close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Почесні громадяни Світловодська

код для вставки
дослідницька робота учениці СЗШ №7 Мусієнко Д.
Міністерство освіти і науки України
Головне управління освіти і науки Кіровоградської облдержадміністрації
Кіровоградське обласне територіальне відділення МАН України
Відділення: Історико-географічне
Секція: Історичне краєзнавство
ПОЧЕСНІ ГРОМАДЯНИ.
КАВАЛЕРИ ВІДЗНАКИ МІСТА СВІТЛОВОДСЬКА.
ЗАСЛУЖЕНІ ГЕРОЇ КРАЮ
Роботу виконала
Мусієнко Діана Олександрівна
учениця 9 класу
СЗШ №7,
м.Світловодська
Науковий керівник:
Касяненко Анна Михайлівна,
методист МАН учнівської молоді
Педагогічні керівники:
Пархоменко Галина Анатоліївна,
Галович Алла Миколаївна
Світловодськ – 2015
ЗМІСТ
ВСТУП ................................................................................................................................. 6
Огляд літератури. .............................................................................................................. 8
РОЗДІЛ 1. ПОЧЕСНІ ГРОМАДЯНИ МІСТА ............................................................. 9
Аболмасова Ольга Павлівна............................................................................................ 9
Бойко Вадим Леонідович (посмертно)........................................................................... 9
Борисенко Микола Йосипович ..................................................................................... 10
Гузема Анатолій Григорович ........................................................................................ 10
Доронін Ілля Михайлович ............................................................................................. 10
Золотаревський Григорій Миколайович ...................................................................... 11
Маленченко Юрій Іванович .......................................................................................... 11
Марон Іван Едуардович ................................................................................................. 12
Попов Іван Гаврилович.................................................................................................. 12
Поташник Семен Ізраїльович ....................................................................................... 12
Соколов Віктор Вікторович (посмертно) .................................................................... 13
Томашевський Борис Копельович ................................................................................ 13
Терзіян Степан Ваганович............................................................................................. 13
Тузовський Анатолій Михайлович............................................................................... 14
Френкель Юрій Ілліч (посмертно)................................................................................ 14
Цимбал Андрій Калинович ........................................................................................... 15
Шаповал Михайло Васильович .................................................................................... 15
Яровий Святослав Тимофійович .................................................................................. 16
РОЗДІЛ 2. КАВАЛЕРИ ВІДЗНАКИ СВІТЛОВОДЩИНИ ..................................... 18
Горбатенко Ольга Денисівна ........................................................................................ 18
Кіндра Петро Зіновійович ............................................................................................. 18
Коваленко Олександр Іванович .................................................................................... 18
Кочерженко Пантелій Ілліч ........................................................................................... 19
Мартиненко Микола Петрович ..................................................................................... 19
Махно Юрій Іванович .................................................................................................... 19
Неділя Олесь (Олег) Дмитрович ................................................................................... 20
2
Сарданова Марія Василівна .......................................................................................... 21
Славинський Микола Борисович .................................................................................. 22
Удод Іван Григорович .................................................................................................... 22
Хижняк Віктор Степанович .......................................................................................... 22
Чекаленко Любов Макарівна ........................................................................................ 23
РОЗДІЛ 3. ЗАСЛУЖЕНІ ГЕРОЇ КРАЮ ..................................................................... 24
Капканець Тамара Микитівна ....................................................................................... 24
Лисоконь Петро Іванович .............................................................................................. 24
Малешина Тамара Іванівна ........................................................................................... 25
Мартиненко Микола Володимирович ......................................................................... 25
Мірошніченко Анатолій Григорович ........................................................................... 25
Німець Анатолій Федорович ......................................................................................... 26
Петров Микола Дмитрович ........................................................................................... 26
Стороженко Іван Сергійович ........................................................................................ 27
Ященко Володимир Андрійович .................................................................................. 28
РОЗДІЛ 4. ГРОМАДЯНИ, ЯКІ НЕ ОТРИМАЛИ ПОЧЕСНОЇ ВІДЗНАКИ, АЛЕ
ЗРОБИЛИ ВЕЛИКИЙ ВНЕСОК У РОЗВИТОК МІСТА СВІТЛОВОДСЬК ..... 29
Аристаров Микола Васильович .................................................................................... 29
Гаврилюк Юрій Миколайович ...................................................................................... 29
ВИСНОВКИ...................................................................................................................... 30
ДОДАТКИ ......................................................................................................................... 32
ПОЧЕСНІ ГРОМАДЯНИ МІСТА ................................................................................ 32
КАВАЛЕРИ ВІДЗНАКИ СВІТЛОВОДЩИНИ .......................................................... 35
ЗАСЛУЖЕНІ ГЕРОЇ КРАЮ ......................................................................................... 37
ГРОМАДЯНИ, ЯКІ НЕ ОТРИМАЛИ ПОЧЕСНОЇ ВІДЗНАКИ, АЛЕ ЗРОБИЛИ
ВЕЛИКИЙ ВНЕСОК У РОЗВИТОК МІСТА СВІТЛОВОДСЬКА ........................... 38
НАГОРОДИ МІСТА СВІТЛОВОДСЬКА.................................................................... 39
Стрічка та відзнака «Почесний громадянин міста Світловодська»....................... 39
Почесний знак "За заслуги перед Світловодщиною" .............................................. 39
АЛФАВІТНИЙ ПОКАЖЧИК ПЕРСОНАЛІЙ ............................................................ 40
3
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ............................................................... 41
4
ТЕЗИ
науково-дослідницької роботи на тему:
«Почесні громадяни. Кавалери відзнаки міста Світловодська. Заслужені герої краю»
Автор: Мусієнко Діана, слухач секції „Історія України” Кіровоградської МАНУМ,
Учениця 9 класу СЗШ №7,
м. Світловодська
Науковий керівник: Касяненко Анна Михайлівна,
методист МАН учнівської молоді
Педагогічні керівники: Пархоменко Галина Анатоліївна, Галович Алла Миколаївна
5
ВСТУП
«От де, люди, наша слава, слава України!»
Т. Г. Шевченко
Велич кожного краю — в людях, які тут живуть. І особливо в тих людях, що
своїми справами зробили внесок у розвиток науки, культури, промисловості. Світловодщина щедра на талановитих, геніальних, завзятих та працелюбних людей, які
зробили вагомий внесок в різних галузях за весь історичний період.
У нашому краї інститут Почесного громадянства започаткований ще з часів
Крилова та Новогеоргіївська. Нині місто Світловодськ, окрім Почесних, простих
Грамот та Подяк, має інші, більш високі власні нагороди. Це Почесний знак "За заслуги перед Світловодщиною" трьох ступенів і найвища нагорода — звання "Почесний громадянин міста Світловодська". У Статуті територіальної громади міста
Світловодська Статтею 2.2.3. передбачено «Особам, які мають визначні заслуги перед територіальною громадою міста та внесли суттєвий вклад в соціальноекономічний та культурний розвиток міста, за рішенням міської ради може бути
присвоєно звання „Почесний громадянин міста Світловодськ”. Положення було
прийнято сесією міської ради за №232 про затвердження положення «Про почесного
громадянина міста Світловодська» від 09.04.1997 року і доповнене у 2002-му, регламентує установку табличок на будинках, де мешкають такі люди, звільнення від
сплати за комунальні послуги, щорічне дотування з міського бюджету на оздоровлення кожного почесного громадянина.
Звання Почесного громадянина міста присвоюється незалежно від громадянства особи та місця її проживання. Підстави та порядок присвоєння звання Почесного
громадянина міста, його статус визначається Положенням про Почесне громадянство міста, яке затверджується рішенням міської ради. Міська рада може заснувати
відзнаки, якими нагороджуються жителі міста, інші громадяни України, іноземні
громадяни та особи без громадянства, які мають значні заслуги перед містом та внесли суттєвий вклад в соціально-економічний та культурний розвиток міста.
6
Перелік відзнак, підстави і порядок нагородження ними, а також статус осіб,
що нагороджені цими відзнаками, встановлюються Положенням про відзнаки міста, яке затверджується рішенням міської ради. Положення було прийнято сесією
міської ради за №607 про затвердження Положення «Про відзнаку перед Світловодщиною» від 23.03.2004 року. Щорічно, узгоджувальна комісія, в яку входять голови постійних депутатських комісій, збирається для розгляду питання щодо кандидатур на нагородження міськими нагородами до Дня міста.
Об’єктом моєї роботи були визначні особистості нашого міста, а предметом
вивчення є біографії та долі героїв у історичних подіях краю.
Метою роботи є вивчення біографій та збереження пам'яті про видатних людей нашого району, що внесли вагомий внесок в розвиток України та рідного краю.
Завдання роботи:
 ознайомитися з почесними громадянами;
 відвідати краєзнавчий музей міста Світловодська;
 практикуми в місцевому архіві,
 проаналізувати історичний матеріал та джерельну базу;
 визначити діяльність та особистий внесок земляків;
 дослідити фотоматеріали.
Структура роботи. Дослідницька робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. У роботі зроблено спробу
охарактеризувати особистості, які географічно або історично причетні до Світловодщини, їх внесок щодо розвитку для міста, які отримали відзнаки та нагороди, подано їх біографічні відомості. У першому розділі виокремлено осіб, які носять звання Почесних громадян міста, другому розділі кавалерів та відзнаки Світловодщини.
В третьому розділі йдеться мова про заслужених героїв краю, у четвертому - про
громадян, які не отримали почесної відзнаки, але зробили великий внесок у розвиток міста Світловодськ.
7
Дослідницька робота виконана з використанням місцевого історичного матеріалу, матеріалів конференції з історії краю; опрацюванням краєзнавчих текстів, тематичних екскурсій до краєзнавчого музею міста. Зібраний історичний матеріалу з
теми дослідження оформлено у друкованому вигляді.
Підсумовуючи, варто зазначити, що незважаючи на значну кількість праць та
публікацій, комплексного дослідження матеріалів з даної теми здійснено не було,
що й зумовило вибір теми дослідження.
Огляд літератури.
Якомога повніше охарактеризовано регіон славетних уродженців та видатних
людей, чия доля так чи інакше пов’язана з краєм у двотомнику Бориса Кузика та Василя Білошапки, виокремивши персоналії міста Світловодська окремою рубрикою
розділу.
Авторський колектив художньо-історичного нарису «Світловодськ» зібрав воєдино історичні свідчення про наш край, які розпорошені по різних документних
джерелах, періодичних виданнях та пам’яті мешканців старшого покоління. Додаткове експресивне забарвлення про наш край надає паралельна сюжетна лінія - творча спадщина місцевих поетів .
Про людей які зводили ГЕС і місто Світловодськ, розбудовували його у наступні роки, про людей, які становлять гордість міста і розповідається у книзіальбомі [журнал 2004] та нещодавно виданому альманасі [Д].
Директор Світловодського краєзнавчого музею, Лауреат обласної краєзнавчої
премії ім.В.Ястребова, автор багатьох краєзнавчих праць Віктор Юрійович Сергєєв
присвятив свою працю Почесному громадянину міста Світловодська Михайлові Васильовичу Шаповалу з нагоди 70-річчя з дня народження.
Інтернет ресурси, місцеві періодичні видання висвітлюють історичне минуле
краю, поточні події міста, міської ради, вшанування громадян які внесли свій вклад
та залишили помітний слід в історії міста.
8
Додаток А
РОЗДІЛ 1. ПОЧЕСНІ ГРОМАДЯНИ МІСТА
Аболмасова Ольга Павлівна
Народилася 28 травня 1959 р. в с.Андрусівка Світловодського району Кіровоградської обл. Вчені та почесні звання: Лауреат Кіровоградської обласної краєзнавчої премії імені Володимира Ястребова (1996), Почесний громадянин міста Світловодська (2004). Працювала на посаді директора Світловодського краєзнавчого музею.
Нагороди та відзнаки: Кіровоградська обласна краєзнавча премія імені Володимира Ястребова (1996), 2 грамоти Міністерства культури України (2003, 2004 рр.),
грамоти, почесні грамоти обласного управління культури (1992, 1995, 1998, 2002
рр.), 1987 р. - міська дошка пошани, 2004 р. - обласна дошка пошани.
Посади, повноваження, доручення в УГТ: член УГТ з 2000 р., голова Світловодського районного осередку КОВ УГТ.
Розробки
символіки:
символіка
селища
Власівка
(у
співавторстві
з
А. Гречилом), представлення на сесіях проектів гербів м. Світловодська і Світловодського району, сіл Андрусівка та Власівка.
Бойко Вадим Леонідович (посмертно)
Бойко Вадим Леонідович (1962 - 1992) Відомий журналіст, видатного українського діяч, видатна і непересічна постать. Вадим із золотою медаллю закінчив Світловодську середню школу №2. Навчався в Київському державному університеті
імені Т. Г. Шевченка на факультеті журналістики. Працював редактором молодіжної
редакції Українського телебачення, ведучим студії "Гарт". У 1990 р. обраний депутатом Верховної Ради України. Був заступником голови депутатської комісії з питань гласності. Вадим Бойко — талановита особистість, яскрава зірка тележурналістики кінця 80-х — початку 90-х років, молодий, відвертий політик, народний депу-
9
тат України 1990-1992 р.р., який трагічно загинув 14 лютого 1992 року. В. Бойко
трагічно загинув у Києві за нез'ясованих обставин.
Похований на кладовищі у м. Світловодську. У Кременчуці та Світловодську
на честь Вадима Бойка названо вулиці, на яких встановлено пам'ятні дошки. На
Полтавщині засновано іменну обласну премію Вадима Бойка в царині журналістики.
У 2002 році засновано Всеукраїнський щорічний конкурс присвячений журналісту,
що загинув при виконанні своїх професійних обов’язків — Вадиму Бойку.
Борисенко Микола Йосипович
Народився 1922 року. Лейтенант ВВВ, інвалід 2 групи, нагороджений двома
орденами Червоної Зірки, орденом ВВВ 1-2 ст., медаллю "За бойові заслуги"
Гузема Анатолій Григорович
Народився 27 вересня 1939 року в смт. Устинівка, в сім’ї колгоспника. Після
закінчення середньої школи навчався в Криворізькому гірничо-металургійному технікумі, пізніше закінчив Харківський інститут радіоелектроніки.
В 1969 році почав працювати спочатку заступником, а згодом завідуючим відділом Устинівського райкому партії. В 1992 році обраний головою Світловодської
районної ради народних депутатів.
З 1994році в зв’язку із закінченням строку повноважень перейшов працювати
в агрофірму по забезпеченню сільськогосподарських підприємств технікою, запчастинами та пальним. Має дружину і двох дітей ,доньку та сина, які також проживають у місті Світловодську. Почесний громадянин Світловодська.
Доронін Ілля Михайлович
Генерал-майор народився 14 липня 1919 року в Куюргазинському районі Башкирської АРСР. Після закінчення 7 класів вступив до металургійного технікуму, після якого був направлений в міньярський завод Челябінської області. На початку Великої Вітчизняної війни був направлений в Горьківське військове училище, яке закінчив 1942 року. Під час війни брав участь у визволенні Радянського Союзу у складі 2-го Далекосхідного фронту, брав участь в боях з японськими мілітаристами з 9
10
серпня по 9 вересня 1945 року на Хабаровському напрямку. Службу у Збройних Силах проходив з 25 липня 1941 року по 1 січня 1965 року і закінчив її у званні полковника.
Ілля Доронін нагороджений сімома орденами: Бойового Червоного прапора,
двома - Червоної Зірки, трьома – Вітчизняної війни, Богдана Хмельницького та багатьма медалями.
Зразковий сім’янин, разом із жінкою, до речі, теж учасницею війни – Валентиною Петрівною, вони виховали двох доньок та сина, який, як і батько, став військовим. У Іллі Михайловича четверо онуків, встиг він побути і прадідом.
Завжди веселий, привітний, він умів радіти життю, завжди хотів бути корисним і родині і оточуючим.
Золотаревський Григорій Миколайович
Золотаревський Григорій Миколайович, 1950р., громадянин України, вища,
позапартійний, Закрите акціонерне товариство "Об'єднання Дніпроенергобудпром",
завод швидкомонтованих будівель, директор
Маленченко Юрій Іванович
Народився 22 грудня 1961 у м. Світловодськ Кіровоградської області. Родом з
села Павлівка Світловодського району Кіровоградської області. Батько був головою
колгоспу, мати — вчителькою молодших класів. Проходив службу в радянських
ВПС.
Вперше літав у космос 1994 року — з 1 липня по 4 листопада. Тривалість польоту — 125 діб 22 години 53 хвилини 36 секунд. Під час польоту зробив два виходи у відкритий космос загальною тривалістю 11 годин 6 хвилин.
Все його життя пов’язано з космосом, навіть його одруження відбулося на небі. Маленченко начебто спочатку пообіцяв відкласти весілля до повернення на Землю, та все ж весілля відбулося в космосі. Отримав звання героя Росії, національного
11
героя Казахстану, та отримав ордени і медалі СРСР, Росії, Казахстану та медаль
NASA "За космічний політ" (2000).
Марон Іван Едуардович
Народився 1 березня 1932 року, проживає у м. Світловодську Кіровоградської
області. Закінчив Ростовський інженерно-будівельний інститут. Генеральний директор ТДВ "Об'єднання Дніпроенергобудпром", обраний по одномандатному мажоритарному виборчому округу № 50 від Кіровоградської обласної організації Партії регіонів, член постійної комісії обласної ради з питань бюджету, фінансової діяльності
та соціально-економічного розвитку. Занесений до Золотої книги української еліти
та книги «500 впливових особистостей України». Нагороджений срібною медаллю
«Честь. Слава. Труд» міжнародного відкритого рейтингу популярності та якості
«Золота фортуна». Заслужений енергетик СРСР. Заслужений будівельник України.
Почесний громадянин міста Світловодська (2004).
Попов Іван Гаврилович
Він — представник давнього козацького роду з поволзьких степів, у 1951 році
– студент першого курсу Магнітогорського будівельного інституту. Навчаючись вже
на третьому курсі свого будівельного ВУЗу, відгукнувшись на комсомольськоагітаційні заклики, разом із всім своїм курсом перевівся до Куйбишева (нині — Самара) — до гідротехнічного інституту. 1953 рік - Уґлєуральськ — "столиця" Широківської ГЕС. Іван працює за своїм фахом — черговим інженером. Від квітня 1959
року, родина Попових стала мешканцями Хрущова (тодішня назва Світловодська).
На 5 років поїхав до Афганістану будувати Пулі-Хумрінську ГЕС
Поташник Семен Ізраїльович
Народився 25 травня 1930 м. Олевськ, Житомирська область. Кандидат технічних наук, професор; ВАТ «Укргідроенерго», голова правління; член колегії Міністерства палива та енергетики України; президент Асоціації «Укргідроенерго»; професор Українського державного університету водного господарства та природокористування. Займався розробкою, будівництвом і введенням в експлуатацію перших
низьконапірних Київської і Канівської ГЕС з горизонтальними капсульними гідроа12
грегатами, першої Київської гідроакумулюючої електростанції (ГАЕС). Автор (співавтор) понад 70 статей, монографії. Закінчив Київський політехнічний інститут, електротехнічний факультет (1947–1952), інженер-електрик, «Електричні станції, мережі і системи»; кандидатська дисертація «Дослідження підвищення ефективності
низьконапірних гідроелектростанцій». Почесний громадянин міст: Вишгорода, Канева, Світловодська, Дніпродзержинська.
Соколов Віктор Вікторович (посмертно)
Народився 17 квітня 1919, село Табурище, нині у складі міста Світловодськ
Кіровоградської області — помер 24 квітня 2002) — український поет. Закінчив Макіївський металургійний технікум, працював техніком—сталеплавильником.
Через хворобу полишив працю металурга, перейшов на роботу до газети, друкуватися почав 1938 року. В 1958-66 роках керував Донецькою обласною письменницькою організацією, був головним редактором журналу «Донбас».
Вніс вагомий внесок у розвиток літературного жанру, пропаганду нашого
краю засобами художнього слова, керуючись ст.26 Закону України «Про місцеве
самоврядування в України». Почесний громадянин Світловодська.
Томашевський Борис Копельович
Почесний громадянин Світловодська, Заслужений лісівник України, володар
престижної обласної нагороди "Честь і слава Кіровоградщини", ветеран Великої Вітчизняної війни Борис Копельович — жива легенда нашого міста, його гордість і
слава.
Терзіян Степан Ваганович
1 жовтня 2014 року з нагоди 50-ї річниці з дня заснування підприємства присвоєно звання "Почесний громадянин міста Світловодська" Терзіяну Степану Вага-
13
новичу — пенсіонеру, колишньому генеральному директору заводу, голові правління ВАТ "Олімп"1.
Тузовський Анатолій Михайлович
Народився він 3 липня 1929 року, помер 26 вересня 1990 року. Перший директор Світловодського заводу чистих металів. Нагороджений (посмертно) званням
«Почесний громадянин міста Світловодська» за довголітню та сумлінну працю, активну участь у суспільному житті міста та великий особистий вклад в будівництво
багатоповерхових будинків, дитячих садочків та розвиток міста Світловодська. Навіть міський спортивний комплекс названий на його честь – МСК імені
А.Тузовського.
Френкель Юрій Ілліч (посмертно)
Народився 11 квітня 1927 року в Полтаві. Закінчив Кіровоградський педагогічний інститут і все життя, аж до виходу на пенсію, працював у школі вчителем математики.
Друкувався в районній, обласній та республіканській пресі, в колективних збірках: “Гарно, гарно серед степу” та “Відлуння”, виданих республіканськими видавництвами, окремими збірками: “Крокую в світ”, ”Земні акварелі”, “Сповідь”. Член
Кіровоградського літературного об’єднання “Степ”. Учасник бойових дій у Великій
вітчизняній війні.
Останні роки прожив в Ізраїлі, в м. Тетанія, де й помер 19 листопада 2000 року. Юрій Ілліч до останніх днів життя у своїй творчості гармонійно сплітав мотиви
любові до землі, предків і ностальгію за рідним краєм.
За заслуги у вихованні підростаючого покоління, активну участь у громадському житті міста, прославлення рідного краю поетичним словом Юрію Іллічу звання «Почесний громадянин міста Світловодська».
1
Шістдесят друга сесія Cвітловодської міської ради, друге пленарне засідання: Степан Терзіян — Почесний
громадянин міста (Джерело: http://svetlovodsk.com.ua/6356-session.html )
14
Цимбал Андрій Калинович
Народився на той час у селищі Таборище в грудні 1916 року. З 8 років залишився без батька і пішов наймитувати до сільських багачів - пас худобу, птицю за
бідний харч. В 1938 році призивається в Армію, звідки надходить в повітрянодесантні війська під командуванням Героя Радянського Союзу Родимцева А. І.З травня 1941 р. - командир роти. Учасник боїв з фашистами на Південно-Західному напрямі. Потрапивши в районі Прилук в оточення, з вересня 1941 р. приєднався до
Путивльського партизанського загону під командуванням С. А. Ковпака, де спершу
був бійцем, потім командиром оперативної групи, командиром окремої роти з'єднання партизанських загонів Сумської області, здійснив ряд сміливих операцій. Брав
участь у 97 бойових операціях, у зруйнуванні чотирьох залізничних мостів. З листопада 1944 року - голова колгоспу в Серединобудському районі на Сумщині, згодом на Кіровоградщині. Жив у місті Світловодську, працював у Крилівському лісництві.
Нагороджений двома орденами Леніна, орденом Червоного Прапора, Вітчизняної
війни І ступеня (двома), медалями. Влада Польщі вручила найвищу нагороду своєї
країни - Золотий Хрест. Почесний громадянин Світловодська.
Шаповал Михайло Васильович
Перші роки його життя опалила своїм пекельним подихом Друга світова війна.
Її перші хмари ледь затьмарювали історичний обрій, коли 26 січня 1939 року у
с. Павлиш, що на Кіровоградщині, у родині молотобійця місцевої машиннотракторної станції Василя Шаповала народився другий син. Новонародженого назвали Михайлом. Мати майбутнього Почесного Громадянина, Марія Степанівна,
працювала у артілі "Комінтерн".
Трагічні події 30-х років не обминули їхню родину. У сумнозвісному 1933-ому
році Василь Степанович Шаповал втратив батька, колишнього залізничного наглядача, матір, двох братів та двох сестер. Всі вони стали жертвами голодомору.
Влітку 1941-го року тридцятирічний червоноармієць Шаповал вирушив на
фронт. Він потрапив на службу до кавалерійської частини, воював на Західному
15
фронті, брав участь у битві за Москву. Восени він був смертельно поранений під час
розвідувальної операції.
Мабуть, відчуття родинної помсти за смерть батька спонукала малого Михайлика до відчайдушного вчинку. У запалі нестямної люті хлопець розтрощив "стопсигнали" у кількох десятків ворожих автівок. Окремого слова заслуговує політична
діяльність Михайла Васильовича. Саме він є своєрідним патріархом депутатського
корпусу Світловодської міської ради. Йому належить унікальний рекорд політичного довголіття. Чотирнадцять (!!!) разів поспіль він обирався депутатом міського "парламенту". Під час 3-х останніх каденцій він неодмінно очолював комісію з питань
промисловості, енергетики, будівництва, транспорту, зв’язку та підприємництва.
Неоцінну допомогу надав М. Шаповал представникам бізнесових кіл. Наразі Михайло Васильович Шаповал є віце-президентом та виконавчим директором організації, яка об’єднує всіх керівників промислових підприємств міста та більшість підприємців - представників середнього бізнесу.
Не обходить М.Шаповал своєю увагою і нове покоління міських підприємців.
Саме він зініціював створення міського Центру підтримки та розвитку підприємництва, який у грудні минулого року було реорганізовано у міський Фонд підтримки
підприємництва міста Світловодська, а також Асоціації "Бізнес - Леді".
Закономірним визнанням заслуг Михайла Васильовича Шаповала перед містом стали чисельні подяки та почесні грамоти, медаль "Ветеран праці", відзнака "З
добром до людей" та інші нагороди. Вінцем життєвого шляху стало присвоєння
звання "Почесний Громадянин міста Світловодська", яке відбулося 6 липня 2004 року згідно рішення Світловодської міської ради за № 727.
Провідний громадський діяч, статечний старійшина світловодського політикуму, турботливий батько і дідусь, невгамовний та толерантний, як і у молоді роки таким зустрічає Михайло Васильович Шаповал свою сімдесят першу весну.
Яровий Святослав Тимофійович
Колишній директор Кременчуцької ГЕС. Високий рівень професійних знань,
наполегливість, працелюбність, значний практичний досвід роботи керівника дали
16
змогу колективу досягти вагомих виробничих досягнень, які мали значення як для
колективу гідроелектростанції ,так і для економіки міста в цілому.
За період 1996 по 2002 рік колектив Кременчуцької гідроелектростанції реалізував в життя плани першого етапу реконструкції гідроелектростанції. За цей час
освоєно капітальних вкладень на суму 26 млн 965 тис гривень .
Завдяки тісній співпраці Ярового С.Т. на посаді директора ГЕС та керівництва
компанії , обласної облдержадміністрації і керівництва міста виконано важливу для
Світловодська роботу по реконструкції мостового переходу через Дніпро ,на які
компанія витратила 270 тис грн. На посаді директора ГЕС склалися багаторічні традиції благодійності і чуйного ставлення до людей, надається багатьом фінансова та
благодійна допомога дитячим колективам, дитячим садкам, Будинку Ветеранів праці, самодіяльним гурткам, інвалідам, спортивним колективам. Йому притаманні такі
високі людські якості, як надзвичайна чуйність, людяність, простота і відкритість,
готовність допомогти в складних обставинах.
17
Додаток Б
РОЗДІЛ 2. КАВАЛЕРИ ВІДЗНАКИ СВІТЛОВОДЩИНИ
Горбатенко Ольга Денисівна
Директор Будинку Культури смт. Власівка за багаторічну сумлінну працю,
професіоналізм, значний внесок у справу культурного обслуговування населення та
розвиток самодіяльної народної творчості.
Нагороджена почесним знаком «За заслуги перед Світловодщиною» 3 ступеня з нагоди 70-річчя з Дня Народження.
Кіндра Петро Зіновійович
Народився 5 березня 1946 в селі Пухальщина Кременчуцького району Полтавської області. Закінчив український заочний політехнічний інститут в 1976 році.
Петро Зіновійович має загальний стаж 43 роки. Свою трудову діяльність на
головному заводі ЗАТ «О ДЕБП» розпочав у 1969 році на посаді майстра. До цього
навчався в Крюковському машинобудівному технікумі та служив в Радянській Армії
з 1966 по 1968 роки.
Коваленко Олександр Іванович
Народився 2 липня 1961 року в селі Павлівка Світловодського району. З дитинства відрізнявся творчою уявою . Все зо починав завжди доводив до кінця.
У 1994 році Олександра Івановича було посвячено у сан диякона церкви Архистратига Михайла. У 1995 році – сан ієрея, а згодом протоієрея і настоятеля Свято-Покровської церкви міста Світловодська. У 1998 році мрія почалась втілюватись
у життя: було закладено і освячено місце під будівництво храму. У 2005 році за три
дні до свята Трійці було урочисто освячено новозбудованій Храм Пресвятої Богородиці з наданням статуту кафедрального собору. Це було велике свято віри, надії, терпіння однієї людини, яка самопожертвою здоров’ям, життєвими силами, своїми роками довела, що немає нічого неможливого – головне мати силу волі зробити перший крок назустріч втіленню своєї мрії.
18
Кочерженко Пантелій Ілліч
Народився 11 серпня 1923 року в селі Оситняжка Кіровоградського району.
Ветеран війни та праці. Був на Кавказі має медаль за перемогу над Німеччиною. Перемогу зустрів в Саратовській області. Після війни навчався в Кіровоградському будівельному технікумі, брав участь у спорудженні ЗМК, Палацу Культури, стели на
могилі невідомого солдата, житлових масивів. Має орден пошани. В березні 1965
року приїхав до Світловодська . Працював БУ-1 на посаді начальника
5 травня 2006 року похований в церковному дворі на Власівці .
Мартиненко Микола Петрович
Мартиненко Микола Петрович, 1901 р. Мобілізований у 1941 р. Рядовий. Загинув 18,09.1944 р. Похований у Латвії с. Трубайці Хорольського району.
Керівник шахового гуртка ЦВПВ за багаторічну сумлінну працю, професіоналізм, за вагомий внесок у розвиток фізичної культури і спорту міста Світловодська.
Махно Юрій Іванович
Інвалідність - не завада, коли живеш улюбленою справою. Яскравим прикладом цього твердження є життя Юрія Івановича Махна, заслуженого тренера України
по футболу, організатора фізкультурно-спортивного руху, голови обласної ради кооперативно-профспілкового фізкультурно-спортивного товариства «Колос», де він
працює і по теперішній час.
У 1961 році Махно Ю. І. закінчив факультет фізвиховання КДПІ ім. А.С. Пушкіна і розпочав свою трудову діяльність тренером-викладачем Світловодської
ДЮСШ, де пропрацював 15 років. Грав за місцеву футбольну команду «Авангард»,
потім став її капітаном і тренером. Махно Ю.І виховав десятки відомих майстрів
шкіряного м'яча, серед яких: А. Старков, М.Федоренко, В. Гошкодеря, Б.Білоус,
В.Євтушенко, М.Михайлов, М.Латиш та багато інших, які радували своєю грою болільників футболу усього світу.
З 1975 по 1982 роки Юрій Іванович працював начальником футбольної команди майстрів кіровоградської «Зірки», був її старшим тренером. З 1985 року - голова
обласної організації ФСТ, яка стала однією з найуспішніших в Україні. З 1990 - де19
легат Федерації футболу України на матчах клубів вищої ліги, нагороджений золотим знаком ПФЛ України.
Він повністю віддавав себе прекрасній грі, його азарт запалював всіх. Але раптом в травні 1992 року трапився нещасний випадок. Повертаючись додому в Кіровоград після інспектування одного з чергових матчів, сідаючи в поїзд, який уже рушав
з місця, Юрій Іванович підковзнувся і трапилося нещастя. Юрій Іванович втратив
обидві ноги. Федерація футболу України виділила на лікування Юрія Івановича
грошову допомогу, а футбольний клуб «Динамо» (Київ) узявся профінансувати виготовлення протезів за кордоном. Міські колегії суддів Києва та Донецька вирішили
перерахувати на лікування заробітну плату одного матчу кожного арбітра.
Здавалося більше немає можливості займатися улюбленою справою, але не
для таких людей, як Юрій Іванович. Він з'являється на спортивних майданчиках,
проводить змагання сільських спартакіад, турніри з футболу. За неймовірний вклад
у розвиток та становлення дитячого футболу Юрію Івановичу було присвоєно звання почесного громадянина м. Бобринця (1998), почесного громадянина м. Світловодська (2003). Також Юрій Іванович був нагороджений почесною відзнакою обласної ради «честь і слава Кіровоградщини». У 1998 році Юрію Івановичу, на той час
голови обласної ради кооперативно-профспілкового фізкультурно-спортивного товариства «Колос», було присвоєно звання заслуженого тренера України по футболу.
Чудова людина, досвідчений дитячий тренер, заслужений працівник фізичної
культури і спорту України Махно Ю.І. багато юних талантів порекомендував до
юнацької збірної України, яка формувалася для виступу на турнірах за кордоном,
чимало з них поверталися з змагань із золотими медалями.
Неділя Олесь (Олег) Дмитрович
Уродженець прикордонного села Заставне Волинської області. Закінчив
Львівський держуніверситет ім. І. Франка, факультет журналістики. Майже 25 років
– успішно працював в місті Світловодську, мешкає у смт. Власівці.
20
Директор Світловодської редакції міського радіомовлення Світловодської міської ради до 2011 року, член Національної Спілки журналістів України з 1991 року,
активний кореспондент обласного та українського радіо.
Друкує свої вірші на шпальтах газет Волинської, Одеської, Полтавської та Кіровоградської областей. Більше 27 років на теренах Світловодщини працював на
журналістській ниві директором Світловодського міського радіомовлення, неодноразово був нагороджений почесними грамотами та відзнаками різних рівнів, зокрема
знаком НСЖУ «Почесний журналіст України», нагрудним знаком Кіровоградськоїобласної державної адміністрації «З добром до людей», почесними знаками Світловодської міської ради «За заслуги перед Світловодщиною» ІІІ та ІІ ступенів. До
того ж «ветеран журналістської справи» – неодноразовий переможець різноманітних
Всеукраїнських та обласних конкурсів у номінації «журналістика».
Є співавтором слів гімну міста Світловодська.
Сарданова Марія Василівна
Керівник народного самодіяльного хору ветеранів війни та праці «Осіннє золото» та з нагоди 20-річчя хору, за високу професійну майстерність, вагомий внесок
у розвиток освіти та вдосконалення управлінської діяльності, нагородити її почесним знаком «За заслуги перед Світловодщиною» 3-го ступеню. Спочатку це були
тільки Ветерани Великої Вітчизняної війни. Люди, які пройшли через горнило війни, не втратили почуття прекрасного, оптимізму, прийшли в хор щоб поспілкуватися і донести до слухача пісні своєї буремної молодості. Перший виступ хору відбувся у Палаці Культури 7 травня 1985 року. Присутні в залі вітали хор стоячи. На сцені 70 учасників бойових дій з багатьма нагородами за свій ратний подвиг. У хорі були і медики, і льотчики, і танцівниці, і зв’язківці, і шофера – всіх їх об’єднувала пісня.
В 2006 році хор був учасником конкурсу-огляду ветеранських хорів області.
Виступили успішно, за що отримали звання Лауреата і отримали грошову премію.
За час свого існування - 23 роки, хоровий колектив неодноразово нагороджений дипломами, грамотами управління культури м. Світловодська.
21
Славинський Микола Борисович
Народився 28 березня 1948, село Павлівка Світловодського району Кіровоградської області — український письменник (літературний критик, прозаїк). Член
Національної спілки письменників України.
1978 року закінчив факультет журналістики Київського університету. Працював у газетах «Молода гвардія» та «Літературна Україна», завідувачем відділу журналу «Київ». З під його руки вийшло у світ немало колективних книг, фантастики та
пригод. Автор багатьох літературно-критичних і прозових творів, а також поетичних
збірок “Зупини мене, Господи”, “Зачароване коло кохання”, “Срібне диво”.
Гарно володіє Микола Борисович поетичним словом, про що свідчать поетичні збірки «Світова вдова» та «Тайнопис миті»
Удод Іван Григорович
Для Івана Григоровича ветерана Великої Вітчизняної війни, почесний знак «За
заслуги перед Світловодщиною», яким він був нагороджений до 50-річчя нашого
міста – особлива нагорода, хоча має і багато інших орденів Великої Вітчизняної
Війни, орден Богдана Хмельницького, численні медалі. Ця нагорода визнання того,
вважає Іван Григорович, що життя прожите недаремно. І це не пусті слова, адже за
плечима - вісім десятків років, років неспокійних, прожитих в броні і труді, років,
відданих людям.
Хижняк Віктор Степанович
Головний інженер Кременчуцької ГЕС. Його можна вважати ровесником нашого міста. Приїхав 22-х річним юнаком до тодішнього Кремгесу у 1960 році та завершував будівництво Кременчуцької ГЕС. Віктор Хижняк стояв за пультом. Йому
пощастило побачити тодішніх керівників держави М. Хрущова, В. Підгорного,
В. Щербицького першого начальника будівельно-монтажного управління «Кременчукгесбуд» Г. Новікова, видатних письменників О.Корнійчука, О.Довженка та інших знаменитих своїх сучасників, яких тоді чимало побувало у молодому місті та на
ГЕС.
22
Без перебільшення, знає всі виробничі процеси. Не раз подавав слушні рацпозиції. «Заслужений енергетик СНГ», «Відмінник енергетики України» В. Хижняк за
працею має безліч нагород –грамоти, дипломи, подяки урядові і навіть закордонні.
У 2004 році коли Світловодськ святкував своє 50-річчя був нагороджений почесним
знаком Світловодської міської ради «За заслуги перед Світловодщиною».
Під час воєнних дій у В’єтнамі, а там дошкуляли і голод, і клімат, відповідав
за забезпечення республіки електроенергією. Допомагав у становленні колективу
працівників ГЕС у Сирії.
Чекаленко Любов Макарівна
Депутат Світловодської міської ради, голова планово-бюджетної комісії, перший заступник директора акціонерного товариства «Об’єднання Дніпроенергобудпром».
Має численні подяки та грамоти Міністерства енергетики колишнього Союзу
ЗАТ «Об’єднання Дніпроенергобудпром» Власівської селищної ради, міськвиконкому. В 2006 році нагороджена Почесним знаком «За заслуги перед Світловодщиною» 3 ступеню.
В вересні 2007 року нагороджена грамотою Митрополита Київської і всієї
України Предстоятеля Української Православної церкви Володимира « У благословення за старанні труди на славу Святої Церкви».
Нагороджена (як депутат)за 2007 рік дипломом «Людина року 2007» в номінації «Політик».
В 2008 році нагороджена Українським Народним Посольством золотою медаллю «За високий професіоналізм», дипломом та статуеткою переможниці Почесного звання Королева успіху в номінації «Економіка».
23
Додаток В
РОЗДІЛ 3. ЗАСЛУЖЕНІ ГЕРОЇ КРАЮ
Капканець Тамара Микитівна
Народилася в м. Новогеоргіївськ, тепер м. Світловодськ. У 1939 р. вступила до
Харківського художнього інституту, навчання у якому було перерване Великою Вітчизняною війною. У 1946 р. закінчила Київський художній інститут. З 1957 р. бере
участь у республіканських виставках. Її спеціалізація - станковий живопис. Основними творами є «Літо» (i960), «Жіноча доля» (1964), «Ранок» (1966), «Чекають перевозу» (1967) та інші. Учасник обласних, республіканських, всесоюзних та міжнародних виставок (з 1952). Персональні виставки (1968, 1977). В творчому доробку
художниці є тематичні картини, пейзажі, натюрморти та портрети. Викладала у Луганському художньому училищі (з 1948). Твори художниці зберігаються в музеях
України та приватних збірках .
Лисоконь Петро Іванович
Народився 8 грудня 1908 року в селі Крутовщина Миргородського району
Полтавської області. Кар’єра майбутнього співака диригента почалася з церковного
сільського хору. В 1922 році Петро вступає до Миргородської школи семирічки, та
організує трьохголосий хор, одночасно співає в Миргородському соборі. Вступає на
диригентські курси Григорія Давидовського в Лубнах. Закінчив 3 курси педагогічного інституту, музичний технікум, сільськогосподарський технікум. Працював агрономом ,після конкурсу переміг конкурсантів і став диригентом хору Ростовського
обласного радіо комітету. Був керівником ансамблю пісні і танцю, диригентом, художнім керівником ансамблю пісні і танцю донських козаків, диригентом і художнім керівником ансамблю козаків, диригентом і художнім керівником ансамблю пісні і танцю кубанських козаків. Працював у Буковинському народному хорі. Заслужений артист Росії.
У 1971 році, при Палаці Культури м. Світловодська створив академічну хорову капелу, якою керував до останнього дня життя.
24
Малешина Тамара Іванівна
Народилася 29 вересня 1932 року в селі Максимівка Карлівського району
Полтавської області. В 1956 після закінчення Харківського фармацевтичного інституту отримала направлення в місто Табурище. Провізор вищої категорії. Ветеран
праці . В 1980 році Указом Президії Верховної Ради РСР присвоєно звання «Заслуженого працівника охорони здоров’я».
Мартиненко Микола Володимирович
(12 січня 1961, м. Світловодськ, Кіровоградська область) — український політик. Народний депутат України. Член партії «Народний фронт». Народився в сім'ї
робітників. З 1978 до 1984 року навчався в Харківському авіаційному інституті ім.
М. Жуковського за фахом інженер-механік (спеціалізація — «Літакобудування»).
Після інституту два роки Микола Мартиненко працював інженером на Київському механічному заводі. З 1986 року — на комсомольській роботі — заступник секретаря, секретар комітету комсомолу заводу, секретар Київського міського комітету ЛКСМУ.З 1991 року займався бізнесом. У 1991–1998 рік — голова правління,
президент АТ «Торговий дім», голова правління ЗАТ «Інтерпорт-Ковель».
Микола Мартиненко очолює також Раду Українського центру економічних та
політичних досліджень імені Олександра Разумкова — найвідомішого та найавторитетнішого в Україні недержавного аналітичного центру.
Захоплюється читанням, любить активний відпочинок. Спеціалізується на
енергетиці. У Верховній Раді України 5-го, 6-го та 7-го скликань — голова Комітету
з питань ПЕК, ядерної політики та ядерної безпеки. Під керівництвом Миколи Мартиненка профільний комітет активно створює законодавчу базу для розвитку та реформування української енергетики. Зокрема, були розроблені і прийняті закони, які
дали поштовх стимулюванню заходів із енергозбереження та енергоефективності.
Мірошніченко Анатолій Григорович
Композитор. Народився 3 січня 1936 року в м. Кривий Ріг Дніпропетровської
області. Член Спілки композиторів імені С. С. Гулака-Артемовського з 1993 року.
25
Закінчив Московський університет мистецтв – музичний факультет . З 1964
року, проживає в м. Світловодську, працював вчителем музики і співів, керівником
самодіяльних художніх колективів підприємств міста. Автор понад 150 пісень на
слова більше 30-ти поетів. Мав кілька пісень та власні слова та декілька пісень про
Світловодськ «Світловодський Вальс» (слова О. Шумейко), « Світловодськ – зоря
моя» (слова В. Сідуна).
Нагороджений відзнаками за високі досягнення, за розвиток художньої самодіяльності.
На Чигиринщині працював керівником 2-х народних хорових колективів, за
що був удостоєний честі бути занесеним в книгу «Славетні Імена Чигиринщини
1941-2001 рр.»
Помер в грудні 1993 року, похований в місті Світловодську. Персональний
пенсіонер республіканського значення. В фондах Світловодська краєзнавчого музею
зберігається його архів.
Німець Анатолій Федорович
Народився 1937 року 5 квітня в селі Білецьківка Полтавської області. В 1959
році по комсомольській путівці прибув на будівництво Кременчуцької ГЕС. Працював слюсарем по ремонту гідротурбінного устаткування. Після виходу на пенсію
продовжував працювати на турбінному цеху.
Нагороджений значком «відмінник енергетики та електрифікації СРСР». Проживає в м. Світловодську.
Петров Микола Дмитрович
Заслужений металург України (1968). Закінчив Світловодський філіал Харківського політехнічного інституту. З 1968 р. працював плавильником на заводі чистих
металів. У 1975 р. нагороджений орденами «Знак Пошани» (1975), Жовтневої Революції. Лауреат премії Ленінського комсомолу. Проживає у Світловодську.
26
Стороженко Іван Сергійович
Народився в с. Ревівка Світловодського району Кіровоградської області у сім’ї
шахтаря і колгоспниці. Після 7-річної Ревівської школи у 1948 році вступив до машинобудівного технікуму в м. Кременчук.
У квітні 1950 р. був призваний до лав Радянської Армії, до літа 1951 р. навчався в сержантській школі у м. Ново-Борисові (Білорусія). Водночас закінчив екстерном 8-10 класи середньої школи.
Під час подальшої служби І. Стороженка вирізняли високий професіоналізм і
наукове мислення щодо розробки нових способів сучасної збройної боротьби. Саме
тому йому були запропоновані посади в крупних штабах, зокрема в штабі 2-ої танкової армії в Німеччині (1956–1964 рр.), 6-ої танкової армії в м. Дніпропетровську
(1964–1970 рр.), в штабі Центрального угрупування радянських військ в Чехословаччині (1970 – 1976 рр.). В останній він був одним із тих, хто розробляв і втілював
в життя надсекретну регіональну систему протиповітряної оборони СРСР і країн
Варшавського договору.
Іван Сергійович Стороженко – людина незламного оптимізму і духу, активний
науковець-дослідник і публіцист. За результатами наукової і викладацької діяльності заснував на історичному факультеті університету новий науковий напрямок з воєнної історії України козацького періоду. За його ініціативою і науковим забезпеченням у 1998 р. в селі Жовтоолександрівка, П’ятихатського району (біля Княжих
Байраків) споруджено пам’ятник на честь 350-ї річниці битви на Жовтих Водах 1648
р. Він продовжує майже щороку польові наукові експедиції по місцях військових
битв запорожців. Наукова діяльність Івана Сергійовича настільки глибока, добротна,
а наукові докази своїх ідей об’єктивні й обґрунтовані, що ними користуються в
усьому світі, як самими авторитетними по темі запорожського козацтва кінця ХVІ –
середини ХVІІ ст. Посилання на І. Стороженка, реконструйовані ним карти бойових
дій запорожців за часів Хмельниччини надані у наукових працях багатьох істориків,
у літературних і енциклопедичних творах.
27
Ященко Володимир Андрійович
Народився 28 лютого 1940 року в м. Куп’янську Харківської області. В 1954
році разом з батьками приїхав на будівництво Кременчуцької ГЕС. В 1956 році пішов працювати слюсарем АТК. З 1964 року почав працювати електрослюсарем на
Кременчуцькій ГЕС. З 1967 року до виходу на пенсію працював електромонтером. В
1997 році за особистий внесок у розвиток енергетики ,вагомі досягнення у праці, високий професіоналізм Ященку Володимиру Андрійовичу за Указом Президента України присвоєно почесне звання «Заслужений енергетик України».
28
Додаток Г
РОЗДІЛ 4. ГРОМАДЯНИ, ЯКІ НЕ ОТРИМАЛИ ПОЧЕСНОЇ ВІДЗНАКИ, АЛЕ ЗРОБИЛИ ВЕЛИКИЙ ВНЕСОК У РОЗВИТОК МІСТА
СВІТЛОВОДСЬК
Аристаров Микола Васильович
Заслужений будівельник України. Закінчив Ленінградський будівельний інститут. Учасник Великої Вітчизняної війни - командир партизанського загону в Ленінградській області. У Світловодськ приїхав у 1956 p., маючи досвід участі в будівництві Свірської та Каховської ГЕС. Працював начальником управління житлового
будівництва, начальником управління суднохідних споруд, директором, зам. директора виробничого об'єднання «Дніпроенергобудпром». Нагороджений орденами Вітчизняної війни І і II ступенів, двома орденами «Знак Пошани», медалями.
Гаврилюк Юрій Миколайович
Учений у галузі сталі й сплавів, професор (з 2004 р.), член-кореспондент НАН
України, лауреат Державної премії України (1991). Народився в родині залізничників з Помічної. З золотою медаллю закінчив школу, потім Одеський політехнічний
інститут (1965). Трудовий шлях розпочав інженером Томського філіалу НВАН. На
Світловодському заводі чистих металів працював майстром, начальником цеху, з
1983 р. до 1990 р. - генеральний директор Львівського науково-дослідного інституту. У 1991-1997 рр. - директор Світловодського заводу чистих металів. У 1980 р. рада НДІ сталі й сплавів (Москва) присуджує ступінь кандидата технічних наук. У
1991 р. за створення нової технології з виробництва напівпровідників Ю. Гаврилюку
присуджено Державну премію України. З 1998 р. - зав. кафедрою маркетингу і менеджменту Кременчуцького інституту економіки та нових технологій. З 2003 р. ректор інституту. Автор понад 100 наукових розробок, 50 винаходів. Його розробки
в галузі технології напівпровідників і матеріалів електронної техніки неодноразово
нагороджувалися золотими, срібними, бронзовими медалями ВДНГ СРСР. У 1993 р.
обирається дійсним членом Української екологічної академії наук, у 1998 р. - членом-кореспондентом НАН України.
29
ВИСНОВКИ
Місто Світловодськ багате на талановитих людей. Імена багатьох ентузіастів
золотими літерами вписані в історію нашого міста. Довгий час місто Світловодськ
було позбавлений почесних громадян, але через деякий час з’явилися першовідкривачі Тузовський Анатолій Михайлович та Цимбал Андрій Калинович, які передали
естафету першості гідним та вартим нагород.
Пишається своїми самодіяльними композиторами, співаками, диригентами та
іншими пошановувачами мистецтва. Твори художників зберігаються в музеях України та приватних збірках.
Поети, письменники та журналісти прославили рідний край поетичним та влучним словом, нагороджені почесними грамотами та відзнаками різних рівнів, зокрема, знаком Національної Спілки Журналістів України «Почесний журналіст України», до того ж «Ветеран журналістської справи» Неділя Олесь Дмитрович – неодноразовий переможець різноманітних Всеукраїнських та обласних конкурсів у номінації «Журналістика».
Наукові діячі є дійсними членами Української академії наук, кандидатами технічних наук, професорами.
Зодчі та архітектори, заслужені будівельники України відбудовували нове місто та спорудили потужну будівельну індустрію - Кременчуцьку гідроелектростанцію. Це «Заслужені енергетики СРСР», нагороджені численними подяками та грамотами Міністерства енергетики, значками «Відмінник енергетики та електрифікації
СРСР», «Заслужений енергетик СНГ», «Відмінник енергетики України» та присвоєно почесне звання «Заслужений енергетик України».
Підкорювач космосу Юрій Маленченко отримав звання героя Росії, національного героя Казахстану та отримав ордени і медалі СРСР, Росії, Казахстану та медаль NASA "За космічний політ" (2000).
Металурги краю нагороджені орденами «Знак Пошани», Жовтневої Революції.
Їм присвоєно почесні звання Заслужений металург України, вони являються Лауреатами премії Ленінського комсомолу.
30
Медичному працівнику присвоєно звання «Заслуженого працівника охорони
здоров’я». У галузі спорту присвоєно звання «Заслужені працівники фізичної культури і спорту України», делегати Федерації футболу України на матчах клубів вищої
лігита нагороджені золотим знаком ПФЛ України.
Учасники бойових дій нагороджені орденами Великої Вітчизняної Війни, орденами Бойового Червоного прапора, Червоної Зірки, Богдана Хмельницького та
медаллю за перемогу над Німеччиною. Нагороджені двома орденами Леніна, а від
влади Польщі - найвища нагорода країни - Золотий Хрест.
Лицарі духовності нагороджені грамотою Митрополита Київської і всієї України Предстоятеля Української Православної церкви Володимира «У благословення
за старанні труди на славу Святої Церкви» та нагрудним знаком Кіровоградської
обласної державної адміністрації «З добром до людей» .
Краяни сучасності обрані народними депутатами України та нагороджені (як
депутат) дипломом «Людина року 2007» в номінації «Політик».
Відомі за межами держави, занесені до «Золотої книги української еліти» та
книги «500 впливових особистостей України», нагороджені срібною медаллю
«Честь. Слава. Труд» міжнародного відкритого рейтингу популярності та якості
«Золота фортуна», золотою медаллю Українського Народного Посольства «За високий професіоналізм», дипломом та статуеткою переможниці Почесного звання Королева успіху в номінації «Економіка».
Історію рідного краю та його чудових людей зберігає і пропагує міський краєзнавчий музей, директор якого Віктор Сергєєв – лауреат обласної краєзнавчої премії
імені В. Ястребова.
Отже, місто Світловодськ пишається почесними громадянами міста, кавалерами відзнак Світловодщини, заслуженими героями краю та громадянами, які не
отримали почесної відзнаки, але зробили вагомий внесок у громадське життя міста
та стали визнані суспільством. Вони надихають нас, прийдешнє покоління, брати
приклад відданого служіння краю за покликом серця і душі а не задля нагород.
31
ДОДАТКИ
Додаток А
ПОЧЕСНІ ГРОМАДЯНИ МІСТА
Тузовський Анатолій Михайлович
Цимбал Андрій Калинович
Шаповал Михайло Васильович
Френкель Юрій Ілліч
Аболмасова Ольга Павлівна
Маленченко Юрій Іванович
32
Соколов Віктор Вікторович
Яровий Святослав Тимофійович
Доронін Ілля Михайлович
Гузема Анатолій Григорович
Марон Іван Едуардович
Поташник Семен Ізраїльович
33
Бойко Вадим Леонідович
34
Додаток Б
КАВАЛЕРИ ВІДЗНАКИ СВІТЛОВОДЩИНИ
Славинський Микола Борисович
Хижняк Віктор Степанович
Сарданова Марія Василівна
Кіндра Петро Зіновійович
Кочерженко Пантелій Ілліч
35
Горбатенко Ольга Денисівна
Коваленко Олександр Іванович
Мартиненко Микола Петрович
Удод Іван Григорович
Чекаленко Любов Макарівна
Неділя Олесь (Олег) Дмитрович
36
Додаток В
ЗАСЛУЖЕНІ ГЕРОЇ КРАЮ
Стороженко Іван Сергійович
Ященко Володимир Андрійович
Німець Анатолій Федорович
Малешина Тамара Іванівна
Мартиненко Микола Володимирович
Мірошніченко Анатолій Григорович
37
Додаток Г
ГРОМАДЯНИ, ЯКІ НЕ ОТРИМАЛИ ПОЧЕСНОЇ ВІДЗНАКИ, АЛЕ ЗРОБИЛИ ВЕЛИКИЙ ВНЕСОК
У РОЗВИТОК МІСТА СВІТЛОВОДСЬКА
Гаврилюк Юрій Миколайович
Аристаров Микола Васильович
38
Додаток Д
НАГОРОДИ МІСТА СВІТЛОВОДСЬКА
Стрічка та відзнака «Почесний громадянин міста Світловодська»
Почесний знак "За заслуги перед Світловодщиною"
39
АЛФАВІТНИЙ ПОКАЖЧИК ПЕРСОНАЛІЙ
Аристаров Микола Васильович
Гаврилюк Юрій Миколайович
Горбатенко Ольга Денисівна
Гузема Анатолій Григорович
Доронін Ілля Михайлович
Капканець Тамара Микитівна
Кіндра Петро Зіновійович
Коваленко Олександр Іванович
Кочерженко Пантелій Ілліч
Лисоконь Петро Іванович
Маленченко Юрій Іванович
Малешина Тамара Іванівна
Марон Іван Едуардович
Мартиненко Микола Володимирович
Мартиненко Микола Петрович
Махно Юрій Іванович
Мірошніченко Анатолій Григорович
Неділя Олесь (Олег) Дмитрович
Німець Анатолій Федорович
Петров Микола Дмитрович
Поташник Семен Ізраїльович
Сарданова Марія Василівна
Славинський Микола Борисович
Соколов Віктор Вікторович
Стороженко Іван Сергійович
Тузовський Анатолій Михайлович
Удод Іван Григорович
Френкель Юрій Ілліч
Хижняк Віктор Степанович
Цимбал Андрій Калинович
Чекаленко Любов Макарівна
Шаповал Михайло Васильович
Яровий Святослав Тимофійович
Ященко Володимир Андрійович
29
29
18
10
10
24
18
18
19
24
11
25
12
25
19
19
25
20
26
26
12
21
22
13
27
14
22
14
22
15
23
15
16
28
40
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1.
Журавський В. Світловодськ: місто і люди / В.Журавський, О.Верстюк,
Л.Мезенцева-Журавська. - Кіровоград: Антураж-А, 2004. - 80с.: іл.
2.
Кузик Б.М. Кіровоградщина: історія та сучасність центру України / Б.М.Кузик,
В.В.Білошапка.:В 2т. – Д.: АРТ - ПРЕС, 2005.- Т.2.- 451с.
3.
Світловодськ, народження міста. Творцям Світловодська присвячується!: Альманах. – Світловодськ: ФОП Клименко Д.В., 2014. -43с.
4.
Почесні громадяни міста Світловодська // Світловодськ вечірній. - 2014. - № 28.
– с.6.
5.
Сергєєв В.Ю. Людина і місто. Сторінки життя Почесного громадянина міста
Світловодська Михайла Васильовича Шаповала з нагоди 70-ти річчя з дня його
народження. Присвячується до 55-ти річчя м. Світловодська / Віктор Юрійович
Сергєєв. - Світловодськ: Світловодська міська друкарня, 2009. – 16 с.
6.
Чепурний В. Світловодськ Історично-публіцистичний нарис: літературнохудожнє видання / В.Чепурний, Н.Судакова, Р.Зубко. – Світловодськ : НВМП
«Рубікон», 2004. – 65 с.
ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСИ
7.
5ka.at.ua
[Електронний
ресурс].
–
Режим
доступу:
http://5ka.at.ua/load/istorija_vsesvitnja/vidatni_lju.. – Назва з екрана.
8.
Bestreferat
[Електронний
ресурс].
–
Режим
доступу:
http://www.bestreferat.ru/referat-202173.html. – Назва з екрана.
9.
OBLASТЬ.KR.UA[Електронний
ресурс].-Режим
доступу:
http://oblast.kr.ua/catalog/a/340-aristarov-mikola-vasilovich-5-08-1916-s-vazhinileningradskoyi-oblasti-5-03-1996-m-svitlovodsk.html. –Назва з екрана.
10. Библиотека - Люди и книги [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://azlibr.ru/index.htm?Persons&000/Src/0009/..– Назва з екрана.
11. Видатні люди нашого міста. Сайт Світловодської міської ради [Електронний
ресурс].-Режим доступу: http://svmisto.com.ua/person/156-vidatn-lyudi-nashogomsta.html. - Назва з екрана.
41
12. Вікіпедія- Вільна Енциклопедія [Електронний ресурс]. - Режим доступу:
http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0
%BD%D0%B0_%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%BD%D0%B
A%D0%B0 .-Назва з екрана.
13. Інтернет-видання
''Світловодськ''[Електронний
ресурс].-Режим
доступу:
ресурс].-Режим
доступу:
http://svetlovodsk.com.ua/ - Назва з екрана.
14. Інформаційна
система
"Конкурс"[Електронний
http://www.vstup.info/2014/183/i2014i183p145498.html. - Назва з екрана.
15. Кого
відзначать
Почесним
знаком
«За
заслуги
перед
Світловодщи-
ною»[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.svetlovodsk.info/333kogo-vdznachat-pochesnim-znakom-za-zaslugi-pered-svtlovodschinoyu.html. – Назва з екрана.
16. Люстрація.
Кіровоградщина
[Електронний
ресурс].
-
Режимдосту-
пу:http://kr.lustration.co.ua/lists/maron-ivan-eduardovi.. – Назва з екрана.
17. Освіта.ua
[Електронний
ресурс].
–
Режим
доступу:
http://ru.osvita.ua/vnz/reports/geograf/23822/. – Назва з екрана.
18. Портал
українця
[Електронний
ресурс].
–
Режим
доступу:
http://www.vox.com.ua/data/2013/08/11/mykola-slavynsk. – Назва з екрана.
19. Почесні громадяни міста сподіваються... [Електронний ресурс]. - Режимдоступу:
http://svetlovodsk.com.ua/2006/02/01/pochesn_gromadjani_msta_spodvajutsja.html.
– Назва з екрана.
42
Автор
zosh10
zosh1036   документов Отправить письмо
Документ
Категория
Методические пособия
Просмотров
121
Размер файла
1 298 Кб
Теги
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа