close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Твоє серце про Довгаля

код для вставкиСкачать
Застиг кривавий ураган,
Гримлять у спогадах гармати,
Стоїть в край берега курган,
І в ньому сплять брати - солдати.
Д.Луценко
Довгаль Іван Федорович… Простий полтавський хлопець. Зростила
його щедра Гадяцька земля. Тяжке дитинство, голод, смерть близьких і
рідних… Все це випало на долю Івана. Чекав омріяної юності, уквітчаної
любов’ю, достатком. Але… У якусь одну страшну мить зупинилося все, що
зветься життям. Чорним крилом війна накрила країну. Торкнулася вона і долі
Івана Федоровича.
… Про що ти задумався, сивий ветеране? Не йдуть, напевне, з пам’яті ті
страшні роки, не залишають серце полеглі побратими. Гортає пам'ять свої
скорбні сторінки… Трудився у колгоспі і своєю відданою працею наближав
День Перемоги. Недосвідченим хлопчиськом розміновував Полтавщину. Не
раз вночі він витирав сльози. Чи міг бути байдужим, коли його край клекотів у
пожежах, коли бандити мордували , коли на Україні смерть збирала урожай.
Незабаром Іван курсант мінометної роти на Уралі. Мріяв швидше вступити в
бій з ворогом. Але…
Настав травень 1945 року - прекрасний, найщасливіший день. Солдати
поспішали до рідної оселі. Для більшості з них війна вже закінчилася, а для
Івана – продовжувалася. Урал - Забайкалля - Монголія - війна з Японією у
складі 9 роти Кенигсберзької дивізії. Важкі бої та найстрашнішим був перехід
через пустиню Гобі. Японці дивувалися: нічого живого, одні піски, піски,
піски… Але наш солдат усе подолав. Героїчний, мужній, винахідливий.
Пам’ятаєш, солдате, як ти повертався додому назад ? Ти вже не опускав
очей у розпачі. Ти сміливо йшов на нову битву – відбудову країни.
Вітчизна покликала – й Іван знову одягнув військову форму. Служба
в Монголії, Далекому Сході. Там зустрів свою долю - майбутню дружину
Ларису Трохимівну. Але склалося так, що родині довелося повернутися на
Україну, а саме на Веселівщину. Тут Іван Федорович обіймав різні посади:
інструктор
райкому
партії,
голова
профспілки
робітників
сільського
господарства, інженер з техніки безпеки в ПМК – 243. Він завжди
залишався
Людиною,
добрий,
порядний,
ввічливий,
пунктуальний,
доброзичливий. Таким його пам’ятають односельчани.
Виросли діти, онуки, вже й правнуки щебечуть… А ті далекі страшні
роки завжди тривожать його серце. Бо були солдати звичайними людьми, які
хотіли жити, любити, ростити дітей, сіяти ниву, зводити споруди. Оповідає
він це все своїм нащадкам.
Сивина вкрила скроні, а на очах блищить сльоза. Нагороди, ордени,
медалі, відзнаки свідчать про його відвагу і мужність. Орден «Великой
Отечественной войны », медаль «За бойові заслуги», монгольський орден
«Бид Ялав», «За победу над Японией»…
Так давайте вклонимося йому за честь, героїзм солдатські, за волю і
мирне небо, які він зберіг для нас, молодого покоління. Ми пишаємося Вами.
Ви – наша слава і гордість. Низький уклін Вам і найглибша вдячність.
Нагороди
Івана Федоровича
Довгаля
Автор
vera_korvegina
Документ
Категория
Поэзия
Просмотров
17
Размер файла
290 Кб
Теги
серці, про, твоє, довгаля
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа