close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Педагогічний альманах " Покликаний бути вчителем"

код для вставкиСкачать

Управління сім'ї, молоді та спорту Дубенської міської ради
методичний кабінет
Випуск №2
Рекомендовано до друку науково-методичною радою ММК при управлінні сім'ї, молоді та спорту Дубенської міської ради
Публікація знайомить з кращими вчителями міста Дубна, вчителями з високим покликанням, якому не навчать ні в інституті, ні на курсах, ні деінде. З цим треба народитися, а згодом присвятити цьому нелегкому ремеслу все своє життя!
Відповідальний за випуск:
Шовкіна Л.Є. - завідувач методичним кабінетом при управлінні сім'ї, молоді та спорту Дубенської міської ради
Комп'ютерний набір та верстка:
Головач М.В
Учитель - найдавніша професія, представники якої покликані не лише дати освіту, а й зберегти людське в людині, зберегти рід людський, передати те найкраще, що виробило людство протягом своєї історії, нинішнім і майбутнім поколінням
Учитель - найвище звання, яке існує в суспільстві. Людина починається з матері, з учителем вона продовжується. Будь-яка професія передбачає постійну роботу над собою задля безпосереднього росту як фахівця. Професія педагога окрім цього вимагає самовдосконалення особистості вчителя. При всьому розмаїтті методів навчання й виховання особистість педагога була і залишається його головним інструментом.
Давайте поміркуємо над словами Цицерона про те, що, маючи поганих кравців, - не матимемо гарного одягу, поганих пекарів - їстимемо такий-сякий хліб, а якщо матимемо поганих учителів, то не буде в нас майбутнього.
Бути вчителем - високе покликання. Праця вчителя нелегка: це відповіді на тисячі "чому", це гори різноманітної літератури, це кілометри шляху, пройдені по класній кімнаті, це кілограми зошитів, це радість спілкування з учнями, це гіркота свого безсилля в якийсь момент, це нескінченний пошук досконалості у всьому, прагнення дійти "до самої суті". Як і раніше, вчитель має бути зразком у всьому - в спілкуванні, культурі, манері триматися, своєї впевненості.
Покликання бути вчителем - це прагнення душі до саморозвитку, самовдосконалення, реалізація нелегкої місії на Землі. Високе у душі покликання несу,
Таке високе, що сягає до зірок!
Батькам я вдячна, долі і Творцю,
Благословен хай буде кожен крок!
Я - вчителька, і на плечах у мене
Весь світ прекрасний: гори і моря,
Веселка й місяць, листячко зелене,
Все дороге і близьке - вся Земля.
Візьму дітей маленьких я за руки
І дам їм силу й радість пізнання,
І поведу їх в світлий храм науки -
Здобудем разом мудрість і знання!
Я - вчителька, а може, - з казки добра фея,
І з помахом руки зникає страх,
І оживає все, що є в портфелі.
Горить цікавість й радість у очах.
Зігрію в душах всі дитячі мрії,
Щоб холоднеча відійшла німа,
І не страшні дощі і сніговії,
І не злякає мороком зима!
Я - вчителька, і знаю всі дороги:
Стежки слизькі й спокусливі путі.
Вкажу я шлях лиш на святі пороги,
Щоб вибір правильний зробили у житті.
В житті немає легкої дороги,
Всі труднощі долатимем разом.
Сльозинки висушу і віджену тривоги,
Ми сильні, нездоланні, як гуртом!
Я - вчителька, і на руках у мене
Серця маленькі й долі чарівні,
В очах довіра і любов до мене,
Не треба долі іншої мені!
Я - вчителька, і з гордістю крокую
По цій прекрасній сонячній землі,
Добро посію, душі полікую.
Я - вчителька!
Тож заздрять хай мені!
( автор Головач М.В. , методист МК )
В епоху Ехнатона IV виникло зображення сонячного диска, кожен промінь якого закінчувався пензлем людської руки. Так образно було показано живуще торкання сонячних променів. Щоб не втратити радість життя, радість спілкування з дітьми, учитель хоча б час від часу має відчути себе сонцем з безліччю променів - скільки учнів, стільки променів. Будьмо сонячними людьми, пророками, які несуть світло людям і ведуть націю в майбутнє, у прекрасне майбутнє. Тільки творчий учитель, творча особистість, може навчати й виховати творчу особистість учня. А для цього необхідно переглянути свої вміння, перебудувати свою роботу з учнями відповідно до вимог сьогодення. А вимоги сьогодення: новизна, інновація, в яких ми повинні бути компетентними.
Професія вчителя - вічна професія. І поки існують діти, їм потрібні наставники, учителі, майстри своєї справи, ті, про яких кажуть: " Вчитель від Бога"
Учительська доля вибрала її
Ульянова Ганна Олександрівна, вчитель української мови та літератури Дубенської гімназії №2.
Педагогічний стаж - 26 років.
Категорія - вища.
Звання - старший вчитель
Із рожевих світанків дитинства,
Доброти, любові й тепла, Із батьківства і материнства
Вся учителька доля твоя.
Вчительська професія складна контрастами. Кожному хорошому вчителю знайомі сльози радості від душевного резонансу з учнями та їхніми батьками, від їхньої вдячності. Але й знайомий біль розчарувань від недовіри, нерозуміння. І треба мати щире серце, оптимізм, велику любов до дітей, щоб, долаючи негаразди, розчарування, йти до школи з теплою усмішкою, з вірою в своїх колег, учнів.
Ось уже 26 років під акомпанемент шкільних першовересневих дзвінків переступає шкільний поріг Ульянова Ганна Олександрівна - вчитель української мови та літератури за фахом і просто людина широкої ерудиції, сучасна приваблива жінка. Краса її розуму викликає захоплення, краса душі змушує поважати. Вже багато років минуло після закінчення Рівненського державного педагогічного інституту, а Ганна Олександрівна залишилася такою ж цілеспрямованою, активною, творчою людиною. "Творчості, як і будь-якої діяльності, можна вчитися" - ці слова є ключовими у професійній діяльності вчительки, і тому основу педагогічного досвіду становить формування та розвиток творчих здібностей учнів засобами інтерактивних технологій, що допомагає кожній дитині перетворити свої природні задатки на творчі здібності, зміцнити та розширити їх коло, створити умови для розвитку таланту. Зерна творчого розмаю педагог засіває у дитячі душі з уроку в урок, від одного образу до іншого, від твору до твору, постійно роздмухуючи у дитячих серцях співпереживання та співучасть до долі персонажів, навчаючи робити висновки з підібраних текстів на уроках мови, стимулюючи прагнення висловити власну оцінку почутого, пережитого на уроці літератури.
Ганна Олександрівна використовує широкий спектр творчих, пошукових, дослідницьких завдань з метою мотивації навчальної діяльності, активізації, мислення, уяви, формування комунікативних, пізнавальних навичок гімназистів.
"Хороший класний керівник",- згадують про вчителя її випускники і з гордістю вигукують теперішні п'ятикласники, бо Ганна Олександрівна вміє помітити перші старання дитини, навіть якщо результати й незначні, вміє радіти разом з учнем, коли він нарешті досягає успіху. Вона впевнена, що слово похвали може осяяти сонячним світлом найпохмуріший день.
Педагог не зупиняється на досягнутому, не відстає й не підводить своїх учнів, постійно навчається нового і здобуті знання передає вихованцям. Її учні активні у гімназійному житті, неодноразово займають призові місця у конкурсі знавців української мови, предметних олімпіадах з української мови та літератури, а також беруть активну участь у громадському житті міста. Багато років очолює роботу літературної студії "Молоді бруньки", учасники якої друкують свої літературно-мистецькі твори у альманасі творчої юні "Зорі народжуються на землі", організовує екскурсійну подорож до гімназійного музею "Історія розвитку освіти на Волині", координує роботу юних журналістів гімназійного видання "Наша газета". А ще Ганна Олександрівна постійно удосконалює свій фаховий рівень: впродовж кількох років працює в творчій групі при Рівненському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти, свої методичні розробки друкує у фахових журналах видавництва "Основа", у 2012 році стала лауреатом обласного етапу конкурсу "Вчитель року" у номінації "Українська мова та література". Секрет успіху педагога - наполегливість у досягненні мети, дотримання певних вчительських заповідей, які склала для себе сама і науково їх не поясниш. Ганна Олександрівна - відверта, відкрита для всіх людина, яка завжди вислухає, допоможе, дасть пораду і завжди кудись поспішає, бо попереду ще багато творчих, цікавих справ. Саме такою знають її діти і колеги по роботі нашого закладу. Завуч з навчально-виховної роботи Веремчук Л.Л.
Барвиста учительська доля
Максимчук Мирослава Олександріввна,
вчитель біології Дубенської гімназії №2.
Педагогічний стаж - 18 років
Категорія - вища
Є люди, спілкування з якими приносить особливу радість, бо вони багаті душею, бо очі світяться добротою.
Є вчителі, які головною запорукою міцних знань учнів вважають вимогливість. Але ця вимогливість зігріта любов'ю до дітей.
Саме такою є Максимчук Мирослава Олександрівна - вчитель за фахом і за покликанням. 18 років працює вона вчителем біології. Протягом цього часу відбувалося її становлення як фахівця, що перебуває у постійному творчому пошуку нових ефективних форм і методів роботи.
Учительська доля барвистіша, ніж саме життя. Є в ній усе: сльози радості й гіркота невдач, найвищі злети духу - аж до запаморочення від висоти - і сірий туман буденності, свіжий рожевий вітер змін і тягуче відчуття застою. Але не дивлячись ні на що, кожного вересня Мирослава Олександрівна зі своїми учнями розпочинає захоплюючу подорож у світ біології, і кожен її урок - це не просто 45 хвилин, а наполеглива робота вчителя і учнів, нова сходинка до підкорення вершин.
Любов'ю і довірою світяться очі дітей, коли вчителька заходить до класу. Спокійна, виважена, чітка мова, лагідна посмішка, повага до дітей. Тут немає полюсів "учитель - учень", тут учні - співавтори уроку. В основу її педагогічної діяльності покладена ідея гуманізації навчально-виховного процесу, створення оптимальних умов розвитку особистості через пробудження актуалізованого інтересу учнів до вивчення предмету. Вчитель домагається, щоб за час навчання дитина набула потрібних їх компетенцій. Приділяє значну увагу вивченню індивідуальних особливостей учнів, питанням активізації їх внутрішніх можливостей і здібностей, домагається свідомого засвоєння навчального матеріалу, формує у вихованців навички самостійної праці, застосовуючи інтерактивні методи та "стимулятори" (загадки, літературні цитати, моделюючі вправи). На уроках Мирослави Олександрівни учні самостійно формулюють висновки, досліджують явища, співставляють, аналізують, працюють з додатковою літературою, готують випереджувальні завдання. Багато сил, творчої енергії вчителька віддає роботі з обдарованими дітьми. Її учні щороку стають призерами ІІ - ІІІ етапів Всеукраїнських олімпіад з біології, екології.
Багато випускників гімназії пам'ятають її як учителя і товариша водночас. Як учитель - досвідчений наставник, у якого багато вчилися, шукали поради, знаходили захист і підтримку. Як старший товариш - близька надійна людина, якій можна відкрити душу, довірити всі юнацькі таємниці та знайти цілковите розуміння. Недаремно п'ятеро вихованців педагога обрали шлях свого наставника.
Що лежить в основі успіху Мирослави Олександрівни? Любов до своєї справи? Безперечно! Сумлінна праця? Неодмінно! І ще - великий педагогічний талант. Те, чого не можна навчитись і чого не можна здобути, те, що дано обраним людям як дар Божий.
Завуч з навчально-виховної роботи Веремчук Л.Л.
Своїми справами примножувати кількість
щасливих людей на землі
Ковригіна Наталя Андріївна, практичний психолог ЗОШ №1.
Категорія- вища.
Стаж - 16 років.
Не одне покоління замислювалось над питанням: хто така Людина, для чого вона живе на Землі; що значить бути справжньою Людиною? Який сенс у цьому всьому? Відповідь на ці питання шукали у всі віки, у всі часи...
Саме такі питання майже щодень постають перед психологом. Не кожен зможе дати влучну відповідь, допомогти ласкавим, щирим словом.
Лагідною, щирою, порадливою є психолог ЗОШ №1, Наталя Андріївна Ковригіна. "Наша Наташа" - так називають Наталю Андріївну колеги по роботі. Вона дійсно "наша" не лише для вчителів, а й для дітей. Школярі приходять за порадою, яку завжди надасть Наталя Андріївна.
Всі люди дуже різні. У тому, щоб людину зрозуміти, необхідно в неї уважно вдивлятися. Кожна людина дуже індивідуальна. Вдивляючись в себе та інших, ми більше задумаємось про гарне і погане в собі. Наталя Андріївна допомагає дітям зробити правильні кроки у житті. Під керівництвом Наталі Андріївни учениця 11 класу стала учасником третього етапу Всеукраїнської олімпіади з педагогіки і психології.
Не плач, коли життя жорстоке
Тобі стежину шле лиху,
Ще знайдеш щастя синьооке
На вкритім тернами шляху
І не сумуй, коли яскраве
Для тебе сонце вмить зійде,
Ще прийде час - і зірка слави
Смарагдом в душу упаде.
Життя - це поле щастя й муки,
Тому до труднощів звикай,
Та головне - безсило руки
Ніколи ти не опускай.
Наталя Андріївна керується саме такими принципами життя. Їй можна довірити найпотаємніше і не мати сумніву, що хтось про це дізнається.
Методист психологічної служби Дубенського управління освіти Маркович Г. М.
Підлісна Лілія Данилівна,
вчитель біології Дубенського НВК "Школа-гімназія", спеціаліст вищої категорії, стаж педагогічної роботи - 11 років.
Педагогічне кредо: "Найвища наука життя - мудрість, а найвища мудрість бути добрим до людей, до природи, до самого себе"
З вогником у серці
Кожна людина приходить у цей світ з певною метою: одні стають вченими і їхні імена навічно зостаються в історії, інші - політиками, економістами, лікарями, продавцями, інженерами, а хтось стає Вчителем. Основне його покликання - це сіяти у дитячі душі вічне, добре, мудре.
Не виняток і Лілія Данилівна Підлісна, яка мріяла стати вихователем в дитячому садку, але за збігом обставин стала вчителем, про що і не шкодує: адже від своєї мрії вона відійшла недалеко. Вона стала вчителем біології Дубенського НВК "Школа-гімназія".
Лілія Данилівна вчитель за покликанням, біолог за фахом, природолюб від Бога, еколог в душі, молода, енергійна, талановита. Ці якості, помножені на копітку щоденну працю, дають щедрі плоди на освітянській ниві. Це втілення ніжності, скромності і розуму, що не виставляє себе на показ, а добирається до мети тихо і непомітно, але завжди ведучи за собою інших.
Лілія Данилівна - педагог, що володіє професійною майстерністю, учитель нового типу, здібний до саморозвитку і проектування власної особистості. Учитель, чий педагогічний стиль - особистісно зорієнтований на учня. Лілія Данилівна розуміє індивідуальність кожної людини і приймає її в без оціночній манері, вона доброзичлива, відкрита для спілкування з дітьми. Аналіз відвіданих уроків свідчить про те, що вчитель використовує інтерактивні методи і прийоми навчання учнів, що впливає на належний рівень засвоєння навчального матеріалу. На уроках вчитель створює сприятливий клімат для навчання, зацікавлює учнів певною інформацією, розповіддю, легендою чи історією з життя, учні працюють в парах або творчих групах, у різних формах презентують вивчений матеріал, широко використовує опорні схеми, малюнкові конспекти на всіх стадіях уроку й з різноманітною метою. На уроках широко використовує мультимедійні технології. Учитель організовує цікаву позакласну роботу з дітьми, розвиває у учнів самостійність і ініціативу, учить дітей бути добрими, чуйними. Робота ЕТ "ЮНЕК" дає свої результати: багато акцій, в яких приймають участь члени екологічного товариства, були оцінені грамотами. А головне в цій роботі, що учні не стають байдужими до проблем навколишнього середовища, а стають активними борцями за його зміну.
Також працює з дітьми над написанням наукових проектів, які характеризуються високим рівнем, а саме великою працею вчителя. Керує роботою МАН, також займається проблемами екології. Любов до природи, вміння бачити прекрасне і самому його творити - основне, що розвиває Лілія Данилівна в своїх вихованцях. Як людина - оптиміст по життю, активна, має власну точку зору, завжди доброзичлива та готова допомогти як словом, так і ділом. Чуйна, щира, відкрита, чесна, вимоглива в першу чергу до себе. Як класний керівник є прикладом активної життєвої позиції для своїх дітей. Діти її поважають та люблять. Завжди про неї чути лише теплі відгуки дітей. Учитель має авторитет і пошану серед батьків своїх учнів. Вони охоче радяться з класним керівником із приводу проблем виховання дитини, діляться труднощами, що виникають у спілкуванні з дитиною і завжди готові слідувати її рекомендаціям.
Терпимість до людських слабкостей, чуйність, непримиримість до зла, в обов'язок - вимогливість до себе та інших, висока порядність - ось неповний перелік рис, які характеризують Лілію Данилівну.
Горошенко І.О., заступник директора по методичній роботі Дубенського НВК "школа-гімназія"
Олена Федорівна Кухаренко, вчитель початкових класів Дубенського НВК "школа-гімназія", старший вчитель. Щедра добрим словом, привітна душевним теплом, вимоглива розсудливою мудрістю.
Вчить своїх вихованців так, що у їх душах бринять у відповідь струни цікавості і ні на мить не засинає їх допитливість.
Творчий неспокій учителя
Є вчителі, зустріч із якими приносить особливу радість, задоволення. Поговориш з такою людиною - ніби води нап'єшся з чистої криниці, станеш щедрішим, багатшим душею. У них натхненні обличчя, що світяться внутрішнім промінням доброти та краси людської. Є вчителі, які найголовнішою запорукою міцних знань учнів вважають вимогливість. Але ця вимогливість зігріта глибокою душевною теплотою вихователя, любов'ю до дітей. Саме такою цілеспрямованою, енергійною і безкомпромісною, вимогливою і разом з тим справедливою, людяною, щирою, душевною та безмежно закоханою у свою справу є вчитель початкових класів Дубенського НВК "Школа-гімназія" Кухаренко Олена Федорівна. Перші кроки на стежині педагогічної майстерності Олена Федорівна зробила у стінах Малинської ЗОШ Березнівського району, де пропрацювала з 1981 по 1984 рік. З 1984 її доля тісно переплелася з Дубенщиною. Двадцять років з дня в день зустрічала вона допитливі оченята своїх учнів у Малосадівській ЗОШ. Саме в цей час сповна розкрився її дарований Богом талант учителя.
У Дубенському НВК "Школа-гімназія" Олена Федорівна працює з 2004 року. Здається, зовсім недавно вона вела за руку своїх перших у цих стінах першокласників, а сьогодні вони сміливо та впевнено гортають сторінки шкільного життя і з радістю діляться своїми успіхами з першою вчителькою. За тридцять років творчої діяльності Кухаренко Олена Федорівна стала справжнім майстром своєї справи. "Однак, - говорить вона сама, - мені здається, що досвіду ніколи не буває достатньо" . Внутрішня гармонія, життєдайна енергія, творчість - складові педагогічного хисту вчительки. Ненастанний пошук, постійний самоаналіз, критичний погляд на зроблене, гостре відчуття новизни стали запорукою її високого професіоналізму, допомогли стати однією з кращих вчителів початкових класів міста. Недаремно саме вона очолює міську творчу групу вчителів початкових класів "Педагогічна скарбничка", керує роботою Школи молодих та малодосвідчених вчителів у НВК "Школа-гімназія", мала честь бути членом обласної творчої групи вчителів початкових класів з математики. У творчому доробку Олени Федорівни випуск навчального посібника "Математична мандрівка рідним містом", який в обласного конкурсу-ярмарку педагогічної творчості здобув ІІІ місце.
Основою педагогічної праці Олени Федорівни є методика співробітництва, що передбачає здоровий прагматизм, орієнтацію на формування інтелектуальної творчої особистості, яка вміє бачити і відчувати всі відтінки людської душі, розрізняти правду та підступність, честь, доброту і лицемірство. Розпочинаючи урок, Олена Федорівна своїм багатобарвним, виваженим, мудрим словом створює в класі особливу атмосферу. Коли в очах дітей спалахують іскорки непідробленої захопленості й довіри, вона додає: "Нехай ніколи не полишає вас жага нестримного пізнання і творчого неспокою, нехай вам буде затишно і тепло у цьому світі". Кожен урок вчителя стає для учнів святом душі, уроком формування власного творчого "я". Тягнуться до неї діти, шанують батьки, поважають колеги, бо ж душевна її щедрість, палке бажання поділитися своїми знаннями, творче ставлення до вчительської роботи, талант спілкування - все це дарує учням радість пізнання.
Професія вчителя унікальна, неповторна, життєдайна. Погодьтеся, адже педагог відкриває нову "шкільну епоху" дитинства, спрямовує невичерпну дитячу енергію через любов, розумну вимогливість, виписує школярську долю. Кажуть, що результати праці вчителя з'являються нешвидко. Має пройти кілька років, а, можливо, десятки літ. Але освітянин щоденно сіє в думках дітей добро, правду, милосердя, утверджує справедливість і плекає совість. Учитель розуміє, що кожна дитина - це великий світ, і розкрити його - це мета його праці. Таким Учителем, Учителем з великої букви, є Олена Федорівна Кухаренко, воістину обдарована жінка, ніжна, щира, яка по-справжньому любить свою справу, своїх маленьких друзів - дітей і віддає їм усі свої сили, свою душу, своє людяне серце.
Максимчук А.А., заступник директора з ВР Дубенського НВК "Школа-гімназія"
Постельжук Леся Григорівна - вчитель початкових класів
Дубенської загальноосвітньої
школи І-ІІІ ст.. № 1
спеціаліст вищої категорії,
старший вчитель.
Учитель - творець дитячих душ
У народі кажуть: "Щасливий той, хто знайде свою дорогу до храму". Леся Григорівна - людина щаслива, бо доля нагородила її , енергією діяльності, хистом Учителя, високим професіоналізмом і порядністю. Вона знайшла свій шлях до храму освіти. Її життя - невтомний пошук тих особливих ключів, що відкривають дитячі серця.
Пріоритетом педагогічної діяльності Лесі Григорівни є учень як особистість. А тому головне в роботі - пошук таких форм навчання, які б давали міцні знання, сприяли б розвитку і становленню дитини. Леся Григорівна вчить дітей працьовитості, своє завдання вбачає в тому, щоб навчити малят самостійно працювати. І їй це вдається. Вона дає дітям такий заряд потягу до знань, що в середніх і старших класах її учні не знижують рівня навчальних досягнень завдяки наполегливості, силі волі, пізнавальним інтересам. Особливого значення надає вчителька дидактичним сюжетно-рольовим, творчим іграм. Леся Григорівна навчає дітей співпрацювати, надавати товариську допомогу, оцінювати свої можливості і результати праці.
Доброзичливість, увага, індивідуальний підхід до виховання покладені в основу її роботи. Вчителька спрямовує її так, щоб уже з перших днів перебування в школі розвивалась особистість, плекалась її духовність,формувався характер, психічне і фізичне здоров'я.
Щоб у душу і серце дитини запали світлі образи, думки, Леся Григорівна проводить уроки духовності. Це під час таких уроків з'являються мрії про польоти в далекі світи, про будівництво своїх міст і держав, про поліпшення життя людей. А ще є практика: листівки з добрими побажаннями близьким і рідним, людям планети, дітям Землі.
Мудрість її педагогічного досвіду полягає у розумінні надзвичайно тендітного світу дитинства. У її класі цвіте Дитинство, його світла усмішка.
Заступник директора з навчально-виховної роботи Янок В.В.
Мої спогади
( робота - призер І Всеукраїнського конкурсу " Справа всього мого життя" від Всеукраїнського Порталу " Початкове навчання")
На захід спускається сонце,
І сивина вже сріблить скроні,
І старість молода Вже стука у віконце.
Було це так давно, що аж подумати страшно. Бо це було дійсно давно, сорок років тому. А все ніби вчора. Ніби й не було отого довгого та непростого життєвого шляху. Але ж спогади... Вони, як ті різнобарвні метелики, мерехтять перед очима. То радісні, як та веселка, то сумні, неначе той похмурий, холодний, дощовий день.
Вчителі... Зустрічі з ними розпочалися з самого раннього дитинства, так як тато мої були і є вчителем до сьогодні. Хоча їм уже вісімдесят три, до них за навчанням, порадою ідемо всі ми, їх діти, внуки, правнуки та односельчани. Дивлячись, як тато малюють карти по історії, плани якихось боїв, як по вечорах збирають дітлахів з усієї вулиці, щоб показати діафільм - казку або розказати щось надзвичайно цікаве, я вперше, ще далеко до школи, сказала собі, що буду, як мої тато - вчителем.
А потім. Потім були очі. Блакитні і світлі, як ті небеса, лагідні і добрі, мудрі і строгі. Це очі моєї першої вчительки, Фросі Олександрівни. Маленька, тендітна, завше гладенько зачесана і з великою сумкою, повною учнівських зошитів. Ми, її вихованці, приходили до школи раніше, виходили на дорогу і чекали, щоб допомогти нести свої оцінки. Це було почесно і приємно: пройтися поряд з Фросею Олександрівною, торкнутися її долоні, відчути її тепло, підтримку.
Не можу не повідати, яким цікавим було навчання в ті роки. Вчились ми і в суботу. Замість математики вивчали арифметику, а ще оповідання з історії та природознавство. Улюбленими уроками були уроки в "зеленому класі", облаштованому на подвір'ї школи. Писали чорнилом, яке носили в спеціальних чорнильницях в торбинці, яку самі й шили на уроках праці. А ручка - з пером-зірочкою. Потрібна була неабияка старанність і майстерність, щоб вивести волосні лінії і нажими там, де слід. Та й правопис букв був багато складніший, ніж зараз. Парту обов'язково застеляли газетами, бодай не забруднити. Кирзові чобітки, биті валяночки, маса веселих дитячих розваг після уроків і жага до знань. Кожен урок - нове відкриття... Кожен з нас не смів навіть ворухнутися, коли говорила наша Вчителька, щоб бува не пропустити не те, що слово - півслова, жест, усмішку, погляд. І очі - сяючі, люблячі і такі рідні. Ще й досі в пам'яті оповідання з читанки, які і вчили, і виховували нас, малих. І слово. Слово першої вчительки. Ми всі, як ті пташенята, ловили її мудрість, знання. Тоді я вдруге сказала собі, що буду, як моя Фрося Олександрівна, - вчителем для маленьких діток.
Роки. Роки летять, як той журавлиний ключ. Тільки ключ повертається, а роки, на жаль... І знову зустрічі з вчителями. І знову очі. Холодом віє від них. Байдужі, крижані, навіть не вимогливі, а якісь злі. Страх, не повага, не розуміння, а страх і скутість, з'являються в наших дитячих очах. І тільки любов до математики, привита нашою Вчителькою перемагала на кожному такому уроці, ще наше бажання, довести, що ми - особистості, що у нас є своя думка, мрія. І тоді я вже втретє сказала собі, що мушу стати таки вчителем. Тільки не таким... Стати вчителем, щоб віддати дітям свою любов, знання, щоб вчити, дарувати кожного дня, хвилини надію і віру. Віру в себе, в свої сили. Щоб казати: "Ти зможеш, ти сильніший, ти подолаєш труднощі, ти неповторний, найкращий." Щоб кожен з моїх учнів жив у мені, а я в них.
Вчителі. Знову зустрічі з ними. Найкращі, справжні. Юність. Педагогічне училище. Радість. Мрія здійснилася. Бурхливе студентське життя. Навчання і маса гуртків, хотілося встигнути всюди. Участь в народному хорі. Танцювальний гурток, гурток художньої гімнастики, шахмати і літературний гурток, який вела Кисіль Ольга Іванівна. Вона ж викладала в нас українську мову і літературу. Ми з великим нетерпінням чекали кожного її уроку.
Перша зустріч з Ольгою Іванівною повернула мене в далеке дитинство. Я сиділа як заворожена, як в тумані: через легкий серпанок на мене дивилися очі моєї першої вчительки. Вони випромінювали тепло, що зігрівало і заспокоювало. Як виблискують всіма кольорами райдуги крапельки роси проти сонця, так грала-вигравала з її вуст мова, наша українська мова. Її можна було слухати годинами: і на уроках і на заняттях гуртка. Чотири роки навчання - прекрасна школа професійності, майстерності для молодого вчителя. І політ. Політ у доросле самостійне життя. Сам на сам. Діти і ти. Ти тепер сама вчитель. Тріпоче серце перед дверима у клас у своїй рідній школі. Тривого і радість змішались докупи. Я - вчитель. Нарешті я йду до них, своїх учнів, у свій клас. Які вони, що я їм скажу? І раптом чую: "Вітаю, Лесю!" Такий знайомий і рідний голос. Її голос. Моєї Вчительки. "Твоя мрія здійснилася. Сміливіше!" Від того погляду і слів, від тепла і ніжності її рук, що тримали білу, як сніг троянду, народилась впевненість і віра. Віра в себе. Обняла і ніби підштовхнула: "Іди. Щасти тобі!"
І знову очі. Допитливі, цікаві, з вогником, щирі, відкриті, карі, сині - оченята моїх вихованців. На мить перехопило подих. Але лише на мить. І я розпочала свій перший урок.
Доля. Життєва стежина. Через кілька років вона привела мене у школу №1 м.Дубна. Вчителі. І знову зустрічі з ними. Тепер мої наставники. Я- початківець, а вони - з величезним педагогічним досвідом і надзвичайною майстерністю. Олійник Галина Олександрівна та Ільчук Лідія Михайлівна. Їх підказок, повчань, інколи навіть непомітних, тонко продуманих, щоб не образити, не принизити, а допомогти - не забути ніколи. Школа стала рідною, колеги - родиною.
От так і йду по тій широкій вчительській стезі вже тридцять шостий рік. Мої учні, так, як і я, уже вчителі. У мене в класі їхні діти. Міняється життя, думки, стандарти, погляди. Міняються і діти. А от оченята - такі ж...
І вчителі... І спогади... Як вчора...
Вже сонце за обрій сіда,
А душа, як колись, молода.
Не дають їй старіти
Мої, завжди найкращі, діти.
Постельжук Леся Григорівна - вчитель початкових класів ЗОШ І-ІІІ ст.. №1 За покликом душі
Учитись важко, а навчити важче, але не мусиш зупинятись ти- як дітям віддаси усе найкраще, то досягнеш нової висоти.
Ці слова можна сказати про вчительку початкових класів ЗОШ І-ІІІ ступенів № 6м. Дубна Пилипюк Тетяну Йосипівну, яка понад 30 років своє серце, свої знання і вміння віддає дітям.
Вчителем не стають, ним народжуються. А народилася Тетяна Йосипівна у вчительській сім'ї. Не раз їй доводилось бачити як навчає дітей мама, Олена Петрівна, чути розповіді батька, Йосипа Івановича, про досягнення своїх вихованців. Тому і не дивно, що вона не просто продовжила сімейну традицію, а серцем відчула своє покликання - учити дітей жити в сучасному суспільстві, любити свою землю, плекати в душах добро й людяність. Тетяна Йосипівна - це творча особистість, людина віддана своїй справі, яка любить та вміє працювати, володіє ефективними формами організації навчально-виховного процесу. Основні риси її педагогічної майстерності - вміння цікаво й дохідливо подати програмовий матеріал, невимушено спілкуватися з дітьми, постійно виховує інтерес до знань, формує навички самоосвіти. Вона домагається, щоб кожен новий урок для класу став невеличкою перемогою на дорозі до пізнання.
Уроки Тетяни Йосипівни мають свою неповторність і красу, її робота відзначається індивідуальним підходом до дитини, всебічним врахуванням особливостей своїх учнів. Крок за кроком вчителька пізнає своїх дітей, їхній духовний світ, застосовуючи ті методи і прийоми, які торкаються струн дитячої душі. Кожна дитина для неї рідна,геніальна, неповторно індивідуальна, і для кожного на уроці вчителька створює комфортні умови для самореалізації. На її уроках ніхто не нудьгує, адже вона несе учням віру в свої сили і ...
Тетяна Йосипівна це і порадник, і людина, з якою можна дискутувати, і наставник, не лише для учнів, а й для молодих вчителів. Дирекція школи вже на протязі кількох років довіряє їй керівництво пришкільним оздоровчим табором "Веселка". І тут у неї все ладиться. Тому і не дивно, що табір кілька разів ставав переможцем в обласному конкурсі-огляді пришкільних таборів. Ось така вона: просто вчителька, просто жінка, формулою успіху якої є професіоналізм та відповідальність. Заступник директора з навчально-виховної роботи Крук Г. В.
Педагог - творець дитячих душ
Фоміна Лідія Іванівна, вчитель української мови та літератури ЗОШ І-ІІ ст.. №3.
Стаж - 37 років.
Категорія - вища
Ще лютує зима хуртовинами, стоять міцні морози і лежать пухкі білосніжні сніги, а в повітрі вже пахне весною. Лютує зима в лютому, але дарма, бо вже йде не до Різдва, а до Великодня. У кожного місяця є свої свята. Одним із найголовніших свят лютого - Стрітення. 15 лютого, коли лютий до березня в гості приїжджає, зустрічається зима з весною. І саме їй, Фоміній Лідії Іванівні, доля обрала Днем народження це велике релігійне свято.
Волинський край... Сонячна земля. 1955 рік. Селище Городець Володимирецького району. Саме тут народилась дівчинка Ліда, де обабіч Горині простягнулись широкі лани, іде повітря цілюще, де земля врожайна і плодоносна, серед зеленого буяння щедрої природи. Дитинство здавалося райдужною казкою, в якій головними персонажами були квіти і трави, метелики і пташки.
Сім'я Лідії Іванівни була інтелігентною, зростала вона в атмосфері шляхетності, високої культури, доброзичливості.
Батьки були чесними і порядними людьми, жили душа в душу, виховуючи трьох дітей: Ліду Валю, Володимира. Саме батькам завдячує Лідія Іванівна своїм вихованням. Вона любила свою маму за її безмежну доброту та ласку, а батька - за його рішучість і твердість. Вони обоє жертвували своїм спокоєм, добробутом, і так якось непомітно, всім, чим могли, щоб вивести своїх дітей у люди. Не раз Лідія Іванівна і зараз повертається із спогадами у безхмарне, щасливе дитинство, у свій рідний край, чарівний і солодкий.
Вона була незвичайною дівчинкою. З дитинства виявляла неабиякі здібності, цілеспрямовано творила свій духовний храм, свій романтичний світ, у якому, зрештою, віднайшла головні координати свого життя - педагог за покликанням. Вона мріяла стати творцем людських душ, сіяти розумне, добре, вічне. І це їй вдалось. Після закінчення восьмирічки у Городці Лідія Іванівна приїжджає у місто Дубно, де успішно складає іспити в Дубенське педучилище, а через декілька років стає студенткою Рівненського державного педагогічного інституту імені Д.З.Мануїльського. Студентські роки закрутили у вирі життя юну дівчину. У ці незабутні роки відбулося знайомство з чоловіком Олександром, який розділив навпіл хвилини радості і смутку. Незабаром доля подарувала їм первістка - сина Іванка, а згодом і довгождану донечку Юлію. З того часу Лідія Іванівна є дбайливою дружиною, люблячою матусею і просто щасливою жінкою.
З 1975 року розпочався її великий шлях на освітянській ниві. Спочатку вона працювала вихователем дитячого садка №7, а з 1984 року - вчителем російської мови та літератури в ЗОШ №3, в якій і працює до сьогоднішнього дня, тільки вже вчителем української мови та літератури. За багаторічну та сумлінну працю нагороджена знаком "Відмінник освіти України". З 27-ми років педагогічної праці 16 років Лідія Іванівна виконувала обов'язки заступника директора з НВР і проявила себе як вольовий, рішучий, безкомпромісний керівник. Коли страва стосувалася принципів, залишалась при цьому завжди жіночною і ніжною. Вона цінувала і цінує в людях щирість і відвертість. Тому й не дивно, що вона має найбільшу кількість друзів серед знайомих і колег по роботі. Фоміна Л.І. - особистість неординарна. Ця неординарність проявляється у всьому: в спілкуванні з колегами, з учнями та їх батьками, просто знайомими. Бездоганне володіння теорією і викладанням предмета, постійне удосконалення форм і методів навчання, гуманні стосунки з учнями сприяють високій активності учнів на кожному уроці, вихованню в них любові до рідної мови, національної свідомості та громадської активності, власної гідності. Лідія Іванівна прагне до пошуку істини, що спонукає учнів до осмислення минулого, нового, розуміння сенсу життя, до визначення контурів майбутнього, місця і ролі людини в житті суспільства. Адже, як каже вчитель, - не сама дитина має пристосовувати себе до наших методів, а навпаки: наші методи мають бути пристосовані до кожної дитини. Уроки вчительки - це своєрідний ланцюжок співробітництва учителя і учнів, мають струнку методичну структуру, методи і прийоми роботи завжди відповідають темі і завданням. Фоміна Л.І. - творча натура, має гарний естетичний смак. Чудові картини творяться з - під її пензля у хвилини перепочинку. "Пишу для себе, для душі", - говорить вона. І не виносить свої твори на широкий суд громадськості, хоча в неї вже не один десяток малюнків.
Дивитися на світ з вдячністю, дарувати добро людям, сіяти знання, щоб знову і знову черпати з глибин людської мудрості - цим живе і цього навчає Фоміна Лідія Іванівна .
Заступник директора з методичної роботи Дацюк В.Б.
Кетягом червоної калини вклоняється за працю вчителям земля
У прекрасну пору року приходить до нас освітянське свято. Це час, коли шелестить падолистом осінь і снує в лузі мереживо бабиного літа, а червоні жоржини пломеніють над землею, немов дарують свій жар любові нашим учителям.
Цьогорічна золота осінь знову покликала школярів і педагогів у храм науки. Важко навіть уявити, скільки душевних сил, енергії, знань і вмінь потрібно докласти, щоб виростити і виховати справжніми людьми таких різних, не схожих між собою дітей. Та, здається, секретами цієї мудрості добре володіє Регрут Тетяна Миколаївна, вчитель української мови та літератури ЗОШ № 3 м. Дубна, працівник з 27-річним стажем, яка достойно носить звання - старший учитель. У її особі поєднується і хороший педагог, і добрий класний керівник, і мудрий наставник. Працелюбна і добросовісна, Тетяна Миколаївна ось уже 20 років є секретарем педагогічної ради школи.
Клопітка і наполеглива праця вчительки дає помітні результати. За останні десять років Тетяна Миколаївна має 14 призерів міських олімпіад юних філологів. Особливою гордістю, як учителя і як мами, є її син Регрут Павло, випускник ЗОШ № 3, призер обласних олімпіад з української мови та літератури ( ІІ м.) та географії (ІІІ м.). Будучи уже студентом ІV курсу РДГУ, Павло не зупиняється на досягнутому і не перестає дивувати викладацький склад вузу, завойовуючи щороку призові місця уже на олімпіадах Всеукраїнського рівня: І місце у Всеукраїнській студентській олімпіаді з дисципліни "Українська мова з професійним спрямуванням" ( 2011 р., м. Чернівці); ІІ місце у 2010 р. та ІІІ місце у 2011 р. на Всеукраїнських конкурсах "Ваша Величносте, Грамотність" (м. Житомир). Обласний стипендіат 2010 - 2011 рр. Почесний стипендіат від МБФ "Смолоскип" (м. Київ) у 2011 - 2012 рр. Переможець РДГУ у 2010 та 2011 роках у номінації "Науковець року", відзначений іменною статуеткою та численними грамотами. І все це заслуга мами та педагогічного колективу ЗОШ № 3, які заклали зі шкільної парти ґрунтовні знання у допитливу юнацьку голову. На адресу адміністрації школи та Тетяни Миколаївни приходять листи-подяки з РДГУ за зразкового студента, якого викладачі факультету української філології отримали з дбайливих материнських рук. Недарма кажуть, що ми відроджуємося у своїх дітях. Крім навчальної діяльності, Регрут Т. М. є хорошим класним керівником. Благословивши у світ 4 покоління випускників, Тетяна Миколаївна знову клопочеться зі своїм уже 5-им випуском. Нині це дев'ятикласники. Добра, терпелива, лагідна, вона гуртує їх у дружний колектив. Черпаючи енергію з дитячих сердець, Тетяна Миколаївна запалюється сама, як смолоскип, і запалює вогнем пізнання своїх вихованців. Її учні беруть активну участь у Шевченківських днях (є призерами міських конкурсів читців-декламаторів), літературних світличках, тижнях української мови та літератури, святах рідної мови в школі. Особливу увагу, як класний керівник, Тетяна Миколаївна приділяє патріотичному вихованню молоді. Пам'ятною для її учнів стала виховна година " Мертві квіти Афгану", приурочена до 23-ї річниці виводу військ з Афганістану, на яку був запрошений підполковник запасу Сачковський Василь Іванович. Любить Тетяна Миколаївна зі своїми дітьми подорожувати по містах України, вчить їх любити свій рідний край. За сумлінну працю, високий професіоналізм та вагомий особистий внесок у розвиток освіти Рівненщини Регрут Т. М. нагороджена Грамотами управління освіти і науки Рівненської обласної держадміністрації, Почесною грамотою Рівненського обласного управління освіти, Грамотою Дубенської міської ради з нагоди 15-ї річниці Незалежності України за активну громадянську позицію, участь у реалізації загальноміських інтересів і колективних потреб територіальної громади міста.
Далекоглядна, відповідальна, терпляча, вимоглива, лагідна і сувора водночас, Тетяна Миколаївна дарує тепло своєї душі людям. Здається, сама доля благословляє її великою щедрістю душі, яка сяє і примножується з роками золотом мудрості, таланту і відданості освітянській справі.
Заступник директора з НМР Дацюк В.Б.
Щастя любити дітей
Сухоплясова Сніжіна Богданівна, вчитель початкових класів Дубенської СЗОШ І-ІІІ ступенів №5 з поглибленим вивченням іноземних мов, спеціаліст вищої категорії
Найпочесніша професія на землі - учитель. За словами Арістотеля, "учителі, яким діти зобов'язані вихованням, поважніші, ніж батьки, яким діти зобов'язані лише народженням: одні дарують нам тільки життя, а інші добре життя".
Воно цікаве й таке воно складне - учительське життя. Усвідомити своє життєве і громадське призначення, зрозуміти педагогічну стратегію і тактику вчителя, знаходити свіжі підходи до навчального процесу і методики викладання, працювати на високому професійному рівні, бути генератором нових ідей... Усе це зливається воєдино, коли говориш про чудову людину, майстра педагогічної справи Сухоплясову Сніжану Богданівну.
Народилася в сім'ї простих робітників. В родині педагогів не було. Проте мудра материнська любов та батьківська вимогливість уже змалку закладали основи характеру, а, можливо, й професії майбутнього педагога.
У 1 клас пішла у Дубенську ЗОШ № 8. А там на неї чекала молода, усміхнена, добра перша вчителька - Левицька Ольга Олександрівна. А через два роки обставини склались так, що у першокласниці Сніжани з'явилася ще одна перша вчителька - на сьогодні відомий педагог, керівник, а на той час теж молода, енергійна, доброзичлива вчителька - Сириця Тетяна Іванівна. Ось ці дві людини і запалили у маленької учениці іскру бажання бути такими, як вони, стати вчителем. Так хотілось, щоб колись і у її очі заглядали маленькі голубоокі, сіроокі, карі погляди першокласників, що довіряють тобі і ти не можеш, не маєш права їх зрадити.
Навчання у школі було цікавим, насиченим. А ще навчалася музики. І у музичній школі їй поталанило з педагогом. Новодворська Марія Феодосіївна навчала не лише гри на фортепіано та музичній грамоті, вчила відчувати душею музику, була взірцем порядності та працьовитості .А як сказав В. Сухомлинський "Школа - це теж тонкий і чутливий музичний інструмент, який творить мелодію людської гармонії, який впливає на душу кожної дитини, але творить лише при умові, що цей інструмент добре настроєний." Тепер з вибором майбутньої професії було все зрозуміло: вчитель, і саме вчитель початкових класів та музики.
Так і сталося. Після закінчення школи із золотою медаллю було навчання в Рівненському педагогічному інституті. Були перші уроки студентки-практикантки, які дали можливість ще раз переконатися у правильному виборі професії.
По закінченню інституту розпочався пошук роботи. На той час це було зовсім непросто: зміни в країні, нестабільність. Були і Дубенська приватна школа, і центр зайнятості з пошуками роботи, і Рівненська гуманітарна гімназія. Мабуть, так повинно було бути. Тому що нелегкий шлях загартовує, вчить цінувати здобуте.
І ось у 2002 р. Сніжана Богданівна прийшла працювати у СЗОШ № 5 м. Дубна завучем з виховної роботи. Робота насичена, цікава. Але так хотілося у клас, до дітей на урок. Тому й зраділа пропозиції перейти на посаду вчителя початкових класів. Тепер школа № 5 є її другою домівкою, про яку вона написала:
П'ята школа - рідна школа.
Тут живемо ми разом:
Учні - милі, ніжні квіти,
Вчителі-квітникарі,
Мудре, гідне керівництво -
Для усіх це другий дім.
Школа кличе, школа вабить
Тих, кому неспокій в смак,
Тих, кому дзвінок у школі
Прозвучить не просто так.
А дзвенітиме у серці
Кожен день і кожен рік.
Й від мелодії тремкої Гама почуттів на вік.
Тут і радість, й хвилювання,
Щирість, теплота, любов,
Інколи журба і сум прощання.
Все для того, що почати знов.
Знову мріяти, творити,
Знову недоспати ніч,
Але вірити, дітей любити,
Розмовляти з ними віч-на-віч.
І тому, коли минуло літо,
Й вересневий дзвоник вже дзвенить,
Ми злітаємось у п'яту школу,
Щоб усе задумане здійснить.
Сучасний учитель - це той, у кого на уроці щасливі всі діти, розумні, й не дуже, талановиті, й не зовсім. Сніжана Богданівна завжди знаходить вірний шлях до учнів, тому що йде до них з добрим словом і відкритим серцем. ЇЇ робота не закінчується дзвоником з уроку. Все, що учні одержують в спілкуванні з нею, стає частиною їхньої особистості. Сніжана Богданівна добре володіє не тільки традиційною методикою викладання предметів, вона активно застосовує інноваційні технології, в даний час працює над впровадженням інформаційних технологій в практику викладання. Саме раціональне використання комп'ютерної підтримки у викладанні викладач демонструє на відкритих уроках. На її уроках немає монотонності, учні завжди активно працюють. Вчитель Сухоплясова С. Б. у своїй роботі широко використовує елементи розвивального навчання, тому що переконана, що знання повинні здобуватися, а не даватися в готовому вигляді. Як справжній учитель, вона сама є учнем і намагається поділитися зі своїми вихованцями радістю навчання, а не своїм викладанням. Педагог організовує навчальний процес таким чином, щоб учні в ході самостійного пошуку ідей та їх обговорення навчали один одного; допомагає створити атмосферу підтримки, взаєморозуміння, терпимості, дружелюбності. Урок - це перше вогнище, зігрівшись біля якого дитина прагне стати мислителем. А найважливіша виховна мета уроку в тому, щоб запалити у маленької людини вогонь пізнання. Чекають дитячі очі від вчителя чогось незвичайного. І тоді шукає Сніжана Богданівна те особливе, і відкриває свої таємниці, і ділить себе на дітей усіх. Адже кожне слово вчителя - це зерно, що лежить в озимому полі. Настане весна, проклюнуться зерна, потягнуться до сонця паростки, і забуяє лан життя.
Значну увагу приділяє Сніжана Богданівна позакласній роботі, співпраці з батьками. Різноманітними є форми та методи роботи з батьками. Традиційними стали родинні свята. Кожну хвилину спільного перебування батьків і дітей педагог намагається використати для того, щоб діти гордилися батьками, а батьки - дітьми. Вдається Сніжані Богданівні залучитися підтримкою батьків. А про повагу від батьків можна судити хоча б з однієї цікавої події. 1 вересня 2005 року, коли у Сніжани Богданівни була чотиримісячна донечка, на подвір'я її оселі завітали батьки 2-Б класу з великим проханням - вийти на роботу. І на сімейній раді до цього прохання дослухалися.
А ось рядки, подаровані однією ученицею та її татом:
Перша вчителька нас проведе до шкільного порогу.
Перша вчителька нас випускає з шкільного гнізда.
Чи зустрінемося ще? Це відомо єдиному Богу.
Тільки лишиться з нами назавжди її доброта.
Частину таланту вчителя можна віднести дару Бога. Але більшу її частину Сніжана Богданівна здобула якоюсь дивовижницькою працею над собою. Вона не перестає вчитися у всіх, у кого можна почерпнути мудрої науки життя, науки учити інших.
Ми часто не усвідомлюємо причин своєї або чужої радості, легкої доброї думки, що взялася невідомо звідки, не помічаємо роботи, виконаної кимось з любов'ю. Але в такі моменти нам добре і затишно, оскільки є такі люди, як Сніжана Богданівна. Як учитель вона поєднує в собі любов до справи і до учнів. А за словами Л. Толстого такого вчителя можна назвати досконалим.
Левчук О.М. - заступник директора з НВР
До дитинства дитячий квиток
Ольга Михайлівна Колеснікова,
вчитель початкових класів навчально-виховного комплексу "загальноосвітній навчальний заклад - дошкільний навчальний заклад", спеціаліст вищої категорії, старший вчитель. Добра, уважна, толерантна людина, яка безмежно закохана у свою професію. " Дайте до дитинства щасливий квиток",- просять деякі. А чи треба? Чи треба повертатися туди, де вже був? А, може, варто йти вперед і відкривати для себе все нові й нові далечіні? Як у Свєтлова: "Обрій іде - і я за ним".
Життя тече плавно, без поштовхів і різких поворотів. Тебе люблять, плекають, часом лають, але теж люблячи. Здається, лише вчора маленьке карооке дівча безтурботно бавилось, вирізуючи із маминої нової сукні геометричні фігури, а вже сьогодні - стоїть перед доленосним вибором: ким бути? Чи є у тебе вибір, коли ти народився і зріс у сім'ї, де мама і тато вчителі? Звичайно, що є. Але чи скористаєшся ти ним? Звичайно, що ні...
І ось ти уже - студентка Дубенського педучилища. А далі, здається, колесо життя стало обертатися ще швидше. 1993 рік... закінчення училища, народження донечки Іринки, початок трудової діяльності - і все водночас. Таке "бойове хрещення" когось би зламало, когось розчарувало б, когось би знесилило. Але не Ольгу Михайлівну. Її цілеспрямованості, старанності, а головне, працездатності, здається, немає меж.
Сьогодні Колеснікова Ольга Михайлівна - це успішна жінка, яка має гарну і дружну родину, турботлива мама, яка виховує двох чарівних донечок - Іринку та Владу, один із найкращих педагогів міста, якого безмежно люблять діти і поважають батьки, чуйна колега, голова трудового колективу закладу. Визначальними її рисами завжди були обов'язковість і відповідальність. Вона ніколи нічого не виконує абияк і цьому навчає своїх вихованців. Мені іноді здається, що це унікальна жінка, в якій міцно переплелись французька витонченість, німецька скрупульозність, італійська емоційність, китайська винахідливість, англійська вихованість та українська щирість.
Життя доводить, що в складних умовах найкраще орієнтується, приймає рішення, працює людина творча, креативна, здатна до використання нового. Але творчість не виростає на порожньому місці. Ольга Михайлівна добре усвідомила це, як і те, що природа щедро наділила кожну здорову дитину можливостями розвиватися. Саме тому педагог знаходить кожен раз шляхи реалізації цих можливостей, щоб кожний школяр зміг піднятися на найвищі висоти творчої діяльності. За роки роботи Ольга Михайлівна виробила свій власний стиль, для якого характерна перш за все щира, непідробна любов до дітей, турбота про їх всебічний фізичний і духовний розвиток, творче мислення і високий моральний дух. Кожен урок учительки - це цікава подорож у незвіданий світ науки, це гра і ситуація успіху, пізнання нового і радість творчого пошуку. Саме тому, учні Ольги Михайлівни мають високі навчальні досягнення, неодноразово стають призерами ІІ та ІІІ турів конкурсу "Юне обдарування".
І нехай про її учнів не заговорили як про геніальних (поки), але фундамент для розвитку творчих здібностей створює саме вчитель початкових класів на основі спільної діяльності з ними. Професія першого вчителя унікальна, неповторна, життєдайна. Сам він відкриває нову шкільну епоху дитинства, спрямовує невичерпну дитячу енергію через любов, розумну вимогливість, виховує повагу малюків до свого нового статусу, виписує школярську долю...
І ні в кого не викликає сумніву, допоки є в нашій освіті такі вчителі, як моя колега, дорослі та успішні люди і надалі проситимуть щасливий квиток у Країну Дитинства, того незабутнього кольорового дитинства, в якому яскравою фарбою була улюблена перша вчителька, така, як Колеснікова Ольга Михайлівна.
Тимощук О.Є. вчитель НВК "ЗНЗ-ДНЗ"
Посвята колезі
Учителю, в твоїй душі усе найкраще,
Величне все, що кожен може мати у собі,
Бо саме педагог - це мудрість неосяжна,
Яку в житті вони дали мені й тобі.
Вселяє він добро в дитячі світлі душі,
Плекає, пестить і голубить їх,
Веде у світ широкий, світ науки
І ненькою стає для кожного із них.
І саме це зібрала й поєднала
Учителька, благословенна Богом на цей труд,
Славетна жінка, мати, берегиня,
Колега наша, її Ольгою Михайлівною зовуть.
Вона, як бджілка серед діток-квіток,
У вічному пориві, у творчості, в труді.
Несе добро школярикам маленьким.
Щасти ж Тобі, наставнице,
На встеленому квітами життєвому путі.
Юхимчук М.М., колега
Лікар дитячих душ
Лілія Олександрівна Михнюк - соціальний педагог Дубенської ЗОШ І-ІІІ ступенів №6 Цілеспрямована, активна, творча людина. Не зупиняється на досягнутому, до будь- якої справи ставиться серйозно, виважено й відповідально. Своїм д свідом залюбки ділиться з колегами, підтримує будь-які творчі починання, створює умови для всебічного розвитку інтелектуальної особистості.
В родині Лілії Олександрівни мама була вчителем, і тому сама доля привела школярку в Рівненський педагогічний інститут, який вона закінчила в 1983 році. Чотири роки веселого ,
активного життя пролетіли, наче одна незабутня мить. Навчили жити за моральними прин- ципами, бути наполегливою, цілеспрямованою, щирою та відповідальною. І завжди поруч була мудра, талановита, творча людина - мама, настанови якої не пройшли даремно. Свою педагогічну діяльність розпочала в Підгаєцькій восьмирічній школі Млинівського району. Згодом перейшла працювати в Дубенську загальноосвітню школу № 8 .І тільки через деякий час почала працювати в Дубенській ЗОШ І-ІІІ ступенів № 6 соціаль- ним педагогом. Щаслива і її жіноча доля . Лілія Олександрівна - мама двох чудових синів-Дмитра та Андрія. Гармонія в сім'ї допомагає створити гармонію в учительському колективі.
Педагог досконало володіє теорією й практикою з питань соціальної роботи в школі. Глибоке володіння базовими теоретичними знаннями, а саме: основами соціальної політики держави, основами соціології та педагогіки, основними закономірностями розвитку особистості, специфікою інтересів різних вікових груп дітей, способами діагностики та професійної етики-дає можливість їй вирішувати складні проблеми дитячої особистості. Лілія Олександрівна спрямовує свою діяльність в першу чергу на надання педагогам підтримки та допомоги дітям і членам їх сімей, захищає законні права учнів та їх батьків, їх свободи та інтереси. Своє завдання в педагогічному процесі вона визначає як завдання менеджера, що організовує, координує соціально-педагогічну діяльність в школі, регулює ефективність роботи інших учасників соціалізації дитини, класних керівників, вчителів-предметників, батьків, громадськості, проводить діагностичні дослідження на готовність учнів до життя в суспільстві, готовність вчителів працювати в сучасних умовах з учнями.
Конструктивна робота соціального педагога, співпраця з шкільним психологом класними керівниками , батьками, з органами місцевого самоврядування , роблять роботу соціального педагога ефективною, сприяють успішній соціалізації учнівської молоді.
Методист психологічної служби Дубенського управління освіти Маркович Г. М.
Доля дарує кожному з нас Учителя
Стецюк Алла Володимирівна - вчитель початкових класів Дубенської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №7. Її педагогічна позиція: вчитель не той, хто вчить, а той, у кого вчаться.
Її девіз: поступай так, як хочеш, щоб поступали з тобою.
Її життєві принципи: йти по життю чесно і правильно,дивитися людям в очі; поступати так, щоб батьки тобою гордилися, захищати слабшого, вчитися у сильнішого. Її цінності: щирість, дружба, відданість, сім'я.
Людина народжується не для того, щоб зникнути безвісною пилинкою. Людина народжується, щоб лишити по собі слід вічний...
В.О. Сухомлинський
Від самого малечку і до вже зрілих років ми несемо у своїх душах спомин про першу вчительку. Всі ми завдячуємо їй ... Чи то лікар, чи військовий, чи простий робітник... Адже на плечі саме першої вчительки лягає не просте завдання: не лише дати потрібну суму знань, умінь та навичок, але й не загубити жодної дитини, дати можливість розкрити все краще, закладене природою та сім'єю.
Саме таким вчителем є Алла Володимирівна Стецюк, вчитель за покликанням. Адже вона по-справжньому любить свою професію, живе нею. А найголовніше - любить дітей, маленьких "чомучок", для яких, як і усі вчителі початкових класів, є другою мамою. Не змушувати, а зацікавлювати - такий педагогічний принцип її роботи. Вона - вчитель демократ. Алла Володимирівна увесь час у пошуках нових знань, нових методичних прийомів, вивчає кращі здобутки традиційної методики, передовий педагогічний досвід вчителів-новаторів та творчо застосовує його у практиці. Але разом з тим має свою власну систему навчання та виховання школярів, свій стиль. Адже з роками ти бачиш, що найбільш практичне для саме твоїх вихованців, якими прийомами найшвидше можна достукатись до дитячих сердечок. Урок Алли Володимирівни - це один подих, сповнений жадоби до пізнання. Судження педагога сприймаються дитиною, як єдино правильна позиція. У своїй роботі вона не боїться труднощів, легко їх перемагає, набираючись досвіду, мудрості разом зі своїми учнями. Алла Володимирівна - людина доброї душі й любить дітей такими, яким вони є. Вона - як прозоре, чисте скло, через яке учні дивляться на життя і сприймають його так, як "дороговказить" педагог. Письменник увічнюється у своїх творах, художник - у картинах, а справжній учитель - у думках та вчинках людей, яких він навчав. Вкладаючи по краплинці у кожного учня свою працю, знання, душу, Алла Володимирівна продовжується у кожному з них.
Вчитель - це її покликання.
Вчитель - це її життя.
Вчитель - це її творіння.
З юності й до забуття.
Професія вчителя одна із самих поважних, почесних і відповідальних. Вчитель створює майбутнє країни, оскільки від його праці багато в чому залежить різносторонність розвитку знань молодого покоління, його переконання, світогляд, етичні якості. Педагогічна діяльність вимагає особливого покликання. Вихованням і навчанням можуть займатися люди з схильністю і любов'ю до цієї справи. Робота справжнього вчителя не закінчується дзвоником з уроку. Те, що одержують учні в спілкуванні з ним, стає частиною їхньої особистості.
Учитель живе у кожній людині. І через століття він так само заходитиме в клас і вже школярам майбутніх поколінь відкриватиме незмінні величини: Батько, Мати, Вітчизна, Народ. Буде нести все добре, мудре, світле, чисте й вічне...
Відверто кажучи, не багато таких вчителів, які віддаються повністю своїй професії. Бо навчити учня - це лише маленька частинка вчительського покликання. Любити учнів - ось найголовніше. Сприймати дітей такими, якими вони є - зі всіма їхніми плюсами та мінусами. І все це я вбачаю у Аллі Володимирівні Стецюк. Ні, це не гучні слова, це є правда! Алла Володимирівна - то бездонна скарбничка душевної теплоти, мудрості, любові, відданості, професіоналізму. Вона - ще зовсім молодий вчитель. Та мало, хто може зрівнятися з високим рівнем її професійності. Мені неймовірно пощастило, що я проходила педагогічну практику у такого енергійного, креативного, мудрого спеціаліста. У неї я перейняла безцінний досвід роботи, багато педагогічних "секретів" та "прийомчиків", педагогічний такт та велику кількість непомітних, проте дуже ефективних педагогічних "штучок". Скажу відверто - Алла Володимирівна - ідеал вчителя. Я б хотіла дорости до її рівня і стати такою "класною мамою" для учнів, як вона.
Багато чого можна сказати, характеризуючи цього вчителя. Так, саме характеризуючи, а не вихваляючи! Адже її щирість, висока професійність не дасть змогу сказати по іншому. Алла Володимирівна - вчитель від Бога, і я по доброму заздрю учням. З таким вчителем вони неодмінно стануть, не лише розумними людьми, а просто людьми з великої літери. Бо, повірте, їм є у кого повчитися, кого поважати і любити! Маркусенко Мар'яна,
студентка IV курсу, групи А
Дубенського коледжу РДГУ
Швидко летять роки. Здається, зовсім недавно ми, першокласники, з букетами квітів переступили поріг першого класу - і вже одинадцятий. Добре запам'ятався ще один день шкільного життя. Ошатні й урочисті, ми зібралися в прикрашеній залі. Але чомусь крізь посмішки пробивається смуток? В очах батьків, що прийшли на свято, сльози: закінчений четвертий клас, і ми розстаємося з першою вчителькою - Аллою Володимирівною Стецюк. Про таких у народі кажуть: "Учитель від Бога". Зустріч з нею визначили мою особисту глибоку повагу до професії Вчителя. Саме тоді і народився цей вірш - посвята моїй першій вчительці.
Першій вчительці
(вірш-посвята Аллі Володимирівні Стецюк)
Маленькі і лякливі оченята Зустріли Вас, як увійшли Ви в клас. Ви нас спитали: "Як вас звати?"
І усміхнулися до нас.
Слово за словом полилась розмова
І ще вона і не дійшла кінця,
Як зникнув страх й мов квітка світанкова
Для Вас відкрилися серця.
Гукали Ви: "Де мої діти?"
Мов пташенята ми зверталися до Вас.
Скажіть, як Ви могли нас зрозуміти
І як за пустощі не сердились на нас?
А дні пливли, мов хтось читає книжку
Й перегортає сторінки.
Дзвінки, уроки, тишком-нишком - І за спиною вже роки...
Вам знову будуть дарувати квіти,
І радість очі наповнятиме слізьми.
Та на слова: "Де мої діти?"
Нажаль, озвемося не ми.
Сахарук А. учениця 11-Б класу Дубенської ЗОШ І-ІІІ ст. №7
Людина своєї справи
Редько Наталія Леонідівна, вихователь-методист, практичний психолог ДНЗ №7.
Стаж 23 роки
Категорія вища
Людина вибирає справу, професію. Але ж і справа, напевно, вибирає людину. І як добре, коли інтереси людини і справи співпадають. Це означає - "людина на своєму місці". Справа, покликання, професія Наталії Леонідівни Редько - Дошкілля. Педагогічне училище, педагогічний інститут, дошкільний навчальний заклад. Працювати творчо, з душею, постійно самовдосконалюючись, тримаючи руку на пульсі сучасного життя - це життєве кредо нашого вихователя - методиста. ЇЇ креативність і творча фантазія , високий професіоналізм не дає зупинятись на досягнутому, а спонукає до нових і нових пошуків. Працюючи на ниві Дошкілля з 1989 року, була засновником клубу для батьків "Батьківська світлиця", по обміну кращим досвідом сімейного виховання, сімейних традицій.
Ось уже протягом чотирьох років Наталія Леонідівна є керівником методичної групи дошкільних навчальних закладів міста "Діалог", по співробітництву сім'ї, дошкільного закладу і школи. Працюючи сама, вміє відшукати, полюбити і " заразити" своїми ідеями таку саму роботящу душу. Тому до неї звертаються педагоги не лише нашого садочка ,а й з інших, у пошуках підтримки, цінної поради й не помиляються у своїх очікуваннях. Н.Л.Редько брала участь у міському етапі конкурсу - ярмарку педагогічної творчості у номінації " Дошкільне виховання", де зайняла друге місце. Увазі педагогів дошкільної ланки пропонувались її методичні посібники: " Педагогічна майстерня" та "Спогади дитинсва".Є співавтором міні-проекту "Від творчого вихователя - до творчої дитини",який презентувався на семінарі-практикумі для завідуючих та методистів дошкільних навчальних закладів міста.
А ще Наталія Леонідівна має ніжну, поетичну душу. Є постійним дописувачем у міській пресі, газеті "Замок". ЇЇ статі художньо - публіцистичного напрямку. Вони висвітлюють різні сторони освітньо - виховної роботи з дітьми дошкільного віку. Завершити розповідь про педагога від Бога хочу її ж поетичними рядками, де, на мою думку розкрито весь зміст і цінність педагогічної діяльності працівника дошкільного навчального закладу.
Моє Дошкілля
Що для мене дошкілля?
Це, напевно, життя...
Це недоспані нічки і проблеми буття
Що для мене дошкілля?
Це, напевно, краса...
Це дитячі усмішки, заняття, свята.
Що для мене дошкілля?
Це професія, справа, душа..
Те, без чого немає життя!
Завідувач ДНЗ№7 Г.О.Іщишина
конкурсна робота - призер
І Всеукраїнського конкурсу " Справа всього мого життя" від Всеукраїнського Порталу
" Початкове навчання"
Про педагогіку з любов'ю
Учитель... Слово, до якого ми звикли, слово, яким називають людину, яка навчає дітей у школі. А насправді?.. Що ховається за цими нехитрими літерами?
Учитель - це не просто професія. Учитель - це стан душі. Учитель - це особливий спосіб мислення і зрештою, життя. Жоден диплом педагогічного закладу не зробить з середньостатистичного студента Вчителя. Вчителями народжуються, отримавши від Всевишнього великий дар любові, самопожертви, вічного неспокою. А, можливо, це й не зовсім дар. Це - місія, яку людина з цим ім'ям повинна виконати в цьому житті.
Присвятивши себе учительській долі, ти освоюєш декілька "суміжних" професій. Вчитель - це справжній друг, який вміє підтримати в скрутну годину, не чекаючи цього самого навзамін. Вчитель - це порадник, який мусить знати відповіді на всі життєво важливі питання як учнів, так і їх батьків, які виникають у них час від часу. Вчитель - це психолог, який повинен тонко розуміти усі непрості лабіринти душі своїх вихованців. Учитель - це душ пастир, який щоденно вислуховує найсокровенніші сповіді своєї пастви, пропускаючи їх через своє серце і розум. Вчитель - це режисер, який з дня у день пише сценарій навчально-виховного процесу. Він же і актор, виконавець головної ролі у своєму фільмі під кодовою назвою " Його Величність УРОК". На жаль, його глядачі не завжди самі вдячні і розуміючі.
Беручись виконувати свою благородну місію, вчитель, переступивши поріг класу, мусить повністю відключити ту частину свідомості, яка відповідає за дім, в якому завжди чогось не вистачає через мізерну зарплату; за власних дітей, на яких уже не вистачає ні терпіння, ні часу; за чоловіка чи дружину, завжди невдоволені безконечними посиденьками за зошитами, конспектами, комп'ютерами. Це все буде, але потім, коли закінчаться уроки. А зараз, тут, у класі, ти - усміхнений, привітний, терплячий, безмежно відданий своїй справі. У тебе - найкращий вигляд, і навіть хворобам не залишається місця в твоєму житті, бо ти - Вчитель.
А ще вчитель - це вічний учень, якому приходиться все життя вчитися, щоб бути готовому дати відповідь на будь-яке , навіть саме каверзне , запитання своїх вихованців. Він мусить вчитися, щоб не відстати від технічного прогресу, який летить вперед з неймовірною швидкістю, залишаючи тих, що за ним не встигають далеко позаду, а то і за бортом.
Не зважаючи на все вищесказане, я вдячна Богу за те, що я - вчитель. Я маю змогу бачити, як блищать захопленням очі моїх першокласників, коли вони пишуть першу рівненьку паличку, як виступає у них піт на лобі, коли вперше прочитали слово "мама". Щоденно переступаючи поріг класу, я знаю, що на там чекають з нетерпінням, з довірою і безпосередньою дитячою любов'ю. Саме дитяча бурхлива енергія не дозволяє старіти душею і тілом. А коли, я бачу сльози на очах своїх випускників-четвертокласників, то знаю, що частина мене залишилась в кожному з них, що моя любов, самопожертва, мій вічний неспокій не впали у пісний ґрунт,а проросли на благодатній ниві, що невдовзі заколоситься добірним зерном. Мельник Ярина Вікторівна - вчитель початкових класів ЗОШ І-ІІІ ст. №3
Зміст
1.Вступ................................................................. 32.Веремчук Л.Л. Учительська доля вибрала її............... 43.Вепремчук Л.Л. Барвиста учительська доля.................. 64.Маркович Г. М. Своїми справами примножувати кількість щасливих людей на землі ......................... 85.Горошенко І.О. З вогником у серці............................ 116.Максимчук А.А. Творчий неспокій учителя............... 127.Янок В.В. Учитель - творець дитячих душ............... 168.Постельжук Л.Г. Мої спогади.................................. 189.Крук Г. В. За покликом душі................................... 2110.Дацюк В.Б Педагог - творець дитячих душ............... 2312.Дацюк В.Б. Кетягом червоної калини вклоняється за працю вчителям земля.......................................... 2713.Левчук О.М. Щастя любити дітей........................ 2914. Тимощук О.Є.До дитинства щасливий квиток.......... 3015.Юхимчук М.М Посвята колезі................................ 3216.Маркович Г. М. Лікар дитячих душ......................... 3517.Маркусенко М.Доля дарує кожному з нас Учителя..... 3918.Сахарук А. Першій вчительці................................. 4219.Іщишина Г.О. Людина своєї справи........................... 43
20.
А замість післямови Мельник Я.В. Про педагогіку з любов'ю..............................................................
45
0
Автор
margaritafl
Документ
Категория
Образование
Просмотров
25 415
Размер файла
30 635 Кб
Теги
вчителем, педагогічний, альманах, бути, покликаний
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа