close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Приклади завдань №2

код для вставкиСкачать
Перепишіть поданий текст, вставте пропущені букви.
Діялос_ се в три_цятих роках м_нул_го столі_тя Українс_ке п_сп_льство п_бор_не у
клас_овій б_р_тьбі, з ярмом пан_изнян_ї н_волі на шиї тягло св_ю долю з глухим
р_мством То не віл був у ярмі зв_чайний г_сподарс_кий віл якого паша й сп_чинок могли
зр_бити _аслив_м ярмо було наклад_не на шию дик_му тур_ві загнан_му зн_сил_н_му але
_віян_му ще ст_п_вим вітром із не вт_ач_ним іще смак_м волі ш_роких прост_рів Він
йшов у ярмі ск_рившись силі хоч час_м із гніву очі йому нал_вались кров_ю і тоді він
хв_цав н_гами і наст_вляв роги Віл_н_й дух нар_ду ще тлів під поп_лом н_волі Свіжі
трад_ції волі такі свіжі що час_м трудно було відрізнити с_огодні од вчора пі_тримув_ли
ж_вріючу під поп_л_м іс_ру Старше п_колі_ня свід_к інш_го ж__тя, п_казувало ще на
д_лонях м_золі від ша_лі піднятої в _борону нар_дних і людс_ких прав Пісня волі
_по_ти_ованої може в дні лих_лі_тя, чаруюч_м ак_ордом лунала в сер_цях мол_ді
п_р_вала її туди де ще не чуть кайданів _кован_х на людей люд_ми На ш_рокі
бес_арабс_кі ст_пи вільні без пана й панщ_ни рвала_сь г_ряча уява й тягла за с_бою сотки
й тисячі...
М.Коцюбинський «Дорогою ціною» Оригінал тексту.
Діялось се в тридцятих роках минулого століття. Українське поспільство, поборене у
класовій боротьбі, з ярмом панщизняної неволі на шиї, тягло свою долю з глухим
ремством. То не віл був у ярмі, звичайний господарський віл, якого паша й спочинок
могли зробити щасливим: ярмо було накладене на шию дикому турові, загнаному,
знесиленому, але овіяному ще степовим вітром, із не втраченим іще смаком волі, широких
просторів. Він йшов у ярмі, скорившись силі, хоч часом із гніву очі йому наливались
кров'ю, і тоді він хвицав ногами і наставляв роги…
Вільний дух народу ще тлів під попелом неволі. Свіжі традиції волі, такі свіжі, що часом
трудно було відрізнити сьогодні од вчора, підтримували жевріючу під попелом іскру.
Старше покоління, свідок іншого життя, показувало ще на долонях мозолі від шаблі,
піднятої в оборону народних і людських прав. Пісня волі, споетизованої, може, в дні
лихоліття, чаруючим акордом лунала в серцях молоді, поривала її туди, де ще не чуть
кайданів, скованих на людей людьми. На широкі бессарабські степи, вільні, без пана й
панщини, рвалась гаряча уява й тягла за собою сотки й тисячі...
Перепишіть поданий текст, вставте пропущені букви.
Л_шил_сь тіл_ки ще _пакуватис_ Се було одно з тих не_числе_них треба які мене так
ут_мили і не д_вали спати Дарма чи те треба мале чи в_лике в_гу те має що кож_н раз
воно вим_гає уваги що не я їм а воно мною уже к_рує Ф_ктичн_ стаєш_ н_віл_ник_м
с_ого мног_голов_го звіра Хоч на час увіл_нитис_ від нього забути _п_чити Я
_томився Бо жи_тя бе_упи_но і не_блага_но іде на мене як хвиля на берег Не тільки
власн_ а і чуже А вр_шті хіба я знаю де к_нчаєт_ся власне жи_тя а чуже п_чинаєт_ся Я
чую як чуже існува_ня _ходить в моє мов п_вітря крізь вікна і двері як води пр_токів у
річку Я не можу ро_минутись з людиною Я не можу бути сам_тнім Признаюс_ заздр_ю
план_там вони мають свої _рбіти і ніщо не стає їм на їхній д_розі Тоді як на своїй я _крізь
і зав_ди стр_чаю людину .
М.Коцюбинський «Intermezzo»
Лишилось тільки ще спакуватись... Се було одно з тих незчисленних "треба", які мене
так утомили і не давали спати. Дарма, чи те "треба" мале, чи велике, - вагу те має, що
кожен раз воно вимагає уваги, що не я їм, а воно мною уже керує. Фактично стаєш
невільником сього многоголового звіра. Хоч на час увільнитись від нього, забути,
спочити.
Я
утомився.
Бо життя безупинно і невблаганно іде на мене, як хвиля на берег. Не тільки власне, а і
чуже. А врешті - хіба я знаю, де кінчається власне життя, а чуже починається? Я чую, як
чуже існування входить в моє, мов повітря крізь вікна і двері, як води притоків у річку. Я
не можу розминутись з людиною. Я не можу бути, самотнім. Признаюсь - заздрю
планетам: вони мають свої орбіти, і ніщо не стає їм на їхній дорозі. Тоді як на своїй я
скрізь і завжди стрічаю людину.
Перепишіть поданий текст, вставте пропущені букви.
Я вихо_жу з-за клуба в н_вен_кому д_шевому к_стюмі три _агони ц_гли ро_вантаж_в з
хлопцями__днокурсн_ками то й куп_в і з ч_м_данч_ком у руці І п_рше що бачу хату
Карпа Яркового А пер_д нею м_лод_нька сосна рівн_ми ряд_чками на жовт_му піску На
_анку Карпової хати сто_ть Марфа Яркова і веде мене _чима Вона ст_їть без хустки сива
пи_н_волоса к_лись її воло_ся с_яло проти со_нця з_лотим т_пер не сяє Видно думаю
собі воло_ся ум_рає р_ніше ніж люд_на...
П_дійш_вши бл_жче я _клон_юся Марфі й кажу через м_лод_н_ку сосну
- _драстуйте тітко
Марфа в_рушить губами І пров_джа_ м_не далі аж доки я не _війду в сосну в_лику у
нас її наз_вають ще та що твій тато садив
Дома мене _трічає мама радіє плаче і пі_ставляє мені для п_цілунку сині губи
- Мамо п_таю після того як куці студ_нтс_кі н_в_ни роз_казано сес_ію _дав к_стюм
ось купив а чого тітка Марфа Яркова на мене так д_вит_ся
Мама довго м_вчить потім з_тхає і каже
- Вона любила тв_го тата А ти на н_ого _хож_й...
Г.Тютюник «Три зозулі з поклоном»
Я виходжу з-за клуба, в новенькому дешевому костюмі (три вагони цегли розвантажив з хлопцямиоднокурсниками, то й купив) і з чемоданчиком у руці. І перше, що бачу-хату Карпа Яркового. А перед
нею- молоденька сосна рівними рядочками на жовтому піску. На ґанку Карпової хати стоїть Марфа
Яркова і веде мене очима. Вона стоїть без хустки, сива, пишноволоса - колись її волосся сяяло проти
сонця золотим, тепер не сяє. Видно, думаю собі, волосся умирає раніше, ніж людина...
Підійшовши ближче, я вклоняюся Марфі й кажу через молоденьку сосну;
- Здрастуйте, тітко.
Марфа ворушить губами І проводжає мене далі, аж доки я не увійду в сосну "велику" (у нас її
називають ще: "та, що твій тато садив").
Дома мене стрічає мама, радіє, плаче і підставляє мені для поцілунку сині губи.
- Мамо, - питаю після того, як куці студентські новини розказано (сесію здав, костюм ось купив), - а
чого тітка Марфа Яркова на мене так дивиться?
Мама довго мовчить, потім зітхає і каже:
- Вона любила твого тата. А ти на нього схожий...
Перепишіть поданий текст, вставте пропущені букви, розділові знаки. Вставлені букви і
розділові знаки підкресліть.
Д_ректор уважно р_зглядав нов_чка ще одне дитя цього р_зшал_нiлого вiку Бе_доглядне
дитя плавнiв та ш_люгiв Д/днiпровських... _блiдле ст_їть зн_рвоване а оч_нята бистрi
смiшк_витi в них так i свiтит_ся iнт_лект Хай не/шлiфований не/загнузданий але явно ж
пробли_кує десь у гл…бинi очей такого не зарахуєш_ до р_зумово вi_сталих Буйної
видно вдачi к_зак... Руки в саднах ч_ревики ро_товченi нов_нька синтетична курт_чка на
боцi вже ро_панахана клапоть в_сить неначе собака зубами видер... I десь уже перейняло
цю вульгарну манеру гов_рити ро_тягує слова кривить рота... Сто_ть не/дбало поглядом
нишп_рить по кабiнету п_кр_дьки пер_бiгає по _чителях у пере_чуттi пс_хологiчної
дуелi Не /боюс_ вас. Остригли - хай... А бити не маєте права Ось такого вам п_редають
П_рушник чи можливо навiть досвi…чений мал_нький бракон…єр п…ре_ вами бувають
iз таких дуже запеклi... I вг_дай як воно пов…дет_ся в нов_м для н…ого осiдлиську
_мириться з новим станов…щем чи буде викручувати вам мi_ки своїми вибриками
Мабу…ь уже вмiє бути винахiдливо злим і ж_рстоким наплакалас_ видно мати вiд нього.
Оригінал тексту
Уривок з повісті «Бригантина» О.Гончара.
Директор уважно розглядав новачка: ще одне дитя цього розшаленiлого вiку.
Бездоглядне дитя плавнiв та шелюгiв днiпровських... Зблiдле стоїть, знервоване, а
оченята бистрi, смiшковитi - в них так i свiтиться iнтелект.Хай нешлiфований,
незагнузданий, але явно ж проблискує десь у глибинi очей, - такого не зарахуєш до
розумово вiдсталих. Буйної, видно, вдачi козак... Руки в саднах, черевики розтовченi,
новенька синтетична курточка на боцi вже розпанахала - клапоть висить, неначе собака
зубами видер... I десь уже перейняло цю вульгарну манеру говорити: розтягує слова,
кривить рота... Стоїть недбало, поглядом нишпорить по кабiнету, покрадьки
перебiгає по вчителях ,у передчуттi психологiчної дуелi. "Не боюся вас. Остригли - хай...
А бити не маєте права!" Ось такого вам передають. Порушник чи, можливо, навiть
досвiдчений маленький браконьєр перед вами, - бувають iз таких дуже запеклi... I вгадай:
як воно поведеться в новiм для нього осiдлиську? Змириться з новим становищем чи
буде викручувати вам мiзки своїми вибриками! Мабуть, уже вмiє бути винахiдливо
злим і жорстоким, - наплакалась, видно, мати вiд нього.
Автор
crisehacked
Документ
Категория
Образование
Просмотров
16
Размер файла
41 Кб
Теги
приклад, завдань
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа