close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Людські чесноти. Байдужість

код для вставкиСкачать
Л̀дина серед л̀дей
Байдужість
Підготувала
Смірнова Ірина Анатоліївна
вчитель початкових класів
Уманської загальноосвітньої школи І –
ІІІ ступенів №5 ім. В.І. Чуйкова Уманської міської ради
Черкаської області
Байдужість
-
це
нейтральне
, але
по суті
негативне
почутт́
, коли л̀дина
не звертає
уваги
на те, що
відбуваєтьс́
навколо
загалом
, або
ж лише
на певні
речі
.
Байдужість породжує :
Негаразди
у відносинах
між
друз́ми
(
хоча
справжні
друзі
ніколи
не стануть
байдужими
до тебе)
Неблаго
получч́
в родині
Призводить
до загальної
байдужості
до всього, що оточує л̀дину
Причини виникненн́
байдужості:
1.
Байдужість
духовна, ́ка вкл̀чає
байдуже
ставленн́
до себе в духовному значенні
. Її
гаслом
є
«
Візьму
від
житт́
все найкраще
». 2.
Байдужість
через сумний
досвід
, ́кий
зламав
дух. Л̀дина до цього
могла прагнути
добра, допомагати
іншим
, піклуватис́
про л̀дей, але
через ́кусь
несправедливість
чи
наклеп, чи
погане
ставленн́
інших
-
розчарувалис́
в л̀д́х.
Причини виникненн́ байдужості:
3.
Байдужість
егоїстична
. Ул̀блений
вислів
: «Мо́ хата з
кра̀» чи
«
Післ́
мене хоч
потоп».
4.
Байдужість
, ́ка вкл̀чає
в себе байдуже
ставленн́
до себе у фізичному
значенні
. Коли л̀дині
байдуже
, ́к вона харчуєтьс́
, байдуже
до власного
здоров'́
. Коли з'́вл́̀тьс́
шкідливі
звички
і
л̀дина
не хоче
їх
позбутис́
, бо
їй
байдуже
, що
буде потім
.
5.
Байдужість
через хворобу психічну
, через депресі̀
. Тоді
л̀дині
байдуже
не тільки
до оточу̀чих
, але
й
до
самої
себе. Бол́че
бачити
навколо
себе зроста̀чу
порожнечу
через звичайнісіньку
байдужість
л̀дську
. А ще
найстрашніше
від
того, коли в л̀дини
ви́вл́єтьс́
душа геть
спустошена
. Звідси
і
всі
наші
біди
...
"Не бійс́ ворогів -
у гіршому випадку вони можуть вбити.
Не бійс́ друзів -
у гіршому випадку вони можуть зрадити. Бійс́ байдужих -
вони і не вб'̀ть, і не зрад́ть, але тільки з їхньої мовчазної згоди існу̀ть на землі зрада і вбивство." Бруно Ясенський
З історії існуванн́ л̀дства
Високу
моральну
цінність
добра, ́ке ми робимо
сторонній
л̀дині,розуміли
л̀ди в сиву
давнину
. У Вавилоні
був
такий
звичай
—
недужих
виносили
на майдан чи
дорогу. Кожен
, хто
йшов
повз
нього
, підходив,розпитував
, коли знав ́кийсь
засіб
, радив
нещасному
. Ніхто
байдуже
не проходив. Такий
звичай
побутував
і
в ассірійців
, єгипт́н
. Звичай
чинити
добро безкорисливо
.
З історії існуванн́ л̀дства
За часів
запорізького
кошового
Сірка
наші
прадіди
допомагали
навіть
ворогам. Чуєте
: ворогам! Це
було
тоді
, коли у Криму
вирувала
епідемі́
чуми
. Козаки
дали змогу
кримським
татарам переселитис́
на українські
землі
, щоби
перебути
нещаст́
. А самі
козаки
! Земл́нок ніколи
не замикали
! Будь
-
́кий
подорожній
міг
зайти, розвести
вогонь,зварити
страву
, спочити
. А прийде
хаз́їн
, ще
й
радий буде гостеві,привітає
його
. А буває
, що
господар
, ́к їде
куди
, так ще
й
зоставл́є
страву
дл́ прихожого
. Наїд́тьс́
мандрівники
та зробл́ть
хрест
,
поставл́ть його
серед
земл́нки —
це
значить, що
були
гості
й
д́ку̀ть
хаз́їнові
. Прекрасні
стосунки
, в основі
́ких
—
доброта, а не байдужість
!
Як ви розумієте приказку?
На байдужості, злі -
далеко не заїдеш.
•
На байдужості
, злі
-
далеко не заїдеш
. Байдужа
й
зла л̀дина
ніби
постійно
обкрадає
себе, не вміє
по
-
справжньому
радіти,смі́тис́
, л̀бити
, і
́кщо
з
̀них
літ
не привчити
себе тамувати
в собі
роздратуванн́
, недовіру
, байдужість
, душа л̀дська
не ширшає
—
вона обростає
ненавист̀
, поїдає
саму себе. А потім
дивись —
і
висохло
в душі
живильне
джерело
, що
допомагало
жити
, вірити
, рухатис́
вперед. Отже
, добро —
не наука, воно
—
ді́
. То чому
ж дуже
часто л̀ди не ді̀ть
так, ́к підказує
добро? Часто цим
ді́м
заважає
байдужість
.
Тож
не будьмо
байдужими
! Давайте навчимос́
помічати
те, що
відбуваєтьс́
перед нашими очима
, звертати
увагу
на події
, що
трапл́̀тьс́
. Будьмо
уважними
до інших
та відкритими
до л̀дей, аби
не виникло
тієї
загальнол̀дської
байдужості
, котрої
нам потрібно
остерігатись
.
Байдужість
В.О. Сухомлинський
Васи
́
ль Олекса
́
ндрович Сухомли
́
нський
(*
28 вересня 1918
, с. Омельник (нині Онуфріївський район Кіровоградської області) —
†
2 вересня 1970
) —
український педагог, публіцист, письменник, поет.
Прочитайте зачин оповіданн́
В.Сухомлинського “Покинуте
кошен́”
.
-
Які б дії ви вчинили далі? Хтось
виніс
із
хати
маленьке
сіре
кошен́тко
й
пустив його
на дорогу. Сидить
кошен́
та й
н́вчить
. Бо
хоче
додому
, до матусі
. Проход́ть
л̀ди, дивл́тьс́
на кошен́
. Хто
сумно
хитає
голово̀, хто
смієтьс́
. Хто
жаліє
: бідне
кошен́тко
, та й
іде
собі
.
Настав вечір
. Зайшло
сонце
. Страшно стало кошен́ткові
. Притулилос́
воно
до куща та й
сидить
—
тремтить
. Порівн́йте свої пропозиції з ді́ми дівчинки.
Зробіть правильний висновок.
Поверталась
із
школи
маленька
Наталочка
. Чує
—
н́вчить
кошен́
. Вона не сказала ні
слова, а вз́ла кошен́
й
понесла додому
. Пригорнулос́
кошен́тко
до дівчинки
. Замуркотіло
. Раде
-
радісіньке
.
Проаналізуйте твір
В.О.Сухомлинського “Байдужий
пеньок “.
Стоїть у лісі старий
-
престарий Пеньок. Мохом обріс, грієтьс́ на сонечку. Поселивс́ під Пеньком Їжак. Клопочетьс́ собі в нірці, а Пеньок мружитьс́, крекче, грієтьс́ на сонечку.
-
Будемо з тобо̀ дружно жити, добре? –
питає раз його Їжак.
-
Добре, -
відповідає байдужно Пеньок. Він замружив очі, позіхнув і грієтьс́ собі на сонечку.
По другий бік під Пеньком поселилас́ Гад̀ка. -
Будемо з тобо̀ дружно жити, добре? –
питає раз вона.
-
Добре, -
відповідає байдужо Пеньок. Він замружив очі, позіхнув і грієтьс́ на сонечку.
Та ось ́кось Їжак побачив, що поруч із ним живе Гад̀ка. Напав на неї і в кривавій сутичці переміг. Виповз, ліг на Пеньок. Відпочиває.
-
Що це у вас там за шум був? –
питає Пеньок.
-
Це ́ Гад̀ку вбив, -
відповідає Їжак.
-
Добре, -
каже байдужно Пеньок. Він замружив очі, позіхнув і грієтьс́ собі на сонечку.
Проаналізуйте твір
В.О.Сухомлинського “Що
посієш, те й пожнеш”
.
Одного разу до нас прилетіли голуб і голубка. Сіли на ганку та й воркочуть. Ніби дивл́тьс́ на мене й щось прос́ть. Я поліз на дах, відчинив маленьке віконце. Голуби заховалис́ в нього. Я виніс їм зерна, вони покл̀вали й знову сховались у віконці.
Наступного ранку ́ знову погодував їх і поставив коритце з водо̀. А потім було так –
коли погоду̀, а коли й забуду. Більше було таких днів, що ́ забував погодувати голубів. Вони сид́ть на ганку, дивл́тьс́ на мене, а ́ все кудись поспіша̀. Коли це йду, а голуб летить наді мно̀, немов збираєтьс́ на плече мені сісти. Я думав, що голуб граєтьс́. І не догадавс́, що йому їсти хочетьс́.
А то ́кось уранці бачу –
голуби сид́ть на подвір’ї в сусідів, а маленька дівчинка Ол́ годує їх. А батько ставить на стовпі маленьку хатку –
голубник.
Бол́че мені стало. Кликав ́ голубів, кликав, але вони більше до мене не прилетіли. Поселилис́ в голубнику. Ол́ щодн́ годує їх –
і вранці, й увечері. Вони пол̀били дівчинку: сіда̀ть їй на плечі, да̀тьс́ в руки.
Що посієш, те й пожнеш, -
говорить наше українське прислів’́. Посі́в байдужість –
пожав зневагу. Птахи зневажа̀ть тих, хто байдужий до них.
Проаналізуйте твір
В.О.Сухомлинського “Краплина
води”
Був жаркий липневий день. До колод́з́ під високим дубом наближалас́ група школ́рів. Вони поверталис́ з туристського походу. Їм дуже хотілос́ пити. І чим ближче був колод́зь, тим більше прискор̀вали вони крок.
А з другого боку до колод́з́ наближалас́ бабус́. Вона йшла здалека, дуже втомилас́. І бабус́, й туристи підійшли до колод́з́ одночасно.
На зрубі сто́ло відро з холодно̀ водо̀. Діти оточили його й один за одним пили воду. А бабус̀ відтіснили. Вона відійшла до дуба й зажурено сто́ла, схилившись на дерево.
Коли туристи напилис́ води й пішли собі, гл́нула бабус́ їм услід і задумливо похитала голово̀. Той, хто поспішить випити краплину води перш ніж нап’єтьс́ дідусь, бабус́, батько, мати, виросте негідником.
Подумай і скажи
Чи були випадки у вашому житті, коли вами керувала Байдужість?
У залі судових засідань
За́ва
Поверта̀чись
зі
школи
, ми з
подруго̀ побачили
на ставку багато
дітей
. Вода замерзла. Біл́
берегів
лід
був
товщим
, по ньому
всі
ходили. А ми з
Олено̀
забігли
чуть далі
–
і
провалилис́
. Я перша викарабкалас́
з
води і
прост́гнула
руку Олені
. Але вит́гти
її
не змогла
–
важко
. Думала: хто
–
небудь
із
хлопців
поспішить
на допомогу
. Але вони спокійно
сто́ли неподалік
, де́кі
навіть
підсмі̀валис́
. Нарешті
Олену
вит́г
чоловік
, що
проходив неподалік
. Завданн́
Дайте оцінку ді́м хлопців з сторони адвоката, прокурора, судді
Проблемне запитання:
Чи л
егко бути добрим?
•
Доброта –
це чуйне, дружнє ставленн́ до л̀дей. •
Це привітність, ласка, щирість, щедрість л̀дської душі, співчутт́, турбота, велика л̀бов.
"Будь добрим
і
чуйним
до л̀дей. Допомагай
слабким
і
беззахисним
, товаришеві
в біді
. Не завдавай
л̀д́м прикростей
.
Поважай
і
шануй
матір
і
батька, вони дали тобі
житт́
, вони вихову̀ть
тебе, вони хочуть
, щоб
ти
став л̀дино̀
з
добрим
серцем
і
чисто̀ душѐ
», «Не будь байдужим
до зла. Борись проти
зла, обману, несправедливості
. Будь непримиримим
до того, хто
прагне
жити
за рахунок
інших
л̀дей, завдає
лиха іншим
л̀д́м, обкрадає
суспільство
» .
(В. О. Сухомлинський
).
Милосерд́
•
Милосерд́
–
це
і
почутт́
і
вчинок
.
•
Милосерд́
–
почутт́
, ́ке не виховуєтьс́
докорами
(«Ну чому
ти
такий
жорстокий
? В тебе немає
серц́
?»).
Л̀дські чесноти
(Легенда)
Барвінок
Зрадів
зеленолистий
красень
, засвітило
весн́не
сонечко
. Біжать
струмочки
, весело щебечуть
пташки.
Іще
лежить
у низинах сніг
, а вже
барвінку
лист́
стелитьс́. Згодом
з’́витьс́
його
зірчастий
цвіт
.
Одного разу прогул̀̀чись
, дівчатка
побачили
цвіт
барвінку
і
замилувалис́
його
красо̀.
—
Добрий
день, барвінку
, —
привіталас́
Л̀с́.
—
Доброго здоров’́
, —
відповіла
син́ квіточка
.
—
А чи
знаєш
ти
, що
означає
кожна
тво́ пел̀сточка
? —
запитала Оксана.
—
Ні
, —
сором’́зливо
сказав барвінок
.
—
Перша пел̀стка
—
це
доброта, друга —
милосерд́
, трет́
—
скромність
, четверта
—
ввічливість
, п’́та
—
працьовитість
, —
весело розповідали
подруги.
—
Д́ку̀
вам, —
зрадів
барвіночок
, —
за таке
приємне
повідомленн́
.
—
До зустрічі
, наш синьоокий
, —
попрощалис́
дівчатка
.
Прибіг щодуху син додому й до тата голосно гука:
-
А ́ провідав у лікарні свого товариша –
дружка.
То ж правда , тату, ́ чутливий і ма̀ серце золоте?
Замисливсь тато на хвилину і так йому сказав на те:
-
Коли тебе в т́жку хвилину л̀дина виручить з біди,
Про це добро аж поки віку ти, синку, пам’́тай завжди.
Коли ж л̀дині ненароком ти зробиш сам добро колись,
Про це забудь, аж поки віку мовчи й нікому не хвались.
(Д.Компанієць)
Автор
fialkauman
Документ
Категория
Презентации
Просмотров
3 037
Размер файла
388 Кб
Теги
байдужість, людській, чесноти
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа