close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Заняття з християнської етики у 1 класі

код для вставкиСкачать
Розроблені заняття стануть в нагоді вчителям, які викладають курс.Всього 34 заняття(титульна сторінка)
Урок 1. Дорога добра.
Завдання: Збери прислів'я, поєднай частини прислів'я за допомогою стрілочок:
Добро посієш - перемагає зло. Добро завжди а зла уникай. Все добре пам'ятай, добро й пожнеш. Урок 2. Правила руху Дорогою Добра.
СИН
Одного разу старенька мама приїхала до свого сина, який жав у великому місті. Привезла із села яблук, груш і запашну паляницю. Син запросив матір на прогулянку. Гуляючи вулицями міста, старенька часто зупинялася. Дух зупиняла, бо вже і здоров'я не те, і також від радості, що знаходиться поруч із наймилішим сином. Наблизившись до скверу, син запропонував матері сісти. Сам він відійшов, сказавши, що зараз повернеться. Але ... Вечір... Може, в цей час по телебаченню оголошують про те, що розшукують дитину, яка не повернулася додому. Але ніхто не скаже, що розшукують стареньку матір... Коли стареньку запитали, як вона сюди потрапила, то та відповіла, що заблукала, нічого не сказавши про сина. Мати запевняла себе, що її син вчений, він не міг її залишити. Їй і в голову не приходила думка, що він залишив її назавжди, давши в руки буханець хліба.
Поміркуй:
- Чи є серце у такого сина?
- Якщо є, то яке воно?
- Чи можна про таку людину сказати, що вона добра?
Завдання: Намалюй серце доброї людини і злої.
Серце злої людини
Серце доброї людини
Урок 3. Божий світ навколо нас
Завдання: Послухай уважно вірш.
КРАПЛЯ СОНЦЯ
На травиночки малі
Крапля сонця спала,
Ледь торкнулася землі - І земля заграла.
Я на хвильку перестав
У садку копати,
До грудей землі припав
Нишком біля хати.
Слухав, як росте трава,
Зацвітають квіти,
Як мурашка ожива,
І сміються діти,
Дзвонять в кузні ковалі,
Гарна музика землі.
М Чепурна
Поміркуй:
Хто є Творцем всього живого?
Назви те, що створено Богом.
Обведи олівцем речі, які зроблені людиною.
Урок 4. Людина - чудовий задум Творця
Послухай і поміркуй:
ЯК ФЕДЬКО ВІДЧУВ У СОБІ ЛЮДИНУ
Пішов раз малий Федько з матір'ю на поле картоплю копати.
-Вісім років тобі,- каже мати,- працювати пора по-справжньому. Викопує мати кущ, а Федько вибирає з ямки картоплю й у відро кидає.
Не хочеться Федькові працювати. Визбирує картоплю, що зверху, а в землі не хоче копирсатися. Залишив картоплю в одному кущі, іншому. Мати помітила таку роботу та й каже:
- Хіба тобі не соромно? Людина ж дивиться і все бачить!
Оглядається Федько довкола й дивується:
- Де ж та Людина? Що вона бачить?
- У тобі, Федьку, Людина. Усе вона бачить, усе помічає, та тільки ти не завжди прислухаєшся до того, що вона тобі говорить. Ось прислухайся до її голосу, вона тобі й скаже, як ти працюєш.
- А де ж вона в мені - Людина? - дивується Федько.
- У голові твоїй, у грудях, у серці,- підказує мати.
Перейшов Федько до іншого куща, позбирав картоплю, що зверху лежала. Хотів було вже залишити його, аж тут мов і справді хтось докоряє: що ж ти, Федьку, робиш? Порийся, там ще є картопля у землі. Здивувався Федько, оглянувся. Нікого немає, а мов хтось дивиться на його роботу й соромить.
"І справді, мабуть-таки Людина бачить мою роботу",- подумав Федько, зітхнув, розгріб землю біля викопаного куща й знайшов ще кілька картоплин.
Легше стало на душі Федькові. Аж пісеньки веселої заспівав.
Працює він годину, працює другу і все більше дивується. Ледве подумає: "Навіщо так глибоко гребтися, мабуть, уже немає картоплі", а тут хтось і підслухає його думку. І соромно стає Федькові. Але й радісно, ой, як радісно. "Гарний цей друг - Людина",- думає Федько.
Василь Сухомлинський
- А хто ж цей друг - Людина?
- А чи це добрий друг?
- Звідки ж він у Федька, хто ж йому дав цього друга?
- А чи є такий друг у кожного з нас?
- Що ж потрібно робити, щоб зберегти, не загубити цього друга?
Урок 5. Добро і зло в нашій душі. Совість - голос Божий.
ПРОБАЧТЕ, ДІТИ... Я ЗАПІЗНИВСЯ...
Був холодний ранок. Зривалися сніжинки. З півночі віяв холодний, пронизливий вітер.
Ми прийшли до школи на світанку. В класі було тепло. Ми роззулися й гріли ноги біля грубки.
Задзвенів дзвоник. Ми сіли на місця. Пройшла хвилина, друга. Вчителя не було. Ми послали Ніну - вона в класі старостою: піди в учительську, дізнайся, чому немає вчителя.
Через хвилину Ніна повернулася й сказала:
- Іван Петрович захворів. Директор сказав, щоб ми йшли додому.
- Ура! - закричали ми всі, невимовно раді.- Ура!.. Уроків не буде!.. Вчитель захворів.
Раптом відкрилися двері, й до класу ввійшов Іван Петрович. Запорошений снігом, втомлений. Ми завмерли від несподіванки. Сіли, нахиливши голови.
Іван Петрович підійшов до столу.
-Пробачте, діти, - тихо сказав він.- Занедужав я трохи, та все ж вирішив іти до школи. Запізнився трохи...
Він роздягся тут же, в класі. Сів за стіл, подивився на нас.
А нам соромно було підвести очі... Василь Сухомлинський
- Чи добре повели себе діти? - Чому вони так зробили? - Чи думали вони про вчителя, коли раділи, що не буде уроків?
- Чи є совість у цих дітей? - А що було би чесно зробити дітям після приходу вчителя?
- А що примусило вчителя Івана Петровича прийти до дітей? - Що у нього сильніше - совість чи хвороба?
- Чи доводилось вам відчувати докори совісті?
- Вислови свою думку з питання - чи потрібна людині совість? Чому?
Урок 6. Коли добро перемагає зло.
ОБРАЗЛИВЕ СЛОВО
Одного разу Син розсердився на свою Матір і сказав їй грубе, образливе слово. Заплакала матір. Схаменувся Син, жаль йому стало Матері. Не спав цілу ніч, не дає йому спокою совість: адже він образив Матір.
Йшли роки. Син став дорослою людиною. Прийшов час їхати в далекий край. Поклонився Син Матері і говорить: - Простіть мене, Мамо, за образливе слово.
- Прощаю, - відповіла Мати і зітхнула.
- Забудьте, Мамо, про те що я сказав образливе слово.
Задумалась Матір, засумувала. На її очах з'явилися сльози. Говорить вона Сину: - Хочу забути, але не можу. Рана від занози заживає і сліду не залишає. А рана від слова заживає, але залишає глибокий слід.
- Що ви можете сказати про вчинок Сина?
- Чи зрозумів він свою помилку?
- Як ви шануєте свою маму?
Урок 7. Батьківська любов. Отець наш Небесний
Завдання 1. Склади прислів'я Шануй батька й неньку коли молоді поважають.Усе купиш а сили у молодих.Шукай правди у старших, лише тата й мами ні.І старість не страшна. буде тобі гладенько.
Завдання 2. Поділіться на пари (з двох друзів)
Один "молодий", інший у ролі людини поважного віку.
Розкажіть, за що ви поважаєте один одного.
Починай свою відповідь словами: "Я тебе поважаю за те, що..."
Урок 8. Мої рідні. Моя родина. М А М А
Збираючи вранці на стіл, мама сказала:
- Щось не хочеться їсти. Снідай один.
І пішла на роботу. А ввечері мама повернулась якась невесела, сіла біля грубки та зіщулившись, стала кутатись в теплий платок. На її обличчі сірим павутинням лежала тінь. На лобі блищали крапельки поту, але вона чомусь сказала:
- Холодно як...А може ще протопити пічку?
- Топи, - буркнув Павлик, не піднімаючи голови від книги. - Тільки спершу пообідати дай.
Мама, повільно піднявшись зі стільця, пішла на кухню.
Обідав Павлусь також один: у мами знову не було апетиту. Поки він їв борщ, а потім свої улюблені голубці, мама сходила за дровами.
Кинувши свою ношу біля пічки, вона довго стояла не рухаючись, немовби в забутті. Потім проговорила тихо:
- Нездоровиться. - І мерзлякувато повела плечима. - Прилягти, чи що?
- Приляж, - машинально сказав Павлик, захоплений читанням.
Прибравши зі столу, мама лягла в ліжко і попросила сина накрити її поверх ковдри шубою. Грюкнувши з досади стільцем, Павлик встав і мовчки виконав її прохання. Від електричного світла у мами чомусь боліли очі. Але Павлик, вислухавши її несміливе прохання, в той же час про нього забув і знову занурився в читання - дуже захоплююче розвивались події на Таємничому острові.
Вранці мама на роботу не пішла. Вона все кашляла і сердилась на себе. - Ой, невчасно я захворіла, - бурчала вона. - Кінець місяця, звіт... Наплутають все там без мене...
Уже настав вечір, коли Павлик, щасливий, з ковзанами в
руках підбіг до свого будинку.
Біля порога стояла машина з червоним хрестом на вітровому склі.
Назустріч Павлику із вхідної двері вийшов чоловік у хутряному пальто, з-під якого виднілася біла смужка халату.
2
В руках у нього був чорний ящичок. Чоловік заліз до машини, хлопнув дверцятами, наче пальнув, і швидка зникла за поворотом, недобре блимнувши кроваво-червоним оком. Страшна здогадка налякала Павлуся.
Він забіг до кімнати. У ній була напівтемрява. Пахло спиртом, горілою ватою і якимось ліками. - Тихше, тихше, будь ласка, - почув Павлик голос сусідки Ніни Петрівни.
Висока, огрядна, вона стояла біля ліжка. Із-за її спини Павлусь розгледів на подушці мамине обличчя. Воно було якимсь чужим. - Павлусь прийшов? - тихенько промовила мама. - Нагодуйте його.
- Не хвилюйтесь, рідненька, лежіть. Нагодую, як же... - прошепотіла Ніна Петрівна і вже зовсім іншим, суворим тоном сказала Павлику: - Ходімо!
- Павлику стало страшенно боляче за маму. Він кинувся було до ліжка, але Ніна Петрівна схопила його за рукав:
- Ти з глузду з`їхав? Ти ж холодний, з морозу! Іди на кухню.
І Павлик, ковтаючи гіркі сльози, вийшов геть. На кухні в ін став квап -
ливо знімати із себе куртку, шарф, чобітки.
- Мама видужає? - запитав він злякано Ніно Петрівну, як тільки вона ввійшла.
- Може й видужає, - неквапливо відповіла сусідка.
Павлик зрозумів, чому вона так сказала. Ніна Петрівна не раз докоряла матір: "Балуєте ви Павлуся, панятком росте. Для нього дрова принести - фізкультура, а ви все самі..."
А Павлику говорила: "Не бережеш ти матір, хлопчику! Іншої матері у тебе не буде..."
Хлопчик упритул підійшов до Ніни Петрівни, щоб заглянути їй прямо в очі, сказав кваплячись, тремтливим голосом:
- Видужає, видужає!
Щоб не розплакатись знову, Павлик відкрив рота і став часто дихати.
- Чого це ти, горобчику, рота відкриваєш? - несмішливо помітила Ніна Петрівна. - Мабуть сьогодні не то щоб лікаря викликати, води матері не подав!...
Павлик стояв і мовчав, опустивши голову, готовий ось-ось заревіти.
Ніна Петрівна накрила на стіл і сказала тихенько:
- Піди поїш.
Павлик, ніяковіючи, присів на край стільця.
Помовчавши, Ніна Петрівна сказала як би про себе:
- Запалення легень у мами, а все від того, що не бережеться. По воду сама, за дровами сама, скрізь сама...
Павлик хотів сказати, що тепер він сам буде все робити, але відчув, що від сліз йому не втриматись.
- Та ти їж. Чого вскочив?
3
Павлик замотав головою і, відвернувшись від Ніни Петрівни, боком просковзнув в кімнату до матері.
В. Воробйов.
Поміркуй:
- Яким показаний Павлусь на початку розповіді?
- Що заставило хлопчика задуматись над своєю поведінкою? Завдання: Склади прислів`я. Яке з прислів`їв найкраще відтворює зміст оповідання?
1.
Ша бать й ку, де бі гла ко.
нуй ка нень бу то скрізь день
2.
Пе ма ми жди бор
ред тір`ю зав в гу.
Урок 9. Наш рід. Ми - християни.
НЕ ЦУРАЙМОСЯ, ПРИЗНАВАЙМОСЯ!
Добре довелося Андрійкові потрудитися, щоб якомога більше дізнатися про свій рід. Він і не думав, що це так цікаво і корисно.
Роздивляються Андрійко з Маринкою давні фотографії, а бабуся й розказує, хто там на них з їхнього роду,
-Оце моя мама, - каже бабуся. - А біля неї - її сестра. Вона гарно вишивала. А ось ця жінка - мамина сестра. Дуже любила співати... А ось це - мій тато...
Слухають діти бабусю, і перед ними постає історія не тільки їхньої сім'ї, а і їхнього села. Андрійко дізнавався, що відбувалося колись у їхньому селі. Хто зостався в пам'яті навіки - благородним і світлим, а за кого - соромно й згадувати...
-А що це в тебе таке намальоване? - питає Маринка в брата.
- Це дерево нашого роду, - відповідає Андрійко.
Г. Кирпа, В. Стрілько
Завдання: Розкажи, чи знаєш ти, ким були твої предки.
Які традиції зберігає твоя родина?
Завдання: Спробуй скласти своє родинне дерево. Впиши в кружечки імена своїх рідних
Урок 10. Храм - Дім Божий
Завдання: Роздивись малюнки соборів.
Розфарбуй собор. Прикрась куполи візерунками.
Завдання: Домалюй другу половинку собору. Урок 11. Книга в моєму житті
Завдання: Зібрати прислів'я 1. Зазнайгомрийдеш,
деш.Бошляхпідоб
2. 3. немає. добрихділа
Бездоброгосправ
Завдання: Закінчи речення.
Роби добро, і ... буде.
Урок 12. Мої вчителі. Ісус Христос - Учитель.
Завдання: На промінчиках сонечка літери Які слова вони утворять?
Завдання: Відгадай слова - і ти дізнаєшся, що допоможе тобі стати успішним учнем.
УВСТСУОХПРГРНАП
Завдання: Збери прислів'я .
Хто багато робить, там ладнається робота.
Де руки і охота, а кажи - навчусь.
Не кажи - не вмію, той багато знає.
Урок 13. Милосердя. Святий Миколай.
ХЛОПЧИК І МИКОЛАЙ
Якось перед всесвітнім потопом Миколай зустрів дитинча, що било поклони і приказувало:
- Це тобі, Боже, а це мені, Боже!
- Що це ти, синку, робиш? - запитав святий Миколай.
- Богу молюся...
- А які ще молитви знаєш?
- Ніяких, нікому було вчити.
- Гаразд, це не біда, - погладив хлопчачу голівку бородатий дідусь, - аби щиро і від душі, то і ця молитва тебе спасе від потопу. Ти не потонеш у воді! - і пішов геть.
- За кілька днів земля покрилася водою, лише одна гора лишилася не затопленою. Побачив її хлопчак і пішов до неї поверх океану.
- Коли Святий Миколай зустрів дитину?
- Що робив хлопчик?
- Чому він не знав молитов?
- Завдяки чому хлоп'я спаслося від всесвітнього потопу?
- Знайди в тексті слова, які навчають як потрібно молитися.
- Чи молився б ти, якби не знав молитов?
Урок 14. Свято Різдва
Колядин, Колядин
Я, бабусю, ...
Винеси мені піріжок
Та поклади у ...
З руками, з ногами
Щоб бігав за ...
Коляд , коляд, колядниця,
Добра з медом паляниця,
А без меду не така,
Дайте дядьку, ...
Одчиняйте скриньку,
Та давайте сливку,
Одчиняйте ...
Та давайте п'ятачок.
Урок 15.Святкування Різдва в Україні
Завдання: Прикрась ялинку кульками лише того кольору, які відносяться до свята Різдва.
Урок 16. Свято в нашому домі
Завдання: Подумай, в яку пору року відбувається свято.
З'єднай назву християнського свята і пору року різнокольоровими лініями.
Зима - синім
Весна - зеленим
Літо - червоним Осінь - жовтим Урок 17. Хрещення Господнє. Хрещення у нашому житті.
СВЯТЕ ВОДОХРЕЩЕ ( ЙОРДАН ).
Зранку, 19 січня, люди йшли до річки або ставка. Там вони вирізали великого хреста з льоду. Приходив священик і освячував воду.
Люди набирали собі тієї водиці й берегли її цілий рік, ласкаво називаючи водичкою-йорданичкою, бо це була жива вода, яка приносила здоров`я і красу.
І свято називалося Святе Водохреще, або Йордан.
Потім найсміливіші юнаки купалися в ополонці й усі співали:
Йордан, Йордан, вода студененька,
Пречиста Діва воду брала,
Своє Дитя напувала.
Священик ходив цього дня селом і скроплював святою водою кожну оселю, щоб до людей у двір приходило тільки щастя, щоб обминало їх зло.
ЗАМОВЛЯННЯ ДО ВОДИ
( з народного )
Водичка-йорданичко!
Вмиваєш луги-береги,
Коріння, різне каміння,
Умий і мене
Від гніву, ненависті
І від усякого лиха.
Завдання: Обведи і розфарбуй сніжинки.
Урок 18. Земля наша рідна
Завдання: Закресли букви, які повторюються, і знайдеш назву нашого спільного дома, створеного Богом.
Урок 19. Україна - країна благословенна
Завдання: Україночка Оленка зодягнута в національне дівоче вбрання.
Розфарбуй одяг дівчинки.
Урок 20. Свято Стрітення.
Завдання: Поєднай букви на крапельках, прочитай назву свята.
Завдання: Обведи символ свята за крапками.
Урок 21. Добрі та погані звички
Сонце доброти
Намалюйте сонце доброти, у якого повинно бути стільки променів, скільки добрих вчинків різних людей ви пригадаєте.
Завдання: Розкажи однокласникам про своє сонце доброти.
Урок 23. Послух і непослух.
Завдання: Скласти прислів'я. Які з них про слухняних дітей і навпаки?
1.
2.
3.
4.
Урок 24. Тарас Шевченко в дитинстві
ТАРАС ШЕВЧЕНКО
Дорогі, найрідніші для дітей мати й батько. Вони ночей недосипають, милують, ростять, плекають дітей. І Тарас любив свою ніжну, ласкаву трудівницю-маму. Вона часто хворіла і, коли йому було дев'ять років, тяжко занедужала й померла. Гірко плакав Тарас за ненькою, але що можуть допомогти сльози?
Тяжке життя настало для сиріт. Нікому було приголубити, їсти зварити, сорочку випрати, за господарством доглянути. Батько щодня на панщині, змарнів... Тяжко-важко жилося сиротам. Батько часто вирушав з панською хурою в далеку дорогу і застудився. Привезли здалеку зовсім хворого. Перед смертю батько ласкаво подивився на Тараса і сказав, що з нього вийде велика людина. Нелегко довелося малому Тарасові без батьків. Він ріс допитливим, мрійливим хлопчиком. Його вразлива душа, хороша пам'ять увібрали багато картин прекрасної української природи, народного побуту, мови, звичаї. Усе це потім відбилося у його поезії та живопису. Не помилився батько- з Тараса Шевченка вийшов великий художник і народний поет...
За Дмитром Красицьким
- Як жилося Тарасові у дитинстві?
- Яка була душа майбутнього поета?
- Як ти думаєш, що допомогло хлопчикові пережити злидні?
- Намалюй малюнок, який міг би намалювати малий Тарасик.
Урок 25. Весна природи і весна душі.
Весняне вітання.
Рідний гаю, здрастуй!
З проліском і рястом, З першою кленовою
Краплею живою,
З першою розмовою
Цвіту із бджолою.
Рідний друже, здрастуй!
Вербно-зеленастий, Вільховий, березний,
Зустрічаймо весну!
Молода травичка
З променів прядеться,
З неї тобі витчеться
Зелене ряденце.
В. Кочевський
Завдання для спостереження:
- Коли будеш гуляти в парку, або в лісі, або на березі річки, подивися, які зміни відбулися в природі з приходом весни?
Завдання: Намалюй гілочку верби.
Весняна гра.
Діти стають у коло, беруться за руки, йдуть кругом і співають на мотив коломийки:
Ой, з-за гори високої
Вітерець повіває, Вже веснонька ясний промінь
На світ розсіває.
Ой, веснонько чарівная,
Ходи, поспішайся, Ставай собі тут у коло,
З нами забавляйся.
Потім розривають коло, стають один за одним і, йдучи кроками, співають на мотив пісні "І шумить, і гуде":
Що то в горах гуде,
Що то в хмарі гримить?
То веснонька іде гожа,
Птах із вирію летить.
Птах із вирію летить
І гніздечка шука,
Бо рідненькеє гніздечко
Жде на своє пташеня
( Пісню виконують з відповідними рухами.)
Ставши в ряд, повертаються обличчям до сонця і співають на мотив пісні "Дощик, дощик, крапає дрібненько":
Сонце, сонце, сонечко ясненьке,
Ти потішиш, розвеселиш
Серденько маленьке. / (Двічі.)
Сонце, сонце, сонечко весняне,
Ти зігрієш, ти підкріпиш
Те поле зоране. / ( Двічі. )
Сонце, сонце, проміннячко гоже,
Засвіти нам, заясній нам,
Бог тобі поможе. / (Двічі.)
( Знову співають коломийки, але швидше. )
Урок 26. Плекати свою душу. Притча про сіяча.
Завдання: На дереві доброти намалюй стільки плодів, скільки добрих людей ти згадаєш у своєму житті.
Урок 27. Праця в нашому житті.
Завдання: Прочитай вірш, встав потрібні слова.
ТАНЯ-ПОМІЧНИЦЯ
Вранці мама борщ зварила, Таня моркву принесла. Мама вдень спідничку ... , Таня хату ... . Ой, смачний ... борщик, Ще й оладочки пухкі! На спідничці - синій дощик, Крапелиночки легкі.
Мама в кухні посуд ... ,
Таня ... стола.
Швидко мама все зробила,
Бо їй Таня ... .
Г. Бичелюк
Слова для довідок:
Мила, шила, помогла, замела, удався, витерла. Урок 28. Хліб наш насущний
ХЛІБ - ТО ПРАЦЯ ЛЮДСЬКА
Узяв онук у хаті шматок хліба, пішов у садок і став ним спілі груші з дерева збивати. Підходить дідусь і питає:
- Що це ти робиш, внучку?
Онук похнюпився й не насмілиться очі підвести. Знає, що робить недобре, але сподівався, ніхто не побачить.
- Візьми в руки той шматок хліба,- звелів дідусь.
Підібрав онук шматок хліба.
- Є в тебе чиста хусточка?
Витяг онук із кишені чисту хусточку.
- Загорни хліб у хусточку. Онук загорнув хліб у хусточку.
- Так і неси цей шматок хліба до хати, поклади його поруч зі своїми книжками. Хай лежить він доти, доки ти виростеш і народяться в тебе діти. Заповідай тоді своїм дітям і внукам, що хліб - це святиня і знущатися над ним гріх.
- Дякую вам за науку, дідусю,- тихо каже онук і несе шматок хліба в хусточці до хати.
Той шматок хліба він зберігав багато літ. Як виросли його два сини й стали розуміти, що таке праця і честь, він сказав їм:
- Це найдорожча цінність - хліб. Його виростив ваш прадід. Бережіть і шануйте хліб, бо то праця людська.
В.О.Сухомлинський
- Для чого взяв шматок хліба онук?
- Що звелів зробити хлопчику дідусь?
- Як хлопчик виконав заповіт діда?
- Які слова сказав він своїм синам?
- Чого навчає нас це оповідання?
- Чи зрозумів хлопчик, що хліб - це найдорожча цінність? Доведи.
- З якими словами ти звернешся до дітей, щоб розповісти їм про святість хліба?
Урок 29. Воскресіння - перемога добра над злом
З давніх-давен люди святкують Великдень - Пасху.
На Пасху дорослі розписують та фарбують яєчка, дарують їх дітям, приказуючи: "Христос воскрес!" Діти відповідають: "Воістину воскрес!" Завдання: Знайди на малюнку писанку у якої немає пари.
Завдання: Намалюй свою писанку.
Урок 30. Краса та багатство великодніх звичаїв в Україні
Завдання: Де на твою думку писанка, а де крашанка?
Завдання: Розфарбуй яєчко до Великодня. Урок 31. Найдорожче у світі - мама
Мати, матінка, матуся!
Мама, мамочка, мамуся!
Називаю тебе я,
Рідна ненечко моя!
Завдання : Зроби листівочку для найріднішої в світі людини. Пам'ятай: Найдорожчий подарунок зроблений від щирого серця своїми руками!
Урок 32. Для чого ми живемо.
Н Е С М І Ш Л И В Е С Л О В О
( Байка з народних уст )
Давно се діялось. Побачив один чоловік в лісі огрядного оленя, довго любувався він красою оленя, аж той вкінці запримітив чоловіка і зрадів, бо вже здавна мріяв розпитати у когось про свою красу.
Олень наблизився до чоловіка, став перед ним і питає:
- Чи гарний я? - якби не куций! - сказав чоловік.
Олень затремтів з досади і каже:
- Зроби мені сокирою рану поміж рогами, - і пригнув голову до чоловіка. Сей вагався, та врешті цюкнув сокирою, і одразу бризнула кров косицею аж до половини високих дерев.
- Дякую тобі за послугу, - сказав поранений, - за рік прийди на те саме місце, щось цікавого покажу тобі і скажу. - Сказав він і погнався в гущаки, залишаючи за собою кривавий слід.
Через рік чекає чоловік на оленя, але вже з рушницею в руці, бо боявся помсти оленя. Невдовзі надбіг олень, поклонився чоловікові і каже:
- Подивись, чи рана від твоєї сокири загоїлась. - Сказав і нахилив голову перед чоловіком. Тремтячи, оглянув чоловік поранене місце і каже:
- Загоїлась і лиш маленький шрам по собі залишила.
- Бачиш, - промовив, зітхаючи, олень, - рана від сокири за рік загоїлась, але рана, що мені в серці зробило твоє несмішливе слово, не загоїться ніколи.
Микола Колцуняк Чи зрозумів чоловік, що він накоїв?
Як почував себе олень?
Що для людини значить зле слово? А що добре?
Чи маємо ми право ображати один одного? Чому?
Завдання: Роз'єднай слова і прочитай прислів'я.
Словонегоробець - вилетитьнепіймаєш.
Який у вас настрій, коли говорите добрі слова? Давайте намалюємо, який настрій у вас зараз? Якими кольорами ви хочете малювати?
Урок 33. Вдячність тому, хто дарує добро.
ХТО ВИРОСТИВ ЯБЛУЧКО?
Мама принесла додому великі рум'яні яблука. Узявши одне яблуко, вона подала його своїй доньці Настуні. Зраділа дівчинка та й мовила:
- О, яке красиве яблуко! Спасибі, матусю.
- Не мені дякуй, Настуню, - відповіла мама, - а дереву, яке виростило такі смачні плоди.
Побігла дівчинка у сад подякувати яблуньці. Прошелестіла у відповідь яблунька:
- Спасибі, Настуню, за твою вдячність, але без догляду садівника я ніколи не виростила б таких смачних яблук.
Садівник саме працював неподалік.
- Дідусю, - промовила Настуня, - спасибі тобі за те, що ти доглядав яблуньку.
- Не мені дякуй, дівчинко, а сонечку, - посміхнувся садівник. - Без його теплих промінчиків яблука ніколи б не визріли.
"Так ось кому варто подякувати!" - зраділа дівчинка та звернулася до сонечка:
- Спасибі, любе сонечко, за такі смачні яблучка!
Сонячні промінці ласкаво прошепотіли Настуні:
І мама, і яблуня, і садівник - усі ми старалися, щоб яблучка, соковиті та солодкі, тебе порадували й допомогли тобі рости. Є. Фролова
- Хто виростив яблучко? - Чи подобається вам, коли за щось дякують?
- Як ви вважаєте, чи відчуває природа вдячність?
- Перелічите тих, кому ви особливо вдячні.
Урок 34. Останній урок. Чого навчились за рік?
Ось і розпочався, юний друже, твій шлях Дорогою добра! Згадай все чого навчився протягом року. Завдання: Виріж та наклей вздовж дороги те, без чого, на твою думку, не можливо пройти Дорогою Добра.
Автор
elp
elp17   документов Отправить письмо
Документ
Категория
Образование
Просмотров
5 954
Размер файла
25 780 Кб
Теги
християнська етика, 1 клас
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа