close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

росл. та твар в усн. нар творч.

код для вставкиСкачать

Лесечко Ніни Василівни
вчителя початкових класів
Новоукраїнського навчально-виховного комплексу
Даний матеріал складається з загадок, скоромовок, лічилок, віршів, прислів'їв та приказок, з постійних народних порівнянь про рослин та тварин, а також з чудових легенд та казок, які дійшли з сивої давнини. Запропонований матеріал рекомендується використовувати при роботі з дітьми для проведення уроків читання, природознавства та виховних заходів, що сприятиме розвитку інтересу до вивчення рідного краю.
Робота адресована вчителям початкових класів,
вихователям. Тільки вийдеш із хати, То зустрінеш нас. Ми - це сад зелений, Ми - гаї й діброви, Ми - це трави й квіти.
Барвінок
1. Загадки
Цвіте синьо, лист зелений, Квітник прикрашає. Хоч мороз усе побив - Його не займає. (Барвінок)
2. Прислів'я та приказки
Ой де Грицько коні пас, поріс барвінок по пояс.
Барвінок на вінок, а полин на віник.
3. Вірші
... Встала й весна. Чорну землю сонну розбудила, Уквітчала її рястом, Барвінком укрила, І на полі жайворонок, Соловейко в гаї, Землю, убрану весною, Вранці зустрічають.
Т. Г. Шевченко
БАРВІНОК
Недавно ще гула метелиця, Іще лежить в низинах сніг, А вже барвінку листя стелиться Зеленим килимом до ніг.
Воно під снігом і під кригою Всю зиму зелень берегло І перше стрінуло з відлигою Весняне сонце і тепло.
Із перемогою і славою Весна з'являється на світ І квітне радістю яскравою Барвінковий зірчастий цвіт. (Н.Забіла.)
БАРВІНОК Дуже заздрив я фіалці, Що була так запашна. І тоді звернувсь до Флори, Щоб дала мені хоч вроди. Та запізно я звернувся, Не залишилось в богині Подаруночка мені Крім гучної назви - вінка, Переможного Барвінка. І цілющим став тоді я. Полюбили мене люди, Запросили на весілля та хрестини І на всі святкові днини. І хто садить біля хати, Буде той здоров'я мати.
БАРВІНОК
Стелися, барвінку, низенько-низенько, Уже моя мама близенько-близенько, Уже моя мама заходить до хати, Букетик барвінку несе для дитяти. У барвінку квіточки голубі. У моєї мами очки - теж такі.
4. Пісня.
БАРВІНКОВА УКРАЇНА
Сл. О. Голеги Муз. М. Ведмедері
Україна - мов царівна, Заквітчана у барвінок. А барвінок зелененький Цвіте небом голубеньким.
Приспів:
У країні барвінковій - Всі малята барвінкові. Барвінокові всі маленькі - Непосиди веселенькі!
Як барвінок, всюди в'ються, Все встигають, все сміються. І співають барвінчата, Як у гаї солов'ята.
5. Гра "Вгадай за описом".
Я - з родини кутрових. Багаторічна зимуюча рослина з розвиненим кореневищем. Стебло стелиться. Листя яскраво-зелене, блискуче, ланцетовидне. Квіти поодинокі, синього кольору. Полюбляю затінок, квітну навесні.
Я - лікарська рослина. Використовують як кровоочисних засіб та для лікування гіпертонії.
(Це - барвінок)
Я дуже гарно цвіту світло-синіми квітками. Навіть під снігом мене можна знайти. Мене ви знайдете скрізь: у дубових лісах і на узліссях, у парках і в садах. Та й на могилах я є як символ вічної пам'яті. Мене знають і використовують, як кровоспинний, в'яжучий і ранозагоювальний засіб ще з глибокої давнини. Люди збирають наземну частину рослинки і сушать. Але при збиранні треба бути обережним, бо я отруйна. Тому зривати мене, для того щоб погратися, не бажано. А якщо ви зірвали, то вимийте добре руки з милом. З мене виготовляють багато ліків від головного болю, гіпертонії, неврозів. (Це - барвінок) 6. Легенда.
1. Жили колись давно чоловік із жінкою у злагоді і любові. А найбільшою потіхою для них був синок на ім'я Бар. Скоро виріс парубком. Багато дівчат мали собі на думці одружитися з ним. Сохло серце за Баром і в однієї дівчини, що мала за матір відьму. Але Бар посватався до іншої, що називалася Вінка. І от прийшов день весілля. Щасливі молодята чекали тої хвилини, щоб піти до святої церкви до шлюбу.
Аж тут де не взялася та ворожка зі своєю дочкою. Ворожка стала перед молодими, проголосила своє прокляття і окропила молодят смердючим настоєм якогось зілля. За хвилю, де стояли Бар і Вінка, нічого не було. Кинулися люди до ворожки, а вона махнула руками і злетіла чорною вороною. Кинулися до її дочки, а та злетіла до хмар сірою галкою. Впала мати на землю, де стояв її син з нареченою, і окропила землю слізьми.
І сталося диво: на очах у всіх із землі проросло зелене зілля, уквітчане дрібненьким блакитним цвітом. Назвали його барвінком. Тягнеться він до хат, а кожна дівчина вплітає його у свій весільний віночок.
2. Ріс собі невеличкий кущик. Щоранку будили його промінці сонця, він солодко потягався, вмивався і відкривав свої блакитні очі. І все було добре, тільки ніхто на нього не звертав уваги, і він часто плакав.
Одного разу побачила його чарівниця-фея. Вона почула, як він схлипував, тому підійшла і запитала:
- Хто це плаче?
- Це я, - відповів тонесенький голосок.
Фея підійшла і побачила невеличкий кущик з блакитними зірчастими оченятами.
- Чому ж ти плачеш? Хто образив тебе?
- В мене зовсім немає друзів, на мене ніхто не звертає уваги, адже в мене немає запаху.
Фея була доброю. Вона заспокоїла його і сказала:
- Не плач, любий, запаху дати тобі не можу, але ти будеш квітнути довше за всі інші квіти, будеш квітнути і тоді, коли друзі твої будуть довго спати. Коли чарівниця хотіла вже йти, кущик напружив свої листочки і тихенько попросив:
- Добра фея, будь ласка, дай мені ім'я, адже я без імені... - Добре, любий, - посміхнулася фея. - Тебе будуть звати Барвінком.
Береза
1. Загадки
Білокрила, наче птах,
І оспівана в піснях.
Дрібне листячко на ній
Що й казати - гарна всім. (Береза)
Стрімко вибігли на гору Дві подружки білокорі. Дощик їм полоще кіски. Звуть цих подружок... (берізки).
Зелена, а не гай,
Біла, а не сніг,
Кучерява, та без волосся. (Береза)
В білому сарафані стала на галявині, летіли синички - сіли на косички. (Береза)
Стоїть дерево, цвітом зелено, в цьому дереві чотири бажання: перше - хворим на здоров'я, друге - людям колодязь, третє - від темряви світло, четверте - посуд для всього. (Береза)
Стоїть при дорозі у травах й кущах І білі свої ноги все миє в дощах. (Береза)
Похилилась, зажурилась, ніби плаче, ніби вмилась.
Чи то чорна, чи то біла!
Як зовуть її ? Ну сміло! (Береза)
2. Вірші
БЕРІЗОНЬКА
Берізонько, берізонько, ти мавка лісова, зелені твої кіски
вітрисько розвіва.
Стоїш ти при дорозі у травах і кущах і білі свої ноги
все миєш на дощах.
Прошу вас, із берези ви соку не точіть, ви краще їй сестричку зелену посадіть.
Ви краще їй шпаківню поставте на гілках, щоб прилітав до неї друг лісу, добрий птах!
Любов Забашта
Берізка
Як прийшла до нас уквітчана
Весна,
Посадила я берізку край вікна.
Стала, стала я берізку
Поливать,
Стала пісеньку веселу
їй співать.
- Ти рости, моя берізонько,
Рости,
Буйним листом всім на радість
Шелести Г. Бойко
Берізка
Чом ти плачеш, красуне струнка?
Чом зажурена й тиха така?
Не сумуй, озирнися навколо.
Он тобі посміхнулась тополя.
Небо чисте, ясне, голубе
Обіймає ласкаво тебе.
Вже весна завітала в гаї,
Кучерявіють коси твої.
То, чому ж ти, берізко, сумна?
А у відповідь каже вона:
"Злії люди згубили мене.
Мабуть, серце у них кам'яне.
Бачиш, рана глибока яка! З неї сік - моя кров - витіка.
Скоро зелень покриє гаї,
Прилетять гомінкі солов'ї:
Я любила пісні солов'їв,
Та мені не почути той спів.
Це для мене остання весна.
Я помру. Ось тому я й сумна".
Ні, берізонько, ти не помреш,
І у зелені ти розцвітеш.
Я тебе не покину, кохана, Залікую глибокую рану,
Я замажу її й обгорну.
Ще не раз ти зустрінеш весну!
В. Бутрім
3. Українська народна пісня Ой хвалилася та й берізонька Ой хвалилася та й берізонька:
- На мені кора та білесенька, На мені листя та широке, На мені гілля та високе. Ой обізвався зелений дубочок:
- Ой не хвалися ти, берізонько, Не ти свою кору вибілила, Не ти це листя широчила, Не ти це гілля височила, Вибілило кору та ясне сонце, Височив гілля та дрібен дощик.
4. Порівняння.
Гнучка, як берізка.
Тендітна, мов берізка.
5. Цікаво!
- Раніше, коли не було електрики, хати освітлювали трісками із берези, печі топили березовими дровами. - З березової кори плели туєси, корзинки для ягід і грибів, з деревини робили бочки для солінь, ложки, миски для їжі - посуд для всього. - З березових бруньок і листочків виробляють ліки для лікування простуди, кашлю, ангіни, а також п'ють їх коли болить живіт; натирають ними болючі місця, миють голову коли надмірно випадає волосся.
- З кори берези виробляють дьоготь. Це про нього кажуть, що ложкою дьогтю можна зіпсувати бочку меду, але як ліки він дуже корисний, ним лікують рани, лишаї, опіки і не тільки у людей, а й у тварин.
- Сік, який одержують з берези, дуже корисний для здоров'я, він виводить з людського організму все непотрібне. Це сечогінний і глистогінний засіб. - З деревини роблять декоративний посуд і меблі. - Листя беріз використовують для фарбування тканини в жовтий, коричневий і золотистий кольори.
- Береза живе до 150 років.
6. Легенда.
Журба берези
... У давні часи над сивим Дніпром жив молодий і статний красень Доброслав. Був він один у матері-вдови, тож стара жінка мала його за опору єдину в житті, за єдину надію і втіху.
Уже й одружувати хлопця прийшов час, уже й пригледіла мати синові пару, а собі невістку, молоду гарну дівчину Любаву. Та сталося лихо. Напали на рідну землю вороги, і пішов Доброслав з княжою раттю проти супостата. Серце материнське кров'ю обливалося за сином, сльози туманили сірі очі. А син у січах кривавих відстоював рідну землю, захищав материнську старість і молодість своєї нареченої Любави.
Якось почула стара мати кінське іржання під воротьми. В надії і тривозі вийшла із хати і побачила свого сивого коня, на якому син поїхав битися з ворогами. Осідланий стояв він під воротьми без вершника і жалібно, мовби когось оплакуючи, іржав. Усе зрозуміла мати, заплакала гірко, схилилася на ворота в тузі. Цілу ніч отак стояла, а на ранок побачили люди на тім місці білокоре дерево. І тому, мабуть, що хата вдовина стояла при самому березі, то й назвали те дерево березою.
7. Гра "Берізка"
Правила гри. Одна дитина в середині кола - берізка, всі діти стоять колом.
Ведучий:
Берізка, берізка, Берізка зелена! (Двічі)
Діти йдуть вправо, повторюючи слова, тримають руку біля правого плеча ніби несуть дерево і продовжують співати.
Діти.
Ми посадимо берізку
Ось таку! (Двічі)
Повертаються обличчям до кола, присідають і показують руками, яку берізку вони посадять. На слова:
Ходимо, ходимо
По лісу-лісочку. (Двічі) -
діти беруться за руки і йдуть вліво, а дитина, що в колі, присідає. На слова:
Виростай же, берізко, Ось така! (Двічі) - дитина, що в колі, встає. На слова:
Ходимо, ходимо
Навколо нашої берізки! (Двічі) -
діти повертаються до середини, нахиляються і плавним рухом показують, як росте берізка. На слова:
Стала наша берізка Ось така! (Двічі) -
діти йдуть до центру, піднімаючи з'єднані руки, показують, якою стала берізка.
8. Кросворд.
1. Навесні веселить, влітку холодить, восени годує, взимку гріє. (Дерево)
2. Зійшли сніги, шумить вода, Земля вже квіти викидає, Буяє травка молода, все мертве оживає. Що це за пора року? (Весна)
3. Висока красуня стоїть на галявині
В зеленій кофтині, в білому сарафані. (Береза)
9. Прикмети.
- Зазеленів березовий гай - пересаджуй дерева.
- Як до середини жовтня з беріз не осипалося листя - сніг ляже пізно.
- Якщо береза опушилася раніше від клена - літо буде сухе, пізніше - дощове.
- Якщо весною береза раніше за вільху листя викине - літо буде сухим, а коли вільха першою розів'ється -замучать дощі й холод.
- Літо буває дощовим, якщо весною з берези тече багато соку.
- Якою буде весна, берези розкажуть восени. Листя починає жовтіти з верхівки - треба чекати ранню весну, знизу - пізню, а коли рівномірно - середню. - Завбачають берези і зиму. На початку жовтня з неї листя не опало - сніг ляже пізно. Якщо ж свого часу все опаде, то наприкінці січня - на початку лютого буде тривала відлига.
10. Оповідання
Сльози солодкі
Стоїть береза в лісі. Кап-кап-кап, - на сухе листя скидає великі краплини соку. Кажуть: то береза плаче. Чого? Від тепла, від сонця, від радості, що знову весна прийшла. Тому і сльози солодкі...
(О. Буцень)
Верба
1. Загадки
Стоїть дерево над річкою, Схилилось воно над водичкою.
Дай, річечко, йому напитись,
Тоді не буде воно журитись. (Верба)
Нахилилась над водою, Наче та дівчина. В вітоньках лягла журба. Відгадали? Я - ... (верба).
2. Вірші
Котики - воркотики Всілися рядком. Поїть сонце котики Теплим молоком. Не глядить на котики Лиш вусатий кіт, Мабуть, знає, що котики -
Це вербовий цвіт.
( А. М'ятківський)
Ось верба з віршів Т.Г. Шевченка.
- А верби ген понад ставом
Тихесенько собі купають Зелені віти.
- І досі сниться під горою, Між вербами, понад водою, Біленька хаточка.
- Степи, лани мріють, Між ярами над ставами Верби зеленіють.
- Реве та стогне Дніпр широкий, Сердитий вітер завива.
Додолу верби гне високі, Горами хвилю підійма. ШЕВЧЕНКОВА ВЕРБА
Коли на чорний шлях ступав, Ішов на прогнання в неволю, Галузку вербову підняв, Обчмихав і забрав з собою.
Була відірвана, як він. Від пня і від землі святої, Засуджена на лютий скін
Серед пустині степової.
Поніс її і посадив За фортом, в полі, на пустині, Здалека воду приносив І пильно підливав щоднини. Прийнялася і навесну Зелене листя розпустила. Ох як же, як була йому Та деревина люба й мила!
Було, з казарми прибіжить В зеленій тіні відпочити, Положиться, верба шумить І шепче щось над ним як мати.
Мов жалується, що весна, Сади цвітуть на Україні, Вона ж сумує тут одна Посеред дикої пустині.
Летить степом листочків шум, Немов далека пісня жалю, Ні твоїх слів, ні твоїх дум Нам не забути, рідний краю!
Богдан Липкий
На вербі, на гіллі Білі-білі котики, Доторкнуться лагідно
Лоскотливим дотиком. Доторкнуться котики Білі, невеличкі, До руки, до ротика, До моєї щічки.
(Н. Забіла)
ВЕРБОВІ СЕРЕЖКИ Біля яру, біля стежки Одягла верба сережки. Головою хилитала, Потихесеньку питала:
- Де ота біленька хатка, Що гарнесенькі дівчатка? Хай би вибігли до стежки - Подарую їм сережки.
Л. Костенко
ВЕРБА
Біля тину - калина, Біля ставу - верба. Це - моя Україна Земля рідна моя. Нахилилась вербонька до води, Зацвіла калинонька для краси, Найдорожча для нас та земля, Де родились всі ми, ти і я.
3. Прикмети
Зацвіла верба - це прийшла весна.
Де є верба, там є вода.
Перед дощем на листках плакучої верби з'являються крапельки вологи.
Де ростуть верби, там чисті джерела води.
4. Прислів'я та приказки
Верба і калина є символом України.
Будь високим, як верба, а багатим, як земля.
Без верби і калини нема України.
5. Казка
ВЕРБА І ВОДЯНИЙ ЦАР
Жила колись у нашому краю дівчина рідкісної вроди. Якось сиділа діва над озером. Розчісувала буйні коси, дивилася у дзеркальне плесо, милуючись собою. Побачив красуню водяний цар, мовив зачудовано:
- Не зустрічав такої краси ні з-поміж русалок моїх, ні між тих дівчат, що купаються у володінні моїм. Будь мені за дружину.
- Чудово, - загорілась діва, - буду твоєю, але ... зроби так, щоб мій образ вічно відбивався у дзеркалі твоїх вод.
- Так буде, як ти жадаєш, - відмовив цар. - Вічно твій образ чарівний відбиватиметься у цьому озері. Але станеш ти плакучою вербою.
Так з'явилась у нашому краю верба плакуча. Дерево прекрасне й замислене.
(За О.Бердником)
6. Цікаво!
- Здавна уславлені в нашому народі й вербові вироби. Колись з цієї деревини виготовляли легкі та надійні вербові човни, олійниці, корита. З верби білої виробляли кобзи і бандури. З вербових дощок або з колод-довбанок робили вулики, майстрували дерев'яні ложки. Лоза використовувалась при виготовленні ясел для худоби, при будівництві кошар, кліток для дрібної домашньої живності. А яка то радість була для кожного сільського хлопчака самому зробити вербову дудку, що видавала такі чарівні, ні з чим незрівнянні мелодії!
- Як символ, увійшло дерево і в християнські вірування. Тиждень перед Великоднем називається Вербним, Вербичем. На Вербній неділі, на Вербницю, вербу освячують у церкві, а потім додому несуть і б'ють нею хатніх, в першу чергу тих, котрі ще сплять. Б'ють різками і примовляють:
Не я б'ю, верба б'є. За тиждень Великдень: Будь великий, як верба, А здоровий, як вода, А багатий, як земля.
Першими поспішали вернутись додому з освяченою вербою пасічники. Освячену вербу зберігали за образами, як збавительку від різних недуг, що ними страждають люди і тварини.
7. Легенда
Одна жінка вдень жила зі своєю сім'єю, а на ніч віддалялась у вербу. Аж ось про це дізнався її чоловік, узяв та й зрубав вербу,- тоді й жінка померла. І тільки материнська любов продовжувала жити в цьому дереві. Зроблена з нього колиска заколисувала осиротілого хлопчика, а коли він підріс, то зробив собі сопілку з пагінців на пеньку старої верби. І сопілка та розмовляла з хлопчиком, як ніжна мати.
Дуб
1. Загадки
Гарне дерево, міцне. Листя різьблене, рясне. А на гілочках крислатих Буде жолудів багато. (Дуб)
Живе один батько, Тисячі синів має, Усім шапки справляє,
А собі немає. (Дуб і жолуді)
Могутній він, прадавній він
Стоїть побіля яру.
Розкинув свій листатий чуб
Чолом торкає хмару.
Ну, а під ним малі хлоп'ятка.
їх жолудями звати.
І дивляться вони на тата,
І мріють такими стати. (Дуб)
На дубі сидів - Картузик надів,
З дуба впав -
І картузик спав.(Жолудь)
2. Вірші
А це дуб - не просто дуб, А дубисько вічний. Ходить сторож молодий І дуби ці лічить. Полічив і записав, І сказав по тому: "Літ не менше, як п'ятсот Дубиську оцьому."
Дубочки
Ми з Іванком у садочку
Посадили по дубочку.
Цілий день роботу маєм -
Все по черзі поливаєм,
Потім прутиком зміряєм
Щогодини по разочку:
Хто з нас швидше підростає -
Ми з Іванком
Чи дубочки? (В. Ладижець)
ЗБИРАЧ ЖОЛУДІВ
Зібравши повен кошик жолудів, Ішов хлопчина через ліс. Це він своє осіннє золото В лісництво, як і завжди, ніс. І він не знав в своєму пошуку, Що варті жолуді малі - Він цілий гай в одному кошику Враз переносив по землі. (П. Комаров)
3. Прислів'я та приказки
За одним разом дуба не зрубаєш.
І великий дуб від малої сокири падає.
Дуб ламається, а лозина нагинається.
Де дуби, там і гриби.
4. Легенди.
1. Ростуть на землі дуби-велети, підпираючи своїми вітами зоряне небо, нагадуючи своєю могутністю міфічного героя Древньої Греції Антея. Коли, за легендою, вчепилися в смертнім двобої два неперевершених велети, син могутнього громовержця Зевса Геракл і сип бога Посейдона і богині землі Гсї Антей, то скільки не кидав Геракл Антея на землю, той щоразу піднімався ще сильнішим, ніж до цього. Він одержував силу від матері-землі. Так і красень дуб. Рідко кому за життя доводилося бачити його пошкодженим буйними вітрами чи вирваним з корінням із землі. Сотні, тисячу літ стоїть дуб як символ волі та могутності.
Скільки історія знає славних дубів! Дуб Богдана Хмельницького, дуб Сковороди, дуб Палія, дуб Шевченка...
2. За давньою біблійською легендою, коли всі люди розійшлися по світу, стали забувати істинного Бога, Творця світу. Правидників ставало все менше і нікому було вчити людей вірі в Бога. Тільки в Азії залишився чоловік на ім'я Авраам, якому Бог повелів зі своєю родиною поселитися в теперішній Палестині, знаходиться ця земля на східному березі Середземного моря і посередині неї протікає річка Іордань. Бог пообіцяв йому та його всьому роду, що серед його роду народиться обіцяний Богом Спаситель. Авраам поселився близько Хеврона, в дубраві Мамри. Там біля дуба Мамрійського він розташував своє шатро і зробив жертовник Господу. Цей дуб Мамрійський і до цих пір росте в Палестині, біля міста Хеврона. Це є найстаріший дуб на землі.
5. Прикмети.
Коли дуб раніше від ясена розпустився - на сухе літо.
Багато жолудів - холодну зиму і врожайне літо.
Коли дуб розвернувся в заяче вухо - сій овес.
Коли зацвіте дуб, починають сіяти горох.
Лист на дубі розвернеться - добре ловиться щука.
Як жолудів багато, буде добре жито.
6. Гра "Вгадай за описом" Я - з родини букових. Дуже довговічне дерево: живу 300-500 років, але і це не межа ( іноді до 2000 років). Мені поклонялися стародавні греки, навіть свого головного бога - Зевса зображали у вінку з мого листя. Моя деревина не має запаху, тому з неї виготовляють бочки для олії, оцту, вина.
Нерідко мій стовбур з темно-сірою корою, вкритою поздовжніми тріщинами, підноситься на 40 метрів. Крона нагадує величезне шатро. У моєму листі міститься пігмент, з якого роблять фарбу для вовни. А ще я виділяю леткі речовини - фітонциди.
(Це - дуб)
7. Порівняння
Могутній, як дуб.
Калина
1. Загадки
У вінку зеленолистім,
У червоному намисті
Видивляється у воду
На свою хорошу вроду. (Калина)
Навесні зацвітає, Влітку засмагає, Червоне намисто Восени вдягає. (Калина)
Стоїть дід над водою З білою бородою, Тільки сонечко пригріє, Борода почервоніє. (Калина)
За хатиною в садочку У зеленому віночку, У червоному намисті Дівчинонька чепуриться, І збігаються всі діти, Щоб на неї поглядіти,
За намисто кожен - смик, Тай укине на язик. (Калина)
Стоїть дід над водою З білою бородою. Тільки сонечко пригріє - Борода почервоніє. (Калина)
2. Українські народні пісні
ЧЕРВОНА КАЛИНОНЬКА
Червона калинонька
Віконце заступила.
Вийшла Наталка з хати
Та й стала дивувати,
Стала цвіт-калину ламати
Й до личенька прикладати.
РОДЕ НАШ КРАСНИЙ
У лузі калина,
у лузі червона
хорошенько цвіте...
Ой роде наш красний,
роде наш прекрасний,
не цураймося, признаваймося,
небагацько нас є...
Червона калина -
то наша родина,
хорошенько цвіте.
Ой роде наш красний,
роде наш прекрасний,
не цураймося ж, признаваймося ж,
небагацько ж нас є...
Хоровод "Посадили ми калину" (або "Подоляночка").
Посадили ми калину
Біля двору,
Рости, наша калинонько,
Вгору, вгору.
Міцній, наша калинонько,
Розростайся.
Навесні біленьким цвітом
Заквітчайся.
Влітку будемо калину
Поливати.
Будем разом із квітучою
Зростати.
Восени ми всі одягнем
Урочисто
Із достиглих ягідок намисто.
3. Вірші
Т. Г. Шевченко про калину.
Защебече соловейко
В лузі на калині, Заспіває козаченько, Ходя по долині.
Три явори посадила
Сестра при долині. А дівчина заручена - Червону калину.
Найдеш у гаї тую калину
Та й пригорнись,
Бо я любила, моя дитино,
її колись.
Тече вода з-під явора яром на долину. Пишається над водою червона калина. Пишається калинонька, явір молодіє, а кругом їх верболози й лози зеленіють. КАЛИНА
Посадіть калину
коло школи,
щоб на цілий білий світ
усміхнулась щиро доля!
Материнський ніжний цвіт...
А щоб цвіт її не стерся,
не зів'янув в спориші,
посадіте коло серця,
щоб цвіла вона в душі.
Антоніна Листопад
4. Народні порівняння
Дівчина, як червона калина. Розцвіла, як калина.
Пишна, як калина.
Заливається , як соловейко на калині.
5. Казка
КАЛИНКА
Колись давно-давно в одному селі жила привітна й ласкава дівчинка. Звали ту дівчинку Калинкою. Дуже вона любила квіти. Яких тільки квітів не росло у неї попідвіконню! їх вона попереносила з лісу. Видно, й рослинам була до вподоби ця маленька дівчинка, бо ще жоден кущик, жодне стебельце не зів'яло. Всі люди в селі любили Калинку за її добре та щире серце.
Навесні Калинка, як завжди, пішла в ліс. Нелегко було їй сюди добиратися. Довгий курний шлях пролягав од села до лісу. А обабіч ні деревця, ні кущика. "Дай,- думає Калинка,- посаджу тут щось, нехай росте". Так і зробила. Викопала в гущавині лісу тонюсіньке стебельце і посадила край шляху. А щоб прийнялося воно, Калинка аж від своєї хати з криниці воду носила та поливала.
Звеселилося стебельце. Росло воно в гущавині, ніколи не бачило ясного сонечка і водиці не пило доволі. А тут, на привіллі, швидко розрослося у великий крислатий кущ.
Іде якось шляхом подорожній. Стомився, піт витирає. Бачить - рясний кущ. Підійшов ближче. Під кущем трава зеленіє. Польові квіти привітно голівками кивають. Пташечки між віттям радісно щебечуть. Ну як ти не сядеш тут перепочити?
Усміхнувся весело подорожній і сказав:
- Спасибі тим роботящим рукам, що цей кущ посадили, і тому доброму серцю, що його викохало!
Тут увесь кущ од сну стрепенувся.
Гіллячки напружились, листячко поширшало. Гульк - і враз укрився білим-білим цвітом.
Дивиться перехожий - що ж воно далі буде? Обсипавсь цвіт, замість нього ягоди червоні, як намистини, виблискують. І дивно - в кожній ягідці заховано зернятко, схоже на маленьке серце. Прийшла й Калинка до свого улюбленця - і здивувалась. Звідки такі зернятка?
А кущ нахиляється до неї і шепоче: - Це на згадку про твоє добре серце. А щоб люди тебе не забули, подаруй мені своє ім'я, Калинко.
Відтоді всі так і називають той кущ, ту рослину - калиною.
Галина Демченко
6. Прикмети, прислів'я, приказки, пов'язані з калиною.
• Любуйтеся калиною, поки цвіте, а дитиною, поки росте.
• У лузі калина з квіточками, Немов матуся з діточками.
• Весною калина білим цвітом квітує, А восени червоні ягоди дарує.
• Запишалася калина, Наче красная дівчина.
• Калина хвалилася, що з медом солодка.
• Пишна та красива, мов червона калина.
• Милуйся калиною, коли цвіте, а дитиною - коли росте.
• Без верби і калини нема України.
7. Розповідь
КАЛИНА
Майже у всіх народів є улюблені рослини-символи. У канадців - клен, у росіян - берізка, а в нас - верба і калина. Правду каже прислів'я: без верби і калини нема України.
З давніх-давен наш народ оспівував калину в піснях. Хто не знає відомої козацької пісні "Червона калина" часів Богдана Хмельницького! У цій пісні калина символізує дух боротьби за волю і щастя України.
Гей, у лузі червона калина,
гей, гей, похилилася...
А ми ж тую червону калину,
гей, гей, та піднімемо.
А ми ж свою славну Україну,
гей, гей, та розвеселимо...
Чи не тому так дбайливо охороняли й доглядали в народі калину? Наруга над нею вкривала людину ганьбою. Дітям, аби ті не ламали цвіту, казали: не ламайте калину, бо накличете мороз. Справді, калина цвіте насамкінець весни, коли вже відходять заморозки.
В. Скуратівський
8. Легенди
1. На Україну напали турки і татари. Вони вбивали дітей, старих людей, а молодих дівчат забирали у полон. В одному селі дівчина втікала, зачепилася за дерево і впала. Разок червоного намиста розірвався і розсипався. Дівчина загинула в неволі, а на місці розсипаного намиста виросла калина.
2. Один парубок покохав вродливу дівчину Калину. Але батько не дозволяв йому одружуватися з нею, а посватав синові багачку Ганну. На весілля прийшла і Калина. Запросила коханого до танцю, непомітно завела у сад, а тоді до річки. Тут їх і застала Ганна. "Нехай же не буде і тобі життя з моїм коханим", - промовила Калина і потягнула Ганну у воду. Потонули обидві. Ганну поховали на цвинтарі, а Калину, як душогубку - на кручі.
І виріс там кущ з червоними гіркими плодами. Назвали його люди калиною.
І стала калина символом дівочої краси і кохання. Тому і використовують калину у весільному обряді.
3. Це було тоді, коли на Русь нападали орди татарські.
Одного разу в українському селі було весілля. Зібралося дуже багато вродливих дівчат. І саме у розпалі гуляння на село напали татари. Завойовники побачили красунь і почали ловити їх, щоб продати в Царгороді. Дівчата, аби не потрапити в неволю, повтікали на болота. Ординці погналися за ними і потрапили в трясовину. Там, де сконали вороги, з'явилися гнилі купини, а на тому місці, де загинули українські дівчата-зірки, виросло дуже багато кущів калини. І з того часу дівочу красу порівнюють з калиною.
9. Цікавинки про калину.
- На нашій планеті росте понад 200 видів калини, а в Україні росте калина цілолиста.
- Калина росте в лісі на вологих місцях.
- Калина - лікарська рослина. Свіжі ягоди з медом вживають при кашлі, серцевих захворюваннях, вона регулює тиск крові. Соком калини навіть вмивалися, щоб обличчя рум'янилось.
- Калину люблять і люди, і птахи.
- Ягоди в неї кислі і трохи гіркуваті, але додають сили і бадьорості.
- Проводжаючи сина в далеку дорогу, мати напувала його калиновим чаєм і давала в дорогу пиріжок з калиною.
- На честь народження дочки біля хати садили калину.
- Потрібна була калина і в обрядах, особливо у весільних. Коли випікали коровай, його неодмінно прикрашали гілочками калини. Калиновим цвітом чи ягодами оздоблювали гільце молодої.
- На великі свята поруч з хлібом клали і калину. Про калину складено багато пісень, віршів, оповідань.
- Дітям, щоб не рвали квітку, говорили: "Не ламайте калину, бо накличете морозу".
- Лише назву Калинівка носить 70 поселень. А є ще і Калини, Калинів, Калинів Міст, Калинка, Калинова Балка, Калинове, Калинове-Борщувате, Калиновий Гай.
Конвалія
1. Загадки
Цвіте травневою порою, її знайдеш в затінку лісовому. На стебельці, як намистинки в ряд. Квіти духмяні висять. Хто я? (Конвалія) Стоїть тоненький стовпчик, наче риска,
Зверху білих ліхтариків низка. (Конвалія)
2. Вірш
Конвалії Із зеленої сорочки, Що зіткав весною гай,
Білі дивляться дзвіночки. Як зовуть їх - угадай.
Це конвалії у гаї, на галявині цвітуть.
І ніде, ніде немає кращих квіточок, мабуть.
В них так пахощів багато, У такій вони красі...
Хай ростуть - не буду рвати... Хай отут цвітуть усі!
Конвалія Очі розкрила конвалія біла І в дивуванні застигла, зомліла... Бо біля неї не трави всміхались, Бо понад нею не віти гойдались,- Мовчки кімната пустельна сіріла...
Де ж тії пестощі вітру летючого, Де ж тії квітоньки гаю пахучого, Де ж тії ночі сріблясто-блакитні, Де ж тії ранки рожеві, привітні, Де ж тії усміхи сонця блискучого?!
О, не одна ти не в рідній оселі... Квітко! прокинувсь і я у пустелі! Марив,- мене оточатимуть люди. Глянув - чорніють, сіріють усюди Ворони, змії та з каменю скелі.
Олександр Олесь
Конвалія Ой понесла конвалію У високу залу, Понесла її з собою
Панночка до балу.
Тож панночка в веселому Вальсі закрутилась, А в конвалії головка Пов'яла, схилилась.
Промовила конвалія: "Прощай, гаю милий! І ти, дубе мій високий, Друже мій єдиний!"
Може, й тобі, моя панно, Колись доведеться Згадать тую конвалію, Як щастя минеться.
Леся Українка
Червоні конвалії
І мовчали в блакитній висі Величезні столітні дуби, А на тулубах їх шершавих Кров сочилася з-під кори... Доцвітали конвалії в травах, Голубої весни прапори, Білі-білі конвалії милі, Вас насіяла тут весна.
В. Симоненко
3. Легенди
- Є українська легенда, ніби квіти конвалії виросли там, де плакала дівчина, не дочекавшись козака з походу. Конвалію іноді називають квіткою хворого серця.
- Діана - богиня мисливства - в своїх лісових мандрівках полюбляла підніматися високо в гори. І майже завжди щастило їй. Але якось одного разу підстерегли її фавни (Боги полів і лісів, покровителі стад). Зачаровані надзвичайною вродою богині, вони вирішили полонити Діану. Та красуня рятувалася втечею. Бігла так швидко, що аж піт стікав з її лиця рясними краплинами. І де ці краплини падали, там проростали чарівні конвалії.
- А за старовинними російськими переказами квіти конвалії - це сльози гордої водяної царівни Волхви. Вони з'явилися від ревної розпуки, коли Волхва побачила, як Садко, якого вона палко кохала, обіймає і голубить її щасливу суперницю Любаву.
- Красень Ландиш безтямно покохав красуню Весну. І як не благав, щоб та назавжди з ним залишилась, Весна залишитись не змогла. А коли вона пішла, то Ландиш плакав такими гарячими слізьми, аж кров йому виступила із серця і забарвила зелені сльози у червоний колір. Цим, мовляв, і пояснюється, що зелені плоди конвалії після достигання червоніють.
- Ще одна казка оповідає про Білосніжну, яка тікала від злої мачухи, її чудове намисто розірвалось під час втечі, з його малих пацьорок і проросли квіти конвалії.
- В українському фольклорі існує поетична легенда про те, як сріблясті дзвіночки конвалії з'явилися зі щасливого сміху лісової русалки Мавки, коли вона вперше відчула повноту великого справжнього кохання. - А в Норвегії у давні часи конвалія вважалась квіткою богині ранкової зорі Остарі.
- Шанованою і популярною була ця рослина і в Німеччині. Відома, наприклад, чудова німецька казка про те, що у чарівних квітках-дзвіночках живуть ельфи - чудесні маленькі крилаті істоти, а самі квітки - це нібито ліхтарики для лісових карликів-гномів. 4. Цікаво знати!
- Чудову рослину П. І. Чайковський оспівав також у вірші "Конвалії". У листі до свого брата Модеста Ілліча композитор писав про свої вірші: "Я працював над ними з таким же задоволенням, як і над музикою". На слова цього вірша композитор А. С. Аренський написав романс.
- В старовину в Німеччині існував і такий звичай. Ранньою весною, коли зацвітали конвалії, в лісах проводились масові народні гуляння, ігри. Подібний звичай був поширений і у Франції, а в деяких селах зберігся й донині. Дівчата соком конвалії натирали щоки, щоб обличчя було рум'яне. Невеликий букет ніжних конвалій (а ще дві-три гвоздики), як правило, несуть коханим, йдучи на побачення.
5. Гра "Вгадай за описом".
Зацвітає вона на початку травня, коли зелений розмай впевнено продовжує свій тріумфальний наступ. Чудові лісові рослини не можуть не зачаровувати. Угору стримлять стрункі витончені стрілки, а на них серед зеленого листя звисають стріблясті дзвіночки, випромінюючи неповторні пахощі. Квітка з родини лілійних. Ботаніки дали рослині назву, що в перекладі з латині означає "лілея долин, що цвіте у травні".
Та росте вона не тільки в долинах, а й на узліссях, по чагарникових заростях, на галявинах і по схилах, вибалках, у широколистих та мішаних лісах, рідше зустрічається у степовій частині України. Вона любить дубові гаї. Рослина багаторічна, розмножується як насінням, так і кореневищами. І в цьому - її своєрідний самозахист. Адже чи не кожний, хто буває навесні в лісі, прагне зірвати чарівну квітку.
А згодом, коли пора захоплення чарівними дзвіночками мине, соковитою червоною ягодою живляться не лише лісові мешканці. Вона має цілющі властивості. У народній медицині здавна використовують й інші частини рослини: квіти, листя, кореневище. Цілющу дію виявляють насамперед при серцево-судинних захворюваннях. У середні віки ця рослина була емблемою медицини, ознакою лікарської майстерності.
Кропива
1. Загадки
Не вогонь, а обпікає. (Кропива)
Стоїть при дорозі на одній нозі.
Хто її зрушить, плакати мусить. (Кропива)
Що за трава, що й сліпий знає? (Кропива)
Не гаряча, а пече - Хто торкнеться - утече.
При дорозі не скубнеш - обминеш.
Дуже злючою бува ця трава.
Називається вона ... (Кропива.)
Стоїть, колихається, як стрінеш - то кусається. (Кропива.)
Зубів не має, а кусає. (Кропива.)
Олена зелена, поцілуй - свербить, болить і чухати хочеться. (Кропива.)
2. Гра "Вгадай за описом" Її можна зустріти скрізь: на пустирищах, обіч доріг, на узліссях і лісових галявинах, в ярах, на смітниках біля хат. Навесні чи не першою серед трави викидав маленькі листочки до сонця, а відтак зеленіє густим листом на гінких і чіпких стеблах. Традиційно вже, що недобра слава за нею водиться, її лають і обминають. Хоч і жалюща вона, але ще й надзвичайно корисна. (Це кропива. )
3. Цікаво!
- Листя та стебла кропиви - добрий харч для домашніх тварин. Вона й лікує. Вивірено, наприклад, що, коли свиням щоденно у раціон домішувати посічену сиру (а взимку - й висушену) кропиву, вони рідше захворюють, значно додають у вазі.
- Здавна стебла кропиви, як і пізніше конопель, йшли на прядиво для грубих тканин, міцних линв, мотузок тощо. З кропиви виготовляли стійку зелену фарбу.
- На Сході кропива використовується для виробництва вищих сортів паперу. У Польщі з листя рослини добувають хлорофіл, який застосовують у парфюмерії.
- Добре відома кропива і як дієтичний продукт. З молодого листя і пагонів варять зелений борщ, а стару траву заквашують. На Кавказі - у Грузії, Азербайджані та Вірменії молоду кропиву додають до прянощів при виготовленні національних страв. У Румунії нею заправляють плов. У Франції і Німеччині відвар кропиви дводомної використовують для зміцнення волосся. А в Білорусії відвар кропиви здавна п'ють при туберкульозі легень, хворобах печінки, головних болях, гастриті.
- Із свіжого незагрубілого листя готують салат. Листя кропиви містить аскорбінову кислоту (вітамін С), вітамін К, вітамін В1, каротин та каротинозу. А ще - ефірні олії, протеїн, цукор, солі заліза, кальцію, калію, сірки. Цілющий сік кропиви багатий на ацетилхолін і гістомін. Поєднання речовин у цій рослині справді унікальне!
- Як кровоочисний і такий, що заживляє рани, засіб кропиву використовували у народній медицині наші предки ще часів Київської Русі. Варто зазначити, що лікувальні можливості цієї рослини ще несповна вивчені.
- Чому ж жалить кропива. І справді? Виявляється, що і чотиригранне стебло, і листя поспіль усіяні жалющими волосинками - своєрідним маленькими шприцами. Кінчик жалющої волосинки, насичений кремнеземом, легко обламується, кінчиком ранячи шкіру, і їдка рідина - вміст волосинок - потрапляє в ранку. Отже, і жалячи, кропива також лікує.
4. Порівняння.
Добре, як голому в кропиві.
Живе, як голий у кропиві.
Сердита, як кропива. Жалка, як кропива. 5. Байка для дітей.
"Зірви, Насте, кропиву".- "Коли пече, мамо!" - "Недобрим,- каже мати,- буває так само: Ніхто не полюбить, здалека минає: Будь добра і ласкава - кожний покохає".
6. Вірш.
Дощ полив - і день такий полив'яний. Все блищить, і люди як нові, Лиш дідок, старесенький, кропив'яний, блискавки визбирує в траві.
Ліна Костенко
7. Звичаї.
Вважалось зокрема, що рослина має силу на відьом, чаклунів. У клечальну суботу, напередодні Зелених свят, на воротях та в інших місцях садиби розкидали кропиву,- від відьом, мовляв, це, адже в цю ніч вони бувають особливо винахідливі і шастають по дворах, по всіх закапелках, де тільки можна нашкодити.
Не обходилося без кропиви і в ніч на Івана Купала. Селяни клали жмутки кропиви на вікнах, щоб уберегти себе від відьом, у дверях дворів - молоду осику, вирвану з коренем, а вдень оглядали свої поля, щоб ніхто не поробив на них "завитки"-"закрутки". Кропивою замінюють нерідко і купальське вогнище, бо вона жалюща, пече, як вогонь. Через купи жалкої кропиви перескакували, як через звичайне собі вогнище.
Кульбаба
1. Загадки
Білі кульки на стеблах красуються в полі,
Повіє легенький вітер - стебла стають голі. (Кульбаба)
Сонечко в траві зійшло Усміхнулось, розцвіло. Потім стало біле-біле І за вітром полетіло. (Кульбаба)
Як припустить теплий дощик,
Я згорнусь в зелений кошик.
Подивись!
А коли година гожа,
Я па сонце в небі схожа,
Усміхнись!
Одцвіту я жовтим цвітом,
Одягну па себе літом
Капелюх!
Набіжить вітрець, повіє,
Капелюшок мій розвіє, паче пух! (Кульбаба)
2. Лічилка Я - кульбаба,
Ти - кульдід.
Слухай, як лічити слід:
Я - кульбаба,
Ти - кульдід.
Я - весна,
А ти - зима.
Був мороз,
Тепер - нема.
А. Камінчука.
3. Вірші
КУЛЬБАБА
Стала на поляні В жовтім сарафані. Підросте - всміхнеться, Для вітру вбереться В платтячко біленьке Пишне та легеньке.
К. Сєрова
КУЛЬБАБА
На леваду я пішла б, Ціла купа там кульбаб, Ніби сонечка малі Посідали на землі.
Я нарвала б тих квіток Та сплела б собі вінок. Щоб і я була в вінку, Наче квітка на лужку. Тільки вранці квіти всі Умиваються в росі. Росяна травичка, Змокнуть черевички. (Н. Забіла)
КУЛЬБАБА
Кульбаба-бабакуля, Розкудлана бабуля, Пухлинка-літунець, Візьми та розчешися. Не будь, як та Орися, Що губить гребінець! Взяла вона гребінчик - Свій сонячний промінчик, Що клала під лопух. Та тільки почесала - Голівка гола стала, Обвіявсь кучер-пух!
В. Коломієць
4. Прикмети.
Якщо в сонячну погоду квітки кульбаб стулюються - буде дощ.
Перед дощем вітер не може зірвати мовби приклеєні сім'янки.
Липа
1. Загадки
Весною росте, літом цвіте,
Восени осипається, зимою відсипається,
А квіти - на медок,
Лікує від грипу, кашлю і хрипу. (Липа)
2. Вірші
ЛИПКА
Я маленька липка, виросту велика, -
не ламай мене. Я медовим цвітом зацвіту над світом, -
бережи мене. Тінь тобі я кину у гарячу днину, -
ти шануй мене. Від дощу сховаю вранці серед маю, -
ти полий мене. Будемо з тобою
ми рости обоє, -
ти люби мене. Виростеш за роки, підеш в світ широкий, -
не забудь мене.
Платон Воронько
Липонько, липко пахуча, Чом ти спинилась на кручі? Чом так далеко ростеш? Чом ти для нас не цвітеш? Липа шумить, мов жаліє:
- Тут мені сонечко гріє. 3. Скоромовки
Звідси вас бачу, і вам Бджілкою мед передам. Пиляв Пилип Поліна із лип,
У гаю, у гаю чепурненька Притуляв пилку Пилип до липи
Там берізка стоїть, ой тоненька. Низько берізка нахилилась, Росте липа біля Пилипа,
Гірко берізка зажурилась. Пилип біля липи очима глипа
- Що з тобою, берізонько, чи втомилася, Чи на вроду свою задивилася?
- Люди недобрії зустрічалися, Тому віти мої обламалися. Лікували ми берізоньку білесеньку, Поливали щодня молодесеньку. Стала берізонька веселенька, Стала берізонька зелененька.
4. Казка.
ЧОМУ ЛИПЕНЬ ЛИПНЕМ НАЗВАЛИ
Було тихо й жарко. Над водою бабки літали, на кущах ягоди червоніли, понад квітами бджоли гули, сік-нектар збирали. Все було так, як повинно бути в місяці липні.
От тільки сам Липень був чимось незадоволений. Сонце яскраве - преяскраве, небо чисте, безхмарне, а Липень хмурився.
- І чого мене так назвали? - думав він.- Незрозуміле. Всі брати-місяці правильно звуться. Січень - снігом січе. Травень - трави жне. Жовтень - лист фарбує. Чому ж мене Липнем назвали? Може, спитати кого-небудь?
Побачив пташку і питається:
- Скажи, будь ласка, як тебе звать? Нічого не відповіла пташка, за мухою
погналася, кинулась праворуч, кинулась ліворуч, клацнула дзьобом - і немає мухи.
- Мухоловка,- здогадався Липень. Бачить, у лісі, біля берези, гриб росте,
ніжка струнка, шапинка темно-бура.
"Цікаво,- думає Липень, - може, його теж неправильно назвали, дай-но спитаю".
Нічого не відповів гриб, під березою сховався.
- Підберезник, - здогадався Липень.
Дивиться він, у тому ж лісі, на кущиках, ягоди чорніють. Не питаючи, відразу дотямив - чорниця визріває.
- Всіх, всіх правильно звуть,- зітхає Липень,- тільки чому мене Липнем назвали?
- Липнеш до всіх, от і назвали,- пробурчав старезний Пеньок, що куняв собі на осонні.
- Он воно що,- обурився Липень,- липну до всіх...
І стало йому гірко, тяжко від такої несправедливості. Зітхнув Липень. Навкруги так гарно, сонце яскраве, повітря духмяне, чи то медом пахне, чи то липа цвіте...
- Липа цвіте? Так, справді липа цвіте... От воно що,- зрадів Липень,- тому мене й Липнем назвали, що в цей час липа цвіте.
Над водою бабки літали, на кущах ягоди дозрівали, понад квітами бджоли гули, а на узліссі липа цвіла. Все було так, як і повинно бути в місяці Липні.
І. Прокопенко
ЛЬОН
1. Загадки
- За селом з'явилось море -
синє-синє, неозоре,
То не казка і не сон,
то зацвів у полі... (Льон)
- Сіяли, збирали, топили, Сушили, колотили, рвали, Крутили, чесали, ткали, На стіл клали. (Льон)
- Били мене, рвали,
На шматки порвали,
У воді мочили,
По траві валяли.
Одну половину з кашею поїли,
Другу половину на плечі наділи. (Льон)
- За лісом-пралісом синенький вогонь горить. (Льон)
2. Вірші
СИНІЙ ЛЬОН
При дорозі, де тополі, синій льон зацвів у полі.
Біля льону - синя річка, в небі синьому - синичка.
Стільки цвіту - синьодзвону! Засиніло все від льону.
Анатолій Камінчук.
3. Пісні.
По горі льон, льон,
По долині мак, мак.
Любі наші маківниці,
Сіяти би так, так.
По горі льон, льон,
По долині мак, мак.
Любі наші маківниці,
Полоти би так, так...
... Жати би так, так.
... В'язати би так, так.
... Теребити би так, так.
Веснянка "Льон"
Скажи ж мені, моя мати, як той льон брати? Приспів:
От так, от і так!
От і ось як, от і так!
При долині, при лужку, При крутому бережку.
Льон, мати, льон! Льон, мати, льон!
Скажи ж мені, моя мати! Як тон льон посіяти?
Скажи ж мені, моя мати, Як той льон вибирати?
Скажи ж мені, моя мати, Як той льон молотити?
Скажи ж мені, моя мати, Як той льон мочити?
Скажи ж мені, моя мати, Як той льон витягати?
Скажи ж мені, моя мати, Як той льон посушити?
Скажи ж мені, моя мати, Як той льон потерти?
Скажи ж мені, моя мати, Як той льон попрясти?
Скажи ж мені, моя мати, Як той льон поткати?
Скажи ж мені, моя мати, Як той льон поносити?
От так, от і так!
От і ось як, от і так!
При долині, при лужку, При крутому бережку.
Веснянка "За горою кам'яною та рано, рано" На тій стіні перепелочка та рано, рано,
На тій стіні перепелочка та ранесенько
Звила гніздечко з червоного шовку та рано, рано,
Звила гніздечко з червоного шовку та ранесенько.
З червоного шовку, з білого льону та рано, рано,
З червоного шовку, з білого льону та ранесенько.
Веснянка "Вон, хлопці, вон, на горі льон" Дівчата виконують, утворивши коло:
Вон, хлопці, вон, на горі льон, На долині зеленець, За три шаги молодець, А за таляр дівка, А за таляр дівка! Мої любі ластівочки, Просили вас матіночки, Ой сойдіться враз, І в долоні тряс!
Відтак, зійшовшись разом, плещуть в долоні і починають пісню спочатку, лише змінюючи два останні рядки і виконуючи те, про що співають.
Засівалка
На щастя, на здоров'я, На новий год, на нове літо, Роди, Боже, жито і пшеницю, Всяку пашницю! А ти, кукілю, не родись, По доріжці розкотись, Конопельки під стельки, Льонок по поясок.
4. Казка.
ЗВІДКИ ПРИЙШЛА ТВОЯ БІЛА СОРОЧКА?
Твоя біла сорочка прийшла з поля. Он лан голубіє. Високі польові рослини одна біля одної виструнчились. З низу до верху обсипані дрібненьким листям. А вгорі - як блакитні зірочки - квіти. Довго в небо дивились, усі кольори звідти собі забрали. Льон цвіте. Так і твоя сорочка цвіла і росла тут. (За Г. Демченко)
5. Цікаво!
- Людина почала вирощувати льон понад десять тисяч років тому.
- Секрети майстрів льняного ткацтва й понині вважаються таємницею.
- Раніше була пряжа, що коштувала дорожче золота.
- Усі тканини, що оточують нас у повсякденному житті, в основному зіткані з ниток, що мають номери від 2 (грубий брезент) до 400 (найтонший шовк). Відповідним чином визначається і порядковий номер волокна. Якщо з одного кілограма льняного волокна можна виготовити нитку довжиною в десять кілометрів, то воно визначається 10-м номером. Кращі сорти сучасного льняного волокна мають порядкові номери 20, 24, 26, інколи - 40, 44. Досить згадати, що древні єгиптяни одержували волокно двохсотого номера.
Дослідники льоноводства свідчать і ось про такі промовисті випадки з історії льняного ткацтва. У 1851 році на Лондонську Всесвітню виставку якісь Бертолет і Бонів з Куртре привезли ручну пряжу з номером 967. З тієї ж виставки повідомлялося, що Вандеркелеп-Бріссон з Бельгії експонував льняну хустку, що важила лише 56 грамів. Виріб оцінено на грошову суму, яка відповідно коштувала 725 грамів золота. Отже, виходить, що за кожний грам льняної тканини платили 13 (!) грамів дорогоцінного металу.
Вдалося з'ясувати, що така вишукана тканина в древній Елладі коштувала б у 30-35 разів дорожче золота. Досить, наприклад, згадати, що в давнину була відома тканина "повітря", зіткана з пряжі п'ятитисячного номера, квадратний метр якої важив лише 5 грамів. Уславлені були й такі види тканин, як "зіткане повітря", "вечірній туман", "біжуча вода" тощо. "Царський віссон"-так називалася найкоштовніша і священна тканина, що виготовлялася в Єгипті принаймні за тисячу років до нашої ери. А зразки льняного серпанку для єгипетських саркофагів, виготовлені шість тисяч років тому, сягали дев'яти-тисячного номера. Таку нитку вдалося розглянути тільки під мікроскопом.
- На території Швейцарії й Іспанії археологи відшукали сліди льону і льняних тканин в спорудах, зведених ще в кам'яному віці.
- Важливою, цінною рослиною вважався льон і в Древній Русі. Літописець Нестор у книзі "Повість минулих літ" детально розповідає, як печерські монахи виробляли з льону пряжу і полотно, а льняну олію використовували для освітлення в лампадах.
Важливо згадати, що Русь - батьківщина льону-довгунця. Чудові його види з'явилися тут уже на початку першого тисячоліття нашої ери.
Мак
1. Загадки
- Стоїть півень на току
У червонім ковпаку. (Мак) - Повна діжка жита Ковпаком накрита. (Мак)
- Стебельце - шорстка драбинка. У серединці - чорна вуглинка, Пелюстки блискучі, як лак. Це квітує червоний ... (мак).
- Запалали в чистім полі Квіти гарні, всі червоні. То палає влітку так Польовий червоний ... (мак).
- В житечку зеленім
Факели вогненні.
Цілий день собі горять,
З сонечком лягають спать. (Маки.)
- Стоїть пані в сарафані,
Вітер повійне, то й лист опаде. (Мак)
- "Виліз хлопчик із землі, Виніс гроші в голові. (Мак)
- Чернець-молодець у землю пішов,
червону шапочку знайшов і наверх вийшов. (Мак)
- Маленьке, чорненьке крізь землю пройшло, Красну шапочку знайшло. (Мак)
- Стоїть тичка, на тичці мазничка,
А в мазничці сто зеренець,
Хто відгадає, той буде молодець. (Мак)
- Стоїть дуб повен круп,
Шапкою накритий, гвоздиком прибитий. (Мак)
- На городі тичка, на тичці капличка,
А в тій каплиці нема ні вікон, ні дверей
і повно людей. (Мак)
2. Прислів'я та приказки
Цей світ, як маків цвіт.
Казав мак: "Що ти за жито, що рік не вродило та й голоду наробило?! А я не родив сім літ, а голоду ніт!"
Сім літ не родив, а голоду не зробив.
Не вродив мак - перебудемо й так.
Споминайте мак, та їжте так.
Чорний мак, та смачний, а редька біла, та гірка.
Нема у світі цвітішого над маківочки, нема ж і роду ріднішого над матіночки.
3. Народні порівняння
Мак, мов жар. Гарна дівка, як маківка.
Повна, як маківка.
Цвіте, як маківка.
Червоніє, як маків цвіт.
4. Вірші
Добрий мак
Ну й мак же красивий зацвів серед поля! Такий, що повз нього
не пройдеш ніколи.
Мурахи спинялись,
і коники клякли
од тої краси
незвичайного маку.
І навіть завжди заклопотані бджоли
літають повільно
над маком по колу.
А макові - що?
Ну вродився такий.
Красою пишатись йому -
не з руки.
Та він не пишався,
а всім усміхався
і з кожним
привітно і чемно вітався.
І кожний лиш кращого
макові зичив, і всім
веселіше ставало утричі!
І все, що літало, -
за мить заспівало!
І все, що стрибало й повзло,-
заспівало!
Бо добрій красі
не заздрять,
а тільки радіють усі.
А. Костецького
Мак
Як без вишні - не садок, Так без маку - не вінок. А його ось, як на те, Стільки в полі тут росте! І червоний, і стрункий, І свіженький все який! Цілу купу нарвемо - Всім віночки сплетемо.
5. Цікаво!
- Збереглись перекази, що дівчата-полонянки поїли маковим настоєм татар, а самі рятувалися втечею.
- З давніх-давен мак наділяли чудодійною силою, яка захищає від усілякого зла. Його освячували в церкві двічі на рік - на Маковія і на Спаса. Такий мак - найкращий оберіг від нечистої сили.
- Дівчата з любов'ю вишивали квітки маку на сорочках, вплітали їх у віночки.
- Макове насіння знаходять археологи при розкопках жител доісторичної доби, в єгипетських пірамідах.
- Знана була ця рослина і в країнах Сходу через свої опійні властивості, такі, що сил додають. Атлети Древньої Греції, коли готувалися до виступів на Олімпійських іграх, вживали мак з медом.
6. Легенда
Коли половці напали на Київську Русь, то взяли в полон багато вродливих дівчат, серед них була княжа дочка. Вона дуже славилася своєю красою. Ворожий вожак хотів залишити її для себе, дружиною, але вона плакала і не погоджувалась. І ось одного разу до неї в шатер прийшла стара жінка, яка розповіла їй про тяжку свою долю. Коли вона була молодою, то її теж хотів взяти собі за дружину ворожий ватажок, але потім він її покинув. Тепер вона хоче допомогти дівчатам-полонянкам. Стара жінка заварила маківок і підлила цей відвар у чай ворогам. Вони заснули міцним, непробудним сном, а красуня-дівчина і всі полонянки встигли втекти. Так мак врятував від позору і полону дівчат.
7. Прикмети.
Мак два тижні цвіте, чотири тижні дозріває, на сьомий - насіння летить.
8. Пісні та ігри.
Пісня-гра "МАК"
(Діти беруться за руки, стають у коло. У середину стає одна дитина, навколо якої ходять і співають).
Ой на горі мак,
Під горою так.
Маки ж мої, маківочки,
Золотії голівочки,
Станьте ви так,
Як на горі мак!
Ой по горах сніги лежать Народна козацька пісня
Ой по горах сніги лежать,
По долинах води стоять,
А по шляхах маки цвітуть, -
То не маки, то чумаки
З Криму йдуть, рибу везуть.
Веснянка
Дівчата й хлопці утворюють коло, в середину якого сідають кілька дівчаток, довкола них ходять і співають:
Мак, мак, моя маківочка, Золотая головочка, Станьте ви, дівки, В червоний мак,
Мак, маки, маківочки, Золоті верхівочки, Постойте, дівчата, Як мак на горі.
Ігрова пісня
Дівчата стають у коло і беруться за руки, а двоє (звуться вони маківночки) виламують собі палички, сідають серед кола і співають:
Ой по горі лен, лен, По долині мак, мак; Любі наші маківночки, Просили вас соколочки: Оріть же го так, так!
Дівчата з кола показують маківночкам, як це треба робити, ті роблять, а всі далі співають:
Сійте, ой, по горі лен, лен, По долині мак, мак; Любі наші маківночки, Просили вас соколочки: Сійте же го так, так...
Подальші строфи починалися зі слів: політь, сапайте, жніть, в'яжіть, складайте, возіть, молотіть, війте, продайте. А за кожним рядком "Ой по горі лен, лен" маківночки показують, як сіяти, волочити, полоти, сапати, жати, в'язати тощо. Як уже продадуть, то співають:
- Горобелю, горобелю, Де-с бував, де-с бував?
- А в садочку на листочку.
- Що-с чував, що-с чував? Чи-с не видів, горобелю,
Як мак труть, як мак труть?
- Ой я видів, ой я бачив,
Що в долоні б'ють, що в долоні б'ють.
Відтак усі дівчата плещуть в долоні й розбігаються.
Ігрова веснянка "Мак"
Дівчата, взявшись за руки, йдуть по колу. Одну дівчину вибирають усередину, зупиняються і щось у неї запитують: а після відповіді знову йдуть по колу, співаючи. При кінці дівчину беруть на руки і підкидають угору, приспівуючи:
Край долини мак, Край широкой мак, Мак чистий, головистий. Молодії молодочки Завивали головочки: Станьте в круг, Буде мак тут!
- Чи поїхали в поле? - Поїхали!
- Виорано поле? - Виорано!
- Чи сіють мак? - Сіють!
- Чи пора полоти? - Пора!
- Чи цвіте мак? - Цвіте!
- Чи одцвівся мак? - Одцвівся!
- Чи спіє мак? - Спіє!
- Чи пора трусить? - Пора!
Дитяча гра "Маківочка"
Дівчатка стають по парах, беруться за руки і співають, рухами імітуючи все, що мав діятись:
Ой на горі мак, мак, А в долині так, так, Маківочки, голубочки, Зойдімося до купочки, Обернімось так, так.
Жниварська пісня "Соловейко на маківці весь мак подзьобав"
Соловейко на маківці весь мак подзьобав,
Весь мак подзьобав!
Сидить наш пан на покуті, ніжки підобгав,
Ніжки підобгав!
Золотою гребінкою кудрі розчесав,
Кудрі розчесав!
Та все своїх женчиків з поля дожидав,
З поля дожидав!
Підсніжник
1. Загадки
Тільки вчора теплий вітер Вість приніс нам від весни, А сьогодні дивні квіти
Крізь замети проросли. (Підсніжники)
Я - перший розцвітаю серед гаю
І білий, наче сніг, я колір маю.
Хто я? Відгадайте!
Ви мене не ображайте,
Не зривайте, не топчіть,
Хочу довго-довго жить.
Тож хто я? (Підсніжний)
Він миленький, він біленький,
Має ніженьку тоненьку.
З ним легенько вітер грає,
Все гойдає, колихає.
Сповіщає рідний край:
- Гей, весна прийшла, стрічай! (Підсніжник)
2. Легенда.
Коли перші люди були вигнані з раю, ішов сніг, і Єва дуже змерзла. Щоб її зігріти і подати надію на кращі часи, сніжинки перетворювалися у ніжні квіти підсніжника - провісника тепла.
3. Вірш.
Із-під снігу я пробився
І на сонце подивився,
Подивився й зажурився:
Всіх братів моїх зірвали
І стебельця потоптали,
Відвезли на продаж в місто,
Щоб в букеті ми два дні
Простояли на столі.
Не купуйте ви нас, люди,
Не губіть красу ви всюди!
4. Пісня.
Підсніжник
слова Ц. Солодаря,
муз. Д. Кабалевського
У першій мандрівці до лісу,
Під першим промінням ясним,
Підсніжник побачили діти -
Радісну квітку весни. Приспів:
Підсніжник - весни колір ніжний,
Підсніжник - то юності вісник,
І радісна наша пісня
Про нього хай бринить. (Двічі)
5. Прикмети.
Символ надії, пробудження природи.
Пролісок
1. Загадки
Я найперша зацвітаю
Синім цвітом серед гаю.
Відгадайте, що за квітка,
Бо мене не стане влітку. (Пролісок.)
З-під снігу виглядає,
Весну зустрічає
Сміло вибіг на горбок
Цей сміливий ...(пролісок)
2. Вірші
Пролісок
Я - перша квіточка весни, Я - пролісковий цвіт. Я пережив зимові сни, І знов родивсь на світ. У мене очі голубі, Такі, як неба синь. Росту між кленів та дубів, Люблю і сонце й тінь. Зелені рученьки мої Листочками зовуть. Люблю ліси я і гаї, Живу я здавна тут. І вірю: люблять всі мене, Як весну золоту. Бо знають, що зима мине, Коли я розцвіту.
Останній сніг
Під розлогим дубом Нам на втіху Заховавсь від сонця Клаптик снігу.
Як зима тікала, Лісом бігла,
Загубилась в неї Хустка біла.
І на одинокій Тій хустині Проліс підіймає Квіти сині.
(В. Кочевський)
ПРОЛІСКИ
Плакала Снігуронька В лісі за зимою, Плакала, зажурена, Ставши всім чужою. Там, де йшла і плакала, Гинули морози, Виростали проліски - Снігурчині сльози.
Тимофій Бєлозеров
ПРОЛІСКИ
Як зелені списи, З вогкої землі
Виткнулися в лісі
Проліски малі.
Н. Забіла
3. Легенда
Старовинна легенда про походження проліска.
Давно то було. Тікала з турецької неволі українська дівчина Катерина. Блукала не один день, не два... Непомірно довго тягнувся час самотнього голодного блукання серед чужих людей, голих степів, холодних вітрів, пекучого від холоду каміння. Тікала вона і знала, що в разі невдачі чекає її жахлива розправа за вбитого слугу, за отруєну сторожу. Щастя, коли султан затримається в поході.
Та невдовзі султан повернувся з походу і, коли дізнався про все, просто оскаженів. Викликав загін яничар і звелів живою чи мертвою повернути втікачку. Скільки днів тривала погоня, одному лише світлочолому місяцю відомо, який темними ночами освітлював дівчині дорогу.
Ось і степи залишилися позаду, із загону яничар залишились одиниці, а втікачки все не здоженуть. Яничари і самі давно вже повернулися б назад, та, пам'ятаючи суворий наказ, продовжували погоню.
Незабаром виснажена дівчина дісталася рідних країв і в знемозі опустилася на землю під вітами лісу. Надворі стояли перші погожі дні весни. В повітрі пливли терпкі запахи
живиці та набубнявілих липких бруньок, на всі лади висвистували шпаки, зустрічаючи весну, радіючи теплу. Лежачи на купі сухого теплого листя, Катерина плакала від щастя. Та раптом до неї долинули крики переслідувачів. Здавалось, що вони вже десь поряд, за сусідніми кущами. В дівчини від жаху холоне кров, туманиться в очах, серце ледь не вискочить із грудей. Розкинула Катруся в розпачі руки, обняла купини сухої трави і в відчаї почала благати: "Ненько моя, земле! Не дай загинути. Не дозволь вернути в неволю! Краще розтулися, земле, і навічно прийми мене в свої обійми! Миліша смерть на рідній батьківщині, ніж підневільне життя на чужині!" Почула матінка-земля те благання, враз голі кущі покрилися зеленим листям, зашепотіли в швидкому рості шовкові трави, а з небесної блакиті опустилися на галявину голубі сутінки і заховали Катерину.
З тих пір, говорить легенда, там, де опустився на землю блакитний туман, заясніли на лісових галявинах весняні квіти кольору вечірнього неба, нагадуючи нащадкам про хоробру українську дівчину Катерину, її невгасне прагнення до волі.
4. Прикмети.
Ніжні проліски стулюють свої пелюстки і злегка вигинають квітконіжку - чекай негоди, дощу.
5. Цікаво знати!
- "Бризки пролісок" - назва оповідання Василя Чумака.
- "Проліски" - така назва відомої картини українського художника Сергія Шишка.
- У відомій казці Г. X. Андерсен порівнює ранню з'яву цих голубих квіточок із викликом весни.
Ромашка
1. Загадки
Я на сонце дуже схожа -
Золотиста, ніжна, гожа.
Я щоранку розквітаю,
Промінцями всіх вітаю.
Здогадатись вам не важко,
Що за квітка я? ... (Ромашка)
Стоять сестрички,
Золотенькі очі, білі вії. (Ромашка)
2. Вірш
Я чула, як ромашки небесам
Читали вірші. Боже, що за диво!
І білих пелюсток туга коса
Мені приємно щоку холодила.
М. Овдієнко.
Ромашка.
На стрункій високій ніжці Біля річки, на лужку, У хустинці - білосніжці Стрів я квіточку таку. Ясним оком жовтуватим Усміхнулася мені. Я хотів її зірвати, А бджола сказала: - Ні!
3. Акровірш
Росте ця лікувальна квітка Опріч лісів іще в полях. Малі й дорослі знають шлях, Аби її добути влітку. Шовково коси пломеніють. Коли настоєм їх помиють. А що, скажіть, за квітка, дітки?
Сон-трава
1. Загадка
На стеблинці волохатій Шість пелюсток лілуватих. Гарна квітка - навіть в сні Усміхається весні. Хто я? (Сон-трава)
2. Вірші.
Вже заквітла сон-трава Світло-синя голова. А пелюсточки ворсисті, А стебельця в них сріблисті.
Як наступить темнота, Сон пелюсточки згорта. Вранці знову розгортаає - Сонцесвіт і ліс вітає. У лісовій пісні
Вже й сон-трава перецвітати стала.
От-от зозулька маслечко сколотить, В червоні черевички убереться
І людям одмірятиме літа...
Леся Українка
3. Легенда
- Існує легенда про мисливця, котрий побачив, як ведмідь лизав корінь сон-трави, після чого солодко заснув. Мисливець і собі спробував полизати, і також заснув.
- Існує повір'я, що її квіти мають властивість навіювати сон. А в скандінавському епосі "Едда" оповідається про те, що красуня Брунгільда ніяк не могла заснути. Тоді під голову їй поклали пучечок трави, і дівчина відразу заснула. - У Києво-Печерському патерику - давньоруській літературній пам'ятці - зображено, як воїн ходить у храмі і кидає в монахів сон-траву. Ті, до кого прилипали квітки, вже не могли дочекатися кінця служби і відразу ж ішли спати.
- З давнини вважалось також, що трава може дарувати сили пророцтва і ясновидіння. Існувало повір'я: якщо покласти пучечок квіток на ніч під голову, то у сновидіннях людина може побачити власну долю. А ще гадали, коли людина засне навесні на цій траві, то їй подаровано буде здатність у сні передбачати майбутнє.
4. Гра "Вгадай за описом" Багаторічна трав'яниста рослина. Квіти великі, фіолетового або лілового кольору, усе залежить від хімічного складу ґрунту. Листя розсічене. Уся рослина густо опушена волосками. На зиму у ґрунті залишається цибулина, з якої весною виростає нова рослина. Росте на схилах гір. Цвіте у квітні-травні. У похмуру погоду, на дощ квіти закриваються, нахиляючись до землі, ніби засинають, за що й отримали таку назву.
(Це - сон-трава велика)
Соняшник
1. Загадки
На сонце я схожий і сонце люблю,
За сонцем повертаю голівоньку свою. (Соняшник)
Повернулося до сонця золоте денце. (Соняшник)
Заглядає у віконечко
Зрощене з зерняток сонечко. (Соняшник)
Золотисте ситечко
Покотилось в літечко.
Загляда в віконечко,
Наче справжнє сонечко. (Соняшник)
У зеленім картузі На одній стоїть нозі. Коло вуха китиця Щирим злотом світиться. Звичка в нього є ота: Він голівку поверта В бік, де сонне котиться,- Родичем доводиться. (Соняшник.)
Стоїть дубок, на версі картузок,
А в картузку багато діток. (Соняшник.)
2. Вірш.
Соняшник.
А золотаві соняхи
Окрасою є літа,
Голівки їхні сонячні
По всій Вкраїні квітнуть.
За сонцем повертаються,
Росою умиваються,
І весело, і сонячно
Усім нам усміхаються.
3. Легенда.
А чи знаєте, звідки взявся соняшник? Це була чарівна і гірка історія.
...Як на світі ще нас не було, то Сонце сходило на землю зі своїми дочками. Вдень вони жили на землі, а ввечері йшли на небо. Одного дня веселилися вони в гайку, як стало Сонце сідати, почали збиратися додому. Коли дочки були вже далеко від гаю, то найменша згадала, що забула свій вінок, і повернулася назад. Але на місці його вже не було. Запримітила вона неподалік під березою гарного парубка з віночком у руках. Він обійняв дочку Сонця і заговорив до неї словами, солодшими меду. Цілував її, обіцяв кохати все життя так, що їй буде з ним краще, ніж у батька - Сонця. Юна красуня згодилася жити на землі, де тьохкають солов'ї, цвіте черемха, існує любов.
Даремно Сонце кликало дочку додому, сердилося, попереджало, що на землі її жде важке життя. Дочка зосталася з коханим. Почалося для неї звичайне буденне життя з нудною роботою, одноманітними клопотами. Юнак більше працював, ніж говорив своїй коханій ніжні слова, а іноді зовсім забував про неї.
- Ти багато працюєш, а я мало тебе бачу, нудьгую. Мабуть, уже не так мене любиш?
- Ми, земні люди, інакше любимо. Ми бачимо щастя в любові, що поєднується з радістю у праці,- відповів коханий.
- То навчи мене працювати, і я стану земною,- лебеділа вона,- бо кохаю тебе безмірно.
Він змовчав... І красуня ще більше засумувала за батьком, за зірками-сестрами. Забула про свою гордість і закралася непомітно до батькового царства. Але Сонце не могло забрати до себе дочку, яка вже вросла в землю, воно лише скропило її своїми слізьми. І тоді красуня стала квіткою, що в тузі за батьківщиною завжди повертається голівкою до Сонця. Назвали її соняшником.
4. Цікаво!
- Соняшник це трава, яка сягає заввишки 1,5 - 2 метри.
- Соняшник з'явився в наших краях, як і в Європі, не так уже й давно, якщо міряти за історичними масштабами. Батьківщина соняшника - далека Америка. Тому осяйне жовтогаряче диво засяяло уже після великих географічних відкриттів і підкорювань. Дрібні чорні насінини цієї рослини вперше потрапили до Європи, вважають, 1510 року, їх привезли до Іспанії на одному з кораблів, що прибув з нещодавно відкритих і підкорених заокеанських земель. Насіння висіяли в Мадрідському ботанічному саду. Рослина чудово прижилася в нових умовах, радувала жовтогарячими голівками в пору квітування, а смачним насінням хто ж відмовиться поласувати. 5. Казка.
СОНЯЧНА КВІТКА
Казка індіанців Південної Америки
Багато років тому в одному селищі індіанців жила собі дівчинка на ім'я Квітка. Вона дуже любила сонце й могла милуватися ним цілей день. А коли сонце сідало за гори, дівчинка верталася додому і, засинаючи, думала, що завтра знову його побачить.
Того літа сонце дуже припікало. На небі не було ані хмаринки, на землю не впало жодної краплини дощу. Палаюче проміння висушувало квіти й трави, на полях не вродив маїс, люди пухли від голоду. Тоді маленька Квітка зрозуміла, що земля спрагла на дощ. І звернулася до свого коханого з такими словами :
- Сонечко моє, ти знаєш, як я тебе люблю, ти знаєш, що немає більшого щастя для мене, ніж бачити тебе! Але люди потребують дощу. Поглянь на їхні страждання! Змилостився над ними!
І сонце виконало прохання дівчинки. Небо затягли хмари, вперіщив дощ. Він лив багато днів. Поля зазеленіли, квіти й трави випросталися, люди відчули себе щасливими.
Тільки маленька Квітка що не день, то блідла й усе дужче сумувала - адже вона стільки часу не могла милуватися сонцем! А промені були потрібні їй понад усе на світі, бо вливали в неї життя.
Сонце з'явилося тоді, коли дівчинка вже ледь дихала. Воно зігріло свою улюбленицю й сказало їй: - Ходімо, Квітко, зі мною в країну вічного сонця й духмяних садів. Відтепер ти називатимешся Сонячною Квіткою.
І дівчинка обернулася на чудову золотаву квітку, тільки серцевина в неї була темна, така, як її очі та волосся.
На світанку ця квітка повертає голівку в бік сонця, яке з'являється на небосхилі, й милується ним, аж поки воно не сяде за обрій.
Відтоді на полях Мексики розпускаються золотаві сонячні квіти, які в наших краях називаються соняшниками.
Шипшина
1. Загадка
Червоний колір, чудовий смак,
Лікує коклюш в усіх малят. (Шипшина)
2. Вірш
Шипшина
Шипшини кущ у мене під вікном
Цвіте блідо-рожевим цвітом.
А друзі кажуть: нащо він тобі,
Цей кущ-дикун? Ти викорчуй його
І посади троянди тут культурні,
Як он на клумбі в тебе.
Я ж на те відповідаю:
Всі оті культурні,
Французькі, фоліантові та чайні.
Гібридно-чайні з назвами складними,
Все більше іноземними - усі
Праматір'ю своєю називають
Оцю звичайну, просту, польову...
М. Рильський
Рвав восени я шипшину,
Карії очі любив.
Вечір упав на коліна, Руки простяг золоті.
В. Сосюра.
3. Легенди
Зацвіла на скелі крем'яній Скромна квітка і непоказна. З річки промінь відбивався іскристий. Ним живилась ранками вона.
А внизу троянда красувалась В платті з оксамиту і парчі...
В сонечку веселому купалась, Омивалась росами вночі.
І сміялась!
Ой, мала шипшино, Краще тобі зовсім не цвісти. Цвіт мій зірве радісно людина, Ну, а ти, кому потрібна ти? Ти зросла донизу головою.
На камінні дикому в траві.
А шипшина з брили кам'яної Важко брала соки життєві, Силу сонця й скелі, де зросла, У червону кульку на стеблині Щедро вона всю перелила, Щоб у дар віддать її людині...
І настій з червоних тих жарин Дав людині крем'яної сили. Врятував од темної могили
І повів до світлих верховин.
4. Прикмети.
Зацвіла шипшина - почалося літо.
Якщо шипшина не розкрила цвіту - буде дощ.
5. Гра "Вгадай за описом".
Так, нічим особливим не примітна шипшина з родини розовоцвітих, що росте у вибалках, на узліссях, при дорозі, на луках, і є давньою пращуркою окультуреної троянди. Вік її надто поважний. Зокрема на Близькому Сході знайдені фрески з давнім орнаментом із цієї рослини.
Наші давні пращури - слов'яни пошановували цю рослину. Вона символізувала у них молодість, красу, ласку. Народні назви он які: рожа, ружа, шепчіша, роза, рожина, шипчак.
6. Ігрові пісні.
А в долині рожа стояла,
Під рожею дівчина русу косу чесала.
К собі миленького бажала.
Бджола
1. Загадки
Не мотор, а шумить,
Не пілот, а летить,
Не гадюка, а жалить. (Бджола)
У садку малий Микитка Захотів зірвати квітку, А вона його вкусила. Що за квітка це була? Це не квітка, а ... (бджола)
Я труд поважаю. Все літо літаю У поле до гаю. Збираю медок Із різних квіток. Кого не злюблю, Того жалом колю.
(Бджола)
Сімсот солов'ят на одній полиці сидять. (Бджоли)
Зимою спить,
Літом бринить,
Понад садом літає,
Солодку росу збирає. (Бджола)
У вишневому садку
Чути пісеньку таку:
- Джу-джу-джу -
На весь садок.
Нам нектар, а вам медок.
Аж тремтять довкруг гілки.
То збирають мед... (бджілки)
Я труд поважаю: Все літо літаю
У поле, до гаю. Збираю медок Для любих діток. (Бджола)
2. Пісня бджілки
1. Лужком, бережком я лечу, лечу.
Ех! З червоним мачком пошепчу, пошепчу. Шу-шу-шу, шу-шу-шу!
2. Кульбабки сама Облечу-лечу. Ех! Смачненьким медком Пригощу, пригощу!
3. Вірші
Бджілки і мед
Бджілки - гарні трудівниці, Нас запрошують в крамниці. Меду там - ціла гора, Поспішаймо, дітвора! Мед гречаний, мед із липи, І квітковий, лановий. Він корисний, дуже чистий, А смачний!.. Скуштуй мерщій!
Форкаш Давід
Бджілки
Бджілки працьовиті Мед збирають влітку. Ми його вживаємо, Здоров'я здобуваємо.
Гончарова Олександра
Бджілки люблять працювати, Усі квітки облітати. Мед чудовий назбирати, Малих діток частувати. Будуть діти ласувати, Бджілці шану віддавати.
Кошелев Вадим
Вся родина любить мед, ласує його ведмідь.
Бджілці треба працювати,
Нас усіх нагодувати.
Бджілки меду назбирали,
До нас в гості завітали.
Буде, буде вся родина
Медом ласувати.
Кошелев Вадим
Бджілки на квітки сідали, Бджілки меду назбирали. Поскладали його в соти, Щоб, коли прийде година, Частувала вся родина.
Кошелев Вадим
Бджілки і мед
Коли вийти влітку в поле, Ми побачим квіти й бджоли, Що над квітами літають І нектар собі збирають, Медом соти заливають. Потім прийде дід Панас У потрібний, звісно, час. Стане бджілок він прохати Увесь мед йому віддати, Щоб людей полікувати. Бджоли, звісно, дозволяють. Гарно з сот медок зливають. Знов беруть відерце в руки І скоріш летять на луки. Встигнуть меду назбирати, Щоб свій рій прогодувати. Треба бджілок всіх любити, За медок подякувати, Бо у ньому со'нце й квіти, Щоб росли здорові діти.
Тимко Анастасія
Слів своїх я не згублю,
Всім скажу, що бджіл люблю.
Ще до цього й поважаю,
їх зовсім не ображаю.
Я, Настуся, мені сьомий рочок
І я теж полюбляю медок.
У мене добре й чуйне серце,
Бджілкам я дарую оце ось відерце.
Хай туди всі заглядають
І цукерки забирають,
А медок сюди збирають.
Тимко Анастасія
Бджілки і мед
Бджілки влітку скрізь літають, В полі, в лузі мед збирають Й діточок ним пригощають, Щоб росли ми всі кмітливі І веселі, і щасливі.
Макаренко Ярослав
Літає жовта бджілка З листочка на листок, Духмяний і солодкий Збирає нам медок.
Атоян Андрій
Летить бджілка на квіточку, Принесе медок діточкам. Буде діточкам смачненько, Корисно й солоденько.
Рибальченко Дар 'я
Бджілка
Бджілка-працівниця рано вилітає І нектар з духмяних квіток збирає, Смачним медом стільники набиває. Працюють бджілки цілий день І кожен знає: хто мед споживає - Здоров'я здобуває.
Малюта Анна
Бджілка Ніжні крильця розбризкують Сонце мерехтливо. Стан тонюсінький-тоненький Клопочеться живо. Вже на лапки начіпляла Важкі горошини. В цвіт пірнає - гойдаються Білі конюшини. Нахилилась голівонька Росами умита, - Це тобі вклонилась квітка, Бджілко працьовита.
Дмитро Онкович 4. Прислів'я та приказки
1. Бджоли раді цвіту, а люди - літу.
2. Бджола мала, а й та працює.
3. Бджола ведмедю медом данину платить.
4. Навесні джміль, а восени бджола жениться.
5. Дерево без листя, що бджола без меду.
6. Бджілка маленька, та в роботі вдаленька.
7. За бджолами ліз, а меду не приніс. 8. Бджоли раді цвіту, люди раді меду. 9. За бджілкою підеш - до ладу дійдеш. 10. Хто трудиться, той всюди, як бджола, в пошані буде. 11. Літає бджілка в садку і в полі - буде узимку меду доволі.
5. Прикмети
- Ранній виліт бджіл - ознака, що настане тепла весна.
- Бджоли сидять на стінках вуликів - на спеку, а коли виграють вранці - не нестерпну жарінь.
- Коли хмариться, але бджоли не ховаються і далі продовжують літати в поле, - дощу не буде.
- Бджоли не вилітають з вулика - перед дощем або грозою.
6. ЦІКАВО ЗНАТИ
- Бджоли перелітають з квітки на квітку, щоб зібрати і пилок, яким вони живляться самі і годують своїх личинок.
- Бджоли-розвідниці, повернувшись у вулик, виконують танок. Це вони показують іншим бджолам шлях ) до медових рослин.
- Бджілка - це комаха. У неї 6 лапок, тіло складається з голови, грудей, черевця.
- Корисна, медоносна, збирає нектар із квіток і переробляє його на мед.
Щоб зібрати 1 г меду їй потрібно облетіти £ мільйонів квіток конюшини.
У пошуках меду бджілка відлітає від вулика на відстань до 10 км.
- Бджолина сім'я влітку нараховує 60-70 тисяч комах.
- Бджілка без сім'ї живе недовго і гине. - У вулику панує дисципліна. Кожен виконує свою справу.
Сторожа пускає у вулик бджілок тільки зі своєї сім'ї, перевіряючи їх на запах.
У сім'ї існує своя цариця бджіл - це матка. Матка відкладає яйця у соти. Через 3 дні з яєчка народиться личинка, її будуть годувати маточним молочком, а потім бджолиним хлібом. Ще через 21 день з цієї личинки народиться бджілка.
- Робоча бджола змінює свої обов'язки протягом життя. Спочатку прибирає у вулику (віком до 6 днів), потім годує личинок (до 12 днів), потім будує стільники. Це коли їй уже 18 днів. Далі охороняє вулик (від 19 до 26 днів) і лише наприкінці життя збирає нектар (від 26 до 42днт).
- Одна крапля меду - це життя однієї бджілки. - Бджілки спілкуються за допомогою танцю. Якщо танець по колу, це означає, що їжа на відстані 80 м від вулика. Якщо танець з помахами - їжа на відстані понад 80 м від вулика. Чим швидше танцює бджола, чим більшу кількість помахів крильцями робить, тим далі від неї їжа. А сила помахів повідомляє про кількість їжі.
- Іноді з личинки народжується бджола-хлопчик - це трутень. Він живе тільки влітку, має дуже ледачий характер, тому наприкінці літа бджілки виганяють їх з вулика, і вони гинуть.
- У бджілок є вороги. Це птахи бджолоїд та сорокопуд, щіпавки, міль, метелик "Мертва голова", оси, які крадуть мед, та ще різні хвороби, від яких бджілки гинуть.
- Бджоли можуть захищатися від ворогів. Вони мають жало з отрутою. Одна бджілка своєю отрутою може вбити мишу. А багато бджілок можуть вбити велику тварину.
- Бджола гине, коли вона когось вкусить?
- Дикі бджоли витримують морози до - 40 градусів, великі запаси меду не дають бджолиній сім'ї загинути від голоду.
БІЛКА
1. Загадки.
Червонясту шубку має,
По гілках вона стрибає,
Хоч сама мала на зріст,
Та великий в неї хвіст,
Як намисто оченята.
Хто це, спробуй відгадати. (Білочка)
Ой, яка ж вона гарненька, Пишнохвоста і руденька. Не звірятко - просто диво, Невгамовне, пустотливе. Вгору-вниз, на гілку, з гілки... Хто ж це буде, діти? (Білка)
У зеленому ліску,
У дуплі у сонячку.
Я гризу горішки
І гриби, і шишки. (Білка)
У сірій шубці зимовій, А влітку у рудій. (Білка)
В неї очі, мов горішки,
Кожушинка хутряна,
Гострі вушка, наче ріжки,
У дуплі живе вона. (Білка)
Віхтик полум'я неначе По деревах жваво скаче, І малятам на потіху Просто з рук бере горіхи! (Білочка)
2. Конкурс "Допиши віршик".
До землі зігнулась гілочка, Як по ній пробігла ... (білочка).
3. Вірші
БІЛКА
Бачиш, білочка стрибає? То грибки вона збирає. Сушить білочка грибки, Наколовши на сучки. Он вже скільки їх на гілці! Вистачить на зиму білці! Вже й горіхів нанесла - Теж на зиму запасла. Склала все: грибки і шишки, А також смачні горішки У своїм дуплі вона, І зима їй не страшна!
БІЛОЧКА
На гіллячках, на тоненьких, Поки день ще не погас, Сироїжки та опеньки
Білка сушить про запас.
Так нашпилює охайно, Так їх тулить на сосні І міркує: - А нехай-но Ще побудуть тут мені!
Поки дні іще хороші, Поки є іще тепло, А як випадуть пороші, Заберу їх у дупло.
Буде холодно надворі, Сніг посиплеться з дубів, Буде в мене у коморі Ціла в'язочка грибів!
Але білочці не спиться Дятел стукає: тук-тук! Щоб не вкрала їх лисиця Або хитрий бурундук.
Л. Костенко
4. Гра "Вгадай за описом" - Лісовий руденький невеличкий звірок із пухнастим хвостом та китичками на вухах, що живе на деревах; вивірка.
5. Прикмети
Білка мостить своє гніздо близько до землі - на морозяну зиму, а високо - на м'яку.
6. Цікаво!
- Білка - тварина, яка усім відома своєю моторністю та хазяйновитістю. Існує 54 види тварин. Найвідоміша та найрозповсюдженіша - звичайна білка, її можна зустріти в лісах півночі Азії, на території Європи та Америки.
- Довжина тіла звичайної білки - 20 - 30 см, маса коливається від 200 г до 1 кг, довжина хвоста - 20 - 30 см. Колір тварини залежить не тільки від місць мешкання та сезону, а й її віку та індивідуальності. Вона може бути рудою, попелястою, темно-бурою і майже чорною.
- Білка - типовий деревний представник. Вона чудово лазить по деревах, спритно стрибає з одного дерева на інше. Іноді трапляється, що вона стрибає з маківки 30-ти метрового дерева на землю, при цьому без усілякої шкоди для себе. Такої спритності вона досягає завдяки довгим заднім кінцівкам, які можна порівняти з пружиною. Це дає змогу тварині стрибнути з місця на відстань 10 м. Під час таких стрибків-перельотів пухнастий довгий хвіст наче парашут допомагає тварині триматися у повітрі.
- Живляться білки переважно рослинною їжею: горіхами, насінням дерев, ягодами, фруктами, грибами, бруньками та молодими пагонами, корою та лишайниками.
- Тільки одна білка на зимовий період запасає 150-300 грибів. У районах, де зими люті і кормові умови погані, - 1500-2000 грибів.
- Крім рослинної їжі, білки ласують комахами, яйцями птахів, ящірок, змій. Іноді поїдають маленьких пташенят, дрібних гризунів та ящірок.
- Свої гнізда білка влаштовує у дуплах дерев або серед гілок на високих деревах. Усередині її домівка устелена м'яким рослинним матеріалом: сухою травою та мохом. У її гнізді немає жодної щілини, а підстилка настільки товста, що навіть взимку, коли там немає білки, воно зберігає тепло.
- До речі, у білки, як правило, буває кілька домівок: основна та запасні. У запасних гніздах тварина ховається від ворогів, непогоди та робить припаси на зиму (складає горіхи, жолуді). Нерідко можна побачити, як на сучках дерев хазяйновита білка сушить гриби, що стануть у пригоді взимку.
- Білки не впадають у зимову сплячку, але у люті морози сплять у дуплах 20-22 години на добу. Якщо запасів їжі не вистачає, білки покидають рідні місця у пошуках їжі і можуть за місяць-півтора подолати відстань у сотні кілометрів.
- Два рази на рік білка народжує дитинчат. У кожному приплоді буває 1-5 малят. Немовлята народжуються дуже маленькими, сліпими. Протягом місяця вони залишаються безпорадними. У цей період мати їх годує молоком. У півторамісячному віці білченята починають вибігати з гнізда, стрибати по гілках, спускаються на землю і урізноманітнюють свій раціон рослинами.
- Дорослими білки стають в однорічному віці. У дикій природі ці тварини живуть протягом 5 років, а у неволі при гарному догляді - 15 років. Білка дуже чутлива до холоду. У люті морози вона спить згорнувшись кільцем, вкрившись пухнастим хвостом. Вхідний отвір домівки вона закриває мохом. Навіть коли зовні температура
падає до -20°, у теплому гнізді білки температура завжди вища за 0°.
ВЕДМІДЬ
1. Загадки
Взимку ляже спати Дядько волохатий. Лиш тоді він встане, Як весна настане. (Ведмідь)
Він в барлогу спить зимою Під великою сосною. Лиш почує він весну, Просинається від сну. Хто це, діти? (Ведмідь)
Хоч у нього шуба є,
Та як холод настає,
Він не їсть тоді, не п'є
І не ходить, не гуляє,
А у лігво спать лягає. (Ведмідь)
Влітку бродить, ходить лісом.
Все трощить важка нога.
Взимку він накрившись хмизом,
У бар лозі спать ляга. (Ведмідь)
Буркотливий, вайлуватий.
Ходить лісом дід лахматий.
Все ламає без упину,
Мед шукає і ожину. (Ведмідь)
Влітку наїдається, Взимку відсипається. (Ведмідь)
2. Вірші
ВЕДМІДЬ
Холодати в лісі стало, Осінь пізня вже настала. Влаштував ведмідь барліг, Спати там на зиму ліг. Літо й осінь він старався - Досхочу він наїдався. Мед, малину, груші їв, Рибу та мишей ловив. Наїдавсь на повний ротик. Бач, який товстий животик! І тепер аж до весни Будуть снитись гарні сни!
ВЕДМЕЖА ХВОРОБА
Щось ведмедик зліг,
Зовсім занеміг,
Побивається та стогне,
Аж гуде барліг.
- Ай! - кричить. - Умру!
Ой, не чую рук!
Щось у оці, а чи в боці -
Сам не розберу.
Ой, язик опух!
Ой, заклало слух!
Чи то гикавка, чи кашель
Забиває дух!
Голова гуде,
Обертом іде,
Кості ломить і судомить,
Лиш не знаю де.
Ой, живіт болить!
Ой, п'ята свербить!
На зубах така оскома,
Аж в очах рябить.
Поперек пече,
Віддає в плече,
Нудить-млоїть під п'ятою
Й, може, десь іще!
В носі крутить так,
Що аж хвіст набряк,
Що аж меду захотілось,
Сам не знаю як.
Лікар вислухав,
Лікар вистукав,
Каже: - Це така хвороба -
Комизистика.
І хвороба ця
Так лікується:
Треба добре натщесерце
Дати... ремінця.
Іван Світличний
3. Гра "Вгадай за описом" - Великий хижий звір з густою бурою, білою чи чорною шерстю, що живе у дрімучих лісах, високих горах та на Півночі.
4. Прислів'я та приказки
1. Ведмідь на ретязі товсто реве.
2. І ведмедя вчать танцювати.
3. Наступив ведмедю на вухо.
4. Краще з ведмедем борюкатися, ніж з паном рахуватися.
5. Цікаво!
- Ведмідь - найкрупніший хижак серед сучасних тварин. У цьому сімействі налічується вісім видів, але майже всі представники мають багато спільного у зовнішньому вигляді, розмірах та деяких особливостях, пов'язаних із способом життя. Майже всі ведмеді мають могутнє тіло, сильні з великими кігтями (10-12 см) лапи, короткий хвіст. Голова тварин масивна, з маленькими очима.
- Бурий ведмідь - найрозповсюдженіша тварина цього сімейства. Він мешкає на значній території північної півкулі (Європі, Азії, Північній Америці). Бурий ведмідь віддає перевагу тайзі, гірським лісам, родючим лукам уздовж річок, малодоступним для людини місцевостям з буреломом, які межують з болотами, галявинами та водоймами. Такі райони лісу служать йому місцями сховища та живлення.
- Основний раціон бурих ведмедів - рослини та комахи. За день вони поїдають 30-40 кг їжі. Не гребують клишоногі й падлиною, іноді полюють на копитних тварин. Полюючи на диких кабанів, ведмеді вражають своєю витривалістю. Дикий кабан зривається з місця й тікає, а клишоногий починає його неспішно переслідувати. І вже десь через 20 км він обов'язково наздожене свою жертву. Полює він і на великих тварин - лосів, оленів, коли не вистачає рослинної їжі. М'ясоїдні інстинкти, як правило, виявляються у крупних старих самців.
- Ці богатирі живляться переважно ягодами, плодами, горіхами, корінням рослин, комахами.
Хоч ведмедя називають і бурим, та колір його хутра може бути різноманітним: жовтуватим, яскраво-рудим, бежевим і майже чорним. - Найулюбленіші ласощі ведмедів - мед. Щоб дібратися до нього, вони терпляче переносять численні укуси розлючених бджіл. Відомо багато випадків, коли ведмеді відвідують пасіки, де крадуть мед разом з вуликом. Крім того, ведмеді - чудові рибалки. Не раз спостерігачі розповідали, що хижак, йдучи берегом річки, уважно дивиться на воду. Якщо він неподалік від берега побачить рибину, то стає на задні лапи й стрибає у воду, притискує бідолаху-рибу до дна, а потім прикушує, щоб не виривалася. Далі витягує здобич на берег і починає живитися.
- На Алясці ведмеді навіть збираються групами на обмілинах річок і хапають лососів, які припливають у ці місця для нересту. При вдалому полюванні ведмідь підхоплює рибину і викидає її на берег.
- Влітку ведмеді відпочивають прямо на землі серед трави та кущів - лише б місце було безпечним та відлюдним. З настанням холодів вони стають млявими і згідно з інстинктом починають шукати і облаштовувати собі барлоги, де засинають до весни.
- Зимовий сон ведмедів відрізняється від сплячки інших тварин тим, що вони зберігають повну життєздатність, чутливість і витрачають мало енергії, існуючи за рахунок накопиченого жиру. Температура їх тіла в цей період знижується на 3-5 градусів.
- Та якщо хтось необережно розбудить ведмедя або якщо йому не вистачає накопиченого жиру, він прокидається. Таких тварин називають шатунами. Зустріч з ними дуже небезпечна, адже голодний звір поводиться агресивно. Втекти від нього дуже важко. На короткій дистанції він спроможний обігнати навіть коня.
Важкі часи для ведмедя - початок весни, коли він прокидається. У цей період його організм дуже слабкий: тварина швидко втомлюється, вона незграбно тримається на "неслухняних" лапах, які довгий час не діяли. В перші дні вони не відходять далеко від барлога, живляться молодою травою, часто відпочивають, гріючись на сонці, а весняні холодні ночі проводять у барлогах.
- З кожним днем хижак стає активнішим: спить менше, а рухається більше. На Кавказі, Курильських островах ведмеді при великому достатку кормів у зимову сплячку не залягають зовсім.
- Слух і нюх у ведмедів дуже гострі. Він чує запах падлини на відстані 2,5 км, а людини - 500 м. Зір - слабкий. Ведмеді короткозорі. Вони майже не бачать предметів здалеку, особливо нерухомих. Та підсліпкуваті очі ведмедя добре пристосовані для розглядання дрібних об'єктів, які знаходяться поблизу.
- Перші 5-6 днів сплячки бурий ведмідь не спить, а чутливо дрімає.
- Ведмежата народжуються сліпими, без хутра та зубів. Вони маленькі та безпорадні. Довжина тіла малюка - 25 см, маса - 500-600 г. Дитинчата швидко ростуть на молоці сплячої мами. Бачити починають у місячному віці. У двомісячному віці ведмежата вперше виходять з барлога. Мати поступово починає привчати малюків до рослинної їжі. Та лише наприкінці літа ведмедиця перестає підгодовувати їх молоком. Турботлива, ніжна матір привчає ведмежат добувати їжу, уникати небезпеки. У ведмежому сімействі до дитинчат відносяться поблажливо, але дорослих самців вони побоюються, бо ті до них суворі і нелагідні. Малюки із задоволенням лазять по деревах, але з віком стають важкими й не утруднюють себе цим заняттям. За провину та неспритність малюки часто отримують ляпасів від матері. Ведмедиця ревниво охороняє ведмежат, тому зустріч з нею дуже небезпечна. Ведмежата залишаються разом з матір'ю ще майже 2-3 роки. Саме через цей період самка готова до народження нового потомства.
- Ці тварини вражають своєю кмітливістю і не тільки на арені цирку.
- Мисливці добре знають, як ведмеді можуть спритно уникати переслідування, а рибалкам не раз доводилось спостерігати, як хижак витягав рибальську сітку, щоб поласувати рибою.
Ведмежата легко стають слухняними, швидко звикають до людини. У неволі вони живуть майже 50 років.
- Бурий ведмідь іноді вражає своєю сміливістю та відвагою. Він наважується вступати у бійку з тигром, щоб відібрати їжу. Та відомі випадки, коли ці велетні поводять себе, як справжні боягузи. Причиною переляку може стати навіть заєць, що зненацька вистрибнув. До речі, у ведмедів від переляку буває розлад шлунку, а іноді він гине від жаху.
ВОВК
1. Загадки
Він сірий, злий, голодний, хижий, Однак, розумний, обережний. В лісі живе, людей обминає, Кожен його із казок знає.
По полю та лісу гасає, Овечок хапає та всіх лякає. (Вовк)
Ходить хмурно між дубами,
Хижо клацає зубами.
Весь як є - жорстока лють,
Очі так її і ллють.
Зачаївся ось, примовк.
Грізний звір цей, звісно, ... (вовк).
Хто в зиму холодну
Ходить злий та голодний?
(Вовк)
Зубасте, сірувате, по полю гасає,
Телят і овець шукає. (Вовк )
2. Прислів'я та приказки 1. Аби вовк ситий і баран цілий.
2. До їжі - вовк, а до роботи - заєць.
3. Вовка в плуг, а він дивиться в луг.
4. Вовк лисиці не рідня, та повадка одна.
5. Вовк старіє, але не добріє.
6. Не такий страшний вовк, як його малюють.
7. Пішов вовчими стежками.
8. Вовка ноги годують.
9. Побачив вовк козу та забув про грозу.
10. У кого серце вовче, той їсть, кого хоче.
11. Хто вродиться вовком, тому бараном не бути.
12. Цап і вовк один толк.
13. Якби вовк не сидів, то зайця б зловив.
14. Бере вовк, то й вовка візьмуть.
15. Вовк і лічене бере.
16. На вовка промовка, а зайці кобилу з'їли.
17. Голод гонить вовка з лісу.
18. Ходить, як побитий вовк.
19. Боїться, як вовк кози. 20. Скільки вовка не годуй, а він в ліс дивиться. 21. Вовка бояться - в ліс не ходить.
22. Дружба з вовком вилазить боком.
23. З вовком жити - по-вовчому вити.
24. Нюхом вовк ситий не буде.
25. Про вовка промовка, а чорт пана несе.
26. І вовк свої вовченята любить.
3. Пам'ятники
У Капітолійському храмі Древнього Риму - "За допомогу і службу, за вірність і дружбу".
За легендою вона вигодувала братів Ромула й Рема, що заснували місто Рим.
4. Скоромовка.
Очиці у вовчиці наче блискавиці.
5. Цікаво!
- Мова йде про хижого звіра. Він розумний, спритний і витривалий. До здобичі вони підкрадаються, наздоганяють або підстерігають засідці. В лісовій хащі ці хижаки рухаються безшумно, ніби тінь. (Вовк)
- Вовки в природі виступають санітарами. Полюючи, вони ловлять хворих і ослаблених тварин, сприяють тим самим оздоровленню всього стада.
- Своє житло - лігво ці хижаки будують серед коренів дерев у густих, непрохідних хащах недалеко від води. Один раз на рік (весною) вовчиця народжує вовченят.
Через місяць вовченята вже їдять м'ясо. А вже восени вовченята полюють разом із зграєю, навчаючись премудростей життя у дорослих вовків. - Живуть ці хижаки до 15 років.
- Вовчиці дуже опікуються своїми вовченятами, причому не тільки власних, а й чужих. Якщо їм зустрінуться беззахисні вовченята, які втратили батьків, вони обов'язково їх нагодують, напоять, навчать полювати. Чого, нажаль, не зустрінеш серед людей.
6. Байка
ВОВК І КІТ
В село із лісу Вовк забіг... Не думайте, що в гості, братця!
Ні, в гості Вовк не забіжить; а він прибіг, щоб де-небудь сховаться:
проклятий люд з собаками настиг...
І рад би Вовк в які ворота вскочить, та лишенько йому: куди не поглядить -
усюди Вовченька недоленька морочить,- хоч сядь та й плач;
ворота, як на те ж, кругом усі заперті, а дуже вовкові не хочеться умерти
(бо ще він не нажився, бач!), а гірше од людей - од видимої смерті... Коли глядить - на загороді Кіт сидить, на сонечку мурликає-дрімає. Підскочив Вовк і до Кота мовляє:
- Котусю-братику! Скажіть мені скоріше, хто із хазяїнів отут усіх добріший?
Я хочу попрохать, щоб хто мене сховав на сей недобрий час. Я б у пригоді став!.. Чи чуєш гомін той? За мною то женуться!.. Котусю-батечку! Куди ж мені поткнуться?
- Проси мерщій Степана, він добрий чоловік,
- Кіт Вовкові сказав.
- Так я у його вкрав барана.
- Ну, так навідайсь до Дем'яна.
- Е, і Дем'яна я боюсь: як тільки навернусь, він і згадає поросятко.
- Біжи ж, аж ген живе Трохим!
- Трохим? Боюсь зійтися з ним: з весни ще злий він за ягнятко!
- Погано ж!.. Ну, а чи не прийме Клим?
- Ох, братику! Теля я в його звів!
- Так, бачу, ти усім тут добре надоїв,
- Кіт Вовкові сказав,- чого ж ти, братику, сюди і забігав? Ні, наші козаки ще з розуму не спали, щоб Вовка од біди сховали! І так-таки ти сам себе вини: що, братику, посіяв, те й пожни!
Л. Глібов
ВОРОНА
1. Загадки
Чорномазий, білодзьобий Віл за плугом важко ходить, Черв'ячків, жучків знаходить - Сторож вірний, друг полів, Перший вісник теплих днів. (Грак)
Каркає, літає, всіх малят лякає. (Ворона).
2. Вірші
Що за шум,
Що за гам? -
Запитала я у гав.
Обізвалась чорна ґава
Метушлива й говірка:
- Ми гуляєм,
Ми справляєм Новосілля у шпака.
Лідія Коломієць.
Ґавеня-немовля На ґанку ґелґоче:
- Ґронце ягід хочу!
Ґава ж: Кар-р-!
- Ґвалт! Яке там ґроно! Ґречна будь, вороно.
Григорій Храпач
Ой, вороно, дивна пташко, Чом ти така чорна? Клопоталась, бідолашко, Довго біля ґорна?
Глину лапками місила, Для своїх маляток Та із глини наліпила Чашок і Горняток.
Катерина Пасічна
ҐАВА
Кіт облизується ласо: Ґава в дзьобі держить м'ясо. Ось поклала біля себе, А коту того і треба. Подивилась ґава вбік - Кіт за м'ясо та й утік. А малятам смішно стало: ґава ґаву упіймала!
Грицько Бойко
3. Скоромовка.
- Не лови, Хомко, ґав, щоб носа не зчухрав.
- Дві ґави зранку гасали по ґанку. Ґави просили на ґанку сніданку.
- Нагадала ґава ґаві не проґавити забави.
4. Прислів'я та приказки
1. Ворона вороні око виклює.
2. Кому ворон над головою кряче, той щастя має собаче.
3. Новину ворона на хвості принесла.
4. Чорний, як вороняче крило.
5. Лякана ворона і куща боїться.
5. Прикмети
- Ворони купаються - до негоди, каркають - на морози, гуртами літають - на снігопад, сідають на землю - до відлиги, а вмощуються на нижніх гілках дерев - на вітер.
- Якщо граки прилетіли прямо на гнізда - буде дружна весна.
- Грак прилетів - через місяць сніг зійде, а журавель - скоро лід скресне.
- Грак відлетів - чекай снігу.
- Якщо ворона вранці сидить на верхівці дерева й каркає - бути хурделиці.
6. Цікаво!
- Грак за рік знищує до 8000 дротяників - черв'яків, які точать коріння культурних рослин.
- Найрозумніший птах - це ворон, за ним ідуть папуги, а третє місце - посідають гуси
- Граки влаштовують по кілька гнізд на одному дереві.
- Я - птах з масивним дзьобом. Б'юся за їжу з родичами, навіть собаками та котами. Розшукую їжу біля житла людей. Дуже люблю поласувати мишами. Тому приношу користь.
ГОРОБЕЦЬ
1. Загадки
Маленький, сіренький на соняшник сів, Надзьобався добре й далі полетів. (Горобець)
Маленький хлопчина у сірій свитині по дворах стрибає, крихти збирає. (Горобець)
Я ловлю комах, жучків,
Їм маленьких черв'ячків, В теплий край я не літаю, Під стріхою хату маю. Цвірінь! - сів я на хлівець. Звуть мене всі ... (горобець).
Ростом він маленький. Сірий, чепурненький, Справжній молодець! Хто він? (Горобець)
За вікном сніжок, піднялася віхола,
Але бачу я пташок, що сидять під стріхою.
Чив-чив-чив, чив-чив-чив. Хто співати їх навчив?
Сірі пташенята ці звуться ...(горобці).
2. Вірші
ЯК ГОРОБЧИК НАВЧИВСЯ РАХУВАТИ
Горобець повіз у млин двадцять вісім штук зернин, Їхав полем, їхав лугом, їхав день і їхав другий. Стрибунець замість коня Двоє раків поганяв. Зліз із воза - поруч скаче: - Гей, скоріше менший раче, - Їдем сорок шість годин.
А якщо закриють млин?
Як тоді змелю зерно?
Гей, скоріше, друже, но-о-о! Скучно як, - собі цвірінькнув. Тож відкрив із житом скриньку.
Став зернятка рахувать: Раз, два, три, чотири, п'ять. Ось уже і двадцять є, Він рахує і клює.
Під'їжджає до млина, Подививсь - зерна нема... Він спочатку зажурився,
Тільки враз розвеселився Хоч з нічим вернувсь до хати, Та навчився рахувати.
Л. Куліш-Зіньків
ГОРОБ'ЯТА
Рано-вранці біля хати позлітались гороб'ята. Потім стали під вікном, мов поклони б'ють чолом. Ніби хочуть нам сказати:
- Милі, любі ви, хлоп'ята! Дайте ви нам хліба трішки, в нас замерзли дуже ніжки. Віхола всю ніч мела,
ледь дістались до села! Як почули ми їх плач, розкришили враз калач і сипнули горобцям:
- Дзьобайте, смачного вам!
Н. Калюжна
ГОРОБЕЦЬ З БІЛОЮ БОРОДОЮ
Розбігайтесь, людоньки, хто кудою! Горобець із білою бородою!
Що за диво дивнеє? На віку Вперше бачу бороду отаку.
Може, він старійшина чи мудрець? Може, він заслужений горобець?
Ні, несе у дзьобику він пір'їнку. Пригодиться діточкам на перинку.
Л. Костенко
Горобець Сніг-сніжок із хмар летить, Землю закриває. Змерз горобчик, цвіринчить, Зернятко шукає. Та немає їх! Ців-цвірінь! А сніжок холодний!
Ой, дитино, крихту кинь! Мерзну я голодний! Ців-цвірінь Ців-цвірінь! Пожалій мене, дитино, крихту кинь! Бо надворі, на дорозі пропаду! Я і зернятка під снігом не знайду!
ГОРОБЕЦЬ
Дзьобнув хлібця горобець, дзьоб обтер об стовбурець. Барабольки подзьобав, - по бруківці пострибав.
3. Веселі фразеологізми
СТРІЛЯНИЙ ГОРОБЕЦЬ
Дуже досвідчена людина, яку важко надурити.
Горобець - маленька, дуже прудка пташка, яка живе біля помешкань людей. Іноді по горобцях заради забави бешкетники-хлопчаки стріляли з рогатки, а старі мисливці перевіряли на них свою нову рушницю. Але саме тому, що горобчик маленького розміру, прудкий та полохливий, його важко вполювати.
Про горобців в народі складено багато прислів'їв та приказок, наприклад "старого горобця на полові не обдуриш" - так кажуть про людину, яку важко обманути, "стріляти з гармати по горобцях" - тобто витрачати забагато зусиль на виконання будь - якої незначної справи, "стріляний горобець" - говорять про бувалу, дуже досвідчену людину.
4. Прислів'я та приказки
1. Горобець-молодець, а ластівка - краще.
2. Восени і горобець багатший.
3. Слово - не горобець, вилетить - не спіймаєш.
5. Прикмети
Горобці і ластівки гніздяться з північного боку - на спекотне літо.
Горобці поховалися - на мороз або завірюху.
6. Пам'ятники
У Бостоні - "За допомогу і службу, за вірність і дружбу". У місті Бостон в американському штаті Масачусетс за врятування від гусені, яка загрожувала людям голодомором.
7. Цікаво!
- Природа потурбувалася про тепле пір'ячко. Коли холодно, ховаю одну ногу в пухнасте пір'я, а на другій стою, мов чапля. З лісу перелітаємо ближче до людей. Тримаємося зграйками. А обід завжди собі знайдемо у годівничках. Тут смачні страви...
ГОЛУБ
1. Загадка
Невеличка, сніжно-біла. Що її в небесну шир Люди радісно пускають Сповістити всіх про мир. Кожний з нас цю пташку знає, Її назву відгадає. ( Голуб)
2. Прикмети
- Голуби туркочуть - тепло віщують.
- Рано линяють голуби - на ранні приморозки і холодну зиму.
3. Цікаво!
- Чи буває пташине молоко? (Звичайно, ні. Адже так говорять про щось неймовірне. І все ж пташине молоко існує. У вільних голубів, коли вони виводять пташенят, і утворюється маса, схожа на густе молоко або на рідкий сир. Цим "молоком" пернаті вигодовують малят)
4. Пам'ятники
У Парижі - "За допомогу і службу, за вірність і дружбу". За те, що приніс звістку про аварію англійського підводного човна під час другої світової війни.
5. Вірш
ГОЛУБИ
Дмитрик любив голубів. Сам хатинку їм зробив. Змайстрував легку драбинку
Й приладнав їм під хатинку. Поодинці по драбинці Ходять раді голуби І до хлопчика туркочать:
- Дуже вдячні ми тобі.
О. Журлива
6. Казки
Мурашка і голуб
(Українська народна казка)
Одна мурашка лазила по двору, нишпорила собі добичі. Посеред двору стояла полив'яна рийка з водою. В тій рийці стирчала соломина; один кінець доторкався води, а другий виходив з ринки; мурашка спустилась по тій соломині до води і почала смоктати з неї потрібну для неї гущу. Де не взявся вітер, подув і звалив ту соломину в ринку. Мурашка впала в воду і почала тонути, а далі вчепилась за соломинку і держалась за неї. Намокла вся як хлюща і змерзла добре; якби протяглось ще хвилин зо три, мурашка б загинула. Де не взявся на її щастя голуб, підійшов до ринки воду пити. Мурашка почала його прохати:
- Будь ласкавий, заборони мене од смерті, я тобі колись в пригоді стану.
Голуб засміявся і подумав: "Чим вона може мені оддячить, така нікчемна комашка?" Голуб нехотя попнувсь в ринку, схопив ту соломинку в носик і кинув па землю. Мурашка обсохла, обігрілась на сонці й подалась до своєї домівки.
Через тиждень чи через два довелось голубові полетіть до сусіда на тік пошукати там зерна. Голуб ходив по току, задравши вгору голову, не помічав, що перед ним стирчать петлі силець. Якраз на ту нору бігала по току мурашка, побачила, що голуб підходить до силець мерщій побігла до нього і жигнула його за ногу. Голуб нахилив голову вниз - подивитись, хто його жигнув, і побачив, що у нього перед носом стирчать петельки силець. Він тоді мерщій задки, задки, знявсь і полетів додому. Тут він згадав, як він заборонив мурашку од смерті і як мурашка обіцяла стати йому в пригоді. З того часу голуб з великою охотою помагав в нужді всім тварям.
Дрізд і голуб
Українська народна казка
Якось голуб став просити дрозда, щоб той навчив його гніздо мостити. Погодився дрізд. Та тільки поклав декілька гілочок, як голуб сів на них і вуркоче: "Знаю, знаю..."
Розгнівався дрізд та й каже:
- Коли знаєш, то навіщо просиш?
І полетів собі геть.
А голуб зовсім не вмів гніздо мостити. Ото скільки дрізд йому допоміг, таке гніздо в нього й лишилося назавжди.
7. Скоромовка
У голубки-горлички туркотливе горлечко. Горличка туркоче, горличка воркоче.
8. Байка
ЧИЖ ТА ГОЛУБ
(Байка)
Весною Чижик молоденький, такий співучий, проворненький, в садочку все собі скакав та якось у сильце й попав; сердега в клітці рветься, б'ється... А Голуб бачить та сміється: - А що? Попавсь? От тобі й на! Вже, певно, голова дурна... Не бійсь, мене б не піддурили, хоч як би не хитрили, бо я не Чижик! Ні... оце! - аж гульк - і сам піймавсь в сильце... Ото на себе не надійся, чужому лихові не смійся!
Л. Глібов.
ГУСАК
1. Загадки
Великий дикий, або свійський водоплавний птах
З довгою шиєю, який дає м'ясо, пух, перо. (Гусак)
2. Вірші
Бабці кланявся гусак - Так і так... так і так... Ґелґотали гуси:
Вельми ґречний гусак В нашої бабусі.(Олег Орач)
ГУСИ ПРИЛЕТІЛИ Пролетіли знову гуси Над долиною, Над туманом сивовусим, Над калиною. Пролетіли сумовито Над ожиною, Понесли на крилах літо Неведимкою. (М. Сингаївський)
ГУСАК
Наш гусак піднявсь на кладку, став, як завше, на зарядку.
Повернувся вліво, вправо, чітко робить вільні вправи. От зробив гусак зарядку та й у річку - бух із кладки - миє крила, чистить лапки. Каже качур: - Так-так-так, фізкультурник наш гусак.( Михайло Стельмах)
ПОВЕРНУЛИСЯ ГУСОНЬКИ РАНО
Прилетіли гусоньки рано,
а земля -
ще у біле убрана.
Прилетіли гуси додому,
принесли з моря
краплю солону.
Посідали
і тужно голосять - позамерзали ніженьки босі.
Ой ви, гуси, гусяточка сірі, чом рано сюди прилетіли?
Гуси мовчки
голівоньки хилять.
Гуси тихо
у відповідь квилять: "Як журитися в краї чужому, краще мерзнути в рідному домі". ( Г. Чубач.)
БІЛІ ГУСИ ЛЕТЯТЬ НАД ЛУГАМИ...
Білі гуси летять над лугами, в синім небі біліють снігами, в синім небі хмарками зникають, довго-довго їх очі шукають.
Білі гуси на озеро впали, тихі води кругом розгойдали... Розцвіли, як купави великі... Довго-довго їх чуються крики.
Навмивалися, накупалися, нагойдалися, нагулялися. Закричали, знялись і полинули, тільки пір'я на спогад покинули.
О. Олесь
3. Скоромовка
Гуси гучно ґелґотали - Горобці зерно клювали. Гонять гуси горобців - Голубок на ґанок сів.
Олександр Кононенко
Гиля, гуси! - Ген з-за гаю Вовк голодний виглядає. Голосно не гелготіте! Всі гуртом додому йдіте.
4. Гра "Вгадай за описом" - Великий дикий і свійський водоплавний птах з довгою шиєю, який дає м'ясо, пух, перо.
5. Прикмети
- Гусак стоїть на одній лапці, та ще й ховає голову під крило - на мороз.
- Гуси з вирію високо летять - води буде багато, а як низько - мало.
- Качки та гуси кричать, полощуться, пірнають, б'ються крилами - на дощ, притихають - на грозу.
6. Пам'ятники
У Римі - "За допомогу і службу, за вірність і дружбу". За те, що колись врятували місто від ворога, зчинивши галас і попередивши цим мешканців.
7. Цікаво!
- Найрозумніший птах - це ворон, за ним ідуть папуги, а третє місце - посідають гуси.
- Качки і гуси не тонуть у воді тому, що їхнє пір'я, змащене жиром, не намокає.
- Про те, як гуси врятували Древній Рим, знають, вочевидь, усі. Цей факт гідно оцінено вдячним людством. Більше того, дехто й нині успішно використовує охоронні здібності гусей. Це має місце, зокрема, у Франції, Шотландії, Америці. Один із підприємців навіть звільнив своїх охоронців, замінивши їх гусьми. Звичайно, після ретельного відбору.
- Та не тільки задля цього використовуються деякі здатності гусей. Їх навчили ще одній професії - полільника (сапальника). Так, у Каліфорнії розводять спеціальну породу, яку привчають поїдати певні види бур'янів. Після чого у віці 40 днів літаками відправляють на "роботу" в усі кутки країни. За гусьми закріплюють ділянки для очищення від непотрібної зелені, вони мають їх прополоти. Коли ділянка оброблена, напувалки з водою переносять на нове місце, туди ж направляються й гуси. Птиця обробляє поля кукурудзи і бавовнику, сади і виноградники, навіть плантації квітів. Тільки в Каліфорнії, за свідченням преси, трудиться близько 50 тисяч пернатих.
Браку в роботі гуси не допускають: поїдають тільки бур'яни і не чіпають культурні рослини.
- Цікавий випадок "піклування" гусей про власне потомство спостерігала одна сім'я. Молода гуска недосиділа на яйцях два дні. Покинула гніздо, і всі спроби повернути її туди були марні. Ввечері до гнізда підійшла стара гуска і, почувши слабке попискування з-під шкаралупи, сіла на яйця. Вивелись гусенята, їх винесли на сонечко. Раптом побачили таку картину: гусак, нашорошивши пір'я і незграбно присівши, став обігрівати пташенят. Одні залізли йому на спину, інші притиснулись до боків. Гусак щось утішливо ґелґотів їм. Він тримав своїх діток, як належить, не давав розбігатись: наздоганяв непослухів, брав дзьобом за шийку і відносив на місце, а коли гусенята підросли, підштовхував утікачів до виводка. Протягом місяця не відходив він від своїх підопічних. А коли стара гуска вивела ще гурт молодняку, гусак став опікуватись вже двома виводками, але разом із гусинею.
ДЯТЕЛ
1. Загадки
Дзьобом дерево довбає, Якихось він комах шукає, Так дерева він рятує, Е, ні хвилинки не марнує, Лише в наших лісах існує. (Дятел)
Вірно людям я служу,
Їм дерева стережу.
Дзьоб міцний і гострий маю,
Шкідників ним добуваю. (Дятел)
Хто з кори комах виймає,
Про здоров'я лісу дбає. (Дятел)
Б'ється, стука молоток, поправляє наш садок. (Дятел)
Тук-тук-тук! Так-так-так!
І комаха, і черв'як,
І личинка - біла стінка,
І жучок-короїд
Мій сніданок, мій обід. (Дятел)
2. Вірші
Дятел По рецепту на базарі Дятел вибрав окуляри, Натягнув собі на ніс, Полетів трудитись в ліс. У осінню хмуру пору Хитрий жук заліз під кору. Дятел глянув, сів на сук, Носом тук - і згинув жук. Бо чудові окуляри Вибрав дятел на базарі!
За М. Стельмахом
Пише хвостиком лисиця слід по росяній траві. Пише дятел, гарна птиця, дивні знаки на корі.
Володимир Лучук.
Дятлова кузня
У дятловій кузні гаряча пора. Дятлова кузня стоїть край двора. Дятел невтомно працює щодня - Така роботяща у нього рідня, Вчився він змалку так працювать, Щоб шкідників з-під кори добувать.
М. Сингаївський
Дятел
По рецепту на базарі дятел вибрав окуляри, натягнув собі на ніс, полетів трудитись в ліс. У осінню хмуру пору хитрий жук зашивсь під кору. Дятел глянув, сів на сук, носом тук - і згинув жук. От які-то окуляри вибрав дятел на базарі! (Михайло Стельмах)
3. Гра "Вгадай за описом" - У цих птахів на голові "червона шапочка", дзьоб міцний. Вони чудово сидять на деревах, спираючись на цупкий хвіст. Язик надзвичайно довгий, змащений липкою слиною. (Дятел)
- Лісовий птах з довгим, гострим та міцним дзьобом, яскравим оперенням, який добуває їжу (комах та їхні личинки) з щілин кори хворих дерев. (Дятел)
4. Казка
Міцну дружбу ніякий мороз не заморозить!
Жив-був Дятел. Одного разу він зустрів Ворону і каже:
- Давай дружити!
- Давай! - погодилася та. Дятел хатки будує, а Ворона йому допомагає. Не стерпів Мороз. Ворону вирішив заморозити. Дятлик дізнався про злі наміри Мороза. Він вчасно заховав Ворону у дупло. Міцну дружбу ніякий мороз не заморозить.
БЕЗРІДНИЙ ДЯТЕЛ
В одному веселому, радісному гаю жили дятли. Кожен дятел з дятлихою мали гніздо. Влітку вони виводили маленьких пташенят. Як тільки малята повилітають із гнізда, батько й мати вчать їх знаходити жучків під корою дерев.
Жив у гаю Безтурботний Дятел. Не було в нього ані дятлихи, ані гнізда. Влітку він літає собі, пісні співає, жучків шукає. На зиму перелетів Дятел в інший гай. Усі дятли здивувались, питають:
- Звідки ти прилетів, Дятле? Де твій гай? Де твоя дятлиха, де твої дятленята?
Безтурботний Дятел у відповідь застукав дзьобом по дубку й заспівав:
-Я співун, я літун, безтурботний говорун. Де хочу, буваю, куди хочу, літаю. Немає у мене дятлихи, немає малих дятленят. Краще жити без клопоту. Ось так. Ось.
Дятлам стало зрозуміло. Вони сказали:
- Якщо у тебе немає ні дятлихи, ні дятленят, то в тебе немає і свого гаю. Ти безрідний.
З того часу Безтурботного Дятла так і прозивають: Безрідний. (В. Сухомлинський.) 5. Скоромовка
Дятел дуба доглядав: дзьобом вправно діставав Його грізних ворогів - ненаситних шкідників.
6. Легенда
Одного разу бідний чоловік пішов на Великдень до лісу зрубати дерево.
Тільки він почав рубати, як до нього підійшов старий дід і сказав: "Не рубай дерево. Іди додому. В тебе буде достатньо грошей, щоб купити дрова і жити без злиднів". Чоловік так і зробив. Жив він добре, але наступного року він подумав: "Піду до того дерева попрошу ще грошей". Прийшов чоловік до лісу і почав рубати дерево. Тут і з'явився старий дід, він зрозумів, що чоловіка до лісу привела жадібність. Тоді дідусь мовив: "За твою жадібність перетворю тебе на птаха, стукай все життя по деревах". Так з'явився дятел.
ЖАБА
1. Загадки
Що то воно: в воді водиться,
З хвостом родиться, А як виростає, Хвостик відпадає? (Жаба)
У зеленому жакеті галасує, Хоч і плакати мастак, А не риба і не рак. (Жаба)
У воді сидить охоче,
Та не риба і не рак,
Вистромляє великі очі
І співає: кум-квак. (Жаба)
2. Прикмети
- Жаби не квапляться розпочинати
свої концерти - ще повернеться холод.
- Озерна жаба вилазить на берег перед дощем.
3. Вірші Жабка
Жабенятко Зеленятко, І верби, і трава,
Що в зеленій осоці Ква-ква, ква-ква, ква-ква!
Зелененьку мало хатку, В зеленому лататті
Склало віршики оці: Сиджу в зеленім платті,
"Зелене, ой зелене Виспівую слова:
Усе навколо мене - Ква-ква, ква-ква, ква-ква! (Ліна Біленька) ЖАБЧИНЕ ПЛАТТЯ
Злізла жабка на латаття:
- Ой, яке ж у мене плаття!
То береться жабка в боки,
то пригнеться,
то - навскоки.
От так платтячко у мене!
Подивись - нове, зелене!
ЗАВЕСНІЛО Завесніло вже довкола: зеленіє гай і поле. Всюди трави, трави, трави -зеленаві, зеленаві. Глянь: он жабка зеленіє при зеленім бережку. Тільки річечка синіє на зеленому лужку. (Анатолій Камінчук)
4. Скоромовка
У болоті, край села, Жаба жадібна жила. Жерла жваво комарів І жахалась журавлів.
5. "Впізнай мене" Сама знаю, що не красуня я. Деякі люди не терплять моєї присутності, намагаються втекти, а то ще й камінці шпурляють. За що? Не всім же бути гарними? А користь від мене велика.
6. Цікаво!
- Жаби та тритони під час холодів зариваються у мул водойм. Там вони проводять всю зиму.
ЖУРАВЕЛЬ
1. Загадки
Дивний ключ у небі лине, Не залізний, а пташиний. Цим ключем в осінній млі Відлітають ... (журавлі).
Довгі ноги, довгий ніс,
Прилетів - обід приніс.
Смачних жабеняток
Для своїх маляток. (Журавель)
Які ноги, такий ніс, По болоту ходить скрізь. Хату на хаті має, Жабам рахунок знає. (Журавель)
Стоїть у лузі на одній нозі. (Журавель)
Рівним строєм у небі летять,
Повертаються із чужини.
В отчий край птахи радо спішать,
В високості курличуть вони. (Журавлі)
2. Пісня-гра ЖУРАВЕЛЬ
(Журавель з паличкою у руці "ходить"
по бабиних коноплях та "скубе" їх).
Унадився журавель, журавель
До бабиних конопель, конопель. -
Сякий, такий журавель,
Сякий, такий довгоносий,
Сякий, такий довгополий,
Сякий, такий виступає,
Конопельки все щипає.
(Поруч бігають діти-пустуни і дратують його, показуючи, який він високий, витягуючи руки вгору, роблять довгого носа, та, розводячи руки у сторони і вниз, імітують його ходу. У кінці куплету "вищипують" коноплі).
Буде лихо журавлю, журавлю,
Коли його я зловлю, я зловлю.
Сякий, такий журавель,
Сякий,такий довгоносий,
Сякий,такий довгополий,
Сякий, такий виступає,
Конопельки все щипає. Ловіть журавля!!! (Діти намагаються зловити журавля). Дівчинка.
А калина біля броду
Білі квіти розпускає.
На свою чарівну вроду
Задивляється у воду,
Соловейка виглядає.
3. Вірші
ЖУРАВЕЛЬ
Коло річки-мальовнички, Біля жаб'ячих осель Від світання до смеркання Походжає журавель. Довгоносий, довгокрилий, Ще й цибатий. Просто сміх!
- Ква-ква-ква, - жабки сміються, І за це він ловить їх.
П. Сорока
ЖУРАВЛИК
Літає журавлик, як диха,
Пливе, набира висоти.
Та крикнула знов журавлиха:
- Ану, проти вітру лети!
Це ж нас понесе на край світу, І треба вернуться сюди ж.
Навчишся летіть проти вітру - Тоді долетиш.
В. Терен
ЗЕМЛЯ ОЧИМА ЖУРАВЛЯ
- Ти, журавлику, літаєш День і ніч із краю в край, Може, любий друже, знаєш, Який буде урожай?
- Потрудились добре люди - Урожай багатий буде!
І. Січовик
ЖУРАВЕЛЬ
Налітався журавель,
Набачився сто земель,
Сто земель
І сто морів,
А кращої не зустрів
Від тієї,
Де стерня,
Де у поле йдуть
Щодня,
Де комбайни,
Трактори,
Де високі
Явори,
Де стежина
Попід ліс -
Журавель тут
Дужим зріс.
Є у нього свій
Куток,
Де літати вчить
Діток,
Є у нього небеса -
Краю рідного
Краса! В. Басюк
ЖУРАВЛІ-ЖУРАВЛИКИ
В давнину глибоку, як війна гула, дівчинка Наталочка у батьків жила. Ніби льон - біленька, мов грибок - маленька, ніжками тупу, скаче по степу. Раз летів у вирій журавлиний ключ, -впав на нього каменем сокіл із-за туч. Дівчинка Наталочка бачила здаля, як ударив дзьобом сокіл журавля. Журавель, мов грудка, впав додолу прудко: знать, його крило зранене було. Скрикнула Наталочка, мов стріла біжить, зупинилась, дивиться - журавель лежить. Витяг крило своє - рани на крилі, кров червона струменем ллється по землі. Простягає голову, жалібно глядить - там, у небі синьому, ключ його летить. Мабуть, неба рідного жаль йому, а ще й, що, як зорі, бризнули сльози із очей, Журавлі курличуть за собою кличуть, журавлі курлять - в теплий край летять. Дівчинка хустину з голови зняла, ніжно доторкнулася ручками крила: "Не сумуй, журавлику, підемо в село, там тобі я вигою зранене крило". Привела додому, їсти-пить дала, навколо журавлика бігає мала. Гладить сіру шийку, гладить довгий дзьоб, у такого лікаря мертве ожило б. Дівчинка годує хлібом журавля, по траві над річкою вдвох із ним ґуля. Скаче з ним по стежці, рада, як весна, Павликом-журавликом зве його вона. Дітвора збирається з двадцяти осель: що там робить Таллочин сірий журавель? Журавель дитинку смиче за косинку: любить дітвору - кру-кру!
От минає тиждень... Зранене крило Павлика-журавлика майже зажило.
В. Малик
Журавлик
На болоті, біля річки,
Там, де вогко тхне теплом,
Ми знайшли кумедну птичку
Із пораненим крилом.
Довгі ноги, сірі крила,
На голівці чорний чуб.
Погляда на нас несміло:
- Ой, болить, не полечу!
Що ж тут бідній пташці мучитись?
Краще хай у нас живе!
І зостався в нас приручений,
і одужав журавель.
А як осінь вже настала,
Хмари в небі попливли,
Потяглися попід хмари
В край далекий журавлі.
Потяглися попід кручами,
Понад простором степів.
І журавлик наш приручений
Теж здійнявся й полетів!
(Н. Забіла)
ЯК ЖУРАВЕЛЬ ЗБИРАВ ЩАВЕЛЬ
На болоті журавель цілий день збирав щавель. Назбирав собі на борщ, та якраз вперіщив дощ, І щавель знесла водиця, без борщу лишилась птиця З того часу журавель завжди їсть сирий щавель.
4. Казка
" ЛИСИЧКА ТА ЖУРАВЕЛЬ"
5. Гра "Вгадай за описом"
- Великий перелітний птах з довгими ногами, довгою шиєю і прямим гострим дзьобом; живе
на лісових і степових болотах. Самка - журавка, журавлиця.
6. Скоромовки.
На болоті журавель Цілий день збирав щавель. Назбирав собі на борщ, Та якраз вперіщив дощ.
7. Цікаво!
- Журавель сірий - це великий гарний птах, який нагадує лелеку. У нього довгі ноги, шия і дзьоб. Оперення у журавля сіре, хвіст, частина голови і шиї, а також кінці крил - чорні. На голові зверху червона пляма).
- В Україні журавель сірий гніздиться на малодоступних болотах Полісся. Осушення боліт людиною стало причиною зникнення журавля сірого.
- Цей птах занесений до Червоної книги України. На межі Овруцького і Олевського районів Житомирської області створений Поліський заповідник (1968 рік), де і водяться ці красиві птахи.
- Над усе вони люблять їсти журавлину. А ще живляться корінцями, рибою, жабами. їдять журавлі комах, оберігаючи рослинки від шкідників.
- Гнізда будують на купинах, іноді в ямках на землі, де відкладають 1-2 яйця.
- Летять журавлі трикутником, або, як в народі кажуть "ключем". Ось які вони журавлі. Люди люблять журавлів. І напевне більш за все за їх любов до Батьківщини. Тож і будують криниці з журавлями, як символ і оберіг України. І в піснях оспівані. ("Та унадився журавель", "Крилатих кличе небо", "П'є журавка воду").
8. Прикмети
- Журавлі летять у вирій низько - зима вже близько.
- Летять журавлики один за одним - буде багато води та тепло.
- Ранній приліт журавлів - на ранню весну.
9. Діалоги
ДІАЛОГ № 1
- Ти хто?
- Я сірий журавель.
- А чому ти не мостиш собі гнізда на даху будинку чи електричному стовпі?
- Ми, журавлики, дуже обережні птахи і не підпускаємо людину ближче ніж за кілька метрів, тому і оселяємось на глухих болотах.
- Зате, ми - лелеки користуємося любов'ю і повагою і у людей. Нас називають носіями щастя.
ДІАЛОГ № 2
- Ти якийсь дивний. І не зовсім такий, як ми лелеки. Чому це у тебе в кладці так мало яєць і гніздо на землі? - Ми журавлики відкладаємо 1 - 2 яйця і гнізда влаштовуємо на купинах болота, іноді в ямці на землі.
- Так ось ти який, журавлику! А ми, лелеки, тулимось ближче до людей і в кладці у нас по 3-6 білих великих яєць.
- Але не сумуй, лелеко. Адже це ж про нас з тобою кажуть, шо ми на своїх крилах весну приносимо. І від цього людям радісно. То ж ми з тобою дуже близькі.
ДІАЛОГ № З
- Ми з тобою близькі родичі. Але давай подумаємо чим ми відрізняємося?
- А коли ви відлітаєте до теплих країв, ви збираєтесь у зграї?
- Ми, журавлі, відрізняємось способом перельоту, бо вишукуємось у небесному просторі трикутником або ключем.
- А ми, лелеки, перед відльотом збираємось у зграї. То хоч ми дуже схожі, журавлику, з тобою зовнішністю, але в нас дуже багато відмінного.
ДІАЛОГ № 4
- Ми з тобою майже рідні й нічим не відрізняємось.
- А хіба ти живеш на болоті?
- Ні. Ми, лелеки, влаштовуємо собі гнізда на вершині зламаного дерева, на дахах сільських хат або на електричних стовпах.
- А зовнішній вигляд хіба в нас однаковий?
- У нас журавлів оперення сіре, а на голові зверху червона пляма.
- Лелеко, а це ж про нас кажуть, що гаки прилетіли - весну на крилах принесли. Ось в чому ми у тобою близькі.
10. Розповідь
ЖУРАВЛИКИ-ВЕСЕЛИКИ
"Курли, курли!" - долинає десь із вишини.
Тарасик підводить голову, вдивляється в небо. А курликання все ближчає. Ось уже видно в голубому небі рівненький трикутник.
- Журавлі! Діду, журавлі летять! - вигукує Тарасик.
Дід прикладає до чола долоню.
- Повертаються з вирію веселики наші, - каже, лагідно усміхаючись.
- А чому веселики? - дивується Тарасик. - Журавлі!
- Ні, зараз, навесні, люди звуть журавлів веселиками.
- А чому?
- Бо повертаються птахи до дому і радіють, що знову в рідних краях. І кожен з ними радіє.
ЗАЄЦЬ
1. Загадки
•Плиг-скік, Плиг-скік, Довгі вушка, Білий бік. (Заєць)
•Влітку сіренький,
А взимку біленький,
Довгі вуха має,
Швидко в лісі стрибає. (Заєць)
•Я маленький, я вухатий,
Попелястий, волохатий.
Я стрибаю, я тікаю,
Дуже куций хвостик маю. (Заєць)
•Часом лізу я у шкоду, їм капусту на городах. Моркву, ріпу, буряки. Відгадайте, хто такий? (Зайчик) •Зимою в білому, як сніг, А літом в сірому гуляє, Вловить його ніхто не міг тому, Що ноги довгі має. Великі вуха, косий зір, Як називається цей звір? (Заєць) •Я вухатий ваш дружок,
В мене сірий кожушок,
Куций хвостик, довгі вуха,
Я усіх-усіх боюся. (Заєць)
•Я страшенний боягуз, Всіх на світі я боюсь. В полі, в лісі навкруги Скрізь у мене вороги. Часом лізу я у шкоду, Їм капусту на городах, Моркву їм і буряки. Відгадайте, хто такий? (Зайчик)
2. Вірші.
ХЛІБ ОД ЗАЙЧИКА
Їздив заєць До млина.
П'ять пудів Змолов зерна.
Цілу ніч У хатці тихо Випікала хліб зайчиха.
Рано-вранці
У хустинці
Понесли зайці Гостинці:
Пташеняткам і звіряткам,
Хлопченяткам і дівчаткам.
Аж хрумтять окрайчики...
Добрий хліб од зайчика. ( В. Камінчик)
ЗАЙЦІ
В полі, в лісі проживають, А хатиноньки не мають Довговухі стрибунці. Сірі й білі є зайці. Зимня шубка в них густіша, Навіть в сірого - світліша, Зовсім біла в біляка - Гарна, тепла і м'яка! Взимку від лисиць тікають, Їстоньки собі шукають: Обгризають верболіз, Кору кленів і беріз.
ДЕ ВИ ЗАХОВАЛИСЬ?
- Що це - гра чи жарти, Дорогі зайчата? Де ви заховались, Де ж бо вас шукати?
- Мамцю, не хвилюйся, Тутечки ми, близько. Мамцю, не турбуйся, Тут ми, під берізкою. Ні, не жарти це, не гра. То зими прийшла пора... Не впізнати нас у лісі -
В білі шубки ми вдяглися... ( Станіслав Шушкевич)
ЗАЙЧИКОВІ ВУХА
Сіє, віє, завива
Снігом завірюха,
А у зайчика, хоч плач,
Дуже змерзли вуха.
Він і валянки узув,
І вдягнув кожуха,
А з-під шапки, ну хоч плач,
Виглядають вуха.
- І чого ти зажуривсь? - Цокотять синички.
- Ти б собі вдягнув на вуха Теплі рукавички! (Валентина Каменчук)
ЗАЙЧИКИ
В лісі сніг. У лісі звірі. Ось зайчатка скачуть сірі. Сірі їстоньки хотять, Сірі з голоду тремтять. Бідні зайчики, голодні, Ще не снідали сьогодні.( М. Познанська)
ЧОМУ ЗАЄЦЬ КОСООКИЙ
Заєць їсти схоче, Він в гаю гуляє,
То недовго дума - П'є з трави росицю.
У город заскоче Скоса поглядає:
І капусту хрума. Чи не йде лисиця?
Хрума і навколо А гризе морквину -
Скоса поглядає: Також зирка в боки!..
Чи нема нікого, Ось чому став нині
Чи не йде хазяїн? Заєць косооким. ( Петро Ребро)
3. Цікаво знати.
Заєць - травоїдна тварина. Влітку він їсть траву, а взимку - кору дерев, молоді пагони. Довжина тіла - 70 см, а маса - 5 кг. Розмножуються 2-3 рази на рік. Зайчата (5-8 по 90-130 г кожний) з'являються на світ зрячими, вкритими хутром, здібними в перший день рухатись. Мати годує їх і залишає. Молоко у неї жирне і поживне. Потрапивши у шлунок зайченят, воно перетравлюється протягом 3-4 днів. Коли малята зголодніють, починають рухатись, залишаючи пахучий слід від лапок, в шкірі яких є потові і сальні залози. За цим слідом їх знаходить мати або інша зайчиха і годує другий раз. Самка годує не тільки своїх дітей, а й всіх зайчат, що знайде. Чому ж їх не чують хижі звірі? На тілі зайчика немає потових залоз, вони на підошвах лапок. А лапки зайченята підбирають під себе. Через 10 днів малюки починають самостійно їсти траву, листя різних рослин. Самець не бере участі у турботах про потомство. Зайці живуть 7-8 років.
Бігти по снігу зайцеві-білякові допомагає пружне хутро на лапах, яке виростає до зими.
Найшвидшою твариною суші є заєць, він може розвинути швидкість до 70 км/год.
Зайцю зручніше бігти під гору, бо у зайця передні ноги коротші, а задні довші.
4. Казки ЯК БІЛКА І ЗАЄЦЬ ОДНЕ ОДНОГО НЕ ВПІЗНАЛИ
Якось улітку познайомилися білка і заєць та й стали друзями. А потім прийшла зима. Випав сніг, і все навколо стало біле-біле. Білка вимостила собі гніздо високо на дереві. А заєць під сушняком сховався.
От поглядає білка з гнізда на нього і не впізнає: був сірий, а став білий, як сніг. "Мабуть, це не він" - думає білка. А заєць і собі білки не впізнає: та була в руденькому кожушкові, а ця в димчасто-сірому.
Аж тоді вони впізнали одне одного, як літечко знову прилинуло і їм вбрання колишнє повернуло.
ЯК ЇЖАК ТА ЗАЄЦЬ БІГАЛИ НАВВИПЕРЕДКИ
Oдного разу вийшов їжак зі своєї нори подивитися на божий світ. Було то так під осінній час, у неділю. І що він собі погадав? "Піду я у поле роздивитися, як виглядає гречка і пшениця!" І пішов. Задумав собі, аби коротшою дорогою іти, то пішов навправець. Але поза корчем здибав його заєць, що обзирав капусту, чи велика виросла. "Ого-го,- каже їжак,- скоре сотворіння тут!"- "А ти,- каже заєць,- такий твій рід віддавна, і ти такий, загинеш з твоїм ходом і з твоїми кривулями, з твоїми кривими ногами".
Їжака найдужче то узлостило, що він каже, що криві ноги. "Ти,- каже.- мене береш на сміх? Але як ти такий великий пан, то залежімось, хто кого переможе у бігу". І заклалися в п'ять дукатів і в пляшку горілки. Заєць і каже: "Ану, біжим".- "Ні,- каже їжак,- ще ні. Я піду ще додому і скажу жінці, аби знала, де я пішов". А заєць був тому рад, бо був голодний, і думає собі: "І це мені добре буде, бо попоїм капусти, то зможу ліпше бігати".
Приходить їжак до своєї нори і каже жінці: "Знаєш, жінко, маю клопіт". - "Який?" Каже: "Заложився з зайцем, хто кого переможе у бігу". Та й геть усе розказує за той заклад. "А ти не здурів, що берешся зайця перегнати?" - "Мовчи, жінко, - каже їжак, - якось-то буде. Ми,- каже,- мусимо виграти тих п'ять дукатів і пляшку горілки. Збирайся, жінко, і ходи зо мною разом". Ідуть вони разом, а по дорозі їжак учить жінку, що має робити. Каже: "Ми зараз там приходимо на ниву, і я тебе поставлю у цім кінці в борозні, і ти маєш на цім місці стояти. Коли прибіжить заєць до тебе, так ти маєш казати: "Я вже тут!" А прийде він у той другий кінець до мене, то я так само скажу: "Я уже тут!"
Приходить він до зайця і каже: "Ну, я,- каже,- вже готовий". Поставали вони в кінці ниви, заєць і каже: "Маємо бігти на команду; на команду - раз, два, три - маємо враз зачинати бігти".- "Добре!" Став заєць в одну борозну, а їжак у другу і на команду - раз, два, три
- рушили до бігу. Заєць біжить, що сили має, у другий кінець ниви, а їжак зостався на місці. Прибігає заєць в кінець ниви, а там каже їжачиха: "Я уже тут!"
"Агі,- каже заєць,- та аби таке помело, аби мене перебігало?! Ану, пробуймо ще раз". Заєць скочив знов до бігу прибігає в кінець ниви, а їжак підоймився догори і каже: "Гов-гов! Я вже тут давно чекаю!" - "Агі! Ану біжім ще раз". Прибігає у другий кінець, а їжак знову там (а то була їжачиха). Так бігав він дев'яносто дев'ять раз, а за сотим разом як попробував бігти, як помоцу-вав, скільки сили мав, та й серед ниви трісь!
Отак скінчилася справа їжака з зайцем.
Ніколи не треба сміятися з бідного, хоч би який був нещасливий, бо сміх побиває.
БИК ТА ЗАЄЦЬ
(Українська народна казка)
Помітив бик зайця, як той біжить через поле, та так швидко, немов стріла летить, і сказав зайцю:
- Який ти щасливий, що так швидко бігаєш! Ти можеш втекти з-під носа у найстрашнішого ворога!.. Нічого я не хотів би, як тільки так швидко бігати, як ти!..
Посміхнувся заєць при цих словах і так відповів бику:
- Погане твоє бажання, друже! Я охоче проміняв би свою прудкість на твої гострі й сильні роги. Адже краще гордо боротися з ворогом, ніж все життя тікати від нього!..
5. Пісня.
(Сл. і муз. С.Павлович)
ЗАЙЧИК
На землі сніжок лежить, Зайка по снігу біжить. Мерзнуть вушка, Мерзнуть лапки Без калошок та без шапки. Ой! ЗАЙЧИКУ, ЗАЙЧИКУ
(Народна пісенька)
- Зайчику, зайчику, де ти бував?
- У березовім гайочку, на зеленому горбочку квіточки зривав.
- А кого ти, зайчику, там зустрічав?
- Співучого соловейка на калиновім гіллі
та знайому лисоньку у старій норі.
6. Прислів'я та приказки
1.За двома зайцями не гонись, бо й одного не спіймаєш.
2. Заєць спить, а очей не жмурить.
3. І в зайця зимою щастя, коли лев у клітці.
4. Не давай зайцеві моркву берегти, а лисиці курей стерегти.
5. У зайця стільки стежок, як у клубку ниток.
6. Лаяв заєць вовка, тільки вовк того не чув.
7. Скоромовка
Завірюха завіває, Снігом землю засипає. Змерз зайчисько-сірячок. Спить під листям їжачок.
8. Лічилка
ВИЙШОВ ЗАЙЧИК ПОГУЛЯТЬ.
Раз, два, три, чотири, п'ять - вийшов зайчик погулять.
Як нам бути, що робити?
Треба зайчика зловити.
Будем знову рахувать:
раз, два, три, чотири, п'ять.
ЗОЗУЛЯ
1. Загадки
Хто гнізда свого не має, Яйця іншим підкидає?
Та у лісі в холодку Все кує: Ку-ку! Ку-ку! (Зозуля)
Що то за птах, що свої яйця в чужі гнізда кладе? (Зозуля)
А цей птах знищує багато волохатої гусені - надзвичайно небезпечного шкідника лісу. Пташенят своїх не висиджує. (Зозуля)
Зранку, вдень і надвечір'я Облітаю ліс уздовж і в шир я,
Занесу своє яєчко
У чуже якесь гніздечко.
Легко всівшись на суку,
Я роки лічу: ку-ку! (Зозуля)
Хто це влітку на суку все співає нам: ку-ку? (Зозуля).
Сіла пташка на дубку, завела своє ку-ку!
Стрепенулись їжачок, заєць і козулі.
Всіх збудив той голосок, пісенька ...(зозулі)
2. Вірші
Кує зозуленька й кує, по всьому тужить гаю:
- Ой горе-горенько моє,
- дітей не розшукаю.
Марія Познанська.
ТИ, ЗОЗУЛЕНЬКО СИВА.
Ти, зозуленько сива, ти нас розвеселила, як почала кувати - повиходили з хати. Ой вийшла сестра з братом, ой вийшла мама з татом, ой вийшли усі дівоньки - виводять гаївоньки.
3. Цікаво!
- Зозуля - це перелітний птах із світло- чи бурувато-сірим оперенням, який сам пташенят не висиджує, а кладе яйця в чужі гнізда.
- Зозуля поїдає волохату гусінь, яку не знищують інші комахи.
- Рекорд ненажерства встановила зозуля. Вона з'їдає за день 39 великих коників, 43 капустяних черв'яки, 5 личинок травневого хруща, 4 павуки-хрестовики, З хрущі й багато інших комах.
4. Прислів'я та приказки
1. Зозуля своє гніздо не в'є, діток своїх роздає.
2. Не всім туди лізти, де зозуля кує.
3. Ще й на нашій вулиці зозуля закує.
4. Не будь такою, як зозуля.
5. Закувала зозуля - мороз одігнала.
6. Пісня
1. Куку, куку! Чути в ліску. Куку, куку! Ходім, співаймо, Радо вітаймо Рідну землю, Природу цю.
2. Куку, куку! Чуємо все (2) Гаєм-лісочком, бором-поточком Голос, голос, голос гуде.
3. Куку, куку! Птичко мала (2) Ти нам співала, правду сказала - Близько, близько, близько зима.
7. Легенда
І
Купались якось у ставку дівчата. Виходять з води, і кожна стала брати своє плаття, одна дівчина - до свого плаття, аж дивиться, а в нього забрався вуж. Лежить, згорнувшись в клубок - ніяк не можна тій дівчині взяти плаття. Що тут робитимеш? Нема в що їй вдягтися. Аж раптом вуж і каже дівчині: "Я вилізу, та тільки за умови, щоб ти була моєю, а то не віддам плаття". Як тут за вужа заміж іти?!
Стоїть бідна дівчина біля води: стояла вона там доти, доки череда пішла в село. Нарешті, взяла вона своє плаття у вужа й каже до нього: "Піду за тебе, присилай сватів". Старости не примусили себе довго чекати, подала їм дівчина рушники, ось відгуло весілля. Чоловік не бере її до себе додому, а каже: "Поживемо поки що у твого батька".
Чи довго, чи недовго так вони жили, тільки якось чоловік заявляє їй, що піде на те саме місце, де вона тоді купалася: "Піду, - каже він, - а коли дуже вже засиджуся там, то прийдеш туди й гукнеш: ку-ку! ку-ку! ку-ку! Я зразу і явлюся до тебе. А тепер іди: треба зі своїми рідними побачитися. Бачиш, - каже, - ти не схотіла в моїх рідних жити, а мені без них сумно". Пішов. Нема його й нема. Пішла жінка на те місце, де вона колись купалася з подругами. Приходить і гукає: "Ку-ку! Ку-ку! Ку-ку!" Виплив її чоловік і зажили вони знову разом, як і раніш. Через якийсь там час чоловік знову збирається йти до своєї рідні, а жінці наказує викликати його з води, якщо він "У сом надто вже засидиться у своїх. Тоді зібрався і втретє провідав їх. "І цього разу мене так само викликатимеш: прийдеш до води й скажеш: "Ку-ку! Ку-ку!" Може трапиться, що тепер я й не випливу до тебе. Та коли сам не випливу, то пришлю свого приятеля. Схочеш зі мною побачитися, сідай на нього, коли він випливе, -приятель цей і відвезе тебе до моїх рідних. Не бійся сідать ти на нього: він мій щирий товариш. Отож прийди, благаю тебе, до мене. А коли не приїдеш, то не будеш мені за жінку й не повернешся вже до своїх рідних, а перекинешся на птаха".
Не схотіла вона їхати до вужаки, який був її чоловіком, й відразу ж перекинулася на птаха, полетіла, й тепер "ку кає".
ІІ
Жив хижий птах Кук. Він з'їв майже всіх пташок, що жили поблизу. Ті, що залишилися, вирішили втекти, прирікши цим Кука на голодну смерть. Пройшов деякий час, птахи зібрались і вирішили послати ластівку у розвідку. Кук лежав знесилений, але коли до нього підлетіла ластівка, він схопив її за хвіст. Ластівка втекла, але з тих пір у неї роздвоєний хвостик. Через деякий час у розвідку полетіла зозуля. Вона сіла неподалік від Кука. Він лежав нерухомо. Зозуля почала його кликати: "Ку-ку, ку-ку!" І з того часу зозуля все кличе: "Ку-ку".
ІІІ
ЯК МАТИ СТАЛА ЗОЗУЛЕЮ
Були собі чоловік та жінка і мали четверо дітей. Жили вони з риболовлі. Якось чоловік застудився і помер. Жінка сама ловила рибу і годувала дітей. Та незабаром і вона застудилась і злягла хвора. Лежить у постелі, а дітей нема чим годувати. Вже й у неї пересохло в горлі, мовить тихо до дітей:
- Діточки, діточки, подайте мені води. Бо не дам собі ради, щоб підвестися самій, а пити так хочеться.
- Нема в хаті води, - одказують діти.
- Візьміть глечик, - каже мати, - підіть до річки та й наберіть води.
Обізвався старший хлопець:
- Я не маю чобіт, нехай іде сестра. Мати до дочки:
- Піди, доню, принеси мені води.
- Я не маю хустки запнутися. Нехай іде менший.
Просить мати меншого сина:
- Піди, Івасику, принеси мені водички.
- Я не маю в що вдягнутися, - одказує той.
Так ніхто й не приніс хворій матері води.
/Пішли діти надвір гратися, а мати в хаті ледве-ледве підводиться з ліжка, обростає пір'ям. А найменший хлопчик саме вбіг в хату, бачить - мати вже стає зозулею, став гукати до братів і сестрички:
- Наша мати стає зозулькою, хоче одлетіти од нас. Скоренько біжімо "і воду для неї.
Схопили діти хто глечик, кружечку, відро. Всі побігли до річки, набрали води і кричать навперебій;
- Мамочко, мамочко, пий воду.
А мати вся обросла пір'ям, стала зозулькою, одлітає од хати:
- Ку-ку, ку-ку, ку-ку... Пізно, діти, пізно... Ку-ку, ку-ку, ку-ку
І стала ,одлітати. А діти за нею бігли і бігли, збиваючи по грудках ноги до крові. І до цих пір у лісах, на полянах стелиться мох з червоними краплинками: кажуть, то краплини крові, що стікали отоді з ніг дитячих.
А мати назавжди одцуралася рідних дітей і донині літає зозулею.
ЇЖАК
1. Загадки
В лісі є кравець чудовий, Шиє звірам він обнови. Для ведмедя - кожушки, Для лисички - чобітки, Для куничок - рукавички, І для білочки спіднички, Зайцю - валянки на лапки
І для вовка теплу шапку.
Ще й собі пошив піджак.
Хто кравець такий? (їжак).
В мене шубка з колючок, В мене сіра спинка. Ніс, як чорний п'ятачок, Очі - намистинки, (їжак)
Хоч не шию я ніколи, та голок в мене доволі. (їжак)
Повзун повзе, сімсот голок везе, (їжак)
Мужичок-хитрячок
Із голок та шпичок
Пошив собі піджачок.
І у тому піджачку
Він гуляє по садку,
Натикає на голки
Груші, яблука, сливки
І до себе на обід
Він скликає цілий рід. (Їжачок)
Добре в лісі, в глушині Мати хатоньку мені:
Затишненьку, тиху, просту, Без віконець, без помосту. Застелив сухеньким листом - І в хатинці тепло й чисто. Вдень я сплю, а зайде ніч, Я виходжу полювати - Стережись, мишва хвостата! Не злічу вже, скільки штук За життя я з'їв гадюк. Я - колючий, мов будяк, Здавна звуть мене... (їжак).
Г.Демченко Лиш торкнись до колючок - Він згортається в клубок. Не вгадаєте ніяк? Підказати вам? Це... (їжак).
Котиться клубочок, Зовсім без ниточок. Замість ниточок - Триста голочок. (їжак).
Колючий клубочок
Прибіг у садочок. (їжак)
В нього стільки голочок,
Як на небі зірочок.
А не має, бідний, нитки, Не пошиє шапки, свитки,
Рукавиць, чобіток.
Сів та й плаче... (Їжачок)
2. Вірші
ЇЖАК
Чимчикує їжачок - Ціла купа голочок, їсть комах він, плазунів І маленьких гризунів, І до жаб він не байдужий. Влітку він жиріє дуже, Цей колючий хижачок. А на зиму їжачок Знайде ямку чи дупло, Зробить там собі кубло, Листячком його застеле, Спатиме в м'якій постелі.
ЇЖАЧОК
Засмутився їжачок:
Вовна в нього з голочок.
"В інших вовночка гладенька,
Пух чи пір'ячко легеньке,
А у мене скрізь голки -
Хто погладить - кров з руки".
Тут із лісу вибіг вовк,
їжачок мерщій - в клубок.
Вовк і спереду, і ззаду...
Врешті ткнув клубок з досади...
Поколовши губи й ніс,
Він завив та й геть у ліс.
Звеселився їжачок
Тим, що він із колючок!
ЇЖАЧОК-ХИТРЯЧОК
Їжачок-хитрячок Із голок та шпичок Пошив собі піджачок. І у тому піджачку Він гуляє по садку.
Натикає на голки Груші, яблука, сливки. І до себе на обід Він скликає цілий рід.
П. Воронько
ОЙ ЖЕ СМІХУ В НАС БУЛО
Ой же сміху в нас було - Не забуть ніколи: Записався їжачок Восени до школи.
Ну, дитина, як дитина, Тільки лихо та біда, Надто колеться щетина, З ким за парту він сіда.
Та учитель-чорногуз, Мудрий був недаром, Так промовив їжачку, Знявши окуляри.
"Ти, маленький, не журись, Не сумуй так тяжко, Хай сусідкою тобі Буде черепашка!".
3. Прислів'я та приказки
1. Їжак їжака голками не злякає.
2. На мені покатаються, як на їжаку.
4. Цікаво!
- Під час зимової сплячки у їжаків поступово зменшуються запаси жиру.
- Їжак - нічний хижак. Він невеликих розмірів. Довжина 20-30 см. Маса - 700-800 г, з коротким хвостом (довжина - 3 см).
- За ніч він проходить інколи до 3 км. їсть жуків, дощових черв'яків, жаб, ящірок, змій, мишей, ягоди, жолуді, спілі яблука, груші.
- У випадку небезпеки їжак згортається в клубок, притуляє голову до черева і втягує лапки і хвіст під себе. Голки-це видозмінене волосся, розміщене тільки на спині, а мордочка і живіт вкриті звичайним хутром.
- В квітні у самки з'являється 5-7 сліпих малят. Вони вкриті м'якими білуватими шипиками на спині, які потім змінюються колючками. А через два тижні уже згортаються в клубок. - ---- Мати годує малят молоком. Самостійне життя вони починають восени.
5. Розповідь ДЛЯ КОГО ГОЛКИ В ЇЖАКА?
Якось восени захопив лисицю в полі дощ. Вимокла, як плющ. Похнюпила вона голову та й чапає по калюжах. Коли гляне - кущик стоїть. Лисиця - до нього. Прибігає, аж там їжак сидить. Від дощу сховався.
-Посунься! - буркнула лисиця і штовхнула їжака в бік. Штовхнула - та аж завищала з болю. - Ой, лихо! До тебе ж торкнутися не можна. Чом ти не поголиш оцю гидку щетину?
-Спасибі за раду, але вона не для мене, - мовив їжак.
Та ти подумай, - сказала далі лисиця. - Що в тих голках гарного? Тільки сусідів відганяти. Поголи їх, бо всі друзі тебе одцураються і...
Мої голки не для друзів, - перебив їжак, - вони для ворогів. (В. Росін)
6. Пісенька
Дивний звірок. Круглий, мов колобок Голки стирчать, Спробуй узять! Ой! їжак!
7. Казки
У їжачихи було двоє їжаченят. Мов клубочки, кругленькі, з маленькими голочками. Одного разу покотилися клубочки поживи шукати. Котяться садом, котяться городом, аж бачать - зайчик їсть солодку морквину. І їжаченятам захотілося моркви покуштувати. Ледве висунули маленькі голівки, а зайчик як крикне:
- Геть звідси, гидкі, колючі! Покотилися клубочки до матусі, плачуть.
- Чого ви плачете, дітки? - питає мати.
- Зайчик он каже, що ми гидкі, колючі. Плачуть їжаченята, їжачиха пригорнула маленьких, приголубила:
- Та хіба ж ви колючі, дітки мої ріднесенькі, - заспокоює вона. - Волоссячко на вас м'якеньке, як льон. Та ви ж пухкі, мов м'ячики.
(В. Сухомлинський)
ЯК ЇЖАК ТА ЗАЄЦЬ БІГАЛИ НАВВИПЕРЕДКИ
народна казка
Oдного разу вийшов їжак зі своєї нори подивитися на божий світ. Було то так під осінній час, у неділю. І що він собі погадав? "Піду я у поле роздивитися, як виглядає гречка і пшениця!" І пішов. Задумав собі, аби коротшою дорогою іти, то пішов навправець. Але поза корчем здибав його заєць, що обзирав капусту, чи велика виросла. "Ого-го,- каже їжак,- скоре сотворіння тут!"- "А ти,- каже заєць,- такий твій рід віддавна, і ти такий, загинеш з твоїм ходом і з твоїми кривулями, з твоїми кривими ногами".
Їжака найдужче то узлостило, що він каже, що криві ноги. "Ти,- каже.- мене береш на сміх? Але як ти такий великий пан, то залежімось, хто кого переможе у бігу". І заклалися в п'ять дукатів і в пляшку горілки. Заєць і каже: "Ану, біжим".- "Ні,- каже їжак,- ще ні. Я піду ще додому і скажу жінці, аби знала, де я пішов". А заєць був тому рад, бо був голодний, і думає собі: "І це мені добре буде, бо попоїм капусти, то зможу ліпше бігати".
Приходить їжак до своєї нори і каже жінці: "Знаєш, жінко, маю клопіт". - "Який?" Каже: "Заложився з зайцем, хто кого переможе у бігу". Та й геть усе розказує за той заклад. "А ти не здурів, що берешся зайця перегнати?" - "Мовчи, жінко, - каже їжак, - якось-то буде. Ми,- каже,- мусимо виграти тих п'ять дукатів і пляшку горілки. Збирайся, жінко, і ходи зо мною разом". Ідуть вони разом, а по дорозі їжак учить жінку, що має робити. Каже: "Ми зараз там приходимо на ниву, і я тебе поставлю у цім кінці в борозні, і ти маєш на цім місці стояти. Коли прибіжить заєць до тебе, так ти маєш казати: "Я вже тут!" А прийде він у той другий кінець до мене, то я так само скажу: "Я уже тут!"
Приходить він до зайця і каже: "Ну, я,- каже,- вже готовий". Поставали вони в кінці ниви, заєць і каже: "Маємо бігти на команду; на команду - раз, два, три - маємо враз зачинати бігти".- "Добре!" Став заєць в одну борозну, а їжак у другу і на команду - раз, два, три
- рушили до бігу. Заєць біжить, що сили має, у другий кінець ниви, а їжак зостався на місці. Прибігає заєць в кінець ниви, а там каже їжачиха: "Я уже тут!"
"Агі,- каже заєць,- та аби таке помело, аби мене перебігало?! Ану, пробуймо ще раз". Заєць скочив знов до бігу прибігає в кінець ниви, а їжак підоймився догори і каже: "Гов-гов! Я вже тут давно чекаю!" - "Агі! Ану біжім ще раз". Прибігає у другий кінець, а їжак знову там (а то була їжачиха). Так бігав він дев'яносто дев'ять раз, а за сотим разом як попробував бігти, як помоцу-вав, скільки сили мав, та й серед ниви трісь!
Отак скінчилася справа їжака з зайцем.
Ніколи не треба сміятися з бідного, хоч би який був нещасливий, бо сміх побиває.
КОТИК
1. Загадки
Кажуть, ловить спритно він мишей, І від щурів ніколи не тікав. Ти, здається, вже його впізнав! (Кіт)
Має вуса й пишний хвіст
І негарну звичку: Спершу добре він поїсть, Після - вмиє личко. (Кіт)
Губить він живії душі,
На печі він спить в кожусі. (Кіт)
Ніс в сметані в нього й ротик.
Відгадайте, хто це? (Котик)
У нашої бабусі сидить дід у кожусі.
Проти печі гріється, без води умивається. (Кіт)
Хто з хвостиком та з вусиками?
В кого лапки з подушечками?
Як ступа, ніхто не чує, Тихо, крадучись, полює. І маленькі сірі мишки Утікають геть від... (кішки)
2. Вірші Киця
Плакала киця на кухні, Аж очі їй попухли. "Чого ти, киценько, плачеш,
Їсти чи питоньки хочеш?".
"Їсти ні пити не хочу, З тяжкої образи плачу: Сам кухар сметану злизав, А на мене, кицюню, сказав".
І. Франко
Друзяки
Кіт з Рябком були друзяки. Котик нишком у собаки Брав щоразу м'ясо, сало, Бо котові завжди мало. А Рябко зітхав у тузі: "Хай бере, на те ми друзі". Діти, ви скажіть мені: Кіт був друг Рябкові?
Є У МЕНЕ КИЦЯ МУРКА
Є у мене киця Мурка Дуже мудра кішка. Тільки скажеш: "Замазура" - Вмиється хоч трішки, А синок її, Васько, Муркне:
"Мила нене, поки вип'ю молока, Вмийся ти за мене". (П.Воронько)
КОШЕНЯ Засмутилось кошеня - Треба в школу йти щодня. І прикинулося вмить, Що у нього хвіст болить. Довго думав баранець І промовив, як мудрець: Це хвороба не проста, Треба різати хвоста. Кошеня кричить: - Ніколи!
Краще я піду до школи!
П. Воронько
3. Прикмети
- Якщо кіт згорнувся клубочком і лапками приховав писок - похолодає, а коли вмивається, довго полизуючи лапку, - на суху погоду.
- Кіт шкрябає підлогу - на вітер і завірюху, дере стіну - на негоду, лежить черевцем догори - на відлигу, згорнеться в клубочок і вткнеться писком в лапки - на мороз.
4. Цікаво!
ЗапитанняВідповідь1. Де і чому кота вважають священною твариною?У Єгипті, тому що коти колись зупинили нашестя щурів. Крім того, у Давній Греції та Римі кішка вважалась символом волелюбності.2. У кого кращий зір - у людини чи кота?Кіт бачить у 6 разів краще, ніж людина - впізнає знайомий об'єкт на відстані 100 м, може спокійно дивитись на сонце, добре бачить в темряві.
Котяче око - високо-досконалий витвір природи.3. Навіщо коту вуса? Це допоміжний орган відчуття. Навіть якщо нічого не скажуть очі, вуха і ніс, котячі вуса можуть "обстежити" розміри та характер поверхні предметів.
4. Назвіть грізних родичів кота?
Лев, тигр, пантера, леопард, гепард, пума, рись.5. Чи живуть коти у морі?
Є риба - морський кіт.
6. Чому японці тримають у своїх акваріумах морських котів? Вони точно передбачають землетрус і вказують його наближення неспокійною поведінкою.7. Чому кішка ходить безшумно? Кігті гострі й сховані в подушечках. Навколо пальців - пухнаста шерсть, тому котяча хода тиха.
8. Як поводиться кішка, коли злякається?
Кішка вигинається дугою і насторожується. - Найхитріша кішка - це леопард. У нього плямиста жовтувата шерсть, що робить його непомітним серед трави та гілля. Ніхто не вміє підкрастися до жертви так тихо, як він. Якщо це йому не вдається, то він розігрує цілий спектакль. Годинами лежить на пекучому сонці, б'ється в корчах, стогне, вдаючи, буцімто помирає. Довірливі молоденькі верблюди, буйволи, антилопи підходять, а він їх і хапає. Якщо не пощастить, то їсть мишей, ящірок...
- Леопард не такий сильний, як тигр чи лев (вага його сягає 90 кілограмів), не такий прудкий, як гепард, але завдяки хитрості чудово виживає: він найпоширеніший звір серед котячих.
Йому не загрожує вимирання. І хоч дітки народжуються сліпими і зовсім безпорадними, але дуже швидко прозрівають й одразу беруться за роботу - ловлять пташенят, жабенят. Через два місяці вони вже бачать здобич за півтора кілометра...
- Леопард добре лазить по деревах. Кумедний у нього голос. Він може грізно рикати й шипіти, ойкати, лементувати, покашлювати. Лев не любить холоду, тигри страждають від спеки, а леопард чудово почувається і в жару, і при температурі нижче нуля. - Живе він у лісах, саванах та пустинях Африки, в горах Індії, в Китаї...
- Леопард і пантера - одна й та ж тварина. Чорні пантери - просто темного забарвлення леопарди. В них, хоч і слабо, але проступають плями...
- Найбільша серед кішок -- це тигр. - Амурські тигри досягають три з 3.5 м довжину, а важать понад 300 кг! Батьківщина тигрів - Південно-Східна Азія. За десять тисяч років розселилися вони по всьому Далекому Сходу. Здавна жили по всій Індії, на островах Малайського архіпелагу, на островах Суматра, Ява. - Але тепер тигри стали рідкістю. В Індії, наприклад, їх залишилося всього дві тисячі, а зовсім недавно було понад двадцять тисяч. На Суматрі та Яві тигрів зовсім нема. Люди по-хижацькому їх винищили.
- Тигр - хижак, буває дуже рідко, що він може і на людину напасти. Якщо з'явиться такий, то мисливці вистежують його і вбивають. - Тигр, справді, надзвичайно грізний хижак. У його меню - корови, буйволи, олені, ведмеді, кабани, рисі, вовки. Їсть він і рибу, і крабів, сарану й мишей, навіть траву і кору дерев. - Голодний, може напасти і на леопарда, і на крокодила. Ховається тигр в густих хащах, до жертви підкрадається майже впритул і блискавично вгризається їй в горло або ламає шию ударом лапи. Удар цей страшний - кінь одразу падає мертвий. Сім'ї тигр не має. Він вічний бродяга - сам живе, сам полює. Тигриця виховує діток сама. Вони народжуються сліпими й безпорадними, зате в десять-одинадцять місяців уже полюють. З матір'ю залишаються до двох років і разом добувають їжу.
- Є легенда про білого тигра. Його звали "привидом джунглів"... У цієї легенди реальна, основа. 1951 року в Індії зловили такого тигра. Він був білий з блакитними смугами. - Тигри дуже охочі поплавати. Особливо бенгальські, що живуть у тропіках. - Нині тигрів узято під охорону в усьому світі. Та чи вдасться їх урятувати від вимирання, не відомо.
5. Скоромовка
Кіт котив коток по току, коток попав на лапу коту.
6. Розповідь
ПОКИНУТЕ КОШЕНЯ
Хтось виніс із хати маленьке сіре кошенятко й пустив його на дорогу. Сидить кошеня та й нявчить. Бо хоче додому, до матусі. Проходять люди, дивляться на кошеня. Хто сумно хитає головою, хто сміється. Хто жаліє: бідне кошенятко, та й іде собі.
Настав вечір. Зайшло сонце. Страшно стало кошеняткові. Притулилося воно до куща та й сидить - тремтить. Поверталась із школи маленька Наталочка. Чує - нявчить кошеня. Вона не сказала ні слова, а взяла кошеня й понесла додому. Пригорнулося кошенятко до дівчинки. Замуркотіло. Раде-радісіньке.
Василь Сухомлинський
7. Казка
ЧОМУ КІТ УМИВАЄТЬСЯ ТІЛЬКИ ПІСЛЯ ОБІДУ?
Казка народів Африки
Зловив якось кіт необережного горобця та й збирається його з'їсти. А горобець і каже:
- Вихований кіт ніколи не обідатиме невмиваний.
- Твоя правда,- погодився кіт. Кинув він горобця і почав умиватися. А горобець тим часом утік, сів на високій гілці та й глузує з дурного кота.
Обурився кіт:
- Наступного разу,- каже,- я спочатку пообідаю, а вже потім вмиватимусь!
От з того часу коти вмиваються завжди після обіду. КОРОВА
1. Загадки
І своє дитя не забула, і чужих нагодувала. (Корова)
Іде в поле - як дощечка, а з поля - як бочечка. (Корова)
Стоїть гора посеред двора, спереду вила, ззаду мітла. (Корова)
Роги, як вила,
Хвіст, як мітла.
Кричить: "Му-ууу-у!
Молока кому?" (Корова)
Голодне - мукає,
Сите - жує,
Всім дітям Молоко дає. (Корова)
2. Вірші
КОРІВКА
Корівка, корівка - Рогата голівка, По лужку ходила, В росах ноги мила,
Ніженьки-копитця, Щоб оборониться. Трави випасала, Жуєчку жувала, Молочко давала. Пийте, пийте молочко, Щоб було здоров'ячко.
Л. Кондрацька
КОРОВА
Ти, корівонько, чому Все говориш "му" та "му"?
Певно, їсти хочеш, Лиско? На лужок піди, він близько. Та гляди, не забувай. Молочка, корівко, дай!
Марія Познанська
КОРОВА
Он корівонька пішла Пастись на травицю, Та корівонька дала Молока дійницю.
Вані і Тетянці, Вийде всім по склянці. Всім попить дістанеться І коту зостанеться.
О. Висотська
3. Прислів'я та приказки * І чорна корова біле молоко дає.
* Корова, що дуже реве, мало молока дає.
* Корова голодна - дійниця порожня.
* Нема сіна, то корова й стріху гризтиме.
* Корова в дворі - харч на столі.
* Корова в дійницю сама молока не наллє.
* Не голодна корова, як під ногами солома.
*Не йдуть ясла до корови, а корова до ясел мусить йти.
4. Прикмети
- Корови лягають спати надворі - буде гарна погода, під навісом - занегодить.
- Череда ввечері повертається спокійно - завтра буде гарна погода, якщо ж корови бунтують, втрачають спокій і ревуть - чекай негоди.
- Якщо корови ввечері пожадливо скубуть траву - назавтра збереться дощ.
- Худоба збивається докупи - на негоду.
- Корови мало п'ють води, вдень сплять - на дощ.
- Корови знехотя й ліниво піднімаються вдень, коли їх гонять у череду, - буде спека, а коли чекають попа сичів - на спад температури.
- Якщо корови, йдучи на водопій, брикають й фуркають - на негоду.
- Якщо корови, йдучи ввечері додому, часто вдихають повітря, здіймаючи голову догори, лижуть ноги, із ревінням заходять до хліва - чекай негоди.
- Корова закидає хвоста на спину- чекай вітру й опадів; увечері п'є багато води - на мороз.
5. Ребус
6. Цікаво!
КОРОВА
З усіх домашніх тварин корова дає найбільшу кількість молока. За день корова нашої місцевості дає від 15 до 35 кг молока. Корм корови складається з сіна, соломи, силосу з кукурудзи, соняшника, буряка, картоплі, макухи, висівок, до 60 кг на добу.
Навесні у корів з'являються малята: одне, зрідка два. Як тільки зазеленіє трава, дорослих тварин переганяють на пасовища.
Молочна корова важить до 600 кг. Биків (волів) раніше, коли не було тракторів і автомобілів, використовували в сільському господарстві: орали землю, возили вантажі, селяни їздили на них, як па конях.
Молоко незамінний продукт під час приготування страв: у випіканні хліба, печива, млинців, сирників, тортів.
Із молока можна одержати творог, щоб приготувати багато страв: пудинг з родзинками, сирну запіканку, плавлений сир.
Із м'яса можна приготувати м'ясні консерви, ковбаси, котлети, пироги, рулети.
7. Пам'ятник
У Голландії - "За допомогу і службу, за вірність і дружбу".
Тут корову називають годувальницею, матінкою, адже здавна ця країна славиться молочними продуктами.
КВОЧКА І КУРЧАТА
1. Загадки
Попищали, попищали, Дружно просо подзьобали. І до матері стрибочком Жовті збіглися клубочки. Заховались під крило, Наче їх і не було. Треба загадку кінчати. Ці клубочки - то ... (Курчата)
Наче сонячні клубочки Хтось розсипав біля квочки.
Хто це там пищить, малята? Здогадалися? ... (Курчата)
Кругом бочки бігають клубочки. (Курчата)
Хатинка нова - пожильця нема. Пожилець з'явиться, хатинка розвалиться. (Курчатко і яйце)
Під великим каменем багато камінців співає. (Курчата)
У матері двадцять діток, всі дітки - однолітки. (Курчата)
2. Вірші
КУРОЧКА
Курочка-чубарочка по саду ходила, За собою діточок курячих водила.
- Як ти, курочко, живеш? Не їси ти і не п'єш, А все діткам віддаєш! Зголодніла ти?
- Авжеж!
- Підійди до мене: Ось зернятка в жмені. Дзьобай, не лякайся, Сили набирайся.
Л. Кондрацька
3. Прислів'я та приказки
* Всяка курка не дурна, бо не від себе, а під себе гребе.
* Дай курці грядку, а їй і города мало.
*Добра квочка одним оком зерно бачить, а другим - шуліку.
* Курчат рахують по осені.
* Не рахуй курчат, поки не вилупляться.
4. Прикмети
- Кури починають рано линяти - до ранньої і холодної зими, а коли довго не скидають пір'я, то осінь буде сухою.
- Курка махає крилами і мотає хвостом - на заметіль. Квочка саджає під себе курчат - на негоду.
5. Скоромовка
- Кури клювали крупу у кориті. Катя клопоче, щоб всі були ситі.
- Ходить квочка коло кілочка. Водить діточок коло квіточок. - Не клюй, курко, крупку, не кури, котку, люльку.
ЛАСТІВКА
1. Загадки
Швидко скрізь цей птах літає,
Безліч мошок поїдає,
За вікном гніздо будує,
Тільки в нас він не зимує. (Ластівка)
Привітала нас піснями із весною, І живе з нами під стріхою одною. (Ластівка)
Прилетіли гості, Сіли на помості, Без сокири, без лопати Роблять собі хати. (Ластівки)
Спереду шильце, ззаду - вильце, А зі споду білий шовк, Зверху чорний оксамит.
Тільки ближче підійшов. Так і пурхнула умить. (Ластівка)
2. Хоровод Повертайся, ластівко!
1 куплет.
Повертайся, ластівко,
До двора, до двора,
За весною скучила
Дітвора, дітвора.
Скоро вже повернуться
Журавлі, журавлі,
Скоро підем босими
По землі, по землі.
(Співають і хороводним кроком за ведучим утворюють велике коло).
Музика - чотири такти: кружляють парами (які знають заздалегідь).
2 куплет.
Тільки ти, весняночко,
Не барись, не барись.
І своєю піснею
Озовись, озовись.
Не барися, ластівко,
Прилітай, прилітай!
В наш гостинний сонячний
Щедрий край, щедрий край!
(Співаючи другий куплет, діти за ведучим вивертають коло і йдуть "змійкою". З кінцем музики зупиняються обличчям до гостей, роз 'єднавши руки). Музика (чотири такти).
Діти кружляють парами. У цей час залітає "ластівка" - дівчинка у костюмі. Усі зупиняються. Дитина.
Ластівко сизокрила,
Звідкіля ти прилетіла? Ластівка.
Прилетіла я порану
Із-за моря-океану. Дитина. Що ти діткам принесла: Ластівка. Сонця, ласки і тепла!
3. Веселі фразеологізми
ПЕРША ЛАСТІВКА Найперші ознаки будь-чого нового, що тільки но з'явилося.
Ластівка - одна з перших пташок, що повертаються до нас навесні з теплих країв. Перша ластівка стала не лише ознакою початку весни, а й у переносному значенні першою ознакою наближення будь-чого радісного, приємного, змін на краще. Але в народі кажуть також "Одна ластівка весни не робить" - тобто "не треба поспішати робити радісні передбачення". 4. Пісня ЛАСТІВКИ
1. Ластівка чорно-біла По весні гніздечко вила. Над землею кружляла
І на діток споглядала.
2. І питалася сердечно:
- Чи гніздитись тут безпечно? Ліплю гніздо скоро-духом, Встеляю м'яким пухом. 5. Хвилинка-цікавинка.
- Ластівка за літо з'їдає до мільйона комах. - Ластівка буває сільська і земельна. Сільська зветься касатка, а земельна - стриж. (В нашій місцевості).
- Ластівки, шпаки, жайворонки, дрозди, солов'ї, лелеки з нашої країни відлітають зимувати в Африку.
- 3 теплих країв більшість птахів повертається в ту ж місцевість, де вони гніздувались раніше.
- Ластівки і соколи найшвидше літають. Їх швидкість - більше 100 км/год. - Ластівки першими відлітають у теплі краї і повертаються останніми.
- Гнізда ліплять з глини або землі, змішаної із слиною. Прикріплюють їх до будівель або скель, а ще є ластівки, які живуть у норах. - На рік пташки роблять 1-2 кладки яєць з 2-6 яєць. Насиджує лише самка 14-16 днів.
Опис
1. Голівка і тулуб ластівки темний з металічним блиском.
2. Живіт знизу біленький. 3. Довжина тіла приблизно 20 см.
4. Крила довгі, гострі.
5. Хвіст вилчастий або з вирізкою.
6. Дзьоб короткий, широкий, трикутної форми.
6. Прислів'я та приказки
1. Ластівка день починає, а соловей кінчає.
2. Де ластівка не літає, а на весну додому прилітає.
3. Ластівка весну починає, ще й осінь закликає.
4. Одна ластівка весни не зробить.
5. Першій ластівці завжди холодно, навіть наприкінці тижня.
7. Вірші
НАШЕ ЛАСТІВ'Я
Над ґанком гніздо ластів'яче, У нім ластів'ята малі. Одненьке упало і плаче В дворі, на холодній землі.
Ми влізли під дах по драбині Й поклали в гніздо пташеня. І ластівка хворій дитині Приносила ліки щодня.
І ми ластів'я доглядали,
Казали:
"То наше пищить".
З драбини його годували,
Давали по крапельці пить.
А вчора дивились, раділи, Коли до гаїв за село
З гнізда ластів'ята летіли - Між ними і наше було.
ЛАСТІВКА
Поруч з віконцем людської оселі, Де підлітають увись каруселі, Звила гніздечко в причілку пташина. Люблять її і дорослі, й дитина.
Довго вона і натхненно робила, Дзьобом тендітним болото місила, Гарна і затишна виросла хата, Є де гостей вже тепер зустрічати.
З цими пташками ми давнішні друзі, Селяться десь чи у лісі, чи в лузі, А серед міста, де шум не стихає, Ластівку це аж ніяк не лякає.
Скривдити пташечку ми не даємо, З нею у дружбі й сусідстві живемо, Пташка колись нас від змій врятувала - Так нам легенда про те розказала.
В злості на пташку гадюка сичала: "В захист людей ти, негіднице, встала, Винищу весь ластівничий я рід, Буде немилим тобі білий світ".
Ластівка добра лиш тільки всміхалась, Мстивих тих змій вже вона не боялась, Бо після теї погрози зміїхи Люди її запросили під стріху.
Так повелось вже здавна, що пташину Всі захищають - дорослі й дитина.
8. Прикмети
- Горобці і ластівки гніздяться з північного боку - на спекотне літо.
- Ластівки, літаючи низом, граються - на дощ та вітер.
- Якщо ластівка літає низько над землею, то буде дощ, а якщо високо, то буде гарна погода.
9. Легенда
ПЕРША ЛЕГЕНДА
Одним з найшанованіших в Україні птахів є ластівка. Це - Божа пташка. Створена вона Богом із землі. Благословив її Господь за те, що коли розпинали Христа, ластівки крали в катів цвяхи. Якщо ластівка в'є під чиєюсь оселею гніздо, то це передвіщає щастя тій родині. Знищувати гніздо ластівки і її яєчка - гріх: говорять, все обличчя зразу ж всіється веснянками. А щоб вивести з обличчя веснянки, потрібно навесні, як уперше побачиш ластівку, вмитись молоком і витертись тим рушником, в якому носили святити паску, і сказати: "Ластівко, ластівко, на тобі веснянки, дай мені білянки".
ДРУГА ЛЕГЕНДА
Ходять легенди про деякі особливості її зовнішнього вигляду і про походження ластівок з люблячих одне одного чоловіка й жінки. Жили собі, кажуть, чоловік і жінка. Чоловік одного разу щось різав і забруднив руки кров'ю, а жінка в цей час підійшла й так в'ється біля нього. Чоловік узяв її за підборіддя й лагідно промовив: "Ластівко моя". Тієї ж миті вони спурхнули й полетіли ластівками. Оце через те в ластівки й видно під горлечком червоненьку плямочку.
ТРЕТЯ ЛЕГЕНДА
Колись на землі жив страшний змій, який живився кров'ю тварин. Змій послав комара пити у тварин кров, а язик у комара на той час був довшим, ніж тепер. Комар, помандрувавши по світу, повідомив змію, що найсолодша кров у коня. Змій посилає його на пошуки вдруге. Через якийсь час комар прилітає й каже, що людська кров солодша за кров усіх тварин на землі. Не встиг комар скінчити мови, як до нього підлетіла ластівка і відірвала язик, щоб він не говорив про людину. Комар злетів і запищав. Змій розгнівався на ластівку і схопив її за хвіст. Ластівка вирвалась від змія, лишивши в нього середину хвоста. І залишився в ластівки хвіст назавжди в такому вигляді, який він є нині.
ДОБРІ ЛЮДИ
Колись давним-давно, в темному густому лісі, на високому дубі, зі своєї сім'єю жила чарівна пташка, яку називали Ластівка.
Одного літнього дня до лісу прийшло горе. Зірвався сильний вітер. Гілля дерев ламалося, лив сильний дощ. Вмить гніздо Ластівки, вимощене з гілочок, розсипалося, і четверо маленьких ластів'ят потрапили у полон води. Батько ластів'ят, бажаючи врятувати малят, теж загинув.
Коли стихія відступила, убита горем Ластівка, із пошкодженим крилом, сиділа на кущі й жалібно пищала. В цей час проходив мимо Охоронець лісу і побачив безпомічну Ластівку. Він забрав Ластівку, приніс її додому, перев'язав зламане крило. Нагодувавши пташку, доглядав її до повного одужання. Охоронець лісу змайстрував для Ластівки гніздечко, а щоб у ньому було тепло і затишно, обліпив гніздечко глиною. Пташину хатинку повісив Охоронець біля вікна.
Коли Ластівка одужала, настав час відлітати в теплі краї. Дуже важко їй було розлучатися зі своїм Охоронцем і рятівником. Вдячна птиця проспівала Охоронцю лісу веселу пісню і ніби пообіцяла повернутися до цього будиночку, і все життя охороняти і розвеселяти людей.
В теплий краях Ластівка розповідала всім птахам про доброту людей. Весною всі ластівки прилетіли до житлових будинків і побудували свої гнізда біля вікон.
З того часу ластівки стали гніздитися біля людей в містах і селах, розвеселяти їх і охороняти від горя.
ЛЕЛЕКА 1. Загадки
Відлітають за моря, у краї далекі, На будинках гніздо в'ють, Звуть же їх ... (лелеки)
Які ноги заввишки, Такий ніс завдовшки. Хату на хаті має,
Всім жабам рахунок знає. (Лелека)
Довгоногий, чорно-білий, У гніздо на хату сів, Довгим дзьобом знай стукоче, Ніби щось сказати хоче.
- Де ж це ти був?
- Далеко!
- Як звуть тебе? (Лелека)
Ходить на болотах в червоних чоботях. (Лелека)
Ноги як лопати, хату поверх хати має, рахунок жабам знає. (Лелека)
2. Пісня. ЛЕЛЕКИ
З далекого краю
Лелеки летіли.
Та в одного лелеченьки
Крилонька зомліли. Двічі
Висушила силу
Чужина проклята.
- Візьміть, лелеченьки,
На свої крилята. Двічі
Ніч накрила очі
Мені молодому.
Несіть мене, лелеченьки,
Мертвого додому. Двічі
3. Діалог Журавель і лелека
Вчитель. Діти, люди досить часто плутають лелеку із журавлем, не розрізняючи їх. Зараз ви почуєте діалог між журавлем і лелекою і зрозумієте, яка між ними відмінність.
(Виходять два хлопчики у відповідному одязі і розігрують діалог).
Лелека. Ти хто?
Журавель. Я - сірий журавель.
Лелека. А чому ти не мостиш собі гнізда на даху будинку чи електричному стовпі?
Журавель. Ми, журавлики, дуже обережні птахи і не підпускаємо людину ближче, ніж за кілька метрів, тому і оселяємося на глухих берегах.
Лелека. Зате ми, лелеки, користуємося любов'ю і повагою у людей. Нас називають носіями щастя. Ти якийсь дивний і не зовсім такий, як ми. Чому це у тебе у кладці так мало яєць і гніздо на землі?
Журавель. Ми, журавлики, відкладаємо одне-два яйця і гнізда влаштовуємо на купинах болота, іноді у ямці на землі.
Лелека. Так ось ти який, журавлику! А ми, лелеки, тулимося ближче до людей і у нашому гнізді від трьох до шести білих яєць.
Журавель. Лелеко! Це ж про нас з тобою кажуть, що ми на своїх крилах весну приносимо. А людям від цього радісно. Ми з тобою дуже близькі родичі.
Лелека. Так, ми з тобою близькі родичі. Але давай подумаємо, чим ми ще відрізняємося? Коли час відлітати до теплих країв, ви збираєтеся у зграї?
Журавель. Ми, журавлі, відрізняємося способом перельоту. Шикуємося у небесному просторі трикутником або ключем.
Лелека. А ми, лелеки, перед відльотом збираємося у зграї.
Журавель. А хіба ти не живеш на болоті?
Лелека. Ні. Ми влаштовуємо собі гнізда на вершинах зламаних дерев, на дахах сільських хат і навіть на електричних стовпах.
Журавель. Зовнішній вигляд у нас не однаковий: у журавликів оперення сіре і на голові зверху червона плямка.
Лелека. А ми, лелеки, маємо біле оперення, тільки на крилах є чорні пір'ячка. Дуже рідко трапляються чорні лелеки.
Лелека і журавель. Ми близькі родичі, тому що приносимо людям радість і щастя.
4. Леґенди
ЯК ЛЕЛЕКИ ДІТЕЙ ВРЯТУВАЛИ
Давно це було, коли на українську землю нападали орди кочівників. Налетять, підпалять хати, виженуть худобу, заберуть у полон жінок і дітей. А малюків кидали напризволяще на згарищах. Це побачили лелеки і стукотом дзьобів почали кликати козаків на допомогу. Але далеко вони були, не почули. І тоді птахи, підхопивши на крила потерпілих малюків, піднялися високо-високо над землею. Почули своїх дітей козаки і кинулися наздоганяти ворогів. А лелеки кружляли над ними, вказуючи дорогу. Наздогнали козаки завойовників і порубали їх. Відтоді кажуть, що лелеки малюків приносять. З того часу лелекам в Україні завжди раді. ЛЕГЕНДА ПРО ЛЕЛЕКУ Якось Господь одному чоловіку Дав повний міх на спину І попередив так: Неси його і не розв'язуй, А скинь у прірву, добрий сину.
Той чоловік занадто був цікавий, Щоб стриматись. Порушив він Господній заповіт, І розв'язав мішок той раб лукавий, А з нього різна нечисть розповзлась.
Безумцю! Ти порушив слово З цікавості, забувши про обіт. З цих пір збиратимеш Ти вічно це поріддя, Допоки існуватиме цей світ!
Перетворився чоловік в лелеку Через цікавість, гордість
І непослух нашому Творцю.
Тепер постійно ходить по болоту
І все збирає ту нечисть всю.
5. Прислів'я та приказки
• Де лелека водиться, там щастя родиться.
• Лелеко, лелеко, до осені далеко?
• Де лелека не літає, а на весну - додому повертає.
• Де лелека водиться, там щастя родиться.
• Лелеки на хаті - то щастя, бо від лиха бережуть господарів.
• Лелека хату від лиха береже.
• Прилетіли лелеки - весну принесли здалека.
6. Вірші
ЛЕЛЕКИ Журавлі курличуть, Забирають літо І несуть з собою У чужі краї. Не спішіть журавлики. Гляньте - недогріте Залишилось поле В рідній стороні.
М. Кулик
ЛЕЛЕКИ
На старій вербі похилій,
Під дощем і спекою, Жила собі лелечиха
Із лелекою.
На болото вдвох літали, Жаб в болоті ловили. Свого сина лелеченка Жабами кормили. Полетіла раз на лови вдень, Як отепер би. Де взялася шура-буря, Похилились верби... Зруйнувала шура-буря Те гніздечко тихе. Де синочок? Плаче батько, Плаче лелечиха.
Діти знайшли лелеченка.
Відігріли: - Ач, ти!
Ось вам, - кажуть, - ваш синочок,
Нате і не плачте!
Ще й нове гніздо їм звили -
Колосок до колоска,
А щоб буря більш не здула -
Положили колесо.
На старій вербі похилій,
Під дощем і спекою,
Живе й досі лелечиха
Із лелекою.
І. Нехода
ЛЕЛЕКА
Ще дідусь мій примостив Колесо на хаті, І лелеки з тих часів Стали прилітати,
Мов сторожа нагорі, Зверху поглядають, Від мишей, комах, щурів Двір оберігають. У старе гніздо несуть Очерет, солому.
Пір'я і траву кладуть - Буде тепло в ньому.
І висиджують малят У дощі і спеку, Пройде літо - полетять У краї далекі.
В.Поронова
ЩО СКАЗАВ МЕНІ ЛЕЛЕКА
Довгу зиму жив лелека У далекій стороні. А тепер вернувсь здалека І таке сказав мені: "У краю тім - вічне літо
І нема снігів, зими, Та свою країну, діти, Найщиріше любим ми".
М. Познанська
7. Цікаво!
• Довжина дзьоба у лелеки 19 см.
• Вага білого лелеки досягає 3,5-4 кг, довжина крила 58-61 см.
• Живуть боцяни близько 20 років, зимують на берегах Середземного моря.
•Лелеки у гнізді перебувають близько 70 днів.
• Протягом дня бусли приносять їжу одномісячним пташенятам 9 разів.
• Влітку гайстер живе в Європі, а зимує в Пв. Африці. До неї далеченько: 13 тисяч кілометрів.
• Чорногузи долають водний простір лише в тому випадку, якщо бачать протилежний берег.
• Летять лелеки до вирію зі швидкістю 150 км/год., а коли вертаються додому - вдвічі швидше.
• У лелеки білого 112 родичів. Є серед них лелека чорний. Ці птахи, на відміну від своїх родичів, тримаються глушини, живуть близько 30 років. Чорних лелек у Європі дуже мало, тому вони потребують охорони. Лелеку чорного занесено до Червоної книги України.
• Більшість лелек селяться біля житла і вважають священними птахами, які дарують щастя • Лелека в'є своє гніздо на хаті, на електричному стовпі, або на великих деревах, дубі чи липі, що ростуть на подвір'ї чи в саду. І в'є своє гніздо лелека не на один рік Якщо птахи оселяться десь, то живуть там. багато років. Старі лелеки летять на свої гнізда, а молоді будують собі, якщо хтось хоче запросити бузька до себе на подвір'я, то треба покласти на хату, стовп чи дерево - колесо, птахи обов'язково приймуть ваше запрошення, якщо ви добрі люди.
• Повертаючись з вирію, лелеки відкладають 2 або 7, а найчастіше 4 білих яйця, які птахи насиджують по черзі, через місяць з'являться голі, безпорадні пташенята. В народі називають їх Лесиками. Лесики дуже швидко ростуть, вони, на відміну від дорослих, мають голос - пищать. А дорослі лелеки клацають дзьобами. Вони голосу не мають.
8. Прикмети
• Лелеки гніздяться лише біля осель добрих людей.
• Гніздо на хаті віщує щастя і достаток.
• Не можна руйнувати гніздо лелеки, бо згорить хата.
• Якщо чорногузи вилітають із двору несподівано і не повертаються до гнізда - бути пожежі.
• Випаде погожа днина - Боцян на нозі одній Стане, де очеретина. Мов порине в царство мрій.
• Міцно став на двох ногах, Провища негоду птах. Буря щоб не підняла, Не розгорне він крила.
• А коли немов приріс До землі двома ногами, Під крило сховає ніс, - Буря вже не за горами!
О.Ющенко
• Чорногуз приносить і забирає тепло назад у вирій. • Активно тріскочуть надвечір дзьобом - завтра буде сонячний день.
• Починає непокоїтись на погану погоду.
• Якщо поважні птахи поспіхом вирушають на перезимовку - чекай суворої зими.
9. Скоромовка
- Брів лелека через брід, лелечатам ніс обід. Брів лелека через став, в чобіток води набрав.
- Летіла лелека, заклекотіла до лелеченят.
ЛИСИЦЯ
1.Загадки.
•В темнім лісі проживає, Довгий хвіст пухнастий має. Їй на місці не сидиться, А зовуть її ... (Лисиця).
•Хвіст пухнастий,
Хутро золотисте.
В лісі живе,
А в селі курей краде.
- Здогадалися, хто це? (Лисиця)
•Ходить свашка із мітлою,
Заміта до лісу слід,
Де недавньою порою
Тут відбувсь її обід. (Лисичка)
•Я руда, низького зросту,
Хитра я і довгохвоста,
На курей я вельми ласа - В них таке смачненьке м'ясо. Вовку-брату я сестриця, А зовуть мене... (Лисиця)
•Прийшло воно із довгим віником На бесіду, із нашим півником, Схопило півня на обід
Та й замело мітлою слід.(Лисеня)
•Живе в лісі, хижа, дика, Любить курку та індика. (Лисиця)
2. Вірші.
ЛИСИЦЯ Хто такий, хто такий Лине в спокій лісовий? То руда летить лисиця Крізь кущі, немов жар-птиця. Ми злякалися на мить - Нас не дума підпалить? (М.Гончаров)
ЛИС
Під горою хвойний ліс, За горою хижий лис, Вкрита травами гора, Збоку - лисяча нора. В ній хитрюга неспроста Від собак хова хвоста: Як навідався в курник, То відразу півень зник. ( В.Гринько)
РУКАВИЧКИ ДЛЯ ЛИСИЧКИ
У лисички пальчики замерзли - Намочила в крижаній воді. Посмішка і гарний настрій щезли.
- Хто мені зарадить у біді?
- Ми, - озвались подруги-сестрички.
- Як вас звати?
- Теплі рукавички. ( Ігор Січовик)
ЛИСИЧКИ
А дві лисички біля річки умивали свої личка. Ці лисички-чепурушки мили лапки, мили вушка, потім хвостики помили і на сонечку сушили. (Тамара Іщенко.)
ЇЖАК І ЛИС
З їжака сміявся лис: - В тебе чуб не так поріс, це не чуб - якийсь клубок чи то голок, чи шпильок. В перукарню б ти побіг - там шпильки б свої постриг чи гребінчика б придбав - чуб по моді причесав.
Тільки це промовив лис,
а до нього змій підліз.
З жахом лис подавсь назад,
та повзе на лиса гад.
Лис до пня скоріше - верть,
та повзе за лисом смерть.
Коли враз клубок шпильок
підкотився під пеньок,
покотився до змії
і шпильками вбив її.
Бачить лис: це не клубок,
а завзятий їжачок!
їжачку вклонився лис,
лапку з вдячністю потис
та й од радості аж плаче:
- Не стрижи шпильки, їжаче!( Михайло Стельмах)
3. Прислів'я та приказки
1. Говорить, як лисиця, а за пазухою камінь носить.
2. Дивиться лисичкою, а думає вовчиком.
3. З лисами і сам лисом станеш.
4. 1 на хитру лисицю капкан знайдеться.
5. Лис лиса не кусає.
6. В очі лисицею, а за очі - вовчицею.
4. Пісня
Пісня лисички ( з дитячої опери Миколи Лисенка "Коза-дереза".) Я лисичка, я сестричка, Не сиджу без діла: Я гусятка пасла, Полювать ходила.
А тепер мені в неділю Треба відпочити, Свою хатку гарнесенько Треба прикрасити.
А щоб краща, а щоб краща Була моя хатка, Піти треба у гайочок Квіточок нарвати.
5. Скоромовка
- Лис малий і більший лис По гриби ходили в ліс. Заздрить білка в лісі лису - Лис лисички ніс із лісу.
- Обережний хитрий лис
До нори вечерю ніс.
Біг додому лісом лис,
Шелестів над лисом ліс. (А. Качан)
6. Цікаво!
- Зовні лисиця нагадує невеликого собаку, проте в її поведінці є багато спільного з кішками. Подібно до кішок, вона підкрадається до здобичі на невелику відстань, а потім кидається на неї раптовим стрибком. - Основна їжа лисиці - гризуни: миші, полівки. Проте, при нагоді, вона може вполювати молодого зайця, пташок, їсть ягоди, насіння. Має дуже добрі нюх і слух.
- Лисиця цінний хутровий звір, на якого полюють. Як хижак, вона знищує багато гризунів - шкідників сільського і лісового господарств. Живуть лисиці 15-25 років.
- Лисиця - хижак. Довжина тіла 60-90 см, маса 6- 10 кг. У неї пухнастий хвіст, яким вона користується як кермом, роблячи різні повороти під час переслідування. Ним вона вкривається. У березні-квітні з'являються на світ 4-6 сліпих лисенят. З батьками знаходяться 3-4 місяці, а в кінці літа починають вести самостійне життя.
7. Опис
ПитанняСловничокДе живе лисичка?У лісі, у норі, у дуплі.Яка в неї шубка?Пухнаста, руда, золота, сіра, м'яка.Яка мордочка?Витягнута, гостренька, широка.Які вуха?Чутливі, маленькі, великі.Які лапи?Короткі, великі, м'які.Який у лисиці хвіст?Довгий, пухнастий, красивий.Як можна назвати цю тваринку?Хитра, прудка, обережна.8. Казки
ЛИСИЧКА І ГЛЕЧИК
(Українська народна казка)
Були собі дід та баба. Пішли вони в поле жати. І взяли із собою глечик молока. Прийшли в поле, баба й каже:
- Де б це глечика поставити ?
- Постав, стара, під кущем.
Баба послухала діда і поставила під кущем. От пішли вони жати. Жнуть та й жнуть. Аж біжить лисичка. Побачила глечика, випила з нього молоко, а голови назад не витягне. Ходить, крутить головою, приказує:
- Ну, глечику, пожартував і годі. Випусти мою голівоньку!
А глечик не відпускає, хоч ти що хоч роби.
- Підожди ж, клятий глечику, - каже лисичка. - Ось я тебе втоплю.
Побігла вона до річки. Встромила голову в воду. Наповнився глечик, а лисиця шушіль - і скупалася. ЇЖАК І ЛИСИЦЯ
(Естонська народна казка)
Їжак і лисиця впали у вовчу яму. Два дні якось терпіли, годі почав допікати їм голод. На третій день лисиця сказала:
- Не вибратися нам звідси, старий друже. Спрага жене вола до криниці, а голод - мене до тебе. Для твого ж блага з'їм тебе.
їжак подумав собі: "Де сили обмаль, беруть на поміч розум",- і сказав лисиці:
- Удвох легше терпіти голод, ніж одному знемагати в полоні, та й моя смерть не врятує тобі життя. А я вже придумав, як нам вибратися звідси. Але чи варто тобі, такій голодній, говорити про це?
- Добра порада - завжди до речі,- відповіла лисиця,- я вже чую дихання смерті. Та все ж кажи! Я присягаюсь тобі у вічній вірності і дружбі, обіцяю завжди виручати тебе з біди, а мій рід говоритиме про тебе тільки з пошаною. Кажи! - Людину пізнаєм по словах, а вола - по рогах,- мовив їжак.- Я вірю твоїй клятві і раджу ось що. Коли близько проходитиме мисливець, прикиньмося обоє мертвими: людина не така дурна, щоб убивати мертвих. Мисливець викине нас з ями, і ми знову опинимося на волі.
- Добре придумав,- зраділа лисиця.- А тоді гайнемо до лісу.
Незабаром прийшов мисливець подивитись, чи не потрапив, бува, вовк у пастку. Аж бачить: лежить у ямі лисиця - зуби вишкірила, хвоста відкинула, язика висолопила.
- Хм, докрутилася стара! - сказав мисливець і спустився в яму. "Заклякла на кістку,- подумав він.- І їжачок здох. Яка з вас користь?" - і викинув за ноги обох з ями.
Поки мисливець виліз нагору, звірі зникли.
Здивований чоловік плюнув з досади і пішов додому.
Після цього на їжака кілька разів нападали пастухові собаки та різні бешкетники, а лисиця й не згадувала про свою присягу захищати й допомагати їжакові. Та коли лисиця викрала з кубельця їжаченя, старий їжак вирішив покарати лиходійку.
Якось він знайшов пастку на лиса.
"Ну, постривай,- подумав він,- оце нагода поквитатися!"
Зустрів ото їжак лисицю на стежині. Вони привіталися, ніби нічого не сталося, поговорили про землю й погоду, про роботу й мандрівки.
- Ох, мене ноги далеко не носять, але вчора я знайшов чудовий музичний інструмент,- ніби між іншим сказав їжак.- За одну струну смикнеш - усі звучать.
По цьому він хотів перевести розмову на інше, але лисиця так і причепилася: покажи та й покажи ту музику. Після довгих умовлянь їжак повів руду до пастки.
- Глянь,- сказав він,- коли отут натиснути, то озвуться всі струни.
- Постривай, я трохи пограю,- попрохала лисиця. Але тільки торкнулася краєчка пастки,- трах! - її лапу затисло, мов лещатами. Марно благала в їжака поради, як їй вирватися з пастки.
Прислів'я "Про добро пишуть на піску, а про зло - на камені!" - наче про лисицю сказане.
Лисиця і яструб
(Шотландська народна казка)
Сів якось яструб на березі річки і задрімав на теплому від сонця камені. Підбігла до яструба хитра лисиця і вхопила його своїми гострими зубами.
- Ой, не їж мене! - заблагав її яструб.- Відпусти мене на волю, а я за те знесу тобі яйце завбільшки з твою голову.
"Ох, і пощастило ж мені! - подумала лисиця.- Такого птаха впіймати! Справжнісінький скарб!"
Розтулила вона зуби і випустила яструба. А яструб сів на гілці дерева і почав дражнити дурну лисицю.
- Не знесу я тобі яйця завбільшки з твою голову,- сказав він.- Не знесу через те, що не можу. Зате дам тобі три поради. Ось вони. Перша порада: ніколи не вір абикому. Друга порада: не засмучуйся через дрібниці. І третя порада...- Тут яструб подивився на голодну лисицю й помовчав.- Третя порада така: що впіймала, те тримай міцно.
9. Лічилка
Їхав лис через ліс,
Поламав п'ять коліс,
Треба стать погадать,
Скільки йому грошей дать.
МЕТЕЛИК
1. Загадки
•Живе лише улітку він,
Шовкові крила має,
Із квіточки на квіточку
Він весело літає. (Метелик)
•На дорозі лежить квітка,
Пелюстки згортає.
Я хотів її підняти -
А вона літає! (Метелик)
•На капусті я вродився І капустою живився. На капусті я умер, Але знов ожив тепер Тільки вже не той я став, Що в капусті плазував. Не плазую, а літаю, Бо прекрасні крильця маю. (Метелик)
2. Вірші
Я з метеликом дружу
Я з метеликом дружу
В зеленому лузі.
Не боїться він мене,
Сіда на картузик.
Лиш прийду я на лужок,
Здалеку радіє,
Мов ромашка у траві,
Крильцями біліє. (В. Басюк)
Я НЕ ХОЧУ
Метелика ловити я не хочу,
Він - квітка неба, хай живе собі!
Хай крильцями барвистими тріпоче,
Щоб радісно було мені й тобі.
І квітку лісову не стану рвати,
її додому я не понесу,
Бо вдома їй джмеля не погойдати
І не попити ранками росу!
І не стеблинку, гілку чи травинку
Я не ображу - це страшенний гріх!
Бо в кожній з них живе тремка живинка,
Що світиться довірою до всіх. ( А. Костецький)
Метелики
Нас люблять всі на світі: Дорослі і малі. Ми - чарівні створіння Для нашої землі.
Наче чарівні квіточки Літаєм навкруги,
І друзями є старших ми Й малої дітвори.
Тепер осіннім холодом Повіяло сюди, Тому ми поспішаємо Сховатись, хто куди.
Аж тут підкралась осінь, Настали холоди. Ховаймось під корою У затишні ходи, У щілини парканів Ховаймось від зими!
МЕТЕЛИК
Діти бігають, стрибають, Далі - весело гукають: -Ах, метелик!., подивіться Ось він, ось він метушиться Та який же гарний, гожий! Наче квітка, прехороший!
Олена Пчілка
3. Прикмети
Якщо метелики зранку весело літають, пересідаючи з квітки на квітку, - вдень буде гарна погода.
МИШКА
1. Загадки.
Маленьке, сіреньке, а хвостик - як шило. (Мишка)
Маленьке, сіреньке, Тонкий хвостик має,
А по білому сніжку
Сліди - двокрапки залишає. (Мишка)
Хвіст - як ниточка, Сама - як калиточка, А очі - як сім'ячко. Любить дуже ніч і тишу Ця маленька, сіра... (миша)
2. Вірші
МИШІ
Є миші сірі, польові,
Є жовто-чорні, лісові,
Є й хатні, що живуть в коморах.
Полівки - переважно в норах.
Зимують в скиртах польові,
їдять зерно, а лісові
Живуть у норах під корінням,
Гризуть горішки та насіння.
Шукають дупла восени,
Таскають корм туди вони -
Насіння, жолуді, горішки.
Запас на зиму роблять мишки!
3. Прикмети
- Якщо миші вилазять з-під снігової ковдри і бігають по снігу - незабаром потеплішає.
- Польові миші переселяються восени до людських жител - на сувору зиму, а навесні - на мокре літо; як болотяні миші влаштовують поверх купи гнізда - на мокру весну й часті повені.
4. Казка
Лев і мишеня
( Українська народна казка)
Лев після обіду ліг у холодочку відпочивати. Тільки що гарно задрімав, а мишеня вилізло з своєї нори і побігло навпрямець через лева. Лев спросоння думав, що його хто-небудь ловить, тоді й каже: "Як ти сміло мене безпокоїти? Ти знаєш, хто я? Та я тебе тут роздавлю так, що твого й потроху не останеться!" - "Государ-батюшка,- жалібно запищало мишеня,- будь ласкавий, прости. Помилуй мене, нещасного... Я невзначай потривожило тебе. Не души мене, я тобі колись в пригоді стану".
Лев засміявся, йому дуже чудію стало, що мишеня таку нісенітницю варнякає. А далі каже: "Ну, ступай по своїй дорозі; побачу, як ти мені в пригоді станеш. Тільки гляди, більше не одважуйся старших від себе безпокоїти".
Мишеня швиденько побігло від лева і сховалося в бур'яні; дуже раде було, що не попалось в лапи до нього.
Не пройшло і тижня після того, як лев гомонів па мишеня і сварився задушній його. Попавсь бідняга і сам у біду. Вночі гуляв по лісу і попався в тенета. Скільки він не пручався, не міг викрутитись; що не дужче тріпавсь, все більше і більше вплутувався. Мишеня побачило, що лев попався в біду і ніяк не може вирватись, прибігло до нього і почало гризти тенета. Не пройшло й півгодини, як тенета були уже переточені. Лев випростався, подякував мишеняті й подався подалі від того місця.
5. Скоромовка
Тишком-нишком вийшла мишка із нори, в шкряботушки ніс і вушка догори.
МУРАХИ
1. Загадки.
•Ми - лісові мешканці. Вправні будівельники. Всією артіллю будуємо житло Із соснових голок. (Мурахи)
•Вправні будівельники Майструють дашок
З соснових голок. (Мурахи)
2. Вірші.
Лазила мурашка Тільки по землі І носила в хатку Прутики малі. Якось, випадково, Залізла на ґлід. І здалось їй: Звідси видно цілий світ. Степан Жупанин
3. Прислів'я та приказки
Бережи мурашку, як свою рубашку.
4. Прикмети
- На мурашниках великі "подушки" - сувора буде зима.
- Якщо польові мурахи будують високі купи, то осінь і весна будуть дощові з буйним водопіллям.
5. Цікаво!
- Перед дощем мурашки ховають і закупорюють ходи.
- Щоб взимку тварини випадково не зруйнували присипаний снігом мурашник, лісники огороджують їх жердинами. - На глибині 1 м мурашки збираються у великий ком, цепеніють.
6. Казка
Мурашка і голуб
(Українська народна казка)
Одна мурашка лазила по двору, нишпорила собі добичі. Посеред двору стояла полив'яна рийка з водою. В тій рийці стирчала соломина; один кінець доторкався води, а другий виходив з ринки; мурашка спустилась по тій соломині до води і почала смоктати з неї потрібну для неї гущу. Де не взявся вітер, подув і звалив ту соломину в ринку. Мурашка впала в воду і почала тонути, а далі вчепилась за соломинку і держалась за неї. Намокла вся як хлюща і змерзла добре; якби протяглось ще хвилин зо три, мурашка б загинула. Де не взявся на її щастя голуб, підійшов до ринки воду пити. Мурашка почала його прохати:
- Будь ласкавий, заборони мене од смерті, я тобі колись в пригоді стану.
Голуб засміявся і подумав: "Чим вона може мені оддячить, така нікчемна комашка?" Голуб нехотя попнувсь в ринку, схопив ту соломинку в носик і кинув па землю. Мурашка обсохла, обігрілась на сонці й подалась до своєї домівки.
Через тиждень чи через два довелось голубові полетіть до сусіда на тік пошукати там зерна. Голуб ходив по току, задравши вгору голову, не помічав, що перед ним стирчать петлі силець. Якраз на ту нору бігала по току мурашка, побачила, що голуб підходить до силець мерщій побігла до нього і жигнула його за ногу. Голуб нахилив голову вниз - подивитись, хто його жигнув, і побачив, що у нього перед носом стирчать петельки силець. Він тоді мерщій задки, задки, знявсь і полетів додому. Тут він згадав, як він заборонив мурашку од смерті і як мурашка обіцяла стати йому в пригоді. З того часу голуб з великою охотою помагав в нужді всім тварям.
ПІВЕНЬ
1. Загадки
По подвір'ю ходить птах І співає по складах. (Півень)
Двічі родився,
У школі не вчився, А години знає. (Півень)
2. Прикмети
Півні ввечері розкукурікалися - на переміну погоди.
3. Вірші
ПІВЕНЬ
Шия жовта, хвіст зелений Борода - як маків цвіт, Півник є такий у мене Він малятам шле привіт. Ходить півник по садку І співа: "Ку-ка-рі-ку".
М. Познанська
ПІВЕНЬ Є в бабусі гарний півник, Голосочок має срібний, Прокидається він рано, Кукурікає старанно: Ку-ку-рі-ку! Встаньте люди! День сьогодні гарний буде! Він розшукує жучків. Тягне з норки черв'ячків, Віддає малим курчатам, Бо в родині вій за тата.
Он півники-розбійники вийшли на подвір'я. Обвішались шаблюками з блискучого пір'я. І лякали, і співали! Аж раптом замовкли: На подвір'я випав дощ -і шаблі промокли.
Віктор Терен.
4. Байка
ЗОЗУЛЯ Й ПІВЕНЬ
- Як ти співаєш, Півне, веселенько...
- А ти, Зозуленько, ти, зіронька моя, виводиш гарно так і жалібненько,
що іноді аж плачу я...
Як тільки що почнеш співати, не хочеться й пшениченьки клювати,-
біжиш в садок мерщій...
- Тебе я слухала б довіку, куме мій, аби б хотів співати...
- А ти, голубонько, ти, кралечко моя, поки співаєш на калині,
то й весело мені, і забуваю я свою недоленьку, життя своє погане
та безталанне...
А тільки замовчиш або куди летиш,- заниє серденько, неначе на чужині... І їстоньки - не їм, і питоньки - не п'ю, та виглядаю все Зозуленьку мою. Як гляну на тебе - така ти невеличка,
моя перепеличко, а голосочок-то який!
Тонесенький, милесенький такий...
Куди той соловей годиться?
- Спасибі, братику, за добрее слівце.
Як не кохать тебе за це? І ти виспівуєш, неначе та жар-птиця: і далебі, що так,- пошлюся я на всіх.
- Де взявся Горобець, послухав трохи їх та й каже: - Годі вам брехати та одно другого знічев'я вихваляти! -
Пурхнув - та й був такий. За що ж,- хто-небудь попитає,
- Зозуля Півня вихваляє? За те, що Півень годить їй та потакати добре вміє: рука, як кажуть, руку миє.
Л. Глібов
5. Казка ХИТРИЙ ПІВЕНЬ
(Українська народна казка.)
Півень, тріпочучи крилами, злетів на пліт і заходився на все горло кукурікати. З сусіднього лісочка підкралася лисичка.
- День добрий! - гукнула вона.- Почула, як ти гарно кукурікаєш. Чудовий у тебе голос. Тільки не знаю, чи вмієш ти так співати, як співав твій батько.
- А як співав мій батько?
- Він на одній нозі ходив по плоті, заплющивши одне око, так гарно кукурікав...
- І я зможу! - сказав півень, виструнчився, заплющив очі і ну кукурікати!
- А чи зможеш ти стояти на одній нозі і, заплющивши очі, співати?
- Зможу! - крикнув півень.
Та тільки заплющив він очі, як лисиця підскочила і схопила його.
Понесла лисиця його в ліс і хотіла вже з'їсти, а він і каже:
- Твоя мати не так робила!
- А як же вона робила? - спитала лисиця.
- Схопивши півня, вона, перш ніж розірвати його, мала звичку співати.
- Я вся вдалася в матір! - промовила лисиця. Заплющивши очі, вона щось зашепотіла.
Півень тільки цього й чекав: змахнув крилами, злетів і сів на дерево.
- Ось тобі й маєш, півень мене перехитрив,- облизавшись, промовила лисиця, зітхнула і голодна подалася в ліс.
6. Пісенька
КУКУРІКУ, ПІВНИКУ.
Українська дитяча пісенька.
- Кукуріку, півнику, куди йдеш?
Скажи мені правдоньку, де живеш?
- Ото ж моя хатонька край води,
з хорошого дерева, з лободи.
А на моїй хатоньці крокви
з хорошого дерева - з моркви.
Така моя хатонька край води,
з хорошого дерева - з лободи.
А на моїй хатоньці лати.
З хорошого дерева - з м'яти.
Така моя хатонька край води,
з хорошого дерева - з лободи.
7. Лічилка
Стоїть півень на току У червонім чобітку. Будем півника просити:
- Ходи жита молотити.
РАК
1. Загадки
Раз рибалив я на річці А клювала риба абияк, Клешнею вчепився тільки... (Рак)
Йде в горщик чорне, а з горщика червоне. (Рак)
Має клешні й довгі вуса,
Я і сам його боюся,
Бо щипає мов гусак.
Ну, а звуть щипаку... (Рак)
2. Прислів'я та приказки 1. Пече раки.
2. Пошли дурня по раки, а він жаб нахапає.
3. Най ся тобі більше не бачить печеного рака.
4. Як рак на горі свисне.
5. Бодай так рак світ бачив, як цей гроші віддасть.
6. На безриб'ї і рак - риба.
7. Вирячив очі, як рак печений.
3. Цікаво!
- Раки зимують на дні річок та ставків.
4. Байка
ЛЕБІДЬ, ЩУКА І РАК
У товаристві лад - усяк тому радіє. Дурне безладдя лихо діє, і діло, як на гріх, не діло - тільки сміх.
Колись-то Лебідь, Рак та Щука приставить хуру узялись. От троє разом запряглись, смикнули - катма ходу...
Що за морока? Що робить? А й не велика, бачся, штука,-
Так лебідь рветься підлетіть,
Рак упирається, а Щука тягне в воду.
Хто винен з них, хто ні - судить не нам,
Та тільки хура й досі там.
Л. Глібов
5. Казка
Ворона й рак
Якось-то виліз на землю рак із своєї печери, а ворона поблизу стрибала, побачила та й ухопила його.
Вхопила, держить у дзьобові міцно та й думає, як би то за нього краще взятися, щоб і з'їсти.
Бачить рак, що непереливки, та й пустився на хитрощі. Каже вороні:
- Ой, вороно, вороно! Знав я твого батька - що ж то за хороший птах був! Розумний який, боже!
- Угу,- каже ворона, а сама так цупко держить рака, не розтуляє дзьоба нітрішки.
- Ой, вороно, вороно! - промовляє знов рак.- Знав я й твою матір, і що ж то за моторна та мила птаха була - куди іншим воронам до неї!
- Угу! - знов обережно проказує ворона.
- Ой, вороно, вороно! - таки одно править рак,- знав я й братів твоїх та сестер - що ж то за гарні та вдатні були! Сказано - хорошого роду!
- Угу! - все однаково відмовляє ворона.
- Але ж,- каже рак,- ти всіх їх переважила: такої прехорошої, такої розумної, такої премилої птахи і в світі нема! Правда ж?
Від тих слів ворона так стішилася, що забула за все та й гукнула:
- Еге!
Мовивши теє, ворона і розщепила рота, а рак тоді - плюсь воду! Тільки його й бачила ворона!
Отак-то піддурив рак ворону, а чим: облесливим словом! Велику силу має воно...
СИНИЧКА
1. Загадки
Пташка невеличка,
В неї білі щічки, Сірі лапки, чорна шапка,
Фартушок жовтенький, Голосок тоненький. Та ж ця пташка невеличка Називається ... (синичка).
Маленька на зріст, не боїться холоду. Зимує в наших краях. Примітна своїм жовтеньким кольором грудей. (Синичка)
Прилетіла зимувати в українськії ліси. Ти їй крихіток і сала в годівничку віднеси. Ця пташина невеличка, а зовуть її... (Синичка)
Що за пташечка така Все літа коло вікна? Жовтогруда, білолиця. Ну, звичайно, це ...(синиця)
Шубка з сірого пушку, Скаче в жовтім фартушку, Чорний шарфик та шапчина, Хоч маленька ця пташина, Та корисна трудівниця Називається... (синиця)
2. Вірші
Смачного, синички
Пухнастим килимом зима
Усе подвір'я вкрила.
Пташки, сумуючи, сидять,
Померзли, зголодніли.
Відніс я сала, хлібних крихт
Пташкам у годівничку.
Тепер з вікна дивлюсь на них.
Смачного вам, синички!
Л. Бутрім
Синиці голодом намлілись - така зима, така зима!.. Оце б у вирій полетіти, - так батьківщини ж там нема. Ліна Костенко. СИНИЧКА
У саду літа синичка:
- Тінь-тінь-тінь! Тень-тень-тень! - Мов маленька садівничка, Хазяйнує день у день. Кожну гілочку малу Огляда синичка І співає дню хвалу. Як моя сестричка. Цілий рік, цілий рік Чути пісню звіддалік:
- Тень-тень, тінь-тінь, День-день! Світлінь!
П. Сингаївський
3. Хвилинка - цікавинка.
- Синичка з'їдає за день комах стільки, скільки важить сама, а то і більше. Підраховано, що пара синиць оберігає плодовий сад на 40 дерев.
- Родина синицевих чимала - 65 видів. Але на Поділлі оселилося 6 видів.
- Велика синиця має гарний вигляд, зверху зеленкуватого кольору, груди і живіт яскраво-жовті з чорною смужкою, мов краватка. Співає "цінь-цінь".
- Синиця-лазорівка. Ця синиця менша від великої. Вона яскраво забарвлена у блакитний і жовтий кольори, її ще називають блакитною синицею. Пісенька її коротенька: "ці-лі-лі". Дуже жвава пташка.
- Синиця-гаїчка. Це маленька, сіренька синичка в чорній "шапочці", з чорними, як бісер, очима. Гаїчка непоганий співак. Пісня її голосна і довга.
- Довгохвоста синиця. Це пташка завбільшки така, як гаїчка, лише з довгим хвостом і коротеньким товстим всюдисущим дзьобом. Голова і животик - білі, а навколо очей яскраво-жовті кружальця. Хвіст, як у сороки, східчастий: пісенька простенька "сі-сі-сі".
- Синиця-ремез. Ця невеличка пташка (7-11 г). Тримається завжди поблизу води. Має тонесенькі міцні ніжки з довгими кігтиками. Невгамовна, моторна пташка. Гніздо мостить на кінцівці тоненької висячої гілочки, частіше над водою.
- Ні хвилини спокою в мене! Перекочувала з лісу ближче до житла людей. Шмигаю по щілках. Розшукую з ранку до вечора їжу - оцепенілу гусінь у тріщинах кори, яйця метеликів, комашок, лялечку, що павутинням прикріпилася до сучка. З смаком дзьобаю насіння рослин.
4. Прислів'я та приказки
Синичка маленька, а скільки користі приносить.
Краще синиця в руках, ніж журавель в небі.
5. Прикмети.
- Синиця пищить - зиму віщить.
- Де багато синичок - там немає комашок
6. Казки
Справжні друзі
Сиділа Синичка у лісі, колихала своє пташенятко. Побачив Дятлик, що хатка в неї зовсім розламалася. Взяв у руку сокирку і збудував Синиці нову хатинку. Подякувала пташка своєму другові і весело заспівала: ці-зі-цізі-ці!
Виглянуло Сонечко, посміхнулося. Хмарка кинула сніжком. А Мороз дихнув холодом. Та Синичці не страшно. Справжні друзі не залишають у біді.
ПОСПІШАЙ, СИНИЧКО!
Зустрілися в лісі дві синички.
- Чи ти снідала? - спитала перша.
- Ні. Ось, може, якусь комашку в корі знайду.
- Так чого ж ти тут сидиш? Лети швиденько до школи. Там у саду аж шість годівничок! Чого в них тільки нема! І пшоно, і шматочки сала, і ягоди шипшини та горобини. Поспішай, синичко!
СНІГУР 1. Загадки
Всі в блакитнім піджаку, В рожевій сорочці,
В нас зимою по садку Гуляють, як гості. (Снігурі)
Червоногруді красені з тайги Принесли до нас сніги. От за це ми їх із вами Називаєм ... (снігурами).
2. Вірші
Звідки гості налетілиЗаспівали, задзвеніли,
стоголосим табуном мов заграли кобзарі...
і розсипалися в полі Де взялась весела зграя,
над розсипаним зерном?жарогруді снігурі?
Олександр Олесь.
СНІГУРІ
Подивіться: у дворі В чорних шапках снігурі. Ще й червоні фартушки Одягли собі пташки. Значить сніг і холоди Наближаються сюди. Снігурами через те Їх тепер і ви звете.
Г. Демченко
Звідки гості прилетіли Стоголосим табуном? І розсипалися в полі Над розкиданим зерном? Заспівали, задзвеніли, Мов заграли кобзарі. Де взялись веселі гості Жарогруді снігурі? Ось вони на сніг упали І розквітли, мов квітки, На городі мак рожевий Так заквітчує грядки. Раптом табунець крилатий Небезпечне щось почув, Вгору знявсь - і дуб гіллястий В кущ троянди обернувсь. Ще хвилина - і, як в казці, Враз посипались квітки. І за вітром над снігами Полетіли снігурі.
Олександр Олесь
3. Гра "Вгадай за описом" - Невеличкий співочий птах з червоним оперенням грудей у самців і бурувато-сірим у самок.
4. Легенди
Чому у снігура червоні грудці?
Жив собі Снігур. Захотілося йому долетіти до сонця. Вирушив у дорогу. Подивилося Сонце на сміливця, здивувалося. Як посмів зимовий птах до небесного світла дібратися!
Виставило Сонце свої вогняні стріли. Запалило грудці Снігуреві. Не пустило вище.
З тих пір Снігурі червоні грудці мають.
Чому Дятлик вистукує своїм молоточком?
Пішов одного разу я до лісу. Зустрів там Дятлика. Він до мене привітався. Я теж до нього привітався. Потім він мені заспівав пісеньку "Ой у полі два дубки". Послухав я його і сказав: людина славиться не лише піснями, а й своєю роботою.
З тих пір Дятел майже не співає, а все вистукує своїм молоточком, рятує дерева від шкідників.
ІІ
Жила на світі маленька сіренька пташка, яка хотіла мати червоне пір'ячко на грудях.
До кого вона не зверталася за допомогою, до яких хитрощів не вдавалась, але пір'ячко залишалося сірим. Одного разу в Єрусалимі вона почула гомін. На страту вели трьох людей. їх розіп'яли на хресті, а на одного з них наділи терновий вінок. Колючка тернового вінця впилася нещасному в чоло. А то був не звичайний чоловік, а син Божий - Ісус. Забарвила пташка груди кров'ю, і залишився цей колір їй назавжди. Так з'явився снігур.
5. Прикмети
Снігур заспівав, а сорока під дах заховалася - бути хуртовині.
6. Розповідь
ОХАЙНІ ПТАШКИ
Настала зима. Усе навколо стало біле-біле. А калина вся червона.
Сидить Гафійка біля віконечка, відсунула фіранку і милується калиною. Аж ось "фур-р-р!" - зграйка снігурів налетіла. Посідали на калині і ласують смачними ягодами. А щоб не забруднитись, почепили на груди червоні фартушки.
7. Цікаво!
- Снігур - довірлива, компанійська пташка. Якщо в якогось снігурчика біда, то решта поспішає йому на допомогу. Взимку тримаються вони зграйками - по 7-10 пташок у кожній. Чим сильніший мороз, тим спокійніше сидять снігурі. Перелетять, щоб ягоду зірвати, бруньку відламати, і знову повсідаються. А почне смеркатись, полетять у густіші кущі або на гіллясте дерево сядуть, там і ночують.
- Деякі снігурчики сіренькі, не нарядні - то самочки. А снігур - барвистий красень. Грудка червона, спинка голубувата, голівка чорна. Живуть ці птахи скрізь по Європі, крім найхолоднішої півночі і найспекотнішого півдня, а також в Азії, на північ від Гімалаїв до Японії. В помірному кліматі перельотів не роблять. - У березні паруються, і самочка починає будувати гніздо. Складає палички, м'які корінчики, лишайник. Гніздо виходить зовсім плоске. Відкладає снігуриха 4-5 яєць і висиджує їх сама. Снігур у цей час годує її й охороняє. Пташенята залишають гніздо через місяць після народження.
- На горобині пташки ласують підмерзлими ягодами. До дзьоба прилипло насіння. От снігурчики його й чистять. Дзьоб у них товстий, міцний. І з горішком справиться.
СОБАКА
1. Загадки.
Собою не птиця, Співати не співає, А хто до хазяїна йде - Зайти не дає. (Собака)
Гавкає, кусає, -
А в дім не пускає. (Собака)
Гладиш - ласкається Дражниш - кусається. На ланцюгу сидить, Дім сторожить. (Собака)
2. Цікаво!
СОБАКА
Собака - перша тварина, яку одомашнила людина. Його предки - вовк і шакал. Спочатку собаку використовували як сторожа, потім як помічника на полюванні. Пізніше собак почали використовувати як пастухів стада корів, овець, кіз. У роки війни собак використовували як санітарів, мінерів, зв'язкових. Собака Дік виявив на фронті 1728 мін. На півночі розводять їздових собак. їх запрягають і перевозять вантажі. Собаки пасуть оленів. Запряг у 10-12 собак з вантажем може пройти за день 70-80 км.
Собаки були першими живими істотами в космосі. Маленький собака Лайка піднявся у космос на висоту 1700 м. Собаки дуже різні за виглядом та розміром. Наприклад, сенбернар важить 70 кг, а той-тер'єр важить менше кілограма і вміщується на долоні руки.
Собака, коли йому жарко, висовує язика, тому, що на його тілі немає потових залоз.
3. Вірші
ПІДРОСТАЙ ШВИДЕНЬКО
Приніс учора татко Сіреньке цуценятко. Воно із нами грається, І зовсім не кусається. - На молочка.
Г.Сафонова
4. Прикмети
Собака качається по землі - на дощ або сніг.
5. Пам'ятники
- Собаці Болто в Нью-Йорку "За допомогу і службу, за вірність і дружбу".
Пам'ятник вожакові їздових собак, які врятували жителів Аляски від дифтерії: через ураган не було змоги доставити ліки, на допомогу прийшли собаки.
- Сенбернару Баррі в Парижі. За розшук і врятування 40 чоловік, загублених у горах.
6. Казка
КІТ І ПЕС
Українська народна казка
Було це чи не було, а зустрілися якось кіт і пес. Пес цілий день гасав лугами, допомагав пастухові череду пасти, а ввечері гарно вечеряв, що там давав йому хазяїн, і міцно засипав.
От кіт і питає у пса:
- Скажи-но мені, як це так: життя твоє таке клопітне, а їси ти всмак і спиш добре. Тим часом я живу в теплі, без турбот, а проте не маю ні спокійного сну, ні смаку до їжі.
Пес і каже котові:
- Потрудись, побігай, а тоді вже обідай. Поробиш усю роботу, то й поспиш в охоту.
СОВА
1. Загадки
•Сьогодні бачила я пташку,
Очі жовті, як ліхтар,
Вона вночі мисливець добрий.
А хто її уже впізнав? (Сова)
•Сплять звірята і пташата, Одна вона вночі не спить. В лісі їжі є багато, але як її зловить? (Сова)
•Вдень спочиваю, Вночі літаю. Маю круглі очі,
Бачу серед ночі.
Хто мене впізнав,
Прошу, щоб сказав. (Сова)
•Що воно за дивна птиця? Світла денного боїться, дзьоб гачком, великі очі,
і не спиться їй щоночі.
- Ху-ху-ху! - кричить, співа.
Відгадали, хто?... (Сова)
•Лиш ночами птиця ця полювати виліта. (Сова)
•Цілий день в дуплі сиджу, зате вночі літаю. (Сова)
2. Гра "Вгадай за описом" - А цю пташку люди не люблять за її голос. Вважають, що вона біду приносить. Та якби не вона, довелося б декому сидіти без хліба. Подумайте і назвіть цього птаха. - Хижий нічний птах з великою круглою головою, великими очима й коротким, гачкуватим дзьобом.
- Хижий птах. Розмах крил - понад півтора метра. Важить він близько трьох кілограмів. Лапи дуже міцні, кігті довгі й гострі. Почути можна його всюди - і в лісі, і в степу, і в пустелі, на рівнинах і високо в горах.
- Свої жертви вони підстерігають, їхньою здобиччю можуть стати зайці, глухарі. А звичайна їжа - миші та інші дрібні гризуни, яких вони ловлять на льоту, жаби. (Сова)
"Впізнай мене"
Ох не люблять мене люди! Голос мій не подобається і очі, кажуть, у мене негарні. Вважають, що я приношу горе. А чи так це? Якщо б не я, дехто б сидів без хліба. Так добре поміркуйте, ображати чи поважати мене треба? ( Сова)
3. Прислів'я та приказки
1. Не бачить сова, яка сама.
2. Ніхто не буде знати, тільки сич та сова, та людей півсела.
3. Сові сонце ріже.
4. Сова вдень мовчить, а вночі кричить.
5. Мудрий, як сова.
4. Прикмети
Сова кричить - холод накликає.
5. Цікаво!
- Сіра сова видає звуки, схожі на сміх людини. "Пернаті коти" так називають інколи сов. Зоологи вважають, що сова бачить тільки вночі, а вдень вона сліпа. Сови - єдині птиці, у яких обоє очей розміщені поряд, а не по бокам голови, як у інших птахів. Вона і голову може повертати як завгодно і без зайвих зусиль побачити власну спину. Тим більше, деякі сови можуть повертати голову на 270 градусів.
- Слух теж феноменальний: в 50 разів гостріший, ніж у людини.
- Оперення сови влаштоване так, що гасить звук, і тому сова з'являється безшумно, як тінь.
- Одна сова за літо з'їдає таку кількість мишей, які можуть знищити тонну зерна.
СОЛОВЕЙКО
1. Загадки
- В мене є великий хвіст,
Я співаю, як артист.
Спів мій радісний усюди
Дуже люблять слухать люди. (Соловейко)
- Ну хто співця весни не знає? Закривши очі, він співає, Та пісня радісна й дзвінка, Скажи, як звати співака? ( Соловей)
- Люблю співати ввечері в садку, або на калині. (Соловей)
- Ми пішли до гаю вдвох - Я й сестра Марина.
А в гаю тім тьох та тьох, Та іще так дзвінко...
Що за співанки? Чиї?
То співають... (солов'ї).
2. Вірші
Дощик, дотик, ти вже злива! Плаче груша, плаче слива. Ти періщить заходився, соловейко застудився. А тепер лежить під пледом,
п'є гарячий чай із медом.
Ліна Костенко.
ОЙ ТИ, СОЛОВЕЙКУ
- Ой ти, соловейку, ти, рання пташко! Ой чого так рано
ти з вир'їчка прилетів?
А ще по горах та сніги лежать,
а по дорогах та криги стоять!
- А я тії сніги крильцями розмету,
а я тії криги ніжками потопчу.
3. Пісня-гра СОЛОВЕЄЧКУ, СВАТКУ, СВАТКУ
(Діти показують рухами все те, про що співається у пісні).
Соловеєчку, сватку, сватку, Чи бував же ти в нашім садку? Чи видав же ти, як сіють мак?
Ось так, ось так, ось так сіють мак.
Соловеєчку, сватку, сватку, Чи бував же ти в нашім садку?
Чи видав же ти, як ріс мак? Ось так, ось так, ось так поріс мак.
Соловеєчку, сватку, сватку, Чи бував же ти в нашім садку? Чи видав же ти, як рвуть мак? Ось так, ось так, ось так рвуть мак.
Соловеєчку, сватку, сватку, Чи бував же ти в нашім садку? Чи видав же ти, як їдять мак? Ось так, ось так, ось так їдять мак.
Соловейковий спів навесні Соловейковий спів навесні ллється в гаю, в зеленім розмаю, та пісень тих я чуть не здолаю, і весняні квітки запашні не для мене розквітли у гаю,- я не бачу весняного раю; тії співи та квіти ясні, наче казку дивну, пригадаю - у сні!..
Вільні співи, гучні, голосні,
в ріднім краю я чути бажаю,-
чую скрізь голосіння сумні!
Ох, невже в тобі, рідний мій краю,
тільки й чуються вільні пісні- у сні?
Леся Українка
4. Гра "Вгадай за описом" - Маленький перелітний птах із сірим оперенням, самець якого чудово співає, особливо під час гніздування. 5. Прислів'я та приказки
1. Не потрібна солов'ю золота клітка, краще йому зелена вітка.
2. Хоч соловейко і маленький, та пісеньки удаленькі
3. І соловейко не співає, коли їсти він не має.
4. Соловей співає, поки голос має.
5. Гарний соловейко голосом, а жито - колосом.
6. Соловей співає, доки ячмінь колоса не має, а з'явився колос - пропав голос.
6. Казка СОЛОВЕЙКО СПІВАЄ
Якось навесні в "казковому" лісі сиділи на гілках дерев різні пташки: синиці, горобці, ластівки, дятли, зозулі, сороки. До них підлетів соловейко.
- Чи не сумно тобі одному літати лісом ? - зацвірінькали крилаті друзі.
- Зовсім ні, - вимовила пташка. - Я прилетів до вас, щоб мати багато друзів. А в подарунок я приніс пісню, бо музика всіх єднає, робить добрішими.
І він заспівав...
Принишкли дерева, слухаючи цю чудову арію. Зупинилась білочка на дубі, зайчик настовбурчив свої довгі вуха і принишк. Лисичка завмерла від подиву, замовкла зозуля. Навіть вовк зупинився на місці, немов причарований. А соловейко все співав і виводив свою чарівну пісню.
І кожен, хто слухав цю мелодію від серця, думав так: "Зупинись, мить, соловейко співає".
7. Легенда
Одна дівчина дуже запала в серце вужеві. Та й сама закохалася в нього. Він і повіз її до себе в палац. А в нього палац весь був з кришталю. Стояв він під землею, в якійсь могилі, або що. Ну, звісно, старенька мати попервах побивалася за донькою. Та й як, насправді, не побиватися?.. А донька - спізналася вона там з вужем, чи не спізналася, але, як би там не було, завагітніла і, коли настав час, розродилася близнятами - хлопчиком і дівчинкою. Обоє як з воску вилились у матір. А вона з себе була така гарна, мов квітка. Ось, коли Бог дав діток, вона й каже: "Як вже наші діти людьми народилися, то ми їх у людей і перехрестимо". Сіла в золоту карету, поклала діток собі на коліна й поїхала в село до священика. Іще карета не докотилася до царини, а матері вже хтось доніс про це. Стара зчинила галас на все село, схопила косу та й до царини. Бачить дочка неминучу смерть, та як заголосить до діток, а тоді й каже: "Літайте ж ви, мої дітки, пташками по світу: ти сину, соловейком, а ти, донечко, зозулею". Випурхнули - соловейко у праве, а зозуля в ліве віконце карети.
Карета, коні та інше все не знати, де й поділися. 8. Скоромовка
Соловей солов'ят од сонечка заслонив.
СОРОКА
1. Загадки
Біла латка, чорна латка по дереву скаче. (Сорока)
Сіла на берізці білобока. Обережно примощається вона. Роздивляється, щоб ненароком Обіг десь не пропустити кабана, Лиску, зайця, вепра чи людину. А помітила - стрекоче без упину. ( Сорока)
Літає по лісі, розносить новини на хвості. (Сорока)
2. Вірші
ТАНОК СОРОК
На поляні під сосною - гарно, весело весною. Дві сороки-білобоки повпирали крила в боки, Їм на скрипці коник грає - вниз і вгору смик літає. Чорний жук із зелен-листу дме в трубу у голосисту. А дзвіночки голубенькі дзеньки-бреньки! Дзеньки-бреньки! Ну й таночок! Ну й танок у білобочок у сорок!
Володимир Лучук
3. Гра "Вгадай за описом" - Лісовий птах з довгим хвостом і чорно-білим пір'ям, що видає характерні звуки - скрекотіння.
4. Прислів'я та приказки
Дружні сороки і орла заклюють.
5. Легенда
Чому сорока будує кілька хатинок
Не за високими горами, не за глибокими морями, а в темному лісі жила-була Сорока-білобока. Мала вона діток маленьких у своїй хатинці.
Та одного разу, десь узявся дикий Кіт. Захотів він поласувати пташенятами. Довідалася про це Сорока.
Забрала вона своїх діток і втекла. З тих пір сорока будує кілька хатинок, щоб було де сховатися.
6. Цікаво!
- В зимові дні я підлітаю ближче до житла людей. Тут я швидше знайду їжу для себе. Стрекочу, сидячи на дереві, кущику, шукаю, чим наїстися.
- Сорока-білобока - це відповідає дійсності. По боках у сороки пір'ячко біле-біле, а голова, крила і хвіст - чорні. Птаха вона граціозна, дуже красивий у неї хвіст - довгий, прямий, ніби стріла. Пір'я на ньому не просто чорне, а із зеленкуватим блиском.
- Сороку не сплутаєш ні з якою іншою пташкою. Її не видно, а голосне, задерикувате "ча, ча, ча" видає її.
- Має сорока-білобока ще одне, образливе, прізвисько - "злодійка". Підстави для того є: вона краде і ховає блискучі предмети.
- Густого лісу сорока не любить. Оселяється у відкритому місці, де є дерева й кущі. Гніздо в неї оригінальне - велике, зверху прикрите колючим "дахом". На сухі гілочки наносить вона шар глини, болота, а тоді вже "вимуровує" гніздечко з корінців, стебел, листя, шерстинок. Дім свій вона ховає в густій кроні дерева. До речі, будує вона кілька гнізд, а потім вибирає одне, де й відкладає 5-8 яєчок.
Сорочиха висиджує їх сама близько двох тижнів. А сорока-тато допомагає вигодовувати діток. Вони дуже прожерливі. Тільки через місяць після народження сороченята вилітають з гнізда.
- Сороки не групуються в зграї. Тримаються парами, сім'ями. Ні восени, ні взимку вони далеко від гнізда не відлітають. Найчастіше з воронами і галками шукають собі їжу.
- Пташенят годує комахами, гусінню, а також дрібними тваринками. Може, наприклад, хапати курчат. Отож не хочуть люди, щоб вона оселялася поблизу житла. Сорока може спустошувати гнізда. Тоді скривджені птахи летять в інше місце, а шкідників знищувати нікому. - Сорока охоче поїдає і зерно, і ягоди, і фрукти. Живе в Європі, Азії, Північній Африці. В Північній Америці водиться сорока з жовтим дзьобом, а на Піренейському півострові живе голуба.
7. Скоромовки
- Хитру сороку спіймати морока, а на сорок сорок сорок морок.
- На одній сосні високій десь-колись жили сороки,
Дві сороки білобокі дві сороки.
ШПАК
1. Загадки
Шовкове пір'ячко замерехтіло, Пташина зграя прилетіла, А разом з ними і весна Красу на крилах принесла. (Шпаки)
Це перелітний птах. Здебільшого живе у наших садках. Діти будують для них будиночки. (Шпак)
Перший я приніс весну. Розбудив усе від сну. Заспіваю під вікном. Люди звуть мене ... (шпаком).
2. Пісня.
ШПАЧОК ПРОЩАЄТЬСЯ
Музика Т. Попатенко Слова М, Івенсен
Осінь. Дощик сіється, Клен весь пожовтів, А шпачок на гілочці Пісеньку завів.
Приспів:
Гілка ледь гойдається, Дощик не кінчається, З нами шпак старесенький До весни прощається.
В путь-доріжку дальнюю Треба відлітать. Пісеньку прощальную Як не заспівать?
Приспів.
Де ясні веселі дні, Сонце золоте? Сумно над шпаківнею
Пісню шпак веде.
Приспів.
3. Вірші.
ПЕРЕКИНУТА ШПАКІВНЯ
Плаче шпак уранці після зливи,
Де шумлять на греблі явори,
Що шпаківню вітер чорногривий
Перекинув денцем догори.
Борсаються бідні пташенята,
Як його зарадити біді?
Кліпають із пітьми оченятами:
- Випадемо, татку, що тоді?
Ще якби їм день чи півтора дні,
Ще якби їм днів хоча б із п'ять!
Бо вони ще зовсім безпорадні -
Падаючи, ще не полетять.
Як же, хлопці, хатку ви прибили,
Що її порушили вітри?!
Плаче шпак уранці після зливи,
Де шумлять на греблі явори...
Л. Костенко
ПРИЛЕТІЛИ ШПАКИ Прилетіли шпаки. Дорогі співаки, Прилетіли весну зустрічати. У шпаківнях нових Скоро будуть у них Жовтороті малі шпаченята.
Г. Бойко
4. Хвилинка-цікавинка.
- Шпак за сніданок з'їдає 50-60 комах.
- Шпак вміло підтримує голосом багатьох птахів. У пташенят рот червоний або оранжевий. Це тому, що коли вони кричать, то подають яскравим ' кольором сигнал тривоги. Птахи - батьки сують корм у розкритий дзьоб.
5. Прикмети
- Побачив шпака - знай: весна біля порога.
- Якщо багато павутиння і шпаки не поспішають відлітати - осінь буде тривала.
Автор
migalfamily
Документ
Категория
Без категории
Просмотров
6 716
Размер файла
14 178 Кб
Теги
усн, твор, росли, нар, твари
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа