close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

ОСІНЬ

код для вставкиСкачать

АНКЕТА
1. Лесечко Ніна Василівна
2. Посада - вчитель початкових класів
3. Місце роботи - Новоукраїнський НВК , Чорнобаївського району, Черкаської області
4. Адреса
Лесечко Ніна Василівна
вул. Шкільна, 15
с. Новоукраїнка,
Чорнобаївський район,
Черкаська область,
19942
КАРТИНИ
І. Левітана "Золота осінь"
В. Непийпиво "Останній подих тепла"
Ван Гог "Осінній пейзаж з чотирма деревами"
ЗАГАДКИ
Ця гостя в казковім чарівнім віночку, Вся в золотому вбранні. Ходить, малює травичку, листочки,
Щоб гарні були, чарівні. Ще вона, діти, багатий і щедрий Несе для людей урожай. Що ж це за гостя - красива, привітна, Нумо, скоріш відгадай! ( Осінь)
Коли з дерев всі листочки злітають, Коли вже на південь птахи відлітають,
Коли небо сіре, холодний дощ ллється,
Як ця пора року зветься? (Осінь)
У садках, гаях блукає, Жовті шати одягає, Золотисту стелить постіль - Жде сестрицю білу в гості. (Осінь)
Голі поля, мокне земля,
Дощ поливає. Коли це буває? (Восени)
Невидимка ходить гаєм,
Всі дерева в жовтий колір одягає. (Осінь)
Жовте листячко летить, Під ногами шелестить, Сонце вже не припікає. Коли, діти, це буває? (Восени)
Огляда суворо скоса Степ, ліс, села і міста: Розпустила сиві коси, А їх буря запліта. (Осінь)
Щедра гостя до нас прийшла, Багаті врожаї нам принесла, Фрукти щиро дарувала, Золотом листя розфарбувала. Хто вона? (Осінь.)
Хто вона, ота красуня,
В золотім намисті,
Що без пензля і без барвів
Скрізь малює листя.
На деревах листя те
Так блищить, мов золоте. (Осінь.)
У південний край землі Відлітають журавлі, Знов лункий шкільний дзвінок Нас покликав на урок.
Як цей місяць звати?
Прошу відгадати. (Вересень.)
Листя жовте та червоне
Легко з дерева злітає,
Мов метелик н і долоні,
З тихим шелест ом сідає.
Сяють золотом берези,
Місяць ним вінчає осінь.
Журавлиний клин мережить
Висоти холодну просинь. (Жовтень.)
Кличуть нас ліси, поля, сади
Дозбирати осені плоди.
Із дерев спадає листя жовте,
То землею ходить місяць... (жовтень).
Крапле з неба, дахів, стріх.
Дощ холодний, перший сніг,
Почорнів без листя сад.
Що за місяць? ... (Листопад.)
ВІРШІ
ОСІНЬ
Облітають квіти, обриває вітер Пелюстки печальні в синій тишині. По садах пустинних їде гордовито Осінь жовтокоса на баскім коні.
В далечінь холодну без жалю за літом Синьоока осінь їде навмання. В'яне все навколо, де пройдуть копита, Золоті копита чорного коня.
Володимир Сосюра
ПІЗНЯ ОСІНЬ
Вже пізня осінь!
Холодний дощ по даху стукотить,
Листок прикутий до віконця Увесь від холоду тремтить.
І чути сурми журавлиних зграй Вони вже линуть в теплий край. Холодна з півночі зима ступає І сніг в долонях крижаних тримає.
Анжела Бровченко
ОСІНЬ
- Висне небо синє, синє, та не те! Листя пожовтіле з дерева летить
Світить, та не гріє сонце золоте. Хоч би де замріла квіточка одна;
Оголилось поле од серпа й коси; Тільки червоніє, що горобина.
Ніде приліпитись крапельці роси. Здалека під небом, в вирій летючи,
Темная діброва стихла і мовчить; Голосно курличуть журавлів ключі.
Я. Щоголев
ОСІНЬ
Листячко дубове, листячко кленове Жовкне і спадає тихо із гілок. Вітер позіхає, в купу їх згортає Попід білу хату та на моріжок. Айстри похилились, ніби потомились, Сонечка нема. Спатоньки пора! А красольки в'ялі до землі припали, Наче під листочком вогник догора.
К. Перелісна
ОСІНЬ Ось я - за сосною, Ось і листя в'яне... Осінь я. За мною Йдуть густі тумани. Осінь я. Осоння Листям засипаю. Осінь. Трави сонні Долу нагинаю. Ранками імлиста, Вдень - як позолота. Обриваю листя -
Це - моя робота
А. М'ястківський
ОСІНЬ Нарядилась осінь В дороге намисто,
Золоте волосся Розплела над містом. Кольорові фарби Вийняла з кишені І малює осінь Жовтим по зеленім. Здогадатись можна В парку по деревах: Є червона фарба В неї і рожева... Ще й відтінків різних Безліч осінь має, А стрункі ялинки Боком обминає... Їй не шкода фарби Й часу ні хвилини - Колються нікчемні Сосни та ялини. М. Хоросницька
ОСІНЬ
Чорний степ на виднокрузі, Густо стелиться туман, Ніби злився в чорній тузі З сірим небом океан. Кожна хмарка, кожна смуга Сипле крапельки на низ; Плаче осінь, ллється туга Морем виплаканих сліз. Осінь-зрадниця снує; На поляни крізь тумани Дрібний дощик сипле, б'є. Грицько Чупринка
ОСІНЬ
Вересень зеленим Осінь залишила, Бо в траві високій Пензлик загубила. А у жовтні осінь Пензлика знайшла Й малювати фарбами Скрізь розпочала. Золотим й червоним Змалювала гай, Річку - темно-синім Й синім небокрай. Ще милує око Листячко зелене, Та пожовкли липи, В позолоті клени. Вже птахів гуртує В небі чиста просінь. І врожай в комори Вносить щедра осінь.
В. Успенська
КЛЕНОВІ ЛИСТОЧКИ
Осінь, осінь... Лист жовтіє. З неба часом дощик сіє. Червонясте, золотисте Опадає з кленів листя. Діти ці листки збирають, У книжки їх закладають. З них плетуть вінки барвисті: Червонясті, золотисті.
І. Блажкевич
ОСІНЬ ТАКА МИЛА...
Осінь така мила,
Осінь така славна.
Осінь матусі їсти принесе:
Борщик у горщику,
Кашка у жменці,
Скибка у пазусі,
Грушка в хвартушку.
Осінь така мила,
Осінь така славна.
П. Тичина
ОСІНЬ
... Осінь на узліссі фарби розбавляла, Пензликом легенько листя фарбувала. Вже руда ліщина, пожовтіли клени. В пурпурі осіннім тільки дуб зелений. Утішає ясен: - Не сумуй за літом! Геть усі діброви в золотому цвіті. З. Федоровська
ЗОЛОТА ОСІНЬ
В парках і садочках,
На доріжки й трави,
Падають листочки
Буро-золотаві.
Де не глянь, навколо
Килим кольористий,
Віти напівголі Й небо синє, чисте. Метушні немає, Тиша й прохолода - Осінь золотава Тихо-ніжно ходить.
К. Перелісна
КЛОПОТИ ОСЕНІ-ВИТІВНИЦІ
Взяла у руки пензель Осінь, Завагалась якусь мить, Потім неба ранню просинь В чорний колір ну - м чорнить! Вже нависли чорні хмари І куйовдяться вгорі. Схвилювались громодари, Вітер виє в димарі. В блискавках лютує небо: "Що ж це Осінь навісна Мене, синє, це ж бо треба, Очорнити так змогла?"
А дощ - немов урвались хмари!
То небо плаче вже три дні,
Аж поки змило чорні фарби
І заясніло знов вгорі.
А Осінь? Осінь завстидалась,
І в темнім лісі заховалась.
Сама до себе промовля:
"Більш малювать не буду я.
Нехай ще далі Літо буде,
Нехай теплу радіють люди,
Збирають з поля врожаї, -
Я ж краще спатиму в ці дні."
То що надумала - зробила.
Смерічка постіль постелила
З маленьких гілочок: "Лягай, -
Пустунку мило запросила, -
Ще не твій час, відпочивай.
А фарби й пензлики свої
На гілках клена угорі
Порозкладай, щоб не згубити..."
Та де не взявсь вітер-гуляка,
Отой нечемний лобуряка
На гілку, бач, він захотів
І жовту фарбу всю розлив.
Радіє клен, бо ж в позолоті,
А Осінь спить собі та й годі.
Вже відлітати журавлі
Зібралися в чужі краї,
І кожен скинув з крил пір'їнку,
Неначе срібну павутинку,
На землю з сумом "Прощавай!
Весною знову нас стрічай!"
Земля всміхається в ці дні...
А Осінь міцно спить собі.
Вже на пеньках зросли опеньки,
Стоять на ніжечках тоненьких,
Все вгору пнуться, виростають.
"Де ж Осінь? - всі кругом питають.
Чому у лісі все зелене?
І тільки гордо стоять клени,
Бо позолота нині в моді.
Приходь же, Осене, ну годі
Тобі ховатися від нас.
То не барись - настав твій час!"
Та звідкілясь прибігла білка,
З розгону скочила на гілку.
Тривожно гілка захрустіла
І Осінь - сплюшку розбудила:
"Ой, Сонце ледве пригріває,
Холодний вітер повіває -
Це ж вісник лютої Зими...
Де пензлі? Фарби? Де вони?
Взялася Осінь до роботи,
Вже не шкодує позолоти,
Спішить дерева фарбувати,
Багрянцю сипле всім на шати,
Працює пильно вже три дні:
"Чи всіх позолотила? Ой, ще ні!"
Смерека вгору підіймає
Зелені віти, мов вітає.
Старі ялини на горі
Стоять задумливі, сумні.
Під ними Мох ще зеленіє,
Ну хто зарадить тут зуміє?
І почались одні клопоти;
Немає більше позолоти,
Зламався пензлик, й накінець
Розвіяв вітер багрянець.
І Осінь в плач: "Ну що робити?
Усім не можу догодити!"
Смерічка мовила тихенько:
"Усе гаразд, моє серденько.
Скінчились фарби? Не біда!
Дивись, довкіль яка краса!
Та знай: кого фарбуєш ти -
Зимі підвладні вже вони.
Мороз заледве їх торкне
і вся краса враз пропаде,
Будуть оголені стояти,
Впадуть на землю пишні шати.
А ми залишимось, як є,
Мороз красу нашу не вб'є.
Ще схлипувала Осінь, а за мить
Вже заспокоїлась. Погляньте, спить..."
М. Прокопець
ВЕРЕСЕНЬ
Через гору та через ліс Вересень осінь до нас перевіз. Журавлі в синім небі летять, Гайда в поле врожаї збирать!
М. Познанська
* * *
Місяць вересень - це осінь...
Купа листя під кущем, І не сохнуть на покосі Трави, змочені дощем. В осоці, в затоці ставу З листя мокрого капіж... До схід сонця, для забави Вже не підеш босоніж. Непривітний вітер віє, Зсякло навкруги тепло, Сонце світить Та не гріє, Наче й літа не було.
* * *
Вже вересень! Вже вересень
Прокинувся вночі:
Шука він в синім вересі
Від осені ключі...
Він золотою мовою
Дзвенить серед дібров,
Спинився перед школою:
- Учитись я прийшов.
На листечку писатиму
Пісень своїх слова,
Калину малюватиму,
Хай буде, як жива...
* * *
У вересня - щедра рука.
- Заходьте! - він з двору гука, І яблука трусить з гілок,
I сипле в портфелі сливок.
Солодкий зрива виноград -
I кожен з нас вересню рад. Бо щедра, ой щедра рука
У вересня-садівника. ВЕРЕСЕНЬ
Все засинає - бо осінньо у всьому світі навкруги.
Заснуло в сонясі насіння, заснула річка й береги.
Куняє в небі сонце сонне, над жовтим лісом спить гора, лиш на осінньому осонні останні яблука горять. І стиха дивляться крізь осінь
зіниці сині спілих слив,
як ховрахи у нори зносять
зерно з оголених полів... А.Костецький
ЖОВТЕНЬ
На світанку, весь у позолоті Настигнув жовтень - Вересню він брат. Дерева пожовтіли і кущі, Осінні перші почались дощі.
М. Познанська
ЖОВТЕНЬ
Тихо осінь ходить гаєм. Ліс довкола аж горить. Ясен листя осипає. Дуб нахмурений стоїть.
І берізка над потоком
Стала, наче молода.
Вітер, мовби ненароком,
Їй косиці розпліта
Надія Приходько
ЖОВТЕНЬ
Стоять осики на узліссі, тремтливі, голі та сумні, бо на зволоженій землі поволі тліє їхнє листя. З туману скирта жовтобока у небо нишком погляда, і на чоло її сіда
сонлива хмарка сіроока.
А в лісі під густе сопіння та цокіт білочок рудих
бокасті запашні гриби
пливуть у їжаків на спинах. А.Костецький
* * *
Торкнувся жовтень всіх листочків
І фарби золоті роздав.
В усіх лісах, серед садочків
Чарівний красень побував.
Змінив нараз усе довкілля -
У колір сонечка прибрав,
І в лісі у часи дозвілля
З вітрами на органі грав.
Хитались сосни сумовито
В казковий, неповторний час,
Це жовтень-місяць, як на крилах
Летів чимдуж гостить до нас.
ЛИСТОПАД
Із дня у день ідуть дощі, похмурі та колючі. Холодний вітер уночі вкрива льодком калюжі. Все непорушне та німе. Лиш осокір високий лякливо гілкою змахне,
зачувши скрики сойки.
Та ще думки гризуть сову:
куди ж це миші зникли,
навіщо сиро, і чому калина пахне снігом?.. А.Костецький
ЛИСТОПАД
А славний місяць листопад Все листя обтрусив підряд, Замів стежини чисто, Прикрасив кожне місто.
Т. Коломієць
ЛИСТОПАД
Листопад, листопад,
Золотиста віхола...
Обтрусила красень - сад,
Ходить попід вікнами.
І Веденчук
СКОРОМОВКА
Їжак, їжаченя
Їдуть по гриби щодня.
Їжачиха помагає,
Сироїжки їм збирає.
ФІЗКУЛЬХВИЛИНКА
Хмарка сонечко закрила,
Слізки срібнії зронила.
Ми ті слізки пошукаєм,
У травичці позбираєм.
Пострибаєм, як зайчата.
Політаєм, як пташата.
Потанцюємо ще трішки,
Щоб спочили ручки, ніжки.
Всі веселі? От чудово!
А тепер до праці знову.
ПРИСЛІВ'Я І ПРИКАЗКИ
• Осінь усьому рахунок веде.
• Осінь збирає, а весна з'їдає.
• Осінь підганяє, зима не чекає.
• Восени й горобець багатий.
• Настали жнива - лежить баба нежива, а прийшла Покрова - стала баба здорова.
• Весна багата на квітки, а осінь на сніпки.
• У доброго хазяїна восени й соломина не пропаде.
• Осінь каже: "Берися, бо як зима прийде, хоч і схочеш узятися, то не візьмеш".
• Восени багач, а навесні прохач.
• Вересень - рум'янець року. • Вересень красне літо проводжає, а золоту осінь зустрічає.
• Вересень місяць добре годує, овоч смачненький дітям дарує. • Садок у вересні, що кожух у січні.
• Вересень студений, але ситиний.
• Вересень струшує груші в садочку. • Як вересень, то й дощик сіє.
• Вересень пахне яблуками, а жовтень капустою.
• Садок у вересні, що кожух у січні.
• А місяць жовтень мряку розвіє, в лісах, садочках лист пожовтіє. • Жовтень ходить по краю і виганяє птахів із гаю.
• Жовтень як не з дощем, то зі снігом.
• Жовтень хоч і холодний, але листопад і його перехолодить.
• Жовтень березню брат: то плаче, то сміється.
• Плаче жовтень холодними сльозами.
• У жовтні на день сім погод у нас: сіє, віє, туманіє, шумить, мете, гуде і зверху йде.
• Листопад вересню - онук, жовтню - син, а зимі - рідний брат.
• Листопад білими кіньми іде.
• Листопад зимі ворота відчиняє.
• Листопад уриває дні, а накликає ночі.
• А листопад - той жалю не має, з дерев останнє листя зриває. • Листопадовий день, як заячий хвіст.
• В листопаді на колесах виїзди, а сани на віз клади.
• Листопад завжди хитрий: і осені служить, і зимі шлях торує. • Листопад не лютий, проте спитає, чи ти вдягнений і взутий.
ПРИКМЕТИ
• Осінь ясна - зима холодна.
• Осінь бідна на гриби, то зима буде багата на сніг і морози.
• На горобині і дубі багато плодів - чекай суворої зими.
• У небі літає павутиння - на гарну погоду.
• Якщо мурашки споруджують високі купи, зима буде холодною.
• Багато жолудів - на холодну зиму і врожайне літо.
• Рясно защедрила горобина і завчасно почервоніла - на сувору зиму.
• Щедро вродили горіхи на ліщині - зима має бути сувора й сніжна.
• Осінь бідна на гриби, то зима буде багата на сніг і морози...
• На мурашниках великі "подушки" - сувора буде зима.
• Осінь ясна - зима холодна.
• Якщо багато павутиння і шпаки не поспішають відлітати - осінь буде тривала.
• Опалий лист лягає долілиць - на теплу зиму і добрий наступний врожай.
• Якщо виросли шишки на ялинах знизу - на ранні морози, а зверху - на ранній кінець зими.
• Як до середини жовтня з беріз не осипалося листя - сніг ляже пізно.
• Якщо поросли високі бур'яни, то зима буде сніжна, з частими завірюхами.
• Спориш довго восени не змінює свого кольору - на щедрий врожай зернових наступного року.
• Грім у жовтні - на малосніжну, м'яку й коротку зиму.
• Якщо польові мурахи будують високі купи, то осінь і весна будуть дощові з буйним водопіллям.
• Польові миші переселяються восени до людських жител - на сувору зиму, а навесні - на мокре літо; як болотяні миші влаштовують поверх купи гнізда - на мокру
весну й часті повені.
• Якщо восени рано нанесе снігу, то і весна буде рання.
• Як перший сніг випав на мокру землю - залишиться, на суху - скоро зійде.
• Рано замерзне - довго не розтане.
• Зірки на небі яскраві - на погоду, тьмяні - на дощ або сніг.
• На горобині й дубі багато плодів - чекай суворої зими.
• Пізній листопад - до суворої і затяжної зими.
• Доки листя з вишень не облетіло, то хоч скільки було б снігу, він не вляжеться - відлига його з'їсть.
• Від першого снігу до санного шляху - півтора місяця.
• Білка мостить своє гніздо близько до землі - на морозяну зиму, а високо - на м'яку.
• Грім у вересні - на тривалу осінь.
• Якщо у жовтні листя з берези і дуба не все опало - чекай суворої зими, якщо все - зима буде тепла.
• Комарі у листопаді - значить м'яка зима.
• Павутина на рослинах - на осіннє тепло.
• Вечірня зоря червона - на вітер.
• Якщо домашні птахи ховають голову під крило - буде холодно.
• Морозний іній на траві - на дощ.
• Над усе вересень боїться сіверка. • У вересні одягаєш свиту, а про кожух думаєш. • У вересні вогонь і в полі, і в хаті. • Вересневий час - сім погод у нас.
• Не опаде з берези лист до кінця місяця - сніг ляже пізно.
• Вересневий дощ, що почався вранці, довго не йтиме.
• Тільки тоді закінчиться вересень, як відцвіте верес.
• Листопадовими приморозками грудневий мороз сильний.
• Як листопад дерев не обтрусить, довго зима бути мусить.
• Снігурі прилетіли в листопаді - зима буде м'яка й малосніжна.
• Побачите наприкінці осені побілілого зайця - незабаром побачите й "білих мух". Білі зайці без снігу довго не бігають.
• Наприкінці осені календарної чи на початку зими почуєте токування тетеруків - через день-другий випаде сніг.
• У листопаді небо заплаче - вслід за дощем і зима прискаче.
• Грім у листопаді - на малосніжну зиму.
• Сухий, ясний листопад - загрозливий для наступного врожаю.
• Пізньої осені вітер зі сходу - весна буде холодна.
• У листопаді зима з осінню стрічається - і залишається.
• Листопад - місяць прильоту зимових птахів.
• День у листопаді - що заячий хвіст.
• Листопад - не зима, а тільки зазимок.
• У листопаді гримить-селянин міцно спить.
•У листопаді осінь-припасиха із зимою-транжири-хою стрічаються.
• Прощай, осінь золота, здрастуй срібна!
• Небо в листопаді - шатро із хмар.
• Листопад вередливий: то плаче, то сміється.
• Листопад - не лютий, але спитає, чи одягнений, чи взутий.
• Листопад без сокири мости будує.
• Листопадовими приморозками не порадуєш тільки лінивого.
• Перша пороша - не шлях.
• Поталанило ж березневі: проганяє зиму у відчинені ворота, а бідному братові-листопаду доводиться спиняти в русі все живе й відчиняти ворота суворій зимі.
КРОСВОРДИ
ВЕР ЕС Е Н Ь
1. Не стелюся я спати додолу, А деруся вгору я. (Квасоля)
2. Червоний Макар по полю скакав, А в борщ попав. (Перець)
3. Стоїть півень на грядках
У червоних чобітках. (Буряк)
4. Моє тіло під землею, Кучерики - понад нею. Мене любить кожна юшка. Називаюсь я... (петрушка).
5. Вже дерева сталі голі - І каштани, і тополі...
І ідуть дощі щодня -
Довгі пасма косі -
І ніхто їх не спиня - Це ж надворі... (осінь).
6. То тихенький, то пустує,
Часом сильний, часом кволий: Завжди всі його ми чуєм, Та не бачимо ніколи. (Вітер)
7. Жупан смутасто-зелений, А серце, немов кумач. На смак, як цукор, солодкий, Асам кругленький, як м'яч. (Кавун)
8. У золотий клубочок сховався дубочок. (Жолудь)
ЖОВ Т Е Н Ь
1. Дивний ключ у небі лине, Не залізний, а пташиний. Цим ключем в осінні дні Відлітають... (журавлі). 2. Коли з дерев всі листочки злітають, Коли вже на південь птахи відлітають,
Коли небо сіре, холодний дощ ллється,
Як ця пора року зветься? (Осінь)
3. Летить стріла вогняна, ніхто її не спійма. (Блискавка)
4. Рукавом махнув - дерева нагнув. (Вітер)
5. Хто на зиму роздягається,
А на літо одягається? (Дерево)
6. Голі поля, мокне земля,
Дощ поливає. Коли це буває? (Восени)
7. У садках, гаях блукає, Жовті шати одягає, Золотисту стелить постіль - Жде сестрицю білу в гості. (Осінь)
ЛИСТОПАД1. Вона відлетіла у вирій. (Ластівка)
2. Що дається нам лише раз? (Життя)
3. Восени світить, але вже не гріє. (Сонце)
4. Що відчуваємо після важкої роботи. (Втома)
5. Найжовтіша пора року. (Осінь)
6. Що треба робити вночі? (Спати)
7. Осіння квітка. (Айстра)
8. Скільки місяців залишилося до зими? (Один)
1.Л 2.И 3.С 4.Т 5.О6.П 7.А 8.Д1. Що за дивна непосида На стежину шишки кида?
З гілки скік та скік на гілку. Упізнали, друзі? (Білка)
2. Живе в лісі хижий, дикий, Душить кури та індики. (Лис)
3. Ой, котилось коло, коло-покотило,
Всіх ласкаво гріло, цілий день світило,
А під вечір коло дуже натомилось - Спати покотилось - ген за видноколо. (Сонце)
4. Що за звір, у якого є голова, Краватка, крила, хвіст, а решта - оперення? (Птах)
5. Дні коротшають потроху, Відцвіла міжхмарна просинь, В край наш із далекої дороги Завітала рання... (осінь).
6. Має гребінь, та не може ним причесатись. (Півень)
7. Довгі вуха, куций хвіст, Невеличкий я на зріст. На городі побував,
Там капусту пожував. (Заєць)
8. Літом наїдається, взимку висипається. (Ведмідь)
ОСІННІ ЯВИЩА ПРИРОДИ
То тихенький, то пустує,
Часом сильний, часом кволий: Завжди всі його ми чуєм, Та не бачимо ніколи. (Вітер)
Крил не має, скрізь літає,
Та ще й куряву здіймає. (Вітер)
3 небокраю, з-за діброви Вийшли кралі чорноброві, Принесли водиці жбан, Полили широкий лан. (Хмари)
Летіла птиця по синьому небу,
Розпустила крила і сонце закрила. (Хмара)
Крила розкрила, сонце закрила. (Хмара) Коли нема - чекають,
Коли прийду - тікають. (Дощ)
Мене частенько кличуть, ждуть,
А покажусь - ховатися почнуть. (Дощ)
Горя не знаємо, а гірко плачемо. (Дощові хмари)
Загасило літо піч
Та відтоді плаче:
Сльози ллються день і ніч
Крізь ситечко наче. (Осінні дощі.)
Піднялися ворота - всьому світу любота;
Вийшла звідкись гарна дівка,
На ній стрічка - семицвітна.
А де з річки воду брала,
Там коромисло зламала. (Веселка)
Дивувались довго ми -
Збудували міст громи.
Та по ньому я і ти
Не зуміємо пройти?
Він далеко і високо,
Досягне його лиш око. (Веселка)
Біг кінь білобокий через Дунай глибокий,
Як упав - заіржав, увесь світ задрижав. (Грім)
Ревнув віл на сто гір,
На тисячу городів. (Грім) Зоря-зоряниця, молода дівиця, гуляти ходила, сльозу зронила, місяць бачив - не підняв, сонце бачило - підняло. (Роса)
Без очей, а сльози ллє. (Роса)
Сивий бугай усе поле зайняв. (Туман)
Не дід, а сивий. Не спить, а стелиться.
Вкриває землю й океан,
А звуть його ... ( туман)
Хто малюнок уночі на вікні зробив мені? (Мороз)
Зірка сніжно-біла на рукав мені злетіла, поки ніс її сюди, стала краплею води. (Сніжинка)
ЗАКЛИЧКИ
Іди, іди дощику,
Зварю тобі борщику,
Мені каша, тобі борщ,
Щоб рясніше ішов дощ
Ой дощику, поливайнику,
Поливай, поливай,
Поливай, поливай,
Та і нас не минай.
Іди, іди дощику,
Зварю тобі борщику,
Поставлю на вербі,
Щоб вийшли горобці.
Я яєчком забілю.
А яєчко прісне,
А сонечко блисне.
Іди, іди дощику,
Зварю тобі борщику,
В полив'янім горщику.
Іди, іди, дощику, Цебром, відром, дійницею
Над нашою пашницею.
Іди, іди дощику,
Зварю тобі борщику,
НЕПОСИДЬКО - ПУСТУНЕЦЬ
Де не взявся вітерець, непосидько-пустунець, заходився коло хати жовте листя підмітати, листя те, що натрусив уночі з колючих слив.
В. Скомаровський
ІДУТЬ ДОЩІ Йдуть, і йдуть, і йдуть дощі. Стали чорними кущі, І дерева чорні стали, Бо листочки всі опали. Тільки дуб стоїть у листі, І калинонька в намисті.
М. Познанської
ОСІННІЙ ДОЩ Вже, напевне, п'ятий день
Цей осінній дощ іде.
Я стрибаю - він іде.
Я спинюся - він іде.
Хоч би й він спинився де,
Та куди там - все іде.
А. Костецький
ОСІННІЙ ДОЩ Ніби з кришталю намисто, На квіти, гриби, на хвощ З хмари сіється краплисто Осінній, холодний дощ. В. Діденка
ПЕРЕЛІТНІ ПТАХИ
Дивний ключ у небі лине,
Не залізний, а пташиний.
Цим ключем в осінній млі
Відлітають... (журавлі)
Завжди осінньої пори
По небу низка плине.
Журливо крикнувши згори,
Нас до весни покине. (Журавлиний ключ.)
ЖУРАВЛИК
Осіннього ранку журавлик летів За море далеке до теплих країв.
- Журавлику, любий,
скажи нам "курли", Коли ти повернешся знову, коли?
- Прилину, прилину весною назад, До вас, милі друзі, до рідних Карпат.
ЛЕТЯТЬ ЖУРАВЛІ
Летять у ранішній імлі, Летять у вирій журавлі, І сум політ той огорта Земля довіку в них одна. Одна чатує на приліт, Дарує їм калини цвіт, Щоб повертались журавлі Завжди до рідної землі. Землі, що крила їм дала І в синє небо підняла, Щоб милувалися птахи Чарівним краєм з висоти.
Ф. Пантов
* * *
Хто гнізда свого не має, Яйця іншим підкидає?
Та у лісі в холодку Все кує: Ку-ку! Ку-ку! (Зозуля)
Зранку, вдень і в надвечір'я
Облітаю ліс уздовж і в шир я.
Занесу своє яєчко
У чуже якесь гніздечко.
Легко всівшись на суку,
Я роки лічу: ку-ку! (Зозуля)
* * *
Швидко скрізь цей птах літає,
Безліч мошок поїдає,
За вікном гніздо будує,
Тільки в нас він не зимує. (Ластівка)
* * *
Довгоногий, чорно-білий, У гніздо на хату сів, Довгим дзьобом знай стукоче, Ніби щось сказати хоче.
- Де ж це ти був?
- Далеко!
- Як звуть тебе? (Лелека)
* * *
В мене є великий хвіст,
Я співаю, як артист.
Спів мій радісний усюди
Дуже люблять слухать люди. (Соловейко)
* * *
Гриць дивується, питає:
Що за пташка так співає?
Як горобчик, цвірінчить,
Мов сорока, скрекотить.
А ще інколи буває,
Що кричить, немов сова!
Хто виспівує отак?
Та то ж так співає... (шпак)
ЦІКАВІ ЗАПИТАННЯ
* Із північних районів прилітають снігурі. Що це віщує? (Снігопади)
* Хто линяє у жовтні? (Пушні звірі)
* В якому місяці дозрівають жолуді? (У вересні)
* У вересні у кленів і осик листя жовтіє чи червоніє? (Червоніє)
* Куди восени зникають метелики? (Більшість гине після перших холодів. Деякі ховаються в щілинах дерев, парканів, будинків, де й зимують.)
* Які звичайні явища місяця листопада? (Дощ і сніг)
* Чи заготовляють птахи собі запаси на зиму? (Дуже небагато: сови - мишей, сойки - жолуді та горіхи.)
* Із чим пов'язана назва другого місяця осені? (Назва пов'язана з кольором, що переважає в цей час у природі.)
* У народі вересень відомий і неповторним "бабиним літом". Що це за "бабине літо"? (У повітрі літає сріблясте павутиння.)
* За що дістав назву місяць вересень? (За буйне цвітіння вересу)
* Як інакше називають місяць вересень? (Ревун. Золотоцвіт. Багрянець. Маїк)
* 23 вересня - це... (день осіннього рівнодення, коли день зрівнюється з ніччю).
* Перші заморозки, випадання першого снігу, перший льодок на водоймах. Коли це можливо? (У листопаді)
* Коли і як літають павуки? (У погожі осінні дні: вітер разом із павутиною піднімає у повітря і павучків.)
* Чи бувають перелітні звірі? (Так, кажани.)
* Де восени сплять ворони? (Усадках на деревах, де звечора збираються великими зграями.)
* Які пташині таємниці відкриває нам листопад? (Пташині гнізда добре помітні на голих деревах.)
* В якого звіра восени в листопаді родяться дітки? ( Узайчихи, зайчата - "листопадники".)
* Куди зникають жаби на зиму? (Йдуть під воду, ховаються під камінням, в ями, під мох, інколи дістаються навіть людських погребів.)
* Як готуються до зими мурахи? (Закривають усі входи в мурашник і самі збираються в купу.)
* Коли відлітають від нас останні качки? (Коли замерзають останні озера, ставки і ріки.)
* Як колись називали місяць листопад? (Листопадник. Хмурець. Грязник. Зазимник. Весільник. Костричник.)
* Який місяць відчиняє двері осені? (Вересень)
* Останній осінній місяць - льодовий коваль. Яким є його завдання? (Його завдання - землю закувати, мости на водах навести.)
* Які турботи мають сільські трударі у вересні? (Збирання картоплі, буряків, кукурудзи, соняшнику. В садах збирають урожай слив, осінніх сортів яблук та груш, на виноградниках - ґрона винограду.)
* Які помітні зміни в живій природі помітно у жовтні порівняно з вереснем? (Помітно оголилися дерева, змовк пташиний щебет, прилітають снігурі.)
* У жовтні зникають красиві купчасті хмари. Чим вкрите найчастіше небо? (Небо найчастіше вкрито низькими шаруватими хмарами.)
* 3 якою швидкістю летять до вирію лелеки? А додому? (Лелеки летять до вирію зі швидкістю 150 км/год, а додому - зі швидкістю вдвічі більшою.)
* 3 якими птахами восени і взимку товаришують дятли? (Із синицями)
* Чи всі перелітні птахи відлітають від нас на південь? (Не всі. Деякі відлітають на схід (куличок-плавунчик, бормотушка)
* Яка вага павутини? (Якби обперезати павутиною Землю по екватору, то вона важила б 650 г; якщо розтягнути її від Землі до Місяця,- 6 кг; від Землі до Сонця - 2,5 т.)
* У жовтні на день сім погод у нас: сіє, віє, туманіє, шумить, мете, гуде і зверху йде. Поясніть. (Сіє - це означає, що падає дрібненький дощик, мжичка. Віє - вітер. Восени йому воля. Туманіє: з'являються тумани, висять над землею вранці і ввечері, а той цілий день. Шумить: листя восени жовкне, стає цупке, наче з міді викуване. Налетить вітер, листя від гілок відривається, котиться по стежках, а тоді як війне, ніби мітлою мете і мете, і куряву - тільки свист у повітрі! А то ще й дощ піде. Б'є у шибки - і теж шумить за вікнами. Гуде: восени надворі холодно. Вітер дме у димар, як у велику трубу, і гуде там: гу-гу-гу-у-у! І зверху йде: часом дуже захолодніє, тоді дощ на сніг обернеться, сиплеться зверху. Поки долетить до землі - розтане. Ізнову сиплеться - зверху йде.)
* Скільки годин можуть летіти птахи на добу, долаючи яку відстань та на якій висоті? (Птахи можуть летіти 6-8год на добу, пролітаючи 300-400 км, а коли летять над морем, то долають понад 3000км. Летять на висоті 300-500м.)
КАЗКИ
Як починається осінь
Осінь - це дочка діда Мороза. Старша дочка, бо є ще у нього молодша доня - Весна. В Осені коси заквітчані пшеничними колосками й червоними ягідками калини. Ходить Осінь лугами, берегами. Де зітхне, там холодом війне. Любить Осінь ночами сидіти на березі ставка. А вранці над водою підіймається сивий туман і довго не розходиться. Оце й починається Осінь. Бояться Осені пташки. Як тільки побачать її ластівки, злітаються і про щось тривожно радяться. А журавлі , піднімаються високо в небо й тривожно курличуть. Любить Осінь заходити в садки. Доторкнеться до яблуні - яблука жовтіють...
Сьогодні теплий сонячний день. Низько стоїть сонце - світить, але не дуже гріє. Сіла старша донька Діда Мороза під стогом сіна, розплітає косу, гріється. Співає пісню про срібні павутинки.
Сердешна Осінь
1.
Жила-була на світі Осінь. Звичайнісінька жіночка, в роках, але дуже вже брала все до серця. Такою була сердешною. Вересень, Жовтень та Листопад - сини осені - жили та господарювали окремо. Вирішила якось мати відвідати старшого з них - Вересня.
2.
Заходить на Вересневе подвір'я. Господи, такий пташиний вереск зчинився, хоч вуха ватою закривай.
- Що тут у тебе таке?! - кричить Вересню, бо, якби говорити, то і свого голосу не почуєш.
- Пташок у вирій збираю! - відповідає Вересень. Зраділа старенька, що син у неї та такий добрий: забрала мжичку, відігнала туман у хмари, засвітила сонце по-літньому. Роздивляється на Вересневе господарство: городина не зібрана, яблука та груші не струшені, горіхи не збиті, трави не скошені. Почала йому в хаті про це говорити, а Вересень лише посміхається, не розуміє маминої тривоги:
- Ой, та встигнеться! Відпочивай - піду я. Роботи, сама бачиш, багато. Потім поговоримо, ввечері. "Добрий, трудолюбивий ..." - додала сонця, аж спекотно стало.
"Але якийсь непутьовий! Хіба пташки зараз найголовніше?!" - і заплакала дощиком.
"Та ні! Славно працює. Чого ж це я йому сльозою-сльотою заважаю?" - зупинила дощик, хмари, правда, не відігнала і вітерець легенький залишила.
"Хай. Щоб не обливався потом..." А Вересень підняв очі в небо і чимдуж до птахів подався. "Ага, та йому дай крила, то й сам у вирій полетить!" - розгнівалася Осінь і жбурнула пучком зливи. Бачить: пташки поховалися, і Вересень наче до хати направляється. "А роботу хто за нього зробить?" - забрала зливу, жбурнула за обрій, знову засвітила сонце.
І так із дня в день. Нарешті не витримала мати та й каже:
- Мабуть, піду, провідаю Жовтня... Як він там?
Провів її Вересень до обрію - (Робота, мамо!) - та й побіг до пташок збирати їх у вирій.
3.
Іде старенька, іде, а на душі, як на небі, - похмуро. За сльозою-сльотою дороги не видно. Коли... очам своїм не вірить!.. Різнокольорові трави, кущі, дерева... краса яка! О, а хто це там з мольбертом ходить? Над кожним листочком, над кожною травиночкою нахиляється? Га? Придивилася: так і є. Жовтень, її Жовтень.
4.
- Добрий день, синочку!
- О, мамо! Добрий день! Малюю...
- Бачу. Вмієш.
Заходить Осінь в хату. А там - та що відпочити?! - сісти ніде - все розкидано, хата не підметена, торішнє павутиння на стінах і стелі гойдається... - Ти вже, мамо, якось примостись, а я піду - робота. Прибирає старенька в хаті, а в самої сльози з очей, як дощ з неба.
А Жовтень по всіх усюдах з мольбертом ходить. Забіжить увечері, щось швиденько перекусить з того, що мати приготує, і ледве не за столом засинає. А вдосвіта - лиш розвидниться - знову за мольберт.
І що вже Осінь не придумувала - і дощі, і зливи, і вітри будила, і заморозки в Зими позичала - не доходить, не відривається синок від мольберта. Ось глянула у вікно, зупинився біля калини: в який колір китиці не фарбує, як не гне її саму, бідолашну, - не береться ніяка фарба, окрім червоної. Душу відвів на листочках та й подався далі. Приходить одного разу Жовтень до хати, а мати йому:
- Піду вже я, синку, до Листопада...
5.
І подибала вранці Осінь далі. Начебто і краса навколо, а радості и краса не приносить, якась байдужа, нежива. Підняла голову, бачить: ц Листопад. Пташок лякає, листя з дерев струшує.
6.
- Добрий день, синочку!
- Добрий день,, мамо!
- Ти що тут все на злості замішуєш: ворон ганяєш, листям кидаєшся
- Ні, буду як Вересень, у вирій їх виряджати чи, як Жовтень, листоч ки розмальовувати! А ти надовго?
- Та-а, піду не зупиняючись, - зірвалося з язика в старої.
- Ну й добре... Киш, ки-шш-ш, чорна нечисть, розсілися тут!!! -накинувся на зграю ворон, побіг за ними.
"І в кого він такий безсердечний?" - подумала.
- "Звісно в кого - Морозенків син..."
7.
До своєї домівки Осінь добрела вже при зорях. Гули ноги, нило тілс "Ляжу, відпочину..." - і подумати не встигла, як заснула.
Спала так міцно, що й незчулася, як випав і через три місяці розта нув сніг; як розцвіла живою красою Весна; як змінилася вона стиглю Літом...
8.
Прокинулася від пташиного вереску. Вийшла з хати.
- Це ти, Вересню?
- Ага, пташок у вирій збираю. Добрий день, мамо!
- Добрий день, синочку! А вони що? Самі не зберуться?
- Зберуться... А чи захочуть прилетіти з вирію до нас? А як же ми без них, мамо?..
В. Нагорняк
ЧОМУ ОПАДАЄ ЛИСТЯ З ДЕРЕВ?
У жовтні й листопаді жовтіє й опадає листя з дерев. Чому ж воно опадає?
Одного разу я заховалася під кущем, щоб побачити, хто ж забарвлює листя в жовтий, рожевий кольори. Дивлюсь, із калинового куща вилазить маленький дідок. Покашляв, погладив сиву борідку, взяв фарби й пішов до кленів. Виліз на дерево та й став розмальовувати листочки. Один розмальовує в жовтий колір, другий -у рожевий, третій - у червоний.
- Хто ви такий, дідусю? - питаю його.
- Я Барволист, - відповідає дідок. - Ходжу й забарвлюю листя. Де побував уночі, - там листя стає барвисте.
- А чому ж Ви у вишні не забарвлюєте листочків?
- Бо вишня плаче. Не хоче, щоб її литочки були барвисті. До морозів стоїть зелена.
Придивляюся до вишневого стовбура - і справді повиступали рожеві сльозинки, великі й липкі. Плаче вишня, не хоче листочків скидати.
Немає вже листя на жодному дереві, а вишня зелена! Аж ось ударив мороз і за одну ніч оббив листя на вишні. Стоїть бідна вишенька, тяжко зітхає.
Василь Сухомлинський
РЕБУСИ
ВЕРЕСЕНЬ
ЖОВТЕНЬ
ЛИСТОПАД
ОВОЧІ ТА ФРУКТИ
Неприваблива, шишкувата,
а як прийде на стіл вона,
скажуть весело хлоп'ята:
- Ну й розсипчаста, смачна! (Картопля)
І печуть мене, і варять, І їдять мене, і хвалять, - Бо я добра. (Картопля)
Що за голова,
що лиш зуби й борода? (Часник)
Без рук, без ніг, а на тин дереться. (Квасоля)
У зеленім кожушку,
В костяній сорочці.
Я росту собі в лісочку,
Всім зірвати хочеться. (Горіх)
Гостинець гарний для дітей.
Однак твердий дарунок цей.
Раптово з'їсти не вдається,
І зернятко тому дається,
Хто вилущить його візьметься. (Горіх)
У своїй фортеці заховався я.
Треба відгадати вам моє ім'я.
Може, відгадати справа не важка,
Тільки як зробити
Це без молотка? (Горіх)
Сидить баба на грядках
Вся закутана в хустках. (Капуста)
Сам червоний, а чуб зелений. (Буряк)
Я кругленький хлопчик,
Як у мишки - хвостик,
Червоненький я на вроду.
Хочу в борщик із городу. (Буряк)
В полі хороше мені
Зеленіти навесні.
Чим же я не молодець:
Маю диво корінець.
Все про нього дбаю,
Цукор відкладаю. (Цукровий буряк)
Сидить дівчина в коморі,
А коса її надворі. (Морква)
Довгий, зелений - добрий солоний, Добрий і сирий. Хто він такий? (Огірок)
Без вікон, без дверей, повна хата людей. (Огірок.)
Шкір має сім, а сльози випускає всім. (Цибуля)
Круглий, як куля, зелений, як трава, Червоний, як кров, солодкий, як мед. (Кавун)
Я червоний, я гіркий
Відгадайте, хто такий? (Перець)
Жовтобокий карапуз
Йшов городом та й загруз,
Бо насіння стільки має,
Що аж боки роздимає.
Через те й загруз... (Гарбуз)
Я на сонці сонцем сяю. Родичів багато маю.
Гарбузову господиню Усі знають. Хто я?... (Диня)
На городі молода пишні коси розплела.
У зелені хустинки золоті хова зернинки.
(Кукурудза)
Жовтіють на дубовім вітті,
Осінній час - трусить пора.
Летять вони додолу миттю,
У торбу їх лісник збира.
Ділянку знайде залюбки,
І там з них виростуть дубки. (Жолуді)
1.2.4.3.5.6.
1. Що у нашому городі
Стає першим у пригоді,
Виростає щодоби,
Як у лісі ті гриби? (Огірок)
2. Проти сонця, де тепленько,
Там свинки лежать гладенькі,
А як тільки сонце прийде,
Зразу з хати баба вийде.
Одрубає, де хвости,
Кличе діда, щоб нести. (Гарбуз)
3. Сама у землі, а коса надворі. (Морква)
4. Стоїть півень на грядках у червоних чобітках. (Буряк)
5. Під землею птиця кубло звила і яєць нанесла. (Картопля)
6. Під одним ковпаком сімсот козаків. (Мак)
Ходить гарбуз по городу
(Українська народна пісня-гра)
Ходить гарбуз по городу, питається свого роду:
- А чи живі, чи здорові всі родичі гарбузові?
Обізвалась жовта диня, гарбузова господиня:
- Іще живі, ще здорові всі родичі гарбузові!
Обізвались огірочки, гарбузові сини й дочки:
- Іще живі, ще здорові всі родичі гарбузові!
Обізвалась морковиця, гарбузовая сестриця:
- Іще живі, ще здорові всі родичі гарбузові!..
ЯК ТВАРИНИ ГОТУЮТЬСЯ ДО ЗИМИ
1. Як готуються бджоли до зими.
Я труд поважаю,
Все літо літаю
У поле, до гаю,
Збираю медок Із різних квіток.
Кого не злюблю,
Того жалом колю. (Бджола) Стоїть завод у полі.
Який? А це секрет.
Працюють в ньому бджоли,
Не мотор, а шумить,
Не пілот, а летить,
Не гадюка, а жалить. (Бджола)
У садку малий Микитка Захотів зірвати квітку, А вона його вкусила. Що за квітка це була? Це не квітка, а ... (бджола)
Виготовляють мед. (Вулик)
Сімсот солов'ят на одній полиці сидять. (Бджоли)
Зимою спить,
Літом бринить,
Понад садом літає,
Солодку росу збирає. (Бджола)
У вишневому садку
Чути пісеньку таку:
- Джу-джу-джу -
На весь садок.
Нам нектар, а вам медок.
Аж тремтять довкруг гілки.
То збирають мед... (бджілки)
Як називається продукт, який бджоли дають людям? (Мед.)
Бджола - медоносна комаха. Вона збирає квітковий нектар і перетворює його на мед. Мед - дуже цінний продукт. Бджоли запилюють сільськогосподарські культури, завдяки чому значно підвищується їх урожайність.
Готуючись до зими, бджоли затикають прополісом усі щілини, зменшують льоток (віконечко, через яке влітають і вилітають з вулика). А коли настає похолодання ( до + 7 - + 10°С), бджоли щільно скупчуються на рамках і утворюють так званий клуб.
Прикмети:
Якщо бджоли вилітають вранці-рано - на ясну погоду.
Якщо довкола квіток жовтої акації багато комах - на ясну погоду.
Бджоли скупчилися на стінках вулика - на велику спеку.
Припинився рух мурашок коло мурашника - чекай непогоду.
Прислів'я: Бджоли раді цвіту, а люди літу. 2. Як готуються до зими жаби.
По дорозі стрибає, А у воді плаває. (Жаба) На болоті проживає,
Цілий день пісні співає.
Все зелене це малятко.
Воно зветься ... (жабенятко).
Що то воно: в воді водиться,
З хвостом родиться, А як виростає, Хвостик відпадає? (Жаба)
У зеленому жакеті галасує, Хоч і плакати мастак, А не риба і не рак. (Жаба)
У воді сидить охоче,
Та не риба і не рак,
Вистромляє великі очі
І співає: кум-квак. (Жаба)
Прикмети:
- Жаби не квапляться розпочинати свої концерти - ще повернеться холод.
- Озерна жаба вилазить на берег перед дощем.
Жаби водяться на всій території нашої країни. Живуть вони у вологих місцях, у болотах, у лісах, на луках, на берегах прісноводних водойм, у воді. Поведінка їх багато в чому визначається вологістю. Коли сухо, бурі наземні жаби ховаються від сонця, а після його заходу і в дощову погоду виходять на полювання. Зелені жаби живуть у воді або біля самої води, тому вони полюють і вдень. Живляться жаби різними комахами, переважно жуками й двокрилими, їдять також павуків.
На полюванні основну роль відіграє зір. Помітивши комах або іншу дрібну тваринку, жаба швидко викидає з рота широкий липкий язик, до якого й прилипає жертва. Жаби ловлять лише рухому здобич.
Жаби активні тільки в теплу пору року. Коли настає осінь, вони йдуть на зимівлю. Восени жаби ховаються, стають малорухомими, тому що зникають комахи, основний корм жаб.
Зиму проводять на дні водойми або ховаються в ямах, норах гризунів, під купами каміння.
3. Як, готуються до зими їжаки. Дикий звірок, круглий, мов клубок, Гілки стирчать, спробуй узять. (Їжак)
В лісі є кравець чудовий, Шиє звірам він обнови. Для ведмедя - кожушки, Для лисички - чобітки, Для куничок - рукавички, І для білочки спіднички, Зайцю - валянки на лапки
І для вовка теплу шапку.
Ще й собі пошив піджак.
Хто кравець такий? (їжак).
В мене шубка з колючок, В мене сіра спинка. Ніс, як чорний п'ятачок, Очі - намистинки, (їжак)
Хоч не шию я ніколи, та голок в мене доволі. (їжак)
Повзун повзе, сімсот голок везе, (їжак)
Ніс, як у свинки, та колючі щетинки. (їжак)
Мужичок-хитрячок
Із голок та шпичок
Пошив собі піджачок.
І у тому піджачку
Він гуляє по садку,
Натикає на голки
Груші, яблука, сливки
І до себе на обід
Він скликає цілий рід. (Їжачок)
Добре в лісі, в глушині Мати хатоньку мені:
Затишненьку, тиху, просту, Без віконець, без помосту. Застелив сухеньким листом - І в хатинці тепло й чисто. Вдень я сплю, а зайде ніч, Я виходжу полювати - Стережись, мишва хвостата! Не злічу вже, скільки штук За життя я з'їв гадюк. Я - колючий, мов будяк, Здавна звуть мене... (їжак).
Г.Демченко Лиш торкнись до колючок - Він згортається в клубок. Не вгадаєте ніяк? Підказати вам? Це... (їжак).
Котиться клубочок, Зовсім без ниточок. Замість ниточок - Триста голочок. (їжак).
Колючий клубочок
Прибіг у садочок. (їжак)
В нього стільки голочок,
Як на небі зірочок.
А не має, бідний, нитки, Не пошиє шапки, свитки,
Рукавиць, чобіток.
Сів та й плаче... (Їжачок)
Їжаки поширені на всій території України. Це нічні тварини. Спеціальних кубел не будують. Більшу частину дня вони сплять у будь-яких затишних місцях, вистелених сухим листям. Їжаки живляться різноманітною їжею. Переважно комахами, їх личинками, молюсками, черв'яками. Зрідка вони поїдають жаб, ящірок, дрібних миловидних гризунів. З рослинної їжі охоче живляться яблуками, грушами.
Пізно восени, коли промерзає ґрунт і зменшується кількість кормів, у першу чергу комах, їжаки, зарившись в опале листя і згорнувшись у неміцний клубок, впадають у справжню сплячку аж до березня. У цей час у них дуже вповільнюється дихання (до 6 разів на хвилину), різко знижується температура тіла, падає кров'яний тиск, серце робить лише кілька рідких ударів на хвилину. Під час сплячки у їжаків більше, ніж на третину зменшується маса, бо протягом сплячки вони не живляться, а живуть завдяки жиру, відкладеному в тілі восени.
4. Як білки готуються до зими.
Червонясту шубку має, По гілках вона стрибає,
Хоч сама мала на зріст, Та великий в неї хвіст, Як намисто оченята.
Хто це, спробуй відгадати. (Білочка)
Ой, яка ж вона гарненька, Пишнохвоста і руденька. Не звірятко - просто диво, Невгамовне, пустотливе. Вгору-вниз, на гілку, з гілки... Хто ж це буде, діти? (Білка)
У зеленому ліску,
У дуплі у сонячку.
Я гризу горішки
І гриби, і шишки. (Білка)
В неї очі, мов горішки,
Кожушинка хутряна,
Гострі вушка, наче ріжки,
У дуплі живе вона. (Білка)
У сірій шубці зимовій, А влітку у рудій. (Білка)
Віхтик полум'я неначе По деревах жваво скаче, І малятам на потіху Просто з рук бере горіхи! (Білочка)
Живляться білки найрізноманітнішими кормами: горіхами ліщини, насінням хвойних дерев, зеленою корою та бруньками з пагонів широколистяних дерев, комахами, яйцями птахів і навіть пташенятами. Значене місце у живленні білок улітку займають ягоди та гриби.
Цікавим є те, що білки дуже старанно запасають на зиму корми - жолуді, горіхи, гриби, які ховають у дуплах, під опалим листям або консервують - розвішують на сучках дерев. Іноді в білчиних запасах буває до трьох і більше кілограмів горіхів.
У зимову сплячку білки не залягають, хоч у дуже люті морози і в хуртовину кілька днів сплять.
5. Як готуються до зими зайці.
• Зимою в білому, як сніг, А літом в сірому гуляє, Вловить його ніхто не міг тому, Що ноги довгі має. Великі вуха, косий зір, Як називається цей звір? (Заєць) • Я страшенний боягуз, Всіх на світі я боюсь. В полі, в лісі навкруги Скрізь у мене вороги. Часом лізу я у шкоду, Їм капусту на городах, Моркву їм і буряки. Відгадайте, хто такий? (Зайчик)
• Влітку сіренький,
А взимку біленький,
Довгі вуха має,
Швидко в лісі стрибає. (Заєць)
• Я маленький, я вухатий,
Попелястий, волохатий.
Я стрибаю, я тікаю,
Дуже куций хвостик маю. (Заєць)
• Часом лізу я у шкоду, їм капусту на городах. Моркву, ріпу, буряки. Відгадайте, хто такий? (Зайчик) • Я вухатий ваш дружок,
В мене сірий кожушок,
Куций хвостик, довгі вуха,
Я усіх-усіх боюся. (Заєць)
Заєць сірий - найбільш популярний звір нашої фауни. На відміну від інших звірів, зайці не мають постійних лігвищ, не риють нір. Для денного відпочинку вони залягають просто на поверхні землі в неглибоких, злегка утоптаних ямках серед кущів, густої трави, заростей бур'яну або між скибами старої ріллі. і
Живляться зайці частіше на зелених посівах озимини або ярини, конюшини та інших багаторічних трав, де знаходять вдосталь кормів аж до глибокої зими. Запасів їжі на зиму вони не заготовляють. А тому взимку їх кормовий раціон складається з трав, дрібної чагарникової рослинності, яку вони видобувають з-під снігу. Згризають молоді пагони дерев, кору.
ОСІННІ ЖИТЕЛІ ЛІСУ - ГРИБИ
В теплий дощик народився, Парасолькою накрився, Може б, з лісу пострибав, Якби другу ногу мав. (Гриб)
І великі, і малі
Повдягалися в брилі,
І дощу ці одноніжки
Не бояться анітрішки.
Ліс - улюблений їх край.
А як звати - відгадай! (Гриби)
Гриб - одне з найцікавіших і найпотаємніших явищ природи. На світі існує понад 100 тисяч видів грибів, але їстівних серед них небагато. В лісах України росте близько ста видів. У осінньому лісі можна побачити рижики, опеньки тощо. Але кожному, хто вирушає з кошиком до лісу, необхідно навчитися розпізнавати отруйні гриби - спершу по малюнках, а потім і в лісі. Отруйні гриби ростуть так само - від ранньої весни до пізньої осені. Вони часто схожі на їстівні гриби і тому їх дуже легко сплутати.
ХВАЛИЛИСЯ ГРИБИ
(П'єса)
Боровик: Я, гриб-боровик,
Маскуватися звик.
Мусиш ліс обійти,
Щоб мене віднайти.
А кому знайти удасться,
Знай, тому всміхнеться щастя,
Бо смачнішого нема
Між грибами усіма.
Хто не вміє нас шукати,
Тим адресу можу дати:
Ми і в лісі, й на галяві,
Ніжка біла, верх смаглявий. Печериця: По-нашому я - печериця,
А по-французьки - шампіньйон.
Хоч куцонога, білолиця, Але витримую фасон.
Засмажте ви мене в сметані,
Й куди тому боровику!
Мене шукайте на світанні
У лісі, в полі і в садку. Сироїжка: Я - сироїжка, біла ніжка.
У різний колір чепурюсь.
Така тендітна, така ніжна,
У руки візьмеш - я кришусь. Хоча кришусь, хоча тендітна,
А кажуть - дуже апетитна.
Хто коштував хоч раз мене,
Побачить в лісі - не мине. Лисички: Ми лисички, жовті личка,
Ростом зовсім невеличкі.
Не червиві, дуже чисті,
Не ховаємося в листі.
Хто на слід наш натрапляє -
Повен кошик назбирає.
Ростемо ж не по одинці,
Нас шукайте у низинці. Опеньки: Ми опеньки, ніжки тоненькі,
Шиї мов цівки, круглі голівки. А як більші виростаєм -
Парасольки розкриваєм.
Лий дощику, лий!
Нам ти не страшний.
І на пні, і коло пня
Нас великая рідня.
Простягай-но рученята -
Устигай лише збирати. Маслюки: Ми маслюки, жовто-бурі шапки,
Ростемо там, де глиця,
Під соснові залазим шишки,
Любим запах живиці. Нас збирають старі і малі,
Маринують і смажать.
Тільки з'явимось десь на столі.
Нас одразу побачать.
Смачніших не знайдете страв,
Ледацюга - хто нас не збирав. Підосичник: Я гриб грибів. Я - підосичник,
Найбільший в лісі симпатичник.
До мене не ідуть - біжать,
Покласти в кошики спішать.
А шапка в мене, глянь яка! -
Як у гриба боровика.
Лише з різницею тією,
Що верх червоний у моєї.
Удався вродою і зростом,
Грузд проти мене - карлик просто.
І навіть на боровика
Дивитись мушу звисока. Мухомор: Я мухомор, я мухомор,
Червоний, наче помідор,
Кашкет цяцькований, розлогий,
А сам - стрункий і довгоногий. Серед урочища грибного
Не знайдеш красеня такого.
Та я отруйний, пам'ятай,
Мене побачиш - обминай. О. Підсуха
Білий гриб Поганка Підберезник Груздь
Г1Р2И3Б4И
1. Мене шукають на світанні у лісі, полі, у садку. (Печериця)
2. Така тендітна, така я ніжна, у руки візьмеш - і кришусь. (Сироїжка)
3. Від мене смачнішого нема між грибами усіма. (Боровик)
4. Ростемо ж не поодинці, нас шукайте у низинці. (Лисички)
ДИДАКТИЧНІ ІГРИ ГРА "ЩО БУВАЄ ВОСЕНИ?"
(Учні поміж собою обирають дівчинку - Осінь і хлопчика - Дощика. Дівчинці на голову одягають віночок з осінніх листочків, хлопчику - наголовник із зображенням хмаринки. Декілька учнів стають у коло, взявшись за руки. У центрі - Осінь.)
Вчитель. Щедра Осінь і багата
З подарунками прийшла.
Тож дозволь нам запитати: Учні. Що ти, Осінь, принесла?
Осінь. Принесла пшениці.
Учні. Будуть паляниці.
Осінь. Стиглі груші запашні.
Учні. Заготуємо сушні.
Осінь. Ось городина для вас!
Учні. Стиглі яблука, мов жар.
Осінь. Буде суп і борщ у нас.
Учні. На варення, на узвар!
(Усі разом йдуть по колу, співають.)
Різних овочів з городу,
Хліба з поля принесла.
Чи хорошу ти погоду
В подарунок нам дала? Осінь. Дощ! Дощ!
Вчитель. Хто на дощ потрапить, діти,
Той і буде в грі водити! (Дощ вибігає і ловить дітей.)
ГРА "ДЕ ЧИЙ ЛИСТОК?"
ГРА " ХТО ДЕ СХОВАВСЯ?"
під листя у нору по шпарках
(павук) (борсук, їжак) (жуки)
ящірки
під кору під пнем
(жуки) (вужі, жаби, ящірки) Н. РОСИЧ
ВЕРЕСНЕВИЙ ЧАС - СІМ ПОГОД У НАС
Коли в наших краях починається осінь? Ні, не 1 вересня, а 27 серпня. І триватиме вона 66 днів - до 1 листопада. 25 з них стоятиме золота осінь, 21 - пізня, а останні 20 - то вже передзим'я.
Наче ще вчора день був довгий і теплий, а сонячне світло - м'яким, приємним для ока, але раптом ми запримітили: вельми погустішали ранкові тумани, до прикрості рано почало сутеніти. Сонце все ближче й ближче підходить до перевалу осіннього рівнодення. У лісах та парках стало напрочуд яскраво й різнобарвно, дерева вбралися чи вбираються в багрянець і золото, а декотрі вже без найменшого жалю скидають свої шати. У цьому пишному згасанні природи вони тчуть по землі незрівнянної краси килими.
Наймальовничіший період року! І небо ще в ясні дні радує блакиттю, яскравістю сонця, чистотою повітря, ранковою свіжістю. Ще не всі спалахи осінніх барв відзоріли, відсяяли. Ще дихаєш літом і не думаєш про зиму. Он і вічнозелений верес саме цієї пори звично викидає рожево-бузкове суцвіття. І не тільки в Україні. Тому й білоруси послуговуються назвою місяця вересень, поляки - вжесєнь. В перекладі з латинської - місяць цвітіння вересу, з литовської - місяць вересу. В давньоруській мові зафіксовано варсенець. Побутували ще ревун, руси, харев, сівень, покрійний, маік, хмурень, вечір року. У сербів - руян, чехів - рієн.
Одначе у багатьох європейських мовах збереглося давньоримське "септембер", тобто сьомий, хоча з прийняттям григоріанського календаря літочислення ведеться вже не з березня, а з січня. У народі вересень відомий так званим бабиним літом - швидкоплинним поверненням тепла, що повторюється в середньому через рік і триває від кількох днів до двох тижнів. Тоді в повітрі літає сріблясте павутиння, воно осідає на деревах, кущах, будівлях. То маленькі павучки єдиний раз у своєму житті вирушають із своїх гнізд у далеку чи близьку, як уже вдається, повітряну мандрівку. Вилазять якнайвище на дерева, кущі, бур'яни і, скільки є запасу, випускають павутинки-парашутики. їх підхоплює вітер - і вже не кажіть, що то - не бабине літо. Бо без відчутного потепління крихітні знавці природи не наважаться вирушати в невідому дорогу, хоч би яким сильним не був клич "предків" оволодівати новими територіями.
Місяць жовтого листя, відлітаючих журавлів за час від літнього сонцестояння до осіннього рівнодення (23 числа) вже не добирає половину сонячного тепла, а світлої пори меншає на шість годин. Особливо помітно меншає день в надвечір'я.
Уже в першій декаді вересня середня добова температура переходить через плюс 15 градусів у бік зниження. Зареєстровано і 39 градусів тепла, і 8 - морозу. Середньомісячна температура (норма) - 12-18 градусів тепла, у Києві- 13 -14.
Загалом вересень прохолодніший від серпня на 5 градусів. Він набагато тепліший від березня, що "протистоїть" йому астрономічно. Потік сонячного тепла однаковий, але навесні значна частина сонячної енергії витрачається на розморожування кріосфери, нагрівання поверхневого шару землі до температури плодоношення. А нагріта за літо земна поверхня ще відганяє холоди і продовжує всотувати теплінь бабиного літа. Посилює віддачу тепла й вода. Однак у другій половині місяця в гірських районах, місцями в Сумській, Луганській, Чернігівській, Київській, Кіровоградській, Полтавській областях цілком вірогідні заморозки. У першій декаді вони ймовірні на 5 процентів; другій - 5 - 15, третій - на 20-40. У перші дні середньодобова температура повітря в Києві - 15, останні - 11 градусів тепла. 1970 і 1977 років у столиці випадав о цій порі мокрий сніг.
Найнижча середньодобова температура (10- 11градусів) спостерігається у Карпатах і горах Криму. З півночі на південь вона підвищується від 11 до 18-ти.
Порівняно з останнім місяцем літа у першому осінньому не лише раптово зменшується кількість грозових днів, а й на 11-28 мм - опадів. В середньому в Україні їх випадає - від 22 до 121 міліметра. У Степовій зоні - 22-36. Лісостеповій - 37-52, на Поліссі - 46-70, у Карпатах - до 114-ти. Днів з опадами - 5-8, а в північних регіонах та гірських частинах Криму й Карпат - 11 - 15.
Спеціалісти рекомендують такі оптимальні строки сівби озимих культур: Полісся - 4-12 вересня, Лісостеп західний - 14-19, Лісостеп центральний - 9 -13, Лісостеп східний - 6-8, степ північний - 10-15, Степ південний - 16-24 числа, а в Криму - до 5 жовтня.
За достатньої зволоженості грунту (20-25 міліметрів продуктивної вологи у 20-сантиметровому шарі) до настання холодів насіння встигає добре вкоренитися, найкраще використовує вологу і поживні речовини, нагромаджує більше вуглеводів, менше пошкоджується шкідниками та хворобами, що й зумовлює успішну перезимівлю.
У затишних, але освітлених місцях ще квітує буркун, золотушник, брат-і-сестра, петрів батіг, плакун, розрив-трава.
Перед далекою дорогою дедалі тривожнішими стають птахи, адже рідні, насиджені місця вони залишають на 7-8 місяців. У вирії птахи тримаються зграями, гнізд не в'ють (крім лелек), отже не висиджують пташенят. Ось чому такі сумні вони восени й настільки радісні навесні.
Услід за чорними стрижами ми надовго прощаємося з іволгами, солов'ями, жайворонками, вівсянками, журавлями. На південь потяглися, дуги, ключі, ланцюжки куликів, дергачів, лісових горихвісток. Зграї однорідні і змішані. Поодинці відлітають тільки хижі птахи. Всюди вони почуваються господарями у повітрі.
Їм - летіти, а нам слід розважливо замислитись-затурбуватись уже про наступне збіжжя. Які роботи коли виконувати, нам знову підкаже прадавній народний календар, який у вересні також вельми деталізований. Необхідно не лише дати раду прибутку, а й уважніше придивитися до змін у природі, бо вони вплинуть і на черговий врожай-достаток.
Що ж примітили наші предки? Що ж радять?
Місяцеслів
1 вересня - Андрія. Вітер-тепляк у вівсах набряк.
Тепляк ще тримається, минулому літу кланяється. Батько-південь пустив вітер на овес, він стиглий увесь. Як на нинішні часи, то вже має бути й зібраним, бо рік наш "пішов" на 13 діб уперед. А ось цього дня таки найкращий час копати цукрові буряки: "Буряк набряк, його візьме не всяк". Але: "З копанням поспішиш - людей насмішиш, відстанеш - себе ж обманеш", "Хто раніше починає, той менше має, а хто початок відкладає, той ризикує, в полі днює й ночує, бо дуже морози чує".
2 вересня - Буряківниця, дівчатам, усім господи-
ням невільниця. Не тільки на буряковому лану спину гнуть - усій городині поклони б'ють.
Ліщина почала скидати листя - холоди не забаряться. Вдасться ще побачити купчасті хмари високо - днина буде гожою, низько - з роботою не баріться.
3 вересня - Василина про льони клопочеться.
Вчасно льон зібрати - волокна не втратити, а насіння і в снопах дозріє. Назавтра почнеться перший (середній) строк появи заморозків на грунті. Легкі подуви вітру здіймають у повітря міріади срібних струн павутиння. Стелиться воно по рослинах - на тепло, мало його - осінь буде суха.
4 вересня - Агафона-токовика. Біси вночі розкидають у полі снопи, шкодять на току.
5 вересня - Рудий Луппа по спинах лупить:
нагнися, до брусниці придивися: дозріла - то й овес до діла (виспів). Луппівські приморозки. На Луппи овес морозом лупить. В осики вже починається падолист. Листя лягає долілиць - зима буде тепла, горілиць - холодна. Не буде ранкових приморозків - увесь місяць мине без них. Відлетіли журавлі - на ранню зиму.
6 вересня - Дощ цього дня - увесь на користь наступному врожаю.
7 вересня - Тит-листопадник несе останній літній гриб. Хто цього дня народиться, той буде щасливим у зрілому віці. Ще - День Варфоломія.
8 вересня - Наталія - мати вівсяна. Наталія несе
в стодолу млинець, а Одріян - толокно: щоб не було в клуні пожежі, а трударі починали працю добрим словом.
Цього дня сніг - зима настане вже на Харитона (11 жовтня).
9 вересня - Багато ягід на горобині цього дня - зима буде гарною.
10 вересня - Скиртувальниця Анна і скиртуваль-
ник Сава збирали снопи й складали біля стодоли. Люди славили врожай. Починалися веселі ярмарки. Почався дубовий падолист - зима буде люта.
11 вересня - У січення голови Предтечі й Хрестителя Господнього Івана. Головосіка. Єдиний день протягом усього року, коли вважається за гріх їсти борщ. Не користуються ножем, навіть хліб ламають руками. Нічого не пиляють, не рубають, не ріжуть. Не можна різати нічого, що нагадує собою голову, бо й "з капустини може потекти кров". На Івана Пісного збирають останній цвіт святоянівського зілля, заливають його горілкою й тримають, як ліки протягом цілого року. Іван Пісний - осені батько хрещений. Середній строк останньої грози. Іван Пісний прийшов - літо красне провів. День суворого посту. З Івана Пісного мужик осінь стрічає, а баба своє починає. Журавлі на південь - рання зима.
12 вересня - "Закрутини". Колись був звичай цього
дня сплітати ячмінні стебла з лляними й вівсяними, замовляти ниву на майбутній урожай.
13 вересня - Купріяна. Журавлине віче. Птахи змагаються, чиї крила міцніші, хто поведе за собою зграю в теплі краї. До цього дня журавлину не збирали, щоб не турбувати птахів, дати їм спочити перед далекою дорогою, щоб вистачило сил повернутися.
14 вересня - Семена-літопроводця. Перша зустріч
осені. Після хрещення Київської Русі новолітування було перенесене з березня на 1 (за старим стилем) вересня, тепер - 14-те. Годилося обзаводитися новим, "живим" вогнем. Справляли новорічні, передзимні обряди "Женіння комина", "Весілля свічки", "Запалювання посвіту". Вогонь підтримували аж до розвесніння, щоб "не темні, а світлі сили були в оселі". Аж перед Великоднем, коли світлого часу вже було достатньо, скалку гасили, а пристрій, де вона стояла, виносили з хати аж до наступного Новоліття. На Семена віншували "старе" бабине літо, що починалося. До цього часу намагалися закінчити більшість сільськогосподарських робіт, останню сівбу жита. Не встигали зібрати колоскові - вони геть спливуть зерном. Казали: "Хто не посіє до Семена, того життя буде злиденне". В давнину від цього дня ткачі встановлювали свої верстати і починали ткати килими. Бралися за роботу стельмахи, столярі, ковалі, інші сільські майстри.
15 вересня - Традиційний День-вівчарник. Саме цього дня годилося прибирати в оборах, а худоба ще може попастися-підживитися не тільки зелом, а й живлющою осінньою водою.
16 вересня - Домна прибирала в домі. Старе взуття,
інший мотлох спалювали на грядці разом з кортоплинням. Прибирали оселі.
17 вересня - Ікони Богородиці, званої "Неопалима
Купина". Бавила - гостри вила. Доглядання за вилами, косами, граблями, іншим сільськогосподарським інвентарем.
18 вересня - Кумоху гнали із села: вона жінкам
спину гне, насилає на руки шерхлість. Усі болячки від неї. Середній строк жовтіння горобинового листя.
19 вересня - Михайлівські приморозки сковують
землю. Назавтра, як правило, почнуть масово жовтіти липи й берези. Надягає білокора осіннє вбрання з верхівки - весна буде рання, знизу - пізня, рівномірно - середня. Листя з берези ще не все опало - зима буде сувора.
20 вересня - Цибулю у вінки сплітали жінки, насіннєву в косиці сплітали дівиці, остатки в горнятка збирали дівчатка.
21 вересня - Друга Пречиста - Різдво Пресвятої
Богородиці. З цим святом пов'язується день Породіль. Жінки зустрічали осінь біля води, примовляючи: "Богородиця Пречиста, позбав нас суєти, намовляння відведи,'моє життя-буття освіти". Бездітні справляли обід, запрошували бідних, "щоб молилися Богородиці за її діти". Друга Пречиста дощем поливає - негаразди змиває.
22 вересня - Післясвято Різдва Пресвятої Богородиці.
За астрономічним календарем тільки тепер закінчується літо. Наші предки віншували Сонце, благали допомогти набратися сили і відігнати темряву, що наступала.
23 вересня - День осіннього рівнодення. За три місяці після літнього сонцестояння через посилювану хмарність і зниження висоти сонця величина потоку його тепла зменшується вшестеро. День-горобинник. Немає горобини, то й осінь - не осінь. Ягода стає іменинницею, її грона чіпляють під дах набиратися цукру. Вважали, що горобина відганяє нечисту силу. Багато вродило горобини - осінь буде дощова, мало - суха. Горобина зародила рясно - на сувору зиму.
24 вересня - Федора Замочи Хвости. Починаються осінні дощі, мряка. Не кожне літо й до Федора дотягне, навіть бабине. Дві Федори на рік - осіння і зимова: одна з грязюкою, друга - з морозами.
25 вересня - Артамон востаннє в цьому році зміїв
на волю випускає, а потім зачиняє їх у норах. Цього дня в лісі ходити - царя зміїв Василіска гнівити.
26 вересня - Корнилія. Вважалося, що цього дня припиняється ріст рослин. "Коріння не росте, а мерзне".
Дощ припадає до землі - негода у дворі.
27 вересня - Воздвиження Чесного і Животворчого
Хреста Господнього, або Здвиження. Третя зустріч осені. Перші зазимки. "На Здвиження земля движиться ближче до зими". Птахи - у далекому вирії, ведмеді лаштуються в барлоги, змії - в нори. Щоб вони не покусали, до лісу не ходили. Відсунувся білий, літній світ, але темінь освітлює Божий хрест. Вірували, що не тільки птахи летять у вирій - теплу країну, де ніколи не буває зими, а й повзуть туди ще й гади. Мовби, птиці живуть у долинах, а гади на горбах. А зозуля-золотоключниця вже давно відкрила вхід до тієї країни. На Здвиження жупан з кожухом помінялися, а осінь - із зимою. Воздвижения тепло зсуне, а холод насуне. Останній віз з поля вирушив, остання птаха відлетіла. У засіки клали дерев'яні хрести чи бодай дві гілки, але хрест-навхрест. Привезли з поля й велику пані - капусту. З такої нагоди молодь влаштовувала вечорниці(пере-важно у північно-східних регіонах). Вже й зимова редька не така гірка: їли парену, варену, в'ялену й сиру. Ну, а в кого є мед...
28 вересня - Микити-гусятника. Гуси на хвості зиму несуть. Гусепроліт, гусник. Поклонялися водяникові, аби не гнівався, не тягнув до ополонок ні хлопців-мо-лодців, ні дівчат-золотят, ні малих-невинних, ні старих-билинних. Якщо осінь видавалася теплою, і цього дня стригли овець - ще могли встигнути обрости новою вовною, а зняту, прожирену - якраз на одіж та взуття.
30 вересня - Баб'яче голосіння. Назва прийшла з Росії. Належало з самого ранку виплакатись і за себе і за рідних, щоб на душі стало легше. Цього дня вшановуються Віра, Надія і Любов та мати їхня Софія. Дівоче свято. Молодь збиралася на вечорниці - себе показати й на інших подивитися.
ЖОВТЕНЬ - РУМ'ЯНЕЦЬ ОСЕНІ
У кожної пори року - своя вершина. В осені це - жовтень. Лебедина пісня року. Типовий осінній місяць водночас - сусіда ще теплого вересня і вже передзимового листопада. Йменувався він і рум'янцем, і корінником осені. Багряні жовтневі райдуги, золотінь флори й дали десятому місяцеві року таку чудову назву - жовтень. Утім, росіяни, естонці, угорці, німці, голландці, євреї, шведи й досі послуговуються найменням октобер, прийнятим ще до реформи давньо-римського срнячного календаря, коли місяць був восьмим. Після реформи він посів десяте місце в році, одержав додатковий день, але назви своєї не змінив.
Саме в жовтні юліанський календар був замінений григоріанським. Тоді, 1582 року, наступний день після 4 жговтня став 15-м. Ось на скільки відставав од астрономічного фактичний календар!
Цікаво: на Русі жовтень з кінця XV століття до початку ХVІІ-го був другим місяцем, і лише потім став десятим. Його тодішні й пізніші наклички: золота осінь, листовій, жолтень, кисільник, древопи-лець, крутоверт, місячник саду, поріг зими, місяць близької пороші, перший суворий місяць, весільник, зазимник, передзимник, хмурень, грязень, корінник осені, грязький... Білоруси скористалися спільнослов'янським: кастричнік - від масової переробки костриці, цебто льону та конопель.
Метеорологи початком осені вважають осіннє рівнодення, а фенологи - поділяють її на два періоди: перший - від заморозків і до закінчення опадання листя з дерев та чагарників, другий - від кінця падолисту до початку зими.
Атмосферні процеси перебудовуються на зимові: теплі, сонячні дні чергуються з похмурими, дощовими.
Жовтень - то вже корінна осінь. Хоча вдень температура ще може підніматися до 18-20 градусів тепла, а подекуди й подеколи - і до 30-35-ти, вночі, траплялося, знижувалася до 16-24 морозу. Так що приморозки, особливо в другій половині жовтня,- річ звичайна.
У народі кажуть: "Жовтень за день сім жінок міняє: сіє, віє, крутить, мутить, рве, зверху ллє, ще й знизу мете". 1959 року в Києві вже 4 жовтня встановився сніговий покрив товщиною понад 20 см.
Стрімке скорочення притоку сонячного світла й тепла, часті тумани, дощі з обважнілих суцільних хмар зумовлюють зниження температури повітря порівняно з вереснем на 5-7 градусів. Середньомісячна - 6-11 градусів тепла. На більшості території України (крім південних областей) уже в першій декаді відбувається перехід середньодобової температури через плюс 10 градусів, а наприкінці місяця вона знижується ще на 5.
Відтак припиняється активна вегетація озимих культур і трав. З настанням термічного порога вегетації рослини впадають у спокій, їх ріст відновлюється в період відповідного весняного пробудження. Варто нагадати: для появи сходів озимої пшениці необхідна сума ефективних температур повітря від початку сівби - 67 градусів, третього листка - 135, а для 3-6 стебел (оптимальна кущистість під час припинення вегетації) потрібно від 200 до 300 градусів.
Наступник вересня - бідніший на опади, вони рівномірніші: не ллє, а сіє, мжичить. Дощових днів у північно-західній частині України випадає й 10-14, на решті території непогідним був кожний третій. Однак хоча й мають опади затяжний характер, їх кількість зменшується до 30-70, у Карпатах - 80-121 міліметра. У південних
областях та в Закарпатті за жовтень нагромаджується в середньому 120-190 градусів, на півночі Київської, Житомирської, Рівненської, Полтавської, Харківської, Чернігівської, Сумської областей - 70-80 градусів ефективних температур.
Майже раптово збільшується кількість туманних днів. Бувають жовтні, коли поверхня зволожується лише трішки. Раз у 5-7 років у північній частині утворювався нестійкий сніговий покрив. Навіть під час снігопадів ще можливі грози, бувають й справжні зливи. Особливо дошкульні північні й північно-західні вітри, які досягають швидкості 30-35 метрів за секунду. Так, 28 жовтня 1969 року через Україну з північного заходу промчав глибокий, дуже активний антициклон. У центральних і південних областях швидкість вітру сягала 40 метрів за секунду. Зрештою на Чорному й Азовському морях ураган викликав сильні шторми.
У жовтні завершується період збирання цілющих рослин: плодів брусниці, клюкви, калини, глоду, журавлини, ялівцю, горобини, шипшини, коренів валеріани, Петрових батогів, аїру (лепехи звичайної), лопуха, кульбаби лікарської, чоловічої папороті, оману високого, насіння каштана їстівного, шишок вільхи...
Ще можна порадуватися останніми квітами: айстрами, хризантемами, чорнобривцями. Ще жовтіють любочки осінні, золотом сяє пижмо, не лякаються можливих приморозків суцвіття свербіжниці, білі кошики деревію... Цієї скороминущої часини все, що живе, ще цвіте, що підтримує нашу віру у вічність життя,- прекрасне. Ми, людл, не вельми вміємо цінувати це багатство, вважаючи, що воно - було, є й буде. І коли вже опадає лист - милуємося ним. Тільки тоді часом похоплюємося, замислюємося над своєю безтурботністю, над швидкоплинністю життя...
Місяцеслів
1 жовтня - Ярини. Семена. Журавлиний лет.
Якщо полетять у вирій журавлі, гуси,- через два тижні, на Покрову, неодмінно приморозить. Якщо ж вони не поспішають залишати гнізда, жоден мороз не вдарить раніше Артемо-вого дня (2 листопада), зима буде м'якою і короткою.
2 жовтня- Зосима-пустельника. Трохима.
Особливо щасливий день: колись саме на Трохима на вечорницях парубки й дівчата після заручин остаточно домовлялися, чи братимуть шлюб поточного року, а чи ще парубкувати-муть-дівуватимуть на вечорницях та досвітках. Зосим і Сава (10 жовтня) вважалися своєрідними оберігачами "божої мухи" - бджоли. Практично на кожній пасіці були ікони цих духовних наставників бджолярів. Із 2-го по 10-те жовтня пасічники ховали в темники-ошманики вулики на зиму, а виставляли їх переважно на теплого Олекси - ЗО березня, якщо більш-менш задовільною була погода. На Трохима не проходить щастя мимо: куди Трохим - і воно за ним.
3 жовтня - Євстафій наганяє вітри. Дмуть вітри-листогони. Вітряк дме всяк. Свято мірошників - усі вітри їм помічники, треба ловити й приручати їх. Дме сердитий північний вітер - невдовзі похолодає, південний - потепліє, західний - задощить, східний - стоятиме гарна, але прохолодна погода. Туманно й тепліє, літає довге павутиння - буде гарна осінь, сніг випаде нескоро.
4 жовтня - Вигрібали з печі поділ, замовляли на
ньому хвороби, просили, щоб весняна оранка була вдалою. Дмуть сильні північно-східні вітри, а день ясний - зима буде холодна. Холоди посилюються - з погожими днями прощайтесь.
5 жовтня - Листопадник. Замовляли лихоманку
й зубний біль. Якщо листя з берези ще не опало,- сніговий покрив утвориться пізно. Коли вчасно ляже,- наприкінці січня буде триваїла відлига, що прихопить і початок лютого.
6 жовтня - Утеплювали оселі. Утеплиш до Покрови - буде хата толкова.
7 жовтня - Текля Загравниця серце серцю відкриває... Дівчата ворожили, запитували у домовика про судженого. В натоплених стодолах молотили хліб. З необережності на Теклю спалили не одну стодолу, тому й назвали її Загравни-цею. В деяких регіонах вважають, що назва пішла від вогнів на зорі, при яких молотили снопи. Останній день збирання царя грибів - боровика. 8 жовтня - Сергія Капустяника. Колись саме
цього дня сікли "найкращу квітку". Пекли пироги й млинці на капустяному листку. Щоб в оселі був достаток, перший пиріг - Матері-Землі. На Сергія починається, а з Мотрони (22 листопада) встановлюється зима. Якщо цього дня випав сніг,- зима стане справжньою на Михайла (21 листопада). Ранній сніг - на ранню й теплу весну. Сніг глибокий - урожай високий. Погода гарна - стоятиме ще три дні. Сергій сухий - наступне літо буде дощове. Санний шлях стане надійним через місяць.
9 жовтня - Івана Богослова. Цього дня а намоченої в семи водах соломи плели тутівець ходовий -тоненьку мотузку, своєрідний стимул. Та в народженого цього нещасливого дня доля нещаслива: щороку все треба починати спочатку. Сонячно, тепло - червень буде дощовий і холодний.
10 жовтня - Сави Пасічника. Останній день Божої десятини (установлення вуликів у зимівники), початої другого жовтня Зосимом. Подекуди в народі цей день називають днем Зосима і Сави. Нема снігу - не буде його й до 8 листопада; є сніг - на Якова (22 жовтня) випаде "небесна" крупка, зима стане на ноги.
11 жовтня - Молодята таємно приносили чаклунці пиріг і макітру меду, щоб часом не розладнала долю.
12 жовтня - Дивилися на зорі, чекали від неба доброго світла.
13 жовтня - Григорія. Наповнювали матраци свіжою соломою. По старій (саме по тому місці, де вона найбільше відсиріла і злежалася) взнавали про хворобу, що загрожувала людині. Молоді жінки спалювали солому в печі, клуні чи стодолі, щоб уберегтися від лихого ока.. В ніч на Покрову спали вже на нових постелях. Бабусі вберігали себе від лихого ока, спалюючи капці, його визначали по заздрощах. Заздрий - на все гораздий: діє гірше від злодія. На Григорія сніг випаде - зима настане нескоро.
Білка досі не полиняла - зима буде погідна.
14 жовтня - Покрова Пресвятої Богородиці. Вона - своєрідний символ і покровителька України, запорізьких козаків. На її честь повсюди будували храми. Жіноче, а ще більше - дівоче свято. Виходили з хати й казали: "Батеньку Покров, накрий нашу хату теплом, а господаря - добром". Покрова дівкам голови накриває. Аби свати не минали, вдосвіта мати відчиняла навстіж сінешні двері, а дочка - ворота. Покрова накриває траву листям, землю снігом, воду льодом, а дівчат - шлюбним вінцем. Весіллю передували заручини, сватання, договір, дівичник, поїзд жениха. Якщо його батьки заручалися згодою батьків молодої, то потискували один одному руки над короваєм. Весілля можна було справляти до 27 листопада - назавтра починається піст. Покрова - кінець хороводів, початок вечорниць.
Сніг на Покрову - щастя молодій і молодому. Дощ на Покрову - вся осінь дощова. Безсніжно на Покрову - і на Дмитра (8 листопада) так само. Покрив Покров - покриє і Різдво. Буде сніг - до Логина-мисливця (29 жовтня) ведмеді зайдуть у барлоги. Ясно і тепло - осінь довга, до Михайла (21 листопада) снігу не буде. Листя з дуба й берези на Покрову впаде чисто - до легкого року, ні - до суворого. Сніг не випаде - зима настане нескоро. Ранній і глибокий сніг - до гарного врожаю. Вишня зелена - зима люта. Дощить - на гнилу зиму, але все-таки краще, коли трішки накрапає. Вітер з півночі - на холодну зиму, з півдня - на теплу, із заходу - засніжену, змінний - зима буде мінлива. Від першого снігу до санного шляху - шість тижнів. За останні 40 років на Покрову сніг випав у 1959-му, 1965-му, 1970-му роках.
15 жовтня - Просили вберегти від злих чар: дівчата - Устину, юнаки - Купріяна.
16 жовтня - Замовляли садибу й оселю від осінніх лихоманок, щоб не влітали Ломиха, Вогниха, Трясовиця, інша нечиста сила з гнилих боліт.
17 жовтня - Єрофія. Зима шубу вдягає, холоди
посилюються. Вважалося, що цього дня лісовики бісяться, ламають у лісі дерева; гайовики полишають ліс, та перш ніж провалитися крізь землю, обтрушуються, коять усіляку біду. Люди в ліс не ходили - боялися щезників. Звірі від страху ховаються в нори.
18 жовтня - Сиділи за кроснами, ткали полотно.
19 жовтня - Хоми. Хто, хворіючи, втрачав апетит,
тому треба дати шкуринку з хліба: захочеться чогось смачнішого.
20 жовтня - Сергій зиму починає. Зазимки. Добрі господарі спішили до льодоставу опустити в ковбані бочки із засоленими огірками: під крижаним панцирем температура нижче чотирьох градусів тепла не опускається і вище не піднімається: кращих умов для зберігання не знайти. Навесні бочки піднімали - і на столі з'являлися хрумкі, тугі огірки.
Піде сніжок - через місяць (на Мотрони - 22 листопада) зима стане на ноги.
21 жовтня - Трифона і Пелагії. Трифон шубу латає. Пелагія рукавиці шиє.
22 жовтня - Яків білу крупу на землю посилає,день карнає. 23 жовтня - Євлампій скалку відколює, темінь
розганяє. На Євлампія роги місяця вказують сторону, звідки вириватися вітрам. На північ вони - незабаром буде зима, сніг ляже на суху землю; на південь - скорої зими не очікуйте, мокреча триватиме до самої Казанської (4 листопада), осінь снігом не вмиється, у білий кожух не вбереться.
24 жовтня - Пора звозити до млина зерно.
25 жовтня - Андрона. Народжений цього дня дивиться на свою зорю: чи не впала вона, чи не змів її Андрон-вартівник, котрий небосхил замітає, ключем височінь відмикає?
26 жовтня - Банний день: парилися, виганяли з хворих болячки, настоювали на травах цілющі напої.
27 жовтня - Параски-болотихи. Бездоріжжя. Скоро білим лебедем з крихітними лебедятами завітає сніг. Якщо грязюка велика, кінський слід заливається водою, то сніг, що випав, мурує зимовий шлях.
28 жовтня - Юхим холодом корені трав і дерев
сковує, комах укриває, сон навіває.
29 жовтня - Логина-мисливця. Зимовий одяг виносили надвір: сонячне сонце хоч і недовге, а - корисне.
30 жовтня - Колесо з віссю прощається - кінець літнього шляху.
31 жовтня - Лука осінній лікує всі недуги. Замовляли від хвороб до весняного Луки (5 травня) - ані хліба, ані муки, а прийшов осінній Лука - з'явилися хліб і мука.
ЛИСТОПАД - СУТІНКОВА ПОРА
Давні римляни дали цьому місяцю назву "новембер" (від "новем" - дев'ять). Так іменується останній осінній місяць у більшості європейських країн. І в давній Русі листопад спочатку був дев'ятим місяцем. Однак з XV століття до 1700 року він стояв на третьому, а потім став, як і тепер, на передостанньому місці. В давнину його влучно називали груднем, а наступний місяць - студнем. Бо в місяці "кривих доріг", у якому світанок серед дня зустрічається із сутінками, люди надають перевагу полозкам, а не колесам: всюди - груддя. А в народі назви місяцям давали саме виходячи з найхарактерніших природних ознак. За багатовіковими спостереженнями, перехід від осені до зими відбувається переважно 4 листопада, на "Казанський день". Тоді, якщо дозволяли умови, або пізніше влаштовували свято першого снігу, оглядини зими. Святкували у складчину. Отож і увесь місяць часом називали "братчини".Всі прагнули злагоди. До речі, тоді вперше виходили на люди молоді пари, які побралися золотої осені. Для них влаштовували особливий санний поїзд.
Пригадаймо давньоруські назви місяця: грудень, груздень, груден, грудьн, листогній, сніговій, листопад, полузимник, перезимник, сутінки року, сонцево-рот, місяць останньої живої води, місяць осіннього путівця, місяць молодого дзвінкого льоду, льодовий коваль, внук вересня, син жовтня, брат грудня...
Чимало з перелічених були в ужитку і в Україні, а ще: грудкотрус, ворота зими, листопадень, падолист... За визначальну українці (як, до речі, й білоруси, чехи, поляки) взяли листопад, хоча в цю пору зелений лист уже встигає і зжовкнути, і опасти, і знебарвитись. Хіба що на окремих дубах, вербах і деяких кущах лишилося поріділе літнє вбранйя. І лише так звані зимобори - сосна, ялина, ялиця, тис ягідний, брусниця, барвінок, копитняк, печіночниця, зеленчук, чистотіл, кислиця, вероніка лікарська, зимолюбка тощо - непідвладні "класичним" листопадам: оновлюють лист непомітно, раз на кілька років. Наприклад, хвоя сосни живе 2-З, ялини - 5-12, тиса ягідного - 6-10 років.
І - о, диво! Помічаємо: деякі звичайнісінькі бур'яни ще продовжують цвісти, і цвістимуть вони аж до глибокого снігу. Сміливці - грицики, польові братки, однолітній тонконіг, вередник (талабан). Одні з них зимують з квітками і недозрілими плодами, інші - в зеленому вбранні ще тільки з бутонами.
Як же зелені зимувальники витримують люту холоднечу? Ось таке пояснення: якщо влітку охолоджувати хвою сосни, вона загине вже при мінус 4-6 градусів. А взимку витримує й 50-гра-дусні морози. Це тому, що взимку хвоя перебуває в особливому стані. Коли скорочується день, повітря холоднішає, у тканинах зменшується вміст води,
нагромаджуються крохмаль, цукри, жирові сполуки. У найбільш витривалих хвойних дерев ще восени крохмаль перетворюється на олійні сполуки. Зростає в'язкість клітинної рідини і кількість білковоліпоїд-них сполук, зменшується інтенсивність обміну речовин, фотосинтез майже повністю припиняється.
А чому так міцно під усіма вітрами тримається вже поруділий, зсохлий дубовий лист? Це - зимовий дуб, він скине листя лише навесні, коли між черешком листя і гілкою з'явиться шар окоркованої тканини.
Та поки що - темна осінь. Ви вірите, що "в природи немає поганої погоди" ? Що в кожної пори є свої неповторні принади? Адже навіть сувора зима вабить своїми білими снігами і збадьорюючими морозцями, безодньою синього неба і сонцем, зовсім не схожим на вируючо-палаючу зірку. Чим же привабливий місяць, який стоїть на зламі осені й зими - листопад?
За календарем листопад - осінній місяць, але за характером погоди він ближчий до грудня. Осінь з зимою зустрічаються. Природа, наче вагаючись, з сивим сумом, прощається яскравими барвами осені, прозорою сизою далечінню, теплом, пташиним гамором. Сірі ватоподібні шаруваті хмари опускаються дедалі нижче, утворюють непроглядні тумани або ж обдаровують натруджену неньку сніжинками-перлинками.
Будьмо готовими до аномалій, контрастів: то раптом самого південного узбережжя сягнуть холодні арктичні маси повітря, то воно, вже тропічного походження, дістанеться найпівнічніших регіонів України. Не менш мінливі й західні вітри: теж полярні - посушливі або ж занегоджені.
Зима може прийти на зустріч з білим снігом на зеленому листі, а осінь - у срібному павутинні бабиного літа. Цієї пори, бувало, і зима наставала, і літо зазирало, і "квітнем" віяло. Траплялося, що осінь тривала дуже довго, нерідко навіть заступала зиму: 1304, 1404 років зими взагалі були без снігу. Ми пам'ятаємо теплі листопади і в ближчі до нас часи. Навдивовижу сонячним видався цей місяць 1978 року: наче завітало бабине літо.
Та все ж це - сутінки року, пора найтемніших ночей, найкоротших, сльотавих днів. Дощів випадає менше, ніж у жовтні,- в середньому 30-50 міліметрів (на півдні - 25-30, у Карпатах - 100- 135), але вони затяжні, обложні, часто буває мряка, наприкінці місяця - дощ зі снігом, хуртовини. Холодні ранкові тумани все частіше змінюються приморозками.
Зима налягає, та осінь силкується не піддаватися білій чародійці: сніг то випаде, то розтане. Пересічно чотири рази на місяць буває "зима на годину" - випав сніг і розтанув. Аж у другій половині листопада починається нова фаза - передзим'я.
Ми шукаємо принади, та, здається, перед тим, як одягнути землю в білу ковдру, природа витрушує зі своєї дірявої торби самі негаразди. А починаються вони із сонця, яке наприкінці місяця світить нам лише вісім годин. Точніше, має світити. Насправді ж, тільки опівдні визирне з-за туманної пелени на годину-другу і, неспроможне боротися з пітьмою, бодай трішки зігріти землю, поквапливо ховається в сутінки.
Тривалість сонячного часу в північних районах ужене перевищує 50 годин на місяць, у південних - 80. Не встиг народитися листопадовий день, а вже зачепився за пень. Щодоби "буксує" на 4 хвилини, а загалом меншає-стискається майже на дві години. Приплив тепла порівняно з липнем зменшується у 4-5 разів. Земля його втрачає і втрачає. Лише за місяць температура знижується на 6--7 градусів. Майже повсюди, крім південних областей, у другій декаді відбувається перехід її через нуль у бік від'ємних значень.
Це - вже початок зими. Багаторічна середньомісячна температура повітря на території Харківської, Сумської, Чернігівської областей - близько нуля. На решті території - 1-3 градуси тепла, а в Одеській, Херсонській, Закарпатській областях, у Криму - 4-5. На Південному узбережжі півострова - плюс 10. Та бувало, що й у Криму ртутний стовпчик опускався до мінус 8-10-ти. В окремі роки температура повітря в Україні знижувалася до 20-25 градусів морозу, а в Чернігівській, Харківській, Житомирській областях - і до 30-33-х.
Що не кажіть, а за таких непривабливих умов - не до піднесених епітетів. Невже й наші предки не помічали в листопаді саме йому властивої краси? Помічали, ще й як! Чимало цих спостережень відображено в Місяцеслові.
Місяцеслів
1 листопада - Проводи осені, зустріч зими. Раді були побачити сороку на стайні: домовик всю злість на неї, злопри-носницю, перенесе, не заплітатиме гриви в коней і не ставитиме їх на дибки.
2 листопада - Артемів день. На захист народженого цього дня стає мати звірів - вовчиця. Іменинник - близький за духом лісові, звірям, птахам. Чи, бува, не на Артема народився Лукаш з "Лісової пісні" Лесі Українки?
4 листопада - Святкування Казанської Ікони Бо-
жої матері. Казанська осінньо-зимова. Морозцям дорогу вказує. Перший справжній заморозок. Прощалися з теплом: з Казанської тепло морозу - не указ. Виїжджали на колесах, а полозки на віз брали. Ранкової пори дівчата, котрі не відзначалися красою, бігли до гаю, зривали листок з інеєм, дивилися в нього, як у дзеркало, і вірили, що все негарне спаде з лиця.
Казанська була важливим етапом у житті селян. Не тільки мінялася погода, а й надовго відходили будь-які польові роботи. До Казанської спішили повернутися з далеких промислів та заробітків чоловіки. Приносили зароблене в далеких краях, аби зміцнити власне господарство. Далеких мандрівок уже не починали, бо поїдеш на колесах, а вертатися треба буде на санях. А як край треба їхати, то про всяк випадок брали на віз полозки, вміли "міняти колеса". Дощ в ямки наллє - незабаром зиму приведе. Зранку дощить - надвечір має лягти сніг. Ліг він на сиру землю - навесні рано з'являться проліски. Що день покаже, тей зима скаже. Коли небо заплаче, то й зима слідом з'явиться. До Казанської - не зима, з Казанської - не осінь.
5 листопада - "Пригощали" землю від казанського пирога, щоб наступного року гарно вродив хліб.
6 листопада - Святителя Афанасія. Дівчата збиралися в гурти прясти при скалці й гадати на суджених. Святитель усю правду скаже, на очікувану долю благословить, умій тільки її вибрати. Листопадові ночі темні лише до снігу.
7 листопада - Дощем заливає, снігом замітає.
Плаче Божий світ - і ти, людино, стиш ходу, не розкидайся марно словами, спочинь, подумай.
8 листопада - Дмитра. Поминки предків, дідів
день. Пекли млинці, ходили на могилки. Перший млинець з медом ділили між усіма членами сім'ї. Примовляли: "Пом'яни, Боже, чесних батьків".
Оскільки наближався пилипівсь-кий піст, сезон сватання закінчувався.
До Дмитра ніяка зима, навіть рання, не вкоріниться. Випав сніг - увесь листопад буде холодний, морозяний. Замерзла земля і дме холодний вітер - снігу не буде до Нового року. Цього дня дощ - 4 грудня снігу буде по коліна. Відлига обіцяє теплу зиму і ранню весну, а коли холод та сніг,- весна буде пізня й холодна.
9 листопада- Нестора Літописця. Якщо виникало
якесь велике бажання, або в домі хтось хворів, давали обітницю, брали на себе його роботу й мовчки її виконували. Частіше всього ткали рядно й наступного ранку освячували його в церкві.
10 листопада - Великомучениці Параскеви П'ятниці. Освячена в церкві ряднина давала здоров'я, відганяла намовляння, позбавляла вад. Нею витирали хворих. Цього дня дівчата на виданні ворожили про женихів, вихвалялися одна перед одною льонами та своїми виробами, визначали, котра - найуміліша. І хтозна, чиї то були оглядини: льонів чи юних майстринь. У Німеччині, Польщі, Франції цей день вважається першим зимовим. Параскева П'ятниця - в особливій шані серед жінок: протягом року відзначають дванадцять П'ятниць - перед Благовіщенням, десяту після Великодня, перед Зеленими Святами, Успінням, Головосіком, Здвиженням, Покровою, Введенням, Різдвом Христовим, Водохрещем та двома Великопісними. Сонячно на Параскеву - зима буде тепла, хмарно - в середині грудня будуть сильні морози.
11 л истопада - Анастасы стригальниці. Свято вівчарів, їх пригощали пирогами, медом, молоком за те, що вберегли овець. Ще - "відправний" день мисливства: попразникували - і гайда на промисли по першому снігу. Зіновія-синичника. Свято синиці - першої пороші провісниці. Невеличка пташка синичка, а й та своє свято знає. Небагато їсть-п'є, а весело живе. Годували її хлібом і салом, запитували про майбутнє, і птаха ця "чарівна, десятислівна, висвистувала слово зрозуміле".
Давній добрий звичай - принаджувати цю птаху до вікна годівницею. Оглядали курей, щоб лишати на зиму-весну кращих. Переводили їх у пташники. Чому? Бо завтра - Кузьминки.
14 листопада - Кузьминки. Кузьми-Дем'яна. Друга зустріч зими. "Курячі іменини". Священик освячував курятники. Дівчата закликали курячих опікунів Кузьму і Дем'яна До себе в гості. Різали намічених учора курей і влаштовували у складчину спільне гуляння-бесіду, запрошували милих серцю юнаків. Для цього кожна приносила смажену курку. Хлопці приходили теж не з порожніми руками. Кузьма й Дем'ян вважалися ще оборонцями людей від зміїв. Кузьма з Дем'яном - ковалі: закують дороги й ріки - до весни не розкувати. Не закує зима ріки без Кузьми й Дем'яна. Дем'янів шлях - не дорога, а бісова барло-га. Цього дня грузько - морози зачекають до початку грудня. Коли сильний снігопад, наступна весна стане щедрою на повені. Тепло - й зима тепла. Якщо вітер на Кузьми-Дем'яна, то дорога буде санна.
15 листопада - Акундин поспішає у млин, а Пига-
сій сонце гасить: світловий день дуже короткий. Молотять хліб - аж сонцю жарко. Ціп будь-кого примусить рухатися, кожного розігріє. Надвечір звозили до .млина збіжжя. Веселі розмови на дозвіллі та в гурті: як не порадіти, коли ситі будуть діти.
16 листопада - Пряли нитки. Лляне золото ростить дівчину царівною, а невмілі гарної долі собі не витчуть.
17 листопада - Не дають з дому ні вогню, ні вугілля, щоб "не остудити оселю на всю зиму".
18 листопада - Дівочі "домашні" сидіння.
А тільки за ворота дівка цього дня - недобра слава про неї реп'яхом чіпляється.
19 листопада - На Симеона-Юди боїться кінь груди. Береться льодостав. Зима міцно стає на ноги.
Мороз і хурделиця зустрілися надовго. На річці крига - зима не вернеться з-за воріт. Зустрілися при ділі мороз і заметілі. Йде сніг - і зима буде сніжна.
20 листопада - Федот кригу на кригу наганяє, недбайливого господаря хоч тепер до праці підганяє.
21 листопада - Михайла, Покровителя мисливців.
Михайло мости мостить. Приїде на білому коні Михайло - вістку від матінки-зими привезе. Михайло справжню зиму веде. З Михайла зима стоїть - земля мерзне. З Михайлового дня зима морози кує. На Михайла припрошували домовика, виносили йому кружку з пивом, просили не залишати оселю. Коли на Михайла іній і день похмурий, чекайте сильних снігопадів, а тумани - відлиги. Іній - до великих снігів.
22 листопада - Мотрі. Іній на деревах - на морози. Туман - на відлигу. Якщо зимова Мотря поставить зиму на ноги, Федір (24) землю захолодить, а сніг випаде вночі на мокру землю, то зимовий шлях - до весни.
23 листопада - Орест вдався, як хрест: і на холод,
і на голод, і на бездоріжжя, та не біда, аби було збіжжя і вода. З Ореста чекайте міцного насту. Ще - Родіон.
24 листопада - Федора Студита. Із Студита стає холодно й сердито. Студень - пече вже грудень. Федорові дні голодним вовком виють. Федір - не Федора: морозить без розбору. Мороз у дворі студить, у вікно стукає. У країнах Західної Європи - Мартинів день: чекають короткочасної відлиги - "пізнє літо". До цього дня спеціально відгодовували свиней, гусей, і смачна смаженина прикрашала святковий стіл. Мартинова гуска на воді - Різдво на кризі, а гуска на льоду - Різдво на воді.
Дощ чи сніг - відлига на Введення (третю Пречисту).
25 листопада - Івана Милостивого. Радійте чистим
снігам. Якщо дощ чи сніг, відлига на Введення (4 грудня).
26 листопада - Івана Златоуста. Ворони каркають - буде відлига.
27 листопада - Пилипівка. Пилипа. Починається
піст. Починається вовчий місяць - тварини підбираються ближче до осель. Якщо іній," буде гарний урожай вівса. Дощить - гарно зародить пшениця. Хмарно або сніжно - наступний травень чекайте непогожим.
28 листопада - Гурій на рябій кобилі їде (снігове
бездоріжжя). Зима з коня злізає, кує сиві морози, стелить по річках, озерах крижані мости, сипле з одного рукава сніг, а з другого - іній.
Якщо на Гурія лежить сніг, то лежати йому до весняної повені.
29 листопада - На Матвія зима в білій шубі
ходить. Сильні вітри наженуть хуртовини. На Матвія земля потіє, а сніг гріє.
30 листопада - Григорія-зимоукажчика. Починалися зимові катання. Зима з гір на санках котиться. На початку місяця річка ще текла-гомоніла, а наприкінці - зупинилася, кригою вкрилася.
Який день, така й зима.
ТРАДИЦІЇ, ОБРЯДИ, СВЯТА
У календарі кожного народу багато свят - урочистих днів, присвячених видатним подіям або пам'яті людей. У ці дні люди від малого до великого прикрашають вулиці, будинки, самих себе, готують смачні страви, грають, розважаються. Найцікавіше в цей день - це обряди - казкові чарівні дійства, у яких беруть участь і дорослі, і діти. Кожен ніби перетворюється в артиста, митця, який виконує встановлені народними звичаями дії, говорить казкові слова, танцює та співає веселі пісеньки, по-особливому розповідає про зміст свята.
Обрядовість - це душа народу, найзаповітніші його бажання, світлі мрії та думки. Із століття в століття переходять обряди від старшого покоління до молоді, передаючи життєрадісність, волелюбність, естетичні почуття, таланти та здібності українського народу.
Завітала осінь до нас в Україну,
Одягла в червоне намисто калину.
Ходить осінь по садах, ходить, усміхається,
Ніби в казці, швидко так, кольори міняються. Назва першого гінця осені пов'язана з вересом - рослиною, вельми поширеною на всьому ареалі Полісся. Найпишніше рожево-бузкове суцвіття вкриває соснові бори, торф'янки та піщані горби саме у вересні.
Цикл осінніх свят відкриває 11 вересня - свято Усікновення Голови Святого Пророка Предтечі й Хрестителя Господнього Гвана. У цей день не працювали, особливо не сікли ножем чи сокирою всякий круглий овоч, котрий нагадує голову, - капусту, буряк, картоплю, їли лише пісні страви, а дехто й взагалі говів. Картоплю варили лише в мундирах, пекли гарбузи, а хліб лише відламували.
Наступне свято припадає на 14 вересня. Це день Семене Стовпника -- перший день осені за християнським календарем. Цього дня по хатах запалювали свічки. Кожен майстер намагався "засидіти вечір" - розпочати при посвіті роботу. З цього дня починалося "старе бабине літо", яке закінчувалося 21 вересня.
Ще одне велике свято припадає на 19 вересня - день Михайла Чудотворця. У цей день намагалися не працювати, бо хто порушить закон, того неодмінно настигне лихо. Про це існує безліч переказів.
21 вересня український народ святкує свято Другої Пречистої або Різдво Богородиці. З цього дня можна було засилати сватів. Звідси й поговірка: "Прийшла Пречиста - принесла старостів нечиста".
Спорожніли городи, затихли голосні озвуки на полях і нивах, порідшали садки, поспіхом скидаючи барвисту одіж, а на густих отавах ранком сизіє срібна паморозь - на дворі жовтень... Українська назва другого осіннього місяця не потребує будь-яких пояснень. Довколишні гаї зодягліїся в найпривабливіший - жовтогарячий колір.
14 жовтня український народ відзначає свято Покрови. З Покрови починалися вечорниці, котрі тривали до Великодня, і весілля, які тривали до пилипівських заговин - 27 листопада. Тому й казали: "Прийшла Пречиста - несе старостів нечиста, а як прийде Покрова - зареве дівка, як корова".
Останній місяць осені - листопад. У цю пору з дерев опадає останнє листя, ліс стає незатишний, природа вже, здається, налаштовується на зимовий спочинок...
8 листопада - свято Дмитра. Святий Дмитро завершував землеробський рік, "замикав" землю і приводив зиму. Він тримав ключі до весни, коли передавав їх Святому Юрію. Після Дмитра вже не засилали сватів.
ОСІННІЙ КОРОВАЙ
(свято)
Зал прикрашений декораціями осіннього лісу.
Обладнання. Хатинка Осені, осіннє різнокольорове листя, стіл, діжка, рушник, пеньок, осінні гірлянди (по 6-8 листочків), бутафорські овочі, гриби і фрукти; обручі, панно із зображенням осінньої тематики.
(Під вступ до "Осінньої пісні" Н.Рубальської до залу вільно заходять діти і займають свої місця).
Ведуча.
Добрий день гостям, малятам,
Починаєм наше свято.
А воно в нас не просте,
Знайте, діти, чарівне.
Славну осінь привітаєм,
Гарну книжку почитаєм.
А знайшла я оцю книжку,
Де її сховала мишка.
Та спочатку, для порядку,
Відгадаємо загадки. (Загадки за вибором муз. керівника). Ведуча.
Зручно всі тепер сідайте,
Казку слухать починайте.
Назва казки, зазвичай,
"Про осінній коровай"! (Відкриває книгу, читає). Ведуча.
На узліссі, на горбочку,
Коло річки, в холодочку,
Горобиною накрита
І барвінками увита,
Дивна хаточка стояла,
А в ній осінь проживала. (Із хатинки виходить Осінь, співає, пісню ).
Танок з листочками ("Осіння пісня"). Осінь.
Треба все приготувати,
Дорогих гостей стрічати.
Все багатство покажу їм, Тільки чим їх пригощу я? (Замислюється. З'являються сороки. Танок сорок.
1-а сорока.
Мабуть, вітер пустував,
Всі листочки позривав.
Ти поглянь, який намет... 2-а сорока.
Я зроблю собі букет.
А коли зима прибуде,
Осінь згадувати буду. 1-а сорока.
Що ж, я теж листки зберу
І в гербарій покладу. (Збирають листки).
2-а сорока. Ти поглянь, яка краса!
Разом. Здрастуй, осінь золота! 2-а сорока.
Це, мабуть, твої листочки
Розлетілися в лісочку.
А ми їх усі зібрали
І в гірлянди нанизали. 1-а сорока.
Це тобі, приймай в дарунок
Із листочків візерунок.
(Танок з гірляндами. В кінці дарують Осені гірлянди). Осінь.
Дуже вдячна, пташенята,
За дарунок на честь свята.
А тепер хочу спитати:
Чим гостей мені стрічати? (Сороки радяться). 1-а сорока.
Ми з подружкою порадилися трішки,
Може, не праві, то вибачай. 2-а сорока.
А якщо з калиною й горішками
Ти спечеш малятам коровай?
Осінь.
Ваша порада найкраща, Я приготую малятам пиріг.
("Готує" тісто.Вірші супроводжує відповідними рухами). Осінь.
Борошно беру відмінне, Із пшениці, біле-біле, Молочка туди доллю, Пишне тісто замісю.
І поставлю його в діжку, Підросте нехай хоч трішки. (Накриває діжку рушником. За діжкою ховається хлоп чик - тісто у відповідному вбранні). Осінь.
Поки тісто підростає, В хатці я поприбираю. (Іде в хатинку). Ведуча.
Ну, а тісту, варто знати, Вже набридло так лежати, І стрибнуло тісто з діжки
І побігло по доріжці. (Вибігає хлопчик-тісто, співає пісню. Тісто.
Сяду на пеньочок Та й спочину трішки, Тупать по доріжці Вже втомились ніжки. (Сідає на пеньок, засинає. З'являються сороки).
1-а сорока.
Хто це тупав по доріжці,
В кого це лапаті ніжки?
2-а сорока.
Ти поглянь, на тім пеньочку
Хтось сидить у холодочку.
1-а сорока.
Полетимо низько-низько
І роздивимося зблизька.
"Облітають" галявину, зупиняються навпроти пенька.
Разом.
Те це ж тісто, та це ж тісто
На пеньочку знайшло місце! 2-а сорока.
Он і сонечко виходить,
Буде тісто швидко сходить. 1-а сорока.
Ми ж - до Осені летимо,
Все, все, все їй розповімо! Зникають з галявини. Виходить сонечко, співає).
Сонечко перетворює "тісто" на коровай. Сонечко.
Хто сказав, що восени
Сонце світить тьмяно?
Гляньте, спекло я коровай
Пишний та духмяний.
Збулася мрія вже моя -
Справжнім пекарем є я!
Заморилось, час відпочивати,
Завтра зрання знов вставати. (Сонечко залишає галявину. З хатини виходить Осінь, знімає рушник, зазираючи в діжку). Осінь.
В діжці стало пусто. Де ж ти, моє тісто? (Шукає). (Під музичний супровід до оселі Осені збігаються звірята: Зайчик, Лисичка, Білочка, Їжачок). Осінь.
Ось і звірята в гості прийшли.
Може, про тісто щось знають вони?
(До звірят).
Гей, малеча, зачекайте,
Тісто де моє, не знаєте? Лисичка. Бачила я місце, де стрибало тісто. Білочка.
Йди на той горбочок,
Там стоїть пеньочок.
Зайчик.
На пеньочок сіло тісто,
В холодочку знайшло місце,
Їжачок.
Сонце припікало,
Тісто зомлівало.
Осінь.
Що ж, ходімо, усі разом
Тісто знайдемо одразу.
Ідуть і натрапляють на коровай. Осінь. Що я бачу!.. А де ж тісто? Їжачок. Замість нього - коровай!
Білочка. І духмяний. Зайчик.
І рум'яний, Лисичка. Свіжий, ситний. Разом. Ай-ай-ай! (З'являються сороки). Сороки (разом).
Подивіться-но, звірята,
Коровай який багатий.
Коровай.
Не дивитись - куштувати Коровай ідіть, звірята.
Коровай (пригощаючи). Зайчику з Лисичкою - Два шматка з суничками. Білочці-сестричці Шматочок з полуничкою!
Їжачку малому з яблучком дамо ми. А Сорокам-скрекотушкам Вже лишилася горбушка. Осінь.
По шматочку розділили. (Злякано).
Ой, малятам не лишили! Що ж тепер робити? Чим їх пригостити? (Звірята радяться і розбігаються в різні боки).
Ведуча.
І побігли всі звірята По гостинці для малят. (По черзі (на відповідний музичний супровід) вибігають звірята з гостинцями). Зайчик.
Я велетенський гриб знайшов
І вам його дарую.
Осінь.
Такий великий! Дякую. Усіх вас почастую.
Білка.
А я горішків припасла І в козубку їх принесла,
Їжачок.
Ось, пригощайтесь грушками,
І яблучками, і сливками. Лисиця.
А від мене, від лисиці
Ось букет осінніх квітів. Зайчик.
Настрій гарний є у нас.
Потанцюємо в цей час. (Парний танок звірят). Осінь.
Стіл прикрашу я квітками:
Айстрами та нагідками.
До побачення, звірята,
Будуть вдячні вам малята. (Музичний сигнал. До оселі хороводом заходять діти). Ведуча. Ось і гості на порозі кажуть щиро. Діти. Здрастуй, Осінь! Осінь.
До столу вас прошу, любі малята,
Буду гостинцями вас пригощати. Ведуча.
Ми на радощах таких
Вам спасибі скажемо
І Осінь-господарочку
Іграми розважимо. (Діти сідають на місця. Ведуча проводить розважальні ігри. РОЗВАЖАЛЬНІ ІГРИ
1. "Вгадай на смак".
Викликається певна кількість дітей. їм зав'язують очі і. дають куштувати шматочки овочів, фруктів, ягодів горішків.
Хто з дітей дасть найбільше правильних відповідей, отримує приз - яблуко чи грушу.
2. "Шишки-горішки".
На столі розкладені ялинкові шишки і горішки.
Викликають двох учасників гри. Діти уважно роздивляються, де знаходяться шишки і горішки, які вони на дотик. Потім дітям зав'язують очі, а шишки і горішм змішують. Діти повинні якнайшвидше вибрати з козубкг окремо шишки, окремо горішки.
Приз - тістечко у вигляді козубка з горіхами.
3. "Що тут зайве?"
Викликають двох учасників.
Перед дітьми на столі розкладають муляжі овочів (картопля, цибуля, помідор, огірок, морква, буряк) і фрукти (яблуко, слива, груша, персик, банан, апельсин).
Діти уважно розглядають розкладені муляжі. Потім відвертаються. Ведуча швидко підкладає до їх кількості один зайвий муляж (наприклад, замість помідора - апельсин, і навпаки).
На слова: "Один, два, три, що тут зайве, прибери!" - діти швидко повертаються і знаходять зайвий предмет.
Хто швидше з цим упорається, той переможець.
Приз - фруктовий сік.
Ведуча (закриває книгу).
Ось скінчилась наша казка.
Тому, хто слухав,
Бубликів в'язка.
Осінь.
Всіх малят до столу прошу. Пригощає сама Осінь. (Дітей пригощають печивом у вигляді грибочків, шишок, горішків. Свято закінчено).
ВЕСЕЛИЙ ЯРМАРОК
(СВЯТО)
Залу оформлено у вигляді ярмарку. На лотках із написами "Городина", "Садовина", "Вишивки", "Гончарні вироби", "Посуд" розкладено відповідні товари. Біля входу зібралися діти з кошиками, торбинами. Ведуча запрошує всіх на ярмарок.
Ведуча.
УвагаІ Увага! Спішіть-поспішайте! Господарі й гості, глядіть, не минайте! На ярмарок, прошу, гуртом, поодинці, Чекають на всіх там чудові гостинці! На ярмарку нашім веселім, багатім Є чим дивуватись і є що придбати, Тут щедрі дарунки і саду, й городу, Тут пісня і жарти - усім в нагороду. Тут речі умільців, ні з чим незрівнянні - Барвисті стрічки, рушники вишивані. Полив'яний посуд - тарелі, горнятка, Сопілки - хлоп'яткам, намисто - дівчаткам. Мерщій-бо на ярмарок всі поспішайте, Купуйте, милуйтесь, танцюйте і грайте! Під мелодію пісні "Ой там, на точку, на базарі" діти проходять між рядами і розглядають товар, а батьки припрошують купувати і рекламують свій товар. Наприклад, так: Картопля
Купуйте, коштуйте усі бараболю, Варіте і смажте із сіллю й без солі, Сто страв господиня з картоплі зготує, Картопля, як хліб - вона всіх нагодує. Помідор
Беріть помідори, вони - пречудові. До вашого столу хоч зараз готові! Морква
Ця морква під сонечком щедрим зростала, Земелька водою її напувала. Тому-то морквина така соковита. Морквяного соку вам треба попити. Часник
Хто гострого хоче - часник хай придбав, Він всякі мікроби вогнем випікає! Груша
Скуштуйте цю грушу - солодку, духмяну, У роті, немовби медок, вона тане. Яблука
Лоточків із яблуками не минайте, Які до смаку вам, такі вибирайте. Сортів тут багато, усі вони - різні, Ось яблука ранні, ось - яблука пізні. Калина
Беріте калину - червоні корали - Ці кетяги небо і сонце ввібрали. Напоїть матуся калиновим чаєм - Недугу ураз, як рукою, знімає.
Вишивки
Купуйте, дивуйтесь, але не баріться. Краса то яка - підійдіть, подивіться!
Яка то робота, які то узори!
В цих вишивках - пісня й лани неозорі,
Птахів щебетання, весняні світання,
Квітковий розмай і калини зітхання!
Хлопчик. Оця вишиванка пасує дівчаткам!
Дівчинка.
А ці сорочки до лиця вам, хлоп'ята! Для вас готували прекрасні майстрині Ось ці пояси - і червоні, і сині. Хлопчик.
Беріть, не минайте рушник цей, сестрички, Утріться, й рум'янець не зійде із личка.
Діти-покупці підходять невеликими групами до лотків, запитують господаря, що він просить за товар і пропонують свої умови. Платнею може бути вірш, загадка, пісенька, скоромовка й таке інше.
Наприклад, купуючи капусту, говорять:
Ген із поля до села В кухню тіточка прийшла. На підлозі сіла, хрусь! Я сама не роздягнусь! Стали тітку роздягать - Зняли хусточок із п'ять, Фартухи, кожух, каптан, Аж залишився... качан. Як же зветься тітка тлуста? Здогадалися?
Про калину: "Молода дівчина така гарна, як калина" (приказка).
Про картоплю. У столиці Соломонових островів послуги лікарів оплачуються картоплею. Один візит до хворого - 1 картоплина. Але такий розрахунок тільки в будні і до настання темряви. Вечірня допомога коштує 5 картоплин. А з суботи до понеділка - 10.
І так про кожну річ, яку купують. Також розігруються цікаві ярмаркові сценки. В перерві між купівлею виконуються пісні:
На веселім базарі:
(Слова І. Складаного на мелодію пісні "Ой там, на точку, на базарі")
Ой, там, на веселім базарі, Лежебоку молодого продавали. Стали думать і гадать, Що за нього можна дать. (2 р.)
Ой, радились ми, говорили
Та й на тому усі разом порішили:
Лежебоку не продать,
Бо не хочуть купувать. (2 р.)
Ой, там, на веселім базарі, Нечупарика малого продавали.
Стали думать і гадать, Що за нього можна дать. (2 р.)
Ой, радились ми, говорили
Та й на тому усі разом порішили:
Нечупару не продать,
Бо не хочуть купувать. (2 р.)
Виходять Омелько в солом'яному брилі, а за ним - усі члени родини, від стареньких до маленьких. Діти співають українську народну пісню "Сімейка":
У нашого Омелечка Невелика сімеєчка: Тільки він та вона, Та старий, та стара, Та Іван, та Степан, Та Василь, та Панас, Та той хлопець, що в нас, Та дві дівки косаті, Та два парубки вусаті, Та дві Христі в намисті, Та дві ляльки в колисці. Он як!
О м е л ь к о .
Так, у мене, Омелька,
Чималенька сімейка!
Усі хочуть їсти-пити,
Треба посуд їм купити.
Омельчиха.
Купити кожному по мисці,
Великому - велику,
Меншому - меншу,
Малому - маленьку,
Найменшенькому - найменшу.
Бабуся.
А що ж миска без ложки? Дідусь.
Доведеться купити й ложки: Великому - велику, Меншому - меншу, Малому - маленьку, Найменшенькому - найменшу. Омельчиха. Та ще треба купити діткам сорочки та спіднички, чобітки і рукавички, з
вичайнісінькі шнурки, стрічечки і пояски. О м е л ь к о . Ой, доведеться. Діти. А гостинці? О м е л ь к о . Будуть вам і гостинці. Омелько підходить до лотків і купує ложки, миски. Діти "платять" піснею:
Ой, я, молода,
На базар ходила. (2 р.)
На базар, на базар.
На базар ходила я.
Ой, я, молода,
Окуня купила. (2 р.)
Окуня, окуня,
Окуня купила я. Діти також розповідають скоромовки. Все купивши, Омелькова сімейка співає українську народну пісню "Як пішли ми на базар":
Як пішли ми на базар Ложки купувати, Ложки мої, ложки (2 р.) Ходять коло хати.
Як пішли ми на базар
Миски купувати,
Миски мої, миски (2 р.)
Ходять коло хати. Звучить музика. Ведуча звертає увагу, що ще хтось іде на ярмарок. На бутафорському возі їде Явтух. Відбувається діалог між ним і дітьми як в українській народній пісні "Да куди їдеш, Явтуше?". Діти співають, а Явтух відповідає звичайною мовою:
- Да куди їдеш, Явтуше, Да куди їдеш, мій друже?
- Не скажу!
- Да коли ж твоя та добрая ласка, То й скажеш!
- На базар!
- Ой, що везеш, Явтуше? Ой, що везеш, мій друже?
- Не скажу!
- Да коли ж твоя та добрая ласка, То й скажеш!
- Груші!
- Ой, дай мені, Явтуше.
- Ой, дай мені, мій друже!
- Не дам!
- Да коли ж твоя та добрая ласка, То й даси!
- Візьми ось, гниленьку! Ведуча. А що ще є на твоєму возі? Явтух. Не скажу, а відгадаєте - покажу. Діти загадують загадки: Стоїть пані, чепуриться, Бо вдягла сорочок триста. (Капуста). Товстий Гнат - При землі, не впізнать. А як вирвеш, борщик звариш, Тоді й похвалиш. (Буряк). А що то за коні стоять на припоні: Довгасті, голчасті, зеленої масті, Нікого не возять, лише солі просять. (Огірки).
Сидить дівчина в коморі, А коса її надворі. (Морква). Без рук, без ніг, а виліз на пліт. (Гарбуз). Сидить Марушка в семи кожушках, Хто її роздягає, той сльози проливає. (Цибуля).
Коли всі загадки відгадані, "овочі" говорять: Ми з гарбузової родини. А виростаєм - для людини! За те нас люблять і шанують, Що різні страви з нас готують! Який салат без огірка? А що за борщ без буряка? Чи то без гдоркви? Без капусти!
Без нас в каструлі буде пусто! Це правда, хлопчики й дівчатка, Ми є - і всі живуть в достатку!
"Овочі" виконують танок під музику української народної пісні "Ой, ти, гарний Семене".
Під музику до зали на ярмарок заходять троє гусей (сірий, білий їв капелюсі) і купують гармошку.
Діти співають пісню "Веселі гуси":
Жили у бабусі Три веселих гусі,
Один сірий, другий білий, (2 рази)
Третій в капелюсі.
Мили гуси лапки
Десь біля канавки,
Один сірий, другий білий, (2 р.)
Третій в капелюсі. Виходить бабуся з лозиною. Гуси ховаються. Бабуся. А чи не бачили ви, діти, моїх гусей? Діти. А яких, бабусю?
Б а б у с я . Та біленького, сіренького і ще одного - в капелюсі.
Діти. Бачили.
Вийшли, вийшли гуси,
Кланялись бабусі:
Один сірий, другий білий, (2рази)
Третій в капелюсі.
Бабуся. А чого це ви, мої любі, аж на ярмарок забрели?
Гуси (по черзі):
Гусачок купив гармошку,
Унизу дірява трошки!
Ну й вона ж і грати вміла -
Як старий гусак шипіла.
Гуси і бабуся виходять.
Ведуча.
На доброму ярмарку ми побували, Одні - продавали, інші - купували,
Співали, сміялись та ще й жартували, А тепер вже й додому час.
Діти (співають):
Ой, там, на веселім базарі Продавали, купували, жартували. І з покупками потому Повертаємось додому. (2 р.)
Ведуча. Наш ярмарок закінчується. Ми бажаємо вам, щоб завжди на ваших столах був достаток, щоб було що продавати, за що купувати.
Щоб родила щедро нива,
щоб у хаті все, як слід,
щоб довіку був щасливий
український славний рід.
КАЗКА ПРО ГАРБУЗОВУ КАШУ
Дійові особи: Ведмедик, Вовк, Лисиця, Заєць. (Ведмедик з'являється на галявині і щось несе в жмені).
Ведмедик (сам до себе). Що це воно таке? У кого б запитати?
(У справах поспішає Лисичка і навіть не дивиться на Ведмедика).
Ведмедик. Лисичко, ти не знаєш, що це таке? Лисиця. Не знаю, не знаю, це мене не цікавить. (З'являється сердитий Вовк, повільно бреде через галявину).
Ведмедик. Вовчику-братику, ти не знаєш, що це я знайшов?
В о в к. Я такими дрібницями не цікавлюсь. (Але потім схаменувся). Ану дай, я скуштую! Та й погане ж!
(Ведмедик задумано стоїть на галявині, коли це Заєць несе капустну розсаду).
Ведмедик. Зайчику, ти не знаєш, що це я знайшов? Заєць. Знаю. Це гарбузове насіння. Ведмедик. А що з ним робити? Заєць. Посади. З нього виросте великий гарбуз. Ведмедик. А він добрий?
Заєць. Добрий. Я на городах буваю і такі гарбузи куштував. А ще смачніша гарбузова каша. Ведмедик. А гарбузова каша теж росте? Заєць. Ні, її треба варити. Ведмедик. А як?
Заєць. Піди в село, стань під вікном тихенько, і слухай, як господині про свої справи говоритимуть. От і дізнаєшся. А тепер піду я, бо мені треба капусту саджати.
(Надумав Ведмедик посадити гарбузове насіння. Відміряв грядку на галявині, знайшов лопату, граблі, сапку і розпочав роботу. Побачила Лисичка, що Ведмедик працює, і взяла Ті цікавість: для чого він це робить?
Лисиця (підходить до Ведмедика). Ну що, копаєш?
Ведмедик. Копаю. Допоможи мені!
Лисиця. Де ти бачив, щоб лисиці копали?
Ведмедик. Я хочу гарбузової каші. Допоможи мені. А я дам тобі скуштувати каші.
Лисиця. Ні, не хочу, це мені нецікаво. (Сама до себе). Я й так у тебе видурю.
(Копає Ведмедик сам. Хоч і важко, зате радісно - виросте гарбуз, буде каша. Скопав грядку, взяв граблі, почав скородити. Коли бачить, Вовк іде).
Вовк (підійшов до Ведмедика і кинув зухвало). Скородиш?
Ведмедик. А так! Допоможи мені! Виросте гарбуз, зварю гарбузової каші і тобі дам покуштувати.
Вовк. Ще чого! Якби тут м'ясо виросло!
(Заскородив Ведмедик грядку, посіяв насіння гарбузове. Зійшло воно, і став рости гарбуз. Усе літо доглядав свою грядку Ведмедик. Одного дня він прийшов глянути на свою грядку і здивувався).
Ведмедик. Ого, який гарбуз виріс! Та й великий же! Піду тепер у село і послухаю, як варити кашу.
(Дізнався Ведмедик, як варити гарбузову кашу. Зварив і собі. Пахне каша на весь ліс. Почули той запах і Лисиця з Вовком. Прибігли до Ведмедикової хати, а Ведмедик їх не запрошує: гарбузовою кашею не пригощає. Бачать вони, що не попробувати їм гарбузової каші. А хочеться ж! Вирішила Лисичка сама в хатку піти).
Лисиця. Добрий день, Ведмедику! Який ти господар славний! А це... це каша так пахне? Та й добра ж вона, мабуть.
Ведмедик. Хіба це тобі цікаво? (Відповів Ведмедик, навіть не глянувши на Лисичку).
(Вирішив Вовк спробувати щастя, зайшов у хатку до Ведмедика).
Вовк. Ну що, приятелю, каші зварив?
Ведмедик. Зварив!
Вовк. І добра?
Ведмедик. Для тебе - ні, якби ж це було м'ясо!
(Облизнулися Лисичка з Вовком, але надії не втрачають - може, якось вдасться каші покуштувати. Вирішили знайти Зайця і послати його в хатку до Ведмедика).
Лис и ц я. Слухай, Зайчику, треба у Ведмедя кашу вкрасти.
Заєць. Е, ні! Я цього робити не буду.
Лисиця. Ну, придумай, як видурити у Ведмедя кашу!
Заєць. Я не вмію і не хочу.
Лисиця. Що ти за такий, що не можеш Ведмедя обдурити! Піди, поклич його на прогулянку, а ми горщик тим часом вкрадемо і тобі каші дамо.
(Погодився Зайчик, а сам думає: "Ох, які ви! Ну, не буде ж по-вашому!" Пішов Заєць до Ведмедика).
Заєць. Добрий день, Ведмедику! Там Лисиця з Вовком хочуть у тебе горщик з гарбузовою кашею вкрасти. Кажуть, щоб я тебе! на прогулянку виманив.
Ведмедик. От, ледацюги, що надумали! Але не біда, сідай зі мною кашу їсти.
Заєць. Та я ж тобі не допомагав!
Ведмедик. Ти добру пораду дав. А добра порада над усе дорожча.
(Поласували Ведмедик і Зайчик кашею. Потім узяв Ведмедик аркуш паперу, ручку, щось написав і вкинув аркуш у горщик).
Ведмедик. А це - тим неробам!
(Вийняв Зайчик записку, прочитав і розсміявся).
Заєць. Оце ти добре придумав!
Ведмедик. Пішли, Зайчику, на прогулянку. Після доброго обіду і прогулятися можна.
(Довго Лисиця з Вовком сперечалися, кому по кашу лізти в хатку. Поліз Вовк. Взяв горщик, вибрався з хатки. А Лисичка тут як тут).
Лисиця. Дай, я перша попробую!
Вовк. Ні, я! Бо я вкрав!
Лисиця. Ні, дай я! Бо я придумала!
(Відняла Лисичка горщик, засунула туди лапку і сторопіла).
Лисиця. Тут каші немає! Ось тільки листок і щось на ньому написано... Читай!
Вовк. Читай ти, ти в школі краще вчилась.
А на листку великими буквами написано: "Хто не працює, той не їсть". Розсердилася Лисичка, горщик на землю кинула. І пішли вони з Вовком, облизуючись.
ЗМІСТ ПРОЕКТУ
Мета проекту:
- дібрати літературно-фольклорний матеріал, що використовується під час навчальної, ігрової діяльності, розваг
- збагатити знання дітей про природні зміни, що відбуваються осінню
- розкрити перед дітьми красу і силу рідної мови, виразність і музику слова, багатство народної творчості
- збагатити словниковий запас школярів
- виховувати у дітей пізнавальні інтереси, спостережливість, допитливість
Вид проекту:
- колективний;
- між предметний;
- інформаційний, пошуковий.
Предмет інформаційного пошуку:
1. Картини
2. Загадки
3. Вірші ( осінь, вересень, жовтень, листопад )
4. Скоромовка
5. Фізкультхвилинка
6. Прислів'я і приказки
7. Прикмети
8. Кросворди
9. Осінні явища природи
10. Перелітні птахи
11. Цікаві запитання
12. Казки
13. Ребуси
14. Овочі та фрукти
15. Як тварини готуються до зими (бджілки, жаби, їжаки, білки, зайці)
16. Осінні жителі лісу - гриби
17. Дидактичні ігри
18. Вересневий час - сім погод у нас
19. Жовтень - рум'янець осені
20. Листопад - сутінкова пора
21. Традиції, обряди, свята Форма презентації:
Свята "Осінній коровай", "Веселий ярмарок", "Казка про гарбузову кашу"
Автор
migalfamily
Документ
Категория
Без категории
Просмотров
7 548
Размер файла
3 312 Кб
Теги
Осінь
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа