close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Фразеологізми

код для вставкиСкачать
Аж за вухами лящить. їсти з апетитом. Бурлаки і бурлачки позвикали вже до такої страви й їли, аж за вухами лящало (І. Нечуй-Левицький. Бурлачка, V). Аж молоко кисне. Про щось неприємне, бридке. Ну, та й погань, Боже крий!.. Глянеш - молоко аж кисне... (І. Франко, Лис Микита, 10). Антимонії розводити. Вести пусту затяжну балаканину, зволікати справу; панькатися. Це тільки мама, не знаю нащо, антимонії з ними розводить: бабляється з їхніми слабими, жалує отих слинявих бабів та сонливих дітей (Дніпрова Чайка, Уночі).
Байди (байдики) бити. Ледарювати, нічого не робити. Кілька літ молодий Ястшембський пожив у свого батька, придивлявся до господарства, нібито вчився господарювати, але справді тільки байдики бив (І. Нечуй-Левицький, Бурлачка, II). Баляндраси (баляси) нести (точити). Займатися пустою балаканиною, розповідати щось смішне. І молодиці-цокотухи Тут баляндраси понесли... (І. Котляревський, Енеїда, І). Далі Максим уже орудував бесідою: точив баляси та балян¬драси; розказував про свої сільські походи; смішив усіх і реготався сам (Панас Мирний, Хіба ревуть воли..., XI). Берега пуститися. Втратити почуття міри; здатися на ласку долі. А Чіпка - наче таке собі діло вигадав - кожнісінький день ґуля та ґуля... Зовсім пустився берега... (Панас Мирний, Хіба ревуть воли..., XVIII). Березова каша (припарка). Кара різками. ... Бо колись за це дадуть тобі березової припарки такої, що й правнучатам будеш заказувати (І. Котляревський, Москаль-чарівник, XI). Всипати б такій березової каші, щоб не хитрувала, наче циганка на ярмарку (М. Стельмах, Правда і кривда, VI). Бите око. Натренований зір (часто професійна навичка), вміння швидко щось помітити. Катя ІПубіна багато чого перебачила в цій закордонній стороні, бачила біженців, полонених, невільників, у неї виробилось бите око й вірна реакція на все (Ю. Яновський, Путь у Францію). Бити у вічі. Вражати (часто неприємно). І от вона, обірвана, обшарпана, серед такої багатої обставини! їй самій у вічі б'є все те. А хазяїнам байдуже (Панас Мирний, Повія, II, 3). Битий шлях. Добре наїжджена, центральна дорога; іноді дорога додому, на батьківщину. Плаче козак - шляхи биті Заросли тернами. (Т. Шевченко, Тече вода...). Битися об поли руками. Впадати в розпач від несподіваної біди, бідкатися. Як вони розгуляються, ...ми тут панночку хап, та до брички, та навтікача до шлюбу... Нехай собі, будучи, об тіоли руками б'ються, а завтра, нічого робити, самі зап'ють весілля (Г. Квітка-Основ'яненко, Шельменко-денщик, IV, 1). Біла кістка. Іронічне визначення великого панства, аристократії. ...Дай у морду два рази, але також не дуже: пан вже під ногами. Походи трохи по нім... та й готовий, ребра потерті на форост, бо то біленька кістка, як папір (В. Стефаник, Злодій). Бісики пускати. Вигравати очима, кокетуючи поглядати, залицятися. ...Присіла на колесі біля нього, бісики очима пускала, а він уже й розтанув... (О. Гончар, Тронка, 2). Блакитна (голуба) кров. Іронічне визначення арис¬тократії. ...Чи блакитна кров поллється, Як пробити пану груди? (Леся Українка, Давня казка, IV). Блудна вівця. Той, хто відбився від гурту, збився з правильного шляху (у моральному розумінні). В'яжуться люди в товариства... Та й Івана беруть поміж себе. А він ходить, наче та блудна вівця (Л. Мартович, Іван Рило). Боки полатати (поламати). Побити. А хто почне орать, то ми полатаємо киями боки (І. Нечуй-Левицький, Микола Джеря, VIII). Болотом закидати. Несправедливо звинуватити, звести наклеп, прилюдно знеславити. Зінько був у їх головою, а тепер усе село закидає цього чоловіка болотом (Б. Грінченко, Під тихими вербами, II, 7). Брати (узяти) бика за роги. Сміливо, рішуче братися за справу, починаючи з основного, найважливішого. Новаки приходили з батьками й з матерями... Увіходили з рішучим виглядом брати ту науку зразу за роги... (С. Васильченко, Талант, V). Брати (узяти, приймати) до серця. Гаряче, боляче реагувати на щось; ставитися співчутливо, із зацікавленістю. ...Я ж благав нічого не приймати до серця: спокій і сон, сон і спокій вам тільки потрібні (М. Старицький, Талан, IV, 1, 9). Брати (хапати) за жабри. Ставити в безвихідне становище, брати міцно у свої руки; піймати на чомусь, звинуватити. ...Вміє вистежувати, ловити, брати за жабри різних "людців", як він каже (О. Гончар, Тронка, 5). Ще не народився той голова колгоспу, якого на чомусь не можна було б схопити за жабри (М. Стельмах, Правда і кривда, XXXIX). Брати (узяти) за живіт. Дошкуляти; корчитися від заздрощів, скупості, страху, досади й под. - Чи ж так усі кажете? - питає писар, а самого його аж за живіт узяло, як стали похваляти Левка... (Г. Квітка-Основ'яненко, Козир-дівка), Брати (узяти, піднімати) на кпи (на кпини). Глузувати, насміхатися. Дівчата ще дужче сміялися, бабині слова на кпи брали (М. Черемшина, Карби, II). Я вже почав здаватися на її підмову, але Дмитро підняв нас обох на кпини, пообіцяв мені на день на¬родження подарувати спідницю і газову хустку (М. Стельмах, Правда і кривда, IV). Брехнею світ пройти. Все життя брехати. А та пройшла наскрізь брехнею цілий світ, Звичайно, як Лисиця... (П. Білецький-Носенко, Лисиця да Цап). Брехню завдавати. Звинувачувати когось у брехні. Оце так, дочко!.. Спасибі тобі!.. Мені, старій, та брехню завдала! (Б. Грінченко, Під тихими вербами, II, 3). Будуть люди (не буде людей) (з кого). Про досягнення певного громадського становища; буде (чи не буде) людина суспільно корисною; житиме (чи ні) за нормами існуючої моралі; досягне успіху в оволодінні професією (чи ні) і т. д. Михалчевська придивилась до Василини і зараз вгадала, що Василина п'яна. "...Не буде з неї, сину, людей",- тихо сказала мати, як говорять над слабими без надії (І. Нечуй-Левицький, Бурлачка, VI). Іноді як напишу було "сочинєніє" чи вірш прочитаю, то вчитель: - З тебе люди будуть,- було, всміхнеться до мене (А. Тесленко, Поганяй до ями!). Буханцями годувати. Бити. Не послухати капитана - битиме-битиме по-воєнному; а помагати капитану, то мій приятель, пан Шпак, як пійма... та нагодує буханцями (Т. Квітка-Основ'яненко, Шельменко-денщик, II, 6).
Важким духом дихати. Злитися, чинити зло. Ані заговорить любо, ані присунеться близько, як чоловік до жінки. Іно важким духом дихає (М. Коцюбинський, На віру). Велика риба (птиця); велике цабе. Впливова, поважна особа (часто іронічне). ...Отець її - дуже велика риба, один з перших багачів в Бориславі і Дрогобичі (І. Франко, Борислав сміється, XII). - Ти думаєш, як ти отаман, то й велике цабе. Били ми й не таких панів, як ти! - крикнув Микола... (І. Нечуй-Левицький, Микола Джеря, VIII). Веремію (веремія) підняти (зняти, закрутити). Зчинити колотнечу, гармидер; закрутити вихором. Но цей служивий таку веремію підняв, як чорт у лотоках (І. Котляревський, Москаль-чарівник, XI). ...Над цим глухим, пустельним місцем жалібно гула одна буря, крутячи страшного веремія і закидаючи усе снігом... (Панас Мирний, Як ведеться, так і живеться, І). Вибити хвіст об тин. Облишити залицяння. Не турбуйся, мосьпане служивий! Знаю я, куди ви гнете. Вибийте хвіст об тин,- нужди мало, що чоловіка нема дома третій місяць! (І. Котляревський, Москаль-чарівник, II). Вилами по воді писане. Про щось невиразне, непевне, сумнівне. А щоб я пішла за тебе, то навряд. Я ж кажу, що наше сватання ще вилами писане (Г. Квітка-Основ'яненко, Сватання на Гончарівці, І, 4). Виміняти шило на швайку. Поміняти маловарту річ на гіршу, зробити недоцільний вчинок. ...Виміняла Шило на швайку: дияконенка на якогось мугиряку!.. (М. Кропивницький, Олеся, IV, 2, 3). Вискочити на сухе. Вийти незаплямованим із якоїсь неприємності. ...Усе обійшлося: він пошив у дурні своїх недругів, а сам конем красномовства вискочив на сухе (М. Стельмах, Правда і кривда, ХНІ). Високі (низькі) пороги (у кого, для кого). Про нерівність соціальну. - Високі у вас, кумо, пороги1. Не нам через їх ступати. А може й нам? - сказав Мина, скоса поглядаючи на Василину (І. Нечуй-Левицький, Бурлачка, V). - Чого це ти, Кайдашенку, лазиш через наші перелази? Наші пороги для тебе дуже низькі,- сказала Мотря (І. Нечуй-Левицький, Кайдашева сім'я, II). Високого (низького, царського і под.) коліна (бути). Про соціальне походження (якого роду - знатного, простого, царського і т. д. бути). Всі і рушили неспішно, Як коліну слід царському, Цілим поїздом... (І. Манжура, Трьомсин-богатир, VIII). Ви тоді казали, пані, що ви й самі не з високого коліна, що ваш отець був простий міщанин (М. Кропивницький, Доки сонце зійде, III, 1, 3). Витрішки купувати (продавати). Заглядати без діла, роздивлятися безцільно. Та що його питати: він по городу ґав ловив та витрішки продавав (І. Котляревський, Наталка Полтавка, II, 3). А за ділом же вони й вийшли? А як же? Витрішків купувати, та щоб чи не пожартують парубки з ними (Г. Квітка-Основ'яненко, Салдатський патрет). Віділлються вовкові овечі сльози. Про відплату, кару за заподіяне комусь зло, про неминучість розплати. Тепер, пане добродзею, оділлються вовкові овечі сльози (М. Коцюбинський, Фата моргана, II). Вітер (дюдя) свистить у кишенях (у гаманці). Про відсутність грошей. В неї були такі самі цікаві тітки, як і в Ястшембського; вони випитали... що у Ястшембського в кишені свистить дюдя, й повезли Броніславу назад з України на Волинь (І. Нечуй-Левицький, Бурлачка, VI). Хтось, може, й лічить у моєму гаманці гроші, а насправді там вітер свистить (М. Стельмах, Правда і кривда, XVI). Вітра в решеті дарувати (дати). Нічого не дати. Подарують нам вітра в решеті сі рицарі непосвячені... (І. Ле, Наливайко, II, 8). Води не сколотити. Бути тихим, непомітним, смирним. Бровко мовчить, і я мовчу, Води не сколочу. (Л. Глібов, Цуцик). Воду варити (виварювати). Знущатися. Уже ж і навиварювали води з нас... (Панас Мирний, Голодна воля, 3). Отож і досі морочить голову та варить воду з молодиці (С. Васильченко, Недоросток, II, 4). Воду качати (лити). Вести пусту, беззмістовну розмову, говорити щось непотрібне. Прошка цей недавно демобілізувався і тепер працює на водокачці, а після роботи, йдучи додому, ніколи не мине нагоди покачати воду і тут. Легкий на слово, веселий, він любить, зібравши гурт цікавих, брехонути їм з свого вояцького минулого... (О. Гончар, Тронка, 5). Вуха нагострити (наставляти). Бути насторожі, прислухатися, бути уважним; бути напоготові до чогось. Бачиться, уші вже Чорт наострив На наші душі вже Міх свій розкрив. (І. Франко, Похорон, III). Ловіть метелики та мушки, Але наставте добре вушки: Там, бачите, синіє ліс?! Живе в тім лісі хитрий лис. (О. Олесь, Бабусина пригода). Вуха протуркати (ким, чим). Надокучити розмовами про когось чи щось. - ...Вже ти протуркала мені уші тим Максимом! - сказав він (І. Франко, Захар Беркут, IV). Вуха розпустити (розвісити). Слухати уважно, із довір'ям; втратити пильність. Тільки розпустіть вуха, то забожимося, що й на вербі є груші (Г. Квітка-Основ'яненко). Бабоньки, чого розвісили вуха, баламутство слухаючи? (М. Стельмах, Правда і кривда, XVIII). Вухами хляпати (ляпати). Бути неуважним. Поправлятимем. Тільки ви теж вухами не хляпайте. Разом з вами будемо поправляти (О. Гончар, Тронка, 4). Вхопити на кутні. Розносити плітки, судити, обговорювати, лихословити. - Тільки що з'явився він у церкві, так наша Хведоська зразу й нестямилася!.. - Вже вхопила на кутні? (М. Кропивницький, Дві сім'ї, І, 2).
Гадюку за пазуху брати. Піклуватися про підступну людину, таємного ворога. Не вір, не вір їй, батьку! За пазуху гадюки не бери. (М. Старицький, Талан, IV, 2). Гарбуза дати (дістати, з'їсти). Відмовити (дістати від¬мову) тому, хто сватається. Мокрина довго любила його та все давала гарбузи своїм женихам (І. Нечуй-Левицький, Микола Джеря, VIII). А от розкажи про те, як ти по дорозі від однієї трактористки гарбуза дістав (І. Микитенко, Дні юності, III, 4, 2). Глек (горщик) розбити. Порвати дружбу, добрі взаємини; посваритись. Так кажи товком, за віщо там у вас взялося? З якого побиту горщика розбили? (М. Кропивницький, По ревізії, 3). Ми колись побраталися. А потім... наче розбили глек (О. Ільченко, Козацькому роду нема переводу, Заспів, 38). Глузд за розум завернув. Здуріти, втратити розум. Чи ви од чаду, чи з похмілля? Чи чорт за душу удряпнув? Чи напились дурного зілля? Чи глузд зо розум завернув? (І. Котляревський, Енеїда, IV). Глупа (глуха) ніч. Дуже темна ніч, безпросвітна пітьма; північ. ...І тепер ті люди у глупу ніч устають, блукають по садку, по двору, все шукають могили покійного пана... (Панас Мирний, Як ведеться, так і живеться, І), Хо йде далі, не маючи втоми, не вважаючи на глуху ніч (М. Коцюбинський, Хо, V). Гнути в каблук. Пригнічувати. Хоч літа його гнуть у каблук Із турботами в парі, Та в очах його все щось горить, Мов дві блискавки в хмарі. (І. Франко, Мойсей, III). Гнути шию. Коритися. Якби хтів вас в спокою держать, Наче трупа у крипті, То ви й досі, як сірі воли, Гнули б шиї в Єгипті. (І. Франко, Мойсей, IV). Голий, як турецький святий. Про вкрай збіднілу людину. Т
акі стали голі, як турецькі святі (Марко Вовчок, Сестра, IX). Головою важити. Ризикувати життям. Боже, він жартує! ви ж головою важите своєю ...Ховайтесь! Як хто прийде, то ви пропали! (Леся Українка, Камінний господар, І). Гори покотити (потопити). Не знати горя, не зважати на перешкоди; відчувати в собі сили звершити щось. Та на волі і лихо, і напасть - ніщо не страшне. На волі я гори потоплю! (Марко Вовчок, Інститутка, ХІЛІ). Відтепер матимеш де розгорнутись і здійснити свої давні задуми. Тепер ти, чоловіче, і гори покотиш (О. Гончар, Микита Братусь, II). Грати у власну дудку. Мати свої, незалежні від когось погляди, робити по-своєму. Диктатора немає, То й кожний з них у власну дудку грає, І має кожний з них свою програму... (О. Олесь, Вилітали орли...). 120 Груші на вербі. Безглузда вигадка; щось неможливе. Нема ніде нічого, а вона якогось дуба смаленого править та обіцяє груші на вербі! (Леся Українка, Осіння казка, IV). Губи квасити (розквасити). Сердитися, дутися; бідкатися, плакати. Не квасить Добрість губ, бо із її очей Палає ласка до людей. (П. Гулак-Артемовський, Справжня Добрість). - Ну, чого розквасила губи? - обзивається чернець з прихо жої. - Молиться йди. (А. Тесленко, У схимника). Губи копилити. Пишатися, бундючитися; вередувати, сердитись. Сідай-бо й ти рядом!.. Не хочеш? Ого-го. Дуже закопилив губу! (М. Кропивницький, Глитай, або ж Павук, І, 9). Давати відкоша. Давати відсіч (найчастіше давати відсіч залицяльнику). - Може, .то ви самі, діду, й розмалювали Вутаньці причілок? - кинув жартома Андрій Мох. - Може, дала вам одкоша? (О. Гончар, Зірниці). Датися на підмову. Дати себе обдурити. І ти не думай, Що я б йому далася на підмову. Ніколи в світі! (Леся Українка, Камінний господар. І). Де козам роги правлять. Дуже далеко, на засланні. Вон, розбишако, із нашого села зараз!.. А коли волею не підеш, то туди запровторимо, де козам роги правлять (І. Котляревський, Наталка Полтавка, II, 11). Де раки зимують (знати, чути). 1. Пізнати горе в житті, мати досвід. 2. Знати, де можна поживитися; бути хитрим, спритним. 1. Мабуть, всі чорти - бурлаки Та ще й розум мають, Знають, де зимують раки, - Од жінок втікають. (П.Гулак-Артемовський, Твардовський). 2. Голова зараз почув, де раки зимують, і почав з писарем потроху обкрадати громадський скарб... (І. Нечуй-Левицький, Микола Джеря, VIII). Держати слово. 1. Виголошувати промову, говорити. 2. Виконувати обіцянку. 1. Вона держала слово, і багато великих слів у ньому поміщалось: братерство, рівність, воля, рідний край. (Леся Українка, Віче). 2. Чоловіки не часто так говорять, а хоч говорять - хто з їх слово держить? (Леся Українка, Камінний господар, І). Держати (тримати) хвіст бубликом. Бадьоритись, не падати духом. Марку Трохимовичу, не дрейфте, держіть хвіст бубликом! (М. Стельмах, Правда і кривда, XX). Держати (тримати) язик за зубами. Мовчати, зберігати таємницю. Слухай, стара. Коли з розуму вижила, то держи і язик за зубами... (Панас Мирний, Повія, IV, 4). Боцман... підморгнув і відповів Костеві бравим покахикуванням, яке мало показати, що на його судні всі вміють тримати язики за зубами (Ю. Яновський, Весна). Держатися (триматися) свого берега. Не виходити за певні межі; дотримуватись у житті звичного, дозволеного. Усяк до чого-небудь вдався. Той робить те, другий - друге; Всяк свого б берега й держався... (Л. Глібов, Шпак). Дерти носа. Пишатися, погордливо ставитись до інших. От так їх треба учить, щоб проти роду носа не драли (І. Тобілевич, Суєта, II, 5). Десята (сьома) вода на киселі. Дуже далекі родинні зв'язки. Він їй, кажуть, доводиться родичем - десята вода на киселі (О. Донченко, Школа над морем, 25). До нових віників (пам'ятати). Дуже довго пам'ятати (найчастіше щось неприємне). Не послухала б ти мого? Він би тебе скрутив, що до нових віників пам'ятовала б! (Г. Квітка-Основ'яненко, Сватання на Гончарівці, II, 5). До ноги вибити. Знищити всіх до одного, до останнього. ...Троянців з ними як з'єднаєш, Тоді і Турна осідлаєш, Все військо виб'єш до ноги. (І. Котляревський, Енеїда, V). До часу глечик носить воду. Всьому буває кінець; ніщо не вічне; застереження від надмірностей у чомусь. До часу, голубе, нам глечик носить воду; І на його пошле зла доля ту невзгоду, Що глек побачимо в череп'яних шматках! (П. Гулак-Артемовський, Справжня Добрість). До цурки. Зовсім, остаточно. Можеш мене пожаліти - кращий мундир порвав до цурки... (Ю. Яновський, Проклятий східний фронт!). Довбнею не доб'єш. Ствердження фізичної моці лю¬дини, у силі котрої хтось сумнівається. (Вживається найчастіше у виразі: "ще й..."). - ...Я чоловік старий, немощний... Може, скоро й помру. - Тебе ще й Зовбнею не доб'єш (І. Тобілевич, Безталанна, V, 3). Докупи не зібрати. Про щось безглузде, нісенітницю. Бачите, я іноді зостару таке плету, що й сам докупи це зберу (М. Кропивницький, Доки сонце зійде..., І, 4). Доробитися до голого коліна. Нічого не заробити; обноситися, вкрай збідніти. Бабусі навернулися сльози на очі: - Доробилась у вас до голого коліна (М. Яцків, У наймах, VII). Дорога (шлях) терном заросла. Про неможливість повернення додому, до щасливого минулого чи про немож¬ливість досягти бажаного. - Мусиш привикати, хоч і не хочеш, а додому моя дорога вже терном заросла, - сказала Василина й рукою махнула (І. Нечуй-Левицький, Бурлачка, VI). Дорого не взяти. Зробити щось, не задумуючись. - Тільки ти з нею не дуже, - попередила дівчина. - Бо вона й вилає, дорого не візьме! (О. Гончар, Земля гуде, І, 13). Драти горло (рот). Кричати. Нащо писать байки, даремно драти рот? Який чита їх чорт?.. (Л. Боровиковський, Нащо писать). - Ай да Стеха! От моторна, і тут успіла... - Хто там горло дере, що успіла? (Т. Шевченко, Назар Стодоля, II). Дрижаки їсти (хапати). Тремтіти (найчастіше від страху чи холоду). Хороші шутки, що й сам себе не тямлю та дрижаки їм (Г. Квітка-Основ'яненко, Шельменко-денщик, IV, 4). Студений вітер подихнув зненацька, і стало зимно, а може, дрижаків хапали всі од напруження, що мирних людей охопило, як тільки спалахнув на дальній вежі вогонь небезпеки (О. Ільченко, Козацькому роду нема переводу, Заспів, 44). Дулю з'їсти. Нічого не одержати. Так і тоді буде, і зостанеться земля в Грицька, а вони, менші брати, дулю з'їдять!.. (Б. Грінченко, Під тихими вербами, II, 5). Дуріти (казитися) з жиру. Робити дурниці від безділля, знічев'я. Найчастіше так говорять про багатих нероб. Не паразит я, що дуріє з жиру, Що в будні тільки й дума про процент... (І Франко, Декадент). - От із жиру казяться, - подумав Іван Семенович про іноземців, - це тобі не бригадирові рапортичку давати! (Ю. Яновський, Під яблунею). Дутеля з'їсти. Померти. ...Шпигнув в висок над правим оком, Гібсон і дутеля із'їв. За сим такая ж смертна кара І лютого постигла Лара. (І. Котляревський, Енеїда, VI). Духопеликів (духопелу, духу) давати. Наганяти страху, бити. ...Як Парасочка не хотіла того їсти й вередувала, то Оришка й духопеликів надає... (Панас Мирний, Як ведеться, так і живеться, II). Пусти ж, а то такого духопелу дам (М. Старицький, Як ковбаса та чарка, 12). Мінами як зачнуть швиргати - так навколо шкварчить, як на сковороді. Проте біля Києва і ми їм духу дали (Г. Тютюнник, Вир, II, 3). Духу пускатись. Помирати, вибиватися із сил. Коні біжать, духу пускаються, а він все свариться: чого помалу їдеш? (А. Свидницький, Люборацькі, II). Жданиками годувати; жданики їсти. Примушувати ждати обіцяного; безнадійно ждати чогось. " Поки було треба, щоб він за їх у громаді галасував, дак вони його манили всякими обіцянками-цяцянками, а тепер дак і жданиками годуйся, здобрій тим, що "перечасуй!" (Б. Грінченко, Під тихими вербами, II, 5). Живцем на небо проситись. Про людей, що занадто показують свою набожність; про святенників. ...І сльози наверталися на очі обозному, немовби й сам він злітав туди, аж до Бога, живцем на небо просячись, і пан хрестився та й хрестився... (О. Ільченко, Козацькому роду нема переводу, Заспів, 18). Живцем облупити. Жорстоко, без жалю розорити. Добрий ти чоловік, Йосипе, тільки не попадайся тобі в руки, - живцем облупиш! Ти допомагав мені... доки не скрутив мене, мов налигачем, твоєю позикою!.. (М. Кропивницький, Глитай, або ж Павук, І, 12). Жила тонка. Про недостатність сили, можливості, здібності (часто про людину фізично кволу). Німець, друзі мої, народ грубий, але не міцний. У нього жила тонка, а тулуб великий (Ю. Яновський, Коваль). Жити з пучок. Жити з власної праці, заробляти своїми руками. Ми хоч бідні, але чесні. Хоч живемо з пучок, проте і для нас є місце в церкві (М. Коцюбинський, Фата моргана, І). Жити на свою руку. Бути самостійним, незалежним. - Дай мені грошей, я собі потрафлю сам жити на свою руку, - сказав Готліб, незважаючи на її чуття (І. Франко, Борислав сміється, III). Життя коромислом. Безладне, безтурботне життя з гулянками. ...В Параски щодня гульки, щодня бенкет... Пішло в Параски життя коромислом (Панас Мирний, Як ведеться, так і живеться, II). З глузду зсунутись (збитись, з'їхати). Втратити розум. Стара Терпилиха не зсунулась ще з глузду, щоб вам одказа-ти (І. Котляревський, Наталка Полтавка, І, 1, 3). Ти і справді хочеш іти? Скажений, ти з глузду з'їхав! (Т. Шевченко, Назар Стодоля, II). Що ти? Зовсім з глузду збився, - Тут лузати заходився, Засмітив усю підлогу... (О. Олесь, Злидні, II). З голими руками. Без нічого; бути дуже бідним. Бог хліба на Дону те літо не вродив - Вернувсь Антін із голими руками... (Л. Боровиковський, Антін). З козами на торг встигати (поспівати). Нічого поспішати, ще встигнеш. - Чи буде, чи ні, тільки зділай милость, не бався тут, іди швидше. - Поспіємо ще з козами на торг (Т Шевченко, Назар Стодоля, II). З мосту та в воду (пхнути, упасти). На згубу, на погибель. Не рівняйте мене, пане виборний, з городянками: я не вередую і не перебираю женихами... Чи вже ж ви хочете спихнути мене з мосту та в воду? (І. Котляревський, Наталка Полтав¬ка, І, 2, 6). З мухи бугая (слона, верхоблюда) робити. Дуже перебільшувати. Вони б усюди брехні рознесли, Зробили б бугая із мухи... (Л. Глібов, Білочка). Чи покликати музики, Справить танці, пиятики? Знов недобре буде й так. Цар - на очах усього люда, З мухи зроблять верхоблюда, Скажуть: цар - ласун, пияк. (І. Франко, Коваль Бассім, II). З неба (з місяця) впасти (звалитися). З'явитися несподівано. Звідки се ви, Сергію Петровичу, наче з неба впали! (Леся Українка, Блакитна тр'оянда, IV, 9). Ось тепер усі почали дивитись на мене, ніби я з місяця звалився (М. Стельмах, Гуси-лебеді летять, І). За пухлу душу. Ні за що, даром. Хазяїн посопів, мовчки хряпнув хвірткою, сплюнув. - Живе за пухлу душу, та ще й відчиняй йому (І. Микитенко, Брати). За три огляди (придбати щось). Украсти щось; взяти даром. Тут посел аж ось звернувся, На кобилу роздобувся, І не наборг, не за гроші, За огляди три хороші... (І. Манжура, Трьомсин-богатир, І). За тьху (придбати щось). За безцінь, дешево, вигідно, майже даром. Пощастило ж... - за тьху купив отакого жереба (Ю. Збанацький, Шмат мила). Забряжчати у калитці. З'явитися грошам. Аби трохи в матері забряжчало в калиточці, зараз і почне вимагати (Марко Вовчок, Сестра, IX). Так що ти краще не ходи даремно, а я сам віддам, коли забряжчить у калитці (Ю. Збанацький, Двадцять копійок). Зав'язати голову (світ). Занапастити життя, зробити його безрадісним, нещасливим (часто про одруження з нелюбом). Хотять мені світ зав'язати, хотять мене силою віддати за Стецька, за того дурного... (Г. Квітка-Основ'яненко, Сватання на Гончарівці, II, 3). Нащо я найнялася у того пана? А тепер зав'язала голівоньку, не розв'яжу довіку (І. Нечуй-Левицький, Бурлачка, V). Залити сала за шкуру. Заподіяти багато горя, зла. А вбогій Вдові не до того, Бо залили за шкуру сала, Трохи не пропала. (Т. Шевченко, Москалева криниця, І). Німець за два роки залив ім сала за шкуру (Ю. Яновський, Шляхи війни). Замакітрилася голова (світ); у голові макітриться. Закрутилася, запаморочилася голова; потьмарився розум; безладдя в думках. Певно, то не Параска брала воду з криниці: то нагла смерть моя стояла коло криниці, бо мені разом світ, замакітрився, а Параска зникла - не знаю, де й ділась... (І. Нечуй-Левицький, Баба Параска та баба Палажка, II). Немає гірше, як чоловік, зіпсований життям і оточенням, потеряє натуральний розум: в голові макітриться, все ходе вверх ногами (І. Тобілевич, Суєта, 111,6). Запрягати у кормигу. Поневолювати. ...Без війська хочете весь світ зажерти, всіх варварів в кормигу запрягти... (Леся Українка, Руфін і Прісцілла, III). Збивати (зчиняти) бучу. Зчиняти галас, затівати сварку. Що це з ним, з чого це ви збили бучу? (М. Кропивницький, Доки сонце зійде..., III, 2, 4). Інспектор... зчинив бучу, нахвалюючись оддати Райка під суд (С. Васильченко, Над Россю). Збирати мед з кропиви. Мати зиск, вигоду там, де інші й сподіватися не можуть. О, бо Пазюк розумний дід, З кропиви він збирає мід; Він у селі над всіх моцар, Бо він собі багач-лихвар. (І. Франко, По селах, II). Згадала баба дівера. Говорять, коли хтось згадує минуле, те, чому немає вороття, про що вже пора забути. Таки згадала баба дівера. Через вас, діду, про ці два стоги увесь світ і союзники знають (М. Стельмах, Правда і кривда, VII). Землею пахнути (смердіти). Бути дуже старим, близьким до смерті; конати. Од неї пахне вже землею, Уже й мене не пізнає! (Т. Шевченко, Не спалося, - а ніч, як море). Чи вам же пристало балакати про кохання?.. Від вас вже землею смердить! (М. Кропивницький, Глитай, або ж Павук, І, 7). Землі під ногами (під собою) не чути. Бігти, іти легко, швидко; бути переповненим радістю, щастям. - Переймай, переймай, - чимдуж гукав Івась на брата, а сам землі під собою не чув - як той вітер, мчавсь (Панас Мирний, Як ведеться, так і живеться, І). Він ішов, землі під собою не чуючи: голова його повна була образів щасливої будущини, серце повне було... невгасимого жару (І. Франко, Борислав сміється, XIX). Земля пером (кому). Вираз доброї пам'яті про покійного. Добра людина була, хай земля їй пером, моя жінка, весела, роботяща... (С. Васильченко, Над Россю), Злидні годувати. Жити в нужді, бідності. Я цілий вік труждався... увесь вік злидні годував, не доїдав, не допивав (М. Кропивницький, Олеся, IV, 2, 1). Змію мати під серцем. Тяжко журитися чимось, не мати морального спокою; мати постійну гризоту. Що ми з одягу доброго та з грошей моїх, єк однаково змію маю під серцем (Г. Хоткевич, Камінна душа, X). Знову за рибу гроші. Настирливо повторювати уже відоме. - Наче коли б віддали боржок, бо на сіль треба... - Знову за рибу гроші... Що воно за люди такі? Сказав же, що на торзі не були... (Ю. Збанацький, Двадцять копійок). Золоте верб'я (гілля) росте. Твориться щось неймовірне, немає ладу. Де ся підтіпанка вмішалась, То верб'я золоте росло. (І. Котляревський, Енеїда, VI). І вже так і знай, щось натворить. Або вулицю розжене, або досвітки розполохає, або голову комусь провалить... Де не повернеться - всюди за ним золоте гілля росте (Г. Тютюнник, Вир, І, 2). З-під нігтів вибирати. Доскіпуватися, вишукувати. Ти все з доносами?.. Так і ходиш по нишпорках, так і вибираєш з-під кігтів (Панас Мирний, Як ведеться, так і живеться, 3). Зробити з лемеша швайку. Велику справу, річ перевести на дрібницю. Ох, старі голови та розумні! Химерять, химерять, та й зроблять з лемеша швайку (Т. Шевченко, Гайдамаки, Свято в Чигирині). Зубами на світі жити. Про людей, які будь-якою ціною досягають свого, нікого й нічого не шкодують в ім'я задоволення власних інтересів. - Це такі, що зубамина світі живуть... - Що люті, то так... (Б. Грінченко, Під тихими вербами, 11,2). Зуби сушити (продавати). Усміхатися, сміятися. ...Він сказав їй, що взяв її не на те, щоб вона продавала зуби та реготалась з парубками... (М. Коцюбинський, На віру, 5). - Чого це ти, чоловіче, зуби сушиш? - обізвалась із городця гостровуха Марія (М. Стельмах, Правда і кривда, XVII).
І кувати й клепати. Бути спритним, скрізь встигати. Я йду востро, але моя жінка... то ще востріша... Там таке ті востре, що без брича бритити си мож. І ку єй клепле (Г. Хоткевич, Камінна душа, XIII). І риби наловити, і ніг не замочити. Бути дуже спритним (у негативному значенні), уміти ховати сліди. - От чоловік! І риби наловить, і ніг незамоче! - Я знаю, що він більше всіх краде, та зате і мені велику користь дає! (І. Тобілевич, Хазяїн, 1,12). І усом не моргнути. Бути спокійним, байдужим, незважаючи ні на що. Солдат нічичирк! І усом не моргне (Г. Квітка-Основ'яненко, Салдатський патрет). Із копита (робити щось). Раптово, не роздумуючи. Почекайте, він так із копита не може. Йому треба подумати (І. Микитенко, Вуркагани, 7). Іудине коріння. Про людей підступних, зрадливих. (Євангельський відгомін.) І все'дно іудиному корінню недовго звиватися (М. Стельмах, Правда і кривда, IV). Іздити верхи. Підкорити, уміти використовувати у власних інтересах. (Часто вживається з часткою "не".) Вони на нас скоро верхигздитимуть!.. Не можна їм попускати!.. (Б. Грінченко, Під тихими вербами, І, 6). Їсти поїдом. Постійно лаяти, знущатися. Пішло пекло у Місівчуковій хаті... їла поїдом, гризла по ниточці на годину. Змарніло, зісохло бідне дівчатко - як лиш ходила (Г. Хоткевич, Камінна душа, XII).
Кабаки втерти (дати). Покарати, побити. Доглядайтеся, хлоп'ята, Щоб як часом вам завзята, Хитра птиця, той орляка, Та не втер, бува, кабаки! (І. Манжура, Трьомсин-богатир, VII). Камінь за плечима (на шиї). Моральний тягар, клопіт. Хлопче-молодче, З карими очима, Нащо тобі жінка, Камінь за плечима. (Т. Шевченко, Москалева криниця, 2). А коли я поміха, коли я всім тут каменем на шиї, то ясно, що зайву личину треба набік (М. Старицький, Талан, III, 10). Камінь кидати (на кого). Обвинувачувати когось, осуджувати, картати. ...Бо каменя на ближнього свого я кидать не люблю, хоч і за діло. (Леся Українка, Руфін і Прісцілла, III). Камінь узяти (на душу, в дорогу). Моральний тягар; нечисте сумління; зробити щось усупереч совісті, етичним нормам. - Втікаймо вкупі! - Ви ума збулися? Се значить взяти камінь у дорогу! (Леся Українка, Камінний господар, IV). Квітку пришити. Кинути дотеп на чиюсь адресу, на¬сміятися, поглузувати з кого-небудь. Езоп пришив сю квітку вам, Яхидним головам... (П. Білецький-Носенко, Гадюка та Терпуг). Правда, дівчата, постерігши відразу такі баляси, по своїй жартівливій натурі, часом і геть-то сміялися з його, пришивали квітки йому прилюдно... (Панас Мирний, Хіба ревуть воли..., VII). Кебету мати. Бути здібним, розумним. Козак Мамай, сам до малювання маючи кебету... встиг... визначити руку якогось великого й своєрідного живописця... (О. Ільченко, Козацькому роду нема переводу, Заспів, 41). Кепи бити. Глузувати, насміхатися. Уходить один обдертий гуцуляк у корчму..., а парубки давай собі з нього кепи бити (Ю. Федькович, Дурний гуцуляк). Кивнути пальцем. Виявити найменше бажання. (Про свавілля владних людей). А слід лише мені кивнути пальцем... і тобі не бути вже в службовому переліку святих (О. Ільченко, Козацькому роду нема переводу, Заспів, 28). Кислиці ростуть (за ким, після кого). Що б не зробив, то все не до ладу, з поганими наслідками. Ще приріжуть уночі... Злигався. Ти куди не повернешся, так за тобою кислиці ростуть (Г. Тютюнник, Вир, II, 4). Кішці хвоста зав'язати (не зав'язати). Вміти (не вміти) щось зробити; бути здібним до всього (не бути здібним ні до чого). Сіли злидні хуторами, А наслідничок - руками Кішці й хвіст не зав'язав. (Л. Боровиковський, Ледащо). ...Бо ж не боявся він ні шляхти, ні татар, ні турків, ні своїх панів, бо ж був собі чаклун і характерник... способний, як кажуть, кішці вузлом хвоста зав'язати... (О. Ільченко, Козацькому роду нема переведу, Заспів, 23). Клепки не мати; клепку загубити. Бути дурнуватим, несповна розуму. Усяк зна, Що в вашого сина Та клепки нема. (Г. Квітка-Основ'яненко, Сватання на Гончарівці, І, 2). Чи у тебе часом не загублено якої клепки? (М. Старицький, За двома зайцями, І, 2). Козир-баба (дівка). Про дівчину чи жінку, бідову, сміливу, жваву, завзяту. О! та баба з/с козир була! Одно вже те, що харківська родом, а цокотуха та Й цокотуха! Узялася над усіма перекупками отамановати... (Г. Квітка-Основ'яненко, Салдатський патрет). Вже козир-дівка, не вам рівня (Т. Шевченко, Назар Стодоля, II). Козиря гнути. Поводитись задирливо, погордливо. Ми тут усі тебе ждемо, а ти хто й зна де лазиш. Сказано в десять, треба приходити в десять, а нічого козиря гнуть (І. Микитенко, Вуркагани, 12). Кораблі спалити. Знищити можливість для відступу. Але давно вже рішила я почати нове життя. І почну, і кінець на тому, і нічого мислити... Кораблі спалено (М. Коцюбинський). Крижем падати. Падати, розкинувши руки, пластом, часто - втрачати свідомість. Оксана в двері: - Вбили! Вбили! - Та й пада крижем. (Т. Шевченко, Гайдамаки, Титар). Кричати на живіт (на пуп). Дуже кричати, кричати з усієї сили. ...А Йван з Петром сами себе не рятували, А тільки стоячи, кричали на живіт: Іван: "Гасіть огонь!" Петро: "Огонь гасіть!" (Л. Воровиковський, Іван та Петро). А щоб ти, клятий пуцьверінку, вісімнадцять разів на пуп крикнув або блекоти об'ївся! (Ю. Збанацький, Польські билиці, Шмат мила). Крокодилячі сльози. Нещирі сльози, лицемірне співчуття. І котяться по щоках його крокодилячі сльози за бідними дітками-немовлятками, а насправді бачить він за тими дітками триста десятин чорноземлі, що на них він "кахикав" до революції.. (О. Вишня, Брехнею світ пройдеш, а назад не вернешся, 3). Круто заміс місити. Суворо, жорстоко, рішуче діяти. - А коли не захоче пан Лобода чесно слугувати Короні Польській, то... то я змушений буду про його попередні вчинки сьогодні ж повідомити Наливайка і все військо лотрів... - Ох, пане... як круто заміс місите. Викликали-сте на рівну розмову, а погрожуєте підступами? (І. Ле, Наливайко, IV, 6). Кувати залізо, поки гаряче. Діяти своєчасно, не проґавити моменту. Треба кувать залізо, поки гаряче... не я буду, коли не вийду заміж раніш, ніж ти опам'ятаєшся! (І. Тобілевич, Безталанна, І, 6). Та й взагалі не час для рефлексій. Куй залізо, поки гаряче (А. Головко, Артем Гармаш, І). Куди не кинь, то все клин. Про безвихідність становища. - Май на увазі: відступникам немає воріття... - Куди не кинь, то клин - Так, Фортунате? (Леся Українка, Руфін і Прісцілла, IV). Куди очі (іти). Не думаючи, не розбираючи дороги, куди завгодно. Він, швидко поробивши човни, На синє море поспускав, Троянців насаджавши повні, І куди очі почухрав. (І. Котляревський, Енеїда, І). Кулю злити (вилити). Пожартувати гостро, дотепно; збрехати; зробити щось незвичайне. Тут вмиг байдак заворушився І сам, одчаливши, поплив... Таку Юнона зливши кулю, Перевернувшися в зозулю, Махнула в вирій навпростець. (І. Котляревський, Енеїда, VI). Як свиснув - всіх перелякав: Таку, мовляли, вилив кулю, Що й досі всім вона страшна: Перевернув Сороку в Дулю, Так і осталася вона. (Л. Глібов, Дуля, III). Куля летить по молоко. Не влучати в ціль. (З військової термінології.) Я ніяк не міг підбити другий танк, кулі по молоко летіли (Ю. Яновський, Четвертий - сержант). Купило притупило. Нізащо купити. - Чого босоніж стоїш? - А то ви не знаєте чого? Купило притупило (М. Стельмах, Гуси-лебеді летять, 1). Кусати за п'яти. Таємно робити зло, підлість. ...Пан обозний - псяюха з тих псяюх, які в ноги не тільки панам і гетьманам, а й простому людові кланяються, щоб кусати за п'яти... (О. Ільченко, Козацькому роду нема переводу, Заспів, 24). Куц (куць) виграв, куц програв. Ризик. Куц програв, куц виграв справу. Ще як доведеться (П. Гулак-Артемовський, Твардовський). Куць виграв, куць програв, ось слухай лишень, жінко. Піду я до Сули скажену позивать! (Є. Гребінка, Рибалка).
Лазаря співати (корчити). Скаржитись на долю, прикидатись нещасним; жебрачити. (Євангельський відгук.) Хома з Паньком Живуть, було, панками. На старість прожились: обидва з торбинками Співали Лазаря - і вмерли під тином. (Л. Боровиковський, Моти). - Чого ти зітхаєш? - гримнув на неї голова. - У чоловіка навчилася? Той теж, як прийшов, то такого Лазаря скорчив... (Панас Мирний, Хіба ревуть воли..., II). Лапки покласти (розікласти). 1. Почувати себе господарем; не працювати. 2. Втрачати обережність, довірятися. 1. Заздалегідь було змовлятись, Як з пан-Енеєм управлятись, Поки лапок не розіклав. (І. Котляревський, Енеїда, VI). Їм тільки змовчи, то й лапки покладуть, тоді сама працюй, гни¬ся, а невісточка буде вилежуватися (І. Тобілевич, Безталанна, III, 4). 2. Не роби так, як буває, інші, що тільки парубок моргне їй, вона вже й лапки покладе (С. Васильченко, На перші гулі, І). Лиха ковшем хапнути (черпнути). Зазнати життє¬вих труднощів, злигоднів; знати горе. Для школярів та студентів - всі оті поривання, поки лиха ковшем хапнуть та порозумнішають... (О. Гончар, Тронка, 3). Ліву щоку підставляти. Бути покірним, пасивним, не противитись насильству, злу. (Євангельський відгомін.) Отямиться - як би не побіг до професора перепрошуватися. Ще й ліву щоку підставить, згідно з ученням Ісуса ХрИста (Ю. Шовкопляс, Людина живе двічі, Понеділок, VIII). Лід орати. Робити непотрібну, безглузду справу. Робітника се нічого не обходить. Ви йому кажіть і лід ора¬ти- ваша воля, а тілько платіть йому так, щоб він міг жити по-людськи! (І. Франко, Борислав сміється, XVII). Лід рушив. Подолано перші перешкоди. Лід рушив, знайомість зав'язалася (М. Коцюбинський, Ля¬лечка). Лоба (лоби) голити (забрити). Забирати до війська (старе). Од цариці Прийшов указ доби голить. (Т. Шевченко, Москалева криниця). І забриють лоб - і до церкви враз, Там присягу прикажуть... (С. Руданський, Над колискою). Пан хоче нас оддать в москалі; як він нам обголить лоби, то ми тоді пропащі навіки... (І. Нечуй-Левицький, Микола Джеря, II). Ляща дати. Ударити. Ширяєв підскочив до переляканого учня: - Ти чого стоїш бовдуром?.. Не бачиш хазяїна?.. Він дав учневі ляща і втупився очима в Тараса (О. Іваненко, Поетова молодість, 1,14).
Мандрони плести. Говорити дурниці, нісенітницю. А Михайло коло кварти У шинку сидів І сміявся, строїв жарти Та "мандрони плів". (І. Франко, Галицькі образки, Михайло). Ману пускати. Дурити, морочити голову, ширити непевні чутки, збивати з пантелику. Ми всі, як бач, народ хрещений, Волочимся без талану, Ми в Трої, знаєш, порождені, Еней пустив на нас ману... (І. Котляревський, Енеїда, І). _ ...От нехай лиш побачу, що він тут ману пускає та книжки людям читає - зараз руки назад та й до врядника (М. Коцюбинський, Фата моргана, І). То вже певно чи тільки ману пущено? (І. Ле, Наливайко, II, 8). Масляні вишкварки. Ніщо. Та годі вам гризтись за масляні вишкварки! (І. Тобілевйч, Безталанна, І, 4). Метати (розкидати) бісер свиням (перед свиньми). Говорити комусь недосяжне для його розуміння; розкриватися з найдорожчим перед недостойним. (Євангельський відгомін). Ти правду кажеш - писано-бо єсть, Щоб бісеру свиням не розкидали, То і тобі ж така довлєєт честь: Якщо від книг глава твоя страждала, То щоб од мудрості не вилізли власи, - Іди на хутір і свиней паси. (І. Кочерга, Ярослав Мудрий, II, 2). Мисліте писати. Йти, плутаючи ногами, нетвердою ходою (про п'яних). ...Піп, поспішаючи за ними, писав мисліте і щось розмовляв сам з собою (Панас Мирний, Повія, 111,5). Мокрим рядном напасти (накрити). Напасти з лай¬кою, докорами, найчастіше зненацька; приголомшити несподіванкою. Друкарю! Не дрімай: де треба, точку став. Щоб мокрим нас рядном злий критик не напав... (Л. Боровиковський, До друкаря). - Повертайте, хлопці, сьогоднішній виторг! - одразу ж накрив мокрим рядном своїх вірних помічників (М. Стельмах, Правда і кривда, VIII). Молитву читати (вичитувати). Повчати, докоряти, лаяти. Та піди-бо та прочитай молитву Солов'їсі! Хіба ж ти не бачиш, що вона мене їсть, як іржа залізо... (І. Нечуй-Левйцький, Баба Параска та баба Палажка, І). ...І як ото ти смієш балакати з моїми ворогами, коли я цього не хочу! Потривай же! Я ж тобі дома вичитаю молитву!.. (І. Нечуй-Левицький, Поміж ворогами, III). Мости (міст) спалити (позривати). Знищити шлях до відступу, назавжди відмовитися від повернення до чогось. - Я не знаю, що нам тепер робити! Хіба зачинати наново утрачене. - Еге-ге, далека дорога, та й то мости позривані (І. Франко, Борислав сміється, XX). - Але рано чи пізно прийдете до нас, бо сьогодні ви спалили останній міст до того берега, - махнув рукою на стіну позад себе (М. Стельмах, Правда і кривда, XIII). Мухи в носі грають. Про гордовиту, задерикувату людину. Сей Бассім - то хлоп не швайка! Гордий трохи, та се байка - Грають мухи в носі, бач. (І. Франко, Коваль Бассім, IV).
На безголів'я. На нещастя, на погибель. Через море брела, спішила, забейкана прибігла у садок на побачення і, виходить, спішила ка своє безголів'я... (О. Гончар, Тронка, 9). На бобах розводити. Ворожити, гадати. Ех, буду я з тобою тут ка бобах розводити. Стара чи не стара, досить, що небезпечна (І. Франко, Рябина, 1,5). На глузи брати (узяти, піднімати). Насміхатись, глузувати. ...Та над Петром ну реготать, Петра на глузи піднімать! (П. Гулак-Артемовський, Послухав жінку...). ...Я..., попасав нашу сиву таранкувату від Старості кобилу; через неї не раз мене брала на глузи пастушня (М. Стельмах, Гуси-лебеді летять, 1). На горіхи (рибу) мати (буде). Бути вилаяним, покараним, дістати прочухана. ...Я думаю так: попадись ти оце кому-небудь з такими думками, то й буде тобі на горіхи... (Панас Мирний, Товариші). Довчився? Матимеш тепер від батька на рибу. Ой шибенику ти неслухняний... (І. Микитенко, Гавриїл Кириченко - школяр. Пісталєт). На живу нитку. Приблизно, не точно, нашвидку. Ось давайте грубо, на живу нитку, прикинемо, що нам дасть гектар баклажанів? (М. Стельмах, Правда і кривда, XXVIII). На зламану голову. Невідомо куди й для чого; на погибель. Там, удома, стільки праці, що десять рук замало, а ти їдь на зламану голову цісареві служити (М. Яцків, Душі кланяються, III). На зубах перетирати; на зуби (на язики) брати (узяти). Лихословити, осуджувати когось; розпускати плітки. ...Назбирається чимала юрба людей, та й давай перетирати на зубах у сотий раз того чудного Хруща (Панас Мирний, Хіба ревуть воли..., II). Коли проходив котрийсь з багачів, Мандрика або Підпара, ті, що мокли під ґанком зборні, брали ЙОГО на зуби (М. Коцюбинський, Фата моргана, 2). ...Господиня звиваладя, як вужівка, стараючися, аби все було якнайліпше, аби любі гості не взяли потім на зуб (Г. Хоткевич, Камінна душа, X). На зубки підняти. Глузувати, насміхатися. Вже коли попадеться їй хоч трохи тюхтюх-сердега, то такого і підніме на зубки... (І. Котляревський, Москаль-чарівник, X). На кабачки влетить (кому). Буде покараний (хто). Так пан як взна, отут-то, Боже, Влетить тобі на кабачки. (І. Манжура, Лісничий). На один шталт. Однакові, схожі, на один зразок. ...Щоб ти тямила, що ми всі на один шталт шиті (Т. Шевченко, Назар Стодоля, І). На пні ламати. Руйнувати щось у самій його основі. Докіль життя тяжким нас давить валом, На пні ламає силою страшною... Ох, загніздись на дні душі моєї, Важкая думо! (І. Франко, Не покидай мене, пекучий болю...). На порі (ставати). Дійти певного віку, зросту, дозріти. От, уже у нас і дочка на порі... (М. Старицький, За двома зайцями, II, 1). На руку ковінька. Того й треба; до речі; вигідно. Такий переполох - генералові на руку ковінька (Панас Мирний, Хіба ревуть воли,.., IX). На своє копито. На свій лад. А поки що єврей-агент прийнявся оброблювати Шеффеля на своє копито (І. Франко, Борислав сміється, V). На тонку. Не тривко, погано, як-небудь. Матвій Чумак жив і справді у злиднях, землі обробити не мав чим і харчувався на тонку (І. Микитенко, Ранок, І, 3,1). Не варта шкурка вичинки. Наслідки не варті затраченої на них праці; не варто затівати якоїсь справи; невигідно. - Зупинись, чоловіче! - горлав обозний, наздоганяючи отамана. - Не варта шкурка вичинки, - буркнув, не спиняючись, байдужий до всього чумак (О. Ільченко, Козацькому роду нема переводу, Заспів, 16). Не горіти і не курітися. Бути байдужим. Одне слово, до науки не горів і не курівся (Ю. ІПовкопляс, Людина живе двічі, Понеділок, XII). Не дати в кашу собі наплювати. Уміти постояти за себе, відстояти свої інтереси; зберігати почуття власної гідності. Горда та завзята, клята дівка, не дасть у кашу наплювать! (І. Тобілевич, Безталанна, II, 4). Він цінує і твоє діло, але і в свою кашу наплювати не дасть (О. Гончар, Тронка, 3). Не до Петра, а до Різдва. Про людей похилого віку. І ми з вами, Сергію Петровичу, не молодшаєм! Вже й нам, як то кажуть, не до Петра, а до Різдва! (Леся Українка, Блакитна троянда, II, 9). Небо прихилити. Бути ладним все зробити для чийогось щастя. Та якби її воля, якби можливо - свого здоров'я вточила б, хоч теж ним не багата, небо прихилила б - тільки одужуй, Сергію, живи... (М. Олійник, Одержима, І, 3), Нема промитої води (кому). Нема просвітку (про постійне переслідування та докори). Вже тепер і ступити мені не дасть; уже нема мені промитої води: то те недобре, то це негаразд (Марко Вовчок, Сестра, VI). Ні в дві ні в три. Розгубитися, зніяковіти. - А ти чого тут хочеш, заволоко? ' Леон став ні в дві ні в три на таке привітання. (І. Франко, Борислав сміється, 1,1). Ніде й голки встромити. Дуже тісно. Отож людей на улиці і коло хати - ніде й голки встромити (Марко Вовчок). Носа не навернути. Не приходити з якоїсь причини; не мати змоги наблизитися через щось (часто через сморід). ...Так, ввиніть, смердітиме, що й носа до нього не навернеш... (М. Кропивницький, По ревізії, 3). Сюди ніхто й коса не наверне! Одно - далеко від двора..., а друге - пустка, то побояться... (І. Тобілевич, Сава Чалий, 1,1). Носом вудити рибу. Куняти. Уже Зінька куняла, дрімала, КОСОЛІ вудила рибу, вже навіть засинала (І. Нечуй-Левицький).
Один тому час, що батько в плахті. Про те, що ніколи не повториться, буває один раз у житті. ...Повідчиняй мені вікна й ворота, нехай люди дивляться! Один тому час, що й батько в плахті (М. Старицький, За двома зайцями, IV, 2). Оком (очима) накидати. Примічати, мати на прикметі, потай слідкувати; уподобати когось, задивлятися. Певне - брехня; ну, а все-таки ти накинь там коли не коли ОКОИІ, бо, кажуть, що начебто десь і бачено їх удвох... (Б. Грінченко, Під тихими вербами, II, 4). А прослідіть за ним, - почали, - бо з таких усе лихо встає... Почали накидать очима мене (А. Тесленко, Поганяй до ями!). Оскому зігнати (збити). Задовольнити бажання; зірвати зло на комусь. .. Обридли тії мужики, Та паничі, та покритки. Хотілося б зогнать оскому На коронованих главах, На тих помазаниках Божих... (Т. Шевченко, Царі, Вступ). А тут ще батько сердиться, що ти в тюрмі, я нездужаю. Згонить оскому на мені, лає мене (А. Тесленко, Немає матусі! 5). Оскому набити. Почувати відразу до чогось; дуже набриднути. Тутешні ж набили оскому нам співи, Набридне одно та одно... (І. Манжура, Теплого Олекси). Читала все, що під руку попадало, було там усякого! Зате, правда, набила оскому навіки (Леся Українка, Блакитна троянда, 1,11). Очі вбирати; очі брати в себе. Приваблювати красою, яскравістю, привертати увагу. Ах, яке на вас убрання, аж очі вбира! (М. Старицький, За двома зайцями, IV, 8). Купи мені синього на спідницю!.. Синього-синього, такого, щоб аж очі у себе брало!.. (М. Кропивницький, Глитай, або ж Павук, IV, 2, 2). Хлопцям просто очі вбирає той Очі зав'язувати. Приховувати правду, не давати бачити правду. Ганьба, злочин! Підлість! Запаморочувати молоді голову! Зав'язувати їй очі! (Ю. Смолич, Дитинство, Череп Кочубея). Очі зводити. Дрімати, засипати. Полягали спати. Я й очей не звела: обняли мече думки та журба пекуча (Марко Вовчок, Сестра, III).
Пальцем тикати (показувати) (на кого). Звертати з осудом увагу навколишніх на щось незвичайне (найчастіше негативне) у чиїйсь поведінці. Куди не ткнеться вона, куди не піде, на неї пальцями будуть тикати: он вона, он! (Панас Мирний, Як ведеться, так і живеться, II). Пальцем тикати в очі. Вказувати на якісь вади, іноді в не дуже делікатній формі. Давно, давно Езоп байки писать начав, Осміював звіряк, над миром глузував, Кричав на гріх зо всеї мочі І пальцем тикав людям в очі. (Л. Боровиковський, Байки). Памороки забивати. Затуманювати розум, відбирати пам'ять. Бачу, парубче, що твоє багатство тобі вже зовсім забило памороки (М. Кропивницький, Дай серцеві волю..., II, 3). Не пригадаю, памороки забиті, а десь зустрічалися (О. Копиленко, Зустріч). Паном діло жити. Жити по-панському. Мірошник паном діло жив (Є. Гребінка/. Таки паном діло, і хо¬дить, і говорить по-панському! (М. Старицький, За двома зайцями, І, 2). Парка парити. Гарячкувати, метушитися. Хлопці бігали, шукали, парили парка - як у воду впала. Ні її, ні Соні (С. Васильченко, Олив'яний перстень, 19). Перепастися на смик. Дуже схуднути, змарніти. Уздрівши чоловіка* Олена обривала спів і починала докоряти, що він, Марко, і не обідав, і не вечеряв, і забувся за жінку, і сам перепався на смик (М. Стельмах, Правда і кривда, ХL). Півня пускати. Зірватись на високій ноті у співі. Як переживав боляче, коли вони не так вели, коли фальшива нота вислизала з їхньої горлянки, коли співак "пускав півня" чи заводив упоперек (Ю. Яновський, Пісня дружби). Півтора людського. Щось недоладне, хтозна й що. І про відьми брехня, і про чорти брехня... Таке, що й купи не держиться, півтора людського та й годі! (Б. Грінченко, Під тихими вербами, II, 7). Під чотири вітри (йти). Іти геть, куди завгодно. ...Коли ти, мовляв, пан, то й вичитуй по-панському, а коли ні, то із села під чотири вітри, а під п'ятий шум пряма дорога!.. (С. Васильченко, Чарівний млин). Піднести понюхати тертого хріну. Заподіяти неприємність. Ет, ніколи, практично, чоловік не знає, звідки йому піднесуть понюхати тертого хріну (М. Стельмах, Правда і кривда, XVII). Підпускати москаля. Брехати, обдурювати. Були бурлаки всі моторні, Тут познакомились той час, З диявола швидкі, проворні, Підпустять москаля якраз. (І. Котляревський, Енеїда, III). Подати рушники. Дати згоду на одруження. (Відгомін народної обрядовості.) Вони ж посварились з Гнатом: може, на злість йому й рушники подає за Степана! (І. Тобілевич, Безталанна, II, 3). Позичити очей у сірка. Набратися сміливості, нахабства; відкинути сором'язливість. Чорт його побери: позичу очей у сірка, нехай трохи покепкує... піду... нехай її буде зверху... (І. Тобілевич, Безталанна, II, 7). Поли врізати. За будь-яку ціну втекти, позбавитись чогось. Од скаженого поли вріж та тікай (Панас Мирний, Повія, І, 2). Помазатися паном. Стати паном, жити по-панському. Бач, возний - так і бундючиться, що помазався паном (І. Котляревський, Наталка Полтавка, II, 4). Попару не знайти. Духу не перевести. Та за мною парубки було так мордуються, що аж попару не знайдуть, аж тини тріщать (М. Кропивницький, По ревізії, 3). Посадити на лід. Підвести; поставити у невигідне, скрутне становище. Приймімось, човни попалім. Тоді і мусять тут остаться І нехотя до нас прижаться; Ось так на лід їх посадім. (І. Котляревський, Енеїда, II). Послати на небо. Вбити; позбавити життя. Сьогодні він заганяє чоловіка пістолетом у воду, а завтра цим же пістолетом пошле когось на небо вівці пасти (М. Стельмах, Правда і кривда, XX). Поставити крапки над "і". Довести щось до логічного кінця, не залишити чогось нез'ясованим; без потреби уточнювати щось. Порозмовляти б з Ігорем обережненько, з усією щирістю, з оглядкою на його самолюбство, поставивши всі крапки над "і"... (Ю. Шовкопляс, Людина живе двічі, Понеділок, XII). Прийде коза до воза. Схаменеться хтось, покориться. Горбатими тінями у хатнім присмерку сидять старі, немов рішають задане Ґудзем завдання: чи прийде коза до воза? А мабуть, прийде.... (М. Коцюбинський, Фата моргана, І). - Ага! Прийшла-таки коза до воза! - промовив Бугорський, углядівши Тараса (С. Васильченко, Широкий шлях, IV). Пройти мідні труби і чортові зуби. Мати величезний життєвий досвід (здебільшого з негативним відтінком). ...Максим Полатайко, який пройшов і мідні труби, і чортові зуби, доладно пустив низом пісню... (М. Стельмах, Правда і кривда, VII). Просто з моста. Без зволікань, не довго думаючи. Не знає чоловік, як би то зачати, щоби нібито і просто з моста і щоби дечим не вразити хлопця (І. Франко, Борислав сміється, VII).
Решетом воду міряти. Вести пусту розмову, балаканину. ...Його улюблене заняття - решетом міряти воду (Ю. Шовкопляс, Людина живе двічі, Ніч проти понеділка, XVI). Ріски в роті не мати. Давно не їсти, бути голодним. Еге, вже сонечко височенько підбилося, а в мене ще й ріски в роті не було. (М. Кропивницький, По ревізії, 2). Робити з губи (писка) халяву. Брехати, говорити зайве, попусту; не дотримувати слова. - Чого ти чванишся? Старці, злидні, животи з голоду присохли до спини, а воно приндиться. Кажу, наймай, каятимешся потім. - Е, я такого не люблю. Нащо робити з писка халяву, - Андрій почервонів і встав з-за столу (М. Коцюбинський, Фата моргана,І). Коли хтось робить із губи халяву, тобто розминається з правдою, собачка мій завше гавкає (О. Ільченко, Козацькому роду нема переводу, Заспів, 22). Розтікатися мислію по древу. Бути багатослівним. (Відгомін "Слова о полку Ігоревім".) І не розтікайтеся мислію по древу, бо через кілька хвилин має початися обхід (Ю. Шовкопляс, Людина живе двічі, Понеділок, XI). Роки вийшли. Минув визначений час, термін. Найчастіше - про досягнення повноліття. - Їй, певно, й роки не вийшли? - Почекаю. І чекав її... восени збирались побратися (М. Стельмах, Правда і кривда, IX). Руки фертом. Взявшись у боки. (Найчастіше про людей самовдоволених, розв'язних). Руки фертом, вираз строгий... (І. Франко, Коваль Бассім, X). Ряст топтати. Жити, ходити по землі. Еней од речі сей зм'якчився І меч піднятий опустив; Трохи-трохи не прослезився І Турна ряст топтать пустив. (І. Котляревський, Енеїда, VI).
Світ заступити (кому). Стати перешкодою на шляху до щастя; відгородити від чогось доброго, радісного. Обридла, світ заступила... в тім і винна! (М. Старицький, Талан, III, 11). От не чіпайте її, дітоньки. Вона вам світне заступила і місця не займе (М. Яцків, Недоума). Сіль (цвіт) землі. Найкраща, творча частина народу. Поети єсть сіль землі, гордість і слава того народу, серед котрого з'явились... (І. Тобілевич, Хазяїн, 1,13). То ж сіль землі, то ж сила молода Ішла на смерть, на згубу неминучу. (Леся Українка, Невольницькі пісні, Епілог). Слабий на утори. Про того, хто не може себе стримати будь у чому; про невитриману людину. Богині в гніві также баби, І также на утори слабі, З досади часом і брехнуть... (І. Котляревський. Енеїда, VI). Содом робити. Зчиняти гармидер, безладдя. (Відгомін Біблії.) Прибігла фурія із пекла, Яхидніша од всіх відьом, Зла, хитра, злобная, запекла, Робила з себе скрізь содом. (І. Котляревський, Енеїда, IV). Сто сот. Безліч. Нас є стрільців сто сот... (І. Франко, Беркут). Непереглядна колиско моря! Пливеш далеко на сто сот миль... (В. Кобилянський, Над морем, II). Стояти на Божій дорозі. Бути близьким до смерті (застаріле). Пане, пане! Сто'іш ти саме на Божій дорозі, незабаром тебе чекає заступ та лопата (С. Васильченко, Кармелюк, III, 5). Стрибнути в холодну воду. Зопалу зробити якийсь нерозсудливий вчинок. Там у нього вірний друг: ні в холодну воду не дасть йому стрибнути, ні до бійки з вітряками не допустить (Ю. Шовкопляс, Людина живе двічі, Понеділок, II). Сукати свій мотузок. Вести свою лінію; проводити свою думку. - Чи не так я думаю? - Не тягни. Сучи вже далі свій мотузочок (М. Стельмах, Правда і кривда, XVI). Сучитися в вічі. В'язнути, чіплятись, заїдатись, прискіпуватись. Хай такий подлий не буде. Побудь хоч один день та придивися: адже ж не тільки своїм - чужим так у вічі й сучиться (Панас Мирний, Як ведеться, так і живеться, III).
Теревені гнути (правити, розводити, розпускати). Говорити всяку всячину. Та й засіли околеса, Як рибалки коло плеса; Дичину ото печуть, Теревені собі гнуть. (І. Манжура, Трьомсин-богатир, І). Бач, теревені розпустила! Тікай, поки ще ціла! (Л. Глібов, Лев та Миша). Раз весела я була, розказую всякі нісенітниці паничеві, теревені правлю... (Панас Мирний, Повія, III, 3). Не будеш ти, бабо, тихо? Тут громадська канцелярія, а не зарінок, щоби ти свої теревені розводила! (І. Франко, Рябина, II, 1). Тирси дати. Побити, надавати стусанів. А поруч неї - біленький, скупаний у молоці, кудлатий собачка з червоною биндою попід черево. І ось на нього наскакує якийсь вуличний пес - чорний брудний волоцюга. Він хоче йому дати тирси, цьому молочному (І. Микитенко, Вуркагани, І). Тільки місце тепле (чиє). Про чиюсь відсутність, зникнення (говорять, коли не застають на місці). На ранок пішла мати довідатись у Якова про брата. Яків спав у другій хаті, а Йосипа... тільки місце його тепле! (Панас Мирний, Як ведеться, так і живеться, II). Товктися, як Марко по пеклу. Безперервно, без перепочинку рухаючись, робити щось; іноді зчиняти гамір. А сама товчеться, як Марко по пеклу: то папірчик з-за дзеркала витягне, то відмикає, то зачиняє... (Марко Вовчок, Викуп, IV). Товчись, мов Марко по пеклу... От і тепер: гарно навкруги, спочити б, а пора на роботу... (М. Коцюбинський, Хо, І). Тонко прясти. Робити щось не так як слід; нетривко, ненадійно. Тонко ж ти прядеш, голубе, коли на позичені гроші такі коні купуєш (М. Коцюбинський, По-людському). Треті півні співають. Друга половина ночі, перед світанком. ...А тепер... от скоро і треті півні заспівають, а вечорниці ще й не зачинались (Т. Шевченко, Назар Стодоля, II).
У Бога теля з'їсти. Провинитися в чомусь; бути гіршим за інших. Всі кинулись по інститутах, по технікумах, всі заяви подаєте, а я що: в Бога теля з'їв? (О. Гончар, Тронка, 7). У головах низько. Незручно, бракує чогось, не по собі. Раніш то бувало не дуже-то, а тепер таке пішло, що як не при¬думаєш чого, то наче тобі і в головах низько... (І. Микитенко, Дні юності, І, І, 2). У голову втовкти. Заставити вивчити, запам'ятати, зрозуміти. Хоч би ви йому втовкли в голову, що береш раз, а віддаєш сторицею (Г. Тютюнник, Вир, II, 9). У гречку скакати. Мати позашлюбні любовні зв'язки, зраджувати. Ач, стара, вже й зуби погнили, а їй зальоти на думці: заманулося на старість у гречку скакати! (М. Кропивницький, Дві сім'ї, II, 6). ...Чи то йому дуже вподобалося, що його жінка в гречку скаче? (Б. Грінченко, Під тихими вербами, II, 6). Те, що Вустина весела і танцюристка, ще не факт, що вона в гречку скаче... (О. Гончар, Зірниці). У губу не йде. Про відсутність апетиту через хвилювання, нервове потрясіння, горе, хворобу. ...Удавала, ніби їсть за обідом, хоч їй і в губу не йшло (Б. Грінченко, Під тихими вербами, II, 4). У диковину собаки нековані (де). Про глуху місцевість, глибоку периферію. ...Чому ж я, дурень, не взяв приклад з професорового сина, не подався туди, де в диковину собаки нековані? Був би сам собі пан (Ю. Шовкопляс, Людина живе двічі, Ніч проти понеділка, XVI). Узяти за гичку. Притягти до відповідальності, дати прочухана. Що ж тоді село... подумає про свого голову? Не візьме воно його за гичку? (М. Стельмах, Правда і кривда, XXXVI). Укусити й меду дати. Зробити нишком капость (про людей підступних, нещирих). То єхида-лисиця: укусить і меду дасть... (Панас Мирний, Як ведеться, так і живеться, III). Умити ноги (кому). Прислужитися, виявити покору. (Відгомін Євангелія.) Він тут мені не раб, тут я йому готов умити ноги..: (Леся Українка, В катакомбах). Умити руки. Зняти із себе відповідальність; відмовлятися від того, до чого був причетним. (Відгомін Євангелія.) Та чесний чоловік, що злому служить, - Своєю честю покриває мідний Лоб підлоти, а стиха плаче й тужить, - Се вид Пілата, що Христа на муки Віддав, а сам умив прилюдно руки. (І. Франко, Що вовк вівцю їсть). Утерти маку. Дати прочухана, провчити. Тепер-то він мені свою покаже дяку, Тепер не втре мені, як вчора, маку... (П. Гулак-Артемовський, Пан та собака).
Фіглі робити (строїти); фігля викинути. Витівати щось, утяти щось несподіване, жартувати, Ютурна фіглі їм робила, Шпаками кібця затравила, І заєць вовка йокусав. (І. Котляревський. Енеїда, VI). Ми у гімназії раз у раз вигадували які-небудь фіглі, щоб посміятись (І. Тобілевич, Суєта, І). Вася в думці лаяв Марка, бо був певний, що цей шибеник викинув якогось фігля (М. Трублаїні, Мандрівники, Тривога). Зазнав він і двобоїв І різні фіглі молодечі строїв, Що аж тепер, лише на згад про них З-під уса прискає нестримний сміх. (М. Рильський, Марина, 1,1).
Халявки смалити (присмалювати, пекти). Упадати коло когось, залицятися. Смали, смали халявки, вскочиш і в лабета! (М. Старицький, Талан, 1,5). Ханьки м'яти. Нічого не робити, байдикувати, ледарювати. Чи се ж тобі, дівко, звичайно середу дня з парубком на вулиці стояти?.. Що люди скажуть!.. Та й тобі, Олексію, чого тут ханьки м'яти? Вже вона мов просватана; відрізана скибка! Шукай собі другу... (Г. Квітка-Основ'яненко, Сватання на Гончарівці, II, 6). ...Коло Галиної хвіртки щось двоє ханьки мне, рукавами затуляється (С. Васильченко, Циганка). Харки-макогоненки плести. Говорити щось недоладне, нісенітне. Вона й на хвилинку невгавала, усе плела харки-макогоненки, розказувала сім мішків гречаної вовни (М. Коцюбинський, На віру, 5). Хармани (харамани) плести (гнути). Дурити, морочити. Злізають жцво старости, Ведуть Трохима із собою І стали хармани плести Перед багатим Лободою! (С. Руданський, Хрест на горі, IV). Хату перележати. Зіпсувати, пошкодити якось хату; заважати лежанням. (Найчастіше вживається із заперечною часткою "не".) Коли вже до мене приїхали, то хай у мене й зупиняються. Хати не перележать (О. Гончар, Соняшники). Хвоста крутити (з ким). Залицятися, бувати з кимсь; бути у любовних зв'язках. ...Там лукава була жінка, борони, Боже, всякого хрещеного від такої!.. Змолоду крутила хвоста з уланами... (І. Тобілевич, Мартин Боруля, V, 5). Ходити з темними очима. Бути неосвіченим. - А хіба уже як мені, то й вік ходити з темними очима? - Та як на мене, то хоч би і всі учились, тільки за що, діти? (С. Васильченко, Чайка). Хоч мак сій. Про надзвичайну тишу. У хаті стало так тихо, хоч мак сій, тільки голос Марини роздавався, передаючи слова пісні... (Панас Мирний, Повія, III, 4). Хули (охулки) на руку не класти. Не пропустити на¬годи поживитися; не гребувати ніякими засобами заради своєї вигоди. А немає - не дріма, Не кладе хули на руку, Добре знає бо науку, Чого треба, де і як Роздобути... (І. Манжура, Билиця). Обидва одним миром мазані! Обидва на руку охулки не кладуть! Той тільки дере та кланяється, а наш бере та ще й батька дере! (Панас Мирний, Повія, III, 3).
Циганський піт. Дрож, тремтіння від страху чи холоду, "А якщо зробите не так- Повішаю усіх, неначе тих собак". Не знає бідний суд, де діться, Усіх циганський піт пройма, А ділові ладу нема... (Л. Глібов, Троєженець). ...Макар Іванович, наляканий, зрошений циганським потом, брехав... (М. Коцюбинський, Хо, IV).
Через вулицю (дорогу) навприсядки. Вираз, яким заперечуються родинні зв'язки; дуже далекі родинні зв'язки, що вже втратили силу. А звати мене Микола Єгипта, хоч з єгиптянами я родич такий... через вулицю навприсядки! (О. Гончар, Тронка, 7). Через гречку перегнати. Дати доброго прочухана, провчити. Кажи йому від мене, нехай дасть тобі чистий спокій, а то я не буду вважати, що він пан писар, а через таку його гречку перегоню, що своїх двох ніг не дорахується (І. Франко, Рябина,І,3). Через губу не плюнути. Пишатись, гордувати, вважати не гідним себе щось зробити; розлінитися. Із палати Гордо суне, Через губу вже не плюне, Руки в пояс вгородив. (І. Франко, Коваль Бассім, X). Чи тепер, чи в четвер; не тепер, так у четвер. Про неминучість чогось. ... Не такий вони народ, щоби можна з ними вдатися по-добру!.. А се вони би чи тепер, чи в четвер таки зробили (І. Франко, Борислав сміється, XX). Чий батько (чорт) старший. Хто переможе, чия перевага буде в суперечці, змаганні ("чия візьме"). Ми ще поміряємось... Ще побачимо, чий батько старший... Не той, тепер вік... часи тепер не ті... не ті люди...(Панас Мирний, Хіба ревуть воли..., XXVIII). Та вжеж, та вжеж, побачимо, чий чорт старший... (Леся Українка, Блакитна троянда, 11,11). Чмелів слухати (чмелі гудуть). Про шум у голові (від хвороби, горя, удару чи хмелю). Хіба ж уже та не Юнона, Щоб не вказала макогона, Що й досі слухає чмелів! (І. Котляревський, Енеїда, І). Згадай, шапчинонько старенька, Як під тобою чи давненько - Чмелі ледачії гули., ... . (І. Манжура, До старої шапки). Я впав на пень якийсь-то головою І довго там, здаєсь, чмелів я слухав, Аж поки знов прийшов до себе. (І. Франко, Сон князя Святослава, II, 3). Чуба нам'яти. Побити. Паллант, любесенький хлопчина, Скрепивсь, стоїть, як твердий дуб, І жде, яка то зла личина йому нам'яти хоче чуб. (І.Котляревський, Енеїда, VI). Чужий хліб заїдати. Жити чужою працею; привласнювати чуже. Аби чужого хліба не заїдали та з чужої кривавиці не користувалися (М. Старицький, За двома зайцями, 1,1).
Шарварок зчиняти. Зчиняти безладдя, гармидер. Отже, окулярів у Господа тоді ще не було, а без них тільки й можна було збагнути, що біля ладану зчиняється якийсь несвітній шарварок (О. Ільченко, Козацькому роду нема переводу, Заспів, 19). Шкура тріщить. Про велике напруження у чомусь. Я й сама була невісткою, мене не милували! Аж шкура тріщала - робила... (І. Тобілевич, Безталанна, III, 4). Шпильки (голки) під нігті заганяти. Допікати, завдавати душевного болю. - ...Та ще як свої більше, ніж чужі, шпильки під нігті заганяють... - Хто ж тобі їх заганя? -- знову йому Оришка. - ...Що, тебе син не почитає? Невістка не слуха? (Панас Мирний, Повія, IV, 7). Ще вогко стане (кому). Загроза кари, помсти, розправи. Їх, як не вхопить мачуха поліно, як не кинеться таки при сватах на дівчину... - Від моїх рук не втечеш!.. Ще тобі вогко стане від моїх рук (Г. Хоткевич, Камінна душа, XII).. Що громаді, те й бабі. Буде те, що й іншим; бажання, готовність поділити долю інших, громади. - Хто ж вам велить пектись? Узяли 6 та й увійшли в коридор. - Спасибі. Що громаді, те й бабі (Панас Мирний, Хіба ревуть воли..., XXVIII). Атож! Що громаді, те й бабі... Ще доведеться на старість за сніп заробляти (М. Коцюбинський, Фата моргана, II). Що на язик набіжить; що слина на язик принесе (говорити). Говорити, не думаючи, що прийдеться. Повибігали надвір і челядь, і своя сім'я; всі раді, кожне щебече, що на язик набіжить (А. Свидницький, Люборацькі, І, 6). Але будовничий розговорився і говорив уже, що йому слина на язик принесла (І. Франко, Борислав сміється, XVIII). Щоб роги не надто високі росли. Не дозволяти набратися сили, вийти з-під контролю; не давати волі. А вже ми будемо старатися, щоби їм роги не надто високі росли: скоро Що троха зачнуть носитися бутно, а ми цап, - плату знижимо, і свищи тоді тонко, так, як ми хочемо! (І. Франко, Борислав сміється, XI). Щоб сидячого татари не взяли. Не бути бездіяльним, не сидіти без роботи. А коли єврей дає добру плату, то щоб сидячого татари не взяли та. на печі не лежать, чому того тижня й не поробити..?! (Панас Мирний, Хіба ревуть воли..., XVII).
Юшку варити. Знущатися. Ще мало людей забили, на той світ позагонили?.. А з живих - трохи юшки поповарили?.. (Панас Мирний, Хіба ревуть воли..., V).
Язик до Києва доведе. Про необхідність розпитувати. - Боже ж мій! Я ж не знаю, де він живе; я приїжджа людина... У мене немає нікого знайомого, хто б указав. - Язик, матушка, до Києва доводить! (Панас Мирний, Товариші). Язика дістати (привести). Захопити в полон когось із метою здобути якісь відомості. (Із військової термінології.) Чи вкрасти що, язик достати, Кого живцем чи обідрати, Ні сто не вдержить їх гармат. (І. Котляревський, Енеїда, IV). Єсть виконати тихо й привести язика (О. Довженко, Повість полум'яних літ). Як (мов, наче і под.) дзвін. Міцний, високої якості. Вже один корівник стоїть такий. Як дзвін! Ми коли вимурували його, то спершу випробували на міць (О. Гончар, Тронка, 8). Як (мов, наче і под.) дурень із печі. Раптово, несподівано, недоречно. Яків мій зрадів та, як дурень з печі, - в нбги їй геп! Дякує, бач, що його ж салом та по його шкурі! (Марко Вовчок, Викуп, IV). Як (мов, наче і под.) з води іти; як з води (рости). Швидко рости. А Трьомсин собі росте, Мов, як кажуть, з води йде... (І. Манжура, Трьомсин-богатир, І). Не всіх уже їх і пізнає капітан, - чий то? А чия то? Ростуть, мов із води! (О. Гончар, Тронка, 6). Як (мов, наче і под.) за рідного батька (тата) (драти). Дуже дорого; велику ціну правити. Правда, ними він не дуже розкидався, але дер за них, як за рідного тата (М. Стельмах, Правда і кривда, XII). Як (мов, наче і под.) лизь злизав. Зникло безслідно. До Сгьопки - як його лизь злизав... Пропав Стьопка, як у воду впав (Панас Мирний, Хіба ревуть воли..., X). Як маку (кого, чого). Дуже багато. Здоровенькі були, люди! Та тут вас як маку буде: Ніде й сісти із дороги... (О. Олесь, Злидні, II). Він мав дітей як маку і ані клаптика поля (М. Коцюбинський, Фата моргана, І). Як (мов, наче і под.) Мартин до мила (допастися). Без почуття міри (щось брати, хапати, їсти). - Отже, все поїсть: там і пелька, мов прірва... Бач, лигає, як Мартин мило... (М. Старицький, Як ковбаса та чарка, 14). Як (мов, наче і под.) муха в окропі. Метушитися; дуже швидко щось робити; багато працювати. Дочка Лавіся - чепуруха В німецькім фуркальці була, Вертілась, як в окропі муха, В верцадло очі все п'яла. (І. Котляревський, Енеїда, IV). І то все поралася сама біля їх: і наготуй, і подай, і прийми! Як муха в окропі, бувало, вертишся цілий день (Панас Мирний, Лихий попутав). Як (мов, наче і под.) оселедці (оселедців) у бочці. Про велику кількість людей у тісному приміщенні. Рекрути тиснуться один до одного, бо набили їх, як оселедців у бочку (М. Яцків, Душі кланяються, ПІ). Як (мов, наче і под.) Пилип із конопель. Не думаючи, зненацька, несподівано. Не знаю, хто там сидів у редакції, що не розібрались, а просто бу-бух! як Пилип з конопель... (О. Гончар, Микита Братусь, VI). Він вискочив зі своєї будки, як Пилип із конопель, і почав кричати: "Завіса! Завіса!" (М. Стельмах, Гуси-лебеді летять, 9). Як (мов, наче і под.) риба у саку (битися). Бути в безпорадному, безвихідному становищі; страждати. ...Вона довгий час билася, мов риба в саку, і не раз цілими днями сиділа на софі, плачучи та думаючи, що ось, може, десь тепер у школі тягнуть її сина, сіпають, Покладають на лавку, б'ють... (І. Франко, Борислав сміється, II). 170 Як (мов, наче і под.) світ піднявся. ІІро відчуття моральної полегкості, радості, простору. От і Марусі і Василеві неначе світ піднявся, полегшало на душі (Г. Квітка-Основ'яненко, Маруся). Слава Богу, вони, значить, в сварці! Мов світ мені піднявся, аж од серця одлягло! (М. Старицький, За двома зайцями, III, 14). Як скло. Геть усі, як один, як на підбір. ...А козаки начисто, уся сотня, як скло, перед ним стіною стоять... (Г. Квітка-Основ'яненко, Конотопська відьма, VIII). Нас тут триста, як скло, Товариства лягло! (Т. Шевченко, За байраком байрак). . Як стій. Раптово, несподівано, зразу. Барон, своє сказавши, сів як стій (І. Франко, Похорон, VII). І знов він просто Сидір Верещака, Котрий, як у степу застукав сніг, Пропив як стій три пари полових. (М. Рильський, Чумаки, II, 11). Як (мов, наче і под.) у віночку. Гарно, красиво. От у тебе гарно тут, як у віночку (І. Тобілевич, Суєта, І, 2). Так було тихо та гарно, та любо, як у віночку, в цій хатині, в цьому гніздечку, де вона вдвох із Зіньком воркувала!.. (Б. Грінченко, Під тихими вербами, II, 4). Як (мов, наче і под.) у вусі. Дуже тихо, мертва тиша. Кругом, як в усі, все мовчить (Т, Шевченко, Причинна). А яка чудова ніч, тихо, тихо, мовляв, як у вусі. Чи воно на дощ оце затихло, чи на вітер? (М. Кропивницький, Доки сонце зійде, І, 4). Як (мов, наче і под.) шевська смола (прилипати, приставати). Про надокучливу людину, від якої не можна відчетіитися, що дуже в'язне, чіпляється. Інший пристане, як шевська смола, а прогнати не можна... (М. Старицький, Як ковбаса та чарка..., І).
Автор
Nbilokura
Документ
Категория
Без категории
Просмотров
2 428
Размер файла
186 Кб
Теги
фразеологізми
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа