close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

діти групи ризику

код для вставкиСкачать
Підготувала: С.Д.Скидан
соціальний педагог
Борсуківської ЗОШ І-ІІІ ступенів,
НВК «Лановецька ЗОШ І-ІІІ ступенів
№2- гімназія», Борщівської ЗОШ
І-ІІІ ступенів
2015
Кожному вчителю знайомі словосполучення «важкий підліток», «група ризику». Із
чим вони асоціюються? Дуже багато витрачених сил, часу, нервів, а також очікування
неприємностей, безсилля і разом з цим - радість перемог, нехай маленьких, але все ж
таки перемог.
Зміни, що відбуваються сьогодні в нашому суспільстві, зумовили загострення
проблеми допомоги дітям із так званою «важкою поведінкою» і розробку діючої
системи заходів з профілактики та реабілітації цієї групи молоді.
Пріоритетним у роботі з дітьми «групи ризику» є особистісна-орієнтованість, тому
в роботі повинні спиратися на зону найближчого розвитку школяра і на його
індивідуальні особливості. Необхідність індивідуального підходу до дітей у процесі
навчання і виховання визнається усіма, але здійснення його на практиці справа
непроста.
Завданням індивідуального підходу є найбільш повне виявлення індивідуальних
способів розвитку, можливостей дитини, зміцнення її власної активності, розкриття
неповторності її особистості. Головне, не боротися з індивідуальними особливостями,
а розвивати їх, вивчати потенційні можливості дитини. Робота педагогів з
урахуванням зони ближнього розвитку сприяє розвитку у дітей самоконтролю,
саморегуляції в умовах контролю з боку вчителя. Спираючись на зону найближчого
розвитку дитини, педагогам буде легше працювати з учнями "групи ризику". Як не хто
інші, вони вимагають пильної уваги і вивчення їхніх індивідуальних особливостей, а
також розробки програм корекційного розвитку.
Таким дітям потрібно доброзичливе і розуміюче спілкування.
Існує безліч тлумачень визначення «група ризику», але усе зводиться до поняття
«ризик».
Ризик – це ситуативна характеристика проблемної діяльності, що призводить до
негативних наслідків, за якої можливі альтернативні варіанти помилки або успіху.
Учні "групи ризику" - це така категорія дітей, яка вимагаєособливої уваги з боку
педагогів, вихователів та інших фахівців.
Учні, які стикаються з труднощами в навчанні, поведінці, які мають ознаки
емоційних розладів, займають в класі позицію «відторгнутих», чий соціальний стан за
тими чи іншими ознаками не має стабільності, які практично не можуть наодинці
перебороти труднощі, які виникли в їхньому житті. Що в результаті може призвести
до втрати ними соціальної значущості,
морального образу, біологічної загибелі.
До цієї групи можуть належати учні різних
категорій, але найчастіше це
- діти-сироти;
- діти, позбавлені батьківського
піклування;
- діти, схильні до правопорушень;
- діти із деструктивних сімей;
- педагогічнозанедбані діти. У психологічній літературі виділяються різні типи
неправильного виховання. Зупинимося на чотирьох найбільш поширених типах
неправильного виховання.
1. Неприйняття. Це ті сім'ї, де народження дитини було небажаним, або у
випадку, якщо планувався хлопчик, народилася дівчинка, тобто коли дитина не
задовільняє початкові очікування батьків. Або такі сім'ї, де піклуються про
дитину, але немає душевного контакту.
2. Гіперсоціальне виховання. Причина його в невірній орієнтації батьків. Це
занадто «правильні» люди, що намагаються педантично виконувати всі
рекомендації щодо «ідеального» виховання. Гіперсоціальна дитина змушена
постійно пригнічувати свої емоції, стримувати свої бажання. Звідси може
виникнути агресія або замкнутість.
3. Тривожно-недовірливе виховання, спостерігається у тих сім'ях, де дитина
єдина або дуже хвороблива. Через надмірну тривогу за дитину, вона несамостійна, уразлива, боязка.
4. Егоцентричний тип сприйняття. Дитині, часто єдиній, довгоочікуваній
нав'язують уявлення про себе як про надцінність: вонв кумир. В результаті
дитина не бере до уваги інтереси оточуючих.
- діти з вадами фізичного та психічного розвитку;
- гіперактивні діти або діти з синдромом дефіциту уваги (характерна для
молодших школярів, хоча інколи спостерігається і у підлітків);
- діти з емоційними порушеннями:
o Агресивні діти. Безумовно в житті кожної дитини бували випадки,
коли вона проявляла агресію, але виділяючи групи, звертається
увага на ступінь прояву агресивної реакції, тривалість дії і характер
можливих причин, часом неявних, що викликали афективну
поведінку.
o Емоційно - розгальмовані діти. Ці діти на все реагують дуже
бурхливо: якщо вони виражають захват, то в результаті своєї
експресивної поведінки заводять весь клас, якщо вони страждають їх плач і стогін буде занадто гучними і зухвалими.
o Занадто сором'язливі, тривожні діти . Вони соромляться голосно і
явно виражати свої емоції, тихо переживають свої проблеми,
боячись звернути на себе увагу.
- обдаровані діти, із труднощами у спілкуванні.
Учні, які потребують посиленої педагогічної уваги:
 схильні до правопорушень ( агресії, крадіжок, брехні та інших вад, що можуть
призвести до кримінальних дій);
 екологічної брутальності та егоцентризму (ставлення до всього, що оточує, як
засобу задоволення власних і примітивних потреб);






поганих звичок:
тютюнопаління
алкоголізму
наркоманії
токсикоманії;
статевих порушень та їх наслідків (статевої розпусти, венеричних хвороб та
СНІДу, статевого насильства тощо)
 схильні до гаджитадикції (ігроманія, гемблінг, кібер – булінг, проблема
розходження між реальним "я" та інтернет-образом, що призводять до різних
наслідків, зокрема важких психічних і психологічних станів із наслідками
депресії та суїциду, акцентуації та загострення психологічних тенденцій).
Що реально може зробити вчитель?
1. Надати своєчасну психолого-педагогічну підтримку дитині, яка опинилася в
складній життєвій ситуації.
2. Сприяти формуванню в дітей і підлітків «здорових» моделей способу життя, що
надають можливості для реалізації особистісного потенціалу.
3. Сприяти підвищенню психолого-педагогічної компетентності дорослих (батьків,
педагогів).
4. Залучити до виховного процесу школи представників громадськості.
5. Протистояти залученню підлітків до злочинної діяльності.
Як організувати роботу із «важкими» учнями, щоб досягти суттєвого результату?
Пошук ефективних заходів соціальної профілактики припускає визначення
сутності поняття «девіантна поведінка», її видів, факторів, що впливають на
збільшення кількості учнів з такою поведінкою, а також ролі освітніх інститутів у
розв΄язанні завдань попередження відхилень у поведінці.
Поведінкою, що відхиляється (девіантною), називають соціальну поведінку, яка
не відповідає сталим у певному суспільстві нормам. І.С.Кон уточнює визначення
девіантної поведінки, розглядаючи її як «систему вчинків, що відхиляються від норми,
яка є загальноприйнятою або такою, що припускається, чи то норми психічного
здоров΄я, чи то права, чи то культури й моралі».
Існуюча система заходів з профілактики девіантної поведінки неефективна,
зокрема, через:
пріоритет навчальних завдань перед завданнями виховання в роботі з дітьми й
підлітками в освітньому закладі;
низьку доступність конкретних технологій профілактичної роботи для
практичних працівників;
надання допомоги учням з девіантною поведінкою переважно педагогамиiнтузіастами;
безсистемність і непослідовність у реалізації заходів із профілактики та
реабілітації.
Для того щоб заходи з профілактики були більш ефективними, необхідне
створення таких умов:
- виявлення адекватності застосовуваних заходів з профілактики на підставі даних
соціально-педагогічного моніторингу;
- науково-методичне оснащення процесу взаємодії школи, родини й інших соціальних
інститутів в організації роботи з дітьми з девіантною поведінкою.
Девіантна поведінка підрозділяється на дві категорії:
1) Поведінка, яка відхиляється від норм психологічного здоров΄я, що припускає
наявність явної або прихованої психопатології (патологічна);
2) Антисоціальна поведінка, яка порушує якісь соціальні, культурні й особливоправові норми.
Відхилення в поведінці дітей і підлітків можуть бути зумовлені такими причинами:
- соціально-педагогічною занедбаністю, коли діти або підлітки поводяться
неправильно через свою невихованість, негативні стереотипи поведінки, що склалися,
відсутність у них необхідних позитивних знань, умінь і навичок;
- глибоким психологічним дискомфортом, що викликаний неблагополучними
сімейними взаєминами, негативним психологічним мікрокліматом у родині,
систематичними навчальними не успіхами, взаєминами з однолітками в колективі
класу, що не склалися,неправильним (несправедливим, грубим) ставленням до дитини
з боку батьків, учителів, однокласників;
- відхиленнями в стані психологічного та фізичного здоров΄я і розвитку, віковими
кризами, акцентуаціями характеру й іншими фізіологічними психоневрологічними
проблемами;
- відсутністю умов самовираження, незайнятістю корисними видами діяльності,
відсутністю позитивних і значущих соціальних і особистісних життєвих цілей і планів;
- бездоглядністю, негативним впливом навколишнього середовища й соціальнопсихологічною дезадаптацією, яка розвивається на цьому підґрунті, зміною
соціальних і особистісних цінностей з позитивних в негативні.
Як розмовляти з «важким » підлітком?
Під час розмови з підлітком необхідно позбутися повчального тону і приділити час і
увагу тільки співрозмовнику, при цьому дотримуючись деяких правил:
- поважати співрозмовника;
- говорити з ним як з рівним;
- аргументувати свою точку зору, залишаючи за підлітком право розділяти її або
заперечувати;
- показувати, що він цікавий як людина й співрозмовник;
- дотримуватись кодексу честі;
- учитель має право бути некомпетентним у якійсь сфері життя і визнає таке саме
право за підлітком;
- розмовляти тільки про те, про що підліток готовий говорити, «не лізти в душу»,
надати йому право на мовчання;
- бути готовим вислухати шокуючі подробиці життя підлітка й підтримати його;
- делегувати підлітку відповідальність за власну поведінку й ухвалення рішень;
- дотримуватись права на конфіденційність приватної бесіди;
- бути толерантним до звичок, способу життя та ідеалів співрозмовника.
Про що розмовляти з «важким» підлітком?
1. Навчання - улюблені й не дуже предмети, причини неуспіху, взаємини з
учителями, участь у громадській роботі, випадки порушень дисципліни.
2. Плани на майбутнє щодо продовження навчання, вибору професії; здатність
ураховувати майбутні труднощі й тверезо оцінювати свої можливості.
3. Взаємини з однолітками; перевага одного близького друга або компанії приятелів,
становище серед товаришів, причини вибору приятелів за певними особистими
якостями, за спільністю захоплень.
4. Захоплення сьогодні й у минулому ( під чиїм впливом було зроблено вибір, які
досягнуті результати, чому захоплення забуто).
5. Взаємини з батьками, внутрішньо сімейні стосунки: склад родини ( хто названий
першим, про кого забув згадати, хто займався його вихованням, найбільш близький
член родини, з ким у родині конфліктні взаємини, причина конфлікту). Якщо родина
розпалася, необхідно з΄ясувати, у якому віці був підліток, коли це сталося, його
ставлення до розлучення батьків, чи підтримує контакт із тим з них, хто пішов із
родини.
6. Порушення поведінки в минулому: прогули занять, дрібне хуліганство, паління,
уживання алкоголю, знайомство з різними наркотичними засобами, втечі з дому, чи
був затриманий або взятий на облік міліцією.
7. Найскладніші події в минулому й реакція на них. Наявність колись у минулому
суїцидних думок. Перенесені захворювання: як вони позначилися на навчанні й на
становищі серед однолітків. Наявність сьогодні або в минулому порушень сну,
апетиту, самопочуття та настрою.
8. Сексуальні проблеми:
перша закоханість і пов΄язані із цим психічні травми;
самооцінка своєї привабливості;
початок статевого життя та потайливе побоювання із приводу своєї сексуальної
неповноцінності.
Метою бесід з підлітками є з΄ясування фактора ризику. Фактор ризику - це зв΄язок
між характеристиками індивіда, групи або середовища й підвищеною ймовірністю
порушень у певний момент.
Індивідуальні
Низька
самооцінка
Серед
однолітків
Тиск
однолітків
Фактори ризику
Сімейні
Шкільні
Конфлікти в
родині
Агресивність /
сором΄язливість
Друзі, що
вживають
алкоголь
Відсутність
дисципліни
Позитивні
настанови щодо
вживання
наркотиків
Небажання
вчитися
Занедбаність
Погана
успішність
Дружба з
підлітками,
що
вживають
алкоголь і
наркотики
Фізичне й
психологічне
насильство в
родині
Порушення
поведінки
Суспільні
Погана
успішність
Ставлення
суспільства до
вживання
тютюну,
алкоголю та
наркотиків
Низький
Відсутність
моральний
підтримки з боку
рівень учителів суспільства
і учнів
Норми, що
Економічна
сприяють
нестабільність
вживанню
тютюну,алкого
лю, наркотиків
Неповажне
Доступність
ставлення до
наркотиків
освіти
Батьки, що
вживають
алкоголь і
наркотики
Рекомендації вчителям для роботи з гіперактивними дітьми
по можливості ігнорувати вчинки дитини з синдромом дефіциту уваги та
заохочувати її до гарної поведінки;
під час уроків обмежувати до мінімуму відволікаючі фактори. Цьому може
сприяти, зокрема, оптимальний вибір місця за партою для гіперактивної дитини
- в центрі класу навпроти дошки;
надавати дитині можливість швидко звертатися по допомогу до вчителя у
випадках утруднення;
навчальні заняття будувати за чітко розпланованим, стереотипниму
розпорядком;
завдання, пропоновані на уроці, писати на дошці;
на певний відрізок часу виділяти тільки одне завдання;
дозувати учневі виконання великого завдання, пропонувати його у вигляді
послідовних частин і періодично контролювати хід роботи над кожною з частин,
вносячи необхідні корективи;
під час навчального дня передбачати можливість для рухової "розрядки":
заняття фізичною працею, спортивні вправи.
Рекомендації вчителям для роботи з дітьми з емоційними порушеннями
1. Не можна прагнути вчити дитину пригнічувати свої
емоції, завдання в тому, щоб навчити дітей правильно
проявляти свої почуття.
2. Емоції виникають у процесі взаємодії з
навколишнім світом. Необхідно навчити дитину
адекватних форм реагування на ті чи інші ситуації чи
явища зовнішнього середовища.
3. Не треба захищати дитину від негативних
переживань. Це неможливо в повсякденному житті, і
штучне створення "тепличних умов" лише на час
знімає проблему, а через деякий час вона постає
більш гостро. Тут потрібно враховувати не просто
модальність емоцій (негативні чи позитивні), а, перш
за все, їх інтенсивність.
4. Почуття дитини не можна оцінювати, неможливо вимагати, щоб він не переживав
того, що він переживає. Як правило, бурхливі афективні реакції - це результат
тривалого стримування емоцій.
Взаємодія між усіма фахівцями,
які працюють з дітьми «групи ризику» та їх батьками.
Організація навчання і виховання дітей "групи ризику" повинна здійснюватися
всебічно, тільки тоді вона буде ефективною
Основними напрямками діяльності психолога є оптимізація спілкування підлітка з
однолітками і дорослими, формування у нього почуття власної гідності і впевненості в
собі, розвиток уміння ставити перед собою цілі і володіти собою. У своїй роботі
психолог повинен використовувати такі методи, як спостереження, бесіда з батьками
та вчителями, з самим учнем проводити проектні методики (наприклад, «Малюнок
сім'ї», «Незавершені речення»). Різні діагностичні прийоми, такі як, «Портрет моєї
родини», «Неіснуюча тварина» та інші, допомагають шкільному психологу виявити
перш за все можливі причини дезадаптивної поведінки дитини, характер внутрішніх
проблем, особливо захисних механізмів.
Практичний психолог повинен застосовувати в роботі з такими дітьми різного роду
тренінги та аутотренінги. Так як у дітей "групи ризику" спостерігаються порушення в
пізнавальній діяльності до роботи слід залучати дефектолога, робота котрого
полягатиме в розвитку у цих дітей таких процесів, як увага, пам'ять, мислення,
розвитку сприйняття і орієнтування в просторі, використовувати у своїй роботі
корекційні вправи, спрямовані нарозвиток
образного, логічного мислення, формування
прийомів самоконтролю.
У завдання логопеда будуть входити
наступні напрями роботи: обстеження стану
мови цих дітей, робота з виправлення звуків
вимови, розвиток словникового запасу (як
правило, у цих дітей відрізняється загальний
розвиток
мови),
усунення
оптичної
дисграфія і дислексії, заповнення прогалин з
мови.
Велика роль у роботі з дітьми "групи ризику" приділяється соціальному педагогу.
Він повинен вивчати спільно з практичним психологом медико -психологічні, вікові,
особистісні особливості дітей, їх здібності, інтереси, ставлення до школи, навчання,
поведінку, коло спілкування, виявляти позитивні і негативні впливи особистості
дитини.
Соціальному педагогу важливо знати про матеріальні та житлові умови підопічних,
необхідно систематично аналізувати ті чи інші життєві колізії, для того щоб
допомогти дитині і педагогам знайти правильні шляхи вирішення та виходу з
несприятливих ситуацій. Він повинен взаємодіяти з різними соціальними службами,
надаючи необхідну допомогу дітям. Важливим компонентом діяльності соціального
педагога є своєчасне формування у дітей соціально значущих міжстатевих відносин,
так само соціальний педагог організовує правове просвітництво серед педагогів, учнів,
роз'яснюючи їм їхні права та обов'язки. Для подолання згубних звичок
використовувати бесіди, проводити цікаві заходи для залучення цих дітей у колектив.
Доречно виділити кілька загальних правил, яких необхідно дотримуватися в роботі
з цією категорією дітей.
По-перше, відповідальність педагога тут особливо велика, оскільки від правильності і
точності висновків багато в чому залежить доля учня. Будь-яка здогадка (наприклад,
про необхідність звернення до інших фахівців за допомогою) повинна бути ретельно
перевірена в діагностичній роботі.
По-друге, необхідні особлива обережність і продуманність в тих випадках, коли
потрібно розповісти іншим людям про проблеми дитини. Для цього слід відмовитися
від клініко-психологічної термінології та використовувати буденну, життєву лексику.
При цьому необхідно давати батькам і іншим вчителям зрозумілі і точні рекомендації,
як допомогти дитині що,відчуває труднощі.
По-третє, слід звертати особливу увагу на особливості сімейної ситуації. Робота з
сім'єю дитини "групи ризику" виявляється найчастіше більш важливим засобом
профілактики, ніж робота з групою учнів і з вчителями. Дотримання цих умов дає
можливість допомогти дитині, створити умови для компенсації труднощів.
План роботи з дітьми « групи ризику»
№
1
2
3
4
5
6
7
8
9
1
2
3
4
5
6
7
8
9
1
2
3
4
5
1
2
3
4
5
Заходи
Кл. Соц. Психо- Заст.дир. Рада Пед.
кер. пед.
лог
з НВР профіл. орг.
I Організаційні заходи
Складання соціального паспорту класу
+
Складання характеристик на дітей «групи
+
ризику»
Виявлення дітей, які перебувають у важкій
+
життєвій позиції
Організація зустрічей вчителів та фахівців
+
школи з батьками
Складання банку учнів «групи ризику»
Організація дозвілля та гурткової діяльності
+
Складання адміністративних листів, клопотань та
інших документів, напрямок документації в
СССДМ, ССД і ін.
Здійснення зв'язку з СССДМ, ССН і ін.
Організація літньої роботи та відпочинку дітей
+
групи ризику
II Робота з учнями
Контроль відвідуваності занять
+
Контроль поточної успішності
+
Залучення учнів у гуртки та секції
+
Проведення профілактичних бесід
+
Відвідування уроків з метою спостережень за
учнями
Направлення на консультацію до психолога або
+
до медичного фахівця
Проведення психодіагностики
Допомога у виборі подальшого освітнього
+
маршруту
Розбір конфліктних ситуацій
+
III Робота з батьками
Відвідування сімей дітей «групи ризику»
+
+
Проведення консультацій для батьків
Запрошення батьків і дітей «групи ризику»
+
на засідання ради профілактики
Виступ на батьківських зборах
+
Розробка рекомендацій по вихованню дітей та
покращенню взаєморозуміння
IV Робота з педколективом
Здійснення обміну необхідною інформацією з
+
вчителями-предметниками
Консультації за результатами діагностики
Вироблення рекомендацій по роботі з дітьми
«групи ризику»
Виступи з відповідними повідомленнями на
+
педрадах та нарадах
Проведення ділових ігор, семінарів-практикумів
для обробки навичок і вмінь педагогів по роботі
з дітьми «групи ризику»
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
Використані джерела:
1. Діагностика і корекція важковиховуваності та девіантної поведінки / під
редакцією Н.П. Бондарчук. - Рівне, 2001. – 54 с.
2. Капська А.Й. Соціальна робота: деякі аспекти роботи з дітьми та молоддю:
навч. метод. посіб. / А.Й. Капська. - К.: УДЦССМ, 2001. - 220 с.
3. Кащенко В.П. Асоціальна поведінка школяра / В.П. Кащенко // Питання
психології. - 2003. - №5. - С. 43.
Автор
lanschool
Документ
Категория
Без категории
Просмотров
441
Размер файла
105 Кб
Теги
дітьми
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа