close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

diplom-23-

код для вставкиСкачать
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ
ОДЕСЬКИЙ ІНСТИТУТ ФІНАНСІВ
УКРАЇНСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ
ФІНАНСІВ ТА МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ
Кафедра фінансів, грошового обігу і кредиту
ДИПЛОМНА РОБОТА
на тему:
«Страховий ринок України: характеристика, складові
інфраструктури та шляхи удосконалення»
СТУДЕНТКА
ДЕННОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ
Гаран
Юлія
Денисівна
(Прізвище, ім’я, по батькові)
ГРУПА
С-2012 _____________________
СПЕЦІАЛЬНІСТЬ
«Фінанси
та
кредит»
НАУКОВИЙ КЕРІВНИК
Доктор
економічних
професор
С.К .Харічков
наук,
(Вчене звання, прізвище, ім’я, по батькові)
Робота допущена до захисту
«____» ________________20___ р.
Завідувач кафедрою ____________
Одеса – 2013
2
ЗМІСТ
ВСТУП……………...………………………………………..…………………….3
РОЗДІЛ 1. ЕКОНОМІЧНА НЕОБХІДНІТЬ ТА СУТНІСТЬ СТРАХОВОГО
РИНКУ……..………………………………………………………………..……..6
1.1.
Необхідність, економічний зміст та розвиток страхування…………..…6
1.2.
Організаційна структура страхового ринку………………………………..
1.3.
Державне регулювання страхової діяльності……………………………...
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ СТРАХОВОГО РИНКУ………….
2.1.
Загальна характеристика страхового ринку України………………….
2.2.
Інфраструктура страхового ринку та її учасники……………………...
2.3.
Аналіз сучасного стану страхування на прикладі НАСК "Оранта"…..
РОЗДІЛ
3.
УДОСКОНАЛЕННЯ
ПРАВОВОГО
РЕГУЛЮВАННЯ
ТА
НАГЛЯДУ ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ НА СТРАХОВОМУ РИНКУ…………………....
3.1. Досвід функціонування страхових ринків зарубіжних країн……………..
3.2. Проблеми та перспективи розвитку страхового ринку України…………
3.3
Напрями підвищення ефективності страхової діяльності в ринковому
середовищі……………………………………………………………………..……
РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ У СТРАХОВІЙ ОРГАНІЗАЦІЇ……...………….
ВИСНОВКИ та ПРОПОЗИЦІЇ ………………………………………………...….
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………..
Додаток А
Додаток Б
Додаток В
Додаток Г
3
ВСТУП
Український
страховий
ринок
перебуває
сьогодні
на
порозі
поступового інтегрування у світовий. Тому дуже важливо з'ясувати, яке місце
посідає страховий ринок у країнах з розвиненою економікою, де страхову
галузь визнано однією з найважливіших. Вона забезпечує дієву систему
захисту майнових прав та інтересів усіх громадян і підприємств, підтримання
соціальної стабільності суспільства, економічної безпеки держави, а також є
важливим фінансовим інструментом регулювання національної економіки й
потужним
джерелом
акумулювання
коштів
для
їх
подальшого
довготермінового інвестування в народне господарство.
У більшості економічно розвинених країн держава істотно впливає на
національний страховий ринок через законодавство й уповноважені страхові
організації, в яких вона володіє, як правило, значним пакетом акцій. Такі
страховики проводять за дорученням держави специфічні види страхування
та виконують роль своєрідного бар'єра для відпливу валюти по каналах
страхування та перестрахування за кордон. Наприклад, компанії здійснюють
страхування експортних кредитів, щоб заохотити національний експорт. У
багатьох країнах закріплено законодавчу норму щодо обов'язкового
передання уповноваженим страховим компаніям у перестрахування та
співстрахування фіксованого відсотка всіх ризиків, які приймаються на
страхування в даній країні. Завдяки цьому вдається якомога повніше
використовувати місткість страхового ринку й забезпечувати безпосередній
державний контроль за можливими каналами відпливу валюти за кордон.
Актуальність теми дослідження. На сучасному етапі потенційна роль
і необхідність всебічного розвитку страхування є особливо важливим,
оскільки для усунення наслідків реалізації прямих та опосередкованих
збитків саме відшкодування останніх через систему страхування має
позитивні макроекономічні наслідки.
Створення дієвої системи захисту інтересів громадян, підприємців,
4
держави, підтримка соціальної стабільності суспільства неможливе без
ефективного функціонування ринку страхових послуг із широким спектром
усіх його галузей та видів. Завданнями даної дипломної роботи є детальне
вивчення наступних питань: тенденцій розвитку страхування, страхового
ринку України, а також факторів впливу на страхову діяльність.
Значний внесок у розвиток дослідження страхових відносин займалися
такі вітчизняні науковці, як В. Д. Базилевич, А. А. Гвозденко, Ю. М.
Журавльов, М. Г. Каминкіна, С. С. Осадець, К. Є. Турбіна, Т. А. Федорова, В.
В. Шахов, та інші.
Значний внесок у розв’язання проблем страхових відносин був
зроблений представницею сучасного періоду М.Я. Шиміновою. Також,
питанням страхових відносин було присвячено праці В.В. Аленичева, Д.А.
Петрова, Є.О.Суханова.
Об’єктом дослідження є страховий ринок України на сучасному етапі
розвитку економіки.
Предметом дослідження є проблеми та перспективи розвитку
страхового ринку України, аналіз діяльності сучасної страхової компанії на
прикладі НАСК "Оранта", а також зарубіжний досвід функціонування
страхових ринків.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці нових
шляхів подальшого розвитку страхового ринку України в умовах переходу до
ринкової економіки з урахуванням світового досвіду у контексті реалізації
національних інтересів. Основні результати дослідження, що є особистим
внеском автора в розвиток страхової справи та складають наукову новизну,
полягають у наступному:
- вперше проведено комплексний, багатоаспектний аналіз світового
ринку
страхування
за
макроекономічними
показниками;
доведено
нерівномірність рівня розвитку страхової справи в різних регіонах світу, що
пояснюється особливостями економічних, соціальних, культурно-історичних,
демографічних умов та ступенем впливу держави;
5
- на відміну від більшості відомих раніше наукових поглядів щодо
визначення місця категорії страхування у системі економічних відносин
доведено, що страхування є самостійною економічною категорією, яка
відіграє особливу роль у системі економічних відносин та має характерні,
специфічні функції;
- проведено системний аналіз державного регулювання страхової
діяльності в країнах ЄС та запропоновано шляхи адаптації та гармонізації
українського законодавства з нормами та стандартами європейської правової
системи;
-охарактеризовано
інституціональної,
процес
галузевої
та
становлення,
сучасної
територіальної
організаційної,
структур,
проведено
комплексний аналіз реального стану, динаміки й тенденцій розвитку
національного страхового ринку;
-обґрунтовано передумови та особливості реформування в Україні
системи соціального забезпечення, запропоновано впровадження медичного
й пенсійного страхування на основі використання досвіду країн з ринковою
економікою з урахуванням специфічних пріоритетів національного розвитку.
6
РОЗДІЛ 1. ЕКОНОМІЧНА НЕОБХІДНІТЬ ТА СУТНІСТЬ
СТРАХОВОГО РИНКУ
1.1.
Необхідність, економічний зміст та розвиток страхування
Існування повноцінного ринку страхування є важливою умовою для
підвищення добробуту населення та сталого економічного зростання. В
Україні цей сектор знаходиться на ранній стадії свого розвитку і має деякі
проблеми. Тому подальший його розвиток має набути пріоритетного
значення в економічному та соціальному аспектах політики держави.
Проведення економічної реформи і структурної перебудови економіки
обумовлює необхідність подальшого розвитку національного страхового
ринку як складової частини фінансового ринку України, що сприяє
створенню підґрунтя для стійкого економічного зростання і забезпечує
відшкодування збитків у разі стихійного лиха, аварій, катастроф та інших
непередбачених подій, що негативно впливають на добробут населення,
діяльність суб'єктів господарювання і держави.
У сучасній економіці через страхування реалізується державна
політика соціально-економічного захисту населення, а також формуються
значні інвестиційні ресурси.
Розвиток страхового ринку і використання його в інтересах сталого
розвитку національної економіки в умовах її інтеграції у світове економічне
співтовариство та посилення процесів глобалізації є важливим компонентом
національної безпеки. Міжнародна кооперація в страхуванні сприяє
функціонуванню таких секторів економіки, як міжнародна торгівля,
перевезення, авіація, космонавтика і туризм[19].
Сучасний страховий ринок формується в умовах поступового
підвищення базових макроекономічних показників, зокрема зростання
валового внутрішнього продукту, низькі темпи інфляції, стабільність
національної валюти, що дає змогу забезпечити динамічний його розвиток.
7
Крім
позитивних
макроекономічних
показників
існують
такі
передумови розвитку національного страхового ринку:

поступове зростання доходів населення з тенденцією до
подолання низького рівня платоспроможності;

підвищення заінтересованості юридичних та фізичних осіб у
захисті своїх майнових інтересів;

збільшення кількості прибуткових підприємств;

законодавче запровадження обов'язкового страхування цивільно-
правової відповідальності власників наземних транспортних засобів;

розвиток ринків фінансових послуг (у тому числі фондового
ринку) та формування національної системи іпотечного кредитування;

запровадження системи недержавного пенсійного забезпечення.
Однак існують також негативні чинники, які стримують розвиток
ринку страхових послуг:

недосконалість захисту прав споживачів страхових послуг;

низький
відрахуванням
рівень
платежів,
співвідношення
переданих
на
страхових
перестрахування
платежів
з
українським
страховикам, і валового внутрішнього продукту, незначна клієнтська база
страховиків, а також зосередження страхової діяльності переважно на
майновому страхуванні юридичних осіб;

нерозвиненість
довгострокового
страхування
життя,
недержавного пенсійного забезпечення та відсутність правового регулювання
діяльності страховиків у сфері обов'язкового медичного страхування;

недостатність
надійних
фінансових
інструментів
для
інвестування;

велика
кількість
страхових
компаній
з
низьким
рівнем
капіталізації, а також слабкий розвиток національного перестрахового ринку;

використання страхового ринку суб'єктами господарювання для
оптимізації оподаткування та витоку коштів за кордон;
8

недостатній
рівень
кадрового
та
наукового
забезпечення
страхового ринку;

низький рівень страхової культури населення.
Інакше кажучи, в широкому розумінні страховий ринок є сукупністю
економічних відносин з приводу купівлі-продажу страхових послуг, тобто
ринок забезпечує органічний зв'язок між страховиками та страхувальниками і
тут здійснюється обов'язкове визнання страхової послуги. При цьому
необхідною умовою існування страхового ринку є наявність суспільної
потреби страховиків, які можуть задовольнити ці потреби. Об'єктивною
основою страхового ринку є виникнення в процесі відтворення необхідності
надання грошової допомоги потерпілим у випадку настання непередбачених
подій. При цьому основними законами його функціонування є економічні
закони попиту і пропозицій, закон вартості, накопичення капіталу, закон
додаткової вартості, закон конкуренції.
Поряд з цим, страховий ринок є складовою фінансового ринку, що
представляє особливе соціально-економічне середовище, де об'єктом купівліпродажу є страховий захист, формується попит і пропозиція на нього, а
сукупність
всіх
його
суб'єктів функціонує
в
системі
економічних,
фінансових, договірних, інформаційно-консультаційних та інших відносин,
що обумовлені необхідністю страхової послуги і виникають між ними на всіх
етапах її надання.
На мою думку, страховий ринок – це система стійких економічних
відносин між покупцями (споживачами, вигодонабувачами), посередниками і
продавцями, а також страховиками і регуляторними органами, пов'язаних із
формуванням попиту, пропозиції та ціни на прямий страховий захист і
перестрахування, які виникають у страхових, перестрахувальних і супутніх
послугах у певній країні, групі країн чи міжнародному масштабі, що
піддається регулюванню.
Страхова галузь розвинених країн забезпечує дієву систему захисту
майнових прав та інтересів усіх громадян і підприємств, підтримання
9
соціальної стабільності суспільства, економічної безпеки держави, а також є
важливим фінансовим інструментом регулювання національної економіки й
потужним
джерелом
акумулювання
коштів
для
їх
подальшого
довготермінового інвестування в народне господарство.
Окремі фізичні особи, підприємства та суспільство в цілому
стикаються в повсякденному житті з такими різноманітними ризиками, як
хвороба, автомобільні аварії, пошкодження майна, втрата врожаю або
припинення виробничого процесу. Існування економічних ризиків створює
незручності, економічну небезпеку та непевність.
Непередбачені та незаплановані події не тільки завдають прямих втрат
(пошкодження машин через пожежу), але також і непрямих втрат, зокрема,
якщо збитки призводять до зупинки діяльності. Наприклад, підприємство,
яке зазнало втрат, може не мати достатньо ресурсів для надолуження
втраченого і збанкрутувати, внаслідок чого клієнти та постачальники
зазнають ще більших збитків.
Однак ризиком можна управляти. Політика держави (регулювання,
нагляд) має надзвичайний вплив на абсолютний рівень ризику в суспільстві
та спосіб управління ним. Уряд може допомогти уникнути ризику,
наприклад, заборонивши шкідливі виробничі процеси. Проведення кампаній,
спрямованих на гарантування безпечних умов праці, держава може запобігти
та зменшити втрати, пов’язані з такими ризиками, як нещасні випадки з
фізичними особами. Це сприятиме зменшенню частоти та розміру збитків,
що покращить економічний добробут суспільства.
Завдяки особистим та державним зусиллям ризики можуть бути значно
скорочені. Страхування є найкращим способом для вирішення проблем,
створених ризиком. Купуючи страховий поліс індивіди можуть перекласти
ризик зі своєї сім’ї або організації на страховика. Фінансовий тягар тих, хто
зазнав втрат, відшкодовується із загального фонду, тобто з коштів, зібраних з
потенційних претендентів (власників полісів). Крім того, страхування
дозволяє
враховувати
неминучі
ризики,
пов’язані
з
інвестиційними
10
проектами, які є прийнятними чи неприйнятними для людей. Врахування цих
поширених ризиків ведення бізнесу та інвестиційних рішень є вирішальним
для інновацій, розвитку та поступового зростання економіки.
Існують значні переваги функціонування страхового сектора, які
стосуються всіх верств населення та секторів економіки. Але потрібно також
пам’ятати про витрати, пов’язані зі страхуванням.
Механізм страхування - це визначальний метод, який дозволяє
управляти та керувати ризиком в раціональний та вичерпний спосіб.
Страхування дозволяє людям обирати, які ризики є прийнятними для
них, а від яких вони б хотіли себе захистити. Ефективний сектор страхування
надає значні вигоди домогосподарствам, підприємствам, комерційним
діячам, державі та фінансовому сектору.
Наприклад, домогосподарства отримують вигоди через такі особисті
види страхування, як страхування життя, здоров’я та майна. Задовольняючи
бажання безпеки та забезпечуючи гарантований рівень доходу, страхування
може сприяти підвищенню якості життя. Такий вид обов’язкового
страхування,
як
страхування
цивільної
відповідальності
власників
транспортних засобів, створює необхідну систему соціального захисту. Він
може захистити потерпілих у випадку неплатоспроможності особи, винної в
дорожньо-транспортній пригоді. Страхування враховує наслідки ризикової
поведінки
шляхом
індивідуального
встановлення
ризику
страхової
(встановлення
ціни
премії
ризику).
відповідно
Це
до
дозволяє
застрахованим людям раціональніше ставитись до ризиків та може
допомогти їм уникнути надмірно ризикових дій та рішень. Індивіди мають
значні економічні стимули для зменшення їх ризику та контролювання
можливих втрат. З метою уникнення високих страхових премій водії
автомобілів
заохочуються
до
запобігання
нещасних
випадків
та
вдосконалення умов безпеки своїх автомобілів. Більш того страхові компанії
самі зацікавлені допомогти клієнтам запобігти та зменшити втрати.
Ймовірним є ініціювання різних попереджувальних заходів (більш безпечних
11
автомобілів чи виробництв) або запровадження програми контролю за
втратами.
Страхування сприяє розвитку підприємництва, виробництва і торгівлі
та надає їм стабільності. Багато видів товарів та послуг виробляються та
надаються за умови доступності відповідного виду страхування. Підприємці
впевненіше вкладатимуть кошти в інноваційні проекти, якщо зможуть
отримати відповідний страховий захист. Страхування дозволяє керівникам
виробництва врахувати ризик пошкодження виробничого обладнання, що
збільшить інвестування в нього. Крім того, страхування сприяє збільшенню
довіри
до
економічних
агентів.
Страхування
товарів,
платежів
та
транспортування полегшує комерційну діяльність та торгівлю. З іншого боку,
споживачі заохочуються до купівлі таких дорогих товарів, як автомобілі чи
нерухоме майно. Таким чином, страхування полегшує комерційну діяльність,
стимулюючи споживання, підприємництво та інновації. Більш того,
страхування майна та відповідальності може зменшити втрати від зупинки
або навіть повної ліквідації фірми у випадку непередбачуваних обставин.
Воно може мінімізувати додаткові видатки, що виникають в результаті
фінансових негараздів.
Страхування також допомагає запобігти значним втратам капіталу і
надає стабільності підприємницькій діяльності та економіці в цілому.
Страхування може значно знизити державні видатки. Страховики
можуть частково замінити державні програми страхування (такі як
страхування ранньої смерті та інвалідності). Це зменшує навантаження на
систему соціальної допомоги, залишаючи уряду ресурси для найсуттєвіших і
найнеобхідніших цілей соціального захисту. Більш того, страхування може
пом’якшити негативний економічний вплив від природного лиха (такого як
втрата сільськогосподарських культур), зменшуючи потребу в фінансовому
втручанні держави.
Нарешті, страховий ринок відіграє значну роль для розвитку та
ефективного функціонування фінансового сектора. Страхові компанії є
12
фінансовими посередниками. Вони зменшують трансакційні витрати,
пов’язані з рухом коштів від тих, хто заощаджує до позичальників, шляхом
накопичення
значних
коштів
тисячі
платників
страхових
премій.
Страхування життя допомагає мобілізувати та спрямувати суми заощаджень
на інвестиції в корпоративні та державні облігації, іпотеку та акції. В усьому
світі страхування життя стало головним джерелом довготермінового
фінансування, яке є особливо важливим для економік, фінансові ринки яких
перебувають на стадії розвитку і які потребують інвестицій в проекти,
спрямовані на розвиток інфраструктури.
Відповідно очікується, що ефективний страховий ринок:
- значно зменшить рівень ризику та втрат і збільшить інформованість
людей про ризик;
- покращить якість життя, зможе забезпечити соціальний захист та
допоможе державному сектору;
- сприятиме комерційній діяльності та підприємництву, стабілізуватиме
економіку;
- прискорить мобілізацію капіталу та його ефективне інвестування
через фінансові ринки.
Хоча страхування надає надзвичайні переваги, його економічні та
соціальні витрати можуть бути значними та мають бути взяті до уваги. Перш
за все, страховики заморожують економічні ресурси та спричиняють видатки
на продаж та адміністрування. Крім того, страхування може призводити до
нечесної та необміркованої поведінки (моральні збитки). Гарантоване
фінансове відшкодування може призвести до шахрайства або до завищених
позовів та недбалого ставлення до потенційних втрат. Дорожньо-транспортна
пригода може бути сфальсифікована, а шкода може бути перебільшена задля
отримання більшої страхової виплати від страхової компанії. Також можуть
існувати значні соціальні та економічні витрати, якщо регулювання та нагляд
за страховими компаніями є недостатнім. Без сильного регулювання та
конкурентного середовища власники страхових полісів не будуть захищені
13
від неплатоспроможності та несумлінної поведінки страхових компаній.
Вони будуть не в змозі захистити свої права та будуть вимушені платити
занадто високі страхові премії. Страхування може також використовуватися
для таких злочинних цілей, як відмивання грошей, уникнення оподаткування
або нелегальне збагачення.
Порівнюючи витрати та вигоди страхування, можна дійти висновку, що
соціальні та економічні переваги страхування переважають потенційні
втрати[79]. У зв’язку з цим, обов’язком держави залишається забезпечення
цієї передумови. Тільки за умови існування відповідного регулювання та
правової системи з належним наглядом можна контролювати і мінімізувати
витрати, пов’язані зі страхуванням.
14
1.2.
Організаційна структура страхового ринку
Страховий ринок являє собою досить складне явище, має свою
внутрішню структурну будову та зовнішнє оточення. Його внутрішня будова
з одного боку, представлена суб'єктами страхового ринку, з іншого страховими продуктами, що реалізуються. Зовнішнє оточення представлено
ланками фінансової системи держави та сферою міжнародних фінансів,
зв'язок з якими визначається за напрямками руху грошових потоків.
З метою наукового дослідження, практичного застосування в умовах
глобалізації економіки важливим є створення певної класифікації страхового
ринку. Сьогодні науковці та практики не розробили єдиної класифікації чи
єдиних підходів до класифікації страхового ринку. Вона може бути здійснена
за різними ознаками, в залежності від цілі дослідження чи спостереження,
вивчення умов функціонування, напрямків розвитку, потреби аналізу з метою
виявлення певних тенденцій тощо. Найбільш загальні ознаки, за якими
можна поділити страховий ринок, представлені на рис. 1.1.
Сучасний страховий ринок за територіальною ознакою поділяється на:
1) місцевий (регіональний); 2) національний (внутрішній); 3) світовий
(зовнішній).
В залежності від місця споживання страхових послуг деякі вчені та
практики виділяють страхові ринки:
1) внутрішній; 2) зовнішній; 3) міжнародний.
Крім того, страховий ринок можна поділити за видами страхування:
1) особисте страхування; 2) майнове страхування; 3) страхування
відповідальності тощо[12].
15
Ознаки класифікації страхового ринку
За територіальною ознакою
За місцем споживання страхових послуг
За видами, галузями страхування
За типом державного регулювання
За напрямком розвитку
За станом попиту
Рис. 1.1 Ознаки класифікації страхового ринку
В свою чергу кожний з цих ринків можна поділити на окремі сегменти
у відповідності до підгалузей (підвидів) страхування, в залежності від форми
здійснення
страхової
послуги,
об'єкту
страхування,
роду
небезпек.
Наприклад, страхування державного майна, колективного майна, приватного
майна тощо. А також страхування будівель, споруд, засобів транспорту
врожаю тощо. Або страхування від нещасних випадків, страхування дітей,
страхування додаткової пенсії, змішане страхування життя, страхування до
повноліття тощо.
За напрямком розвитку страховий ринок поділяється на:
- екстенсивний, який передбачає швидке зростання кількості страхових
компаній з невисоким рівнем платоспроможності та звуженим асортиментом
страхових послуг;
- інтенсивний, який передбачає укрупнення страхових компаній,
збільшення власного капіталу, покращення фінансового стану, розширення
асортименту страхових послуг.
16
Наведений перелік ознак для класифікації страхового ринку не є
вичерпним, тому її вибір залежить від багатьох факторів та цілей створення.
Наприклад, є пропозиції класифікувати страховий ринок за сегментами у
сфері маркетингових досліджень. В практичному плані найбільш часто
використовуються наступні ознаки: за місцем споживанім страхових послуг,
за видами, галузями, підгалузями страхування та за типом державного
регулювання страхового ринку. Товар, що пропонується на страховому
ринку, є страховою послугою. А перелік видів страхування, якими може
користуватися страхувальник, відображає асортимент страхового ринку.
Отже, страховий ринок визначається за трьома обґрунтованими
підходами, має свої умови функціонування, виконує певні функції,
класифікується за відповідними ознаками[45]. Страховий ринок представляє
собою складну багатофакторну динамічну систему за внутрішнім змістом та
зовнішнім оточенням з власною структурною будовою та інфраструктурою.
Практика страхування свідчить, що страховий ринок має могутні
важелі свого саморозвитку, такі як: ініціатива, підприємливість, стимули до
найбільш повного задоволення потреб страхувальників. А державне
регулювання якісно доповнює ринковий механізм страхування.
Внутрішня структурна будова страхового ринку за суб'єктами
страхових відносин представлена трьома основними секторами:
1-й сектор - уповноважений орган державного нагляду за страховою
діяльністю;
2-й сектор - структурні елементи страхового ринку - страховики
страхувальники та об'єднання страховиків;
3-й сектор - елементи інфраструктури - страхові та не страхові
посередники.
Першим сектором страхового ринку з прийняттям нової редакції
Закону України "Про страхування" від 4 жовтня 2001 р. є уповноважений
орган та його органи на місцях.
17
Другий
сектор
структурної будови страхового ринку України
представлений (см. рис. 1.2.):
- страховиками - страховими компаніями, перестраховиками у формі
акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою
відповідальністю, державних страхових компаній;
- страхувальниками ;
- юридичними особами, фізичними особами, фізичними особами, що
займаються підприємницькою діяльністю;
- об'єднаннями страховиків ;
- страхові бюро, страхові пули, товариства взаємного страхування,
спілки, асоціації та інші об'єднання страховиків.
Страховиками в Україні визнаються фінансові установи, які створені у
відповідних формах (см. рис. 1.2.) та у встановленому порядку отримали
ліцензію на здійснення страхової діяльності. Учасників страховика повинно
бути не менше трьох. Страхова діяльність в Україні здійснюється виключно
страховиками-резидентами
України.
Акціонерна
форма
організації
страховика найбільш поширена в Україні. Створюється за допомогою
централізації грошових коштів за допомогою продажі акцій. Бувають
відкриті, закриті, кептивні акціонерні страхові компанії.
Структурні елементи страхового ринку
Страховики
Акціонерні
компанії
відкриті)
страхові
(закриті,
Страхувальники
Об’єднання страховиків
Юридичні особи
Страхові бюро (Моторне,
Авіаційне, Морське)
Фізичні особи
Страхові
товариства
(повні, командитні, з
додатковою
відповідальністю
Державні страхові
компанії
Фізичні
особи,
займаються
підприємницькою
діяльністю
Страхові пули (Ядерний
пул)
що
Товариства взаємного
страхування
Продовження табл.
2.6.
Рис. 1.2 Структурні елементи страхового ринку України
Кількість страхових
компаній
н
18
Товариства
повні,
командитні,
з
додатковою
відповідальністю
представлені на страховому ринку менше, ніж акціонерні. Створюються за
рахунок внесків засновників. Різняться межею майнової відповідальності
засновників за зобов'язаннями організації. Створення страхових компаній у
формі товариства з обмеженою відповідальністю в Україні заборонено.
Державні страхові компанії - це форма організації страхового фонду
державою.
Формуються
на
підставі
заснування
державою
або
націоналізацією акціонерних страхових компаній. Як правило, функціонують
в конкретному сегменті ринку (страхування експортних кредитів, медичне
страхування іноземних громадян, які заїжджають в Україну, обов'язкове
страхування від нещасних випадків на залізничному транспорті).
Моторне
(транспортне)
бюро
є
об'єднанням
страховиків,
які
здійснюють обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників
транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам; участь у ньому
страховиків, що здійснюють страхування даного виду, є обов'язковою.
Авіаційне бюро є об'єднання страховиків, які приймають
на
страхування авіаційні ризики; участь у ньому є добровільною.
Морське бюро об'єднує страховиків, яким дозволено займатись
страхуванням морських ризиків, на добровільних засадах.
Страхові пули - Ядерний пул - є обов'язковою формою об'єднання
страховиків, які мають дозвіл на страхування відповідальності операторів
ядерних установок за шкоду, що може бути заподіяна внаслідок ядерного
інциденту.
Товариства взаємного страхування — є формою об'єднання громадян
та юридичних осіб з метою захисту своїх майнових інтересів.
Спілки, асоціації (Ліга страхових організацій України) - об’єднання
страховиків на добровільних засадах з метою захисту інтересів своїх членів
та здійснення соціальних програм.
Третій
сектор
страхового
ринку
представлений
інфраструктури, до складу якої входять (см. рис. 1.3.):
елементами
19
- прямі посередники - страхові агенти, що діють від імені страхової
компанії; страхові брокери, що діють від свого імені на підставі брокерської
угоди з особою, яка має потребу у страхуванні як страхувальник;
перестрахові брокери, що також діють від свого імені та на підставі
брокерської угоди із страховиком, який має потребу у перестрахуванні як
перестрахувальник ;
- непрямі посередники - ті, що професійно оцінюють страхові ризики
(андеррайтер, сюрвеєр) та ті, що оцінюють страхові збитки (аварійний
комісар, аджастер, диспашер);
- нестрахові посередники - виконують роботу другого напрямку.
Посередники на страховому ринку
Прямі посередники
Страхові брокери
Страхові агенти
Посередники на
Непрямі посередники
страховому Нестрахові
посередники
ринку
Оцінювачі страхових
ризиків
Оцінювачи страхових
збитків
Рис. 1.3. Посередники страхового ринку
Страхування являє собою досить розгалужену систему відносин. Воно
структурується за галузями, формами і видами. Галузева класифікація
страхування здійснюється за об’єктами страхування. Виділення окремих
видів характеризує деталізацію об’єктів страхування. Форми організації
страхування вказують на їх правову основу: обов’язкове чи добровільне.
Класифікація страхування може бути представлена у такому вигляді (рис.
1.4.):
20
СТРАХУВАННЯ
Галузі
Майнове
Особове
Фізичних
осіб
Юридичних
осіб
Життя
Здоров`я
Соціальне
Медичне
Працездатність
Працевлаштування
Відповідальності
На авто транспорті
Професіональної
відповідальності
За
Підприємницьких
Страхові
Форми
Непрямі
Добровільне
Рис. 1.4. Класифікація страхування
Об’єктом майнового страхування є рухоме та нерухоме майно
юридичних і фізичних осіб. Нині в Україні найпоширеніші серед фізичних
осіб страхування будівель, домашнього майна, транспортних засобів.
Основна форма — добровільне страхування. Поступово розширюється
майнове страхування у сфері приватного бізнесу.
Об’єкти особового страхування — це життя та здоров’я громадян.
Видами особового страхування є змішане страхування життя (об’єктами
виступають одночасно життя і здоров’я), страхування дітей, весільне
страхування тощо. Особове страхування виконує дві функції: страхову та
нагромаджувальну. Страхова функція передбачає відшкодування втрат у разі
настання страхової події. Нагромаджувальна полягає в тому, що після
закінчення строку дії страхового договору, застрахованому виплачується
страхова сума. З окремих видів страхування сума страхових внесків менша
21
від страхової суми. Це стає можливим завдяки використанню страховиком
отриманих страхових внесків на фінансовому ринку. Частина одержаних від
цього доходів виділяється застрахованому.
У
системі
працездатність
соціального
і
страхування
працевлаштування.
об’єктами
страхування
Страхування
є
працездатності
здійснюється на випадок її постійної чи тимчасової втрати, а страхування
працевлаштування — на випадок безробіття. Соціальне страхування має
обов’язковий і добровільний характер. Обов’язкове страхування реалізується
через загальнодержавні цільові фонди: пенсійний, соціального страхування,
страхування на випадок безробіття. Функції страховика тут виконує держава
в особі уповноважених органів, страхувальників — роботодавці й працюючі
за наймом громадяни, застрахованими є громадяни. Страхові платежі
здійснюються у формі внесків до пенсійного фонду, фонду соціального
страхування
і
фонду
сприяння
зайнятості
населення.
Страхове
відшкодування здійснюється у формі пенсій — при повній чи частковій
втраті працездатності; допомог — при тимчасовій втраті працездатності та
при безробітті. Добровільне страхування здійснюється через недержавні та
відомчі пенсійні фонди і має додатковий характер.
У медичному страхуванні об’єктом страхування є здоров’я громадян.
Воно здійснюється на випадок хвороби чи травми як в обов’язковій, так і
додатково в добровільній формі через державні та недержавні структури.
Страхувальниками можуть бути: держава (з бюджету), підприємства,
організації й установи та громадяни (за рахунок власних доходів). Страхове
відшкодування здійснюється у формі оплати лікування.
У
разі
страхування
відповідальності
об’єктом
є
зобов’язання
застрахованої особи виплатити відшкодування за завдані збитки третім
особам.
Найпоширеніший
вид
його
—
страхування
громадянської
відповідальності водіїв автотранспортних засобів. Крім того, об’єктом
страхування може бути професійна відповідальність для осіб окремих
22
професій, які своїми діями чи неналежним виконанням своїх обов’язків
можуть спричинити збитки своїм клієнтам.
Об’єкт страхування ризиків — недоотриманий прибуток чи збитки при
здійсненні певних господарських і фінансових операцій, які є ризикованими.
Це ризики, пов’язані з кредитними і заставними операціями, з біржовими
угодами, депозитними вкладами юридичних і фізичних осіб, втратами від
коливання валютних курсів тощо. Ця галузь страхування особливо важлива в
умовах ринкової економіки, пов’язаної з безліччю підприємницьких ризиків.
Сукупність страхових компаній і послуг, що ними надаються,
формують страховий ринок. Товаром цього ринку є страхова послуга —
конкретний вид страхування. Страхові компанії, як правило, спеціалізуються
на одній-двох галузях страхування. При цьому перелік їх страхових послуг та
ціни на них різняться, що є предметом конкуренції. Як і на будь-якому
ринку, наявність певних послуг визначається попитом на них, а ціна —
урівноваженістю попиту і пропозиції.
Отже, враховуючи все вищезазначене, страховий ринок являє собою
собою
складну,
багатофакторну,
динамічну,
відповідним
чином
структуровану систему. Ця система реально функціонує, отже , відповідно
взаємодіють усі складові страхового ринку, котрий можна розглядати як
єдність внутрішньо організованої системи та зовнішнього стосовно до цієї
системи оточення. Внутрішня система страхового ринку взаємодіє із
зовнішнім
середовищем[73].
Вони
взаємообумовлюють
взаємодоповнюють страховий простір в цілому.
одна
одну,
23
Державне регулювання страхової діяльності
1.3.
Страховий ринок як частина фінансової сфери є об'єктом державного
регулювання і контролю. Державне регулювання спрямоване на забезпечення
формування і розвитку ринку страхових послуг, який ефективно функціонує,
створення
в
Україні
необхідних
умов
для
діяльності
страховиків
різноманітних організаційно-правових форм, недопущення на страховий
ринок спекулятивних та фіктивних компаній, що можуть заподіяти шкоду як
страховій справі, так і майновим інтересам страхувальників, та дотримання
вимог законодавства України про страхування.
Основні
чинники,
що
зумовлюють
необхідність
державного
регулювання страхової діяльності пов'язані з:
1) захистом страхувальника;
2) економічною політикою, що проводиться державою.
Головною метою державного регулювання страхової діяльності є
забезпечення формування страховиками достатнього обсягу коштів, за
рахунок
яких
вони
страхувальниками
за
зможуть
виконати
будь-яких
свої
обставин,
зобов'язання
тобто
перед
забезпечення
платоспроможності кожного конкретного страховика.
Державне регулювання розвитку страхового бізнесу здійснюється у
таких напрямах:
— пряма участь держави у становленні системи страхового захисту
майнових інтересів;
— законодавче регулювання (прийняття державою базових законів та
нормативно-правових актів);
— здійснення спеціального нагляду за діяльністю відповідно до
інтересів страхувальників та загальнодержавних потреб.
Цілісний механізм державного регулювання страхової діяльності
включає прямі та непрямі методи впливу держави та її втручання у
здійснення страхової діяльності та розвиток страхового ринку.
24
До ринкових, тобто непрямих методів державного регулювання
відносяться проведення державою спеціальної податкової (фіскальної)
політики, а також тарифної, цінової, кредитної, грошової та інвестиційної
політики.
Пряме державне втручання в механізм функціонування страхового
бізнесу здійснюється за допомогою:
1) законодавчої бази;
2) нагляду за страховою діяльністю.
Надання страхових послуг передбачає індивідуальні конкретні страхові
відносини між страховиком і страхувальником, реалізація яких потребує
наявності системи правового регулювання страхової діяльності.
Система законодавства щодо регулювання страхової діяльності
складається з:
— загального законодавства;
— спеціалізованого страхового законодавства;
— підзаконних актів.
Норми та принципи правового регулювання страхової діяльності
визначені в Конституції України, міжнародними угодами, законами та
постановами Верховної Ради України, указами та розпорядженнями
Президента України, постановами та розпорядженнями Кабінету Міністрів
України, інструкціями, методиками, наказами, листами міністерств і
відомств, нормативними актами уповноваженого органу, що здійснює нагляд
за страховою діяльністю.
Основою системи законодавчого регулювання страхового ринку є
Конституція України та Закон України "Про страхування" в редакції від 4
жовтня 2001 р. Найбільш загальні принципи здійснення страхування
викладені в Господарському кодексі України, який введений у дію з 1 січня
2004 р.
Закон визначає обов'язки та права суб'єктів страхового ринку, договірні
відносини між сторонами, порядок та умови здійснення страхових виплат,
25
страхового відшкодування, форми страхування, перелік добровільних та
обов'язкових
видів
повноваження
страхування,
систему
органів державного
державного
регулювання,
регулювання,
умови
ліцензування
страхової діяльності, вимоги до правил страхування, умови забезпечення
платоспроможності страховика, вимоги до його статутного капіталу,
формування страхових резервів, правила і напрями розміщення коштів
страхових резервів тощо.
Загальні
аспекти
державного
регулювання
страхового
ринку
характеризують такі основні законодавчі акти:
1. Закон України "Про господарські товариства" від 19 вересня 1991 р.
2. Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання
ринку фінансових послуг" від 12 липня 2001 р. та ін.
Нормативні акти міністерств та відомств деталізують ті чи інші
законодавчі норми.
Нормативні документи міністерств та відомств регулюють діяльність
страхових посередників, механізм проведення операцій з перестрахування,
особливості функціонування товариств взаємного страхування тощо.
Система заходів прямого державного регулювання включає:
1) реєстрацію страхових компаній;
2) видачу ліцензій на проведення певних видів страхування;
3) здійснення контролю за діяльністю страховиків.
Порядок
реєстрації,
ліцензування
та
контролю
за
діяльністю
страховиків визначений у Законі України "Про страхування" та в іншій
нормативно-законодавчій базі зі страхування.
Від організації державного страхового нагляду, його функціонування
залежить напрям розвитку страхової діяльності, її спрямованість на
вирішення економічних проблем у державі адже страхові компанії, збираючи
та накопичуючи значні грошові кошти, живлять своїми вкладеннями
банківську систему, надають страховий захист великій кількості фізичних та
юридичних
осіб,
мають
можливість
широкого
та
довготривалого
26
використання страхових коштів, тим самим вирішуючи інвестиційні потреби
суб'єктів господарювання.
Державне регулювання також важливе для проведення послідовної
політики стосовно форм, методів і масштабів участі іноземного капіталу в
страховому бізнесі.
Взаємовідносини
страховика
й
держави
будуються
на
таких
принципах:
— не допускається, за винятком обов'язкових видів страхування,
страхування
життя,
майна
громадян,
перестрахування,
страхування
експортно-імпортних поставок під гарантію держави та діяльності страхових
посередників, будь-яке централізоване регулювання (уніфікація, обмеження,
обов'язковість тощо) розмірів страхових платежів (тарифів) і страхових сум
(страхового
відшкодування),
умов
укладання
страхових
договорів,
взаємовідносин страховика та страхувальника, якщо вони не суперечать
законодавству України;
— держава гарантує дотримання й захист майнових та інших прав і
законних інтересів страховиків, умов вільної конкуренції в здійсненні
страхової діяльності;
— утручання в діяльність страховиків з боку державних та інших
органів забороняється, якщо воно не пов'язано з повноваженнями органів, які
здійснюють державний нагляд та контроль за діяльністю страховиків.
Формування, подальший розвиток і вдосконалення державної політики
в галузі страхування мають здійснюватися відповідно до сучасних потреб, з
урахуванням наявних економічних можливостей і згідно з вимогами
міжнародних угод та міжнародних організацій, до яких приєдналася й
Україна. Держава має сприяти цивілізованим методам інтеграції страхового
бізнесу у глобальний ринок страхових послуг.
Визначальними чинниками реформування страхового ринку України є:
— законодавчі засади, що регламентують функціонування фінансового
та страхового ринків України;
27
— стратегія інтеграції України до Європейського Союзу та вступ до
Світової організації торгівлі, прийняті Україною міжнародні зобов'язання, що
визначають напрями та умови гармонізованого розвитку фінансового ринку в
Україні;
— прийнятні для України світові аналоги розвитку страхової справи,
що сприяють позитивному розв'язанню проблем у цій сфері;
— власний досвід розвитку й функціонування страхового ринку.
В основу розвитку страхового ринку України покладено такі принципи:
—вільний рух капіталів та страхових послуг на території України;
—захист прав споживачів страхових послуг, включаючи формування
системи гарантування забезпечення виплат за договорами довгострокового
страхування життя та за договорами страхування, передбаченими Законом
України "Про недержавне пенсійне забезпечення";
— вільний вибір страховика;
— прозорість діяльності учасників страхового ринку;
— уніфікація процедур страхування;
— використання міжнародного досвіду;
— державне регулювання та нагляд у сфері страхування, а також
формування системи запобіжного нагляду, включаючи впровадження
системи оцінки діяльності страховиків на основі застосування міжнародних
стандартів обліку і фінансової звітності;
— невтручання органів державної влади в поточну діяльність учасників
страхового ринку;
— рівність перед законом усіх учасників страхового ринку;
— функціонування страхового ринку на засадах вільної конкуренції.
Законодавче забезпечення страхової діяльності визначає правила й
механізми функціонування та розвитку страхового ринку в Україні та
потребує істотного вдосконалення щодо:
— приведення Закону України "Про страхування" у відповідність до
законодавства
Європейського
Союзу
й
національних
стандартів
28
бухгалтерського обліку та фінансової звітності, забезпечення максимального
захисту страхових резервів через упровадження спеціальних державних
інвестиційних програм;
— передбачення участі страховиків, які отримали ліцензію на здійснення
страхування життя, у системі недержавного пенсійного забезпечення;
— розроблення та впровадження спеціалізованих програм страхування
майнових
та
фінансових
ризиків,
відповідальності
суб'єктів
малого
підприємництва та суб'єктів господарювання, які здійснюють експортноімпортні операції.
Вдосконалення системи державного регулювання страхової діяльності,
державний нагляд за страховою діяльністю мають бути спрямовані на
посилення якості виконання функцій щодо запобігання банкрутству
страховиків,
порушенню
ними
зобов'язань
перед
страхувальниками,
здійсненню псевдострахування з метою відмивання коштів, виплати
керівникам та іншим відповідальним особам підприємств, установ та
організацій,
особливо
державного
сектору,
незаконних
комісійних
винагород. Цього можна досягти такими способами:
—
запровадженням
поточного
нагляду
за
фінансовим
станом
страховиків та страхових брокерів через здійснення контролю за фінансовою
звітністю;
— удосконаленням технології ліцензування страховиків, у тому числі
за рахунок уведення більшої кількості уніфікованих вимог до правил
страхування;
— опрацюванням економічно обґрунтованих нормативів діяльності
страховиків та страхових посередників, дотримання яких мінімізує ризик
дестабілізації їх роботи;
— розширенням прав та підвищенням оперативності спеціально
уповноваженого органу в справах державного нагляду за страховою
діяльністю тощо.
29
Зростання попиту на страхові послуги, активна державна підтримка
страхування, розвиток інфраструктури ринку страхування мають сприяти
підвищенню інвестиційного потенціалу страхового ринку за рахунок
збільшення розміру страхових резервів.
Страховий нагляд за діяльністю суб'єктів страхових відносин у кожній
країні забезпечує відповідна система органів з нагляду за страховою
діяльністю. Так, у Росії створена Федеральна служба з нагляду за страховою
діяльністю, у Латвії — Державна страхова інспекція, у Франції — Комісія з
контролю за страхуванням, в Італії — Державний інститут контролю за
діяльністю страхових компаній, у Нідерландах — Палата страхових справ
тощо.
Зазначимо, що в Україні до 2000 р. з боку держави наглядом і
контролем у страхуванні займався Комітет у справах нагляду за страховою
діяльністю (Укрстрахнагляд), який був створений згідно з Постановою
Кабінету Міністрів України від 14 березня 1993 р. з метою забезпечення
реалізації державної страхової політики. Комітет підпорядковувався Кабінету
Міністрів України.
З 2000 р. і до прийняття нової редакції Закону України "Про
страхування" від 4 жовтня 2001 р. регулюванням страхової діяльності
займався Департамент фінансових установ та ринків, який було створено при
Міністерстві
займались
фінансів
загальним
України.
Структурні
регулюванням,
підрозділи
законодавчим
Департаменту
забезпеченням,
ліцензуванням і контролем за небан-ківськими фінансовими установами,
кредитними спілками, недержавними пенсійними фондами, інвестиційними
компаніями, страховими організаціями.
З прийняттям нової редакції Закону України "Про страхування" від 4
жовтня 2001 р. державний нагляд за страховою діяльністю на території
України здійснюється уповноваженим органом та його органами на місцях.
Державний нагляд за страховою діяльністю в Україні здійснюють з
мстою
дотримання
вимог
законодавства
України
про
страхування,
30
ефективного розвитку страхових послуг, запобігання неплатоспроможності
страховиків і захисту інтересів страхувальників.
Уповноважений орган забезпечує проведення державної політики у
сфері страхування. У своїй діяльності керується Конституцією України,
законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України,
узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до
його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства,
у визначеному порядку вносить їх на розгляд Президентові України та
Кабінету Міністрів України. У межах своїх повноважень уповноважений
орган організовує виконання актів законодавства та систематично контролює
їхню реалізацію[54].
Основними завданнями уповноваженого органу у сфері страхування є:
1) розроблення основних напрямів розвитку страхової діяльності та
посередницької діяльності у страхуванні та перестрахуванні;
2) проведення заходів щодо забезпечення розвитку страхової справи та
здійснення державного нагляду за страховою діяльністю;
3) регулювання в межах своїх повноважень взаємовідносин страховиків
зі страхувальниками, а також страхових брокерів зі страхувальниками і
страховиками;
4) проведення роботи з удосконалення методів фінансової діяльності
страховиків;
5) участь у міжнародному співробітництві з питань страхування і
посередницької діяльності у страхуванні та перестрахуванні.
Уповноважений орган відповідно до покладених на нього завдань
виконує такі основні функції (рис. 1.5.):
— видає ліцензії страховикам на здійснення страхової діяльності та
проводить перевірки їх відповідності виданій ліцензії;
— видає свідоцтва про включення страхових та перестрахових брокерів
до Державного реєстру страхових та перестрахових брокерів та проводить
31
перевірки щодо додержання ними законодавства про посередницьку
діяльність у страхуванні та перестрахуванні та достовірності їхньої звітності;
— проводить перевірки щодо правильності застосування страховиками
(перестраховиками) та страховими посередниками законодавства про
страхову діяльність і достовірності їхньої звітності;
— у межах своєї компетенції методично забезпечує роботу страховиків
та страхових посередників;
—
розробляє
рекомендації
для
захисту
фінансових
інтересів
страховиків, страхових посередників і страхувальників;
— узагальнює практику страхової діяльності та посередницької
діяльності на страховому ринку, розробляє і подає у визначеному порядку
пропозиції відносно розвитку й удосконалення законодавства України про
страхову та посередницьку діяльність у страхуванні та перестрахуванні;
— у межах своєї компетенції приймає нормативно-правові акти з
питань страхової діяльності та посередницької діяльності у страхуванні та
перестрахуванні;
—
проводить
аналіз
додержання
законодавства
об'єднаннями
страховиків і страхових посередників;
— контролює платоспроможність страховиків відповідно до взятих
ними страхових зобов'язань перед страхувальниками;
— забезпечує проведення дослідницько-методологічної роботи з
питань страхової діяльності та посередницької діяльності у страхуванні та
перестрахуванні, підвищення ефективності державного страхового нагляду;
— визначає правила формування, обліку і розміщення страхових
резервів та показники звітності;
— розробляє пропозиції щодо впровадження єдиних методологічних
засад бухгалтерського обліку і звітності, а також форм статистичної звітності
для страховиків і страхових посередників;
— аналізує стан і тенденції розвитку страхової діяльності та
посередницької діяльності у страхуванні та перестрахуванні;
32
— у визначеному законодавством порядку проводить і координує
навчання, підготовку та перепідготовку кадрів і встановлює кваліфікаційні
вимоги до осіб, які провадять діяльність на страховому ринку, організовує
наради, семінари, конференції з питань страхової діяльності;
— бере участь у міжнародному співробітництві у сфері страхування і
посередницької діяльності у страхуванні та перестрахуванні, вивчає,
узагальнює, поширює світовий досвід, організовує виконання міжнародних
договорів України з цих питань;
— роз'яснює порядок застосування законодавства про страхову
діяльність і посередницьку діяльність у страхуванні та перестрахуванні,
проводить через засоби масової інформації інформаційно-роз'яснювальну
роботу з питань страхової діяльності та посередницької діяльності у
страхуванні та перестрахуванні;
—
здійснює
організаційно-методичне
забезпечення
проведення
актуарних розрахунків;
— розглядає звернення громадян, підприємств, установ та організацій з
питань, що належать до його компетенції.
33
Основні функції
уповноваженого
органу
Видача ліцензій на
проведення страхової
діяльності
Розробка
нормативних та
методичних
документів з питань
страхової діяльності
Контроль за платоспроможністю
страховиків щодо виконання їх
страхових зобов'язань перед
страхувальниками
Встановлення правил
формування, розміщення та
обліку страхових резервів
Участь у здійсненні заходів
щодо підвищення кваліфікації
кадрів для страхової діяльності
Розробка та подання
пропозиції щодо розвитку та
удосконалення страхового
законодавства
Рис. 1.5. Функції уповноваженого органу у сфері страхування
Законом України "Про страхування" (у редакції 2001 року) визначено
основні права уповноваженого органу, відповідно до яких він має право:
— одержувати у визначеному порядку від страховиків звітність про
страхову діяльність, інформацію про їх фінансове становище та пояснення
щодо звітних даних, а від підприємств, установ (у тому числі банків),
організацій і громадян — інформацію, потрібну для виконання покладених
на нього завдань;
— отримувати від страхових брокерів визначену звітність про їхню
діяльність та інформацію про укладені договори, а також пояснення щодо
цих даних;
— видавати приписи страховим брокерам про усунення виявлених
порушень законодавства, а у разі їх невиконання приймати рішення про
вилучення страхового брокера з Державного реєстру страхових брокерів;
34
— одержувати у визначеному порядку від аварійних комісарів
інформацію, необхідну для виконання покладених на нього завдань, у тому
числі інформацію про обставини і причини настання страхового випадку та
заподіяну шкоду;
— створювати комісії та робочі групи для проведення перевірок
діяльності страховиків та страхових брокерів;
— контролювати достовірність та повноту інформації, що надається
учасниками страхового ринку, призначати проведення за рахунок страховика
додаткової обов'язкової аудиторської перевірки з визначенням аудитора;
— одержувати безоплатно від органів виконавчої влади інформацію та
статистичну звітність, необхідну для виконання покладених на нього
завдань;
— при виявленні порушень страховиками вимог законодавства України
про страхову діяльність видавати їм приписи про їх усунення, а у разі
невиконання приписів зупиняти або обмежувати дію ліцензій цих
страховиків до усунення виявлених порушень чи приймати рішення про
відкликання ліцензій та вилучення з Державного реєстру фінансових установ.
Спори про відкликання ліцензії розглядає суд або Арбітражний суд;
— звертатися до Арбітражного суду з позовом про скасування
державної реєстрації страховика як суб'єкта підприємницької діяльності у
випадках, передбачених чинним законодавством.
Посадові особи уповноваженого органу в разі розголошення в будьякій формі відомостей, що є комерційною таємницею страховика, несуть
відповідальність, передбачену чинним законодавством.
Після 26 квітня 2003 р. спеціально уповноваженим органом виконавчої
влади у сфері страхування є Державна комісія з регулювання ринків
фінансових послуг України, яка діє відповідно до Положення про Державну
комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого
Указом Президента України від 4 квітня 2003 р. Указом Президента України
№ 1070/2011 "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання
35
у сфері ринків фінансових послуг" від 23 листопада 2011 року утворено
Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків
фінансових послуг.
Державно-правове регулювання діяльності на страховому ринку
України здійснюють також органи законодавчої, виконавчої та судової влади.
У зв'язку з демонополізацією страхування в Україні органи державної
влади й управління не здійснюють безпосереднього керівництва страховою
діяльністю. До їхньої компетенції входить створення правового середовища
для страхового ринку шляхом прийняття та видання законів, постанов,
інструкцій та інших нормативних актів, а також здійснення контролю та
нагляду за дотриманням законодавства у сфері страхування. До таких органів
належать: Кабінет Міністрів України, Державна комісія з регулювання
ринків фінансових послуг, Міністерство фінансів України.
До системи органів регулювання входять ще: Національний банк
України, який здійснює валютне регулювання, Антимонопольний комітет —
антидемпінгове та антимонопольне регулювання, Державна служба України
з питань регуляторної політики та підприємництва — регуляторна політика,
Фонд державного майна України — управління частками державного майна,
Господарський суд — розгляд спірних питань у страхуванні.
Відповідно до Закону України "Про страхування" (2001), інститутамирегуляторами,
що
здійснюють
інституційно-правове
регулювання
на
страховому ринку, визнані Ліга страхових організацій України, Моторне
(транспортне) страхове бюро України, Авіаційне страхове бюро, Морське
страхове бюро[78].
36
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ СТРАХОВОГО РИНКУ
2.1. Загальна характеристика страхового ринку України
Становлення України як самостійної демократичної держави не могло
не зумовити створення і розвиток страхового ринку. Процес демонополізації
економіки, який охопив усі галузі економіки, одразу ж позначився і на такій
сфері суспільних правових відносин, як страхування. Усунення монополії
держави при вирішенні юридичних та економічних питань страхової справи і
поява недержавних страхових компаній створили необхідну базу для
організації ринкових відносин у страховій діяльності й передумови
формування страхового ринку України.
У розвинених країнах страхування є одним із найважливіших секторів
національної економіки і забезпечує перерозподіл 8-12 % валового
внутрішнього продукту[24]. Загальний обсяг надходжень до бюджетів цих
країн від страхової галузі порівнянний з обсягом відповідних надходжень від
банківської системи. Акумульовані через страхування грошові кошти є
джерелом великих інвестицій.
Зародження й розвиток страхового ринку України — процес, що має
багато спільного з аналогічними процесами в інших постсоціалістичних
країнах. Досліджуючи питання розвитку страхового ринку в Україні
упродовж 15 останніх років, можна дійти висновку, що його роль
недооцінювалася. Лише протягом останнього часу цій сфері приділяється
належна увага. Сьогоднішній стан ринку можна охарактеризувати як початок
періоду зростання, незважаючи на те, що обсяги ринку порівняно з країнами
Східної та Західної Європи незначні.
Розвиток страхового ринку України можна умовно поділити на кілька
етапів:
Перший етап (1991—1995роки) — це період створення і прийняття
перших законодавчих актів із регулювання діяльності на страховому ринку.
Розвитку страхових компаній сприяло прийняття Декрету Кабінету Міністрів
37
України "Про внесення змін і доповнень у Закон України "Про банки і
банківську діяльність" від 26 квітня 1993 року № 38-93, що забороняв
комерційним банкам діяльність у сфері страхування, та Декрету "Про
страхування" від 10.05.1993 року.
Динаміка зростання чисельності страхових організацій в Україні за цей
період характеризується такими показниками: 1991 рік - 28, 1992-ий - 171,
1993-ій - 455, 1994-ий - 616, 1995 рік - 655 страхових компаній.
Водночас кількісне зростання страхового ринку в Україні не перейшло на
цьому етапі в якість, не були визначені чіткі напрямки розвитку ринку, не
було відповідної методологічної бази та кваліфікованих кадрів. Не
проводився ефективний державний нагляд і ліцензування (до 1993 року)
страхової справи. Незважаючи на те, що в 1993 році було створено державну
структуру у сфері регулювання страхового ринку - Укрстрахнагляд,
переломного етапу в розвитку страхового ринку, контролі за діяльністю
страховиків тощо не відбулось.
Більшість
страхових
компаній
були
неплатоспроможні.
До 1995 року багато страхових компаній працювали за принципом піраміди
(до цього спонукала висока інфляція). Важливим чинником розвитку
національного ринку цього часу було створення в Україні філій і
представництв московських страхових компаній ("АСКО", "Славія" та ін.),
створення власних великих компаній-холдингів ("Саламандра", а також
перетворення "Укрдержстраху" у НАСК "Оранта").
Другий етап (1996—2002роки). Значною подією для ринку було
прийняття 07.03.1996 року Верховною Радою України Закону "Про
страхування". Цей закон, а також близько 20 постанов уряду, 11 інструкцій і
нормативних актів, прийнятих за цей період, відбивали потреби перехідного
періоду від планової до ринкової економіки, безпосередньо визначали умови
діяльності в сфері страхування, де домінуючу роль відігравали недержавні
страхові компанії.
38
Зросли вимоги до розміру статутного фонду з 5 тис. дол. до 100 тис.
дол. Після перереєстрації в 1997 році кількість страховиків значно
зменшилась; налічувалося 220 компаній. У 1997 році відбулося падіння
реальних обсягів надходжень страхових платежів, що почалося в 1994 році,
при цьому зростання становило лише 8,6% від аналогічного показника 1994
року в порівняльних цінах.
Посилилися вимоги Укрстрахнагляду (з 1998-го до кінця 2001 року
Міністерства фінансів України як контрольного органу страховиків) щодо
платоспроможності,
ліквідності,
резервування,
структури
активів,
інвестиційної політики тощо. Страховики, починаючи з 1996 року,
зобов'язані були за кожним видом страхування, який вони мали намір
здійснювати, розробляти правила страхування та затверджувати їх у
контрольному
органі.Характерною
тенденцією
цього
етапу
було
продовження політики обслуговування та встановлення тісніших зв'язків
кептивних
страховиків
і
структур,
які
їх
створили.
Третій етап (2002рік і дотепер) — це період переосмислення
напрацьованого та перехід до нових стандартів і підходів у регулюванні та
розвитку ринку. Значно посилилась конкуренція, професіоналізм у роботі
страховиків. З'явився новий регулятор - створена наприкінці 2002 року
Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг (далі - ДКРРФП),
суворішими стали вимоги щодо капіталізації ринку. Прийнятий у новій
редакції наприкінці 2001 року Закон України "Про страхування" встановив
нові вимоги до статутних фондів страховиків у розмірі не менше 1 млн. євро
для тих, хто провадить ризикові види страхування, та 1,5 млн. євро для
страховиків, які здійснюють страхування життя.
Практичним завданням цього етапу є зміцнення системи контролю
ДКРРФП та фінансового стану наявних страхових організацій і виведення з
ринку страхових послуг нежиттєздатних страховиків, підвищення рівня
платоспроможності й капіталізації страхових компаній та якості капіталу,
39
розширення діяльності із залучення коштів населення і підприємств, а також
посилення взаємодії страховиків з реальним сектором економіки.
Підсумки діяльності страхових компаній за 9 місяців 2012 року
На
сьогодні
ринок
страхових
послуг
залишається
найбільш
капіталізованим серед інших небанківських фінансових ринків. Загальна
кількість страхових компаній станом на 30.09.2012 становила 448, у тому
числі СК "life" - 64 компанії, СК "non-life" - 384 компанії, (станом на
30.09.2011 - 445 компаній, у тому числі СК "life" - 65 компаній, СК "non-life"
- 380 компаній).
У порівнянні з 9 місяцями 2011 року на 629,0 млн. грн. (3,8%)
зменшився обсяг надходжень валових страхових премій, обсяг чистих
страхових премій збільшився на 2 277,4 млн. грн. (18,0%). Питома вага
чистих страхових премій у валових страхових преміях за 9 місяців 2012 року
становила 94,4%, що на 17,5 в.п. більше в порівнянні з відповідним періодом
2011 року.
Основним фактором зменшення валових страхових премій у порівнянні
з 9 місяцями 2011 року стало зменшення обсягу валових страхових премій,
зокрема, з таких видів страхування, як: страхування майна (зменшення
валових страхових платежів на 343,8 млн. грн (13,9%)); страхування
фінансових ризиків (зменшення валових страхових премій на 402,1 млн. грн
(20,1%)); страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ
(зменшення валових страхових премій на 440,8 млн. грн (23,6%));
страхування вантажів та багажу (зменшення валових страхових премій на
313,2 млн. грн (28,9%)). Проте, у порівнянні з 9 місяцями 2011 року, зріс
обсяг валових страхових премій з таких видів страхування, як: обов'язкове
страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних
засобів (ОСЦПВ) (збільшення валових страхових платежів на 172,1 млн. грн.
(10,2%)); страхування життя (збільшення валових страхових премій на 318,8
млн. грн. (35,4%)).
40
Основним фактором зменшення валових страхових премій при
одночасному збільшенні чистих страхових премій є значне зменшення
обсягів вихідного перестрахування всередині країни (у порівнянні з
аналогічним періодом 2011 року частка вихідного перестрахування у валових
страхових преміях зменшилася з 28,6% до 12,5%) та відповідне зростання
частки прямого страхування від фізичних та юридичних осіб.
У 2012 році змінилося співвідношення між вихідним перестрахуванням
у нерезидентів та всередині країни на користь перших (55,4% та 44,6%
відповідно).
У порівнянні з аналогічним періодом 2011 року на 14,4% збільшилися
валові страхові виплати/відшкодування, обсяг чистих страхових виплат
збільшився на 13,0%.
Також, у порівнянні з аналогічним періодом 2011 року зросли такі
показники, як загальні активи страховиків, активи, визначені ст. 31 Закону
України «Про страхування» для представлення коштів страхових резервів,
обсяг сплачених статутних капіталів (так, станом на 30.09.2012 їх приріст
становив 15,7%, 68,5% та 8,5% відповідно).
Основні показники діяльності страхового ринку та його динаміка
представлені в таблиці 2.1.
Таблиця 2.1.
Основні показники діяльності страхового ринку та його динаміка
Темпи приросту
9 місяців 2012/
9 місяців 2011
9 місяців
2011
9
місяців
2012
21 033,80
25 336,10
-
20,50%
18 291,6
22 086,7
-
20,7%
млн. грн.
%
Кількість договорів, крім договорів з
обов'язкового страхування від нещасних
випадків на транспорті, у тому числі:
- зі страхувальниками - фізичними особами
Кількість договорів з обов'язкового
Продовження табл. 2.1.
41
особистого страхування від нещасних
472 534,4
110 216,5
-
-76,7%
15 801,3
3 982,5
25,2%
14 918,9
3 837,0
25,7%
-629,0
500,3
2 277,4
441,5
-
-3,8%
14,4%
18,0%
13,0%
-
1 976,3
-2 723,3
-57,9%
3 788,9
882,3
-2906,6
-76,7%
- перестраховикам-нерезидентам
910,7
1 094,0
183,3
20,1%
Виплати, компенсовані перестраховиками, у тому
числі:
- перестраховиками-резидентами
326,7
119,4
36,5%
85,9
145,5
59,6
69,4%
- перестраховиками-нерезидентами
240,8
300,6
59,8
24,8%
Отримані страхові премії від перестрахувальниківнерезидентів
211,0
-2,6
-1,2%
Виплати, компенсовані перестрахувальникамнерезидентам
576,2
-486,2
-84,4%
11 594,9
371,30
3,3%
- резерви зі страхування життя
2 526,0
3 021,6
- технічні резерви
8 697,6
8 573,3
Активи страховиків та статутний капітал, млн. грн.
Загальні активи страховиків (згідно з формою 1
45248,5
(П(С)БО 2))
27 187,3
45 808,6
441,8
1 550,6
19,6%
-1,4%
випадків на транспорті
Страхова діяльність, млн. грн.
16 430,3
3 482,2
21,2%
12 641,5
3 396,2
26,9%
Перестрахування, млн. грн.
Сплачено на перестрахування, у тому числі:
4 699,6
Валові страхові премії
Валові страхові виплати
Рівень валових виплат, %
Чисті страхові премії
Чисті страхові виплати
Рівень чистих виплат, %
- перестраховикам-резидентам
Обсяг сформованих страхових резервів
Активи, визначені ст. 31 Закону
страхування» для представлення коштів
Страхові резерви, млн. грн.
11 223,6
України
7123,1
18 621,3
15,70%
68,5%
«Про
Кількість страхових компаній
Кількість страхових компаній (СК) станом на 30.09.2012 становила 448,
з яких 64 СК зі страхування життя (СК "Life") та 384 СК, що здійснювали
страхування, інше, ніж страхування життя (СК "non-Life"). За січень-вересень
2012 страхових компаній збільшилася на 6 СК.
42
Таблиця 2.2.
Кількість страхових компаній
Кількість страхових
компаній
на кінець року
на кінець кварталу
2010
2011
Загальна кількість
456
442
451
445
ІІІ кв.
2012
448
в т.ч. СК "non-Life"
389
378
381
380
384
в т.ч. СК "Life"
67
64
70
65
64
ІІІ кв. 2010 ІІІ кв. 2011
Страхові премії
Валові страхові премії, отримані страховиками при страхуванні та
перестрахуванні ризиків від страхувальників та перестрахувальників за 9
місяців 2012 року, становили 15 801,3 млн. грн., з них:
6 443,6 млн. грн. (40,7%) - що надійшли від фізичних осіб;
8 336,7 млн. грн. (52,8%) - що надійшли від юридичних осіб.
За 9 місяців 2011 року загальна (валова) сума страхових премій,
отриманих страховиками, становила 16 430,3 млн. грн., з них:
5 244,8 млн. грн. (31,9%) - що надійшли від фізичних осіб;
8 219,5 млн. грн. (50,0%) - що надійшли від юридичних осіб.
За 9 місяців 2012 року сума отриманих страховиками валових премій з
видів страхування, інших, ніж страхування життя становила 14 582,0 млн.
грн. (або 92,3% від загальної суми страхових премій), а зі страхування життя
-1 219,1 млн. грн. (або 7,7% від загальної суми страхових премій).
Чисті страхові премії за 9 місяців 2012 року становили 14 918,9 млн.
грн., що складає 94,4% від валових страхових премій. Чисті страхові премії
за 9 місяців 2011 року становили 12 641,5 млн. грн., або 76,9% від валових
страхових премій.
43
Так, обсяги валових страхових премій за 9 місяців 2012 року
зменшилися порівняно з 9 місяцями 2011 року на 3,8%, при цьому чисті
страхові премії збільшилися на 18,0%.
□ Чисті страхові премії
□ Валові стахові премії
Рис. 2.1. Динаміка страхових премій за 2009 - 2011 рр., 9 міс. 2012 р., млн.
грн.
Концентрація страхового ринку за надходженнями валових страхових
премій станом на 30.09.2012 представлена в таблиці 2.3.
Таблиця 2.3.
Концентрація страхового ринку за 9 місяців 2012 року
страхування "Life"
Перші
(Тор)
Надходження
премій (млн.
грн.)
Частка на
ринку, %
Надходження
премій (млн.
грн.)
Тор 3
Тор 10
Тор 20
Тор 50
Тор 100
Тор 200
Всього
по
ринку
533,5
1 094,40
1 190,70
1 219,20
х
х
43,8
89,8
97,7
100
x
x
1 673,10
4 655,20
7 498,00
11 338,10
13 477,30
14 491,80
1 219,20
100
14 582,00
страхування "non-Life"
Кількість СК, які більше
Частка на
50% страхових премій
ринку, %
отримали від
перестрахувальників
11,5
31,9
51,4
1
77,8
2
92,4
2
99,4
2
100
7
44
Отже, незважаючи на значну кількість компаній, фактично на
страховому ринку основну частку валових страхових премій - 99,4% акумулюють 200 СК "non-Life" (44,8% всіх СК "non-Life") та 97,7% - 20 СК
"Life" (31,3% всіх СК "Life").Страхові премії за видами страхування за 9
місяців 2011 - 2012 рр. (обсяги, структура та темпи приросту) наведено в
таблиці 2.4[80].
Таблиця 2.4.
Страхові премії за видами страхування (обсяги,
структура та темпи приросту) за 9 місяців 2011 - 2012 рр.
Страхові премії, млн. грн.
Валові
Види страхування
Структура страхових премій
Чисті
Структура
валових
страхових
премій
9
9
місяців місяці
2011
в 2012
6
7
Структура
чистих
страхових
премій
9
9
місяці місяці
в 2011 в 2012
8
9
1
9
місяців
2011
2
9
місяців
2012
3
9
місяців
2011
4
9
місяців
2012
5
Страхування життя
609,6
900,4
609,3
900,3
3,9%
5,5%
6,6%
Види страхування, інші, ніж
страхування життя, у тому
числі:
14825,1
15530
8590
11741,2
96,1%
94,5%
Добровільне особисте
страхування
1222,9
1612,1
1097,9
1455,3
7,9%
Добровільне майнове
страхування
10844,8
10591
5209,8
7449
- в тому числі страхування
фінансових ризиків
1 779
2 004,4
487,6
Добровільне страхування
відповідальності
809
867,6
Недержавне обов'язкове
страхування
1 945,5
- в тому числі страхування
цивільної відповідальності
власників транспортних
засобів
Темпи приросту
страхових премій
валових
премій
чистих
премій
9 місяців 2012/9
місяців 2011
10
11
7,1%
47,7%
47,8%
93,4%
92,9%
4,8%
36,7%
9,8%
11,9%
11,5%
31,8%
32,6%
70,3%
64,5%
56,6%
58,9%
-2,3%
43,0%
1358,8
11,5%
12,2%
5,3%
10,7%
12,7%
178,7%
454,8
508,5
5,2%
5,30%
4,9%
4%
7,2%
11,8%
2 459,1
1 824,6
2 328,2
12,6%
15%
19,8%
18,4%
26,4%
27,6%
1386,9
1910,8
1346,0
1851,8
9,0%%
11,6%
14,6%
14,6%
37,8%
37,6%
Державне обов'язкове
страхування
2,9
0,1
2,9
0,1
0,02%
0,001
%
0,03%
0,001
%
-96,6%
-96,6%
ВСЬОГО (всі види
страхування)
15
434,70
16 430,3
9 199,3
12 641,5
100%
100%
100%
100%
6,5%
37,4%
45
2.2. Інфраструктура страхового ринку та її учасники
Інфраструктура страхового ринку – це система посередників, які прямо
чи побічно здійснюють на страховому ринку роботу, що спрямована на
обслуговування продавців і покупців страхових послуг (тобто страховиків і
страхувальників). Посередники можуть робити послуги і виконувати роботи,
котрі
безпосередньо
пов’язані
з
продажем
страхових
продуктів
і
обслуговуванням договорів страхування, чи пропонувати послуги і роботи,
що потрібні як страховикам, так і страхувальникам для здійснення ними
іншої нестрахової діяльності.
Якщо посередники виконують роботи першого напрямку, їх називають
страховими посередниками. До складу страхових посередників належать
прямі страхові посередники (страхові агенти і страхові брокери), які прямо
беруть участь у продажі страхового продукту, і непрямі (побічні) страхові
посередники (актуарії, аджастери, диспашери, сюрвейєри, аварійні комісари,
ін.), що беруть участь в організації страхової послуги та її виконанні, але не в
її продажу.
Посередники, що виконують роботи другого напрямку, називаються
нестраховими. До них належать посередники, що надають консультаційні,
інформаційні,
рекламні,
кредитно-банківські,
фінансові,
валютні,
аудиторські, нотаріальні, юридичні, біржові й інші послуги, без яких
неможливо функціонування вільного страхового ринку.
Прямі страхові посередники, які діють на страховому ринку:
Сстраховий агент – фізична чи юридична особа, яка діє від імені і за
дорученням страховика і виконує частину його страхової діяльності
(укладання договору страхування, одержання страхової премії, проведення
робіт, які пов’язані із виплатою страхових відшкодувань) як представник
страховика. Агент діє в інтересах страховика й отримує від нього комісійну
винагороду на підставі письмової агентської угоди (договору доручення),
укладеної між страховим агентом і страховиком.
46
Діяльність агентів в Україні регламентується низкою вимог, що подані
нижче. Якщо агент – юридична особа, він повинен бути суб’єктом
підприємницької діяльності й укласти зі страховиком агентську угоду
(договір доручення) на надання послуг (робіт), які пов’язані з укладанням і
виконанням договорів страхування:
• підготування договорів;
• укладання договорів;
• обслуговування договорів;
• оформлення документів для виплати страхових сум і відшкодувань;
• виплату страхових сум і відшкодувань.
Агентська угода повинна містити:
• права й обов’язки сторін при укладанні, обслуговуванні і виконанні
договорів страхування;
• порядок внесення страхових премій;
• умови проведення взаєморозрахунків між сторонами;
• відповідальність сторін за невиконання договору;
• інші умови за узгодженням сторін.
Страховий агент зобов’язаний:
• перераховувати страховику отримані від страхувальника премії
протягом двох робочих днів після отримання;
• оформляти договір страхування за один робочий день із моменту
одержання страхової премії;
• кожної декади подавати страховику дані про укладені договори
страхування і суми отриманих премій.
Якщо агент без поважних причин порушує будь-яку з двох перших
умов, страховик зобов’язаний перервати дію агентської угоди на три і більше
місяців. У іншому разі дії страховика кваліфікуються як порушення
страхового законодавства.
Страховий брокер – фізична чи юридична особа, що зареєстрована як
суб’єкт підприємницької діяльності і діє на страховому ринку від свого імені
47
на підставі доручень страхувальника (або страховика, який виступає у якості
перестрахувальника). Вимоги до діяльності страхових брокерів в Україні
наведено нижче.
Брокерська діяльність – це фахова діяльність брокера на користь
страхувальника (перестрахувальника), а саме:
• визначення потреби страхувальника у страхових послугах;
• допомога у розробці договору страхування;
• пошук страховиків, що відповідають вимогам страхувальника;
• ведення переговорів і укладання договорів страхування за дорученням
страхувальника;
• проведення розрахунків за договорами страхування;
• підготовка документів для врегулювання збитків після настання
страхового випадку.
Брокерська угода – письмовий договір щодо надання страхових
брокерських послуг страхувальнику страховим брокером, де визначені:
• права й обов’язки сторін;
• порядок набуття чинності договору страхування, що укладається за
допомогою брокера;
• порядок оплати страхових премії й оповіщення страхувальника про
початок дії договору страхування;
• умови проведення взаєморозрахунків між сторонами;
• відповідальність сторін за невиконання брокерської угоди й інші
умови за узгодженням сторін.
Страховий брокер зобов’язаний:
•
укладати
договір
страхування
на
найбільш
вигідних
для
страхувальника умовах, визначених брокерською угодою, і зі страховиком,
що має стале фінансове положення;
• володіти всією необхідною для укладання договору страхування
інформацією про страховика і надавати її страхувальнику.
Обмеження в роботі страхових брокерів:
48
• страховому брокеру заборонена будь-яка інша підприємницька
діяльність, в т.ч. і посередницька, крім посередницької діяльності на
страховому ринку;
• з одним страховиком брокер може укладати договори страхування на
суму страхових премій не більш ніж 35% від суми страхових премій за всіма
укладеними цим брокером протягом одного року договорами страхування;
• за кожний квартал брокер не має права одержувати страхових премій
на суму, що перевищує розмір його сплаченого статутного фонду, або 625
мінімальних заробітних плат, якщо він є фізичною особою;
• якщо брокер одержує страхові премії, він повинен не пізніше одного
дня після їхнього отримання забезпечити, початок дії договору страхування.
Якщо він не може забезпечити виконання цієї умови, то премії, минаючи
брокера, повинен приймати від страхувальника безпосередньо страховик;
• брокер не має права обслуговувати іноземних страховиків і укладати з
ними брокерську угоду, якщо інше не визначено у міжнародних договорах
України.
Непрямі страхові посередники, які діють на страховому ринку:
Аварійний комісар – особа, що визначає причини страхового випадку і
встановлює причину, характер, розміри збитків страхувальника. Він здійснює
свою діяльність на основі договору зі страховиком. Аварійний комісар
повинен мати спеціальну кваліфікацію, що визначена органом нагляду за
страховою діяльністю. Аварійний комісар має право:
• визначати форми і методи виконання страхових зобов’язань згідно з
договором страхування і законодавством;
• знайомитися з матеріалами слідства, бути присутнім під час
проведення слідчих дій, запитувати про обставини і причини настання
страхових випадків і заподіяної шкоди;
• самостійно проводити або організовувати потрібні експертизи;
• отримувати потрібну інформацію від сторін, що мають відношення до
настання страхових випадків;
49
• складати і видавати аварійний сертифікат із визначенням обставин і
причин настання страхового випадку й обсягу заподіяного збитку;
• оформляти страхові збитки;
• брати участь у ліквідації наслідків страхового випадку, вживаючи на
місці заходи до забезпечення цілості застрахованих об’єктів і зменшення
збитків;
• за дорученням страховика проводити попереджувальні заходи, щоб
запобігти
можливим
страховим
випадкам,
і
виплачувати
страхові
відшкодування особам, що потребують цього;
• залучати до роботи інших експертів (сюрвейєрів).
Аджастер (Adjuster) - фізична або юридична особа, що представляє
інтереси страховика при вирішенні питань по врегулюванню заявлених
претензій страхувальника у зв'язку із страховим випадком. Аджастер
здійснює оцінку ризику після страхового випадку (реалізації ризику) і прагне
дійти згоди зі страхувальником про суму страхового відшкодування, що
підлягає виплаті, виходячи із зобов'язань страховика, узятих по укладеному
їм договору страхування. Аджастер аналізує факти й ризикові обставини
страхового випадку. Становить експертний висновок для страховика за
матеріалами цього аналізу, проводить роботу в області ризик менеджменту,
виконує
функції
аварійного
комісара.
Діяльність
аджастера
може
здійснюватися в рамках структурного підрозділу страхової компанії або
спеціалізованої організації (агента) страховика, що працює на підставі
відповідної угоди по експертизі й ліквідації збитків. Аждастер може
виконувати функції диспашера, що здійснює розрахунок по розподілу
збитків між судном, вантажем і фрахтом у зв'язку із загальною аварією.
Аквізитор - страховий агент або інший страховий працівник, що
займається укладанням нових або поновленням раніше діючих договорів
страхування.
Актуарій – фахівець, що здійснює актуарні (математичні) розрахунки
на основі відповідної статистики настання страхових випадків для
50
обчислення базових страхових тарифів страховика і проведення робіт із
формування й оптимізації страхового портфеля, у тому числі за рахунок
перестрахувальної діяльності. Актуарій повинен мати кваліфікацію, що
відповідає вимогам органу державного нагляду за страховою діяльністю
(ДКРРФПУ), та підтверджена посвідченням встановленого зразка.
Андерайтер (Underwriter) - 1) висококваліфікований фахівець в області
страхового бізнесу, що має владні повноваження від керівництва страховика
приймати на страхування запропоновані ризики, визначати тарифні ставки й
конкретні умови договору страхування цих ризиків, виходячи з норм
страхового права й економічної доцільності . Андерайтер може виконувати
функції сюрвейера. Можливе обмеження сфери діяльності андерайтера
виключно перестрахуванням.
2) Член страхової корпорації Ллойд, що самостійно або в межах
окремого синдікату підписує страхові поліси Ллойда.
3) Будь-яка фізична або юридична особа, що займається продажем
страхових
полісів потенційним клієнтам або здійснює професійний
консалтінг у сфері страхування для зацікавленої сторони.
Диспашер (Dispacheur) - фахівець з морського права, що виконує
розрахунки по розподілу витрат по загальній аварії між судном, вантажем і
фрахтом, тобто диспашу. В індустріально розвинених країнах функції
диспашера виконують, як правило, спеціальні фірми (аджастери). У деяких
країнах (наприклад, у Російській Федерації) диспашери об'єднані в асоціацію
диспашерів при Торгово-промисловій палаті РФ. При виконанні своїх
функцій
диспашер
керується
Кодексом
торговельного
мореплавства,
Повітряним Кодексом, а також нормами міжнародного морського або
повітряного права, тісно взаємодіє із Морською арбітражною комісією тощо.
Як правило, диспашер призначається судновласником. У Російській
Федерації диспашери призначаються Президією Торгово-промислової палати
із числа осіб, що володіють знаннями й досвідом в сфері морського права, а
51
також міжнародних порядків торговельного мореплавання та повітряних
перевезень.
Сюрвейєр – експерт, що оглядає транспортний засіб і вантажі, та
робить висновок щодо його стану, ушкодженнях при аварії, експлуатаційних
характеристиках
фрахтувальником,
і
т.д.
Залучається
вантажовласником,
до
роботи
страховиком,
власником
засобу,
класифікаційним
товариством. Оформлює акт огляду відповідного об’єкта чи складає
аварійний сертифікат про заподіяну шкоду як основний документ для
розв’язання суперечки й оплати збитків. Повинен мати відповідну
кваліфікацію[24].
52
2.3. Аналіз сучасного стану страхування на прикладі НАСК "Оранта"
Національна Акціонерна Страхова Компанія (НАСК) „Оранта” була
створена 25 листопада 1921 року. Відтоді i до 1993 року компанія носила
назву „Укрдержстрах”. Ця організація за всіх часів відіграла, безперечно,
значну роль у житті суспільства, задовольняючи соціально – економічні
потреби широких мас населення. За довгі роки своєї історії компанія
отримала високий авторитет і особливу довіру з боку клієнтів[53].
Форма підприємства - Компанія НАСК "Оранта"є юридичною
особою і фінансовою установою, яка здійснює свою діяльність на підставі та
згідно із законодавством України, Статутом та іншими документами, які
затверджуються в порядку. Фінансовою діяльністю компанії є діяльність, яка
призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу
підприємства.
У відносинах із діловими партнерами НАСК „Оранта” робить акцент
на тривалості стосунків, оскільки вони базуються на взаємовигідних умовах і
підтверджуються високим рівнем гарантій, які надає компанія. Страхова
компанія НАСК „Оранта” посіла перше місце у рейтингу страхових компаній
України відповідно до висновків Українського рейтингового агентства
«Гвардія брендів» і окремо відзначена нагородою «Вибір року 2008» як
краща страхова компанія року одразу у двох номінаціях — страхування авто
і страхування майна. За довгі роки свого існування компанія здобула
неабиякий авторитет і особливу довіру клієнтів.
Девіз компанії – „Впевненість, набута досвідом”.
Взагалі регіональна структура НАСК «Оранта» — унікальна не лише
серед операторів страховогоринку, а й серед національних компаній. I тут
сповна використовують цей потужний маркетинговий ресурс, докладаючи
чимало зусиль для його збереження та дальшого розвитку, а це і технологічна
модернізація підрозділів, і забезпечення високопрофесійними кадрами,
і оперативний адміністративний та фінансовий контроль тощо.
53
Адже якість послуг компанії має бути однаково високою незалежно
від того, де розташований структурний підрозділ — у столиці чи районному
центрі. Ім’я зобов'язує.
НАСК „Оранта” надає страхові послуги з понад 50 видів
страхування. Компанія входить в першу 20 лідерів страхового ринку з
надання страхових послуг по всім групам страхування. НАСК „Оранта” має
розгалужену регіональну мережу та найбільшу агентську мережу. Крім того,
компанія для продажу страхових послуг використовує наступні канали
продажу: послуги страхових посередників, банківські продажі, тендери.
На сьогодні НАСК „Оранта” – найбільша компанія, що працює на
страховому ринку України з надання страхового захисту майнових інтересів
громадян і юридичних осіб, а також здійснює фінансову діяльність з метою
одержання прибутку в інтересах акціонерів, що забезпечує її працівникам
умови для творчої перспективної роботи, ріст їхнього професіоналізму і
добробуту. Компанія має найбільшу у країні агентську та представницьку
мережу 676 відокремлених структурних пiдроздiлiв, в тому числі обласні
дирекції у кожному регіоні України. У компанії працює приблизно 10
тис.осіб. Компанія має найширшу агентську сітку - 5800 чол. (біля 30% від
всієї агентської сітки по Україні). Компанія є членом: Ліги страхових
організацій України, Моторного страхового бюро України, Ядерного
страхового пула України, Морського страхового бюро України, Українського
союзу промисловців і підприємців, Торгово – промислової палати України.
Метою діяльності компанії є одержання прибутку шляхом
надання послуг з усіх видів страхового захисту майнових інтересів громадян
і юридичних осіб та здійснення фінансової діяльності в межах, визначених
законодавством та статутом страхової компанії.
Ціль компанії – бути універсальною страховою компанією, що лідирує
на всіх сегментах страхового ринку, орієнтованою на максимальне
задоволення потреб страхувальників і надання послуг високої якості.
54
Предметом
безпосередньої
діяльності
компанії
є
проведення
страхування, перестрахування і здійснення фінансової діяльності, пов’язаної
з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням. Компанія
здійснює
всі
види
обов’язкового,
добровільного
страхування
та
перестрахування згідно із законодавством України, наякі вона отримала
ліцензії.
Маючи найбільшу серед українських страхових компаній кількість
ліцензій, НАСК „ОРАНТА” надає виключний перелік страхових послуг
юридичним і фізичним особам.
Послуги, що надаються юридичним особам:
-
страхування
авіаційних
ризиків
(авіатранспорту й
цивільної
відповідальності авіаперевізників);
- страхування будівельно-монтажних ризиків;
- страхування вантажів (таких, що перевозяться всіма видами
транспорту);
- автотранспортне страхування (автокаско, обов’язкове й добровільне
страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних
засобів, обов’язкове й добровільне страхування від нещасних випадків на
транспорті водіїв і пасажирів);
- страхування майна підприємств;
- страхування заставного майна й майна зданого в оренду;
- обов’язкове й добровільне страхування відповідальності юридичних
осіб;
- страхування морських ризиків (суден, відповідальності судовласників
і фрахтувальників);
- страхування залізничного транспорту;
- комплексне страхування фінансових установ (страхування фінансових
ризиків);
- обов’язкове й добровільне страхування сільськогосподарських
ризиків (врожаю, посівів, тварин);
55
- корпоративне особисте страхування співробітників (від нещасних
випадків,
на
випадок
травми,
медичне
страхування,
страхування
відповідальності роботодавців).
Фізичним особам надаються наступні послуги:
- страхування майна громадян (квартири, споруди, побутове майно),
власного, заставного й зданого в оренду;
- автотранспортне страхування (автокаско, обов’язкове й добровільне
страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних
засобів, страхування від нещасних випадків на транспорті водіїв і пасажирів);
- страхування відповідальності перед третіми особами;
- страхування громадян від нещасних випадків і на випадок хвороби;
- медичне страхування;
- страхування подорожуючих за кордоном або на території України на
випадок хвороби або травми (страхування туристів);
- страхування тварин, що належать громадянам.
Компанія дляпродажу страхових послуг використовує наступні канали
продажу: послуги страхових посередників, банківські продажі, тендери.
Посередниками страхової компанії є страхові агенти та страхові
брокери, через яких страховики здійснюють страхову діяльність. Страхове
законодавство визначає їхні функції таким чином:
- консультування;
- експертно-інформаційні послуги;
-
підготовка,
укладення
та
супровід
договорів
страхування
(перестрахування), в тому числі щодо врегулювання збитків у частині
одержання та перерахування страхових платежів, страхових виплат та
страхових
відшкодувань
відповідно
із
страхувальником
або
перестрахувальником;
- Інші посередницькі послуги у страхуванні та перестрахуванні за
переліком, встановленим уповноваженим органом.
56
Компанія вже кілька років є безумовним лідером ринку ОСЦПВ. За
даними Моторно-транспортного страхового бюро України, НАСК «Оранта»
посіла перше місце в рейтингу «ТОП-10 страховиків за кількістю виданих
полісів на 1 січня 2010 року» і в «ТОП-10 страховиків за розміром страхових
виплат на 1 січня 2010 року». НАСК «Оранта» у 2009 р. уклала 1 440 492
договори страхування ОСЦПВ, що становить приблизно 21,4% від загальної
кількості застрахованих транспортних засобів. Частка НАСК «Оранта» у
ринку ОСЦПВ - 18,4% за обсягом страхових премій.
Незалежне рейтингове агентство «Кредит-Рейтинг» на підставі аналізу
повної фінансової звітності НАСК «Оранта» за 2009 р. підтвердило
довгостроковий кредитний рейтинг компанії на рівні ua. Прогноз рейтингу –
стабільний, що вказує на відсутність передумов для зміни рейтингу протягом
року.
У 2009 році НАСК «Оранта» було визнано лідером у двох номінаціях
Міжнародного фестивалю-конкурсу «Вибір року 2009»: «Страхова компанія
року зі страхування майна», «Страхова компанія року зі страхування
автотранспорту». У конкурсі «MasterCard Банк року 2009» «Оранта» посіла
перше місце в номінації «Страхова компанія року». Компанію визнано також
кращим роботодавцем серед страховиків за підсумками конкурсу «Кращий
роботодавець України», проведеного журналом «Кореспондент». НАСК
«Оранта» – найвідоміша страхова компанія України за результатами
рейтингу газети «Дело» і щорічно посідає перше місце в рейтингу
стабільності страхових компаній РА «Експерт-Рейтинг».
Для фінансування діяльності НАСК "Оранта" використовує власні
обігові кошти, кошти власного капіталу, кошти залучені в результаті
додаткової емісії, кредити банків на вигідних для компанії умовах.
У 2009 році НАСК «Оранта» було визнано лідером у двох номінаціях
Міжнародного фестивалю-конкурсу «Вибір року 2009»: «Страхова компанія
року зі страхування майна», «Страхова компанія року зі страхування
автотранспорту». У конкурсі «MasterCard Банк року 2009» «Оранта» посіла
57
перше місце в номінації «Страхова компанія року». Компанію визнано також
кращим роботодавцем серед страховиків за підсумками конкурсу «Кращий
роботодавець України», проведеного журналом «Кореспондент». Результати
першого півріччя 2010 року демонструють успішний і динамічний розвиток
компанії. Відповідно до чергового рейтингу журнала «Insurance Top» за
підсумками першого півріччя 2010 року НАСК «Оранта» підтвердила звання
лідера ринку ризикового страхування. Основні фінансові показники за 2009 2012 роки представлені у табл. 2.5.
Таблиця 2.5.
Основні фінансові показники діяльності за 2010–2012 роки, тис.
грн.
31.01.2010
31.01.2011
31.01.2012
Статутний фонд
175032
775125
775125
Власний капітал
411139
775308
801 922,6
Страхові резерви
405946
335050
261569
Частка
(103728)
(39 755)
(17 982,4)
1010151
7180051
643 888,3
236824
198 420,6
63 936,0
резидентам
182293
158 858,1
42 106,1
нерезидентам
54531
39 562,5
21 829,9
Страхові виплати
389 183,5
345400
290 509,3
Виплати,
105433
11 913,0
26 657,6
7 466
(236 972)
8 570,4
перестраховиків в страхових
резервах
Страхові премії
Премії,
передані
в
перестрахування, в т.ч.:
одержані
від перестраховиків
Чистий прибуток
По даним, представленим у табл. 2.5., можна сказати, що діяльність
НАСК «Оранта» фактично збільшує основні фінансові показники у декілька
разів, що є дуже хорошим показником рентабельності та може бути
прикладом для більшості інших страхових компаній України. Не дивлячись
на сучасний економічний стан країни, компанія дуже швидко збільшує
58
розміри страхових премій, хоча кількість укладених договорів збільшується з
непропорційною швидкістю повільно. Також дана таблиця виявляє, що обсяг
власного капіталу більше ніж у два рази перевищує статутний фонд. Якщо
обсяг власного капіталу перевищує обсяг статутного фонду, то таке
співвідношення характеризує прибуткову діяльність страховика. Зростання
дає
змогу
страховій
компанії
здійснювати
виплати
дивідендів,
реінвестовувати капітал і т. ін.
Аналіз основних показників діяльності НАСК "Оранта" наведено у
таблиці 2.6.
Таблиця 2.6.
Аналіз основних показників
Абсолютне відхилення
За станом
попитуИК
Дохід від
реалізації
продукції
(товарів, робіт,
послуг), тис. грн.
Чистий дохід від
реалізації
продукції
(товарів, робіт,
послуг), тис. грн.
Чисельність
персоналу, чол.
Фонд оплати
праці, тис. грн.
Продуктивність
праці, тис.
грн./чол.
Середньорічна
оплата праці,
тис. грн./чол.
Середньорічна
вартість
основних
засобів, тис. грн.
2010
2011
2012
2011 р.
– 2010
р.
2012 р. –
2012р.–
2011 р.
2 010р.
Темп приросту, %
2011 р.
– 2010
р.
2012 р.
– 2011
р.
2012р.–
2010р.
579700
608997
521031
29297
-87966
-58669
5,0%
-14,4%
-10,1%
579700
608997
521031
29297
-87966
-58669
5,0%
-14,4%
-10,1%
7792
7636
7531
-156
-105
-261
-2%
-1,3%
-3,3%
157162 139522
2815
-17640
-14825
1,8%
-11,2%
-9,6%
74,4
79,75
69,18
5,36
-10,57
-5,21
7,2%
-13,2%
-7,0%
19,81
20,58
18,53
0,77
-2,06
-1,28
3,9%
-9,9%
-6,4%
486824,
5
552480
589887
65655,5
37407
103062,
5
13,4%
6,7%
21,1%
154347
Продовження табл. 2.6.
59
Фондовіддача,
грн./грн.
Середньорічні
залишки
оборотних
коштів, тис. грн.
Коефіцієнт
оборотності
оборотних
коштів, оборотів
Середньорічна
вартість активів,
тис. грн.
Середньорічна
вартість
власного
капіталу, тис.
грн.
Собівартість
реалізованої
продукції
(товарів, робіт,
послуг), тис. грн.
Витрати на 1
грн. реалізованої
послуги, грн.
Валовий
прибуток, тис.
грн.
Прибуток від
операційної
діяльності, тис.
грн.
Чистий
прибуток
(збиток), тис.
грн.
Рентабельність
продукції за
валовим
прибутком, %
Рентабельність
власного
капіталу (за
чистим
прибутком), %
1,19
1,10
0,88
-0,09
-0,22
475505
477780
492098
2275
14318
1,22
1,27
1,06
0,06
1175814
1141542
115076
0,5
788615
810793
390310
-0,31
-7,4%
-19,8%
-25,8%
16593
0,4%
3%
-0,22
-0,16
4,5%
-16,9%
-13,1%
-34272
9218,5
25053,5
-2,9%
0,8%
-2,1%
824924
22178
14131
36309
2,8%
1,7%
4,6%
329579
320152
-60731
-9427
-70158
-15,5%
-2,8%
-17,97%
0,67
0,54
0,61
-0,06
0,07
-0,06
-19,6%
13,5%
-8,7%
189390
279418
200879
90028
-78539
11489
47,5%
-28,1%
6,07%
19937
9294
8262
-10643
-1032
-11675
-53,3%
-11,1%
-58,5%
8570
466
553
-8104
87
-8017
-94,5%
18,6%
-93,5%
48,52%
84,78%
62,74%
0,36
-0,22
0,14
x
x
х
1,07%
0,06%
0,07%
-1,01
0,01
-1
x
x
3,4%
x
60
Чистий дохід та собівартість реалізованої продукції
У 2010 році чистий дохід від реалізації продукції склав 579700 тис грн.
У 2011 він зріс до 608997 тис грн., що порівняно з 2010 р. збільшився на
29297 тис грн. або на 5,05 %.
У 2012 р. чистий дохід склав 521031 тис грн., в порівнянні з 2011 роком
він зменшився на 87966 тис. грн. або на 14,44%. У 2012 р. порівняно з 2010 р.
чистий дохід зменшився на 58669 тис. грн або на 10,12%.
Собівартість реалізованої продукції у 2010 р. склала 390310 тис. грн. У 2011
р. вона зменшилась на 9427 тис грн. або на15,56 %.
У 2012 р. порівняно з 2011 р. собівартість зменшилась на 9427 тис грн.
або на 2,86%, а порівняно з 2010 р. зменшилась на 70158 тис грн. або на
17,97%.
700000
579700
608997
521031
600000
500000
390310
329579
400000
320152
Чистий дохід від реалізації
продукції (товарів, робіт,
послуг), тис. грн.
Собівартість реалізованої
продукції (товарів, робіт,
послуг), тис. грн.
300000
200000
100000
0
2010
2011
2012
Рис.2.2. Динаміка чистого доходу та собівартості реалізованої продукції,
тис.грн.
61
Чисельність персоналу за 2010-2012 роки
З гістограми бачимо, що у 2011 р. в порівнянні з 2010 р. у страховій
компанії кількість персоналу зменшилось на 156 чоловіків або на 2%. У 2012
р. в страховій компанії
в порівнянні з 2011 р. відбулося скорочення
персоналу на 105 чоловіків або на 1,38%,а у 2011р. в порівнянні з 2009 р.
персонал скоротився на 261 чоловіків або на 3,35%.
7792,00
7800,00
7750,00
7700,00
7636,00
7650,00
7600,00
7531,00
7550,00
Чисельність
персоналу,
чол.
7500,00
7450,00
7400,00
2010
2011
2012
Рис. 2.3. Динаміка зміни чисельності персоналу за 2009-2011 роки, чол.
62
Зміни у фонді оплати праці
У 2010 р. в страховій компанії фонд оплати праці складав 154347 тис.
грн., а середньорічна оплата праці становила 19,81 тис. грн./чол.
У 2011 р. в страховій компанії фонд оплати праці складав 157162 тис.
грн. , що в порівнянні з 2010 р. збільшився на 2815 тис. грн. або на 1,82%,
середньорічна оплата праці у 2011 р. склала 20,58 тис. грн./чол., що в
порівнянні з 2010 р. збільшилась на 0,77 тис. грн./чол. або на 3,9%. За
рахунок скорочення чисельності робітників.
У 2012 р. фонд оплати праці складав 139522 тис. грн., що в порівнянні з
2011 р. зменшився на 17640 тис. грн. або на 11,22%.А порівняно з 2010 р.
він зменшився на 14825 тис. грн. або на 9,6%. Середньорічна оплата праці у
2012 р. склала 18,53 тис грн./чол. У 2012 р. в порівнянні з 2011 р.
середньорічна оплата праці зменшилась на 2,06 тис. грн./чол. або на 9,99%.
А у 2012 р. в порівнянні з 2010 р. зменшилась на 1,28 тис. грн./чол. або на
6,47%.
Фонд оплати праці, тис. грн.
160000,00
155000,00
157162,00
154347,00
150000,00
145000,00
Фонд оплати праці, тис.
грн.
139522,00
140000,00
135000,00
130000,00
2010
2011
2012
Рис.2.4. Динаміка зміни фонду оплати праці за 2010-2012 роки, тис. грн.
63
21,00
20,50
20,58
19,81
20,00
19,50
19,00
18,53
Середньорічна оплата
праці, тис. грн./чол.
18,50
18,00
17,50
17,00
2010
2011
2012
Рис.2.5. Динаміка зміни середньорічною оплати праці, тис. грн./чол.
64
Динаміка зміни фондовіддачі у 2009-2011 роках
З даного графіку видно, що у 2010 р. фондовіддача складала 1,19 грн. У
2011 р. в порівнянні з 2010 р. фондовіддача зменшилась на 0,09 грн. або на
7,43%.У2012 у порівнянні з 2011 фондовіддача зменшилась на 0,22 грн. або
на 19,87%. А у 2012 порівняно з 2010 р. зменшилась на 0,31 грн. або на
25,82%.
1,20
1,00
0,80
0,60
1,19
Фондовіддача, грн.
1,10
0,88
0,40
0,20
0,00
2010
2011
2012
Рис.2.6. Динаміка зміни фондовіддачі у 2009-2011 роках, грн.
65
Динаміка зміни продуктивності праці
У 2010 році продуктивність праці становила 74,40 тис грн/чол., тоді як
у 2011 році цей показник становив 79,75 тис грн/чол., тобто продуктивність
праці збільшилась на 5,36 тис. грн./ чол. або на 7,2%. Це сталося за рахунок
скорочення чисельності працюючих та збільшення обсягу чистого доходу від
реалізації продукції.
У 2012 році навпаки спостерігається зниження ефективності праці,
показник продуктивності склав 69,18 тис. грн./чол., що в порівнянні з 2011 р.
зменшився на 10,57 тис. грн. або на 13,25%, а в порівнянні з 2010 р.
продуктивність праці зменшилась на 5,21 тис. грн./чол. або на 7,01%.
79,75
80,00
78,00
76,00
74,40
74,00
72,00
Продуктивність праці, тис.
грн./чол.
69,18
70,00
68,00
66,00
64,00
62,00
2010
2011
2012
Рис. 2.7. Динаміка зміни продуктивності праці у 2010-2012 роках, тис.
грн./чол.
66
Динаміка зміни середньорічної вартості основних засобів
З рисунку очевидно, що у 2011 р. в порівнянні з 2010 р. середньорічна
вартість основних засобів збільшилась на 65655,5 тис. грн. або на 13,49%. У
2012 р. в порівнянні з 2011 р. середньорічна вартість основних засобів
збільшилась на 37407 тис. грн. або на 6,77%. У 2012 р. в порівнянні з 2010 р.
середньорічна вартість основних засобів збільшилась на 103062,5 тис. грн.
або на 21,17%.
600000
589887
552480
500000
486824,5
400000
Середньорічна вартість
основних засобів, тис. грн.
300000
200000
100000
0
2010
2011
2012
Рис.2.8. Динаміка зміни середньорічної вартості основних засобів, тис.
грн.
67
Аналіз оборотності оборотних коштів
У 2010 р. оборотні кошти здійснювали 1,22 оборотів.У 2011 р. обороти
поступово зросли до 1,27 і це на 0,05 оборотів більше ніж у 2010 р.
У 2012 р. оборотні кошти вже зменшили оборотність і становили 1,06
обороти, в порівнянні з 2011 р. оборотність зменшилась на 0,21 оборотів або
на 16,93%,а порівняно з 2010 р. зменшилось на 0,16 оборотів або на 13,15%.
2012
1,06
1,27
2011
Коефіцієнт
оборотності
оборотних
коштів,
оборотів
1,22
2010
0,00
0,50
1,00
1,50
Рис. 2.9. Аналіз оборотності оборотних коштів, оборотів
68
Динаміка зміни чистого прибутку (збитку)
У 2010 р. страхова компанія отримала прибуток у сумі 8570 тис грн., а в
2011 р. компанія отримала прибуток у сумі 466 тис грн., що порівняно з 2010
р. менше на 8104 тис грн. або на 94,56%. У 2012 р. змогла несуттєво, але
підвищити та отримати прибуток у сумі 553 тис. грн., що на 87 тис. грн.
більше ніж в 2011 р, а порівняно з 2010 р. він зменшився на 8017 тис грн..
8570,00
9000,00
8000,00
7000,00
6000,00
5000,00
4000,00
Чистий
прибуток
(збиток),
тис. грн.
3000,00
2000,00
553,00
466,00
1000,00
0,00
2010
2011
2012
Рис. 2.10. Динаміка чистого прибутку (збитку) у 2010-2012 роках, тис.
грн.
69
Аналіз рентабельності власного капіталу
Рентабельність власного капіталу у 2010 році склала 1,07%, що на 1,01%
більше ніж у 2011 році. У 2012 році рентабельність власного капіталу склала
0,06%, у порівнянні з 2011роком вона збільшилась на 0,01%, а у порівнянні з
2010 роком вона зменшилась на 1%.
1,20%
1,07%
1,00%
0,80%
0,60%
0,40%
0,06%
0,20%
0,07%
Рентабельність
власного
капіталу (за
чистим
прибутком), %
0,00%
2010
2011
2012
Рис. 2.11. Аналіз рентабельності власного капіталу
70
Аналіз ліквідності НАСК « Оранта»
Основне завдання ліквідності балансу – перевірити синхронність
надходження і витрати фінансових ресурсів, тобто здатність підприємства
розраховуватися по зобов'язаннях власним майном у визначений період часу.
Ніжшвидшетойчиіншийвидактивуможезнайтигрошовуформу,тимвищейоголі
квідність.У таблиці 2.7. представлений аналіз ліквідності балансу.
Таблиця 2.7.
Основні показники ліквідності підприємства
Пасив
Актив
2012
рік
2010
рік
2011
рік
2012
рік
А1
60646
544929
228177
П1
60871
85322
68593
- 225
459607
159584
А2
128300
152520
213577
П2
84995
35360
34995
43305
117160
178582
А3
136149
122806
134268
П3
312358
301175
252044
- 176209
- 178369
-117776
А4
464550
576734
563014
П4
411139
775308
811922
53411
- 235188
-248908
Позначення
2011
рік
Позначення
2010
рік
Надлишок або нестача
коштів
2010
2011
2012
рік
рік(А- рік
(А-П)
П)
(А-П)
Невиконання якоїсь із перших трьох нерівностей свідчить про те, що
ліквідність балансу тої чи іншої міри відхиляється від абсолютної. При цьому
нестача коштів по одній групі активів компенсується їх нестачею по іншій
групі, хоча компенсація може бути лише по вартісній величині, оскільки в
реальній платіжній ситуації меньш ліквідні активи не можуть замінити більш
ліквідні.
Коефіцієнт
абсолютної
ліквідності
показує
в
якій
частці
короткострокові зобов'язання підприємства можуть бути поповнені за
рахунок високоліквідних активів. Як показує таблиця 2.8. даний коефіцієнт
має значення нижче нормативного в 2009 році, значить підприємство не
може терміново ліквідувати короткострокову заборгованість. Позитивним
71
моментом є збільшення даного коефіцієнта в 2010 та 2011 роках на 459607 та
на 159584.
Таблиця 2.8.
Показники ліквідності НАСК «Оранта»
Показники
2009рік
Коефіцієнт абсолютної 0,415
ліквідності
Коефіцієнт
швидкої 1,295
ліквідності
Коефіцієнт загальної 2,136
ліквідності
Коефіцієнт
поточної 0,71
ліквідності
2010рік
2011рік
Нормативні
значення
≥0,2..0,25
4,515
2,202
5,779
4,264
≥1
6,796
5,56
≥2
0,66
0,78
≥ 0,7…0,8
Коефіцієнт швидкої ліквідності показує, яка частина поточних
активів з відрахуванням запасів і дебіторської заборгованості, платежі по
який очікуються більш ніж через 12 місяців після звітної дати, покривається
поточними зобов’язаннями. У нашому випадку коефіцієнт високий що
свідчить про те, що НАСК « Оранта» є невиправдане зростання дебіторської
заборгованості.
Коефіцієнт абсолютної ліквідності є найбільш жорстким критерієм
платоспрможності і показує, яку частку короткострокової заборгованості
фірма може погасити найближчим часом. У 2007 році коефіцієнт не
відповідає
норми,
що
свідчить
про
неспроможність
погасити
короткострокову заборгованість.
Аналіз рентабельності досліджуваного підприємства
В умовах ринкових відносин велике значення мають показники
ефективності
діяльності
підприємства,
які
характеризують
рівень
прибутковості. Показники прибутковості визначають відносну доходність
підприємства, що вимірюються у відсотках до витрат ресурсів чи капіталу з
різних позицій. Зростання значень усіх показників прибутковості є
позитивним моментом, а терміну окупності – негативним.
72
Використовують багато видів показників рентабельності. Але всі вони
є відносними і показують скільки одиниць прибутку (валового, операційного,
чистого) отримують на одиницю елементів виробництва (реалізованої
продукції, загального капіталу, виробничих фондів, власного капіталу тощо),
що сприяли його створенню. Фінансовий аналіз рівня рентабельності та
причин її зміни має важливе значення для виявлення резервів підвищення
ефективності діяльності підприємства.
Основними завданнями аналізу(оцінки) рентабельності є:
• оцінка ефективності діяльності підприємства на поточний момент;
• виявлення зміни рентабельності протягом певного періоду;
•визначення факторів, які вплинули на зміну рентабельності;
•визначення резервів зростання рентабельності.
Рентабельність оцінюють з різною метою залежно від потреби
(зовнішньої чи внутрішньої). Найчастіше рентабельність підприємств
оцінюють потенційні інвестори з метою доцільності інвестування коштів.
Для державних підприємств така оцінка може здійснюватися на державному
рівні з метою виявлення можливостей підвищення рентабельності за
наявності негативних тенденцій у державному секторі. На приватних
підприємствах оцінку рентабельності з метою прийняття необхідних
управлінських рішень, направлених на підтримання або підвищення рівня
рентабельності, проводять їх власники та виконавчі директори.
Рентабельність підприємства можна оцінити за допомогою системи
показників. За даними сукупності показників рентабельності оцінюють
ефективність
звичайної
діяльності
та
її
складових:
операційної,
інвестиційної, фінансової, та відповідності завданням фінансової політики.
Аналіз показників рентабельності є важливим для оцінки потенційних
можливостей
підприємства
щодо
формування
прибутку
та
оцінки
фінансового стану. Аналіз рентабельності на підприємстві здійснюють за
системою показників, використання кожного з яких залежить від характеру
оцінки ефективності діяльності підприємства.
73
До основних показників рентабельності відносять:
• рентабельність активів;
• рентабельність сукупного капіталу;
• рентабельність власного капіталу;
• рентабельність продажу;
• рентабельність продукції;
• рентабельність виробництва.
1. Рентабельність активів (майна)- показує, який прибуток отримує
підприємство з кожної гривні, вкладеної в його активи. Цей показник
обчислюють за формулою 2.1.:
РА =Чистий прибуток (ф.№2р.220)
Валюта балансу (ф.№1р.280)
( 2.1. )
Аналіз рентабельності активів здійснюють для оцінки ефективності
діяльності підприємства, а також використовують при вивченні попиту на
продукцію.
На
рентабельність
активів
впливають:
оборотність
активів;
рентабельність реалізованої продукції.
2. Рентабельність сукупного капіталуобчислюють за формулою 2.2:
РА =Прибуток до оподаткування (ф.№2р.170)
Усього джерел коштів(ф.№1р.640)
(2.2.)
Показник рентабельності власного капіталу цікавить перш за все
інвесторів.
Рентабельність продажу.При оцінці рентабельності продажу на основі
показників прибутку і виручки від реалізації розраховують коефіцієнти
рентабельності
всієї
продукції
або
окремих
її
видів.
Аналогічно
рентабельності капіталу, існує багато показників оцінки рентабельності
продажу, різноманіття яких зумовлене вибором того чи іншого виду
прибутку. Частіше всього використовують валовий, операційний або чистий
прибуток. Відповідно розраховують три показники рентабельності продажу.
Валова рентабельність реалізованих товаріввизначається за формулою:
74
РВ=Валовий
прибуток
(ф.№2р.050)
Виручка від реалізації (ф.№2р.035)
(2.3.)
Коефіцієнт валового прибутку показує ефективність комерційної
діяльності підприємства, а також ефективність політики ціноутворення.
Операційна рентабельність реалізованих товарів визначається за
формулою 2.4.:
РО=Операційний прибуток (ф.№2р.100)
Виручка від реалізації (ф.№2р.035)
Показник
інструментів
операційної
визначення
рентабельності
операційної
(2.4.)
є
одним
ефективності
і
із
найкращих
свідчить
про
спроможність керівництва підприємства отримати прибуток від діяльності до
вирахування витрат, які не відносяться до операційної ефективності. Аналіз
цього показника у сукупності з показником валової рентабельності дозволяє
сформувати уявлення про те, чим викликані зміни рентабельності. Якщо,
наприклад, протягом ряду років валова рентабельність суттєво не змінилась,
а показник операційної рентабельності поступово знижувався, то реальна
причина прихована, скоріше за все, у зростанні витрат за статтями
адміністративних і збутових витрат.
Чиста рентабельність реалізованих товарів визначається за формулою:
РЧ=Чистий прибуток
(ф.№2р.220)
Виручка від реалізації (ф.№2р.035)
Рентабельність виробництва
(2.5.)
показує, скільки підприємство має
прибутку з кожної гривні, витраченоїна виробництво і реалізацію продукції.
Може розраховуватися в цілому попідприємству, окремим його підрозділам і
видам продукції.
Рентабельність виробництва визначається формулою 2.6.:
РВ=Валовий прибуток (ф.№2 р.050)
Собівартість
(2.6.)
75
Показник рентабельності
продажів характеризує найважливіший
аспект діяльності компанії - реалізацію основної продукції, а також оцінює
частку собівартості в продажах.
Коефіцієнт рентабельності продажів зв'язує оперативну і стратегічну
діяльність компанії.
• Даний показник відбиває тільки операційну діяльність підприємства.
Він не має нічого загального з фінансовою діяльністю.
• Середній рівень рентабельності продажів у різних галузях різний. Не
існує, якого-небудь єдиного стандарту на даний показник. Це гарний
критерій для порівняння з галузевим стандартом.
Усі перелічені коефіцієнти доцільно застосовувати на підприємстві для
оцінювання ефективності використання прибутку в динаміці за ряд періодів.
Результати аналізу дають змогу зробити висновки про можливість
максимізації прибутку підприємства. Отже, проведемо аналіз показників
рентабельності НАСК « Оранта» ( табл. 2.9.).
Таблиця 2.9.
Основні показники рентабельності НАСК « Оранта» за 2010-2012
роки,%
№
Показник
2010рік
2011рік
2012рік
1
Рентабельність активів
0,023
-0,006
0
2
Рентабельність сукупного капіталу
3,87
- 1,47
5, 25
3
Рентабельність власного капіталу
0,07
0,009
0
4
Валова рентабельність реалізованих товарів
0,407
0,311
0,178
5
Операційна рентабельність товарів
0,01
0
0
6
Чиста рентабельність реалізованих товарів
0,005
-0,009
0
7.
Рентабельність виробництва
- 0,217
- 0,451
- 0,681
Показники рентабельності НАСК « Оранта» у 2011 році має негативну
тенденцію порівняно з 2010 та 2012 роками. Показник рентабельності активів
76
показує, скільки припадає прибутку на одиницю інвестованого в активи
капіталу. Чим вищий цей показник, тим краще. На підприємстві
рентабельність активів у 2009 році становила 0,023% , однак у 2011 році – (0,006%). Отже, можна зробити висновок, що найбільше припадає прибутку
на одну гривню інвестованого капіталу у 2009році.
77
РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТА
НАГЛЯДУ ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ НА СТРАХОВОМУ РИНКУ
3.1.
Досвід функціонування страхових ринків зарубіжних країн
Впровадження міжнародних стандартів страхування в Україні — одне з
важливих завдань і можливих напрямів входження страхового ринку
держави у міжнародне страхове співтовариство. Проте це можливе лише при
врахуванні внутрішніх можливостей держави, пов’язаних з її економічним і
політичним становищем, фінансовою стабільністю і законодавчою базою
страхування.
Залежно від економічного стану держави і фінансової стійкості
страховиків буде формуватися і концепція страхування, тобто по суті
визначатиметься рівень страхових гарантій з боку держави і окремих
страховиків.
При цьому страхові компанії можуть стати важливим інструментом в
справі проведення реформ, оскільки страховики знають сильні і слабкі
сторони клієнтів і мають певний досвід ринкових перетворень, вимушені
постійно оцінювати ризики і прогнозувати страхові події та розробляти
рекомендації
по
страхувальників
підвищенню
та
по
ефективності
виконанню страхових
роботи
страховиків
зобов’язань
згідно
і
із
укладеними договорами.
Основні підходи до страхування в зарубіжних країнах зводяться до
його значної ролі у різних сферах виробництва та фінансово-кредитної
системи.
В загальних рисах розглянемо досвід організації і особливості на
страхових ринках страхової системи в зарубіжних країнах на прикладі
окремих держав. Так, страхування в США отримало досить значний
розвиток, що пов’язано з необхідністю зниження економічних ризиків через
залежність виробництва від різних факторів і виникнення стихійних лих.
78
Страхування
здійснюють
приватні
страхові
компанії,
страхові
кооперативи, уряд. Приватні страхові компанії — одна з найбільш потужних
ланок американської фінансово-кредитної системи.
Разом з тим в США не існує єдиної для держави системи страхування.
Кожний штат має власне страхове законодавство. При цьому, страхові
організації мають широкі повноваження в розробці власної страхової
політики, визначенні розмірів платежів, практики їх відрахування і
відшкодування збитків, що є специфічною особливістю американського
страхового ринку.
У Франції у відповідності до закону 1982 р. про страхування майна
будь-яких осіб (юридичних, фізичних) від наслідків стихійних лих
передбачає, що держава повинна відпрацьовувати спеціальні "плани ризику",
в яких будь-яка територія держави була б віднесена до тієї чи іншої зони
небезпеки за вірогідністю схильності до тих чи інших стихійних лих. При
цьому відшкодування витрат від стихійного лиха не здійснюється в районах,
які оголошені "зонами ризику", непридатними для будівництва та іншої
діяльності через підвищену небезпеку[28].
Також
не
відшкодовуються
витрати
у
випадках
порушення
встановлених в даному районі правил попередження наслідків стихійного
лиха. Проте всі будівлі чи види діяльності, які існували в районі до
оголошення його "небезпечним" чи до розробки відповідних правил,
підлягають страхуванню навіть тоді, коли не відповідають цим умовам.
На страховому ринку Великобританії спеціальний орган страхового
нагляду в складі Департаменту торгівлі та промисловості має досить широкі
повноваження щодо організації, контролю та втручання в оперативну
діяльність страхових компаній. При встановленні фактів порушення правил
страхування до страхової компанії застосовуються карні санкції аж до
закриття.
В Австрії з 1966 р. функціонує національний фонд катастроф, кошти
якого використовуються на відшкодування народному господарству збитків
79
від природних катастроф (зливи, зсуви і т. п.). Крім того, на державному і
регіональному рівнях компенсується частина страхових внесків.
В Ізраїлі державна політика в галузі страхування направлена на те, щоб
запобігти зловживанням при обігу досить великих коштів. Так, закони цієї
держави чітко окреслюють не тільки сферу діяльності, але й обмежують
свободу використання грошей застрахованих. Наприклад, кошти, зібрані на
страхування життя, можуть бути використані тільки для цієї мети.
Переказати їх на інші види страхування суворо заборонено, і це жорстко
контролюється фінансовими службами держави. Страхові компанії мають
право вкладати кошти, одержані від населення у вигляді страхових внесків,
тільки в державні облігації, і то не більше 50%.
При цьому, компанії отримують гарантовані 4,5% річних, так що в
накладі страхові компанії не залишаються. Не менш суворі і правила
реєстрації компаній. Крім обов'язкової застави в 25 мільйонів доларів,
претендент на цей вид діяльності зобов'язаний довести, що за ним не
тягнеться "кримінальний хвіст". Перевірки проводяться досить суворо.
Перелік послуг, які надаються страховиками Ізраїлю, досить великий.
При цьому страхові компанії намагаються розширити цю сферу, пропонуючи
нестандартні види обслуговування.
Наприклад, страхова компанія "Долев" концерну "Фенікс-Исраелі"
спеціалізується на страхування житла і машин. Програма "Долев для дому"
ділиться на дві основні частини: страхування будинків, включаючи
страхування стін, стелі, підлоги, балконів, труб і каналізаційного обладнання,
електросистем, систем опалення та іншого майна, яке є невід'ємною
частиною житла.
Інша частина – це страхування вмісту квартири – меблів, побутових
електроприладів, аудіо-відеосистем, одягу, посуду, коштовностей і т. д.
Цікаво, що за бажанням клієнта, страховий поліс може бути оформлений як
на квартиру в цілому, так і на кожну її частину окремо.
80
Не менш цікаві в Ізраїлі і програми страхування дітей. Лозунг "все
краще – дітям" в цій державі не пусті слова. Наприклад, програма "Алюмім"
страхової компанії "Менолайф-Менора" передбачає придбання страхового
поліса для дітей будь-якого віку до 18 років за досить невелику ціну.
Щомісячний внесок залежить від віку дитини і батьків: чим молодші батько
й дитина, тим нижче внесок. При цьому, у випадку втрати працездатності
страхувальник звільняється від щомісячних виплат, а компанія гарантує
щомісячну допомогу на дитину до досягнення нею 21 року. В цьому віці
поліс переходить у власність дитини.
Посередником між страховими компаніями та їх потенційними
клієнтами виступають приватні агенти, як правило, освічені і добре
підготовлені спеціалісти. Працюють вони на контрактній основі і можуть
співробітничати відразу з декількома компаніями – агенту це вигідно.
Причина зрозуміла: різні компанії надають чисельні послуги по різних
програмах і, природно, ціни також різняться. Тому агент завжди може
підібрати клієнту те, що йому підходить.
Оплата здійснюється на розрахунковий рахунок компанії, а агент
обрамує комісійні з кожної угоди. При цьому, податкові та фінансові служби
держави суворо контролюють діяльність не тільки компанії, але й страхових
агентів.
В
Японії
страхування
здійснюється
приватними
страховими
компаніями, державними організаціями і кооперативами. При цьому приватні
компанії і державні організації зайняті пошуком найбільш прибуткових сфер
для вкладання коштів, які накоплені від страхових внесків. Вони діють на
національному і міжнародному рівнях, і їхньою метою є зростання власних
доходів. Тому вони страхують тільки "надійних" партнерів.
Кооперативні ж організації взаємного страхування зорієнтовані не на
збільшення власного прибутку, а на задоволення потреб членів кооперативу.
Кооперативні страхові організації приймають всіх фермерів без виключення,
гарантуючи кожному компенсацію в обумовлених контрактом випадках.
81
Кооперативне страхування контролюється всіма членами кооперативу і
тому розвивається раціонально. Малі внески роблять кооперативні страхові
організації більш привабливими для страхувальників, що посилює їх
конкурентні позиції на національному ринку страхування.
Необхідно звернути увагу на посилення тенденцій по проникненню
іноземних страхових структур на страхові ринки колишніх республік СРСР
та країн Східної Європи, в тому числі і український ринок у формі різних
спільних страхових компаній. Наприклад, в Україні створені такі компанії, як
українсько-американське АСТ "Росток", українсько-шведська СК у формі
ЗАТ "АКВ Гарант", українсько-російська АСК "АВІОНІКА", українськоірландське АСТ ЗТ "Гала СКД", українсько-бельгійська СК "Союзспецстрах"
Тз ДВ, українсько-російська СК "ВАРТА".
В цілому, для наших умов має інтерес в системі страхування
розвинутих країн національна система координації і функціонування
страхових організацій при провідній ролі держави у розробці програм і
стратегії розвитку страхування, у практиці страхування і розвитку
кооперативних страхових організацій, в тому числі і товариств взаємного
страхування (ТВС), які успішно конкурують на страховому ринку багатьох
держав з традиційними страховими компаніями.
В більш широкому плані в нашій державі, по суті стоїть питання
розвитку страхового захисту як окремого напряму державного регулювання
розвитку бізнесу і підприємництва в різних галузях народного господарства,
тобто шляхом прийняття спеціальних законів, визначення обов’язкових видів
страхування, регламентації діяльності страхових організацій.
Основні підходи до страхування в зарубіжних країнах зводяться до
його значної ролі у різних сферах виробництва та фінансово-кредитної
системи.
82
3.2.
Проблеми та перспективи розвитку страхового ринку України
Становлення України як незалежної, демократичної країни з ринковою
економікою створило умови для виходу країни на міжнародний ринок
страхових послуг. Формування нової системи господарювання в Україні
вносить принципові зміни в організацію страхової справи.
Варто зазначити, що у сучасних економічних умовах страхування – чи
не єдина галузь економіки України, яка протягом останніх років має
стабільний значний щорічний приріст обсягів наданих послуг. Але,
незважаючи на номінальне зростання обсягів страхового ринку, ця галузь
забезпечує сьогодні перерозподіл незначної частини внутрішнього валового
продукту.
Динаміка основних параметрів за останні роки свідчить про зміцнення
тенденцій до зростання обсягів страхового ринку. Серед позитивних
чинників – стійке зростання капіталу та обсягів активів, що є необхідною
умовою стабільного функціонування і розвитку страхового ринку.
До позитивних результатів розвитку також можна віднести реальне
зростання обсягів страхових операцій з усіх видів страхування, структурні
зміни на користь добровільного страхування і його довгострокових видів,
підвищення показників фінансової надійності страховиків, формування
фінансових груп за їх участю. Зростає загальна сума страхових платежів,
отриманих
страховиками
України.
Збільшується
кількість
договорів
страхування (перестрахування), укладених за сприяння страхових брокерів.
Позитивною тенденцією є зростання величини сформованих страхових
резервів. Страховики здійснюють інвестиції власних коштів, у тому числі
коштів страхових резервів, головним чином через розміщення їх у цінні
папери, грошові кошти на рахунках у банках, у банківські метали, в
економіку України за визначеними законодавством напрямами.
Високий потенціал росту страхового ринку України викликає інтерес у
іноземних страховиків – потенційних покупців, число яких постійно зростає.
83
Прихід
іноземних
компаній
здійснюється
шляхом
створення
нових
страховиків або придбання значної частки вже існуючих, очікуючи прибутки
від зростання компанії.
Формування стабільного страхового ринку потребує об’єктивного
інформування всіх його власників про основні умови, вимоги та ризики у
процесі їх діяльності. Для підвищення рівня страхової культури населення
необхідно забезпечити прозорість діяльності учасників страхового ринку та
запровадити програми інформування населення через засоби масової
інформації про стан та перспективи страхового ринку, переваги отримання
страхових послуг[66].
Для
подальшого
необґрунтованому
національний
розвитку
витоку
страхового
коштів
перестрахувальний
за
ринку
кордон
ринок
і
та
запобігання
необхідно
вдосконалити
зміцнити
нагляд
за
перестраховою діяльністю.
Інтеграція страхового ринку України в міжнародні ринки фінансових
послуг
потребує
страховиків,
підвищення
поетапного
конкурентоспроможності
впровадження
міжнародних
національних
стандартів
бухгалтерського обліку та фінансової звітності.
Формування в Україні сучасної соціально орієнтованої страхової
індустрії дозволить державі[59]:
1. Зменшити
навантаження
на
державний
бюджет
в
частині
відшкодування непередбачених втрат, зумовлених факторами природнотехногенного характеру, за рахунок грошових ресурсів страхових резервних
фондів страхових організацій;
2. Вирішити окремі проблеми соціального забезпечення (виплата
пенсійних накопичень, утримання в зв’язку із втратою працездатності чи
смертю годувальника, із безробіття, компенсація медичних витрат) в умовах
ринкової економіки;
3. Залучити збереження населення та організацій до обігу національної
економіки на довгостроковій основі.
84
Таким
чином,
основною
метою
страхового
співтовариства
є
формування повноцінної, стійкої, функціональної національної страхової
індустрії, здатної стати реальним інструментом захисту інтересів громадян,
економічних агентів та держави.
Державна політика розвитку вітчизняної страхової індустрії має
базуватися на зміцненні ринкових основ діяльності її учасників і
використанні безпосередньо непрямих методів впливу на процеси, які
відбуваються в сфері страхування, шляхом вдосконалення нормативноправової бази і впровадження пруденційного нагляду, міжнародних
принципів і стандартів державного регулювання. При цьому важливим є
створення умов для розширення спектру страхових послуг і інвестиційної
політики, сприяння концентрації страхового ринку.
Для подальшого розвитку вітчизняної страхової індустрії необхідно
укріпити національний перестраховий ринок і вдосконалити нагляд за
перестраховою діяльністю.
Додатковим
механізмом
гарантування
фінансової
стабільності
страховиків є співстрахування – страхування того ж ризику спільно
декількома страховиками (страховий пул). За допомогою співстрахування
забезпечується страхування великих чи малознайомих і нових ризиків.
Враховуючи це, необхідно розробити нормативно-правову базу, яка б
регламентувала
умови
здійснення
співстрахування
страховими
(перестраховими) пулами, в тому числі порядок укладення договору
співстрахування,
визначення
розміру
страхового
ризику,
розподілу
відповідальності, організації взаєморозрахунків тощо[53].
Одними із пріоритетних напрямів розвитку вітчизняного страхового
ринку є масові види страхування: страхування життя і пенсійне страхування,
автострахування, страхування майна громадян, медичне страхування,
страхування подорожуючих і ін.
Тому найважливішим
завданням держави
вдосконалення нормативно-правової бази
на
даному
етапі
є
з ціллю захисту інтересів
85
споживачів страхових послуг, розвиток інфраструктури і підвищення
фінансової надійності страховиків. Це можна здійснити за рахунок розвитку
на страховому ринку незалежного страхового посередництва, банкассюранс,
асистуючи
послуг,
нових
інформаційних
технологій
управління,
міжнародних стандартів бухгалтерського обліку і фінансової звітності,
систем внутрішнього і зовнішнього контролю страхової і фінансової
діяльності,
управління.
сприяння
становлення
Враховуючи
те,
що
прозорої
системи
діяльність
корпоративного
інвестиційних
суб’єктів
недержавного пенсійного забезпечення є ринковою, держава також має
забезпечити конкурентний ринок цих послуг, в тому числі, визначити умови
участі в ньому компаній по страхуванню життя.
Демографічна ситуація, зі збільшеною часткою в населенні старших
вікових
груп,
скороченням
чисельності
населення,
переходу
на
накопичувальну систему в пенсійному забезпеченні, включаючи самостійне
формування громадянами пенсійних накопичень, потребує активного
залучення
страхових
компаній
в
систему
додаткового
пенсійного
забезпечення шляхом розвитку колективного і індивідуального пенсійного
страхування. Створення стимулів для розвитку довгострокового страхування
життя, включаючи пенсійне страхування, має передбачати створення системи
гарантій застрахованим і їх спадкоємцям в отриманні накопичених коштів.
Розвиток страхування життя веде не тільки до спеціалізації страховиків, але і
до створення інституту актуаріїв і появи законодавчих основ, які б
регулювали їх діяльність, пов’язану з розрахунками страхових тарифів,
страхових резервів і страхових обов’язків, аналізу і прогнозуванню
інвестиційних програм.
Тому розвиток системи страхування життя має стати одним із основних
завдань держави.
По-перше, проблема вилучення інвестиційних засобів і ресурсів для
реалізації процесу ведення особистого страхування, включаючи страхування
життя є першочерговою проблемою.
86
По-друге,
особисте
страхування
компенсує
дефіцит
державних
соціальних гарантій. Довгострокове особисте страхування (в тому числі
пенсійні ануїтети) гарантує отримання додаткового доходу, незалежного від
розміру державних виплат, в тому числі із старості та із інвалідності. Ринок
страхування життя знижує навантаження на витратну частину бюджету,
зменшуючи витрати держави на соціальне забезпечення громадян. Завдяки
цьому держава отримує можливість сконцентровувати ресурси на захист
соціально вразливих щаблів суспільства.
По-третє,
розвиток
особистого
страхування
потребує
великих
людських ресурсів і глибоких наукових досліджень, веде до створення нових
робочих місць.
З цією метою повинна бути проведена класифікація видів страхування і
визначені особливості організації і здійснення страхування життя і пенсій.
Потребує розгляду питання щодо створення сприятливих умов для
сплати страхових внесків громадянами і роботодавцями, а також страховими
організаціями, які здійснюють страхування життя, відповідно практики країн
з розвиненою системою страхування.
Поряд з цим необхідно розробити заходи по розширенню сфери і
об’ємів добровільного медичного страхування, добровільного страхування
від нещасних випадків. Ці види страхування мають стати важливим
елементом «соціального пакету», який надається роботодавцем своїм
робітникам, за рахунок вдосконалення правового регулювання і включення
витрат із страхування (їх частини) до собівартості товарів і послуг.
Визначаючим фактором розвитку страхових організацій, які займаються
діяльністю із особистого страхування, є наявність повноцінного вітчизняного
ринку довгострокових цінних паперів.
Існуюча система оподаткування споживачів страхових продуктів, в
тому числі послуг по страхуванню життя, практично не стимулює
використання населенням послуг страхового ринку. Тому необхідно
розглянути питання перенесення витрат, в повному чи фіксованому розмірі,
87
пов’язаних із особистим страхуванням, яке здійснюється як населенням, так і
роботодавцями.
Досвід країн Європейського Союзу показує, що, не дивлячись на
достатньо високий рівень розвитку ринку страхування життя і розуміння
населенням необхідності укладення договорів страхування, механізми
розвитку страхування життя в цих країнах встановлені законом.
У деякихі європейських країнах із оподаткованої бази фізичної чи
юридичної особи (роботодавця) можуть виключатися такі види витрат:
- страхові внески, які виплачуються за договором, що передбачає
виплати довічних ануїтетів і за договору, укладеному роботодавцем на
користь робітників;
- страхові внески, що виплачуються за індивідуальним договором
ануїтетом, при страхуванні від нещасних випадків, страхуванні здоров’я,
якщо річний прибуток страхувальників менший раніше встановленої суми чи
встановленого ліміту витрат із страхування, який буде відніматися від
оподаткованого прибутку;
- страхові внески, які виплачуються за договором індивідуального
страхування життя, страхування здоров’я та від нещасних випадків.
В умовах, коли страхування для більшості економічних агентів є одним
із основних механізмів гарантії захисту від різних видів ризиків, наявність
податкових обмежень, пов’язаних з виплатою страхових внесків (включаючи
внески на соціальне страхування), негативно впливає як на розвиток
страхового ринку в цілому, так і на економічних агентів, які потребують
страхового захисту.
Як показує досвід країн з розвиненою ринковою економікою, механізм
обов’язкового страхування широко використовується державою в цілях
гарантування соціальної стабільності і прискореного розвитку економіки.
Відповідно, необхідно визначити перспективи обов’язкового страхування в
аграрній, екологічній і соціальній сферах, а також обґрунтувати введення
нових видів обов’язкового страхування. При цьому система обов’язкового
88
страхування повинна бути направлена на захист найбільш значущих
майнових інтересів держави з метою підвищення ефективності захисту
економіки від великих ризиків з мінімальними витратами бюджетних коштів.
Здійснення обов’язкового страхування має базуватися на принципі
формування страхових резервів винятково для цілей компенсації збитків
постраждалим особам, а не для фінансуванням заходів, покриваючих
безгосподарність організацій і неорганізованість громадян. Слід виключити
випадки прийняття законодавчих актів без їх попередньої глибокої
фінансово-економічної
експертизи,
проведення
розрахунків,
які
б
підтверджували здатність вирішити проблеми страхового захисту, а саме в
обов’язковій формі і на запропонованих умовах. Тому першочерговими
завданнями у сфері розвитку обов’язкового страхування є прийняття основ
обов’язкового страхування, які б включали принципи і вимоги до їх
здійснення, оптимізація переліку об’єктів, які б підлягали обов’язковому
страхуванню, а також посилення контролю за наявністю діючих полісів
обов’язкового страхування у осіб визначених законодавством.
Важливою
проблемою
є
визначення
механізму
участі
сфери
страхування в системі довгострокового іпотечного кредитування як в якості
гаранта наслідків різних ризиків, так і в якості інституціонального інвестора,
а також створення ефективної системи страхування інвестиційних ризиків.
Сучасні тенденції по введенню міжнародних нормативних вимог
свідчать про підвищення важливості актуарної діяльності, а саме:
-актуарна професія і практика зближаються на глобальному рівні,
особливо всередині ЕС (директива ЕС «Про взаємне визнання дипломів»), з
конкретними міжнародними вимогами до освіти і підготовки актуаріїв;
-нові
міжнародні
правила
обліку
(міжнародні
стандарти
бухгалтерського обліку і фінансової звітності) базуються на актуарній техніці
і сприяють гармонізації міжнародного обліку, тобто актуарній оцінці резерву
збитків;
89
-модель Solvency II повністю базується на актуарій техніці і здійснює
вплив на ризик-менеджмент в середині компанії, взаємодія між компаніями і
регулюючими органами, а також процес регулювання зі сторони влади.
Таким чином, в сучасних умовах актуарії є складовою частиною
системи пруденційного нагляду, а їх сертифікаційна діяльність повинна
включати складання та подання в Нацфінпослуг обов’язкового щорічного
актуарного
звіту
підтвердження
відносно
оцінки
зобов’язань
адекватності
розміру
страхових
страхової
тарифів
і
компанії,
платежів,
розрахунку нормативного запасу платоспроможності і розміру регулятивного
капіталу, підтвердження методів формування страхових резервів, виявлення
адекватності активів, оцінки ризиків і інвестиційної політики страховика,
стрес-тестування майбутнього фінансового стану страховика, інформування
правління і спостережливої поради страховика, а також Нацфінпослуг про
виявлення фактів, які б вказували на злочин чи порушення положень
законодавства.
Зовнішній аудит призначений мати велике значення в підвищенні
надійності страхових компаній, посиленні дисципліни на страховому ринку,
вдосконаленні системи корпоративного управління і внутрішнього контролю.
В зв’язку з цим доцільно перевести національні стандарти аудиту в частині
страхування у відповідність з вимогами міжнародної практики, підвищення
вимог до репутації і досвіду роботи аудиторів і аудиторських фірм на
страховому ринку, розвиток практики використання адекватних заходів
впливу до аудиторів за помилки, які б ввели в оману споживачів страхових
послуг і інвесторів; підвищення ролі саморегулюючих професіональних
організацій в допущенні аудиторів на страховий ринок і контроль якості
аудиту.
Український страховий ринок у своєму розвитку має доволі багато
проблем, які потребують своєчасного вирішення. Так, наприклад, Л. Хорін
наводить такий перелік проблем страхового ринку України, об’єднавши їх у
групи залежно від характеру:
90
економічні проблеми:
-
низький платоспроможний попит на страхові послуги;
-
невеликі обсяги і недосконала структура капіталу страховиків;
-
нерозвиненість інвестиційних інструментів для довгострокового
розміщення страхових резервів;
організаційно-правові проблеми:
відсутність
-
цілеспрямованої
державної
політики
у
сфері
страхування;
-
недосконалість нормативно-правової бази;
-
надмірна кількість законодавчо визначених видів обов'язкового
страхування і неадекватність їхнього фінансового забезпечення;
-
недостатній рівень державного регулювання страхового ринку;
-
протекціонізм і галузевий монополізм;
функціональні проблеми:
-
низька прибутковість окремих видів страхування;
-
нижча конкурентноздатність страхових компаній у порівнянні з
комерційними банками в боротьбі за залучення вільних коштів;
відсутність
-
середньо-
і
довгострокового
планування
у
страховиків;
-
низький рівень кваліфікації кадрів;
-
порушення діючого законодавства;
-
зростання випадків страхового шахрайства;
інформаційно-аналітичні проблеми:
-
інформаційна закритість страхового ринку;
-
відсутність якісної статистичної інформації про стан і проблеми
формування страхового ринку;
-
недосконалість фінансової звітності та методів обробки даних;
-
відсутність банків даних про несумлінних страхувальників;
-
відсутність рейтингів страхових компаній;
91
-
непрозорість даних про структуру власності вітчизняного
страхового ринку;
соціально-психологічні проблеми:
-
відсутність довіри населення і господарюючих суб'єктів, до
страхових компаній.
Виходячи з вищесказаного можна зробити висновки, що для
вітчизняного страхового ринку характерними є наступні тенденції:
-
зростання капіталізації страховиків;
укрупнення
страхових
компаній,
проникнення
у
сферу
страхування банківського та фінансово-промислового капіталу;
-
концентрації капіталу і створення об’єднань страховиків на
основі поєднання їхніх комерційних і фінансових інтересів;
-
поступальне зростання обсягів зібраних страхових премій;
-
зниження рівня збитковості страхового ринку;
-
активізація іноземних інвесторів;
-
злиття і поглинання, зміна власників і складу топ-менеджменту
деяких компаній, що супроводжується зміною їхніх стратегій (перехід до
проведення агресивної політики);
-
перехід від переважаючого регулювання допуску страховиків на
ринок до регулювання їхньої фінансової стійкості й лібералізації страхового
нагляду.
Таким чином, стабільна співпраці страхових організацій у фінансовоекономічному секторі зумовила нарощування власних капіталів більшості
страхувальників (юридичних осіб) і створила передумови надійності
договірних відносин. Страхова галузь є однією з таких, яка забезпечує дієвий
захист майнових прав і інтересів громадян від різноманітних ризиків,
підтримує економічний розвиток суспільства. Крім того, вона є важливим
фінансовим інструментом регулювання національної економіки і могутнім
засобом акумуляції коштів для їх подальшого інвестування в економіку.
Основним вектором розвитку страхового ринку України має страти розвиток
92
накопичувальних видів страхування, перш за все, страхування життя. Слід
констатувати, що Україна ще значною мірою відстає від європейської
спільноти в частині розвитку страхового ринку, де очевидним є показник
проникнення страхування в економіку, що реалізується через значення
частки страхових платежів у ВВП країни, де ми маємо в 4 разове відставання,
що в свою чергу дає можливості розраховувати на перспективу значного
розвитку усієї страхової індустрії в країні.
Подальший
розвиток
страхового
ринку
України
потребує
вдосконалення системи професійної підготовки, сертифікації і підвищення
кваліфікації спеціалістів галузі, а також забезпечення державної підтримки
науково-дослідних робіт із проблемних питань страхової діяльності,
поліпшення якості інформування населення через засоби масової інформації
про стан і перспективи розвитку страхового ринку, про переваги і недоліки
тієї чи іншої страхової послуги.
Отже, актуальність питання розвитку страхового ринка України
обумовлює необхідність розробки державної політики ефективного розвитку
страхування
у
поєднанні
з
загальнонаціональними
економічними
пріоритетами.
Аналіз сучасного стану, тенденцій і проблем розвитку вітчизняного
страхового ринку свідчить про певні здобутки та численні недоліки,
притаманні функціонуванню як окремих страхових компаній, так і всієї
системи страхування.
93
3.3.
Напрями підвищення ефективності страхової діяльності в
ринковому середовищі
Безумовно, що всі ми перебуваємо у значній залежності від загальної
політичної та економічної ситуації 3 одного боку ця ситуація сприяє
динамічному розвитку страхового ринку: зростає ВВП, реальна заробітна
плата, деструктивне втручання у функціонування страхового сектору не
виходить за припустимі межі. Динаміці зростання страхового ринку України
може позаздрити будь-яка інша галузь.
Сучасний стан економіки України вимагає прийняття відповідних
законів,
направлених
на
реформування
і
розвиток
національного
господарства, виходу із кризового стану реального і фінансового секторів,
зокрема страхового ринку. Фінансово-економічна криза 2008-2010 років,
переконливо довела, що необхідно змінювати напрями розвитку економічної
системи, впроваджувати принципово нові механізми розвитку кредитноінвестиційної діяльності.
До фінансово-економічної кризи страховий сегмент вітчизняної
економіки розвивався за своїми власними закономірностями та тенденціями,
що не завжди співпадало з інтересами інших зацікавлених учасників
перерозподілу фінансових ресурсів в країні. Діяльність страхових компаній
найчастіше була підпорядкована лише їх власним інтересам, а тому
недостатньо впливала на економічне зростання в країні.
Успіх
реформування
вітчизняної
економіки,
підвищення
господарювання страхових компаній і суб'єктів підприємництва реального
сектора, добробуту населення залежить від багатьох умов і чинників, які на
етапі розвитку України мають свій особливий прояв, що вимагає прийняття
на рівні держави системи адекватних рішень і заходів з метою вдосконалити,
а
за
необхідності
і
перебудувати
взаємовідносини
всіх
учасників
економічних стосунків. Це повинно забезпечити принципово нове вирішення
завдань, які виникли перед кожним економічним суб'єктом в умовах
94
сучасного кризового світового і національного ринкового господарства,
виходячи з поєднання індивідуальних, колективних і загальносуспільних
інтересів. Тому саме питання вдосконалення інвестиційної діяльності
страхових компаній є вкрай актуальним.
Враховуючи, що в Україні вільні кошти страховиків, внаслідок
специфіки вітчизняного законодавства та інституційних особливостей
страхового ринку, не повною мірою трансформуються в інвестиційні
ресурси, вирішення хронічних проблем перебуває у правовій площині. В
рамках реформування страхового ринку, підвищення рівня якості послуг на
страховому ринку, а також підвищення його інвестиційного потенціалу
доцільно реалізувати наступні заходи нормативно-правового, організаційнометодологічного та інформаційного характеру:
- формування чіткої концепції реформування галузі, удосконалення
державного регулювання ринку, зокрема у сегментах обов'язкового та
медичного страхування; своєчасну та широку адаптацію українського
страхового ринку до світових вимог фінансового регулювання та нагляду,
активну співпрацю з європейськими та міжнародними організаціями;
-
створення
правових
умов
для
повноцінного
впровадження
інвестиційного та пенсійного страхування;
-
розробка
моделі
державної
підтримки
розвитку
аграрного
страхування, яка має передбачати прийняття спеціального закону та
узгоджені дії страховиків і держави щодо покриття ризиків, які існують у
аграрній сфері та не можуть бути покриті і інший спосіб на звичайних
ринкових засадах;
- впровадження міжнародних стандартів ведення бухгалтерського
обліку і аналітики діяльності страхових компаній;
- створення єдиної саморегулюючої організації членами якої повинні
бути всі страхові компанії, робота яких має зосереджуватися на захисті прав
споживачів страхових послуг, забезпеченні добросовісної конкуренції на
ринку розвитку страхування на принципах транспарентності уведенні норм
95
етики між усіма учасниками ринку, а також створенні централізованої бази
даних про шахрайство на страховому ринку, доступ до якої матимуть усі
страховики;
- створення незалежного інституту експертизи договорів і страхових
випадків, а також діючої системи контролю над фінансовим станом
страхових компаній;
- забезпечення формування інвестиційних інструментів для розміщення
довгострокових страхових резервів;
-
створення
так званої претензійної
бази
даних, яку кожен
страхувальник, який має одержати виплату, проводитиме перевірку щодо
кількості та частоти страхових випадків що сприятиме виявленню
недобросовісних страхувальників що зможе своєчасно попередити масові
незаконні виплати;
- удосконалення моніторингу діяльності страховиків та посилення
контролю
за
дотриманням
страховиками
вимог
щодо
забезпечення
платоспроможності, фінансової стійкості, розміру чистих активів, статутного
капіталу та осіб що володіють значною часткою капіталу страховиків;
- сприяння створенню фондів страхових гарантій, у тому числі за
договорами страхування життя;
- розробка нормативної бази, що уможливлює співпрацю страхових
компаній та КУА у сфері управління активами страхових компаній;
- упровадження нормативів достатності капіталу у спосіб, що утруднює
псевдострахування;
- розробка та реалізація заохочень для страховиків що добровільно
дотримуються у своїй діяльності стандарти прозорості та підвищених вимог
до платоспроможності і впровадженні міжнародних стандартів фінансової
звітності;
- розробка нормативно-правових актів, які б урегулювали порядок
діяльності страхових агентів, консультантів, аварійних комісарів та увести їх
реєстрацію.
96
Зокрема, в рамках реформування страхового ринку, підвищення рівня
якості послуг на страховому ринку, а також підвищення його інвестиційного
потенціалу доцільно реалізувати наступні заходи нормативно-правового,
організаційно-методологічного та інформаційного характеру:
- впровадження нормативів достатності капіталу у спосіб, що утруднює
псевдострахування;
- розробка та реалізація заохочувальних заходів для страховиків, що
добровільно дотримуються у своїй діяльності стандартів прозорості та
підвищених вимог до платоспроможності і впровадженні міжнародних
стандартів фінансової звітності;
-
удосконалення
актуаріїв,
завершення
нормативно-правового
створення
в
Україні
регулювання
системи
діяльності
підготовки
та
сертифікації актуаріїв з поступовою передачею цих функцій саморегулівній
організації;
- запровадження стимулюючої податкової політики для розвитку
особистого страхування, довгострокового страхування життя, в тому числі
інвестиційного, участі страховиків у системі недержавного пенсійного
забезпечення, обов'язкового медичного страхування шляхом віднесення
частки внесків з цих видів страхування на валові витрати юридичних осіб та
удосконалення оподаткування доходів фізичних осіб;
-
забезпечити
розроблення та впровадження додаткових
актів
законодавства, що сприятимуть запобіганню використання страхового ринку
для проведення протиправних і сумнівних операцій та шахрайства,
включаючи відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом.
Отже, можна констатувати, що практично вже створені організаційні і
правові основи для формування ринкових відносин у страхуванні та розвитку
ринків окремих страхових продуктів на різних рівнях. Проте потрібне
вдосконалення
в
напрямі
більш чіткої
регламентації
організаційно-
управлінських питань розвитку страхування та визначення фінансових
результатів роботи страховиків.
97
В
умовах
ринкової
економіки
добровільне
страхування
стає
пріоритетним, і у зв’язку з цим на часі стоїть важлива проблема відродження
довіри населення до страхування як однієї з дієвих форм соціального захисту
громадян і посилення уваги страховиків до населення, як основного
партнера.
Одним з найважливіших напрямів розвитку і ефективного регулювання
страхового ринку є забезпечення фінансової стійкості і платоспроможності
страховиків і страхувальників.
Важливим напрямом залишається впровадження зарубіжного досвіду
організації страхування і ефективного регулювання страхового ринку,
оскільки в розвинутих країнах існує чітка національна система координації
діяльності страхових організацій при провідній ролі держави в розробці
програм і стратегії розвитку страхування, а також є позитивний досвід
розвитку кооперативних страхових організацій.
Таким чином, з метою покращення ситуації на страховому ринку
доцільно реалізувати низку системних різнопланових заходів, спрямованих
на усунення як хронічних проблем, так і тих, що спричинені фінансовою та
економічною кризами. Особливий акцент необхідно зробити на активізації
інвестиційного потенціалу страхового ринку.
98
РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ У СТРАХОВІЙ ОРГАНІЗАЦІЇ
Охорона праці у головному відділенні НАСК «Оранта» здійснюється
відповідно до Закону України «Про охорону праці» та «Пожежну безпеку».
На
підприємстві
створені
безпечні
умови
праці
та
постійно
покращується стан підприємства. Проводяться профілактичні роботи щодо
попередження нещасних випадків, здійснюється контроль щодо стану
охорони праці на підприємстві, а також з боку працівників є дотримання
виробничої та трудової дисципліни. Протягом 5-ти років роботи страхової
компанії не було зареєстровано жодного випадку пов’язаного з травматизмом
працівників.
Особи, які відповідають за охорону праці на підприємстві повинні
проводити профілактичні роботи з працівниками для того, щоб уникнути
травматизму та нещасних випадків, а також дотримуватися трудової і
виробничої дисципліни, виконувати вимоги законодавчих та нормативних
актів з охорони праці.
НАСК «Оранта» обладнана певними засобами пожежної безпеки і
охороняється Державною службою охорони.
Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо начальником
відділення і прирівнюється до основних виробничо-технічних служб.
Дніпродзержинське міське відділення НАСК «Оранта» відповідає за
охорону праці і у власному офісі, що розташований на вул. Арсенічева 3 ОФ.
5. У приміщенні дотримуються відповідні метереологічні умови, робочі
місця облаштовані так, щоб забезпечити якомога комфортніші умови для
праці, монітори розташовані на відстані 50-100 см. від користувача і
встановлені таким чином, щоб верхній край екрану знаходився на рівні очей.
Робочі місця розміщені так, щоб природне або штучне світло падало зліва.
Рівень освітленості для роботи з екраном складає 200 лк, при роботі з
екраном у поєднанні з документами – 400 лк, при основній роботі з
документами – 1000 лк.
99
Клас
приміщення
за
ступенем
небезпеки
ураження
людини
електричним струмом – приміщення без підвищеної небезпеки. Комп’ютери
та
електрообладнання
заземлені,
використовується
подвійна
ізоляція
струмоведучих частин.
Рівень епідеміологічних захворювань на підприємстві відповідає нормі.
Протягом усього періоду діяльності відділення НАСК «Оранта»
порушень техніки безпеки зафіксовано не було.
100
ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ
У дипломній роботі наведено теоретичне узагальнення і нове
вирішення наукового завдання щодо вирішення проблем, пов'язаних з
функціонуванням сучасного страхового ринку України.
Основні наукові результати даної дипломної роботи полягають у
наступному:
1. Виявлено, що сучасний страховий ринок являє собою складне явище,
яке охоплює багато ланок, які обумовлені багатьма ознаками. Страховий
ринок визначається за трьома обґрунтованими підходами, має свої умови
функціонування, виконує певні функції, класифікується за відповідними
ознаками. Страховий ринок представляє собою складну багатофакторну
динамічну систему за внутрішнім змістом та зовнішнім оточенням з власною
структурною будовою та інфраструктурою.
2. Практика страхування свідчить, що страховий ринок має могутні
важелі свого саморозвитку, такі як: ініціатива, підприємливість, стимули до
найбільш повного задоволення потреб страхувальників. А державне
регулювання якісно доповнює ринковий механізм страхування.
3. На прикладі Національної страхової компанії "Оранта" досліджено,
що страхові організації, що діють на сучасному страховому ринку мають
такий стан:

проведений аналіз свідчить про те, що у процесі діяльності
НАСК «Оранта» фактично збільшує основні фінансові показники у декілька
разів, що є дуже хорошим показником рентабельності та може бути
прикладом для більшості інших страхових компаній України;

не дивлячись на сучасний економічний стан країни, компанія
дуже швидко збільшує розміри страхових премій, хоча кількість укладених
договорів збільшується з непропорційною швидкістю повільно;

виявлено, що обсяг власного капіталу більше ніж у два рази
перевищує статутний фонд. Якщо обсяг власного капіталу перевищує обсяг
101
статутного фонду, то таке співвідношення характеризує прибуткову
діяльність страховика. Зростання дає змогу страховій компанії здійснювати
виплати дивідендів, реінвестовувати капітал і т. ін.;
4. Показники рентабельності НАСК « Оранта» у 2011 році має
негативну тенденцію порівняно з 2010 та 2012 роками. Показник
рентабельності активів показує, скільки припадає прибутку на одиницю
інвестованого в активи капіталу. Чим вищий цей показник, тим краще. На
підприємстві рентабельність активів у 2009 році становила 0,023% , однак у
2011 році – (- 0,006%). Отже, можна зробити висновок, що найбільше
припадає прибутку на одну гривню інвестованого капіталу у 2009році.
5. У 2010 році чистий дохід від реалізації продукції склав 579700 тис
грн. У 2011 він зріс до 608997 тис грн., що порівняно з 2010 р. збільшився на
29297 тис грн. або на 5,05 %. У 2012 р. чистий дохід склав 521031 тис грн., в
порівнянні з 2011 роком він зменшився на 87966 тис. грн. або на 14,44%. У
2012 р. порівняно з 2010 р. чистий дохід зменшився на 58669 тис. грн або на
10,12%. Собівартість реалізованої продукції у 2010 р. склала 390310 тис. грн.
У 2011 р. вона зменшилась на 9427 тис грн. або на15,56 %. У 2012 р.
порівняно з 2011 р. собівартість зменшилась на 9427 тис грн. або на 2,86%, а
порівняно з 2010 р. зменшилась на 70158 тис грн. або на 17,97%.
6. У 2011 р. в порівнянні з 2010 р. у страховій компанії кількість
персоналу зменшилось на 156 чоловіків або на 2%. У 2012 р. в страховій
компанії
в порівнянні з 2011 р. відбулося скорочення персоналу на 105
чоловіків або на 1,38%,а у 2011р. в порівнянні з 2009 р. персонал скоротився
на 261 чоловіків або на 3,35%.
7. У 2010 р. фондовіддача складала 1,19 грн. У 2011 р. в порівнянні з
2010 р. фондовіддача зменшилась на 0,09 грн. або на 7,43%.У2012 у
порівнянні з 2011 фондовіддача зменшилась на 0,22 грн. або на 19,87%. А у
2012 порівняно з 2010 р. зменшилась на 0,31 грн. або на 25,82%.
8. У 2011 р. в порівнянні з 2010 р. середньорічна вартість основних
засобів збільшилась на 65655,5 тис. грн. або на 13,49%. У 2012 р. в
102
порівнянні з 2011 р. середньорічна вартість основних засобів збільшилась на
37407 тис. грн. або на 6,77%. У 2012 р. в порівнянні з 2010 р. середньорічна
вартість основних засобів збільшилась на 103062,5 тис. грн. або на 21,17%.
9. У 2010 р. оборотні кошти здійснювали
1,22 оборотів.У 2011 р.
обороти поступово зросли до 1,27 і це на 0,05 оборотів більше ніж у 2010 р.
У 2012 р. оборотні кошти вже зменшили оборотність і становили 1,06
обороти, в порівнянні з 2011 р. оборотність зменшилась на 0,21 оборотів або
на 16,93%,а порівняно з 2010 р. зменшилось на 0,16 оборотів або на 13,15%.
Отже, актуальність питання розвитку страхового ринка України
обумовлює необхідність розробки державної політики ефективного розвитку
страхування
у
поєднанні
з
загальнонаціональними
економічними
пріоритетами.
Аналіз сучасного стану, тенденцій і проблем розвитку вітчизняного
страхового ринку свідчить про певні здобутки та численні недоліки,
притаманні функціонуванню як окремих страхових компаній, так і всієї
системи страхування.
Аналіз основних показників і процесів, що відбуваються на страховому
ринку України виявили низку проблем,які потребують вирішення, а саме:
скорочення попиту та зменшення кількості нових договорів страхування;
суттєве
зниження
неможливість
платоспроможності
подальшого
страхувальниками;
виконання
недостатність
страховиків
своїх
ліквідних
і,
як
зобов'язань
активів,
наслідок,
перед
неможливість
повернення страхових резервів з депозитних рахунків банків; підвищення
збитковості страхування внаслідок стрімкого зростання виплат страхових
сум/відшкодувань;значна
тінізіція
страхового
ринку,
використання
страхування з метою маніпулювання грошовими потоками, використання
різноманітних тіньових схем.
Отже, ефективний ринок вітчизняного страхового ринку можливий
лише за умови вдосконалення нормативно-правового та законодавчого
забезпечення процесів страхування та перестрахування, підвищення ролі
103
Національної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України та
професійних об'єднань, які відіграють значну роль в механізмі державного
регулювання страхової діяльності і повинні не тільки розробити, а й
ефективно впровадити антикризові заходи на страховому ринку.
104
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конституція України від 28 червня 1996 року.
2. Закон України "Про страхування" від 07. 03. 1996 № 85/96.
3. Закон України"Про внесення змін до Закону України "Про
страхування" " № 2745-ІІІ від 04.10.2001р.
4. Законодавство України про страхування: [Збірник] / О.А. Кривенко
(ред.), О.М. Роїна (упорядкув.). - К. : КНТ, 2003. - 259с.
5.
Абрамов В.Ю. Страхование: теория и практика. – М.: «Волтерс
Клувер», 2007. – 221 с.
6. Базилевич В.Д. Страхування: підручник. - К. : Знання, 2008. - 1019
с.
7. Бігдаш В.Д. Страхування.- К., 2006. – 444 с.
8. Бондаренко Н.І., Нагаєва Г.О. та ін. Страхування: Навч.-метод.
посібник. - Х., 2007. – 110 с.
9. Бочан І.О., Михасюк І.Р. Глобальна економіка. Підручник. К.:
«Знання», 2007. - 403 с.
10. Василишин Р.Д., Кашенко О.Л., Борисова В.А. Економічні основи
страхування. — Суми: Довкілля, 2007. — 412 с.
11. Вовчак О. Д. Страхова справа: підручник. - К.: Знання, 2011. - 391 с.
12. Волошина
А.П.
Перспективи
розвитку
українського
ринку
перестрахування, ― К.: Знання, 2007.- 44с.
13. Говорушко Т.А. Страхові послуги. Навч. посібник. – К.: Центр
навчальної літератури, 2005. – 400 с.
14. Горбач Л.М. Страхова справа: Навчальний посібник - 4-е видання.,
виправлене. - Київ: Кондор, 2010 р.
15. Козьменко О.В. Страхування і страховий ринок: термінологія,
законодавство і динаміка розвитку.- Суми, 2006. – 68 с.
16. Лондар С. Л., Тимошенко О. В. Фінанси: навчальний посібник. Вінниця: Нова Книга, 2009 - 384 с.
105
17. Мних М.В. Страхування в Україні: сучасна теорія і практика:
Підручник. - К.: Знання України, 2009.- 284с.
18. Осадець С.С. Страхування: Підручник / Керівн. авт. ком. і наук ред.
- Вид. 3-є, перероб. і доп. - К.: КНЕУ, 2006. - 599 с.
19. Охріменко О.О. Страховий захист: менеджмент, маркетинг,
економіка безпеки. Навчальний посібник. – К.: Міжнародна агенція
«BeeZone».- 116 с. 2005. - 414 с.
20. Плиса В.Й. Страхування. Навчальний посібник. 2-ге видання.:К.:2008.-392с.
21. Сербиновський Б.Ю. „Страхова справа”. К, 2006 р.
22. Стожок Л.Г. Страхування. - К., 2005. – 164 с.
23. Ткаченко Н.В. Страхування : Навчальний посібник для студ. вищ.
навч. закл..- К.: Ліра, 2007. – 270 с.
24. Фещенко В.В. “Енциклопедія страхування” ―Київ.2008 р.
25. Фурман В.М. Страхування: теоретичні засади та стратегія розвитку.
- К.: Вид-во "Наукова думка", 2006. - 334 с.
26. Шахов В.В. „Страхування”. К, 2006 р.
27. Шумелда Я.П. Страхування.- К., 2007. – 384 c.
28. Юрій С. І. Фінанси: Підручник / За ред. С. І. ІОрія, В. М. Федосова.
К.: Знання, 2008. - 611с.
29. Яворська Т. В. Страхові послуги: навчальний посібник - К.: Знання,
2007. - 360 с.
30.
Бабій Л.І. Вдосконалення інвестиційної діяльності страхових
компаній // Інвестиції: практика та досвід: науково-практичний журнал. 2011. - №20. - С. 22-24
31.
Базилевич В.Д. Сучасна парадигма страхування: сутність і
протиріччя // Фінанси України. – 2007. - №9. – С.42-50.
32.
Балук, Н. Р. Модель поведінки споживачів страхових послуг за
концепцією маркетингу // Вісник Львівської комерційної академії. - 2009. Вип. 30.
106
33.
Вовчак О. Стан та перспективи розвитку страхового ринку
України//Світ фінансів. – 2009. - №1(10).
34.
Гамакова О.О. Методи державного регулювання ринку страхових
послуг // Формування ринкових відносин в Україні. - 2009. - №10.- С.71-73.
35.
Гаманкова
О.А.
Інформаційні
вади
дослідження
ступеня
монополізації ринку страхових послуг України //Актуальні проблеми
економіки. – 2009. – №10(100).
36.
Жабинець О. И. Перестрахування як один з індикаторів
фінансової безпеки ринку страхових послуг / О. И. Жабинець // Науковий
вісник НЛТУ України : зб. наук.-техн. праць. - Львів : РВВ НЛТУ України. 2009. - Вип. 19.12. -С.187-192.
37.
Завада
О.
Розвиток
страхового
ринку
України:що?як?коли?//Фінансовий ринок України. – 2009. - №10(60).
38.
Залетов О. Вплив світовової кризи на сучасний страховий ринок
України // Світ фінансів: науковий журнал. - 2011. - №3. - С. 95-100.
39.
Іванов О. Інтегрованні кредитно-страхові продукти // Фінансовий
ринок України. - 2011. - №3. - С.18.
40.
Іванчук О. Міжнародні стандарти діяльності для українських
страховиків // Фінансовий ринок України. - 2011. - № 7-8. - С. 24-26.
41.
Козьменко, О. В. Аналіз активів власного капіталу і гарантійного
фонду провідних страхових компаній України [Текст] / О. В. Козьменко //
Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України : зб. наук,
праць. - Суми : УАБС НБУ. -2008. - Т. 23. - С. 302-309. 4.
42.
Криклій А. С. Ринок страхування життя в Україні : тенденції та
європейський досвід // Економіка та держава.-2008.-№5.-с. 13.
43.
Лебединська
Л.Д.
Стратегічні
аспекти
сталого
розвитку
страхового ринку України під впливом глобалізаційних процесів // Актуальні
проблеми економіки. - 2010. - №9. - С. 206-214.
44.
Лисенко Н. Система оподаткування страхової діяльності в
Україні у 2011 році // Страхова справа. - 2010. - №4. - С. 58-60.
107
45.
Мних М.В. Страхування та його роль у забезпеченні соціального
захисту населення // Фінанси України. – 2007. - №6. – с. 39-45
46. Мухіна
О.В.
Страховий
ринок
України:стан
та
проблеми
розвитку//Фондовий ринок. – 2010. -№10.
47.
Павленко
О.
Український
страховий
ринок:
можливості
фінансування росту // Фінансовий ринок України. – 2007. - №10. – С.11-12.
48.
Пластун В. Л. Проблеми страхового шахрайства та практика його
уникнення / В. Л. Пластун // Економіка: проблеми теорії та практики :
збірник наукових праць : Випуск 254 : в 6 т. - Дніпропетровськ : ДНУ, 2009. Т. 2. - С. 477-488.
49. Позднякова Л.О. Проблеми розвитку страхового ринку України і
шляхи їх розв'язання в сучасних умовах//Актуальні проблеми економіки. –
2010. - №6(108).
50.
Порозман О. І. Стан страхового ринку України в умовах кризи //
Формування ринкових відносин в Україні. - 2010. - №6. С. 140-142.
51.
Постінікова І. Перестрахування. // Ж-л «Страхова справа».-2007.
– № 4(4),с 72-73
52.
Приказюк
Н.В.
Державне
регулювання
страхового
ринку
України: тенденції та перспективи розвитку // Фінанси України. – 2010. - №
7. – С. 101 – 108.
53.
Савелко С. О. Ефективність разподілу інвестиційних ресурсів та
мотивації на страховому ринку // Інвестиції: практика та досвід: науковопрактичний журнал. - 2011. - №19. - С. 10 -12.
54.
Самойловський А. Л. Пропозиції щодо вдосконалення страхового
ринку України // Фінанси України. - 2008. - № 5
55.
Самойловський А.Л. Страхування як фактор макроекономічної
рівноваги та напрямки інтенсифікації ролі страхування в економіці країни //
Формування ринкових відносин в Україні. – 2007. - №1. – С.26-30.
108
56.
Сидорчук О. Податкові аспекти страхових схем оптимізації //
Фінансовий ринок України: інформаційно-аналітичний бюлетель. - 2011. №7-8. - С.20-21.
57.
Ткаченко Н.В. Фінансова стійкість страхових компаній в умовах
глобалізації // Фінанси України. - 2010. - С. 82-91.
58.
Шірінян Л.В. Фінансова надійність і фінансова стійкість
страховиків // Актуальні проблеми економіки. – 2007. - №9. – С.173-178.
59.
Ярошенко С.Л., Куделя Л.В. Проблеми становлення та розвитку
страхового ринку життя в Україні // Формування ринкових відносин в
Україні. – 2008. - № 4(83). – С. 87 – 92.
60.
Ярошенко С.П. Проблеми становлення та розвитку страхового
ринку життя в Україні // Формування ринкових відносин в Україні.- 2008.№4. -с. 87
61.
Філонюк О.Ф. Страховий ринок України як об’єкт державного
регулювання // Інвестиції: практика та досвід. - 2009. - №22. - С. 73-77.
62.
Чвертко Л.А. Страховий ринок України: реалії та перспективи
розвитку // Вісник Київського інституту бізнесу та технологій. - 2010. - №1. С. 55-58.
63.
Шірінян Л. А. Конкурентоспроможність страхового ринку
України в сучасних умовах // Економіка України. - 2011. - №7. - С. 37-48.
64.
Базилевич В.Д. Сучасна парадигма страхування: сутність і
протиріччя // Фінанси України. - 2007. - №9. - С.42-50.
65.
Приказюк
Н.В.
Державне
регулювання
страхового
ринку
України: тенденції та перспективи розвитку // Фінанси України. - 2010. - № 7.
- С. 101 - 108.
66.
Самойловський А.Л. Страхування як фактор макроекономічної
рівноваги та напрямки інтенсифікації ролі страхування в економіці країни //
Формування ринкових відносин в Україні. - 2007. - №1. - С.26-30.
67.
Шірінян Л.В. Фінансова надійність і фінансова стійкість
страховиків // Актуальні проблеми економіки. - 2007. - №9. - С.173-178.
109
68.
Ярошенко С.Л., Куделя Л.В. Проблеми становлення та розвитку
страхового ринку життя в Україні // Формування ринкових відносин в
Україні. - 2008. - № 4(83). - С. 87 - 92.
69.
Базилевич В.Д. Сучасна парадигма страхування: сутність і
протиріччя // Фінанси України. – 2007. - №9. – С.42-50.
70.
Приказюк
Н.В.
Державне
регулювання
страхового
ринку
України: тенденції та перспективи розвитку // Фінанси України. – 2010. - №
7. – С. 101 – 108.
71.
Самойловський А.Л. Страхування як фактор макроекономічної
рівноваги та напрямки інтенсифікації ролі страхування в економіці країни //
Формування ринкових відносин в Україні. – 2007. - №1. – С.26-30.
72.
Шірінян Л.В. Фінансова надійність і фінансова стійкість
страховиків // Актуальні проблеми економіки. – 2007. - №9. – С.173-178.
73.
Ярошенко С.Л., Куделя Л.В. Проблеми становлення та розвитку
страхового ринку життя в Україні // Формування ринкових відносин в
Україні. – 2008. - № 4(83). – С. 87 – 92.
74.
Ковтун Н.В. Сучасні тенденції розвитку страхової діяльності в
Україні: макроекономічний і регіональний аспекти // Статистика України ,
2007, № 3. - С. 38-44.
75.
Бондар І. Сучасний страховий ринок України. К.: //Вісник
Академії економічних наук України, науковий щорічник № 2(4), 2003.– 23-30
с.
76.
Говорушко Т. Страховий ринок та проблеми його розвитку в
економічній системі України. К.: //Економіка. Фінанси. Право. №8, 2004. –
22-29 с.
77.
Фурман В. Страховий ринок України: стан, проблеми розвитку та
шляхи їх розв’язання. К.: // Фінанси України №12, 2004. – 131-141 с.
78.
Державні заходи щодо виходу страхового ринку України з
кризового стану. // Н.Ю. Шуригіна: [Електронний ресурс]. - Режим доступу:
http://www.kbuapa.kharkov.ua/
посередники
брокери
типом
державног
о
регулюван
ня
110
79.
Нанотехнологии в старховании: [Електронний ресурс]. - Режим
доступу: www.forinsurer.com
80.
Офіційний сайт Національної комісії з регулювання ринків
фінансових послуг України: [Електронний ресурс].
- Режим доступу:
http://www.dfp.gov.ua.
81.
Перспективи
розвитку
страхового
ринку
України
після
фінансової кризи. // Г.В. Кравчук: [Електронний ресурс]. - Режим доступу:
http://www.dspace.uabs.edu.ua/
82.
Приймак Н.В. Страховий ринок України: сучасні тенденції та
перспективи розвитку // Стратегічні орієнтири: [Електронний ресурс]. Режим доступу: www.libfor.com
83.
Проблеми розвитку страхового ринку в умовах фінансової кризи.
// О.М.Теребус // Інноваційна економіка. Всеукраїнський науково виробничий
журнал.:
[Електронний
ресурс].
-
Режим
доступу:
http://www.nbuv.gov.ua/
84.
Роль страхування в ринковій економіці: [Електронний ресурс]. -
Режим доступу: www.info-works.com.ua
85.
Офіційний сайт НАСК «Оранта»: [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: www.oranta.ua.
86.
Сайт «Страхування сьогодні»: [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: http://www.insur-info.ru.
87.
Сайт «Страхування в Україн»і: [Електронний ресурс]. – Режим
доступу:http://www.ukrinsure.com.
88.
Сайт «Insurance Online»: [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
www.uainsur.com.
Автор
sabri_00
Документ
Категория
Образование
Просмотров
508
Размер файла
1 032 Кб
Теги
diplom
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа