close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Свято Кобзаря

код для вставкиСкачать
Шевченку-200
Свято
«Ми чуємо тебе, Кобзарю,
крізь століття!»
2014
На святі присутні гості:
1.Півень Ірина Григорівна – заступник голови Пологівської районної державної
адміністрації.
2. Хижняк Станіслав Володимирович – головний спеціаліст районного відділу
освіти молоді та спорту Пологівської районної державної адміністрації.
3.Іванченко Яна Сергіївна – методист районного методичного кабінету відділу
освіти молоді та спорту.
4. Захряпа Тамара Миколаївна – методист районного методичного кабінету
відділу освіти молоді та спорту.
Виступ заступника голови Пологівської районної державної
адміністрації Півень Ірини Григорівни:
«Полум’яний Кобзар Тарас Григорович Шевченко – великий
син великого українського народу…»
1
Пісня
Мелодія «Думи мої, думи»
Стоїть портрет Т.Г.Шевченка
Дівч. 1. Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,
І голос твій нам душі окриля.
Встає в новій красі, забувши лихоліття,
Твоя, Тарасе, звільнена земля.
Дівч. 2. У росяні вінки заплетені суцвіття
До ніг тобі, титане, кладемо,
Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,
Тебе своїм сучасником звемо.
Дівч. 1. Який потрібно мати
В душі безсмертний цвіт,
Щоб хвилювати людство
І через сотні літ.
Яким зарядом треба
Наснажити слова,
Щоб пісня і сьогодні
Звучала як нова.
Дівч. 2. Ще так ніхто до тебе
Не потрясав сердець.
Ти – і безсмертя наше,
І сила, і краса.
Дівч 1. Не вмре повік твоє святе ім’я!
Йому, як сонцю, вічно пломеніти!
І буде пісня зроджена твоя,
Мов океан розбурханий, гриміти.
Ведучі (вчитель, бібліотекар)
Вч. Є дні, що минають непомітно і зникають безслідно,нічого не залишаючи по
собі, нічого не знаменуючи собою. Але є день, що ніколи не минає, що завжди з
нами. Він такий величезний і незбагненний, як життєдайний дощ, вітер,
веселка, як щедре сонце. Україна у долі своїй має такий день, з позаминулого
віку і до нашого часу, і далі - в прийдешнє, у нові віки. День, який явив світові
Шевченка – великого сина великого народу.
Він спорудив у серцях людей храм,
Якому там повік - віків стояти.
Він став володарем над простором і часом.
Він будить нас, він кличе нас:
- Вперед ідіть! З моїм йдіть словом у крутіж століть!
Звучить пісня «Реве та стогне Дніпр широкий»
2
Бібл. Такі прості і водночас геніальні рядки. Вони стали народною піснею,
символом України в Європі й у всьому світі. По-особливому до них
прислухатимуться, їх відчуватимуть на початку весни нинішнього 2014 року,
коли відзначатиметься 200-річчя з дня народження великого пророка
української нації, людини світлого розуму, чистих помислів, полум’яного
патріота, поета, художника Тараса Григоровича Шевченка. Пошана і вдячність
наповнюють серця всього людства, бо він поет на всі часи, на всі віки для всіх
людей на землі. Ми пишаємося, що він наш земляк, і прагнемо бути його
гідними нащадками.
Здрастуй, Тарасе! 200 років тобі! Але ти молодий, бо не старіють серця,
віддані народу.
Вч. Сьогодні ми його отут згадали.
Хай прозвучать його палкі слова.
Нехай на святі, тут із нами разом,
Він в нашій залі побува.
Бо і справді він мірило нашої совісті і правди. Його безсмертні твори є порадою
як для сучасної України, так і для майбутньої. Він наш учитель, що навчає нас
мудрості, любові до Батьківщини, до материнської мови, він навчає бути
справедливими, гуманними, працьовитими - і всім цим примножувати славу
України. Його безцінний «Кобзар» є для нас і букварем, і пісенником,
підручником з історії та етики, народознавчою енциклопедією.
Ми знову повертаємось до нього,
Читаєм, перечитуєм «Кобзар».
Мелодія пісні
Сценка №1
Селянська оселя. Вдома синочок. Входить втомлена мати. Хл. Втомилися,
матусю!
Мати. Нічого, без роботи день роком стає. Нумо готувати вечерю, бо скоро й
батько надійде.
Входить батько. Добрий вечір! Готова вечеря?
Мати. Готова. Сідайте до столу.
Батько. Зачекай-но. (До сина) А почитаймо, сину, «Кобзаря».
Хл. Унашім раї на землі
Нічого кращого немає,
Як тая мати молодая
З малим дитяточком своїм.
Батько. І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люди на землі.
Хл. Ну що б, здавалося, слова?
Слова та голос… Більш нічого,
А серце б’ється - ожива,
Як їх почує…
3
Мати. Знать од Бога, і голос той,
І ті слова.
Батько. Я так її, я так люблю
Свою Україну убогу,
Що проклену святого Бога,
За неї душу погублю.
Хл. І перед нею помолюся,
Мов перед образом святим
Тієї матері святої…
Батько. Свою Україну любіть,
Любіть її,
Во время люте
За неї душу положіть.
Хл. Бо хто матір забуває,
Того Бог карає,
Того діти цураються,
В хату не пускають.
Мати. Учітесь, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь!
Батько. Ось так, синку, тепер зі спокійною душею можна й вечеряти.
Бібл. Не знайти на Україні такої оселі, де не згадували б Кобзаря. Кожен
українець знає, що Т.Шевченко – полум’яний син українського народу, захисник
скривджених, бо в похмурі роки кріпаччини на сторожі коло їх поставив слово.
Вч. Воскресну нині! Ради…
Людей…моїх,
…Возвеличу
Малих отих рабів німих!
Я на сторожі коло їх
Поставлю слово.
Пошли нам, Боже, Шевченкового полум’яного духу, надії, віри, що над
Україною зійде щаслива світанкова зоря волі й добробуту, свободи і розквіту.
Запалюю велику свічу
Отче наш, Тарасе всемогущий,
Що створив нас генієм своїм…
Віку двадцять першого предтечо,
Я до тебе одного молюсь.
Да святиться слова блискавиця,
Що несе у вічну далечінь
Нашу думу й пісню.
Да святиться між народами твоє ім’я. Амінь.
4
Пісня «Молитва»
Бібл. Дитинство Тараса було невеселим: кріпацька доля, рання смерть батьків,
прислуга в пана – кріпосника Енгельгардта, злидні, знущання, голод, холод.
Терплячи лихоліття, Тарас все одно бачив перед собою велику мету, йшов, не
згинаючись долі. Душа не огрубіла, і навіть після десяти страшних років
заслання проймалася співчуттям до знедолених земляків. Це чи не найбільша
наука, урок для всіх нас і для прийдешніх поколінь.
Мелодія пісні
Сценка №2
Виходить хлопчик Тарас і читає вірш «Мені тринадцятий минало» від початку
до слів «…І хлинули сльози…»
Мені тринадцятий минало.
Я пас ягнята за селом.
Чи то так сонечко сіяло,
Чи так мені чого було?
Мені так любо, любо стало,
Неначе в Бога...
Уже прокликали до паю,
А я собі у бур’яні
Молюся Богу... І не знаю,
Чого маленькому мені
Тоді так приязно молилось,
Чого так весело було.
Господнє небо, і село,
Ягня, здається, веселилось!
І сонце гріло, не пекло!
Та недовго сонце гріло,
Недовго молилось...
Запекло, почервоніло
І рай запалило.
Мов прокинувся, дивлюся:
Село почорніло,
Боже небо голубеє
І те помарніло.
Поглянув я на ягнята —
Не мої ягнята!
Обернувся я на хати —
Нема в мене хати!
Не дав мені Бог нічого!
Оксана: (підходить до нього тихо) Чом ти плачеш? Ох, дурненький, Тарасе.
Давай я сльози тобі витру.
(Витирає)
Тарас: Оксанко, Оксаночко!
5
Оксана: Не сумуй, Тарасику, адже кажуть: найкраще від усіх ти співаєш,
найкраще від усіх ти читаєш, ще й, кажуть, малюєш ти. От виростеш - і будеш
малярем.
Тарас: Еге ж, малярем.
Оксана: І ти розмалюєш, Тарасе, нашу хату, еге ж.
Тарас: Еге ж. А всі кажуть, що я ледащо і ні на що не здібний. Ні, я не ледащо! Я
буду-таки малярем.
Оксана: Авжеж, будеш! А що ти ледащо, то правда. Дивись, де твої ягнята! Ой,
бідні ягняточка, що у них чабан такий, - вони ж питоньки хочуть! Побігли їх
швидше знайдемо. (Біжать).
Пісня «Якби мені черевики»
Танок «Українська полька» виконує Солодка Анастасія
Сценка №3
(Сидить Тарас і розмірковує)
Козак: Здоров був, хлопче!
Тарас: А здоров, діду!
Козак: А хто ти такий, хлопче?
Тарас: Я Тарас, а по батькові Шевченком звусь.
Козак: А родина в тебе є?
Тарас: Я сирота. Ні батька, ні неньки не маю. Брати мої та сестри весь
день працюють на панщині.
Козак: А де ж ти живеш, хлопче?
Тарас: В тому селі. В Кирилівці, що належить панові Енгельгардові.
Козак: Так, значить, то твоя Батьківщина?
Тарас: Не тільки це село - моя Батьківщина. Бо моє все: і лани широкополі, і
Дніпро поміж зеленими берегами, мій і Київ, і вся Україна прекрасна-вся моя!
Козак: Вся кажеш?
Тарас: Вся, бо всю її люблю.
Козак: А що ти тут у полудень робиш?
Тарас: Ягнята стережу, та не свої. Але коли виросту, то буду пісні-вірші писати:
про давню славу, про волю козацьку. Буду картини малювати, змалюю всю
красу України, щоб усі знали, що кращої за неї немає в світі!
Козак: Бачу, хлопче, ти той, кого я давно шукаю. Ходімо зі мною. Оце, хлопче,
давня воля спить. Міцно заснула, та не навіки. Я шукаю хлопця, який розбудить
її. І знайшов тебе, мій синку. Ось тобі, дитино, золоте перо. Бо не шаблею
будеш давню славу будити, а золотим пером!
Пісня «Зацвіла в долині червона калина»
Виходить Артур Бойко, каже свої слова:
Ти не лукавила зо мною,
Ти другом, братом і сестрою
6
Сіромі стала. Ти взяла
Мене, маленького, за руку
І в школу хлопця одвела
До п’яного дяка в науку.
«Учися, серденько, колись
З нас будуть люде», - ти сказала.
А я й послухав і учивсь,
І вивчився . А ти збрехала
нас люде?...
Які з
.
Вч. …Та дарма!
Ми не лукавили з тобою.
Ми просто йшли; у нас нема
Зерна неправди за собою.
Ходімо ж, доленько моя!
Мій друже вбогий, нелукавий!
Ходімо дальше, дальше слава,
А слава - заповідь моя.
Пісня «По діброві вітер виє»
Уч. 1. І виріс він, і кобзу взяв,
І струн її торкнувсь рукою –
І пісня дивна полилась.
В тій пісні людям він співав
Про щастя, про добро, про волю.
Будив зі сну, пророкував
Їм вищу і найкращу долю.
Співав про чесну боротьбу,
Про сором кайданів бряскучих.
І не жалів він сил своїх,
І пісня голосно лилася,
Й горіла Кобзарем запалена свіча. (Уч. запалює ІІ свічу).
Уч. 2. Поетові думи, болі і страждання, хвилинні радості і тривоги лягли
хвилюючими рядками на папір і зібралися у славнозвісній безсмертній
поетичній збірці, назва якій «Кобзар».
Уч. 3. І коло хліба на столі
Лежала книга – як святиня.
То був «Кобзар».
Його не міг ніхто, не вмивши рук, узяти.
«Бо він святий», - казала мати.
Уч. 4. Його, мов хліба, в чорний час
Просили в позички сусіди,
Зціляючи серця завсіди
Тим словом,
Що прорік Тарас.
Уч. 5. Шевченко став пророком, генетично – духовним кодом українського
народу. Це він закодував на Олімпі нації вічне й невмируще:
- В своїй хаті своя правда,
І сила, і воля.
Уч. 6. - Нема на світі України,
Немає другого Дніпра,
А ви претеся на чужину
Шукати доброго добра.
Уч. 7. - Борітеся – поборите!
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая.
Виходить Саша Лапшунков і запалює ІІІ свічу.
Свічку поставлю,
Свічку поставлю,
Мов перед образом, перед тобою.
І хоч у мріях народ свій заставлю
Стати навколішки поряд зі мною. (Стає на коліна).
Уч. 8. Ти слухав Кобзаря?
Ти чув його печаль,
Що піснею лилася із-під струн?
Горіла, мов зоря, і сяяла, мов жар,
Висока пісня Кобзаревих дум.
Пісня «Зоре моя вечірняя»
Виходять учні
Уч. 1. У нашій хаті на стіні
Висить портрет у рамі,
Він дуже рідний і мені,
І татові, і мамі.
Він стереже і хату, й нас,
Він знає наші болі.
Уч. 2. Я добре знаю – це Тарас,
Що мучився в неволі.
Такий ріднесенький, дивись
Він, мов говорить з нами.
Він на портреті, мов живий,
Ось – ось і вийде з рами.
Уч. 3. Заграйте, бандури,
На всю Україну,
Складаючи шану
Великому сину.
Душа його – пісня –
Живе, не заснула.
Поезія – доля,
Що славу здобула.
Уч. 4. І тепер наш Тарас в кожній хаті
З нами словом живим розмовля.
Є в Шевченка народження дата –
Дати смерті в Шевченка нема.
Уч. 5. Покоління поколінню
Про тебе розкаже,
І твоя, Кобзарю, слава
Не вмре, не загине.
Уч.6. В минулім часі не кажіть про нього,
Він з нами нині в майбуття іде.
Його слова – то нам пересторога
У наших діях і на кожен день.
Уч. 7. У нас він будить
Волю, честь і гідність,
За правду кличе на борню іти.
Уч. 8. В дні радості, печалі і тривоги
Йому віддаймо шану і уклін.
За мудрістю звертаймося до нього –
І переможем, слово вам даю.
УЧ. 9. Душа поетова святая
Жива в святих його віршах,
І ми читаєм, оживаєм,
І чуєм пісню в небесах.
Співають Саша Дяченко і Віка Коробейнікова
Уч. 9. Йде Кобзар нескорений, величний,
Дивуючи весь білий світ.
Нехай же в душах споконвічно
Звучить Тарасів «Заповіт».
Звучить мелодія пісні «Заповіт»
9
Уч. 10. І мене в сім’ї великій,
В сім’ї вольній, новій
Не забудьте пом’янути
Незлим, тихим словом.
Уч. 11. Тарасе наш,слова твої нетлінні,
Що в «Кобзарі» лишив ти в спадок нам,
На вольній нашій, славній Україні
Звучатимуть ще не одне століття
Як вічний заповіт синам.
Уч 12. Впродовж життя Т.Шевченко зорав свою ниву і засіяв її словом любові,
правди та волі. Давайте ж кинемо чисті зерна вдячності на Шевченкову ниву і
ми.
Мелодія пісні на слова Т. Шевченка
Вч. І народжуються нові вірші. Душа нова нового прагне слова, але як хліба
насущного нам треба голосу твого, Тарасе!
Читаю свій вірш
Минають роки за роками,
Спливають епохи й літа,
А геній Тараса Шевченка
У наших серцях ожива.
Його ми забути не смієм:
Вкраїну він палко любив.
Палай у серцях – ми зумієм,
Поете, твій дар зберегти.
Поет – як для тебе це мало,
Трибун і пророк для нас всіх.
Вкраїною жив ти і марив
В чужім і далекім краї.
Карався, і мучився, й плакав,
І думав про любий свій край.
Його ми далекі нащадки,
Не мусимо плакать – і край.
Нам думати слід про Вкраїну,
10
Державу творить, будувать,
Щоб села розквітли вишневим
Та буйним садком біля хат.
Поля восени гомоніли
Пшеницею, житом, вівсом.
І золотом хвилі котили,
І славився край наш добром.
Щоб мова батьківська лунала,
І голос, і пісня, й слова,
Щоб в рідному слові зростала
Й міцніла вкраїнська душа.
Хай линуть роки за роками,
І падають з неба зірки.
Учив ти Вкраїні служити –
Ти з нами державу будуй!
Щоб нам не хотілося їхать
Шукати в далеких краях
Щасливої долі для себе
Й для діточок рідних своїх.
Щоб в рідній хатині шукали
Від щастя ключі золоті,
Красі довколишній раділи,
Для себе й країни жили.
Пишалась щоб буйна калина
І дуб розлягався міцний,
Обабіч дороги тополі
Із хмарами разом пливли.
І лагідний сонячний промінь
Новий би народжував день,
Щасливо всміхалися б люди,
Новому радіючи дню.
І м’ята, й любисток,і мальви
Цілющу спивали б росу.
І вийшла б щасливая мати
Додому зустріти дочку.
11
А батько повів би розмову
Із сином своїм на зорі:
-Люби ти, мій сину, Вкраїну
І пісню її чарівну.
Бо наша Вкраїна, як мати,
Із радістю всіх обійма.
Усі сподівання і мрії
Утілюй на рідній землі.
За рідну вкраїнськую землю
Будь, сину, на варті завжди,
За неї, багату і любу,
Не смій торгувати ні з ким.
У кожного мати єдина,
Єдина й Вітчизна у нас.
Не можна нікому, мій сину,
Не дбати про матір свою.
Проходять роки за роками,
І кануть у вічність віки,
А геній поета Шевченка
В майбутнє нам путь осява.
Пісня «Лелеченьки»
Виступ директора Пологівської СРШ І – ІІІ ступенів №2 Волощука Богдана
Миколайовича:
Щовесни, коли тануть сніги
І на рясті засяє веселка,
Повні сил і людської снаги ,
Ми вшановуєм пам'ять Шевченка…
Немає такого року, щоб наша школа в перші весняні дні не відзначала
Шевченківські дні. В нинішньому році Шевченкові 200…
Автор
shtandyuk_s
Документ
Категория
Литература, Лингвистика
Просмотров
147
Размер файла
4 342 Кб
Теги
свято, кобзарю
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа