close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

націон.-патр. виступ

код для вставкиСкачать
І. (СЛАЙД №2) Кожний учитель повинен домогтися,
щоб учень якнайкраще знав близьке, дороге йому:
батьківщину і все, що її стосується,
так само, як уміє читати, писати, лічити
К.Д.Ушинський
(СЛАЙД №3) Виховання у молодого покоління почуття гордості за свою
країну, готовності бути гідним громадянином України, відданості справі
зміцнення державності, активної громадянської позиції нині визнано проблемою
загальнодержавного масштабу.
Патріотизм покликаний дати новий поштовх для розвитку духовності нації.
Це є нагальною потребою і держави, і суспільства, і особистості. Державі
необхідно, щоб всі діти виросли національно свідомими громадянами.
Суспільство зацікавлене в тому, щоб розвиток особистості здійснювався на
моральній основі. А особистість, віддаючи свою любов Батьківщині, прагне
досягти взаємності. Реалізація заявлених викликів забезпечить країні гідне місце
у цивілізованому світі. (Слайд №4)
У сучасних умовах патріотизм виявляється, насамперед, у любові до
Батьківщини, готовності утвердити незалежність своєї молодої держави,
піднесенні України до рівня високорозвинених держав світу. (Слайд №5)
Актуальним є необхідність виховання гуманних почуттів: любові до людини,
поваги і піклування про неї, доброти, співчуття, великодушності тощо.
Неможливо уявити справжнього громадянина-патріота, який би не проявляв
любові до рідного краю, не шанував батька-матері, не знав свого родоводу,
національних традицій, не відчував єдності з природою, не турбувався про її
охорону та примноження багатств. (Слайд №6)
У початкових класах важливого значення набувають такі інтерактивні
засоби виховання, як народні обряди та традиції, що спрямовані на розвиток
творчого потенціалу особистості, кооперування та гуманізацію стосунків у
колективі. Саме під впливом системи народознавчих заходів діти проходять
шлях свого розвитку від підсвідомого розуміння своєї етнічної належності у
молодшому віці до національної зрілості. (Слайд № 7)
Рідна мова ,історія народу, його традиції, звичаї та обряди, зокрема,
фольклор, різні види народного мистецтва й художня творчість, народні символи
та народна символіка, - все це є тим благодатним ґрунтом, на якому зростає
національна свідомість. Звичай, обряд, обрядовість - це способи відтворення
національних знань через пошукову діяльність, спрямовану на світорозуміння, а
також розуміння свого місця в суспільстві. (Слайд № 8) Засвоєння, зберігання і
розвиток традицій і звичаїв українців є важливим
національної свідомості. У народі побутує повір'я
засобом зміцнення
той, хто забув звичаї своїх батьків карається людьми і Богом.
Найбільш улюбленою формою прилучення дітей до народного джерела є
родинні свята. Вони посідають особливе місце у навчально-виховному процесі.
Це ніби підбиття підсумків великої роботи, яка проводиться заздалегідь.
Готуючись до свят, діти вивчають безліч колядок, щедрівок, посівальник
пісень, веснянок, гаївок, хороводів. До цих свят обов'язково залучаються й
батьки. Вони готують дітям подарунки, якими обдаровують після щедрування,
колядування. А до свята весни випікають коровай та справжніх жайворонків з
тіста.
Таким чином, вивчаючи народні традиції, діти починають цікавитися
історичним минулим українського народу. Відроджується культура рідного
народу, входять в життя прадавні ігри дітей. Вивчення фольклору допомагає
розвинути творчі нахили учнів, спонукає їх до пізнавальної активності, є
запорукою виховання любові до рідної української мови, до рідної української
землі.
Серед класиків педагогічної науки до цієї проблеми звертались Я.
Коменський, Г. Сковорода, К. Ушинський, А. Дістервег, С. Русова, Я. Корчак,
А. Макаренко, В. Сухомлинський та інші.
Тепер, в умовах українського державотворення виникла нагальна потреба у
розробці нових підходів, форм і методів, шляхів і засобів, а також технологій
процесу виховання юних патріотів України на засадах принципів гуманізму,
свободи, демократії, громадянського миру і національної злагоди. (Слайд №9)
Нормативним підґрунтям реалізації патріотичного виховання слугують:
Державні національні програми "Освіта" ("Україна ХХІ століття") та "Діти
України", "Національна програма патріотичного виховання громадян, розвитку
духовності", концепції громадянського та патріотичного виховання, формування
гуманістичних цінностей, гуманізації виховання (І. Бех, Н.Ганнусенко, О.
Сухомлинська, К. Чорна), "Програма патріотичного виховання дітей та
учнівської молоді" (І.Д. Бех, К.І. Чорна).
Дана діяльність повинна базуватися на наукових положеннях К.Ушинського,
який вперше обґрунтував поняття "малої батьківщини" й окреслив стратегічний
напрям його формування шляхом запровадження батьківщинознавства, а також
на працях В.Сухомлинського, який підкреслював діяльнісний характер
патріотизму, необхідність вчити дітей шукати своє місце в житті країни. (Слайд
№10)
Вивчення наукової літератури та досягнень педагогічної практики дало змогу
дійти висновку про те, що патріотизм - це:
- любов до Батьківщини, віра у її майбутнє;
- любов, повага та доброзичливе ставлення до народу;
- любов до родини, отчого дому;
- любов до рідної мови та усвідомлення, що мова є духовним багатством народу;
- поважне ставлення до історії та культури власного народу;
- готовність до праці на користь рідної землі;
- дотримання та пропаганда здорового способу життя;
- любов до природи, турбота про збереження та її багатств.
В основу власної педагогічної діяльності вчитель повинен покладати досвід
українського народу, його історико-культурні традиції, духовність. Все це
спрямовується на поглиблення знань учнів про Україну, про свій рідний край;
розуміння своєї причетності до всіх подій, які відбуваються в державі;
формування глибокої переконаності у нетлінності духовних скарбів народу,
глибокої поваги до батьків, до природи, до землі - годувальниці.
У сучасній педагогіці активності набуває метод проектів, як освітня
технологія, метою якого є орієнтування учня актуалізацію власного
життєвого досвіду і набуття на його основі нового. Його можна ефективно
використати і в процесі патріотичного виховання. (Слайд №11)
Втілюючи в життя цей метод, можна не лише передати учням певну суму тих
чи інших знань, а навчити здобувати ці знання самостійно, вміти застосовувати
їх для розв'язання пізнавальних і практичних завдань;
* сприяти учневі у здобутті комунікативних навичок, тобто здатності працювати
у різноманітних групах, виконуючи різні ролі;
* розширити коло спілкування дітей, знайомство з різними культурами, різними
точками зору на одну проблему;
* прищепити учням уміння користуватися дослідницькими прийомами: збирати
необхідну інформацію, вміти її аналізувати з різних точок зору, висувати різні
гіпотези, уміти робити висновки.
Поєднання пізнавальної, дослідницької та перетворювальної діяльності
підвищує рівень навчальних досягнень молодших школярів, дає змогу
реалізувати себе учням з різними здібностями. Кожен вихованець працює,
усвідомлюючи, навіщо йому отримані знання і де він може їх застосувати.
Формуванню патріотичних почуттів сприяє створення відповідних куточків у
класах. Державні та народні символи України, вишивки викликають відчуття
приналежності до української нації, гордості за свою країну.
Емоційно-естетичне пізнання природи рідного краю, милування його красою,
виховання відчуття прекрасного та любові до довкілля - ці завдання, можна
вирішувати під час екскурсії, де учні спостерігали б за незвичайною палітрою
неба, хмар; фантазували про замріяні зимові сни рослин, що ростуть на
шкільному подвір'ї; відкривали для себе різноманітність відтінків. Враження,
отримані під час прогулянки, емоційне піднесення та любов до природи діти
втілюють в свої малюнки.
(Слайд №12)
Активно зберігати і примножувати багатства рідної Батьківщини може лише
здоровий громадянин. Патріотизм - це дотримання та пропаганда здорового
способу життя. Піклуючись про здоров'я підростаючого покоління, ми плекаємо
власне майбутнє. (Слайд №13)
Сім'я, родина, дім, рідна вулиця, природа навколо - це ті натуралістичні
фактори, які дитина бачить, розуміє, за допомогою яких можна зацікавити
дитину, спонукати її до пізнання та дослідження нового, і які формують у неї
почуття патріотизму. Потрібно доводити, що у кожного з нас є місце, де ми
народились, відкрили очі і побачили світ, усвідомили своє буття, промовили своє
перше слово, зробили свій перший крок, доторкнулися до своєї землі, пережили
першу радість чи відчули перший смуток. Цей куточок на все життя входить в
нашу душу, хвилює нас; він як джерельце, з якого починається велика річка, це
є наш початок. І цей куточок треба зберегти, як пам'ять про колиску, з якої
виросли. З цього починається у нашому серці Батьківщина, переростаючи з
рідного краю в могутню державу.
Виховання патріотизму немислиме без формування громадянського миру і
національної злагоди. Особливо в наш час, коли на Сході нашої країни іде
боротьба за єдність України її незалежність, потрібно особливу увагу приділяти
формуванню поняття України - як єдиної родини: Заходу і Сходу. Виховувати
дітей на патріотизмі тих воїнів, які самовіддано захищають нас від ворога, героїв
Майдану та Небесної Сотні. (Слайд№14) Великим джерелом патріотичних
почуттів є організація різноманітних акцій у підтримку нашої армії. Це і
написання листів - подяк нашим героям, малювання малюнків, організація
благодійних ярмарок та допомога пораненим воїнам. Усі ці заходи особливо
піднімають патріотизм наших дітей. Події, які відбуваються протягом року в
Україні, підняли на найвищу сходинку, за час незалежності, почуття патріотизму
у нашій державі .Народ став іншим, стало іншим відношення до державних
символів. Це обов'язково потрібно підтримати і розвивати в наших дітях.
(Слайд №15)
Результативність усієї роботи повинна сприяти тому, щоб у дітей:
* виникла зацікавленість у дослідженні історії рідного краю, народних традицій,
природи, бажання їх берегти
* пошукова активність трансформувалася у допитливість;
* розвинулися здібності до генерування оригінальних ідей;
* з'явилося відчуття особистої значущості від залучення до різних видів роботи;
* сформувалися комунікативні здібності, уміння виявляти свої бажання, інтереси
та узгоджувати їх з іншими у процесі спільної діяльності.
Таким чином, застосовуючи найрізноманітніші засоби та методи виховної
роботи вчитель початкових класів забезпечує виконання найважливішої ланки у
виховному процесі взагалі і в патріотичному вихованні зокрема.
ІІ.
ГРОМАДСЬКО-ПАТРІОТИЧНЕ
ВИХОВАННЯ
УЧНІВСЬКОЇ
МОЛОДІ
в
Україні
в
контексті
сучасності
У статті зроблено спробу показати сучасний стан, особливості та
перспективи
розвитку
патріотичного
виховання
в
Україні.
Одним із показників духовно-морального розвитку особистості є ставлення до
своєї країни, її духовних та культурних цінностей, до співвітчизників. Зміни, що
відбулися в суспільній свідомості за останні роки, невизначеність і
суперечливість у питаннях державотворчої ідеологічної доктрини призвели до
того, що наше суспільство фактично позбавилося ціннісних орієнтирів,
суперечливими стали його духовні і моральні ідеали. Внаслідок цього ціннісні
установки молоді формуються багато в чому як агресивні та руйнівні стосовно
особистості, родини, держави. Особливої руйнації зазнають патріотичні почуття
молодого покоління. У зв'язку з цим виховання патріотизму як духовноморальної якості студентської молоді, майбутньої інтелектуальної, культурної,
політичної, бізнесової еліти України, є сьогодні одним з пріоритетних завдань не
тільки у педагогічній науці, але й у процесі державотворення. Провідним шляхом
вирішення означеного завдання є створення ефективної системи патріотичного
виховання студентської молоді, змістовним компонентом якої є духовнокультурна
спадщина
народу
України.
Проблемам, пов’язаним з вихованням патріотизму молодого покоління,
присвячені численні дослідження провідних українських науковців:
взаємозв’язок патріотичного, громадянського та національного виховання
висвітлено в працях В. Гонського, М. Качура, О. Коркішко, І. Мартинюка, В.
Паплужного, Ю. Римаренка, О. Сухомлинської, Г. Шевченко та ін.; національнопатріотичне виховання на традиціях українського народу розглядали О.
Вишневський, О. Гевко, М. Стельмахович, М. Щербань та ін.; розвиток теорії та
практики виховання, в тому числі національного і патріотичного, на засадах
православної моралі досліджено в роботах М. Євтуха, В. Зеньківського, Т.
Тхоржевської,
К.
Ушинського
тощо.
Здобувши незалежність, молода українська держава на початку XXI сторіччя
переживає тяжкі часи - політична і економічна кризи, інші проблеми, які
неодмінно з'являються у переломні для суспільства часи, коли визначаються
орієнтири,
відбувається
переоцінка
цінностей.
Побудова і розвиток держави як цивілізованого члена світового співтовариства
неможлива без патріотичного виховання її громадян. Тому на сучасному етапі в
Україні патріотичне виховання розглядається як один з найважливіших
компонентів
політичної
соціалізації.
Але в деяких регіонах країни патріотизм став перероджуватися в націоналізм.
Тому виникла необхідність розробки державних програм виховання патріотизму
й толерантності. Неабияку значимість має формування патріотизму шляхом
патріотичного виховання. У період соціальних перетворень у сучасному
українському суспільстві актуальність здобувають формування ціннісних
світоглядних підстав виховання, нового виховного потенціалу системи освіти;
забезпечення спадкоємності між поколіннями на основі громадської згоди у дусі
формування культури миру й терпимості. Тому духовно-моральне становлення
молоді, підготовка її до самостійного життя є найважливішою складовою
розвитку суспільства та держави [5, с. 10-11]. І тут на перший план виходять
питання визначення конкретних цілей і завдань виховання, моделювання
виховного простору з метою забезпечення самовизначення особистості,
створення
умов
для
її
самореалізації.
Патріотизм у науковій літературі визначається як одне із найглибших і найбільш
стійких людських почуттів. Упродовж практично всього XX ст. робота
національно свідомої інтелігенції по прищепленню молоді українського
патріотизму зустрічала не тільки сильну протидію з боку органів державної
влади, але й суттєвий психологічний опір самого населення [1, с. 65]. За роки
державної незалежності у східних і південних регіонах країни цей опір не тільки
не ослаб, але й подекуди набирає навіть агресивних форм. Тим більше, що
проблема національного та патріотичного виховання на практиці нерідко
зводиться до бюрократичних заходів на зразок тих, якими відзначались колись
революційні свята та дні народження вождів. Тому, своєчасним та важливим для
політичної науки та практики політичного процесу є визначення конкретних
цілей і завдань патріотичного виховання, моделювання виховного простору з
метою забезпечення самовизначення особистості, створення умов для її
самореалізації.
Прийняття Верховною Радою Закону України "Про загальнодержавну програму
патріотичного виховання молоді на 2004-2008 роки" [6] змушує звернутися до
цієї проблематики. Програма патріотичного виховання молоді занадто
декларативна. Механізм реалізації цих завдань на практиці не визначено. Вони
не підкріплені ні фінансово, ні організаційно. Україні об'єктивно необхідна
ґрунтовна й послідовна політика патріотичного виховання. Щодо цього сумнівів
ні в кого не виникає. В умовах, коли триває знецінення традиційних моральних
норм і цінностей зберігається невизначеність в оцінці подій історичного
минулого українського народу. Єдина державна політика і державна система
патріотичного виховання молоді потрібна, як ніколи. У Верховній Раді проблема
патріотичного виховання молоді стала обговорюватися лише останні 3-4 роки, у
зв'язку з прийняттям за основу Загальнодержавної програми патріотичного
виховання молоді на 2004-2008 роки [6]. Нормативне регулювання цього
питання почалося з Розпорядження Президента України "Про заходи щодо
дальшого вдосконалення системи патріотичного виховання молоді" у 2001 році
[8]. У 2002 році були прийняті Укази Президента України "Про додаткові заходи
щодо посилення турботи про захисників Вітчизни, їх правового і соціального
захисту, поліпшення військово-патріотичного виховання молоді" [9] та
"Концепцію допризовної підготовки і військово-патріотичного виховання
молоді" [10], Постанова Верховної Ради України у 2003 році затвердила "Заходи
Кабінету Міністрів України щодо захисту національних інтересів держави у
сферах національно свідомого і патріотичного виховання молодого покоління та
забезпечення умов його розвитку" [7]. Але цього явно недостатньо.
Історія патріотичного виховання в Україні нараховує не одне сторіччя й у різні
періоди мало різну специфіку. При цьому коріння його залишалося незмінним і
традиційно було обумовлене боротьбою й боями із зовнішніми ворогами. Саме
боротьба за незалежність дозволила справді розкритися патріотичному
потенціалу
українського
народу.
Проблеми соціально-економічного становища українського суспільства на
сучасному етапі, зниження рівня життя більшості населення, його розшарування,
знецінення традиційних моральних норм і цінностей, пропаганда жорстокості,
бездуховності, насильства, невизначеність в оцінці подій історичного минулого
українського народу негативно вплинули на моральні цінності підростаючого
покоління. Рівень масової культури досить низький. Культ насилля і розпусти
практично заполонив наші екрани, де мало не на кожному каналі ми можемо
побачити аморальні чи агресивні сцени. Зарубіжні фільми часто пропагують
західну систему цінностей, виховувуючи у молоді культ споживацтва, прагнення
до насолоди, вседозволеності. Загрозливого поширення серед молоді набули такі
соціально небезпечні хвороби, як туберкульоз, СНІД, наркоманія, хвороби, що
передаються статевим шляхом. Україна за темпами розповсюдження ВІЛ-
інфекції/СНІДу займає одне з перших місць серед європейських держав.
Порівняно з початком 90-х років скоротилася кількість молоді, що займається
фізичною
культурою
та
спортом.
На наших очах виростає покоління молодих людей позбавлених почуття
національної гідності, гордості, якому насаджується безкультур’я, нівелюється
совість, деградується мораль, честь, справедливість та меркантилізм,
манкурство.
Постає необхідність розв’язання на державному рівні найгостріших проблем,
пов’язаних з вихованням патріотизму та формування національної свідомості
населення України як основи консолідації суспільства і зміцнення держави. В
Стратегії національної безпеки України зазначається, що заради консолідації
українського суспільства слід поширювати серед різних соціальних, вікових,
освітніх, культурних верств Українського народу ідею спільності історичної
долі, переваг тісної співпраці і взаємодопомоги, безпосередньої залежності
успішності кожного громадянина України від рівня єдності українського
суспільства, що сприятиме формуванню національної ідеї в її широкому,
світоглядному
розумінні.
Але особливу увагу потрібно приділяти саме молоді. Патріотичне виховання
молоді сьогодні є одним з найголовніших пріоритетів гуманітарної політики в
Україні, важливою складовою національної безпеки України. Ставлення владної
еліти до виховання молоді на кращих зразках історії рідного народу, його
досвіду, традицій, освіти та культури, вищих християнських ідеалів, є
лакмусовим папірцем її справжніх намірів у будівництві соборної самостійної
держави
національного
типу.
Метою національно-патріотичного виховання є формування у молодого
покоління високої патріотичної свідомості, почуття любові до України, пошани
до видатних вітчизняних історичних діячів, готовності до виконання
громадянських і конституційних обов'язків. Патріотичне виховання включає у
себе соціальні, цільові, функціональні, організаційні та інші аспекти. Головною
складовою патріотичного виховання є формування у молоді любові до рідної
країни, що здійснюється в першу чергу сім’єю, безпосереднім соціальним
оточенням через передавання певних культурних традицій, звичаїв, обрядів,
вірувань. Значну увагу патріотичному вихованню молоді приділяють органи
державної влади, які здійснюють його переважно через формування готовності
до захисту Вітчизни, поваги до до чинного законодавства та засад
демократичної, правової держави, поваги до української історії, видатних
пам’яток
культури.
Виховання молоді на кращих прикладах життя борців за становлення української
державності є одним з найбільш важливих шляхів формування історичної
пам’яті. Патріотичне виховання молоді сприяє конструюванню національного
історичного наративу через донесення до молоді правдивої інформації про
героїчне минуле українського народу та звільненню історії від ідеологічно
заангажованих, а то й відверто маніпулятивних трактувань радянсько-імперської
доби.
Організовуючи виховну роботу з патріотичного виховання, потрібно
враховувати, що в Україні історично склався широкий спектр регіональнополітичних та регіонально-культурних відмінностей, існує неоднозначне
ставлення населення до багатьох подій минулого та сучасності. Cаме патріотизм,
громадянськість повинні об’єднувати українців, зберегти те, що протягом
століть було нашою метою, – незалежну державу. Одним із важливих
об’єднавчих чинників у суспільстві може слугувати збереження культурної та
історичної
спадщини.
Сьогодні основною метою патріотичного виховання є формування моральнополітичних, професійних, психологічних і фізичних факторів, що визначають
усвідомлене прагнення особистості, соціальної групи до патріотичної діяльності.
Патріотичне виховання починається з пізнання цінності Батьківщини [2, с. 28].
Тому одним з найважливіших завдань сучасної освіти є формування понять
Батьківщина та Вітчизна. Батьківщина містить у собі все різноманіття
соціальних і природних факторів, що поєднуються поняттями батьківщина,
мікрорайон або село, місто або район. У процесі свого розвитку людина
поступово усвідомлює свою приналежність до родини, колективу, класу, школи,
народу. Вершиною патріотичного виховання є усвідомлення себе громадянином
України
[З,
с.
159].
У пострадянській Україні ідеологічна робота в колишньому її виді виявилася
згорнутою, втратила властивий їй раніше системний характер. І це цілком
зрозуміло, тому що змінилися всі ідеологічні конструкції державного
"фундаменту". Але помилково було б думати, що ідеологічна робота й сам
виховний процес зникли зовсім. Просто ті підходи й цінності, на основі яких
вони починали будуватися, ішли врозріз із інтегрованою, консолідованою
системою духовних цінностей більшості українців, і ця обставина не дозволяла
набувати їм явних форм. У результаті створювалася видимість відсутності ідейної основи виховання, його цільової спрямованості, методологічних та
ідеологічних орієнтирів, певного русла й фарватеру [4, с.75].
Поступово починає вимальовуватися державно орієнтована модель громадськопатріотичного
виховання
підростаючого
покоління.
Основними
напрямками
патріотичного
виховання
стають:

ставлення до держави (державно-патріотичне виховання, орієнтоване на
національні інтереси, - патріотизм, почуття відданості);

ставлення до суспільства (громадське виховання, орієнтоване на
виховання соціальних якостей особистості - громадянськості, поваги до
закону, соціальній активності й відповідальності );

ставлення до культури (повага до культурних цінностей і досягнень,
виховання духовності, національної самобутності);

ставлення до професії (розуміння суспільної значимості своєї професії,
відповідальність за якість своєї праці);
• ставлення до своєї власної особистості як унікальної цінності.
Відповідно до цієї моделі, Україна розглядається як держава із самобутньою
національною й політичною культурою, з особливим українським
національним характером, неповторною специфікою українського. Формування
нової української ідентичності означає побудову нової політично сильної й
економічно багатої української держави, зі збереженням кращих традицій
української національної й політичної культури.
Формування патріотизму - це процес, що має лише відносну завершеність на
кожному своєму етапі. З віком цей процес лише видозмінюється в тому
розумінні, що в ньому все більшу роль починають відігравати вже сформовані
риси, установки, орієнтації людини, а вплив нових життєвих ситуацій, нових
ідей неминуче переломлюється через грані вже сформованої особистості .
Таким чином, політичні перетворення, які відбуваються в українській державі,
необхідність гуманістичної спрямованості суспільного розвитку, зміна
ідеологічних орієнтирів, перетворення в економічному житті, впровадження
ринкових механізмів вимагають формування вільної, активної і, головне,
творчої особистості, яка здатна не лише правильно зорієнтуватися в нових
умовах, досягти повної реалізації власних здібностей та можливостей, а й
здійснити цілеспрямовані перетворення навколишньої дійсності на користь
усього суспільства.
Автор
igr63
Документ
Категория
Научные отчеты
Просмотров
618
Размер файла
30 Кб
Теги
націон, виступ, патр
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа