close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Памяти жертв голодомора

код для вставкиСкачать
“Ні труни, ні
хрестів, і ні тризни!
Прямо в яму.
Навіки-віків! Чорна
сповідь моєї
Вітчизни...
І її затамований
гнів”
Голодомор 1932-1933 рр.
Україна пам’ятає.
є.
Пам’ять-нескінченна книга, в якій записано
все: і життя людини, і життя країни. Багато
сторінок написано кривавим і чорним.
Найтрагічнішою сторінкою історії нашого
народу є голодомор 1932-1933 років.
Боже! Що там у тебе в руці?!
Дай мені, Боже, хоч соломинку ...
Щоб не втонути в Голодній Ріці.
Бачиш, мій Боже, я ще дитинка.
Та ж підрости хоч би трохи
бодай.
Світу не бачив ще білого, Боже.
Я – пташенятко, прибите в
дорозі.
Хоч би одненьку пір’їночку дай.
Тато і мама – холодні мерці.
Боже, зроби, щоби їсти не
хотілось!
Холодно, Боже.
Сніг дуже білий.
Боже, що там у тебе в руці?!
Йосип Сталін
Всеволод Балицький Мендель Хатаєвич Влас Чубар
Вячеслав Молотов Павло Постишев
Лазар Каганович Станіслав Косіор
Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть
Плугатарі з плугами йдуть
Співають ідучи дівчата
ВІДТЕПЕР УСЕ КОЛГОСПНЕ МАЙНО НАЛЕЖИТЬ ДЕРЖАВІ
Режим затверджує на законодавчому рівні можливість вилучення всіх
продовольчих запасів у сільського населення.
Прикриваючись гаслом захисту колгоспників, режим отримує можливість
повністю реквізувати і розпоряджатися майном та врожаєм колгоспників.
7 серпня 1932 р. М. Калінін підписує постанову, за якою так зване
розкрадання колгоспного майна карається розстрілом або позбавленням
волі не менше як на 10 років. До постанови додається інструкція про її
застосування, в народі отримує назву “Закон про пять колосків”.
В'ячеслав
Молотовим.
Якими словами можна описати
Україну того періоду, яка
поклала в землю мільйони своїх
людей. Голодомор став для
України національною
катастрофою. За різними
даними голодною смертю
померло від 3,5 до 9 млн. осіб.
Матерям 1933 року присвятив свій вірш Борис Олександрів.
Це остання хлібина, остання.
Очі горем налиті вщерть.
Батько й діти не їли зрання…
Це остання хлібина, остання
Після неї – голодна смерть
Плаче й крає, мов соломинку
Пильно дивиться дітвора:
„Тату, їжте ось цю шкуринку
Майте жалю до нас краплинку –
Умирати вже вам пора”
Взяв шкуринку дідусь і плаче.
І стареча рука тремтить…
Сиве око, сліпе, незряче,
Але серце його козаче
Б’ється рівно і хоче жить.
Встали кожному крихти в горлі
Спазми в горлі. Немає слів.
А над хатою клекіт орлій
А на вигоні трупи чорні.
Там, де Саваном сніг білів
Навіть на останнім рубежі.
Промінь віри в нас ще не погас
Боже, Україну збережи,
Господи помилуй нас!
В наших грудях кулі і ножі,
Нас розп’ято й знищено не раз.
Боже, Україну збережи
Господи, помилуй нас.
ЗГАДУЄМО,
ПАМ'ЯТАЄМО,
НЕ ЗАБУВАЄМО …
Автор
BBSH.shkola
Документ
Категория
Презентации по литературе
Просмотров
30
Размер файла
11 433 Кб
Теги
ut5
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа