close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

ЗустрічСтаростенко

код для вставкиСкачать
Вірний
своєму
обов`язку…
Підготував:
Старостенко В.
Консультант:
Старостенко Т.В.
Ста
П
ПідготувавППППП
Війна...
Війна – це подія, про яку можна говорити багато, але її
хочеться забути водночас. Війна - це мільйони людських жертв,
спогади зі сльозами на очах наших дідів та прадідів, які були
свідками тієї жахливої події, коли під уламками гранат та свистом
куль захищали свою Батьківщину.
Війна... Скільки вона наробила горя, скільки життів
забрала в небуття, скільки страждань змусила винести? Але наші
люди, наші ветерани, колишні воїни— все винесли, все витерпіли.
Що їм довелося перенести? І холод, і голод, і злидні, і страх. Вони
мужньо пройшли цей етап в історії, ніколи не опускаючи очей, ніколи
не падаючи духом. Але як будь-яка війна залишає великий слід в
історії нашої країни, так і в пам’яті кожної людини.
У нашій сім’ї пам’ять про ці страшні події буде жити
завжди, адже мій прадід, Козюра Михайло Павлович, брав у ній
участь. Скільки разів я маленьким слухав розповіді про страшні
події Великої Вітчизняної війни. Особливе місце у моїй пам’яті
займає розповідь про те, як дідусь врятував штабні документи.
Наприкінці осені 1943 року дідусь, який народився у 1923
році, був призваний до армії. Воював з 01.12. 1943 року по березень
1944 року на 1-му Українському фронті, а з березня по жовтень 1944
року – на 2-му Українському фронті. Різними за цей час були його
звання та посади. Але увесь час незмінним було сумлінне виконання
ним військового обов`язку. Переконливо про це свідчать бойові
нагороди мого дідуся.
Перша -- медаль « За відвагу», стрілець 2-ої стрілецької роти
3-го мотострілецького батальйону 6-ої гвардійської мбр гвардії
рядовий Козюра М.П. отримав за проявлену сміливість у боях в
районі Малої Лепетихи. 02.02.1944 року дідусь отримав наказ
командира – знищити ворожу вогневу точку, яка заважала
просуванню нашої піхоти. Поставлене йому бойове завдання виконав
і при цьому ще й вивів «із ладу» трьох солдат противника, а наша
піхота змогла без перешкоди продовжити наступ.
Друга нагорода – орден Червоної Зірки – мій дідусь отримав
наприкінці осені 1944 року. На той час, як солдат із бойовим досвідом,
він був призначений командиром відділення 1-ої стрілецької роти 3го мсб 6-ої гв. мбр. Командир батальйону майор Підгрушний описав
бойові
заслуги дідуся – молодшого сержанта – так : «За час боїв із
німецько-фашистськими загарбниками з 30.10. по 06.11. 1944 року
…проявив себе хоробрим і мужнім воїном. У боях за місто Кечкемет,
діючи танковим десантом, першим увірвався зі своїм відділенням на
оклицю міста, швидко зайняв оборону для прикриття підходу
основного десанту.
Під час маршу у прориві взяв у полон 12 угорських солдат і
офіцерів. У боях за населений пункт Ілле його відділення відбило
шість атак противника і не відступило ні на крок».
Третю нагороду – орден Вітчизняної війни II ступеня –
дідусь отримав у травні 1945 року. Тоді він займав посаду писаря.
Викликано це було тим, що отримав поранення, його каліграфічним
почерком та середньою освітою. Незважаючи на ці зміни у
фронтовому житті, дідусь не забував і про свій бойовий досвід. Йому
часто доводилося виконувати зовсім не штабну роботу.
Так, наприклад, було це під час наступальних боїв у районі
міста Тата. Командування підрозділу доручило йому організувати і
здійснити вивезення з поля бою поранених солдат і офіцерів. Мій
дідусь успішно виконав це завдання. Хоча в останні хвилини ворожа
авіація намагалася перешкодити рухові будь-якого транспорту.
Зокрема, німецькі льотчики підпалили одну зі штабних машин. Саме
в ній знаходилася уся бойова документація та бочка з пальним.
Незважаючи на небезпеку її вибуху, дідусь стрімко кинувся вже до
палаючої машини і врятував бойову документацію.
Після демобілізації з армії у 1946 році повернувся у рідне
село Веселе. Деякий час працював на місцевому млині. Згодом здобув
вищу освіту і працював на керівних посадах у райвиконкомі.
Війна негативно позначилася на здоров`ї дідуся-фронтовика
і у 1998 році його не стало…
Я дуже пишаюсь своїм дідусем, який назавжди залишиться
в моєму серці !
Низький уклін Вам за мужність і велике спасибі.
Автор
vera_korvegina
Документ
Категория
Образование
Просмотров
39
Размер файла
1 407 Кб
Теги
зустрічстаростенко
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа