close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Патріотичне виховання молодших школярів на традиціях українського народу

код для вставкиСкачать
 Патріотичне виховання молодших школярів
на традиціях українського народу
Анотація
Виховання патріотизму сьогодні, як ніколи, актуально. І не тільки для системи освіти, а й для держави в цілому. Саме зараз ми повертаємося до споконвічних цінностей: утвердження первинності любові до Батьківщини і людей, духовності, моральності, бережного ставлення до природних скарбів і національних надбань нашого народу тощо.
ЗМІСТ Введення............................................................................3 Глава 1. Теоретичні основи патріотичного виховання школярів .............................................................3 1.1. Патріотичне виховання школярів: мета, завдання, принципи............................................................................3
1.2. Вікові особливості молодших школярів.......................6
Глава 2. Роль українських народних традицій в патріотичному вихованні молодших школярів.................................................8 2.1. Специфіка національного виховання молодших школярів
2.2. Національно-патріотичне виховання в сім'ї...................8
2.3. Взаємодія сім'ї та школи у вихованні патріотизму.........11
Глава 3. Практика використання українських народних традицій та обрядовості у моральному вихованні молодших школярів............14
Висновок ..........................................................................16 Список літератури ...............................................................17
Кожний учитель повинен домогтися,
щоб учень якнайкраще знав близьке, дороге йому:
батьківщину і все, що її стосується, так само, як уміє читати, писати, лічити
К.Д.Ушинський
Введення
Патріотизм - одна з важливих рис сучасної розвиненої особистості. Тому дуже важливо почати прищеплювати дитині любов до Батьківщини, країні, своєму народові з раннього дитинства.
Актуальність патріотичного виховання молодших школярів пов'язана з тим, що зараз дуже багато негативної інформації, особливо в ЗМІ, яка часто підриває віру і любов до народу і країні. Саме тому необхідна програма цивільного і військового патріотичного виховання школярів.
Патріотичне виховання молодших школярів дозволяє з раннього віку сформувати правильне ставлення дітей до своєї країни - вміння цінувати і поважати події минулого і сучасні досягнення нашого народу, пояснити поняття добра і зла, сформувати уявлення про значущість України та її самоцінності. Все це допоможе виростити покоління, готове до подвигу, готове відстоювати інтереси своєї країни. Адже патріотизм має характерні риси - віротерпимість, законослухняність, трепетну любов до рідної природи.
1. Теоретичні основи патріотичного виховання школярів 1.1. Патріотичне виховання школярів: мета, завдання, принципи Сучасне розуміння патріотизму характеризується багатоваріантністю, різноманітністю і неоднозначністю. Багато в чому воно пояснюється складною природою даного явища, багатоаспектністю його змісту і різноманіття форм прояву. Крім того, проблема патріотизму розглядається різними дослідниками в різних історичних, соціально-економічних і політичних умовах, в залежності від особистої громадянської позиції, ставлення до своєї Вітчизни, від використання різних сфер знань і т.п. Термін "патріотизм" вживається не тільки в науково-дослідницькій літературі, а й у виступах, дискусіях, статтях, передвиборних програмах політиків і політичних партій, рухів, діячів культури, мистецтва і т.д. Досить повно розкрито зміст цього поняття в монографії І.Є. Кравцова: "Патріотизм - це любов до своєї Батьківщини; до рідних місць (" землі батьків"), до рідної мови, до передової культури і традицій, до продуктів праці свого народу, до прогресивного громадського і державного ладу. Патріотизм -це безмежна відданість своїй Батьківщині, готовність захищати її незалежності ". Вивчення наукової літератури та досягнень педагогічної практики дало змогу дійти висновку про те, що патріотизм - це:
* любов до Батьківщини, віра у її майбутнє;
* любов, повага та доброзичливе ставлення до народу;
* любов до родини, рідного дому;
* любов до рідної мови та усвідомлення, що мова є духовним багатством народу;
* поважне ставлення до історії та культури власного народу;
* готовність до праці на користь рідної землі;
* дотримання та пропаганда здорового способу життя;
* любов до природи, турбота про збереження та її багатств.
Держава, спираючись на формування високої правосвідомості підростаючих громадян, створює умови для соціального становлення та розвитку молоді, які ґрунтуються на визначених Законом України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні" принципах:
1) поваги до загальнолюдських цінностей, прав людини і народів, історичних, культурних, національних особливостей України, її природи;
2) безпосередньої участі молоді (громадян віком від 15 до 28 років) у формуванні й реалізації політики та програм, що стосуються суспільства взагалі та молоді зокрема;
3) врахування потреб молоді, співвіднесення їхньої реалізації з економічними можливостями держави;
4) доступності для кожного молодого громадянина соціальних послуг і рівності правових гарантій;
5) відповідальності держави за створення умов щодо саморозвитку і самореалізації молоді;
6) єдності зусиль держави, всіх верств суспільства, політичних і громадських організацій, підприємств, організацій, установ та громадян у справі соціального становлення та розвитку молоді;
7) відповідальності кожного молодого громадянина перед суспільством і державою за дотримання Конституції та законодавства України. Формування правосвідомості тісно пов'язане з формуванням політичної культури.
Здійснення патріотичного виховання ґрунтується на сукупності принципів, які відображають загальні закономірності і принципи виховного процесу і специфіку патріотичного виховання підлітків в загальноосвітній школі. До їх числа відносяться: * обумовленість патріотичного виховання розвитком суспільства і подіями, що відбуваються в ньому; * обумовленість змісту, форм і методів, засобів і прийомів патріотичного виховання віковими і індивідуальними особливостями учнів; * діалектична єдність і органічний зв'язок між учбовим матеріалом і змістом позакласних і позашкільних заходів; * інтеграція патріотичного виховання з іншими напрямами виховної роботи; * спирання на нові концепції організації і здійснення учбово-виховного процесу і на нове розуміння основних педагогічних понять; * спирання на позитивне в особі вихованця і створення сприятливої психологічної атмосфери в процесі педагогічної взаємодії;
* координація взаємодії школи, сім'ї і громадськості в системі патріотичного виховання. В арсеналі діяльності з патріотичного виховання підростаючого покоління є багато засобів і методів впливу. Однак головне - це включення кожної особистості в конкретну діяльність з творення й примноження багатства і краси своєї Вітчизни.
1.2 Вікові особливості молодших школярів.
Виховання патріотизму в школі має величезне значення, оскільки мова йде про долі сьогоднішнього і майбутнього поколінь, оскільки наші молоді сучасники повинні не тільки володіти належним об'ємом знань, але вони повинні стати зрілими духовно і інтелектуально.
Матеріалізм продовжує все більше панувати над суспільством і людиною, витісняючи найважливіші проблеми виховання, що приводить до життєвих суперечок. Звідси - гостра необхідність у вихованні патріотизму підлітків та юнаків, що на основі позакласної роботи виховуватиме в молодому поколінні якості, що у всі часи відрізняли український характер: доброта, відвертість, гідність, співчуття, благородство.
У психології інколи забувають про психологічні особливості молодшого шкільного віку, констатують тільки фонд наявних психологічних проявів. Звідси виникає безліч непорозумінь, помилок при використанні вчителем психологічних даних про учнів. От чому вчителеві потрібно розумно застосовувати знання про психологічні особливості молодших школярів, враховувати їх у педагогічному процесі, інакше він може потрапити в скрутне становище, коли дані психології "не спрацьовують", більше того, протидіють ситуації реальної поведінки учнів.
Вікові психологічні особливості не догма, а тільки орієнтир для більш чіткої та суворої думки педагога про своїх учнів. Вікові психологічні особливості молодшого шкільного віку залежать від попереднього психічного розвитку, від їх готовності до сприйняття виховних дій дорослих.
Найбільш типові показники вікових психологічних особливостей молодшого шкільного віку:
- моторна активність;
-сенсорно-перцептивна активність (здатність і потреба в сенсорних нових враженнях, їх відтворенні, збереженні);
- інтелектуально-вольова активність (інтелектуальна ініціативність, допитливість, інтерес до виявлення зв'язків, причинно-наслідкових відносин, об'єктивування і відтворення "важких" ситуацій, виділення себе і поля дії і так далі);
- мотивація і емоційно-виразна активність (соціальний діапазон життєвих мотивів, здатність їх до емоційно-виразного виявлення, "позначення", символізування, комбінаторики, заміщення);
- здібність (її міра) до включення всіх цих форм психічної активності в реальну соціальну діяльність, поведінку, спілкування в ім'я їх ефективної побудови, регулювання і соціальної оцінки.
Перші чотири показники зароджуються і природно виявляються в "самодіяльності" дітей цього віку. Останній показник є найбільш складним, інтегральним. Він визначає в психологічному сенсі позицію дитини та підлітка вже як дорослого, діяльність якого характеризується всіма основними рисами суспільно-корисної діяльності. Виховання цієї здатності через негативну оцінку, осудження веде до порушення спадковості з попереднім психічним розвитком. Навпаки, виховання здібності до цільової регуляції діяльності через заохочення, позитивну оцінку успіхів підлітків та юнаків зберігає багатство попередніх досягнень психічного розвитку молодших школярів. Дії відповідно до необхідного результату формують в дитини такі якості, стійкість поведінки, здібність до мобілізації, до дії з урахуванням чинника часу, до регуляції своїх станів відповідно до результату, що досягається. Школа покликана піклуватися про формування психології дитини, у вихованні її в дусі терпимості і братської любові до людей, школа зобов'язана навчити молодих людей умінню розрізняти добро і зло. Патріотичне виховання повинне гармонійно поєднуватися із залученням учнів до кращих досягнень світової цивілізації. Дана система повинна сприяти виробленню патріотичного мислення, прихильності до своєї національної спадщині і усвідомленню його ролі і місця в світовому духовному розвитку, також пошані і відвертості до всіх інших систем і традицій. Тільки глибока і усвідомлена любов до своєї спадщини спонукає людину з повагою ставитися до почуттів інших, бути не байдужим до трагедій Вітчизни і народу.
2. Роль українських народних традицій в патріотичному вихованні молодших школярі 2.1. Специфіка національного виховання молодших школярів
Національне виховання спрямовується на залучення громадян до глибинних пластів національної культури і духовності, формування у дітей та молоді національних світоглядних позицій, ідей, поглядів і переконань на основі цінностей вітчизняної та світової культури.
Головними складовими національного виховання є громадянське й патріотичне виховання.
У педагогічній концепції "Патріотичне виховання учнів" зазначається,що одним із покликань української національної системи освіти та виховання є завдання пробуджувати і виховувати в кожної дитини патріотичні якості, цінності:
* любов до батька і матері, родичів, своїх предків, рідної природи, землі;
* любов до рідної мови, культури, народу, пошану до його історичного минулого, національних традицій, звичаїв;
* глибоке усвідомлення своєї національної приналежності, відчуття єдності з представниками своєї нації;
* турботу про добре ім'я - своє і своїх друзів та краян, збереження своєї людської і національної гідності, честі;
* активну діяльність з метою розвитку рідної культури, мистецтва, науки, демократії, державотворчих процесів;
* боротьбу за підвищення духовності і добробуту всіх українців, представників національних меншин України;
* синівську любов до України - Батьківщини,готовність захищати від ворогів рідну землю, здатність на подвижництво, героїчні справи в ім'я свободи і незалежності України;
* готовність боротися з неправдою, злом, потворністю в будь-яких формах, спростовувати антиукраїнські, антинаукові версії, ідеї, шкідливі і ворожі для нашого народу, Батьківщини.
У "Концепції громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності" висвітлюються завдання громадянського виховання. Одним з них є: "формувати в молодого покоління почуття патріотизму, відданість Батьківщині й водночас відчуття належності до світової спільноти"
У "Концепції національного виховання" представлені основні виховні завдання сучасної школи. Наведемо кілька з них, що мають значення для нашого дослідження:
- патріотичне виховання як основа духовного розвитку особистості, складова частина національного світогляду і поведінки дитини щодо ставлення до рідної країни, до всіх націй і народів, патріотичне загартування як могутній стимул у боротьбі за розбудову нової незалежної України, духовне оновлення суспільства, формування високої етики міжнаціональних стосунків; - розвиток моральних почуттів і рис поведінки, а саме: любові до Батьківщини, відданості їй, активної праці, спрямованої на примноження трудових традицій, звичаїв свого народу; шанобливе ставлення до історичних пам'яток, прагнення до зміцнення честі та гідності своєї держави; активна патріотична діяльність.
2.2. Національно-патріотичне виховання в сім'ї
Виховна місія сім'ї є особливою, тому що саме в ній формується характер дитини, її ставлення до навколишнього світу, до людей, до життя, до української мови,до звичаїв і традицій, до Батьківщини. Тільки в сім'ї, за умови усвідомлення всього свого родоводу можливе національно-патріотичне виховання, саме в ній дитина проходить шлях від роду до народу і до нації.
Основою національно-патріотичного виховання в сім'ї має стати формування національної психології, національно-патріотичного характеру та народної моралі. На ці компоненти національного виховання звертає увагу П.Щербань. Національна психологія - це психологія людини, яка все життя відстоювала незалежність своєї Батьківщини. Це психологія господаря, працівника, захисника тощо. Національна родинна психологія йде від "діда - прадіда, батька-матері, родини, рідної оселі й материнської мови, землі-годувальниці, від ясного неба і світлого сонця, матінки-природи.
Сучасна українська родина має бути справжнім осередком формування основ патріотичного виховання у дітей та молоді. З цією метою необхідно широко запроваджувати святкування родинами дат народного календаря, оскільки народний календар зберігає багатовікову історію України, її невичерпні традиції, які зберегли та віддзеркалили в собі те, що характерне для українського народу, - взаємозв'язок працьовитості та духовності.
Складовою частиною народного календаря є родинний календар, який включає важливі дати, віхи життя сім'ї, ювілеї та інші знаменні події родини, кожного її члена.
Традиції й обряди народного та родинного календаря зміцнюють сім'ю, виховують найглибші людські почуття, учать любити й поважати матір та батька, рідну оселю, рідний край, Батьківщину.
2.3. Взаємодія сім'ї та школи у вихованні патріотизму Патріотичне виховання в сучасній школі містить взаємопов`язану діяльність вчителя та учня з розвитку сукупності моральних норм та рис поведінки, а саме: повага до Батьківщини, відданість їй, активна праця на благо Вітчизни, примноження трудових звичаїв країни,прагнення до зміцнення честі й гідності своєї держави,любов до рідного краю, дружба з іншими народами,тощо. Школа має невичерпні можливості для здійснення патріотичного виховання. Під час навчального процесу молодші школярі ознайомлюються з історією українського народу, його багатовіковою боротьбою за свої права за незалежність, з багатонаціональною культурою, унікальними традиціями, звичаями та обрядами.
М. Стельмахович зазначав, що без опори на українські народні звичаї, виховати справжнього українця не можливо. Тому їх збереження, збагачення і дотримання має доленосне значення як для нації в цілому, так і для кожного українця. "Застосування знань і засобів етнопедагогіки ставить реальний заслін без духовності, національному нігілізму, допомагає дітям усвідомити свою роль як спадкоємців народних цінностей і традицій".
Засвоєння, зберігання і розвиток традицій і звичаїв українців є важливим засобом зміцнення національної свідомості. У народі побутує повір'я той, хто забув звичаї своїх батьків карається людьми і Богом. Знання своєї сім'ї охоплює походження батька й матері, їхнє соціальне становище, місце і роль у сімейній ієрархії; родинні зв'язки. З цією метою з учнями можна зібрати фото найстарших членів родини: прапрадідуєів, прапрабабусь, прадідусів, прабабусь, дідусів, бабусь. Діти не лише приносять фотографії, але й вчаться розповідати про членів своїх родин (їх ім'я, по батькові, скільки років прожили, чим займалися). Весь зібраний фотоматеріал кожний учень із своїми батьками оформлює в альбом "Моя родина". Це яскравий альбом з візерунками, малюнками, справжній витвір мистецтва! На уроці кожний учень захищає свій альбом. Ця робота цінна тим, що діти, вивчаючи свій родовід, проймаються великою повагою і любов'ю до тих своїх далеких предків, яких навіть ніколи не бачили. Я намагаюсь підкреслити, що давнім українським звичаєм неодмінно було знати про всіх родичів до 7-го коліна. Найбільш улюбленою формою прилучення дітей до народного джерела є родинні свята. Вони посідають особливе місце у навчально-виховному процесі. Традиційними стали такі свята, як "Українські вечорниці", "Мама, тато, я - дружна сім'я" та "Роде наш красний". До цих свят обов'язково залучаються батьки. Вони готують дітям подарунки, якими обдаровують після щедрування, колядування. А до свята весни випікають коровай та справжніх жайворонків з тіста.Дуже приємно на родинних святах бачити не лише батьків, а й дідусів, бабусь. Такі заходи сприяють зміцненню сімейних стосунків, кращому розумінню поколінь, збереженню і відродженню тих традицій, які існували багато-багато років на нашій Україні.
Таким чином, вивчаючи народні традиції, діти починають цікавитися історичним минулим українського народу. Відроджується культура рідного народу, входять в життя прадавні ігри дітей. Вивчення фольклору допомагає розвинути творчі нахили учнів, спонукає їх до пізнавальної активності, є запорукою виховання любові до рідної української мови, до рідної української землі.
У сучасній педагогіці активності набуває метод проектів як освітня технологія, метою якого є орієнтування учня актуалізацію власного життєвого досвіду і набуття на його основі нового. Цей метод набув широкої популярності та широкого впровадження завдяки таким аспектам:
* закономірний зв'язок між навчальними проблемами та практичним життєвим досвідом самих учнів;
* самостійна пізнавальна діяльність школяра;
* наявність індивідуалізації навчання; * динамічність проблем навчання;
* висока емоційна активність;
У початкових класах важливого значення набувають такі інтерактивні засоби виховання, як народні обряди та традиції, що спрямовані на розвиток творчого потенціалу особистості, кооперування та гуманізацію стосунків у колективі. Саме під впливом системи народознавчих заходів діти проходять шлях свого розвитку від підсвідомого розуміння своєї етнічної належності у молодшому віці до національної зрілості.
Рідна мова, історія народу, його традиції, звичаї та обряди, зокрема, фольклор, різні види народного мистецтва й художня творчість, народні символи та народна символіка, - все це є тим благодатним ґрунтом, на якому зростає національна свідомість. Звичай, обряд, обрядовість - це способи відтворення національних знань через пошукову діяльність, спрямовану на світорозуміння, а також розуміння свого місця у світі.
3. Практика використання українських народних традицій та обрядовості у моральному вихованні молодших школярів
Проблемна тема, над якою я працюю, "Національне виховання молодших школярів" набуває особливої актуальності в умовах становлення Української держави.
Мета цієї роботи полягає у формуванні особистості з глибоким відчуттям своїх коренів, роду, родини, народу; у розвитку кращих ментальних рис дитини, у пробудженні інтересу та прищепленні глибокої любові до рідної мови, літератури, історії, поваги до символів, традицій та звичаїв українців.
Маючи вищу педагогічну освіту та сімнадцятирічний трудовий стаж роботи з вихованцями, завжди ставлю перед собою завдання пошуку нових шляхів організації виховної роботи з учнями, бо цього вимагає демократизація та гуманізація виховного процесу. Демократизація та гуманізація сучасної школи зумовлює актуальність раціонального відродження в людині національної свідомості, духовної єдності поколінь, культури рідного народу.
У родині закладаються підвалини патріотизму і почуття національної приналежності. Тому вважаю, що ефективність моєї роботи в цьому напрямку пов'язана тісним контактом з батьками. Батьки разом з дітьми, приймають участь в виховних заходах, підготовці до свят, виставках, екскурсіях, акціях, фотовиставках і т.д. В першому класі провела родинне свято "Роде наш красний". Метою заходу було розширення уявлень дітей про родину, її значення для людини, поява інтересу до історії свого роду, сім'ї. 11.12.14 р. На подвір'ї нашої школи відбувся урочистий мітинг на честь відкриття меморіальної дошки Павлу Ніконову - випускнику нашої школи, посмертно нагородженому орденом Мужності ІІІ ступеня, який загинув 14.06.2014 р. у збитому над Луганськом військово-транспортному літаку, захищаючи свободу і незалежність України.
А в класі була проведена тематична бесіда "Їх забрало небо", в якій діти більше дізналися про хлопця, його родину, службу в зоні АТО (зі спогадів друзів). Вважаю, що саме на таких прикладах треба виховувати патріотичні почуття в школярів.
ВИСНОВКИ
Основними педагогічними умовами, які забезпечують ефективність виховання молодших школярів засобами національних традицій:
- зв'язок виховання учнів початкових класів засобами національних традицій із життям;
- врахування вікових та індивідуальних особливостей дітей;
- емоційність виховання;
- комплексний підхід до використання українських традицій у виховання молодших школярів;
-доступність національних традицій.
Дуже важливим фактором при використанні українських національних традицій у вихованні учнів початкових класів були такі методи, форми і прийоми роботи: бесіди, спостереження, розповіді, конкурси, свята, розваги, екскурсії.
Основними критеріями вихованості засобами національних традицій є :
- любов до Батьківщини;
- гуманність;
- чесність;
- позитивне ставлення до праці;
- любов до прекрасного.
Реалізація народознавчого принципу виступає важливою ланкою системи роботи щодо всебічного розвитку молодших школярів.
У початкових класах закладається основа національної свідомості учнів, любов до рідної землі, своєї "малої батьківщини", виховується патріотична гордість за минуле і сучасне України, любов до рідної мови, формується духовно розвинена, творча, працелюбна особистість.
ЛІТЕРАТУРА
1. Національна доктрина розвитку освіти України: затв. Указом Президента від 17 квітня 2002р. - № 347//Освіта України. - 2002 - 23 квіт. (№ 33) - С.4-6.
2. Концепція громадянського виховання особистості в умовах української державності (проект) //Освіта України. - 2000. - № 32, 9 серпня. - С. 6-7.
3. Концепція національного виховання //Рідна школа. - 1995. - № 6. - С. 18-25.
4. Руденко Ю. Концепція "Патріотичне виховання учнів" //Освіта, 22-29 серпня, 2001. - С. 10-15.
5. Стельмахович М.Г. Українська родинна педагогіка: Навч. пос. - К.: ІСДО, 1986. - С. 227.
6. Сиротенко Г. Сучасний урок: інтерактивні технології навчання. - Х; "Освіта", 2003р.
7. Стефаник С.К. Українське народознавство (Практичне народознавство): Навч. пос. - 2-е вид., доповнене. - Харків: БНН, 2003. - С. 6-44.
18
Автор
Vlasovatanya70
Документ
Категория
Авторефераты
Просмотров
3 162
Размер файла
803 Кб
Теги
стаття
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа