close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

мИР ДУШІ ТВОЇЙ...

код для вставкиСкачать
1
“МИР ДУШІ ТВОЇЙ, БОГДАНЕ”
(Вечір до річниці з дня народження Богдана
Хмельницького)
2
Мета:
1. Показати, що Б.Хмельницький був сином свого часу, тієї історичної
обстановки, що склалася на той час в Україні.
2. Виховувати в дітей інтерес до історичних подій у своєму краї, до історичної
особи і її діяльності.
3. Розвивати любов до своєї країни, Батьківщини; вчити дітей відтворювати і
уявляти історичні події.
Обладнання: епіграф на дошці;
портрет Б.Хмельницького;
вишиті рушники;
костюм Б.Хмельницького;
козацькі костюми.
Епіграф: Чи не той то хміль,
Що коло тичин в’ється...
Ой той то Хмельницький,
Що з ляхами б’ється.
(Народна пісня)
Вступне слово вчителя: Сьогодні мова піде про видатну людину,
особистість, політика, дипломата, військового діяча і державця 
Б.Хмельницького. Про його життя і діяльність, здається, знають усі і все, але,
можливо, і не все. Тому ми пропонуємо ще раз розповісти про Хмельницького і
згадати події, пов’язані з історією нашого краю.
Ведучі:
І:
Досі документально не встановлено, де саме народився Богдан
Хмельницький. Але ми точно знаємо ось що. Батько – Михайло – служив
осадником у корсунсько-чигиринського старости, він заснував нові поселення на
українських землях. Спочатку він осадив місто Чигирин, а пізніше – хутір
Суботів, що став його родовим маєтком.
Учень читає уривок з оповідання “Юність Богдана”
ІІ: Мати Богдана була козачкою з Переяслава. Навіть фізично Богдан
загартувався в небезпечних умовах життя старого прикордоння, де виживали,
витримували найсильніші, мужні, міцні люди. Ось і виріс з Богдана сильний
юнак, подібний до справжнього козацького дуба.
Потім він навчався в українській школі, де саме – невідомо, але на це вказує
мова його листів – тогочасна українська літературна мова. Вчися в єзуїтському
колегіумі у Львові. Пройшов там класи граматики, поетики і риторики, добре
засвоїв латинську мову, якою вів переговори з послами. Світ чужої віри не
заполонив душу молодого Хмельницького, пізніше він вимагав закриття
єзуїтських колегіумів на визволеній території.
3
І: Молодий Хмельницький не тільки спостерігав нещастя й горе, трагедію
народу, його рани. Поневірявся він у турецькому полоні. В бою під Цецорою у
Молдовії в жовтні 1620 р. Богдана захопили в полон, а батько загинув.
Викуплений запорожцями з неволі, Богдан повернувся додому, оволодівши
турецькою і татарською мовами. Потім він не раз візьме участь у козацьких
походах на Туреччину і Крим.
ІІ: Хмельницький зазнав також переслідування і свавілля польських панів.
Коронний гетьман Станіслав Конецпольський та його син Олександр руками
урядників грабують і спалюють хутір Суботів, забивають канчуками
Богданового сина, а його самого переслідують, наче хижого звіра.
І: Однак не особиста образа штовхнула Хмельницького на повстання.
Селянсько-козацькі повстання 20-30 рр. XVII ст. підготували ґрунт для
боротьби з поляками.
Хмельницький пройшов добру школу міжнародних відносин у Запорізькому
війську. У 1637 р. він був військовим писарем і не тільки керував військовою
канцелярією, а й здійснював листування з іншими державами, вів переговори з
іноземними послами. В 1648 р. Запорізька Січ дала йому гетьманську булаву, і
він очолив визвольну війну українського народу проти поляків.
Заручившись підтримкою татар, Хмельницький вирушає в похід і посилає
наперед себе посланців, щоб заохочували народ до повстання.
Учень (у костюмі Б.Хмельницького): “Друзі, панове-молодці, броварники,
годі вам по броварнях пива варити, по винницях та по проваллях валятися, та
йдіть ви жидів та ляхів з України зганяти, то будете ви собі мати хоч на три дні
по-козацьки погуляти”.
І: Скоро зійшлися козаки Хмельницького з польським військом поблизу р.
Жовті Води.
1-й учень читає вірш:
“Чи не той хміль, що коло тичин в’ється?”
Ой той то Хмельницький,
Що з ляхами б’ється.
Ой, поїхав Хмельницький по Жовтому Броду,
Ой, не один лях лежить головою в воду.
“Не пий, Хмельницький, дуже тої жовтої води,
Іде ляхів сорок тисяч хорошої вроди.”
“А я ляхів не боюся і гадки не маю:
За собою велику потугу я знаю
І ще орду за собою веду, 
А все вражі ляхи на вашу біду.”
Становили ляхи дубовії хати, Прийдеться ляшенькам в Польщу утікати.
2-й учень: Після Пилявецького побоїща польська шляхта страшно полякалася
й повтікала з України.
Ой, ляше, ляше,
Славний козаче!
4
Славним козаком звешся,
А вже твою славу
Топчуть під лаву,
А ти не каєшся,
Загнали ляхів у каниболота
Та набрали ми в них
І срібла і золота...
ІІ: У битві під Корсунем у травні 1648 р. польська старшина попала в неволю
до татар, у т.ч. і коронний гетьман Потоцький і польський гетьман Калиновський
... Поїхали бучно до Криму ргувани,
З совітниками обоє польськії гетьмани,
А вози скарбовії козакам достались...
... Отак-то пиха поробила лиха...
Коронному Потоцькому,
Отак-то була скрута
І польському Калиновському...
І: Літом 1649 р. шляхта сховалася в обложеному козаками Збаразькому замку.
Кожен бій закінчувався для неї поразкою, дошкуляли голод і хвороби.
3-й учень розповідає легенду: “Збирає Б.Хмельницький під липою у
Луб’янках раду і звертається до козаків: “Хто з вас панове молодці, поїде в гості
до Яреми?” Задумались одчайдушні козацькі голови: краще вже шаблюками
розмовляти з панами. Вийшов тоді Морозенко на сивому коні, поклонився
шановному товариству і промовив: “Пошліть мене, гетьмане, і ви, чесне
лицарство, до пана Яреми на переговори”. Рано-раненько їхав Морозенко з
двома козаками до замку. На валах зібралася вся шляхетська знать. Упізнали
козацького полковника. Посипалися на послів зрадницькі кулі. Одна куля
вцілила Морозенкові в голову, друга – у серце, третя  у живіт. Поникла
козацька голова. І тоді раптом пішов дощ. Це небо і земля плакала за народним
героєм. Вороний кінь виніс тіло господаря, і воно не потрапило до ворогів, які
похвалялися, що після смерті тіло Морозенка спалять, а потім розвіють по
полю”.
Звучить пісня “Ой, Морозе, Морозенку”
Вірш: “На тім полі, на Збаразькім
Чорна галич в’ється,
То Іван Богун
З поляками б’ється,
Та спитайте, як гриміло, в Стрипи,
Як тріщали рундуки вночі,
Як трищали в поспіху таляри,
Як святих благали шляхтичі,
Щоб серпневі заступили хмари.
То був грім”.
5
Звучить музика.
Учень читає вірш “За байраком байрак”
Сценка Переяславської Ради
“Сьогодня і скликано велику прилюдну раду на те, щоб ви вкупі з нами
обібрали собі державця з чотирьох, кого самі волітимете. Перший – цар
Турецький, другий  хан Кримський, третій – король Польський, четвертий – цар
Московський. Вибирайте, якого вподобаєте. Цар Турецький  бусурман; усі ви
знаєте, яке лихо терплять під ним православні греки. Хан Кримський – теж
бусурман; з ним ми завели приязнь, але чого натерпілись через те, якої біди
зазнали, ви добре знаєте: і неволя, і ріки кріви християнської. Про утиски від
польських панів нема чого й балакати. Цар Московський – одного з нами обряду,
однієї грецької віри – він згянувся на наше шестилітнє благання. Полюбімо ж
його щиро! А хто не хоче ... нехай іде, куди хоче,  шлях вільний.”
Йшла війна з поляками. Стоячи однією ногою в могилі, старий Хмельницький
із сумом бачив, що десятилітня праця його й зусилля не довели розпочату справу
до бажаного кінця, й майбутнє рідної землі вимальовувалось перед його зором у
сумному вигляді.
“Бог знає, братове, чиє це нещастя, що не дав мені Господь закінчити цю війну
так, як хотілося: по-перше, ствердити навіки незалежність і вільність нашу; подруге, звільнити від ярма польського Волинь, Покуття, Поділля і Полісся, одне
слово, усі землі, якими володіли великі українські князі. Бог задумав інакше. Не
встиг я завершити свою справу, і вмираю з великим смутком, не знаючи, що
буде після мене. Прошу вас, братове мої, доки я живий, виберіть собі вільними
голосами нового гетьмана, хай я спокійно ляжу в могилу”.
Помер Хмельницький 6 серпня 1657 р. Поховали його в Суботові у кам’яній
церкві, яку він спорудив. 4 тижні з’їжджали сюди представники всього війська
Запорозького.
Учень: Стоїть в селі Суботові
На горі високій
Домовина України –
Широка, глибока.
Ото церков Богданова,
Там-то він молився,
Щоб москаль з добром і лихом
З козаком ділився.
Мир душі твоїй, Богдане.
(Т.Г.Шевченко)
Вчитель: Пішов з життя великий воїн, дипломат і політик. Залишився
людиною суперечливою. Траплялися хвилини розчарувань, спалахів гніву,
сімейні чвари, були любов і зрада, сімейні трагедії.
6
Він був сином свого часу. У разі необхідності розправлявся із своїми
політичними противниками. Біля гетьмана були видатні полководці і дипломати,
але і знаходилися і нікчемні люди, які ще за його життя вели подвійну політику,
нехтували національними інтересами. Однак послідовна лінія на визволення
рідної землі від іноземного панування переважала. Цьому він посвятив свій
талант полководця і політичного діяча.
Отак-то, Зіновію,
Олексіїв друже!
Ти все оддав приятелям,
А їм і байдуже.
Кажуть, бачиш, що все-то те
Таки й було наше,
Що вони тілько наймали
Татарам на пашу
Та полякам... Може й справді!
Нехай і так буде!
Так сміються ж з України
Стороннії люди!
Не смійтеся, чужі люди!
Церков-домовина
Розвалиться... і-під неї
Встане Україна.
Автор
pavliv_school
Документ
Категория
Школьные материалы
Просмотров
17
Размер файла
26 Кб
Теги
душі, твоїх
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа