close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Інформаційна та комунікативна компетентність вчителя

код для вставкиСкачать
Міністерство освіти і науки України
Департамент освіти і науки в Запорізькій області
Відділ освіти, молоді та спорту Веселівської РДА
КЗ «Таврійська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів»
Інформаційна та
комунікативна компетентність
вчителя (їх характеристика)
Підготувала:
педагог-організатор
Комунального закладу
«Таврійська ЗОШ І-ІІІ ст.»
Самофалова Наталія
Василівна
Веселе-2015
Головним сьогоднішнім завданням стало
Виробництво компетентних людей –
таких людей, які були б здатні
застосувати свої знання в умовах, що змінюються, і...
чия основна компетенція полягає
в умінні включатися в постійне самонавчання
впродовж усього життя.
М.Ш. Ноулз
Освіта є соціальним інститутом, через який проходить кожна людина,
набуваючи при цьому рис особистості, фахівця і громадянина. Завдяки
діяльності
вчителя
реалізується
державна
політика
у
створені
інтелектуального, духовного потенціалу нації, розвитку вітчизняної науки,
техніки і культури, збереженні і примноженні культурної спадщини й
формування людини майбутнього, а також забезпечується Конституційне
право громадян України на здобуття повної загальної середньої освіти.
Все це висуває проблеми підготовки вчителя, його професійного
становлення і професійної компетентності. Саме компетентнісний підхід
розглядається як один із важливих концептуальних принципів, який визначає
сучасну методологію оновлення змісту освіти.
Компетентність учителя (за В.І. Шуляр, О.М. Семеног) визначаємо як
особистісну якість суб’єкта, ступінь сформованості знань, умінь, предметних
і педагогічних здібностей, необхідних для якісного, кваліфікованого
проведення
проектно-конструкторської
(планувальної),
аналітико-
прогностичної, процесуальної діяльності на технологічному (інноваційному)
рівні, забезпечення ціннісно-зорієнтованого простору як для власного
сталого саморозвитку і самовдосконалення, так і учня з проекцією на
одержання гарантованих досягнень наперед заданого кінцевого спільного
результату.
Бути компетентним – значить
 уміти мобілізувати в певній ситуації знання і досвід,
 забезпечувати систему компетенцій,
 інтегрувати і вирішувати різні навчально-виховні і педагогічні
завдання.
Педагогічна компетентність педагога – сукупність особистісних якостей,
знань, умінь, що забезпечують високий рівень самоорганізації професійної
діяльності, її результатів, самопізнання та саморозвиток, здатність учителя до
професійного та особистісного зростання кожного учня і достатній для
самоосвіти й самостійного розв’язання пізнавальних проблем.
ОРГАНІЗАЦІЙНОУПРАВЛІНСЬКА
ПСИХОЛОГІЧНА
ПІЗНАВАЛЬНОІНТЕЛЕКТУАЛЬНА
КОМПЕТЕНТНІСТЬ
КОМПЕТЕНТНІСТЬ
КОМПЕТЕНТНІСТЬ
ДИДАКТИЧНА
УЧИТЕЛЬ
КОМПЕТЕНТНІСТЬ
КОМУНІКАТИВНА
КОМПЕТЕНТНІСТЬ
МЕТОДИЧНА
ТВОРЧА
КОМПЕТЕНТНІСТЬ
КОМПЕТЕНТНІСТЬ
ПРОЕКТНА
КОМПЕТЕНТНІСТЬ
Педагогічна компетентність інтегрує різні види компетенцій, які
розкривають загальні здатності педагога в різних сторонах педагогічного
процесу.
Мова
йде
про
пізнавально-інтелектуальну,
діагностичну,
проектувальну, організаторську, прогностичну, інформаційну, стимулюючу,
оцінно-контрольну, аналітичну, психологічну, соціальну, громадянську,
комунікативну, рефлективну, творчу, методичну, дослідницьку компетенцію
та інші.
Отже,
професійна
компетентність
учителя
на
засадах
компетентнісного підходу ґрунтується на знаннях, нормах, цінностях,
здібностях, набутих завдяки неперервному самонавчанню, самотворенню,
самовдосконаленню і самореалізації.
Конкурентноспроможність учителя на ринку праці визначається
обсягом компетенцій у сфері професійної діяльності, залежить від рівня
кваліфікації, педагогічного досвіду, майстерності, професійно значущих
якостей особистості.
Професійно-кваліфікаційні та особистісні вимоги до вчителя на засадах
компетентнісного
підходу
передбачають
розвиток
інформаційної,
діяльнісної, креативної та розвивальної функцій.
Учитель повинен знати (інформаційна функція):
 основні тенденції сучасного розвитку суспільства й освіти, виклики до
системи освіти в умовах інформаційного суспільства;
 нові
ролі
(фасилітатор,
координатор,
співтворець,
організатор
саморозвитку на засадах рефлексії, аналітик, діагност, психолог,
менеджер, розробник навчальних програм та ін.), функції, принципи
діяльності та установки вчителя й учнів (суб’єкт, активний учасник,
партнер, співтворець і под.) на уроках в умовах реформування змісту
освіти України;
 шляхи вдосконалення освітнього процесу, поліпшення якості освіти з
урахуванням
компетентнісного,
особистісно
зорієнтованого,
комунікативно-функціонального й соціокультурного підходів;
 психолого-педагогічні і методичні основи застосування принципів
компетентнісної та особистісно зорієнтованої освіти;
 прийоми
формування
основних
груп
(ключових,
предметних,
міжпредметних) компетентностей учнів на уроках і в позаурочній
діяльності;
 нормативно-правове підґрунтя вивчення навчального предмета в
системі
базової
освіти
школяра
з
орієнтацією
на
активне,
природовідповідне навчання, документи, що регламентують зміст
освіти учнів та орієнтують на формування життєспроможного,
конкурентноздатного випускника;
 способи організації діяльнісно-активного особистісно зорієнтованого
навчального процесу на засадах індивідуалізації та фасилітації для
реалізації особистісного потенціалу кожного учня з урахуванням його
суб’єктного
досвіду,
пізнавальних
потреб,
інтересів,
нахилів,
спонукання до пізнавальної самоактивності у вивченні навчальної
дисципліни, самопізнання і саморозвитку;
 технологічно-практичний
аспект
впровадження
інтерактивного
навчання як інноваційної дидактичної системи, зокрема переваги,
можливості й недоліки освітньої технології; алгоритм діяльності
вчителя щодо організації і впровадження технологій співпраці для
реалізації основоположних дидактичних і методичних принципів
навчання; особливості створення навчального простору; психологопедагогічні
умови
(умови
інтеракції)
реалізації
інтерактивного
навчання; етапи використання активних технологій на уроках
(пропедевтичний,
організаційно-установчий,
етап
застосування
технології, рефлексивний етап);
 інтерактивні прийоми і методи для активізації пізнавальної діяльності
школярів, засвоєння нових знань, формування вмінь, навичок,
емоційно-ціннісних орієнтацій і ставлень учнів, організації рефлексії;
 можливості інформаційно-комунікаційних технологій в навчальному
процесі;
 особливості розробки і застосування тестових технологій на різних
етапах уроку;
 підходи до оцінювання результатів навчальних досягнень учнів як
складової начального процесу, функції оцінювання, рівні якості знань;
 шляхи формування та удосконалення професійної компетентності і
компетенцій вчителя для забезпечення неперервного, мобільного
професійного самотворення, саморозвитку й самовдосконалення на
засадах компетентнісного підходу, динаміки власного професійноособистісного зростання.
Учительповинен вміти (діяльнісна функція):
 адекватно оцінювати власний рівень професійної компетентності,
реальні можливості, професійно-особистісні потреби й запити;
 створювати власну позитивно-гармонійну «Я-концепцію», що поєднує
європейську та національну ідентичність, самооцінку, самоповагу і
саморозвиток,
володіти
стійкою
системою
мотивів
соціалізації;
 адаптуватися до постійних змін, активно й творчо діяти;
і
потреб
 самостійно
систематично
працювати
над
власним
професійно-
особистісним розвитком, підвищенням культурного й освітнього
рівнів, оновлювати й розширювати теоретичні знання і методичні
вміння;
 формувати професійне мислення, що передбачає здатність вирішувати
стратегічні
й
тактичні
задачі,
здійснювати
системний
аналіз
педагогічних процесів, моделювати і прогнозувати навчальний процес;
 здійснювати на високому науково-методичному рівні викладання
навчального предмета, якісну підготовку дітей до ЗНО;
 кваліфіковано,
професійно
проводити
проектно-конструкторську
(планувальну), аналітико-прогностичну, процесуальну діяльність на
технологічному рівні;
 забезпечувати результативність і якість навчально-виховного процесу,
застосовуючи технології активного навчання;
 володіти методами і формами організації допрофільного і профільного
навчання, методами стимулювання творчої діяльності учнів різного
віку на засадах компетентнісно-зорієнтованого та диференційованого,
комунікативно-діяльнісного й соціокультурного підходів;
 змінювати компоненти педагогічної системи – зміст, методи навчання,
освітні технології, систему відношень – відповідно до інноваційних
викликів суспільства й освіти з метою вдосконалення навчального
процесу;
 переходити від репродуктивної, знаннєвої до творчої – діяльнісної,
проблемно-орієнтованої, експериментаторсько-інноваційної діяльності;
 проводити дослідно-експериментальну діяльність з використанням
інноваційних технологій;
 будувати
гіпотетичну
модель
випускника
загальноосвітнього
навчального закладу з вибором методів і технологій освіти;
 в умовах допрофільної підготовки формувати портфоліо учня, що
включає оцінювання особистісних досягнень школяра (індивідуальна
траєкторія розвитку дитини), рівня оволодіння знаннями, відповідними
вміннями, труднощів у засвоєнні навчального матеріалу, перспектив
подальшої роботи;
 сприяти визначенню учнем своєї перспективи та побудови траєкторії
особистісного духовно-мистецького, загальнолюдського зростання;
 організовувати на уроках і позаурочній діяльності процес активного й
самостійного опанування учнями знань та формування вмінь, навичок і
ставлень,
оволодіння
ними
комунікативною,
креативною,особистісною,рефлексивною,
інтелектуальною,
діяльнісною,емоційною
компетентностями;
 добирати ефективні компетентісні, особистісно зорієнтовані технології
навчання для реалізації мети, завдань, стратегії уроку;
 моделювати інтерактивні уроки чи фрагменти уроків з використанням
активних технологій навчання, діяльнісного підходу, ураховуючи
принцип природовідповідності;
 за використання інтерактивної дидактичної системи створювати папку
групової роботи, що включатиме інструкції, алгоритм діяльності
школярів щодо засвоєння кожної технології, запитання длярефлексії,
зразки дитячих робіт у письмовому чи друкованому вигляді,
відеоматеріали, фотографії компонентів навчального процесу та ін.;
 володіти різними формами контролю і обліку знань, прийомами
розвитку творчих здібностей учнів на уроках;
 розробляти методичні посібники, дидактичні матеріали, посібниковохрестоматійні довідники для учнів;
 створювати дидактичні та методичні матеріали за допомогою програм
роботи з мультимедіа, текстового редактора, табличного процесора;
 застосовувати різні форми тестових завдань з корегувальною,
контролювальною, оцінювальною метою;
 володіти змістом і методами навчання, що сприятимуть виробленню
моделей інноваційної освіти, розвитку вмінь виявляти здібності для
реалізації певних ідей;
 здійснювати аналіз сучасних тенденцій розвитку системи освіти й
забезпечувати їх урахування в щоденній професійній діяльності;
 володіти критичним мисленням, бути самостійним у судженнях і
автономним у процесі навчання та професійно-особистісній діяльності;
 удосконалювати зміст навчальних планів, програм залежно від вимог
суспільства й освіти;
 збагачувати методичний арсенал, вивчаючи напрацьоване з того чи
іншого питання та розробляючи інноваційні методики й технології;
 розвивати соціальні й культурні цінності освіти;
 здійснювати власну оцінку індивідуально-особистісної інформаційної,
діяльнісної, креативної, розвивальної функцій, усвідомлювати рівень
професійної компетентності й педагогічної майстерності;
 адекватно діагностувати, комплексно осмислювати власний досвід,
визначати рівень його продуктивності сучасним освітнім стандартам,
аналізувати контекст утруднень і проблем;
 виділяти
пріоритетні
напрямки
професійно-особистісного
саморозвитку й самовдосконалення та завдання, які словесник
вирішуватиме в найближчій і подальшій перспективі, орієнтуючись на
потреби практики й власні задуми;
 моделювати
освітню
траєкторію
індивідуально-особистісного
професійного розвитку (програму індивідуально-особистісного руху) з
опорою на мотиваційні детермінанти на всіх етапах міжатестаційного
циклу.
 Учитель повинен володіти навичками, установками (креативна
функція):
 акме-орієнтованого
неперервного
самотворення,
саморозвитку,
самовдосконалення і самореалізації, підвищення професійно-фахового
й індивідуально-особистісного рівня протягом усього життя;
 методичної мобільності й оновленого способу мислення;
 системного
застосовування
компетентнісних,
особистісно
зорієнтованих технології в освітньому процесі;
 створення фасилітативного формату навчальної діяльності, співпраці;
 аналізу й рефлексії професійної діяльності;
 інноваційності й адаптивності;
 критичного мислення;
 аксіологічності, тобто вибудови системи цінностей з урахуванням
особистих запитів, норм ситуації та естетичних уподобань для
формування духовно-ціннісних орієнтацій учнів;
 референтності, емпатійної культури тощо.
ПРИНЦИПИ ФОРМУВАННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ
1. Принцип гуманізму – створення умов для формування кращих якостей
та здібностей; гуманізація взаємин, повага до особистості спеціаліста,
розуміння його запитів, інтересів, гідності.
2. Принцип
демократизації
–
усунення
авторитарного
стилю
у
спілкуванні. Сприйняття особистості вчителя як вищої соціальної
цінності, визначення його права на свободу, на розвиток педагогічних
здібностей.
3. Принцип компетентності – створення умов для розвитку необхідних
структурних елементів педагогічної компетентності вчителя.
4. Принцип педагогічної творчості – створення умов для розвитку
індивідуально-особистісної творчості.
5. Принцип проблемності передбачає орієнтацію фахівця на вирішення
реальних педагогічних проблем.
6. Принцип реалізму передбачає орієнтованість на досягнення реальних
педагогічних цілей, оволодіння необхідними для цього засобами і
методами.
7. Принцип педагогічного саморозвитку передбачає орієнтацію на
створення умов для стабільного задоволення власних духовних та
педагогічних потреб у саморозвитку і самореалізації.
8. Принцип орієнтації на особистість – вибір змісту методів, форм
навчання
спирається
на
природну
схильність
до
пізнання,
цілеспрямовано актуалізує духовні потреби та інтереси, сприяє
духовній самореалізації.
9. Принцип технологічної єдності процесу навчання,використання нових
технологій навчання.
10.Принцип діалогізації навчання – відмова від монологізму як соціальноорієнтованого спілкування – діалогу; розвиток уміння бачити сильні та
слабкі аспекти співрозмовника, критично ставитись до отриманої
інформації, розрізняти упереджену чи неупереджену інформацію,
виявляти розбіжності в позиціях учасників діалогу та розуміти позицію
співрозмовника.
Рівень майстерності вчителя зумовлюється його здатністю до
творчо пошукової роботи.
«Далеко не кожен стане вченим, письменником, артистом,
далеко не кожному судилося винайти порох або велосипед,
але майстром своєї справи має стати кожен». (В.Сухомлинський)
Документ
Категория
Геология и география
Просмотров
582
Размер файла
114 Кб
Теги
компетентність, комунікативна, інформаційний, вчителя
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа