close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Сценарій свята

код для вставкиСкачать
 Сценарій свята "Іду з дитинства до Тараса" до 200 річниці з дня народження Т.Г.Шевченка
Звучить пісня "Думи мої, думи мої"...
Ведучий 1: Шевченко прожив коротке і вкрай важке життя. Із своїх 47-и років він 24 роки був кріпаком, 17 років -невольником у засланнях, під наглядом жандармів і тільки 10 років - вільною людиною.
Ведучий2: І в цих несприятливих умовах Тарас створив свій безсмертний "Кобзар", написав декілька томів прозових і драматичних творів, став Академіком Академії мистецтв. З його мистецької спадщини збереглося 835 творів живопису і графіки. Є дані про 270 втрачених і досі не знайдених мистецьких творів. Ведучий 1: Тарас уже в ранньому дитинстві зіткнувся з тяжкою нуждою. Коли йому було всього 9 років - 20 серпня 1823 року померла мама, а через півтора року 23 березня 1825 року помер тато. А сирітська доля завжди є вкрай гіркою.
Сценка 1
Тарас. Катре! Де ти?
Катря. Я ось тут.
Мачуха. Ти може знов кудись навтіки вибираєшся ледащо? Ані кроком мені з хати, бо битиму, чуєш? Степанко плаче, іди колиши, а як засне, принеси води і підмети подвір'я!
Тарас. Сестричко!
Катря. Що?
Тарас. Я побіжу трохи на потічок! Там такі камінчики, як намальовані. І рибки плюскочуть. А в хаті темно чогось так зле.
Катря. Іди, іди. Я вже докінчую грядку, то сама подвір'я замету і принесу води.
Тарас. Тямиш сестричко, як мама жили, то в нас часто був смачний борщик, варенички, квасолька. Тепер не так! Ми ходимо такі голодні і обдерті! Чи і другі діти не мають мами так як ми?
Катря. Всюди є сирітки по світі мій дороги хлопчику. Але ти не думай про се йди над потічок гратися.
Тарас. Не називаю її раєм,
Тії хатиночки у гаї
Над чистим ставом край села.
Мене там мати повила
І, повиваючи, співала,
Свою нудьгу переливала
В свою дитину... В тім гаю,
У тій хатині, у раю,
Я бачив пекло... Там неволя,
Робота тяжкая, ніколи
І помолитись не дають.
Там матір добрую мою
Ще молодую - у могилу
Нужда та праця положила.
Там батько, плачучи з дітьми
(А ми малі були і голі),
Не витерпів лихої долі,
Умер на панщині!..
Сценка 2
Ведучий : Помираючи, тато Тараса розпорядився, як то годиться, своїм скромним майном та господарством. Його воля дивує надзвичайною поророчою проникливістю щодо свого сина, майбутнього генія українського народу:
Батько
- Синові Тарасові з мого хазяйства нічого не потрібно.
Він не буде абияким чоловіком. З нього вийде або щось дуже добре, або велике ледащо. Для нього мій спадок або нічого не значитиме, або нічого не допоможе. Ведучий: Довелося Тарасу наймитувати
(Тарас -підліток порається коло хати. Приніс відро з водою, поставив коло тину. Поправив покривало на лаві, позамітав, поставив лавку, пензлі і присів. Виходить Яринка з клунком в руці. Сідає на лавку.)
Яринка. Здоров, Тарасе! На хвильку забігла до тебе (розв'язую клунка). Ось твоя ситка, полатана вже.
Тарас (бере свитку)
- О, як гарно полатана! Яринко, ти вже як дівка шиєш! Рідненька моя, хоч ти мене не забуваєш (тулиться до неї).
Яринка. Давай, я тобі ще й сорочку виперу, зашию...
Тарас. Не треба я сам.
Яринка. Тарасику! А у тебе малюнки є? То покажи.
Тарас. Добре, тільки тобі, сестричко (показує дощечку з малюком). Ось наша хата.
Яринка. Дуже схожа.. Невже це ти сам намалював? А чому на дощечці?
Тарас. Паперу не було. Дяк не дав... Ось розживусь, може на свитку, і на фарби, і на папір.
Яринка. Коли ж це буде?
Тарас. Колись буде. Ось чекаю, коли дяк повернеться. Обіцяв вчити малювати. Бачиш, і біля хати прибрав, і води приніс, і почистив пензлі. Якби мені... малярем... я б нічо не хотів більше.
Яринка. То вчись у нього.
Тарас. А... Хіба йому голова болить за мене? Тільки п'є та й норовить щоб різками одшмагати...
Яринка. І зараз? (Тарас ствердно киває головою) Та хай йому грець! Вертайся додому.
Тарас. А там що? (розводять руками).
Сценка 3
Ведучий: Став Тарас пасти громадську худобу. Та все ж мріяв про малювання. Знайшов - таки одного маляра,який погодився взяти його в науку, проте Тарасові треба було отримати дозвіл від пана Енгельгарта.
Тарас - Пане управителю, я до вас! Я дуже хочу вчитися малювати і дяк з Хлипнівки погодився взяти мене в учні.Я прийшов, щоб ви дозволили й документа дали.
Управитель - А батьки в тебе є ?
Тарас - Ні,померли ,сам я.Так дасте документа ?
Управитель -Якого документа ? Дурниці ! Оце я одержав листа від пана, йому саме таких хлопців , як ти , треба в козачки набрати.
Тарас - В козачки !? Які козачки ??
Управитель - А такі козачки ,пан уже знає.Так що я тебе до кухаря нашого пошлю.
Тарас - Пане управителю...я хочу на маляра вчитися...
Управитель - Ну,годі там базікати ! Одведіть його до кухаря .
3. Вірш - " Доля "
Ти не лукавила зо мною,
Ти другом,братом і сестрою
Сіромі стала.Ти взяла
Мене,маленького ,за руку
І в школу хлопця одвела
До п"яного дяка в науку.
"Учися ,серденько,колись
з нас будуть люде ",-ти сказала.
А я послухав ,і учивсь,
І вивчився. А ти збрехала.
Які з нас люде?
Сценка 4
Ведучий 1: Охота до рисування не покидала його. Пан сварив його,тяжко карав, лютував. Виїжджаючи до Петербурга, взяв його з собою. Один з видатних митців порадив панові віддати хлопця в науку до Ширяєва. Влітку 1836 року Шевченко познайомився зі своїми земляками - художником Сошенком, поетом Євгеном Гребінкою, письменником Григоровичем і художником Венеціановим.
Ведучий 2 : Вже починало сходити сонце. Тарас заглибився в малювання і не помітив, як до нього підійшов молодий чоловік у короткому літньому пальті і круглій шляпі.
(Сошенко підходить до Тараса, кладе йому руку на плече. Тарас злякано відхиляється, ховає за пазуху малюнок ).
Сошенко: А що ти тут, парубче, робиш?
Тарас: (ніяково)Я нічого не роблю. Я йду на роботу, по дорозі зайшов у сад.(підводить голову)- Я малював(відверто).
Сошенко: Покажи, що ти малював.
( Тарас несміливо виймає з-за пазухи папір, дає)
Сошенко: ( з усмішкою) Добре, дуже добре! Ти вчишся малювати?
Тарас: Еге, у покойового майстра Ширяєва.
Сошенко: А звідки ж ти сам будеш?
Тарас:З Вільшаної...
Сошенко: (радісно, обіймаючи Тараса за плічі).Так ти ж мій земляк!Я з тих країв!
Тарас: (радісно, захоплено) Правда? Ви правда звідти?
Сошенко: Ти обовязково приходь до мене!У цю ж неділю приходь!Дай клаптик паперу, я напишу тобі свою адресу.-спитаєш художника Івана Сошенка.
Тарас: (щасливо, захоплено) Художника Івана Сошенка... Обовязково прийду!
Ведучий 1: Невдовзі Іван Сошенко показав Тарасові роботи своєму вчителеві Карлу Павловичу Брюлову(Проектуються ранні роботи Шевченка.Ведучий чітко називає їх) Познайомився Брюлов із віршами молодого Шевчнка.
Учень: Виконує поезію.
Єсть на світі доля,
Ахто її знає?
Єсть на світі воля,
Ахто її має?
Єсть люди на світі - Сріблом-злотом сяють,
Здається, панують,
А долі не знають - Ні долі, ні волі!
Знудьгою та горем жупан надівають,
Аплакати - сором...
Возьміть срібло-злото
Та будьте багаті, А я візьму сльзи - Лихо виливати;
Затоплю недолю срібними сльозами,
Затопчу неволю
Білими ногами!
Тоді я веселий,
Тоді я багатий,
Як буде серденько
По волі гуляти...
Ведучий 2: Подальша доля Шевченка не залишила Великого Карла байдужим.
Брюлов: Його не можна кидати напризволяще!Це талант!Людина з такими почуттями і думками не може залишатися кріпаком!
Сошенко(сумно, обурено) Але він кріпак!
Брюлов: Він повинен бути вільним!
( Всі виходять)
Сошенко:(сам)Який я щасливий, що сам Карл Великий зацікавився Тарасом. Тепер я далеко спокійніший за його долю.
Ведучий 1: Малярський сезон закінчувався. Тарас був вільнішим! Сошенко скористався дозволом Ширяєва і часто заходив до нього на Загородній проспект і забирав Тараса.
Сошенко: Ходімо сьогодні до нашого Великого Карла...
Тарас: (злякано) Хіба це можливо? Ні, я нізащо не піду.
Сошенко: Ну що ти!? Він сам казав, щоб ти приходив.Адже він хвалить твої малюнки і вірші.
Тарас: ( на фоні робіт, які повільно змінюються читає вірш...)
Ведучий 2: Додому Тарас повертався, як п'яний. Це не сон, не казка, не мрія. Він справді був у кабінеті Великого Карла!... Пан Енгельгардт чекав на Тараса вдома.
Пан: (різко) Де ти був? Де ти тиняєшся весь час?
Тарас: Я був у Карла Павловича Брюлова.(тремтячим голосом)
Пан: (вирячивши очі) У Брюлова?! Ти забріхуєшся, хлопче! Іди проспись!
Тарас: мовчки іде
Пан: З глузду зїхав... (махнув рукою)
Ведучий 1: Брюлов вирішив сам поговорити із паном Тараса. Нетерпляче чекали Брюлова Сошенко і Мокрицький, але яким сердитим повернувся їхній маестро!
Брюлов: (входить обурено) Це найбільша свиня в торжковських пантофлях! (До Сошенка) Підіть ви, Іване Максимовичу, до цієї амфібії і хай він визначить ціну за бідолашного хлопця.
(виходять).
Сошенко:(сам) Може краще умовити піти до Енгельгардта старого Веніціалова?
Ведучий 2: Другого дня увечері Венеціанов відвідав Тарасового хазяїна.
Енгельгардт і Венеціанов
Енгельгардт: (валдьяжно у халаті і капцях) Чого хочете від мене ви і цей американський дикун Брюлов?
Венеціанов: (прямо, одверто) Ми хочемо викупити з кріпацтва Шевченка! Назвіть вашу ціну!
Енгельгардт(самовдоволено регоче) Отак би прямо і сказали! Гроші і більлше нічого! Моя остання ціна дві тисячі пятсот карбованців!
(виходять)
Ведучий 1: У середині квітня 1838 року у журналі палацу його величності, де вівся запис усіх подій, було записано: "Час проводили концертом і аукціоном"
І концерт, і аукціон відбувалися у будинку графа Вієльгорського, на Михайлівській площі. На цьому аукціоні, в якому взяла участь родина царя, імператриці дістався портрет Василя Андрійовича Жуковського (проектується) роботи славетного художника Карла Брюлова. Було зібрано гроші для викупу Шевченка.
( Остання сценка. Брюлов, Сошенко, Шевченко схвильовані)
Тарас: (тремтячими руками розгортає папір, читиає) "Тисяча восемсот тридцать восьмого года Апреля двадцать второго дня я , нижеподписавшийся, уволенный от службы полковник Павел Васильевич Энгельгардт, отпустил вечно на волю крепостного моего человека Тарасса Григорьева сыны Шевченка...Волен он, Шевченко, избрать себе род жизни, какой пожелает".
Тарас: (замовкає. Після паузи ледве вимовляє): Воля! Воля! (цілує папір, плаче...) ...
Утни, батьку, орле сизий,
Нехай я заплачу,
Нехай свою Україну
іще раз побачу,
Нехай ще раз послухаю,
Як те море грає,
Як дівчина під вербрю
Гриця заспіває;
Нехай ще раз усміхнеться Серце на чужині,
Поки ляже в чужу землю,
Вчужій домовині.
Пісня :"Б'ють пороги"...
Автор
shimyanova72
Документ
Категория
Поэзия
Просмотров
126
Размер файла
57 Кб
Теги
свято, сценарій
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа