close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

ЯК ПРАВИЛЬНО НАВЧАТИ

код для вставкиСкачать
Семінар-практикум
ЯК ПРАВИЛЬНО НАВЧАТИ "НЕПРАВИЛЬНУ" ДИТИНУ
1 слайд
"Початкова освіта - найважливіша ланка навчання та розвитку дитини, адже саме на цьому етапі закладаються не лише основи знань з рідної мови, математики, природознавства, без яких неможливе успішне навчання в основній і старшій школі, а й виробляється вміння вчитися, формується розум і значущі для всього подальшого життя дитини риси особистості." (Т. Д. Іляшенко, канд. псих. наук). Основним завданням, визначеним Державним стандартом початкової загальної освіти, є спрямування системи освіти на особистість дитини, її розвиток. На сучасному етапі головна мета початкової школи полягає у створенні ефективних умов для забезпечення інтелектуального, соціального, морального й фізичного розвитку кожної особистості.
2 слайд
Проблемні, "неправильні" або "нестандартні"... Саме про таких дітей характеризують цими епітетами, ми й поговоримо сьогодні. Цікаво, хто вигадав поняття стандарту стосовно дитини? Напевно, той, хто навіть не намагався розібратися в дитячій особистості. Найпоширенішими категоріями дітей, робота з якими, як правило, викликає труднощі в багатьох учителей, та деякі способи навчання й виховання є:
1. ДІТИ З "ХВОРОБЛИВОЮ" РЕАКЦІЄЮ ТА ДІТИ З ПІДВИЩЕНОЮ ЕМОЦІЙНОЮ ЗБУДЛИВІСТЮ
2. ДІТИ З РОЗЛАДАМИ РЕГУЛЯЦІЇ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ: ГІПЕРАКТИВНІ ТА ГІПОАКТИВНІ
3. ДІТИ З ВІДСТАВАННЯМ В ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОМУ РОЗВИТКУ ТА ДОСТАТНІМИ ПЕРЕДУМОВАМИ НАУЧУВАНОСТІ
4. ДІТИ ЗІ ЗНИЖЕНОЮ НАУЧУВАНІСТЮ
3 слайд
ДІТИ З "ХВОРОБЛИВОЮ" РЕАКЦІЄЮ ТА ДІТИ З ПІДВИЩЕНОЮ ЕМОЦІЙНОЮ ЗБУДЛИВІСТЮ
Ця дитина може заплакати у відповідь на зауваження, а може грубо відповісти на нього чи з викликом поводитися на уроках і вдома. Вияв емоцій дітей цієї групи часто є аномальним і виражається очевидною агресією, подеколи навіть у стані афекту.
4 слайд
Розв'язання
1. Кожний учитель повинен засвоїти просте правило: немає поганих дітей, є погана поведінка. Тому, даючи оцінку поведінці, вчинку, у жодному разі не робіть акценту на особистості учня. Не слід говорити: "Ти негідник!" - зосередьте увагу на конкретній його дії.
2. У жодному випадку не порівнянюйте дітей між собою. Кожна дитина - неповторна особистість, кожна має темперамент, свою планку розвитку. Порівнювати дитину можна тільки з нею самою, беручи до уваги її дії. Наприклад: "Сьогодні ти вивчив урок набагато краще, ніж минулого разу".
3. Заохочуйте дитину похвалою.
5 слайд
ДІТИ З РОЗЛАДАМИ РЕГУЛЯЦІЇ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ: ГІПЕРАКТИВНІ ТА ГІПОАКТИВНІ
Активність - тобто енергійна діяльність. І це чудово, якщо до цього слова не додається префікс "гіпер", що в перекладі з грецької означає "перевищення норми". Гіперактивні діти є імпульсивними, неуважними (їх увага постійно відволікається від об'єкту), вони бігають і стрибають, ламають і складають, розкидають і збирають, розвалюють і будують, б'ються, галасують, танцюють, співають - і все це майже одночасно. Отже, це "рухливі живчики", "вічні двигуни" - якщо це про ваше чадо, то маєте проблему і повною мірою відчуєте глибоку правду старої приказки: "Який же ти хороший, коли спиш!"
Такій дитині буде надзвичайно важко у школі: вона просто не може всидіти на стільці, схоплюється з місця, не може дочекатися своєї черги під час занять чи ігор. На запитання відповідає не замислюючись, не дослухавши до кінця, починає виконувати нове завдання, не закінчивши попереднього, теревенить безперестанку, губить і забуває свої речі.
Але ж погодьтеся: спокійна, тиха і надто слухняна дитина - це теж тривожна ознака. Одразу починаєш думати: "Щось із нею не те!" Отже, активна дитина - це добре, це означає, що вона, по-перше, здорова (хвора не буде гасати!), а по-друге, не "затлумлена вихованням" - суцільними заборонами і покараннями.
А з іншого боку - хіба це нормально, коли дитина день і ніч скаче тобі по голові? То де межа між нормою і "перебором"? Між активністю і гіперактивністю? Перш ніж годувати дитину заспокійливими препаратами, спробуємо розібратися.
Активна дитина
- віддає перевагу рухливим іграм перед пасивними (пазли, лото, конструктор), але якщо їй справді цікаво - може і палац побудувати, і казку послухати; - швидко говорить і ставить нескінченні запитання; - не страждає хронічними порушеннями сну і кишковими розладами; - активна не завжди і не всюди (наприклад, в гостях у малознайомих людей - може бути спокійна, сором'язлива); - неагресивна (тобто може дати здачі, але не ображає без причини). 6 слайд
Гіперактивна дитина:
- перебуває у постійному русі і не може себе контролювати, не може зупинитись, перепочити; навіть коли змучиться - все одно рухається, поки не почнеться істерика; - теж швидко і багато говорить, ковтає слова, перебиває, не може дослухати до кінця те, що їй говорять; теж ставить безліч запитань, але не має терпцю навіть вислухати відповідь чи пояснення; - її дуже важко вкласти спати, вона дуже погано засинає, сон неспокійний, часто прокидається; страждає на кишкові розлади, алергію; - не реагує на заборони; у будь-яких обставинах, завжди і всюди поводиться однаково активно; - дитина неконтрольовано агресивна - безпідставно б'ється, кусається, дряпається, штовхається, кидається камінням, землею, може вдарити палкою тощо. Головна відмінність гіперактивності від активності (як темперамента) полягає у тому, що гіперактивність - це не риса характеру, а наслідок неблагополучних пологів, порушень протягом 1 року життя чи мозкової дисфункції. Групу ризику складають діти, що народилися після кесаревого розтину, важких патологічних пологів, недоношені, на штучному годуванні тощо. АЛЕ: не всі діти, що належать до групи ризику, обов'язково будуть гіперактивними! Та й потім, якщо істеричність, кольки, порушення сну не минули протягом першого року, їх все одно можна виправити.
ПАМ'ЯТАЙТЕ:
Малюк не винен, що він такий "живчик", тому нема сенсу сварити його, карати, влаштовувати бойкот. Цим ви досягнете лише зниження самооцінки, почуття вини за те, що він такий "неправильний".
До того ж, в деяких випадках гіперактивність може бути результатом завищених вимог батьків, яких діти не можуть виконати через свої природні здібності або ж через перевтому. В таких випадках батьки мають знизити навантаження на дитину, зменшити свої вимоги.
Психологи виділяють наступні ознаки, які є діагностичними симптомами гіперактивних дітей. - Неспокійні рухи в кистях і стопах. Сидячи на стільці, корчиться, вихиляється. - Не може спокійно всидіти на місці, коли цього від нього вимагають. - 3 легкістю відволікається на сторонні стимули. - Не може дочекатися своєї черги під час ігор, свят, занять та в різних інших аналогічних ситуаціях в колективі. - На запитання зазвичай відповідає, не замислюючись, не дослухавши їх до кінця. - Під час виконання запропонованих завдань має ускладнення (не пов'язані з негативною поведінкою або недостатністю розуміння). - Докладає великих зусиль, щоб зберегти увагу під час виконання завдань або ігор. - Часто переходить від однієї незавершеної дії до іншої. - Не може гратися тихо, спокійно. - Балакучий. -Часто заважає іншим, чіпляється до оточуючих, наприклад, втручається в ігри інших дітей. - Часто складається враження, що дитина не слухає адресованих до неї звернень. - Часто губить речі, що є необхідними в школі, вдома, на вулиці. - Іноді здійснює небезпечні дії, не замислюючись про наслідки, але пригод або гострих відчуттів спеціально не шукає. 7 слайд Всі ці ознаки можна згрупувати за такими напрямками:
- надмірна рухлива активність; - імпульсивність; - відволікання - неуважність. 8 слайд
Розв'язання
1. Висидіти за партою 4-6 уроків по 45 хвилин поспіль для гіперактивного учня є непосильним завданням. Уже через 15-20 хвилин такій дитині необхідно змінити форму діяльності на уроці. Бажано, щоб вона мала можливість порухатися; можна дати невелике доручення, для виконання якого дитині потрібно пересісти, підвестися й виконати певні дії тощо. Не можна, щоб гіперактивна дитина сиділа за останньою партою, оскільки тоді її не бачитиме вчитель, над нею буде втрачено контроль, що обов'язково матиме негативні наслідки.
2. Зазвичай гіперактивна дитина не чекає, доки вчитель дозволить їй відповідати; вона починає говорити, навіть не дослухавши запитання, і часто вигукує з місця. Контролювати свої дії дитина навчиться пізніше, а до того часу учитель має бути терплячим та доброзичливим.
3. Такі діти просто фізично не можуть сприймати монолог учителя, їм потрібні тактильні та візуальні опори під час здобування інформації; найчастіше в них виникає потреба "проговорювати" свої дії, озвучувати хід своїх думок.
4. Стан утомленості в таких дітей настає значно швидше, ніж у їх однолітків. Вони або не завершують виконання завдань, або починають припускатися помилок. Тому потрібно добирати відповідні завдання, щоб діти мали змогу відпочити, змйіивши вид діяльності.
5. Гіперактивним дітям необхідний ігровий простір. Слід ураховувати, що для роботи з такими дітьми раціонально використовувати рольові ігри, оскільки така форма допоможе сформувати в них навички співпраці й уміння володіти своїми емоціями. Якщо такого простору немає, діти намагаються знайти його там, де це вважається неприпустимим. Добираючи навчальні ігри, потрібно пам'ятати, що гіперактивній дитині важко одночасно контролювати свою поведінку, бути уважною і, тим більше, сидіти нерухомо. На початкових етапах корекційної роботи з нею потрібно добирати ігри на тренування якоїсь однієї функції, наприклад уваги.
6. Бажано правильно організувати форму спілкування з дитиною: не підвищувати голосу й не сварити її, не потурати й не "сюсюкати", не поспішати самим і не квапити дитину, не нервувати й не дратуватися, не змінювати планів та домовленостей із нею, не принижувати її почуття гідності, і в жодному разі дитина не повинна відчути, що вона вас дратує чи ви її жалієте. Під час роботи з гіперактивною дитиною потрібно уникати крайнощів, кількість заборон необхідно звести до мінімуму. Забороняти в категоричній формі не слід, намагайтеся досягти згоди і взаєморозуміння, поясніть, чому "не можна", або відверніть увагу дитини. У багатьох випадках після "зриву" дитини зробіть вигляд, що нічого не сталося; не потрібно "читати нотацій" - дитина їх усе одно не чує і не сприймає.
7. Гіперактивні діти не сприймають покарань та заборон, зате чудово реагують на похвалу. Саме тому їх бажано хвалити за успіхи, навіть незначні. Особливого заохочення заслуговує їх діяльність, доведена до кінця або пов'язана з концентрацією уваги.
9 слайд
Гіпоактивні діти завдають учителям значно менше клопоту, відрізняються недостатньою концентрацією уваги через ослабленість нервової системи. Вони надмірно обережні та невпевнені, завдання виконують повільно, довго думають. У школі їм буває незатишно: однокласники кепкують із приводу їх "загальмованості", учителі сварять за безініціативність, а сама дитина глибоко переживає через свою незграбність та повільність.
Слід сказати, що розумові здібності дітей із гіподинамічним синдромом досить непогані. Їх навчальні проблеми пов'язані із суто психологічними осбливостями. Наприклад, гіпоактивна дитина може відмінно впоратись із домашнім завданням із математики і при цьому контрольну роботу виконати незадовільно. Причина проста - під час виконання завдання в класі дитина зазвичай нервує і хвилюється, а вдома, у звичних і спокійних умовах, розслаблюється й успішно зосереджується на роботі.
10 слайд
Розв'язання
1. У роботі з гіпоактивною дитиною вчителеві варто замінити деякі усні завдання на письмові, подовжити час на їх виконання; таких дітей слід поступово навчати швидшого темпу розумових дій; у роботі з ними потрібно уникати виконання вправ на швидкість. Беручи до уваги логопедичні проблеми таких дітей, слід змінити й форму опитування: оскільки дитина може почуватися некомфортно перед класом, давати їй можливість відповісти в позаурочний час чи на перерві. Не будуть зайвими й творчі завдання, які учень може виконати вдома. 2. З гіпоактивними дітьми потрібно багато працювати: дефіцит мозкової стимуляції потрібно поповнювати ззовні. Зверніть увагу на навчальні предмети, які викликають у дитини зацікавлення, і допоможіть розвинути здібності із цих дисциплін. Це додасть їй упевненості у власних силах. Найважливіше - захопити і зацікавити дитину. Обов'язково підбадьорюйте, відзначаючи її досягнення.
11 слайд
ДІТИ З ВІДСТАВАННЯМ В ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОМУ РОЗВИТКУ ТА ДОСТАТНІМИ ПЕРЕДУМОВАМИ НАУЧУВАНОСТІ
У свій час К. Боцві писав: " Більша частина розумових ресурсів людини ржавіє від невикористання". Природа відпустила майже кожному неабиякий кредит, але нажаль, ми не завжди користуємося ним, не прагнемо підняти межу своїх можливостей до рівня талантів, геніїв. Звичайно не кожному дано стати Ейнштейном, Шостаковичем, Станіславським, але кожен може максимально розкрити свої потенційні можливості.
Отже, можна сміливо стверджувати, що питання інтелекту, його виявлення розвитку є одним з пріоритетних в організації та функціонуванні сучасної школи. І саме в цьому на допомогу школі приходить наука психологія. Учені-психологи стверджують, що інтелект - це сукупність здібностей, які характеризують рівень і якість процесів мислення.
До функції інтелекту входять:
- здатність до навчання; - оперування символами; - здатність до активного оволодіння закономірностями навколишньої дійсності. Природним є не інтелект, а певні задатки (нахили) інтелекту і інтелектуального розвитку.
Чи має школа вплив на розвиток інтелекту?
Чим ефективніше працює школа, тим краща успішність дітей, незалежно від професійної кваліфікації батьків. Якщо школа працює не досить ефективно, то кращі результати мають ті діти, чиї батьки мають вищу чи спеціальну освіту. Це значить, що добросовісне, вимогливе відношення учителя до навчання і виховання позитивно впливає на всіх дітей.
Дослідники, які займаються діагностикою інтелектуального розвитку дітей розробляють спеціальні методики для його вимірювання, виділяють такі суттєві його показники, як загальну обізнаність, тобто обсяг знань, якими дитина користується, сформованість мислительних операцій та їх функціонування на наочному і словесному матеріалі, а також научуваність - здатність більш чи менш легко і швидко засвоювати знання, вміння і навички в процесі навчання. Зрозуміло, що між цими показниками існує якнайтісніший взаємозв'язок, взаємозалежність, але не тотожність.
Взаємозв'язок між знаннями та рівнем сформованості основних мислительних операцій непрямий і різний у різні вікові періоди.
Діти, для яких є характерними недостатній розвиток мислення і мовлення, звуженість та обмеженість знань і уявлень про світ - це педагогічно занедбані діти, у яких є стійкі труднощі в навчанні.
Одна з вагомих причин появи цієї категорії дітей - вади сімейного виховання, несприятливий мікроклімат у родині, байдужість та відсутність бажання надати дитині допомогу.
12 слайд
Розв'язання
1. Необхідно дати дитині можливість почуватися повноцінним членом колективу, здатним самоствердитися та знайти своє призначення. Велику роль у цьому випадку відіграють індивідуальні завдання, доручення; можна залучити учня до виконання проекту.
2. Під час роботи з такими дітьми доцільними є групові форми, що сприяють загальному розвитку та розширенню світогляду. Діти з відставанням в інтелектуальному розвитку не завжди мають можливість плідно працювати разом із класом, тому необхідна індивідуалізація навчального процесу. На жаль учитель має досить обмежені можливості: напружений темп вивчення програмового матеріалу, велика наповнюваність класів, наявність інших "проблемних" дітей. У роботі з такою категорією учнів також потрібно дотримуватися певних правил: - уникати несподіваних запитань, не вимагати швидкої відповіді; - надавати перевагу відповідям у письмовій формі;
- не переключати увагу учня на речі, що не мають вирішального впливу на формування конкретних умінь та навичок;
- заохочувати та підтримувати впевненість дитини у власних силах (щодо цього, на думку автора, досить результативним є використання методики критичного мислення).
3. Існує досить ефективний метод, що допомагає школяреві розвиватися, а дорослим - оцінювати його. Ідеться про створення портфоліо. Перевага прийому полягає в тому, що дитина навчається відстежувати власний розвиток; усе досягнуте учнем стає безпосередньо зримим. Учень заводить папку, у яку складає грамоти, зошит із вдалим твором, малюнок, реферат із рецензією, список досягнень тощо. Із часом дитина зрозуміє, чого повинна прагнути, усвідомить себе особистістю, здатною чогось досягти в житті.
13 слайд
ДІТИ ЗІ ЗНИЖЕНОЮ НАУЧУВАНІСТЮ
Так називають дітей із затримкою психічного розвитку. Причиною відставання є наслідки ускладнень внутрішньоутробного розвитку, перенесених неврологічних захворювань, травм, спадкових вад тощо.
14 слайд
Розв'язання
1. Під час роботи з такими школярами важливо не тільки з'ясувати причини, що зумовили труднощі в навчанні,- дітей потрібно навчати ставити перед собою мету й усвідомлювати способи її досягнення. Кожне складне завдання слід дрібнити на більш прості й допомагати учневі перейти від одного до іншого. Знову ж таки, не слід забувати про індивідуалізацію навчального процесу. Учнів слід привчати до вміння порівнювати свої первинні та вторинні знання. Кожне досягнення (навіть незначне) вчитель повинен оцінювати. У роботі з такими дітьми особливо потрібна допомога психолога.
2. Серед видів роботи з дітьми зі зниженою научуваністю слід приділяти увагу завданням на запам'ятовування, формуванню зосередженості та спостережливості, вправам на аналітичне сприймання, тобто вміння розчленувати зображений предмет чи явище на окремі елементи. Особливо приваблюють таких дітей ігрові моменти в процесі навчання, створення ситуації успіху. Важливо пам'ятати: тільки тоді дитина працюватиме з учителем, коли їй це буде цікаво.
15 слайд
Хочеться пригадати й категорію дітей, які стали проблемними не через вроджені вади, їх "проблемність" є набутою. Це діти зі звичайними чи навіть високими інтелектуальними здібностями, які через життєві обставини отримали певні психологічні чи моральні травми або відчули свою самотність і непотрібність.
16 слайд
Розв'язання
1. Перш за все, у дитині необхідно побачити не просто учня, а Людину з її проблемами та болем. Потрібно уникати повчань (від них дитина просто втече), зрозуміти й прийняти її такою, якою вона є. Тільки відчувши позитивне ставлення до себе, дитина готова буде прийняти допомогу вчителя. Відомо, що агресивність проблемних дітей - це форма захисту. Якщо учень почувається впевнено в класі, школі, захисні інстинкти перестають спрацьовувати. Тож важливо, щоб у вчителеві він відчув старшого товариша (чим не альтернатива вулиці?).
2. Відсутність уваги занедбані діти намагаються компенсувати, заважаючи працювати на уроці, відволікаючи однокласників та вчителів. Це можна попередити, якщо на початку уроку залучити такого учня до спілкування, дати йому конкретне посильне доручення, яке б він виконав із задоволенням. Примусити успішно та регулярно вчитися таких дітей неможливо, але спонукати до навчання можна.
3. Діти нерідко вдаються до крадіжок чи виявляють агресивність, щоб непорядним учинком привернути до себе увагу. Школяр чудово розуміє, що чинить погано, але так він реагує на байдужість дорослих. Психологічно можна визначити чотири основні причини порушення поведінки дітей: боротьба за увагу (негативний учинок слід розглядати як спосіб привернення уваги); намагання самоствердитися (діти є дуже чутливими до обмеження своєї свободи та різких заборон); бажання помститися (у цьому виявляється образа на батьків, учителів, одно-класників); утрата віри в успіх (глибоко приховане переживання власного неблагополуччя). Отже, якщо дитина зневірилась. у собі, доберіть доступний для неї рівень задач і, якщо вона сама не може вийти із глухого кута, організуйте її діяльність; спробуйте не критикувати дитину, знайдіть будь-який привід, щоб її похвалити. За потреби, приділіть їй увагу. Якщо вона бореться за незалежність, менше докучайте, допоможіть їй відчути свою самостійність та повагу до власних прагнень. Якщо ви розумієте, що дитина мститься вам, спробуйте розгадати причини.
17 слайд
Враховуючи індивідуальні особливості учнів із затримкою психічного розвитку, учитель повинен спрямовувати зміст навчання на корекцію конкретних порушень навчально-пізнавальної діяльності. Диференційований зміст навчального процесу повинен визначатися такими параметрами: • загальним розумовим розвитком; • рівнем знань та уявлень про навколишній світ; • рівнем розвитку пізнавальних процесів; • рівнем працездатності; • сформованістю внутрішнього плану дій. 18 слайд
Враховуючи рівень пізнавальних можливостей, вчитель може застосовувати на заняттях різні прийоми організації навчальної діяльності дітей: • за ступенем складності; • за ступенем самостійності (за мірою допомоги вчителя); • за обсягом. Застосування диференційованих завдань передбачає утворення в класі тимчасових навчальних груп. 19 слайд Однією з вимог до уроку в класі є робота, яка спрямована на вирівнювання розвитку дітей та забезпечення засвоєння дітьми повного обсягу програми початкової загальної школи. Основними напрямками в роботі є необхідність розвивати інтерес до навчання, підвищувати статус учня, розширювати знання й уявлення про навколишній світ, формувати здатність спілкування з іншими людьми. Тому на уроці повинен бути високий рівень індивідуалізації, доступний учням темп роботи, розмаїття завдань. Методи повинні відповідати вимогам програми і бути направлені на особистість учня, його індивідуальні здібності. 20 слайд
Урок в системі особистісно-орієнтованого навчання має свою структуру та принципи, які передбачають взаємодію: учень-учень, учень-вчитель, учень-клас. Виходячи з цього та враховуючи вимоги до навчального процесу, можна скласти приблизну структуру урока: 1. Організація класу. Позитивний настрій. 2. Стимулювання та мотивація навчально-пізнавальної діяльності. 3. Оголошення теми та очікуваних навчальних результатів, планування уроку. 4. Підготовчі та пізнавальні вправи з корекційно-розвиваючою метою. 5. Надання необхідної інформації, вивчення нового матеріалу. 6. Засвоєння знань, формування вмінь і навичок з використанням інтерактивних вправ. 7. Контроль, корекція та оцінювання знань. 8. Підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку. Зупинимося на деяких етапах уроку. 21 слайд
Організація класу. Налаштування на урок Мета цього етапу - створення позитивного настрою до навчання, пробудження інтересу до пізнання нового, а також корекція психофізичних функцій; включення дітей у роботу з перших хвилин заняття. Доцільно використовувати, залежно від предмету, психологічний тренінг, вправи на увагу, вірші, ігрові релаксаційні моменти. 22 слайд
Стимулювання та мотивація навчально-пізнавальної діяльності Мотиваційний компонент є одним з основних складових особистісно-орієнтованого уроку, який має корекційну роль для учнів з порушенням навчальної діяльності. 23 слайд Представлення теми та очікуваних навчальних результатів, планування уроку Бажано спільно з учнями виробляти мету, проектувати завдання уроку, складати план роботи і визначати проблемне питання. 24 слайд
Підготовчі та пізнавальні вправи з корекційно-розвиваючою метою Велике значення мають вправи на розвиток та корекцію психічних процесів дитини. Вони підбираються відповідно до предмету та теми уроку, які є обов'язковою складовою уроку. Їх доцільно використовувати на кожному етапі. Завдання з корекції психофізичних функцій передбачають розвиток слухової та зорової пам'яті, уваги, орієнтації у просторі, уяви, стимулювання навчальної діяльності, розвитку мислення мовлення, моторної координації тощо. 25 слайд
Засвоєння знань, формування вмінь і навичок з використанням інтерактивних вправ На цьому етапі уроку доцільно використовувати такі методи: заохочення, навчально-пізнавальна гра, створення ситуації успіху, інтересу до навчання, проблемна ситуація, яскраві наочно-образні уявлення, ситуація взаємодопомоги, виконання творчих завдань. 26 слайд
Використання інтерактивних прийомів: • матеріалізація ("взяти нове слово в кулачок"); • аналогії; • обговорення; • мале групове відтворення; • колективна взаємодія; • уявні предмети з рефлексією; • важкі ситуації. 27 слайд
Контроль, корекція та оцінювання знань Підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку Підсумковий етап - це усвідомлення ситуації досягнення мети, переживання ситуації успіху, вираження педагогом свого позитивного ставлення, задоволення діяльністю учнів та їх результатами. 28 слайд
На будь-якому уроці вчитель має дотримуватись таких вимог: 1. Чітко формулювати пізнавальні завдання, які можуть бути проблемними, спонукати до активності, творчого мислення, пошуку нових знань і нових способів дій. 2. Не влаштовувати невиправданих змагань на швидкість виконання завдань. 3. Вчити учнів здійснювати самоконтроль, самоаналіз і самооцінювання. 29 слайд
Диференційний зміст навчання дітей із затримкою психічного розвитку Корекція навчальної діяльності та розвитку дітей, насамперед, має відбуватися на уроці, який є основною формою навчання. Різні труднощі дитини в навчанні негативно позначаються на її здатності працювати разом з класом. Через те вона більшою чи меншою мірою потребує індивідуалізації навчального процесу. На основі всього вище сказаного можна стверджувати, що оптимальна система заходів для надання допомоги невстигаючому школяреві є такою:
1. Допомога в плануванні навчальної діяльності (планування повторення й виконання мінімуму вправ для ліквідації прогалин, алгоритмізація навчальної діяльності стосовно аналізу й усунення типових помилок тощо).
2. Додаткове інструктування в ході навчальної діяльності.
3. Стимулювання навчальної діяльності (заохочення, створення ситуацій успіху, спонукання до активної праці тощо).
4. Контроль над навчальною діяльністю (частіше опитування учня, перевірка всіх домашніх завдань, активізація самоконтролю в навчальній діяльності тощо).
5. Різноманітні форми взаємодопомоги.
6. Додаткові заняття вчителя з учнем.
30 слайд
А для попередження неуспішності учнів слід використовувати:
1. Всебічне підвищення ефективності кожного уроку.
2. Формування пізнавального інтересу до навчання й позитивних мотивів.
3. Індивідуальний підхід до учня.
4. Спеціальну систему домашніх завдань.
5. Посилення роботи з батьками.
6. Залучення учнівського активу до боротьби за підвищення відповідальності учня за навчання.
Тобто для того, щоб допомогти учневі з низьким рівнем підготовки необхідно зацікавити його, що приведе до внутрішньої мотивації діяльності.
31 слайд
Висновки
Неуспішність - це складне і багатогранне явище шкільної дійсності, що вимагає різносторонніх підходів при його вивчені. На основі всього вище сказаного можна зробити такі висновки:
1. Ефективність навчання визначається в остаточному підсумку характером відносини учнів до навчання, характером їхньої навчальної роботи. Це відношення багато в чому залежить від того, чи усвідомлюють учні особистісну і суспільну значимість навчальної роботи, чи розуміють вони крайню необхідність і важливість для самого учня і для суспільства активної, творчої, систематичної і завзятої роботи.
Тому організація навчального процесу повинна бути такою, щоб кожному учневі була зрозуміла особистісна і суспільна значимість його активної, творчої і завзятої навчальної роботи й основним показником була б оцінка саме такої навчальної роботи учня.
2. Для того щоб інтенсифікувати навчальну роботу кожного учня, недостатньо прямого впливу вчителів на учня. Більш ефективним засобом є вплив на нього через учнівський колектив. А для цього потрібно, щоб учнівська група була справжнім колективом, референтним стосовно кожного його члена.
Тому навчальний процес повинний проводитися в органічній єдності колективних, фронтальних та індивідуальних форм навчальних занять при визначальному характері загальної колективної діяльності учнів.
32 слайд
3. Для того щоб вчасно виявляти будь-які прогалини в навчанні кожного учня і відразу його заповнювати, поточний контроль повинний мати всеохоплюючий характер. Це значить, що контроль повинний проводитися по кожному елементі змісту навчальної програми й охоплювати одночасно усіх без винятку учнів. Для цього, мабуть, необхідне залучення самих учнів до проведення поточного контролю й оцінки у формі взаємо- і самоконтролю, взаємо- і самооцінки під керівництвом учителя.
4. Найважливішим фактором підвищення ефективності вивчення є суб'єктивний і усвідомлений характер діяльності учня в навчальному процесі. Учень повинен бути не тільки об'єктом педагогічних впливів учителів, але й активним суб'єктом навчально-виховного процесу. Важливим засобом для цього є рольова участь школярів в організації і проведенні всього навчального процесу. Це означає, що у кожному класі організується учнівське самоврядування, що організує не тільки громадське життя класу, але і значну частину навчальної роботи (поточний контроль, оцінку й облік навчальної роботи учнів, взаємодопомога в заповненні пропусків в окремих учнів, підготовку до уроків і т.д.).
5. Ефективність навчальної роботи учнів залежить від розвитку в них здатності до навчання, здатності розумно і правильно учитися. Для цього вони повинні опанувати загальнонавчальні уміння і навички. Тому оволодіння загальнонавчальними уміннями і навичками повинне бути включене в навчальні програми вчителів по кожному навчальному предметі.
33 слайд
6. Ефективність навчальної роботи учнів в остаточному підсумку визначається характером їхньої особистісної вихованості, їх моральними і соціальними якостями. Тому навчання повинне проводитися так, щоб воно в максимальному ступені сприяло вихованню кожного учня як високоморальної, творчо-активної і соціально зрілої особистості.
7. Ефективність навчання, характер відносини учня до навчальної роботи залежать і від того, яке життя учня в школі і класі, чи задовольняє це життя його потреби й особливо потреба в емоційному насиченні, з якими почуттями він йде в школу, які емоції і почуття викликає в нього навчально-виховний процес.
Життя учнів у школі, навчальний процес, уроки, позакласні і позашкільні заняття повинні включати такі заходи, щоб у них могли і хотіли брати активну участь усі школярі, щоб вони викликали, формували і розвивали в кожного школяра його особистісні інтереси і схильності.
8. Взаємини між вчителями й учнями повинні бути засновані на оптимістичному відношенні вчителя до кожного учня: учитель повинен вірити в можливості і сили учня. Він повинний виявляти кращі і сильні сторони кожного учня і, спираючись на них, разом з учнем бороти з його слабкими якостями. Для того щоб боротися з недоліками того або іншого учня, учитель повинен шукати його достоїнства і створювати умови, щоб кожен учень домігся успіху в якій-небудь області. Учень, що у школі не досягає успіху, стає невдахою, почуває себе таким, і тим самим він приречений на неуспіх у навчальній роботі.
Треба виходити з постулату, що хоча виховання, школа і вчитель не всесильні, але їхня можливості великі і треба в максимальному ступені використовувати ці можливості, спираючись на глибоке і всебічне знання учня, його особливостей і якостей.
Тільки при здійсненні зазначених умов можна домогтися повної успішності учнів, попередити їх відставання та неуспішність.
Документ
Категория
Образование
Просмотров
2 194
Размер файла
126 Кб
Теги
навчати, правильно
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа