close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Альманах-2012

код для вставкиСкачать
 АЛЬМАНАХ
НВО №25 “ ЗОШ І
-
ІІІ ст., ПМЛ, ЦПВ “Ліра”
МО вчителів української мови та літератури,
світової літератури
Осінь
Золота осінь
Чому ж осінь така гарна? І барвиста, і мальовнича.
Тому що фарбує осінь гарно свої листки. Жовтий, червоний, оранжевий –
колір осені такий. І ковдрою золотою землю укриває. Людям радості бажає і осінніх теплих днів.
Ось чому осінь золота.
Старченко Дмитро, 5
-
Б
Один за всіх і всі за одного
У дитячому таборі готувалися до змагання з риболовлі.
Сашко, Василько та Гриць роздивлялися оголошення. Аж раптом Сашко скрикнув:
-
Хлопці, дивіться, тут переможцю спінінг дають!
-
Де?
-
спитали Василько та Гриць.
-
Та он же! -
Сашко тикнув пальцем у кінець оголошення.
-
Ага, бачимо.
З того часу друзі та інші діти чекали суботи, бо саме тоді розпочинається змагання. Але найбільше чекав тої суботи Гриць, якому дуже кортіло отримати новенький спінінг. От зустрілися хлопці, а Гриць їм каже:
-
Не буду я з вами в команді, самі свою рибу ловіть.
Саме в цей момент підійшла до них Валя, почула Грицеві слова й сказала йому:
-
Грицю,ти що не знаєш прислів
’
я: «Один за всіх, а всі за одного»?
-
Ні ,не знаю, та й що мені з того?
-
А те, що самому тяжко, а з друзями легше. Але Грицько її не слухав, він розвернувся й пішов. Минула п
’
ятниця
,
і настала заповітна субота. Учасники змагання пішли до старої хатини на території табору, в якій жив лісник дід Федір. Він роздав учасникам вудки, і ті пішли до річки. Ось вони уже примостилися біля берега,закинули вудки у воду, і залягла тиша.
Минає півгодини, година. Аж раптом чуються крики Сашка й Василька. Всі учасники обернулися до них, а вожата поставила їм два бали. Таланило Сашку та Васі. Зловили вже вісім рибин. Але таланило не їм одним, в інших учасників теж почало клювати,а в Гриця -
все ніяк. Скінчилося змагання: на першому місці були Сашко і Василько, на другому -
Дмитро і Микола, а на третьому -
Ігор та Олег. Коли всі йшли назад у табір, Грицько наздогнав переможців Сашка та Василя та попросив у них вибачення і ще додав: -
Валя мала рацію:краще один за всіх і всі за одного, ніж один.
Неклеса Микита, 5
-
Б клас
Чарівна осінь
В світі є така пора:
Все навколо засина.
Сонце світить без тепла,
Хмара сіра і бліда.
Ось дерева всі рясні,
Золотом накриті всі.
І кущі спішать за ними
Різні барви одягти.
Небо сіре і похмуре
Не вітає більше нас,
Бо прийшла до нас чарівна
Осінь –
золотий це час.
Звірі корму наносили.
Всі запаси наробили,
Бо настане в скорий час
Дощова пора у нас.
Птахи швидко відлітають
Та у вирій поспішають,
Бо осінняя пора
всім роботи додала.
Ми багато працювали
Та завжди ми пам
’
ятали,
Що прийде до нас вона
Осінь –
золота пора!
Чубенко Катя,
5
-
Б
Осінній дуб
Осінній дуб, як ви знаєте, дуже гарний. Він начебто засоромився й трішечки почервонів. Через три місяці осінньої краси наступає зима й зриває багряне вбрання з прекрасного дерева. Після холодної зими наступає весна, і на дубі з
’
являється зелене листячко, яке підкреслює його велич. Серед зеленого листя виростають маленькі шапочки
-
жолуді. Восени вони достигають і падають на землю. Через деякий час жолудики проростуть, і з них виростуть могутні дуби.
Юрченко Марина, 5
-
А клас
Міс Осінь
Кружляють клени в жовтій заметілі,
Кружляє в парі з вітром пишна осінь
Танцює у вінку кленовім і строкатім
Дівча з волоссям кольору дукатів.
Чарівно
-
ніжна і така тендітна,
Усміхнено
-
мрійлива і привітна.
Її веснянки –
сонечка цілунки.
Несе у кошику осінні подарунки.
Подарувала вроду їй красуня
-
осінь:
Очей замріяних чарівну просинь,
Яскраві спалахи вогнистого волосся…
Дівча у сонечко вдалося.
Голдовська Н.А
.
Мої враження від поеми М.Вороного «Євшан
-
зілля»
Ханський син забув в неволі,
Хто він і з яких країв,
І скорився власній долі, І забув своїх братів.
Не змогли його збудити Ні пісні і ні музики.
Тільки запах євшан
-
зілля
Залишивсь в душі навіки.
*** Маленький хлопчик в розкошах князівських
Не пам’ятав пісень вже материнських,
Забув про волю рідної землі,
Як мчав степами на швидкім коні.
Хто ж розбудив його від того сну?
То терпкий запах полину.
Рідних степів гіркий полин Йому повідав, чий він син.
***
Що для мене Батьківщина?
Запах рідної землі.
Це матуся Україна,
Запах хліба на столі.
Батьківщина пахне літом,
Пахне квітами в саду.
Батьківщина пахне житом.
Де ж таку я ще знайду?
ЗИМОВИЙ РАНОК
Ніч прощалася із землею. Починався новий день. Оленка прокинулася о п’ятій годині ранку й підійшла до вікна подивитися на зимовий сад. Йшла вона тихо, щоб не розбудити батьків. У вікні дівчинка побачила дивовижну красу, яку неможливо було описати словами. Пухнастий сніг, неначе легка і м’яка ковдра вкривала всю землю. Дерева й кущі також були вкриті маленьким шаром снігу, який виблискував на сонці. Здавалося, що якісь казкові, маленькі істоти гарно розкладають сніжинки і прикрашають усю землю своєю бездоганною роботою.
Оленка вже хотіла вийти на вулицю і подивитися на цю неземну красу. Але прокинулася її мати Лариса, і спитала -
Куди ти так поспішаєш? -
Хочу вийти подивитися на сад, він такий гарний, -
відповіла Оленка.
-
А що там гарного? Просто сніг випав.
-
Не просто, а дуже гарно. Ходімо зі мною подивимося на дивовижну красу.
І ми вийшли разом. Вже у дворі мама здивовано зітхнула, побачивши неймовірну красу. Ми дивилися і нічого не казали, тільки інколи обмінювалися поглядами. Через декілька хвилин вийшов тато Іван. Він подивився, підійшов тихо до нас і сказав:
-
Який чудовий зимовий ранок. Гаран
Олександра, 6
-
В клас
Дива у новорічну ніч
Усі знають, що під Новий рік трапляються дива.
Одного разу я писала листа Діду Морозу. Коли чую, що хтось ззаду говорить: “І мені подарунок.” Я озирнулася, але нікого, крім мого котика Рижика, не було. Я подумала, що мені здалося, і продовжила писати листа. Аж раптом чую, знову хтось позаду говорить: “І мені подарунок!” Але й цього разу нікого, крім свого Рижика я не побачила. Тоді він застрибнув на стіл і я почула його голос: “І мені подарунок –
шматочок ковбаски під ялинку!” Я дуже здивувалася і зраділа, що мій любий котик уміє розмовляти. У новорічну ніч усі знайшли під ялинкою свої подарунки, а Рижик -
свою улюблену ковбаску. Я в нього запитала: “Тобі сподобався твій подарунок?” Рижик облизнувся і нічого не відповів, тільки терся об мою ногу й лагідно муркотів. Разом з новорічною ніччю закінчилися й дива. Огер Анастасія, 5
-
Б клас
Выпускникам
-
2012
Перек
идным
календарем промчались годы:
За годом год, за классом класс…
Победы, поражения, невзгоды,
Минута за минутою, за часом час.
И вот над школою воздушный шар взлетает,
На волю выпущен твоей рукой.
И не догнать его, он в дымке синей тает,
Зовет и манит за собой.
И остаются в прошлом теоремы,
Звенит последний для тебя звонок.
А на пороге –
взрослые проблемы
И первый взрослый жизненный урок.
Голдовская
Н.А.
Жив собі кущ. Він дуже не любив, коли під ним щось росло –
маленька квітка або навіть травинка. З ранньої весни, як тільки починали набухати бруньки, кущ поглядав униз, чи не з’явилось біля нього яких
-
небудь рослин. І тому, коли він помітив під своєю нижньою гілочкою маленьку фіалочку, він дуже розлютився.
-
Про що ти думала, фіалко, коли виросла біля мене? –
крикнув він квітці.
-
А я і не думала, -
відповіла фіалка. -
Я радію теплому сонечку, блакитному небу, веселим мурахам, які сідають на мої пелюстки.
Пройшов час і в куща з бруньок з’явилися листочки. Вони закрили квіточці все тепло та всю красу лісу.
-
Як ти почуваєшся без сонця, фіалко? –
запитав кущ. Але йому ніхто не відповів.
Ось пройшла весна, літо та настала осінь. Почалися дощі, і подув холодний вітер. Листячко з куща облетіло і вкрило мокру землю.
Та пройшла осінь і зима. Знов наступила весна. Старий кущ ще не встиг прокинутися, а під ним, через пожовкле листя, вже прорізалася маленька брунька –
це була фіалка.
-
Фіалко! –
крикнув кущ. -
Ти ожила?
-
А я й не помирала, –
відповіла квітка. Я просто весь цей час спала. А зараз прокинулась, щоб знову цвісти та звеселяти усіх своїм цвітом.
Мала Олена, 5
-
А клас
Кущ та фіалка
Несподівана знахідка.
Як
ось напередодні літніх канікул я пішла в ліс. Там було багато дивовижних запахів і звуків. Чудово пахло травичкою.
Безупинно стукотів дятел. Було сонячно і ясно.
Раптово налетів вітерець, зашелестів у гілках та ніжно обійняв зелену високу траву.
Я присіла й побачила бджілку, яка старанно збирала нектар з дивовижної квітки. Придивившись, я побачила на пеньку велику родину грибів. Вони були такі гарні та милі, що не можна було відірвати очей. Одні були маленькі, схожі на гномів, а інші –
високі. Стовбур у них прямий та коричневий, шляпка на голівці кругла й приплющена. «Оце так знахідка!» –
подумала я.
Намилувавшись, я пішла додому. Про побачене я розповіла мамі, і вона сказала, що це були опеньки. Мала Олена, 5
-
А
Моє літо
Вишні, морозиво, квас, виноград -
Таке їсть влітку весь Кіровоград.
Кіно, дендропарк і море на волі
Можна дивитися на зорі.
Друзі, ігри та сім
’
я
Буду дуже весела я.
Яке воно гарне, яке є чудове:
Різноманітне і кольорове.
Валяйся на травичці ніжній,
Купайся в пусі білосніжнім.
Яке прекрасне наше літо,
Дорослі і діти можуть радіти.
Я люблю літо, жду його приходу.
Я дуже люблю літа природу.
Блакитне небо, сонце, жара…
На вулиці жде тебе дітвора.
Всі за тебе, ти за всіх!
Літо –
це веселий сміх.
Шибіста Маргарита, 7
-
Б клас
Краса зимового ранку
Щойно зійшло сонечко. Вранішня зоря давно промайнула через небо. На вікні блищали мережані узори, які зробив мороз уночі. За вікном метушилися маленькі синички, шукаючи якоїсь поживи. Ось побіжу гуляти. Винесу насіння. А он визирає білочка. Річка виблискує на сонці, чудовий час для катання на ковзанах. Піду погуляю, зліплю з Марійкою снігову бабу, візьму ковзани й покатаємося на льоду. Неподалік ліс, дерева поринули в тихий сон. Як добре, що завтра настане новий ранок.
Кузьменко Антоніна, 6
-
В клас Зимовий ранок
Уранці я вийшла на ганок, навкруги було тихо. Кружляли сніжинки, плавно опускаючись на землю. Перед моїми очима відбувалися дива: дерева були вкриті інеєм, а на кущах лежали снігові шапки. Подвір
’
я нагадувало замок Снігової Королеви. Але вона не зла.
«А що зараз відбувається в лісі?» –
подумала я. Потім зателефонувала подругам, і ми пішли в ліс.
Нам здалося, що ми потрапили в невідому казку. Навкруги все було вкрите снігом. Ми нагодували птахів, і радісні повернулися додому.
Зимовий ранок мене приємно вразив.
Брюховецька Марія, 6
-
В клас
Мій четвертий життєпис
Я
жив
у
великій
та
цікавій
книзі,
доки
мене
не
намалював
маленький
хлопчик
.
У
цій
книзі
було
дуже
цікаво
.
-
Звідки
ти
знаєш,
що
вона
цікава?
-
запитаєте
ви
.
-
Хоч
читати
я
й
не
вмів
та
й
картинок
у
ній
не
було,
але
я
проникав
у
дитячі
думки
і
роздивлявся
їхню
уявою
.
І
враз
мене
ошелешило
:
я
побачив
таку
саме
Хвігурку,
як
і
я
.
Я
підійшов
ближче
і
згадав,
що,
коли
мене
малював
той
хлопчик,
він
зобразив
не
тільки
мене,
а
й
мою
сестру
-
близнючку
.
А
оскільки
мене
скорочено
звали
Ха
-
еФ,
то
її,
напевно,
звали
...
Ті
-
еФ
.
Так
воно
і
виявилось
.
Я
почав
розпитувати,
де
вона
так
довго
пропадала
.
Вона
відповіла
:
«Я
на
деякий
час
відлітала
на
нашу
планету
Хвігурія»
.
І
від
-
тоді
ми
завжди
були
разом
.
Ось
такий
мій
четвертий
життєпис
.
Хлопчик
-
Хвігурка, який задоволений собою.
Голованов Володимир, 6
-
А
Літо
Літо… Почувши це слово, у кожного в уяві з
’
являються яскраві образи: довгі сонячні дні та короткі теплі ночі, блакитне шатро неба без жодної хмаринки, дзвінкі голоси пташок та барвисті вогники літніх квітів.
Теплими сонячними днями зазвичай не сидиться вдома, хочеться гуляти, веселитися. У всіх святковий піднесений настрій. По відігрітій сонцем землі так і хочеться побігати босоніж, натираючи собі пяти дрібними камінцями. І навіть дощ улітку теплий та лагідний,і після нього в повітрі витає приємний запах вологи. Повсюди панують барви літа.
Літо таке яскраве, різнобарвне. Червень не схожий на липень, а липень відмінний від серпня. Немає на світі людини, яка б не любила літо.
Дудник Дарина,7
-
Б
* * *
Жовтокосу ромашку у полі,
Серед маків, васильків і трав,
Тепле літо зростило на волі,
Срібний дощик щедро купав.
Ніжно з сонцем вона кокетує,
Повна щастя, мрій і надій.
Вітер з нею грайливо пустує,
Кінчики пестить ромашкових вій.
Та ні сонце, ні вітер не знають,
Що у мак закохалась вона.
Маки в полі кружляють, палають,
А в душі у ромашки весна.
Плаче квітка росою
-
сльозою,
Що на віях
-
пелюстках тремтить.
Сумно
-
сумно хита головою,
Мабуть, щось у душі їй болить.
7
-
Б клас
Мій четвертий життєпис
(за твором І. Калинця “Хлопчик -
хвігурка, який задоволений собою”
) Я жив у безодні великого простору -
космосі. Таких як я, там дуже
-
дуже багато, але нас погано видно. Адже ми лише хвігурки, які літають у космосі й нічого не роблять.
Одного разу я побачив ракету, в якій були люди. Як би я хотів там бути! А там була дівчинка, яка знайшла мені місце на кораблі. Це було маленьке, кругле віконечко, на якому вона намалювала мене. І ось так я потрапив на землю. Дівчинка не хотіла залишати мене на кораблі і тому намалювала мене на білому листочку різнокольоровими олівцями. І я завжди був біля неї. Я задоволений собою.
Хлопчик -
Хвігурка.
Тикул Тетяна, 6
-
Б
Незвичайна подорож
Одного разу хлопчик X прийшов до бібліотеки. Йому хотілося нових мандрівок та пригод. А де ще, як не в книзі , ніби машиною часу можна перенестись до Єгипетських пірамід, опуститись на морські глибини, чи піднятись на Еверест.
Блукаючи рядами різних книжок, він вирішив обрати собі якнайяскравішу, найпривабливішу. Це помітила бібліотекарка й посміхнулася:
-
А знаєш, що найцікавіші книжки живуть на планеті "Фантастика"? -
запитала бібліотекарка. -
А що це за планета? -
зацікавився він. -
Зараз я тобі допоможу потрапити до неї.
Вона розгорнула якусь книжку, хлопчик не встиг навіть роздивитися її як слід, як раптом відчув, що ніби десь летить. Перед очима пролітали сторінки, малюнки, полиці. Раптом все стихло і він опинився серед величезних, з його росту, книжок.
Хлопчина спочатку навіть злякався. Книжки ходили, спілкувалися між собою, але чомусь були не дуже веселі.
-
Ти один з тих нечепур? -
запитала одна книжечка.
-
Ні. Я люблю веселі подорожі, -
відповів хлопчик.
-
Тоді ти не туди потрапив. Ми розповіли б тобі багато цікавого, якби не були такі злі на тих діточок, які познущалися з нас, -
відповіла книжечка й хотіла вже йти.
-
Заждіть! Що з зами трапилось? Як вам допомогти?
-
Ми потрапили до рук нечепур. Вони не берегли нас, не піклувалися. Книжечки діти часто забували в шафі, вони лежали там довго. Якщо їх і діставали, то навіть не читали, а просто перегортали, розглядаючи картинки. Ми довго лежали на сонці, а коли нас брали, то руки були жирні або брудні. Діти малювали у книжечках чоловічків, літаки, танки. От ми і втекли до книжкової планети, -
книжечка тихесенько зітхнула сторінками.
І тут Сергійко все зрозумів. Ось чому відправила його на цю фантастичну планету бібліотекарка. Цікавими бувають не лише яскраві та гарні книжки. Головне, коли вони потраплять до ваших рук, будьте охайними, цінуйте книги, і тоді вони перенесуть вас у світ незвичайних пригод, незбагненних видовищ, безцінних знань.
Сергійко пообіцяв книжкам з планети "Фантастика" гарно поводитися з ними. За це книги пообіцяли йому розповісти багато цікавого та незвіданого.
Сергійко був задоволений цією подорожжю та мріяв ще про інші, не менш цікаві та повчальні.
Сілков О.,6
-
А
Чарівне літо.
Ось нарешті і дочекалися ми літа! Після холодної зими і примхливої весни все радіє літньому теплу і яскравому сонечку.
Я народився влітку, тож для мене літо -
найкраща дивовижна пора. Ну хіба не диво, як прямо на очах крихітна ягідка стає блискучою запашною полуничкою, як засмагають під сонечком черешні, наливаються соком вишні!
Літо -
справді чарівне! Одним дотиком розфарбовує все навколо. Ось квіти на клумбах, мов красуні на подіумі. До їх тонкого аромату вже додається духмяний солодкий запах. Це зацвіла липа! І немає перепочинку в невтомних трудяг
-
бджілок.
А не черзі вже перші рум
’
яні яблучка і грушки.
-
Богдане, про нас не забудь!
-
гукають з грядок умиті першим дощиком помідори й огірочки.
День за днем швидко змінює літо свої чарівні картини. І так хочеться вигукнути: «Літечко, не поспішай, зупинись! Я так тебе люблю!»
Матях Богдан, 7
-
Б
Літня річка.
Я дуже люблю літню природу. Але найбільше
-
річку, яка переливається то блакитним, то білим, то фіолетовим , то зеленкуватим кольором.
Ось пливе білосніжна качечка зі своїми кумедними каченятами. Вона турботливо допомагає крилом своїм дітям.
Я пірнула і побачила дивовижний підводний світ. Переплетені стебла латаття створюють справжній лабіринт для мешканців річки. За цією красою можна спостерігати довго , але всього не побачиш -
дуже багато дивовижного. А ви спостерігайте!
Клочкова Анастасія, 7
-
А
Літній ранок.
За чарівною хмаринкою сховалася ніч , і на землю спустився рожевий ранок. Ось має зійти сонце. Його промінчики уже спалахують на обрії. Чекають сонця всі: рослини, тварини, люди. Тільки чому ж його ще немає? Може, ще спить солодким сном? А може, посварилось із землею і не хоче більше світити? Що ж тепер? І все
-
таки схід поступово рожевіє. Нарешті, ніби з
-
під ковдри , виглянуло сонце , величне, красиве. Хутенько освітило промінням річки, ставки, ліси, поля, хати. Заіскрилася зеленим килимом земля в його сяйві. Коли промінчик сонця долинув і до мого обличчя , я весело йому посміхнувся і радо зустрів новий день .
Витоптов Артем
,7
-
Б
Літня
краса.
Літо
-
літечко… Прокинешся вранці, подивишся у віконечко, а небо блакитне
-
блакитне, так і хочеться надвір вибігти. Але ж ні, спека… Та що та спека! Вона не завадить насолоджуватись чудовим ранком під теплими промінчиками сонця і спостерігати за радісними пташками, які вже довгий час намагаються переспівати одна одну.
Вдихнеш повітря, а воно наповнює тебе свіжістю листочків .
У повітрі промайне яскравий метелик, який так весело і грайливо кружляє над чистою та іскристою водою ставка. Де
-
не –
де пролунає дзвінке квакання жабенятка.
А подивишся навколо
-
берізки
-
красуні наче молоді дівчата, одна краща іншої, розпустили коси і хизуються своєю красою перед мужніми дубками. Дивишся, задивляєшся і не хочеться навіть очей відірвати від чарівної літньої краси.
Іванова Дар
’
я, 7
-
Б
Весняна замальовка
Іду по підталому, аж сірому , снігу і вдивляюсь у життя лісу, який тільки
-
но почав прокидатися від зимової сплячки. Ось по деревах з гілки на гілку пурхає синичка, струшуючи з них грудочки снігу. Ось шугнув за кущами зайчик. Він ще не повністю змінив біле хутро на сіре і має ніби брудний сіро
-
жовтуватий колір -
тож його легко помітити серед голих кущів. А ось між чорними таловинами на снігу видно перший зелений паросток з білою квіточкою. Це підсніжник наважився вистромити з землі свою голівку назустріч зимовим вітрам, які відлітають на північ. І ось у небі почулося курликання . Піднімаю вгору голову. Небо ще здається вицвілим –
все світло
-
сіре, тільки видно голубі латки. А високо в ньому летить журавлиний ключ, який повертається в рідні краї з далекого вирію, щоб разом з усіма живими істотами привітати весну.
Арістова Марія ,7
-
А
Прощання з літом.
Я сиджу на лаві в тихому сквері біля набережної та мовчки проводжаю літо. Ось уже в котрий раз… А літо зовсім не поспішає, воно тягне час, мовчки сидить біля мене, тримаючи мене за руку. Рука в літа гаряча. Я спостерігаю за перехожими: одні гуляють, інші поспішають у невідкладних справах. Цікаво, а як вони проводжають літо? І чи помічають вони, що воно вже йде?
У кожного з нас своє літо. Я сиджу на лаві, і стара верба струшує на мене свої поодинокі листочки. Легкий літній вітерець здуває їх на доріжку. Завтра вранці двірник знову буде бурчати, змітаючи їх на газон. А нове листячко , анітрохи не ображаючись, буде палати йому під ноги , ніби прощаючись з нами до наступного літа.
Баркар Ігор, 7
-
А
Садок вишневий коло хати
Розквітає вишневий садок. Я заходжу в це прекрасне місце і бачу ніжні, білі квіточки, які скоро будуть соковитими ягодами. Чую ніжну пісню соловейка. Пташка так натхненно виводить свою пісню, що аж хочеться в неї поринути. Я іду далі, бачу, як бджоли лагідно збирають нектар. Підходжу. Садок шумить , ніби спілкується своєю мовою, звуками. Милуються білі вишні своєю красою, почувають себе розкішно. Для пташок вишні –
це гарне і затишне місце для співів.
Я люблю свій вишневий садок.
Старченко Дмитро,5
-
Б
Весна іде
Травневий дощ збудив ліси і трави. Сонце занадто довго не хотіло виглядати. Але ось вже почало пригрівати, зі стріх капле вода. Пташки з чужої чужини, з далекого краю прилітають до рідного гаю. Нарешті прийшла весна прекрасна, многоцвітна, тепла, ясна, немов дівчина у вінку. Якщо знову піде дощ, він буде схожий на оксамитове намисто. Тепер можна не хвилюватись, що будуть морози. Можна гордо сказати –
зима
-
не загроза.
Мала Олена, 5
-
А
Весна.
Весна прекрасна настала,
Квітки порозцвітали,
І пелюстки яскраві, Аж сонце зацвітили,
І пісеньку свою заграли пелюсточки.
Як весело душі моїй,
Як сонячно у ній Від теплоти квіток і краю рідненького,
А як же зелено і красно навесні.
Люблю я рідний край.
Юрченко Марина,5
-
А
Козак
П
’
ятнадцятирічний козак
-
Ще маленький юнак.
Вже бачив і смерть, і війну,
Власноруч врятував він сестру.
Павло Судак
-
герой, патріот,
Сміливо захистив свій народ,
Страждав і журився, і навіть ридав,
Та Вітчизну й родину не продав.
З тим козаком не страшне горе.
З другом таким відправляйся хоч в море.
Багато про нього можна сказати,
Вірші написати, приклад узяти.
Хочу такою мужньою стати,
Таке серце вірне мати,
Будем вічно його пам
’
ятати,
І себе на нього рівняти.
Шибіста Маргарита, 7
-
Б
(За повістю А.Чайковського “За сестрою”)
Тече річка…
Тече річка невеличка
Через степ широкий.
Починають проростати Перші квіточки в садочку.
Обніми рукою землю, Серцем обігрій.
Посміхнись усім навколо,
Даруй радість на землі.
Затман Тамара, 5
-
А
Новорічний
переполох
ПОДАРУНОК
Це відбулося, коли приходив (не пам
’
ятаю який) рік.
Дід Мороз зі своїм головним помічником ельфом Брульком переглядали подарунки,
які вони незабаром будуть дарувати під яскравими вогнями салютів.
-
Ех, Діду Морозе, скільки нам іще їх переглядати?! –
зітхнув Брульк. –
Я вже стомився!
-
Нічого не вдієш, це наш обов
’
язок!
Ельф приклеїв до подарунків бейджики і чекав
наступного доручення “Садок вишневий коло хати”
Приїжджаючи до бабусі в її рідне село, я зачаровуюся неймовірною красою вишневого саду. Сідаю на пеньок і слухаю чарівний спів птахів. Повіває приємний вітерець, здуваючи цвіт вишень, і оповиває мою душу радістю та полегшенням. Сходить вечірня зіронька. Повітря наповнюється духмяними пахощами, заливаються співом птахи.
Вранці садок немовби знову народжується, колоситься траві, дерева про щось тихо шепочуть…
Дивишся і не можеш відірвати погляд від такої краси.
Слободяник Данило, 5
-
А
Чарівна країна Інтернет
Одного літнього дня Ірині купили новий комп’ютер. Їй дуже подобається в нього грати. Наступного дня дівчинка зайшла в Інтернет. Читаючи розповідь про тварин, раптом заснула.
Ірині наснилась чарівна комп’ютерна країна, в яку вона потрапила. Там дівчинка зустріла казкового гнома. Його звали Герн. Коли вони потоваришували, гном почав розповідати про чарівну країну Інтернет. У цій країні було три міста: місто музики, ігор та фотографій.
Герн спочатку розповів Ірі про безпеку користування Інтернетом. Послухавши гнома, дівчинка захотіла піти до міста музики. Вона швидко побігла шукати дорогу до містечка. По дорозі Іра заблукала і, зупинившись біля великого горба, заплакала. Тут до неї підбігла електронна мишка і запитала:
-
Чому ти, дівчинко, плачеш?
-
Тому, що я заблукала і хочу потрапити до міста музики, -
тихенько відповіла Іра.
Мишка вирішила допомогти і показала дорогу до міста.
Потрапивши до музичного міста, дівчинка слухала цікаву музику, бачила музичні інструменти. Їй дуже сподобалось, бо вона уперше слухала таку чарівну мелодію, але Ірі потрібно було йти далі, адже вона хотіла потрапити до міста ігор.
Пішла дівчинка по казковій стежці і зустріла гнома, який був вже в місті та шукав її. Герн запитав Іру:
-
Де ти була? Я тебе шукав.
-
Я заблукала, але зустрівши мишку, знайшла дорогу міста музики, -
відповіла дівчинка.
-
Чому ти мене не дочекалась?
-
Мені дуже хотілося піти в чарівне місто.
Гном пояснив Ірі, що в країні небезпечно. І вона могла потрапити в біду. Дівчинка, попросивши пробачення у Герна, сказала:
-
Добре, я буду тебе слухатись. А зараз давай пограємо.
І вони грали з казковими електронними звірятами. Їм дуже сподобалось.
Потім вони вже разом пішли в країну фотографій. Іра з гномом і іншими казковими героями почали фотографуватися. Потім дівчинці закортіло повернутися додому. І Герн, попрощавшись, допоміг їй повернутися.
Раптом дівчинка прокинулася дома та згадала розповідь гнома про безпеку користування Інтернетом.
А ВИ, ДІТИ, знаєте про ПРАВИЛА КОРИСТУВАННЯ ІНТЕРНЕТОМ?
Якщо НІ, запитайте у дорослих!
Загинайко Аліна, 4
-
В
Вінніченко Л., 6
-
Б клас
Арсланов Даніс, 5
-
А клас
Крохмалюк Андрій, 5
-
Б клас
Костенко Костя, 6
-
Б клас.
Євген Гуцало “Олень Август”
Жамгарян Юлія, 5
-
А клас
Банул Євген, 6
-
Б клас
Кравченко, Давид, 5
-
А
Стойкова Тетяна, 5
-
А клас
Гура Сергій, 5
-
А клас
Справедливий суд (байка)
Стояла берізка у лузі одна,
Сумно і тяжко зітхала вона.
Додолу котилися сльози важкі.
Красуня плакала на самоті.
-
Чого ти плачеш така вродлива? -
Спитала я у того дива.
-
Ти ж така гарна, дуже красива!
Навіщо коси свої розпустила?
-
Як мені не плакати, як не журиться,
Як дуб з тополею за мене почали битися,
Як вони билися, як сварилися
* * *
Стойкова Таня, 5
-
А
Настасієнко Ольга, 6
-
В
Реп
’
ях Юлія,6
-
Б
Чабак Юлія, 6
-
Б
Скарженець Богдан,6
-
В
Соколенко Юлія, 5
-
Б
Гура Сергій, 5
-
А
Губанов Саша, 5
-
А
Стойкова Таня, 5
-
А
Автор
225   документов Отправить письмо
Документ
Категория
Презентации
Просмотров
534
Размер файла
104 036 Кб
Теги
2012
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа