close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

wisnyk (1)

код для вставкиСкачать
ЗМІСТ
Рішення XIІІ сесії VI скликання Львівської обласної ради від 20 грудня 2011 року №339 "Про проголошення 2012 року Роком Ярослава Стецька, Роком УПА, Роком Йосипа Сліпого, Роком Олекси Новаківського"2Методичні рекомендації щодо проведення Першого уроку, присвяченого 70-й річниці утворення Української Повстанської Армії (УПА)3Надія Пинка. Перший урок для молодших школярів на тему: "Слава синам України - українським повстанцям" (урок присвячений 70- річниці утворення УПА)10Ірина Шумило. Вони захищали свою Батьківщину (орієнтовний конспект-сценарій першого уроку для учнів 5-8 класів, присвячений 70-річчю створення УПА)19Наталія Середа. Сценарій першого уроку присвячений 70-річчю УПА "УПА - героїчна доба в історії України"24Ірина Базилевич. Перший урок "Українська Повстанська Армія - у вирі боротьби" (до 70- річчя створення УПА)34Надія Пащук. "Веде нас в бій борців упавших слава..." (Орієнтовний конспект-сценарій першого уроку дла учнів 9-11х класів)40Володимир Полулях. Конспект уроку "Рух Опору німецькій окупації" (на прикладах Української Повстанської Армії)48Оксана Фещин. Сценарій свята "Зродились ми великої години"55Ігор Гусаков. УПА - армія нескореної України62Заходи до відзначення 70-річчя Української Повстанської Армії73
ЛЬВІВСЬКА ОБЛАСНА РАДА
XIІІ сесія VI скликання
РІШЕННЯ № 339
від 20 грудня 2011 року
Про проголошення 2012 року Роком Ярослава Стецька, Роком УПА, Роком Йосипа Сліпого, Роком Олекси Новаківського
З нагоди відзначення у 2012 році 100-річчя від дня народження керівника Антибільшовицького блоку народів, ідеолога українського національного руху Ярослава Стецька; 70-річчя Української повстанської армії; 120-річчя Верховного Архиєпископа Львівського - предстоятеля Української Греко-Католицької Церкви Йосипа Сліпого; 140-річчя українського живописця і педагога Олекси Новаківського; керуючись статтею 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Львівська обласна рада
ВИРІШИЛА:
1. Проголосити на Львівщині 2012 рік Роком Ярослава Стецька, Роком УПА, Роком Йосипа Сліпого, Роком Олекси Новаківського.
2. Головному управлінню з питань внутрішньої політики, преси та інформації (Б. Кук), головному управлінню освіти та науки (М. Брегін), управлінню у справах сім'ї та молоді (А. Добрянський), управлінню культури (С. Бурко), головному управлінню з питань туризму, євроінтеграції, зовнішніх зв'язків та інвестицій (Н.Гамкало) Львівської облдержадміністрації, управлінню з питань гуманітарної політики Львівської обласної ради (І. Пукас) до 01.02.2012 р. розробити й подати на затвердження Львівської обласної ради план заходів із відзначення Року Ярослава Стецька, Року УПА, Року Йосипа Сліпого, Року Олекси Новаківського.
3. Головному фінансовому управлінню Львівської облдержадміністрації (О. Демків) забезпечити у 2012 році фінансування заходів із відзначення Року Ярослава Стецька, Року УПА, Року Йосипа Сліпого, Року Олекси Новаківського.
4. Контроль за виконанням рішення покласти на постійні комісії з питань культури, історико-культурної спадщини, духовного відродження та засобів масової інформації (О. Шейка) і з питань бюджету, соціально-економічного розвитку та комунальної власності (Я. Качмарик).
Голова обласної ради Олег ПАНЬКЕВИЧ
Методичні рекомендації
щодо проведення Першого уроку, присвяченого 70-й річниці утворення Української Повстанської Армії (УПА)
У зв'язку з 70-річчям з дня заснування Української Повстанської Армії, відповідно до рішення Львівської обласної Ради "Про проголошення 2012 року Роком Ярослава Стецька, Роком УПА, Роком Йосипа Сліпого, Роком Олекси Новаківського" ( рішення № 339 від 20 грудня 2011 року) та розпорядження голови Львівської облдержадміністрації "Про відзначення у 2012 році Року УПА" (розпорядження №114/0/5-12 від 23 лютого 2012 року) Перший урок у загальноосвітніх навчальних закладах Львівської області має бути присвячено українському визвольному руху XX століття та ролі в ньому такої військової організації як Українська повстанська армія.
Метою проведення уроку є формування у молодого покоління національної історичної пам'яті, почуття патріотизму, поваги та вдячності до ветеранів УПА через розкриття історичного значення утворення і діяльності Української Повстанської Армії, розгляд прикладів героїзму і самопожертви воїнів цього українського військового угруповання. Формування в учнів національної історичної пам'яті - ключове завдання Першого уроку, присвяченого 70-річчю УПА. На відміну від історичної свідомості, що охоплює і важливі, і випадкові події, вбираючи в себе як систематизовану так і неупорядковану інформацію з різних джерел, в історичній пам'яті закладені відомості та символи, які об'єднують людей у суспільство й забезпечують наявність у ньому спільної мови і стійких каналів спілкування. Таким чином, історична пам'ять - це певним чином сфокусована історична свідомість, котра підкреслює особливу значимість і актуальність конкретної інформації про минуле в тісному зв'язку із сьогоденням і майбутнім. Національна історична пам'ять, по-суті, є відображенням процесу організації, збереження й відтворення минулого досвіду етнічних українців, усього населення країни, національної держави для можливого його використання в сучасній діяльності її громадян. Відповідно, пам'ять про Українську Повстанську армію - це досвід творення патріотично налаштованого українського війська, зразок героїчного чину в умовах боротьби за національну незалежність проти імперських тоталітарних режимів. Боротьба Української Повстанської Армії за визволення рідної землі з-під ярма чужоземних поневолювачів та здобуття власної української держави являє собою одну з найславетніших сторінок вітчизняної історії. Виникнення УПА стало одним з наслідків проголошення у Львові 30 червня 1941 року Акту відновлення Української держави. Коли керівництво Третього Рейху вдалося до репресій проти українських національних сил, сприйнявши відновлення незалежності України як виклик, Організація Українських Націоналістів (ОУН) під проводом Степана Бандери вступає в нову фазу національно-визвольної боротьби - фазу боротьби проти німців як окупантів. Офіційною датою створення Української Повстанської Армії прийнято 14 жовтня 1942 року. Її створенню передувала активна антинімецька агітація в масах і поширення підпільної мережі в усіх регіонах України. Уже впродовж літа 1942 року озброєні групи націоналістів проводили незначні операції, атакуючи засоби зв'язку і шляхи сполучення, малі німецькі відділи, склади постачання та господарські підприємства. У жовтні ці групи почали зливатися у великі військові частини. На той час на Волині діяла Українська Повстанча Армія, створена політичним діячем, що представляв інтереси уряду УНР в екзилі, отаманом "Бульбою" (Тарасом Боровцем). У 1943 році реорганізовані військові з'єднання, створені Проводом ОУН-Бандери, перейняли цю назву - Українська Повстанська Армія (УПА). На чолі створеної в листопаді цього року Головної команди УПА і аж до своєї трагічної загибелі у 1950-му стояв Роман Шухевич (Тарас Чупринка).
УПА була побудована за принципом регулярної армії, в її відділах панувала військова дисципліна. Перший бій з німцями, що його провели упівські загони, датується 7 лютого 1943 р. Цього дня відбувся наступ першої сотні УПА під командуванням Григорія Перегійняка - "Довбешки-Коробки" на м. Володимирець. Невдовзі діяльність УПА набула таких масштабів, що до кінця весни 1943 р. під німецьким контролем на Волині та Поліссі залишилися тільки великі міста та головні шосейні шляхи і залізничні лінії. Натомість сільська місцевість, особливо вночі де-факто знаходилася поза контролем окупаційної адміністрації. Волинь належала до Генеральної Воєнної Округи УПА - "Північ". Були створені також УПА - "Захід", яка охоплювала Галичину, Буковину і Закарпаття, та УПА - "Південь". На території Сумського і Чернігівського Полісся планувалося створити УПА - "Схід", однак тут справа не просунулась далі діяльності дрібних рейдуючих груп. Повстанська армія поділялася на загони (полки), курені (батальйони), сотні (роти), чоти (взводи), рої (відділення), проте базовою одиницею в умовах партизанської війни стала сотня. Вояки УПА мали не тільки стрілецьку зброю. Існували кулеметні чоти та гранатометні ланки. На озброєнні окремих куренів були навіть міномети і легкі гармати. Згідно з даними німецьких архівних джерел загальна чисельність української армії сягала 100 - 200 тисяч осіб (очевидно разом із загонами самооборони), радянські партизани називали іншу цифру - 80 - 90 тисяч. Лише більшовицькі органи держбезпеки у 1944 - 1956 роках убили, захопили в полон або арештували 254 тисячі учасників національно-визвольної боротьби, а ще депортували 203 тисячі членів сімей та прихильників УПА. Тож можна сміливо припустити, що з 1942 до 1960 року через структури національного визвольного руху пройшло щонайменше 400 тисяч українців.
Важливо зазначити, що попри зміни у стосунках національного визвольного руху з Німеччиною, що були наслідком змін геополітичної ситуації у Європі, керівництво УПА та ОУН завжди діяло так, щоб максимально використати обставини для відновлення української державності. У 1942 - 1944 роках, коли обставини вимагали боротьби з ІІІ Рейхом, УПА вела цю боротьбу жорстко, масштабно і безкомпромісно, зробивши максимум для партизанської армії, що не мала зовнішньої підтримки. Таким чином, цілком правомірно залічувати бійців УПА та боївкарів ОУН до когорти борців за свободу України та звільнення її як від нацистських, так і від радянських окупантів.
Ще одне завдання Першого уроку полягає у поглибленні розуміння понять, пов'язаних з українським визвольним рухом, зокрема, з діяльністю УПА. Наведемо визначення цих понять:
1. Український визвольний рух - національно-визвольний рух на етнічних українських землях у 1920-1950-х роках, який виник внаслідок втрати державності на початку 1920-х років та мав за мету продовження збройної боротьби за відновлення незалежної соборної України на українських етнічних землях. У питаннях майбутнього політичного та соціально-економічного ладу незалежної України існували розбіжності, бо рух об'єднував представників великого спектру партій - від соціалістичних до консервативних. Ідеологія руху еволюціонувала впродовж усіх років його існування.
2. Організація Українських Націоналістів (ОУН) - таємна громадсько-політична націоналістична організація, утворена на Першому конгресі українських націоналістів у Відні 28.1-3.2.1929 об'єднанням Групи Української Націоналістичної Молоді у Празі, Легії Українських Націоналістів в Подєбрадах, Союзу Української Націоналістичної Молоді у Львові і Української Військової Організації (УВО). Керівний орган - Провід Укр. Націоналістів (ПУН), що знаходився: Женева (1929-36), Рим (1936-40), Берлін (1940-45), Люксембург (1945-64), пізніше - Париж. Найвищий органом - Конгрес або Великий Збір. Терени діяльності поділялись на краї, інспекторати, області, округи, надрайони, райони, станиці, на чолі яких стояли проводи або екзекутиви. Найнижча організаційна одиниця - звено, не менше 3 чл. Мета ОУН - відновлення самостійної української держави революційними методами боротьби проти окупантів, передумова - перевиховання української людини, відродження нації. ОУН відстоювала принцип трудової приватної власності на землю, в промисловості і торгівлі, удержавлення лісів, копалин, залізниць і важливих для оборони держави видів промисловості. Першим керівником ОУН був Є.Коновалець. Після його смерті 23.5.1938 від бомби, переданої йому агентом НКВД Валюхом (П.Судоплатов), головою ПУН став А.Мельник. Молодші члени ОУН, що вийшли з тюрем після початку Другої світової війни, 10.2.1940 створили Революційний Провід ОУН на чолі з Бандерою. Другий Великий Збір ОУН в квітні 1941року виключив з ОУН Мельника і його прихильників.. Те саме зробив ПУН щодо бандерівців. Вiдтодi вживаються назви ОУН-б (також ОУН-р - революцiйна, ОУН СД - соборникiв-державникiв) i ОУН-м - частина органiзацiї, що залишилась з Мельником. 3. Велика Вітчизняна війна - термін, яким радянська історіографія та ряд істориків країн колишнього СРСР окреслюють німецько-радянський збройний конфлікт 1941 - 1945 років у рамках Другої світової війни. Сам термін, як встановив історик С.Кульчицький, вперше щодо радянсько-німецького збройного конфлікту було використано в тексті виступу глави уряду СРСР та міністра (народного комісара) зовнішніх зносин В.Молотова по радіо 23 червня 1941 року. В.Молотов сказав: "Свого часу на похід Наполеона в Росію наш народ відповів вітчизняною війною і Наполеон зазнав поразки, прийшов до свого кінця. Те ж саме буде і з Гітлером, що зазнався і оголосив новий похід проти нашої країни. Червона Армія і весь наш народ знову поведуть переможну вітчизняну війну за батьківщину, за честь, за волю". Того ж дня у головній партійній газеті "Правда" було поміщено статтю голови Товариства старих більшовиків Омеляна Ярославського під назвою "Велика Вітчизняна війна". Як бачимо, термін "вітчизняна війна" вказані більшовицькі діячі застосовували, маючи на увазі захист конкретної території - земель багатонаціонального Радянського Союзу, а не тільки українців. СРСР у свідомості авторів поняття "велика вітчизняна війна" асоціювався з Росією у межах колишньої Російської імперії, яку населяє один соціум - піддані імператора - росіяни. У Радянському Союзі - це були громадяни СРСР - радянський народ. Об'єктивно, ті з українців, хто воював у лавах Червоної армії або у підпорядкованих Українському штабові партизанського руху на чолі з генералом Т. Строкачем військових формуваннях на окупованій нацистами та їх союзниками території України, волею-неволею відстоювали Радянський Союз. Але, по-перше, навряд чи всі вони визнавали саме СРСР своєю батьківщиною, а радянський політичний лад - своєю державою, а, по-друге, поруч із ними було чимало таких українців, які свідомо відстоювали у ході німецько-радянського військового конфлікту власне Україну, відновлення незалежності знищеної більшовиками Української держави. До останніх належали, зокрема, й бійці УПА. Народ України, не претендуючи на терени проживання інших народів та не будучи юридично і фактично спадкоємцем російської державності у формі царської та радянської імперій, не може називати воєнні події 1941 - 1945 років на теренах СРСР та держав Центральної і Південної Європи Великою Вітчизняною війною. Цей термін у сучасній Україні може фігурувати суто як історичний. Говорити, отже, можна так: німецько-радянський військовий конфлікт часів Другої світової війни, який в СРСР називали Великою Вітчизняною війною.
4. Рух Опору (Резистанс) - поняття, що увійшло в політичну літературу під час Другої світової війни і вживається на означення підпільної і повстанської боротьби народів Європи проти окупаційного режиму нацистської Німеччини та її союзників. В Україні рух Опору складався з радянських підпілля та партизанського руху, українського самостійницького партизанського руху та польського руху опору.
З початку 1960-х pp. під поняттям рух опору розуміють боротьбу за національні, політичні та громадянські права народів, що перебували під контролем комуністичних режимів СРСР, країн Східної Європи. Учасником антикомуністичного руху Опору в Україні була Українська Повстанська Армія.
5. Українська Повстанська Армія (УПА) - військова формація, створена з метою оборони населення від терору окупантів і виборення Української Самостійної Соборної Держави. Перші відділи УПА постали восени 1942. Створення УПА офіційно реєструється датою 14.10.1942 (постанова Української Головної Визвольної Ради від 30.5.1947). Бойові дії фактично почала в лютому 1943. Назва походить від ІІ Зимового походу армії УНР під. керівництвом Ю.Тютюнника 1921 р.
Зміст Першого уроку доцільно підпорядковувати реалізації й інших завдань, зокрема:
* формуванню в учнів уявлення про роль Львівської області і конкретного населеного пункту у становленні українського визвольного руху, діяльності УПА;
* усвідомленню учнями взаємозв'язку між національною та індивідуальною свободою, правами людини та її обов'язками як патріота своєї Вітчизни;
* вихованню патріотичних почуттів, шанобливого ставлення до державної символіки, культурного й історичного минулого України, любові до свого рідного краю, народу, родини, ціннісного ставлення до українських та родинних звичаїв, обрядів і традицій, пов'язаних із вшануванням подвигу воїнів УПА;
* окресленню ролі відомих військових і політичних діячів у становленні державності України та українського війська.
Для проведення Першого уроку пропонуємо наступні теми:
- Випускники нашого навчального закладу - учасники національно-визвольних змагань середини ХХ ст.. - Збройні формування ОУН у Другій світовій війни
- УПА та Європейський рух Опору.
- Національно-визвольні змагання середини ХХ ст. у кіно- та фотодокументах.
- Визначні бойові операції УПА.
- Видатні земляки - воїни УПА.
- Національний партизанський рух на території нашого району (міста).
- Збережемо пам'ять про подвиг.
- УПА у спогадах учасників, мовою документів, нових досліджень. - Українська народно-революційна армія отамана Т. Бульби-Боровця.
- ОУН і УПА в боротьбі за Українську державу - Їхні славні імена в літописі УПА. - Степан Бандера: людина і міф.
- Василь Івахів - перший військовий керівник УПА.
- Роман Шухевич: лицар ідеї і чину.
- Василь Кук - останній командувач УПА. Під час підготовки та проведення Першого уроку рекомендується широко використовувати документи, спогади, фронтові листи, кіно- і фотоматеріали, звукозаписи, художні твори, які допоможуть створити на уроці емоційно-піднесену атмосферу та посилять виховний вплив на школярів.
Форма проведення Першого уроку, методи, засоби та прийоми роботи мають відповідати віковим особливостям учнів (година спілкування, зустріч, конкурсно-ігрова програма, вікторина, турнір знавців, колективна творча справа, свято-презентація, усний журнал, конкурс-інсценізація, диспут, брейн-ринг, сократівська бесіда, презентація, круглий стіл, прес-конференція, відкрита кафедра, творчий портрет, тематичний діалог, інтелектуальна гра тощо). Зміст, структура і план проведення уроку має стати творчим доробком кожного вчителя спільно з батьківським та учнівським активом, громадою. При виборі місця, форм, методів проведення уроку слід враховувати вікові особливості школярів, традиції навчального закладу тощо.
Урок може бути проведений для окремого класу, паралелі чи всієї школи.
Для школярів молодшого і середнього шкільного віку рекомендується проводити урок на основі матеріалів, подій з історії рідного краю. Бажано, щоб розповіді вчителя чи старших учнів були доповнені свідченнями очевидців тих подій чи родинними спогадами.
У старших класах необхідно розкрити історичне значення утворення і діяльності Української повстанської армії; розкрити причини героїзму і самовідданості воїнів цього військового угруповання, усіх, хто надавав бійцям УПА посильну допомогу; звернути увагу на діяльність ОУН-УПА в антифашистській та антибільшовицькій боротьбі; відзначити участь дітей у національно-визвольному русі; акцентувати увагу на необхідності допомоги юних ветеранам УПА, вдовам воїнів цього військового угруповання, усім пенсіонерам, догляду за впорядкуванням кладовищ, могил, комплексів, обелісків та інших об'єктів, що увічнюють пам'ять загиблих героїв УПА.
Бажано провести урок у залі музею, в криївці чи біля могили бійців УПА, біля меморіалу, пам'ятника, споруджених на честь героїв УПА із широким залученням ветеранів, дослідників бойового шляху УПА, учасників пошукових загонів, котрі вивчають невідомі сторінки історії війни. Для підготовки до уроку рекомендуємо використовувати зазначену нижче літературу та Інтернет-ресурси:
Література
1. Борець Ю. ОУН і УПА в боротьбі за Українську державу. Львів, 2002. - 64 с.
2. В'ятрович В. Сотенний "Бурлака". - Львів: Літопис, серія "Герої УПА", 2000. 3. "Воїни ОУН і УПА повинні мати рівні права з бійцями Червоної Армії": Ухвала VII з'їзду Всеукраїнського товариства "Просвіта" ім. Тараса Шевченка щодо проблеми визнання ОУН і УПА воюючою стороною на боці українського народу під час і після Другої світової війни // Персонал плюс. - 2005. - 11 - 17 травня. 4. В'ятрович В., Забілий Р., Дерев'яний І., Содоль П.. Українська Повстанська Армія. Історія нескорених. - Львів: Центр досліджень визвольного руху, 2008. - 352 c.
5. Голубенко І. Коли ми вмирали, нам дзвони не грали: ОУН-УПА в боротьбі за державність України.(1945-1953).Дзвін, 1993-№ 2-9.
6. Гриневич В. Суспільно-політичні настрої населення України в роки Другої світової війни. (1939-1945 рр.) / НАН України. Інститут політичних і етнонаціональних досліджень імені І.Ф. Кураса. - К., 2007. - 520 c.
7. Киричук Ю. Історія УПА. - Тернопіль: Редакційно-видавничий відділ управління по пресі, 1991. - 55 с.
8. Коваль М. Україна: 1939-1945. Маловідомі і непрочитані сторінки історії.- К.,1995.-194с
9. Кричевський Р. ОУН в Україні, ОУНз і ЗЧ ОУН. Нью-Йорк - Торонто, 1962. - Львів, 1991.
10. Лебедь М. Українська Повстанська Армія. - Мюнхен: 1946.
11. Літопис Української Повстанської Армії. - Торонто: 1976-1981.
12. Матеріали та документи Служби безпеки ОУН (б) у 1940-х рр. / Упоряд.: О. Є. Лисенко, І. К. Патриляк. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2003. - 254 с.
13. Мірчук П. Українська Повстанська Армія 1942-1952. - Мюнхен: 1953.
14. Організація українських націоналістів і Українська повстанська армія: Фаховий висновок робочої групи істориків при Урядовій комісії з вивчення діяльності ОУН і УПА. / НАН України; Інститут історії України. - Київ: Наукова думка, 2005. - 53 с.
15. Манзуренко В., Гуменюк В. Рейд УПА в Румунію 1949 р. - Львів-Рівне: Видавництво Старого Лева, 2007. - 67 с.
16. Організація українських націоналістів і Українська повстанська армія: Історичні нариси. / НАН України; Інститут історії України / С. В. Кульчицький (відповідальний редактор). - Київ: Наукова думка, 2005. - 495 с.
17. ОУН в 1941 році: Документи. / Упоряд.: О. Веселова, О. Лисенко, І. Патриляк, В. Сергійчук. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2006. - 618 с.
18. ОУН в 1942 році: Документи. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2006. - 243 с.
19. ОУН і УПА в 1943 році: Документи / НАН України. Інститут історії України. - К.: Інститут історії України, 2008. - 347 с.
20. ОУН і УПА в 1944 році: Документи. В 2 ч. Ч. 1. Упорядники: О. Веселова, С. Кокін, О. Лисенко, В. Сергійчук. Відповідальний редактор С. Кульчицький / НАН України. Інститут історії України. - К.: Інститут історії України, 2009. - 292 с.
21. ОУН і УПА в 1944 році: Документи. В 2 ч. Ч. 2. Упорядники: О. Веселова, С. Кокін, О. Лисенко, В. Сергійчук. Відповідальний редактор С. Кульчицький / НАН України. Інститут історії України. - К.: Інститут історії України, 2009. - 256 с.
22. Сергійчук В. ОУН-УПА в роки війни. Нові документи і матеріали.. - К.: Дніпро, 1996. - 496 с. 23. Товстий В. Українська Повстанська Армія. - Харків: Промінь, 2007. 24. Частій Р. Степан Бандера. - Харків: Фоліо, 2009. - 123 с. - (Знамениті Українці).
25. Шанковський Л. Українська Повстанська Армія// Історія українського війська. - Вінніпеґ: 1953. - Розділ ІІ.
26. Шаповал Ю. ОУН і УПА на терені Польщі (1944 - 1947 рр.) - К.: Інститут історії України НАН України, 2000. - 240 с.
Інтернет-ресурси:
1. Організація Українських Націоналістів і Українська Повстанська Армія (монографія і фаховий висновок робочої групи істориків при урядовій комісії з вивчення діяльності ОУН і УПА) Електронний ресурс. Режим доступу: http://www.ukrlife.org/main/evshan/upa_naukovo.htm 2. ОУН-УПА: історія. Електронний ресурс. Режим доступу: http://oun-upa.org.ua/intro/
3. 12 історій про УПА .Електронний ресурс. Режим доступу: http://vk.com/this_is_your_story 4. Баган О. Націоналізм і націоналістичний рух. Історія та ідеї. Електронний ресурс. Режим доступу: http://www.vesna.org.ua/txt/vidrodzhenia/bagano/index.html 5. Бандера С. Перспективи Української Революції. Електронний ресурс. Режим доступу: http://www.stepanbandera.org/bandera_perspective.htm 6. Бедрій А. ОУН і УПА. Електронний ресурс. Режим доступу: http://oun-upa.info/backup/ukrnationalism/ouniupa.html 7. Бедрій А. Українська Держава, відновлена Актом 30 червня 1941 р. Електронний ресурс. Режим доступу: http://oun-upa.info/backup/ukrnationalism/ukr_state.html 8. Галаса В. Наше життя і боротьба. Спогади. Електронний ресурс. Режим доступу: http://cdvr.org.ua/sites/default/files/archive/Galasa.pdf 9. Дейчаківський М. На визвольних стежках Европи (друга частина: Спогади зв'язкового ОУН). Електронний ресурс. Режим доступу: http://exlibris.org.ua/muk/ 10. Дмитрик І. У лісах Лемківщини. Записки українського повстанця. Електронний ресурс. Режим доступу: http://zustrich.quebec-ukraine.com/lib/lemko_table.htm 11. Дуда М.(Громенко). У великому рейді. Електронний ресурс. Режим доступу: http://forum.ottawa-litopys.org/documents/red0202_u.htm (вступна стаття Євгена Штендери) http://forum.ottawa-litopys.org/documents/mem0201_u.htm (перша частина) http://forum.ottawa-litopys.org/documents/mem0301_u.htm (друга частина) http://forum.ottawa-litopys.org/documents/mem0401_u.htm (третя частина) http://forum.ottawa-litopys.org/documents/mem0501_u.htm (четверта частина) http://forum.ottawa-litopys.org/documents/mem0502_u.htm (післяслово Ігоря Маршалка) 12. Когут М. Герої не вмирають. Електронний ресурс. Режим доступу: http://www.vesna.org.ua/txt/vidrodzhenia/kohutm/kohut.pdf 13. Косик В. Українська Повстанська Армія. Електронний ресурс. Режим доступу: http://oun-upa.info/backup/ukrnationalism/upa.html 14. Лукінюк М. Боротьба УПА з окупантами: поступ до правди. Електронний ресурс. Режим доступу: http://ukrlife.org/main/prosvita/upa.htm 15. Партизанськими дорогами з командиром "Залізняком". Електронний ресурс. Режим доступу: http://www.vesna.org.ua/txt/vidrodzhenia/zaliznyak.doc 16. Пігідо-Правобережний Ф. "Велика вітчизняна війна". Електронний ресурс. Режим доступу: http://exlibris.org.ua/vvv/ 17. Побігущий Є. Мозаїка моїх споминів (друга частина - про Дружини Українських Націоналістів). Електронний ресурс. Режим доступу: http://lib.galiciadivision.org.ua/ren/ 18. Хрін С. Зимою в бункрі. Електронний ресурс. Режим доступу: http://zustrich.quebec-ukraine.com/lib/stepan_khrin.htm 19. Ців'юк Д. За волю розбійник не стане. Електронний ресурс. Режим доступу: http://www.vesna.org.ua/txt/history/tsivjuk.doc Пинка Надія Михайлівна,
вчитель початкових класів,
вчитель - методист
Сокальського НВК "ЗШ І - ІІІ ст. №4 - ліцей"
Перший урок для молодших школярів
Урок - зустріч з учасниками УПА на тему: "Слава синам України - українським повстанцям"
(урок присвячений 70- річниці утворення УПА)
Цілі уроку: - знайомити учнів з героїчними сторінками минулого України, розкрити діяльність Української Повстанської Армії як армії ІІ світової війни; - забезпечити розуміння основних термінів, фактів;
- пробуджувати високі почуття патріотизму:
- формувати вміння розповідати, конкретизувати набуті знання, ставити взаємопов'язані проблемні запитання, активізувати увагу та мислення;
- учити учнів мотивувати свої дії, давати їм повні й вірні обґрунтування, пробуджувати пізнавальний інтерес, використовуючи ігрові ситуації, навчальні дискусії;
- розвивати комунікативні здібності учнівта культуру ділового спілкування;
- закріплювати прагнення більше дізнатися про минуле нашої країни;
- заохочувати до створення дослідницьких, пошукових проектів;
- формувати національну свідомість.
Обладнання уроку: вирізки з газет, статті із журналів, історія України, спогади членів УПА, реферати учнів про учасників УПА, виставка творчих робіт учнів 4-Б класу "Мій дідусь", альбоми із фотографіями дідуся, лозунги, образ матері Божої, підсвічник, квіти, роздрукований матеріал про Покрову (для окремих груп), виставка книг, назви - планшети груп: рій "Голуб", рій "Дзвін", рій "Сокіл"; матеріали реалізованого проекту і т.д. До уроку підготовлено:
- Відеопроект "Подвиг героїв -політв'язнів Кенгіру вчить любити Україну",
- Міні-проекти: Відео-проект "Історичні пам'ятки в моєму місті" учня Чабана Владислава; фото - проект "Повстанська слава Сокальщини" Гнатюк Дарини, проект-мистецька виставка "Паролі повстанської битви" учня Степана Івасейка
Епіграфи до уроку
- "Хай же вічно буде слава впавшим героям, що склали своє життя на жертовнику нації".
- "УПА - тепер нічого не забуто, УПА - це віра в отчий день розкутий".
- "Доля УПА - одна з найтрагічніших сторінок в історії народу України".
- "Слава синам України - українським повстанцям".
Хід уроку-зустрічі
І. Постановка теми і мети уроку - зустрічі.
ІІ. Представлення гостей, вітання їх на уроці.
(Дідусі, бабусі, мами, тати, композитор гімну школи , Пенюк О.В.), із товариства "Факел" - Палюнник Г.І., та почесних гостей уроку - учасників бойових дій, членів УПА (поіменно - список додається).
ІІІ. Вступне слово вчителя "Доля УПА - одна з найтрагічніших сторінок в історії України".
Вчитель.Історія Повстанської Армії золотими літерами вписана в історію України. Вона вела справедливу визвольну боротьбу проти трьох жорстоких тиранічних режимів світу. Пролита кров членів УПА, не кане в забуття. Сини України! Українські повстанці!.. Вони вмирали як герої, а останніми їхніми словами були: "За тебе, свята Україно!"
Вони вмирали ще зовсім юними, навіть не ставши на весільний рушник. Своєю кров'ю вони зросили святу землю. Їх живими спалювали на вогнищі. І тому українська земля є особливою, земля ,полита кров'ю і посипана юнацьким попелом. Родина, з якої син чи брат пішли в УПА, була вирізана або розстріляна, не давали поховати тіло повстанця. Дітей кидали в криниці. Плач янголят доносився з них від Волині до Донбасу. Пекло здригалося від звірств, які чинили окупанти над українцями. Скільки їх полягло? Не злічити повстанців. В чому був їх гріх? В тому, що вони любили українську землю, материнську землю, що не розмовляли пошепки рідною мовою, а вголос, що співали українські пісні, колядки і т.д. Хіба не гріх? Вони вмирали, щоб Україна жила, була вільною:
"Коли ви вмирали, вам дзвони не грали,
Ніхто не заплакав за вами.
Лиш в чистому полі ревіли гармати
І зорі вмивались сльозами.
Як вас хоронили у темну могилу,
Від крові земля червоніла.
Під хмарами круки зграями літали,
І бурею битва гриміла.
На ваших могилах хрести похилилась,
Калина зігнулась додолу.
Спіть, хлопці - соколи!
Ми пам'ятаєм ваш подвиг,
Ваш подвиг до бою".
Линь, пісне повстанська, під небесами,
До вкраїнських линь сердець.
Герої - повстанці, ми з вами,
Бо кожен з нас, - це теж борець.
Нехай дзвенить вам слави дзвін,
Ви наш прийміть низький уклін.
Пісня: "Хлопці з лісу"
Вчитель. А тим, що живі, які сьогодні з нами, вам вічна любов, наша любов, наша пам'ять, низький вчительський уклін за мужність, за міць духу, вірні сини України - українські повстанці.
У день жовтневий сказати маю
До тебе, людино, звертаюсь, волаю:
Залиш на хвилинку щоденні турботи,
З собою побудь у глибокій скорботі,
Згадай чоловіка, товариша, брата,
Дружину, сестру чи посивілу матір -
Усіх, хто кував перемогу й загинув
За тебе, за мене - за Батьківщину.
Хвилина скорботи й мовчання.
Вчитель. На честь усіх полеглих, на честь усіх тих, хто не повернувся з війни, запалимо свічку і хвилиною мовчання вшануймо героїв.
Вчитель. Слово вашим внучатам, правнукам...
ІУ. Літературна музична композиція "Борці України - волі сини".
Ведуча 1.Слава і честь вам, борці за свободу,
Воїни ідеї святої,
Славне лицарство, орли України,
Слава і честь вам, УПА герої.
Ведучий 2.Готували гранати, окопи,
Запеклого ворога проганяли.
Взнали ворожі кати,
Як герої УПА за волю стояли.
Ведуча 1.В далекім Сибірі вмирали герої, Віддати життя їм довелося.
На їхньому стязі священні кольори - Це кольори неба і розливи колосся.
Ведучий 2.Була Україна в сльозах і руїнах,
Тужила за синами вона,
Але не вмерла, не впала на коліна, Прекрасна наша, рідна сторона.
Ведуча 3.Не нас на руїнах п'янитимуть сни!
Борці України, ви волі сини.
Не нам носити покірно окови,
Терпіти знущання жахливих катів - До рідного краю в нас море любові,
Завзяття й відваги від вас, орлів.
Ведучий 4.Пісню, пісню - хрипить наказ,
Скільки нас? - Небагато нас,
І усі молоді, юнолиці,
Засипали московські криниці,
Упивались живою водою,
Переживали за країною молодою.
А вона ж у боях освячена - Україна - незалежная.
І, немов корогву, ви її підняли,
І, зібравши найкраще з безодні сторіч,
Ви із піснею - стягом уперто пішли
В темну, засніжену, стріляну ніч.
Не один там упав,
Не один життя віддав,
Але ніколи не згине слава УПА.
У. Розповідь "Пісня - гімн УПА".
Вчитель. УПА боронила Україну, український народ на українській землі. Іншого виходу у неї не було, бо знала, що окупант, чужинець не несе добра на нашу землю. Перші підпільні угрупування були вже в 1941 році. А вже в 1942 році - УПА нараховувала 20 тисяч повстанців, а в 1943 році - 40 тисяч. Два мільйони українців були солідарні з УПА. Підтримували вояки Польщі, Литви, Латвії, Естонії. В УПА було 12 національностей. В 1943році з Волині угрупування УПА ширилися на Київщину, Житомирщину, Донбас, Суми і т.д. Жертви були щоденні, було в загонах, сотнях багато зрадників. Але на місце одного повстанця приходило два і т.д. В жовтні 1942 року УПА створила і прийняла свою пісню-гімн, в яку було вкладено душу повстанця, його правду, його віру, надію, любов до святої України, народу. Пісня-гімн "Зродились ми великої години" (у виконанні учнів та хору "Повстанець")
УІ. Узагальнення і систематизація
Вчитель. Готуючись до уроку-зустрічі, учні знайшли учасників УПА, взяли інтерв'ю, побували в бібліотеках міста, написали реферати, створили міні проекти, знайшли цікавий матеріал, принесли сімейні реліквії:фронтові листи, фотокартки, нагороди, і на їх основі будують розповіді про прабабусь, прадідусів)
Про що розповів лист...
Вчитель. Діти, про війну розповідають книги, фільми, пісні. Але найзворушливішими є фронтові листи, які свято зберігаються у кожній сім'ї, як реліквії. Листи на фронт, листи з фронту. (Реліквії - річ, дорога, як пам'ять про минуле)
Діти зачитують листи.
Вчитель.Що вас вразило в прочитаних листах?
Вчитель. Хочу ознайомити вас з ще одним листом. Він звернений до ветеранів, але, насамперед, це спогад про мого дідуся-фронтовика.
Воїне... Лелеко мій сивий з небес фронтових,
Хай із неба - кривавого вирію - ти не вернувся,
Все ж щороку з весни зустрічаєш у небі "своїх",
Все ще біль твоїх ран у народній душі не забувся Учні взяли участь у реквіємі "Подвиг героїв-політв"язнів Кенгіру вчить любити Україну" (перегляд фрагменту)
- "Степан Бандера" (рій "Сокіл" - група дітей).
- "Роман Шухевич- (рій "Дзвін" - група дітей)
- "Тарас Чупринка" і. т.д.
Учні вели розмову з рідними, близькими, і писали спогади про дядька, сусідів, учасників УПА.
Представлення міні проектів на тему "Вони вмирали за Україну"
- "Голуб", с. Купичволя, про Маркова Володимира
- "Вороний ", м.Червоноград,про Левковича Івана
- "Залізняк" м.Сокаль про Івана Петрощука
Вчитель. Як доказ того, що ми українці, вміємо і хочемо знати історію свого народу. Дякуємо Богові, Матері Божій, яка вберегла Вас, врятувала Вам життя, в ті страшні часи, покрила своїм ? , щоб Ви сьогодні могли нести криваву правду про непереможний дух української нації, правду про незборимий дух українського народу. Діти сьогодні хочуть почути з ваших уст правду, доторкнутись до Ваших нагород, взяти інтерв'ю. Практикум "Я беру інтерв'ю" .
Учні працюють у групах (беруть інтерв'ю у гостей-повстанців. Всі учні поділені на три рої - групи у вашу честь (так, як було колись у вас).
Вчитель. Запрошуємо гостей у рої:
* у рій "Голуб" - Марків Михайла Івановича * (учасника бойових дій).
* у рій "Дзвін" - Марію Грицай
* у рій "Сокіл" - Кременець Ганну Ільківну (Запитання додаються)
Виступ гостей
Вчитель. До слова-розповіді запрошуємо:
- Голову братства УПА п. Сороку Івана
- Секретаря спілки політв'язнів України, Сокальського р-н, учасника УПА - п. Василя Кашубу. - Голову спілки політв'язнів України в Сокальському районі. п. Рибака Тараса
Звіт по групах-роях.
Командир розповідає, що вони дізналися, проводячи інтерв'ю з учасниками УПА.
(про Кременець А.І., Грицай М.., Марків М.І. і т.д.)
Присвячують їм рядки поезії: - "Батьківська земля"
- "Будь горда, Україно, за них"
- "За твою волю і честь"
Інсценізація "Прийміть нас в ряди, отамани"
Виступ хору "Повстанець" ( пісня "Зірвалася хуртовина").
Перекличка синів України, які поклали свої голови в обороні волі і честі держави (учні називають псевдо, які не повернулися живими): "Явір", "Голуб", "Дзвін", "Прірва", "Орлик", "Хмара", "Аркас"і т.д.
Вітання від побратимів - дідусів учнів нашого класу.
Усі наші дідусі воювали, ті які живі, сьогодні з нами, а тих, кого немає, нехай їм буде земля пухом, ми їх пам'ятаємо. Любі дідусі, ваші внучата дуже люблять вас, це ви можете прочитати на стендах - виставках "Мій дідусь", як вони вами гордяться.
Але сьогодні, наш дідусь - соловейко, Курілович Іван Якимович хоче подарувати повстанську пісню нашим почесним гостям, учасникам УПА.
Пісня.
Повстанці йдуть нестримним боєм,
А хто ж веде їх наступа,
То командир, - полковник Орлик
Веде стрільців - борців УПА.
Щоб відплатить за людській кривди,
За кров, що в землю потекла,
За смерть, неволю і руїни,
За села, спалені до тла.
Ворожі сили ще великі,
Минає ніч, вже ранок, день,
А бій завзятий не змовкає,
Гримить, клекоче і гуде.
Повстанці далі наступають,
І безперервний бій іде
"Де командир?" - усі питають.
"У лісі він, за ним, - вперед".
А в тім і жаль, і лють стискають серце,
Бо командир, що перший рвавсь
Як лев, як лицар, - полководець,
В бою із ворогом упав.
Та це стрілецтво не зламає,
Новим завзяттям запалить.
На кров і зброю присягаєм
Геройську смерть його помстить.
Наш командир, полковник Орлик,
В бою із ворогом упав,
На вівтар слави України
Життя і кров свою віддав.
А за ним, його слідами,
З його наказами ідем,
Ідем повстанськими шляхами
Туди, де воля нас веде.
Ми всі загинем, ми це знаєм,
Зате воскресниш ти,
Вкраїно наша люба, мила,
І хоч поляжем, а таки дійдемо до мети.
Конкурс читців
Вчитель. Про героїв війни ми читаємо книжки, дивимося фільми, вивчаємо вірші.
У пам'ять про них нехай звучать поетичні рядки.
С.Гордєєва "Алея Героїв",
А.М'ястківський " Лебеді не падали - летіли",
В.Губарець "Поіменно згадаймо",
М.Нагнибіда "Дзвони хатині"
М.Станович "Біля пам'ятника"
Підбиття підсумків, визначення переможців.
Бесіда за змістом прочитаних творів
- Чому герої названі вічними?
- За що боролися герої?
- Який висновок зроблено у вірші "Пам'ять героїв"?
- -Як ви розумієте слова?
- Та поклялися друзі вірні
- До перемоги з ним прийти?
- По кому дзвонять дзвони хатині?
- Чому автор вважає, що "Не було серед них невідомих. І непомітних, незнаних між ними не було? Всіх порахуймо. Згадаймо усіх поіменно.В місті, в селі і на хуторі дальньому теж". Відвідування виставки книжок "Вони боролись,бо любили Україну".
Вчитель. Діти, ви сьогодні торкнулися хвилюючих сторінок нашого героїчного минулого, але як багато ще можна дізнатися, перечитавши книжки, які ви бачите на виставці. Виберіть собі одну з них, поділіться з товаришами своїми враженнями від прочитаного.
Розповідь переможця конкурсу " Памятай свою історію і героїв"(який проводили районні організації Братство вояків УПА, Спілка політв'язнів, союз Українок, видавництво "Літопис", районний часопис "Голос з-над Бугу") нашої однокласниці, Федюри Ірини, яка зайняла ІІ місце і нагороджена грамотою та подарунками-книгами: М.Андрощука "Записки повстанця", М.Прокопець "Світло душі родини Левицьких" та Л.Паращака "З покоління незламних".
У її виконанні пісня - молитва про УПА.
Я, плането, дитина твоя,
Ти, плането, мати моя.
Я - зернинка твоя золота,
А з зернин дозрівають хліба.
Хочу, щоб брат брата любив
На сході чи заході, де б він не жив.
Хочу, щоб квітла країна моя,
Сміхом дитячим повнилась земля.
Хлібні зернята долю кують,
Діти Вкраїни славу несуть.
Воля і честь звитяг одна,
Їх здобували герої УПА.
Ми, плането, діти твої,
Хочемо в мирі жити усі.
"Господи, - просимо, - допоможи,
Матір - Вкраїну нам збережи."
Краще посадіть калину
На їхніх могилах,
Щоб пташки там прилітали
І пісні співали.
Нехай дзвенить нам дзвін
І приймають поклін.
Промовмо молитви щирі за героїв наших,
Хай же буде вічна пам'ять, І слова, і стяг синьо-жовтий.
Представлення міні проекту Гнатюк Дарини "Мистецька виставка "Паролі повстанської битви" Степана Івасейка"
Прийняття четвертокласниками Гімну школи "Марш Соколят" (Виступ композитора О.В.Пенюка) (Слова додаються)
Виконання Гімну
УІІІ. Підсумок уроку-зустрічі
Запитання вчителя до учнів:
- Коли відзначаємо це свято?
- Яку річницю відзначали цього року?
- Кого з героїв Сокальщини ви знаєте?
Сподіваюся, що з нашої розмови ви зрозуміли: війна - це страждання, горе, втрати, сльози, це безіменні герої, невідомі могили. Ми маємо про це знати, щоб ніколи не було війни на нашій землі.
Пояснення епіграфів уроку.
Вчитель. Людська пам'ять має цінну властивість - через десятиріччя відтворювати події минулого. Вони із задоволенням, із сльозами на очах розказали нам своє бойове минуле. Давайте проявимо чуйність, шану до живої пам'яті.
-Що дала вам сьогоднішня зустріч з учасниками УПА?
- Які ще маєте запитання, побажання?
- Які ще рядки хочете присвятити почесним гостям?
Учень 6.Від предків ми здобули мужність,
Ми землю любимо свою.
Катам покажем нашу віру
І силу нашу у бою.
Учень 7.Готуймось у бойові лави,
Козацьке плем'я молоде,
До перемоги і до слави
УПА в боях нас поведе.
Учень 8.За нікого битися не будемо,
За нікого в найми не підем,
Для Вкраїни ми усі живемо
І за неї голови кладем.
Учень 9.Линь, пісне, попід небесами,
До вкраїнських промовляй сердець.
Хай же буде наша воля з нами,
А ворожим замірам кінець.
Учень 10.Встає Соборна вільна Україна,
Не чути більше згарищ, ні руїн,
І прославляє пам`ять про героїв,
Відважних воїнів УПА.
Учень 11Ви чином геройським і словом гарячим
Усі закликали до бою - Ми підем на поміч, на зміну вам, друзі,
Смерть катові! Слава повстанцям, УПА героям.
Виступ хору "Повстанець"
Подяка від дирекції школи Пісня "Вальс-школи"
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Бедерханова В.П., Бондарев П. Б. Педагогическое проектирование в инновационной деятельности. Учебн. пособ.: - Краснодар, 2000. - 54с.
2. Великий енциклопедичний словник. М. 1989-1630с.
3. Дибський. С. "Внутрішньошкільний контроль"// Відкритий урок: розробки, технології, досвід 2007. - №11
4. М.Андрощук "Записки повстанця".
5. Онопрієнко О.В. Управління проектною діяльністю молодших школярів. с.53-64/ У кн. Навчання і виховання учнів 4 класу. Методичний посібник для вчителя// Упор. О.Я. Савченко - К. Видавництво "Початкова школа", 2005. - 71с.
6. Л.Паращак "З покоління незламних".
7.Пахомова Н.Ю. Учебний проект: его возможности// Учитель, 2000. - №1 8. М.Прокопець "Світло душі родини Левицьких" 9.Газета "Новини Прибужжя" 23 червня 2011 року ст..3.
10. Газета Нові люди" №1 жовтень 2010 року ст.1.
11. Часопис "Голос з-над Бугу"12-18 липня 2012 року ст.10.
Ірина Шумило, вчитель української мови та літератури спеціалізованої школи №8 м.Червонограда
Тема: Вони захищали свою Батьківщину (орієнтовний конспект-сценарій першого уроку для учнів 5-8 класів, присвячений 70-річчю створення УПА)
Мета: розширити та поглибити знання учнів про Українську Повстанську Армію, національно-визвольний рух в Україні; розвивати у дітей прагнення бути свідомим громадянином і патріотом України; виховувати любов до рідного краю, своєї Батьківщини.
Обладнання: Клас, де проходить урок, гарно прибраний, висять портрети найвідоміших діячів УПА (Степана Бандери, Василя Сидора, Романа Шухевича); на дошці записана тема уроку і висловлювання.
1. "Коли за всяку кров, пролиту на землі, впімнеться її рід, то яка пімста буде за кров українського народу, пролиту великими потоками тільки за те, що він шукав волі, кращого життя на своїй рідній землі?"
2. Хто нас не ставив на коліна,
Ким не стогнала лиш земля,
І все ж не вмерла Україна,
І вічно житиме вона.
3. Хай нам згадки серця зігріють,
Розбудять наші почуття,
Бо знаймо: ті, що вмерти вміють,
Ті мають право на життя.
Могилам честь!
Полеглим слава!
Живих до праці кличе справа!
4. "Боєць УПА заступив місце мужнього спартанця в історії людства" Тарас Чупринка (Роман Шухевич)
Учитель: Ось і пролунав перший дзвінок нового навчального року, який запросив вас у черговий раз за шкільні парти. Наш сьогоднішній урок, діти, присвячений тим, хто захищав свою Батьківщину, воїнам УПА, 70-річчя створення якої відзначатимемо цьогоріч 14 жовтня. Саме у цей день 1942 р. Сергієм Качинським (псевдонім - Остап) було сформовано перший відділ УПА, а в грудні у Львові на нараді лідерів ОУН (б) було офіційно проголошено про створення власної військової сили. У світовій історії це було унікальне явище - діюча самостійна армія без незалежної держави (учитель зачитує перше і четверте висловлювання з дошки).
Більшість повстанців складали молоді люди віком до 30 років, здебільшого бідні. З самого початку молодих воїнів привчали до дисципліни та відповідальності за свої дії. Порушників ж суворо карали. З початку назва УПА належала збройному формуванню "Поліська Січ" під проводом Тараса Бульби-Боровця, що діяла на Поліссі та Волині з початку війни. Що ж це було за об'єднання? (Розповідь заздалегідь підготовленого учня)
Учитель: У 1942 році УПА розпочинає двофронтову національно-визвольну війну проти нацистів та комуністичного терору московської влади: нападали на німецькі залоги і звільняли полонених, відбивали українських "остарбайтерів" - людей, яких везли на примусові роботи до Німеччини; часто врятовані хлопці приєднувались до УПА. Так із пролитої крові, зусиль і страждань виростала бойова слава воїнів УПА, що лунала теренами України і вселяла у людей віру в краще життя. Як правило, усі воїни УПА мали свої псевдоніми, розкривати які можна було лише після смерті. Так і гинули вони часто невідомими. Девідом для українських повстанців були слова: "Ліс - наш батько, а нічка - наша мати". Учень і учениця читають вірш Романа Завадовича "Квіти на могилах".
1. Надійшли Зелені свята,
Квіти поле вкрили.
Підуть хлопці і дівчата
На рідні могили.
В тих могилах сплять герої,
Що в чистому полі
Життя дали в лютім бою
За славу і волю.
До них ціла Україна серцем припадає.
Сестра брата, мати сина
Сьогодні згадає.
2. Підуть хлопці і дівчата,
Підуть усі діти
Ті могили привітати,
Хрести замаїти.
Бо за рідний край умерти,
За брата , за друга,
То найбільша в цілім світі
Слава і заслуга.
Учитель: Протягом 1943 року УПА контролює усю Волинь і Поділля. Сила впливу була настільки великою, що німецьке керівництво задумує широкомасштабні операції проти українських вояків. У кінці 1943 року УПА нараховувала вже близько 15 тисяч осіб. Хто ж вони, тодішні керівники УПА? (Індивідуальні повідомлення учнів про Степана Бандеру, Василя Сидора, Романа Шухевича).
Учитель: Кожен воїн УПА складав присягу. (Учень, одягнений у форму члена УПА, зачитує її): "Я, воїн УПА, взявши в руки зброю, урочисто клянусь своєю честю і совістю перед Великим Народом Українським, перед Святою Землею Українською, перед пролитою кров'ю усіх Найкращих Синів України та перед Найвищим Політичним Проводом Народу: боротись за повне визволення всіх українських земель і українського народу від загарбників та здобути Українську Самостійну державу. У цій боротьбі не пожалію ні крові, ні життя й буду битись до останнього подиху й остаточної перемоги над усіма ворогами України. Буду мужнім, відважним і хоробрим у бою та нещадним до ворогів землі української... Суворо зберігатиму військову й державну таємницю. Буду гідним побратимом у бою та в бойовому житті всім своїм товаришам по зброї. Коли я порушу або відступлю від цієї присяги, то хай мене покарає суворий закон Української Національної Революції та спаде на мене зневага Українського Народу".
Учитель: Про цих відважних лицарів, яких Тарас Чупринка назвав мужніми спартанцями, написано багато поезій. Їх автори були часто й самі воїнами УПА, як-от Степан Корнецький (декілька учнів читають уривки із віршів поета-повстанця)
1. Ми знали, що лиш справжні лицарі,
Яких народжує рідна земля,
Здобудуть славу в боротьбі
І гідно захистять права!
2. Бандера твердо поставив чоло проти всіх,
Що на нашу землю сунули, мов тьма,
На відсіч ганебним Берліну й Москві,
Щоб вільною була прадідна земля.
3. Завзятим молодцем був Роман Шухевич,
Він хистом відваги всіх друзів сталив.
Свідомого роду - неначе князевич -
Найчільніші кадри ОУН збагатив.
Ряди борців УПА Чупринка очолив,
Крайову платформу Тур установив,
Усім, хто був гнаний, пристанок вволив
І край наш широкий гідно захистив.
4. Криївки, криївки,
Скільки їх було.
Скрізь по Україні,
В лісах, під кущем,
Під житом у полі,
В городі, в хліві,
Під берегом рову,
Під током в стодолі,
На стрісі, в печі,
Навіть на ріці.
(Коли звучать ці вірші, можна переглядати слайди зі світлинами воїнів УПА).
Учитель: Може, не настільки довершеними є ці поетичні рядки з точки зору римування, але не забуваймо, що творились вони під постійним прицілом смерті. Учень читає вірш тернопільського поета Зеновія Сердюка "Хлопці з бою ішли":
Хлопці з бою ішли, з переможного бою,
Де стояли, як мур, плече до плеча.
Йшли повільні й сумні, бо несли із собою
Командира свого, що вмирав на очах.
Вся в сльозах ішла поруч молода медсестричка
Прикипіла до серця її ніжна рука,
На її молодому худенькому личку
Був і біль, і тривога, й розлука важка.
Все, що в торбі медичній з собою носила,
Не врятує його, не відверне біди.
Йшла, як знята з хреста. Тільки Бога просила:
- Милий Боже, врятуй! Він такий молодий!
Йшли сумні чотові, у походах бувалі,
Бо пройшли тисячі і стежин, і доріг.
Мовчки йшли. І думки про відплату снували,
І хилилась трава їм в поклоні до ніг.
Учитель: Під час проведення наступальних операцій відділи УПА всіляко намагалися уникнути боїв із Червоною армією (адже там було багато мобілізованих українців), атакуючи переважно війська НКВС. Після вигнання гітлерівців з України і відновлення радянської влади УПА перейшла до політико-пропагандистських рейдів теренами України. Загалом за роки існування УПА в її лавах побувало до 400 тисяч осіб. Після війни радянська влада ще більш жорстоко розправлялася з воїнами УПА: полонений розстрілювали відразу або ж прилюдно вішали, під час допитів застосовувались нелюдські тортури, закатованих навіть не дозволяли ховати, а для дезінформації населення формувалися спецбатальйони енкаведистів, що з'являлися в одностроях УПА, несучи усім зустрічним страх і смерть. Проти знищення ОУН-УПА об'єднались Радянський Союз, Польща та Чехословаччина, а проти непокірної України застосовувались усі найбрутальніші методи: облави, терор, шантаж, отруєння продуктів харчування та медикаментів. Після смерті Романа Шухевича УПА поступово втрачає значення як бойова одиниця. Останнім її командиром аж до 1955 року був полковник Василь Кук-Коваль (псевдонім Юрій Леміш). Окремі частини УПА зберігали боєздатність аж до кінця 50-х років, а останній повстанець Ілько Оберишин погодився вийти з лісу тільки у 1991 році, після проголошення незалежності України. Читання учнями оповідання Леоніда Полтави "Найменший вояк" (це оповідання коротке, але доступне і зрозуміле для учнів середнього шкільного віку).
Бесіда за змістом.
1. У якому місті відбуваються події, описані у творі?
2. Чому маленького Влодка виховувала колишня вчителька?
3. Ким працювала названа мама?
4. Як Влодко і його мати допомагали повстанцям?
Учитель: Багато пісень складено про вояків УПА. Послухаймо одну із них (на уроці можуть прозвучати такі пісні: "Ви жертвою в бою нерівнім лягли з любові до свого народу..." або "Хлопці з лісу, ви свободи лицарі, ви за волю України склали голови свої").
Читання учнями вірша Богдана Стельмаха "Мій народе! Кров'ю вінчано..."
1. Мій народе! Кров'ю вінчано
Кривд і правд твоїх сувій.
Серед болю, серед відчаю
Я - нащадок пізній твій.
Мій народе - паралітику!
З велелюдних роздоріж
Затягли тебе в політику
Як вола - з ярма під ніж.
2. Воля кодлом замаскована,
Тільки й гасла - що гучне...
Мова "язиком" запльована...
Хто почує? Хто почне?
Не пророчу я не вказую,
Лиш болю, бо в серці ссе:
Люди, маєте оказію
Перемислити усе.
3. Лиш вслухайтеся уважніше
Не в позичине "ура".
А рішуче і відважніше -
У Франкове "Не пора".
Не пора лизати задниці
Ні Варшаві, ні Москві.
Не пора державі-страдниці
Бути болем в голові.
Підсумкове слово вчителя: Сьогодні ми з вами, діти, перегорнули яскраві та водночас трагічні сторінки історії УПА. Багато із тих, які боролись за єдину і соборну Українську державу, загинули. У кожного з них були особисті мрії, але найважливішою залишалася одна: щоб рідна земля була вільною, щасливою, незалежною. Не судилось! Не судилось побачити синьо-жовтий прапор - як державний, тризуб - як герб, а "Ще не вмерла України..." - як державний гімн. Помирали у тюрмах від ворожих куль, горіли у вогні від нестерпного болю, гинули далеко від рідної землі, як вигнанці, помирали і пізніше від незагоєних ран і гірких спогадів, що ятрили душу. (Зачитую з дошки рядки):
Хай нам згадки серця зігріють,
Розбудять наші почуття,
Бо знаймо: ті, що вмерти вміють,
Ті мають право на життя.
Могилам честь!
Полеглим слава!
Живих до праці кличе справа!
До праці, до відродження, до нових випробувань, які ми повинні витримати, щоб не втратити своєї державності, закликають нас воїни УПА. На їх героїзмі ви повинні виховуватись і не забувати, що Україна - це наша Батьківщина.
Використана література:
1. Герої України в казках та легендах: Для молодшого та середнього шкільного віку.-Львів:Аверс,2006.-360с.
2. Ідзьо В.С. Українська Повстанська Армія - згідно зі свідченнями німецьких та радянських архівів. Монографія.- Львів:СПОЛОМ, 2005.-208с.
3. Сердюк Зеновій. Найгероїчніша і найнародніша: Вибрані вірші.- Тернопіль: Підручники і посібники, 2007.-144с.
4. Світ дитини. №6, 2012.
5. Світ дитини. №7-8, 2012.
6. Українська Повстанська Армія.- Харків: Промінь, 2007.-112с.
Наталія Середа
Вчитель української мови та літератури
СЗШ І-ІІІ ст. с. Старичі
Яворівського р-ну
Сценарій першого уроку присвячений 70-річчю УПА
Тема. УПА - героїчна доба в історії України
Мета: поглибити, конкретизувати й узагальнити знання про діяльність УПА, ознайомити зі славетною історією яворівської землі - центрами бойових дій УПА; висвітлити правду та вшанувати пам'ять про славних героїв національно-визвольного руху; розвивати вміння збирати і аналізувати інформацію з різних джерел, сприяти розвитку історичної свідомості учнів, вести дискусію з даної проблеми на основі здобутих знань з історії, виховувати учнів в дусі патріотизму, толерантності, утвердження ідеалів демократії, виховувати в учнів активну громадську позицію.
Наочність: * над дошкою - герб України, прапор України, ікона Божої Матері; * на дошці - ксерокопії фото- та публіцистичних матеріалів періодичної преси епохи, портрети лідерів-політиків;
* на столі - підсвічник зі свічками, гілка калини;
* на видних місцях класу - уривки з пісень про УПА, висловлювання про УПА та її героїв. Ось деякі з них: "Здобудеш Українську державу або згинеш у боротьбі за неї"
"Декалог українського націоналіста"
Велику правду, для усіх єдину,
Наш гордий клич народові несе:
Батьківщині будь вірний до загину,
Нам Україна вище понад все!
"Гімн українського націоналіста"
"Героїчна боротьба УПА й визвольно-революційного підпілля - це найбільш героїчна доба в історії України" (Роман Шухевич)
"УПА розвинулася з бойових груп ОУН, керованих Степаном Бандерою в 1942 році в умовинах завзятої боротьби українського народу проти гітлерівських загарбників" (Роман Шухевич)
Основні поняття:
ОУН - організація українських націоналістів, український політичний рух, що ставив собі за мету встановлення незалежної української держави.
УПА - утворена у 1942 р. як партизанська армія для боротьби з німецькими окупантами та більшовиками.
Репресії - незаконні осудження, масові розстріли і звинувачення населення.
Рух опору - антифашистський патріотичний рух народних мас під час війни 1939-1945 рр., що розгорнувся на окупованих територіях.
Депортація - вигнання, висилка окремих осіб чи цілих народів.
Хід уроку
Учитель. Дорогі діти, вітаю вас з Днем знань, який сьогодні святкує наша Україна. В усіх містах і селах почався новий навчальний рік, який поведе учнів у дивовижну Країну Знань. Наш урок буде присвячений дорогій Батьківщині, милій Україні, яку ми всі дуже любимо, бо найбільше, що є у кожного з нас, це - рідна країна, рідний край, де ми з вами народилися. Кожна людина живе у трьох вимірах: учора, сьогодні і завтра. Учора - це наша історія. "Хто стріляє у своє минуле з рушниці, майбутнє в нього вистрелить із кулемета", "Хто не знає своєї історії, той немає майбутнього". Ми майже не знали її. А вона - невичерпна криниця духу мудрості, перемог і страждань. Кожен народ має свою власну історію. Сьогодні ми повинні розібратися з нашою історією, з життям наших прабабусь і прадідусів, які в лихоліття війни бились і вмирали заради ідеї. Якої саме ідеї? Чи праві вони були? Сьогодні ми спробуємо в цьому розібратися. Отже, тема нашого першого уроку : "УПА - героїчна доба в історії України"". (Під стихаючі звуки пісні "Гей там далеко на Волині" на середину класу виходять хлопець і дівчина у вишиванках.)
Ведучий І. Століття за століттями наш народ змушений був братися за зброю, аби захистити свою землю від чужинецьких орд. Ця, Богом дана, прекрасна і неповторна земля, що зветься Україною, постійно ставала ласим шматком для завойовників, тож кожному поколінню українців доводилося боротися за свою національну ідентичність, свою свободу, соборність розчленованих ворогами різних мастей територій. Ведучий ІІ. Той незборимий дух витав у нашому краї і впродовж усього минулого століття. І Україна таки здобула свою незалежність. Останніми, хто із зброєю в руках боронив рідний край від німецько-фашистських і комуно-московських зайд були вояки Української Повстанської Армії.
Учень І
УПА захищає
людей своїх рідних
від вражої злої біди.
Пірвали кордони,
фронти і закони
повстанці - завзяті орли.
Цілу ніч мандруєш
і ніг вже не чуєш,
а в жилах повстанськая кров.
На хвилю пристанеш,
навколо поглянеш
і вдаль ще іти вже готов.
Не знаєш, де згинеш,
де друзів покинеш,
мандруєш по рідній землі.
Несеш ти відплату
ворогові, кату
за знищені села твої.
Чи селом, чи лісом,
із зарядженим крісом,
весело співаючи, йдеш.
В кривавому танці
гуляють повстанці,
за ними - заграва пожеж.
Гуляють повстанці -
вкраїнські орлята,
гуляють по ріднім краю.
Воюють упівці,
виганяють ката,
будують державу свою.
Ведучий І. Минуло багато років від того часу, коли збройні сили групи ОУН, відділи самооборони , почали об'єднуватись в армію. Волинь і Полісся стали колискою УПА. Потім УПА поширила своє функціонування на всю Україну.
Ведучий ІІ.Шлях організації українських націоналістів і Української повстанської армії досить складний і тернистий. Ми й досі не знаємо , напевно, багатьох його трагічних сторінок. Але головним є те, що основна програмна мета ОУН-УПА - утвердження суверенної держави.
Ведучий І. У розумінні багатьох учених, істориків, дослідників ця боротьба за Україну має негативне значення. Хто ж винен, що з лютою ненавистю йшов брат на брата, син на батька? "Невже я - злочинець, що безумовно люблю свою Батьківщину?" - писав М.Хвильовий, Ведучий ІІ. Важко нині сказати, хто є хто. Важко розібратися, хто кому - ворог, а хто кому - брат і друг. Відомий волинський літератор Петро Мах писав:
Учень 2. "На скрижалях історії визвольних змагань українського народу УПА має свої особливі познаки! Висока спрага волі, свідома жертовність в ім'я незалежності рідної України і, зрозуміло, чимало того, чого не треба було робити - часто гинули невинні люди, котрих сталінська геноцидна машина захоплювала в свій кузов, - усе це правда! Та нам, нащадкам, треба, вочевидь, пам'ятати, що вояки УПА - не "бандити, українські буржуазні націоналісти", як їх кваліфікувала злоклята імперія, а справжні борці за святу волю України."
Ведучий І. У Відні в період з 28 січня по 3 лютого 1929 року відбувся І конгрес українських націоналістів, на якому з ініціативи Євгена Коновальця була створена Організація Українських націоналістів.
Українська Повстанська Армія ж зародилась на поліських теренах Волині близ села Вовчок Турійського району. Восени 1942 року тут постала легендарна "Січ" - колиска УПА. А у квітні 1948 року постановою Української Головної Визвольної Ради день 14 жовтня оголошено святковим днем УПА.
Учень 3. Любіть і боріться за щастя безкрає,
Згоріть без останку за край дорогий.
Блажен, хто горить, бо він попіл лишає,
А хто тільки тліє - один тільки гній.
Борня нам одкрила шляхи пурпурові,
Садами Вітчизни цвітуть береги.
Горіть і боріться! Без сонця любові
У серці й природі лиш тьма навкруги...
Горіть і боріться, любіть Батьківщину,
Огні свого серця єднайте в бою.
І вам не узнати ніколи загину, - Безсмертний, хто любить Вітчизну свою.
Ведучий ІІ. У 1943 році було скликано нараду, на якій йшлось про те, скільки може бути задіяно людей в УПА у разі необхідності відкритого збройного виступу, про розподіл командирів, зброї, продуктів. Перше формування складалось з 450 чоловік і мало назву "Озеро".
Ведучий І. Нові аналогічні групи створювались скрізь. На території Волинської, Рівненської, Тернопільської, Житомирської, Івано-Франківської, Чернівецької, Закарпатської, Київської, Вінницької, Хмельницької і також Львівської областей.
Ведучий ІІ. Проводився набір молодих людей у танкові, авіаційні частини, старшинські і підстаршинські школи. На курсах вивчалися основи ведення партизанської війни, тактика, наука про зброю, санітарна служба, маскування, протитанкова оборона, історія визвольного руху в Україні, основи служби безпеки. Усі ці та інші факти свідчать, що Українська Повстанська Армія була добре налагодженою військовою організацією.
Учень 4. Українське військо, мов з могили встало.
Загриміло в бубни, в сурмоньки заграло,
Розгорнуло прапор соняшно-блакитний,
Прапор України! Гідний, заповітний!
Вільну Україну не скують кайдани,
В обороні волі наше військо стане,
Заревуть гармати, закричать шаблі, -
Не дадуть в наругу рідної землі.
Від дощу, від грому оживе руїна,
Зацвіте квітками рідна Україна,
Творчий дух народу із могили встане,
І здивують всесвіт лицарі-титани. (О.Олесь)
Ведучий І. У своєму підпорядкуванні повстанці мали 5 шпиталів, млини, їдальні, в кравецьких і швейних майстернях шили однострій для повстанців. Службу божу правили українською мовою. Був свій будинок "Просвіта", школа, в якій навчали з власного букваря, передмовою до якого були такі слова:
Вчитель. "Українська дитино! Будь вірна свойому народові в Україні. Люби свою Україну понад усе в світі. Вчись правильно писати і читати по-українськи. Читай багато книжок про Україну, а вони тобі розкажуть, як твої предки були колись вільні. Співай пісні собі рідні: такі, як співають українські повстанці.
Зі своїми друзями вітайся українським привітом: Слава Україні - героям слава!
Рости на потіху своїм батькам і на славу українському народові.
Хай живе українська самостійна соборна держава." Українські повстанці.
Пісня "За Україну"
Вчитель. Однією з найяскравіших знакових постатей в нескінченному ряді подвижників українського національно-визвольного руху є Степан Бандера - провідник ОУН, організатор і символ героїчної і безкомпромісної боротьби українців за власну державність і свободу.
Ведучий ІІ. Виріс у сім'ї священика, де панувала атмосфера українського патріотизму й національно-культурних традицій, навчався на агрономічному факультеті Львівської вищої політехнічної школи. Після створення ОУН відразу ж вступив до неї, а в 1933 році його призначили крайовим провідником ОУН (тобто керівником ОУН на території Західної України). С.Бандера дійшов висновку, що вибороти незалежну України мирними способами неможливо, бо жодна імперія добровільно не захоче повернути українські землі українському народу. Тому необхідно покладатися лише на військову силу. Він почав створювати партизанські загони ОУН для боротьби проти чужинців. Разом з німцями він увійшов у Львів і 30 червня 1941 р. ним було проголошено Акт відновлення української держави.
Ведучий І. Ми знаємо, що фашистам це не сподобалось і 5 липня 1941 р. вони заарештували С. Бандеру. Його вивезли до Берліна, а потім кинули до концтабору Заксенхаузен, де він перебував аж до грудня 1944 р.
По закінченні війни він, голова проводу ОУН із центром у Німеччині, Степан Бандера - автор багатьох праць із питань політики та ідеології.
15 жовтня 1959 р. по вказівці Кремля його було вбито у Мюнхені Богданом Сташинським. Про цей тяжкий злочин дізнався увесь світ. Отже, С. Бандера був символом боротьби за вільну й незалежну Україну. Раніше в Радянському Союзі про Бандеру писали тільки негативне, а зараз існує інший підхід до тих подій.
Учень 6. Провіднику, я з Вами розмовляю, -
У мене чорна книга у руках...
Дивлюся Вам в обличчя і вивчаю
Безмежний біль і втому у очах.
Я дожила, (як це не дивно дуже),
До того дня, який творили Ви.
Здаю Вам звіт, Провіднику і Друже,
Всіх довгих літ своєї боротьби.
Це були ті літа в лісах, облавах,
В боях запеклих, знаних нам обом,
І ті, що у катів лукавих
Прийшлось провести в тюрмах під штриком. Я не лякалась, Ви це добре знали,
Хоч говорили нам, що Ви в гробу.
Адже Ви з того світу приказали
Поборювати слабкість і брехню.
Тепер весна по Україні бродить...
Провіднику, я дуже Вас прошу,
Скажіть, чи голос мій доходить
Туди, де Вашу поклали труну?
Я з Вами все ще й нині розмовляю
Так, як тоді, коли були живі.
Такі, як Ви, ніколи не вмирають,
Такі, як я, все вірні і стійкі.
Хоч постаріла я від злої стужі,
Та духом все ще дальше у бою...
Провіднику мій, мій Великий Друже,
Я з Вами! Ви зі мною! Я - стою.
Вчитель. Історія Української Повстанської Армії нерозривно зв'язана з іменем Романа Шухевича, людини, що творила цю армію та очолювала її протягом семи років - аж до своєї смерті.
Ведучий І. Роман Шухевич народився 30 червня 1907 року в селищі Краковець Яворівського району Львівської області в родині відомого громадського діяча Осипа Шухевича.
Ведучий ІІ. Після закінчення середньої школи вступив до Львівської політехніки. 16-річним юнаком поповнив ряди підпільної української військової організації. Протягом 1925-1929 років в рамках цієї організації керував бойовими акціями проти польських окупантів. У 1938-39 рр. організовував збройні сили молодої української держави у Закарпатській Україні - "Карпатську Січ".
Ведучий І. 1940 року ввійшов до Революційного Проводу ОУН, потім організував та очолив Український Легіон. У серпні 1943 року Р.Шухевич обраний Головою Бюро Проводу ОУН, а з осені того ж року став Головним Командиром УПА.
Ведучий ІІ. Великий Збір УГВР, який відбувся у липні 1944 року, обрав Р.Шухевича Головаю Генерального Секретаріату УГВР, Генеральним Секретарем Військових Справ УГВР та затвердив Головним Командиром УПА. З того часу і аж до смерті(1950р.) Роман Шухевич керував національно-визвольною боротьбою багатотисячної УПА, збройного підпілля проти гітлерівських та більшовицьких окупантів. Ведучий І. 5 березня 1950 року енкаведисти оточили будинок у селі Білогорща коло Львова, в якому знаходився генерал Тарас Чупринка. Тут у нерівному бою загинув визначний діяч національно-визвольних змагань українського народу Роман Шухевич. 27 років із прожитих 43 віддав він визволенню українського народу від окупантів.
Учень 6 . Бувають ночі темні, наче нетрі, Коли сказати серцю треба - цить! Бо ж видно із Говерли та з Ай-Петрі, Що в центрі України щось горить. То над Збручем стоїть несамовитий Вогонь, як дух, прип'ятий до стовпа. Вогонь! Горить бензиною облитий Роман Шухевич, командир УПА. Вже тих нема, що мертвого палили, Гарячий попіл висипали в Збруч, Щоб не воскрес, не вийшов із могили, Не взяв відомсти зброю обіруч. А він горить! Тріщать кістки, як дрова, І серце палахтить, немов свіча. На тім вогні палає наша мова, Гартується, подібна до меча. Вже тих нема, що той вогонь розклали, Та ні! Подумай, подивися в ніч, - В пітьмі очима блимають шакали, Потворні створи імперських сторіч. Вони чекають попелу і тліну, Щоб замести сліди НКВД, А він горить і гріє Україну, Коли на неї льодовик іде. А він горить і не стає золою, І не чорніє мученицька плоть, І над його душею золотою Ридає подивований Господь. Бувають ночі... Страшно бути в хаті. Виходжу й бачу над Збручем вогонь. То він горить на сталінській цераті, І піт стікає з обгорілих скронь.
Вчитель. Не можна не згадати і одного з визначних ідеологів українського націоналізму Юрія Липу - державно-політичного і громадського діяча, лікаря, письменника, поета, поборника самостійності України. Народився в Одесі, але останні роки свого недовгого життя провів на Яворівщині. Гнаний з Польщі за активну українську патріотичну позицію на початку літа 1943 року Ю. Липа з дружиною і двома маленькими донечками переїздить до села Вільшаниця Яворівського району.
Ведучий ІІ. У серпні він перебирається до Яворова, де відкриває приватну медичну практику.На початку липня 1944 року під наступом Червоної Армії Ю. Липа разом з родиною переселяється в село Бунів Яворівського району, а на початку серпня - до присілку Бунова Іваників. Тут він виходить на зв`язок із підпільними націоналістичними клітинами, допомагає пораненим воякам сотні Української Повстанської Армії (УПА) командира Петренка, пише підручник з фітотерапії для медичної служби УПА "Ліки під ногами". Відкриває медичні курси для підготовки молоді з надання невідкладної медичної допомоги хворим при пораненнях, переломах, зовнішніх кровотечах. На цих курсах набували практичних навичок санітари й санітарки зі збройних формувань УПА. Врешті встановлює контакт із референтурою пропаганди Крайового Проводу ОУН, веде постійне листування, подає цінні пропозиції у вигляді коротких записок стосовно політико-ідеологічних питань.
Ведучий І. Напередодні вступу червоних військ Ю. Липі ще раз пропонували емігрувати. Але він категорично відмовився. Пишуть, що письменник свідомо йшов назустріч неминучій смерті. . Ведучий ІІ. 19 серпня 1944 року до будинку, де мешкав Ю. Липа, під`їхала бричка із чотирма офіцерами НКВД. Липа був у яблуневому саду зі своїми дітьми. Лікарю було сказано: "Собирайтесь, вы нам нужны". А також наказано взяти свій медичний інструмент. Дружина Липи Галина запитала, куди його забирають. Жінку було запевнено, що чоловік невдовзі повернеться. Офіцер сказав: "Даю вам честное слово советского офицера, что через час-два ваш муж будет дома". Однак він більше не повернувся...
Ведучий І. Два дні шукала дружина Юрія, розпитувала в Яворові, Краківці, але скрізь чула одне: "Не знаем". 22 серпня 1944 року тіло Юрія Липи, запорпане в сміття, було знайдене селянами на місці колишнього польського постерунку в селі Шутовім за чотири кілометри від останньої оселі письменника. Їх очам відкрилась жахлива картина : тіло Ю. Липи було поколоте багнетами, руки і голова потрощені кольбами рушниць, його було кастровано власними хірургічними інструментами... Ведучий ІІ. Вночі з пересторогами за християнським звичаєм, лише без церковних дзвонів, люди поховали видатного українського письменника, лікаря, письменника і теоретика державності Юрія Липу на цвинтарі села Бунів. Домовину несли жінки, за нею йшло небагато людей, переважно теж жінки. Панахиди не було. Ховали з острахом. Дружина сама вибрала місце для могили - під черешнею на краю цвинтаря. Вночі на його могилі було встановлено березовий хрест, якого виготовив майбутній дослідник життя Юрія Липи Петро Кіндратович із друзями. Невдовзі хрест зник. Та його знову поставили. І так було багато разів. Аж після проголошення незалежності бунівці відновили могилу, а донька письменника Марта встановила хреста.
Вчитель. Яворівщина завжди була на передньому плані національної пам'яті . Після створення УПА, в середині 1943 р, на військовий вишкіл УПА було відправлено 23 молодих парубків. Пройшовши вишкіл на " Золотій поляні" в Карпатах, вони влилися в сотню (а пізніше курінь) окремого призначення і покрили себе невмирущою славою. Так уродженець Бунова ( що на Яворівщині) Іван Матвіїв (Жулик) завжди займав пост начальника штабу у відділі "Сіроманці", а Іван Дусик (Марцигель), який народився в селі Мужиловичах, командував ПЖ ( польова жандармерія). Ось які яворівчани! Завдяки сотням і тисячам юнаків і дівчат, які не шкодували власного життя, Україна здобула омріяну незалежність.
Презентація "Боротьба за незалежність України на Яворівщині"
Учень 7. Коли ви вмирали, вам дзвони не грали,
Ніхто не заплакав за вами,
Лиш в чистому полі ревіли гармати
І зорі вкривались сльозами.
Як вас хоронили у темну могилу,
Від крові земля червоніла,
Під хмарами круки стадами літали,
І бурею битва гриміла.
На ваших могилах хрести похилились, Калина зігнулась додолу.
Спіть, хлопці-соколи. Ми гостримо зброю.
І йдемо на поклик до бою.
Вчитель. Прошу вшанувати хвилиною мовчання всіх, хто віддав життя за свободу України.
(хвилина мовчання)
Вчитель. Отже, ви прослухали короткі відомості про трагічну і водночас героїчну добу нашої держави. Обговорення прослуханого матеріалу
"Мозговий штурм"
1. Що ми знаємо про ОУН? (1929 р., Відень.)
2. Що ви знаєте про УПА?
3. Мета їх створення? (Незалежна самостійна українська держава.)
4. Хто керував УПА? ( Р.Шухевич)
Міні-дискусія.
1. Чи можна називати людей, що йшли на співробітництво з гітлерівською Німеччиною, зрадниками?
2. Чому?
Так...
Ні...
Дивіться, що спонукало людей йти на службу до окупантів:
* страх за своє життя і життя близьких;
* кар'єризм, прагнення пристосуватися до нових умов життя;
* вплив нацистської пропаганди, яка підкреслювала негативне ставлення сталінського керівництва до радянських військовополонених і цивільного населення, що залишилося на окупованій території;
* прагнення за допомогою Німеччини боротися за незалежність України, бажання помститися радянській владі за всі кривди, що їм вона завдала: репресії, розкуркулення тощо;
* ідеологічне неприйняття радянської влади, комуністичної ідеології.
Отже, однозначної відповіді ми дати не можемо. Думки розділилися. І ви маєте право на особисту точку зору, яку я маю прийняти.
Вчитель. Так, треба було чекати вічність, щоб Україна отримала те, що по праву з народження належить їй: волю, думку, життя, правду і пам'ять. Але ми дочекалися тієї миті, коли Україна встала з колін, бо душа нашого народу лишалася живою завжди.
Ми можемо стверджувати лише одне: була історія з важливими факторами, з кров'ю і плачем невинних жертв, з війною, яка велася не тільки проти ворогів, а й проти себе. Але ми не маємо права ставити в один ряд убивць і героїв. Можливо, ми не все бачили, не все знаємо, не все як слід розуміємо...
Була історія... З білими плямами і з чорними... І тепер стерти ці плями немає змоги. Те, що було, нікому не змінити, але треба пам'ятати одне: яка б не була наша Україна, вона для нас - єдина, рідна.
Список літератури
1. Хархаліс Р. УПА - на грані двох світів. - Львів: Логос, 2007. - 112с.
2. Косик Н., Косик Л. Скарби Яворівщини. - Львів, 2009. - 244с.
3. Полянський О. Армія нескорених. До 60-річчя УПА. - Тернопіль: "Підручники і посібники", 2002. - 48 с. 4. "Національне виховання значить те саме, що творення нації..." Ч.ІІ. Інформаційно-методичні матеріали до відзначення 100-річчя з дня народження Степана Бандери / Упорядник Л. Гриза - Львів: ЛОІПОПО, 2009. - 31 с. 5. Інформаційний буклат. В тобі пульсує кров героїв. Роман Шухевич. - Львівська облдержадміністрація.
Базилевич Ірина Ярославівна
вчитель історії Сокальського НВК
"ЗШ І-ІІІ ст. №4 - ліцей"
Перший урок у 2012-2013 н.р.:
"Українська Повстанська Армія - у вирі боротьби". ( до 70- річчя створення УПА)
Мета: Виховати в учнів почуття патріотизму, національної гордості, самосвідомості, любові до рідного краю, розуміння своєї причетності до всіх подій, які відбуваються в Україні. Розвивати почуття відповідальності до своїх обов'язків перед державою, робити висновки на основі фактологічного матеріалу, об'єктивно оцінювати історичні події. Згадати фольклорну спадщину воїнів УПА.
Обладнання і наочність: герб України, ікона Божої Матері. На столі портрети С.Бандери, Р.Шухевича, підсвічник зі свічками, гілка калини. Біля стола - Державний прапор України. На видних місцях класу - уривки з пісень про УПА, висловлювання про УПА та її героїв. Ось деякі з них:
"Здобудеш Українську державу або згинеш у боротьбі за неї"
("Декалог українського націоналіста")
Велику правду, для усіх єдину,
Наш гордий клич народові несе:
Батьківщині будь вірний до загину,
Нам Україна вище понад все!"
("Гімн українського націоналіста")
"Героїчна боротьба УПА й визвольно-революційного підпілля - це найбільш героїчна доба в історії України". (Роман Шухевич)
"УПА розвинулася з бойових груп ОУН, керованих Степаном Бандерою, в 1942 році в умовинах завзятої боротьби українського народу проти гітлерівських загарбників". (Р.Шухевич)
Вступне слово вчителя. На крові тих, що впали на полі бою в обороні рідних хат, сімей і населення, в наступі на гестапівські та енкаведівські загони, в індивідуальному двобою в час конспіративної підпільної роботи, на крові тих, що замучені по тюрмах і таборах, виросла безсмертна легенда воюючої поневоленої нації, що вогненним смолоскипом горить у серцях і душах народу й освічує шлях у майбутнє. Україна живе й бореться та силою здобуває перемогу. Хай же вічна буде слава героям, що склали своє життя на жертовнику нації.
1 учень.
Зродились ми великої години
В пожежах війн і полум'ях огнів.
Плекав нас біль по втраті України,
Кормив нас бунт і гнів на ворогів.
І ось ідемо в бою життєвому
Тверді, міцні, незламні, мов граніт,
Бо плач не дав свободи ще нікому,
А хто борець - той здобуває світ
2 учень
Не хочемо ні слави, ні заплати,
Заплатою нам розкіш боротьби.
Солодше нам у бою умирати,
Як жити в путах, мов німі раби.
Доволі нам руїни і незгоди,
Не сміє брат на брата йти у бій.
Під синьо-жовтим Прапором свободи
З'єднаємо великий нарід свій.
Вчитель
14 жовтня люди в усьому світі, що пам'ятають хід подій 40-х років в Україні, відзначають день створення УПА. Отже, Організація Українських Націоналістів та Українська Партизанська Армія, що це?.. І хто її створив?... Після початку війни між фашистською Німеччиною та Радянським Росією німецькі війська, майже не натрапляючи на опір, швидко просувалися на схід. Україна опинилася поміж двох вогнів. Один загарбник нічим не відрізнявся від іншого. Полковник Євген Коновалець, командир Січових Стрільців, заслужений герой України в першій світовій війні, утворив УВО (Українська Військова Організація), яка в 1929 році реорганізувалась на Організацію Українських Націоналістів, керована Степаном Бандерою, була на українському ґрунті єдиним послідовним реалізатором ідеї революційної, безкомпромісної боротьби за волю і незалежність.
Учні читають вірші
1-й учень. Велику правду, для усіх єдину,
Наш гордий клич народові несе -
Батьківщині будь вірний до загину,
Нам Україна вища понад все
Веде нас в бій борців упавши слава,
Для нас закон найвищий та наказ - Соборна українськая держава
Вільна, міцна від Сяну по Кавказ.
2-й учень. Не спіть, брати, не спіть, вставайте!
Свободу з рук не випускайте!
Господарями стати час
Нехай спокійно спить Тарас.
Щоб повік того не знати,
Як йшов війною брат на брата,
Щоби на тлі душогубець
Не вирізав ножем тризубець.
3-й учень. Щоб не всохла від отрути
Івасюка "Червона рута"!
Щоб не згасла рідна мова -
Чарівна пісня колискова.
Щоб діток могли навчити
Господа й Україну любити.
Господарями стати час.
Нехай спокійно спить Тарас!
4-й учень. Вставайте до бою, брати, груди в груди.
З низин до Карпатських висот.
Хай трупами ляжем, а волю здобудем,
Не раб український народ.
Ні крові, ні рани, смерть страшна
Не звернуть нас з дороги,
Ясна мета для всіх одна -
У бій, за край. До перемоги.
5-й учень. Ну і що ж, як прийдеться умирати
У похідній шинелі в житах.
Ми у вічі сміємося смерті,
Бо веде нас велика мета.
За потоптану честь України,
За поганьблену землю свою
Ми ідем, щоб піднести з руїни
Українську державу нову
Учень 3.
День 14 жовтня визнано днем утворення Української Повстанської Армії (УПА). Це свято збігається з історичним козацьким святом Покрови. Минуло багато років від того часу, коли збройні групи ОУН, відділи самооборони почали об'єднуватись в армію. Волинь і Полісся стали колискою УПА. Потім УПА поширила своє функціонування на всю Україну.
З 1943 року Головним командиром УПА став Роман Шухевич, якому через три роки присвоїли звання генерала-хорунжого УПА. З метою конспірації він виступав під псевдонімом Тарас Чупринка.
УПА звільняла великі райони Волині, Полісся, Поділля, Житомирщини, Київщини від німецької адміністрації та радянських партизанів, і там виникали "республіки УПА".
За що і з ким боролася УПА?
Учень 4.
УПА боролася за створення на українській землі Самостійної Соборної Української Держави. Українська Повстанська Армія вела нерівну боротьбу як з німецькими, так і з більшовицькими загарбниками.
Тоді, напевне, в УПА билися з ворогом тільки українці?
Учень 5
Ні, це не так. УПА вела роз'яснювальну роботу серед солдатів німецької та більшовицької армій, які були вихідцями з країн, поневолених Німеччиною чи Москвою. Летючки закликали цих солдатів вступати до УПА для боротьби зі спільним ворогом. Восени 1943 року в складі УПА воювало багато національних куренів. 21-22 листопада 1943 року в Україні під егідою УПА відбулася Перша Конференція Поневолених Народів Східної Європи і Азії.
Якщо УПА не обмежувалася військовими діями, то вона повинна була створювати свої органи місцевого самоврядування та свій уряд. Як це виглядало в умовах воєнного часу?
Учень 6
Представникам УПА в селах були станичні, які переправляли в ліс людей, харчі, одяг, ліки. Зв'язкові (здебільшого дівчата) передавали повстанцям потрібну інформацію, підпільну пресу, попереджували про переміщення каральних загонів. 11 липня 1944 року у Карпатах зібралися представники Українських земель, які проголосили себе Тимчасовим Українським Парламентом, назвавшись Українською Головною Визвольною Радою (УГВР). Через 4 дні відбулися вибори Голови Президії УГВР, голови Генерального Секретаріату УГВР, Генерального Судді УГВР. УПА по сформуванні УГВР склала їй присягу.
Учень 7.
Перші донесення про діяльність українських повстанських формувань на Волині поступили до Москви наприкінці 1942 року. Сталін, переконавшись у тому, що національні з'єднання ведуть боротьбу з німецькими та більшовицькими окупантами, вирішив завдати по УПА удару руками радянських партизанів під командуванням С.Ковпака. Згадаймо, що рейд з'єднання С.Ковпака називався сталінським, а мета рейду трималася в таємниці. Ковпак ледве втік з Карпат, а його комісара Руднєва при невідомих обставинах застрелила радистка, завербована КДБ. По невдалім рейді партизанське з'єднання Ковпака було розформовано на спеціальні малі групи для боротьби з повстанцями на території Західної України. Ці групи були створені з провокаційною метою: через вбивства та грабежі мирного населення під виглядом ОУН-УПА компрометувати національно-визвольну боротьбу українського народу, проникати у керівництво ОУН-УПА, сіяти ворожнечу між Західною і Східною Україною. Злочини, що коїлися провокаційними спецгрупами у Західній Україні, вражають своєю цинічністю та звірствами.
Учні читають вірші. 1 учень. Боролись вони і вмирали,
Як личить нащадкам Сірка,
Над ними молитв не читали,
А траур їм грала війна.
Полягло унівців чимало,
Прошуміла над ними війна,
Дівчата їх могил не квітчали,
По них сіяла квіти весна.
2- учень. Безіменні твердять могили:
Не буде для них забуття,
Що Вкраїну вірно любили
І за неї віддали життя.
Заросли стежини, де вони ходили,
Де в боях мужніла юність золота,
Лиш одна стежина в'ється до могили,
Лиш одна стежина та не зароста.
3- учень. Сплять тут наші хлопці, славою покриті,
Сплять повстанці юні - наші земляки,
А навколо глянеш - пшениці і жито,
І життя здобуте квітне навкруги...
Поклонись, юначе, їхній вічній славі,
Юнко, сльози щирі хай бринять в очах-
Це ж вони безстрашно за наш край вмирали,
Гордо підійнявши свій повстанський стяг.
4-й учень. За Україну юнь вмирала,
За нашу волю, за народ.
Помилувань від катів не чекали.
Від комуно-фашистських заброд.
Це були хлопці з-під стягу
Коновальця, Бандери, Стецька.
Декалог - була їх прияга.
Учень читає присягу
Присяга воїна Української Повстанської Армії
Я, воїн Української Повстанської Армії, взявши в руки зброю, урочисто клянусь своєю честю і совістю перед Великим Народом Українським, перед Святою Землею Українською, перед пролитою кров'ю, усіх Найкращих Синів України та перед Найвищим Політичним Проводом Народу Українського:
Боротись за повне визволення всіх українських земель і українського народу від загарбників та здобути Українську Самостійну Соборну Державу. В цій боротьбі не пожалію ні крови, ні життя і буду битись до останнього віддиху і остаточної перемоги над усіма ворогами України.
Буду мужнім, відважним і хоробрим у бою та нещадним до ворогів землі української.
Буду чесним дисциплінованим і революційно-пильним воїном.
Буду виконувати всі накази зверхників.
Суворо зберігатиму військову і державну таємницю.
Буду гарним побратимом у бою та в бойовому життю всім своїм товаришам по зброї.
Коли я порушу, або відступлю від цієї присяги, то хай мене покарає суворий закон Української Національної Революції і спаде на мене зневага Українського Народу.
На середину класу виходять хлопці.
1. Ми - ті, хто поліг на полі бою з німецькими та більшовицькими окупантами, так і не відчувши повноти життя, недокохавши, не доспівавши наших чарівних пісень.
2. Ми - ті, хто гинули в катівнях НКВС та гестапо зі словами на устах : "Слава Україні!" "Коли ми вмирали, нам дзвони не грали!"
3. Боролися, бо знали, що свята кров борців за волю свого народу ніколи не буває пролитою даремно. Прапор волі, піднесений воїнами УПА, ніколи не падає. Героїв ми будемо пам'ятати і шанувати завжди. Вчитель. Можна лише здогадуватися, що сталося б якби не героїчна боротьба наших патріотів. Можливо нас зараз експлуатували б німці, можливо наша нація розчинилася б серед інших слов'янських національностей. Десь за рогом можливо ви уже не могли б почути української мови. На сьогодні існувати лишилось братство УПА. І ми можемо лише подякувати за зроблене національним героям.
Учень 1. Пройшли роки. Україна стала вільною і незалежною державою і знову має регулярну армію, яка присягається їй на вірність, клянеться її захищати.
Учень 2.Збережемо і примножимо славу героїв УПА. Нехай і для нас, теперішніх захисників України, будуть святими слова українських повстанців:
(Заклик виголошують усі учні разом)
Батьківщині будь вірним до загину,
Нам Україна вище понад усе.
Підсумок уроку.
Вчитель.
Любі мої діти! Пам'ятайте: патріотизм - звичайний стан повсякденного життя людини, який виявляється не тільки в надзвичайних ситуаціях. Ви маєте у своєму серці високе почуття любові до рідного краю, тому зможете зробити все для того, щоб Україна і надалі розквітала і багатіла. А для цього потрібно здобувати знання, багато знати і вміти. То ж старайтеся вчитися так, щоб вами гордилася Батьківщина. В добрий час, любі діти.
Використані інтернетресурси:
1.http://www.mavkovichi.org.ua/?p=1680
2. http://dubanevychi.info/?p=120
3. http;//referatus.com.ua/scenariyi-vihovnih-zahodiv-svyat/borotba-oun...
4. http;//www.br.com.ua/referats/scenarios/98908.htm
Надія Пащук, методист
Інформаційно-методичного центру освіти
м.Червонограда
Тема уроку: "Веде нас в бій борців упавших слава..." (Орієнтовний конспект-сценарій першого уроку дла учнів 9-11х класів)
70-річчю УПА прсвячується
Мета: поглибити знання учнів про історію виникнеиия і боротьби УПА; розвивати вміння шукати інформацію, виокремлювати головне, критично осмислювати, виступати з повідомленнями, робити висновки; сприяти формуванню в учнів національної самосвідомості, патріотизму, шанобливого ставлення до учасників національно-визвольних змагань, активної громадянської позиції.
Форми, прийоми і методи: бесіда з елементами дискусії, випереджувальні завдання - повідомлення учнів, рольова гра, робота в групах, "мікрофон", "незакінчене реченя", ПРЕС
Епіграф Простіть за те, що півстоліття
Не знали, хто ви, звідкіля,
Як умирали й боронили
Вкраїну - матір і життя. Обладнання: карта України, виставка літератури про національно-визвольні змагання 40-50х рр., портрети С.Бандери, Р.Шухевича, фільм О,Янчука "Нескорений", відеокліп пісні О.Смика "Сніги, сніги...", проектор, екран. План уроку
1. Вступне слова вчителя, окреслення проблемних питань
2. Виступи учнів з попередньо підготовленими повідомленнями 3. Інсценізація
5. Рольова гра "Згадують свідки..."
6. Запрошення до слова ветеранів визвольних змагань
7. Перегляд фрагменту фільму "Нескорений"
8. Обговорення проблемних питань, підсумки уроку, відеокліп
Хід уроку
І Організаційний та мотиваційний етап
1. Створення емоційної атмосфери уроку.
Слухання запису повстанської пісні "Ой у лісі, на полянці..."
2. Актуалізація досвіду учнів
Бесіда:
- Чи подобається вам пісня? Про які події йдеться? Що вас вразило у ній? - Що Ви знаєте про УПА? Звідки ви дізналися про ці події? - Які сучасні фільми, книги присвячені боротьбі повстанців?
- Можливо, хтось із ваших родичів брав участь в УПА, визвольних змаганнях 40-50років? Як вони це згадують?
3. Мотивація навчальної діяльності учнів
Учитель. Щоб будувати майбутнє, треба знати своє минуле. До недавнього часу перед нами була закрита справжня велична, героїчна, прекрасна і трагічна історія нашого народу. Сьогодні маємо можливість пізнати одну з її сторінок - боротьбу Української Повстанської Армії.
Цю армію називають армією безіменних, бо, ведучи боротьбу з двома жорстокими тоталітарними режимами - фашистським і більшовицьким, в умовах підпілля, кожен повстанець, від головного командира і до рядового вояка, мали псевдо, для ворогів і для своїх. Тільки після смерті повстанця дозволялося розкрити його справжнє ім`я і прізвище, за умови, що це не призведе до репресій його рідні і не пошкодить повстанській справі.
Невблаганний час стирає прізвища і дати навіть з надмогильних плит. Нашим обов`язком є пізнати і передати нащадкам сторінки тієї епохи, що називається історією УПА
4. Формулювання очікуваних результатів.
- Що ви очікуєте від сьогоднішнього уроку, який присвячено 70-річчю створення УПА? Підказкою може слугувати епіграф нашого уроку. (Відповіді учнів - за допомогою методу "мікрофон"). Отже, наші з вами очікувння від уроку в основному збігаються.
Ми хочемо дізнатися:
- Де і чому виникла ця армія? За які ідеали і в яких умовах боролася? - Чому так довго правда про УПА перекручувалася? Кому це було вигідно? - Яким є ставлення сьогодні у нашому суспільстві до учасників УПА? ІІІ. Осмислення нового навчального матеріалу.
Учитель На ці запитання спробуємо дати відповідь.
1. Виступи учнів з повідомленнями про причини створення УПА.
Учень. У результаті секретних домовленостей Ріббентропа-Молотова між більшовиками і фашистами Червона армія, за словами Кремля, "визволила" Західну Україну 17 вересня 1939року, і після цього почалися масові арешти та вивезення до Сибіру всіх, на думку Москви, політично неблагонадійних та їхніх сімей. 22 червня 1941 року почалася війна, уряд СРСР розв`язав руки працівникам органів репресій, і протягом кількох днів безперестанно у тюрмах чули мотори автомашин, щоб заглушити крики і плачі катованих в`язнів.
Кров замучених текла по тюремних коридорах. Кати змагалися у винахідливості тортур. Вина в`язнів була хіба в тому, що народились українцями, виховувалися в любові до свого народу і були безкомпромісними у цих почуттях.
Я, мамо, під муками ката
Своєї душі не зламав,
Як стали судити прокляті,
Пощади життя не благав...
Ця пісня облетіла тюрми Лонського, Бригідок, Замарстинова, Золочева, Дрогобича, Чорткова, Тернополя, Бережан, Луцька, Станіслава, Умані. З 1939 по 1941рр. населення західних областей України зменшилося на 700 000 осіб.
Учень. 30 червня 1941 року С. Бандера таємно прибув до Львова, де без згоди Берліна були проголошені Акт Української Державності. У плани німців не входило створення держави для українців. Гестапо жорстоко розправлялося з українськими патріотами.
15 членів ОУН - організації, що боролася за незалежність України, окупанти розстріляли, Лідерів самостійницького руху С. Бандеру, Я. Стецька, 300 членів ОУН фашисти вивезли до концтабору Заксенгаузен, де замучили двох рідних братів С. Бандери. У Києві розстріляли поетесу Олену Телігу, в Горохові повісили десятки членів ОУН, у Львові - замучили нашого земляка із Сільця крайового провідника ОУН Івана Климіва-Легенду...
Учень. Здавалося б, що такий жорстокий терор німецьких окупантів морально зломить український народ, зокрема його авангард - самостійницький рух. Та навпаки, він міцнішає. Ідея бандерівців створити українську армію була небажаною для німців, тому вони намагалися перетворити новостворені українські легіони у залежну від них поліцію, а члени цих легіонів на Волині переходять у підпілля. Командує ними сотник Роман Шухевич. Вони стали основою першого збройного підрозділу Української Повстанської Армії. Цілі їхньої боротьби засвідчив гімн цієї армії. (Звучить запис, учні слухають гімн стоячи).
Зродились ми великої години
З пожеж війни і з полум`я вогнів,
Плекав нас біль по втраті України,
Кормив нас гніт і гнів на ворогів.
І ось йдемо в бою життєвому,
Тверді й міцні, незламні, як граніт,
Бо плач не дав свободи ще нікому,
А хто борець, той здобуває світ.
Веде нас в бій борців упавших слава
Для нас закон найвищий і наказ:
Соборна Українськая Держава,
Вільна й міцна, від Сяну по Кавказ.
Учитель. За кордоном українці офіційно святкували день становлення українських військових сил 14 жовтня, адже 14 жовтня 1942 року утворилась УПА. Символічно, що ця дата припадає на Покрови Святої Богоматері, яка в усі часи була нашою заступницею і покровителькою. У момент створення УПА німецькі війська стояли під Сталінградом, отже, УПА планувала спрямувати свою зброю перш за все проти німців. Великим був наплив молоді у ліси. 2. Інсценізація ( Мати проводжає сина до лав УПА)
Ти йдеш, мій сину? Що ж... Іди здоров!
Тебе спиняти я не маю права.
Даремний жаль, як кличе слушна справа,
Як з України ворог точить кров...
Твій батько вік свій скоротав в ярмі.
І вмер, не чувши заклику до зброї.
Сьогодні дивом взялися герої,
І рвуться пута в віковій тюрмі.
З могил війнув лицарський гордий дух -
Воскресли сотні... Лопотять прапори, І пісня віри в`ється понад гори,
Горить завзяттям давній слабодух.
Ідеш вже сину? Що ж... іди... здоров!
Я радуюсь, хоч серденько зранене, Та тям собі, що ти один у мене...
Хоч врешті... Що ж! Пречиста - твій Покров...
3. Виступи учнів з повідомленнями про боротьбу УПА
Учень. Про масштаби організації збройної боротьби УПА свідчить її територільне структурування: УПА-Північ (Волинь, Рівненщина, Житомирщина), УПА-Захід (Дрогобччина, Львівщина, Тернопільщина, Івано-Франківщина, Закарпаття, Чернівці), УПА-Південь (Вінниччина, Хмельниччина)., УПА-Схід (окремі повстанські загони на Київщині, Чернігівщині). Обізнаність вояків УПА з лісовими масивами, вмілі прийоми ведення партизанської війни, тісний контакт з населенням часто забезпечували перемогу над ворогом. Лави УПА досягали в окремі періоди 100 тисяч вояків-добровольців. Після реорганізації восени 1943 року УПА стала армією високої дисципліни. Вживання алкоголю було заборонене. Рідкісним явищем було куріння. Серйозні аморальні вчинки, мародерство каралися смертю. Зброю ця армія здобувала у сутичках з ворогом. (Демонстрація та коментар світлин вояків УПА)
Відділи УПА нападали на гестапо в райцентрах, звільняли політичних в`язнів, вели бої з німцями в районах комунікаційних шляхів, які мали військове стратегічне значення. Бойові дії УПА на прифронтових територіях Волині і Галичини завдавали німцям матеріальної, а ще більше моральної шкоди, бо вони вважали Західну Україну мостом на схід. (Звучить повстанська пісня " Вже вечір вечоріє...")
Учень. У результаті літньої кампанії 1944 року Червона армія просунула фронт на Захід, і основні сили УПА опинилися в тилу, на території, де знову запроваджувався сталінсько-беріївський режим. Це була конфронтація непримиренних, але нерівних сил. Про повстання не могло бути й мови, бо це спричинило б загибель населення Західної України. Щоб уникнути ударів, велика частина повстанців перейшла в Карпати. Активна тактика в боротьбі з німцями змінилася оборонною і зводилася до захисту від переслідувань військ НКВД - особливої каральної структури головорізів.
Фашисти хотіли стимулювати боротьбу УПА проти більшовиків: друкували похвальні статті у пресі, пропонували повстанцям зброю. Але Роман Шухевич цю пропозицію відхилив, заявивши, що УПА і далі знаходиться у стані війни з фашистською Німеччиною.
Велика частина сил УПА перейшлиа через Угорщину, Чехословаччину на Захід, повстанці зазнали великих втрат. Декотрі дісталися до Канади, США, Великобританії. Тільки невеликі відділи УПА залишилися в підпіллі, в Карпатах і глибоких лісах Волині. Не покинув Україну головнокомандуюч УПА генерал Роман Шухевич, його псевдо - Тарас Чупринка. Він загинув під Львовом у селищі Білогорща, до кінця розділив долю свого народу, котрий нищили, котрим заселяли сибірську тайгу, заповнювали тюрми і концтабори.
Учень. Ніч провесни, березень знов наступає,
Не спить Білогорща. В лісі сторожа
І бункер зі штабом УПА не дрімає.
Тут мозок і серце, й каральна рука!
Вмить ліс пробудився не сяйвом світанку -
Вогнем автоматів, розривом гранат...
І смерть починає свою брати бранку,
Валом емведистів у наступі кат.
Не ніч горобина жбурляє громами, -
Міць помсти і пекла розбещений шал...
- Хай небо від кривди здригнеться над нами!
У бій рукопашний веде генерал.
Як сонце котилось над лісом поволі
В пухкий перелив серпанкової мли,-
Дзвіночки підсніжні дивуються кволі;
- Чом маки червоні в снігу розцвіли? -
О ні! Звершити пам`ятник - замало!
Мале, безкриле слово "генерал".
Чупринка - той, котрим зарокотало,
Натхненник визволу, наш Ганнібал!
Учитель У 1946 році для знищення УПА більшовики стягнули у Західну Україну понад півмільйонну армію військ НКВД, танкові з`єднання і почали велику блокаду, в ході якої було застосовано всі можливі засоби терору і провокацій навіть щодо мирного населення.
4. Рольова гра " Згадують свідки..."
Учень. Я, Степан Паньків з села Підгорище свідчу про смерть своїх братів. Кінець липня 1946 року, темна і тиха ніч. У селянській хаті спить вдова - моя мати Марія Паньків та мій 15-річний брат Ярослав, якому й не сниться, що цієї ночі він буде розстріляний. У двері постукали і в хату ввійшли енкаведисти, які видавали себе за бандерівців. На запитання, де мій старший брат, мати розповіла, що за відмову служити в Червоній Армії Григорія впіймали більшовики, поламали руки, ноги, зв`язали колючим дротом, а потім відрубали руки й голову. Так розповідала мати, аж поки не прокинувся Ярослав, впізнав енкаведистів і став штовхати маму, шепочучи: "Мамо, мовчіть!". Вхопили кати Ярослава, а він голосить: "Мамо, я пропав!", бо носив Григорієві їжу, якою той ділився з повстанцями. Ярослав знав місце схову. В лісі енкаведисти розпікали його залізними прутами, обрізали йому вуха, викололи очі, відрубали руку. Хлопчина стікав кров`ю, намагався в шоку тікати, але кати його розстріляли. А через півроку схопили мене в машину і завезли до Львова на вул. Дзержинського в НКВД на допит. Я підписав протокол, що братів моїх Григорія та Ярослава вбили бандерівці, і мене відпустили, сказавши, що коли ще раз сюди потраплю, то живим не вийду. Я зрозумів, що треба мовчати і мовчав 44 роки.
Учень. Я, Василь Кубів із села Деренівка на Тернопільщині пригадую:
Мої односельчани були учасниками національно-визвольних змагань 1941-1951 років. Перший бій дали повстанці ранком 24 червня. Енкаведисти захопили тоді повстанця, диригента сільського хору Степана Серафина. 6 днів і ночей катували його чекісти в районній тюрмі. і коли мертвого привезли односельчани додому, то побачили сліди знущання, тіло було проколено раз по раз штиками. На його могилі побратими по зброї, більша частина хористів дали присягу. І вони дотримали її. Прикладом може бути ранок 10 листопада 1946 року. Коли було розкрито бункер районного провідника Івана Мороза: він вийшов до озброєних кулеметами солдатів і виголосив патріотичну промову. Увійшовши в бункер разом з чотирма іншими повстанцями, підірвали себе.
Учні. Сповий, рідна мамо, в яркі рушники
Портрети коханого й брата...
Нові з автомата мережу квітки
На грудях загарбника-ката.
Звірів лютий ворог, шалів, сатанів,
Міста спопелявши вогнями,
Три армії в нетрі карпатських лісів
В облаву пославши за нами.
Ми бились, хоч знали: нема вороття,
Але не благали пощади,
Останнім набоєм прощались з життям,
Несплямлені ганьбою зради.
Не плач, моя мамо, даремно не жди,
Не мрій про маленькі внучата...
Кохання пал чистий, мов крапля води,
Згасила остання граната.
Учениця. Я, Ганна Бардин-Іваницька з села Дмитровичі Мостиського району Львівської області. свідчу:
Моя сестра Стефця Бардин була зв`язковою УПА. В 1947 році сестру арештовано з 10 класу Судово-Вишнянської середньої школи. Привезли її більшовицькі кати до рідної оселі і на току в стодолі так били, що була вся синя. Потім кинули на фіру у повезли у тюрму до Судової Вишні, звідки вона втекла з КПЗ (чи може хлопці з УПА допомогли) і пішла у підпілля. Де вона? Чи загинула, чи десь у світі ще живе, не знаємо. Матуся наша дорога - все як чайка плакала і її шукала і чекала. Не дочекалася, не дошукалася...
Учні. Ми, діти, у першій половині червня 1945 року біля підніжжя гори Маківки пасли корів і бачили, як з лісу вийшли озброєні люди в мазепинках і з тризубами. Вони зупинили фіру, на якій Марія Савчин везла молоко, що його здавали селяни до Тухлі. З грубою лайкою вилили молоко, щоб не везла москалям, і підійшли до 18-річного Олексія Савчина. Назвались повстанцями і веліли Олексієві йти до жінок і принести їжу. Олексій зайшов до Палагни Левак, в якої знаходилась Ольга Кремінська, що чекала дитини, а чоловік її воював в УПА. Вони разом з Миколою Савчиним понесли обід до підніжжя Маківки, а там вийшли з лісу знайомі вже "повстанці", схопили їх і затягнули в кущі, де в засідці сиділо багато енкаведистів. Ольга, Микола і Палагна кинулись тікати. Ольгу вбили, Миколу і Палагну погнали в Славськ, невдовзі з ними розправились. Олю вночі забрали односельці, обмили, одягли, принесли до церкви і поховали разом з ненародженою дитиною.
Учениця. Я, Анна Плечій, жителька села Головецько Сколівського р-ну, свідчу: 6 січня 1951 року загинув мій брат Іван Плечій разом з побратимом Лук`яном Марочканичем. 100 автоматників оточили будинок, де знаходились повстанці. Хлопці відбивали атаки, тоді енкаведисти підпалили будинок і стодоли. В останні хвилини свого життя хлопці заспівали "Ще не вмерла Україна...", гукнули востаннє "Слава Україні!". Лук`ян підірвався гранатою, а Іван застрелився. Вмерли, але не здалися. Мати і сестра бачили, як гинув і горів Іван, але порятувати не могли. Сестра впала на землю, почорніла від горя, додому вже не змогла дійти, а через місяць померла. Вороги заарештували маму, цілий рік тримали в катівнях, а 52-го року вивезли до Сибіру. А мене запроторили до тюрми, а тоді відправили в совєцький концтабір на Далекій Півночі. Осліпла з голоду, оглухла з холоду. Уся моя родина була знищена, одна я вижила, дочекалася побачити омріяну волю. Хай знає вся Україна, як жили, боролись і вмирали мої краяни.
5. Доповнення вчителя про терор щодо мирного населення.
Методи одержання інформації у енкаведистів були відпрацьовані до тонкощів, місяцями і роками вели слідство, застосовуючи незбагненні засоби, заставляючи людину підписувати на себе те, чого зовсім не було. Крім того, всім добре відомо про спеціально вишколені підготовлені провокаційні групи, закинені на Західну Україну, що полювали на недосвідчених патріотично вихованих запальних юнаків і дівчат.
Згідно з останньою інформацією, у Києві від 1944 р. до 1950 р. була "Сербія". Так звали якусь слідчу тюрму чи окреме відділення тієї тюрми. В "Сербію" потрапляли люди, про яких думали, що вони багато знають цінних секретних матеріалів і до нічого не зізнаються. Там застосовували особливі методи. Як-от, китайські тортури. Людину прив`язували так, що вона зовсім не рухалася, а на її голову краплями падала вода. Спочатку людина болю не відчуває, а через деякий час та крапля б`є як молотом. Людина божеволіє і підписує, що захочуть.
Спецкамера. В цій камері був великий металевий бак, наповнений водою з льодом. Сюди приводили двох чоловіків. Одного роздягали і кидали в цю холодну воду, а другого змушували дивитися. Продержавши людину кілька годин в холодній воді, починають під баком палити вогонь і нагрівають до кипіння.
До дівчат застосували інший метод. У камері була яма, в якій спеціально тримали багато голодних щурів. Приводили двох дівчат і одну з них роздягали і зв`язану опускали в цю яму. Голодні щурі хмарою кидалися на дівчину і шматували її тіло. За кілька хвилин залишалася купка кісточок. Її супутниця, побачивши таку сцену, непритомніла, і важко сказати, чим закінчувалося слідство. Боротьба за незалежну Україну, пережиті муки і страждання повстанців, мирного населення, яке їх підтримувало, описано в романі Івана Багряного "Сад Гетсиманський", Романа Іваничука "Вогненні стовпи", Оксани Забужко "Музей покинутих секретів", інших творах, які представлено на нашій виставці.
Учень. Од болю сонце аж руде,
Довкола світ - як зал набитий,-
Злочинці, встаньте, суд іде,
Щоб вас за злочини судити!
За ваші руки, що в крові
По лікті трусяться від люті,
Той суд вершитимуть живі,
І мертві, путами закуті.
І ті, що вирвалися з пут,
І ті, що встали з домовини,
Ідуть, воскреснувши на суд,
Щоб вам засвідчити провини.
За люд голодний у сльозах,
За вирване коріння роду,
За вбивство сонця в небесах
Та віри й пам`яті народу.
Вони вам свідчитимуть, де
Й коли вели їх на розп`яття!
Злочинці, встаньте: суд іде!
Аби вам винести прокляття!
Учитель. Більшовицька червона імперія, що збиралася загарбати весь світ, виявилася неспроможною примусити до капітуляції хоча б один відділ УПА, яка героїчно боролася з загарбниками на 2 фронти: проти фашистів та каральних загонів НКВД ( і майже ніколи не вступала в бої з частинами Червоної армії). І видається фантастичним, що така нечисленна (щодо своїх противників) військова асоціація змогла встояти сам на сам з поневолювачами біля 10 років (1942-1952, а окремі групи трималися до 60-х років) у той час. як німецький вермахт, що мав під собою майже всю розвинену Європу, протримався у війні неповних 4 роки!
Радянська пропаганда очорнювала діяльність служби безпеки УПА, закидаючи їй терористичні акти, проте, якщо вони були, то перевжно до тих, хто знущався над мирним населенням, насаджував сталінські порядки. Як бачимо зі свідчень, часто енкаведисти, щоб підірвати довір'я і підтримку людей (бо жодної іншої підтримки повстанці не мали) видавали себе за повстанців і жорстоко знущалися над місцевим населенням, компроментуючи цим УПА.
6. Робота в групах, обговорення проблемних питань, фрагменту фільму.
Перед тим, як переглянемо фрагмент фільму, подумаймо над питаннями:
- У чому сила вояків УПА? Чому упродовж 10 років їх не могли подолати 2 озброєні тоталітарні системи?
- Які причини поразки армії УПА? У чому її слабкість?
- Чому за 20років незалежності України вояки УПА не прирівняні у правах до ветеранів ІІ світової війни? Чи справедливо це?
- Як ви ставитеся до скасування звань Герой України С.Бандері, Р. Шухевичу? - Що ви думаєте про конфронтацію у суспільстві щодо питань мови, віри, УПА? Кому це вигідно? (відповіді учнів, метод ПРЕС)
7. До нас завітали вояки братства УПА. Запрошуємо до слова ....
ІІІ. Підсумки уроку
- Що нового ви сьогодні дізналися?
- Що найбільше вразило, запам'яталося? - Яке питання ви хочете поставити воякам УПА?
- Які думки у вас з'явилися після почутого і побаченого?
- Продовжіть речення "Мої очікуванн від уроку..."
Підсумкове слово вчителя. Отже, боротьба УПА була справедливою і визвольною. Це боротьба поневолених проти поневолювачів. Українці боролися на своїй рідній землі проти гітлерівського і сталінського насильства, вони не йшли звгарбувати, вони боронили своє. Це було не бандформування, а незалежна армія, високоорганізована, яка мала свою символіку і програму боротьби. Єдиним союзником і опорою УПА було населення України Ідеологи СРСР зробили все, аби очорнити і викреслити з пам`яті народу цілий період його історії. Настав час змити цей бруд з імен десятків тисяч людей, котрі боролися за свободу і воліли вмерти стоячи, ніж жити на колінах.
Пропоную вшанувати пам`ять вояків УПА хвилиною мовчання..
Якою має бути наша громадянська позиція, щоб не втратити України незалежної, про яку мріяли вояки УПА, гадаю, нам підкаже пісня нашого сучасника Олександра Смика (на завершення уроку - відеокліп пісні "Сніги, сніги...)
Використана література
Сергійчук В. ОУН-УПА в роки війни. Нові документи і матеріали. - К.: Дніпро, 1996
Скасків Г. За публікаціями газети "Україна молода" про ОУН-УПА (дві колонки з продовженням). - 1992
Товстий В. Українська Повстанська Армія. - Харків: Промінь. -2007.
Поезії про повстанців О.Бабія, Р.Купчинського, Дана Мура, О.Смика та інших.
Матеріали інтернет-ресурсів: світлини, пісні, фільм "Нескорений", відеокліп.
Володимир Полулях, методист ЛОІППО
Конспект уроку: Рух Опору німецькій окупації ( на прикладах Української Повстанської Армії)
Очікувані результати:
- сформувати уявлення про мету, завдання, основні напрямки діяльності УПА;
- застосувати уміння використовувати всі форми порівняння (паралельне і послідовне, часткове і повне, емпіричне і теоретичне) для опрацювання джерел з історії УПА;
- аналізувати й пояснювати історичну інформацію на основі різнобічного вивчення джерел, узагальнювати різну за джерелами інформацію;
- зміцнити почуття поваги до подвигів дідів та прадідів, які в надзвичайно складних історичних умовах Другої світової війни стали на шлях національно-визвольної антифашистської боротьби, звільнення своєї Вітчизни від поневолення та рабства.
Тип уроку: формування умінь та навичок.
Метод проведення уроку: лабораторно-практична робота з історичними джерелами.
Навчальне обладнання та матеріали: витяги з історичних джерел, диференційовані завдання для аналізу документальних матеріалів.
Ключові ідеї та поняття: УПА, український самостійницький рух, Українська незалежна держава, українське питання, СС "Галичина".
Найважливіші події: жовтень 1942 р. - створення УПА; березень 1943 р. - формування дивізії СС "Галичина".
Література: 1. П. Мірчук. Українська Повстанська Армія. 1942-1952. Документи і матеріали.-Львів, 1991
2. В. Косик. Україна і Німеччина в Другій світовій війні.- Париж-Нью-Йорк. Львів, 1993.
3. Ф. Г. Турченко. Новітня історія України 11 кл. Частина друга 1939-2001. Київ.: 2001, видавництво "Генеза".
Хід уроку.
Вчитель повідомляє тему уроку, формулює основні цілі та завдання, які повинні бути вирішені на уроці. Робота починається з актуалізації знань і корекції уявлень. Учитель просить учнів пригадати:
1. Що таке рух Опору? Коли виник рух Опору?
2. Які дві течії руху Опору існували в Україні на початку радянсько-німецької війни?
3. Коли виникла ОУН? На які дві фракції розкололась ОУН напередодні радянсько-німецької війни? Якими були стосунки між двома фракціями?
4. Яка кінцева мета діяльності ОУН?
5. В яких військових частинах ОУН вбачала ядро майбутньої української армії?
Після невеликої бесіди вчитель підводить учнів до сприйняття теми й мети уроку. Акцентує увагу на тому, що під час проведення лабораторно-практичних робіт основним об'єктом дослідження виступає писемне історичне джерело, яке учні можуть аналізувати та розглядати під різними кутами зору, робити свої висновки. Рекомендує учням ретельно аналізувати результати своєї роботи, систематизувати та фіксувати їх у своїх робочих зошитах у вигляді коротких висновків.
Учням пропонується занотувати в зошитах хід роботи, тобто порядок дій при аналізі історичних джерел:
- уважно ознайомитися з усіма поданими джерелами.
- визначити їхню основну думку та сформувати її короткою тезою або гаслом.
- порівняти ці положення між собою і зробити висновки. - обґрунтувати висновки й узагальнити.
Після цього відбувається поділ класу на групи. Якщо клас складається з учнів з високим рівнем пізнавальної активності, то можна використати методику поділу класу на групи, що носить назву "Розбиті квадрати": це випадкове об"єднання учнів в групи по 4-5 чоловік. Якщо клас складається з учнів із середнім рівнем активності і частково із низьким рівнем активності, то слід групи диференціювати так, щоб в кожній групі був учень із сильним, середнім та слабким рівнем пізнавальної активності. Всі групи отримують одне і те ж завдання, завдання одного типу. Можна для кожної групи дати інше завдання, але для цього слід збільшити кількість історичних джерел і відвести для роботи цілий урок.
Відповідно цього учням із високим рівнем пізнавальної активності пропонуються завдання.
Проаналізуйте документи за таким планом:
- Мета створення УПА.
- Причини виникнення УПА й дивізії СС "Галичина".
- Спільне і відмінне між цими військовими формуваннями.
- Соціальна база й сприйняття їх населенням.
- Спрямування їхніх дій.
- Загальні висновки.
Учням із середнім та низьким рівнем пізнавальної активності пропонуються наступні завдання.
Ознайомтеся з документами й дайте відповідь на питання:
- Яка мета створення УПА?
- Що намагалися змінити лідери УПА в Україні?
- Чи є якісь відмінності між УПА і дивізією СС "Галичина"?
- Як ставилось до них населення Західної України? Чому?
- Кого бійці УПА вважали своїми безпосередніми ворогами? Чому?
- Учні сприймають тему, мету, завдання роботи, аналізують вихідні положення, уточнюють у вчителя суть завдання. Після цього вони читають і обмірковують уривки із статтей, намагаються співвідносити свої уявлення з поставленим завданнями, будують гіпотези.
Вчитель спостерігає за роботою учнів, відповідає на непрямі запитання, скеровує діяльність класу.
Учні виконують практичну роботу, коротко записують свої висновки в зошиті. Вчитель, переходячи від групи до групи, контролює діяльність школярів, здійснює корекцію їхньої діяльності. Коли час, відведений для виконання значної частини роботи, буде вичерпаний, учитель оголошує про перехід до наступного етапу заняття - узагальнення та систематизації. Учні синтезують свої спостереження в загальному висновку, записують його в зошиті. Вчитель в узагальнювальній бесіді перевіряє правильність виконання завдання, виправляє помилки.
Якщо групи успішно проаналізували документи за поданим планом і дали письмову відповідь на питання, то результати своєї роботи вони можуть здати для оцінки їх вчителем.
Методичні поради
Сама тема лабораторно-практичної роботи "Рух Опору німецькій окупації (УПА) не є темою уроку, яка зафіксована в навчальній програмі. Але враховуючи те, що половина навчального матеріалу теми "Україна в 1943 р." відведена створенню та діяльності УПА, можна провести таку лабораторно-практичну роботу за рахунок вивчення теми "Най край у роки війни". Слід також врахувати, що в сучасному українському суспільстві немає одностайної виваженої думки щодо створення та діяльності УПА. Не всі визнають те, що в антигітлерівському Русі Опору було дві течії, перша, що керувалась радянськими лозунгами та гаслами, а друга орієнтувалась на створення незалежної української держави.
Виконання лабораторно-практичної роботи можливе у двох варіантах. Перший: Упродовж першої половини уроку вивчити такі питання: "Початок розгрому нацистів в Україні у 1943 р.", "Падіння "Східного валу", "Радянський партизанський рух у 1943 р." Другу половину уроку відвести для лабораторно-практичної роботи, частково скоротивши кількість історичних джерел. Другий: з метою розвитку в учнів уміння аналізувати, узагальнювати й пояснювати історичну інформацію на основі різнобічного вивчення джерел, виділити на лабораторно-практичну роботу цілий урок, решту навчального матеріалу запропонувати для самостійного опрацювання.
Історичні джерела.
Присяга вояка УПА
( з газети "Повстанець" листопад 1944 р.)
"Я, воїн Української Повстанчої Армії, взявши в руки зброю, урочисто клянусь своєю честю і совістю перед Великим Народом Українським, перед Святою Землею Українською, перед пролитою кров'ю усіх Найкращих синів України та перед Найвищим Політичним Проводом Народу Українського:
Боротись за повне визволення всіх українських земель і українського народу від загарбників та здобути Українську Самостійну Соборну Державу. В цій боротьбі не пожалію ні крови, ні життя і буду битись до останнього віддиху і остаточної перемоги над усіма ворогами України.
Буду мужнім, відважним і хоробрим у бою та нещадним до ворогів землі української.
Буду чесним, дисциплінованим і революційно-пильним воїном.
Буду виконувати всі накази зверхників.
Суворо зберігатиму військову і державну таємницю.
Буду гідним побратимом у бою та в бойовому життю всім своїм товаришам по зброї.
Коли я порушу, або відступлю від цієї присяги, то хай мене покарає суворий закон Української Національної Революції і спаде на мене зневага Українського Народу".
Наказ СД про страту членів ОУН (Бандери).
Місце постою, 25 листопада 1941 р.
До зовнішніх постів: Київ, Дніпропетровськ, Миколаїв, Рівне, Житомир, Вінниця.
Незаперечно встановлено, що рух Бандери готує повстання в рейхскомісаріаті (Україна), мета якого - створення незалежної України. Всі активісти руху Бандери повинні бути негайно арештовані й після грунтовного допиту таємно знищені як грабіжники. Цей лист має бути знищений командосфюрером негайно після прочитання.
Підпис.СС-оберштурманфюрер.
З Меморандуму ОУН -Бандери до уряду Райху.
15 червня 1941 р.
....Навіть якщо при вході в Україну німецькі війська спочатку будуть самозрозуміло зустрічати як визволителів, таке ставлення може швидко змінитися, якщо Німеччина ввійде без наміру відновлення Української держави й використання відповідних гасел....
....Еволюція німецько-українських відносин залежить не лише від остаточного вирішення української проблеми, а й від методів, що будуть застосовані з самого початку ...
Розмова з Гітлером, записана його особистим радником Кеппеном
Головний штаб фюрера, п"ятниця, 19 вересня 1941 р.
Рапорт № 32.
Обід 18.09. Запрошені: рейхсміністр доктор Ламмерс, рейхскомісар Е. Кох.
.... Розмови за столом точилися переважно навколо теми "Вільна Україна", не висуваючи при цьому якихось нових аргументів. Фюрер і райхскомісар відкинули ідею вільної України. Слов'яни - це родина кроликів. Якщо клас господарів їх не підштовхуватиме, вони ніколи не зможуть піднятися вище рівня кролячої родини.
Акт проголошення відновлення Української держави.
30 червня 1941 р.
Волею українського народу Організація Українських Націоналістів під проводом Степана Бандери проголошує відновлення Української Держави, за яку поклали свої голови цілі покоління найкращих синів України. Організація Українських Націоналістів, яка під проводом творця і вождя Євгена Коновальця вела в останніх десятиліттях кривавого московського більшовицького поневолення боротьбу за свободу, взиває увесь український народ не скласти зброї так довго, доки на всіх українських землях не буде створена Суверенна Українська Держава ...
На західних землях України твориться Українська Влада, яка підпорядковується Українському Національному Урядові, що створиться в столиці України - Києву ...
Відновлена Українська Держава буде тісно співдіяти з Націонал-Соціалістичною Великонімеччиною, що під проводом Адольфа Гітлера творить новий лад в Європі й світі та допомагає українському народові визволитися з-під московської окупації. Українська Національно-Революційна Армія, що твориться на українській землі, боротиметься далі проти московської окупації за Суверенну Соборну Державу, справедливий лад у цілому світі ...
Льва-город, 30 червня, 1941 р.
Ярослав Стецько. Голова Національних Зборів. З листівки УПА "За що бореться Українська Повстанча Армія (УПА)"
(серпень 1943 р.)
"Українська Повстанча Армія бореться за Українську Самостійну Соборну Державу і за те, щоб кожна нація жили вільним життям у своїй власній, самостійній державі. Знищення національного поневолення та експлуатації нації нацією, система вільних народів у власних, самостійних державах - це єдиний лад, який дасть справедливу розв"язку національного і соціального питання в цілому світі.
УПА бореться проти імперіалістів і імперій, бо в них один пануючий народ поневолює культурно і політично та визискує економічно інші народи. Тому УПА бореться проти СРСР і проти німецької "нової Європи".
В українській державі влада вважатиме за найвищий свій обов"язок інтереси народу.
За знищення більшовицької експлуататорсько-кріпацької системи в організації сільського господарства. Виходячи з того, що земля є власністю народу, українська народна влада не накидуватиме селянам однієї форми користування землею. Тому в Українській державі допускатиметься індивідуальне і колективне користування землею, в залежності від волі селян.
За те, щоб велика промисловість була національно-державною власністю, а дрібна - кооперативно-громадською;за участь робітників у керівництві заводами, за фаховий, а не комісарсько-партійний принцип у керівництві.
За загальний восьмигодинний робочий день. Понаднормова праця може бути тільки вільною, як і кожна праця взагалі, і робітник оримуватиме за неї окрему плату.
За справедливу оплату праці, за участь робітників у прибуткових підприємствах. Робітник отримуватиме таку зарплату, яка потрібна для забезпечення матеріальних і духовних потреб цілої його сім"ї. При річних підсумках господарського стану підприємств кожний робітник одержуватиме: у господарсько-кооперативних підприємствах дивідент, а в національно-державних - премію,
За вільну працю, за вільний вибір професії, вільний вибір місця праці.
За свободу профспілок. За знищення стахановщини, соцзмагань, підтримування норм та інших способів експлуатації працюючих
За національно-державну організацію великої торгівлі, за громадсько-кооперативну дрібну торгівлю та за дрібну приватну торгівлю, за вільні базари.
Зі статті "Час не жде" в газеті "Самостійність" (22-29 січня 1944 р.)
"Український самостійницький рух не потребує від німецьких імперіалістів визнання його як протибільшовицької сили. Ми боронилися проти більшовиків ще тоді, коли сьогоднішні "оборонці Європи" засідали зі Сталіним при одномк столі. Сьгодні це наше становище не змінилося. Бо хто бореться за самостійну Україну, той мусить боротися проти Сталіна, так само як і проти Гітлера".
З наказу військам УПА (27 червня 1943 р.)
" ... Нав"язуючись до військових традицій нашого славного минулого з давніх часів і з часів визвольної боротьби рр. 1918-1922 армій УНР та УГА, називати всіх вояків УПА - козаками. Козак є почесне звання борця за Українську Державу.
По своїй бойовій підготовці і вишколу козаки діляться на три групи: козаки-стрільці, підстаршини і старшини."
З інструкції УПА "Самооборона" (30 червня 1943 р.)
" ... Маємо ворогів: 1. німців, 2) поляків, що є на услугах німців і більшовиків; 3. більшовицькі банди на північних наших землях.
Німці. З своїми наймитами розміщаються в більших містах - це з більшими силами, а в менших - невеликими і де-не-де на мостах, залізницях - командами: а в селах німаків цілком немає, а лише для якоїсь акції вони наїжджають.
Більшовицькі банди. Грасують по лісах на півночі наших земель, відділами кілька сотень, грабують селян, щоби мати що їсти, з німаками зустрічей уникають, рідко нищать залізницю. В бойовому відношенні слабі. З нами воюють тільки підсткпом та провокаціями.
Поляки. Без німаків і більшовиків представляють незначну силу.
З наказу УПА (21 вересня 1943 р.)
"На всіх теренах, звільнених УПА від імперіалістів, дня 15. 09. 1943р. почати 1943-1944 учбовий рік у школах, де можливо закінчити біжучий ремонт на цей термін і є педагогічні сили.
Дня 1. 09. 1943 р. почати учбовий рік у всіх інших школах звільненого терену та забезпечити педагогічними силами.
Навчання в школі є обов"язковим. Медичний огляд дітей має відбутися до початку навчання."
З листівки УПА "Росіяни" (червень 1943 р.)
"Дві імперіалістичні війни тяжко вдарили по російському народові. Перша 1914 р. та 1921 р. підкопала ідеологію царської Росії, яка грунтувалася на імперіалістичному пануванні російського народу над іншими народами. І друга 1941 р. завдала смертельного удару комунізму, що його Ленін поклав у підвалини сучасної Росії. Обидві ідеології не витримали проби життя, бо вони були за своєю суттю імперіалістичними, вони були підставою для поневолення інших народів.
.... Боротьба росіян повинна йти під гаслом, спільним для всіх поневолених імперіалізмами народів:" Воля народам - воля людині!", "За самостійні національні держави Європи та Азії".
Російський народ тепер поневоленої урядом комунізму не гірше інших народів. Більшовицький імперіалізм уверг його в криваву розправу, в якій гинуть мільйони..."
З німецької пам"ятки про рух Опору на території Радянської України (3 листопада 1944 р.)
УПА (Українська Повстанська Армія) - це військова організація у теперішній час найсильнішого українського політичного руху, що називається ОУН, яка хоче створити Українську незалежну державу, в боротьбі проти окупантів на українській національній території. Головним та історичним ворогом українського народу вважається Радянський Союз або Росія і Польща.
ОУН-УПА переконана в тому, що українське питання стало міжнародною політичною проблемою, яка може бути вирішена позитивно в ході сучасної другої світової війни під час конфлікту з Радянським Союзом, розв"язаним хоча б під керівництвом Німеччини або західних держав."
Походження і розвиток УПА
"УПА була створена в кінці 1942 р. на Волині після об"єднання різних військових груп, що були до цього належними...
... УПА прийняла основний політичний напрямок дії, який полягав у тому, щоб: а) вести безкомпромісну боротьбу у військовому плані проти Радянського Союзу і Червоної Армії; б) у політичному плані - зберегти національну субстанцію українського народу ...
Чисельний склад УПА можна оцінити приблизно: а) в 80 тис. - 100 тис. бойовиків регулярної армії. б) цифри можливої загальної сили повстанської армії встановити неможливо. Українські дані коливаються між 400 тис. та 2 млн. вояків."
З листа райхсфюрера СС Генріха Гіммлера до губернатора Галичини Отто Вехтера (березень 1943 р.) "Дорогий камраде Вехтер!. Одержав вашого листа від 4. 03. 1943 р. Фюрер дав принципову згоду на формування-утворення СС добровольчої дивізії "галичина". Її створення має пройти через такі етапи.
Після весняної сівби усі селяни, котрі повністю і в строк виконали норми здачі продовольства за 1941 р. та за 1942 р. і які повністю засіяли свої поля навесні 1942 та 1943 років, мають отримати право володіння своєю землею. Ледачим селянам, а також тим, хто внаслідок недбалості не виконав зобов"язань, право володіння землею надаватися не буде. Згодом ми розповсюдимо ваш заклик до молоді Галичини з кількома поправками, які я додаю.
Я вважаю це не поліційним батальйоном, а піхотною гренадерською дивізією. Як я з вами це вже погоджував, коні, речові обози або вози, а також зимовий одяг надаватимуть населення і торгівці з Галичини. Це, певна річ, буде оплачуватись за звичайними цінами....
Гайль Гітлер! Ваш Г. Гіммлер."
З інформативного звіту "Постанова українського громадянства до формування Галицької дивізії."
"Інтелігенція назагал всюди позитивно. Міська молодь позитивно.... Постава села нерівномірна. В околицях на північ від Львова назагал пасивна або виразно неприхильна"....
З листівки голови Українського Центрального Комітету Володимира Кубійовича до українських громадян (1 серпня 1943 р.)
"Український народ завжди визначався живим почуттям справедливості та правопорядку і тому ніколи не мав і не хоче мати нічого спільного зі звироднілими більшовицькими методами мордерств, знущань, грабунків та нищень. Якщо цього вимагає слушна потреба, український народ вміє постояти в обороні своїх прав, але гідно і по-лицарськи. Це є закон нашої національної честі, освячений кров'ю княжих дружинників, козацьких лицарів і героїв наших недавніх визвольних змагань. В ім'я цього закону осуджуйте всякі анархістичні вчинки, та б такі трапилися серед нас, тоді їхніх спричинників ставте поза ряди української національної спільноти".
Оксана Фещин,
Вчитель Рудківської гімназії, вчитель-методист
Сценарій свята
"Зродились ми великої години"
Читець:
Встаньте, сестри, встаньте, браття,
Час піднятись із землі -
Воскресає наша мати,
Гине чорний вік в імлі.
Із далекого полону,
Ніби знята із хреста,
Повертається додому
Наша матінка свята.
Читець:
Розкажи, кохана мамо,
Хай почує цілий світ,
Як знущалися над нами ,
Катували сотні літ.
Виставлялася на посміх
Наша славна давнина,
То російські, а то польські
Нам давали імена.
Щоб забули, хто ми, звідки,
І яких батьків сини,-
Час мине, і де ті свідки,
Документи, де вони.
\лісова галявина , ватра , коло вогню - повстанці ; звучить повстанська пісня\.
1-й повстанець
Як над Україною загули мотори важких бомбовозів , а хати здригнулись від реву гармат , прийшов короткий і змістовний наказ :
-В ряд ставай, щоб не було запізно!
Бо не волю довгождану несли в Україну із заходу чужі полки , а наругу і руїну. Вогонь попалених хат змазував багряні написи "Единая Советская ...",
А божевільний маляр виводив нові чудернацькі літери : "NUR FUR DOUTSHE "
І зловіщо зашуміло над хатами.
\наростаючий звук пісні "Україно,Україно"\.
2-й повстанець
Не хлібом-сіллю, а кулею брунатною вітали ми ворога. Оживились діброви. Зашепотіли ліси і привітно прийняли в свої обійми новітніх коліїв. Вклонились нам високі дерева й закрили нас своїм віттям перед очима
ворога.
А як ніч-мати сповивала темрявою села й міста, виходили ми зі своїх криївок. І спокій ночі прорізували свисти куль. Хтось скрикував в останнє і, вмившись своєю кров'ю, прощався зі світом.
3-й повстанець
Ми розплачувались з катом-наїзником за грабіж української землі, за стогін болісний катованих батьків і братів, за сльози зневажених матерів і сестер, за збиткування безжалісне над дітьми і малими. За руїну.
4-й повстанець
Отут, у лісі, де дощ змиває голову, а буйний вітер кучері розчісує, а свист куль замість колисанки, отут наше життя. Буйне,вільне, юнацьке! Не зігнемо ми по-рабськи шию, не схилимо голів у ярма !
\Виходять два юнаки у формі вояків УПА, один промовляє слова присяги\.
Я , воїн Української Повстанської Армії, взявши в руки зброю , урочисто клянусь своєю честю і совістю перед Великим Народом Українським, перед Святою Землею Українською, перед пролитою кров'ю усіх найкращих синів України та перед Найвищим Політичним Проводом Народу Українського.
Боротись за повне визволення усіх українських земель і українського народу від загарбників та здобути Українську Самостійну Соборну Державу.У цій боротьбі не жалію ні крові , ні життя буду битись до останнього віддиху і до остаточної перемоги над усіма ворогами України.
Читець
Зродились ми великої години,
В пожарах війн і в полум'ї вогнів.
Плекав нас бій по втраті України,
Кормив нас гніт і бунт на ворогів.
Читець
Нас кличе в бій бійців УПАвших слава,
Для нас закон найвищий - це приказ.
Соборная Українська Держава
Одна міцна від Сяну по Кавказ.
\пісня "Там на півночі , на Волині"\.
Ведучий:
Проголошення незалежності України у серпні 1991 р. було б неможливим без того потужного впливу на всю націю , який справляв і справляє визвольний рух 40-50-х років XX ст. своїм всенародним розмахом і небаченою жертовністю. Найвищою формою руху була героїчна боротьба Української Повстанської Армії. До неї пішов цвіт нашої нації. Сотні тисяч патріотів зі зброєю в руках стали на захист рідної землі від загарбницьких посягань двох найжорстокіших імперій світу - фашистської Німеччини та більшовицького СРСР.
Ведуча :
Днем створення УПА вважається 14 жовтня 1942 р., коли загони під командуванням Остапа вели героїчні бої з німцями на Поліссі. Завдяки тому ,що повстанців підтримували мільйони українців , герої понад десять років вели боротьбу проти німецьких окупантів , а з 1944р. - проти радянської влади за відновлення Української держави.
УПА вписала в нашу історію яскраву сторінку самовідданості, геройської боротьби і посвяти в обороні свого народу проти чужинців.
Читець:
Україна палає в пекельних вогнях!
Україна нас кличе до бою!
Україно! Почують твій голос в світах!
Ми кров'ю і серцем з тобою.
Читець:
Повстали невільні рабині й раби,
Порвати заліза кайданів,
Підняти над краєм свій стяг боротьби!
І меч гостролезий титанів!
Читець:
Армія духа козацьких степів,
Армія волі стальної!
Армія помсти за кривди віків
Захисниця віри святої.
\Звучить пісня "Там, попід лісом "\.
Читець:
Ідуть ряди, встають брати
У бій за Україну,
За волю, за державу й честь!
Вступайся, вражий сину!
Читець:
Ідуть на смерть в нерівний бій,
Вмирають, як герої.
За правду- кривду в чеснім герці
На ріднім гинуть полі.
Читець:
По вінця сповнилася чаша страждань...
Ми спинимо ката сваволю!
В боях , хоч померкне нам юности рань,
Прославимо смерть або волю!
Читець:
У рейдах відплатних наш друг-автомат,
Він смерті мелодію грає...
Крихітка відваги і в'язка гранат-
Потвори залізні спиняє.
Читець:
Потрійна в нас зброя: лють , помста і гнів !
Бо нам Україну плюндрують...
І в храмі святому дідів-прадідів Кайданами й Богом торгують.
Читець:
Проженемо зайдів з прадідніх ланів За наші прадавні кордони,
І змиють неславу ганебну рабів
Повстанські безстрашні загони.
Читець:
Наїлись досита чужої землі,
І кров'ю своєю вмивались...
Жахнулись в Берліні, Варшаві ,в Кремлі
Як падали їх генерали.
Читець:
Нас пестила рана в боях не одна,
І кулі в чоло цілували...
П'янкий нектар болю пили ми до дна
І в смерти обіймах конали...
Читець:
В безсонні кати...В пригожий момент
До них ми премося в гостину,
І лента за лентою наш кулемет
Пригадує їм Україну.
/Звучить пісня "Вже вечір вечоріє"/.
Виступ учасників національно-визвольних змагань 40-50-х р.р.
Ведучий:
У 1944 р. усі українські землі були зайняті частинами Червоної Армії. Першим кроком "визволителів" став примусовий загальний набір до війська. На українські села наклали великі побори м'яса і хліба , стягали їх з жорстокою рішучістю.Знову відновлюється колективізація. Розпочалася відверта русифікація. Нищівного удару було завдано українським церквам.
В такій ситуації ,безумовно, єдиним оборонцем місцевого населення стала УПА.
Ведуча:
У 1944-50-х р.р.керівництво НКВС кинуло на боротьбу проти повстанців великі сили , застосовуючи терор серед мирного населення. З полоненими воїнами УПА карателі поводилися надзвичайно жорстоко. Навіть важкохворих і поранених бійців чекісти по-звірячому закатовували, трупи вішали на придорожніх стовпах або кидали на вуліцю, забороняючи їх хоронити. Енкаведисти не гребували жодними методами. На Західну Україну засилались вишколені банди головорізів , переодягнених у форму УПА, які не лише знущалися над людьми, чинили розбій ,а й вирізували цілі сім'ї і села.
/Вірш О . Дичковського " В бою нам помирати"/.
/Звучить пісня " Ніч була темна"/.
Читець:
Звірів лютий ворог ,шалів ,сатанів ,
Палив ліси ,села вогнями.
Три армії в нетри карпатських лісів
Віг вислав в облаву за нами.
Читець:
Ми бились ,хоч знали-нема вороття ,
Але не боялись пощади ,
Останнім набоєм прощались з життям,
Не сплямлені ганьбою зради.
Читець:
Сповий, рідна мамо, в мої рушники ,
Портрети коханого й брата.
Нові автоматом мережу квітки
На грудях хазяїна-ката.
Читець: Не плач, моя мамо, даремно не жди ,
Не мрій про маленькі внучата ...
Кохання пал чистий, як крапля води,
Згасила остання граната.
Читець:
Під дулом нас гнали в тюремні вагони
І везли на північ, де вічні сніги .
Ми йшли нумеровані, биті, голодні .
В снігу залишали криваві сліди.
Читець:
В сльозах хоронили ми друзів в дорозі .
Клялися їх образ в серцях зберегти.
І падали слідом, точились в знемозі,
Та вірні ідеям до скону були.
/ Вірш В. Вихруща "Безсмертя" /.
Ведучий:
Боротьба УПА за Українську державу була надзвичайно виснажливою, важкою і кривавою. Та у глибинній пам'яті народу учасники руху 40-50-х р.р. залишилися героями, захисниками Батьківщини. Вона живе у кетягах калини, у повстанській пісні, у дубовому хресті, поставленому аж через півстоліття на могилах синів і дочок України.
Ведуча:
Тож звертаймося до неї-цієї пам'яті , в ній наше коріння і спасіння. Ця пам'ять дасть нам сили вистояти й не втратити гідності й честі:
Минули навіки дні чорних негод -
Живе Україна! І вільний народ,
Як з попелу фенікс, ожив і злетів.
І зорями зміряв простори степів.
Ми встаємо! Не вмерла Україна,
Не вичахла в серцях козацька міць.
Ми встаємо. Ми розгинаєм спини,
У кожного в душі палає Січ.
Ми встаємо із баговиння каторг,
Із шумовиння зблідлої юрби.
Ми встаємо, і синьо-жовтий прапор
Знов виростає в символи доби.Ви нас морили голодом, душили.
Вливали в жили яничарську кров.
Та Україна більша від Сибіру
І наша слава вища, ніж терор.
Ми встаємо! Рвемо залізні пута,
Пульсують в скронях навісні пісні!
Ми більш уже не будемо закуті
В кайдани страху, ницості й брехні!
В. ВИХРУЩ. БЕЗСМЕРТЯ
На безкраїх полях
Пробудилося жито,
Уквітчала луги
Синьоока весна.
Впав повстанець в бою,
А йому б тільки жити,
Залишилася мати У нього одна.
Й наче чайка мала
Над ятриною долі
Затужила , забилась
На краєчку села...
Впав повстанець в бою,
Впав на рідному полі,
Щоби вільною ти,
Україно, була.Нахилились над ним
Дужі ясена віти.
І березовий хрест
Білі руки підняв.
Впав повстанець в бою,
Щоб цвіли нині квіти
І тризуб золотий,
Наче сонце , палав.
Перенесли його
На крилі плащпалатки,
Наче вирвали з пащі
Страшного вогню.
Впав повстанець в бою,
Пам'ятайте, нащадки,
Ми платили за волю Велику платню. О .ДИЧКОВСЬКИЙ. В БОЮ НАМ ПОМИРАТИ
О Друже мій! Я вкляк біля могили
Коли темрява огорнула світ,
Уста за мертвих молитви творили,
А пам'ять йде назад сорок довгих літ.
У юнь.У ніч. Нестримні сміхи, жарти,
Дівочий погляд із-під довгих вій...
Ніхто не знав, що смерть вже біля хати,
Що вже настав світанок роковий.
Грім пострілів збудив зимовий ранок
І бій кипить, клекоче над селом...
Горять хати, смерть почала свій танок,
Червоний кат приніс новий содом.
Тікають люди. Трупи поле вкрили,
Де партизан, де простий селянин...
Зрівняли всіх ворожі скоростріли
Чи то бідняк, чи то "куркульський" син.
Стихає бій...Хати вже дотлівають...
Скрізь чути сміх та крики ворогів,
Лиш там, де ти, ще автомати грають
І лине в небо передсмертний спів.
Про те, що ще не вмерла Україна,
Що згинуть люті наші вороги, Що краще нам у бою помирати
Чим жити в путах, як німі раби!
А потім ...Постріл , що поцілив в скроню
І дикий танець на Твоєму тілі...
"Какая сволочь и какой дурак!
Мы ведь его живьем поймать хотєли".
Замовкли постріли...Пройшли роки...
Могили ваші заросли бур'яном...
Ніхто не протоптав до них стежки
Бо ворог виховав новітніх яничарів,
Які плюють на вашу кров і честь
На буйну славу прадідів чубатих,
Які забули звуки слова "месть",
А вміють тільки чарку підіймати.
І лиш часом у горобині ночі
Калину покладе невідома рука...
Наповняться сльозами рідних очі,
А серце стисне смуток і туга.
Та не радій, сатрап, що вихованці твої
Чужі патинки лижуть і лають все своє ...
Із крові впавших Воїв встануть нові герої,
За муки України розплата ще гряде!
В. ВИХРУЩ. НА МОГИЛІ ПОВСТАНЦЯ
Вона велична , скромна
І проста.
А скільки в ній і таїни
І слави.
На ній не було напису
Й хреста,
Лиш плакали росою
Зелен-трави.
Вітри тут травам
Коси розплели,
Хмарини сріблить
Промінь білі крила.
І чорнобривці
Болем розцвіли,
Що дівчина при місяці Садила.Гранати рвались,
Спалахи кругом,
Він переможцем вийшов
З поля бою.
Його скосила куля
За селом,
І землю рідну
Він прикрив собою.
Сюди пелюстки
Вітер принесе
І зашумлять обпалені
Алеї.
Любив він Україну
Над усе,
І вірним сином
В битві впав за неї.
Ігор Гусаков, асистент кафедри суспільствознавчої та культурологічної освіти
УПА - АРМІЯ НЕСКОРЕНОЇ УКРАЇНИ
Боротьба Української Повстанської Армії за визволення рідної землі з-під ярма чужоземних поневолювачів та здобуття власної української держави є однією з найславетніших сторінок вітчизняної історії. 30 червня 1941 р. українські патріотичні сили, в авангарді яких стояла Організація Українських Націоналістів (ОУН) під проводом Степана Бандери проголосили у Львові Акт відновлення Української держави. Проте здійснити віковічну мрію українського народу жити у власній незалежній країні цього разу не вдалося. Адже самостійна Україна не входила у плани німців. Керівництво Третього Райху сприйняло акт відновлення незалежності України як виклик і вдалося до репресій проти українських національних сил. У липні 1941 р. провідник ОУН С. Бандера та обраний внаслідок прийняття акту 30 червня голова українського уряду Ярослав Стецько були заарештовані і заслані до німецького концтабору. В цих умовах ОУН вступає в нову фазу - фазу боротьби проти німців як окупантів. Не маючи на початках достатніх сил для цього, ОУН спершу вирішила вдатися до активної анти-німецької агітації в масах і одночасно поширити підпільну мережу настільки, щоб мати своїх людей в усіх регіонах України.
Після арешту С. Бандери та Я. Стецька ОУН очолив Микола Лебедь. У цей час актив українського іредентистського руху зосередив свою увагу на розбудові зумовлених існуючими реаліями ідеологічних основ національно-визвольної боротьби. Так, на І конференції ОУН, яка відбулася у вересні 1941р., її делегати вказували на необхідність сконцентрувати достатні сили для боротьби, поповнювати збройні арсенали, посилити роз'яснювальну роботу, зокрема розвінчувати німецькі плани поневолення і колонізації України та здійснювати підготовку нових активістів організації.
На наступній, ІІ конференції ОУН, що відбулася у квітні 1942 р., розглядали програмно-ідеологічні положення. Ухвали цього зібрання вказували, що ОУН виступає за якомога швидше створення і подальшу розбудову власних збройних сил та підтверджує рішучість власних намірів домагатися постання української держави. "Ми наголошуємо на ідеї Самостійної Соборної Укра-їнської Держави, яка є життєвою необхідністю і вічним стремлінням української нації... Боремося за повний розвиток української культури, за її національний зміст, за повну духовну незалежність її від московсько-більшовицького світу і від світу німецького" [3, с. 238].
На ІІІ конференції ОУН у лютому 1943 р. ці положення були уточнені. В одній з ухвал цього зібрання наголошується: "Сучасна війна на Сході, що її розв'язано в ім'я імперіалістичних інтересів німецького націонал-соціалізму і московського більшовизму, ведеться за протинародні реакційні цілі, за обернення країн і народів у предмет колоніальної експлуатації і грабунку, що несе з собою духовно-моральний, соціально-економічний і національно-політичний визиск і гніт, тобто за повне поневолення народів і людини" [5, с. 603]. Ці реалії не залишали українським патріотам іншої альтернативи, окрім шляху безкомпромісної боротьби проти обох тоталітарних систем. Таким чином, теоретичне концептуальне підґрунтя українського іредентистського руху на цьому історичному етапі набуло свого завершення.
Наступною фазою у діяльності українських національних сил стало безпосереднє розгортання збройної боротьби проти окупантів. Перші збройні підрозділи незалежницького спрямування з'явилися на Волині та на Поліссі. Восени 1942 р. ОУН організувала там низку партизанських загонів під назвою Українська Повстанська Армія (УПА). Її перший відділ очолив військовий референт крайового проводу ОУН на північно-західних українських землях Сергій Качинський (під псевдонімом "Остап"). Згодом керівництво повстанського руху почало вважати датою створення УПА - 14 жовтня 1942 р., тобто день, що збігався з історичним козацьким святом Покрови.
Доволі швидко УПА стала впливовим чинником національно-визвольної боротьби. У процесі нарощування власного потенціалу УПА приєднувала до себе менші партизанські з'єднання, що також виникали у цей період. Зокрема було приєднано воєнізовану групу Тараса Бульби-Боровця під назвою "Поліська Січ", яка розгорнула боротьбу проти німців на Поліссі. Інтеграції українських самостійно діючих партизанських загонів до Української Повстанської Армії суттєво сприяли чіткість ідей та виразність гасел, що їх сповідувала та проголошувала УПА, безкомпромісність цієї армії у боротьбі проти обох окупантів України та чітка організаційна структура УПА, спрямована на розбудову всенародної повстанської армії під одним командуванням.
Перший бій з німцями, що його провели упівські загони, датується 7 лютого 1943 р. Цього дня відбувся наступ першої сотні УПА під командуванням Григорія Перегійняка - "Довбешки-Коробки" на м. Володимирець. Невдовзі діяльність УПА набула таких масштабів, що до кінця весни 1943 р. під німецьким контролем на Волині та Поліссі залишилися тільки великі міста та головні шосейні шляхи і залізничні лінії. Натомість сільська місцевість, особливо вночі де-факто перебувала поза контролем окупаційної адміністрації. У травні 1943 р. в бою із загоном УПА загинув командувач німецьких спецпідрозділів СА генерал Віктор Лютце.
Офіціоз ОУН "Ідея і чин" так підсумовує результати перших місяців боротьби УПА: "Від березня 1943 р. починаючи, українське село... провчило не один грабіжницький відділ німецької поліції і СС-ів... Десятки й сотки назв сіл Волині, Поділля, Полісся, Житомирщини, Кам'янець-Подільщини, Київ-щини, в обороні яких, або в околиці яких бойові відділи УПА звели бій з німецькими загарбниками, проречисто свідчать про волю українського народу боронити свій край перед ворогом" [9, с. 35]. Українські повстанські сили на Волині й Поліссі потім одержали назву - група "УПА-Північ", командиром якої став Роман Клячківський (під псевдонімом "Клим Савур-Охрім") - провідник ОУН на північно-західних українських землях. На визволених волинських і поліських територіях УПА запроваджувала власну адміністративну вертикаль.
Вдалий початок збройного опору УПА на Волині спонукав керівництво ОУН до утворення воєнізованих з'єднань також і в Галичині. Каталізатором, що пришвидшив ухвалення такого рішення, став похід радянського партизанського загону на чолі з Сидором Ковпаком у Карпати, в яких ОУН планувала розгорнути власну інфраструктуру. Цим значною мірою було зумовлене створення на галицькій території Української народної самооборони як органічної частини УПА, що згодом стала називатись група "УПА-Захід". Її командиром стає недавній керівник штабу "УПА-Північ", а від 1943 р. - крайовий провідник ОУН у карпатському краї Василь Сидор (під псевдонімом "Шелест"). Бої загонів самооборони з комуністичними партизанами у Карпатах були успішними для українських націоналістів. Відомості про їх перебіг суттєвим чином популяризували УПА на галицьких теренах та дали поштовх до вступу в лави цієї армії нової хвилі українських патріотів.
Вплив УПА в Галичині стрімко зростав. У німецькому політичному керівництві роль українського повстанського руху на цих теренах характеризували так: "Галичина мала подвійне обличчя. Удень правила німецька адміністрація... Але вночі весь край поза містами, немов островами, був опанований Українською Повстанською Армією: по лісах - вправи в стрілянні та будова сховищ, на шляхах - транспорти боєприпасів, перемарш з'єднань, постійні контролі і патрулі, по селах - постої війська, яке годувала людність" [9, с. 45].
З осені 1943 р. в Галичині почали існувати "республіки УПА", що цілковито звільнилися з-під контролю німецької адміністрації. Це було передусім у Карпатах, а потім у Чортківському та Тернопільському округах. Ситуація для окупантів стала настільки загрозливою, що 10 жовтня 1943 р. німці вирішили оголосити надзвичайний стан на всій території Галичини. Було створено надзвичайні суди. Публічні страти стали постійним явищем. Проти загонів УПА німці організували низку бойових операцій, які втім не були надто успішними. Зокрема, восени 1943 р. в ході наступу проти упівців, зосереджених у районі "Чорного лісу" на Івано-Франківщині, а також на Самбірщині, німці втратили 60 солдатів, радіостанцію, військове спорядження і велику кількість боєприпасів [5, с. 409]. У наступних боях з УПА на галицьких теренах окупанти втра-тили декілька сот солдатів. В одному з німецьких меморандумів констатувалось, що УПА щораз більше обмежувала функціонування нацистської влади в Галичині, так, що "виявилося, що галицький терен став надто вузьким для існування побіч себе двох суперечних сил: динамічно революційної УПА і німецької адміністрації" [6, с. 26].
Із самого початку УПА сповідувала принцип добровільності у формуванні власного складу. До її лав мав змогу приєднатися будь-хто, хто був готовий зі зброєю в руках виступити за українську справу. При цьому попри те, що до формування та розбудови УПА мала безпосередній стосунок ОУН, повстанська армія декларувала позапартійний підхід та позиціонувала себе як виразника інтересів усього українського народу. Стосовно чисельності УПА у дослідницьких колах не існує єдиної думки. Називаються цифри у 100 тис. і навіть у декілька сот тисяч бійців. Більш вірогідною в оцінці виглядає кількість учасників українського націоналістичного руху - 50 тисяч осіб. Втім не кіль-кість була ключовим чинником у функціонуванні УПА. Куди вагомішим був резонансний вплив від факту збройної боротьби українських патріотів проти німецьких, а згодом і радянських поневолювачів на суспільні настрої в Україні та за кордоном.
Суттєвий вплив на визвольні змагання українського повстанського руху справили ухвали ІІІ великого збору ОУН, що відбувся у серпні 1943 р. На цьому зібранні було завершене розпочате ще у ході І, ІІ та ІІІ конференцій ОУН формування ідеологічної доктрини цієї організації. Ідеї інтегрального націоналізму, що ґрунтувалися на засадах етнічно-однорідного суспільства та жорстко централізованої держави з домінуючим впливом керівної еліти, відійшли у минуле. Натомість ОУН у підходах до побудови держави та розвитку суспільних взаємин взяла на озброєння виразно демократичні принципи і стандарти. Прийняті на ІІІ великому зборі відозви повстанських сил, серед іншого, вказували, що в рядах УПА є представники всіх верств українського суспільства - робітництва, селянства та інтелігенції, і вони змагаються не лише за українську незалежність, а й за новий суспільний устрій, який ґрунтується, перш за все, на принципах поваги до прав людини і громадянина. "Система вільних народів у власних, самостійних державах - це єдиний лад, який дасть справедливу розв'язку національного і соціального питання в цілому світі" [3, с. 240] - так було сформульовано один із ключових ідеологічно-світоглядних імперативів українських повстанців за наслідками ІІІ великого збору ОУН.
Акцент українських іредентистських сил на праві самовизначення народів сприяв поширенню ідей національно-визвольної боротьби на всю територію Радянського Союзу. Гасло: "Воля народам, воля людині!" - стало не лише популярним, а й мобілізуючим для усіх поневолених народів. До лав УПА, крім українців, стали вступати представники інших народів, зокрема ті вихідці з Кавказу та Середньої Азії, що опинилися на території України, перебуваючи через ті чи інші обставини у складі німецьких збройних сил. Це зумовило потребу скликати спеціальну конференцію поневолених народів Східної Європи та Азії для вироблення чіткого й узгодженого плану боротьби проти спільних окупантів.
Конференція відбулася у листопаді 1943 р. в с. Будераж на Рівненщині. У ній взяли участь 39 уповноважених осіб, що представляли інтереси 13 народів. Лейтмотивом відоз-ви цієї конференції було те, що "в боротьбі проти спільних гнобителів - сталінського і гітлерівського імперіалізмів - необхідний єдиний фронт всіх народів Сходу, керованих своїми національними проводами" [3, с. 280]. Конференція також ухвалила низку окремих постанов організаційного характеру, зокрема вирішила "зібрати в національні формації (тобто військові підрозділи, сформовані за етнічним принципом. - І.Г.) бійців інших національностей при УПА, які досі були розкинені " [3, с. 279].
Потреба розширювати базу національно-визвольної боротьби спонукала керівні кола українських незалежницьких сил до створення такого керівного органу над українсь-ким повстанським рухом, який би міг позиціонувати себе як надпартійний. Таким органом стала Українська Головна Визвольна Рада (УГВР), створена у липні 1944 р. на зібранні представників різних українських політичних сил, що відбулося у Карпатах під охороною підрозділів УПА. УГВР взяла на себе функції законодавчої влади на контрольованих повстанцями територіях. Виконавчим органом УГВР став генеральний секретаріат на чолі з Романом Шухевичем, якого перед цим було обрано головою бюро проводу ОУН та під псевдонімом "Тарас Чупринка" призначено головним командиром УПА. Було визначено, що "місцем перебування УГВР є Українські Землі" [9, с. 68].
Утворення УГВР як верховного представницького органу сил, що сповідували ідею незалежності України, та координуючого центру визвольної боротьби мало важливе політичне значення. Адже відтепер українські іредентистські змагання набували загальнодержавних обрисів без виключного домінування лише однієї політичної сили. А УПА в очах власного народу та світової громадськості мала всі підстави з правової точки зору бути позиціонованою не як партійна армія ОУН, а як збройна сила, що представляє інтереси усіх українців, які борються за визволення своєї землі та побудову власної самостійної держави. На знак підпорядкування Українська Повстанська Армія відразу після сформування УГВР склала перед нею присягу. Відповідно до тексту цієї присяги український повстанець брав на себе зобов'язання не пожаліти в боротьбі за українську справу "ні крові, ні життя і... битись до останнього віддиху і остаточної перемоги над усіма ворогами України" [9, с. 237].
Втім, варто зазначити, що створення УГВР аж ніяк не означало, що ОУН у національно-визвольному русі відсувається на другорядні позиції. Чітко відлагоджена структура цієї організації та пристосованість її до умов радикальної збройної боротьби залишалися запорукою активної ролі оунівських активістів в іредентистських змаганнях. І попри підтверджену створенням УГВР незалежність УПА від ОУН та паралельне існування упівської й оунівської мереж, зв'язок між цими організаціями залишався тісним протягом всього періоду збройного опору українців.
Потім, щоб чітко регламентувати стосунки та розподілити ролі у трикутнику ОУН-УПА-УГВР, командування УПА поширило спе-ціальну заяву. У ній зазначалося, що "Українська Повстанська Армія підпорядковується лише УГВР і визнає УГВР за єдине своє представництво й керівництво" [9, с. 261]. Водночас у заяві недвозначно наголошувалось, що "УПА цілком визнає той велетенський вклад, що його внесла ОУН, керована Степаном Бандерою, в справу утворення, зміцнення і розвитку УПА" [9, с. 262]. На підтвердження цієї тези в заяві наведено статистичні дані про те, що члени ОУН становили понад 50% усього складу УПА.
Перед закінченням німецько-радянської війни військово-політичне керівництво Райху зробило спробу досягнути тактичного порозуміння з українським повстанським рухом, аби мати змогу сконцентрувати усі свої зусилля на боротьбі з радянськими військами. З цією метою провідника ОУН С. Бандеру випустили з концтабору та провели з ним відповідні розмови. Потребу діалогу з лідером українських націоналістів в існуючих міжнародно-політичних реаліях чільний представник німецької служби СС генерал Бергер пояснював так: "Бандера - це незручний, упертий і фанатичний слов'янин. Своїй ідеї він відданий до останнього. На цьому етапі надзвичайно цінний для нас, опісля небезпечний. Ненавидить так само росіян, як і німців" [3, с. 243].
Втім намагання німецьких чільників домогтися компромісу з УПА виявилися марними. З цього приводу керівництво УПА в листопаді 1944 р. оприлюднило окрему відозву під назвою "Так звана нова східна політика німців і наша постава до неї". Вказаний акт українських повстанців трактує нові підходи у політиці Райху як "хитру спробу нацистів використати східні народи для своїх подальших імперіалістичних цілей" [3, с. 244]. Взимку 1945 р. у зверненні "Боротьба українського народу проти окупантів" командування УПА підтвердило своє негативне ставлення до задумів та дій агонізуючої гітлерівської Німеччини.
Прихід у Західну Україну Червоної армії спонукав командування УПА сконцентрувати свої основні зусилля на боротьбу з більшовиками. У своєму зверненні до бійців Р. Шухевич наголошував, що в Україну "вернувся і розгосподарився ще гірший (від Німеччини. - І.Г.) окупант - Росія" [6, с. 27]. Командувач закликав підпорядкованих йому повстанців "новими методами боротьби, пристосованими до нової обстановки", дати "відповідь ворогові на його наступ". Провідний ідеолог українського націоналістич-ного руху Петро Федун (псевдонім "Полтава") обґрунтовував потребу безкомпромісного опору поневолювачам зі Сходу тим, що "російський окупант зазіхає не лише на територію і природні багатства України, але насамперед на душу народу, намагаючись викреслити зі свідомості українця всі національні ознаки і прагнення" [10, с. 156-157]. У квітні 1944 р. на Волині в бою із упівським з'єднанням була розбита автоколона штабу командувача 1-го Українського фронту радянських збройних сил генерала Миколи Ватутіна. Сам М. Ватутін після важких поранень невдовзі помер.
Щоб знищити український незалежницький партизанський рух, радянські збройні сили вдалися до блокади значних теренів, де розміщувалась інфраструктура та особовий склад УПА. На завершальному етапі Другої світової війни відбулася низка доволі масштабних бойових зіткнень більшовицьких сил з УПА. Так, у квітні 1944 р. в операції проти 5 тисяч українських повстанців на відтинку Шепетівка - Рівне - Збараж були задіяні близько 30 тис. військ НКВС. Володіючи значною перевагою в людській силі та технічному оснащенні, радянські підрозділи завдали поразки з'єднанням УПА в районі Гурбенських лісів. Тоді загинуло 3588 бійців УПА [12, с. 939], понад 800 бійців радянської армії [3, с. 244].
Після бою, сповнені жагою помсти, більшовицькі карателі закатували близько сотні поранених бійців УПА, а також понад 200 ще неозброєних новозголошених повстанців, що потрапили у радянський полон [9, с. 74]. У травні-червні 1944 р. криваві бої між УПА та радянськими військами точилися на Вінниччині та Хмельниччині. У цих боях поряд з великою кількістю повстанців загинув чільний упівський командир Омелян Грабець (псевдонім "полковник Батько"). В листопаді 1944 р. в районі Луцька тридцяти-тисячне радянське угруповання вело бойові дії проти місцевих загонів УПА. Тоді ж недалеко від Коломиї упівські підрозділи вщент знищили батальйон Червоної армії.
Восени 1944 р. УПА здійснила на во-линських теренах 800 рейдів. На Івано-Франківщині у цей час повстанці знищили 1500 представників радянського режиму [11, с. 417]. У свою чергу комуністи повідомляли, що ними восени 1944 р. було ліквідовано 36 бойових одиниць УПА чисельністю в 4300 чоловік [11, с. 417].
Про небезпеку, що її створювали дії УПА для дислокованих у Західній Україні радянських військових з'єднань, свідчить, зокрема, зміст наказу начальника штабу 258-го Хабаровського охоронного полку Червоної армії майора Харламова: "Ніхто не повинен ходити поодинці, або без зброї, вантажні машини мусять їздити щонайменше по п'ять, із хат, які розташовані поблизу штабу, бажано виселяти мешканців" [3, с. 245]. "УПА є однією з головних тем розмови в радянських окопах" [3, с. 245], - зазначалося в одному з німецьких рапортів про стан справ на фронті.
У боротьбі з українським підпіллям більшовицькі чільники використовували ідеологію. Радянська пропаганда розпочала активну кампанію, яка показувала український націоналістичний рух у якості прислужників німецького нацизму. В одній з більшовицьких відозв з цього приводу говорилося: "Керівна верхівка ОУН зараз контактується з гестапо, одержує за це гроші і за тридцять срібняків продає свій народ" [9, с. 52]. Однак у намаганнях дискредитувати упівський рух в очах українського народу радянські пропагандисти виявилися не оригінальними. Адже у спробах зобразити УПА як силу, що перебуває на службі в однієї з ворожих українству зовнішніх сил, вони застосовували ті ж прийоми, що і їх німецькі противники, які звинувачували українських націоналістів у співпраці з більшовиками. У німецькій листівці під заголовком "Москва дає накази ОУН" читаємо: "З тайних наказів і вказівок, що попали нам в руки, видно, що кремлівські жиди (стиль оригіналу збережено. - І.Г.) стоять у зв'язку з ОУН. В тих тайних наказах... ОУН означується як національно замаскована більшовицька бойова частина" [5, с. 615].
І німецька і радянська сторони заявляли, що незабаром опублікують документи, які підтверджують висунуті на адресу УПА звинувачення. На це оунівське періодичне видання "Ідея і Чин" відреагувало: "І одні, і другі (Німеччина та СРСР. - І.Г.) грозять від ряду місяців опублікуванням "тайних" документів. Досі якось їх не опублікували" [9, с. 52].
Попри інтенсивну розбудову на галицьких та волинських землях основ радянського окупаційного режиму український повстанський рух продовжував нарощувати власні сили. Активні й часто успішні дії УПА у боротьбі з радянською владою, базувалися, головним чином, на широкій народній підтримці та ефективній організаційній структурі цієї армії. У той період, коли радянські війська вели бої на підступах до німецької столиці, на західноукраїнських землях великі упівські з'єднання взяли під фактичний контроль чималі території і встановили на них свою управлінську мережу. Зокрема в районі Коломия - Косів - Надвірна аж до весни 1945 р. проіснувала "упівська республіка". Загалом усі тактичні заходи УПА були спрямовані на те, щоб перешкодити встановленню комуністичного ладу в Західній Україні.
Провід УПА очікував, як розвиватимуться події на європейському континенті, сподіваючись на близький початок війни між країнами західної демократії і Радянським Союзом. "В можливій війні західних альянсів проти СРСР ми заінтересовані остільки, оскільки вона несе ще один шанс поневоленим народам визволитися від всякого імперіалізму" [1, с. 26], - вказувалося у документах українських націоналістів. Війну вони розцінювали як нагоду для реалізації своїх стратегічних завдань. "На випадок вибуху третьої світової війни або будь-якої іншої війни, що в ній братиме участь більшовицький СРСР, - писав чільний діяч ОУН П. Федун, - історичне завдання українського народу полягатиме в тому, щоб використати таку війну для свого повного національно-державного й соціального визволення, для повалення московсько-більшовицького панування в Україні, а також у всьому СРСР" [1, с. 26]. Керівництво українського повстанського руху навіть розробило спеціальну інструкцію на випадок початку війни між західними демократіями та СРСР під кодовою назвою "ОСА" [8, с. 176]. Проте очікування провідників українського підпілля виявилися марними.
Після капітуляції Третього Райху в травні 1945 р. радянський режим спромігся організувати систематичні масштабні операції, спрямовані на ліквідацію українського повстанського руху. У 1945-1946 рр. енкаведистські з'єднання провели для виявлення повстанців спеціальні рейди районами Прикарпаття та на волинських теренах. Аби зламати незалежницькі настрої населення за-хідноукраїнських земель і позбавити УПА народної підтримки, НКВС вдався до цілої низки жорстоких тактичних заходів. Із осередків, де була розгалужена упівська інфраструктура, проводилось масове виселення людей до Сибіру. Туди депортували членів родин усіх, хто був пов'язаний з УПА і навіть цілі села. При цьому на багатьох ешелонах більшовики вивішували цинічні написи: "Евакуйовані з-під бандерівського терору" [9, с. 330]. У 1946-1949 рр. з рідних домівок на заслання було відправлено близько 500 тис. мешканців Західної України [11, с. 425].
Дуже жорстоко поводилися радянські репресивні органи із спійманими бійцями УПА. Навіть важко хворих і поранених повстанців та медсестер більшовики по-звірячому закатовували, а мертві тіла часто вивішували на придорожніх стовпах, або кидали на вулицю, забороняючи кілька днів їх ховати. Та садизм НКВС цим не обмежувався. У 1945 р. були запроваджені прилюдні катування затриманих, як правило важкопоранених бійців УПА на очах населення того чи іншого села або райцентру. Щоб формувати негативний образ українських повстанців, підрозділи НКВС одягали упівські однострої і знущалися з жителів галицьких та волинських сіл.
Одним з найганебніших способів боротьби з українським підпіллям було те, що органи НКВС роздавали своїм таємним співробітникам (сексотам) з числа місцевих жителів отруту, щоб ті підсипали її до харчів, призначених для УПА. Така практика була застосована зокрема на Волині у липні 1946 р. Цього ж 1946 р., довідавшись про те, що підрозділи УПА на Івано-Франківщині скуповують на "чорному" ринку медикаменти від тифу, органи НКВС спрямували на "чорний ринок" отруєні препарати, від яких хворий вмирав через декілька годин після застосування.
Окрім силових заходів, представники радянського командування надсилали упів-цям пропагандистські послання, в яких твердили про безнадійність їхнього станови-ща та періодично спокушали їх амністією. Такі звернення зокрема поширювались у травні (з нагоди завершення німецько-радянської війни), липні та листопаді 1945 р. Зважаючи на мінімальну результативність цих відозв, радянські владні інституції задля забезпечення пропагандистського ефекту вдавалися до організації фіктивних "явок бійців УПА з повинною". Для цього, обравши якийсь район, оточували його своїми військами, зганяли чоловіче населення і змушували підписувати відповідно складену заяву про вихід з УПА та засудження українського національно-визвольного руху. Згодом фотознімки таких заяв з підписами публікувались у пресі як доказ масової відмови українських повстанців від продовження збройної боротьби.
Насправді ж пропозиції здатися лише активізували збройні заходи упівців. Так, 10 червня 1945 р. сотня УПА атакувала район-ний центр Галич (на Івано-Франківщині). У липні 1945 р. аналогічні акції були проведені у райцентрах Солотвина (на Закарпатті) та Глубічок Великий (в Тернопільській області). Метою повстанців було завдати максимальної шкоди органам радянської влади та дислокованим у цих населених пунктах підрозділам НКВС. Восени 1945 р. та у 1946 р. напади загонів УПА на зосереджені в західноукраїнських містах більшовицькі владні інституції та репресивні силові органи продовжувались.
Окрім нападів на адміністративні центри, підрозділи УПА у 1945-1946 рр. раптово нападали на енкаведистські з'єднання, на тюрми (щоб визволити звідти українських патріотів), знищували ворожі комунікаційні споруди та засоби зв'язку (руйнували залізничні станції, шляхи, пускали під укіс транспорт НКВС, пошкоджували лінії телеграфного зв'язку), проводили диверсійні акції проти промислової інфраструктури. У 1946 р. зафіксовано понад 1,5 тис. боїв між загонами УПА та радянськими підрозділами [12, с. 940]. За кількістю втрат цей рік став най-кривавішим для обох конфліктуючих сторін: радянські війська втратили близько 15 тис. чол., втрати УПА - 5 тисяч убитих [12, с. 940]. Ці втрати, а також численні поранення та хвороби стали причиною того, що у 1946 р. особовий склад українського підпілля скоротився приблизно на 40 %.
Іншою формою відповіді Української Повстанської Армії на радянські заклики до капітуляції стали пропагандистські рейди відділів УПА. Ці рейди перш за все мали на меті наочно демонструвати перед широким українським загалом сили борців за свободу, їхній ідейний та бойовий потенціал. Невід'ємною складовою таких акцій був прихід упівського відділу до села та скликання місцевих мешканців на мітинг, на якому аналізували поточну ситуацію та роз'яснювали цілі й завдання національновизвольної боротьби. В одному із звітів командир рейдуючого відділу УПА писав: "Помітним є, що коли більшовикам з трудом приходиться організувати свої мітинги, коли їм треба аж посилати енкаведистів від хати до хати, щоб настягати кільканадцять стариків чи дітей, то нашим відділам вистарчить лише оголосити, а збігається зразу все населення і радо слухає вільного слова, не зважаючи на те, які це може мати наслідки" [9, с. 109].
Пропагандистські рейди відділів УПА восени 1945 р. мали особливе значення з огляду на те, що на 10 лютого 1946 р. було призначено вибори до Верховної Ради СРСР. Зважаючи на те, що в Радянському Союзі вибори не були власне виборами, а радше - масштабною пропагандистською акцією, що навіювала населенню міфи про "зорієнтований виключно на потреби простої людини комуністичний лад" та "найдосконаліше у світі радянське законодавство", українські націоналісти вирішили вступити з більшовиками у своєрідну "дискусію". На своїх мітингах, влаштованих по селах, відділи УПА викривали справжню людиноненависницьку і антиукраїнську сутність комуністичного тоталітаризму та декларативність і пустопорожність начебто "справедливої" радянської конституції.
Ця активізація українських повстанців напередодні виборів спонукала Москву ввести на західноукраїнські землі додаткові сили НКВС та розквартирувати їх по населених пунктах. Так, лише у Жидачівському, Стрийському та Перемишлянському районах теперішньої Львівської області сукупно було розміщено 9053 енкаведисти [9, с. 108], які терором заганяли людей на виборчі дільниці. Та це було якраз ілюстрацією того, як більшовики глумляться з основоположних принципів свободи і таким чином підкріплювало аргументи, що їх застосовувала УПА у своїй роз'яснювальній кампанії. А безліч сутичок відділів УПА з підрозділами НКВС у день виборів нагадували всім, що на західноукраїнських землях триває жорстока боротьба поневоленого народу проти радянських окупантів. Вибори у Західній Україні, якщо оцінювати їх за критерієм добровільності, фактично провалилися. За даними проводу українського націоналістичного підпілля, "російсько-більшовицькі окупанти не могли зібрати навіть 10% добровільних голосів" [9, с. 262].
Системний радянський терор у Західній Україні та пов'язані з ним численні жертви серед особового складу повстанців та місцевого населення, колективізація західноукраїнського села, яка позбавляла селян можливості матеріально підтримувати підпілля, а також відсутність близької перспективи початку війни між СРСР та країнами західної демократії змусили командування УПА, починаючи з 1947 р., змінити тактику визвольної боротьби. Великі відділи УПА поступово було реструктуризовано в оперативно самостійні підвідділи, чисельністю від 10 до 50 чол. Частину загонів було розпущено.
З цього часу акції підпільників полягали уже не в організації та проведенні боїв, в яких одночасно могли брати участь по декілька сотень упівців, не в скоординованих нападах на адміністративні центри, а в постійних дрібних сутичках з ворогом невеликих повстанських груп. При цьому замахи на офіцерів МВС та МДБ (правонаступник НКВС), партійних активістів і тих, кого підозрювали у співпраці з радянською владою, знищення клубів, кінозалів (що трактувалися як засоби радянської пропаганди) на цьому етапі стали домінуючими складовими упівської тактики. У 1947 р. було зафіксовано 906 таких акцій УПА в Західній Україні [9, с. 161]. У 1948 р. - 1422 такі акції [9, с. 162]. Влітку 1948 р. повстанці вдалися до численних підпалів колгоспів на території Волинської, Львівської та Чернівецької областей.
У 1948-1949 рр. українські підпільники ліквідували відомих апологетів радянського режиму Гаврила Костельника (релігійного діяча, що особливо відзначився у процесі ліквідації Української греко-католицької церкви) та Ярослава Галана (радянського публіциста, відомого своїми критичними публікаціями з приводу українських визвольних змагань). Офіційний орган українського іредентистського руху "Бюро Інформації УГВР" так характеризував перехід до нових форм боротьби: "З-за кожного рогу в селі чи місті, на кожній стежці, в полі чи в лісі, днем і ніччю шле більшовицькому окупантові невидима рука українського повстанця і підпільника-революціонера караючу кулю за кривди народу, за топтання його прав, за мільйони закатованих, запроторених у тюрми чи концтабори українських патріотів, за грабіж українського населення і знущання над ним" [9, с. 161].
Окремою, сповненою драматизму сторінкою в діяльності УПА стала її боротьба на польській території, де жили українці. Там українське націоналістичне підпілля налічу-вало близько 2 тис. бійців самої УПА, а також мало мережу з понад 3 тис. членів ОУН [11, с. 426]. Перманентні спроби польських мілітарних загонів витіснити українських підпільників завдавали полякам тяжких втрат. 28 березня 1947 р. один з відділів УПА під командуванням Степана Хріна влаштував засідку і вбив чільного польського генерала і заступника міністра оборони Кароля Сверчевського. Ця одна з найуспішніших операцій УПА на території Польщі спричинила радикальні та жорстокі дії у відповідь.
Роздратована замахом на свого представника польська влада у квітні 1947 р. з санкції Кремля та у тісній координації з ним провела акцію під кодовою назвою "Вісла", що мала як військовий, так і цивільний виміри. Польські військові з'єднання, спираючись на численну радянську та чехословацьку підтримку, оточили українських повстанців і в кривавих зіткненнях завдали їм відчутних втрат. Результат був закономірним. Адже до операції проти кількатисячного угруповання українських повстанців були залучені 120 тис. чоловік [7, с. 105]. При цьому СРСР кинув на проведення цієї акції танкову дивізію та спеціальні протипартизанські загони, а також заблокував радянсько-польський кордон. Залежний від Москви чехо-словацький уряд вислав гірську бригаду, декілька піхотних дивізій, а також особовий склад старшинської школи з Праги. Трагічна доля спіткала місцевих українців, що симпатизували підпільникам: майже всіх українців (понад 140 тис.) [7, с. 104] без попередження вивезли з рідної землі і, відповідно до ухвали керівних органів польської компартії, розселили на півночі Польщі "не утворюючи груп і не ближче, ніж за 100 км від кордону" [7, с. 103]. Під час цієї депортації спалили українські села, вбивали українців, що опиралися виселенню, ув'язнили 4 тис. українців (також жінок, дітей та людей похилого віку) в концентраційному таборі в Явожні [7, с. 105].
В умовах цього широкомасштабного геноциду декому з бійців УПА вдалося прорва-тися в Радянську Україну, а декілька сотень з боями пройшли Чехословаччину і досягли зони окупації західних держав у Німеччині. Організації цього рейду командування УПА приділило особливу увагу. В інтерв'ю представникові бюро інформації УГВР Р. Шухевич, даючи коментар з цього приводу, заявив, що метою рейду є "передати за кордон інформацію про революційно-визвольну боротьбу українського народу проти московсько-більшовицьких і польсько-більшовицьких окупантів та про їх гнобительську політику на українських землях" [2, с. 208].
5 березня 1950 р. український національно-визвольний рух зазнав важкої втрати, коли в сутичці у с. Білогорща біля Львова загинув командир УПА Р. Шухевич. Хоч окремі невеликі загони УПА продовжували діяти до середини 1950-х років, УПА перестала існувати як організація саме після смерті Р. Шухевича. Загальні втрати УПА за роки боротьби становлять 20 тис. чоловік [12, с. 940]. Військовослужбовці Червоної армії і радянських органів держбезпеки та внутрішніх військ втратили у боях з українськими повстанцями 22 тис. чоловік [12, с. 940].
Збройна боротьба українського націоналістичного підпілля без будь-якої підтримки ззовні та тотальних репресій і системних каральних акцій з боку набагато сильнішого ворога була безпрецедентною. Інших прикладів масового організованого збройного опору сталінській тоталітарній системі, окрім боротьби УПА, історія не знає. Діяльність УПА у повоєнні роки в західних урядових інституціях, зокрема у британському міністерстві закордонних справ, кваліфікували як "єдиний добре підтверджений доказ збройного повстання у сфері радянського впливу" [4, с. 10].
Воїни Української Повстанської Армії присвятили себе боротьбі за свободу україн-ського народу і самостійну українську державу. Їх патріотизм був щирий і відвертий. Своєю самопосвятою та героїзмом вони довели, що мета їхнього життя була справедлива, чесна й велична. Українські повстанці боролися під гаслом: "Здобудеш Українську державу або згинеш в боротьбі за неї!" Їхня жертовність стала запорукою невмирущості української ідеї.
До 70-річчя утворення УПА
ЗАХОДИ ДО ВІДЗНАЧЕННЯ:
1) оформити книжково-журнальні виставки:
1. " Коли ми вмирали, нам дзвони не грали..."(сторінками історії УПА);
2. "Армія нескорених: УПА"
3. "УПА. Шляхами лицарів ідеї і чину"
4. "Їх душі - горіння і криця"(до річниці УПА)
епіграфи до книжково-журнальних виставок:
"Гей на півночі на Волині
Створилась армія УПА
Щоби воскресла Україна
І завітала свобода"
М.Галичко
"О Україно, Страднице свята!
На шрамі шрам, на рані рана!
Лиш ти моя надія і мета,
Що сяє зорею веснянок..."
А.Патрус-Карпатський
"Ой ти школо, повстанськая школо -
більш в Європі нема таких шкіл.
Пишуть хлопці на буках навколо -
на сторожі стоїть скоростріл.
Будем крісом кресати і словом,
хто заб"є в нашу землю свій зуб,
щоб над Києвом, Хустом і Львовом
заяснів синьо-жовтий тризуб!
"Половина Полісся в болоті"
"Зродились ми великої години
З пожеж війни і полум"я вогнів.
Плекав нас біль по втраті України,
Кормив нас гнет і гнів на ворогів".
"Зродились ми великої години"
"Зголосився до повстанців
та пішов із ними в ліс,
там прийняли мене в сотню,
дали шапку, дали кріс".
Ліс - для мене рідна хата,
а повстанці - це сім"я!
Боротись буду до загину,
за Вкраїну дам життя!
"Зголосився до повстанців", сл. і мел. В. Юркевич 2) провести "круглі столи":
* "Народження УПА";
* " Українська Повстанська Армія: погляд сучасників"
* "ОУН-УПА: Правда і міфи"
3) прослухати гімн ОУН-УПА "Червона Калина". Посилання на гімн в мережі інтернет: http://www.youtube.com/watch?v=P0_O4wGjsn0
4) організувати перегляд кінофільму "Залізна сотня" режисера Олеся Янчука, що знята за мотивами книги Юрія Борця "У вирі боротьби". Посилання на кінофільм в мережі інтернет: http://www.ex.ua/view_storage/548909679353
5) переглянути ролик святкування УПА в Україні 2008 р.. Посилання на ролик в мережі інтернет http://www.youtube.com/watch?v=uPoGT288Ogc
Рекомендаційний список літератури
1. Бандера С. Перспективи Української революції: репринт.вид.-Дрогобич: Відродження,1998.-656с.
2. Борець Ю. Шляхами лицарів ідеї і чину.-К.,1996.-294с.
3. Бутко С. На шляху до збройного чину: Діяльність ОУН. В жовтні-листопаді 1941 року // Український історичний журнал.-1998.-№4.-С.110-115.
4. Голубченко І. Коли ми вмирали, нам дзвони не грали: ОУН.-УПА у боротьбі за державність України (1942-1953рр.) // Дзвін.-1993.-№7-9; 1994.-№№ 2-3,4-6
5. Гордасевич Г. Степан Бандера: людина і міф.-Львів,2001.-208с.
6. Історія ОУН.-УПА в 1943-1944 роках //Визвольний шлях. - 2001.-№8.-С.48-70.
7. Історія Українського війська 1917-1995.-Львів: Світ,1996.-840с.
8. Кентій А. ОУН. І німецько-польська війна 1939 року // Історія України.-2000.-№3.-С.4-6.
9. Косик В. Симон Петлюра.-Львів: НТШ,200.-88с.
10. Косик К. Україна і Німеччина у Другій світовій війні.-Париж-Нью-Йорк-Львів: НТШ,1993.-660с.
11. Круцик Р. ОУН-УПА: Правда і міфи / до 60-річчя ОУН.-УПА. Оглядова стаття з наведенням історичних довідок/ // українська культура.-2002.-№9-10.-с.10-11.
12. Лапайдух Р. Українська Повстанська Армія: Погляд через півстоліття // Дзвін.-2001.-№2.-С.103-111; №3.-С.113-123.
13. Лебедь М. УПА. - Дрогобич: Відродження,1993.-280с.
14. Літопис Нескореної України: т.2, кн.2. - Львів,1997.-664с.
15. Літопис Української Повстанської Армії: т.9,кн..2. - Львів: Літопис УПА,1992.-538с.
16. Лукінюк М. Боротьба УПА з окупантами: поступ до правди // Сучасність.-2001.-№5.-С.73-86; №6.-С.94-108.
17. Мірчук П. Відродження великої ідеї. - Торонто,1954.-64с.
18. Мірчук П. "З мого Духа печаттю": У 25-ліття боротьби ОУН. - Нью-Йорк-Торонто,1954.-?
19. Мірчук П. Микола Міхновський апостол Української державності - Філадельфія,1960.-136с.
20. Мірчук П. На історичному закруті - Торонто,1959.-73с.
21. Мірчук П. Українська Повстанська Армія: 1942 - 1952: Документи і матеріали - Львів: Просвіта,1991.-448с.
22. Плав'юк М. Наша сила в нас самих: /що являє собою ОУН., хто стояв біля її витоків, які сили/ // Дніпро .-1995.-№1.-С.73-85.
23. Полтава П. Хто такі бандерівці та за що вони борються. - Дрогобич: Відродження,1994.-62с.
24. Полянський О. Армія нескорених: до 60-річчя УПА - Тернопіль,2002.-48с.
25. Рахманний Р. Державницька роля вояцтва УПА // Рахманний Р. Роздуми про Україну.-К.,1997.-С.613-648.
26. Роля та місце ОУН. і УПА в національно-визвольній боротьбі в середині ХХ століття // Визвольний шлях. - 2001.- кн.11. - С. 3-6.
27. Якимович Б. Збройні Сили України: нарис історії - Львів, 1996.
8
Автор
Mbilokura
Документ
Категория
Без категории
Просмотров
648
Размер файла
535 Кб
Теги
wisnyk
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа