close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Діана Волкова ОПЕРА ЮЛІЯ МЕЙТУСА « ЯРОСЛАВ МУДРИЙ...

код для вставкиСкачать
Діана Волкова
ОПЕРА ЮЛІЯ МЕЙТУСА «ЯРОСЛАВ МУДРИЙ»
В КОНТЕКСТІ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ
Опера «Ярослав Мудрий» Юлія Мейтуса написана 1972 року за
мотивами однойменної драматичної поеми Івана Кочерги. Цей твір є
сьомим з сімнадцяти створених композитором у цьому жанрі. У 1974 році
«Ярослав Мудрий» був поставлений у Донецькому оперному театрі, а з
кінця 70-х про нього забули. Клавір був виданий у Москві лише у 1982 році.
Нині ж твір, нажаль, залишається лише історією нашої вітчизняної
музики.
Після реактивних, модерних 60-х років в українській культурі – 70-ті
стали, так званою, «тишею». Саме ці роки презентували шанувальникам
українського музично-театрального жанру два монументальні оперні
полотна. Конкурентноспроможні метри вітчизняної композиторської
школи – Георгій Майборода та Юлій Мейтус, не домовляючись, паралельно
подарували у мистецьку спадщину держави опери зі спільними назвами –
«Ярослав Мудрий».
У обох операх, де прототекстом лібрето є спільний художньодокументальний твір І. Кочерги, образ Ярослава Мудрого позиціонується у
одному історичному контексті, але різними гранями своєї складної натури,
звичайно в опоетизованому варіанті, близькому митцям, як і належить
представляти історичну особистість як у жанрі художньої літератури так і у
жанрі оперного лібрето. Спільна мета, яка об’єднує твори усіх трьох митців
(І. Кочерги, Г. Майбороди, Ю. Мейтуса) у інтерпретації особистості князя –
навіки ствердити і запровести спокій на Русі, зробивши її міцною і
непохитною. Така пильна увага композиторів до цього й зараз актуального
твору І. Кочерги, звичайно, свідчить про сильні потенції його п’єси.
Драматург ставив за мету: «прагнути не тільки історичної та
художньої правди, але й якогось філософського узагальнення, якогось
свіжого розкриття цього надзвичайно суперечливого характеру» [10, с. 27].
Мабуть не навмисне, але досить проникливо опоетизувавши у драмі князя,
поет відобразив саме християнський образ – в амплуа справедливого
завойовника, дипломата, просвітника. Одним з ключових кредо, як
його реального життя так і в художній інтерпретації письменника, є
наслідування православного етикету і безперервне навчання йому свого
народу, за допомогою і за підтримки духовних осіб.
Стає зрозумілим така зацікавленість митців постаттю Великого Князя.
Пояснимо це тим, що українській нації майже завжди бракувало
надійного, мудрого керівника. Така пильна увага до цього й сьогодні
актуального твору І. Кочерги, звичайно, свідчить про сильні потенції його
п’єси.
Зараз за Ярославом Мудрим остаточно закріпився імідж першого
благовірного князя на Русі. Лише через п’ять століть після його смерті,
нащадкам став зрозумілим той неоціненний внесок у творенні ним міцного
авторитету політичної і насамперед духовної єдиної Русі 1 .
Один з провідних сучасних вітчизняних фахівців в історії
медієвістики – П. Толочко, у своєму дослідженні зазначає: «Заслуга в цьому
належить насамперед Руській православній церкві. Але й тут мусимо
констатувати неадекватність оцінки реальним чеснотам Ярослава. Він так і
не був прирахований до сонму вітчизняних святих, хоча безперечно стоїть
на одному з перших місць у ряду найвідоміших особистостей Руської землі
– княгині Ольги, князя Володимира…» [13, с. 7].
Нині, наче прислухавшись до слів науковця, кульмінацією, стосовно
постаті Великого Українця – князя Ярослава Мудрого – стала його
канонізація Українською Православною Церквою, влітку 2008 року.
Актуальність літературного шедевру І. Кочерги та, як наслідок, двох
творчих композиторських дітищ – Ю. Мейтуса та Г. Майбороди
засвідчують події сьогодення. Адже в останній час (з весни 2007 року) саме
оновленою епопеєю «Ярослав Мудрий» Г. Майбороди, після її довгого
забуття (з кінця 70-х), відкриваються театральні сезони Національної опери
України. Підміна старту Київської опери – славнозвісного та невмирущого
«Тараса Бульби» М. Лисенка ренесансним «Ярославом» (режисер –
А. Солов’яненко, диригент – М. Дядюра) – є красномовним свідченням
щодо зацікавленості сучасного соціуму особистістю давньоруського
правителя, який підняв Київську Русь на рівень Візантійської та Римської
імперій.
Цей спектакль майже постійно збирає аншлаги. Відмінною його
рисою, в аспекті публіки, яка відвідує оперний театр з метою ознайомлення
з твором, стала зацікавленість нині діючої правлячої верхівки, починаючи з
Президента та його сім’ї, які були присутні на відновленій прем’єрі й
багатьох членів Кабінету Міністрів та Верховної Ради України, що
цікавляться духовною спадщиною своєї держави.
1
Еволюція сприйняття особистості князя тривала не з ХІ століття, а від ХVІ-го до теперішнього – ХХІ-го.
Спочатку за ним літописці затвердили характеристики, у яких втілили православну сутність:
«Богомудрий», «Богохранимий», «князь великий Руський»1[32, с. 211, 212.]. За часів перебування
митрополита Макарія і за його благословенням складалась книга генетичного древа правителів Русі. Саме
в ній кінцево визначились титули Ярослава – «Благомудрий» і «благочестивий самодержець»1 [там само,
с. 212], які були спрощені народом до наймення «Мудрий».
Ще одним важливим чинником, що свідчить про пошану до
особистості Мудрого князя, стало нещодавнє (січень 2009 року) урочисте
святкування у Національній Опері 80-річного Ювілею Святішого Патріарха
Київського і всієї Руси-України Філарета (Денисенка), на який були
запрошені лише привілегійовані постаті держави, щоб переглянути
спектакль «Ярослав Мудрий».
Можливо не всі глядачі свідомо йдуть на прослуховування музичної
сторони дійства, але, однозначно, кожний з присутніх заангажований
інтерпретацією образа харизматичного Ярослава.
Опера Ю. Мейтуса – одного з видатних митців оперного жанру,
яка жодним професійним нюансом, характерним для майстерно створеного
музично-театрального дійства, не поступається твору Г. Майбороди,
нажаль, ще не побачила світла театральної рампи у ХХІ столітті. Пояснимо
цей факт, можливо, байдужим ставленням до цілком досконалого опусу
композитора, або, можливо, фінансовою неспроможністю Донецького
оперного театру відродити забутий твір, прем’єра якого відбулась саме у
цих стінах і реквізити до якого повинні зберігатися саме там.
Сперш зазначимо, що після прем’єри «Ярослава Мудрого»
Ю. Мейтуса, у 1974 році, критика на спектакль була позитивною і
передбачала йому довге життя. Музикознавець Г. Конькова, у своїх
спостереженнях над твором, навіть рекомендувала колегам серйозно
підійти до вивчення різноманітних аспектів опери: «Партитура нової опери
Мейтуса відкриває перед дослідниками багато цікавих аспектів, які можуть
стати темою окремої бесіди» [7, с. 17] 2 , – але й донині фундаментального
дослідження опусу композитора, нажаль, не існує. Тож, наша мета –
привернути увагу до значимого нині забутого оперного твору у спадщині
української музичної культури.
Музична драматургія з багатьма її складовими – одна з найбільш
ґрунтовних проблем кожної опери. Але не менш значимими виступають
різнопланові вербальні чинники композицій досліджуваного жанру, що
втілюються у лібрето.
Пропонуємо коротко простежити деякі трансформації структури
первинного вербального драматичного тексту І. Кочерги у цілісну
вербально-музичну синтетичну форму, якою, у даному випадку, є опера
«Ярослав Мудрий» Ю. Мейтуса.
Як відомо, над першоджерелом разом працювало подружжя
Мейтусів. Олександра Васильєва – дружина композитора (драматична
2
Конькова Г. «Ярослав Мудрый», - Советская музыка, 1974. - №4. – С. 16-23.
актриса, поетеса), яка з чоловіком ретельно опрацьовувала кожне слово
лібрето у синтезі зі сценічними деталями спектаклю, змістовно розповідала
авторові даних рядків історію створення, концепційні (філософські) засади,
методи роботи над лібрето «Ярослава Мудрого».
Ідея перевтілити драматичну поему в оперу виникла у подружжя як
тільки вони ознайомились з щойно надрукованим твором І. Кочерги, у 1946
році. Олександра Іванівна з Юлієм Сергійовичем розмовляли з автором
драми та просили дозволу написати однойменну оперу. Іван Антонович
залюбки погодився, щоб його дійство реалізувалось у музичнотеатральному жанрі, саме з-під пера талановитого приятеля – Юлія.
Олександра Мейтус навіть просила звернути й акцентувати увагу на факті,
що не менш вагомому в Україні композитору К. Данькевичу, який також
забажав створити оперу, за «Ярославом Мудрим» І. Кочерги, що миттєво
став популярним у творчих колах Києва, автор п’єси коректно відмовив,
залишивши приорітет за Ю. Мейтусом.
Подружжя ретельно ставилось до створення лібрето «Ярослава
Мудрого», метою було показати історичні події якнайоб’єктивніше, але
саме в амплуа професійно створеної драми І. Кочерги.
Перш, ніж окреслити художній образ Ярослава Мудрого у лібрето,
пригадаємо, наприклад, про другорядний персонаж – князівну Анну
Ярославну. Адже, в реальній історії, коротке, але мудре правління у
Франції, яке, безперечно дісталось їй у генетичний спадок від батька,
віддзеркалює і свідчить про вплив Анни на розвиток країни, у якій вона
здобула репутацію жінки з вольовим характером та в подальшому стала
вагомим і авторитетним політиком. Саме цим образом подружжя органічно
доповнило рядки трансформованої у лібрето драми. У І. Кочерги, образ
Анни лише епізодичний, а акцент письменника спрямовується на образ
ніжної князівни Єлизавети. Таке рішення драматурга Мейтуси вважали не
зовсім коректним, мотивуючи тим, що дякуючи саме волелюбній,
наслідуваній від батька мудрості і розуму Анни, та подарованому їй
Ярославом святому Євангеліє, на якому присягали французькі монархи,
стара Європа впізнала Київську Русь ХІ-го століття, як державу, що мала
свою культуру, намагалась підняти її ще на вищий рівень та шанувала
власні фундаментальні й міцні традиції. Щоб істинно відобразити образ
Анни в опері, подружжя Мейтусів відвідало Францію, а саме монастир, де й
нині знаходиться похованим тіло дочки Ярослава – Анни, відомої у Франції
як Анна Руна, королева Франції.
Щодо образу самого Ярослава, він, початково романтизований
драматургом у п’єсі, перманентно розвивається у даному напрямку в опері
Ю. Мейтуса. Різновидність метатексту опери являє собою жанр – за
мотивами драми; він ще більше доповнений історичними реаліями, які
вносять в нього інший енергетичний заряд, який в загальну епічність додає
драматизму та конфліктності.
Образ Ярослава, є рушійною силою не лише в опері Ю. Мейтуса, але
й в обох інших згаданих вище творах. Спільні абриси, які у прототексті
І. Кочерги є концепційно-вагомими залишаються у Ю. Мейтуса
незмінними, але, в той же час, ще вагоміше розкриті різні грані глибокої,
складної особистості Мудрого князя, за рахунок нівелювання побічних
драматургічних ліній п’єси та поглиблення психологічної лінії в образі
головного героя.
Першої черги, Ярослав не лише мудрий суддя та керівник власного
народу, але й хоробрий воїн та продуманий політик-стратег, який заради
миру і злагоди на своїй землі ладен покласти на жертовний вівтар інтереси
власної сім’ї (улюблених трьох доньок та норовливої, непокірної дружини).
Опера Ю. Мейтуса представляє образ князя у неспинному
психологічному русі. Наприклад, авторами був доданий, у І картині, для
повнішого розкриття образу, монолог Ярослава, де органічно втілені його
хвилювання за битву з зовнішніми ворогами (половцями) фінал якої ще
невідомо як закінчиться, перемежовуються з неспокійними роздумами,
щодо вбивства Святополком братів Борися і Гліба. Важливо, що Святополк,
на відміну від драми І. Кочерги, постає у лібрето живим, а не тінню (як і у
метатексті Г. Майбороди). Цей факт ще більше загострює ситуацію у
лібрето опери Ю. Мейтуса, адже Ярослав не знає, що йому чекати від
підступного, заздрісного брата. Отож, ситуація створена подружжям у
лібрето, стосовно інтерпретації образу Святополка, про якого, як і в обох
інших творах лише йде мова, набуває своєї розв’язки, коли варяг Еймунд,
що очолює Ярославове військо, приносить конунгу голову Окаянного
брата. Це також є інтерпретація Мейтусів, так як від історичних версій, які
й донині звинувачують князя у вбивстві брата, подружжя відмовляється,
даючи зрозуміти реципієнту, що вони не вважають Ярослава винним у
зникненні Святополка. Таким чином, притримуються думки, що
Святополка вбили варяги без відома на те Мудрого князя, але з метою, щоб
догодити йому.
Тож, амбівалентність почуттів оперного образу Ю. Мейтуса виражена
у передачі глядачеві/слухачеві справжніх внутрішніх бажань та прагнень
князя (в основному, відтворені у аспекті державних та сімейних
переживань)
з
доленосним
обов’язком
перед
руським
(київським/новгородським) народом. Кредо Ярослава Мудрого у творі
Ю. Мейтуса дублює концепцію поеми драматурга– навіки ствердити спокій
на теренах Київської Русі, зміцнити її кордони й інтегрувати, керовану ним
державу, у простір тодішніх існуючих країн Європи.
Магнетична персона Ярослава Мудрого, яка не померла і живе вже 10
століть у свідомості усіх верств українського народу, ще буде не одне
століття (як фантом держави, що прийшов із древнього Києва і сивої Русі)
нагадувати кожній наступній генерації українців про великі звершення їх
пращурів, і давати орієнтир у бік вірних (культурних, політичних,
економічних, міжнародних, дипломатичних) тенденцій у стратегічному
розвитку сучасної України ХХІ століття.
Як доведено, історія через деякий час має тенденцію до свого
повернення, але вже на іншому витку спіралі. Тож, маємо надію, що
значуща для України, як 70-х років ХХ століття, так і для нинішнього
сьогодення, несправедливо забута опера Ю. Мейтуса «Ярослав Мудрий»,
скоро знайде своє якісно нове сценічне втілення в українській опері.
1. Історія України в особах: IX-XVIII ст. / [В. Замлинський (кер. авт. колег.),
І. Войцехівська, В. Галаган та ін.]. – Київ : Україна, 1993. - 396с.
2. Історія української музики (1941–1958 рр.). – Київ : Інститут мистецтвознавства,
фольклористики і етнографії ім. М. Рильського НАН України, 2004. – Т. 5. – 504 с.
3. Кисельов Й. Драматургія високої думки і поезії. Пам’яті видатного українського
драматурга І.А. Кочерги // Радянське мистецтво. – 1953. – 7 січня – №2. – С. 6.
4. Кірсанова К. «Ярослав Мудрий» повертається до Києва / Кірсанова К. // Культура.
– 2007. – 26 березня. – С. 5.
5. Кірсанова К. Завісу піднято! (Відкриття 140-го театрального сезону Національної
опери «Ярославом Мудрим» Г. Майбороди) / Кірсанова К. // Культура. – 2007. – 5
вересня. – С. 7.
6. Конькова Г. Патриотическая эпопея Ю. Мейтуса «Ярослав Мудрый» / Конькова Г. //
Науковий вісник НМАУ ім. П.І. Чайковського. – Вип.34. – Київ : НМАУ ім.
П.І. Чайковського,2006. – С. 87-95.
7. Конькова Г. «Ярослав Мудрый» / Конькова Г. // Советская музика. – 1974. - №4. –
С. 16-23.
8. Коробчак Л. Нова опера Г. Майбороди («Ярослав Мудрий») / Коробчак Л. // Культура
і життя. – 1973. – 14 січня.
9. Кочерга І. «Ярослав Мудрий». Як я працював над поемою / Кочерга І. // Україна. –
1945. – 8.09. – №1. – С. 22.
10. Кочерга І. Драматичні твори / Кочерга І. – Київ : Наукова думка, 1989. – 736 с.
11. Кривда М. Опера «Ярослав Мудрый» по эмоциональному состоянию напоминает
нынешнее время / Кривда М. // Голос Украины. – 2007. – 28 марта. – С. 4.
12. Понимание и интерпретация текста : [сб. науч. трудов] – Твер : Тверской гос. ун-т,
1994. – 167с.
13. Толочко П.П. Володимир Святий. Ярослав Мудрий. / Толочко П.П. – Київ : Артек,
1996. – 216 с.
14. Туркевич В. Ярослав Мудрий: погляд із сьогодення / Туркевич В. // День. –2007. – 22
березня. – №49. – С. 5.
15. Ярослав Мудрий // Історія України в особах: IX-XVIII ст. / [В. Замлинський (кер. авт.
колег.), І. Войцехівська, В. Галаган та ін.]. – Київ : Україна, 1993. - С. 54-61.
Диана Волкова. Опера Ю. Мейтуса «Ярослав Мудрый» в
контексте украинской истории. Автор статьи стремится актуализовать
несправедливо забытую украинскую оперу выдающегося украинского
композитора Ю. Мейтуса «Ярослав Мудрый» (1972 г.), привлечь к ней
внимание отечественных оперних театров; обозначить в контексте широкой
панорамы украиской истории (от Киевской Руси до теперешнего времени)
спецтфтку образа основного действующего историчкского персонажа
лиьретто музикально-театрального произведения Ю. Мейтуса – князя
Ярослава.
Діана Волкова. Опера Ю. Мейтуса «Ярослав Мудрий» в контексті
української історії. Автор статті намагається актуалізувати несправедливо
забуту українську оперу видатного українського композитора Ю. Мейтуса
«Ярослав Мудрий» (1972 р.), привернути до неї увагу вітчизняних оперних
театрів; означити в контексті широкої панорами української історії (від
Київської Русі до сьогодення) специфіку образу основного діючого
історичного персонажа лібрето музично-театрального твору Ю. Мейтуса –
князя Ярослава.
Diana Volkova. «Yaroslav the Wise» by Yu. Meitus in Ukrainian history.
The present time period there are some white spots, as we name them, in the
Ukrainian musicology. They are connected with theatre-music genre, especially
with opera libretto. On I. Kocherga’s drama was created opera «Yaroslav the
Wise»by Yu. Meitus.
Документ
Категория
Культурология
Просмотров
23
Размер файла
244 Кб
Теги
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа