close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

ЖУРН ИТ КУЗЬМИНСКАЯекспир обучение

код для вставкиСкачать
Журавльова Л.А.
Центр Інформаційних технологій ІТС, Київ, itc.aptech@gmail.com
ЕКСПІРИЄНТИВНЕ НАВЧАННЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ
ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ОСВІТИ
В статті розглянуті поняття та базові положення експіриєнтивного навчання,
методи і підходи до його організації, аспекти підготовки вчителівфасилітаторів, досвід запровадження в Україні
Ключові слова: експіринтивне навчання, методи навчання, фасилітатор,
рефлексія, досвід
Проблема
Сучасний період розвитку суспільства характеризується сильним впливом
на нього кількох ключових факторів, таких як науковий прогрес, стрімкий
розвиток комп’ютерних технологій, стан екології. Результатом цього є зміна умов,
за яких функціонує система освіти в кожній країні. Зокрема, в Україні
відбувається реорганізація системи освіти, яка орієнтована на входження у
світовий інформаційно-освітній простір. Основною задачею реорганізації є
забезпечення гармонійного входження учня в інформаційне суспільство. У цьому
значну роль грають ті фактори, які діють в освітньо-інформаційному просторі і
активно
(безпосередньо
або
опосередковано)
впливають
на
навчально-
пізнавальну діяльність учня, зокрема, несприятливі. Виховання в учнів вмінь
ідентифікації, дослідження та запобігання дії несприятливих факторів дозволить
підвищити ефективність навчально-пізнавальної діяльності, вивести її на якісно
новий рівень. Формування необхідних компетенцій учня можливо через
запровадження експіриєнтивного навчання у позаурочний час, яке значно
розширює і поглиблює шкільну програму, надає учням додаткових можливостей
задоволення освітніх потреб та потреб практичної самореалізації.
Формування необхідних компетенцій учня можливо здійснити лише через
його активне залучення до постійного дослідження та розв’язання проблем
1
повсякденного життя, Це можливо реалізувати через запровадження методів і
засобів експіриєнтивного навчання, яке можна здійснити у межах позаурочної
роботи учнів.
Теоретичне підґрунтя
Теорія експіриєнтивного навчання ґрунтується на досвіді та наукових
працях Девіда Колба, Джона Деві, Курта Левіна, Жана Піаже, Л.С. Виготського,
С.Л. Рубінштейна, О.М. Леонтьева, Д.Б. Ельконіна, В.В. Давидова та інших.
Девід Колб (David Kolb (born 1939) американський філософ, професор,
розробив модель експіриєнтивного навчання.
Джон Деві (John Devi (1859 – 1952)) – американський філософ , психолог,
реформатор освіти, автор філософії прагматизму і один із засновників
функціональної психології.
Курт Задек Левін (Kurt Zadek Lewin (1890 - 1947) Німецький психолог,
відомий як один з засновників соціальної, організаційної та прикладної
психології, один із перших дослідників групової динаміки та організаційного
розвитку.
Жан Піаже (Jean Piajet (1896 – 1980)) шведський психолог, автор теорії
когнітивного розвитку та генетичної епістеміології.
Базові поняття та термінологія
В загальному сенсі експіриєнтивне навчання розуміють як процес
формування уявлення про суть об’єкта або явища через безпосередній досвід [1].
Освідченість залежить від якості досвіду. Для того, щоб досвід міг бути
використаний задля навчання, він має бути оцінений за сукупністю параметрів,
які повинні відповідати певним вимогам. Найважливішими з цих параметрів є
тривалість та інтерактивність досвіду. Тривалість означає, що досвід приходить і
прямує
далі,
еволюціонуючи,
спонукаючи
2
людину
пізнавати
більше.
Інтерактивність досвіду означає постійну взаємодію внутрішніх потреб і цілей
людини із зовнішніми умовами існування.
Досвід може бути неправильної виховної спрямованості або ж не-виховної
спрямованості. За умов неправильної виховної спрямованості досвід перешкоджає
саморозвитку людини у відповідності до принципів і вимог соціуму. Досвід невиховної спрямованості перешкоджає рефлексії індивіда та його саморозвитку
[10].
Сфера застосування експіриєнтивного навчання є дуже широкою: від
сільського господарства до вирішення конфліктів; від оцінювання ефективності
до виховання молоді; від тренування практичних вмінь до теоретичних моделей;
від особистісного вдосконалення до професійного росту – всі ці аспекти є
елементами експіриєнтивного навчання.
Офіційного тлумачення експіриєнтивне навчання набуло на Першій
міжнародній конференції з експіриєнтивного навчання, яка відбулася у Лондоні у
1987 році: «Експіриєнтивне навчання визначають як сукупність цілей, технологій
та ідеології, які випливають із професійної діяльності фахівців різних сфер, тому числі викладачів і тренерів,- а також звичайних пересічних людей у всьому
світі. Всі вони бачать експіриєнтивне навчання як шлях до розв’язання проблем, з
якими вони стикаються кожного дня: у своєму житті, у навчанні, в різних
установах, у бізнесі і індустрії, і у суспільстві в цілому. Кожна сфера створює
базис для сукупності взаємозв’язаних людей, ідей і проблем - кластери.
Перший кластер співвідноситься з оцінюванням і отриманням знань із досвіду
життя і роботи як основ для створення нових траєкторій в інфраструктурах вищої
освіти,
трудової
зайнятості,
підвищенні
кваліфікації
і
професійного
вдосконалення.
Другий кластер співвідноситься із плануванням змін у структурах, цілях і
навчальних планах закладів середньої і вищої освіти.
Третій кластер співвідноситься із підвищення соціальної свідомості, діяльністю
соціуму і соціальними змінами.
3
Четвертий кластер співвідноситься із особистісною еволюцією і розвитком, а
також експіриєнтивними технологіями, які посилюють самосвідомість та групову
ефективність» [6-8].
Експіриєнтивне
навчання
співвідноситься,
але
не
є
практикуючого навчання. Досвід використання експіриєнтивного
синонімом
навчання
свідчить про те, що історично усталено два підходи до йного реалізації: навчання
з учителем (experiental education) і навчання без учителя (experiental learning).
Експіриєнтивне навчання без учителя передбачає власну навчальну
діяльність індивіда із здобування знань власними силами через певну практичну
діяльність та накопичення досвіду у процесі взаємодії із своїм життєвим
оточенням (environmental experience).
Експіриєнтивне навчання з учителем передбачає постійну взаємодію з учня
з учителем, його навчальну діяльність під керваництвом і контролем учителя,
постійне обговорення і аналіз накопиченого ним досвіду. У цьому випадку
вчитель виступає у ролі фасилітатора.
Вчитель-фасилітатор
Фасилітатор (англ. facilitator, від лат. facilis — «легкий, зручний») — це
людина, яка забезпечує успішну групову коммунікацію через забезпечення
слідування правилам спілкування, його процедури і регламенту, зосередження
учасників діяльності на її цілях та змісті. Фасилітатор також сприяє створенню
комфортної атмосфери та плідності роботи, підтримує і стимулює групову
динаміку. У світовій практиці фасилітаторство входить як невід’ємний елемент
діяльності кваліфікованого тренера. У контексті особистісно-орієнтованого
підходу вчитель виступає фасилітатором, допомагаючи учневі у процесі розвитку
його особистості.
Кредо ефективного фасилітатора: «Ми навчаємо добре, коли про щось
говоримо; ми навчаємо більше, коли щось робимо; але краще всього вчити тому,
хто ти є».
4
Ефективний фасилітатор експіриєнтивного навчання є той, хто є творчим,
емоційним, харизматичним, толерантним, здатним повністю занурити учнів у
навчальну ситуацію, стимулюючи їх уяву та креативність у пошуку і здобуванні
нових знань із ситуативного середовища. У цьому контексті виникає задача
формування
середовища
експіриєнтивного
навчання.
Якщо
вимірами
традиційного академічного навчального процесу є конструктивне репродуктивне
навчання, то вимірами експіриєнтивного навчання є занурення в ситуацію,
спостереження, аналіз, ініціатива із прийняття рішення та практична дія. Для
забезпечення
традиційного
навчального
процесу
достатньо
навчально-
методичних матеріалів, дошки, проектора тощо у класній кімнаті. Для
забезпечення експіриєнтивного навчання необхідним є створення умов для
здобування знань, що потребує буквального «виходу у середовище» [2-5].
Організаційно-педагогічні
навчання
умови
запровадження
експіриєнтивного
Реалізація методів експіриєнтивного навчання потребує певних умов,
сукупність яких формує певне інформаційно-освітнє середовище діяльності учнів.
У цьому контексті інформаційно - освітнє середовище експіриєнтивного
навчання визначається як програмно-апаратне забезпечення, яке базується на
комп’ютерних технологіях, і функціонує у поєднанні з навчально-методичним і
організаційним забезпеченням за умов впливу факторів соціального середовища і
екологічних факторів. Це інтегроване середовище є багатокомпонентною
системою, в якій компоненти реалізуються через навчально-пізнавальну
програмну та позаурочну проектно-дослідну практичну діяльність, накопичення
учнем власного досвіду існування як елемента цієї системи, а також систему
моніторингу і оцінювання навчальних досягнень учня та еволюції його
особистості.
5
Функціонування інформаційно-освітнього середовища охоплює всі сфери
діяльності навчального закладу, створює додаткові можливості для всебічного
аналізу показників ефективності освітнього процесу, що дозволяє сформувати
адекватне цілісне уявлення про стан системи, кількісні і якісні зміни, які в ній
відбуваються.
За таких умов зміні підлягає і основна парадигма освіти. До недавнього часу
у світовій освіті домінувала знанієвоцентристська парадигма, за якої переважно
відбувалося передавання знань у готовому вигляді, а дослідницька та
експериментальні складові були мінімальними. Сьогодні у світі і в Україні існує
вагомий
досвід
заміни
знанієвоцентристської
парадигми
навчання
на
експіриєнтивну, коли учень спостерігає, досліджує, аналізує та, в результаті,
набуває власного досвіду у різних типах навчально-пізнавальної та практичної
діяльності. Необхідним інструментом у процесі здобування знань стали
комп’ютерні інформаційні і комунікаційні технології. Запровадження нової
парадигми вимагає нових підходів до організації пізнавальної діяльності учнів,
зокрема, розширення і поглиблення ролі позаурочної роботи учнів для
задоволення їх пізнавальних потреб та потреб більш повної практичної
самореалізації.
Запровадження
нових
форм
організації
навчально-пізнавальної
і
експіриєнтивної діяльності вимагає відповідної підготовки викладачів, постійне
підвищення їх професійного рівня.
Поряд із підготовкою викладача та створенням відповідних організаційних
умов стоїть задача забезпечення безпеки процесу навчально-пізнавальної
експіриєнтивної діяльності учнів. Ця задача може бути розв’язана через
ідентифікацію, дослідження та запобігання впливу шкідливих факторів, які мають
місце в інформаційно-освітньому середовищі, а також формування відповідних
знань, вмінь та досвіду практичної діяльності в учнів у цьому напрямку.
6
Основними
несприятливими
факторами
інформаційно-освітнього
середовища є ті, що пов’язані з інформаційною небезпекою та станом
навколишнього середовища. Вплив цих факторів сьогодні є достатньо сильним,
але практично не досліджується у комплексі. Дослідження фахівців галузі
інформаційних технологій та навколишнього середовища свідчать про те, що
внаслідок впливу цих факторів може статися значне погіршення фізичного і
психічного стану учнів. Цьому сприяють, зокрема:
1. перегляд порнографічних сайтів, зокрема таких, що стосуються дитячої
порнографії;
2. перегляд
сайтів
деструктивного
змісту
(матеріали
расистського,
людиноненавистного змісту, шкідливі вірусні програми, кібер-атаки тощо);
3. комп’ютерні ігри з елементами насильства, які сприяють підвищенню рівня
агресії;
4. експлуатація
довіри
користувачів глобальної
мережі
та
мобільних
телефонів;
5. соціальна дезадаптація;
6. невиконання санітарних норм використання комп’ютера, мобільного
телефона, побутової техніки;
7. синдром хворого помешкання
8. екологічний стан у регіоні.
Основними критеріями визначення дитини як здорової є такі:
1. здатність перемагати втому (фізичний аспект здоров’я);
2. задовільні розумові здібності, допитливість, здатність до самоосвіти
(інтелектуальний аспект здоров’я);
3. чесність, самокритичність (моральний аспект здоров’я);
4. комунікабельність, здатність приймати рішення і діяти у складі команди
(соціальний аспект здоров’я);
7
5. врівноваженість, низький рівень агресії, відсутність гіперактивності або
загальмованості у прийнятті рішень (емоційний аспект здоров’я).
Організація процесу пізнання у контексті експіриєнтивного навчання полягає у
наданні учню можливостей створення необхідних умов навчально-пізнавальної
діяльності за наявності часових, інформаційних, організаційних, методичних,
матеріальних та соціальних ресурсів. Основною задачею вчителя у контурі
експіриєнтивного навчання – навчити учня орієнтуватися у цих ресурсах та
використовувати їх – частково або в повній мірі, - в залежності від поставленої
задачі та реальної ситуації.
Блок-схема
алгоритму
організації
пізнавального
процесу
у
контексті
експіриєнтивного навчання наведений на рис.1.
Зрозуміло, що цей алгоритм є дуже загальним, але слід відзначити стосовно
нього кілька важливих позицій.
Перше. Алгоритм спрямований на самостійну пошукову, творчу, вмотивовану
роботу учнів, переважно у складі малої групи, зокрема, у процесі проектної
діяльності. Вчитель грає роль консультанта, монітора, фасилітатора.
Друге. Алгоритм містить кілька реперних точок, у яких здійснюється
контрольне оцінювання поточного етапу роботи, обговорення, коригування. На
блок-схемі – це блоки логічного вибору наступного кроку дій. Вибір є актом
прийняття рішення – як правило, групового. Причому оцінювання як таке не
передбачає виставлення оцінок. Оцінювання може бути кількісним і якісним – у
відповідності із заздалегідь розробленими критеріями і спільно сформованими і
затвердженими правилами роботи.
Третє. Алгоритм передбачає оцінювання насамперед учнями власного –
індивідуального і групового накопиченого досвіду у вибраній сфері діяльності,
який стосується не тільки навчальних досягнень, але й еволюції особистості учня.
На блок-схемі – це блоки, у яких відзначено накопичення досвіду, а точніше –
його усвідомлення та застосування.
8
Четверте. Алгоритм завершується аналізом результату, який може бути як
позитивним, так і негативним. Це дуже важливий виховний момент, який
спрямований на формування в учнів здатності використовувати результати
аналізу як позитивного, так і негативного досвіду у якості підґрунтя для
подальшого пошуку, розвитку, самовдосконалення.
Діяльнісний, особистісно-орієнтований, експіриєнтивний підхід до навчання
вимагає від вчителя постійного розширення і збагачення не тільки
свого
професійного рівня, але й обізнаності у тих областях, які є суміжними з областю
його діяльності, і в першу чергу це стосується сфери інформаційних технологій,
які вже стали невід’ємною частиною будь-якої галузі людської діяльності.
9
Початок
1. Є
проблема?
+
-
3. Є
інформаційні
джерела?
4. Пошук
інформаційних
джерел (досвід
роботи з джерелами)
2. Пошук проблеми
(досвід у аналізі
проблем)
+
8. Постановка задачі
(досвід постановки
задачі)
10. Пошук способу
розв’язання поставленої
задачі (досвід у пошуку
способів розв’язання
задач)
11. Достатньо
знань і вмінь для
розв’язання
задачі?
+
5. Отримання
інформації
9. Є спосіб
розв’язання ?
Досвід у
роботі з
інформа
цією
12. Отримання додаткових
знань і вмінь (досвід
самостійного набуття знань
щодо методів і способів
розв’язання певних задач))
-
7. Аналіз і
класифікація
інформації.
+
13. Є ресурси для
реалізації вибраного
способу?
+
-
-
14. Достатньо
знань і вмінь для
реалізації способу?
задачі?
Пошук ресурсів
(досвід аналізу і
пошуку ресурсів)
+
19.Аналіз позитивного
результату
+
17.Результат
задовольняє?
Досвід із аналізу
результатів виконаної
10
роботи та планування
подальших дій
15.Поповнення знань,
набуття вмінь (досвід
практичної реалізації
процесу розв’язання
задач)
Досвід вибору і
використання засобів для
розв’язання задач)
16.Реалізація способу
розв’язання.
Кінець
6.
6.
Накопичення
інформації
-
18.Аналіз негативного
результату
Рис.1.
Блок-схема
експіриєнтивного навчання
процесу
Моделі експіриєнтивного навчання
Фокусом навчального процесу є людина – учень, який не існує відірвано від
навколишнього світу, тому моделі, спрямовані на ефективне навчання, мають
враховувати
фізіологічні
(біологічні), психологічні, соціальні, техногенні,
інформаційні, екологічні аспекти досліджень. Схематично модель простору
ефективного навчання представлена на рис.2.
Комфортне середовище
Релевантний контент
Ефективна навчальнопізнавальна діяльність
Мотивація
Якісне викладання
Рис.2. Модель ефективного навчання
Формування середовища експіриєнтивного навчання є складною задачею
для викладачів, які самі навчалися та використовували у своїй педагогічній
діяльності тільки традиційні усталені освітні технології. Важливою задачею є
розробка технології перепідготовки педагогічних фахівців, яка дозволить їм
зрозуміти та прийняти новий освітній досвід, який передбачає насамперед
зацікавити, заінтригувати учнів, примусити їх буквально «відірватися від своїх
стільців» і вмотивувати їх на активну творчу діяльність. Ця технологія є фактично
технологією підготовки ефективних фасилітаторів експіриєнтивного навчання.
Моделі експіриєнтивного навчання є здебільшого циклічними і, як правило,
включають три базові фази:
1. Проблемна фаза: аналіз проблемної ситуації.
2. Рефлективна фаза: аналіз існуючого досвіду та здобуття знань із нього.
3. Тестувальна фаза: нові інтегровані знання і розуміння застосовуються до нової
проблемної ситуації.
11
Таким чином, експіриєнтивне навчання може бути визначене у термінах
моделі навчання: «… починається з досвіду, за яким слідує рефлексія,
обговорення, його аналіз та оцінювання».
Твердження полягає у тому, що ми рідко навчаємося із власного досвіду –
до тих пір, поки ми не стикаємося із необхідністю його оцінювання, що
призводить до оцінювання понять і сенсу у термінах своїх власних цілей, бажань,
амбіцій та сподівань. З цього процесу оцінювання випливають здогадки,
відкриття та розуміння. Всі елементи мозаїки оцінювання поточної ситуації
стають на свої місця і новий досвід поєднується із попереднім. Далі відбувається
концептуалізація окремих елементів, синтез їх інтеграція в особистісну
конструктивну систему понять і цінностей індивіда, через яку він сприймає світ,
спостерігає, класифікує, оцінює і шукає шляхи вирішення проблем [9].
Схематично концептуальна модель експіриєнтивного навчання показана на
рис.3.
Як очевидно, існує ціла низка факторів, які безпосередньо впливають на
навчально-пізнавальну діяльність учня. Ці фактори є результатом функціонування
певних об’єктів, які мають різну фізичну природу. Ці об’єкти мають
функціональні зв’язки та підкоряються єдиній меті функціонування, тому можна
говорити про систему експіриєнтивного навчання «учень-середовище». Учень у
даному випадку є об’єктом керування, а «середовище» будемо розуміти як
сукупність об’єктів (матеріальних і віртуальних), з якими учень вступає у
взаємодію по мірі необхідності. Такими об’єктами є вчитель, родина, друзі
(об’єкти соціальної сфери), інформаційне середовище, технічні пристрої (об’єкти
техносфери) та фактори навколишнього середовища (зокрема, екологічні).
Кожний з елементів системи має власні характеристики, а у процесі
функціональної взаємодії елементів породжуються емерджентні властивості
системи – такі, які не притаманні жодному елементу, взятому окремо.
12
Здобування знань через досвід практичної діяльності потребує розвинення в
особистості певних властивостей, тобто учень повинен:
1.
мати бажання бути активно залученим до процессу накопичення
досвіду
2.
вміти обмірковувати та пояснювати набутий досвід
3.
набувати
та використовувати вміння аналітичної концептуалізації
набутого досвіду
Застосування
ЕКСПІРИЄНТИВНЕ
НАВЧАННЯ
Концептуалізація:
усвідомлення інформації,
формування уявлень
4. Усвідомлення
процесу
навчання:
моніторинг власних досягнень, рефлексія,
співпраця, самокритичність
Досвід
Рефлексія,
міркування
3.
Усвідомлення
завдання:
розуміння,
навички
спілкування,
використання попереднього досвіду
5. Особистісна обізнаність індивіда: самооцінка,
усвідомлення себе як особистості, почуття гідності,
цілеспрямованість, незалежність
2.
Професійна обізнаність вчителя: професійна
автономність, комунікабельність, схильність до
самовдосконалення та навчання
1. Середовище: організаційно-педагогічні умови, екологічні фактори, фактори
інформаційного середовища, техногенні фактори, фактори соціальної сфери
Рис.3. Організаційно-педагогічні умови експіриєнтивного навчання
13
4.
набувати
та
використовувати
навички
прийняття
рішень,
ідентифікації проблем та постановки і розв’язання відповідних задач шляхом
генерації нових ідей, які випливають із накопиченого досвіду.
Методи експіриєнтивного навчання
Експіриєнтивне навчання залучає широкий спектр методів та способів
організації як безпосередньо у школі (формальне експіриєнтивне навчання) так і
поза нею (неформальне експіриєнтивне навчання). Проте всі без виключення
технології експіриєнтивного навчання включають практичну діяльність.
Фактично експіриєнтивне навчання слугує «парасолькою» для інтеграції
різноманітних елементів у систему елементів когерентних, гармонійно поєднаних
та таких, які у процесі свого функціонування підкоряються єдиній меті. Філософія
експіриєнтивного навчання тісно пов’язана із існуючими теоріями, але не
змішується із критичною педагогікою, самоуправлінням молоді, гендерними
програмами та конструктивізмом, коли в процес пізнання сприймається не як
відображення (рефлексія), а активна побудова інтерпретації (моделі) світу
суб’єктом.
Зараз найбільш поширеними методами експіриєнтивного навчання є такі
[11- 32]
1.
Навчання за межами навчального приміщення (Outdoor Education), за
умов якого навчання здійснюється з використанням об’єктів, явищ і засобів
навколишнього середовища, яке знаходиться за межами навчального приміщення.
Організація занять відбувається у формі туристичних подорожей, екскурсій,
екологічних акцій, польових спостережень і досліджень, ділових та розвивальних
ігор тощо.
2.
Навчання через суспільну діяльність (Service Learning, Place-Based
Education). Цей метод передбачає навчання молоді через аналіз суспільних
проблем та пошук шляхів їх розв’язання, спонукає молодих людей до більш
глибокої інтеграції у життя шкільної, районної, міської спільноти, до активної
14
участі у суспільному житті, виховує громадську відповідальність. Одним із
способів організації занять є включення елементів соціальних програм до планів
позаурочної роботи учнів, виконання соціально-корисних проектів тощо.
3.
Колективне (командне) навчання (Cooperative Learning, Team Training)
спрямоване на виховання корпоративної культури, формування вмінь роботи в
команді, прийняття групових рішень. На відміну від індивідуального навчання, у
процесі командної роботи учні об’єднують знання, вміння, навички, вчаться один
в одного, оцінюють один одного. За умов цього підходу роль вчителя
кардинально змінюється: замість джерела інформації він стає фасилітатором,
помічником, порадником, партнером, експертом тощо. Успіх кожного учня
оцінюється через успіх команди.
Одним із способів організації занять є
виконання навчальних проектів малими групами (3-5 осіб).
4.
Активне навчання (Active Learning) спрямоване на активізацію навчальної
діяльності у класі. У процесі організації занять залучаються такі способи
виконання вправ, як робота учнів у парах, рольове обговорення матеріалу, дебати,
ділові ігри тощо. Вправи виконуються згідно під контролем та за інструкціями
вчителя. Одним із способів виконання практичних вправ є спосіб «роби як я».
Використовувані форми навчальної діяльності:
А) загальна дискусія, яка спонукає кожного з учнів до особистого критичного
мислення, логічного розмірковування, оцінювання своєї позиції та позицій
опонентів.
Б) дискусія у парах потребує узгодженої дії двох учнів щодо формування спільної
позиції, її оцінювання та захисту перед опонентами. Цей вид діяльності потребує
попередньої підготовки у плані узгодження позицій учасників пари. Учнівські
пари називають навчальними комірками. Цей підхід є ефективним засобом
формування кооперативної культури, ділової етики, оскільки учні вчаться
злагоджено виконувати завдання, підтримувати один одного у ході навчальної
діяльності, формувати та відстоювати спільну позицію.
15
В) короткі письмові завдання «сторінка на хвилинку» (One Minute Paper) є
ефективним засобом для оцінювання ступеня засвоєння учнями певного
інформаційного блоку. Фактично таке завдання може тривати від п’яти до десяти
хвилин.
Г) робота в малих групах є ефективним методом засвоєння матеріалу у різних
класах. Мала група включає 3-5 учнів, які повинні виконати спільно одне
завдання. Таким завданням може бути: дати відповідь на запитання протягом
однієї хвилини, зробити презентацію на 2-3 хвилини, або виконати проект
протягом тривалого періоду. Цей підхід використовується для виявлення
лідерських якостей в учнів, оскільки у кожній групі обов’язково виникає лідер.
Робота в групі вимагає розподілення обов’язків, тому цей метод також є
ефективним для виявлення здібностей і схильностей кожного з учасників групи
(індивідуалізація навчання, особистісна орієнтація навчання).
Д) дебати є ефективним способом навчання, оскільки вимагає від учнів
формування власної позиції. Це, в свою чергу, потребує пошуку необхідної
інформації, її аналізу, усвідомлення та представлення іншим учням. Цей підхід до
організації занять є не тільки приємним і цікавим для учнів, оскільки проходить у
формі ділової гри, але й дозволяє подолати так званий «синдром кафедри» сором’язливість, страх виступати перед людьми, страх виглядати смішним тощо.
Е) обговорення фільмів також є прикладом активного навчання, оскільки учні
дуже полюбляють їх дивитися. Відеоматеріал допомагає учням краще зрозуміти
навчальний матеріал. Хорошою практикою є коротка бесіда перед переглядом
фільму, певні запитання до учнів, які дозволяють їм зосередити увагу на
потрібних аспектах відеоматеріалу.
Ж) ділові ігри є також ефективним засобом навчання, оскільки, як правило,
проходять у жорсткому часовому режимі за умов конкуренції (особистої або
групової), і спонукають учнів мобілізувати всі свої здібності, навички, вміння,
знання, активно шукати інформаційної підтримки у середовищі гри.
16
З) рольові ігри дозволяють учням долучитися до ситуацій, у яких хотіли би
опинитися і спробувати діяти за незвичних умов, «прожити» деякий час у ролі
когось іншого, спробувати приймати рішення, притаманні вибраному персонажу .
Рольові ігри раціонально доповнюють традиційні методи навчання.
І) релаксаційні вправи. Релаксація — це універсальний процес відновлення не
лише м'язів, але й нервової системи. Регулярне виконання релаксаційних вправ
сприяє заспокоєнню, врівноваженню, саморегуляції, дозволяє людині краще
зрозуміти свої почуття. Учні починають краще володіти собою, контролювати
свої деструктивні емоції і дії.
К) змагання, турніри
Л) розгадування кросвордів
5.
Енвайронментальне (середовищне) невчання (Environmental Education)
грунтується на встановленні зв’язків учнів із навколишнім середовищем їх
існування, аналізі та ідентифікації цих зв’язків та об’єктів зовнішнього світу.
Енвайроментальне навчання – це процес, який спрямований на розширенні
обізнаності членів соціуму щодо стану навколишнього середовища, на
формування вмінь і навичок існування у такому середовищі, формування
екологічної
і
ергономічної
культури
та
відповідальності,
формування
компетентності щодо використання, збереження, відновлення та захисту
природних ресурсів.
6.
Ситуативне навчання (Case Method) полягає у зануренні учня у певну
ситуацію у якості особи, що приймає рішення. Ситуація формується за певним
сценарієм у контексті подій, людей і факторів, які на неї впливають. Завданням
учня є ідентифікувати ситуацію, виявити проблему і сформувати рішення щодо її
розв’язання.
17
7.
Винахідницьке навчання (Discovery Learning) полягає у розв’язанні учнем
нової нестандартної задачі. Процес пошуку нового рішення складається з етапів,
на кожному з яких учень стикається із необхідністю отримати консультацію
вчителя. Він формує конкретний запит, отримує інструкцію. Слідуючи інструкції,
він здійснює дослідження явищ і об’єктів через експериментальну діяльність,
представляє результати для обговорення та аналізує їх, робить висновки.
8.
Проблемно-орієнтоване навчання (Problem-Based Learning) полягає у
тому, що учень вивчає певний предмет у контексті комплексного багатогранного
дослідження реальної проблеми. Цей підхід спрямований на формування в учня
гнучкої системи знань, вмінь та навичок прийняття рішень, цілеспрямованого
самовдосконалення (самонавчання), ефективної співпраці та потужної мотивації
до навчання. У багатьох випадках реалізується через роботу у малих групах, що
дозволяє учневі чітко визначити, що він дійсно знає, що він повинен знати, як і де
він може отримати інформацію для генерації рішення. У цьому процесі вчитель
виступає у ролі фасилітатора, який здійснює необхідну підтримку, прогноз та
моніторинг діяльності учня.
9.
Проектно-орієнтоване навчання (Project-Вased Learning) полягає у
поглибленому і скрупульозному розробленні проекту під керівництвом учителяфасилітатора, у процесі якого учень опановує не тільки нові знання, але й
технологію (технології), застосовує її на практиці для реалізації проекту
та
представляє проект на захист (можливо – за межами школи).
10.
Здобування знань через навчання інших (Learning through Teaching).
Застосування цього підходу є дуже ефективним, оскільки цей метод має одну
важливу рису: основою його реалізації є відсутність авторитаризму вчителя, а це є
потужною мотивацією для учнів. Досвід свідчить, що учні, виконуючи роль
учителя, демонструють високу активність, винахідливість, ретельність у
18
підготовці до викладання. У процесі підготовки вони можуть виконувати за
власною ініціативою велику додаткову роботу, яка не була передбачена вчителем.
Цей підхід вважається одним із найбільш ефективних у світовій практиці. На
рис.4 схематично показана ефективність різних способів навчальної діяльності
[34].
Спосіб отримання знань
Лекція
Ступінь
засвоєння
знань, %
Читання
Аудіо/відео
Демонстрація
Дискусія
Практична діяльність
Навчання інших
Рис.4. Ефективність різних способів навчальної діяльності
Концептуальною
базою
експіриєнтивного
навчання
є
ообистісно-
орієнтований підхід до навчання (Personalizing Learning), який дає кожному
учневі можливість реалізувати себе в пізнанні, навчальній діяльності, поведінці.
Особистісно-орієнтоване навчання є складним процесом із розгалуженою
ієрархічною структурою, в основі якого покладені потреби, інтереси і – основне –
стиль учіння конкретного учня. Цей підхід потребує певної підготовки викладача,
який має бути добре обізнаним у вікових психологічних та психофізіологічних
властивостях учня, формувати своє керування процесом його учіння, спираючись
на поточні конкретні його досягнення. У цьому випадку важливими елементами
системи є засоби і методи індивідуального моніторингу навчальних досягнень
учня та еволюції його особистості. Крім навчальних цілей цей підхід включає
також цілі виховні, зокрема, особливих технологій потребує розвинення
комунікативних навичок учня, навичок роботи в команді, соціалізація та
19
адаптація його до існування у певному соціумі. Негативним аспектом цього
підходу є думка батьків, що заняття учня вдома з приватними вчителями є
особистісно-орієнтованим навчанням.
Досвід запровадження експіриєнтивного навчання
Концептуальна модель експіриєнтивного навчання пройшла апробацію у
межах
Всеукраїнського
експерименту
«Організаційно-педагогічні
умови
використання інформаційних комп’ютерних технологій у позаурочній діяльності
учнів початкової школи» (2007-2012 рр.), методичною базою якого була
навчальна програма «Прикладна інформатика» та відповідний комплект
навчально-методичних матеріалів.
Методи експіриєнтивного навчання були запроваджені при організації занять за
програмою «Прикладна інформатика».
З метою реалізації методів експіриєнтивного навчання у межах програми
були створені відповідні тематичні модулі. Кожний з модулів передбачає
використання комбінацій кількох методів, що є найбільш ефективним підходом
до мотивування учнів, активізації їх творчості, ініціативи, креативності,
спілкування, здобування знань, спільної роботи.
У таблиці 1 подано зведену інформацію щодо використання методів
експіриєнтивного навчання.
У ході експерименту була сформована стратегія та розроблена технологія
використання методів експіриєнтивного навчання при організації позаурочної
роботи учнів 1-10 класів у межах програми «Прикладна інформатика».
Результати експерименту добре корелюють із базовими положеннями теорії
експіриєнтивного навчання, яка відображує цілісні сну модель навчальнопізнавальної діяльності [33], та дозволяють зробити кілька важливих висновків.
1. За осередненими даними учні засвоюють
20
a) 10% знань, коли читають матеріал і 20% знань, коли слухають матеріал; в
результаті вони можуть дати визначення, описати, перерахувати, пояснити
ключові позиції.
b) 30% знань, коли дивляться ілюстрації або відео сюжети, 50% знань, коли
дивляться і разом слухають у процесі презентації чи демонстрації діяльності; в
результаті вони можуть продемонструвати застосування знань на практиці.
c) 70% знань, коли обговорюють або прописують навчальний матеріал у процесі
групової роботи, дебатів, дискусій, і 90% знань, коли здійснюють нову
практичну діяльність, яка полягає у імітації, моделюванні, експериментуванні,
розробці, презентації зробленого; в результаті учні можуть аналізувати,
визначати, створювати, оцінювати позиції, дії, пропозиції, результати – як
власні, так і своїх опонентів.
2. Кожний метод експіриєнтивного навчання визначається процесом, який має
циклічний характер. Схематично модель експіриєнтивного навчання показана
на рис.5.
21
Таблиця 1
№
Модуль
Клас
Мета модуля
Методи експіриєнтивного
навчання
Форми роботи
1
Акваленд
1,2,3,4 Формування
використання
комп’ютерних
інформаційних
технологій
2
Ігромедіа
4
Опанування технології
проектної
діяльності
через
створення
мультимедійних
проектів за актуальною
тематикою
Колективне
навчання,
активне
навчання,
ситуативне
навчання,
проблемно-орієнтоване
навчання,
проектноорієнтоване навчання
3
Психологія
1,2
Розвивальні
вправи,
вправи
на
саморегуляцію,
спрямування
на
особистісну еволюцію
Ситуативне
навчання, Обговорення, розвивальні ігри,
проблемно-орієнтоване
робота у парах, робота у малих
навчання,
особистісно- групах, рольові ігри
орієнтоване навчання
вмінь Колективне
навчання, Лекція
(пояснення),
дискусія,
активне
навчання, опитування, обговорення, ділові,
ситуативне навчання
розвивальні
ігри,
тестування,
робота у парах, робота у малих
групах, рольові ігри
22
Лекція
(пояснення),
дискусія,
опитування, обговорення, ділові,
розвивальні
ігри,
тестування,
проектна діяльність, робота у
парах, робота у малих групах,
рольові ігри
4
Англійська
термінологія
1-10
Опанування
спеціальної
англійської
термінології,
розвинення
мовних
і
комунікативних
навичок
Колективне
активне
ситуативне
навчання через
діяльність
5
Екологія
5-7
Підвищення
екологічної обізнаності,
дослідження
екологічного
стану
довкілля,
розробка
проектів, спрямованих
на його покращення,
просвітницька
діяльність
Колективне
навчання,
активне
навчання,
ситуативне
навчання,
проблемно-орієнтоване
навчання,
проектноорієнтоване
навчання.
навчання через суспільну
діяльність
Лекція
(пояснення),
дискусія,
опитування, обговорення, ділові,
розвивальні
ігри,
тестування,
проектна діяльність, робота у
парах, робота у малих групах,
рольові ігри, практична діяльність
за
межами
навчального
приміщення,
дослідницька
діяльність
6
Основи
технічних
знань
5-6
Формування
аналітичного
стилю
мислення, розвинення
конструкторських
та
винахідницьких
навичок
Колективне
навчання,
активне
навчання,
ситуативне
навчання,
проблемно-орієнтоване
навчання,
проектноорієнтоване
навчання,
особистісно-орієнтоване
Лекція
(пояснення),
дискусія,
опитування,
обговорення,
тестування, проектна діяльність,
конструкторська
діяльність,
дослідницька діяльність
23
навчання, Розвивальні ігри, робота у парах,
навчання, робота в малих групах, рольові
навчання, ігри
суспільну
навчання
7
Знання про
світ
1-10
Розширення кругозору,
країнознавство,
формування
інтернаціональної
культури і етики
Колективне
навчання,
активне
навчання,
ситуативне
навчання,
навчання через суспільну
діяльність,
проблемноорієнтоване навчання
Лекція
(пояснення),
дискусія,
опитування, обговорення, ділові,
розвивальні
ігри,
тестування,
проектна діяльність, робота у
парах, робота у малих групах,
рольові ігри
8
Основи авіації
і
космонавтики
9-10
Розширення кругозору,
опанування
базових
положень
та
термінології
аерокосмічної галузі
Колективне
навчання,
активне
навчання,
ситуативне
навчання,
проблемно-орієнтоване
навчання,
проектноорієнтоване навчання,
Лекція
(пояснення),
дискусія,
опитування,
обговорення,
тестування, проектна діяльність,
дослідницька діяльність
9
Урбаністична
ергономіка
5-10
Дослідження
негативного
впливу
факторів
середовища
існування, опанування
технологій запобігання
і/або зменшення їх
впливу
Колективне
навчання,
активне
навчання,
ситуативне
навчання,
навчання через суспільну
діяльність, проблемно- та
проектно-орієнтоване
навчання
Лекція
(пояснення),
дискусія,
обговорення, ділові, розвивальні
ігри, проектна діяльність, робота у
парах, робота у малих групах,
рольові ігри, діяльність за межами
навчального
приміщення,
дослідницька діяльність
24
Придбання досвіду
Діяльність
Діагностування
з метою
визначення
поточного досвіду
Обмірковування
Придбання досвіду
Придбання досвіду
Усвідомлення,
тлумачення
Діяльність
Оцінювання
діяльності
Діяльність
Обмірковування
Придбання досвіду
Усвідомлення,
тлумачення
Діяльність
Планування
діяльності
Обмірковування
Усвідомлення,
тлумачення
Обмірковування
Реалізація
діяльності
Усвідомлення,
тлумачення
Рис.5. Концептуальна модель експіриєнтивного навчання
3. Практичне запровадження моделі експіриєнтивного навчання демонструє, що
цей підхід вимагає від учня постійного використання цілого спектру власних
особистісних властивостей у різних ситуаціях.
Так, у процесі придбання
досвіду одні люди осягають нову інформацію через сприйняття конкретних
матеріальних відчутних якостей навколишнього світу, які діють на них при
зануренні у реальність конкретної ситуації. Натомість інші сприймають нову
інформацію через символьне представлення або абстрактну концептуалізацію
– обмірковування, аналізування, систематичне планування. Аналогічно у
процесі трансформації або усвідомлення інформації одні люди віддають
перевагу спостереженню чужих дій, тоді як інші одразу починають діяти самі.
Ґрунтуючись на такій класифікації, учнів можна одразу розділити на дві
основні категорії – «спостерігачі» і «експериментатори». Подальшим етапом є
спостереження стилів учіння. Учіння розуміють як активну цілеспрямовану
діяльність учня, яка полягає у засвоєнні знань, навичок та умінь, способів їх
25
набуття, форм поведінки та видів діяльності [35]. Стиль учіння визначають як
динамічну систему прийомів і способів реалізації учіння суб’єктом, що
проявляється у відповідній навчальній поведінці, зумовленій комплексом його
природних
властивостей,
особистісними
якостями,
особливостями
а
також
пізнавальної
вимогами
сфери
діяльності
певними
[36].
Теорія
експіриєнтивного навчання визначає чотири основні стилі учіння [33]:
дивергентний, асимілятивний, конвергентний і акомодативний.
В таблиці 2 наведена умовна класифікація особистісних характеристик
індивідів в залежності від їх стилю учіння.
Таблиця 2
№ Стиль учіння
Способи придбання досвіду
1
Дивергентний
Рефлективні спостереження,
чужий досвід, накопичення
інформації, робота в групі,
слухання лекцій
2
Асимілятивний
Абстрактна концептуалізація,
рефлективні спостереження,
обмірковування великих
обсягів інформації,
структуризація, логізація,
абстрактні ідеї,
Наукова сфера,
Абстрактна концептуалізація
і активний експеримент,
практична реалізація ідей і
теорій, знаходження
практичних рішень проблем,
Технічна та
3
4
Конвергентний
Акомодативний
Конкретний практичний
досвід, активний
експеримент, практичне
створення нового досвіду
26
Можливі
сфери
самореалізації
мистецтво
сфера
інформаційних
технологій
технологічна
сфери
Сфера
маркетингу,
продаж товарів
Особистісні
особливості
Широкі культурні
інтереси,
креативність,
емоційність
генерація ідей
Віддають перевагу
логічним
умовиводам проти
практичного
досвіду
Віддають перевагу
розв’язанню
технічних
задач
перед
задачами
соціальними
Віддають перевагу
діям
перед
логічними
розмірковуваннями,
покладаються
на
досвід конкретних
людей більше, ніж
на
власний
технічний аналіз
Спостереження за процесом учіння учнів та визначення їх стилів учіння
дозволяють визначити загальні потреби учнів, їх інтереси і схильності,
емоційні особливості та можливі сфери самореалізації. Ці результати є
підґрунтям для формування особистісно-орієнтованого підходу до виховання
учня та виявлення його обдарованості.
Приклади застосування методів експіриєнтивного навчання
Методи експіриєнтивного навчання закладені у технології організації занять
за модулями програми «Прикладна інформатика». Так, план заняття
включає обов’язкові елементи:
1. Теорія
2. Активна частина
3. Практика
4. Релаксаційна частина
5. Лабораторна частина
6. Рефлексія
У таблиці 3 наведені методи експіриєнтивного навчання у застосуванні до
процесу організації заняття.
Слід зазначити, що у таблицю 3 зведено дані про досвід роботи за
програмою «Прикладна інформатика» тих навчальних закладів, які беруть участь
у ній з 2004 року. Зараз не існує добре формалізованої загальної технології
організації заняття у межах експіриєтивного підходу, існує тільки загальна
технологія запровадження програми для позаурочної роботи учнів стосовно
модулів, наведених у таблиці 1.
27
Таблиця 3
№
Структурна
частина заняття
Клас
Метод
Види навчальної діяльності
Слухання, спостереження
Плакати, постери, роздавальні ілюстративні
матеріали, електронна презентація,
відеоматеріал
5-10
Слухання,
читання
Плакати, постери, роздавальні ілюстративні
матеріали, електронна презентація,
відеоматеріал
1-4
Рольові, розвивальні ігри
5-10
Загальна дискусія, дискусія у
парах,
короткі
письмові
завдання, робота в малих
групах, ділові ігри, змагання,
турніри
1-4
Середовищне
навчання, Виконання завдань в робочих
ситуативне
навчання, зошитах, робота у парах, робота
проектно-орієнтоване
в малих групах
навчання, активне навчання
Робочі зошити, робочі аркуші, методичні
вказівки із виконання завдань, проектів,
інтерактивні навчально-розвивальні
середовища
5-10
Проектно-орієнтоване
Виконання проектів, робота у
навчання, активне навчання, малих групах, робота у парах,
проблемно-орієнтоване
обговорення,
навчання, навчання інших,
навчання
за
межами
навчального
приміщення,
навчання через суспільну
Робочі зошити, робочі аркуші, методичні
вказівки із виконання завдань, проектів,
інтерактивні навчально-розвивальні
середовища, об’єкти навколишнього
середовища
1-4
Колективне навчання
1
2
3
Засоби
Теорія
Активна частина
Активне навчання
Практика
28
спостереження,
Атрибути для проведення ігор
Електронні презентації, роздавальні
матеріали для роботи в парах і малих групах,
вебінари, сітьові засоби інформаційного
обміну
діяльність
Релаксаційні вправи, танці, спів
Караоке, відеоматеріали із вправами,
електронні презентації (слова пісень),
музичне супроводження
Релаксаційні вправи, короткі
змагання
Відеоматеріали із вправами, музичне
супроводження
1-4
4
Релаксаційна
частина
Активне навчання
5-10
5
Лабораторна
частина
5-10
5
Рефлексія
1-4
Проектно-орієнтоване
навчання, активне навчання,
проблемно-орієнтоване
навчання, навчання інших,
навчання
за
межами
навчального
приміщення,
навчання через суспільну
діяльність
Виконання проектів, робота у
малих групах, робота у парах,
обговорення,
дебати,
презентації
Активне навчання
Опитування, обговорення
29
Робочі зошити, робочі аркуші, методичні
вказівки із виконання завдань, проектів,
інтерактивні навчально-розвивальні
середовища, об’єкти навколишнього
середовища
Результати виконання завдань, матеріали,
використані у процесі заняття
Висновки
Експіриєнтивне навчання є ефективною освітньою технологією, оскільки
залучає учня до навчально-пізнавальної діяльності на якісно новому рівні,
спираючись на його нагальні освітні та життєві потреби, стимулюючи його
ініціативу та самооцінку. У процесі реалізації цієї освітньої технології учень
проходить повний цикл навчально-пізнавальної діяльності від постановки цілі до
спостереження і експериментування, далі через рефлексію і узагальнення до
планування конкретної операції.
З огляду на вищезазначене експіриєнтивне навчання і експіриєнтивна
діяльність учнів визначається як неперервний наскрізний процес набуття учнями
знань про навколишнє середовище їх існування, несприятливі фактори, що
існують в цьому середовищі, а також формування відповідних вмінь
ідентифікації, уникнення та запобігання впливу цих факторів, виховання навичок
здорового способу життя, екологічної етики та духовного відношення до
навколишнього світу через неперервну дослідницько-аналітичну практичну
діяльність та накопичення власного досвіду.
Інформаційно-освітнє середовище будемо розуміти як простір існування учня,
який складається із взаємозв’язаних і взаємопроникних субпросторів технічної,
соціальної, освітньої та екологічної сфер. Такий підхід дозволить досягнути
практичного результату, який полягає у розробці та запровадженні курсу
«Прикладна ергономіка», який є нагальним для сьогодення, оскільки сьогодні
поняття ергономіки отримало більш широкого і глибокого тлумачення. Так,
визначення ергнономіки, яке було прийняте у 2010 році Міжнародною
Асоціациєю Ергономіки (IEA), звучить так: «Ергономіка – це наукова
дисципліна, яка вивчає
а)взаємодію
людини
з
іншими
елементами
середовища
існування,
включаючи сферу професійної і навчальної діяльності,
б) результати застосування різних теорій, принципів, даних і методів для
30
забезпечення комфортного та безпечного існування і/або професійної
(навчальної) діяльності людини,
в) способи і методи оптимізації структури
системи існування і
функціональних характеристик її елементів».
В цьому аспекті особливого значення набуває екологія і ергономіка сучасного
міста – урбанергономіка.
Майбутнє нашої Землі знаходиться у руках сьогоднішніх дітей, і саме їх вірне
цілеспрямоване, наскрізне, неперервне екологічне і ергономічне виховання є
запорукою того, що у майбутній своїй професійній діяльності вони будуть
дотримуватися принципів відновлення та збереження природних ресурсів та
правил співіснування з усім живим на Землі. Тому еколого-ергономічне
виховання учнів, починаючи з першого класу, є першочерговою задачею, і
найбільш доцільною його реалізацією є експіриєнтивний підхід до навчання,
постійна
активна
неперервна
цілеспрямована
експіриєнтивна
практична
діяльність учнів.
ЛІТЕРАТУРА
Itin, C. M. (1999). Reasserting the Philosophy of Experiential Education as a
Vehicle for Change in the 21st Century. The Journal of Experiential Education,.22(2),
91-98.
2.
Kaner, S. With Lind, L., Toldi, C., Fisk, S. And Berger, D. Facilitator’s Guide to
Participatory Decision-Making, (2007) Jossey-Bass; ISBN 0-7879-8266-0
3.
Schuman, S. (Ed) Creating a Culture of Collaboration: The IAF Handbook,
(2006) Jossey-Bass ISBN 0-7879-8116-8
4.
Schwarz, R. The Skilled Facilitator, (New & Revised July 2002) Jossey-Bass
ISBN 0-7879-4723-7
5.
Wilkinson M. The Effective Facilitator, (2004) Jossey-Bass ISBN 0-7879-7578-8
6.
The Association for Experiential Education / http://www.aee.org/
7.
Itin C. M.). Reasserting the Philosophy of Experiential Education as a Vehicle for
Change in the 21st Century. The Journal of Experiential Education, 1999, Vol. 22(2), pp.91-98.
1.
31
Experiental
education
gallery
/
http://www.google.com.ua/search?q=experiential+learning TuSAB
9.
Weight A. Participative education and inevitable revolution / Journal of Creative
Behaviour, Vol. 4, No. 4, Fall 1970, pp. 234-282.
10.
Dewey J., Bentley A. Knowing and the Known. Boston: Beacon Press, 1949.
11.
Education
Outside
the
Classroom
/
http://www.publications.parliament.uk/pa/cm200405/cmselect/cmeduski/120/120.pdf
12.
Timothy, D. Knapp; Bradley J.Fisher). "The Effectiveness of Service-Learning:
It's not always what you think". Journal of Experiential Education. -2010.-рр. 208-224.
13.
Chiu M. M. Adapting teacher interventions to student needs during cooperative
learning. American Educational Research Journal, Vol.41, 2004,- pp. 365-399.
14.
Sharan Y. Cooperative Learning for Academic and Social Gains: valued
pedagogy, problematic practice. European Journal of Education, Vol. 45 (2), 2010.- pp.
300-313.
15.
Renkl A., Atkinson R. K., Maier, U. H., & Staley, R.. From example study to
problem solving: Smooth transitions help learning. Journal of Experimental Education,
Vol.70 (4), 2000.- pp. 293–315.
16.
Bonwell C., Eison J. Active Learning: Creating Excitement in the Classroom
AEHE-ERIC Higher Education Report No. 1. Washington, D.C.: Jossey-Bass., 1991.
ISBN 1-87838-00-87.
17.
Stapp, W. et al. The concept of environmental education. Education Digest, 1970,
Vol. 35(7), pp. 8-10.
18.
The Belgrade Charter, Adopted by the UNESCO-UNEP International
Environmental
Workshop,
October
13–22,
1975.
unesdoc.unesco.org/images/0001/000177/017772eb.pdf accessed 3 March 2011.
19. Hammond, J.S. Learning by the case method, HBS Publishing Division, Harvard
Business School, Boston, MA, 1976, - рр.76-241.
20.
Dean D., Kuhn D. Direct instruction vs. discovery: The long view.- Science
Education Vol.91 (3), 2006.- pp. 384–397.
21. Schmidt G. Rotgans J., & Yew E. The process of problem-based learning: what
works and why. Medical Education 2011. Vol. 45, issue 8. Blackwell Publishing
Ltd.,2011.- рр. 792-806
22.
Barron, B. Doing with understanding: Lessons from research on problem- and
project-based learning. Journal of the Learning Sciences.- 1998, Vol. 7 (3&4).- pp. 271311.
23.
Blumenfeld, P.C. et al. Motivating project-based learning: sustaining the doing,
supporting the learning. Educational Psychologist, 1991, Vol. 26.- pp. 369-398.
8.
32
Рольова гра / http://refs.co.ua/54296-Rolevaya_igra.html
25.
Релаксаційні техніки для молодших школярів / http://lschool4.ucoz.ua/
26.
Alan Gartner et al.: Children teach children. Learning by teaching. Harper &
Row, New York 1971 / http://www.learn.unh.edu/UNHLearningThroughTeaching.pdf
27.
Hargreaves D. Personalising Learning--6.www.specialistschools.org.uk
24.
Особистісно орієнтоване навчання Як умова успішного розвитку та
саморозвитку
особистості
учня/
http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Pfto/2010_6/files/PD610_29.pdf
29.
Бех І.Д. Виховання особистості, Т1.-К.:Либідь, 2003.-277 с.
30.
Бех І.Д. Виховання особистості, Т2.-К.:Либідь, 2003.-341 с.
31.
Бех І.Д. Виховання особистості, Т3.-К.:Либідь, 2006.-271 с.
32.
Personalising Learning: from research to policy and practice /
http://www.eduweb.vic.gov.au/
33.
David A. Kolb, Richard E. Boyatzis Experiental Learning Theory /
http://www.d.umn.edu/~kgilbert/educ5165-731/
34. ProfitAbility. Business Simulations / http://www.profitability.com
35. Поняття про учіння / http://pidruchniki.ws/17000308/psihologiya/
36. Музичко Л. В. Особистісні чинники формування індивідуального стилю
учіння у студентів економічних спеціальностей.: Дис. канд. психол. наук: 19.00.07
– 2009 / http://www.dlib.com.ua
28.
37.
33
Автор
samostrilochka
Документ
Категория
Научные отчеты
Просмотров
92
Размер файла
477 Кб
Теги
обучения, журн, кузьминскаяекспир
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа