close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Виступ Гаркуша О.С.серп2012

код для вставкиСкачать
Міністерство освіти і науки України
Центр методичної та соціально-психологічної служби управління освіти м.Кіровограда
Вплив різнорівневих домашніх завдань на формування творчої компетентності учнів
Виступ підготувала
учитель української мови та літератури навчально-виховного комплексу " Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №25,природничо-математичний ліцей "
Кіровоградської міської ради Кіровоградської області
Гаркуша О.С.
Серпнева конференція-2012
Намагаючись реалізувати
проблему творчого розвитку
учнів у процесі освіти, вчителю не варто залишати поза увагою жодного учня
Визначивши орієнтир на входження до єдиного освітнього простору Європи, Україна здійснює модернізацію освітньої діяльності в контексті європейських вимог. Дедалі активніше впроваджується нова освітня стратегія, спрямована на розвиток творчої особистості. Національна доктрина розвитку освіти України зазначає, що випускник середньої школи повинен бути готовим до нових суспільних відносин, соціально захищеним і загартованим, готовим до зустрічі з труднощами в умовах конкурентної діяльності, здатним до саморозвитку і самовдосконалення.
Методологічною основою розвитку інноваційної особистості школяра є створення креативної системи освіти на основі компетентнісного підходу до навчання та виховання, тобто розвиток його ключових компетентностей, оволодіння якими допоможе учневі критично мислити, здобувати й аналізувати інформацію, розв'язувати конфлікти, дозволить вирішити різні проблеми в професійному, соціальному, повсякденному житті та багато іншого, що забезпечує людині гармонійну взаємодію з високотехнологізованим суспільством, яке, до того ж, швидко розвивається.
На жаль, поняття компетентності у психолого-педагогічній літературі визначено неоднозначно і в багатьох випадках вживається на інтуїтивному рівні. Питання компетентності особистості висвітлювали такі вчені, як В.О. Кальней, В.Ландшеєр, Дж. Равен, С.Є. Шишов, М.А. Чошанов та інші.
Компетентність походить від латинського competens (competentic), що в перекладі означає "належний", "здібний".
Компетентність - це певна сума знань у особи, які дозволяють їй судити про що-небудь, висловлювати авторитетну, переконливу думку .
Компетентний - значить знаючий, обізнаний у певній галузі; що має право за своїми знаннями і повноваженнями робити або вирішувати що-небудь, судити про щось .
Міжнародним департаментом стандартів для навчання та освіти поняття компетентності визначається як спроможність кваліфіковано здійснювати діяльність, виконувати завдання або роботу. При цьому поняття компетентність містить набір знань, навичок та відношень, що дають змогу особистості ефективно здійснювати діяльність або виконувати певні функції, що сприяють досягненню певних стандартів у галузі професії або виді діяльності .
Отже, компетентність розглядається вченими-педагогами як готовність і здатність реалізувати знання і досвід в проблемній ситуації. Компетентність особистості нерозривно пов'язана не лише з продуктивною діяльністю з метою розв'язування теоретичних і практичних завдань, а й з відповідальністю за свої дії. Компетентності не протиставляються знанням, умінням і навичкам, необхідними кожній людині для успішного життя в сучасному світі, а лише перебувають у іншій площині і визначають спроможність до застосування знань і способів діяльності. Такий підхід не виключає задоволення індивідуальних потреб учнів щодо глибини і обсягу знань з певних предметів, які можуть реалізуватися завдяки впровадженню диференційованого навчання, зокрема у профільних класах.
Нас не треба переконувати, ми маємо душу; вона є, бо так все влаштоване, бо ми - люди . З одного боку, все живе має душу. З другого - залежно від рівня розвитку життя душа буває: 1) рослинною; 2) тваринною; 3) поетичною.
А в людини в оптимальному стані ця тріада перебуває в гармонії: функції всіх трьох душ працюють спільно. Чим же різняться душі - рослинна, тваринна і поетична?
Природне покликання рослинної душі - бути живою істотою.
Природа через рослинну душу здійснює досі не пізнане - перетворення неживого на живий матеріал. Тому буття рослинної душі - це:
- сприймання енергії з навколишнього енергетичного поля;
- ростові рухи органів рослин (згинання "тулуба", кореня, повертання листка до сонця тощо), що спричиняються однобічним впливом факторів навколишнього світу - світла, тепла, вологи, земного тяжіння тощо;
- пошук їжі і утилізація мінеральних речовин, з яких душа мурує свою будівлю;
- виконання родової програми;
- боротьба за власну територію і прагнення її приростити (бажано не завдавши збитків подібним собі, але за рахунок території "рослинних душ" іншого виду).
Природне покликання тваринної душі - підтримувати життя власне та подібних собі в стані комфорту.
Через тваринну душу жива істота зберігає гармонію всього живого на землі.
Тваринна душа, на відміну від рослинної, не прив'язана до місця, а має змогу пересуватися. Рівновага в природі - ось ідеал тваринного існування.
Якщо тварина сита і здорова - вона або спить, або грається. Якщо комфорт усередині неї або ззовні порушений - тварина починає рухатися, щоб усунути причину дискомфорту. Тварина живе за рахунок рослинного або іншого тваринного життя, але ніколи без крайньої потреби не зробить нічого, що порушувало б гармонію природи.
Тварина своїм буттям немовби нічого не змінює у світі, а насправді - вона виконує величезну роботу заради збереження життя на землі. Тварина не може свідомо, як людина, впливати на процеси в природі. Але тваринна душа виконує функції, які нічим не можна замінити: 1) фіксує порушення гармонії, 2) оцінює його і 3) реагує на порушення протидією, щоб гармонію вирівняти силоміць.
Природне покликання поетичної душі - творити.
Поетична, творча душа людини - плід спільної роботи механізмів:
1) почуття, 2) мислення,
3) уяви.
Це означає, що поетична душа людини: 1) чутлива до найменших змін навколо неї; 2) оцінює ситуацію;
3) включає моторику, щоб зберегти свою цілісність.
Людина саме через поетичну душу перетворює живе на духовне - продукт роботи почуттів, мислення і уяви.
Щоб в учня виникло бажання творчо самореалізуватись під час вивчення певного предмета, необхідно, вважають дидакти і психологи, виховати в нього пізнавальну потребу, розвинути інтерес до навчання, "жадобу пізнання" (за висловом В. О. Сухомлинського). З цією метою потрібно створити передумови: налаштувати учнів, умотивувати важливість творчої діяльності, інакше кажучи, сприяти виникненню мотиву, забезпечити усвідомлений вибір активної пізнавальної позиції кожним учнем у процесі навчання та під час виконання поставленого домашнього завдання.
Формуючи творчі вміння дітей, ми повинні пам'ятати, що творчість - це самореалізація особистості, і під час підготовки різнорівневих домашніх завдань ураховувати всі підсистеми творчості:
- особистість творця;
- умови, у яких проходить творча діяльність;
- процес творчої діяльності (постановка завдання, формування задуму, його реалізація).
Суттєвими для розвитку творчих здібностей учнів у процесі навчання є наступні умови: 1) врахування індивідуально-психологічних особливостей кожного учня; 2) врахування вікових закономірностей учнів в умовах навчальної діяльності; 3) врахування інтересу дитини до даного предмету, його активне, позитивне ставлення до нього; 4) наявність в учня певних знань, умінь і навичок відповідно до предмету;
5) наявність творчого характеру процесу навчання; 6) формування в учнів активних рис особистості: самостійності, організованості, наполегливості, самокритичності тощо.
Поряд з умовами, що сприяють, необхідно виділити умови, що гальмують розвиток творчих здібностей: 1) конформізм, тобто легка сугестивність (податливість, наслідування, відсутність самостійності); 2) внутрішня і зовнішня цензура (якщо люди бояться власних ідей, то вони схильні до пасивного реагування на оточення і не намагаються творчо вирішувати виникаючі проблеми); 3) ригідність - недостатня рухливість, вміння до переключення; 4) бажання знайти відповідь негайно (звідси часті непродумані відповіді, рішення); 5) відсутність критичного мислення.
Творчість учнів невід'ємна від творчості вчителя. Щоб організувати навчання школярів і власну педагогічну діяльність на творчих засадах, вчитель: по-перше, неодмінно повинен володіти деяким мінімумом знань про творчість і творчу діяльність як вищому рівні професіоналізму, незалежно від конкретного її змісту; по-друге, він повинен засвоїти суть навчального процесу у всій повноті його основних характеристик і свої педагогічні функції при підготовці і реалізації цього процесу.
Домашня робота виконує такі дидактичні функції:
* розширення, поглиблення і закріплення знань, умінь, отриманих під час уроків;
* формування умінь і навичок самостійної навчальної діяльності;
* розвиток самостійності мислення, індивідуальних нахилів і здібностей учнів .
Домашня робота є важливою складовою навчального процесу, оскільки навчання може бути ефективним лише за умови, якщо навчальна робота під час уроків підкріплюється добре організованою домашньою роботою учнів. Засвоєння умінь і навичок, а також повторення навчального матеріалу відбувається головним чином у процесі домашньої роботи учнів, яка, доповнюючи і продовжуючи урок, сприяє поглибленню і розширенню знань учнів, привчає їх до самостійного мислення.
За Конфуцієм, три шляхи ведуть до знань:
1) шлях наслідування (найлегший);
2) шлях обмірковування (найблагородніший);
3) шлях досвіду (найважчий).
На основі аналізу психолого-педагогічної літератури можна виділити основні шляхи творчої компетентності учнів: 1) розв'язання творчих завдань ;
2) впровадження розвивальних творчих ігор;
3) індивідуальний підхід у навчанні ;
4) проблемний підхід ;
5) самостійна робота творчого характеру;
6) впровадження технічних засобів навчання.
Сформованість творчої компетенції передбачає розуміння суті процесу творчості й опанування навичками творчого підходу до навчання, уміння осмислено переймати соціальний досвід, засвоювати обов'язкові програмові знання та перетворювати їх, створювати нові; орієнтує мислення учнів на нові вимоги, пошуки шляхів створення нового, того, чого не було в їх особистому досвіді; забезпечує можливість виробляти творчий стиль діяльності та навички працювати на творчому рівні. Складність формування творчої компетенції учнівської молоді полягає у тому, що прямого шляху научіння творчості немає, оскільки ні знання, ні вміння і навички, навіть досвід творчої діяльності (якщо він не рефлексується дитиною) не гарантують готовності жити і працювати творчо.
Вчитель повинен знати, що ефективність формування творчої компетенції та розвиток творчих здібностей учнів залежить від багатьох чинників: - розуміння явища творчості, - структури організації та особливостей формування і розвитку механізму творчої діяльності, - реалізації управління процесом формування творчої особистості упродовж терміну отримання освіти. Тож спочатку необхідно з'ясувати, що собою являє творчий процес. Творчістю називають продуктивну людську діяльність, у результаті якої створюються нові матеріальні та духовні цінності нове. Творчість можлива в різних галузях, не залежить від того, яким є вид діяльності людини: розумовим або фізичним. Найбільш характерною її ознакою є ставлення до праці: індивід отримує задоволення від процесу роботи, а не обов'язково позитивного результату. Творче ставлення до праці - ознака того, що в процесі її виконання (праці) відбулися органічні зміни в самій особистості, сформувалися нові якості, уміння, що в подальшому будуть визначати форми творчої діяльності.
Загальноприйнятими є такі характеристики творчості:
1) перетворення явищ, предметів, процесів діяльності або їх образів, чуттєвих чи розумових;
2) новизна, оригінальність продукту творчості (нової ідеї, системи дій, невідомих закономірностей тощо). Чи може учень, навіть якщо він старшокласник, створити зовсім нове? Так, для нього нове те, чого не було в особистому досвіді. Творча діяльність визначається певною структурою мислення, розумового пошуку, передбачає поетапне виконання певних операцій і дій, які спрямовані на досягнення поставленої мети. Для формування творчих здібностей учнів у процесі навчання вчитель повинен: 1) спроектувати особистість учня на кінець організованої ним творчій діяльності школяра з урахуванням індивідуальної структури особистості;
2) знати і враховувати в організованій ним творчій діяльності чинники, що впливають на процес і результат розвитку творчих здібностей учнів.
Для розвитку в учнів творчих здібностей слід дотриматися певних умов. До методів і способів стимулювання творчої активності можна віднести такі:
* створення сприятливої атмосфери спілкування (безоцінкові судження);
* збагачення педагогічного середовища новими враженнями та судженнями;
* забезпечення привабливого творчого характеру діяльності;
* чітке визначення мети і кінцевих результатів роботи, способів її оцінювання;
* спонукання до генерування оригінальних ідей;
* залучення учнів у процес планування мети і поточних завдань творчого об'єднання;
* повага, довіра, визнання й подяка за досягнуті результати;
* надання права самостійно приймати рішення;
* практична спрямованість навчання;
* моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв'язання проблем тощо.
Виходячи з цього твердження, моделлю такої роботи має стати: "Творчість. Лідерство. Компетентність. Успіх".
Алгоритм творчої діяльності може бути представлений у вигляді чотирьох послідовних етапів:
І етап - підготовка - попередня робота по формуванню власної системи знань, пошукова робота думки щодо розширення існуючих знань, їх застосування. На цьому етапі формулюється проблема - завдання творчої роботи.
ІІ етап - дозрівання - людина мисленнєво проробляє всі необхідні варіанти з метою пошуку шляхів створення нового продукту, використовує необхідні для цього знання. Особливо важливу роль на цьому етапі відіграють інтуїція, фантазія, творча уява. ІІІ етап - розробка - інсайт, незвичайний стан просвітлення, емоційного піднесення, натхнення, в якому концентруються духовні сили особистості і створюється продукт творчості. По раз людина бачить продукт творіння тільки у своїй уяві, розуміє, яким він має бути.
IV етап - перевірка - розробка ідеї, аналіз, поціновування соціальної значущості, оригінальності тощо .
Кожний із зазначених етапів - психологічно завершене завдання і фактично являє собою проект. Ці етапи природно можуть бути реалізовані у процесі технологічної освіти практично при вивченні всіх тем. Перший етап - попередня теоретична підготовка до виконання завдання. Пошук літератури, аналіз соціального досвіду, побудова системи знань про те, як ця діяльність здійснювалася іншими. Другий етап - виконання дій у думках; міркування: що необхідно мати, що необхідно знати, як краще це зробити; попередня підготовка до заняття. Третій етап - створення продукту діяльності в уяві, замальовки, креслення, вдосконалення образу тощо. На четвертому етапі здійснюється діяльність. Головна особливість цього етапу технологічного навчання в тому, що не тільки вчитель і виконавець поціновують продукт творчості. Відбувається колективна оцінка результатів діяльності, порівняння себе з іншими. В разі успіху учень отримує величезне задоволення, що стимулює його до подальшої творчості. В разі невдачі - аналізує, робить висновки, будує плани саморозвитку своїх здібностей. Творча діяльність вимагає сформованого у людини певного рівня розвитку інтелектуальних здібностей: здібності бачити і розуміти проблему, генерувати ідеї, гнучкості мислення, уміння орієнтуватися в навколишньому середовищі, адекватно його відображати та перетворювати, навчатися розв'язувати проблемні завдання, розумно діяти, передбачати, прогнозувати, приймати самостійні рішення тощо. Сформованості вольових властивостей, таких як: самостійність, незалежність, опірність груповому тиску, уміння приймати рішення, працездатність тощо. А також наявності мотивів, необхідних для створення нового . Я думаю, що формування творчої компетентності буде ефективним за умов використання диференційованого підходу до організації того чи іншого виду діяльності учнів та за допомогою створення таких педагогічних умов: - включення учнів у процес проектування та виготовлення продукту засобом проектів;
- діалогізація навчального процесу; - мотивація учнів до саморозвитку творчих здібностей, формування творчого стилю діяльності.
У практичній діяльності доцільно використовувати такі інноваційні технології: - проектна технологія, - технологія особистісного " відкриття " знань, умінь і навичок, - технологія контекстного спостереження, технологія крос-культурного аналізу,
- технології тренінгу, - технологія кооперованого навчання, - інформаційні та комп'ютерні технології. Одним із напрямків реалізації компетентнісного підходу до навчання є використання робочих зошитів з друкованою основою, які містять різнорівневі завдання. Ці дидактичні посібники дозволяють формувати такі компетентності як соціальні (уміння робити вибір, приймати рішення). Ця група компетентностей стимулює пізнавальну активність учнів, дозволяє формувати адекватну оцінку й самооцінку, стимулює розвиток критичного ставлення до себе. Компетентність саморозвитку і самоосвіти передбачає готовність та потребу навчатися протягом всього життя за умов коли учні мають навички узагальнення власних знань, організації власних прийомів навчання, самоосвітньої діяльності, потребу в нових знаннях, мотивацію саморозвитку, готові до співвіднесення теоретичних знань з практикою); Компетентності продуктивної творчої діяльності вимагають формування готовності та потреби в творчості (вміння діяти в нестандартних ситуаціях, активізація творчих здібностей учнів, реалізація їх творчого потенціалу).
Організація контролю знань учнів повинна бути такою, щоб учитель, виявляючи знання школярів, одночасно керував і розумовим розвитком учнів і формуванням ключових компетентностей. Організація різних форм контролю за навчально-пізнавальною діяльністю (фронтального, групового, індивідуального, а також з метою само-, і взаємоконтролю) дозволяє максимально розвивати соціальні компетентності, комунікативні, інформаційні, саморозвитку і самоосвіти. Організація різних форм контролю дозволяє більш ефективно здійснювати його, якщо учням пропонуються різнорівневі дидактичні завдання. Оцінку своїх знань учень здійснює в результаті порівняння з опорою на навчальний матеріал і власний досвід з метою подальшого самостійного виправлення зробленої ним самим помилки, яка в певній мірі була самостійно усвідомлена. Самостійна оцінка учня не може бути постійною, вона має змінюватися в залежності від обставин. Дані психологів свідчать: якщо самооцінка дитини оптимальна, тоді вона сприяє саморозвитку і самореалізації, низька ж самооцінка є могутнім гальмом самореалізації .
Таким чином, самоконтроль - це розумове вміння, яке забезпечує навчальну дію порівняння результатів власного виконання навчального завдання (програми) зі змістом і зовнішнім оформленням відповідного (заданого) матеріалу. Крім самоконтролю, учнями здійснюється і взаємоконтроль, який передбачає здійснення контролю навчальних успіхів самими учнями. Взаємоконтроль може бути організований, наприклад, під час роботи в парах.
Самоконтроль, який включає в себе не лише виявлення учнем своїх знань, а й корекцію їх, як на уроці так і при підготовці домашнього завдання, що максимально сприяє формуванню компетентності саморозвитку і самоосвіти, може здійснюватися за допомогою завдань різного рівня складності, розміщених в зошиті з друкованою основою. Від того, якими методами здійснюється перевірка та оцінювання знань учнів, у значній мірі залежить їх навчальна діяльність, ставлення до навчання, домашньої, класної та позакласної роботи, формування інтересу до предмета, а також таких найважливіших якостей особистості як самостійність, ініціативність, працьовитість.
Виконання завдань у робочому зошиті на друкованій основі, дисциплінує думку і мову учня, дозволяє їм запам'ятовувати й узагальнювати матеріал, що вивчався.
Важливо враховувати також необхідність повторення й закріплення методичних прийомів, на базі яких удосконалюються отримані аудиторією вміння, поступового ускладнення завдань (у тому числі розширення спектра самостійності), пробудження творчих основ.
Отже, для того, щоб домашні завдання виконувалися успішно і приносили очікувані результати, слід особливу увагу звертати на дидактичні умови їх реалізації, а саме: індивідуалізацію домашніх завдань, їх різноманітність і систематичність перевірки, уміння учнів виконувати домашні завдання та забезпечення
Джерела
1. Деякі аспекти інтерактивного навчання. http://www.studentbank.ru/view.php?id=2398&p=2
2. Душа. Творчі здібності. http://pidruchniki.ws/16110722/psihologiya/dusha_tvorchi_zdibnosti
3. Роль та місце творчості в процесі само актуалізації особистості. http://clck.ru/1ZVz6
4. Медіаосвіта: творчі завдання для школярів http://osvita.ua/school/technol/235/
5. Система завдань з розвитку творчих здібностей старшокласників у процесі аналізу художнього твору. http://www.ukrlit.vn.ua/article1/1835.html
6. Розвиток творчих здібностей учнів на уроках і в позаурочний час.
http://osvita.ua/school/technol/6623/
Автор
225   документов Отправить письмо
Документ
Категория
Без категории
Просмотров
425
Размер файла
40 Кб
Теги
п2012
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа