розв'язати певні практичні проблеми спадкових захворювань. Найновіші досліджен-
ня закономірностей поділу клітин і їх диференціювання мають пряме відношення до проблем регенерації (відновлення) органів, злоякіс-
ного росту клітин, боротьби з онкологічними захворюваннями. Фі-
логенетичний принцип, який враховує еволюцію органічного світу, може підказати правильний підхід до вивчення певного патологічно-
го процесу, випробування нових лікарських препаратів. Цей метод допоможе зрозуміти походження аномалій і визначити найраціо-
нальніші шляхи поліпшення здоров'я. Отже, вивчення будови та функціонування організму необхідне для збереження здоров'я. Завдання 31 Причиною підвищеного вмісту цукру в аналізі крові може бути хвороба — цукровий діабет. Цукровий діабет є одним з найпо-
ширеніших та найскладніших захворювань ендокринної системи. Ендокринну систему складають залози внутрішньої секреції, які виділяють у кров гормони — речовини, що регулюють активність процесів життєдіяльності організму. Підшлункова залоза виробляє гормон інсулін, який регулює вміст цукру в крові. Інсулін забезпечує транспорт глюкози з крові до клітин організму. Якщо ж підшлун-
кова залоза не виробляє інсулін, то страждають клітини (особливо клітини головного мозку), для яких глюкоза є основним джерелом енергії. Глюкоза з крові не може потрапити у клітини, і це показує аналіз крові. Якщо хворій на діабет людині не ввести інсулін, то в неї починається діабетична кома (активність нейронів головного мозку різко знижується, що може призвести до смерті). Цукровий діабет завжди характеризується порушеннями обміну речовин. Недостат-
ність інсуліну призводить до порушення вуглеводного, жирового і білкового обміну. Знижується утворення і підсилюється розпад жирів. Спостерігається посилений синтез холестерину. Знижується синтез білка, у тому числі й антитіл, що зменшує опірність інфек-
ціям. У виникненні захворювання головними причинами є спадковість, судинні порушення, вірусні інфекції, ожиріння, психічні і фізичні травми. Тому при вияві підвищеного рівня цукру в крові необхідно термі-
ново звернутися до лікаря і пройти додаткове обстеження. Завдання 28 Сперматозоїд — дозріла чоловіча статева клітина, головне при-
значення якої — запліднення жіночої яйцеклітини. Він має таку будову: головка, середня ділянка і хвіст. Головка сперматозоїда людини має форму еліпсоїда, стислого з боків (що забезпечує малий опір під час руху). У головці сперматозоїда роз-
ташовуються: ядро, що містить спадкову інформацію; центріоль; акросома, що містить речовини для розчинення оболонки яйцеклі-
тини. При контакті з яйцеклітиною акросома викидає свої ферменти назовні і розчиняє невелику ділянку оболонки яйцеклітини, завдяки чому утворюється невеликий прохід для проникнення сперматозоїда. Позаду головки розташовується так звана середня частина сперма-
тозоїда, у якій перебуває мітохондрія. Через всю середню частину сперматозоїда проходить цитоскелет джгутика, який складається з мікротрубочок. Від головки середню частину відокремлює невелике звуження — шийка. Позаду середньої частини розташовується хвіст. Він тонший за середню частину і значно довший за неї. Хвіст — орган руху спер-
матозоїда. Під час руху сперматозоїд зазвичай обертається довкола своєї осі. Розміри сперматозоїда надзвичайно малі, що є необхідним для за-
безпечення швидкого руху. Отже, сперматозоїд — це спеціалізована клі тина, будова якої дозволяє їй виконати свою головну функцію: якнайшвидше про-
никнути в жіночу яйцеклітину для запліднення, щоб внести до неї генетичний чоловічий матеріал. Яйцеклітина — жіноча статева клітина. На відміну від сперма-
тозоїда — велика, округлої форми, переважно нерухома (позбавлена апарату активного руху). Має запас поживних речовин. Саме вони забезпечують живлення зародка в ембріональному періоді. Яйцеклітина має таку будову: ядро; цитоплазма з органелами та запасними поживними речовинами; оболонки; клітини променистого вінця. Характерною властивістю яйцеклітини є блокування проник-
ності оболонок після контакту з акросомою першого сперматозоїда та її активація — перехід зі стану спокою до розвитку. Після запліднення сперматозоїдом клітина закріплюється в слизо-
вій оболонці тіла матки, і починається розвиток плоду (вагітність). Головне призначення яйцеклітини — забезпечити розвиток нового організму після запліднення. Завдання 29 Цукровий діабет — це хронічне захворювання ендокринної сис-
теми людини, що характеризується підвищенням концентрації глю-
кози в крові внаслідок недостатньої секреції інсуліну підшлунковою залозою. Причини цукрового діабету: 1) вірусні інфекції, що руйнують клітини підшлункової залози, які виробляють інсулін; 2) спадкові чинники; 3) руйнування клітин підшлункової залози клітинами імунної системи; 4) переїдання, що веде до ожиріння. До профілактики цукрового діабету необхідно підходити комп-
лексно. Головним засобом такої профілактики є здоровий спосіб життя: • заняття фізкультурою, посильні фізичні навантаження, щоденні піші прогулянки; • якщо є ознаки ожиріння, необхідно поступово знизити масу тіла; • відмова від шкідливих звичок, особливо куріння; • збалансоване харчування, дотримання дієти (відмова від солодкої, жирної, висококалорійної їжі та напоїв). Необмежене вживання вуглеводів, що значно перевищує енерговитрати, є несприятливим чинником для функції підшлункової залози. Необхідно вживати більше продуктів, що містять рослинні волокна; • уникання перенавантаження, стресів; • регулярні обстеження в ендокринолога. Завдання 31 Імунітет — це захисна реакція організму, спрямована проти чужорідних, не властивих даному організму агентів. До чужорідних агентів належать бактерії, віруси, білки, клітини, тканини. Явище імунітету відоме з кінця XVIII століття. Воно було відкрите англій-
ським лікарем Дженнером під час спостережень і лікування людей, які хворіли на натуральну віспу. Захисні властивості крові вперше були виявлені вітчизняним вче-
ним І. І. Мечниковим. У 1883 р. він дійшов висновку, що несприят-
ливість організму до деяких інфекційних захворювань — імунітет — забезпечується лейкоцитами. За природою імунітет поділяється на клітинний і гуморальний (антитіла). Наближаючись до бактерій, лейкоцити обволікають їх і поглинають. Усередині лейкоцитів бак-
терії перетравлюються і знезаражуються. Властивість лейкоцитів захоплювати і перетравлювати мікроорганізми та чужорідні час-
тинки називається фагоцитозом, а лейкоцити — фагоцитами, тобто пожирачами. Захисні властивості крові зумовлені не тільки фагоцитарною ак-
тивністю лейкоцитів, але й здатністю деяких видів лейкоцитів утво-
рювати антитіла у відповідь на проникнення в організм чужорідних агентів (антигенів). Антитіла виробляються в організмі специфічно на певний антиген і за участю особливих лейкоцитів, які є не тіль-
ки у крові, а й у лімфі. Саме тому цей вид лейкоцитів називають лімфоцитами. Дія антитіл може бути спрямованою проти збудни-
ка одного захворювання. Антитіла можуть тривалий час зберіга-
тись в організмі, і тому організм стає несприятливим до повторних захворювань. Завдання 28 Велике коло кровообігу починається в лівому шлуночку і закінчу-
ється в правому передсерді. З лівого шлуночка виходить аорта, яка дає початок сонним і підключичним артеріям, що живлять головний мозок і верхні кінцівки відповідно. Від цибулини аорти відходять також коронарні артерії. Аорта проходить через грудний і черевний відділи тулуба, від неї відгалужуються дрібніші судини до органів тіла (нирок, печінки, кишечнику). У поперековому відділі аорта розгалужується на праву та ліву клубові артерії, які переходять в артерії нижніх кінцівок. Усі дрібніші артерії утворюють артеріоли. Кожна артеріола дає сітку капілярів, які потім збираються у венули. Венули зливаються у вени. Венозна кров із нижніх відділів тіла збирається у нижню по-
рожнисту вену, а кров від голови та верхніх кінцівок — у верхню порожнисту вену. Порожнисті вени відкриваються у праве перед-
сердя. У великому колі кровообігу артеріальна кров тече по артеріях, а венозна — по венах. Завдяки кровообігу кров виконує свої основні функції (транспорт-
ну, регуляторну та захисну). Припинення руху крові, навіть на ко-
роткий час, є смертельно небезпечним для організму. Клітини ор-
ганізму, особливо нервові, не можуть функціонувати навіть кілька хвилин без кисню і поживних речовин, які переносяться кров'ю. Продукти розпаду поживних речовин, що не виводяться з клітин кров'ю, отруюють їх. Здоров'я людини залежить від кровообігу крові по судинах, від того, наскільки безперешкодно протікає вона, яка швидкість і сила її руху, і від її складу. Завдання 29 ІПСШ (інфекції, що передаються статевим шляхом), або венеричні захворювання, дуже заразні. На них хворіють однаковою мірою як чоловіки, так і жі нки. До більшості зі статевих хвороб не виникає імунітету, тому ІПСШ можна хворіти багато разів. Небезпека ІПСШ полягає в тому, що наслідком цих захворювань може бути: безпліддя; ураження ЦНС, кровоносних судин, серця, суглобів, скелета. Особливо небезпечною хворобою є вроджений сифі-
ліс, оскільки вроджені дефекти плода не піддаються лікуванню. То-
му важливо дотримуватися правил запобігання захворювань ІПСШ. Головним засобом боротьби з поширенням ІПСШ є профілактика. На особистому рівні: • уникати випадкових статевих контактів, не вести безладне статеве життя; • користуватися бар'єрними методами захисту — презервативами; • дотримуватися статевої гігієни; • не займатися самолікуванням; • при будь-яких підозрах на венеричну хворобу звертатися до лі-
каря. На рівні держави: • пропаганда здорового способу життя; • забезпечення загального доступу населення до якісних презерва-
тивів за доступними цінами; • забезпечення консультування і добровільного тестування на ВІЛ-
інфекцію; • сприяння ранньому зверненню людей, які страждають на ІПСШ, і їхніх партнерів до служби охорони здоров'я; • надання хворим безплатної медичної допомоги; • обов'язкове взяття усіх хворих на облік у спеціальні медичні за-
клади — шкірно-венерологічні диспансери, а тих, хто ухиляється, покарання у кримінальному порядку; • регулярне обстеження з профілактичною метою працівників сфери обслуговування, харчових підприємств, дитячих закладів, оскіль-
ки їх захворювання може завдати навколишнім особливо великої шкоди. Завдання 31 Вплив тютюнового диму на людей, що перебувають поряд з кур-
цем, називають пасивним курі нням. Під час курі ння в пові тря потрапляє більше токсичних компонентів, ні ж в організм курця. Основні складові тютюнового диму та їхній вплив на здоров'я людини Нікотин. Це наркотична речовина і дуже сильна отрута. Він легко проникає у кров, накопичується в органах і призводить до пору-
шення їхніх функцій. Він спричиняє ураження нервової системи, викликає спазм судин головного мозку, запалення легенів, туберку-
льоз, гастрит, цироз печінки. У курців порушується зір, стан шкіри і волосся. Карбон(ІІ) оксид (чадний газ). Він утворює стійку сполуку з ге-
моглобіном, унаслідок чого знижується здатність крові переносити кисень. Серце і легені починають функціонувати з більшим наван-
таженням, що призводить до проблем з кровообігом. Чадний газ ушкоджує стінки артерій, що може призвести до серцевих нападів. Гідроген ціанід. Ушкоджує війки бронхіального дерева, внаслідок чого порушується їхня захисна функція. Призводить до накопичення токсичних агентів у легенях, унаслідок чого збільшується ймовір-
ність розвитку легеневих захворювань. Канцерогени. Спричиняють розвиток злоякісних пухлин легенів, стравоходу, підшлункової залози, ротової порожнини. Нітроген оксиди. Спричиняють зниження опору організму до рес-
піраторних захворювань. Викликають розширення судин, що призво-
дить до зниження артеріального тиску (гіпотоніт), підсилюють дію канцерогенних речовин, знижують діяльність імунної системи. Амоніак. Це речовина, що добре розчиняється у вологих слизо-
вих оболонках верхніх дихальних шляхів і подразнює їх. Унаслідок цього підвищується ризик виникнення інфекційних і алергійних захворювань, бронхіту. Отже, складові тютюнового диму діють негативно на стан здоров'я курця та людини, яка постійно перебуває поряд. Завдання 28 Будова і функції органа слуху Частина вуха Особливості будови Функції Зовнішнє вухо Складається з вушної раковини і зовнішнього слухового про-
ходу. Вушна раковина утворена хрящовою тканиною і має багато нервових закінчень. У стінці про-
ходу багато сальних залоз, що виділяють вушну сірку. Барабан-
на перетинка розташована на межі між зовнішнім і середнім вухом Уловлення і проведення зву-
кових коливань. Вушна сірка виконує захисну функцію (містить бактерицидну речо-
вину). Барабанна перетинка передає коливання звукових хвиль у середнє вухо Середнє вухо Складається з барабанної по-
рожнини з трьома слуховими кісточками (молоточок, кова-
делко і стремінце) і слухової (євстахієвої) труби, що з'єднує барабанну порожнину з носо-
глоткою Звукопровідний відділ органа слуху. Молоточок сприймає коливання від барабанної перетинки, передає їх на коваделко, а коваделко — на стремінце, яке сполучене із внутрішнім вухом через овальне вікно. Євстахієва труба забезпечує вирівню-
вання тиску Внутріш-
нє вухо Завитка і три півколові канали з двома мішечками (кортіїв орган) розміщуються в піраміді скроневої кістки між барабан-
ною порожниною і внутрішнім слуховим проходом, через який виходить завитковий нерв. У середині завитки є спі-
ральний канал, який утворює два з половиною оберти навко-
ло кісткового стрижня завитки. У мембранах кортіївого органа розташовуються нервові клі-
тини, які подразнюються при переміщенні тіла в просторі, а також при різких рухах голови У завитці розміщені чутливі слухові клітини (волоскові). Від середнього вуха звукові хвилі проводяться до чутли-
вих нервових клітин завитки, викликаючи їх подразнення. Далі слухове подразнення через слуховий нерв, що утворений відростками чут-
ливих слухових клітин, пе-
редається в кору головного мозку, де проходить аналіз звуків — виникають слухо-
ві відчуття. Кортіїв орган є органом рівноваги Завдання 28 Будова скелета людини відрізняється від інших ссавців будовою черепа, формою кісток кінцівок, хребта і таза, що зумовлено інтен-
сивним розвитком головного мозку і прямоходінням. Особливості скелета людини: 1. Для хребта людини характерні вигини, які надають йому фор-
ми, що в профіль нагадує латинську літеру Вигини хребта збіль-
шують розміри грудної й тазової порожнин, полегшують утримання рівноваги і забезпечують пом'якшення поштовхів та струсів тіла під час стрибків і бігу. 2. У зв'язку з прямоході нням передньо-задній розмір грудної клі тки людини, на відміну від тварин, є меншим від поперечного. 3. Дуже рухливі верхні кі нці вки. Кисть утворена кі стками за-
п'ястка, п'ястка та фалангами пальців. Перший, або великий, па-
лець найрухоміший і добре розвинений, розташований напроти всіх і нших, що має велике значення при виконанні різних видів роботи (здійснює хапання і фіксацію). 4. У зв'язку з вертикальним положенням тіла людини таз у неї ширший і масивніший, ніж у тварин. Він має вигляд чаші і підтри-
мує внутрішні органи черевної порожнини. 5. Кістки нижніх кінцівок є більш масивними, ніж верхніх, тому що вони тримають на собі увесь тягар тіла. Стопа як єдине ціле ви-
конує опорну функцію під час стояння і ходіння. З'єднуючись між собою, кістки стопи утворюють склепіння. Така будова пов'язана з вертикальним положенням тіла людини, із збільшенням наван-
таження на стопу при прямоходінні. Склепінчаста стопа значно пом'якшує поштовхи під час ходіння. 6. У людини мозковий відділ переважає над лицьовим. Це пов'я-
зано із сильним розвитком головного мозку людини. Завдання 31 Ретикулярна формація — це сукупність нейронів та з'єднуючих їх нервових волокон у стовбурі мозку, що утворюють густу сітку. Аксони нейронів ретикулярної формації однією гілкою з'єднані з нейронами проміжного мозку і кори великих півкуль, а другою гілкою — з нейронами спинного мозку. Тобто ретикулярна формація тягнеться від спинного мозку через стовбур і далі до кінцевого мозку та з'єднує їх між собою. Через неї «просіюється» вся інформація, що має надійти до кінцевого мозку. Функції ретикулярної формації: 1) регуляція рівня свідомості, сну та неспання; 2) надання ефективно-емоціонального забарвлення сенсорним сти-
мулам (больовим сигналам); 3) регуляція функцій найважливіших рефлексів: ковтання, каш-
лю, чхання. Ретикулярна формація є найважливішим компонентом рухового центру стовбура мозку. Лімбічна система (від латин. ІітЬис — край) огортає верхню час-
тину стовбура головного мозку, ніби поясом, та утворює його край. Лімбічна система відокремлює кору півкуль головного мозку від стовбура мозку. Це функціональне поєднання структур мозку бере участь в організації емоційно-мотиваційної поведінки та харчово-
го, статевого, захисного інстинктів. Ця система також бере участь в організації циклу сон-активності. Функції лімбічної системи: 1) регуляція роботи внутрішніх органів (серцево-судинна, травна система); 2) регуляція обмінних процесів у міокарді, порушення кровопос-
тачання шлунково-кишкового тракту (мигдалевидні ядра); 3) регуляція роботи нюхового центру; 4) забезпечення різних форм поведінки, емоційних реакцій; 5) забезпечення різних форм пам'яті; 6) сприяння прояву умовних рефлексів. Висновок: ретикулярна формація та лімбічна система формують поведінку людини. Завдання 28 Рефлекси здійснюються завдяки наявності в нервовій системі рефлекторних дуг — ланцюжків нервових клітин (нейронів), які з'єднують чутливі клітини з м'язами або залозами, що беруть участь у здійсненні рефлекторної реакції. Рефлекторна дуга — це шлях, яким передається нервове збудження під час рефлексу. Рефлекторні дуги можуть бути простими й складними. Найпростіша рефлектор-
на дуга складається з двох нейронів: чутливого і рухового. Складна рефлекторна дуга включає чутливий, руховий та один або кілька вставних нейронів. Рефлекторна дуга складається з п'ятьох ланок: 1. Рецептори органів чуття сприймають подразнення і перетво-
рюють їх на нервовий імпульс, який далі поширюється по структу-
рах рефлекторної дуги. 2. Нервовий імпульс по чутливому шляху (доцентровому — афе-
рентному) несе інформацію до нервового центру. 3. У нервовому центрі відбувається переключення збудження з чутливих нейронів на рухові. 4. По руховому шляху (відцентровому — еферентному) імпульс іде до робочого органа (ефектора). 5. Робочим органом можуть бути скелетні та гладкі м'язи, залози, серце. Час рефлексу залежить від складності рефлекторної дуги, сили подразнення та рівня збудливості. Непошкодженість усіх складових (ланок) рефлекторної дуги за-
безпечує нормальне функціонування нервової системи. Завдання 29 Найбільш поширеними хворобами сечовидільної системи є пієло-
нефрит (запалення ниркової миски), гломерулонефрит (ураження ниркових клубочків обох нирок), цистит (запалення слизової обо-
лонки сечового міхура), уретрит (запалення сечівника). Захворювання сечовидільної системи спричиняють: 1. Мікроорганізми, які потрапляють туди внаслідок низхідної та висхідної інфекції. Низхідна інфекція виникає в разі потрапляння мікроорганізмів до органів сечовидільної системи через кров при захворюванні на ангіну, стоматологічні захворювання. Причиною висхідної інфекції є мікроорганізми, які потрапляють до органів сечовидільної системи через сечівник у разі недотримання особистої гігієни. 2. Переохолодження. 3. Потрапляння отруйних речовин (алкоголю, бензолу, отрути комах тощо). 4. Надмірне і тривале вживання деяких лікарських засобів (анти-
біотиків, сульфаніламідних препаратів). Щоб запобігти захворюванню сечовидільної системи, слід дотри-
муватися таких правил: • не переїдати (особливо концентрованих м'ясних та рибних страв); • збільшити споживання рідини за рахунок соків та морсів; • не вживати алкогольних напоїв (особливо пива); • своєчасно лікувати зуби; • бути обережним з отруйними речовинами; • уживати лікарські препарати тільки за призначенням лікаря; • дотримуватись правил особистої гігієни; • не допускати переохолодження організму; • займатися фізкультурою; • загартовувати організм. Завдання 31 Наркотик — це речовина, що спричиняє психічну та фізичну за-
лежність. Психічна залежність виявляється постійним бажанням продо-
вжити вживання певної речовини, здобуваючи її будь-яким шляхом, незважаючи на неприємні чи навіть небезпечні наслідки. Прийом наркотику супроводжується пригніченням діяльності головного моз-
ку, сп'янінням на початкових стадіях, короткотривалою ейфорією (збуджений, підвищено-радісний настрій, відчуття задоволення, сили). Перерва у вживанні наркотиків викликає напруження і не-
спокій, різке посилення потягу до цієї речовини. Усі наркотики руй-
нують особистість, спричиняють моральну та розумову деградацію. Фізична залежність виявляється в тім, що наркотична речовина стає постійно необхідною для підтримання нормального функціо-
нування організму. Перерва в регулярному надходженні наркотику в організм викликає хворобливий стан — абстинентний синдром (апатія, сонливість, пригніченість, ослаблення серцевої діяльності й дихання, що переходять у тривогу, страх, неспокій, психози та ін.). Він розвивається зазвичай через декілька годин після того, як до організму не надійшла чергова доза наркотичної речовини, і зникає лише після введення чергової дози речовини. Із розвитком наркома-
нії стимулюючий ефект наркотику слабшає, і наркоману доводиться частіше вживати наркотики, збільшувати їхню дозу. Усі наркотики, незалежно від їхнього виду і способів вживання, обов'язково пошкоджують органи та системи організму: нервову систему (у тому числі головний мозок), імунну систему, печінку, серце, легені. Наркотичні речовини втручаються у будову нуклеї-
нових кислот, порушують обмін речовин, накопичуються у жировій тканині. Наркотичні речовини склеротизують судини, порушуючи обмін речовин між кров'ю та тканинами, у тканинах накопичуються продукти розпаду. Відбувається інтоксикація організму, ослаблення його захисних і пристосувальних функцій. Усе це руйнує здоров'я і призводить до інвалідності. Середня тривалість життя наркомана становить близько 7 років. Наркомани рідко доживають до 30-річного віку. Звичайно, є такі, що живуть із цією отрутою і 15, і 20 років. Але є й такі, що гинуть на 6-8-й місяць після початку регулярного вживання наркотиків. Найчастішими причинами смерті наркоманів є випадкові передо-
зування; отруєння фальсифікованими наркотиками; захворюван-
ня (пневмонія, сепсис, гепатит, хронічна печінкова недостатність); травми; самогубство. Завдання 28 Рух крові по судинах називається кровообігом. Під час постійного руху кров здійснює свої основні функції: доставка поживних речо-
вин і газів, виведення з тканин та органів кінцевих продуктів мета-
болізму. Кров рухається по судинах: артеріях, венах і капі лярах. Усі судини в організмі людини об'єднуються у два кола кровообігу: велике і мале. Мале коло кровообігу — це шлях крові від правого шлуночка через легеневі артерії, легеневі капіляри і легеневі вени до лівого передсер-
дя. По малому колу кровообігу венозна кров надходить до легеневих капілярів. Ця кров містить багато вуглекислого газу і мало кисню. Повітря в легеневих альвеолах, які оплетені легеневими капіляра-
ми, навпаки, багате киснем. Відповідно до законів осмосу і дифузії кисень із легеневих альвеол спрямовується в кров, де з'єднується з гемоглобіном еритроцитів. Надлишок вуглекислого газу з крові проникає в легеневі альвеоли. Таким чином відбувається газообмін. У малому колі кровообігу по легеневих венах тече артеріальна, а по легеневих артеріях — венозна кров. Отже, значення малого кола кровообігу полягає в здійсненні газо-
обміну, перетворенні венозної крові на артеріальну. Завдання 29 Тютюнокуріння — шкідлива звичка, механізм розвитку якої подіб-
ний до наркоманії. Відбувається звикання до нікотину — алкалоїду, який має високу токсичність. У міру звикання потреба в нікотині зростає, людина випалює за день усе більше цигарок. Нікотин та інші складові тютюнового диму негативно впливають на центральну нервову систему, серце, великі і периферичні кровоносні судини, легені, органи травлення. Тютюнокуріння порушує роботу ендокрин-
них залоз, від яких залежать ріст, розвиток і статеве дозрівання. Серце курця робить за добу на 10—15 тисяч скорочень більше, ніж серце того, хто не палить. Це постійне навантаження призводить до пе-
редчасного зношування серцевого м'яза. Установлено, що тютюноку-
ріння скорочує тривалість життя на 8—15 років. Особливо небезпечне тютюнокуріння для жінок, що пов'язано з народженням дітей. Небезпека тютюнокуріння для здоров'я людини Причина (речовина) Наслідок (вплив на органи, захворювання) Нікотин Вражає зір, шлунок і кишечник, кровоносні судини (призводить до атеросклерозу), легені (рак, туберкульоз), нервову систему Закінчення таблиці Причина(речовина) Наслідок (вплив на органи, захворювання) Синильна кислота Порушення роботи всього організму Чадний газ Хвороби серця Стирол Порушення слуху Канцерогенні смоли Пошкодження зубної емалі, запалення слизо-
вих оболонок рота і дихальних шляхів, ракові захворювання Радіоактивний полоній Хвороби крові, ракові захворювання дихальних шляхів і органів Нервово-серцеві отрути Хвороби серця, нервово-психічні хвороби Завдання 31 Щитоподібна залоза — найбільша ендокринна залоза. Вона розта-
шована спереду трахеї на передній поверхні шиї і частково прилягає до щитоподібного хряща. Щитоподібна залоза з'єднана з гортанню, тому при ковтанні вона піднімається та опускається, а також зміщу-
ється вбік при повороті голови. Щитоподібна залоза виробляє два гормони: тироксин (тетрайод-
тиронін) і трийодтиронін. Вони значно впливають на обмін речовин, перш за все на енергетичний і основний, підсилюють витрати вуг-
леводів, жирів і білків, стимулюють функції центральної нервової системи, процеси росту і розвитку організму. Недостатня функціональна активність (гіпофункція) щитоподібної залози в дитячому віці призводить до кретинізму (затримки росту, психічного та статевого розвитку). У дітей виявляється відставання в рості та розумовому розвитку, недоумство тощо. Зовнішньому вигляду кретина характерні постійно відкритий рот і висунутий язик. При гіпофункції у дорослих виникає захворювання мікседема (слизовий набряк). При мікседемі змінюється інтенсивність обмін-
них процесів. Органи та тканини набрякають, розвивається одутлість обличчя, шиї та тіла, випадає волосся, знижується температура тіла. У хворої людини спостерігається психічна загальмованість, в'ялість, сонливість, зниження інтелекту. Гіперфункція щитоподібної залози призводить до базедової хворо-
би, яка супроводжується збільшенням щитоподібної залози, витріш-
куватістю, тахікардією (прискоренням частоти серцевих скорочень), підвищенням основного обміну і пов'язаним з цим виснаженням, подразливістю та іншими ознаками. При цьому спостерігається над-
лишкова кількість гормонів щитоподібної залози в крові. Паращитоподібні залози розташовані на задній поверхні бокових частин щитоподібної залози. Іноді вони розміщуються в товщі тка-
нини щитоподібної залози. Гормон паращитоподібних залоз — паратгормон — регулює обмін і кількість Кальцію та Фосфору в організмі. Дія паратгормону по-
дібна до дії кальциферолів (вітамінів групи Б). При недостатній функції паращитоподібних залоз знижується рівень Кальцію і підвищується рівень Фосфору в крові, що зумовлює збудливість нервової і м'язової системи. Виникають напади корчів, що можуть спричинити зупинку дихання. Гіперфункція паращитоподібних залоз спостерігається рідко, на-
приклад при пухлинах залоз, і супроводжується збільшенням кіль-
кості Кальцію в крові і зменшенням неорганічного фосфату в кіст-
ках. Руйнується кісткова тканина, розвивається м'язова слабість, з'являється біль у спині, руках, ногах. Отже, гормон паращитоподібної залози регулює обмін Кальцію та Фосфору в організмі людини. При збільшенні енергетичних витрат організму підвищується ак-
тивність щитоподібної залози, внаслідок чого збільшується рівень обмінних процесів. Організм отримує більше енергії. Активність паращитоподібних залоз не зміниться, оскільки гормон, який вони виробляють, не впливає на енергетичний обмін речовин. Завдання 28 Рефлекс — це реакція організму на подразник, яка здійснюєть-
ся за участю нервової системи. Існують два основні види рефлек-
сів — умовні та безумовні. Порівняльна характеристика безумовних та умовних рефлексів Безумовні Умовні Ознаки Уроджені, успадковуються нащад-
ками від батьків Набуті, формуються протягом життя Видові, тобто притаманні усім представникам певного виду Індивідуальні. В одних особин певного виду можуть бути присутні, а в інших — відсутні Мають сталі рефлекторні дуги Мають рефлекторні дуги, що форму-
ються за певних умов Відносно сталі, мало змінюються і зберігаються протягом усього життя Непостійні, можуть формуватися і зникати, функціонують доти, поки потрібні організмові Здійснюються на рівні спинного мозку, стовбура, довгастого мозку їхні центри містяться у корі великих півкуль головного мозку Функції Забезпечують існування в перші моменти після народження, а потім є основою для вироблення умовних рефлексів. Спрямовані на виживання за від-
носно сталих умов довкілля Сприяють пристосуванню організму до умов зовнішнього середовища і є дуже важливими для виживання, якщо умови довкілля постійно зміню-
ються. Умовні рефлекси вищих порядків (у людини і деяких тварин) дають можливість змінювати свою пове-
дінку відповідно до передбачуваних наслідків Завдання 29 Гіподинамія — це недостатня м'язова діяльність, зниження сили скорочення м'язі в. Гіподинамія пов'язана із загальним зниженням рухової активності людини — гіпокинезією. Гіподинамія сприяє виникненню захворювань кровоносної сис-
теми, оскі льки при зниженні фізичної активності зменшуються витрати енергії, що веде до зменшення кровопостачання тканин та погіршення постачання киснем. Виникає кисневе голодування — гі-
поксія головного мозку, серця та інших органів. Змінюється струк-
тура волокон серцевого м'яза. Висновок: унаслідок гіподинамії виникають захворювання крово-
носної системи. Завдання 31 Регулярні тренування забезпечують поступове підвищення здат-
ності організму витримувати інтенсивне навантаження, виконувати більшу кількість роботи, розвивають адаптаційні можливості орга-
нізму, підвищують стійкість до стресу, сприяють формуванню необ-
хідного динамічного стереотипу. Регулярні тренування сприяють: збільшенню функціонального об'єму легенів; зменшенню частоти та збільшенню сили серцевих скорочень; покращенню ортостатичної стійкості серцево-судинної системи; збільшенню м'язової маси; зміцненню кісток та зв'язок; покращенню транспортних властивостей крові; оптимізації метаболізму. Завдання 28 Для нормальної життєдіяльності організму, для відновлення сил після стомлюючої роботи необхідний повноцінний відпочинок. Та-
кий відпочинок забезпечує сон. Сон — це періодичний функціональний стан організму, який характеризується виключенням свідомості і зниженням здатності нервової системи відповідати на зовнішні подразники. Сон є фізіо-
логічною потребою організму. Сон супроводжується обмеженням рухової діяльності, відсутніс-
тю цілеспрямованої діяльності, відключенням головного мозку від зовнішніх впливів. Під час сну знижується збудливість нервової системи і поновлюються її функції. Сон — це активний психофізіологічний процес. Активна робота мозку під час сну пов'язана з необхідністю перероблення інформації, отриманої під час неспання. У певні періоди сну активність мозку може бути навіть вищою, ніж при неспанні. У процесі сну мозок від-
новлює свою працездатність, клітини активно засвоюють поживні речовини, накопичують енергію, завдяки цьому створюється почуття свіжості, бадьорості, припливу енергії. Сон необхідний для відновлення працездатності організму. Після сну поліпшуються самопочуття, загострюється увага, що вказує на відновні процеси. Якщо людину позбавити сну, у неї порушуються процеси жит-
тєдіяльності, з'являється м'язова слабкість і згодом розвиваються психічні розлади. Завдання 29 Перелом — часткове або повне порушення цілісності кістки, ви-
кликане дією на неї механічної сили. Класифікація переломів у залежності від пошкодження зовнішніх покривів тіла: • відкритий перелом (цілісність шкі ри в ділянці перелому пору-
шена); • закритий перелом (шкіра в ділянці перелому не пошкоджена). При закритому переломі має бути проведено знерухомлення. Фік-
сація проводиться готовими шинами або пов'язкою з використанням підручних матеріалів (палки, дошки та ін.). Фіксація створює мак-
симальний спокій ділянки перелому, що попереджує подальшу трав-
матизацію м'яких тканин гострими уламками кісток та вторинне зміщення уламків, а також зменшує біль та, відповідно, можливість посилення больового шоку. Транспортна шина має фіксувати не менше двох суглобів, при-
леглих до місця перелому (вище та нижче). При відкритих переломах перша допомога полягає не тільки в за-
безпеченні нерухомості в місці перелому шляхом накладання шинної пов'язки, але й у захисті місця перелому від подальшого мікробного забруднення накладанням пов'язки на рану. Отже, у першу чергу необхідно надати першу допомогу людині з відкритим переломом гомілкової кістки, а в другу — людині із за-
критим переломом плечової кістки. Завдання 31 Лейкоцити — це безбарвні клітини крові, що виконують захисну функцію. Є кілька видів лейкоцитів, різних за розмірами, будовою і функціями. Здебільшого лейкоцити поділяють на фагоцити (здатні до фагоцитозу — захвату твердих частинок) та лімфоцити, що здатні до гуморального імунітету (виробляють антитіла). Всі вони мають ядро і здатні до амебоїдного руху. Форма лейкоцитів непостійна, змінна. Основна функція лейкоцитів — захист організму від мікроорга-
нізмів, чужорідних білків, сторонніх тіл, які проникають у кров і тканини, і формування імунітету. У нормі усі лейкоцити перебувають у точно визначеному кількіс-
ному співвідношенні, яке називається лейкоцитарною формулою. Зміна цієї формули є важливим клінічним показником. Збільшення лейкоцитів понад фізіологічну норму називають лей-
коцитозом. Він розвивається при запальних процесах, інфекційних захворюваннях, під час дуже важкої фізичної праці. Отже, якщо в людини встановлено надто високий рівень лейко-
цитів порівняно з нормою, то це може означати, що в її організмі відбуваються запальні процеси або в неї наявне інфекційне захво-
рювання. Завдання 28 Рефлекс — це реакці я організму на подразник, основна форма діяльності нервової системи. Рефлекси бувають безумовні й умовні. Безумовні рефлекси — відносно постійні природжені реакції ор-
ганізму на дію факторів зовнішнього і внутрішнього середовища, які здійснюються за допомогою центральної нервової системи і не потребують спеціальних умов для свого виникнення. Основні види безумовних рефлексів Рефлекси Характеристика і значення Дихальні Дихальні рефлекторні рухи {вдих і видих); забез-
печують газообмін між організмом і навколишнім середовищем Харчові Рефлекси, що забезпечують процеси харчування і травлення: виділення слини, жовчі, харчових соків, жування, ковтання тощо Хапальні Виявляються у хапанні пальцями в немовлят; для людини великого значення не мають Захисні Забезпечують захист організму від дії шкідливих чинників: відсмикування руки від гострого пред-
мета, кашель і чхання при потраплянні подразників у дихальні шляхи, моргання повік очей, зіничний рефлекс тощо Орієнтувальні Виявляються у відповіді на нові або біологічно важ-
ливі (світло, звук тощо) подразники; забезпечують зв'язок організму з навколишнім середовищем, лежать в основі механізму мимовільної уваги Статеві Рефлекси, що забезпечують розмноження та турбо-
ту про нащадків. Виявляються від початку статевого дозрівання людського організму Біологічна роль безумовних рефлексів полягає в тому, що вони за-
безпечують існування організму в перші моменти після народження, а надалі є основою для утворення умовних рефлексів. Завдання 29 Якщо в людини ушкоджена шкі ра пальця на руці, то виникає капі лярна кровотеча. Капі лярна кровотеча виникає у разі пошко-
дження капі лярі в. Вона не призводить до значної втрати крові, її легко зупинити, оскільки кров тече по капі лярах повільно, під не-
великим тиском. Ознаки капілярної кровотечі: кровоточить уся поверхня рани. Перша допомога: обробити рану гідроген пероксидом (перекисом водню), поверхню навколо рани знезаразити спиртовим розчином йоду, накласти чисту пов'язку. Пульсуючий потік світло-червоної крові з рани — це ознака арте-
ріальної кровотечі. Якщо виникла артеріальна кровотеча, то в пев-
них точках тіла ушкоджену артерію необхідно притиснути до кістки вище від місця поранення. Якщо ушкоджену артерію притиснути, то рух крові припиниться. Найчастіше на ушкоджене місце накладають тиснучу пов'язку (кілька шарів перев'язувального матеріалу або ва-
лик із марлі і вати, потім ще кілька шарів вати). Рану туго забинтову-
ють. Артеріальну кровотечу на кінцівках припиняють за допомогою джгута з еластичної гумової трубки або закрутки з матерії. Правиль-
ність накладання джгута перевіряють за зникненням пульсу в арте-
ріях нижче від його накладання та за зміною забарвлення шкіри. Після надання першої допомоги постраждалого необхідно доста-
вити до лікарні, викликавши «швидку допомогу». Найбільш небезпечною є артеріальна кровотеча, тому в першу чергу необхідно надати першу допомогу людині з артеріальною кро-
вотечею, а потім — людині з капілярною кровотечею. Завдання 31 Грип — гостра інфекційна вірусна хвороба з періодичним епіде-
мічним поширенням, яка характеризується ураженням дихальних шляхів із вираженими інтоксикацією та гарячкою. Із метою профілактики епідемії грипу слід проводити такі заходи: • вакцинацію; • карантин (уникання людних місць під час епідемії); • використання ватно-марлевих пов'язок (є обов'язковими для хво-
рих, які контактують із здоровими людьми, та для тих, хто до-
глядає за хворими). Необхідно пам'ятати, що як тільки пов'язка забруднилась або намокла, її слід замінити; • повноцінне харчування і споживання продуктів, багатих на віта-
мін С (цитрусові, смородина, малина, цибуля, мед тощо); • суворе дотримання правил особистої гігієни; • дотримання розпорядку дня (правильний режим праці і відпо-
чинку); • повноцінний нічний сон; • щоденна рухова активність (прогулянки на свіжому повітрі); • щоденне проведення вологого прибирання приміщення; • своєчасне провітрювання приміщень. Завдання 28 Тканина — це система клітин та міжклітинної речовини, що ма-
ють єдину або подібну будову і виконують в організмі одну й таку саме функцію. Тканини організму людини Тканина Функції Епітеліальна (одношарова, багато-
шарова, залозиста, миготлива тощо) Утворює зовнішні покриви тіла (елементи шкіри), вистилає поверхні органів (наприклад, поверхню шкіри, дихальних шляхів, репродук-
тивної системи, внутрішню поверхню травної системи). Забезпечує наявність бар'єру між зо-
внішнім середовищем та органом. Крім захисної функції, епітеліальна тканина може виконувати також обмінну функцію (видільну та всмокту-
вальну). Епітеліальна тканина служить для за-
хисту організму від мікроорганізмів, механічних пошкоджень, втрати рідини тощо Сполучна: — кров і лімфа; — кісткова; — хрящова; — волокниста (пухка і щільна); — жирова Основними функціями сполучної тканини є жи-
вильна (трофічна), опорна, захисна, транспорт-
на, запасаюча. Рідкі сполучні тканини (кров і лімфа) завдяки перенесенню різних речовин і газів забезпечу-
ють живлення, дихання, імунітет тканин, органів і взаємозв'язок між органами. Кісткова тканина утворює кістки скелета, вико-
нує захисну і опорну функції. Хрящова тканина з'єднує між собою кістки скелета (утворює міжхребцеві диски, поверхню суглобів), утворює деякі органи (гортань, вушна раковина). Волокниста сполучна тканина є в усіх органах, вона сполучає інші тканини між собою. Жирова тканина виконує захисну, терморегуля-
ційну та енергетичну функції М'язова: — поперечносмугаста; — гладенька; — серцева Виконує рухову (моторну) функцію. Посмугована м'язова тканина утворює скелетні м'язи, що забезпечують функції руху. Гладенька м'язова тканина утворює стінки внут-
рішніх органів (шлунка, кишечнику, сечового Закінчення таблиці Тканина Функції міхура, кровоносних судин), регулює їх скоро-
чення, забезпечує перистальтику кишечнику, зміну діаметра кровоносних судин та інші життє-
во важливі процеси. Серцева м'язова тканина складає основу сер-
цевого м'яза і забезпечує скорочення міокарда (м'язової оболонки серця) Нервова Виконує функції сприйняття, переробки, збе-
рігання і передачі інформації, що надходить як із навколишнього середовища, так і зсередини організму. Діяльність нервової системи забез-
печує реакцію організму на різні подразники і координацію роботи різних органів Завдання 29 Короткозорість (міопія) — дефект зору, коли людина чітко бачить лише близько розташовані предмети. При короткозорості промені від віддаленого предмета, що входять в очі паралельно, збираються не на сітківці ока, що потрібно для нормального зору, а перед нею. Причини розвитку короткозорості: 1) надмірне навантаження очей (читання в рухомому транспорті або в півтіні, довге сидіння за комп'ютером і біля телевізора тощо); 2) родові травми і травми головного мозку; 3) ослаблення або перенапруження м'язів ока. Щоб запобігти розвитку короткозорості, необхідно: • дотримуватись гігієнічних правил при роботі з комп'ютером (від-
стань від очей до екрана має бути 50-55 см, безперервний час ро-
боти — не більше ніж 25-30 хв; • працювати в умовах гарної освітленості; • чергувати зорову працю з відпочинком: через кожні 40-45 хв ро-
боти — 10 хв перерви; • вживати продукти, багаті на вітаміни (особливо вітамін А); • уникати підвищеного навантаження на зір (не читати у транспор-
ті, лежачи, під час приймання їжі); • телевізор дивитися не більше двох годин на день; • своєчасно проходити обстеження в окуліста. Завдання 28 Гіповітаміноз — це хворобливий стан організму, який виникає в разі нестачі вітамінів в організмі. Хліб містить багато вітаміну (міститься в борошні), що необхід-
ний для нормального функціонування нервової системи й травлення, захищає організм від старіння й наслідків шкідливих звичок. М'ясні й молочні продукти багаті на вітаміни груп А, В, К, О. Консервовані овочі та фрукти під час кулінарної обробки високими температурами втрачають велику кількість вітамінів, але повністю руйнується лише вітамін С. Отже, в організмі людини, що вживала протягом зими, крім хліба, ті льки консервовані овочі та фрукти, існує загроза виникнення гіповітамінозу (нестачі) вітаміну С, А, К, Б. Вітамін С необхідний для синтезу білків, утворення органічної речовини кісток, підвищує імунітет. Нестача вітаміну С призводить до захворювання цингою, яка супроводжується кровоточивістю ясен, до зниження імунітету людини. Основне джерело вітаміну С — си-
ра рослинна їжа: капуста, цибуля, лимони, свіжі фрукти та ягоди, болгарський перець, шипшина та ін. Вітамін А. При авітамінозі в дітей погіршується зір, знижується опірність до інфекцій, затримуються ріст і розвиток організму. Ві-
тамін А є в продуктах рослинного походження (моркві, шпинаті, кропиві) і тваринного походження (печінка, риб'яча ікра, масло, молоко). Добова потреба у вітаміні А становить 1- 2 мг. Вітамін Б бере участь у регуляції обміну солей Фосфору і Кальцію. Авітаміноз призводить до виведення цих солей із кісток і порушення процесів окостеніння. Розвивається рахіт — хвороба, яка крім по-
рушення процесів окостеніння спричинює м'язову слабість. Велика кількість вітаміну Т) міститься в риб'ячому жирі, яєчних жовтках, молоці. Крім того, вітамін Б утворюється в шкірі під впливом уль-
трафіолетових променів сонця. Вітамін К бере участь у згортанні крові, у формуванні та віднов-
ленні кісток, у регуляції окисно-відновних процесів в організмі. Най-
більш багаті на вітамін К листкові овочі, значно менше міститься ві-
таміну К в коренеплодах і фруктах. Із харчових продуктів тваринного походження найбільш багатий вміст цього вітаміну в печінці свині, яйцях. Завдання 28 Нейрон — це нервова клі тина. Нейрони мають зірчасту або веретеноподібну форму і складаються з тіла нейрона та відростків (аксон і дендрити). У центрі тіла нейрона міститься ядро, яке хоча й містить генетичну інформацію, проте не здатне до поділу. Основними властивостями нейрона є здатність збуджуватись і про-
водити імпульси по нервових волокнах. Дендрити (короткі відростки нейрона) проводять збудження до тіла нейрона, а один довгий відрос-
ток (аксон) — від тіла нейрона до дендритів іншого нейрона. Синапс — місце контакту між двома нейронами або між нейроном та ефекторною клітиною, що отримує сигнал. Основні функції нейрона — одержання інформації з організму та довкілля, аналіз, зберігання та передавання її у вигляді команд — нервових імпульсів — до робочого органа. Тіла нейронів утворюють сіру речовину головного і спинного моз-
ку, а відростки — білу речовину і периферичні нерви. Завдання 29 Перелом — часткове або повне порушення цілісності кістки, ви-
кликане дією на неї механічної сили. Класифікація переломів у залежності від пошкодження зовнішніх покривів тіла: • відкритий перелом (цілісність шкі ри в ділянці перелому пору-
шена); • закритий перелом (шкіра в ділянці перелому не пошкоджена). Основні ознаки закритого перелому кісток — біль, набряк, гема-
тома, незвична рухливість у місцях перелому, порушення функцій кінцівки. При закритому переломі має бути проведено знерухомлення. Фік-
сація проводиться готовими шинами або пов'язкою з використанням підручних матеріалів (палки, дошки та ін.). Фіксація створює мак-
симальний спокій ділянки перелому, що попереджує подальшу трав-
матизацію м'яких тканин гострими уламками кісток та вторинне зміщення уламків, а також зменшує біль та, відповідно, можливість посилення больового шоку. Транспортна шина має фіксувати не менше двох суглобів, при-
леглих до місця перелому (вище та нижче). Основні ознаки відкритих переломів кісток — пошкодження шкі-
ряного покриву, біль, кровотеча, незвична рухливість у місцях пере-
лому, порушення функцій кінцівки. Ні в якому разі не можна самостійно видаляти кісткові уламки або вправляти їх. Перша долікарська допомога при відкритих переломах: • зупинити кровотечу (якщо кровотеча артеріальна — накласти джгут); • знезаразити ушкоджену ділянку; • попередити травматичний шок (якщо є така можливість); • накласти стерильну пов'язку на рану; • знерухомити місце перелому підручними засобами (шини наклада-
ють так, щоб охопити не тільки місце перелому, а також два при-
леглі до нього суглоби). Тому в першу чергу необхідно надати першу медичну допомогу людині з відкритим переломом плечової кістки, а потім — людині із закритим переломом передпліччя. Після надання першої допомоги слід доставити постраждалого до лікарні, викликавши «швидку допомогу» або використовуючи при-
датні для транспортування засоби. Завдання 31 Напружена або тривала розумова праця супроводжується втомою організму і може викликати порушення його діяльності та зниження працездатності. Для попередження таких негативних наслідків слід виконувати правила гігієни розумової діяльності: • дотримання розпорядку дня; повноцінний нічний сон; • збалансоване харчування (4 рази на день із вживанням продуктів, багатих на вітаміни); • чергування розумової праці з відпочинком; • під час перерви грати в рухливі ігри, не читати; • 2—3 години на день перебувати на свіжому повітрі (після уроків, після виконання домашніх завдань, перед сном); • суворо додержуватися гігієнічних рекомендацій під час писання, читання, роботи з комп'ютером, перегляду телепередач, рукоділля; • у вихідний день якнайбільше перебувати на свіжому повітрі, за-
йматися фізичною працею; • під час канікул ходити на прогулянки, екскурсії, брати участь у різних розвагах. Завдання 28 Вітаміни — біологічно активні речовини різної хімічної природи, що необхідні для забезпечення фізіологічних і біологічних проце-
сів в організмі. Хоча на добу організму людини необхідно кілька міліграмів вітамінів, вони відіграють значну роль в обміні речовин і енергії. Багато вітамінів входять до складу ферментів, деякі необ-
хідні для утворення гормонів. Більшість із них не відкладаються у ре-
зерв і не синтезуються. Слід постійно вживати продукти, що містять вітаміни. Найбільше вітамінів міститься у свіжих фруктах, овочах, а також у молоці та м'ясі. За відсутності вітамінів в організмі виника-
ють захворювання — авітамінози, при їх нестачі — гіповітамінози, а надлишок, що в десятки або сотні разів перевищує потреби орга-
нізму, спричинює виникнення гіпервітамінозів. Сьогодні відомо близько 50 вітамінів. Усіх їх поділяють на дві групи: водорозчинні і жиророзчинні. До водорозчинних належать вітаміни групи В, вітаміни Р, С, до жиророзчинних — А, Е, Г, К. Вітамін В1 бере участь в обміні білків, жирів, вуглеводів. При не-
стачі вітаміну втрачається апетит, людина швидко втомлюється, стає дратівливою, у неї порушується діяльність нервової системи. Най-
більший вміст вітаміну у чорному хлібі, вівсяній крупі, яєчних жовтках, печінці. Його добова потреба становить 2- 3 мг. Вітамін В9 необхідний для синтезу ферментів. При його нестачі порушується діяльність нервової системи, уражаються рогівка очей, шкі ра, слизові оболонки порожнини рота. Вітамін В9 є в рибних продуктах, печінці, молоці, гречаній крупі. Добова потреба в ньому становить 2- 4 мг. Вітамін В6 бере участь в обміні білків. Гіповітаміноз призводить до захворювань шкіри — дерматитів. Міститься в рисових висівках, зародках пшениці, кукурудзі, ячмені, картоплі, буряках, яловичині, яйцях, молоці. Добова потреба у вітаміні становить 2- 4 мг. Вітамін С необхідний для синтезу білків, утворення органічної речовини кісток, підвищує імунітет. Нестача вітаміну С спричиняє цингу, що супроводжується кровоточивістю ясен, зниженням опір-
ності організму до інфекцій. Основним джерелом вітаміну С є рос-
лини: чорна смородина, лимон, шипшина, цибуля. Добова потреба у вітаміні становить 75-100 мг. Вітамін А. При авітамінозі в дітей порушується зір, знижуєть-
ся опірність до інфекцій, затримуються ріст і розвиток організму. Вітамін А є в продуктах рослинного походження (моркві, шпинаті, кропиві) і тваринного походження (печінка, риб'яча ікра, масло, молоко). Добова потреба у вітаміні А становить 1- 2 мг. Вітамін В бере участь у регуляції обміну солей Фосфору і Кальцію. Авітаміноз призводить до виведення цих солей з кісток і порушення процесів окостеніння. Розвивається рахіт — хвороба, яка крім по-
рушення процесів окостеніння спричиняє м'язову слабість. Вітамін И міститься в риб'ячому жирі, печінці, яєчних жовтках, молоці. Вітамін І) утворюється в шкірі під впливом ультрафіолетових про-
менів сонця. Завдання 29 Роботу м'язів поділяють на статичну і динамічну. Статична — м'язи перебувають у тривалій напрузі, але не зміню-
ють свого положення в просторі (наприклад, утримання вантажу, пози); динамічна — м'язи по черзі скорочуються і розслаблюються, тобто здійснюється їхнє переміщення в просторі (наприклад, біг, їзда на велосипеді). Тривала безперервна робота спричиняє поступове зниження працездатності — втому. При статичній роботі втома настає швидше, ніж при динамічній. Це зумовлене тим, що відбувається довготривале скорочення і напру-
ження м'язів, а кровообіг не відбувається. Внаслідок цього у м'язах відбувається накопичення кінцевих і проміжних продуктів обміну. Динамічна робота пов'язана з переміщенням у просторі частин тіла або всього тіла. Енергія, що витрачається при такій роботі, пе-
ретворюється на механічну і теплову. Динамічні скорочення мають переривчастий характер, що сприяє повноцінному кровопостачанню і кисневому обміну, а це забезпечує меншу втомлюваність. Завдання 31 Пам'ять — це психофізіологічний процес, який полягає в закріп-
ленні, збереженні та наступному відтворенні досвіду, що дає мож-
ливість його повторного застосування в життєдіяльності людини. Пам'ять є необхідною умовою для успішного навчання, тому її потрібно розвивати. Для розвитку пам'яті можна використовувати такі прийоми: • ставитися до навчального матеріалу з інтересом; • зосереджувати увагу на досліджуваному предметі; • запам'ятовувати матеріал осмислено; • складати план, конспект, схему матеріалу, що вивчається; • запам'ятовуючи новий матеріал, використовувати попередньо на-
буті знання; • повторювати матеріал; • не вживати алкоголь, наркотики; не палити. Завдання 28 Вегетативна нервова система керує внутрішніми функціями ор-
ганізму, вона складається з двох відділів: симпатичного й парасим-
патичного. Порівняльна характеристика симпатичного та парасимпатичного відділів нервової системи Симпатичний відділ Парасимпатичний відділ 1. Збуджується при переході зі ста-
ну спокою до стану напруги 1. Збуджується при переході зі ста-
ну напруги до стану спокою 2. Тіла перших нейронів розташова-
ні в грудному і поперековому відді-
лах спинного мозку 2. Тіла перших нейронів розташова-
ні у стовбурі головного мозку, а також у куприковому відділі спин-
ного мозку 3. Збільшує силу та частоту серце-
вих скорочень; розширює судини, зіниці, збільшує кількість цукру в крові 3, Зменшує силу та частоту серце-
вих скорочень; звужує судини, зіни-
ці, зменшує кількість цукру в крові 4. Знижує діяльність травної сис-
теми 4. Підсилює діяльність травної системи Таким чином, симпатичний та парасимпатичний відділи нервової системи діють протилежно, причому сумарний ефект функціону-
вання симпатичного відділу — збуджуючий, а парасимпатичного — гальмівний. Вони підтримують гомеостаз організму в умовах, що потребують мобілізації сил (симпатичний відділ) та забезпечують відновлення ресурсів, витрачених під час роботи (парасимпатичний відділ). Завдання 29 Профі льне навчання у старші й школі передбачає поглиблене вивчення окремих предметів для їхнього подальшого опанування в професійних навчальних закладах. Для того щоб правильно обрати профіль навчання, слід враховува-
ти свої здібності (індивідуальні властивості людини, які є необхідною умовою для успішної діяльності) та схильності (інтереси до певних видів діяльності). Визначити їх можна за допомогою спеціальних психологічних методик. Для вибору професії найчастіше користуються системою Є. Л. Клі-
мова, який поділив професії на 5 типів: 1) «людина — людина» (професії, пов'язані зі спілкуванням із людьми); 2) «людина — техніка» (професії, де головним об'єктом діяльнос-
ті є технічні системи, механізми); 3) «людина — природа» (професії, пов'язані з вивченням живих організмів); 4) «людина — знакова система» (професії, пов'язані з викорис-
танням цифр, кодів, умовних знаків); 5) «людина — художній образ» (професії, пов'язані зі створенням і вивченням художніх образів). Отже, щоб визначити профіль навчання, необхідно враховувати свої здібності та схильності до певного типу професій. Завдання 31 Організм людини побудований з тканин та органів, які складають-
ся з клітин. Діяльність кожного органа і організму в цілому зале-
жить від діяльності органів дихання, травлення, кровообігу, виділен-
НЯ,ЯКІ забезпечують нормальний перебіг процесів обміну речовин. Взаємозв'язок між органами і системами органів здійснюється в ор-
ганізмі через нервову систему і гуморально. Будь-якому організмові потрібні певні умови існування, до яких у нього виробляється при-
стосування в процесі розвитку. Середовищем існування для клітин організму є внутрішнє середовище (кров, лімфа, тканинна рідина). Склад і властивості внутрішнього середовища підтримуються на від-
носно сталому рівні, що створює умови для життєдіяльності всього організму. Сталість хімічного складу і фізико-хімічних властивос-
тей внутрішнього середовища організму називають гомеостазом (від грец. котоіоз — однаковий, зіазіз — стан). Забезпечують гомеостаз переважно дві системи — нервова та ендокринна, які разом утворю-
ють нейрогуморальну систему регуляції функцій організму. Сталість багатьох властивостей організму забезпечується само-
регуляцією. Саморегуляція — універсальна властивість організму, що починає діяти тоді, коли виникає відхилення від певного постій-
ного рівня будь-якого життєво важливого фактора зовнішнього чи внутрішнього середовища. Наприклад, рівень глюкози в крові може зменшуватися через недостатнє надходження її з їжею або внаслідок витрат при інтенсивній роботі. Зниження кількості глюкози в крові, незалежно від того, зовнішнім чи внутрішнім чинником воно спри-
чинене, запускає фізіологічні механізми, що підвищують її рівень. Отже, зміни стану системи спричиняють реакції, що відновлюють норму. Відхилення певного параметра в інший бік — збільшення кількості глюкози — призводить до дії знижуючих її рівень меха-
нізмів. Саморегуляція відбувається лише за певних зовнішніх умов. Так, при недостатньому надходженні їжі в організмі починають розщеп-
люватися запасні поживні речовини, наприклад глікоген. Якщо ж усі внутрішні джерела глюкози будуть вичерпані, а ї жа ззовні не надходитиме, організм може загинути. Отже, організм людини є саморегульованою біологічною системою завдяки функціонуванню нервової та гуморальної систем. Завдання 28 Шкіра складається з епідермісу, дерми (власне шкіри) та підшкір-
ної жирової клітковини. Епідерміс — зовнішній шар шкіри, представлений багатошаровим роговіючим епітелієм завтовшки 0,05-1,5 мм. Внутрішній шар епі-
дермісу складається із живих клітин, що діляться і відповідають за його оновлення. Багато з них містять пігмент меланін, що зумовлює колір шкіри й оберігає її від ультрафіолетових променів. Зовнішні шари епідермісу складаються з мертвих клітин — лусок, заповнених білком кератином. Вони постійно злущуються з поверхні шкіри, ви-
даляючи налиплі частинки пилу, бруду та мікроорганізми. Таким чином, основна функція епідермісу — захисна. Дерма утворена сполучною тканиною завтовшки 1- 2,5 мм. Во-
на складається з двох шарів — сосочкового і сітчастого. Сосочко-
вий шар (зовнішній) представлений пухкою сполучною тканиною. Він утворює сосочки, що заходять до епідермісу. До них підходять кровоносні судини, завдяки чому здійснюється живлення клітин епідермісу (останні не мають власних кровоносних судин і нервів). Сосочки відповідають за формування рельєфу шкіри. Сітчастий шар містить безліч колагенових волокон, що розташовані під кутом одне до одного і надають шкірі пружності й еластичності. Тут залягають корені волосся, сальні та потові залози. Підшкірна жирова клітковина містить жирову тканину й ві-
діграє важливу роль у терморегуляції, є жировим депо організму. Товщина цього шару може досягати кількох сантиметрів. Функції шкіри: 1) захисна — непошкоджений шкірний покрив є надійним за-
хистом від хвороботворних мікроорганізмів; 2) терморегуляційна — крізь поверхню шкіри постійно відбу-
вається виділення тепла (якщо тільки температура навколишнього середовища нижча за 36,6 °С), випаровування поту також приводить до охолодження організму; 3) видільна — з поверхні шкі ри протягом доби виділяється не менше за 500 мл поту; 4) обмінна — шкі ра бере активну участь в обміні вітаміну Б, у накопиченні й обміні жирів; 5) рецепторна — у шкірі міститься безліч рецепторів больової, температурної і тактильної чутливості. Завдання 29 Серцево-судинні захворювання поділяються на хвороби серця (ін-
фаркт міокарда, аритмія, міокардит), і хвороби судин (дистонія, атеросклероз, інсульт, варикозне розширення вен, тромбофлебіт). Основними причинами серцево-судинних хвороб вважаються гіпо-
динамія, шкідливі звички (куріння, алкоголь, наркотики), емоційні стреси, нераціональне харчування, забруднення довкілля. Першим і найефективнішим засобом запобігання розвитку за-
хворювань серцево-судинної системи є фізична праця і спорт. Во-
ни сприяють зміцненню серцевого м'яза, підвищують тонус судин. Важливо для запобігання серцево-судинним захворюванням уникати негативних емоцій. Загартовування зміцнює весь організм у цілому, поліпшує тонус судин, дає змогу уникнути неврозів. Таким чином, дотримання режиму харчування; вживання в межах норми жирної їжі, солі, цукру; відмова від алкоголю та нікотину; вживання продуктів харчування із достатнім вмістом вітамінів — усе це запобіжить від розвитку серцево-судинних захворювань. Завдання 31 Рефлекс — це реакція організму на будь-яке подразнення, що здійснюється за участю нервової системи; основна форма діяльності нервової системи організму. При здійсненні рефлексу нервовий імпульс проходить шлях, який називається рефлекторна дуга. Рефлекторна дуга складається з п'яти ланок: 1) сприймаючий апарат (рецептори); 2) чутливі (доцентрові) нейрони (передають нервовий імпульс до ЦНС); 3) ділянка ЦНС (здійснює аналіз інформації у відповідному нер-
вовому центрі); 4) рухові (відцентрові) нейрони (передають нервовий імпульс від ЦНС); 5) робочий орган. Прикладом рефлексу є відсмикування руки від розпеченого пред-
мета. Рефлекторна дуга цього рефлексу: больові рецептори шкіри сприй-
мають подразнення і передають його чутливими нейронами до про-
міжного мозку в центр больової чутливості, де здійснюється аналіз інформації. Далі нервовий імпульс руховими нейронами рухається до м'язів, що скорочуються, і людина відсмикує руку від розпеченого предмета. Таким чином, розпечений предмет стає умовним подразником, на нього утворюється умовний рефлекс, і людина у подальшому по-
водитиметься обережно з таким предметом. Завдання 28 Білки — це складні хімічні сполуки, що складаються з амінокис-
лот. Добова потреба в білках — 100-120 г. Вони виконують в орга-
нізмі такі функції: 1) будівельну (входять до складу клітинних мембран); 2) захисну (антитіла); 3) транспортну (гемоглобін); 4) ферментативну (ферменти — це білки); 5) гормональну (деякі гормони є білками); 6) енергетичну (при окисненні білка масою 1 г утворюється 17,2 кДж енергії); 7) рухову (м'язи утворені білками). Обмін білків. Білки, що надходять з їжєю, під дією ферментів шлункового, підшлункового та кишкового соків розщеплюються на амінокислоти, які в тонкому кишечнику всмоктуються в кров, що транспортує їх до всіх клітин тіла. У клітинах з амінокислот утво-
рюються специфічні для людини білки. Водночас частина білків, що входять до складу клітин і тканин, і амінокислоти, не використані для синтезу білків, піддаються розпаду зі звільненням 17,2 кДж енергії на 1 г речовини. Кінцеві продукти розпаду білків — вода, вуглекислий газ, амоніак, сечовина тощо. Білки в організмі практично ніколи не відкладаються про запас. У дорослої людини синтезується саме стільки білків, скільки під-
дається розпаду. Лише в дітей у зв'язку з ростом організму синтез білків перевищує їхній розпад. Нестачу білків у ї жі не можна від-
шкодувати за рахунок надлишку інших поживних речовин, оскільки властиві організму людини білки синтезуються тільки з амінокис-
лот, що утворилися внаслідок розщеплення білків їжі. Через нестачу в їжі білків розвивається білкове голодування, небезпечне для ор-
ганізму. При надмірному надходженні білків в організм вони пере-
творюються на жири та глікоген. Завдання 29 Основні гігієнічні заходи догляду за шкірою: 1) миття шкіри водою з температурою 36-38 °С не рідше ніж 2— З рази на тиждень. Доглядаючи за шкірою, слід користуватися індивідуальним рушником та губкою; 2) використання туалетного мила (при цьому важливо пам'ятати, що часте користування протимікробним милом може призвести до порушення мікробного балансу шкіри); 3) обтирання накрохмаленим махровим рушником (при цьому відбувається масаж шкіри, що поліпшує кровообіг); 4) щоденне миття ділянок тіла, де скупчується піт та шкір-
ний жир; 5) щоденне вмивання спочатку теплою (для видалення жиру і роз-
ширення кровоносних судин), а потім прохолодною водою. Застосування гігієнічних заходів догляду за шкірою попереджує розвиток шкірних захворювань. Завдання 31 У цій ситуації відбувається нервова і гуморальна регуляція роботи кровоносної системи. Нервова регуляція полягає в тому, що до серця надходять нервові імпульси із симпатичного відділу автономної нервової системи, які збільшують силу та частоту серцевих скорочень. Також активізують свою роботу залози внутрішньої секреції — надниркові та щито-
подібна (гуморальна регуляція). Вони виділяють у кров гормони адреналін та тироксин, які прискорюють ритм та збільшують силу серцевих скорочень. Крім того, ці гормони розщеплюють глікоген до глюкози, внаслідок чого виділяється енергія, необхідна для ско-
рочення серцевого м'яза. Таким чином завдяки узгодженій діяльності нервової і гумораль-
ної регуляції серце пристосовується до подальших навантажень. Завдання 28 Травний канал починається ротовою порожниною. У ній розта-
шовуються: 1) язик — м'язовий орган, який містить смакові рецептори. Функ-
ції: визначення якості їжі, смаку й температури; 2) зуби — різці (4), ікла (по 1 з кожного боку від різців), малі (по 2) та великі корінні зуби (по 3) на верхній та нижній щелепах. Функції: відкушування їжі (різці) та подрібнення (корінні зуби); 3) слинні залози (привушні, підщелепні, під'язикові). Функції: виділяють слину, що містить лізоцим, який знезаражує їжу; слиз (муцин), який надає слині в'язкості; ферменти амілазу та мальтазу, що розщеплюють крохмаль до глюкози. Функції ротової порожнини: механічне подрібнення їжі; утво-
рення травної грудки; знезаражування їжі, визначення її якості та температури; розщеплення вуглеводів. Будова та функції ротової порожнини пов'язані між собою. Завдання 29 У разі ушкодження шкіри на стопі виникає капілярна кровотеча. Капілярна кровотеча виникає у разі пошкодження капілярів. Во-
на не призводить до значної втрати крові, її легко зупинити, оскіль-
ки кров тече по капілярах повільно, під невеликим тиском. Ознаки капілярної кровотечі: кровоточить уся поверхня рани. Перша допомога: обробити рану гідроген пероксидом (перекисом водню), поверхню навколо рани знезаразити спиртовим розчином йоду, накласти чисту пов'язку. Темно-червоний колір крові є ознакою венозної кровотечі. Венозна кровотеча характеризується появою темної крові, яка витікає безперервним струменем. Щоб зупинити невелику венозну кровотечу, досить накласти тис-
нучу пов'язку, яка стисне стінки ураженої судини і не дасть крові витікати з неї. Перед цим рану знезаражують, а для зменшення кровотечі тим-
часово притискають пошкоджену судину. При ушкодженнях кінцівок венозну кровотечу припиняють силь-
ним згинанням їх у суглобах і накладанням на місце згину м'якого валика з вати, марлі або тканини. Якщо ушкоджено великі вени, тиснуча пов'язка може й не зупи-
нити кровотечу. У такому випадку виконують дії, як і при артері-
альних кровотечах (за допомогою джгута або закрутки). Після надання першої допомоги постраждалого необхідно доста-
вити до лікарні, викликавши «швидку допомогу». У зв'язку з тим, що венозна кровотеча є більш небезпечною, ніж капілярна, необхідно в першу чергу надати допомогу людині з раною на передпліччі, а потім — людині з раною на шкірі стопи. Завдання 31 Темперамент — це індивідуальні особливості психіки людини, в основі яких лежить тип нервової системи. Темперамент характери-
зується силою, швидкістю та врівноваженістю психічних процесів, стійкістю емоцій та настроїв людини. Розрізняють чотири типи темпераменту: сангвінік, холерик, ме-
ланхолік, флегматик. Сангвінік — це людина із сильним, врівноваженим і рухливим типом нервової системи. Для нього характерні широкі інтереси, енер-
гійність, стриманість характеру, самовладання. Меланхолік — це людина із слабким типом нервової системи. Для нього характерні нерішучість, замкненість, чутливість, схильність перебільшувати труднощі. Ґрунтуючися на цих характеристиках можна передбачити пове-
дінку людей у запропонованій ситуації: сангвінік намагатиметься знайти вихід із непередбаченої ситуації (ремонтувати автомобіль, зв'язуватися за телефоном із службами ремонту, шукати найближ-
чий населений пункт для отримання допомоги або ночівлі). Мелан-
холік не буде чинити жодних дій, повторюючи лише, що не варто було вирушати кудись у таку пізню годину, слід було обрати більш людний шлях; навіть може розплакатись. Завдання 28 Носова порожнина — це орган дихальної системи. Вона розділена хрящовою перетинкою на дві половини — праву та ліву. Стінки по-
рожнини вкриті слизовою оболонкою з війчастим епітелієм. Слизо-
ва оболонка має багато кровоносних судин. Кров, що рухається по судинах, зігріває або охолоджує вдихуване повітря. Залози слизової оболонки виділяють слиз, який знижує життєдіяльність бактерій, що потрапляють у носову порожнину разом із повітрям. Війки епі-
телію затримують та виводять назовні пил та мікроорганізми, що потрапили на слизову оболонку. Також у слизовій оболонці верхнього відділу носової порожнини розташовані рецептори, які сприймають запах. Головні функції носової порожнини — це очищення, зігрівання або охолодження, знезараження вдихуваного повітря. Будова носової порожнини та виконувані нею функції пов'язані між собою. Завдання 29 Головними соціальними чинниками, що вплинули на еволюцію людини, були праця, життя в суспільстві, членороздільна мова та абстрактне мислення. Праця — це усвідомлена діяльність, що пов'язана з використанням певних знарядь. Зміни, що відбулися в будові руки первісної людини, сприяли появі можливості виготовляти прості знаряддя праці. Цей процес тривав сотні тисяч років. Із часом знаряддя праці вдосконалювалися. Водночас і рука людини, яка їх створювала, сама стала знаряддям праці. Важливе значення для становлення людини мав суспільний харак-
тер праці. Спільне полювання, підтримування вогню, виготовлення знарядь праці зумовили необхідність спілкування членів племені і виникнення потреби передавати інформацію. Так поступово розви-
нулася членороздільна мова як спосіб передачі інформації від однієї людини до іншої, а також знаряддя для передавання досвіду від по-
коління до покоління. Розвиток мови вплинув на подальший розвиток головного мозку та процеси мислення. У предків сучасної людини розвинулася здатність до абстрактного мислення, тобто до виокремлення істотних ознак у явищах і тілах природи, їх порівняння, встановлення логічних зв'язків, узагальнення. Це стало підґрунтям для розвитку інтелекту людини, який досяг неймовірного втілення в різноманітних вина-
ходах. Завдання 31 До складу харчових продуктів входять поживні речовини: білки, жири, вуглеводи. Ці органічні сполуки відіграють важливу роль у життєдіяльності організму. Недостатнє надходження білка з їжею призводить до негативних наслідків: млявості скелетних м'язів, порушень вироблення гормонів і ферментів, недокрів'я, послаблення імунітету. Основна функція вуглеводів в організмі — енергетична. При окис-
ненні 1 г вуглеводів утворюється 17,2 кДж енергії. Добова потреба організму у вуглеводах — 350-500 г. Надлишок вуглеводів у їжі спричиняє підвищення рівня інсуліну в крові і сприяє утворенню жиру. Жири відіграють в організмі такі функції: 1) будівельну (входять до складу клітинної оболонки); 2) захисну (захищають органи від механічних ушкоджень); 3) теплоізоляційну (зберігають тепло); 4) енергетичну (при окисненні 1 г жиру виділяється 36 кДж енергії); 5) є розчинником вітамінів. Добова потреба в жирах — 100 г. Отже, доросла людина має отримувати разом з їжею достат-
ню кількість білків, жирів, вуглеводів, які виконують в організ-
мі ряд важливих функцій. Нестача в раціоні людини необхідних поживних речовин може спричинити тяжкі враження організму. Завдання 28 Кісткова тканина — це різновид сполучної тканини. Вона скла-
дається з клітин кісткової тканини — остеоцитів та міжклітинної речовини. Залежно від розташування кісткових пластинок виділяють ком-
пактну та губчасту речовину кістки. Структурною одиницею ком-
пактної речовини є остеон. Остеон (діаметр 0,3-0,4 мм) складається з 5- 20 циліндричних кісткових пластинок, вставлених одна в одну; у центрі остеона розташований центральний канал, у якому прохо-
дять судини та нерви кістки. У компактній речовині остеони щільно притиснуті один до одного. У губчастій речовині кісткові пластинки перетинаються під кутом, утворюючи безліч комірок. Таке розта-
шування пластинок забезпечує рівномірний розподіл тиску в разі навантаження на кістку. Міжклітинна речовина складається з білка осеїну, який утворює волокна, та мінеральних солей (представлених переважно сполуками Кальцію та Фосфору). Органічні речовини надають кісткам гнучкості та пружності, а неорганічні — міцності та твердості. Завдання 29 Принципами раціонального харчування є: 1) відповідність енергетичної цінності ї жі енерговитратам орга-
нізму; 2) надходження до організму певного набору харчових речовин в оптимальному співвідношенні; 3) правильний режим харчування; 4) різноманітність харчових продуктів, що споживаються; 5) помірність у їжі. Згідно з формулою раціонального харчування, співвідношення білків, жирів і вуглеводів у їжі має становити 1 : 1 : 4. У загальній кількості вжитих за добу білків половину мають складати білки тва-
ринного походження. Вони містять більше незамінних амінокислот. Особливо цінними є такі харчові продукти, як м'ясо, риба, яйця, молоко. Щоб людина була забезпечена необхідним набором жирних кислот, близько ЗО % жирів мають надходити з їжею у вигляді рос-
линних олій. Із загальної кількості вуглеводів 75 % відводиться на крохмаль, 20 % на цукор і 5 % на інші речовини. Найсприятливі-
шим для організму є чотириразове харчування, за якого на сніданок припадає 25 % енергоцінності добового раціону, на обід — 35 % , на полуденок (або другий сніданок) — 15 %, на вечерю — 25 % . Проаналізувавши складений учнем добовий раціон з точки зору раціонального харчування, можна зауважити, що: 1) неправильно розподілено енергоцінність добового раціону, що припадає на вечерю. 2) неправильним є співвідношення білків та вуглеводів. Отже, добовий раціон складено учнем неправильно. Завдання 31 Інформацію про зміни довкілля, а також про внутрішній стан ор-
ганізму мозок людини отримує завдяки сенсорним системам. У людини розрізняють п'ять основних сенсорних систем: зорову, слухову, смакову, дотикову, нюхову. Також існують сенсорні сис-
теми рівноваги, руху, температури, болю. Завдяки цим системам людина активно взаємодіє з довкіллям. Вади у функціонуванні однієї сенсорної системи можуть служити причиною розвитку іншої сенсорної системи. У сліпої людини не функціонує зорова сенсорна система, але вона обирає правильний напрямок руху завдяки слуховій, дотиковій, нюховій сенсорним системам. Умови сприйняття подразників ство-
рюються за допомогою орієнтувальних безумовних рефлексів. Завдання 28 М'язова тканина утворена окремими клітинами, що називаються м'язовими волокнами. В них розташовані найтонші нитки — міо-
фібрили, здатні скорочуватись. Виділяють гладеньку і поперечно-
смугасту (посмуговану) м'язові тканини. Остання називається так тому, що її волокна мають поперечну смугастість завдяки правиль-
ному чергуванню світлих і темних дисків. Поперечносмугасту м'язову тканину часто поділяють на скелетну та серцеву. Скелетна складається з волокон витягнутої форми, які досягають у довжину 10-12 см і забезпечують функції руху. Серцева м'язова тканина, як і скелетна, має поперечну смугастість, однак, на відміну від скелетної, містить спеціальні ділянки, де м'язові волокна щільно змикаються. Завдяки такій будові скорочення одного волок-
на швидко передається іншим, що забезпечує одночасне скорочення великої ділянки м'яза. З гладенької м'язової тканини побудовані стінки внутрішніх органів — шлунка, кишечнику, сечового міху-
ра, кровоносних судин. Гладенькі м'язи регулюють їх скорочення і зміну діаметра кровоносних судин. Нервова тканина виконує функції сприйняття, переробки, збе-
рігання і передачі інформації, що надходить як із навколишнього середовища, так і зсередини організму. Діяльність нервової системи забезпечує реакцію організму на різні подразники і координацію роботи різних органів тварин і людини. Нервові клітини — нейрони зазвичай мають зірчасту або веретеноподібну форму і складаються з тіла та відростків (аксон і дендрити). Вкриті оболонкою відростки нервових клітин називаються нервовими волокнами. Основними властивостями нейрона є здатність збуджуватись і проводити ім-
пульси по нервових волокнах. Дендрити проводять збудження до тіла нейрона, а один довгий відросток (аксон) — від тіла нейрона. У більшості випадків нейрони розташовані в нервових центрах — мозкові, гангліях та нервових вузлах. Нервова тканина входить до складу організму як його частина і забезпечує об'єднання функцій всіх інших частин організму. Завдання 29 Фізичні вправи забезпечують тренування та розвиток опорно-
рухової, серцево-судинної та дихальної систем організму, підви-
щують їх стійкість до навантажень. Фізичні вправи підвищують інтенсивність обміну речовин, а також опір організму хворобам. Фізичні тренування дуже важливі в дитячому віці (до 16-18 років), коли відбувається інтенсивний розвиток кісткової системи та м'язів. Особливо корисні загальні навантаження, у яких задіяні великі комплекси м'язів, серце, дихальна система (біг, теніс, плавання). У цьому випадку має місце не лише збільшення об'єму м'язів, але й зміцнення серцевого м'яза, стінок судин. Тренування, проте, не повинні бути виснажливими; вправи з великими навантаженнями слід проводити з періодичністю один раз на два-три дні. Інакше роз-
вивається виснаження. Воно зумовлене тим, що організм не встигає уповні відновити енергетичні ресурси, витрачені під час виконання вправ. Отже, помірні фізичні навантаження є необхідними для збе-
реження здоров'я. Завдання 31 Формування цілісного, відносно об'єктивного сприйняття оточу-
ючого світу забезпечується роботою ділянок головного мозку, які відтворюють різні типи розумових процесів. Із функціональною міжпівкулевою асиметрією мозку пов'язано два типи мислення: абстрактно-логічне (аналітичне, дискретне) та просторово-образне (синтетичне). Ліва півкуля забезпечує аналіз, логіку, деталізацію, допомагає будувати причинно-наслідкові ланцюги, забезпечує абстрактно-логічну складову розумового процесу, права півкуля за-
безпечує узагальнення, інтуїтивне сприйняття, багатогранність ін-
формації, образність. Ліва півкуля працює послідовно, вибудовуючи логічні ланцюги, оперуючи фактами, символами, знаками. Права півкуля забезпечує творчі здібності, здатність до адаптації, етику. Завдання 28 Головний мозок розташований в порожнині черепа і має такі від-
діли: довгастий мозок, міст, мозочок, середній мозок, проміжний мозок і великий мозок. Довгастий мозок, міст, середній і проміжний мозок складають стовбур головного мозку. Довгастий мозок є продовженням спинного мозку і переходить у задній мозок. Виконує рефлекторну та провідну функції. В ньому розташовані центри безумовних рефлексів жування, ковтання, ссан-
ня, кашлю, чхання, блювання, мигання. Регулює дихання, травлен-
ня, кровообіг. Задній мозок складається з моста та мозочка. Міст разом із дов-
гастим мозком є продовженням спинного мозку, він виконує рефлек-
торну та провідну функції. Він зв'язує довгастий і середній мозок. Мозочок розташований безпосередньо над довгастим мозком, його поверхню утворює сіра речовина, під нею розташована біла речовина. Він регулює рухові акти, координацію рухів. Середній мозок підтримує тонус скелетних м'язів. У ньому роз-
міщені центри орієнтувальних рефлексів на зорові та звукові по-
дразники. Проміжним мозком закінчується стовбурова частина головного мозку. Через нього проходять імпульси до кори великих півкуль від усіх рецепторів — зорових, слухових, шкірних та ін. Від діяль-
ності проміжного мозку залежить здійснення більшості складних рухових рефлексів — ходіння, бігу, плавання. Він узгоджує роботу різних внутрішніх органів, регулює обмін речовин, температуру тіла, виробляє біологічно активні речовини (гормони), які здійснюють гуморальну регуляцію діяльності організму. Великий (кінцевий) мозок складається з двох півкуль головного мозку, що вкривають середній і проміжний мозок. ї хня поверхня вкрита корою, яка утворена сірою речовиною. Під корою розташову-
ється біла речовина. Сіра речовина вкриває півкулі мозку і мозочка, утворюючи кору. Крім того, вона у вигляді окремих скупчень (ядер) міститься всередині білої речовини. Біла речовина утворює провідні шляхи, які зв'язують головний мозок із спинним, а також части-
ни головного мозку між собою. У корі головного мозку виділяють чутливі і рухові зони. Поверхня півкуль складчаста — має борозни і опуклі звивини, що збільшує її площу. Борозни ділять кожну пів-
кулю на лобову, тім'яну, скроневу і потиличну частини. У задній центральній звивині позаду центральної борозни розміщена зона шкірної та суглобно-м'язової чутливості, у передній центральній звивині — рухова зона, у скроневій — слухова. Зорова зона розмі-
щена в корі потиличної частини півкуль. Поблизу бокової борозни розміщена смакова зона. Нюхова зона розміщена біля основи пів-
куль. Чисто мовної зони немає. Вона представлена в корі скроневої частини, нижній лобовій звивині зліва, на тім'яній частині. Кора великих півкуль функціонує як єдине ціле і є матеріальною основою психічної діяльності людини. У людини, як і в інших хордових, налічується 12 пар черепномоз-
кових нервів, які відходять від головного мозку. Вони здійснюють зв'язок між мозком та органами чуття, м'язами і залозами голови. Завдання 29 Отримані дані дослідження можна пояснити тим, що в результаті повторення рухів формуються навички. Навички — дії, складові частини яких у процесі формування ста-
ють автоматичними. За наявності навичок діяльність людини стає продуктивнішою. Відповідно до видів дій розрізняють і види нави-
чок: рухові, сенсорні, інтелектуальні. В усіх видах діяльності необ-
хідні навички: навчальні, трудові, ігрові тощо. В основі утворення навичок лежать спроби та відбір. Людина, ке-
руючись певними орієнтирами, пробує виконувати певні дії, конт-
ролює результат. Успішні рухи, виправдані орієнтири та способи регуляції поступово відбираються і закріплюються; невдалі і не-
виправдані — пригнічуються і відсіюються. Без таких повторних практичних спроб формування навичок неможливе. Розглянемо механізм формування рухових навичок під час гри в баскетбол. Утворення складних рухових навичок відбувається до-
сить важко і проходить ряд етапів. Так, на початку повторення ру-
хи не координовані, хоча і виконуються під контролем свідомості. У роботу включаються м'язи, які не беруть участі у виконанні да-
ної навички. Людина робить зайві рухи. Це пов'язано з поширен-
ням збудження корою великих півкуль. Навичка є дуже нестійкою. Сторонні зовнішні подразники (окрики вболівальників), емоційні напруження призводять до порушення навички. При постійній грі в баскетбол відбувається концентрація збудження у тих нервових центрах, які відповідають за формування відповідної рухової нави-
чки. Координація рухів і стабільність навички поліпшуються. Рухи виконуються економніше, вільніше і точніше. Але в незвичайній, новій обстановці (наприклад, на спортивних змаганнях) навичка може порушуватися. З удосконаленням рухової навички настає її автоматизація. Ру-
хи виконуються підсвідомо, тобто людина концентрує свою увагу не на виконанні рухів, а на їх результаті. Автоматизовані навички полегшують роботу мозку і підвищують його працездатність. Авто-
матизовані навички важко піддаються зміні. Часто буває так, що виробити нову навичку легше, ніж виправити стару. Якщо рухова навичка здійснюється автоматично, то це не значить, що вона не буде осмислена потім. Після виконання рухової навички, як правило, людина може детально проаналізувати більшість своїх рухів і, якщо необхідно, зайнятись їх удосконаленням. Утворені навички можуть бути перенесені з одного виду діяльності на інший, подібний до ньо-
го. Так, навички, утворені в результаті гри в баскетбол, зберігаються і удосконалюються під час оволодіння стрибками у висоту чи гри у волейбол. Тому в людини, яка володіє великою кількістю навичок і умінь, кожна нова навичка утворюється швидше. Висновки: навички, як і звички, утворюються шляхом тривалого тренування, і для їх підтримання необхідні постійний самоконтроль та самовиховання. Завдання 31 Перед змаганнями спортсмен перебуває у стресовій ситуації, у нього виникає стресова реакція. Її можна поділити на 3 умовні фази: тривоги, опору, виснаження. Стресові фактори активізують роботу гіпоталамусу, підвищують активність гіпофізу і надниркових залоз. Одночасно збуджується симпатичний відділ вегетативної нервової системи. Стресовий фактор через відповідні аналізатори впливає на кору го-
ловного мозку. Далі через таламус сигнал потрапляє до гіпоталамусу і паралельно — у ретикулярну формацію. Ретикулярна формація, гіпоталамус і лімбічні структури беруть участь у розвитку необхідної адекватної реакції. Основні структури мозку, що беруть участь у виникненні стре-
су: лобна доля, лімбічні структури, гіпоталамус і центри довгастого мозку. Робота цих частин головного мозку допомагає спортсмену адап-
туватися до стресу. Завдання 28 Сітківка містить два види фоторецепторів: палички (120 млн) та колбочки (6—7 млн). Палички відповідають за сутінковий зір, вони чутливіші до світла, але сприймають чорно-біле зображення. Кол-
бочки відповідають за кольоровий зір. Виявлено три типи колбочок: перші сприймають синій колір, другі — зелений, треті — червоний. Усе різноманіття кольорів, які розрізняє людське око, формується внаслідок поєднання цих трьох основних. Колбочки зосереджені в центральній зоні сітківки, а палички — на периферії. У жовтій плямі вони взагалі відсутні. Процес перетворення світлового імпульсу на електричний такий. У паличках міститься пігмент родопсин, який являє собою комплекс білка з вітаміном А. У разі потрапляння кванта світла на молекулу родопсину відбувається її руйнування. У цьому випадку виникає імпульс, що підсилюється нейроном, який утворює синапс з кожною клітиною-паличкою. Колбочки містять інший пігмент — йодопсин. Він також руйнується під дією світла певної довжини хвилі. Що яскравіше світло, то більша кількість пігменту руйнується й від-
повідно більше імпульсів надходить у головний мозок. Після при-
пинення дії світла родопсин і йодопсин відновлюються протягом декількох хвилин. Завдання 29 Біологічний вид Людина розумна — це унікальна життєва фор-
ма, що поєднує біологічну і соціальну сутність. Життєдіяльність людського організму ґрунтується на фундаментальних біологічних процесах — харчуванні, диханні, виділенні, розмноженні тощо, які відбуваються в ньому і яким належить визначальна роль у забезпе-
ченні його життєздатності. Разом із цим людина — унікальний вид живих організмів. Людина веде суспільний спосіб життя, має розум, здатність до творчості та творчої праці, володіє мовою, що дозволяє передавати інформацію (знання, уміння, навички) від покоління до покоління, накопичуючи і примножуючи її. На відміну від усіх інших видів, які пристосовуються до природ-
них умов у результаті морфофізіологічних змін, людина змінює на-
вколишнє середовище, користуючись знаряддями праці, виробля-
ючи одяг, будуючи житло, окультурюючи рослини і одомашнюючи тварин, розвиваючи науку і виробництво. Процес індивідуального розвитку людини ґрунтується на інфор-
мації двох видів. Перший — це біологічна інформація, що зафіксо-
вана як генетична в ДНК (універсальний для всіх живих організмів механізм зберігання, реалізації та передачі інформації від покоління до покоління). Завдяки їй в індивідуальному розвитку людини скла-
дається специфічний комплекс анатомічних і фізіологічних ознак, властивостей, якостей, що відрізняють його від інших видів живих організмів. Однак, оскільки існують розум і мова, є і другий вид інформації, представлений сумою знань і вмінь. Вони створюються, зберігають-
ся, використовуються і примножуються поколіннями людей у міру розвитку людського суспільства. Освоєння їх індивідуумом відбува-
ється в процесі його виховання, навчання і спілкування в суспіль-
стві. Поняття соціальної спадковості властиве виключно людському суспільству. На соціальній сутності засновані закономірності нашого історич-
ного розвитку, що й зумовило ослаблення ролі природного добору. З появою кроманьйонців він втрачає провідне значення у розвитку людини і біологічна еволюція поступається місцем соціальній. Завдання 31 При тривалому переохолодженні дихальних шляхів у людини, організм якої недостатньо тренований та адаптований витримувати холод, відбувається зниження опірної стійкості організму, пов'язане з порушенням регуляції кровообігу. Це у свою чергу призводить до зараження бактеріями або вірусами, згодом відбувається розмножен-
ня збудників хвороби на поверхні дихальних шляхів, розвивається місцеве запалення та хворобливий стан. Завдання 28 Зорова сенсорна система складається з ока, яке забезпечує безпо-
середньо сприйняття світлового подразника та його перетворення на нервовий імпульс; зорового нерва, який забезпечує проведення імпульсу від зорових рецепторів ока, та відповідної ді лянки цен-
тральної нервової системи, яка обробляє інформацію, що надходить по зоровому нерву. Очне яблуко розташоване в заглибині черепа і вкрите трьома оболонками. Зовнішня — білкова, спереду перехо-
дить в прозору рогівку. Глибше розташована судинна оболонка, про-
низана густою сіткою кровоносних судин, спереду вона переходить у райдужку, у центрі якої є отвір — зіниця. За зіницею розташова-
ний кришталик — прозора двоопукла лінза, яка забезпечує фокусу-
вання зображення на сітківці. Внутрішня оболонка — сітківка — вистилає дно очного яблука. Сітківка містить фоторецепторні кліти-
ни, які сприймають світло, і нейрони, які перетворюють світловий сигнал на електричні імпульси та формують зоровий нерв. Первинна обробка зорових сигналів відбувається в середньому і проміжному мозку. Потилична частка кори великих півкуль — кірковий центр зорового аналізатора. Тут здійснюється найповніша й остаточна об-
робка зорової інформації, порівняння її з інформацією від інших органів чуття. Завдання 29 Нестача Йоду в організмі негативно впливає на роботу щитопо-
дібної залози, яка виробляє йодовмісні гормони (тироксин, трийод-
тиронін). Порушення функцій щитоподібної залози призводить до патологій росту та диференціації тканин, порушень роботи серцево-
судинної, нервової, опорно-рухової систем, вуглеводного, ліпідного та білкового обмінів. За нестачі тироксину в дитячому віці відбу-
вається недорозвинення головного мозку, розвивається кретинізм. За його нестачі у дорослих порушується метаболізм, а щитоподібна залоза збільшується в розмірах. Кількість гормону, що виробляється щитоподібною залозою, за-
лежить від кількості Йоду, що надходить в організм із їжею. Про-
філактичним заходом проти йододефіциту є вживання продуктів харчування, що містять йод. Найбільшу кількість Йоду містять мор-
ські продукти (водорості, морська капуста (ламінарія)), риб'ячий жир. Ефективним способом профілактики йододефіциту є вживання йодуваної кухонної солі. Завдання 28 Перед іспитами учень перебуває у стані стресу. Стрес — реакція організму на дію екстремальних факторів або загрозливу ситуацію. При стресі в організмі виробляється гормон адреналін, основна функці я якого — змусити організм вижива-
ти. Стрес є частиною людського життя і необхідний в певних си-
туаціях. Стресовий стан допомагає людині впоратися із зовнішніми не-
безпеками, змушуючи мозок інтенсивно працювати і приводячи ор-
ганізм у стан готовності до дії. Проте постійні тривоги і страхи по-
чинають пригнічувати людину і впливати на її повсякденне життя, спричиняючи тривожні розлади. Причини стресу можуть бути зовнішні та внутрішні. Зовнішні причини стресу і тривоги: переїзд на нове місце про-
живання, зміна роботи, смерть близької людини, розлучення, не-
приємності, що пов'язані з фінансовими проблемами, виконанням зобов'язань до певного терміну, суперечками, сімейними відноси-
нами, недосипання. Внутрішні причини стресу і тривоги: проблеми, що пов'язані з життєвими цінностями та переконаннями, самооцінкою. Симптоми стресу можуть зростати поступово або з'являтися рап-
тово, протягом декількох хвилин. Напади паніки зазвичай тривають недовго, протікають у вигляді емоційних вибухів, що супроводжу-
ються почуттям жаху і такими реакціями організму, як посилене серцебиття і потіння. Дві головні ознаки стресу і тривожного ста-
ну — це неконтрольована тривога і занепокоєння. До симптомів та-
кож можна віднести м'язову напругу, втому, дратівливість, нетерп-
лячість, безсоння або розлади сну, труднощі з концентрацією уваги. Ускладнення стресу: безсоння, головні болі, болі в спині, запор, діарея, вживання алкоголю, наркотиків, куріння, підвищення АТ, серцево-судинні захворювання, тривожні розлади, депресії. Для подолання стресу слід навчитися справлятися зі стресовими ситуаціями, використовувати техніку релаксації (наприклад, гли-
боке рівне дихання). Треба дати собі достатньо часу, щоб отямитися після стресу. Слід регулярно робити зарядку, займатися фізичною культурою та спортом. Таким чином можна поліпшити своє здоров'я і самопочуття та підвищити здатність організму реагувати на стрес. Не можна вживати алкоголь і наркотичні препарати. Слід обмежити вживання кофеїну, оскільки він може підсилити прояви тривожнос-
ті. Треба навчитися протистояти своїм страхам. Завдання 28 До складу органів, що формують голосовий апарат людини, на-
лежать ротовий отвір, органи ротової порожнини (зуби, язик) та гортань. Ротова порожнина починається ротовою щілиною, обмежо-
ваною губами. Верхньою стінкою ротової порожнини є піднебіння (м'яке та тверде), бічними — щоки, а нижньою — м'язи, на яких лежить язик. У ротовій порожнині розташовані зуби. Зуби розта-
шовані на верхній і нижній щелепах. Важливим органом голосо-
вого апарата людини є гортань, яка складається з дев'яти рухомо сполучених хрящів, найбільшими з яких є щитоподібний, персне-
подібний, надгортанний (надгортанник). Хрящові пластинки щи-
топодібного хряща сполучені у чоловіків майже під прямим кутом і утворюють кадик (адамове яблуко). Внутрішня поверхня горта-
ні вистелена слизовою оболонкою, що виконує захисну функцію. У гортані розташовані голосові зв'язки, ступінь натягу яких регу-
люється голосовими м'язами. Голосові зв'язки відіграють основну роль в утворенні голосу. Завдання 29 Синдром набутого імунодефіциту (СНІД) — це інфекційне ві-
русне захворювання, збудники якого пошкоджують імунну систе-
му і роблять організм беззахисним проти будь-якого захворювання. Організм не може боротися із збудниками інфекційних хвороб, що призводить до смерті. Збудник захворювання ВІЛ (вірус імунодефіциту людини) нале-
жить до РНК-вмісних складних вірусів. Він розмножується і вражає Т-лімфоцити крові. Шляхи передачі ВІЛ: • через кров (під час переливання крові, операцій); • статевим шляхом; • через плаценту матері до дитини. Надзвичайно небезпечним є те, що захворювання на носії вірусу СНІДу виявляється не відразу. У людини, яка є носієм вірусу, захво-
рювання може виявитися через багато років. Вона може інфікувати за цей час багато інших людей. Ознаки СНІДу — загальна слабкість, зростаюче виснаження, збіль-
шення лімфатичних вузлів, довготривале підвищення температури, безпричинна втрата ваги, підвищена пітливість уночі; різні прояви запальних процесів в органах. Запальні процеси в органах Легені Часто розвиваються інфекції легень (найбільш поширена — пневмонія) Шкіра З'являються коричневі й сині плями та вузлики, які швидко поширюються Нервова система Розвиваються нервово-психічні розлади Травна система Спостерігаються стійкі порушення моторики шлунка та кишечнику Засоби попередження ВІЛ-інфікування: • відмова від вживання наркотиків; • користування одноразовими або стерильними медичними інстру-
ментами; • утримання від випадкових статевих контактів, використання пре-
зервативів; • недопустимість неприродних (анальних, гомосексуальних) кон-
тактів. Висновок: СНІД — синдром набутого імунодефіциту — небезпечна хвороба, яка викликається вірусом імунодефіциту людини і впли-
ває на імунну систему людини, роблячи її беззахисною у боротьбі з і ншими і нфекці ями. ВІЛ проникає в організм статевим шляхом та через кров. Тільки знання та дотримання правил попередження інфікування ВІЛ — єдиний метод індивідуальної безпеки. Завдання 31 Еволюційні зміни будови кровоносної системи земноводних, пла-
зунів, птахів і людини Ознака для порівняння Земноводні Плазуни Птахи Людина Будова серця Трикамерне, два перед-
сердя і один шлуночок Трикамерне, два передсердя і один шлуно-
чок 3 неповною перегородкою (крокодили — чотирика-
мерне) Чотирика-
мерне, два передсердя (ліве і праве) і два шлуноч-
ка (лівий і правий) Чотирика-
мерне, два передсердя (ліве і праве) і два шлуноч-
ка (лівий і правий) Еволюційні зміни в кровоносній системі земноводних, плазунів, птахів, людини відбулися у зв'язку з переходом до наземного способу життя та ускладненням будови і функціонування головного мозку. Завдання 28 Нефрон є структурною та функціональною одиницею нирок. Він забезпечує первинну фільтрацію крові, яка відбувається у капсулі Шумлянського-Боумена, що сполучається з капі лярним клубоч-
ком, та подальшу резорбцію необхідних організму речовин у зви-
вистих канальцях та петлі Генле. Капсула являє собою чашу, що охоплює капіляри клубочка. Внутрішня стінка капсули складається з одного шару епітеліальних клітин. Капіляри клубочка утворюються з приносної артеріоли і збираються тут у виносну артеріолу, яка має менший діаметр, ніж приносна. Завдяки цьому утворюється ефек-
тивний тиск клубочкової фільтрації. Фільтрації піддаються вода, глюкоза, амінокислоти, деякі гормони, сечовина, йони Иа", Са2+, К+. Усі ці речовини утворюють фільтрат, або первинну сечу. У крові, що відтікає по виносній артеріолі, залишаються лише формені елементи, білки та молекули інших речовин з масою не меншою за 68 000 Да. З ниркового тільця первинна сеча потрапляє в канальцевий апарат нефрону. У канальцях відбувається другий етап сечоутворення — реабсорбція — всмоктування більшості (99 %) молекул (амінокис-
лот, глюкози), що профільтрувалися, назад у кров. Реабсорбція здійснюється епітеліальними клітинами канальцевого апарата, які потім секретують поглинені ними речовини назад у кров. Звивистий канадець відкривається в збиральну трубочку, де відбувається подальше всмоктування води. Саме у збиральних трубочках утворюється вторинна сеча, яка виводиться з організму. Отже, будова нефрону тісно пов'язана з виконуваними ним функціями. Завдання 29 Важливою умовою ефективного запам'ятовування є дотримання певних правил: 1. Запам'ятовувати слід у доброму настрої й на «свіжу голову», поки що не настала втома. 2. Під час запам'ятовування не треба чергувати матеріал, близь-
кий за формою і змістом. 3. Слід обробляти інформацію для запам'ятовування, порівнюючи різні дані, спираючись на асоціації (смислові й структурні), виділя-
ючи опорні сигнали («вузлики на пам'ять»). 4. Варто штучно наділяти інформативний матеріал смисловими зв'язками, вмістом, значенням, залучаючи різні види пам'яті. Головний сенс мнемотехнічних способів полягає в тому, що ма-
теріал глибше аналізується, структурується і ліпше усвідомлюєть-
ся. Так, при запам'ятовуванні історичних дат можна використати порівняння за схожістю або контрастом з відомими подіями, при запам'ятовуванні іноземних слів — з уже засвоєними словами або зі словами рідної мови тощо. Чим більше людина знає, тим легше їй запам'ятовувати нове, пов'язуючи маловідоме з нагромадженим досвідом. Засвоєння інфор-
мації у процесі багаторазового повторення створює базу для подаль-
ших асоціацій з новим матеріалом запам'ятовування. Оволодіння поняттєвим апаратом і знаннями в певній галузі значно збільшує можливості швидкого й міцного запам'ятовування нової інформації завдяки смисловій пам'яті. Головним способом поліпшення пам'яті людини є формування вміння запам'ятовувати й відтворювати. Пам'ять розвивається трену-
ванням і наполегливою працею, спрямованою на запам'ятовування, тривале збереження й точне відтворення. Вправи, що укріплюють пам'ять і спостережливість: 1. Уважно подивіться на знайомий предмет, потім, закривши очі, образно уявіть його собі в подробицях. Ще раз погляньте на нього і зазначте, які деталі були вами пропущені. 2. Вивчений предмет спробуйте намалювати з пам'яті. Потім ви-
явіть деталі, що забули намалювати. 3. Опишіть з пам'яті риси добре знайомої людини. Спостерігаючи за цією людиною під час зустрічі, уточніть раніше не помічені риси її обличчя. 4. Подивіться на 7- 15 дрібних предметів, а після з пам'яті опи-
шіть їх. 5. Спробуйте добре роздивитися предмет, що падає. Потім опишіть його якомога точніше. 6. Огляньте кімнату, запам'ятайте, що в ній розміщено. Потім закрийте очі й уявіть побачене в подробицях. 7. Згадайте голос та інтонацію фрази знайомої вам людини й спро-
буйте із закритими очима уявно знову почути її. Потім повторіть фразу вголос. Під час зустрічі з цією людиною порівняйте оригінал з імітацією. Основні прийоми довільного запам'ятовування: 1. Треба чітко визначити мету та завдання запам'ятовування. Мнемонічне завдання полягає в чіткому формулюванні того, що і як треба запам'ятати та закріпити. Якщо таке завдання спеціально не ставиться, то матеріал запам'ятовується значно гірше. 2. У довільному запам'ятовуванні слід сформувати стійку мотива-
цію до запам'ятовування, набування знань, почуття відповідальнос-
ті. Якщо людина не вболіває за справу, невідповідально ставиться до запам'ятовування, то вона швидко забуває те, що треба пам'ятати. 3. Необхідною умовою запам'ятовування є розуміння матеріалу, утворення смислових зв'язкі в та використання ефективних при-
йомів запам'ятовування. Незрозумілий матеріал, зазвичай, не ви-
кликає інтересу й запам'ятовується гірше, ніж систематизований, зрозумілий. Для поліпшення умов запам'ятовування варто зробити матеріал зрозумілим і привабливим. Допомагають запам'ятовувати й прийоми аналізу матеріалу: складання плану, порівняння, класи-
фікація, групування, систематизація. Кожна людина створює власні прийоми аналізу й асоціювання матеріалу для запам'ятовування. 4. Важливою умовою ефективного запам'ятовування є сприятли-
вий психічний стан для засвоєння нового матеріалу. Погано сприй-
має матеріал людина втомлена, роздратована, пригнічена. Відомі випадки осяяння пам'яті перед сном і після пробудження вранці. 5. Для кращого запам'ятовування і тривалого збереження потріб-
не повторення матеріалу при заучуванні. Правильна організація повторень вимагає дотримування ряду умов, зокрема розподілу по-
вторень у часі. Спочатку повторення мають бути інтенсивнішими, оскільки забування матеріалу на початку відбувається швидше, а пізніше темп повторень може бути вповільнений. Проте не варто здійснювати повторення надто часто, оскільки це викликає галь-
мування й утруднення під час утворення нервових зв'язкі в. Для успіху в повторенні матеріалу треба урізноманітнити інформацію, активізувати пізнавальну діяльність особистості. Завдання 31 Мова — засіб спілкування людей у формі усного мовлення, у формі письма чи знаків (символів). Мова сприяє спілкуванню, абстрактно-
му мисленню, інтелектуальній діяльності. Друга сигнальна система функціонує завдяки інформації, що надходить від першої сигнальної системи, трансформуючи її у специфічні мовні поняття. Розрізняють три форми мови: слухову, зорову, кінетичну (пись-
мову, жестів). До складу органів, що формують голосовий апарат людини, на-
лежать ротовий отвір, органи ротової порожнини (зуби, язик) та гортань. Ротова порожнина починається ротовою щілиною, обмежо-
ваною губами. Верхньою стінкою ротової порожнини є піднебіння (м'яке та тверде), бічними — щоки, а нижньою — м'язи, на яких лежить язик. У ротовій порожнині розташовані зуби. Зуби розта-
шовані на верхній і нижній щелепах. Важливим органом голосо-
вого апарата людини є гортань, яка складається з дев'яти рухомо сполучених хрящів, найбільшими з яких є щитоподібний, персне-
подібний, надгортанний (надгортанник). Хрящові пластинки щи-
топодібного хряща сполучені у чоловіків майже під прямим кутом і утворюють кадик (адамове яблуко). Внутрішня поверхня горта-
ні вистелена слизовою оболонкою, що виконує захисну функцію. У гортані розташовані голосові зв'язки, ступінь натягу яких регу-
люється голосовими м'язами. Голосові зв'язки відіграють основну роль в утворенні голосу. Реалізація кожної форми забезпечується функціонуванням від-
повідного аналізатора. Особливістю слухової форми мовлення є те, що звуковий потік розділяється на елементи (слова), кожний з яких утримується в чутливій пам'яті близько 0,01 с, а потім відбувається консолідація слів у поняття. У процесі мовлення беруть участь багато функціональних струк-
тур кори великих півкуль головного мозку, але окремі ділянки ві-
діграють головну роль у виконанні цієї функції, тому їх називають мовними аналізаторами, або центрами мови. У задніх відділах ниж-
ньої лобової звивини розміщений центр артикуляції та мови. Його пошкодження зазвичай призводить до втрати здатності вимовляти слова. У задній частині верхньої скроневої звивини розташований слуховий центр. При його ураженні втрачається здатність розуміти значення слів. У потиличній ділянці розміщений зоровий центр, пошкодження якого спричиняє втрату здатності впізнавати написане. Мовна функція виконується, зазвичай, лівою півкулею великого мозку. А зони кори, що контролюють артикуляцію, локалізуються в обох півкулях великого мозку. Завдання 28 Трубчасті кістки складаються з тіла — діафізу та епіфізів (голо-
вок). Вони всередині порожні і заповнені жовтим кістковим мозком. Така будова трубчастих кісток забезпечує їхню міцність і легкість. У головках трубчастих кісток міститься червоний кістковий мо-
зок, де утворюються клітини крові. Зверху кістка вкрита окістям, під нею розташований шар компакт-
ної речовини, головною структурною частиною якої є остеон. Він складається з 5- 20 циліндричних кісткових пластинок, вставлених одна в одну. В центрі остеону міститься центральний канал, у якому проходять кровоносні судини і нервові закінчення, що забезпечують живлення кістки. У губчастій речовині кісткові пластинки розміщені під кутом, утворюючи безліч комірок. Таке розташування пластинок забезпечує рівномірний розподіл тиску під час навантаження на кістки. Завдання 29 Гігієна органів травлення забезпечує здоров'я не тільки кишково-
шлункового тракту а й організму в цілому. Для цього необхідно: 1) приймати їжу регулярно та режимно — 5 разів на добу в один і той самий час; 2) вживати достатню кількість рідини, баластних речовин та мі-
нералів, повноцінні білки, ліпіди, що містять переважно поліненаси-
чені жирні кислоти та «повільні» вуглеводи, багато свіжих, сирих, ретельно промитих проточною водою овочів та фруктів, кисломолоч-
ні продукти; 3) уживати свіжу їжу; 4) проводити ретельну термічну обробку, особливо продуктів тва-
ринного походженні; 5) уникати рафінованої та сублімованої їжі, продуктів, що міс-
тять барвники та консерванти. Харчові отруєння — це тяжкі захворювання травної системи та всього організму. Вони виникають із таких причин: • уживання їжі, що була приготована з недоброякісних продуктів; • потрапляння отруйних речовин бактеріальної та небактеріальної природи. Отруєння небактеріальної природи виникають унаслідок уживан-
ня в їжу отруйних рослин або грибів. Харчові отруєння бактеріальної природи спричиняють мікро-
організми, що потрапляють у кишково-шлунковий тракт людини з харчовими продуктами. Найбільш поширеними серед них є боту-
лізм і сальмонельоз. Отже, для попередження харчових отруєнь необхідно: • дотримуватися правил особистої гігієни; • дотримуватися правил зберігання харчових продуктів: сире м'ясо та рибу зберігати в холодильнику окремо від інших продуктів; • не пити сиру воду; • не вживати невідомі гриби й рослини; • не вживати продукти харчування з терміном придатності, що вже закінчився; • ретельно мити овочі та фрукти проточною водою; • уживати в їжу як слід проварені м'ясо та рибу; • не можна купувати продукти харчування сумнівного походження в місцях стихійного продажу; • не харчуватися в місцях, де не дотримуються санітарно-гігієнічних норм. Завдання 31 Загартовування позитивно впливає на здоров'я людини, оскільки є помірним стрес-фактором, який стимулює захисні та адаптивні властивості організму. Для забезпечення довготривалого, стійкого позитивного результа-
ту загартовування повинне мати системний характер та проводитись у відповідності до індивідуальних властивостей організму — інтен-
сивність загартовування має підвищуватись повільно та поступо-
во, оскільки невідповідно висока інтенсивність може призвести до зворотного результату — погіршення здоров'я та розвитку хвороби. Завдання 28 Індивідуальний розвиток організму з моменту його зародження й до кінця життя називають онтогенезом. Стадії онтогенезу людини вчені поділяють на два великі вікові періоди — ембріональний і по-
стембріональний. Ембріональний період протікає в організмі матері, тобто є внутрішньоутробним. Він починається з моменту запліднен-
ня й закінчується народженням дитини. Постембріональний період починається з моменту народження й триває до кінця життя. Він поділяється на кілька вікових періодів: • період новонародженості (0-4 тижні); • грудний вік (4 тижні — 1 рік); • дитинство (1-12 років: 1- 3 роки — раннє, 4- 7 років — перше, 8- 12 — друге); • підлітковий вік (12—16 років — хлопчики, 12-15 — дівчата); • юнацький вік (17-21 років — юнаки, 16-20 років — дівчата); • зрілий вік (22-60 років — чоловіки, 21-55 років — жінки); • літній вік (61-74 роки — чоловіки, 56-74 роки — жінки); • старечий вік (75-90 років); • довгожителі (понад 90 років). Період новонародженості — це час пристосування дитини до но-
вих для неї умов життя поза материнським організмом. Грудний вік і дитинство — період активного росту, розвитку; швидко розвива-
ється опорно-руховий апарат, нервова система, з'являються зуби; формуються навички комунікації, розвивається мовлення. Підліт-
ковий та юнацький вік — період переходу до дорослого стану, ста-
тевої зрілості. У юнацькому віці завершується фізичне дозрівання організму. Зрілий вік — репродуктивний період, протягом якого людина створює сім'ю, це період максимального розвитку розумових здібностей, соціальної активності. Процеси біологічного синтезу та розпаду у цей період відносно врівноважені. Літній, старечий вік та довгожителі — період, коли організм втрачає здатність до розмно-
ження, починають переважати процеси розпаду в організмі. Завдання 29 Головна причина виникнення захворювання органів дихальної системи — це мікроорганізми (бактерії, віруси, грибки, рідше па-
разити). Найпоширені ші збудники — це пневмококи, гемофіль-
на паличка, хламідії, мі коплазми, мікобактерії туберкульозу, віруси грипу типу А та В, респіраторні вірусні інфекції. Частіше захворювання спричиняється одним типом збудника (моноінфекція), але іноді їх може бути декілька. Також часто причиною ураження органів дихальної системи ста-
ють зовнішні алергени. До них належать: • побутові алергени (домашній пил); • алергени тварин; • алергени цвілевих і дріжджових грибів; • пилок рослин; • професійні чинники; • харчові алергени; • лікарські препарати (антибіотики, ферменти). Провокують виникнення захворювань органів дихальної систе-
ми забруднення повітря, побутові забруднення (продукти побутової хімії, синтетичні матеріали, лаки, фарби, клеї), куріння (активне, пасивне), несприятливі кліматичні умови. Також до провокуючих чинників належать зловживання алко-
голем, переохолодження, наявність захворювань і нших органів і систем (цукровий діабет, захворювання серця), наявність осередків хронічної інфекції, спадкові й генетичні аномалії тощо. Профілактика захворювань органів дихання: 1. Ведення здорового способу життя: відмова від шкідливих зви-
чок (куріння, вживання алкоголю та інші), регулярні заняття фі-
зичною культурою, дотримання розпорядку чергування праці та відпочинку, повноцінний сон та інше. 2. Щорічні медичні огляди. Навіть якщо нічого не турбує, необ-
хідно здавати загальні аналізи і обов'язково проходити кожний рік флюорографічне обстеження. 3. При появі симптомів захворювання необхідно звернутися до лікаря, а не займатися самолікуванням. 4. При наявності хронічного захворювання (хронічний бронхіт, бронхіальна астма) слід усунути вплив алергенних чинників з пові-
тря і дотримуватися призначень лікаря. Дотримання цих заходів допоможе уникнути або вчасно виявити і розпочати лікування захворювань органів дихання. Завдання 31 Туберкульоз — інфекційна хвороба, що спричинюється мікобакте-
ріями — туберкульозними паличками. Основним джерелом інфекції є хворі на туберкульоз люди. Зараження відбувається повітряно-
пиловим, рідше — повітряно-крапельним шляхом, а також через їжу, посуд та побутові речі. У вологих місцях, неосвітлюваних сонцем, збудник туберкульозу довго зберігає свою життєздатність. У сухих, добре освітлених міс-
цях він швидко гине. Антисанітарні умови і постійне недоїдання — основні причини масового поширення в Україні туберкульозу. На сьогодні медицина досягла певних успіхів у профілактиці ту-
беркульозу та лікуванні хворих. Медики регулярно проводять об-
стеження дорослого й дитячого населення. Запобіганню захворюванням сприяє дотримання чистоти у жит-
лових будинках, на вулицях міст, у громадських примі щеннях, повноцінне харчування. Велике значення для очищення повітря в населених пунктах мають зелені насадження. Завдання 28 Анатомічно суглоб складається з епіфізів кісток. До складу су-
глоба входять: 1) гіалінові хрящі суглобових поверхонь кісток, що зчленову-
ються, забезпечуючи зменшення тертя, пружність та відповідність суглобових поверхонь; 2) суглобова капсула (сумка), яка відокремлює суглоб від навко-
лишніх тканин та забезпечує його цілісність; 3) суглобова рідина в порожнині суглоба, яка діє як мастило для зменшення тертя. Існує декілька класифікацій суглобів. За кількіс-
тю кісток, що зчленовуються, їх поділяють на прості та складні (під однією суглобовою капсулою з'єднуються відповідно дві або більше кісток). За характером рухомості розрізняють блокоподібні, кулясті та інші типи суглобів. Блокоподібний (ліктьовий) суглоб має од-
ну вісь обертання, кулясті (плечовий, тазостегновий) — декілька. Вивих — це зсув кісток у суглобі, у результаті якого суглобова голівка виходить із суглобової западини. У результаті вивиху може статися розтяг зв'язок і розрив суглобової сумки. Основні ознаки вивиху: ненормальне положення кінцівки, набря-
клість, сильний біль, деформація суглоба. Завдання 29 Пульс — це коливання стінок артерій, спричинене скороченням серця. Число пульсових і серцевих ударів співпадає. Після десяти присідань в обох учнів збільшилося число пульсо-
вих ударів. Це пояснюється тим, що при виконанні фізичної роботи відбувається скорочення м'язів, для чого потрібна енергія. Енергія виділяється при окисненні поживних речовин. Рецептори серця посилають нервові імпульси до нервової системи, збуджується симпатичний відділ нервової системи. Одночасно збільшується кількість адреналіну в крові. Ці нервові та гуморальні фактори збільшують силу та частоту серцевих скоро-
чень. Таким чином працюючі м'язи одержують поживні речовини та кисень, що необхідні для виконання фізичної роботи. Завдання 31 Принципами раціонального харчування є: 1) відповідність енер-
гетичної цінності ї жі енерговитратам організму; 2) надходження до організму певного набору харчових речовин в оптимальному спів-
відношенні; 3) правильний режим харчування; 4) різноманітність харчових продуктів, що споживаються; 5) помірність у ї жі. Згідно з формулою раціонального харчування, співвідношення білків, жирів і вуглеводів у ї жі має становити 1 : 1 : 4. У загаль-
ній кількості вжитих за добу білків половину мають складати білки тваринного походження. Вони містять більше незамінних амінокис-
лот. Особливо цінними є такі харчові продукти, як м'ясо, риба, яйця, молоко. Щоб людина була забезпечена необхідним набором жирних кислот, близько ЗО % жирів мають надходити з їжею у вигляді рос-
линних олій. Із загальної кількості вуглеводів 75 % відводиться на крохмаль, 20 % на цукор і 5 % на інші речовини. Найсприятливі-
шим для організму є чотириразове харчування, за якого на сніданок припадає 25 % енергоцінності добового раціону, на обід — 35 %, на полуденок (або другий сніданок) — 15 %, на вечерю — 25 % . Основи раціонального харчування дітей Витрата енергії — найбільш важливий показник, що визначає потребу дітей в ї жі. Дитяче харчування має не ті льки покривати енергозатрати, а й забезпечувати зростання і розвиток організму. Співвідношення білків, жирів і вуглеводів у раціоні дітей молодшого віку має бути 1:1:3. Кожен прийом ї жі за хі мі чним складом і калорі йні стю пови-
нен відповідати гі гі єні чним вимогам: для дітей дошкі льного та шкільного віку: сніданок (вечеря) повинен містити 20- 25 % добо-
вої калорійності раціону, другий сніданок (полуденок) — 10-15 %, обід — 35- 40 %. Принципи харчування літніх людей У літньому віці режим харчування має особливе значення для профілактики ослаблення функції організму, пов'язаного зі старін-
ням. При встановленні режиму харчування необхідно враховувати знижені функціональні можливості ослабленої системи травлення, для якої значне навантаження стає непосильним. Головними прин-
ципами режиму харчування літніх людей є прийом їжі суворо в один і той же час, обмеження прийому великих кількостей ї жі та виклю-
чення тривалих проміжків між прийомами ї жі. Рекомендується чотириразове харчування. Такий режим найбільш раціональний у похилому віці, коли ї жу слід приймати меншими по-
рціями і частіше звичайного. При 4-разовому харчуванні харчовий раціон розподіляється таким чином: на перший сніданок — 25 %, на другий сніданок — 15 % , на обід — 35 % і на вечерю — 25 % від енергетичної цінності добового раціону. Завдання 28 Ендокринна система складається із залоз, розташованих у різних частинах організму. Ці залози утворюють хімічні сполуки (гормо-
ни), які надходять у кров і тканинну рідину й потрапляють до всіх органів і тканин, регулюючи тим самим процеси життєдіяльності. Вони збуджують або пригнічують діяльність організму, впливають на його ріст і розвиток, змінюють інтенсивність обміну речовин. У зв'язку з відсутністю вивідних проток ці залози називаються за-
лозами внутрішньої секреції, або ендокринними, на відміну від трав-
них, потових, сальних залоз зовнішньої секреції, що мають вивідні протоки й називаються екзокринними. Гормони впливають не на всі клітини організму, а на конкретні клітини й органи, які нази-
вають мішенями. Клітини-мішені мають специфічні рецептори, що розпізнають і зв'язують певний гормон. Завдяки таким рецепторам гормон одержує можливість впливати на компоненти певної кліти-
ни. Хімічна природа гормонів різна. Переважна більшість гормонів належить до білків і похідних амінокислот, частина — до стероїдів, тобто похідних холестерину. Ендокринна регуляція, опосередкована гормонами, що циркулюють у крові, тісно пов'язана з нервовою регу-
ляцією функцій. Тому вчені часто використовують термін «нейрогу-
моральна регуляція», підкреслюючи тісний взаємозв'язок нервової та ендокринної систем. Усі органи ендокринної системи взаємозалежні й взаємопов'язані. Гормони, що їх виробляють одні залози, впливають на діяльність ін-
ших залоз, що забезпечує єдину систему координації між ними, яка здійснюється за принципом зворотного зв'язку. Чільна роль у цій системі належить гіпофізу, гормони якого стимулюють діяльність інших залоз внутрішньої секреції. Завдання 29 Унаслідок перегрівання організму виникає тепловий удар. Тепловий удар — це патологічний стан, пов'язаний із розлада-
ми терморегуляції організму при тривалому зовнішньому впливі на нього високої температури або порушенні внутрішніх механізмів терморегуляції. При тепловому ударі потерпілі скаржаться на головний біль і за-
паморочення, порушення свідомості, відчуття гарячки, втомлюва-
ність, слабкість, пригнічення. Можлива нудота та блювання, тем-
пература тіла підвищена, шкіра волога, спостерігається тахікардія, можливі судоми, галюцинації, неконтрольоване сечовипускання та дефекація. Постраждалому необхідно забезпечити спокій, покласти у прохо-
лодному місці та знизити температуру тіла за допомогою охолоджу-
вальних компресів або прийняття прохолодної ванни, викликати лі каря, у разі погіршення свідомості давати нюхати нашатирний спирт. Завдання 31 Вживання недостатньо просмаженого м'яса може призвести до зараження паразитичними червами, наприклад представником круглих червів — трихінелою. Цей паразит може потрапити до ор-
ганізму з м'ясом тварини, інвазованої личинками трихінел (м'ясові трихінели). Після перетравлення м'яса в шлунку і розчинення кап-
сул, в яких містяться личинки, останні проникають у тонку кишку. За добу вони перетворюються на самців і самиць, які паразитують у тонкому кишечнику. Зараження можливе також представниками стьожкових (пласких) червів. Людина заражається бичачим та сви-
нячим ціп'яком, коли споживає недостатньо просмажену або про-
варену яловичину або свинину, в які й містяться фіни паразитів. Із фін виходить молодий паразит, який прикріплюється до стінок кишечнику і живиться в основному вуглеводами, всмоктуючи їх усією поверхнею тіла. Завдання 28 Еритроцити та лейкоцити належать до формених елементів крові. Еритроцити — це спеціалізовані без'ядерні клітини крові, що міс-
тять гемоглобін. Гемоглобін складається з білка (глобіну) та сполуки, що містить залізо (гема). Основна функція еритроцитів — дихальна, завдяки здатності гемоглобіну утворювати нестійкі сполуки з киснем і вуглекислим газом. Еритроцити являють собою маленькі клітини, що мають переваж-
но форму двоввігнутого диска. Така форма збільшує площу поверхні еритроцита, що полегшує транспорт речовин. Окрім того, це забез-
печує проходження еритроцита крізь дуже вузький просвіт капіляра. В 1 мм3 крові може перебувати близько 5 млн еритроцитів. Тривалість життя еритроцитів не перевищує 120 діб. Вони утво-
рюються в червоному кістковому мозку, а руйнуються в селезінці та печінці. При руйнуванні еритроцитів із гемоглобіну утворюється білірубін, що є одним із вкладників жовчі. Лейкоцити, або білі кров'яні тільця, відрізняються від еритроци-
тів наявністю ядра й здатністю до активного руху за допомогою псев-
доніжок, унаслідок чого вони можуть виходити з кров'яного русла й рухатися по тканинах організму. Лейкоцити бувають різними за розміром, формою ядер, властивостями цитоплазми та функціями. За будовою лейкоцити поділяють на дві великі групи: зернисті, або гранулоцити, і незернисті, або агранулоцити. Гранулоцити — нейтрофіли, еозинофіли та базофіли — мають у цитоплазмі велику кількість гранул, що забарвлюються різними барвниками. У гранулах містяться ферменти, необхідні для здійснен-
ня внутрішньоклітинного перетравлювання чужорідних речовин. До агранулоцитів належать лімфоцити й моноцити. Лімфоцити, найменші з-поміж лейкоцитів, мають велике округле ядро, оточене вузьким обідком цитоплазми. Найбільші агранулоцити — моноци-
ти — мають ядро у формі бобу або овалу. Основна функція всіх лей-
коцитів — протибактерійний і противірусний захист, тобто форму-
вання імунітету. Завдання 29 Захворювання зубів у людини може призвести до серйозних на-
слідків — ослаблення імунної системи, підвищення ймовірності до захворювань шлунково-кишкового тракту, появі неприємного запаху з рота. Тому необхідно дотримуватися гігієнічних заходів профілак-
тики хвороб зубів: 1. Регулярно, не рідше за один раз на добу, ретельно очищувати порожнину рота від залишків ї жі за допомогою зубної щітки, зубної нитки та зубного бальзаму-ополіскувача. Правила чищення зубів: • зуби слід чистити зубною пастою двічі на день — вранці та ввечері перед сном — щіткою середньої жорсткості з гнучкими щетин-
ками; • після чищення слід ретельно вимити зубну щітку під струменем води і поставити в склянку головкою догори; • раз у 3- 4 місяці необхідно міняти зубну щітку, оскільки на ній розмножуються хвороботворні мікроби; • чистити зуби слід, рухаючи щітку у верхньому ряді зубів — зверху вниз, у нижньому — знизу вверх; жувальні поверхні зубів очищу-
вати обертальними рухами щітки. 2. Харчування повинно містити необхідні для здоров'я зубів та ясен речовини (кальцій, кальцеферол, аскорбінову кислоту, фтор тощо). 3. Не рідше за два рази на рік відвідувати стоматолога. 4. Не розгризати тверді предмети. Завдання 31 При частому й тривалому вживанні алкоголю розвивається спо-
чатку психічна, а потім фізична залежність від нього. Досить ввести в організм 7- 8 г алкоголю — і порушуються функції центральної нервової системи, психіки. Людина втрачає контроль над своїми вчинками й словами, перекручено оцінює події. Алкоголь руйнує величезну кількість нервових клітин. Судини головного мозку та-
кож змінюються, їхні стінки стають нееластичними, розвивається склероз. Розумові здібності хронічних алкоголіків знижені. Алкоголь та продукти його метаболізму (ацетальдегід) справ-
ляють системний токсичний вплив на усі органи та системи, осо-
бливо на печінку, серце та мозок, що призводить до їх отруєння та виникнення патологій. Соматичні захворювання, що виникають при системному вживанні алкоголю, на 15—17 років вкорочують життя людини. Перш за все відбувається отруєння кори головного мозку, де концентрація алкоголю на 60-70 % більша, аніж у кро-
ві. Надзвичайно сильний негативний вплив алкоголь спричиняє на репродуктивну систему. Відхилення фізичного й розумового роз-
витку дітей з'являються як результат зачаття в нетверезому стані або внаслідок впливу алкоголю на плід, що розвивається в утробі матері. Виникає загроза епілепсії у дітей, оскільки алкоголь вільно проникає у плід через плаценту, ушкоджує нервову систему. При вживанні алкоголю значно ослаблюється процес гальмування в орга-
нізмі і відносно переважає процес збудження. Великі дози алкоголю діють паралізуюче на деякі відділи центральної нервової системи. При ураженні центрів довгастого мозку порушується терморегу-
ляці я, дихання і серцева діяльність, настає так званий коматоз-
ний стан. ТЕОРЕТИЧНИЙ МІ НІ МУ М Аналізатори — складні нервові структури, функцією яких є сприймання та наступний аналіз подразнень, що діють на організм. Антеридій — чоловічий статевий орган водоростей, мохів, папоротей, хвощів, плаунів і грибів, у якому утворюються сперматозоїди. Розвивається на гаметофіті. Антропогенез — процес виникнення та історико-еволюційного форму-
вання фізичного типу людини, діалектично пов'язаний з розвитком її пер-
вісної трудової діяльності, свідомості, членороздільної мови, первісних форм суспільства. Як вчення є одним з основних розділів антропології. Артерії — кровоносні судини, які несуть кров від серця до органів і тка-
нин. Архегоній — жі ночий статевий орган у мохоподібних, папоротеподібних і голонасінних рослин. Утворюється на гаметофіті. Бактерії — мікроскопічні, переважно одноклітинні організми, прокарі-
оти, що разом із ціанобактеріями належать до царства дроб'янок. Для них характерна наявність клітинної стінки, цитоплазми з органелами, різних включень, відсутність мітохондрій і хлоропластів, оформленого ядра. Біоритми — регуляторні кількісні й якісні зміни життєвих процесів, що відбуваються на всіх рівнях життя — молекулярному, клітинному, тканин-
ному, органному, організменому, популяці йному і біосферному. Біосинтез — процес утворення органічної речовини в живих організмах під дією біокаталізаторів-ферментів. Вени — судини, що несуть венозну кров від органів і тканин до серця. Виняток становлять легеневі вени, які несуть з легень артеріальну кров. Віруси — паразитичні живі системи доклітинної будови, виділені в само-
стійне царство Уіга. Вітаміни — життєво важливі речовини, у дуже малій кількості необхідні для нормального функці онування будь-якого організму. Виділення — процес видалення з організму шкі дливих і непотрібних продуктів обміну речовин. Гамета — статева, або репродуктивна, клі тина тваринного чи рослинно-
го організму, що забезпечує при злитті розвиток нової особини та передачу спадкових ознак від батьків потомкам. Гаметофіт — статеве покоління рослин, яким властиве чергування по-
колі нь. Гемоглобін — дихальний пігмент крові людини, хребетних і деяких без-
хребетних тварин. Складається з білкової частини глобіну і гема, який надає крові червоного кольору. Транспортує кисень від органів дихання до ткани-
ни тіла та вуглекислий газ від тканин до органів дихання. Ген — дискретна одиниця спадковості, за допомогою якої відбувається запас, зберігання і передача генетичної інформації в ряді поколінь. Ген — це відрізок ДНК або РНК (у деяких вірусів), що складається з нуклеотидів, чис-
ло і взаєморозташування яких визначається специфічністю кожного гена. Гормони — біологічно активні речовини, що виділяються ендокринними регуляторами обміну речовин і функці й організму людини і тварин. Двошарові тварини — багатоклітинні тварини, у яких у процесі зарод-
кового розвитку утворюється лише 2 зародкові листки або шари (ектодерма і ентодерма). Дихання — сукупність фізіологічних процесів, що забезпечують над-
ходження в організм із зовнішнього середовища кисню, використання йо-
го клі тинами й тканинами для окиснення органічних речовин і виділення з організму вуглекислого газу. Ембріон — зародок тварин і людини. Емоції — процес ситуаційного переживання, ставлення до навколишні х об'єкті в, реакції на зовнішні й внутрі шні подразники, що проявляються у вигляді задоволення або незадоволення, радості, страху, гніву. Живлення — процес надходження в організм поживних речовин, необ-
хі дних для його нормальної життєдіяльності. Життєва форма — морфологічна будова рослин, що склалася в про-
цесі еволюції і відображає у зовнішньому вигляді пристосування їх до умов життя. Життєвий цикл — цикл розвитку, сукупність стадій розвитку організму мі ж певним етапом його життя і тим самим етапом життя організму наступ-
ного покоління; для більшості організмів — від яйцеклі тини до яйцеклі тини наступної генерації. Заказник — територія (акваторія), у межах якої певний строк перебува-
ють під охороною окремі елементи природного комплексу. Залози — клі тини або органи, основною функці єю яких є вироблення секретів. Запилення — процес перенесення пилку з пиляків на приймочку маточки у покритонасінних рослин і чоловічих шишок на насінний зачаток у голо-
насінних. Запліднення — процес злиття чоловічої і жіночої статевих клі тин рос-
линних і тваринних організмів, що лежить в основі статевого розмноження. Заповідник — територія або акваторія, на які й зберігається в природному стані весь її природний комплекс. Зародок — у рослин — зачаток нової особини папоротеподібних та на-
сінних рослин. Здібності — стійкі психічні властивості людини, що є необхідною умовою успіху її навчальної, виробничої та іншої діяльності. Зигота — клі тина, що утворюється внаслідок злиття чоловічої і жіночої статевих клі тин (гамет), запліднене яйце. Імунітет — прояв спрямованих на збереження сталості внутрішнього середовища захисних реакці й організму на генетично чужорі дні речови-
ни — антигени. Інстинкт — сукупність природжених складних акті в поведі нки, що властиві тваринам певного виду і виникають як реакці я на дію зовнішніх і внутрішніх подразників. Капіляри — найдрібніші кровоносні й лі мфатичні судини, що пронизу-
ють усі органи і тканини тварин і людини. Квітка — орган статевого розмноження покритонасінних рослин. Клітина — основний структурний елемент рослинних і тваринних орга-
нізмів, що забезпечує їхнє відтворення, розвиток і життєді яльні сть. Корінь — один з основних вегетативних органів вищих рослин, що при-
значений для прикрі плення к субстрату, поглинання з нього води й пожив-
них речовин. Залежно від походження розрізняють головний корінь, бічні й додаткові корені. Кров — рідка сполучна тканина, що циркулює в замкнені й кровоносній системі тварин і людини. Разом з лімфою і тканинною рідиною є внутрішнім середовищем організму. Кровообіг — рух крові в кровоносній системі. Листок — виниклий на стеблі орган вищих рослин, найголовні шими функці ями якого є фотосинтез, дихання, транспірація. Метаболізм — те саме, що обмін речовин. Мислення — процес опосередкованого ві дображення об'єктивної дій-
сності, тобто такої ідеальної діяльності, коли інформацію одержують через співставлення, перетворення та взаємозв'язок пізнавальних образів. Національний природний парк — запові дна територі я, на окремих ді лянках якої дозволяється проведення екскурсій, туризм та і нші форми організованого відпочинку. Непрямий розвиток — тип розвитку тварин, при якому будова молодих (личинок) і дорослих особин значно відрізняється. Нервова система — сукупність структур в організмі тварин і людини, що здійснюють взаємозв'язок окремих органів мі ж собою і всього організму з навколишні м середовищем. Обдарованість — індивідуальна потенціальна своєрідність задатків лю-
дини, завдяки яким вона може досягти значних успіхів у певній галузі ді-
яльності. Онтогенез — індивідуальний розвиток особини з моменту зародження до природної смерті або до припинення існування одноклітинного організму в результаті поділу. Пам'ять — один з основних пі знавальних процесів, що включає за-
крі плення, збереження і ві дтворення людиною її попереднього досвіду. Пагін — один з основних органів вищих рослин, що має листкостеблову структуру (стебло, листки, бруньки). Генеративний пагін несе і органи роз-
множення: спорангії, стробіли, кві тки. Паразитизм — специфічна форма спі вжиття організмів рі зних видів, з яких один (паразит) перебуває в більш або менш тривалому безпосередньо-
му зв'язку з і ншим (хазяїном), використовуючи його як джерело живлення і життєве середовище. Плід — орган покритонасінних рослин, що утворюється після запліднен-
ня з маточки та здебільшого ще й з деяких і нших частин кві тки внаслідок їхнього розростання та видозмінення; служить для захисту і розповсюджен-
ня насі ння. Складається із зовнішньої частини — оплодня й насіння, що розвивається всередині. Подвійне запліднення — злиття одного з двох сперміїв, що утворились з однієї генеративної клі тини пилкового зерна покритонасі нних рослин, з ядром яйцеклі тини, а другого — з ядром центральної клі тини зародкового мі шка або з одним із полярних ядер. Подразливість — властиві сть клі тин живого організму активно змі-
нювати свою життєді яльні сть під впливом дії зовнішніх факторів (подраз-
ників). Популяція — сукупність особин одного виду організмів, які протягом тривалого часу населяють певну ді лянку навколишнього середовища і так чи і накше ізольовані від особин і нших популяці й того самого виду. Між особинами відбувається вільне схрещування. Прямий розвиток — тип розвитку тварин, при якому організм наро-
джується схожим за будовою і способом життя з материнським організмом і відрізняється ті льки меншими розмірами. Пульс — поштовхоподібні коливання стінок кровоносних судин у тва-
рин і людини, спричинювані викиданням крові із серця при кожному його скороченні. Регенерація — відновлення організмом втрачених або ушкоджених орга-
нів і тканин, а також відновлення цілого організму з його частин. Рефлекс — реакція організму на подразнення, яка відбувається за участю нервової системи. Розмноження — ві дтворення органі змом нових особин. Розмножен-
ня — одна з основних властивостей живих організмів, що забезпечує не-
перервність і спадкоємність життя. Розрізняють статеве розмноження, при якому новий організм розвивається із зиготи, що утворилась в результаті заплі днення або іноді — з незаплідненої яйцеклі тини, та нестатеве розмно-
ження, при якому процес відтворення нових особин відбувається без участі статевих клі тин та без запліднення, а також вегетативне розмноження, при якому з частин материнського організму утворюються ідентичні йому за своїми спадковими ознаками нові особини. Рослини вищі — листостеблові рослини, група найбільш високооргані-
зованих рослин. Рослини дводомні — роздільностатеві рослини, рослини, у яких чоловічі й жі ночі генеративні органи розміщені на різних екземплярах. Рослини однодомні — рослини, у яких чоловічі і жі ночі генеративні органи містяться на одній і тій самій рослині. Свідомість — одне з найскладні ших психічних явищ, притаманних ли-
ше людині; спосіб ставлення до світу через суспільно вироблену систему знань, закрі плених у мові, в усіх її смислах і значеннях; найвища форма відображення матерії. Скелет внутрішній — частина опорно-рухової системи, що розміщена всередині організму і до якої крі пляться скелетні м'язи. Скелет зовнішній — частина опорно-рухової системи, що розташована на поверхні організму і до якої крі пляться скелетні м'язи. Сон — періодичний стан організму людини й тварин, який характери-
зується виключенням свідомості і зниженням здатності нервової системи відповідати на зовнішні подразнення. Спорофіт — нестатеве покоління рослин, яким властиве чергування по-
колі нь. Стебло — осьовий орган вищих рослин, що складається з вузлів та між-
вузлів і несе на собі бруньки й листки, разом з якими становить пагін. Стрес — неспецифічна реакці я організму людини і тварин на незвичні або сильні подразнення. Суцвіття — сукупність квіток із закономірним розміщенням на спільній осі (стеблі). Темперамент — і ндиві дуальні особливості психі ки людини й вищих тварин, в основі яких лежить відповідний природжений тип нервової сис-
теми. Тканини — система клі тин і неклі тинних елементів, спільних за похо-
дженням, будовою та функці ями. Травлення — сукупність процесів, які забезпечують механічну і хімічну обробку ї жі в організмі людини і тварин, у результаті чого складні хімічні речовини перетворюються на прості, що легко засвоюються організмом. Тришарові тварини — тварини, у яких у процесі зародкового розвитку утворюється гаструла, що складається з трьох зародкових листкі в — екто-
дерми, ентодерми і мезодерми. Фауна — сукупні сть усіх видів тварин, що сформувалася історично в певному зоогеографічному районі суходолу або акваторії чи на всій зем-
ній кулі. Ферменти — білки, кожний з яких здатний вибірково каталізувати пев-
ну біохімічну реакцію; відіграють провідну роль у регуляції обміну речовин, впливаючи на перебіг всіх життєвих процесів. Фотосинтез — утворення рослинними організмами органічних речовин за допомогою світлової енергії, що поглинається хлорофілом та і ншими фотосинтетичними пігментами. Червона книга — перелік видів, які потребують охорони на певній те-
риторії (Червона книга Украї ни) або в межах усього ареалу (мі жнародна Червона книга). Чергування поколінь — закономірна зміна поколінь, що розмножуються статевим шляхом, одним або кі лькома нестатевими поколі ннями. 
Автор
pavel19961996
Документ
Категория
Без категории
Просмотров
9 039
Размер файла
11 540 Кб
Теги
2012, biologya, vidpovidi, dpa
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа