close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Практика

код для вставки
про проходження практики
Зміст
Загальні відомості про підприємство і його місце та роль в системі
галузі
хімічної
промисловості,
призначення,
область
використання в народному господарстві продукції, що
випускається підприємством, або послуг, що надаються ТОВ
“Карпатнафтохім”. Структура підприємства, взаємозв’язок
основних дільниць і цехів
1.
2.
3.
...............................4
Загальна схема технологічного процесу або інформаційних
потоків та їх розподілу
...............................6
Система матеріально-технічного постачання підприємства, зв'язок
з внутрішніми та зовнішніми партнерами
...............................8
Загальна характеристика технічних та програмних засобів
інтелектуальних інтегрованих систем, їх розміщення. Технічна і
облікова документація
4.
...............................9
Конструкція, принцип дії і правила технічної експлуатації
технічних і програмних засобів ІІС. Можливі несправності і
способи їх усунення. Правила техніки безпеки при обслуговуванні
5.
.............................12
Особливості САУ і САР (схеми САУ і САР). Особливості
розробки прикладних систем та організація взаємодії програм
6.
.............................15
Технологія розробки, ремонту, збирання і установки технічних та
програмних засобів ІІС. Техніка безпеки охорона довкілля,
пожежна безпека при ремонті технічних та програмних засобів
ІІС. Організація праці на відділенні (структура управління
відділенням, формуванням змін і порядок їх роботи, організація
робочого місця). Прикладні системи на ПК
7.
Автоматизовані робочі місця на основі ПК: робоче місце
керівника, проектувальника, дослідника (оператора)
8.
Системи підготовки текстів
9.
.............................27
.............................29
10. Системи машинної графіки. Ділова графіка. Інженерна графіка.
Комп’ютерна графіка
11. Особливості збирання і регулювання ТЗ і ПЗ ІІС, вимірювання
параметрів сигналів за допомогою засобів мікроелектроніки та
схемотехніки
12. Програмне забезпечення ІІС
.............................18
.............................34
.............................39
.............................46
ТП 08.05020205.000
Змн.
Арк.
№ докум.
Розроб.
Головчак В.З.
Перевір.
Керницький В.В.
Підпис
Дата
Літ.
Арк.
Аркушів
3
50
Реценз.
Н. Контр.
Затверд.
ДВНЗ «КПК», гр. IV-ОІС
гр.3-ОІС
1 Загальні відомості про підприємство і його місце та роль в системі галузі
хімічної промисловості, призначення, область використання в народному
господарстві продукції, що випускається підприємством, або послуг, що
надаються ТОВ “Карпатнафтохім”. Структура підприємства, взаємозв’язок
основних дільниць і цехів
ТОВ “Карпатнафтохім” є дочірнім підприємством ВАТ “Нафтова компанія “ЛУКОЙЛ”
– комерційної організації, однієї з найбільших міжнародних вертикально-інтегрованих
енергетичних груп, що поєднує численні організації з видобутку та переробки нафти і газу,
виробництва палива і мастил, продуктів нафтохімії, а також електричної і теплової енергії, їх
реалізації на паливно-енергетичних ринках Росії і за кордоном.
ТОВ "Карпатнафтохім" є одним з найбільших природокористувачів у регіоні.
Виробнича діяльність зводиться до технологічної переробки природних ресурсів з метою
задоволення потреб людей у продуктах нафтопереробки.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Карпатнафтохім” являється одним з
багатовиробничих підприємств хімічної промисловості, в склад якого входять: гірниче,
збагачуюче, металургійне і хімічні виробництва, а також цілий ряд допоміжних і
обслуговуючих виробництв. До складу підприємства до складу якого входять такі підрозділи:
виробництво етилену і поліетилену;
виробництво вінілхлориду і каустичної соди;
виробництво ПВХ-С;
управління магістральних продуктопроводів;
служба якості та аналітичного контролю;
залізничний цех;
автотранспортний цех.
ТОВ “Карпатнафтохім” випускає понад 20 видів готової продукції і розташований на
площі понад 4500 гектарів, характеризується різноманітністю типів технологічних процесів,
наявністю безперервних, періодичних і дискретних виробництв. Для випуску основних видів
готової продукції використовується 64 види основної сировини, близько 6000 видів допоміжних
ненормованих матеріалів, 130 видів допоміжних нормованих матеріалів і 25 видів
напівфабрикатів.
Специфікою ТОВ “Карпатнафтохім” є те, що тут поєднуються виробництва різних
галузей: виробництво етилену і поліетилену та виробництво вінілхлориду, де втілені основні
органічні та нафтохімічні синтези, цех з виробництва хлору і каустичної соди, що використовує
електрохімію.
В структурі управління ТОВ “Карпатнафтохім” органічно поєднано усі принципи
управлінської структури від конкретного виробничого цеху чи певного виробничого
приміщення до головного інженера та заступників президента по певних строго визначених
видах діяльності.
Структура управління є трьохрівневою: ТОВ—виробництво—цех. Об’єднання
розвивається, постійно проектуються і будуються нові виробництва, освоюються нові
технологічні процеси.
На підприємстві діють три основних виробництва:
виробництво “Поліолефін” – забезпечує випуск етилену, пропілену, бензолу, фракції
бутилен-бутадієнової (C4), фракції C5+ C9, смоли важкого піролізу, поліетилену;
виробництво хлорвінілу – забезпечує випуск вініл-хлориду, аргону рідкого високої
чистоти, кисню рідкого технічного, кисню газоподібного технічного і медичного, азоту
технічного газоподібного, азоту рідкого підвищеної чистоти I-го сорту;
виробництво хлору і каустичної соди - забезпечує випуск хлору і каустичної соди.
Кожне з виробництв представляє собою складний взаємозв’язок матеріальних,
сировинних і енергетичних потоків, що беруть участь в процесах, особливістю яких являється
Арк.
ТП 08.05020205.000
Змн.
Арк.
№ докум.
Підпис
Дата
4
агресивність, токсичність, пожежонебезпека.
Крім основних технологічних виробництв, на підприємствах є загальнозаводські
допоміжні виробництва, обслуговуючі господарства і об’єднане залізничне господарство
(ОЗДГ), яке являється самостійним госп-розрахунковим підрозділом і виконує вантажні
перевезення, вантажно-розвантажувальні роботи і транспортне обслуговування ТОВ
“Карпатнафтохім”.
ТОВ “Карпатнафтохім” має єдине централізоване управління, що здійснює технічне,
організаційне і економічне керівництво підприємством. Крім того, кожне виробництво має своє
управління, яке здійснює управління виробничим процесом основних і допоміжних цехів
даного підрозділу.
Організаційна структура управління ТОВ “Карпатнафтохім” регламентується
методичними рекомендаціями по науково-обумовленій побудові апарату управління на
промислових підприємствах і промислових об’єднаннях, що розроблені центрами наукової
організації праці.
Структура УІТ Калуського ТОВ “Карпатнафтохім” (див. Додаток A) представляє собою
своєрідну розгалужену систему, яка включає у свій склад інформаційні та функціональні
підсистеми, а також усі системи забезпечення УІТ.
Функціональне забезпечення поділяється на три взаємопов’язані частини:
1.
Функціональні підсистеми.
В базовий комплекс УІТ-Калуш входять задачі по наступних підсистемах:
управління основним виробництвом;
управління бухгалтерським обліком;
управління транспортним господарством;
управління збутом;
управління матеріально-технічним забезпеченням;
управління основними фондами;
управління кадрами.
Вищеперераховані підсистеми найбільш повно охоплюють основні сфери
господарської діяльності і визначені як першочергові.
2.
Підсистема “Збору інформації” вирішує задачі:
оперативний ввід і першочергова обробка первинної інформації про хід технологічних
процесів і стану основного технологічного обладнання;
оперативний ввід даних про рух основних матеріальних потоків сировини,
енергоресурсів і готової продукції;
оперативний ввід даних про і час находження в ремонті основного технологічного
обладнання;
оперативний ввід даних про виконання норм використання основної сировини і
енергоресурсів;
оперативний ввід бухгалтерських даних;
оперативний ввід даних з відділу кадрів.
3.
Підсистема “Автоматизована система інформування керівництва” (АСІК).
Підситема АСІК призначена для забезпечення керівництва підприємства необхідною
інформацією з метою прийняття ним певних рішень. В даній підсистемі здійснюється обробка і
передача економічної інформації від виробництв і служб підприємства безпосередньо
користувачу через відеотермінальні пристрої.
Організацію управління ТОВ “Карпатнафтохім” в умовах УІТ необхідно розглядати як
сукупність засобів і методів, що визначають визначені взаємовідносини між людьми для
досягнення взаємоузгодженої мети з використанням засобів УІТ. Організація управління
вирішує проблеми, що й забезпечує певне розділення праці в процесі управління, шляхи
здійснення взаємозв’язку, як по лініях підпорядкування, так і по лініях інформації, порядок
взаємовідносин в процесі управління, в тому числі і права, обов’язки та міру відповідальності.
Арк.
ТП 08.05020205.000
Змн.
Арк.
№ докум.
Підпис
Дата
5
2 Загальна схема технологічного процесу або інформаційних потоків та їх
розподілу
Технологічна схема ТОВ “Карпатнафтохім” будується на основі комплексного
використання своєї і привізної сировини, а також використання на послідуючих стадіях
обробки основної і побічної продукції, що отримується на попередніх стадіях виробництва. Для
випуску основних видів готової продукції використовується 64 види основної сировини,
близько 6000 видів допоміжних ненормованих матеріалів, 130 видів допоміжних нормованих
матеріалів і 25 видів напівфабрикатів.
Технологічний процес на ТОВ “Карпатнафтохім” складається з таких стадій:
1.
розвантаження, підготовка і складування солі;
2.
насичення розсолу;
3.
осадження розсолу;
4.
освітлення розсолу;
5.
фільтрація розсолу;
6.
дехлорування аноліту;
7.
розклад хлоратів;
8.
видалення сульфатів;
9.
система католіту;
10. доконцентрація каустики;
11. склад каустики;
12. охолодження і осушення хлору, доконцентрація сірчаної кислоти;
13. компреміювання хлору;
14. охолодження водню;
15. компреміювання та сушка хлору;
16. синтез соляної кислоти;
17. приготування демінералізованої соди;
18. нейтралізація стічних вод;
19. дехлорування відпрацьованого газу.
Структура інформаційного забезпечення УІТ (див. Додаток Б) складається із системи
лінійних файлів і бази даних, а також систем кодування, отримання, внесення змін і збереження
інформації.
Інформаційна база даних складається з інформаційної бази різних функціональних
підсистем, підсистеми “Інформаційне забезпечення” (включаючи нормативно-довідкову
інформацію). Основною концепцією, яка прийнята при побудові бази даних є використання
принципів структурування інформації, що закладені в таких системах як “ADABAS” та інших.
Банк даних органічно поєднує можливості лінійних файлів, що використовуються зокрема в
підсистемі “Управління кадрами” з можливостями базованої інформації.
Система первинних документів, а також система різних автоматичних датчиків
побудована таким чином, щоб будь-яка зміна інформації за мінімально короткий термін
вводилась в ЕОМ у спеціальний масив змін, з якого в необхідний час інформація передається у
основні масиви.
Інформаційне забезпечення включає операції обміну інформацією як між частинами
системи, так і всередині кожної з них. Можливості обміну обумовлені наявністю каналів
зв’язку, а також передбачені інформаційне, математичне і організаційне забезпечення. Обмін
інформацією, що пов’язаний з внесенням змін, утворенням нових масивів, переміщенням даних
з однієї частини системи в іншу пропонується здійснювати документованим та
недокументованим способами. Гнучкість інформаційної бази, яка виражається в наявності
робочих і лінійних масивів, гарантована спеціальним математичним забезпеченням, що
дозволяє виконувати різноманітні підготовчі операції над файлами.
Основний принцип системи – це інформаційна сумісність частин і підсистем УІТ, що
реалізується через одноразовість вводу інформації, одно-образність систем кодування,
Арк.
ТП 08.05020205.000
Змн.
Арк.
№ докум.
Підпис
Дата
6
підготовки, збору і передачі інформації, уніфікацію структури однотипних машинних носіїв
інформації.
Арк.
ТП 08.05020205.000
Змн.
Арк.
№ докум.
Підпис
Дата
7
3 Система матеріально-технічного постачання підприємства, зв'язок з
внутрішніми та зовнішніми партнерами
Система матеріально-технічного забезпечення на ТОВ “Карпатнафтохім” побудована
таким чином, щоб передбачити будь-які ситуації на виробництві. Досягається це за допомогою
створення страхових запасів товарно-матеріальних цінностей на термін від декади до місяця, в
залежності від суті бізнес-процесів, які проходять на виробництві. Матеріально-технічне
постачання здійснюється відділом устаткування (забезпечує обладнання та прилади), відділом
матеріально-технічного постачання (забезпечує основну та допоміжну сировину, запчастини та
допоміжні матеріали). Крім того, оскільки підприємство працює по давальницькій схемі,
створено бюро давальницької сировини у відділі збуту, яке забезпечує постачання нафто
сировини (прямогонний бензин, дизельне паливо та бутанова фракція) для олефінового
виробництва. Всі ці підрозділи підпорядковуються заступником генерального директора з
комерційних питань і транспорту.
Сировина та матеріали для виробництва та ремонту обладнання використовуються, як
вітчизняні, так і імпортні. В зв’язку з цим географія країн-постачальників достатньо широка
(практично, всі континенти світу). Щодо постачальників давальницької сировини, то коло їхнє
коло обмежене. Наприклад, нафтопродукти постачає тільки один постачальник. Система
постачання на ТОВ “Карпатнафтохім” побудована на заявочній схемі, згідно з якою кожна
служба заявляє потребу в товарно-матеріальних цінностях згідно з планами виробництва та
майбутніх ремонтів обладнання. Заяви формуються на певний період: місяць, декада, рік.
Існують і заяви аварійного характеру у випадку виходу з ладу обладнання, яке знаходилося на
гарантії і планом ремонтів не передбачено. Такими заходами гарантується неперервність
виробництва продукції, яке для хімічних підприємств є актуальною.
ТОВ “Карпатнафтохім” дякуючи своєму вигідному географічному положенню
відвантажує більшу частину своєї продукції на ринки ЄС.
Таблиця 3.1
Експорт продукції ТОВ “Карпатнафтохім”
Польща:
Пропілен, Смола важка піролізу, ВХМ, Поліетилен
Угорщина:
ВХМ, Етилен, Бензол, Смола важка пролізу, Пропілен
Румунія:
ВХМ, Етилен, Пропілен
Латвія:
Фракція С5+С9, Смола важка піролізу
Росія:
Поліетилен
Словаччина:
Поліетилен, Етилен, ВХМ, Смола важка пролізу
Білорусія:
Бензол
Естонія:
Бензол, Фракція С9
Туреччина:
ВХМ
Фінляндця:
ВХМ
Китай
Поліетилен
Туреччина
Поліетилен
Іспанія
Поліетилен
Італія
Поліетилен
Ізраїль
Поліетилен
Арк.
ТП 08.05020205.000
Змн.
Арк.
№ докум.
Підпис
Дата
8
4 Загальна характеристика технічних та програмних засобів інтелектуальних
інтегрованих систем, їх розміщення. Технічна і облікова документація
Технічний парк ТОВ "Карпатнафтохім" відповідає масштабам підприємства і включає
засоби, наведені в таблиці 4.1.
Таблиця 4.1
Технічні засоби ТОВ “Карпатнафтохім”
№
Найменування ТЗ
Кількість
Опис
пп.
Для офісних робіт використовуються
комп'ютери на базі процесорів Pentіum III
або Celeron 2.0-2.4.
Для складніших розрахунків та роботи в
Робочі місця на основі ПК
системі
обліку
SAP
ERP
2005
(в комплекті з лазерними
більше
1.
використовуються потужніші ПК типу:
та
спец.
матричними
600
HP dc5700 MT Dual Core PE-2160 1.8GHz 1M
принтерами)
HT 800, 2*512MB DDR2, 160GB (7200rmp)
SATA, FDD, DVD, kbd, opt. mouset, GigalAN,
WinXPPro, HP TFT L1940T 19" Flat Panel
Monitor
більше
2. Електронна пошта
500
Основний і резервний контроллери домена,
сервер DNS і DHCP, файловий сервер,
сервер баз даних Oracle, сервер інтернетшлюзу, основний і резервний сервери
3. Серверне обладнання
12
електронної пошти, сервер комутованого
доступу, сервер системи контролю доступу
StopNet, сервер WEB-застосувань
Комутатори розподілу Cisco Catalyst (3750),
комутатори доступу Cisco Catalyst (2950,
Засоби
комутації
і
більше
2960, 3550, 3560, 3750, Air-AP), комутатори
4. маршрутизації
600
доступу Enterasys (Matrix E5, Vertical
комп'ютерної мережі
портів
Horizon), свічі (D-Link, Canyon, GetNet)
Активне обладнання комп'ютерної мережі поділяється на такі рівні:
1.
рівень типу "Завод" – знаходиться в центральній комутаційній;
2.
рівень типу "Будівля" – в кожному виробничому та адміністративному корпусах;
3.
рівень типу "Поверх" – при наявності на поверсі корпусу від 16 і більше
користувачів;
4.
рівень типу "група" – до 16 користувачів.
Загальне програмне забезпечення (див. Додаток В) основане на використанні
операційної системи, що поставляється з ЕОМ. Основний режим – мультипрограмний, що
забезпечує найбільш ефективне використання ресурсів обчислювальної системи.
Програмне забезпечення (ПЗ) складає: комплекс програм технічного обслуговування:
загальне ПЗ, що включає операційні системи і пакети прикладних програм (ППП), які
розширяють можливості операційної системи;
спеціальне ПЗ, що включає ППП і систему математичного забезпечення (СМЗ)
загального призначення і ПЗ функціонального призначення (прикладні програми користувача).
Загальне програмне забезпечення призначене для збільшення ефективності використання
апаратних та інформаційних ресурсів, що дозволяє значно скоротити час розробки спеціального
Арк.
ТП 08.05020205.000
Змн.
Арк.
№ докум.
Підпис
Дата
9
програмного забезпечення.
ПЗ функціонального призначення включає в себе корпоративні інтегровані системи
управління (ІСУ) і програми власної розробки (таблиця 4.2).
Програмне забезпечення розміщується на серверах великої потужності, причому з
дотриманням такого принципу розподілу між ними, що допускає паралельну обробку та
дзеркальне відображення даних з метою надійності збереження інформації.
Таблиця 4.2
Програмні засоби підприємства
№
Програмні
Розроблені задачі
Примітка
пп.
засоби
Модуль по бухгалтерському і податковому обліку
Модуль "Економіка і фінанси"
Модуль "Логістика і постачання"
Модуль "Виробництво"
1 SAP ERP 2005
Модуль "Логістика і збут"
Інтегрована
система
управлінського
обліку
Модуль "Інвестиції і капітальне будівництво"
Модуль "Технічне обслуговування і ремонт
обладнання"
"Ліквідація наслідків аварій на хімічних об'єктах"
BUILDER C+
5.0
"Облік військовозобов'язаних працівників
підприємства"
PL SQL
Developer 5.1
"Оцінка якості роботи підрозділів по охороні праці"
2
"Контроль виконання розпоряджень нарад
керівництва"
Application
Server JBoss
3.2.0
3
Підсистеми "Управління кадрами"
Application Server
JBoss 3.2.0 –
вільне поширення
PL SQL
Developer 5.1
"Заробітна плата"
JBuilder 7
Документація технічного забезпечення охоплює наступний зміст:
блок-схема типології технічного забезпечення всієї системи СУП, з усіма КУО, БПК,
станціями, лініями шинної організації, з усіма приміщеннями, пультами, пристроями периферії
й т.д., включаючи приналежний напис;
конструктивні плани й схеми розташування/списки (стійки, носії блоків), включаючи
можливе кодування карт, що ставляться до місця, а також функціональне кодування
відповідних блоків;
плани приєднання, прошивання й проходження струму для всіх системних стійок і
пультів, зі специфікацією для всіх системних компонентів, вимірювального документування
сполучних місць клеми сигналу процесу, а також номерів кабелю й цільових найменувань;
план приєднання шинної організації, включаючи всю топологію шин з усіма шинними
компонентами;
плани приєднання пристроїв периферії;
опису системи й функцій керівництва монтажу, виробництва й обслуговування для всіх
системних компонентів, пристроїв периферії й сервісу допоміжних засобів;
специфікація й плани огляду для постачання напруги, екранування, вирівнювання
Арк.
ТП 08.05020205.000
Змн.
Арк.
№ докум.
Підпис
Дата
10
потенціалу й заземлення;
списки кабелів з кабельними специфікаціями, специфікація приєднувальних елементів,
вказівки цільових найменувань і вказівки кабельних шляхів;
специфікація умов користування, зберігання й інструкція транспортування;
загальне подання місць обслуговування й спостереження в центральній диспетчерській
і ведучих стендах з вимірами й написами;
документи конструкції й монтажу стійок і пультів (креслення з нанесеними розмірами);
список запасних пристроїв і частин;
друковані видання, тобто каталоги й проспекти для всіх частин устаткування.
Арк.
ТП 08.05020205.000
Змн.
Арк.
№ докум.
Підпис
Дата
11
5 Конструкція, принцип дії і правила технічної експлуатації технічних і програмних
засобів ІІС. Можливі несправності і способи їх усунення. Правила техніки
безпеки при обслуговуванні
Комутатори на сьогодні є найбільш часто застосовуваними мережннми пристроями при
організації локальних мереж. Перший комутатор для локальних мереж з'явився для технології
Ethernet. Узагальнену структурну схему комутатора Ethernet подано на рисунку 5.1.
Рис. 5.1 Узагальнена структура комутатора
Кожен порт обслуговується одним процесором пакетів Ethernet – ЕРР (Ethernet Packet
Processor). Окрім того, комугатор має системний модуль, який скоординовує роботу всіх
процесорів ЕРР. Системний модуль веде загальну адресну таблицю комугатора й забезпечує
керування роботою комутатора. Для передавання кадрів поміж портами використовується
комутаційна матриця, подібна до тих, що працюють у телефонних комутаторах чи
мультипроцесорних комп'ютерах, сполучаючи кілька процесорів з кількома модулями нам'яті.
Комутаційна матриця працює на засаді комутування каналів. Для 8-ми портів матриця може
забезпечити 8 одночасних внутрішніх каналів за півдуплексного режиму роботи портів і 16 – за
повнодуплексного, коли передавач та приймач кожного порту працюють незалежно один від
одного.
При надходженні кадру до певного порту процесор ЕРР буферизує кілька перших
байтів кадру, щоби прочитати адресу призначення. Після одержання адреси призначення
процесор негайно ж ухвалює рішення про передавання пакета, не очікуючи надходження інших
байтів кадру. Для цього він переглядає власний кеш (буферну нам'ять) адресної таблиці, а якшо
не знаходить там потрібної адреси, звертається до системного модуля, котрий працює в
багатозадачному режимі, паралельно обслуговуючи запити всіх процесорів ЕРР. Системний
модуль здійснює переглядання загальної адресної таблиці й повертає процесорові віднайдений
рядок, який останній буферизує у власному кеші для подальшого використання.
Після віднайдення адреси призначення процесор ЕРР знає, що треба далі робити з
кадром, який надходить (під час переглядання адресної таблиці процесор продовжував
буферизування байтів кадру, які надходять до порту).
Якщо кадр треба відфільтрувати, процесор просто припиняє записувати до буфера
байти кадру, очищує буфер і очікує на надходження нового кадру.
Якщо кадр треба передати на інший порт, то процесор звертається до комутаційної
матриці й намагається встановити в ній шлях, який сполучає його порт з портом, через який
пролягає маршрут до адреси призначення. Комутаційна матриця може це зробити лише в тому
разі, коли порт адреси призначення цього моменту є вільний, тобто, несиолучений з іншим
портом.
Якщо порт зайнято, то, як і в кожному пристрої з комутацією каналів, матриця у
сполученні відмовляє. У цьому разі кадр цілковито буферизуєтся процесором вхідного порту,
після чого процесор очікує на звільнення вихідного порту й утворення комутаційною матрицею
потрібного шляху.
Після того як потрібний шлях встановлено, до нього скеровуються буферизовані байти
Арк.
ТП 08.05020205.000
Змн.
Арк.
№ докум.
Підпис
Дата
12
кадру, котрі приймаються процесором вихідного порту. Як тільки процесор вихідного порту
набуває доступу до підімкненого до нього сегмента Ethernet, байти кадру негайно
розпочинають передаватися в мережу. Процесор вхідного порту повсякчас зберігає кілька
байтів прийнятого кадру в своєму буфері, що дозволяє йому незалежно й асинхронно приймати
й передавати байти кадру.
За вільного на момент приймання кадру стану вихідного порту затримка поміж
прийманням першого байта кадру комутатором і появою цього самого байта на виході порту
адреси призначення не перевищує 40 мкс.
Головною причиною підвищення продуктивності мережі за використання комутатора є
одночасне опрацювання кількох кадрів. Цей ефект ілюструє рисунок 5.2.
Рис. 5.2 Одночасне передавання кадрів комутатором
Загальна продуктивність комутатора в наведеному прикладі становить 4x10= 40 Мбіт/с,
а нри узагальненні прикладу для N портів - (N/2) х 10 Мбіт/'С. Говорять, що комутатор надає
кожній станції або сегментові, долученим до його портів, виділену пропускну здатність
протоколу (10 Мбіт/с).
Якщо порт працює у півдуилексному режимі, наприклад Ethernet 10 Мбіт/С, то
продуктивність порту Ср1 дорівнює 10 Мбіт/с, а якщо в новнодуилексному, - то його Срі
становитиме 20 Мбіт/с.
Внутрішня організація комутаторів різних виробників іноді надто відрізняється, однак
засада одночасного опрацювання кадрів по кожному порту залишається незмінною.
Техніка безпеки при експлуатації ЕОМ:
1.
Користувачі ЕОМ повинні слідкувати за тим, щоб відеотермінали, ЕОМ,
периферійні пристрої ЕОМ та устаткування для обслуговування, ремонту та налагодження
ЕОМ були справними і випробуваними відповідно до чинних нормативних документів.
2.
Щоденно перед початком роботи необхідно проводити очищення екрану
відеотерміналу від пилу та інших забруднень.
3.
Під час виконання робіт на ЕОМ необхідно дотримуватись режимів праці та
відпочинку згідно з вимогами наведеними нижче.
4.
Після закінчення роботи відеотермінал та персональна ЕОМ повинні бути
відключені від електричної мережі.
5.
У разі виникнення аварійної ситуації необхідно негайно відключити
відеотермінал та ЕОМ від електричної мережі.
6.
При використанні з ЕОМ та відеотерміналами лазерних принтерів потрібно
дотримуватись вимог Санітарних норм та правил устрою та експлуатації лазерів N 5804-91,
затверджених Міністерством охорони здоров'я СРСР в 1991 р.
7.
При потребі, для захисту від електромагнітних, електростатичних та інших полів
можуть застосовуватися спеціальні технічні засоби, що мають відповідний сертифікат або
санітарно-гігієнічний висновок акредитованих органів щодо їх захисних властивостей.
8.
Неприпустимими э такі дії:
Арк.
ТП 08.05020205.000
Змн.
Арк.
№ докум.
Підпис
Дата
13
виконання обслуговування, ремонту та налагодження ЕОМ безпосередньо на робочому
місці користувача ЕОМ;
зберігання біля відеотермінала та ЕОМ паперу, дискет, інших носіїв інформації,
запасних блоків, деталей тощо, якщо вони не використовуються для поточної роботи;
відключення захисних пристроїв, самочинне проведення змін у конструкції та складі
ЕОМ, устаткування або їх технічне налагодження;
робота з відеотерміналами, в яких під час роботи з'являються нехарактерні сигнали,
нестабільне зображення на екрані тощо;
праця на матричному принтері зі знятою (трохи піднятою) верхньою кришкою.
Режим праці та відпочинку:
1.
Режим праці та відпочинку тих, хто працює з ЕОМ, визначається в залежності від
виконуваної роботи відповідно до:
розробники програм (інженери-програмісти) - виконують роботу переважно з
відеотерміналом та документацією при необхідності та інтенсивного обміну інформацією з
ЕОМ і високою частиною прийняття рішень. Робота характеризується інтенсивною розумовою
творчою працею з підвищеним напруженням зору, концентрацією уваги на фоні нервовоемоційного напруження, вимушеною робочою позою, загальною гіподинамією, Періодичним
навантаженням на кисті верхніх кінцівок. Робота виконується в режимі діалогу з ЕОМ у
вільному темпі з періодичним пошуком помилок в умовах дефіциту часу;
оператори електронно-обчислювальних машин - виконують роботу, яка пов'язана з
обліком інформації, одержаної з ВДТ за попереднім запитом, або тієї, що надходить з нього,
супроводжується перервами різної тривалості, пов'язана з виконанням іншої роботи і
характеризується як робота з напруженням зору, невеликими фізичними зусиллями, нервовим
напруженням середнього ступеня та виконується у вільному темпі;
оператор комп'ютерного набору - виконує одноманітні за характером роботи з
документацією та клавіатурою і нечастими нетривалими переключеннями погляду на екран
дисплея, з введенням даних з високою швидкістю, робота характеризується як фізична праця з
підвищеним навантаженням на кисті верхніх кінцівок на фоні загальної гіподинамії з
напруженням зору (фіксація зору переважно на документи), нервово-емоційним напруженням.
Встановлюються такі внутрішньозмінні режими праці та відпочинку при роботі з ЕОМ
при 8-годинній денній робочій зміні залежно від характеру праці:
для розробників програм із застосуванням ЕОМ слід призначати регламентовану
перерву для відпочинку тривалістю 15 хвилин через кожну годину роботи за ВДТ;
для операторів із застосуванням ЕОМ слід призначати регламентовані перерви для
відпочинку тривалістю 15 хвилин через кожні дві години;
для операторів комп'ютерного набору слід призначати регламентовані перерви для
відпочинку тривалістю 10 хвилин після кожної години роботи за ВДТ.
У всіх випадках, коли виробничі обставини не дозволяють застосувати регламентовані
перерви, тривалість безперервної роботи з ВДТ не повинна перевищувати 4 години.
2.
Залучення жінок до робіт у нічний час є неприпустимим, за винятком випадків,
обумовлених статтею 175 Кодексу законів про працю України ( 322-08 ).
3.
Якщо проводиться психологічне розвантаження працівників, що виконують
роботи з застосуванням ЕОМ, то воно повинно проводитись у спеціально обладнаних
приміщеннях (кімната психологічного розвантаження) під час регламентованих перерв, або
наприкінці робочого дня - відповідно до методики проведення психофізіологічного
розвантаження.
Арк.
ТП 08.05020205.000
Змн.
Арк.
№ докум.
Підпис
Дата
14
6 Особливості САУ і САР (схеми САУ і САР). Особливості розробки
прикладних систем та організація взаємодії програм
При автоматизації виробництва розрізняють такі поняття, як система автоматичного
управляння (САУ) та система автоматичного регулювання (САР). Під системою автоматичного
управління розуміють сукупність технічних засобів, необхідних для керування об’єктом, і
персонал, який бере участь в управлінні. При керуванні безперервними технологічними
процесами поширення набули системи автоматичного регулювання, призначення яких полягає
в підтриманні без участі людини заданих значень регулюючих величин, які характеризують хід
технологічного процесу. Таким чином, САР також керує об’єктом, але на відміну від САУ, уже
без участі людини. Слід зазначити, що за складністю в САР об’єкти простіші, ніж в САУ.
Під САУ розуміють сукупність об'єкта керування (робочої машини, механізму) та
з'єднаних певним чином елементів, взаємодією яких забезпечується розв'язання поставленого
завдання керування об'єктом.
Основними елементами САУ є: об'єкт керування: вимірювальний, або чутливий
елемент; керуючий елемент: виконуючий елемент (орган).
Вимірювальний (чутливий) елемент фіксує зміни вихідної (регульованої) величини
об'єкта і в багатьох випадках перетворює її на величини іншого роду. В деяких САУ чутливий
елемент контролює зовнішні збурення, що діють на об'єкт.
Як чутливі елементи САУ часто використовують датчики, що перетворюють
неелектричні величини (швидкість, тиск, зусилля, момент та ін.) на електричні (опір: активний,
індуктивний, ємнісний: постійна або змінна напруга, струм, частота, фаза та ін.). Існують
датчики активного опору, індуктивні, ємнісні, а також датчики напруги, струму, швидкості,
тиску, моменту тощо.
Керуючий елемент дістає інформацію від чутливого елемента і формує потрібний
сигнал для виконуючого елемента. Часто він виконує і функції підсилювача. Основними
видами підсилювачів є напівпровідникові, електромашинні, магнітні, електронні та йонні. Із
неелектричних найпоширеніші гідравлічні та пневматичні підсилювачі.
Як приклад розглянемо формування потрібного сигналу за допомогою
електромашинних або магнітних підсилювачів, у яких сигнал формується за допомогою
обмоток керування. В цьому разі дійсна величина у вигляді напруги (струму) від чутливого
елемента надходить до однієї з обмоток керування, яка формує відповідний магнітний потік,
пропорційний дійсному значенню регульованої величини х д . Друга обмотка (завдання) формує
зустрічний магнітний потік, пропорційний заданому значенню регульованої величини х з .
Як результат взаємодії зустрічно ввімкнених обмоток керування формується сигнал
розузгодження А  хд  х з , який після відповідного підсилення надходить до виконуючого
елемента системи.
Виконуючий елемент забезпечує потрібний режим роботи керуючих органів об'єкта.
Залежно від технологічних особливостей об'єкта керування виконуючим елементом
можуть бути різного роду серводвигуни обертального або поступального руху, що діють на
відповідні технологічні регулюючі пристрої – засувки трубопроводів подачі стисненого
повітря, пари, води, ручки керування, перемикачі швидкості та ін.
Крім згаданих основних елементів, до САУ можуть входити й інші, які виконують
функції проміжних перетворювачів, підсилювачів тощо.
Якщо всі елементи САУ позначити прямокутниками, розмістивши їх у послідовності,
що відповідає їх взаємодії, а напрям цієї взаємодії вказати стрілками, то дістанемо
функціональну схему САУ. Якщо на функціональній схемі відобразити характеристики
(рівняння, криві залежності вихідних параметрів від часу), що визначають динамічні
властивості елементів системи, то дістанемо так звану структурну схему САУ. Елементи
відповідних схем називають ланками. Треба мати на увазі, що іноді, для зручності
математичного описання динамічних процесів, можна об'єднувати частини деяких фізичних
Арк.
ТП 08.05020205.000
Змн.
Арк.
№ докум.
Підпис
Дата
15
елементів в окрему ланку структурної схеми.
Зворотний зв'язок - зв'язок, при якому на вхід регулятора подається дійсне значення
вихідної змінної, а також задане значення регульованої змінної. Зворотній зв’язок існує двох
видів:
Жорсткий – такий ЗЗ, при якому на вхід регулятора поступає сигнал, пропорційний
вихідному сигналу об'єкта в будь-який момент часу.
Гнучкий – такий ЗЗ, при якому на вхід регулятора поступає не лише сигнал,
пропорційний вихідному сигналу об'єкта, але і сигнал пропорційний, до похідних вихідної
змінної.
Принципи управління САУ:
1.
Управління за принципом відхилення керованої змінної (рис. 6.1) – зворотний
зв'язок утворює замкнутий контур. На керований об'єкт подається дія, пропорційна сумі
(різниці) між вихідною змінною і заданим значенням так, щоб ця сума (різниця) зменшувалася.
2.
Управління за принципом компенсації збурень (рис. 6.2) – на вхід регулятора
потрапляє сигнал, пропорційний збурюючій дії. Відсутня залежність між керуючою дією і
результатом цієї дії на об'єкт.
3.
Управління за принципом комбінованого регулювання (рис. 6.3) –
використовується одночасно регулювання за збуренням і за відхиленням, що забезпечує
найвищу точність управління.
Рис. 6.1 Структурна схема САУ за принципом відхилення керованої змінної
Рис. 6.2 Структурна схема САУ за принципом компенсації збурень
Рис. 6.3 Структурна схема САУ за принципом комбінованого регулювання
Планування розробки прикладних програм:
1.
Аналіз задачі – розуміння поставленої задачі, виділення вхідних та вихідних
даних.
Арк.
ТП 08.05020205.000
Змн.
Арк.
№ докум.
Підпис
Дата
16
2.
Розроблення алгоритму – складання блок-схеми алгоритму, написання програми
на псевдокоді.
Алгоритм – послідовність дій, або послідовність перетворення вхідних даних в вихідні.
Блок-схема – графічне зображення алгоритму за допомогою геометричних фігур.
Псевдокод – текст програми, який може містити як команди мови програмування так і
фрази на англійській чи українській мовах.
3.
Розроблення користувацького інтерфейсу.
4.
Написання програмного коду.
5.
Тестування і відлагодження програми.
6.
Складання внутрішньої та зовнішньої документації.
Внутрішня документація – коментарі в програмному коді.
Зовнішня документація – призначення програми та її принцип роботи.
Арк.
ТП 08.05020205.000
Змн.
Арк.
№ докум.
Підпис
Дата
17
7 Технологія розробки, ремонту, збирання і установки технічних та
програмних засобів ІІС. Техніка безпеки охорона довкілля, пожежна безпека
при ремонті технічних та програмних засобів ІІС. Організація праці на
відділенні (структура управління відділенням, формуванням змін і порядок
їх роботи, організація робочого місця). Прикладні системи на ПК
Комп'ютер являє собою модульну структуру, тому кожний з його компонентів має
специфічний спосіб установки й підключення. З одного боку, це спрощує процес збирання, з
іншого боку – вимагає знань і акуратності.
Послідовність збирання системного блоку:
1.
Установлення, процесора й оперативної пам'яті.
2.
Установлення материнської плати.
3.
Установлення блоку живлення.
4.
Установлення й настроювання накопичувачів інформації.
5.
Установлення плат розширення.
6.
Підключення шлейфів живлення
7.
Підключення до системної плати кабелів від пристроїв вводу-виводу, портів й
органів керування управління.
Установлення, процесора й оперативної пам'яті
Перед установкою в комп'ютер системної плати необхідно змонтувати на ній процесор
і модулі пам'яті. Більшість плат мають перемички, що визначають швидкодію процесора і його
робочі напруги. Якщо їх неправильно встановити, система може не працювати взагалі або
працювати нестійко, а може навіть пошкодити процесор. Тому при будь-яких сумнівах щодо
установки перемичок краще відразу звернутися до документації на системну плату.
Щоб установити на системну плату процесор і розсіювач тепла, виконайте ряд дій:
1.
Витягніть плату і покладіть її зверху на пакет або на антистатичний килимок.
2.
Установіть процесор. Послідовність дій при виконанні цієї процедури залежить
від типу гнізда процесора – socket або slot.
Для гнізда типу socket знайдіть на процесорі контакт 1: звичайно один з кутів
мікросхеми трохи скошений або позначений крапкою, біля нього й перебуває цей контакт.
Потім знайдіть контакт 1 в гнізді для процесора на системній платі. Тепер потрібно підняти
важіль і помістити мікросхему в гніздо, сполучивши контактні виводи з відповідними
отворами. Якщо процесор у гніздо не входить, перевірте, чи правильно він орієнтований і чи
збігаються контакти.
3.
Коли процесор сяде як треба, опустіть важіль, щоб зафіксувати його в гнізді.
Якщо розсіювач тепла не був закріплений на процесорі відразу, то тепер саме час його
встановити.
Для гнізда типу slot необхідно встановити універсальний кріпильний механізм, що
складається зі стійок кріплення процесора й механізму підтримки радіатора. Більшість
процесорів для гнізда slot мають вже встановлений радіатор. Не забудьте підключити роз’єм
живлення вентилятора. При монтажі процесора будьте обережні, не прикладайте значних
зусиль: можна пошкодити як сам процесор, так і системну плату або розташовані в
безпосередній близькості з гніздом slot елементи.
Системна плата, звичайно ж, не буде працювати без установленої на ній оперативної
пам'яті. Як правило, першими використовуються гнізда (або банки) з найменшими номерами.
Часто модулі встановлюються парами, а іноді навіть по чотири.
Тому перед установкою модулів пам’яті необхідно ще раз заглянути в документацію до
плати; там повинне бути сказано, які гнізда й у якому порядку заповнювати першими і як
установити модулі того типу, що використовує ваша плата.
Установлення материнської плати.
Звичайно системна плата закріплюється в корпусі одним або декількома гвинтами й
Арк.
ТП 08.05020205.000
Змн.
Арк.
№ докум.
Підпис
Дата
18
пластмасовими стійками. Якщо корпус новий, спочатку потрібно вставити одну або кілька
пластмасових або металевих стійок у спеціально призначені для них отвори.
Нижче описана процедура установки плати:
1.
Гляньте призначені для стійок отвори в платі. Якщо навколо напаяний металевий
кант, отвір призначений для металевої стійки, а якщо канта немає – для пластикової.
2.
Тепер металеві стійки потрібно вгвинтити в отвори в шасі корпуса так, щоб вони
розташовувалися напроти відповідних їм отворів у платі.
3.
Пластикові стійки вставляються знизу в саму плату.
4.
Візьміть гвинти й пластикові шайби й пригвинтіть плату до шасі.
5.
Установіть задню панель роз’ємів вводу-виводу.
6.
Установіть шасі із системною платою в направляючі корпусу. Простежте за тим,
щоб роз’єми вводу-виводу системної плати АТХ збіглися з відповідними отворами задньої
панелі. Системна плата повинна без особливих зусиль встати на призначене їй місце.
7.
У платах із пластмасовими стійками перевірте, щоб всі стійки потрапили у
відповідні прорізи. Якщо необхідно, несильно похитайте плату з боку в бік. При правильній
установці плати всі отвори для гвинтів у платі й шасі корпуса збігаються.
8.
Тепер пригвинтіть шасі із системною платою до корпуса комп'ютера.
Установлення блоку живлення
Установити блок живлення досить просто: потрібно лише помістити його у відповідний
відсік корпуса й пригвинтити декількома гвинтами.
Установлення й настроювання накопичувачів інформації
Для монтажу накопичувача потрібні пластмасові направляючі, які кріпляться до
пристрою з двох сторін і дозволяють встановити його у відповідне місце в корпусі. Ці
направляючі звичайно додаються до накопичувача, тому, якщо вам потрібні інші направляючі,
не забудьте сказати про це продавцю. У деяких комп'ютерах направляючих немає, але вам
можуть знадобитися спеціальні накладки.
Деякі компанії пропонують набір для установки нового накопичувача. Він є корпусом з
направляючими, в якому ви закріплюєте накопичувач, а потім поміщаєте все це у вільний відсік
комп'ютера.
Вам також необхідно підібрати довжину сполучаючого кабелю. В деяких випадках
кабель не дістає до нового накопичувача. Спробуйте перемістити накопичувач, якщо у вас є
розташований ближче відсік, або скористайтеся довшим кабелем. Кабель накопичувача IDE
обмежений 45 см; чим коротше, тим краще. Це обмеження особливо важливе для
накопичувачів Ultra-ATA/ЗЗ і Ultra-ATA/66. Використовування коротшого кабелю зменшує
кількість помилок.
Для накопичувачів випускаються різні типи лицьових панелей. В деяких випадках
лицьова панель взагалі не потрібна, і, якщо вона вже пригвинчена до накопичувача, її
доведеться зняти.
Майте на увазі, що для закріплення накопичувача необхідно використовувати ті гвинти,
які поставляються з ним. І хоча спеціальні гвинти багатьох накопичувачів іноді мають однакову
товщину з іншими гвинтами вашої системи, останні не зможуть надійно закріпити накопичувач
або можуть його пошкодити. Для двох послідовних портів одне з гнізд - завжди 9-контактне, а
інше може бути 9- або 25-контактним. Підключіть кабелі до всіх трьох портів, обов'язково
сполучивши перші контакти гнізд, що з'єднуються.
Для того, щоб установити жорсткий диск, дисковід або оптичний накопичувач,
необхідно виконати ряд дій:
1.
Зняти направляючі з накопичувача (якщо вони встановлені).
2.
Помістити накопичувач у відповідний відсік корпуса. Перед цим встановити в
потрібне положення всі перемички й перемикачі на накопичувачі.
3.
Прикрутити гвинтами накопичувач до корпуса.
4.
Підключити інтерфейсний кабель і кабель живлення до накопичувача.
Установлення плат розширення
Найчастіше на платах розширення розташовуються мережевий, відео-, аудіо– і SCSIадаптери. Для їхньої установки на системній платі є спеціальні гнізда розширення. Нижче
Арк.
ТП 08.05020205.000
Змн.
Арк.
№ докум.
Підпис
Дата
19
наведений порядок установки плати розширення.
1.
Взяти плату за краї, не торкаючись мікросхем й електричних з'єднань. Опустити її
нижній край з нанесеними на нього металевими контактами у відповідне гніздо. Із силою
натиснути на верхній край плати, щоб вона стала на місце.
2.
Гвинтом прикрутити плату до корпуса комп'ютера.
3.
Тепер підключити до вставленої плати всі необхідні кабелі.
Для установки SCSI контролера необхідно мати SCSI шлейф. Також можуть
знадобитися вільний слот розширення, вільне переривання для цього слота, 1-5 гвинтів, від 2 до
8 різних перемичок. Більш складні конфігурації можуть включати зовнішні SCSI кабелі,
зовнішні термінали, перехідники Wide-Narrow і т.д. Часто виникають питання про можливості
підключення Fast/ Ultra/ Narrow/ Wide пристроїв у різних комбінаціях. Для найбільш
розповсюджених пристроїв загальне правило в цьому випадку таке: якщо роз’єми збігаються,
то підключити можна. Тобто у цьому випадку важливо відрізняти Narrow/ Wide і не звертати
уваги на Fast/ Ultra. (Осторонь залишається Ultra2, тому що вона існує тільки у варіанті роз’єму
/ інтерфейсу LVD). Однак швидкість і надійність можуть сильно упасти. Крім того існують
різні перехідники типу narrow-wide, але їхнє застосування не дуже рекомендується
Підключення шлейфів живлення
У нових ATX-платах для підключення живлення використовується тільки одне гніздо,
що підключається одним-єдиним способом. У корпусах інших конструкцій як правило
використовується два окремих набори контактів, кожний з яких містить по шість провідників.
Вони можуть бути не позначені, тому їх легко переплутати. Кожний з них можна вставити
двома способами, але правильним є тільки один! У більшості систем ці набори контактів мають
позначення P8 й P9. Якщо приєднати їх неправильно, то при включенні живлення можна
пошкодити системну плату.
У багатьох системах для охолодження процесора використовується вентилятор, його
теж варто підключити. Нижче приводиться порядок підключення контактів джерела живлення
до системної плати.
Якщо в системі використовується гніздо живлення типу ATX, то завдання просте: воно
підключається єдиним можливим способом.
Якщо в системі використовується два 6-провідних набори контактів їх необхідно
з’єднати із системною платою так, щоб два крайніх чорних провідники виявилися поруч у
центрі. Обов'язково переконайтеся в правильності підключення, порівнявши із документацією
до плати.
Якщо на процесорі встановлений вентилятор, обов’язково підключіть живлення й до
нього. Для цього можна використати спеціальний відгалужувач для підключення вентилятора
до гнізда, що підводить живлення до жорсткого диска. Можливо, для подачі живлення до
вентилятора існує спеціальне гніздо - прямо на системній платі.
Підключення до системної плати кабелів від пристроїв вводу-виводу й органів
керування управління
Кілька провідників від системної плати підключаються до різних елементів корпуса
комп'ютера. Вони ведуть до індикаторів живлення й активності жорсткого диска, а також до
кнопки Reset. У більшості системних плат є кілька убудованих портів вводу-виводу, їх теж
потрібно підключити. Це два IDE-адаптери, контролер дисководів, два послідовних й один
паралельний порти. А в деякі плати убудовані відео -, аудіо – або SCSI-адаптери.
У платі ATX гнізда всіх зовнішніх портів убудовані прямо в плату. У платі типу BabyAT, гнізда послідовного, паралельного й інших зовнішніх портів вводу-виводу закріплюються
на задній стінці корпуса комп'ютера й за допомогою додаткових кабелів з'єднуються із
системною платою, або винесені на плату окремого адаптера.
Нижче наведений порядок підключення кабелів до системної плати з інтегрованими
портами вводу-виводу.
Спочатку знайти на платі 34-контактне гніздо контролера дисководів гнучких дисків і
за допомогою плоского кабелю підключити до нього дисководи.
Тепер підключити пристрої з інтерфейсом IDE: накопичувач на жорсткому диску, CDROM. Вони підключаються плоским IDE-кабелем до розташованого на платі 40-контактного
Арк.
ТП 08.05020205.000
Змн.
Арк.
№ докум.
Підпис
Дата
20
гнізда головного й підлеглого IDE-контролерів. Жорсткий диск, як правило, підключається до
головного контролера, а CD-ROM або інший накопичувач – до підлеглого.
На платах не ATX формфактора для паралельного порту використовується 25контактне гніздо.
Для двох послідовних портів одне з гнізд – завжди 9-контактне, а інше може бути 9або 25-контактним. Кабелі до всіх трьох портів підключити, обов'язково сполучивши перші
контакти гнізд, що з'єднуються.
Якщо для портів немає з'єднувачів з відповідними гніздами, можливо, порт варто
встановити на задній панелі корпуса. Спробуйте знайти підходящий для даного гнізда отвір і
зніміть металеву пластинку, яка його закриває. Потім в отвір вставити потрібне гніздо,
попередньо знявши з його гвинти. Для утримання гнізда необхідно закрутити гвинти.
У більшості сучасних системних плат убудований порт миші. Якщо гніздо для
підключення миші до цього порту не вмонтоване безпосередньо в плату, то потрібно
підключити окреме. Його варто закріпити на задній панелі корпуса комп'ютера й підключити до
плати за допомогою відповідного кабелю.
До плати підключити кнопки й індикатори передньої панелі комп'ютера, а також
внутрішній гучномовець. Якщо на платі не позначені місця підключення відповідних
провідників, скористайтеся схемою, наведеною в документації до системної плати.
Підключення зовнішніх кабелів
Після монтажу системного блоку залишилося тільки встановити кришку корпуса на
місце й підключити зовнішні пристрої. Нижче наведений порядок збирання.
Закрити корпус кришкою.
1.
Приєднати всі зовнішні кабелі (але тільки не при включеному комп'ютері).
Більшість гнізд мають форму букви D, так що їх не можна з'єднати неправильно.
2.
Вставити в гніздо відеоадаптера кабель, що йде від монітора.
3.
Одне кругле гніздо PS/2 призначене для клавіатури, інше - для миші, але, якщо
миша для послідовного порту, її кабель потрібно підключити до відповідного послідовного
порту. Якщо залишилися ще пристрої, наприклад, джойстик або акустичні системи, необхідно
підключити і їх до відповідних гнізд плати.
Можливі проблеми й способи їхнього усунення
Після збирання можна спробувати завантажитися із системної дискети. Для цього
необхідно помістити її в дисковід і включити живлення комп'ютера. Якщо завантаження
пройшло успішно, то ви побачите запрошення командного рядка. Якщо в процесі завантаження
виникнуть помилки, потрібно виконати ряд дій.
1.
Перевірити, чи правильно підключений кабель живлення. Протестуйте сам
кабель, а також вимикач живлення на корпусі комп'ютера.
2.
Перевірити правильність підключення живлення до системної плати.
3.
Якщо система запускається, але на екрані монітора нічого не відображається,
перевірити відео кабель монітора і його живлення.
4.
Перевірити якість установки відеоадаптера в гніздо системної плати.
5.
Якщо система видає більше одного сигналу, перевірити всі параметри BIOS.
6.
Перевірити підключення жорстких дисків, оптичних накопичувачів і дисководів.
Встановлення операційної системи
Варто зазначити, що "встановлення " і "перевстановлення" операційної системи – це
зовсім різні речі.
Під "встановленням" слід розуміти установку операційної системи на чистий диск або
той диск, на якому немас встановленої системи. При цьому всі програми доведеться
встановлювати заново, навіть якщо програмні файли залишилися на жорсткому диску. Зазвичай
до "чистого" встановлення вдаються утих випадках, коли стара версія не завантажується,
завантажується, але працює вкрай нестабільно і т. п.
"Перевстановлення" операційної системи означає установку операційної системи
поверх старої копії, коли стара версія не видаляється. При цьому зберігається реєстру з усіма
встановленими програмами, правда, при цьому зберігається також і більша частина проблем,
пов'язаних з неправильними посиланнями. Виняток становлять операційні систе ми сімейства
Арк.
ТП 08.05020205.000
Змн.
Арк.
№ докум.
Підпис
Дата
21
Windows NT, які не дозволяють встановлювати нову до копію поверх старої, затираючи всі
старі системні файли, що, загалом-то, є однією з умов стабільної роботи.
В окремій категорії стоїть питання оновлення версії Windows, наприклад, коли
операційна система Windows 98 змінюється на Windows МЕ або Windows ХР. Тут спід мати на
увазі те, що оновлювати можна тільки в на ступному порядку:
Windows 95 на Windows 98, МЕ, 2000, ХР;
Windows 98 на Windows МЕ, 2000. ХР;
Windows МЕ на Windows з 2000.ХР;
Windows 2000 на Windows ХР;
Windows NT v4.0 на Windows 2000, ХР.
Зворотний порядок абсолютно недопустимий, тобто при заміні старшої версію на
молодшу версію слід видалити попередню копію, а вже потім встановлювати нову.
Сам процес установки складається з наступних етапів:
копіювання файлів операційної системи на жорсткий диск;
визначення конфігурації комп'ютера за допомогою системи автоматизації
налаштування Plug and Рlay;
первісне настроювання всіх програмних модулів (драйверів вуст влаштування), що
входять до складу установлюваної операційної системи. Інформація про налаштування беруться
зі спеціальних файлів.поставляються з ді стрібутівом. Надалі всі налаштування доступні
користувачеві для зміни;
після закінчення початкового настроювання здійснюється перезавантаження, після чого
операційна система готова для використання.
У процесі установки операційної системи вам буде поставлено ряд питань, які можуть
вплинути на зручність роботи з комп'ютером у подальшому, тому трохи зупинимося на
найбільш важливих моментах. По-перше, програма установки обов'язково перевіряє жорсткий
диск на наявність на ньому помилок (звичайно, якщо ви не відключили дану функцію). При
цьому особливо довго система може перевіряти ті диски, на якихс велика кількість невеликих
за розміром файлів. Якщо є така можливість, то на період встановлення краще вимкнути всі
додаткові диски, вони тільки будуть сповільнювати процес установки.
Наступний етап – вибір каталога установки, а за наявності декількох дисків, то і
диска,на якому буде розташовуватися робочий каталог Windows. При цьому слід
дотримуватися наступних правил:
ім'я каталогу не повинно бути занадто довгим, а також не повинно складатися з
кирилицы;
чимала кількість вірусів може працювати тільки з каталогом під назвою Windows, тому
будь-яку інше назву, наприклад, Win обереже вас від впливу даної категорії комп'ютерних
вірусів. Тим більше, що після цього ви зможете вільно побачити, що на комп'ютері "хтось
оселився", тому що такі віруси зазвичай самі створюють каталог Windows, а вже потім
розміщують в ньому свій програмний код. Вам буде достатньо вручну видалити каталог і
забути про небезпеку;
краще розташовувати робочий каталог операційної системи на самому швидкому
диску, оскільки це буде впливати надалі на загальну продуктивність ПК.
При запиті імені користувача і назви організації спід дотримуватися тих самих правил –
імя не повинно бути занадто довгим і має складатися пише з латинських символів або хоча б
цифр. В іншому випадку вам не уникнути низки збоїв, копи встановлюються програми не
можуть працювати коректно з кирилицею. Якщо на вашому комп'ютері встановлена мережна
плата, то при запиті мережного імені та імені робочої групи можна ввести практично будь-яку
назву, тому що згодом все це легко змінюється. Хоча якщо ваш комп'ютер вже підключений до
локальної мережі, то краще відразу ввести правильні імена, що значно зменшить час
налаштування комп'ютера для роботи в мережі. Завантажувальний диск можна не створювати,
навіть якщо система наполегливо його пропонує створити. Справа втому, що функціональність
такого диска зазвичай залишає бажати кращого, тим більше що у вас вже є завантажувальний
диск, з якого ви запустили комп'ютер перед початком установки. Приблизно те ж саме можна
сказати із приводу пропозиції зберегти старі системні файли. Зазвичай встановлювати заново
Арк.
ТП 08.05020205.000
Змн.
Арк.
№ докум.
Підпис
Дата
22
систему при виникненні збоїв у її роботі, так що зберігати старі системні файли великого сенсу
немає. Тим більше що архів зі старими системними файлами може займати до 100-150 Мбайт
вільного простору, а то й більше. Якщо ви все-таки бажаєте зберегти старі системні файли, то
вам слідзнати, що це у вас не вийде, якщо:
поточна версія операційної системи встановлена на стиснутому диску;
установка проведена в інший каталог або не як оновлення поточної версії;
використовується версія MS-DOS v 5.0 і нижче.
При установці операційної системи сімейства Windows NT спід мати на увазі, що вам
наполегливо будуть пропонувати перетворити файлову систе му в NTFS. При цьому не можна
забувати, що, незважаючи на всі переваги, отримати доступ до диску NTFS з середовища MSDOS вкрай важко. Хоча з іншого боку вірогідність серйозних збоїв із застосуванням NTFS дуже
сильно зменшується. Під час установки можна відкласти питання про перетворення, а
конвертувати файлову систему FAT у NTFS згодом за допомогою такої команди:
CONVERT DISK: / FS: NTFS ,де DISK – імя розділу, що підлягає конвертації.
Плюси файлової системи FAT:
для ефективної роботи потрібно небагато оперативної нам яті;
швидка робота з каталогами невеликого і середнього розміру;
магнітні головки за рахунок особливостей роботи в цілому здійснюють значно менше
рухів, ніжу випадку з NTFS;
ефективна робота на повільних жорстких дисках.
Мінуси файлової системи FАТ:
катастрофічна втрата швидкодії зі збільшенням фрагментації
низька швидкість роботи при повільному доступі до великих файлів;
дуже повільна робота з каталогами, що містять велику кількість файлів;
низька відмовостійкість.
Плюси файлової системи NTFS:
при фрагментації файлів ускладнюється тільки лише читання самих файлів, пошук і
інші функції;
швидкий доступ до будь-якого фрагменту великого файлу;
дуже швидкий доступ до маленьких файлів;
дуже висока відмовостійкість.
Мінуси файлової системи NTFS:
істотні вимоги до обсягу оперативної нам яті;
для ефективної роботи вимагає від жорсткого диска підтримкисуча сних режимів;
утруднена робота з каталогами середнього розміру;
вкрай низькі показники швидкодії при заповненні диска на 80-90% протягом тривалого
часу.
Встановлення прикладних програм
Як правило, процес встановлення запускається за допомогою файлуз ім'ям AUTORUN,
SETUP або INSTALL. Також більше ня цього файлу природно повинно бути ЕХЕ.
Для успішної інсталяції будь-якої програми вимагається дотримання слідуючих умов:
диск, на який буде здійснюватися інсталяція програми, повинен бути доступний для
запису;
на диску, на якому "за замовчуванням" розташовуються тимчасові файли, повинно бути
достатньо вільного простору, в іншому випадку установка може припинитися з повідомленням
про помилку. Місця повинно вистачати ще й на програмні файли, які залишаться після
закінчення установки;
після завершення встановленне перезагрузити комп’ютер.
Техніка безпеки при обслуговуванні, ремонті та налагодженні ЕОМ:
1.
Монтаж, обслуговування, ремонт та налагодження ЕОМ, заміна деталей,
пристроїв, блоків повинні здійснюватись тільки при повному відключенні живлення.
Забороняється з'єднувати та роз'єднувати кабелі при підключеній напрузі.
2.
У тих випадках, коли монтаж, обслуговування, ремонт та налагодження ЕОМ або
її пристроїв, блоків при відключеному живленні неможливі, виконання цих робіт допускається
Арк.
ТП 08.05020205.000
Змн.
Арк.
№ докум.
Підпис
Дата
23
за умови додержання таких вимог:
устаткування, допоміжна апаратура та прилади повинні бути заземлені;
роботи виконуються не менше ніж двома працівниками;
працівники повинні виконувати роботу інструментом з ізольованими ручками, стоячи
на діелектричному килимку, або бути в діелектричних калошах.
3.
Засоби захисту та інструмент необхідно щоразу перед застосуванням оглянути і
при виявленні несправностей негайно заміняти.
Користування несправними захисними засобами та інструментом є неприпустимим.
4.
Під час виконання ремонтних робіт слід користуватись електроінструментом,
напруга живлення якого не перевищує 36 В.
5.
Особам, що виконують ремонтні роботи, забороняється працювати з ручним
годинником, що має металевий браслет.
6.
Ремонтувати або настроювати відеотермінал під напругою дозволяється тільки в
тих випадках, коли іншим способом виконати роботу неможливо. При цьому необхідно
виконувати роботу відповідно до пункту 2 та працювати тільки однією рукою, уникаючи
доторкання до струмовідних частин відеотерміналу.
7.
Перед заміною кінескопу, блоків та деталей відеотерміналу, а також перед
підключенням вимірювальної апаратури (за винятком випадків перевірки напруги або
осцилограм за допомогою спеціальних щупів), необхідно вимкнути живлення відеотерміналу та
за допомогою інструменту з ізолюючими ручками зняти залишковий заряд з конденсаторів
фільтрів випрямлювачів та другого анода кінескопа.
8.
Ремонт відеотермінала без футляра, а також усі види робіт з відкритим
кінескопом повинні проводитися в захисних окулярах або масці.
9.
Паяння деталей повинно проводитись відповідно до СП 952-72.
10. Промивання і знежирення деталей, блоків, плат повинні проводитись за
допомогою етилового спирту або спеціальних негорючих промивних рідин.
11. Промивання, знежирення деталей, блоків і плат повинно проводитись в окремому
приміщенні у спеціально обладнаних шафах з місцевою витяжною вентиляцією у
вибухопожежобезпечному виконанні при швидкості руху повітря в робочій зоні 0,7 м/хв.
Промивати, знежирювати деталі, блоки, плати дозволяється тільки при працюючій вентиляції.
Приміщення, де здійснюється промивання і знежирення деталей, повинно бути
забезпечене протипожежними засобами за узгодженням з органами державного пожежного
нагляду.
На дверях цих приміщень повинні бути знаки "Забороняється користуватися відкритим
полум'ям" та "Забороняється палити" згідно з ГОСТ 12.4.026-76 "ССБТ. Цвета сигнальные и
знаки безопасности".
12. Ванна для промивання повинна бути виготовлена з матеріалу, що не утворює
іскор.
13. Зберігання рідин, що застосовуються для промивання, на робочих місцях
дозволяється тільки в кількості, потрібній протягом робочої зміни, в металевій зачиненій тарі з
матеріалу, що не утворює іскор, у вогнестійкій шафі, обладнаній витяжною вентиляцією.
14. Зливання відходів промивання повинно проводитись у спеціальні резервуари, які
б забезпечували вибухо- та пожежобезпечне зберігання.
15. Зливання відходів промивання в каналізацію забороняється.
16. Порожню тару необхідно звільняти від залишків промивної рідини шляхом
промивання гарячою водою зі спеціальними мийними засобами.
17. Працівникам, що виконують обслуговування, ремонт та налагодження ЕОМ, не
дозволяється:
працювати поблизу відкритих струмовідних частин (крім випадків, обумовлених
пунктами 2 та 5 цих Правил);
залишати без догляду увімкнуте в мережу живлення устаткування, прилади, що
використовуються при проведенні робіт;
залишати на устаткуванні, приладах запобіжники, з'єднувачі, провід, залишки флюсу,
припою тощо;
Арк.
ТП 08.05020205.000
Змн.
Арк.
№ докум.
Підпис
Дата
24
розміщувати на одному робочому столі (місці) два або більше увімкнутих в мережу
живлення відеотермінали з знятими футлярами;
проводити всередині відеотермінала операції, що виконуються тільки двома руками,
без попереднього вимкнення відеотермінала з мережі живлення та зняття залишкових зарядів з
конденсаторів фільтрів випрямлячів та другого анода кінескопа.
Пожежна безпека в приміщеннях з ЕОМ:
1.
Приміщення з ЕОМ, крім приміщень, в яких розміщуються ЕОМ типу ЕС, СМ та
інші великі ЕОМ загального призначення, повинні бути оснащені системою автоматичної
пожежної сигналізації відповідно до вимог Переліку однотипних за призначенням об'єктів, які
підлягають обладнанню автоматичними установками пожежогасіння та пожежної сигналізації,
затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20.11.97 N 779 (z0567-97) і
зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.11.97 за N 567/2371, та СНиП 2.04.09-84
"Пожарная автоматика зданий и сооружений" з димовими пожежними сповіщувачами та
переносними вуглекислотними вогнегасниками з розрахунку 2 шт. на кожні 20 кв. м площі
приміщення з урахуванням граничнодопустимих концентрацій вогнегасної рідини відповідно
до вимог Правил пожежної безпеки в Україні (z0219-95). В інших приміщеннях допускається
встановлювати теплові пожежні сповіщувачі.
2.
Приміщення, в яких розміщуються ЕОМ типу ЄС, СМ та інші великі ЕОМ
загального призначення, обладнуються системою автоматичної пожежної сигналізації та
засобами пожежогасіння відповідно до вимог Переліку однотипних за призначенням об'єктів,
які підлягають обладнанню автоматичними установками пожежогасіння та пожежної
сигналізації, СНиП 2.04.09-84, СН 512-78, Правил пожежної безпеки в Україні та вимог
нормативно-технічної та експлуатаційної документації заводу-виробника.
3.
Підходи до засобів пожежогасіння повинні бути вільними.
4.
Для всіх споруд і приміщень, в яких експлуатуються відеотермінали та ЕОМ,
повинна бути визначена категорія з вибухопожежної і пожежної безпеки відповідно до ОНТП
24-86 "Определение категорий помещений и зданий по взрывопожарной и пожарной
опасности", затверджених МВС СРСР 27.02.86, та клас зони згідно з ПВЕ. Відповідні
позначення повинні бути нанесені на вхідні двері приміщення.
5.
Будівлі і ті їх частини, в яких розташовуються ЕОМ, повинні мати не нижче II
ступеня вогнестійкості. Приміщення для обслуговування, ремонту та налагодження ЕОМ
повинні належати за пожежо-вибухобезпекою до категорії В відповідно до ОНТП 24-86, а за
класом приміщення – до П-IIа за ПВЕ. Якщо відповідно до СНиП 2.09.02-85 ці приміщення
повинні бути відокремленими від приміщень іншого призначення протипожежними стінами, то
межа їх вогнестійкості визначається відповідно до СНиП 2.01.02-85.
6.
Неприпустимим є розташування приміщень категорій А і Б (ОНТП 24-86), а
також виробництв з мокрими технологічними процесами поряд з приміщеннями, де
розташовуються ЕОМ, виконується їх обслуговування, налагодження і ремонт, а також над
такими приміщеннями або під ними. Виробничі приміщення, в яких розташовані ЕОМ, не
повинні межувати з приміщеннями, де рівні шуму та вібрації перевищують норму (механічні
цехи, майстерні тощо).
Служба ІТ на ТОВ "Карпатнафтохім" (надалі – Товариство) складається з групи ІТ представника заводу та управління інформаційних технологій з інформаційно-технологічного
забезпечення по нафтопереробці ЛУКОЙЛ Технолоджі Сервісіз Україна (УІТ з ІТЗ по НП
ЛТСУ - умовно скорочено - УІТ ЛТСУ), що надає Товариству послуги ІТ типу "аутсорсінг"
(послуги зі сторони). В склад УІТ ЛТСУ входить відділ ІТ, який в свою чергу поділяється на 2
бюро:
бюро системного забезпечення та технічного обслуговування;
бюро розробки ПЗ та баз даних.
На чолі бюро з ремонту техніки стоїть начальник бюро, який організовує власне
поточні ремонти, складає і контролює графіки профілактичних ремонтів на періоди місяць,
квартал та рік. Режим роботи бюро з ремонтів – однозмінний. Згідно з законодавством України
в даному разі допускається робота в позаурочний час в зв'язку з належністю інженерних
працівників бюро до категорії фахівців з ненормованим робочим днем.
Арк.
ТП 08.05020205.000
Змн.
Арк.
№ докум.
Підпис
Дата
25
Порядок роботи такий: щоденно на початку робочого дня проводиться оперативна
нарада бюро, де аналізується стан ремонтів на даний час (за минулу добу) і планується робота
на поточний день. Завдання видає і контролює начальник бюро. По готовності
відремонтованого пристрою (пасивних чи активних елементів мережі) начальник бюро приймає
участь в тестуванні і дає дозвіл або не дає дозвіл на готовність пристрою до роботи. Запис про
виконаний ремонт заноситься в спеціальний журнал робіт бюро. По іншому журналу
проводиться видача з ремонту з оформленнях супровідних документів (накладна на ремонт і
т.д.).
Робочі місця обладнані згідно з Правилами охорони праці при експлуатації ЕОМ,
зареєстрованих 17.06.1999 р. за № 382/3675. Для ремонтів, пов'язаних з наявністю шкідливих
факторів (наприклад, заправка картриджів для принтерів) обладнана спеціальна лабораторія.
Для складних ремонтів є інша лабораторія, в якій розміщено спеціальні стенди для
діагностування несправних пристроїв (складових елементів) та тестування роботи після
ремонту.
Арк.
ТП 08.05020205.000
Змн.
Арк.
№ докум.
Підпис
Дата
26
8 Автоматизовані робочі місця на основі ПК: робоче місце керівника,
проектувальника, дослідника (оператора)
При організації робочого місця враховують антропометричні дані операторів, а також
розміщення елементів обладнання залежно від характеру роботи, яку виконують. Робочий стіл
повинен мати стабільну конструкцію: дошка стола повинна мати розміри 180*90 см і
регулюватися за висотою в діапазоні 65-85 см, висота від горизонтальної лінії зору до робочої
поверхні стола має становити 450-500 см. Висота сидіння регулюється за висотою в межах 420550 см.
Покриття поверхні стола повинно бути матовим з коефіцієнтом відбиття 20-50 %, легко
чиститися, кути і передня панель дошки стола – заокруглені. Сидіння – комфортне, із
заокругленими краями – має нахилятися за горизонталлю вперед на 20° і назад на 140°, розмір
його не більший ніж 400*400 см. Висота спинки крісла становить 480-500 см від поверхні
сидіння. Підніжка крісла повинна мати п’ять опор для запобігання падінню.
Робочі місця з ВДТ мають відповідати таким вимогам:
відстань між бічними поверхнями ВДТ (візуальні дисплейні термінали) – 1,2 м;
відстань від тильної поверхні одного ВДТ до екрана іншого ВДТ – 2,5 м;
прохід між рядами робочих місць має бути не меншим за 1 м;
висота робочої поверхні робочого стола – 680-800 мм;
ширина робочої поверхні робочого стола – 600-1400 мм;
глибина робочої поверхні робочого стола – 800-1000 мм;
простір для ніг: заввишки – 600 мм;
завширшки – 500 мм, завглибшки – 450 мм.
Конструкція робочого місця користувача ВДТ має забезпечувати підтримання
оптимальної робочої пози з такими ергономічними характеристиками:
ступні ніг – на підставці для ніг або на підлозі;
стегна – в горизонтальній площині;
передпліччя – вертикально;
лікті – під кутом 70-90° до вертикальної площини;
зап’ястя – зігнуті під кутом не більше 20° відносно горизонтальної площини; нахил
голови – 15-20° відносно вертикальної площини.
Екран ВДТ та клавіатуру розташовують на оптимальній відстані від очей користувача,
але не ближче ніж 600 мм, з урахуванням розміру алфавітно-цифрових знаків і символів, а
також розміру екрана за діагоналлю.
Перелік спеціалізованих програм, які використовуються на робочому місці керівника:
1.
SAR ERP 2005 – інтегрована система управлінського обліку ресурсів
підприємства;
2.
ABBY Lingvo – електронний словник;
3.
ACDSee – програма для зручної роботи з фотографіями та частково
медіафайлами;
4.
Adobe Acrobat – програма для роботи з PDF-файлами;
5.
Microsofr Office Visio – векторний редактор діаграм для Windows;
6.
Nero Burning ROM – багатофункціональний пакет комп’ютерних програм для
запису інформації на оптичні носії;
7.
PROMT Standart – програма перекладач;
8.
WinRAR – файловий архіватор для Windows з високим степенем стиснення.
Перелік спеціалізованих програм, які використовуються на робочому місці
проектувальника проектного відділу:
1.
ArchiCAD – графічний програмний пакет САПР для проектування архітектурнобудівельних конструкцій і рішень;
2.
AutoCAD – дво- і тривимітна система автоматизованого проектування і
креслення;
Арк.
ТП 08.05020205.000
Змн.
Арк.
№ докум.
Підпис
Дата
27
3.
4.
AutoCAD Map 3D – програма для створення картографічних даних;
Spotlight Pro – гібридний графічний редактор для оцифрування креслень, схем,
карт;
5.
ЗОДЧИЙ – довідкова система по будівництву в Україні;
6.
ИЗОЛЯЦИЯ – програма для розрахунку і проектування теплової ізляції
трубопроводів;
7.
КОМПАС-3D – система автоматизованого проектування та підготовки до
виробництва;
8.
ЛИРА – автоматизована технологічна ліня проектування;
9.
Пассат – програма для розрахунків конструкцій посудин і апаратів на міцність;
10. СПДС Graphics – додаток до AutoCAD для розробки проектно-технічної
документації.
Основним програмним забезпеченням, яке використовується на робочому місці
оператора є програмний пакет “Genesis32”. Програмний пакет “Genesis32” надає в
розпорядження оператора:
технологічні екрани;
графіки параметрів;
списки повідомлень аварійної і попереджувальної сигналізації;
архівування інформації з можливим виведенням на друк.
Оператор здійснює контроль технологічного процесу, використовуючи динамічні
елементи екранів, що обмінюються інформацією з функціональними модулями комплексу
програмно-технічних засобів (КПТС). Екрани програмного забезпечення дозволяють оператору
отримати динамічно оновлювану інформацію про стан технології та технологічного
обладнання, а також можливість оперативного втручання в процес управління.
Для оператора є доступними такі екрани:
основний екран (див. Додаток Г) – відображуються обв'язування компресорів К9.1.1,2,3
з основними параметрами процесу;
екран маслосистем і компресора;
екран зв'язку компресора;
екран зв'язку ПАЗ (протиаварійнго захисту);
екрани готовності компресора;
екран готовності ПАЗ;
екран блокувань;
екран Аналогових і Дискретних параметрів компресора;
екран Аналогових і Дискретних параметрів ПАЗ;
екран АПС (аварійно-попереджувальна сигналізація);
екран трендів (графіків).
Арк.
ТП 08.05020205.000
Змн.
Арк.
№ докум.
Підпис
Дата
28
9 Системи підготовки текстів
Системи підготовки текстів – прикладні програми, призначені для створення текстових
документів. Навідміну від звичайної друкарської машинки системи підготовки текстів
дозволяють не тільки набирати тексти з клавіатури, а також редагувати, форматувати і зберігати
тексти для подальшого використання, створювати новий документ із уже існуючого,
виконувати операції з окремими символами чи фрагментами тексту.
Серед програмних продуктів, призначених для підготовки текстів, можна виділити три
великих класи:
редактори текстів – це система підготовки текстів, яка не використовує для
внутрішнього представлення тексту ніяких додаткових кодів, крім стандартних: кінець рядка,
перевід каретки, кінець сторінки. Типовий редактор текстів з мінімальним набором функцій
забезпечує ввід, редагування, збереження та друк будь-якого символьного тексту. До цього
класу систем підготовки документів належать Norton Editor, SideKick, Brief, Multi-Edit, Блокнот
(Notepade), що входить до операційних систем Windows 9x, а також редактори Турбо
середовищ – інтегрованих інструментальних засобів для створення, компіляції, відлагодження і
виконання програм на таких популярних мовах програмування, як Бейсік, Паскаль, Сі,
Асемблер;
текстові процесори – забезпечують користувача персонального комп’ютера засобами
створення, обробки, оформлення і зберігання документів різної складності. Крім тексту,
документ може містити графіку, звукові файли, відео кліпи, малюнки, діаграми, таблиці,
формули і багато іншого. Навідміну від редакторів тексту, текстові процесори дозволяють
також ввід тексту під контролем функцій форматування, попередній опис структури
майбутнього документа, автоматичну перевірку орфографії і підказку при вводі синонімів, ввід
і редагування таблиць і формул з відображенням їх на екрані в такому вигляді, в якому вони
будуть надруковані, автоматичне складання змісту і алфавітного довідника. До цього класу
систем підготовки документів належать AbiWord, Corel WordPerfect, KWord, Microsoft Word,
OpenOffice.org Writer, Лексикон, WordPerfect.
настільні видавництва – використовуються для підготовки книг, альбомів журналів,
газет. Як правило, попередня підготовка таких документів проводиться з використанням
текстових процесорів. Настільні видавничі системи призначені для реалізації різних
поліграфічних ефектів. Вони дозволяють легко маніпулювати текстом, змінювати формати
сторінок, розміри відступів, дають можливість комбінувати різні шрифти, формувати вигляд як
окремих сторінок, так і всього документу. По низці функціональних можливостей настільні
видавничі системи аналогічні кращим текстовим процесорам. Так, обидва типи програмних
продуктів дозволяють розміщувати на одній сторінці текст і ілюстрації, формувати текст в
декілька колонок, редагувати текст, маніпулювати блоками тексту. Але настільні видавничі
системи відрізняються принаймні за двома ознаками: по-перше, ширшими можливостями
управління підготовкою тексту; по-друге, підготовлений ними матеріали мають значно вищий
рівень якості. До цього класу систем підготовки документів належать PageMaker, FrameMaker,
Ventura Publisher, QuarkXPress, Microsoft Publisher, InDesign.
Текстовий процесор Word – один із найпоширеніших програмних продуктів фірми
Microsoft. Існує декілька версій Microsoft Word, кожна наступна, як правило, сумісна з
попередніми і має додаткові можливості. Microsoft Word характеризується такими позитивними
якостями, як універсальність, потужність, різноманітність інструментарію, інтегрованість з
іншими прикладними засобами (табличним процесором Excel, системою управління базами
даних Access тощо). Ці переваги й сприяли тому, що він став своєрідним стандартом серед
текстових процесорів і його встановлено майже на кожному комп’ютері.
Текстовий процесор Microsoft Word має дуже широкий спектр можливостей для
створення, оформлення та опрацювання документів. До його основних функцій належать:
організація введення й редагування тексту за допомогою клавіатури та збереження його
в пам’яті;
Арк.
ТП 08.05020205.000
Змн.
Арк.
№ докум.
Підпис
Дата
29
форматування тексту (оформлення тексту, зміна його параметрів);
опрацювання декількох документів одночасно;
попередній перегляд перед друком та друкування документів;
перевірка правопису;
використання графічних зображень у тексті;
використання таблиць у тексті;
використання макросів (програмованих вставок) у документах.
Програма Microsoft Word має стандартний Windows-інтерфейс. Вікно Microsoft Word
(рис. 9.1) містить такі основні елементи:
рядок заголовка – на ньому розташовані (зліва направо): піктограма додатка Microsoft
Word; назва поточного документа; стандартні кнопки Згорнути, Поновити/Розгорнути, Закрити;
рядок меню – включає всі команди додатка;
панелі інструментів – зазвичай розташовані у верхній частині вікна нижче меню
додатка. За бажанням користувача їх можна перемістити в довільну частину робочого поля (для
цього їх треба перетягнути мишею за лівий край). Панелі інструментів містять кнопки, які
дублюють деякі пункти головного меню додатка (ті з них, що частіше використовуються). За
замовчуванням на екрані відображаються дві панелі інструментів: Стандартна та
Форматування. Вмикати/вимикати панелі можна за допомогою пункту меню Вигляд→Панелі
інструментів. Порядок та перелік кнопок можна змінювати за допомогою пункту меню
Вигляд→Панелі інструментів→Настройка;
робоче поле – призначене для введення та редагування тексту документа. Воно може
містити також смуги прокручування (якщо текст документа не вміщується в
робочому полі) та лінійки;
рядок стану – містить таку інформацію (зліва направо): номер сторінки, номер розділу,
номер поточної сторінки, загальна кількість сторінок у документі, відстань поточного
положення курсору від верхнього краю сторінки в сантиметрах, номер рядка, номер стовпця,
індикатори режимів роботи програми.
-
Рис. 9.1 Вікно MS Word 2003
Для того, щоб мати деяке уявлення про можливості Word, коротко опишемо зміст
вбудованих меню :
1.
Файл. Це меню містить команди створення, відкриття, збереження і друку
Арк.
ТП 08.05020205.000
Змн.
Арк.
№ докум.
Підпис
Дата
30
документу;
2.
Правка. Тут знаходяться команди роботи з виділенням частини документу,
буфером обміну, пошуку і відміни змін;
3.
Вид. Цим меню перемикаються режими відображення документу, наявність
панелей інструментів і лінійок, масштаб;
4.
Вставка. За допомогою цього меню здійснюється вставка в документ різних
об'єктів;
5.
Формат. Команди цього меню дозволяють міняти параметри форматування
тексту: шрифту, абзаців, фону та ін.;
6.
Сервіс. Містить різні сервісні операції: перевірку орфографії, спільну роботу над
одним документом, налаштування параметрів програми та ін.;
7.
Таблиця. Містить команди вставлення та редагування таблиці;
8.
Вікно. Це меню дає можливість управляти параметрами вікна з документом;
9.
Довідка. Через це меню стає доступною система допомоги текстового процесора.
Word дає змогу створювати документи двома способами: або з допомогою шаблону
Звичайний (Normal.dot), або з допомогою шаблону, який вкаже користувач. Щоб створити
документ з допомогою іншого шаблону, необхідно виконати команду Файл→Створити
(File→/New). На екрані з`явиться діалогове вікно Створення документу, в якому можна вибрати
необхідний шаблон.
Текст документа вводиться з клавiатури. Кожний введений символ відтворюється на
екрані в тому місці, де розміщений курсор (вертикальна суцільна риска). Для переміщення по
документу у Word використовуються клавіші управління курсором і спеціальні комбiнації
клавіш.
У текстовому процесорі MS Word можна виділити такі групи об’єктів
Об’єкти середовища (створені в середовищі MS WORD):
1.
текст: абзац, рядок, речення, слово, символ;
2.
векторний малюнок;
3.
таблиця.
Упроваджені об’єкти (створені в інших прикладних середовищах):
таблиця;
формула;
вибірка бази даних;
діаграма;
малюнок.
Кожний об’єкт має свої властивості, які можна змінювати за бажанням користувача.
Таблиця 9.1
Способи виділення об’єктів в MS Word
Об'єкт
Спосіб виділення
Двічі клацнути на будь-якому
Слово
символі слова
Утримуючи клавішу Ctrl натиснути
Речення
на будь-якому слові речення
Встановити курсор миші ліворуч від
рядка (вид курсору зміниться на стрілку,
Рядок
направлену праворуч) і один раз клацнути
лівою кнопкою миші )
1. Тричі клацнути лівою кнопкою
миші на будь-якому символі абзацу.
2. Спочатку виділити перший рядок
абзацу, потім, не відпускаючи ліву кнопку
Абзац
миші, протягнути до кінця абзацу.
3. Установити покажчик миші
ліворуч від абзацу (вид покажчика зміниться
на стрілку, направлену праворуч) і двічі
Арк.
ТП 08.05020205.000
Змн.
Арк.
№ докум.
Підпис
Дата
31
клацнути лівою кнопкою миші
1. Виділити перший рядок, натиснути
клавішу Shift, утримуючи її, виділити
останній рядок потрібного тексту.
Великий блок тексту
2. Виділити перший рядок, натиснути
клавішу Ctrl, утримуючи її, виділити потрібні
рядки
У
віконному
меню
вибрати
Увесь документ
Правка→Выделить все
Таблиця 9.2
Способи виділення об’єктів таблиці в MS Word
Об'єкт
Спосіб виділення
Встановити курсор миші у кут комірки
Комірка
і клацнути лівою кнопкою миші
Встановити курсор миші ліворуч від
рядка (вид курсору зміниться на стрілку,
Рядок
направлену праворуч) і один раз клацнути
лівою кнопкою миші )
Встановити
курсор
миші
над
Стовпчик
стовпчиком і клацнути лівою кнопкою миші
У
віконному
меню
вибрати
Уся таблиця
Таблица→Выделить→Таблица
З об’єктами Word можна виконувати такі операції:
вставка;
копіювання;
переміщення;
видалення.
Редагування тексту – це процес перевірки і виправлення тексту при підготовці до
друку. Редагування можна здійснювати безпосередньо під час уведення тексту. Для цього
потрібно
встановити
режим
автоматичної
перевірки
орфографії:
Сервис→Параметры→Орфография.
Орфографію можна перевіряти після закінчення введення тексту. Для цього потрібно
виконати команду Сервис→Орфография.
Текстовий процесор Word дає змогу перевіряти пунктуацію і стиль. Для цього потрібно
виконати команду Сервис→Грамматика.
Форматування тексту – це процес оформлення тексту за певним зразком. У текстовому
процесорі Word існує два способи форматування тексту: пряме форматування виділених
фрагментів та стильове форматування, за допомогою якого можна переформатувати одразу
декілька абзаців.
Форматування шрифту — зміна параметрів уведених символів.
Параметри символу:
гарнітура (вид шрифту);
кегль (розмір);
колір;
стиль (тип контуру символів вибраної гарнітури);
ефекти;
інтервал;
зміщення (у рядку вверх чи вниз).
Форматування шрифту виконують за допомогою кнопок панелі форматування або
команд з пункту головного меню Формат→Шрифт.
Форматування абзаців – це задання або змінення його параметрів. Абзац — фрагмент
тексту, який закінчується натисненням клавіші Enter. Параметри абзацу:
втяжка (відступи від лівого та правого полів сторінки);
спосіб вирівнювання рядків абзацу (по лівому краю, по центру, по правому краю, по
Арк.
ТП 08.05020205.000
Змн.
Арк.
№ докум.
Підпис
Дата
32
ширині);
положення на сторінці;
відступ першого рядка абзацу (нульовий відступ, відступ праворуч, відступ ліворуч);
міжрядкова відстань;
інтервал між абзацами.
інтерліньяж (відстань між рядками).
Абзац можна також виділяти рамкою або затемненням.
Відформатувати абзац можна безпосередньо при наборі тексту або після його
закінчення. Форматування абзаців виконують за допомогою кнопок панелі форматування або
команд з пункту головного меню Формат→Абзац
Форматування списків – це оформлення послідовних абзаців за допомогою спеціальних
позначок. Список – це перелік однотипного тексту у вигляді списку, елементами якого є
послідовні абзаци. Розрізняють такі види списків:
маркований (кожний елемент якого починається будь-яким символом – маркером);
нумерований (кожний елемент якого починається цифрою (номером) або літерою будьякого алфавіту);
багаторівневий (елементи містять у собі інші списки).
Форматування списків виконують за допомогою кнопок панелі форматування або
команд з пункту головного меню Формат→Список.
Стильове форматування — надання спеціального стилю (характерного вигляду)
символам та абзацам, який зберігає в собі дані про всі параметри об’єкта. Існує два види стилів:
стиль символу, який задає зовнішній вигляд символу;
стиль абзацу, який задає зовнішній вигляд абзацу.
Форматування стилю виконують за допомогою кнопок панелі форматування або
команд з пункту головного меню Формат→Стиль.
Форматування таблиць — це надання певного вигляду рядкам і стовпцям. Таблицю
можна створити кількома способами:
1-й спосіб. На стандартній панелі інструментів вибрати піктограму із зображенням таблиці й натиснути на неї лівою кнопкою миші. Під піктограмою відкриється рамка, за
допомогою якої треба вибрати розмір таблиці.
2-й спосіб. У віконному меню Таблица вибрати Таблица→Добавить→Таблица. У вікні,
що з’явиться, вибрати кількість стовпців та кількість рядків, а також Автоподбор ширина
столбца.
3-й спосіб. Намалювати таблицю за допомогою олівця з панелі інструментів Таблицы и
границы.
Робота з графічними об’єктами в текстовому документі. У документі Word можуть
міститися такі графічні об’єкти:
нескладні малюнки, намальовані вбудованими інструментами Word;
готові малюнки і фотографії із бібліотеки Clip Gallery, колекції Clipart;
малюнки, створені в будь-якому графічному редакторі;
формули (редактор формул Microsoft Equation);
структурні схеми (MS Organization Chat);
таблиці, створені в MS Excel.
Друк документів. Для друкування готового документа необхідно вибрати
командуФайл→Печать. Перед друкуванням документа його можна переглянути:
Файл→Предварительный просмотр.
Встановлення параметрів друку:
вибір фрагмента для друку (весь документ або певні сторінки);
зазначення кількості копій;
вибір спеціальних установок для підключеного принтера (якість друку, кольоровий або
чорно-білий варіант друку і т. п.).
Арк.
ТП 08.05020205.000
Змн.
Арк.
№ докум.
Підпис
Дата
33
10 Системи машинної
Комп’ютерна графіка
графіки.
Ділова
графіка.
Інженерна
графіка.
Системи машинної графіки відображають відпрацьовану інформацію про процеси чи
об'єктах у вигляді синтезованого відображення на екрані дисплея або інший екранної площині.
Для систем машинної графіки джерелом вхідної інформації є не самі фізичні процеси, а їх
математичні моделі. Такі моделі у загальному випадку являють упорядковану сукупність даних,
числових характеристик, параметрів, математичних і логічних залежностей, що відображають
структуру, властивості, взаємозв'язки та відносини між елементами об'єкта, а також між
об'єктом і його оточенням.
Систему машинної графіки на персональних комп'ютерах можна віднести до кількох
класів: ділова графіка, ілюстративна графіка, інженерна графіка і наукова графіка.
1.
Ділова графіка
Система ділової графіки призначається для графічного відображення даних, що
зберігаються в електронних таблицях або базах даних. Вона дозволяє наочно відбивати
співвідношення різних числових показників у зручній для сприйняття формі, а саме у вигляді
діаграм, гістограм або графіків. При цьому зображення супроводжуються попередньо
підготовленими текстовими коментарями і розміткою.
Найбільш поширеною формою графічного відображення даних є стовпчасті діаграми
(гістограми) з вертикальною або горизонтальною орієнтацією стовпців, кругові діаграми і
лінійні графіки. В стовпчастих діаграмах висота стовпців пропорційна відповідним числовим
значенням, у кругових - значення величин відображаються у вигляді секторів кола, кути яких
пропорційні до значень окремих елементів даних. Ці сектори зафарбовуються або
заштриховуються. У лінійних графіках відображення вихідних величин відбувається у вигляді
точок, з'єднаних відрізками прямих ліній. Графіки різних величин на екрані відображаються
різнокольоровими лініями або ж супроводжуються спеціальними знаками, що пояснюються у
відповідному місці екрана.
Ділова графіка вирішує відразу два важливих завдання: по-перше, забезпечує швидкий
вивід даних у наочній графічній формі, по-друге, інтенсифікує процес усвідомлення даних
людиною з метою встановлення відповідних закономірностей.
2.
Інженерна графіка
Основним напрямом розвитку систем інженерної графіки є автоматизація креслярських
і конструкторських робіт. Системи автоматизованого проектування і розрахунку (САПР), в
яких широко використовується інженерна графіка, мають різне призначення (будівництво та
архітектура, механічні, електричні, електромеханічні та електронні пристрої тощо).
3.
Ілюстративна графіка
Така система призначається для створення машинних зображень як ілюстративного
матеріалу. Це можуть бути умовні схеми, ескізи, географічні карти і т.д. При створенні системи
ілюстративної графіки головні зусилля спрямовані на те, щоб графічний об'єкт можна було б
формувати і перетворювати так само просто, як формуються масиви чисел за допомогою
електронних таблиць або тексти за допомогою системи підготовки текстів.
З точки зору внутрішнього представлення виділяють чотири класи об'єктів
ілюстративної графіки:
1)
Векторна графіка. Кожний окремий елемент малюнка описується і зберігається у
вигляді вектора або масиву параметрів, які математично описують регулярні структури –
елементарні геометричні фігури {лінія, прямокутник, коло, трикутник, тощо). Ці параметри
містять інформацію про геометричну фігуру, координати опорних точок (наприклад, центр кола
або координати вершин прямокутника) і деякі додаткові параметри (розмір, колір тощо). Для
копіювання, переміщення, масштабування або зміни кольору достатньо надати відповідному
параметру нове значення. При масштабуванні якість зображення не погіршується, на відміну
від растрової графіки.
2)
Фрактальна графіка. Фрактальна графіка, як і векторна, заснована на
Арк.
ТП 08.05020205.000
Змн.
Арк.
№ докум.
Підпис
Дата
34
математичних обчисленнях. Однак, базовим елементом є математична формула, ніяких об'єктів
у пам'яті комп'ютера не зберігається і зображення будується виключно по рівняннях.
Фрактальна графіка міститься у пакетах для наукової візуалізації для побудови, як
найпростіших структур так і складних ілюстрацій, що імітують природні процеси та тривимірні
об'єкти.
3)
Растрова графіка. Файли растрової (або бітової) графіки містять у певній
послідовності сукупність окремих точок зображення (растру) з інформацією про їх колір. Ці
зображення іноді називають зображеннями на основі нерегулярних структур, їх можна
зіставляти з картинами або фотографіями. На ПЕОМ такі зображення створюються методом так
званого вільного малювання, де замість пензля і фарб використовуються спеціальні функції,
такі як команди з клавіатури або сигнали від маніпулятора тину миша. Недолік растрової
графіки полягає в тому, що при збільшенні якість зображення суттєво погіршується.
4)
Тривимірна графіка. Тривимірна графіка призначена для імітації фотографування
або відеозйомки тривимірних образів об'єктів, які можуть бути попередньо підготовані у пам'яті
комп'ютера.
При використанні системи ілюстративної графіки користувач повинен мати можливість
будувати зображення шляхом їх компонування з інших раніше створених зображень,
об'єднувати з текстами і числами, змінювати колір та ін. Іншими словами, мають бути
реалізовані функції, які дозволяють:
“різати”, “склеювати”, “усувати” будь яку частину зображення;
звертатися до бібліотеки раніше сформованих зображень і вставляти їх у новий
малюнок;
використовувати для малювання різнокольорові “пензлі”, “фарби” і трафарети;
зберігати сформований ілюстративний матеріал на зовнішніх носіях, здійснювати
пошук і відтворення.
4.
Наукова графіка
Математичне моделювання різноманітних двовимірних і тривимірних об'єктів з
наступною візуалізацією на екрані становить предмет наукової графіки. До цієї системи також
належать засоби формування наукової документації з використанням спеціальних записів –
насамперед математичних і хімічних формул. Звичайні текстові редактори не дають можливості
формувати математичні тексти, оскільки математичні формули в багатьох випадках мають
двовимірне графічне подання спеціальних літер, верхніх і нижніх індексів, у них можуть
використовуватися графічні символи змінної висоти, такі як знак інтегрування, обмежувачі
матриць, багаторівневі дужки, дроби та ін. До цього розділу машинної графіки відносяться
насамперед такі пакети як Mathematica, MathCAD, MathLab тощо.
Ділова графіка табличного процесора Місrosoft Ехсеl. Побудова діаграм і графіків
Діаграми є засобом наочного подання даних і полегшують виконання порівнянь,
виявлення закономірностей і тенденцій поведінки даних. Наприклад, замість аналізу декількох
стовпчиків чисел на аркуші можна, ознайомившись із діаграмою, довідатися, падають чи
зростають обсяги продажів за кварталами, або як дійсні обсяги продажів співвідносяться із
запланованими.
У середовищі програми Місrosoft Ехсеl існує можливість побудови 14 типів
стандартних діаграм і графіків та 20 типів нестандартних, кожний з яких має декілька
різновидів.
Діаграму можна створити на окремому аркуші або помістити як встановлений об'єкт на
аркуш з даними. Щоб створити діаграму, необхідно спочатку підготувати для неї дані на
аркуші. Після цього, виділивши ці дані, слід скористатися Майстром діаграм для покрокового
створення діаграми, при якому вибираються її тип і різні параметри, або застосувати для
створення діаграми панель інструментів Діаграма.
Діаграма зв'язана з даними, на основі яких вона створена, і оновлюється автоматично
при зміні даних.
Кожний маркер даних на діаграмі відповідає одному значенню даних аркуша.
Маркер даних — смуга, область, точка, сегмент або інший графічний об'єкт, який
відповідає одній комірці аркуша. Маркери даних одного кольору на діаграмі створюють ряд
Арк.
ТП 08.05020205.000
Змн.
Арк.
№ докум.
Підпис
Дата
35
даних.
Місrosoft Ехсеl створює значення на осі значень за даними робочого аркуша. Основні
лінії позначають основні інтервали на осі категорій. Заголовки стовпчиків і рядків даних
використовуються як імена даних, що відображаються у легенді.
Легенда – підписи, які визначають візерунки або кольори рядів чи категорій даних на
діаграмах.
Побудова діаграм і графіків виконується за допомогою Майстра діаграм у відповідному
діалоговому вікні за 4 кроки у такій послідовності.
Крок 1. Вибір типу діаграми. На цьому етапі побудови слід вибрати тип діаграми із 14
стандартних або 20 нестандартних, а також вигляд зображення діаграми цього типу.
Крок 2. Джерело даних. Цей етап побудови має дві опції.
В опції Діапазон даних слід вказати блок даних для побудови діаграми в полі Діапазон.
Діапазон визначається введенням відповідного імені або виділяється лівою клавішею миші в
електронній таблиці після натискання кнопки згортання діалогового вікна. Після виділення
відповідного діапазону комірок слід натиснути кнопку відновлення діалогового вікна або
клавішу Enter. У цій опції також вказується орієнтація розташування рядів даних – у
стовпчиках або рядках.
Опція Ряд має різний вигляд залежно від типу діаграми. У ній вводяться імена рядів,
корегуються дані для рядів даних, а також вводяться необхідні підписи категорій даних, вміст
легенди діаграми тощо.
Крок З. Параметри діаграми. На цьому етапі зазначаються додаткові параметри
побудови діаграми у відповідних опціях, кількість і склад яких змінюється залежно від типу
діаграми. Тут можна визначати різноманітні заголовки, підписи діаграми, осей, розташування
легенди діаграми, таблиці даних тощо.
Крок 4. Розміщення діаграми. Діаграму можна розмістити у вільних від даних комірках
або накласти її на таблицю. Місrosoft Ехсеl дозволяє створювати діаграми і графіки на нових
аркушах активної книги з допомогою команд Майстра діграм.
Якщо вибрати пункт окремо на останньому кроці майстра, графічне зображення буде
побудоване на аркуші з назвою Діаграма №, де № - номер створюваної діаграми, що
відображається у рядку прокручування аркушів книги.
Інженерна графіка в КОМПАС 5.Х
В даний час система КОМПАС 5.Х складається з двох підсистем - креслярськоконструкторського редактора КОМПАС-ГРАФІК і редактора тривимірних твердотільних
моделей КОМПАС-3D.
Підсистема КОМПАС-ГРАФІК 5 призначена для автоматизації проектноконструкторських робіт в різних галузях діяльності. Вона може успішно використовуватися в
машинобудуванні, архітектурі, будівництві, складанні планів і схем - скрізь, де необхідно
розробляти і випускати креслярську і текстову документацію.
КОМПАС-ГРАФІК 5 розроблений спеціально для операційного середовища MS
Windows і повною мірою використовує всі її можливості і переваги для надання користувачу
максимального комфорту і зручності в роботі.
Підсистема КОМПАС-3D призначена для створення тривимірних параметричних
моделей деталей з метою передачі геометрії в розрахункові пакети і в пакети розробки
управляючих програм для устаткування з ЧПУ, а також розрахунку їх геометричних і
центральномасових характеристик.
КОМПАС-3D орієнтований на формування моделей конкретних деталей, що містять як
типові, так і нестандартні, унікальні конструктивні елементи. Параметризація тривимірних
моделей дозволяє швидко одержувати типові деталі на основі одного разу спроектованого
прототипу.
Завдяки інтеграції підсистем КОМПАС-3D і КОМПАС-ГРАФІК можливий обмін
інформацією між файлами конструкторських документів і тривимірними моделями.
Типи документів КОМПАС-ГРАФІК 5
Основним документом в системі КОМПАС-ГРАФІК 5 є лист креслення. Креслення
зберігається в окремому файлі спеціального двійкового формату (розширення файлу *.cdw).
Арк.
ТП 08.05020205.000
Змн.
Арк.
№ докум.
Підпис
Дата
36
Якщо Ваша конструкторська документація складається з декількох листів, то вони створюються
і обробляються окремо (в різних файлах).
Кожне креслення складається з видів, технічних вимог, основного напису (штампу
креслення) і позначення шорсткості невказаних поверхонь деталі (знака невказаної шорсткості).
При створенні нового креслення спеціальний системний вигляд з номером 0 створюється
автоматично, і можна негайно приступати до викреслювання об'єктів, які поміщатимуться в цей
нульовий вигляд. В кожному вигляді можна створювати до 255 шарів для зручного розміщення
і обробки зображення.
Іншим типом документа КОМПАС-ГРАФІК 5 є фрагмент (розширення файлу *.frw).
Він відрізняється від креслення відсутністю об'єктів оформлення. У фрагменті немає рамки,
основного напису, знака невказаної шорсткості і технічних вимог. Фрагмент, як і вид
креслення, може містити до 255 шарів.
Фрагмент ідеально підходить для зберігання зображень, які не потрібно оформляти як
лист креслення (ескізні промальовування, розробки і т.д.). Крім того, у фрагментах зручно
зберігати створені типові рішення і конструкції для подальшого використовування в інших
документах.
Вбудований текстовий процесор КОМПАС-ГРАФІК 5 дозволяє створювати текстовографічні документи (розширення файлу *.kdw). В такому документі крім власне текстової
частини можуть бути вставлені таблиці і графічні ілюстрації (креслення і фрагменти). Текстовографічний документ, як і креслення, оформляється рамкою і основним написом.
Специфікація (*.cdw) є таблицею, що містить інформацію про склад складальної
одиниці, комплексу або комплекту. Оформлення специфікації, що поставляються у складі
системи, відповідають вказаному стандарту. Можливе створення призначеного для користувача
типу специфікації. Така специфікація є довільною таблицею із заголовками колонок, назвами
розділів, правилами заповнення і сортування записів, що задаються користувачем.
Типи об'єктів КОМПАС-ГРАФІК
Геометричні об'єкти: крапка, пряма, відрізок прямий, коло, дуга кола, еліпс,
багатокутник (ламана), контур, крива Безье, NURBS-крива, штрихування, еквидистантна крива,
мікроелемент.
Об'єкти оформлення: багаторядковий текстовий напис, таблиця, розмір лінійний,
розмір кутовий, розмір радіальний, розмір діаметральний, позначення бази, допуск форми,
символ шорсткості, лінія винесення, стрілка напряму погляду, лінія розрізу або перетину,
позначення центру, атрибут.
Об'єкти креслення: вигляд, технічні вимоги, основний напис (штамп), позначення
шорсткості невказаних поверхонь.
Комп’ютерна графіка в COREL DRAW Graphіcs Suіte
Coreldraw Graphіcs Suіte - це відомий пакет програм для роботи з різними типами
графіки. Він дозволяє працювати над усілякими проектами – від створення логотипа й вебграфіки до багатосторінкових маркетингових брошур або привабливих вивісок. У пакеті
Coreldraw Graphіcs Suіte реалізовані розширені засоби забезпечення сумісності із часто
використовуваними форматами, включаючи Adobe Іllustrator, Photoshop, Corel Paіnt Shop Pro,
Mіcrosoft Offіce, JPEG і PDF. В Coreldraw Graphіcs Suіte присутній додаток Corel Powertrace, що
дозволяє переводити растрову графіку у векторну. Лабораторія по коректуванню зображень
Photo-Paіnt, що входить у пакет Coreldraw Graphіcs Suіte - це єдиний центр для настроювання
кольорів і відтінків фотографій. В Coreldraw Graphіcs Suіte присутня підтримка захищених
документів PDF, яка дозволяє користувачам відкривати й створювати документи PDF, захищені
паролем.
Об'єкти в Coreldraw
В Coreldraw об'єктом називається будь-який окремий елемент зображення – рядок
простого або фігурного тексту, імпортований малюнок, фігури; еліпс, багатокутник,
прямокутник, выносная лінія.
Після створення простих об'єктів можна моделювати зображення, надаючи йому такі
властивості, як колір заливання й колір контуру, згладити його криві й застосувати до нього
різні ефекти.
Арк.
ТП 08.05020205.000
Змн.
Арк.
№ докум.
Підпис
Дата
37
Coreldraw зберігає всю інформацію, включаючи положення об'єкта на екрані,
послідовність, у якій він був створений, а також застосовані до нього параметри, як частина
опису об'єкта. Це означає, що при застосуванні до об'єкта якої-небудь операції (наприклад при
його переміщенні) Coreldraw обновляє його форму й усі властивості й зберігає цю інформацію.
Окремий об'єкт можна відрізнити за рамкою виділення, що з'являється навколо об'єкта
при виборі його за допомогою інструмента Pick (Покажчик).
Коли об'єкт виділений, на кутах і середніх крапках периметра його рамки, що виділяє,
з'являються вісім чорних квадратів.
У кожного об'єкта ілюстрації буде власна рамка виділення. При угрупованні двох або
більш об'єктів створюється згрупований об'єкт, який можна виділити й маніпулювати ним як
окремим об'єктом.
Об'єкти складаються із замкнених або незамкнутих контурів, що формують їхні
границі. Контур може містити один або декількох з'єднаних сегментів. На кінці кожного
сегмента перебуває порожній квадрат, який називається вузлом. Виділяти вузли й змінювати
загальну форму або кут кривої об'єкта можна за допомогою інструмента Shape (Фігура). Дія
інструмента Фігура варіюється залежно від типу об'єкта.
Кінцеві крапки контуру незамкнутого об'єкта не стикаються. В об'єкта із замкненим
контуром кінцеві крапки з'єднуються, утворюючи безперервну ламану або криву лінію.
Об'єктами з незамкнутим контуром можуть бути довільні криві, криві Безье або спіралі. Однак
за допомогою кривих можна також створювати замкнені контури, з'єднуючи початкову й
кінцеву крапки.
Прикладами об'єктів із замкненим контуром є: коло, квадрат, сітка, багатокутник, зірка.
Заливати кольором або візерунком можна тільки об'єкти із замкненим контуром.
Довільні криві й криві Безье відрізняються тим, що перші можна малювати, просто
натискаючи кнопку миші й ведучи курсор майже так само, як на папері. Другі створюються
позначенням початкових і кінцевих крапок лінії або кривій, які Coreldraw потім з'єднує.
Визначення об’єктів у вигляді ряду векторів у цілому забезпечує більшу ефективність
при роботі з ними, ніж визначення об’єктів як величезної кількості окремих крапок. Це
пояснюється тим, що навіть простий об'єкт може складатися з багатьох тисяч крапок, кожна з
яких повинна мати власні атрибути, у той час як той самий об’єкт може бути визначений у
вигляді невеликої кількості сегментів кривої.Тому, файли векторних образів Coreldraw, як
правило, мають менший розмір, ніж файли порівнянних растрових об’єктів.
На додаток до створення більш компактних файлів, векторні об’єкти Coreldraw мають
інші важливі переваги. Наприклад, об’єкт Coreldraw можна легко масштабувати без втрат якості
в діапазоні розмірів від піктограми до великого плаката. Ця легкість масштабування виникає з
механізму визначення плавних кривих ліній. На відміну від растрових малюнків вони
зберігають свою плавність і безперервність навіть при значнім збільшенні (растрові образи при
цьому стають східчастими). Такі криві називаються кривими Безье по імені французького
інженера Безье (Besier), який в 1970-х роках розробив теорію їх математичного опису.
Перевагою растрової графіки є створення ілюстрацій для публікації в Internet.
Найпопулярніші браузери не можуть інтерпретувати об’єкти у форматі Coreldraw. Крім того,
відносно низьке розширення моніторів комп'ютера (звичайно 72 крапки на дюйм) здатне
нівелювати переваги створення векторно-заснованих об’єктів.
З іншого боку, багато графічних розробок призначені для виводу у вигляді твердих
копій, і тут векторні об’єкти Coreldraw підходять краще. Векторні графічні засоби Corel
забезпечують розроблювачеві надзвичайно потужний набір функцій. Coreldraw може потім
легко транслювати створені образи в растрові формати, зокрема, у файли обох широко
застосовуваних Web-Сумісних растрових форматів: GIF і JPEG. Крім того, в Coreldraw є —
Corel PHOTO PAINT, спеціальна програма для роботи з растровою графікою з комплекту
Coreldraw. Таким чином, у цьому змісті Coreldraw — імовірно, кращий найбільш універсальний
засіб для розробки графіки як векторної, так і растрової основи.
Арк.
ТП 08.05020205.000
Змн.
Арк.
№ докум.
Підпис
Дата
38
11 Особливості збирання і регулювання ТЗ і ПЗ ІІС, вимірювання параметрів
сигналів за допомогою засобів мікроелектроніки та схемотехніки
Запуск програми самотестування
Відразу після включення комп'ютера починає діяти одна з головних підпрограм BІOS Р0SТ (Роwеr On Self Test – самотестування при включенні). Вона виконує початкове тестування
всіх компонентів комп'ютера. Якщо конфлікти не виявлені, завантаження триває й керування
передається встановленій операційній системі.
У випадку виявлення конфлікту підпрограма POST сигналізує звуковими або
текстовими повідомленнями.
Налагодження неправильно підключеного вінчестера
Помилка при завантаженні операційної системи – не знайдений загрузочний диск.
Можливе повідомлення BIOS про помилки завантаження системи приведені в таблиці 11.1.
Таблиця 11.1
Помилки при неправильному підключенні вінчестера
BIOS
Повідомлення BIOS
PhoenixBIOS
Fixed Disk Failure
AMIBIOS
C: Drive Error
AMIBIOS
HDD controller failure
AwardBIOS
Error encountered initializing hard drive
AwardBIOS
Error initializing hard drive controller
Розглянемо можливі причини виникнення таких неполадок.
Забута дискета в FDD-приводі
Зазвичай за замовчуванням першим пристроєм завантаження системи, вибраним у
BIOS, являється дисковід 3,5". І якщо в дисководі була залишена робоча дискета, то при
перезавантаженні комп'ютера в 1-шу чергу буде виповнено звернення саме до неї, а не до
жорсткого диска. У результаті не буде знайдений завантажник операційної системи й
завантаження аварійно завершиться видачою одного з вказаних повідомлень на екрані (табл. 1).
Для рішення цієї проблеми потрібно просто видалити дискету з дисководу й перезагрузити
комп'ютер, нажавши сполучення клавіш Ctrl+Alt+Delete або кнопку Reset на системному блоці.
Помилка ініціалізації жорсткого диска
Часто виникає необхідність тимчасово підключати до комп’ютеру додатковий
вінчестер для копіювання великогу об’єму даних. В цьому випадку жорсткі диски можуть
виявитись неправильно підєднаними. Один з варіантів помилки - IDE-шлейф приєднаний
навпаки. Інший варінат, що часто зустрічається варіант, - перемички на вінчестерах установлені
невірно – наприклад, в обох жорстких дисків перемички установлені в положенні Маster. Таким
чином, необхідно перевірити перемички: Маster/Slave, Single Cable (або Cable Select).
Щоб переконатися, що дана помилка виправлена, необхідно провірити у BIOS, як
розпізнався вінчестер (або вінчестери).
Ще одна потенційна причина виникнення помилки при завантаженні під час
ініціалізації жорсткого диска досить банальна – просто згорів вінчестер. У цьому випадку
BIOS може видавати набір нечитаємих символів замість ідентифікатора жорсткого диска. Для
перевірки цієї гіпотези необхідно загрузити систему не з вінчестера, а із завантажувальної
дискети або CD-диска.
Налагодження неправильно підключеної пам'яті
BIOS при загрузці видає звукові сигнали і виводить на екран повідомлення про
помилки. Різні версії BIOS видають різні звукові сигнали:
AwardBIOS – постійні довгі (або 1 довгий + 1 короткий);
PhoenixBIOS – 2 коротких або 3 коротких;
АМІBIOS – 1 довгий + 3 коротких.
Арк.
ТП 08.05020205.000
Змн.
Арк.
№ докум.
Підпис
Дата
39
Текстові повідомлення про помилки пам'яті приведені у таблиці 11.2.
Таблиця 11.2
Повідомлення про помилки при підключенні пам'яті
BIOS
Повідомлення BIOS
AwardBIOS
Memory parity error at XXXX
АМІBIOS
Memory parity error at XXXX
АМІBIOS
Memory mismatch, run Setup
PhoenixBIOS
Failing bits
Можливі причини і способи відлагодження:
один з модулів пам'яті не до кінця або не тієї стороною встановлений у слот
материнської плати;
модулі пам'яті вставлені в банки пам'яті з неправильними номерами. Спробуйте
встановити модуль в інший слот. В теперішній час на системних платах зазвичай є чотири
слоти, і вони відділені кольором по парах – це означає, що плата розрахована на оперативну
пам’ять, що працює у двохканальному режимі, тобто в цьому випадку модулі пам'яті
однакового типу й об’єму повинні встановлюватись попарно в слоти одного кольору. Раніше
слоти не мали розфарбування – необхідно в документації до системної плати дізнатися
розташування банків пам'яті;
вставлений модуль пам'яті більшого об’єму, ніж допускається специфікацією
материнської плати;
вставлений модуль пам'яті із частотою системної шини, не підтримується
материнською платою (звіряємося зі специфікацією);
згорів один з модулів пам'яті. Спробуйте витягнути всі модулі пам'яті, і потім включати
їх по одному, щоб дізнатись, який з модулів несправний. Якщо ж модуль пам'яті єдиний,
спробуйте встановити замість нього справний;
при повідомленні Memory parity error at XXXX відключіть у BIOS контроль парності
або замініть модуль.
Налагодження неполадки із блоком живлення
Постійні короткі гудки. Можливі причини і способи відлагодження: несправний сам
блок живлення. Перевірте, чи працює вентилятор блоку. Друга можлива причина –
перевищення навантаження. Спробуйте зменшити його за рахунок відключення деяких
пристроїв (у першу чергу вінчестера й СD-привода).
Налагодження неполадки з відеокартою
При завантаженні екран темний, а BIOS видає звукові сигнали:
AwardBIOS – 1 довгий + 2 коротких;
PhoenixBIOS – 1 довгий + багато коротких (або 8 коротких);
АМІBIOS – 8 коротких.
Можливі причини і способи відлагодження:
не підключений кабель монітора. Для відлагодження необхідно просто підключити
монітор;
відеокарта перекошена у слоті. Дуже часто в таких випадках карта вставлена не до
кінця зі сторони защіпки. Для відлагодження необхідно витягти відеокарту зі слота й аккуратно|
вставити її назад;
карта несумісна з материнською платою. Виясніть в специфікації, який тип відеокарт
підтримує ця материнська плата, і спробуйте встановити підходящу;
не працює вентилятор на чіпсеті відеокарти. Це може бути наслідком того, що згорів
сам чіпсет. У такий ситуації необхідна заміна відеокарти.
Налагодження несправності материнської плати
BIOS при завантаженні видає звукові сигнали:
AwardBIOS – 3 довгих;
PhoenixBIOS – 4 коротких або 7 коротких;
АМІBIOS – 7 коротких або 11 коротких.
При цьому на екран виводяться текстові повідомлення про помилки (таблиця. 11.3).
Арк.
ТП 08.05020205.000
Змн.
Арк.
№ докум.
Підпис
Дата
40
Таблиця 11.3
Помилки материнської плати
Повідомлення BIOS
Offending address not found
Affending segment
Parity Check 1.2
Real-time clock error
BIOS
AwardBIOS
AwardBIOS
PhoenixBIOS
PhoenixBIOS
Можливі причини і способи відлагодження:
нестабільність напруги, що подається із блоку живлення. Необхідна попробувати
подати живлення материнській платі від іншого джерела;
згорілі конденсатори на материнській платі. Несправне джерело живлення може
вивести їх з роботи. Візуально це проявляється у вигляді, нерівностей, що здулися, деколи потік
електроліту, що перебуває всередині конденсатора. Такі конденсатори вимагають заміни.
Можна їх замінити самостійно в домашніх умовах, однак немає гарантії, що материнська плата
після цього запрацює – оскільки невідомо, що могло ще згоріти внаслідок виходу конденсатора
з ладу. Найкращий варіант – замінити материнську плату.
Примітка. Ще одним наслідком несправних конденсаторів може бути постійне
перезавантаження комп’ютера відразу після загрузки операційної системи.
Налагодження неполадки із процесором
BIOS при завантаженні видає звукові сигнали – 5 коротких для АМІBIOS і для
PhoenixBIOS.
Можливі причини і способи відлагодження:
процесор установлений з перекосом у гнізді. Це може статись через ослаблення або
поломку фіксуючого механізму. Наприклад, відламався пластмасовий виступ на сокеті, за який
чіпляється фіксуюча скоба, або скоба просто, зіскочила. Спробуйте вийняти і заново вставити
процесор. Якщо помилка повторюється, процесор варто замінити;
деякі ніжки процесора при установці не потрапили в отвори гнізда й погнулися.
Необхідно уважно оглянути процесор і випрямити погнуті ніжки з допомогою пінцета або
пустотілої голки.
Примітка. Якщо згорів процесор, то система взагалі не грузиться, а BIOS мовчить.
Налагодження неполадки з BIOS
При завантаженні видаються звукові сигнали:
AwardBIOS – 1 довгий +o багато коротких (або 2 коротких);
АМІBIOS і PhoenixBIOS – 9 коротки[ (або 10 коротких).
Крім того, при початковому завантаженні на екрані з'являються повідомлення,
перераховані в табл. 4.
Таблиця 11.4
Помилки BIOS
BIOS
Повідомлення BIOS
AwardBIOS
CMOS battery has failed
AwardBIOS
CMOS checksum error
АМІBIOS
CMOS Battery State Low
АМІBIOS
CMOS checksum failure
АМІBIOS
CMOS System Options Not Set
АМІBIOS
CMOS Memory Size Mismatch
PhoenixBIOS
System Battery is dead – replace and run
SETUP
PhoenixBIOS
System CMOS checksum bad – run SETUP
Можливі причини і способи відлагодження:
поганий контакт у розйомі мікросхеми BIOS. Можливо, мікросхема виймалась, і після
цього була вставлена з перекосом, або в неї підігнулася ніжка. 2 коротких сигнали сигналізують
Арк.
ТП 08.05020205.000
Змн.
Арк.
№ докум.
Підпис
Дата
41
про незначні помилки;
можливо, просто збилися установки внаслідок низької напруги батарейки.
Рекомендується правильно встановити мікросхему в посадковому гнізді або замінити батарею.
Всі приведені вище текстові повідомлення говорять про несправну батарею живлення
СМ0S. Це не критична помилка. Для відлагодження її причини необхідно зайти у BIOS, заново
встановити необхідні налаштування, потім зберегти їх і вийти. Також необхідно замінити
батарею, тому що при черговому включенні комп'ютера всі налаштування знову скинуться і їх
прийдеться встановлювати заново.
Налагодження інших помилок
При завантаженні видаються такі звукові сигнали:
AwardBIOS – 1 довгих+ 3 коротких;
АМІBIOS і PhoenixBIOS – 6 коротких.
Можливі причини і способи відлагодження:
несправність клавіатури. Вона може бути просто не підключена або розйом не до кінця
вставлений у гніздо системного блоку. Якщо після перевірки сигнали повторюються, натисніть
клавішу Num Lock. Повинен засвітитися індикатор Num Lock зверху на цифровій клавіатурі.
Якщо індикатор не запалюється, то це означає, що клавіатура несправна;
виведені на екран текстові повідомлення BIOS (табл. 11.5) також сигналізують про
поганий контакт у гнізді або про несправності клавіатури.
Таблиця 11.5
Помилки клавіатури
BIOS
Повідомлення BIOS
AwardBIOS
Keyboard error or no keyboard present
АМІBIOS
Keyboard error
АМІBIOS
Keyboard is locked
АМІBIOS
K/B interface error
PhoenixBIOS
Keyboard error
PhoenixBIOS
Keyboard error: <код>
Останнє повідомлення сигналізує про "залипання" клавіші з вказаним кодом.
Несправність усувається виявленням "залипань" клавіші або по коду, або візуально. Причиною
може бути влучення в зазор біля клавіші дрібного стороннього предмета, який необхідно
просто видалити, або забруднення клавіатури. У цьому випадку необхідно промити посадкове
гніздо клавіші спиртом (клавіша виймається за допомогою пінцета невеликим зусиллям
нагору).
Діагностичні програми
Діагностика – це ретельне тестування всіх компонентів комп'ютера з метою з'ясування
відповідності їх характеристик заявленим виробником (продавцем), а також визначення
реальної продуктивності (швидкості роботи) і порівняння цих показників з еталонними
пристроями. Природно, що деякі функції діагностичних, або, як ще їх називають, тестових
програм можна використовувати для виявлення пристроїв, що працюють із збоями, але це не
говорить про те, що такі програми застосовуються в основному для пошуку несправностей.
Діагностичні програми дозволяють без втручання в пристрій комп'ютера визначити
модель, дату виробництва, характеристики встановлених компонентів. Це, наприклад, дозволяє
переконатися в тому, що всі компоненти абсолютно нові.
Діагностичні програми бувають двох основних типів:
комплексні – в основному призначені для здобуття детальної інформації про
встановлені компоненти, визначення потужності і порівняння з еталонним устаткуванням;
спеціалізовані – дозволяють отримати якнайповнішу інформацію про компоненти, а
також включають/виключають різні режими роботи, які недоступні за допомогою стандартних
засобів.
Діагностичні програми, перевіряють найбільш важливі параметри “заліза”, дозволяють
запобігти переважній більшості проблем, що виникають з вини апаратного забезпечення. Це
Арк.
ТП 08.05020205.000
Змн.
Арк.
№ докум.
Підпис
Дата
42
говорить про те, що надалі вам досить шукати причину збоїв в програмному забезпеченні
(операційній системі). Велику кількість діагностичних програм можна знайти на інтернеті-сайті
http :// www . benchmarkhq . ru /. Найбільш яскравими представниками комплексних програм
можна назвати такі, як ASTRA32 і Sisoft Sandra .
Програма з цікавою назвою ASTRA розшифровується як Advanced Syslnfo Tool and
Reporting Assistant . Творцем цієї досить непоганої програми є компанія Syslnfo Labs . Програма
дозволяє визначати більше ста типів процесорів і більше трьохсот типів материнських плат –
від найстаріших до сучасних. Найбільш свіжу версію програми ASTRA можна знайти на сайті
компанії http://www.sysinfolab.com/. Тут можна ознайомитися із списком всіх нововведень, які
"спіткали" будь-яку з версій.
Серед програм, що працюють в середовищі Windows, найбільш відома програма Sisoft
Sandra ( System Analyzer, Diagnostic and Reporting Assistant ), яку можна знайти на інтернетісайті http://www.sisoftware.co.uk/. Інтерфейс програми нагадує стандартну панель управління
операційної системи. Всі основні розділи тут представлені у вигляді іконок з відповідним
зображенням (наприклад, материнської плати). Щоб отримати інформацію про пристрій, слід
вибрати потрібний розділ і подвійним клацанням лівої кнопки миші відкрити його.
Непоганою є також програма під назвою Hwinfo 32, яку ви можете знайти на інтернетісайті http://www.hwinfo.com/. Основне вікно розділене на дві половини, в одній з яких міститься
деревовидний каталог пристроїв, а в іншій відображується системна інформація. Треба визнати,
що така організація робочого простору є найбільш зручною: швидкий доступ до інформації
поєднаний з наочністю і простотою.
Категорія спеціалізованих діагностичних програм більш багато чисельна, можливо,
тому що таку програму написати дещо простіше, ніж програми попередньої категорії. Найбільш
важливими компонентами є оперативна пам'ять, жорсткий диск, відеокарта і центральний
процесор. Перерахування проводилося в тому порядку, в якому найчастіше зустрічаються збої з
вини “заліза”.
Для тестування оперативної пам'яті можна використовувати наступні програми:
Memtech-86. Найбільш сучасна версія цієї профамми може працювати з об'ємом
оперативної пам'яті до 2 Гбайт. Офіційний сайт її виробника знаходиться за адресою http://www
.memtest86.com/;
Goldmemory. Найбільш свіжу версію можна знайти в Інтернеті за адресою
http://www.goldmemory.cz/;
Docmem. Найбільш свіжу версію можна знайти в Інтернеті за адресою
http://www.simmtester.com/ або http://www docmemory.com/.
Практично завжди для тестування жорсткого диска сповна досить застосувати
відповідний модуль комплексної програми Sisoft Sandra, хоча існує і ряд спеціалізованих
програм, що дозволяють визначити не лише швидкість його роботи, але і перевірити на
наявність збійних секторів. Це такі програми, як:
Drive Fitness Test або IBM Feature Tools, призначені для жорстких дисків IBM (Hitachi);
Powermax — для жорстких дисків виробництва Maxtor ;
Quantum Data Protection System або Diskgo! — для жорстких дисків Quantum;
Seatools Disk Diagnostic — для жорстких дисків Seagate і т.д.
Для роботи з центральним процесором існує безліч різних програм, але велика їх
частина призначена не стільки для тестування, скільки для визначення типа ядра, номера
степпінга, об'єму кеш-пам'яті і знаходження аналогічної інформації. Найбільш популярні
сьогодні програми (поруч вказані адреси, по яких їх можна знайти в Інтернеті):
WCPUID http:// www.h-oda.com/
SYSID http://www.sysid.subnet.dk/
CPU - Z http://www.cpuid.com/
Cpuinfo http://www.pcanalyser.de/
Hot CPU Tester Pro http://www.opusware.net/
CPU Stability Test http://www.vtoy.fi/
CPU Burn 4 ftp://ftp.scn.ru/pub/ftp/tests/stress/
Для простого тестування поверхні жорсткого диска можна використовувати як
Арк.
ТП 08.05020205.000
Змн.
Арк.
№ докум.
Підпис
Дата
43
стандартну програму Scan Disk, так і популярну утиліту Disk Doctor з не менш популярного
пакету програм Norton Systemworks . Ретельніший аналіз стану вінчестера можна провести при
потужності будь-якої програми, що дозволяє прочитувати інформацію із спеціальної
мікросхеми (або із спеціальної області на диску), де зберігають ся всі найбільш важливі
параметри, динаміка їх зміни і інша службова інформація. Найбільш універсальною серед
безлічі про грам, що виконують дану функцію, є програма SMARTUDM. Діагностику ця
програма, не дивлячись на те, що вона розрахована на роботу в середовищі MS - DOS, може
здійснювати навіть в середовищі Windows, правда, лише для жорстких дисків, які підключені
другим, третім і так далі.
Для перевірки стану відекарти, як правило, вистачає відповідного модуля з програми
Sisoft Sandra і тестів, вбудованих в драйвери DIRECTX, але за особливого бажання можна
влаштувати стрес-тестування за допомогою програми Madonion 3 Dmark, яка непогано
навантажує як саму відеокарту, так і процесор. Версія програми повинна встановленій моделі
відеокарті.
Існує велика кількість програм, що визначають тактову частоту відеопроцесора,
пам'яті, встановленої на відеокарті, а також ширину шини пам'яті і подібну інформацію, але всі
вони несуть не більше ніж інформаційний характер.
Не дивлячись на настільки високе різноманіття діагностичних програм, сповна можна
обійтися програмою, яка входить в комплект будь-який операційної системи від Windows 95 до
Windows XP . Це утиліта Зведення про систему, яка дозволяє отримати детальну інформацію
про апаратні або програмні конфлікти, перевірити системний реєстр, драйвера DIRECTX,
отримати детальну інформацію про встановлені пристрої, версіях драйверів і багато що інше.
Мультиметр — електронний вимірювальний прилад. У мінімальному наборі це
вольтметр, амперметр і омметр. Існують цифрові і аналогові мультиметри.
Основні функції мультиметра:
вимірювання величини електричного струму;
вимірювання напруги між двома точками електричного кола;
вимірювання електричного опору.
Додаткові функції мультиметра:
продзвонювання — вимірювання електричного опору зі звуковою (іноді і світловою)
сигналізацією (для кола низького опору (менше 50 Ом));
генерація тестового сигналу найпростішої форми (гармонійної або імпульсної);
тест діодів — перевірка цілісності напівпровідникових діодів і знаходження їх «прямої
напруги»;
тест транзисторів — перевірка напівпровідникових транзисторів і (як правило)
знаходження їх параметру h21е;
вимірювання електричної ємності;
вимірювання індуктивності;
вимірювання температури, із застосуванням зовнішнього датчика (як правило,
термопари);
вимірювання частоти гармонійного сигналу.
Використання приладів мікросхемотехніки для вимірювання параметрів сигналів
несправнх компоннтів ПК:
1.
Якщо не крутяться вентилятори блоку живлення (БП), корпусу і кулера процесора
і вінчестер не видає характерного звуку розкручування шпінделя, то вийшов з ладу блок
живлення. Наявність напруги на його виході можна перевірити тестером, помірявши величину
напруги на контактах системної плати в тому місці, де джгут проводів живлення сполучений з
БП.
2.
При несправності роботи монітора, варто перевірити, чи подаються на нього
сигнали з відеоадаптера. Для цього осцилографом на контактах 10 і 13 (“земля” і синхронізація
відповідно) 15-контактного роз’єму D-Sub-відеоадаптера, вставленого в материнську плату,
потрібно перевірити наявність робочих сигналів.
3.
В оптичних приводах найчастіше виходить з ладу оптико-механічна частина. Для
їх перевірки необхідно виміряти вихідні сигнали на відповідних контактах.
Арк.
ТП 08.05020205.000
Змн.
Арк.
№ докум.
Підпис
Дата
44
Вимірювання напруги на материнській платі
Блок живлення комп’ютера подає на материнську плату через роз’єм живлення
стандарту AT або ATX набір напруги. Це +5v; -5v; +12v; -12v; і (на старих AT відсутній) +3.3v;
-3.3v. На рисунку 11.1 показана плата з двома варіантами роз’ємів.
Вимірювати напругу зручно якщо ваш тестер має тоненький кінчик щупа (+), бажано
завтовшки з голку, і мінус (-) із затиском типу - крокодил. Мінус підключаємо на масу
материнської плати, встановлюємо межу вимірювання тестера вольт на 20 (постійну) і
починаємо дослідження.
Рис. 11.1 Роз’єми AT та ATX
Справний роз’єм AT видасть сигнал наведений на рисунку 11.2.
Рис. 11.2 Сигнали справного роз’єму AT
Справний роз’єм ATX видасть сигнал наведений на рисунку 11.3.
Рис. 11.3 Сигнали справного роз’єму ATX
Арк.
ТП 08.05020205.000
Змн.
Арк.
№ докум.
Підпис
Дата
45
12 Програмне забезпечення ІІС
В основу роботи інтелектуальних інтегрованих систем покладено програмний принцип
керування, який полягає в тому, що комп'ютер виконує дії за заздалегідь заданою програмою.
Цей принцип забезпечує універсальність використання комп'ютера: у певний момент часу
розв'язується задача відповідно до вибраної програми. Після її завершення у пам'ять
завантажується інша програма і т.д. Програма – це запис алгоритму розв'язання задачі у вигляді
послідовності команд або операторів мовою, яку розуміє комп'ютер. Кінцевою метою любої
комп'ютерної програми є керування апаратними засобами.
Для нормального розв'язання задач на комп'ютері потрібно, щоб програма була
налагоджена, не потребувала дороблень і мала відповідну документацію. Тому стосовно роботи
на комп'ютері часто використовують термін програмне забезпечення (software), під яким
розуміють сукупність програм, процедур і правил, а також документації, що стосуються
функціонування системи оброблення даних.
Програмне та апаратне забезпечення у комп'ютері працюють у нерозривному зв'язку та
взаємодії. Склад програмного забезпечення обчислювальної системи називається програмною
конфігурацією. Між програмами існує взаємозв'язок, тобто багато програм працюють,
базуючись на програмах нижчого рівня. Міжпрограмний інтерфейс – це розподіл програмного
забезпечення на декілька пов'язаних між собою рівнів. Рівні програмного забезпечення являють
собою піраміду, де кожен вищій рівень базується на програмному забезпеченні попередніх
рівнів. Схематично структура програмного забезпечення наведена на рисунку 12.1.
Прикладний рівень
Службовий рівень
Системний рівень
Базовий рівень
Рис. 12.1 Програмне забезпечення
Базовий рівень
Цей рівень є найнижчим рівнем програмного забезпечення. Відповідає за взаємодію з
базовими апаратними засобами. Базове програмне забезпечення міститься у складі базового
апаратного забезпечення і зберігається у спеціальних мікросхемах постійного запам'ятовуючого
пристрою (ПЗП), утворюючи базову систему введення-виведення BIOS. Програми та дані
записуються у ПЗП на етапі виробництва і не можуть бути змінені в процесі експлуатації.
Системний рівень
Системний рівень – є перехідним. Програми цього рівня забезпечують взаємодію інших
програм комп'ютера з програмами базового рівня і безпосередньо з апаратним забезпеченням.
Від програм цього рівня залежать експлуатаційні показники всієї обчислювальної системи. При
під'єднанні до комп'ютера нового обладнання, на системному рівні повинна бути встановлена
програма, що забезпечує для решти програм взаємозв'язок із цим пристроєм. Конкретні
програми, призначені для взаємодії з конкретними пристроями, називають драйверами.
Інший клас програм системного рівня відповідає за взаємодію з користувачем. Завдяки
йому є можливість вводити дані у обчислювальну систему, керувати її роботою й отримувати
результат у зручній формі. Це засоби забезпечення користувацького інтерфейсу, від них
залежить зручність та продуктивність роботи з комп'ютером.
Сукупність програмного забезпечення системного рівня утворює ядро операційної
системи комп'ютера. Наявність ядра операційної системи – є першою умовою для можливості
практичної роботи користувача з обчислювальною системою. Ядро операційної системи
виконує такі функції: керування пам'яттю, процесами введення-виведення, файловою
системою, організація взаємодії та диспетчеризація процесів, облік використання ресурсів,
оброблення команд і т.д.
Службовий рівень
Арк.
ТП 08.05020205.000
Змн.
Арк.
№ докум.
Підпис
Дата
46
Програми цього рівня взаємодіють як із програмами базового рівня, так і з програмами
системного рівня. Призначення службових програм (утиліт) полягає у автоматизації робіт по
перевірці та налаштуванню комп'ютерної системи, а також для покращення функцій системних
програм. Деякі службові програми (програми обслуговування) відразу додають до складу
операційної системи, доповнюючи її ядро, але більшість є зовнішніми програмами і
розширюють функції операційної системи. Тобто, у розробці службових програм
відслідковуються два напрямки: інтеграція з операційною системою та автономне
функціонування.
Класифікація службових програмних засобів
1.
Диспетчери файлів (файлові менеджери). За їх допомогою виконується більшість
операцій по обслуговуванню файлової структури копіювання, переміщення, перейменування
файлів, створення каталогів (папок), знищення об'єктів, пошук файлів та навігація у файловій
структурі. Базові програмні засоби містяться у складі програм системного рівня і
встановлюються разом з операційною системою
2.
Засоби стиснення даних (архіватори). Призначені для створення архівів. Архівні
файли мають підвищену щільність запису інформації і відповідно, ефективніше
використовуються носії інформації.
3.
Засоби діагностики. Призначені для автоматизації процесів діагностування
програмного та апаратного забезпечення. Їх використовують для виправлення помилок і для
оптимізації роботи комп'ютерної системи.
4.
Програми інсталяції (встановлення). Призначені для контролю за додаванням у
поточну програмну конфігурацію нового програмного забезпечення. Вони слідкують за станом
і зміною оточуючого програмного середовища, відслідковують та протоколюють утворення
нових зв'язків, загублені під час знищення певних програм. Прості засоби управління
встановленням та знищенням програм містяться у складі операційної системи, але можуть
використовуватись і додаткові службові програми.
5.
Засоби комунікації. Дозволяють встановлювати з'єднання з віддаленими
комп'ютерами, передають повідомлення електронної пошти, пересилають факсимільні
повідомлення тощо.
6.
Засоби перегляду та відтворення. Переважно для роботи з файлами, їх необхідно
завантажити у "рідну" прикладну систему і внести необхідні виправлення. Але, якщо
редагування не потрібно, існують універсальні засоби для перегляду (у випадку тексту) або
відтворення (у випадку звука або відео) даних.
7.
Засоби комп'ютерної безпеки. До них відносяться засоби пасивного та активного
захисту даних від пошкодження, несанкціонованого доступу, перегляду та зміни даних. Засоби
пасивного захисту - це службові програми, призначені для резервного копіювання. Засоби
активного захисту застосовують антивірусне програмне забезпечення. Для захисту даних від
несанкціонованого доступу, їх перегляду та зміни використовують спеціальні системи, базовані
на криптографії.
Прикладний рівень
Програмне забезпечення цього рівня являє собою комплекс прикладних програм, за
допомогою яких виконуються конкретні завдання (від виробничих до творчих, розважальних та
навчальних). Між прикладним та системним програмним забезпеченням існує тісний
взаємозв'язок. Універсальність обчислювальної системи, доступність прикладних програм і
широта функціональних можливостей комп'ютера безпосередньо залежать від типу наявної
операційної системи, системних засобів, що містяться у її ядрі й взаємодії комплексу людинапрограма-обладнання.
Класифікація прикладного програмного забезпечення
1.
Текстові редактори. Основними функціями є введення та редагування текстових
даних. Для операцій вводу, виводу та збереження даних текстові редактори використовують
системне програмне забезпечення. З цього класу прикладних програм починають знайомство з
програмним забезпеченням і на ньому набувають перші навички роботи з комп'ютером.
2.
Текстові процесори. Дозволяють форматувати, тобто оформлювати текст.
Основними засобами текстових процесорів є засоби забезпечення взаємодії тексту, графіки,
Арк.
ТП 08.05020205.000
Змн.
Арк.
№ докум.
Підпис
Дата
47
таблиць та інших об'єктів, що складають готовий документ, а також засоби автоматизації
процесів редагування та форматування. Сучасний стиль роботи з документами має два підходи:
робота з паперовими документами та робота з електронними документами. Прийоми та методи
форматування таких документів різняться між собою, але текстові процесори спроможні
ефективно опрацьовувати обидва види документів.
3.
Графічні редактори. Широкий клас програм, що призначені для створення та
обробки графічних зображень. Розрізняють три категорії:
растрові редактори;
векторні редактори;
3-D редактори (тривимірна графіка).
У растрових редакторах графічний об'єкт представлений у вигляді комбінації точок
(растрів), що мають свою яскравість та колір. Такий підхід ефективний, коли графічне
зображення має багато кольорів і інформація про колір елементів набагато важливіша за
інформацію про їх форму. Це характерно для фотографічних та поліграфічних зображень.
Застосовують для обробки зображень, створення фотоефектів і художніх композицій.
Векторні редактори відрізняються способом представлення даних про зображення.
Об'єктом є не точка, а лінія. Кожна лінія розглядається, як математична крива ІІІ порядку і
представлена формулою. Таке представлення компактніше за растрове, дані займають менше
місця, побудова об'єкта супроводжується підрахунком параметрів кривої у координати
екранного зображення, і відповідно, потребує більш продуктивних обчислювальних систем.
Широко застосовуються у рекламі, оформленні обкладинок поліграфічних видань.
Редактори тривимірної графіки. Використовують для створення об'ємних композицій.
Мають дві особливості: дозволяють керувати властивостями поверхні в залежності від
властивостей освітлення, а також дозволяють створювати об'ємну анімацію.
4.
Системи управління базами даних (СУБД). Базою даних називають великі масиви
даних організовані у табличні структури. Основні функції СУБД:
створення пустої структури бази даних;
наявність засобів її заповнення або імпорту даних із таблиць іншої бази;
можливість доступу до даних, наявність засобів пошуку й фільтрації.
У зв'язку з поширенням мережевих технологій, від сучасних СУБД вимагається
можливість роботи з віддаленими й розподіленими ресурсами, що знаходяться на серверах
Інтернету.
5.
Електронні таблиці. Надають комплексні засоби для збереження різних типів
даних та їх обробки. Основний акцент зміщений на перетворення даних, наданий широкий
спектр методів для роботи з числовими даними. Основна особливість електронних таблиць
полягає у автоматичній зміні вмісту всіх комірок при зміні відношень, заданих математичними
або логічними формулами. Широке застосування знаходять у бухгалтерському обліку, аналізі
фінансових та торгівельних ринків, засобах обробки результатів експериментів, тобто у
автоматизації регулярно повторюваних обчислень великих об'ємів числових даних.
6.
Системи автоматизованого проектування (CAD-системи). Призначені для
автоматизації проектно-конструкторських робіт. Застосовуються у машинобудуванні,
приладобудуванні, архітектурі. Окрім графічних робіт дозволяють проводити прості
розрахунки та вибір готових конструктивних елементів з існуючої бази даних. Особливість
CAD-систем полягає у автоматичному забезпеченні на всіх етапах проектування технічних
умов, норм та правил. САПР є необхідним компонентом для гнучких виробничих систем (ГВС)
та автоматизованих систем управління технологічними процесами (АСУ ТП).
7.
Настільні видавничі системи. Автоматизують процес верстання поліграфічних
видань. Займає проміжний стан між текстовими процесами та САПР. Видавничі системи
відрізняються розширеними засобами управління взаємодії тексту з параметрами сторінки і
графічними об'єктами, але мають слабші можливості по автоматизації вводу та редагування
тексту. Їх доцільно застосовувати до документів, що попередньо оброблені у текстових
процесорах та графічних редакторах.
8.
Редактори HTML (Web-редактори). Особливий клас редакторів, що об'єднують у
собі можливості текстових та графічних редакторів. Призначені для створення і редагування
Арк.
ТП 08.05020205.000
Змн.
Арк.
№ докум.
Підпис
Дата
48
Web-сторінок Інтернету. Програми цього класу можна також використовувати при підготовці
електронних документів та мультимедійних видань.
9.
Браузери (засоби перегляду Web-документів). Програмні засоби призначені для
перегляду електронних документів, створених у форматі HTML. Відтворюють окрім тексту та
графіки, також музику, людську мову, радіопередачі, відеоконференції і дозволяють працювати
з електронною поштою.
10. Системи автоматизованого перекладу. Розрізняють електронні словники та
програми перекладу мови. Електронні словники – це засоби для перекладу окремих слів у
документі. Потрібні для професійних перекладачів, які самостійно перекладають текст.
Програми автоматичного перекладу отримують текст на одній мові і видають текст на іншій,
тобто автоматизують переклад. При автоматизованому перекладі неможливо отримати якісний
вихідний текст, оскільки все зводиться до перекладу окремих лексичних одиниць. Але, для
технічного тексту, цей бар'єр знижений. Програми автоматичного перекладу доцільно
використовувати:
при абсолютному незнанні іноземної мови;
при необхідності швидкого ознайомлення з документом;
для перекладу на іноземну мову;
для створення чернетки, що потім буде підправлено повноцінним перекладом.
11. Інтегровані системи діловодства. Засоби для автоматизації робочого місця
керівника. Зокрема, це функції створення, редагування і форматування документів,
централізація функцій електронної пошти, факсимільного та телефонного зв'язку,
диспетчеризація та моніторинг документообігу підприємства, координація дій підрозділів,
оптимізація адміністративно-господарської діяльності й поставка оперативної та довідкової
інформації.
12. Бухгалтерські системи. Містять у собі функції текстових, табличних редакторів та
СУБД. Призначені для автоматизації підготовки початкових бухгалтерських документів
підприємства та їх обліку, регулярних звітів по підсумках виробничої, господарської та
фінансової діяльності у формі прийнятної для податкових органів, позабюджетних фондів та
органів статистичного обліку.
13. Фінансові аналітичні системи. Використовують у банківських та біржових
структурах. Дозволяють контролювати та прогнозувати ситуацію на фінансових, торгівельних
та ринків сировини, виконувати аналіз поточних подій, готувати звіти.
14. Експертні системи. Призначені для аналізу даних, що містяться у базах знань і
видачі результатів, при запиті користувача. Такі системи використовуються, коли для
прийняття рішення потрібні широкі спеціальні знання. Використовуються у медицині,
фармакології, хімії, юриспруденції. З використанням експертних систем пов'язана область
науки, що зветься інженерією знань. Інженери знань - це фахівці, які є проміжною ланкою між
розробниками експертних систем (програмістами) та провідними фахівцями у конкретних
областях науки й техніки (експертами).
15. Геоінформаційні системи (ГІС). Призначені для автоматизації картографічних та
геодезичних робіт на основі інформації, отриманої топографічним або аерографічними
методами.
16. Системи відеомонтажа. Призначені для цифрової обробки відеоматеріалів,
монтажу, створення відеоефектів, виправлення дефектів, додавання звуку, титрів та субтитрів.
Окремі категорії представляють навчальні, довідкові та розважальні системи й програми.
Характерною особливістю є підвищені вимоги до мультимедійної складової.
17. Інструментальні мови та системи програмування. Ці засоби служать для розробки
нових програм. Комп'ютер "розуміє" і може виконувати програми у машинному коді. Кожна
команда при цьому має вигляд послідовності нулів й одиниць. Писати програми машинною
мовою дуже незручно, а їх надійність низка. Тому програми розробляють мовою, зрозумілою
людині (інструментальна мова або алгоритмічна мова програмування), після чого спеціальною
програмою, яка називається транслятором, текст програми перекладається (транслюється) на
машинний код.
Транслятори бувають двох типів:
Арк.
ТП 08.05020205.000
Змн.
Арк.
№ докум.
Підпис
Дата
49
інтерпретатори;
компілятори.
Інтерпретатор читає один оператор програми, аналізує його і відразу виконує, після
чого переходить до оброблення наступного оператора. Компілятор спочатку читає, аналізує та
перекладає на машинний код усю програму і тільки після завершення всієї трансляції ця
програма виконується. Інструментальні мови поділяються на мови низького рівня (близькі до
машинної мови) та мови високого рівня (близькі до мови людини). До мов низького рівня
належать асемблери, а високого - Pascal, Basic, C/C++, мови баз даних і т.д. Систему
програмування, крім транслятора, складають текстовий редактор, компонувальник, бібліотека
стандартних програм, налагоджувач, візуальні засоби автоматизації програмування.
Прикладами таких систем є Delphi, Visual Basic, Visual C++, Visual FoxPro та ін.
-
Арк.
ТП 08.05020205.000
Змн.
Арк.
№ докум.
Підпис
Дата
50
Автор
olexandr25061996
Документ
Категория
Без категории
Просмотров
427
Размер файла
656 Кб
Теги
prokhodzhennya
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа