close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Травматизм

код для вставкиСкачать
Бесіда “Види, причини і профілактика травматизму у дітей”
Найчастіше жертвами нещасних випадків, аварій стихійних лих стають
діти. Як правило, вони не знають елементарних правил поведінки у
небезпечних ситуаціях або просто бездумно поводять себе на вулиці, на воді,
на дорозі, у побуті тощо. Часто діти й самі створюють небезпечні ситуації.
Щоб протистояти цьому, необхідно озброїти підростаюче покоління
необхідним багажем знань з безпеки життєдіяльності й забезпечити йому
сприятливі умови для життя, навчання, відпочинку.
Спеціалісти вирізняють чотири основних види травматизму: шкільний,
побутовий, вуличний, спортивний.
Обставини виникнення травм у дітей суттєво відрізняються від таких у
дорослих. Найчастіше діти травмуються під час “неорганізованої
активності”, іншими словами – під час гри. Велика кількість травм припадає
на критичні вікові періоди: 3 роки, 11-12 років. У ці періоди діти й підлітки
стають вередливими, дратівливими, часто вступають в конфлікт з
оточуючими. У них може сформуватися неприйняття вимог, яких вони
раніше без проблем дотримували. Це призводить до порушень правил
поведінки і, як наслідок, - до травм. З віком кількість травм зростає,
досягаючи максимальних значень у віковій групі 14 років.
Говорячи про особливості розвитку дитини, варто зазначити, що
найчастіше травмуються гіперактивні діти і ті, кого виховують в умовах
гіпер- або гіпоопіки. Крім того, часті травми отримують діти з порушенням
функцій програмування та контролю власної поведінки, а також діти зі
зниженим інтелектом.
Іноді передумовою отримання дітьми травм є їхні індивідуальнопсихологічні особливості. Так, втома, нервозність, перевантаження
збудження над гальмуванням, імпульсивність, з одного боку, і, навпаки,
переважання гальмування над збудженням, інертність нервових процесів, з
іншого , - усе це може призвести до отримання травми. Діти розумово більш
розвинуті, з високим інтелектом, усвідомлюють небезпеку й уникають її. У
структурі інтелекту найбільш важливо є така особливість мислення, як
здатність до аналізу, синтезу, узагальнення, що пов”язано з умінням
прогнозувати наслідки своїх вчинків.
Діти, які отримують травми, як правило, мають високу схильність до
ризику, реактивні, збудливі, емоційно неврівноважені, схильні до частих змін
у настрої, неадекватно поводять себе у стресових ситуаціях.
Останніми роками (особливо у великих містах) серйозною проблемою
школярів, які навчаються в умовах підвищеного інтелектуального
навантаження у школах стає гіпокінезія. Від її наслідків – порушення
постави, зору, підвищення артеріального тиску, надлишкова вага тощо –
страждають близько 70% учнів. Тоді діти також часто травмуються через
погані координацію й орієнтацію у просторі.
Причини, які призводять до травмування дитини або підлітка, можна
умовно розділити на три групи:
1. Поведінка самих дитини або підлітка, які отримали травму. У
свою чергу, ця причина поділяється на такі підгрупи:
- сенсомоторний розвиток дитини, рівень виконання дій. До
травми призводять низький рівень координації рухів, невміння
володіти своїм тілом, а також відсутність необхідних навиків
при виконанні певних дій;
- відсутність або недостатність знань про небезпеку, про можливі
наслідки вибраного варіанту дій;
- зневажання відомою небезпекою через більш сильний мотив,
наприклад через бажання сприяти враження на значимих для
дитини чи підлітка людей;
- втома, емоційне збудження, ігровий раж, спортивний азарт та
інші психофізіологічні стани, які впливають на успішність
плину тієї чи іншої діяльності. Основну частину травм цієї
підгрупи становлять травми, отримані в рухливих іграх. При
цьому нерідко сильну дезорганізуючу дію на поведінку дитини
чи підлітка справляє бажання досягти найкращого результату, а
також змагальний характер гри, нові завдання, що виникають
зненацька, та небезпечні ситуації, в яких потрібно швидко й
самостійно приймати рішення;
- поспіх – ще один емоційний стан, який може дезорганізувати
діяльність. В основному травми, пов”язані з поспіхом,
реєструються у підлітків віком 11-14 років, коли даються
взнаки велике навантаження, заняття в гуртках, спортивних
секціях, виконання домашніх обов”язків тощо. У той самий час
посилюється змагальний мотив не лише в грі, але й у
повсякденному житті – першим добігти до їдальні, роздягальні,
першим вибігти на вулицю під час перерви і т.ін.
2. Дії однолітків, які оточують дитину або підлітка. Результати
досліджень показали, що найчастіше діти травмують одне одного під
час гри (біг, і наштовхнувся; підліз під гойдалку, яка розкачувалася,
тощо). Але особливу увагу мають привернути випадки, пов”язані з
поведінкою, яка містить елементи фізичного насилля по відношенню
до оточуючих, а іноді й з цілеспрямованим бажанням завдати болю,
продемонструвати свою фізичну перевагу. Варто відмітити тривожну
тенденцію збільшення кількості травм, отриманих підлітками у
бійках.
3. Дії дорослих, які оточують дитину або підлітка. Йдеться про дії
дорослих, у т.ч. і батьків, які призводять до виникнення
травмонебезпечної ситуації, а згодом і до травмування дитини або
підлітка. Найбільш поширеною помилкою дорослих (вихователів,
учителів, батьків) є недостатній догляд за дітьми у різних ситуаціях
(на воді, на дорозі, на ігровому чи спортивному майданчику тощо),
відсутність контролю за їх поведінкою. Ще одна помилка дорослих –
незабезпечення безпечного середовища для дітей та підлітків.
Одне з найважливіших завдань як батьків, так і навчального
закладу – навчити дитину свідомо ставитися до свого здоров”я та
життя, прищепити їй навички здорового способу життя та безпечної
поведінки, сформувати усвідомлення необхідності дотримуватися
належної
поведінки,
сформувати
усвідомлення
необхідності
дотримуватися належної поведінки і під час навчально-виховного
процесу та проведення заходів поза навчальним закладом і в побуті.
Для попередження травматизму під час навчально-виховного процесу
(на уроках, в кабінетах, лабораторіях, майстернях, в спортзалах)
проводять навчання й інструктажі з питань охорони праці і безпеки
життєдіяльності.
З метою профілактики дорожньо - транспортного травматизму в
навчальних закладах можна проводити огляди конкурси “Безпека
дорожнього руху”, створювати служби безпеки дорожнього руху та
загони юних інспекторів-регулювальників. На початку навчального року
доцільно провести рейди, тижні, місячники з перевірки знань правил
дорожнього руху, прав пішоходів і пасажирів, особливостей руху в
підземних переходах, на залізничних переїздах тощо.
Значну увагу слід приділяти недопущенню травмування дітей і підлітків
під час проведення спортивних змагань, походів, екскурсій тощо.
Необхідно забезпечити контроль за умовами проїзду дітей і підлітків до
місць організованого відпочинку та оздоровлення, вивчати з ними
правила поведінки на воді, на льоду шляхом проведення бесід, лекцій з
використання сучасних інформаційних засобів.
Для ефективної профілактики травматизму у побуті слід активно
залучати до співпраці батьків, надавати їм методичну допомогу,
розроблювати для них спеціальні пам”ятки. У співпраці з батьками та
психологами має вестися й робота по попередженню суїцидальної
поведінки учнівської молоді.
Діти та підлітки повинні навчитися розрізняти і оцінювати шкідливі та
небезпечні фактори навколишнього середовища, використовувати
здобуті знання для збереження своїх здоров”я та життя, для надання
само- та взаємодопомоги у разі виникнення небезпеки.
Підводячи підсумки сказаного слід зазначити:
1. Усі дії дорослих – вихователів, вчителів, батьків – мають бути
спрямовані:
 на створення здорових і безпечних для дітей і підлітків умов як
підчас навчально-виховного процесу, так і у побуті;
 на формування у дитини уявлення про можливі небезпечні
ситуації природного, техногенного, медичного та біологічного
характеру;
 на вихованні у дитини психологічної готовності адекватно діяти
у разі наближення чи виникнення небезпеки;
 на формування у дитини навичок і досвіду з самозахисту і
рятування;
 виховання у дитини гуманного ставлення до людини, яка
потрапила у біду.
2. Питання, які повинні входити до інструктажів з питань безпеки
життєдіяльності під час перебування дітей за межами
навчального закладу, орієнтовно можна розподілити на такі
групи:
 безпека дорожнього руху;
 безпека на воді та льоду;
 безпека під час екскурсій і туристичних походів;
 безпека у побуті;
 правила поведінки у разі аварійних ситуацій, стихійних лих та
нещасних випадків;
 правила надання першої (до лікарської) медичної допомоги.
Документ
Категория
Научные отчеты
Просмотров
21
Размер файла
40 Кб
Теги
травматизму
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа